Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Запорізька державна інженерна академія

 

 

 

 

 

 

                                                                      

                                                             

Ю.В. Подмешальська

                                                                                В.О. Фоменко

                                                                                           

 

 

УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК

 

Методичні вказівки

до виконання курсової роботи

 

для студентів ЗДІА

спеціальності 6.030509 «Облік і аудит»

денної та заочної форм навчання

 

 

 

 

 

 

 

 

Запоріжжя

2013

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Запорізька державна інженерна академія

 

 

 

 

 

 

                                                                      

                                                              

Ю.В. Подмешальська

                                                                                В.О. Фоменко

                                                                                           

 

 

УПРАВЛІНСЬКИЙ ОБЛІК

 

Методичні вказівки

до виконання курсової роботи

 

для студентів ЗДІА

спеціальності 6.030509 «Облік і аудит»

денної та заочної форм навчання

 

 

 

Рекомендовано до друку

на засіданні кафедри О і А ЗДІА
протокол № 9 від 11.02.2013 р.

 

 

 

 

 

 

Управлінський облік. Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни «Управлінський облік» для студентів ЗДІА спеціальності 6.030509 «Облік і аудит» денної та заочної форм навчання / Укл.: Ю.В. Подмешальська, В.О. Фоменко. – Запоріжжя, 2013. – 94 с.

 

 

 

У методичних вказівках подані рекомендації щодо написання курсової роботи з дисципліни «Управлінський облік» для студентів ЗДІА спеціальності 6.030509 «Облік і аудит». Виконання курсової роботи спрямоване на поглиблення знань щодо ведення управлінського обліку на підприємстві та набуття практичного досвіду щодо калькулювання собівартості продукції та розрахунку показників для прийняття управлінських рішень з урахуванням сучасних потреб функціонування підприємств в конкурентному середовищі.

 

 

 

Укладачі: доц. Подмешальська Ю.В.

                 ас. Фоменко В.О.

 

 

 

 

 

 

Відповідальний за випуск: зав. кафедрою ОіА

                                              проф., д.е.н. Макаренко А.П.

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП                                                                                                                               4

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ                                                                                                   7

1.1 вимоги до структури курсової роботи                                                                     7

1.2 Вимоги до змісту курсової роботи                                                                            7

1.3 Вимоги до оформлення курсової роботи                                                                 11

1.3.1 Загальні вимоги                                                                                                       11

1.3.2 Нумерація сторінок                                                                                                 12

1.3.3 Ілюстрації                                                                                                                 13

1.3.4 Таблиці                                                                                                                     13

1.3.5 Формули та рівняння                                                                                              15

2. ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ                                                                               16

2.1 Теми теоретичної частини курсової роботи                                                            16

2.2 Завдання на практичну частину курсової роботи                                                   19

3. ЗАХИСТ ТА КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ                             35

4. ПРИКЛАД НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ                                                     38

4.1 Зміст теоретичної частини                                                                                         38

4.2 Зміст практичної частини                                                                                          55

5 СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ                                                         79

ДОДАТОК А – Титульний лист, завдання                                                                     82

ДОДАТОК Б – РЕФЕРАТ                                                                                                 84

ДОДАТОК В – ЗМІСТ                                                                                                      85

ДОДАТОК Г – ВСТУП                                                                                                     86

ДОДАТОК Д – ВИСНОВКИ                                                                                            88

ДОДАТОК Е – ПРИКЛАД ОФОРМЛЕННЯ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ ЗА ВИДАМИ, ЯКІ ВКЛЮЧАЮТЬСЯ ДО СПИСКУ ВИКОРИСТАНОЇ

ЛІТЕРАТУРИ                                                                                                          92

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Курсова робота з дисципліни «Управлінський облік» передбачена навчальним планом для студентів денної та заочної форми навчання спеціальності «Облік і аудит», розроблена на базі вимог освітньо-професійної програми (ОПП) та освітньо-кваліфікаційної характеристики (ОКХ)  підготовки бакалавра.

Курсова робота виконується на тему: «Розрахунок показників для прийняття управлінських рішень».

Мета курсової роботи – поглиблення знань щодо ведення управлінського обліку на підприємстві та набуття практичного досвіду щодо калькулювання собівартості продукції та розрахунку показників для прийняття управлінських рішень з урахуванням сучасних потреб функціонування підприємств в конкурентному середовищі. 

Завдання курсової роботи:

- теоретичної частини – в логічній послідовності, змістовно, з практичними прикладами розкрити управлінський облік конкретного об’єкта обліку;

-  практичної частини – розрахунок собівартості позамовним методом калькулювання; розрахунок собівартості попередільним методом калькулювання зі складанням внутрішнього Звіту про фінансові результати та виконанням аналізу беззбитковості;  розрахунок собівартості нормативним методом калькулювання та надання відповідних висновків та рекомендацій;

-  внести пропозиції щодо удосконалення управлінського обліку на підприємстві.

Виконання курсової роботи відповідно Міжнародних стандартів Освіти для професійних бухгалтерів може  бути зараховане як досвід роботи.

Виробничі функції, завдання, вміння та навички, якими здатні оволодіти студенти під час виконання курсової роботи (відповідно до ОКХ) (табл. 1.1).

Таблиця 1.1 – Виробничі функції, завдання, вміння та навички, якими здатні оволодіти студенти під час виконання курсової роботи

Функції	Завдання	Вміння та навички, якими має оволодіти студент
1	2	3
Аналітична	1. Отримання досвіду для розвитку особистої компетентності               2. Оволодіння  визначеною сукупністю професійних знань             3. Оволодіння інтелектуальними навичками	1.1. Змістовно та логічно висловлювати свою думку. 1.2. Проводити аналіз теоретико-методологічних засад фінансового обліку. 1.3. Визначати проблемні питання обліку. 1.4. Вирішувати проблемні питання обліку.   2.1. Вміння працювати з законодавчо-нормативною базою фінансового обліку. 2.2. Вміння використовувати  здобуті знання на практиці. 2.3. Поглиблення професійних знань з фінансового обліку.   3.1. Навички вирішувати проблеми, приймати рішення, використовувати правильну оцінку операцій та явищ. 3.2. Вміння знайти, отримати, систематизувати та розуміти інформацію з різних джерел. 3.3. Здатність робити запити, вивчати, логічно та аналітично мислити, обґрунтовувати та критично аналізувати.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Продовження таблиці 1.1

1	2	3
Практична	1. Набуття практичного досвіду бухгалтера                                       2. Розуміння  організації та функціонування фінансового обліку на підприємстві	1.1. Виконання  на робочому місці  бухгалтерських завдань. 1.2. Застосування професійних знань, професійних навичок, включаючи організаційні, технічні, функціональні, ділові, управлінські, інтелектуальні навички формулювання професійних суджень. 1.2. Вміння систематизувати, групувати  дані первинного обліку з метою отримання підсумкової інформації про фінансово-господарські операції підприємства. 1.3. Вміння  готувати необхідну для фінансової звітності інформацію. 1.4. Вміння складати фінансову звітність.   2.1. Навички аналізу фінансово-господарських операцій для відображення їх в обліку. 2.2. Вміння відображати фінансово-господарські операції в аналітичному та синтетичному обліку. 2.3. Навички роботи з обліковими регістрами. 2.3. Вміння складати фінансову звітність. 2.4. Вміння проводити аналіз результатів діяльності підприємства. 2.5. Знаходити управлінські рішення для підвищення ефективності  діяльності на підприємстві.

 

 

1 ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ

1.1 вимоги до структури курсової роботи

 

Дослідження за темою курсової роботи розпочинаються зі складання змісту. При його розробці необхідно виходити з того, що виконання окремих розділів і підрозділів слід розглядати з позиції розкриття теми в цілому. Тому структура змісту має бути логічною, а питання - взаємопов’язані.

У загальному вигляді курсова робота повинна мати таку структуру:

- реферат;

- зміст;

- вступ (актуальність обраної теми; мета та завдання курсової роботи;  об’єкт та предмет роботи; інформаційна база);

-  основна частина, яка складається з трьох обов’язкових розділів:

- перший розділ: Теоретико-методологічні засади питання, що досліджується (теоретична частина);

- другий розділ: Калькулювання собівартості продукції та розрахунок показників для прийняття управлінських рішень (практична частина);

- третій розділ: Пропозиції щодо вирішення проблемних питань обліку об’єкта, розглянутого в теоретичній частині.

- висновок;

- список використаної літератури;

- додатки (за необхідності).

 

1.2 Вимоги до змісту курсової роботи

 

Титульна сторінка оформлюється  за формою НК-04-11 (Додаток А).

Тема курсової роботи, зазначена у виданому завданні.

Реферат повинен відображати інформацію у такій послідовності (Додаток Б):

- обсяг роботи, кількість ілюстрацій, таблиць, додатків;

- кількість використаних джерел;

- мета роботи;

- завдання, які треба вирішити для досягнення мети;

- основні результати.

Далі наводиться перелік ключових слів (5 – 15) написаних прописними літерами у називному відмінку  в рядок через кому  (назва “Перелік ключових слів” не пишеться).

Зміст подається на наступному після реферату аркуші. Він містить назви всіх розділів і підрозділів з прийнятою в роботі нумерацією (Додаток В).

Вступ – це обґрунтування актуальності вибраної теми, її сутність і значення, визначається мета роботи, завдання, які необхідно вирішити для досягнення мети. Вказується об’єкт, предмет дослідження  (Додаток Г).

Основна частина курсової роботи складається із трьох розділів.

Перший розділ – Теоретико-методологічні засади питання, що досліджується (узагальнення та систематизація думок вчених та науковців, виконання літературного огляду):

-         огляд та аналіз сутності об’єкта, що досліджується;

-         вивчення  особливостей обліку обраного об’єкта; 

-         систематизація переваг та недоліків щодо підходів, методів в управлінському обліку;

-         порівняння з альтернативними підходами методів обліку, що досліджуються;

-         узагальнення отриманих результатів стосовно досліджуваного питання з наданням власної думки;

-         наведення практичного прикладу за темою, що досліджується.

Другий розділ – Калькулювання собівартості продукції та розрахунок показників для прийняття управлінських рішень:

 - розрахунок собівартості позамовним методом калькулювання;

 - розрахунок собівартості методом калькулювання за переділами;

 - складання внутрішнього Звіту про фінансові результати з використанням методу калькулювання  «Директ-костинг» та повної собівартості;

 - виконання аналізу беззбитковості;

 - розрахунок собівартості нормативним методом калькулювання;

 - розробка управлінських рішень за отриманими розрахунками.

Третій розділ – Пропозиції щодо вирішення проблемних питань обліку об’єкта, розглянутого в теоретичній частині:

 - визначення спектру проблемних питань щодо питання теоретичної частини;

 - розробка пропозицій щодо вирішення проблемних питань.

Повинен відображати ставлення студента до досліджуваного питання, критично оцінити дану проблему в системі управлінського обліку, проявити схильність до розробки конкретних пропозицій, уміння обґрунтувати ці пропозиції.

Висновки є заключним етапом курсової роботи, в якому студент коротко викладає результати проведених досліджень. Висновки містять найбільш важливі узагальнення та практичні рекомендації, одержані в роботі, які висвітлюють рівень вирішення проблеми, що досліджується, та її значення для використання на практиці. Висновки розміщуються на окремому аркуші у вигляді пронумерованих абзаців. Висновки повинні мати об'єктивний, лаконічний, конкретний характер, відображати встановлені закономірності, режими, умови, практичні рекомендації. Бажано, щоб висновки не нагадували анотацію або реферат з перерахуванням обсягів виконаної роботи та її досягнень, не слід також вживати умовну форму утверджень  (додаток Д).

При написанні висновків необхідно стежити за тим, щоб вони давали відповідь на завдання, які визначені у Вступі. Висновки краще нумерувати арабськими цифрами. Таке викладення дає змогу не узгоджувати окремі висновки між собою.

Логічно викласти основні результати досліджень і ефективність  розроблених пропозицій, узгоджуючи наступний абзац з попереднім.

Список використаних літературних джерел повинен складатися з літератури, безпосередньо використаної при виконанні курсової роботи (кількість джерел 30). Літературні джерела слід розміщувати таким чином: спочатку законодавчі акти (закони, укази, постанови, державні та галузеві стандарти тощо), а потім інші джерела в алфавітному порядку за прізвищем автора, а якщо автор відсутній – то за першою буквою назви літературного джерела. Приклад посилань на літературні джерела наведено в розділі 4.1 та приклад оформлення літературних джерел за видами наведено в додатку Е.

Додатки до роботи включають (за необхідністю) подання допоміжного матеріалу, для більшої повноти сприймання роботи в цілому. До додатків включають:

-         першоджерела інформації (оперативна бухгалтерська та фінансова звітність);

-         додаткові ілюстрації або таблиці;

-         ілюстрації та методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на ЕОМ та ін.

Додатки оформляються як продовження роботи на її наступних сторінках, або окрема частина, розташовуються додатки в порядку появи посилань на них у тексті роботи.

 Кожен додаток починається з нової сторінки й повинен мати заголовок, надрукований вгорі великими літерами симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовками великими літерами друкується слово “Додаток___”.

 Додатки позначаються послідовно великими літерами української абетки, за винятком  літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, Ч, Ь, наприклад: Додаток А, Додаток Б і т. ін. Додатки мають спільну з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок.

 Якщо додаток складається з двох і більше сторінок, то на другій, третій і т.д. сторінках роблять таку позначку “Продовження додатку А” (В, Г і т.д.). Позначку “Продовження додатку…“ (вказують букву додатку, який необхідно продовжити) розміщують по правому краю сторінки (Додаток Д).

 

1.3 Вимоги до оформлення курсової роботи

1.3.1 Загальні вимоги

 

Курсова робота повинна бути надрукована комп’ютерним способом. Роботу представляють у зброшурованому (прошитому) вигляді.

 Робота друкується на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210 х 297 мм). Використовується шрифт Times New Roman, розмір шрифту 14, інтервал між рядками 1,5, абзацний відступ дорівнює 1,25.

 Рекомендований обсяг роботи та її структурних частин у машинописних сторінках:

-         робота в цілому: до  60 сторінок ;

-         реферат: 1 стор.;

-         зміст: 1 стор.;

-         вступ: 1,5 - 2 стор.;

-         1 розділ до 25 стор.;

-         2 розділ до 25 стор.;

-         3 розділ до 10 стор.; 

-         висновки: 1,5 - 2 стор.;

-         список використаних літературних джерел до 1- 2 стор.

-         додатки – кількість сторінок не регламентується.

Текст роботи друкується, залишаючи поля таких розмірів: ліве –  30 мм, верхнє і нижнє 20 мм, праве – 15 мм. Під час друкування роботи необхідно дотримуватись рівномірної щільності тексту (основний текст вирівнюється по ширині, а не по лівому чи правому краям), контрастності й чіткості зображення  впродовж усієї роботи.

 Заголовки розділів друкують великими прописними літерами по центру. Заголовки підрозділів роботи починають з абзацного відступу і друкують маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці, не виділяючи напівжирним шрифтом.

 Кожен розділ починається з нової сторінки, а підрозділи є продовженням розділу. Не допускається розміщення назви розділу, підрозділу в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщується тільки один рядок тексту.

 Відстань між заголовками та подальшим чи попереднім текстом має бути один рядок.

 Переклади, що надруковані з використанням текстових редакторів ЕОМ, повинні бути ретельно відкориговані.

 

1.3.2 Нумерація сторінок

 

 Сторінки роботи нумеруються арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усієї роботи. Номер сторінки  проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

 Реферат включають до загальної нумерації сторінок роботи. На рефераті номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках проставляють цифри 2, 3, 4 і т.д.

 Нумерацію розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, формул, ілюстрацій, таблиць подають порядковими арабськими цифрами без знака № Ілюстрації та таблиці, розміщенні на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок роботи.

 Розділи, підрозділи, які є складовою частиною роботи, нумеруються арабськими цифрами. Розділи роботи мають порядкову нумерацію в межах викладення суті роботи та позначаються арабськими цифрами без крапки, наприклад: 1, 2, 3, і т.д. Підрозділи мають порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу та порядкового номера підрозділу, відокремленого крапкою. В кінці номера підрозділу не ставлять крапку (наприклад 3.2). Потім у тому ж рядку друкують заголовок підрозділу.

 

1.3.3 Ілюстрації

 

Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки), розміщують у роботі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації в тексті мають бути посилання.

 Ілюстрації повинні мати назву, яка розміщується під ілюстрацією. За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (текст під рисунком).

 Ілюстрації позначають словом “Рисунок – “(без скорочень), яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад, “Рисунок 3.1 – Схема  документообігу...”

 Ілюстрації нумеруються послідовно в межах  розділу. Їх номер складається з номера розділу та порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. В кінці номера крапка не ставиться, наприклад: Рисунок 3.2 – другий рисунок третього розділу.

 

 

 

 

 

Рисунок 2.3 – Схема  документообігу.......

1.3.4 Таблиці

 

Таблиця розміщується безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці повинні бути посилання в тексті роботи.

Таблиці нумеруються арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться в додатках. Номер таблиці складається  з номера розділу та порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад: таблиця 2.1 – перша таблиця другого розділу.

Таблиця має назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і розташовують над таблицею з абзацу. Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її заголовок або боковик. При розподілу таблиці на частини допускається заголовок або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами в першій частині таблиці.

Слово “Таблиця ___ “ вказують один раз ліворуч над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: “Продовження таблиці ___ “ з зазначенням номера таблиці праворуч.

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення з заголовками. Підзаголовки граф, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки та підзаголовки граф указують в однині.

Таблиця 1.3 –  Типові бухгалтерські проводки

№	Зміст господарських операцій	Дебет	Кредит	Сума, грн.
1	2	3	4	5

Продовження таблиці 1.3

1.3.5 Формули та рівняння

 

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині рядка. Вище та нижче кожної формули або рівняння і повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

Формули та рівняння нумеруються порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули або рівняння складається з номера розділу та порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад: формула “1.3” – третя формула  першого розділу. Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в круглих дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, наводять безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведенні у формулі чи рівнянні.

Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнту слід наводити з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу  словом «де» без крапок.

Приклад:

«Відомо, що………………….

Z = ,                                                           (1.1)

де М₁, М₂ – математичне очікування;

, – середньоквадратичне.

  Перенесення формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операції, повторюючи знак операцій на початку наступного рядка. При перенесенні на знаку множення застосовують знак “х”. У тексті математичні знаки пишуться словами (окрім позначення температури). Математичні та інші символи повинні бути єдиними в тексті роботи, ілюстрованій частині чи додатках.

 

2       ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

 

Курсова робота складається  з теоретичної та практичної частин. Теми теоретичної частини студентом обираються самостійно з переліку  запропонованих тем згідно з порядковим номером по журналу обліку студентів.

Завдання курсової роботи кожен студент отримує індивідуально. Теми курсових робіт відповідають  змісту дисципліни відповідно ОПП.

 

2.1  Теми теоретичної частини курсової роботи

 

1. Організація управлінського обліку на підприємстві.
2. Управління виробничими витратами на підприємстві.
3. Управління адміністративними витратами на підприємстві.
4. Управління збутовими витратами на підприємстві.
5. Управління загальновиробничими витратами на підприємстві.    
6. Калькулювання собівартості продукції за нормативними витратами на підприємстві.
7. Розрахунок собівартості продукції за позамовним методом калькулювання на підприємстві.
8. Розрахунок собівартості продукції за попередільним методом калькулювання на підприємстві.
9. Розрахунок собівартості продукції за методом калькулювання Директ-костинг.
10.  Використання показника маржинального доходу при прийнятті управлінських рішень.
11.  Калькулювання собівартості робіт та послуг.
12.  Аналіз методів калькулювання в зарубіжній практиці.
13.  Оцінка та динаміка витрат на виробництво.
14.  Калькулювання собівартості комплексного та  побічного продуктів.
15.  Економічна та бухгалтерська моделі аналізу беззбитковості.
16.  Аналіз релевантної  інформації для прийняття управлінських рішень.
17.  Системи управлінського контролю.
18.  Облік за центрами відповідальності на підприємстві.
19.  Резерви зниження собівартості продукції.
20.  Фінансові показники діяльності центрів відповідальності на підприємстві.
21.  Методи та підходи щодо трансфертного ціноутворення на підприємстві.
22.  Класифікація витрат та її практичне застосування.
23.  Прийняття інвестиційних рішень в процесі управління.
24.  Системи управлінського обліку.
25.  Управління запасами як складова управлінського обліку. 
26.  Аналіз грошових потоків при прийнятті управлінських рішень.
27.  Система «JIT» (точно в термін) для управління виробництвом.
28.  Система «АВС» калькулювання витрат.
29.  Сутність бюджетування,  контроль за виконанням бюджетів і аналіз відхилень.
30.  Ризик і невизначеність при  прийнятті управлінських рішень на підприємстві.
31.  Стратегічний управлінський облік.
32.  Аналіз відхилень нормативних витрат на підприємстві.  
33.  Калькулювання витрат за  системою  калькулювання змінних витрат.
34.  Управління собівартістю продукції на підприємстві.
35.  Моделі для планування і управління запасами.
36.  Мета та  методи аналізу взаємозв'язку "витрати - обсяг - прибуток".
37.  Принципи та стадії аналізу інвестиційних проектів.
38.  Аналіз потоків  грошових коштів та шляхи їх оптимізації.
39.  Облік  за центрами відповідальності.
40.  Використання лінійного програмування в управлінському обліку.
41.  Процес складання бюджету. Види і функції бюджетів.
42.  Трансферне ціноутворення.
43. Оцінка результатів діяльності в децентралізованій фірмі.
44.  Центри відповідальності в системі управлінського контролю.
45.  Методи ціноутворення й особливості їхнього використання в управлінському обліку.
46.  Використання математичних методів в управлінському обліку.
47.  Оцінка та управління грошовими коштами на підприємстві.
48.  Роль управлінського обліку в забезпеченні конкурентоспроможності підприємства.
49.  Особливості використання попроцесорного методу калькулювання собівартості продукції.
50.  Функціональне калькулювання собівартості продукції.
51.  Аналіз взаємозв'язку "витрати - обсяг - прибуток" в умовах багато- профільного виробництва.
52.  Методи калькулювання собівартості продукції  в Україні. 
53.  Склад та класифікація витрат в управлінському обліку.
54.  Методи оцінки проектів капітальних вкладень.
55.  Особливості управлінського обліку загальновиробничих витрат.

56. Диференціальний аналіз релевантної інформації для прийняття управлінських рішень.

57. Аналіз інформації для прийняття довгострокових рішень.

58. Бюджетне планування і контроль на підприємстві.

59. Особливості використання методу калькулювання Стандарт-кост.

60. Роль управлінського обліку в підвищенні результатів діяльності підприємства.

 

 

 

 

2.2 Завдання на практичну частину курсової роботи

 

1. Розрахунок собівартості продукції з використанням позамовного методу калькулювання.

Дані для виконання розрахунку. ТОВ «Аметист» 30.01.13 року отримало два замовлення на виробництво продукції А у кількості 2 одиниці та виробництво продукції Б у кількості 1 одиниця. На підставі договорів 01.02.13 року ТОВ «Аметист» відкрило відповідно два виробничих замовлення: продукція А -  № 383, продукція Б - № 384 та приступило до їх виконання. На 01.03.13 р. залишки незавершеного виробництва наведені в таблиці 2.1. Дані таблиць 2.1 – 2.2 відмічені зірочкою (*) збільшуються на три останні цифри залікової книжки в тис. грн. (всі дані в завданні  умовні).

         Таблиця 2.1 - Залишки незавершеного виробництва на початок місяця, тис. грн.

№	Статті калькуляції	Замовлення № 383	Замовлення № 384
1	Сировина та матеріали	5200,00*	630,00*
2	Зворотні відходи (вираховуються)	(356,00)*	(50,00)*
3	Основна заробітна плата виробничих робітників	2750,00*	320,00*
4	Додаткова заробітна плата виробничих робітників	210,00*	25,00*
5	Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) 37%	1095,20	127,65
6	Загальновиробничі витрати, у тому числі:	4130,00	525,00
6.1	витрати на утримання та експлуатацію устаткування	2350,00*	315,00*
6.2	інші загальновиробничі	1780,00*	210,00*
7	Разом	13029,20	1577,65

Впродовж березня були здійснені операції, які наведено в таблиці 2.2.

       Таблиця 2.2 – Господарські операції ТОВ «Аметист» за березень, тис.грн.  

№	Зміст операції	Сума
1	2	3
1	Використано основні матеріали за замовленням № 383	9345,00*
2	Використано основні матеріали за браком за замовленням № 383	325,00*
3	Використано основні матеріали за замовленням № 384	4350,00*
4	Використано основні матеріали за браком за замовленням № 384	159,00*
5	Понесено витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів	10,00*

Продовження таблиці 2.2

1	2	3
6	Використано матеріали на поточний ремонт адміністративної будівлі	20,00*
7	Передані з виробництва на склад зворотні відходи за замовленням № 383	(548,00)*
8	Передані з виробництва на склад зворотні відходи за замовленням № 384	(360,00)
9	Нарахована основна заробітна плата виробничим робітникам за замовленням № 383	5340,00*
10	Нарахована основна заробітна плата виробничим робітникам за браком за замовленням № 383	170,00*
11	Нарахована основна заробітна плата виробничим робітникам за замовленням № 384	2380,00*
12	Нарахована основна заробітна плата виробничим робітникам за браком за замовленням № 384	73,00*
13	Нарахована додаткова заробітна плата виробничим робітникам на обидва замовлення	569*
14	Нарахована додаткова заробітна плата виробничим робітникам за браком за замовленням № 383 (8% від основної заробітної плати за браком)
15	Нарахована додаткова заробітна плата виробничим робітникам за браком за замовленням № 384 (8% від основної заробітної плати за браком)
16	Нараховано на основну заробітну плату виробничих робітників за замовленням № 383 єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ)  37%
17	Нараховано на основну та додаткову заробітну плату виробничих робітників  за браком за замовленням № 383 єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ)  37%
18	Нараховано на основну заробітну плату виробничих робітників за замовленням № 384 єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ)  37%
19	Нараховано на основну та додаткову заробітну плату виробничих робітників за браком за замовленням № 384 єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ)  37%
20	Нараховано на додаткову заробітну плату виробничих робітників  єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ)  37%
21	Нарахована заробітна плата загальновиробничому персоналу	2000*
22	Нараховано на заробітну плату загальновиробничого персоналу  єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ)  37%
23	Нарахована заробітна плата адміністративному персоналу	1960*
24	Нараховано на заробітну плату адміністративного персоналу  єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ)  37 %
25	Нарахована амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення	100*
26	Нарахована амортизація будівлі цеху	170*

 

Продовження таблиці 2.2

1	2	3
27	Понесені витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень	10*
28	Понесені витрати на охорону праці в цеху	20*
29	Нарахована амортизація адміністративної будівлі	1000*
30	Отримані рекламні послуги	50*
31	Понесені витрати на вдосконалення технології й організації виробництва	72*
32	Понесені витрати на утримання  та експлуатацію виробничого устаткування	9465*

         Вартість браку за ціною можливого використання: за замовленням № 383 – 39* тис. грн. , № 384 – 16* тис. грн.

Для розподілу непрямих витрат ТОВ «Аметист» використовує бази розподілу витрат:

-         додаткова заробітна плата розподіляється між замовленнями, використовуючи базу розподілу – сума основної заробітної плати за замовленнями;

-         витрати на утримання та експлуатацію устаткування та інші загальновиробничі витрати розподіляються між замовленнями та браком за замовленнями, використовуючи базу розподілу  - сума прямих витрат за замовленнями та браком;

-         адміністративні та збутові витрати розподіляються між замовленнями,  використовуючи базу розподілу - сума прямих витрат за замовленнями.

На підставі наведених даних необхідно:

1. Виконати класифікацію витрат, які були понесені впродовж звітного періоду (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 – Класифікація витрат, тис. грн.

№	Вид витрат	За включенням до повної  собівартості продукції		За способом віднесення на повну собівартість продукції		За характером реагування на зміну фактору витрат
		Вит-рати на про-дукцію	Вит- рати пері-оду	Прямі	Не-прямі	Змінні	Пос-тійні

2. Розподілити непрямі витрати між замовленнями та заповнити відомість розподілу непрямих витрат (табл.  2.4).

Таблиця 2.4 – Відомість розподілу  непрямих витрат, тис. грн.

Об’єкт обліку витрат	Витрати на утримання та експлуатацію устаткування		Інші загальновиробничі витрати		Адміністративні та збутові витрати
	% розподілу непрямих витрат	тис. грн.	% розподілу непрямих витрат	тис. грн.	% розподілу непрямих витрат	тис. грн.
Замовлення № 383
Замовлення № 384
Замовлення № 383 (брак)					-	-
Замовлення № 384 (брак)					-	-
Разом
База розподілу

3.  Розрахувати собівартість  забракованої продукції (табл. 2.5).

Таблиця 2.5 – Розрахунок собівартості забракованої продукції, тис. грн.

4. Скласти картку обліку витрат на виробництво за замовленнями        № 383 та № 384  (табл. 2.6.1, 2.6.2).

 

 

 

 

Таблиця 2.6 – Картка обліку витрат на виробництво за замовленням, тис. грн.

Показники	Виробів у замовленні ...од.				Оптова ціна... грн.		Дата відкриття замовлення ...
	Сировина та матеріали	Зворотні  відходи	Основна заробітна плата виробничих робітників	Додаткова заробітна плата виробничих робітників	Єдиний внесок  на загальнообов’язкове державне соціальне страхування	Загальновиробничі  витрати,  у тому числі:	- витрати на утримання та експлуатацію  устаткування	- інші загальновиробничі витрати	Втрати від браку	Разом
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Залишок на початок місяця		(      )
Витрати за місяць		(      )
Разом витрат із залишком		(      )
Списано на собі- вартість готової продукції		(      )
Залишок на кінець місяця		(      )

5. Скласти звітну калькуляцію на виконане замовлення № 383 (табл.  2.7).

Таблиця 2.7 – Звітна калькуляція, тис. грн.

Виріб    А              

Замовлення №  383

№	Стаття калькуляції	Фактично
1	2	3
1	Сировина та матеріали	(              )
2	Зворотні відходи
3	Основна заробітна плата виробничих робітників
4	Додаткова заробітна плата виробничих робітників
5	Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
6	Загальновиробничі витрати, у тому числі:
6.1	- витрати на утримання та експлуатацію устаткування
6.2	- інші загальновиробничі витрати
7	Втрати від браку
8	Виробнича собівартість
9	Адміністративні та збутові витрати
10	Повна собівартість

2. Розрахунок собівартості продукції з використанням попередільного методу калькулювання та показників для прийняття управлінських рішень.

Дані для виконання розрахунку. Підприємство ТОВ «Цеглинка» виробляє цеглу. Процес виробництва складається з чотирьох переділів: видобутку глини, формування цегли-серцю, сушіння цегли та випалу цегли. Для розрахунку собівартості продукції використовується попередільний метод калькулювання.

В таблиці 2.8 наведено витрати, які були понесені в звітному періоді за переділами. Дані таблиці 2.8  відмічені зірочкою (*) збільшуються на три останні цифри залікової книжки в тис. грн. (всі дані в завданні  умовні).

Таблиця 2.8 – Виписка з відомостей розподілу матеріалів, палива, енергії та заробітної плати, тис. грн.

Додаткова заробітна плата виробничих робітників за всіма переділами склала 2784,00* тис. грн., єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) 37% (умовно). Витрати на утримання та експлуатацію устаткування склали 30216,00* тис. грн.  Інші загальновиробничі витрати  склали  13920,00* тис. грн.

Додаткова заробітна плата, витрати на утримання та експлуатацію устаткування та інші загальновиробничі витрати розподіляються між переділами, використовуючи базу розподілу – сума основної заробітної плати.

Втрати від браку 2450,00* тис. грн. включаються в собівартість продукції останнього переділу (випалу).

Адміністративні витрати та витрати на збут за період склали 3600,00* тис. грн. 

Дані про випуск продукції: видобуток глини – 12 500 м³, на формування її передано 11 400 м³. Після формування отримано цегли-сирцю 56 000 тис. од. Уся ця кількість була передана на сушіння, а потім на випал. Після випалу отримано 54 500 тис. од. придатної цегли; по іншій цеглі відбувся бій.

На підставі наведених даних необхідно розрахувати собівартість 1 тис. од. цегли та заповнити необхідні документи:

1. Відомість обліку витрат на виробництво (табл. 2.9).

        Таблиця 2.9 – Відомість обліку витрат на виробництво, тис. грн.

№	Найменування статей калькуляції	Переділи
		Видобу- ток глини	Формуван-ня цегли-сирцю	Сушіння цегли	Випал цегли
1	Напівфабрикати власного виробництва
2	Допоміжні матеріали
3	Паливо й енергія на технологічні цілі
4	Основна заробітна плата виробничих робітників
5	Додаткова заробітна плата виробничих робітників
6	Єдиний внесок на загально-обов’язкове державне соці-альне страхування
7	Загальновиробничі витрати, у тому числі:
7.1.	- витрати на утримання та експлуатацію устаткування
7.2	- інші загальновиробничі витрати
8	Втрати від браку
9	Разом виробнича фактична собівартість

2. Калькуляційну відомість (табл. 2.10).

 

 

 

Таблиця 2.10 – Калькуляційна відомість, тис. грн.

№	Найменування статей калькуляції	Переділи
		Видобу-ток глини	Формуван-ня цегли-сирцю	Сушіння цегли	Випал цегли
1	Сировина –глина
2	Допоміжні матеріали
3	Паливо й енергія на технологічні цілі
4	Основна заробітна плата виробничих робітників
5	Додаткова заробітна плата виробничих робітників
6	Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
7	Загальновиробничі витрати, у тому числі:
7.1	- витрати на утримання і експлуатацію устаткування
7.2	- інші загальновиробничі витрати
8	Втрати від браку
9	Разом виробнича фактична собівартість

3. Звітну калькуляцію (табл. 2.11).

Таблиця 2.11 – Звітна калькуляція на цеглу будівельну, тис. грн.

(одиниця виміру – 1 тис. од.)

№	Найменування статей калькуляції	Фактично
1	Сировина-глина
2	Допоміжні матеріали
3	Паливо й енергія на технологічні цілі
4	Основна заробітна плата виробничих робітників
5	Додаткова заробітна плата виробничих робітників
6	Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
7	Загальновиробничі витрати, у тому числі:
7.1	- витрати на утримання та експлуатацію устаткування
7.2	- інші загальновиробничі витрати
8 9	Втрати від браку Виробнича собівартість
10	Адміністративні витрати та витрати на збут
11	Повна собівартість

4. Скласти внутрішній Звіт щодо розрахунку прибутковості продукції  з використанням  методів калькулювання повної собівартості та «Директ-костинг».

Дані для виконання розрахунку. Вхідними даними для виконання завдання є дані таблиці 2.11 та наступна інформація:

-         реалізовано 30 000 тис. од. цегли;

-         ціна розраховується виходячи з рентабельності 37%, ПДВ 20 %.

Форма внутрішнього Звіту про фінансові результати з використанням методу калькулювання «Директ-костинг» та повної собівартості наведено в таблиці 2.12 – 2.13. За результатами розрахунків фінансового результату за двома звітами необхідно узгодити результати з визначенням переваг та недоліків методів калькулювання «Директ-костинг» та повної собівартості.

Таблиця 2.12 – Внутрішній Звіт про фінансові результати з використанням методу калькулювання «Директ-костинг», тис. грн.

Показник	За звітний період
1. Дохід (виручка) від реалізації
2. Вирахування з доходу	(                    )
3. Чистий дохід
4. Собівартість реалізованої продукції (змінна)	(                      )
3. Виробничий маржинальний дохід
4. Змінні операційні витрати (на управління, збут та інші)	(                      )
5. Загальний маржинальний дохід
6. Постійні витрати	(                       )
7. Фінансовий результат

 

Таблиця 2.13 – Внутрішній Звіт про фінансові результати з використанням методу калькулювання повної собівартості, тис. грн.

Показник	За звітний період
1. Дохід (виручка) від реалізації
2. Вирахування з доходу	(                     )
3. Чистий дохід
4. Собівартість реалізованої продукції (повна)	(                     )
5. Прибуток (збиток)
5. Адміністративні, збутові витрати	(                     )
6. Фінансовий результат

5. Виконати аналіз беззбитковості.

        Дані для виконання розрахунку. Даними для завдання є дані таблиці 2.11.

1. Визначити точку беззбитковості за допомогою математичного та графічного підходів в натуральних та грошових одиницях.

2. Визначити який обсяг цегли потрібно реалізувати для одержання 217 тис. грн. прибутку після оподатковування. Ставка податку на прибуток складає 19%.

3. Розрахувати запас міцності при фактичному обсязі реалізації 30 000 тис. од.

4. Визначити прибуток від реалізації 54500 тис. од. продукції.

Визначити обмеження, які покладені в основу бухгалтерської моделі беззбитковості. За всіма розрахунками надати відповідні висновки та управлінські рішення, щодо оптимізації результатів діяльності підприємства в майбутньому.

3. Розрахунок собівартості продукції з використанням нормативного методу калькулювання та показників для прийняття управлінських рішень.

Дані для виконання розрахунку. Підприємство ТОВ «Гарант» виробляє два види продукції А та Б. Для калькулювання використовує нормативний метод калькулювання. Підприємством вироблено виробів А – 445 одиниць, виробів Б – 355 одиниць. Забраковано 2 вироби А и 1 виріб Б.

Дані таблиць 2.14 – 2.17 відмічені зірочкою (*) збільшуються на останню цифру залікової книжки, а дані відмічені трьома зірочками (***) – на три останні цифри залікової книжки (всі дані в завданні  умовні).

В таблиці 2.14 представлена нормативна калькуляція на вироби А та Б.

Таблиця 2.14 –  Нормативна калькуляція, грн.

№	Найменування статей калькуляції	Виріб А		Виріб Б
		За нормами  минулого місяця	За нормами  поточного місяця
1	2	3	4	5
1	Сировина та матеріали*	6,00	5,40	9,80

                                                                   Продовження таблиці 2.14

1	2	3	4	5
2	Зворотні відходи	(0,20)	(0,20)	(0,30)
3	Основна заробітна плата виробничих робітників*	3,00	2,70	4,40
4	Додаткова заробітна плата виробничих робітників*	0,20	0,20	0,35
5	Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування	1,18	1,07	1,75
6	Витрати на утримання та експлуатацію устаткування*	3,00	2,70	5,10
7	Інші загальновиробничі витрати*	2,10	2,10	3,75
	Разом	15,28	13,97	24,85

         В таблиці 2.15 наведені залишки незавершеного виробництва на початок місяця.

Таблиця 2.15 – Залишки незавершеного виробництва на початок місяця, грн.

№	Стаття витрат	Виріб А	Виріб Б
1	Сировина та матеріали*	105,00	225,40
2	Зворотні відходи	(3,60)	(6,90)
3	Основна заробітна плата виробничих робітників*	52,50	101,20
4	Додаткова заробітна плата виробничих робітників*	3,30	8,05
5	Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування	20,65	40,42
6	Витрати на утримання та експлуатацію устаткування*	52,50	117,30
7	Інші загальновиробничі витрати*	35,20	86,25
	Разом	265,55	571,72

         Виписка з відомостей розподілу матеріалів та заробітної плати представлена в таблиці 2.16.

         Таблиця 2.16 – Виписка з відомостей розподілу матеріалів та заробітної плати, грн.

№	Вид витрат	Виріб А	Виріб Б
1	2	3	4
1	Сировина та матеріали: а) за нормами; б) за відхиленнями від норм	2862,00*** +213,00*	3430,40 +67,00
2	Зворотні відходи	(106,00)	(120,00)

 

 

                                                               Продовження таблиці 2.16

3	Основна заробітна плата виробничих робітників: а) за нормами; б) за  відхиленнями від норм	1431,00*** -108,00*	1540 +49,5
4	Додаткова заробітна плата: а) за нормами	551,00***	+69,00

         Витрати з організації та управління виробництвом наведені в таблиці 2.17.

Таблиця 2.17 – Витрати  з організації та управління виробництвом, грн.

№	Стаття витрат	За кошторисом	За відхиленням від кошторису
1	Витрати на утримання та експлуатацію устаткування	3187,00***	+320
2	Інші загальновиробничі витрати	2348,00***	-234

         На підставі наведених даних необхідно розрахувати виробничу собівартість виробу А та заповнити необхідні документи:

         1. Відомість розрахунку зміни норм в незавершеному виробництві на початок місяцю за виробом А (табл. 2.18).

         Таблиця 2.18 – Відомість розрахунку зміни норм в незавершеному виробництві на початок місяцю за виробом А

№	Стаття витрат	Незавершене виробництво за нормами минулого місяця, грн.	Собівартість виробу А		Індекс зміни норм, %	Незавершене виробництво після перерахунку
			До зміни норм, грн.	Після  зміни норм, грн.		За  нормами поточного  місяця, грн.	За змінами  норм, грн.
1	2	3	4	5	6	7	8
1	Сировина та матеріали
2	Зворотні відходи	(          )	(          )	(       )		(            )	(            )
3	Основна заробітна плата виробничих робітників
4	Додаткова заробітна плата виробничих робітників

 

 

Продовження таблиці 2.18

1	2	3	4	5	6	7	8
5	Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
6	Витрати на утримання та експлуатацію устаткування
7	Інші загальновиробничі витрати
	Разом

         2. Виконати розрахунок собівартості браку продукції (табл. 2.19)

Таблиця 2.19 – Розрахунок  собівартості браку продукції, грн.

№	Стаття витрат	Виріб А	Виріб Б
1	Сировина та матеріали
2	Основна заробітна плата виробничих робітників
3	Додаткова заробітна плата виробничих робітників
4	Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
5	Витрати на утримання і експлуатацію устаткування
7	Інші загальновиробничі витрати
	Вартість браку за ціною використання	9,16	8,50
	Втрати від  браку

3. Заповнити відомість розподілу витрат з організації та управління виробництвом (табл. 2.20). Базою розподілу є сума основної заробітної плати за виробами А, Б та  браком за А, Б.

 

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.20 - Відомість розподілу витрат з організації та управління виробництвом, грн.

Вид продукції	Основна заробітна плата робочих (за нормами)	Витрати на утримання та експлуатацію устаткування		Інші загальновиробничі витрати
		За кошторисом	За відхиленнями від  норми	За кошторисом	За відхиленнями від  норми
Виріб А
Виріб А (брак)
Виріб Б
Виріб Б (брак)
Разом

         4. Заповнити відомість розрахунку нормативної собівартості випуску продукції (табл. 2.21).

Таблиця 2.21 – Відомість розрахунку нормативної собівартості випуску продукції, грн.

№	Стаття витрат	Виріб А		Виріб Б
		на одини-цю	на випуск 445 од.	на одиницю	на випуск 355 од.
1	Сировина та  матеріали
2	Зворотні відходи	(            )	(               )	(               )	(              )
3	Основна заробітна плата основних робочих
4	Додаткова заробітна плата виробничих робітників
5	Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
6	Витрати на утримання та експлуатацію устаткування
7	Інші загальновиробничі витрати
	Разом

         5. Заповнити відомість обліку витрат на виробництво за виробом А (табл. 2.22).

         6. Заповнення звітної  калькуляції на виріб А (табл. 2.23).

Таблиця 2.23 – Звітна калькуляція на виріб А, грн.

№	Найменування статей калькуляції	План	Фактично			Разом
			За норма-ми	За зміна-ми норм	За відхилен- нями від норм
1	Сировина та матеріали	5,80
2	Зворотні відходи	(0,20)	(           )	(        )	(              )	(       )
3	Основна заробітна плата виробничих робітників	2,80
4	Додаткова заробітна плата виробничих робітників	0,30
5	Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування	1,15
6	Витрати на утримання та експлуатацію устаткування	2,70
7	Інші загальновиробничі витрати	2,00
8	Втрати  від браку
	Виробнича собівартість	14,55

7. Визначити: чи варто підприємству крім реалізації виробленої продукції А – 445 одиниць, виробів Б – 355 одиниць за звичайною ціною (ціна розраховується виходячи з рентабельності 37%, ПДВ 20 %; нормативні адміністративні, збутові витрати – 1,6 грн. на виріб А та 2,85 грн. на виріб Б) прийняти спецзамовлення від покупця на реалізацію 100 одиниць виробу А (виробничі потужності дозволяють) за ціною нижче собівартості на 20%. А саме: визначити послідовність дій при прийнятті цього рішення, розрахувати відповідні показники та надати обґрунтовану відповідь на поставлене питання з використанням кількісної та якісної інформації.

Таблиця 2.22 – Відомість обліку витрат на виробництво за виробом  А, грн.

 

№	Стаття витрат	Залишок початковий за нормами минулого місяця	Перерахунок незавершеного виробництва		Витрати		Списано				Залишок кінцевий
			За нормами поточного  місяця	За змінами норм	За кошторисом	За відхиленнями від норм	На брак	На випуск
								За нормами	За змінами норм	За відхиленнями від норм
1	Сировина та матеріали
2	Зворотні відходи	(          )	(          )	(       )	(          )	(          )	(          )	(          )	(       )	(          )	(          )
3	Основна заробітна плата виробничих робітників
4	Додаткова заробітна плата виробничих робітників
5	Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
6	Витрати на утримання та експлуатацію устаткування
7	Інші загальновиробничі витрати
8	Втрати від браку
	Разом

 

 

3       ЗАХИСТ ТА КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

При оцінці курсового проекту (роботи) враховуються:

-   теоретичний рівень знань студента, розкриття сутності та теми курсового проекту (роботи) та глибини його змісту;

-   набуття навичок з розробки й вирішення наукової проблеми: вміння самостійно працювати з літературними джерелами, виділяти й аналізувати провідні   концепції,   ставити   експеримент,   виконувати   розрахунки    тощо, грамотно оформляти бібліографію;

-   використання методів дослідження, самостійний і творчий підхід до аналізу явищ і процесів;

-   планомірний і систематичний характер роботи студента над темою;

-  якість і правильність оформлення, своєчасність здачі роботи.

Курсова робота оцінюється за шкалою ЕСТS, національною шкалою та шкалою ВНЗ (табл. 3.1). У випадку отримання студентом при захисті курсової роботи оцінки „незадовільно" рішенням кафедри йому пропонується нова тема та визначається новий термін виконання курсової роботи.

Таблиця 3.1 – Співвідношення рейтингових балів за шкалою ЗДІА і оцінок за національною шкалою ЕСТS

Бал	Оцінка за національною шкалою	Оцінка за шкалою ЕСТS
		Оцінка	Пояснення
90-100	Відмінно	А	відмінне виконання
82-89	Добре	В	вище за середній рівень
74-81		С	хороший рівень
64-73 ~5Ь60~	Задовільно	Д	рівень нижчий за середній
60-63		Е	відповідає мінімальним критеріям
35-59	Незадовільно	FX	не відповідає вимогам, необхідний повторний захист
0-34		F	необхідне повторне виконання  роботи

Результат виконання та захисту студентом кожного завдання курсового проекту (роботи) комплексно оцінюється окремо за такою шкалою:

-  90-100 балів: всі пункти завдання повністю виконані без помилок; відповідає всебічному системному та глибокому рівню знань програмного матеріалу; демонструє належний рівень використання літератури, володінню понятійним апаратом, методами, методиками та інструментами, передбаченими програмою  дисципліни; застосування їх для вирішення типових і нетипових практичних ситуацій; виявлення творчих здібностей у розумінні, викладі та використанні навчально-програмного матеріалу;

-  74-89 балів: всі пункти завдання повністю виконані без суттєвих помилок; відповідає належному засвоєнню студентом програмного матеріалу; засвоєнню інформації в межах лекційного курсу;  володінню необхідними методами, методиками та інструментами, передбаченими програмою дисципліни; вмінню використовувати їх для вирішення типових і нетипових практичних ситуацій, допускаються окремі незначні помилки;

 - 60-73 балів: більше 30% всіх пунктів завдання виконано не вірно; відповідає виявленню значних прогалин у знаннях основного програмного матеріалу; не досить    упевненому    володінню    окремими    поняттями,    методиками  та інструментами, про що свідчать принципові помилки під час їх використання.

- 0-59 балів: Курсова робота до захисту не допускається, якщо:

- подана науковому керівникові на перевірку зі значними порушеннями строків, установлених календарним графіком;

- виконана не самостійно;

- за структурою не відповідає вимогам;

- недбало оформлена.

В екзаменаційну відомість студента вноситься остаточна оцінка, отримана ним на захисті, за національною шкалою та міжнародною шкалою ЕСТS, а також відповідний цій оцінці підсумковий, рейтинговий бал.

Захист курсових робіт приймається комісією у складі керівника курсової роботи та одного - двох викладачів кафедри.

Порядок захисту курсової роботи:

-  доповідь автора (до 10 хвилин), у якій розкривається основний зміст роботи, результати розрахунків, висловлюються власні пропозиції та обґрунтовуються прийняті рішення;

-    відповіді  автора  на  запитання  членів  комісії  та  присутніх  на  захисті викладачів та студентів щодо досліджуваної проблеми;

-    оцінювання членами комісії якості виконання, змісту та захисту курсової роботи студента.

4  ПРИКЛАД НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

4.1 Зміст теоретичної частини

 

Послідовність висвітлення питань теоретичної частини:

1. Огляд та аналіз сутності, особливостей обліку обраного об’єкта різними авторами та науковцями.  Систематизація переваг та недоліків щодо підходів, методів в управлінському обліку. Порівняння з альтернативними підходами методів обліку, що досліджуються.

Наприклад: за об’єктами обліку витрат розрізняють позамовний та попередільний (попроцесний) методи калькулювання. Калькулювання за переділами - це система калькулювання собівартості продукції на основі групування витрат в межах окремих переділів (стадій виробництва, процесів).

Переділ – це частина технологічного процесу, що включає сукупність операцій, результатом яких є напівфабрикат, призначений для реалізації або для використання наступними переділами [22, с. 139].

У таблиці 4.1 проаналізовано та визначено погляди різних вчених на сутність попередільного методу калькулювання.

Таблиця 4.1 – Погляди вчених на сутність  попередільного  методу калькулювання

№	Вчений	Сутність методу
1	2	3
1	Корецький М. Х. [18, с.97]	Всі або деякі прямі витрати відображаються в поточному обліку не за видами продукції, що виготовляється, а за переділами (процесами) виробництва.
2	Голов С.Ф. [11, с.122] Атамас П.Й. [7, с.94]	Метод являє собою систему калькулювання собівартості продукції на основі групування витрат у межах окремих процесів або стадій виробництва.
3	Партин Г.О. Загородній А.Г. [24, с.118]	Витрати списуються не на окремі вироби чи замовлення, а на окремі процеси або переділи (прямі-на основі первинних документів, непрямі - через розподіл пропорційно до обраної бази розподілу)

 

 

 

 

Продовження таблиці 2.1

1	2	3
4	Нападовська Л.В. [22, с.139 - 140]	Переділом вважає частину технологічного процесу, що включає сукупність операцій, результатом яких є напівфабрикат, призначений для реалізації або використанням наступним переділом. При цьому собівартість напівфабрикату кожного  переділу складається з суми затрат конкретного переділу та собівартості напівфабрикату, який надійшов із попереднього переділу
5	Думка автора	На кожній стадії виробництва (переділі, процесі) визначається собівартість напівфабрикату. Собівартість переділу визначається, як сума понесених витрат цього переділу та собівартості напівфабрикату, переданого на цей переділ.

Метод калькулювання за переділами має ряд особливостей. Основні з них наведено у таблиці 4.2.

Таблиця 4.2 – Особливості калькулювання собівартості продукції за переділами на думку різних вчених

№	Вчений	Особливості методу	Сфера застосування
1	2	3	4
1	Нападовська Л.В. [22, с.142]	-  узагальнення затрат за переділами, а не за видами продукції на основі калькулювання кожної стадії; - узагальнення (визначення) затрат за звітний період, а не за кожним замовленням; - ведення аналітичного обліку за кожним переділом на аналітичних рахунках, що відкриваються до рахунка 23 «Виробництво»; - відносна простота методу, оскільки всі затрати переділу є прямими і не потребують розподілу.	Застосовують для масових виробництв в умовах безперервного й нетривалого технологічного процесу.
2	Корецький М. Х. [18, с.97]	Виробничі витрати обліковуються у кожному переділі, включаючи собівартість напівфабрикатів, виготовлених у попередньому переділі. Калькулюють фактичну собівартість напівфабрикатів кожного переділу. Тобто собівартість продукції кожного наступного переділу складається із здійснених ним витрат і собівартості отриманих напівфабрикатів.	Застосовується на підприємствах з однорідною за вихідною сировиною і характером технології масовою продукцією.

 

 

 

 

Продовження таблиці 4.2

1	2	3	4
3	Атамас П.Й. [7, с.95]	Деякі підприємства, які використовують напівфабрикатний метод виробництва, продукцію, закінчену обробкою на окремому переділі передають на склад напівфабрикатів (і обліковують на синтетичному рахунку 25 «Напівфабрикати»), а потім зі складу передають для подальшої обробки у наступний технологічний процес або для реалізації іншим підприємствам.	Характерне  застосування у масовому та серійному виробництві (хімічна, нафтопереробна, металургійна, фармацевтична галузь).
4	Партин Г.О. Загородній А.Г. [24, с.120]	При застосуванні методу облік витрат ведуть за калькуляційними статтями витрат у розрізі окремих видів або груп продукції. Перелік переділів (фаз, стадій виробництва), за якими здійснюється облік витрат і калькулювання собівартості, порядок визначення калькуляційних груп підприємство встановлює самостійно.	Застосовують у масовому та серійному виробництві зі стійкою номенклатурою виробів (целюлозно-паперова промисловість, текстильна, хімічна, металургійна, вугільна).

Тож, метод застосовується у масовому та серійному виробництві таких галузей економіки, як гірничодобувна, металургійна, текстильна, харчова, цементна, нафтопереробна, целюлозно-паперова, хімічна, скляна та інші.

До особливостей масового типу виробництва належать:

- випуск незначної номенклатури виробів у великій кількості;

- спеціалізація робочих місць на виконанні однієї постійно закріпленої операції;

- значна питома вага механізованих і автоматизованих виробничих процесів [22, с. 140].

Метод альтернативний попередельному методу – це позамовний метод калькулювання. Порівняльна характеристика методів наведена в таблиці 4.3.

Або, наприклад: питання розрахунку трансферних цін досліджують  науковці Друрі К. [15, с. 784 - 813], Атамас П.Й. [7, с. 363-366], Голов С.Ф.  [12, с. 477-487], які одностайні щодо сутності, переваг та недоліків  методів розрахунку трансфертних цін. В таблиці 4.4 представлена порівняльна характеристика методів розрахунку трансфертних цін з визначенням переваг та недоліків кожного.

Таблиця 4.3 – Порівняльна характеристика попередільного та позамовного методів калькулювання [7, с. 100]

Критерій порівняння	Позамовний метод калькулювання	Попередільний метод калькулювання
1. Співвідношення виробництва і реалізації.	Покупець відомий до початку виробництва, відомі його вимоги до якості продукції та її комплектації.	Вироблена продукція стає товарними запасами, її майбутній покупець невідомий, вимоги до якості продукції стандартизовані.
2. Витрати матеріалів.	Обсяг необхідних матеріалів попередньо відомий, їх закуповують під замовлення і відносять на поточні витрати.	Обсяг необхідних матеріалів часто невідомий, на складі зберігається мінімальний запас матеріалів для забезпечення безперервності виробництва.
3. Кваліфікація робітників та характер їх праці.	Загальний рівень кваліфікації робітників більш високий, робітники повинні вміти виконувати широкий спектр робіт.	Менш високий рівень загальної кваліфікації робітників, роботи однотипні і чітко визначені.
4. Рівень накладних витрат.	Накладні витрати відносно невисокі, більшість витрат прямо відносяться на конкретне замовлення.	Широке застосування автоматизації виробництва зумовлює більш високі накладні витрати.
Періодичність калькуляції	Собівартість замовлення визначається після закінчення робіт за конкретним замовленням.	Собівартість продукції Визначається періодично (при складанні звітності: помісячно, поквартально, в кінці року).

 

Таблиця 4.4 – Порівняльна характеристика методів розрахунку трансфертних цін

Метод	Сутність	Переваги	Недоліки
1	2	3	4
Метод договірної трансфертної ціни	• Заснований на досягненні консенсусу між підрозділом-продавцем і підрозділом-покупцем відносно ціни продукту або послуги на підставі договірної ціни • Використовується в умовах відсутності ринку проміжних продуктів, аналогічних продукції підрозділу підприємства	• Використання в умовах повного і неповного завантаження виробничих потужностей підприємства • Можливість надання автономності центру відповідальності • Можливість реалізації та придбання продукції підрозділами не тільки всередині, але і за межами компанії	• Конфлікти при формуванні трансфертних цін через протилежні інтереси договірних сторін • Порушення цілісності підприємства внаслідок надмірної лібералізації діяльності підрозділів

 

Продовження таблиці 4.4

1	2	3	4
Ринковий метод	Центр відповідальності, що купує  не повинен платити усередині підприємства більше, ніж зовнішньому продавцю, як і центр, що продає, як правило, не повинен одержати більше доходу, ніж при продажу зовнішньому покупцю	Об’єктивне оцінювання взаємовідносин підрозділів, що продають та купують.	«Справедлива» ринкова ціна не завжди чітко виражена, оскільки різні постачальники можуть встановлювати різні ціни на практично однакові товари
Витратні методи:               метод повної фактичної собівартості	• Витратні трансфертні ціни встановлюються за відсутності договірної ринкової ціни • Передбачає абсолютну реалізацію напівфабрикатів за встановленою ціною	• Можливість перенесення повних витрат, які склалися за поточний період, на центр-покупець незалежно від їх тенденцій зміни, що залежать від центру –продавця • Простота, об’єктивність і точність розрахунків ціни • Більш точне визначення трансфертної ціни сприяє прийняттю вірних рішень у виборі цінової політики і ринкової стратегії	• Відсутність стимулу передаючого центру відповідальності у зниженні своїх фактичних витрат • При розширенні обсягу виробництва дана система не може бути орієнтиром, оскільки включає в трансфертну ціну і постійні витрати • Відсутність надійної бази для оцінки роботи центрів відповідальності, в умовах суб’єктивного характеру нормативу прибутку • Можливість виникнення конфлікту інтересів підприємства і центрів відповідальності • Додаткові витрати на контроль • Незацікавленість центру-продавця у виявленні непродуктивних витрат
метод нормативних витрат	Порівняння фактичної трансфертної ціни і нормативною	• Дозволяє оцінити ефективність роботи центру відповідальності • Формування необхідної інформа­ційної бази для аналізу й контролю затрат • Наочність у відображенні відхилень від плану в процесі фор­мування затрат • Мінімізація облікової роботи, по­в’язаної з калькулюванням со­бівартості • Своєчасне забезпечен­ня менеджерів інформацією про очікувані затрати на виробництво	• Неприйнятний у індивідуальному і дрібносерійному виробництві •  Успішність застосування залежить від складу та якості нормативної бази • Неможливість встановити норми щодо окремих видів затрат

 

 

Продовження таблиці 4.4

1	2	3	4
метод змінної собівартості	Ґрунтується на використанні  інформації щодо змінних витрат в системі «Директ-костинг»	• Можливість забезпечення ефективного використання ресурсів підприємства • Можливість побудови оптимальної цінової політики і контролю за центрами відповідальності • Можливість використання в умовах повної і неповної загрузки виробничих потужностей підприємства • Потрібна інформація може бути отримана з регу­лярної фінансової звітності без створення додат­кових облікових процедур • Прибуток періоду не залежить від постійних на­кладних затрат за зміни залишків запасів • Зменшується трудомісткість розподілу накладних затрат, з'являється можливість визначити внесок кожного виду продукції у формування прибутку підприємства • У поєднанні з методом «Стандарт-костинг» дає змогу оптимізувати виробничу програму, обґрунтовано визначити ціни на нову продукцію • Мотивація по­треби або відмови в нових замовленнях • Дає змогу зробити вибір між власним виробницт­вом або закупівлею продукції	• Недостатні можливості трансфертної ціни у покритті постійних витрат • Відсутність стимулу для контролю витрат центру відповідальності • Неможливість реальної оцінки ефективності діяльності центрів витрат • Багато видів затрат не можуть бути однозначно віднесені до категорії змінних чи постійних • Перекручування фінансо­вого результату через зменшення або збільшен­ня вартості раніше вироб­леної продукції • Створює ілюзію прибутко­вості технологічно склад­них проектів, які потребу­ють великих інвестицій

На підставі даних таблиці 4.4 можна зробити висновок, що будь-який з методів розрахунку трансфертних цін можна розглядати в двох аспектах:

1) реалізації функцій внутрішнього контролю витрат та доходів за центрами відповідальності;

2)  управлінських рішень.

2. Виклад основного матеріалу з питання, що досліджується.

Наприклад: попередільний метод калькулювання застосовується у масовому та серійному виробництві таких галузей економіки, як гірничодобувна, металургійна, текстильна, харчова, цементна, нафтопереробна, целюлозно-паперова, хімічна, скляна та інші.

До особливостей масового типу виробництва належать:

 - випуск незначної номенклатури виробів у великій кількості;

 - спеціалізація робочих місць на виконанні однієї постійно закріпленої операції;

 - значна питома вага механізованих і автоматизованих виробничих процесів [22, с. 140].

Складність калькулювання витрат за переділами залежить від їх кількості, а також характеру технологічного процесу. Розрізняють технологічні процеси виробництва, які здійснюються послідовно або паралельно (приклад наведено на рисунку 4.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 4.1 - Приклади послідовного та паралельного технологічного процесу [18, с.101]

Схема обліку витрат за умов послідовної та паралельної технології обробки продукції наведена на рисунках 4.2 та 4.3 [11, с. 124].

Прикладом послідовної технології може бути організація металургійного виробництва (виплавка чавуну --> виплавка сталі --> прокатне виробництво). Собівартість кінцевого продукту в такому випадку включає витрати всіх попередніх стадій обробки. Паралельна технологія

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 4.2 - Облік витрат при паралельному технологічному процесі [11, с. 124]

 

 

 

 

 

 

Рисунок 4.3 -  Облік витрат при послідовному технологічному процесі [11, с. 124]

обробки застосовується у машинобудуванні (одночасне виготовлення шасі, двигуна, кузова тощо--> складальний цех).

На практиці виділяють кілька способів попередільного методу:

 - простий однопередільний  (одноступінчатий) спосіб;

 - спосіб багатопередільного (багатоступінчатого) калькулювання.

Простий одноступінчатий спосіб застосовується, якщо:

 - на  підприємстві випускається один вид продукції;

 - повністю відсутні запаси незавершеного виробництва або зберігається їх відносна стабільність.

Суть однопередільного способу полягає в тому, що вартість одиниці продукції визначається як частка від ділення сукупності витрат за звітний період на загальну кількість виготовленої продукції чи напівфабрикатів (формула 1.1):

                                              C_од.= З_c/V ,                                                  (1.1)

де C_од - вартість одиниці продукції;

З_с- сукупні витрати звітного періоду,

V- кількість виготовленої продукції (напівфабрикатів).

Цей метод застосовується на більшості підприємств добувної та в деяких галузях обробної промисловості, які виготовляють (добувають) один вид продукції (підприємства з видобування нафти, вугілля, газу, гідроелектростанції), а також у ряді допоміжних виробництв підприємств з виробництва електроенергії, пару, холоду тощо.

Спосіб багатоступінчатого калькулювання застосовується  підприємствами, для яких характерні такі особливості технології та організації виробництва:

-         до їх складу входять кілька стадій (переділів);

-         постійно змінюються залишки незавершеного виробництва і готової продукції [22, с. 141].

В умовах багатопередільного обліку витрат готова продукція першого переділу є напівфабрикатом для другого, а готова продукція другого переділу - напівфабрикатом для третього і т.д. Тобто калькулюють фактичну собівартість напівфабрикатів кожного переділу. Такий варіант по передільного методу ще називають напівфабрикатним.

Напівфабрикат - це продукт окремих технологічних фаз (переділів, цехів, дільниць, бригад), який повинен пройти декілька фаз технологічної обробки, перш ніж стати готовою продукцією, але для даної стадії (фази, переділу) він є закінченим.

На підприємствах, де напівфабрикати використовуються лише всередині підприємства і на сторону не реалізуються, використовують  безнапівфабрикатний спосіб калькулювання продукції. Він не передбачає відображення в бухгалтерському обліку вартості переданих напівфабрикатів, а лише оперативний облік їх руху. Якщо напівфабрикат для даної фази (переділу) є готовим и призначений для реалізації, його обліковують як готову продукцію. Якщо напівфабрикат призначений для подальшої доробки на цьому ж підприємстві, його міжцеховий рух обліковується в оперативному порядку.

Різновидом попередільного методу є попроцесний метод калькулювання, який здійснюється двома способами:

 - метод середньозваженої собівартості;

 - метод ФАЙФО.

Спільним для обох способів є розрахунок умовних еквівалентних одиниць готової продукції, під якими розуміють кількість продукції, обробленої за звітний період, в перерахунку на відсоток її готовності. Тобто, якщо підприємство за місяць виготовило 9000 одиниць продукції, а ще 2000 одиниць оброблено наполовину, то витрати підприємства еквівалентні витратам на виготовлення 10000 одиниць готової продукції:

9000+ ((2000*50%):100%)= 10000 одиниць  [18, с. 101].

Використання методу ФАЙФО здійснюється у такій послідовності:

 1. Складається виробничий звіт про обсяги виробництва продукції. Вважається, що витрати поточного місяця в першу чергу пов’язані з завершенням виробництва тієї продукції, виробництво якої було розпочато в минулому періоді.

Кількість одиниць продукції, виробництво яких було розпочато і завершено протягом звітного періоду, визначається за формулою 1.2:

                                           Н_р-з = Н_заг –Н_п                                                                          (1.2)

де Н_р-з –кількість одиниць продукції, виробництво яких було розпочато і завершено протягом звітного періоду;

Н_заг - загальна кількість зразків продукції, виробництво яких було завершено протягом звітного періоду;

Н_п - кількість одиниць продукції, які перебували в незавершеному виробництві на початок звітного періоду.

2. Визначається кількість еквівалентних одиниць готової продукції (Н_ео). За методом ФАЙФО кількість еквівалентних одиниць ГП, виготовленої за звітний період, визначають з урахуванням залишків незавершеного виробництва на початок і кінець цього періоду за формулою 1.3:

                                       Н_ео= Н_п  * Ч_{1 +} Н_{р-з +} Н_к * Ч_2,                                               (1.3)

де  Н_п- кількість одиниць продукції у виробництві на початок звітного періоду;

Ч_1- частка від вартості продукції, що була в незавершеному виробництві на початок звітного періоду і яку дозавершили у звітному періоді;

Н_р-з- кількість одиниць продукції, виробництво яких було розпочато і завершено протягом звітного періоду;

Н_к-  кількість одиниць продукції у незавершеному виробництві на кінець звітного періоду;

Ч_2- рівень завершеності продукції у незавершеному виробництві на кінець періоду.

3. Обчислюють собівартість еквівалентної одиниці продукції діленням фактичних виробничих витрат на кількість еквівалентних одиниць готової продукції.

4. Усі виробничі витрати розподіляють між готовою продукцією та незавершеним виробництвом [24, с. 121] .

 

3. Узагальнення отриманих результатів щодо теоретичного питання.

Наприклад: отже, встановлено, що зміст категорії «запаси» може змінюватися відповідно до задач тієї області в якій використовується. Аналіз показав, що запаси – це складна категорія, центральною ознакою якої для цілей управління  є розуміння запасів як величини грошових коштів, вкладених в ці активи. Але для управління запасами як у ланцюзі «постачання - виробництво», так і на інших стадіях господарського циклу такого визначення недостатньо. На рисунку 4.4 представлена розробка автора, щодо комплексного уявлення про запаси як управлінську категорію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 4.4  – Комплексне визначення категорії «запаси» (розроблено автором)

Отже, характеристика запасів як управлінської категорії, наступна:

-  запаси є частиною безперервного потоку господарських операцій;

- запаси характеризуються не тільки обсягом і структурою, але й ліквідністю;

- запаси це активи, а активи це те, що приносить користь підприємству;

- запаси це кошти, які б могли бути використані на інші потреби;

- запаси це продукція, яка не знаходиться у стані руху;

- запаси це матеріальний потік, що, з одного боку, постійно змінюється протягом часу, а з другого його можна розглядати як певну умовну константу;

- запаси це складова оборотного капіталу;

- запаси – це уособлена цілісність.

Або, наприклад: отже, науковці К. Друрі [15, с. 921 - 940], П.Й. Атамас [7, с. 193 - 196] одностайні - головною причиною створення страхових запасів є фінансово-виробничі ризики, обумовлені неможливістю або регулярними труднощами зі своєчасним виконанням замовлень покупців. Традиційно розглядаються тільки зовнішні фактори ризику, що дає неповне уявлення про проблеми створення страхових запасів. На нашу думку проблема визначення величини та підтримки необхідного рівня страхових запасів є більш комплексною та полягає в недосконалості організації на підприємстві всього ланцюжка «постачання – виробництво – збут». Пропонується фактори ризику поділяти на внутрішні та зовнішні, а критерієм  поділу  обрати  приналежність до меж організаційної структури підприємства (рис. 4.5).

4. Практичний приклад за темою, що досліджується.

Приклад аналізу відхилень та встановлення їх причин при використанні нормативного методу калькулювання.

В таблицях 4.5, 4.6 наведена карта нормативної собівартості одиниці  продукції компанії «Світоч» та фактичні дані діяльності за звітний період.

Таблиця 4.5 – Карта нормативної собівартості одиниці продукції компанії «Світоч»

Стаття витрат	Розрахунок	Нормативна собівартість, грн.
Основні (прямі) матеріали	4 м2 *2,20 грн.	8,80
Основна (пряма) зарплата	0,25 годин * 6,40 грн.	1,60
Змінні накладні витрати	0,25 годин * 5,60 грн.	1,40
Постійні накладні витрати	14 000 грн. при нормальному обсязі – 8 000 одиниць	1,75
Всього		13,55

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 4.5 -  Фактори ризику при створенні страхових запасів (розроблено автором)

Таблиця 4.6 – Фактичні показники діяльності компанії «Світоч» за звітний період

Показник	Сума, грн.
1 Виготовлено продукції – 7 600 одиниць
2 Витрачено матеріалів (32 000 м2 * 2,10 грн.)	67 200
3 Нарахована зарплата за виготовлення продукції (1 860 годин * 6,65 грн.)	12 369
4 Виробничі накладні витрати:
змінні	11 660
постійні	13 200
Всього	104 429

Необхідно розрахувати відхилення та встановити їх причини.

Розв’язок:

За рахунок того, що фактичний обсяг виробництва (7600 одиниць) відрізняється від запланованого (8000 одиниць), для правильного визначення відхилення від нормативних витрат необхідно застосувати гнучкий бюджет, тобто визначити суму нормативних витрат на фактичний об’єм діяльності (табл. 4.7).

Таблиця 4.7 – Розрахунок відхилень, грн.

Стаття витрат	Нормативні витрати на фактичний випуск	Фактичні витрати	Відхилення
Прямі матеріали	66 880	67200	-320
Пряма зарплата	12 160	12 369	-209
Виробничі накладні витрати
змінні	10 640	11 660	-1020
постійні	13 300	13 200	100
Всього	102 980	104 429	-1449

1. Відхилення прямих матеріальних витрат, які завжди мають місце за рахунок цін та за рахунок використання.

В _ціна  = (2,20 – 2,10) × 32 000 = 3 200 грн.

Отже, маємо позитивне відхилення, оскільки ціна закупки матеріалів нижче нормативної.

В _{використання}  = (30 400 – 32 000) × 2,20 = -3 520 грн.

Причиною цього негативного відхилення може бути неекономний розкрій, брак, закупка неякісних матеріалів, неточність інженерних рішень, поломка обладнання та інші.

Загальне відхилення по матеріалам розраховується як  сума відхилень за рахунок ціни  і  відхилення за рахунок використання матеріалів :

3200 + (-3520) = -320 грн.

2.  Відхилення прямих витрат на оплату праці.

В _{тарифна ставка}  = ( 6,40 – 6,65 ) × 1 860 =  - 465 грн.

Причиною такого негативного відхилення може бути використання кваліфікаційних робітників на операціях, які потребують більш низької кваліфікації або оплата понаднормових робіт.

                  В _{продуктивність праці} = ( 1 900 – 1 860) × 6,40 = 256 грн.

Як бачимо, на виготовлення 7 600 одиниць продукції було витрачено на 40 годин менше, ніж передбачено нормативами, що призвело до економії фонду оплати праці.

Причиною відхилення зарплати за рахунок продуктивності праці може буди низька якість матеріалів, різна важкість робіт, порушення технологій, раціональна організація праці та інші. Такі відхилення зазвичай існують сферою контролю начальника цеха.

Незважаючи на позитивне відхилення за рахунок високої продуктивності праці, маємо загальне негативне відхилення на оплату праці в результаті застосування більш високої тарифної ставки.

- 465 + 256 = - 209 грн.

3.  Відхилення змінних виробничих накладних витрат.

(5,60 × 1 860) – 11 660 = - 1 244 грн.

(1 900 – 1 860) × 5,60 = 224 грн.

Причини відхилення змінних накладних витрат за рахунок продуктивності праці ті ж самі що й витрати на оплату праці за рахунок продуктивності.

4.  Відхилення постійних виробничих накладних витрат.

14 000 – 13 200 = 800 грн.

За результатом цього відхилення маємо позитивний результат за рахунок виконання бюджету в сумі 800 грн.

Для досягнення економії бюджету необхідно розрахувати відхилення постійних накладних витрат за рахунок обсягу виробництва.

(7 600 – 8 000) × 1,75 = - 700 грн.

Причинами такого відхилення існує неповна продуктивність праці або неповне використання потужностей підприємства.

Отже, загальне позитивне відхилення фактичних постійних накладних витрат від їх бюджетної суми дорівнює 100 грн. Це і є реальною економією бюджету.

Отже, при відхиленні фактичного обсягу діяльності від взятого за базу при розрахунку нормативної ставки накладних витрат, необхідно визначити відхилення цих витрат за рахунок як зміни обсягу діяльності, так і зміни ставки витрат під впливом цього фактора.

5. Висновки за теоретичною частиною (слово Висновок не вказується).

Таким чином, у першому розділі курсової роботи розглянуто теоретико-методологічні засади питання, що досліджується. Сутність полягає в наступному… Особливості обліку обраного об’єкта різними авторами та науковцями зводяться до розгляду таких питань ...  Систематизація переваг та недоліків щодо підходів, методів вказує на таке … У порівнянні з альтернативними підходами методів обліку, що досліджуються було з’ясовано  …

Основна інформація обліку об’єкта полягає в тому, що: (основні положення).

Висловлюється думка студента щодо розуміння питання та його практичного спрямування.

 

 

 

 

 

4.2 Зміст практичної частини

 

1. Розрахунок собівартості продукції з використанням позамовного методу калькулювання.

 Приклад розрахунку собівартості продукції з використанням позамовного методу калькулювання для номеру залікової книжки 569331, тобто цифри відмічені зірочкою (*) будуть збільшуватися на 331 тис. грн. В практичній частині всі розрахунки надаються в розгорнутому та детальному вигляді.

1. Виконання класифікації витрат, які були понесені впродовж звітного періоду  (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 – Класифікація витрат, тис. грн.

№	Вид витрат	За включенням до повної собівартості продукції		За способом віднесення на повну собівартість продукції		За характером реагування на зміну фактору витрат
		Витрати на продук-цію	Витра-ти періоду	Прямі	Непря-мі	Змінні	Пос-тійні
1	2	3	4	5	6	7	8
1	Основні матеріали за замовленням  № 383	9676,00	-	9676,00	-	9676,00	-
2	Основні матеріали за браком за  замовленням № 383	656,00	-	656,00	-	656,00	-
3	Основні матеріали за замовленням  № 384	4681,00	-	4681,00	-	4681,00	-
4	Основні матеріали за браком за  замовленням № 384	490,00	-	490,00	-	490,00	-
5	Витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів	341,00	-	-	341,00		341,00
6	Матеріали на поточний ремонт адміністративної будівлі	-	351,00	-	351,00	-	351,00
7	Зворотні відходи за замовленням № 383	(879,00)	-	(879,00)	-	(879,00)	-
8	Зворотні відходи за замовленням № 384	(691,00)	-	(691,00)	-	(691,00)	-

Продовження таблиці 2.3

1	2	3	4	5	6	7	8
9	Основна заробітна плата  виробничих робітників за замовленням № 383 (відрядна)	5671,00	-	5671,00	-	5671,00	-
10	Основна заробітна плата виробничих робітників за браком за замовленням № 383	501,00	-	501,00	-	501,00	-
11	Основна заробітна плата виробничих робітників за замовленням № 384 (відрядна)	2711,00	-	2711,00	-	2711,00	-
12	Основна заробітна плата виробничих робітників за браком за замовленням № 384	404,00	-	404,00	-	404,00	-
13	Додаткова заробітна плата основних виробничих  робітників на обидва замовлення	900,00	-	-	900,00	900,00
14	Додаткова заробітна плата виробничих робітників за браком за замовленням № 383 (8% від основної заробітної плати за браком)	40,08	-	40,08	-	40,08	-
15	Додаткова заробітна плата виробничих робітників за браком за замовленням № 384 (8% від основної заробітної плати за браком)	32,32	-	32,32	-	32,32	-
16	Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) на основну заробітну плату виробничих робітників за замовленням № 383	2098,27	-	2098,27	-	2098,27	-

 

 

 

 

Продовження таблиці 2.3

1	2	3	4	5	6	7	8
17	Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) на основну та додаткову заробітну плату виробничих робітників за браком за замовленням № 383	200,20	-	200,20	-	200,20	-
18	Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) на основну заробітну плату виробничих робітників за замовленням № 384	1003,07	-	1003,07	-	1003,07	-
19	Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) на основну та додаткову заробітну плату виробничих робітників за браком за замовленням № 384	161,44	-	161,44	-	161,44	-
20	Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) на додаткову заробітну плату виробничих робітників	333,00	-	-	333,00	333,00
21	Зарплата загальнови-робничого персоналу (погодинна)	2331,00	-	-	2331,00	-	2331,00
22	Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) на заробітну плату загальновиробничого персоналу	862,47	-	-	862,47	-	862,47
23	Зарплата адміністративного персоналу (погодинна)	-	2291,00	-	2291,00	-	2291,00

 

 

 

Продовження таблиці 2.3

1	2	3	4	5	6	7	8
24	Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) на заробітну плату адміністративного персоналу	-	847,67	-	847,67	-	847,67
25	Амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення	431,00	-	-	431,00	-	431,00
26	Амортизація будівлі цеху	501,00	-	-	501,00	-	501,00
27	Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інше утримання виробничих приміщень	341,00	-	-	341,00	-	341,00
28	Витрати на охорону праці	351,00	-	-	351,00	-	351,00
29	Амортизація адміністративної будівлі	-	1331,00	-	1331,00	-	1331,00
30	Витрати на рекламу	-	381,00	-	381,00	-	381,00
31	Витрати на вдосконалення технології й організації виробництва	403,00	-	-	403,00	-	403,00
32	Витрати на утримання та експлуатацію виробничого устаткування	9796,00	-	-	9796,00	-	9796,00
	Разом	43376,85	5201,67	26755,38	21823,14	28030,85	20547,67

2. Розподілення непрямих витрати між замовленнями та заповнення  відомості  розподілу непрямих витрат (табл. 2.4).

2.1. Розподілення додаткової заробітної плати. Додаткова заробітна плата розподіляється між замовленнями №383, №384 з використанням, згідно з вхідними даними, бази розподілу - сума основної заробітної плати за замовленнями.

База розподілу = 5671 + 2711 = 8382 (тис. грн.).

Додаткова заробітна плата за замовленням № 383 = (5671 ÷ 8382) × 900  =  608,91 (тис. грн.).

Додаткова заробітна плата за замовленням № 384 = (2711 ÷ 8382) × 900 = 291,09 (тис. грн.).

2.2. Розподілення витрат на утримання та експлуатацію устаткування. Витрати на утримання та експлуатацію устаткування розподіляються між замовленнями №383, №384 та браком за замовленнями №383, №384. Для розподілу, згідно з вхідними даними, обирається база –  сума прямих витрат за замовленням №383, витрат за браком за замовленням №383, прямих витрат за замовленням №384,  витрат за браком за замовленням №384. Для розрахунків скористаємось таблицею 2.3 графа 5.

Прямі витрати за замовленням №383 = 9676–879+5671+2098,27 = 16566,27 (тис. грн.).

Прямі витрати за замовленням №384 = 4681–691+2711+1003,07 = 7704,07 (тис. грн.).

Витрати за браком за замовленням №383 = 656+501+40,08+200,20= 1397,28 (тис. грн.).

Витрати за браком за замовленням №384 = 490+404+32,32+161,44 = 1087,76 (тис. грн.).

База розподілу = 26755,38 (тис. грн.).

% розподілу за замовленням №383  = (16566,27 ÷ 26755,38) × 100 = 61,92%.

% розподілу за замовленням №384  = (7704,07 ÷ 26755,38) × 100 = 28,79%.

% розподілу за замовленням №383 за браком = (1397,28 ÷ 26755,38) × 100 = 5,22%.

% розподілу за замовленням №384 за браком = (1087,76 ÷ 26755,38)  × 100 = 4,07%.

Витрати на утримання і експлуатацію устаткування за замовленням №383 = 61,92 × 9796 ÷ 100 =  6065,68 (тис. грн.).

Витрати на утримання і експлуатацію устаткування за замовленням №384 = 28,79 × 9796 ÷ 100 =  2820,27 (тис. грн.).

Витрати на утримання і експлуатацію устаткування за замовленням №383 за браком = 5,22 × 9796 ÷ 100  =  511,35 (тис. грн.).

Витрати на утримання і експлуатацію устаткування за замовленням №384 за браком = 4,07 × 9796 ÷ 100  =  398,70 (тис. грн.).

2.3. Розподілення інших загальновиробничих витрат. Інші загальновиробничі витрати розподіляються між замовленнями №383, №384 та браком за замовленнями №383, №384. Для розподілу, згідно з вхідними даними, обирається база –  сума прямих витрат за замовленням №383, витрат за браком за замовленням №383, прямих витрат за замовленням №384,  витрат за браком за замовленням №384. Для розрахунків скористаємось таблицею 2.3 графа 3 та 6.

Загальна сума інших загальновиробничих витрат складає 5561,47      тис. грн.

Інші загальновиробничі витрати  за замовленням №383 = 61,92 × 5561,47 ÷ 100   =  3443,66 (тис. грн.).

Інші загальновиробничі витрати  за замовленням №384 = 28,79 × 5561,47 ÷ 100%  =  1601,15 (тис. грн.).

Інші загальновиробничі витрати  за замовленням №383 за браком = 5,22 × 5561,47 ÷ 100   =  290,31 (тис. грн.).

Інші загальновиробничі витрати  за замовленням №384 за браком = 4,07 × 5561,47 ÷ 100  =  226,35 (тис. грн.).

2.4. Розподілення адміністративних та збутових витрат.

Адміністративні та збутові витрати розподіляються між замовленнями №383, №384. Для розподілу, згідно з вхідними даними, обирається база –  сума прямих витрат за замовленням №383, №384. Для розрахунків скористаємось таблицею 2.3 графа 4.

Адміністративні та збутові витрати складають 5201,67 (тис. грн.).

Прямі витрати за замовленням №383 = 9676–879+5671+2098,27 = 16566,27 (тис. грн.).

Прямі витрати за замовленням №384 = 4681–691+2711+1003,07 = 7704,07 (тис. грн.).

База розподілу = 24270,34 (тис. грн.).

% розподілу за замовленням №383  = (16566,27 ÷ 24270,34) × 100 = 68,26%.

% розподілу за замовленням №384  = (7704,07 ÷ 24270,34) × 100 = 31,74%.

Адміністративні та збутові витрати за замовленням №383 = 68,26 × 5201,67 ÷ 100   =  3550,66 (тис. грн.).

Адміністративні та збутові витрати за замовленням №384 = 31,74 × 5201,67 ÷ 100  =  1651,01 (тис. грн.).

На основі отриманих результатів заповнюється відомість розподілу непрямих витрат (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 – Відомість розподілу  непрямих витрат, тис. грн.

Об’єкт обліку витрат	Витрати на утримання та експлуатацію устаткування		Інші загальновиробничі витрати		Адміністративні та збутові витрати
	% розподілу непрямих витрат	тис. грн.	% розподілу непрямих витрат	тис. грн.	% розподілу непрямих витрат	тис. грн.
Замовлення № 383	61,92	6065,68	61,92	3443,66	68,26	3550,66
Замовлення № 384	28,79	2820,27	28,79	1601,15	31,74	1651,01
Замовлення № 383 (брак)	5,22	511,35	5,22	290,31	-	-
Замовлення № 384 (брак)	4,07	398,70	4,07	226,35	-	-
Разом	100	9796,00	100	5561,47	100	5201,67
База розподілу	26755,38		26755,38		24270,34

1. Розрахунок собівартості  забракованої продукції (табл. 2.5).

Для заповнення таблиці 2.5 необхідно скористатися даними таблиці 2.3, 2.4. Втрати від браку розраховуються як різниця між собівартістю браку та ціною його можливого використання.

Таблиця 2.5 – Розрахунок собівартості забракованої продукції, тис. грн.

4. Складання  картки обліку витрат на виробництво за замовленнями  №383 та №384 (табл. 2.6.1, 2.6.2). Для заповнення таблиці 2.6.1, 2.6.2 необхідно скористатися вхідною інформацію щодо залишків за замовленнями, даними таблиць 2.3 – 2.5.

5. Складання звітної калькуляції на виконане замовлення №383 (табл.  2.7). Вхідною інформацією для складання звітної калькуляції є інформація, яка наведена в картці обліку витрат на виробництво замовлення. Дані наведені в картці обліку витрат на виробництво за замовленням діляться на дві одиниці продукції А та заносяться у відповідну строку звітної калькуляції.