Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни «Економіка підприємства» для студентів факультету менеджменту та маркетингу, напряму підготовки 6.030504 «Економіка підприємства» / Уклад.: Клименко О.В., Гречко А.В., Сердюк Б.М. – К.: НТУУ «КПІ», 2013. – 107 с.

Рекомендовано Вченою радою ФММ

(протокол №7 від 25 лютого 2013 р.)

Навчальне видання

Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни

«економіка підприємства»

         Укладачі: Клименко О.В., к.ф-м.н., доцент

                          Гречко А.В., к.е.н., доцент

                          Сердюк Б.М., к.т.н., доцент

Рецензент: д.е.н., професор Гавриш О.А.

Відповідальні редактори: Круш П.В., зав. кафедри економіки та підприємництва, к.е.н., професор;

Клименко О.В., доцент кафедри економіки та підприємництва, кандидат фізико-математичних наук, доцент.

Комп’ютерний набір: О.В. Клименко, А.В. Гречко

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ- - 5 -

ВСТУП-- - 6 -

1.ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ            КУРСОВОЇ РОБОТИ   - 8 -

1.1. Завдання на курсову роботу_ - 8 -

1.2. Склад, обсяг та структура курсової роботи_ - 8 -

1.3. Загальні вимоги до оформлення_ - 9 -

2.ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ОКРЕМИХ РОЗДІЛІВ КУРСОВОЇ - 12 -

2.1. Класифікація організаційно правових форм господарювання_ - 12 -

2.2. Виробничі витрати підприємства_ - 22 -

2.3. Основні засоби підприємства_ - 26 -

2.4. Оцінка вартості необоротних активів, зокрема, основних засобів і нематеріальних активів у чинному законодавстві - 31 -

2.5. Методи нарахування амортизації основних засобів, МНМА, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів_ - 39 -

2.6. Оцінка вартості фінансових інвестицій_ - 44 -

2.7. Оцінка запасів_ - 45 -

2.7.1. Оцінка запасів при їх надходженні - 47 -

2.7.2. Оцінка запасів при їх вибутті - 48 -

2.7.3. Оцінка запасів на дату балансу_ - 49 -

2.8. Прибуток як об’єкт оподаткування та як результат фінансово-господарської діяльності підприємства_ - 50 -

2.9. Формування ціни на підприємстві - 55 -

2.10. Система оподаткування_ - 56 -

2.11. Аналіз беззбитковості виробництва_ - 61 -

3.ВКАЗІВКИ ПО ЗДАЧІ ТА ЗАХИСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ-- - 65 -

ВИСНОВКИ-- - 67 -

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ-- - 68 -

Додаток А_ - 74 -

Додаток Б 1_ - 75 -

Додаток Б2_ - 80 -

Додаток В_ - 89 -

Додаток Г_ - 91 -

Додаток Ґ_ - 92 -

Додаток Д_ - 95 -

Додаток Е_ - 97 -

Додаток Є_ - 100 -

Додаток Ж_ - 101 -

Додаток З_ - 102 -

Додаток И_ - 103 -

Додаток І - 104 -

Додаток Ї - 105 -

Додаток К_ - 106 -

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВСТУП

  На сучасному етапі розвитку економічних відносин в Україні важливе значення для ефективної роботи суб’єктів господарювання різних форм власності та різних організаційно-правових форм має підготовка компетентних економістів. Освіта у сфері економіки та менеджменту передбачає вивчення базової дисципліні «Економіка підприємства», яка включається до комплексу обов’язкових економічних дисциплін, що вивчаються студентами вищих економічних навчальних закладів. При вивченні дисципліни розглядаються питання теорії та практики господарювання на рівні підприємства, законодавчо-правові засади діяльності господарських суб’єктів, принципи формування й використання виробничого потенціалу, раціонального ресурсного забезпечення, організації та ефективності господарської діяльності підприємства. Засвоєння студентом даної базової дисципліни відкриває можливості використання отриманих ним теоретичних і практичних навичок на реальному підприємстві. З метою поглиблення та закріплення теоретичних знань, набутих під час вивчення дисципліни, а також для вироблення практичних навичок оцінки діяльності підприємства, обґрунтування варіантів управлінських рішень і кваліфікованої оцінки їх якості, студентам пропонується виконання курсової роботи.

Метою методичних вказівок до виконання курсової роботи з дисципліни «Економіка підприємства» є засвоєння студентами теоретичних основ діяльності підприємств в Україні, а також найбільш суттєвих аспектів правового регулювання їх роботи, набуття практичних навичок розрахунку основних показників роботи підприємства, визначення результатів його діяльності та їх оцінки, що дозволить майбутнім економістам застосовувати набуті знання у практичній діяльності на підприємствах різних галузей економіки.

Основними завданнями методичних вказівок до виконання курсової роботи з дисципліни «Економіка підприємства» є:

-  засвоєння понятійного апарату стосовно діяльності підприємства;

-  забезпечення знань основних положень законодавчих та нормативних документів з питань регулювання діяльності підприємств;

-  вивчення складу необоротних активів, структури основних засобів підприємства та розрахунок амортизації;

-  визначення показників ефективності використання основних засобів підприємства;

-  дослідження складу та структури оборотних засобів підприємства та їх оцінка на кожному етапі руху;

-  розрахунок показників ефективності використання оборотних засобів підприємства;

-  дослідження персоналу підприємства та розрахунок заробітної плати різних категорій працівників;

-  вивчення витрат підприємства та складання калькуляції собівартості продукції;

-  здобуття практичних навичок щодо визначення ціни продукції;

-  оволодіння методикою розрахунку фінансово-економічних результатів діяльності підприємства;

-  набуття практичних вмінь з оцінки фінансово-економічного стану підприємства;

-  надання можливості студентам навчитися систематизовано та комплексно здійснювати оцінку діяльності підприємства.

1.ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ЗМІСТУ ТА ОФОРМЛЕННЯ            КУРСОВОЇ РОБОТИ

1.1. Завдання на курсову роботу

Тема курсової роботи «Дослідження особливостей функціонування вітчизняних підприємств».

Завдання курсової роботи складається з трьох частин:

1) оцінки діяльності реального підприємства (додаток Б 1);

2) калькулювання собівартості продукції та визначення ціни (додаток Б2);

3) фінансові результати діяльності підприємства.

Умову та деякі приклади розрахунків наведено у додатках Б1, Б2, Ґа вихідні дані для виконання розрахункової роботи представлено у додатках В, Г, Д (варіант вихідних даних обирається за узгодженістю з керівником курсової роботи).

1.2. Склад, обсяг та структура курсової роботи

Курсова робота складається з таких частин:

титульний аркуш (форма наведена у додатку А);

завдання на курсову роботу;

оцінка діяльності реального підприємства;

калькуляція собівартості продукції та визначення ціни;

фінансові результати діяльності підприємства;

висновки;

список літератури (наводяться літературні джерела, використані при виконанні курсової роботи);

додатки.

Загальний обсяг курсової роботи має становити 40-50 сторінок друкованого тексту.

Виклад матеріалу курсової роботи має чітко відповідати структурі встановленій в методичних рекомендаціях. Завдання кожного з розділів курсової роботи носить наскрізний характер, тому студент має давати відповіді на поставлені запитання в тій послідовності, в якій вони викладені в методичних вказівках. При виконанні курсової роботи необхідно зробити висновки щодо явищ і процесів, які відбуваються на досліджуваному підприємстві, дати чітку економічну інтерпретацію обчислених показників діяльності підприємства. Одержані цифрові розрахунки потрібно узагальнити, проаналізувати і на їх основі зробити висновки пізнавального або практичного характеру. При написанні курсової роботи слід спиратися на чинну законодавчу базу.

1.3. Загальні вимоги до оформлення

Курсову роботу оформлюють на аркушах формату А4 (210х297 мм). Текст курсоовї роботи друкують машинописним (за допомогою комп’ютерної техніки) способом на одному боці аркуша білого паперу, залишаючи поля таких розмірів: ліве – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм. Використовується шрифт – Times New Roman 14, міжрядковий інтервал – 1,5.

Наскрізна нумерація починається з титульного аркуша (приклад оформлення титульного аркуша в додатку А), але номер сторінки на титульному аркуші не ставиться. Вперше номер сторінки проставляється на сторінці із заголовком «ЗАВДАННЯ», тобто це вже буде сторінка 2. Номер сторінки проставляють арабськими цифрами у правому верхньому куті. Умова має бути подана за аналогією до додатку Б1, Б2 та Ґ з даними, що відповідають варіанту студента.

Відповідь на кожне питання першої частини та виконання кожного завдання другої та третьої частин курсової роботи має виділятися напівжирним курсивом та розміщуються симетрично до тексту, наприклад: 1.1. Вид підприємства або Завдання 2.1. Крапка в кінці заголовку не ставиться.

Стиль викладу вимагає вживання таких висловів: «як показали результати дослідження», «дані таблиці свідчать», «з цього можна дійти висновку» тощо. У тексту слід дотримуватися одного і того самого граматичного часу: теперішнього або минулого, а у висновках і пропозиціях – майбутнього.

Цифровий матеріал подається у вигляді таблиць. Оформлення таблиць, формул і посилань на першоджерела мають або випливати з попереднього контексту, або бути передумовою наступної точки зору, підходу. Графіки, таблиці та рисунки повинні мати назву і порядковий номер. Якщо є потреба посилатись на той чи інший ілюстративний матеріал, то слід зазначити «див. табл. ___ , с.___». Таблиці нумеруються в межах розділу. Слово «таблиця» і її порядковий номер вирівнюються по правому краю, виділяється напівжирним шрифтом та курсивом. Назва таблиці наводиться над таблицею, вирівнюється по центру і виділяється напівжирним курсивом, наприклад:

Таблиці 2.1

Наявність сировини й матеріалів С1, С2, С3

Тобто, перша цифра номера таблиці (2) означає номер розділу в межах якого наведена таблиця, а друга цифра (1) – порядковий номер таблиці в межах розділу.

Графіки та рисунки також нумеруються в межах розділу. Назва та порядковий номер вирівнюються по центру, виділяються напівжирним  шрифтом та наводяться безпосередньо під відповідним графіком або рисунком, наприклад:

Рис. 1.2 Класифікація структури підприємства

Тобто, перша цифра номера рисунка (1) означає номер розділу в межах якого наведено даний рисунок, а друга цифра (2) – порядковий номер рисунку в межах розділу.

Формули в курсовій роботі наводяться безпосередньо перед розрахунком. Наведення формул є обов’язковим. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів слід наводити безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі.

Список літератури необхідно складати в алфавітному порядку або по мірі використання посилань у тексті курсової роботи. До списку літератури включати тільки дійсно використані під час написання роботи джерела.

Додатки розміщувати в кінці роботи, після списку літератури. Вони повинні мати свою власну нумерацію. Їх послідовність має збігатись з порядком появи посилань на них у тексті.

Курсову роботу треба зброшурувати, підписати на першій та останній сторінці. На останній сторінці зазначити дату остаточного завершення роботи.

2.ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ ДЛЯ ВИКОНАННЯ ОКРЕМИХ РОЗДІЛІВ КУРСОВОЇ

2.1. Класифікація організаційно правових форм господарювання

Класифікація організаційно-правових форм суб’єктів господарювання (КОПФГ) наведена у Державному класифікаторі України, затвердженому наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.05.2004 р. № 97.

Різні організаційно-правові форми господарювання мають певні особливості у здійснення господарської діяльності та оподаткуванні. На основі КОПФГ, ЦКУ [22] та ГКУ [19] в таблиці 2.1, 2.2 та на рисунку 2.1, 2.2 наведено інформацію про існуючі організаційно-правові форми господарювання.

Таблиця 2.1

Класифікація суб’єктів господарювання за різними ознаками відповідно до ГКУ

Таблиця 2.2

Класифікація організаційно-правових форм господарювання

2.2. Виробничі витрати підприємства

Виробничі витрати складаються з перенесених на продукцію витрат минулої праці (амортизація основних засобів, вартість сировини, матеріалів, палива та інших матеріальних ресурсів тощо) і витрат на оплату праці працівників підприємства (заробітна плата з відрахуваннями до фондів соціального страхування), тобто вони показують, у що обходиться підприємству продукція, яку воно випускає.

Витрати формуються за різними ознаками. Так, за економічним змістом витрати поділяють на економічні елементи і статті витрат (статті калькуляції). Зазначений розподіл витрат передбачений П(С)БО 16 «Витрати» [31].

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

-   прямі матеріальні витрати;

-   прямі витрати на оплату праці;

-   інші прямі витрати;

-   змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати

  Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається:

-   з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), реалізованої протягом звітного періоду;

-   нерозподілених постійних загальновиробничих витрат;

-   понаднормативних виробничих витрат П(С)БО 16 «Витрати» [31].

Витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

-   матеріальні витрати;

-   витрати на оплату праці;

-   відрахування на соціальні заходи;

-   інші операційні витрати.

Прямі витрати – витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат економічно доцільним шляхом [31].

До складу прямих матеріальних витрат включаються: вартість сировини й основних матеріалів, які створюють основу продукції, що виробляється; покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів; допоміжних і інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва [31].

 До складу прямих витрат на оплату праці включаються заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту [31].

До складу інших прямих витрат включаються всі інші виробничі витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об’єкту витрат, зокрема: відрахування на соціальні заходи; плата за оренду земельних і майнових паїв; амортизація; втрати від браку, які складаються з вартості остаточно забракованої з технологічних причин продукції (виробів, вузлів, напівфабрикатів), зменшеній на її справедливу вартість, і витрат на виправлення такого технічно неминучого браку [31].

До непрямих відносяться витрати, пов’язані з виробництвом декількох видів продукції - загальновиробничі витрати [31]. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) встановлюється підприємством у відповідності до П(С)БО 16 „Витрати” [31].

Склад загальновиробничих витрат згідно [31] подано в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Склад загальновиробничих витрат підприємства

Загальновиробничі витрати поділяються на постійні та змінні [31]. До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі  витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення.

Нормальна потужність – очікуваний середній обсяг діяльності, який може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), діляться на адміністративні витрати, витрати на збут і інші операційні витрати  [31].

2.3. Основні засоби підприємства

Таблиця 2.4

Порівняльна характеристика основних засобів у бухгалтерському та податковому обліку за різними ознаками

2.4. Оцінка вартості необоротних активів, зокрема, основних засобів і нематеріальних активів у чинному законодавстві

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав і професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб’єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав і використання її результатів регулюються Законом України про оцінку майна [12]. 

 Види вартості основних засобів і нематеріальних активів подано в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5

Види вартості необоротних активів

Підприємство  на  дату  балансу  відображає  у фінансовій 

звітності інвестиційну нерухомість за справедливою вартістю,  якщо її   можна   достовірно  визначити,  або  за  первісною  вартістю, зменшеною на суму нарахованої амортизації з урахуванням втрат  від зменшення  корисності  та вигод від її відновлення,  що визнаються відповідно  до  Положення   (стандарту)   бухгалтерського   обліку 28 “Зменшення    корисності    активів”,   затвердженого   наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2004 N 817  Обраний підхід застосовується до оцінки всіх подібних 

об’єктів інвестиційної нерухомості. 

 *Згідно з [25] первісна вартість об’єктів основних засобів включає такі елементи:

-   суми, які сплачені постачальникам активів і підрядникам за виконані будівельно-монтажні роботи (без непрямих податків);

-   суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів, якщо ці податки не відшкодовуються підприємству;

-   реєстраційні збори, держмито та інші платежі, які пов’язані з придбанням прав на об’єкт основних засобів;

-   суми ввізного мита;

-   витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

-   витрати на транспортування, встановлення, монтаж і налагодження основних засобів;

-   інші витрати, які безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання у цілях, які заплановані.

Фінансові витрати (витрати на сплату процентів за користування кредитом) не включаються до первісної вартості основних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до П(С)БО 31 «Фінансові витрати»).  

Отже, щодо процентів, сплачених за користування фінансовим або товарним кредитом, якщо основні засоби придбавалися на умовах такого кредиту, то до 1.01.2007 р. витрати на сплату процентів однозначно не включалися до первісної вартості основних засобів. Із вказаної дати набрало чинності П(С)БО 31 «Фінансові витрати» і тому до П(С)БО 7 «Основні засоби» внесено зміни, за якими підприємства самостійно визначали, чи включати фінансові витрати, пов’язані з придбанням основних засобів до поточних витрат, чи їх капіталізувати, тобто включати до вартості таких активів, коли йдеться про придбання «кваліфікаційних активів». Під кваліфікаційним активом розуміється актив, підготовка якого до використання за призначенням потребує суттєвого часу (лист МФУ від 1.06.2006 р. №31-34000-10-5/11601 рекомендував суттєвим вважати час, який складає більше трьох місяців). Кваліфікаційними активами можуть визнаватися основні засоби, наприклад, у разі ведення капітального будівництва, й запаси, наприклад, запаси у галузі виробництва тощо. З 1.01.2011 р. Згідно з Наказом МФУ від 24.09.2010 р. № 1085 у підприємств, які займаються створенням (виготовленням) кваліфікаційних активів не буде права вибору варіанта обліку процентів по позиках. Наказ № 1085 ввів єдиний метод обліку підприємствами фінансових витрат, пов’язаних зі створенням таких активів, – їх капіталізацію, т.б. включення суми процентів до первісної вартості кваліфікаційного активу. Цей метод не використовують тільки суб’єкти малого підприємництва, іноземні суб’єкти господарської діяльності та юридичні особи, які не здійснюють підприємницьку діяльність (крім бюджетних установ). Останні враховуєть фінансові витрати спрощено, без їх капіталізації, відносячи їх до витрат поточного періоду при нарахуванні. Не капіталізують фінансові витрати всі суб’єкти господарювання, якщо зв'язок таких витрат зі створенням кваліфікаційних активів не прослідковується.

 Первісна вартість об’єкту основних засобів залежить від способу його надходження на підприємство. Загальний порядок оцінки основних засобів при їх зарахуванні на баланс підприємства наведений у таблиці 2.7.

Таблиця 2.6

Порядок визначення справедливої вартості [33]

Таблиця 2.7

Порядок оцінки основних засобів при їх зарахуванні на баланс підприємства

2.5. Методи нарахування амортизації основних засобів, МНМА, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів

Метод нарахування амортизації обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання, тобто потенційної можливості отримання підприємством грошових коштів від використання об’єкта [25]. Якщо очікуваний спосіб отримання економічних вигод змінюється, то обирається інший метод нарахування амортизації. Нарахування  амортизації  може  здійснюватися  з  урахуванням мінімально допустимих  строків  корисного  використання  основних засобів,  встановлених  податковим  законодавством  (крім  випадку застосування  виробничого  методу).

П(С)БО 7 «Основні засоби» пропонує проводити нарахування амортизації основних засобів (крім інших необоротних активів) із застосуванням таких методів:

-   прямолінійного;

-   виробничого;

-   кумулятивного;

-   прискореного зменшення залишкової вартості;

-   зменшення залишкової вартості.

Нарахування  амортизації  може  здійснюватися  з  урахуванням
мінімально  допустимих  строків  корисного  використання  основних
засобів,  встановлених  податковим  законодавством  (крім  випадку
застосування  виробничого  методу) [25].

Об'єктом амортизації є вартість, яка амортизується (крім вартості  земельних  ділянок,  природних  ресурсів  і  капітальних інвестицій).

Якщо один об’єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк експлуатації, то кожна з цих частин може розглядатися в бухгалтерському обліку як окремий об’єкт основних засобів [25], для яких можна встановлювати різні строки експлуатації. Амортизація нараховується на кожен об’єкт основних засобів щомісяця протягом усього строку його корисного використання. Термін корисного використання об’єкта встановлюється підприємством із урахуванням: очікуваного строку використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичного чи морального зносу, що передбачається; правових або інших обмежень стосовно термінів використання об’єкта тощо.

Підприємства самостійно встановлюють за кожним об’єктом основних засобів порядок нарахування амортизації, на суму якої зменшується фактично отриманий підприємством прибуток у результаті його фінансово-господарської діяльності.

Амортизація малоцінних  необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об'єкта в розмірі 50 відсотків його вартості, яка амортизується, та решта 50 відсотків вартості, яка амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом або в першому місяці використання об'єкта 100 відсотків його вартості [25].

Амортизація інших необоротних матеріальних активів нараховується за прямолінійним і виробничим методами.

Нарахування амортизації нематеріальних активів (крім права постійного користування земельною ділянкою) здійснюється протягом строку  їх  корисного  використання, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс). Для нарахування амортизації нематеріальних активів підприємство може застосовувати строки їх корисного використання, встановлені податковим законодавством. Метод амортизації нематеріального активу вибирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується з використанням прямолінійного методу. Розглянемо кожен із методів.

Прямолiнiйний метод. За цим методом річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об’єкта основних засобів. За даним методом амортизаційні відрахування розподіляються рівномірно протягом усього корисного терміну експлуатації об’єкта основних засобів з урахуванням ліквідаційної вартості. Переваги методу – простота розрахунку та рівномірність розподілу суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечує зіставлення собівартості продукції з доходом від її реалізації. Недоліком даного методу є те, що він не враховує морального зносу основних засобів, відмінність їх виробничої потужності в різні роки експлуатації та необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки служби.

Виробничий метод. За цим методом місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) з використанням об’єкта  основних засобів.Виробничий метод забезпечує максимально рівномірний розподіл амортизованої вартості на вироблену продукцію. Однак необхідна інформація про очікуваний обсяг виробництва. Метод застосовується передусім для амортизації основного технологічного устаткування (машин, верстатів), за яким може бути визначено випуск продукції.

Кумулятивний метод. За цим методом річна сума амортизації визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кiлькостi років, що залишаються до кінця очікуваного строку використання об’єкта основних засобів, на суму чисел років його корисного використання.

За цим методом підприємства дістали змогу значно прискорювати списання вартості основних засобів не тільки у початковий, але і у завершальний періоди експлуатації. Тобто припускається, що об’єкт основних засобів використовується інтенсивніше або в перші роки експлуатації, або в останні. Якщо треба прискорити списання у завершальний період експлуатації основних засобів, то на перше місце ставиться дріб від ділення цілого значення першого року експлуатації, на друге – другого і т.д.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості. За цим методом річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи зі строку корисного використання об’єкта, i подвоюється.

При методі прискореного зменшення залишкової вартості норма амортизації являє собою фіксовану (у відсотках) величину і застосовується до залишкової вартості об’єкта основних засобів. При цьому методі в перший рік експлуатації об’єкта основних засобів нараховується найбільша сума амортизація, потім вона зменшується щороку.

Метод зменшення залишкової вартості. За цим методом сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації. Річна норма амортизації у відсотках обчислюється як різниця мiж одиницею та результатом кореня ступеня кiлькостi років, корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість.

Цей метод засновано на припущенні, що новий об’єкт основних засобів дасть найбільшу віддачу в перший рік його експлуатації, та його віддача (продуктивність, потужність) із року в рік зменшуватиметься. Методом зменшення залишкової вартості доцільно обчислювати амортизацію об’єктів, що піддаються швидкому моральному старінню. До таких об’єктів належать використовувані в адміністративних цілях транспортні засоби, прилади, засоби зв’язку, меблі, комп’ютери тощо.

Формули для розрахунку амортизації наведені в розділі 12 частини першої джерела [40]. Особливості розрахунку амортизації в податковому обліку були розглянуті вище.

2.6. Оцінка вартості фінансових інвестицій

Придбані підприємствами цінні папери виступають фінансовими інвестиціями – активами, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (процентів, дивідендів тощо), росту вартості капіталу чи інших вигод.

У світовій практиці цінні папери, придбані з метою їх перепродажу, відносяться до поточних інвестицій.

Методологічні принципи обліку фінансових інвестицій, їх оцінка та вимоги щодо розкриття інформації у фінансовій звітності регламентуються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції» [28].

Таблиця 2.8

Оцінка вартості фінансових інвестицій

2.7. Оцінка запасів

Визначення запасів, порядок їх оцінки, визнання і відображення у звітності описуються у П(С)БО 9 «Запаси» [27].

Запаси – це активи, які:

- утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності;

- перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

- утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Згідно зі П(С)БО 9 до запасів відносять:

- сировину, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб;

- незавершене виробництво у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених технологічних процесів;

- готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом;

- товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані з метою подальшого продажу;

- малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року. Операційний цикл – проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виготовленої з них продукції, товарів, послуг;

- поточні біологічні активи.

Слід відзначити, що норми П(С)БО 9 не поширюються на: незавершені роботи за будівельними контрактами; фінансові активи; поточні біологічні активи, якщо вони оцінюються за справедливою вартістю відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 30 "Біологічні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 листопада 2005 року N 790; корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації відповідно до інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Запаси товарно-матеріальних цінностей (як і будь-які інші активи) визнаються активом (відображаються у балансі як активи) при дотриманні двох умов: 1) якщо існує ймовірність того, що підприємство отримуватиме в майбутньому економічні вигоди від їх використання;  2) якщо їх вартість може бути достовірно визначена.

Оцінку запасів згідно до П(С)БО 9 слід розглядати на таких етапах їх руху: при надходженні; при вибутті; на дату складання фінансової звітності (на дату балансу).

2.7.1. Оцінка запасів при їх надходженні

У момент придбання, виробництва або іншого надходження запаси оцінюються і зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Порядок визначення первісної вартості запасів залежить від джерела їх отримання (таблиця) [27].

Таблиця2.9

Визначення первісної вартості запасів

Основна особливість операцій з обміну подібними активами визначена П(С)БО 15 «Дохід», а саме «дохід не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією (товарами, послугами та іншими активами), яка є подібною за призначенням та має однакову справедливу вартість». 

2.7.2. Оцінка запасів при їх вибутті

 Методи оцінки запасів при відпуску у виробництво, продажі або іншому вибутті подано в таблиці [27]. Інформація про методи відпуску запасів у виробництво висвітлюється в наказі про облікову політику підприємства.

Таблиця 2.10

Методи оцінки запасів при їх вибутті

2.7.3. Оцінка запасів на дату балансу

Запаси  відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за  найменшою з двох вартостей: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації [27].

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

Чиста вартість реалізації визначається по кожній одиниці запасів вирахуванням з очікуваної ціни продажу, очікуваних витрат на завершення виробництва і збут.

Сума, на яку первісна вартість запасів перевищує чисту вартість їх реалізації, та вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, що не вистачає) запасів списуються на витрати звітного періоду. Якщо чиста вартість реалізації тих запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більше суми попереднього зменшення, визнається інший операційний дохід із збільшенням вартості цих запасів.

2.8. Прибуток як об’єкт оподаткування та як результат фінансово-господарської діяльності підприємства

Прибуток підприємства є основним результатом діяльності підприємства з якого необхідно сплатити обов’язків загальнодержавні податки. Для розрахунку суми податку на прибуток необхідно керуватися розділ ІІІ Податкового Кодексу України (ПКУ). Згідно статті 134, п. 134.1.1. даного документу прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень ПКУ.

Прибуток, визначений у податковому законодавстві, як об’єкт оподаткування, називається податковим прибутком [34]. Сума податку на прибуток, яка визначена у звітному періоді згідно з податковим законодавством називається поточним податком на прибуток. Поточний податок на прибуток визнається зобов’язанням у сумі, що підлягає сплаті до бюджету. Сума прибутку з якого сплачується податок на прибуток розраховується за формулою (2.1):

                                     =                                                +

                                                                                       (-)

Рис. 2.1. Сума прибутку з якого сплачується податок на прибуток

Сума податку на прибуток, яку необхідно сплатити у бюджет у даному звітному періоді буде дорівнювати:

Оподаткований прибуток * ставку податку (2015 року ставка 18%)

Формування фактично отриманого підприємством прибутку у результаті фінансово-господарської діяльності згідно зі звітом про фінансові результати представлено на рис. 1.

Зміст статей звіту про фінансові результати та інших звітів міститься у Методичних рекомендаціях щодо заповнення форм фінансової звітності [37]. Методичні рекомендації можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ та підприємств, які відповідно до законодавства застосовують МСФЗ). У Звіті про фінансові результати надається користувачам повна, правдива і неупереджена інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Чистий дохід від реалізації продукції – це дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг (у тому числі платежі від оренди об’єктів інвестиційної нерухомості) за вирахуванням наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів (п.3.3 [37]).

Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат з урахуванням сум, які наведені у додаткових статтях (п.3.14 [37]).

Прибуток (збиток) від впливу інфляції на монетарні статті визначається відповідно до П(С)БО 22 «Вплив інфляції» [11] (п.3.21 [37]).

Прибуток (збиток) до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (збитків) з урахуванням сум, які наведені у додаткових статтях  (п.3.22 [37]).

Прибуток (збиток) від припиненої діяльності після оподаткування або прибуток (збиток) від переоцінки необоротних активів та груп вибуття, що утворюють припинену діяльність і оцінюються за чистою вартістю реалізації (п.3.24 [37]).

Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) до оподаткування, податку на прибуток та прибутку (збитку) від припиненої діяльності після оподаткування (п.3.25 [37]).

Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) з урахуванням сум, які наведені у додаткових статтях(п.3.7 [37]).

*додаткова стаття

Сума прибутку (збитку) до оподаткування, визначена в бухгалтерському обліку і відображена у звіті про фінансові результати за звітний період, називається обліковим прибутком (п.3 П(С)БО 17 «Податок на прибуток» [32]).

У теорії та практиці обліку податку на прибуток виділяють дві групи основних розходжень у визначенні облікового та податкового прибутку: постійні різниці (permanent differences) та  тимчасові різниці (temporary differences).

Причина постійних різниць полягає у державному регулюванні визначення податкового прибутку. Тимчасові різниці пов’язані з різницею у часі визнання доходів і витрат для визначення фінансових результатів і з метою оподаткування. Постійні податкові різниці – податкові різниці які виникають у звітному періоді та не анулюються в наступних звітних податкових періодах [21, 32]. Тимчасові податкові різниці - податкові різниці,  які виникають у звітному періоді та анулюється в  наступних  звітних  податкових періодах [21, 32].

У фінансовій звітності податок обчислений виходячи з прибутку, отриманого як результат фінансово-господарської діяльності, відображається як витрати з податку на прибуток.

Витрати (дохід) з податку на прибуток – загальна сума витрат (доходу) з податку на прибуток, яка обчислена з облікового прибутку (збитку) і, яка складається з поточного податку з урахуванням відстроченого податкового зобов’язання (ВПЗ) чи відстроченого податкового активу (ВПА): 

Витрати з податку на прибуток =Поточний податок + ВПЗ  (– ВПА), (2.2)

Відстрочений податковий актив – сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню у наступних періодах унаслідок:

-   тимчасової різниці, що підлягає вирахуванню;

-   перенесення податкового збитку, не включеного до розрахунку зменшення податку на прибуток у звітному періоді;

-   перенесення на майбутні періоди податкових пільг, якими скористатися у звітному періоді неможливо.

Відстрочене податкове зобов’язання – сума податку на прибуток, який сплачуватиметься в наступних періодах із тимчасових різниць, що підлягають оподаткуванню. Приклад розрахунку податкових різниць дивись [44].

2.9. Формування ціни на підприємстві

Згідно з ГКУ [19] ціна є  вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який  повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна – виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару [17].

Формування ціни товару в процесі руху продукції від виробника до споживача зображена на рис. 2.4.

 Рис.2.4 Формування ціни товару в процесі руху продукції від виробника до споживача

Склад роздрібної ціни товару, яка включає максимальну кількість елементів, можна записати у вигляді формули 2.3:

,                                  (2.3)

До елементів ціни належать: собівартість (С), прибуток (П), мито (М), акцизний збір (А), податок на додану вартість (ПДВ), посередницько-збутова надбавка (Н_п) і торговельна надбавка (Н_т).

2.10. Система оподаткування

У відповідності до ПКУ [21] в Україні виділяють наступні види податків:

загальнодержавні податки: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито.

місцеві податки: податок на майно; єдиний податок;

місцеві збори: збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір. 

Крім цього податки бувають прямі та непрямі. Прямі податки стягуються безпосередньо з індивідів та фірм. Непрямі податки – це податки, що встановлюються на товари та послуги і входять і їх ціну. Це податок на додану вартість (ПДВ), акцизи, мито.

Найбільш вагомими за обсягами сплати та надходжень до бюджету є ПДВ, податок на прибуток та податок на доходи фізичних осіб. 

Таблиця 2.11

Характеристика деяких видів податків

Податок на прибуток

Податок на доходи фізичних осіб

ПДВ

Адміністрування ЄСВ здійснює Міністерство доходів і зборів України. Ставка єдиного соціального внеску для роботодавців коливається від 36,76% до 49,7%,відповідно до класів професійного ризику виробництва [7].

Роботодавці нараховують ЄСВ на фонд оплати праці, який включає основну та додаткову з/п, премії та компенсаційні виплати.

Ставка ЄСВ для найманих робітників  [7]:

-         для робітників, що працюють на підприємствах – 3,6%;

-         для найманих працівників-інвалідів, що працюють на підприємствах УТОГ та УТОС – 2,85%;

-         для осіб, які працюють на фізичних осіб-підприємців за цивільно-правовим договором та військовослужбовців – 2,6%;

-         для державних службовців, працівників льотних екіпажів – 6,1%;

-         виплати по тимчасовій непрацездатності – 2%.

ЄСВ нараховуються на суму ЗП не зменшеної на суму податку на доходи фізичних осіб. Для вирішення завдання 7 курсової роботи використовуємо ставку 3,6%.

Методика розрахунку єдиного соціального внеску:

1) Для роботодавців: Місячний фонд оплати праці на підприємстві*0,3676;

2) для найманих робітників: Заробітна плата*0,036.

Максимальний дохід з якого може сплачуватися єдиний соціальний внесок дорівнює 17-ти прожитковим мінімум доходів громадян. З суми, що перевищує 17 прожиткових мінімумів доходів громадян ЄСВ не сплачується.

2.11. Аналіз беззбитковості виробництва

Точка беззбитковості характеризує обсяг реалізації продукції за якого прибуток підприємства дорівнює нулю, тобто виручка від реалізації продукції відповідає сукупним витратам на її виробництво та реалізацію.

Для визначення точки беззбитковості розділіть витрати на постійні і змінні. Постійні не залежать від обсягів виробництва. Змінні збільшуються пропорційно зростанню виробництва. Сукупні витрати це сума постійних і змінних витрат.

Точка беззбитковості в натуральних одиницях (англ. break-even units) (або критичний обсяг виробництва) розраховується за формулою:

(2.4)

Точка беззбитковості в грошових одиницях (англ. break-even sales) розраховується за формулою:

                                                                                                        (2.5)

                                                      (3.6)                                           (2.6)

Коефіцієнт маржинального доходу (англ. contribution margin ratio) – співвідношення маржинального доходу та чистого продажу підприємства

                                                                                                      (2.7)

або                                                                                                         

                                                                                                       (2.8)

Обсяг продажу, необхідний для отримання бажаного прибутку, знаходиться за формулами:

                                                                                                                   (2.9)

Або

                                                                                                    (2.10)

Приклад. Використовуючи такі дані підприємства:  постійні видатки за рік, грн., складають 60000; ціна реалізації одиниці продукції, грн. – 20; змінні видатки на одиницю продукції, грн., – 10; поточний об’єм реалізації, од., – 8000; можливий діапазон об’ємів виробництва, од., складає 4000 – 12000.

Визначити: 1) при якому рівні виробництва підприємство працює беззбитково, тобто без прибутку і без збитку? 2) скільки одиниць продукції необхідно продати для отримання 30000 грн. прибутку? 3) коефіцієнт маржинального доходу. 

 Розв’язання:  1) точка беззбитковості буде на тому рівні виробництва:  одиниць, де .

Отже, кожна продана одиниця продукції дає виручку в 10 грн., яка може піти на покриття постійних видатків, а потім – на збільшення прибутку. Коли отримана достатня сукупна виручка для покриття постійних видатків, досягається точка беззбитковості.

 2) Інакше, з формули (2.9) для отримання бажаного прибутку обсяг продажу підприємства у натуральних одиницях повинен бути: (60000 + 30000) : 10 = 9000 одиниць продукції, або з формули (2.10) обсяг продажу у грошових одиницях повинен бути: (60000 + 30000) : 0,5 = 180000 грн.;

3) коефіцієнт маржинального доходу за формулою (2.7, 2.8) дорівнює:

10 : 20 = 0,5 або 50%.

    Отже, маржинальний дохід на одиницю продукції складає 10 грн., а ціна реалізації 20 грн. за одиницю продукції; їх співвідношення складає 50%. Це означає, що на кожну грн. реалізації маржинальний дохід на одиницю складає 0,50 грн.

    Побудуємо графік беззбитковості (рисунок 2.5). У прикладі змінні видатки в розмірі 10 грн. на одиницю продукції додають до постійних видатків для побудови лінії сукупних видатків. Лінія сукупного доходу наноситься із розрахунку 20 грн. на одиницю продукції. Потім додаються обмеження можливого діапазону об’ємів виробництва у вигляді двох вертикальних ліній; імовірність того, що за межами цих ліній співвідношення видатків, об’єму виробництва і прибутку правильні, невелика.

Точка, в якій лінія сукупного доходу від реалізації перетинає сукупні видатки, є точкою, де підприємство не отримує прибутку, але і не несе збитків. Це точка беззбитковості на рівні 6000 одиниць продукції, або 120 тис. грн. сукупного доходу від реалізації. Область між лінією сукупного доходу від реалізації і лінією сукупних видатків при об’ємі виробництва нижче точки беззбитковості відображає збитки, які будуть мати місце при різних рівнях виробництва нижче 6000 одиниць продукції. Подібним чином, якщо рівень об’єму виробництва підприємства вище за точку беззбитковості, область між лініями сукупного доходу і сукупних видатків показує прибуток, отриманий в результаті роботи підприємства на рівнях виробництва вище за 6000 одиниць продукції.

3.ВКАЗІВКИ ПО ЗДАЧІ ТА ЗАХИСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ

Курсова робота має бути здана на перевірку викладачеві не пізніше ніж за три тижні до закінчення аудиторних занять. За не вчасну здачу курсової роботи студенту нараховуються штрафні бали (за кожен день запізнення подачі курсової роботи). Після перевірки викладачем правильності виконання курсової роботи, кожен студент в індивідуальному порядку має захищати результати отримані під час виконання роботи перед спеціальною комісією. Захист проходить в усній формі в декілька етапів:

1. Студент коротко озвучує результати отримані при виконанні курсової роботи та робить короткі висновки (3-5 речень). За бажанням студента та наявності технічних умов, можна підготувати коротку презентацію (4-5 слайдів), в яких будуть зазначені основні результати проведеного дослідження.
2. Якщо у членів комісії по результатах курсової роботи виникають запитання – студент має чітко і лаконічно на них відповісти, економічно обґрунтовуючи свою думку.
3. Якщо викладачем було виявлено помилки в курсовій роботі – треба виявити її характер (випадкові, як результат не вірних розрахунків чи допущені у зв’язку з тим, що студент не в повній мірі володіє матеріалом).
4. За наявності помилок студент отримує від членів комісії додаткове запитання з тем в рамках яких були допущені помилки.
5. За наявності суттєвих помилок у вирішені завдань, що вплинули на кінцевий результат роботи та не достатнього володіння матеріалом – студент отримує роботу на доопрацювання.
6. Період доопрацювання роботи 5 – 7 днів, після чого студент має повторно захисти результати отримані в курсовій роботі.

Рішення про остаточний бал за курсову роботу приймає комісія по результатах написання та захисту роботи.

ВИСНОВКИ

Висновок – остаточна думка, логічний підсумок, зроблений на основі спостережень, міркувань або розгляду певних фактів, вирішення поставлених завдань.

У висновках по запропонованій курсовій роботі необхідно коротко підвести конкретні підсумки проведених розрахунків, акцентуючи увагу на деяких особливостях розрахунку тих чи інших показників.

Висновки розміщують на окремому аркуші.

Наприклад:

У процесі написання курсової роботи було зроблено наступні теоретичні та практичні висновки:

1. Підприємство «______» має досить стійкі позиції на ринку, його статутний капітал сформовано у відповідності до чинного законодавства, _______________________________________.
2. На основі розрахунку фінансово-економічних показників, можна зробити наступні висновки ____________________________________________.
3. ____________________________________________.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України «Про акціонерні товариства». Відомості Верховної Ради України: - К.: редакція від 12.07.2012 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
2. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні». Відомості Верховної Ради України: - К.: редакція від 02.12.2012 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
3. Закон України «Про господарські товариства». Відомості Верховної Ради України: - К.: редакція від 18.12.2011 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
4. Закон України «Про громадські об’єднання». Відомості Верховної Ради України: - К.: редакція від 05.08.2012 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
5. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні». Відомості Верховної Ради України: - К.: редакція від 01.01.2013 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
6. Закон України «Про державний бюджет України на 2014 рік»№ 719-VII. Відомості Верховної Ради України: - К.: редакція від 16.01.2014 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
7. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Відомості Верховної Ради України: - К.: редакція від 01.01.2013 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
8. Закон України «Про інвестиційну діяльність». Відомості Верховної Ради України: - К.: редакція від 06.12.2012 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
9. Закон України «Про колективні договори і угоди». Відомості Верховної Ради України: - К.: редакція від 09.12.2012 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
10. Закон України «Про кооперацію». Відомості Верховної Ради України: - К.: редакція від 01.01.2013 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua
11. Закон України «Про оплату праці». Відомості Верховної Ради України: - К.: редакція від 11.08.2013 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
12. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». Відомості Верховної Ради України: - К.: редакція від 01.01.2013 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
13. Закон України «Про політичні партії в Україні». Відомості Верховної Ради України: - К.: редакція від 12.12.2012 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
14. Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності». Відомості Верховної Ради України: - К.: редакція від 12.12.2012 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
15. Закон України «Про товарну біржу». Відомості Верховної Ради України: - К.: редакція від 02.05.2011 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
16. Закон України «Про фермерське господарство». Відомості Верховної Ради України: - К.: редакція від 09.12.2012 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
17. Закон України «Про ціни і ціноутворення». Відомості Верховної Ради України: - К.: редакція від 21.06.2012 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
18. Закон України «Про цінні папери і фондовий ринок». Відомості Верховної Ради України: - К.: редакція від 01.01.2013 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua
19. Господарський кодекс України. Відомості Верховної Ради України: – К.: редакція від 20.04.2014 року. – [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
20. Кодекс законів про працю України. Відомості Верховної Ради України: - К.: редакція від 08.06.2014 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
21. Податковий кодекс України. Відомості Верховної Ради України: - К.: редакція від 08.06.2014 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
22. Цивільний кодекс України. Відомості Верховної Ради України: – К.: редакція від 01.06.2014 року. – [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
23. Національні Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Мінфіну України від 18.03.2014 р. № 48 (зі змінами та доповненнями). - К.: редакція від 09.08.2013 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
24. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 20 «Консолідована фінансова звітність», затверджене наказом Мінфіну України №628 від 23.08.2013 р. (зі змінами та доповненнями). - К.: – [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua
25. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затверджене наказом Мінфіну України від 27.04.2000 р. № 92 (зі змінами та доповненнями). - К.: редакція від 18.03.2014 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
26. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затверджене наказом Мінфіну України від 18.10.1999 р. № 242 (зі змінами та доповненнями). - К.: редакція від 09.08.2013 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
27. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Мінфіну України від 20.10.1999 р. № 246 (зі змінами та доповненнями). - К.: редакція від 25.01.2013 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
28. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затверджене наказом Мінфіну України від 26.04.2000 р. № 91. Відомості Верховної Ради України: - К. : редакція від 09.08.2013 р. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
29. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 «Оренда», затверджене наказом Мінфіну України від 28.07.2000 р. № 181. Відомості Верховної Ради України: - К. : редакція від 09.08.2013 р. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
30. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затверджене наказом Мінфіну України від 29.11.1999р. № 290 (зі змінами та доповненнями). - К.: редакція від 09.08.2013 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
31. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Мінфіну України від 31.12.1999р. № 318 (зі змінами та доповненнями).  - К.: редакція від 09.08.2013 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
32. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток», затверджене наказом Мінфіну України від 20.12.2000 р. № 353, (зі змінами та доповненнями). Відомості Верховної Ради України: - К.: редакція від 09.08.2013 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
33. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств», затверджене наказом Мінфіну України від 07.07.1999 р. № 163. Відомості Верховної Ради України: - К. : редакція від 09.08.2013 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
34. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів», затверджене наказом Мінфіну України від 24.12.2004 р. № 817. Відомості Верховної Ради України: - К. : редакція від 09.01.2012 року.  - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
35. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Податкові різниці», затверджене наказом Мінфіну України від 25.01.2011 р. № 27. Відомості Верховної Ради України: - К. : редакція від 09.08.2013 року.  - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
36. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Фінансові витрати», затверджене наказом Мінфіну України від 28.04.2006 р. № 415. Відомості Верховної Ради України: - К. : редакція від 18.03.2014 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
37. Наказ Міністерства фінансів України від 28.03.2013 №433 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності». - [електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.minfin.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=382859
38. Інструкція з використання Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну України від  30.11.1999 р.№ 291. (зі змінами та доповненнями). Відомості Верховної Ради України: - К.: редакція від 29.08.2013 року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
39. Інструкція зі статистики заробітної плати № 5, затверджена наказом Держкомстату. Відомості Верховної Ради України: - К.: редакція від від 13.01.2004  року. - [електронний ресурс] – Режим доступу : www.rada.gov.ua.
40. Економіка підприємства (Книга 1) / За заг. ред. П.В. Круша, К.В. Шелехова.– К.: Політехніка, 2011. – 660 с.
41. Економіка підприємства (Книга 2) / За заг. ред. П.В. Круша, К.В. Шелехова.– К.: Політехніка, 2011. – 660 с. – 630 с.
42. П.В. Круш, В.І. Подвігіна, Б.М. Сердюк та ін. Економіка підприємства: Навчальний посібник / за заг. ред. П. В. Круша, В. І. Подвігіної, Б. М. Сердюка. – К.:Ельга-Н,КНТ, 2007. – 780 с.
43. П.В. Круш, В.І. Подвігіна, О.В. Клименко Капітал та основні засоби підприємства: Навч.посібник – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 168 с.
44. Фінансово-економічні результати діяльності підприємства: собівартість, прибуток: навч. посіб. / П.В. Круш, О.В. Клименко, В.І. Подвігіна. – К.: НТУУ «КПІ», 2012. – 488 с.

Додаток А

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний Технічний Університет України

«Київський Політехнічний Інститут»

Факультет менеджменту та маркетингу

Кафедра економіки і підприємництва

Курсова робота

з дисципліни «Економіка підприємства»

на тему: «Дослідження особливостей функціонування вітчизняних підприємств»

Виконав(ла)студент(ка)___ курсу, групи _____

                                        П.І.Б. ____________________________

                                                  Перевірив(ла) к.е.н., доцент П.І.Б.__________

Київ – 201_

Додаток Б 1

Завдання на курсову роботу

Частина І. Оцінка діяльності підприємства

Для виконання першої частини курсової роботи студент знаходить вихідні дані самостійно. За відсутності особистого доступу до необхідної інформації про діяльність підприємства курсову роботу слід виконувати за матеріалами сайту http://www.smida.gov.ua, обравши одне з підприємств, інформація про яке розміщена на даному сайті. Інформація, яку необхідно розкрити, про діяльність підприємства, обраного для виконання курсової роботи (якщо по деяким пунктам інформація для обраного студентом підприємства відсутня – даний пункт опускається):

1. Вказати вид підприємства залежно від форми власності, кількості працюючих і обсягу реалізації продукції, залежно від способу створення, складу та формування статутного капіталу згідно з ГКУ [19] та ЦКУ [22] (додаток Е). Дати детальну характеристику виду обраного підприємства за правовим статусом і формою господарювання (одноосібне, кооперативне, орендне підприємство або господарське товариство (акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, товариство з додатковою відповідальністю, повне товариство або командитне товариство)) згідно ГКУ [19], ЦКУ [22] та ЗУ «Про господарські товариства» [3].
2. Вказати правові основи діяльності підприємства згідно з ГКУ [19].
3. Місце підприємства у господарському комплексі України: відноситься до сфери матеріального виробництва (галузі: промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт та зв'язок, торгівля та громадське харчування, матеріально-технічне постачання та збут), або до сфери нематеріального виробництва (галузі: житлово-комунальне господарство, освіта та наука, фінансово-кредитні установи, страхування, пенсійне забезпечення, побутові послуги, туризм).
4. Цілі й напрямки діяльності підприємства. Види діяльності підприємства (додаток Є).
5. Охарактеризувати діючу на даний час процедуру реєстрації підприємства і перерахувати необхідні документи для реєстрації (статут, установчий договір тощо).
6. Чи належить підприємство до складу добровільного об'єднання підприємств у формі асоціації, корпорації, консорціуму, концерну, картелі, синдикату, тресту, холдингової компанії, фінансово-промислової групи (з детальною характеристикою відповідної форми добровільного об'єднання).
7. Охарактеризуйте діючу систему управління на підприємстві ([40], тема 5). Які питання регулює колективний договір на підприємстві [9].
8. Охарактеризуйте склад необоротних активів підприємства (додаток Ж). Основні засоби підприємства, їх склад, структура та роль у діяльності підприємства ([39], тема 12). Оцінка вартості основних засобів [25, 39, 40]. Переоцінка основних засобів [25, 40,41].
9. Вкажіть метод нарахування амортизації основних засобів, який використовується на підприємстві [25, 40, 43].

10. Визначити середньорічну вартість основних засобів і ефективность відтворення основних засобів за допомогою коефіцієнтів оновлення та вибуття основних засобів [40].

1. 11.  Визначити показники використання основних засобів (фондовіддачі, фондомісткості продукції, фондоозброєності праці, рентабельності основних засобів) [40].
2. 12.  Визначити структури основних виробничих засобів і їх активної частини та показників використання активної частини основних засобів (виробничих потужностей) за допомогою коефіцієнтів екстенсивного використання встановленого устаткування, інтенсивного навантаження, інтегрального показника використання виробничої потужності та коефіцієнта змінності роботи устаткування [40]. Вказати шляхи підвищення ефективності використання основних засобів та потужності досліджуваного підприємства.

13. Охарактеризувати нематеріальні активи підприємства[26, 42].

14. Охарактеризувати оборотні засоби підприємства, склад, структура [40] (розділ 13).

15. Розрахувати показники використання матеріальних ресурсів підприємства (матеріаломісткість продукції, матеріаловіддача). Нормування оборотних засобів у виробничих запасах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. Визначити оптимальний обсяг замовлення сировини [40] (розділ 13).

16. Вказати, як здійснюється оцінка запасів підприємства на етапах їх руху: при надходженні, при вибутті, на дату складання фінансової звітності (на дату балансу) [42]. Методи відпуску запасів у виробництво (ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходжень запасів; нормативних витрат; ціни продажу [27], що висвітлюється в наказі про облікову політику підприємства [2]).

17. Розрахувати показники ефективного використання оборотних засобів на підприємстві (коефіцієнтів оборотності, завантаження, рентабельності оборотних засобів) [40] (розділ 13). Вплив оборотності оборотних засобів на ефективність діяльності підприємства. Управління запасами [42].

18. Охарактеризувати структуру персоналу підприємства.

19. Продуктивність праці та методи її вимірювання, чинники зростання продуктивності праці. Трудомісткість продукції [40, 42].

20. Організація оплати праці на підприємстві. Вказати тарифну систему. Форми оплати праці, які побудовані на основі тарифної системи (пряма відрядна форма оплати праці, відрядно-преміальна система оплати праці, відрядно-прогресивна система оплати праці, акордна система оплати праці, колективна система оплати праці, безтарифна модель оплати праці). Оплата праці керівників, спеціалістів, службовців. Матеріальне стимулювання праці персоналу підприємства. Розрахунок заробітної плати [40, 42] ( додаток Ї).

1. 21.  Охарактеризувати витрати підприємства [31] (додаток З). Калькулювання собівартості продукції (дані про прямі витрати матеріалів і сировини для виробництва одиниці конкретної продукції, прямі витрати на працю з нарахуваннями ЄСВ, амортизація виробничого обладнання, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати, їх розподіл, база розподілу загальновиробничих витрат, прийнята на підприємстві). Шляхи зниження собівартості продукції для обраного підприємства.

22. Вказати метод визначення ціни продукції підприємства.

23. Фінансово-економічні результати діяльності підприємства. Формування доходу підприємства [30]. Визначення фінансового результату діяльності підприємства згідно [23]. Прибуток підприємства, порядок його формування  та використання.

24. Здійснити оцінку фінансово-економічного стану підприємства та ефективності його діяльності. Основними загальнодоступними джерелами інформації, на підставі яких можна зробити висновки про фінансово-економічний стан та ефективність роботи підприємства, є його фінансова звітність: Баланс (форма № 1); Звіт про фінансові результати (форма № 2); Звіт про рух грошових коштів (форма № 3) [23]. Провести розрахунки значень показників фінансово-економічного стану для аналізованого підприємства (додаток К).

25. Характеристика капітальних вкладень підприємства та оцінка їх ефективності [40] (тема 14), [5, 8, 18].

26. Система оподаткування підприємства [22]. Які податки сплачує досліджуване підприємство? Як розподіляється прибуток на підприємстві?

Додаток Б2

Частина ІІ. Калькулювання собівартості продукції та визначення ціни продукції

Завдання 1. Розрахуйте первісну вартість сировини й матеріалів С1, С2, С3. Транспортні витрати з доставки розподіліть між окремими видами сировини й матеріалів пропорційно їх вартості. Транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ) з доставки матеріалів С1 і С2 складають 240 грн з ПДВ. Наявність сировини й матеріалів С1, С2, С3 за варіантами подано у додатку В.

Приклад 1. Розподіл ТЗВ та віднесення його до вартості сировини й матеріалів.

Таблиця Б.2.1

Наявність сировини й матеріалів С1, С2, С3

До первісної вартості запасів включають транспортно-заготівельні витрати (ТЗВ) з доставки сировини й матеріалів [29].  ПДВ у вартості ТЗВ складає 240 грн. : 6 = 40 грн., ТЗВ (без ПДВ) 240 грн. – 40 грн. = 200 грн.

Первісна вартість сировини й матеріалів з ТЗВ:

;

2125 : 1000 = 2,125 ≈ 2,13 грн./кг – ціна 1 кг матеріалу й сировини С1;

;

1275 : 400 = 3,1875 ≈ 3,19 грн./кг,

де – первісна вартість С1,  – первісна вартість С2.

Завдання 2. Розрахуйте ціну одиниці кожного матеріалу (), за якою він відпускається в цех для виробництва продукції, за умови, що сировина й матеріал С1 відпускається на виробництво за середньозваженою собівартістю, С2 – за ідентифікованою собівартістю, С3 – за собівартістю перших за часом надходжень (FIFO).

Приклад 2. Вартість сировини й матеріалів, за якою вони передаються у виробництво (за даними прикладу 1):

С1: грн./кг;

С2: 3,19 грн./кг;

С3:5 кг по 8 грн./кг, а потім 20 кг по 10 грн./кг.

Отже, наявна кількість сировини С1 3000 кг за 1,71 грн./кг, С2 – 400 кг за 3,19 грн./кг, С3 – 25 кг, у тому числі 5 кг по 8 грн./кг, 20 кг по 10 грн./кг.

Завдання 3. Задайте самостійно та внесіть до таблиці Б.2.2 норми витрат сировини С1, С2, С3 на виріб А і Б та розрахуйте вартість сировини й матеріалів за формулою 2.1.

Таблиця Б.2.2

Норма витрат матеріалів на одиницю продукції ()

Вартість сировини й матеріалів:

,                                                    (Б.2.1)

де – норма витрат - го матеріалу на од. продукції; – ціна од. матеріалу, за якою він передається у цех для виробництва продукції (за результатами розрахунку завдання 2);  – кількість різновидів матеріалів.

Приклад 3. Нехай для виготовлення виробу А треба 10 кг сировини С1, 1 кг сировини С2 і 6 кг сировини С3. Розрахунок вартості сировини й матеріалів на виріб А (прямі витрати на матеріали) подамо в таблиці Б.2.3 (на виріб Б аналогічно).

Таблиця Б.2.3

Прямі витрати сировини на виріб А

Прямі витрати на виріб А складають 70,29 грн., це значення  вносимо до таблиці Б.2.9 (для виробу Б здійснюємо аналогічні розрахунки).

Задайте самостійно обсяг виробництва (кількість виробів А і Б, що виготовляються за місяць), виходячи з наявної кількості сировини й матеріалів С1, С2, С3 (таблиця Б.2.1) та норм витрат (таблиця Б.2.2). Якщо не достатня наявна кількість, наприклад, сировини С3 для виготовлення бажаної кількості продукції, то придбайте додатково необхідну кількість сировини. Наприклад, сировини С3 в наявності 25 кг, а норма її витрат на виріб А складає 6 кг, отже, з наявної сировини С3 можна виготовити лише 4 одиниці продукції А, причому для другої одиниці виробу А вартість сировини С3 складає 60 грн. Для збільшення обсягу виробництва необхідно докупити сировину С3. 

Завдання 4. Розрахуйте вартість покупних напівфабрикатів і комплектуючих для виробів А і Б.

Покупні напівфабрикати та комплектуючі виробів купують для комплектації продукції, що випускається, і вони вимагають додаткових витрат праці з їх збирання чи обробки. Витрати за цією статтею розраховують аналогічно витратам на матеріали, виходячи з необхідної кількості покупних виробів і напівфабрикатів і їх цін. Розрахунки зведіть у таблицю.

Завдання 5. Розрахуйте собівартість зворотних відходів, які здані на склад за цінами їх можливого використання.

Залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних ресурсів вираховують із загальної суми матеріальних витрат:

                                              ,                                   (Б.2.2)

де – кількість зворотних відходів -го виду на одиницю продукції; – ціна одиниці -го виду зворотних відходів, грн.

Завдання 6. Розрахуйте прямі витрати на оплату праці.

Витрати за цією статтею розраховують за кожним видом робіт (операцій) залежно від норми часу (нормативної трудомісткості) та погодинної тарифної ставки робітників:

                                                 ,                                      (Б.2.3)

де  – це погодинна тарифна ставка для -го виду робіт (операції), грн; – норма часу для -го виду робіт (операцій), нормо-год. Розрахунки основної заробітної плати зведіть у таблицю.

Таблиця Б.2.4

Розрахунок прямих витрат на оплату праці

Завдання 7. Здійсніть утримання ЄСВ та порахуйте суму податку на доходи фізичних осіб (ПДФО). Розрахуйте прямі витрати на оплату праці з відрахуваннями на одиницю продукції А і Б.

Завдання 8. Визначте суму амортизації виробничих основних засобів за поточний рік, місяць. Сума амортизації за місяць знаходиться діленням суми амортизації за рік на 12. Розподіліть суму амортизації між виробами пропорційно вибраній базі розподілу. Розрахуйте суму амортизації на одиницю виробу А і Б та внесіть до таблиці.

Вихідні дані по варіантам для розрахунку амортизації основних виробничих засобів вибираються за матрицею наведеною у додатку Г.

Таблиця Б.2.5

Вихідні дані для розрахунку амортизації основних виробничих засобів

Завдання 9. Самостійно заповніть таблицю Б.26. та розподіліть змінні загальновиробничі витрати на продукти А і Б пропорційно самостійно обраній базі розподілу (заробітна плата, прямі витрати тощо), а також самостійно заповніть таблицю Б.2.7.

Таблиця Б.2.6

Змінні загальновиробничі витрати

Таблиця Б.2.7

Постійні загальновиробничі витрати

Приклад 4. Розподіл загальновиробничих витрат (із додатку 1 до П(С)БО 16 «Витрати»).

1)                     База розподілу при нормальній потужності 10000 машино-годин;

2)                     Загальновиробничі витрати при нормальній потужності, 70000 грн, з них змінні 50000 грн, постійні 20000 грн;

3)                     Фактична потужність 8000 машино-годин;

4)                     Фактичні загальновиробничі 68100 грн з них змінні 48000, постійні 68100 грн – 48000 = 20100 грн.

Розподілимо загальновиробничі витрати, приймаючи за базу час роботи обладнання.

Постійні загальновиробничі витрати при нормальній потужності на одиницю бази розподілу (1 машино-годину)

20000 : 10000 = 2 грн / машино-годину.

Таблиця Б.2.8

Розподіл загальновиробничих витрат

Отже, в нашому завданні розподіл загальновиробничих витрат можна здійснити наступним чином: нормальна виробнича потужність виробу А 60 шт., виробу Б 84 шт., 60 + 84 = 144 шт – нормальна потужність підприємства. Фактична потужність 55 шт. виробу А, 78 шт виробу Б. Усього 55 + 78 = 133 шт. Фактичні загальновиробничі витрати: змінні 1160 грн., постійні 9379,40 грн. Постійні витрати на одиницю нормальної потужності 9379,40 : 144 = 65,10 грн. Розподілені постійні витрати 133 х 65,10 = 8658,30 грн. (включаються до виробничої собівартості). Нерозподілені постійні витрати 9379,40 – 8658,30 = 721,10 грн. (включаються до собівартості реалізованої продукції). Аналогічні розрахунки провести за своїми даними, отриманими при розв’язанні попередніх завдань.

Завдання 10. Розподіліть постійні загальновиробничі витрати на одиницю виробів А і Б.

Завдання 11. Складіть калькуляцію собівартості продукції А і Б за результатами отриманими при розв’язанні попередніх завдань.

Таблиця Б.2.9

Калькуляція собівартості продукції А і Б

Завдання 12. Розрахуйте ціну продукції А і Б при рівні рентабельності 30%.

Завдання 13. Розрахуйте дохід від реалізації продукції, якщо реалізовано 83 % від виготовленої продукції у звітному періоді.

Завдання 14. Розрахуйте фондовіддачу, фондомісткість виготовленої продукції, фондоозброєність праці, рентабельність основних засобів. Розрахуйте продуктивність праці, трудомісткість продукції. Середньооблікову чисельність промислово-виробничого персоналу підприємства задайте самостійно.

Завдання 15. Проведіть аналіз беззбитковості виробництва: розрахуйте критичний обсяг виробництва, який відповідає точці беззбитковості та зобразіть точку беззбитковості графічно.

Додаток В

Вартість сировини й матеріалів на початок

Додаток Г

В залежності від номеру варіанту, студент обирає відповідні дані і доповнює ними таблицю Б.5 на основі якої здійснюються необхідні за умовою задачі розрахунки.

Додаток Ґ

Завдання. Частина ІІІ. Фінансові результати діяльності підприємства

Завдання 1. Знайти дохід від реалізації товару А за травень у відповідності до нормативної документації України, що встановлює метод нарахування доходів за наступними даними: підприємством у травні було реалізовано 100 одиниць товару А за ціною _____ грн. за штуку (Додаток Д), отримано аванс від покупця на суму 3000 грн. за поставку товару А у червні та отримано кошти за товар А, що був відвантажений покупцю у березні.

Завдання 2. Підприємство створило дочірнє підприємство і інвестувало в нього _____ тис. грн. За підсумками діяльності дочірнього підприємства за звітній період його активи в результаті отримання прибутку збільшилися на _____ грн. (Додаток Д). Визначити дохід підприємства від участі у капіталі.

Завдання 3. Підприємство отримано від дочірнього підприємства на умовах бартерного договору товар на суму _____ грн., у тому числі ПДВ 20%. Зустрічна поставка палива була здійснена на таку саму суму в цінах реалізації. Первісна вартість відвантаженого палива становить _____ грн. (Додаток Д). Визначити операційний дохід і операційні витрати.

Завдання 4. Підприємство отримало безоплатно обладнання. Справедлива вартість обладнання визначається в сумі 10000 грн. У наступному місяці по даному обладнанню була нарахована амортизація в сумі ____ грн. (Додаток Д). Визначити дохід підприємства від безоплатно отриманого обладнання. Відповідь обґрунтувати.

Завдання 5. Підприємство отримало відсотки за депозитним вкладом у розмірі ____ грн. (Додаток Д). У якій статті звіту про фінансові результати відобразити даний дохід?

Завдання 6. У результаті пожежі було знищено будову складу та товари, що на ньому знаходились. Первісна вартість будови складу на момент пожежі складала 200 тис. грн., а сума нарахованого зносу _____ тис. грн. (Додаток Д). Вартість товару, знищеного пожежею, в цінах придбання ____ тис. грн. (Додаток Д). Сума страхового відшкодування, отримана від страхової компанії, у зв’язку з настанням страхового випадку складає ____ тис. грн. (Додаток Д). Визначити витрати і доходи підприємства від пожежі.

Завдання 7. Сформувати звіт по фінансові результати підприємства на основі попередніх завдань, якщо відомо, що адміністративні витрати ______ грн., витрати на збут ____ грн., фінансові витрати підприємства _____ грн.(Додаток Д). Надати звіт про фінансові результати підприємства у наступному вигляді:

Додаток Д

Додаток Е

Вимоги щодо формування статутного фонду (капіталу) [1]

Примітка. Грошовими  коштами, цінними   паперами   (крім   боргових  емісійних  цінних  паперів, емітентом яких є  засновник,  та  векселів),  майном  і  майновими правами, нематеріальними активами, що мають грошову оцінку.

Додаток Є

Класифікація видів діяльності підприємства згідно [23]

Додаток Ж

Склад необоротних активів підприємства

Додаток З

Класифікація і списання витрат операційної діяльності підприємства

Додаток И

Групи основних засобів (ст. 145.1 ПКУ)

Додаток І

Нематеріальні активи (145.1.1. ПКУ)

Додаток Ї

Заробітна плата в чинному законодавстві

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче за який не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). До  мінімальної  заробітної  плати  не  включаються  доплати, надбавки,  заохочувальні та компенсаційні виплати. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється в Законі України «Про державний бюджет» на поточний рік [6]. Цей розмір обов’язків для підприємств та організацій всіх форм власності, а також фізичних осіб на всій території України. Величина мінімальної заробітної плати застосовується не лише у сфері оплати праці, а є базовим показником при визначенні різних розрахункових показників.

Додаток К

Класифікація та алгоритм розрахунку основних фінансово-економічних показників