|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Методические указания и информация \ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ УКРАЇНИ
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ УКРАЇНИДата публикации: 19.11.2016 12:55
ТЕМА 8. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ УКРАЇНИ
8.1. Міжнародний поділ праці як об’єктивна основа розвитку міжнародних зв’язків 8.2. Основні форми зовнішньоекономічних зв’язків 8.3. Географія зовнішньоекономічних зв’язків України 8.4. Сучасний стан зовнішньоекономічних зв’язків 8.5. Проблеми та перспективи зовнішньоекономічної діяльності України
8.1. Міжнародний поділ праці як об’єктивна основа розвитку міжнародних зв’язків
Міжнародний територіальний поділ праці (ТПП) - це концентрація в окремих країнах виробництва товарів та надання послуг понад необхідні внутрішні потреби шляхом обміну або продажу іншим країнам. Виділяють наступні типи міжнародного ТПП: Загальний - це розподіл праці у сфері виробництва: добувна, переробна промисловість та ін. міжнародна спеціалізація країн визначається сприятливими природно-кліматичними умовами. Країни експортери поділяються на індустріальні, сировинні та аграрні. Частковий ТПП - це спеціалізація на рівні галузей виробництва, видів готової продукції, що означає зростання ролі міжгалузевого обміну готовою продукцією. Для даного типу ТПП властивий вищий рівень диверсифікації виробництва та експорту. Одиничний міжнародний ТПП - це спеціалізація окремих країн на виготовленні окремих компонентів продукції або на технологічних стадіях виробництва товарів та послуг. НТР істотно змінила сутність та форми ТПП. Міжнародний поділ праці включає обмін готовими виробами, сировиною, продуктами харчування, робочою силою. Відзначимо, що світовий ринок споживчих товарів є провідним у міжнародному поділі праці, тому що цим товарам притаманна висока експорторієнтованість. У машинобудування як провідні галузі світового промислового виробництва найбільш виразно проявляється НТП. Міжнародний поділ праці у сільському господарстві склався раніше, як в інших сферах матеріального виробництва, що пов'язано з призначенням аграрної продукції, як продуктів харчування та сировини для харчової та переробної промисловості. У формуванні економіки особливу роль відіграють міжнародні монополії. Транснаціональні компанії - це концерни, трести, які і є національними за капіталом та контролем, міжнародними за масштабом та характером діяльності. Багатонаціональні корпорації - це концерни або трести, які і є міжнародними за масштабами і особливостями об'єднання міжнародних коштів. Причини переміщення робочої сили пов'язані з різною оплатою праці, рухом капіталу, створенням нових робочих місць. При розробці соціально-економічної типології країн врахували наступні показники: площу, чисельність населення, економіко-географічне положення, політичний, державний лад, рівень соціально-економічний, валовий національний продукт, в т. ч. на душу населення, показники якості життя, купівельна спроможність в перерахунку на душу населення.
8.2. Основні форми зовнішньоекономічних зв’язків
Масштаби і обсяги світового господарства значною мірою залежать від стану міждержавних відносин, які є об'єктивною передумовою широкого співробітництва між усіма країнами світу. Основою цього співробітництва є зовнішньоекономічні зв'язки (ЗЕЗ), що являють собою сукупність напрямів, методів і засобів здійснення торгово-економічних, виробничих, науково-технічних, а також валютно-фінансових і кредитних відносин між країнами. Вони містять в собі різні форми економічного сприяння, спеціалізацію, кооперацію виробництва, надання послуг і спільне підприємництво. їх розвиток обумовлений зростанням товарного виробництва, урізноманітненням форм діяльності. Розвиток ринкових відносин в Україні передбачає її відкритість і інтеграцію в світове господарство. Різні підприємства, фірми, кооперативи і їх спілки, незалежно від форми власності, беручи участь у формуванні ринкових відносин, повинні мати вихід на зовнішній ринок. Тільки в цьому випадку вдається забезпечити їх реальне входження в міжнародні економічні процеси. На основі зовнішньоекономічних зв'язків здійснюється міжнародний поділ праці, що дозволяє добитися економії суспільних затрат в процесі раціонального виробництва і обміну його результатами між різними країнами. До основних форм зовнішньоекономічних зв'язків відносяться:
В даний час доля експорту в національному доході країн з ринковою економікою, таких як США, Англія, Франція, Німеччина і інших, складає 16-18%, а в Україні - менше 5%. Структура товарообігу обумовлена загальним економічним потенціалом країни; галузевою структурою економіки;рівнем життя населення; конкурентоздатністю товарної продукції; динамікою курсу національної валюти; умовами митного регулювання; кон'юнктурою світового ринку на ті або інші товари. Основними експортними товарами є: залізна та марганцева руди, прокат чорних металів, чавун, кам'яне вугілля, кокс, кальцинована сода, азотні добрива, прокатне та ковальсько-пресове обладнання, обладнання для хімічної промисловості, тепловози, екскаватори, літаки, енергетичне обладнання, цемент, віконне скло. В імпорті переважають нафта, газ, руди кольорових металів, деревина, бавовна, одяг, взуття, калійні добрива, верстати та обладнання для легкої й харчової промисловості, свердловинні установки, засоби обчислювальної техніки, вантажівки, папір, целюлоза, риба, а також чимало кондитерських та плодоовочевих виробів, алкогольних напоїв.
Для успішного використання даних форм необхідне ефективне керівництво і управління зовнішньоекономічними зв'язками. Керівництво ЗЕЗ в зарубіжних країнах здійснюють вищі державні законодавчі органи: парламенти, законодавчі збори, конгреси. Вони визначають зовнішньоекономічну політику країн, видають закони, що регулюють ЗЕЗ, ратифікують міжнародні договори. Організація ЗЕЗ заснована на використанні адміністративних і економічних методів. До адміністративних методів належать різні законодавчі акти, митні кодекси, постанови, міжнародні торгові договори, протоколи, ліцензії і т.п. Економічні методи включають в себе пряме і непряме фінансування експортного виробництва, зниження податків з експортерів, кредитування експорту, страхування експортних операцій. Поряд з адміністративними і економічними заходами держави проводять ефективну організаційну, статистичну, дослідну і інформаційну роботи.
8.3. Географія зовнішньоекономічних зв’язків України
Зовнішньоторговельні операції проводились з партнерами із 222 країн світу. Обсяги експорту товарів до країн СНД становили 38,3% від загального обсягу експорту, Європи – 27% (у т.ч. до країн Європейського Союзу – 26,3%), Азії – 25,9%, Африки – 4,9%, Америки – 3,7%. Найбільші експортні поставки здійснювались до Російської Федерації – 29% від загального обсягу експорту, Туреччини – 5,5%, Італії – 4,4%, Польщі – 4,1%, Індії – 3,3%, Китаю – 3,2% та Білорусі – 2,8%. У 2011 році більшився експорт товарів до усіх основних країн-партнерів: Китаю – на 65,6% (за рахунок поставок руд та концентратів залізних, органічних хімічних сполук, жирів та олій тваринного або рослинного походження), Індії − на 58,9% (за рахунок поставок жирів та олій тваринного або рослинного походження, чорних металів, добрив), Польщі – на 56,3% (за рахунок поставок чорних металів, руд та концентратів залізних, електричних машин), Російської Федерації – на 47,6%, Італії – на 26%, Туреччини – на 24%. Імпорт з країн СНД становив 45% від загального обсягу, Європи − 32,8% (у т.ч. з країн Європейського Союзу − 31,2%), Азії − 16,1%, Америки – 4,7%, Африки – 1,1%, Австралії і Океанії – 0,2%. У загальному обсязі імпорту найбільші надходження здійснювались з Російської Федерації − 35,3%, Німеччини − 8,3%, Китаю − 7,6%, Білорусі – 5,1%, Польщі – 3,9%, США – 3,1%, Італії – 2,4%. Збільшились проти 2010р. імпортні поставки з Білорусі – на 64% (за рахунок надходжень палив мінеральних, нафти і продуктів її перегонки, засобів наземного транспорту, крім залізничного, механічних машин), Німеччини – на 49,1% (за рахунок механічних машин, засобів наземного транспорту, крім залізничного, електричних машин), США – на 46,7% (за рахунок палив мінеральних, нафти і продуктів її перегонки, засобів наземного транспорту, крім залізничного, механічних машин), Італії (на 44,3%), Китаю (на 33,3%), Російської Федерації (на 31,2%), Польщі (на 14,1%).
8.4. Сучасний стан зовнішньоекономічних зв’язків
За 2011р. експорт товарів склав 68409,8 млн.дол. США, імпорт – 82606,9 млн.дол. Порівняно з 2010 р. експорт збільшився на 33,1%, імпорт – на 36%. Від’ємне сальдо становило 14197,1 млн.дол. (за 2010р. також від’ємне – 9337 млн.дол.). Основу товарної структури українського експорту складали чорні метали та вироби з них – 31,2% від загального обсягу експорту (збільшення на 28,4% проти 2010р.). Мінеральні продукти становили 15% (збільшення на 52,4%), механічні та електричні машини – 9,9% (збільшення на 19,2%), продукти рослинного походження – 8,1% (збільшення на 39,1%), продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості – 7,9% (збільшення на 54,9%), засоби наземного транспорту, літальні апарати, плавучі засоби – 7,1% (збільшення на 49,3%), жири та олії тваринного або рослинного походження – 5% (збільшення на 29,8%). У загальному обсязі експорту товарів у порівнянні з 2010р. збільшилась частка палив мінеральних, нафти і продуктів її перегонки – з 7,1% до 8,3%, руд та концентратів залізних − з 4,8% до 5,5%, залізничних локомотивів – з 4,7% до 5,6%, зернових культур – з 4,8% до 5,3%, виробів з чорних металів – з 3,9% до 4,2%, добрив – з 1,8% до 2,7%, продуктів неорганічної хімії – з 2,2% до 2,6%. Натомість зменшилась частка чорних металів − з 28,4% до 27%, механічних машин – з 6,1% до 5,2%, електричних машин – з 4,9% до 4,7%. Мінеральні продукти складали 36,4% обсягу імпорту товарів (збільшення на 42,1%). На поставки механічних та електричних машин припадало – 15,5% (збільшення на 56,5%), продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості – 9,7% (збільшення на 23,9%), засобів наземного транспорту, літальних апаратів, плавучих засобів – 7,5% (збільшення на 69,3%), полімерних матеріалів, пластмас та виробів з них – 5,4% (збільшення на 22,7%), чорних металів та виробів з них – 4,8% (збільшення на 41,2%) від загальної вартості імпорту. У загальному обсязі імпорту товарів збільшилась частка палив мінеральних, нафти і продуктів її перегонки – з 32,3% до 34,6%, механічних машин – з 7,5% до 8,6%, електричних машин – з 5,9% до 6,9%, засобів наземного транспорту, крім залізничного – з 5,5% до 6,6%. Зменшилась частка пластмас, полімерних матеріалів – з 4,7% до 4,1%, фармацевтичної продукції – з 4,1% до 3,5%, паперу та картону – з 2,4% до 1,9%. В Україну надійшло іноземної давальницької сировини на 4701,9 млн.дол. (збільшення на 49,2%). Експорт готової продукції з імпортної давальницької сировини становив 6314,2 млн.дол. (більше на 64,8%, ніж у 2010р.). За 2011р. експорт давальницької сировини становив 105,7 млн.дол. (на 74,1% більше, ніж у 2010р.). У той же час до України імпортовано готової продукції, виготовленої з давальницької сировини, на 84 млн.дол. (на 60,7% більше обсягів 2010р.). Бартерні (товарообмінні) операції у 2011р. становили в експорті 0,7 млн.дол., в імпорті – 1 млн.дол. Найактивніше здійснювали експортно-імпортні операції підприємства м. Києва, Донецької, Дніпропетровської, Луганської, Запорізької та Київської областей.
8.5. Проблеми та перспективи зовнішньоекономічної діяльності України
Відмітимо, що економічний потенціал України має зростати за рахунок найважливіших товарів і послуг. Найважливішими завданнями державної політики у цьому напрямі є такі: - всебічне забезпечення сприятливих умов для виходу України на світові ринки, підтримка вітчизняних експортерів, розробників імпорто-замінюючих товарів і виробників конкурентоспроможної продукції; - створення ефективної банківської та гнучкої кредитної систем, гарантування прав власників валютних коштів та їх вільного (в межах закону) використання; - створення інфраструктури зовнішньої торгівлі та нової системи її інформаційного забезпечення; - проведення гнучкої імпортної політики (тарифне регулювання, механізм обмеження імпорту, обсяги і перелік товарної номенклатурикритичного імпорту, перелік імпорто-замінюючої продукції); - удосконалення систем державного регулювання зовнішньої торгівлі (правова база, узгоджена з міжнародними правилами і стандартами, обмежений протекціонізм, комплекс нормативних документів); - інтенсифікація зусиль і реалізація заходів, які б забезпечили одержання доступу на світові ринки товарів, робіт і послуг, а також іноземних інвестицій, гарантія захисту своїх інтересів на світових ринках); - реалізація режиму вільної торгівлі з країнами СНД (без будь-яких винятків); - подальше розширення торговельно-економічних відносин між Україною і країнами Балтії та Північного Союзу; - зміцнення і подальший розвиток торгівлі з Європейським Союзом (розширення доступу українських товарів на європейські ринки, зокрема ядерних матеріалів, текстилю, мінеральних добрив, металургійної та сільськогосподарської продукції); - використання можливості одержання нових технологій та інвестицій від країн «великої сімки» на основі взаємного захисту інвестицій; Конкурентоспроможність національної економіки — це вирішальний критерій її розвитку. Його слід враховувати при вирішенні проблем лібералізації зовнішньоекономічних зв'язків і рівня відкритості економіки. Сьогодні економіка України є надто відкритою. Як відомо, головним каналом відкритості є зовнішня торгівля, її частка у ВНІІ коливається від 810 відсотків у великих держав до 70-80 відсотків у деяких малих країн (Нідерландів, Бельгії). Рівень відкритості економіки України розрахований як частка експортної квоти у ВВП, становить більше третини. Така ситуація спричиняє серйозну небезпеку для вітчизняної економіки. Високий рівень відкритості в цій ситуації є наслідком безсистемної торгівлі на тлі глибокої кризи. Для України механізм ув'язування і збалансування інтересів умов зовнішньоекономічних зв’язків має складатися з трьох взаємоузгоджених рівнів, на кожному з яких реалізуються конкурентні переваги різних рівнів. I рівень. Стабілізація та нарощування виробництва відповідно до стратегічних цілей, традиційних товарних зв'язків із зміщенням акценту на готову продукцію. II рівень. Реалізація певних тимчасових переваг, які забезпечуються відносно високою вартістю робочої сили, наявністю розвинених виробничих фондів і технологічних знань, а також матеріальних ресурсів. III рівень. Реалізація конкурентних переваг, втілених у високих технологіях - як існуючих, так і майбутніх. IV Для інтеграції України до світового господарського комплексу треба створити відповідні умови як на внутрішньому, так і на зовнішньому рівні. Необхідна державна підтримка високотехнологічних розробок за рахунок державних субсидій, а також підтримка їхньої високої конкурентоспроможності на міжнародному ринку через систему міждержавних угод і домовленостей. Безумовно, реалізація механізму інтеграції до світової економіки неможлива без динамічних ринкових перетворень у державі. Головними чинниками, що не дають можливості створити належні умови для зростання конкурентоспроможності вітчизняної продукції, є практична відсутність конкуренції на внутрішньому ринку, його незначна місткість і патологічна невибагливість споживачів. Таким чином, головне завдання, яке повинна виконати держава щодо своїх товаровиробників і споживачів - якнайшвидше створити передумови для конкурентного середовища. Без справжньої конкуренції на внутрішньому ринку не можна забезпечити ефективний вихід на міжнародну арену. Зовнішньоекономічна політика —це система заходів уряду, скерована на зміцнення позицій країни у світовій економіці, у міжнародних економічних стосунках. Вона означає встановлення вигідних економічних зв'язків, одержання пільг у двосторонній торгівлі (принцип "найбільшого сприяння"), досягнення активного сальдо платіжного балансу. Зовнішньоекономічна політика має бути направлена на розширення ринків збуту своєї продукції, на доступ до ринків продукції. Інструментами зовнішньоекономічної політики є: врегулювання політичних стосунків із зарубіжними країнами; підтримка національної валюти та валютне регулювання; митна політика (встановлення протекціоністського або ліберального мита на експорт та імпорт окремих товарів) тощо. Актуальними напрямками зовнішньоекономічної політики України є: — зміцнення позицій на ринках Східної Європи; — зміцнення співпраці з економічно розвинутими країнами Західної Європи, США, Канадою, Японією, Австралією, ПАР; — розширення торговельної співпраці з країнами Середземномор'я, Близького та Середнього Сходу, Південної та Південно-Східної Азії; — проведення валютного та митного регулювання, лібералізація умов іноземних капіталовкладень для залучення іноземної валюти та повернення приналежних Україні коштів, що знаходяться у банках інших держав. Зовнішньоекономічні стосунки спливають з загальної економічної політики держави. Їхня ефективність залежить від успішного розвитку економіки України, зміни структури промисловості, впровадження нових технологій, обладнання, тобто того, що підвищує конкурентоспроможність товарів на світовому ринку [1]. Проблеми підвищення ефективності зовнішньоекономічної політики держави набувають на сучасному етапі виняткового значення. Це пов’язано, по-перше, з рядом факторів внутрішнього характеру: знаходженням економіки країни на перехідному етапі до ринкової системи господарювання, яка перебуває в ситуації об’єктивної незбалансованості структури економіки і її повільної структурної перебудови; надмірною енерго- і ресурсоємністю галузей народного господарства; низькою конкурентоспроможністю національного виробництва; поступовим занепадом науково-технічного і високотехнологічного промислового потенціалів та ін. По-друге, це обумовлено системою зовнішніх факторів: надмірною (від 20 до 90%) залежністю економіки України від монопольних імпортних ринків постачання стратегічно важливих товарних позицій (енергоносіїв, сировинних та інших матеріальних ресурсів) для життєво важливих галузей виробництва; наявністю тисяч українських підприємств, задіяних у виробничих циклах, кінцева продукція яких виробляється за межами України; високою залежністю процесу структурного та технологічного реформування економіки України від різних форм зовнішніх джерел фінансування; відсутністю розвинутої зовнішньоторговельної інфраструктури (інформаційної, законодавчої, маркетингової, організаційної, трейдерської, біржової, виставочної, рекламної тощо); певним тиском інших країн на зовнішньоекономічну діяльність України через прямі та побічні форми різноманітних торговельних, інвестиційних торговельно-стандартних, фітосанітарних, технологічних і фінансових обмежень.
Завдання для контролю знань студентів до теми 8
Запитання для самоперевірки
1. Поясніть, чому міжнародний територіальний поділ праці являється основою розвитку зовнішньоекономічних зв’язків. 2. Охарактеризуйте форми зовнішньоекономічної діяльності. 3. Проаналізуйте географію зовнішньоекономічних зв’язків України. 4. Проаналізуйте обсяги і струтуру експорту та імпорту України. 5. Поясніть проблеми зовнішньої торгівлі України. 6. Перечисліть шляхи поліпшення зовнішньоекономічної діяльності.
Тестові завдання
1. Одиничний міжнародний територіальний поділ праці передбачає : а) спеціалізація на рівні галузей виробництва, видів готової продукції, що означає зростання ролі міжгалузевого обміну готовою продукцією; б) спеціалізація окремих країн на виготовленні окремих компонентів продукції або на технологічних стадіях виробництва товарів та послуг; в) розподіл праці у сфері виробництва; г) відповіді а) та б) . 2. Міжнародна торгівля складається з двох зустрічних потоків : а) торгового сальдо та обороту; б) експорту та реекспорту; в) експорту та імпорту; г) реімпорту та експорту. 3.Розвиток спільного підприємництва базується на : а) спеціалізації; б ) кооперації; в) концентрації; г) ліцензуванні. 4. У структурі зовнішньої торгівлі України найбільша часта припадає на : а) ЄС; б) США; в) близький Схід; г) СНД . 5. Основу товарної структури українського експорту складають: а) продукція с/г; б) продукція хімічної промисловості; в) чорні метали та вироби з них; г) продукція машинобудування. 6. Основу товарної структури українського імпорту складають: а) продукти неорганічної хімії; б) електричні машини; в) засоби наземного транспорту; г) мінеральні продукти. 7. Система заходів уряду, скерована на зміцнення позицій країни у світовій економіці, у міжнародних економічних стосунках, - це : а) торгівельна політика; б) зовнішньоекономічна політика; в) технологічне співробітництво; г) міжнародне торгівельне регулювання.
Список використаної та рекомендованої літератури
Основна література
Додаткова література
|