Структура наукового дослідження
Структура наукового дослідження містить у собі приблизно такі етапи і дії:
- постановку й уточнення завдання;
- висування гіпотез або вихідних положень;
- теоретичну розробку гіпотез, їх формальну перевірку, критику й оцінку, створення програм і інструкцій для емпіричного дослідження;
- проведення емпіричних досліджень і спостережень, збір і опрацювання емпіричних даних:
- порівняння запропонованих гіпотез із даними експерименту й спостережень, остаточну Оцінку (у рамках даного дослідження), прийняття або відкидання запропонованих гіпотез;
- формулювання невирішених питань і виявлення труднощів, що ведуть до постановки нових завдань.
Оскільки для пізнання правового процесу, явища і т.д. необхідно одержати первинну детальну інформацію про нього, її суворий добір і аналіз, то очевидно, що одним із головних інструментів у процесі такого пізнання є емпірична частина наукового дослідження. На відміну від методів, процедура дослідження - це найбільше загальна система дій і спосіб організації наукового дослідження державно-правових явищ.
До головних елементів процедури проведення конкретного дослідження відносяться:
- спосіб - сукупність головних операцій збору, опрацювання або аналізу даних, властивих визначеному методу;
- техніка - сукупність спеціальних правил використання того або іншого способу;
- методика - сукупність технічних прийомів, пов'язаних із даним способом (а також приватні дії), їхня послідовність і взаємозв'язок;
- засоби - матеріальні і нематеріальні "інструменти" збору, опрацювання, аналізу й узагальнення інформації.
На вибір конкретних елементів і правил процедури впливають компоненти методології більш високих рівнів, зокрема, парадигма, методологічні підходи, методи.