Методичні вказівки до виконання самостійної роботи  по дисципліні “Економіка підприємства”

                                             Мета та завдання самостійної роботи

                  Мета самостійної роботи – поглибити теоретичні знання,набуті студентами в процесі вивчення курсу «Економіка підприємства» і виробити вміння застосовувати їх у практичному вирішенні питань економіки конкретного підприємства. У процесі написання  самостійної роботи студент повинен здійснити аналіз основних техніко-економічних показників підприємства, самостійно виконати економічні розрахунки, виявити резерви виробництва і на цій основі обгрунтувати заходи щодо підвищення ефективності діяльності первинної ланки виробництва.

            Виконання самостійної роботи має сприяти глибшому засвоєнню студентами дисципліни «Економіка підприємства», спонукає грунтовно вивчати законодавчі акти з питань економічних відносин та спеціальні наукові видання.

              В процесі виконання самостійної роботи студент повинен :

• показати вміння вирішувати економічні завдання;
• застосовувати теоретичні положення у вирішенні конкретних питань економіки, плануванні та організації роботи підприємства.

                  Загальні вимоги до самостійної роботи

        Самостійна робота – це самостійне науково-практичне дослідження, яке дає змогу оцінити якість знань студента, його вміння застосовувати їх на практиці.

1. Самостійна робота виконується по варіантам на аркушах розміром А-4.
2. Вибір варіанта здійснюється по останній цифрі в списку групи.
3. Вихідні дані та результати розрахунків надаються з зазначенням одиниць розміру.
4. Всі розрахунки зводяться в таблиці.
5. Розрахунки проводяться з точністю до однієї десятої.

                 Задача та зміст самостійної роботи

        Постановка задачі самостійної роботи – визначити ефективність виробництва продукції на підприємстві до і після залучення інвестицій та вибрати кращий з варіантів інвестування.

         Самостійна робота складається з розділів :

1. Визначення загальної вартості та структури основних виробничих фондів підприємства.
2. Визначення річної потреби обігових коштів підприємства.
3. Визначення кошторису витрат  та собівартості одиниці продукції підприємства.
4. Розрахунок показників ефективності виробництва.
5. Обгрунтування і вибір кращого варіанту залучення інвестицій.

 Методичні вказівки до виконання самостійної роботи

1. Визначення загальної вартості та видової структури основних виробничих фондів.

Для визначення видової структури основних виробничих фондів підприємства розраховуємо  (за даними додатку 1 ) питому вагу кожної їх групи у загальній вартості фондів підприємства:

                                                                                                                                     (1)

де I_i — питома вага 3-ої, 4-ої, 5-ої та 6-ої груп основних фондів;

    B_n — вартість основних виробничих фондів по підприємству в цілому, тис.грн.

    B_ni — первинна вартість і-ої групи основних виробничих фондів на початок року, тис.грн.

        Розподіл основних фондів за групами наведено в додатку 2.

2. Визначення річної потреби оборотних коштів підприємства.

Річна потреба в оборотних коштах підприємства визначається за формулою:

ОК_річ = åР_і* Т_ц                                                                                         (2)

де Р – середньодобова витрата і-го елемента оборотних коштів (додаток 3),

    Т_ц — тривалість періоду, діб (приймаємо рівним 360 діб).

3.Визначення кошторису витрат виробництва готової продукції та собівартості одиниці продукції.

Кошторис витрат на річний обсяг готової продукції визначається за формулою:

С = С_B + С_HB , грн.                                                  (3)

де С_B — виробничі витрати, грн.;

     С_HB — невиробничі витрати, грн.

Виробничі витрати визначаються

С_вир = С_пр + С_нпр                                                                         (4)

де        С_пр, С_нпр – відповідно прямі та непрямі витрати, грн.

Прямі витрати визначаються

С_пр = С_мв + С_оп + С_ам + С_рем + С_соц + С_ін , грн                           (5)

де        С_мв — матеріальні витрати (умовно прийняти 50 % від річної потреби оборотних коштів (ОК_річ).

С_оп — витрати на оплату праці основних робітників (в роботі вважати, що робітники знаходяться на відрядній оплаті праці).

Відрядну заробітну плату можна визначити по формулі:

С_ОП = Q x H_n                                                                 (6)

де Q — плановий обсяг продукції, од; (додаток 4)

Н_n — відрядна розцінка на одиницю продукції, грн/од. (додаток 4).

Розрахунок витрат на амортизацію проводять за рівномірним методом для 3-ї і 6-ї групи ОЗ. Для 4-ї і 5-ї групи застосовують метод прискореного зменшення залишкової вартості. Норми амортизацій визначені Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Згідно Податкового кодексу основні виробничі фонди поділяються на 16 груп, для кожної з яких розробленні мінімальні терміни користування (додаток  2).

Розрахунок витрат на амортизацію в роботі будемо проводити за рівномірним методом.

Таким чином, розмір амортизаційних відрахувань визначається за формулою:

                                         С_ам= åВ_ni•n/100   або

Сам = å(В_ni х (1 / Т_н ) )                                                                          (7)

де і – групи основних фондів;

 S_ам — амортизаційні відрахування.

 n — річні норми амортизаційних відрахувань (n= (  1 / Т ) * 100%) ;

 В_ni — вартість основних виробничих фондів по групах основних фондів підприємства, грн.

Витрати на технічне обслуговування та ремонт основних фондів обчислюються по формулі :

С_рем = С_ам · R_рем,   грн.                                            (8)

де R_рем — коефіцієнт, якій враховує витрати на технічне обслуговування та ремонт (приймається в роботі рівним 0,35 );

     С_{ам —} амортизаційні відрахування.

                    Розрахунок витрат по статті на соціальні заходи виконують за формулою:

С_соц = С_on · R_соц                                                                           (9)

С_оп—витрати на оплату праці,

R_соц — коефіцієнт витрат на соціальні заходи (єдиний соц.. внесок - ЄСВ)приймають рівним 22 % від фонду оплати праці виробничих працівників).

           Інші виробничі витрати обчислюються по формулі:

С_ін = R_і (С_мв + С_on + С_ам  +С_рем+ С_соц ), грн                   (10)

де R_і — коефіцієнт, який враховує розмір інших витрат (прийняти 20%).

До складу непрямих витрат включаються: витрати на утримання та експлуатацію будівель, споруд, устаткування; оплата праці керуючого та обслуговуючого персоналу, а також загальновиробничі, загальногосподарські та інші поточні витрати.

Непрямі витрати визначаються за формулою:

С_нпр = С_{пр      *}   К_нп                                                                 (11)

де С_пр — прямі витрати;

     К_{нпр —}  коефіцієнт непрямих витрат (в роботі прийняти 0,6).

Невиробничі витрати в роботі прийняти — 5% від суми прямих та непрямих витрат. Невиробничі витрати пов’язані з процесом реалізації готової продукції: витрати на упаковку,транспортування продукції, комісійні збори та витрати, пов’язані зі збутом продукції.

Результати представити у вигляді таблиці 1

Таблиця 1

Кошторис витрат на виробництво та реалізацію продукції підприємства

Собівартість одиниці продукції розраховується за формулою:

С_од = С / Q, грн/од.                                                  (12)

де С – річний кошторис витрат , грн.

     Q — обсяг продукції, що виробляється за рік , од. (додаток 4).