дипломная работа, заказать диплом, заказать дипломную работу, заказать курсовую, курсовая на заказ, КНЕУ помощь, помощь КНЕУ, курсовая КНЕУ, нархоз курсовая, написание диплома, написание курсовой, написание реферата, написание контрольной, помощь заочникам, диплом заочникам, заказать диплом заочка, купить дипломную, купить курсовую, купить контрольную

Авторське право — система прав. норм, що регул. пра­вові відносини, пов'язані зі створ. і використанням творів науки і різних видів мистецтва.

Адаптивність — здатність системи адекватно реагувати на зміни зовн. серед. і пристосовуватись до них.

Амортизаційні відрахування — частина вартості ОЗ, яка переноситься на вартість про­дукції, що вигот. з їх допомогою з метою накопич. коштів для їх наступ. відтворення.

Баланс  — фін. звіт організації на конкретний момент (зазвичай на останній день фіскального року), у якому записані всі активи та пасиви.

Банк даних — сук-ть програм., організ. і техн. засобів, призначених для централіз. накопич. та багато­цільового колективного використ. інфор., а також самих да­них, що відп. чином систематизова­ні та сконцентровані у певному місці (в комп'ют. пам'яті тощо).

Бізнес-інкубатор — організ. структура, метою якої є формув. сприятливих умов для стартового розвитку малих під-в через надання їм певного комплексу послуг і ресурсів.

Бізнес-план — розгорнутий документ, що містить обгрунт. екон. доцільності проекту на основі зістав­л. ресурсів, необхідних для його реаліз., і очікуваної вигоди (прибутку).

Бюджет — фінансове і бухгалтерське ви­раження поточних планів підприємства.

Бюджет інновац. проекту — фін. і бухг. ви­раження плану реалізації іннов. проекту.

Венчурний (ризиковий) капітал — якісно новий спосіб інвесту­вання коштів великих компаній, банків, страхових, пенсійних та інших фондів в акції малих іннов. фірм, що мають значний потенціал зростання і реалізують іннов. проекти з високим рівнем ризику.

Венчурні фірми — переважно малі під-ва у прогресивних з технол. погля­ду галузях ек-ки, що спеціалізуються у сферах наук. дослі­джень, розробок, створення і впровадження інновацій, пов'язаних з підвищеним ризиком.

Винахід — рез-т науково-дослідницьких і дослідно-конструк­торських робіт, що відобр. принципово новий механізм, який може стати основою появи значної частини інновацій та іннова­ційних процесів і суттєво вплинути на розвиток НТП.

Винахідник — фіз. особа, рез-том творчої праці якої є винахід.

Виробничо-технічний потенціал під-ва — здатність до стабільної виробнич. дія-ті в межах обраної стратегії в умовах складного і мінливого зовніш. середовища.

Високі технології  — сучасні наукомісткі, еколог. чисті технології, що є визначальними у постіндустріальному сусп.-ві (інформаційні, біотехнології, штучний інтелект тощо).

Відкриття — наук. рез-т, що вносить радикальні зміни в існуючі знання, розкриває досі не відомі закономірності, властивості та явища матер. світу, істотно впливає на НТП і розвиток циві­лізації, слугує джерелом винаходів.

Віоленти — фірми, що викор. переваги стандартного масового вир-ва, орієнтуючись на інновації, що здешевлюють виготов. продукції, водночас забезпечуючи рівень її якості, прийнятний для більшості споживачів.

Гомеостатичність - стійкий стан рівноваги сис-ми в динаміці її взаємодії із зовн. серед.

Гуртки якості — форма груп. творчості; найпоширеніші у Японії як методи підвищ. ініціативності працівників з метою пошуку спо­собів поліпш. якості роботи та продукції, що випускається фірмою.

Держ. інновац. політика — сук-ть форм і методів ді­я-ті держави, спрямованих на ств. взаємопов'язаних ме­ханізмів інституційного, ресурсного забез-ння підтримки та роз­витку ІД, на формування мотиваційних факторів активізації іннов. процесів.

Диверсифікація— поєднання багатьох видів дія-ті, введення нових продуктів, зміна їх властивостей тощо.

Дифузія нововведення — процес поши­р. нововведення для вик. у нових місцях, сферах чи умовах

Економ. ефективність іннов. проекту — величина, що визнач-ся розміром доходів чи прибутку, отриманих за рах. реалізації інновації протягом життєвого циклу проекту.

Експерт — каліф. фахі­вець з конкр. НТ проблеми, що залучається до її оцінювання.

Експертиза іннов. проекту — оцінювання експертом (групою експертів) доцільності інновації чи її окремих аспектів.

Експертна група — колектив експертів, сформований за певни­ми правилами для вирішення поставленого завдання.

 

Експлеренти — фірми, що спеціаліз. на ств. нових чи радикально змінених старих сегментів ринку.

Екстенсивний тип розвитку — спосіб екон. зрост., досягнення осн. цілей за рах. кільк. зміни виробн. чинників (залуч. додатк. ресурсів, ств. нових вир-в) на осн. існуючого НТ рівня.

Емісія акцій — спосіб залучення інвести­цій через додатковий випуск акцій під-ва.

Ефективність інновацій — конкретна здатність інновацій зберіг. певну кіл-ть трудових, матер. і фінанс. ресурсів з розра­хунку на одиницю ств. продуктів, техн. систем, структур.

Ефективність інновацій абсолютна — загальний результат, отри­маний підприємством від здійснення інноваційних заходів протягом певного проміжку часу.

Ефективність інновацій загальнодержавна — сукупна ефектив­ність у всіх сферах виробництва і використання інновацій у межах держави.

Ефективність інновацій локальна — сукупність результатів інно­ваційної діяльності на рівні окремого суб'єкта господарювання.

Ефективність інновацій порівняльна — ефективність, яка харак­теризує результати порівн. альтернативних варіантів іннов. заходів, на основі чого здійсн. вибір кращого.

Ефект мультиплікаційний — результат інноваційної діяльності, що поширюється на інші галузі, внаслідок чого має місце мультипліка­ція ефекту (процес його помноження).

Ефект одноразовий — загальний початковий рез-т, отрима­ний під-вом від здійсн. ІД.

Ефект протягом розрахункового періоду — результат, отрима­ний протягом терміну використання інновації.

Ефект річний — ефект, отриманий протягом умовного року (як правило, усереднений).

Життєвий цикл інновації — період від зародження ідеї, створен­ня новинки та її практичного використання до моменту зняття з ви­робництва.

Зовнішнє середовище — сук-ть госп. суб'єктів, екон., сусп. і прир. умов, нац. і міждерж. інституц. структур та інш. зовн. відносно під-ва умов і чинників, що діють у глобал. оточенні.

 

 

Зовнішнє середовище непрямої дії — сук-ть матеріально-техн. умов, сусп. відносин, інститутів та інших чинників (еко­н., політ., соціокультур., науково-технологічних, еколо­гічних тощо), що опосередковано впливають на дія-ть суб'єктів господарювання.

Зовнішнє середовище прямої дії — середовище, утворене пев­ними суб'єктами зовн. оточення, які безпосередньо пов'язані з дія-тю організації (споживачі, конкуренти, постачальники, дер­ж. органи, фін.-кредитні установи та інші зовн. агенти і контрагенти).

Інваріантність нововведення — здатність нововведення збер. незмінними якісні та кільк. хар-ки, попри перетвор. та зміни у зовніш. серед., що дає змогу викор. продукт тривалий час і в різних сферах

Інвестиції —довготермін. вкладення капіталу у різні сфери діял. з метою отр. прибутку

Інвестиції в НДР — інвестиції, що забезп. і супроводж. проект; включають необх. для проведення передпроектних дослі­джень матер. засоби (устаткування, стенди, комп'ютери і прилади) та оборотні кошти (для забезп. поточної діяльності НДІ чи вузу).

Інвестиції супутні — вкладення в об'єкти, пов'язані територіаль­но і функціон. з іннов. об'єктом, які необх. для його норм.експлуатації (під'їзні колії, лінії електропер., каналі­зація і т.п.), а також вкладення невиробн. характеру. (охор. навкол. серед., соц. інфраструктура).

Інвестиції прямі — інвестиції, що безпосередньо викор. для реалізації іннов. проекту.

Інжиніринг—надання комплек­су послуг виробн., комерц. і НТ характеру для впровадж. новації у вир-во. Осн. перелік інжині­рингових послуг включ. прив'язку іннов. проекту до кон­кр. умов, проведення тендерів, нагляд за виготовл. устатку­вання та будівельно-монтажними роботами, допомогу в підготовці персоналу, введення об'єкта в експлуатацію, консультації після вве­дення об'єкта в дію.

Ініціювання іннова­цій — рекомендації щодо вдоскон. НТ, організа­ційної, виробн. або комерц. діял. під-ва, метою яких є початок або розвиток іннов. процесу.

Інноватор — особа, яка ініціює процес упровадження інновації і бере на себе відповідальність за його реалізацію.

 

 

Інновації продуктові — інновації, орієнтовані на вир-во і використання нових (поліпшених) продуктів у сфері вир-ва або у сфері споживання.

Інновації процесу — нові технології вир-ва продукції, орга­ніз. вир-ва та упр. процесів.

Інновації ринкові — інновації, що відкривають нові сфери засто­сування продукту або дають змогу реалізувати продукт чи послугу на нових ринках.

Іннов. діяльність — діял-ть, спрямована на викор. і комерціа­лізацію рез-тів наукових досліджень та розробок, випуск на ри­нок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.

Іннов. інфраструктура — сук-ть під-в, організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають пос­луги із забезпечення ІД (консалтингові, маркетинго­ві, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні або тренінгові тощо).

Іннов. політика — форма стратег. управ., яка визнач. цілі та умови здійсн. ІД під-ва, спрямованої на забезп. його конкурентоспр. та оптим. викор. наявного вир. потенціалу.

Іннов. політика державна — сук-ть форм і методів впливу держави, спрямованих на ств. взаємопов'язаних меха­нізмів інституційного, ресурсного забезпечення підтримки та розвит­ку ІД на формування мотиваційних факторів ак­тивізації інноваційних процесів.

Інноваційна політика державна, націлена на зміни економічної структури господарського механізму — спрямування передових тех­нологій на виріш. соц.-екон. проблем, зміну галуз. структури, взаємодію суб'єктів госп-ня, підвищ. рівня життя тощо.

Інноваційна політика державна «ринкової орієнтації» — визна­ч. провідної ролі ринк. механізму в розподілі ресурсів та ви­знач. напрямів розвитку науки й техніки і обмеж. ролі держа­ви в стимулюв. фундамент. досліджень. Передб. ств. сприятливого екон. клімату, розвиток інформ. середовища для здійсн. нововведень у фірмах, скороч. пря­мої участі держави в НДПКР та дослідж. ринків, а також зменш. прямих форм регулюв., які заважають стимулюванню ринкової ініціативи та ефективній перебудові ринку.

 

 

 

Інноваційна політика державна «соціальної орієнтації» — політи­ка, спрям. на соц. регулювання наслідків НТП: процеси прий­няття рішень відбув. із залученням широкої громадськості; рішен­ня приймаються за умов досягнення соціально-політичного консенсусу.

Інноваційна політика державна «технологічного поштовху» — визнач. державою гол. цілей і пріоритетних напрямів науко­во-технол. та іннов. розвитку, розроблення стимулюючих заходів і створення механізму управління.

Іннов. програма — прогр. ІД, спрям. на досягн. цілей розвитку, яка передб. участь у її реалізації різних юр. і фіз. осіб (в т. ч. іноземних), а також держави і між нар. організацій.

Іннов. стратегія — стр-гія, націлена на передб. глобал. змін в екон. ситуації і пошукові масштабних рішень, спрямованих на зміцн. ринк. позицій і стабіл. розвиток під-ва.

Іннов. стратегія залежна — стр-гія, яка передб. ук­ладання угод на підрядні роботи з великими компаніями і здійснення технол. змін залежно від їх інноваційної політики.

Іннов. стратегія захисту — стратегія, спрямована на утри­мання здобутих конкурентних позицій фірми на вже існуючих ринках.
     Іннов. стратегія «за нагодою» (стратегія «ніші») — стр-гія, що передб. пошук інформ. щодо можли-ей, які відкрив. перед фірмою у нових обставинах, знаходженні особл. ніш на існ. ринках Т та П, що мають споживача з нети­повим, але значущим різновидом потреб.

Іннов. стратегія імітаційна — випуск популярних Т чи П, виведених на ринок ін. фірмами, через придб. у них ліцензії або піратське копіювання з подальш. вдосконаленням.

Іннов. стратегія наступу — стр-гія, пов'язана з прагнен­ням фірм досягти технічного та ринкового лідерства шляхом створен­ня та впровадження нових продуктів.

Іннов. підприємство — під-во, що розробляє, виготовляє і реалізує іннов. продукти або продукцію (послуги), обсяг яких у грош. вимірі перевищ. 70% його заг. обсягу продукції.

Іннов. лаг — період між появою новації і її впровадженням.

Іннов. менеджмент — підсистема менеджменту, метою якої є управління іннов. процесами на підприємстві.

Іннов. потенціал організації — рівень готовності організа­ції до реалізації проекту чи програми іннов. стратегічних змін.

Іннов. проект — комплекс взаємопов'язаних заходів, розроблених з метою ств., вир-ва та просув. нових високотехнол. продуктів за умов встановлених ре­сурсних обмежень.

Іннов. проект дослідження та розвитку — проект, зосе­реджений на НДД, розробленні програмних за­собів опрацювання інфор., нових матеріалів та конструкцій тощо.

Іннов. проект організаційний — проект, націлений на ре­формування системи управл., ств. нового підрозділу орг-ції, проведення науково-практ. конференцій, семінарів тощо.

Іннов. проект промисловий — проект, спрямований на випуск та продаж нових продуктів і пов'язаний, як правило, з будів­ництвом споруд, удосконаленням технологій, розширенням наявності на ринку і т. п.

Іннов. процес — процес перетвор. наук. знання в інновацію, яка задов. нові сусп. потреби; послідовний ланцюг дій, що охоплює всі стадії ств. новинки і її практ. викор-ня.

Іннов. тип розвитку — спосіб екон. зростання, заснований на постійних і систематичних нововведеннях, спрямова­них на суттєве поліпш. усіх аспектів дія-ті госп. сис­теми, періодичному «перегрупуванні» сил, обумовленому логікою НТП, цілями і завданнями розвитку даної системи, можливістю викорис­тання певних ресурсних чинників для створення іннов. товарів і формування конкурентних переваг.

Іннов. товар (товар-ковація) — продукт НТ та ІД, що пропонує новий засіб чи спосіб  вир-ва товарів і послуг і відер. для споживача но­ві сфери задовол. своїх потреб.

Інновація (нововведення) — кінц. рез-т ІД, що отримав утілення у вигляді виведеного на ринок нового чи вдосконаленого продукту, нового чи вдосконаленого технол. процесу, що використовується у практичній діяльності, або нового підходу до соціальних послуг.

Інструменти (засоби) держ. регулювання ІД — акти нормативно-правового чи директивного характеру, які регулюють окремі аспекти ІД.

Інтелектуальна власність — сукупність авторських та інших прав на продукти інтелектуальної діяльності, що охороняються законодав­чими актами держави.

Інтелектуал. продукт— рез-т творчих зусиль окремої особистості або наук. колективу.

Інтенсивний тип роз­витку — спосіб екон. зрост., що передб. використан­ня передових НТ досягнень для підвищ. продук­тивності та результативності соц.-екон. системи.

Кластер технологій — сукупність базисних нововведень, що визначають технологічний устрій економіки протя­гом тривалого часу.

Коефіцієнт оновлення продукції — показник, що відображає частку нової продукції у загальному обсязі продажу продукції фірми.

Коефіцієнт оновлення техніки — показник, що відображає частку вартості нової техніки у загальному обсязі вартості технічних засобів.

Комерц. таємниця — відомості техн., організац., комерц., виробнич. та іншого хар-ру, які при їх розголош. стороннім можуть завдати шкоди особам, чиєю власністю вони є.

Комп'ютерні програми — програми, що задають алгоритм роз­в'язання певної задачі і використовуються в роботі з комп'ютерами.

Комунікація — процес передавання інформації від однієї особи до іншої (інших).

Комутанти — фірми, що використовують інновації, створені іншими.

Конкурентні переваги — характеристики під-ва, його про­дукції чи послуг, які забезпечують йому певні переваги над конкурентами.

Конкурентоспроможність новації — переважання техніко-експлуатаційних та екон. параметрів новації порівняно з продуктами-аналогами на даному сегменті ринку.

Конкуренція—боротьба між виробниками за вигідніші умови вир-ва та збуту товарів.

Конкуренція цінова — реалізація товару за ціною, нижчою ніж у конкурентів; ефективна завдяки нововведенням, що сприяють зни­ж. витрат вир-ва і збереж. прийнятної норми прибутку.

Консалтинг— кон­сульт. дія-ть щодо питань і проблем розвитку та підвищ. ефективності під-ва.

Консорціум— тимч. об'єдн. промисл. і банків. капіталу для здій­сн. спільного великого госп. проекту, учасники якого зберіг. свою повну госп. самостійність і під поряд. спільно обраному виконавчому органу в тій частині дія-ті, що стосується цілей консорціуму.

 

 

Корисні моделі — нові за виглядом, формою, розміщенням час­тин або побудовою технічні конструкції (моделі).

Леверидж-лізинг— угода, за якою велика частка (за вартістю) майна, що здається в оренду, береться лізингодавцем у третьої сторони.

Лізинг — довготерм. оренда машин, обладнання, ТЗ, виробн. споруд тощо на підставі договору між орендодавцем і орендарем, що передб. мож­ливість їх викупу орендарем.

Лізинг «в пакеті» — система, за якою лізингоодержувачу надаєть­ся цілий технол. комплекс, з якого будинки і споруди він купує в кредит, а обладнання отримує за договором оренди.

Лізинг з обслуговуванням — угода, що передбачає виконання лі­зингодавцем низки додаткових послуг, пов'язаних з утриманням і обслуговуванням майна.

Ліцензійний договір — договір, згідно з яким власник винаходу, промисл. зразка, корисної моделі, товарн. знака, комерц. таємниці (ліцензіар) передає інш. стороні (ліцензіату) ліцензію на ви­кор. в певних межах своїх прав на патенти,ноу-хау,товар. тощо.

Ліцензія — дозвіл використову­вати технічне досягнення або інший нематеріальний ресурс протягом певного строку за обумовлену винагороду.

Ліцензія безпатентна — передбачає передавання не захищених патентами технічних досягнень, ноу-хау, виробничого досвіду тощо.

Ліцензія виключна — ліцензія, що передає ліцензіату права вик­лючного користав. об'єктом ліцензії за ум. збереж. за ліцензіаром права корист. техн. рішенням у частині, що не надават. ліцензіату;при цьому ліцензіар не має права надав. ліцензії на викор. об'єкта пром. власності ін. осо­бі на цій же території в обсязі наданих ліцензіату прав.

Ліцензія добровільна — ліцензія, за якої власник патенту добро­вільно передає свої майнові права іншій фіз. або юрид. осо­бі на підставі договору, в якому регламентуються обов'язки кожної сторони, обсяг користування і порядок виплати винагороди.

Ліцензія звичайна — надання ліцензіату права використання технології, зберігаючи за ліцензіаром права розпорядження.

Ліцензія патентна — передавання захищеного патентом техніч­ного досягнення.

Ліцензія повна — надає ліцензіату всі права на використання та розпорядження технологією з повною відмовою ліцензіара від прав використання та розпорядження.

Ліцензія примусова — дозвіл на викор. винаходу, що ви­дається уповноваженою на це урядовою установою за встановленою нею винагородою проти волі патентовласника.

Менеджер лінійний — упр. працівник, що відповідає за стан і розвиток організації загалом або її окремих підрозділів.

Менеджер функціональний — упр. працівник, що від­пов. за певну сферу у системі упр. і очолює функц. підрозділи (керівник маркет.служби, відділу праці та ЗП тощо).

Мережеві методи управління інноваційним проектом — мето­ди, що передб. складання планів-графіків реалізації іннов. проекту за окремими стадіями (роботами, етапами), контроль за їх дотриманням і ліквідацію відхилень від планів-графіків з метою оптимізації термінів реалізації проекту.

Методи держ. регулювання ІД — прямі та опосередковані способи впливу органів держ. упр. на поведінку суб'єктів ІД з метою підви­щ. їх інтересу до ств., освоєння та поширення інновацій і реалізації на цій основі інноваційної моделі розвитку країни.

Мотивація — сук-ть внутр. і зовн. чинників, що спону­кають людину до дія-ті, форм. межі й форми дія-ті і спря­мовують цю дія-ть на досягнення важливих для орг. цілей.

Науково-технічний альянс  — стійке об'єднання декількох фірм різних розмірів між собою і/або з універ­ситетами, державними лабораторіями на основі угоди про спільне фі­нансування НДДКР, розроблення або модернізацію продукції.

Науково-технічний прогрес (НТП) — безперервний взаємообумовлений процес розвитку науки і техніки, спрям. на ств. нових і вдосконалення існуючих технологій, засобів вир-ва і продукції.

Новація — продукт інтелекту­альної діяльності людей, оформлений результат фундаментальних, прикладних чи експериментальних досліджень у будь-якій сфері люд­ської діяльності, спрямований на підвищення ефективності виконан­ня робіт.

 

 

Ноу-хау — форма інтелект. власності, НТ рез-т, що навмисне не патентується з метою випередж. конкурентів, повного власного використання його для отримання надприбутку або передання іншим користувачам на вигідних умовах за ліцензійним договором.

Об'єкти лізингу — рухоме і нерухоме майно, що належить за чин­ним класифікатором до основних засобів, крім майна, забороненого до вільного продажу на ринку.

Облігація — інвест. інструмент, за яким провадиться фіксована виплата відсотків протя­гом встановленого терміну дії, після завершення якого облігація пога­шається.

Оперативне планування — планув. роботи на короткі про­міжки часу (рік, місяць), у процесі якого деталізуються плани підрозділів та служб під-ва і відбув. їх коригування у зв'язку зі зміною обставин, які не були передб. при складанні тактичних планів.

Опір змінам — поведінка персоналу, спрямована на збереж. існуючих правил, норм, звичаїв, яка протидіє впровадженню новацій і проявляється у гальмуванні іннов. змін.

Організаційна структура управління — система оптим. розподілу функціональних обов'язків, прав і відповідальності, поряд­ку і форм взаємодій між окремими структурними одиницями, що вхо­дять до її складу, і людьми, які в них працюють.

Організаційна структура управління матрична — структура уп­р. організацією, яка передб. наявність проектних груп, члени яких підпоряд. керівникові проекту і керівникам своїх функціональних підрозділів.

Організаційна структура управління програмно-цільова — структура упр. організацією, яка здійсн. свою дія-ть у ви­гляді послідовно втілюваних у життя проектів (венчурні фірми) або ж є тимчасовою організ. формою реалізації іннов. проекту в межах лінійної, лінійно-функціональної організаційної структури.

Організаційний проект — проект, націлений на реформув. системи упр., ств. нового підрозділу організації, прове­дення науково-практичних конференцій і семінарів тощо.

Організаційні структури управління мережеві — організ. форми управл. Іннов. дія-тю під-в, що розв. бізнес за принципом організаційно-екон. відокремленості стадій технол. процесу, які можуть бути здійснені як на самому під-ві, так і поза його межами.

 

Організаційні структури управління механістичні — структури, які хар-ться жорсткою ієрархією влади в компанії, формалі­зацією правил та процедур, централізованим прийняттям рішень, об'єктивними критеріями відбору кадрів, об'єктивною системою ви­нагороди; функціонують як чітко злагоджений механізм та мають ве­лику інерційність щодо будь-яких змін.

Організаційні структури управління органічні — структури уп­р. організацією, які мають розмиті межі та невелику кіл-ть рівнів упр., хар-ться слабким чи помірним викорис­т. формальних правил та процедур, децентралізацією прийняття рішень, що забезпечує їм велику гнучкість у взаємодії із зовнішнім се­редовищем.

Оригінальний продукт — принципово новий виріб, конструктив­не виконання та склад споживчих властивостей якого не були відомі раніше.

Парадигма — система поглядів на явище, яка грунтується на певному ключ. елементі.

Параметри ефективності — найважливіші параметри функціон. системи, що дають змогу оцінити якість виріш. проблеми і досягнення поставлених перед системою цілей.

Патентний пошук — ви­вч. охоронних документів різних країн з метою виявлення серед них патенту на винахід чи відкриття, аналогічних зробленому чи дослі­джуваному.

Патієнти — фірми, що ств. або вдоскон. інновації для потреб вузького сегмента ринку.

Паушальні платежі — разові або розділені на кілька частин суми виплат, які визначаються загальною величиною можливих втрат ліцензіара та наданих ним послуг; використовуються при передаванні незавершених технологічних розробок.

Підприємець — індивід, який завдяки наявності певних рис ств. під-во або бізнес, керує ним і бере на себе всі пов'язані із цим ризики з метою отрим. підпр-кого доходу.

Підприємництво — самост. новаторство, на власний розсуд дія-ть у сфері вир-ва товарів і надан. послуг, важливою особл. якої є ризик, а метою — отримання прибутку.

Показник наукомісткості вир-ва — відношення витрат на науково-технічні дослідження і науково-технічні розробки до обсягу продажу продукції.

 

Попит — обсяг продукції чи послуги, які споживач хоче і спромож­ний придбати на конкретному ринку за певною ціною протягом певно­го часу.

Потенційний попит — попит, що відображ. можливості потен­ц. споживачів продукції придбати новий товар за встановленими цінами протягом його життєвого циклу.

Право інтелектуальної власності — право особи на результат ін­тел., творчої дія-ті.

Право на промислову власність — виняткове право на викорис­тання певних нематеріал. ресурсів у процесі виробн. дія-­ті в сфері промисловості, торгівлі, сіл. госп.

Прибуток — сума, на яку сукупні доходи комерційних організацій перевищують їх сукупні витрати за певний період.

Прийняття рішення — творч. процес вибору однієї або кількох альтернатив із множинності можливих варіантів дій, спрямо­ваних на досягнення поставлених цілей.

Принципи формування іннов. політики — норми, правила поведінки організації, що встановл. взаємозв'язок між розвит­ком під-ва і напрямами його ІД.

Проблема — розрив між бажаним і фактичним станом об'єкта управління.

Пробний маркетинг — випуск на ринок невеликої партії нового товару перед початком його повномасштабного вир-ва та реа­лізації для визначення реакції споживачів.

Проекти дослідження і розвитку — проекти, зосереджені на на­уково-дослідній дія-ті, розробленні програмних засобів опрацю­в. інформ., нових матеріалів, конструкцій тощо.

Промисловий зразок — нове, придатне до здійсн. промисло­вим способом художнє вирішення виробу, в якому досягається єдність технічних та естетичних властивостей.

Промислові проекти — проекти, які спрям. на випуск та про­даж нових продуктів і пов'язані з буд-вом споруд, удосконал. технологій, розшир. присутності на ринку та ін.

Регіональні науково-технологічні центри (РНТЦ) — організ. структури формув. та проведення регіон. іннов. політики, спрямованої на забезпеч. екон. розвитку регіону.

 

 

Реінжиніринг — комплексне оздоровлення корпорацій, їх упр. відродження та реконструкція всіх елементів, у т. ч. системи людських мотивацій і стимулів.

Ресурси — природні, си­ровинні, матеріальні, фінансові та інші цінності, що можуть бути вико­р. фірмою для вигот. товарів, надання послуг, одержання певних результатів.

Рішення — творч. процес вибору однієї або кількох альтерна­тив із множинності можливих варіантів (планів) дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей.

Роялті — періодичні суми виплат ліцензіару у вигляді встановле­ного відсотка від обсягів виготовленої продукції на основі переданої технології.

Синергія — підсилення ре­зультуючої окремих складових системи завдяки їх взаємодії.

Система — сукупність взаємопов'язаних елементів, що взаємодіють між собою і зовнішнім середовищем у процесі досягнення поставлених цілей.

Система контролю якості продукції — сук-ть органів контро­лю, засобів і методів контролювання рівня якості продукції на всіх етапах її створення.

Систематичне новаторство — цілеспрям. і організов. пошук змін, що криються у середовищі госп-ня, і системат. аналіз можливостей, щоб рез-том цих змін могли стати еко­н. чи соц. інновації.

Спільне підприємство — інститут міжфірмового співробітниц­тва з метою розробл., вир-ва або маркетингу продукту, що перетинає нац. кордони, не заснов. на короткострок, ринк. трансакціях і припускає значний і тривал. внесок партнерів у вигляді капіталу, технології або ін. активів та розподі­лом відповідальн. в управл. між фірмами-партнерами.

Стратегія — довгострок. модель розвитку організації, яка прийм. для досягнення її стратегічних цілей і враховує обмежен­ня внутрішнього та зовнішнього середовища.

Стратегія зростання — збільш. розмірів фірми через наро­щ. виробн. потужностей та освоєн. нових напрямів дія-ті шляхом самофінанс. або через придб. чи злиття з ін. фірмами

Стратегія скорочення — переорієнтація ділової активності, «від­сікання зайвих» підрозділів чи видів діяльності або самоліквідація несприятливих для фірми обставин.

Стратегія стабільності — підтримання існуючих розмірів під-ва і напрямів його ділової активності.

Суб'єкти ІД — фіз. або юрид. особи, які провадять ІД і/або залучають майнові та інте­лектуальні цінності, вклад. власні чи позичені кошти в реалізацію інноваційних проектів.

Суб'єкти лізингу — юридичні особи, що беруть участь у лізинговій операції.

Сфера ІД— система взаємодії інноваторів, інвесторів, товаровиробників конкурентоспроможної продукції через розвинуту інноваційну інфраструктуру.

Тактичне планування — планув. на середні проміжки часу, в рамках яких реаліз. конкретне упр. рішення щодо ви­пуску продукції чи освоєння нового ринку або зміцнення позицій на старому із визначенням необхідних для цього ресурсів.

Термін окупності нововведення — період, протягом якого додат­ковий прибуток, отриманий внаслідок реалізації інновації, покриє всі витрати на її створення.

Технологічне обладнання — техн. засоби, за доп. яких виконуються технол. операції, у яких відбув. зміна фіз. чи хім. хар-к вихідної сировини, її фі­з. форми, зовніш. вигляду.

Технологія — спосіб пе­ретворення вхідних елементів (матеріалів, сировини, інформації то­що) на вихідні (продукти, послуги).

Технопарк (науково-технічний парк) — компактно розташова­ний НТ комплекс, до складу якого входять наук. ус­танови, ВНЗ, комерц. фірми, консалтингові, ін­формац. та інші сервіс. служби і який функт. на засадах ко­мерціалізації науково-технічної діяльності.

Технополіси — об'єднання наук., інновац., наук.-тех­нол. парків і бізнес-інкубаторів на певній території з метою об'єдн. зусиль і надання імпульсу для екон. розвитку регіону.

Товар-новація — продукт НТ та ІД, що пропон. новий засіб чи спосіб (технологію) вир-ва то­варів та послуг і відкриває для споживача нові сфери задоволення своїх потреб.

Торговельні марки — оригінальні позначки, які мають прав. захист і признач. для вирізн. товарів, що виг-ть­ся однією особою, від товарів, які виготовляють­ся ін. особами.

Точка беззбитковості — критичний обсяг продукції у натуральних одиницях, випуск і продаж якого забезпечує підприємству беззбитко­ве господарювання.

Трансфер технологій — передав. суб'єктам, які не є авторами технол. новацій, права на їх використання через продаж ліцензій і на­дання інжинірингових послуг.

Управління за цілями в іннов. менеджменті — метод, згідно з яким кожен учасник іннов. процесу повинен мати чіткі цілі своєї дія-ті, що забезпеч. вибір ним ефективних спосо­бів їх досягнення, прискорюючи реалізацію іннов. проекту.

Управління  ІД оперативне — реаліз. іннов. проектів шляхом складання календ. планів-графіків виконання робіт і контр. їх виконан.; вивч. екон., організ.-управл., соц.-псих. факторів, що впл. на здатність фірми здійсн. ІД; розробл. ефектив. форм орг-ції ІД.

Управління ІД стратегічне — прогноз. глобал. змін в екон. ситуації та пошук і реаліз. ве­ликомасштабних іннов. проектів, які формуватимуть успіх під­приємства і забезпечуватимуть його ефективне функціонування і роз­виток у тривалій перспективі.

Управління іннов. процесом — невід'ємна складова ді­я-ті суч. під-ва, що охопл. планування, організу­вання та стимулювання ІД, реалізацію іннов. проектів, розрахованих на отримання конкурентних переваг і зміцнення ринкових позицій під-ва.

Управлінське рішення — процес, який реалізується суб'єктом уп­равління і визначає дії, спрямовані на розв'язання поставленого зав­дання в наявній чи спроектованій ситуації.

Управл. Процес — комплекс взаємопов'язаних операцій, що викон. у певній послід. і спрямовані на розв'яз. конкретних упр. завдань (проблем) та досягн. поставле­них цілей.

Фінансовий контроль — нагляд за ви­користанням коштів, що надходять у фірму, перебувають у її розпоря­дженні та виходять за її межі.

Фінансовий план (бюджет) проекту — детальний опис усіх надхо­джень і витрату часі, планованих протягом життєвого циклу проекту.

Фірма — орг.-госп. одиниця, що здійсн. під­пр-ку дія-ть у галузі пром., торгівлі, буд-ва, транспорту, сервісу, наданні консул. послуг, викон. робіт чи іншій сфері дія-ті, яка прагне досягти комерц. цілей і ко­ристується правами юр. особи.

Форфейтинг—фін. опер, що перетв. комерц кредит у банківськ.; викор. для акумулюв. фін. коштів для реаліз  ІП, якщо у інвестора від­сутні достатні кошти для інновацій

Франчайзер— сторона, яка є власником певного нематер. ресурсу і диктує умови франчайзингового контракту.

Франчайзинг — фінансова схема залучення інвестиційних ресур­сів у інноваційну діяльність, яка передбачає тиражування інновацій завдяки залученню великого капіталу.

Франчайзі — сторона, що готова вигот. продукцію за технол. та умовами, запропонованими франчайзером.                              

Франшиза— договір франчайзингу.

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) — метод комплексного техніко-екон. дослідж. об'єкта з метою розвитку його ко­рисних функцій при оптим. співвіднош. між їх значущістю для споживача і витратами на їх здійснення.

Холдинг— специфічна організ. форма об'єдн. капіталу, що припускає ств. материнської і дочірніх компаній.

Ціна капіталу — віднош. заг.суми платежів за викор. фін. ресурсів до заг. обсягу цих ресурсів