Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов

Не нашли подходящий заказ?

Заказать в 1 клик: /contactus

Главная \ Методичні вказівки \ АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

« Назад

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ 22.01.2016 18:43

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

Кафедра теорії та історії держави і права

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

Навчально-методичний комплекс

Київ – 2013

УДК 342.9(477)(075.8)

ББК 67.621(4Укр)я73

Обговорено і схвалено на засіданні кафедри теорії та історії

держави і права НАУ

Протокол № 1 від 19.09. 2013 р.

Рецензенти:

Нікітін Юрій Вікторович – кандидат юридичних наук, доцент, декан юридичного факультету ВНЗ «Національна академія управління»;

Нецька Любов Степанівна – кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри представництва інтересів громадян і держави у суді та нагляду за додержанням і застосуванням законів Інституту підвищення кваліфікації кадрів Національної академії прокуратури України.

Дараганова Н. В. Адміністративне право України : навчально-методичний комплекс / к.ю.н., доцент Н. В. Дараганова. – К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2013. – 179 с.

УДК 342.9(477)(075.8)

ББК 67.621(4Укр)я73

ВНЗ «Національна академія управління», 2013

ЗМІСТ

1.	Передмова	4
2.	Порядок оцінювання знань студентів	6
3.	ПРОГРАМА КУРСУ	9
4.	РОБОЧА ПРОГРАМА	23
5.	ОПИС ДИСЦИПЛІНИ	25
6.	ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ	28
7.	МЕТОДИ НАВЧАННЯ	34
8.	МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЬ	36
9.	Плани семінарських занять	46
10.	самостійнА роботА студентА	101
11.	завданНЯ для самостійної роботи студентів	111
12.	МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ з написання контрольних робіт	121
13.	Зміст КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ	122
14	ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВИХ КОНТРОЛІВ	128
15.	ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО заліку	160
16.	ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО іспиту	163
17.	МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ	166
18.	СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	167

1. ПЕРЕДМОВА

В процесі сучасного реформування суспільства та подоланні кризових явищ в економіці й соціальній сфері України особливе місце посідає адміністративне право, яке, за визнанням як українських, так і закордонних вчених, є однією з найстаріших профілюючих, опорних, базисних галузей правової системи.

На сьогодні немає жодної сфери діяльності, якої б не зачіпали питання адміністративно-правового регулювання. Норми адміністративного права регулюють діяльність структур виконавчої влади, місцевого самоврядування, державних й недержавних підприємств, установ, організацій, їх вплив постійно відчуває кожна фізична особа, кожен громадянин України, незалежно від роду діяльності чи місця перебування.

Адміністративне право ґрунтується на положеннях Конституції України, нормативних актах Верховної Ради, актах Президента та Уряду України, актах центральних і місцевих органів державної виконавчої влади. Воно тісно пов’язане з теоретичними положеннями таких юридичних наук, як теорія держави і права, конституційне право, кримінальне право, цивільне право, трудове право тощо.

Адміністративне право включає загальну частину, в якій представлені теоретичні проблеми цієї провідної галузі публічного права та розкриваються витоки й основні етапи розвитку адміністративного права; його місце в системі українського права; джерела адміністративного права та адміністративного законодавства; адміністративно-правові принципи; норми адміністративного права та особливості їх структури; значна увага приділяється адміністративно-правовому статусу суб’єктів адміністративного права; інституту державної служби в Україні; проблемам адміністративної відповідальності тощо та особливу частину, що розкриває зміст організаційно-правового регулювання окремих сфер суспільного розвитку.

Зміст загальної та особливої частин адміністративного права взаємозалежні і становлять єдине ціле.

Навчально-методичний комплекс «Адміністративне право України» підготовлений з урахуванням нового адміністративного законодавства України, змін, пов’язаних зі здійсненням нині адміністративної реформи та виробленню нових підходів щодо регулювання управлінських відносин, змін, які стосуються висвітленню проблем законодавчого забезпечення державного управління, ролі й місця адміністративного права в цій сфері.

Оволодіння курсом адміністративного права передбачає здобуття необхідних знань на лекціях та у процесі роботи на семінарських заняттях, при виконанні практичних завдань, а також і самостійно. Під час проведення аудиторних занять і самостійної роботи використовують навчальні й контролюючі програми на базі комп’ютерів.

На сьогодні, у зв’язку з проведенням в Україні адміністративної реформи, метою якої є радикальне поліпшення стану організації виконавчої влади та трансформування її в один з визначальних критеріїв прискорення економічних, соціальних та державно-політичних перетворень у суспільстві, суттєво зростає роль адміністративного права як однієї з провідних галузей публічного права, на яку й припадає основне навантаження щодо юридичного забезпечення адміністративної реформи, встановлення та забезпечення прав юридичних і фізичних осіб.

Вивчення дисципліни «Адміністративне право України» також сприятиме: інтелектуальному розвитку студентів, формуванню у студентів наукового світогляду, системи методів і прийомів пошуку істини; виховуванню культури спілкування.

Навчальний курс «Адміністративне право України» ґрунтується на сучасних досягненнях адміністративно-правової науки та діючій нормативно-правовій базі (станом на вересень 2013 року).

Освоївши курс «Адміністративне право України», студенти зможуть орієнтуватися у чинному адміністративному законодавстві; системі та компетенції органів державної виконавчої влади; принципах, методах і формах управління тощо та ефективно, з додержанням вимог законності, застосовувати набуті знання у своїй майбутній професійній діяльності.

Підсумковий контроль встановлено у формі заліку та іспиту.

Ухвалено:

Вченою радою ВНЗ «Національна академія управління»

від 30 серпня 2012 року, протокол № 4

2. Порядок оцінювання знань студентів

І. Загальні положення

1.1. Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS).

1.2. Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання НАУ. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань:

- підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація їхніх цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок;

- систематизація знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін;

- подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань;

- розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу;

- оптимізація навчального процесу.

ІІ. Принципи та організація поточного і підсумкового

оцінювання знань студентів

2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS ( A, B, C, D, E, FX,F).

2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті.

На іспиті оцінюванню підлягають:

- володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни;

- здатність творчо мислити та синтезувати знання;

- уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань.

2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 50 балів і за іспит 50 балів.

2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (50 балів максимум) є:

- відвідування студентами лекцій та їх підготовка до лекцій в системі випереджувального навчання та проведення проблемних лекцій;

- робота студентів на семінарських та практичних заняттях, їх активність, виконання завдань згідно планів занять;

- виконання модульних контрольних робіт.

Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх.

Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій.

Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів).

При визначенні кількості модульних робіт слід враховувати, що один кредит містить 36 годин і має завершуватись модульним контролем.

Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань.

2.5. Структура поточної успішності (50 балів).

а) відвідування лекцій та підготовка до них – 10 балів

б) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів;

в) виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів;

г) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів.

д) студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів.

При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 50 балів. Додатково 20 балів студент може отримати виконавши творчі завдання.

2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 50) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «поточна успішність».

2.7. Результат екзамену оцінюється в діапазоні 0-50 балів.

Шкала оцінювання екзаменаційних завдань

Оцінка за бальною шкалою	Рівень знань
46-50	Відмінний
41-45	Добрий
36-40	Задовільний
0-35	Незадовільний

Якщо на екзамені відповідь студента оцінена менше 35 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність.

У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку студента та додаток до диплому про освіту.

2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі диференційованого заліку оцінюється за шкалою 50 балів. Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 35 балів, він отримує оцінку «не зараховано».

У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач.

2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, які оцінюються за шкалою 0-50 балів.

ІІІ. Шкала оцінювання: національна та ECTS

Сума балів за всі види навчальної діяльності		Оцінка за національною шкалою
Сума балів за всі види навчальної діяльності	Оцінка за шкалою ECTS	для екзамену, курсового проекту (роботи) практики	для заліку
90-100	A	5 (відмінно)	зараховано
82-89	B	4 (добре)	зараховано
74-81	C	4 (добре)	зараховано
64-73	D	3 (задовільно)	зараховано
60-63	E	3 (задовільно)	зараховано
35-59	FX	2 (незадовільно) з можливістю повторного складання	не зараховано з можливістю повторного складання
034	F	2 (незадовільно) з обов’язковим повторним вивченням дисципліни	не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

Затверджено:

Перший проректор ВНЗ «Національна

академія управління»,

В.К. Матвійчук

д.ю.н., професор

___________________18 вересня 2013 р.

ВНЗ «Національна академія управління»

Адміністративне право України

ПРОГРАМА

нормативної навчальної дисципліни

підготовки бакалавра

Галузь знань 0304 «Право»

Напрям підготовки 6.030401 «Правознавство»

Освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр»

Київ-2013

Розроблено та внесено на засідання кафедри теорії та історії держави і права ВНЗ «Національна академія управління» (протокол № 9 від 20 червня 2013р.)

Розробник програми:

Дараганова Н.В., к.ю.н., доцент

Завідувач кафедри: д.ю.н., професор Є.О. Гіда

Затверджено та схвалено до друку радою юридичного факультету ВНЗ «Національна академія управління», протокол № 1 від 12 вересня 2013 р.

Декан факультету Ю.В. Нікітін, д.ю.н, професор

ВСТУП

Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни «Адміністративне право України» складена відповідно до освітньої-професійної програми підготовки «бакалавра» напряму 6.030401 «Правознавство».

Дисципліна «Адміністративне право України» передбачає вивчення питань, які визначають предмет адміністративного права і стосуються сфери суспільних відносин, що формуються:

- у ході державного управління економічною, соціально-культурною та адміністративно-політичною сферами та реалізації повноважень виконавчої влади, делегованих державою органам місцевого самоврядування, громадським організаціям та деяким іншим недержавним інституціям;

- у ході діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо забезпечення реалізації та захисту в адміністративному порядку прав і свобод громадян, надання їм, а також юридичним особам різноманітних адміністративних (управлінських) послуг;

- у процесі внутрішньої організації та діяльності апаратів усіх державних органів, адміністрацій державних підприємств, установ та організацій, а також у зв’язку з проходженням державної служби або служби в органах місцевого самоврядування;

- у зв’язку з реалізацією юрисдикції адміністративних судів і поновленням порушених прав громадян та інших суб’єктів адміністративного права;

- у ході застосування заходів адміністративного примусу, включаючи адміністративну відповідальність, щодо фізичних і юридичних осіб.

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістовних модулів:

3-й семестр

1. Змістовний модуль. 1. Теоретичні основи адміністративного права.

2. Змістовний модуль. 2. Форми та методи державного управління. Адміністративна відповідальність та адміністративний процес.

4-й семестр

3. Змістовний модуль. 3. Адміністративно-правове регулювання у сфері економіки, фінансів та підприємництва.

4. Змістовний модуль. 4. Адміністративно-правове регулювання соціально-культурною та адміністративно-політичною сферою.

1. Мета та завдання навчальної дисципліни

1.1. Метою викладання навчальної дисципліни«Адміністративне право України» є з’ясування соціальної суті та юридичного змісту інститутів, понять та норм адміністративного права; сприяння інтелектуальному розвитку студентів; формування у студентів наукового світогляду та системи методів і прийомів пошуку істини; розвиток у студентів умінь та навичок, необхідних для практичного застосування цих знань у своїй майбутній діяльності та компетентного виконання фахівцями своїх службових обов’язків.

1.2. Основними завданнями вивчення дисципліни «Адміністративне право України» є:

- розкриття системи теоретичних і науково-прикладних положень щодо регулювання суспільних відносин, що формуються в ході діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, з врахуванням суттєвих змін пріоритетів у діяльності цих органів в сучасних умовах.

- формування розуміння місця та зростаючої ролі адміністративного права у системі права України;

- вивчення джерел адміністративного права; засвоєння основних понять і категорій адміністративного права;

- вивчення основних інститутів адміністративного права;

- розвиток необхідних практичних умінь та навичок.

У результаті вивчення адміністративного правастудентиповинні знати:

- поняття, місце адміністративного права в системі права та його призначення в умовах побудови демократичної, правової, соціальної держави України;

- нормативно-правові акти адміністративного законодавства, зокрема, й кодифіковані;

- правову термінологію, основні поняття у сфері адміністративного права, їх визначення – як легальне, так і доктринальне;

- поняття й ознаки суб’єктів адміністративного права, особливості їх адміністративно-правового статусу, значення державної служби як невід’ємного складового механізму державного управління;

- поняття і особливості адміністративного примусу, заходи адміністративного примусу, поняття та види заходів адміністративного попередження, адміністративного припинення, заходів адміністративного стягнення;

- поняття і підстави адміністративної відповідальності, відокремлення адміністративної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності; поняття адміністративного стягнення, його мету, систему адміністративних стягнень;

- поняття адміністративного правопорушення, склад адміністративного правопорушення, розуміти відокремлення адміністративних правопорушень від злочинів і дисциплінарних проступків;

- поняття, зміст та загальні риси адміністративного процесу;

- яким чином державне управління здійснюється у різних сферах життєдіяльності держави.

У результаті вивчення дисципліни «Адміністративне право України» студенти такожповинні вміти:

- аналізувати вітчизняне законодавство та судову практику з питань адміністративних правовідносин;

- знаходити проблемні питання у сфері адміністративного права та надавати пропозиції щодо їх вирішення;

- вирішувати правові ситуації та правові задачі, пов’язані з застосуванням положень адміністративного права України;

- самостійно вивчати та аналізувати інформацію, яка пов’язана з проблемами застосування норм адміністративного законодавства в Україні;

- застосовувати набуті знання на практиці.

Знання та вміння, отримані під час вивчення навчальної дисципліни «Адміністративне право України», необхідні для якісної професійної та практичної підготовки фахівця у сфері юриспруденції.

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 288 годин 8 кредитів ЕСТS.

3. ПРОГРАМА КУРСУ

2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1.

Теоретичні основи адміністративного права

Тема 1. Поняття адміністративного права

та його місце у правовій системі держави

Становлення та розвиток адміністративного права. Зміст поліцейського права. Перехід до адміністративного права. Становлення та розвиток українського адміністративного права.

Предмет адміністративного права: сучасне визначення. Соціальне призначення адміністративного права. Метод правового регулювання адміністративного права України. Загальні риси методу адміністративного права. Трансформація методу адміністративного права.

Поняття та класифікація принципів адміністративного права. Зміст загальних принципів адміністративного права.

Сучасна українська наука адміністративного права. Зв’язок адміністративного права та теорії державного управління. Перспективи розвитку адміністративного права.

Адміністративне право України: як галузь права, як навчальна дисципліна, як наука.

Тема 2. Державне управління та

адміністративне право

Загальне поняття управління. Основні універсальні (кібернетичні) категорії управління. Управлінська система та її компоненти. Сутність соціального управління. Види соціального управління.

Поняття «державне управління» у широкому та вузькому розумінні. Основні риси державного управління. Державне управління в умовах адміністративної реформи.

Співвідношення державного управління та виконавчої влади. Поняття влади. Планування та управління як основні засоби прояву влади. Сфера державного управління. Сфера виконавчої влади.

Загальнонаукове розуміння регулювання та управління. Співвідношення понять «державне управління» та «державне регулювання». Поняття «дерегулювання» у сучасному нормотворенні.

Тема 3. Норми, система та джерела

адміністративного права

Визначення поняття адміністративно-правових норм. Характерні риси адміністративно-правових норм. Структура адміністративно-правової норми. Дія адміністративно-правових норм. Види адміністративно-правових норм.

Система адміністративного права: поняття та зміст. Підгалузі та інститути в системі адміністративного права. Публічно-правові риси адміністративного права. Зв’язки адміністративного права з іншими галузями права. Місце адміністративного права в правовій системі України.

Поняття джерел адміністративного права. Види джерел адміністративного права. Адміністративне законодавство і форми його систематизації. Кодифікація адміністративного законодавства.

Тема 4. Адміністративно-правові відносини

Поняття та форми реалізації адміністративно-правових норм.

Місце і значення адміністративно-правових відносин в теорії адміністративного права. Поняття та зміст адміністративно-правових відносин.

Адміністративно-правові відносини та юридичні факти. Класифікація юридичних фактів в адміністративному праві. Види адміністративно-правових відносин. Державно-управлінські відносини як складова адміністративно-правових відносин.

Тема 5. Суб’єкти адміністративного права

Поняття «суб’єкт адміністративного права». Поняття адміністративної правосуб’єктності та адміністративно-правового статусу суб’єктів адміністративного права. Класифікація суб’єктів адміністративного права. Індивідуальні та колективні суб’єкти адміністративного права.

Співвідношення понять «фізична особа», «індивід» та «громадянин».

Адміністративно-правовий статус громадян та інших фізичних осіб як індивідуальних суб’єктів адміністративного права. Адміністративна правоздатність громадян. Характеристика обмеженої правоздатності. Адміністративна дієздатність громадян. Підстави виникнення взаємовідносин між громадянами і органами державної влади. Обставини, що характеризують дієздатність громадян. Права громадян у сфері державного управління. Адміністративно-правові гарантії прав громадян. Адміністративно-правові обов’язки громадян. Особливості адміністративно-правового статусу іноземців, біженців, осіб без громадянства.

Поняття, види та система органів виконавчої влади. Президент України і система органів виконавчої влади.

Адміністративно-правовий статус органів виконавчої влади. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України. Адміністративно-правовий статус центральних органів виконавчої влади (міністерств; інших центральних органів виконавчої влади; центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом; центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через відповідних членів Кабінету Міністрів України).

Місцеві органи виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права. Особливості адміністративно-правового статусу інших державних органів, органів місцевого самоврядування.

Адміністративно-правовий статус підприємств, установ, організацій. Об’єднання громадян та їх адміністративно-правовий статус.

Тема 6. Державна служба

Інститут державної служби: зміст та його місце в суспільстві. Питання термінології – «публічна служба» чи «державна служба». Поняття публічної служби за Кодексом адміністративного судочинства.

Державний службовець: поняття, ознаки. Поняття посади і посадової особи. Класифікація посад державних службовців. Ранги державних службовців. Особливості адміністративно-правового статусу державних службовців. Права державних службовців у сфері державного управління. Адміністративно-правові обов’язки державних службовців. Види і характеристика обмежень щодо державних службовців.

Дисциплінарна відповідальність державних службовців. Особливості дисциплінарної відповідальності окремих суб’єктів адміністративного права.

Підстави припинення державної служби. Відставка державного службовця. Патронатна служба.

Тема 7. Служба в органах місцевого самоврядування

Поняття служби в органах місцевого самоврядування. Особливості адміністративно-правового статусу службовців місцевого самоврядування.

Адміністративна правоздатність і адміністративна дієздатність службовців місцевого самоврядування. Права посадових осіб місцевого самоврядування. Адміністративно-правові обов’язки посадових осіб місцевого самоврядування.

Види і характеристика обмежень щодо посадових осіб місцевого самоврядування. Припинення служби в органах місцевого самоврядування.

Змістовний модуль. 2.

Форми та методи державного управління. Адміністративна відповідальність та адміністративний процес

Тема 8. Забезпечення законності у державному управлінні

Поняття та система засобів забезпечення законності у державному управлінні. Державний контроль: його поняття та роль у державному управлінні.

Види контролю. Внутрішній адміністративний контроль. Контроль з боку Президента України. Парламентський контроль. Судовий контроль. Контроль з боку органів місцевого самоврядування. Контроль з боку громадських організацій. Прокурорський нагляд.

Звернення як спосіб захисту прав громадян у державному управлінні. Види звернень. Пропозиції (зауваження), заяви (клопотання), скарги. Вимоги до звернень. Розгляд пропозицій, заяв, скарг. Заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення.

Адміністративна юстиція як засіб судового захисту громадян у сфері державного управління. Принципи адміністративного судочинства. Адміністративна юстиція у зарубіжних країнах.

Тема 9. Форми державного управління

Поняття і види форм державного управління. Вимоги до використання форм державного управління.

Поняття і види правових актів управління. Порядок прийняття та чинність правових актів управління. Вимоги щодо правових актів управління. Призначення правових актів державного управління. Нормативні акти та їх ознаки. Ненормативні акти та їх ознаки. Дія актів у часі і просторі. Підстави припинення дії правових актів державного управління. Акти Президента України. Акти Кабінету Міністрів України. Акти центральних органів виконавчої влади. Акти місцевих органів виконавчої влади. Акти інших органів державного управління. Акти загального, галузевого і міжгалузевого управління. Вимоги до правових актів державного управління. Державна реєстрація нормативно-правових актів. Адміністративні договори.

Тема 10. Методи державного управління

Поняття методів державного управління. Загальні особливості методів державного управління. Відмінності між методом управління та методом правового регулювання суспільних відносин.

Класифікація методів державного управління. Правова форма методів державного управління.

Контроль та нагляд як загальні методи управління. Потреби процесууправління як найважливіший критерій класифікації методів управління.

Тема 11. Адміністративний примус

Поняття адміністративного примусу. Особливості адміністративного примусу. Класифікація заходів адміністративного примусу та їх характеристика.

Характеристика адміністративно-запобіжних заходів. Поняття заходів адміністративного припинення. Заходи припинення загального призначення. Заходи припинення спеціального призначення.

Тема 12. Адміністративна відповідальність

Поняття адміністративної відповідальності. Відокремлення адміністративної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності. Принципи адміністративної відповідальності. Адміністративний проступок як підстава настання адміністративної відповідальності.

Вік, після досягнення якого настає адміністративна відповідальність. Відповідальність неповнолітніх. Відповідальність посадових осіб. Відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів. Відповідальність іноземних громадян і осіб без громадянства.

Обставини, що виключають адміністративну відповідальність (крайня необхідність, необхідна оборона, неосудність). Можливість звільнення від адміністративної відповідальності.

Поняття адміністративного стягнення. Мета адміністративного стягнення. Система адміністративних стягнень. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх. Основні і додаткові адміністративні стягнення. Накладення адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень. Строки накладення адміністративного стягнення. Строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню. Покладення обов’язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення.

Адміністративна відповідальність юридичних осіб. Особливості підстав адміністративної відповідальності юридичних осіб.

Тема 13. Адміністративний процес та адміністративні провадження

Поняття адміністративного процесу. Принципи адміністративного процесу. Зміст та загальні риси адміністративного процесу.

Поняття адміністративного провадження. Основні стадії провадження. Етапи процесуальної діяльності і процесуальні дії. Неюрисдикційні адміністративні провадження: види та загальна характеристика. Характерні риси юрисдикційних адміністративних проваджень. Особливості адміністративно-процесуального статусу громадянина.

Окремі види неюрисдикційних адміністративних проваджень. Реєстраційні провадження. Дозвільні провадження. Контрольні провадження.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення. Уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення. Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення. Розгляд справи про адміністративне правопорушення. Оскарження та опротестування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Тема 14. Адміністративне право зарубіжних країн

Поняття адміністративного права в зарубіжних країнах. Характерні риси адміністративного права цих країн. Мета адміністративного права. Предмет адміністративного права. Система адміністративного права зарубіжних країн.

Джерела адміністративного права зарубіжних країн. Нормативно-правові акти. Судові прецеденти та судова практика. Правові звичаї.

Норми та принципи адміністративного права зарубіжних країн. Принцип законності, принцип пріоритету прав і свобод людини і громадянина, принцип правової стабільності, принцип розумності та необхідності.

Поняття публічної адміністрації в зарубіжних країнах. Публічна служба в зарубіжних країнах: поняття, організація, характерні риси. Загальна характеристика адміністративного права Франції, Німеччини, Великобританії, Японії.

Змістовний модуль. 3.

Адміністративно-правове регулювання у сфері економіки,

фінансів та підприємництва

Тема 15. Адміністративно-правове регулювання

у сфері економіки

Загальна характеристика адміністративно-правового регулювання у сфері економіки. Основні напрями економічної політики, що визначаються державою.

Організація державного управління у сфері економіки. Міністерство економічного розвитку і торгівлі України як провідний центральний орган виконавчої влади у забезпеченні реалізації єдиної державної політики економічного і соціального розвитку України. Основні завдання Мінекономрозвитку України.

Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері економіки. Державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; сертифікація та стандартизація; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій; заходи, що пов’язані із реалізацією адміністративно-юрисдикцій них повноважень.

Державний контроль у сфері економіки.

Тема 16. Адміністративно-правове регулювання

у сфері фінансів та підприємництва

Державні фінанси та фінансове підприємництво. Основні законодавчі акти, що діють у сфері фінансів.

Роль Міністерство фінансів України як центрального органу виконавчої влади, що здійснює проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України.

Категорія, «підприємництво». Підприємництво як невід’ємна складова ринкової економіки. Основні законодавчі акти, що діють у сфері підприємництва

Державне регулювання підприємницької діяльності. Окремі сфери державного регулювання підприємництва:банківська діяльність; біржова діяльність; зовнішньоекономічна діяльність; інвестиційна діяльність; інноваційна діяльність; конкуренція; реклама; ринок цінних паперів; страхова діяльність; якість продукції, робіт та послуг тощо.

Тема 17. Адміністративно-правове регулювання

у сфері промисловості. Державне регулювання захисту економічної конкуренції

Історія становлення системи управління економікою. Ринкова трансформація управління економікою.

Роль Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, як провідного органу у системі центральних органів виконавчої влади України, що забезпечує реалізацію єдиної державної політики економічного і соціального регіонального розвитку та розвитку країни в цілому, а також співробітництва з Європейським Союзом

Центральні органи управління промисловістю: Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном. Система органів управління промисловістю.

Особливості державного регулювання захисту економічної конкуренції. Роль Антимонопольного комітету України (АМКУ) як державного органу із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності. Основні завданням АМКУ.

Тема 18. Адміністративно-правове регулювання

у сфері транспорту

Регулювання відносин у сфері діяльності транспорту як один з пріоритетних напрямків внутрішньої політики держави. Мета державного управління в галузі транспорту. Єдина транспортна система України. Нормативно-правові акти, що діють у сфері транспорту.

Особливості державного управління транспортної сфери. Міністерство інфраструктури України як центральний орган серед всіх органів управління транспортом.

Роль таких державних органів управління транспортом як:Державна авіаційна служба України, Державне агентство автомобільних доріг України, Державне агентство України з туризму та курортів, Державна інспекція України з безпеки на морському та річковому транспорті, Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті, Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу та реалізації інфраструктурних проектів.

Тема 19. Державне управління митною службою

Організаційно-правові засади управління митною справою. Державна митна політика як система принципів та напрямів діяльності держави у сфері захисту митних інтересів та забезпечення митної безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі, захисту внутрішнього ринку, розвитку економіки України та її інтеграції до світової економіки. Державна митна політика є складовою частиною державної економічної політики.

Державна митна справа. Митні органи як спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до МК України та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи. Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України), митниця, митний пост, спеціалізовані навчальні заклади та науково-дослідна установа як система митних органів України.

Міндоходів України як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізації єдиної державної податкової, державної митної політики; забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства тощо.

Організація митного контролю. Загальні принципи здійснення митного контролю. Види митного контролю. Особливі процедури митного контролю.

Змістовний модуль. 4.

Адміністративно-правове регулювання соціально-культурною та адміністративно-політичною сферою

Тема 20. Адміністративно-правове регулювання

у сфері праці та соціального захисту

Загальна характеристика державної політики у сфері праці та соціального захисту громадян. Концепція соціального забезпечення населення України. Система загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Характеристика системи органів виконавчої влади, спрямованих на забезпечення реалізації державної політики у сфері праці та соціального захисту. Міністерство соціальної політики України, Державна інспекція України з питань праці, Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України, Державна інспекція техногенної безпеки України як складові цієї системи.

Характеристика Міністерства соціальної політики України як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім’ї та дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну. Основні завдання Мінсоцполітики України.

Державний контроль та нагляд у сфері праці та соціальної політики. Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Тема 21. Адміністративно-правове регулювання освітою, наукою, справами молоді, спортом

Загальні положення адміністративно-правового регулювання освітою, наукою, справами молоді та спортом. Освіта та структура освіти. Освітні рівні: початкова загальна освіта, базова середня освіта, повна загальна середня освіта, професійно-технічна освіта, базова вища освіта, повна вища освіта. Основні принципи освіти. Наукова діяльність. Науково-технічна діяльність. Науково-педагогічна діяльність.

Управління освітою, наукою. Міністерство освіти і науки України (МОН України) як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади із забезпечення формування та реалізації державної політики у сферах освіти і науки, інтелектуальної власності, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, інформатизації, формування і використання національних електронних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Управління справами молоді та спортом. Міністерство молоді та спорту України як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері, сфері фізичної культури і спорту.

Тема 22. Адміністративно-правове регулювання

у сфері охорони здоров’я

Загальна характеристика сфери охорони здоров’я в Україні. Охорона здоров’я як один з пріоритетних напрямів державної діяльності. Основні державні гарантії щодо реалізації прав громадян у сфері охорони здоров’я. Принципи охорони здоров’я в Україні. Основні нормативно-правовими акти у сфері адміністративно-правового регулювання сфери охорони здоров’я.

Державне управління сферою охорони здоров’я. Роль ВРУ у формуванні державної політики охорони здоров’я.

Міністерство охорони здоров’я України (МОЗ України) як центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров’я. Основні завданнями МОЗ України.

Тема 23. Адміністративно-правове регулювання

у сфері культури

Засади адміністративно-правового регулювання у сфері культури. Основні види діяльності у сфері культури. Підтримка вітчизняних виробників у сфері культури. Збереження Музейного фонду України, Державного бібліотечного фонду України, Національного архівного фонду України. Функціонування і розвиток мережі музеїв, архівів, бібліотек, початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів (шкіл естетичного виховання та студій), клубів, кінотеатрів, кіно-, відеопрокатних підприємств, об’єднань, заповідників, реставраційних закладів державної та комунальної власності

Особливості державного управління у сфері культури. Управління діяльності у сфері: художньої літератури, кінематографії, театрального, музичного, хореографічного, пластичного, образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва, архітектури, фотомистецтва, дизайну; нематеріальної культурної спадщини, в тому числі народної культури; охорони національного культурного надбання, в тому числі культурної спадщини; музейної справи, колекціонування; архівної справи; бібліотечної справи; книговидання, створення видавничої продукції, її розповсюдження і використання; створення і розповсюдження фонограмної та аудіовізуальної продукції; художньо-естетичної освіти, спеціальної культурно-мистецької освіти, позашкільної освіти сфери культури, педагогічної діяльності у закладах освіти сфери культури; наукових досліджень у сфері культури; міжнародних культурних зв’язків, а також переміщення культурних цінностей через державний кордон; виробництва матеріалів та обладнання, необхідних для збереження, створення і використання культурних цінностей та культурної спадщини; іншу діяльність, основною метою якої є створення, збереження, розповсюдження і використання культурних цінностей, культурної спадщини та культурних благ.

Тема 24. Адміністративно-правове регулювання

у сфері оборони та національної безпеки

Поняття адміністративно-політичної сфери. Система суб’єктів державного управління адміністративно-політичною сферою.

Загальні засади організації оборони та національної безпеки. Сфера оборони України. Правові засади оборони держави. Воєнна доктрина України. Організація оборони в Україні.

Збройні Сили України. Структура Збройних Сил України. Генеральний штаб Збройних Сил України як головний орган військового управління. Види Збройних Сил України. Військовий обов’язок. Закон України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу».

Організація державного управління у сфері оборони.

Повноваження Президента України у сфері оборони. Повноваження КМУ у сфері оборони. Роль Міністерства оборони України (Міноборони України) як головного органу у системі центральних органів виконавчої влади щодо формування та реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва.

Тема 25. Адміністративно-правове регулювання

у сфері зовнішньої політики

Засади адміністративно-правового регулювання у сфері зовнішньої політики. Закони України «Про міжнародні договори України», Закон України «Про правонаступництво України», Закон України «Про дипломатичну службу», Закон України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях», Закон України «Про правовий статус іноземців», Закон України «Про біженців», Положення про дипломатичне представництво України в іншій державі, Положення про постійне представництво України при міжнародній організації, Консульський статут України тощо.

Державне управління закордонними справами. Зовнішньополітична діяльність України. Система органів державного управління зовнішньополітичною діяльністю. Повноваження ВРУ, Президента України, КМУ у сфері зовнішніх відносин.

Роль Міністерства закордонних справ України як центрального органу виконавчої влади, який забезпечує проведення зовнішньої політики держави і координацію діяльності у сфері зовнішніх зносин України.

Тема 26. Адміністративно-правове регулювання діяльності органів внутрішніх справ

Характеристика та правові засади діяльності органів внутрішніх справ. Сфера внутрішніх справ. Закон України «Про міліцію». Міліція в Україні. Організаційна структура міліції.

Принципи діяльності органів внутрішніх справ України. Принцип законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням, гласності, неупередженості тощо.

Права та обов’язки міліції. Право вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати заходи примусу; перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з’ясування питання щодо додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію; викликати громадян і службових осіб у справах про злочини та у зв’язку з матеріалами, що знаходяться в її провадженні, в разі ухилення без поважних причин від явки за викликом піддавати їх приводу у встановленому законом порядку тощо.

Міністерство внутрішніх справ України як центральний орган виконавчої влади, що формує та регулює засади діяльності органів внутрішніх справ.

Тема 27. Адміністративно-правове регулювання

у сфері юстиції

Загальні засади організації державного управління у сфері юстиції. Правова основа діяльності у сфері юстиції. Система органів юстиції (Міністерство юстиції України, в т.ч. Головне управління юстиції в АРК, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції; районні управляння юстиції, районні у містах управління юстиції, міські управління юстиції; Державна судова адміністрація України та їх органи; нотаріальні контори; установи судової експертизи; органи реєстрації актів цивільного стану; державна виконавча служба; державна реєстраційна служба, недержавні установи і організації: приватні нотаріуси, експерти, адвокати та їх об’єднання).

Роль Державної судової адміністрації України щодо організаційного забезпечення діяльності органів судової влади.

Міністерство юстиції України як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики.

Примітка.

Програма нормативної навчальної дисципліни визначає місце і значення навчальної дисципліни, її загальний зміст та вимоги до знань і умінь. Програма нормативної навчальної дисципліни є складовою державного стандарту вищої освіти.

Затверджено:

Перший проректор ВНЗ «Національна

академія управління»,

В.К. Матвійчук

д.ю.н., професор

___________________18 вересня 2013 р.

ВНЗ «Національна академія управління»

Кафедра теорії та історії держави і права

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Адміністративне право України

Галузь знань 0304 «Право»

Напрям підготовки 6.030401 «Правознавство»

Освітньо-кваліфікаційний рівень «бакалавр»

Юридичний факультет

Київ-2013

Розробник програми:

Дараганова Н.В., к.ю.н., доцент

Завідувач кафедри: д.ю.н., професор Є.О. Гіда

Декан факультету Ю.В. Нікітін, д.ю.н, професор

5. ОПИС ДИСЦИПЛІНИ

ДИСЦИПЛІНА: «Адміністративне право України»

Адміністративне право України – це юридична дисципліна, передбачена навчальним планом для обов’язкового вивчення, дисципліна, яка регулює суспільні відносини, що виникають здебільшого у сфері державного управління в процесі здійснення виконавчо-розпорядчої діяльності органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Основне призначення навчального курсу «Адміністративне право України» – з урахуванням тенденції розвитку та реформування науки адміністративного права, комплексно та системно надати студентам теоретичні і науково-прикладні знання з основних категорій адміністративного права, розвинути у студентів відповідні вміння та навички, необхідні для практичного застосування набутих ними знань у своїй майбутній діяльності. Вивчення дисципліни «Адміністративне право України» також сприятиме: інтелектуальному розвитку студентів, формуванню у студентів наукового світогляду, системи методів і прийомів пошуку істини; виховуванню культури спілкування.

Навчальний курс «Адміністративне право України» ґрунтується на сучасних досягненнях адміністративно-правової науки та діючій нормативно-правовій базі.

1. Опис навчальної дисципліни

Найменування показників	Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчальної дисципліни
Кількість кредитів, відповідних ЕСТS - 8	Галузь знань 0304 «Право» Напрям підготовки 6.030401 «Правознавство» Юридичний факультет	Нормативна
Модулів - 2	Спеціальність (професійне спрямування)	Рік підготовки
Змістовних модулів - 4		2-й
Індивідуальне науково-дослідне завдання __-__ (назва)		Семестр - 3-й 4-й
Загальна кількість годин 288
		Лекції - 56

Тижневих годин для денної форми навчання 3-й семестр - 17, 4-й семестр - 18 аудиторних - 96 самостійної роботи студента - 192	Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр	Семінарські - 40
		Самостійна робота - 192
		Вид контролю
		3-й семестр - залік, 4-й семестр - іспит

2. Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета. З’ясування соціальної суті та юридичного змісту інститутів, понять та норм галузі адміністративного права, взаємозв’язку її норм, оволодіння вмінням їх наукового та практичного застосування.

Завданням є:

- вивчення теоретичних положень дисципліни «Адміністративне право України» щодо регулювання суспільних відносин, що формуються в ході діяльності органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, з врахуванням суттєвих змін пріоритетів у діяльності цих органів в сучасних умовах;

- засвоєння основних понять і категорій адміністративного права;

- розвиток необхідних практичних умінь та навичок тощо;

- формування розуміння місця та зростаючої ролі адміністративного права у системі права України;

- формування вміння практично застосовувати набуті правові знання у своїй професійній діяльності.

1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми з курсу «Адміністративне право України» студент повинен знати:

- нормативно-правові акти адміністративного законодавства;

- поняття, зміст та загальні риси адміністративного процесу;

- яким чином здійснюється адміністративно-правове регулювання у різних сферах життєдіяльності держави

Студент повинен вміти:

- аналізувати вітчизняне законодавство та судову практику з питань адміністративних правовідносин;

- знаходити проблемні питання у сфері адміністративного права та надавати пропозиції щодо їх вирішення;

- застосовувати набуті знання на практиці.

6. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Модуль 1 Загальна частина адміністративного права

Змістовний модуль 1.Теоретичні основи адміністративного права

Тема 1. Поняття адміністративного права та його місце у правовій системі держави

Тема 2. Державне управління та адміністративне право

Тема 3. Норми, система та джерела адміністративного права

Тема 4. Адміністративно-правові відносини

Тема 5. Суб’єкти адміністративного права

Тема 6. Державна служба

Тема 7. Служба в органах місцевого самоврядування

6. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

	Кількість годин
	Денна форма							Заочна форма
	усього	у тому числі					усього			у тому числі
		л	с	п	інд.	с.р.			л	с	п	інд.	с.р.
1	2	3	4	5	6	7	8		9	10	11	12	13

Модуль 1. Загальна частина адміністративного права

Змістовний модуль 1. Теоретичні основи адміністративного права

	Кількість годин
	Денна форма							Заочна форма
	усього	у тому числі					усього			у тому числі
		л	с	п	інд.	с.р.			л	с	п	інд.	с.р.
Тема 1. Поняття адміністративного права та його місце у правовій системі держави	12	2	2	-	-	8	12		2	-	-	-	10
Тема 2. Державне управління та адміністративне право	12	2	2	-	-	8	11		1	-	-	-	10
Тема 3. Норми, система та джерела адміністративного права	11	2	1	-	-	8	11		-	1	-	-	10
Тема 4. Адміністративно-правові відносини	11	2	1	-	-	8	11		-	1	-	-	10
Тема 5. Суб’єкти адміністративного права	12	2	2	-	-	8	11		1	-	-	-	10
Тема 6. Державна служба	11	2	1	-	-	8	11		1	-	-	-	10
Тема 7. Служба в органах місцевого самоврядування	11	2	1	-	-	8	11		1	-	-	-	10
Разом за змістовним модулем 1	80	14	10	-	-	56	78		6	2	-	-	70

Модуль 1. Загальна частина адміністративного права

Змістовний модуль 2. Форми та методи державного управління. Адміністративна відповідальність та адміністративний процес

Тема 8. Забезпечення законності у державному управлінні

Тема 9. Форми державного управління

Тема 10. Методи державного управління

Тема 11. Адміністративний примус

Тема 12. Адміністративна відповідальність

Тема 13. Адміністративний процес та адміністративні провадження

Тема 14. Адміністративне право зарубіжних країн

	Кількість годин
	Денна форма							Заочна форма
	усього	у тому числі					усього			у тому числі
		л	с	п	інд.	с.р.			л	с	п	інд.	с.р.
Тема 8. Забезпечення законності у державн. управлінні	11	2	1	-	-	8	10		-		-	-	10
Тема 9. Форми державного управління	11	2	1	-	-	8	11		-	1	-	-	10
Тема 10. Методи державного управління	11	2	1	-	-	8	11		-	1	-	-	10
Тема 11. Адміністративний примус	11	2	1	-	-	8	12		-	2	-	-	10
Тема 12. Адміністративна відповідальність	12	2	2	-	-	8	12		2		-	-	10
Тема 13. Адміністративний процес та адміністративні провадження	12	2	2	-	-	8	12		2		-	-	10
Тема 14. Адміністративне право зарубіжних країн	12	2	2	-	-	8	10		-		-	-	10
Разом за змістовним модулем 2	80	14	10	-	-	56	78		4	4	-	-	70
Усього за модулем 1	160	28	20	-	-	112	156		10	6	-	-	140

Модуль 2. Особлива частина адміністративного права

Змістовний модуль 3. Адміністративно-правове регулювання у сфері економіки, фінансів та підприємництва

Тема 15. Адміністративно-правове регулювання у сфері економіки

Тема 16. Адміністративно-правове регулювання у сфері фінансів та підприємництва

Тема 17. Адміністративно-правове регулювання у сфері промисловості. Державне регулювання захисту економічної конкуренції

Тема 18. Адміністративно-правове регулювання у сфері транспорту

Тема 19. Державне управління митною службою

Змістовний модуль 3. Адміністративно-правове регулювання у сфері економіки, фінансів та підприємництва

	Кількість годин
	Денна форма							Заочна форма
	усього	у тому числі					усього			у тому числі
		л	с	п	інд.	с.р.			л	с	п	інд.	с.р.
Тема 15. Адміністративно-правове регулювання у сфері економіки	12	2	2	-	-	8	12		2		-	-	10
Тема 16. Адміністративно-правове регулювання у сфері фінансів та підприємництва	11	2	1	-	-	8	12			2	-	-	10
Тема 17. Адміністративно-правове регулювання у сфері промисловості. Державне регулювання захисту економічної конкуренції	9	2	1	-	-	6	12			2	-	-	10
Тема 18. Адміністративно-правове регулювання у сфері транспорту	9	2	1	-	-	6	10				-	-	10
Тема 19. Державне управління митною службою	9	2	1	-	-	6	10				-	-	10
Разом за змістовним модулем 3	50	10	6	-	-	34	56		2	4	-	-	50

Змістовний модуль. 4. Адміністративно-правове регулювання соціально-культурною та адміністративно-політичною сферою

Тема 20. Адміністративно-правове регулювання у сфері праці та соціального захисту

Тема 21. Адміністративно-правове регулювання освітою, наукою, справами молоді, спортом

Тема 22. Адміністративно-правове регулювання у сфері охорони здоров’я

Тема 23. Адміністративно-правове регулювання у сфері культури

Тема 24. Адміністративно-правове регулювання у сфері оборони та національної безпеки

Тема 25. Адміністративно-правове регулювання у сфері зовнішньої політики

Тема 26. Адміністративно-правове регулювання діяльності органів внутрішніх справ

Тема 27. Адміністративно-правове регулювання у сфері юстиції

	Кількість годин
	Дення форма							Заочна форма
	усього	у тому числі					усього			у тому числі
		л	с	п	інд.	с.р.			л	с	п	інд.	с.р.
Тема 20. Адміністративно-правове регулювання у сфері праці та соціального захисту	10	2	2	-	-	6	12		2		-	-	10
Тема 21. Адміністративно-правове регулювання освітою, наукою, справами молоді, спортом	10	2	2	-	-	6	11		-	1	-	-	10
Тема 22. Адміністративно-правове регулювання у сфері охорони здоров’я	10	2	2	-	-	6	11		-	1	-	-	10
Тема 23. Адміністративно-правове регулювання у сфері культури	10	2	2	-	-	6	8		-	-	-	-	8
Тема 24. Адміністративно-правове регулювання у сфері оборони та національної безпеки	10	2	2	-	-	6	8		-	-	-	-	8
Тема 25. Адміністративно-правове регулювання у сфері зовнішньої політики	9	2	1	-	-	6	8		-	-	-	-	8
Тема 26. Адміністративно-правове регулювання діяльності органів внутрішніх справ	9	2	1	-	-	6	8		-	-	-	-	8
Тема 27. Адміністративно-правове регулювання у сфері юстиції	10	4	2	-	-	4	10		2	-	-	-	8
Разом за змістовним модулем 4	78	18	14	-	-	46	76		4	2	-	-	70
Усього за модулем 2	128	28	20	-	-	80	132		6	6	-	-	120
Усього годин	288	56	40	-	-	192	288		16	12	-	-	260

ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1.	Поняття адміністративного права та його місце у правовій системі держави	2 год.
2.	Державне управління та адміністративне право	2 год.
3.	Норми, система та джерела адміністративного права	1 год.
4.	Адміністративно-правові відносини	1 год.
5.	Суб’єкти адміністративного права	2 год.
6.	Державна служба	1 год.
7.	Служба в органах місцевого самоврядування	1 год.
8.	Забезпечення законності у державному управлінні	1 год.
9.	Форми державного управління	1 год.
10.	Методи державного управління	1 год.
11.	Адміністративний примус	1 год.
12.	Адміністративна відповідальність	2 год.
13.	Адміністративний процес та адміністративні провадження	2 год.
14.	Адміністративне право зарубіжних країн	2 год.
15.	Адміністративно-правове регулювання у сфері економіки	2 год.
16.	Адміністративно-правове регулювання у сфері фінансів та підприємництва	1 год.
17.	Адміністративно-правове регулювання у сфері промисловості. Державне регулювання захисту економічної конкуренції	1 год.
18.	Адміністративно-правове регулювання у сфері транспорту	1 год.
19.	Державне управління митною службою	1 год.
20.	Адміністративно-правове регулювання у сфері праці та соціального захисту	2 год.
21.	Адміністративно-правове регулювання освітою, наукою, справами молоді, спортом	2 год.
22.	Адміністративно-правове регулювання у сфері охорони здоров’я	2 год.
23.	Адміністративно-правове регулювання у сфері культури	2 год.
24.	Адміністративно-правове регулювання у сфері оборони та національної безпеки	2 год.
25.	Адміністративно-правове регулювання у сфері зовнішньої політики	1 год.
26.	Адміністративно-правове регулювання діяльності органів внутрішніх справ	1 год.
27.	Адміністративно-правове регулювання у сфері юстиції	2 год.

САМОСТІЙНА РОБОТА

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1.	Поняття адміністративного права та його місце у правовій системі держави	10 год.
2.	Державне управління та адміністративне право	10 год.
3.	Норми, система та джерела адміністративного права	10 год.
4.	Адміністративно-правові відносини	10 год.
5.	Суб’єкти адміністративного права	10 год.
6.	Державна служба	10 год.
7.	Служба в органах місцевого самоврядування	10 год.
8.	Забезпечення законності у державному управлінні	10 год.
9.	Форми державного управління	10 год.
10.	Методи державного управління	10 год.
11.	Адміністративний примус	10 год.
12.	Адміністративна відповідальність	10 год.
13.	Адміністративний процес та адміністративні провадження	10 год.
14.	Адміністративне право зарубіжних країн	10 год.
15.	Адміністративно-правове регулювання у сфері економіки	10 год.
16.	Адміністративно-правове регулювання у сфері фінансів та підприємництва	10 год.
17.	Адміністративно-правове регулювання у сфері промисловості. Державне регулювання захисту економічної конкуренції	10 год.
18.	Адміністративно-правове регулювання у сфері транспорту	10 год.
19.	Державне управління митною службою	10 год.
20.	Адміністративно-правове регулювання у сфері праці та соціального захисту	10 год.
21.	Адміністративно-правове регулювання освітою, наукою, справами молоді, спортом	10 год.
22.	Адміністративно-правове регулювання у сфері охорони здоров’я	10 год.
23.	Адміністративно-правове регулювання у сфері культури	8 год.
24.	Адміністративно-правове регулювання у сфері оборони та національної безпеки	8 год.
25.	Адміністративно-правове регулювання у сфері зовнішньої політики	8 год.
26.	Адміністративно-правове регулювання діяльності органів внутрішніх справ	8 год.
27.	Адміністративно-правове регулювання у сфері юстиції	8 год.

7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

Методи навчання (гр. methodos – шлях пізнання, спосіб знаходження істини) – це впорядковані способи взаємопов'язаної, цілеспрямованої діяльності викладача й студентів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-виховних завдань. Вони реалізуються через систему способів і прийомів та засобів навчальної діяльності.

Прийоми навчання – це складова методу, конкретні дії викладача і студента, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів.

Засоби навчання - це різноманітні навчальні обладнання, що використовуються в системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторні обладнання, технічні засоби тощо).

При викладенні курсу «Актуальні проблеми теорії держави та права» використовуються наступні методи навчання:

1) методи навчання за джерелами передачі і сприйняття інформації. За цією класифікацією виділяються методи: словесні, наочні, практичні, роботи з джерелами (книгою), відеометод.

Словесні методи: розповідь, бесіда, лекція.

Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу. При викладенні цього курсу цей метод використовується рідко. Як правило, вона містить міркування викладача, аналіз фактів, подій, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається (для створення в уяві певного образу).

Пояснення – вербальний метод навчання, за допомогою якого викладач розкриває сутність певного явища (наприклад, злочину і покарання), закону, об'єктивної сторони злочину. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду студентів (досвід студентів з певної галузі знань).

Лекція – це метод, за допомогою якого викладач у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов'язаних , об'єднаних загальною темою.

Наочні методи: демонстрація, ілюстрація – це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці (наприклад, знаряддя вчинення злочину або засоби вчинення злочину, місце вчинення злочину тощо).

Ілюстрація – метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (малюнки, схеми, графіки, статистика тощо).

Практичні методи : вправи, практичне заняття, рольова гра.

Вправи. Суть методу полягає в тому, що студенти виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці (наприклад, у роботі «Юридичної кліники», під час рольових або ділових ігор тощо.

Практична робота спрямована на використання набутих знань у вирішенні практичних завдань із збірників завдань і практикумів.

Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу полягає в тому, що студент має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття тощо).

Структурний метод навчання за характером логіни пізнання: аналітичний метод, індуктивний метод, дедуктивний метод, продуктивний метод.

Аналітичний метод передбачає мисленневий або практичний розпад цілого на частини з метою вивчення їх суттєвих ознак (наприклад, склад злочину, елемени складу злочину тощо).

Індуктивний метод – це шлях вивчення явищ від одиничного до цілого (наприклад, ознак злочину для розуміння поняття злочину).

Дедуктивний метод базується на вивченні навчального матеріалу від загального до окремого, одиничного (наприклад, загальний об'єкт злочину, потім родовий і нарешті безпосередній об'єкт злочину тощо).

Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності : репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький.

Репродуктивний метод. Він має такі ознаки: 1) знання студентам пропонуються в готовому вигляді; 2) викладач не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) студенти свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують; 4) міцність засвоєння забезпечується багаторазовим їх повторенням (знань);

Метод проблемного викладу знань є перехідним від виконавчої до творчої діяльності (викладач створює проблемну ситуацію та пропонує студентам її розв’язати).

Частково-пошуковий метод включає студентів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавального завдання.

Дослідницький метод спрямований на включення студентів у самостійне розв'язання пізнавального завдання (без повідомлення знань).

8. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЬ

Згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 5 вересня 1996 року за № 1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління” одним з видів навчальних занять є семінарське заняття.

Семінарське заняття проводиться у відповідності з програмою, тематичним планом дисципліни «Актуальні проблеми теорії держави та права» згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Семінарське заняття проводиться з широким використанням чинного законодавства і рекомендованих джерел.

Цей вид занять є засобом розвитку у студентів, культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).

Семінарське заняття - це завжди безпосереднє контактування зі студентами встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим студентам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху.

Основними завданнями семінарського заняття є можливість:

- розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;

- поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета;

- сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати.

Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавства та підзаконних нормативних актів.

Відповідно до завдань, змісту в сучасних вищих навчальних закладах поширені семінарські заняття трьох типів:

Просемінар. Просемінари у ХУІП-ХІХ ст. існували під назвою
попередніх семінарів для студентів першого семестру. В сучасних умовах в
навчальних планах заняття під такою назвою відсутні, хоч широко застосовуються в педагогічній практиці окремих викладачів. Головне їхнє
завдання – виробити у студента вміння виконувати різноманітні практичні роботи (навчитися працювати з книгою, першоджерелами, навчити реферуванню літератури, складанню тез іншими словами). Просемінари - це своєрідні навчально-методичний комплекси, які проводяться на молодших курсах.
Власне семінар. Це традиційне заняття, в якому ставка робиться на закріплення теоретичних відомостей, формування системи знань, підготовку до виконання подальших практичних завдань. Він може проходити у таких формах:

- фронтальне семінарське заняття, що передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями;

- семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи стосовно -декількох доповідей. Головна увага – підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою;

- комбіноване - співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта - підготовка доповідей та повідомлень.

Крім цього існує класифікація поділу семінарських занять залежно від ролі, яку вони відіграють в навчально-виховній роботі вищого навчального закладу, і завдань, що ставляться перед ними, на такі групи (види):

- сприйняття поглибленого вивчення певного систематичного курсу -пов'язаний неподільно з лекціями з того чи іншого курсу. З кожної теми студенти мають можливість прослухати не лише лекції викладача, а й самостійно попрацювати над літературою чи іншими навчальними матеріалами. В результаті проведення таких семінарських занять студенти можуть прочитати й законспектувати твори, передбачені для вивчення, осмислити ті питання, які ставляться викладачами на лекціях і виносяться на семінарські заняття, підготувати реферати чи виступи і доповісти їх ними на заняттях. Рівень засвоєння навчального матеріалу студентами, цих предметів значно вищий, ніж з тих, де таких семінарів не передбачено;

- вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу до них відносять ті, що не пов'язані з усіма лекціями курсу. Вивчення деяких дисциплін передбачає в основному лекції і самостійну роботу студентів. Семінарські заняття проводяться з найважливіших тем.

3. Спецсемінар. Спецсемінар дослідницького характеру з незалежною від лекцій тематикою - присвячений більш ґрунтовному вивченню тієї чи іншої наукової проблеми і тому має дослідницький характер. Вони проводяться на старших курсах і мають на меті ширше залучати студентів до науково-дослідницької роботи кафедр і вузу в цілому. Основне, чого набувають студенти на цих семінарських заняттях, - це уміння проводити наукові дослідження з тих чи інших актуальних проблем. Практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі.

За дидактичної метою семінари поділяються на заняття по:

введенню в тему;
плануванню вивчення теми;
дослідженню фундаментальних освітніх об'єктів;
представленню та захисту освітніх досягнень;
поглибленню, узагальненню і систематизації знань;
контрольні та залікові семінари;
аналітичні семінари.

За методикою проведення розрізняють:

§ вступні семінари (базується на досвіді та знаннях студенти збирають інформацію по новій темі та класифікують її);
· оглядові семінари (самостійний огляд студентами всієї теми за допомогою літератури);
· самоорганізуючі семінари студенти самостійно визначають мету заняття, розподіляють теми рефератів між собою, а в деяких випадках - готують реферати за власною ініціативою, доповідають та коментують їх);
· пошуковий семінар (передбачає дослідницьку діяльність студентів);
· семінар - "круглий стіл" (запрошуються фахівці або спеціально підготовлені студенти. Це обмін інформацією, відповіді на питання, колективний пошук нових шляхів вирішення проблеми (якщо вона є)).

Аналіз виробничих (управлінських) ситуацій.
Вирішення службових задач: наочно, за допомогою відеопосібників і на ЕОМ.
Робота з документами і діловими паперами.
Моделювання ситуацій та коментар вирішення проблем, що виникають.

Перелік тем практичного заняття визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті.

Під час проведення практичного заняття група може бути поділена на підгрупи.

Структура практичного заняття:

вступ викладача;
відповіді на питання студентів з матеріалу, що залишився не зовсім зрозумілим;
практична частина як планова;
заключне слово викладача.

Різновиди занять залежать саме від практичної частини. Це може бути вирішення задач, виконання вправ, спостереження, експерименти.

Слід організовувати практичні заняття так, щоб студенти постійно відчували ускладнення завдань, які виконуються, були зайняті творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень. Велике значення мають індивідуальний підхід і педагогічне спілкування. При розробці завдання і плану заняття викладач повинен враховувати рівень підготовки кожного студента і виступати в ролі консультанта, не принижуючи самостійності та ініціативи студента.

МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Загальна підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов'язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення практичних занять базується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті.

Підготовка до практичного заняття проводиться поетапно: 1 етап - визначення цілі:

- формування конкретних (окремих) навичок і умінь;

МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Надані відомості щодо класифікації семінарських занять повинні зорієнтувати викладача у найперших кроках щодо його підготовки. Адже весь подальший хід роботи залежатиме від того, якого типу семінарське заняття він буде проводити.

Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня - відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів.

У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри.

Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:

Ретельно зважити зміст чергової теми семінарського заняття, її місця в загальній системі занять;
Опрацювати необхідну літературу (як рекомендовану для слухачів, так і додаткову);

3. Розробити план проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми;

Скласти перелік основних, додаткових і навідних питань;
Підготувати ілюстративні приклади для зв'язку предмета з практикою, з життям;
Підготувати наочні й допоміжні засоби;

7. Особливо спрогнозувати все те, що, як правило, викликає певні
труднощі у студентів;

8. Розподілити всі елементи семінарського заняття за часом.

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення:

- тематичні дискусії та диспути;

- колективний пошук відповідей і ролей;

- бесіда і вільний обмін думками;

- інформація про конструктивні пропозиції студентів;

- ігрове проектування.

Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим.

Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента фозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і студенти.

Під час проведення семінарських занять викладач:

повторює і закріплює знання студентів;
демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
контролює засвоєння матеріалу.

Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:

Наявністю лекційних матеріалів, що відповідають вимогам сучасності.
Методикою читання лекцій.

З . Педагогічною майстерністю викладача.

4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів.

Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:

вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу студентів з даної тематики;
обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань студентів з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у студентів організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);
заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності студентів).

Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів.

Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання.

В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.

Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:

Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
Оголошення теми і мети, порядку проведення.
Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
Підведення викладачем або сильним студентом загального підсумку заняття.
Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні
заняття.

Загальну схему проведення семінарських занять залежно від мети, яку викладач перед собою ставить, можна представити так:

Заняття - вивчення нових знань:

Повідомлення теми і мети заняття.
Мотивація навчальної діяльності.
Активізація базових знань.
Усвідомлення та осмислення нового матеріалу, виділення головного, контроль рівня засвоєння.

Заняття - поглиблення знань та їх систематизація:

Повідомлення теми і мети заняття.
Мотивація навчальної діяльності.
Огляд та активізація раніше вивченого матеріалу.
Вивчення зв'язку між темами та розділами раніше вивченого матеріалу.
Систематизація вивчених знань.
Розгляд окремих деталей та особливостей вивченого матеріалу.
Ознайомлення з прийомами роботи з систематизації знань і самоконтролю рівня засвоєння матеріалу.
Індивідуалізація домашнього завдання.

Заняття - формування самостійної діяльності:

Повідомлення мети і завдань заняття.
Видача завдань і ознайомлення з методикою роботи.
Виконання роботи.
Аналіз одержаних результатів.
Виявлення труднощів у роботі.
Аналіз та оцінка застосування вивчених методів.
Пошук засобів для удосконалення самостійної роботи з матеріалом.
Індивідуалізація домашнього завдання.

Заняття проблемне (використання знань в неадекватних обставинах):

Повідомлення мети і завдань заняття.
Мотивація навчальної діяльності і постановка завдань.
Виявлення проблемної ситуації.
Висування і обґрунтування гіпотез.
Перевірка правильності гіпотез.
Аналіз результатів рішень, перевірка правильності обраних методів.
Аналіз причин допущених помилок.
Індивідуалізація домашнього завдання.

Заняття - формування вмінь і навичок:

Повідомлення мети і завдань заняття.
Мотивація навчальної діяльності.
Актуалізація опорних знань, вмінь і навичок.
Ознайомлення з методикою застосування нових знань.
Первинне формування вмінь.
Ознайомлення з методикою закріплення вмінь та формування навичок.

Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:

- ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);

- неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи).

Останнім часом у методиці проведення семінарських занять застосовується багато різноманітного, практично використовуються різні варіанти їх проведення. Частіше всього це семінарські заняття із заздалегідь підготовленими доповідями. Також застосовуються виступи спеціальних опонентів за доповідями рецензентів, співдоповідачів. В обговоренні доповідей беруть участь усі студенти групи. Таким чином, викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності студента-доповідача, наявність творчого підходу до роботи. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття, яка стимулює їх мислення, бажання приймати участь в обговоренні, керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись і ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії.

Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.

Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:

Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності студентів.
Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
1. Перетворення виступу студентів на діалог “викладач – студент” на фоні інертності аудиторії.
2. Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.
3. Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

Практичне заняття проводиться на підставі методичних рекомендацій по проведенню практичних і лабораторних занять, згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року ;за №.1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління”.

Практичне заняття є формою навчального заняття, де викладач організовує детальний розгяд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Проводяться в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою.

Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії та практики, навчання з життям.

Основними цілями практичних занять є:

- формування у студентів умінь і навичок практичних дій, необхідних спеціалістам для грамотного виконання функціональних обов'язків;

- розвиток у студентів професійно-ділових якостей, що передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника певного освітнього рівня;

- формування у студентів інтересу до майбутньої спеціальності.

Головна мета набуття практичних умінь і навичок, повинна бути зрозумілою як викладачу, так і студентам.

Його завданнями можуть бути:

- підготовка до самостійного виконання практичних завдань;

- підготовка студентів до контрольних робіт;

- набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці;

- підготовка студентів до майбутньої практичної діяльності тощо.

На цих заняттях викладач організовує розгляд – слухачами студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, а головне - формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.

Практичні заняття можуть проходити у таких формах:

1 . Аудиторні практичні заняття;

Практичні заняття в спеціальних класах (кабінетах);
Практичні заняття на тренажерах;
Практичні заняття на полігонах;
Практичні заняття безпосередньо в судах.

Досягнення високого кінцевого результату на практичних заняттях залежить від уміння викладача вибрати найбільш ефективні методи навчання з урахуванням інтелектуального рівня студентів якості їх підготовленості до заняття.

Найбільш розповсюдженими методами є:

1. Вправи (групові і індивідуальні), в ході яких аналізується і відпрацьовуються :

- різні практичні дії;

- професійні ввідні з прийняттям по них конкретних рішень;

- службові задачі, що відображають поведінку спеціалістів в різних умовах професійної діяльності;

- службові документи.

- формування базових (складних) навичок і умінь, розвиток професійно-ділових якостей.

2 етап - розробка практичного заняття:

- визначення методу (методів)

- проведення; планування

- об'єму задач для відпрацювання;

- уявне конструювання практичного заняття, його частин, блоків.

3 етап - збір матеріалів для практичного заняття. На цьому етапі викладач повинен враховувати такі вимоги:

- реальність і вірогідність матеріалів;

- різноманітність матеріалів, їх новизна;

- дидактична доцільність і прийнятність матеріалів, їх повчальність;

- посильність засвоєння на високому рівні складності;

- юридична правомірність.

4 етап - підготовка методичних матеріалів до практичного заняття:

- розробка завдань для студентів;

- розробка методичних рекомендацій для викладача;

- розробка засобів наочності і дидактичних матеріалів.

5 етап (факультативний) - обговорення матеріалів практичного заняття з
колегами по кафедрі і їх апробація.

6 етап - доопрацювання матеріалів і їх затвердження.

Тож, підготовка викладача до проведення практичного заняття передбачає: відвідування лекції по темі або ознайомлення з нею; вивчення методичних матеріалів; ознайомлення з літературою і нормативними документами; обмін думками з викладачами; підготовку необхідних дидактичних засобів.

Умовами ефективного проведення практичних занять є наступне:

- у розкладі практичні заняття повинні йти за лекціями з необхідним інтервалом, що дає можливість підготуватися до них, і який не повинен бути надто великим;

- вибір завдань, які забезпечують зв'язок теорії з практикою, значення теорії для вирішення соціально-професійних завдань;

- вибір завдань проблемного характеру та пошуку не тільки рішень, але й джерела отримання недостатньої інформації;

- навчання студентів прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації;

- використання за можливістю доступних технічних засобів
(діапозитиви, перфокарти і т.п.). Розвитку самостійного та творчого
мислення сприяє розбір та аналіз і різноманітних методів або способів
вирішення, виконання практичних завдань, знаходження більш економного та раціонального рішення, стимулювання винахідливості та кмітливості.

Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних завдань різної складності для розвязування їх студентами на занятті та необхідні дидактичні засоби.

Викладач повинен самостійно знаходити та вибирати вправи, задачі, завдання творчого характеру, які взаємозв'язані з практикою професійної діяльності студента профілем його спеціальності. Більш поширеним набуває застосування ділової гри, підґрунтям якої є реальна виробнича (службова, практична) ситуація, де студенти поводять себе відповідно до вказаних «ролей», відображують службових осіб, що задіяні у вказаних обставинах.

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Традиційно до складових елементів практичного заняття належать наступні етапи роботи:

- повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної бесіди у вигляді питань студентам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції;

- пояснення нового типу задач з демонстрацією як загальних шляхів та правил рішення, так і розробки алгоритму їх рішення (для великої групи задач);

- організація рішення задач біля дошки (окремі студенти) повністю або самостійно);

- розбір їх рішення із опорою на теоретичний матеріал: пояснення
домашнього завдання - зміст, методика роботи з ним, включаючи посилання
на теоретичний матеріал.

На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач повинен залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій.

Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення.

Велику користь на практичних заняттях дають розв'язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної дисципліни.

9. Плани семінарських занять

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1.

Теоретичні основи адміністративного права

Тема 1. Поняття адміністративного права

та його місце у правовій системі держави

Питання:

1. Становлення та розвиток адміністративного права.

2. Предмет адміністративного права: сучасне визначення.

3. Метод правового регулювання адміністративного права України.

4. Поняття та класифікація принципів адміністративного права.

5. Сучасна українська наука адміністративного права.

Теми наукових рефератів, доповідей

Перехід від поліцейського права до адміністративного.
Соціальне призначення адміністративного права.
Трансформація методу адміністративного права.
Зв’язок адміністративно-правової науки з теорією державного управління.
Перспективи розвитку адміністративного права.

Методичні вказівки

До першого питання. При висвітленні першого питання слід акцентувати увагу, що у загальній історії становлення адміністративного права на сьогодні можна вести мову саме про п’ять основних етапів цього становлення. Потрібно розглянути закономірності становлення адміністративного права. Особливу увагу доцільно сконцентрувати на новітньому етапі становлення адміністративного права.

До другого питання. Висвітлюючи друге питання доцільно на тому, що предметом адміністративного права є не всі управлінські відносини, а лише ті, що складаються внаслідок і з приводу виконання органами державного управління своїх виконавчо-розпорядчих функцій. Також слід розглянути особливості, притаманні відносинам адміністративного права.

До третього питання. Поряд з предметом, важлива роль у здійсненні адміністративним правом регулятивної функції належить методу регулювання суспільних відносин або методу адміністративного права. В контексті вивчення цього питання доцільно звертатися до положень теорії права.

До четвертого питання. Висвітлення четвертого питання слід почати з розкриття поняття «принцип адміністративного права», враховуючи, що принципи адміністративного права виражають його природу, забезпечують єдність його змісту, визначають спрямованість і найсуттєвіші риси регулювання виконавчої діяльності, сприяють її оптимізації. Після цього доцільно проаналізувати класифікації класифікація всіх принципів адміністративного.

До п’ятого питання. Характеризуючи п’яте питання слід звернути увагу на те, що наука адміністративне право є ширшою категорією, ніж галузь права та навчальна дисципліна, тому що вона вивчає такі питання, які не входять у поняття галузі адміністративного права і не вивчаються в курсі зазначеної навчальної дисципліни.

Рекомендовані джерела

Авер’янов В. Предмет адміністративного права : нова доктринальна оцінка / В. Авер’янов // Право України, 2004. – № 10. – С. 25–30.
Авер’янов В. Реформування українського адміністративного права : ґрунтовний привід для теоретичної дискусії / В. Авер’янов // Право України. – 2003. – № 5. – С. 117–120.
Адміністративне право України : навчальний посібник / В. К. Шкарупа, М. В. Коваль, О. П. Савчук та ін. – Ірпінь : Національна академія ДПС України, 2005. – 248 с.
Антологія української юридичної думки : [в 10-ти томах] : Том 9 : Юридична наука радянської доби : Упор.: В. Б. Авер’янов, О. М. Костенко, В. П. Нагребельний та ін. : [відп. ред. В. П. Нагребельний], 2004. – 848 с.
Галунько В. Спеціальні принципи адміністративного права у сфері охорони суб’єктів права власності / В. Галунько // Право України. – 2007. – № 9. – С. 69–73.
Гриценко І. С. Основні напрямки історичного розвитку вчення про систему адміністративного права : від права поліцейського до права адміністративного / І. С. Гриценко // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична. Збірник наукових праць / Гол. ред. В. Л. Ортинський. – Львів, 2007. – Вип. 3. – С. 52–61.
Гриценко І. С. Предмет адміністративного права у його історичному розвитку / І. С. Гриценко // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2006. – Вип. 32. – С. 97–104.
Дашковська О. Р. Правові відносини / О. Р. Дашковська // Загальна теорія держави і права : [підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / За ред. проф. М. В. Цвіка, доц. В. Д. Ткаченка, проф. О. В. Петришина. – Х. : Право, 2002. – С. 342.
Державне управління : проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
Кодекс адміністративного судочинства України [Електронний ресурс] : [від 6 липня 2005 р. № 2747-IV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс] : [введений в дію Постановою ВР УРСР № 8074-10 від 7 грудня 1984 р.] / ВР УРСР. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
Коломоєць Т.М. Ґрунтовне дослідження становлення та розвитку наукових поглядів на основні інститути вітчизняного адміністративного права // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 3. – С. 158–159.
Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
Лукашова В. Адміністративно-правові принципи в системі місцевого самоврядування у контексті реформування регіонального управління в Україні / В. Лукашова // Право України. – 2008. – № 1. – С. 21–28.
Нагребельний В. П. Систематизація законодавства України: проблеми і перспективи / В. П. Нагребельний // Держава і право : збірник наукових праць : юридичні і політичні науки : випуск 21. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – С. 5.
Паламарчук В. О. Адміністративно-командна система в світлі історичного досвіду / Паламарчук В.О., Темчук П. Т. // Економіка. Фінанси. Право : [щомісячний інформаційно-аналітичний журнал]. – 2002. – № 10. – С. 6–8.
Пахомов І. Адміністративна реформа : предмет реформування / І. Пахомов // Право України. – 2004. – № 3. – С. 22–25.
Пахомов І. Проблеми розвитку інститутів адміністративного права України та шляхи їх вирішення / І. Пахомов // Право України. – 2007. – № 10. – С. 3–5.
Полешко А. Сучасний стан і перспективи реформування українського адміністративного права (з IV Національної науково-теоретичної конференції) / А. Полешко // Право України. – 2005. – № 7. – С. 15–25.
Пухтецька А. Європейські принципи адміністративного права : поняття і система / А. Пухтецька // Право України. – 2006. – № 10. – С. 15–20.
Советское административное право : учебник / Под. Ред. А. П. Коренева. – М. : Юрид лит., 1986. – 400 с.
Старилов Ю. Н. Курс общего административного права [В 3 т. : Т. I : История. Наука. Предмет. Нормы. Субъекты]. – М. : Изд-во НОРМА (Издательская группа НОРМА– ИНФРА М), 2002. – 728 с.
Указ Президента України «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні» [Електронний ресурс] : [від 22 липня 1998 р. № 810/98] / Президент України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Хорощак Н. Нове в адміністративному праві / Н. Хорощак // Право України. – 2004. – № 8. – С. 130–131.

Тема 2. Державне управління

та адміністративне право

Питання:

1. Загальне поняття управління.

2. Поняття «державне управління» у широкому та вузькому розумінні.

3. Співвідношення державного управління та виконавчої влади.

Теми наукових рефератів, доповідей

Основні універсальні (кібернетичні) категорії управління.
Управлінська система та її компоненти.
Сутність соціального управління.
Види соціального управління.
Державне управління в умовах адміністративної реформи.
Основні засоби прояву влади.

Методичні вказівки

До першого питання. Відповідь на перше питання потрібно розпочати з аналізу поняття терміну «управління» та ролі кібернетики щодо визначення універсальних характеристик управління. Окремо слід звернути увагу на питання поняття соціального управління та його ознак.

До другого питання. Аналізуючи поняття «державне управління» доцільно звернути увагу на тому, що будучи частиною соціального управління, державне управління зберігає його характеристики. Водночас воно має численні особливості, що відображають його специфіку і дозволяють детермінувати як самостійний вид управління. Ці особливості дістають вияв у основних компонентах системи державного управління (суб’єкті, об’єкті, керуючому впливі) та інтегративних властивостях, що притаманні йому як системному управлінню.

До третього питання. При розгляді третього питання охарактеризувати основні ознаки соціальної влади та поняття «влада», «виконавча влада» та «державне управління». Спільні та відмінні риси між цими поняттями. В контексті третього питання також доцільно звернути увагу на те, що державне управління – завжди є способом реалізації виконавчої влади, є невід’ємною частиною управлінської діяльності в цілому, є способом реалізації, формою вираження виконавчої влади.

Рекомендовані джерела

Авер’янов В. Державне управління у змісті предмета адміністративного права / В. Авер’янов // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 2. – С. 139–150.
Авер’янов В. Уряд у механізмі поділу влади : недосконалість вітчизняної конституційної моделі / В. Авер’янов // Право України. – 2005. – № 4. – С. 10–16.
Административное право : учебное пособие / Под ред. проф. Г. А. Туманова. – М. : Юристь, 1997. – 448 с.
Адміністративне право України : навчальний посібник / В. К. Шкарупа, М. В. Коваль, О. П. Савчук та ін. – Ірпінь : Національна академія ДПС України, 2005. – 248 с.
Атаманчук Г. В. Теория государственного управления : курс лекций. Узд. 2-е. – М., 2004. – 584 с.
Державне управління : проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
Державне управління в Україні : централізація і децентралізація : монографія / Кол. авт. ; відпов. ред. : проф. Н. Р. Нижник. – К. : УАДУ при Президентові України, 1997. – 448 с.
Дьомін О. Роль адміністративної реформи у державотворенні на сучасному етапі / О. Дьомін // Право України. – 2003. – № 5. – С. 3–8.
Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс] : [введений в дію Постановою ВР УРСР № 8074-10 від 7 грудня 1984 р.] / ВР УРСР. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний феномен : монографія / В. К. Колпаков. – К. : Юриком Інтер, 2004. – 528 с.
Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
Митний кодекс України [Електронний ресурс] : [від 13.03.2012 № 4495-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Нижник Н. Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе / Н. Р. Нижник. – К. : НАН Украины. Институт государства и права, 1995. – 208 с.
Податковий кодекс України [Електронний ресурс] : [від 02.12.2010 № 2755-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Програма інтеграції України до Європейського Союзу [Електронний ресурс] : [схвалено Указом Президента від 14.09.2000 № 1072/2000] / Президент України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Старилов Ю. Н. Курс общего административного права [В 3 т. : Т. I : История. Наука. Предмет. Нормы. Субъекты]. – М. : Изд-во НОРМА (Издательская группа НОРМА– ИНФРА М), 2002. – 728 с.
Указ Президента України «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні» [Електронний ресурс] : [від 22 липня 1998 р. № 810/98] / Президент України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Указ Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» [Електронний ресурс] : [від 9 грудня 2010 р. № 1085/2010] / Президент України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Цвєтков В. В., Кресіна І. О., Коваленко А. А. Суспільна трансформація і державне управління в Україні : політико-правові детермінанти : монографія / В. В. Цвєтков, І. О. Кресіна, А. А. Коваленко. – К. : концерн «Видавничий дім «Ін Юре», 2003. – 496 с.

Тема 3. Норми, система та джерела

адміністративного права

Питання:

1. Поняття адміністративно-правових норм.

2. Система адміністративного права: поняття та зміст.

3. Поняття джерел адміністративного права.

Теми наукових рефератів, доповідей

Структура адміністративно-правової норми.
Види адміністративно-правових норм.
Публічно-правові риси адміністративного права.
В взаємозв’язок адміністративного права з іншими галузями права.
Питання кодифікації адміністративного законодавства.

Методичні вказівки

До першого питання. Висвітлюючи перше питання слід звернути увагу на те, що адміністративне право, як і будь-яка інша галузь права, складається з комплексу юридичних норм і може бути представлене як їх організована сукупність. Доцільно також охарактеризувати особливості адміністративно-правових норм та проаналізувати різні види класифікацій адміністративно-правових норм.

До другого питання. При розгляді другого питання слід зазначити, що система адміністративного права – це його внутрішня структура і вчені-адміністративісти традиційно визначають, що адміністративне право складається із Загальної та Особливої частин. Також слід охарактеризувати й новітні погляди на питання щодо системи адміністративного права. Обов’язково зазначити про те, що останнім часом в літературі виділяють додатково й Спеціальну частину, яка об’єднує норми, що регулюють адміністративно-правову діяльність суб’єктів управління конкретними сферами.

До третього питання. Важливе значення в адміністративному праві має питання джерел адміністративного права, як зовнішніх форм вираження адміністративно-правових норм. Основну увагу слід приділити класифікації джерел адміністративного права та проблемам систематизації адміністративного законодавства.

Рекомендовані джерела

Административное право : учебное пособие / Под ред. проф. Г. А. Туманова. – М. : Юристь, 1997. – 448 с.
Адміністративне законодавство України та його розвиток (нотатки з науково-практичної конференції) // Право України. – 2007. – № 2.– С. 151–157.
Горьова С. Л. Класифікація норм адміністративного права : проблеми методології // Право України. – К., 1998. – № 12. – С. 43–47.
Горьова С. Л. Норми адміністративного права (питання теорії) // За ред. проф. А. О. Селіванова. – К. : Парламентське вид-во, 2000. – 48 с.
Гриценко І. С. Від адміністративного припису до індивідуального акта управління : деякі питання розвитку адміністративно-правової термінології // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2007. – Вип. 75. – С. 64–66.
Гриценко І. С. Джерела адміністративного права у їх історичному розвитку // Науковий вісник Чернівецького університету : зб. наук. праць : [Вип. 286 : правознавство]. – Чернівці : Рута, 2005. – С. 85–88.
Гриценко І. С. Кодифікація адміністративного права : історія та перспективи // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2007. – Вип. 74. – С. 15–17.
Державне управління : проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
Закон України «Про громадянство України» [Електронний ресурс] : [від 18 січня 2001 р. №2235-III] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про Кабінет Міністрів України» [Електронний ресурс] : [від 07.10.2010 № 2591-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» [Електронний ресурс] : [від 21.05.1997 № 280/97-ВР] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» [Електронний ресурс] : [від 07.06.2001 № 2493-III] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Кодекс адміністративного судочинства України [Електронний ресурс] : [від 6 липня 2005 р. № 2747-IV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс] : [введений в дію Постановою ВР УРСР № 8074-10 від 7 грудня 1984 р.] / ВР УРСР. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
Нагребельний В. П. Систематизація законодавства України: проблеми і перспективи / В. П. Нагребельний // Держава і право : збірник наукових праць : юридичні і політичні науки : випуск 21. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. – С. 5–8.
Податковий кодекс України [Електронний ресурс] : [від 02.12.2010 № 2755-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Старилов Ю. Н. Курс общего административного права [В 3 т. : Т. I : История. Наука. Предмет. Нормы. Субъекты]. – М. : Изд-во НОРМА (Издательская группа НОРМА– ИНФРА М), 2002. – 728 с.
Указ Президента України «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні» [Електронний ресурс] : [від 22 липня 1998 р. № 810/98] / Президент України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Указ Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» [Електронний ресурс] : [від 9 грудня 2010 р. № 1085/2010] / Президент України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

Тема 4. Адміністративно-правові відносини

Питання:

1. Поняття та форми реалізації адміністративно-правових норм.

2. Поняття та зміст адміністративно-правових відносин.

3. Види адміністративно-правових відносин.

Теми наукових рефератів, доповідей

Місце і значення адміністративно-правових відносин в теорії адміністративного права.
Класифікація юридичних фактів в адміністративному праві.
Питання класифікації адміністративно-правових відносин.
Державно-управлінські відносини як складова адміністративно-правових відносин.

Методичні вказівки

До першого питання. Характеризуючи перше питання слід зазначити, що встановлені адміністративно-правові норми виконують свої функції тільки у тому разі, якщо вони реалізуються. Слід також проаналізувати підходи щодо питання про реально існуючу кількість способів реалізації адміністративно-правових норм і виділити способи, які науковці виділяють найчастіше.

До другого питання. При висвітленні другого питання слід акцентувати увагу на тому, що адміністративно-правові відносини завжди мають державно-владний характер, тобто один із суб’єктів завжди наділений державою владними повноваженнями щодо інших учасників адміністративно-правових відносин. У даному розумінні не є винятком і так звані «горизонтальні» адміністративно-правові відносини. Виникнення адміністративно-правових відносин – це, по суті, об’єктивізація загальної управлінської волі держави в реальній поведінці конкретних суб’єктів. Необхідно проаналізувати особливості адміністративно-правових відносин.

До третього питання. При розкритті третього питання слід проаналізувати критерії класифікації та існуючі на сьогодні різні види класифікації адміністративних правовідносин. Особливу увагу звернути на такий критерій поділу адміністративних правовідносин як залежність від виконуваних функцій.

Рекомендовані джерела

Авер’янов В. Реформування українського адміністративного права : ґрунтовний привід для теоретичної дискусії / В. Авер’янов // Право України. – 2003. – № 5. – С. 117–120.
Административное право : учебное пособие / Под ред. проф. Г. А. Туманова. – М. : Юристь, 1997. – 448 с.
Адміністративне право України : навчальний посібник / В. К. Шкарупа, М. В. Коваль, О. П. Савчук та ін. – Ірпінь : Національна академія ДПС України, 2005. – 248 с.
Афанасьєв К. Сучасний формат адміністративних правовідносин / К. Афанасьєв // Право України. – 2008. – № 11. – С. 20–27.
Гончарук С. Т. Основи адміністративного права України : навчальний посібник / С. Т. Гончарук. – К. : «Аванпост-прим», 2004. – 200 с.
Закон України «Про громадянство України» [Електронний ресурс] : [від 18 січня 2001 р. №2235-III] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державну службу» [Електронний ресурс] : [від 16.12.1993 № 3723-XII] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» [Електронний ресурс] : [від 21.05.1997 № 280/97-ВР] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» [Електронний ресурс] : [від 07.07.2010 № 2453-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Ківалов С. В., Біла Л. P. Адміністративне право України : навчально-методичний посібник / С. В. Ківалов, Л. P. Біла. – Вид. друге, перероб. і доп. – Одеса : Юридична література, 2002. – 312 с.
Кодекс адміністративного судочинства України [Електронний ресурс] : [від 6 липня 2005 р. № 2747-IV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс] : [введений в дію Постановою ВР УРСР № 8074-10 від 7 грудня 1984 р.] / ВР УРСР. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
Податковий кодекс України [Електронний ресурс] : [від 02.12.2010 № 2755-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Положення про Міністерство оборони України [Електронний ресурс] : [затверджено постановою КМУ від 3 серпня 2006 р. № 1080] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Полюхович В. Адміністративно-правовий захист особи у відносинах з органами державної влади / В. Полюхович // Право України. – 2003. – № 5. – С. 41–47.
Старилов Ю. Н. Курс общего административного права [В 3 т. : Т. I : История. Наука. Предмет. Нормы. Субъекты]. – М. : Изд-во НОРМА (Издательская группа НОРМА– ИНФРА М), 2002. – 728 с.
Стрижак А. Адміністративно-правові відносини у галузі правосуддя : особливості та види / А. Стрижак // Право України. – 2004. – № 1. – С. 37–42.
Указ Президента України «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні» [Електронний ресурс] : [від 22 липня 1998 р. № 810/98] / Президент України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Указ Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» [Електронний ресурс] : [від 9 грудня 2010 р. № 1085/2010] / Президент України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

Тема 5. Суб’єкти адміністративного права

Питання:

1. Поняття «суб’єкт адміністративного права».

2. Класифікація суб’єктів адміністративного права.

3. Адміністративно-правовий статус громадян та інших фізичних осіб як індивідуальних суб’єктів адміністративного права.

4. Адміністративно-правовий статус органів виконавчої влади.

5. Місцеві органи виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права.

Теми наукових рефератів, доповідей

Поняття адміністративної правосуб’єктності та адміністративно-правового статусу суб’єктів адміністративного права.
Проблеми класифікації суб’єктів адміністративного права.
Індивідуальні та колективні суб’єкти адміністративного права.
Співвідношення понять «фізична особа», «індивід» та «громадянин».
Президент України і система органів виконавчої влади.
Особливості адміністративно-правового статусу іноземців, біженців, осіб без громадянства.
Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України.
Адміністративно-правовий статус центральних орган виконавчої влади.
Адміністративно-правовий статус підприємств, установ, організацій.
Об’єднання громадян та їх адміністративно-правовий статус.

Методичні вказівки

До першого питання. При розгляді цього питання слід зазначити, що претендент на статус суб’єкта адміністративного права за своїми особливостями потенційно здатний бути носієм суб’єктивних прав і обов’язків у сфері державного управління, тобто повинен мати комплекс соціальних передумов, що дозволяють надати йому суб’єктивні права і обов’язки. Також слід розглянути питання адміністративної правоздатності, адміністративної дієздатності, адміністративної деліктоздатності.

До другого питання. Адміністративне право наділяє правосуб’єктністю велике коло учасників соціальних зв’язків, про що свідчить велика кількість управлінських відносин у суспільстві, а система суб’єктів адміністративного права складніша, ніж системи суб’єктів будь-якої іншої галузі права. При розгляді цього питання слід акцентувати увагу на тому, що у царині адміністративного права існує велике різноманіття підходів до вибору критеріїв поділу суб’єктів адміністративного права, що обумовлює й різні варіанти класифікацій цих осіб.

До третього питання. Розкриваючи третє питання слід враховувати, що відповідно до Конституції України людина, її права й свободи є найвищою цінністю, визнання, дотримання й захист прав і свобод людини й громадянина – обов’язок держави, кожний громадянин України володіє на її території всіма правами й свободами й несе рівні обов’язки, передбачені Конституцією України – ці конституційні положення є вихідними для адміністративно-правового статусу громадян.

До четвертого питання. Органи виконавчої влади посідають особливе місце у системі суб’єктів адміністративного права і при розгляді четвертого питання слід враховувати, що органи державної виконавчої влади можна класифікувати за різними критеріями. Всі ці критерії доцільно проаналізувати та розглянути.

До п’ятого питання. Основну увагу слід приділити характеристиці основних завдань місцевих державних адміністрацій та розгляду їх повноважень. Крім того слід відзначити про наявність особливості здійснення виконавчої влади в місті Києві. Слід також проаналізувати чинне законодавство, що регулює діяльність місцевих органів виконавчої влади.

Рекомендовані джерела

Анохина Л. С. Понятие субъектов административной юрисдикции Украины // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – Вип. 7. – С. 58–62.
Анохіна Л. С. Поняття та шляхи удосконалення системи суб’єктів адміністративної юрисдикції України // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. – 1999. – № 3. – С. 155–159.
Бойко И. В. Административно-правовой статус граждан в Украине // Проблеми законності : [Вип. 34] : респ. міжвідомч. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. – Харків : Нац. юр. академія України, 1998. – С. 94–98.
Бойко І. Громадянин як суб’єкт адміністративно-правових відносин / І. Бойко // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 1.– С. 94–102.
Витрук Н. В. Общая теория правового положения личности / Н. В. Витрук. – М. : Норма, 2008. – 448 с.
Дараганова Н. В. Дискусійні питання класифікації суб’єктів адміністративного права / Н. В. Дараганова // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право : зб. наук. праць. – К. : ІВЦ «Політехніка», 2010. – № 4 (8) . – С. 206–210.
Дараганова Н. В. Особливості адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України / Н. В. Дараганова // Наука і правоохорона. – 2011. – № 2 (12). – С. 142–147.
Дараганова Н. В. Правовий статус авіаційного персоналу / Н. В. Дараганова // Повітряне право України : навчальний посібник : [підрозділ 7.3.] / [За заг. ред. д.ю.н. В. В. Костицького]. – Дрогобич : Коло, 2011. – С. 192–207.
Дараганова Н. В. Держава як суб’єкт повітряних правовідносин / Н. В. Дараганова, Є. К. Єряшов // Повітряне право України : навчальний посібник : [підрозділ 4.6.] / [За заг. ред. д.ю.н. В. В. Костицького]. – Дрогобич : Коло, 2011. – С. 94–99.
Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації [Електронний ресурс] : [затверджено постановою КМУ від 26 листопада 2008 р. № 1040] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про громадянство України» [Електронний ресурс] : [від 18 січня 2001 р. № 2235-III] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державну виконавчу службу» [Електронний ресурс] : [від 24.03.1998 № 202/98-ВР] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державну податкову службу в Україні» [Електронний ресурс] : [від 4 грудня 1990 р.] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державну службу» [Електронний ресурс] : [від 16.12.1993 № 3723-XII] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про Кабінет Міністрів України» [Електронний ресурс] : [від 07.10.2010 № 2591-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» [Електронний ресурс] : [від 4 лютого 1994 р. № 3929-XII] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» [Електронний ресурс] : [від 07.06.2001 № 2493-III] : / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Кодекс адміністративного судочинства України [Електронний ресурс] : [від 6 липня 2005 р. № 2747-IV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Комзюк А. До поняття правового статусу судді як суб’єкта адміністративної юрисдикції / А. Комзюк, М. Запорожець // Юридична Україна. – 2004. – № 9. – С. 15–19.
Костів М. В. Адміністративна правосуб’єктність юридичних осіб : теоретичні та практичні аспекти : монографія / М. В. Костів. – Л. : ПП Лукащук В. С., 2006. – 152 с.
Костів М. Види адміністративної правосуб’єктності юридичних осіб / М. Костів // Право України. – 2005. – № 4. – С. 16–21.
Костів М. Деякі дискусійні питання адміністративної правосуб’єктності юридичних осіб в академічному курсі з адміністративного права / М. Костів // Право України. – 2005. – № 8. – С. 122–124.
Прасов О. Деякі особливості правового статусу прокурора при здійсненні представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді першої інстанції / О. Прасов, І. Сидорчук // Вісник прокуратури. – 2009. – № 2. – С. 101–106.
Субъект права : теоретическое исследование / С. И. Архипов. – СПб : Изд. Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 469 с.
Указ Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» [Електронний ресурс] : [від 09.12.2010 № 1085/2010] / Президент України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

Тема 6. Державна служба

Питання:

1. Інститут державної служби: зміст та його місце в суспільстві.

2. Державний службовець: поняття, ознаки.

3. Особливості адміністративно-правового статусу державних службовців.

4. Дисциплінарна відповідальність державних службовців.

5. Підстави припинення державної служби. Відставка державного службовця.

Теми наукових рефератів, доповідей

Питання термінології – «публічна служба» чи «державна служба».
Поняття «посада» і «посадова особа».
Особливості адміністративно-правового статусу державних службовців.
Види і характеристика обмежень щодо державних службовців.
Особливості дисциплінарної відповідальності окремих видів суб’єктів адміністративного права.
Патронатна служба.

Методичні вказівки

До першого питання. Служба є одним із напрямків діяльності людства, важливим видом суспільно-корисної праці (до інших її видів належить виробництво матеріальних та нематеріальних цінностей, навчання, домашнє господарювання, громадська діяльність, підприємництво тощо). При розгляді цього питання обов’язково слід проаналізувати відмінності між державною службою та публічною службою.

До другого питання. При висвітленні другого питання слід акцентувати увагу на тому, що поняття «державний службовець», відповідно до Закону «Про державну службу», є похідним від поняття «державної служби» та означає особу, яка займає певну посаду в державних органах або їх апараті, здійснює на професійній основі діяльність щодо практичного виконання завдань і функцій держави, наділену у зв’язку з цим відповідними службовими повноваженнями і яка одержує за це заробітну плату за рахунок державних коштів. Слід охарактеризувати поділ державних службовців за різними критеріями.

До третього питання. Відповідаючи на третє питання потрібно зупинитися на характеристиці категорії «посада». Також слід визначити основні права та основні обов’язки державних службовців. Розрізняють загальні та спеціальні вимоги, дотримання яких є необхідним для вступу на державну службу та її проходження. Розкрити порядок проведення конкурсу для вступу на державну службу. Визначити інститут патронатної служби.

До четвертого питання. Правове регулювання питань професійної етики державних службовців на сьогоднішній день є дуже актуальним та потребує вдосконалення, оскільки регулюється переважно підзаконними актами. Необхідно зупинитись на особливостях правового статусу, які зумовлюють визначені щодо державних службовців певні обмеження загального та спеціального характеру (займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через представників, сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним та юридичним особам у здійсненні підприємницької діяльності з метою одержання за це винагороди або пільг тощо).

До п’ятого питання. Висвітлюючи п’яте питання слід пам’ятати, що Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: порушення умов реалізації права на державну службу; недотримання пов’язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 Закону України «Про державну службу»; досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби; відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії; виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі; відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги; неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів.

Рекомендовані джерела

Авер’янов В. Законодавче регулювання державної служби у світлі завдань упередження та протидії корупції в Україні / В. Авер’янов, О. Андрійко // Право України. – 2008. – № 5. – С. 29–37.
Административное право зарубежных стран : учебник / Под ред. А. Н. Козырина, М. А. Штатиной. – М. : Спартак, 2003. – 464 с.
Гаєцький І. Адміністративно-правове становище органів місцевого самоврядування : проблеми взаємодії / І. Гаєцький // Вісник прокуратури. – 2009. – № 9. – С. 87–92.
Гриценко І. С. Інститут державної служби : деякі історичні питання становлення та розвитку // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2007. – Вип. 38. – С. 181–187.
Дараганова Н. В. Удосконалення правового регулювання дисципліни праці в цивільній авіації / Н. В. Дараганова // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 7. – С. 156–159.
Дараганова Н. В. Дискусійні питання класифікації суб’єктів адміністративного права / Н. В. Дараганова // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право : зб. наук. праць. – К. : ІВЦ «Політехніка», 2010. – № 4 (8) . – С. 206–210.
Державне управління : проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
Дисциплінарний статут Збройних Сил України [Електронний ресурс] : [затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Дисциплінарний статут митної служби України [Електронний ресурс] : [затверджений Законом України від 06.09.2005 № 2805-IV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

10. Дисциплінарний статут прокуратури України [Електронний ресурс] : [затверджений Законом України від 06.11.1991 № 1796-XII] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

11. Загальне положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації [Електронний ресурс] : [затверджено постановою КМУ від 26.11.2008 № 1040] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

12. Закон України «Про адвокатуру» [Електронний ресурс] : [від 19.12.1992 № 2887-XII] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

13. Закон України «Про вибори Президента України» [Електронний ресурс] : [від 05.03.1999 № 474-XIV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

14. Закон України «Про державну виконавчу службу» [Електронний ресурс] : [від 24.03.1998 № 202/98-ВР] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

15. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» [Електронний ресурс] : [від 4 грудня 1990 р.] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

16. Закон України «Про державну службу» [Електронний ресурс] : [від 16.12.1993 № 3723-XII] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

17. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» [Електронний ресурс] : [від 07.10.2010 № 2591-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

18. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» [Електронний ресурс] : [від 07.07.2010 № 2453-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

19. Концепція формування системи підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад [Електронний ресурс] : [схвалена розпорядженням КМУ від 8 квітня 2009 р. № 385-р] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

20. Лукашова В. Адміністративно-правові принципи в системі місцевого самоврядування у контексті реформування регіонального управління в Україні / В. Лукашова // Право України. – 2008. – № 1. – С. 21–28.

21. Настюк В. Особливості правового статусу органів митної служби в Україні / В. Настюк // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 4 (27). – С. 139–145.

22. Податковий кодекс України [Електронний ресурс] : [від 02.12.2010 № 2755-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

23. Положення про Адміністрацію Президента України [Електронний ресурс] : [затверджено Указом Президента України від 2 квітня 2010 р. № 504/2010] / Президент України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

24. Положення про дисципліну працівників гірничих підприємств [Електронний ресурс] : [затверджене Постановою КМУ від 13.03.2002 № 294] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

25. Положення про Міністерство оборони України [Електронний ресурс] : [затверджено постановою КМУ від 3 серпня 2006 р. № 1080] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

26. Положення про Міністерство юстиції України [Електронний ресурс] : [затверджено постановою КМУ від 14 листопада 2006 р. № 1577] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

27. Статут про дисципліну працівників спеціальних (воєнізованих) аварійно-рятувальних служб [Електронний ресурс] : [затверджений постановою КМУ від 12.10.2000 № 1540] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

28. Хавронюк М. І. Дисциплінарні правопорушення і дисциплінарна відповідальність : навчальний посібник. – К. : Атіка, 2003. – 240 с.

29. Цуркан М. Державна посада як елемент проходження державної служби / М. Цуркан // Вісник Академії правових наук України. – 2008. – № 4. – С. 161–173.

Тема 7. Служба в органах

місцевого самоврядування

Питання:

1. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування.

2. Правове регулювання служби в органах місцевого самоврядування.

3. Особливості адміністративно-правового статусу Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Теми наукових рефератів, доповідей

Поняття служби в органах місцевого самоврядування.
Особливості адміністративно-правового статусу службовців місцевого самоврядування.
Види і характеристика обмежень щодо посадових осіб місцевого самоврядування.
Припинення служби в органах місцевого самоврядування.

Методичні вказівки

До першого питання. Дуже важливе значення має питання місцевого самоврядування в Україні. Конституція України наділяє громадян України правом безпосереднього і самостійного управління територією, на якій вони проживають. Висвітлюючи це питання слід розглянути різні групи повноважень органів місцевого самоврядування в сфері державного управління серед яких є і власні і делеговані.

До другого питання. При розгляді другого питання слід опиратися на положення Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 р., враховуючи, що саме цей законодавчий акт і визначає правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус та порядок і правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.

До третього питання. Відповідаючи на третє питання потрібно пам’ятати, що питання приналежності Ради міністрів Автономної Республіки Крим (АРК) до органів виконавчої влади є досить дискусійним: з одного боку Рада міністрів виконує функції місцевого органу виконавчої влади в автономії, з іншого боку – Верхова Рада АРК є представницьким органом «особливого» місцевого самоврядування, що в межах територіальної автономії здійснює повноваження у сфері державного владарювання.

Рекомендовані джерела

Гаєцький І. Адміністративно-правове становище органів місцевого самоврядування : проблеми взаємодії / І. Гаєцький // Вісник прокуратури. – 2009. – № 9. – С. 87–92.
Державне управління : проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» [Електронний ресурс] : [від 21.05.1997 № 280/97-ВР] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» [Електронний ресурс] : [від 07.06.2001 № 2493-III] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Концепція формування системи підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування та депутатів місцевих рад [Електронний ресурс] : [схвалена розпорядженням КМУ від 8 квітня 2009 р. № 385-р] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Костів М. Види адміністративної правосуб’єктності юридичних осіб / М. Костів // Право України. – 2005. – № 4. – С. 16–21.
Лукашова В. Адміністративно-правові принципи в системі місцевого самоврядування у контексті реформування регіонального управління в Україні / В. Лукашова // Право України. – 2008. – № 1. – С. 21–28.
Положення про Міністерство юстиції України [Електронний ресурс] : [затверджено постановою КМУ від 14 листопада 2006 р. № 1577] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Старилов Ю. Н. Курс общего административного права [В 3 т. : Т. I : История. Наука. Предмет. Нормы. Субъекты]. – М. : Изд-во НОРМА (Издательская группа НОРМА– ИНФРА М), 2002. – 728 с.
Теоретичні та практичні проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку суспільства і держави : монографія / В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко, О. О. Гайдулін та ін. : [за заг. ред. В. Ф. Опришка, Ф. П. Шульженка]. – К. : КНЕУ, 2006. – 702 с.
Хавронюк М. І. Дисциплінарні правопорушення і дисциплінарна відповідальність : навчальний посібник. – К. : Атіка, 2003. – 240 с.
Янюк Н. Правове регулювання взаємодії місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій : проблеми делегування повноважень / Н. Янюк, О. Бориславська // Право України. – 2006. – № 6.– С.19–25.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2.

Форми та методи державного управління. Адміністративна відповідальність та адміністративний процес

Тема 8. Забезпечення законності

у державному управлінні

Питання:

1. Поняття та система засобів забезпечення законності у державному управлінні.

2. Державний контроль: його поняття та роль у державному управлінні

3. Звернення як спосіб захисту прав громадян у сфері державного управління.

4. Адміністративна юстиція як засіб судового захисту громадян у сфері державного управління.

Теми наукових рефератів, доповідей

Види контролю.
Контроль з боку Президента України.
Парламентський контроль.
Судовий контроль.
Контроль з боку органів місцевого самоврядування.
Контроль з боку громадських організацій.
Прокурорський нагляд.
Заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення.
Принципи адміністративного судочинства.
Адміністративна юстиція у зарубіжних країнах.

Методичні вказівки

До першого питання. Характеристику законності у сфері державного управління слід розпочати з принципів, на яких вона ґрунтується. Також слід зупинитися на загальних умовах або передумовах законності до яких належать: політичні, економічні, організаційні та ідеологічні. Вказати, що спеціальні юридичні засоби забезпечення законності в основному концентруються у сфері виконавчої влади і виражаються в функціонуванні особливого державно-правового механізму, який складається з: організаційно-структурних формувань; організаційно-правових методів.

До другого питання. Контроль є одним з найбільш поширених і дієвих способів забезпечення законності, його сутність полягає в тому, що суб’єкт контролю здійснює облік і перевірку того, як контрольований об’єкт виконує покладені на нього завдання і реалізує свої функції. Основну увагу слід приділити розмежуванню поняттю «контроль» та «нагляд». Доцільно проаналізувати різні види класифікації контрольної діяльності.

До третього питання. При розгляді третього питання слід вказати, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб, відповідно до їх функціональних обов’язків, із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

До четвертого питання. Орієнтація нашої країни на побудову правової, демократичної держави та входження до Європейської Спільноти передбачають наявність ефективного механізму захисту прав та свобод людини, одним із елементів якого є дієва та відповідальна система судового захисту фізичних та юридичних осіб від порушень їх прав та законних інтересів з боку органів державного управління у сфері публічно-правових відносин.

Рекомендовані джерела

Андрійко О. Ф. Контроль / О. Ф. Андрійко // Юридична енциклопедія : том 3 : К–М / [редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова) та ін.]. – К. : Українська енциклопедія, 2001. – Т. 3. – С. 323.
Бевзенко В. М. Правові засади участі суб’єктів владних повноважень в адміністративному судочинстві / В. М. Бевзенко // Адвокат. – 2009. – № 3. – С. 14–18.
Гаращук В. Контрольні провадження, їх види, тенденції розвитку та законодавчого регулювання / В. Гаращук // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 1. – С. 86–94.
Гладун З. Адміністративно-правові питання державного контролю у сфері охорони здоров’я / З. Гладун // Право України. – 2005. – № 5. – С. 25–28.
Гончаренко О. Судовий контроль за адміністративними органами : зарубіжний досвід / О. Гончаренко // Право України. – 2008. – № 12. – С. 98–105.
Закон України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» [Електронний ресурс] : [від 01.12.1994 № 264/94-ВР] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» [Електронний ресурс] : [від 18.11.1997 № 637/97-ВР] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» [Електронний ресурс] : [від 19.06.2003 № 963-IV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» [Електронний ресурс] : [від 02.12.2010 № 2735-VI] : [набрання чинності відбудеться 05.07.2011] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

10. Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» [Електронний ресурс] : [від 26.01.1993 № 2939-XII] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

11. Закон України «Про звернення громадян» [Електронний ресурс] : [від 02.10.1996 № 393/96-ВР] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

12. Закон України «Про об’єднання громадян» [Електронний ресурс] : [від 16.06.1992 №2460-XII] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

13. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» [Електронний ресурс] : [від 05.04.2007 № 877-V] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

14. Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс] : [введений в дію Постановою ВР УРСР № 8074-10 від 7 грудня 1984 р.] / ВР УРСР. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.

15. Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.

16. Кузьменко О. В. Контрольні провадження в адміністративному процесі / О. В. Кузьменко // Теоретичні засади адміністративного процесу. – К. : Атіка, 2005. – С. 244–255.

17. Марченко О. Повноваження судів при винесенні рішень щодо контролю у сфері управлінської діяльності / О. Марченко // Вісник Академії правових наук України. – 2007. – № 4. – С. 266–270.

18. Податковий кодекс України [Електронний ресурс] : [від 02.12.2010 № 2755-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

19. Шморгун О. С. Прокурорський нагляд за законністю у діяльності міліції громадської безпеки щодо контролю за міграційними процесами / О. С. Шморгун // Адвокат. – 2007. – № 5. – С. 10–13.

Тема 9. Форми державного управління

Питання:

1. Поняття форм державного управління.

2. Види форм державного управління.

3. Поняття і види правових актів управління.

Теми наукових рефератів, доповідей

Співвідношення поняття «акт державного управління» та «джерело адміністративного права».
Нормативні акти та їх ознаки.
Ненормативні акти та їх ознаки.
Акти Президента України.
Акти Кабінету Міністрів України.
Акти центральних органів виконавчої влади.
Акти місцевих органів виконавчої влади.
Акти інших органів державного управління.
Акти загального, галузевого і міжгалузевого управління.
Адміністративні договори.

Методичні вказівки

До першого питання. При висвітленні першого питання слід акцентувати увагу, на тому, що державне управління зовнішньо виражається у конкретних, реальних, відчутних діях державних органів і посадових осіб. Так зміст державно-управлінської діяльності набуває потрібної форми і піддається чіткому сприйняттю. Отже, у найзагальнішому вигляді під формою управлінської діяльності слід розуміти той чи інший спосіб зовнішнього вираження (оформлення) змісту цієї діяльності.

До другого питання. Розглядаючи види форм державного управління слід проаналізувати найбільш поширені класифікації, яких на сьогодні є дві: за значенням наслідків, які виникають у результаті використання тієї чи іншої форми (наявності правового ефекту) та за ступенем правової регламентації процесу їх застосування.

До третього питання. Акти державного управління є засобом практичної реалізації завдань виконавчої влади. Необхідно проаналізувати поняття правових актів управління та найбільш типових видів класифікації. Розкрити особливості актів державного управління, те, що вони: приймаються при здійсненні функцій виконавчої влади; мають підзаконний характер; мають офіційний характер; мають владний характер; прийняті в установленому законом порядку; належним чином оформлені.

Рекомендовані джерела

Гриценко І. С. Кодифікація адміністративного права : історія та перспективи // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2007. – Вип. 74. – С. 15–17.
Закон України «Про державну виконавчу службу» [Електронний ресурс] : [від 24.03.1998 № 202/98-ВР] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про звернення громадян» [Електронний ресурс] : [від 02.10.1996 № 393/96-ВР] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про об’єднання громадян» [Електронний ресурс] : [від 16.06.1992 № 2460-XII] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» [Електронний ресурс] : [від 05.04.2007 № 877-V] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Кодекс Украины об административных правонарушениях : научно-практический комментарий : издание пятое. – Х. : ООО «Одиссей», 2004. – 912 с.
Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс] : [введений в дію Постановою ВР УРСР № 8074-10 від 7 грудня 1984 р.] / ВР УРСР. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
Куйбіда Р. Проблема адміністративного договору у доктрині, законодавстві, на практиці / Р. Куйбіда // Право України. – 2009. – № 3. – С. 76–86.
Липа В. Щодо адміністративного договору / В. Липа // Право України. – 2008. – № 2. – С. 87–90.
Нагребельний В. П. Систематизація законодавства України : проблеми і перспективи / В. П. Нагребельний // Держава і право : збірник наукових праць : юридичні і політичні науки : випуск 21. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – С. 5–8.
Наказ Мін’юсту України «Про повернення нормативно-правового акта без державної реєстрації для доопрацювання» від 25.01.2011 № 299/5 [Електронний ресурс] / Мін’юсту України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади [Електронний ресурс] : [затверджено постановою КМУ від 28.12.1992 № 731] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Самсін І. Адміністративний договір – форма реалізації публічного інтересу / І. Самсін, Н. Іваницька // Право України. – 2006. – № 6.– С. 114–119.
Статут про дисципліну працівників спеціальних (воєнізованих) аварійно-рятувальних служб [Електронний ресурс] : [затверджений постановою КМУ від 12.10.2000 № 1540] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Указ Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 № 493/92 [Електронний ресурс] / Президент України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

Тема 10. Методи державного управління

Питання:

1. Поняття методів державного управління.

2. Класифікація методів державного управління.

3. Переконання та заохочення як одні з основних методів державного управління.

Теми наукових рефератів, доповідей

Особливості методів державного управління.
Класифікація методів державного управління.
Переконання як метод державного управління

Методичні вказівки

До першого питання. Розглядаючи поняття методів державного управління слід визначити особливості методів державно управління, те, що вони реалізуються в процесі державного управління; виражають керівний (упорядковуючий) вплив суб’єктів управління на об’єкти управління є змістом цього впливу і завжди мають своїм адресатом конкретний об’єкт(індивідуальний чи колективний); в методах державного управління завжди міститься воля держави, виражаються повноваження владного характеру органів виконавчої влади; використовуються суб’єктами управління як засіб реалізації їх компетенції; мають свою форму і зовнішнє вираження. Також слід визначити відмінності між методом управління та методом правового регулювання суспільних відносин.

До другого питання. Основну увагу слід приділити аналізу як традиційної класифікації методів державного управління, так і сучасних підходів до цього питання. У найбільш загальному вигляді всі потреби процесу управління можна поділити на три види потреб: переконувати, заохочувати, примушувати. Залежно від цих потреб можна виділити такі три види методів державного управління як: переконання; заохочення; примус.

До третього питання. Висвітлюючи третє питання доцільно відзначити, що переконання, заохочення та примус у сфері державного управління застосовуються для того, щоб забезпечити: цілеспрямованість управлінської діяльності; правомірність поведінки учасників управлінських відносин; функціонування й захист режиму, встановленого державою, режиму за якого б неухильно виконувались правові приписи усіх ланок управлінської системи; нормальні взаємовідносини усіх учасників управлінських відносин.

Рекомендовані джерела

Закон України «Про виконавче провадження» [Електронний ресурс] : [від 21.04.1999 № 606-XIV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державну виконавчу службу» [Електронний ресурс] : [від 24.03.1998 № 202/98-ВР] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про звернення громадян» [Електронний ресурс] : [від 02.10.1996 № 393/96-ВР] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» [Електронний ресурс] : [від 05.04.2007 № 877-V] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс] : [введений в дію Постановою ВР УРСР № 8074-10 від 7 грудня 1984 р.] / ВР УРСР. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Колпаков В. К., Кузьменко О. В. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.
Липа В. Щодо адміністративного договору / В. Липа // Право України. – 2008. – № 2. – С. 87–90.
Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади [Електронний ресурс] : [затверджено постановою КМУ від 28.12.1992 № 731] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Положення про дисципліну працівників гірничих підприємств [Електронний ресурс] : [затверджене Постановою КМУ від 13.03.2002 № 294] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту [Електронний ресурс] : [затверджено Постановою КМУ від 26.01.1993 № 55] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Самсін І. Адміністративний договір – форма реалізації публічного інтересу / І. Самсін, Н. Іваницька // Право України. – 2006. – № 6.– С. 114–119.
Указ Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» від 03.10.1992 № 493/92 [Електронний ресурс] / Президент України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

Тема 11. Адміністративний примус

Питання:

1. Поняття і особливості адміністративного примусу.

2. Класифікація заходів адміністративного примусу.

3. Характеристика заходів адміністративного примусу.

Теми наукових рефератів, доповідей

Особливості адміністративного примусу.
Характеристика адміністративно-запобіжних заходів.
Поняття заходів адміністративного припинення.
Порівняння різних видів класифікації заходів адміністративного примусу.

Методичні вказівки

До першого питання. Аналізуючи особливості адміністративного примусу слід виділити його ознаки – він є об’єктивно необхідним методом, цілеспрямованим способом поведінки, має офіційний, державно-владний характер, застосування його здійснюється лише від імені держави уповноваженими державними органами та їх посадовими особами у процесі реалізації ними державно-владних повноважень. Охарактеризувати мету адміністративного примусу.

До другого питання. Відповідь на друге питання потрібно розпочати з розгляду критеріїв для розподілу заходів адміністративного примусу та характеристики різних виді класифікації заходів адміністративного примусу. Водночас нині найбільшого визнання одержала класифікація заходів адміністративного примусу в основу якої покладено використання безпосередньої мети застосування заходів та способу охорони правопорядку (Ю.П. Битяк, В.К. Колпаков та ін.).

До третього питання. На сьогодні, як було зазначено вище, прийнято виділяти такі групи заходів адміністративного примусу як: заходи адміністративного попередження (запобігання); заходи адміністративного припинення; заходи відповідальності за порушення адміністративно-правових норм (адміністративні стягнення). Слід відзначити, що критерієм, за яким конкретні заходи адміністративного примусу відрізняються один від одного є їх «розміщення» відносно протиправної дії.

Рекомендовані джерела

Адміністративна відповідальність в Україні : навчальний посібник / За заг. ред. доц. А. Т. Комзюка. – 2-е вид., перероб. і доп. – Харків : Ун-т внутр. справ, 2000. – 99 с.
Гриценко І. С. Деякі питання еволюції наукових поглядів на інститут адміністративної відповідальності / І. С. Гриценко // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – 2006. – Вип. 34. – С. 144–151.
Гриценко І. С. Формування наукових поглядів щодо інституту адміністративної відповідальності / І. С. Гриценко // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2008. – № 1 (9). – С. 45–50.
Грянка Г. В. Роль заходів адміністративного примусу в забезпеченні провадження у справах про адміністративні правопорушення / Г. В. Грянка // Економіка. Фінанси. Право : [щомісячний інформаційно-аналітичний журнал]. – 2009. – № 3. – С. 36–39.
Дараганова Н. В. Окремі питання адміністративно-правової відповідальності осіб екіпажу повітряного судна України / Н. В. Дараганова // Повітряне і космічне право : юридичний вісник : наукові праці Національного авіаційного університету. – 2008. – № 2 (7). – С. 13–18.
Дисциплінарний статут Збройних Сил України [Електронний ресурс] : [затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Дисциплінарний статут митної служби України [Електронний ресурс] : [затверджений Законом України від 06.09.2005 № 2805-IV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Дисциплінарний статут прокуратури України [Електронний ресурс] : [затверджений Законом України від 06.11.1991 № 1796-XII] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Дрозд Ю. В. Місцеві категорії «правова форма» у класифікації адміністративного примусу / Ю. В. Дрозд // Адвокат. – 2008. – № 12. – С. 23–25.
Закон України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» [Електронний ресурс] : [від 01.12.1994 № 264/94-ВР] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про виконавче провадження» [Електронний ресурс] : [від 21.04.1999 № 606-XIV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» [Електронний ресурс] : [від 02.12.2010 № 2735-VI] : [набрання чинності відбудеться 05.07.2011] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державну виконавчу службу» [Електронний ресурс] : [від 24.03.1998 № 202/98-ВР] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» [Електронний ресурс] : [від 05.04.2007 № 877-V] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» [Електронний ресурс] : [від 07.07.2010 № 2453-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Запорожець І. Заходи адміністративного примусу в сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності / І. Запорожець // Право України. – 2007. – № 4. – С. 26–30.
Кодекс адміністративного судочинства України [Електронний ресурс] : [від 6 липня 2005 р. № 2747-IV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс] : [введений в дію Постановою ВР УРСР № 8074-10 від 7 грудня 1984 р.] / ВР УРСР. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
Коліушко І. Поняття адміністративної відповідальності та адміністративного правопорушення в сучасному українському праві / І. Коліушко, О. Банчук // Право України. – 2008. – № 4. – С. 31–37.
Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний феномен : монографія / В. К. Колпаков. – К. : Юриком Інтер, 2004. – 528 с.
Комзюк А. Адміністративний примус : деякі загальні проблеми дослідження та правового регулювання в контексті забезпечення прав людини / А. Комзюк // Право України. – 2004. – № 4. – С. 46–49.
Лук’янець Д. М. Інститут адміністративної відповідальності : проблеми розвитку : монографія / Д. М. Лук’янець. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 220 с.
Лук’янець Д. Про виховні властивості адміністративної відповідальності / Д. Лук’янець // Право України. – 2005. – № 10. – С. 89–92.
Митний кодекс України [Електронний ресурс] : [від 13.03.2012 № 4495-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Податковий кодекс України [Електронний ресурс] : [від 02.12.2010 № 2755-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Статут про дисципліну працівників спеціальних (воєнізованих) аварійно-рятувальних служб [Електронний ресурс] : [затверджений постановою КМУ від 12.10.2000 № 1540] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

Тема 12. Адміністративна відповідальність

Питання:

1. Поняття адміністративної відповідальності.

2. Відмежування адміністративної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності.

3. Поняття адміністративного стягнення.

4. Адміністративна відповідальність юридичних осіб.

Теми наукових рефератів, доповідей

Відокремлення адміністративної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності.
Принципи адміністративної відповідальності.
Відповідальність неповнолітніх.
Відповідальність посадових осіб.
Відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів.
Відповідальність іноземних громадян і осіб без громадянства.
Обставини, що виключають адміністративну відповідальність.
Система адміністративних стягнень.
Особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб.

Методичні вказівки

До першого питання. При висвітленні першого питання слід акцентувати увагу, що чинне законодавство України не дає визначення поняття адміністративної відповідальності і тому існує численна кількість точок зору стосовно цього соціально-правового явища – це поняття науковцями розглядається як один з інститутів адміністративного права, як форма забезпечення одного із заходів примусу (стягнення), як різновид юридичної (правової) відповідальності, як ефективний засіб запобігання правопорушень та забезпечення правопорядку, як певний стан суспільних відносин, який виникає внаслідок порушення законодавства.

До другого питання. Основну увагу слід приділити відмінності адміністративної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності та характеристиці критеріїв цієї відмінності.

До третього питання. Висвітлюючи це питання слід вказати, що поняття адміністративного правопорушення в законодавстві України визначено ст. 9 КУпАП, яка розкриває його сутність, юридичну природу, зміст та найважливіші ознаки. Адміністративна відповідальність реалізується шляхом застосування до винних осіб адміністративних стягнень, тобто у своїй сукупності вони й складають систему заходів адміністративної відповідальності. Загальною особливістю адміністративних стягнень є їх виховний, репресивний, каральний та профілактичний характер. Слід також розкрити систему адміністративних стягнень.

До четвертого питання. Висвітлюючи це питання слід пам’ятати, що КУпАП донині не передбачає адміністративної відповідальності юридичних осіб. Хоча вказівка щодо її можливості вже має місце, наприклад, у ст. 126 нової редакції Повітряного кодексу України (ПК України) встановлено відповідальність за порушення законодавства в галузі цивільної авіації, зокрема й юридичних осіб.

Рекомендовані джерела

Адміністративна відповідальність в Україні : навчальний посібник / За заг. ред. доц. А. Т. Комзюка. – 2-е вид., перероб. і доп. – Харків : Ун-т внутр. справ, 2000. – 99 с.
Гриценко І. С. Формування наукових поглядів щодо інституту адміністративної відповідальності / І. С. Гриценко // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2008. – № 1 (9). – С. 45–50.
Грянка Г. В. Роль заходів адміністративного примусу в забезпеченні провадження у справах про адміністративні правопорушення / Г. В. Грянка // Економіка. Фінанси. Право : [щомісячний інформаційно-аналітичний журнал]. – 2009. – № 3. – С. 36–39.
Дараганова Н. В. Окремі питання адміністративно-правової відповідальності осіб екіпажу повітряного судна України / Н. В. Дараганова // Повітряне і космічне право : юридичний вісник : наукові праці Національного авіаційного університету. – 2008. – № 2 (7). – С. 13–18.
Дараганова Н. В. Юридична відповідальність за адміністративні правопорушення на повітряному транспорті: дискусійні питання / Н. В. Дараганова // Юридична наука. – 2011. – № 4–5. – С. 83–90.
Дисциплінарний статут Збройних Сил України [Електронний ресурс] : [затверджений Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Дисциплінарний статут митної служби України [Електронний ресурс] : [затверджений Законом України від 06.09.2005 № 2805-IV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Дисциплінарний статут прокуратури України [Електронний ресурс] : [затверджений Законом України від 06.11.1991 № 1796-XII] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Загуменник В. Адміністративна відповідальність : проблеми та шляхи їх подолання / В. Загуменник // Вісник прокуратури. – 2008. – № 2. – С. 70–77.
Закон України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» [Електронний ресурс] : [від 01.12.1994 № 264/94-ВР] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про виконавче провадження» [Електронний ресурс] : [від 21.04.1999 № 606-XIV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 № 202/98-ВР [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» [Електронний ресурс] : [від 07.07.2010 № 2453-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Кінаш Ю. Адміністративна відповідальність за куріння у заборонених місцях / Ю. Кінаш, А. Кутиркін // Право України. – 2007. – № 4. – С. 90–936.
Кодекс адміністративного судочинства України [Електронний ресурс] : [від 6 липня 2005 р. № 2747-IV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Кодекс Украины об административных правонарушениях : научно-практический комментарий : издание пятое. – Х. : ООО «Одиссей», 2004. – 912 с.
Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс] : [введений в дію Постановою ВР УРСР № 8074-10 від 7 грудня 1984 р.] / ВР УРСР. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
Коліушко І. Поняття адміністративної відповідальності та адміністративного правопорушення в сучасному українському праві / І. Коліушко, О. Банчук // Право України. – 2008. – № 4. – С. 31–37.
Колпаков В. К. Адміністративно-деліктний феномен : монографія / В. К. Колпаков. – К. : Юриком Інтер, 2004. – 528 с.
Лук’янець Д. М. Адміністративна відповідальність в контексті її взаємозв’язку з контролем у державному управлінні / Д. М. Лук’янець // Державне управління : проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. редакцією В. Б. Авер’янова. – К. : Факт, 2003. – С. 357–377.
Лук’янець Д. М. Інститут адміністративної відповідальності : проблеми розвитку : монографія / Д. М. Лук’янець. – К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 220 с.
Матіос А. Зміст та сутність адміністративної відповідальності / А. Матіос // Право України. – 2006. – № 2. – С. 9–12.
Митний кодекс України [Електронний ресурс] : [від 13.03.2012 № 4495-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Опришко В. Ф. Проблеми удосконалення інституту адміністративної відповідальності в праві України / В. Ф. Опришко, О. С. Літошенко // Теоретичні та практичні проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку суспільства і держави : монографія / В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко, О. О. Гайдулін та ін. : [за заг. ред. В. Ф. Опришка, Ф. П. Шульженка]. – К. : КНЕУ, 2006. – 702 с.
Податковий кодекс України [Електронний ресурс] : [від 02.12.2010 № 2755-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

Тема 13. Адміністративний процес

та адміністративні провадження

Питання:

1. Поняття адміністративного процесу.

2. Поняття адміністративного провадження.

3. Окремі види адміністративних проваджень.

4. Провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Теми наукових рефератів, доповідей

Принципи адміністративного процесу.
Уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.
Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення.

2. Основні стадії провадження.

3. Характерні риси юрисдикційних адміністративних проваджень.

4. Особливості адміністративно-процесуального статусу громадянина.

Методичні вказівки

До першого питання. Основну увагу слід приділити тому, що у діяльності виконавчо-розпорядчих органів постійно виникає потреба розгляду і вирішення питань управлінського характеру щодо конкретних юридичних або фізичних осіб – про державну реєстрацію підприємств, про видачу ліцензій або патентів, про приватизацію громадянами житла, виділення земельних ділянок під будівництво, про притягнення до дисциплінарної або адміністративної відповідальності тощо. Такі питання прийнято називати індивідуальними управлінськими справами або адміністративними справами.

До другого питання. Відповідаючи на друге питання потрібно звернути увагу на те, що адміністративний процес у широкому розумінні має свою структуру, складається із сукупності проваджень, під якими розуміють діяльність по вирішенню певної, порівняно вузької групи однорідних справ. Будь-яке провадження складається з процесуальних стадій, які в явою чергу розподіляються на етапи, які наповнені діями. Необхідно чітко розмежовувати поняття «процес», «провадження», «окреме провадження», «стадія».

До третього питання. Необхідно проаналізувати юрисдикційні провадження – тобто провадження, для яких характерним є наявність таких ознак як: наявність спору; належне процесуальне оформлення; змагальність сторін у провадженні; обов’язкове прийняття рішення у вигляді юридичного акту; розмаїття органів, уповноважених розглядати адміністративні справи та неюрисдикційні провадження – тобто провадження, для яких наявність ознак юридисдикійного характеру не притаманне.

До четвертого питання. Висвітлюючи четверте питання слід пам’ятати, що провадження в справах про адміністративні правопорушення – це особливий вид процесуальної діяльності, це врегульована нормами адміністративно-процесуального права діяльність уповноважених органів, яка спрямована на притягнення до адміністративної відповідальності осіб, які вчинили адміністративні правопорушення. Основні положення провадження в справах про адміністративні правопорушення зосереджені КУпАП.

Рекомендовані джерела

Административное право : учебное пособие / Под ред. проф. Г. А. Туманова. – М. : Юристь, 1997. – 448 с.
Анпілогов О. Участь прокурора в адміністративному судовому процесі. Вдосконалення правових підстав захисту прокурором прав, свобод та законних інтересів громадянина в адміністративному процесі / О. Анпілогов // Вісник прокуратури. – 2007. – № 9. – С. 105–114.
Бандурка А. М., Тищенко Н. М. Административный процесс : учебник / А. М. Бандурка, Н. М. Тищенко. – Харьков : Изд-во НУВД, 2001. – 353 с.
Бачун О. Процесуальний статус суб’єктів адміністративного судочинства : постановка питання / О. Бачун // Право України. – 2009. – № 4. – С. 86–92.
Гошовський В. Правова природа процесуальних функцій в адміністративно-юрисдикційному процесі України / В. Гошовський // Вісник прокуратури. – 2009. – № 10. – С. 95–105.
Гошовський В. Правова природа процесуальних функцій в адміністративно-юрисдикційному процесі України / В. Гошовський // Вісник прокуратури. – 2009. – № 10. – С. 95–105.
Гуржій Т. Адміністративний процес у парадигмі вітчизняного права / Т. Гуржій // Вісник прокуратури. – 2007. – № 4. – С. 97–103.
Гуржій Т. Адміністративно-процесуальні функції : концептуальні засади детермінації / Т. Гуржій // Право України. – 2006. – № 11. – С. 15–17.
Демський, Едуард Францович. Адміністративне процесуальне право України : навч. посіб. / Е. Ф. Демський, 2008. – 496 с.
Завальний М. В. Класифікація адміністративно-юрисдикційних проваджень / М. В. Завальний // Вісник Національного університету внутрішніх справ. – № 26. – Х., 2004. – С. 135–139.
Кодекс адміністративного судочинства України [Електронний ресурс] : [від 6 липня 2005 р. № 2747-IV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Кодекс Украины об административных правонарушениях : научно-практический комментарий : издание пятое. – Х. : ООО «Одиссей», 2004. – 912 с.
Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс] : [введений в дію Постановою ВР УРСР № 8074-10 від 7 грудня 1984 р.] / ВР УРСР. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
Кузьменко О. В. Атестаційні провадження у адміністративному процесі / О. В. Кузьменко // Право України. – 2005. – № 11. – С. 14–17.
Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу : монографія / О. В. Кузьменко. – К. : Атіка, 2005. – 352 с.
Кузьменко О. В. Міркування про природу адміністративного процесу / О. В. Кузьменко // Право України. – 2007. – № 3.– С.12–16.
Курило В. Деякі питання адміністративного процесу / В. Курило // Юридична Україна. – 2004. – № 12.– С. 29–32.
Лагода О. Адміністративна процедура, її значення та місце в адміністративно-процесуальній діяльності / О. Лагода // Право України. – 2006. – № 4. – С. 16–19.
Податковий кодекс України [Електронний ресурс] : [від 02.12.2010 № 2755-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

Тема 14. Адміністративне право

зарубіжних країн

Питання:

1. Особливості виникнення та розвитку адміністративного права зарубіжних країн.

2. Поняття адміністративного права в зарубіжних країнах.

3. Джерела адміністративного права.

4. Принципи адміністративного права.

Теми наукових рефератів, доповідей

Предмет адміністративного права в зарубіжних країнах.
Система адміністративного права зарубіжних країн.
Нормативно-правові акти в зарубіжних країнах.
Судові прецеденти та судова практика в зарубіжних країнах.
Правові звичаї в зарубіжних країнах.
Норми та принципи адміністративного права зарубіжних країн.
Поняття публічної адміністрації в зарубіжних країнах.
Загальна характеристика публічної служби в зарубіжних країнах.
Загальна характеристика адміністративного права Франції
10) Загальна характеристика адміністративного права Німеччини.
Загальна характеристика адміністративного права Великобританії.
Загальна характеристика адміністративного права Японії.

Методичні вказівки

До першого питання. При висвітленні першого питання слід акцентувати увагу на тому, що виникнення адміністративного права пов’язане з визнанням верховенства прав людини й громадянина, з ідеями правової держави, з ліберальними поданнями про доцільність мінімальної ролі держави як «нічного сторожа».

До другого питання. Відповідь на друге питання слід розпочати з того, що адміністративне право являє собою систему правових норм, що регулюють публічну адміністративну діяльність і контроль за нею. Слід виділити характерні риси адміністративного права зарубіжних країн.

До третього питання. Аналізуючи джерела адміністративного права в зарубіжних країнах слід чітко усвідомлювати, що у країнах континентальної правової сім’ї, як правило, установлюється ієрархія джерел права, що має значення й в адміністративному праві, а в англосаксонських країнах ієрархії правових джерел немає, і кожне з них регулює свою сферу суспільних відносин.

До четвертого питання. У багатьох країнах на основі аналізу адміністративно-правового законодавства вчені та судді формулюють принципи адміністративного права. При висвітленні четвертого питання слід акцентувати увагу, на тому, що в адміністративному праві застосовуються як загальні правові принципи, визнані в тій або іншій країні, так і спеціальні принципи, характерні тільки для галузі адміністративного права.

Рекомендовані джерела

Административное право зарубежных стран : учебник / Под ред. А. Н. Козырина, М. А. Штатиной. – М. : Спартак, 2003. – 464 с.
Гончаренко О. Судовий контроль за адміністративними органами : зарубіжний досвід / О. Гончаренко // Право України. – 2008. – № 12. – С. 98–105.
Гриценко І. С. Основні європейські системи адміністративного судочинства : історія виникнення та розвитку / І. С. Гриценко // Правовий вісник Чернівецького університету : Збірник наукових праць. – [Вип. 375 : правознавство]. – Чернівці : Рута, 2007. – С. 29–32.
Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» [Електронний ресурс] : [від 4 лютого 1994 р. № 3929-XII] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Мартинчук Л. М. Швеція – країна соціально захищених громадян / Л. М. Мартинчук // Соціальний захист. – 2000. – № 9. – С. 12–15.
Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966 [Електронний ресурс] / Міжнародний документ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Павленко Ю. Світовий досвід функціонування систем соціального страхування. Уроки для України / Ю. Павленко // Україна : аспекти праці. – 2002. – № 6. – С. 30–36.
Проблемы теории государства и права : учебное пособие / Под ред. д.ю.н., проф. М. Н. Марченко. – М. : «Проспекть-Н», 1999. – 504 с.
Програма інтеграції України до Європейського Союзу [Електронний ресурс] : [схвалено Указом Президента від 14.09.2000 № 1072/2000] / Президент України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Пухтецька А. Європейські принципи адміністративного права: поняття і система / А. Пухтецька // Право України. – 2006. – № 10. – С. 15–20.
Руденко С. Досвід європейських антикорупційних органів / С. Руденко // Вісник прокуратури. – 2008. – № 7. – С. 106–115.
Смолень М. Оцінка реформи публічної адміністрації за триступеневого територіального поділу Польщі / М. Смолень // Регіональна економіка. – 2007. – № 1. – С. 261–269.
Штогун С. Досвід Німеччини в організації адміністративного судочинства / С. Штогун // Право України. – 2008. – № 2. – С. 123–126.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 3.

Адміністративно-правове регулювання у сфері економіки, фінансів та підприємництва

Тема 15. Адміністративно-правове регулювання у сфері економіки

Питання:

1. Загальна характеристика адміністративно-правового регулювання у сфері економіки.

2. Організація державного управління у сфері економіки.

3. Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері економіки. Державний контроль у сфері економіки.

Теми наукових рефератів, доповідей

Організація державного управління у сфері економіки.
Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері економіки.
Адміністративно-правове регулювання у сферах будівництва та житлово-комунального господарства.
Адміністративно-правове регулювання у паливо-енергетичній сфері.
Адміністративно-правове регулювання в агропромисловій сфері.
Адміністративно-правове регулювання охорони навколишнього природного середовища.
Адміністративно-правове регулювання в окремих міжгалузевих сферах.

Методичні вказівки

До першого питання. Основну увагу слід приділити характеристиці основних напрямів економічної політики, що визначаються державою та тому, що до економічної діяльності держави належить діяльність щодо реалізації структурно-галузевої, інвестиційної, амортизаційної політики, політики інституційних перетворень, антимонопольно-конкурентної і зовнішньоекономічної політики.

До другого питання. Характеризувати це питання слід з того, що органи виконавчої влади здійснюють організуючу, цілеспрямовану діяльність щодо забезпечення пропорційного розвитку економіки України, а провідним центральним органом виконавчої влади у забезпеченні реалізації єдиної державної політики економічного і соціального розвитку України є Міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

До третього питання. Основну увагу слід приділити характеристиці основних засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб’єктів господарювання у сфері економіки до яких належить: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; сертифікація та стандартизація; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій; заходи, що пов’язані із реалізацією адміністративно-юрисдикцій них повноважень.

Рекомендовані джерела

Бюджетний кодекс України [Електронний ресурс] : [від 08.07.2010 № 2456-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Господарський кодекс України [Електронний ресурс] : [від 16.01.2003 № 436-IV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Житловий кодекс [Електронний ресурс] : [від 30.06.1983 № 5464-X] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про Антимонопольний комітет України» [Електронний ресурс] : [від 26.11.1993 № 3659-XII] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» [Електронний ресурс] : [від 18.11.1997 № 637/97-ВР] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» [Електронний ресурс] : [від 02.12.2010 № 2735-VI] : [набрання чинності відбудеться 05.07.2011] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державну податкову службу в Україні» [Електронний ресурс] : [від 04.12.1990 № 509-XII] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік» [Електронний ресурс] : [від 20.05.2010 № 2278-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки» [Електронний ресурс] : [від 24.06.2004 № 1869-IV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» [Електронний ресурс] : [від 25.12.2008 № 800-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про захист економічної конкуренції» [Електронний ресурс] : [від 11.01.2001 № 2210-III] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» [Електронний ресурс] : [від 23.06.2005 № 2711-IV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про Національний банк України» [Електронний ресурс] : [від 20.05.1999 № 679-XIV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» [Електронний ресурс] : [від 25.06.1991 № 1264-XII] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» [Електронний ресурс] : [від 12.07.2001 № 2664-III] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Земельний кодекс України [Електронний ресурс] : [від 25.10.2001 № 2768-III] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс] : [введений в дію Постановою ВР УРСР № 8074-10 від 7 грудня 1984 р.] / ВР УРСР. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
Комарницький І. Проблеми розвитку малого та середнього підприємництва / І. Комарницький, М. Офік // Регіональна економіка. – 2005. – № 4. – С. 50–58.
Податковий кодекс України [Електронний ресурс] : [від 02.12.2010 № 2755-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Развадовський В. Й. Місце законодавства, яке містить норми адміністративного права, у транспортному законодавстві / В. Й. Развадовський // Наше право. – 2004. – № 2. – С. 40–41.
Теоретичні та практичні проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку суспільства і держави : монографія / В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко, О. О. Гайдулін та ін. [за заг. ред. В. Ф. Опришка, Ф. П. Шульженка]. – К. : КНЕУ, 2006. – 702 с.
Транспортне право України : навчальний посібник / Демський Е. Ф., Гіжевський В. К., Демський С. Е., Мілашевич А. В. [за заг. ред. В. К. Гіжевського, Е. Ф. Демського]. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 416 с.

Тема 16. Адміністративно-правове регулювання у сфері фінансів та підприємництва

Питання:

1. Адміністративно-правове регулювання у сфері фінансів.

2. Міністерство фінансів України як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, податкової, митної політики.

3. Адміністративно-правове регулювання у сфері підприємництва.

Теми наукових рефератів, доповідей

Особливості адміністративно-правового регулювання у сфері фінансів.
Адміністративно-правове регулювання банківською системою.
Розвиток підприємництва в Україні.
Правовий статус Міністерства фінансів України.

Методичні вказівки

До першого питання. Основну увагу слід приділити розгляду категорії «фінанси», яка, як правило, сприймається на побутовому рівні шляхом їх ототожнення із грошовими коштами або окремими фондами грошових коштів. На сьогодні виділяють державні фінанси (обов’язковий учасник – держава) та фінансове підприємництво (учасники – фізичні та юридичні особи).

До другого питання. Проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України, забезпечує Міністерство фінансів України (Мінфін України), яке здійснює координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади. Розглядаючи друге питання слід проаналізувати завдання та повноваження Мінфіну України.

До третього питання. Розкриваючи третє питання слід визнати, що головною проблемою переходу до ринкової економіки є перебудова економічного мислення, розвитком у поведінці економічної свободи, ініціативи, відповідальності. Разом з тим, не можна виключати державне регулювання як чинник впливу на розвиток підприємництва. Також слід проаналізувати окремі сфери державного регулювання підприємництва до яких належать: банківська діяльність; біржова діяльність; ринок цінних паперів; зовнішньоекономічна діяльність; інвестиційна діяльність; інноваційна діяльність; конкуренція; реклама; страхова діяльність; якість продукції, робіт та послуг та інші сфери.

Рекомендовані джерела

Бюджетний кодекс України [Електронний ресурс] : [від 08.07.2010 № 2456-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Господарський кодекс України [Електронний ресурс] : [від 16.01.2003 № 436-IV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про Антимонопольний комітет України» [Електронний ресурс] : [від 26.11.1993 № 3659-XII] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 № 1576-XII [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» [Електронний ресурс] : [від 18.11.1997 № 637/97-ВР] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 № 2063-III [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік» [Електронний ресурс] : [від 20.05.2010 № 2278-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки» [Електронний ресурс] : [від 24.06.2004 № 1869-IV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» [Електронний ресурс] : [від 25.12.2008 № 800-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про захист економічної конкуренції» [Електронний ресурс] : [від 11.01.2001 № 2210-III] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» [Електронний ресурс] : [від 23.06.2005 № 2711-IV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-III [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про Національний банк України» [Електронний ресурс] : [від 20.05.1999 № 679-XIV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» [Електронний ресурс] : [від 12.07.2001 № 2664-III] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Постанова КМУ «Про затвердження Положення про Координаційну раду з питань розвитку малого та середнього підприємництва та її складу» від 22 грудня 2010 р. № 1210 [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс] : [введений в дію Постановою ВР УРСР № 8074-10 від 7 грудня 1984 р.] / ВР УРСР. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
Комарницький І. Проблеми розвитку малого та середнього підприємництва / І. Комарницький, М. Офік // Регіональна економіка. – 2005. – № 4. – С. 50–58.
Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, затв. Законом від 21.12.2000 № 2157-III [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Податковий кодекс України [Електронний ресурс] : [від 02.12.2010 № 2755-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Теоретичні та практичні проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку суспільства і держави : монографія / В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко, О. О. Гайдулін та ін. [за заг. ред. В. Ф. Опришка, Ф. П. Шульженка]. – К. : КНЕУ, 2006. – 702 с.
Указ Президента України «Про Державну службу України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва» від 19.12.2011 № 1168/2011 [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Череп А. В. Системний підхід до управління адміністративними витратами підприємств / А. В. Череп // Економіка та держава. – 2005. – № 8.– С. 23–24.

Тема 17. Адміністративно-правове регулювання

у сфері промисловості. Державне регулювання захисту економічної конкуренції

Питання:

1. Загальна характеристика адміністративно-правового регулювання у сфері промисловості.

2. Органи управління промисловістю.

3. Особливості державного регулювання захисту економічної конкуренції.

Теми наукових рефератів, доповідей

Адміністративно-правове регулювання у сфері захисту економічної конкуренції.
Антимонопольний комітет України та його органи.
Особливості адміністративно-правового регулювання у сфері промисловості.

Методичні вказівки

До першого питання. Висвітлюючи це питання доречно проаналізувати функції Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, яке є провідним органом у системі центральних органів виконавчої влади України, яке забезпечує реалізацію єдиної державної політики економічного і соціального регіонального розвитку та розвитку країни в цілому, а також співробітництва з Європейським Союзом.

До другого питання. Відповідь на друге питання потрібно розпочати з аналізу ролі промисловості, до якої відносять промислово-виробничу діяльність підприємств і господарських організацій. Слід вказати, що промисловість прийнято розділяти за галузевою на: важку (виробництво засобів виробництва); легку (виробництво предметів споживання); видобувну; харчову; текстильну тощо. При цьому система органів управління промисловістю складається з «промислових» міністерств, державних комітетів, які мають свої промислові об’єкти, управлінь промисловості місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування й місцевих рад та їх виконавчих комітетів (з питань, делегованих їм державою), адміністрацій промислових об’єднань та промислових підприємств.

До третього питання. Антимонопольний комітет України (АМКУ) є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності. При розгляді третього питання слід проаналізувати особливості спеціального статусу АМКУ, який обумовлюється завданнями АМКУ та його повноваженнями та, в основному, визначається Законом України «Про Антимонопольний комітет України».

Рекомендовані джерела

Бюджетний кодекс України [Електронний ресурс] : [від 08.07.2010 № 2456-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Господарський кодекс України [Електронний ресурс] : [від 16.01.2003 № 436-IV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про Антимонопольний комітет України» [Електронний ресурс] : [від 26.11.1993 № 3659-XII] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 № 2343-XII [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 № 1576-XII [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» [Електронний ресурс] : [від 18.11.1997 № 637/97-ВР] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» [Електронний ресурс] : [від 02.12.2010 № 2735-VI] : [набрання чинності відбудеться 05.07.2011] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 № 2063-III [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державну податкову службу в Україні» [Електронний ресурс] : [від 4 грудня 1990 р.] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік» [Електронний ресурс] : [від 20.05.2010 № 2278-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки» [Електронний ресурс] : [від 24.06.2004 № 1869-IV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва» [Електронний ресурс] : [від 25.12.2008 № 800-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про захист економічної конкуренції» [Електронний ресурс] : [від 11.01.2001 № 2210-III] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-III [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України від 11 січня 2001 р. «Про захист економічної конкуренції» [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України від 20 квітня 2000 р. «Про природні монополії» [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України від 26 листопада 1993 р. «Про Антимонопольний комітет України» [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України від 7 червня 1996 р. «Про захист від недобросовісної конкуренції» [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Земельний кодекс України [Електронний ресурс] : [від 25.10.2001 № 2768-III] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Кабінет Міністрів України; Постанова «Про затвердження Положення про Координаційну раду з питань розвитку малого та середнього підприємництва та її складу» від 22 грудня 2010 р. № 1210 [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс] : [введений в дію Постановою ВР УРСР № 8074-10 від 7 грудня 1984 р.] / ВР УРСР. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
Комарницький І. Проблеми розвитку малого та середнього підприємництва / І. Комарницький, М. Офік // Регіональна економіка. – 2005. – № 4. – С. 50–58.
Митний кодекс України [Електронний ресурс] : [від 13.03.2012 № 4495-VI / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Національна програма сприяння розвитку малого підприємництва в Україні, затв. Законом від 21.12.2000 № 2157-III [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Податковий кодекс України [Електронний ресурс] : [від 02.12.2010 № 2755-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Теоретичні та практичні проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку суспільства і держави : монографія / В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко, О. О. Гайдулін та ін. [за заг. ред. В. Ф. Опришка, Ф. П. Шульженка]. – К. : КНЕУ, 2006. – 702 с.
Указ Президента України «Про Державну службу України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва» від 19.12.2011 № 1168/2011 [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Указ Президента України «Про заходи щодо реалізації державної політики у сфері природних монополій» від 19 серпня 1997 р. [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Череп А. В. Системний підхід до управління адміністративними витратами підприємств / А. В. Череп // Економіка та держава. – 2005. – № 8.– С. 23–24.

Тема 18. Адміністративно-правове регулювання у сфері транспорту

Питання:

1. Загальна характеристика транспорту як галузі адміністративно-правового регулювання.

2. Особливості державного управління транспортної сфери.

3. Міністерство інфраструктури України.

Теми наукових рефератів, доповідей

Транспортна система України.
Державне управління залізничним транспортом
Державне управління автомобільним транспортом.
Державне управління авіаційним транспортом.
Адміністративно-правове регулювання трубопровідним транспортом.

Методичні вказівки

До першого питання. Характеризуючи це питання слід визначити мету державного управління в галузі транспорту – своєчасне, повне і якісне задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях та потреб оборони держави, захист їх прав під час транспортного обслуговування, безпечне функціонування транспорту, додержання необхідних темпів і пропорцій та інше. Слід також проаналізувати єдину транспортну систему України до якої входять: транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен); промисловий залізничний транспорт; відомчий транспорт; трубопровідний транспорт; шляхи сполучення загального користування.

До другого питання. Відповідаючи на друге питання потрібно здійснити аналіз питань державного управління в галузі транспорту, враховуючи, що державне управління діяльністю транспорту здійснюється шляхом проведення та реалізації економічної (податкової, фінансово-кредитної, тарифної, інвестиційної) та соціальної політики, включаючи надання дотацій на пасажирські перевезення.

До третього питання. Аналізуючи третє питання слід вказати, що центральне місце серед органів управління транспортом належить Міністерству інфраструктури України, через Віце-прем’єр-міністра України – Міністра інфраструктури України спрямовується і координується діяльність таких державних органів як: Державна авіаційна служба України, Державне агентство автомобільних доріг України, Державне агентство України з туризму та курортів, Державна інспекція України з безпеки на морському та річковому транспорті, Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті, Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 р. з футболу та реалізації інфраструктурних проектів та проаналізувати повноваження цих органів.

Рекомендовані джерела

Водний кодекс України від 06.06.1995 № 213/95-ВР [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Господарський кодекс України [Електронний ресурс] : [від 16.01.2003 № 436-IV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Дараганова Н. В. Правове регулювання діяльності екіпажу повітряного судна України : навчальний посібник / Н. В. Дараганова. – К. : Вид-во НАУ «НАУ-друк», 2009. – 96 с.
Дараганова Н. В. Юридична відповідальність за адміністративні правопорушення на повітряному транспорті: дискусійні питання / Н. В. Дараганова // Юридична наука. – 2011. – № 4–5. – С. 83–90.
Дараганова Н. В. Особливості адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України / Н. В. Дараганова // Наука і правоохорона. – 2011. – № 2 (12). – С. 142–147.
Дараганова Н. В. Правовий статус авіаційного персоналу / Н. В. Дараганова // Повітряне право України : навчальний посібник : [підрозділ 7.3.] / [За заг. ред. д.ю.н. В. В. Костицького]. – Дрогобич : Коло, 2011. – С. 192–207.
Дараганова Н. В. Держава як суб’єкт повітряних правовідносин / Н. В. Дараганова, Є. К. Єряшов // Повітряне право України : навчальний посібник : [підрозділ 4.6.] / [За заг. ред. д.ю.н. В. В. Костицького]. – Дрогобич : Коло, 2011. – С. 94–99.
Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 № 273/96-ВР [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про захист економічної конкуренції» [Електронний ресурс] : [від 11.01.2001 № 2210-III] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 № 1775-III [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про міський електричний транспорт» від 29.06.2004 № 1914-IV [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про транспорт» від 10.11.1994 № 232/94-ВР [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про транспортно-експедиторську діяльність» від 01.07.2004 № 1955-IV [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про трубопровідний транспорт» від 15.05.1996 № 192/96-ВР [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про функціонування єдиної транспортної системи України в особливий період» від 20.10.1998 № 194-XIV [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995 № 176/95-ВР [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс] : [введений в дію Постановою ВР УРСР № 8074-10 від 7 грудня 1984 р.] / ВР УРСР. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
Концепція Державної програми розвитку міського електротранспорту на 2006-2015 роки, схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 330-р. [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Митний кодекс України [Електронний ресурс] : [від 13.03.2012 № 4495-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Повітряний кодекс України від 19.05.2011 № 3393-VI [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Податковий кодекс України [Електронний ресурс] : [від 02.12.2010 № 2755-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Правила безпеки громадян на залізничному транспорті України, затверджені наказом Мінтрансу України від 19.02.1998 № 54 [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Развадовський В. Й. Місце законодавства, яке містить норми адміністративного права, у транспортному законодавстві / В. Й. Развадовський // Наше право. – 2004. – № 2. – С. 40–41.
Теоретичні та практичні проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку суспільства і держави : монографія / В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко, О. О. Гайдулін та ін. [за заг. ред. В. Ф. Опришка, Ф. П. Шульженка]. – К. : КНЕУ, 2006. – 702 с.
Транспортне право України : навчальний посібник / Демський Е. Ф., Гіжевський В. К., Демський С. Е., Мілашевич А. В. [за заг. ред. В. К. Гіжевського, Е. Ф. Демського]. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 416 с.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Чорномаз О. Б. Історичний аспект адміністративно-правового регулювання правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті / О. Б. Чорномаз // Економіка. Фінанси. Право. – 2008. – № 12. – С. 31–33.

Тема 19. Державне управління митною

службою України

Питання:

1. Організаційно-правові засади управління митною справою.

2. Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів України).

3. Митний контроль.

Теми наукових рефератів, доповідей

Засади управління митною справою.
Адміністративно-правовий статус митних органів.
Характеристика принципів здійснення державної митної справи.
Організаційно-правові засади діяльності Міністерства доходів і зборів України.
Адміністративно-правові засади здійснення митного контролю.

Методичні вказівки

До першого питання. При висвітленні першого питання слід акцентувати увагу на тому, що проголошення державного суверенітету і незалежності України обумовило нагальну потребу в забезпеченні належного захисту економічних інтересів української держави. Організаційно-правові засади управління митною справою закладено в Конституції України, в Митному кодексі України, нормативних актах Президента України й Кабінету Міністрів України, актах Міністерства доходів і зборів України (Міндоходів України) та інших центральних органів виконавчої влади.

До другого питання. Основну увагу слід приділити характеристиці Міндоходів України, який є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань: забезпечення формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізації єдиної державної податкової, державної митної політики, забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

До третього питання. Розгляд третього питання слід розпочати з того, що, відповідно до МК України, митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України. після цього слід розглянути загальні принципи здійснення митного контролю та питання щодо видів митного контролю.

Рекомендовані джерела

Адміністративне право України : підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін. : [за ред. Ю. П. Битяка]. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 544 с.
Бюджетний кодекс України [Електронний ресурс] : [від 08.07.2010 № 2456-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 р. [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Концепція трансформації митного тарифу України на 1996 - 2005 роки, затверджена Указом Президента України від 6 квітня 1996 р.
Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Міжнародна конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція) від 18.05.1973 [Електронний ресурс] : [набрання чинності для України 15.09.2011] / Міжнародний документ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Повітряний кодекс України [Електронний ресурс] : [від 19.05.2011 № 3393-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Рішення про Правила митного контролю за переміщенням через митний кордон товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності від 28.09.2001 [Електронний ресурс] : [ратифікація від 19.01.2006, набрання чинності 03.03.2006] / Міжнародний документ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Теоретичні та практичні проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку суспільства і держави : монографія / В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко, О. О. Гайдулін та ін. [за заг. ред. В. Ф. Опришка, Ф. П. Шульженка]. – К. : КНЕУ, 2006. – 702 с.
Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС) від 15 квітня 1994 р. [Електронний ресурс] / Міжнародний документ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435-IV [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Череп А. В. Системний підхід до управління адміністративними витратами підприємств / А. В. Череп // Економіка та держава. – 2005. – № 8.– С. 23–24.

Змістовний модуль. 4.

Адміністративно-правове регулювання соціально-культурною та адміністративно-політичною сферою

Тема 20. Адміністративно-правове регулювання у сфері праці та соціального захисту

Питання:

1. Загальна характеристика державної політики у сфері праці та соціального захисту громадян.

2. Міністерство соціальної політики України як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади щодо праці та соціального захисту громадян.

3. Державний контроль та нагляд у сфері праці та соціального захисту громадян.

Теми наукових рефератів, доповідей

Структура соціально-культурної сфери.
Адміністративно-правовий статус суб’єктів державного управління соціально-культурною сферою.
Повноваження Президента України у сфері соціально-культурного будівництва.
Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері соціально-культурного будівництва.
Повноваження центральних органів виконавчої влади у сфері соціально-культурного будівництва.
Повноваження місцевих органів виконавчої влади у сфері соціально-культурного будівництва.
Повноваження органів місцевого самоврядування у сфері соціально-культурного будівництва.

Методичні вказівки

До першого питання. Основну увагу слід приділити характеристиці питань, пов’язаних зі створенням системи державного управління у сфері праці та соціального захисту. Слід проаналізувати становлення цієї системи в Україні та розгляду складових елементів цієї системи. До органів виконавчої влади, спрямованих на забезпечення реалізації державної політики у сфері праці та соціального захисту належать: Міністерство соціальної політики України, Державна інспекція України з питань праці, Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України, Державна інспекція техногенної безпеки України.

До другого питання. Відповідаючи на друге питання потрібно здійснити аналіз повноважень Міністерства соціальної політики України, орган, який є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім’ї та дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

До третього питання. Характеризуючи це питання доцільно проаналізувати основні завдання Держпраці України до яких належить: реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю; реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про зайнятість населення; реалізація державної політики з питань контролю за додержанням законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб та ін.

Рекомендовані джерела

Волощук Г. О., Бородюк Н. В. Особливості функціонування державних цільових фондів / Г. О. Волощук, Н. В. Бородюк // Економіка, фінанси, право. – 2003. – № 4. – С. 3–7.
Дараганова Н. В. Аналіз виникнення адміністративно-правового регулювання у сфері праці та зайнятості населення України / Н. В. Дараганова // Особистість, суспільство, держава: розуміння свободи і відповідальності : матеріали ХІІ науково-практичної конференції. – К. ВНЗ «Національна академія управління», 2012. – С. 318–320.
Закон України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 р. [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 р. [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999 р. [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 р. [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18 січня 2001 р. [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 р. №3668-VI [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» 8 липня 2010 р. №2464-VI, який набрав чинності з 1 січня 2011 р. [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування» від 11 січня 2001 р. [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс] : [введений в дію Постановою ВР УРСР № 8074-10 від 7 грудня 1984 р.] / ВР УРСР. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування : [від 14.01.1998 № 16/98-ВР ] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

Тема 21. Адміністративно-правове регулювання освітою, наукою, справами молоді, спортом

Питання:

1. Загальні засади адміністративно-правового регулювання освітою, наукою, справами молоді та спортом.

2. Управління освітою, наукою.

3. Управління справами молоді та спортом.

Теми наукових рефератів, доповідей

Адміністративно-правове регулювання освітою.
Адміністративно-правове регулювання наукою.
Адміністративно-правове регулювання справами молоді.
Адміністративно-правове регулювання спортом.
Адміністративно-правовий статус Міністерства освіти і науки.

Методичні вказівки

До першого питання. При розгляді цього питання слід розглянути основні положення законодавчих актів, що діють у сфері освіти. Науки, молоді та спорту: «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про вищу освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про позашкільну освіту», «Про дошкільну освіту», «Про забезпечення молоді, яка отримала вищу або професійно-технічну освіту першим робочим місцем з наданням дотації роботодавцю», «Про наукову і науково-технічну діяльність» тощо.

До другого питання. До державних органів управління освітою, наукою, справами молоді та спортом нині в Україні належать: Міністерство освіти і науки; Державна служба інтелектуальної власності України; Державна служба молоді та спорту України; Державне агентство з питань науки, інновацій та інформації України; міністерства і відомства України, яким підпорядковані навчальні заклади; місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування і підпорядковані їм органи управління освітою. Основну увагу при розгляді третього питання слід приділити аналізу повноважень МОН України та його ролі у системі державних органів управління освітою, наукою, справами молоді та спортом.

До третього питання. Висвітлюючи це питання слід розглянути нормативно-правові акти, що регулюють питання у сфері молоді та спорту. Мінмолодьспорт України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у молодіжній сфері, сфері фізичної культури і спорту.

Рекомендовані джерела

Волощук Г. О., Бородюк Н. В. Особливості функціонування державних цільових фондів / Г. О. Волощук, Н. В. Бородюк // Економіка, фінанси, право. – 2003. – № 4. – С. 3–7.
Гладун З. Адміністративно-правові питання державного контролю у сфері охорони здоров’я / З. Гладун // Право України. – 2005. – № 5. – С. 25–28.
Закон України «Про вищу освіту» [Електронний ресурс] : [від 17.01.2002 № 2984-III] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» [Електронний ресурс] : [від 5 жовтня 2000 р. № 2017-III] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про Державну програму економічного і соціального розвитку України на 2010 рік» [Електронний ресурс] : [від 20.05.2010 № 2278-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про загальну середню освіту» [Електронний ресурс] : [від 13.05.1999 № 651-XIV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 р. № 2464-VI [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про культуру» [Електронний ресурс] : [від 14.12.2010 № 2778-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про молодіжні та дитячі громадські організації» [Електронний ресурс] : [від 01.12.1998 № 281-XIV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» [Електронний ресурс] : [від 13.12.1991 № 1977-XII] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про освіту» [Електронний ресурс] : [від 23.05.1991 № 1060-XII] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про позашкільну освіту» [Електронний ресурс] : [від 22.06.2000 № 1841-III] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» [Електронний ресурс] : [від 11.07.2001 № 2623-III] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про професійно-технічну освіту» [Електронний ресурс] : [від 10.02.1998 № 103/98-ВР] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю» [Електронний ресурс] : [від 21.06.2001 № 2558-III] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» [Електронний ресурс] : [від 05.02.1993 № 2998-XII] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про фізичну культуру і спорт» від 24.12.1993 № 3808-XII [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс] : [введений в дію Постановою ВР УРСР № 8074-10 від 7 грудня 1984 р.] / ВР УРСР. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
Концепція соціального забезпечення населення України [Електронний ресурс] : [від 21.12.1993 № 3758-XII] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966 [Електронний ресурс] / Міжнародний документ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Надточій Б. Соціальне страхування чи соціальне забезпечення? Погляд з позицій системи прав, установ та принципів // Україна : аспекти праці. – 2003. – № 1. – С. 31–35.
Основи законодавства України про охорону здоров’я [Електронний ресурс] : [від 19.11.1992 № 2801-XII] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Теоретичні та практичні проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку суспільства і держави : монографія / В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко, О. О. Гайдулін та ін. [за заг. ред. В. Ф. Опришка, Ф. П. Шульженка]. – К. : КНЕУ, 2006. – 702 с.

Тема 22. Адміністративно-правове регулювання у сфері охорони здоров’я

Питання:

1. Загальна характеристика сфери охорони здоров’я в Україні.

2. Державне управління сферою охорони здоров’я.

3. Міністерство охорони здоров’я України як центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

Теми наукових рефератів, доповідей

Державна політика у сфері охорони здоров’я в Україні.
Принципи охорони здоров’я в Україні.
Правовий захист від будь-яких незаконних форм дискримінації, пов’язаних із станом здоров’я.
Реалізація державної політики у сфері охорони здоров’я.
Практичні проблеми правового забезпечення охорони здоров’я в Україні.

Методичні вказівки

До першого питання. При висвітленні першого питання слід акцентувати увагу на тому, що держава гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров’я шляхом: створення розгалуженої мережі закладів охорони здоров’я; організації і проведення системи державних і громадських заходів щодо охорони та зміцнення здоров’я; надання всім громадянам гарантованого рівня медичної допомоги у обсязі, що встановлюється КМУ; здійснення державного і можливості громадського контролю та нагляду в сфері охорони здоров’я; організації державної системи збирання, обробки і аналізу соціальної, екологічної та спеціальної медичної статистичної інформації; встановлення відповідальності за порушення прав і законних інтересів громадян у сфері охорони здоров’я.

До другого питання. Основну увагу слід приділити розгляду повноважень та завдань органів, що здійснюють державне управління сферою охорони здоров’я. В контексті цього питання доцільно розглянути повноваження Президента України, КМУ, інших центральних органів виконавчої влади щодо сфери охорони здоров’я.

До третього питання. Висвітлюючи це питання слід звернути увагу на те, що Міністерство охорони здоров’я України (МОЗ України) є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, формуванні державної політики у сферах санітарного та епідемічного благополуччя населення, створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням.

Рекомендовані джерела

«Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 139 від 1974 р. про боротьбу з небезпекою, спричинюваною канцерогенними речовинами й агентами у виробничих умовах, та заходи профілактики» [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
«Про ратифікацію Конвенції Міжнародної організації праці № 161 від 1985 р. про служби гігієни праці» / [Електронний ресурс] : [від 17.01.2002 № 2984-III] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Волощук Г. О., Бородюк Н. В. Особливості функціонування державних цільових фондів / Г. О. Волощук, Н. В. Бородюк // Економіка, фінанси, право. – 2003. – № 4. – С. 3–7.
Гладун З. Адміністративно-правові питання державного контролю у сфері охорони здоров’я / З. Гладун // Право України. – 2005. – № 5. – С. 25–28.
Закон України «Про вищу освіту» [Електронний ресурс] : [від 17.01.2002 № 2984-III] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» [Електронний ресурс] : [від 5 жовтня 2000 р. № 2017-III] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» [Електронний ресурс] : [від 8 липня 2010 р. № 2464-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Кодекс України про адміністративні правопорушення [Електронний ресурс] : [введений в дію Постановою ВР УРСР № 8074-10 від 7 грудня 1984 р.] / ВР УРСР. – Режим доступу : http://www.rada.gov.ua.
Концепція соціального забезпечення населення України [Електронний ресурс] : [від 21.12.1993 № 3758-XII] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права від 16.12.1966 [Електронний ресурс] / Міжнародний документ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Надточій Б. Соціальне страхування чи соціальне забезпечення? Погляд з позицій системи прав, установ та принципів // Україна : аспекти праці. – 2003. – № 1. – С. 31–35.
Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування : [від 14.01.1998 № 16/98-ВР ] : [остання редакція від 01.01.2011] / ВРУ. – Режим доступу до документа : http://zakon1.rada.gov.ua.
Основи законодавства України про охорону здоров’я [Електронний ресурс] : [від 19.11.1992 № 2801-XII] / ВРУ. – Режим доступу до документа : http://zakon1.rada.gov.ua.
Положення про Міністерство охорони здоров’я України, затверджено Указом Президента України від 13 квітня 2011 р. № 467/2011 та ін. / КМУ. – Режим доступу до документа : http://zakon1.rada.gov.ua.
Теоретичні та практичні проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку суспільства і держави : монографія / В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко, О. О. Гайдулін та ін. [за заг. ред. В. Ф. Опришка, Ф. П. Шульженка]. – К. : КНЕУ, 2006. – 702 с.

Тема 23. Адміністративно-правове регулювання у сфері культури

Питання:

1. Засади адміністративно-правового регулювання у сфері культури.

2. Нормативно-правові джерела адміністративно-правового регулювання у сфері культури.

3. Особливості державного управління у сфері культури.

Теми наукових рефератів, доповідей

Проблеми адміністративно-правового регулювання у сфері культури.
Адміністративно-правове забезпечення створення єдиного культурного простору України.
Адміністративно-правове регулювання діяльності професійних творчих спілок та громадських організацій у сфері культури.
Збереження Музейного фонду України органами місцевого самоврядування.
Збереження Державного бібліотечного фонду України органами місцевого самоврядування.
Збереження Національного архівного фонду України органами державної виконавчої влади.
Забезпечення діяльності базової мережі закладів культури.

Методичні вказівки

До першого питання. Основну увагу слід приділити основним засадам державної політики у сфері культури, якими нині є:визнання культури одним з основних факторів самобутності Українського народу – громадян України всіх національностей; сприяння створенню єдиного культурного простору України, збереженню цілісності культури; захист і збереження культурної спадщини як основи національної культури, турбота про розвиток культури; сприяння утвердженню гуманістичних ідей, високих моральних засад у суспільному житті; забезпечення свободи творчості, захист прав інтелектуальної власності, авторського права і суміжних прав; гарантування прав громадян у сфері культури; створення умов для творчого розвитку особистості, підвищення культурного рівня, естетичного виховання громадян, доступності освіти у сфері культури тощо.

До другого питання. Висвітлюючи друге питання слід проаналізувати такі законодавчі акти як: закони України «Про культуру»; «Про професійних творчих працівників та творчі спілки»; «Про бібліотеки і бібліотечну справу»; «Про бібліотеки і бібліотечну справу»; «Про наукову і науково-технічну діяльність»; «Про приєднання України до Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини»; «Про захист суспільної моралі»; «Про кінематографію»; «Про авторське право і суміжні права»; «Про телебачення і радіомовлення»; «Про видавничу справу»; «Про кінематографію» (1998 р.) тощо та визначити основні напрями державного регулювання у сфері культури.

До третього питання. Для відповіді на третє питання слід проаналізувати повноваження Міністерства культури України. враховуючи, що основними завданнями Мінкультури України є: формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах культури, мистецтв, охорони культурної спадщини, вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей, державної мовної політики, міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин України; формування державної політики у сфері кінематографії; участь у формуванні та реалізація державної політики в галузі спеціальної освіти у сфері культури і мистецтв.

Рекомендовані джерела

Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. № 3792-XII (в редакції Закону України від 11 липня 2001 р. № 2627-ІІІ) [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» від 27.01.1995 № 32/95-ВР [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про бібліотеки і бібліотечну справу» від 27.01.1995 № 32/95-ВР [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про видавничу справу» (1997 р.) [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003 № 1296-IV [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про кінематографію» (1998 р.) [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. та ін.
Закон України «Про кінематографію» від 13.01.1998 № 9/98-ВР [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про культуру» від 14 грудня 2010 р. № 2778-VI [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність» від 13.12.1991 № 1977-XII [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про приєднання України до Конвенції про охорону нематеріальної культурної спадщини» від 06.03.2008 № 132-VI [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки» від 07.10.1997 № 554/97-ВР [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про телебачення і радіомовлення» (1993 р.) [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання спорудження (створення) пам’ятників і монументів» від 08.09.2004 № 1181 [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Державної цільової національно-культурної програми створення єдиної інформаційної бібліотечної системи «Бібліотека – XXI» від 17.08.2011 № 956 [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення архітектурних та містобудівних конкурсів» від 25.11.1999 № 2137 [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Постанова Кабінету Міністрів України «Про мінімальні соціальні нормативи забезпечення населення публічними бібліотеками в Україні» від 30.05.1997 № 510 [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Постанова Кабінету Міністрів України «Про передачу нерухомого майна творчим спілкам» від 10.07.1998 № 1058 [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Указ Президента України «Про впорядкування відзначення пам’ятних дат і ювілеїв» від 02.12.1995 №1116/95 [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Указ Президента України «Про державні стипендії для видатних діячів науки, освіти, культури і мистецтва, охорони здоров’я, фізичної культури і спорту та інформаційної сфери» від 10.09.2011 № 906/2011 [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Указ Президента України «Про затвердження Положення про порядок надання грантів Президента України молодим діячам у галузі театрального, музичного, образотворчого мистецтва та кінематографії для створення і реалізації творчих проектів» від 06.02.1999 №127/99 [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Указ Президента України «Про національні заклади культури» від 11.10.1994 № 587/94 [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Указ Президента України «Про Положення про надання статусу академічного творчим колективам України» від 20.08.2001 № 644/2001 [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Указ Президента України «Про Положення про національний заклад (установу) України» від 16.06.1995 №451/95 [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Указ Президента України «Про стипендії Президента України для молодих майстрів народного мистецтва» від 27.09.2011 № 928/2011 [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

Тема 24. Адміністративно-правове регулювання у сфері оборони та національної безпеки

Питання:

1. Загальні засади організації оборони та національної безпеки.

2. Збройні Сили України та військовий обов’язок.

3. Організація державного управління у сфері оборони.

Теми наукових рефератів, доповідей

Адміністративно-правове регулювання у сфері забезпечення обороноздатності країни та національної безпеки.
Воєнна доктрина України.
Правові засади оборони держави.
Організація оборони в Україні.
Адміністративно-правові засади діяльності Збройних Сил України.
Організаційні засади діяльності військових навчальних закладів, установ та організацій.

Методичні вказівки

До першого питання. Розгляд першого питання слід почати з того, що традиційно до адміністративно-політичної сфери відносять такі галузі як: оборона, безпека, охорона державного кордону, внутрішні справи, закордонні справи, юстиція, а іноді до адміністративно-політичної сфери відносять і митну справу. При цьому, організація оборони в Україні містить у собі проведення ряду заходів, визначених Конституцією України, Законом «Про оборону України» та іншими нормативно-правовими актами, спрямованими на підготовку до збройного захисту і, власне, збройний захист України, цілісності і недоторканності її території. Виходячи з поняття оборони, ці заходи можна розділити на такі основні групи: політичні, військові, економічні, мобілізаційні, правові, соціальні.

До другого питання. Збройні Сили України – це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Характеризуючи це питання доцільно визначити загальну структуру Збройних Сил України та порядок їх організації.

До третього питання. Основну увагу слід приділити розгляду повноважень Президента України, КМУ та Міністерства оборони України (Міноборони України) в контексті питань, пов’язаних з обороною країни. Доцільно проаналізувати і структуру Міноборони України та повноваження Міністра оборони.

Рекомендовані джерела

Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України [Електронний ресурс] : [затверджений Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу» від 12.12.1991 № 1975-XII [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» від 07.03.2002 № 3099-III [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» від 19.06.2003 № 975-IV [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» [Електронний ресурс] : [від 01.07.2010 № 2411-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 № 1934-XII [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» [Електронний ресурс] : [від 16.04.1991 № 959-XII] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про Кабінет Міністрів України» [Електронний ресурс] : [від 07.10.2010 № 2591-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про Раду національної безпеки і оборони України» від 05.03.1998 № 183/98-ВР [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про Службу зовнішньої розвідки України» [Електронний ресурс] : [від 01.12.2005 № 3160-IV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» [Електронний ресурс] : [від 22.06.2000 № 1835-III] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Нижник Н. Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе / Н. Р. Нижник. – К. : НАН Украины. Институт государства и права, 1995. – 208 с.
Теоретичні та практичні проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку суспільства і держави : монографія / В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко, О. О. Гайдулін та ін. : [за заг. ред. В. Ф. Опришка, Ф. П. Шульженка]. – К. : КНЕУ, 2006. – 702 с.
Указ Президента України «Про Воєнну доктрину України» від 15.06.2004 № 648/2004 [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Цвєтков В. В., Кресіна І. О., Коваленко А. А. Суспільна трансформація і державне управління в Україні : політико-правові детермінанти : монографія / В. В. Цвєтков, І. О. Кресіна, А. А. Коваленко. – К. : концерн «Видавничий дім «Ін Юре», 2003. – 496 с.

Тема 25. Адміністративно-правове регулювання у сфері зовнішньої політики

Питання:

1. Засади адміністративно-правового регулювання у сфері зовнішньої політики.

2. Державне управління закордонними справами.

3. Роль Міністерства закордонних справ України у сфері зовнішньої політики.

Теми наукових рефератів, доповідей

Адміністративно-правовий статус суб’єктів державного управління адміністративно-політичною сферою.
Адміністративно-правове регулювання питань перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства.
Адміністративно-правове регулювання діяльності дипломатичної служби.
Дипломатичні представництва України в інших державах.
Проблеми державного управління закордонними справами.

Методичні вказівки

До першого питання. Основну увагу слід приділити характеристиці засад адміністративно-правового регулювання у сфері зовнішньої політики та аналізу нормативно-правових актів, що діють у цій сфері. До цих актів нині належать: Воєнна доктрина України, закони України «Про міжнародні договори України», «Про правонаступництво України», «Про дипломатичну службу», «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях» тощо.

До другого питання. Висвітлюючи це питання слід визначити та проаналізувати систему органів державного управління зовнішньополітичною діяльністю. До цих органі нині входять: Верховна Рада України; Президент України; Кабінет Міністрів України; Міністерство закордонних справ України; Дипломатичні представництва України та місії; Консульські установи України.

До третього питання. У третьому питанні слід дослідити роль Міністерства закордонних справ України у сфері зовнішньої політики. Це міністерство є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує проведення зовнішньої політики держави і координацію діяльності у сфері зовнішніх зносин України. Міністерство закордонних справ України здійснює свої повноваження безпосередньо та через інші органи дипломатичної служби.

Рекомендовані джерела

Бідей О. Проблеми популяризації адміністративної юстиції як головного інструменту захисту прав і свобод особистості / О. Бідей // Право України. – 2008. – № 5. – С. 37–40.
Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України [Електронний ресурс] : [затверджений Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про вибори Президента України» [Електронний ресурс] : [від 05.03.1999 № 474-XIV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про Вищу раду юстиції» [Електронний ресурс] : [від 15.01.1998 № 22/98-ВР] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про громадянство України» [Електронний ресурс] : [від 18 січня 2001 р. № 2235-III] / ВРУ. – Режим доступу до документа : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державну виконавчу службу» [Електронний ресурс] : [від 24.03.1998 № 202/98-ВР] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» [Електронний ресурс] : [від 01.07.2010 № 2411-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» [Електронний ресурс] : [від 16.04.1991 № 959-XII] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про Кабінет Міністрів України» [Електронний ресурс] : [від 07.10.2010 № 2591-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про об’єднання громадян» [Електронний ресурс] : [від 16.06.1992 № 2460-XII] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про політичні партії в Україні» [Електронний ресурс] : [від 05.04.2001 № 2365-III] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про Службу зовнішньої розвідки України» [Електронний ресурс] : [від 01.12.2005 № 3160-IV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» [Електронний ресурс] : [від 22.06.2000 № 1835-III] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Клюєв О. М. Механізм взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ на місцевому рівні у сфері правоохоронної діяльності / О. М. Клюєв // Адвокат. – 2007. – № 4. – С. 16–18.
Митний кодекс України [Електронний ресурс] : [від 13.03.2012 № 4495-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Нижник Н. Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе / Н. Р. Нижник. – К. : НАН Украины. Институт государства и права, 1995. – 208 с.
Подоляка А. Теоретико-правові засади адміністративної юстиції України / А. Подоляка // Право України. – 2008. – № 3. – С. 18–24.
Теоретичні та практичні проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку суспільства і держави : монографія / В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко, О. О. Гайдулін та ін. : [за заг. ред. В. Ф. Опришка, Ф. П. Шульженка]. – К. : КНЕУ, 2006. – 702 с.
Цвєтков В. В., Кресіна І. О., Коваленко А. А. Суспільна трансформація і державне управління в Україні : політико-правові детермінанти : монографія / В. В. Цвєтков, І. О. Кресіна, А. А. Коваленко. – К. : концерн «Видавничий дім «Ін Юре», 2003. – 496 с.

Тема 26. Адміністративно-правове регулювання діяльності органів внутрішніх справ

Питання:

1. Характеристика та правові засади діяльності органів внутрішніх справ.

2. Права та обов’язки міліції.

3. Міністерство внутрішніх справ України – центральний орган виконавчої влади, що формує та регулює засади діяльності органів внутрішніх справ.

Теми наукових рефератів, доповідей

Організація державного управління у сфері внутрішніх справ.
Адміністративно-правові засади діяльності органів внутрішніх справ.
охорона і забезпечення громадського порядку.
Адміністративно-правові засади діяльності спеціальних підрозділів міліції.
Адміністративно-правові засади діяльності транспортної міліції.
Адміністративно-правові засади діяльності державної автомобільної інспекції.
Адміністративно-правовий статус Міністерства внутрішніх справ України.

Методичні вказівки

До першого питання. Розглядаючи перше питання слід наголосити, що галузь внутрішніх справ включає в себе різноманітні групи суспільних відносин, головні з яких пов’язані з захистом прав, свобод та законних інтересів громадян, суспільства та держави від злочинних або інших протиправних зазіхань, а також виконанням і інших завдань. Зокрема: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних посягань; виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків тощо.

До другого питання. Розкриваючи друге питання слід вказати, що міліція має виконувати свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом, ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності міліції. Для виконання покладених на міліцію завдань їй надається чітко визначений обсяг прав, наприклад, вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення тощо. Також слід зазначити, що для відповідно до своїх завдань міліція має й ряд обов’язків та здійснити їх аналіз.

До третього питання. При розкритті третього питання слід зазначити, що Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, власності, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань, боротьби зі злочинністю, розкриття та розслідування злочинів, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, а також з питань формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Рекомендовані джерела

Закон України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» від 01.12.1994 № 264/94-ВР [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про біженців» від 21.06.2001 № 2557-III [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про громадянство України» від 18.01.2001 № 2235-III [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23.12.1993 № 3781-XII [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 № 3460-IV [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» від 23.12.1993 № 3782-XII [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про загальну структуру і чисельність Міністерства внутрішніх справ України» від 10.01.2002 № 2925-III [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про імміграцію» від 07.06.2001 № 2491-III [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про інформацію» від 02.10.1992 № 2657-XII» [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 № 60/95-ВР» [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність» від 18.02.1992 № 2135-XII [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» від 30.06.1993 № 3341-XII [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII» [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.1998 № 203/98-ВР» [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22.06.2000 № 1835-III» [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях» від 23.04.1999 № 613-XIV» [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Нижник Н. Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе / Н. Р. Нижник. – К. : НАН Украины. Институт государства и права, 1995. – 208 с.
Подоляка А. Теоретико-правові засади адміністративної юстиції України / А. Подоляка // Право України. – 2008. – № 3. – С. 18–24.
Постанова Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503 «Про затвердження положень про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народження та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон» [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Указ Президента України від 06.02.2003 № 84 «Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією» [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Указ Президента України від 10.12.2001 № 1199 «Про заходи щодо запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Указ Президента України від 17.11.1992 № 567 «Про День міліції» [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Указ Президента України від 18.01.2001 № 20 «Про додаткові заходи щодо запобігання зникненню людей, удосконалення взаємодії правоохоронних та інших органів виконавчої влади в їх розшуку» [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Указ Президента України від 18.02.2002 № 143 «Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян» [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Указ Президента України від 19.07.2001 № 532 «Про додаткові заходи щодо боротьби з відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом» [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Указ Президента України від 19.12.2000 № 1346 «Про символіку органів Міністерства внутрішніх справ України» [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Указ Президента України від 22.07.2003 № 740 «Про заходи щодо розвитку системи протидії (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму» [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Цвєтков В. В., Кресіна І. О., Коваленко А. А. Суспільна трансформація і державне управління в Україні : політико-правові детермінанти : монографія / В. В. Цвєтков, І. О. Кресіна, А. А. Коваленко. – К. : концерн «Видавничий дім «Ін Юре», 2003. – 496 с.

Тема 27. Адміністративно-правове регулювання

у сфері юстиції

Питання:

1. Загальні засади організації державного управління у сфері юстиції.

2. Роль Державної судової адміністрації України щодо організаційного забезпечення діяльності органів судової влади.

3. Міністерство юстиції України як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики.

Теми наукових рефератів, доповідей

Організація державного управління у сфері юстиції.
Органи реєстрації актів цивільного стану.
Державна судова адміністрація України та її органи.
нотаріальні контори;
Установи судової експертизи.
Державна виконавча служба;
Недержавні установи і організації: приватні нотаріуси, експерти, адвокати та їх об’єднання.

Методичні вказівки

До першого питання. При розгляді першого питання слід вказати, що правову основу діяльності у сфері юстиції становлять Конституція України та Закон України «Про нотаріат»; Закон України «Про адвокатуру»; Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»; «Про державну виконавчу службу»; Положення КМУ про Державну судову адміністрацію України від 14.01.2009 № 14; Указ Президента України «Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України» від 06.04.2011 № 395/2011 тощо. Слід зазначити, що особливе місце серед інституцій, що забезпечують реалізацію права на правову допомогу, посідає адвокатура. Також потрібно вказати значення нотаріату в Україні.

До другого питання. Основну увагу слід приділити аналізу особливостей організації державного управління у сфері юстиції – наявності двох центральних органів виконавчої влади: Міністерства юстиції України, та Державної судової адміністрації України. Слід охарактеризувати повноваження Державної судової адміністрації України, яка здійснює організаційне забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

До третього питання. Висвітлюючи третє питання доцільно проаналізувати повноваження Мін’юсту України, який є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики, політики з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, з формування та забезпечення реалізації політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері виконання кримінальних покарань, у сфері захисту персональних даних, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, з питань реєстрації (легалізації) об’єднань громадян, інших громадських формувань, статутів, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб’єктів інформаційної діяльності.

Рекомендовані джерела

Бідей О. Проблеми популяризації адміністративної юстиції як головного інструменту захисту прав і свобод особистості / О. Бідей // Право України. – 2008. – № 5. – С. 37–40.
Закон України «Про вибори Президента України» [Електронний ресурс] : [від 05.03.1999 № 474-XIV] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про Вищу раду юстиції» [Електронний ресурс] : [від 15.01.1998 № 22/98-ВР] : [остання редакція від 01.01.2011] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про громадянство України» [Електронний ресурс] : [від 18 січня 2001 р. № 2235-III] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державну виконавчу службу» [Електронний ресурс] : [від 24.03.1998 № 202/98-ВР] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» [Електронний ресурс] : [від 01.07.2010 № 2398-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про Кабінет Міністрів України» [Електронний ресурс] : [від 07.10.2010 № 2591-VI] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про об’єднання громадян» [Електронний ресурс] : [від 16.06.1992 № 2460-XII] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Закон України «Про політичні партії в Україні» [Електронний ресурс] : [від 05.04.2001 № 2365-III] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Нижник Н. Р. Государственно-управленческие отношения в демократическом обществе / Н. Р. Нижник. – К. : НАН Украины. Институт государства и права, 1995. – 208 с.
Пасинюк О. Становлення адміністративної юстиції в Україні та адміністративне право / О. Пасинюк // Право України. – 2005. – № 7. – С. 8–11.
Подоляка А. Теоретико-правові засади адміністративної юстиції України / А. Подоляка // Право України. – 2008. – № 3. – С. 18–24.
Положення про Міністерство юстиції України [Електронний ресурс] : [затверджено постановою КМУ від 14 листопада 2006 р. № 1577] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Правила внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання : [затверджені Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5] / Мін’юст України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Теоретичні та практичні проблеми правового забезпечення соціально-економічного та політичного розвитку суспільства і держави : монографія / В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко, О. О. Гайдулін та ін. : [за заг. ред. В. Ф. Опришка, Ф. П. Шульженка]. – К. : КНЕУ, 2006. – 702 с.
Цвєтков В. В., Кресіна І. О., Коваленко А. А. Суспільна трансформація і державне управління в Україні : політико-правові детермінанти : монографія / В. В. Цвєтков, І. О. Кресіна, А. А. Коваленко. – К. : концерн «Видавничий дім «Ін Юре», 2003. – 496 с.

Чміленко Г. М. Адміністративні послуги в Україні / Г. М. Чміленко // Юридичний вісник. – 2005. – № 2. – С. 86–93.

10. самостійнА роботи студентА

Методичні рекомендації щодо самостійної роботи студентів

В умовах інтеграції України у світовий освітній простір особливої уваги набуває проблема професійного самовдосконалення майбутнього юриста, який має бути здатним здійснювати свою професійну діяльність на високому рівні, гідно конкурувати на сучасному ринку праці та послуг.

Метою викладання навчальної дисципліни «Адміністративне право України» є підготовка для економіки України юристів з належним рівнем правових знань у галузі адміністративного права, правосвідомості та правової культури, здатних приймати, в межах своєї компетенції, обґрунтовані і юридично грамотні рішення та забезпечити захист адміністративних прав громадян.

Вивчення дисципліни «Адміністративне право України» здійснюється в різних формах: лекційні, семінарські заняття; виконання індивідуальних завдань, контрольні заходи тощо. Однією з основних форм організації навчання є самостійна робота студентів. Так, згідно вимог законодавства, у вищих закладах освіти передбачено відведення на самостійну роботу студентів до 2/3 загального обсягу навчального процесу.

На сьогодні наявні дві організаційні форми самостійної роботи студентів.

По-перше, вже традиційною є форма самостійної роботи студентів, коли ця робота (робота з учбовою літературою, виконання практичних завдань тощо) виконується студентом у вільний від занять та зручний для нього час, як правило поза аудиторією, вдома, в комп’ютерних класах ВНЗ «Національна академія управління», в навчальних кабінетах, в читальному залі цього навчального закладу, в читальному залі інших бібліотек, наприклад, Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 3) чи Національної парламентської бібліотеки України (Київ, вул. М. Грушевського, 1) тощо.

З іншого боку, самостійна робота студентів – це постійна, цілеспрямована робота, що здійснюється студентом у ході обов’язкових за розкладом занять, насамперед на лекційних заняттях, де студент слухає і самостійно конспектує пояснення викладача, а також на семінарських заняттях, де студент або сам, або в колективі виконує практичні завдання, вирішує юридичні задачі.

Отже, самостійна робота студента – це робота студента з учбовою літературою, виконання практичних завдань, що виконується поза основним розкладом занять, постійна, цілеспрямована робота, що здійснюється студентом у ході обов’язкових за розкладом занять, де він слухає і самостійно конспектує пояснення викладача, сам, або у колективі виконує практичні завдання, розв’язує юридичні задачі.

Метою самостійної роботи студентів є: набуття студентами знань з дисципліни «Адміністративне право України», перевірка отриманих знань на практиці, вироблення фахових та дослідницьких вмінь та навичок.

Зміст самостійної роботи студентів полягає в науково обґрунтованій системі дидактично та методично оформленого навчального матеріалу і визначається з урахуванням структурно-логічної схеми підготовки фахівців, яку відображено в освітньо-професійній програмі та робочому навчальному плані.

Контроль самостійної роботи студентів здійснюється у формі поточного та підсумкового контролю. Поточний контроль здійснюється під час проведення практичних, семінарських занять і має на меті перевірку рівня підготовленості студентів з певних розділів (тем) навчальної програми. Підсумковий контроль проводиться з метою оцінювання результатів навчання студентів на певному освітньо-кваліфікаційному рівні або на окремих його етапах.

Усі завдання самостійної роботи студентів з дисципліни «Адміністративне право України» поділяються на обов’язкові та вибіркові. До обов’язкових належать завдання, які повинні виконати всі студенти під час опанування цієї дисципліни. До вибіркових належать альтернативні завдання, серед яких кожен студент може обрати завдання на власний розсуд з тим, щоб набрати необхідну кількість балів.

Форма контролю за самостійною роботою студентів може бути: усною – опитування на семінарі, колоквіум, захист рефератів, вирішення юридичних задач тощо; письмовою – перевірка письмових робіт (рефератів, контрольних робіт, юридичних задач) тощо.

Оцінки (бали), одержані студентами за виконання різних видів самостійної роботи, виставляються викладачем у Журналі обліку поточної успішності студентів.

Види завдань длясамостійної роботи студентів та Методичні вказівки до їх виконання

Види завдань для самостійної роботи студентів з навчальної дисципліни «Адміністративне право України» для студентів є різними та визначаються як формою самостійної роботи студентів, так і робочою навчальною програмою цієї дисципліни.

Серед різноманітних видів самостійної роботи студентів для ґрунтовного вивчення дисципліни «Адміністративне право України» ми пропонуємо студентам такі:

Ø робота з навчальною, науковою та енциклопедичною літературою:

- складання анотації;

- розробка плану;

- складання тез;

- ведення конспекту;

- складання словника термінів;

- складання бібліографії з досліджуваної проблеми;

Ø опрацювання прослуханого та законспектованого лекційного матеріалу та створення структурної (візуальної) схеми прочитаного матеріалу;
Ø написання рефератів;
Ø підготовка доповідей;
Ø розв’язання та складання юридичних задач;
Ø контрольна робота.

1) Робота з навчальною, науковою та енциклопедичною літературою

Домінуюче місце в навчальному процесі сучасної вищої школи посідає самостійна робота студентів з навчальною, науковою та енциклопедичною літературою. Зокрема це стосується й вивчення дисципліни «Адміністративне право України». Книги є найважливішим джерелом отримання юристом професійних знань. Книги сприяють формуванню великого інформаційного поля у фахівця, розвитку пріоритетних навичок самостійної роботи у студента. Робота з книгою є основою та початковим етапом усіх існуючих видів самостійної роботи.

Цілеспрямоване читання спеціальної літератури студентом – це процес накопичення й розширення його знань, формування у студента вміння працювати з книгою, розбиратися та в зручній для студента формі фіксувати необхідний обсяг фактичних даних.

Обов’язковим елементом читання студентами наукової та спеціальної літератури є ведення записів. Це сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу, дає можливість зберігати його в зручному для використання вигляді. Записи повинні бути повними, зручно складеними, розташованими таким чином, щоб наочно демонструвати логічні зв’язки та ієрархію понять. Досягти цього можливо за допомогою системи заголовків і підзаголовків, ключових слів, абзаців, нумерації окремих понять. Вести записи бажано на одній стороні аркуша, що дозволить прискорити їхній пошук і систематизацію, робити додаткові текстові вставки, ефективно використовувати під час роботи над доповідями, рефератами, іншими навчальними завданнями.

Існує декілька видів записів, які можуть практикуватися студентами під час самостійної роботи. Найбільш ефективними серед різних видів записів, для вивчення адміністративного права, на наш погляд, є такі:

а) складання анотації;

б) розробка плану;

в) складання тез;

г) ведення конспекту;

д) складання словника термінів;

е) складання бібліографії з досліджуваної проблеми.

Складання анотації.

Анотація – це короткий виклад змісту книги, статті або окремого текстового фрагмента з їх критичною оцінкою. Складання анотації часто не вимагає глибинного ознайомлення зі змістом книги, однак навіть і при поверхневому перегляді змісту книги, статті студент повинен вміти виділяти головні цілі дослідження, його ключові моменти, кінцеві висновки.

Анотуванню притаманні лаконічність й чіткість формулювань. Уміння складати анотації має вагоме значення для виконання такого виду самостійної роботи як підготовка бібліографічних оглядів, які дозволяють виявити, вивчити й проаналізувати джерельну базу тієї чи іншої проблеми зі сфери адміністративного права. При цьому важливо, щоб студент умів не тільки анотувати наукові праці, але й на підставі анотацій зміг визначати спільні та відмінні риси цілей, досліджень, пріоритетних напрямків, зроблених висновків наукових точок зору.

Розробка плану.

План – це форма запису при читанні, яка відображує зміст і структуру книги й дозволяє легко відновити в пам’яті її головні положення. Розрізняють:

- простий план, що передбачає умовний поділ тексту на закінчені частини, виділення ключових думок, їх коротке формулювання та запис під нумерацією. Незважаючи на стислість, простий план повинен містити чітке формулювання ключової думки відповідного текстового фрагмента;

- розгорнутий план – це найбільш змістовний і зручний для подальшого відтворення отриманих знань. Він вимагає виділення з кожної значеннєвої частини тих окремих положень, що уточнюють головне; формулювання пунктів може бути досить розгорнутим, навіть тезовим, допускається використання найбільш яскравих цитат, при цьому основні пункти нумеруються римськими цифрами, а підпункти – арабськими. Крім загального плану, можуть складатися плани окремих частин книги, наприклад, у тому випадку, коли видання не є однорідним за змістом наукових статей тощо.

Складання тез.

Тези – це коротко сформульовані головні положення навчального посібника, наукової або науково-популярної роботи, документального матеріалу (а також лекції, доповіді, повідомлення). Необхідною умовою для складання тез є досить повне засвоєння змісту книги, чітке розуміння її домінуючих ідей і висновків.

Складати тези треба в логічній послідовності, відповідно до черговості викладення в книзі авторських думок. У самих тезах, як правило, не повинні використовуватися фактичні дані, проте у тих випадках, коли в книзі поряд з фактичним матеріалом зустрічаються різного роду міркування, потрібно відокремити їх один від одного, для того щоб при ознайомленні з кожною тезою бачити, чи обґрунтована вона конкретними фактами, чи обмежується лише суб’єктивними поясненнями науковця/науковців.

Ведення конспекту.

Конспект – це один з найпоширеніших видів записів, який передбачає письмовий огляд основних думок будь-якої друкованої роботи, а також лекції, доповіді, промови.

Найбільш простою формою конспекту є текстовий конспект, що вимагає від студентів глибинного ознайомлення з певним твором або його фрагментами, виділення ключових положень і фіксування їх у писемній формі.

Крім цього, у ряді випадків рекомендується складати так званий «формалізований конспект», де всі записи вносяться в заздалегідь підготовлені таблиці, що особливо ефективно при підготовці єдиного конспекту за декількома джерелами і порівнянні їх окремих даних.

Складання словника термінів.

Словник термінів – це вибірковий запис спеціальних юридичних термінів, які зустрічаються в науковій літературі, з їх детальним поясненням. Складати словник слід за абеткою, що значно полегшить користування ним. Встановлюючи значення незнайомого терміна за допомогою довідкових видань, студентові необхідно чітко усвідомлювати багатоваріантність значеннєвих відтінків деяких слів і навчитися самостійно виявляти потрібне значення відповідно до контексту проблеми, що досліджується. Крім того, корисно простежувати етимологію слів іноземного походження. При цьому важливо фіксувати незнайомі слова і їх значення не тільки на папері, але й у пам’яті, що значно збагатить лексикон, зробить мову більш грамотною і професійною. Самостійна робота з термінологією повинна проводитися регулярно і перетворитися врешті-решт на усвідомлену звичку.

Складання бібліографії з досліджуваної проблеми.

Самостійна робота з навчально-науковою літературою вимагає від студентів ще однієї важливої навички – навички складання бібліографії (бібліографія – це науковий систематизований опис книг та інших видань).

Зазначене вміння вкрай необхідно студенту при написанні реферату або доповіді, оскільки є одним із початкових, підготовчих етапів цих видів самостійної роботи. Складання бібліографії потребує від студента вміння працювати в довідкових відділах бібліотек, вільно орієнтуватися в системі каталогів, користуватися бібліографічними виданнями, розбиратися в особливостях оформлення бібліографічних даних, систематизувати їх відповідно до тематики.

Студент повинен навчитися чітко розпізнавати характер літератури, розуміти принципову різницю між навчальними, науковими та енциклопедичними джерелами, цілеспрямовано прагнути до складання якісно багатої, насиченої різноманітними джерелами бібліографії.

Значно поліпшить студентські роботи використання іноземної літератури – як перекладної, так і оригінальної (але остання доцільна лише у тому випадку, якщо студент вільно володіє іноземною мовою). Неприпустимо обмежувати бібліографічний аналіз обраної теми винятково навчальними виданнями.

Одним з найважливіших вимог роботи з бібліографією є правильне оформлення бібліографічного списку, зразок якого поданий в кінці цих методичних рекомендацій.

2) Опрацювання прослуханого та законспектованого лекційного матеріалу та створення структурної (візуальної) схеми прочитаного матеріалу

На основі поданого викладачем лекційного матеріалу з дисципліни «Адміністративне право України» студенти проводять розробку візуальних схем, таблиць тощо по нижченаведеним основним питанням дисципліни. Ці схеми, таблиці студенту слід представити на відповідному практичному занятті, на якому буде проходити публічна демонстрація зазначених схем прослуханого та законспектованого лекційного матеріалу, їх аналіз та обговорення.

3) Написання рефератів

Одним з найпоширеніших видів самостійної роботи студентів при вивченні дисципліни «Адміністративне право України» є написання реферату.

Реферат (від лат. referre – доповідати, повідомляти) – це письмова робота науково-дослідницького характеру, в якій досить стисло, оглядово викладається сутність певного наукового питання; це письмовий аналіз теми.

Реферат має бути виконано самостійно.

Мета написання реферату полягає у набутті студентом знань з адміністративного права, вмінь та навичок працювати з навчальною, науковою літературою і нормативно-правовими актами, самостійно аналізувати та узагальнювати матеріал, робити і формулювати власні висновки та пропозиції тощо – тобто формування у студентів початкових вмінь і навичок наукового дослідження.

Обсяг реферату коливається від 8 до 15 друкованих сторінок і не повинен перевищувати максимальну межу.

При написанні реферату з дисципліни «Адміністративне право України» у студента формуються:

- навички і вміння обґрунтувати актуальність теми, що вивчається, – прослідкувати ступінь її наукового висвітлення, віднайти можливий зв’язок між минулими й сучасними подіями і процесами тощо та переконливо довести необхідність наукового дослідження означеної проблеми;

- навички і вміння вивчати джерела та складати бібліографію з обраної наукової теми, причому в роботах такого рівня не рекомендується обмежуватися лише законодавчою та навчальною літературою (підручниками, посібниками або методичними розробками), а обов’язково слід ознайомитися з кількома науковими дослідженнями у цій сфері, що підвищить якісний рівень реферату, його наукову цінність;

- навички і вміння аналізувати джерела. Аналіз джерел – це виділення головних напрямків дослідження наукової проблеми та її ключових аспектів, які вивчалися науковцями, з’ясування існуючих наукових поглядів, порівняння різноманітних точок зору щодо проблеми та їх оцінка;

- навички і вміння систематизувати та узагальнювати фактичний матеріал. Систематизація й узагальнення фактичного матеріалу – це накопичення необхідного обсягу інформації відповідно до теми і структури реферату, відбір найбільш переконливих і вагомих даних, розташування їх у певній хронологічній і тематичній послідовності;

- навички і вміння аргументовано та логічно викладати особисті думки у письмовій формі. Головною умовою досягнення логічності під час написанні реферату є чітке розуміння студентом мети, головних напрямків та кінцевого результату свого дослідження. Робота повинна бути переконливою, містити органічний зв’язок між окремими питаннями, а також між кожним із них та всією обраною темою в цілому. Обов’язково потрібно використовувати різноманітні види аргументів та доводів: порівняння, зіставлення, посилання на джерела і т. д.;

- навички і вміння формулювати практичні рекомендації. Формулювання практичних рекомендацій – це своєрідне проектування традиційного досвіду на аналогічні ситуації сьогодення. Воно особливо доцільне у випадку дослідження питань, що стосуються актуальних проблем сучасності, свідками яких є самі студенти (наприклад, питань зайнятості в Україні, питань, пов’язаних з регулюванням робочого часу, дисциплінарної відповідальності тощо). Самостійне проведення аналогій між подіями, спроби окреслити сучасні проблеми адміністративного права і можливі шляхи їх вирішення не лише викликає зацікавленість у студентів, але допоможе в їх наступній практичній діяльності.

Робота над рефератом має бути послідовною, з чітким урахуванням її головних етапів, які передбачають:

- обрання теми дослідження;

- складання плану реферату;

- виявлення джерельної бази обраної проблеми;

- конспектування джерел та добір цитат;

- власне написання реферативного дослідження, зокрема й викладення власних висновків, узагальнень;

- оформлення реферату згідно встановленим нижче вимогам;

- захист реферату.

Структура реферату. Реферат складається з:

1) вступної частини;

2) основної частини;

3) додатків.

1) Вступна частина містить такі структурні елементи:

- титульний аркуш;

- зміст;

- перелік умовних позначень, скорочень і термінів (за бажанням);

- передмову.

2) Основна частина містить такі структурні елементи:

- вступ;

- викладення суті реферату;

- висновки та рекомендації;

- перелік джерел.

3) Додатки не є обов’язковим елементом реферату, але іноді вони можуть бути доцільними. Додатки оформлюються у вигляді таблиць, схем, витягів з документів, проектів тощо.

Оформлення реферату.

Оформлення реферату має бути здійснено відповідно до вимог Державного стандарту України (Документація. Звіти у сфері науки і техніки).

Так, реферат виконують машинним (за допомогою комп’ютерної техніки) способом на одному боці аркуша білого паперу. Реферат друкують через півтора інтервали, шрифт – 14, розмір краю: верхній, лівий і нижній – не менше 20 мм, правий – не менше 10 мм.

Структурні елементи «РЕФЕРАТ», «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ», «ПЕРЕДМОВА», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ» тощо не нумерують, а їх назви правлять за заголовки структурних елементів.

Розділи та підрозділи реферату повинні мати заголовки. Заголовки структурних елементів реферату і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділів не допускається. Абзацний підступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту.

Помилки, описки та неточності допускається виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого зображення машинописним способом або від руки.

Сторінки реферату слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту реферату. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок реферату. Номер сторінки на титульному аркуші не проставляють.

Посилання в тексті реферату на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «у роботах [1–7] ...».

У разі використання цитат (думок інших авторів) їх слід брати в лапки і робити про це помітки (зноски), які в кінці роботи нумеруються по черзі їх застосування, і подаються за стандартом, встановленим Книжковою палатою України, наприклад: Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – 544 с.; Гриценко І. С. Кодифікація адміністративного права : історія та перспективи // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2007. – Вип. 74. – С. 15–17.

Захист реферату.

Обов’язковим етапом роботи над рефератом є його захист, який також вважається різновидом самостійної роботи і передбачає коротке викладення студентом головного змісту свого дослідження та відповіді на запитання викладача або студентів. Реферат захищається на семінарському занятті. У ході захисту легко визначити ступінь обізнаності автора у досліджуваній темі та рівень його теоретичної підготовки, вміння публічно відстоювати власну точку зору. Відповідно до цих критеріїв оцінюється реферат.

4) Підготовка доповідей

В організації самостійної роботи студентів з дисципліни «Адміністративне право України» особливе місце займає доповідь – порівняно коротке повідомлення (до 10 хвилин), що є доповненням і розвитком головних питань навчального курсу з адміністративного права та практикується переважно під час семінарського заняття.

Слід також підкреслити, що доповідь, як вид самостійної роботи, є важливою не лише в навчальній діяльності, але й має значення для професійної підготовки майбутніх фахівців, оскільки розвиває у молодих людей навички публічних виступів, дозволяє впевнено відчувати себе перед великою аудиторією, підвищує рівень освіченості.

Методичне значення доповіді полягає в тому, що під час роботи над нею у студентів формуються й розвиваються:

- вміння працювати над спеціальною юридичною літературою,

- здатність аналізувати й узагальнювати фактичний матеріал,

- навички полемізувати та відстоювати особисту точку зору,

- культура мовлення.

Матеріалами для доповіді можуть служити фрагменти юридичного дослідження у сфері адміністративних відносин, аналіз законодавчих джерел, статті періодичних видань, розділ/частина розділу підручника.

По-суті, принципи підготовки доповіді схожі на підготовку реферату: ті ж самі етапи роботи, практично та ж сама структура. Всі вимоги, які ставляться до реферату (огляд і оцінка актуальності проблеми, логічність і послідовність викладення матеріалу, переконливість доказів, обов’язковість висновків) безпосередньо стосуються і якісної доповіді.

Проте для доповіді притаманні й певні особливості.

Доповідь, і це викликає найбільшу складність, має бути викладена студентом за достатньо короткий відрізок часу. За цей термін студент має чітко й виразно викласти зміст своєї доповіді. Через це неабиякого значення набуває необхідність розвивати і вдосконалювати культуру мовлення та ораторські здібності. Незалежно від аудиторії, розповідь доповідача насамперед має бути грамотною, логічно та послідовно виваженою.

Не слід перевантажувати доповідь невиправданими статистичними даними, зайвими фактичними подробицями, що заважатиме слухачам сприймати нову для них інформацію. Бажаним є наповнення доповіді цікавими фактами; яскравими, влучними цитатами; використанням наочного матеріалу (схем, таблиць), що сприятиме кращому сприйняттю матеріалу доповіді.

Під час промови доповідач повинен чітко контролювати свою поведінку, обмежувати жестикуляцію, виключити з мови «слова-бур’яни», слідкувати за кількістю та тривалістю пауз, загальною динамічністю мови.

По закінченні доповіді обов’язково проводиться її обговорення, під час якого самостійна робота на семінарі набуває колективного характеру.

Студенти підключаються до обговорення проблеми, яку виклав доповідач, зокрема:

- задають додаткові питання,

- полемізують із доповідачем щодо суперечливих або незрозумілих питань,

- оцінюють якість та рівень доповіді, надають загальну рецензію (викладач може призначити рецензентів заздалегідь, оскільки для підготовки рецензії студентові потрібно ознайомитися із доповіддю і всебічно проаналізувати результати роботи).

Самостійна робота студентів з обговорення доповіді оцінюється залежно від активності слухачів.

Протягом навчального року рекомендується, щоб кожен студент виступив із доповіддю з проблем адміністративного права щонайменше один раз. Це дозволить накопичити оцінки і враховувати їх при виведенні підсумкових балів.

5) Розв’язання та складання юридичних задач

Викладач підбирає (розробляє) задачі за певними розділом курсу з дисципліни «Адміністративне право України» і пропонує їх розв’язати у письмовому вигляді. Залежно від складності та обсягу роботи над конкретним завданням викладач може запропонувати одну або декілька задач кожному студентові або групі студентів (від 2 до 5 осіб).

Вирішувати (розв’язувати) задачі студенти можуть письмово або усно на семінарському занятті. При вирішенні задач студенти мають опиратися на чинну нормативно-правову базу.

Викладач також може запропонувати студентам скласти на основі нижченаведеного зразка юридичну задачу. Скласти юридичну задачу студенти мають в письмовій формі. При цьому вони самі мають знати її правильне вирішення.

Вирішуючи або складаючи юридичну задачу недопустимо застосовувати застарілі недіючі норми законодавства.

5.1 Зразки юридичних задач

Задача 1

Громадянин С. 21 грудня 2010 р. з 19 до 24 години у своїй квартирі слухав музику на підвищеній гучності, чим турбував сусідів по будинку й порушував їхній спокій. Сусіди звернулися до дільничного інспектора із проханням припинити цей шум та притягнути гр. С. до відповідальності.

Дільничний інспектор склав протокол про дії гр. С. та направив його в адміністративну комісію.

1) Які повноваження має адміністративна комісія згідно КУпАП?

2) Чи має право адміністративна комісія розглядати цю справу про адміністративне правопорушення?

3) Чи має право адміністративна комісія вимагати від організацій різного роду довідки, викликати на свої засідання свідків, незважаючи на те, що в матеріалах справи є показання, зібрані працівниками міліції?

Задача 2

Група студентів у парку пили пиво. До них підійшли працівники правоохоронних органів та склали протокол про накладення штрафу у розмірі п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Чи правомірні зазначені дії працівників правоохоронних органів?

Задача 3

Державний службовець Клименко, відзначаючи день народження друга в кафе, повів себе неадекватно, кричав, лаявся, розмахував руками, розбив при цьому коштовне дзеркало. Були викликані представники правоохоронних органів та складений протокол про адміністративне правопорушення за дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП).

Про цей факт через день стало відомо на державній службі у гр. Клименко. Керівник оголосив Клименку догану за вчинення зазначених дій.

Чи законно було оголошено догану Клименку? Обґрунтуйте Вашу відповідь.

Задача 4

Громадянин Т., до якого могло бути застосовано адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту, попросив суддю, що розглядав справу, відпустити його додому на похорони брата, що загинув в автомобільній катастрофі.

Як рішення має прийняти суддя?

Яка процедура оскарження та опротестування постанови у справі про адміністративне правопорушення?

Задача 5

Гр. Тимченко та гр. Семенов 03.11.2010 вирішили організувати на заводі, де вони працювали, мітинг із приводу чергового підвищення цін, 05.11.2010 цей мітинг відбувся. На ньому працівники критикували уряд за проведену політику, за необґрунтоване підвищення цін. Керівництво заводу викликало працівників міліції, які звернулися до зазначених громадян з вимогою припинити несанкціонований мітинг, однак гр. Тимченко та гр. Семенов, а також і деякі їх колеги не відреагували на цю вимогу. Через годину мітинг все-таки був припинений, а його організатори доставлені у відділення міліції. За порушення встановленого порядку, організацію та проведення несанкціонованого мітингу до гр. Тимченка та гр. Семенова були застосовані заходи адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проаналізуйте законність застосування такого стягнення відповідно до норм КУпАП?

Задача 6

Випуски періодичного друкованого видання «Вісник університету…» не містять відомостей про час підписання до друку (установленого за графіком і фактичного), індексу для видань, розповсюджуваних через підприємства зв’язку, ціни або позначки «вільна ціна» або «безкоштовно».

Чи має місце адміністративне правопорушення?

Задача 7

Суддя, розглядаючи справу про здійснення дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки громадянином Л. (16 років), прийняв рішення про накладення на нього штрафу у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Чи правомірні зазначені дії судді?

Задача 8

На молочному комбінаті у вересні 2010 року податковою службою було здійснено перевірку податкового обліку. Через 2 місяці (у листопаді 2010 року) відбулась перевірка санітарного стану підприємства.

Які види контролю тут описані? Чи врегульовані нормативно-правовими актами зазначені види контролю?

Задача 9

АР Крим своєю постановою зобов’язала паспортну службу, при зверненні до них громадян, вимагати надання відомостей про проходження флюорографічного обстеження, мотивуючи цю вимогу поширенням туберкульозу в Україні.

Чи правомірно ця постанова? Як повинен відреагувати прокурор?

Задача 10

У зв’язку з невиконанням законних вимог санепідемстанції про проведення санітарних заходів у їдальні школи, головний санітарний лікар району заборонив експлуатацію цієї їдальні до приведення її в належний санітарний стан, а також склав протокол, на підставі якого виніс постанову про накладення адміністративного штрафу на завідувача їдальні. Окрім цього, директор школи оголосив завідувачу їдальні ще й догану.

Охарактеризуйте зазначені примусові заходи.

11. завдання для САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1.

Теоретичні основи адміністративного права

1. Проведіть аналіз та знайдіть спільні і відмінні риси між: адміністративним правом як галуззю права та адміністративним правом як наукою і адміністративним правом як навчальною дисципліною.

2. Обґрунтуйте, чому адміністративне право називають управлінським правом, а виконавчу діяльність – виконавчо-розпорядницькою. Приведіть приклади виконавчо-розпорядницьких органів.

3. Використовуючи взаємозв’язки між навчальними дисциплінами, зокрема, між адміністративним правом та історією держави та права України, історією держави та права зарубіжних країн, підготуйте інформацію про становлення адміністративного права як галузі права в Україні та в зарубіжних країнах.

4. На основі аналізу понять «державна виконавча влада» і «державне управління» розкрийте взаємозв’язок, розходження та співвідношення між цими поняттями.

5. Проаналізувавши акти законодавства, які стосується адміністративної реформи (в тім числі, Схему організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади, затверджену Указом Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010), розкрийте роль та значення державного управління в умовах проведення цієї реформи.

6. На думку Попова Л. Л., державне регулювання є частиною державного управління, його функцією. Суть регулювання полягає в упорядкуванні, налагоджені, в підляганні певному порядку, у забезпеченні правильної взаємодії, у створенні умов для нормальної роботи тощо. На відміну від цієї точки зору, Авер’янов В. Б. розглядає поняття «державне регулювання» як більш широке, ніж «державне управління», оскільки перше охоплює ширшу сферу організаційності діяльності держави. Державне управління, на думку Авер’янова В. Б., слід розглядати як певний вид діяльності органів держави, яка має владний характер і передбачає насамперед організуючий і розпорядчий вплив на об’єкти управління шляхом використання певних повноважень, тоді як державне регулювання застосовується не тільки в межах виконавчої влади та передбачає не тільки вплив на об’єкти управління, а й вплив на суспільне середовище цих об’єктів.

Проаналізуйте наведені висловлювання, а також думки інших вчених та висловіть свою точку зору щодо співвідношення понять «державне управління» та «державне регулювання».

7. Визначите всі елементи структури норми адміністративного права, тобто сформулюйте гіпотезу, назвіть диспозицію, санкцію такої правової норми: ст. 135 КУпАП «Безквитковий проїзд пасажира, а так само провезення без квитка дитини віком від семи до шістнадцяти років в міському транспорті – тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості проїзду».

8. Гр. Тимченко та гр. Семенов 03.11.2010 вирішили організувати на заводі, де вони працювали, мітинг із приводу чергового підвищення цін, 05.11.2010 цей мітинг відбувся. На ньому працівники критикували уряд за проведену політику, за необґрунтоване підвищення цін. Керівництво заводу викликало працівників міліції, які звернулися до зазначених громадян з вимогою припинити несанкціонований мітинг, однак гр. Тимченко та гр. Семенов, а також і деякі їх колеги не відреагували на цю вимогу. Через годину мітинг все-таки був припинений, а його організатори доставлені у відділення міліції. За порушення встановленого порядку, організацію та проведення несанкціонованого мітингу до гр. Тимченка та гр. Семенова були застосовані заходи адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Проаналізуйте законність застосування такого стягнення відповідно до норм КУпАП?

9. Охарактеризуйте значення адміністративно-правових відносин в теорії адміністративного права. Установіть необхідні умови для виникнення адміністративно-правового відносин. Чи обов’язкова згода сторін для виникнення цих відносин?

10. Охарактеризуйте співвідношення між адміністративно-правовими відносинами та юридичними фактами. Визначте класифікацію юридичних фактів в адміністративному праві.

11. Проаналізувавши види адміністративно-правових відносин, зробіть у зошиті схему цих відносин. Яке співвідношення адміністративно-правової норми та адміністративних правовідносин?

12. В родині гр. Петренко 9 грудня 2010 року народився син. На наступний день (10 грудня 2010 року) старшому синові гр. Петренка виповнилося 16 років. Охарактеризуйте наведені юридичні факти та адміністративно-правові правовідносини, що виникли у зв’язку з цим.

13. Установіть, чи збігаються повністю поняття «адміністративно-правові відносини» та «державно-управлінські відносини». Наведіть приклади державно-управлінських відносин.

14. Які з нижченаведених відносин не є адміністративними відносинами:

а) відносини, що формуються у ході державного управління економічною, соціально-культурною та адміністративно-політичною сферами, а також реалізації повноважень виконавчої влади, делегованих державою органам місцевого самоврядування, громадським організаціям та деяким іншим недержавним інституціям;

б) відносини, що формуються у ході діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо забезпечення реалізації та захисту в адміністративному порядку прав і свобод громадян, надання їм, а також юридичним особам різноманітних адміністративних (управлінських) послуг;

в) відносини, що формуються у процесі внутрішньої організації та діяльності апаратів усіх державних органів, адміністрацій державних підприємств, установ та організацій, а також у зв’язку з проходженням державної служби або служби в органах місцевого самоврядування;

г) відносини, що формуються у зв’язку з реалізацією юрисдикції адміністративних судів і поновленням порушених прав громадян та інших суб’єктів адміністративного права;

д) відносини, що формуються у зв’язку організацією та здійсненням господарської діяльності;

е) відносини, що формуються у зв’язку зі здійсненням різноманітних соціальних виплат та здійсненням соціального обслуговування громадян похилого віку, непрацездатних, ветеранів війни і праці, ветеранів військової служби та органів внутрішніх справ;

є) відносини, що формуються у ході застосування заходів адміністративного примусу, включаючи адміністративну відповідальність, щодо фізичних і юридичних осіб.

15. Розкрийте, за яким критерієм нині класифікуються суб’єкти адміністративного права. Чи збігається, на Ваш погляд, поняття «колективний суб’єкт адміністративного права» та «юридична особа»? Наведіть найбільш доцільну, на Ваш погляд, класифікацію суб’єктів адміністративного права.

16. Проаналізуйте питання адміністративної дієздатності та визначте: чи залежить адміністративна дієздатність від віку, статі фізичної особи. Чим адміністративна дієздатність відрізняється від цивільної дієздатності? Зробіть порівняльну таблицю.

17. Укажіть, який встановлений порядок одержання закордонних паспортів для виїзду за межі України. Чи може громадянин України бути обмежений у праві на виїзд із України? Чи може іноземець бути обмежений у праві на в’їзд в Україну? Наведіть приклади.

18. Дайте характеристику адміністративно-правового статусу біженця, особи без громадянства. Проаналізуйте відмінності адміністративно-правового статусу біженця, особи без громадянства та іноземця.

19. Після аналізу законодавства (Конституції України, Закону України «Про державну службу», Закону України «Про адвокатуру» тощо) визначте особливості правового статусу адвоката та встановіть, чи віднесена до державної служби адвокатська діяльність.

20. Установіть, чи можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які, у разі прийняття на службу, будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими родичами чи свояками.

Проаналізуйте всі види обмежень, пов’язані з проходженням державної служби.

21. Охарактеризуйте критерії класифікації посад державних службовців в Україні. Яка існує класифікація посад державних службовців в Україні? Яка існує класифікація посад державних службовців в інших країнах? Що є спільного між ними ?

22. Проаналізуйте заходи дисциплінарного впливу, що можуть бути застосовані до державних службовців.

Наведіть приклади застосування заходів дисциплінарного впливу щодо суддів, військовослужбовців, працівників органів прокуратури, митної служби, спеціальних (воєнізованих) аварійно-рятувальних служб.

23. Визначте підстави припинення державної служби. В якому нормативно-правовому акті вони визначені?

Дослідіть співвідношення понять «припинення державної служби» та «відставка державного службовця».

24. Помічник прокурора звернувся до прокурора із проханням дозволити йому тимчасово протягом року працювати за сумісництвом на державному підприємстві на посаді юрисконсульта.

Що повинен відповісти прокурор на це прохання?

25. Визначте, хто з перерахованих нижче осіб є державним службовцем:

ректор вузу, директор організації, начальник відділу кадрів підприємства, завідувач оптовою базою, прокурор, секретар судового засідання, головний лікар лікарні, голова райдержадміністрації, доцент кафедри, відповідальний секретар приймальної комісії університету, військовослужбовець строкової служби, головний спеціаліст Державної пробірної служби України, юрист Державної санітарно-епідеміологічної служби України, студент, безробітний, спеціаліст Пенсійного фонду України.

26. Начальник відділу кадрів Міністерство оборони України подав керівництву міністерства пропозицію щодо необхідності збору інформації про особисте життя всіх державних службовців цього міністерства (з метою запобігання здійснення ними аморальних проступків та вчинення корупційних діянь).

Зробіть аналіз цієї пропозиції.

27. Державний службовець Клименко, відзначаючи день народження друга в кафе, повів себе неадекватно, кричав, лаявся, розмахував руками, розбив при цьому коштовне дзеркало. Були викликані представники правоохоронних органів та складений протокол про адміністративне правопорушення за дрібне хуліганство (ст. 173 КУпАП).

Про цей факт через день стало відомо на роботі гр. Клименко. Керівник оголосив гр. Клименку догану за вчинення зазначених дій.

Чи законно було оголошено догану гр. Клименку? Обґрунтуйте Вашу відповідь.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2.

Форми та методи державного управління. Адміністративна відповідальність та адміністративний процес

28. Проаналізуйте поняття та систему засобів забезпечення законності у державному управлінні. Розробіть схему системи засобів забезпечення законності у державному управлінні.

29. Сформулюйте поняття та охарактеризуйте роль державного контролю в державному управлінні. Якими нормативно-правовими актами Ви можете підкріпити свою відповідь.

30. Визначте співвідношення між державним контролем та внутрішнім адміністративним контролем. Охарактеризуйте поняття «контроль» та «нагляд», в чому їх відмінність?

31. АР Крим своєю постановою зобов’язала паспортну службу, при зверненні до них громадян, вимагати надання відомостей про проходження флюорографічного обстеження, мотивуючи цю вимогу поширенням туберкульозу в Україні.

Чи правомірно ця постанова? Як повинен відреагувати прокурор?

32. На молочному комбінаті у вересні 2010 року податковою службою було здійснено перевірку податкового обліку. Через 2 місяці (у листопаді 2010 року) відбулась перевірка санітарного стану підприємства.

Які види контролю тут описані? Чи врегульовані нормативно-правовими актами зазначені види контролю?

33. Обґрунтуйте право громадян на звернення. Як реально звернення можуть сприяти захисту прав громадян у державному управлінні? Наведіть приклади.

34. Проаналізуйте, як співвідносяться поняття «акт державного управління» та «джерело адміністративного права». Що є підставою для призупинення або скасування актів державного управління? Який встановлено порядок скасування актів державного управління?

35. Ознайомтеся з Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженим постановою КМУ від 28.12.1992 № 731.

Яке значення має офіційне опублікування актів державного управління?

Чим відрізняється нормативний акт від ненормативного акту.

36. Постанова Кабінету Міністрів України про перенесення вихідного дня не була опублікована.

Які наслідки цього факту?

37. Проаналізуйте, чи відповідають конституційним нормам затвердження Кабінетом Міністрів України таких актів як: Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту; Положення про дисципліну працівників гірничих підприємств.

38. Проаналізуйте методи державного управління. Доведіть, що найпоширенішою є класифікація методів державного управління на загальні й спеціальні. Які існують інші види класифікацій методів державного управління? Схематично відобразіть будь-яку з класифікацій методів державного управління.

39. Визначте, що являють собою такі методи державного управління як переконання й примус. Які основні формами переконання на сьогодні застосовуються у державному управлінні? У яких формах проявляється державний примус?

40. У зв’язку з невиконанням законних вимог санепідемстанції про проведення санітарних заходів у їдальні школи, головний санітарний лікар району заборонив експлуатацію цієї їдальні до приведення її в належний санітарний стан, а також склав протокол, на підставі якого виніс постанову про накладення адміністративного штрафу на завідувача їдальні. Окрім цього, директор школи оголосив завідувачу їдальні ще й догану.

Охарактеризуйте зазначені примусові заходи.

41. Проаналізуйте поняття адміністративної відповідальності. Яким чином відокремлюється адміністративна відповідальність від інших видів юридичної відповідальності? Що є підставою настання адміністративної відповідальності?

42. Охарактеризуйте поняття адміністративного стягнення. Якою є мета адміністративного стягнення? Визначте основні та додаткові адміністративні стягнення.

43. Визначте заходи адміністративного впливу, що застосовуються до неповнолітніх.

Чи можливо паралельне накладення адміністративного покарання на неповнолітнього та його батьків або осіб, що їх заміняють, за правопорушення, вчинене неповнолітнім?

44. До працівника Державної виконавчої служби України Устенко чіплялися на вулиці хулігани, які намагалися відібрати в нього пакет зі службовою документацією, який Устенко повинен був доставити до місця призначення. Устенко застосував прийоми самбо.

Чи правомірно в цьому випадку застосування фізичної сили? Чи зміниться відповідь, якщо хулігани чіплялися б до інших перехожих, а не до Устенко?

45. Суддя, розглядаючи справу про здійснення дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки громадянином Л. (16 років), прийняв рішення про накладення на нього штрафу у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

Чи правомірні зазначені дії судді?

46. За порушення правил експлуатації устаткування для контролю очищення викидів в атмосферу на інженера по охороні навколишнього середовища було накладено штраф і оголошено догану.

Чи правомірно застосовані зазначені види відповідальності? Чому?

47. Громадянин Петренко влаштовувався на роботу двірником у ЖЭУ. При оформленні документів у нього зажадали результати аналізу крові на СНІД.

Чи правомірна ця вимога?

Як має змінитися відповідь, якщо громадянин Петренко буде влаштовуватися на роботу кухарем у їдальню? Які примусові заходи та на якій підставі можна застосувати до громадянина, якщо буде виявлено, що він ВІЛ-інфікований?

48. Охарактеризуйте поняття адміністративного процесу. На яких принципах ґрунтується адміністративний процес? Які основні підходи до визначення адміністративного процесу склалися на сьогоднішній день в адміністративній науці?

49. Вкажіть, хто вправі скласти протокол про адміністративне правопорушення. Чи існують випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається? Які обставини підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення?

50. Громадянин С. 21 грудня 2010 р. з 19 до 24 години у своїй квартирі слухав музику на підвищеній гучності, чим турбував сусідів по будинку й порушував їхній спокій. Сусіди звернулися до дільничного інспектора із проханням припинити цей шум та притягнути гр. С. до відповідальності. Дільничний інспектор склав протокол про дії гр. С. та направив його в адміністративну комісію.

1) Які повноваження має адміністративна комісія згідно КУпАП?

2) Чи має право адміністративна комісія розглядати цю справу про адміністративне правопорушення?

Чи правомірні зазначені дії працівників правоохоронних органів?

51. Громадянин Т., до якого могло бути застосовано адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту, попросив суддю, що розглядав справу, відпустити його додому на похорони брата, що загинув в автомобільній катастрофі. Як рішення має прийняти суддя?

Яка процедура оскарження та опротестування постанови у справі про адміністративне правопорушення?

52. Розкрийте поняття адміністративного права в зарубіжних країнах. В чому полягає його мета, предмет? Якою є система адміністративного права зарубіжних країн? Які характерні риси адміністративного права в цих країнах?

53. Проаналізуйте джерела адміністративного права зарубіжних країн (нормативно-правові акти; судові прецеденти та судова практика; правові звичаї).

В чому Ви вбачаєте спорідненість цих джерел з джерелами адміністративного права України?

54. Охарактеризуйте норми та принципи адміністративного права зарубіжних країн. Як, на Ваш погляд, втілюються в Україні такі принципи як принцип пріоритету прав і свобод людини і громадянина та принцип правової стабільності? Наведіть приклади.

55. Сформулюйте, які існують характерні риси публічної адміністрації в зарубіжних країнах. В чому існує відмінність публічної служби в зарубіжних країнах від державної служби в Україні?

56. Сформулюйте загальні положення адміністративного права Франції. Яким чином розвивалось та еволюціонувало адміністративне право Франції? Які види контролю за діяльністю публічної адміністрації встановлені у Франції?

57. Проаналізуйте структуру адміністрації Німеччини. Визначте матеріальне адміністративне право та загальне адміністративне право Німеччини. Які існують форми адміністративної діяльності у Німеччині?

58. Охарактеризуйте поняття та еволюцію цивільної служби Великобританії.

Яка прийнята класифікація цивільних службовців у Великобританії? Які особливість їх правового статусу?

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 3.

Адміністративно-правове регулювання у сфері економіки, фінансів та підприємництва

59. Перелічіть основні напрями адміністративно-правового регулювання у сфері економіки. Які є основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сферу економіки?

60. Визначте функції, завдання й повноваження:

а) Державної фінансової інспекції України;

б) Національного банку України;

в) Антимонопольного комітету України;

г) Міністерства економічного розвитку і торгівлі України;

д) Міністерства інфраструктури України.

61. Установіть, якими контрольно-наглядовими повноваженнями володіє:

а) Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України;

б) Міністерство енергетики та вугільної промисловості України;

в) Міністерство аграрної політики та продовольства України;

г) Міністерство екології та природних ресурсів України.

Охарактеризуйте права та обов’язки органів місцевого самоврядування у сфері промисловості, підприємництва, транспорту, будівництва та житлово-комунального господарства, охорони навколишнього природного середовища, в паливо-енергетичній сфері.

62. Встановіть, чи віднесено до адміністративних правопорушень наступні дії:

- порушення ветеринарно-санітарних правил;

- оформлення племінних свідоцтв на племінні (генетичні) ресурси без урахування даних офіційного обліку продуктивності тварин, офіційної класифікації (оцінки) за типом;

- внесення до документів з племінної справи недостовірних даних;

- використання для відтворення неатестованих та недопущених до відтворення плідників.

63. Окресліть перспективи розвитку адміністративно-правового регулювання у сфері економіки. Які, на Ваш погляд, мають бути пріоритети щодо адміністративно-правового регулювання економіки?

64. Проаналізуйте, чи є адміністративними правопорушеннями наступні дії:

- порушення вимог нормативно-правових актів щодо технічної експлуатації електричних станцій і мереж, енергетичного обладнання об’єктів електроенергетики, підключених до об’єднаної енергетичної системи України, та енергетичного обладнання споживачів;

- марнотратне витрачання паливно-енергетичних ресурсів;

- безгосподарне використання електричної енергії для освітлення;

- нав’язування таких умов договору, які ставлять контрагентів в нерівне становище.

Змістовний модуль. 4.

Адміністративно-правове регулювання соціально-культурною та адміністративно-політичною сферою

65. Охарактеризуйте поняття адміністративно-політичної сфери. Яка встановлена структура адміністративно-політичної сфери? Визначте схематично систему суб’єктів державного управління адміністративно-політичною сферою.

66. Розкрийте адміністративно-правовий статус суб’єктів державного управління адміністративно-політичною сферою. Які повноваження мають зазначені суб’єкти?

67. Визначте, хто здійснює адміністративно-правове регулювання у сфері забезпечення обороноздатності країни та національної безпеки. Якою є компетенція цих органів державної влади, які існують обмеження, пов’язані зі службою в цих органах?

68. З’ясуйте специфіку адміністративно-правового регулювання у галузі зовнішньої політики; особливості, пов’язані з проходженням дипломатичної служби, її припиненням.

69. Охарактеризуйте, у яких випадках в іноземних державах створюються консульські установи України, якими є їхні основні функції й завдання. Наведіть приклади.

70. Назвіть завдання, функції, права й обов’язки Міністерства внутрішніх справ України.

71. Визначте особливості проходження служби в органах внутрішніх справ. Наведіть приклади, що ілюструють зазначені особливості, зокрема, й щодо їх відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень.

72. Розкрийте основні положення щодо організації державного управління у сфері юстиції. Охарактеризуйте компетенцію та завдання органів реєстрації актів цивільного стану.

73. Визначте поняття та структуру соціально-культурної сфери. Яка в Україні існує система суб’єктів державного управління соціально-культурною сферою?

74. Охарактеризуйте повноваження у сфері соціально-культурного будівництва:

а) Президента України,

б) Кабінету Міністрів України,

в) центральних органів виконавчої влади,

д) місцевих органів виконавчої влади,

е) органів місцевого самоврядування.

75. Перелічіть завдання, функції та основні повноваження:

а) Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України,

б) Міністерства культури України,

в) Міністерства охорони здоров’я України,

г) Державної служби молоді та спорту України,

д) Державної санітарно-епідеміологічної служби України,

е) Державного агентства України з питань кіно,

є) Державної служби інтелектуальної власності України.

76. З’ясуйте особливості ліцензування, атестації та акредитації освітньої установи в Україні. Який встановлено порядок прийняття до вищого навчального закладу, якими документами цей порядок закріплено? Що таке «зовнішнє незалежне тестування» та яка процедура його проведення?

77. Проаналізуйте, чи є адміністративними правопорушеннями наступні дії:

а) порушення порядку використання конфіденційної інформації,

б) приховування або перекручення даних державних статистичних спостережень,

в) використання даних державних статистичних спостережень в засобах масової інформації, для поширення в інформаційних мережах, на паперових, магнітних та інших носіях, в наукових працях тощо без посилання на їх джерело.

78. Випуски періодичного друкованого видання «Вісник університету…» не містять відомостей про час підписання до друку (установленого за графіком і фактичного), індексу для видань, розповсюджуваних через підприємства зв’язку, ціни або позначки «вільна ціна» або «безкоштовно».

Чи має місце адміністративне правопорушення?

79. З’ясуйте, які види діяльності в сфері охороні здоров’я підлягають ліцензуванню. Яку відповідальність несуть медичні установи за заподіяння шкоди здоров’ю громадян? Що розуміється під «санітарно-епідеміологічним благополуччям» та як воно забезпечується?

80. Визначте, чи віднесені до адміністративних правопорушень такі дії:

а) порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю,

б) порушення чи невиконання зобов’язань щодо колективного договору, угоди особами, які представляють власників або уповноважені ними органи чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи, чи представниками трудових колективів,

в) виробництво, заготівля, реалізація сільськогосподарської продукції, що містить засоби захисту рослин, стимулятори їх росту, мінеральні добрива та інші хімічні препарати понад гранично допустимі рівні концентрації,

г) виробництво, зберігання, транспортування або реалізація продуктів харчування чи продовольчої сировини, забруднених продуктами біотехнологій понад гранично допустимі рівні?

12. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ з написання контрольних робіт

Контрольні роботи у вищих закладах освіти з дисципліни «Адміністративне право України» виконуються з метою закріплення, поглиблення і узагальнення знань студента з цієї навчальної дисципліни, а також для розвитку у студентів практичних вмінь.

У системі підготовки висококваліфікованих фахівців контрольні роботи мають велике значення – це один із вагомих видів самостійної роботи студентів.

При написанні контрольної роботи необхідно враховувати, що метою написання контрольних робіт є сприяння поглибленому вивченню дисципліни «Адміністративне право України», зокрема навчити студентів логічно-послідовному викладенню того чи іншого питання теми через з’ясування змісту юридичних понять (категорій) і законів, механізму їх використання, вироблення у студентів уміння формулювати окремі положення та аргументувати свої висновки, підготовка студента до практичної роботи після закінчення Національної академії управління.

Контрольна робота повинна розкривати поставлені питання в певній логічній послідовності та на належному науковому рівневі.

Контрольна робота складається з двох частин.

Перша – теоретична. Студент обирає одну тему з нижченаведеного переліку тем для теоретичної частини та розкриває її зміст. При цьому остання цифра залікової книжки має відповідати номеру обраної теми. Наприклад, якщо залікова книжка закінчується на цифру «7», то студент може обрати тему 7, 17, 27, 37.

Обсяг теоретичної частини – від 10 до 15 сторінок машинного тексту. Викладання матеріалу в контрольній роботі повинно відрізнятися об’єктивністю, науковістю та чіткою логічною послідовністю.

Друга частина контрольної роботи – практична. Студент має обрати одну з нижчеперелічених юридичних задач (остання цифра залікової книжки відповідає номеру задачі) та вирішити її.

Оформлюється контрольна робота аналогічно оформленню реферату.

Контрольна робота виконується самостійно і не передбачає механічного переписування літературних джерел. Під час викладення різних, іноді спірних наукових концепцій, поглядів студент має обґрунтовувати свою позицію щодо їх точок зору і може як схилятися до якоїсь із наведених думок, так і не погоджуватися з ними (при цьому обов’язковим є аргументи студента).

Контрольна робота має бути виконана і направлена для перевірки протягом міжсесійного періоду, але не пізніше 30 днів до початку сесії, передбаченої навчальним планом. Студент, що не виконав контрольну роботу, або якщо його робота не зарахована, не допускається до заліково-екзаменаційної сесії.

При оцінці рівня якості контрольної роботи викладач враховує використання в цій роботі сучасних наукових джерел, вміння студентів їх критично аналізувати, застосування чинних нормативно-правових актів при виконанні практичної частини. Контрольна робота може бути зарахована лише за наявності невеликої кількості зауважень до неї і якщо ці зауваження не мають суттєвого значення.

13. Зміст КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

Студент обирає одну тему з нижченаведеного переліку тем для теоретичної частини та розкриває її зміст. При цьому остання цифра залікової книжки має відповідати номеру обраної теми. Наприклад, якщо залікова книжка закінчується на цифру «7», то студент може обрати тему 7, 17, 27, 37.

Теми для теоретичної частини

контрольної роботи

Адміністративна відповідальність юридичних осіб в Україні.
Адміністративна юстиція у зарубіжних країнах.
Адміністративна юстиція в Україні як засіб судового захисту громадян.
Адміністративний проступок як підстава настання адміністративної відповідальності.
Адміністративні договори в Україні.
Адміністративно-правове регулювання в агропромисловій сфері України.
Адміністративно-правове регулювання банківською системою України.
Адміністративно-правове регулювання питань перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства.
Адміністративно-правове регулювання у галузі зовнішньої політики України.

10. Адміністративно-правове регулювання охорони навколишнього природного середовища України.

11. Адміністративно-правове регулювання у паливо-енергетичній сфері України.

12. Адміністративно-правове регулювання у сферах будівництва та житлово-комунального господарства України.

13. Адміністративно-правове регулювання у сфері внутрішніх справ України.

14. Адміністративно-правове регулювання у сфері забезпечення обороноздатності країни та національної безпеки України.

15. Адміністративно-правове регулювання у сфері захисту економічної конкуренції України.

16. Адміністративно-правове регулювання у сфері підприємництва України.

17. Адміністративно-правове регулювання у сфері промисловості України.

18. Адміністративно-правове регулювання у сфері транспорту України.

19. Адміністративно-правове регулювання у сфері фінансів України.

20. Адміністративно-правове регулювання у сфері юстиції України.

21. Адміністративно-правовий статус громадян та інших фізичних осіб як індивідуальних суб’єктів адміністративного права України.

22. Адміністративно-правовий статус державного службовця України.

23. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України.

24. Адміністративно-правовий статус органів виконавчої влади України.

25. Адміністративно-правовий статус підприємств, установ, організацій України.

26. Адміністративно-правовий статус Президента України.

27. Адміністративно-правовий статус суб’єктів державного управління адміністративно-політичною сферою України.

28. Адміністративно-правовий статус суб’єктів державного управління соціально-культурною сферою України.

29. Адміністративно-правовий статус центральних орган виконавчої влади України.

30. Взаємозв’язок адміністративного права України з іншими галузями права.

31. Взаємозв’язок адміністративно-правової науки та теорією державного управління.

32. Види адміністративно-правових відносин в Україні.

33. Види адміністративно-правових норм в Україні.

34. Види і характеристика обмежень щодо державних службовців України.

35. Види і характеристика обмежень щодо посадових осіб місцевого самоврядування України.

36. Види контролю в Україні.

37. Види соціального управління.

38. Відокремлення адміністративної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності.

39. Відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів.

40. Відповідальність посадових осіб у сфері адміністративного права України.

41. Державна податкова служба в Україні.

42. Державний контроль в Україні: його поняття та роль у державному управлінні.

43. Державно-управлінські відносини як складова адміністративно-правових відносин України.

44. Джерела адміністративного права України в їх історичному розвитку.

45. Джерела адміністративного права зарубіжних країн.

46. Еволюція наукових поглядів на інститут адміністративної відповідальності в Україні.

47. Загальна характеристика адміністративного права Великобританії.

48. Загальна характеристика адміністративного права Німеччини.

49. Загальна характеристика адміністративного права Франції

50. Загальна характеристика адміністративного права Японії.

51. Загальна характеристика публічної служби в зарубіжних країнах.

52. Звернення як спосіб захисту прав громадян України.

53. Інститут державної служби України: його зміст та місце в суспільстві.

54. Класифікація адміністративно-юрисдикційних проваджень.

55. Класифікація заходів адміністративного примусу в Україні.

56. Класифікація методів державного управління в Україні.

57. Кодифікація адміністративного права України: перспективи розвитку.

58. Контроль з боку громадських організацій в Україні.

59. Контроль з боку органів місцевого самоврядування України.

60. Контроль з боку Президента України.

61. Контрольні провадження в адміністративному процесі.

62. Метод правового регулювання адміністративного права України.

63. Місце і значення адміністративно-правових відносин в теорії адміністративного права України.

64. Місцеві органи виконавчої влади України як суб’єкти адміністративного права.

65. Нормативно-правові акти адміністративного права в зарубіжних країнах.

66. Норми та принципи адміністративного права зарубіжних країн.

67. Об’єднання громадян в Україні та їх адміністративно-правовий статус.

68. Організація державного управління у сфері внутрішніх справ України.

69. Організація державного управління у сфері економіки України.

70. Організація державного управління у сфері юстиції України.

71. Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері економіки України.

72. Основні стадії провадження.

73. Основні універсальні (кібернетичні) категорії управління.

74. Особливості адміністративної відповідальності юридичних осіб в Україні.

75. Особливості адміністративно-правового статусу державних службовців України.

76. Особливості адміністративно-правового статусу іноземців, біженців, осіб без громадянства.

77. Особливості адміністративно-правового статусу службовців місцевого самоврядування України.

78. Особливості адміністративно-процесуального статусу громадянина України.

79. Особливості дисциплінарної відповідальності окремих видів суб’єктів адміністративного права України.

80. Особливості підстав адміністративної відповідальності юридичних осіб в Україні.

81. Парламентський контроль в Україні.

82. Перехід від поліцейське права до адміністративного.

83. Перспективи розвитку адміністративного права України.

84. Питання адміністративно-правового регулювання діяльності патронатної служби в Україні.

85. Питання кодифікації адміністративного законодавства України.

86. Питання становлення та розвитку інституту державної служби України.

87. Питання термінології – «публічна служба» чи «державна служба»?

88. Підстави припинення державної служби в Україні.

89. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері соціально-культурного будівництва.

90. Повноваження органів місцевого самоврядування України у сфері соціально-культурного будівництва.

91. Повноваження центральних органів виконавчої влади України у сфері соціально-культурного будівництва.

92. Поняття «державне управління» у широкому та вузькому розумінні.

93. Поняття «суб’єкт адміністративного права України».

94. Поняття адміністративного права в зарубіжних країнах.

95. Поняття адміністративного провадження в Україні.

96. Поняття адміністративного процесу в Україні.

97. Поняття адміністративного стягнення в Україні.

98. Поняття адміністративної відповідальності в Україні.

99. Поняття адміністративної правосуб’єктності та адміністративно-правового статусу суб’єктів адміністративного права України.

Поняття адміністративно-правових норм.
Поняття джерел адміністративного права України.
Поняття і види правових актів управління.
Поняття і види форм державного управління в Україні.
Поняття і особливості адміністративного примусу в Україні.
Поняття посади і посадової особи в Україні.
Поняття служби в органах місцевого самоврядування України.
Поняття соціально-культурної сфери в Україні.
Поняття та зміст адміністративно-правових відносин в Україні.
Поняття та класифікація принципів адміністративного права України.
Поняття та система засобів забезпечення законності у державному управлінні.
Поняття та форми реалізації адміністративно-правових норм в Україні.
Поняття та шляхи удосконалення системи суб’єктів адміністративного права України.
Правові звичаї в зарубіжних країнах.
Предмет адміністративного права в зарубіжних країнах.
Предмет адміністративного права в його історичному розвитку.
Предмет адміністративного права України: сучасне визначення.
Принципи адміністративного права зарубіжних країн.
Проблеми державного управління в умовах адміністративної реформи в Україні.
Проблеми класифікації суб’єктів адміністративного права України.
Проблеми удосконалення інституту адміністративної відповідальності в праві України.
Прокурорський нагляд в Україні.
Публічна служба в зарубіжних країнах: поняття, організація, характерні риси.
Публічно-правові риси адміністративного права.
Система адміністративних стягнень в Україні.
Система адміністративного права зарубіжних країн.
Система адміністративного права України: поняття та зміст.
Систематизація адміністративного законодавства України: проблеми і перспективи
Соціальне призначення адміністративного права України.
Співвідношення державного управління та виконавчої влади.
Співвідношення понять «державне управління» та «державне регулювання».
Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Становлення та розвиток адміністративного права України.
Структура адміністративно-правової норми.
Структура соціально-культурної сфери України.
Судовий контроль в Україні.
Судові прецеденти та судова практика в зарубіжних країнах.
Сутність соціального управління.
Сучасна українська наука адміністративного права.
Трансформація методу адміністративного права в умовах адміністративної реформи в Україні.
Управління митними справами України.
Управління освітою в Україні.
Управління наукою в Україні.
Управління культурою в Україні.
Управління соціальним захистом громадян України.
Управлінська система та її компоненти.
Характеристика адміністративно-запобіжних заходів.
Характеристика індивідуальних та колективних суб’єктів адміністративного права України.
Характерні риси адміністративного права в зарубіжних країнах.

121. Провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Задачі ДЛЯ ПРАКТИЧНОЇ ЧАСТИНИ

КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

Задача 1.

Проаналізуйте законність застосування такого стягнення відповідно до норм КУпАП?

Задача 2.

Розкрийте, за яким критерієм нині класифікуються суб’єкти адміністративного права. Чи збігається, на Ваш погляд, поняття «колективний суб’єкт адміністративного права» та «юридична особа»? Наведіть найбільш доцільну, на Ваш погляд, класифікацію суб’єктів адміністративного права.

Задача 3.

Визначте порядок одержання закордонних паспортів для виїзду за межі України. Чи може громадянин України бути обмежений у праві на виїзд із України? Чи може іноземець бути обмежений у праві на в’їзд в Україну? Наведіть приклади.

Задача 4.

Начальник відділу кадрів Міністерство оборони України подав керівництву міністерства пропозицію щодо необхідності збору інформації про особисте життя всіх державних службовців цього міністерства (з метою запобігання здійснення ними аморальних проступків та вчинення корупційних діянь).

Зробіть аналіз цієї пропозиції.

Задача 5.

Чи законно було оголошено догану Клименку? Обґрунтуйте Вашу відповідь.

Задача 6.

Охарактеризуйте зазначені заходи примусу.

Задача 7.

До працівника Державної виконавчої служби України Устенко чіплялися на вулиці хулігани, які намагалися відібрати в нього пакет зі службовою документацією, який Устенко повинен був доставити до місця призначення. Устенко застосував прийоми самбо.

Чи правомірно в цьому випадку застосування фізичної сили?

Чи зміниться відповідь, якщо хулігани чіплялися б до інших перехожих, а не до Устенко?

Задача 8.

Громадянин С. 21 грудня 2010 р. з 19 до 24 годин у своїй квартирі слухав музику на підвищеній гучності, чим турбував сусідів по будинку й порушував їхній спокій. Сусіди звернулися до дільничного інспектора із проханням припинити цей шум та притягнути гр. С. до відповідальності.

Дільничний інспектор склав протокол про дії гр. С. та направив його в адміністративну комісію.

1) Як повноваження має адміністративна комісія (згідно КУпАП)?

2) Чи має право адміністративна комісія розглядати цю справу про адміністративне правопорушення?

Задача 9.

Визначте, чи віднесено до адміністративних правопорушень наступні дії:

- порушення ветеринарно-санітарних правил,

- оформлення племінних свідоцтв на племінні (генетичні) ресурси без урахування даних офіційного обліку продуктивності тварин, офіційної класифікації (оцінки) за типом,

- внесення до документів з племінної справи недостовірних даних,

- використання для відтворення неатестованих та недопущених до відтворення плідників?

Задача 10.

Чи має місце адміністративне правопорушення?

14 ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВИХ КОНТРОЛІВ

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1.

Теоретичні основи адміністративного права

1. Виберіть характерні для адміністративного права методи правового регулювання:

1) метод прямого розпорядництва;

2) метод рекомендацій;

3) колективно-договірний;

4) метод узгодження (координації);

5) локальний метод;

6) метод рівності.

2. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Адміністративне право – це:

1) галузь права, що регулює суспільні відносини, які формуються під час забезпечення органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування реалізації та захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, а також в процесу державного і самоврядного управління в сферах соціально-економічного й адміністративно-політичного розвитку та охорони громадянського порядку;

2) галузь права, що регулює суспільні відносини у сфері виконавчої влади та місцевого самоврядування та у ході застосування заходів адміністративного примусу, включаючи адміністративну відповідальність, щодо фізичних і юридичних осіб;

3) сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що формуються під час діяльності виконавчої влади і органів місцевого самоврядування щодо державного і самоврядного управління в сферах соціально-економічного й адміністративно-політичного розвитку та охорони громадянського порядку;

3. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Сутність методів адміністративного права полягає у:

1) забороні певних дій під страхом застосування відповідних юридичних засобів впливу, надання можливостей вибору одного із передбачених адміністративно-правовою нормою варіантів належної поведінки, надання можливості чинити або не чинити дії, передбачені адміністративно-правовою нормою у визначених нею умовах;

2) встановленні певного порядку дій, забороні певних дій, надання можливостей вибору одного із передбачених адміністративно-правовою нормою варіантів належної поведінки, надання можливості чинити або не чинити дії, передбачені адміністративно-правовою нормою у визначених нею умовах;

3) встановленні певного порядку дій, забороні певних дій, надання можливостей вибору одного із передбачених адміністративно-правовою нормою варіантів належної поведінки;

4. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Перехід від поліцейського права до адміністративного ознаменувався тим, що:

1) предмет адміністративного права був об’єднаний як поліцейською діяльністю, так й іншими сферами, до яких належали релігія, охорона здоров’я, громадський порядок, торгівля, дорожнє господарство;

2) методи прямого примусу було модифіковано на підставах верховенства права, ідей про те, що управління повинно базуватися на вимогах закону, з обов’язковим урахуванням прав і свобод громадян, що державне управління не може здійснюватися на власний розсуд чиновників;

3) адміністративного права почало відігравало значну роль у регулюванні суспільних відносин у різноманітних внутрішніх сферах держави.

5. Які з цих функцій не притаманні адміністративному праву:

1) правотворча;

2) систематизуюча;

3) організаційна;

4) превентивна;

5) комунікативна;

6) правоохоронна.

6. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

Основні відмінності між адміністративним та конституційним правом:

1) конституційні норми є основоположними, базовими для адміністративного права, в сфері якого вони знаходять свою конкретизацію, практичне втілення;

2) відмінності у методі правового регулювання;

3) конституційне право регулює відносини, які перебувають у їхньому розвитку, у стані реалізації, а адміністративне – у статичному стані.

7. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

Основні відмінності між адміністративним та фінансовим правом:

1) відмінності у методі правового регулювання;

2) фінансове право регулює відносини, які складаються у процесі мобілізації, розподілу, перерозподілу та використання коштів, що становлять національний дохід держави, а адміністративне – регулює державні процедурні правила розв’язання фінансових справ, організаційні структури, форми фінансових відносин тощо;

3) фінансове право регулює відносини щодо розподілу фінансів, а адміністративне право – організаційні питання роботи фінансових органів;

4) фінансове право регулюється нормами адміністративного права;

5) фінансове право регулює фінансові відносини як особливий різновид економічних відносин, а адміністративне право – управлінські відносини в галузі фінансів.

8. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Вивчення цілісних управлінських систем показало, що будь-яка з них:

1) складається з двох підсистем – керуючої та керованої;

2) є суб’єктом управління;

3) є об’єктом управління;

4) складається з багатьох підсистем.

9. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

До основних компонентів управлінської системи належать:

1) суб’єкт управління та об’єкт управління;

2) суб’єкт управління та об’єкт управління, управлінський вплив;

3) суб’єкт управління, об’єкт управління, управлінський вплив та зворотні зв’язки;

4) суб’єкт управління, управлінський вплив, зворотні зв’язки;

10. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Які виділяють основні види управління:

1) технократичне, біологічне, соціальне;

2) технократичне, колективне, соціальне;

3) колективне, природне;

4) колективне, соціальне, природне.

11. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

В управлінських системах, які функціонують у соціальному середовищі, головним і провідним є:

1) біологічний фактор;

2) людський фактор;

3) технічний фактор;

4) соціальний фактор;

5) техногенний фактор.

12. Оберіть, що із нижченаведеного не є ознаками соціального управління:

1) соціальне управління завжди наявне там, де виникає спільна діяльність людей;

2) головне призначення управління – регулюючий вплив на поведінку учасників спільної діяльності;

3) функції соціального управління (координація, узгодження, планування, контроль, нагляд, примус) реалізуються у рамках суспільних відносин;

4) внаслідок соціально-управлінських впливів виникають управлінські відносини, які є різновидом, по-перше, суспільних, а по-друге, вольових відносин;

5) соціальне управління – різновид людської та технічної діяльності.

13. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Соціальне управління поділяється на:

1) публічне управління, корпоративне управління, приватне управління;

2) публічне управління, приватне управління, громадське управління;

3) публічне управління, приватне управління, державне управління;

4) публічне управління, корпоративне управління, приватне управління, державне управління, громадське управління.

14. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Ознаки державного управління:

1) загальнодержавний характер, підзаконність, масштабність і універсальність, підзвітність, активний характер;

2) підзаконність, масштабність, універсальність, ієрархічність, безпосередньо організуючий характер;

3) прийняття управлінських рішень, масштабність, універсальність, ієрархічність, безпосередньо організуючий характер

4) виконавчо-розпорядчий характер, підзвітність, універсальність, ієрархічність.

5) загальнодержавний характер, підзаконність, юридично-владний, розпорядчий характер, організаційний зміст, цілеспрямованість, активний характер, постійна основа, безперервність.

15. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Сфера державного управління визначається тим, що воно здійснюється:

1) у межах діяльності органів виконавчої влади та поза межами діяльності органів виконавчої влади;

2) в ході керівництва вищими органами виконавчої влади роботою нижчих органів;

3) в ході виконання місцевими державними адміністраціями повноважень органів місцевого самоврядування, делегованих відповідними місцевими радами;

4) в ході керівництва роботою державних службовців всередині кожного органу (його апарату) виконавчої влади.

16. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Дискреційні повноваження – це повноваження щодо:

1) упорядкування, налагодження та створення умов для нормальної роботи органів виконавчої влади;

2) реалізації адміністративного розсуду, коли вони не передбачають обов’язків органу узгоджувати свої рішення з будь-яким іншим суб’єктом;

3) передачі управлінських повноважень деяким недержавним інституціям.

17. Оберіть, що з нижченаведеного не входить до загальної частини адміністративного права України:

1) загальні принципи державного управління;

2) правове становище суб’єктів адміністративного права;

3) форми і методи управлінської діяльності;

4) адміністративно-правові режими;

5) адміністративна відповідальність;

6) адміністративна діяльність органів внутрішніх справ;

7) адміністративний процес;

8) адміністративна діяльність органів митного контролю.

18. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Адміністративне право, зберігаючи свою своєрідність, тісно взаємодіє:

1) з кримінальним, конституційним, цивільним, господарським правом;

2) з кримінальним, конституційним правом;

3) з конституційним, кримінальним, трудовим, фінансовим правом;

4) з конституційним, кримінальним, трудовим, фінансовим, цивільним та господарським правом

5) з усіма існуючими галузями права.

19. Які з нижченаведених актів не входять до джерел адміністративного права:

1) Кодекс адміністративного судочинства України;

2) Закон України «Про звернення громадян»,

3) Закон України «Про освіту»;

4) Митний кодекс України;

5) Програма інтеграції України до Європейського Союзу;

6) Указ Президента України «Про План заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи»;

7) наказ про прийняття на роботу.

20. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Для адміністративного законодавства характерною є:

1) повна кодифікація;

2) відсутність жодного кодифікованого акту;

3) інкорпорація;

4) часткова кодифікація.

21. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Адміністративно-правові норми мають такі особливості:

1) в цих нормах закріплюються відносини по управлінню, державному контролю, нагляду, внутрішньоорганізаційна діяльність;

2) метод впливу цих норм на суспільні відносини має, переважно, імперативний характер;

3) виконання приписів цих норм гарантується державою за допомогою системи засобів організаційно-роз’яснювального та суспільно-примусового характеру;

4) має місце системність норм адміністративного права;

5) всі вищезазначені елементи.

22. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

За спрямованістю змісту визначають види адміністративно-правових норм, що:

1) закріплюють порядок створення і правовий режим суб’єктів правовідносин;

2) визначають форми і методи управлінської діяльності;

3) встановлюють порядок проходження державної служби;

4) визначають права громадян на працю;

5) визначають права власності громадян на рухоме та нерухоме майно;

6) визначають способи і порядок забезпечення законності в державному управлінні;

7) регулюють державне управління окремими галузями народного господарства.

23. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

За формою припису визначають такі види адміністративно-правових норм:

1) зобов’язуючи (приписні);

2) заборонні;

3) дозвільні;

4) регулятивні;

5) стимулюючі;

6) правоохоронні;

7) рекомендаційні.

24. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

За ступеням загальності визначають такі види адміністративно-правових норм:

1) міжгалузеві та локальні;

2) загальні, банкетні, відсильні, місцеві;

3) загальні, міжгалузеві, місцеві (локальні);

4) загальні та місцеві;

25. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Реалізація адміністративно-правових норм здійснюється у таких формах:

1) використання, додержання та застосування.

2) виконання, додержання, застосування.

3) виконання, використання, додержання, застосування.

4) використання, додержання, застосування, подання скарги, заяви, пропозиції.

26. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Застосування – це:

1) пасивна поведінка суб’єктів адміністративно-правових відносин щодо дотримання заборон;

2) діяльність органів держави щодо вирішення управлінських справ і видання індивідуальних юридичних актів, які ґрунтуються на вимогах матеріальних і процесуальних юридичних норм;

3) активна поведінка суб’єктів адміністративно-правових відносин щодо виконання юридичних обов’язків;

4) активна поведінка суб’єктів адміністративно-правових відносин щодо здійснення наданих юридичних прав.

27. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Адміністративно-правові відносини – це:

1) суспільні відносини, врегульовані нормами адміністративного права;

2) відносини, суб’єкти яких наділені правами і обов’язками у сфері державного і самоврядного управління щодо соціально-економічного й адміністративно-політичного розвитку та охорони громадянського порядку;

3) формальне визначене, загальнообов’язкове правило поведінки, встановлене та охоронюване державою у сфері державного і самоврядного управління щодо соціально-економічного й адміністративно-політичного розвитку та охорони громадянського порядку.

28. Оберіть, що не належить до особливостей адміністративно-правових відносин:

1) переважною сферою виникнення адміністративно-правових відносин є сфера державного управління;

2) адміністративно-правові відносини конструюються у межах адміністративно-правових норм, тобто норми містять абстрактні конструкції відносин;

3) адміністративно-правові відносини об’єктивуються з виникненням юридичних фактів, передбачених адміністративно-правовими нормами;

4) одним із суб’єктів адміністративно-правових відносин завжди є носій владних повноважень щодо інших учасників цих відносин;

5) адміністративно-правові відносини можуть виникати за ініціативи будь-якої зі сторін;

6) адміністративні правовідносини можуть виникати всупереч бажанню другої сторони;

7) спори, що виникають між сторонами адміністративних правовідносин, як правило, вирішуються у судовому порядку;

8) у випадку порушення однією із сторін вимог адміністративно-правових норм, вона відповідає перед державою у особі її органів.

29. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Залежно від функцій, які виконуються, визначають такі види адміністративно-правових відносин:

1) регулятивні, матеріальні, процесуальні;

2) матеріальні, процесуальні;

3) регулятивні, правоохоронні;

4) регулятивні, правоохоронні, матеріальні, процесуальні;

30. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

За змістом визначають такі види адміністративно-правових відносин:

1) у сфері центральних органів державного управління, у сфері місцевих органів державного управління, у сфері органів місцевого самоврядування;

2) у сфері загального управління, у сфері галузевого управління, у сфері міжгалузевого управління;

3) між органами виконавчої влади і структурами місцевого самоврядування, між органами виконавчої влади і об’єднаннями громадян, між органами виконавчої влади і громадянами;

4) між вищестоящими і нижчими суб’єктами.

31. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

За способом регулювання визначають такі види адміністративно-правових відносин:

1) функціональні, територіальні;

2) майнові; немайнові;

3) субординації, координації;

4) зовнішні, внутрішні.

32. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Вертикальні адміністративні правовідносини:

1) це відносини, в яких сторони фактично і юридичне рівноправні;

2) це відносини, що виникають між супідрядними у правовому розумінні сторонами і виражають юридичну залежність однієї сторони від другої;

3) це відносини, за яких сторони можуть бути як фактично і юридичне рівноправні, так й можуть залежати одна від другої.

33. Які з нижченаведених відносин не входять до кола адміністративних відносин:

1) відносини щодо внутрішньої організації діяльності підприємств, установ та організацій;

2) відносини щодо страйку працівників аеропорту м. Ужгород;

3) відносини щодо діяльності органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб;

4) відносини, пов’язані з відмовою у прийнятті на державну службу або на службу в органи місцевого самоврядування;

5) відносини щодо здійснення господарської діяльності на підприємстві;

6) відносини щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців.

34. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Суб’єкт адміністративного права – це:

1) юридична чи фізична особа, що є носієм прав у сфері державного управління, передбачених адміністративно-правовими нормами, та має здатність ці права реалізовувати;

2) юридична чи фізична особа, що є учасником адміністративно-правових відносин;

3) юридична чи фізична особа, що є носієм прав і обов’язків у сфері державного управління, передбачених адміністративно-правовими нормами, та має здатність надані права реалізовувати, а покладені обов’язки виконувати.

35. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Суб’єкт адміністративних правовідносин – це:

1) потенційний учасник адміністративно-правових відносин;

2) фактичний учасник адміністративно-правових відносин;

3) носій (власник) прав та обов’язків у сфері публічного управління, які передбачені адміністративно-правовими нормами.

36. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Об’єм загальної правосуб’єктності залежить від:

1) волі суб’єкта, виду суб’єкта, інших характеристик;

2) виду суб’єкта;

3) віку суб’єкта;

4) однаковий (в межах категорії).

37. Визначне, які повноваження не віднесені до компетенції Прем’єр-міністра України. Прем’єр-міністр України:

1) очолює урядові комітети, здійснює керівництво відповідними консультативними і дорадчими органами (комісіями, радами тощо);

2) входить до суб’єктів державного управління з поданням про призначення керівників та інших посадовців органів виконавчої влади різних рівнів;

3) бере участь у нормотворчій діяльності;

4) призначає та звільняє глав дипломатичних представництв України в інших державах і при міжнародних організаціях;

5) веде переговори і підписує в установленому порядку міжнародні договори України;

6) видає у передбачених законодавством випадках спеціальні дозволи (ліцензії) на проведення окремих видів підприємницької діяльності;

7) вносить до Верховної Ради України подання про призначення Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України;

8) приймає рішення про визнання іноземних держав;

9) організовує роботу центральних та місцевих органів виконавчої влади з формування і реалізації державної регіональної політики, проведення адміністративної та адміністративно-територіальної реформ, реформування системи державної служби.

38. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Адміністративно-правові відносини громадян з іншими суб’єктами адміністративного права можуть виникати:

1) на основі реалізації громадянами приналежних їм прав у сфері управління; у зв’язку з виконанням покладених на громадян обов’язків у сфері управління; при захисті прав, свобод і законних інтересів громадян; при порушенні (невиконанні) громадянами правових обов’язків;

2) у зв’язку з виконанням покладених на громадян обов’язків у сфері управління; при захисті прав, свобод і законних інтересів громадян; при порушенні (невиконанні) громадянами правових обов’язків;

3) у зв’язку з виконанням покладених на громадян обов’язків у сфері управління; при захисті прав, свобод і законних інтересів громадян; у зв’язку з відшкодуванням державою шкоди, заподіяної незаконними діями (або бездіяльністю) органів державної влади або їх посадовими особами; при порушенні (невиконанні) громадянами правових обов’язків.

39. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Абсолютними є права реалізація яких:

1) залежить лише від волевиявлення громадянина;

2) залежить від волевиявлення громадян та від наявності фактичних можливостей для їхньої реалізації в даному місці і на даний час;

3) залежить від наявності у держави фактичних можливостей для реалізації цих прав.

40. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

В адміністративно-правовій науці прийнято виділяти такі групи прав громадян:

1) права на свободу думки, совісті, релігії, зібрань, мітингів, демонстрацій, об’єднання в політичні партії; право на користування досягненнями культури, на свободу наукової, технічної, художньої творчості;

2) соціальні, економічні, політичні права і свободи;

3) соціальні, економічні, політичні, трудові права і свободи;

4) соціально-економічні; політичні права і свободи; особисті права і свободи.

41. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Для іноземців та осіб без громадянства встановлені в Україні такі обмеження:

1) вони не можуть обирати і бути обраними до органів державної влади та місцевого самоврядування;

2) не можуть брати участь у референдумах;

3) не можуть вільно пересуватися та вільно вибирати місця проживання;

4) не можуть мати статус державного службовця;

5) не мають право на звернення до суду та до інших державних органів для захисту їх особистих, майнових та інших прав;

6) не мають права на соціальний захист.

42. Визначне, які повноваження не входять до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері державного управління:

1) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням зобов’язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності;

2) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін і тарифів;

3) здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів;

4) призначення всеукраїнського референдуму;

5) у випадках, передбачених законом, зупинення будівництва, яке проводиться з порушенням містобудівної документації і проектів окремих об’єктів, а також може заподіяти шкоди навколишньому природному середовищу;

6) визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;

7) здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів;

8) нагородження державними нагородами;

9) сприяння організації призову громадян на строкову військову та альтернативну (невійськову) службу.

43. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

Президент України має такі повноваження:

1) приймає рішення про визнання іноземних держав;

2) призначає всеукраїнський референдум щодо змін Конституції України, проголошує всеукраїнський референдум за народною ініціативою;

3) припиняє повноваження Верховної Ради України, якщо протягом тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;

4) призначає за поданням Прем’єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припиняє їхні повноваження на цих посадах;

5) призначає на посаду та звільнення з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

6) обирає суддів безстроково;

7) скасовує акти Кабінету Міністрів України та акти Ради міністрів Автономної Республіки Крим;

8) нагороджує державними нагородами;

9) здійснює помилування;

10) припиняє повноваження Прем’єр-міністра України та приймає рішення про його відставку.

44. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

Повноваження Президента України припиняються достроково у разі:

1) його відставки;

2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

3) усунення його з поста в порядку імпічменту;

4) порушення ним присяги;

5) прийняття Верховною Радою України резолюції про недовіру Президенту України;

6) його смерті.

45. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

Місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:

1) виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

2) законність і правопорядок, додержання прав і свобод громадян;

3) виконання державних і регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку, програм охорони довкілля, а в місцях компактного проживання корінних народів і національних меншин - також програм їх національно-культурного розвитку;

4) підготовку та виконання відповідних обласних і районних бюджетів;

5) звіт про виконання відповідних бюджетів та програм;

6) представництво інтересів громадянина або держави в суді;

7) здійснення управління об’єктами державної власності;

8) взаємодію з органами місцевого самоврядування;

9) здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи.

46. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Згідно Закону України «Про державну службу», державна служба в Україні – це:

1) професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів;

2) професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті для практичного виконання завдань і функцій держави та мають відповідні ранги;

3) професійна діяльність державних службовців, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

47. Оберіть, що з нижченаведеного не входить до кола основних обов’язків державних службовців?

Основними обов’язками державних службовців є:

1) додержання Конституції України та інших актів законодавства України;

2) забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції;

3) недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина;

4) своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників;

5) збереження комерційної таємниці;

6) збереження інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов’язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню;

7) підвищення професійної кваліфікації;

8) сумлінне виконання своїх службових обов’язків, ініціатива і творчість в роботі.

48. Оберіть, що з нижченаведеного не входить до кола основних прав державних службовців?

Державні службовці мають право:

1) користуватися правами і свободами, які гарантуються громадянам України Конституцією і законами України;

2) брати участь у розгляді питань і прийнятті в межах своїх повноважень рішень;

3) одержувати від державних органів, підприємств, установ і організацій, органів місцевого та регіонального самоврядування необхідну інформацію з питань, що належать до їх компетенції;

4) на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе ставлення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;

5) вимагати затвердження керівником визначеного обсягу службових повноважень за посадою службовця;

6) на оплату праці залежно від посади, яку він займає, рангу, який йому присвоюється, якості, досвіду та стажу роботи;

7) брати участь у страйках;

8) безперешкодно ознайомлюватись з матеріалами, що стосуються проходження ним державної служби, в необхідних випадках давати особисті пояснення;

9) на просування по службі з урахуванням кваліфікації та здібностей, сумлінного виконання своїх службових обов’язків;

10) захищати свої законні права та інтереси у вищестоящих державних органах та у судовому порядку.

49. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

Не можуть бути обраними або призначеними на посаду державного службовця особи, які:

1) визнані у встановленому порядку недієздатними;

2) мали судимість;

3) бажають працювати на умовах неповного робочого часу;

4) у разі прийняття їх на державну службу будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, які є їхніми близькими родичами чи свояками.

50. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

До державних службовців можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу:

1) попередження про неповну службову відповідність;

2) затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу;

3) затримка до одного року у призначенні на вищу посаду;

4) штраф;

5) переведення на нижчу посаду строком на 3 місяці.

51. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Присвоєння рангів державним службовцям:

1) Ранги, які відповідають посадам першої категорії, присвоюються Президентом України;

2) Ранги, які відповідають посадам другої категорії, присвоюються Кабінетом Міністрів України та Президентом України;

3) Ранги, які відповідають посадам другої категорії, присвоюються Кабінетом Міністрів України, Президентом України та Головою Верховної Ради України;

4) Ранги, які відповідають посадам третьої - сьомої категорій, присвоюються керівником державного органу, в системі якого працює державний службовець.

52. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

Крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі:

1) порушення умов реалізації права на державну службу;

2) недотримання вимог, пов’язаних із проходженням державної служби;

3) досягнення державним службовцем граничного віку перебування на державній службі;

4) відставки державних службовців, які займають посади третьої або четвертої категорій;

5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі;

6) відмови державного службовця від прийняття Присяги;

7) порушення державним службовцем Присяги;

8) порушення державним службовцем етики поведінки;

9) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів.

53. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Посадовою особою місцевого самоврядування є:

1) особа, яка працює в органах місцевого самоврядування та отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

2) особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

3) особа, яка працює на постійній основі в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих функцій та отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

54. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Посадами в органах місцевого самоврядування є:

1) виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України;

2) виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України;

3) виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідним головою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради, перебуваючи на яких особа отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

55. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

В органах місцевого самоврядування не підлягають атестації:

1) сільські, селищні, міські голови;

2) голови районних у містах, районних і обласних рад;

3) секретарі сільських, селищних, міських рад;

4) працівники патронатної служби;

5) особи, які перебувають на посаді більше одного року;

6) молоді спеціалісти;

7) вагітні жінки;

8) жінки, які мають двох і більше дітей до 18-ти років;

9) особи, прийняті на посаду на визначений строк.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2.

Форми та методи державного управління. Адміністративна відповідальність та адміністративний процес

56. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Контроль – це:

1) активне втручання суб’єкта управління в діяльність підконтрольного об’єкта;

2) перевірка відповідності діяльності суб’єкта управління встановленим у суспільстві приписам;

3) виявлення допущених відхилень від прийнятих вимог та прийняття заходів щодо притягнення до відповідальності винних осіб;

4) виявлення причин допущених відхилень від прийнятих вимог, а також визначення шляхів подолання наявних перешкод для ефективного функціонування всієї системи;

5) сукупність дій суб’єкта управління по спостереженню за функціонуванням відповідного об’єкта контролю з метою отримання об’єктивної та достовірної інформації про цей об’єкт, застосування превентивних заходів (з правом прямого втручання в оперативну діяльність об’єкта контролю); надання допомоги підконтрольній структурі у поновленні законності і дисципліни; встановлення причин і умов, що сприяють порушенню вимог правових норм та прийняття заходів щодо притягнення до відповідальності винних осіб.

57. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Державний контроль – це:

1) перевірка виконання законів, інших нормативних актів, дотримання державної дисципліни й правопорядку, яка полягає у втручанні суб’єктів контролю в оперативну діяльність підконтрольних, у припиненні або скасуванні актів управління, застосуванні заходів примусу щодо підконтрольних посадових осіб;

2) систематична перевірка виконання законів, інших нормативних актів, дотримання державної дисципліни й правопорядку, яка полягає у втручанні суб’єктів контролю в оперативну діяльність підконтрольних, у припиненні або скасуванні актів управління, застосуванні заходів примусу щодо підконтрольних посадових осіб;

3) перевірка виконання законів, інших нормативних актів, дотримання державної дисципліни й правопорядку, яка полягає у втручанні суб’єктів контролю в оперативну діяльність підконтрольних, у припиненні або скасуванні актів управління.

58. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

Залежно від місця контролюючого органу в ієрархії органів державної влади, розрізняють такі види державного контролю:

1) парламентський контроль;

2) контроль з боку міжнародних організацій;

3) президентський контроль;

4) урядовий контроль;

5) контроль з боку органів центральної виконавчої влади;

6) судовий контроль;

7) контроль з боку місцевих органів державної виконавчої влади;

8) контроль з боку органів місцевого самоврядування;

9) неурядовий контроль;

10) громадський контроль.

59. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

За призначенням розрізняють такі види державного контролю:

1) загальний, цільовий, поточний;

2) поточний, наступний (підсумковий), попереджувальний;

3) загальний, цільовий, поточний, наступний (підсумковий), попереджувальний;

4) загальний, цільовий.

60. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Провідним методом державного контролю є:

1) перевірка;

2) обстеження та вивчення окремих напрямків діяльності об’єкта;

3) ревізія;

4) обстеження;

5) експертиза;

6) заслуховування звітів.

61. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами здійснюється прокурорський нагляд за:

1) додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів АР Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами;

2) додержанням і правильним застосуванням законів військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності;

3) додержанням і правильним застосуванням законів посадовими особами та громадянами;

4) все вищезазначене.

62. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

Предметом прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів є:

1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам;

2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав;

3) додержання рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям;

4) додержання рішень про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України та здійснення контролю за їх використанням;

5) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності.

63. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

При здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право:

1) безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запроваджено;

2) безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію.

3) письмово вимагати подання в прокуратуру для перевірки зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, в тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов’язаних з перевіркою

4) виявляти причини вчинення злочинів і умови, що сприяють цьому, вживати заходів до їх усунення;

5) вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення;

6) вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз.

64. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Під зверненнями громадян слід розуміти:

1) викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги;

2) викладені в письмовій формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги;

3) викладені в письмовій формі вимоги про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, посадових осіб;

4) викладені в письмовій формі рекомендації щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

65. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Не підлягають розгляду звернення, якщо:

1) питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об’єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень;

2) письмове звернення визнано анонімним – тобто без зазначення місця проживання, не підписане автором, а також таке, з якого неможливо встановити авторство;

3) звернення є усними;

4) звернення подано групою осіб;

5) у письмовому зверненні відсутня дата.

66. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

До кола обов’язків органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб при розгляді заяв чи скарг належить:

1) об’єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

2) попередити громадянина про його обов’язок приходити на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

3) скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів щодо припинення неправомірних дій;

4) забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв’язку з заявою чи скаргою рішень;

5) письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

6) вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів,

7) вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення;

8) у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою не розглядати її;

9) не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

10) особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів для усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

67. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Форма державного управління – це:

1) зовнішньо виражена дія – волевиявлення виконавчо-розпорядчого органу (посадової особи), здійснене у рамках режиму законності та його комплекції для досягнення управлінської мети;

2) вираження у зовнішньому вигляді конкретних дій державних органів, їх структурних підрозділів і посадових осіб;

3) вираження конкретних дій, які безпосередньо викликають правові наслідки, пов’язані із встановленням або застосуванням норм права;

4) певне поєднання адміністративно-правових засобів регулювання, опосередкованого імперативним методом юридичного впливу, який виявляється в тому, що суб’єкти правовідносин займають юридично нерівні позиції.

68. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Виділяють такі групи форм управління:

1) облікові та легалізуючи;

2) функціональні, облікові та легалізуючи;

3) неправові, регламентуючі та функціональні;

4) правові і неправові.

69. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

Ознаками актів застосування адміністративно-правових норм є:

1) індивідуальний характер;

2) юридична природа;

3) односторонній порядок видання;

4) застосування різних санкцій;

5) цей акт є юридичним фактом;

70. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

Ознаками адміністративного договору є такі:

1) договір виникає у сфері державного управління;

2) конкретизує норму адміністративного права;

3) підстава його виникнення – вільне волевиявлення сторін;

4) адміністративний договір має організуючий характер.

71. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

До неправових форм управління належать:

1) організаційні дії (проведення нарад, зборів, обговорень, перевірок, розробка прогнозів, програм, здійснення бухгалтерського, статистичного, податкового обліку, проведення прес-конференцій тощо);

2) матеріально-технічні операції (діловодство, виконання постанов про застосування заходів адміністративного примусу, адміністративних стягнень, складання довідок, звітів, видання юридичних актів тощо);

3) участь суб’єктів виконавчої влади в судах як позивачів або відповідачів,

4) діяльність по забезпеченню громадського порядку та громадської безпеки.

72. Оберіть, що з нижченаведеного характеризує особливості методів державного управління:

1) методи державного управління реалізуються в процесі державного управління;

2) виражають керівний вплив суб’єктів управління на об’єкти управління, є змістом цього впливу і завжди мають своїм адресатом конкретний об’єкт (індивідуальний чи колективний);

3) в методах державного управління завжди відображена воля держави, виражаються повноваження владного характеру органів виконавчої влади;

4) використовуються суб’єктами управління як засіб реалізації їх компетенції;

5) мають цілеспрямованість, активний характер;

6) враховують громадську думку;

7) мають свою форму та зовнішнє вираження.

73. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Традиційно управлінські методи поділяються на :

1) наукові та ненаукові методи;

2) демократичні та соціальні;

3) державні й суспільні (громадські);

4) державні та позадержавні;

5) творчі й шаблонні;

6) адміністративні та економічні;

7) прямого й непрямого впливу;

8) загальні й спеціальні.

74. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

До загальних методів управління належать:

1) контроль і нагляд;

2) контроль, нагляд, стимулювання;

3) метод прямого та непрямого впливу;

4) контроль, нагляд, метод прямого та непрямого впливу.

75. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

За юридичними властивостями акти державного управління поділяються на:

1) нормативні та індивідуальні;

2) нормативні, індивідуальні та змішані;

3) індивідуальні та змішані;

4) нормативні та локальні.

76. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

Вимоги, що висуваються до актів державного управління:

1) оптимальність, доцільність, ефективність, соціальна справедливість;

2) відповідність юридичним вимогам;

3) відповідність організаційно-технічним вимогам;

4) реєстрація.

77. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Традиційно виділяють такі види окремих юридичних станів чинності правових актів управління як:

1) припинення, скасування;

2) припинення, призупинення;

3) припинення, зупинення, зміна, скасування;

4) припинення, призупинення, зміна, досягнення поставленої мети.

78. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

В залежності від безпосередньої мети застосування, заходи адміністративного примусу поділяються на:

1) адміністративні стягнення, адміністративна відповідальність;

2) адміністративні стягнення, заходи адміністративного припинення, адміністративно-відновлювальні заходи;

3) заходи фізичного і психічного (психологічного) впливу.

79. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

В залежності від мети застосування адміністративно-правової норми, заходи адміністративного примусу поділяються на:

1) адміністративні стягнення, що застосовувалися при притягненні особи до адміністративної відповідальності як покарання особи;

2) заходи адміністративного припинення, які використовуються для припинення відповідного правопорушення;

3) заходи процесуального примусу, які забезпечують можливість визначення факту правопорушення, встановлення особи правопорушника, зібрання всіх необхідних даних про адміністративний проступок і складання відповідних процесуальних документів;

4) адміністративно-правові заходи соціального примусу;

5) заходи адміністративно-примусові, що застосовуються з метою припинення правопорушень.

80. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Залежно від використання безпосередньої мети застосування заходів та способу охорони правопорядку, виділяють такі групи заходів адміністративного примусу:

1) заходи адміністративного попередження (запобігання), заходи адміністративного припинення, адміністративні стягнення (заходи відповідальності);

2) адміністративні стягнення, заходи адміністративного припинення;

3) адміністративно-відновлювальні заходи, заходи адміністративного попередження, заходи адміністративного припинення, адміністративні стягнення.

81. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

Адміністративним законодавством України передбачено санкції, які містять такі заходи:

1) накладення адміністративних стягнень на фізичних осіб за вчинення адміністративних правопорушень;

2) накладення дисциплінарних стягнень на фізичних осіб за вчинення адміністративних правопорушень;

3) застосування до фізичних осіб за вчинення адміністративних правопорушень заходів впливу, які не визначаються законодавцем як адміністративні стягнення;

4) притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб, згідно КУпАП.

82. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Митний огляд слід віднести до заходів:

1) адміністративного попередження (запобігання);

2) адміністративного припинення;

3) адміністративних стягнень.

83. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

Для процедури застосування адміністративного примусу характерним є:

1) детальна регламентація засад застосування в одному кодифікованому нормативному акті;

2) розпорошеність нормативних засад у різних нормативно-правових актах;

3) економність;

4) надмірне документальне оформлення.

84. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

Теорія адміністративного права виділяє такі види підстав адміністративної відповідальності:

1) фактичні (вчинення особою особливого виду правопорушення – адміністративного);

2) юридичні (наявність в діях особи юридичного складу правопорушення – суб’єкту, суб’єктивної сторони, об’єкту, об’єктивної сторони);

3) процедурні (наявність процедурних норм, які забезпечують притягнення винної особи до адміністративної відповідальності);

4) процесуальні (наявність процесуальних норм, які забезпечують притягнення винної особи до адміністративної відповідальності).

85. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається:

1) протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність;

2) протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність;

3) протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність.

86. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, звільняється від адміністративної відповідальності:

1) з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу;

2) якщо особа вчинила малозначне правопорушення;

3) якщо особа є іноземцем або особою без громадянства;

4) якщо під час вчинення протиправної дії чи бездіяльності особа була в стані сп’яніння.

87. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Обставинами, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:

1) щире розкаяння винного; добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; вчинення правопорушення неповнолітнім; вчинення малозначного правопорушення; вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до трьох років;

2) щире розкаяння винного; відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; вчинення правопорушення неповнолітнім; вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

3) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; вчинення малозначного правопорушення; вчинення правопорушення неповнолітнім; вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до трьох років.

88. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

Обставинами, які обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, є:

1) продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її;

2) повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;

3) втягнення неповнолітнього в правопорушення;

4) вчинення правопорушення групою осіб;

5) вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин;

6) вчинення правопорушення військовослужбовцем;

7) вчинення правопорушення в стані сп’яніння.

89. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

Адміністративне стягнення може бути накладено:

1) не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – чотири місяці з дня його виявлення;

2) якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді), то стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні – не пізніш як через три місяці з дня його виявлення;

3) у разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.

90. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі види адміністративних стягнень:

1) попередження;

2) штраф;

3) догана;

4) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення;

5) конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення; грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;

6) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання);

7) громадські роботи;

8) виправні роботи;

9) адміністративний арешт.

91. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Адміністративне провадження – це:

1) вид адміністративного процесу, який об’єднує послідовно здійснювані уповноваженим суб’єктом (публічною адміністрацією) процесуальні дії щодо розгляду та вирішення індивідуальних справ;

2) врегульований нормами адміністративно-процесуального права порядок розгляду індивідуально-конкретних справ у сфері виконавчої діяльності органів державного управління;

3) врегульований нормами адміністративно-процесуального права порядок застосування заходів адміністративного примусу.

92. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Виділяють такі стадії адміністративно-процесуальної діяльності:

1) стадія аналізу ситуації (порушення адміністративної справи), підготовка адміністративної справи до розгляду, стадія прийняття рішення по справі, стадія виконання прийнятого рішення (завершальна стадія);

2) порушення адміністративної справи, підготовка адміністративної справи до розгляду, стадія прийняття рішення по справі, стадія виконання прийнятого рішення (завершальна стадія).

3) стадія аналізу ситуації (порушення адміністративної справи), стадія прийняття рішення по справі, стадія виконання прийнятого рішення (завершальна стадія).

93. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Для юрисдикційних проваджень характерним є наявність наступних ознак:

1) наявність спору; належне процесуальне оформлення; змагальність сторін у провадженні; обов’язкове прийняття рішення у вигляді юридичного акту; розмаїття органів, уповноважених розглядати адміністративні справи;

2) наявність спору; належне процесуальне оформлення; змагальність сторін у провадженні; обов’язкове прийняття рішення у вигляді юридичного акту;

3) наявність спору; належне процесуальне оформлення; змагальність сторін у провадженні; обов’язкове прийняття рішення у вигляді юридичного акту; розмаїття органів, уповноважених розглядати адміністративні справи; виконання прийнятого рішення.

94. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

До юрисдикційних проваджень відносять:

1) провадження у справах про адміністративні правопорушення, дисциплінарне провадження;

2) провадження у справах про адміністративні правопорушення, дисциплінарне провадження; провадження по скаргах осіб;

3) провадження у справах про адміністративні правопорушення, дисциплінарне провадження; провадження по скаргах осіб, провадження по заявам та пропозиціям громадян.

95. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

До неюрисдикційних проваджень відносять:

1) провадження по обробці та прийняттю нормативних атів;

2) провадження по прийняттю індивідуальних актів управління;

3) провадження по заявам та пропозиціям громадян;

4) дисциплінарне провадження;

5) провадження по застосуванню адміністративно-попереджувальних заходів;

6) провадження по застосуванню заходів адміністративного припинення;

7) реєстраційне провадження;

8) дозвільне провадження;

9) установче провадження;

10) провадження по реалізації контрольно-наглядових повноважень;

11) виконавче провадження;

12) атестаційне провадження;

13) провадження по приватизації державного майна;

14) провадження по скаргах осіб;

15) діловодство.

96. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

В класифікацію управлінських послуг за предметом входить:

1) видача дозволів;

2) реєстрація з веденням реєстрів, в тому числі легалізація об’єднань громадян;

3) легалізація актів;

4) нострифікація (визнання дипломів, виданих в інших країнах) та верифікація (встановлення достовірності сертифікатів про походження товарів з України);

5) платні та безоплатні управлінські послуги;

6) соціальні управлінські послуги (призначення субсидій, пенсій тощо);

7) державні адміністративні послуги і муніципальні адміністративні послуги.

97. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Для системи адміністративного права континентальної правової системи характерним є поділ на:

1) загальну та особливу частини;

2) загальну та спеціальну частини;

3) загальну, особливу та спеціальну частини;

4) матеріальне та процесуальне адміністративне право.

98. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Джерелами адміністративного права зарубіжних країн є:

1) нормативно-правові акти;

2) нормативно-правові акти та судові прецеденти;

3) судові прецеденти та судова практика; правові звичаї;

4) нормативно-правові акти; судові прецеденти; судова практика; правові звичаї.

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 3.

Адміністративно-правове регулювання у сфері економіки, фінансів та підприємництва

99. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Адміністративно-правове регулювання у сфері фінансів на сьогодні здійснюють такі органи виконавчої влади:

1) Головне контрольно-ревізійне управління України;

2) Державна податкова служба в Україні;

3) Державна фінансова інспекція України;

4) Державний комітет фінансового моніторингу України;

5) Міністерство фінансів України;

6) Державна служба фінансового моніторингу України;

6) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

100. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Центральним органом виконавчої влади у сфері підприємництва є:

1) Міністерство економіки України;

2) Міністерство економічного розвитку і торгівлі України;

3) Міністерство інфраструктури України;

4) Міністерство промислової політики України;

5) Міністерство транспорту та зв’язку України;

6) Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

101. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Адміністративно-правове регулювання у сфері промисловості на сьогодні здійснює такий орган виконавчої влади:

1) Міністерство економіки України;

2) Міністерство економічного розвитку і торгівлі України;

3) Міністерство палива та енергетики України;

4) Міністерство інфраструктури України;

5) Міністерство промислової політики України;

6) Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

102. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Адміністративно-правове регулювання у сфері захисту економічної конкуренції на сьогодні здійснює такий орган виконавчої влади:

1) Міністерство інфраструктури України;

2) Антимонопольний комітет України;

3) Міністерство економіки України;

4) Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва.

103. Оберіть, що нижченаведеного не є основними завданнями Антимонопольного комітету України:

1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

2) контроль за концентрацією, узгодженими діями суб’єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб’єктами природних монополій;

3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

4) сприяння пріоритетному укладенню договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи першочергового їх придбання у певних продавців;

5) методичне забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

6) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері державних закупівель.

104. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

1) Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном;

2) Міністерство економічного розвитку і торгівлі України;

3) Міністерство економіки України;

4) Державний комітет статистики України;

5) Державна служба України з питань захисту персональних даних;

6) Міністерство палива та енергетики України;

7) Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

105. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Центральним органом виконавчої влади у паливо-енергетичній сфері є:

1) Міністерство економічного розвитку і торгівлі України;

2) Міністерство палива та енергетики України;

3) Міністерство енергетики та вугільної промисловості України;

4) Міністерство вугільної промисловості України.

106. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Державне управління в галузі транспорту здійснює:

1) Міністерство економічного розвитку і торгівлі України;

2) Міністерство транспорту та зв’язку України, місцеві Ради народних депутатів;

3) Міністерство інфраструктури України, місцеві Ради народних депутатів та інші спеціально уповноважені на те органи, відповідно до їх компетенції;

4) Державна служба України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації;

5) Міністерство транспорту та зв’язку України.

107. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Адміністративно-правове регулювання у сферах будівництва та житлово-комунального господарства здійснюють такі органи виконавчої влади:

1) Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України;

2) Міністерство регіонального розвитку та будівництва України;

3) Міністерство з питань житлово-комунального господарства України;

4) Державна архітектурно-будівельна інспекція України;

5) Державний комітету будівництва, архітектури та житлової політики України.

108. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Центральним органом виконавчої влади в агропромисловій сфері є:

1) Міністерство аграрної політики України;

2) Міністерство екології та природних ресурсів України;

3) Міністерство аграрної політики та продовольства України;

4) Державна ветеринарна та фітосанітарна служба України;

5) Державне агентство земельних ресурсів України;

6) Державне агентство лісових ресурсів України;

7) Державне агентство рибного господарства України;

8) Державна інспекція сільського господарства України.

109. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Адміністративно-правове регулювання охорони навколишнього природного середовища здійснюють такі органи виконавчої влади:

1) Міністерство охорони навколишнього природного середовища України;

2) Міністерство екології та природних ресурсів України;

3) Державна екологічна інспекція України;

4) Державна служба геології та надр України;

5) Державне агентство водних ресурсів України;

6) Державна пробірна служба України;

7) Державна інспекція техногенної безпеки України;

8) Державне агентство екологічних інвестицій України;

9) Міністерство економічного розвитку і торгівлі України;

10) Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України.

Змістовний модуль. 4.

Адміністративно-правове регулювання соціально-культурною та адміністративно-політичною сферою

110. Оберіть, що з нижченаведеного не належить до адміністративно-політичної сфери:

1) оборона;

2) національна безпека;

3) охорона державного кордону;

4) внутрішні справи,

5) закордонні справи,

6) митна справа;

7) транспорт;

8) юстиція.

111. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

До системи органів державного управління у сфері забезпечення обороноздатності країни не входять:

1) Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України;

2) Міністерство оборони України;

3) Державна міграційна служба України;

4) Державне агентство резерву України;

5) Генеральний штаб Збройних Сил України;

6) Військові комісаріати;

7) Державна реєстраційна служба України.

112. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Головою Ради національної безпеки і оборони України є:

1) Голова Верховної Ради України;

2) Президент України;

3) Прем’єр-міністр України;

4) міністр закордонних справ України;

5) міністр оборони України;

6) глава Адміністрації Президента України;

7) голова Служби безпеки України;

8) міністр внутрішніх справ України;

9) начальник Генерального штабу Збройних сил України.

113. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

Звільнення від призову на строкову військову (альтернативну) службу в мирний час застосовують до призовників, які:

1) визнані за станом здоров’я непридатними до військової служби в мирний час;

2) до дня відправки на строкову військову службу досягли двадцятичотирьохрічного віку;

3) пройшли військову службу в інших державах;

4) закінчили курс навчання за програмою підготовки офіцерського складу чи прапорщиків у навчальних закладах органів внутрішніх справ і продовжують службу в системі МВС України, Служби безпеки України, інших військових формуваннях, мають військові або спеціальні звання;

5) належать до чинних згідно із законодавством релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю та служби у Збройних Силах.

114. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Основним суб’єктом забезпечення національної безпеки України є:

1) держава;

2) Верховна Рада України;

3) Президент України;

4) Кабінет Міністрів України;

5) Конституційний Суд України;

6) Суди;

7) Прокуратура України;

8) Національний банк України;

9) Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади.

115. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Центральний орган виконавчої влади, на який покладена функція щодо охорони державного кордону:

1) Міністерство закордонних справ України;

2) Державний комітет у справах охорони державного кордону України;

3) Адміністрація Державної прикордонної служби України;

4) Державна прикордонна служба України.

116. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Не входить до системи органів державного управління зовнішньополітичною діяльністю:

1) Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України;

2) Міністерство закордонних справ України;

3) Дипломатичні представництва України та місії;

4) Консульські установи України;

5) Державний комітет України у справах національностей та міграції;

6) Державний комітет України у справах національностей та релігій;

7) Державна міграційна служба України.

117. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

Принципами митного регулювання є:

1) виключна юрисдикція України на її митній території;

2) виключна компетенція митних органів України щодо здійснення митної справи;

3) законність;

4) обкладення податками і зборами товарів, що перевозяться транзитними авіапасажирами;

5) системність;

6) ефективність;

7) створення сприятливих умов для прискореного товарообігу окремих груп товарів через митний кордон України;

7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб;

8) гласність та прозорість.

118. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

Товари, що переміщуються через митний кордон України, крім митного контролю, можуть підлягати:

1) санітарно-епідеміологічному контролю;

2) ветеринарному контролю;

3) фітосанітарному контролю;

4) радіологічному контролю;

5) екологічному контролю;

6) контролю на геномодифіковану продукцію;

7) контролю за переміщенням культурних цінностей.

119. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

До органів, що здійснюють державне управління внутрішніми справами належать:

1) Міністерство внутрішніх справ України та його підрозділи на місцях;

2) Державний департамент з питань виконання покарань;

3) Державна пенітенціарна служба України;

4) Державна виконавча служба України;

5) Державна служба України з питань захисту персональних даних.

120. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

Основними завданнями міліції є:

1) забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів;

2) захист економічних інтересів держави;

3) боротьба з контрабандою;

4) запобігання правопорушенням та їх припинення;

5) охорона і забезпечення громадського порядку;

6) виявлення і розкриття злочинів, розшук осіб, які їх вчинили;

7) забезпечення безпеки дорожнього руху;

8) захист власності від злочинних посягань;

9) виконання кримінальних покарань і адміністративних стягнень;

10) участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяння у межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків.

121. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Через Міністра юстиції України спрямовується і координується діяльність таких центральних органів виконавчої влади:

1) Державна архівна служба України;

2) Державна виконавча служба України;

3) Державна пенітенціарна служба України;

4) Державна міграційна служба України;

5) Державна інспекція техногенної безпеки України;

6) Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном;

7) Державна служба зв’язку України;

8) Фонд державного майна України;

9) Державний комітет у справах охорони державного кордону України.

122. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

Органами державної реєстрації актів цивільного стану є:

1) центральний орган виконавчої влади у сфері державної реєстрації актів цивільного стану;

2) відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції;

3) виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад;

4) капітани морських, річкових суден, що ходять під прапором України, під час плавання;

5) начальники пошукових або інших експедицій, під час перебування громадян України в цих експедиціях;

6) дипломатичні представництва і консульські установи України.

123. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

До основних функцій державного управління соціально-культурною сферою відносять:

1) створення сприятливих умов для відтворення населення країни;

2) збереження здоров’я та працездатності населення;

3) організацію професійної підготовки кадрів для народного господарства;

4) зміцнення сім’ї та турботу про підростаюче покоління;

5) збереження та примноження культурного надбання;

6) організацію відпочинку, дозвілля населення;

7) забезпечення органів державної влади України інформацією, необхідною для здійснення ефективної політики у соціально-культурній сфері;

8) створення сприятливих умов для зайняття наукою;

9) запобігання злочинам та іншим правопорушенням;

10) створення сприятливих умов для зайняття туризмом, спортом.

124. Оберіть, які з нижченаведених органів не входять до системи органів виконавчої влади в соціально-культурній сфері:

1) Міністерство культури України;

2) Міністерство культури і туризму України;

3) Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України;

4) Міністерство освіти і науки України;

5) Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту;

6) Міністерство соціальної політики України;

7) Міністерство праці та соціальної політики України;

8) Міністерство охорони здоров’я України;

9) Державна інспекція України з питань праці;

10) Державна санітарно-епідеміологічна служба України;

11) Державна служба України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань;

12) Державна служба з питань інвалідів та ветеранів України;

13) Державна служба інтелектуальної власності України;

14) Державний департамент з питань інтелектуальної власності;

15) Державна служба молоді та спорту України;

15) Державна служба України з лікарських препаратів і контролю за наркотиками;

17) Державне агентство з питань науки, інновацій та інформації України;

18) Державне агентство України з питань кіно;

19) Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України;

19) Пенсійний фонд України.

125. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Повноваження Президента України у соціально-культурній сфері. Президент України:

1) забезпечує проведення політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури;

2) розробляє і здійснює загальнодержавні програми науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

3) виступає гарантом соціально-культурних прав громадян;

4) у своїй щорічній доповіді Верховній Раді України доповідає про стан реалізації державної політики у сфері соціально-культурного розвитку;

5) сприяє відповідній підготовці кадрів для галузей цієї сфери.

126. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Адміністративно-правове регулювання у галузі освіти і науки здійснюють такі органи виконавчої влади як:

1) Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України;

2) Міністерство освіти і науки України;

3) Державна служба інтелектуальної власності України;

4) Державне агентство з питань науки, інновацій та інформації України;

5) Державний комітет України з питань науки, інновацій та інформатизації;

6) Вища атестаційна комісія України;

7) місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

127. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

В Україні встановлюються такі освітні рівні:

1) дошкільна освіта;

2) початкова загальна освіта,

3) базова середня освіта;

4) повна загальна середня освіта,

5) позашкільна освіта;

6) професійно-технічна освіта,

7) базова вища освіта,

8) повна вища освіта.

128. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Науковий працівник зобов’язаний:

1) провадити наукові дослідження відповідно до укладених договорів (контрактів);

2) представляти результати наукової і науково-технічної діяльності шляхом наукових доповідей, публікацій та захисту дисертацій;

3) здобувати визнання авторства на наукові і науково-технічні результати своєї діяльності;

4) у встановленому порядку проходити атестацію на відповідність займаній посаді;

5) брати участь у конкурсах на виконання наукових досліджень, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел відповідно до законодавства України;

6) публікувати результати своїх досліджень або оприлюднювати їх іншим способом, у порядку, встановленому законодавством України;

7) отримувати, передавати та поширювати наукову інформацію;

8) постійно підвищувати свою кваліфікацію.

129. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Пріоритетними напрямами розвитку науки і техніки на період до 2020 року визначено:

1) фундаментальні наукові дослідження з соціально-економічних та суспільно-політичних проблем;

2) комунікаційні технології;

3) нетрадиційні енергоносії;

4) раціональне природокористування;

5) державне управління;

6) науки про життя, нові технології профілактики та лікування найпоширеніших захворювань;

7) нові речовини і матеріали.

130. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви не згодні.

Держава у пріоритетному порядку створює умови для:

1) розвитку культури української нації, корінних народів та національних меншин України;

2) створення нових робочих місць у сфері культури;

3) збереження, відтворення та охорони історичного середовища;

4) благодійництва у сфері культури;

5) естетичного виховання громадян, передусім дітей та юнацтва;

6) розширення культурної інфраструктури села.

131. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

До основних видів діяльності у сфері культури належать:

1) створення, виконання, тиражування, розповсюдження, демонстрування (публічний показ і публічне сповіщення) та популяризація творів літератури і мистецтва;

2) створення, збереження, охорона, використання та популяризація наукової творчості;

3) проведення наукових досліджень;

4) літературна і художня критика, кінокритика;

5) організація туристичного відпочинку громадян.

132. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Центральним органом виконавчої влади, що здійснює політику у галузі спорту є:

1) Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту;

2) Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України;

3) Державна служба молоді та спорту України;

4) Державна реєстраційна служба України;

5) Державне агентство з питань молоді та спорту.

133. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Згідно чинних актів законодавства про охорону здоров’я, здоров’я – це:

1) стан розвитку фізіологічних і психологічних функцій організму людини;

2) стан оптимальної працездатності та соціальної активності людини;

3) повного фізичного благополуччя та відсутність хвороб і фізичних дефектів у людини;

4) стан повного фізичного, душевного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів;

5) стан оптимальної працездатності та соціальної активності людини при максимальній біологічно можливій індивідуальній тривалості життя.

134. Оберіть варіант відповіді, з яким Ви згодні.

Адміністративно-правове регулювання у сфері охорони здоров’я здійснюють такі органи виконавчої влади:

1) Міністерство охорони здоров’я України;

2) Державна санітарно-епідеміологічна служба України;

3) Державна інспекція з контролю якості лікарських засобів;

4) Державний комітет України з питань контролю за наркотиками;

5) Державна служба України з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань;

6) Державна санітарна служба України;

7) Державна служба України з лікарських препаратів і контролю за наркотиками.

15. ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ

ДО заліку

Становлення та розвиток адміністративного права.
Зміст поліцейського права.
Перехід до адміністративного права.
Становлення та розвиток українського адміністративного права.
Предмет адміністративного права: сучасне визначення.
Соціальне призначення адміністративного права.
Метод правового регулювання адміністративного права України.
Загальні риси методу адміністративного права.
Трансформація методу адміністративного права.
Сучасна українська наука адміністративного права.
Зв’язок адміністративного права та теорії державного управління.
Перспективи розвитку адміністративного права.
Адміністративне право України: як галузь права, як навчальна дисципліна, як наука.
Основні універсальні (кібернетичні) категорії управління.
Управлінська система та її компоненти.
Сутність соціального управління.
Види соціального управління.
Поняття «державне управління» у широкому та вузькому розумінні.
Основні риси державного управління.
Державне управління в умовах адміністративної реформи.
Співвідношення державного управління та виконавчої влади.
Поняття влади.
Загальнонаукове розуміння регулювання та управління.
Співвідношення понять «державне управління» та «державне регулювання».
Система адміністративного права: поняття та зміст.
Підгалузі та інститути в системі адміністративного права.
Публічно-правові риси адміністративного права.
Зв’язки адміністративного права з іншими галузями права.
Місце адміністративного права в правовій системі України.
Поняття джерел адміністративного права.
Види джерел адміністративного права.
Адміністративне законодавство і форми його систематизації.
Кодифікація адміністративного законодавства.
Поняття та форми реалізації адміністративно-правових норм.
Місце і значення адміністративно-правових відносин в теорії адміністративного права.
Поняття та зміст адміністративно-правових відносин.
Види адміністративно-правових відносин.
Поняття «суб’єкт адміністративного права».
Поняття адміністративної правосуб’єктності та адміністративно-правового статусу суб’єктів адміністративного права.
Класифікація суб’єктів адміністративного права.
Індивідуальні та колективні суб’єкти адміністративного права.
Співвідношення понять «фізична особа», «індивід» та «громадянин».
Адміністративно-правовий статус громадян та інших фізичних осіб як індивідуальних суб’єктів адміністративного права.
Поняття, види та система органів виконавчої влади.
Президент України і система органів виконавчої влади.
Адміністративно-правовий статус органів виконавчої влади. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України. Адміністративно-правовий статус центральних органів виконавчої влади.
Інститут державної служби: зміст та його місце в суспільстві.
Питання термінології – «публічна служба» чи «державна служба». Поняття публічної служби за Кодексом адміністративного судочинства.
Державний службовець: поняття, ознаки.
Поняття посади і посадової особи.
Класифікація посад державних службовців.
Ранги державних службовців.
Особливості адміністративно-правового статусу державних службовців.
Права державних службовців у сфері державного управління.
Види і характеристика обмежень щодо державних службовців.
Дисциплінарна відповідальність державних службовців.
Особливості дисциплінарної відповідальності окремих суб’єктів адміністративного права.
Підстави припинення державної служби.
Відставка державного службовця.
Патронатна служба.
Поняття служби в органах місцевого самоврядування.
Особливості адміністративно-правового статусу службовців місцевого самоврядування.
Адміністративна правоздатність і адміністративна дієздатність службовців місцевого самоврядування.
Права посадових осіб місцевого самоврядування.
Адміністративно-правові обов’язки посадових осіб місцевого самоврядування.
Види і характеристика обмежень щодо посадових осіб місцевого самоврядування.
Поняття та система засобів забезпечення законності у державному управлінні.
Державний контроль: його поняття та роль у державному управлінні.
Види контролю.
Внутрішній адміністративний контроль.
Контроль з боку Президента України.
Парламентський контроль.
Судовий контроль.
Контроль з боку органів місцевого самоврядування.
Контроль з боку громадських організацій.
Прокурорський нагляд.
Звернення як спосіб захисту прав громадян у державному управлінні.
Адміністративна юстиція як засіб судового захисту громадян у сфері державного управління.
Поняття і види форм державного управління.
Вимоги до використання форм державного управління.
Поняття і види правових актів управління.
Порядок прийняття та чинність правових актів управління.
Адміністративні договори.
Контроль та нагляд як загальні методи управління.
Поняття адміністративного примусу.
Класифікація заходів адміністративного примусу та їх характеристика.
Характеристика адміністративно-запобіжних заходів.
Поняття заходів адміністративного припинення.
Поняття адміністративної відповідальності.
Адміністративний проступок як підстава настання адміністративної відповідальності.
Відповідальність неповнолітніх.
Відповідальність посадових осіб.
Відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів.
Відповідальність іноземних громадян і осіб без громадянства.
Обставини, що виключають адміністративну відповідальність.
Можливість звільнення від адміністративної відповідальності.
Поняття адміністративного стягнення.
Система адміністративних стягнень.
Основні і додаткові адміністративні стягнення.
Адміністративна відповідальність юридичних осіб.
Поняття адміністративного процесу.
Зміст та загальні риси адміністративного процесу.
Характерні риси юрисдикційних адміністративних проваджень.
Реєстраційні провадження.
Дозвільні провадження.
Контрольні провадження.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Поняття адміністративного права в зарубіжних країнах.
Джерела адміністративного права зарубіжних країн.
Норми та принципи адміністративного права зарубіжних країн.
Публічна служба в зарубіжних країнах: поняття, організація, характерні риси.

84. Поняття методів державного управління.

85. Відмінності між методом управління та методом правового регулювання суспільних відносин.

86. Класифікація методів державного управління.

87. Правова форма методів державного управління.

107. Поняття адміністративного провадження.

108. Основні стадії провадження.

109. Неюрисдикційні адміністративні провадження: види та загальна характеристика.

16. ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ

ДО іспиту

Загальна характеристика адміністративно-правового регулювання у сфері економіки.
Основні напрями економічної політики, що визначаються державою.
Організація державного управління у сфері економіки.
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України як провідний центральний орган виконавчої влади у забезпеченні реалізації єдиної державної політики економічного і соціального розвитку України.
Основні завдання Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
Основні адміністративно-правові засоби державного впливу у сфері економіки.
Державне замовлення.
Ліцензування, патентування і квотування.
Сертифікація та стандартизація.
Державний контроль у сфері економіки.
Державні фінанси та фінансове підприємництво.
Основні законодавчі акти, що діють у сфері фінансів.
Роль Міністерство фінансів України як центрального органу виконавчої влади, що здійснює проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України.
Категорія, «підприємництво».
Підприємництво як невід’ємна складова ринкової економіки.
Державне регулювання підприємницької діяльності.
Окремі сфери державного регулювання підприємництва.
Історія становлення системи управління економікою.
Ринкова трансформація управління економікою.
Роль Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, як провідного органу у системі центральних органів виконавчої влади України, що забезпечує реалізацію єдиної державної політики економічного і соціального регіонального розвитку та розвитку країни в цілому, а також співробітництва з Європейським Союзом
Центральні органи управління промисловістю.
Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном.
Система органів управління промисловістю.
Особливості державного регулювання захисту економічної конкуренції.
Роль Антимонопольного комітету України як державного органу із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.
Основні завданням Антимонопольного комітету України.
Регулювання відносин у сфері діяльності транспорту як один з пріоритетних напрямків внутрішньої політики держави.
Мета державного управління в галузі транспорту.
Єдина транспортна система України.
Нормативно-правові акти, що діють у сфері транспорту.
Особливості державного управління транспортної сфери.
Міністерство інфраструктури України як центральний орган серед всіх органів управління транспортом.
Державна авіаційна служба України.
Державне агентство автомобільних доріг України.
Державне агентство України з туризму та курортів.
Державна інспекція України з безпеки на морському та річковому транспорті.
Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті.
Організаційно-правові засади управління митною справою.
Державна митна політика.
Державна митна справа.
Митні органи як спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи.
Організація митного контролю.
Загальні принципи здійснення митного контролю.
Види митного контролю.
Особливі процедури митного контролю.
Загальна характеристика державної політики у сфері праці та соціального захисту громадян.
Концепція соціального забезпечення населення України.
Система загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Характеристика системи органів виконавчої влади, спрямованих на забезпечення реалізації державної політики у сфері праці та соціального захисту.
Міністерство соціальної політики України.
Державна інспекція України з питань праці.
Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України.
Державна інспекція техногенної безпеки України як складові цієї системи.
Державний контроль та нагляд у сфері праці та соціальної політики.
Загальні положення адміністративно-правового регулювання освітою.
Управління освітою, наукою.
Міністерство освіти і науки України.
Управління справами молоді та спортом.
Міністерство молоді та спорту України.
Загальна характеристика сфери охорони здоров’я в Україні.
Охорона здоров’я як один з пріоритетних напрямів державної діяльності.
Основні державні гарантії щодо реалізації прав громадян у сфері охорони здоров’я.
Принципи охорони здоров’я в Україні.
Основні нормативно-правовими акти у сфері адміністративно-правового регулювання сфери охорони здоров’я.
Державне управління сферою охорони здоров’я.
Роль ВРУ у формуванні державної політики охорони здоров’я.
Міністерство охорони здоров’я України як центральний орган виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.
Основні завданнями МОЗ України.
Засади адміністративно-правового регулювання у сфері культури. Основні види діяльності у сфері культури.
Підтримка вітчизняних виробників у сфері культури.
Збереження Музейного фонду України.
Збереження Державного бібліотечного фонду України.
Збереження Національного архівного фонду України.
Особливості державного управління у сфері культури.
Управління діяльності у сфері кінематографії.
Поняття адміністративно-політичної сфери.
Система суб’єктів державного управління адміністративно-політичною сферою.
Загальні засади організації оборони та національної безпеки.
Сфера оборони України.
Правові засади оборони держави.
Воєнна доктрина України.
Організація оборони в Україні.
Збройні Сили України.
Генеральний штаб Збройних Сил України.
Організація державного управління у сфері оборони.
Повноваження Президента України у сфері оборони.
Повноваження КМУ у сфері оборони.
Міністерство оборони України.
Засади адміністративно-правового регулювання у сфері зовнішньої політики.
Державне управління закордонними справами.
Зовнішньополітична діяльність України.
Система органів державного управління зовнішньополітичною діяльністю.
Роль Міністерства закордонних справ України як центрального органу виконавчої влади, який забезпечує проведення зовнішньої політики держави і координацію діяльності у сфері зовнішніх зносин України.
Характеристика та правові засади діяльності органів внутрішніх справ. Міліція в Україні.
Принципи діяльності органів внутрішніх справ України.
Права міліції.
Обов’язки міліції.
Міністерство внутрішніх справ України.
Загальні засади організації державного управління у сфері юстиції.
Правова основа діяльності у сфері юстиції.
Система органів юстиції.
Роль Державної судової адміністрації України щодо організаційного забезпечення діяльності органів судової влади.
Міністерство юстиції України як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики.

17. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Дараганова Н. В. Адміністративне право України : навчально-методичний комплекс / Н. В. Дараганова. – К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2013. – 179 с.
Дараганова Н. В. Адміністративне право України : навч. посібник / Н. В. Дараганова. – К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2013. – 272 с.
Дараганова Н. В. Дискусійні питання класифікації суб’єктів адміністративного права / Н. В. Дараганова // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Політологія. Соціологія. Право : зб. наук. праць. – К. : ІВЦ «Політехніка», 2010. – № 4 (8) . – С. 206–210.
Дараганова Н. В. Особливості адміністративно-правового статусу екіпажу повітряного судна України / Н. В. Дараганова // Наука і правоохорона. – 2011. – № 2 (12). – С. 142–147.
Дараганова Н. В. Юридична відповідальність за адміністративні правопорушення на повітряному транспорті: дискусійні питання / Н. В. Дараганова // Юридична наука. – 2011. – № 4–5. – С. 83–90.

Структурними частинами навчально-методичного комплексу є:

1. Програма навчальної дисципліни.

2. Робоча програма, до якої входять:

2.1. Опорний конспект лекцій (окрема папка);

2.2. Методичні рекомендації та завдання для семінарських занять;

2.3. Тестові завдання;

2.4. Білети для заліку (окрема папка);

2.5. Пакет контрольних завдань для комплексної перевірки знань (окрема папка);

2.6. Пакет контрольних завдань для заміру залишкових знань (окрема папка);

2.7. Фонд законодавчих та інструктивних матеріалів (електронний варіант);

2.8. Методичні вказівки та контрольні роботи для студентів заочної форми навчання.

18. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Перелік рекомендованих джерел

з наукової бібліотеки Національної академії управління

Авер’янов В. Державне управління у змісті предмета адміністративного права / В. Авер’янов // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 2. – С. 139–150.
Авер’янов В. Питання методології адміністративно-правової доктрини України (аналітичний огляд цікавого і корисного дослідження) / В. Авер’янов // Право України. – 2005. – № 1. – С. 26–29.
Авер’янов В. Потрібні нові концептуальні засади створення проекту Кодексу України про адміністративні проступки / В. Авер’янов, Д. Лук’янець, Н. Хорощак // Право України. – 2004. – № 11. – С. 11–16.
Авер’янов В. Предмет адміністративного права : нова доктринальна оцінка / В. Авер’янов // Право України, 2004. – № 10. – С. 25–30.
Авер’янов В. Реформування українського адміністративного права : ґрунтовний привід для теоретичної дискусії / В. Авер’янов // Право України. – 2003. – № 5. – С. 117–120.
Авер’янов В. Уряд у механізмі поділу влади : недосконалість вітчизняної конституційної моделі / В. Авер’янов // Право України. – 2005. – № 4. – С. 10–16.
Авер’янов В. Законодавче регулювання державної служби у світлі завдань упередження та протидії корупції в Україні / В. Авер’янов, О. Андрійко // Право України. – 2008. – № 5. – С. 29–37.
Аграрне право України : підручник : за ред. О.О. Погрібного, 2007. – 448 с.
Адміністративне законодавство України та його розвиток (нотатки з науково-практичної конференції) // Право України. – 2007. – № 2.– С. 151–157.
Адміністративне право : навч. посібник / О. І. Остапенко, З. Р. Кісіль, М. В. Ковалів, Р. – В. В. Кісіль, 2009. – 536 с.
Адміністративне право України : підручник для юрид. вузів і факультетів : За ред. Ю.П. Битяка, 2000.– 520 с.
Анпілогов О. Права та свободи громадянина як об’єкт захисту прокурором в адміністративному судовому процесі / О. Анпілогов // Вісник прокуратури. – 2007. – № 3. – С. 68–74.
Анпілогов О. Участь прокурора в адміністративному судовому процесі. Вдосконалення правових підстав захисту прокурором прав, свобод та законних інтересів громадянина в адміністративному процесі / О. Анпілогов // Вісник прокуратури. – 2007. – № 9. – С. 105–114.
Антологія української юридичної думки : [в 10-ти томах] : Том 9 : Юридична наука радянської доби : Упор.: В. Б. Авер’янов, О. М. Костенко, В. П. Нагребельний та ін. : [відп. ред. В. П. Нагребельний], 2004. – 848 с.
Афанасьєв К. Сучасний формат адміністративних правовідносин / К. Афанасьєв // Право України. – 2008. – № 11. – С. 20–27.
Баб’як А. Строки за проектом Кодексу України про адміністративні проступки / А. Баб’як // Право України. – 2004. – № 1. – С. 98–102.
Бачун О. Процесуальний статус суб’єктів адміністративного судочинства : постановка питання / О. Бачун // Право України. – 2009. – № 4. – С. 86–92.
Бевзенко В. М. Правові засади участі суб’єктів владних повноважень в адміністративному судочинстві / В. М. Бевзенко // Адвокат. – 2009. – № 3. – С. 14–18.
Бевзенко В. М. Сутність адміністративної процесуальної правосуб’єктності суб’єктів владних повноважень / В. М. Бевзенко // Адвокат. – 2009. – № 2. – С. 13–17.
Бевзенко В. М. Участь в адміністративному судочинстві суб’єктів, які забезпечують інститут президентства в Україні / В.М. Бевзенко // Адвокат. – 2008. – № 3. – С. 26–30.
Беляневич О. А. Адміністративні договори та розмежування юрисдикції спеціалізованих судів / О. А. Беляневич // Вісник господарського судочинства. – 2006. – № 1. – С. 117–125.
Бечко П. К. Податкова система : навч. посібник / П. К. Бечко, 2006.– 368 с.
Бєлєвська О. Особливості адміністративної відповідальності іноземців в Україні / О. Бєлєвська // Право України. – 2008. – № 9. – С. 46–51.
Бєлєвцева В. До питання класифікації адміністративно-правових режимів / В. Бєлєвцева // Вісник Академії правових наук України. – 2009. – № 2. – С. 103–111.
Битяк Ю. Становлення та шляхи забезпечення доступності правосуддя в адміністративному судочинстві / Ю. Битяк // Вісник Академії правових наук України. – 2003. – № 1. – С. 51–61.
Бідей О. Проблеми популяризації адміністративної юстиції як головного інструменту захисту прав і свобод особистості / О. Бідей // Право України. – 2008. – № 5. – С. 37–40.
Богоявленська Ю.В. Адміністративно-правові механізми управління зайнятістю молоді в Україні в умовах фінансової кризи / Ю. В. Богоявленська // Економіка та держава : міжнародний науково-практичний журнал. – К. : Редакція журналу «Економіка та держава», 2009. – № 3. – С. 47–55.
Бойко І. Громадянин як суб’єкт адміністративно-правових відносин / І. Бойко // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 1.– С. 94–102.
Буренко Т.О. Специфіка формування в Україні сукупності державних адміністративних послуг / Т. О. Буренко // Економіка та держава : міжнародний науково-практичний журнал. – К. : Редакція журналу «Економіка та держава», 2009. – № 12. – С. 10–112.
Відповідальність за адміністративні правопорушення / [упоряд. Е. Ф. Демський], 2009. – 416 с.
Гаєцький І. Адміністративно-правове становище органів місцевого самоврядування : проблеми взаємодії / І. Гаєцький // Вісник прокуратури. – 2009. – № 9. – С. 87–92.
Галай В. Використання адміністративного оскарження для захисту прав пацієнта / В. Галай // Право України. – 2008. – № 8. – С. 64–74.
Галунько В. Спеціальні принципи адміністративного права у сфері охорони суб’єктів права власності / В. Галунько // Право України. – 2007. – № 9. – С. 69–73.
Гаращук В. Контрольні провадження, їх види, тенденції розвитку та законодавчого регулювання / В. Гаращук // Вісник Академії правових наук України. – 2004. – № 1.– С. 86–94.
Гіжевський В. К. Про систему адміністративного права / В. К. Гіжевський, Е. Ф. Демський // Юридична Україна. – 2004. – № 4.– С. 9–11.
Гіжевський В. К. Правові основи захисту прав і законних інтересів платників податків в адміністративному порядку : навч. посіб. / В. К. Гіжевський, О. М. Буханевич, О. М. Федорчук, 2010. – 196 с.
Гладун З. Адміністративно-правові питання державного контролю у сфері охорони здоров’я / З. Гладун // Право України. – 2005. – № 5. – С. 25–28.
Голосніченко І. Адміністративна реформа у контексті передбачуваного внесення змін до Конституції України / І. Голосніченко, М. Стахурський // Право України. – 2004. – № 11. – С. 7–11.
Голосніченко І. Попереднє адміністративне розслідування як стадія провадження в справах про адміністративні проступки / І. Голосніченко, М. Стахурський, Н. Золотарьова // Право України. – 2002. – № 2. – С. 26–30.
Голосніченко І. Правове регулювання надання державних управлінських послуг та вирішення адміністративних спорів / І. Голосніченко // Право України. – 2003. – № 10. – С. 86–90.
Гончаренко О. Судовий контроль за адміністративними органами : зарубіжний досвід / О. Гончаренко // Право України. – 2008. – № 12. – С. 98–105.
Гончарук, С. Т. Основи адміністративного права України : навч. посіб. / С. Т. Гончарук, 2004. – 200 с.
Горан В. Розмежування адміністративних правопорушень та злочинів у сфері корупції / В. Горан // Вісник прокуратури. – 2009. – № 7. – С. 36–40.
Готін О. Щодо проблеми відмежування злочинів від адміністративних проступків / О. Готін, Д. Готіна // Вісник прокуратури. – 2006. – № 6. – С. 111–115.
Гошовський В. Правова природа процесуальних функцій в адміністративно-юрисдикційному процесі України / В. Гошовський // Вісник прокуратури. – 2009. – № 10. – С. 95–105.
Громико І. Інформаційна зумовленість адміністративних правопорушень / І. Громико, О. Громико // Право України. – 2008. – № 12. – С. 52–59.
Грянка Г. В. Роль заходів адміністративного примусу в забезпеченні провадження у справах про адміністративні правопорушення / Г. В. Грянка // Економіка. Фінанси. Право : [щомісячний інформаційно-аналітичний журнал]. – 2009. – № 3. – С. 36–39.
Гуржій Т. Адміністративний процес у парадигмі вітчизняного права / Т. Гуржій // Вісник прокуратури. – 2007. – № 4. – С. 97–103.
Гуржій Т. Адміністративно-процесуальні функції : концептуальні засади детермінації / Т. Гуржій // Право України. – 2006. – № 11. – С. 15–17.
Гуржій Т. Актуальні проблеми законодавчого регулювання адміністративно-делікатних відносин у сфері безпеки дорожнього руху / Т. Гуржій // Право України. – 2009. – № 3. – С. 90–95.
Гуржій Т. Встановлення ознак суб’єкта адміністративного делікту в процесі адміністративно-правової кваліфікації / Т. Гуржій // Право України. – 2003. – № 5. – С. 75–80.
Гуржій Т. До питання про суб’єкт адміністративного делікту / Т. Гуржій // Вісник прокуратури. – 2007. – № 10. – С. 103–108
Гуржій Т. Логіко-філософські категорії і класифікація об’єктів адміністративного делікту / Т. Гуржій // Право України. – 2003. – № 1. – С. 13–18.
Гуржій Т. Метод регулювання в адміністративно-процесуальному праві / Т. Гуржій // Вісник прокуратури. – 2007. – № 1. – С. 99–102.
Гуржій Т. Неодноразовість діяння як конструктивна ознака складу адміністративного проступку / Т. Гуржій // Право України. – 2005. – № 9. – С. 86–89.
Гуржій Т. Правове регулювання адміністративно-деліктних відносин : перспективи розвитку / Т. Гуржій // Вісник прокуратури. – 2008. – № 8. – С. 92–99.
Гусаров С. Особливості адміністративної юрисдикції та реалізації відповідних повноважень органами державного управління і посадовими особами в Україні / С. Гусаров // Право України. – 2009. – № 2. – С. 80–88.
Демський, Едуард Францович. Адміністративне процесуальне право України : навч. посіб. / Е. Ф. Демський, 2008. – 496 с.
Дерець В. Реординаційні відносини як окремий вид управлінських відносин між органами виконавчої влади / В. Дерець // Право України. – 2005. – № 5. – С. 32–35.
Драган О. Прокурорський нагляд за додержанням законів про адміністративні правопорушення / О. Драган // Вісник прокуратури. – 2009. – № 2. – С. 44–50.
Дрозд Ю. В. Місцеві категорії «правова форма» у класифікації адміністративного примусу / Ю. В. Дрозд // Адвокат. – 2008. – № 12. – С. 23–25.
Дуванський О. Кодекс України про адміністративні правопорушення : деякі проблеми застосування та співвідношення з конституційними нормами / О. Дуванський // Вісник прокуратури. – 2006. – № 1. – С. 63–68.
Дьомін О. Роль адміністративної реформи у державотворенні на сучасному етапі / О. Дьомін // Право України. – 2003. – № 5. – С. 3–8.
Журавський В. Щодо реформи адміністративно-територіального устрою України / В. Журавський // Право України. – 2005. – № 8. – С. 16–19.
Загуменник В. Адміністративна відповідальність : проблеми та шляхи їх подолання / В. Загуменник // Вісник прокуратури. – 2008. – № 2. – С. 70–77.
Запорожець І. Заходи адміністративного примусу в сфері охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності / І. Запорожець // Право України. – 2007. – № 4. – С. 26–30.
Запорожець І. Патентування винаходів як адміністративна процедура / І. Запорожець // Право України. – 2005. – № 1. – С. 70–73.
Зразки процесуальних документів : посібник : Бірюкова А. М., Грек Б. М., Куринська С. О., Яновська О.Г. За ред. С.О. Куринської, 2006.– 176 с.
Іщенко В. В. Фізичні особи як суб’єкти адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування / В. В. Іщенко // Вісник господарського судочинства. – 2004. – № 4.– С. 192–202.
Ківалов С. Проведення адміністративної реформи та реформи адміністративного права України потребує прискорення / С. Ківалов // Вісник прокуратури. – 2007. – № 7. – С. 126–127.
Кінаш Ю. Адміністративна відповідальність за куріння у заборонених місцях / Ю. Кінаш, А. Кутиркін // Право України. – 2007. – № 4. – С. 90–936.
Кінаш Я. Відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконним притягненням до адміністративної відповідальності / Я. Кінаш // Право України. – 2002. – № 5.– С. 34–37.
Кінаш Я. Трансформація адміністративної відповідальності шляхом застосування способу імперативності / Я. Кінаш // Право України. – 2004. – № 5. – С. 138–141.
Клюєв О. М. Механізм взаємодії підрозділів органів внутрішніх справ на місцевому рівні у сфері правоохоронної діяльності / О. М. Клюєв // Адвокат. – 2007. – № 4. – С. 16–18.
Ковальчук І. Притягнення до відповідальності порушників законодавства про звернення громадян : прокурорське реагування / І. Ковальчук // Вісник прокуратури. – 2008. – № 2. – С. 105–112.
Кодекс адміністративного судочинства : науково-практичний коментар / за заг. ред. С. В. Ківалова, 2009.– 656 с.
Кодекс адміністративного судочинства України : науково-практичний коментар / за ред. С. В. Ківалова, 2005. – 552 с.
Кодекс адміністративного судочинства України : офіційний текст : [станом на 20 вересня 2009 року], 2009. – 236 с.
Кодекс України про адміністративні правопорушення : науково-практичний коментар / Р. А. Калюжний, 2010. – 684 с.
Коліушко І. Поняття адміністративної відповідальності та адміністративного правопорушення в сучасному українському праві / І. Коліушко, О. Банчук // Право України. – 2008. – № 4. – С. 31–37.
Коліушко І. Становлення адміністративного судочинства : деякі проблеми перехідного періоду / І. Коліушко, Р. Куйбіда // Адвокат. – 2005. – № 9. – С. 3–5.
Коломоєць Т. Адміністративний примус у публічному праві як новітній інститут системи права України / Т. Коломоєць // Право України. – 2005. – № 10. – С. 3–7.
Коломоєць Т. Генеза дослідження адміністративно правового статусу захисника у провадженні в справах про адміністративні правопорушення у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині / Т. Коломоєць, Р. Сінельник // Право України. – 2008. – № 3. – С. 12–18.
Коломоєць Т. Принципи кодифікації адміністративно-делікатного законодавства України / Т. Коломоєць, І. Федоров // Право України. – 2006. – № 6. – С. 14–19.
Коломоєць Т. Проблеми правового розмежування адміністративної та господарської юрисдикції: аналіз передумов виникнення та можливі шляхи їх вирішення / Т. Коломоєць, П. Лютіков // Право України. – 2009. – № 10. – С. 175–182.
Коломоєць Т. Система адміністративних стягнень за законодавством про адміністративні правопорушення України / Т. Коломоєць // Право України. – 2002. – № 2. – С. 31–33.
Коломоєць Т. Теорія адміністративного примусу у вітчизняній правовій доктрині (кінець XIX – початок XX ст.) / Т. Коломоєць // Право України. – 2006. – № 1. – С. 129–132.
Колпаков А. Адміністративна деліктоздатність іноземців : проблеми регулювання відповідальності / А. Колпаков // Право України. – 2004. – № 1. – С. 81–86.
Колпаков В. Адміністративна відповідальність іноземців : проблеми законодавчого регулювання / В. Колпаков // Юридична Україна. – 2003. – № 12.– С. 10–19.
Колпаков В. Адміністративна юрисдикція: парадигма поняття / В. Колпаков // Юридична Україна. – 2003. – № 7. – С. 32–35
Колпаков В. Адміністративне правопорушення і проступок : сучасний вимір історичної парадигми / В. Колпаков // Юридична Україна. – 2004. – № 3.– С. 11–18.
Колпаков В. Адміністративно-деліктна законотворчість : поняття і функції / В. Колпаков // Право України. – 2002. – № 6. – С. 25–33.
Колпаков В. Кодекс України про адміністративні правопорушення : пошук нової парадигми / В. Колпаков // Право України. – 2004. – № 7. – С. 85–89.
Колпаков В. Онтолого-гносеологический вимір ознак адміністративного делікту / В. Колпаков // Право України. – 2004. – № 10. – С. 30–35.
Колпаков В. Стан дослідження проступку в українському адміністративному праві / В. Колпаков // Право України. – 2005. – № 6. – С. 25–29.
Колпаков В. Теоретичний вимір законодавчого регулювання порушення справи про адміністративний проступок / В. Колпаков // Право України. – 2005. – № 2. – С. 10–14.
Колпаков В. Шкідливість і суспільна небезпека адміністративного делікту: розмежування за філософським виміром / В. Колпаков // Юридична Україна. – 2004. – № 10. – С.19–29.
Колпаков, Валерій Костянтинович. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право) : навч. посіб. / В. К. Колпаков, 2008. – 256 с.
Комарницький І. Проблеми розвитку малого та середнього підприємництва / І. Комарницький, М. Офік // Регіональна економіка. – 2005. – № 4. – С. 50–58.
Комзюк А. Адміністративний примус : деякі загальні проблеми дослідження та правового регулювання в контексті забезпечення прав людини / А. Комзюк // Право України. – 2004. – № 4. – С. 46–49.
Комзюк А. До поняття правового статусу судді як суб’єкта адміністративної юрисдикції / А. Комзюк, М. Запорожець // Юридична Україна. – 2004. – № 9.– С. 15–19.
Константий О. Система адміністративного права як концептуальна основа здійснення адміністративного судочинства в Україні / О. Константий // Право України. – 2004. – № 12. – С. 20–24.
Концепція розвитку медичного права і законодавства у фокусі уваги юристів і медичних працівників // Адвокат. – 2008. – № 4. – С. 45–48.
Корнякова Т. Науковий аналіз практики прокурорського нагляду за додержанням законодавства про адміністративні правопорушення / Т. Корнякова // Юридический вестник. – 2004. – № 1. – С. 91–98.
Костицький В. Бюджетне адміністрування в системі управління державними фінансами / В. Костицький // Вісник господарського судочинства. – 2006. – № 5. – С. 110–115.
Костів М. Види адміністративної правосуб’єктності юридичних осіб / М. Костів // Право України. – 2005. – № 4. – С. 16–21.
Костів М. Деякі дискусійні питання адміністративної правосуб’єктності юридичних осіб в академічному курсі з адміністративного права / М. Костів // Право України. – 2005. – № 8. – С. 122–124.
Кузнєцова Н. С. Господарська і адміністративна юрисдикція: проблеми розмежування / Н. С. Кузнєцова // Вісник господарського судочинства : видання Вищого господарського суду України. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – № 2. – С. 77–79.
Кузьменко О. Атестаційні провадження у адміністративному процесі / О. Кузьменко // Право України. – 2005. – № 11. – С. 14–17.
Кузьменко О. Генеза адміністративно-процесуального права / О. Кузьменко // Право України. – 2004. – № 6. – С. 21–24.
Кузьменко О. Логіко-методологічні засади детермінації адміністративної процедури / О. Кузьменко // Право України. – 2005. – № 1. – С. 29–33.
Кузьменко О. Міркування про природу адміністративного процесу / О. Кузьменко // Право України. – 2007. – № 3.– С. 12–16.
Кузьменко О. Співвідношення адміністративного процесу та адміністративного процесуального права / О. Кузьменко // Право України. – 2004. – № 12. – С. 24–28.
Кузьменко, О.В. Теоретичні засади адміністративного процесу : монографія / О. В. Кузьменко, 2005. – 352 с.
Кузьменко, Оксана Володимирівна. Адміністративно-процесуальне право України : підручник / О. В. Кузьменко, Т. О. Гуржій : [за ред. О. В. Кузьменко], 2008. – 416 с.
Куйбіда Р. Проблема адміністративного договору у доктрині, законодавстві, на практиці / Р. Куйбіда // Право України. – 2009. – № 3. – С. 76–86.
Курило В. Деякі питання адміністративного процесу / В. Курило // Юридична Україна. – 2004. – № 12. – С. 29–32.
Лагода О. Адміністративна процедура, її значення та місце в адміністративно-процесуальній діяльності / О. Лагода // Право України. – 2006. – № 4. – С. 16–19.
Лагода О. Адміністративний розсуд та межі його застосування / О. Лагода // Право України. – 2006. – № 12. – С. 109–113.
Лагода О. Контрольні процедури в системі адміністративно-процедурної діяльності / О. Лагода // Право України. – 2008. – № 2. – С. 27–31.
Лагода О. Основні помилки у застосуванні дискреційних повноважень посадовими особами адміністративних органів / О. Лагода // Право України. – 2009. – № 3. – С. 86–90.
Липа В. Щодо адміністративного договору / В. Липа // Право України. – 2008. – № 2. – С. 87–90.
Лисак В. Тернистий шлях становлення адміністративного судочинства в Україні / В. Лисак // Вісник прокуратури. – 2006. – № 5. – С. 90–97.
Лісовий А. Розукруплення областей – перший етап адміністративно-територіальної реформи / А. Лісовий // Економіст : Інформація, нові ідеї та компактна аналітика для ваших рішень. – К. : Фірма «Колегіум», 2008. – № 8. – С. 26–31.
Лук’янець Д. Про виховні властивості адміністративної відповідальності / Д. Лук’янець // Право України. – 2005. – № 10. – С. 89–92.
Лук’янець Д. Проблеми застосування конфіскації як адміністративного стягнення / Д. Лук’янець // Право України. – 2006. – № 2. – С. 110–113.
Лукашова В. Адміністративно-правові принципи в системі місцевого самоврядування у контексті реформування регіонального управління в Україні / В. Лукашова // Право України. – 2008. – № 1. – С. 21–28.
Лук’янець Д. Теорія правового регулювання як концептуальне джерело інституту адміністративної відповідальності / Д. Лук’янець // Право України. – 2005. – № 8. – С. 22–25.
Луніна І. Формування місцевих бюджетів у контексті завдань адміністративно-територіальної реформи / І. Луніна // Економіка України : Політико-економічний журнал Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України та Національної академії наук України. – К. : Преса України, 2006. – № 1. – С. 23–32.
Марченко О. Повноваження судів при винесенні рішень щодо контролю у сфері управлінської діяльності / О. Марченко // Вісник Академії правових наук України. – 2007. – № 4. – С. 266–270.
Матвійчук, Валерій Костянтинович. Науково-практичний коментар до адміністративного судочинства України : [Т. 2] / В. К. Матвійчук, І. О. Хар, 2008. – 752 с.
Матіос А. Генезис адміністративно-правового статусу посадової особи / А. Матіос // Право України. – 2006. – № 1. – С. 33–37.
Матіос А. Зміст та сутність адміністративної відповідальності / А. Матіос // Право України. – 2006. – № 2. – С. 9–12.
Матолич А. Організація прокурорського нагляду за додержанням вимог законодавства про адміністративні правопорушення при запобіганні працівниками органів внутрішніх справ порушенням правил експлуатації транспортних засобів / А. Матолич // Вісник прокуратури. – 2008. – № 6. – С. 28–31.
Мацькевич М. Адміністративно-територіальне управління в Галичині в період 1772-1848 рр. / М. Мацькевич // Право України. – 2008. – № 9. – С. 136–145.
Митне право України : навч. посіб. / Ю. В. Іщенко, В. П. Чабан, В. М. Дорогих, 2010. – 296 с.
Мінін Л. В. Адміністративна реформа в умовах трансформації економіки України / Л. В. Мінін, С. Б. Воронцов // Актуальні проблеми економіки. – 2001. – № 12. – С. 31–37.
Муза О. Теоретичні питання адміністративного судочинства в Україні / О. Муза // Право України. – 2009. – № 8. – С. 106–112.
Назар Ю. С. Використання правових форм управління у взаємодії суб’єктів профілактики адміністративних порушень / Ю. С. Назар // Економіка. Фінанси. Право : [щомісячний інформаційно-аналітичний журнал]. – 2008. – № 8. – С. 32–36.
Настюк В. Особливості правового статусу органів митної служби в Україні / В. Настюк // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 4 (27). – С. 139–145.
Нєстєрова О. Робота зі зверненнями громадян та народних депутатів України / О. Нєстєрова // Вісник прокуратури. – 2008. – № 3. – С. 31–34.
Овчарук С. С. Конституційні права людини та громадянина в контексті предмета адміністративного права та адміністративної реформи / С. С. Овчарук // Адвокат. – 2007. – № 8. – С. 20–22.
Онупрієнко А. Концептуальні питання адміністративно-територіального устрою України / А. Онупрієнко // Вісник Академії правових наук України : Збірник наукових праць. – Х. : «Право», 2008. – № 54. – С. 140–143.
Ореховський Л. Особливості участі прокурора в адміністративному судочинстві / Л. Ореховський, С. Штогун // Вісник прокуратури. – 2006. – № 5. – С. 83–86.
Ославський М. До питання необхідності здійснення адміністративної реформи в Україні / М. Ославський // Право України. – 2004. – № 9. – С. 40–44.
Основи адміністративного судочинства в Україні : навч. посіб. для юр. факультетів та юр. клінік / за заг. ред.: Н. В. Александрової, Р. О. Куйбіди, 2009. – 248 с.
Остапчук В. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ із захисту авторського права і суміжних прав / В. Остапчук // Право України. – 2004. – № 11. – С. 60–65.
Павлик, Петро Михайлович. Процесуальна документація : навч. посіб. / П. М. Павлик, Ж. В. Удовенко, Т. М. Кілічава, 2009.– 464 с.
Паламарчук В.О. Адміністративно-командна система в світлі історичного досвіду / Паламарчук В.О., Темчук П.Т. // Економіка. Фінанси. Право : [щомісячний інформаційно-аналітичний журнал]. – 2002. – № 10. – С. 6–8.
Пасинюк О. Становлення адміністративної юстиції в Україні та адміністративне право / О. Пасинюк // Право України. – 2005. – № 7. – С. 8–11.
Пахомов І. Адміністративна реформа : предмет реформування / І. Пахомов // Право України. – 2004. – № 3. – С. 22–25.
Пахомов І. Проблеми розвитку інститутів адміністративного права України та шляхи їх вирішення / І. Пахомов // Право України. – 2007. – № 10. – С. 3–5.
Пилипенко А. Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів виконавчої влади: питання теорії / А. Пилипенко // Право України. – 2004. – № 2. – С. 26–31.
Подоляка А. Теоретико-правові засади адміністративної юстиції України / А. Подоляка // Право України. – 2008. – № 3. – С. 18–24.
Полешко А. Сучасний стан і перспективи реформування українського адміністративного права (з IV Національної науково-теоретичної конференції) / А. Полешко // Право України. – 2005. – № 7. – С. 15–25.
Полюхович В. Адміністративно-правовий захист особи у відносинах з органами державної влади / В. Полюхович // Право України. – 2003. – № 5. – С. 41–47.
Портнов А. Про реалізацію права звернення до Конституційного Суду України органів місцевого самоврядування, місцевих державних адміністрацій з питань офіційного тлумачення Конституції та законів України / А. Портнов // Право України. – 2008. – № 10. – С. 13–19.
Прасов О. Деякі особливості правового статусу прокурора при здійсненні представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді першої інстанції / О. Прасов, І. Сидорчук // Вісник прокуратури. – 2009. – № 2. – С. 101–106.
Пристінський І. О. Адміністративно-правові аспекти реєстрації та припинення діяльності релігійних організацій в Україні / І. О. Пристінський // Адвокат. – 2009. – № 2. – С. 8–12.
Пристінський І.О. Статут (положення) релігійної організації як документ, що визначає її адміністративно-правовий статус / І. О. Пристінський // Адвокат. – 2009. – № 7. – С. 31–34.
Присяжнюк В. Боротьба з корупцією вимагає не балачок, а рішучих дій / В. Присяжнюк // Вісник прокуратури. – 2008. – № 10. – С. 12–16.
Пухтецька А. Європейські принципи адміністративного права : поняття і система / А. Пухтецька // Право України. – 2006. – № 10. – С. 15–20.
Радзівон С. Проблеми юридичного тлумачення термінів «адміністративний огляд» і «адміністративний обшук» / С. Радзівон // Право України. – 2005. – № 3. – С. 9–13.
Рогаль-Левицька М. Зміст та підстави адміністративної відповідальності за порушення законодавства з фінансових питань / М. Рогаль-Левицька // Право України. – 2008. – № 5. – С. 52–56.
Ру, Д. Управління / Д. Ру, Д. Суалье, 1995.– 442 с.
Руденко М. Обсяг та межі повноважень прокурора в адміністративному судочинстві : деякі теоретичні і практичні аспекти / М. Руденко // Право України. – 2008. – № 10. – С. 139–145.
Руденко М. Особливості повноважень прокурора у розгляді справи в адміністративному суді першої інстанції: питання теорії та практики / М. Руденко // Вісник прокуратури. – 2009. – № 4. – С. 85–92.
Руденко М. Форми представництва прокурора в адміністративному судочинстві : загальнотеоретичний і практичний аспекти / М. Руденко // Вісник прокуратури. – 2008. – № 10. – С. 98–106.
Руденко С. Досвід європейських антикорупційних органів / С. Руденко // Вісник прокуратури. – 2008. – № 7. – С. 106–115.
Самсін І. Адміністративний договір – форма реалізації публічного інтересу / І. Самсін, Н. Іваницька // Право України. – 2006. – № 6. – С. 114–119.
Саржан С. Проблеми реалізації правоохоронних відносин за участю СБУ / С. Саржан // Вісник прокуратури. – 2008. – № 9. – С. 107–112.
Світличний О. П. До питання адміністративного захисту прав інтелектуальної власності на торгівельну марку / О. П. Світличний // Адвокат. – 2005. – № 7. – С. 21–24.
Селіванов А. Адміністрування податків : нові проблеми в адміністративному та фінансовому праві України / А. Селіванов // Право України. – 2002. – № 2.– С. 34–38.
Сенченко Л. В. Регулювання демографічної політики держави Верховною Радою України : (адміністративно-правовий аспект) / Л. В. Сенченко // Адвокат. – 2008. – № 8. – С. 16–19.
Серватюк Л. Латентність адміністративних правопорушень, пов’язаних з порушенням режиму державного кордону / Л. Серватюк // Вісник Академії правових наук України : збірник наукових праць. – Х. : «Право», 2007. – № 2. – С. 255–264.
Синельникова Г. Про деякі проблеми надання адміністративних послуг у сфері житлово-комунального господарства / Г. Синельникова // Вісник прокуратури. – 2009. – № 10. – С. 116–121.
Синкова О. До питання правової забезпеченості процедур підзвітності в органах виконавчої влади / О. Синкова // Право України. – 2009. – № 6. – С. 127–133.
Сірик Д. Порівняльний аналіз засад правового регулювання провадження за зверненнями громадян в органах виконавчої влади і в органах прокуратури України / Д. Сірик // Вісник прокуратури. – 2007. – № 3. – С. 45–49.
Сірик Д. Щодо права юридичної особи на звернення : постановка питання / Д. Сірик // Вісник прокуратури. – 2008. – № 8. – С. 61–65.
Смирнов М. Щодо державного нагляду в Україні / М. Смирнов, Р. Комісарчук // Вісник прокуратури. – 2006. – № 4. – С. 96–108.
Смолень М. Оцінка реформи публічної адміністрації за триступеневого територіального поділу Польщі / М. Смолень // Регіональна економіка. – 2007. – № 1. – С. 261–269.
Стеценко, Семен Григорович. Адміністративне право України : навч. посіб. / С. Г. Стеценко, 2009. – 640 с.
Стоєцький О. В. Реалізація адміністративно-правових норм у сфері забезпечення інформаційної безпеки / О. В. Стоєцький // Адвокат. – 2008. – № 12. – С. 36–39.
Стороженко О. Встановлення суб’єкта зловживання монопольним (домінуючим) становищем у ході адміністративно-правової кваліфікації / О. Стороженко // Вісник прокуратури. – 2007. – № 9. – С. 91–95.
Стороженко О. Кваліфікація адміністративного конфлікту : формально-логічні засади детермінації / О. Стороженко // Вісник прокуратури. – 2007. – № 4. – С. 115–118.
Стрижак А. Адміністративно-правові відносини у галузі правосуддя : особливості та види / А. Стрижак // Право України. – 2004. – № 1. – С. 37–42.
Тертишнікова Р. Доказування в цивільному і адміністративному судочинстві та його мета / Р. Тертишнікова // Вісник Академії правових наук України. – 2008. – № 2. – С. 136–140.
Ткач Г. Природа і види адміністративного розсуду / Г. Ткач // Право України. – 2002. – № 5.– С. 30–34.
Ткачук О.І. Обмеження, які пов’язані із професійною діяльністю посадових осіб митних органів / О.І. Ткачук // Адвокат. – 2007. – № 6. – С. 12–14.
Трубніков Є. Нагляд за додержанням законодавства адміністративними комісіями при виконавчих органах місцевих рад / Є. Трубніков // Вісник прокуратури. – 2008. – № 9. – С. 13–17.
Уварова О. Про зміст і форму правозастосовчих актів / О. Уварова // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 4. – С. 207–213.
Хіміч В. Адміністративна діяльність – головний напрям з охорони довкілля міліцією / В. Хіміч // Право України. – 2006. – № 11. – С. 113–118.
Хіміч О. Адміністративно-екологічне правопорушення : проблемні питання / О. Хіміч // Право України. – 2003. – № 4. – С. 68–72.
Хорощак Н. Нове в адміністративному праві / Н. Хорощак // Право України. – 2004. – № 8. – С. 130–131.
Цуркан М. Державна посада як елемент проходження державної служби / М. Цуркан // Вісник Академії правових наук України. – 2008. – № 4. – С. 161–173.
Чайников О. Формування статистичних даних про адміністративні правопорушення: Проблемні питання / О. Чайников, С. Ястребова // Вісник прокуратури. – 2007. – № 6. – С. 64–66.
Черв’якова О. Актуальні питання забезпечення прав громадян, підданих адміністративному арешту / О. Черв’якова // Право України. – 2006. – № 2. – С. 35–37.
Череп А. В. Системний підхід до управління адміністративними витратами підприємств / А. В. Череп // Економіка та держава. – 2005. – № 8.– С. 23–24.
Черній В. В. Адміністративні стягнення : система та види / В. В. Черній, В. В. Туманов // Економіка. Фінанси. Право : [щомісячний інформаційно-аналітичний журнал]. – 2008. – № 12. – С. 26–29.
Черніченко В. Адміністративна відповідальність як юридичний засіб забезпечення законних вимог прокурора / В. Черніченко // Вісник прокуратури. – 2008. – № 1. – С. 50–54
Чміленко Г. Адміністративні послуги в Україні / Г. Чміленко // Юридический вестник. – 2005. – № 2. – С. 86–94.
Чорномаз О. Б. Історичний аспект адміністративно-правового регулювання правовідносин у сфері пасажирських перевезень на залізничному транспорті / О. Б. Чорномаз // Економіка. Фінанси. Право : [щомісячний інформаційно-аналітичний журнал]. – 2008. – № 12. – С. 31–33.
Чугунов І. Я. Вплив бюджету на економічний розвиток адміністративно-територіальних одиниць / І. Я. Чугунов // Фінанси України : науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал Міністерства фінансів України / Міністерство фінансів України. – К. : ВПЦ «Літопис – ХХ», 2002. – № 12. – С. 42–51.
Шишкін В. Завдання адміністративного судочинства / В. Шишкін // Право України. – 2005. – № 11. – С. 11–14.
Шморгун О. Протидія контрабанді та порушенням митних правил / О. Шморгун // Вісник прокуратури. – 2006. – № 4. – С. 52–57.
Шморгун О. С. Прокурорський нагляд за законністю у діяльності міліції громадської безпеки щодо контролю за міграційними процесами / О. С. Шморгун // Адвокат. – 2007. – № 5. – С. 10–13.
Шруб І. Прогалини у законодавчому регулюванні адміністративного судочинства / І. Шруб // Право України. – 2008. – № 6. – С. 57–63.
Штогун С. Досвід Німеччини в організації адміністративного судочинства / С. Штогун // Право України. – 2008. – № 2. – С. 123–126.
Штогун С. Правові питання організації адміністративного судочинства / С. Штогун // Право України. – 2006. – № 4. – С. 19–21.
Штогун С. Судове оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби / С. Штогун // Вісник прокуратури. – 2007. – № 1. – С. 118–121.
Юлдашев О. Проблеми реформування адміністративного права / О. Юлдашев // Право України. – 2005. – № 5. – С. 28–32.
Янюк Н. Правове регулювання взаємодії місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій : проблеми делегування повноважень / Н. Янюк, О. Бориславська // Право України. – 2006. – № 6.– С.19–25.
Янюк Н. Щодо адміністративного судочинства: адміністративний позов чи адміністративна скарга / Н. Янюк // Право України. – 2003. – № 8. – С. 52–55.
Ярошенко С. В. Адміністративно-правовий захист прав інтелектуальної власності / С. В. Ярошенко // Адвокат. – 2009. – № 6. – С. 36–38.

Інформаційні джерела правової інформації В Інтернеті

Верховна Рада України − http:// www.rada.gov.ua
Президент України − http:// www.president.gov.ua
Кабінет Міністрів України − http:// www.kmu.gov.ua
Конституційний суд України − http:// www.ccu.gov.ua
Верховний суд України − http:// www.scourt.gov.ua
Вищий адміністративний суд України - http:// www.vasu.gov.ua
Уповноважений Верховної Ради України з прав людини −
http:// www.ombudsman. kiev.ua
Міністерство освіти і науки України − http:// www.mon.gov.ua
Рада Європи − http:// www.coe.int
Права людини − http:// www.humanrights.coe.int
Європейський суд з прав людини − http:// www.echr.coe.int
Український портал практики Європейського суду з прав людини −
http:// www.eurocourt.org.ua
Європейська соціальна хартія − http:// www.chartesociale.coe.int
Європейський Союз − http:// europa.eu.int/index-en.htm
База законодавства ЄС - EUR-Lex − http:// europa.eu.int/eur-lex.

Навчально-методичне видання

Кафедра теорії та історії держави і права

Дараганова Ніна Володимирівна

Адміністративне право україни

Навчально-методичний комплекс

Відповідальний технічний редактор:

Цаплюк І.В.

Підп.до друку. 30.09.2013. Формат вид. 60х80¹/₁₆
Папір офсет. № 1. Офс. друк. Гарн. «ArialCyr»

Ум. друк. арк. ___. Обл.-вид. арк. ___.

Тираж 300 пр.

03151, Україна, м.Київ, вул. Вінницька, 10

Телефон (044) 246-24-46; Тел/факс (044) 246-24-40

E-mail: nam@nam.kiev.ua

Інтернет: www.nam.kiev.ua