Адміністративний процес

Адміністративний процес 09.09.2018 16:10

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Сумський державний університет

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3162 Методичні вказівки

до виконання самостійної роботи з дисципліни

«Адміністративний процес»

для студентів спеціальностей 5.060101,

6.030402 «Правознавство»

усіх форм навчання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Суми

Сумський державний університет

2011

Методичні вказівки до виконання самостійної роботи з дисципліни «Адміністративний процес» / укладач                       К.Д. Янішевська. – Суми: Сумський державний університет, 2011. – 26 с.

 

 

Кафедра адміністративного, господарського права та фінансово-економічної безпеки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

Загальні положення

 

Підготовка висококваліфікованих фахівців-юристів, конкурентоспроможних на ринку праці, а також здатних до компетентної, відповідальної й ефективної діяльності за своєю спеціальністю, неможлива без підвищення ролі самостійної роботи студентів, спрямованої на стимулювання їхнього професійного зростання та виховання творчої активності.

Самостійна робота студента (СРС) – невід’ємний складник підготовки фахівців в університеті. СРС є однією з форм оволодіння навчальним матеріалом поза межами обов’язкових навчальних занять. Її спрямовано на закріплення теоретичних знань, отриманих студентами за час навчання, їх поглиблення, набуття й удосконалення практичних навичок та умінь щодо відповідної спеціальності та напряму.

Зміст СРС визначений навчальною програмою дисципліни «Адміністративний процес», методичними матеріалами, завданнями та рекомендаціями, а також рекомендаціями викладача. Лише у ході самостійної роботи студент має можливість розвинути пізнавальні та виконавчі здібності, пам'ять, самостійне мислення, наполегливість і, головне, виробити вміння самостійного отримання знань.

Під час самостійної роботи краще за все проявляються індивідуальні особливості студента, його здібності та нахили.

Самостійна робота студента забезпечується системою навчально-методичних засобів, необхідних для вивчення навчальної дисципліни чи окремої теми: підручниками, навчальними та методичними посібниками, конспектами лекцій викладача тощо. Серед них значне місце займають саме методичні матеріали, завдання та вказівки викладача, а також рекомендована спеціальна література та нормативно-правові акти.

Головною метою СРС є пізнання, одержання знань, набуття вмінь і практичних навичок з дисципліни «Адміністративний процес».

4

До сучасних засобів самопідготовки належать опорні конспекти лекцій, електронні підручники, комп’ютерні каталоги, комп’ютерні навчальні програми, Інтернет тощо.

Під час самостійної роботи студенту пропонуються такі види завдань для опанування матеріалу з конкретної теми курсу:

вивчити матеріали теми;

законспектувати самостійно прочитане;

скласти термінологічний словник;

продумати відповіді на питання для самоконтролю;

підготувати тези виступу під час аудиторного заняття і   підготувати реферат за рекомендованих темами.

Для реалізації самостійної роботи у процесі вивчення навчального предмета студенти виконують комплекс завдань різних типів відповідних рівнів складності.

 

Перелік тем для самостійного опрацювання подається.

Тема 1. Норми адміністративного  процесуального права України
Тема 2. Адміністративні процесуальні правовідносини
Тема 3. Суб’єкти та учасники адміністративного процесу
Тема 4. Процесуальні строки
Тема 5. Заходи процесуального примусу в адміністративному процесі
Тема 6. Підвідомчість та підсудність справ адміністративному суду
Тема 7. Оскарження та перегляд судових рішень
Тема 8. Загальні положення провадження у справах про адміністративні правопорушення

 

 

 

 

 

5

Тема 1. Норми адміністративного  процесуального права України

 

План

1. Поняття, ознаки та основні риси адміністративних процесуальних норм, особливості їх структури.
2. Джерела адміністративного процесуального права.

 

Ключові поняття

Адміністративно-процесуальні норми, джерела адміністративного процесуального права.

 

Вивчаючи адміністративне процесуальне право як цілісну правову систему, що має складне утворення, не можна обійти увагою таку первинну категорію даної системи, якою є норма права. На початку вивчення зазначеної теми необхідно детально дослідити та проаналізувати поняття адміністративно-процесуальної норми, які визначають як встановлені де­ржавою та забезпечені її примусом (організаційними заходами) формально визначені, загальнообов'язкові правила поведінки, які регулюють суспільні відносини щодо визнання, реалізації та захис­ту прав і законних інтересів фізичних чи юридичних осіб, а також інтересів держави в публічній сфері, розгляду і вирішення ад­міністративних справ.

Доцільно також дослідити структуру адміністративно-процесуальної норми (гіпотеза, диспозиція, санкція). Специфіка таких норм полягає в тому, що вони у більшості випадків містять лише правила поведінки - диспозицію, характерною ознакою якої є імперативність. У них, як правило, відсутня така частина норми, як санкція, наявність якої перетворює процесуальну норму на матеріальну. Також заслуговує на увагу класифікація норм адміністративного процесу.

Розглядаючи питання про джерела адміністративного-процесуального права, необхідно звернути увагу на те, що під ними розуміють конкретні форми зовнішнього вираження

6

загальнообов'язкових правил поведінки, встановлених державою, через яке ці правила справляють свій владно-регулюючий вплив на суспільні відносини.  Особливу увагу, необхідно звернути на постанови Пленуму Верховного Суду України та пленумів Вищих спе­ціалізованих судів.

Також, необхідно дослідити питання ієрархічної класифікації джерел адміністративного процесуального права.

 

 Запитання для контролю

1. Дати визначення поняттю «Адміністративно-процесуальна норма».
2. Які структурні елементи має адміністративно-процесуальна норма? Навести приклади декількох норм та визначити їх структурні елементи.
3. Охарактеризуйте основні джерела адміністративного процесуального права.
4. Дайте загальну характеристику Кодексу адміністративного судочинства України.

 

 

Тема 2. Адміністративні процесуальні правовідносини

 

План

1. Поняття, основні риси та структура адміністративних процесуальних правовідносин.
2. Види адміністративних процесуальних правовідносин.

 

Ключові поняття

Адміністративні процесуальні від­носини, юридична основа адміністративних процесуальних відносин, суб’єкти адміністративних процесуальних відносин, об'єкт адміністративних процесуальних правовідносин, види адміністративних процесуальних правовідносин.

 

7

Методичні рекомендації

Ключовим поняттям зазначеної теми є адміністративно-процесуальні відносини, під якими розуміють урегульовані нормами права суспільні відносини, що виникають у процесі розгляду і вирішення індивіду­альних адміністративних справ у публічній сфері.

Адміністративні процесуальні відносини мають свої особ­ливості, власні ознаки, які також необхідно вивчити в ході дослідження розглядуваного питання.

Виникнення, розвиток і припинення адміністративних процесуальних відносин залежать від певних умов. До них належить наявність: а) юридичної основи; б) суб'єктів процесу та їх адміністративно-процесуальної правосуб'єктності; в) об'єктів правовідносин; г) змісту правовідносин; г) юридичних фактів. Зазначені умови і становлять структуру адміністративних про­цесуальних відносин. Кожна з цих умов заслуговує на опрацювання та  ґрунтовний аналіз. Окрему увагу варто приділити визначенню поняття об'єкта адміністративних процесуальних правовідносин, яким є суспільні відносини, які уособлюють характер діяльності суб'єктів і процесуальні наслідки їх поведінки щодо розгляду і вирішення конкретної адміністративної справи.

Необхідно окремо зупинитися на особливостях адміністративних процесуальних правовідносин, зокрема на специфіці прав та обов'язків учасників відносин.

Потрібно звернути увагу також і на те, що адміністративні процесуальні відносини характеризуються багатоаспектною і багатовекторною сферою розгляду і вирі­шення індивідуальних справ публічного значення, різноманіт­ністю проваджень в управлінській сфері, які різняться між собою, що дає підстави для їх класифікації.

Адміністративні процесуальні відносини можна поділити на види залежно від: їх змісту, характеру і мети, рівня зв'язків між сторонами та ін.

 

8

Запитання для контролю

 

1. Дайте визначення адміністративно-процесуальним правовідносинам.
2. На які види можна поділити адміністративні процесуальні відносини за змістом.
3. Якими особливостями характеризуються адміністративні процесуальні правовідносини.
4. Назвіть та охарактеризуйте умови виникнення, зміни та припинення адміністративно-процесуальних правовідносин.

 

 

Тема 3. Суб'єкти та учасники адміністративного процесу

 

План

1. Поняття суб'єктів адміністративного процесу
2. Особи, які розглядають і вирішують адміністративні справи
3.  Особи, які обстоюють в адміністративному процесі особисті права та законні інтереси
4. Особи, які представляють та захищають інтереси інших осіб
5. Особи, які сприяють адміністративним провадженням

 

Ключові поняття

Адміністративно-процесуальна дієздатність, адміністра-тивно-процесуальна правоздатність, адміністративно-процесуальна деліктоздатність, учасник процесу, суб’єкт процесу, адміністративний суд, суд загальної юрисдикції, уповноважені органи (посадові особи) виконавчої влади, уповноважені органи (посадові особи) місцевого самовряду­вання, непублічні суб'єкти права, суб'єкт звернення, свідок, експерт, спеціаліст.

 

 

9

Методичні рекомендації

 

Розглядаючи це питання, необхідно звернути увагу на те, що в юридичній літературі поняття «суб'єкти» й «учасники» адміністративного процесу не ототожню­ються. Поняття «суб'єкт процесу» ширше стосовно поняття «учас­ник процесу».

Суб'єктами адміністративного процесу є осо­би, які потенційно мають право (можуть) бути учасниками процесу за наявності відповідних юридичних фактів, а учасни­ками процесу є особи, які реально беруть участь у розгляді й вирішенні конкретних адміністративних справ, хоча дослідни­ки процесуальних відносин інтенсивно використовують понят­тя «суб'єкти провадження».

Усіх учасників адміністративного процесу (адміністра­тивних проваджень) можна поділити на кілька груп:

1)  особи (органи), які розглядають і вирішують адміністра­тивні справи;

2)  особи, які обстоюють в адміністративному процесі осо­бисті права та законні інтереси;

3)  особи, які представляють та захищають інтереси інших осіб;

4)  особи, які сприяють адміністративним провадженням та здійсненню адміністративного судочинства.

Представники кожної з цих груп мають власні характерні особливості та різняться за процесуальними статусами. Студент, під час вивчення зазначеного питання повинен уміти чітко розмежовувати учасників за поданою класифікацією та визначати процесуальний статус кожного окремого суб’єкта провадження залежно від того, до якої категорії він належить у даному виді проваджень.

 

Запитання для контролю

1.  Дайте класифікацію учасників адміністративного процесу за ознаками їх повноважень та функціонального призначення у розгляді та вирішенні адміністративних справ у публічній сфері.

10

2. Подайте перелік органів (осіб), уповноважених розглядати і вирішувати індивідуальні адміністративні справи, та охарактеризуйте кожен із них.

3.Якими ознаками та процесуальним статусом характеризуються особи, які обстоюють в адміністративному процесі особисті права та законні інтереси?

4. Якими ознаками та процесуальним статусом характеризуються особи, які представляють та захищають інтереси інших осіб?

5. Якими ознаками та процесуальним статусом характеризуються особи, які сприяють адміністративним провадженням?

 

Тема 4.  Процесуальні строки

 

План

1. Поняття процесуальних строків та їх значення в адміністративному процесі
2. Види процесуальних строків та їх характеристика

 

Ключові поняття

Процесуальні строки, строки звернення за захистом порушених прав,  строки повідомлення про час і місце розгляду справи, строки розгляду адміністративних справ, строки оскарження постанов у справі та перегляду справи та строки виконання постанов у справі.

Методичні рекомендації

Студент повинен звернути увагу на те, що можливість захисту прав та інтересів у багатьох випадках зале­жить від дотримання строків, установлених законом для звер­нення за захистом прав та інтересів, розглядом і вирішенням адміністративних справ, оскарженням і переглядом постанов, інших актів у адміністративних справах. Недотримання вста­новлених законом строків тягне певні юридичні наслідки, на­приклад, відмова у задоволенні адміністративного позову або

11

визнання рішення в адміністративній справі нечинним у зв'язку з порушенням норм процесуального чи матеріаль­ного.

Необхідно запам’ятати, що законодавством України надане визначення процесуальним строкам, під ними розуміють встановлені законом або судом строки, у межах яких вчи­няються процесуальні дії.

Варто звернути увагу на те, що в юридичній літературі існує безліч класифікацій процесу­альних строків із застосуванням різноманітних критеріїв, най­доцільнішим з яких, на думку багатьох вчених, є спосіб визначення проце­суальних строків та сфера регулювання суспільних відносин. Досліджуючи це питання необхідно звернутися до Кодексу адміністративного судочинства України та вивчити строки звернення за захистом порушених прав,  строки повідомлення про час і місце розгляду справи, строки розгляду адміністративних справ, строки оскарження постанов у справі та перегляду справи та строки виконання постанов у справі.

 

Запитання для контролю

 

1. Що розуміють під  поняттям «строки» в адміністративному процесі?
2. Дайте характеристику таким видам процесуальних строків: строки звернення за захистом порушених прав,  строки повідомлення про час і місце розгляду справи, строки розгляду адміністративних справ, строки оскарження постанов у справі та перегляду справи та строки виконання постанов у справі.
3. Яке процесуальне значення має додержання процесуальних строків?
4. Скласти таблицю, в якій будуть наведені строки, які визначаються днями, місяцями, роками та настанням певної події.

 

 

 

12

Тема 5. Заходи процесуального примусу в адміністративному процесі

План

1. Поняття заходів процесуального примусу.
2. Види заходів процесуального примусу та їх характеристика.

 

Ключові поняття

Адміністративний процесуальний примус, заходи процесуального примусу, привід, доставлення, адміністративне затримання; особистий огляд і огляд речей, доставлення правопорушника, вилучення речей і документів, вилучення майна; вимога припинення неправомірних дій, попередження,  видалення із зали судового засідання, тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, ор­ганом владних повноважень, привід.

 

Методичні рекомендації

 

      Розглядаючи зазначене питання, необхідно звернути увагу на те, що застосування заходів процесуального примусу пов'язане з обмеженням особистої свободи і волі громадян - привід, доставлення, адміністративне затримання; вилученням речей і документів, майна; вимогою припинення неправомірних дій; відстороненням водіїв від керування транспортними засобами тощо. Тобто застосування примусу зачіпає суттєві особисті та майнові права громадян. Тому заходи процесуального примусу повинні бути застосовані лише відповідно до їх призначення за наявності встановлених законом підстав і з додержанням від­повідної правової процедури.

У загальному вигляді такими підставами є:

а) протиправне перешкоджання особами здійсненню ад­міністративного провадження;

б) порушення особами встановлених у суді правил;

13

в) невиконання вимог щодо припинення протиправних дій осіб та фіксування вчиненого правопорушення.

Вивчаючи це питання, студент повинен чітко розмежовувати підстави застосування заходів адміністративного примусу.  

Процесуальний примус тісно пов’язаний з адміністратив­ними провадженнями. Потрібно звернути увагу, що кожному виду адміністративних про­ваджень властиві відповідні заходи процесуального примусу. В деяких випадках ці заходи за призначенням і змістом збігаються, наприклад: тимчасове ви­лучення доказів; привід. В інших випадках - суттєво різняться: доставлення правопорушника, адміністративне затримання, вилучення речей та документів тощо.

 

Запитання для контролю

1. Розкрийте поняття заходів адміністративного примусу, їх сутність, специфіку та процесуальне значення.
2. Назвіть підстави застосування заходів адміністративного примусу.
3. Назвіть чотири види заходів процесуального примусу встановле­ні у провадженнях з адміністративного судочинства.
4. Назвіть види заходів процесуального примусу встановле­ні в адміністративно-деліктних провадженнях.

 

Тема 6. Юрисдикція адміністративних судів та підсудність адміністративних справ

 

План

1. Юрисдикція адміністративних справ.
2. Поняття підсудності адміністративних справ.
3. Предметна підсудність адміністративних справ.
4. Територіальна підсудність адміністративних справ.
5. Інстанційна підсудність адміністративних справ.
6.  Підсудність кількох пов’язаних між собою вимог.

 

14

Ключові поняття

Підвідомчість адміністративних справ, підсудність адміністративних справ, предметна підсудність, територіальна підсудність, інстанційна підсудність, підсудність кількох пов’язаних між собою вимог, наслідки порушення правил підсудності.

 

Методичні рекомендації

Розглядаючи зазначене питання необхідно врахувати, що юрис­дикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (ст. 4 КАСУ).

Підставою розмежування юрисдикції справ між судами та іншими юрисдикційними органами є чотири загальні критерії (ознаки):

а) наявність правового спору чи спору про право у відповід­ній сфері правового регулювання;

б) суб’єктивний склад осіб, які беруть участь у справі;

в) змістовний (предметний) склад спору;

г) непоширеність юрисдикції інших юрисдикційних органів (судів) на спірні правовідносини, визначені законом.

            Студент повинен уміти, користуючись цими критеріями, чітко розмежовувати юрисдикцію адміністративних судів та інших юрисдикційних органів.

Переходячи до вивчення питання про підсудність, необхідно перш за все згадати систему адміністративних судів. Проте який конкретно суд повинен розглядати ту чи іншу адміністра­тивну справу, залежить від підсудності цих справ. Тобто, для того щоб звернутися до суду за захистом прав, свобод та інте­ресів позивача, потрібно чітко усвідомлювати правила підсудності, які встановлюються законом із урахуванням низки юридичних ознак, властивостей та особливостей провадження певних (конкретних) груп адміністративних справ.

15

Необхідно також звернути увагу на те, що визначити підсудність означає встановити, якої ланки, який суд згідно із законом повинен здійснювати судочинство в тій чи іншій справі у підвідомчих йому провадженнях.

 

Запитання для контролю

1. Розмежуйте поняття юрисдикції адміністративних судів та підсудності адміністративних справ.
2. Охарактеризуйте особливості кожного з видів підсудності (предметна, територіальна, інстанційна, підсудність кількох пов’язаних між собою вимог).
3. З яких ланок складається система адміністративних судів України?

Завдання

 

1. У травні 2005 p. Т. звернулася до суду зі скаргою на дії інспектора Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у зв'язку з видачею їй як директору ТОВ при­пису щодо приведення використання земельної ділянки у відпо­відність до вимог земельного законодавства.

Рішенням місцевого загального суду від 13 червня 2005 р. скаргу задоволено - визнано неправомірними дії інспектора що­до видачі директору ТОВ припису та скасовано покладений на Т. обов'язок щодо приведення використання земельної ділянки у відповідність до вимог земельного законодавства.

Ухвалою апеляційного суду від 15 вересня 2005 р. апеля­ційну скаргу відповідача задоволено частково: рішення суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі за скаргою Т. на дії інспектора закрито, оскільки зазначений спір віднесено до юрисдикції господарського суду.

Не погоджуючись із цією ухвалою, Т. подала касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 26 жовтня 2005 р. у відкритті касаційного провадження відмовлено. Каса­ційний суд у своєму рішенні зазначив, що даний спір виник з

16

приводу цільового використання земельної ділянки, тобто із зе­мельних відносин, а отже, інспектор під час проведення перевір­ки та складання припису виконував свої службові обов'язки і жодних управлінських функцій не здійснював.

Дайте правову оцінку позиції суду касаційної інстанції.

 

2. Н. звернулася до районного суду міста із позовом до міської ради (третя особа - головне управління земельних ресур­сів міської державної адміністрації) про зобов'язання видати державний акт на право власності на земельну ділянку.

У судовому засіданні позивачка пояснила, що відповіда­чем та третьою особою їй безпідставно відмовлено у задоволенні заяви про надання земельної ділянки для будівництва та обслу­говування житлового будинку. Представник міської ради поін­формував суд, що позивачка вперше звернулася до них із даною заявою. У своїй відповіді рада запропонувала Н. надати додатко­ві документи, необхідні для вирішення питання про надання ді­лянки. Районний суд, розглянувши справу за правилами цивіль­ного судочинства, позов задовольнив.

Ухвалою апеляційного суду рішення суду першої інстан­ції скасовано, а провадження у справі закрито. Апеляційний суд свою позицію обґрунтував тим, що даний спір належить розгля­дати в порядку адміністративного судочинства, оскільки він но­сить публічно-правовий характер.

Дайте правову оцінку позиції суду апеляційної інстанції.

 

3. Громадянин Сирії В. прибув до України у особистих справах і перебував на її території на законних підставах. Двічі за один рік він був притягнутий до адміністративної відповіда­льності. Начальник районного відділу внутрішніх справ прийняв рішення про видворення В. за межі України. В., мотивуючи тим, що за вчинені діяння він уже зазнав покарання і немає необхід­ності застосовувати до нього такий захід, як видворення, зажадав звернутися до суду із позовом про

 

17

скасування рішення началь­ника районного відділу внутрішніх справ.

До якого із судів загальної юрисдикції має звернутися громадянин Сирії В.?  Обґрунтуйте позицію суду щодо рішення по цій справі.

 

Тема 7. Оскарження та перегляд судових рішень

 

План

1. Перегляд судових рішень в апеляційному порядку.
2. Перегляд судових рішень у касаційному порядку.
3. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами

 

Ключові поняття

Забезпечення законності та обґрунтованості судових рішень, законність та обґрунтованість судових рішень, апеляційне провадження, касаційне провадження, перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.

 

Методичні рекомендації

 

Необхідно звернути увагу на те, що оскарження судових рішень дає можливість для сторін об­стоювати свою позицію і намагатися законними засобами до­сягти законного рішення. Перегляд судових рішень забезпечує неупереджене, об'єктивне та всебічне вирішення справ, а та­кож виконання головного завдання - реалізації права на судо­вий захист.

      Необхідно детально проаналізувати сутність апеляції та апеляційного провадження як оскарження рішення суду першої інстанції, яке не набрало законної сили, до суду вищої судової інстанції та перегляд ним оскаржуваного рішення й адміністра­тивної справи в межах апеляційної скарги і позовних вимог, що були заявлені в суді першої інстанції.

Переходячи до розгляду специфіки касаційного провадження, необхідно враховувати, що перегляд судових

18

рішень у касаційному порядку є третьою інстанцією з розгляду адміністративних справ, виступає як один із процесуальних засобів захисту прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб. Необхідно звернути особливу увагу на те, що касаційна інстанція не встановлює нових фактичних об­ставин в адміністративній справі, не досліджує нових доказів, які не досліджувалися в суді першої чи апеляційної інстанції, не перевіряє доказів, які досліджувалися судами першої та апе­ляційної інстанції з порушеннями вимог КАС України. Також необхідно звернути увагу на стадії та підстави касаційного провадження, а також на його процесуальну структуру.

Вивчаючи питання про необхідність перегляду справи за нововиявленими обставинами, суд виходить із положення        ст. 245 КАС України, де вказані підстави перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

 

Запитання та завдання для контролю

1. Визначте основні характеристики апеляційного та касаційного провадження. Відокремте ці провадження одне від одного за їх істотними ознаками.
2. За яких процесуальних умов можливий перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами? Охарактеризуйте цей вид провадження.
3. Ф. звернулася до Вищого адміністративного суду з касаційною скаргою на ухвали міськрайонного та апеляційного судів області. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем за позовом Ф. був приватний нотаріус К., дії якого позивачка вва­жала незаконними. Судом першої інстанції у відкритті прова­дження за даним позовом відмовлено. Суд апеляційної інстанції залишив без змін ухвалу міськрайонного суду.

Яке рішення має ухвалити суд касаційної інстанції? Об­ґрунтуйте свою позицію, посилаючись на відповідні нормативні положення.

 

 

19

4. Комунальне підприємство звернулося до суду із позо­вом до Антимонопольного комітету України про визнання недій­сним рішення.

Господарський суд постановою від 12 грудня 2005 p., за­лишеною без змін ухвалою апеляційного господарського суду від 21 березня 2006 р., у задоволенні зазначеного позову відмовив.

Вищий адміністративний суд ухвалою від 14 лютого 2007 р. провадження за касаційною скаргою комунального підприємства на рішення судів першої та апеляційної інстанцій закрив і напра­вив справу на розгляд до Вищого господарського суду, оскільки дійшов висновку, що ця справа не належить до юрисдикції адмі­ністративного суду.

Дайте правову характеристику позиції суду касаційної інстанції.

 

 

Тема 8. Загальні положення провадження у справах про адміністративні правопорушення

 

План

1. Загальна характеристика провадження у справах про адміністративні правопорушення.
2. Заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.
3. Права та обов’язки осіб, які беруть участь у провадженні у справах про адміністративні правопорушення.
4. Органи, які розглядають справи про адміністративні правопорушення.
5. Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення.

 

Ключові поняття

Адміністративне правопорушення, провадження у справах про адміністративні правопорушення, заходи

20

забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, підвідомчість справ про адміністративні правопорушення.

 

Методичні рекомендації

Аналізуючи зміст зазначеного питання, необхідно насамперед акцентувати на тому, що розгляд і вирішення адміністративних справ, пов'язаних із вчиненням адміністративних проступків, та умови і порядок притягнення правопорушників до адміністративної відпові­дальності чи застосування до них інших заходів адміністратив­ного примусу компетентними органами на основі закону ви­значаються як провадження у справах про адміністративні право­порушення.

Разом із тим, потрібно зазначити, що застосування адміністра­тивних стягнень чи інших заходів адміністративного примусу зачіпає або може зачіпати суттєві інтереси майнового та осо­бистого характеру (оплатне вилучення предмета, конфіскація, виправні роботи, штраф, адміністративний арешт, позбавлення спеціального права, доставлення правопорушника, адміністра­тивне затримання тощо) громадянина, що гарантовані Консти­туцією України (статті 3, 29, 41 та ін.).

Переходячи до вивчення питання застосування заходів забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення, необхідно зауважити, що важливе значення для правильного й об'єктивного вирі­шення справи мають встановлені законами заходи забезпечен­ня провадження в справах про адміністративні провадження.

Заходи забезпечення провадження визначають як сукупність ад­міністративно-примусових дій уповноважених законом осіб, психічного або фізичного впливу з метою припинення право­порушень, установлення особи, забезпечення своєчасного роз­гляду справи та притягнення правопорушника до адміністра­тивної відповідальності. До заходів забезпечення провадження у справах про ад­міністративні правопорушення

 

21

належать: 1) доставлення правопорушника (ст. 259 КУпАП);

2) адміністративне затримання (статті 260—263 КУпАП);

3)  особистий огляд і огляд речей (ст. 264 КУпАП);

4)  вилучення речей і документів (ст. 265 КУпАП, ст. 377 МКУ); 5)  відсторонення водіїв від керування транспортними засо­бами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан сп'яніння (ст. 266 КУпАП); 6)  привід (ч. 2 ст. 268 КУпАП).

Кожен з цих заходів потребує окремого вивчення та детального аналізу на підставі чинного законодавства та практики застосування, що склалася в процесі застосування заходів забезпечення провадження.

 

Запитання для контролю

 

1. Дайте загальну характеристику провадження у справах про адміністративні правопорушення.
2. Які заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення вам відомі?
3. Перелічіть права та обов’язки осіб, які беруть участь у провадженні у справах про адміністративні правопорушення.
4. Назвіть та охарактеризуйте органи, які розглядають справи про адміністративні правопорушення.
5. Як ви розумієте поняття «підвідомчість справ про адміністративні правопорушення», як положення про дане явище містяться у законодавстві України?

 

 

Список рекомендованих джерел

 

1.   Конституція України // ВВР. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

2.   Кодекс України про адміністративні правопорушення // ВВР. - 1984. - Додаток до № 51. - Ст. 1122 (з наст. змінами).

3.   Кодекс адміністративного судочинства України // ВВР. - 2005. - № 35-37. - Ст. 446 (з наст. змінами).

 

22

4.   Господарський процесуальний кодекс України // ВВР. - 1992. - № 6. - Ст. 56 (з наст. змінами).

5.   Цивільний процесуальний кодекс України // ВВР. - 2004. - № 40-42. - Ст. 492 (з наст. змінами).

6.   Кримінальний кодекс України // ВВР. – 2001. - № 25, ст.. 131

7.   Кримінально-процесуальний кодекс України // ВВР. - 1961. - 28. - Ст. 342 (з наст. змінами).

8.   Митний кодекс України // ВВР. - 2002. - № 38-39. - Ст. 228 (з наст. змінами).

9.   Цивільний кодекс України, прийнятий 16 січня 2003 р. // ВВР - 2003. - № 40-44. (з наст. змінами).

10.    Господарський кодекс України // ВВР. - 2003. -№ 18—22. - Ст. 144; 2005. - № 17-19. - Ст. 267.

11.    Кримінально-виконавчий кодекс України, прийнятий 11 люто­го 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. –

№ 3. — Ст. 21.

12.       Податковий кодекс України. – К.: Алерта; Центр учбової літератури, 2011. - 448 с.

13.    Про державну виконавчу службу: Закон України від 24 березня 1998 р. // ВВР. - 1998. - № 31-37. - Ст. 243 (з наст. змінами).

14.    Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 р. // ВВР - 1995. - № 34. - Ст. 266 (з наст. змінами).

15.    Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // ВВР. - 1991-  № 4. - Ст. 20 (з наст. змінами).

16.    Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. // ВВР. - 1993. - № 39. - Ст. 383.

17.    Про місцеві державні адміністрації: Закон України від       9 квітня 1999  р. // ВВР. - 1999. - № 20-21. - Ст. 190.

18.    Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21 березня 1997 р. // ВВР. - 1997. - № 24. - Ст. 170.

19.    Про звернення громадян: Закон України від 2 жовтня 1996 р. // ВВР. - 1996. - № 47. - Ст. 256.

 

 

23

20.    Про об'єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 р. // ВВР. - 1992. - № 34. - Ст. 504.

21.    Про політичні партії в Україні: Закон України від 5 квітня 2001 р. // ВВР. - 2001. - № 23. - Ст. 118.

22.    Про судоустрій та статус суддів: Закон України від           07 липня 2010 р. № 2453-VI// ВВР. - 2010, N 41-42, N 43, N 44-45, ст.529

23.       Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. // ВВР. - 1991. - № 53. - Ст. 793 (з наст. змінами) // ВВР. - 2005. - № 11. - Ст. 198.

24.    Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 4.02.1992 р. // ВВР. - 1994. - № 23. - Ст. 161.

25.    Про виконавче провадження; Закон України від 21 квітня 1999 р. // ВВР. - 1999. - № 24. - Ст. 207.

26.    Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. // ВВР. - 1993. - № 52. - Ст. 490.

27.       Про виконання рішень та застосування практики Європейсь­кого суду з прав людини: Закон України від              23 лютого 2006 р. // ВВР. - 2006. - № 30. - Ст. 260.

28.    Про дорожній рух: Закон України від 30 червня 1993 р. // ВВР. - 1993. - № 31. - Ст. 338 (з наст. змінами).

29.    Про автомобільний транспорт: Закон України від 5 квітня 2001 р. в редакції від 23 лютого 2006 р. // ВВР. - 2006. - № 32. - Ст. 273.

30.    Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі: Закон України від 1 грудня 1994 р. // ВВР. - 1994.  - № 52. - Ст. 455.

31.    Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 4 грудня 1990 р. // ВВР. - 1991. - № 6. - Ст. 37.

32.    Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні: Закон України від 11 грудня 2003 р. // ВВР. - 2004. - № 15. - Ст. 232.

33.    Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності: Закон Ук­раїни від 6 вересня 2005 р. // ВВР. - 2005. - № 48. -    Ст. 483.

24

35.       Про пожежну безпеку: Закон України від 17 грудня 1993 р. // ВВР. - 1994. - № 5. - Ст. 21.

36. Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду: Закон України від 1 грудня 1994 р. // ВВР. - 1995. - № 1. - Ст. 1.

37. Про захист прав споживачів: Закон України в редакції від 1 груд­ня 2005 р. // ВВР. - 2006. - № 7. - Ст. 84.

38. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців: Закон України від 15 травня 2003 р. // ВВР. - 2003. - № 31-32. - Ст. 263.

39. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: За­кон України від 1 червня 2000 р. // ВВР. - 2000. - № 36. –

Ст. 299.

40. Про органи реєстрації актів цивільного стану: Закон України від 24 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 14. - Ст. 78.

41  Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності: Закон України від 5 квітня 2007 р. // ВВР. - № 29. - Ст. 389.

42. Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного складу суддів: Указ Президента України від 16 листопада 2004 р. № 1417/2004 // Уря­довий кур'єр. - 2004. - № 224.

43. Про застосування Конституції України при здійсненні право­суддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листо­пада 1996 р. № 9 // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2004. - № 11. - С. 20.

44. Про деякі питання перегляду постанов судів у справах про ад­міністративні правопорушення: Постанова  Пленуму Верховного Суду України від 5 грудня 2003 р. № 10 // Вісник Верховного Суду України. - 2004. - № 1.

45. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т. - Т. 1. Загальна частина / Ред. кол. В. Б. Авер'янов (гол.). - К.: Юридична думка, 2004. - 584 с.

25

 

46. Адміністративне право України: Підручник / За заг. ред. С. В. Ківалова. — Одеса: Юрид. літ., 2003. — 896 с.

47. Демський Е.Ф. Адміністративне процесуальне право: навч. посіб./ Е.Ф. Демський. – К.: Хрінком Інтер, 2008. – 496 с.

48. Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практичний коментар; За ред. С. В. Ківалова, О. І. Харитонової / С. В. Ківалов, О. І. Харитонова, О. М. Пасенюк, М. Р. Аракелян та ін. - Харків: Одіссей, 2005. - 552 с.

49. Основи адміністративного судочинства в Україні: Навч. посіб­ник для юридичних факультетів та юридичних клінік / За заг. ред. Н. В. Александрової, Р. О. Куйбіди. - К: Конус-Ю, 2006. - 256 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Навчальне видання

 

 

 

 

 

 

 

 

3162 Методичні вказівки

до виконання самостійної роботи з дисципліни

«Адміністративний процес»

для студентів спеціальностей 5.060101,

6.030402 «Правознавство»

усіх форм навчання

 

 

Відповідальний за випуск В.І. Горевий

Редактор Н.А. Гавриленко

Комп’ютерне верстання  К.Д. Янішевської

 

 

 

 

 

 

 

Підписано до друку 29.03.2011, поз.

Формат 60х84/16. Ум. друк. арк. 1, 51 Обл.-вид. арк.  1,18. Тираж       пр. Зам. №

Собівартість видання           грн              к.

 

 

 

 

 

 

 

Видавець і виготовлювач

Сумський державний університет,

вул. Римського-Корсакова, 2, м. Суми, 40007

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК  № 3062 від 17.12.2007.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Сумський державний університет

 

До друку та в світ

дозволяю на підставі

«Єдиних правил», п.2.6.14

Заступник першого проректора –

начальник організаційно

методичного управління                                       В. Б. Юскаєв

 

 

 

3162 Методичні вказівки

до виконання самостійної роботи з дисципліни

«Адміністративний процес»

для студентів спеціальностей 5.060101,

6.030402 «Правознавство»

усіх форм навчання

 

 

Усі цитати, цифровий

та фактичний матеріал,

бібліографічні відомості

перевірені, написання

одиниць відповідає стандартам

 

Укладач                                                                  К. Д. Янішевська

 

Відповідальний за випуск                                    В. І. Горевий

 

Декан факультету                                                 А. М. Куліш

 

 

Суми

Сумський державний університет

2011