|
|
Главная \ Методичні вказівки \ АДВОКАТУРА УКРАЇНИ
АДВОКАТУРА УКРАЇНИ« Назад
АДВОКАТУРА УКРАЇНИ 23.01.2016 07:10
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ»
АДВОКАТУРА УКРАЇНИ
навчально – методичний комплекс
Київ 2015
УКЛАДАЧІ: Дорохіна Юлія Анатоліївна - кандидат юридичних наук Карпенко Микола Іванович – кандидат юридичних наук, доцент, доцент кафедри кримінального права та процесу
РЕЦЕНЗЕНТИ: Матвійчук Валерій Костянтинович, доктор юридичних наук, професор, Заслужений працівник народної освіти України, перший проректор ВНЗ «Національна академія управління»
Обговорено і схвалено на засіданні кафедри кримінального права та процесу. Протокол № 1 від 23 вересня 2015 р.
Відповідальний за випуск:
ЗМІСТ
1. ПЕРЕДМОВА
Запропонований навчально – методичний комплекс з навчальної дисципліни «Адвокатура України» призначений для проведення зі студентами юридичних вузів і факультетів семінарів, практичних занять та організації самостійної роботи студентів з курсу «Адвокатура України». Комплекс включає опис дисциплін, програму курсу (побудовану за змістовними модулями), плани семінарських занять з дисципліни «Адвокатура України» (побудовану за змістовними модулями), завдання для самостійної роботи до змістовних модулів, список рекомендованих джерел, орієнтовний перелік питань для підсумкового контролю, тестові завдання тощо. Вимоги рейтингово-модульної системи оцінювання студентів викладені з урахуванням вимог Болонської декларації. Структура навчально – методичного комплексу відповідає програмі навчального курсу. Серцевиною процесу освіти, професійного становлення магістра-юриста є засвоєння ним відповідної сукупності знань, вмінь і навичок. Як свідчать наукові дослідження і досвід підготовки фахівців, вміння і навички набуваються значно повільніше, ніж знання. Студенти, що визначаються з майбутнім професійним напрямком діяльності – діяльністю адвоката, повинні уже на стадії вивчення даного навчального курсу звертати особливу увагу на формування відповідних професійних вмінь та навичок. З метою сприяння вирішенню даного завдання у навчально-методичному комплексі передбачено значний обсяг практично-прикладних завдань. Окрім цього, зміст програми навчальної дисципліни спрямований на максимальне врахування особливостей діяльності адвоката на різних стадіях досудового, позасудового та судового розгляду усіх категорій справ, передбачених чинним законодавством України. Таким чином, у навчально-методичному комплексі пропонуються такі тактико-технологічні підходи і прийоми навчання, які схиляють студента не тільки до послідовного опрацювання доктринальних та нормативних джерел з даного навчального курсу, але й до застосування здобутих знань до вирішення практично-прикладних завдань, зокрема, завдань з укладення проектів процесуальних документів (позовних заяв, заперечень проти позову, пояснень правової позиції, апеляційних та касаційних скарг, клопотань та відводів, судових рішень тощо). Виходячи з вище викладеного, важливим елементом навчального процесу виступає аналіз за допомогою викладача та самоаналіз виконаних студентами практично-прикладних завдань. У навчально-методичному комплексі пропонується значний обсяг додаткової літератури, яка надається з метою поглибленого самостійного вивчення окремих тематичних напрямків з навчальної дисципліни «Адвокатура України», а також з метою оптимізації та полегшення виконання поза аудиторних теоретичних та практично-прикладних завдань.
Ухвалено:
Вченою радою НАУ від 30 серпня 2012 року, протокол № 4
Порядок оцінювання знань студентів (Витяг)
ІІ Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів.
2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS ( A, B, C, D, E, FX,F). 2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті. На іспиті оцінюванню підлягають: - володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни; - здатність творчо мислити та синтезувати знання; - уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань. 2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит (залік). За поточну успішність студент може отримати максимум 50 балів і за іспит (залік) 50 балів. 2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (50 балів максимум) є: - матеріал викладений на лекціях; - питання, розглянуті та обговоренні на семінарських та практичних заняттях; - матеріал опрацьований самостійно; - виконання модульних контрольних робіт. Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх. Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій.
Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів). З однієї навчальної дисципліни не повинно бути більше 2-х модульних контрольних робіт за семестр. Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань. 2.5. Структура поточної успішності (50 балів). а) відвідування лекцій та підготовка до них – 10 балів; б) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів; в) виконання завдань для самостійної роботи – 0 – 10 балів; г) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів. д) студентам, які брали участь у поза навчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів. При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 50 балів. Додатково 20 балів студент може отримати виконавши творчі завдання. 2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 50) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «поточна успішність». 2.7.Результат екзамену (заліку) оцінюється в діапазоні 0-50 балів.
2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі заліку оцінюється за шкалою 0-100 балів. Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 60 балів, він отримує оцінку «не зараховано». У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач. 2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0-50 балів. Іспит (залік) оцінюється за шкалою 0-50.
ІІІ. Система оцінювання знань за шкалою ECTS
СТРУКТУРА РЕЙТИНГУ СТУДЕНТІВ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ВИКОНАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ
Примітки: "+" – доповнення чи уточнення до основної відповіді; "–" – відмова від відповіді на запитання.
Заохочується виконання студентами додаткових видів навчальної роботи (підготовка рефератів або усних повідомлень на підставі матеріалу публікацій у фахових виданнях чи спеціалізованій періодичній пресі тощо). Виконані студентами інші додаткові завдання оцінюються залежно від якості їх виконання у межах від 3 до 7 балів. У в а г а ! До скадання задіку допускаються лише ті студенти, що склали на позитивну оцінку обидва модульні контролі.
3. ОПИС ДИСЦИПЛІНИ
Дисципліна: «Адвокатура України» Конституція України 1996 року на вищому законодавчому рівні закріпила основну мету реформування української правової дійсності – побудову демократичної, правової, соціальної держави. Політичні та соціально-економічні перетворення, спрямовані на розбудову демократичної правової держави, докорінно змінили сферу суспільного виробництва. Зокрема, стало зрозумілим, що розбудова правової держави є неможливою без створення гарантій захисту прав людини та ефективного механізму реалізації цих гарантій. Одним з найважливіших елементів цього механізму є адвокатура. Роль адвокатури в суспільній життєдіяльності постійно зростає, тому що в процесі розбудови правової держави особливо актуальними стають законність, правопорядок – одностайне розуміння, суворе і неухильне виконання законів усіма органами, організаціями, службовими та посадовими особами і громадянами в усіх сферах суспільного життя, – а, відповідно, і можливості ефективного захисту порушених прав і законних інтересів як фізичних, так і юридичних осіб. Подібні трансформації у суспільних процесах вимагають від вищих навчальних закладів, що готують фахівців-правознавців, звертати особливу увагу на розвиток у студентів таких вмінь і навичок, формування такого рівня правової культури і правосвідомості, який дозволив би майбутньому випускнику швидко і свідомо визначити напрямок його професійної діяльності, а у випадку вибору ним адвокатури, дозволив би йому швидко опанувати усі тонкощі діяльності адвоката. Мета та завдання навчальної дисципліни, її місце в навчальному процесі Виходячи з вище викладеного, основною метою курсу "Адвокатура України" є підготовка кваліфікованих фахівців-правознавців з високим рівнем розвитку правосвідомості та правової культури, які володіють як теоретичними знаннями, так і практичними навичками та вміннями вирішення основних завдань, що стоять перед адвокатурою в Україні. Для досягнення вище вказаної мети в межах даної навчальної дисципліни планується вирішення таких базових завдань:
Для забезпечення вирішення вище вказаних завдань окремі лекції, а також семінарські заняття курсу, присвячуються як загальним засадам діяльності адвокатури та її міжнародно-правовому регулюванню, так і особливостям процесуальної позиції адвоката в кримінальному, цивільному, господарському та адміністративному процесі в Україні. Значна увага на семінарських заняттях приділяється вирішенню практичних ситуативних завдань. Для полегшення опанування студентами основного змісту навчальної дисципліни “Адвокатура України” цей курс умовно поділено на загальну і особливу частину. До загальної частини навчального курсу віднесено загальні засади, організацію діяльності та історію становлення інституту адвокатури в Україні. Особлива частина курсу включає в себе розгляд особливостей процесуально-правової позиції адвоката в кримінальному, цивільному, господарському та адміністративному процесі, міжнародно-правову регламентацію діяльності адвокатури. Навчальний курс “Адвокатура України” займає особливе місце в системі юридичних навчальних дисциплін. Він тісно пов’язаний з навчальними дисциплінами, змістом яких виступають процесуальні галузі права, оскільки професійна діяльність адвоката докладно регламентується саме процесуальним законодавством. Таким чином, студенти отримують можливість вивчення усього масиву процесуального законодавства з точки зору окремої процесуальної позиції адвоката, що значно полегшує розуміння і опанування цілісної системи процесуальних норм. Очикуваний результат вивчення навчальної дисципліни В результаті вивчення начальної дисципліни “Адвокатура України” студенті повинні з н а т и :
В результаті вивчення начальної дисципліни “Адвокатура України” студенті повинні в м і т и :
Отже, в результаті вивчення даного курсу студенти отримують не тільки теоретичні знання про особливості адвокатської діяльності та практичні вміння і навички, але й ґрунтовну основу для майбутнього самовизначення і вибору напрямку професійної діяльності після завершення вищого навчального закладу. Формами роботи студентів при оволодінні змістом даного навчального курсу є робота на лекціях, участь у семінарських заняттях, самостійна поза аудиторна робота. Формою проміжного контролю є контрольні роботи, а також виконання модульних завдань. Підсумковий контроль здійснюється у формі заліку. Приєднання України до Болонського процесу визначило необхідність запровадження у освітні механізми, що застосовуються вищими навчальними закладами України, стандартів, передбачених Болонською декларацією. Виходячи з вище викладеного, у навчальному курсі “Адвокатура України” передбачено використання кредитно-модульної (рейтингової) системи для оцінювання результатів роботи студентів при оволодінні змістом даної навчальної дисципліни.
4. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН
5. ПРОГРАМА КУРСУ Змістовий модуль 1
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Тема 1. СУТНІСТЬ, ЗАВДАННЯ І КОНСТИТУЦІЙНИЙ СТАТУС АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ
Поняття і значення адвокатури в здійсненні правосуддя і захист прав людини. Юридична природа адвокатури. Доктринальні та нормативні підходи до визначення правової природи інституту адвокатури в Україні. Конституційно-правові засади функціонування і розвитку адвокатури в Україні. Правове регулювання діяльності адвокатури. Взаємозв’язок адвокатури як науки з іншими юридичними науками. Місце і роль адвокатури як науки в системі юридичних наук. Загальні і спеціальні завдання адвокатури. Захист, представництво та інша юридична допомога як основні завдання адвокатури. Основні напрямки діяльності адвокатури при здійсненні правосуддя і захист прав і свобод людини. Законодавчі вимоги до статусу адвоката та помічника адвоката. Особи, які не можуть набути статусу адвоката та помічника адвоката. Професійні права та обов’язки адвоката. Адвокатська таємниця. Принципи адвокатської діяльності в контексті основних підходів до право розуміння (легістського та юснатуралістичного). Верховенство права як основоположний принцип адвокатської діяльності. Проблема законодавчого закріплення верховенства права як принципу організації та діяльності адвокатури України.
Тема 2. ІСТОРИЧНІ ШЛЯХИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ІНСТИТУТУ АДВОКАТУРИ В УКРАЇНІ
Формування професійної адвокатури в Україні у XIV – XVI ст. Судовий захист за Литовськими статутами. Становлення адвокатської професії у XIV – XVI ст. Регулювання діяльності адвоката в проекті Кодексу "Права, по которым судится малороссийский народ". Запровадження адвокатури як самостійного правового інституту за судовою реформою 1864 року. Організація присяжної адвокатури за "Судовими статутами". Судовий захист у перші роки радянської влади в Україні (1918 – 1922 рр.). Організація захисту за тимчасовими положеннями про народні суди і революційні трибунали УРСР (1919 р.). Правове оформлення інституту адвокатури за Положенням про адвокатуру Української РСР (1922 р.). Колегії захисників у кримінальних і цивільних справах, їх організаційна побудова, вдосконалення у період проведення судової реформи (1922, 1924 рр.). Умови і порядок прийому до колегії захисників. Запровадження інституту стажистів і практикантів (1927 р.). Перехід на колективні форми праці захисників, скасування приватної адвокатської практики (1929 р.). Оплата праці адвоката. Структура, завдання та порядок діяльності адвокатури у 30-х, 40-х роках ХХ ст. Положення про адвокатуру Української РСР (1952 р.). Регулювання оплати праці адвоката за нормативними актами (1965 р., 1975 р.). Конституція УРСР 1978 р. і розвиток законодавства про адвокатуру Української РСР 1980 р. Організаційна побудова адвокатури, прийом до колегії адвокатів, порядок надання юридичної допомоги. Права та обов’язки адвокатів. Дисциплінарна відповідальність адвокатів. Державне керівництво адвокатурою.
Тема 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ АДВОКАТУРИ В УКРАЇНІ
Організаційні форми адвокатської діяльності. Види професійних адвокатських об’єднань. Порядок реєстрації адвокатських об’єднань. Статут адвокатського об’єднання та інші документи, на підставі яких здійснюється адвокатська діяльність. Організація роботи в адвокатських об’єднаннях та приватної адвокатської діяльності. Надання юридичної допомоги. Надання консультативної юридичної допомоги фізичним та юридичним особам. Складання довідок щодо законодавства, заяв, скарг та інших документів правового характеру. Позасудове представництво інтересів громадян. Основні види громадських адвокатських організацій. Відмінність громадських адвокатських організацій від професійних адвокатських об’єднань. Спілка адвокатів України. Завдання та форми діяльності. Статут громадської організації "Спілка адвокатів України". Організаційні, соціальні та процесуально-правові гарантії адвокатської діяльності. Оплата праці адвоката. Дисциплінарна відповідальність адвоката. Припинення адвокатської діяльності. Організація та порядок діяльності Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури та кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури. Адвокатська етика. Правила адвокатської етики, схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури. Основні проблеми організації діяльності адвокатури та шляхи подальшого вдосконалення організаційно-правових засад діяльності інституту адвокатури в Україні. ОСОБЛИВА ЧАСТИНА
Тема 4. ПРАВОВИЙ СТАТУС ТА ОСОБЛИВОСТІ УЧАСТІ АДВОКАТА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
Загальні засади процесуально - правового становища адвоката як захисника у кримінальному судочинстві. Завдання захисту, основні правові засади його здійснення адвокатом-захисником. Порядок запрошення і призначення захисника. Обставини, що виключають участь захисника у кримінальному провадженні. Права та обов’язки захисника. Забезпечення обов’язкової участі захисника на досудовому слідстві та в суді. Усунення захисника від участі у справі. Відмова підозрюваного, обвинуваченого, підсудного від захисника. Правова позиція захисника. Колізія позицій захисника і підзахисного. Процесуально-правове становища адвоката як представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача. Обставини, що виключають участь у справі представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача. Адвокатське досьє. Збирання і подання доказів адвокатом. Відшкодування судових витрат та оплата праці адвоката. Участь адвоката у профілактиці правопорушень та у правовиховній роботі. Момент і порядок допуску до участі у справі захисника та представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача. Побачення з підзахисним. Основні процесуально-правові засади захисту підозрюваного. Участь адвоката-захисника у повідомленні про підозру, допиті, інших слідчих діях. Клопотання захисника. Оскарження дій і постанов слідчого, прокурора. Права захисника при ознайомленні з усіма матеріалами досудового слідства. Права представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача при ознайомленні з окремими матеріалами справи. Методика бесіди з підзахисним та узгодження з ним правової позиції. Процесуально-правові засади участі захисника та представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача у розгляді справи у суді першої інстанції. Заявлення клопотань на різних етапах судового розгляду справи. Процесуально-правові засади та методика участі захисника у дослідженні доказів. Методика допиту захисником підсудного, потерпілого, свідка. Застосування захисником спеціальних знань у відстоюванні правової позиції. Порядок судових дебатів. Захисна промова адвоката, її форма і зміст, тактичні прийоми виголошення захисної промови. Право захисника на репліку. Ознайомлення з журналом судового засідання, підготовка подання, письмових зауважень на зміст журналу. Судові рішення, на які може бути подана апеляція. Особи, які мають право подати апеляцію. Участь адвоката у апеляційному розгляді справи. Касаційне оскарження вироку. Судові рішення, які можуть бути перевірені у судовому порядку. Особи, які мають право на касаційне оскарження. Форма і зміст касаційної скарги. Доповнення, зміни та відкликання касаційної скарги. Узгодження із засудженим питань, пов’язаних із касаційним оскарженням вироку. Методика подання касаційної скарги, складеної адвокатом. Особливості касаційного оскарження судових рішень захисником, який не брав участі у судовому розгляді справи. Участь захисника у розгляді справи судом касаційної інстанції. Збирання та подання додаткових матеріалів. Складання скарг на судові рішення, які набули законної сили. Здійснення адвокатом захисту неповнолітніх. Особливості захисту прав осіб, які через свої фізичні або психічні вади не в змозі самостійно здійснювати своє право на захист.
Змістовий модуль 2
Тема 5. АДВОКАТ ЯК ПРЕДСТАВНИК У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
Процесуально-правові засади участі адвоката у цивільному судочинстві. Сторони в цивільному процесі, їх права та обов’язки. Участь третіх осіб у цивільному процесі, їх процесуально-правове становище. Інститут представництва в цивільному процесі. Види представництва. Представництво по справах недієздатних та обмежено дієздатних осіб. Особи, які можуть бути представниками. Довіреність на ведення справи в суді та інші документи, що підтверджують повноваження представника. Порядок допуску представника до участі у цивільному судочинстві. Права та обов’язки адвоката як представника позивача, відповідача та третіх осіб. Обставини, що виключають участь адвоката у цивільному судочинстві. Робота адвоката в процесі підготовки цивільного позову. Складання позовної заяви та інших документів, що до неї додаються. Структура та зміст позовної заяви. Порядок пред’явлення цивільного позову. Розробка і відстоювання адвокатом правової позиції особи, інтереси якої він представляє. Процесуально-правові засади участі адвоката-представника у розгляді цивільної справи судом першої інстанції. Повноваження представника на здійснення процесуальних дій від імені довірителя. Обов’язки присутніх у залі судового засідання. Подання представником клопотань до і під час судового розгляду справи по суті. Наслідки неявки в судове засідання представника однієї із сторін чи третьої особи, що бере участь у справі. Колізія позиції адвоката-представника і довірителя. Відмова адвоката від ведення справи. Процесуально-правові можливості участі адвоката-представника у поясненні правової позиції свого довірителя, допиті свідків, дослідженні доказів та судових дебатах. Складання та подання адвокатом-представником зауважень на журнал судового засідання. Правові можливості сприяння адвоката-представника відмові позивача від позову, визнанню позову відповідачем та укладанню мирової угоди. Процесуально-правові підстави участі адвоката-представника в розгляді справи судом апеляційної інстанції. Право апеляційного оскарження. Форма, зміст, строки подання та порядок внесення апеляційної скарги. Підготовка та подання адвокатом-представником пояснень та заперечень на апеляційну скаргу. Наслідки неявки в судове засідання осіб, які беруть участь у справі. Участь адвоката-представника в розгляді справи судом касаційної інстанції. Порядок та строки касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції. Форма і зміст касаційної скарги. Порядок складання та подання касаційної скарги. Доповнення, зміна або відмова від касаційної скарги. Порядок оскарження адвокатом-представником судових рішень, які набули законної сили, у зв’язку з нововиявленими та винятковими обставинами.
Тема 6. ПРАВОВИЙ СТАТУС АДВОКАТА У ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ
Сутність, завдання та основні стадії господарського процесу. Право на звернення до господарського суду. Основні положення досудового врегулювання господарського спору. Основні напрямки діяльності адвоката-юрисконсульта в межах досудового врегулювання господарського спору. Консультативна робота адвоката на підприємстві, в установі, організації. Підготовка та порядок пред'явлення претензії. Строки розгляду претензії. Повідомлення заявника про результати розгляду претензії. Невизнання або часткове невизнання претензії. Склад учасників судового процесу. Сторони та треті особи в судовому процесі, їх права та обов’язки. Інститут представництва в господарському судовому процесі. Представники сторін і третіх осіб. Участь у судовому процесі посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій. Процесуально-правові засади участі адвоката-представника у вирішенні господарських спорів судом першої інстанції. Форма і зміст позовної заяви. Ціна позову. Документи, що додаються до позовної заяви. Подання зустрічного позову. Заява сторони про забезпечення позову.Наслідки нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу. Правові можливості сприяння адвоката-представника відмові позивача від позову, визнанню позову відповідачем та укладанню мирової угоди. Участь адвоката-представника у перегляд судових рішень в апеляційному порядку. Право апеляційного оскарження. Визначення апеляційної інстанції. Строк подання апеляційної скарги. Форма і зміст апеляційної скарги. Відзив на апеляційну скаргу. Відмова від апеляційної скарги.Процесуально-правові засади участі адвоката-представника у перегляд судових рішень у касаційному порядку. Право касаційного оскарження. Касаційна інстанція. Порядок та стоки подання касаційної скарги. Форма і зміст касаційної скарги. Відзив на касаційну скаргу. Відмова від касаційної скарги. Перегляд судових рішень Вищого господарського суду України Верховним Судом України. Право та підстави для касаційного оскарження до Верховного Суду України постанов чи ухвал Вищого господарського суду України. Порядок подання касаційної скарги на постанову чи ухвалу Вищого господарського суду України Участь адвоката-представника у перегляді рішення, ухвали, постанови господарського суду за нововиявленими обставинами. Підстави перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Порядок і строк подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами
Тема 7. ПРАВОВІ ПІДСТАВИ УЧАСТІ АДВОКАТА В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ
Поняття адміністративного правопорушення і адміністративної відповідальності. Вчинення адміністративного правопорушення умисно та з необережності. Види адміністративної відповідальності. Мета і види адміністративних стягнень. Органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення. Підвідомчість справ про адміністративні правопорушення. Правові засади провадження в справах про адміністративні правопорушення. Принципи, завдання та порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення. Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення. Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Потерпілий. Порядок визнання особи потерпілою. Участь адвоката у розгляді справи про адміністративне правопорушення як захисника інтересів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності або потерпілого. Місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Строки та порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення. Види постанов по справі про адміністративне правопорушення. Право оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. Порядок та строки оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення. Участь адвоката у розгляд скарги і протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення. Наслідки скасування постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення. Процесуально-правові можливості участі адвоката у виконанні постанов про накладення адміністративних стягнень. Адміністративне судочинство в Україні. Процесуально-правове становище адвоката в адміністративному судочинстві згідно Кодексу адміністративного судочинства України. Процесуально-правові засади організації та діяльності Вищого адміністративного суду України. Особливості участі адвоката у розгляді адміністративних справ судами різних інстанцій.
Тема 8. МІЖНАРОДНО - ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ АДВОКАТУРИ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ
Міжнародно-правові засади адвокатської діяльності та їх роль у процесах функціонування і розвитку адвокатури в Україні в контексті стратегічного курсу України на європейську інтеграцію. Основні міжнародні нормативно-правові акти ООН (ратифіковані Україною), що визначають міжнародні принципи адвокатської діяльності:
Ратифіковані Україною міжнародно-правові акти Ради Європи, що визначають основні засади адвокатської діяльності:
Недоліки вітчизняного законодавства, що регламентує статус, порядок організації та роботи адвокатури України в контексті розвитку міжнародного та регіонального європейського правового поля. Законодавство про адвокатуру в країнах СНД. Характеристика законодавчих підходів до формування правових засад організації та функціонування адвокатури в країнах СНД. Спільні та відмінні риси організації та функціонування адвокатури в країнах СНД. Організація та функціонування адвокатури у західних країнах (Німеччина, Великобританія, США, Франція) та країнах СНД (Білорусія, Казахстан, Росія) – порівняльний аналіз. Перспективи та можливості запозичення досвіду законодавчого забезпечення організації та функціонування адвокатури в зарубіжних країнах для розвитку інституту адвокатури України.
6. ПЛАН ЛЕКЦІЙ
Тема 1. СУТНІСТЬ, ЗАВДАННЯ І КОНСТИТУЦІЙНИЙ СТАТУС АДВОКАТУРИ УКРАЇНИ
Вступ
Висновки
Література: [1-12, 23, 25, 30, 35, 37, 38, 56, 59, 63, 71, 87, 91, 115]
Тема 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ АДВОКАТУРИ В УКРАЇНІ
Вступ
Висновки
Література: [1-12, 17, 21, 34, 37, 39, 47, 59, 61, 77, 82, 99, 137]
Тема 4. ПРАВОВИЙ СТАТУС ТА ОСОБЛИВОСТІ УЧАСТІ АДВОКАТА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ
Вступ
Висновки
Література: [1-12, 19, 25, 33, 37, 72, 79, 93, 105]
Тема 5. АДВОКАТ ЯК ПРЕДСТАВНИК У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
Вступ
Висновки
Література: [1-12, 16, 18, 25, 27, 37, 39, 66, 89, 116, 132]
Тема 6. ПРАВОВИЙ СТАТУС АДВОКАТА У ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ
Вступ
Висновки
Література: [1-12, 23, 25, 29, 35, 37, 67, 79, 120, 131]
Тема 7. ПРАВОВІ ПІДСТАВИ УЧАСТІ АДВОКАТА В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ
Вступ
Висновки
Література: [1-12, 25, 32, 36, 52, 101, 123, 131, 140]
7. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТТЬ
Згідно з п. 3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року за № 1074, п. 2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління” одним з видів навчальних занять є семінарське заняття. Семінарське заняття проводиться у відповідності з програмою, тематичним планом навчальної дисципліни «Адвокатура України» згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Семінарське заняття проводиться з широким використанням чинного законодавства і рекомендованих джерел. Цей вид занять є засобом розвитку у студентів, культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарське заняття - це завжди безпосереднє контактування зі студентами встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим студентам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху. Основними завданнями семінарського заняття є можливість: - розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій; - поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета; - сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати. Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавства та підзаконних нормативних актів.
Методика підготовки семінарських занять
Надані відомості щодо класифікації семінарських занять повинні зорієнтувати викладача у найперших кроках щодо його підготовки. Адже весь подальший хід роботи залежатиме від того, якого типу семінарське заняття він буде проводити. Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня - відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів. У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри. Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:
3. розробити план проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми;
7. особливо спрогнозувати все те, що, як правило, викликає певні труднощі у студентів; 8. розподілити всі елементи семінарського заняття за часом.
Методика проведення семінарських занять
Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення: - тематичні дискусії та диспути; - колективний пошук відповідей і ролей; - бесіда і вільний обмін думками; - інформація про конструктивні пропозиції слухачів (курсантів, студентів); - ігрове проектування. Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим. Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента розгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і студенти. Під час проведення семінарських занять викладач:
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:
З . Педагогічною майстерністю викладача. 4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів. Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання. В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять. Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Останнім часом у методиці проведення семінарських занять застосовується багато різноманітного, практично використовуються різні варіанти їх проведення. Частіше всього це семінарські заняття із заздалегідь підготовленими доповідями. Також застосовуються виступи спеціальних опонентів за доповідями рецензентів, співдоповідачів. В обговоренні доповідей беруть участь усі студенти групи. Таким чином, викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності студента-доповідача, наявність творчого підходу до роботи. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття, яка стимулює їх мислення, бажання приймати участь в обговоренні, керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись і ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії. Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.
8. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Змістовий модуль 1
Семінар 1. ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ АДВОКАТУРИ В УКРАЇНИ
Семінарське заняття - 2 години
Самостійна робота – 7 години
Теми рефератів, доповідей
Перелік ключових термінів та понять
Адвокатура, адвокат, помічник адвоката, адвокатська діяльність, адвокатські послуги, адвокатське об`єднання, адвокатське бюро, адвокатський кабінет, верховенство права, верховенство закону та законність, кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, Вища кваліфікаційна комісія адвокатури, громадська адвокатська організація, адвокатська таємниця, гарантія адвокатської діяльності, адвокатська етика, Присяга адвоката, дисциплінарна відповідальність адвоката, припинення адвокатської діяльності, ордер адвокатського об’єднання, договір про правову допомогу, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Методичні вказівки
Вивчаючи дану тему, слід враховувати в першу чергу положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 р.. Для глибшого розуміння змісту даного нормативно-правового акту доцільно звертатися до науково-практичних коментарів до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також опрацьовувати доктринальні джерела.
Рекомендована література: [1-12, 17, 21, 34, 37, 39, 47, 59, 61, 77, 82, 99, 137]
Семінар 2. ПРАВОВИЙ СТАТУС ТА ОСОБЛИВОСТІ УЧАСТІ АДВОКАТА У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
Семінарське заняття - 2 години
Самостійна робота – 9 годин
Теми рефератів, доповідей
Перелік ключових термінів та понять
Підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений, виправданий, свідок, захисник, права і обов’язки захисника, ордер адвокатського об’єднання, захист за запрошенням, захист за призначенням, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, представник потерпілого, представник цивільного позивача, представник цивільного відповідача, докази, судові дебати, захисна промова адвоката, колізія правових позицій, клопотання, відвід, апеляційна скарга, касаційна скарга, строк апеляційного оскарження, строк касаційного оскарження.
Ситуаційні завдання
Задача 1. Підсудний звернувся до судді з клопотанням про заміну одного захисника іншим, і суддя задовольнив це клопотання, про що виніс відповідну ухвалу. Новий захисник, ознайомившись з матеріалами справи, звернувся до судді з клопотанням про повернення справи на дорозслідування, оскільки він не був присутній при здійсненні слідчих дій і, відповідно, не міг у встановленому законом порядку захищати законні права та інтереси свого підзахисного на стадії розгляду справи, а отже не зможе здійснювати ефективний захист і на стадії судового розгляду справи (у І-й інстанції). Чи правомірне клопотання захисника? Чи задовольнить суддя клопотання захисника? Відповідь обґрунтуйте.
Задача 2. Адвокат – представник цивільного відповідача в кримінальній справі подав прокуророві скаргу на дії слідчого. Сутність скарги полягала в тому, що слідчий відмовив представнику цивільного відповідача в ознайомленні з усіма матеріалами кримінальної справи, а надав лише визначену частину документів по цій справі. Представник цивільного відповідача вимагав у скарзі надання йому можливості ознайомитись з усіма матеріалами відповідної кримінальної справи, оскільки це випливає з сутності його процесуально-правової позиції. Чи є скарга представника цивільного відповідача і вимога в ній обґрунтованою? Чи буде задоволена така скарга? Відповідь обґрунтуйте.
Задача 3. Захисник підсудного порушив перед судом клопотання про витребування і приєднання до справи нових доказів, що можуть вплинути на ступінь відповідальності особи, яку він захищає. В свою чергу прокурор звернувся до суду з клопотанням про відмову у витребуванні і приєднанні до справи нових доказів, оскільки усі докази по кримінальній справі збираються і приєднуються до справи протягом слідства, а на стадії судового розгляду справи ані захисник, ані інші учасники судового процесу, згідно чинного законодавства, не можуть вимагати приєднання будь-яких нових доказів, лише можуть досліджувати і подавати пояснення щодо уже зібраних і приєднаних до справи доказів. Чи правомірне клопотання захисника? Чиє клопотання (захисника чи прокурора) буде задоволено судом? Обґрунтуйте відповідь.
Задача 4. Через два тижні після допуску до участі у кримінальній справі адвокат-захисник підозрюваного подав заяву про відмову від виконання своїх обов’язків захисника, мотивуючи своє рішення відсутністю відповідного рівня знань і досвіду, щоб здійснювати ефективний захист свого клієнта. Слідчий відмовив захиснику в усуненні від участі у справі, оскільки серед підстав для такого усунення у ст.61 КПК України не передбачено відсутність знань і досвіду, на які посилався захисник. Чи правомірні дії захисника? Чи повинен слідчий усунути захисника від участі у справі? Відповідь обґрунтуйте.
Методичні вказівки
Вивчаючи дану тему, слід враховувати в першу чергу положення Кримінально-процесуального кодексу України. Для глибшого розуміння змісту даного нормативно-правового акту доцільно звертатися до науково-практичних коментарів до чинного Кримінально-процесуального кодексу України, а також опрацьовувати доктринальні джерела. При роботі з нормативно-правовими актами слід перевіряти їх чинність, застаріле законодавство використовувати лише з метою історико-порівняльного аналізу. Особливу увагу слід звернути на різницю між процесуально-правовими позиціями захисника підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого та свідка, а також представника потерпілого, цивільного позивача та цивільного відповідача. При вирішенні ситуаційних завдань слід використовувати норми чинного процесуального законодавства, грамотно посилаючись на відповідні статті нормативно-правових актів та їх структурні елементи. Виконуючи завдання письмово студентам слід розгорнуто обґрунтовувати власну правову позицію, відповідаючи послідовно на кожне із поставлених запитань до ситуаційного завдання.
Рекомендована література: [1-12, 19, 25, 33, 37, 72, 79, 93, 105]
Семінар 3. АДВОКАТ ЯК ПРЕДСТАВНИК У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
Семінарське заняття - 2 години
Самостійна робота – 7 години
Теми рефератів, доповідей
Перелік ключових термінів та понять
Учасники процесу, сторони, позивач і відповідач, треті особи, що заявляють самостійні вимоги, треті особи, що не заявляють самостійних вимог, представництво за законом, представництво за договором, представник позивача, представник відповідача, представник третьої особи, довіреність, ордер адвокатського об’єднання, докази і доказування, позовна заява, відмова від позову, визнання позову, мирова угода, клопотання, відвід, апеляційна скарга, касаційна скарга, строк апеляційного оскарження, строк касаційного оскарження.
Ситуаційні завдання Задача 1. Суддя відмовив у прийнятті позовної заяви щодо захисту прав неповнолітньої особи, поданої адвокатом, мотивуючи своє рішення вимогами ст. 119 ЦПК України та керуючись ст. 121 ЦПК України. Чи правомірні дії судді? Обґрунтуйте відповідь. Чи порушив адвокат своїми діями вимоги ЦПК України? Якщо так, то які саме? Які дії повинен вчинити адвокат, щоб вказана заява від нього була прийнята?
Задача 2. Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог і вступила в справу на стороні позивача, звернувся до суду з клопотанням про зміну підстави позову, мотивуючи своє клопотання тим, що його довіритель володіє додатковою інформацією щодо неправомірних дій відповідача, які оскаржуються у позові, і ця інформація не могла бути відомою позивачу на момент подання позовної заяви. Чи задовольнить суд клопотання представника? Відповідь обґрунтуйте.
Задача 3. Представник позивача у судовому засіданні виголосив заяву про зміну предмету позову. Його дії були оскаржені представником третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет позову і, відповідно, не зацікавлена у зміні предмету позову. В якому випадку дії представника позивача будуть правомірними і суд прийме заяву? В якому випадку суд задовольнить вимоги представника третьої особи і на якій підставі? Відповідь обґрунтуйте.
Задача 4. Представник позивача з поважних причин, про які він у вставленому законом порядку заздалегідь повідомив суд, повторно не з’явився у судове засідання. Які правові наслідки буде мати така неявка представника? Чи буде відкладено розгляд справи? Відповідь обґрунтуйте.
Задача 5. Представник відповідача на 11 день після проголошення рішення суду першої інстанції подав апеляційну скаргу на це рішення. Суд залишив скаргу без розгляду, мотивуючи це тим, що пропущено 10-денний строк на подання апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції. Чи правомірні дії суду? Чи повинна бути прийнята вказана апеляційна скарга? Відповідь обґрунтуйте.
Задача 6. Представник позивача від імені свого довірителя відкликав подану касаційну скаргу, а через тиждень знову подав касаційну скаргу по цій же справі, але зі зміненою прохальною частиною. При цьому строки касаційного оскарження не були порушені. Чи прийме суд нову касаційну скаргу? Відповідь обґрунтуйте.
Методичні вказівки
Вивчаючи дану тему, слід враховувати в першу чергу положення чинного Цивільного процесуального кодексу України вiд 18 березня 2004 р. № 1618-IV (Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40, / 40-42 /. – ст. 492). Для глибшого розуміння змісту даного нормативно-правового акту доцільно звертатися до науково-практичних коментарів до чинного Цивільного процесуального кодексу України, а також опрацьовувати доктринальні джерела. При роботі з нормативно-правовими актами слід перевіряти їх чинність, застаріле законодавство використовувати лише з метою історико-порівняльного аналізу. Особливу увагу слід звернути на особливості представництва за законом та представництва за договором. Окрім цього, слід докладно з’ясувати різницю між процесуально-правовими можливостями адвоката як представника позивача, адвоката як представника відповідача та адвоката як представника третіх осіб, що заявляють чи не заявляють самостійні вимоги. При вирішенні ситуаційних завдань слід використовувати норми чинного процесуального законодавства, грамотно посилаючись на відповідні статті нормативно-правових актів та їх структурні елементи. Виконуючи завдання письмово студентам слід розгорнуто обґрунтовувати власну правову позицію, відповідаючи послідовно на кожне із поставлених запитань до ситуаційного завдання.
Рекомендована література: [1-12, 16, 18, 25, 27, 37, 39, 66, 89, 116, 132]
Семінар 4. ПРАВОВИЙ СТАТУС АДВОКАТА У ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ
Семінарське заняття - 2 години
Самостійна робота – 7 години
Теми рефератів
Перелік ключових термінів та понять
Учасники процесу, сторони в господарському процесі, позивач і відповідач, треті особи, що заявляють самостійні вимоги, треті особи, що не заявляють самостійних вимог, представництво за посадою, представництво за договором, представник позивача, представник відповідача, представник третьої особи, довіреність, ордер адвокатського об’єднання, досудове врегулювання спору, докази і доказування, позовна заява в господарському процесі, відмова від позову, визнання позову, мирова угода в господарському процесі, клопотання, відвід, апеляційна скарга, касаційна скарга, строк апеляційного оскарження, строк касаційного оскарження в господарському процесі.
Ситуаційні завдання Задача 1. Представник Лисичанського нафтопереробного заводу не з’явився в судове засідання господарського суду у справі про незаконне відчуження пакету акцій НПЗ. Які юридичні наслідки буде мати неявка представника НПЗ? Які дії зобов’язаний вчинити суд? Відповідь обґрунтуйте.
Задача 2. Представник ТОВ “Агросервіс” подав до господарського суду позовну заяву щодо неналежного виконання транспортною компанією ВАТ “Донавто” укладеного між ними договору перевезення мінеральних добрив. До позовної заяви представник додав відповідний договір, копію претензії та копію отриманої відповіді на претензію, в якії ВАТ “Донавто” не визнавало висунутих йому вимог, а також документ, що підтверджував сплату державного мита. Чи буде прийнята судом така позовна заява? Якщо так, то на якій підставі? Якщо ні, то які помилки треба виправити, щоб вказана позовна заява була прийнята. Відповідь обґрунтуйте.
Задача 3. Представник відповідача подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду на 20 день після прийняття оскаржуваного рішення. До позовної заяви були долучені документи, що підтверджують права представника, документи що підтверджують сплату державного мита та надсилання копій скарги іншим сторонам у справі. Чи прийме господарський суд вказану апеляційну скаргу до провадження? Якщо так, то на якій підставі? Якщо ні, то які помилки були допущені представником? Відповідь обґрунтуйте.
Задача 4. Представники відповідача та позивача у судовому засіданні місцевого господарського суду по справі про неналежне виконання договору на капітальне будівництво оголосили про укладення ними мирової угоди і звернулися до суду з усною вимогою про припинення провадження у справі. Чи правомірні дії представників сторін? Чи припинить суд провадження у справі? Які дії повинні вчинити представники сторін і суд, щоб провадження у справі було припинене на підставі укладання мирової угоди? Відповідь обґрунтуйте.
Задача 5. Керівництво Нікопольського феросплавного заводу після відмови Вищим господарським судом у задоволенні їх касаційної скарги на рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду звернулося за консультацією до адвокатського об’єднання “Професіонал” щодо юридичних можливостей подальшого відстоювання своїх інтересів по даній справі. Що повинні порадити адвокати? Відповідь обґрунтуйте.
Методичні вказівки
Вивчаючи дану тему, слід враховувати в першу чергу положення чинного Господарського процесуального кодексу України вiд 06 листопада 1991 р. № 1798-XII (Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6 – ст. 56). Для глибшого розуміння змісту даного нормативно-правового акту доцільно звертатися до науково-практичних коментарів до чинного Господарського процесуального кодексу України, а також опрацьовувати доктринальні джерела. При роботі з нормативно-правовими актами слід перевіряти їх чинність, застаріле законодавство використовувати лише з метою історико-порівняльного аналізу. Особливу увагу слід звернути на особливості представництва за посадою та представництва за договором. Окрім цього, слід докладно з’ясувати різницю між процесуально-правовими можливостями адвоката як представника позивача, адвоката як представника відповідача та адвоката як представника третіх осіб, що заявляють чи не заявляють самостійні вимоги у господарському процесі. При вирішенні ситуаційних завдань слід використовувати норми чинного процесуального законодавства, грамотно посилаючись на відповідні статті нормативно-правових актів та їх структурні елементи. Виконуючи завдання письмово студентам слід розгорнуто обґрунтовувати власну правову позицію, відповідаючи послідовно на кожне із поставлених запитань до ситуаційного завдання.
Рекомендована література: [1-12, 23, 25, 29, 35, 37, 67, 79, 120, 131]
9. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ТА ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНИХ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНИХ ЗАВДАНЬ
Самостійна робота студента передбачає:
Методичні рекомендації з організації самостійної роботи студентів Самостійна підготовка є важливою складовою частиною навчального процесу. Вона ставить за мету успішне оволодіння студентами курсу «Адвокатура України», вироблення у них навичок і вміння правильного застосування теоретичних положень науки в практичній діяльності юристів. Досягнення цієї мети потребує від студентів навичок самостійного мислення, оволодіння методами аналізу наукових проблем, методикою роботи з літературою і законодавчими матеріалами. При підготовці до семінарських занять результати самостійної роботи відображаються у вигляді конспектів, робочих планів виступів студентів на названих заняттях, письмового вирішення ситуаційних та тестових завдань, виконання інших завдань (складення проектів процесуально-правових документів). Основою правильної організації самостійної роботи студентів є її планування згідно з відведеними для цього обсягом часу. Починати самостійне вивчення теми і її питань потрібно з роботи над навчальними матеріалами. Опрацювавши рекомендовану літературу і базові нормативно-правові акти, студент повинен з’ясувати сутність питань, передбачених у навчально-методичному комплексі по даній темі, скласти проекти відповідей до кожного питання плану семінарського заняття, виконати письмові завдання. Особливу увагу слід приділяти не тільки вивченню конспекту лекції по даній темі та відповідних глав підручника чи навчального посібника. Також слід опрацьовувати рекомендовані наукові джерела (моногафії, публікації у фахових виданнях тощо). Ця робота найбільш відповідає виробленню вміння самостійно мислити. Завершення цієї частини самостійної роботи дозволяє студенту мати достатній рівень знань по темі для того, аби бути здатним сформулювати самостійно ті чи інші проблеми, що існують, наприклад, у законодавчому забезпеченні певного напрямку діяльності адвокатури. Важливе місце в підготовці юриста займає виконання практично-прикладних завдань, зокрема, складання проектів процесуальних документів. В процесі виконання вказаних завдань студент формує практично-прикладні вміння та навички, що слугують фундаментом майбутньої професійної практичної діяльності. Самостійна робота при підготовці до заліку не потребує конспектування і вирішення задач, а являє собою повторення пройденого матеріалу. При цьому особлива увага приділяється незадовільно вивченим питанням і темам (питання організації самостійної роботи при виконанні індивідуальних навчально-дослідних завдань та модульних контрольних робіт викладається в окремих методичних рекомендаціях). Роль викладача в організації самостійної роботи студентів полягає в наданні допомоги в здійсненні цієї важливої роботи і контролі за її проведенням. Надання допомоги в організації самостійної роботи має місце в процесі читання лекції, проведення семінарських знань, групових та індивідуальних консультацій. Контроль за самостійною роботою студентів викладач здійснює на семінарських заняттях, в процесі прийняття заліку. Але найбільш дієвою формою контролю є систематична перевірка викладачем ведення студентами конспектів лекцій і першоджерел, а також робочих зошитів. Після таких перевірок викладач дає вказівки студентам по усуненню недоліків при веденні названих зошитів.
Методичні рекомендації з виконання індивідуальних навчально-дослідних завдань
Вибір теми навчально-дослідного завдання проводиться студентами до початку занять за узгодженням з викладачем, який проводить семінарські заняття у відповідних навчальних групах. Перевагу при обранні теми слід віддавати питанням, які мають важливе теоретичне та практичне значення, або є найбільш складними для опанування і зв’язку з цим потребують більш широкого й детального розгляду. Мета виконання індивідуального навчально-дослідного завдання: – більш поглиблене засвоєння студентами важливих теоретичних положень, які виносять на розгляд семінарського заняття; зв’язок цих положень з практичною діяльністю адвокатури України; – прищеплення студентам навичок самостійної роботи з нормативними актами і доктринальними джерелами; – контроль знань студентів навчального матеріалу. Індивідуальне науково-дослідне завдання може бути виконане у формі реферату, реферативного повідомлення, тез наукової доповіді на конференції, наукової статті тощо. Так, реферативне повідомлення передбачає наступні частини: вступ, описова частина, висновки. – У вступній частині розкривається актуальність теми, об’єкт, предмет, мета дослідження, перелік рекомендованої літератури. В основній частині розкривається суть питання, аналізуються нормативні матеріали, судова практика, точки зору вчених, які досліджували і досліджують цю проблему в даний час, вказується практично-прикладне значення обраної теми, висловлюється та обґрунтовується думка студента, наводиться не тільки теоретичний матеріал, але й приклади з практики. Висновок передбачає стисле резюме з найбільш важливих положень питань, що викладені в реферативному повідомленні. Реферативне повідомлення повинно бути виконане самостійно, розбірливим почерком або надруковане. Аркуші підшиваються та нумеруються. На титульному листі вказується назва роботи, прізвище виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу необхідно “знести” в підстрочник, де вказати назву джерела, рік та місце видання, а також відповідну сторінку. Обсяг роботи не повинен перевищувати 8-10 сторінок рукописного тексту формату А – 4. Перед тим, як розпочати написання реферату, необхідно вивчити літературу, передбачену по даній темі планом семінарського заняття та рекомендовану викладачем. Методологічною основою роботи повинні бути праці по філософії та соціології права тощо. Щоб реферат був змістовним і відповідав вимогам, які пред’являються до такого виду робіт, студенту який його виконує, важливо уяснити суть питання, іншими словами, те головне без якого неможлива сама його постановка. Це найбільш складна і відповідальна сторона роботи, що виконується, тому вона вимагає глибокого знання того чи іншого питання. Реферативне повідомлення може супроводжуватись використанням ТЗН. Про використання мультимедійних засобів навчання студент повинен заздалегідь попередити викладача з метою забезпечення наявності протягом семінарського заняття мультимедійного проектора. На кожне реферативне повідомлення відводиться в середньому 10 хвилин. Реферативне повідомлення обов’язковою оцінюється викладачем.
10. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ДО ЗМІСТОВНИХ МОДУЛІВ
Самостійна робота студентів проводиться з метою глибшого вивчення змісту окремих питань і тем навчального курсу, а також набуття практичних вмінь та навичок самостійного аналізу основних міжнародних нормативно-правового актів та національного законодавства, що регламентує діяльність адвокатури в Україні.
Змістовий модуль 1
Тема 2. ІСТОРИЧНІ ШЛЯХИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ІНСТИТУТУ АДВОКАТУРИ В УКРАЇНІ
Формування професійної адвокатури в Україні у XIV – XVI ст. Судовий захист за Литовськими статутами. Запровадження адвокатури як самостійного правового інституту за судовою реформою 1864 року. Організація присяжної адвокатури за "Судовими статутами". Судовий захист у перші роки радянської влади в Україні (1918 – 1922 рр.). Положення про адвокатуру Української РСР (1922 р.). Перехід на колективні форми праці захисників, скасування приватної адвокатської практики (1929 р.). Структура, завдання та порядок діяльності адвокатури у 30-х, 40-х роках ХХ ст. Положення про адвокатуру Української РСР (1952 р.). Конституція УРСР 1978 р. і розвиток законодавства про адвокатуру Української РСР 1980 р.
Рекомендована література: [1-12, 43,52, 63, 68,72, 87 89, 101, 103, 107]
Змістовий модуль 2
Тема 8. ПРАВОВІ ПІДСТАВИ УЧАСТІ АДВОКАТА В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ
Поняття адміністративного правопорушення і адміністративної відповідальності. Мета і види адміністративних стягнень. Принципи, завдання та порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення. Участь адвоката як захисника у розгляді справи про адміністративне правопорушення. Участь адвоката у розгляд скарги і протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення. Процесуально-правове становище адвоката в адміністративному судочинстві згідно з Кодексом адміністративного судочинства України.
Рекомендована література: [1-12, 25, 32, 36, 52, 101, 123, 131, 140]
Тема 10. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІ АДВОКАТУРИ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ
Основні міжнародно-правові акти ООН щодо міжнародних принципів адвокатської діяльності. Міжнародно-правові акти Ради Європи, що визначають основні засади адвокатської діяльності в Європейському співтоваристві. Законодавство про адвокатуру в країнах СНД. Організація та функціонування адвокатури у західних країнах (Німеччина, Великобританія, США, Франція) Організація та функціонування системи адвокатури у країнах СНД (Білорусія, Казахстан, Росія).
Рекомендована література: [1-12, 25, 31, 39, 40, 41, 55, 57, 82, 87, 91, 98, 104, 127]
11. ТЕМАТИЧНІ НАПРЯМКИ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
12. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ з написання контрольних робіт ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ
Методичні завдання і вказівки до контрольних робіт призначені для студентів заочної форми навчання, які самостійно вивчають дисципліну "Адвокатура Україні". Головними завданнями курсу "Адвокатура Україні" є ознайомлення студентів з основними засадами діяльності адвокатури в Україні; формування у студентів базових знань про особливості процесуальної позиції адвоката в кримінальному, цивільному, господарському та адміністративному процесі; формування практичних вмінь і навичок вирішення типових завдань, що стоять перед адвокатом у повсякденній професійній діяльності. Контрольні роботи є важливим етапом навчального процесу при підготовці юристів-правознавців. Відповідно до учбового плану студенти заочної форми навчання виконують з даного навчального курсу письмову контрольну роботу. Виконання контрольної роботи створює можливість самостійного опанування студентами основних теоретичних положень, категорій, термінів, що використовує пропонована навчальна дисципліна, а також самостійного оволодіння основними методами наукового дослідження, розвитку самостійного теоретичного правового мислення. Контрольна робота повинна мати чітку і логічну структуру: вступ обсягом 1-1,5 сторінки формату А4, основна частина обсягом 9-10 сторінок, висновки 1,5-2 сторінки, вирішення задачі 0,5-1 сторінка, список використаних джерел. Загальний обсяг контрольної роботи не повинен перевищувати 14-15 сторінок формату А4, не враховуючи списку літератури. У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, ступінь її вивчення, визначаються питання, які вимагають вирішення. Також в цій частині роботи вказується об’єкт, предмет і методологічна основа дослідження, характеризуються доктринальні джерела одержаної інформації. Основна частина контрольної роботи передбачає глибоке і всебічне розкриття сутності даної тематики, досліджуються і аналізуються основні проблеми та обґрунтовуються тенденцій розвитку і шляхів їх вирішення. Матеріал викладається відповідно до затвердженого плану контрольної роботи. Кожен з розділів залежно від обсягу викладеного матеріалу може складатись із кількох параграфів. У висновках підводяться підсумки дослідження, здійснюються теоретичні узагальнення. Зазвичай, увага акцентується на пропонованих шляхів вирішення основних проблем, що встановленні в результаті дослідження. В кінці роботи необхідно вказати список використаних у контрольній роботі джерел. Спеціальні джерела і нормативний матеріал студент підбирає самостійно. Консультацію з бібліографії можна отримати у працівників бібліотеки і викладачів кафедри. Особливу увагу слід приділити підбору нормативно-правових актів, які стосуються теми, монографій, наукових статей та інших джерел. Користуватися необхідно лише новітніми джерелами та останніми редакціями нормативних актів. Це дасть можливість уникнути використання застарілих норм і положень. Наукові джерела потрібно використовувати творчо. Пряме запозичення чужих думок без посилання на автора і просте переписування не дозволяється. Список літератури, що використовувалися в контрольній роботі, повинен включати: - нормативно-правові акти (Конституція України, міжнародні нормативно-правові акти, закони України, підзаконні акти); - наукові праці (монографії, брошури, статті тощо); - статті в періодичні виданнях (журналах, газетах, збірниках); - інші джерела. Всі джерела розміщують в алфавітному порядку згідно діючих стандартів бібліографічного опису. Якщо в роботі використані посилання на застарілі (не чинні чи змінені) нормативно-правові акти, то така робота не зараховується і підлягає переробці. Задачу слід виконувати у письмовій формі з посиланням на відповідні положення чинного законодавства та з максимально докладним обґрунтуванням визначеної студентом правової позиції. При вирішенні задачі обов’язково слід давати послідовну відповідь на всі питання, що визначені у тексті задачі. При оформленні остаточного тексту контрольної роботи текст задачі та її вирішення вказується на окремому аркуші та підшивається після висновку та перед списком використаних джерел. Вибір теми контрольної роботи проводиться відповідно до останньої цифри номеру залікової книжки студента, про що ставиться відповідна відмітка на титульному аркуші контрольної роботи. Контрольна робота у термін, що встановлений навчальним планом, подається до навчального відділу для перевірки. Результати контрольної роботи оцінюються за чотирибальною шкалою (“відмінно”, “добре”, “задовільно”, “незадовільно”). Контрольні роботи, рівень виконання яких оцінений як незадовільний, підлягають доопрацюванню відповідно до зауважень викладача.
У в а г а ! Студенти, що не виконали контрольну роботу, або виконали її неналежним чином і не подали виправлений варіант, до заліку не допускаються.
13. ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ
Варіант 1.
Чи правомірне клопотання захисника? Чи задовольнить суддя клопотання захисника? Відповідь обґрунтуйте.
Рекомендована література: [1-12, 23, 25, 30, 35, 37, 38, 56, 59, 63, 71, 87, 91, 115]
Варіант 2.
Чи є скарга представника цивільного відповідача і вимога в ній обґрунтованою? Чи буде задоволена така скарга? Відповідь обґрунтуйте.
Рекомендована література: [1-12, 17, 21, 34, 37, 39, 47, 59, 61, 77, 82, 99, 137]
Варіант 3.
В свою чергу прокурор звернувся до суду з клопотанням про відмову у витребуванні і приєднанні до справи нових доказів, оскільки усі докази по кримінальній справі збираються і приєднуються до справи протягом слідства, а на стадії судового розгляду справи ані захисник, ані інші учасники судового процесу, згідно чинного законодавства, не можуть вимагати приєднання будь-яких нових доказів, лише можуть досліджувати і подавати пояснення щодо уже зібраних і приєднаних до справи доказів. Чи правомірне клопотання захисника? Чиє клопотання (захисника чи прокурора) буде задоволено судом ? Обґрунтуйте відповідь.
Рекомендована література: [1-12, 19, 25, 33, 37, 72, 79, 93, 105]
Варіант 4.
Чи правомірні дії захисника? Чи повинен слідчий усунути захисника від участі у справі? Відповідь обґрунтуйте.
Рекомендована література: [1-12, 16, 18, 25, 27, 37, 39, 66, 89, 116, 132]
Варіант 5.
Які юридичні наслідки буде мати неявка представника НПЗ? Які дії зобов’язаний вчинити суд? Відповідь обґрунтуйте.
Рекомендована література: [1-12, 23, 25, 29, 35, 37, 67, 79, 120, 131]
Варіант 6.
Чи буде прийнята судом така позовна заява? Якщо так, то на якій підставі? Якщо ні, то які помилки треба виправити, щоб вказана позовна заява була прийнята. Відповідь обґрунтуйте.
Рекомендована література: [1-12, 25, 32, 36, 52, 101, 123, 131, 140]
Варіант 7.
Чи прийме господарський суд вказану апеляційну скаргу до провадження? Якщо так, то на якій підставі? Якщо ні, то які помилки були допущені представником? Відповідь обґрунтуйте.
Рекомендована література: [1-12, 43,52, 63, 68,72, 87 89, 101, 103, 107, 114, 117, 121, 127, 138, 140]
Варіант 8.
Чи правомірні дії представників сторін? Чи припинить суд провадження у справі? Які дії повинні вчинити представники сторін і суд, щоб провадження у справі було припинене на підставі укладання мирової угоди? Відповідь обґрунтуйте.
Рекомендована Література: [1-12, 23, 25, 30, 35, 37, 38, 56, 59, 63, 71, 87, 91, 115]
Варіант 9.
Що повинні порадити адвокати? Відповідь обґрунтуйте.
Рекомендована література: [1, 2, 4, 5, 9, 15, 16, 18, 25, 37]
Варіант 10.
Чи правомірні дії суду? Чи повинна бути прийнята вказана апеляційна скарга? Відповідь обґрунтуйте.
Рекомендована література: [1, 2, 4, 5, 9, 15, 16, 18, 25, 37]
14. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
Змістовий модуль 1
Тема 2. ІСТОРИЧНІ ШЛЯХИ СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ІНСТИТУТУ АДВОКАТУРИ В УКРАЇНІ
ВАРІАНТ 1
1. Зародки інституту адвокатури на території сучасної України виникли:
2. Термін “адвокат” у значенні захисник прав сторони вперше вживається у:
3. “Права, по которым судится малороссийский народ” передбачали суттєве обмеження самоврядності інституту адвокатури, яке полягало у:
4. Основними відмінними рисами між присяжними повіреними і приватними повіреними були:
5. Згідно постанови Народного Секретаріату від 4 січня 1918 р. “Про введення народного суду” захисниками в суді могли бути:
6. Одним із суттєвих кроків, що сприяли становленню інституту адвокатури в УРСР у 1918 – 1920 рр.., було:
7. Згідно Положення про адвокатуру Української РСР (2 жовтня 1922 р.) губернські колегії захисників у кримінальних і цивільних справах створювались:
8. Положення про судоустрій Української РСР (16 грудня 1922 р.) переклало право нагляду за діяльністю колегій захисників:
9. Серед основних точок зору щодо реорганізації колегій захисників, що сформувались в УРСР на середину 20-х р.р. ХХ ст., можна виділити такі:
10. Згідно Постанови НКЮ від 11 лютого 1932 р. “Про структуру та функції обласних органів НКЮ”:
11. Перше загальносоюзне Положення про адвокатуру в СРСР було затверджене:
12. Перше Положення про адвокатуру в СРСР встановлювало такі види дисциплінарних стягнень, що могли бути застосовані до члена колегії адвокатів:
13. В період з 1923 р. по 1939 р. на території Галичини всі адвокати були об’єднані:
14. В розгляді яких категорії кримінальних справ участь адвоката була фактично заборонена в СРСР в середині та наприкінці 30-х р.р. ХХ ст.:
15. Кримінально-процесуальний кодекс УРСР, прийнятий 28 грудня 1960 р., передбачав, що захисник допускається до участі в кримінальній справі:
16. Згідно з Положенням про адвокатуру УРСР від 25 вересня 1962 р. членами колегій адвокатів могли бути:
17. Згідно з Положенням про адвокатуру УРСР від 25 вересня 1962 р. на адвоката покладались, зокрема, такі обов’язки:
18. Згідно Положення про адвокатуру УРСР від 1 жовтня 1980 р. порушити справу про дисциплінарну відповідальність адвоката могли:
19. Згідно з Положенням про адвокатуру УРСР від 1 жовтня 1980 р. до основних завдань адвокатури УРСР були віднесені, зокрема, такі:
20. Згідно Основ законодавства СРСР та союзних республік про судоустрій від 13 листопада 1989 р. особі гарантувалося право на захист, яке забезпечувалося шляхом можливості участі захисника у справі з моменту:
ВАРІАНТ 2
1. Професійна адвокатура на території сучасної України виникла:
2. У Литовських статутах захисника прав сторони у суді позначав термін:
3. Згідно судової реформи, що відбулась в Російській імперії на початку 60-тих рр.. ХІХ ст. вирізнялись такі категорії адвокатів:
4. Згідно Положення про адвокатуру, що діяло з 1868 р. на українських землях у складі Австро-Угорської імперії, щоб стати адвокатом, необхідно було:
5. Тимчасове положення про народні суди і революційні трибунали УСРР від 14 лютого 1919 р. щодо інституту адвокатури передбачало, зокрема, таке:
6. Серед принципів, що були закріплені першим Всеукраїнським з’їздом працівників юстиції (січень 1922 р.) у резолюції “Про адвокатуру”, можна вирізнити такі:
7. Згідно Положення про адвокатуру Української РСР (2 жовтня 1922 р.) до колегії захисників не могли входити особи, які:
8. Положення про судоустрій Української РСР (16 грудня 1922 р.) переклало право нагляду за діяльністю колегій захисників:
9. Першим документом в УРСР початку 20-х р.р. ХХ ст., що містив норми професійної адвокатської етики, стало прийняте у:
10. Постанова колегієї НКЮ УРСР “Про реорганізацію колегій захисників”, прийнята 12 вересня 1928 р. , зокрема, передбачала:
11. Одним з суттєвих для розвитку адвокатури наслідків прийняття Конституції СРСР (5 грудня 1936 р.) та Конституції УРСР (30 січня 1937 р.) стало:
12. Перше Положення про адвокатуру в СРСР встановлювало, що членами колегій адвокатів можуть бути:
13. Загальне керівництво колегіями адвокатів, згідно першого Положення про адвокатуру в СРСР, здійснювалось:
14. В період з 1923 р. по 1939 р. на території Галичини всі адвокати були об’єнані:
15. В розгляді яких категорії кримінальних справ участь адвоката була фактично заборонена в СРСР в середині та наприкінці 30-х р.р. ХХ ст.:
16. Згідно Положення про адвокатуру УРСР від 25 вересня 1962 р. колегії адвокатів визначались як:
17. Згідно Положення про адвокатуру УРСР від 25 вересня 1962 р. до основних прав адвоката були віднесені, зокрема, такі:
18. Згідно Положення про адвокатуру УРСР від 1 жовтня 1980 р. до основних завдань адвокатури УРСР були віднесені, зокрема, такі:
19. Згідно Положення про адвокатуру УРСР від 1 жовтня 1980 р. Міністерство юстиції УРСР мало такі повноваження щодо діяльності колегій адвокатів:
20. Спілка адвокатів України була утворена:
Тема 7. ПРАВОВІ ПІДСТАВИ УЧАСТІ АДВОКАТА В АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ
1. Адміністративне правопорушення, згідно чинного законодавства, характеризується такими ознаками:
2. Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення:
3. За вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись такі адміністративні стягнення:
4. До завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення можна віднести:
5. За загальним правилом справи про адміністративні правопорушення розглядаються:
6. За загальним правилом справи про адміністративні правопорушення розглядаються:
7. Законні представники мають право при розгляді справи про адміністративні правопорушення представляти законні інтереси таких осіб:
8. Повноваження захисника у справі про адміністративні правопорушення посвідчуються:
9. До основних прав, якими користується захисник при розгляді справи про адміністративне правопорушення, належать:
10. Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена:
11. Уповноважений орган при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення приймає одне з таких рішень:
12. Публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування тощо, переданий на вирішення адміністративного суду, називається:
13. Принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є:
14. Врахування адміністративним судом при прийнятті рішення по справі судової практики Європейського Суду з прав людини – це один з аспектів втілення адміністративним судом принципу:
15. Судді, прокурори, слідчі можуть бути представниками в адміністративному процесі у таких випадках:
16. Документами, що можуть підтверджувати повноваження представника в адміністративному суді, є:
17. Представник в адміністративному суді у випадку, якщо це спеціально обумовлено у виданій йому довіреності, має право здійснювати такі дії:
18. Повноваження представника на ведення справи чинні:
19. За загальним правилом адміністративна процесуальна дієздатність у фізичних осіб наступає з моменту:
20. За загальним правилом представник в адміністративному процесі має право:
Тема 8. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА РЕГЛАМЕНТАЦІЯ І ОРГАНІЗАЦІЯ ДІЯЛЬНОСТІАДВОКАТУРИ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ
1. До основних прав людини, передбачених Загальною декларацією прав людини, можна віднести:
2. За своєю функцією в системі міжнародно-правових норм Загальна декларація прав людини її авторами передбачалась як:
3. Загальна декларація прав людини встановлює такі основні правові презумпції та принципи:
4. До документів, що стали підставою для прийняття Основних положень про роль адвокатів (1.08.90 р.), преамбула цих Положень відносить, зокрема, такі:
5. Основні положення про роль адвокатів (1.08.90 р.) містять в собі, зокрема, такі розділи:
6.Основні положення про роль адвокатів (1.08.90 р.) до обов’язків адвоката щодо клієнта відносять:
7. До основних міжнародних нормативно-правових актів ООН (ратифікованих Україною), що визначають міжнародні принципи адвокатської діяльності, зокрема належать:
8. Конвенція про захист прав людини і основних свобод встановлює такі випадки, в яких позбавлення життя іншої особи не вважається порушенням вимог Конвенції:
9. Конвенція про захист прав людини і основних свобод встановлює такі випадки законного позбавлення свободи:
10. Конвенція про захист прав людини і основних свобод такі випадки обмеження публічності судового розгляду справи:
11. До міжнародно-правових актів Ради Європи, ратифікованих Україною, що визначають основні засади адвокатської діяльності, можна віднести такі:
12. В США на сучасний момент один адвокат припадає в середньому:
13. В США отримання патенту на право здійснення адвокатської діяльності дає мождливість надавати адвокатські прослуги:
14. В США адвокатська діяльність здійснюється у таких організаційних формах:
15. В якій з перелічених нижче країн всі юристи поділені на дві категорії: баристери і соліситори:
16. Професійною організацією соліситорів є:
17. Професійною організацією баристерів є:
18. Основними спеціалізованими актами, що визначають правовий статус адвокатури у Німеччині, є:
19. Основними організаційними формами діяльності адвокатів в Німеччині є:
20. У Німеччині при розгляді справи судом ІІ інстанції процесуальні дії мають право вчиняти:
15. ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ
16. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ОБОВ’ЯЗКОВІ ДЖЕРЕЛА
Підручники та посібники
Нормативно–правові акти
ДОДАТКОВІ ДЖЕРЕЛА
Монографії
Підручники
Автореферати дисертацій та дисертації
Навчальні посібники
100. Веприняк Д. М. Адвокатура і нотаріат : Посібник / Д. М. Веприняк, О. М. Кулик ; Національний авіаційний ун-т. - К. : НАУ, 2005. - 100 с. 101. Гловацький І. Ю. Адвокатура зарубіжних країн. Англія. Німеччина. Франція : навч.-практ. посібник / І. Ю. Гловацький. - К. : Атіка, 2007. - 587 с. 102. Грудцына Л. Ю. Адвокатура в России : Учеб. пособие / Л. Ю. Грудцына. - М. : Эксмо, 2005. - 410 с. 103. Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. Ч. 1. – 2008. - 616 с. 104. Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. Ч. 1. - 2009. - 843 с. 105. Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. Ч. 2. – 2008. – 832 с. 106. Енциклопедичний довідник майбутнього адвоката. Ч. 2. - 2009. - 947 с. 107. Истина и закон: Судебные речи известных российских и зарубежных адвокатов : В 4 ч. / ред. И. Я. Козаченко ; Ассоциация Юридический центр. - СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. - 1115 с. 108. Кравчук В. М. Науково-практичний коментар до Цивільного процесуального кодексу України : [станом на 1 жовтня 2010 р.] / В. М. Кравчук, О. І. Угриновська. - Х. : Фактор, 2010. - 786 с. 109. Матвійчук В.К. Науково-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства України. Т. 2. – 2008. – 751 с. 110. Матвійчук, Валерій Костянтинович Науково-практичний коментар до Кодексу адміністративного судочинства України. Т. 1. – 2008. – 787 с 111. Меліхова О. В. Адвокатура в Україні : Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / О. В. Меліхова ; Київський національний економічний ун-т. - К. : КНЕУ, 2005. - 90 с. 112. Михайленко П.П., Журавлев В. Г. Советская адвокатура / В. Г. Журавлев; Военно-политическая академия им. В.И.Ленина. - М.:, 1958. - 24 с. 113. Науково-практичний коментар Господарського процесуального кодексу України / Є. О. Харитонов [та ін.] ; ред. О. І. Харитонова ; Одеська національна юридична академія. - К. : Істина, 2006. - 272 с. 114. Науково-практичний коментар Цивільного процесуального кодексу України : пер. з рос., перероб. і доп. / С. В. Ківалов [та ін.] ; ред. Ю. С. Червоний. - К. ; О. : Юрінком Інтер, 2008. - 656 c. 115. Павчук І. С. Адвокатура України : навч. посіб. / І. С. Павчук, С. І. Нежурбіда ; Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. - Чернівці : Рута, 2007. - 43 с. 116. Сергеев В. И. Адвокат и адвокатура : Учеб. пособие / В. И. Сергеев ; Фонд содействия правоохранительным органам "Закон и право". - М. : ЮНИТИ : Закон и право, 2003. - 176 с. 117. Синеокий О. В. Адвокатура как институт правовой помощи и защиты : учеб. пособие / О. В. Синеокий ; Государственное высшее учебное заведение "Запорожский национальный ун-т" МОН Украины. - Х. : Право, 2008. - 496 c. 118. Спадкове право. Нотаріат. Адвокатура. Суд : Наук.-практич. посіб. / С. Я. Фурса [та ін.] ; ред. С. Я. Фурса. - К. : Видавець Фурса,С.Я. : КНТ, 2007. - 1216 с. 119. Судові промови адвокатів України / голова ред. кол. В. В. Медведчук Спілка адвокатів України, Інститут адвокатури при Київському ун-ті ім. Тараса Шевченка. - К. : Редакція журналу "Адвокат", 2000. - 214 с. 120. Форми кримінально-процесуальних документів : протоколи, постанови, подання, рапорти, повістки, доручення : посібник / упоряд.: Попелюшко В. О., канд. юрид. наук [та ін.] ; за заг. ред. В. О. Попелюшка. - К. : Прецедент, 2009. - 192 с. 121. Ягунов Д. В. Практика Європейського суду з прав людини : прецеденти та коментарі з питань кримінального судочинства / Д. В. Ягунов ; за ред. та зі вступ. сл. Й. Л. Бронза ; Адвок. об-ня "Одес. обл. колегія адвокатів". - О. : Фенікс, 2010. - 253, [3] с. 122. Яновська О. Г. Адвокатура та судова риторика : навч.-метод. посібник для самост. вивчення дисципліни / О. Г. Яновська ; - К. : КНЕУ, 2008. - 136 c.
Наукові статті
123. Баженова Б. Правова регламентація діяльності соліситорів у Англії // Право України. — 2005. – № 04. — c.128-132. 124. Бірюкова А.М. Адвокатура - інститут правової системи? // Адвокат. — 2004. – № 03. — c.12-15.
126. Варфоломеєва Т.В. Сучасне і майбутнє української адвокатури. Закон і бізнес. – 1996. 20 березня. – № 12; 27 березня. – № 13; 3 квітня. – № 14. 127. Герасимов Р.Р. Моделювання – ефективний метод забезпечення гарантій прав обвинуваченого під час допиту // Науковий журнал «Адвокат». – 2010. – № 8. – с. 43-48.
129. Дроздов О. М. До питання про процесуальне становище захисника свідка // Науковий журнал «Адвокат». – 2010. – № 6. – с. 24-28. 130. Жуковська О.Л. Захист прав людини – проблема неплинна // Адвокат. – 1995. – № 1. 131. Жуковська О.Л. Спілка адвокатів України у міжнародному адвокатському співтоваристві // Адвокат. – 1996. – № 1. 132. Зейкан Я.П. Адвокатські проблеми і Закон «Про адвокатуру» // Адвокат. – 2003. – № 06. — c.22-23. 133. Кобилянський К.М. Право особи на захист в адміністративному суді // Науковий журнал «Адвокат». – 2010. – № 3. – с. 35-38. 134. Коваль М.М. Адвокатура у системі оподаткування України // Адвокат. – 1996. – № 3. 135. Медведчук В., Варфоломєєва Т., Жуковська О., Нечипоренко О. П’ять років шляхом до демократичної адвокатури // Закон і бізнес. – 1995. – 15 листопада. – № 46. 136. Медведчук В., Нечипоренко О., Варфоломієва Т., Жуковська О. Коли матимемо цивілізовану адвокатуру? // Голос України. – 1993. – 26 лютого. – № 37. 137. Михайлів С. В. Участь адвоката — представника потерпілого у кримінальному процесі за проектом КПК України // Науковий журнал «Адвокат». – 2010. – № 7. – с. 34-38.
139. Святоцький О.Д. , Шевченко М. Адвокатура Республіки Білорусь // Право України. – 2003. — № 07. – c.105-108. 140. Святоцький О.Д. , Шевченко М. Організація та діяльність адвокатури в Російській Федерації // Право України. – 2003. – № 06. – c.78-89. 141. Святоцький О.Д. Шевченко М. Адвокатура Республіки Казахстан // Право України. – 2003. – № 08. – c.86-92. 142. Фіолевський Д. Актуальні проблеми юридичної освіти // Право України. — 2004. – № 02. – c.114-117.
Інформаційні джерела правової інформації на електронних носіях та В Інтернеті
1. Електронні бази законодавства України: Інфодиск: „Законодавство Украины” (нормативно-правова база українською мовою – понад 80 000 документів); ЛИГА: ЗАКОН; Нормативні акти України (НАУ); Парус-Консультант; Юрист + Закон. 2. Верховна Рада України − http:// www.rada.gov.ua ; http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi 3. Президент України − http:// www.president.gov.ua 4. Кабінет Міністрів України − http:// www.kmu.gov.ua 5. Конституційний суд України − http:// www.ccu.gov.ua 6. Верховний суд України − http:// www.scourt.gov.ua 7. Вищий адміністративний суд України - http:// www.vasu.gov.ua 8. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини − http:// www.ombudsman.kiev.ua 9. Міністерство освіти і науки України − http:// www.mon.gov.ua 10. Міністерство праці та соціальної політики України − http:// www.mlsp.gov.ua 11. МОП − http:// www.ilo.org. 12. Рада Європи − http:// www.coe.int 13. Права людини − http:// www.humanrights.coe.int 14. Європейський суд з прав людини − http:// www.echr.coe.int 15. Український портал практики Європейського суду з прав людини − http:// www.eurocourt.org.ua 16. Європейська соціальна хартія − http:// www.chartesociale.coe.int 17. Європейський Союз − http:// europa.eu.int/index-en.htm 18. База законодавства ЄС - EUR-Lex − http:// europa.eu.int/eur-lex/
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||