АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЦИВІЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЦИВІЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА 25.07.2013 00:46

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЦИВІЛЬНОГО СУДОЧИНСТВА

 

1.     Джерела цивільного процесуального права.

2.     Структура ЦПК 2004 року та його основні новели.

3.     Значення рішень Конституційного Суду для практики цивільного судочинства.

4.     Характеристика Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” від 1 листопада 1996 р. № 9.

5.     Поняття цивільного процесу, провадження та стадії.

6.     Резолюції та рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи щодо доступності правосуддя у цивільних справах.

7.     Судова практика, її значення у цивільному процесі.

8.     Право на справедливий судовий розгляд .

9.     Конституційні засади цивільного судочинства.

10. Принцип верховенства права та законності в цивільному процесі.

11. Гласність та відкритість судового розгляду.

12. Принцип диспозитивності в цивільному процесі.

13. Принцип змагальності в цивільному процесі.

14. Принцип рівноправності сторін в цивільному процесі.

15. Система судів цивільної юрисдикції. Суд як суб’єкт цивільних процесуальних правовідносин.

16. Склад суду. Підстави для відводу суддів.

17. Особи, які беруть участь у справі. Їх процесуальні права та обов’язки.

18. Поняття сторін в цивільному процесі. Права та обов’язки сторін.

19. Співучасть у цивільному процесі. Процесуальні права та обов’язки співучасників.

20. Необхідна та факультативна співучасть.

21. Неналежний відповідач та порядок його заміни.

22. Процесуальне правонаступництво.

23. Порядок вступу до процесу правонаступника та його правове становище.

24. Треті особи в цивільному процесі (поняття та під-стави їх участі).

25. Відмінність третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги, від первісних позивачів та співпозивачів.

26. Відмінність третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, від співучасників (співпозивачів, співвідповідачів).

27. Участь у цивільному процесі, органів та осіб, яким законом надано право захищати права та свободи інших осіб.

28. Поняття та види судового представництва.

29. Добровільне представництво у суді.

30. Законне представництво у суді.

31. Повноваження представника у суді.

32. Інші учасники цивільного процесу. Їх процесуальні права та обов’язки

33. Поняття та види строків у цивільному процесі, їх обчислення. Продовження та поновлення процесуальних строків.

34. Поняття та види судових витрат.

35. Заходи процесуального примусу.

36. Цивільна юрисдикція.

37. Розмежування юрисдикції цивільних, господарських, адміністративних судів.

38. Види проваджень цивільного судочинства.

39. Наказне провадження.

40. Наказ як форма судового рішення.

41. Окреме провадження в структурі цивільного процесу.

42. Поняття та види підсудності.

43. Порядок передачі справи до іншого суду.

44. Поняття судових доказів. Поняття засобів доказування у цивільному процесі.

45. Належність доказів і допустимість засобів доказування.

46. Предмет доказування.

47. Факти, що не потребують доказування.

48. Допит сторін, третіх осіб, їх представників  як свідків та їх правовий імунітет

49. Показання свідків, порядок їх дослідження. Імунітет свідка.

50. Письмові докази.

51. Речові докази. Порядок їх дослідження.

52. Висновок експерта.

53. Судові доручення, порядок їх дачі та виконання.

54. Забезпечення доказів. Підстави і порядок забезпечення доказів.

55. Оцінка судових доказів.

56. Поняття позову та його елементи.

57. Види позовів.

58. Право на пред’явлення позову.

59.    Пред’явлення позову. Відкриття провадження по справі.

60. Об’єднання і роз’єднання кількох позовних вимог.

61. Залишення позовної заяви без руху, повернення заяви.

62. Мирова угода.

63. Відмова від позову, визнання позову. Процесуальний порядок прийняття відмови від позову і визнання позову.

64. Матеріально-правові й процесуальні наслідки порушення цивільної справи.

65. Підстави для відмови у прийнятті заяви. Правові наслідки відмови судом у прийнятті заяви.

66. Провадження у справі до судового розгляду.

67. Попереднє судове засідання.

68. Стадія судового розгляду у структурі цивільного процесу.

69. Судове засідання, його порядок судового засідання.

70. Ухвалення та проголошення судового рішення.

71. Фіксування цивільного процесу

72. Зауваження щодо технічного запису судового засідання, журналу судового засідання та їх розгляд.

73. Підстави і наслідки відкладення розгляду справи.

74. Підстави і наслідки зупинення провадження у справі.

75. Підстави і наслідки закриття провадження у справі.

76. Підстави і наслідки залишення заяви без розгляду.

77. Поняття і види судових рішень.

78. Вимоги, яким повинно відповідати судове рішення.

79. Засоби усунення недоліків рішення судом, який його ухвалив.

80. Законна сила судового рішення. Об’єктивні та суб’єктивні межі законної сили судового рішення.

81. Види ухвал суду першої інстанції.

82. Заочний розгляд справи.

83. Окреме провадження у цивільному судочинстві.

84. Справи про обмеження цивільної дієздатності, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

85. Справи про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності.

86. Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

87. Справи про усиновлення.

88. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

89. Справи про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред’явника та векселі.

90. Справи про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність.

91. Справи про визнання спадщини відумерлою.

92. Справи про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку.

93. Справи про обов’язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу.

94. Справи про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

95. Право апеляційного оскарження та порядок його здійснення. Форма і зміст апеляційної скарги, апеляційного подання прокурора.

96. Розгляд цивільної справи судом апеляційної інстанції.

97. Повноваження суду апеляційної інстанції.

98. Підстави для скасування рішення суду в апеляційному порядку і передачі справи на новий розгляд.

99. Підстави для скасування рішень суду першої інстанції і ухвалення апеляційним судом нового рішення.

100.        Ухвали і рішення суду апеляційної інстанції.

101.        Оскарження ухвал суду першої інстанції.

102.        Право касаційного оскарження, касаційного подання судових рішень та порядок його здійснення. Форма і зміст касаційної скарги, подання.

103.        Порядок розгляду справи судом касаційної інстанції.

104.        Повноваження суду касаційної інстанції.

105.        Підстави для скасування судових рішень.

106.        Провадження у зв’язку з винятковими обставинами.

107.  Провадження у зв’язку з нововиявленими обставинами.

108.        Відновлення втраченого судового провадження

109.        Поняття міжнародного цивільного процесу.

110.        Джерела міжнародного цивільного процесу їх класифікація.

111.        Цивільні процесуальні права іноземних громадян, підприємств, організацій та осіб без громадянства.

112.        Підсудність цивільних справ з участю іноземного елемента.

113.        Позови проти іноземних держав.

114.        Виконання судових доручень.

115.        Визнання і виконання рішень іноземних судів та арбітражів.

Завдання

 

1. У жовтні 2004 р. внаслідок ДТП, що сталася через випадковий розрив одного з коліс автобуса, були спричинені тілесні ушкодження одній з його пасажирок Самойленко. Постановою від 23.05.2005 р. орган дізнання відмовив у порушенні кримінальної справи за фактом вказаного ДТП за відсутності складу злочину в діях осіб, що експлуатували автобус.

Потерпіла пасажирка Самойленко звернулася до власника автобуса Хохлова з вимогами про відшкодування моральної та матеріальної шкоди, заподіяної їй джерелом підвищеної небезпеки під час ДТП. Хохлов, у свою чергу, на підставі належним чином оформленого страхового полісу звернувся з відповідною претензію до ЗАТ “Міська страхова компанія” про виплату відповідної страхової суми потерпілій пасажирці Самойленко. Але ЗАТ “Міська страхова компанія” відмовилося виплатити страхову суму, посилаючись на те, що “...в п.1 Поліса... визначено, що Страхувальник забезпечує відшкодування шкоди, спричиненої потерпілим – третім особам внаслідок ДТП, яке сталося в період дії цього полісу, і винним був визнаний володілець (водій) транспортного засобу”, тобто у зв’язку з тим, що водія автобуса не визнано винним в одержанні Самойленко тілесних ушкоджень.

Вважаючи відмову у виплаті страхової суми необґрунтованою, Хохлов звернувся до місцевого суду з позовом до ЗАТ “Міська страхова компанія” про тлумачення змісту правочину, оскільки, як він вважає, вказане ДТП підпадає під поняття страхового випадку згідно з положеннями про умови виплати страхової суми, вказаних у полісі.

Ухвалою від 26.09.2005 р. суддя відмовив у відкритті провадження у справі на тій підставі, що такі вимоги не підлягають розгляду в судах у порядку цивільного судочинства (п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК).

Чи правильні дії судді? Визначте коло справ, які розглядаються в порядку цивільного судочинства. Якими спільними критеріями вони характеризуються? Чи є у даному випадку спір про право?

 

2. Борисенко звернувся до Васильківського районного суду Київської обл. з позовом до Петренка про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди посилаючись на те, що відповідач самовільно захопив частину його земельної ділянки площею 0,04 га, обгородив її і відмовляється звільнити. Цими неправомірними діями завдає йому моральної шкоди.

У ході судового розгляду Борисенко підтримав свої позовні вимоги, зазначивши, що звертався за вирішенням спору щодо меж земельної ділянки до Петрівської сільської ради Васильківського р-ну, однак Петренко із рішенням сільської ради був незгодний і не виконав його.

Ухвалою Васильківського районного суду провадження у справі закрито на підставі п. 1 ст. 205 ЦПК України. Закриваючи провадження у справі, суд виходив із того, що даний спір не підлягає розгляду в судах, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 158 Земельного кодексу України земельні спори в межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, які перебувають у власності і користуванні громадян, вирішуються органами місцевого самоврядування.

Дайте оцінку діям суду. Які органи уповноважені законом вирішувати земельні спори? Чи поширюється юрисдикція суду на всі земельні спори?

 

3. У вересні 2005 р. Науменко звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ТОВ “Вторметекспорт”, ЗАТ “Транспорт” про визнання недійсним договору експедиції на підставі ст. 50 ЦК УРСР 1963 р. (недійсність угоди юридичної особи, що суперечить її цілям). У судовому засіданні позивач пояснив, що 15.11.2002 р. між відповідачами було укладено договір експедиції згідно з умовами якого ЗАТ “Транс-порт” як експедитор зобов’язалось видавати ТОВ “Вторметекспорт” як клієнту квитанції експедитора на вантаж, а клієнт – сплачувати винагороду у розмірі 7000 доларів США за будь-яку тонну вантажу. Договором також було передбачено загальний обсяг вантажу – 520 т, а загальна ціна договору склала 3 640 000 доларів США. Позивач зазначив, що економічна вигода для ТОВ “Вторметекспорт” не відповідає затратам, а тому суперечить цілям діяльності цього товариства і порушує його, позивача, права як учасника ТОВ “Вторметекспорт”. З часом позивач уточнив позовні вимоги і просив визнати зазначений договір недійсним на підставі ст. 58 ЦК УРСР як мниму угоду.

Заслухавши пояснення сторін, суддя Приморського районного суду м. Одеси прийшов до висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 205 ЦПК України у зв’язку з тим, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, про що постановив відповідну ухвалу від 27.11.2005 р. У мотивувальній частині ухвали

було зазначено наступне: “З матеріалів справи вбачається, що договір експедиції, який просив визнати недійсним позивач, укладено між двома юридичними особами: ЗАТ “Транс-порт” і ТОВ “Вторметекспорт”, а позивач не належить до тих суб’єктів, між якими виникли спірні правовідносини щодо укладення договору. Науменко фактично пред’явлені вимоги в інтересах юридичної особи – ТОВ “Вторметекспорт”, яке було учас-ником спірних правовідносин, однак такий позов не заявляло. ТОВ є юридичною особою, діє на підставі статуту, тому саме йому як учаснику зазначених правовідносин належить право оскаржувати у встановленому законом порядку договір, про який йшлося у позовній заяві. Посилання позивача на те, що приводом для звернення до суду стало порушення його прав як учасника ТОВ “Вторметекспорт”, спростовується встановленими судом обставинами й не відповідає змісту його вимог і чинному цивільному процесуальному законодавству. З огляду на викладене та відповідно до ст. 15 ЦПК України і ст. 12 ГПК України, справа належить до юрисдикції не загальних, а господарських судів, а тому провадження у справі підлягає закриттю з підстав, визначених п. 1 ст. 205 ЦПК України”.

Дайте оцінку діям судді.

 

4. Суддя  апеляційного суду Харківської обл. звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до ТОВ  “Агросоюз”, про відшкодування шкоди, спричиненої його автомобілю внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з вини водія ТОВ “Агросоюз”. Відповідач звернувся до Верховного Суду України з клопотанням про визначення підсудності даної справи, оскільки однією зі сторін у справі є суддя.

Суддя Верховного Суду України ухвалою задовольнив клопотання відповідача та визначив підсудність даної цивільної справи Чутівському районному суду Полтавської обл.

Чи правомірні дії відповідача та судді Верховного Суду України? Який вид підсудності має застосовуватися до даної цивільної справи? Визначте, якому суду підсудна дана цивільна справа, якщо позивач проживає на території Московськогор-ну м. Харкова, відповідач має юридичну адресу на території Київського р-ну м. Харкова, шкода була спричинена на території Дзержинського р-ну м. Харкова.

 

5. 28.11.2005 р. Ливак Г.П. звернулася до Люботинського міського суду Харківської обл. з позовом до Бортнянського С.В., 1993 р.н., про визнання права власності на майно. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що з жовтня 2003 р. вона проживала однією сім’єю з Бортнянським В.Ю. у м. Люботин.

Вони мали єдиний бюджет, вели спільне господарство та за період спільного проживання придбали майно: автомобіль ВАЗ-2113, будівельні матеріали, предмети домашньої обстановки та побуту. Бортнянський В.Ю. 04.03.2005 р. помер. Його єдиним спадкоємцем є Бортнянський С.В., який проживає на території Київського р-ну м. Харкова. Ухвалою судді Люботинського міського суду Харківської обл. від 06.12.2005 р. провадження у справі було відкрито й призначене попереднє судове засідання. Законний представник Бортнянського С.В. Бортнянська М.О. подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу про відкриття провадження у справі скасувати як таку, що постановлена з недотриманням правил підсудності.

Чи підлягає апеляційна скарга задоволенню? Якому суду підсудна дана цивільна справа?

 

6. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.12.2005 р. повернуто для подачі до належного суду заяву банку в особі філії Київського регіонального управління про видачу судового наказу про стягнення з Мілкіши К.Г. та ТОВ “Беркут” 3178,27 грн боргу. Повертаючи заяву банку в особі філії Київського регіонального управління про видачу судового наказу про стягнення з Мілкіши К.Г. та ТОВ “Беркут” 3178,27 грн боргу, суддя районного суду виходив з того, що Мілкіши К.Г. проживає у смт.Мерефа Харківської обл. а фактичним місцезнаходженням ТОВ “Беркут” є м. Львів. У поданій апеляційній скарзі Банк в особі філії Київського регіонального управління просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, а заяву передати для розгляду по суті до того самого суду. Заявник зазначав, що суддя, повертаючи заяву для подачі до належного суду, не звернула уваги, що один з боржників, а саме ТОВ “Беркут”, зареєстровано в Печерському р-ну м. Києва.

Яке рішення має прийняти апеляційний суд м. Києва? Який вид підсудності має застосовуватися до даної справи?