|
|
Главная \ Методичні вказівки \ АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ« Назад
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ 23.01.2016 12:56
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ
Кафедра теорії та історії держави і права
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
навчально – методичний комплекс
Київ 2013
УДК 347.965 ББК 67.75
Обговорено і схвалено на засіданні Вченої Ради ВНЗ «Національна академія управління» Протокол № 1 від 19.09. 2013 р.
Рецензенти: Матвійчук Валерій Костянтинович –доктор юридичних наук, професор, Заслужений працівник юридичної освіти України Липець Людмила Володимирівна –кандидат юридичних наук
Укладач: Дорохіна Юлія Анатоліївна - кандидат юридичних наук
Актуальні проблеми конституційного права України: Навчально-методичний комплекс // Ю.А.Дорохіна. – К.: Національна академія управління, 2013. – 96 с.
Запропонований читачу навчально–методичний комплекс “Актуальні проблеми конституційного права України” являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами юридичних вузів і факультетів семінарів практичних занять та самостійної роботи з курсу “Актуальні проблеми конституційного права України ”.
УДК 347.965 ББК 67.75
© Оригінал-макет, "Національної академії управління", 2013
1. ПЕРЕДМОВА
Конституційне право - провідна галузь національної правової системи України, роль якої підвищується в умовах становлення в Україні демократичної правової держави і дієздатних структур громадянського суспільства. Проведення семінарських занять спрямовано на глибоке вивчення основних тем курсу конституційного права України, на вироблення вміння самостійно працювати і першоджерелами. нормативним матеріалом і спеціальною літературою. У процесі занять студентам надається методична допомога, а також здійснюється контроль за їх самостійною роботою. При підготовці до занять студенти повинні широко використовувати нормативні джерела і спеціальну літературу, матеріали з практики роботи Верховної Ради України, місцевих рад народних депутатів, інших владних структур, а також монографії. посібники, наукові статті, тези та конспекти лекцій. Під час виступу на семінарських заняттях необхідно ґрунтуватися на теоретичних положеннях з теорії і практики конституціоналізму. організації і функціонування державної влади. місцевого самоврядування, практики забезпечення прав і свобод громадян, аналізувати факти які характеризують державно-правові відносини в Україні в конкретних регіонах, областях, містах і районах. Важливо робити узагальнення, висновки, критично ставитися до положень, які даються в спеціальній літературі. Слід виходити з того. що динаміка соціальних процесів суттєво впливає на державно-правове законодавство. Під час відповіді рекомендується уникати декларативних положень і тверджень. Необхідно завести зошит для підготовки до семінарських занять з метою конспектування літератури, виконання практичних завдань, складання тез і планів виступів, запису незнайомих юридичних термінів тощо. З деяких тем (при погодженні з викладачем) студенти можуть підготувати письмові реферати і доповісти їх на семінарських заняттях. Теоретичні положення курсу "Актуальні проблеми конституційного права України" слід вивчати в органічному зв'язку з практикою конституційного будівництва. Студенти повинні виконувати письмові завдання та реферати. З усіх тем семінарських занять необхідно використовувати такі нормативні акти України і літературу. Додаткова література надається з метою поглибленого вивчення актуальних проблем конституційного права України та для підготовки курсових, дипломних, магістерських робіт.
Ухвалено: Вченою радою НАУ від 30 серпня 2012 року, протокол № 4
2. Порядок оцінювання знань студентів
І. Загальні положення
1.1. Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS).
1.2. Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання НАУ. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань: - підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація їхніх цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок; - систематизацію знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін; - подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань; - розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу; - оптимізація навчального процесу.
ІІ Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів.
2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS ( A, B, C, D, E, FX,F). 2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті. На іспиті оцінюванню підлягають: - володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни; - здатність творчо мислити та синтезувати знання; - уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань. 2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 50 балів і за іспит 50 балів. 2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (50 балів максимум) є: - відвідування студентами лекцій та їх підготовка до лекцій в системі випереджувального навчання та проведення проблемних лекцій; - робота студентів на семінарських та практичних заняттях, їх активність, виконання завдань згідно планів занять; - виконання модульних контрольних робіт. Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх. Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій. Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів). При визначенні кількості модульних робіт слід враховувати, що один кредит містить 36 годин і має завершуватись модульним контролем. Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань. 2.5. Структура поточної успішності (50 балів). а) відвідування лекцій та підготовка до них - 10 балів б) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів; в) виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів; г) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів. д) студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів. При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 50 балів. Додатково 20 балів студент може отримати виконавши творчі завдання. 2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 50) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «поточна успішність». 2.7.Результат екзамену оцінюється в діапазоні 0-50 балів.
Шкала оцінювання екзаменаційних завдань
Якщо на екзамені відповідь студента оцінена менше 35 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність. У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку студента та додаток до диплому про освіту. 2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі диференційованого заліку оцінюється за шкалою 50 балів. Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 35 балів, він отримує оцінку «не зараховано». У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач. 2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0-50 балів. Іспит оцінюється за шкалою 0-50 балів.
Шкала оцінювання: національна та ECTS
Затверджено: Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління» Матвійчук В.К., д.ю.н., професор
« » вересня 2013 р.
ВНЗ «Національна академія управління»
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
ПРОГРАМА нормативної навчальної дисципліни підготовки магістра
Галузь знань 0304 “Право” Напрям підготовки 6.03040101 “Правознавство” Освітньо – кваліфікаційний рівень "магістр"
Київ-2013
Розроблено та внесено: на засідання кафедри теорії та історії держави і права, протокол № 9 від 20 червня 2013 р.
Розробники програми: Дорохіна Ю.А., к.ю.н.
Завідувач кафедри : Гіда Є.О, д.ю.н., професор
Затверджено та схвалено радою юридичного факультету академії до друку, протокол № 1 від 12 вересня 2013 р.
Декан факультету: Нікітін Ю.В., д.ю.н., професор
ВСТУП
Вивчення курсу “Актуальні проблеми конституційного права України” має не лише пізнавальне, а й виховне значення. Зокрема одним з головних завдань викладання цього курсу є виховання у студентської молоді почуття патріотизму, громадської свідомості, виховання майбутніх спеціалістів, які будуть впроваджувати державність України. Метою курсу «Актуальні проблеми конституційного права України» є вивчення теорії та історії Конституції України та перспектив її вдосконалення; узагальнення як традиційних, так і новітніх поглядів на конституційно-правову реальність, висвітлення теоретичних та практичних, матеріальних та процесуальних, типових та колізійних питань національного конституційного права, конституційної правотворчої та правозастосовної діяльності; ознайомлення з новими теоретико-методологічними підходами, концепціями та напрямками конституційно-правових досліджень. Досягнення поставленої мети зумовлюється необхідністю вирішення наступних завдань: - засвоєння основних теоретичних положень науки конституційного права України; - вивчення системи конституційного законодавства України; - вивчення сутності основних інститутів галузі конституційного права України; - оволодіння сучасною конституційно-правовою термінологією; - формування у студентів демократичного світогляду на основі засвоєння світових цінностей конституціоналізму та вітчизняного конституційно-правового досвіду і творчої особистості; - підготовка до практичної діяльності висококваліфікованих спеціалістів. За результатами вивчення навчальної дисципліни «Актуальні проблеми конституційного права України» студенти повинні оволодіти наступними компетенціями: знати: - основні положення теорії і практики конституціоналізму; - джерела конституційного права; - систему і зміст основних конституційно-правових інститутів; - історію та історичні концепції конституційного права України; - конституційні права, свободи, обов’язки людини та громадянина; - механізм реалізації та захисту конституційно-правових норм та інститутів; - особливості конституційно-правової відповідальності тощо. вміти: - практично застосовувати норми Конституції України та конституційного законодавства; - аналізувати конституційно-правові інститути та норми; - виокремити позитивні та негативні моменти досліджуваного питання; - складати основні види документів, які випливають із застосування норм конституційного права; - обґрунтовувати підстави та порядок використання громадянами передбачених Конституцією прав і свобод; - написати наукову доповідь з актуальних проблем конституційного права України. На вивчення навчальної дисципліни відводиться 144 (144) години/ 4 (4) кредита ECTS.
3. ПРОГРАМА КУРСУ2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни
Змістовий модуль 1. Актуальні проблеми теорії конституційного права України
Тема 1. Сучасні тенденції розвитку, традиції та риси конституційного права як галузі права Поняття конституціоналізму. Історичні етапи розвитку сучасного конституціоналізму в Україні. Розуміння конституціоналізму, як режиму конституційності суспільного життя. Поняття конституційності. Етапи розвитку сучасного конституціоналізму в світі. Розвиток конституціоналізму в Європі. Теоретичне обґрунтування визначення конституції та її сутність. Основні положення теорії Конституції. Юридична конституція. Формальна конституція. Матеріальна конституція. Фактична конституція.
Тема 2. Актуальні проблеми системи конституційного права України Поняття системи конституційного права та її складові елементи. Структура конституційного права. Інститути конституційного права України та їх ознаки. Норми конституційного права України. Класифікація норм конституційного права України. Диспозитивні норми. Матеріальні норми. Процесуальні норми. Уповноважуючі норми. Зобовязуючі норми конституційного права. Забороняючі норми. Учасники конституційної нормотворчості. Структура норми конституційного права України.
Тема 3. Актуальні проблеми джерел конституційного права Поняття джерел конституційного права України. Юридичні ознаки джерел конституційного права України. Види джерел конституційного права. Класифікація джерел конституційного права. Система джерел конституційного права України. Поняття основного джерела конституційного права. Декларації як джерело конституційного права України.
Тема 4. Актуальні проблеми конституційно-правової відповідальності Поняття конституційно-правової відповідальності. Юридична відповідальність в конституційному праві. Види конституційно-правової відповідальності. Особливі ознаки конституційно-правової відповідальності. Суб’єкти конституційно-правової відповідальності. Санкції конституційно-правової відповідальності. Види санкцій конституційно-правової відповідальності.
Тема 5 .Теоретичні та методологічні проблеми науки конституційного права Методологія дослідження проблем системи конституційного права України. Постпозитивістський характер методології. Характерні ознаки методології в праві та її риси і юридичні властивості: свідома відмова від принципів і цілей методології нормативізму, чітке розмежування права та закону й усвідомлення їх дихотомічного зв’язку; визнання принципу багатоманітності й різновимірності методології постпозитивізму та інших методологій досліджень правової реальності, свідоме ігнорування таких ілюзорних цілей як пошук «єдино правильних принципів і методів» дослідження права тощо; тяжіння до взаємодії або принаймні безконфліктного співіснування з іншими методологіями правових досліджень, спроможність до розуміння та сприйняття їх здобутків; визнання пріоритету «історії права» перед «філософією права», дослідження всіх явищ правової реальності в контексті їх генезису; широке залучення до арсеналу наукових досліджень методології таких вищезгадуваних «наук про складність» як синергетика, нерівноважна термодинаміка, хаосологія, нелінійна динаміка, теорія дисипативних систем, теорія катастроф тощо. Рівні методології. Поняття та види методів.
Змістовний модуль 2. Актуальні проблеми конституційного статусу особи в Україні, виборчої системи України та конституційно-правові основи організації органів державної влади в Україні, державно- територіального устрою та місцевого самоврядування України
Тема 6. Актуальні проблеми загальної теорії прав людини. Поняття та види прав і свобод людини і громадянина. Конституційні права і свободи людини і громадянина: поняття та зміст. Громадянські права і свободи людини і громадянина. Право на життя. Право на особисту недоторканість. Право на вільне пересування. Політичні права і свободи громадян. Поняття політичних прав і свобод громадян України. Економічні права і свободи людини і громадянина в Україні. Соціальні права і свободи людини і громадянина в Україні. Культурні права і свободи людини і громадянина в Україні. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні. Обов’язки людини і громадянина в Україні. Конституційні обов’язки людини і громадянина в Україні.
Тема 7. Актуальні питання правового регулювання сучасного громадянства та практики застосування норм про громадянство в Україні. Громадянство України і статус іноземців в Україні. Поняття громадянства. Принципи громадянства. Категорії осіб, які є громадянами України. Підстави та умови набуття громадянства. Підстави припинення громадянства України. Втрата громадянства України. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства. Поняття закордонного українця. Біженці.
Тема 8. Актуальні проблеми інституту безпосередньої демократії. Поняття і види форм безпосереднього народовладдя в Україні. Поняття безпосереднього народовладдя в Україні. Зміст безпосереднього народовладдя в Україні. Форма безпосереднього народовладдя в Україні. Сутність, поняття, принципи, функції, форми безпосередньої демократії. Класифікація форм безпосередньої демократії. Вибори в Україні. Поняття виборів. Системи виборів. Класифікація виборів. Виборче право. Принципи виборчого права. Принципи виборів. Загальні та спеціальні принципи виборів. Виборчий процес. Поняття виборчого процесу. Стадії виборчого процесу. Виборчі дільниці. Виборчі комісії. Суб’єкти виборчого процесу. Відповідальність суб’єктів виборчого процесу: поняття та види. Референдуми в Україні. Поняття референдуму. Історія виникнення та розвитку референдуму. Історія становлення та розвитку референдуму в незалежній Україні. Класифікація референдумів. Предмет референдуму. Підстави проведення референдуму. Референдний процес. Стадії референдуму. Відповідальність за порушення референдного процесу.
Тема 9. Актуальні проблеми організації та діяльності вищих органів влади України. Поняття Верховної Ради України. Склад і структура Верховної Ради України. Формування чисельності складу Верховної Ради України. Ефективність роботи Верховної Ради України. Актуальні проблеми розвитку Верховної Ради України. Повноваження Голови Верховної Ради України. Комітети Верховної Ради України. Основні функції комітетів Верховної Ради України. Організація і порядок діяльності комітетів Верховної Ради України.Функції і повноваження Верховної Ради України. Основні напрямки контрольної діяльності Верховної Ради України. Основні форми роботи Верховної Ради України. Поняття сесії Верховної Ради України. Пленарні засідання Верховної Ради України. Законодавчий процес в Україні. Суб’єкти законодавчої ініціативи. Процедура розгляду та прийняття законопроекту. Народні депутати України. Поняття народного депутата України. Присяга народного депутата України. Функції народного депутата України. Повноваження народного депутата України. Відповідальність народного депутата України. Депутатський запит. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Поняття органів виконавчої влади та їх система. Класифікація органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України – вищий орган виконавчої влади в системі органів виконавчої влади України. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Функції ті порядок реалізації та діяльності. Місцеві органи виконавчої влади.
Тема 10. Демократизація судової системи України: проблеми та перспективи. Поняття Конституційного Суду України. Порядок формування Конституційного Суду України. Порядок призначення суддів Конституційного Суду України. Статус судді Конституційного Суду України. Функції і повноваження Конституційного Суду України. Структура та організація діяльності Конституційного Суду України. Склад Конституційного Суду України. Форми діяльності Конституційного Суду України.
Тема 11. Сутність та особливості державного устрою як форми організації політичної влади. Політична влада і політична система: Поняття, ознаки, джерела, ресурси, функції політичної влади. Легітимність політичної влади. Типи легітимності. Форми і типи політичної влади. Фактори ефективності політичної влади. Політична система суспільства: особливості, структура, функції та типи. Особливості політичної системи України. Політичний процес та особистість у політиці: Політичний процес: сутність та різновиди. Політична діяльність: рівні, напрями та форми. Політичні технології: поняття та класифікація. Технології прийняття та впровадження політичних рішень. Процес політичної соціалізації: суть, етапи, агенти. Політична участь та її форми. Причини та види політичної бездіяльності. Інститут політичного лідерства. Політичні еліти як суб"єкти політики. Політичні партії, партйні та виборчі системи :Сутність, передумови виникнення, ознаки та функції політичних партій. Політична партія та суспільно-політичний рух: порівняльна характеристика. Типологія партійних систем у сучасному світі. Становлення і розвиток багатопартійної системи в Україні. Демократичні принципи сучасних виборів. Типологія та особливості основних виборчих систем. Переваги та недоліки мажоритарної, пропорційної, змішаної виборчих систем. Еволюція виборчої системи України. Держава і громадянське суспільство (Теорії походження, парадигми держави. Держава як інститут політичної системи суспільства: сутність, ознаки, функції, структура. Форма держави. Державно-територіальний устрій. Форми державного правління. Сутність та різновиди монархічної форми правління. Різновиди республіканської форми правління. Правова держава: сутність, принципи та шляхи формування. Основні засади громадянського суспільства.Становлення громадянського суспільства та правової держави в Україні. Політичні режими : Демократія та демократичні політичні режими. Поняття демократії.Античне й сучасне розуміння демократії. Принципи та організаційні форми демократії. Сучасні концепції демократії. Демократія як політичний режим та його головні ознаки.Недемократичні політичні режими та їх типологія. Фашизм і комунізм як різновиди тоталітаризму. Основні ознаки тоталітарного режиму. Сутність, особливості авторитаризму та різноманітність його форм. Система державного правління в Україні :Українська незалежна держава як результат політичного самовизначення українського народу. Конституційні засади розбудови системи державного правління в Україні. Структура та повноваження Верховної Ради України. Конституційний статус Президента України. Кабінет Міністрів України: процедура формування та повноваження. Судова влада. Повноваження Конституційного суду України. Система стримувань і противаг у структурі владної "горизонталі"особливості системи місцевого самоврядування в Україні.Зовнішня політика держави та міжнародні відносини: Зовнішня політика держави на національний інтерес. Міжнародні відносини: сутність, види, принципи та суб"єкти. Фактори (параметри) сили в міжнародній політиці.
Тема 12. Актуальні проблеми інституту місцевого самоврядування в Україні. Поняття місцевого самоврядування в Україні. Принципи місцевого самоврядування в Україні. Система і функції місцевого самоврядування в Україні. Організаційно-правові форми місцевого самоврядування в Україні. Гарантії місцевого самоврядування в Україні.
Затверджено: Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління» Матвійчук В.К., д.ю.н., професор
« » вересня 2013 р.
ВНЗ «Національна академія управління» Кафедра теорії та історії держави і права
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
Галузь знань 0304 “Право” Напрям підготовки 6.03040101 “Правознавство” Юридичний факультет
Київ-2013
Робоча програма з дисципліни «Актуальні проблеми конституційного права України» для студентів за напрямом підготовки 6.03040101 «Правознавство»
Розроблено та внесено: на засідання кафедри теорії та історії держави і права, протокол № 9 від 20 червня 2013 р.
Розробник програми: Дорохіна Ю.А., к.ю.н
Завідувач кафедри : Гіда Є.О., д.ю.н., професор
Затверджено та схвалено радою юридичного факультету академії до друку, протокол № 1 від 12 вересня 2013 р.
Декан факультету: Нікітін Ю.В., д.ю.н., професор
5. Опис дисципліни
Відповідно до указу Президента України "Про першочергові заходи, пов'язані з прийняттям Конституції України" від 12 липня І996 р. в усіх навчальних закладах України розпочалося вивчення Конституції України. В створенні правової держави і громадянського суспільства важливе значення має виховання у студентської молоді державотворчої свідомості, що не можливо без знання Основного закону держави. Студенти повинні усвідомити, що Конституція – це гарант незалежності, знаряддя дійсно реформаторської розбудови держави, фактор, який створює принципово нові засади для утвердження стабільності в країні, морально-психологічної єдності народу, є фундаментальним правовим регулятором, завдяки якому держава та суспільство перестають бути залежними від світогляду політичних діячів. Вивчення курсу “Актуальні проблеми конституційного права України” має не лише пізнавальне, а й виховне значення. Зокрема одним з головних завдань викладання цього курсу є виховання у студентської молоді почуття патріотизму, громадської свідомості, виховання майбутніх спеціалістів, які будуть впроваджувати державність України. Зміст програми дисципліни "Актуальні проблеми конституційного права України" охоплює загальну і особливу частину конституційного права. При вивченні дисципліни поєднуються аудиторні заняття і поза аудиторна самостійна робота студентів. Аудиторні заняття проводяться у формі лекційних, семінарських та практичних занять. Зміст самостійної роботи визначається тематичним планом вивчення дисципліни, методичними матеріалами та завданнями викладача. Перевірка засвоєних знань, набутих навичок і вмінь студентів відбувається у формі поточного, модульного та підсумкового контролю. Поточний контроль передбачає активну участь у семінарських заняттях та роботу в аудиторії під час лекцій. Модульний контроль здійснюється після опанування визначного у структурі курсі обсягу знань (двічі на семестр). Підсумковий контроль здійснюється у формі іспиту по закінченню семестру. Методика проблемного навчання, евристичне навчання, модульно-рейтингова система навчання.
Метою курсу «Актуальні проблеми конституційного права України» є вивчення теорії та історії Конституції України та перспектив її вдосконалення; узагальнення як традиційних, так і новітніх поглядів на конституційно-правову реальність, висвітлення теоретичних та практичних, матеріальних та процесуальних, типових та колізійних питань національного конституційного права, конституційної правотворчої та правозастосовної діяльності; ознайомлення з новими теоретико-методологічними підходами, концепціями та напрямками конституційно-правових досліджень. Досягнення поставленої мети зумовлюється необхідністю вирішення наступних завдань: - засвоєння основних теоретичних положень науки конституційного права України; - вивчення системи конституційного законодавства України; - вивчення сутності основних інститутів галузі конституційного права України; - оволодіння сучасною конституційно-правовою термінологією; - формування у студентів демократичного світогляду на основі засвоєння світових цінностей конституціоналізму та вітчизняного конституційно-правового досвіду і творчої особистості; - підготовка до практичної діяльності висококваліфікованих спеціалістів. За результатами вивчення навчальної дисципліни «Актуальні проблеми конституційного права України» студенти повинні оволодіти наступними компетенціями: знати: - основні положення теорії і практики конституціоналізму; - джерела конституційного права; - систему і зміст основних конституційно-правових інститутів; - історію та історичні концепції конституційного права України; - конституційні права, свободи, обов’язки людини та громадянина; - механізм реалізації та захисту конституційно-правових норм та інститутів; - особливості конституційно-правової відповідальності тощо. вміти: - практично застосовувати норми Конституції України та конституційного законодавства; - аналізувати конституційно-правові інститути та норми; - виокремити позитивні та негативні моменти досліджуваного питання; - складати основні види документів, які випливають із застосування норм конституційного права; - обґрунтовувати підстави та порядок використання громадянами передбачених Конституцією прав і свобод; - написати наукову доповідь з актуальних проблем конституційного права України.
ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Змістовий модуль 1. Актуальні проблеми теорії конституційного права України
Тема 1. Сучасні тенденції розвитку, традиції та риси конституційного права як галузі права Поняття конституціоналізму. Історичні етапи розвитку сучасного конституціоналізму в Україні. Розуміння конституціоналізму, як режиму конституційності суспільного життя. Поняття конституційності. Етапи розвитку сучасного конституціоналізму в світі. Розвиток конституціоналізму в Європі. Теоретичне обґрунтування визначення конституції та її сутність. Основні положення теорії Конституції. Юридична конституція. Формальна конституція. Матеріальна конституція. Фактична конституція.
Тема 2. Актуальні проблеми системи конституційного права України Поняття системи конституційного права та її складові елементи. Структура конституційного права. Інститути конституційного права України та їх ознаки. Норми конституційного права України. Класифікація норм конституційного права України. Диспозитивні норми. Матеріальні норми. Процесуальні норми. Уповноважуючі норми. Зобовязуючі норми конституційного права. Забороняючі норми. Учасники конституційної нормотворчості. Структура норми конституційного права України.
Тема 3. Актуальні проблеми джерел конституційного права Поняття джерел конституційного права України. Юридичні ознаки джерел конституційного права України. Види джерел конституційного права. Класифікація джерел конституційного права. Система джерел конституційного права України. Поняття основного джерела конституційного права. Декларації як джерело конституційного права України.
Тема 4. Актуальні проблеми конституційно-правової відповідальності Поняття конституційно-правової відповідальності. Юридична відповідальність в конституційному праві. Види конституційно-правової відповідальності. Особливі ознаки конституційно-правової відповідальності. Суб’єкти конституційно-правової відповідальності. Санкції конституційно-правової відповідальності. Види санкцій конституційно-правової відповідальності.
Тема 5 .Теоретичні та методологічні проблеми науки конституційного права Методологія дослідження проблем системи конституційного права України. Постпозитивістський характер методології. Характерні ознаки методології в праві та її риси і юридичні властивості: свідома відмова від принципів і цілей методології нормативізму, чітке розмежування права та закону й усвідомлення їх дихотомічного зв’язку; визнання принципу багатоманітності й різновимірності методології постпозитивізму та інших методологій досліджень правової реальності, свідоме ігнорування таких ілюзорних цілей як пошук «єдино правильних принципів і методів» дослідження права тощо; тяжіння до взаємодії або принаймні безконфліктного співіснування з іншими методологіями правових досліджень, спроможність до розуміння та сприйняття їх здобутків; визнання пріоритету «історії права» перед «філософією права», дослідження всіх явищ правової реальності в контексті їх генезису; широке залучення до арсеналу наукових досліджень методології таких вищезгадуваних «наук про складність» як синергетика, нерівноважна термодинаміка, хаосологія, нелінійна динаміка, теорія дисипативних систем, теорія катастроф тощо. Рівні методології. Поняття та види методів.
Змістовний модуль 2. Актуальні проблеми конституційного статусу особи в Україні, виборчої системи України та конституційно-правові основи організації органів державної влади в Україні, державно- територіального устрою та місцевого самоврядування України
Тема 6. Актуальні проблеми загальної теорії прав людини. Поняття та види прав і свобод людини і громадянина. Конституційні права і свободи людини і громадянина: поняття та зміст. Громадянські права і свободи людини і громадянина. Право на життя. Право на особисту недоторканість. Право на вільне пересування. Політичні права і свободи громадян. Поняття політичних прав і свобод громадян України. Економічні права і свободи людини і громадянина в Україні. Соціальні права і свободи людини і громадянина в Україні. Культурні права і свободи людини і громадянина в Україні. Гарантії прав і свобод людини і громадянина в Україні. Обов’язки людини і громадянина в Україні. Конституційні обов’язки людини і громадянина в Україні.
Тема 7. Актуальні питання правового регулювання сучасного громадянства та практики застосування норм про громадянство в Україні. Громадянство України і статус іноземців в Україні. Поняття громадянства. Принципи громадянства. Категорії осіб, які є громадянами України. Підстави та умови набуття громадянства. Підстави припинення громадянства України. Втрата громадянства України. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства. Поняття закордонного українця. Біженці.
Тема 8. Актуальні проблеми інституту безпосередньої демократії. Поняття і види форм безпосереднього народовладдя в Україні. Поняття безпосереднього народовладдя в Україні. Зміст безпосереднього народовладдя в Україні. Форма безпосереднього народовладдя в Україні. Сутність, поняття, принципи, функції, форми безпосередньої демократії. Класифікація форм безпосередньої демократії. Вибори в Україні. Поняття виборів. Системи виборів. Класифікація виборів. Виборче право. Принципи виборчого права. Принципи виборів. Загальні та спеціальні принципи виборів. Виборчий процес. Поняття виборчого процесу. Стадії виборчого процесу. Виборчі дільниці. Виборчі комісії. Суб’єкти виборчого процесу. Відповідальність суб’єктів виборчого процесу: поняття та види. Референдуми в Україні. Поняття референдуму. Історія виникнення та розвитку референдуму. Історія становлення та розвитку референдуму в незалежній Україні. Класифікація референдумів. Предмет референдуму. Підстави проведення референдуму. Референдний процес. Стадії референдуму. Відповідальність за порушення референдного процесу.
Тема 9. Актуальні проблеми організації та діяльності вищих органів влади України. Поняття Верховної Ради України. Склад і структура Верховної Ради України. Формування чисельності складу Верховної Ради України. Ефективність роботи Верховної Ради України. Актуальні проблеми розвитку Верховної Ради України. Повноваження Голови Верховної Ради України. Комітети Верховної Ради України. Основні функції комітетів Верховної Ради України. Організація і порядок діяльності комітетів Верховної Ради України. Функції і повноваження Верховної Ради України. Основні напрямки контрольної діяльності Верховної Ради України. Основні форми роботи Верховної Ради України. Поняття сесії Верховної Ради України. Пленарні засідання Верховної Ради України. Законодавчий процес в Україні. Суб’єкти законодавчої ініціативи. Процедура розгляду та прийняття законопроекту. Народні депутати України. Поняття народного депутата України. Присяга народного депутата України. Функції народного депутата України. Повноваження народного депутата України. Відповідальність народного депутата України. Депутатський запит. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Поняття органів виконавчої влади та їх система. Класифікація органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України – вищий орган виконавчої влади в системі органів виконавчої влади України. Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади. Функції ті порядок реалізації та діяльності. Місцеві органи виконавчої влади.
Тема 10. Демократизація судової системи України: проблеми та перспективи. Поняття Конституційного Суду України. Порядок формування Конституційного Суду України. Порядок призначення суддів Конституційного Суду України. Статус судді Конституційного Суду України. Функції і повноваження Конституційного Суду України. Структура та організація діяльності Конституційного Суду України. Склад Конституційного Суду України. Форми діяльності Конституційного Суду України.
Тема 11. Сутність та особливості державного устрою як форми організації політичної влади. Політична влада і політична система: Поняття, ознаки, джерела, ресурси, функції політичної влади. Легітимність політичної влади. Типи легітимності. Форми і типи політичної влади. Фактори ефективності політичної влади. Політична система суспільства: особливості, структура, функції та типи. Особливості політичної системи України. Політичний процес та особистість у політиці: Політичний процес: сутність та різновиди. Політична діяльність: рівні, напрями та форми. Політичні технології: поняття та класифікація. Технології прийняття та впровадження політичних рішень. Процес політичної соціалізації: суть, етапи, агенти. Політична участь та її форми. Причини та види політичної бездіяльності. Інститут політичного лідерства. Політичні еліти як суб"єкти політики. Політичні партії, партйні та виборчі системи :Сутність, передумови виникнення, ознаки та функції політичних партій. Політична партія та суспільно-політичний рух: порівняльна характеристика. Типологія партійних систем у сучасному світі. Становлення і розвиток багатопартійної системи в Україні. Демократичні принципи сучасних виборів. Типологія та особливості основних виборчих систем. Переваги та недоліки мажоритарної, пропорційної, змішаної виборчих систем. Еволюція виборчої системи України. Держава і громадянське суспільство (Теорії походження, парадигми держави. Держава як інститут політичної системи суспільства: сутність, ознаки, функції, структура. Форма держави. Державно-територіальний устрій. Форми державного правління. Сутність та різновиди монархічної форми правління. Різновиди республіканської форми правління. Правова держава: сутність, принципи та шляхи формування. Основні засади громадянського суспільства.Становлення громадянського суспільства та правової держави в Україні. Політичні режими : Демократія та демократичні політичні режими. Поняття демократії.Античне й сучасне розуміння демократії. Принципи та організаційні форми демократії. Сучасні концепції демократії. Демократія як політичний режим та його головні ознаки.Недемократичні політичні режими та їх типологія. Фашизм і комунізм як різновиди тоталітаризму. Основні ознаки тоталітарного режиму. Сутність, особливості авторитаризму та різноманітність його форм. Система державного правління в Україні :Українська незалежна держава як результат політичного самовизначення українського народу. Конституційні засади розбудови системи державного правління в Україні. Структура та повноваження Верховної Ради України. Конституційний статус Президента України. Кабінет Міністрів України: процедура формування та повноваження. Судова влада. Повноваження Конституційного суду України. Система стримувань і противаг у структурі владної "горизонталі"особливості системи місцевого самоврядування в Україні.Зовнішня політика держави та міжнародні відносини: Зовнішня політика держави на національний інтерес. Міжнародні відносини: сутність, види, принципи та суб"єкти. Фактори (параметри) сили в міжнародній політиці.
Тема 12. Актуальні проблеми інституту місцевого самоврядування в Україні. Поняття місцевого самоврядування в Україні. Принципи місцевого самоврядування в Україні. Система і функції місцевого самоврядування в Україні. Організаційно-правові форми місцевого самоврядування в Україні. Гарантії місцевого самоврядування в Україні.
6. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Змістовий модуль 1. Актуальні проблеми теорії конституційного права України
Змістовний модуль 2. Актуальні проблеми конституційного статусу особи в Україні, виборчої системи України та конституційно-правові основи організації органів державної влади в Україні, державно-територіального устрою та місцевого самоврядування України
7. ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
8. ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
9. САМОСТІЙНА РОБОТА
7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ
Методи навчання (гр. methodos – шлях пізнання, спосіб знаходження істини) – це впорядковані способи взаємопов'язаної, цілеспрямованої діяльності викладача й студентів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-вихових завдань. Вони реалізуються через систему способів і прийомів та засобів навчальної діяльності. Прийоми навчання – це складова методу, конкретні дії викладача і студента, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів. Засоби навчання - це різноманітні навчальні обладнання, що використовуються в системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторні обладнання, технічні засоби тощо). При викладенні курсу «Актуальні проблеми конституційного права України» використовуються наступні методи навчання: 1) методи навчання за джерелами передачі і сприйняття інформації. За цією класифікацією виділяються методи: словесні, наочні, практичні, роботи з джерелами (книгою), відеометод. Словесні методи: розповідь, бесіда, лекція. Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу. При викладенні цього курсу цей метод використовується рідко. Як правило, вона містить міркування викладача, аналіз фактів, подій, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається (для створення в уяві певного образу). Пояснення – вербальний метод навчання, за допомогою якого викладач розкриває сутність певного явища (наприклад, злочину і покарання), закону, об'єктивної сторони злочину. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду студентів (досвід студентів з певної галузі знань). Лекція – це метод, за допомогою якого викладач у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов'язаних , об'єднаних загальною темою. Наочні методи: демонстрація, ілюстрація – це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці (наприклад, знаряддя вчинення злочину або засоби вчинення злочину, місце вчинення злочину тощо). Ілюстрація – метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (малюнки, схеми, графіки, статистика тощо). Практичні методи : вправи, практичне заняття, рольова гра. Вправи. Суть методу полягає в тому, що студенти виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці (наприклад, у роботі «Юридичної клініки», під час рольових або ділових ігор тощо. Практична робота спрямована на використання набутих знань у вирішенні практичних завдань із збірників завдань і практикумів. Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу полягає в тому, що студент має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття тощо). Структурний метод навчання за характером логіки пізнання: аналітичний метод, індуктивний метод, дедуктивний метод, продуктивний метод. Аналітичний метод передбачає мисленевий або практичний розпад цілого на частини з метою вивчення їх суттєвих ознак. Індуктивний метод – це шлях вивчення явищ від одиничного до цілого. Дедуктивний метод базується на вивченні навчального матеріалу від загального до окремого, одиничного. Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності : репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький. Репродуктивний метод. Він має такі ознаки: 1) знання студентам пропонуються в готовому вигляді; 2) викладач не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) студенти свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують; 4) міцність засвоєння забезпечується багаторазовим їх повторенням (знань); Метод проблемного викладу знань є перехідним від виконавчої до творчої діяльності (викладач створює проблемну ситуаційно і пропонує студентам її розв’язати). Частково-пошуковий метод включає студентів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавального завдання. Дослідницький метод спрямований на включення студентів у самостійне розв'язання пізнавального завдання (без повідомлення знань).
8. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЬ
Згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 5 вересня 1996 року за № 1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління” одним з видів навчальних занять є семінарське заняття. Семінарське заняття проводиться у відповідності з програмою, тематичним планом Загальної та Особливої частин кримінального права згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Семінарське заняття проводиться з широким використанням чинного кримінального законодавства і рекомендованих джерел. Цей вид занять є засобом розвитку у студентів, культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарське заняття - це завжди безпосереднє контактування зі студентами встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим студентам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху. Основними завданнями семінарського заняття є можливість: - розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій; - поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета; - сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати. Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавства та підзаконних нормативних актів. Відповідно до завдань, змісту в сучасних вищих навчальних закладах поширені семінарські заняття трьох типів:
- фронтальне семінарське заняття, що передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями; - семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи стосовно -декількох доповідей. Головна увага – підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою; - комбіноване - співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта - підготовка доповідей та повідомлень. Крім цього існує класифікація поділу семінарських занять залежно від ролі, яку вони відіграють в навчально-виховній роботі вищого навчального закладу, і завдань, що ставляться перед ними, на такі групи (види): - сприйняття поглибленого вивчення певного систематичного курсу -пов'язаний неподільно з лекціями з того чи іншого курсу. З кожної теми студенти мають можливість прослухати не лише лекції викладача, а й самостійно попрацювати над літературою чи іншими навчальними матеріалами. В результаті проведення таких семінарських занять студенти можуть прочитати й законспектувати твори, передбачені для вивчення, осмислити ті питання, які ставляться викладачами на лекціях і виносяться на семінарські заняття, підготувати реферати чи виступи і доповісти їх ними на заняттях. Рівень засвоєння навчального матеріалу студентами, цих предметів значно вищий, ніж з тих, де таких семінарів не передбачено; - вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу до них відносять ті, що не пов'язані з усіма лекціями курсу. Вивчення деяких дисциплін передбачає в основному лекції і самостійну роботу студентів. Семінарські заняття проводяться з найважливіших тем. 3. Спецсемінар. Спецсемінар дослідницького характеру з незалежною від лекцій тематикою - присвячений більш ґрунтовному вивченню тієї чи іншої наукової проблеми і тому має дослідницький характер. Вони проводяться на старших курсах і мають на меті ширше залучати студентів до науково-дослідницької роботи кафедр і вузу в цілому. Основне, чого набувають студенти на цих семінарських заняттях, - це уміння проводити наукові дослідження з тих чи інших актуальних проблем. Практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі. За дидактичної метою семінари поділяються на заняття по:
За методикою проведення розрізняють:
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Надані відомості щодо класифікації семінарських занять повинні зорієнтувати викладача у найперших кроках щодо його підготовки. Адже весь подальший хід роботи залежатиме від того, якого типу семінарське заняття він буде проводити. Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня - відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів. У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри. Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:
3. Розробити план проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми;
7. Особливо спрогнозувати все те, що, як правило, викликає певні 8. Розподілити всі елементи семінарського заняття за часом.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення: - тематичні дискусії та диспути; - колективний пошук відповідей і ролей; - бесіда і вільний обмін думками; - інформація про конструктивні пропозиції слухачів (курсантів, - ігрове проектування. Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим. Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента фозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і студенти. Під час проведення семінарських занять викладач:
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:
З . Педагогічною майстерністю викладача. 4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів. Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання. В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять. Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Загальну схему проведення семінарських занять залежно від мети, яку викладач перед собою ставить, можна представити так: Заняття - вивчення нових знань:
Заняття - поглиблення знань та їх систематизація:
Заняття - формування самостійної діяльності:
Заняття проблемне (використання знань в неадекватних обставинах):
Заняття - формування вмінь і навичок:
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок: - ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування); - неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи). Останнім часом у методиці проведення семінарських занять застосовується багато різноманітного, практично використовуються різні варіанти їх проведення. Частіше всього це семінарські заняття із заздалегідь підготовленими доповідями. Також застосовуються виступи спеціальних опонентів за доповідями рецензентів, співдоповідачів. В обговоренні доповідей беруть участь усі студенти групи. Таким чином, викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності студента-доповідача, наявність творчого підходу до роботи. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття, яка стимулює їх мислення, бажання приймати участь в обговоренні, керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись і ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії. Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях. Типовими помилками при проведенні семінарських занять є: Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності студентів. Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ Практичне заняття проводиться на підставі методичних рекомендацій по проведенню практичних і лабораторних занять, згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року ;за №.1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління”. Практичне заняття є формою навчального заняття, де викладач організовує детальний розгяд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Проводяться в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою. Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії та практики, навчання з життям. Основними цілями практичних занять є: - формування у студентів умінь і навичок практичних дій, необхідних спеціалістам для грамотного виконання функціональних обов'язків; - розвиток у студентів професійно-ділових якостей, що передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника певного освітнього рівня; - формування у студентів інтересу до майбутньої спеціальності. Головна мета набуття практичних умінь і навичок, повинна бути зрозумілою як викладачу, так і студентам. Його завданнями можуть бути: - підготовка до самостійного виконання практичних завдань; - підготовка студентів до контрольних робіт; - набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці; - підготовка студентів до майбутньої практичної діяльності тощо. На цих заняттях викладач організовує розгляд – слухачами студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, а головне - формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань. Практичні заняття можуть проходити у таких формах: 1 . Аудиторні практичні заняття;
Досягнення високого кінцевого результату на практичних заняттях залежить від уміння викладача вибрати найбільш ефективні методи навчання з урахуванням інтелектуального рівня студентів якості їх підготовленості до заняття. Найбільш розповсюдженими методами є: 1. Вправи (групові і індивідуальні), в ході яких аналізується і відпрацьовуються : - різні практичні дії; - професійні ввідні з прийняттям по них конкретних рішень; - службові задачі, що відображають поведінку спеціалістів в різних умовах професійної діяльності; - службові документи. - формування базових (складних) навичок і умінь, розвиток професійно-ділових якостей. 2 етап - розробка практичного заняття: - визначення методу (методів) - проведення; планування - об'єму задач для відпрацювання; - уявне конструювання практичного заняття, його частин, блоків. 3 етап - збір матеріалів для практичного заняття. На цьому етапі викладач повинен враховувати такі вимоги: - реальність і вірогідність матеріалів; - різноманітність матеріалів, їх новизна; - дидактична доцільність і прийнятність матеріалів, їх повчальність; - посильність засвоєння на високому рівні складності; - юридична правомірність. 4 етап - підготовка методичних матеріалів до практичного заняття: - розробка завдань для студентів; - розробка методичних рекомендацій для викладача; - розробка засобів наочності і дидактичних матеріалів. 5 етап (факультативний) - обговорення матеріалів практичного заняття з 6 етап - доопрацювання матеріалів і їх затвердження. Тож, підготовка викладача до проведення практичного заняття передбачає: відвідування лекції по темі або ознайомлення з нею; вивчення методичних матеріалів; ознайомлення з літературою і нормативними документами; обмін думками з викладачами; підготовку необхідних дидактичних засобів. Умовами ефективного проведення практичних занять є наступне: - у розкладі практичні заняття повинні йти за лекціями з необхідним інтервалом, що дає можливість підготуватися до них, і який не повинен бути надто великим; - вибір завдань, які забезпечують зв'язок теорії з практикою, значення теорії для вирішення соціально-професійних завдань; - вибір завдань проблемного характеру та пошуку не тільки рішень, але й джерела отримання недостатньої інформації; - навчання студентів прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації; - використання за можливістю доступних технічних засобів Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних завдань різної складності для розвязування їх студентами на занятті та необхідні дидактичні засоби. Викладач повинен самостійно знаходити та вибирати вправи, задачі, завдання творчого характеру, які взаємозв'язані з практикою професійної діяльності студента профілем його спеціальності. Більш поширеним набуває застосування ділової гри, підґрунтям якої є реальна виробнича (службова, практична) ситуація, де студенти поводять себе відповідно до вказаних «ролей», відображують службових осіб, що задіяні у вказаних обставинах.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Перелік тем практичного заняття визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті. Під час проведення практичного заняття група може бути поділена на підгрупи. Структура практичного заняття:
Різновиди занять залежать саме від практичної частини. Це може бути вирішення задач, виконання вправ, спостереження, експерименти. Слід організовувати практичні заняття так, щоб студенти постійно відчували ускладнення завдань, які виконуються, були зайняті творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень. Велике значення мають індивідуальний підхід і педагогічне спілкування. При розробці завдання і плану заняття викладач повинен враховувати рівень підготовки кожного студента і виступати в ролі консультанта, не принижуючи самостійності та ініціативи студента.
Традиційно до складових елементів практичного заняття належать наступні етапи роботи: - повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної бесіди у вигляді питань студентам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції; - пояснення нового типу задач з демонстрацією як загальних шляхів та правил рішення, так і розробки алгоритму їх рішення (для великої групи задач); - організація рішення задач біля дошки (окремі студенти) повністю або самостійно); - розбір їх рішення із опорою на теоретичний матеріал: пояснення На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач повинен залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій. Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення. Велику користь на практичних заняттях дають розв'язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, враховуються при виставленн підсумкової оцінки з даної дисципліни. Якщо студент пропустив заняття або під час занять не показав відповідних знань, йому призначається індивідуальна співбесіда як одна з форм контролю за засвоєнням навчального курсу. Методика проведення практичних занять може бути різноманітною, вона залежить від авторської індивідуальності викладача, важливо, щоб різноманітними методами досягалася загальна дидактична мета. Тобто на практичному занятті викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно до сформульованих завдань. Найбільш типовими помилками при проведенні відкритих практичних занять є: 1. Робота лише з тими студентами, які мають високі показники успішності; 2. Низький рівень активності групи, відсутність співробітництва і взаємодопомоги;
10.Недосягнення поставленої мети.
9. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ I АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ КОНСТИТУЦІЙНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
Тема.1 Сучасні тенденції розвитку, традиції та риси конституційного права як галузі права
План семінарського заняття
Навчальний час – 2 години
Мета заняття: вивчити та зрозуміти виникнення, сутність та сучасний стан сучасного конституціоналізму. Основна проблема: поняття теорії конституціоналізму.
Перелік ключових термінів та понять теми
теорія конституціоналізму, світовий конституціоналізм, загальна характеристика конституціаналізму.
Проблемні питання що складають сутність теми Поняття конституціоналізму. Загальна характеристика конституціаналізму. Етапи розвитку світового конституціоналізму.
Теми рефератів, доповідей
Методичні рекомендації Слід звернути увагу на те, що конституціоналізм — це: Конституціоналізм визначають також як теорію і практику конституційного будівництва. Теорія, доктрина, згідно з якою здійснюється конституційне будівництво, формуються найважливіші суспільні й державні інститути, є важливою складовою конституціоналізму. Такі положення останнього, як теорія поділу влади, парламентаризм, проголошення прав і свобод громадян, є надбанням цивілізації.
Література до теми: 6, 7, 11-14, 21, 25, 33, 34
Тема 2. Актуальні проблеми системи конституційного права України
План семінарського заняття Навчальний час – 2 години Мета заняття: вивчити та зрозуміти сутність, структуру та проблеми системи конституційного права України. Основна проблема: поняття теорії конституціоналізму та конституції, загальна характеристика Конституції України, конституційна реформа в Україні.
Перелік ключових термінів та понять теми поняття системи конституційного права України; система Конституції України; інститут Конституційного права; норма конституційного права; диспозитивні норми; процесуальні норми; уповноважуючі норми; зобовязуючі норми; забороняючі норми; гипотиза, диспозиція, санкція норми.
Проблемні питання що складають сутність теми Поняття системи конституційного права України ті її складові елементи. Інститути конституційного права України. Норми конституційного права.
Теми рефератів, доповідей Поняття системи конституційного права України. Система Конституції України. Інститут Конституційного права. Норма конституційного права.
Методичні рекомендації Перше та друге питання теми полягає в розгляді поняття системи конституційного права. Далі необхідно освітити сутність її складових, надати класифікацію інститутів конституційного права України. У третьому питанні необхідно розглянути норма конституційного права, їх структуру та особливості.
Література до теми: 6,7, 11-14, 21, 25, 33, 34
Тема 3. Актуальні проблеми джерел конституційного права
План семінарського заняття Навчальний час – 2 години Мета заняття: вивчити та зрозуміти основи теорії конституційного ладу в умовах конституційної реформи. Основна проблема:джерела конституційного права.
Перелік ключових термінів та понять теми Джерело конституційного права; система джерел конституційного права; декларації.
Проблемні питання що складають сутність теми Охарактеризуйте поняття джерел конституційного права України. Яки види джерел коституціійного права існують? Традиційні та нетрадиційні джерела конституційного права України.
Теми рефератів, доповідей Поняття джерел конституційного права України. Види джерел конституційного права. Система джерел конституційного права. Традиційні та нетрадиційні джерела конституційного права України.
Методичні рекомендації Освітлення першого питання теми необхідно почати з розгляду поняття джерел конституційного права. Далі необхідно розкрити сутність джерел конституційного права, виокремити їх види. Розкрити поняття традиційних та нетрадиційних джерел Конституційного права.
Література до теми: 2, 3, 12-15, 23, 24, 26, 27, 29, 31, 32, 35, 36
Тема 4. Актуальні проблеми конституційно-правової відповідальності
План семінарського заняття Навчальний час – 2 години Мета заняття: проаналізувати актуальні проблеми конституційно-правової відповідальності. Основна проблема: конституційно-правові відносини.
Перелік ключових термінів та понять теми Юридична відповідальність; конституційно-правова відповідальність.
Проблемні питання що складають сутність теми Поняття конституційно-правової відповідальності. Види конституційно-правової відповідальності. Ознаки конституційно-правової відповідальності.
Теми рефератів, доповідей Юридична відповідальність та її види. Конституційно-правова відповідальність. Види конституційно-правової відповідальності
Методичні рекомендації Необхідно вказати, що конституційна відповідальність є самостійним видом юридичної відповідальності, підкреслити, що вона має чітко визначений політичний характер і тісно пов'язана з політичною відповідальністю за суб'єктами, підставами виникнення і небажаними наслідками. Розкрити підстави конституційної відповідальності та її джерела. Назвати коло суб'єктів цієї відповідальності, звернути особливу увагу на таких: держава, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, посадові особи — депутати, фізичні особи. Проаналізувати санкції конституційної відповідальності. Розглянути правові механізми захисту Конституції України і конституційного ладу, значення конституційно-правової відповідальності для захисту Конституції і стабільності конституційного ладу України.
Література до теми: 6, 7, 11-14, 21, 25, 33, 34
Тема 5 .Теоретичні та методологічні проблеми науки конституційного права
План семінарського заняття Навчальний час – 2 години Мета заняття: проаналізувати актуальні теоретичні та методологічні проблеми науки конституційного права. Основна проблема: теоретичні та методологічні проблеми науки.
Перелік ключових термінів та понять теми Методологія, метод, методика.
Проблемні питання що складають сутність теми Теоретичні проблеми науки конституційного права. Методологічні проблеми науки конституційного права.
Теми рефератів, доповідей Методологія конституційного права Мотоди конституційного права Способи і прийоми дослідження конституційного права
Методичні рекомендації Необхідно проаналізувати теоретичні проблеми науки конституційного права. Простежити шляхи їх реалізації та вирішення. Проаналізувати методологічні проблеми науки конституційного права. Необхідно з'ясувати співвідношення понять "методологія", "методика", "метод" та "способи" і "прийоми".
Література до теми: 6, 7, 11-14, 21, 25, 33, 34
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ II Актуальні проблеми конституційного статусу особи в Україні, виборчої системи України та конституційно-правові основи організації органів державної влади в Україні, державно- територіального устрою та місцевого самоврядування України
Тема 6. Актуальні проблеми загальної теорії прав людини і громадянина
План семінарського заняття Навчальний час – 2 години Мета заняття: вивчити та зрозуміти проблеми загальної теорії прав людини і громадянина. Основна проблема: права і свободи людини і громадянина. Перелік ключових термінів та понять теми правовий статус людини і громадянина, правосуб’єктність, громадянство, іноземець, біженці, національні меншини.
Проблемні питання що складають сутність теми Поняття, елементи та види правового статусу людини ігромадінина Зміст правового статусу людини і громадінина Правосубєктність та принципи правового статусу людини і громадянина Громадянство як елемент правового статусу людини і громадянина Правовий статус іноземців, осіб без громадянства, біженців Перспективи розвитку правового статусу національних меньшин
Теми рефератів, доповідей
Підстави та умови набуття громадянства в Україні Правовий статус іноземців Основи класифікації прав, свобод та обов’язків громадян України та напрями їх удосконалення.
Методичні рекомендації Необхідно з'ясувати співвідношення понять ''права людини" і "права громадянина". Простежити процес виникнення і розвитку прав людини, охарактеризувати права людини першого. другого і третього поколінь, установити критерії їх класифікації, зупинитися на понятті фундаментальних природних прав і висловити свою думку з приводу доцільності їх закріплення в національному законодавстві. Слід також визначити основні форми співробітництва держав у галузі прав людини, а також, які міжнародно-правові документи складають Хартію прав людини. Після цього необхідно перейти до визначення поняття правового статусу особи і громадянина та загальної характеристики його головних елементів. Особливу увагу потрібно звернути на принципи правового статусу громадянина, а також на тенденції конституційного регулювання прав, свобод і обов'язків громадян України на сучасному етапі відповідно до розвитку суспільних відносин.
Література до теми: 2, 3, 12-15, 23, 24, 26, 27, 29, 31, 32, 35, 36
Тема 7. Актуальні питання правового регулювання сучасного громадянства та практики застосування норм про громадянство в Україні.
План семінарського заняття Навчальний час – 2 години Мета заняття: проаналізувати питання правового регулювання сучасного громадянства та практики застосування норм про громадянство вУкраїні. Основна проблема: інститут громадянства.
Перелік ключових термінів та понять теми Громадянство, громадянин, іноземець, біженці, особа без громадянства, людина, особистість.
Проблемні питання що складають сутність теми Основні принципи взаємодії держави і людини Громадянство - постійний правовий зв’язок держави і особи Громадянство як важливий елемент правового статусу особи Теми рефератів, доповідей Інститут громадянства. Правове регулювання громадянства Застосування норм про громадянство в Україні Основні принципи взаємодії держави і людини
Методичні рекомендації Проаналізувати такі головні принципи їх взаємодії: взаємну відповідальність держави і особи; гармонійне поєднання інтересів держави і особи; взаємоєдність прав і обов'язків держави і громадян; рівність основних прач, і обов'язків громадян; поширення прав і свобод громадян, підвищення їх соціальної активності, відповідальності і самодисципліни при виконанні обов'язків; законність цих стосунків. Необхідно розкрии такі поняття, як "людина", "особистість", "громадянин", що тісно заємопов'язані, проте мають й деякі відмінні ознаки.
Література до теми: 6, 7, 11-14, 21, 25, 33, 34
Тема 8. Актуальні проблеми інституту безпосередньої демократії.
План семінарського заняття Навчальний час – 2 години Мета заняття: вивчити та зрозуміти актуальні проблеми основ народовладдя в Україні. Основна проблема: поняття основ народовладдя в України.
Перелік ключових термінів та понять теми народовладдя, вибори, виборче право, виборчі системи.
Проблемні питання що складають сутність теми Вибори як форма народовладдя в України Виборче право в Україні Виборчі системи в Україні Виборчий процес в Україні Юридична відповідальність за порушення виборчого права
Теми рефератів, доповідей Поняття і види інших форм народовладдя в Україні Перспективи розвитку всенародного та місцевого обговорення нормативно-правових актів та індивідуальних рішень Удосконалення місцевих зборів, громадськіх слухань, ініціатив та інших форм безпосередньої демократії в Україні
Методичні рекомендації Необхідно розкрити поняття термінів “вибори” і “референдум”, дати характеристику видів виборів і референдумів в Україні: вибори народних депутатів України, вибори Президента України, вибори в органи місцевого самоврядування, Всеукраїнський та місцевий референдум. Варта акцентувати увагу на використання Закону України “Про вибори народних депутатів України” 2001 року, перехід України на змішану виборчу систему та її особливості. Дати аналіз чинного законодавства забезпечення форм прямої демократії в Україні.
Література до теми: 2, 3, 12-15, 23, 24, 26, 27, 29, 31, 32, 35, 36
Тема 9. Актуальні проблеми організації та діяльності вищих органів влади України.
Мета заняття: вивчити та зрозуміти актуальні проблеми організації та діяльності вищих органів влади України. Основна проблема: організації та діяльності вищих органів влади України.
Перелік ключових термінів та понять теми Верховна Рада України; законодавчий процесс; законодавча процедура; сесія Верховної Ради України; пленарне засідання Верховної Ради України; депутат; народний депутат Верховної Ради України; Уповноважений Верховною Радою України з прав людини, органи виконавчої влади; Кабінет Міністрів україни.
Проблемні питання що складають сутність теми Конституційний статус Верховної Ради України Структура, функції і компетенція Верховної Ради України правовий статус Голови Верховної Ради України. Порядок роботи Верховної Ради України. Законодавчий процес. Поняття органів виконавчої влади та їх система. Кабінет Міністрів україни – вищий орган виконавчої влади. повноваження кабінету міністрів україни. місцеві органи виконавчої влади і їх структура.
Теми рефератів, доповідей Становлення українського парламентаризму. Законодавча функція Верховної Ради України. Установча функція Верховної Ради України. Система органів виконавчої влади в Україні. Кабінет Міністрів України — вищий орган у системі органів виконавчої влади.
Методичні рекомендації У цій темі необхідно розглянути природу Верховної Ради України як представницького і законодавчого органу, що має широкі повноваження законотворчого і контрольного характеру. Звернути увагу на порядок формування Верховної Ради, з'ясувати, що визначає її місце в державному механізмі України. Структуру, функції і компетенцію Верховної Ради слід проаналізувати на основі Конституції України. Правовий статус Голови Верховної Ради України і її комітетів висвітлити в аспекті виконання парламентом України своїх законодавчих і контрольних повноважень. При характеристиці законодавчого процесу потрібно назвати суб'єктів законодавчої ініціативи, стадії законодавчого процесу Визначити статус актів, що приймаються Верховною Радою України, а також вказати її реквізити. Слід дати загальну характеристику правового статусу народного депутата згідно з Конституцією України і Законом про статус народного депутата України. Розглянути основні повноваження і напрямки діяльності народного депутата у Верховній Раді України та її органах. v виборчих округах, звертаючи увагу на форми і методи реалізації ними своїх повноважень. Проаналізувати головні гарантії діяльності народних депутатів і на аналізі матеріалів преси з'ясувати. наскільки обґрунтованими вони е в умовах становлення демократичної правової держави в Україні. Висвітлити юридичні основи відповідальності народних депутатів перед виборцями, висловити пропозиції щодо підвищення ефективності реалізації народними депутатами своїх завдань. Необхідно проаналізувати структуру системи виконавчої влади в Україні, охарактеризувати місце і роль Кабінету Міністрів україни , порядок його формування, дати характеристику його нормативно-правовим актам. Слід розглянути зміст взаємовідносин Кабінету Міністрів україни з Президентом і Верховною Радою України, варто акцентувати увагу на повноваженнях Уряду і місцевих органів виконавчої влади в Україні.
Література до теми: 1, 4, 5, 15-18, 25, 30, 39, 40
Тема 10. Демократизація судової системи України: проблеми та перспективи.
План семінарського заняття Навчальний час – 2 години Мета заняття: опанувати поняття, систему, структуру судової системи України. Основна проблема: демократизація судової системи України.
Перелік ключових термінів та понять теми Конституційний Суд України; суддя; статус суддів Конституційного Суду України.
Проблемні питання що складають сутність теми 1.Поняття та структура судової системи України. 2. Конституційний Суд України в системі органів державної влади. 3. Порядок утворення і склад Конституційного Суду України. 4. Статус суддів Конституційного Суду України та гарантії їх діяльності. 5. Повноваження Конституційного Суду України.
Теми рефератів, доповідей Судова система України: сучасний стан і перспективи розвитку. 2. Конституційно-правовий статус суддів судів загальної юрисдикції. 3. Конституційно-правовий статус Конституційного Суду України. 4. Конституційна юрисдикція. 5. Проблема виконання рішень Конституційного Суду України.
Методичні рекомендації Слід визначити місце, роль і значення Конституційного Суду в системі державних органів України, а також основну мету його діяльності та завдання, що стоять перед ним на сучасному етапі. Дати перелік принципів його діяльності та їх загальну характеристику. Розглянути особливості формування Конституційного Суду, головні вимоги до суддів Конституційного Суду, порядок і підстави припинення їх повноважень, а також гарантії їх діяльності. Необхідно проаналізувати повноваження Конституційного Суду України. Особливу увагу слід звернути на головні стадії конституційного судочинства: внесення питання на розгляд Конституційного Суду, підготовка справи до розгляду, проведення засідання, прийняття рішення та забезпечення його реалізації.
Література до теми: 6, 7, 11-14, 21, 25, 33, 34
Тема 11. Сутність та особливості державного устрою як форми організації політичної влади.
План семінарського заняття Навчальний час – 2 години Мета заняття: зясувати сутність та особливості державного устрою як форми організації політичної влади. Основна проблема: державний устрій як форма організації політичної влади.
Перелік ключових термінів та понять теми Форма держави; форма правління; форма державного устрою; політичний режим; республіка; монархія; дуалізм; парламентаризм; контрасигнація; абсолютизм; унітарна держава; федерація; адміністративна автономія; право сецесії; демократія; авторитаризм; фашизм.
Проблемні питання що складають сутність теми Форми правління: її різновиди та особливості в сучасних умовах. Форми державного устрою: ознаки унітарної держави; особливості складних форм державного устрою. Політичні режими, їх різновиди: види і характерні риси демократичних режимів; антидемократичні режими, особливості їх різновидів.
Теми рефератів, доповідей Політичні режими. Особливості взаємовідносин президента і уряду в парламентських республіках. Форма правління. Ознаки демократичного режиму.
Методичні рекомендації Слід звернути увагу на те, що форма правління — це спосіб організації державної влади, обумовлений принципами взаємовідносин найвищих органів держави: глави держави, найвищих органів законодавчої і виконавчої влади. Залежно від порядку заміщення посади глави держави (спадкоємство або шляхом виборів) розрізняють дві основні форми правління: монархія і республіка. Слід дати характеристику кожній з форм правління. Слід зосередити увагу на те, що форма державного устрою — це спосіб організації державної влади, який визначається характером відносин держави в цілому і її складових частин. Форма державного устрою виявляється в особливостях політико-територіальної організації (устрою) держави і її адміністративно-територіального устрою. Розрізняють дві основні форми державного устрою — федеративну і унітарну. Слід дати характеристику кожній з форм. Слід наголосити, що Політичний (державний) режим — це узагальнена характеристика форм і методів здійснення державної влади в тій або іншій країні. Загалом розрізняють демократичний, авторитарний, тоталітарний, ліберальний режими.
Література до теми: 2, 3, 12-15, 23, 24, 26, 27, 29, 31, 32, 35, 36
Тема 12. Актуальні проблеми інституту місцевого самоврядування в Україні.
План семінарського заняття Навчальний час – 2 години Мета заняття: опанувати поняття, систему місцевого самоврядування, структуру органів місцевого самоврядування в Україні, муніципальна реформа в Україні. Основна проблема: конституційно-правове закріплення організації здійснення місцевого самоврядування в Україні.
Перелік ключових термінів та понять теми місцеве самоврядування, теорії місцевого самоврядування, муніципалітет, мер, громада, органи місцевго самоврядування, муніциальна реформа, принципи місцевого самоврядування.
Проблемні питання що складають сутність теми Теорії місцевого самоврядування. Системи місцевого самоврядування. Конституційно-правова основа здійснення місцевого самоврядування вУкраїні. Основні положення муніципальної реформи в Україні.
Теми рефератів, доповідей 1. Історія становлення місцевого самоврядування в Україні. 2. Види органів місцевого самоврядування в Україні. 3. Взаємодія органів місцевого самоврядування та місцевих органів державної влади в Україні. 4. Особливості здійснення місцевого самоврядування в місті Києві та Севастополі. 5. Організація роботи органів місцевого самоврядування України. 6. Муніципальна реформа в Украні: передумови, напрями та етапи. Методичні рекомендації Слід звернути увагу на те, що в сучасній науковій і навчальній літературі виділяється п'ять основних теорій місцевого самоврядування: теорія вільної громади, теорія громадського самоврядування, теорія державного самоврядування, теорія дуалізму, теорія соціального обслуговування. Слід зосередити увагу на тому, що в зарубіжних країнах існує кілька типів організації та функціонування муніципальних установ. Серед них прийнято виділяти: англо-саксонську муніципальну систему, континентальну (французьку) модель місцевого управління, місцеве (комунальне) самоврядування Німеччини, в рамках яких застосовуються різні форми та різновиди. Важливо при розкритті питання охарактеризувати сутність таких систем. Системи місцевого самоврядування в сучасних зарубіжних державах будуються на основі адміністративно-територіального поділу країн. Система місцевого самоврядування в сучасних державах може містити в собі по вертикалі від двох до п’яти ланок. В Україні на сьогодні реалізована саме континентальна громадівська модель місцевого самоврядування, основні принципи якої закріплені в Конституції та законах України. Зокрема, «громадівське» розуміння місцевого самоврядування знайшло своє втілення в Конституції України (ст. 140), Європейській Хартії місцевого самоврядування 1985 року, згода на обов'язковість якої надана Верховною Радою України у 1997 році, а також у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. У Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р. зазначено, що місцеве самоврядування, це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл. селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Література до теми: 1, 4, 5, 15-18, 25, 30, 39, 40
10. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА
Загальні положення
1.1. Самостійна робота студентів з курсу «Актуальні проблеми конституційного права України»: є основним засобом засвоєння навчального матеріалу. Вона здійснюється з метою: • відпрацювання та засвоєння навчального матеріалу, визначеного тематичним планом для самостійних занять з курсу «Актуальні проблеми конституційного права України»; закріплення та поглиблення знань, умінь та навичок; виконання індивідуальних завдань з навчальних дисциплін (курсові роботи [проекти], розрахунково-графічні роботи, реферати тощо), наукових і атестаційних робіт; підготовки до майбутніх занять та контрольних заходів; • формування у студентів культури розумової праці, самостійності та ініціативи у пошуку та набутті знань. 1.2. Навчальний час, відведений на самостійну роботу студента, регламентується робочим навчальним планом і повинен складати не менше ніж 1/3 і не більше 2/3 загального обсягу навчального часу, відведеного на вивчення окремої навчальної дисципліни. Враховуючи, що тижневе навчальне навантаження студента складає 54 години, щотижнева самостійна робота повинна складати не менше, ніж 18 (27) годин. 1.3. Зміст самостійної роботи студента над курсом «Актуальні проблеми конституційного права України» визначається робочою програмою навчальної дисципліни, методичними матеріалами. завданнями та вказівками викладача. 1.4. Самостійна робота студента з курсу «Актуальні проблеми конституційного права України» забезпечується інформаційно-методичними засобами (підручники, навчально-методичні посібники, конспекти лекцій, комплекти індивідуальних семестрових завдань, комп'ютерні навчальні комплекси, методичні рекомендації з організації самостійної роботи та виконання окремих завдань, які повинні мати також і електронні версії) та матеріально-технічними засобами, передбаченими робочою програмою навчальної дисципліни. Крім того, для самостійної роботи студента рекомендується відповідна наукова та професійна монографічна і періодична література. Методичні матеріали для самостійної роботи студентів повинні передбачати можливість проведення самоконтролю. 1.5. Самостійна робота студента з вивчення навчального матеріалу з курсу «Актуальні проблеми конституційного права України» може проходити в бібліотеці університету, навчальних кабінетах, комп'ютерних класах, лабораторіях тощо. 1.6. Для забезпечення належних умов самостійної роботи студентів на складному лабораторному обладнанні, у комп'ютерних класах, інших навчальних об'єктах підвищеної складності ця робота може здійснюватися за попередньо складеним графіком під керівництвом викладачів кафедри з наданням необхідної консультації або допомоги. 1.7. Відповідальність за створення умов для проведення самостійної роботи студентів покладається на завідувачів кафедрами університету. Облік самостійної роботи студентів ведуть викладачі у журналі обліку навчальних занять (розділ обліку самостійної роботи). 1.8. Відповідальність за якість самостійної роботи безпосередньо несе студент. 1.9. Виконання індивідуальних завдань з дисципліни (реферати, розрахункові, графічні, розрахунково – графічні роботи, домашні роботи, курсові, дипломні роботи [проекти]) є невід'ємною складовою самостійної роботи студента.
Роль і місце самостійної роботи в навчальному процесі 2.1. Однією з генеральних складових Болонського процесу є розробка педагогічних технологій, методик та прийомів, які підвищують ефективність студентів в самостійному вивченні програмного матеріалу. Це передбачає різні форми роботи, а саме: • вивчення програмного матеріалу через класичні форми – бібліотеки, навчально–методичні класи, Інтернет; виконання різної форми самостійних індивідуальних робіт – реферати, розрахункові, графічні роботи, курсові та дипломні роботи й проекти; практичну роботу в лабораторіях, на об’єктах навчальної та виробничої практик. Враховуючи, що обсяг самостійної роботи може складати 30 – 70 % від загального навчального навантаження, розробка концептуальних засад методики її проведення та організаційних елементів реалізації на різних освітньо–кваліфікаційних рівнях («бакалавр», «спеціаліст», «магістр») і формах навчання (денна, заочна), є актуальною, своєчасною та необхідною, як на територіальному рівні, так і у вигляді конкретних методичних розробок. 2.2. На сучасному етапі реформування системи освіти в Україні одне з найважливіших місць займає питання про гуманізацію навчально-виховного процесу. Одним з аспектів гуманізації юридичної освіти є планування та організація самостійної роботи студентів. Саме самостійна робота дає можливість студенту використати право на свободу вибору (що вивчати?, як?, коли?, де?, яким чином себе контролювати?). Правильна організація та планування самостійної роботи дозволяє стимулювати не репродуктивну діяльність, а пошукову, творчу. Під самостійністю слід розуміти не тільки вміння робити самостійні висновки і застосовувати одержані знання в практичній діяльності, але й можливості організувати свою діяльність без сторонньої допомоги.
Види самостійної роботи 3.1. В закладах освіти самостійну роботу називають «проектною діяльністю», всі її види «персональними проектами». Самостійне завдання як "персональний проект" ілюструє розвиток наступних кваліфікаційних вимог: вміння виявляти проблеми та інтереси соціуму; вміння ставити адекватну мету, визначати спадковість завдань; властивість знаходити оптимальні рішення, ефективні засоби й методи для досягнення мети; вміння знаходити необхідну інформацію з використанням сучасних технологій, класифікувати й систематизувати її; вміння планувати діяльність, уявляючи весь навчальний процес загалом від початку до кінця; вміння представляти результати своєї діяльності як в документальному, так і усному вигляді для процедури публічного захисту (презентації); вміння володіти навичками ділового результативного співробітництва. 3.2. Виділено такі види самостійної роботи: 1. Робота з підручником, навчальним посібником, дидактичними матеріалам, цифровою інформацією 2. Розв'язування задач 3. Виконання вправ 4. Написання рефератів 5. Самостійні спостереження 6. Лабораторні роботи 7. Дослідницька діяльність 8. Конструювання 9. Моделювання 10. Виконання трудових завдань 11. Виконання: -описових робіт; -домашніх завдань; -розрахункових робіт; -графічних робіт; -практичних робіт; -комп'ютерних графічних робіт; -контрольних робіт; -розрахунково-графічних робіт; -курсових робіт , -курсових проектів; -дипломних робіт (проектів) -магістерських робіт. 3.3. Індивідуальні завдання сприяють більш поглибленому вивченню студентом теоретичного матеріалу, закріпленню і узагальненню отриманих знань, формуванню вмінь використання знань для комплексного вирішення відповідних професійних завдань. Види, термін виконання, виконання і захисту індивідуальних завдань з курсу «Актуальні проблеми конституційного права України» визначаються його робочою програмою та розкладом занять. Індивідуальні завдання виконуються студентами самостійно із забезпеченням необхідних консультацій з боку викладача. Наявність позитивних оцінок, отриманих студентом за виконання індивідуальних завдань, є необхідною умовою допущення до семестрового контролю з даної дисципліни. 3.4. Розрахунково-графічні роботи (домашні завдання), реферати - це види індивідуальних завдань, які передбачають вирішення конкретних практичних навчальних задач з використанням відомого, а також (або) самостійно вивченого теоретичного матеріалу. Складову частину такої роботи можуть складати програмні продукти та графічний матеріал, який виконується відповідно до чинних нормативних вимог та із застосуванням комп'ютерної графіки. Ці види індивідуальних завдань повинні сприяти поглибленню і розширенню теоретичних знань студентів зі спецкурсу «Актуальні проблеми конституційного права України» розвивати навички самостійної роботи з навчальною та науковою літературою. 3.5. Реферати як форма індивідуального завдання рекомендуються для навчальних дисциплін гуманітарного та соціально-економічного циклів. В одному семестрі кількість рефератів з різних дисциплін не може бути більше трьох. На виконання реферату з дисципліни у робочій програмі навчальної дисципліни необхідно передбачати навчальний час (не менше 10-15 годин). Практична підготовка студентів є необхідним компонентом професійної підготовки випускників Університету. 3.6. Курсова робота (проект) з навчальної дисципліни передбачає розробку сукупності документів (розрахунково-пояснювальної або пояснювальної записки, графічного, ілюстративного матеріалу. Вона вирішує конкретну задачу щодо об'єктів діяльності фахівця (прогалин, проблемних питань тощо). 3.6.1. Курсова робота виконується студентом самостійно під керівництвом викладача згідно із завданням для курсової роботи (проекту). На основі набутих з даної та суміжних дисциплін знань та умінь. 3.6.2. Тематика курсових робіт (проектів) повинна відповідати завданням навчальної дисципліни і тісно пов'язуватися з практичними потребами діяльності майбутнього фахівця. 3.6.3. Студентам надається право вибору теми курсової роботи (проекту) або пропонується висунути власну тему. Теми курсових робіт (проектів) розглядаються на засіданні кафедри та затверджуються завідувачем кафедри. 3.6.4. Мета, завдання та порядок виконання курсових робіт (проектів), зміст та обсяг їх окремих частин, характер висхідних даних, а також інші вимоги наводяться у методичних вказівках, які розробляються кафедрами, що ведуть курсове проектування. 3.6.5. В одному семестрі може плануватися не більше двох курсових робіт (проектів). На їх виконання у робочій програмі навчальної дисципліни необхідно передбачати, як правило, від 20 до 40 годин. 3.6.6. Захист курсової роботи (проекту) проводиться перед комісією у складі 2-3 викладачів кафедри, у тому числі і керівника курсової роботи (проекту). 3.6.7. Результати захисту курсової роботи (проекту) оцінюють за чотирибальною шкалою («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»). При отриманні незадовільної оцінки студент за рішенням комісії виконує курсову роботу (проекту) за новою темою або доопрацьовує попередню роботу (проект). 3.6.8. Студент, який без поважної причини не подав курсову роботу (проект) у зазначений термін або не захистив її, вважається таким, що має академічну заборгованість. 3.6.9. Підсумки курсового проектування обговорюються на засіданнях кафедр. Курсові роботи (проекти) зберігаються протягом одного року. 3.7. Дипломна робота (проект) – це самостійна творча робота студента призначена для оцінки рівня науково-теоретичної та практичної підготовки фахівця. 3.7.1. Дипломна робота (проект) є теоретично-експериментальним дослідженням актуального завдання із спеціальності (спеціалізації) підготовки студента або вирішенням певного інженерного завдання з теоретичним обґрунтуванням, проведенням проектно-конструкторських розробок і експериментальних досліджень. 3.7.2. Виконана дипломна робота (проект) оформляється у вигляді пояснювальної (розрахунково-пояснювальної) записки (текстуальної частини) з додатком розрахунково-графічних матеріалів, креслень, таблиць, малюнків тощо. 3.7.3. Тематика дипломних робіт формується на кафедрах за участю посадових осіб, в інтересах яких здійснюється підготовка фахівців. Студентам надається право пропонувати свою тему дипломної роботи за умови обґрунтування доцільності її розробки. Перелік тем дипломних робіт погоджується із замовником на підготовку фахівців і затверджується ректором Університету. 3.7.4. Завдання на виконання атестаційних робіт видаються студентам не пізніше ніж за три місяці до початку періоду їх розробки, визначеного робочим навчальним планом. 3.7.5. Наказом ректора Університету за поданням завідувачів кафедр кожному студенту призначається керівник дипломної роботи (проекту) з числа керівного складу Університету, науково-педагогічних або наукових працівників Університету. Виконана дипломна робота (проект) з відгуком наукового керівника подається на рецензування. 3.7.6. Склад рецензентів затверджується деканом факультету і оголошується не пізніше ніж за два тижні до початку державної атестації. Рецензент не може бути співробітником цієї кафедри. 3.7.7. До захисту дипломних робіт (проектів) допускаються студенти, які одержали за виконану роботу позитивні відгуки керівників (наукових керівників), рецензії рецензентів та рішення завідувачів відповідних кафедр про допущення до захисту. 3.7.8. У разі, якщо завідувач кафедри не вважає за можливе допустити студента до захисту, це питання розглядається на засіданні кафедри за участю випускника та його керівника (наукового керівника). Негативне рішення кафедри подається для розгляду вченою радою факультету, рекомендації якої затверджуються керівником (деканом).
Організація самостійної роботи 4.1. Самостійна робота студента забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної навчальної дисципліни: підручник, навчальні та методичні посібники, конспект лекцій викладача, практикум тощо. Методичні матеріали для самостійної роботи студентів повинні передбачати можливість проведення самоконтролю з боку студента. Для самостійної роботи студенту також рекомендується відповідна наукова та фахова монографічна і періодична література. 4.2. Самостійна робота студента над засвоєнням навчального матеріалу з конкретної дисципліни може виконуватися у бібліотеці університету, навчальних кабінетах, комп'ютерних класах (лабораторіях), а також в домашніх умовах. У необхідних випадках ця робота проводиться відповідно до заздалегідь складеного графіка, що гарантує можливість індивідуального доступу студента до потрібних дидактичних засобів. Графік доводиться до відома студентів на початку поточного семестру. 4.3. При організації самостійної роботи студентів з використанням складного обладнання чи устаткування, складних систем доступу до інформації (наприклад, комп'ютерних баз даних, систем автоматизованого проектування тощо) передбачається можливість отримання необхідної консультації або допомоги з боку фахівця. 4.4. Навчальний матеріал навчальної дисципліни, передбачений робочим навчальним планом для засвоєння студентом в процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль поряд з навчальним матеріалом, який опрацьовувався при проведенні навчальних занять. 4.5. Навчально-методичні матеріали з організації самостійної роботи студента зі спецкурсу «Об’єктивне фінансове право» повинні містити такі обов’язкові складові: зміст дисципліни (перелік тем, лабораторних, практичних і семінарських занять та обсяг годин, відведених на їх вивчення, з них на самостійну роботу); форми самостійної роботи, які рекомендуються; перелік тем, питань і завдань, які студент, повинен опрацювати самостійно. В цьому переліку наводять, в першу чергу, ті теми, що передбаченні типовою програмою з дисципліни, але не включені в аудиторну роботу і не передбаченні виконанням курсової роботи (проекту) та проходженням навчальної чи виробничої практики. перелік тем, питань і завдань, що характеризують взаємозв'язок, між окремими процесами, що підкреслюють значимість дисциплін; форми контролю знань по самостійній роботі; графік опрацювання тем (питань), винесених на самостійне вивчення, та консультацій; контрольні питання для самоперевірки, які можуть подаватись у формі тестових завдань; список рекомендованої літератури (основна і додаткова). 2. Методичні рекомендації до написання магістерських робіт. 3. Методичні рекомендації до виконання Комплексної контрольної роботи. 14. Рекомендована література
Методичні рекомендації з організації самостійної роботи
Самостійна підготовка є важливою складовою частиною навчального процесу. Вона ставить за мету успішне оволодіння студентами курсу конституційного права України, вироблення у них навичок і вміння правильного застосування теоретичних положень науки конституційного права в практичній діяльності юристів. Досягнення цієї мети потребує від студентів навичок самостійного мислення, оволодіння методами аналізу наукових проблем, методикою роботи з літературою і законодавчими матеріалами. Самостійна робота студентів при вивченні конституційного права України має місце в процесі підготовки до семінарських та практичних занять, іспиту, при написанні рефератів, контрольних та курсових робіт, доповідей і повідомлень для виступів на наукових семінарах і конференціях. Її формами являються: вивчення відповідних положень Конституцій зарубіжних країн, підручників і навчальних посібників, монографічної літератури і статей, конспектів лекцій. При підготовці до семінарських та практичних занять результати самостійної роботи відображаються у вигляді конспектів керівних матеріалів і рекомендованої літератури, робочих планів виступів студентів на названих заняттях, письмового вирішення задач і виконання завдань. Основою правильної організації самостійної роботи студентів являється її планування в відповідності з відведеними для цього бюджетом часу. Починати самостійне вивчення теми і її питань потрібно з роботи над керівними матеріалами. Після глибокого осмислення змісту керівних матеріалів, студент повинен скласти їх конспект. Як правило, конспект повинен бути невеликим по обсягу, оскільки кафедра рекомендує лише окремі сторінки підручників документів, що відносяться до проблем конституційного права України, що вивчаються. Закінчивши конспектування керівні матеріали студент вивчає рекомендовані закони. При цьому потрібно з’ясувати зміст диспозиції конституційно-правової норми. При вивченні норм конституційного права зарубіжних країн необхідно звертати увагу на бланкетні диспозиції. Точне знання положень, що забороняються, як правило, вимагає від студента додаткового вивчення нормативних актів, які регламентують ту чи іншу діяльність. Після цього потрібно вивчити конспект лекції по даній темі, відповідні глави підручника чи навчального посібника. Завершення цієї частини самостійної роботи дозволяє студенту мати мінімум знань по темі, але недостатньо для глибокого засвоєння питань, що вивчаються. Глибоке засвоєння теоретичних аспектів теми вимагає від студента вивчення рекомендованої монографічної (додаткової) літератури і журнальних статей. Ця робота найбільш відповідає виробленню вміння самостійно мислити. Вивчаючи в складній дискусії конституційно-правові проблеми, усвідомлюючи їх, порівнюючи спірні питання, оцінюючи надійність і ефективність їх аргументації, студент, по-перше, отримує глибокі теоретичні знання, необхідні для юриста вищої кваліфікації, по-друге, вчиться формулювати свою позицію по теоретичним питанням, обгрунтовуючи її. Конспектування додаткової літератури не являється обов’язковими. Але студент повинен пам’ятати, що “саме бліде горнило, краще від самої світлої пам’яті”. Сума знань по темі, отриманих з названих джерел, дозволяє студенту перейти до вирішення задач і виконання завдань. Рішення викладається письмово, в робочому зошиті без переписування умови задачі. Воно повинно бути аргументованим, посилатись на закони і роз’яснення. Самостійна робота при підготовці до екзамену не потребує конспектування і вирішення задач, а являє собою повторення пройденого матеріалу. При цьому особлива увага приділяється незадовільно вивченим питанням і темам (питання організації самостійної роботи при написанні рефератів, курсових і контрольних робіт викладається в окремих методичних рекомендаціях). Роль викладача в організації самостійної роботи студентів полягає в наданні допомоги в здійсненні цієї важливої роботи і контролі за її проведенням. Надання допомоги в організації самостійної роботи має місце в процесі читання лекції, проведення семінарських та практичних знань, групових та індивідуальних консультацій. В лекціях студентам даються рекомендації методичного характеру про те, як вивчати конституційне право України, яку основну та додаткову літературу, законодавчі акти потрібно опрацювати. При проведенні самостійних і практичних занять викладач звертає увагу студентів на особливу важливість вивчення певних нормативних актів і літературних джерел для засвоєння тієї чи іншої теми, конкретного питання. Важливу роль для правильної організації самостійної роботи студентів має їх особисте спілкування з викладачем в процесі індивідуальних консультацій. При особистому спілкуванні з викладачем, студент має можливість задати йому питання, почути його роз’яснення по проблемам, що його цікавлять, отримати поради по плануванню самостійної роботи, по раціональному опрацюванню конституційно-правової літератури, по методиці зібрання матеріалу для виконання курсової роботи, реферату, наукової доповіді чи повідомлення і т.д. В цілому таке спілкування пробуджує у студента інтерес до конституційного права України, розширює його наукові інтереси і часто викликає потяг до більш глибокого з’ясування теоретичних проблем даної науки шляхом заняття науково-дослідницькою роботою в науковому семінарі, проблемній групі студентів. Контроль за самостійною роботою студентів викладач здійснює на семінарських та практичних заняттях, в процесі прийняття екзамена. Але найбільш дієвою формою контролю є систематична перевірка викладачем ведення студентами конспектів лекцій і першоджерел, а також робочих зошитів. Після таких перевірок викладач дає вказівки студентам по усуненню недоліків при веденні названих зошитів. Вся робота викладача по організації самостійної роботи студентів повинна бути направлена на вироблення у них переконання про необхідність глибокого знання конституційного законодавства України, що викликано вимогами їх професійного обов’язку. Таке знання необхідно не тільки для правильної відповіді на іспиті, але й для вірного застосування конституційних законів в майбутній практичній діяльності.
Методи навчання
Кожна тема починається з питань, які орієнтують студента до підготовки до семінарського заняття. Студентам пропонується література, яка дозволяє в повному обсязі підготуватись до семінару та відповісти на питання. Навчання будується з використанням активних методів: поєднання аудиторних занять із самостійною роботою. Кожна тема доповнена переліком основних питань для самоперевірки і списком літератури. Виконання завдань покликане сприяти розвитку в студентів аналітичного мислення, вміння самостійно працювати з нормативними актами, систематизувати отримані знання. З метою забезпечення викладання навчальної дисципліни «Актуальні проблеми конституційного права України» використовуються наступні методи навчання: 1) лекція - це метод, за допомогою якого лектор у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов’язаних, об’єднаних загальною темою. 2) бесіда, передбачає використання попереднього досвіду студентів з певної галузі знань і на основі цього приведення їх за допомогою діалогу до усвідомлення нових явищ, понять або відтворення вже наявних. 3) практичний метод навчання – семінарські заняття.
Методи контролю
Контроль за підготовкою до семінарів та засвоєнню матеріалу курсу окрім опитування, участі у дискусіях може здійснюватись у формі виконання письмових робіт (аудиторних та домашніх) з складних та спірних проблем, які вимагають творчого підходу до їх розгляду, а також експрес-опитування по конкретним найважливішим питанням теми (наприклад, визначення основних понять, встановлення їх зв‘язків, перерахування основних елементів найважливіших конституційно-правових інститутів, виділення статусних характеристик тих чи інших суб‘єктів, пояснення принципів конституційно-правового регулювання). Результати виконання студентами письмових завдань оцінюються викладачем та обговорюються в групі. Контроль рівня знань студентів щодо засвоєння ними тем з курсу «Актуальні проблеми конституційного права України» здійснюється на підставі перевірки питань для самостійного опрацювання,що виконані студентами в письмовій формі та в усній формі по певному змістовному модулю. Оцінка усних та письмових відповідей студентів на питання семінарських занять та для самостійного опрацювання та рефератів здійснюється за п’ятибальною шкалою: ”5” – відмінно, ”4” – добре, ”3” –задовільно, ”2” – незадовільно, ”1” – дуже низький рівень, ”0” – відсутність будь-яких знань Основними методами контролю, що полягає в оцінці засвоєння студентами навчального матеріалу є: • усні опитування; • фронтальні опитування; • контрольні роботи; • тестові завдання; • колоквіуми; • реферативні доповіді; • підсумкові контрольні роботи; • семестровий екзамен.
Розподіл балів, які отримують студенти Згідно навчальної програми формою підсумкового семестрового контролю з курсу «Актуальні проблеми конституційного права України» є екзамен. Підсумкове оцінювання знань студента здійснюється за 100 – бальною шкалою. Підрахунок підсумкової кількості балів, на які заслуговує студент по завершенні вивчення курсу здійснюється на підставі поточної оцінки за роботу на семінарських заняттях (50 %) та оцінки за екзамен (50%).
Методичне забезпечення
1. Методичні рекомендації щодо самостійної роботи студенти зі спецкурсу «Актуальні проблеми конституційного права України»: Формами самостійної роботи студента зі спецкурсу «Актуальні проблеми конституційного права України»:є: • ознайомлення з навчальною програмою і робочим тематичним планом (робочою навчальною програмою); • конспектування (аудіозапис) та опрацювання лекційного матеріалу; • підготовка до групових занять, що включає : − підбір необхідних джерел інформації (літератури, Інтернет-видань, нормативно-правової бази); − конспектування навчально-методичної та наукової літератури; − опрацювання законів та нормативних актів; − самоконтроль опрацьованих питань і тем навчальної програми; • підготовка (написання) письмових робіт – реферату, задачі, що включає : − підбір необхідних джерел інформації (літератури, Інтернет-видань, нормативно-правової бази) та їх опрацювання; − написання та редагування тексту роботи; − належне оформлення письмової роботи. Ознайомлення з навчальною програмою і робочим тематичним планом зі спецкурсу «Актуальні проблеми конституційного права України» має на меті попереднє (фактично на початку її викладання), максимально повне усвідомлення студентом мети і завдання навчальної дисципліни, а також її структури і змісту. Конспектування та опрацювання лекційного матеріалу з курсу «Конституційне право України»: потребує володіння студентом певним набором інструментарію: скоропису (зрозумілі у подальшому скорочення слів, речень, фраз лектора); уміння уважно слухати, одночасно аналізуючи зміст лекційного матеріалу та записуючи лише основні думки, визначення і коментарі до них, чому в значній мірі допомагає попередня підготовка до прослуховування лекції. Підготовка до групових занять і написання письмових робіт з курсу «Актуальні проблеми конституційного права України» передбачає оптимальний вибір необхідних джерел інформації, роботу з обраними джерелами інформації у бібліотеках і в домашніх умовах. При цьому, слід мати на увазі, що запропонований викладачем список рекомендованих джерел інформації не є вичерпним і обов’язковим, а лише орієнтовним для студента. Студент має сам визначитися з тими джерелами, що є доступними для нього, корисними і цікавими для опрацювання у відповідності з темами і питаннями, що включені до планів лекцій і групових занять. Письмова робота студента заочної форми навчання складається з двох частин: перша – реферат, друга – розв’язок практичних задач або тестових завдань Теми рефератів та варіанти завдань наведені окремо. Реферат є самостійним викладенням опрацьованого студентом матеріалу, спрямованим на повне розкриття пропущеної теми круглого столу. Реферат передбачає наявність плану, цитування та/або посилання на опрацьовані джерела інформації (літературу і нормативно-правові акти), а також, при необхідності та бажанні автора, наявність додатків у вигляді таблиць, витягів з текстів законів та нормативно-правових актів тощо. Обсяг реферату має становити 10-15 сторінок тексту, без врахування плану, списку використаних джерел інформації та можливих додатків до нього. Задача – це аналіз та юридична кваліфікація запропонованої правової ситуації. Текст виконаної письмової роботи набирається на комп’ютері, українською мовою без орфографічних, стилістичних, мовних і технічних помилок. Технічні вимоги до оформлення письмової роботи: папір – А 4 (210 х 297 мм); сторінка книжна; поля: верхнє – 2,0 см, ліве – 2,5 см, нижнє – 2,0 см, праве – 1,0 см; шрифт – Times New Roman, розмір 14; відстань між рядками – 1,5. Усі сторінки, включаючи титульну, виконаної контрольної роботи повинні бути пронумеровані, надійно скріплені (зшиті) та вчасно (у встановлені строки) здані до деканату факультету.
11. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇЗ ПІДГОТОВКИ РЕФЕРАТИВНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ
Вибір теми реферативного повідомлення проводиться студентами до початку занять за узгодженням з викладачем, який проводить семінарські, практичні та інші заняття у відповідних навчальних групах. Перевагу слід віддавати питанням, які мають важливе теоретичне та практичне значення, або є найбільш складними для опанування і зв’язку з цим потребують більш широкого й детального розгляду: Мета: – більш поглиблене засвоєння студентами важливих теоретичних положень, які виносять на розгляд семінарського чи практичного заняття; зв’язок цих положень з діяльністю правоохоронних органів; – прищеплення студентам навичок самостійної роботи з нормативними матеріалами і літературними джерелами; – контроль знань студентів навчального матеріалу. Структура: Реферативне повідомлення передбачає слідуючі частини: вступ, описова частина, висновки. У вступній частині розкривається актуальність теми перелік рекомендованої літератури. При цьому бажано витримувати слідуючу послідовність: – закони та інші нормативні акти; – навчальна, монографічна та інша література; – слідча та судова практика. В основній частині розкривається суть питання, аналізуються нормативні матеріали, судова практика, точки зору вчених, які досліджували і досліджують цю проблему, в даний час вказується важливість для практики, висловлюється та обгрунтовується думка студента, наводиться теоретичний матеріал та практика застосування конституційного закону. Висновок передбачає стисле резюме з найбільш важливих положень питання, що викладене в реферативному повідомленні. Оформлення: Реферативне повідомлення повинно бути виконане самостійно, розбірливим почерком або надруковане. Аркуші підшиваються та нумеруються. На титульному листі вказується назва роботи, прізвище виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу необхідно “знести” в підстрочник, де вказати назву джерела, рік та місце видання, а також відповідну сторінку. Обсяг роботи не повинен перевищувати 10-15 сторінок рукописного тексту формату А – 4. Методика: Перед тим, як розпочати написання реферату, необхідно вивчити літературу, передбачену по даній темі планом проведення та рекомендовану викладачем. Методологічною основою роботи повинні бути праці по філософії та соціології права, державні документи Україні. В зв’язку з тим, що в останні роки в чинне конституційне законодавство України внесено багато змін та доповнень, студентам, які готують реферативні повідомлення, необхідно обов’язково враховувати ці положення. Щоб реферат був змістовним і відповідав вимогам, які пред’являються до такого виду робіт, студенту який його виконує, важливо “схопити” суть питання, іншими словами, те головне без якого неможлива сама його постановка. Це найбільш складна і відповідальна сторона роботи, що виконується, тому вона вимагає глибокого знання того чи іншого питання. Структурно-описова частина реферативного повідомлення повинна мати слідуючий вигляд: – спочатку окреслюється суспільно-політична характеристика питання яке розглядається, його практичне значення; – аналізується нормативний матеріал (закони, укази, постанови, відомчі накази, інструкції): висвітлюється особиста думка студента відносно тієї чи іншої позиції питання, яке розглядається, чи його згода з однією із думок, висловлених в літературі. Кожна думка, незгода з відомими точками зору мають бути обгрунтованими. Це означає, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову та слідчу практику (з вказівкою джерела інформації) або шляхом логічних висновків повинен довести життєвість, приорітет своєї позиції. Реферативне повідомлення може супроводжуватись з використанням на кожне реферативне повідомлення відводиться в середньому 10 хвилин ТЗН. Реферативне повідомлення обов’язковою оцінюється викладачем.
12. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||