|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Актуальні проблеми криміналістики
Актуальні проблеми криміналістики« Назад
Актуальні проблеми криміналістики 23.01.2016 07:09
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«Національна академія управління» кафедра кримінального права та процесу
Актуальні проблеми криміналістики
Навчально-методичний комплекс
Київ-2014
УДН 343.237 ББК 67.67.480
Обговорено і схвалено на засіданні Протокол № 4 від 23січня 2014 р.
Рецензенти: Бахін Володимир Петрович - доктор юридичних наук, професор, професор кафедри кримінального процесу та криміналістики Національної академії Державної податкової служби України. Клименко Ніна Іванівна - доктор юридичних наук, професор, професор кафедри правосуддя Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка. Укладач: Александренко Олена Віталіївна – кандидат юридичних наук, доцент.
Актуальні проблеми криміналістики: Навчально-методичний комплекс (Александренко О.В. – К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2014. - 81 с.
© Оригінал макет ВНЗ «Національна академія управління»,2014 ЗМІСТ
«Актуальні проблеми криміналістики» - одна з найважливіших дисциплін кримінально-правового циклу, яка викладається у вищих юридичних навчальних закладах. Цей спеціальний навчальний курс завершує вивчення основного курсу криміналістики і покликаний узагальнити, поглибити і розширити теоретичні та практично-орієнтовані знання, вміння та практичні навички у студентів, а також сформувати у них чітке уявлення про механізм злочину, закономірності слідоутворення та доказування задля успішного їх використання у практичній діяльності з розслідування кримінальних правопорушень. Криміналістика належить до фундаментальних та професійно-орієнтованих навчальних дисциплін, бо складає основу формування спеціальних знань, умінь і навичок професійної діяльності співробітників правоохоронних органів України, чия діяльність пов'язана з запобіганням, розкриттям і розслідуванням злочинів, а також працівників прокуратури, суду, нотаріату, адвокатури та ін. Через те зміст і рівень криміналістичної підготовки майбутніх кадрів для зазначених органів і установ повинні відповідати сучасним вимогам, а аудиторні заняття - здійснюватися з урахуванням сучасних можливостей криміналістики у справі боротьби зі злочинністю. Призначення даного спецкурсу полягає у тому, щоб через подання теоретичного матеріалу й вироблення відпловідних практичних навичок максимально наблизити студентів до їх майбутньої професійної діяльності на посадах слідчих, працівників оперативних, експертних та інших підрозділів правоохоронних органів, прокуратури і суду, які повсякденно застосовують криміналістичні знання та навички при проведенні досудового розслідування і судового розгляду кримінальних проваджень. Побудова спецкурсу передбачає набуття студентами відповідних знань, умінь і навичок щодо: - вивчення найбільш важливих актуальних проблем сучасної криміналістики та основних шляхів їх вирішення; оволодіння досвідом інших держав у застосуванні криміналістичних знань; - поглибленого вивчення найбільш важливих актуальних проблем сучасної криміналістики та основних шляхів їх вирішення; оволодіння досвідом інших держав у застосуванні криміналістичних знань; - набуття знань щодо існуючих передових методів розкриття, розслідуванння та попередження злочинів, які напрацьовані в інших країнах; - ефективного застосування положень криміналістики, криміналістичного науково-технічного та тактичного арсеналу для забезпечення встановлення об'єктивної істини у кримінальних провадженнях про злочини; - опанування необхідною науково-методологічною підготовкою, яка забезпечує бачення виникаючих проблем, шляхів їх розв'язання, застосовуючи навички творчого мислення та самоудосконалення свого професійного рівня; - підвищення правової культури та ерудиції фахівців, оволодіння досвідом інших держав у застосуванні криміналістичних знань; - формування навичок прийняття рішень у складних слідчих ситуаціях, опанування логікою доказування.
Ухвалено: Вченою радою НАУ від 30 серпня 2012 року, протокол № 4
2. Порядок оцінювання знань студентів І. Загальні положення 1.1. Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS). 1.2. Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання НАУ. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань: - підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація їхніх цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок; - систематизацію знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін; - подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань; - розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу; - оптимізація навчального процесу.
ІІ. Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів. 2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS ( A, B, C, D, E, FX,F). 2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті. На іспиті оцінюванню підлягають: - володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни; - здатність творчо мислити та синтезувати знання; - уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань. 2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 50 балів і за іспит 50 балів. 2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (50 балів максимум) є: - відвідування студентами лекцій та їх підготовка до лекцій в системі випереджувального навчання та проведення проблемних лекцій; - робота студентів на семінарських та практичних заняттях, їх активність, виконання завдань згідно планів занять; - виконання модульних контрольних робіт. Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх. Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій. Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів). При визначенні кількості модульних робіт слід враховувати, що один кредит містить 36 годин і має завершуватись модульним контролем. Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань. 2.5. Структура поточної успішності (50 балів). а) відвідування лекцій та підготовка до них - 10 балів б) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів; в) виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів; г) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів. д) студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів. При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 50 балів. Додатково 20 балів студент може отримати виконавши творчі завдання. 2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 50) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «поточна успішність». 2.7. Результат екзамену оцінюється в діапазоні 0-50 балів. Шкала оцінювання екзаменаційних завдань
Якщо на екзамені відповідь студента оцінена менше 35 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність. У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку студента та додаток до диплому про освіту. 2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі диференційованого заліку оцінюється за шкалою 50 балів. Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 35 балів, він отримує оцінку «не зараховано». У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач. 2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0-50 балів. Іспит оцінюється за шкалою 0-50 балів. ІІІ. Шкала оцінювання: національна та ECTS
Затверджено: Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління» д.ю.н., професор Матвійчак В.К. __________________
Кафедра кримінального права та процесу
Актуальні проблеми криміналістики
3. Програма Циклу професійної підготовки магістра
Галузь знань 0304 “Право” Спеціальність 8.03040101 “Правознавство” Спеціалізація «Кримінальне право; Кримінально-процесуальне право» Освітньо – кваліфікаційний рівень «магістр»
Київ-2014
Розроблено та внесено: на засідання кафедри кримінального права та процесу, протокол № 4 від 23 січня 2014 р.
Розробник програми: Александренко О.В. - кандидат юридичних наук, доцент.
Завідувач кафедри: кандидат юридичних наук, доцент Ю.В. Нікітін
Затверджено та схвалено радою юридичного факультету до друку, Протокол № 3 від 20 січня 2014 р.
Декан юридичного факультету доктор юридичних наук, професор Ю.В. Нікітін
ВСТУП
Програма вивчення дисципліни циклу професійної підготовки «Актуальні проблеми криміналістики», складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки «магістра» напрямку підготовки «Право», спеціальність «Правознавство», спеціалізації: «Кримінальне право; кримінальне-процесуальне право». Предметом вивчення навчальної дисципліни є поглиблене вивчення найбільш важливих актуальних проблем сучасної криміналістики та основних шляхів їх вирішення; оволодіння досвідом інших держав у застосуванні криміналістичних знань; набуття знань щодо існуючих передових методів розкриття, розслідуванння та попередження злочинів, які напрацьовані в інших країнах. Вивчення дисципліни передбачає також засвоєння основних криміналістичних категорій і положень, оволодіння вмінням їх практичного застосування при вирішенні конкретних слідчих ситуацій під час розслідування, Вивчення даної дисципліни передбачає проведення лекційних занять з магістрами, практичних занять по затвердженому плану, з метою напрацювання теоретичних знань на практиці. Поточним видом контролю знань магістрів є опитування під час проведення практичних занять, тестування за спеціально розробленими опитувальниками. Підсумкова оцінка знань магістрів складається з оцінки теоретичних знань, а также практичних навичок, отриманих під час навчання. Програма навчального спецкурсу складається з наступних змістовних модулів: 1. Актуальні проблеми загальної теорії криміналістики. 2. Актуальні питання криміналістичного забезпечення досудового розслідування. 3. Актуальні проблеми криміналістичної тактики. 4. Актуальні проблеми криміналістичної методики.
9-й семестр 1. Змістовний модуль І. Актуальні проблеми загальної теорії криміналістики. Теоретичні і методологічні основи криміналістики. Виникнення та становлення науки криміналістики. Предмет і система сучасної криміналістики. Дискусії про систему криміналістики. Основні окремі теорії и учення сучасної криміналістики. Криміналістика початку XXI століття: погляди, думки, пропозиції, дискусійні питання. Напрями подальшого розвитку криміналістики, її окремих розділів. Основні окремі теорії и учення сучасної криміналістики.
2. Змістовний модуль ІІ. Актуальні питання криміналістичного забезпечення досудового розслідування. Сучасні науково-технічні криміналістичні засоби і методи. Проблемні питання збирання доказової інформації техніко-криміналістичними засобами. Проблеми використання в кримінально-процесуальному дослідженні злочинів ольфакторних методів, полиграфа, методу гіпнорепродукції, хімічних засобів та інших нетрадиційних методів розслідування.
3. Змістовний модуль ІІІ. Актуальні проблеми криміналістичної тактики. Сучасні погляди на поняття та систему криміналістичної тактики. Місце та роль окремих криміналістичних теорій в розвитку криміналістичної тактики. Окрема криміналістична теорія – учення про протидію розслідуванню та засоби її подолання. Тактичні операції як ефективний засіб досягнення завдань досудового розслідування: їх види та сутність. Обов”язкові тактичні операції досудового розслідування. Проблемні питання розробки тактичних рекомендацій по проведенню слідчих (розшукових) дій.
3. Змістовний модуль ІV. Актуальні проблеми криміналістичної методики. Види криміналістичних методик (базові, окремі, міжвидові, позавидові). Криміналістична характеристика злочину та слідчі ситуації в структурі криміналістичних методик. Проблеми розробки окремих методик розслідування окремих видів тяжких і особливо тяжких злочинів (серійних сексуальних вбивств, злочинів, скоєних працівниками правоохоронних органів і суду).
1. Мета і завдання навчальної дисципліни. 1.1. Метою викладання навчальної дисципліни «Актуальні проблеми криміналістики» є завершення вивчення основного курсу криміналістики, а також низки пов’язаних з нею дисциплін (кримінального та кримінально-процесуального права, кримінології) з метою поглиблення і розширення загальнотеоретичних і практично-орієнтованих знань, набутих вмінь та прикладних навичок у студентів. 1.2. Основним завданням вивчення дисципліни «Актуальні проблеми криміналістики» є: а) формування у студентів глибоких теоретичних знань щодо актуальних проблем сучасної криміналістики та відповідних практичних вмінь щодо використання їх у своїй подальшій практичній професійній діяльності; б) сформувати у студентів правильне і поважне уявлення про криміналістику як науки, виникнення якої було викликано потребами суспільства щодо встановлення злочинців, і яка своїми положеннями, за умови їх належного застосування, спроможна зробити діяльність по розкриттю і розслідуванню злочинів ефективною та швидкою, що становить завдання кримінального провадження (ст. 2 КПК України); в) сформувати у студентів чітке уявлення про механізм злочину, значення його елементів для вибору стратегії і тактики розслідування, правильної побудови слідчих версій; г) сприяти вихованню у студентів поважного ставлення до закону як важливого засобу захисту людини і громадянина, їх прав, свобод і законних інтересів, суспільства і держави від злочинних посягань, та розуміння неухильного дотримання його положень при проведенні досудового розслідування з метою попередження та виключення слідчих і судових помилок, для забезпечення виконання завдань кримінального провадження. 1.3. Згідно з вимогами освітньо-кваліфікаційної програми студенти повинні знати: а) законодавчі та теоретичні питання, що стосуються застосування положень криміналістики, використання науково-технічних засобів при розслідуванні злочинів; б) різні концепції, погляди, дискусійні положення, які стосуються застосування положень криміналістики, криміналістичних засобів, методів і методик, критично обмірковувати проблемні питання, щоб мати про них свою аргументовану думку, а також розвивати правове і криміналістичне мислення, щоб правильно орієнтуватись в різноманітних джерелах, що стосуються розкриття, розслідування та попередження злочинів, вміти: 1) в науковому і практичному плані застосовувати положення криміналістики на практиці з метою ефективного проведення розслідування і попередження кримінальних правопорушень; 2) правильно аналізувати та тлумачити норми чинного КПК України, положення постанов Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, криміналістичні рекомендації і методики, та правильно застосовувати їх до проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій при розслідуванні. На вивчення спецкурсу відводиться 144години, 4 кредити ECTS. 3. ПРОГРАМА КУРСУ
Змістовний модуль І. Тема 1. Актуальні проблеми загальної теорії криміналістики. Теоретичні і методологічні основи криміналістики. Предмет і система сучасної криміналістики. Дискусії про сучасну систему криміналістики. Тема 2. Сучасні напрями розвитку криміналістичних знань. Криміналістика початку XXI століття: погляди, думки, пропозиції, дискусійні питання. Напрями подальшого розвитку криміналістики, її окремих розділів.Основні окремі теорії и учення сучасної криміналістики. Змістовний модуль ІІ. Тема 3. Актуальні питання криміналістичного забезпечення досудового розслідування. Сучасні науково-технічні криміналістичні засоби і методи. Проблемні питання збирання доказової інформації техніко-криміналістичними засобами. Тема 4. Проблемні питання використання сучасних методів розслідування злочинів. Проблеми використання в кримінально-процесуальному дослідженні злочинів ольфакторних методів, полиграфа, методу гіпнорепродукції, хімічних засобів та інших нетрадиційних методів розслідування. Змістовний модуль ІІІ. Тема 5. Актуальні проблеми загальних положень криміналістичної тактики. Сучасні погляди на поняття та систему криміналістичної тактики. Місце та роль окремих криміналістичних теорій в розвитку криміналістичної тактики. Окрема криміналістична теорія – вчення про протидію розслідуванню та засоби її подолання. Тема 6.Проблеми використання тактичного арсеналу досудового розслідування в сучасних умовах. Тактичні операції як ефективний засіб досягнення завдань досудового розслідування: їх види та сутність. Обов”язкові тактичні операції досудового розслідування. Проблемні питання розробки тактичних рекомендацій по проведенню слідчих (розшукових) дій.
Змістовний модуль ІV. Тема 7. Актуальні проблеми загальних положень криміналістичної методики Види криміналістичних методик (базові, окремі, міжвидові, позавидові). Криміналістична характеристика злочину та слідчі ситуації в структурі криміналістичних методик. Тема 8. Сучасні проблеми розробки окремих видів криміналістичних методик. Проблеми розробки окремих методик розслідування окремих видів тяжких і особливо тяжких злочинів (серійних сексуальних вбивств, злочинів, скоєних працівниками правоохоронних органів і суду).
Затверджено: Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління» д.ю.н., професор Матвійчак В.К. __________________
ВНЗ «національна академія управління»
Кафедра кримінального права та процесу
4. РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Актуальні проблеми криміналістики
Галузь знань 0304 “Право” Напрям підготовки 8.03040101 “Правознавство” Освітньо – кваліфікаційний рівень «магістр»
Київ-2014 Робоча програма з дисціпліни «Актуальні проблеми криміналістики» для студентів за напрямом підготовки 8.03040101 “Правознавство”, освітньо – кваліфікаційний рівень «магістр» Розроблено та внесено на засіданні кафедри кримінального права та процесу, протокол № 4 від 23 січня 2014 р.
Розробник програми: Александренко О.В., канд. юрид.наук, доцент.
Завідувач кафедри : Нікітін Ю.В., д.ю.н., професор кафедри
Затверджено та схвалено Радою юридичного факультету до друку, Протокол № 3 від 20 січня 2014 р.
Декан юридичного факультету, д.ю.н., професор кафедри Ю.В. Нікітін
5. Опис дисципліни
Диисципліна: «Актуальні проблеми криміналістики»
«Актуальні проблеми криміналістики» є однією з професійно-орієнтованих дисциплін, які вивчаються у вищих навчальних закладах України. Викладання цього спеціального курсу завершує вивчення основного курсу криміналістики під час навчання в юридичному виші та покликане узагальнити, поглибити і розширити загально-теоретичні та практично-орієнтовані знання з криміналістики, вміння та прикладні навички студентів, а також сформувати у них чітке уявлення про роль криміналістики у ефективному розкритті, розслідуванні та попередженні кримінальних правопорушень (злочинів). Предметом вивчення навчальної дисципліни є поглиблене вивчення найбільш важливих актуальних проблем сучасної криміналістики та основних шляхів їх вирішення; оволодіння досвідом інших держав у застосуванні криміналістичних знань; набуття знань щодо існуючих передових методів розкриття, розслідуванння та попередження злочинів, які напрацьовані в інших країнах. Таким чином, призначення цього спецкурсу полягає у тому, щоб через подання теоретичного матеріалу максимально наблизити студентів до можливості використання отриманих криміналістичних знань у майбутній професійній практичній діяльності.
Мета: поглиблене вивчення найбільш актуальних проблем сучасної криміналістики, можливих варіантів їх вирішення для використання в науковій та практичній діяльності у всіх сферах і галузях правової теорії та правозастосування, в яких затребувані ці знання. Завдання: 1) поглиблене вивчення спеціальної криміналістичної літератури, уміння критично її аналізувати, роботи власні теоретичні висновки; 2) на підставі поглибленого вивчення спеціальної криміналістичної літератури, узагальнення практики правозастосування, виявлення найбільш значущих теоретичних і прикладних проблем сучасної криміналістики. 3) обгрунтування на цій підставі допустимих з позицій відповідних галузей права, этики і психології варіантів можливого їх вирішення. 4) оволодіння навичками науково-дослідницької роботи в галузі криміналістики. 5) оволодіння навичками вирішення прикладних криміналістичних проблем, що виникають в різних сферах і галузях областях правозастосування. У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати: 1) найбільш актуальні проблеми сучасної криміналістики та основні напрями їх вирішення; 2) набути знань щодо позитивного досвіду інших держав у застосуванні криміналістичних знань, щодо існуючих передових методів розкриття, розслідуванння та попередження злочинів, які напрацьовані в інших країнах.
6. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Змістовний модуль І. Тема 1. Актуальні проблеми загальної теорії криміналістики. Тема 2. Сучасні напрями розвитку криміналістичних знань.
6. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Модуль 1.
Змістовний модуль 1.
6. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Змістовний модуль ІІ. Тема 3. Актуальні питання криміналістичного забезпечення досудового розслідування. Тема 4. Проблемні питання використання сучасних методів розслідування злочинів. Модуль ІІ. Змістовний модуль ІІ.
6. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Змістовний модуль ІІІ. Актуальні проблеми криміналістичної тактики. Тема 5. Актуальні проблеми загальних положень криміналістичної тактики. Тема 6. Проблеми використання тактичного арсеналу досудового розслідування в сучасних умовах. Модуль ІІІ. Змістовний модуль ІІІ.
6. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Змістовний модуль ІV. Актуальні проблеми криміналістичної методики. Тема 7. Актуальні проблеми загальних положень криміналістичної методики. Тема 8. Сучасні проблеми розробки окремих видів криміналістичних методик. Модуль ІV. Змістовний модуль ІV.
Теми практичних занять
7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ
Методи навчання (гр. «methodos» – шлях пізнання, спосіб знаходження істини) – це впорядковані способи взаємопов'язаної, цілеспрямованої діяльності викладача й студентів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-вихових завдань. Вони реалізуються через систему способів і прийомів та засобів навчальної діяльності. Прийоми навчання – це складова методу, конкретні дії викладача і студента, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів. Засоби навчання - це різноманітні навчальні обладнання, що використовуються в системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторні обладнання, технічні засоби тощо). При викладанні спецкурсу «Актуальні проблеми криміналістики» використовуються наступні методи навчання: 1. Методи навчання за джерелами передачі і сприйняття інформації. За цією класифікацією виділяються методи: словесні, наочні, практичні, роботи з джерелами (книгою), відеометод. Словесні методи: розповідь, бесіда, лекція. Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу. При викладенні цього курсу цей метод використовується рідко. Як правило, вона містить міркування викладача, аналіз фактів, подій, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається (для створення в уяві певного образу). Пояснення – вербальний метод навчання, за допомогою якого викладач розкриває сутність певного явища (наприклад, злочину і покарання), закону, об'єктивної сторони злочину. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду студентів (досвід студентів з певної галузі знань). Лекція – це метод, за допомогою якого викладач у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов'язаних , об'єднаних загальною темою. Наочні методи: демонстрація, ілюстрація – це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці (наприклад, знаряддя вчинення злочину або засоби вчинення злочину, місце вчинення злочину тощо). Ілюстрація – метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (малюнки, схеми, графіки, статистика тощо). Практичні методи: вправи, практичне заняття, рольова гра. Вправи. Суть методу полягає в тому, що студенти виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці (наприклад, у роботі «Юридичної кліники», під час рольових або ділових ігор). Практична робота спрямована на використання набутих знань у вирішенні практичних завдань із збірників завдань і практикумів. Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу полягає в тому, що студент має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття тощо). Структурний метод навчання за характером логіни пізнання: аналітичний метод, індуктивний метод, дедуктивний метод, продуктивний метод. Аналітичний метод передбачає мисленневий або практичний розпад цілого на частини з метою вивчення їх суттєвих ознак (наприклад, склад злочину, елемени складу злочину тощо). Індуктивний метод – це шлях вивчення явищ від одиничного до цілого (наприклад, ознак злочину для розуміння поняття злочину). Дедуктивний метод базується на вивченні навчального матеріалу від загального до окремого, одиничного (наприклад, загальний об'єкт злочину, потім родовий і нарешті безпосередній об'єкт злочину тощо). Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності : репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький. Репродуктивний метод. Він має такі ознаки: 1) знання студентам пропонуються в готовому вигляді; 2) викладач не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) студенти свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують; 4) міцність засвоєння забезпечується багаторазовим їх повторенням (знань); Метод проблемного викладу знань є перехідним від виконавчої до творчої діяльності (викладач створює проблемну ситуаціюі і пропонує студентам її розв''язати). Частково-пошуковий метод включає студентів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавального завдання. Дослідницький метод спрямований на включення студентів у самостійне розв'язання пізнавального завдання (без повідомлення знань).
8. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ Згідно з п. 3.2 «Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах» від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, «Положення про державний вищий заклад освіти», затвердженим Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 5 вересня 1996 року за № 1074, п.2.1.2 «Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління” одним з видів навчальних занять є семінарське заняття. Семінарське заняття проводиться у відповідності з програмою, тематичним планом дисципліни згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Семінарське заняття проводиться з широким використанням чинного кримінального законодавства і рекомендованих джерел. Цей вид занять є засобом розвитку у студентів, культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарське заняття - це завжди безпосереднє контактування зі студентами встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим студентам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху. Основними завданнями семінарського заняття є можливість: - розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій; - поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета; - сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати. Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавства та підзаконних нормативних актів. Відповідно до завдань, змісту в сучасних вищих навчальних закладах поширені семінарські заняття трьох типів:
- фронтальне семінарське заняття, що передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями; - семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи стосовно -декількох доповідей. Головна увага – підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою; - комбіноване - співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта - підготовка доповідей та повідомлень. Крім цього існує класифікація поділу семінарських занять залежно від ролі, яку вони відіграють в навчально-виховній роботі вищого навчального закладу, і завдань, що ставляться перед ними, на такі групи (види): - сприйняття поглибленого вивчення певного систематичного курсу -пов'язаний неподільно з лекціями з того чи іншого курсу. З кожної теми студенти мають можливість прослухати не лише лекції викладача, а й самостійно попрацювати над літературою чи іншими навчальними матеріалами. В результаті проведення таких семінарських занять студенти можуть прочитати й законспектувати твори, передбачені для вивчення, осмислити ті питання, які ставляться викладачами на лекціях і виносяться на семінарські заняття, підготувати реферати чи виступи і доповісти їх ними на заняттях. Рівень засвоєння навчального матеріалу студентами, цих предметів значно вищий, ніж з тих, де таких семінарів не передбачено; - вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу до них відносять ті, що не пов'язані з усіма лекціями курсу. Вивчення деяких дисциплін передбачає в основному лекції і самостійну роботу студентів. Семінарські заняття проводяться з найважливіших тем. 3. Спецсемінар. Спецсемінар дослідницького характеру з незалежною від лекцій тематикою - присвячений більш ґрунтовному вивченню тієї чи іншої наукової проблеми і тому має дослідницький характер. Вони проводяться на старших курсах і мають на меті ширше залучати студентів до науково-дослідницької роботи кафедр і вузу в цілому. Основне, чого набувають студенти на цих семінарських заняттях, - це уміння проводити наукові дослідження з тих чи інших актуальних проблем. Практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі. За дидактичної метою семінари поділяються на заняття по:
За методикою проведення розрізняють:
Перелік тем практичного заняття визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті. Під час проведення практичного заняття група може бути поділена на підгрупи. Структура практичного заняття:
Різновиди занять залежать саме від практичної частини. Це може бути вирішення задач, виконання вправ, спостереження, експерименти. Слід організовувати практичні заняття так, щоб студенти постійно відчували ускладнення завдань, які виконуються, були зайняті творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень. Велике значення мають індивідуальний підхід і педагогічне спілкування. При розробці завдання і плану заняття викладач повинен враховувати рівень підготовки кожного студента і виступати в ролі консультанта, не принижуючи самостійності та ініціативи студента. МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ Загальна підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов'язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення практичних занять базується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті. МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ Надані відомості щодо класифікації семінарських занять повинні зорієнтувати викладача у найперших кроках щодо його підготовки. Адже весь подальший хід роботи залежатиме від того, якого типу семінарське заняття він буде проводити. Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня - відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів. У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри. Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:
3. Розробити план проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми;
7. Особливо спрогнозувати все те, що, як правило, викликає певні 8. Розподілити всі елементи семінарського заняття за часом. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення: - тематичні дискусії та диспути; - колективний пошук відповідей і ролей; - бесіда і вільний обмін думками; - інформація про конструктивні пропозиції слухачів (курсантів, - ігрове проектування. Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим. Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента фозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і студенти. Під час проведення семінарських занять викладач:
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:
З . Педагогічною майстерністю викладача. 4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів. Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання. В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять. Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Загальну схему проведення семінарських занять залежно від мети, яку викладач перед собою ставить, можна представити так: Заняття - вивчення нових знань:
Заняття - поглиблення знань та їх систематизація:
Заняття - формування самостійної діяльності:
Заняття проблемне (використання знань в неадекватних обставинах):
Заняття - формування вмінь і навичок:
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок: - ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування); - неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи). Останнім часом у методиці проведення семінарських занять застосовується багато різноманітного, практично використовуються різні варіанти їх проведення. Частіше всього це семінарські заняття із заздалегідь підготовленими доповідями. Також застосовуються виступи спеціальних опонентів за доповідями рецензентів, співдоповідачів. В обговоренні доповідей беруть участь усі студенти групи. Таким чином, викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності студента-доповідача, наявність творчого підходу до роботи. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття, яка стимулює їх мислення, бажання приймати участь в обговоренні, керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись і ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії. Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях. Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ Практичне заняття проводиться на підставі методичних рекомендацій по проведенню практичних і лабораторних занять, згідно з п. 3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року ;за №.1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління”. Практичне заняття є формою навчального заняття, де викладач організовує детальний розгяд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Проводяться в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою. Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії та практики, навчання з життям. Основними цілями практичних занять є: - формування у студентів умінь і навичок практичних дій, необхідних спеціалістам для грамотного виконання функціональних обов'язків; - розвиток у студентів професійно-ділових якостей, що передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника певного освітнього рівня; - формування у студентів інтересу до майбутньої спеціальності. Головна мета набуття практичних умінь і навичок, повинна бути зрозумілою як викладачу, так і студентам. Його завданнями можуть бути: - підготовка до самостійного виконання практичних завдань; - підготовка студентів до контрольних робіт; - набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці; - підготовка студентів до майбутньої практичної діяльності тощо. На цих заняттях викладач організовує розгляд – слухачами студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, а головне - формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань. Практичні заняття можуть проходити у таких формах: 1 . Аудиторні практичні заняття;
Досягнення високого кінцевого результату на практичних заняттях залежить від уміння викладача вибрати найбільш ефективні методи навчання з урахуванням інтелектуального рівня студентів якості їх підготовленості до заняття. Найбільш розповсюдженими методами є: 1. Вправи (групові і індивідуальні), в ході яких аналізується і відпрацьовуються : - різні практичні дії; - професійні ввідні з прийняттям по них конкретних рішень; - службові задачі, що відображають поведінку спеціалістів в різних умовах професійної діяльності; - службові документи. - формування базових (складних) навичок і умінь, розвиток професійно-ділових якостей. 2 етап - розробка практичного заняття: - визначення методу (методів) - проведення; планування - об'єму задач для відпрацювання; - уявне конструювання практичного заняття, його частин, блоків. 3 етап - збір матеріалів для практичного заняття. На цьому етапі викладач повинен враховувати такі вимоги: - реальність і вірогідність матеріалів; - різноманітність матеріалів, їх новизна; - дидактична доцільність і прийнятність матеріалів, їх повчальність; - посильність засвоєння на високому рівні складності; - юридична правомірність. 4 етап - підготовка методичних матеріалів до практичного заняття: - розробка завдань для студентів; - розробка методичних рекомендацій для викладача; - розробка засобів наочності і дидактичних матеріалів. 5 етап (факультативний) - обговорення матеріалів практичного заняття з 6 етап - доопрацювання матеріалів і їх затвердження. Тож, підготовка викладача до проведення практичного заняття передбачає: відвідування лекції по темі або ознайомлення з нею; вивчення методичних матеріалів; ознайомлення з літературою і нормативними документами; обмін думками з викладачами; підготовку необхідних дидактичних засобів. Умовами ефективного проведення практичних занять є наступне: - у розкладі практичні заняття повинні йти за лекціями з необхідним інтервалом, що дає можливість підготуватися до них, і який не повинен бути надто великим; - вибір завдань, які забезпечують зв'язок теорії з практикою, значення теорії для вирішення соціально-професійних завдань; - вибір завдань проблемного характеру та пошуку не тільки рішень, але й джерела отримання недостатньої інформації; - навчання студентів прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації; - використання за можливістю доступних технічних засобів Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних завдань різної складності для розвязування їх студентами на занятті та необхідні дидактичні засоби. Викладач повинен самостійно знаходити та вибирати вправи, задачі, завдання творчого характеру, які взаємозв'язані з практикою професійної діяльності студента профілем його спеціальності. Більш поширеним набуває застосування ділової гри, підґрунтям якої є реальна виробнича (службова, практична) ситуація, де студенти поводять себе відповідно до вказаних «ролей», відображують службових осіб, що задіяні у вказаних обставинах. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ Традиційно до складових елементів практичного заняття належать наступні етапи роботи: - повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної бесіди у вигляді питань студентам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції; - пояснення нового типу задач з демонстрацією як загальних шляхів та правил рішення, так і розробки алгоритму їх рішення (для великої групи задач); - організація рішення задач біля дошки (окремі студенти) повністю або самостійно); - розбір їх рішення із опорою на теоретичний матеріал: пояснення На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач повинен залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій. Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення. Велику користь на практичних заняттях дають розв'язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, враховуються при виставленн підсумкової оцінки з даної дисципліни. Якщо студент пропустив заняття або під час занять не показав відповідних знань, йому призначається індивідуальна співбесіда як одна з форм контролю за засвоєнням навчального курсу. Методика проведення практичних занять може бути різноманітною, вона залежить від авторської індивідуальності викладача, важливо, щоб різноманітними методами досягалася загальна дидактична мета. Тобто на практичному занятті викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно до сформульованих завдань. Найбільш типовими помилками при проведенні відкритих практичних занять є: 1. Робота лише з тими студентами, які мають високі показники успішності; 2. Низький рівень активності групи, відсутність співробітництва і взаємодопомоги;
10.Недосягнення поставленої мети.
9. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ,ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ Змістовний модуль І Тема 1. Актуальні проблеми загальної теорії криміналістики. Практичне заняття – 2 год.
Самостійна робота – 12 год. Вивчити наступні питання:
Окрім самостійного вивчення вказаних навчальних питань, студентам належить: скласти схему основних етапів формування криміналістичних Література до теми: [3; 8; 9; 13; 14; 15; 16; 19; 22; 29; 33; 35]
Тема 2. Сучасні напрями розвитку криміналістичних знань. Практичне заняття – 2 год. 1. Навести свої думки і пропозиції, визначити дискусійні питання на тему „Криміналістика початку XXI століття” (за матеріалами опрацьованих літературних джерел). 2. Визначити основні напрями подальшого розвитку криміналістики, її окремих розділів. Самостійна робота – 12 год. Вивчити наступні питання:
Література до теми: [3; 5; 13; 14; 15; 16; 23; 33; 35; 36]
Змістовий модуль ІІ Тема 3. Актуальні питання криміналістичного забезпечення досудового розслідування. Практичне заняття – 2 год. 1. Навести види сучасних науково-технічних криміналістичних засобів (далі - НТКЗ) і методів, розподіливши їх за метою і ціллю призначення. 2. Охарактеризувати кожний з наведених видів НТКЗ з приведенням його технічних можливостей та можливостей застосування для вирішення конкретних криміналістичних задач. Самостійна робота – 8 год. Вивчити самостійно наступні питання: 1. Які саме сучасні техніко-криміналістичні засоби спрямовані на збирання доказової інформації, їх можливості. 2. В чому полягають криміналістичні проблеми збирання доказової інформації техніко-криміналістичними засобами. 3. В чому полягають процесуальні та інші (моральні, етичні тощо) проблеми збирання доказової інформації вказаними засобами. 4. Які шляхи ії вирішення існують в криміналістичній літературі і хто саме пропонує. Література до теми: [1; 2; 10; 11; 14;15; 16; 19; 28; 26; 32]
Тема 4. Проблемні питання використання сучасних методів розслідування злочинів. Практичне заняття - 4 год. 1. Навести визначення, сутність вказаних методів, їх розробників і досвід практичного застосування: ольфакторних методів, полиграфа, методу гіпнорепродукції, хімічних засобів та інших нетрадиційних методів розслідування. 2. Визначити, в чому ж полягають основні проблеми використання в кримінально-процесуальному дослідженні злочинів вказаних нетрадиційних методів розслідування. Якого плану ці проблеми – процесуального, морального, етичного тощо. 3. Пояснити, в чому сутність проблеми, навести своє власне ставлення до цього. Навести думки відомих вітчизняних і закордонних вчених з цього приводу. Самостійна робота – 10 год. Вивчити самостійно наступні питання:
Література до теми: [10; 11; 12; 14; 15; 16; 18; 19; 23; 24; 28; 30]
Змістовний модуль ІІІ. Тема 5. Актуальні проблеми загальних положень криміналістичної тактики. Практичне заняття - 2 год. 1. Навести сучасні погляди на поняття та систему криміналістичної тактики. Які підрозділи пропонується ввести в традиційну структуру цього розділа криміналістики. 2. Визначити місце та роль окремих криміналістичних теорій в розвитку криміналістичної тактики. Самостійна робота – 8 год. Вивчити самостійно наступні питання: 1. Які актуальні проблеми криміналістичної тактики називають в літературі, хто їх автори. 2. Які ними пропонуються шляхи вирішення вказаних проблем. 3. Які проблеми криміналістичної тактики називають в зарубіжній криміналістичній літературі, чи є вони різними за суттю. 4. Яке власне бачення сучасних проблем криміналістичної тактики. Література до теми: [10; 11; 12; 13; 14; 15; 16; 19; 29; 30]
Тема 6. Проблеми використання тактичного арсеналу досудового розслідування в сучасних умовах. Практичне заняття - 4 год. 1.Розтлумачити, чому тактичні операції вважають ефективним засобом досягнення завдань досудового розслідування, які їх види та сутність. 2. Вказати обов”язкові тактичні операції досудового розслідування, чому саме вони. 3. Які існують проблеми з використанням тактичного арсеналу досудового розслідування в сучасних умовах 4. В чому вбачаються проблемні питання розробки тактичних рекомендацій по проведенню слідчих (розшукових) дій.
Самостійна робота – 12 год. Вивчити самостійно наступні питання: 1.Окрема криміналістична теорія – вчення про протидію розслідуванню та засоби її подолання: її автори, прихильники. 2. В чому її сутність, якими засобами пропонує долати і попереджати протидію розслідуванню. 3. Знайти практичні приклади застосування засобів і методів для подолання протидії розслідуванню. 4. Якими засобами можна попередити протидію розслідуванню. Література до теми: [3; 4; 5; 10; 11; 13; 15; 16; 18; 19]
Змістовний модуль ІV. Тема 7. Актуальні проблеми загальних положень криміналістичної методики. Практичне заняття - 2 год. 1. Назвати існуючі види криміналістичних методик (базові, окремі, міжвидові, позавидові). Пояснити, чому вони так називаються, за яким принципом побудовані. 2. Пояснити, яке місце займає криміналістична характеристика злочину та слідчі ситуації в структурі криміналістичних методик. Їх роль у розслідуванні. Самостійна робота – 6 год. Вивчити самостійно наступні питання: 1. Поняття та сутність криміналістичної характеристики злочинів. 2. Зміст та елементи криміналістичної характеристики злочинів. 3.Значення криміналістичної характеристики злочинів для розвитку криміналістичної методики та удосконалення засобів і методів розслідування злочинів. 4. Проблеми розробки криміналістичної характеристики злочинів. Література до теми: [1; 2; 4; 5; 6; 7; 10; 13; 15; 16; 18; 20-22; 24; 25; 26; 28; 29; 30-31; 32]
Тема 8. Сучасні проблеми розробки окремих видів криміналістичних методик. Практичне заняття - 4 год. 1. В чому вбачаються проблеми з розробкою окремих методик розслідування окремих видів тяжких і особливо тяжких злочинів (серійних сексуальних вбивств, злочинів, скоєних працівниками правоохоронних органів і суду). 2. Письмово навести і довести, в чому існують труднощі в розслідуванні вказаних злочинів, якими шляхами їх можна позбутися.
Самостійна робота – 14 год. Вивчити самостійно наступні питання:
Література до теми: [1; 2; 4; 5; 6; 18; 20; 24; 25; 26; 27]
10.Методичні рекомендації з організації самостійної роботи
Самостійна робота студента передбачає:
Самостійна підготовка є важливою складовою частиною навчального процесу. Вона ставить за мету успішне оволодіння студентами курсу криміналістики та «Актуальних проблем криміналістики», вироблення у них навичок і вміння правильного застосування теоретичних положень науки криміналістики в практичній діяльності юристів. Досягнення цієї мети потребує від студентів навичок самостійного мислення, оволодіння методами аналізу наукових проблем, методикою роботи зі спеціальною літературою і нормативними матеріалами. Самостійна робота студентів при вивченні «Актуальних проблем криміналістики» має місце в процесі підготовки до практичних занять, заліків, при написанні рефератів, контрольних робіт, доповідей і повідомлень для виступів на наукових семінарах і конференціях. Її формами являються: вивчення відповідних положень Конституції та законів України, підручників і навчальних посібників, монографічної літератури і статей, постанов пленуму Верховного Суду України, конспектів лекцій, підбір необхідних матеріалів слідчої та судової практики. При підготовці до семінарських та практичних занять результати само-стійної роботи відображаються у вигляді конспектів опорних матеріалів і рекомендованої літератури, робочих планів виступів студентів на названих заняттях, письмового вирішення задач і виконання завдань. Основою правильної організації самостійної роботи студентів являється її планування в відповідності з відведеними для цього бюджетом часу. Починати самостійне вивчення теми і її питань потрібно з роботи над керівними і опорними матеріалами. Опрацювавши рекомендовану літературу і доку-менти, студент насамперед повинен з’ясувати завдання, сформульовані вимоги, що з них витікають. В ряді випадків вивчення вказаних матеріалів вимагає від студента з’ясування вміщених в них методологічних положень, що служать основою теоретичної розробки відповідних положень криміналістики. Після глибокого осмислення змісту матеріалів, студент повинен скласти їх конспект. Як правило, конспект повинен бути невеликим по обсягу, оскільки кафедра рекомендує лише окремі сторінки підручників документів, що відносяться до актуальних проблем криміналістики, що вивчаються. Закінчивши конспектування керівних матеріалів, студент вивчає рекомендовані літературні джерела. Після цього потрібно вивчити конспект лекції по даній темі, відповідні глави підручника чи навчального посібника. Завершення цієї частини самостійної роботи дозволяє студенту мати мінімум знань по темі, але недостатньо для глибокого засвоєння питань, що вивчаються. Глибоке засвоєння теоретичних аспектів теми вимагає від студента вивчення рекомендованої монографічної (додаткової) літератури і періодичних видань (журнальних статей), та їх критичного аналізу, задля формування на їх підставі власних висновків. Ця робота найбільше відповідає виробленню вміння самостійно мислити. Вивчаючи в складній дискусії існуючі проблеми криміналістики, усвідомлюючи їх, порівнюючи спірні думки, оцінюючи надійність і ефективність їх аргументації, студент, по-перше, отримує глибокі теоре-тичні знання, необхідні для юриста вищої кваліфікації, по-друге, вчиться формулювати свою позицію по теоретичним питанням, обгрунтовуючи її. Конспектування додаткової літератури не являється обов’язковими. Але студент повинен пам’ятати, що “саме бліде чорнило, краще від самої світлої пам’яті”. Сума знань по темі, отриманих з названих джерел, дозволяє студенту перейти до виконання завдань самостійної роботи. Рішення викладається письмово, в робочому зошиті без переписування умов завдання. Воно повинно бути аргументованим, посилатись на закони, нормативні акти, чи літературні джерела. Самостійна робота при підготовці до екзаменів і заліків не потребує конспектування і вирішення задач, а являє собою повторення пройденого матеріалу. При цьому особлива увага приділяється незадовільно вивченим питанням і темам (питання організації самостійної роботи при написанні рефератів і контрольних робіт викладається в окремих методичних рекомендаціях). Роль викладача в організації самостійної роботи студентів полягає в наданні допомоги в здійсненні цієї важливої роботи і контролі за її проведенням. Надання допомоги в організації самостійної роботи має місце в процесі читання лекції, проведення семінарських та практичних знань, групових та індивідуальних консультацій. В лекціях студентам даються рекомендації методичного характеру про те, як вивчати криміналістику, яку основну та додаткову літературу, законодавчі акти тощо при цьому потрібно опрацювати. При проведенні самостійних і практичних занять викладач звертає увагу студентів на особливу важливість вивчення певних літературних джерел для засвоєння тієї чи іншої теми, конкретного питання. Важливу роль для правильної організації самостійної роботи студентів має їх особисте спілкування з викладачем в процесі індивідуальних консультацій. При особистому спілкуванні з викладачем, студент має можливість задати йому питання, почути його роз’яснення по проблемам, що його цікавлять, отримати поради по плануванню самостійної роботи, по раціональному опрацюванню криміналістичної літератури, по методиці зібрання матеріалу для виконання контрольної роботи, реферату, наукової доповіді чи повідомлення тощо. В цілому таке спілкування пробуджує у студента інтерес до криміналістики, розширює його наукові інтереси і часто викликає потяг до більш глибокого з’ясування теоретичних проблем даної науки шляхом заняття науково-дослідницькою роботою в науковому семінарі, проблемній групі студентів. Контроль за самостійною роботою студентів викладач здійснює на семінарських та практичних заняттях, в процесі прийняття екзаменів та заліків. Але найбільш дієвою формою контролю є систематична перевірка викладачем ведення студентами конспектів лекцій і першоджерел, а також робочих зошитів. Після таких перевірок викладач дає вказівки студентам по усуненню недоліків при веденні названих зошитів. Вся робота викладача по організації самостійної роботи студентів повинна бути направлена на вироблення у них переконання про необхідність глибокого знання кримінального законодавства, що викликано вимогами їх професійного обов’язку. Таке знання необхідно не тільки для правильної відповіді на іспиті, але й для вірного застосування кримінальних законів в майбутній практичній діяльності.
11. Методичні рекомендації з підготовки реферативних повідомлень Вибір теми реферативного повідомлення проводиться студентами до початку занять за узгодженням з викладачем, який проводить семінарські, практичні та інші заняття у відповідних навчальних групах. Перевагу слід віддавати питанням, які мають важливе теоретичне та практичне значення, або є найбільш складними для опанування і зв’язку з цим потребують більш широкого й детального розгляду: Мета: – більш поглиблене засвоєння студентами важливих теоретичних положень, які виносять на розгляд семінарського чи практичного заняття; зв’язок цих положень з діяльністю правоохоронних органів; – прищеплення студентам навичок самостійної роботи з нормативними матеріалами і літературними джерелами; – контроль знань студентів навчального матеріалу. Структура: Реферативне повідомлення передбачає наступні частини: вступ, описова частина, висновки. У вступній частині розкривається актуальність теми перелік рекомендованої літератури. При цьому бажано витримувати слідуючу послідовність: – закони та інші нормативні акти; – навчальна, монографічна та інша література; – матеріали слідчої та судової практики. В основній частині розкривається суть питання, аналізуються нормативні матеріали, практика, точки зору вчених, які досліджували і досліджують цю проблему, в даний час вказується важливість для практики, висловлюється та обгрунтовується думка студента, наводиться теоретичний матеріал та практика застосування кримінального закону. Висновок передбачає стисле резюме з найбільш важливих положень питання, що викладене в реферативному повідомленні. Оформлення: Реферативне повідомлення повинно бути виконане самостійно, розбірливим почерком або надруковане. Аркуші підшиваються та нумеруються. На титульному листі вказується назва роботи, прізвище виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу необхідно “знести” в підстрочник, де вказати назву джерела, рік та місце видання, а також відповідну сторінку. Обсяг роботи не повинен перевищувати 8-10 сторінок рукописного тексту формату А – 4. Методика: Перед тим, як розпочати написання реферату, необхідно вивчити літературу, передбачену по даній темі планом проведення та рекомендовану викладачем. Методологічною основою роботи повинні бути праці по філософії та соціології права, державні документи питань боротьби із злочинністю в Україні. В зв’язку з тим, що в останні роки в чинне кримінальне і кримінально-проценсуальне законодавство України внесено багато змін та доповнень, студентам, які готують реферативні повідомлення, необхідно обов’язково враховувати ці положення. Щоб реферат був змістовним і відповідав вимогам, які пред’являються до такого виду робіт, студенту який його виконує, важливо “схопити” суть питання, іншими словами, те головне без якого неможлива сама його постановка. Це найбільш складна і відповідальна сторона роботи, що виконується, тому вона вимагає глибокого знання того чи іншого питання. Структурно-описова частина реферативного повідомлення повинна мати слідуючий вигляд: – спочатку окреслюється суспільно-політична характеристика питання яке розглядається, його практичне значення; – аналізується нормативний матеріал (закони, укази, постанови, відомчі накази, інструкції), керівні роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, літературні джерела: висвітлюється особиста думка студента відносно тієї чи іншої позиції питання, яке розглядається, чи його згода з однією із думок, висловлених в літературі. Кожна думка, незгода з відомими точками зору мають бути обгрунто-ваними. Це означає, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову та слідчу практику (з вказівкою джерела інформації) або інші джерела, чи шляхом логічних висновків повинен довести життєвість, приорітет своєї позиції. Реферативне повідомлення може супроводжуватись з використанням на кожне реферативне повідомлення відводиться в середньому 10 хвилин ТЗН. Реферативне повідомлення обов’язковою оцінюється викладачем.
12. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Тему контрольної роботи студент вибирає самостійно з переліку тем контрольних робіт, що пропонуються в цих методичних рекомендаціях, виходячи з останньої цифри номера залікової книжки. Перед написанням контрольної роботи необхідно скласти список літератури, яка підлягає вивченню, уважно з нею ознайомитися. В зв’язку з тим, що вже діє новий Кримінальний процесуальний кодекс України, студентам, при підготовці контрольних робіт, необхідно вивчити положення, що стосуються контрольної роботи. Контрольна робота повинна носити самостійний характер, бути змістовною і вичерпною. В роботі повинні знайти відображення робота по підбору, аналізу та узагальненню наукової літератури, інших джерел. В роботі повинно бути наведене про загальний стан з реалізацією тих чи інших положень криміналістики, або вирішенням її актуальних проблем. Також студенту слід навести власні обгрунтовані думки щодо викладеного і проаналізованого в роботі. Це надасть роботі системності, закінченості, доведе про закінчену роботу над вирішенням хоча б однієї з існуючих в криміналістиці актуальних проблем.
13. ТЕМАТИКАКОНТРОЛЬНИХ РОБІТ Варіант 1
Варіант2 1. Поняття та наукові засади криміналістичної ідентифікації.
Варіант 3
Варіант 4
Варіант 5 1. Закономірності, які вивчаються криміналістикою.
Варіант 6 1. Поняття та класифікація техніко-криміналістичних засобів.
Варіант 7 1. Поняття та класифікація методів криміналістики.
Варіант 8
Варіант 9
Варіант10 1. Сучасні види судової експертизи та їх можливості.
14. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВИХ КОНТРОЛІВ 1. Що є найбільш значущим для встановлення тотожності об'єкта? а) Форма об'єкта. б) Розмір об'єкта. в) Частота повторюваності ознак об'єкта. г) Колір об'єкта
2. Експерт провів дослідження машинописного документа, порівняльних зразків і визначив, на якій друкарській машинці він виконаний. Який вид ідентифікації мав місце? а) За матеріально-фіксованими відображеннями. б) За ознаками загального походження. в) За описом. г) 3а уявним образом.
3. Зазначте об'єкт, стосовно якого може бути встановлена тільки групова належність: а) Людина. б) Взуття. в) Автомобіль. г) Бензин.
4. У ході огляду місця події в справі про краіджку зі зломом спеціаліст-криміналіст одночасно провів фотозйомку зруйнованого запірного пристрою і навісного замка, що лежав на підлозі біля вхідних дверей. Зазначте, який вид фотозйомки проведено. а) Орієнтуючий. б) Оглядовий. в) Вузловий. г) Детальний.
5. У кримінальному провадженні про розбійний напад під час огляду місця події було виявлено різноманітні сліди. Вкажіть слід-відображення. А) Розбите дзеркало. Б) Ґудзик. В) Вдавлений слід віджиму на дверцях шафи. Г) Волокна тканини.
6. Під час огляду місця дорожньо-транспортної пригоди на асфальті виявлено слід гальмування коліс автомобіля. Зазначте вид сліду. А) Динамічний. Б) Периферичний. В) Об’ємний. Г) Статичний. 7. Що є ознакою пострілу з близької відстані? А) Глибока пробоїна. Б) Кіптява. В) Відсутність гільзи. Г) Пасок обтирання.
8. Під час огляду місця події було виявлено пробоїну в спинці стільця. Зазначте можливості судово-балістичної експертизи у зв'язку з цією обставиною. А) Встановити, чи є це пошкодження вогнепальним. Б) Ідентифікувати стріляну кулю. В) Ідентифікувати людину. Г) Ідентифікувати зброю.
9. При огляді документа в окремих його реквізитах виявлено білуваті плями, зміну кольору паперу, обезбарвлення лінування і захисної сітки, розпливчастість барвника заново написаних штрихів. Зазначте, ознаки якого способу підробки документа виявлені. А) Підчистки. Б) Травлення. В) Дописування. Г) Травлення.
10. У кримінальній справі про розбій для проведення почеркознавчої експертизи експерту було направлено як зразок почерку письмове пояснення підозрюваного Бабича, дане ним оперативному працівнику міліції, який проводив дізнання. До якого виду зразків належить цей документ? А) До вільного. Б) До умовного. В) До умовно – вільного. Г) До експериментального.
11. Зазначте об'єктивне джерело інформації про ознаки зовнішності розшукуваного злочинця. А) Композиційно-фотографічний портрет. Б) Медична картка. В) Показання потерпілого. Г) Показання родичів розшукуваного.
12. При затриманні групи рекетирів у салоні автомобіля було виявлено пістолет. Зазначте , до якого виду обліків у системі кримінальної реєстрації належить облік втраченої й викраденої вогнепальної зброї. А) До оперативно-довідкового. Б) До криміналістичного. В) До оперативно-розшукового. Г) До кримінального.
13. Що лежить в основі плану розслідування? А) Версії. Б) Інформація про особу злочинця. В) Заява потерпілого. Г) Забезпечення відшкодування збитку, завданого злочином.
14. У результаті ревізії в продовольчому магазині виявлено недостачу товаро-матеріальних цінностей. Зазначте загальну версію. А) Нестача утворилася внаслідок псування продуктів. Б) Нестача утворилася не в результаті розкрадання. В) Здійснено крадіжку завідувачем магазину. Г) Здійснено крадіжку продавцями магазину.
15. На якому етапі дослідження місця події визначаються метод і послідовність огляду? А) На підготовчому етапі до виїзду на місце події. Б) На підготовчому етапі на місці події. В) На етапі загального огляду (обстеження) місця події. Г) На етапі детального огляду місця події.
16. У кримінальній справі про крадіжку зі складу було виявлено навісний замок із розпиляною по центру дужкою. На нижній частині корпусу замка були сліди у вигляді дрібної насічки, схожі на сліди від лещат. Для якої версії є основною ця обставина? А) Про велику фізичну силу злочинця. Б) Про наявність навиків злому у злочинця В) Про кількох співучасників крадіжки. Г) Про інсценування крадіжки.
17. У кримінальній справі про крадіжку з магазину було встановлено, що організатором злочину є раніше судимий Кулько, який, проте, сам у магазин не проникав. Це робили Журін (зламував двері) і Проценко. У скоєнні злочину брав участь студент радіотехнічного технікуму Іванов, який відключив сигналізацію. Усі підозрювані затримані. Кого з них доцільно допитати першим? А) Кулька. Б) Журіна. В) Проценка. Г) Іванова.
18. У кримінальній справі про розбійний напад було встановлено, що свідок Громова замовчувала важливі обставини з почуття жалю до обвинуваченого. Який тактичний прийом доцільно застосувати для спонукання до давання повних і правдивих показань? А) Заявити Громовій, що вона дає неправдиві показання, і поставити перед нею вимогу дати об’єктивні свідчення. Б) Поставити деталізуючі запитання. В) Повідомити про вкрай негативні риси особи обвинуваченого, проявлені ним при скоєнні злочину. Г) Використати відомості про конфлікти в сім'ї Громової.
19. У чому полягає сутність слідчого експерименту? А) У порівнянні показань учасників процесу. Б) У вивченні обстановки місця події. В) У дослідженні можливості здійснення певних дій конкретною особою і об'єктивності даних раніше показань. Г) У допиті особи на місці події.
20. У кримінальній справі про фальшивомонетництво було проведено слідчий експеремент, в ході якого обвинувачений виготовив підроблену 100-гривневу купюру. Яка мета цієї слідчої дії? А) Встановлення наявності професіональних чи інших навиків. Б) Встановлення можливості сприйняття. В) Встановлення існування факту. Г) Дослідження технічних можливостей обладнання.
21. Слідчо-оперативна група прибула для продовження обшуку в квартирі підозрюваного Петухова. Яку дію слід зробити першою після пред'явлення посвідчень і ознайомлення Петухова з ухвалою суду проведення обшуку? А) Запропонувати Петухову добровільно видати зазначене в ухвалі. Б) Провести особистий обшук Петухова. В) Визначити, з якого приміщення починати обшук. Г) Розподілити обов'язки між членами групи.
22. У чому полягає суть пред'явлення для впізнання? А) У пригадуванні забутих фактів. Б) У перевірці можливості сприймати ті чи інші явища. В) У перевірці показань. Г) В ідентифікації об’єкта за уявним образом.
23. За якими ознаками не можна провадити пред'явлення для впізнання людини? А) За ознаками зовнішності. Б) За голосом. В) За одягом. Г) За ходою.
24. У кримінальній справі про крадіжку з універмагу в підозрюваного Реброва під час обшуку в гаражі було знайдено і вилучено шкіряну сумку з 10 коробками духів «Шанель № 5». Ребров заявив, що цю сумку залишив на одну ніч випадковий знайомий на ім’я Микола. Що в ній міститься, – він не знає. Слідчий запросив експерта-криміналіста, за допомогою якого на 5 коробках духів були виявлені сліди пальців рук, придатні для ідентифікації. Яку слідчу дію було проведено? А) Дактилоскопічну експертизу. Б) Огляд з участю спеціаліста. В) Перевірку показань на місці. Г) Слідчий експеримент.
25. У кримінальній справі про квартирну крадіжку у підозрюваного Брикіна при обшуку знайдено імпортний відеомагнітофон і шкіряне пальто, які були впізнані потерпілою як такі, що належали їй. Для визначення розміру завданих збитків слідчий призначив експертизу. Зазначте вид експертизи. А) Криміналістична. Б) Судово-бухгалтерська. В) Судово-товарознавча. Г) Судово-технологічна.
26. Вкажіть найхарактерніший для розкрадання грошей вид слідів – джерело доказів. А) Показання осіб. Б) Предмети – речові докази. В) Документи. Г) Сліди-відображення.
27. Слідчому надійшов акт ревізії на холодокомбінаті, що засвідчував про наявність 1200 кг лишків свинини. З даного документа й інших матеріалів, поданих оперативним працівником, були помітні ознаки розкрадання, яке здійснював зав. складу Курганов. Проте не всі висновки ревізора обґрунтовувались у поданих документах. Незважаючи на це, кримінальне провадження було розпочате. Яку слідчу дію необхідно провести першою в даній ситуації? А) Допит Курганова. Б) Виїмку документів. В) Судово-технологічну експертизу. Г) Допит ревізора. 28. Зазначте вид слідів – джерело доказів, найбільш характерний для первинного етапу розслідування крадіжок. А) Показання очевидців. Б) Предмети – речові докази. В) Документи. Г) Сліди-відображення.
29. Зазначте, із проведення якої слідчої дії, як правило, починається розслідування крадіжок. А) З допиту особи, яка заявила про крадіжку. Б) З огляду місця події. В) З допиту свідків. Г) З виїмки документів.
30. При розслідуванні факту викрадення золотого браслета з ювелірного магазину було виявлено, що злочин вчинено з використанням підробленого касового чека чоловіком кавказької національності. Під час проведення оперативно-розшукових заходів працівники кримінального розшуку затримали жителя м. Тбілісі Начкебія, який намагався продати золотий браслет. Зазначте, яку слідчу дію необхідно провести першою в цій ситуації. А) Одночасний допит затриманого з продавцем магазину. Б) Слідчий експеримент. В) Пред'явлення для впізнання підозрюваного. Г) Обшук за місцем проживання Начкебія.
31. У лісі було знайдено труп невідомої жінки. При огляді виявлено ознаки задушення. Ознак зґвалтування не виявлено. Убита була вдягнена в коричневе плаття, імпортну шерстяну кофту, коричневі туфлі, у вухах – золоті сережки. Яке завдання в цій ситуації висувається на перший план? А) Затримання злочинця. Б) Встановлення особи вбитої. В) Виявлення всіх співучасників вбивства. Г) Встановлення мотивів вбивства.
32. У міському парку культури знайдено труп невідомої молодої жінки. Оглядом установлено, що на голові трупа є ушкодження, нанесені важким тупим предметом. Ознак зґвалтування не виявлено. Усі цінні речі і гроші були при вбитій. Зазначте типову версію про злочинця, характерну для цієї ситуації. А) Убивство здійснене знайомою потерпілій людиною. Б) Убивство здійснене Мальковим, недавно звільненим із ВТУ. В) Убивство здійснене водієм таксі. Г) Убивство здійснене кимось з працівників парку. 33. Зазначте, який вид судових експертиз переважає при розслідуванні зґвалтувань. А) Судово-медична. Б) Судово-біологічна. В) Трасологічна. Г) Дактилоскопічна.
34. Зазначте, який вид судових експертиз переважає на первинному етапі розслідування розбоїв. А) Судово-медична. Б) Судово-балістична. В) Трасологічна. Г) Судово-почеркознавча.
35. У кримінальній справі про розбійний напад на квартиру Пудова при огляді місця події було виявлено слід пальця руки. Потерпілий добре запам'ятав зовнішність нападника і описав його. Оперативним працівником була встановлена людина, схожа за ознаками на злочинця, – недавно звільнений з місць позбавлення волі Костров. Яку слідчу дію необхідно провести в цій ситуації першою? А) Допит Кострова. Б) Пред'явлення для впізнання Кострова. В) Відібрання зразків і призначення дактилоскопічної експертизи. Г) Обшук за місцем проживання Кострова.
36. Внаслідок хуліганських дій у кафе селища Південне під час весілля невідомий чоловік розбив електроорган, підсилювач, завдав тілесних ушкоджень керівнику музичної групи і зник. Зазначте напрям взаємодії слідчого з працівниками міліції. А) Визначення матеріального збитку. Б) Визначення тяжкості тілесних ушкоджень. В) Встановлення очевидців. Г) Підготовка і призначення експертиз.
37. Які матеріали необхідно направити на судову автотехнічну експертизу для вирішення питання про технічну можливість (неможливість) запобігання настанню шкідливих наслідків в обстановці, що склалася? А) Результати судово-медичного освідування водія. Б) Результати відтворення обстановки й обставин події. В) Результати судово-медичної експертизи трупа. Г) Результати освідування потерпілого.
38. У ході обшуку на квартирі в підозрюваної Звонкової в кримінальній справі про розповсюдження опію були виявлені предмети зі слідами речовини схожої на опій. Яку експертизу слід призначити в цій ситуації? А) Судово-хімічну. Б) Біологічну. В) Фармакологічну. Г) Ботанічну.
15. ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ
7. Проблеми криміналістичної діагностики. 8. Учення про механізм слідоутворення 9. Учення про криміналістичні версії та планування розслідування. 10. Криміналістичне учення про подолання протидії розслідуванню. 11. Криміналістичне вивчення особистості злочинця та жертви злочину. 12. Напрями подальшого розвитку криміналістики та її окремих розділів. 13. Закони розвитку науки криміналістики. 14. Поняття і класифікація методів криміналістики. 15. Завдання криміналістики на сучасному етапі. 16. Сучасний стан розвитку криміналістиці в Україні та світі. 17. Криміналістична техніка як розділ сучасної криміналістики та його система. 18. Сучасні техніко – криміналістичні засоби та методи. 19. Проблеми використання в кримінально-процесуальному дослідженні злочинів ольфакторних методів, полиграфа, методу гіпнорепродукції, хімічних засобів та інших нетрадиційних методів розслідування. 20. Сучасні види судових експертиз та їх можливості. 21. Підготовка та призначення окремих видів судових експертиз. 22. Проблеми оцінки висновків видів судових експертиз. 23.Проблемні питання збирання доказової інформації техніко-криміналістичними засобами. 24. Сучасні погляди на поняття та систему криміналістичної тактики. 25. Місце та роль окремих криміналістичних теорій в розвитку криміналістичної тактики. 26. Окрема криміналістична теорія – вчення про протидію розслідуванню та засоби її подолання. 27. Тактичні засоби подолання протидії розслідуванню. 28. Тактичні операції як ефективний засіб досягнення завдань досудового розслідування: їх види та сутність. 29. Обов”язкові тактичні операції досудового розслідування. 30. Проблемні питання розробки тактичних рекомендацій по проведенню слідчих (розшукових) дій. 31. Особливості використання тактичних засобів в судовому розгляді. 32. Поняття та система криміналістичної методики. 33. Види криміналістичних методик.
35. Криміналістична характеристика злочину та слідчі ситуації в структурі криміналістичних методик. 36. Проблеми розробки окремих методик розслідування окремих видів тяжких і особливо тяжких злочинів (серійних сексуальних вбивств, злочинів, скоєних працівниками правоохоронних органів і суду). 37. Особливості кримінально-процессуального дослідження злочинів на окремих стадіях кримінального провадження (досудового розслідування та судового розгляду кримінальних справ).
40. Проблемы використання даних криміналістики судом.
16. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
1. Актуальні проблеми криміналістики: Навчально-методичний комплекс (Александренко О.В. – К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2014. - 81 с. 2.Лекції з курсу «Актуальні проблеми криміналістики».
17. СПИСОК ДЖЕРЕЛ рекомендованих до курсу “Актуальні проблеми криміналістики” Обов’язкові джерела 1. Бахин В.П. Криминалистика: проблемы и мнения. – К., 2002. – 436 с. 2. Белкин Р.С. Курс криминалистики. В 3 т. - М.: Юрист, 1997. 3. Белкин Р.С. Курс криминалистики - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 837 с. 4. Белкин Р.С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы. – М.: Норма. ИНФРА-М, 2001. – 237 с. Закони та нормативно-правові акти 1. Конституція України / Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України, 1996 р., № 30, ст. 141. 2. Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 3. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України». – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2012. – 382 с. 4. Закон України «Про судову експертизу» // Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 28, ст.232; 2005 р., № 1, ст. 14. 5.Узагальнення Верховного Суду України судової практики в кримінальних справах /[упоряд. В. В. Рожнова, А. С. Сизоненко, Наукова література
31. Самойлов Ю.М. Организация работы правоохранительных органов по раскрытию серийных убийств // Расследование убийств в зарубежных странах: Сборн. статей /Под ред. В.М.Бурыкина, Г.В.Дашкова. - М.: Изд-во ВНИИ МВД СССР. 1991. – 60 с.
33. Эксархопуло А.А. Предмет и система криминалистики: проблемы развития на рубеже XX−XXI веков / А.А. Эксархопуло. − СПб., 2004.
35. Яблоков Н.П. О природе криминалистики / Н.П. Яблоков // Роль и значение деятельности Р.С. Белкина в становлении современной криминалистики: материалы Международной научной конференции.− 2002.− С. 26. 36. Ялышев С.А. О некоторых нерешенных проблемах современной российской криминалистики / С.А. Ялышев // Российский следователь. – 2012. – № 12. – С. 14–17.
Інформаційні джерела правової інформації В Інтернеті 1. Верховна Рада України − http:// www.rada.gov.ua ; 2. Президент України − http:// www.president.gov.ua 3. Кабінет Міністрів України − http:// www.kmu.gov.ua 4. Конституційний суд України − http:// www.ccu.gov.ua 6. Верховний суд України − http:// www.scourt.gov.ua 7. Міністерство внутрішніх справ України (http://www.centrmia.gov.ua). 8. Міністерство оборони України (http://www.mil.gov.ua).
10.Державний комітет статистики України (http://www.ukrstsat.gov.ua). 11.Служба безпеки України (http://www.ssu.gov.ua).
____________________________________________________________
03151, Україна, м.Київ, вул. Вінницька, 10 Телефон (044) 246-24-46; Тел/факс (044) 246-24-40 E-mail: nam@nam.kiev.ua Інтернет: www.nam.kiev.ua
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||