|
|
Главная \ Методичні вказівки \ АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КРИМІНОЛОГІЇ
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КРИМІНОЛОГІЇ« Назад
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КРИМІНОЛОГІЇ 22.01.2016 18:44
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ
Кафедра кримінального права та процесу
Актуальні проблеми кримінології
Навчально-методичний комплекс
Київ 2014
УДК 343.9 ББК 67.51я73
Обговорено і схвалено на засіданні Протокол № 4 від 23січня 2014 р.
Рецензенти: Михайленко Володимир Петрович – кандидат юридичних наук, доцент. Гриценко Віталій Володимирович – кандидат юридичних наук, доцент.
Укладачі: Нікітін Юрій Вікторович – доктор юридичних наук, доцент; Козаченко Іван Петрович – доктор юридичних наук, професор; Софіюк Тарас Олександрович – ст. викладач.
Актуальні проблеми кримінології: Навчально-методичний комплекс / Ю.В. Нікітін., І.П.Козаченко, Т.О. Софіюк /– К.:ВНЗ «Національна академія управління», 2014. – 119 с.
Вивчення актуальних проблеми кримінології підпорядковано меті формування спеціалістів-кримінологів, здатних на рівні сучасних вимог держави здійснювати управлінсько-кримінологічні заходи протидії злочинності. При цьому мається на увазі, що відповідну кримінологічну підготовку зобов’язані мати всі категорії юристів, які здійснюють заходи запобігання та протидії злочинності.
УДК 343.9 ББК 67.51я73
© Оригінал-макет, "Національної академії управління", 2014
1. ПЕРЕДМОВАЗапропонований читачу навчально-методичний комплекс “Актуальні проблеми кримінології” являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами юридичних вузів і факультетів семінарів, практичних занять та самостійної роботи з вище зазначеного курсу. Комплекс включає опис дисципліни, програму курсу (побудовану за змістовними модулями, завданнями для самостійної роботи до змістовних модулів, список рекомендованих джерел, орієнтовний перелік питань для підсумкового контролю, а також Тимчасове положення з впровадження рейтингово-модульної системи оцінювання студентів з урахуванням вимог Болонської декларації. Структура навчально-методичного комплексу відповідає програмі навчального курсу. Серцевиною процесу освіти, професійного становлення магістра-юриста є засвоєння ним відповідної сукупності знань, вмінь і навичок. Як свідчать наукові дослідження і досвід підготовки фахівців, вміння і навички набуваються значно повільніше, ніж знання. Особливо це стосується такої сфери юриспруденції, як кримінологія. Нічого дивного і несподіваного в цьому немає, оскільки саме ця сфера діяльності юриста багато в чому носить оціночний характер,що вимагає знань з психології, соціології, політології, кримінального права, кримінального процесу і в той же час, вона детально не регламентована. Ілюстрацією зазначеного може слугувати стан методики навчання умінням і навичкам запобігання та протидії злочинності. Ця ситуація, нажаль, відповідає реальності, коли працівник правоохоронного органу і в наш час, як і раніше, отримує навички і уміння в значній мірі методом проб і помилок, не маючи необхідного практичного багажу після завершення процесу навчання в стінах вузу. В цьому плані ми надаємо серйозного значення цьому навчально-методичному комплексу, основне завдання якого ми бачимо в тому, щоб навчити магістрантів прикладенню теоретичних знань з кримінології та інших дисциплін до практичної роботи, сформувати уміння і навчити використання догматики в правозастосовній діяльності запобігання та протидії злочинності. Природно, що тим самим не заперечується, а, навпаки, наголошується той факт, що відправним і дуже важливим моментом є знання студентами кримінології. Це той фундамент, який робить продуктивним послідуючі етапи навчання. Таким чином, автори навчально-методичного комплексу пропонують магістрантам, що навчаються йти від знання основних положень Загальної та Особливої частин кримінології до аналізу злочинності в різних галузях народного господарства, організованої злочинності, пов’язаною з корупцією, злочинності чоловіків і жінок тощо, та поглиблення знань теорії, нормативних актів, судової практики. Тим самим забезпечується системний характер отримання знань і набуття необхідних умінь і навичок протидії злочинності; відбувається розумне поєднання методів дедукції, що пропонує рух знання від більш загального до менш загального – одиничного, і індукції, де приорітет має перше з них. Необхідно звернути увагу на те, що під час самостійної роботи на практичних заняттях необхідно вирішувати задачі, тестові завдання, які передбачені в п.18 навчально-методичного комплексу. Задачі і тести мають вирішуватися в письмовій формі в окремому зошиті, з розгорнутим аналізом вирішення. Додаткова література надається з метою поглибленого вивчення кримінології та для підготовки дипломних і магістерських робіт. Курс охоплює 12 тем і включає різні види занять: лекції, семінари, практичні заняття, та самостійну підготовку студентів, підготовку студентів під керівництвом викладача. У процесі вивчення дисципліни студенти готують реферати, здають залік. Враховуючи проблемний характер викладання та з метою усунення дублювання, упорядники програми вирішили за можливе виключити окремі теми, що дозволяють поглибити теоретичні та практичні знання, краще засвоїти найбільш важливі науково-теоретичні та практичні положення, що торкаються проблем запобігання та протидії злочинності.
Ухвалено: Вченою радою НАУ від 30 серпня 2012 року, протокол № 4
2. Порядок оцінювання знань студентів
І. Загальні положення
1.1. Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS). 1.2. Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання академії. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань: - підвищення мотивації магістрантів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація їхніх цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок; - систематизацію знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін; - подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань; - розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу; - оптимізація навчального процесу.
ІІ Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів. 2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS ( A, B, C, D, E, FX,F). 2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті. На іспиті оцінюванню підлягають: - володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни; - здатність творчо мислити та синтезувати знання; - уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань. 2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит (залік). За поточну успішність студент може отримати максимум 50 балів і за іспит 50 балів. 2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (50 балів максимум) є: - відвідування студентами лекцій та їх підготовка до лекцій в системі випереджувального навчання та проведення проблемних лекцій; - робота студентів на семінарських та практичних заняттях, їх активність, виконання завдань згідно планів занять; - виконання модульних контрольних робіт. Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх. Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, єсе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад та аналіз іноземних видань, підготовка реферативних матеріалів із публікацій. Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів). При визначенні кількості модульних робіт слід враховувати, що один кредит містить 36 годин і має завершуватись модульним контролем. Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань. 2.5. Структура поточної успішності (50 балів). а) відвідування лекцій та підготовка до них – 10 балів; б) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів; в) виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів; г) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів. д) студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів. При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 50 балів. Додатково 20 балів студент може отримати виконавши творчі завдання. 2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 50) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «поточна успішність». 2.7. Результат екзамену оцінюється в діапазоні 0-50 балів.
Шкала оцінювання екзаменаційних завдань
Якщо на екзамені відповідь студента оцінена менше 35 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену (заліку), набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність. У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку студента та додаток до диплому про освіту. 2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі диференційованого заліку оцінюється за шкалою 50 балів. Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 35 балів, він отримує оцінку «не зараховано». У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач. 2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0-50 балів. Іспит оцінюється за шкалою 0-50 балів.
ІІІ. Шкала оцінювання: національна та ECTS
Затверджено: Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління» д.ю.н., професор Матвійчак В.К. __________________
ВНЗ «Національна академія управління»
3. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КРИМІНОЛОГІЇ
ПРОГРАМА нормативної навчальної дисципліни підготовки магістра Галузь знань 0304 “Право” Напрям підготовки 8.03040101 “Правознавство” Освітньо – кваліфікаційний рівень «магістр»
Київ 2014
Розроблено та внесено: на засідання кафедри кримінального права та процесу, протокол № 4 від 23 січня 2014 р.
Укладачі програми: Нікітін Ю.В., доктор юридичних наук, професор кафедри Козаченко І.П., доктор юридичних наук, професор Софіюк Т.О., ст. викладач
Завідувач кафедри : Нікітін Ю.В., д.ю.н., професор кафедри
Затверджено та схвалено радою юридичного факультету до друку, Протокол № 3 від 20 січня 2014 р.
Декан юр.ф-ту Нікітін Ю.В., д.ю.н., професор кафедри
ВСТУП Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни «Актуальні проблеми кримінології» складена відповідно до освітньої-професійної програми підготовки «магістр» напряму 8.03040101 “Правознавство”. Предметом вивчення навчальної дисципліни є висвітлення проблем, пов’язаних із впливом злочинності на безпеку держави та здійснення заходів протидії їй. Програма навчальної дисципліни складається з таких змістовних модулів: 10-й семестр 1. Змістовний модуль. 1. Кримінологія як наука. Історія кримінологічної науки. Кримінологічні дослідження. Теорія злочинності. Теорія особи злочинця. Теорія запобігання злочинності. 2. Змістовний модуль. 2. Кримінологічна характеристика та запобігання насильницької злочинності. Кримінологічна характеристика та запобігання корисної (економічної) злочинності. Кримінологічна характеристика та запобігання організованої злочинності. Кримінологічна характеристика та запобігання екологічної злочинності. Кримінологічне забезпечекння національної безпеки України. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні: Знати: 1) наукові основи кримінології (основні поняття, систему кримінологічної науки, її історію, теорію, методологію, предмет); 2) особливості предмету (злочинність, систему кримінологічної науки, особу злочинця, запобігання злочинності); 3) засоби пізнання названих явищ (методика кримінологічних досліджень, кримінологічне прогнозування); 4) загальні питання організації протидії злочинності. Уміти: 1) в науковому і практичному плані застосовувати емпіричний аналіз який пов'язаний з фактичною кримінологічною проблемою; 2) вірно оцінювати перспективи теоретико-методологічного та ємпіричного пізнання кримінологічної проблеми, вдосконалювати загальнопопереджувальну практику та профілактичний контроль органів внутрішніх справ із врахуванням вітчизняного та міжнародного досвіду.
На вивчення навчальної дисципліни відводиться 108 годин 3 кредита ЕСТS
ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ Абсолютне зростання (зменшення) злочинності – показник динаміки злочинності, який характеризує зростання (зниження) її обсягу за певний період на певній території. Боротьба зі злочинністю – сукупність заходів економічного, політичного, правового, психологічного, організаційного, технічного та іншого характеру, спрямованих на протидію злочинності (послаблення факторів, що її детермінують), розшук злочинців, здійснення правосуддя, виправлення осіб, які скоїли злочини, контроль за їхньою поведінкою після відбування покарання, а також на зменшення негативних наслідків злочинів. Виправлення засудженого – результат його перевиховання, який усуває можливість повторення злочину. Віктимізація – процес перетворення особи або групи осіб в жертву злочину, а також кінцевий результат такого процесу. Віктимна поведінка – провокаційна поведінка потенційної жертви насильства. Віктимність – підвищена здатність людини або групи осіб з огляду на соціальну роль і ряд духовних та фізичних якостей при певних обставинах ставати об’єктом злочинних посягань. Віктимологія (від лат. victima - жертва і грец. - logos - наука) – галузь кримінології, що вивчає в найрізноманітніших аспектах людей, які стали потерпілими від злочинних посягань, особу потерпілого, її соціально-психологічні і моральні якості та роль у механізмі злочинної поведінки. Географія злочинності – просторово-часова розповсюдженість кримінально-караних діянь (за рівнем, структурою, динамікою), пов’язаних із специфікою різних регіонів світу, різних країн чи адміністративно-територіальних одиниць, однієї держави, із чисельністю, структурою та розселенням населення, із особливостями форм організації життя людей, умовами праці та відпочинку, культури та побуту, національних традицій тощо. Демографічна структура злочинності – склад злочинців, розподілених за демографічними ознаками: стать, вік, освіта, місце проживання, громадянство. Детермінанти злочинності – чинники (фактори) у різних сферах і на різних рівнях суспільного життя, що обумовлюють злочинність. Детермінація – об’єктивно існуюча обумовленість речей, процесів. Кожне явище не виникає само по собі, поза оточуючим середовищем, а, навпаки, пов’язане з ним, породжується конкретними факторами та обставинами. Динаміка злочинності – 1. Зміни стану і структури злочинності за певний період та на певній території. 2. Кількісні і якісні показники зміни злочинності в цілому за певний проміжок часу (зниження або зростання, зміни в структурі тощо). Етапи розвитку вітчизняної кримінології – а) її становлення (початок 20-х - середина 30-х років ХХ ст.); б) оформлення кримінології як самостійної науки (середина 60-х років ХХ ст.); в) сучасна кримінологія. Жертва злочину – окрема людина або група людей, яким злочином прямо чи опосередковано заподіяна моральна, фізична чи матеріальна шкода. Злочинність – 1. Сукупність злочинів, вчинених на певній території за певний проміжок часу; 2. Соціально зумовлене, історично мінливе, відносно масове та кримінологічне явище, яке проявляється в системі кримінально-карних діянь учинених на певній території за певних проміжок часу. Індивідуальна профілактика – система заходів цілеспрямованої діяльності, об’єктом якої є особи з кримінальними нахилами, з метою запобігання вчинення ними злочинів, нейтралізації та ліквідації у них криміногенних якостей. Інтенсивність злочинності – її поширеність серед усього населення або його окремих груп на певній території за певний проміжок часу. Коефіцієнт (індекс) злочинності – показник поширення злочинності в регіоні, що визначається відношенням кількості злочинів (злочинців) у розрахунку на 1,10,100 тис. населення у певний період. Визначається за формулою: К= З х 1 (10, 100 тис.) / Н, де З – злочини (злочинці); Н – населення регіону. Криміногенна обстановка – сукупність факторів, що обумовлюють зростання чи стійкість злочинності (окремих її видів) на певній території. Кримінологічна характеристика – опис властивостей, закономірностей, тенденцій, факторів злочинності або окремих її видів, а також ознак особи злочинців (окремих їх типів). Кримінологічне дослідження – це пізнання та вивчення законів та закономірностей розвитку такого складного негативного соціального явища, як злочинність, причин та умов її виникнення і розвитку, місця та ролі в цьому явищі особи злочинця, вироблення оптимальних рішень із запобігання і профілактики правопорушень. Кримінологія (від лат. criminis – злочин і грецьк. logos – вчення) – наука, яка вивчає злочинність, її детермінанти, особу злочинців та жертв злочинів, а також засоби протидії злочинності. Латентна злочинність – невиявлені або незареєстровані злочини, які не дістали свого відображення в офіційній статистичній звітності. Методика кримінологічних досліджень – сукупність конкретних прийомів, способів, засобів збирання, опрацювання та аналізу інформації про злочинність, її детермінанти, особу злочинців, а також боротьбу з нею. Особа злочинця – сукупність властивостей та якостей особи, які обумовили вчинення нею кримінально-караного діяння. Предмет кримінології – те, що вона вивчає. До основних елементів П.к. відносяться: злочинність як суспільно небезпечне соціально-правове явище і тенденції її розвитку; детермінанти злочинності чи окремих її видів; особа злочинців і жертв злочинів; засоби протидії злочинності. До додаткових елементів П.к. входять методи аналізу злочинності, “фонові явища”, історія кримінології, проблеми кримінологічного планування і прогнозування. Причини злочинності – явища (сукупність явищ), що породжують злочинність як наслідок. Профілактика злочинів – система засобів, спрямованих на усунення чи нейтралізацію дії криміногенних факторів у різних сферах суспільного життя. Рівень віктимності – число осіб від загальної кількості населення, які стали об’єктом злочинних посягань протягом певного проміжку часу. Рівень злочинності – кількісна характеристика злочинності, яку вимірюють в абсолютних величинах сумою вчинених злочинів, і осіб що їх вчинили, за певний проміжок часу на певній території. Рівні профілактики – а) індивідуальна профілактика; б) профілактика в соціальних групах і колективах; в) загальна профілактика, тобто запобіжна діяльність, яка здійснюється у суспільстві в цілому. Стан злочинності – абсолютна кількість злочинів і осіб, які їх скоїли, на певній території за певний період часу. Структура злочинності – частка певних видів злочинів у загальній їх кількості. Суб’єкти профілактики злочинів – державні органи, юридичні та фізичні особи, які прямо чи опосередковано беруть участь у боротьбі зі злочинністю. Умови злочинності – сукупність явищ, що сприяють її виникненню та існуванню. Фактори злочинності – явища і процеси, які детермінують злочинність та її відтворення. Функції кримінології – 1) діагностична (описова), тобто виявлення і фіксація певних фактів соціальної дійсності, відображення їх властивостей; 2) пояснювальна, тобто розкриття на основі емпіричних даних і теоретичних положень суті об’єктів, що вивчаються, зокрема, закономірностей розвитку злочинності, формування особи злочинців, функціонування системи запобігання злочинів; 3) прогностична, тобто передбачення стану кримінологічно значимих явищ та процесів, особливостей їх протікання в майбутньому; 4) прикладна, тобто озброєння усіх суб’єктів профілактики злочинів науковими знаннями задля підвищення ефективності їх діяльності. Ювенальна кримінологія – досліджує злочинність неповнолітніх, її специфічні чинники, а також заходи профілактики. Ядро злочинності – сукупність тих видів злочинів, які залишаються стабільними або мало змінюються у часі і просторі.
3. ПРОГРАМА КУРСУ 2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ І Тема 1. КРИМІНОЛОГІЯ ЯК НАУКА
Тема 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ КРИМІНОЛОГІЧНОЇ НАУКИ
Тема 3. КРИМІНОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
Тема 4. ТЕОРІЯ ЗЛОЧИННОСТІ
Тема 5. ТЕОРІЯ ПРИЧИН ЗЛОЧИННОСТІ
Тема 6. ТЕОРІЯ ОСОБИ ЗЛОЧИНЦЯ
Тема 7. ТЕОРІЯ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ ІI Тема 8. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ НАСИЛЬНИЦЬКОЇ ЗЛОЧИННОСТІ
Тема 9. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ КОРИСЛИВОЇ (ЕКОНОМІЧНОЇ) ЗЛОЧИННОСТІ
Тема 10. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ ОРГАНІЗОВАНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ
Тема 11. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ ЄКОЛОГІЧНОЇ ЗЛОЧИННОСТІТема 12. КРИМІНОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ
Затверджено: Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління» д.ю.н., професор Матвійчак В.К. __________________
ВНЗ «Національна академія управління» кафедра кримінального права та процесу
4. РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КРИМІНОЛОГІЇ
Галузь знань 0304 “Право” Напрям підготовки 8.03040101 “Правознавство” Освітньо – кваліфікаційний рівень «магістр»
Київ 2014 Робоча програма з дисципліни «Актуальні проблеми кримінології» длястудентів за напрямом підготовки 8.03040101 “Правознавство” Розроблено та внесено: на засідання кафедри кримінального права та процесу, протокол № 4 від 23 січня 2014 р.
Розробники програми: Нікітін Ю.В. – доктор юридичних наук, професор кафедри Козаченко І.П. –доктор юридичних наук, професор Софіюк Т.О. – старший викладач
Завідувач кафедри : Ю.В. Нікітін д.ю.н., професор кафедри
Затверджено та схвалено Радою юридичного факультету до друку, Протокол № 3 від 20 січня 2014 р.
Декан юридичного факультету, д.ю.н., професор кафедри Ю.В. Нікітін
5. ОПИС ДИСЦИПЛІНИ ДИСЦИПЛІНА: «АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КРИМІНОЛОГІЇ» Актуальні проблеми кримінології є однією з профілюючих дисциплін, яку вивчають у вищих навчальних закладах України. Викладання даної дисципліни передбачає дослідження суті та форми прояву злочинності; причин і закономірності її виникнення; детермінат, що обумовлюють злочинність; особи злочинців; форми соціального впливу на причини і умови злочинності з метою запобігання та протидії цьому негативному явищу. Курс “Актуальні проблеми кримінології” має своїм завданням формувати у магістрантів ґрунтовні теоретичні та практичні знання щодо використання їх у своїй професійній діяльності. Вивчення курсу повинно сприяти у магістрантів навичок застосовувати отримані знання у сфері запобігання злочинності, як важливого засобу захисту людини, її життя і здоров’я, честі і гідності, недоторканості і безпеки, які визначені Конституцією Україні найвищою соціальною цінністю. Даний курс дає можливість поглибленого вивчення базових положень кримінології про злочинність, кримінологічне прогнозування та планування, а також запобігання злочинності та покращення кримінологічного стану в Україні. Збагачення студентів теоретичними знаннями передбачає засвоєння ними різних концепцій, поглядів, дискусійних положень з найбільш важливих питань, які є в науці кримінологія, розвиток вміння критично обмірковувати проблемні питання, щоб мати про них свою аргументовану думку, а також розвиток правового мислення, що допоможе правильно орієнтуватися в матеріалі. Вивчення кримінології нерозривно пов'язане зі знанням положень інших загальних та спеціальних юридичних дисциплін, зокрема, кримінального права, кримінального процесу, історії держави та права, теорії держави та права, конституційного права, кримінально-виконавчого права, оперативно-розшукової діяльності, філософії права, соціології права, психології, політології.
2.Мета та завдання навчальної дисципліни Мета: з’ясування соціальної суті та юридичного змісту інститутів та заходів запобігання злочинності, оволодіння вміннями їх наукового та практичного застосування. Викладання курсу "Актуальні проблеми кримінології" переслідує ряд загальних та спеціальних завдань. До загальних цілей відносяться: - формування у студентів науково-обґрунтованих підходів щодо визначення сучасного стану злочинності в Україні та в світі, про тенденції і фактори, що її обумовлюють, про особистість злочинця, а також про систему заходів протидії злочинності та забезпечення безпеки людини, суспільства, держави; - комплексно аналізувавти кримінологічний стан та впроваджувати заходи запобігання злочинності. До спеціальних цілей відносяться: - ємпіричний аналіз, пов'язаний із фактичною кримінологічною проблемою, що включає кількісні і якісні характеристики кримінального явища, його причини та умови, особу злочинця, сучасну практику запобігання злочинності в системі загального соціально-правового контроля над злочинністю; - прогностичний аналіз, що включає вивчення та оцінку теоретико-методологічного та ємпіричного пізнання кримінологічної проблеми, покращення загальнозапобіжної практики органів внутрішніх справ у взаємодії з іншими субєктами у протидії злочинності, з обов’якковим врахуванням вітчизняного та міжнародного досвіду в соціально-правовій діяльності. Досягнення названих цілей забезпечується рішенням таких учбово-наукових завдань: - розвиток кримінологічного мислення, що направлено на весь матеріал курсу; - виховання у студентів високопрофесійних здібностей адекватного захисту людей, суспільства від злочинного прояву; - формування суспільної думки, яка сприяє, а не заважає правоохоронним процесам; - використання кримінологічного знання в забезпеченні національної безпеки України.
6. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Структура навчальної дисципліни
Модуль 1.
Змістовний модуль 1. Кримінологія як наука. Історія кримінологічної науки. Кримінологічні дослідження. Теорія злочинності. Теорія особи злочинця. Теорія запобігання злочинності.
Змістовний модуль 2.
Кримінологічна характеристика та запобігання насильницької злочинності. Кримінологічна характеристика та запобігання корисної (економічної) злочинності. Кримінологічна характеристика та запобігання організованої злочинності. Кримінологічна характеристика та запобігання екологічної злочинності. Кримінологічне забезпечекння національної безпеки України.
7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ Методи навчання (гр. methodos – шлях пізнання, спосіб знаходження істини) – це впорядковані способи взаємопов'язаної, цілеспрямованої діяльності викладача й студентів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-вихових завдань. Вони реалізуються через систему способів, прийомів та засобів навчальної діяльності. Прийоми навчання – це складова методу, конкретні дії викладача і студента, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів. Засоби навчання – це різноманітні навчальні обладнання, що використовуються в системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторні обладнання, технічні засоби тощо). При викладенні курсу «Кримінологія» використовуються наступні методи навчання: 1) методи навчання за джерелами передачі і сприйняття інформації. За цією класифікацією виділяються методи: словесні, наочні, практичні, роботи з джерелами (книгою), відеометод. Словесні методи: розповідь, пояснення, лекція. Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу. При викладенні цього курсу цей метод використовується рідко. Як правило, вона містить міркування викладача, аналіз фактів, подій, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається (для створення в уяві певного образу). Пояснення – вербальний метод навчання, за допомогою якого викладач розкриває сутність певного явища (наприклад, злочинності і профілактичних заходів). Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному, кримінологічному мисленні з використанням попереднього досвіду студентів (досвід студентів з певної галузі знань). Лекція – це метод, за допомогою якого викладач у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов'язаних і об'єднаних загальною темою. Наочні методи: демонстрація, ілюстрація – це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці (наприклад, показник соціально-еконоиічного становища країни, що могли вплинути на стан злочинності). Ілюстрація – метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (малюнки, схеми, графіки, статистика тощо). Практичні методи : вправи, практичне заняття, рольова гра. Вправи. Суть методу полягає в тому, що студенти виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці (наприклад, у роботі «Юридичної клініки», під час рольових або ділових ігор тощо. Практична робота спрямована на використання набутих знань у вирішенні практичних завдань із тестових завдань і практикумів. Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу полягає в тому, що студент має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття тощо). Структурний метод навчання за характером логіки пізнання: аналітичний метод, індуктивний метод, дедуктивний метод, продуктивний метод. Аналітичний метод передбачає мисленневий або практичний розпад цілого на частини з метою вивчення їх суттєвих ознак (наприклад, виду злочинів в галузі народного господарства тощо). Індуктивний метод – це шлях вивчення явищ від одиничного до цілого (наприклад, ознак злочину для розуміння поняття злочину, а від нього до злочинності суб’єктами злочину). Дедуктивний метод базується на вивченні навчального матеріалу від загального до окремого, одиничного (наприклад, загальна злочинність, потім родовий і нарешті безпосередній об'єкт злочину тощо). Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності : репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький. Репродуктивний метод. Він має такі ознаки: 1) знання студентам пропонуються в готовому вигляді; 2) викладач не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) студенти свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують; 4) міцність засвоєння забезпечується багаторазовим їх повторенням (знань). Метод проблемного викладу знань є перехідним від виконавчої до творчої діяльності (викладач створює проблемну ситуацію і пропонує студентам її розв’язати). Частково-пошуковий метод включає студентів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавального завдання. Дослідницький метод спрямований на включення студентів у самостійне розв'язання пізнавального завдання.
8. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЬ Згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року за № 1074, п.2.1.2, Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління” одним з видів навчальних занять є семінарське заняття. Семінарське заняття проводиться у відповідності з програмою, тематичним планом Загальної та Особливої частин кримінології згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Семінарське заняття проводиться з широким використанням чинного кримінального законодавства і рекомендованих джерел. Цей вид занять є засобом розвитку у студентів, культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарське заняття - це завжди безпосереднє контактування зі студентами встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим студентам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху. Основними завданнями семінарського заняття є можливість: - розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій; - поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета; - сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати. Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавства та підзаконних нормативних актів. Відповідно до завдань, змісту в сучасних вищих навчальних закладах поширені семінарські заняття трьох типів:
- фронтальне семінарське заняття, що передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями; - семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи стосовно декількох доповідей. Головна увага – підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою; - комбіноване - співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта - підготовка доповідей та повідомлень. Крім цього існує класифікація поділу семінарських занять залежно від ролі, яку вони відіграють в навчально-виховній роботі вищого навчального закладу, і завдань, що ставляться перед ними, на такі групи (види): - сприйняття поглибленого вивчення певного систематичного курсу -пов'язаний неподільно з лекціями з того чи іншого курсу. З кожної теми студенти мають можливість прослухати не лише лекції викладача, а й самостійно попрацювати над літературою чи іншими навчальними матеріалами. В результаті проведення таких семінарських занять студенти можуть прочитати й законспектувати твори, передбачені для вивчення, осмислити ті питання, які ставляться викладачами на лекціях і виносяться на семінарські заняття, підготувати реферати чи виступи і доповісти їх ними на заняттях. Рівень засвоєння навчального матеріалу студентами, цих предметів значно вищий, ніж з тих, де таких семінарів не передбачено; - вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу – до них відносять ті, що не пов'язані з усіма лекціями курсу. Вивчення деяких дисциплін передбачає в основному лекції і самостійну роботу студентів. Семінарські заняття проводяться з найважливіших тем. 3. Спецсемінар. Спецсемінар дослідницького характеру з незалежною від лекцій тематикою – присвячений більш ґрунтовному вивченню тієї чи іншої наукової проблеми і тому має дослідницький характер. Вони проводяться на старших курсах і мають на меті ширше залучати студентів до науково-дослідницької роботи кафедр і вузу в цілому. Основне, чого набувають студенти на цих семінарських заняттях,– це уміння проводити наукові дослідження з тих чи інших актуальних проблем. Практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі. За дидактичної метою семінари поділяються на заняття по:
За методикою проведення розрізняють:
Перелік тем практичного заняття визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для їх розв'язування студентами на занятті. Під час проведення практичного заняття група може бути поділена на підгрупи. Структура практичного заняття:
Різновиди занять залежать саме від практичної частини. Це може бути вирішення задач, тестів, виконання вправ, спостереження, експерименти. Слід організовувати практичні заняття так, щоб студенти постійно відчували ускладнення завдань, які виконуються, були зайняті творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень запобігання злочинності. Велике значення мають індивідуальний підхід і педагогічне спілкування. При розробці завдання і плану заняття викладач повинен враховувати рівень підготовки кожного студента і виступати в ролі консультанта, не принижуючи самостійності та ініціативи студента. МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ Загальна підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов'язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення практичних занять базується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті. Підготовка до практичного заняття проводиться поетапно: 1 етап - визначення цілі: - формування конкретних (окремих) навичок і умінь. МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ Надані відомості щодо класифікації семінарських занять повинні зорієнтувати викладача у найперших кроках щодо його підготовки. Адже весь подальший хід роботи залежатиме від того, якого типу семінарське заняття він буде проводити. Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня - відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів. У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри. Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:
3. Розробка плану проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми.
7. Особливо спрогнозувати все те, що, як правило, викликає певні 8. Розподіли всіх елементів семінарського заняття за часом. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення: - тематичні дискусії та диспути; - колективний пошук відповідей і ролей; - бесіда і вільний обмін думками; - інформація про конструктивні пропозиції слухачів (курсантів, - ігрове проектування. Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим. Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента розгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і студенти. Під час проведення семінарських занять викладач:
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:
З . Педагогічною майстерністю викладача. 4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів, постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів. Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання. В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять. Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Загальну схему проведення семінарських занять залежно від мети, яку викладач перед собою ставить, можна представити так: Заняття - вивчення нових знань:
Заняття - поглиблення знань та їх систематизація:
Заняття - формування самостійної діяльності:
Заняття проблемне (використання знань в неадекватних обставинах):
Заняття - формування вмінь і навичок:
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок: - ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування); - неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи). Останнім часом у методиці проведення семінарських занять застосовується багато різноманітного, практично використовуються різні варіанти їх проведення. Частіше всього це семінарські заняття із заздалегідь підготовленими доповідями. Також застосовуються виступи спеціальних опонентів за доповідями рецензентів, співдоповідачів. В обговоренні доповідей беруть участь усі студенти групи. Таким чином, викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності студента-доповідача, наявність творчого підходу до роботи. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття, яка стимулює їх мислення, бажання приймати участь в обговоренні, керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись і ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії. Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях. Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯПрактичне заняття проводиться на підставі методичних рекомендацій по проведенню практичних і лабораторних занять, згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року за №.1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління”. Практичне заняття є формою навчального заняття, де викладач організовує детальний розгяд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Проводяться в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою. Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії та практики, навчання з життям. Основними цілями практичних занять є: - формування у студентів умінь і навичок практичних дій, необхідних спеціалістам для грамотного виконання функціональних обов'язків; - розвиток у студентів професійно-ділових якостей, що передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника певного освітнього рівня; - формування у студентів інтересу до майбутньої спеціальності. Головна мета набуття практичних умінь і навичок, повинна бути зрозумілою як викладачу, так і студентам. Його завданнями можуть бути: - підготовка до самостійного виконання практичних завдань; - підготовка студентів до контрольних робіт; - набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці; - підготовка студентів до майбутньої практичної діяльності тощо. На цих заняттях викладач організовує розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, а головне - формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань. Практичні заняття можуть проходити у таких формах: 1 . Аудиторні практичні заняття;
Досягнення високого кінцевого результату на практичних заняттях залежить від уміння викладача вибрати найбільш ефективні методи навчання з урахуванням інтелектуального рівня студентів якості їх підготовленості до заняття. Найбільш розповсюдженими методами є: 1. Вправи (групові і індивідуальні), в ході яких аналізуються і відпрацьовуються : - різні практичні дії; - професійні ввідні з прийняттям по них конкретних рішень; - службові задачі, що відображають поведінку спеціалістів в різних умовах професійної діяльності; - службові документи; - формування базових (складних) навичок і умінь, розвиток професійно-ділових якостей. 2. Розробка практичного заняття: - визначення методу (методів) - проведення; планування - об'єму задач для відпрацювання; - уявне конструювання практичного заняття, його частин, блоків. 3. Збір матеріалів для практичного заняття. На цьому етапі викладач повинен враховувати такі вимоги: - реальність і вірогідність матеріалів; - різноманітність матеріалів, їх новизна; - дидактична доцільність і прийнятність матеріалів, їх повчальність; - посильність засвоєння на високому рівні складності; - юридична правомірність. 4. Підготовка методичних матеріалів до практичного заняття: - розробка завдань для студентів; - розробка методичних рекомендацій для викладача; - розробка засобів наочності і дидактичних матеріалів. 5. Факультативний - обговорення матеріалів практичного заняття з колегами по кафедрі і їх апробація. 6. Доопрацювання матеріалів і їх затвердження. Тож, підготовка викладача до проведення практичного заняття передбачає: відвідування лекції по темі або ознайомлення з нею; вивчення методичних матеріалів; ознайомлення з літературою і нормативними документами; обмін думками з викладачами; підготовку необхідних дидактичних засобів. Умовами ефективного проведення практичних занять є: - у розкладі практичні заняття повинні йти за лекціями з необхідним інтервалом, що дає можливість підготуватися до них, і який не повинен бути надто великим; - вибір завдань, які забезпечують зв'язок теорії з практикою, значення теорії для вирішення соціально-професійних завдань; - вибір завдань проблемного характеру та пошуку не тільки рішень, але й джерел отримання недостатньої інформації; - навчання студентів прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації; - використання за можливістю доступних технічних засобів Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних завдань різної складності для розвязування їх студентами на занятті та необхідні дидактичні засоби. Викладач повинен самостійно знаходити та вибирати вправи, задачі, завдання творчого характеру, які взаємозв'язані з практикою професійної діяльності студента профілем його спеціальності. Більш поширеним набуває застосування ділової гри, підґрунтям якої є реальна виробнича (службова, практична) ситуація, де студенти поводять себе відповідно до вказаних «ролей», відображують службових осіб, що задіяні у вказаних обставинах.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ Традиційно до складових елементів практичного заняття належать наступні етапи роботи: - повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної бесіди у вигляді питань студентам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції; - пояснення нового типу задач з демонстрацією як загальних шляхів та правил рішення, так і розробки алгоритму їх рішення (для великої групи задач); - організація рішення задач біля дошки (окремі студенти) повністю або самостійно); - розбір їх рішення із опорою на теоретичний матеріал: пояснення На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач повинен залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій. Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення. Велику користь на практичних заняттях дають розв'язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, враховуються при виставленн підсумкової оцінки з даної дисципліни. Якщо студент пропустив заняття або під час занять не показав відповідних знань, йому призначається індивідуальна співбесіда як одна з форм контролю за засвоєнням навчального курсу. Методика проведення практичних занять може бути різноманітною, вона залежить від авторської індивідуальності викладача, важливо, щоб різноманітними методами досягалася загальна дидактична мета. Тобто на практичному занятті викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно до сформульованих завдань. Найбільш типовими помилками при проведенні відкритих практичних занять є: 1. Робота лише з тими студентами, які мають високі показники успішності; 2. Низький рівень активності групи, відсутність співробітництва і взаємодопомоги.
Теми дисципліни "Актуальні проблеми кримінології" розглядаються на семінарських (практичних) заняттях у відповідності до програми курсу. Вивчення кожної теми на семінарських заняттях органічно поєднує теорію кримінологічної науки та кримінологічну практику запобігання та протидії злочинності в Україні. Враховується й зарубіжний досвід протидії злочинності. Приступаючи до вивчення на семінарських заняттях основних концепцій запобігання злочинності та практики її застосування відповідними суб’єктами, студенти повинні творчо закріплювати знання лекційного спрямування, поглиблювати їх з урахуванням аналізу практики діяльності правоохоронних органів, суду, прокуратури та громадських об’єднань. При проведенні семінарських занять обговорюються основні теоретичні питання кожної теми, висвітлюються наукові дискусії, обговорюється практика запобігання злочинності, розглядаються успіхи і недоліки протидії злочинності, реформаторські нововведення, світовий досвід тощо. Студент, який пропустив семінарські заняття, зобов’язаний вивчити пропущену тему самостійно і в позанавчальний час здати її викладачу в ході усної співбесіди або шляхом написання відповідального реферату. На семінарські заняття відводиться 16 годин для кожної студентської групи. Семінари проводяться по 12 темам, які вказані в програмі курсу "Актуальні проблеми кримінології". В програмі рекомендована основна і додаткова література щодо всього курсу. ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ І Тема 1. КРИМІНОЛОГІЯ ЯК НАУКА Семінарське заняття - 1 год. Індивідуальна робота –2 год. Самостійна робота - 6 год.
Ключові терміни та поняття: Кримінологія, предмет кримінології, злочинність, причини та умови злочинності, запобігання злочинності, особа злочинця, методологія кримінології, взаємозв’язок кримінології з практикою, взаємозв’язок кримінології з суспільними та юридичними науками.
План семінарського заняття: 1. Поняття, характеристика предмету кримінології. 2. Метод, завдання і система кримінології. 3. Методологія кримінології та її основні поняття. 4. Взаємозв’язок кримінології з практикою, з суспільними та юридичними науками. 5. Значення кримінології у запобіганні злочинності.
Теми рефератів:
Питання для самоконтролю:
Методичні вказівки до теми: Кримінологія є однією з суспільних наук і вона тісно взаємодіє з філософією, соціологією, психологією, політологією та деякими іншими науками. Кримінологія відноситься до правознавства, бо явища, які вона вивчає, базуються на кримінально-правових поняттях “злочин”, «злочинність» та “злочинець”. Профілактика злочинів теж має правову основу або правовий аспект. А детермінанти злочинності, особа злочинця пов’язані з дефектами правосвідомості, психології тощо. Разом з тим вивчення злочинності як соціального явища, особи злочинця та засобів протидії злочинності не обмежується тільки правовими характеристиками. Аналіз цих проблем лежить у сфері предмета соціології. Вже тому кримінологія є не тільки правова, а соціолого-правова наука. Предмет кримінології - характеризує загальний зміст науки кримінології, визначає напрямки та завдання наукового дослідження. У процесі свого розвитку кримінологія окреслила свій предмет, до якого нині входять чотири основні елементи: злочинність, особа злочинця, причини та умови злочинності, протидія злочинності Разом з тим, основні елементи предмета кримінології не вичерпують усього її змісту. Щоб повніше, глибше й ефективніше вирішувати завдання, які стоять перед кримінологією, вона вивчає і проблеми, що безпосередньо не входять до її предмета. Це питання є дискусійним у зв’язку з тим, що до цих проблем мають певне відношення інші юридичні та неюридичні науки. До цих елементів відносять: жертва злочину; супутні злочинності негативні соціальні явища; суїцидальна поведінка; прогнозування злочинності, а також планування заходів протидії їй; кримінально-правова статистика, яка є основою аналізу стану злочинності у суспільстві; методика вивчення злочинності. Кримінологія, як і будь-яка наука, має свою систему, Загальну і Особливу частини. Загальна частина вивчає загальнотеоретичні питання: поняття кримінології як науки, її предмет, завдання, функції, систему, методологію та методику досліджень. Особлива частина присвячена вивченню кримінологічних характеристик різних видів і груп злочинів, їх детермінації та заходам запобігання.
Література до теми:
Тема 2. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ КРИМІНОЛОГІЧНОЇ НАУКИ Семінарське заняття - 1 год. Індивідуальна робота –2 год. Самостійна робота - 6 год.
Ключових терміни та поняття:Історія кримінології, розвиток кримінологічної думки, класичний напрямок, антропологічний напрямок, соціологічний напрямок, позитивізм, сучасний стан кримінології.
План семінарського заняття: 1. Зародження та розвиток кримінологічної думки. 2. Класична школа в кримінології. 3. Антропологічний напрямок в кримінології. 4. Соціологічний напрямок в кримінології. 5. Бісоціологічне направлення. 6. Стан та розвиток вітчизняної кримінології в 20-60 роки ХХ ст. 7. Сучасний стан та розвиток кримінологічної думки в Україні.
Питання для самоконтролю:
Методичні вказівки до теми: Поглиблене вивчення актуальних проблем кримінології, передбачає засвоєнням не тільки сучасного стану та розвитку науки, а й дослідження етапів її становлення та розвитку, основних ідей, концепцій, поглядів, напрямків. Ще з часів древнього Риму, Єгипту, Вавілону проблеми злочинності, заходи боротьби з нею приваблювали увагу філософів, юристів, представників інших галузей знань. Примітивні та теологічні погляди на злочинність, злочинця та причини, які обумовлюють порушення певних норм поведінки (Ф.Аквінський, Мартін Лютер). Виникнення кримінології як науки. Кримінологічні погляди соціалістів-утопістів ХVI-XVII ст. (Т.Мор, Кампанела, Ж.Мольє), філософів-просвітителів XVII-XVIII ст. (Ч.Беккаріа, Жан Жак Руссо, Ш.Монтеск’є, Вольтер). Розповсюджена класифікація кримінологічної думки, відокремлює три основних періоди розвитку науки: класичний (друга половина XVІІІ ст. до останньої треті XІX ст.); позитивістський (з останньої третини XIX ст. до 20-х років XX ст.); сучасний - з 30-х років XX ст. до сьогодні. Класичний період кримінології виникає з ідейних течій просвіти, періоду переходу від феодалізму до капіталізму (ХVІІ-ХVІІІ ст.). Він передував, а потім супроводжував перетворення в державному, суспільному та духовному житті, що зумовлювались буржуазно-демократичними революціями в Європі. Класична школа кримінології: інтелект і свідомість людини — основа, фундамент, на якому грунтується пояснення її індивідуальної і суспільної поведінки (Ч.Беккаріа, У.Бентам, А.Фейєрбах, Н.Таганцев, А.Кістяківський, Н.Сергеєвський) обумовлена ідеями про злочини й боротьбу з ними, що сформувались у межах так званої класичної школи кримінального права, яку заснував Ч.Беккарія. Від науки класичного періоду позитивістська кримінологія відрізнялася широким застосуванням статистичних та інших фактичних даних про вчинені злочини. Позитивістська кримінологія розвивалась у двох основних напрямах — біологічному та соціологічному. Незважаючи на суттєву відмінність поглядів крайніх представників цих напрямів, межа між ними з часом дещо розмилась і відбулося взаємне проникнення, яке виявилося, зокрема, у появі психологічних теорій кримінології. Антропологічний напрямок (школа) кримінології. Злочинність є не що інакше як природній біологічний феномен, а конкретний злочинець — це злочинний генотип. (Ч.Ломброзо, Р.Гарофалло, Н.Неклюдов, А.Лихачов, П.Тарнавська, В.Чиж). Соціологічний напрямок (школа) кримінології. Залежність злочинності і соціального середовища. Злочинцем не народжуються, ним стають під впливом негативного середовища (Ж.Кетле, Г.Тард, А.Геррі). Розвиток кримінології в 20-30-ті роки ХХ ст. Перші кримінологічні кабінети з вивчення злочинності та злочинця. (М.Н.Гернет, А.А.Жижиленко, М.Н.Ісаєв, С.В.Познишев, М.М.Полянський, Є.П.Френкель, Н.П.Паше-Озерський, М.А.Чельцов-Бебутов та ін.). В 60-ті роки ХХ ст.: 1963 р. - створення Всесоюзного інституту з проблем вивчення причин і розробки заходів профілактика злочинності. Визначення поняття, предмету основних проблем злочинності (А.А.Герцензон, А.І.Долгова, І.І.Карпець, Н.Ф.Кузнєцова). Особа злочинця (А.І.Алексеєв, Ю.М.Антонян, А.Ф.Зелінський). Віктимологічні проблеми злочинності (П.С. Дагель, Д.В.Рівман, Л.В.Франк). Концепція профілактики злочинності та окремих її видів (І.А.Аванесов, А.П.Закалюк, В.К.Звірбуль, А.Е.Жалінський). Сучасна кримінологія в Україні. Суспільство стало перед проблемою розширення та відтворення злочинної поведінки, самодетермінацією злочинності. (В.В.Галіна, О.М.Джужа, А.П.Закалюк, А.Ф.Зелінський, А.Н.Костенко, І.П.Лановенко, Ю.В. Нікітін та ін.).
Література до теми:
Тема 3. КРИМІНОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ Семінарське заняття - 1 год. Практичне заняття – 2 год. Індивідуальна робота –2 год. Самостійна робота - 6 год.
Ключові терміни та поняття:Кримінологічне дослідження, кримінологічна інформація, організація кримінологічних досліджень, етапи кримінологічних досліджень, програма кримінологічних досліджень, методика дослідження злочинності.
План семінарського заняття:
Теми рефератів:
Питання для самоконтролю:
Методичні вказівки до теми: Кримінологічний аналіз злочинності дозволяє розробляти конкретні заходи, спрямовані на її запобігання та протидію, будувати цю роботу цілеспрямовано і планомірно, правильно координувати діяльність відповідних суб’єктів. Тому, вивчення злочинності, її детермінант, дає змогу розробити та застосуви комплекс економічних, соціальних, ідейно-виховних, організаційно-управлінських, правових, інформаційних заходів запобігання злочинності. Наукове дослідження у кримінології - це процес отримання нових знань про злочинність, причини та умови, що її обумовлюють, особу злочинця з метою розробки і реалізації заходів, спрямованих на підвищення ефективності роботи, суб’єктів запобігання злочинів. У проведенні досліджень виділяють чотири послідовних, логічно і змістовно взаємопов'язаних етапи: 1) підготовчий - полягає у виробленні програми та інструментарію (анкети, питання інтерв'ю, фіксування результатів спостереження, аналіз документів тощо); 2) збір первинної кримінологічної інформації; 3) упорядкування та обробка зібраної інформації; 4) аналіз обробленої інформації, підготовка звіту, формулювання висновків, розробка рекомендацій. Однією з умов проведення кримінологічного дослідження є використання сукупності методів, за допомогою яких вивчаються конкретні проблеми злочинності. Традиційно, всі методи поділяються на: 1) загальні методи, які використовують також в інших, у тому числі й правових науках: логічний, історичний та порівняльного аналізу, системно-структурний аналіз, моделювання, статистичні, математичні та кібернетичні; 2) методи суцільного або вибіркового дослідження; 3) окремі методи - соціологічний (спостереження, опитування, експеримент, методи експертної оцінки, контрольної групи і документальний), та психологічний (соціометричний, тестування та ін.). Статистичне спостереження — це планомірний, науково організований процес збирання даних щодо масових явищ і процесів, які відбуваються в різних сферах життя суспільства, шляхом їх реєстрації за спеціальною програмою, розробленою на основі статистичної методології. Перший етап статистичного дослідження (спостереження) закінчується заповненням статистичних карток. В результаті такого первинного обліку, накопичується масив матеріалу, який характеризує окремі одиниці досліджуваної сукупності. Для того, щоб вивчити характерні риси та істотні відмінності тих чи інших явищ, виявити закономірності їх розвитку, потрібно дані щодо кожного елементу сукупності систематизувати і обробити. Цю роботу виконують на другому етапі статистичного дослідження - статистичне зведення. Статистичне зведення — це процес упорядкування, систематизації і наукової обробки первинного статистичного матеріалу для виявлення типових рис і закономірностей явищ і процесів, що вивчаються. За зведеними даними розраховуються узагальнюючі показники, виконується порівняльний аналіз, а також аналіз причин групових відмінностей, вивчаються взаємозв’язки між ознаками. Наочні методи відображають результатами групування, статистичні таблиці та графіки. Найбільш поширеним методом обробки і аналізу первинної статистичної інформації, який застосовується на етапі зведення є групування. Групування — це розподіл одиниць суспільного явища, що вивчається, за істотними ознаками. Після обробки отриманих даних і зіставлення таблиць приступають до наступного етапу — якісного аналізу статистичних показників. Це – завершальний і найбільш відповідальний етап. Зібраний та проаналізований статистичний матеріал дає характеристику явища, що вивчається. Основна мета статистичного аналізу - виявлення закономірностей впливу одного явища на інше, констатації взаємозалежностей та взаємодії різних явищ.
Практичне заняття – 2 години Завдання 1. Розробіть програму та організаційний план вивчення злочинності на території міста за такими видами злочинів: - злочини, які вчинені неповнолітніми; - квартирні крадіжки; - грабежі, розбої; - незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин та прекурсорів; - хуліганство.
Програма повинна містити: - обґрунтування вибору й опис об’єкта дослідження; - визначення предмета, мети і задач дослідження; - формулювання основних гіпотез дослідження; - перелік необхідної кримінологічної й іншої інформації та визначення джерел її одержання; - роз’яснення методів збору кожного виду інформації.
Організаційний план повинен передбачати: - матеріально-ресурсне забезпечення дослідження; - послідовність проведення дослідницьких заходів; - визначення та розподіл завдань між учасниками дослідження; - терміни здійснення основних етапів дослідження; - розробку робочого інструментарію дослідження (анкети, опитувальні аркуші, бланки формалізованого вивчення документів, сценарії спостереження й експерименту і т.д.).
Завдання 2. Складіть план-програму кримінологічного вивчення причин та умов вчинення господарських злочинів в межах області.
Завдання 3. Складіть план-програму кримінологічного вивчення причин та умов корисливих злочинів і заходів щодо їх запобігання в місті.
Завдання 4. Об’єктом кримінологічного дослідження є підприємство м'ясо-молочної продукції на якому встановлено зростання злочинності. З метою запобігання злочинності складіть план-програму вивчення злочинності на цьому об’єкті.
Завдання 5. Розробіть проект анкети для вивчення громадської думки про причини та умови вчинення службових корисливих злочинів.
Завдання 6. Вивчаючи особу неповнолітнього правопорушника, дослідники встановили, що близько 20 % із них виховувались у неповних сім’ях (без одного чи двох батьків). Чи достатньо цих даних для висновку про те, що неповна сім’я є одним із криміногенних факторів формування особи злочинця? Що являє собою контрольна група і яким вимогам вона повинна відповідати за таких умов?
Завдання 7. Для вивчення процесу ресоціалізації та соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, вибірково було вивчено 250 осіб. Визначте можливу помилку репрезентативності такого дослідження, коли відомо, що протягом року після звільнення близько 20 % звільнених знову вчиняють злочин.
Завдання 8. Складіть анкету для стандартизованого інтерв’ю по вивченню громадської думки про ефективність заходів щодо протидії економічній злочинності в державі.
Завдання 9. Які відомості (дані) та з яких джерел потрібно отримати для вивчення рівня, динаміки, структури, причин та умов злочинності на окремому об’єкті? Обґрунтуйте свою відповідь.
Завдання 10. У яких випадках і при вивченні яких проблем можливе застосування методів спостереження та експерименту при проведенні кримінологічних досліджень?
3авдання 11. Які дані і з яких джерел потрібно отримати, щоб зробити вірогідну оцінку збитків від господарських злочинів на підприємстві, та в конкретній галузі народного господарства? Обґрунтуйте свою відповідь.
Завдання 12. Складіть анкету для експертного опитування фахівців щодо оцінки рівня латентності екологічних злочинів.
Завдання 13. У НДІ МВС України було проведено порівняльне обстеження 350 підлітків і 350 законослухняних молодих людей, що дало змогу виявити характерні риси злочинців у експериментальній деліквентній групі. Який метод був використаний науково-дослідною установою? Що становить зміст цього методу?
Завдання 14. Складіть опитувальник для стандартизованого інтерв’ю по вивченню громадської думки щодо впровадження більш ефективних запобіжних заходів проти пияцтва, алкоголізму, наркоманії, проституції.
Література до теми:
10.Преступность: опыт координации противодействия: Монография/ Межвед. ком. по борьбе с преступн., коррупцией и наркоман. при СБ Республики Беларусь. Акад. МВД Республики Беларусь; И.И.Басецкий, И.В.Капелько, Ю.Л.Сиваков.- Минск, 2001.- 827с. 11.Соціально-економічні наслідки епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні: нові прогнози/ Український ін-т соціальних досліджень.Британськарада в Україні. М-во Великої Британії у справах міжнародного розвитку (DFID).- Київ, 2003.- 146с. 12.Соціологія. Підручник / За ред. д.і.н., професора В.Г.Городяненка. – К.: Академія, 2002. 13.Правова статистика: Підручник /Під аг. ред..О.М. Джужи – К.: Атіка, 2008.
Тема 4. ТЕОРІЯ ЗЛОЧИННОСТІ Семінарське заняття – 1 год. Практичне заняття – 2 год. Індивідуальна робота –2 год. Самостійна робота – 6 год.
Ключові терміни та поняття: Злочинність, злочин, ознаки злочинності, кількісні та якісні характеристики злочинності, латентна злочинність, рівні латентності.
План семінарського заняття:
Теми рефератів: 1. Злочинність і її вплив на національну безпеку. 2. Співвідношення зовнішніх та внутрішніх детермінант злочинності.
Питання для самоконтролю:
Методичні вказівки до теми: Злочинність – соціальне явище. В кримінології злочинність визначають як соціально обумовлене, історично мінливе, відносно масове та кримінологічне явище, яке проявляє себе в системі кримінально-карних діянь на певній території, за певний період часу, а також осіб, що їх вчинили. Беручи це визначення за основу, необхідно розглянути ознаки злочинності з метою більш детального розкриття змісту поняття “злочинність”, яке в кримінологічних дослідженнях характеризують за системою показників, а саме: станом, структурою та динамікою. Розглядаючи злочинність як соціальне явище і оперуючи її кількісними та якісними характеристиками, ми попередньо наголошували, що для отримання точних відомостей потрібно звертатись до статистичної звітності правоохоронних органів, прокуратури, державної судової адміністрації. Разом з тим відомо, що у статистичну звітність попадають не всі вчинені злочини, а тільки частина з них, решта незареєстрована і становить, таким чином латентну злочинність. Латентна злочинність - це сукупність передбачених кримінальним законом діянь, які з різних причин не були враховані органами внутрішніх справ, прокуратурою, службою безпеки, судом. У науковій юридичній літературі розрізняють латентність трьох видів: природну, штучну і пограничну, які практикою діяльності правоохоронних органів поділяється на три рівня латентності: низький, середній, високий. Для виявлення латентної злочинності використовують загальні і спеціальні методи. До загальних методів відносяться: виявлення громадської думки про стан латентної злочинності; експертна оцінка при опитуванні спеціалістів; вивчення документів правоохоронних органів, фінансово-ревізійного контролю, органів надзвичайної ситуації, медичних установ тощо. Спеціальними методами можна назвати: аналіз динамічних рядів злочинів; дослідження періоду від їх вчинення до розкриття і прийняття санкцій; екстраполяцію; системно-структурний аналіз тощо.
Практичне заняття – 2 години
При підготовці до заняття необхідно пам’ятати, що як і будь-яке соціальне явище, злочинність має кількісні і якісні показники. Серед них необхідно розрізняти стан, коефіцієнт, структуру, питому вагу, характер, динаміку, географію злочинності.
Завдання 1. Наведіть визначення поняття відносин інтенсивності (частини до цілого) у кримінальній статистиці. Запишіть формулу індексу (коефіцієнта) злочинності. Визначте умовний індекс злочинності в Україні на 10 тис. населення у 2009 р. (кількість злочинів – 439,5 тис., чисельність населення – 48,3 млн. осіб), 2010 р. (кількість злочинів – 505,4 тис., чисельність населення – 47,9 млн. осіб) і 2011 р. (кількість злочинів – 520,2 тис., чисельність населення – 45,8 млн. осіб).
Завдання 2. У місті проживає 500 тис. населення, у тому числі чоловіків – 230 тис., жінок – 270 тис.; осіб віком до 14 років – 90 тис., 14-18 років – 60 тис., 18-16 років – 230 тис.; більше 60 років – 120 тис. за рік у місті зареєстровано умисних злочинів – 11800, необережних – 3200. Серед умисних злочинів 1050 насильницьких, 2350 – корисливо-насильницьких, 6800 – корисливих, 1600 – інших. Вчинено 120 вбивств, 70 зґвалтувань, 740 квартирних крадіжок, 420 крадіжок автотранспорту. Необережних злочинів за ст. 286 «Порушення правил безпеки руху та експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами» КК України – 2800, серед них водіїв приватного автотранспорту – 1900, державного та колективного – 900. У місті налічується 40 тис. одиниць державного та колективного автотранспорту і 60 тис. – приватного. За цей самий рік вчинено 7000 групових злочинів, у яких брали участь 1600 осіб. У громадських місцях було вчинено 4300 злочинів. Загалом до кримінальної відповідальності було притягнуто 9600 осіб, у тому числі неповнолітніх – 800; жінок – 1300; чоловіків – 8300. Визначте загальний і спеціальний коефіцієнти злочинності в місті; структуру злочинності в місті за п’ятьма показниками; характеристику стану злочинності в місті порівняно з відповідними показниками у країні.
Завдання3. З’ясуйте динаміку злочинності в одному із районів Н-ської області, що наведена в таблиці за останні 5 років:
Визначте абсолютний приріст, темп росту та темп приросту злочинності в районі. Побудуйте графіки.
Завдання4. У регіоні А протягом року зареєстровано 20 умисних вбивств (разом із замахами), 72 умисні тяжкі тілесні ушкодження та 15900 інших злочинів, що реєструються по лінії карного розшуку. У регіоні Б за той же час - відповідно 5 вбивств, 90 умисних тяжких тілесних ушкоджень та 1200 інших злочинів по лінії карного розшуку. Визначте найбільш високий рівень латентності злочинів? Зробіть розрахунки. Обґрунтуйте відповідь.
Завдання5. З урахуваннямотриманих Вами знань поясність причини того, що значна кількість вчинених злочинів не реєструється, а серед зареєстрованих значна частина залишається нерозкритою.
Завдання6. Обгрунтуйте які злочини належать до низьколатентних, середньолатентних та високолатентних? Наведіть приклади кожного з цих видів латентної злочинності.
Завдання7. До яких видів латентності відносяться такі випадки: 1). До відділення міліції надійшла заява від інженера підприємства про те, що у нього із офісу хтось вкрав золотий годинник. Заява була зареєстрована в єдиному реєстрі заяв і повідомлень але у порушенні кримінального провадження було відмовлено посилаючись на те, що, по-перше, заявник сам винен у неналежному зберіганні годинника, а по-друге, у неього не могло бути дорогої речі з огляду на малу заробітну платню потерпілого. 2). Четверо друзів на підпитку зустріли в безлюдному місці незнайому жінку і двоє з них, А. і Б., вчинили напад на потерпілу, силоміць завели в кущі і зґвалтували. Третій В. у злочині участі не брав, але й не сповістив правоохоронні органи про злочин. Четвертий – коли почали приставати до жінки, сказав, що цого не треба робития, посварив інших і пішов додому. Про це він нікому не сповістив. Потерпіла також не звернулась до міліції з заявою. 3). Пасажир К. програв сусідам по купе у потязі велику суму грошей. І хоча він і мав підозру, що його обібрали шулери, але нікого про це не сповістив. Згодом цих людей було притягнено до кримінальної відповідальності за професійне шахрайство. Під час судового слідства вони зізнались, що поряд із цим епізодом злочинної діяльності вони вчиняли і інші аналогічні злочини. 4). Прораб будівельного підприємства, викрав і продав приватним особам будівельні матеріали на суму більш як 40 тис. грн. Ці матеріали шляхом підробки документів були списані на будівництво. Розкрадання контрольно-ревізійним управлінням не було виявлено аж поки прораб сам про це не зізнася після обвалу декількох поверхів будівлі. 5). Власник фірми «Меркурій», перевіряючи фінансові документи виявив, що головний бухгалтер П. за звітний період викрав біля 1000 млн грн. Не бажаючи дискредитувати фірму, її власник звільнив Н. із займаної посади за «власним бажанням», не повідомивши про випадок правоохоронні органи.
Завдання8. Вкажіть, які з наведених нижче злочинів є високолатетними, середньолатентними та низьколатентними та поясніть чому: давання хабара; отримання хабара; втеча з місць відбування покарання та місць попереднього ув’язнення; незаконна порубка лісу чи чагарників; вбивство; зґвалтування; порушення правил пожежної безпеки; крадіжка; грабіж; спричинення майнової шкоди шляхом обману чи зловживанням довірою; порушення правил охорони рибних запасів; незаконне полювання; хуліганство; втягнення неповнолітнього у вчинення злочинів; викрадення людини; торгівля людьми; підміна дитини.
Завдання9. Вкажіть методи виявлення латентної злочинності в тому числі відносно злочинів у сфері інформаційних технологій.
Завдання10. Опитайте декілька осіб з вашої групи задавши їм наступні питання: 1. Вкажіть, чи вчинялись протягом останнього року відносно Вас: - хуліганство (да/ні); - шахрайство (да/ні); - крадіжка (да/ні); - грабіж (да/ні); - інші злочини (да/ні). 2. Чи звертались ви до правоохоронних органів із заявою про вчинений відносно Вас злочин? (да/ні). 3. Якщо звертались, то які заходи були вжиті: - відмовлено у прийнятті та реєстрації заяви в єдиному реєстрі заяв і повідомлень; - було відмовлено у порушенні кримінального провадження; - здійснюється кримінальне провадження. 4. Якщо не звертались, то чому: - вважали злочин малозначним; - вважали, що таке звернення не принесе жодного результату; - побоювання помсти з боку злочинця; - інші мотиви. На підставі проведеного опитування зробить відповідні висновки.
Література до теми:
Тема 5. ТЕОРІЯ ПРИЧИН ЗЛОЧИННОСТІ Семінарське заняття – 1 год. Практичне заняття – 2 год. Індивідуальна робота – 2 год. Самостійна робота – 6 год.
Ключові терміни та поняття:Причини та умови злочинності, класифікація причин та умов злочинності, детермінанти, фактори, причинно – наслідковий зв’язок. План семінарського заняття:
Теми рефератів: 1. Причинність у кримінології. 2. Причинність як взаємодія соціального середовища.
Питання для самоконтролю:
Методичні вказівки до теми: Вчення про причини та умови злочинності у вітчизняній і зарубіжній кримінологічній літературі не має єдиного тлумачення. Це пояснюється тим, що ця галузь юридичних досліджень відзначається особливою складністю, різноплановістю позицій вітчизняних і зарубіжних авторів, що призводить до наявності в підручниках з кримінології діаметрально протилежних концепцій причин та умов злочинності, як у світі так і нашому суспільстві. Категорії причинності є основним елементом предмету науки кримінології, що зумовлює важливість їхнього методологічного значення та сутності й змісту кримінології. Від її визначення та опанування залежить розуміння соціально-правової природи злочинності, соціально-ідеологічної суті особи злочинця, розробка ефективних запобіжних заходів, а також визначення системного механізму протидії злочинності. Як складне соціальне явище злочинність є наслідком дії багатьох факторів і причин. Класифікація причин та умов злочинності здійснюється за декількома критеріями: за природою, за рівнем функціонування, за змістом і способом дії, за джерелами походження тощо. Причинне пояснення соціально негативних чинників передбачає багаторівневий підхід. Стосовно до злочинності такими рівнями виступають: суспільство, соціальна група, індивід. Відповідно і наукове обґрунтування ділиться на філософський, культурологічний, соціологічний і психологічний рівні. Філософський рівень – узагальнює концепції причин та умов, що породжують соціальні відхилення у суспільстві. Культурологічний рівень вивчає моральний, правовий, ідеологічний та інші чинники, що вплинули на криміналізацію суспільних відносин та визначає сфери оптимізації антикриміногенного впливу на злочинність. Соціологічний рівень – вивчає конкретні зв’язки та відносини, які існують у суспільстві. В них проявляються загальні закономірності історичного розвитку і притаманні їм протиріччя, на які впливають існуючі небезпеки та загрози. На психологічному рівні створюється той морально – психологічний стрижень, на якому ґрунтується або правомірна, або злочинна поведінка. Причина і наслідок поєднані між собою об’єктивним і закономірним зв’язком. Але характер цього зв’язку може бути різним. Він визначається як природою самих явищ, так і особливостями об’єктивних законів, що діють у цій області життя (економічні, ідеологічні, соціальні, правові, екологічні, психологічні тощо).
Практичне заняття – 2 години
Завдання 1. Обгрунтуйте факторний вплив на зростання злочинності на рубежі ХХ – ХХI ст.ст., як взаємопов’язано з цим соціально – економічне та інше становище в державі?
Завдання 2. Як взаємопов’язані між собою зовнішні та внутрішні фактори впливу на злочинність? В чому вони проявляється? Як співвідносяться?
Завдання 3. Як Ви розумієте тенденцію послаблення протидії злочинності з боку людини та суспільства і появи «синдрому звикання, прилаштування, звертання до злочинців, як до своєї криши»? У чому соціальна небезпека цього синдрому?
Завдання 4. Визначте за значимістю наступних чинників причинно наслідковий вплив на злочинність: 1) падіння економіки; 2) нелегальна міграція; 3) неналежне виховання в родині; 4) падіння моральних цінностей; 5) агресія та неповага особи до оточуючих; 6) корупція; 7) зрощення організованої злочинності з представниками влади; 7) вживання алкогольних напоїв або наркотичних засобів. Якими чинниками ви можете доповнити вищезазначений перелік. Обгрунтуйте.
Завдання5. Надайте класифікацію причин та умов за наступними критеріями: а) за рівнем узагальнення; б) за суттю; в) за змістом; г) за природою; д) за джерелом виникнення; є) виходячи із часової та просторової належності.
Завдання6. Назвіть основні положення теорії казуальності. Яку роль вони відіграють для визначення антикриміногенних заходів впливу на злочинність?
Завдання 7. Яке співвідношення таких дефініцій як: «фактори», «чинники», «обставини», «детермінанти», «причини та умови», «казуалістика». Чи є вони тотожними? Обґрунтуйте свою точку зору.
Література до теми:
10.Тарарухін С.А. Вибрані твори. Ч.2. Кримінологія. Соціально-психологічні причини злочинів/ МВС України. НАВСУ.- К., 2004.- 99 с. 11.Сухоребрий І.І. Корупційні злочини та легалізація (відмивання) доходів одержаних злочинним шляхом.// Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2008. - № 6.- С. 129-137. 12.Тичина Д. Соціально-економічний аналіз корисливої злочинності.// Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ - 2008. - № 3. – С.147-154. 13.Филонов В.П., Федоренко Д.В. Преступность в особо крупном городе: состояние, причины и меры по ее предупреждению: Монография/ Под ред. проф. В.П.Филонова.- Донецк: ДИВД МВД Украины, 2002.- 280с.
Тема 6. ТЕОРІЯ ОСОБИ ЗЛОЧИНЦЯ Семінарське заняття - 1год. Практичне заняття – 2 год. Індивідуальна робота –2 год. Самостійна робота - 6 год.
Ключові терміни та поняття:Особа, що вчинила злочи; особа злочинця; межі вивчення особи злочинця; кримінологічні ознаки особи злочинця; класифікація злочинців.
План семінарського заняття:
Теми рефератів: 1. Вивчення соціальних позицій, ролей та діяльності злочинця. 2. Співвідношення соціального та біологічного в особі злочинця.
Питання для самоконтролю:
Методичні вказівки до теми: Розкрити поняття "особа злочинця" неможливо без тлумачення і засвоєння поняття "особа". Особа людини — це цілісна система соціальних і психічних рис, властивостей і якостей учасника та носія суспільних відносин. Про особу злочинця можна говорити лише у відношенні людини, винної в злочинному суспільно небзпечному діянні (дії або бездіяльності), тобто особи, що вчинила систему навмисних та цілеспрямованих дій, передбачених кримінальним законом, спрямованих на реалізацію мотиву. В інших випадках ми повинні говорити про осіб, що вчинили злочини. Вивчаючи дану тему, слід звернути увагу на те, що кримінологічна характеристика особи злочинця теж нерозривно пов’язана із злочином, який вона вчинила. Але кримінологів більше цікавить генезис особи злочинця, тобто процес її становлення і розвитку, який розкриває детермінанти її формування та довденя умису до злочинного результту. Такий інтерес зникає, коли дана особа перестає бути антиасоціально орієнтованою. Таким чином, антисуспільні властивості, які характеризують особу злочинця, існують до злочину і обумовлюють його вчинення, проте визнання конкретної особи злочинцем можливе лише після визнання судом і у зв’язку з вчиненням нею злочину. Особі злочинця притаманна система ознак, властивостей, якостей, що визначають її як людину, яка вчинила злочин. Будучи різновидністю особи взагалі, особа злочинця має загальні ознаки (стать, вік, фах, освіта, соціальний стан, роль у суспільстві), а також властиві лише особі злочинця специфічні ознаки, які визначають і виражають характер і ступінь її суспільної небезпеки. Вітчизняні кримінологи поділяють названі ознаки на такі групи: соціально-демографічні; кримінально-правові; соціальні ролі і статус; риси правової і моральної свідомості; соціально-психологічні характеристики. Вивчаючи особу злочинців необхідно систематизувати отримані про них дані за певними критеріями. Боротьба зі злочинністю не може орієнтуватися лише на індивідуальну неповторність кожної особи, водночас вона повинна враховувати неоднорідність контингенту злочинців. Ця проблема розв’язується шляхом розподілу злочинців на окремі групи і типи, що досягається за допомогою класифікації та типології.
Практичне заняття – 2 години
Завдання 1. Визначте які з нижченаведених ознак і властивостей особи злочинця належать до соціально-демографічних, морально-психологічних, кримінально-правових та соціально-рольових ознак: 1) вид злочину; 2) наявність колишньої судимості; 3) стать; 4) корисливо-насильницька спрямованість поведінки; 5) вік; 6) потреби; 7) навмисна форма вини; 8) особливості інтелектуальної, вольової, емоційної сфер; 9) жорстокість; 10) повторність учинення злочину; 11) освіта; 12) співучасть в організованій злочинній групі; 13) зайнятість суспільно корисною працею; 14) індивідуальні умови життя винного; 15) інтереси; 16) сімейний стан; 17) ставлення до оточуючих та загальноприйнятих правил поведінки; 18) правовий нігілізм; 19) схильність до істерії; 20) розкаяння; 21) підмовництво; 22) брехливість; 23) агресивність: 24) спеціальний рецидив.
Завдання 2. Ознайомтеся з наведеними фабулами кримінальних справ. Використовуючи кримінологічну типологію, обґрунтуйте тип особи злочинця. 1. Громадянин П. з 11 років почав тікати з дому, вчиняв крадіжки продуктів і речей, у зв’язку з цим знаходився на профілактичному обліку в міліції. У 14 років його було притягнуто до кримінальної відповідальності за крадіжку з квартири. Після звільнення з колонії у перший же місяць разом з гр, Н., з яким познайомився під час відбуття покарання, гр. П. скоїв крадіжку і пограбування. Відбувши 5 років позбавлення волі, він влаштувався працювати на завод. В один із робочих днів він побив бригадира за те, що той обізвав його злочинцем, за що гр. П. було засуджено до 8 років позбавлення волі. У колонії він порушував режим, ухилявся від праці, брав участь у бійках з іншими засудженими, що встали на шлях виправлення. 2. Повертаючись додому з нічної зміни, гр. К. виявив на узбіччі дороги п’яного В., який спав. Громадянин К. витяг у нього з кишені гроші (150 грн.) і намагався зняти годинник, але був затриманий працівниками міліції. Громадянин К. раніше не судимий, за місцем роботи та мешкання характеризувався позитивно. 3. Громадянин Д. убив свою жінку, труп розчленив, склав у валізу і вийшов з дому, але на вулиці його затримали працівники міліції. Слідством було встановлено, що гр. Д. неодноразово судимий за хуліганство, насильницький грабіж і розбій. Свого часу суд визнав його неосудним. 4. Громадянина С., який працював на заводі, було затримано на прохідній з набором гаечних ключів. За це його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Протягом року він двічі побував у витверезнику. До роботи ставився добре. Одного разу гр. С. побачив на території заводу схований електродвигун і вирішив його вкрасти. Електродвигун йому був потрібний для дачі. Під час крадіжки гр. С. було затримано працівниками охорони.
Завдання 3. З якого моменту починається кримінологічне вивчення особи злочинця: а) з моменту вчинення злочину; б) з моменту винесення обвинувального вироку; в) з моменту вступу вироку в законну силу; г) з моменту девіантної поведінки; д) з моменту порушення норм адміністративного права. Обґрунтуйте свою точку зору.
Завдання 4. Нижче, наведено особливості людини, котрі характеризують її як індивіда або як особистість: відкритість до спілкування, товариськість, комунікабельність, працелюбність, гарна координація обох рук, старанність, акуратність, велика емоційна збудливість, швидкий темп діяльності, добросовісність, рухливість, сором’язливість, байдужа реакція на громадську оцінку, високі фізичні рефлекторні схильності, висока швидкість засвоєння навичок, впертість, пластичність, чесність. Визначте особливості, котрі відображають поведінку особи злочинця. Обґрунтуйте свою точку зору.
Завдання 5. Громадянин С. вів наступний спосіб життя: довго не затримувався на одному місці роботи – його звільняли за численні прогули; систематично пиячив, внаслідок чого був визнаний хронічним алкоголіком, вів себе непристойно у громадських місцях. Дружина і неповнолітній син залишили його, оскільки він систематично конфліктував, ображав їх, продавав спільне майно з метою придбання спиртного. Громадянин Ф. підозрювався також у розкраданні продуктів з магазину, але за недоведеністю справу було припинено. У 2013 p. гр. С. у дворі свого будинку вчинив у нетверезому стані правопорушення, викрикував нецензурні слова, чіплявся до мешканців будинку, ображав їх. У зв’язку з цим його було затримано міліцією. За ознаками ст. 173 Кодексу про адміністративні правопорушення України гр. С. притягнуто до відповідальності за дрібне хуліганство. Чи можна вважати гр. С. злочинцем? Обґрунтуйте свою точку зору.
Завдання 6. Протиправна поведінка може ставити за мету: - безпосереднє задоволення будь-якої потреби; - реалізацію більш віддалених життєвих планів, які спрямовані на задоволення будь-якої потреби; - вирішення особистих конфліктів та усунення перешкод на шляху до задоволення актуальних та потенційних потреб; - відмова від соціально активної поведінки, пов’язаної з використанням своїх юридичних обов’язків. Наведіть приклади цих форм протиправної поведінки та проаналізуйте їх з позиції типових характеристик осіб, які вчиняють дані злочини.
Завдання 7. Визначте, які ознаки та властивості особи, котрі наведені нижче, можуть свідчити про потенційну готовність даної людини вчинити злочин: підвищена збудливість; бадьористь; підвищений настрій; дратівливість; слабке емоційне збудження; запальність; неврівноваженість; невпевненість в собі; неохайність; егоїзм; жадоба до влади; безпринципність; брехливість; жорстокість; безкультур’я; колективізм; заздрість; агресивність. Обгрунтуйте та наведіть конкретні приклади.
Завдання 8. Які з наведених нижче можливих типологічних груп можуть бути віднесені до кримінологічних типологій особи злочинця, а які – до інших (наприклад, кримінально-правовим): - співучасники, хулігани, злодії, вбивці, вимагачі, шахраї, насильники; - особи, які вчинили злочини з корисливою, агресивно-насильницькою мотивацією та ін.; - особи, які вчинили злочин вперше, повторно; - необережні злочинці, ситуаційні, випадкові та ін.; - криміногенна особистість, особа злочинця, злочинна особистість. Поясність, у чому різниця в наведених типологій? Яке наукове і практичне значення мають типологія та класифікація злочинців?
Завдання 9. Кримінальна статистика свідчить про значні відмінності кримінальної активності чоловіків та жінок. Чим це можна пояснити?
Завдання 11. Ознайомтеся з наданою Вам архівною кримінальною справою та складіть за її матеріалами кримінологічний портрет засудженої особи. На цій підставі визначте її соціальні ролі та статуси, а також моральні і психічні властивості. Вкажіть, які відомості є необхідними для складання кримінологічної характеристики? Які з них відсутні у даній кримінальній справі, із яких джерел їх можна отримати?
Завдання 10. Кримінальна статистика свідчить про значне зростання кримінальної активності чоловіків ніж жінок у сфері інформаційних технологій. Чим це можна пояснити?
Література до теми:
10.Регіональні проблеми боротьби з економічною злочинністю: Матеріали регіон. наук.-практич.ї конференції (19.05.2004 р.)/ МВС України. Донецьк. юрид. ін-т МВС при Донецьк. нац. університеті.- Донецьк, 2004.- 197с. 11.Кримінальна субкультура як фактор злочинності: Кримінологічні дослідження. Вип. 2/ Луган. гуманіт. центр. ЛДУВС ім. Е.О.Дідоренка.- Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2008. - 197с. 12.Кримінологічна віктимологія: навчальний посібник / За заг. ред. О. М.Джужи - Київ: Атіка, 2006. – 352 с.
Тема 7. ТЕОРІЯ ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ Семінарське заняття - 1 год. Практичне заняття – 2 год. Індивідуальна робота – 2 год. Самостійна робота - 6 год.
Ключові терміни та поняття:Профілактика; запобігання; припинення; протидія; система запобіжної діяльності; рівні, форми та види запобігання злочинності; правові основи запобігання злочинності; класифікація заходів запобігання злочинності.
План семінарського заняття:
Теми рефератів: 1. Поняття та зміст запобіжної діяльності. 2. Поняття та значення віктимологічної профілактики.
Питання для самоконтролю:
Методичні вказівки до теми: Безпека та життєдіяльність людини, суспільства на всіх етапах історичного розвитку пов’язувалась із протидією злочинності та всебічними запобіжними та профілактичними заходами. Профілактика злочинності – це багаторівнева система державних та громадських цілеспрямованих заходів щодо виявлення, усунення, нейтралізації причин та умов злочинності. Залежно від ієрархії причин і умов злочинності розрізняють три рівня її попередження: загальносоціальний, соціально-кримінологічний та індивідуальний. В залежності від масштабів виділяють: заходи загальної профілактики, що здійснюються до всього населення держави; заходи спеціальної, що здійснюються у межах відомства чи великих соціальних груп (наприклад, мігрантів, неповнолітніх), в мікрогрупах (сім’я); заходи індивідуальної профілактики (до окремої особи). За ознакою правового регулювання заходи профілактики поділяються на правові (регулюються нормами адміністративного, кримінального, кримінально-процесуального та інших галузей права), неправові (регулюються мораллю, традиціями, технічними нормами). За змістом (спрямованістю та видом їхньої дії) запобіжні заходи поділяються на: соціальні, ідеологічні; економічні; організаційно-управлінські; психологічні; медичні; психолого-педагогічні; технічні; правові. Суб’єктами профілактики (протидії) злочинності (злочинів) є державні органи, установи, організації, підприємства, а також посадові особи (службовці), громадські об’єднання й окремі громадяни, на яких законом покладено завдання та функції щодо виявлення, усунення, послаблення, нейтралізації причин та умов, які сприяють існуванню й поширенню злочинності в цілому, її окремих видів і конкретних злочинів, а також утримання від протиправних дій і забезпечення ресоціалізації осіб, схильних до вчинення злочинів (рецидиву). За завданнями, компетенцією і змістом попереджувальної діяльності суб’єкти профілактики класифікуються на: органи влади загальної компетенції (їх установи, організації, підприємства); спеціалізовані органи; неспеціалізовані; частково спеціалізовані. Практичне заняття – 2 години
Завдання 1. Назвіть форми, види і рівні профілактики з наданням ґрунтовної відповіді.
Завдання 2. Назвіть спеціалізовані та неспеціалізовані суб’єкти профілактичної діяльності. Як вони співпрацюють?
Завдання 3. Назвіть форми участі громадських формувань у запобіганні злочинам.
Завдання 4. Яка роль релігійних конфесій в сфері запобігання злочинності?
Завдання 5. Визначте правові та неправові профілактичні заходи, які здійснюються суб’єктами профілактики.
Завдання 6. Розкрийте основні методи та заходи профілактичної діяльності ОВС. Які правові основи її здійснення?
Завдання 7. Вкажіть правову основу проведення профілактичних заходів, що здійснюється суб’єктами профілактики на рівні держави. Хто координує цю роботу?
Завдання 8. Розкрийте основні форми взаємодії ОВС і недержавних об’єднень в сфері запобігання злочинності.
Завдання 9. Як впливають ЗМІ назабезпечення профілактичної діяльності?
Завдання 10. Зазначте основні критерії класифікації профілактичних заходів. Аргументуйте свою відповідь.
Література до теми:
10.Колб О. Г. Установа виконання покарань, як суб’єкт профілактики злочинів: Монографія. – Луцьк: Вежа, 2006. – 462 с. 11.Лукашевич С. Ю. Попередження злочинності засуджених в місцях позбавлення волі: Монографія. – Харків: СПД Ф. О. Вапнярчук., 2006. – 103 с. 12.Лозовицкая Г.П. О некоторых криминологических и уголовно-правовых проблемах борьбы с посягательствами, совершенными в составе организованных групп и преступных сообществ, на участников правосудия// Российский следователь.- 2006.- №2.- С.36-40. 13.Нікітін Ю.В. Протидія злочинності в системі забезпечення внутрішньої безпеки українського суспільства: Монографія. – К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2009. – 373 с.
14.Никитин Н.В. Проблемы социально-трудовой реабилитации// Российский следователь.- 2006.- №4.- С.39-42. 15.Семенов В.М. Об общесоциальных мерах по предупреждению краж// Российский следователь.- 2006.- №1.- С.43-46. ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ ІI
Тема 8. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ НАСИЛЬНИЦЬКОЇ ЗЛОЧИННОСТІ Семінарське заняття - 2 год. Індивідуальна робота – 2 год. Самостійна робота - 6 год.
Ключові терміни та поняття:Насилля, характер кримінальної мотивації, психофізіологічні патології, інформаційна політика, алгоритм оптимальної поведінки, віктимність. План семінарського заняття:
Теми рефератів: 1. Напрямки та заходи запобігання насильницьких злочинів. 2. Поняття та значення віктимологічної профілактики насильницьких злочинів.
Питання для самоконтролю:
Методичні вказівки до теми: Насилля – один із фундаментальних елементів культури. Насильницька злочинність – результат протиріч між імпульсами дикої природи, що вкоренилися у генну пам'ять людини та ідеями гуманізму, справедливості, соціальних відносин. В кримінології виділяють два типи насильницьких злочинів: 1) насильницько-егоістичні (насилля є сутністю кримінальної мотивації); 2) корисливо-насильницькі (засіб досягнення певного результату). Серед насильницьких злочинців виділяють наступні типи: а) раціональний; б) імпульсивний; в) патологічний; г) конформістський. Особливістю причинної обумовленості всіх типів насильницьких злочинів є наявність двох витоків детермінації, внутрішніх (по відношенню до особи злочинця) та зовнішніх. Діяльність правоохоронних органів та інших суб’єктів у сфері запобігання насильницьких злочинів необхідно спрямовувати на психогігієну, віктимну профілактику, покращення інформаційної політики, здоровий спосіб життя.
Література до теми:
Тема 9. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ КОРИСЛИВОЇ (ЕКОНОМІЧНОЇ) ЗЛОЧИННОСТІ
Семінарське заняття - 2 год. Індивідуальна робота – 2 год. Самостійна робота - 6 год.
Ключові терміни та поняття: Корислива злочинність, класифікація корисливих злочинців, потреби людини, задоволення потреб людини, оптимізація стандартів потреб, соціальна та економічна нерівність, економічні злочини, віктимологічна профілактика. План семінарського заняття: 1.Кримінологічна характеристика корисливої (економічної) злочинності. 2. Типологія особистості корисливого злочинця. 3. Причини корисливої (економічної) злочинності. 4. Заходи запобігання корисливого злочинця в Україні.
Теми рефератів: 1. Напрямки та заходи запобігання корисливої (економічної) злочинності. 2. Поняття та значення віктимологічної профілактики корисливої (економічної) злочинності. Питання для самоконтролю: 1. Визначте кримінологічну характеристику корисливої (економічної) злочинності. 2. Які витоки значної латентності злочинів економічної спрямованості? 3. Розкрийте типологію особистості корисливого злочинця. 4. Визначте основні напрямки організації та заходи запобігання на корисливу (економічну) злочинність.
Методичні вказівки до теми: Корисливі злочини є одними з розповсюджених у світі. Розповсюдженою формою корисливої мотивації набуває жадоба влади. З об’єктивної сторони корисливі злочини можна поділити на наступні групи: а) обумовлені з насиллям (розбій, бандитизм тощо); б) пов’язані з використанням службового становища (хабарництво; привласнення, розтрата майна або заволодіння ним); в) не здійснюються із застосуванням насилля та не пов’язані із службовим становищем (крадіжка, шахрайство, торгівля людьми). В кримінології виділяють наступні види корисливої злочинності:1) загальнокримінальну корисливу злочинність; 2) економічну злочинність; 3) корупційну злочинність; 4) податкову злочинність. Причини (детермінанти) корисливої злочинності обумовлені самою природою людини, оскільки його життя в значній мірі визначається двома факторами: а) потребами; б) доступними способами задоволення потреб. Потреби мают біологічну основу. Ієрархією потреб запропонував А. Маслоу. На його думку потреби в житті людин грають значну роль. З огляду на це стандарти потреб ( деякі вчені їх називають стандарти споживання) грают в суспільстві значну роль. Суспільство шукає баланс між соціальною нерівністю та застоєм і значною криміналізацією відносин. Інструментами впливу на стандарти потреб є: ідеологія; культура; релігія; економічна, податкова, митна політика держави; право. Головними завданнями соціального контролю є: а) неможливість отримання матеріальних цінностей незаконним шляхом; б) позбавлення можливості використати кошти, отримані незаконним шляхом. Література до теми:
Тема 10. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ ОРГАНІЗОВАНОЇ ЗЛОЧИННОСТІ Семінарське заняття - 2 год. Індивідуальна робота – 2 год. Самостійна робота - 6 год. Ключові терміни та поняття: Організована злочинність, фактори стійкості організованої злочинності, фактори кримінальної еволюції, етапи становлення організованої злочинності, державна стратегія протидії організованій злочинності. План семінарського заняття:
Теми рефератів: 1. Фактори, що впливають на стійкість організованої злочинності. 2. Особливості державної політики щодо попередження організованої злочинності та формування злочинних організацій.
Питання для самоконтролю: 1. Які основні ознаки характеризують організовану злочинність? 2. Які виділяють форми організованої злочинності. 3. Як повязана корупція і організована злочинність? 4. В чому проявляється підвищена суспільна небезпека організованої злочинності? 5. Які заходи протидії організованій злочинності ви можете виділити?
Методичні вказівки до теми: Організована злочинність – це найбіль небезпечна і деструктивна для держави та суспільства частина загальної злочинності, що спричиняє негативний вплив не тільки на економічні, а й на соціальні, морально-психологічні та культурологічні процеси в державі. В кримінології, на відміну від кримінального права, де з терміном «організована злочинність» ототожнюється сукупність дій з елементами організації (формування, застосування, створення) для вчинення злочину (злочин може бути організовано як однією людиною, так і групою осіб), розуміється еволюціонування кримінального феномену, де йому вдалося знайти таку форму буття, яка дозволяє уникати (нівелювати) антикримінальний вплив держави й суспільства. Високий рівень злочинної спеціалізації як ознака має наступні складові: а) наявність проміжних керівників, які отримують накази від лідерів та передають їх виконавцям, що сприяє останнім бути поза безпосереднього виконання злочину і їх не знають безпосередні виконавці; б) наявність не тільки організаторів та виконавців, а й:
Характерною рисою таких злочинних груп є те, що до організованої злочинності втягуються люди інтелектуальної праці з вищою освітою і високим професійним рівнем, раніше не судимі. До причин та умов розвитку професійної організованої злочинності можна віднести:
Основною метою протидії організованій злочинності є: а) встановлення контролю над організованою злочинністю, її локалізація, нейтралізація та ліквідація; б) усунення причин та умов існування організованої злочинності.
Література до теми:
Тема 11. КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ЗАПОБІГАННЯ ЄКОЛОГІЧНОЇ ЗЛОЧИННОСТІСемінарське заняття - 1 год. Індивідуальна робота – 2 год. Самостійна робота - 6 год. Ключові терміни та поняття: Екологічна безпека, екологічне забруднення, екологічна безпека виробництва, патологія споживання, екологічний стан, система екологічного виховання громадян. План семінарського заняття:
Теми рефератів: 1. Фактори, що впливають на екологічну злочинність в Україні. 2. Напрямки державної політики щодо забезпечення екологічної безпеки в Україні. Питання для самоконтролю: 1. Дайте кримінологічну характеристику екологічній злочинності. 2. Який рівень латентності даного виду злочинності? 3. В чому полягає особлива суспільна небезпека екологічної злочинності? 4. В чому проявляється особливість факторного впливу на екологічну злочинність? 5. Які заходи протидії екологічній злочинності ви можете виділити?
Методичні вказівки до теми: Екологічна безпека держави ґрунтується на концепції всеохоплюючої системи глобальної безпеки. Разом з тим інтенсивна експлуатація природних ресурсів та негативний бік науково технічної революці призвели до екологічних проблем. Вбачаючи на це соціологічний підхід сприяв дослідженню злочинності в цій галузі. Екологічну безпеку в кримінології розглядають з соціально-правової точки зору, зокрема: а) екологічна безпека є складним елементом як національної так і внутрішньої безпеки, яка відповідає життєво важливим інтересам людини, суспільства, держави; б) об’єктами екологічної безпеки є людина, її життя, здоров’я, право людини на придатне для життя навколишнє природне середовище; суспільство з його духовними, морально-етнічними, інтелектуальними та матеріальними цінностями, які залежать від навколишнього природного середовища; держава, її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність та недоторканість; небезпека техногенного, у тому числі ядерного, біологічного тероризму тощо. в) екологічна безпека як складова національної і внутрішньої безпеки суспільства є певним станом навколишнього природного середовища, придатним для нормального проживання. А це передбачає: а) захист життя і здоров’я людини (суспільства) від наслідків антропогенного порушення та техногенної діяльності; негативних ситуацій техногенного та природного характеру; б) захист природних екосистем від будь-якого впливу, який може безпосередньо або опосередковано негативно позначитись на житті, здоров’ї та умовах проживання людей, суспільства. г) наявність загроз, спричинених факторами, які впливають на безпеку життєво важливих інтересів людини, суспільства, держави. Тому існування і розвиток загроз передбачає необхідність комплексно-системного підходу до вирішення всієї сукупності питань безпеки на будь-якому рівні: глобальному, державному, регіональному, локальному, на рівні окремого підприємства. д) запобігання загрозам екологічній безпеці та безпеці суспільства забезпечується проведенням економіко-політичних, науково-технологічних, соціально-правових, організаційно-превентивних, регулятивно-стимулюючих та інших заходів. Аналіз світових екологічних проблем свідчить, що вони призводять не тільки до виникнення напруги в суспільстві, але й до конфліктних ситуацій. Це пов’язано зі спорами щодо спільного використання водних ресурсів, утилізації небезпечних відходів, виробництва ядерної енергії тощо. Тому в питаннях екологычноъ безпеки необхідно розраховувати не тільки на добру волю держав-сусідів, але й на свою здатність правовими методами відстоювати власні інтереси та спрямовувати дії інших держав, щоб унеможливити нехтування національними інтересами України. З огляду на це чинний Кримінальний кодекс України у розділі VІІІ передбачив відповідальність за злочини проти довкілля.
Література до теми: 1.Кримінологічна віктимологія: навчальний посібник / За заг. ред. О. М.Джужи - Київ: Атіка, 2006. – 352 с. 2. Литвак О. Злочинність її причини та профілактика. – К., 1997. 3. Правові основи інвестиційної та інноваційної діяльності. Кримінологічний аспект: Навчальний посібник // Л.С. Сміян, Ю.В. Нікітін; М-во освіти і науки України, ВНЗ «Національна академія управління». - К.: КНТ, 2006. - 368с. 4. Левченко Ю.О. Кримінально-правова характеристика злочинів, що пов’язані з транспортуванням нафто - , газо продуктів. // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ – 2008. - №3 – С.140-146. 5.Шиян В. Д., Левченко Ю. О. Проблеми боротьби з організованою злочинністю у паливно-енергетичному комплексі.// Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. – 2006. - № 1.- С. 167-178. 6.Яковлев А.М. Индивидуальная профилактика преступного поведения. - Горький, 1977.
Тема 12. КРИМІНОЛОГІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ Семінарське заняття - 2 год. Індивідуальна робота – 2 год. Самостійна робота – 6 год. Ключові терміни та поняття: Національна безпека, зовнішні й внутрішні фактори впливу на національну безпеку, загроза, небезпека, концепція протидії злочинності. План семінарського заняття:
Теми рефератів:
Питання для самоконтролю:
Методичні вказівки до теми:
Основою всеохоплюючого поняття «національна безпека» є гарантії реалізації та забезпечення безпеки людини, суспільства, держави. Об’єднуючим терміном є «безпека», яка уособлює стан суспільних відносин, при яких розвиваються здібності, реалізуються соціально значимі потреби й інтереси людини, забезпечуються матеріальні та духовні цінності суспільства, державний суверенітет і територіальна цілісність. Такий підхід актуалізує новий напрямок – кримінологія внутрішньої безпеки суспільства. Внутрішня безпека суспільства охоплює ті суспільні явища і процеси, які здійснюються всередині держави, на які націлені дестабілізуючі фактори, від кого б вони не виходили. Вона включає в себе: стан захищеності інтересів об’єктів (особи, суспільства, держави); запобігання криміногенним факторам при сталому розвитку об’єктів (динамічний стан); безпечний стан об’єктів (статичний стан); діяльність суб’єктів, спрямовану на протидію злочинності та забезпечення безпеки суспільства; запобігання антидемократичним діям влади, кризовим явищам в економіці, загостренню соціально-політичної напруги в суспільстві, корупції тощо; забезпечення першооснови життя (генний розвиток, соціологічний, культурологічний і природний стан). Внутрішня безпека суспільства є невід’ємною складовою національної безпеки, ґрунтується на соціальних, політичних, економічних, правових, культурно-ідеологічних, психологічних і інших чинниках, обумовлює необхідність впровадження дієвого механізму протидії злочинності в системі забезпечення внутрішньої безпеки України. Доктрина кримінології безпеки спрямована на забезпечення переваг запобіжних заходів над криміногенними чи кримінальними загрозами. Заходи протидії загрозам мають бути гуманні, духовні і відповідати нормам права. Кримінологія безпеки сприяє формуванню нової ідеології протидії злочинності, що полягає у переорієнтації правоохоронної системи з пошуку криміногенних загроз на основну задачу – забезпечення безпеки людини, суспільства від злочинних посягань. Особливість кримінології безпеки полягає у кримінологічній оцінці ситуації, розробці майбутніх законопроектів та узгодженні всіх складових взаємодії інтересів усіх об’єктів безпеки. Цілі забезпечення внутрішньої безпеки, це: а) демократизація суспільного розвитку, визначення національних інтересів з метою розробки пріоритетних напрямків внутрішньої політики; б) розробка нової моделі внутрішньодержавних стосунків, які спрямовані на безпеку людини, суспільства, держави та ґрунтуються на співпраці, координації, комунікації і превентивних заходах; в) забезпечення гуманітарного імперативу у внутрішній політиці, діяльності національних і міжнародних інститутів, направленого на захист прав і свобод людини, пріоритет соціально-економічних, екологічних та антикриміногенних аспектів безпеки; г) запобігання злочинності як в самій державі, так і сприяння міжнародному співробітництву в протидії міжнародним злочинним угрупованням, створення дієвої процедури відповідальності за правопорушення в галузі безпеки; д) підтримка спокою і рівноваги в усіх сферах життєдіяльності людини і суспільства. Принципи забезпечення безпеки – це основоположні, керівні ідеї і засади забезпечення безпеки правовими методами. Вони складають цілісну систему, в якій вони взаємозалежні та взаємообумовлені. За сферою дії вони поділяться на загальноправові, міжгалузеві, галузеві і правових інститутів. До першої групи принципів належать принципи: історичності, дотримання прав і свобод, справедливості, рівності, гуманізму, законності, демократизму. До другої – гомеостазис, послідовність, біхевіоризм, організаційність. Зроблено висновок, що методи забезпечення внутрішньої безпеки суспільства – це способи упорядкованої і взаємопов’язаної діяльності суб’єктів безпеки, спрямованої на вирішення її завдань. Дієвими методами для досягнення зазначеної мети є: диспозитивний (переконання) та імперативний (примус). Впровадження дієвого механізму протидії злочинності в системі забезпечення безпеки суспільства неможливе без виявлення комплексу сьогоднішніх факторів, що обумовлюють злочинність. Фактори виконують роль умов злочинів і наряду з причинами становлять казуальну (генетичну) детермінацію злочинності, тобто є її детермінантами. Кримінолги доводять, що сучасна криза соціальної взаємодії обумовлена як моральним станом суспільства, так і правовою культурою, яка сьогодні проявляється у: а) зміні характеру відносин між людьми (службові, бізнесові); б) зміні соціальних ідеалів і цілей; в) переоцінці цінностей і формуванні нової ієрархії соціально-духовних потреб, смаків, уподобань, критеріїв і способу життя; г) особистісному акценті у всьому просторі суспільства; д) зростанні свободи слова; е) падінні рівня правової культури як фактора запобігання злочинності та стабілізації внутрішньої безпеки. З урахуванням цього необхідно визначити чинники впливу на соціально-психологічну атмосферу в суспільстві та правову культуру громадян. Висококримінологічна складова безпеки у сфері інформаційних технологій полягає: у отриманні такої інформації в злочинних намірах; гуманістичному напрямку; інформаційно-психологічному впливі на людину, суспільство. Існуючою закономірністю безпеки є її безпосередня залежність від сукупності ризиків та криміногенних загроз, які зумовлюють небезпеку. З огляду на це заходи спеціально-кримінологічної протидії злочинним проявам необхідно спрямовувати на запобігання злочинності в сфері економіки, банківській сфері, інвестиційному секторі; унеможливлення нелегальної економічної діяльності та переміщення товарів через митний кордон України; співпрацю центральних органів влади з органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями та громадянами у протидії злочинності та корупції; посилення соціального контролю за злочинністю та особами, звільненими з місць позбавлення волі; пропаганду в засобах масової інформації принципів права та правової культури. Концепція протидії злочинності – фундаментальний документ, який містить теоретичні засади протидії злочинності шляхом виявлення і усунення чи нейтралізації її детермінант. Концепція передбачає: а) узгодження напрямків протидії злочинності; б) комплекс теоретико-прикладних положень стосовно досягнення поставленої мети в конкретних історичних умовах розвитку суспільства; в) систему заходів спрямованих на загальносоціальну та спеціально-кримінологічну профілактику злочинів. Кримінологічне забезпечення внутрішньої безпеки суспільства – це скоординована діяльність державних органів, громадських об’єднань і громадян з метою виявлення та усунення криміногенних факторів і загроз, що криміналізують суспільство, послабляють його внутрішню безпеку, а також перешкоджають нормальному соціально-економічному розвитку. Сутністю механізму протидії злочинності у сфері забезпечення безпеки є весь комплекс взаємоузгоджених дій суб’єктів, спрямованих на досягнення бажаного рівня безпеки людини, суспільства і держави. Ефективність його обумовлена: а) інституціональною взаємодією (державних органів, громадських об’єднань і громадян); б) сферами впливу (економічна, політична, правова, інформаційна, соціально-психологічна, культурологічна тощо). Він виходить за межі діяльності лише тільки правоохоронних органів або в цілому органів виконавчої влади і включає взаємодію Президента України, як гаранта Конституції та забезпечення внутрішньої безпеки суспільства, законодавчої та судової влад, РНБО, КМ України, МВС, СБУ, прокуратури, митних органів, МНС, Національного банку, Державної прикордонної служби, органів місцевого самоврядування, громадських організацій і громадян.
Література до теми:
10.САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ СТОСОВНО ТАКОЇ РОБОТИ Самостійна робота студента передбачає:
Методичні рекомендації з організаціїсамостійної роботи Самостійна підготовка є важливою складовою частиною навчального процесу. Вона ставить за мету успішне оволодіння студентами курсу кримінології, вироблення у них навичок і вміння правильного застосування теоретичних положень протидії злочинності в практичній діяльності юристів. Досягнення цієї мети потребує від студентів навичок самостійного мислення, оволодіння методами аналізу наукових проблем, методикою роботи з літературою і законодавчими матеріалами. Самостійна робота студентів при вивченні кримінології має місце в процесі підготовки до семінарських та практичних занять, іспиту при написанні рефератів, контрольних та курсових робіт, доповідей і повідомлень для виступів на наукових семінарах і конференціях. Її формами являються: вивчення відповідних положень Конституції України, законів, підручників і навчальних посібників, монографічної літератури і статей, постанов пленуму Верховного Суду України, конспектів лекцій, підбір необхідних матеріалів судової та слідчої практики, запобігання злочинності. При підготовці до семінарських та практичних занять результати само-стійної роботи відображаються у вигляді конспектів керівних матеріалів і рекомендованої літератури, робочих планів виступів студентів на названих заняттях, письмового вирішення задач і виконання завдань. Основою правильної організації самостійної роботи студентів являється її планування у відповідності з відведеними для цього бюджетом часу.Починати самостійне вивчення теми і її питань потрібно з роботи над керівними матеріалами. Опрацювавши рекомендовану літературу і документи, студент повинен з’ясувати задачі щодо боротьби із злочинністю (окремими видами злочинів), по удосконаленню діяльності правоохоронних органів. В ряді випадків вивчення керівних матеріалів вимагає від студента з’ясування вміщених в них методологічних положень, що служать основою теоретичної розробки інститутів кримінології. Після глибокого осмислення змісту керівних матеріалів, студент повинен скласти їх конспект. Як правило, конспект повинен бути невеликим по обсягу, оскільки кафедра рекомендує лише окремі сторінки підручників, що відносяться до проблем кримінології, що вивчаються. Закінчивши конспектування керівних матеріалів студент вивчає рекомендовані закони. Після цього потрібно вивчити конспект лекції по даній темі, відповідні глави підручника чи навчального посібника. Завершення цієї частини самостійної роботи дозволяє студенту мати мінімум знань по темі, але недостатньо для глибокого засвоєння питань, що вивчаються. Глибоке засвоєння теоретичних аспектів теми вимагає від студента вивчення рекомендованої монографічної (додаткової) літератури і журнальних статей. Ця робота найбільш відповідає виробленню вміння самостійно мислити. Вивчаючи в складній дискусії кримінологічні проблеми, усвідомлюючи їх, порівнюючи спірні питання, оцінюючи надійність і ефективність їх аргументації, студент, по-перше, отримує глибокі теоретичні знання, необхідні для юриста вищої кваліфікації, по-друге, вчиться формулювати свою позицію по теоретичним питанням, обгрунтовуючи її. Конспектування додаткової літератури не являється обов’язковим. Сума знань по темі, отриманих з названих джерел, дозволяє студенту перейти до вирішення задач і виконання завдань. Рішення викладається письмово, в робочому зошиті без переписування умови задачі. Воно повинно бути аргументованим. Самостійна робота при підготовці до екзамену і заліків не потребує конспектування і вирішення тестів і задач, являє собою повторення пройденого матеріалу. При цьому особлива увага приділяється незадовільно вивченим питанням і темам (питання організації самостійної роботи при написанні рефератів, курсових і контрольних робіт викладається в окремих методичних рекомендаціях). Роль викладача в організації самостійної роботи студентів полягає в наданні допомоги в здійсненні цієї важливої роботи і контролі за її проведенням.Надання допомоги в організації самостійної роботи має місце в процесі читання лекції, проведення семінарських та практичних знань, групових та індивідуальних консультацій. На лекціях студентам даються рекомендації методичного характеру про те, як вивчати кримінології, яку основну та додаткову літературу, законодавчі акти, постанови пленуму Верховного Суду України потрібно опрацювати. При проведенні самостійних і практичних занять викладач звертає увагу студентів на особливу важливість вивчення певних нормативних актів і літературних джерел для засвоєння тієї чи іншої теми, конкретного питання. Важливу роль для правильної організації самостійної роботи студентів має їх особисте спілкування з викладачем в процесі індивідуальних консультацій. При особистому спілкуванні з викладачем, студент має можливість задати йому питання, почути його роз’яснення по проблемам, що його цікавлять, отримати поради по плануванню самостійної роботи, по раціональному опрацюванню правової, соціологічної, психологічної тощо літератури, по методиці зібрання матеріалу для виконання курсової роботи, реферату, наукової доповіді чи повідомлення і т.д. В цілому таке спілкування пробуджує у студента інтерес до кримінології, розширює його наукові інтереси і часто викликає потяг до більш глибокого з’ясування теоретичних проблем даної науки шляхом заняття науково-дослідницькою роботою в науковому семінарі, проблемній групі студентів. Контроль за самостійною роботою студентів викладач здійснює на семінарських та практичних заняттях, в процесі прийняття екзамену. Але найбільш дієвою формою контролю є систематична перевірка викладачем ведення студентами конспектів лекцій і першоджерел, а також робочих зошитів. Після таких перевірок викладач дає вказівки студентам по усуненню недоліків при веденні названих зошитів. Вся робота викладача по організації самостійної роботи студентів повинна бути направлена на вироблення у них переконання про необхідність глибокого знання кримінології, що викликано вимогами їх професійного обов’язку. Таке знання необхідно не тільки для правильної відповіді на іспиті, але й для вірного застосування запобіжних заходів щодо злочинності в майбутній практичній діяльності. 11. Методичні рекомендації з підготовки творчих робіт
Вибір теми творчої роботи проводиться студентами до початку занять за узгодженням з викладачем, який проводить лекції, семінарські, практичні та інші заняття у відповідних навчальних групах. Перевагу слід віддавати питанням, які мають важливе теоретичне та практичне значення, або є найбільш складними для опанування і у зв'язку з цим потребують більш широкого й детального розгляду: Мета: - більш поглиблене засвоєння студентами важливих теоретичних положень, які виносяться на розгляд семінарського чи практичного заняття; зв'язок цих положень із діяльністю правоохоронних органів; - прищеплення студентам навичок самостійної роботи з нормативними матеріалами і літературними джерелами; - контроль знань студентів навчального матеріалу; -закріплення науково-педагогічних навичок студента. Структура: Творча робота передбачає слідуючі частини: вступ, описова частина, висновки. У вступній частині розкривається актуальність теми. При цьому бажано витримувати слідуючу послідовність: - закони та інші нормативні акти; - навчальна, монографічна та інша література; - слідча та судова практика. В основній частині розкривається суть питання, аналізуються нормативні матеріали, точки зору вчених, які досліджували і досліджують цю проблему в даний час, вказується важливість запобіжних заходів для практики, висловлюється та обґрунтовується думка студента, наводиться теоретичний матеріал та практика застосування заходів протидії злочинності. Висновок передбачає стисле резюме з найбільш важливих положень питання, що викладене в роботі. Оформлення: Творча робрта повинна бути виконана самостійно та надрукована. Аркуші підшиваються та нумеруються. На титульному листі вказується назва роботи, прізвище виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу необхідно вказати в кінці роботи, в переліку «Використані джерела», де вказати назву джерела, рік та місце видання, а також відповідну сторінку, або загальну кількість сторінок роботи. Обсяг роботи не повинен перевищувати 20-25 сторінок формату А - 4. Методика: Перед тим, як розпочати написання роботи, необхідно вивчити літературу, передбачену планом по даній темі та рекомендовану викладачем. Методологічною основою роботи повинні бути праці по філософії та соціології права, державні документи щодо питань протидії злочинності в Україні. У зв'язку з тим, що в останні роки в чинне законодавство України внесено багато змін та доповнень, студентам, які готують творчу роботу, необхідно обов'язково враховувати ці положення. Щоб робота була змістовною і відповідала вимогам, які пред'являються до такого виду робіт, студенту який її виконує, важливо "схопити" суть питання, іншими словами, те головне без чого неможлива сама його постановка. Це найбільш складна і відповідальна сторона роботи, що виконується, тому вона вимагає глибокого знання того чи іншого питання. Структурно-описова частина творчої роборти повинна мати слідуючий вигляд: - спочатку окреслюється суспільно-політична характеристика питання яке розглядається, його практичне значення; - аналізується нормативний матеріал (закони, укази, постанови, відомчі накази, інструкції, статистичні дані), керівні роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, літературні джерела: висвітлюється особиста думка студента відносно тієї чи іншої позиції питання, яке розглядається, чи його згода з однією із думок, висловлених в літературі. Кожна думка, незгода з відомими точками зору має бути обгрунтованою. Це означає, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову та слідчу практику (з вказівкою джерела інформації) або шляхом логічних висновків повинен довести життєвість, приорітет своєї позиції. Творча робота може супроводжуватись з використанням ТЗН. На кожну роботу відводиться в середньому 10 хвилин ТЗН. Реферативне повідомлення обов'язково оцінюється викладачем.
12. ТЕМАТИКА ТВОРЧИХ РОБІТ
а) суспільна небезпека; б) мотиваційні ознаки; в) зовнішні чинники; г) внутрішні чинники. 6. Протидія злочинності. 7. Запобігання злочинності. 8. Спеціальні заходи запобігання злочинності. 9. Індивідуальна профілактика злочинів. 10. Кримінологічне прогнозування. 11. Кримінологічна характеристика і запобігання насильницькій злочинності. 12. Кримінологічна характеристика і запобігання терористичній злочинності. 13. Кримінологічна характеристика і запобігання економічній злочинності. 14. Кримінологічна характеристика і запобігання екстреміській злочинності. 15. Кримінологічна характеристика і запобігання митній злочинності. 16. Кримінальна характеристика злочинності проти основ конституційного устрою та безпеки держави. 17. Кримінологічна характеристика і запобігання корупційній злочинності. 18. Кримінологічна характеристика і запобігання комп'ютерній злочинності. 19. Кримінологічна характеристика і запобігання екологічной злочинності. 20. Кримінологічна характеристика і запобігання злочинності в сфері наркобізнесу. 21. Кримінологічна характеристика і запобігання злочинності неповнолітніх. 22. Кримінологічна характеристика і запобігання жіночої злочинності. 23. Кримінологічна характеристика і запобігання злочинності мігрантів. 24. Кримінологічна характеристика і запобігання рецидивної злочинності. 25. Кримінологічна характеристика і запобігання пенітенціарної злочинності. 26. Кримінологічна характеристика і запобігання організованій злочинності. 27. Міжнародне співробітництво у протидії злочинності.
13. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Структурно-описувальна частина курсової роботи повинна бути представлена таким чином: 1) Спочатку дається суспільно-політична характеристика питання, що розглядається. 2) Розкривається його практична значимість. 3) Аналізується нормативний матеріал (закон і підзаконні акти), керівні роз’яснення пленуму верховного Суду України, літературні джерела, програми боротьби із злочинністю. 4) Приводиться думка студента по тій чи іншій позиції з питання, що розглядається, або його згода з одним із суджень, що приведено в літературі. Кожна думка, непогодження з відомими точками зору повинна бути обгрунтована. Це значить, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову і слідчу практику (з вказанням джерела інформації) або шляхом логічного висновку, повинен показати “Життєвість”, приорітет своєї позиції в дискусії. Оформлення курсової роботи. Текст повинен бути надрукований. На першому (титульному) листі вказують найменування роботи, прізвище і ініціали виконавця, номер навчальної групи. Оптимальний обсяг роботи 25-30 сторінок тексту набраних на комп’ютері, формату А – 4. В кінці роботи дається список використаної літератури вказуючи автора (авторів), повне найменування джерела, видавництва, рік його видання, сторінки, з яких приводяться цитати або інший матеріал. При цьому джерела в списку приводяться в такій послідовності: 1) Методологічні матеріали; 2) Закони та інші нормативні акти; 3) Навчальна, монографічна та інша література. Згідно з Конституцією Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. В Україні визначається і діє принцип верховенства права. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Професійний рівень юристів багато в чому визначається вмінням правильно тлумачити закони та інші нормативні акти, своєчасно і правильно приймати правові рішення, юридичного грамотно складати ділові документи. Ці завдання необхідно вирішувати на протязі всього навчального процесу і зокрема, важливе знання в закріпленні знань студентів, вироблені в них творчого підходу в отриманні навичок самостійної професійної діяльності займає курсова робота. Вона покликана сприяти закріпленню теоретичних знань, отриманих в процесі вивчення кримінології, привиттю практичних навичок та навичок науковог-дослідницької роботи. Крім того, при перевірці курсових робіт та в ході їх захисту, здійснюється контроль знань студентів, виявляються ті з них, хто схильний до наукової роботи. Останні можуть залучатись, за їх бажанням, до НДР, готуватись до вступу в аспірантуру. Результати рецензування курсових робіт показують, що більшість студентів сумлінно відносяться до цього навчального завдання, дотримуються вказівок викладачів і рекомендацій, що містяться в навчально-методичній літературі. Але деякі студенти виконують роботу недоброякісно, допускають серйозні помилки. Найбільш характерними з них є: 1. В роботах не використовуються, або використовуються недостатньо нормативні матеріали, судова практика, літературні джерела. 2. Роботи виконуються без урахування змін, внесених в діюче кримінальне законодавство. 3. В роботах студенти посилаються на постанови Пленуму Верхов-ного Суду України або роблять посилання на постанови, які втратили юридичну силу. Тому окремі питання розкриваються повер-хово або неправильно. Щоб не допускати подібних помилок, необхідно користуватись Вісником Верховного суду, постановами вищого судового органу, Збірником постанов Пленуму верховного Суду України. 4. Мають місце випадки, коли студенти не проявляють необхідної самостійності і творчого відношення до виконання курсових робіт, а дослівно переписують текст із того чи іншого джерела. Механічне запозичення не сприяє глибокому, творчому вивченню і засвоєнню програмного матеріалу. Тому такі роботи до захисту не допускаються. Проте студенти мають право опиратися в своїй роботі на відповідну навчальну і монографічну літературу по даній проблемі. Якщо при цьому він приводить цитату або запозичує із літературного джерела якісь теоретичні положення (наприклад: визначення, висновки соціологічного чи психологічного дослідження, результати узагальнення судової практики. думку автора літературного джерела з того чи іншого приводу і т.п.), то в обов’язковому порядку належить робити посилання на літературне джерело. По діючому зараз ГОСТу дослівно запозичений текст береться в лапки, в кінці його ставиться символ, а в підряднику – прізвище і ініціали автора названої роботи, місце видання, назва видавництва, рік видання і номер (номери) сторінок, на яких в джерелі вміщений текст. Кримінологія – наука про злочинність, окремі її види та конкретні злочини, їх взаємодію з різними явищами й процесами, результативність застосованих заходів по боротьбі зі злочинністю. У випадку коли запозичений текст (думка, ідея і т.п.) перефразується, в виносці перед прізвищем автора ставиться "Див.": Наприклад: "на думку відомої російської вченої Н.Ф. Кузнецової, злочинність визначається як відносно масове, історично мінливе соціальне, що має кримінально-правовий характер, явище класового суспільства, яке складається з усієї сукупності злочинів, що вчиняються в певній державі у певний період часу.* Якщо ж робота, із якої запозичений текст, опублікована в журналі, збірнику праць, матеріалів науково-практичної конференції і т.п. в виносці після прізвища автора (авторів) і назви роботи ставляться дві косі риски і далі назва журналу (збірника праць і т.п.), рік видання, номер і сторінка, із якої взято текст для курсової роботи. Наприклад: "як показують узагальнення судової практики, що проводяться в судах, підлітками вчиняється 44 % крадіжок індивідуального майна громадня, 27 % хуліганств, 16% розкрадань майна. При цьому 80 % злочинів вчиняються особами у віці від 16 до 17 років".**
________________________________________________________________ *Кузнецова Н.Ф. Преступность и преступление.- М.: Изд-во Моск. ун-та, 1969.- С. 173. ** ** Див. Румянцев А. Практика рассмотрения дел о преступлениях несовершеннолетних // Сов. юстиция. – 1987. –С.11.
Так оформлюються і виноски при посиланнях на закони, укази і постанови верховних органів влади і управління нашої держави, постанови Пленуму Верховного суду України і інші матеріали, що опубліковані в періодичній пресі. Виноски на кримінальний і інший кодекси не потрібні, крім випадків запозичення тексту із коментаря до деякої статті чи необхідності звернути увагу.
14. ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ
15. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Тему контрольної роботи студент вибирає самостійно з переліку тем контрольних робіт, що пропонуються в цих методичних рекомендаціях, виходячи з останньої цифри номера залікової книжки, . Перед написанням контрольної роботи необхідно скласти список літератури, яка підлягає вивченню, уважно з нею ознайомитися. Контрольна робота повинна носити самостійний характер, бути змістовною і вичерпною. При аналізі злочинності в конкретній сфері народного господарства або організованої чи рецидивної злочинності необхідно розкрити основні елементи:
16. ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТВаріант 1.
Варіант 2.Варіант 3.Варіант 4.Варіант 5.Варіант 6.Варіант 7.Варіант 8.Варіант 9.Варіант 10.Варіант 11.Варіант 12.Варіант 13.Варіант 14.Варіант 15.Варіант 16.
Варіант 17.
Варіант 18.
Варіант 19.
Варіант 20.
Варіант 21.
Варіант 22.
Варіант 23.
Варіант 24.
17. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ДО ЗМІСТОВНИХ МОДУЛІВ.
МОДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА №1 «НАУКА КРИМІНОЛОГІЯ ТА ПРАКТИКА ЗАПОБІГАННЯ ЗЛОЧИННОСТІ»
Вивчивши зміст Загальної частини курсу «Кримінологія», систематизуйте засвоєну інформацію по алгоритму визначеному в модульній таблиці з незаповненими клітинами: * заповніть кожну клітинку ключовими словами, відповівши на питання та даючи відповідні визначення; * кожне ключове слово потрібно доповнити відповіддю, що надасть змогу отримати набір тез; * у заповненій вами таблиці проведіть співставлення тез по вертикалі і по горизонталі, зробіть висновки; * вибрані вами тези слід побудувати так, щоб отримати логічно збудовані вами відповіді щодо запропонованих питань модульної таблиці; * з кожним модулем вашої траєкторії відповіді попрацюйте в логіці самостійних міркувань, пропозицій: обґрунтування, уточнення, критика; * проаналізуйте найбільш цікаві та значимі, з вашої точки зору, модулі, надайте їх у вигляді нових таблиць, тобто повторіть запропонований алгоритм. Данна робота є основою модульного навчання та продуктивна. Вонанацілена на розвиток логічного мислення та сприяє засвоєнню знань та професійних кримінологічних навиків. МОДУЛЬНА КОНТРОЛЬНА РОБОТА №2 «КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА І ЗАПОБІГАННЯ РЕЦИДИВНІЙ ТА ПРОФЕСІЙНІЙ ЗЛОЧИННОСТІ»
Дослідивши вивчені теми, систематизуйте всю засвоєну інформацію по алгоритму, заданому в модульній контрольній роботі, що надано в таблиці з незаповненими клітинками: * заповніть кожний файл ключовим словом чи словосполученням, щоб відповісти на питання та надати відповідне визначення; * із наданих вами відповідей проведіть співставлення по вертикалі та по горизонталі, зробіть висновки; * тези слід вибудувати так, щоб отримати запропоновану вами логічну лінію відповіді щодо запропонованого змісту; * з кожним модулем вашої траєкторії відповідей потрібно попрацювати в логіці особистісних умозаключень: доповнень, уточнень, критики; * проаналізуйте найбільш цікаві ті значимі для вас модулі, в разі потреби зробіть нові таблиці; * у підсумку визначте, що для вас найбільш вагоме, задоволені ви чи ні своїми результатами.
18.ТЕСТОВІ ТА ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВИХ КОНТРОЛІВ
а) кримінально-правова наука; б) філософсько-правова наука; в) психологічно-правова наука; г) соціально-правова наука; д) правова наука.
а) причини і умови злочинності; б) попередження злочинності; в) дослідження злочинності; г) знаряддя вчинення злочину.
а) тільки входять в її предмет; б) входять в предмет психології; в) не тільки входять в її предмет; г) входять в предмет віктимології.
а) загальну; б) спеціальну; в) не поділяється; г) загальну і особливу частини.
а) біологічного направлення; б) соціального направлення; в) кримінального направлення; г) психологічного направлення.
а) Г.Тару; б) Е. Дюркгейма; в) Р.Гарофалло; г) Є.Сатерленда.
а) метод експертних оцінок; б) метод екстраполяції; в) метод моделювання; г) метод масового спостереження.
а) розчленовування сукупності досліджуваних явищ на окремі якісні однорідні види; б) розчленовування сукупності досліджуваних явищ на окремі кількісні однорідні види; в) сукупність досліджуваних явищ; г) розчленовування сукупності досліджуваних явищ на окремі кількісні або якісні види.
а) конкретні; б) варіаційні; в) внутрішні; г) зовнішні.
а) установлення взаємозалежності досліджуваних явищ; б) розчленовування маси явищ на якісно однорідні категорії; в) характеристика структури сукупності; г) розчленовування маси явищ на кількісні категорії. 11. На які галузі поділяється правова статистика: а) кримінально-правові і цивільно-правові галузі; б) цивільно-правові й адміністративні галузі; в) кримінально-правові, цивільно-правові й адміністративно-правові галузі; г) кримінально-правові й адміністративно-правові галузі. 12. Назвіть види статистичного спостереження по факту часу: а) суцільні; б) поточні; в) облікові; г) вибіркові.
а) кожна одиниця сукупності й усі її ознаки реєструються на окремій картці; б) в одному часопису або формулярі реєструються зведення про декількох одиниць спостереження.
а) вивчення латентної злочинності; б) вивчення злочинності в містах; в) вивчення жертви злочинів; г) вивчення особи злочинця.
а) характеризують поширеність злочинності серед населення по території, областям, окремим категоріям населення; б) дозволяють визначити який вид злочинів переважає в структурі злочинності; в) характеризують зміни явищ у часі; г) характеризують зміни явищ у часі і просторі.
а) історично стійкий характер; б) соціально-правовий характер; в) індивідуальний характер.
а) абсолютне число злочинів, вчинених на визначеній території і за визначений період часу; б) відносне число злочинів, вчинених на визначеній території і за визначений період часу; в) відношення числа злочинів до чисельності осіб, що учинили злочини на визначеній території і за визначений період часу.
а) співвідношення числа злочинів або числа злочинців до чисельності населення; б) інтенсивність прояву злочинності в досліджуваному середовищі на даній території за визначений час; в) процентне співвідношення числа злочинів до числа осіб, що вчинили злочини; г) процентне співвідношення визначеної частини злочинності до її загального показника.
злочинності: а) стан злочинності; б) структура злочинності; в) характер злочинності; г) рівень злочинності.
а) внутрішньо належна їй властивість, що розкриває її будову, окремі складові частини у загальному їхньому числі за визначений період часу на визначеній території; б) об'єктивно належна їй властивість, що розкриває її будову, окремі складові частини у загальному їхньому числі за визначений період часу на визначеній території; в) суб'єктивно належна їй властивість, що розкриває її будову, окремі складові частини у загальному їхньому числі за визначений період часу на визначеній території.
а) найбільша; б) відносно невелика; в) зовсім мала. 22. В останні роки відбувається: а) зменшення насильницьких злочинів; б) ріст насильницьких злочинів; в) відносне зменшення насильницьких злочинів; г) не має тенденції до зрушень. 23. Головною кримінологічною характеристикою майнових злочинів є: а) поведінковий характер; б) ситуаційний характер; в) імпульсивний характер; г) ситуаційний та імпульсивний характер. 24. Злочини проти індивідуальної власності в структурі всієї злочинності займають: а) майже половину злочинів; б) незначну долю; в) відносно велику долю; г) найбільшу долю. 25. Латентна злочинність - це: а) сукупність правопорушень, що залишилися не виявленими правоохоронними органами, прокуратури, суду; б) сукупність злочинів, не включених при аналізі злочинності в статистичні дані внаслідок відсутності про неї до визначеного моменту офіційних відомостей.
а) загальні і конкретні; б) загальні і спеціальні; в) соціальні і правові; г) логічні й історичні. 27. Зазначте, що із перерахованого є видом латентної злочинності: а) висока латентна злочинність; б) природна; в) спеціальна; г) конкретна.
а) мимоволі; б) обумовлена діями правоохоронних органів; в) є породженням обставин пов'язаних із довільним обліком злочинності правоохоронними органами; г) є породженням обставин пов'язаних із позицією жертв і довільного обліку злочинності правоохоронними органами. 29. Особа злочинця – це: а) особа яка вчинила злочин; б) сукупність особистісних властивостей та соціальних обставин що характеризують особу як винну в співвідношенні з іншими умовами та обставинами що впливають на антисуспільну поведінку. в) особа яка відбуває покарання; г) особа яка готується до злочину. 30. Вивчення криміногенної особи має такий аспект: а) кримінально-правовий; б) процесуальний; в) кримінально-правовий та процесуальний. 31. Теорія Ломброзо роз’яснює: а) злочинну поведінку людини, його біологічні особливості; б) злочинну поведінку людини в суспільстві; в) злочинну поведінку підлітків.
а) демографічна; б) заснована на соціальному положенні; в) враховуюча місце проживання особи злочинця; г) заснована на соціальному положенні, демографічна та враховуюча місце проживання особи злочинця.
а) поведінка; б) сукупність факторів таких як тяжкість вчиненого злочину, обставини його вчинення, поведінка, попередні злочини та ін. в) попередні злочини; г) тяжкість вчиненого злочину.
а) певна система дій та поведінки; б) система поведінки особи; в) система дій особи.
а) джерело розумової і поведінкової активності людини; б) особливий стан психіки людини; в) активні дії людини за для досягнення результату.
а) результат взаємодії індивідуальних властивостей особистості й об’єктивної ситуації; б) дія або бездіяльність особи яка вважається злочинцем; в) індивідуальні властивості особи. 37. До елементів психологічного механізму певного вчинку можна віднести: а) властивості певної особи які притаманні тільки їй; б) моральні властивості особи серед яких з цим вчинком зв’язані потреби, інтереси, мотиви та цілі; в) психологічні властивості особи. 38. нтерес – це: а) зацікавленість особи; б) прояв людини який виражається його зацікавленістю; в) суб’єктивна причина певного вчинку чи певної сукупності поведінкового вчинку. 39. Що таке віктимологія ? а) наука, що вивчає жертву злочину; б) галузь кримінології, яка вивчає потенційного потерпілого від злочинних діянь; в) вчення про жертву злочину; г) окрема тема загальної частини кримінології. 40. Що таке віктимність ? а) ситуація, що сприяє вчиненню злочинів; б) процес перетворення людини у "жертву" злочину; в) сукупність причин та умов, за наявності яких особа може стати "жертвою" злочинного діяння; г) підвищена здатність особи в силу певних властивостей, якостей, обставин або етапу стати "жертвою" злочину. 41. Профілактика злочинності – це: а) галузь кримінології; б) процес, спрямований на попередження злочинності та усунення причин її існування; в) система знань про злочинність; г) система заходів, спрямованих на запобігання злочинності, усунення причин і умов, а також нейтралізацію осіб, які схильні до вчинення злочинів. 42. Дайте визначення фоновим явищам ? а) негативні соціальні явища, які впливають на злочинність, її структуру, рівень, динаміку, характер; б) умови, що сприяють вчиненню злочину; в) антигромадська психологія особи; г) злочини, адміністративні та дисциплінарні проступки. 43. По обсягу початкової інформації дослідження діляться на: а) комплексні і вибіркові; б) суцільні і вибіркові; в) теоретичні і прикладні; г) територіальні і галузеві. 44. Загальними об'єктами кримінологічних досліджень є: а) заходи, прийняті державою і суспільними органами щодо запобіганню злочинів; б) кількісні і якісні показники злочинності; в) виктімологія і суїцид; г) сучасний стан кримінології. 45. Репрезентативність інформації - це: а) корисність інформації; б) оптимальність інформації; в) своєчасність інформації; г) достовірність інформації. 46. Закриті питання анкети - це: б) питання, відповіді які замикаються в рамках запропонованого набору готових відповідей (так, ні); б) питання, відповіді на які даються в довільній формі; в) питання, що спрямовані на виявлення обставин, за допомогою яких можна підтвердити або спростувати утримання відповідей; г) питання, що дозволяють з'ясувати думку опитуваного щодо обставин, пов'язаних із його інтересами. 47. Зазначте види інтерпретації: а) факторна і комплексна; б) теоретична і практична; в) кореляційна і комплексна; г) кореляційна і теоретична. 48. Метод екстраполяції полягає у: а) висловленні експертів-спеціалістів у галузі досліджуваних проблем; б) включенні в себе досвіду організації протидії злочинності в минулому, з обліком її дійсного стана і накладення цих даних на майбутній її розвиток; в) створенні ідеального або матеріального об'єкта, що спроможний заміщати або відбивати досліджуваний об'єкт; г) упорядкуванні різноманітних графіків, діаграм, таблиць, що дають наочне уявлення про об'єкти дослідження. 49. Зазначте, що відноситься до вимог, що ставляться до робочої гіпотези в кримінологічному дослідженні: а) оптимальність понять; б) передбачення; в) офіціальність; г) повинні бути максимально простими і не суперечити один одному. 50. Кінцевою метою кримінологічного дослідження є: а) визначення мети програми кримінологічного дослідження; б) розробка рекомендацій і пропозицій; в) використання (впровадження) результатів кримінологічного дослідження в соціальній практиці; г) контроль за результатами впровадження кримінологічного дослідження. 51. Гіпотеза - це: а) науково-обгрунтована пропозиція, висунута для яких-небудь явищ; б) передбачення, на основі якого здійснюється пророкування; в) умовне пояснення, яке буде використано для подальшого розвитку дослідження; г) виклад основних задач, методичних передумов. 52. Що з перерахованого входить в ознаки класифікації міських поселень: а) соціально-демографічна структура; б) організаційна функція міста; в) соціально-національні особливості міста; г) особливості економіко-географічного розташування. 53. Які із злочинів найбільш розповсюджені в містах: а) господарські злочини; б) хуліганство; в) військові злочини; г) злочини проти порядку управління. 54. При вивченні злочинності найбільше значення одержують такі ознаки: а) час виникнення і розмір міста; б) розмір міста і народногосподарські функції, їм виконувані; в) народногосподарські функції міста. 55. Кримінологічне поняття рецидиву - це: а) сукупність передбачених законом суспільно небезпечних діянь, що послідовно вчиняються тою самою особою після судимості за попередні злочини; б) множинність (повторність) злочинів; в) вчинення повторного злочину незалежно від того, була дана особа засуджена за попередній злочин або злочини, і чи було воно взагалі притягнуто до відповідальності; г) вчинення злочину, неоднорідного з попереднім, за який особа була засуджена. 56. Загальний рецидив - це: а) вчинення злочину по необережності; б) злочин, вчинений при наявності судимості за інше діяння, за своїм характером не однорідний з попереднім діянням; в) злочин, вчинений при наявності судимості за інше діяння, за своїм характером однорідне з попереднім діянням. 57. Пенітенціарний рецидив - це: а) відбування покарання; б) вчинення злочину особою, яка відбуває покарання у виправно-трудових колоніях; в) учинення трьох і більш різноманітних злочинів; г) злочинна діяльність охоплює як однорідні, так і неоднорідні злочини. 58. Які є види рецидиву: а) реальний; б) змішаний; в) спеціальний. 59. Відмінною рисою економічних злочинів є те, що вони відбуваються: а) фізичними особами; б) юридичними особами; в) посадовими і матеріально-відповідальними особами; г) службовцями. 60. У сфері кредитно-фінансових відношень займає одне з перших місць по матеріальних наслідках для економіки: а) розкрадання; б) ухиляння від сплати податку; в) хабарництво; г) розтрати. 61. Яка з зазначених груп обставин є найбільш криміногенною в економічній сфері: а) організаційно-господарські; б) соціально-правові; в) господарсько-правові. 62. Тіньова економіка - це: а) економічна діяльність, що відрізняється від зафіксованої у документах; б) сукупність неврахованих, нерегламентованих і протиправних видів економічної діяльності; в) сукупність протиправних видів діяльності, що чиняться в економічній сфері. 63. Бюджет – це: а) план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади України, органами влади Автономної Республіки Крим та місцевими Радами народних депутатів; б) основний план держави; в) план утворення і використання фінансових ресурсів; г) план роботи уряду держави. 64. Бюджетна система складається з: а) місцевих бюджетів; б) республіканського бюджету Автономної Республіки Крим; в) Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів. г) Державного бюджету України. 65. Виконання Державного бюджету організовує: а) президент України через Міністерство фінансів України, міністерства, відомства, інші органи державної виконавчої влади, уряду Автономної Республіки Крим, виконавчі органи місцевих Рад народних депутатів; б) Верховна Рада України через Міністерство фінансів України, міністерства, відомства, інші органи державної виконавчої влади, Уряд Автономної Республіки Крим, виконавчі органи місцевих Рад народних депутатів; в) Національний Банк України; г) Кабінет Міністрів України через Міністерство фінансів України, міністерства, відомства, інші органи державної виконавчої влади, Уряд Автономної Республіки Крим, виконавчі органи місцевих Рад народних депутатів. 66. Порушення законодавства про бюджетну систему України є: а) використання коштів державного бюджету на цілі, не передбачені Законом про Державний бюджет України, або в обсягах, що перевищують межу видатків, затверджену зазначеним Законом; б) використання коштів державного бюджету на нужди державних службовців; в) використання коштів що перевищують видатки на незаплановані витрати; г) невиконання умов пропорційного фінансування видатків бюджетів всіх рівнів. 67. Банк – це : а) юридична особа, яка на підставі ліцензії Національного банку України здійснює діяльність по залученню вкладів від фізичних та юридичних осіб, веденню рахунків і наданню кредитів на власних умовах; б) юридична особа, яка здійснює діяльність по залученню вкладів; в) фізична особа, яка на підставі ліцензії Національного банку України здійснює діяльність по залученню вкладів від фізичних та юридичних осіб, веденню рахунків і наданню кредитів на власних умовах; г) фізична особа, яка надає кредити на власних умовах. 68. Банківське регулювання – це: а) функція Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм; б) основна функція Національного банку України; в) одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства. г) основний інструмент банківської системи. 69. До злочинних посягань у банківській системі відносять: а) крадіжки особистого майна громадян; б) несплата податків юридичними та фізичними особами; в) корумпованість та посадові зловживання робітників банків; г) розкрадання коштів з використанням фіктивних платіжних документів та підроблених банківських гарантій, неповернення із-за кордону коштів у іноземній валюті та нецільове використання кредитів. 70. До критеріїв класифікації злочинів у кредитно-банківській сфері відносять: а) вид кредитно-банківської операції; б) організаційно-правову форму підприємства що здійснює кредитно-банківські операції; в) характеристику особи злочинця; г) спосіб підготовки та приховування злочинів; д) а,б,в,г. 71. Злочини у кредитно-банківській сфері відбуваються за таких причин: а) нестабільність та недосконалість національного законодавства; б) корумпованість та непрофесіоналізм державних службовців; в) нестабільність та недосконалість національного законодавства, корумпованість та непрофесіоналізм державних службовців. 72. До заходів профілактики можна запропонувати: а) вдосконалення законодавства, стабілізація бюджетних відносин, легалізація тіньової економіки; б) вдосконалення законодавства та легалізація тіньової економіки; в) зменшення корумпованості серед державних службовців. 73. Для протидії злочинам у банківській сфері необхідно: а) удосконалити законодавчу базу що регулює правовідносини у банківській сфері; б) здійснити перепідготовку працівників та підвищення їх кваліфікації; в) розробити комплексну програму профілактики та пртидії злочинам у цій сфері; г) тільки відповіді а та в; д) відповіді а,б та в. 74. До найпоширеніших проявів організованої злочинної діяльності можна віднести: а) переправлення грошей до іноземних банків; б) контрабанда товарів народного споживання, нафтопродуктів, наркотичних речовин, автомобілів, зброї тощо; в) продаж наркотичних та отруйних речовин; г) держання домів розпусти та звідництва.
а) розкрадається державне та колективне майно; б) поширюється виготовлення та збут грошей та цінних паперів; в) завдається істотна шкода економічним інтересам держави та встановлюються стійкі міжрегіональні та міжнародні злочинні зв’язки. 76. Організованість це: а) певна структура яка прилаштована для досягнення певної мети; б) діяльність різних осіб не зв’язаних між собою; в) діяльність декількох осіб у яких є певна мета. 77. В організовану структуру входить: а) самофінансування; б) розділення ролей; в) систематична та цілеспрямована діяльність; г) самофінансування, розділення ролей, систематична та цілеспрямована діяльність. 78. Злочинну організацію відрізняє: а) законспірованість; б) професіоналізм та спеціалізація; в) протиправні способи досягнення цілей, законспірованість, професіоналізм та спеціалізація; г) проведення розвідувальних робіт. 79. Ієрархічність – це: а) підпорядкованість лідеру; б) законспірованість; в) підпорядкованість злочинній організації з точки зору лідерства та підлеглості; г) організована структура з лідером на верхівці правління. 80. Організована злочинність – це: а) стале об’єднання осіб, що об’єднались для злочинної діяльності у корисних цілях, для досягнення контролю у певній соціальній сфері, на певній території; б) стале об’єднання осіб, на певній території; в) стале об’єднання осіб, що об’єднались для злочинної діяльності. 81. Організована злочинність в нашій країні присутня: а) у сфері економіки та професійної злочинності; б) у сфері малого бізнесу; в) в органах державної служби; г) в органах МВС та СБУ. 82. До ознак професійної злочинності відносять: а) певні вміння людини; б) злочин як вид існування людини; в) взаємовідносини із злочинним світом; г) сталий вид злочинної діяльності зв’язаний з певними вміннями людини приносити їй кошти для існування і наявністю взаємовідносин з злочинним світом. 83. Злочинна організація - це: а) група людей різного соціального статусу з корумпованими зв’язками, об’єднаних для злочинного промислу; б) заклад в якому навчають злочинній діяльності; в) група людей об’єднаних для злочинного промислу. 84. Що з перерахованого не входить до виду корупційних злочинів: а) одержання хабара; б) халатність; в) продаж службових таємниць; г) підкуп державних службовців. 85. Зазначте, що з перерахованого відноситься до специфічних причин корупції: а) слабка організаційна основа державної служби; б) стан соціального контролю у сфері служби; в) стан економіки; г) ступінь соціального розвитку суспільства. 86. Зазначте, яка обставина впливає на розповсюдження корупції, якщо мова йде про службове середовище: а) тип керування; б) характеристики референтного для людини середовища; в) правовий нігілізм; г) цинізм. 87. Що із перерахованого входить у корупційні дії: а) розтрата ввіреного по службі майна; б) ініціативний, активний підкуп службовців; в) формування організованої злочинності; г) присвоєння ввіреного майна. 88. Що із перерахованого відноситься до спеціальних заходів попередження корупційних злочинів: а) наукове використання даних про корупцію як засобу становлення нових суспільних відносин; б) режим забезпечення безпеки осіб, що здійснюють протидію корупції; в) постійний аналіз змін корупції і її причин. 89. Профілактика неповнолітньої злочинності – це: а) рання профілактика; б) уникнення обставин які вже призвели до злочину; в) передбачення рецидиву; г) відповіді «а», «б» та «в»; д) відповіді «а» та «в». 90. До ранньої профілактики відносять: а) оздоровлення умов існування та виховання неповнолітніх; б) виявлення та знищення антисуспільного впливу; в) вплив на неповнолітніх; г) оздоровлення умов існування та виховання неповнолітніх, виявлення та знищення антисуспільного впливу, позитивний вплив на неповнолітніх. 91. До уникнення обставин які вже призвели до злочину можна віднести: а) своєчасне знищення злочинної діяльності; б) застосування виховно-профілактичних заходів; в) своєчасне знищення злочинної діяльності, застосування виховно-профілактичних заходів та застосування покарання; г) застосування покарання. 92. До передбачення рецидиву відносять такі заходи: а) по вихованню неповнолітніх злочинів; б) по наданню допомоги неповнолітнім злочинцям; в) по знищенню антисуспільного впливу в родині та оточенні неповнолітнього злочинця; г) по знищенню антисуспільного впливу в родині та оточенні неповнолітнього злочинця, наданню йому допомоги та його виховання. 93. Зазначте, які критерії містить у собі термін «наркотичний засіб»: а) медичний і соціальний; б) соціальний і юридичний; г) медичний, соціальний і юридичний.
а) насильницькі; б) корисливі і корисливо-насильницькі; в) корисливі; г) корисливо-насильницькі.
а) хвороба, що характеризується потягом до наркотику; б) хвороба, що характеризується соціально-медичними явищами; в) хвороба, що самодетермінується та характеризується потягом до наркотиків; г) хвороба, що характеризується нездоланим потягом до наркотиків.
а) стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров’я людей. б) погіршення екологічної обстановки в країні; в) застосування заходів від погіршення екологічної обстановки в країні; г) застосування заходів від виникнення небезпеки для здоров’я людей.
а) передбачене кримінальним законодавством суспільно небезпечне діяння яке посягає на суспільні відносини по захисту навколишнього середовища та його складових; б) злочин який ушкоджує навколишнє середовище; в) злочин проти держави та суспільства.
а) сукупність усіх необережних злочинів, що мали місце в даному регіоні; б) сукупність усіх злочинів, вчинених по необережності, що мали місце в суспільстві (регіоні) за визначений період; в) сукупність усіх злочинів, що вчиняються по необережності та злочинців, що мали місце в регіоні за визначений період.
Творчі завдання
І.
Стенлі Крамер. Нюрнберзький процес.
http://image.toutlecine.com/photos/m/u/s/music-box-1989-07-g.jpg Коста-Гаврас. Музична скринька Подивитися на вибір один з двох художніх кінофільмів, присвячених судовим процесам над нацистськими військовими злочинцями – «Нюрнберзький процес» Стенлі Крамера або «Музичну скриньку» Коста-Гавраса. Дати обґрунтовану кримінологічну характеристику особи злочинця - головного юриста гітлерівського рейху («Нюрнберзький процес») або члена спецпідрозділу («групи смерті») фашистської організації («Музична скринька»).
ІІ.
http://cdn5.movieclips.com/mgm/a/a-bridge-too-far-1977/0006903_3228_MC_Tx360.jpg
Річард Аттенборо. На один міст далі Подивитися фрагмент художнього кінофільму «На один міст далі». (01:37:49 – 01:41:50). Дати обґрунтовану кримінологічну оцінку ситуації, зображеної в епізоді фільму.
ІІІ.
http://arneadolfsen.files.wordpress.com/2012/02/der-junge-tc3b6rless-001.jpg?w=1920
Фолькер Шлёндорф. Молодой Тёрлесс Переглянути художній кінофільм "Молодий Терлесс". Провести дискусію з приводу причин та умов появи і розвитку явища насильства у підлітковому колективі.
19. орієнтований перелік питань для пІдготовки до ЗАЛІКУ
1. Предмет кримінології та його характеристика.
100. Основні причини та умови ічинення злочинів у банківській сфері. 101. Загальна характеристика злочинів у бюджетній сфері. 102. Основні напрямки міжнародного співробітництва в сфері протидії злочинності. 103. Співробітництво держав щодо протидії злочинності в рамках ООН. 104. Роль міжнародної організації кримінальної поліції (Інтерпол) щодо протидії злочинності. 105. Психіатрична концепція причин злочинності. 106. Генетичні теорії причин злочинності.
20. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
1. Актуальні проблеми кримінології: Навчально-методичний комплекс / Ю.В. Нікітін., І.П.Козаченко, Т.О. Софіюк /– К.:ВНЗ «Національна академія управління», 2014. –119 с.
2. Лекції з курсу «Кримінології».
21. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Нормативні акти
Матеріали конференції
Монографії 1. Антипенко, В. Ф. Міжнародна кримінологія: досвід дослідження тероризму[Текст] : монография / В. Ф. Антипенко. - Одеса : Фенікс, 2011. - 320 с. 2. Бондарєв В.В. Насильство серед військовослужбовців (поняття, характеристика, причини та профілактика): Монографія.- Київ, 2002.- 271с. 3. Быргэу М. М. Организация профилактики преступлений органами внутренних дел: концептуальные основы, практика, перспективы совершенствования (опыт Республики Молдова): Монография / МВД Украины. НУВД; Под общ. ред. А. М. Бандурки. - Харьков: Изд. НУВД, 2004. – 253 с. 4. Гуславський В. С. Співробітництво у правоохоронній сфері: Україна та Співдружність Незалежних Держав: Монографія / МВС України. НУВС; За ред. О. М. Бандурки. - Харків: НУВС, 2005. – 364 с. 5. Джужа О.М., Моісеєв Є.М. Проблеми кримінальної віктимології (кримінологічний, психологічний та пенітенціарні аспекти): Монографія. – К.: НВТ “Правник”. – Нац. акад. внутр. справ України, 1998. – 84 с. 6. Козлов П.П., Нікітін Ю.В., Стрелков Л.О. Режим виконання кримінальних покарань: Монографія. – К.: КНТ, 2008. – 272 с. 7. Колб О. Г. Установа виконання покарань, як суб’єкт профілактики злочинів: Монографія. – Луцьк: Вежа, 2006. – 462 с. 8. Кримінологічна характеристика злочінів проти життя та здоров"я особи, що вчиняються неповнолітніми : Монографія // Акад. прав. наук України. Ін-т вивчення проблем злочинності; В. В.Голіна, В. П.Ємельянов, С. Ю.Лукашевич та ін; За заг. ред. В. В.Голіни. - Харків: Кроссроуд, 2007 р.- 153 с. 9. Кримінологічна характеристика злочінів проти життя та здоров"я особи, що вчиняються неповнолітніми : Монографія // Акад. прав. наук України. Ін-т вивчення проблем злочинності; В. В.Голіна, В. П.Ємельянов, С. Ю.Лукашевич та ін; За заг. ред. В. В.Голіни. - Харків: Кроссроуд, 2007 р.- 153 с.
Автореферати
Підручники та навчальні посібники
Наукові статті:
Інформаційні джерела правової інформації на електронних носіях та В Інтернеті
1. Електронні бази законодавства України: Інфодиск: „Законодавство Украины” (нормативно-правова база українською мовою – понад 80 000 документів); ЛИГА: ЗАКОН; Нормативні акти України (НАУ); Парус-Консультант; Юрист + Закон. 2. Верховна Рада України − http:// www.rada.gov.ua ; http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi 3. Президент України − http:// www.president.gov.ua 4. Кабінет Міністрів України − http:// www.kmu.gov.ua 5. Конституційний суд України − http:// www.ccu.gov.ua 6. Верховний суд України − http:// www.scourt.gov.ua 7. Вищий адміністративний суд України - http:// www.vasu.gov.ua 8. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини − http:// www.ombudsman.kiev.ua 9. Міністерство освіти і науки України − http:// www.mon.gov.ua 10. Міністерство праці та соціальної політики України − http:// www.mlsp.gov.ua 11. МОП − http:// www.ilo.org. 12. Рада Європи − http:// www.coe.int 13. Права людини − http:// www.humanrights.coe.int 14. Європейський суд з прав людини − http:// www.echr.coe.int 15. Український портал практики Європейського суду з прав людини − 16. Європейська соціальна хартія − http:// www.chartesociale.coe.int 17. Європейський Союз − http:// europa.eu.int/index-en.htm 18. База законодавства ЄС - EUR-Lex − http:// europa.eu.int/eur-lex/ 19. Богомольний Б.Р. Медицина екстремальних ситуацій [Електронний ресурс ] : [навч. Посіб.для студ. Мед. Вузів III-IV рівнів акредитації] Б.Р. Богомольний, В.В. Кононенко, П.М. Чуєв.- Електрон. Дані. – Одес. мед університет, 2001. – 1 електрон. опт. диск (CD-R); 12 см. – (Бібліотека студента – медика = Medical students lsbrary : започати. 1999р.).- Систем. Вимоги: Pentium ; 32 Mb RAM ; Windows 95, 98, 2000, XP ; MS Word 97-2000.- Назва з екрана. – На контейнері назва сер. Парал. Укр.., англ. - ISBN 966-573-216-1.
____________________________________________________________
03151, Україна, м.Київ, вул. Вінницька, 10 Телефон (044) 246-24-46; Тел/факс (044) 246-24-40 E-mail: nam@nam.kiev.ua Інтернет: www.nam.kiev.ua КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
