Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов

Не нашли подходящий заказ?

Заказать в 1 клик: /contactus

Главная \ Методичні вказівки \ АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА

« Назад

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА 23.01.2016 04:21

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

Кафедра теорії та історії держави і права

АкТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ ТА правА

Навчально-методичний комплекс

Київ – 2013

УДК 34

ББК 67.0

Обговорено і схвалено на засіданні Вченої Ради

ВНЗ «Національна академія управління»

Протокол № 1 від 19.09. 2013 р.

Рецензенти:

Гусарєв Станіслав Дмитрович –начальник кафедри теорії держави та права Національної академії внутрішніх справ, доктор юридичних наук, професор;

Мурашин Олександр Геннадійович– завідувач кафедрою теорії та історії держави і права Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрН України

Укладач:

Гіда Євген Олександрович –доктор юридичних наук, професор

Актуальні проблеми теорії держави та права: Навчально-методичний комплекс // Є.О. Гіда. – К.: Національна академія управління, 2013 – 130 с.

Запропонований читачу навчально-методичний комплекс “Актуальні проблеми теорії держави та права” являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами юридичних вузів і факультетів семінарів, практичних занять та самостійної роботи з курсу “ Актуальні проблеми теорії держави та права”.

УДК 34

ББК 67.0

"Національної академії управління", 2013

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА.	4
ПОРЯДОК ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ.	6
ПРОГРАМА КУРСУ.	13
РОБОЧА ПРОГРАМА.	17
ОПИС ДИСЦИПЛІНИ.	19
ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ.	22
МЕТОДИ НАВЧАННЯ.	29
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ.	31
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ.	40
САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ СТОСОВНО ТАКОЇ РОБОТИ	57
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПІДГОТОВКИ РЕФЕРАТИВНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ.	59
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ.	61
ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ.	62
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ДО ЗМІСТОВНИХ МОДУЛІВ.	63
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВИХ КОНТРОЛІВ.	68
ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ІСПИТУ.	84
МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ.	87
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.	88

1. ПЕРЕДМОВА

Запропонований читачу навчально-методичний комплекс «Актуальні проблеми теорії держави та права» в основному ґрунтується на положеннях, що розглядаються при вивченні однієї із базових юридичних дисциплін, якою є загальна теорія держави та права. Особливістю юридичного теоретичного знання є те, що воно постійно змінюється. Причому процес накопичення нових наукових даних має під собою об’єктивну основу, одним із проявів якої є складність, неоднозначність, змінюваність теоретичного знання. У зв’язку із розвитком суспільства відбувається переосмислення та переоцінка ряду фундаментальних, базових уявлень про державу та право, політичну та правову системи суспільства, правотворчість та правореалізацію, правовідносини та правову поведінку, місце і роль держави та права у життєдіяльності суспільства тощо. Застарілі погляди на державно-правові явища замінюються новими концепціями, теоріями, підходами, ученнями, уявленнями, ідеями.

Комплекс включає опис дисциплін, програму курсу (побудовану за змістовними модулями, плани семінарських занять (побудовану за змістовними модулями, завданнями для самостійної роботи до змістовних модулів, список рекомендованих джерел, перелік тем контрольних робіт та методичні рекомендації з їх написання, орієнтовний перелік питань для підсумкового контролю. Тимчасове положення з впровадження рейтингово-модульної системи оцінювання студентів з урахуванням вимог Болонської декларації. Структура навчально-методичного комплексу відповідає програмі навчального курсу.

Ця дисципліна тісно взаємопов’язана з такими навчальними дисциплінами: юридична деонтологія, теорія держави і права, конституційне право України, історія держави і права України; історія держави і права зарубіжних країн; історія вчень про державу і право; філософія; кримінологія; адміністративне право; конституційне право; цивільне право; кримінальне право тощо.

Фундаментальною метою дисципліни є формування світоглядних позицій того, хто навчається, про особливості пострадянського розвитку суспільства, держави та права в Україні, напрями модернізації політичної системи суспільства в епоху глобалізації, фундаментальні правові цінності сучасного українського суспільства, тощо.

Предметно-видовими цілями є отримання вичерпної інформації про фактори, що обумовлюють найбільш ефективну дію механізму правового регулювання, еволюційні процеси правової системи України, принципи, види, форми та механізми реалізації правової політики в Україні, динамічні процеси у праві, тощо.

Загально-функціональними цілями є формування в усього загалу тих, хто навчається:

- чіткого формулювання теоретичних положень: давати визначення, перераховувати основні ознаки, елементи змісту, структури, види і підстави для класифікації, закономірності, особливості тощо;

- отримання навичок щодо оцінювання сучасного стану різних державно-правових явищ в Україні;

- уміння прогнозувати зміни стану державно-правових явищ в залежності від подій, що відбуваються у суспільстві;

- пропонувати шляхи вдосконалення різних державно-правових явищ із огляду на розвиток людської цивілізації;

При вивченні курсу «Актуальні проблеми теорії держави та права» створюються умови, що дозволяють оптимально поєднати новітні дослідження державно-правових явищ сьогодення із традиційними, «класичними» розробками загальної теорії держави та права. За допомогою цього курсу відбувається коригування знань магістра-юриста, що були отримані в процесі вивчення загальної теорії держави та права відповідно до тих змін, що реально відбуваються у житті суспільства, держави та права, економіки, політичної та правової систем суспільства саме в наші дні.

Ухвалено:

Вченою радою НАУ

від 30 серпня 2012 року, протокол № 4

2. Порядок оцінювання знань студентів

І. Загальні положення

1.1. Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS).

1.2. Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання НАУ. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань:

- підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація їхніх цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок;

- систематизацію знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін;

- подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань;

- розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу;

- оптимізація навчального процесу.

ІІ Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів.

2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS ( A, B, C, D, E, FX,F).

2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті.

На іспиті оцінюванню підлягають:

- володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни;

- здатність творчо мислити та синтезувати знання;

- уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань.

2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 50 балів і за іспит 50 балів.

2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (50 балів максимум) є:

- відвідування студентами лекцій та їх підготовка до лекцій в системі випереджувального навчання та проведення проблемних лекцій;

- робота студентів на семінарських та практичних заняттях, їх активність, виконання завдань згідно планів занять;

- виконання модульних контрольних робіт.

Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх.

Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій.

Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів).

При визначенні кількості модульних робіт слід враховувати, що один кредит містить 36 годин і має завершуватись модульним контролем.

Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань.

2.5. Структура поточної успішності (50 балів).

а) відвідування лекцій та підготовка до них - 10 балів

б) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів;

в) виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів;

г) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів.

д) студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів.

При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 50 балів. Додатково 20 балів студент може отримати виконавши творчі завдання.

2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 50) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «поточна успішність».

2.7.Результат екзамену оцінюється в діапазоні 0-50 балів.

Шкала оцінювання екзаменаційних завдань

Оцінка за бальною шкалою	Рівень знань
46-50	Відмінний
41-45	Добрий
36-40	Задовільний
0-35	Незадовільний

Якщо на екзамені відповідь студента оцінена менше 35 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність.

У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку студента та додаток до диплому про освіту.

2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі диференційованого заліку оцінюється за шкалою 50 балів. Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 35 балів, він отримує оцінку «не зараховано».

У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач.

2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0-50 балів. Іспит оцінюється за шкалою 0-50 балів.

ІІІ. Шкала оцінювання: національна та ECTS

Сума балів за всі види навчальної діяльності		Оцінка за національною шкалою
Сума балів за всі види навчальної діяльності	Оцінка за шкалою ECTS	для екзамену, курсового проекту (роботи) практики	для заліку
90-100	A	5 (відмінно)	зараховано
82-89	B	4 (добре)	зараховано
74-81	C	4 (добре)	зараховано
64-73	D	3 (задовільно)	зараховано
60-63	E	3 (задовільно)	зараховано
35-59	FX	2 (незадовільно) з можливістю повторного складання	не зараховано з можливістю повторного складання
034	F	2 (незадовільно) з обов’язковим повторним вивченням дисципліни	не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

Затверджено:

Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління»

Матвійчук В.К.,

д.ю.н., професор

« » вересня 2013 р.

ВНЗ «Національна академія управління»

Актуальні проблеми теорії держави та права

ПРОГРАМА

нормативної навчальної дисципліни

підготовки магістра

Галузь знань 0304 “Право”

Напрям підготовки 6.03040101 “Правознавство”

Освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр»

Київ-2013

Розроблено та внесено: на засідання кафедри теорії та історії держави і права,

протокол № 9 від 20 червня 2013 р.

Розробники програми:

Гіда Є.О., докт. юрид.наук, професор

Завідувач кафедри : Гіда Є.О, д.ю.н., професор

Затверджено та схвалено радою юридичного факультету академії до друку, протокол № 1 від 12 вересня 2013 р.

Декан факультету: Нікітін Ю.В., д.ю.н., професор

ВСТУП

Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни «Актуальні проблеми теорії держави та права» складена відповідно до освітньої-професійної програми підготовки «магістр» напряму 6.030401 “Правознавство”.

Предметом вивчення навчальної дисципліни є проблеми виникнення, призначення і функціонування держави та права, їх сутність, типи, форми, функції, структура і механізм дії, взаємовідносини між собою та правовідносини з іншими суб'єктами суспільного життя, основні державно-правові категорії, спільні для всіх галузей юриспруденції, а також особливості державно-політичної і правової свідомості та правової культури. Фундаментальні проблеми, які покликана досліджувати навчальна дисципліна, мають величезне методологічне значення як для всієї юридичної науки, так і для правотворчої та правозастосовчої практики.

Програма навчальної дисципліни складається з трьох змістовних модулів:

9-й семестр

МОДУЛЬ І. Теоретичні проблеми розвитку суспільства, держави та права в сучасній Україні. Змістовий модуль 1. Держава: сутність, поняття, форма, функції та механізм. Змістовий модуль 2. Аспекти співвідношення держави та політичної системи суспільства. Змістовий модуль 3. Сучасні підходи до право розуміння. Змістовий модуль 4. Право як соціокультурне явище розвитку цивілізації

МОДУЛЬ 2. Дія права в сучасному суспільстві. Змістовий модуль 5. Внутрішня будова права України та зовнішня форма його прояву. Змістовий модуль 6. Динамічні процеси у праві. Змістовий модуль 7. Актуальні проблеми правового регулювання. Змістовий модуль 8. Еволюція правової системи України.

МОДУЛЬ 3. Правова соціалізація особи. Змістовий модуль 9. Поведінка особи в публічно-правовій сфері. Змістовий модуль 10. Заходи державного примусу: сучасні підходи, тенденції. Змістовий модуль 11. Показники визначення правової цивілізованості держави та суспільства. Змістовий модуль 12. Динаміка розвитку правового статусу особи у правовій державі в умовах глобалізації

1. Мета та завдання навчальної дисципліни

1.1. Метою викладання навчальної дисципліни «Актуальні проблеми теорії держави та права» є формування світоглядних позицій того, хто навчається, про особливості пострадянського розвитку суспільства, держави та права в Україні, напрями модернізації політичної системи суспільства в епоху глобалізації, фундаментальні правові цінності сучасного українського суспільства, тощо.

1.2. Основними завданнями вивчення дисципліни «Актуальні проблеми теорії держави та права” є отримання вичерпної інформації про чинники, що обумовлюють найбільш ефективну дію механізму правового регулювання, еволюційні процеси правової системи України, принципи, види, форми та механізми реалізації правової політики в Україні, динамічні процеси у праві, тощо.

1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні знати:

понятійно-категоріальний апарат та методологічні підходи до вивчення державно-правових явищ;
юридичні концепції та теоретичні положення, які дозволяють здійснювати функціональні повноваження в юридичному середовищі;
призначення та можливості права і держави при вирішенні соціальних і особистих правових проблем;
формування концепцій правової держави, прав людини, громадянського суспільства та їх вплив на сучасну політико-правову теорію та практику;
закономірності становлення та розвитку національної політико-правової ідеології, ідеї української державності;
різноманіття існуючих правових систем, тенденції їх розвитку та взаємодії;
сучасні політичні теорії та ідейно-політичні доктрини.

вміти:

давати об’єктивну оцінку правових явищ на основі порівняльного аналізу;
розуміти сутність і тенденції розвитку сучасних політико-правових доктрин та державотворчих процесів;
використовувати понятійно-категоріальний апарат юридичної науки для вирішення правових проблем;
застосувати теоретичні знання політико-правових концепцій для високопрофесійного виконання службових обов’язків працівників органів внутрішніх справ;
оцінювати конфлікти, що виникають у суспільстві, через призму суб’єктивних прав і юридичних обов’язків для використання юридичних засобів і державного механізму в їх розв’язанні;
самостійно працювати з науковою та науково-публіцистичною літературою;
готувати конспекти доповіді, публічні виступи, реферати та ін.

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 144 (144) години/ 4 (4) кредита ECTS.

3. ПРОГРАМА КУРСУ

2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни

Модуль

Змістовий модуль І. Теоретичні проблеми розвитку суспільства, держави та права в сучасній Україні

Тема 1. Держава: сутність, поняття, форма, функції та механізм

Сутність підходів до визначення поняття держави. Причини різноманіття підходів. Основні риси та особливості держави. Пострадянський розвиток держави в Україні. Взаємна відповідальність особи та держави. Соціальна правова держава: причини та умови формування.

Сучасні тенденції еволюції форм держави. Особливості елементів форм української держави. Загальнотеоретичні проблеми суверенітету народу, нації та держави.

Теорія функцій сучасної української держави. Сучасні підходи до класифікації функцій держави. Форми реалізації функцій держави. Методи реалізації функцій держави.

Механізм сучасної української держави. Основні аспекти трансформації структури механізму держави на сучасному етапі. Принцип розподілу влади в побудові державного апарату. Напрями удосконалення діяльності державного апарату.

Тема 2. Аспекти співвідношення держави та політичної системи суспільства

Поняття та характеристика держави як політико-правової організації суспільства. Модернізація політичної системи суспільства в епоху глобалізації. Політична система суспільства та її співвідношення з економічною і духовною системами.

Основні підсистеми функціонування політичної системи суспільства. Характеристика елементів політичної системи. Політична діяльність як основний фактор в політичній системі суспільства. Правове регулювання політичної діяльності.

Теоретичні аспекти природи влади. Влада в демократичній державі. Поняття та співвідношення політичної та державної влади. Державна влада та принципи її організації в демократичному суспільстві. Державна влада та особистість. Влада та право.

Місце та роль держави в політичній системі України. Форми взаємодії держави з іншими суб’єктами політичної системи. Держава та політичні партії. Особистість в політичній системі суспільства. Політична система України та її характеристика на сучасному етапі.

Тема 3. Сучасні підходи до праворозуміння

Причини розмаїття сучасних концепцій про право. Роль праворозуміння в інформаційному впливі права. Роль праворозуміння в орієнтаційному впливі права. Роль праворозуміння у правовому регулюванні.

Природно-правовий тип праворозуміння (юснатуралізм), теорія відродженого природного права: 1) неотомізм, неопротистанцизм; 2) неогегельянство; 3) неокантіанство; 4) феноменологічна доктрина; 5) екзистенціоналістична; 6) доктрина герменевтики.

Етатистський тип праворозуміння. Юридичний позитивізм. Нормативістська теорія права. Марксистська теорія права. Аналітична юриспруденція.

Соціологічний тип праворозуміння. Інституціоналізм. Історична школа права. Психологічна школа права.

Сучасне праворозуміння. Формування інтегративної юриспруденції. Використання сучасних концепцій держави та права при розбудові Української державності.

Тема 4. Право як соціокультурне явище розвитку цивілізації

Право як засіб соціального управління. Ефективність впливу права на відносини особи та держави. Взаємозв’язок та взаємовплив права, політики, економіки.

Право як ціннісна категорія. Механізм забезпечення соціальної цінності права. Цілі та засоби в праві. Фундаментальні правові цінності сучасного українського суспільства. Правові цінності та їх засвоєння особою. Сучасні загальнолюдські принципи в праві та проблеми їх впровадження в Україні.

Правоутворення та його механізм. Правотворча діяльність суб’єктів права. Правотворчість у правовій державі. Правотворча політика української держави. Відомча правотворчість. Законотворчість: теоретико-правова характеристика. Уніфікація нормативно-правової термінології.

Форма права: теоретико-правова характеристика. Актуальні проблеми теорії джерел права. Еволюція системи джерел права в Україні в радянський та пострадянський період. Системні зв’язки юридичних джерел права України. Система джерел права в розвитку права Європейського Союзу.

Змістовий модуль 2. Дія права в сучасному суспільстві

Тема 5. Внутрішня будова права України та зовнішня форма його прояву

Процеси глобалізації в сучасному праві та їх прояв в системі законодавства України. Система права та система законодавства: поняття та співвідношення. Систематизація нормативно-правових актів в Україні. Право та закон: аспекти співвідношення.

Норми права в системі соціонормативного регулювання. Норма права як явище правової культури. Норми права та їх дія. Відмінні риси та особливості правових норм. Критерії класифікації та види норм права.

Характеристика структурних елементів норми права. Внутрішня будова норм права. Форми викладення норм права. Співвідношення норм права та текстів нормативно-правового акту. Теоретичні проблеми ефективності норм права.

Внутрішнє право держави та міжнародне право – взаємопов’язані системи права. Форми взаємодії національного права держави та міжнародного права. Характер взаємозв’язку та взаємодії міжнародного та внутрішньодержавного права.

Тема 6. Динамічні процеси у праві

Передумови виникнення правовідносин. Взаємозв’язок норм права та правовідносин. Склад правовідносин та характеристика його елементів. Держава як суб’єкт правовідносин. Юридичний факт в системі правовідносин. Юридичні колізії та способи їх подолання. Правові презумпції, правові преюдиції, правові аксіоми та правові фікції.

Характеристика основних форм реалізації норм права. Механізми здійснення форм реалізації норм права. прийоми та засоби, що використовуються при реалізації норм права. Ефективність правореалізаційного процесу. Правореалізаційний ризик.

Вимоги до правозастосовної діяльності в сфері державного управління. Ідеологія правозастосування. Межі та стадії правозастосовної діяльності. Характеристика правозастосовних актів. Шляхи підвищення ефективності правозастосовної діяльності. Прогалини в праві та шляхи їх подолання.

Передумови тлумачення норм права. Тлумачення норм права та індивідуальне правове регулювання. Функції інтерпретаційної практики. Інтерпретаційні акти та їх відмінність від нормативно-правових та правозастосовних актів. Ефективність актів офіційного тлумачення норм права.

Тема 7. Актуальні проблеми правового регулювання

Правовий вплив на суспільні відносини. Канали правового впливу. Механізм правового впливу. Відмінність правового впливу від правового регулювання. Правові засоби: поняття, ознаки, види. Нормативність правових явищ.

Основи правового регулювання суспільних відносин. Інституціоналізація правового регулювання. Юридична доктрина в сфері правового регулювання. Правове регулювання соціально-економічних відносин. Шляхи підвищення ефективності правового регулювання.

Системний підхід до дослідження механізму правового регулювання. Держава та механізм правового регулювання. Фактори, що обумовлюють найбільш ефективну дію механізму правового регулювання.

Юридична діяльність в механізмі правового регулювання. Конфліктна юридична діяльність. Правовий консенсус. Поняття, ознаки, види юридичної практики. Юридичний процес: поняття, ознаки, види. Юридична справа та способи її вирішення.

Тема 8. Еволюція правової системи України

Сучасні підходи до розуміння правової системи. Загальні та специфічні властивості правової системи. Засади формування та розвитку правової системи. Характеристика рівні існування правової системи. Основні принципи правової системи. Трансформація правової системи в період глобалізації.

Структурно-функціональна характеристика правової системи. Статичні та динамічні елементи правової системи. Правова система України в контексті розбудови правової демократичної держави. Реформування правової системи як засіб підвищення її ефективності.

Принципи, види, форми та механізми реалізації правової політики в Україні. Пріоритети правової політики в сучасній українській державі. Контроль як засіб здійснення правової політики в Україні. Правова інтеграція України до Європейського Союзу.

Причини різноманіття правових систем сучасності. Романо-німецька правова сім'я. Англо-американська правова сім’я. Сім’я релігійного типу. Сім’я традиційного типу. Соціалістична правова сім’я. Змішаний тип правових систем. Характеристика правової системи України.

Змістовий модуль 3. Правова соціалізація особи

Тема 9. Поведінка особи в публічно-правовій сфері

Сучасні підходи до розуміння правової поведінки. Види правової поведінки. Класифікація правової поведінки. Механізм правової поведінки та характеристика його елементів.

Правомірна поведінка як об’єкт юридичного дослідження. Ознаки правомірної поведінки. Класифікація правомірної поведінки. Мотиви правомірної поведінки. Склад правомірної поведінки. Причини нестабільності правомірної поведінки. Напрями стимулювання правомірної поведінки.

Поняття та ознаки правопорушення. Класифікація правопорушень. Поняття злочину. Поняття проступку. Склад правопорушення. Чинники, що зумовлюють вчинення правопорушень. Порівняльно-правова характеристика правопорушень.

Соціальні відхилення. Соціопатія. Психопатологія. Девіантна поведінка. Об’єктивно-протиправна поведінка. Класифікація об’єктивно-протиправної поведінки. Поняття та ознаки зловживання правом. Класифікація видів зловживання правом.

Тема 10. Заходи державного примусу: сучасні підходи, тенденції

Соціальний контроль правової поведінки: поняття, стадії, система. Розуміння позитивної та перспективної юридичної відповідальності у системі соціального контролю. Позитивна юридична відповідальність як правовий засіб соціального контролю. Перспективна юридична відповідальність у механізмі самоконтролю правомірної поведінки особи.

Принципи юридичної відповідальності в системі принципів права. Функції юридичної відповідальності та форми їх реалізації у відповідності з українським законодавством.

Види юридичної відповідальності. Конституційна відповідальність. Кримінальна відповідальність. Адміністративна відповідальність. Цивільна відповідальність. Дисциплінарна відповідальність. Матеріальна відповідальність. Підстави притягнення і звільнення від неї. Обставини, що виключають юридичну відповідальність.

Заохочення та покарання як парні категорії. Стимули, заохочення, обмеження у праві. Пільги, привілеї та імунітети як загально правові категорії. Права, свободи, законні інтереси та обов’язки людини і громадянина. Правовідновлюючі заходи в праві України.

Тема 11. Показники визначення правової цивілізованості держави та суспільства

Розвиток правової культури умова правового прогресу суспільства. Поняття правова культура та її ознаки. Показники правової культури. Функції правової культури. Правова культура суспільства. Структура правової культури суспільства. Правова культура особи. Правова культура професійної групи.

Правосвідомість як джерело правової поведінки особи. Поняття та ознаки правосвідомості. Правова психіка. Правова ідеологія. Функції правосвідомості. Форми правосвідомості. Види правосвідомості. Деформація правосвідомості.

Правове виховання та толерантність в умовах сучасного українського суспільства. Правове виховання: поняття та ознаки. Структура правовиховного процесу. Суб’єкти правового виховання. Об’єкт правового виховання. Мета правового виховання. Принципи правового виховання. Форми правового виховання. Функції та методи правового виховання.

Правова освіта. Правова просвіта. Функції правової просвіти. Правовий нігілізм. Засоби протидії правовому нігілізму. Правовий популізм. Правовий романтизм. Юридичні конфлікти та форми їх вирішення.

Тема 12. Динаміка розвитку правового статусу особи у правовій державі в умовах глобалізації

Особливості співвідношення категорій «людина», «особистість», «громадянин». Види фізичних і. юридичних осіб. Поняття та зміст категорії «громадянство». Правовий статус людини (особи). Поняття правовий статус громадянина. Види правового статусу особи.

Поняття гарантій прав і свобод людини та громадянина. Загальні гарантії прав і свобод людини та громадянина. Економічні гарантії. Політичні гарантії. Соціальні гарантії. Ідеологічні гарантії. Юридичні гарантії. Матеріальні гарантії. Процесуальні гарантії. Організаційно-правові гарантії. Галузеві гарантії. Внутрішньодержавні гарантії. Міжнародно-правові гарантії. Принципи правового статусу особи.

Взаємодія держави та особи у правовій державі. Роль правової держави у сфері реалізації прав і свобод особи. Взаємна відповідальність держави та особи. –

Правова держава та права людини в умовах глобалізації. Тенденції розвитку прав, свобод і обов’язків особи у сучасній Україні

Примітка.

Програма нормативної навчальної дисципліни визначає місце і значення навчальної дисципліни, її загальний зміст та вимоги до знань і умінь. Програма нормативної навчальної дисципліни є складовою державного стандарту вищої освіти.

Затверджено:

Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління»

Матвійчук В.К.,

д.ю.н., професор

« » вересня 2013 р.

ВНЗ «Національна академія управління»

Кафедра теорії та історії держави і права

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА

Галузь знань 0304 “Право”

Напрям підготовки 6.03040101 “Правознавство”

Юридичний факультет

Київ-2013

Робоча програма з дисципліни «Актуальні проблеми теорії держави та права» для студентів за напрямом підготовки 6.030401 «Правознавство»

Розроблено та внесено: на засідання кафедри теорії та історії держави і права,

протокол № 9 від 20 червня 2013 р.

Розробник програми:

Гіда Є.О., докт. юрид.наук, професор.

Завідувач кафедри : Гіда Є.О., д.ю.н., професор

Затверджено та схвалено радою юридичного факультету академії до друку, протокол № 1 від 12 вересня 2013 р.

Декан факультету: Нікітін Ю.В., д.ю.н., професор

5. ОПИС ДИСЦИПЛІНИ

ДИСЦИПЛІНА: «АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА»

Курс «Актуальні проблеми теорії держави та права» в основному ґрунтується на положеннях, що розглядаються при вивченні однієї із базових юридичних дисциплін, якою є загальна теорія держави та права. Особливістю юридичного теоретичного знання є те, що воно постійно змінюється. Причому процес накопичення нових наукових даних має під собою об’єктивну основу, одним із проявів якої є складність, неоднозначність, змінюваність теоретичного знання. У зв’язку із розвитком суспільства відбувається переосмислення та переоцінка ряду фундаментальних, базових уявлень про державу та право, політичну та правову системи суспільства, правотворчість та правореалізацію, правовідносини та правову поведінку, місце і роль держави та права у життєдіяльності суспільства тощо. Застарілі погляди на державно-правові явища замінюються новими концепціями, теоріями, підходами, ученнями, уявленнями, ідеями.

Дана дисципліна тісно взаємопов’язана з такими навчальними дисциплінами: юридична деонтологія, теорія держави і права, конституційне право України, історія держави і права України; історія держави і права зарубіжних країн; історія вчень про державу і право; філософія; кримінологія; адміністративне право; конституційне право; цивільне право; кримінальне право тощо.

При вивченні змісту навчальної дисципліни студенти повинні в обов’язковому порядку знайомитись із змістом програми навчальної дисципліни та робочої програми з навчальної дисципліни. При вивченні згаданих документів студент повинен звернути увагу на розподіл часу по темам та форми занять з них. Особливу увагу рекомендується звернути на тематику та обсяг виконання завдань, рекомендованих для самостійної роботи.

Також студентам необхідно звернути увагу на особливості індивідуальної роботи та чітко запам’ятати, що вона включає в себе консультації з методики складання таблиць, схем, логічних ланцюжків; характеристику методики написання письмових, самостійних робіт, рефератів, доповідей та наукових робіт; підготовку з питань до модульного контролю, заліку тощо.

При вивченні курсу «Актуальні проблеми теорії держави та права» створюються умови, що дозволяють оптимально поєднати новітні дослідження державно-правових явищ сьогодення із традиційними, «класичними» розробками загальної теорії держави та права. За допомогою цього курсу відбувається коригування знань студентів, що були отримані в процесі вивчення загальної теорії держави та права відповідно до тих змін, що реально відбуваються у житті суспільства, держави та права, економіки, політичної та правової систем суспільства саме в наші дні.

1. Опис навчальної дисципліни

Найменування показників	Галузь знань, напрям підготовки, освітньо- кваліфікаційний рівень	Характеристика навчальної дисципліни
Кількість кредитів, відповідних ЕСТS – 4	Галузь знань 0304 “Право” Напрям підготовки 6.030401 “Правознавство” Юридичний факультет	Нормативна
Модулів – 1	Спеціальність (професійне спрямування)	Рік підготовки
Змістовних модулів – 3		5-й
Індивідуальне науково-дослідне завдання ______ (назва)		Семестр
Загальна кількість годин 144		9-й
		Лекції – 24
		Семінарські – 24
Тижневих годин для денної форми навчання – 11 аудиторних – 4 самостійної роботи студента – 7	Освітньо -кваліфікаційний рівень: магістр	Практичні – 4
		Самостійна робота – 86	-
		Вид контролю	-
		Іспит

2. Мета та завдання навчальної дисципліни

Метою викладання навчальної дисципліни “Актуальні проблеми теорії держави та права” є формування світоглядних позицій того, хто навчається, про особливості пострадянського розвитку суспільства, держави та права в Україні, напрями модернізації політичної системи суспільства в епоху глобалізації, фундаментальні правові цінності сучасного українського суспільства, тощо.

Основними завданнями вивчення дисципліни “Актуальні проблеми теорії держави та права” є отримання вичерпної інформації про чинники, що обумовлюють найбільш ефективну дію механізму правового регулювання,еволюційні процеси правової системи України, принципи, види, форми та механізми реалізації правової політики в Україні, динамічні процеси у праві, тощо.

У результаті вивчення навчальної дисципліни курсант (слухач, студент) повинен

знати :

- понятійно-категоріальний апарат та методологічні підходи до вивчення державно-правових явищ;

- юридичні концепції та теоретичні положення, які дозволяють здійснювати функціональні повноваження в юридичному середовищі;

- призначення та можливості права і держави при вирішенні соціальних і особистих правових проблем;

- формування концепцій правової держави, прав людини, громадянського суспільства та їх вплив на сучасну політико-правову теорію та практику;

- закономірності становлення та розвитку національної політико-правової ідеології, ідеї української державності;

- різноманіття існуючих правових систем, тенденції їх розвитку та взаємодії;

- сучасні політичні теорії та ідейно-політичні доктрини.

вміти :

- давати об’єктивну оцінку правових явищ на основі порівняльного аналізу;

- розуміти сутність і тенденції розвитку сучасних політико-правових доктрин та державотворчих процесів;

- використовувати понятійно-категоріальний апарат юридичної науки для вирішення правових проблем;

- застосувати теоретичні знання політико-правових концепцій для високопрофесійного виконання службових обов’язків працівників органів внутрішніх справ;

- оцінювати конфлікти, що виникають у суспільстві, через призму суб’єктивних прав і юридичних обов’язків для використання юридичних засобів і державного механізму в їх розв’язанні;

- самостійно працювати з науковою та науково-публіцистичною літературою;

- готувати конспекти доповіді, публічні виступи, реферати та ін.

6. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Модуль

Змістовий модуль І. Теоретичні проблеми розвитку суспільства, держави та права в сучасній Україні

Тема 1. Держава: сутність, поняття, форма, функції та механізм

Тема 2. Аспекти співвідношення держави та політичної системи суспільства

Тема 3. Сучасні підходи до праворозуміння

Соціологічний тип праворозуміння. Інституціоналізм. Історична школа права. Психологічна школа права.

Тема 4. Право як соціокультурне явище розвитку цивілізації

Змістовий модуль 2. Дія права в сучасному суспільстві

Тема 5. Внутрішня будова права України та зовнішня форма його прояву

Тема 6. Динамічні процеси у праві

Тема 7. Актуальні проблеми правового регулювання

Тема 8. Еволюція правової системи України

Змістовий модуль 3. Правова соціалізація особи

Тема 9. Поведінка особи в публічно-правовій сфері

Юридичні конфлікти зміст та сутність. Риси й ознаки юридичних конфліктів. Елементи юридичний конфліктів. Специфічні функції юридичних конфліктів. Класифікація юридичних конфліктів. Напрями вирішення юридичних конфліктів.

Тема 10. Заходи державного примусу: сучасні підходи, тенденції

Тема 11. Показники визначення правової цивілізованості держави та суспільства

Правова освіта. Правова просвіта. Функції правової просвіти. Правовий нігілізм. Засоби протидії правовому нігілізму. Правовий популізм. Правовий романтизм.

Тема 12. Динаміка розвитку правового статусу особи у правовій державі в умовах глобалізації

6. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Змістовий модуль І. Теоретичні проблеми розвитку суспільства, держави та права в сучасній Україні

	Кількість годин
	Денна форма						Заочна форма
	усього	у тому числі					усього		у тому числі
		л	с	п	інд.	с.р.		л	с	п	інд.	с.р.
Тема1. Держава: сутність, поняття, форма, функції та механізм	11	2	2	-	-	7		1				11
Тема2. Аспекти співвідношення держави та політичної системи суспільства	11	2	2	-	-	7						11
Тема3. Сучасні підходи до праворозуміння	11	2	2	-	-	7						11
Тема4. Право як соціокультурне явище розвитку цивілізації	11	2	2	-	-	7		1				11
Модульний контроль	2	-	-	2	-	-
Разом за змістовим модулем 1	46	8	8	2	-	28	46	2				44

Змістовий модуль 2. Дія права в сучасному суспільстві

	Кількість годин
	Дення форма						Заочна форма
	усього	у тому числі					усього		у тому числі
		л	с	п	інд.	с.р.		л	с	п	інд.	с.р.
Тема5. Внутрішня будова права України та зовнішня форма його прояву	11	2	2	-	-	7						11
Тема6. Динамічні процеси у праві	11	2	2	-	-	7						11
Тема7. Актуальні проблеми правового регулювання	11	2	2	-	-	7		1				11
Тема8. Еволюція правової системи України	11	2	2	-	-	7						11
Модульний контроль	2	-	-	2	-	28
Разом за змістовим модулем 2	46	8	8	2	-	28	45	1				44

Змістовий модуль 3. Правова соціалізація особи

	Кількість годин
	Дення форма						Заочна форма
	усього	у тому числі					усього		у тому числі
		л	с	п	інд.	с.р.		л	с	п	інд.	с.р.
Тема9. Поведінка особи в публічно-правовій сфері	12	2	2	-	-	8						12
Тема10. Заходи державного примусу: сучасні підходи, тенденції	12	2	2	-	-	8						12
Тема11. Показники визначення правової цивілізованості держави та суспільства	11	2	2	-	-	7		1				11
Тема12. Динаміка розвитку правового статусу особи у правовій державі в умовах глобалізації	11	2	2	-	-	7						11
Разом за змістовим модулем 3	46	8	8	-	-	30	47	1				46
Іспит	6						6
Усього годин	144	24	24	4	-	86	144	4				134

7. ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1.	Держава: сутність, поняття, форма, функції та механізм.	2 год.
2.	Аспекти співвідношення держави та політичної системи суспільства.	2 год.
3.	Сучасні підходи до праворозуміння.	2 год.
4.	Право як соціокультурне явище розвитку цивілізації.	2 год.
5.	Внутрішня будова права України та зовнішня форма його прояву.	2 год.
6.	Динамічні процеси у праві.	2 год.
7.	Актуальні проблеми правового регулювання.	2 год.
8.	Еволюція правової системи України.	2 год.
9.	Поведінка особи в публічно-правовій сфері.	2 год.
10.	Заходи державного примусу: сучасні підходи, тенденції.	2 год.
11.	Показники визначення правової цивілізованості держави та суспільства.	2 год.
12.	Динаміка розвитку правового статусу особи у правовій державі в умовах глобалізації.	2 год.
	Разом	24год.

8. ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1.	Модульний контроль за модулем 1	2 год.
2.	Модульний контроль за модулем 2	2 год.
	Разом	4год.

9. САМОСТІЙНА РОБОТА

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1.	Держава: сутність, поняття, форма, функції та механізм.	7 год.
2.	Аспекти співвідношення держави та політичної системи суспільства.	7 год.
3.	Сучасні підходи до праворозуміння.	7 год.
4.	Право як соціокультурне явище розвитку цивілізації.	7 год.
5.	Внутрішня будова права України та зовнішня форма його прояву.	7 год.
6.	Динамічні процеси у праві.	7 год.
7.	Актуальні проблеми правового регулювання.	7 год.
8.	Еволюція правової системи України.	7 год.
9.	Поведінка особи в публічно-правовій сфері.	8 год.
10.	Заходи державного примусу: сучасні підходи, тенденції.	8 год.
11.	Показники визначення правової цивілізованості держави та суспільства.	7 год.
12.	Динаміка розвитку правового статусу особи у правовій державі в умовах глобалізації.	7 год.
	Разом	86 год.

7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

Методи навчання (гр. methodos – шлях пізнання, спосіб знаходження істини) – це впорядковані способи взаємопов'язаної, цілеспрямованої діяльності викладача й студентів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-виховних завдань. Вони реалізуються через систему способів і прийомів та засобів навчальної діяльності.

Прийоми навчання – це складова методу, конкретні дії викладача і студента, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів.

Засоби навчання - це різноманітні навчальні обладнання, що використовуються в системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторні обладнання, технічні засоби тощо).

При викладенні курсу «Актуальні проблеми теорії держави та права» використовуються наступні методи навчання:

1) методи навчання за джерелами передачі і сприйняття інформації. За цією класифікацією виділяються методи: словесні, наочні, практичні, роботи з джерелами (книгою), відеометод.

Словесні методи: розповідь, бесіда, лекція.

Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу. При викладенні цього курсу цей метод використовується рідко. Як правило, вона містить міркування викладача, аналіз фактів, подій, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається (для створення в уяві певного образу).

Пояснення – вербальний метод навчання, за допомогою якого викладач розкриває сутність певного явища (наприклад, злочину і покарання), закону, об'єктивної сторони злочину. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду студентів (досвід студентів з певної галузі знань).

Лекція – це метод, за допомогою якого викладач у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов'язаних , об'єднаних загальною темою.

Наочні методи: демонстрація, ілюстрація – це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці (наприклад, знаряддя вчинення злочину або засоби вчинення злочину, місце вчинення злочину тощо).

Ілюстрація – метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (малюнки, схеми, графіки, статистика тощо).

Практичні методи : вправи, практичне заняття, рольова гра.

Вправи. Суть методу полягає в тому, що студенти виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці (наприклад, у роботі «Юридичної кліники», під час рольових або ділових ігор тощо.

Практична робота спрямована на використання набутих знань у вирішенні практичних завдань із збірників завдань і практикумів.

Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу полягає в тому, що студент має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття тощо).

Структурний метод навчання за характером логіни пізнання: аналітичний метод, індуктивний метод, дедуктивний метод, продуктивний метод.

Аналітичний метод передбачає мисленневий або практичний розпад цілого на частини з метою вивчення їх суттєвих ознак (наприклад, склад злочину, елемени складу злочину тощо).

Індуктивний метод – це шлях вивчення явищ від одиничного до цілого (наприклад, ознак злочину для розуміння поняття злочину).

Дедуктивний метод базується на вивченні навчального матеріалу від загального до окремого, одиничного (наприклад, загальний об'єкт злочину, потім родовий і нарешті безпосередній об'єкт злочину тощо).

Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності : репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький.

Репродуктивний метод. Він має такі ознаки: 1) знання студентам пропонуються в готовому вигляді; 2) викладач не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) студенти свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують; 4) міцність засвоєння забезпечується багаторазовим їх повторенням (знань);

Метод проблемного викладу знань є перехідним від виконавчої до творчої діяльності (викладач створює проблемну ситуацію та пропонує студентам її розв’язати).

Частково-пошуковий метод включає студентів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавального завдання.

Дослідницький метод спрямований на включення студентів у самостійне розв'язання пізнавального завдання (без повідомлення знань).

8. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЬ

Згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 5 вересня 1996 року за № 1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління” одним з видів навчальних занять є семінарське заняття.

Семінарське заняття проводиться у відповідності з програмою, тематичним планом дисципліни «Актуальні проблеми теорії держави та права» згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Семінарське заняття проводиться з широким використанням чинного законодавства і рекомендованих джерел.

Цей вид занять є засобом розвитку у студентів, культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).

Семінарське заняття - це завжди безпосереднє контактування зі студентами встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим студентам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху.

Основними завданнями семінарського заняття є можливість:

- розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;

- поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета;

- сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати.

Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавства та підзаконних нормативних актів.

Відповідно до завдань, змісту в сучасних вищих навчальних закладах поширені семінарські заняття трьох типів:

Просемінар. Просемінари у ХУІП-ХІХ ст. існували під назвою
попередніх семінарів для студентів першого семестру. В сучасних умовах в
навчальних планах заняття під такою назвою відсутні, хоч широко застосовуються в педагогічній практиці окремих викладачів. Головне їхнє
завдання – виробити у студента вміння виконувати різноманітні практичні роботи (навчитися працювати з книгою, першоджерелами, навчити реферуванню літератури, складанню тез іншими словами). Просемінари - це своєрідні навчально-методичний комплекси, які проводяться на молодших курсах.
Власне семінар. Це традиційне заняття, в якому ставка робиться на закріплення теоретичних відомостей, формування системи знань, підготовку до виконання подальших практичних завдань. Він може проходити у таких формах:

- фронтальне семінарське заняття, що передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями;

- семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи стосовно -декількох доповідей. Головна увага – підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою;

- комбіноване - співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта - підготовка доповідей та повідомлень.

Крім цього існує класифікація поділу семінарських занять залежно від ролі, яку вони відіграють в навчально-виховній роботі вищого навчального закладу, і завдань, що ставляться перед ними, на такі групи (види):

- сприйняття поглибленого вивчення певного систематичного курсу -пов'язаний неподільно з лекціями з того чи іншого курсу. З кожної теми студенти мають можливість прослухати не лише лекції викладача, а й самостійно попрацювати над літературою чи іншими навчальними матеріалами. В результаті проведення таких семінарських занять студенти можуть прочитати й законспектувати твори, передбачені для вивчення, осмислити ті питання, які ставляться викладачами на лекціях і виносяться на семінарські заняття, підготувати реферати чи виступи і доповісти їх ними на заняттях. Рівень засвоєння навчального матеріалу студентами, цих предметів значно вищий, ніж з тих, де таких семінарів не передбачено;

- вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу до них відносять ті, що не пов'язані з усіма лекціями курсу. Вивчення деяких дисциплін передбачає в основному лекції і самостійну роботу студентів. Семінарські заняття проводяться з найважливіших тем.

3. Спецсемінар. Спецсемінар дослідницького характеру з незалежною від лекцій тематикою - присвячений більш ґрунтовному вивченню тієї чи іншої наукової проблеми і тому має дослідницький характер. Вони проводяться на старших курсах і мають на меті ширше залучати студентів до науково-дослідницької роботи кафедр і вузу в цілому. Основне, чого набувають студенти на цих семінарських заняттях, - це уміння проводити наукові дослідження з тих чи інших актуальних проблем. Практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі.

За дидактичної метою семінари поділяються на заняття по:

введенню в тему;
плануванню вивчення теми;
дослідженню фундаментальних освітніх об'єктів;
представленню та захисту освітніх досягнень;
поглибленню, узагальненню і систематизації знань;
контрольні та залікові семінари;
аналітичні семінари.

За методикою проведення розрізняють:

§ вступні семінари (базується на досвіді та знаннях студенти збирають інформацію по новій темі та класифікують її);
· оглядові семінари (самостійний огляд студентами всієї теми за допомогою літератури);
· самоорганізуючі семінари студенти самостійно визначають мету заняття, розподіляють теми рефератів між собою, а в деяких випадках - готують реферати за власною ініціативою, доповідають та коментують їх);
· пошуковий семінар (передбачає дослідницьку діяльність студентів);
· семінар - "круглий стіл" (запрошуються фахівці або спеціально підготовлені студенти. Це обмін інформацією, відповіді на питання, колективний пошук нових шляхів вирішення проблеми (якщо вона є)).

Аналіз виробничих (управлінських) ситуацій.
Вирішення службових задач: наочно, за допомогою відеопосібників і на ЕОМ.
Робота з документами і діловими паперами.
Моделювання ситуацій та коментар вирішення проблем, що виникають.

Перелік тем практичного заняття визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті.

Під час проведення практичного заняття група може бути поділена на підгрупи.

Структура практичного заняття:

вступ викладача;
відповіді на питання студентів з матеріалу, що залишився не зовсім зрозумілим;
практична частина як планова;
заключне слово викладача.

Різновиди занять залежать саме від практичної частини. Це може бути вирішення задач, виконання вправ, спостереження, експерименти.

Слід організовувати практичні заняття так, щоб студенти постійно відчували ускладнення завдань, які виконуються, були зайняті творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень. Велике значення мають індивідуальний підхід і педагогічне спілкування. При розробці завдання і плану заняття викладач повинен враховувати рівень підготовки кожного студента і виступати в ролі консультанта, не принижуючи самостійності та ініціативи студента.

МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Загальна підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов'язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення практичних занять базується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті.

Підготовка до практичного заняття проводиться поетапно: 1 етап - визначення цілі:

- формування конкретних (окремих) навичок і умінь;

МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Надані відомості щодо класифікації семінарських занять повинні зорієнтувати викладача у найперших кроках щодо його підготовки. Адже весь подальший хід роботи залежатиме від того, якого типу семінарське заняття він буде проводити.

Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня - відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів.

У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри.

Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:

Ретельно зважити зміст чергової теми семінарського заняття, її місця в загальній системі занять;
Опрацювати необхідну літературу (як рекомендовану для слухачів, так і додаткову);

3. Розробити план проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми;

Скласти перелік основних, додаткових і навідних питань;
Підготувати ілюстративні приклади для зв'язку предмета з практикою, з життям;
Підготувати наочні й допоміжні засоби;

7. Особливо спрогнозувати все те, що, як правило, викликає певні
труднощі у студентів;

8. Розподілити всі елементи семінарського заняття за часом.

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення:

- тематичні дискусії та диспути;

- колективний пошук відповідей і ролей;

- бесіда і вільний обмін думками;

- інформація про конструктивні пропозиції студентів;

- ігрове проектування.

Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим.

Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента фозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і студенти.

Під час проведення семінарських занять викладач:

повторює і закріплює знання студентів;
демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
контролює засвоєння матеріалу.

Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:

Наявністю лекційних матеріалів, що відповідають вимогам сучасності.
Методикою читання лекцій.

З . Педагогічною майстерністю викладача.

4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів.

Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:

вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу студентів з даної тематики;
обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань студентів з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у студентів організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);
заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності студентів).

Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів.

Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання.

В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.

Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:

Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
Оголошення теми і мети, порядку проведення.
Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
Підведення викладачем або сильним студентом загального підсумку заняття.
Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні
заняття.

Загальну схему проведення семінарських занять залежно від мети, яку викладач перед собою ставить, можна представити так:

Заняття - вивчення нових знань:

Повідомлення теми і мети заняття.
Мотивація навчальної діяльності.
Активізація базових знань.
Усвідомлення та осмислення нового матеріалу, виділення головного, контроль рівня засвоєння.

Заняття - поглиблення знань та їх систематизація:

Повідомлення теми і мети заняття.
Мотивація навчальної діяльності.
Огляд та активізація раніше вивченого матеріалу.
Вивчення зв'язку між темами та розділами раніше вивченого матеріалу.
Систематизація вивчених знань.
Розгляд окремих деталей та особливостей вивченого матеріалу.
Ознайомлення з прийомами роботи з систематизації знань і самоконтролю рівня засвоєння матеріалу.
Індивідуалізація домашнього завдання.

Заняття - формування самостійної діяльності:

Повідомлення мети і завдань заняття.
Видача завдань і ознайомлення з методикою роботи.
Виконання роботи.
Аналіз одержаних результатів.
Виявлення труднощів у роботі.
Аналіз та оцінка застосування вивчених методів.
Пошук засобів для удосконалення самостійної роботи з матеріалом.
Індивідуалізація домашнього завдання.

Заняття проблемне (використання знань в неадекватних обставинах):

Повідомлення мети і завдань заняття.
Мотивація навчальної діяльності і постановка завдань.
Виявлення проблемної ситуації.
Висування і обґрунтування гіпотез.
Перевірка правильності гіпотез.
Аналіз результатів рішень, перевірка правильності обраних методів.
Аналіз причин допущених помилок.
Індивідуалізація домашнього завдання.

Заняття - формування вмінь і навичок:

Повідомлення мети і завдань заняття.
Мотивація навчальної діяльності.
Актуалізація опорних знань, вмінь і навичок.
Ознайомлення з методикою застосування нових знань.
Первинне формування вмінь.
Ознайомлення з методикою закріплення вмінь та формування навичок.

Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:

- ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);

- неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи).

Останнім часом у методиці проведення семінарських занять застосовується багато різноманітного, практично використовуються різні варіанти їх проведення. Частіше всього це семінарські заняття із заздалегідь підготовленими доповідями. Також застосовуються виступи спеціальних опонентів за доповідями рецензентів, співдоповідачів. В обговоренні доповідей беруть участь усі студенти групи. Таким чином, викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності студента-доповідача, наявність творчого підходу до роботи. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття, яка стимулює їх мислення, бажання приймати участь в обговоренні, керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись і ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії.

Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.

Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:

Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності студентів.
Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
Перетворення виступу студентів на діалог “викладач – студент” на фоні інертності аудиторії.
Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.
Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

Практичне заняття проводиться на підставі методичних рекомендацій по проведенню практичних і лабораторних занять, згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року ;за №.1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління”.

Практичне заняття є формою навчального заняття, де викладач організовує детальний розгяд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Проводяться в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою.

Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії та практики, навчання з життям.

Основними цілями практичних занять є:

- формування у студентів умінь і навичок практичних дій, необхідних спеціалістам для грамотного виконання функціональних обов'язків;

- розвиток у студентів професійно-ділових якостей, що передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника певного освітнього рівня;

- формування у студентів інтересу до майбутньої спеціальності.

Головна мета набуття практичних умінь і навичок, повинна бути зрозумілою як викладачу, так і студентам.

Його завданнями можуть бути:

- підготовка до самостійного виконання практичних завдань;

- підготовка студентів до контрольних робіт;

- набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці;

- підготовка студентів до майбутньої практичної діяльності тощо.

На цих заняттях викладач організовує розгляд – слухачами студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, а головне - формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.

Практичні заняття можуть проходити у таких формах:

1 . Аудиторні практичні заняття;

Практичні заняття в спеціальних класах (кабінетах);
Практичні заняття на тренажерах;
Практичні заняття на полігонах;
Практичні заняття безпосередньо в судах.

Досягнення високого кінцевого результату на практичних заняттях залежить від уміння викладача вибрати найбільш ефективні методи навчання з урахуванням інтелектуального рівня студентів якості їх підготовленості до заняття.

Найбільш розповсюдженими методами є:

1. Вправи (групові і індивідуальні), в ході яких аналізується і відпрацьовуються :

- різні практичні дії;

- професійні ввідні з прийняттям по них конкретних рішень;

- службові задачі, що відображають поведінку спеціалістів в різних умовах професійної діяльності;

- службові документи.

- формування базових (складних) навичок і умінь, розвиток професійно-ділових якостей.

2 етап - розробка практичного заняття:

- визначення методу (методів)

- проведення; планування

- об'єму задач для відпрацювання;

- уявне конструювання практичного заняття, його частин, блоків.

3 етап - збір матеріалів для практичного заняття. На цьому етапі викладач повинен враховувати такі вимоги:

- реальність і вірогідність матеріалів;

- різноманітність матеріалів, їх новизна;

- дидактична доцільність і прийнятність матеріалів, їх повчальність;

- посильність засвоєння на високому рівні складності;

- юридична правомірність.

4 етап - підготовка методичних матеріалів до практичного заняття:

- розробка завдань для студентів;

- розробка методичних рекомендацій для викладача;

- розробка засобів наочності і дидактичних матеріалів.

5 етап (факультативний) - обговорення матеріалів практичного заняття з
колегами по кафедрі і їх апробація.

6 етап - доопрацювання матеріалів і їх затвердження.

Тож, підготовка викладача до проведення практичного заняття передбачає: відвідування лекції по темі або ознайомлення з нею; вивчення методичних матеріалів; ознайомлення з літературою і нормативними документами; обмін думками з викладачами; підготовку необхідних дидактичних засобів.

Умовами ефективного проведення практичних занять є наступне:

- у розкладі практичні заняття повинні йти за лекціями з необхідним інтервалом, що дає можливість підготуватися до них, і який не повинен бути надто великим;

- вибір завдань, які забезпечують зв'язок теорії з практикою, значення теорії для вирішення соціально-професійних завдань;

- вибір завдань проблемного характеру та пошуку не тільки рішень, але й джерела отримання недостатньої інформації;

- навчання студентів прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації;

- використання за можливістю доступних технічних засобів
(діапозитиви, перфокарти і т.п.). Розвитку самостійного та творчого
мислення сприяє розбір та аналіз і різноманітних методів або способів
вирішення, виконання практичних завдань, знаходження більш економного та раціонального рішення, стимулювання винахідливості та кмітливості.

Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних завдань різної складності для розвязування їх студентами на занятті та необхідні дидактичні засоби.

Викладач повинен самостійно знаходити та вибирати вправи, задачі, завдання творчого характеру, які взаємозв'язані з практикою професійної діяльності студента профілем його спеціальності. Більш поширеним набуває застосування ділової гри, підґрунтям якої є реальна виробнича (службова, практична) ситуація, де студенти поводять себе відповідно до вказаних «ролей», відображують службових осіб, що задіяні у вказаних обставинах.

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Традиційно до складових елементів практичного заняття належать наступні етапи роботи:

- повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної бесіди у вигляді питань студентам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції;

- пояснення нового типу задач з демонстрацією як загальних шляхів та правил рішення, так і розробки алгоритму їх рішення (для великої групи задач);

- організація рішення задач біля дошки (окремі студенти) повністю або самостійно);

- розбір їх рішення із опорою на теоретичний матеріал: пояснення
домашнього завдання - зміст, методика роботи з ним, включаючи посилання
на теоретичний матеріал.

На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач повинен залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій.

Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення.

Велику користь на практичних заняттях дають розв'язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної дисципліни.

Якщо студент пропустив заняття або під час занять не показав відповідних знань, йому призначається індивідуальна співбесіда як одна з форм контролю за засвоєнням навчального курсу.

9. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
ТА САМОСТІЙНИ РОБОТИ З КУРСУ «АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА»

Модуль І.

Змістовий модуль 1. Теоретичні проблеми розвитку суспільства, держави та права в сучасній Україні

Тема 1. Держава: сутність, поняття, структура, функції та механізм

Семінарське заняття – 2 години

Основні сучасні підходи до розуміння держави.
Соціодинаміка державного устрою та проблеми державного суверенітету.
Функції сучасної української держави.
Механізм держави в умовах реформування.

Самостійна робота –7 годин

Теми рефератів, доповідей

Квазідержави на пострадянському просторі.
Взаємна відповідальність особи і держави.
Соціальна правова держава: причини, умови та шляхи формування.
Держава та громадянське суспільство: аспекти співвідношення.

Практичні завдання:

Опрацюйте та проаналізуйте спеціальну літературу щодо розгляду концепцій “сильної держави” та “ідеальної держави”.
Проаналізуйте ознаки державного суверенітету закріплені у Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року.
Обґрунтуйте положення ст. 1 Конституції України, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
Які проблеми ускладнюють класифікацію форм держави ?
Чи погоджуєтесь Ви з розподілом функцій держави на основні та неосновні, постійні та тимчасові, внутрішні та зовнішні? Аргументуйте свою позицію.
Проаналізуйте зміст понять “державна служба”, “служба в органах місцевого самоврядування” та “служба в комерційних організаціях”.

Перелік ключових термінів та понять

Держава, теорії походження держави, типи держави, правова держава, соціальна держава, громадянське суспільство, форма держави, суверенітет держави, суверенітет народу, суверенітет нації, функції держави, форми здійснення функцій держави, методи здійснення функцій держави, механізм держави, державні організації, апарат держави, орган держави, державні підприємства, державні установи

Методичні вказівки

До першого питання. Характеризуючи сучасні підходи до розуміння держави, слід звернути увагу на глобалізацій ні процеси, що відбуваються у світі. Основну увагу слід приділити засадам формування та розвитку держави в умовах протистояння цивілізацій. Необхідно з’ясувати спірні питання щодо ознак, які слід відносити до основних при характеристиці держави. Слід проаналізувати історичні типи держави та звернути особливу увагу до якого з них слід віднести Україну.

До другого питання. Відповідаючи на друге питання потрібно розпочати з аналізу поняття форми держави та охарактеризувати складові елементи цього поняття. З огляду на події останніх років, що відбуваються в Україні слід охарактеризувати зміни, які відбулися відносно форми правління, проаналізувати перспективи використання того чи іншого різновиду демократичного політичного режиму та підстави для трансформації форми територіального устрою. Окремо слід звернути увагу на питання державного суверенітету. Необхідно дати порівняльну характеристику суверенітету держави, суверенітету народу, суверенітету нації.

До третього питання. Аналізуючи функції сучасної держави слід розкрити політичні, економічні, соціальні та інші умови, що обумовлюють завдання держави на певному історичному етапі її розвитку. Необхідно проаналізувати критерії класифікації функцій держави та розкрити доцільність існування тих чи інших функцій. Слід акцентувати увагу на правових та організаційних формах здійснення функцій держави, а також розкрити відповідні методи, що використовуються для їх здійснення.

До четвертого питання. На різних етапах розвитку людського суспільства механізм держави мав свої особливості, своєрідну структуру. Це обумовлюється економічними, соціальними причинами, національним складом населення держави, розмірами його території, географічним положенням і іншими факторами. Через зміни, що відбуваються в суспільному житті, виникають нові та відмирають застарілі структури державного апарата. Вам слід проаналізувати структуру механізму держави, показати її відмінність від структури апарату держави, а також розкрити основні напрями їх удосконалення.

Література до теми [14, 18, 57, 68, 99, 113, 167, 232, 245, 272, 280, 303, 304, 379, 416, 420, 431, 443, 453, 454, 486, 507, 515, 516, 682, 712, 730, 737, 742]

Тема 2. Аспекти співвідношення держави та політичної системи суспільства

Семінарське заняття – 2 години

Політична система суспільства та її трансформація в епоху глобалізації.
Характеристика елементів політичної системи суспільства.
Влада в демократичній державі.
Місце та роль держави в політичній системі суспільства.

Самостійна робота – 7 годин

Теми рефератів, доповідей

Політичний конфлікт: політико-правова характеристика.
Влада та право.
Характеристика політичної системи України на сучасному етапі.
Концепції обмеження державної влади.

Практичні завдання:

Проаналізуйте погляди різних вчених щодо розуміння політики, політичних відносин та політичної системи.
Виділіть закономірності розвитку політичної системи суспільства.
Наведіть аргументи щодо розходження державної та політичної влад.
Проілюструйте нові тенденції в розвитку влади.
Сформулюйте підстави, що обумовлюють центральне місце держави в політичній системі суспільства.
Перерахуйте шляхи модернізації політичної системи суспільства в Україні.
Яким Ви бачити політичне майбутнє України враховуючи глобалізаційні процеси, що відбуваються у світі?

Перелік ключових термінів та понять

Політика, політична система суспільства, елементи політичної системи суспільства, суб’єкти політики політична особа, політичні норми, політичні функції, політичні принципи, політичний процес, політичний режим, політична культура, політична свідомість, влада, соціальна влада, політична влада, державна влада, політичний конфлікт

Методичні вказівки

До першого питання. При висвітленні першого питання слід акцентувати увагу, що політична система суспільства розглядається у широкому та вузькому значенні. Крім того слід охарактеризувати ознаки політично системи, її типи й функції. Окремо слід зупинитися на класифікації політичних систем сучасності за різними підставами.

До другого питання. Основну увагу слід приділити видам компонентів політичної системи суспільства саме у широкому значенні, оскільки саме сукупність цих матеріальних та нематеріальних компонентів, що зв’язані політичними відносинами з приводу здійснення політичної влади і наповнюють політичну систему певним змістом.

До третього питання. Дуже важливе значення має питання влади в демократичній державі. Висвітлюючи це питання слід розглянути форми, засобі, ресурси та види влади. Необхідно зупинитись на характеристиці державної влади як різновиду соціальної влади. Доречно проаналізувати співвідношення політичної та державної влад. Потрібно розглянути закономірності організації державної влади та її взаємовідносини з особою і з правом.

До четвертого питання. Висвітлюючи четверте питання слід пам’ятати, що в історичному плані державу можна вважати першою політичною організацією. Цілком закономірно, що термін “політика” та похідні від нього слова ведуть своє походження від слова “поліс”, яким стародавні греки позначали свої міста-держави. Держава стала першою, але не останньою і не єдиною політичною організацією суспільства. Саме тому слід проаналізувати існуючі різновиди політичних організацій та показати, яке місце займає держава.

Література до теми [3, 43, 57, 88, 114, 148, 168, 194, 267, 331, 335, 363, 374, 399, 411, 539, 540, 541, 542, 543, 544, 545, 550, 601, 607, 619, 634, 709, 722]

Тема 3. Сучасні підходи до праворозуміння

Семінарське заняття – 2 години

Причини розмаїття сучасних концепцій про право.
Природно-правовий тип праворозуміння.
Етатистський тип праворозуміння.
Соціологічний тип праворозуміння та його.
Використання сучасних концепцій права при розбудові Української державності.

Самостійна робота – 7 годин

Теми рефератів, доповідей

Правогенез як самостійний напрям теоретико-правової науки.
Основні етапи формування інтегративної юриспруденції.
Зміна парадигми праворозуміння в умовах глобалізацій них викликів епохи постмодернізму.
Проблема праворозуміння у суспільствах транзитивного типу (особливості українського досвіду).

Практичні завдання:

Визначте позитивні та негативні риси існуючих правових шкіл.
Зробіть порівняльну таблицю головних положень правових шкіл сучасності
Виділіть закономірності розвитку правових шкіл.
Наведіть аргументи щодо необхідності домінування широкого (багатоаспектного) розуміння сутності права.
Розкрийте генезис вітчизняного праворозуміння.
Проілюструйте нові тенденції у сучасному розумінні права.
Розкрийте особливості впливу праворозуміння на юридичну діяльність (наукову, освітню, практичну).

Перелік ключових термінів та понять

Концепція права, теорія права, релятивізм, прагматизм, епістемологія, лібералізм, «ідея права», природне право, позитивне право, абстрактне право, юс натуралізм, неотомізм, неопротистанцизм, неогегельянство, неокантіанство, феноменологія, екзистенціоналізм, герменевтика, позитивізм, нормативізм, марксизм, аналітична юриспруденція, соціологічна юриспруденція, інституціоналізм, історична школа права, психологічна школа права.

Методичні вказівки

До першого питання. При висвітленні першого питання слід акцентувати увагу, на об’єктивні та суб’єктивні чинники, що обумовлюють плюралізм підходів до праворозуміння. Розкрийте зміст категорій «праворозуміння», «тип праворозуміння», «концепція права» та «школа права». Крім того слід охарактеризувати ознаки цих категорій.

До другого питання. Основну увагу слід приділити характеристиці природно-правового типу праворозуміння. Зокрема, необхідно висвітлити позитивні та негативні риси такого типу праворозуміння. Необхідно розкрити сутність поглядів представників різних шкіл права, що об’єднані цим типом – школа природного права, щкола відродженого природного права: неотомізм, неопротистанцизм, неогегельянство, неокантіанство, феноменологія, екзистенціоналізм, герменевтика.

До третього питання. Основну увагу слід приділити характеристиці етатистського типу праворозуміння. Зокрема, необхідно висвітлити позитивні та негативні риси такого типу праворозуміння. Необхідно розкрити сутність поглядів представників різних шкіл права, що об’єднані цим типом – позитивізм, нормативізм, марксизм, аналітична юриспруденція.

До четвертого питання. Основну увагу слід приділити характеристиці соціологічного типу праворозуміння. Зокрема, необхідно висвітлити позитивні та негативні риси такого типу праворозуміння. Необхідно розкрити сутність поглядів представників різних шкіл права, що об’єднані цим типом – соціологічна юриспруденція, інституціоналізм, історична школа права, психологічна школа права.

До п’ятого питання. Висвітлюючи п’яте питання слід пам’ятати, що кінець XX століття актуалізував завдання теоретичного обґрунтування цілісної концепції права, яка могла б на базі сучасної філософської методології об’єднати життєві ідеї основних правових шкіл і напрямів. Відтак, слід з’ясувати сутність такого підходу та визначити можливість його використання в сучасній Україні.

Література до теми [4, 7, 9, 20, 87, 168, 233, 234, 276, 311, 332, 372, 559, 423, 624]

Тема 4. Право як соціокультурне явище розвитку цивілізації

Семінарське заняття – 2 години

Поняття, ознаки, етапи формування, історичні типи права.
Соціальна цінність права, його сутність та зміст.
Правоутворення та його відмінність від категорій «формулювання права», «правотворчість», «законодавчий процес», «законотворчий процес».
Система джерел права сучасності.

Самостійна робота – 7 години

Теми рефератів, доповідей

Сучасне право в умовах глобалізації.
Фундаментальні правові цінності сучасного суспільства.
Взаємозв’язок та взаємовплив права, економіки та політики.
Правотворча діяльність суб’єктів права.

Практичні завдання:

Знайдіть та порівняйте визначення права, викладені в роботах
С.С. Алєксєєва, М.С. Кельмана, М.І. Козюбри, В.В Копєйчикова,
О.Г. Мурашина, В.С. Нерсесянца, П.М. Рабіновича, О.Ф. Скакун. Вкажіть на їх позитивні риси та недоліки.
Назвіть основні вияви цінності права та охарактеризуйте їх сутність.
Сформулюйте ефективні напрями впливу права на відносини особистості та держави.
Проаналізуйте, що слід розуміти під технічними засобами, технічними прийомами та технічними правилами.
Наведіть приклади джерел права Європейського Союзу.

Перелік ключових термінів та понять

Право, ознаки права, виникнення права, етапи процесу формування права, історичний тип права, сучасні підходи до розуміння права, сутність права, зміст права, соціальна цінність права, принципи права, функції права, соціальне регулювання, правоутворення, правотворчість, принципи правотворчості, суб’єкти правотворчості, функції правотворчості, стадії правотворчості, види правотворчості, законодавчий процес, етапи законодавчого процесу, законотворчий процес, юридична техніка, законодавча техніка, форма права, юридичні джерела права

Методичні вказівки

До першого питання. Протягом історичного розвитку людства виникали різні теоретичні уявлення про те, що таке право, в чому його соціальна цінність, яким чином воно може виступати засобом регулювання та охорони суспільних відносин. Саме ці підходи до розуміння права в різні роки розвитку людства і необхідно висвітлити.

До другого питання. Розглядаючи сутність права, тобто його головну ідею, необхідно враховувати два підходи – цінністно-нормативний та регулятивний. Висвітлюючи зміст, слід акцентувати увагу на його двох різновидах – соціально-політичному та спеціально-юридичному. Крім того слід вказати, що зміст права знаходить своє відображення в принципах права та розкрити їх сутність. Необхідно звернути увагу на етнокультурний зміст права. Характеризуючи цінність права доречно висвітлити основні напрями її прояву в якості засобу задоволення потреб та інтересів особи зокрема та суспільства в цілому.

До третього питання. Розкриваючи третє питання слід порівняти категорії “формулювання права” в якості процесу створення правил, які стихійно склалися в суспільстві, які перекладаються на язик нормативів, приписів та існують у письмовій чи усній юридичній формі, “правоутворення” як процесу перекладу об’єктових законів загального розвитку на мову рішень нормативних розпоряджень, який має відповідну юридичну форму і призначений для регулювання людської діяльності по досягненню соціально-необхідних цілей та “правотворчості” як діяльності компетентних державних органів, їх посадових осіб або всього народу по встановленні, зміні або скасуванню юридичних норм.

До четвертого питання. Право є явищем яке має зберегти соціальну єдність, забезпечити порядок у суспільних зв’язках, гідні умови для існування людини і громадянина та допомагати розвитку суспільства. Право, на практиці має отримувати певний вигляд, який зазвичай називають формою права. як будь-яка форма, форма права розглядається з внутрішньої та зовнішньої сторони. Зовнішню сторону часто називають джерелом права, оскільки саме вона вказує на те, чим конкретно керуються особи при вирішенні юридичних справ. Внутрішня форма відображає складну систему побудови права.

Література до теми [1, 4, 7, 8, 81, 87, 88, 92, 93, 103,111, 117, 153, 168, 192, 210, 215, 216, 217, 232, 233, 246, 253, 260, 275, 299, 305, 327, 328, 335, 338, 377, 388, 414, 415, 421, 424, 427, 477, 497, 508, 509, 510, 520,528, 547, 583, 624, 660-674, 715, 752]

Змістовий модуль 2.Дія права в сучасному суспільстві

Тема 5. Внутрішня будова права України та зовнішня форма його прояву

Семінарське заняття – 2 години

Система права та система законодавства: єдність та розбіжності.
Норми права в системі соціонормативного регулювання..
Особливості структури норми права та способи її викладення в статтях нормативно-правових актів.
Норми національного та міжнародного права: взаємовплив та взаємозалежність.

Самостійна робота –7 годин

Теми рефератів, доповідей

Причини розбіжності деяких галузей права та галузей законодавства.
Систематизація та уніфікація українського законодавства: принципи та процедури.
Юридична сила нормативно-правових актів.
Види елементів права за структурою та їх характеристика.

Практичні завдання:

Визначте причини розбіжностей ряду галузей права та галузей законодавства.
Проаналізуйте ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки в первісному суспільстві.
На прикладі норм права проаналізуйте їх співвідношення з іншими соціальними нормами.
Використовуючи нормативно-правові акти, наведіть приклади різних видів структурних елементів норми права.
Проаналізуйте нормативно-правові акти, що регламентують дію нормативно-правових актів у часі, просторі та за колом осіб.
Розкрийте сутність видів елементів права за структурою (об’єктивне і суб’єктивне право; матеріальне і процесуальне право; приватне і публічне право; регулятивне і охоронне право) та дайте їх порівняльну характеристику.

Перелік ключових термінів та понять

Система права, галузь права, підгалузь права, інститут права, система законодавства, галузь законодавства, інститут законодавства, закон, підзаконні нормативно-правові акти, дія нормативно-правових актів у часі, просторі та за колом осіб, систематизація законодавства, соціальні норми, норма права, структура норми права, стаття нормативно-правового акту, об’єктивне право, суб’єктивне право, приватне право, публічне право, матеріальне право, процесуальне право, регулятивне право, охоронне право, природне право, звичаєве право, прецедентне право, договірне право, корпоративне право, внутрішньодержавне право.

Методичні вказівки

До першого питання. Для будь-якої держави право функціонує як єдина, юридично цілісна, внутрішньо узгоджена система загальнообов'язкових правил поведінки. Важливою стороною такої внутрішньої узгодженості є структура права як закономірна організація його елементів. Структура законодавства – теоретична конструкція, що відображає внутрішню побудову законодавства; сукупність взаємодіючих та змістовно узгоджених елементів, яка визначається системою права, потребами впорядкування суспільних відносин та рівнем розвитку юридичної техніки. Вам необхідно порівняти ці дві системи та показати відмінності між ними.

До другого питання. Необхідно дати визначення правової норми та охарактеризувати її основні ознаки. Потрібно проаналізувати співвідношення норм прав з іншими видами соціальних норм. В залежності від різних підстав для класифікації правових норм слід проаналізувати їх види та навести приклади, використовуючи чинне законодавство. Окрему увагу слід приділити спеціалізованим нормам права, тобто приписам “нестандартного” характеру.

До третього питання. При розкритті особливостей структури різних видів правових норм необхідно чітко розрізняти гіпотезу, диспозицію, санкцію, їх різновиди. Слід акцентувати увагу, що не можна змішувати поняття норми права з поняттям статті нормативно-правового акту. Тому слід визначити основні випадки співвідношення норми права та статті нормативно-правового акту, а також, посилаючись на чинне законодавство України, навести приклади способів викладення норм права в статтях нормативно-правового акту.

До четвертого питання. Розкриваючи четверте питання, слід виходити з ідеї, що будь-яка держава має керуватись у своїй діяльності нормами міжнародного права та міждержавних об’єднань. Необхідно виділити форми в яких відбувається взаємодія національного та міжнародного права. доречно проаналізувати способи, якими в національному праві відбувається реалізація норм міжнародного права. окрему увагу, слід приділити проблемам, що виникають в процесі співвідношення міжнародного та національного права в Україні.

Література до теми [1, 4, 7, 8, 10, 23, 24, 44, 56, 58, 73, 79, 87, 88, 92, 93, 103, 131, 163, 168, 173, 207, 210, 224, 225, 226, 227, 229, 232, 233, 244, 253, 254, 255, 266, 268, 269, 275, 283, 284, 298, 334, 335, 337, 338, 344, 349, 355, 377, 382, 383, 388, 398, 414, 424, 427, 441, 444, 473, 474, 477, 497, 520, 547, 552, 558, 583, 589, 591, 592, 624, 660-674, 685, 702, 703, 715, 727, 752, 753]

Тема 6. Динамічні процеси у праві

Семінарське заняття – 2 години

Норми права та правовідносини.
Форми реалізації права та механізми їх здійснення.
Механізм правозастосування та його вплив на суспільство.
Проблеми тлумачення норм права.

Самостійна робота –7 години

Теми рефератів, доповідей

Правові презумпції, правові преюдиції, правові аксіоми та правові фікції.
Юридичні колізії та способи їх подолання.
Прогалини в законодавстві та шляхи їх усунення на сучасному етапі розвитку права.
Інтерпретаційні акти: поняття, ознаки, види.

Практичні завдання:

Визначте передумови виникнення правовідносин та покажіть їх взаємозв’язок з нормами права.
Проаналізуйте роль держави як суб’єкта правовідносин.
Від чого залежить ефективність правореалізаційного процесу?
Назвіть форми правозастосовної діяльності держави в умовах впливу глобалізаційних процесів.

Перелік ключових термінів та понять

Правовідносини, склад правовідносин, суб’єктивне право, юридичний обов’язок, законний інтерес, правосуб’єктність, суб’єкти правовідносин, юридичний факт, правові презумпції, правові преюдиції, правові аксіоми, правові фікції, юридичні колізії, прогалини в праві, реалізація норм права, форми реалізації норм права, правозастосовний процес, стадії провозастосовного процесу, правозастосовний акт, процес тлумачення норм права, суб’єкт тлумачення норм права, об’єкт тлумачення норм права, предмет тлумачення норм права, засоби тлумачення норм права, види тлумачення норм права за обсягом, види тлумачення норм права за суб’єктами, акти тлумачення норм права

Методичні вказівки

До першого питання. При підготовці до семінарського заняття необхідно виходити з того, що право не може існувати без правовідносин, воно реалізується в правовідносинах, живе і діє в них. Правовідносини – це конкретна форма буття права. Щоб розкрити поняття “правовідносин” потрібно відмежувати їх від інших соціальних відносин – моральних, економічних, політичних, релігійних та інших. Всі суспільні відносини мають вольовий, ідеологічний характер, але правовідносини ще й мають державно-вольовий характер, оскільки державна влада юридично об’єктивує і закріплює ці відносини в системі діючих законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів.

До другого питання. Соціальне призначення права полягає в тому, щоб регулювати поведінку людей. Проте встановлені державою правові норми не можуть виконувати своє регулятивне призначення без складного механізму їх реалізації. Без втілення правових розпоряджень в “житті” норми права “мертві”, інакше кажучи, вони втрачають своє соціальне значення. Висвітлюючи це питання необхідно проаналізувати форми реалізації норм права та механізми їх здійснення. Реалізацію норм права як особливий процес можна розглядати з об’єктивної й суб’єктивної сторони.

До третього питання. Деякі правові норми для своєї реалізації вимагають правозастосувальної діяльності державних органів та посадових осіб. Застосування норм права уповноваженими суб’єктами має особливості, що проявляються в тому, що, по-перше, ця форма реалізації норм права є важливим засобом здійснення керівництва; по-друге, лише вони мають право застосовувати санкції до порушника вимог норм права. При розгляді цього питання окрему увагу слід приділити змісту застосовування норм права, функціям, ідеології та стадіям.

До четвертого питання. Тлумачення норм права складає важливу частину правозастосування. У процесі тлумачення встановлюється зміст норми права, її основна мета і соціальна спрямованість, можливі наслідки дії певного акта, виявляються суспільно-історичні обставини його прийняття, умови, у яких відбувається тлумачення, тощо. З методологічного боку слід чітко розрізняти способи і види тлумачення, оскільки від цього залежить юридична сила актів тлумачення. Слід приділити увагу співвідношенню інтерпретаційно-правових актів з іншими правовими актами. Крім того, тлумачення має особливе значення для працівників правоохоронних органів, оскільки застосування права для них є одним із основних обов’язків, тією формою, у якій втілюється їх діяльність.

Література до теми [1, 4, 7, 8, 27, 47, 50, 56, 71, 73, 87, 88, 92, 93, 103, 108, 118, 131, 133, 142, 163, 166, 168, 209, 224, 225, 226, 227, 229, 232, 233, 242, 244, 253, 254, 255, 266, 269, 275, 277, 283, 284, 292, 298, 306, 334, 335, 337, 338, 341, 344, 345, 376, 377, 382, 383, 384, 388, 389, 413, 414, 423, 424, 426, 427, 440, 450, 474, 476, 477, 495, 497, 498, 520, 537,547, 582, 583, 592, 624, 625, 638,660-674, 715, 723, 724, 727, 732, 733, 747, 752]

Тема 7. Актуальні проблеми правового регулювання

Семінарське заняття – 2 години

Правовий вплив на суспільні відносини.
Предмет, методи, способи, типи, сфери, напрями, межі та стадії правового регулювання.
Механізм правового регулювання та характеристика його складових елементів.
Юридична практика, юридичний процес та юридична справа.

Самостійна робота – 7 години

Теми рефератів, доповідей

Категорія “таємниця” в правовому регулюванні.
Правові та неправові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання.
Особливості механізму процесуального регулювання.
Конфліктна юридична діяльність.

Практичні завдання:

Перерахуйте ознаки, що відрізняють правове регулювання від правового впливу.
Дайте характеристику техніки правового регулювання ?
Проаналізуйте фактори, що обумовлюють правове регулювання.
Визначте роль юридичної діяльності в механізмі правового регулювання.
Виділіть пріоритетні напрями правового регулювання в сучасній Україні.

Перелік ключових термінів та понять

Правовий вплив, правове регулювання, предмет правового регулювання, методи правового регулювання, способи правового регулювання, типи правового регулювання, принципи правового регулювання, сфери правового регулювання, стадії правового регулювання, механізм правового регулювання, норма права, юридичний факт, правовідносини, акти реалізації суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, акти застосування норм права, інтерпретаційно-правові акти, правова культура, правова свідомість, законність, юридична практика, юридичний процес, юридична справа, юридичний компроміс.

Методичні вказівки

До першого питання. В багатьох працях вітчизняних та зарубіжних авторів зустрічаються поняття “правове регулювання” та “правовий вплив”. Необхідно мати на увазі, що правовий вплив це більш широке поняття, котре характеризує всі напрями та форми впливу права на суспільне життя, включаючи юридичну та інформаційну, ціннісно-орієнтуючу та інші дії права.

До другого питання. Правове регулювання зазвичай розглядають як здійснюваний державою за допомогою всіх юридичних засобів владний вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування, закріплення, охорони і розвитку. Для цього використовуються певні способи та методи правового регулювання. Правове регулювання базується на певних принципах, має визначені сфери, напрями, типи та стадії, на які має звернути увагу слухач при підготовці до заняття.

До третього питання. Висвітлюючи третє питанняслід з’ясувати, якою мірою здійснюється юридичне забезпечення, ефективність дії закону. В цьому допоможе розуміння механізму правового регулювання, під яким розуміють систему всіх державно-правових (юридичних) засобів, за допомогою яких держава здійснює владний вплив на суспільні відносини. Він складається з елементів, які поділені на групи – основні: норми права, нормативно-правові акти, юридичні факти, правовідносини, акти реалізації суб’єктивних прав та юридичних обов’язків; факультативні: інтерпретаційно-правові акти, акти застосування правових норм; допоміжні – правова культура, правосвідомість та цементуючий – законність.

До четвертого питання. Розглядаючи четверте питання слід акцентувати увагу на поняття, об’єктах та типових елементах юридичної діяльності, проаналізувати поняття, ознаки, структуру та види юридичної практики. Окремо слід приділити увагу юридичному процесу, який завжди проходить в межах процесуальної форми та складається з системи різних проваджень. Необхідно проаналізувати види процесуальних актів та виділити особливості механізму процесуального регулювання.

Література до теми [4, 30, 44, 56, 78, 96, 119, 120, 125, 152, 212, 254, 329, 346-350, 435, 437, 472, 477, 602, 606, 618, 626, 724, 750]

Тема 8. Еволюція правової системи України

Семінарське заняття - 2 години

Теоретико-методологічні засади формування та розвитку правової системи.
Структура правової системи та характеристика її елементів.
Правова політика: поняття, форми реалізації, пріоритети.
Поняття та типологія правових систем сучасності. Критерії їх класифікації.

Самостійна робота – 4 години

Теми рефератів, доповідей

Загальнотеоретичні основи формування європейської правової системи.
Правова та економічна системи суспільства: аспекти взаємовпливу.
Трансформація правової системи в період глобалізації.
Юридична компаративістика як наука та її місце в системі юридичних наук.

Практичні завдання:

Проаналізуйте основні еволюційні процеси в правовій системі України в радянській та пострадянський період.
Дайте характеристику принципів правової системи України.
Назвіть пріоритетні напрями правової політики в сучасній Україні.
Розкрийте сутність концепції еволюційного розвитку правової системи в перехідний період.
Покажіть роль юридичної практики у правовій системі України.

Перелік ключових термінів та понять

Правова система, суб’єкти права, система права, система законодавства, правові принципи, правова культура, правова свідомість, правова політика, юридична техніка, юридичні терміни, юридичні установи, правотворчість, право реалізація, правовідносини, юридична практика, порівняльне правознавство, правова сім’я.

Методичні вказівки

До першого питання. При підготовці до першого питання необхідно з’ясувати, що поняття правової системи має охоплювати і відображати загальні ознаки соціальних (суспільних) систем (зокрема, політичної, економічної тощо), найхарактерніші риси права, правових явищ і суть, зміст і форми власне правової системи. У найзагальнішому вигляді правову систему можна визначити як сукупність відносно самостійних взаємопов’язаних і взаємообумовлених правових та інших поєднаних із ними явищ, передбачених і закріплених правовими нормами, які займають певне місце і відіграють відповідну роль у праві, зумовлену насамперед їх структурою й характером виконуваних ними функцій.

До другого питання. Слід звернути увагу на те, що правова система, як і інші соціальні системи, характеризується тим, що її елементи є відносно самостійними і разом з тим, взаємопов’язаними і взаємообумовленими. Це характерно, принаймні, для основних її елементів. Кожний із них займає в ній, як правило, певне місце та відіграє відповідну роль. Елементи правової системи можна поділити на дві групи – статичні та динамічні. Необхідно дати характеристику елементам цих груп.

До третього питання. Під правовою політикою розуміють систему (комплекс) заходів, які здійснюються органами законодавчої, виконавчої та судової влади у правовій сфері. Це – стратегія і тактика, засади, принципи діяльності держави в галузі правотворчості, реалізації та охорони права. За допомогою правової політики відбувається організація діяльності держави у сфері правового регулювання. При вивченні цього питання слід приділити увагу принципам на яких базується правова політика, її видам та механізмам реалізації в різних сферах життєдіяльності суспільства.

До четвертого питання. Правовий розвиток передових держав досяг високого рівня. Практично сформувались національні правові системи. Утвердження ринкових відносин суттєво розширило контакти між державами в цілому, а також між їх органами, громадськими організаціями та громадянами. Відбувається інтернаціоналізація економіки, розвиток міжнародних торговельних зв’язків, збільшення експорту капіталу. У зв’язку з цим виникають потреби і, відповідно, посилюється інтерес до вивчення іноземного законодавства та його порівняння із національним правом. Потрібно приділити увагу сучасним критеріям класифікації правових систем.

Література до теми [4, 43, 45, 114, 123, 174, 175, 233, 234, 282, 300, 339, 388, 401, 403, 482, 523, 530, 539, 550, 558, 590, 597, 600, 622, 626, 660, 674, 681, 684 ,686, 713, 726, 735, 760, 791]

Змістовий модуль 3. Правова соціалізація особи

Тема 9. Поведінка особи в публічно-правовій сфері

Семінарське заняття – 2 години

Сучасна концепція правової поведінки особи.
Правомірна поведінка особи: поняття, ознаки, види.
Правопорушення як об’єкт правоохоронної діяльності.
Девіантна поведінка, об’єктивно-протиправна поведінка, зловживання правом як особливі суспільні явища.
Юридичний конфлікт та його профілактика.

Самостійна робота – 8 години.

Теми рефератів, доповідей

Правомірна поведінка та основні напрями її стимулювання.
Державний контроль над злочинністю та профілактика правопорушень.
Міжнародне правопорушення: загальнотеоретичний аспект.
Основні стилі вирішення конфліктів.

Практичні завдання:

Перерахуйте складові елементи механізму правової поведінки.
Дайте порівняльно-правову характеристику правопорушень.
Охарактеризуйте елементи складу правопорушення.
Порівняйте правове зловживання правом та протиправне зловживання правом.
Підготуйте обґрунтовані пропозиції щодо профілактики юридичних конфліктів.
Визначить у конспекті особливості правоздатності та дієздатності фізичних і юридичних осіб.

Перелік ключових термінів та понять

Правова поведінка, склад правової поведінки, механізм здійснення правової поведінки, правомірна поведінка, зловживання правом, об’єктивно протиправна поведінка, правопорушення, склад правопорушення, злочин, проступок (провина), правові засоби, юридичний конфлікт, правовий консенсус.

Методичні вказівки

До першого питання. При підготовці до семінарського заняття необхідно виходити з того, що особливий інтерес для юридичної науки та практики, складає поведінка людей у сфері правового впливу, тобто поведінка, яка врегульована правом. В юридичній літературі така поведінка називається правовою. При висвітлені цього питання потрібно аналізувати поведінку не лише із юридичної, але й соціальної сторони. При розгляді даного питання необхідно звернути увагу на різновиди правової поведінки – об’єктивно-протиправну та зловживання правом. Розвиток і потреби юридичної практики вимагають більш диференційованого підходу до цього питання, бо різні види правових дій потребують відповідної правової регламентації.

До другого питання. Правомірна поведінка розглядається як суспільно-необхідна, бажана і допустима з точки зору інтересів громадянського суспільства поведінка індивідуальних чи колективних суб’єктів, яка полягає в дотриманні (виконанні, використанні) норм права, що охороняються і гарантуються державою.

Склад правомірної поведінки виступає її фактичною моделлю, а види класифікуються за певними критеріями (як складові юридичних фактів, як форма реалізації норм права, як зміст правовідносин і т. д.). Окрему увагу слід приділити причинам нестабільності правомірної поведінки в нашому суспільстві та розкрити напрями їх усунення.

До третього питання. Правопорушення (протиправна поведінка) є протилежністю правомірної, такою поведінкою, яка по суті суперечить діючим нормам права і виступає як антипод правомірної поведінки.

Важливе місце при вивченні правопорушення займає питання його складу. Фактично склад правопорушення відтворює його картину, як сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак закріплених нормами права.

При висвітленні видів правопорушення особливу увагу необхідно звернути на критерії їх класифікації та специфічні ознаки за якими злочин відрізняється від проступку.

До четвертого питання. Розкриваючи четверте питання, студенти мають з’ясувати особливості соціальних відхилень, тобто проаналізувати вчинки людини, що не відповідають офіційно прийнятим або фактично існуючим у конкретному суспільстві нормам; під девіацією також розуміється суспільне явище, масова форма людської діяльності, пов’язана з порушенням соціальних норм.

Крім того, слід приділити увагу таким різновидам правової поведінки як зловживання правом та об’єктивно-протиправна поведінка.

До п’ятого питання. Здійснення в українському суспільстві глибоких державно-правових змін характеризується значним посиленням соціально-правових протиріч, поширенням колізій та виникненням численних юридичних конфліктів у сфері права. Юридичний конфлікт є різновидом конфлікту соціального, відтворює всі його головні риси й ознаки, але з певними особливостями, притаманними правовій сфері. Юридичний конфлікт складається з окремих елементів та має загальні й специфічні функції.

Література до теми [16, 19, 31, 70, 75, 76, 97, 124, 186, 207, 222, 248, 270, 275, 285, 289, 316, 326, 362, 381, 417, 419, 422, 478, 513, 562, 626, 636, 677, 678, 716, 728, 739, 744, 745, 747]

Тема 10. Заходи державного примусу: сучасні підходи, тенденції

Семінарське заняття – 2 години

Соціальний контроль правової поведінки: поняття, стадії, система
Принципи та функції юридичної відповідальності та форми їх реалізації у відповідності з українським законодавством.
Підстави та стадії юридичної відповідальності.
Види юридичної відповідальності.
Пільги, заохочення, стимули та обмеження в праві.

Самостійна робота – 8 години.

Теми рефератів, доповідей

Історико-правовий розвиток інституту юридичної відповідальності в Україні.
Юридична відповідальність і державно-правовий примус: аспекти взаємозв’язку.
Юридична відповідальність у системі гарантій прав і свобод людини та громадянина.
Правові засоби: поняття, ознаки та зміст.

Практичні завдання:

Наведіть приклади з сучасної юридичної практики виконання превентивної функції юридичної відповідальності.
Чи несе особа відповідальність за відмову давати покази або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів?
Як Ви розумієте принцип презумпції невинуватості? Де цей принцип знайшов своє законодавче закріплення?
Які підстави звільнення від негативної кримінальної відповідальності Вам відомі?
Назвіть правовідновлюючі заходи як наслідок об’єктивно-протиправної поведінки.
Порівняйте ознаки правових пільг та правових заохочень.
Яку роль відіграють стимули та обмеження в правових режимах ?

Перелік ключових термінів та понять

Соціальна відповідальність, юридична відповідальність, форма реалізації юридичної відповідальності, добровільна форма реалізації юридичної відповідальності, державно-примусова форма реалізації юридичної відповідальності, принципи юридичної відповідальності, мета юридичної відповідальності, функції юридичної відповідальності, підстави юридичної відповідальності, стадії юридичної відповідальності, конституційна відповідальність, кримінальна відповідальність, адміністративна відповідальність, цивільна відповідальність, дисциплінарна відповідальність, матеріальна відповідальність.

Методичні вказівки

До першого питання. Важливим засобом забезпечення охоронної функції права є юридична відповідальність. Остання є самостійним видом соціальної відповідальності. Юридична відповідальність є самостійним видом державно-примусових заходів, але не єдиним. А відтак, існують заходи державного примусу поза юридичною відповідальністю, які слід виокремити та проаналізувати.

До другого питання. Всебічне вивчення природи юридичної відповідальності передбачає, насамперед, визначення її основних ознак. На підставі цього потрібно сформулювати доктринальну дефініцію поняття юридичної відповідальності. Слід усвідомити, що юридична відповідальність має дві взаємопов’язані форми реалізації – добровільну та державно-примусову. Далі необхідно перейти до розгляду принципів, цілей і функцій юридичної відповідальності.

До третього питання. Подальше осмислення природи юридичної відповідальності передбачає вивчення її підстав. У вітчизняному правознавстві розрізняють підстави притягнення до юридичної відповідальності та підстави настання юридичної відповідальності. При цьому реалізацію юридичної відповідальності потрібно розглядати на певних стадіях, тобто конкретних етапах, що відрізняються своїм суб’єктним складом і специфічним правовим статусом його учасників.

До четвертого питання. Комплексне вивчення юридичної відповідальності є неможливим без ґрунтовного аналізу її різновидів. У сучасній юриспруденції існує чимало точок зору щодо класифікації видів юридичної відповідальності. Однак найбільш оптимальною та істотною підставою для детальної класифікації системи юридичної відповідальності на види є особливості предмету і методу правового регулювання суспільних відносин, тобто галузевий критерій. На його підставі негативна юридична відповідальність поділяється на такі основні різновиди: конституційну, кримінальну, адміністративну, цивільну, дисциплінарну та матеріальну.

До п’ятого питання. В умовах формування ринкових механізмів у державному управлінні пріоритетним стає відхід від адміністративних методів. Різко зростає роль пільг, заохочень. Правовою пільгою є правомірне полегшення положення суб’єкта, яке дозволяє йому більш повно задовольнити свої інтереси. Під правовими заохоченнями необхідно розуміти форму та міру юридичного схвалення добровільної правомірної поведінки, в результаті чого суб’єкт нагороджується і для нього наступають позитивні наслідки. Зовнішній вплив на волю та свідомість людей за допомогою права, зазвичай зводиться до двох методів – стимулювання певних видів діяльності та методу владних приписів, реалізація якого забезпечується можливістю застосування заходів примусу (встановлення певних обмежень).

Література до теми [4, 33, 44, 46, 63, 64, 250, 251, 257, 259, 296, 308, 309, 310, 314, 335, 366, 438, 491, 551, 565, 714, 736, 753]

Тема 11. Показники визначення правової цивілізованості держави та суспільства

Семінарське заняття - 2 години

1. Правова культура суспільства, правова культура професійної групи та правова культура особи: взаємовплив і взаємодія.

2. Поняття та структура правосвідомості.

3. Форми та методи правового виховання особи.

4. Особливості правової просвіти та її роль у подоланні правового нігілізму суспільства.

Самостійна робота – 7 годин

Теми рефератів, доповідей

Особливості правосвідомості та правової культури особи.
Причини деформації професійної свідомості та напрями їх усунення.
Позитивні та негативні якості особи у правовій сфері.
Правовий нігілізм та правовий ідеалізм: аспекти співвідношення.

Практичні завдання:

В конспекті висвітліть фактори, що негативно впливають на зміст правової культури.
Порівняйте структурні елементи правової культури суспільства, правової культури професійної групи та правової культури особи.
Охарактеризуйте різновиди деформації правосвідомості особи.
Законспектуйте форми і методи правового виховання населення.
Висвітлить основні напрями просвітницького процесу в сучасній Україні.

Перелік ключових термінів та понять

Правова культура, правова культура суспільства, правова культура професійної групи, правова культура особи, правосвідомість, суспільна правосвідомість, групова правосвідомість, індивідуальна правосвідомість, теоретична (наукова) правосвідомість, професійна правосвідомість, буденна правосвідомість, правова ідеологія, правова психіка, деформація правосвідомості, правове виховання, правова освіта, правова просвіта, правовий нігілізм, правовий ідеалізм, правовий популізм.

Методичні вказівки

До першого питання. У відповіді на перше питання повинно бути сформульовано визначення правової культури. Студент має розуміти, що правова культура є особливою складовою духовної культури людства, що фіксує досягнення суспільства в розвитку правових феноменів у цілому, розкриває роль правових ідеалів і цінностей у житті суспільства, реальних здобутків держави у сфері захищеності прав і свобод людини та громадянина. Виділяючи три види правової культури, варто пам’ятати, що в реальному житті вони тісно переплетені: правова культура, як соціальне явище, єдина; правова культура суспільства не існує поза правовою культурою його членів (особистості, групи); вона є умовою, формою і результатом культурно-правової діяльності громадян та їх професійних груп.

До другого питання. Відповідь на друге питання полягає насамперед щодо змісту правосвідомості як форми суспільної свідомості, що відображає ставлення соціальних суб’єктів до чинних норм права та правових явищ, необхідно знати структурні елементи правової свідомості до яких відносяться правова ідеологія та правова психіка. Необхідним елементом відповіді має бути характеристика видів правової свідомості за рівнем (буденна, професійна, наукова) і за ступенем узагальнення (суспільна, групова, індивідуальна).

До третього питання. При відповіді на третє питання студент має розкрити особливе місце правового виховання в системі правової культури. Необхідно висвітлити критерії правового виховання до яких відносяться глибина та міцність правових знань, повага до права, переконаність і впевненість у їх дієвості, значущості та справедливості, інтерес до вивчення права, непримиренність до правопорушень і правопорушників, готовність особи до корисних дій в сфері правової діяльності. Слід виділити три етапи діяльності, що спрямована на формування комплексу специфічних якостей особистості в правовій сфері життєдіяльності: 1) формування системи правових знань (найближча мета); 2) формування правового переконання (проміжна мета); 3) формування мотивів і звичок, правомірної, соціально-активної поведінки (кінцева мета). Потрібно охарактеризувати суб’єктів, об’єкти, принципи, функції правового виховання. Окрему увагу слід приділити формам та методам правового виховання з метою розвитку в особи належних правових якостей.

До четвертого питання. При висвітленні четвертого питання студентам слід приділити увагу особливостям правової просвіти та висвітлити її роль у подоланні правового нігілізму. Правова просвіта, як і правове виховання, являє собою процес засвоєння знань про основи держави і права, виховання у громадян поваги до закону, прав людини, небайдужого ставлення до порушень законності та правопорядку. Правова просвіта – необхідний елемент правової культури, умова правової вихованості особи. На всіх рівнях освіти має проводитися правове навчання. Однією з цілей правової освіти є подолання правового нігілізму, який є деформованим станом правосвідомості особи, суспільства, групи, який характеризується усвідомленим ігноруванням вимог закону, цінності права, зневажливим ставленням до правових принципів і традицій, однак виключає злочинний намір. Ігнорування закону зі злочинною метою – самостійна форма деформації правосвідомості. Разом з тим, правовий нігілізм породжує правопорушення.

Література до теми [13, 26, 30, 31, 41, 51, 59, 61, 77, 85, 98, 100, 104, 105, 107, 124, 134- 139, 154, 157, 169, 177-179, 184, 185, 191, 196-198,218, 243, 267, 268, 271, 292, 294, 315, 320, 324, 325, 361, 368, 385, 406, 409, 410, 436, 465, 466, 488, 489, 499-501, 514, 548, 553, 555, 556, 587, 595, 599, 611-616, 623, 626, 630, 631, 659, 666, 720]

Тема 12. Динаміка розвитку правового статусу особи у правовій державі в умовах глобалізації

Семінарське заняття – 2 години

Правовий статус особи: поняття і характеристика основних елементів.
Правові гарантії як засіб забезпечення прав і свобод людини та громадянина в сучасній Україні.
Взаємодія держави та особи у правовій державі
Шляхи розвитку правового становища особи в сучасній Україні.

Самостійна робота – 7 годин

Теми рефератів, доповідей

Загальнотеоретична характеристика правового статусу особи в Україні.
Місце правоохоронних та правозахисних органів в механізмі гарантій прав і свобод людини та громадянина.
Класифікація прав, свобод та обов’язків людини і громадянина України.
Проблеми реалізації правісвободлюдинитагромадянинавУкраїні

Практичні завдання:

Порівняйте основні підходи щодо змісту правового статусу в різни країнах світу.
Висвітліть в конспекті погляди різних вчених на елементний склад правового статусу особи. Обґрунтуйте власну позицію.
Законспектуйте статті Конституції України, що закріплюють особисті, політичні, соціально-економічні, культурні та інші права та свободи громадян, а також обов’язки.
Проаналізуйте зміст гарантій здійснення прав і обов’язків особи.
Визначте пріоритетні напрями забезпечення прав і свобод людини та громадянина в Україні.

Перелік ключових термінів та понять

Людина, особистість, громадянин, фізична особа, юридична особа, правовий статус особи, правовий статус громадянина, суб’єктивні права, юридичні обов’язки, громадянство, гарантії прав і свобод людини та громадянина, форми та методи забезпечення прав і свобод людини та громадянина.

Методичні вказівки

До першого питання. Відповідаючи на перше питання, студет повинен з’ясувати відмінність між категоріями «людина», «особистість», «громадянин». Слід дати визначення правового статусу особи та правового статусу громадянина. Необхідно дати характеристику видів правового статусу, а саме: 1) загальний, або конституційний, статус громадянина; 2) спеціальний, або родовий, статус певних категорій громадян; 3) індивідуальний статус.

До другого питання. Відповідаючи на друге питання, студент має розкрити поняття гарантій забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Необхідно розкрити систему гарантій прав і свобод людини та громадянина. Слід зазначити, що за змістом і за видами суспільної діяльності гарантії прав і свобод людини та громадянина поділяються на: загальні та спеціальні. Необхідно охарактеризувати економічні, політичні, соціальні, ідеологічні, матеріальні, процесуальні, організаційно-правові та галузеві гарантії. Слід охарактеризувати принципи, на яких базується система гарантій прав, свобод і обов’язків людини та громадянина, а саме: гуманізм, справедливість, законність, доцільність, рівність та інші. Крім того, слід дати характеристику юридичній відповідальності як особливому виду юридичних гарантій прав і свобод людини та громадянина.

До третього питання. Відповідаючи на третє питання, студент повинен зазначити, що межі втручання держави в процес реалізації громадянами своїх прав і свобод чітко встановлені діючим законодавством, насамперед Конституцією України. Необхідно охарактеризувати форми та методи, що використовують правоохоронні та правозахисні органи та організації для забезпечення прав і свобод людини та громадянина.

До четвертого питання. Висвітлюючи четверте питання студент має зазначити, що на сучасному етапі розвитку Української держави і суспільства проблема забезпечення прав і свобод людини та громадянина набуває особливого значення. Суть цієї проблеми полягає у їх недостатньому забезпеченні, що виявляється як у певних складнощах в практичній реалізації деяких прав і свобод, так і в незадовільному стані їх захищеності. Необхідно висвітлити основні тенденції, щодо становища особи в сучасній Україні, а також висвітлити основні напрями забезпечення прав і свобод людини в Україні.

Література до теми [21, 32, 52, 57, 83, 84, 101, 102, 113, 119, 127-129, 141, 149, 165, 172, 213, 221, 230, 231, 460-462, 464, 502, 633, 639, 644, 687, 700, 710, 729, 743, 746]

10. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА

Самостійна робота студента передбачає:

Підготовку до семінарських, практичних занять, контрольних робіт (опрацювання лекційного матеріалу, законодавчих та інших нормативних матеріалів, навчальної літератури, спеціальних джерел і інформації, періодики тощо);
Виконання індивідуальних завдань;
Опанування матеріалу, що винесений цілком на самостійне опрацювання згідно з робочою програмою;
Написання контрольних та курсових робіт;
Підготовка до захисту та іспиту.
Опрацювання тестів для самостійної роботи.

Методичні рекомендації з організації

самостійної роботи

Самостійна підготовка є важливою складовою частиною навчального процесу. Вона ставить за мету успішне оволодіння студентами курсу актуальних проблем теорії держави та права, формування світоглядних позицій того, хто навчається, про особливості пострадянського розвитку суспільства, держави та права в Україні, напрями модернізації політичної системи суспільства в епоху глобалізації, фундаментальні правові цінності сучасного українського суспільства, тощо. Досягнення цієї мети потребує від студентів навичок самостійного мислення, оволодіння методами аналізу наукових проблем, методикою роботи з літературою і законодавчими матеріалами.

Самостійна робота студентів при вивченні актуальних проблем теорії держави та права має місце в процесі підготовки до семінарських та практичних занять, іспитів і заліків, при написанні рефератів, контрольних робіт, доповідей і повідомлень для виступів на наукових семінарах і конференціях. Її формами являються: вивчення відповідних положень Конституції України, законів та підзаконних нормативно-правових актів, підручників і навчальних посібників, монографічної літератури і статей, постанов пленуму Верховного Суду України, конспектів лекцій, підбір необхідних матеріалів юридичної практики.

При підготовці до семінарських та практичних занять результати самостійної роботи відображаються у вигляді конспектів керівних матеріалів і рекомендованої літератури, робочих планів виступів студентів на названих заняттях, письмового вирішення задач і виконання завдань.

Основою правильної організації самостійної роботи студентів являється її планування в відповідності з відведеними для цього бюджетом часу.

Починати самостійне вивчення теми і її питань потрібно з роботи над керівними матеріалами. Опрацювавши рекомендовану літературу і документи, студент повинен з’ясувати задачі, сформульовані вимоги, що з них витікають. В ряді випадків вивчення керівних матеріалів вимагає від студента з’ясування вміщених в них методологічних положень, що служать основою теоретичних положень.

Після глибокого осмислення змісту керівних матеріалів, студент повинен скласти їх конспект. Закінчивши конспектування керівних матеріалів студент вивчає рекомендовану нормативну базу.

Після цього потрібно вивчити конспект лекції по даній темі, відповідні глави підручника чи навчального посібника. Завершення цієї частини самостійної роботи дозволяє студенту мати мінімум знань по темі, але недостатньо для глибокого засвоєння питань, що вивчаються.

Глибоке засвоєння теоретичних аспектів теми вимагає від студента вивчення рекомендованої монографічної (додаткової) літератури і журнальних статей. Ця робота найбільш відповідає виробленню вміння самостійно мислити. Вивчаючи в складній дискусії теоретико-правові проблеми, усвідомлюючи їх, порівнюючи спірні питання, оцінюючи надійність і ефективність їх аргументації, студент, по-перше, отримує глибокі теоретичні знання, необхідні для юриста вищої кваліфікації, по-друге, вчиться формулювати свою позицію по теоретичним питанням, обґрунтовуючи її.

Конспектування додаткової літератури не являється обов’язковими. Але студент повинен пам’ятати, що “саме бліде горнило, краще від самої світлої пам’яті”.

Самостійна робота при підготовці до екзаменів і заліків не потребує конспектування, а являє собою повторення пройденого матеріалу. При цьому особлива увага приділяється слабко вивченим питанням і темам (питання організації самостійної роботи при написанні рефератів, курсових і контрольних робіт викладається в окремих методичних рекомендаціях).

Роль викладача в організації самостійної роботи студентів полягає в наданні допомоги в здійсненні цієї важливої роботи і контролі за її проведенням. Надання допомоги в організації самостійної роботи має місце в процесі читання лекції, проведення семінарських та практичних знань, групових та індивідуальних консультацій. В лекціях студентам даються рекомендації методичного характеру про те, як вивчати актуальні проблеми теорії держави та права, яку основну та додаткову літературу, закони та підзаконні акти потрібно опрацювати. При проведенні самостійних і практичних занять викладач звертає увагу студентів на особливу важливість вивчення певних нормативних актів і літературних джерел для засвоєння тієї чи іншої теми, конкретного питання.

Важливу роль для правильної організації самостійної роботи студентів має їх особисте спілкування з викладачем в процесі індивідуальних консультацій. При особистому спілкуванні з викладачем, студент має можливість задати йому питання, почути його роз’яснення по проблемам, що його цікавлять, отримати поради по плануванню самостійної роботи, по раціональному опрацюванню теоретико-правової літератури, по методиці зібрання матеріалу для написання реферату, наукової доповіді чи повідомлення і т. д. В цілому таке спілкування пробуджує у студента зацікавленість до актуальних проблем теорії держави та права, розширює його наукові інтереси і часто викликає потяг до більш глибокого з’ясування теоретичних проблем даної науки шляхом заняття науково-дослідницькою роботою в науковому семінарі, проблемній групі студентів тощо.

Контроль за самостійною роботою студентів викладач здійснює на семінарських та практичних заняттях, в процесі прийняття екзаменів та заліків. Але найбільш дієвою формою контролю є систематична перевірка викладачем ведення студентами конспектів лекцій і першоджерел, а також робочих зошитів. Після таких перевірок викладач дає вказівки студентам по усуненню недоліків при веденні названих зошитів.

Вся робота викладача по організації самостійної роботи студентів повинна бути направлена на вироблення у них переконання про необхідність глибокого знання актуальних проблем теорії держави та права, що викликано вимогами їх професійного обов’язку. Таке знання необхідно не тільки для правильної відповіді на іспиті, але й для вірного використання в майбутній практичній діяльності.

11. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПІДГОТОВКИ РЕФЕРАТИВНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ

Вибір теми реферативного повідомлення проводиться студентами до початку занять за узгодженням з викладачем, який проводить семінарські, практичні та інші заняття у відповідних навчальних групах. Перевагу слід віддавати питанням, що мають важливе теоретичне та практичне значення, або є найбільш складними для опанування і зв’язку з цим потребують більш широкого й детального розгляду:

Мета:

– більш поглиблене засвоєння студентами важливих теоретичних положень, які виносять на розгляд семінарського чи практичного заняття; зв’язок цих положень з діяльністю правоохоронних органів;

– прищеплення студентам навичок самостійної роботи з нормативними матеріалами і літературними джерелами;

– контроль знань студентів навчального матеріалу.

Структура:

Реферативне повідомлення складається з таких елементів: вступ, описова частина, висновки.

У вступній частині розкривається актуальність теми перелік рекомендованої літератури. При цьому бажано витримувати наступну послідовність:

– закони та інші нормативні акти;

– навчальна, монографічна та інша література;

– слідча та судова практика.

В основній частині розкривається суть питання, аналізуються нормативні матеріали, судова практика, точки зору вчених, які досліджували і досліджують цю проблему, в даний час вказується важливість для практики, висловлюється та обґрунтовується думка студента.

Висновок передбачає стисле резюме з найбільш важливих положень питання, що викладене в реферативному повідомленні.

Оформлення:

Реферативне повідомлення повинно бути виконане самостійно, розбірливим почерком або надруковане. Аркуші підшиваються та нумеруються. На титульному листі вказується назва роботи, прізвище виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу необхідно “знести” в підстрочник, де вказати назву джерела, рік та місце видання, а також відповідну сторінку.

Обсяг роботи не повинен перевищувати 8-10 сторінок рукописного тексту формату А – 4.

Методика:

Перед тим, як розпочати написання реферату, необхідно вивчити літературу, передбачену по даній темі планом проведення та рекомендовану викладачем.

Методологічною основою роботи повинні бути праці по філософії та соціології права, нормативно-правові акти України.

У зв’язку з тим, що в останні роки в юридичній науці з’явилися нові погляди та положення, студентам, які готують реферативні повідомлення, необхідно обов’язково враховувати ці положення.

Щоб реферат був змістовним і відповідав вимогам, що висуваються до такого виду робіт, студенту який його виконує, важливо з’ясувати суть питання, іншими словами, те головне без якого неможлива сама його постановка. Це найбільш складна і відповідальна сторона роботи, що виконується, тому вона вимагає глибокого знання того чи іншого питання.

Наприклад, неможливо дати повну характеристику права, без відповіді на питання про підходи до праворозуміння, тому, що розкрити сутність права можливо лише через аналіз різних підходів щодо його розуміння. Крім того, у реферативному повідомленні з цього питання повинен знайти своє відображення цілий ряд самостійних положень автора.

Структурно-описова частина реферативного повідомлення повинна мати слідуючий вигляд:

– спочатку окреслюється суспільно-політична характеристика питання яке розглядається, його практичне значення;

– аналізується нормативний матеріал (закони, укази, постанови, відомчі накази, інструкції), керівні роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, літературні джерела: висвітлюється особиста думка студента відносно тієї чи іншої позиції питання, яке розглядається, чи його згода з однією із думок, висловлених в літературі.

Кожна думка, незгода з відомими точками зору мають бути обґрунтованими. Це означає, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову та слідчу практику (з вказівкою джерела інформації) або шляхом логічних висновків повинен довести життєвість, пріоритет своєї позиції.

Реферативне повідомлення може супроводжуватись з використанням наочних матеріалів, однак, на кожне реферативне повідомлення відводиться в середньому 10 хвилин ТЗН.

Реферативне повідомлення обов’язковою оцінюється викладачем.

12. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
З НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

Тему контрольної роботи студент вибирає самостійно з переліку тем контрольних робіт, що пропонуються в цих методичних рекомендаціях.

Перед написанням контрольної роботи необхідно скласти список літератури, яка підлягає вивченню, уважно з нею ознайомитися.

В зв’язку з тим, що в останні роки в юридичній науці з’явилися нові погляди та положення, студентам, які готують контрольні роботи, необхідно обов’язково враховувати ці положення

Контрольна робота повинна носити самостійний характер, бути змістовною і вичерпною.

Контрольна робота складається із одного теоретичного завдання. Його слід виконувати формі реферату (12-15 машинописних сторінок тексту) за структурою:

«Вступ», де розкривається актуальність теми (ступінь дослідження, наявність нових нормативно-правових актів чи суттєвих змін у правовому регулюванні даних відносин, протиріччя у чинних нормативно-правових актах тощо), мета та завдання виконання роботи;

«Основна частина», в якій викладається основний зміст теми (з розбивкою на декілька питань);

«Висновки», де даються обґрунтовані пропозиції та рекомендації стосовно вдосконалення теоретичних положень, чинного законодавства щодо теми завдання;

«Список використаних джерел», де вказуються нормативно-правові акти, література та інші джерела, на які студент посилається при написанні реферату. Список складається з наданням повної назви нормативно-правового акту, автора (авторів), підручника, монографії, статті тощо та джерела.

Розкриваючи зміст роботи необхідно проаналізувати у першу чергу рекомендовану наукову та навчальну літературу, чинне законодавство, що регулює досліджуване питання, наявну судову практику з тим, щоб показати поняття, особливості правового регулювання відносин, понять, інститутів, що стосуються даної теми, проблеми, пов’язані з протиріччями, колізіями наукових доктрин, підходів, нормативно-правових актів, складнощі застосування правових норм чи неврегульованість певних питань і т. і.

Титульний лист оформлюється відповідно до методичних вказівок щодо оформлення контрольних робіт. Варіант контрольної роботи обирається студентом у довільному порядку.

13. ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

Квазідержави на пострадянському просторі.
Взаємна відповідальність особи і держави.
Соціальна правова держава: причини, умови та шляхи формування.
Держава та громадянське суспільство: аспекти співвідношення.
Політичний конфлікт: політико-правова характеристика.
Влада та право: аспекти співвідношення.
Характеристика політичної системи України на сучасному етапі.
Концепції обмеження державної влади.
Правогенез як самостійний напрям теоретико-правової науки.

10.Зміна парадигми праворозуміння в умовах глобалізацій них викликів епохи постмодернізму.

11.Проблема праворозуміння у суспільствах транзитивного типу (особливості українського досвіду).

12.Фундаментальні правові цінності сучасного суспільства.

13.Взаємозв’язок та взаємовплив права, економіки та політики.

14.Причини розбіжності деяких галузей права та галузей законодавства.

15.Систематизація та уніфікація українського законодавства: принципи та процедури.

16.Правові презумпції, правові преюдиції, правові аксіоми та правові фікції.

17.Юридичні колізії та способи їх подолання.

18.Прогалини в законодавстві та шляхи їх усунення на сучасному етапі розвитку права.

19.Інтерпретаційні акти: поняття, ознаки, види.

20.Правові та неправові форми діяльності держави як засіб функціонування механізму правового регулювання.

21.Особливості механізму процесуального регулювання.

22.Конфліктність юридичної діяльності.

23.Основні стилі вирішення конфліктів.

24.Загальнотеоретичні основи формування європейської правової системи.

25.Трансформація правової системи в період глобалізації.

26.Юридична компаративістика як наука та її місце в системі юридичних наук.

27.Правомірна поведінка та основні напрями її стимулювання.

28.Державний контроль над злочинністю та профілактика правопорушень.

29.Міжнародне правопорушення: загальнотеоретичний аспект.

30.Історико-правовий розвиток інституту юридичної відповідальності в Україні.

31.Юридична відповідальність і державно-правовий примус: аспекти взаємозв’язку.

32.Правові засоби: поняття, ознаки та зміст.

33.Особливості правосвідомості та правової культури особи.

34.Причини деформації професійної свідомості та напрями їх усунення.

35.Позитивні та негативні якості особи у правовій сфері.

36.Правовий нігілізм та правовий ідеалізм: аспекти співвідношення.

37.Загальнотеоретична характеристика правового статусу особи в Україні.

38.Місце правоохоронних та правозахисних органів в механізмі гарантій прав і свобод людини та громадянина.

39.Класифікація прав, свобод та обов’язків людини і громадянина України.

40.Проблеми реалізації правісвободлюдинитагромадянинавУкраїні

14. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
ДО ЗМІСТОВНИХ МОДУЛІВ

Змістовий модуль 1. Теоретичні проблеми розвитку суспільства, держави та права в сучасній Україні