АНАЛІЗ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

АНАЛІЗ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ 23.07.2014 09:13

РОЗДІЛ 1. РОЛЬ ТА НАПРЯМКИ АНАЛІЗУ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

• Необхідність аналізу національної економіки. Аналіз економіки ex post та ex ante. Методологічна основа аналізу ex post. Визначення закономірностей формування макроекономічних параметрів на основі аналізу ex ante.

• Об’єкт і предмет аналізу національної економіки. Розробка методології та методики визначення основних показників закономірностей розвитку економіки як предмет аналізу.

• Основні задачі аналізу економіки. Необхідність комплексної характеристики національних ринків. Попереджуваний характери аналізу національної економіки.

• Основні напрямки аналізу економіки. Зв’язок аналізу національної економіки з макроекономікою та макроекономічною політикою, статистикою, галузевими та регіональними економіками.

                          ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

Аналіз ex post	—	фактично національне рахівництво, в межах  якого визначаються основні макроекономічні параметри.
Аналіз ex ante	—	дозволяє визначити закономірності формування макроекономічних параметрів.
Аспект	—	точка зору, з якої розглядається економічне явище, економічні процеси.

 

РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЯ ТА МЕТОДИКА АНАЛІЗУ

 НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

• Визначення методології. Систематичність, системність, комплексність як методологічні вимоги до аналізу макроекономічних процесів. Методологічні особливості аналізу національної економіки, оперування агрегованими економічними категоріями. Характеристика суб’єктів та ринків національної економіки.

• Сутність та види економічної активності домашніх господарств, підприємств, держави, закордону. Чисті податки держави, державні витрати, вплив держави на процес економічного кругообігу через державні закупки, податки і пропозицію грошей. Тотожність на рівні національної економіки між грошовими доходами і сукупними  витратами. Аналіз різниці в кругообігу ресурсів, продуктів і доходу в моделі відкритої та закритої економіки.

• Національні ринки. Товарний ринок, його роль у формуванні структурних зрушень в економіці, ефективності функціонування економічної системи, створення конкурентного середовища. Ринок праці, індикатори його стану. Фінансовий ринок, його структура. Функції, індикатори стану роль в макроекономічних зв’язках.

• Види аналізу національної економіки: статичний, порівняльної статики, динамічний. Врахування фактору часу при економічних дослідженнях. Екзогенні та ендогенні чинники.

• Методи аналізу економіки. Визначення понять методики і методу. Класифікація і характеристика методів наукового дослідження. Методи економічного аналізу як конкретний вираз загально-наукових методів.

• Інформаційне забезпечення моніторингу на макрорівні. Класифікація показників соціально-економічного розвитку: кількісні, якісні, натуральні, вартісні, абсолютні, відносні показники, їх характеристика. Найважливіші індикатори стану національних ринків та суб’єктів економіки.

  ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

Альтернативна вартість	—	це вартість заміни.
Агреговані      (показники, ринки)	—	загальні, сукупні показники, величини, ринки.
“Держава”	—	це всі бюджетні організації та установи, що виробляють громадські блага.
“Домашні господарства”	—	це окремі особи, сім´ї, організації некомерційного характеру – церква, дитячі будинки, будинки для людей похилого віку.
Екзогенні фактори	—	зовнішні фактори, зовнішні змінні моделі, значення яких вона не визначає.
Ендогенні фактори	—	внутрішні фактори, внутрішні змінні моделі, значення яких вона визначає.
“Закордон”	—	це економічні суб´єкти, які розташовані за межами даної країни і мають з нею господарські зв´язки.
Інформаційне забезпечення	—	це сукупність відомостей про економічні процеси.
Категорія	—	Загальне поняття, яке відображує найбільш суттєві ознаки, характеристики певних явищ.
Метод	—	сукупність способів, прийомів вивчення економічних явищ і процесів.
Методика	—	сукупність методів, засобів дослідження.
Модель	—	спосіб абстрактного, математично формалізованого відображення явищ і процесів в економіці.
Моніторинг	—	постійне спостереження за соціально-економічними процесами.
“Підприємства”	—	це ділові господарські одиниці, фірми, торгівля, транспорт, всі організаційні форми капіталу, що виробляють товари і послуги.
Прогноз	—	науково-обгрунтований стан об´єкту в майбутньому.

 

ЧАСТИНА ІІ. НАЦІОНАЛЬНИЙ ТОВАРНИЙ РИНОК: МЕТОЛОЛОГІЯ ТА МЕТОДИКА АНАЛІЗУ

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ІНДИКАТОРИ ТА УМОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ТОВАРНОГО РИНКУ

• Макроекономічні показники стану товарного ринку. Методи оцінки масштабів тіньової економіки. Валовий внутрішній продукт, валовий національний дохід, чистий внутрішній продукт, визначення їх динаміки.

• Показник чистого економічного добробуту, методологія визначення. Фактори, що обмежують застосування ВВП на душу населення як показника економічного добробуту. Послідовність визначення компонентів показника чистого економічного добробуту. Співвідношення в темпах зміни показників ВВП і чистого економічного добробуту.

• Номінальний та реальний ВВП. Індекси Пааше, Ласпейреса, Фішера. Методика визначення. Процеси інфлювання та дефлювання. Основні відмінності між індексами Пааше та Ласпейреса.

• Конкуренція на товарному ринку. Функції конкуренції: регулювання, розподілу, мотивації. Умови досконалої конкуренції. Прояви монополізації товарного ринку. Інфляційний вплив монополіста на ціни, графічна інтерпретація. Характеристика дій окремих підприємств, які призводять до монополізації ринку.

• Методика визначення конкурентності товарного ринку: індекси Харфіндала-Хіршмана (ННІ), ринкові концентрації (CR), ступінь монополізації ринку (MR). Тенденції монополізації або демонополізації ринку.

• Аналіз моделей рівноваги товарного ринку “AD – AS”, “Витрати – випуск”, “Вилучення – ін’єкції”. Причинно-наслідкові зв’язки між сукупним попитом і впливом окремих цінових факторів.

• Парадокс моделі “AD – AS” в умовах монополізації товарного ринку. Графічна інтерпретація. Вплив динаміки виробництва у галузях з високою капіталомісткістю на парадоксальну рівновагу.

• Мультиплікативні ефекти на товарному ринку. Аналіз сукупного ефекту від зміни податків і державної політики витрат. Економічний зміст мультиплікативних ефектів.

                                             ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

ВВП номінальний	—	валовий внутрішній продукт, який вимірюється в цінах поточного року і залежить від інфляції.
ВВП реальний	—	валовий внутрішній продукт, який вимірюється в цінах базового року і абстрагується від інфляції.
Індекс цін – дефлятор	—	співвідношення ВВП номінального і ВВП реального, показує як змінився ВВП виключно за рахунок зміни цін. Називається також індекс Пааше.
Індекс споживчих цін	—	індекс цін тільки для фіксованого, незмінного набору споживчих товарів і послуг. Називається також індекс Ласпейреса.
Валовий внутрішній продукт	—	це загальна ринкова вартість кінцевої продукції, яка вироблена резидентами країни за рік.
Конкурентоспроможність	—	здатність продукції відповідати вимогам ринку в певний період.
Конкуренція	—	наявність на ринку значної кількості незалежних покупців і продавців та можливість для них вільно виходити на ринок і залишати його.
Монополія	—	виключне право виробництва, торгівлі, яке належить одному суб´єкту ринку (підпри-ємству, державі).
Монопольна ціна	—	ціна, яка пропонується пануючими в економіці монополістичними об´єднаннями.

 

РОЗДІЛ 4. ОСНОВНІ СТРУКТУРНІ СПІВВІДНОШЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

• Основні види і показники структури економіки. Відтворювальна, галузева, регіональна структури, їх характеристика. Фонди заміщення, споживання, нагромадження. Норма нагромадження як основний регулюючий параметр розвитку економіки. Оптимальна норма нагромадження, її верхня та нижня межа. Ефективність нагромадження. Фактори нагромадження. Регіональна структура економіки. Показники галузей спеціалізації регіону. Ефективність функціонування територіально-виробничих комплексів.

• Секторна структура ВВП. Сектори нефінансових корпорацій, фінансових корпорацій, загально-державного управління, домашніх господарств, закордон. Структура ВВП на стадії виробництва, кінцевого використання, за доходами. Методика аналізу. Індекси централізації економіки, реальних кінцевих невиробничих витрат секторів ЗДУ, НКО та реальних кінцевих споживчих витрат сектору ДГ.

• Методика аналізу структури економіки на основі міжгалузевого балансу. Схема балансу, характеристика його квадрантів. Кінцева і проміжна продукція, співвідношення, значення для аналізу економічної динаміки. Методика аналізу структури ВВП за кінцевим використанням на основі міжгалузевого балансу : споживчі витрати, валові та чисті інвестиції, амортизація, державні закупки. Співвідношення між ними. Аналіз структури ВВП за  доходами на основі міжгалузевого балансу.

  ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

Відтворювальна структура економіки	—	це співвідношення окремих компонентів валового випуску за вартістю – фонди заміщення, споживання і нагромадження, і матеріально-речовим складом – засоби виробництва і предмети споживання.
Ефективність нагромадження	—	віддача з кожної гривні чистого нагромадження у вигляді приросту національного доходу або ВВП.
Інституційні сектори економіки	—	господарські одиниці, які знаходяться в межах економіки і володіють активами, приймають на себе зобов´язання та можуть займатися господарською діяльністю з іншими господарськими одиницями.

РОЗДІЛ 5. МЕТОДИКА АНАЛІЗУ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ ТА СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА

 

• Аналіз розвитку промисловості. етапи аналізу, методика аналізу: тенденції зміни частки промисловості у ВВП, індекс реального обсягу промислового виробництва, темпи оновлення промислової продукції. Методика обчислень. Методика визначення впливу продуктивності праці на динаміку промислового виробництва. Основні показники розвитку промисловості,  структура промисловості та тенденції структурних зрушень. Напрямки аналізу.

• Основні показники стану сільського господарства. Етапи аналізу розвитку сільського господарства. Галузева структура сільського господарства, аналіз тенденцій її зміни. Методика аналізу структурних зрушень у сільському господарстві. Індекси реального обсягу продукції рослинництва і тваринництва. Динаміка виробництва продукції галузей сільського господарства. Рівень розвитку рослинництва і тваринництва. Методика визначення впливу продуктивності праці на динаміку валової продукції сільського господарства. Сезонні коливання у сільському господарстві. Методи їх врахування.

• Методика визначення показників ефективності промислового і сільськогосподарського виробництва: фондовіддача, фондомісткість, фондоозброєність, продуктивність праці, матеріаломісткість, енергомісткість, конкурентоздатність продукції.

   

  ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

Валовий продукт промисловості	—	сукупна ринкова вартість промислових товарів та послуг вироблених резидентами рік.
Валовий продукт рослинництва	—	вартість продукції рослинництва, включає вартість насіння та продуктів, одержаних в результаті вирощування рослин та їх сільськогосподарського використання.
Валовий продукт сільського господарства	—	узагальнуюючий показник, вартість продукції рослинництва і тваринництва.
Валовий продукт тваринництва	—	Варістість продукції тваринництва, включає вартість сированни та продуктів тваринництва.

 

ЧАСТИНА ІІІ. МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО         РИНКУ

РОЗДІЛ 6. ГРОШОВО-КРЕДИТНИЙ РИНОК: ПОКАЗНИКИ СТАНУ ТА МЕТОДИКА АНАЛІЗУ

• Структура фінансового ринку. Роль грошово-кредитного ринку: грошова маса, ліквідність грошей, грошові агрегати, кредити банків, грошова база, коефіцієнт готівки, рівень доларизації, рівень монетизації, швидкість грошового обігу, кредитні ресурси комерційних банків, депозитний та грошовий мультиплікатори.

• Фактор часу в оцінці грошових потоків. Майбутня та поточна вартість грошей, методика обчислення. Процеси дисконтування і капіталізації. Ануїтетні внески, коефіцієнт ануїтету майбутньої вартості.

• Аналіз рівноваги грошово-кредитного ринку. Умови рівноваги. Фактори, що впливають на пропозицію грошей в поточному періоді. грошово-кредитна емісія, її складові, методика обчислення, формули І.Фішера і А.Пігу для визначення попиту на гроші.

• Взаємозв’язок грошового і товарного ринків. Графічні інтерпретація. Зміни на грошовому інвестиційному і товарному ринках, їх вплив, на ефективність грошово-кредитних заходів в умовах низького рівня зайнятості та повної зайнятості.

• Аналіз впливу світової економіки на наслідки грошово-кредитних заходів. Узгодження тих чи інших монетарних заходів із збалансуванням торгівельного балансу та макроекономічною рівновагою.

• Аналіз впливу світової процентної ставки на рівновагу в моделі Манделла – Флемінга. Наслідки зменшення або збільшення національної процентної ставки до рівня світової.

   

  ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

Ануітетні внески		—	це внески, однакові в різні роки.
Грошова маса		—	це кількість грошей, які знаходяться в обігу.
Грошові агрегати		—	це структуризована грошова маса. Розріз-няють грошові агрегати МО, М1, М2, М2n, М3, М3n.
	Дисконтування майбутнього доходу	—	процес приведення майбутнього доходу до його еквівалента в поточній вартості. В процесі дисконтування сума майбутнього доходу зменшується за допомогою фактору дисконтування, який відображує відповідну процентну ставку.
	Капіталізація	—	це процес зростання вартості грошей (депозитів або позик) в часі.
	Ламбардна ставка	—	ставка, за якою Національний банк надає кредити комерційним банкам під забезпе-чення високоліквідних активів (державних цінних паперів).
	Поточна вартість майбутнього доходу	—	це та сума грошей сьогодні яка створить певний майбутній дохід за наявних процентних ставок.

 

РОЗДІЛ 7. МЕТОДОЛОГІЯ І МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ФОНДОВОГО РИНКУ

 

• Класифікація учасників фондового ринку: емітенти, інвестори, посередники, держава. Їх функції. Сутність і функції фондової біржі. Продавці та покупці фондового капіталу.

• Первинний фондовий ринок і його завдання, основні емітенти, інвестори, об’єкти і форми угод. Вторинний фондовий ринок: його функції. Біржовий та позабіржовий ринки цінних паперів, їх суб’єкти, призначення. Інші ознаки аналізу ринку цінних паперів.

• Сутність цінних паперів, їх класифікація – пайові, боргові, похідні цінні папери. Інші ознаки класифікації. Рівень надійності цінних паперів.

• Акції, їх визначення, класифікація. Ціна акції: номінальна, емісійна, курсова, балансова. Дохід акціонера. Антиінфляційна стійкість акцій.

• Облігації, їх визначення, класифікація. Ринкова ціна облігації, залежність від коливань економічної активності та процентних ставок. Аналіз ринку облігацій і визначення їх ринкової вартості, врахування фактору часу методами капіталізації та дисконтування. Методика обчислення розрахункової ринкової ціни облігації.

• Похідні цінні папери – ф’ючерси, опціони, варанти, їх визначення.

• Індекси фондового ринку. Індекс Доу – Джонса, методика визначення промислового, транспортного, комунального, середнього індекса Доу – Джонсона. Індекси “Standart and Poor’s”, “Financial Times”, DAX, методика їх визначення. Українські фондові індекси.

• Показники, які використовуються при аналізі фондового ринку, методика їх визначення.

• Методика дослідження фондового ринку. Визначення початкового рейтингу емітента і його акцій. Види аналізу фондового ринку. Способи дослідження фондового ринку: підхід “зверху – вниз”, послідовність підходу; підхід “знизу – вверх”, критерії вибору цінних паперів.

   

   

  ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

Варрант		—		доручення, документ, у якому фіксуються повноваження представника на здійснення угод від імені іншої особи.
Вексель		—		письмове зобов’язання сплатити борг.
Вторинний ринок цінних паперів		—		забезпечує обіг цінних паперів.
	Купонна ставка		—		процентна ставка, яка сплачується що-квартально, щопіврічно, щорічно власнику облігації.
	Облігація		—		це письмове боргове зобов’язання, в якому емітент зобов’язується виконати умову – зворотню виплату отриманої грошової суми і виставленого процентного винагородження.
	Первинний ринок цінних паперів		—		це ринок перших і повторних емісій цінних паперів, на якому здійснюється їх початкове розміщення серед інвесторів.
	Фондова біржа		—		організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому відбувається торгівля цінними паперами.
	Цінні папери		—		документи, що відображують майнові права, можуть самостійно обертатись на ринку і бути об’єктом купівлі-продажу. Є джерелом регулярного або одноразового доходу.

 

 

РОЗДІЛ  8. МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ВАЛЮТНОГО РИНКУ

 

• Сутність валютного ринку. Об’єкт аналізу валютного ринку. Функціональне призначення валютного ринку. Валютні операції. Суб´єкти валютного ринку.  Класифікація валютного ринку за різними ознаками. Ф’ючерсний ринок як складова валютного ринку, валютні ф’єючерси, хеджування.

• Аналіз операцій на валютному ринку. Напрямки аналізу, способи здійснення фінансових операцій на валютному ринку.

• Валютна система, сутність. Національна, світова, міжнародна валютні системи.

• Валютний курс. Котирування валюти, крос-курси, спот-курси, форвадні курси. Економічні функції валютного курсу.

• Методи визначення валютних курсів. Паритет купівельної спроможності, методики обчислення. Види валютних курсів: фіксований, гнучкі, змішані, їх сутність. Номінальна та реальний валютні курси.

• Аналіз впливу валютних курсів на макроекономічні процеси. Валютне регулювання на міжнародному і національному рівні. Методи валютного регулювання: девальвація, ревальвація, валютна інтервенція, корекція процентних ставок НБУ, валютні обчислення, регулювання платіжного балансу, режим конвертованості валют. Вплив валютного курсу на зміну експорту та імпорту.

   

  ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

Валютний кошик	—	набір національних валют який викорис-товується при котуванні іноземної валюти для визначення валютного курсу національ-ної валюти.
Валютний курс	—	ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.
Валютний ризик	—	небезпека валютних втрат, пов´язаних зі зміною курсу іноземної валюти щодо національної валюти при проведенні валютних операцій.
Валютний ринок	—	це сфера економічних відносин з купівлі-продажу іноземної валюти, а також операцій щодо інвестуваннявалютного капіталу.
Девальвація	—	зниження валютного курсу.
Валютний кошик	—	набір національних валют який викорис-товується при котуванні іноземної валюти для визначення валютного курсу національ-ної валюти.
Валютний курс	—	ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошових одиницях іншої країни.
Валютний ризик	—	небезпека валютних втрат, пов´язаних зі зміною курсу іноземної валюти щодо національної валюти при проведенні валютних операцій.
Валютний ринок	—	це сфера економічних відносин з купівлі-продажу іноземної валюти, а також операцій щодо інвестування валютного капіталу.
Девальвація	—	зниження валютного курсу.
Міжнародні валютні резерви	—	іноземні валюти, які країна може використовувати для покриття дефіциту платіжного балансу.
Міжнародний банк реконструкції і розвитку	—	банк, який надає позики країнам, що розвиваються.
Міжнародний валютний фонд	—	міжнародна асоціація держав для надання позик в іноземній валюті країнам із дефіцитом платіжного балансу і для підтримки валютних курсів.
Плаваючий валютний курс	—	курс, який вільно змінюється під впливом попиту і пропозиції на валютному ринку.
Ревальвація	—	підвищення валютного курсу.
Фіксований валютний курс	—	жорстко встановлена Національним банком за валютним паритетом відносна ціна внутрішньої та зовнішньої валют.

 

ЧАСТИНА ІV. РИНОК ПРАЦІ ТА РІВЕНЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ: МЕТОДОЛОГІЯ І МЕТОДИКА АНАЛІЗУ

РОЗДІЛ 9. СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ, ПОКАЗНИКИ РИНКУ ПРАЦІ

 

•  Загальна характеристика ринку праці, його суб’єкти і об’єкт. Ринок праці в широку і вузькому значенні, специфічні функції та мета аналізу. Фактори, що визначають структуру ринку праці. Типи кон’юнктури ринку праці.

• Класифікація ринку праці за різними критеріями. Потенційний, циркулюючий, внутрішньофірмовий ринок праці. Типи ринків праці залежно від умов конкуренції.

• Макроекономічні показники стану ринку праці. Зайнятість і безробіття, особи поза робочою силою відповідно до класифікації МОП. Продуктивна, соціально-корисна, повна зайнятість. Сутність ефективної зайнятості. Робоча сила, економічно активне населення. Види безробіття. Графічне зображення фрикційного і структурного безробіття. Методика обчислення.

• Коефіцієнти працевлаштування та звільнення. Методика їх визначення, вплив на рівень безробіття. Сутність коефіцієнта  “заміни”, його коливання під впливом різних факторів.

• Структура балансу ринку праці. Показники трудової міграції, її позитивні та негативні наслідки. Види міграції. Поняття еміграції та імміграції.

   

  ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

	Безробітні	—	це особи, які не мають роботу, але активно шукають її, реєструючись на біржі праці (або в центрах зайнятості).
	Економічно активне населення	—	це робоча сила, тобто зайняті і безробітні.
	Економічно неактивне населення	—	це частина населення, яка не входить до складу робочої сили.
Ефективна зайнятість		—	це використання робочої сили без втрат, забезпечення найбільшого матеріального результату.
Стаціонарне безробіття		—	це такий стан ринку праці, коли чисельність працевлаштованих дорівнює чисельності звільнених і коефіцієнт працевлаштування дорівнює коефіцієнту звільнення.

 

РОЗДІЛ 10. ЗБАЛАНСОВАНІСТЬ ТА ЕФЕКТИВНЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ПРАЦІ

• Напрямки аналізу формування і розвитку ринку праці. Умови збалансованості робочих місць і робочої сили, показники аналізу. Формування пропозиції на ринку праці. Попит на робочу силу, визначення функціонуючих і вакантних робочих місць, наявність робочих місць. Коефіцієнт збалансованості ринку праці, ситуації, які він може характеризувати.

• Напрямки і методика аналізу професійної підготовки робочої сили, визначення структури професійної підготовки незайнятого населення.

• Характеристика незбалансованості на ринку праці за допомогою коефіцієнтів навантаження та вакантності. Методика їх визначення.

• Аналіз тенденцій зайнятості, динаміка чисельності зайнятих, динаміка збалансованості робочої сили і робочих місць. Сутність показників обороту робочих місць і робочої сили, методика їх обчислення. Темпи створення нових та ліквідації старих робочих місць, показник надлишкового обороту робочих місць. Темпи працевлаштування і звільнення, показник “холостого обороту” робочої сили.

• Показники ефективності функціонування ринку праці, ефективність роботи служби зайнятості, продуктивність праці, методика обчислення. Відкритий та прихований ринок праці, коефіцієнт прихованого безробіття. Явна та неявна форми прихованого безробіття. Методика обчислення темпів росту продуктивності праці, частки приросту ВВП за рахунок підвищення продуктивності праці, вартісного приросту ВВП за рахунок продуктивності праці. Екстенсивні та інтенсивні фактори продуктивності праці.

  ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

·     Відкритий ринок праці	—	це ринок праці, на якому економічно активне населення створює пропозицію робочої сили.
·     Ефективність роботи служби зайнятості	—	це частка працевлаштованих безробіт-них у загальній їх чисельності.
·     Коефіцієнт вакантності	—	це співвідношення між кількістю вакантних робочих місць і чисельністю безробітних.
·     Коефіцієнт збалансованості ринку праці	—	це відносний показник, який харак-теризує співвідношення між попитом на робочу силу та її пропозицію.
·     Коефіцієнт навантаження на одне робоче місце	—	це відносний коефіцієнт, який харак-теризує співвідношення між чисель-ністю безробітних і кількістю вакант-них робочих місць.
·     Надлишковий оборот робочих місць	—	характеризує перевищення загального обороту робочих місць над їх кількістю, достатньою для забезпечення необхід-ного приросту зайнятості.
·     Неявне приховане безробіття	—	це приховане безробіття, пов’язане з неефективною роботою працюючих внаслідок низького рівня продуктив-ності праці.
·     Оборот робочих місць	—	за свою суттю збігається з динамікою зайнятості, характеризує частку динамі-ки створених та ліквідованих робочих місць.
·     Оборот робочої сили	—	характеризує динаміку працевлашто-ваних та звільнених працівників, збі-гається з динаміком зайнятості.
·     Приховане ринок праці	—	це формальна зайнятість; цей ринок створюють працівники, які перебувають в умовах неповної зайнятості.
·     Продуктивність праці	—	це ефективність виробничої діяльності робочої сили, яка виражається кількіс-тю продукції, що виробляється працю-ючими за рік (в одиницю часу).
·     Професійна підготовка робочої сили	—	потребується за наявністю в економіці природнього безробіття і охоплює первинне навчання, перепідготовку, підвищення кваліфікації.
·     Холостий оборот робочої сили	—	це частина робочої сили, яка не була в розрахунковому періоді пов’язана з перерозподілом робочих місць (працев-лаштуванням або звільненням).
·     Явне приховане безробіття	—	це приховане безробіття, пов’язане з вимушеним скороченням робочого часу.

 

РОЗДІЛ 11. РІВЕНЬ ЖИТТЯ ТА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ: ІНДИКАТОРИ СТАНУ І МЕТОДОЛОГІЯ ВИЗНАЧЕННЯ

 

• Сутність показника рівня життя населення. Аспекти аналізу рівня життя. Узагальнюючі та відносні показники рівня життя населення, їх особливість. Основні соціально-економічні індикатори рівня життя, їх сутність, методика обчислення: реальний ВВП на душу населення, грошові доходи і витрати, реальна заробітна плата, споживання основних продуктів харчування на душу населення, природний приріст населення та середня тривалість життя, частка витрат на розвиток соціальної сфери в бюджеті, використання вільного часу.

• Поняття людського розвитку. Методологія визначення індексу людського розвитку. Визначення гендерного показника, гендерні нерівності. Поняття добробуту, нижча та вища межа добробуту.

• Визначення прожиткового мінімуму, вартість “споживчого кошика”. Нормативний і статистичний методи розрахунку прожиткового мінімуму. Фізіологічний і соціальний мінімум. Рівень маргінальності – сутність показника, вплив на міграційні процеси. Причини виникнення бідності. Статистичний метод визначення межі бідності.

• Необхідність соціального захисту населення. Очікувана і ретроспективна індексація доходів населення.

  ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

	·     Бідність	—	неможливість унаслідок нестачі коштів підтримувати спосіб життя, притаман-ний конкретному суспільству в кон-кретний період часу.
	·     Верхня межа малозабезпеченості	—	це мінімальний споживчий бюджет, який забезпечує основні фізіологічні та соціально-культурні потреби людей на суспільно-необхідному рівні.
	·     Гендерний показник	—	це індекс людського розвитку, який враховує соціально-економічну нерів-ність в становищі чоловіків і жінок в країні.
	·     Глибина бідності*	—	відхилення величини доходів або витрат бідних від визначеної межі бідності.
	·     Індекс людського розвитку	—	простий середньоарифметичний індекс реального ВВП на душу населення, рівня освіти та середньої тривалості життя.
·     Людський розвиток		—	це безперервний процес розширення можливостей вибору, які постійно змінюються.
·     Межа бідності*		—	рівень доходу, нижче від якого є неможливим задоволення основних потреб.
·     Нижня межа малозабезпеченості		—	це фізіологічний мінімум, мінімальний споживчий бюджет, який забезпечує тільки необхідні фізіологічні потреби людей.
·     Прожитковий мінімум		—	або мінімальний споживчий бюджет, який визначається вартістю споживчого кошика, виходячи з мінімально припус-тимих нормативів споживання найваж-ливіших благ і послуг.
·     Рівень маргінальності		—	це частка населення з доходами, нижчими за прожитковий мінімум, тобто тих, хто знаходиться за межою бідності.

ЧАСТИНА V. ІНВЕСТИЦІЙНА, ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ             ТА ЕКОНОМІЧНА БЕЗПЕКА

РОЗДІЛ 12. АНАЛІЗ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

• Аналіз інвестиційної діяльності здійснюється з метою виявлення, наскільки сприятливим є інвестиційний клімат, які саме джерела фінансування задіяні і як ефективно вони використовуються, чи  забезпечені ресурсами структурні зрушення в економіці.

• Інвестиції класифікують за різними ознаками. Так, за формами розрізняють фінансові, реальні, інноваційні інтелектуальні інвестиції.

• Фінансування інвестиційної діяльності здійснюється із внутрішніх та зовнішніх джерел. До внутрішніх джерел відносяться бюджетні асигнування (з державного та місцевих бюджетів), державні позички та кредити комерційних банків, власні кошти ( прибуток) підприємств і організацій, амортизаційні відрахування, благодійні фонди. До зовнішніх джерел належать іноземні позики Уряду, іноземні кредити за державними гарантіями, іноземні комерційні кредити та інвестиції.

• Інвестиції суттєво впливають на обсяг національного виробництва, сприяють нагромадженню фондів підприємств і створюють основу для економічного зростання у майбутньому. Тому при  аналізі інвестиційної діяльності важливо співставляти темпи росту інвестицій в основний капітал і темпи росту ВВП,  забезпечуючи випереджаючі темпи росту інвестицій. Стабільні темпи росту інвестицій свідчать про активізацію учасників інвестиційної діяльності.

• Капітальні вкладення – це матеріальна частина реальних інвестицій спрямованих на розширене відтворення основних виробничних і невиробничих засобів. Основними складовими капіталовкладень є: витрати на будівельно-монтажні роботи; витрати на придбання різних видів устаткування, машин, механізмів, інструментів; витрати на проектно-дослідну діяльність.

• Оцінка інвестиційної привабливості галузей здійснюється за синтетичними та аналітичними показниками.

• Кожна група цих показників охоплює ряд аналітичних, які мають рангові значення і визначають у кінцевому підсумку вагомість синтетичного показника.

• Оцінка кожного узагальнюючого показника базується на використанні аналітичних показників. Шляхом їхнього підсумовування визначається рангове значення кожного досліджуваного регіону.

• Кожний регіон по кожному з п’яти узагальнюючих показників отримує певний середній рейтинг, який розраховується як середня арифметична рейтингів цього регіону за окремими аналітичними показниками.

• До заключного етапу аналізу інвестиційної привабливості регіонів входить розрахунок  інтегрального показникаоцінки пріоритетності кожного регіона, який визначається як сума добутків рейтингового значення узагальнюючого показника даного регіону на значимість цього показника у сукупній оцінці.

• Практичне використання наукового, науково-технічного, інтелектуального результату складає сутність інноваційної діяльності, компонентами  якої є  новації, інвестиції та час, що потрібні для перетворення новацій у нововведення, й інновації (самі нововведення).

• Більш широким за змістом є  інноваційний процес, який охоплює інноваційну діяльність, етапи життєвого циклу інновацій, фінансування нових розробок. Отже інноваційний процес полягає у одержанні та комерціалізації прогресивних техніко-технологічних і соціально-економічних розробок.

• Ефектвід інноваційної діяльності визначається за такими показниками: комерційний (фінансовий) ефект; бюджетний ефект; загальноекономічний ефект.

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ

Інвестиції                          -  вкладення довгострокового капіталу у різні сфери.

Капіталовкладення          –  матеріальна частина реальних інвестицій.

Інвестиційна діяльність –  акумуляція і послідовне перетворення грошових, майнових коштів, цінних паперів в інвестиції.

Інновації                            - нововведення, прогресивні техніко технологічні та соціально – економічні зміни, поява нових способів виробництва, видів продукції та послуг.

Інновації радикальні        -  суттєві техніко-технологічні зміни.

Інновації інкрементальні – часткове оновлення техніки і технології

Новації                              - результат наукової, науково-технічної, інтелектуальної діяльності.

 

 

РОЗДІЛ  13 АНАЛІЗ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

• Перевагами міжнародного розподілу праці є підвищення продуктивності праці в країнах-учасницях, розширення випуску експортованої продукції та скорочення випуску низькорентабельної, збиткової продукції, яку можливо змінити імпортом, збільшення обсягу національного ринку товарів і послуг.

• Провідну роль у зовнішньоекономічній діяльності відіграє міжнародна торгівля. Спостерігаються певні тенденції у сучасній світовій торгівлі: випереджаючі темпи зростання торгівлі послугами, збільшення у експортно-імпортних операціях частки готової продукції порівняно із часткою сировини.

• Міжнародна торгівля мультиплікативно впливає на ВВП. Зростання експорту прямопропорційно збільшує сукупні витрати національної економіки і ВВП. Закупівля імпорту означає витрати на іноземні товари і послуги.

• Чистий експорт прямопропорційно залежить від динаміки ВВП у торгових партнерів і обернено  - від динаміки національного ВВП.

• Обсяг і динаміка зовнішньої торгівлі значно залежить від характеру торгової політики держави, яка визначається існуванням тарифних і нетарифних обмежень. Тарифні обмеження досить точно кількісно обчислюються, а нетарифні заходи оцінюються лише приблизно, для чого розраховується їхня інтенсивність.

• Розрізняють відкритий, помірний, обмежувальний, заборонний характер зовнішньої торгівлі.

• Девальвація національної валюти відносно інших валют призводить до збільшення експорту і зменшення імпорту, тобто позитивно впливає на чистий експорт. Ревальвація національної  валюти, навпаки, викликає скорочення чистого експорту.

• Результати зовнішньоекономічної діяльності та джерела її фінансування відображуються у платіжному балансі за принципом подвійного запису. Кредитні операції характеризують відплив цінностей та приплив валюти у країну. Дебіторські угоди свідчать про придбання цінностей в обмін на валюту.

• Порівняно з іншими видами економічної допомоги суттєві переваги мають прямі іноземні інвестиції, приплив яких залежить від інвестиційного клімату в країні. Чинниками останнього є політична, законодавча, економічна стабільність.

• Доцільність експортно-імпортних операцій визначається порівнянням валютних надходжень від експорту з витратами валюти на  імпорт. Прямий ефект від зовнішньоекономічної діяльності виникає в результаті економії внутрішніх витрат на виробництво експортної продукції. Непрямий ефект проявляється в позитивному впливі міжнародних зв’язків на економічний розвиток країни.

 

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ

Світова торгівля  - процес купівлі - продажу товарів і послуг, що відбуваються між різними країнами.

Платіжний баланс – відображає співвідношення платежів, здійснених національною економікою за кордоном і надходжень в країну із-за кордону

Країни-донори – основні постачальники капіталів в інших країни.

Країни - реципієнти – до яких спрямовуються іноземні інвестиції

Економічний ефект – зіставлення доходів і витрат від зовнішньоекономічних операцій.

Валютні доходи від експорту – різниця між виручкою від експорту та витратами на виробництво експортних товарів в перерахунках в єдиній валюті.

Індекс умов торгівлі – співвідношення індексів середніх цін експорту та імпорту

Мито -                       податки, які встановлюються на імпортні та експортні товари.

Ліцензія   -        оформлене належним чином право на експортно-імпортні операції.

Квота -                    обмеження обсягу товарів, який дозволено експортувати або імпортувати.

 

 

РОЗДІЛ   14 МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ    ЕКОНОМІЧНОЇ   БЕЗПЕКИ ТА   ДІАГНОСТИКИ   СТАНУ ЕКОНОМІКИ

 

• Економічна безпека визначається таким станом національної економіки, при якому забезпечуються національні інтереси, стійкість до внутрішніх і зовнішніх загроз, здатність до розвитку.

• Стратегія економічної безпеки визначається формуванням і обґрунтуванням стратегічних пріоритетів, національних інтересів, засобів і механізмів вирішення проблем.

• Складовими економічної безпеки є: економічна незалежність, стійкість і стабільність національної економіки, здатність до прогресу.

• В системі економічної безпеки визначну роль відіграють національні економічні інтереси. Тому важливою є розробка системи показників, які б надавали кількісну оцінку соціально-економічного розвитку країни.

• Економічна безпека оцінюється за певними критеріями – показниками – індикаторами та їх пороговими величинами, перевищення яких загрожує безпеці країни.

• Розрізняють внутрішні та зовнішні загрози економічній безпеці, які ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національних економічних інтересів.

• Передбачення імовірності виникнення дестабілізуючих процесів на використанні системи випереджаючих індикаторів виявлення диспропорцій.

• Для країн з перехідною економікою прискорення чи уповільнення розвитку є нормою. Тому прогнозування динаміки ВВП для трансформаційних економік є важливим, але не достатнім елементом системи діагностики стану економіки. Більш необхідною стає система виявлення диспропорцій розвитку.

• Система діагностики стану економіки складається з трьох компонентів: макроекономічного прогнозу, системи виявлення диспропорцій, рекомендацій економічної політики по вирішенню виявлених проблем.

• Система виявлення диспропорцій включає два блоки: блок індикаторів динамічного моніторингу параметрів розвитку ситуації на макроринках та блок основних диспропорцій.

• Виходячи з виявлення проблем економіки країни формуються рекомендації щодо напрямів макроекономічної політики по їх вирішенню.

   

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ

         Економічна безпека – такий стан національної економіки, при якому забезпечується захист національних інтересів.

        Життєво важливі інтереси -  сукупність потреб, які забезпечують існування і прогресивний розвиток особистості, суспільства держави.

      Національна безпека  - охоплює економічну, оборонно економічна, енергетична безпека.

     Економічна незалежність – можливість здійснення державного контролю під використанням національних ресурсів, забезпечення конкурентної переваги у міжнародній торгівлі.

   Здатність до саморозвитку – спроможність самостійно реалізувати і захищати національні інтереси.

    Загрози економічній безпеці – сукупність умов і факторів, які створюють небезпеку життєво важливим інтересам суспільства.

  Стійкисть національної економіки – надійність усіх елементів економічної системи, стримування