|
|
Главная \ Методичні вказівки \ БАНКІВСЬКА СИСТЕМА
БАНКІВСЬКА СИСТЕМА« Назад
БАНКІВСЬКА СИСТЕМА 22.01.2016 17:36
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ
Кафедра фінансів та банківської справи
БАНКівська система
Навчально-методичний комплекс
Київ – 2013
УДК 314(477) ББК 66.2(4УКР)
Обговорено і схвалено на засіданні Вченої Ради ВНЗ «Національна академія управління» Протокол № 5 від 30.08. 2013 р.
Укладач: Нам Вікторія Геннадіївна, ст..викладач
Рецензенти: Романишин Володимир Орестович, к.е.н., доцент
Банківська система: Навчально-методичний комплекс // В.Г. Нам. – К.: Національна академія управління, 2013. – 63 с.
Запропонований навчально-методичний комплекс "Банківська система" являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами економічних вузів і факультетів семінарів, практичних занять та самостійної роботи з курсу "Банківська система".
УДК 314(477) ББК 66.2(4УКР)
© Оригінал-макет, "Національної академії управління", 2013
ЗМІСТ
1. ПЕРЕДМОВА
Запропонований навчально-методичний комплекс "Банківська система" являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами економічних вузів і факультетів семінарів, практичних занять та самостійної роботи з курсу "Банківська система". Комплекс включає опис дисципліни, програму курсу, плани семінарських занять, завдання для самостійної роботи, список рекомендованих джерел, перелік тем наукових есе, орієнтовний перелік питань для підсумкового контролю та методичні рекомендації. Також комплекс містить Тимчасове положення з впровадження рейтингово-модульної системи оцінювання студентів з урахуванням вимог Болонської декларації. Структура навчально-методичного комплексу відповідає програмі навчального курсу. Основна мета курсу полягає у формуванні системи знань у галузі організації і технології здійснення банками пасивних і активних операцій, надання банківських послуг.
Дисципліна поглиблює та конкретизує знання, здобуті студентом під час вивчення курсу "Гроші і кредит" і тісно пов’язана з іншими навчальними дисциплінами магістерської програми, зокрема "Фінансовий менеджмент у банку", "Маркетинг у банку", "Кредитуванн і контроль". Ефективній реалізації цілей та завдань курсу підпорядкована тематична логіка його викладання, структура та зміст тем лекцій, проблематика семінарських занять та компановка у два навчальні модулі вмінь виконувати операції банківської діяльності.Впродовж вивчення цього курсу є необхідним вирішення таких завдань:вивчення методів проведення банківських операцій та надання банківських послуг. Ухвалено: Вченою радою НАУ від 30 серпня 2012 року, протокол № _4__
ПОРЯДОК ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ
І. Загальні положення
1.1. Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS).
1.2. Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання НАУ. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань:
- підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація їхніх цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок; - систематизацію знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін; - подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань; - розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу; - оптимізація навчального процесу.
ІІ Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів.
2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS ( A, B, C, D, E, FX,F). 2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті. На іспиті оцінюванню підлягають: - володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни; - здатність творчо мислити та синтезувати знання; - уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань. 2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 50 балів і за іспит 50 балів. 2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (50 балів максимум) є: - відвідування студентами лекцій та їх підготовка до лекцій в системі випереджувального навчання та проведення проблемних лекцій; - робота студентів на семінарських та практичних заняттях, їх активність, виконання завдань згідно планів занять; - виконання модульних контрольних робіт. Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх. Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій. Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів). При визначенні кількості модульних робіт слід враховувати, що один кредит містить 36 годин і має завершуватись модульним контролем. Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань. 2.5. Структура поточної успішності (50 балів). а) відвідування лекцій та підготовка до них - 10 балів б) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів; в) виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів; г) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів. д) студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів. При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 50 балів. Додатково 20 балів студент може отримати виконавши творчі завдання. 2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 50) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «поточна успішність». 2.7.Результат екзамену оцінюється в діапазоні 0-50 балів.
Шкала оцінювання екзаменаційних завдань
Якщо на екзамені відповідь студента оцінена менше 35 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність. У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку студента та додаток до диплому про освіту. 2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі диференційованого заліку оцінюється за шкалою 50 балів. Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 35 балів, він отримує оцінку «не зараховано». У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач. 2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0-50 балів. Іспит оцінюється за шкалою 0-50 балів.
ІІІ. Шкала оцінювання: національна та ECTS
“ЗАТВЕРДЖЕНО” Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління» Матвійчук В.К., д.ю.н., професор ____________________ “26” вересня 2013 р.
ВНЗ "Національна академія управління"
БАНКІВСЬКА СИСТЕМА
3. ПРОГРАМА навчальної дисципліни підготовки бакалавра
Галузь знань 0305 "Економіка та підприємництво" Напрям підготовки 6.030508 "Фінанси і кредит" Освітньо – кваліфікаційний рівень «бакалавр» Факультет ЕКОНОМІКИ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ (Шифр за ОПП________)ЗАНЯТЬ
Київ-2013
Розроблено та внесено: на засідання кафедри фінансів та банківської справи протокол № 12 від 2 липня 2013 р.
Розробники програми з дисципліни «Банківська система»: Романишин В.О., к.е.н, доцент Нам В.Г., ст.викл.
Заст.завідувача кафедри д.е.н., професор Г.Г.Бурлака
Затверджено та схвалено радою факультету економіки та інформаційних технологій, протокол № 1 від «25» вересня 2013 р.
Декан факультету економіки та інформаційних технологій д.фіз-мат.н, професор О.К.Лопатін
ВСТУП
Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни "Банківська система" складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів напряму "Економіка і підприємництво".
Предметом вивчення навчальної дисципліни є економічні відносини, що виникають між банками, їх клієнтами та центральним банком в процесі здійснення банками своєї діяльності.
Міждисциплінарні зв’язки:. Навчальна дисципліна "Банківська система" є нормативною для підготовки студентів за спеціальністю «Фінанси і кредит», має теоретико-прикладний характер і спирається на такі раніше засвоєні предмети як: «Основи економічної теорії», «Макроекономіка», «Мікроекономіка», «Гроші та кредит», «Фінанси» та інші. Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:
1. Мета та завдання навчальної дисципліни1.1. Метою викладання навчальної дисципліни «Банківська система» є формування у студентів теоретичних знань та практичних навичок у сфері функціонування банківських систем. організації і технології здійснення банками пасивних та активних операцій, надання банківських послуг. 1.2.Основними завданнями вивчення дисципліни «Банківська система», що мають бути вирішені у процесі викладання дисципліни, є засвоєння студентами:
- загальних понять щодо побудови, сутності та функцій банківської системи; - принципів функціонування центральних та комерційних банків; - вивчення банківської системи України та основ діяльності Національного банку України; - теоретичних знань та практичних навичок із застосування організаційних та методичних прийомів ведення банківської справи. - вивчити систему показників, що характеризують комерційні банки, та їх вплив на кінцевий результат їх діяльності; - дослідити методичний інструментарій різних видів аналізу; - засвоїти структуру процесу аналізу та його зв’язок з вимогами менеджменту та маркетингу конкретного банку; - опрацювати на практиці методику та техніку аналізу конкретних напрямків банківської діяльності.
1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні: знати: - суть, значення і правову основу діяльності банківських систем; - типи банківських систем; - сутність, роль та функції центральних банків в економіці; - сутність, функції, принципи діяльності комерційних банків та їх види; - сутність та види банківських операцій та послуг; - історію розвитку та основні характерні риси сучасної банківської - системи України, цілі, функції та принципи функціонування її окремих ланок; - економічний зміст та механізми здійснення базових банківських - операцій та надання банківських послуг; - правовий статус та основні функції Національного банку України.
вміти: - характеризувати банківську систему, діючу в ринкових умовах господарювання; - визначити розмір наявних банківських ресурсів та потребу в них; - проводити розрахунки при проведенні депозитних операцій банків; - використовувати методи оцінки кредитоспроможності потенційного позичальника; - проводити розрахунки при проведенні кредитних операцій банків; - здійснювати оцінку фінансового стану комерціного банку; - виявляти ознаки погіршення фінансового стану банку та пропонувати шляхи вирішення таких проблем. . На вивчення навчальної дисципліни відводиться 144 години/ 4 кредити ECTS.
3. ПРОГРАМА КУРСУ 2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ І. Сутність та механізм функціонування банківської системи та основи банківництва Тема 1. Банки і банківська система Історія виникнення банків. Два погляди науковців щодо часу виникнення банків. Характеристика банківської системи України, сутність, функції, принципи побудови. Національний банк України. НБУ – центральний банк держави. Основна мета діяльності, функції НБУ. Поняття, функції, принципи діяльності комерційного банку. Види банків, їх відмінності. Порядок створення комерційного банку. Реєстрація і ліцензування комерційного банку. Учасники комерційного банку. Статутний капітал банку. Організація діяльності комерційного банку. Організаційна структура та управління комерційного банку. Операції комерційного банку. Пасивні операції. Активні операції. комерційного банку. Банківські послуги. Тема 2. Формування ресурсів комерційного банку Економічна характеристика, джерела формування та призначення фінансових ресурсів комерційного банку. Класифікація банківських ресурсів. Власний капітал комерційного банку, його сутність, структура та функції. Формування статутного капіталу. Резервні фонди. Прибуток банку. Економічний зміст залучених коштів комерційного банку, їх класифікація та загальна характеристика. Депозитні операції. Депозити до запитання. Строкові депозити. Вклади населення. Депозитний сертифікат. Ощадний сертифікат. Економічна характеристика запозичених коштів комерційного банку. Міжбанківські кредити. Кредити НБУ. Тема 3. Розрахунково-касові операції банків Основи організації грошових розрахунків в економіці України. Касові операції комерційних банків. Сутність касового обслуговування. Основні завдання установ банків з організації готівкового обігу. Безготівкові розрахунки. Види рахунків клієнтів банків. Види безготівкових розрахунків. Платіжне доручення. Платіжна вимога-доручення. Платіжна вимога. Розрахункові чеки. Акредитив. Вексель. Міжбанківські розрахунки. Кореспондентські відносини. Кореспондентські рахунки. Система електронних платежів (СЕП) НБУ. Розрахунки за допомогою пластикових карток. Платіжні картки. Кредитні картки. Тема 4. Кредитні операції комерційних банків Сутність кредиту. Види кредитів. Принципи кредитування. Процес банківського кредитування. Етапи банківського кредитування. Оцінка кредитоспроможності клієнта. Складання кредитного договору. Забезпечення повернення банківських кредитів, їх класифікація та характеристика. Споживче кредитування, економічна характеристика. ЗМІСТОВНИЙ Модуль II. Банківські операції та послуги Тема 5. Операції банків з цінними паперами Основні завдання установ банків при проведенні операцій з цінними паперами. Класифікація операцій з цінними паперами. Емісійні операції банків з цінними паперами. Інвестиційні операції з цінними паперами. Розрахункові операції з цінними паперами. Клієнтські операції з цінними паперами. Види банківських інвестицій. Процес банківського інвестування. Державні цінні папери. Операції комерційних банків з державними цінними паперами. Сутність і види векселів. Основи вексельного обігу. Банківські операції з векселями.
Тема 6. Операції банків у іноземній валюті
Економічні основи здійснення валютних операцій. Валютний ринок. Структура валютного ринку. Валютні операції комерційних банків. Торговельні операції з іноземною валютою. Неторговельні операції з іноземною валютою. Міжнародні розрахункові операції.
Тема 7. Нетрадиційні банківські операції та послуги
Загальна характеристика банківських послуг. Групи банківських послуг. Лізингові операції. Гарантія і поручительство. Трастові послуги. Факторинг. Форфейтинг. Операції з дорогоцінними металами. Посередницькі, консультаційні та інформаційні послуги.
Тема 8. Забезпечення фінансової стійкості комерційного банку
Ризики банківської діяльності, їх класифікація та методи мінімізації. Формування банківських резервів. Прибутковість комерційного банку. Ліквідність та платоспроможність комерційного банку. Регулювання банківської діяльності та нагляд.
“ЗАТВЕРДЖЕНО” Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління» Матвійчук В.К., д.ю.н., професор ____________________ “26” вересня 2013 р.
ВНЗ "Національна академія управління" Кафедра фінансів та банківської справи
4. РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
БАНКІВСЬКА СИСТЕМА
Галузь знань 0305 "Економіка та підприємництво" Напрям підготовки 6.030508 "Фінанси і кредит" Освітньо – кваліфікаційний рівень «бакалавр» Факультет економіки та інформаційних технологій
Київ-2013 Робоча програма з дисципліни «Банківська система» для студентів за напрямом підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»
Розроблено та внесено: на засідання кафедри фінансів та банківської справи протокол № 12 від 2 липня 2013 р.
Розробники програми: Романишин В.О.. к.е.н., доцент Нам В.Г., ст.викл.
Заст.завідувача кафедри д.е.н., професор Г.Г.Бурлака
Затверджено та схвалено радою факультету економіки та інформаційних технологій, протокол № 1 від «25» вересня 2013 р.
Декан факультету економіки та інформаційних технологій д.фіз-мат.н, професор О.К.Лопатін
5. ОПИС ДИСЦИПЛІНИ
ДИСЦИПЛІНА: «Банківська система»
"Банківська система" є однією з начальних дисциплін, які вивчають у вищих навчальних закладах України. Курс “Банківська система ” має своїм завданням формувати у студентів глибокі теоретичні і практичні знання щодо використання їх у своїй професійній діяльності. Вивчення курсу повинно сприяти вихованню у студентів поважного ставлення до банківської системи як складової частини державного регулювання економіки, фінансових фондів, що перебувають в управлінні державою. Даний курс дає можливість поглибленого вивчення загальних базових положень фінансової теорії. Зокрема, йдеться про досконале знання законодавчих та теоретичних питань, які стосуються фіскальної сфери. Збагачення студентів теоретичними знаннями передбачає засвоєння ними різних концепцій, поглядів, дискусійних положень з найбільш важливих питань, у фінансовій теорії, банківській системі, розвиток вміння критично обмірковувати проблемні питання, щоб мати про них свою аргументовану думку, а також розвиток аналітичного мислення, що допоможе правильно орієнтуватися в матеріалі. У зв'язку з цим метою курсу також є не лише детальне вивчення студентами конспектів лекцій, навчальних посібників, а й необхідність вивчення додаткових джерел. Вивчення курсу "Банківська система" нерозривно пов'язане з такими дисицплінами, як "Теорія фінансів", "Фінанси підприємств", "Бюджетна система", "Бухгалтерський облік" і знанням положень інших загальних та спеціальних дисциплін.
1.Опис навчальної дисципліни
Метою викладання навчальної дисципліни «Банківська система» є формування у студентів теоретичних знань та практичних навичок у сфері функціонування банківських систем. організації і технології здійснення банками пасивних та активних операцій, надання банківських послуг. 1.2.Основними завданнями вивчення дисципліни «Банківська система», що мають бути вирішені у процесі викладання дисципліни, є засвоєння студентами: - загальних понять щодо побудови, сутності та функцій банківської системи; - принципів функціонування центральних та комерційних банків; - вивчення банківської системи України та основ діяльності Національного банку України; - теоретичних знань та практичних навичок із застосування організаційних та методичних прийомів ведення банківської справи. 1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні: знати: - суть, значення і правову основу діяльності банківських систем; - типи банківських систем; - сутність, роль та функції центральних банків в економіці; - сутність, функції, принципи діяльності комерційних банків та їх види; - сутність та види банківських операцій та послуг; - історію розвитку та основні характерні риси сучасної банківської - системи України, цілі, функції та принципи функціонування її окремих ланок; - економічний зміст та механізми здійснення базових банківських - операцій та надання банківських послуг; - правовий статус та основні функції Національного банку України. вміти: - характеризувати банківську систему, діючу в ринкових умовах господарювання; - визначити розмір наявних банківських ресурсів та потребу в них; - проводити розрахунки при проведенні депозитних операцій банків; - використовувати методи оцінки кредитоспроможності потенційного позичальника; - проводити розрахунки при проведенні кредитних операцій банків; - здійснювати оцінку фінансового стану комерційного банку; - виявляти ознаки погіршення фінансового стану банку та пропонувати шляхи вирішення таких проблем.
6. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Змістовний модуль 1. Сутність та механізм функціонування банківської системи та основи банківництва Тема 1.Банки і банківська система Тема 2. Формування ресурсів комерційного банку Тема 3. Розрахунково-касові операції банків Тема 4. Кредитні операції комерційних банків
6. Структура навчальної дисципліни
Модуль 1. Змістовний модуль 1. Сутність та механізм функціонування банківської системи та основи банківництва
Змістовний модуль 2. Банківські операції та послуги Тема 5. Операції банків з цінними паперами Тема 6. Операції банків у іноземній валюті Тема 7. Нетрадиційні банківські операції та послуги Тема 8. Забезпечення фінансової стійкості комерційного банку Модуль 2. Змістовний модуль 2. Банківські операції та послуги
Теми семінарських занять
Теми практичних занять
Самостійна робота
Розподіл балів, які отримують студенти
Примітка: Т1 - Т8 – теми змістових модулів, МКР 1, МКР 2 – модульні контрольні роботи.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДГОТОВКИ НАУКОВИХ ЕСЕ
Індивідуальні завдання є однією з форм самостійної роботи студентів, яка передбачає створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів і має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти одержують в процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. До індивідуальних завдань належать: підготовка рефератів, есе, виконання розрахункових, графічних робіт, оформлення звітів, аналіз практичних ситуацій, підготовка реферативних матеріалів з фахових публікацій, власні дослідження до конференцій, участь в олімпіадах тощо. Складовою індивідуальних завдань є підготовка курсових і дипломних робіт, яка здійснюється відповідно до робочого навчального плану та вимог щодо їх змісту. Індивідуальні завдання виконуються студентами самостійно під керівництвом викладача. Як правило, індивідуальні завдання виконуються окремо кожним студентом. У тих випадках, коли завдання мають комплексний характер, до їх виконання можуть залучатися кілька студентів. Як форма самостійної роботи наукове есе є різновидом індивідуального творчого дослідження, в якому в стислому вигляді висвітлюється сутність проблеми або дається наукова порівняльна характеристика явищ, категорій, теорій тощо. Причому, найважливішим у науковому есе є формулювання власної позиції, оцінки, шляхів вирішення проблеми тощо. Тексту есе передує простий план, що має здебільшого три пункти. В кінці есе подається список літературних джерел (10 найменувань орієнтовно), які були використані для написання роботи. Обсяг наукового есе становить 4,5 – 5,0 аркушів тексту на папері формату А4. В друкованому варіанті на одній сторінці тексту міститься до 30 рядків по 68-70 знаків кожному. Для цього зазвичай використовується шрифт Times New Roman розміру 14 та міжрядовий інтервал значенням 1,5. Якщо текст написаний від руки, то обсяг роботи збільшується в 1,5 – 2,0 рази залежно від індивідуальних особливостей написання. Наукове есе подається викладачу під час проведення аудиторних занять протягом кожного модуля, але не пізніше дня проведення семінарського (практичного) заняття з останньої теми модуля. Якщо есе подане із запізненням, то за кожен день після встановленого строку подання есе з оцінки за роботу знімається один бал. Після 5 днів запізнення есе не приймаються. Якщо студент не зміг вчасно підготувати есе з поважних обставин, то питання приймання на перевірку есе вирішується викладачем індивідуально щодо кожного студента. Найкращі наукові есе рекомендуються викладачем для доповіді на наукових конференціях, подання на конкурси, ґранти, тощо.
Тематика наукових есе з дисципліни «Банківська система»
10. Оцінка кредитоспроможності позичальника. 11. Розвиток кредитування в Україні. 12. Розвиток ринку платіжних карток. 13. Операції з цінними паперами комерційних банків. 14. Створення комерційного банку та організація діяльності. 15. Зарубіжний досвід банківської інвестиційної діяльності. 16. Фактори розвитку міжнародних операцій банків України. 17. Організація та регулювання безготівкових розрахунків в Україні. 18. Регулювання готівкового грошового обігу в Україні. 19. Організація банківського нагляду в Україні. 20. Банківський лізинг в Україні, сучасний стан та перспективи розвитку.
7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ
Методи навчання (гр. methodos – шлях пізнання, спосіб знаходження істини) – це впорядковані способи взаємопов'язаної, цілеспрямованої діяльності викладача й студентів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-виховних завдань. Вони реалізуються через систему способів і прийомів та засобів навчальної діяльності. Прийоми навчання – це складова методу, конкретні дії викладача і студента, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів. Засоби навчання - це різноманітні навчальні обладнання, що використовуються в системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторні обладнання, технічні засоби тощо). При викладенні курсу «Банківська система» використовуються наступні методи навчання: 1) методи навчання за джерелами передачі і сприйняття інформації. За цією класифікацією виділяються методи: словесні, наочні, практичні, роботи з джерелами (книгою), відеометод. Словесні методи: розповідь, бесіда, лекція. Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу. При викладенні цього курсу цей метод використовується рідко. Як правило, вона містить міркування викладача, аналіз фактів, подій, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається (для створення в уяві певного образу). Пояснення – вербальний метод навчання, за допомогою якого викладач розкриває сутність певного явища (наприклад, злочину і покарання), закону, об'єктивної сторони злочину. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду студентів (досвід студентів з певної галузі знань). Лекція – це метод, за допомогою якого викладач у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов'язаних , об'єднаних загальною темою. Наочні методи: демонстрація, ілюстрація – це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці (наприклад, знаряддя вчинення злочину або засоби вчинення злочину, місце вчинення злочину тощо). Ілюстрація – метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (малюнки, схеми, графіки, статистика тощо). Практичні методи : вправи, практичне заняття, рольова гра. Вправи. Суть методу полягає в тому, що студенти виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці (наприклад, під час рольових або ділових ігор тощо). Практична робота спрямована на використання набутих знань у вирішенні практичних завдань із збірників завдань і практикумів. Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу полягає в тому, що студент має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття тощо). Структурний метод навчання за характером логіки пізнання: аналітичний метод, індуктивний метод, дедуктивний метод, продуктивний метод. Аналітичний метод передбачає мисленнєвий або практичний розпад цілого на частини з метою вивчення їх суттєвих ознак. Індуктивний метод – це шлях вивчення явищ від одиничного до цілого. Дедуктивний метод базується на вивченні навчального матеріалу від загального до окремого, одиничного. Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності : репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький. Репродуктивний метод. Він має такі ознаки: 1) знання студентам пропонуються в готовому вигляді; 2) викладач не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) студенти свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують; 4) міцність засвоєння забезпечується багаторазовим їх повторенням (знань); Метод проблемного викладу знань є перехідним від виконавчої до творчої діяльності (викладач створює проблемну ситуацію і пропонує студентам її розв’язати). Частково-пошуковий метод включає студентів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавального завдання. Дослідницький метод спрямований на включення студентів у самостійне розв'язання пізнавального завдання (без повідомлення знань).
8. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 5 вересня 1996 року за № 1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління” одним з видів навчальних занять є семінарське заняття. Семінарське заняття проводиться у відповідності з програмою, тематичним планом Загальної та Особливої частин кримінального права згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Семінарське заняття проводиться з широким використанням чинного кримінального законодавства і рекомендованих джерел. Цей вид занять є засобом розвитку у студентів, культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарське заняття - це завжди безпосереднє контактування зі студентами встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим студентам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху. Основними завданнями семінарського заняття є можливість: - розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій; - поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета; - сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати. Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавства та підзаконних нормативних актів. Відповідно до завдань, змісту в сучасних вищих навчальних закладах поширені семінарські заняття трьох типів:
- фронтальне семінарське заняття, що передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями; - семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи стосовно декількох доповідей. Головна увага – підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою; - комбіноване - співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта - підготовка доповідей та повідомлень. Крім цього існує класифікація поділу семінарських занять залежно від ролі, яку вони відіграють в навчально-виховній роботі вищого навчального закладу, і завдань, що ставляться перед ними, на такі групи (види): - сприйняття поглибленого вивчення певного систематичного курсу, пов'язаного неподільно з лекціями з того чи іншого курсу. З кожної теми студенти мають можливість прослухати не лише лекції викладача, а й самостійно попрацювати над літературою чи іншими навчальними матеріалами. В результаті проведення таких семінарських занять студенти можуть прочитати й законспектувати твори, передбачені для вивчення, осмислити ті питання, які ставляться викладачами на лекціях і виносяться на семінарські заняття, підготувати реферати чи виступи і доповісти їх ними на заняттях. Рівень засвоєння навчального матеріалу студентами, цих предметів значно вищий, ніж з тих, де таких семінарів не передбачено; - вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу до них відносять ті, що не пов'язані з усіма лекціями курсу. Вивчення деяких дисциплін передбачає в основному лекції і самостійну роботу студентів. Семінарські заняття проводяться з найважливіших тем. 3. Спецсемінар. Спецсемінар дослідницького характеру з незалежною від лекцій тематикою - присвячений більш ґрунтовному вивченню тієї чи іншої наукової проблеми і тому має дослідницький характер. Вони проводяться на старших курсах і мають на меті ширше залучати студентів до науково-дослідницької роботи кафедр і вузу в цілому. Основне, чого набувають студенти на цих семінарських заняттях, - це уміння проводити наукові дослідження з тих чи інших актуальних проблем. Практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі. За дидактичної метою семінари поділяються на заняття по:
За методикою проведення розрізняють:
Перелік тем практичного заняття визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті. Під час проведення практичного заняття група може бути поділена на підгрупи. Структура практичного заняття:
Різновиди занять залежать саме від практичної частини. Це може бути вирішення задач, виконання вправ, спостереження, експерименти. Слід організовувати практичні заняття так, щоб студенти постійно відчували ускладнення завдань, які виконуються, були зайняті творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень. Велике значення мають індивідуальний підхід і педагогічне спілкування. При розробці завдання і плану заняття викладач повинен враховувати рівень підготовки кожного студента і виступати в ролі консультанта, не принижуючи самостійності та ініціативи студента.
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Загальна підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов'язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення практичних занять базується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті. Підготовка до практичного заняття проводиться поетапно: 1 етап - визначення цілі: - формування конкретних (окремих) навичок і умінь;
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Надані відомості щодо класифікації семінарських занять повинні зорієнтувати викладача у найперших кроках щодо його підготовки. Адже весь подальший хід роботи залежатиме від того, якого типу семінарське заняття він буде проводити. Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня - відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів. У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри. Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:
3. Розробити план проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми;
7. Особливо спрогнозувати все те, що, як правило, викликає певні 8. Розподілити всі елементи семінарського заняття за часом.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення: - тематичні дискусії та диспути; - колективний пошук відповідей і ролей; - бесіда і вільний обмін думками; - інформація про конструктивні пропозиції слухачів (курсантів, - ігрове проектування. Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим. Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента розгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і студенти. Під час проведення семінарських занять викладач:
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:
З . Педагогічною майстерністю викладача. 4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів. Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання. В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять. Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Загальну схему проведення семінарських занять залежно від мети, яку викладач перед собою ставить, можна представити так:
Заняття - вивчення нових знань:
Заняття - поглиблення знань та їх систематизація:
Заняття - формування самостійної діяльності:
Заняття проблемне (використання знань в неадекватних обставинах):
Заняття - формування вмінь і навичок:
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок: - ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування); - неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи). Останнім часом у методиці проведення семінарських занять застосовується багато різноманітного, практично використовуються різні варіанти їх проведення. Частіше всього це семінарські заняття із заздалегідь підготовленими доповідями. Також застосовуються виступи спеціальних опонентів за доповідями рецензентів, співдоповідачів. В обговоренні доповідей беруть участь усі студенти групи. Таким чином, викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності студента-доповідача, наявність творчого підходу до роботи. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття, яка стимулює їх мислення, бажання приймати участь в обговоренні, керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись і ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії. Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях. Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
Практичне заняття проводиться на підставі методичних рекомендацій по проведенню практичних і лабораторних занять, згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року ;за №.1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління”. Практичне заняття є формою навчального заняття, де викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Проводяться в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою. Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії та практики, навчання з життям. Основними цілями практичних занять є: - формування у студентів умінь і навичок практичних дій, необхідних спеціалістам для грамотного виконання функціональних обов'язків; - розвиток у студентів професійно-ділових якостей, що передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника певного освітнього рівня; - формування у студентів інтересу до майбутньої спеціальності. Головна мета набуття практичних умінь і навичок, повинна бути зрозумілою як викладачу, так і студентам. Його завданнями можуть бути: - підготовка до самостійного виконання практичних завдань; - підготовка студентів до контрольних робіт; - набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці; - підготовка студентів до майбутньої практичної діяльності тощо. На цих заняттях викладач організовує розгляд – слухачами студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, а головне - формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.
Практичні заняття можуть проходити у таких формах: 1 . Аудиторні практичні заняття;
Досягнення високого кінцевого результату на практичних заняттях залежить від уміння викладача вибрати найбільш ефективні методи навчання з урахуванням інтелектуального рівня студентів якості їх підготовленості до заняття. Найбільш розповсюдженими методами є:
1. Вправи (групові і індивідуальні), в ході яких аналізується і відпрацьовуються : - різні практичні дії; - професійні ввідні з прийняттям по них конкретних рішень; - службові задачі, що відображають поведінку спеціалістів в різних умовах професійної діяльності; - службові документи. - формування базових (складних) навичок і умінь, розвиток професійно-ділових якостей.
2 етап - розробка практичного заняття: - визначення методу (методів) - проведення; планування - об'єму задач для відпрацювання; - уявне конструювання практичного заняття, його частин, блоків.
3 етап - збір матеріалів для практичного заняття. На цьому етапі викладач повинен враховувати такі вимоги: - реальність і вірогідність матеріалів; - різноманітність матеріалів, їх новизна; - дидактична доцільність і прийнятність матеріалів, їх повчальність; - посильність засвоєння на високому рівні складності; - юридична правомірність.
4 етап - підготовка методичних матеріалів до практичного заняття: - розробка завдань для студентів; - розробка методичних рекомендацій для викладача; - розробка засобів наочності і дидактичних матеріалів. 5 етап (факультативний) - обговорення матеріалів практичного заняття з
6 етап - доопрацювання матеріалів і їх затвердження. Тож, підготовка викладача до проведення практичного заняття передбачає: відвідування лекції по темі або ознайомлення з нею; вивчення методичних матеріалів; ознайомлення з літературою і нормативними документами; обмін думками з викладачами; підготовку необхідних дидактичних засобів. Умовами ефективного проведення практичних занять є наступне: - у розкладі практичні заняття повинні йти за лекціями з необхідним інтервалом, що дає можливість підготуватися до них, і який не повинен бути надто великим; - вибір завдань, які забезпечують зв'язок теорії з практикою, значення теорії для вирішення соціально-професійних завдань; - вибір завдань проблемного характеру та пошуку не тільки рішень, але й джерела отримання недостатньої інформації; - навчання студентів прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації; - використання за можливістю доступних технічних засобів
Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних завдань різної складності для розв’язування їх студентами на занятті та необхідні дидактичні засоби. Викладач повинен самостійно знаходити та вибирати вправи, задачі, завдання творчого характеру, які взаємозв'язані з практикою професійної діяльності студента профілем його спеціальності. Більш поширеним набуває застосування ділової гри, підґрунтям якої є реальна виробнича (службова, практична) ситуація, де студенти поводять себе відповідно до вказаних «ролей», відображують службових осіб, що задіяні у вказаних обставинах.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Традиційно до складових елементів практичного заняття належать наступні етапи роботи: - повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної бесіди у вигляді питань студентам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції; - пояснення нового типу задач з демонстрацією як загальних шляхів та правил рішення, так і розробки алгоритму їх рішення (для великої групи задач); - організація рішення задач біля дошки (окремі студенти) повністю або самостійно); - розбір їх рішення із опорою на теоретичний матеріал: пояснення На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач повинен залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій. Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення. Велику користь на практичних заняттях дають розв'язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної дисципліни. Якщо студент пропустив заняття або під час занять не показав відповідних знань, йому призначається індивідуальна співбесіда як одна з форм контролю за засвоєнням навчального курсу. Методика проведення практичних занять може бути різноманітною, вона залежить від авторської індивідуальності викладача, важливо, щоб різноманітними методами досягалася загальна дидактична мета. Тобто на практичному занятті викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно до сформульованих завдань.
9. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І.
Тема 1 БАНКИ І БАНКІВСЬКА СИСТЕМА Семінарське заняття - 2год, самостійна робота - 6год.
Тема 1 БАНКИ І БАНКІВСЬКА СИСТЕМА Семінарське заняття - 2год, самостійна робота - 6год.
Тема 2 ФОРМУВАННЯ РЕСУРСІВ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ Семінарське заняття - 2год, самостійна робота - 10год.
Тема 3 РОЗРАХУНКОВО-КАСОВІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ Семінарське заняття - 2год, самостійна робота - 5год.
Тема 3 РОЗРАХУНКОВО-КАСОВІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ Семінарське заняття - 2год, самостійна робота - 5год.
Тема 4 КРЕДИТНІ ОПЕРАЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ Семінарське заняття - 2год, самостійна робота - 6год.
Тема 4 КРЕДИТНІ ОПЕРАЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ Семінарське заняття - 2год, самостійна робота - 6год.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ.
Тема 5 ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ Семінарське заняття - 2год, самостійна робота - 5год.
Тема 5 ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ Семінарське заняття - 2год, самостійна робота - 5год.
Тема 6 ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ У ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ Семінарське заняття - 2год, самостійна робота - 10год.
Тема 7 НЕТРАДИЦІЙНІ БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ ТА ПОСЛУГИ Семінарське заняття - 2год, самостійна робота - 5год.
Тема 7 НЕТРАДИЦІЙНІ БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ ТА ПОСЛУГИ Семінарське заняття - 2год, самостійна робота - 5год.
Тема 8 ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ Семінарське заняття - 2год, самостійна робота - 5год.
10. самостійної роботи студента Самостійна робота студента передбачає:
Методичні рекомендації з організації самостійної роботи
Самостійна робота студентів при вивченні дисципліни "Банківська система" має місце в процесі підготовки до семінарських та практичних занять, іспитів і заліків, при написанні рефератів, контрольних та курсових робіт, доповідей і повідомлень для виступів на наукових семінарах і конференціях. Її формами являються вивчення відповідних законодавчих актів України, підручників і навчальних посібників, монографічної літератури і статей, конспектів лекцій, аналітичних та статистичних даних по банківській діяльності українських банків. При підготовці до семінарських та практичних занять результати самостійної роботи відображаються у вигляді конспектів керівних матеріалів і рекомендованої літератури, робочих планів виступів студентів на названих заняттях, письмового вирішення задач і виконання завдань. Основою правильної організації самостійної роботи студентів являється її планування в відповідності з відведеними для цього бюджетом часу. Глибоке засвоєння теоретичних аспектів теми вимагає від студента вивчення рекомендованої монографічної (додаткової) літератури і журнальних статей. Сума знань по темі, отриманих з названих джерел, дозволяє студенту перейти до вирішення задач і виконання завдань. Самостійна робота при підготовці до екзаменів і заліків не потребує конспектування і вирішення задач, а являє собою повторення пройденого матеріалу. При цьому особлива увага приділяється незадовільно вивченим питанням і темам. Роль викладача в організації самостійної роботи студентів полягає в наданні допомоги в здійсненні цієї важливої роботи і контролі за її проведенням. Надання допомоги в організації самостійної роботи має місце в процесі читання лекції, проведення семінарських та практичних знань, групових та індивідуальних консультацій. Контроль за самостійною роботою студентів викладач здійснює на семінарських та практичних заняттях, в процесі прийняття екзаменів та заліків. Але найбільш дієвою формою контролю є систематична перевірка викладачем ведення студентами конспектів лекцій і першоджерел, а також робочих зошитів. Після таких перевірок викладач дає вказівки студентам по усуненню недоліків при веденні названих зошитів. Контроль за обов'язковою самостійною роботою студента передбачає виконання студентом домашніх (розрахункових) завдань. Такі завдання розробляються кафедрою та доводяться до студентів. Контроль передбачає перевірку правильності виконання завдань. Максимальна оцінка складає 5 балів, її отримують студенти, які виконали усі завдання. Успішність усіх інших студентів оцінюється в 0 балів. З метою мотивації наукової роботи студентів, викладачі здійснюють контроль виконання студентами завдань самостійної роботи студентів. Студент самостійно, з урахуванням власних інтересів, вибирає та виконує одне або декілька завдань, тип яких наведений нижче: 1. Підготовка навчальних чи наукових конспектів текстів. 2. Написання реферату за заданою тематикою. 3. Аналітичний (критичний) огляд наукових публікацій за заданою проблематикою. 4. Формування аналітичних звітів за заданою тематикою. 5. Написання курсової роботи за заданою проблематикою. Формами контролю за вибірковими завданнями можуть бути: розгляд підготовлених матеріалів під час аудиторних занять; обговорення та/або захист матеріалів реферату та курсової роботи під час; доповідь на наукових студентських конференціях (семінарах); публікація статей або доповідей в збірниках (журналах).
11. Методичні рекомендації з підготовки реферативних повідомлень
Вибір теми реферативного повідомлення проводиться студентами до початку занять за узгодженням з викладачем, який проводить семінарські, практичні та інші заняття у відповідних навчальних групах. Перевагу слід віддавати питанням, які мають важливе теоретичне та практичне значення, або є найбільш складними для опанування і зв’язку з цим потребують більш широкого й детального розгляду: Мета: – більш поглиблене засвоєння студентами важливих теоретичних положень, які виносять на розгляд семінарського чи практичного заняття; прищеплення студентам навичок самостійної роботи з нормативними матеріалами і літературними джерелами; – контроль знань студентів навчального матеріалу. Структура: Реферативне повідомлення передбачає слідуючі частини: вступ, описова частина, висновки. У вступній частині розкривається актуальність теми перелік рекомендованої літератури. При цьому бажано витримувати слідуючу послідовність: – закони та інші нормативні акти; – навчальна, монографічна та інша література. В основній частині розкривається суть питання, аналізуються нормативні матеріали, практика, точки зору вчених, які досліджували і досліджують цю проблему, в даний час вказується важливість для практики, висловлюється та обгрунтовується думка студента, наводиться теоретичний матеріал. Висновок передбачає стисле резюме з найбільш важливих положень питання, що викладене в реферативному повідомленні. Оформлення: Реферативне повідомлення повинно бути виконане самостійно, розбірливим почерком або надруковане. Аркуші підшиваються та нумеруються. На титульному листі вказується назва роботи, прізвище виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу необхідно “знести” в підстрочник, де вказати назву джерела, рік та місце видання, а також відповідну сторінку. Обсяг роботи не повинен перевищувати 8-10 сторінок рукописного тексту формату А – 4. Методика: Перед тим, як розпочати написання реферату, необхідно вивчити літературу, передбачену по даній темі планом проведення та рекомендовану викладачем. Методологічною основою роботи повинні бути праці по філософії та соціології науки. Щоб реферат був змістовним і відповідав вимогам, які пред’являються до такого виду робіт, студенту який його виконує, важливо “схопити” суть питання, іншими словами, те головне без якого неможлива сама його постановка. Це найбільш складна і відповідальна сторона роботи, що виконується, тому вона вимагає глибокого знання того чи іншого питання. Структурно-описова частина реферативного повідомлення повинна мати слідуючий вигляд: – спочатку окреслюється суспільно-політична характеристика питання яке розглядається, його практичне значення; – аналізується нормативний матеріал (закони, укази, постанови, відомчі накази, інструкції), літературні джерела: висвітлюється особиста думка студента відносно тієї чи іншої позиції питання, яке розглядається, чи його згода з однією із думок, висловлених в літературі. Кожна думка, незгода з відомими точками зору мають бути обгрунто-ваними. Це означає, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову та слідчу практику (з вказівкою джерела інформації) або шляхом логічних висновків повинен довести життєвість, приорітет своєї позиції. Реферативне повідомлення може супроводжуватись з використанням на кожне реферативне повідомлення відводиться в середньому 10 хвилин ТЗН. Реферативне повідомлення обов’язковою оцінюється викладачем.
12. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Структурно-описувальна частина курсової роботи повинна бути представлена таким чином: 1) Спочатку дається суспільно-політична характеристика питання, що розглядається; 2) Розкривається його практична значимість; 3) Аналізується нормативний матеріал (закон і підзаконні акти), літературні джерела; 4) Приводиться думка студента по тій чи іншій позиції з питання, що розглядається, або його згода з одним із суджень, що приведено в літературі. Кожна думка, непогодження з відомими точками зору повинна бути обгрунтована. Це значить, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову і слідчу практику (з вказанням джерела інформації) або шляхом логічного висновку, повинен показати “Життєвість”, приорітет своєї позиції в дискусії. Оформлення курсової роботи. Текст повинен бути виконаний розбірливим почерком. Якщо робота написана на окремих листках, вони повинні бути підшиті і понумеровані. На першому (титульному) листі вказують найменування роботи, прізвище і ініціали виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу дають в підряднику, вказуючи автора (авторів), повне найменування джерела, видавництва, рік його видання, сторінки, з яких приводяться цитати або інший матеріал. Оптимальний обсяг роботи 25-30 сторінок тексту набраних на комп’ютері, формату А – 4. В кінці роботи дається список використаної літератури. При цьому джерела в списку приводяться в такій послідовності: 1) Методологічні матеріали; 2) Закони та інші нормативні акти; 3) Навчальна, монографічна та інша література. При перевірці курсових робіт та в ході їх захисту, здійснюється контроль знань студентів, виявляються ті х них, хто схильний до наукової роботи. Останні можуть залучатись, за їх бажанням, до НДР, готуватись до вступу в аспірантуру. Результати рецензування курсових робіт показують, що більшість студентів сумлінно відносяться до цього навчального завдання, дотримуються вказівок викладачів і рекомендацій, що містяться в навчально-методичній літературі. Але деякі студенти виконують роботу недоброякісно, допускають серйозні помилки. Найбільш характерними з них є: 1. В роботах не використовуються, або використовуються недостатньо нормативні матеріали, судова практика, літературні джерела. 2. Роботи виконуються без урахування змін, внесених в діюче законодавство. 3. В роботах студенти посилаються на документи, які втратили юридичну силу. 4. Мають місце випадки, коли студенти не проявляють необхідної самостійності і творчого відношення до виконання курсових робіт, а дослівно переписують текст із того чи іншого джерела. Механічне запозичення не сприяє глибокому, творчому вивченню і засвоєнню програмного матеріалу. Тому такі роботи до захисту не допускаються. Проте студенти мають право опиратися в своїй роботі на відповідну навчальну і монографічну літературу по даній проблемі. Якщо при цьому він приводить цитату або запозичує із літературного джерела якісь теоретичні положення (наприклад: визначення, висновки соціологічного дослідження, результати узагальнення судової практики. думку автора літературного джерела з того чи іншого приводу і т.п.), то в обов’язковому порядку належить робити посилання на літературне джерело. По діючому зараз ГОСТу дослівно запозичений текст береться в лапки, в кінці його ставиться символ, а в підряднику – прізвище і ініціали автора названої роботи, місце видання, назва видавництва, рік видання і номер (номери) сторінок, на яких в джерелі вміщений текст. У випадку коли запозичений текст (думка, ідея і т.п.) перефразується, в виносці перед прізвищем автора ставиться "Див." Якщо ж робота, із якої запозичений текст, опублікована в журналі, збірнику праць, матеріалів науково-практичної конференції і т.п. в виносці після прізвища автора (авторів) і назви роботи ставляться дві косі риски і далі назва журналу (збірника праць і т.п.), рік видання, номер і сторінка, із якої взято текст для курсової роботи. Так оформлюються і виноски при посиланнях на закони, укази і постанови верховних органів влади і управління нашої держави, постанови Пленуму Верховного суду України і інші матеріали, що опубліковані в періодичній пресі. Виноски на кодекси не потрібні, крім випадків запозичення тексту із коментаря до деякої статті чи необхідності звернути увагу.
13. ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ
Студенти можуть запропонувати свою тему роботи, попередньо узгодивши її з викладачем.
14. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Лекції для студентів проводяться за загальноакадемічними правилами відповідно до планів та графіків екзаменаційних сесій. Поряд із загальними вимогами щодо якості фахової підготовки студентів, однаковими для всіх форм навчання, специфіка викладання курсу для студентів заочного відділення обумовлює наступну організацію навчального процесу і кінцеву оцінку знань за наступними складовими: 1) відвідування лекцій під час сесій – максимально 10 балів (конкретна величина розраховується за методикою, викладеною для студентів денної форми навчання); 2) виконання контрольної роботи; яка має бути представлена не пізніше, як за тиждень до початку екзаменаційної сесії. Максимальна кількість - 30 балів; 3) екзамен як фінальний контроль, що складається письмово за графіком сесії. Максимальна кількість – 60 балів. Таким чином, загальна кінцева оцінка формується як сума:
1) відвідування – 20 2) контрольна робота – 30 3) екзамен – 50 РАЗОМ: - 100
Метою контрольної роботи є засвоєння набутих в процесі навчання знань і вміння їх використовувати для викладання матеріалу по вказаних проблемах. Питання контрольних робіт сформовані згідно з навчальним планом і програмою по курсу "Банківська система". Контрольна робота складається з чотирьох питань. На четверте питання по кожному пункту треба дати відповідь "так" чи "ні". Для написання контрольної роботи слід, перед усім, ознайомитися з матеріалом по визначеній темі, викладеним в підручниках, навчальних посібниках, монографіях та інших наукових фахових виданнях, а також з Законом "Про банки і банківську діяльність". Обов’язковою вимогою до написання контрольної роботи є застосування при викладенні матеріалу даних статистичної звітності або будь-якої іншої інформації, яка характеризує сучасний стан розвитку процесів, що описуються. При посиланні на літературні джерела з використанням цитат, формул або іншої інформації, треба зазначати джерело цієї інформації. В кінці роботи наводиться загальний список використаної літератури, оформлений згідно з стандартними вимогами. Робота має бути охайно оформлена: написана або чорнилами одного кольору розбірливим почерком, або надрукована на одній стороні аркуша паперу стандартного формату. Усі сторінки мають бути пронумеровані і скріплені. На останній сторінці студент ставить дату закінчення роботи та власний підпис. Форма закріплення варіанта – останні дві цифри номеру залікової книжки студента відповідає номеру варіанту
15. ТЕМАТИКАКОНТРОЛЬНИХ РОБІТ Варіант 1 1. Історія виникнення банків. 2. Власний капітал комерційного банку. 3. Вимоги банків до забезпечення кредиту. 4. Чи згодні ви з такими твердженнями, обґрунтуйте відповідь:
Варіант 2 1. Створення банківської системи України. 2. Залучені кошти комерційного банку. 3. Розрахунки за допомогою векселів. 4. Чи згодні ви з такими твердженнями, обґрунтуйте відповідь:
Варіант 3 1. Реєстрація і ліцензування комерційних банків. 2. Запозичені кошти комерційних банків. 3. Визначення кредитоспроможності позичальника. 4. Чи згодні ви з такими твердженнями, обґрунтуйте відповідь:
Варіант 4 1. Організаційна структура та управління комерційним банком. 2. Етапи банківського кредитування. 3. Розрахунки за допомогою платіжних доручень. 4. Чи згодні ви з такими твердженнями, обґрунтуйте відповідь:
Варіант 5 1. Основні функції і принципи діяльності комерційного банку. 2. Сутність і види кредитів. 3. Розрахунки за допомогою акредитивів. 4. Чи згодні ви з такими твердженнями, обґрунтуйте відповідь:
Варіант 6 1. Депозитні операції комерційних банків. 2. Забезпечення фінансової стійкості комерційного банку. 3. Безготівкові розрахунки, сутність і основні принципи. 4. Чи згодні ви з такими твердженнями, обґрунтуйте відповідь:
Варіант 7 1. Інвестиційні операції комерційних банків. 2. Структурування позики і укладання кредитної угоди. 3. Банківські ризики. 4. Чи згодні ви з такими твердженнями, обґрунтуйте відповідь:
Варіант 8 1. Валютні операції комерційних банків. 2. Принципи банківського кредитування. 3. Вклади населення. 4. Чи згодні ви з такими твердженнями, обґрунтуйте відповідь:
Варіант 9 1. Операції банків з цінними паперами. 2. Ведення рахунків клієнтів. 3. Розрахунки за допомогою чеків. 4. Чи згодні ви з такими твердженнями, обґрунтуйте відповідь:
Варіант 10 1. Кореспондентські відносини. 2. Банківські послуги. 3. Розрахунки за допомогою платіжних вимог. 4. Чи згодні ви з такими твердженнями, обґрунтуйте відповідь:
Варіант 11 1. Пасивні операції комерційних банків. 2. Міжбанківські розрахунки. 3. Розрахунки за допомогою платіжних вимог-доручень. 4. Чи згодні ви з такими твердженнями, обґрунтуйте відповідь:
Варіант 12 1. Активні операції комерційних банків. 2. Прибутковість комерційного банку. 3. Функції НБУ. 4. Чи згодні ви з такими твердженнями, обґрунтуйте відповідь:
Варіант 13 1. Процес банківського інвестування. 2. Ліквідність комерційного банку. 3. НБУ – центральний банк країни. 4. Чи згодні ви з такими твердженнями, обґрунтуйте відповідь:
Варіант 14 1. Регулювання та нагляд банківської діяльності. 2. Конверсійні операції комерційних банків. 3. Основні показники діяльності комерційних банків. 4. Чи згодні ви з такими твердженнями:
Варіант 15 1. Формування резервів комерційного банку. 2. Види банківських операцій з векселями. 3. Лізингові операції комерційного банку. 4. Чи згодні ви з такими твердженнями, обґрунтуйте відповідь:
16. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1. Сутність та механізм функціонування банківської системи та основи банківництва
Тема 1 БАНКИ І БАНКІВСЬКА СИСТЕМА
Рекомендована література для самостійного опрацювання: 1, 2, 3, 5, 6,11,12, 23 (с. 5-56), 24, 25, 28, 29, 30 (с.13-82) Тема 2. ФОРМУВАННЯ РЕСУРСІВ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
Рекомендована література для самостійного опрацювання: 1, 2, 3, 5, 6, 17, 23 (с. 57-100), 24, 25, 30 (с.87-100, 229-276)
Тема 3. РОЗРАХУНКОВО-КАСОВІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ
10. Як здійснюються розрахунки за допомогою чеків? 11. Що таке ліміт чекової книжки? 12. Які існують види акредитивів? 13. Як здійснюються розрахунки за допомогою акредитивів? 14. Як використовується вексель у розрахунках? 15. Які розрахунки здійснюються між банками? 16. Для чого встановлюються кореспондентські відносини? 17. Які є види кореспондентських рахунків? 18. Як діє система електронних платежів в Україні? 19. Як здійснюються розрахунки за допомогою пластикових карток? 20. Чим відрізняються кредитні картки від платіжних? Рекомендована література для самостійного опрацювання: 1, 2, 3, 5, 9, 19, 21, 22, 23 (с. 101-185), 30 (с.104-228), 35 Тема 4. КРЕДИТНІ ОПЕРАЦІЇ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
10. Яким чином складається кредитний договір? 11. Для чого необхідно здійснювати моніторинг за використанням кредитних коштів? 12. Що таке забезпечення кредиту? 13. Які види забезпечення кредиту приймають комерційні банки? 14. Які вимоги висувають банки до забезпечення кредиту? 15. Що таке пролонгований кредит? 16. Чим відрізняється прострочений кредит від безнадійного? Рекомендована література для самостійного опрацювання: 1, 2, 3, 5, 8, 10, 23 (с. 186-285), 24, 25, 30 (с.277-410)
Змістовний модуль 2. Банківські операції та послуги Тема 5. ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ З ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ
10. Назвіть реквізити векселя. 11. Які існують види векселя? 12. Що таке тратта? 13. Що таке індосамент? 14. Які існують банківські операції з векселями? 15. Що таке авалювання векселів? Рекомендована література для самостійного опрацювання: 1, 2, 3, 5, 6, 7, 17, 23 (с. 286-386), 24, 25, 30 (с.411-565), 31, 33
Тема 6. ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ У ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ
Рекомендована література для самостійного опрацювання: 1, 2, 3, 5, 18, 23 (с. 387-470), 24, 25, 27, 30 (с.566-668)
Тема 7. НЕТРАДИЦІЙНІ БАНКІВСЬКІ ОПЕРАЦІЇ ТА ПОСЛУГИ
10. Які існують клієнтські послуги? 11. Що таке фінансовий інжиніринг? Рекомендована література для самостійного опрацювання: 1, 2, 3, 5, 23 (с. 471-503), 24, 30 (с.669-790)
10. Для чого необхідний банківський нагляд?
Рекомендована література для самостійного опрацювання: 1, 2, 3,4, 5, 6, 13, 14, 15, 16, 20, 23 (с. 504-552), 24, 25 (с. 185-210), 30 (с.78-86)
16. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
Тести для самоконтролю до МОДУЛЬ 1
а) орієнтуються на декілька напрямків своєї діяльності б) обслуговують, як правило, клієнтів одного регіону (міста, району, області) в) відповіді а) і б) разом г) усі відповіді невірні
а) валютні операції б) інвестиційні операції в) депозитні операції г) всі відповіді разом
3. Банківська система України є:
а) однорівневою б) дворівневою в) багаторівневою г) усі відповіді невірні
4. Основним підрозділом банку, що створює доходи, є:
а) правління банку б) управління активно-пасивних операцій в) адміністративно-господарське управління г) управління бухгалтерського обліку, звітності і касових операцій
5. Кредитний комітет:
а) видає кредити б) визначає кредитоспроможність позичальника в) приймає рішення про надання кредитів г) всі відповіді вірні
6. Перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів - це:
а) касові операції б) безготівкові операції в) депозитні операції г) усі відповіді невірні
7. Розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача – це:
а) чек б) вексель в) платіжне доручення г) платіжна вимога
8. Розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене письмове розпорядження власника рахунку банку-емітенту, у якому відкрито його рахунок, про сплату держателю розрахункового документа зазначеної в ньому суми коштів – це:
а) платіжне доручення б) чек в) акредитив г) усі відповіді невірні
9. Кредит вважається великим, якщо він перевищує:
а) 2% власного капіталу б) 25% залучених коштів в) усі відповіді вірні г) усі відповіді невірні
10. Аналіз кредитоспроможності клієнта – це:
а) вивчення його фінансової звітності б) вивчення його кредитної історії в) усі відповіді вірні г) усі відповіді невірні
11. До принципів кредитування не відноситься принцип:
а) зваженості кредитування б) цільового характеру використання г) аналізу кредитування в) усі відповіді вірні 12. Процес завершення кредитної угоди – це:
а) видача кредиту б) повернення кредиту в) підписання кредитної угоди г) прийняття рішення про видачу кредиту кредитним відділом банку
13. До видів забезпечення кредиту не відноситься:
а) порука б) застава майна клієнта в) кредитна історія клієнта г) усі відповіді невірні
14. Розмір відсоткових ставок по кредиту встановлює:
а) комерційний банк б) НБУ в) усі відповіді вірні г) усі відповіді невірні
15. Власний капітал банку – це грошові кошти, внесені:
а) клієнтами банку б) акціонерами банку в) засновниками банку г) акціонерами та засновниками банку
16. Банківські ресурси – це:
а) активи і пасиви банку б) залучені кошти банку в) власний капітал банку г) власний капітал, залучені та запозичені кошти банку
17. Власний капітал банку – це грошові кошти, внесені:
а) клієнтами банку б) акціонерами банку в) засновниками банку г) акціонерами та засновниками банку
18. Рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів – це:
а) вкладний рахунок б) картковий рахунок в) кореспондентський рахунок г) ощадний рахунок
19. Рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів – це:
а) вкладний рахунок б) картковий рахунок в) кореспондентський рахунок г) переказний рахунок
20. Державна платіжна система, що забезпечує здійснення міжбанківських розрахунків у електронній формі між установами банків на території України – це:
а) Система міжфілійних оборотів б) Система міжбанківських оборотів в) Система електронних платежів г) Система національних платежів
Тести для самоконтролю до МОДУЛЬ 2 1. Платник по векселю - це:
а) трасант б) трасат г) ремітент в) індосант
2. Тратта – це:
а) передаточний напис на векселі б) простий вексель в) переказний вексель г) згода платника на сплату векселя
3. Авалювання векселів відноситься до:
а) кредитних операцій з векселями б) розрахункових операцій з векселями в) торговельних операцій з векселями г) гарантійних операцій з векселями
4. Взяття банком на себе зобов’язання оплатити вексель повністю або частково за одну із зобов’язаних за ним осіб, якщо платник не оплатить вексель у строк – це: а) врахування векселів б) авалювання векселів в) інкасування векселів г) доміциляція векселів
5. Найпоширеніший фондовий інструмент українських комерційних банків для проведення операцій з цінними паперами – це: а) акції підприємств б) облігації внутрішньої державної позики в) усі відповіді невірні 6. Усі банківські операції з цінними паперами можуть бути: а) емісійними і інвестиційними б) інвестиційними і клієнтськими в) емісійними, інвестиційними і клієнтськими г) усі відповіді невірні
7. Цінний папір, який є письмовим свідоцтвом банку про депонування його власником коштів у банк і підтвердженням права власника одержати в банку після встановленого терміну депозит і відсотки по ньому – це: а) вексель б) ощадний (депозитний) сертифікат в) привілейована акція г) усі відповіді невірні
8. Здійснення банком угод з цінними паперами на підставі угод договору доручення або комісії - це: а) андеррайтинг б) брокерська діяльність в) клірингова діяльність г) депозитарна діяльність
9. Сукупність валютообмінних (конверсійних) і депозитно-кредитних операцій в іноземних валютах, які здійснюються за відповідним ринковим курсом або за ринковою відсотковою ставкою – це: а) валютна система б) валютна політика в) валютний ринок г) валютний курс
10. Торгівля валютою – це: а) валютний дилінг б) купівля-продаж іноземної валюти в) усі відповіді вірні г) усі відповіді невірні
11. До принципів кредитування не відноситься принцип:
а) зваженості кредитування б) цільового характеру використання г) аналізу кредитування в) усі відповіді вірні
12. Іноземна валюта - це: а) іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законними платіжними засобами на території відповідних держав б) платіжні документи та інші цінні папери, виражені в іноземній валюті або монетарних металах в) усі відповіді вірні г) усі відповіді невірні
13. Операції банку, які здійснюються на замовлення та в інтересах клієнта у сфері грошово-кредитних відносин без залучення додаткових резервів – це: а) банківські послуги б) кредитні операції в) усі відповіді вірні г) усі відповіді невірні
14. Послуги, за надання яких банк отримує від клієнта обумовлену наперед або необумовлену суму грошей і в основі оцінки яких немає тарифу – це: а) комісійні послуги б) гонорарні послуги в) усі відповіді вірні г) усі відповіді невірні
15. Операції комерційних банків, пов’язані з управлінням майном і виконанням інших послуг в інтересах і за дорученням клієнта на правах його довіреної особи – це: а) лізингові операції б) факторингові операції в) трастові операції г) гарантійні операції
16. Ризик, що пов'язаний із можливістю невиконання позичальником своїх зобов’язань – це: а) кредитний ризик б) процентний ризик в) ризик дострокової вимоги депозитів г) усі відповіді невірні
17. Розмір відрахувань до резервного фонду має бути: а) не менше 5% від прибутку банку б) не менше 10% від прибутку банку в) не менше 25% від прибутку банку г) не менше 35% від прибутку банку
18. Здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов'язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів – це: а) прибутковість банку б) платоспроможність банку в) ліквідність банку г) усі відповіді невірні
19. До банківських металів не належить:
а) золото б) срібло в) платина г) іридій
20. Кредитування експортера шляхом придбання векселів або інших боргових вимог – це:
а) трастова послуга б) лізинг в) факторинг г) форфейтинг
18. ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ
10. Особливості ліцензування банків в Україні 11. Організаційна структура та управління банком. 12. Активні операції комерційних банків, їх суть і структура. 13. Пасивні операції комерційних банків, їх суть і структура. 14. Банківські ресурси та порядок їх формування 15. Власний капітал банку, його суть, склад і формування. 16. Проблема капіталізації банківської системи України 17. Структура і зміст залучених коштів комерційного банку 18. Вкладні операції банків 19. Депозити як головне джерело формування банківських ресурсів 20. .Вклади населення, способи їх залучення. 21. Гарантування вкладів фізичних осіб 22. Види кредитів. 23. Принципи банківського кредитування, їх зміст. 24. Оцінка кредитоспроможності позичальника, її зміст. 25. Форми забезпечення кредиту, їх характеристика. 26. Етапи банківського кредитування. 27. Складання кредитного договору. 28. Розрахунки за допомогою векселів. 29. Операції банків з векселями. 30. Розрахунки за допомогою акредитивів. 31. Операції комерційних банків з цінними паперами, сутність і види. 32. Інвестиційні операції комерційних банків, сутність та цілі. 33. Безготівкові міжгосподарські розрахунки, основи організації і форми. 34. Розрахунки за допомогою платіжних доручень, платіжних вимог. 35. Ведення рахунків клієнтів комерційних банків. 36. Касові операції комерційних банків, їх характеристика. 37. Розрахунки за допомогою пластикових карток. 38. Кореспондентські відносини, їх сутність. 39. Валютні операції комерційних банків. 40. Операції з торгівлі іноземною валютою на міжбанківському ринку, їх класифікація. 41. Банківські послуги, їх суть та види. 42. Розрахунки за допомогою чеків. 43. Лізингові операції комерційних банків 44. Забезпечення фінансової стійкості комерційного банку 45. Розвиток ринку банківських послуг в Україні 46. Особливості конкуренції на ринку банківських послуг в Україні 47. Класифікація ризиків банківської діяльності 48. Управління кредитним ризиком у банках України 49. Управління власним капіталом у банках України 50. Еволюція базельських вимог в контексті управління ризиками банків 51. Удосконалення організаційної структури ризик-менеджменту в банках України 52. Вплив глобалізаційних процесів на розвиток банківської системи України 53. Проблеми та перспективи розвитку іноземних банків в Україні 54. Іноземний капітал в банківській системі 55. Стабільність банківської системи та методи її забезпечення 56. Антикризове управління в банках 57. Система банківського регулювання в Україні 58. Розвиток процесів регулювання та дерегулювання в банківській системі України
20. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Структурними частинами навчально-методичного комплексу є: 1. Програма навчальної дисципліни. 2. Робоча програма, до якої входять: 2.1. Опорний конспект лекцій (окрема папка); 2.2. Тестові завдання; 2.3. Екзаменаційні білети (окрема папка); 2.4. Пакет контрольних завдань для комплексної перевірки знань (окрема папка); 2.5. Пакет контрольних завдань для заміру залишкових знань (окрема папка); 2.6. Методичні вказівки та контрольні роботи для студентів заочної форми навчання.
21. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА
Базова література
Допоміжна література
Інформаційні джерела
Навчально-методичне видання
Кафедра фінансів та банківської справи
БАНКІВСЬКА СИСТЕМА
Навчально-методичний комплекс
Відповідальний технічний редактор:
Підп.до друку. ХХ.ХХ.2013. Формат вид. 60х801/16 Ум. друк. арк. 9,21. Обл.-вид. арк. 8,79. Тираж 300 пр.
03151, Україна, м.Київ, вул. Вінницька, 10 Телефон (044) 246-24-46; Тел/факс (044) 246-24-40 E-mail: nam@nam.kiev.ua Інтернет: www.nam.kiev.ua
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||