Банківська справа

Банківська справа 24.07.2015 07:51

Міністерство освіти і науки України
Національний університет водного господарства та
природокористування

 

 

В.І. Борейко

 

БАНКІВСЬКА СПРАВА
Інтерактивний комплекс
навчально-методичного забезпечення

 

Кредитно-модульна система організації навчального процесу

Для студентів напряму підготовки
„Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології”

 

 

 

 

 

Рівне 2006

УДК 336. 71(075.8)
ББК 65.262 я 7-6
Б - 82

Затверджено вченою радою Національного університету водного господарства та природокористування. Протокол № __ від ___” _______ 2006 р.

Борейко В.І.
Б 82 Банківська справа: Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення – Рівне: НУВГП, 2006.- 40 с.

Рецензенти:
Левицька С. О. доктор економічних наук, професор, декан факультету економіки і підприємництва

Лазаришина І.Д. доктор економічних наук, завідувач кафедри обліку і аудиту

Навчально-методичний комплекс містить типову програму, вказівки щодо вивчення окремих тем, плани практичних занять, тематики самостійної та індивідуальної роботи, завдання до виконання контрольної роботи та список рекомендованої літератури для вивчення дисципліни в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу студентами технічних спеціальностей вищих навчальних закладів.

УДК 336. 71(075.8)
ББК 65.262 я 7-6

© Борейко В.І., 2006
© НУВГП, 2006
ВСТУП

Приєднання України до Болонського процесу передбачає впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) - українського варіанту ЕСТS, яка передбачає посилення ролі самостійної роботи студентів та використання тестового контролю знань. Для завершення економічних реформ в країні, інтеграції української економіки в світову необхідні знання основ та закономірностей функціонування банківської системи України, функцій Національного та комерційних банків України. Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни „Банківська справа” передбачає допомогу в засвоєнні знань з цієї дисципліни, яка закладає базу для набуття студентами теоретичних основ та практичних навиків в галузі обігу грошей.

1. СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ „БАНКІВСЬКА СПРАВА”

1.1. Опис предмета навчальної дисципліни

1.1.1 Денна форма навчання
Курс: підготовка ба-калаврів, підвищен-ня кваліфікації, піс-лядипломна освіта Напрям, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний рівень Характеристика навчальної дисципліни
1 2 3
Кількість кредитів ЕСТS –1,5
Модулів – 1
Змістових модулів – 2
Загальна кількість годин – 54
Тижневих годин:
- аудиторних – 2
- СРС – 2
Напрям 0925 „Автоматизація та ком-п’ютерно-інтегровані технології”
Спеціальність:
6.092501 “Автоматизоване упра-вління технологічними процесами”
Освітньо-кваліфікацій-ний рівень: бакалавр Обов’язкова
Нормативна
Рік підготовки:
3-й
Семестр: 1
Лекції: 14 год.
Практичні: 14 год.
Самостійна робота – 26 год.
Вид контролю – залік
1.1.2 Заочна форма навчання
1 2 3
Кількість кредитів
ЕСТS – 1,5
Модулів – 2
Змістовх модулів –2
Загальна кількість годин – 54 Напрям 0925
„Автоматизація та комп’ютерно-інтегро-вані технології”
Спеціальність:
6.092501
“Автоматизоване управління технологіч-ними процесами”
Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр Обов’язкова
Нормативна
Рік підготовки: 5-й
Семестр: 1
Лекції: 6 год.
Практичні: 2 год.
Самостійна робота – 39 год.
Індивідуальна робота – 7 год.
Вид контролю – залік

1.2. Мета та завдання викладання дисципліни

Навчальна програма розрахована на студентів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційними програмами підготовки бакалаврів, а також для слухачів факультетів підвищення кваліфікації та інститутів післядипломної освіти.
Програма побудована за вимогами КМСОНП та узгоджена з орієнтовною структурою змісту навчальної дисципліни рекомен-дованою Європейською Кредитно-Трансферною Системою (ЕСТS).
Головною метою вивчення навчальної дисципліни є формування системи базових знань з теорії банківської справи, ознайомлення студентів з основами організації банківської системи України, функціями Національного Банку України та комерційних банків.
Основним завданням навчальної дисципліни є:
- вивчення основних понять, категорій, систем, інструментарію та алгоритмів дисципліни „Банківська справа;
- набуття практичних навичок розв’язання конкретних ринкових проблем та ситуації в сфері грошового обігу;
- формування вмінь творчого пошуку резервів грошово-кредитної політики банків та підприємств.
Після вивчення дисципліни студенти повинні знати:
- структуру банківської системи України;
- функції НБУ та його роль в економіці країни;
- методику формування ресурсів комерційних банків;
- порядок створення та організації діяльності КБ;
- операції комерційних банків;
- забезпечення фінансової стійкості КБ.
Студенти повинні уміти:
- розраховувати реальний дохід вкладника коштів у КБ;
- визначати кредитоспроможність позичальника;
- визначати та аналізувати фінансовий стан банку.

1.3. Розподіл балів, які присвоюються студентам

1.3.1 Денної форми навчання

Модуль 1: Поточне тестування Сума
Змістовий модуль 1 Змістовий модуль 2
100
Т1 Т2 Т3 Т4 Т5 Т6 Т7
12 12 13 13 16 17 17

1.3.2 Заочної форми навчання

Модуль 1: Поточне тестування Модуль 2: Індивідуальна робота Сума
Змістовий модуль 1 Змістовий модуль 2

30

100
40 30
Т1 Т2 Т3 Т4 Т5 Т6 Т7
10 10 10 10 10 10 10
Т – тема лекційного заняття.
Шкали оцінювання в КМСОНП та ЕСТS
90-100 балів – “зараховано” (А);
82-89 балів – “зараховано” (В);
74-81 балів – “зараховано” (С);
60-73 балів – “зараховано” (DE);
35-59 балів – “не зараховано” з можливістю повторного складання (FX);
0-34 балів – не зараховано” з обов’язковим повторним курсом (F).
2. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

2.1. Тематичний план та розподіл навчального часу

Відповідно до „Освітньо-професійної програми підготовки бакалавра, спеціаліста та магістра напряму 0925 „Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології” на вивчення дисципліни „Банківська справа” передбачено 54 години. З врахуванням зменшення аудиторного навантаження на студентів і збільшення обсягу самостійної роботи під керівництвом викладача, тематичний план та розподіл навчального часу для денної форми навчання наведений в таблиці 1.1, а для заочної форми навчання – таблиці 1.2. В таблиці 1.3 наведені завдання для самостійної та індивідуальної роботи студентів заочної форми навчання.

Таблиця 1.1
Тематичний план та розподіл робочого часу для студентів денної форми навчання

№ п/п Назви змістових модулів Всьо- го, год. В т.ч.
Лек-ції Прак-тичні заняття Самос-тійна робота
Змістовий модуль 1. Банківська система, НБУ та комерційні банки
1 Банківська система України, НБУ
7
2
2
3
2 Комерційні банки, їх статут-ний фонд та ресурси
7
2
2
3
3 Розрахункові операції комер-ційних банків
8
2
2
4
4 Міжбанківські розрахунки та касові операції
8
2
2
4
Змістовий модуль 2. Кредитні, зовнішньоекономічні операції та операції з цінними паперами
5 Кредитні операції банків 8 2 2 4
6 Операції банків з цінними паперами та зовнішньо-еко-номічні операції КБ

8

2

2

4
7 Аналіз діяльності КБ 8 2 2 4
Всього 54 14 14 26

Таблиця 1.2
Тематичний план та розподіл робочого часу для студентів заочної форми навчання

№ п/п Назви змістових модулів Всьо-го, год. В т.ч.
Лек-ції Прак-
тичні Самос-тійна робота Індиві-дуальна робота
Змістовий модуль 1. Банківська система, НБУ та комерційні банки
1 Банківська система України, НБУ
7
2
1
3
1
2 Комерційні банки, їх статутний фонд та ресурси

7

2

1

3

1
3 Розрахункові опера-ції комерційних банків

8

2

-

5

1
4 Міжбанківські розра-хунки та касові опе-рації

8

-

-

7

1
Змістовий модуль 2. Кредитні, зовнішньоекономічні операції та операції з цінними паперами
5 Кредитні операції банків
8
-
-
7
1

6 Операції банків з цін-ними паперами та зовнішньоекономічні операції комерційних банків

 

8

 

-

 

-

 

7

 

1
7 Аналіз діяльності ко-мерційних банків
8
-
-
7
1
Всього 54 6 2 39 7
Таблиця 1.3
Завдання для самостійної та індивідуальної роботи студентів заочної форми навчання

№ Тема самостійної роботи Короткий зміст Робота
С-на Ін-на
1 Банківська система України Виникнення банківської системи України. Основні функції НБУ.

2

1
2 Комерційні банки Порядок заснування комер-ційних банків. Капітал банку та його структура.

2

1
3 Розрахункові опе-рації комерційних банків Види розрахункових доку-ментів та порядок здійснен-ня безготівкових розрахун-ків.

4

1
4 Міжбанківські роз-рахунки та касові операції Кореспондентські договори, порядок надання міжбанків-ських послуг та здійснення касових операцій

5

1
5 Кредитні операції банків Класифікація банківських кредитів та порядок їх на-дання. Визначення кредито-спроможності позичальника.

5

1
6 Операції банків з цінними паперами та зовнішньоеконо-мічні операції бан-ків Мета та етапи емісійної діяль-ності банків, порядок прове-дення розрахунків з інозем-ними банками та здійснення валют-них операцій

 

6

 

1
7 Аналіз діяльності комерційних банків Структура доходів та витрат банку та аналіз ефективності його діяльності. Нормативи діяльності та обов’язкових
резервів банку.

 

6

 

1
8 Підготовка студентів до контрольних заходів 9 -
Разом 39 7

2.2. Програмний матеріал блоків змістовних модулів

Змістовий модуль 1 „Банківська система України, НБУ та комерційні банки

Тема 1. Банківська система України, НБУ (2 год.)

Поняття та структура банківської системи України. НБУ та його функції. Правові основи, структура організації та управління НБУ. Грошово-кредитна політика НБУ. Рада НБУ та її повноваження. Повноваження правління НБУ.

Тема 2. Комерційні банки, їх статутний фонд та ресурси (2 год.)

Поняття та види комерційних банків. Класифікація банків за розміром статутного фонду та активів. Статутний фонд, та порядок заснування комерційних банків. Капітал банку та його структура. Залучені ресурси. Запозичені кошти. Види акцій комерційних банків. Порядок здійснення емісії цінних паперів. Порядок нарахування та виплати дивідендів.

Тема 3. Розрахункові операції комерційних банків (2 год.)

Принципи проведення розрахунково-касових операцій. Види розрахункових рахунків та порядок їх відкриття.. Вимоги до оформлення платіжних документів. Форми безготівкових розрахунків. Платіжні доручення. Вимоги - доручення. Платіжні вимоги. Чеки. Акредитиви. Інкасові доручення. Векселі.

Тема 4. Міжбанківські розрахунки та касові операції (2 год.)

Види міжбанківських розрахунків. Кореспондентські відносини та кореспондентські рахунки. Розрахунки через систему електронних платежів. Порядок проведення касових операцій банками. Поняття ліміту залишку готівки в касі. Приймання та видача готівки комерційними банками. Здійснення касових операцій через банкомати.

Змістовий модуль 2. „Кредитні, зовнішньоекономічні операції та операції з цінними паперами”

Тема 5. Кредитні операції банків (2 год.)

Класифікації банківських кредитів. Принципи кредитної політики банків. Умови кредитування. Оцінка кредитоспроможності підприємств. Оцінка фінансового стану фізичної особи. Форми забезпечення повернення кредитів. Кредитні ризики. Формування резервів за кредитними операціями. Етапи кредитування. Кредитна угода.

Тема 6. Операції банків з цінними паперами та зовнішньоекономічні операції КБ (2 год.)

Сутність операцій з цінними паперами та їх класифікація. Види банківських операцій з цінними паперами. Інвестиційні операції КБ. Операції банків з векселями. Формування резерву під операції з цінними паперами. Форми валютних операцій. Організація операцій з торгівлі валютою. Суб’єкти міжбанківського валютного ринку. Міжнародні розрахунки, їх форми. Фінансування експортно-імпортних операцій.

Тема 7. Аналіз діяльності КБ (2 год.)

Доходи та витрати банку від основної діяльності. Небанківські операційні доходи та витрати банків. Непередбачувані доходи та витрати банків. Прибуток банку та його розподіл. Коефіцієнти прибутковості банку. Коефіцієнти ефективності роботи банку. Нормативи ліквідності та діяльності комерційного банку. Нормативи регулятивного капіталу банку. Нормативи обов’язкових резервів банку.

 

3. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ОКРЕМИХ МОДУЛІВ ТА ТЕМ ДИСЦИПЛІНИ

Змістовий модуль 1. „Банківська система України, НБУ та комерційні банки”

Тема 1. Банківська система України, НБУ.
План
1. Банки і банківська система.
2. НБУ та його функції.
3. Правові основи, структура організації та управління НБУ.
Література: [1, 2, 3, 4, 9].

1. Перші банки в світі виникли з удосконаленням товарно-грошових відносин при феодалізмі у другій половині першого тисячоліття та набули значного розвитку в найбільш економічно-розвинутих, на той час, країнах Європи (Італії, Німеччині, Нідерландах) у ХІУ ст. Хоча, ряд банківських функцій, наприклад, позика грошей та обмін валют різних країн, іншими структура, в багатьох країнах світу, виконувалися і до того.
У ХУІІ-ХУІІІ ст. З початком формування капіталістичних відносин банки поширилися в Англії, Франції, США та інших країнах світу. На той час основною функцією банків було кредитування королів і феодалів, а потім капіталістів.
В Україні банки виникли у вересні 1991 р. згідно із Законом України “Про банки і банківську діяльність” шляхом трансформації банківських структур, які входили в єдину систему державних банків СРСР.
В сучасній літературі існує кілька визначень терміну “банк”. Так, в “Економічній енциклопедії” за редакцією Л. Абалкіна: “Банк – це спеціалізована фінансово-кредитна установа, призначена для:
а) посередництва і кредитних відносин між економічними суб’єктами: мобілізації (концентрації) вільних грошових коштів і їх наступного розподілу у формі кредитів;
б) грошових розрахунків між економічними суб’єктами;
в) створення кредитних засобів обігу;
г) перетворення в капітал грошових заощаджень населення і грошових доходів суб’єктів економіки”.
У “Сучасному економічному словнику”: “Банк – це фінансова організація, установа, що проводить різноманітні операції з грошима і цінними паперами та надає фінансові послуги уряду, підприємствам, громадянам та одна одній”.
У Законі України “Про банки і банківську діяльність”: “Банк – це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії НБУ здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб".
Банківська система – це сукупність різних видів банків і банківських об’єднань у їх взаємозв’язку і взаємодії.
Банківська система України дворівнева та складається з НБУ, інших банків та банківських об’єднань, які діють згідно Закону України “Про банки і банківську діяльність”.
Класифікація банків:
- за формою економічної власності: державні, приватні (однієї особи), колективні (акціонерні, товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ), кооперативні), муніципальні і комунальні, змішані (де поєднується державний капітал з іншими формами власності) та міждержавні;
- за функціями та характером виконуваних операцій: універсальними (виконують всі, або кілька функцій) і спеціалізованими (ощадними, інвестиційними, інноваційними, емісійними (в Україні тільки НБУ), іпотечними, розрахунковими (кліринговими), зовнішньоторговельними та ін.).
Банк набуває статусу спеціалізованого у разі, якщо більше 50 % його активів є активами одного типу.
Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного у разі, якщо більше 50 % його пасивів є вкладами фізичних осіб;
- за основною метою діяльності: НБУ (забезпечення стабільності грошової одиниці України) та комерційні банки (надання своїх послуг з метою отримання прибутку).
Організаційно-правовими формами банків можуть бути: акціонерні товариства (статутний фонд поділений на акції, кожний учасник розпоряджається стількома голосами, скількома відсотками акцій у Статутному фонді він володіє; акції вільно купляються і продаються (для ВАТ), вільно купляються і продаються іншими засновниками (для ЗАТ)), ТОВ (статутний фонд поділений на частки, кожний учасник розпоряджається стількома голосами, скількома відсотками часток він володіє; для передачі частки одним учасником, потрібна згода інших учасників, які мають переважне право на її придбання) та кооперативи (статутний фонд поділений на паї, кожний учасник володіє одним голосом, незалежно від розміру своєї частки у статутному фонді, порядок передачі часток зазначається у Статуті).
Банківські об’єднання:
Банківська корпорація – засновниками корпорації є виключно банки, які передають її частину своїх функцій, залишаючись юридичними особами. Рішення корпорації з делегованих питань обов’язкові для виконання банками-засновниками корпорації .
Банківська холдингова група – засновниками також є виключно банки. При цьому, материнському банку повинно нале-жати не менше 50 % голосі кожного із банків, які входять до групи.
Фінансова холдингова група - засновниками є виключно установи, що надають фінансові послуги. При цьому, материнській компанії повинно належати не менше 50 % голосів кожного із учасників, які входять до групи.
Банки також можуть бути учасниками промислово-фінансових груп, які складаються з промислових підприємств і фінансових установ та мають материнську компанію.
Для координації свої дій банки можуть об’єднуватися в добровільні банківські спілки та асоціації, які не мають права вмішуватися у діяльність банків.

2. Національний банк України (НБУ) – є центральним банком країни, особливим центральним органом державного управління. НБУ має статутний капітал в розмірі 10 млн. грн., що є державною власністю.
НБУ є економічно самостійним органом, має статус юридичної особи, не відповідає за зобов’язання органів державної влади та інших банків, а органи державної влади та інші банки не відповідають за зобов’язання НБУ.
НБУ має свої філії в регіонах. Одержання прибутку не є метою діяльності НБУ.
Основна функцією НБУ є забезпечення стабільності грошової одиниці України.
Інші функції НБУ:
- монопольне здійснення емісії (випуск паперових банкнот та монет) національної валюти;
- здійснення єдиної грошово-кредитної політики, через вста-новлення облікової ставки та інших нормативів;
- акумуляція і збереження вільних коштів та обов’язкових резервів комерційних банків та надання їм кредитів;
- накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними;
- здійснення регулювання курсу національної грошової одиниці щодо валют інших країн (шляхом валютної інтервенції та купівлі іноземної валюти) та визначення порядку здійснення операцій в іноземній валюті;
- ведення державного реєстру та ліцензування комерційних банків, сертифікацію банківських аудиторів, тимчасових адмініс-траторів та ліквідаторів банку;
- встановлення для комерційних банків правил проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку, звітності, захисту інформації, коштів, майна та контроль їх виконання;
- представлення інтересів України в центральних банках інших країн та міжнародних організацій.
НБУ визначає:
- норми обов’язкових резервів для комерційних банків та облі-ковий процент (мінімальну норму рефінансування комерційних банків);
- встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют,
- виконує функції по обслуговуванню державного боргу.

3. Юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації НБУ, іншими словами правова основа діяльності НБУ базується на положеннях Конституції України,
Законів України «Про НБУ» № 679-ХІУ від 20.05.1999р. та «Про банки і банківську діяльність» № 2121-ІІІ від 07.12.2000 р.
НБУ підзвітний Президенту України та Верховній Раді (ВР) України та не підзвітний Кабінету міністрів (КМ) України.
НБУ забороняється надавати прямі кредити як у національній так і в іноземній валюті на фінансування витрат Державного бюджету України.
Голова НБУ, його заступники, члени Правління НБУ та інші службовці НБУ не можуть бути народними депутатами, членами уряду, займатися підприємницькою діяльністю, виконувати роботу за сумісництвом, крім викладацької, входити до керівних органів та бути акціонерами комерційних банків, отримувати позики в інших кредитних установах крім НБУ.
Керівними органами НБУ є Рада НБУ та Правління НБУ.
До складу Ради НБУ входять 15 чоловік: Голова НБУ, 7 членів, яких призначає Президент та 7 членів, яких призначає ВР України. Термін повноваження членів Ради НБУ, крім голови НБУ – 7 років. Достроково повноваження Ради НБУ припиняється у разі оголошення її недовіри ВР або Президентом України, але не раніше ніж через рік після обрання.
Члени Ради НБУ, крім Голови НБУ, виконують свої повноваження на громадських засадах.
Голова Ради НБУ та його заступник обираються терміном на 3 роки.
Засідання Ради НБУ правомочні при наявності не менше 10 членів Ради, рішення Ради приймаються простою більшістю присутніх на засіданні.
Про засідання Ради її члени повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 5 днів до початку засідання.
Рада НБУ:
- розробляє, вносить Верховній Раді України на затвердження та контролює виконання “Основних засад грошово-кредитної політики”;
- затверджує рішення Правління НБУ, та вносить йому свої рекомендації;
- має право застосовувати відкладальне вето, щодо рішень Прав-ління НБУ з найважливіших питань грошово-кредитної політики;
- дає оцінку діяльності Правління НБУ щодо виконання основних засад грошово-кредитної політики;
- у разі неодноразового не виконання її рішень Правлінням НБУ Рада НБУ може звернутися до Голови НБУ, Президента України та Верховної Ради України.
Рішення Ради НБУ є обов’язковими для правління НБУ, але Рада не має права вмішуватися в поточну діяльність банку.
Правління НБУ протягом 5 днів зобов’язане дати вмотивовану відповідь на рекомендації Ради НБУ.
Відкладальне вето Ради НБУ щодо рішення Правління, може бути скасоване, якщо за нього не пізніше 5 днів від дати застосування вето проголосує 2/3 загального складу Правління НБУ.
Склад Правління НБУ:
Голова правління, призначається та звільняється ВР за поданням Президента України терміном на 5 років більшістю від конституційного складу ВР України (226 голосів).
Голова НБУ має одного першого та 3 заступників.
Заступників та персональний склад Правління НБУ затверджує Рада НБУ за подання Голови НБУ.
Правління НБУ забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики НБУ та здійснює управління поточною діяльністю НБУ.
Правління приймає рішення:
- про емісію валюти України та вилучення банкнот;
- про зміну процентної ставки НБУ;
- про умови допуску іноземного капіталу до банківської системи України;
- про диверсифікацію активів НБУ та їх ліквідність;
- про формування резервів для покриття фінансових ризиків НБУ;
- щодо розподілу прибутку та порядку відрахування доходів до Державного бюджету України;
- щодо мінімального розміру золотовалютних резервів НБУ;
- про розмір та порядок формування обов’язкових резервів ко-мерційними банками;
- про застосування заходів впливу до комерційних банків та фізик-них осіб, які порушили банківське законодавство.
Правління визначає організаційну структуру, затверджує штатний розпис НБУ та подає на затвердження Раді НБУ річний звіт.
Структура організації НБУ:
- центральний апарат;
- філії (територіальні управління);
- розрахункові палати;
- банкнотно-монетний двір;
- фабрика банкнотного паперу;
- Державна скарбниця України;
- Центральне сховище;
- банківські навчальні заклади.

Запитання для самоконтролю
1. Виникнення банків.
2. Визначення терміну “банк”.
3. Структура банківської системи України.
4. Види банків.
5. Банківські об’єднання.
6. Функції НБУ.
7. Правові основи діяльності НБУ.
8. Структура управління та організації НБУ.
9. Рада НБУ та її повноваження.
10. Правління НБУ та його повноваження.

Тема 2. Комерційні банки, їх статутний фонд та ресурси

План
1. Поняття , види комерційних банків.
2. Заснування, реєстрація та управління КБ.
3. Ресурси банку та їх структура.
Література: [1, 2, 3, 4, 10].

1. Комерційний банк – це автономне, економічно самостійне, незалежне комерційне підприємство, яке функціонує за умов повної економічної самостійності, партнерських взаємовідносин з клієнтами в межах державного контролю за його діяльністю з боку органів банківського нагляду.
Згідно Закону України “Про банки і банківську діяльність” банк – це юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
За формою власності комерційні банки можуть бути:
- унітарними, тобто заснованими на принципах єдиновладдя. Такі банки мають єдиного власника в особі держави чи приватної особи (в Україні не дозволяється);
- з колективною формою власності (ВАТ, ЗАТ, ТОВ, кооператив).
Сьогодні в Україні функціонує два унітарних державних комерційних банки (Статутний капітал – 100 % належить державі): Державний ощадний банк України (Ощадбанк) та Державний експортно-імпортний банк України (Укрексімбанк).
Види комерційних банків:
Ощадні – спеціалізуються на кредитуванні населення за рахунок залучення невеликих за розмірами строкових депозитів.
Іпотечні – здійснюють кредитні операції на тривалий строк, під заставу нерухомості.
Інвестиційні та інноваційні банки спеціалізуються на акумуляції тимчасово вільних коштів на тривалі строки (у тому числі через облігаційні позики) і надання довгострокових кредитів.
Облікові і депозитні банки спеціалізуються на здійсненні короткострокових депозитних і кредитних операцій.
Акціонерні банки формують свій Статутний фонд шляхом випуску і розміщення акцій банку. Всі емітовані акції повинні бути іменними. Випускати акції на пред’явника в Україні законом заборонено. Власником капіталу є банк. Акціонери не мають права вимагати повернення своїх внесків.
Банки у виді ТОВ формують свій Статутний фонд за рахунок внесків учасників. При цьому кожний учасник зберігає право власності на свою частку. Відповідальність кожного учасника обмежена розміром його внеску до Статутного фонду.
Кооперативні банки створюються за територіальним принципом: місцеві та центральний кооперативний банки. Кожний учасник не залежно від розміру його внеску має 1 голос. Мінімальна кількість учасників банку (в межах області) – 50 осіб. Клієнтами кооперативного банку можуть бути тільки його учасники.
Поділ банків за розміром Статутного фонду:
- малі до 5 млн. євро (мінімум 1млн. євро);
- середні – 5-10 млн. євро.
- великі – 10 – 30 млн. євро.
- найбільші – понад 30 млн. євро.
Поділ банків за розміром їх активів:
- малі до 50 млн. грн.;
- середні – 50 – 100 млн. грн.
- великі 100 млн. грн. – 1 млрд. грн.
- найбільші – понад 1 млрд. грн.
- В Україні станом на 01.01.2006 р. було 149 комерційних банків.
Найбільші КБ України: Приватбанк – капітал 2,3 млрд. грн.; Аваль – 2,1, Державний експортно-імпортний банк – 1,3, Укрсиббанк – 1,1, Укрсоцбанк – 1,0 млрд. грн., Промінвестбанк – Статутний капітал понад 195 млн. грн. (2000 р.)

2. Для заснування нового державного банку потрібне рішення КМ України, позитивний висновок НБУ, передбачені у Державному бюджеті України кошти на формування його Статутного фонду. Комерційні банки створюються з дозволу НБУ шляхом їх державної реєстрації (їх Статуту).
Засновниками недержавних комерційних банків можуть бути фізичні та юридичні особи.
Не допускається участь у створенні КБ посадових осіб державних органів управління, військовослужбовців, працівників суду, прокуратури, держбезпеки, внутрішніх справ, держарбітражу, держнотаріату, депутатів всіх рівнів, політичних та профспілкових організацій і громадських фондів.
Кількість засновників недержавного КБ повинна бути не менше 3, частка кожного не повинна перевищувати 35 %.
Мінімальний розмір Статутного капіталу:
- для місцевих КБ – 1 млн. євро;.
- для КБ, які діють на території однієї області – 3 млн. євро;
- для банків, які діють на території України – 5 млн. євро;
- для банків з іноземним капіталом до 50 % статутного фонду – 8 млн. євро;
- для банків з іноземним капіталом 50 і більше % статутного фонду – 15 млн. євро
Для формування Статутного капіталу в територіальному управлінні НБУ у двотижневий термін після подання необхідних для реєстрації документів відкривається накопичувальний рахунок. Кошти на накопичувальному рахунку повинні бути акумульовані не пізніше ніж за 15 днів до закінчення строку розгляду документів. Як правило на формування статутного капіталу банкам відводиться 60 днів.
Статутний фонд КБ у формі акціонерного товариства створюється шляхом випуску та продажу акцій, які можуть бути: - звичайними та привілейованими.
Власники звичайних акцій отримують дивіденди при наявності прибутку, тоді як власники привілейованих акцій отримують фіксовані дивіденди незалежно від результатів роботи КБ.
Для реєстрації КБ подаються такі документи:
- заява,
- установчий договір;
- статут;
- рішення про створення банку (протокол установчих зборів);
- бізнес-план;
- інформацію про фінансовий стан учасників (висновок аудито-рів);
- документи про ділову репутацію учасників (анкета, довідку про сплату статутних внесків, відсутність судимості – для фізичних осіб);
- бухгалтерську звітність засновників (для юридичних осіб – фінансовий звіт за останні 4 квартали, для фізичних осіб – довідку з ДПА про джерело походження коштів);
- відомість про кількість та склад органів управління і контролю КБ (спостережну раду (наглядову раду для державного банку), правління (раду директорів), ревізійну комісію);
- відомості про керівних осіб банку - голову, його заступників, членів виконавчого та спостережних органів, головного бухгалтера та його заступників (наявність вищої економічної чи юридичної освіти (копія диплому), стажу роботи в банках (витяг з трудової книжки), три рекомендації працівників, які працюють в банках і кандидатури яких погоджуються з НБУ, довідку з МВС про відсутність судимості). Голова правління (ради директорів) та головний бухгалтер приступають до роботи при отримання письмової згоди НБУ;
- копія звіту про проведення відкритої підписки на акції (для ВАТ);
- документ, яки підтверджує наявність приміщення (власного чи орендованого);
- копія платіжних документів про сплату збору за реєстрацію КБ.
Реєстрація КБ здійснюється у місячний термін після подання всіх необхідних документів.
Рішення про створення КБ з національним капіталом приймає комісія НБУ з питань нагляду і регулювання діяльності банків, а з іноземним капіталом – правління НБУ.
КБ за погодження з регіональними управліннями НБУ можуть створювати, як на території України так і за її межами свої філії та представництва.
Для збільшення на вимогу НБУ, або виходячи з власних інтересів, розміру Статутного фонду банк здійснює емісію акцій – тобто відкриває на них додаткову підписку.
Емісія акцій дозволяється тільки після закінчення попередньої підписки.
Проспект емісії при першій підписці готується засновниками, при наступних – правлінням банку.
Випускати акції на пред’явника КБ заборонено.
Дивіденди виплачуються банком щорічно при умові дотримання ним нормативу регулятивного капіталу (8 % від розміру зважених до ризику активів і позабалансових зобов’язань – для працюючих банків, 15 % - протягом перших 12 місяців для новостворених банків, 12 % - для новостворених банків протягом наступних 12 місяців).
Якщо в попередньому році діяльність банку була неприбутковою то в наступному розмір суми виділеної на виплату дивідендів не може перевищувати 50 % різниці між капіталом банку і рівнем регулятивного капіталу.
Вищим органом управління недержавного КБ є загальні збори учасників, а між зборами – спостережна рада, державного КБ – наглядова рада.
Виконавчим органом недержавного КБ є правління (рада директорів), яке очолює голова правління (ради директорів), державного КБ – правління, яке очолює голова.
Ревізійна комісія – недержавного КБ обирається загальними зборами учасників, державного – наглядовою радою

3. Для здійснення комерційної і господарської діяльності банки повинні мати у своєму розпорядженні певну суму грошових коштів, тобто ресурсів.
Ресурси комерційного банку - це сукупність грошових коштів, що перебувають у його розпорядженні і використовуються для виконання активних операцій .
Активні операції – це фінансові операції з розміщення вільних коштів банку з метою отримання прибутку.
Операції, з допомогою яких комерційні банки формують свої ресурси називаються пасивними.
Структура ресурсів КБ:
Власний капітал банку (23,7 % - середній показник в Україні; в світі коливається від 10 до 90 %):
- статутний капітал;
- резервний фонд;
- страхові фонди;
- прибуток поточного року;
- нерозподілений прибуток минулих років;
- інші фонди (покриття зношення основних машин, економічного стимулювання, охорони праці, інноваційний, розвитку виробництва, надання кредитів працівникам банків).
Залучені та позичені кошти (76,3 %):
- депозити до запитання;
- строкові депозити.
Власний капітал виконує такі функції:
- захисну (захист інтересів вкладників);
- оперативну (придбання, або оренда приміщень для банків, обладнання їх меблями та організаційною і обчислювальною технікою, впровадження системи захисту):
- регулюючу (за його розміром регулюючі органи, в першу чергу НБУ впливають на діяльність КБ).
Джерелами збільшення статутного фонду є:
- кошти нових акціонерів, залучені через емісію додаткових акцій та паїв;
- кошти, одержані реінвестуванням дивідендів через придбання нових паїв або акцій учасниками;
- кошти отримані після обміну облігацій банків на акції;
- кошти одержані внаслідок індексації акцій.
Резервний фонд банку формується за рахунок прибутку та не може бути більшим 50 % Статутного фонду. Щорічний розмір відрахувань до резервного фонду з прибутку повинен бути не менше
5 % до досягнення 25 %, встановленого НБУ, мінімального розміру регулятивного (власного) капіталу.
Залучені ресурси це тимчасово вільні кошти вкладників, мобілізовані банком на певних умовах і на певний термін (строкові вклади) та вклади до запитання.
Це можуть бути кошти:
- юридичних осіб;
- фізичних осіб;
- банків і фінансово-кредитних установ;
- бюджету.
Строкові вклади – це кошти на вкладних депозитних рахунках в банку (фізичних і юридичних осіб), відкритих для зберігання коштів вкладників на обумовлений період:
- залишки коштів на вкладних (ощадних) рахунках (допускаються додаткові внески протягом періоду зберігання, та зняття частини за погодженням з банком);
- залишки коштів на депозитних рахунках (забороняються додаткові внески і видача коштів протягом періоду зберігання);
- залишки коштів на анонімних рахунках (в Україні відкривати анонімні рахунки заборонено).
Вклади до запитання – це кошти на рахунках, відкритих у банку для здійснення поточних операцій у національній та іноземній валюті:
- залишки коштів на поточних бюджетних та тимчасових поточних рахунках;
- залишки фондів економічного стимулювання та інших фондів клієнтів;
- залишки коштів на рахунках кредитно-фінансових установ;
- залишки коштів депонованих на окремих рахунках для забез-печення гарантії платежів.
Кошти на цих рахунках використовуються для здійснення поточних операцій, але все одно на них на певний час залишається частина не використаних коштів, які банки використовують для проведення активних операцій з метою отримання прибутку.
Позичені ресурси – це грошові кошти кредиторів та інвесторів, мобілізовані банками на певних умовах на міжбанківських та фондових біржах:
- кредити одержані в інших банках;
- кредити одержані в НБУ;
- кошти інвесторів вкладені в боргові зобов’язання банків (облі-гації, сертифікати).
Облігації банк може випускати після повної сплати заявленого статутного фонду і в розмірі не більше 25 % від нього.
Залучені кошти, одержані кредити і реалізовані боргові зобов’язання сукупно визначають розмір балансових зобов’язань банку (його пасив).
Активні і пасивні операції КБ відображаються відповідно в Активі і Пасиві його Балансу.

Запитання до самоконтролю.
1. Визначення терміну „комерційний банк”.
2. Організаційно правові форми КБ.
3. Види КБ.
4. Статут КБ та його мінімальний розмір.
5. Класифікація КБ за розміром статутного фонду і розміром активів.
6. Порядок заснування КБ.
7. Органи управління КБ.
8. Ресурси КБ.
9. Власні ресурси КБ.
10. Порядок формування статутного та резервного фондів.
11. Залучені та позичені ресурси КБ.
12. Строкові вклади та вклади до запитання.

 

Тема 3. Розрахункові операції комерційних банків

План
1. Розрахунково-касові операції та принципи їх проведення.
2. Види рахунків та порядок їх відкриття.
3. Безготівковий розрахунок. Вимоги до оформлення платіжних документів.
4. Форми безготівкових розрахунків.
Література: [1, 2, 3].

1. Розрахунково-касові операції банків полягають у забезпеченні руху грошових коштів на рахунках клієнтів згідно з їхніми дорученнями.
За своїм характером ці операції є послугами, оскільки для їх виконання банку не потрібні додаткові резерви, так-як необхідні кошти повинні бути на рахунку тих клієнтів за дорученням яких банки здійснюють платежі чи касові операції. За ці послуги банки стягують плату з клієнтів у вигляді комісійної винагороди, а не процента.
Клієнтам банків розрахунково-касові операції забезпечують одержання коштів за реалізовану продукцію чи послуги, оплату необхідних для виробництва продукції матеріальних ресурсів, виплату заробітної плати робітникам, сплату податків і зборів, накопичення і використання заощаджень та ін. Тому клієнти зацікавлені, щоб касово-розрахункове обслуговування здійснювалося якомога швидше та надійніше.
Розрахунково-касові операції банки здійснюють з врахуванням таких принципів:
- економічні агенти (юридичні особи) – власники грошових коштів мають право вибору форми платежу (готівкою (в Україні це право обмежене - платежі готівкою іншим підприємствам не можуть перевищувати 9 тис. грн. в день) чи безготівково) та право вибору банку, в якому вони хочуть зберігати кошти і через який здійснюватимуть свої розрахунки в безготівковій формі;
- зберігання коштів у банках та переказування їх здійснюється на банківські рахунки, які відкриваються клієнтам на їх прохання при згоді банку. Кожний клієнт має право відкрити кілька рахунків у різних банках та право на збереження в таємниці стану його рахунків;
- переказ коштів чи видача готівки з рахунку здійснюється банком за розпорядженням власника в порядку визначеної ним черговості в межах залишку коштів на рахунку (до 2001 р. цей порядок в Україні порушувався);
- форми та строки переказування банком коштів клієнт визначає самостійно;
- відносини між банком і клієнтом у процесі розрахунково-касового обслуговування будуються на засадах партнерства і взаємної вигоди і здійснюються на підставі договору про розрахунково-касове обслуговування.
Розрахункові операції використовуються підприємствами для здійснення операцій в безготівковій формі, касові – в готівковій.

2. Для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів операцій банки можуть відкривати клієнтам такі види рахунків: поточні, депозитні (вкладні) та бюджетні.
Перші два види рахунків відкриваються у національній та іноземній валюті, останній – тільки у національній.
Рахунки відкриваються:
- юридичним та фізичним особам – суб’єктам підприємницької діяльності – резидентам, їх філіям та представництвам, які зареєстровані у встановленому Законом порядку;
- представництвам юридичних осіб – нерезидентів та іноземним інвесторам;
- фізичним особам (резидентам та нерезидентам).
Поточні рахунки в національній валюті відкриваються підприємствам всіх форм власності, їх відокремленим підрозділам, нерезидентам та фізичним особам для приймання і зберігання їх власних грошових коштів та для здійснення всіх розрахунково-касових операцій з ними.
Для відкриття поточного рахунку підприємства подають такі документи:
- заяву встановленої форми підписану керівником та головним бухгалтером підприємства;
- засвідчену нотаріально копію свідоцтва про державну реєстрацію підприємства;
- засвідчену нотаріально копію зареєстрованого статуту;
- копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;
- картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпоряд-жатися рахунком та підписувати розрахунково-касові документи;
- нотаріально засвідчену копію документа про реєстрацію підприємства в органах Пенсійного фонду України.
Фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності для відкриття поточного рахунку подають ті ж документи, що і підприємства за винятком: замість Статуту – документ, що засвідчує особу.
Фізичні особи для відкриття поточного рахунку подають: заяву, паспорт, картку зі зразком підпису та довідку податкового органу про присвоєння ідентифікаційного номера.
Депозитні (вкладні) рахунки в національній валюті відкриваються підприємствам, їх відокремленим підрозділам та фізичними особами на підставі депозитного договору між банком і його клієнтом на певний строк.
Для юридичних осіб кошти на депозитний рахунок перераховуються із поточного рахунку власника, куди і повертаються після закінчення строку. З депозитних рахунків здійснювати поточні платежі та видавати готівку забороняється.
Для фізичних осіб для відкриття депозитного (вкладного) рахунку потрібен паспорт і ідентифікаційний код. Правила накопичення і використання коштів з депозитного рахунку обумовлюються в договорі між клієнтом і банком.
Для осіб-нерезидентів для відкриття депозитного рахунку потрібне підтвердження джерела походження коштів, що вкладаються, або перерахування коштів з поточного рахунку.
Бюджетні рахунки відкриваються підприємствам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевих бюджетів для їх цільового використання. Відкриття бюджетних рахунків підприємствам здійснюється на підставі дозволів розпорядників бюджетних коштів.
Для представництв іноземних держав і організацій, які не займаються підприємницькою діяльністю банки відкривають спеціальні рахунки типу „Н” – вони подібні до бюджетних рахунків.
Для представництв іноземних фірм-нерезидентів, які займаються в Україні підприємницькою діяльністю, не будучи юридичними особами відкриваються спеціальні рахунки типу „П”. По цьому рахунку можна здійснювати всі ті операції що й поточному рахунку, за винятком купівлі іноземної валюти та здійснення інвестицій в Україні.
Поточні та депозитні рахунки в іноземній валюті для юридичних та фізичних осіб – резидентів відкриваються на тих же умовах, що й в національній валюті.
Додаткові вимоги для відкриття рахунку в іноземній валюті нерезидентами:
- юридичні особи-нерезиденти повинні подати дозвіл на відкриття поточного рахунку в іноземній валюті від центрального банку своєї країни;
- фізичні особи-нерезиденти для відкриття поточного рахунку в іноземній валюті повинні підтвердити джерело походження своїх коштів.

3. Через безготівкові міжгосподарські розрахунки здійснюється переважна частина грошового обороту, реалізуються найбільш масові відносини між підприємствами, здійснюються взаємні платежі з бюджетом, органами соціального страхування, судочинства та ін.
Безготівкові розрахунки здійснюються за допомогою розрахункових документів.
Розрахунковими документами називають складені на папері за встановленою формою документи, які подаються банкам юридичними та фізичними особами за дорученням (чи вимогою) переказати з їхніх рахунків (чи зарахувати на їх рахунок) певну суму грошей. Вони строго уніфіковані, мають єдину для країни стандартну форму та визначений набір реквізитів.
До обов’язкових реквізитів розрахункових документів належить:
- назва документа;
- номер, число, місяць та рік виписки документа;
- повна назва платника і одержувача грошей, номери їхніх рахунків та ідентифікаційних кодів за ЄДРПОУ. Якщо платник є нерезидентом, то вказується країна його реєстрації;
- назва та місцезнаходження банків платника й одержувача, умовні номери за МФО - коди банків);
- суми платежу (словами та цифрами);
- призначення платежу – для перерахування чи одержання грошей, посилання на документ, на підставі якого здійснюється платіж (договір, рахунок тощо);
- підписи керівника та головного бухгалтера платника (чи одержувача) та відбиток печатки;
- код бюджетної класифікації та строк платежу (при перерахуванні коштів до бюджету);
- сума податку на додану вартість або напис „без ПДВ”.
Чинним положенням про безготівковий розрахунок визначені основні вимоги до оформлення платіжних розрахункових документів:
- мають бути заповнені всі реквізити платіжних документів;
- кількість виписаних копій має відповідати (дорівнювати) числу учасників розрахунково-платіжного процесу;
- жодні виправлення і підчистки, факсимільні підписи не допус-каються;
- в даті документа число і рік проставляються цифрами, а місяць – словами;
- назва платника повинна точно збігатися з указаною в його зареєстрованому документі;
- розрахунковий документ повинні підписувати особи, яким надане таке право статутом і підписи яких є в картці зразків, поданій банку при відкритті рахунку, або в картці зразків поданій при заміні керівників підприємства.
При будь-яких порушеннях банк не приймає розрахункового документа від клієнта. Сам банк не має права вносити зміни в цей документ.

4. Сьогодні в Україні в міжгосподарських розрахунках застосо-вуються такі безготівкові розрахункові документи:
- платіжні доручення;
- платіжні вимоги-доручення;
- чеки;
- акредитовані заяви;
- платіжні вимоги;
- інкасові доручення;
- векселі.
Платіжне доручення – це письмовий документ стандартної форми з дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування вказаної суми коштів з його рахунку на рахунок одержувача. Це найпоширеніша в Україні форма розрахунків.
Платіжне доручення виписує платник та подає його в банк не пізніше 10 календарних днів після його виписки.
Якщо одержувач є клієнтом цього ж банку то сума списана з рахунку платника зараховується на його рахунок.
Якщо одержувач є клієнтом іншого банку то кошти списані з рахунку платника будуть переведені в банк одержувача, а потім безпосередньо на рахунок одержувача.
Якщо банк одержав документи клієнта в межах операційного дня то він повинен відправити їх в банк одержувача електронною чи кур’єрською поштою в день надходження, якщо після закінчення операційного дня – то наступного дня.
Термін між датою надходження доручення в банк і датою зарахування коштів на рахунок одержувача не повинен перевищувати 3-х днів.
Інколи платіжні доручення попередньо гарантуються банком – банк списує кошти з рахунку платника на спеціальний рахунок, на який не може бути накладений арешт. Банк одержувач списує зазначені кошти на рахунок конкретного одержувача вказаного в платіжному документі.
Платіжні вимоги-доручення – це комбінований документ в якому передбачається два види дій:
- вимога продавця до покупця оплатити надіслані йому комерційні документи на відвантажені товари;
- доручення покупця (платника) своєму банку оплатити вказані документи і перерахувати кошти продавцю.
Вимогу-доручення виписує продавець і разом з комерційними документами пересилає покупцю. Останній перевіряє одержані документи, і якщо він погоджується здійснити оплату підписує вимогу-доручення і передає його в свій банк. Банк приймає це доручення протягом 20 календарних днів від дати його виписки.
Якщо платник відмовляється оплатити вимогу-доручення то він повинен повідомити про це продавця з наведенням причини.
Чек – це письмове розпорядження власника поточного рахунку (чекодавця) банку виплатити кошти пред’явнику чека. Чеки для безготівкових розрахунків називають розрахунковими. Чеками можна розраховуватися між юридичними особами та між юридичною особою і фізичною. Між фізичними особами розрахунок чеками заборонений.
При видачі чекової книжки підприємству банк бронює вказану у ньому суму. Виписування чеків допускається тільки в межах ліміту конкретної чекової книжки.
Чек повинен бути пред’явлений в банк до оплати протягом 10 днів, не враховуючи дня виписки.
Акредитив – це зобов’язання банку оплатити платіжну вимогу, яке він дає на прохання свого клієнта його постачальнику за умови дотримання останнім передбачених в акредитиві умов поставки і платежу.
Існує кілька видів акредитиву:
- покритий – кошти списуються з рахунку клієнта і бронюються на окремому рахунку;
- непокритий – кошти не списуються з рахунку клієнта, а в разі необхідності банк забезпечує платежі своїми коштами;
- відкличний – може бути відкликаний платником;
- безвідкличний – не може бути відкликаним без згоди продавця товару або послуг.
Акредитив виписується платником не більше ніж на 15 днів, не враховуючи терміну пересилання документів між банками. Банк на прохання платника може продовжити цей термін, але не більше ніж на 10 днів.
Платіжна вимога – це письмове доручення одержувача грошей своєму банку стягнути кошти з платника (боржника). Такі платежі здійснюються тільки за рішенням суду, а зараз тільки через Державну виконавчу службу.
Інкасові доручення – це розрахунковий документ, який складають фінансові органи, банки та інші підприємства у тих випадках коли їм надане право безспірного (безакцептного) стягування коштів. Інкасові доручення приймаються банками протягом 10 днів не рахуючи дня виписки.
Вексель – безумовне грошове зобов’язання, за яким одна особа зобов’язується сплатити іншій визначену суму коштів у визначений строк,
Розрізняють простий вексель і переказний.
Простий вексель видається у формі безумовного зобов’язання здійснити платіж.
Процес обороту простого векселя:
- покупець вручає вексель продавцю;
- продавець виконує роботи, або послуги;
- продавець пред’являє вексель до оплати;
- покупець оплачує вексель.
Переказний вексель (тратта) видається у формі безумовної пропозиції (наказу) здійснити платіж.
Процес обороту переказного векселя:
- продавець направляє покупцю товар, а також тратту;
- платник повертає акцептований (підписаний) вексель продав-цю;
- продавець направляє акцептований вексель одержувачу грошей (ремітентові);
- ремітент направляє вексель покупцю до оплати;
- покупець оплачує вексель і одночасно погашає його.
В залежності від виду, векселі приймаються банками до оплати:
- без супровідних комерційних документів;
- з супровідними комерційними документами.

Запитання до самоконтролю
1. Розрахунково-касові операції банків.
2. Принципи ведення розрахунково-касових операцій.
3. Види розрахункових рахунків.
4. Порядок відкриття розрахункових рахунків.
5. Порядок проведення безготівкових розрахункових операцій.
6. Вимоги до оформлення розрахункових документів.
7. Види безготівкових розрахункових документів.
8. Платіжне доручення.
9. Платіжна вимога.
10. Чек.
11. Інкасові доручення та акредитиви.
12. Вексель.

Тема 4. Міжбанківські розрахунки та касові операції

План
1. Порядок проведення міжбанківських розрахунків.
2. Розрахунок за допомогою системи електронних платежів.
3. Касові операції.
4. Порядок приймання та видачі банками готівки.
Література: [1, 2, 3]
1. Для забезпечення руху коштів між партнерами по бізнесу та підприємствами і податковими, соціальними та іншими органами, розрахункові рахунки яких знаходяться в різних банках та для розрахунків між самими банками створюються спеціальні міжбанківські платіжні системи.
Міжбанківські розрахунки можуть здійснюватися через такі системи:
- систему електронних платежів (СЕП);
- внутрішньобанківську платіжну систему (ВПС);
- комбінацію систем ВПС і СЕП;
- міжнародні системи електронних розрахунків, наприклад SWIFT;
- двосторонні прямі кореспондентські відносини.
Головним призначенням кожної системи є найшвидше транспортування розрахункових документів між банками та переказування коштів від платника до одержувача. Для цього банки відкривають один для одного спеціальні рахунки, які називаються кореспондентськими.
Кореспондентські рахунки – це рахунок одного банку, відкритий в іншому банку. Останній банк за дорученням і за рахунок першого здійснює різноманітні платежі своїм клієнтам.
Кореспондентські відносини – це договірні відносини між банками з метою виконання кожним із них для іншого певних операцій і послуг, пов’язаних з розрахунками між клієнтами та з власними відносинами.
В кореспондентських договорах оговорюється види послуг, які один банк надає іншому, порядок відкриття рахунку, підтвердження і виконання акредитивів та інших розрахункових операцій, розмір комісійних винагород, спосіб передавання та захисту інформації, строк договору, відповідальність і санкції за порушення.
Кореспондентські рахунки можуть бути:
- відкриті на взаємній основі – два банки відкривають рахунки один в одного;
- відкриті в односторонньому порядку – один банк відкриває рахунок в іншому банку (як правило українські банки в іноземних, або малі банки у великих);
- відкриті банками другого рівня в регіональних управліннях НБУ;
- технічні – відкриті банками учасниками СЕП у регіональних розрахункових палатах;
- клірингові – для проведення заліку взаємних вимог між банками.
2. В Україні для розрахунку між банками в електронній формі використовується СЕП розроблена НБУ.
Функціонування СЕП базується на таких принципах:
- усі операції здійснюються виключно у безпаперовій (електронній формі);
- система є абсолютно закритою, тобто грошові кошти не можуть вийти з фінансового простору СЕП на жодній з її ділянок;
- оборот коштів у системі здійснюється за принципом „брутто”, коли кожний платіж відображається на рахунку учасника СЕП;
- ініціатива проведення платежу належить банку-платнику, який дебетує свій рахунок;
- виконання платіжних доручень платника з його коррахунку здійснюється в черговості їх календарного надходження в СЕП і в межах наявних на рахунку коштів;
- платежі здійснюються в режимі реального часу, що дає можливість завершити розрахунки між банками протягом операційного дня;
- зарахування коштів одержувачу здійснюється тільки після їх списання з коррахунку банка, що обслуговує платника, і надходження їх на коррахунок обслуговуючого банку.
Існує три рівні СЕП:
- нижній – КБ та їхні філії;
- середній – територіальні управління НБУ та територіальні розрахункові палати (РРП);
- верхній – операційне управління НБУ, центральна розрахункова палата (ЦРП) та територіального управління НБУ по м. Києву і Київській області, оскільки для них не створено окрема розрахункова палата, а їх обслуговування доручено НБУ.
Електронні розрахункові документи формуються системою автоматизації банку (САБ) у вигляді пакета по 1000 документів одержаних від клієнтів на паперовому або електронному носію та відправляються електронною поштою до РРП, яка обслуговує даний банк. РРП, після перевірки документів, відправляє кошти в іншу РРП, якщо банк одержувач знаходиться в іншому регіоні, або безпосередньо банку-одержувачу, якщо він знаходиться в іншому регіоні.
Електронний розрахунковий документ повинен мати ті ж обов’язкові реквізити, що й паперовий.
На рис. 1 наведено різні схеми руху коштів від платника до одержувача в залежності від їх територіального розміщення та наявності рахунків в одному, або різних банках.

ЦРП НБУ
6 6
4
РРП банку платника РРП банку одержувача 5
3 4
4 3
Банк платника Банк одержувача
2 3 4
4 3 2
5 Філіал банку платника Філіал банку одержувача
2 3 4
4 3 2 1
Платник Одержувач

Рис. 1 Рух коштів від платника до одержувача

1. Клієнти знаходяться в одному філіалі одного банку (або в одному банку, який не має філіалів). 2. Клієнти знаходяться в різних філіалах одного банку (філіал не має доступу до СЕП). 3. Клієнти знаходяться в різних банках, які розміщені в одному регіоні. 4. Клієнти знаходяться в різних банках, які розміщені в різних регіонах. 5. Філіал має доступ до СЕП. 6. Взаємна інформація про рух грошових коштів між територіальними розрахунковими палатами і центральною розрахунковою палатою.

Внутрішньобанківська платіжна система. За наявності в комерційного банку філій, можливі два варіанти входження їх в СЕП:
- безпосередній - через окремий вхід філії, яка здійснює свою діяльність незалежно від головної організації;
- опосередкований – через коррахунки головного банку.
При відсутності безпосереднього входу філій у СЕП банку потрібно створювати внутрішньобанківську платіжну систему.
Забезпечує діяльність ВПС головний розрахунковий центр КБ, який веде субкореспондентські рахунки всіх своїх філій, здійснює міжфілійні платежі всередині банку, а також відображає обороти філій з іншими банками.

3. Касові операції банків полягають у прийманні готівки від клієнтів, зарахуванні її на їх рахунки, збереженні прийнятих коштів та видачі готівки на вимогу клієнта.
Порядок ведення касових операцій регламентується трьома документами, які ухвалив НБУ:
- положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні;
- інструкцією з організації емісійно-касової роботи в установах банків України;
- інструкцією про організацію роботи з готівкою установами банків України.
Цими документами визначені основні вимоги до організації банками касового обслуговування клієнтів:
- дотримання норм чинного законодавства та вимог нормативних актів НБУ щодо організації готівкового обігу;
- прогнозування установами НБУ готівкового обсягів обігу та контроль за дотриманням прогнозних показників;
- повне і своєчасне забезпечення потреб економіки в готівкових коштах;
- своєчасна видача установами банків готівки в межах наявних на рахунках коштів і на цілі, попередньо визначені клієнтами в їх грошових чеках;
- створення умов для залучення готівки до кас банків та сприяння скороченню готівкових платежів у розрахунках за товари і послуги.
Для здійснення касових операцій установи банку організовують прибуткові та видаткові каси, або об’єднані (з невеликим обсягом касових операцій) прибутково-видаткові каси.
Для приймання інкасаторських сумок банки створюють перерахункові каси, які перераховують вміст інкасаторських сумок.
Для приймання виручки після закінчення операційного дня банки організовують вечірні каси, які приймають готівку, але не видають її.
Для одержання касових послуг кожний клієнт повинен:
- розробити і подати банку прогнозний розрахунок своїх касових оборотів на квартал;
- повідомити банку визначений день одержання готівки на виплату заробітної плати та інші платежі;
- подати банку розрахунок ліміту й одержати встановлений йому ліміт залишку каси;
- подати прізвище особи, відповідальної за одержання і доставку готівки з банку, та спосіб її транспортування.

4. Юридичні особи та підприємці, які мають поточні рахунки в банках повинні здавати одержану готівку, не витрачену в той самий день на поточні потреби, в установи банків для зарахування на їхні поточні рахунки. У себе вони можуть тримати готівку тільки в межах ліміту. Підприємства, які не мають договорів на здачу готівки у вечірню касу, або на інкасове обслуговування, мають право здати її в наступний день.
При порушенні цього порядку на підприємства накладаються штрафи.
Ліміт каси підприємствам встановлюється на рівні середньо-денного надходження або середньоденної виручки за три попередні місяці.
Селянські (фермерські) господарства самостійно визначають ліміт каси і повідомляють про це банк.
Індивідуальним підприємцям ліміт каси не встановлюється.
Понадлімітна готівка може бути здана підприємствами:
- через прибуткову денну чи вечірню касу;
- через інкасаторів НБУ чи комерційних банків;
- через підприємство зв’язку, якщо установа банку розташована в іншому населеному пункті.
Приймання готівки здійснюється на підстав стандартного документа „Об’ява на внесення готівки”.
Від фізичних осіб банки приймають готівку для:
- зарахування на їхні рахунки (поточні, ощадні) на підставі документа „Об’ява на внесення готівки” чи „Прибутковий касовий ордер” із записом суми внеску у ощадну книжку.
- здійснення платежів за зобов’язаннями клієнта на підставі „Повідомлення” та з видачею „Квитанції” про здійснений платіж.
На суму одержаних коштів клієнтам видається квитанція на про внесення готівки.
Готівка отримана від клієнтів поступає у сховище банку, або видаткову касу.
Передавання грошей інкасаторам (спеціальним кур’єрам) торгівельними організаціями здійснюється посумочно без перерахування їх вмісту. Кошти перераховуються в банку та зараховуються на рахунок клієнта.
При прийманні готівки касами банків здійснюється їх експертиза на справжність та визначення ступеня зносу.
Банкнота визнається справжньою, коли залишилося не менше ¾ її розміру, видимі водяні знаки, номінал, літери серії та номер.
Банкноти одного номіналу формуються в одну упаковку по 100 штук, яка називається корінцем. 10 корінців формуються в упаковку, яка називається пачкою.
Установи банків видають готівку через свої видаткові каси протягом операційного дня в таких випадках:
- підприємствам, організаціям, установам з їхніх поточних рахунків на підставі грошових чеків установленої форми із зазначенням цільового призначення одержаної готівки;
- фізичним особам з їхніх поточних чи ощадних рахунків за видатковими касовими ордерами встановленої форми;
- індивідуальним позичальникам одержані ними позички за видатковими касовими ордерами;
- населенню при виплаті йому пенсій, допомоги, переказів з інших банків, заробітної плати працівникам даного банку на підставі, відповідно, доручень пенсійних органів, інших організацій платників чи видатковими касовими ордерами.
Видаткові документи повинні бути заповнені, підписані і засвідчені згідно зі встановленими НБУ правилами.
Одержувач може перерахувати отримані кошти біля каси, або в окремому приміщенні.
Видана клієнтам сума готівки в той же день списується їхнього рахунку, або рахунку розпорядника цих коштів.
Податкові та контролюючі органи періодично перевіряють використання підприємствами одержаних коштів за цільовим призначенням.
Приймання та видача готівки може здійснюватися за допомогою банківських ідентифікаційних карток та банківські автомати.
У першому випадку приймання і видача готівки здійснюється також через касу тільки прибуткові та видаткові документи заміняються пластикові ідентифікаційні картки, у другому – через банкомат.
Для захисту свого рахунку кожний клієнт отримує ПІН-код. Після кожної операції касир або банкомат видає клієнту інформацію про рух та залишок коштів.
Усі кошти які протягом дня надійшли в касу і не використані здаються в сховище. Банки розраховують свої потреби в готівкових коштах, постійно контролюють їх наявність та поповнюють, або здають її надлишок (продають) в регіональні відділення НБУ.
Обмін зношених банкнот банками здійснюється безплатно.

Запитання для самоконтролю
1. Система міжбанківських розрахунків.
2. Кореспондентські рахунки та кореспондентські договори.
3. СЕП.
4. Внутрішньобанківська платіжна система.
5. Порядок проведення касових операцій банками.
6. Прибуткові операції банків.
7. Видаткові операції банків.
8. Здійснення касових операцій через банкомати.

Змістовий модуль 2 „Кредитні, зовнішньоекономічні операції та операції з цінними паперами

Тема 5. Кредитні операції банків

План
1. Класифікація банківських кредитів.
2. Принципи і умови кредитування.
3. Оцінка кредитоспроможності позичальника.
4. Забезпечення повернення банківських позик.
5. Процес банківського кредитування:
Література: [1, 2, 3].

1. Кредити розрізняють:
- за терміном використання:
= короткострокові (до одного року);
= середньострокові (від одного до трьох років);
= довгострокові (понад три роки).
Короткотермінові кредити в основному використовуються для поповнення оборотних капіталів підприємства, а довгострокові – для відтворення основного капіталу;
- за ступенем ризику:
= стандартні – надані позичальникам, які мають стабільну фінансову стійкість і своєчасно розраховувалися за раніше отримані кредити;
= з підвищеним ступенем ризику – кредити які не мають забезпечення, а також надані клієнтам з нестійким фінансовим положенням та які допускали затримки при розрахунку за попередні кредити;
- за методом надання:
= одноразові – рішення банку про видачу такого кредиту приймається окремо за кожною позичкою;
= перманентні – надаються банками по мірі виникнення у клієнтів потреби в межах розміру відкритої кредитної лінії (розміри окремих позичок не погоджуються з банком);
= гарантовані (банк надає клієнту письмові гарантії видати йому кредит у певному розміри при виникненні у ньому потреби):
+ з попередньо обумовленою датою видачі;
+ з видачею по мірі виникнення потреби;
- щодо способу повернення:
= поступовий порядок погашення (в розстрочку) – для довгострокових кредитів;
= одноразовим платежем – для короткострокових кредитів;
= за особливими умовами – банк зараховує на погашення кредиту всі поточні надходження на рахунок клієнта;
= на вимогу кредитора – коли клієнт порушує цільовий принцип кредитування, або інші умови кредитного договору;
- за строком повернення:
= строкові;
= до запитання (безстрокові) – клієнт повинен повернути кредит на першу вимогу банку, якщо вимоги банку немає термін повернення кредиту клієнт визначає на свій розсуд;
= прострочені (по них клієнт сплачує підвищену процентну плату);
= відстрочені (пролонговані) – строк повернення кредиту переноситься на пізніший термін. Пролонгація оформляється додатковою угодою;
- за характером визначення банківського процента:
= з фіксованою процентною ставкою;
= з плаваючою процентною ставкою;
- за способом сплати процента:
- звичайний кредит – проценти сплачуються щомісячно;
- дисконтний кредит – проценти сплачуються одночасно з отри-манням кредиту.

2. Принципи здійснення банківського кредитування:
- строковості повернення – кредит повинен бути повернений в точно визначений час;
- цільового характеру – кредит надається на контрольовану ціль, тому використання кредитних коштів дозволяється тільки на витрати пов’язані з досягненням цієї цілі;
- забезпеченості позики – виділення в заставу активів пози-чальника.
Умови кредитування:
- за користування кредитом клієнт, як винагороду, сплачує банку проценти;
- кредити видаються тільки в межах кредитних ресурсів банку;
- про кожний кредит, який перевищує 10 % його власного капіталу КБ повинен повідомити НБУ;
- загальна заборгованість одного позичальника за кредитами, врахованими векселями та іншими зобов’язаннями не може перевищувати 25 % від суми власних коштів КБ;
- загальний розмір кредитів виданих банком з врахуванням інших зобов’язань банку не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів;
- КБ повинен дотримуватися вимог НБУ, щодо формування обов’язкових, страхових і резервних фондів;
- позички надаються всім підприємствам, незалежно від форми власності та фізичним особам;
- рішення про надання кредиту приймається колегіально (кредитним комітетом банку);
- кредити надаються на комерційних засадах, з обов’язковим вивченням банком кредитоспроможності, фінансової стійкості,
- кредитуються тільки ті види діяльності позичальника, які передбачені його статутом;
- позичальник повинен мати власне майно і брати участь у фінансуванні об’єкта, що кредитується певною сумою власних коштів.
Банки не можуть надавати кредити на:
- покриття збитків господарської діяльності клієнта,
- на формування та збільшення статутного фонду клієнта;
- на внесення клієнтом платежів у бюджет;
- підприємствам проти яких порушено справу про банкрутство;
- підприємствам, у контрактах яких не передбачене страхування можливих втрат від не поставок ТМЦ;
- підприємствам, які мають прострочену заборгованість по попередніх кредитах та не сплачені проценти.
Кредити надаються на підставі договору між банком і клієнтом.

3. Кредитоспроможність позичальника визначається на підставі аналізу його фінансового стану.
Для оцінки фінансового стану позичальника – юридичної особи банк враховує такі показники його роботи:
- платоспроможність;
- фінансову стійкість;
- рентабельність ( у динаміці);
- оборот за рахунками;
- склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості.
Платоспроможність позичальника визначається за коефіцієнт-тами ліквідності:
- миттєвої – КЛм (норматив - не менше 0,2);
- поточної – КЛп (норматив - не менше 0,5);
- загальної – КЛз (норматив - не менше 2).

КЛм = Ав/Зп; КЛп = Ал/Зп; КЛз = Ао/Зп,

де: Ав – високоліквідні активи ( грошові кошти, їх еквіваленти та поточні фінансові інвестиції);
Ал – Ав + дебіторська заборгованість та векселі одержані;
Ао – оборотні активи;
Зп – поточні (короткострокові) зобов’язання – короткострокові кредити і розрахунки з кредиторами.
Фінансова стійкість позичальника визначається за допомогою коефіцієнтів:
- маневреності власних коштів – КМ (норматив - не менше 0,5) – характеризує мобільність використання власних коштів;
- незалежності – КН (норматив - не більше 1) – характеризує ступінь фінансового ризику.

КМ = (Вк – Ан)/Вк, КН = Зк/Вк,

де: Вк – власний капітал;
Ан – необоротні активи;
Зк – залучені кошти (довгострокові та поточні зобов’язання).
Рентабельність позичальника визначається за двома показниками:
- рентабельність активів (Ра);
- рентабельність продажу (Рп).

Ра = Пч/А, Рп = Пч/Ор,

де: Пч – чистий прибуток;
А – активи;
Ор – обсяг реалізованої продукції (без ПДВ).
Обороти за рахунками (К – не менше 1,5): - відношення чистих надходжень на всі рахунки позичальника до суми основного боргу за кредитною операцією та процентами за нею з урахуванням строку дії кредитної угоди.

К = [(Нсм х п) – (3м х п) - Зі] / Ск,

де: Нсм – середньомісячні надходження на рахунки позичальника за протягом останніх трьох місяців (крім кредитних коштів). Для сезонних підприємств – за останні 12 місяців.
п – кількість місяців дії кредитної угоди;
Зм – щомісячні умовно постійні зобов’язання (адміністративно-господарські витрати тощо);
Зі – податкові платежі та суми інших зобов’язань перед кредиторами, що мають бути сплачені з рахунку позичальника, крім сум зобов’язань, строк погашення яких перевищує строк дії кредитної угоди ( за даними останнього балансу);
Ск – сума кредиту та проценти за ним.
Головним джерелом інформації про фінансовий стан позичаль-ника є його звітність.
Для оцінки фінансового стану КБ – потенційного позичальника визначається та аналізується:
- дотримання нормативів та показників діяльності встановлених НБУ;
- прибутки та збитки;
- якість активів та пасивів;
- наявність резервів для покриття можливих втрат від активних операцій;
- виконання зобов’язань КБ в минулому;
- якість банківського менеджменту.
Для оцінки фінансового стану фізичної особи враховується:
- соціальна стабільність (наявність нерухомого та рухомого майна, цінних паперів, роботи);
- сімейний стан;
- вік та здоров’я;
- доходи та витрати;
- використання банківських кредитів у минулому;
- ділову репутацію.

4. Формою забезпечення повернення банківської позики, або її захисту є джерело погашення боргу.
Банки використовують два джерела погашення позичок – первинні і вторинні.
Первинні – грошові кошти які надходять на рахунок пози-чальника від реалізації або використання прокредитованого об’єкта;
Вторинні – застава, гарантія, перевідступлення (цесія) на користь банку вимог і рахунків до третьої особи, іпотека; страхова угода (поліс).
Застава – це резервування позичальником майна, яке згідно договору він не має права реалізувати без згоди банку. Банк може реалізувати це майно на свою користь коли клієнт вчасно не розрахується за кредит та проценти по ньому.
Гарантія (поручительство) – гарантійне зобов’язання третьої особи погасити заборгованість по кредиту позичальника, якщо він затримає розрахунки на 10-15 днів. Забезпечена гарантією (гарантійним листом) сума стягується у безспірному порядку.
Цесія (перевідступлення) – надання банку права направляти на погашення заборгованості позичальника всіх сум які надходитимуть від третіх осіб.
Іпотека – застава у вигляді будівель та землі.
Страхова угода – клієнт або банк страхує кредитну угоду. При не виконанні позичальником свої зобов’язань страхова компанія компенсує банку понесені ним збитки.
Формою забезпечення виконання клієнтом зобов’язань є стягнення з нього пені і штрафів.

5. Етапи процесу кредитування:
- початковий – розгляд заяви клієнта на кредит. Разом з заявою, клієнт подає інші документи (статут, установчий договір, бізнес-план, техніко-економічне обґрунтування проекту що кредитуватиметься, копії угод, які пов’язані з цим проектом, договір-заставу, гарантійний лист та ін.).
Кредитний працівник банку проводить попередню розмову з клієнтом з метою оцінити його організаційні здібності;
- другий – вивчення кредитоспроможності клієнта та оцінюван-ня ризиків. Для цього в банках створюються спеціальні служби;
- третій – підготовка до складання кредитної угоди. Після узгод-ження між клієнтом і банком всіх параметрів кредитної угоди складається відповідний висновок який подається на розгляд кредитного комітету або комісії.
У разі позитивного рішення кредитного комітету угода підписується представниками банку і клієнта.
В кредитній угоді передбачається: мета, сума і строк позички, умови і порядок її надання і погашення, форми забезпечення зобов’язань клієнта за кредитом, процентна ставка, порядок внесення плати за позичку, обов’язки, права і відповідальність сторін щодо надання і погашення кредиту, перелік документів і порядок їх подання банку й інші умови процесу кредитування.
Надання позички і її повернення здійснюється на спеціально відкритому для цього рахунку.

Запитання для самоконтролю
1. Класифікація банківських кредитів:
- за терміном використання;
- за ступенем ризику;
- за методом надання;
- за методом та строком повернення;
- за характером визначення та способом сплати процента.
2. Принципи здійснення банківського кредитування.
3. Умови кредитування.
4. Цілі на які банкам заборонено надавати кредити.
5. Показники кредитоспроможності підприємств.
6. Коефіцієнти ліквідності.
7. Коефіцієнти фінансової стійкості.
8. Рентабельність підприємств.
9. Обороти за рахунками.
10. Визначення фінансового стану КБ.
11. Оцінка фінансового стану фізичної особи.
12. Форми забезпечення повернення банківської позики.

13. Етапи кредитування.
14. Кредитна угода.

Тема 6. Операції банків з цінними паперами та зовнішньоекономічні операції КБ

План
1. Сутність операцій з цінними паперами та їх класифікація.
2. Інвестиційні операції КБ.
3. Операції банків з векселями.
4. Формування банками резервів під операції з цінними паперами.
5. Валютні операції.
6. Міжнародні розрахунки.
Література: [1, 2, 3, 4]

1. Операції банків з цінними паперами (ЦП) полягають у випуску та реалізації власних цінних паперів з метою залучення коштів та купівлі, збереженні та реалізації цінних паперів, випущених іншими суб’єктами, з метою отримання прибутку.
Відповідно всі операції банків з ЦП можна поділити на емісійні, інвестиційні та депозитарні.
Емісійна діяльність банків полягає у випуску власних цінних паперів з метою залучення коштів для формування і поповнення статутного капіталу, а також з метою тимчасового залучення ресурсів для проведення окремих банківських операцій, фінансування певних програм чи напрямів діяльності (це пасивні операції банків).
Інвестиційна діяльність банків передбачає вкладення коштів у цінні папери від свого імені і за свій рахунок з метою отримання прибутку.
Депозитарна діяльність банку полягає у наданні послуг зі зберігання (депонування) цінних паперів та виконання доручень з реалізації прав, що засвідчені цінними паперами.
За характером виконання операції з цінними паперами можна класифікувати:
- операції за власний рахунок:
= торгівля цінними паперами;
= термінові вклади в цінні папери;
- посередницькі операції (виконання доручень клієнтів за їх рахунок):
= в процесі емісії цінних паперів клієнтами;
= в процесі обігу цінних паперів клієнтів;
- довірчі операції (виконання від свого імені та власний розсуд дій з ЦП, які належать клієнтам):
= управління іпотекою (заставою, яка здійснюється цінними паперами на нерухомість);
= управління цінними паперами та грошовими фондами (за дорученням власника);
- інфраструктурні операції:
= депозитарний облік;
= професійне консультування;
= здійснення клірингових розрахунків за цінними паперами.
Портфель цінних паперів банку – це сукупність придбаних (отриманих) банком сторонніх цінних паперів, право володіти, користуватися та розпоряджатися якими належить банкові.
Всі цінні папери, яким володіє банк поділяються на два портфелі: портфельна продаж і портфель інвестицій.
Портфель на продаж – це група ЦП, придбаних з метою подальшого перепродажу для отримання торгівельної надбавки.
Портфель інвестицій – це група ЦП, придбаних з метою отримання дивідендів або відсотків з доходу.
Банк може емітувати такі види цінних паперів:
- привілейовані та прості акції;
- облігації;
- ощадні сертифікати;
- банківські векселі.
Емісію простих та привілейованих акцій, банк здійснює з метою збільшення статутного фонду (акції не потрібно повертати), а емісію (випуск і реалізацію) облігацій, ощадних сертифікатів і банківських векселів – з метою залучення ресурсів для здійснення активних операцій (це боргові цінні папери, які підлягають викупу банком).
АТ можуть випускати облігації на суму, що не перевищує 25 % розміру Статутного фонду.

2. У загальному розумінні інвестиції являють собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення.
Згідно закону України „Про інвестиційну діяльність „Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект”.
Банки здійснюють інвестиції з метою:
- розширення дохідної бази за рахунок зростання вартості цінних паперів, одержання прибутку у формі процентів, дивідендів, дисконту та курсової різниці від перепродажу ЦП;
- підтримання ліквідності банку створенням вторинних резервів високоліквідних ЦП, які легко можна реалізувати, або використати як заставу при позичанні коштів;
- забезпечення диверсифікації банківських операцій з метою мінімізації банківських ризиків і стабілізації доходів;
- формування контрольного пакету цінних паперів і участь в управлінні діяльністю об’єкта інвестування;
- розширення клієнтської бази, забезпечення присутності банку на динамічних ринках.
Етапи інвестування:
- перший – формування цілей (отримання додаткового прибутку, заволодіння контрольним пакетом підприємства, диверсифікація активів тощо), визначення горизонту (часового періоду інвестицій) та форм (стратегічні чи портфельні) інвестицій.
Стратегічні інвестиції - це вкладання коштів у цінні папери конкретних емітентів з метою заволодіння контрольним пакетом компанії.
Портфельні інвестиції – це вкладання коштів у цінні папери різних видів, які належать різним емітентам, з метою отримання прибутку та курсової різниці;
- другий – інвестиційний (фундаментальний та технічний) аналіз.
Фундаментальний аналіз складається з:
- макроекономічного (загальнодержавного) аналізу – досліджен-ня рівня економічної активності та інфляції, процентних ставок, рівня безробіття, стану державних фінансів та сальдо платіжного балансу, який дозволяє визначити наскільки сприятлива ситуація на ринку для інвестицій;
- галузевого аналізу – пошук найбільш привабливих для інвестицій галузей;
- аналізу фінансового стану компаній-емітентів, що дозволяє вибрати найкращий варіант для інвестицій;
- прогнозування ціни фінансового інструменту – порівняння ринкової ціни з “дійсною” ціною інвестиційного об’єкта, що дозволяє здійснити прогноз рівня прибутку від інвестиції.
Технічний аналіз – це розкриття закономірностей, виявлення тенденцій та прогнозування руху ціни на ЦП в майбутньому;
- третій – на підставі проведених аналізів формування банком портфеля ЦП і управління цим портфелем.
Структура сформованого банком портфеля цінних паперів характеризується терміном інвестицій та ступенем ризику: – інвестиції з більшим терміном і ризиком мають більшу дохідність, і навпаки. Тому банки постійно повинні вибирати між бажанням мінімізувати ризик та отримати більший прибуток;
- четвертий – оцінка ефективності інвестиційної діяльності банку і, зокрема, ефективності управління портфелем ЦП. Банки періодично оцінюють рівень прибутковості операцій з ЦП та порівнюють його з прибутковістю банку в інших сферах його діяльності.
Інвестиції банків, які з одної сторони здійснюються ними для отримання прибутку та страхування себе від ризиків, з іншої – дозволяють залучати кошти в економіку країни на фінансування програм розвитку науки і техніки, будівництва нових об’єктів та покращення поточної діяльності підприємств, іншими словами сприяють нарощуванню обсягів загальнодержавного виробництва продукції (ВВП), підвищенню її якості та надійності.

3. Вексель - це цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселетримачу).
За формою та способом використання векселі поділяються на прості і переказні.
Простий вексель означає зобов’язання однієї особи виплатити зазначену суму коштів іншій особі за поставлені товари чи надані послуги.
Переказний вексель є наказом позичальнику виплатити певну суму коштів пред’явнику векселя.
Залежно від характеру угод розрізняють комерційні та фінансові векселі.
Комерційний вексель з’являється в обігу в результаті реальної угоди з купівлі-продажу цінностей, виконаних робіт, наданих послуг.
Фінансовий вексель виникає внаслідок фінансової операції і засвідчує отримання грошової позики.
Економічна сутність векселя полягає в тому, що він є абстрактним письмовим свідоцтвом боргу, який повинен бути погашений в безспірному порядку грошовими коштами.
Обов’язкові реквізити векселя:
- найменування „Вексель”;
- простий і нічим не зумовлений наказ (для переказного векселя) або зобов’язання (для простого векселя) сплатити певну суму. У векселі може бути зазначена процентна ставка на суму записану в ньому, яка вираховується від дати заповнення векселя до дати погашення боргового зобов’язання;
- найменування платника і його реквізити (може бути кілька платників, як і кількох векселеодержувачів);
- зазначення строку платежу;
- зазначення місця платежу;
- найменування того, кому або за наказом повинен бути здійснений платіж;
- дата і місце складання векселя;
- підпис того, хто видає документ (керівника і головного бухгалтера).
Векселедавець зобов’язаний вести реєстр виданих векселів.
Платіж за векселем в Україні здійснюється тільки в безготівковій формі.
За погодженням сторін умовами договору може бути передбачення акцептування (згоду платника) векселя. В цьому випадку вексель може бути пред’явлений до оплати при наявності акцепту.

4. Для відшкодування збитків, які банки можуть зазнати від погіршення фінансового стану емітента ЦП або від зниження ринкової ціни ЦП, внаслідок зміни поточної норми дохідності, КБ зобов’язані створювати резерви.
Резерв на відшкодування збитків КБ від операцій з цінними паперами складається з загального та спеціального резервів.
Загальний резерв під ЦП банк може формувати самостійно. Розмір такого резерву НБУ не регламентується.
Спеціальний резерв під ЦП формується у разі падіння ринкової ціни групи ЦП нижче балансової вартості цієї групи ЦП.
Резервуванню підлягають усі групи ЦП що знаходяться у портфелі банку на продаж понад 15 днів, або в портфелі на інвестиції понад 30 днів.
Для розрахунку резерву ЦП у портфелях, як на продаж так і на інвестиції розділяються на ЦП, що мають активний ринок (їх купують і продають) і не мають активного ринку.

5. Основні умови та принципи проведення валютних операцій юридичними і фізичними особами в Україні регламентує Декрет Кабінету Міністрів „Про валютне регулювання та валютний контроль” від 19.02.1993 р.
Всі суб’єкти валютних операцій поділяються на резидентів і нерезидентів.
Резиденти:
- це фізичні особи що мають постійне проживання на території України;
- юридичні особи та підприємці, що не мають статусу юридичних осіб, які зареєстровані та діють на території України;
- дипломатичні, консульські, торгівельні представництва та філії і представництва підприємств та організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.
Нерезиденти:
- фізичні з постійним місцем проживання за територією України;
- юридичні особи, та підприємці, не зареєстровані як юридичні особи, які діють за межами території України згідно законодавства інших країн.
- представництва інших країн на території України.
До валютних цінностей відносять:
- іноземну валюту;
- цінні папери в іноземній валюті;
- дорогоцінні метали (золото, срібло, платина);
- природне дорогоцінне каміння.
КБ, які отримали ліцензію НБУ можуть здійснювати такі валютні операції:
- ведення валютних рахунків клієнтів;
- неторговельні операції;
- встановлення кореспондентських відносин з комерційними банками:
= прямі кореспондентські відносини;
= через кореспондентські рахунки уповноваженого банку;
- операції з міжнародними торговельними розрахунками;
- операції з торгівлі іноземною валютою на внутрішньому валютному ринку;
- операції щодо залучення та розміщення валютних коштів на внутрішньому ринку;
- операції щодо залучення та розміщення валютних коштів на міжнародних ринках;
- валютні операції на міжнародних грошових ринках;
- операції з монетарними металами на внутрішньому ринку;
- операції з монетарними металами на міжнародному ринку.

6. Для здійснення операцій з валютою банки відкривають своїм клієнтам такі рахунки:
- поточні – для проведення розрахунків у межах законодавства в готівковій та безготівковій формі у іноземній валюті при здійсненні поточних операцій;
- розподільчі – призначені для попереднього зарахування коштів в іноземній валюті, що надійшли на адресу юридичної особи-резидента, з подальшим використанням згідно законодавства України (з обов’язковим частковим чи повним продажем чи без такого);
- кредитні – відкриваються резидентам та не резидентам для обліку кредитів наданих в іноземній валюті;
- депозитні – відкриваються юридичним та фізичним особам (резидентам та не резидентам) для залучення коштів в іноземній валюті.
Відповідно до законодавства України купівля і продаж валюти юридичними особами здійснюється в безготівковій формі на міжбанківській валютній біржі через уповноважені банки.
Суб’єктами міжбанківського валютного ринку є:
- НБУ;
- уповноважені банки, при наявності ліцензії;
- інші кредитно-фінансові установи (резиденти і не резиденти), при наявності ліцензії;
- Українська міжбанківська валютна біржа та валютні підрозділи інших бірж, які отримали ліцензію НБУ.
Клієнти банків можуть отримати валюту на такі цілі:
- оплату імпортних контрактів;
- переказу за кордон прибутку, який отриманий іноземними інвесторами від інвестицій в Україну;
- здійснення про ліцензованих НБУ валютних операцій, які пов’язані з рухом капіталів.
Для проведення міжбанківських розрахунків в іноземній валюті банки України встановлюють з іноземними банками кореспондентські відносини, які можуть бути односторонніми і двосторонніми. Для цього відкриваються кореспондентські рахунки:
- лоро – іноземного банку відкриті в іноземній валюті в Україні;
- ностро - українського банку відкритий в іншій країні у зарубіжному банку.
Форми міжнародних розрахунків:
- інкасо – доручення експортера своєму банку одержати від імпортера певну суму, яку зазначено в платіжних документах, або підтвердження, що цю суму буде виплачено в певний строк (після передачі банку комерційних документів – транспортних, страхових та ін.);
- акредитив – це грошове зобов’язання банку, за дорученням і за рахунок його клієнта-імпортера здійснити оплату на користь експортера або забезпечити платіж іншим банком ( після отримання комерційних документів).
Розрізняють акредитиви:
- відзивні (без повідомлення експортера) і безвідзивні (з повідомленням експортера);
- покриті (банком резервуються валютні кошти) і не покриті (валютні кошти не резервуються);
- банківський переказ – розрахункова операція здійснюється на підставі платіжного доручення клієнта.

Запитання для самоконтролю
1. Сутність операцій з цінними паперами.
2. Види банківських операцій з ЦП.
3. Що таке портфель ЦП банку.
4. Мета інвестиційної діяльності КБ.
5. Етапи інвестування.
6. Операції банків з векселями.
7. Обов’язкові реквізити векселя.
8. Формування резерву під операції з ЦП.
9. Визначення термінів: резиденти і нерезиденти.
10. Що відноситься до валютних цінностей.
11. Валютні операції, які можуть здійснювати КБ.
12. Види рахунків для здійснення міжнародних розрахунків.
13. Суб’єкти міжбанківського валютного ринку.
14. Форми міжнародних розрахунків.

Тема 7. Аналіз діяльності комерційних банків

План
1. Доходи та витрати банку.
2. Прибуток банку та його розподіл.
3. Показники ефективності роботи банку.
4. Нормативи діяльності банку.
Література: [1, 2, 3, 4].

1. Доходи – це збільшення економічних вигод банку протягом звітного періоду у формі зростання активів, або зменшення зобов’язань, що спричиняють збільшення капіталу і не є внесками акціонерів.
Усі доходи банків діляться на:
- банківські;
- небанківські операційні;
- непередбачені.
Банківські доходи поділяються на:
- процентні (за коштами розміщеними під депозит в НБУ та в інших КБ; за кредитами наданими суб’єктам господарювання, органам державного управління і фізичним особам та цінними паперами, з фіксованим прибутком);
- комісійні (за операціями з банками, філіями та клієнтами по розміщенню позик клієнтів, за розрахунково-касове обслугову-
вання, за зберігання цінностей, проведення операцій з цінними паперами та іноземною валютою);
- торгівельні прибутки (це чисті прибутки від операцій купівлі-продажу фінансових інструментів: купівля-продаж валюти та цінних паперів);
- інші банківські операційні доходи (дивіденди від акцій, що зберігаються для торгівлі та капіталовкладень).
Небанківськими операційними доходами вважаються:
- доходи, які не стосуються основної діяльності банку (від продажу ОФ, здачі приміщень в оренду, надання аудиторських послуг і консультацій та продажу програмного забезпечення).
Непередбаченими вважаються доходи: - які виникають в результаті надзвичайних подій і мають разовий характер (зміна в правилах обліку активів і пасивів, порядку зарахування курсової різниці та ін.).
Витрати – це зменшення економічної вигоди у звітний період у формі відпливу або використання активів, виникнення заборгова-ності, що веде до зменшення власного капіталу і не є розподілення між акціонерами.
Усі витрати поділяються на:
- банківські витрати;
- небанківські операційні витрати;
- непередбачені витрати.
До банківських належать витрати, які безпосередньо пов’язані з банківською діяльністю. Вони поділяються на:
- процентні (за коштами отриманими в кредит від НБУ, інших КБ, суб’єктів господарювання, бюджету, позабюджетних фондів України і фізичних осіб та за цінними паперами власного боргу);
- комісійні (за операції інших банків по розрахунково-касовому обслуговуванню, за зберігання валюти, здійснення операцій на валютному ринку та ринку банківських металів);
- торгівельні (це збитки від діяльності на валютному ринку, ринку банківських металів, від операцій з цінними паперами та торгівлі іншими фінансовими інструментами);
- інші банківські операційні витрати (сплата дивідендів та інші не зазначені вище операційні витрати).
Небанківські операційні витрати діляться на:
- адміністративні;
- інші небанківські операційні витрати.
Адміністративні витрати:
- витрати на утримання персоналу (зарплата та премія);
- сплата податків та інших обов’язкових платежів, крім податку на прибуток;
- витрати на утримання й експлуатацію основних засобів та нематеріальних активів;
- виплата винагороди посередникам та за охорону.
Інші небанківські операційні витрати:
- витрати на купівлю з метою продажі основних фондів та не матеріальних активів;
- на оренду приміщень не пов’язаних з основною діяльністю банку;
- створення резервів.
Непередбачені витрати виникають у разі надзвичайних подій і мають разовий характер.
КБ формують резерви для покриття можливих втрат за активами у національній і іноземній валюті, включаючи розміщення депозитів, надання кредитів, придбання цінних паперів, дебіторську заборгованість та ін.

2. Банківський прибуток – формується у результаті здійснення кредитних, розрахункових, грошових операцій та інших видів діяльності банку. Він є джерелом сплати податку на прибуток, виплати дивідендів, створення фондів банку та стимулювання працівників банку.
Прибуток розподіляється таким чином:
- сплата податку на прибуток (25 %);
- відрахування до резервного фонду банку;
- відрахування до фонду матеріального заохочення;
- відрахування у фонд виробничого та соціального розвитку;
- відрахування в інші фонди банку;
- сплата дивідендів акціонерам (засновникам) банку.

3. Ефективність діяльності банку визначають за показниками доходності КБ. Доходність – це сумарний позитивний результат його господарсько-фінансової та комерційної діяльності.
Для оцінки доходності КБ використовують такі коефіцієнти:
- прибутковості КБ:
= прибутковість банківських активів (ROA), %:

ROA = (ЧП / А) х 100 %,

де: ЧП – чистий прибуток банку, грн.;
А – активи банку на початок аналізованого періоду, грн.
Оптимальне значення ROA – 0,75 – 1,5 %;
= прибутковість акціонерного капіталу банку (ROE), %:

ROE = (ЧП / Ка) х 100 %,

де: Ка – сплачений статутний (акціонерний) капітал банку, грн.
Оптимальне значення ROE – 10 – 20 %;
- ефективності діяльності банку:
= чистий SPRED, (процентна маржа), % = [(проценти отримані / позики надані) х 100 %] – [(проценти сплачені / кредити отримані) х 100 %] – це різниця між середніми по банку процентами отриманими і сплаченими. За цим показником визначається необхідна мінімальна різниця між ставками за активними і пасивними операціями (мінімальне значення – 0, оптимальне – не менше 1,25 %);
= чиста процентна маржа (ЧПМ), % = [процент отримані – проценти сплачені) / активи банку] х 100 % - цей показник показує чи може банк отримувати прибуток від процентної різниці (оптимальне значення – 4,5 %);
= інший операційний дохід на загальні активи, % – (інший операційний дохід / середні загальні активи) х 100 % - цей показник характеризує залежність банку від непроцентних доходів. Його зростання свідчить про рівень диверсифікації банківських послуг, або бажання отримати спекулятивний прибуток, або замаскувати недостатність основного банківського доходу від процентів;
= чистий операційний дохід на загальні активи, % = (чистий процентний дохід + інший операційний дохід) / середні загальні активи) х 100 %;
= чиста операційна чи посередницька маржа (%) = (дохід на дохідні активи + відповідна комісія) / середні загальні активи) х 100 – проценти сплачені / усі пасиви, що фінансуються) х 100 %;
- ефективності діяльності працівників КБ:
= чистий дохід на одного працівника = прибуток після оподат-кування / загальна чисельність працюючих;
= чистий дохід до витрат на утримання персоналу = прибуток після оподаткування / витрати на утримання одного працівника.
Оптимальними витратами на персонал рахується 2 % від загальних витрат.

4. Кожний банк, для забезпечення власних інтересів та інтересів клієнтів, повинен дотримувати обов’язкових економічних нормативів його діяльності, до яких належить:
- нормативи капіталу;
- нормативи ліквідності;
- нормативи ризику;
- нормативи валютної операції.
Норматив (мінімальний розмір) регулятивного капіталу банку (Н1) – це сума власного капіталу банку, яка складається з основного (статутний капітал, додаткова емісія власних акцій, резерви створені за рахунок нерозподіленого прибутку, резервні фонди створені згідно із законами України та нерозподілений прибуток минулих років) і додаткового капіталу (загальні резерви банку, резервний фонд, результати переоцінки основних засобів та нерозподілений прибуток поточного року) за мінусом відвернень з урахуванням основних засобів (придбані банком цінні папери з нефіксованим прибутком, інвестиції у капітал інших банків (в розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу):

НІ = ОК + ДК – В, грн.

При цьому розрахунку розмір додаткового капіталу не повинен перевищувати розмір основного капіталу.
Норматив Н1 на 1 січня 2006 року:
- місцевих кооперативних банків – 1,4 млн. євро;
- для банків, які працюють на території одної області – 4,5 млн. євро;
- для банків, які працюють на території України – 8 млн. євро.
Норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2), % – це відношення регулятивного капіталу до загальних активів, зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями банків:

Н2 = [Н1 / (Аз – Ра)] х 100 %.

Норматив Н2 – 8 % (для працюючих банків), 15 % (перших 12 місяців для новостворених банків), 12 % (других 12 місяців для новостворених банків).
Норматив адекватності основного капіталу (Н3), % – це відношення основного капіталу до загальних активів, зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями банків:

Н3 = [ОК / (Аз – Ра)] х 100 %.

Норматив Н3 – 4 %.
Тут загальні активи банку включають готівкові кошти, кошти в НБУ, інших банках та на транзитних рахунках, банківські метали, цінні папери, товарно-матеріальні цінності, основні засоби та дебіторську заборгованість.
Нормативи ліквідності КБ:
- миттєвої – Нмл – відношення суми на кореспондентських рахунках (Ккр) та в касі (Кк) до поточних зобов’язань банку (Зп):

Нмл = (Ккр + Кк) / Зп.
Норматив Нмл – 0,20.

- поточної – Нпл – відношення активів первинної та вторинної ліквідності (готівкові кошти, банківські метали, кошти на кореспондентських рахунках, строкові депозити, боргові цінні папери та надані кредити із строком погашення 30 днів) (Апв) до поточних зобов’язань банку (до 30 днів) (Зп):

Нпл = Апв / Зп.
Норматив Нпл – 0,4.

- короткострокової – Нк - відношення ліквідних активів – до 1 року (готівкові кошти, банківські метали, кошти на кореспондентських рахунках, короткострокові депозити та надані кредити) (Ал) до короткострокових зобов’язань – до 1 року (кредити одержані, депозити населення, ЦП власного боргу та надані гарантії) (Зк):

Нк = Ал / Зк.
Норматив Нк – 0,20.

- загальної – Нз – відношення загальних активів (Аз) до загальних зобов’язань банку (Зз):

Нз = Аз / Зз.
Норматив Нз – 100 %.
Допустимі нормативи ризику банку визначаються з таких принципів:
- загальний розмір ризику, який бере на себе банк щодо будь-якого клієнта (юридичної, фізичної особи чи банку) або групи пов’язаних осіб не може перевищувати 25 % регулятивного капіталу банку;
- загальна сума всіх великих кредитів (більше 10 % від розміру регулятивного капіталу) не може перевищувати восьмикратного розміру регулятивного капіталу;
- інвестиції банку в один об’єкт не можуть перевищувати 15 % від розміру регулятивного капіталу банку збільшеного на суму ЦП призначених для продажі та зменшеного на суму резервів сформованих під ці операції;
- загальні інвестиції банку не можуть перевищувати 60 % від розміру регулятивного капіталу банку збільшеного на суму ЦП призначених для продажі та зменшеного на суму резервів сформованих під ці операції.
Нормативи валютних операцій банку встановлюються на таких принципах:
- перевищення вимог за купленою валютою над зобов’язаннями за проданою валютою не може перевищувати у гривневому еквіваленті 30 % від розміру регулятивного капіталу банку;
- перевищення зобов’язань за проданою валютою над вимогами за купленою валютою не може перевищувати у гривневому еквіваленті 5 % від розміру регулятивного капіталу банку.
НБУ встановлює комерційним банкам нормативи обов’язкових резервів від розміру залучених коштів:
а) за короткостроковими коштами:
- юридичних осіб в національній і іноземній валюті – 14 %;
- фізичних осіб у національній валюті – 12 %, у іноземній валюті – 13 %;
б) за довгостроковими коштами:
- юридичних осіб в національній і іноземній валюті – 13 %;
- фізичних осіб у національній валюті – 11 %, у іноземній валюті – 13 %;
в) іншими залученими коштами - 15 %.

Запитання для самоконтролю
1. Класифікація доходів банку.
2. Класифікація витрат банку.
3. Банківський прибуток та його використання.
4. Показники прибутковості банку.
5. Показники ефективності діяльності банку.
6. Показники ефективності діяльності працівників банку.
7. Нормативи капіталу банку.
8. Нормативи ліквідності банку.
9. Нормативи ризику банку.
10. Нормативи валютних операцій.
11. Нормативи обов’язкових резервів банку.

4. КОНТРОЛЬНО-ТЕСТОВА ПРОГРАМА

Потрібно знайти одну правильну відповідь

Тема 1
1. В Україні банки виникли:
- у вересні 1991 р.;
- у липні 1990 р.;
- у лютому 1990 р.
2. Банківська система України:
- трьохрівнева;
- дворівнева;
- чотирьохрівнева.
3. Банківська система України:
- це сукупність різних видів банків і банківських об’єднань у їх взаємозв’язку і взаємодії;
- це об’єднання банків та інших фінансових установ які забезпечують рух та накопичення грошових ресурсів;
- це сукупність банківсько-фінансових установ та промислових підприємств у їх взаємодії.
4. Банк це:
- установа, яка забезпечує фінансування видатків КМ України, юридичних та фізичних осіб;
- підприємство, основною ціллю якого є накопичення і зберігання золотовалютних запасів країни;
- це юридична особа, яка здійснює такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття та ведення рахунків фізичних та юридичних осіб.
5. Спеціалізований банк:
- спеціалізується на фінансуванні підприємств одної галузі;
- отримав не менше 50 %, від суми власного капіталу, кредитних коштів від НБУ;
- більше 50 % його активів є активами одного типу.
6. Банки бувають таких видів:
- ощадні, накопичувальні, емісійні;
- іпотечні, інвестиційні, депозитні;
- клірингові, інноваційні, ощадні.
7. Організаційно-правовими формами банків є:
- акціонерні товариства, ТОВ, кооперативи;
- асоціація, холдинг, корпорація;
- кооператив, фірма, трест.
8. Засновниками банківської корпорації є:
- банки і страхові компанії;
- банки, страхові компанії та інші фінансові органи;
- банки.
9. Материнський банк це:
- банк, який має найбільший розмір активів;
- банк, який володіє не менше 50 % голосів інших банків;
- банк, який має філії і представництва у всіх регіонах країни.
10. Основна функція НБУ:
- монопольне здійснення емісії національної грошової одиниці;
- накопичення та зберігання золотовалютних запасів;
- забезпечення стабільності грошової одиниці України.
11. НБУ підзвітний:
- Президентові і КМ України;
- Президентові і ВР України;
- КМ і ВР України.
12. До складу Ради НБУ входять:
- 12 чоловік;
- 15 чоловік;
- 14 чоловік.
13. Відкладальне вето це:
- зупинення Радою НБУ дії рішення правління НБУ;
- зупинення ВР дії розпорядження правління НБУ;
- зупинення Президентом України дії рішення Ради НБУ.
14. Голова НБУ призначається:
- Президентом України за поданням КМ України;
- КМ України за поданням Ради НБУ;
- ВР України за поданням Президента України.
15. До структури НБУ входять:
- філії, розрахункові палати, банківські навчальні заклади;
- центральний апарат, Державна скарбниця, комерційні банки;
- банкнотно-монетний двір, філії, Рада НБУ.
16. Комерційний банк це:
- економічно самостійне, незалежне комерційне підприємство;
- підзвітна НБУ установа. яка існує на умовах самофінансування;
- державний орган, який обслуговує юридичних та фізичних осіб.
17. Банк із статутним фондом в розмірі 60 млн. грн. відноситься до:
- малих;
- середніх;
- великих.
18. Банк з 60 млн. грн. активів належить до:
- малих;
- середніх;
- великих.
19. Мінімальний розмір Статутного капіталу банку в Статут-ному фонді якого 52 % належить іноземному інвестору:
- 5 млн. євро;
- 8 млн. євро;
- 15 млн. євро.
20. Рішення про заснування нового КБ з національним капіталом приймає:
- комісія НБУ з питань нагляду і регулювання діяльності банків;
- правління НБУ;
- Рада НБУ.
21. Ревізійна комісія недержавного КБ обирається:
- спостережною радою;
- наглядовою радою;
- загальними зборами.
22. Власний капітал банку виконує такі функції:
- резервну, депозитну, кредитну;
- захисну, оперативну, регулюючу;
- стратегічну, поточну, контролюючу.
23. Вклади до запитання це:
- тимчасово вільні кошти вкладників;
- кошти НБУ розміщені на депозитному рахунку комерційного банку;
- залишки коштів на поточних та бюджетних рахунках клієнтів.
24. Залучені кошти і одержані кредити складають:
- пасив банку;
- актив банку;
- капітал банку.
25. Принципи здійснення розрахунково-касових операцій:
- порядок здійснення розрахунків банками, їхні форми та строки регламентуються НБУ;
- юридичні особи мають право вибору форми платежу, банку та черговості здійснення платежів;
- черговість, прозорість, підзвітність контролюючим органам.
26. Клієнти можуть відкрити в банку такі рахунки:
- розрахункові, інвестиційні, термінові;
- клірингові, резервні, бюджетні;
- поточні, депозитні, бюджетні.
27. Для відкриття рахунку юридичні особи подають такі документи:
- копії свідоцтва про реєстрацію та статуту, документа, що підтверджує його реєстрацію у податковому органі та ПФ;
- копію річного балансу, міжнародних договорів, дозвіл податкового органу та місцевої держадміністрації;
- зразки підписів керівника і головного бухгалтера, довідку з МВС, ПФ, та податкового органу.
28. Додаткові вимоги до нерезидентів при відкритті рахунку:
- юридичні особи повинні подати статистичну довідку із місця своєї реєстрації та підтвердити джерело походження коштів;
- при відкритті рахунку в іноземні валюті юридичні особи повинні подати дозвіл свого національного банку, фізичні – підтвердити джерело походження коштів;
- фізичні особи повинні подати довідку про відсутність судимості, склад сім’ї, юридичні – про склад засновників.
29. Розрахункові документи складені:
- на комп’ютері з використанням СЕП;
- в електронній формі;
- на папері.
30. Обов’язкові реквізити розрахункових документів:
- реквізити платника, підписи керівника і головного бухгалтера, назва та місцезнаходження податкового органу;
- реквізити платника і одержувача коштів, банків платника і одержувача коштів, сума платежу цифрами і прописом;
- номер документа, число, реквізити платника і одержувача, суму ПДВ та відрахувань до ПФ.
31. Платіжне доручення це:
- це доручення клієнта банку, який його обслуговує, на перерахування коштів з його рахунку на рахунок одержувача;
- це доручення клієнта банку, який його обслуговує, на перерахування коштів з рахунку одержувача на його рахунок;
- це доручення клієнта банку, який його обслуговує, гарантувати одержувачу здійснення оплати при поданні ним комерційних документів.
32. Платіжна вимога-доручення виписується:
- покупцем;
- продавцем;
- державною виконавчою службою.
33. Платіжна вимога виписується:
- платником коштів,
- одержувачем коштів;
- судом.
34. При видачі безготівкової чекової книжки банк:
- перераховує кошти на рахунок покупця;
- перераховує замовлені кошти в територіальну розрахункову палату;
- бронює замовлену суму.
35. Акредитив це:
- зобов’язання банку перерахувати кошти на рахунок свого клієнта;
- зобов’язання банку оплатити платіжну вимогу, яку йому подасть покупець товару;
- зобов’язання банку оплатити платіжну вимогу, яку він дає на прохання свого клієнта його постачальнику.
36. Векселі бувають:
- прості і переказні;
- гарантовані і прості;
- строкові та безстрокові.
37. СЕП використовують для:
- здійснення бюджетних платежів;
- здійснення міжнародних розрахунків;
- здійсненні розрахунків між партнерами по бізнесу та підприєм-ствами і податковими та соціальними органами.
38. Кореспондентський рахунок це:
- рахунок відкритий банком своїй філії;
- рахунок одного банку відкритий в іншому банку;
- рахунок відкритий банком своєму клієнту в НБУ.
39. Розрахунки між банками здійснюються:
- через регіональну розрахункову палату;
- через центральну розрахункову палату;
- через внутрибанківську платіжну систему.
40. Для здійснення касових операцій банки організовують каси:
- депозитні, строкові, лімітні, валютні;
- клірингові, поточні, бюджетні, інкасові;
- прибуткові, видаткові, перерахункові, вечірні;
41. Ліміт каси встановлюється для:
- сільськогосподарських підприємств;
- промислових підприємств;
- підприємців.
42. Корінець це:
- упаковка по 100 штук банкнот;
- залишок коштів в касі на кінець операційного дня;
- страховий запас готівки у сховищі банку.
43. Ідентифікаційні картки заміняють:
- прибуткові та видаткові документи;
- реєстраційні та статутні документи клієнта;
- посвідчення особи одержувача коштів.
44. ПІН-код використовується для:
- накопичення коштів на рахунку фізичної особи;
- для здійснення міжбанківських розрахунків;
- для захисту рахунку клієнта.
45. Довгострокові кредити видані на термін:
- понад 3 роки;
- понад 5 років;
- понад 10 років.
46. За методом надання кредити бувають:
- одноразові, багаторазові, кількаразові;
- одноразові, строкові, безстрокові;
- одноразові, перманентні, гарантовані.
47. За строком повернення кредити бувають:
- річні, квартальні, місячні, денні;
- строкові, безстрокові, прострочені, відстрочені;
- короткотермінові, довготермінові, середньо-термінові.
48. Принципи кредитування:
- строковості повернення, цільового характеру, забезпеченості позики;
- строковості надання, страхування кредиту, гарантованості;
- строковості звітності, автентичності, достатності.
49. Умови кредитування:
- клієнт сплачує за користування кредитом банку винагороду, кредити надаються в межах активів банку, з врахуванням дебіторсько-кредиторської заборгованості підприємства;
- клієнт сплачує за користування кредитом проценти, кредити надаються в межах кредитних ресурсів банку, з дотриманням обов’язкових нормативів НБУ;
- клієнт сплачує за користування кредитом комісійну винагороду, кредити надаються в межах виділених НБУ сум.
50. Банки не можуть надавати кредити:
- підприємствам-монополістам, державним підприємствам, підпри-ємствам-банкрутам;
- на фінансування форс-мажорних операцій, закупку товарів у офшорних зонах, підприємствам які здійснюють посередницькі операції та не мають власних основних фондів;
- на формування статутного фонду підприємства, внесення клієнтом платежів до бюджету, при відмові клієнта застрахувати операції на які береться кредит.
51. Для оцінки фінансового стану позичальника – юридичної особи банк враховує такі показники:
- наявність коштів на розрахунковому рахунку та в касі клієнта;
- платоспроможність, фінансову стійкість, рентабельність;
- вартість основних та оборотних активів клієнта.
52. Платоспроможність клієнта визначається за коефіцієнтами:
- ліквідності;
- маневреності;
- незалежності.
53. Фінансова стійкість клієнта визначається за коефіцієнтами:
- маневреності та ліквідності;
- ліквідності та рентабельності;
- кредиторської та дебіторської заборгованості.
54. Рентабельність позичальника визначається за показниками:
- прибутковості та ліквідності;
- розміром прибутку та обсягом реалізації продукції;
- рентабельністю активів та рентабельністю продажі.
55. Форми забезпечення повернення банківської позики:
- гарантія, поручительство, вексель;
- застава, цесія, іпотека;
- страхова угода, акредитив, інкасове доручення.
56. Операцій банків з цінними паперами поділяються на:
- емісійні, інвестиційні, депозитарні;
- інвестиційні, клірингові, ощадні;
- ощадні, дотаційні, бюджетні.
57. Портфель цінних паперів банку це:
- сукупність придбаних банком сторонніх ЦП, право володіти, користуватися та розпоряджатися якими належить банкові;
- сукупність корпоративних паперів промислових підприємств, якими володіє банк;
- сукупність виданих та отриманих банком векселів, акредитивів та сертифікатів.
58. Банки здійснюють інвестиції з метою:
- залучення кредитів НБУ та фінансування видатків держбюджету;
- розширення своєї дохідної бази, підтримання ліквідності банку, забезпечення диверсифікації банківських операцій;
- формування статутного фонду, обов’язкових резервів та нормати-вів встановлених НБУ.
59. Фундаментальний аналіз складається з аналізу:
- дивідендів, прибутку, доходів;
- мікроекономічного, статистичного, стабілізаційного;
- макроекономічного, галузевого, компаній-емітентів.
60. Технічний аналіз це:
- дослідження технічного стану обладнання та транспорту;
- розкриття закономірностей, виявлення тенденцій та прогнозування руху ціни на ЦП в майбутньому:
- структуризація доходів і видатків підприємств з метою дослід-ження джерел отримання прибутків або збитків
61. До валютних цінностей відносять:
- іноземну валюту, цінні папери в іноземній валюті, золото;
- дорогоцінні папери, кредити та векселі іноземних банків;
- акредитиви, векселі, інкасові доручення міжнародного фонду.
62. Для розрахунків з іноземними банками існують рахунки:
- інкасо та акредитив;
- брутто та нетто;
- лоро та ностро.
63. Доходи банку поділяються на:
- адміністративні, депозитні, комерційні;
- банківські, небанківські, непередбачені;
- рентабельні, ощадні, емісійні.
64. Адміністративні витрати банку належать до:
- банківських витрат;
- небанківських витрат;
- умовно-постійних витрат.
65. Чистий SPRED це:
- різниця між середніми по банку процентами отриманими і сплаченими;
- відсотки банку отримані за активними операціями;
- різниця між процентами банку і обліковою ставкою НБУ.
66. Норматив регулятивного капіталу для працюючих банків:
- 3 млн. євро;
- 8 %;
- 35 %.
67. Норматив поточної ліквідності банку:
- 0,2;
- 0,5;
- 0,4.
68. Загальна сума великих кредитів банку не повинна перевищувати регулятивний капітал банку більше ніж:
- у 8 разів;
- у 3 рази;
- у 10 разів.
69. Перевищення вимог за купленою валютою над зобов’язаннями за проданою валютою не може бути більшим:
- 15 % від розміру власних активі;
- 8-кратного розміру статутного фонду;
- 30 % від розміру регулятивного капіталу банку.
70. Норматив резервів банку за довгостроковими залученими коштами:
- 11 – 13 %;
- 12 – 15 %;
- 14 – 16 %.
5. ЗАВДАННЯ ДЛЯ ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

Студенти виконують індивідуальну роботу за одним із наведених на сторінках 72 - 76 варіантів. Контрольна робота складається із дослідження двох теоретичних питань та розв’язання трьох задач. Варіант контрольного завдання вибирається за останніми двома цифрами номеру залікової книжки студента. Якщо номер залікової книжки більше 25, то, для вибору номеру варіанту контрольної роботи, він повинен бути зменшений на 25, 50 або 75. Таким чином 3-й варіант будуть виконувати студенти в яких номери залікових книжок закінчуються цифрами 03, 28, 53 і 78.
Контрольна робота виконується у дванадцяти-листковому зошиті. Теоретичні питання повинні бути викладені не менш ніж на 12 сторінках.
На титульній сторінці необхідно вказати номер залікової книжки студента, перед розглядом теоретичних питань - сформулювати їх, перед виконанням практичних задач - навести їх умови, а в кінці роботи - список використаних літературних джерел.

5.1. Теоретичні питання

Варіант 1
1. Виникнення банків у світі та в Україні.
2. Сутність операцій з цінними паперами та їх класифікація.
Варіант 2
1. Комерційні банки та їх види.
2. Мета та етапи інвестиційної діяльності банків.
Варіант 3
1. Касові операції та порядок їх здійснення.
2. Нормативи здійснення валютних операцій банками.
Варіант 4
1. Особливості грошово-кредитної політики НБУ на сучасному етапі.
2. Валютні операції банків.
Варіант 5
1. Порядок створення і реєстрації комерційних банків.
2. Формування резервів банку під операції з цінними паперами.
Варіант 6
1. Банківські об’єднання.
2. Кредитні ризики.
Варіант 7
1. НБУ та його функції.
2. Інвестиційні операції комерційних банків.
Варіант 8
1. Оцінка кредитоспроможності позичальника.
2. Лізингові операції комерційних банків.
Варіант 9
1. Організаційно правові форми банків.
2. Суб’єкти міжбанківського валютного ринку та порядок здійс-нення на ньому торгів.
Варіант 10
1. Ресурси комерційних банків та порядок їх формування.
2. Види та джерела доходів банків.
Варіант 11
1. Розрахунково-касові операції та принцип їх проведення.
2. Види витрат комерційних банків.
Варіант 12
1. Банківські кредити та їх класифікація.
2. Страхування кредитів.
Варіант 13
1. Види рахунків у в іноземній валюті та порядок їх відкриття.
2. Показники прибутковості банку.
Варіант 14
1. Безготівкові розрахунки та порядок їх здійснення
2. Внутрішньобанківська платіжна система.
Варіант 15
1. Правова та нормативна база функціонування банківської сис-теми в Україні.
2. Показники ефективності діяльності банку.
Варіант 16
1. Розрахунки за допомогою системи електронних платежів.
2. Нормативи ліквідності банку.
Варіант 17
1. Види рахунків в національній валюті та порядок їх відкриття.
2. Банківський прибуток та порядок його використання.
Варіант 18
1. Безготівкові розрахункові документи та порядок їх викорис-тання.
2. Нормативи ризику банку.
Варіант 19
1. Органи управління НБУ та їх повноваження.
2. Операції банків з векселями.
Варіант 20
1. Порядок приймання та видачі банками готівки та контролю за використанням готівки підприємствами..
2. Нормативи обов’язкових резервів банку.
Варіант 21
1. Порядок проведення міжбанківських розрахунків.
2. Управління кредитним портфелем комерційного банку.
Варіант 22
1. Принципи та умови кредитування комерційними банками.
2. Аналіз прибутків та збитків комерційних банків.
Варіант 23
1. Структура організації НБУ.
2. Міжнародні банківські розрахунки.
Варіант 24
1. Забезпечення повернення банківських позик.
2. Штрафні санкції за порушення нормативів встановлених НБУ.
Варіант 25
1.Етапи процесу банківського кредитування.
2. Нормативи капіталу банку.

5.2. Завдання для розрахунків

Завдання 1.
Визначити номінальний та реальний дохід вкладника, який вклав певну суми коштів на депозитний рахунок банку на 1 рік (з 01.01 по 31.12.), порівняти його дохід з доходами в інших галузях та визначити чи ця операція була вигідною вкладнику.

Варі-анти Річні депозитні ставки, %, з: Варі-анти Щоквартальна інфляція, % Варі-анти Сума
вк-ду,
т. грн.
1.01 15.05 5.09 І ІІ ІІІ ІУ
1-3 14 13,5 12,5 1,9-11 2,3 2,5 3,2 4,0 1,8,25 15
4-6 13 12 12,5 2,12,19 3,0 3,3 3,5 3,8 9-11,13 12
7-9 9 12 10 3,13,20 3,2 2,8 2,4 3,0 2,14,21 10
10-12 11,5 13 14 4,14,21 3,5 3,1 2,6 1,0 3,15,19 8
13-15 10,8 11,2 12,4 5,15,22 4,0 3,2 2,3 1,8 4,16,24 11
16-18 13,5 12,5 13,0 6,16,23 2,0 3,5 3,4 3,0 5,11,22 14
19-21 12,2 13 13,5 7,17,24 2,5 3,6 3,0 3,8 6,18,23 18
22-25 9,5 10,5 12 8,18,25 2,7 2,2 4,0 3,5 7,17,20 16

1. За 12 місяців ціни у вільно конвертованій валюті зросли:
- на квартири на 12 %;
- землю несільськогосподарського призначення на 15 %.
2. Вартість акцій у гривнях зросла:
- Промінвестбанку на 20 %;
- ВАТ „Рівнеазот” на 25 %.

Завдання 2.
На основі наведених даних проаналізувати кредитоспроможність позичальника за коефіцієнтами ліквідності та фінансової стійкості.

Показники,
млн. грн. Варіанти
1-3 4-6 7-9 10-12 13-15 16-18 19-21 22-25
Основні засоби 45 40 42 38 35 30 28 40
Готова продукція 10 16 15 18 12 19 11 17
Виробничі запаси 3 6 5 7 4 2 9 8
Каса 2 1 2 1 0 2 0 1
Варіанти: 2-4 5-7 8-10 11-13 14-16 17-19 20-22 1,23-25
Розрах-вий рахунок 4 5 7 6 4 6 3 2
Дебітори 8 12 10 16 14 9 15 18
Кредитори 12 6 14 18 9 15 16 13
Варіанти: 5,25 6-8 9-11 12-14 15-17 3,18-20 1,21-23 2,4,24
Векселі отримані 2 1 3 2 3 0 1 1
Векселі надані 4 3 0 5 2 7 1 6
Кредити до 1 року 0 8 6 4 2 5 3 1
Кредити на 2-3 роки 10 12 0 2 0 4 6 8

Завдання 3.
Користуючись наведеними даними визначте дотримання банком нормативів капіталу, ліквідності та ризику.

 

Показники,
млн. грн. Варіанти
1-3 4-6 7-9 10-12 13-15 16-18 19-21 22-24 25
Статутний фонд 40 30 25 15 10 18 22 26 28
Каса 1 2 3 4 5 6 7 8 9
Кошти на кореспон-дентських рахунках
4
6
5
8
10
12
9
7
14
Основні засоби 24 22 30 16 28 14 26 18 20
Варіанти: 2-4 5-7 8-10 11-13 14-16 17-19 20-22 23-25 1
Кредити надані іншим банкам
15
12
8
10
26
22
20
18
16
ФЕС 1 2 4 3 5 0 6 8 3
Дебітори 8 5 6 4 4 7 9 10 9
Кредитори 7 10 6 9 8 5 12 11 4
Варіанти: 3-5 6-8 9-11 12-14 15-17 18-20 21-23 24,25 1,2
Інвестиції в ЦП 11 13 15 8 6 10 7 9 12
Резерви по кредитах наданих
4
5
6
7
3
5
6
4
5
Кредити надані підприємствам
10
16
11
13
12
15
9
7
14
Кредити отримані на термін 1 рік
8
10
18
14
6
9
11
7
5

6. ПРЕДМЕТНИЙ ПОКАЖЧИК

Активи, 16, 18
Акції:
- звичайні, 19, 20
- привілейовані, 19, 20
Аналіз:
- технічний, 48
- фундаментальний, 47, 48
Акредитив, 28, 30, 52

Банк: ,11, 12
- акціонерний, 12, 18
- депозитний, 18
- державний, 12, 17
- емісійний, 12, 16
- інвестиційний, 12, 18
- інноваційний, 12, 18
- іпотечний, 12, 18
- кліринговий, 12, 13, 32
- колективний, 12, 17
- комерційний, 17, 19
- кооперативний, 12, 18
- обліковий, 18
- ощадний, 12, 18
- приватний, 12, 17
- розрахунковий, 12
- спеціалізований, 12
- універсальний, 12
- унітарний, 12
Банківська:
- асоціація, 13
- корпорація,13
- спілка, 13
- система, 12
- холдингова група, 13
Банківське об’єднання, 8
Банківський:
- автомат, 37
- переказ, 52
Безготівковий розрахунок, 25, 27
Бізнес-план, 20

Валютні цінності, 50
Валютний ринок, 51, 52
Вексель, 28, 30, 31, 48, 49
Відкладальне вето, 15, 16
Вклади:
- до запитання, 22, 23
- строкові, 22
Витрати:
- адміністративні, 54
- банківські, 54
- небанківські, 54, 55
- непередбачені, 54
ВПС, 32, 34

Гарантія, 43
Голова НБУ, 14
Головний бухгалтер, 20
Готівковий обіг, 24, 35, 36
Документи розрахункові, 27
Доходи:
- банківські, 53, 54
- небанківські, 53, 54
- непередбачені, 53, 54
Дивіденди, 21

Економічні агенти, 24
Емісія, 20, 21
Етапи процесу:
- інвестування, 47
- кредитування, 43, 44

Закон України:
- „Про банки і банківську діяльність”, 14
- „Про НБУ”, 14
Застава, 43
Золотовалютні резерви, 16

Ідентифікаційна картка, 37
Інвестиції, 47
Інкасове доручення, 28, 30, 52
Іноземна валюта, 16, 23, 27
Іпотека, 43

Капітал:
- власний, 21, 22
- статутний, 21
Коефіцієнт:
- ліквідності, 41
- ефективності, 56
- маневреності, 41
- незалежності, 41
- прибутковості, 55, 56
Кореспондентські відносини, 32, 51
Кореспондентський договір, 32
Корінець. 37
Кредитоспроможність, 41
Кредити, 23, 38, 39
Кредитна угода, 44

Ліміт каси, 35, 36

Наглядова рада, 20, 21
НБУ, 12, 14
Нерезидент, 25, 26, 27, 50
Норма рефінансування, 13
Норматив:
- валютних операцій, 57, 59
- ефективності, 56
- капіталу банку, 57, 58
- ліквідності банку, 57
- прибутковості. 55, 56
- резервів, 13, 16, 57, 59
- ризику, 57, 59

Облігації, 23
Обов’язкові реквізити, 27
Обороти за рахунками, 42
Операції:
- активні, 21, 23
- валютні, 50, 51
- депозитарні, 45
- з цінними паперами, 45, 46
- емісійні, 45
- інвестиційні, 45
- касові, 35
- пасивні, 23
- розрахунково-касові, 24
Офіційний курс, 13

Платоспроможність, 41
Платіжна вимога, 28, 30
Платіжна вимога-доручення, 28, 29
Платіжне доручення, 28, 29
Портфель цінних паперів, 46
Правління НБУ, 20, 21
Правова основа, 39, 44
Процентна ставка, 18
Правління НБУ, 14, 15, 16
Промислово-фінансова група, 13
Прибуток, 21, 55
Прибуток нерозподілений, 21

Рада директорів, 20, 21
Рада НБУ, 15
Рахунок:
- бюджетний, 23, 25, 26
- кредитний, 51
- кореспондентський, 32, 33, 51
- лоро, 52
- ностро, 52
- поточний, 23. 25, 27, 51
- депозитний, 23, 25, 26, 27, 51
- розподільчий, 51
Ревізійна комісія, 20, 21
Резидент, 25, 50
Резерви, 49, 50, 55
Резервний фонд, 21, 22
Рентабельність, 42
Ресурси банку, 21
Ресурси залучені, 22
Ресурси позичені, 22, 23
Розрахункова палата:
- регіональна, 33
- центральна, 33, 34
СЕП, 32, 33
Сертифікат, 23
Спостережна рада, 20, 21
Статут, 20
Статутний фонд, 18, 22
Страховий фонд, 21
Страхування кредитної угоди, 43
Структура організації НБУ, 16
Структура ресурсів, 21
SWIFT, 32

Умови кредитування, 40
Установчий договір, 20

Фізична особа 22, 25, 26, 27
Фінансова стійкість, 41
Фінансова холдингова група, 13
Функції НБУ, 13, 14

Юридична особа, 22, 24, 25, 27

Цесія, 43

Чек, 29
Чиста процентна маржа, 56
Чистий SPRED, 56

7. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

7.1. Базова література

1. Мороз А.М. Банківські операції. К.: КНЕУ, 2002. – 476 с.
2. Тиркало Р.І. Банківська справа. Т.: Карт-бланш, 2001. – 314 с.

7.2. Допоміжна література

3. Закон України “Про банки та банківську діяльність” від 7.12.2000 р. № 2121-ІІІ із змінами та доповненнями.
4. Закон України “Про національний банк України” від 20.05.1999р. № 679-ХІУ із змінами і доповненнями.
5. Бутинець Ф.Ф., Герасимович А.М. Аналіз діяльності Ко-мерційного банку, Ж.: Рута, 2001. – 383 с.
6. Васюренко О.В. Банківський менеджмент. К.: Академія, 2004. – 313 с.
7. Васюренко О.В. Банківські операції. К.: Знання, 2004. – 324 с.
8. Мороз А., Савлук М. Вступ до банківської справи, К.: Лібра, 1998.–342 с.
9. Мочерний С.В., Довженко М.В. Економічна теорія: Підруч-ник. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2004. – 856 с.
10. Остапишин Т.П. Основи банківської справи. К.: МАУП, 1999.
11. Ющенко В.А., Міщенко В.І. Валютне регулювання К: Знання, 1999.-355с.
12. Опорний конспект лекцій з дисципліни “Банківська справа”.
13. Електронна версія конспекту з дисципліни “Банківська спра-ва”.

 

ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………….3
1. Структура програми навчальної дисципліни „Банківська
справа”...............................................................................................3
1.1. Опис предмета навчальної дисципліни…………………………..3
1.1.1 Денна форма навчання………………………...…………………3
1.1.2 Заочна форма навчання…………………………………………..4
1.2. Мета та завдання викладання дисципліни..……… ……… ……4
1.3. Розподіл балів, які присвоюються студентам…………………....5
1.3.1 Денної форми навчання………………………………………….5
1.3.2 Заочної форми навчання…………………………………………5
2. Програма навчальної дисципліни……………….………………..6
2.1. Тематичний план та розподіл навчального часу…………...……6
2.2. Програмний матеріал блоків змістових модулів……………...…9
3. Методичні рекомендації до вивчення окремих модулів та
тем дисципліни…............................………………….…………..11
3.1. Банківська система України, НБУ………………………………11
3.2. Комерційні банки, їх статутний фонд та ресурси……………...17
3.3. Розрахункові операції комерційних банків…………….………25
3.4. Міжбанківські розрахунки та касові операції………………….33
3.5. Кредитні операції банків………………………………………...40
3.6. Операції банків з цінними паперами та зовнішньоекономічні
операції КБ………………………………………………………..47
3.7. Аналіз діяльності комерційних банків………………………….55
4. Контрольно-тестова програма.......................................................63
5. Завдання для виконання контрольних робіт студентами
заочної форми навчання………………..................................…..72
5.1. Теоретична частина...……………………………………….…...72
5.2. Розрахункова частина......……………………………… ……….74
6. Предметний покажчик ………………………………......………76
7. Рекомендована література …..…………………………….….…79