|
|
Главная \ Методичні вказівки \ БАНКІВСЬКЕ ПРАВО УКРАЇНИ
БАНКІВСЬКЕ ПРАВО УКРАЇНИ« Назад
БАНКІВСЬКЕ ПРАВО УКРАЇНИ 23.01.2016 08:19
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ
Кафедра цивільного та господарського права
БАНКІВСЬКЕ ПРАВО УКРАЇНИ
Навчально-методичний комплекс
Київ – 2013
УДК 681.3:34 ББК 67.304
Обговорено та схвалено на засіданні Вченої ради (протокол № 1 від 19 вересня 2013 р.)
Рецензенти: Матвійчук Валерій Костянтинович – доктор юридичних наук, професор. Заслужений працівник народної освіти України. Дорохіна Юлія Анатоліївна - кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного та господарського права
Укладач: Липець Людмила Володимирівна – кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного та господарського права
Банківське право України: Навчально-методичний комплекс //Л.В. Липець - К: Національна академія управління, 2013. – 86 с.
Банківська система та банківське законодавство України перебувають у процесі реформування, їх вивчення та аналіз мають важливе теоретико-пізнавальне і практичне значення як для розвитку сучасної юридичної науки взагалі, так і для підготовки висококваліфікованих юристів зокрема. Запропонований навчально-методичний комплекс "Банківське право України" висвітлює алгоритм вивчення правових засад банківської діяльності, допомагає студентам пізнати сутність банківського права й банківської системи України.
УДК 681.3:34 ББК 67.304
© Оригінал-макет, "Національної академії управління", 2013
ЗМІСТ
1. ПЕРЕДМОВА
Важливою складовою здійснюваних економічних перетворень в державі є розвиток банківської системи ринкового типу, формувань її правових засад як обов’язкової умови ефективної ринкової економіки. Запропонований читачу навчально-методичний комплекс "Банківське право України" являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами юридичних вузів і факультетів семінарів практичних занять та виконання самостійної роботи з курсу "Банківське право України". Комплекс включає опис дисциплін, програму курсу (побудовану за змістовними модулями, плани семінарських занять, завданнями для самостійної роботи до змістовних модулів, список рекомендованої літератури, перелік тем контрольних робіт та методичні рекомендації з їх написання, перелік питань та тестових завдань для підсумкового контролю та положення з впровадження рейтингово-модульної системи оцінювання студентів з урахуванням вимог Болонської декларації. Структура навчально-методичного комплексу відповідає програмі навчального курсу.
Ухвалено: на засідання кафедри цивільного та господарського права, протокол № 1 від 9 вересня 2013 р.
2. Порядок оцінювання знань студентів
І. Загальні положення 1.1. Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ЕСТ8). 1.2. Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання НАУ. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань: - підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація їхніх цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок; - систематизацію знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін; - подолання елементів суб'єктивізму під час оцінювання знань; - розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу; - оптимізація навчального процесу.
II. Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів 2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ЕСТ8 (А, В, С, В, Е, РХ,Р). 2.2. Об'єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на заліку Оцінюванню підлягають: - володіння ключовими теоретичними знаннями про об'єкт дисципліни; - здатність творчо мислити та синтезувати знання; - уміння використовувати знання для розв'язання практичних завдань. 2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 60 балів і за іспит 40 балів. 2.4. Об'єктами поточного оцінювання знань студентів (60 балів максимум) є: - матеріал викладений на лекціях; - питання, розглянуті та обговоренні на семінарських та практичних заняттях; - матеріал опрацьований самостійно; - виконання модульних контрольних робіт. Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх. Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій. Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв'язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв'язання виробничих ситуацій (кейсів). З однієї навчальної дисципліни не повинно бути більше 2-х модульних контрольних робіт за семестр. Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань. 2.5. Структура поточної успішності (0-60 балів). а) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях - 0-30 балів; б) виконання завдань для самостійної роботи - 0-10 балів; в) виконання 2-х модульних контрольних робіт - 0-20 балів. г) студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів. При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 60 балів. 2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 60) за результатами всіх видів поточної. Навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0-40 балів. Іспит оцінюється за шкалою 0-60.
III. Система оцінювання знань за шкалою ЕСТ8
Затверджено: Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління» Матвійчук В.К. д.ю.н., професор
__________________ 19.09.2013 р.
ВНЗ «Національна академія управління»
БАНКІВСЬКЕ ПРАВО УКРАЇНИ
3. ПРОГРАМА нормативної навчальної дисципліни підготовки бакалавра
Галузь знань 0304 “Право” Напрям підготовки 6.030401 “Правознавство” Освітньо – кваліфікаційний рівень «бакалавр»
Київ-2013
Розроблено та внесено: на засідання кафедри цивільного та господарського права, протокол № 1 від 9 вересня 2013 р. Розробники програми: Липець Л.В. канд. юрид.наук, доцент;
Завідувач кафедри докт. юрид.наук, професор Матвійчук В.К.
Затверджено та схвалено радою юридичного факультету, протокол № 1 від «12» вересня 2013 р.
Декан юридичного факультету канд. юрид. наук, доцент Ю.В. Нікітін
ВСТУП Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни «Сімейне право України.» складена відповідно до освітньої-професійної програми підготовки «бакалавра» напряму 6.030401 “Правознавство”. Предметом вивчення навчальної дисципліни є майнові та особисті немайнові відносини, що виникають між членами сім’ї. Програма навчальної дисципліни складається з таких змістовних модулів: 8-й семестр 1. Змістовний модуль. 1. Поняття банківського права. БАНКІВСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ: ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ 2. Змістовний модуль. КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ. БЕЗГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ БАНКІВСЬКОЇ ТАЄМНИЦІ Метою даного навчально-методичного комплексу "Банківське право України" є формування зацікавленості студентів щодо банківської сфери, допомогти їм правильно зрозуміти сутність і спрямованість інститутів банківського права. Серцевиною процесу освіти, професійного становлення юриста є засвоєння ним відповідної сукупності знань, вмінь і навичок. Завдання вивчення курсу:
• усвідомити зміст банківської таємниці. Курс "Банківське право України" допомагає студентам здобути теоретичні знання та розв'язувати прикладні завдання, а також допомагає набути досвіду щодо складання правових документів відповідно до норм матеріального права. Дисципліна складається з 10 лекцій-розділів курсу "Банківське право України", містить лекційні питання і методичні рекомендації стосовно підготовки та проведення семінарських, практичних та самостійних занять, прикладні завдання, контрольні запитання, список нормативно-правової та навчальної літератури. Практичні завдання складаються з теоретичних і практичних запитань, і спрямовані на поглиблене вивчення засвоєного матеріалу. Метою курсу «Банківське право України» є опанування студентами теоретичних та практичних питань банківського права. Головним завданням є сприяння розвиткові творчого правового мислення, що допоможе на якісно новому рівні закріпити здобуті знання, систематизувати їх відповідно до досвіду застосування чинного банківського законодавства України.
На вивчення навчальної дисципліни відводиться 144 години 8 кредитів ЕСТS
3. ПРОГРАМА КУРСУ.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО БАНКІВСЬКЕ ПРАВО УКРАЇНИ
Тема 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО БАНКІВСЬКЕ ПРАВО Поняття, предмет і система банківського права. Спеціальні принципи і джерела банківського права. Питання вдосконалення банківського законодавства. Норми банківського права та їх класифікація. Банківські правовідносини, їхні зміст і види. Основні категорії банківського права. Конституційні та спеціальні принципи банківського права. Особливості правового статусу банків в Україні. Правове регулювання банківських послуг. Характеристика банківської системи України. Характеристика методу банківського права. Поняття та загальна характеристика банківського права і банківського законодавства.
Тема 2. БАНКІВСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ: ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ
Поняття та особливості банківської діяльності. Банківська діяльність та банківські послуги. Банківські правовідносини, їх зміст і склад. Норми банківського права та їх класифікація.
ТЕМА 3. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ
Поняття банківської системи. Місце Національного банку України в банківській системі України. Перший рівень банківської системи України. Окремі функції Національного банку України. Банки України, як елементи банківської системи. Другий рівень банківської системи. Державна реєстрація банку як обов’язкова умова включення банку до банківської системи України. Вимоги до діяльності та фінансово-економічного стану банків
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ № 2 ОСНОВИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
ТЕМА 4. КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ
Поняття, призначення та види кредиту. Класифікація кредитних операцій. Сучасна кредитна система України. Принципи банківського кредитування. Поняття та елементи кредитних правовідносин. Правова природа кредитного договору. Види банківського кредитування. Кредитний договір. Комерційний кредит. Лізинговий кредит. Факторингове кредитування. Форфейтингове кредитування. Іпотечне та вексельне кредитування.Забезпечення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту і сплати відсоткової ставки. Визначення платоспроможності позичальника. Правові засоби забезпечення погашення кредиту. Відповідальність позичальника і банку за кредитним договором. .
ТЕМА5. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БАНКІВСЬКОГО РАХУНКУ
Поняття банківського рахунку. Правовий режим безготівкових грошей Види банківських рахунків. Порядок відкриття банківського рахунку. Правовий режим поточного рахунку. Правове регулювання банківського вкладу.
ТЕМА6. ГРОШОВИЙ ОБІГ. ГРОШОВІ РОЗРАХУНКИ В УКРАЇНІ
Поняття грошового обігу. Грошова система. Готівковий обіг. Порядок оформлення операцій з готівкою. Відповідальність за порушення законодавства у сфері обігу готівки.
ТЕМА7. БЕЗГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ
Поняття безготівкових розрахунків. Переказ коштів. Платіжна система. Види і форми безготівкових розрахунків.
ТЕМА 8. ЗАГАЛЬНІ ПОНЯТТЯ БАНКІВСЬКОЇ ТАЄМНИЦІ
Поняття банківської таємниці. Банківська таємниця як окремий вид інформації з обмеженим доступом. Банківська таємниця як об’єкт правовідносин.
ТЕМА 9. ПОРЯДОК РОЗКРИТТЯ ІНФОРМАЦІЇ, ЩО ВІДНОСИТЬСЯ ДО БАНКІВСЬКОЇ ТАЄМНИЦІ
Суб’єкти, що мають право знайомитись з банківською таємницею. Порядок розкриття відомостей, що становлять банківську таємницю банками. Банківська таємниця в законодавстві зарубіжних країн.
ТЕМА 10. ВАЛЮТНІ ВІДНОСИНИ ТА ВАЛЮТНІ ОБМЕЖЕННЯ
Поняття валюти і валютних цінностей. Зміст валютних відносин. Основні валютні обмеження, що діють в Україні. Законодавчі обмеження щодо розрахунків в іноземній валюті. Ліцензування валютних операцій. Надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами — резидентами як дарунок або у спадщину. Обмеження щодо здійснення валютно-обмінних операцій. Обмеження щодо торгівлі іноземною валютою. Обмеження щодо розрахунків в національній валюті. Зобов’язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна. Звітність про валютні операції. Валютний контроль. Відповідальність за порушення валютного законодавства.
Затверджено: Ректор ВНЗ «Національна академія управління» Єрохін С.А., д.ек.н., професор
__________________ 09.09.2013 р.
ВНЗ «Національна академія управління» Кафедра цивільного та господарського права
4. РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
БАНКІВСЬКЕ ПРАВО УКРАЇНИ.
Галузь знань 0304 “Право” Напрям підготовки 6.030401 “Правознавство” Юридичний факультет
Київ-2013 Робоча програма з дисципліни «Сімейне право України» для студентів за напрямом підготовки 6.030401 «Правознавство»
Розроблено та внесено: на засідання кафедри цивільного та господарського права, протокол № 1 від 09 вересня 2013 р.
Розробники програми: Липець Л.В. канд. юрид.наук, доцент
Завідувач кафедри : Матвійчук В.К., докт. юрид.наук, професор;
Затверджено та схвалено радою юридичного факультету академії, протокол № 1 від «12» вересня 2013 р.
Декан юридичного факультету: Ю.В. Нікітін
5.ОПИС ДИСЦИПЛІНИ
Дисципліна: «Банківське право України». Банківське право України є важливою дисципліною для юристів. У дисципліні "Банківське право України" вивчаються основи правового регулювання вітчизняної банківської системи, особливості відносин, що виникають як всередині банківської системи, так і за участі інших суб'єктів банківських правовідносин - клієнтів банків (юридичних та фізичних осіб). Важливе місце у дисципліні займають питання, пов'язані з правовим регулюванням відкриття та обслуговування банківських рахунків, надання банківських кредитів, здійснення безготівкових розрахунків, операцій з цінними паперами та валютними цінностями. Банківська система як важливий елемент економіки сучасної держави справляє значний і різнобічний вплив на суспільство. Вона не тільки акумулює вільні фінансові ресурси та залучає їх у обіг, а й перерозподіляє грошовий капітал - цей важливий елемент розрахунково-платіжного механізму господарської системи країни, відіграє роль провідника грошово-кредитної політики. Вивчаючи даний курс студент повинен опанувати основи правового становища Національного банку України, з ясувати актуальні проблеми організації та діяльності комерційних банків та засвоїти порядок здійснення основних видів банківських операцій з пінними паперами, розглянути основні положення банківського права розвинутих країн. Навчально-методичний комплекс "Банківське право України" підготовлено на основі сучасного нормативно матеріалу, який відображає правові аспекти банківської діяльності в Україні. Проаналізовано практику застосування прийнятих актів банківського законодавства, що буде сприяти оволодінню студентами «азбуки» банківської діяльності.
ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
8 СЕМЕСТР
Структура залікового кредиту
Мета та завдання навчальної дисципліни Метою даного навчально-методичного комплексу "Банківське право України" є формування зацікавленості студентів щодо банківської сфери, допомогти їм правильно зрозуміти сутність і спрямованість інститутів банківського права. Серцевиною процесу освіти, професійного становлення юриста є засвоєння ним відповідної сукупності знань, вмінь і навичок. Завдання вивчення курсу:
• усвідомити зміст банківської таємниці. Курс "Банківське право України" допомагає студентам здобути теоретичні знання та розв'язувати прикладні завдання, а також допомагає набути досвіду щодо складання правових документів відповідно до норм матеріального права. Дисципліна складається з 7 лекцій-розділів курсу "Банківське право України", містить лекційні питання і методичні рекомендації стосовно підготовки та проведення семінарських, практичних та самостійних занять, прикладні завдання, контрольні запитання, список нормативно-правової та навчальної літератури. Практичні завдання складаються з теоретичних і практичних запитань, і спрямовані на поглиблене вивчення засвоєного матеріалу. Метою курсу «Банківське право України» є опанування студентами теоретичних та практичних питань банківського права. Головним завданням є сприяння розвиткові творчого правового мислення, що допоможе на якісно новому рівні закріпити здобуті знання, систематизувати їх відповідно до досвіду застосування чинного банківського законодавства України.
6. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Змістовний модуль 1. Загальні поняття про банківське право та банківську діяльність. Конституційно-правові основи банківської системи.
ТЕМА 1. Загальні поняття про банківське право та банківську діяльність ТЕМА 2. Банківська діяльність: поняття та особливості ТЕМА 3. Конституційно-правові основи банківської системи ТЕМА 4. Кредитні відносини ТЕМА 5. Правове регулювання банківського рахунку
6. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Модуль1. Змістовний модуль1. Загальні поняття про банківське право та банківську діяльність. Конституційно-правові основи банківської системи.
Змістовний модуль 2. Грошовий обіг. Грошові розрахунки в Україні.Загальні поняття банківської таємниці. Валютні відносини та валютні обмеження. ТЕМА 6. Грошовий обіг. Грошові розрахунки в Україні ТЕМА 7. Безготівкові розрахунки ТЕМА 8. Загальні поняття банківської таємниці ТЕМА 9. Порядок розкриття інформації, що відноситься до банківської таємниці ТЕМА 10. Валютні відносинита валютні обмеження
Змістовний модуль 2. Поняття та ознаки складу злочину. Характеристика елементів складу злочину.
ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
САМОСТІЙНА РОБОТА
7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ
Методи навчання (гр. methodos – шлях пізнання, спосіб знаходження істини) – це впорядковані способи взаємопов'язаної, цілеспрямованої діяльності викладача й студентів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-вихових завдань. Вони реалізуються через систему способів і прийомів та засобів навчальної діяльності. Прийоми навчання – це складова методу, конкретні дії викладача і студента, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів. Засоби навчання - це різноманітні навчальні обладнання, що використовуються в системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторні обладнання, технічні засоби тощо). При викладенні курсу «Банківське право» використовуються наступні методи навчання: 1) методи навчання за джерелами передачі і сприйняття інформації. За цією класифікацією виділяються методи: словесні, наочні, практичні, роботи з джерелами (книгою), відеометод. Словесні методи: розповідь, бесіда, лекція. Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу. При викладенні цього курсу цей метод використовується рідко. Як правило, вона містить міркування викладача, аналіз фактів, подій, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається (для створення в уяві певного образу). Пояснення – вербальний метод навчання, за допомогою якого викладач розкриває сутність певного явища, закону. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду студентів (досвід студентів з певної галузі знань). Лекція – це метод, за допомогою якого викладач у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов'язаних , об'єднаних загальною темою. Наочні методи: демонстрація, ілюстрація – це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці. Ілюстрація – метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (малюнки, схеми, графіки, статистика тощо). Практичні методи : вправи, практичне заняття, рольова гра. Вправи. Суть методу полягає в тому, що студенти виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці (наприклад, у роботі «Юридичної кліники», під час рольових або ділових ігор тощо. Практична робота спрямована на використання набутих знаньу вирішенні практичних завдань із збірників завдань і практикумів. Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу полягає в тому, що студент має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття тощо). Структурний метод навчання за характером логіни пізнання: аналітичний метод, індуктивний метод, дедуктивний метод, продуктивний метод. Аналітичний метод передбачає мисленневий або практичний розпад цілого на частини з метою вивчення їх суттєвих ознак. Індуктивний метод – це шлях вивчення явищ від одиничного до цілого. Дедуктивний метод базується на вивченні навчального матеріалу від загального до окремого, одиничного. Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності : репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький. Репродуктивний метод. Він має такі ознаки: 1) знання студентам пропонуються в готовому вигляді; 2) викладач не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) студенти свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують; 4) міцність засвоєння забезпечується багаторазовим їх повторенням (знань); Метод проблемного викладу знань є перехідним від виконавчої до творчої діяльності (викладач створює проблемну ситуаціюі і пропонує студентам її розв''язати). Частково-пошуковий метод включає студентів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавального завдання. Дослідницький метод спрямований на включення студентів у самостійне розв'язання пізнавального завдання (без повідомлення знань).
8. Методичні рекомендації щодо проведення
Згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих Положення про кафедру ВНЗ "Національна академія управління" одним з видів навчальних занять є семінарське заняття. Семінарське заняття проводиться у відповідності з програмою, тематичним планом ЖИТЛОВОГОправа згідно з розкладами навчальних занять з тими, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Семінарське заняття проводиться з широким використанням рекомендованих літературних джерел. Цей вид занять є засобом розвитку у студентів, культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організовує дискусію навколо чітко визначених програмою курсу тем, до котрих готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарське заняття - це завжди безпосереднє контактування зі студентами встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим студентам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху. Основними завданнями семінарського заняття є можливість: - розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій; - поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета; - сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати. Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавства та підзаконних нормативних актів. Відповідно до завдань, змісту в сучасних вищих навчальних закладах поширені семінарські заняття трьох типів:
- фронтальне семінарське заняття, що передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями; - семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи стосовно декількох доповідей. Головна увага - підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою; - комбіноване - співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта - підготовка доповідей та повідомлень. Крім цього існує класифікація поділу семінарських занять залежно від ролі,яку вони відіграють в навчально-виховній роботі вищого навчального закладу, і завдань, що ставляться перед ними, на такі групи (види): - сприйняття поглибленого вивчення певного систематичного курсу -пов'язаний неподільно з лекціями з того чи іншого курсу. З кожної теми студенти мають можливість прослухати не лише лекції викладача, а й самостійно попрацюватинад літературою чи іншими навчальними матеріалами. В результаті проведення таких семінарських занять студенти можуть прочитати йзаконспектувати твори, передбачені для вивчення, осмислити ті питання, якіставляться викладачами на лекціях і виносяться на семінарські заняття,підготувати реферати чи виступи і доповісти їх на заняттях. Рівень засвоєння навчального матеріалу студентами, цих предметів значно вищий, ніж з тих, де таких семінарів не передбачено; - вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу до них відносять ті, що не пов'язані з усіма лекціями курсу. Вивчення деяких дисциплін передбачає в основному лекції і самостійну роботу студентів. Семінарські заняття проводяться з найважливіших тем. 3. Спецсемінар. Спецсемінар дослідницького характеру з незалежною від лекцій тематикою - присвячений більш ґрунтовному вивченню тієї чи іншої наукової проблеми і тому має дослідницький характер. Вони проводяться настарших курсах і мають на меті ширше залучати студентів до науково- дослідницької роботи кафедр і вузу в цілому. Основне, чого набувають студенти на цих семінарських заняттях, - це уміння проводити наукові дослідження з тихчи інших актуальних проблем. Практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднуватитеоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі. За дидактичної метою семінари поділяються на заняття по:
За методикою проведення розрізняють:
• оглядові семінари (самостійний огляд студентами всієї теми за допомогою літератури); • самоорганізуючі семінари студенти самостійно визначають мету заняття, розподіляють теми рефератів між собою, а в деяких випадках - готують реферати за власною ініціативою, доповідають та коментують їх); • пошуковий семінар (передбачає дослідницьку діяльність студентів); • семінар - "круглий стіл" (запрошуються фахівці або спеціально підготовлені студенти. Це обмін інформацією, відповіді на питання, колективний пошукнових шляхів вирішення проблеми (якщо вона є)). 1. Аналіз виробничих (управлінських) ситуацій. 2. Робота з документами і діловими паперами. 3. Моделювання ситуацій та коментар вирішення проблем, що виникають.
Методика підготовки семінарських та практичних занять
Надані відомості щодо класифікації семінарських занять повинні Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми,до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри. Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:
3. Розробити план проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми;
7. Особливо спрогнозувати все те, що, як правило, викликає певні труднощі у студентів; 8. Розподілити всі елементи семінарського заняття за часом.
Методика проведення семінарських та практичних занять
Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної - тематичні дискусії та диспути; - колективний пошук відповідей і ролей; - бесіда і вільний обмін думками; - інформація про конструктивні пропозиції слухачів (курсантів, студентів); - ігрове проектування. Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента розгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і студенти. Під час проведення семінарських занять викладач:
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї
З . Педагогічною майстерністю викладача. 4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною
Загальну схему проведення семінарських занять залежно від мети, яку викладач перед собою ставить, можна представити так:
Заняття - поглиблення знань та їх систематизація:
7. Ознайомлення з прийомами роботи з систематизації знань і самоконтролю рівня засвоєння матеріалу. 8. Індивідуалізація домашнього завдання. Заняття - формування самостійної діяльності:
Заняття проблемне (використання знань в неадекватних обставинах):
Заняття - формування вмінь і навичок:
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; - ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування); - неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи). Останнім часом у методиці проведення семінарських занять застосовується багато різноманітного, практично використовуються різні варіанти їх проведення. Частіше всього це семінарські заняття із заздалегідь підготовленими доповідями. Також застосовуються виступи спеціальних опонентів за доповідями рецензентів, співдоповідачів. В обговоренні доповідей беруть участь усі студенти групи. Таким чином, викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності студента-доповідача, наявність творчого підходу до роботи. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття, яка стимулює їх мислення, бажання приймати участь в обговоренні,керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись і ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії. Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях. Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
9. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Теми № 1. Загальні поняття про банківське право Семінарське заняття (2 год) Питання:
Самостійна робота ( 4 год.)
Теми наукових рефератів, доповідей, статей 1. Основні категорії банківського права. 2. Конституційні та спеціальні принципи банківського права. 3. Особливості правового статусу банків в Україні. 4. Правове регулювання банківських послуг. 5 Характеристика банківської системи України. 6. Характеристика методу банківського права. 7. Поняття та загальна характеристика банківського права і банківського законодавства.
Рекомендована література до теми 1:
9. Качан О. О. Банківське право. — К.: Вид-во "Школа", 2004. 10. Ю.Костюченко О.А. Банківське право України. — 2-те вид. — К.: Атіка., 2011. 11. Мирун Н. И., Герсимович А. М. Банковское обслуживание предприятий и населення. — К., 1996.
Теми № 2.Банківська діяльність: поняття та особливості Семінарське заняття (2 год) Питання:
1. Поняття та особливості банківської діяльності 2. Банківська діяльність та банківські послуги 3. Банківські правовідносини, їх зміст і склад 4. Норми банківського права та їх класифікація
Самостійна робота ( 4 год.) Теми наукових рефератів, доповідей, статей
Рекомендована література до теми 2:
10.Ю.ЕрпмлеваН. Ю. Международное банковское право. — М.: Форум, 1998. 11.Ефимова Л. Г. Правовьіе аспекти безналичньїх денег //Закон. 1997. — №1. 12.Карманов Є. В, Банківське право України: Навч. посіб. — Харків, 2000. 13.Костюченко О.А. Банківське право України. — 2-те вид. —К.: Атіка., 2011.
ТЕМА 3. Конституційно-правові основи банківської системи Семінарське заняття (2 год) Питання:
5. Державна реєстрація банку як обов’язкова умова включення банку до банківської системи України 6. Вимоги до діяльності та фінансово-економічного стану банків
Самостійна робота ( 4 год.) Теми наукових рефератів, доповідей, статей
10. Організація Національним банком України розрахункових операцій. 11. Здійснення Національним банком України функцій банківського регулювання та нагляду. 12. Конституційні основи діяльності Національного банку України. 13. Правове положення і порядок роботи Ради Національного банку України. 14. Підзвітність Національного банку та його взаємовідносини з органами виконавчої влади.
Рекомендована література до теми 3:
10. Ю.ЕрпмлеваН. Ю. Международное банковское право. — М.: Форум, 1998. 11. Ефимова Л. Г. Правовьіе аспекти безналичньїх денег //Закон. 1997. — №1. 12. Карманов Є. В, Банківське право України: Навч. посіб. — Харків, 2000. 13. Костюченко О.А. Банківське право України. — 2-те вид. —К.: Атіка., 2011.
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2
ТЕМА 4. Кредитні відносини Семінарське заняття (2 год) Питання:
1. Кредит. Поняття кредитних відносин 2. Кредитний договір 3. Комерційний кредит. Лізинговий кредит 4. Факторингове кредитування 5. Форфейтингове кредитування 6. Іпотечне та вексельне кредитування Самостійна робота ( 8 год.)
Теми наукових рефератів, доповідей, статей
1. Правове регулювання банківських кредитних відносин. 2. Організація кредитного процесу. 3. Законодавчі вимоги до банку для надання ним кредиту. 4. Поняття, призначення і види кредиту. 5. Кредитування комерційних банків Національним банком України. 6. Порядок укладання кредитного договору. 7. Документи, що є необхідними для отримання кредиту. 8. Правовий статус бюро кредитних історій.
Рекомендована література до теми 4:
10. Положення про порядок здійснення консорціумного кредитування: Затв. постановою Правління Національного банку України від 21.02.1996 р. №37. 11. Банківське право: Навч. посіб. / Упорядник М. П. Кучерявенко. — Харків, 1999 р. 12. Банківське право: українське та європейське: Навч. посіб. — За ред. П. Д. Біленчука. — К., 1999. 13. Васюренко О. В. Банківські операції. — К.: Знання, 2000. 14. Вітлінський В. К. Кредитний ризик комерційного банку. — К.: Знання, 2000. 15. Деньги. Кредит. Банки: Учебник для вузов / Под ред. О. И. Лаврушкина. — 2-е изд. — М.: Финансьі и статистика, 2003. 16. Заверуха І. Б. Банківське право: Навч. посібник. — Львів, 2002. 17. Ковальчук А. Т. Банківський кредит: правові засади повернення. — К.: Знання, 2001. 18. Ковальчук А. Т. Правове забезпечення кредитної діяльності. — К.: Парламентське вид.-во, 2003. 19. Костюченко О.А. Банківське право України. — 2-те вид. — К.: Атіка., 2011.
ТЕМА 5. Правове регулювання банківського рахунку Семінарське заняття (2 год) Питання:
1. Поняття банківського рахунку 2. Правовий режим безготівкових грошей 3. Види банківських рахунків 4. Порядок відкриття банківського рахунку 5. Правовий режим поточного рахунку 6.Правове регулювання банківського вкладу Самостійна робота ( 8 год.)
Теми наукових рефератів, доповідей, статей
Рекомендована література до теми 5:
10. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» 11. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. 12. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. (чинний з 01.01.2004 р.). 13. Постанова Правління НБУ «Про затвердження Положення про порядок 14. Інструкція про відкриття, використання і закриття банками рахунків у національній та іноземній валюті: Затв. постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. 15. Положення про порядок здійснення банками України вкладних 16. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в 17. Положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках 18. Васильченко 3. М. Комерційні банки: реструктуризація та реорганізація. 19. 3аверуха І. Б. Банківське право: Навч. посібник. — Львів, 2002. 20. Костюченко О.А. Банківське право України. — 2-те вид. — К.: Атіка. 2011.
ТЕМА 6. Грошовий обіг. Грошові розрахунки в Україні Семінарське заняття (2 год) Питання:
1. Поняття грошового обігу 2. Грошова система 3. Готівковий обіг 4. Порядок оформлення операцій з готівкою 5. Відповідальність за порушення законодавства у сфері обігу готівки
Самостійна робота ( 8 год.)
Теми наукових рефератів, доповідей, статей
Рекомендована література до теми 6:
10. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» 11. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. 12. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. (чинний з 01.01.2004 р.). 13. Постанова Правління НБУ «Про затвердження Положення про порядок 14. Інструкція про відкриття, використання і закриття банками рахунків у національній та іноземній валюті: Затв. постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. 15. Положення про порядок здійснення банками України вкладних 16. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в 17. Положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках 18. Васильченко 3. М. Комерційні банки: реструктуризація та реорганізація. 19. 3аверуха І. Б. Банківське право: Навч. посібник. — Львів, 2002. 20. Костюченко О.А. Банківське право України. — 2-те вид. — К.: Атіка. 2011.
ТЕМА 7. Безготівкові розрахунки Семінарське заняття (2 год) Питання:
1. Поняття безготівкових розрахунків 2. Переказ коштів 3. Платіжна система 4. Види і форми безготівкових розрахунків
Самостійна робота ( 8 год.)
Теми наукових рефератів, доповідей, статей
2. Переказ коштів 3. Платіжна система 4. Види і форми безготівкових розрахунків 5. Поняття та види платіжних систем. 6.Організація міжбанківських розрахунків в Україні. 7. Правова природа кореспондентських рахунків. 8. Співвідношення понять «розрахунки» і «безготівкові розрахунки». 9. Форми та способи безготівкових розрахунків, які використовуються в господарському обороті України. 10. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень. 11. Розрахунки за акредитивом. 12. Розрахунки за інкасовими дорученнями. 13. Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків. 14. Безспірне списання коштів з рахунків у банках.
Рекомендована література до теми 7:
1. Конституція України від 28.06.1996 // Голос України. — 1996. 2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. (чинний з 01.01.2004 р.). 3. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 21.12.2000 р. 4. Закон України. «Про внесення змін до деяких законів України з питань запобігання банків та інших фінансових установ з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 06.02.2003 р. 5. Закон України «Про господарські товариства» від 10.09.1991 р. 6. Закон України «Про Національний банк України» від 20.05.1999 р. 7. Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» від 8. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків 9. Закон України «Про кредитні спілки» від 20.12.2001 р. 10. Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» 11. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 р. 12. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. (чинний з 01.01.2004 р.). 13. Постанова Правління НБУ «Про затвердження Положення про порядок 14. Інструкція про відкриття, використання і закриття банками рахунків у національній та іноземній валюті: Затв. постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. 15. Положення про порядок здійснення банками України вкладних 16. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в 17. Положення про відкриття та функціонування в уповноважених банках 18. Васильченко 3. М. Комерційні банки: реструктуризація та реорганізація. 19. 3аверуха І. Б. Банківське право: Навч. посібник. — Львів, 2002. 20. Костюченко О.А. Банківське право України. — 2-те вид. — К.: Атіка. 2011.
ТЕМА 8. Загальні поняття банківської таємниці Семінарське заняття (2 год) Питання:
1. Поняття банківської таємниці 2. Банківська таємниця як окремий вид інформації з обмеженим доступом 3. Банківська таємниця як об’єкт правовідносин
Самостійна робота ( 8 год.)
Теми наукових рефератів, доповідей, статей
1.Поняття банківської таємниці 2.Правова охорона банківської таємниці 3. Кримінальна відповідальність за порушення правового режиму банківської таємниці 4.Суб'єктивний обов'язок працівників банку та його клієнта по збереженню банківської таємниці 5.Цивільна відповідальність за порушення правового режиму банківської таємниці 6.Адміністратівна відповідальність за порушення правового режиму банківської таємниці
Рекомендована література до теми 8:
ТЕМА 9. Порядок розкриття інформації, що відноситься до банківської таємниці Семінарське заняття (2 год) Питання:
1. Суб’єкти, що мають право знайомитись з банківською таємницею 2. Порядок розкриття відомостей, що становлять банківську таємницю банками 3. Банківська таємниця в законодавстві зарубіжних країн Самостійна робота ( 8 год.)
Теми наукових рефератів, доповідей, статей
Рекомендована література до теми 9:
10. ГвірцманМ.В. Правове регулювання банківської таємниці// Гроші і кредит, - 2010, - № 6, с.16-21. 11. ГросіанP. K. Як вести справи з банками. - M.; Міжнародні відносини. - М., 2007. - 259с. 12. Закон України "Про інформацію" № 2657-ХІІ від02.10.1992// ВВР України, - 1992, - № 48, - ст.650 13. КармановЄ. Банківська Таємниця Як об'єкт цивільно-правового регулювання// Право України,- 2009 - № 12 - С. 110 - 103 КостюченкоО.А. Банківське право України. - К., 2006. - 624 с. 14. МатвієнкоП. аналіз сучасного етапу роз В¬ витку законодавства про комерційну таємницю вУкраїні// підприємництво, господарство и право. - 2009 рік. - № 12, с. 85-88. 15. Науково-практичнийкоментарі кримінального кодексу України/За ред. М. І.. Мельника, М.І.Хавронюка. - К., 2007. - 1104 с. 16. ОрлюкО.П. Теоритичні питання банківського права и банківського законодавства. - К.,2003. - 104. Пацурківській П.С. Основні Проблеми Теорії фінансового права. -Чернівці: Вид-во ЧДУ, 2008, - 276 c. Прохніцькій О. Конфіденційна ІНФОРМАЦІЯ Якпредмет злочину// підприємництво, господарство и право. - 2009 рік. - № 10, с.79-82. 17. ТосунянГ.А., Вікулін А.Ю. Банківське право Російської Федерації. Загальна частина/За ред.Б.Н. Топорніна. - М., 2007. - 448 с. 18. Фінансовеправо: Підручник/(Алісов Є.О., Воронова Л.К., Кадьколенко С.Т. та ін.)Керівник АВТОРСЬКОГО колективу и відп. ред. Л.К. Воронова. - Х.: Фірма"Консум", 2004. - С.49. 19. Цивільнеправо України: Підручник: У 2-х кн. Кн 1./О.В. Дзера (Керівник авт. Кол.),Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. - К.:Юрінком Інтер, 2002, - 720 с. 20. Codepenal (Cohimente par Wilfrid jeandidier), Paris, 2004. 320 р.
ТЕМА 10. Валютні відносинита валютні обмеження Семінарське заняття (2 год) Питання:
1. Поняття валюти і валютних цінностей 2. Зміст валютних відносин 3. Основні валютні обмеження, що діють в Україні 3.1. Законодавчі обмеження щодо розрахунків в іноземній валюті 3.2. Ліцензування валютних операцій 3.3. Надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі 3.4 Використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави 3.5. Здійснення інвестицій за кордон, у тому числі шляхом придбання цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами — резидентами як дарунок або у спадщину 3.6. Обмеження щодо здійснення валютно-обмінних операцій 3.7. Обмеження щодо торгівлі іноземною валютою 3.8. Обмеження щодо розрахунків в національній валюті 3.9. Зобов’язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна 4. Звітність про валютні операції. Валютний контроль 5. Відповідальність за порушення валютного законодавства
Самостійна робота ( 8 год.)
Теми наукових рефератів, доповідей, статей
Рекомендована література до теми 10:
1. Актуальные валютно-финансовые проблемы мира: Сб. науч. тр. — М.: Изд-во МГИМО "Университет", 2004.— Вып. 2. 2. Бабич A.M. Павлова Л.Н. Финансы. Денежное обращение. Кредит. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. 3. Балабанов A.M., Балабанова И.Т. Финансы. — СПб.: Питер, 2000. 4. Банківська справа / За ред. Р.І. Тиркала. — К.: Карт-бланш, 2001. 5. Банківські операції: Підручник / A.A. Морозов, М.І. Савлук, М.Ф. Пуховкіна та ін.; За ред. А.М. Мороза. — К.: КНЕУ, 2000. 6. Барр Р. Политическая экономия: В 2 т.: Пер. с фр.— М.: Междунар. отношения, 1995. — Т. 2. — Тема I: Деньги; тема II, подтема II: Международные платежи. 7. Береславська О.І. та ін. Міжнародні розрахунки та валютні операції. — К.: КНЕУ, 2002. 8. Берже П. Денежный механизм: Пер. с фр. — М.: АО "Прогресс", 1993. 9. Блайер А. и др. Риск колебания курса валюты и выбор валюты при заключении сделок в сфере внешней торговли: Пер. с польск. — К.: Украина, 1993. 10. Боринець С.Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підручник. — 4-те вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2004. 11. Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник.— 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2006. 12. Боринець С.Л. Розвиток сучасних грошово-валютних відносин (національний і міжнародний аспекти). — К.: Педагогіка, 1997. 13. Бутук О.І. Валютно-фінансові відносини: Навч. посіб. — К.: Знання, 2006. 14. Вавилов А. Государственный долг: уроки кризиса и принципы управления. — М., 2001. 15. Валютно-фінансові проблеми ринкової трансформації (Приклад України). — К., 1998. 16. Ван дер Вес Г. История мировой экономики. 1945—1990: Пер. с фр. — М.: Наука, 1994. 17. Басенко В.К. Валютно-фінансовий механізм зовнішньо-економічної діяльності: Навч. посіб. — К.: ЦНЛ, 2004. 18. Василик ОД. Теорія фінансів. — К.: НІОС, 2000. 19. Вексельное обращение: теория и практика / Под ред. A.B. Авакова. — К.: Фолио, 2000. 20. Волошин В.В. Бізнес міжнародних економічних організацій: Навч. посіб. — К.: ВПЦ "Київський університет", 2002. 21. Волошин В.В. Регулювання світової економіки.— К.: ВПЦ "Київський університет", 2000.
22. Гальчинський A.C. Суперечності реформ: у контексті цивілізацій ного процесу. — К.: Українські пропілеї, 2001. 23. Гальчинський A.C. Сучасна валютна система. — К.: Вища шк., 1995. 24. Гальчинський A.C. Теорія грошей: Навч.-метод, посіб. — К.: Основи, 1998. 25. Гальчинський A.C. Україна: поступ у майбутнє.— К.: Основи, 1999. 26. Гіл Ч. Міжнародний бізнес. — К.: Основи, 2001. 27. Глобалізація інвестиційних процесів та фінансова безпека України: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конференції. — К.: НІПМБ, 2001. 28. Гроші та кредит: Підручник /За заг. ред. М.І. Спв-лука. — К.: КНЕУ, 2001. 29. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. — К.: Наук, думка, 1998. 30. Данилов Ю.А. Рынки государственного долга: Мировые тенденции и российская практика. — М., 2002. 31. Денисенко МЛ. Організаційно-економічиий механізм інвестування: Монографія. — К.: Наук, світ, 2001. 32. Деньги / Упоряд. A.A. Чухно. — К.: Україна, 1997. 33. Дернберг PJI. Международное налогообложение: Пер. с англ. — М.: ЮНИТИ, 1997. 34. Долай З.Дж. и др. Деньги, банковское дело и денежно-кредитная политика: Пер. с англ. — Л., 1991. 35. Ершов М.В. Валютно-финансовые механизмы в современном мире (кризисный опыт конца 90-х). —- М.: ОАО НПО "Экономика", 2000.
10. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА
Самостійна робота студента передбачає:
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ОРГАНІЗАЦІЇ Самостійна робота студента передбачає:
Самостійна робота студентів є складовою навчального процесу, основним засобом опанування навчального матеріалу в час, вільний від обов'язкових навчальних занять. Мета самостійної роботи студентів з дисципліни "Банківське право" — сприяти засвоєнню в повному обсязі навчальної програми та формуванню самостійності як особистісної риси та важливої професійної якості, сутність якої полягає в умінні систематизувати, планувати та контролювати власну діяльність. Завдання самостійної роботи студентів з дисципліни "Банківське право" полягає у засвоєнні відповідних знань, їх закріпленні та систематизації, а також їх застосуванні при виконанні практичних завдань. Самостійна робота забезпечує підготовку студентів до поточних аудиторних занять. Зміст самостійної роботи студентів з дисципліни "Банківське право" Основними формами самостійної роботи студентів з дисципліни "Банківське право" є: 1) опрацювання прослуханого лекційного матеріалу, обов'язкових та додаткових літературних джерел; 2) виконання домашніх завдань; 3) вивчення окремих тем або питань, передбачених для самостійного опрацювання; 4) підготовка до різних форм поточного контролю; 5) пошук та огляд літературних джерел за заданою проблематикою; 6) написання реферату за заданою проблематикою; 7) аналітичний огляд наукових публікацій. У процесі самостійної підготовки до практичних занять студенти повинні опрацювати прослуханий лекційний матеріал, всебічно розглянути зміст питань, що виносяться на заняття, опрацювати навчальну літературу, відповідні нормативно-правові акти. Перевірку засвоєння знань студенти здійснюють за допомогою питань для самоконтролю, які охоплюють основні положення, що підлягають самостійному засвоєнню студентами відповідно до кожної, передбаченої для самостійного вивчення теми дисципліни "Банківське право". Поряд з питаннями для самоконтролю та практичними завданнями кожна тема, яка виноситься на самостійне вивчення, передбачає виконання тестових завдань для самоконтролю. Тестові завдання для самоконтролю складені відповідно до програми навчальної дисципліни "Банківське право" для поточної перевірки знань студентів. Виконання домашнього завдання з дисципліни "Банківське право" має на меті закріплення та поглиблення теоретичних знань студента з навчального матеріалу, винесеного на самостійне опрацювання. Поряд із вивченням законодавства доречно вивчати і аналізувати також практику його реалізації, обставини і причини прийняття актів, які вивчаються, ставлення до них практиків і громадськості. Обсяг об'єктів порівняльного вивчення повинен бути максимально вичерпним. Практичні завдання, передбачені для кожної теми, що підлягає самостійному засвоєнню, включають підготовку до тематичних колоквіумів, а також написання рефератів та доповідей за заданими питаннями. При підготовці до тематичного колоквіуму, вивченню підлягають нормативно - правові акти у сфері регулювання банківських правовідносин. Окрему увагу слід приділити засвоєнню рекомендованої основної та додаткової літератури за кожною темою, що передбачає самостійне вивчення. Одним із важливих засобів у засвоєнні знань є написання рефератів. Написання реферату за заданою проблематикою необхідно починати з власного, добре продуманого вступу. У вступі визначається мета дослідження, з максимально можливою точністю встановлюються межі теми, що підлягає розгляду, визначаються методи її дослідження. Він слугує перехідним містком до основного дослідження. У ньому повинно бути відображено практичне і теоретичне значення теми. В основній частині роботи мова має йти насамперед про зміст досліджуваної проблеми. Наслідком проведеного дослідження можуть бути пропозиції щодо національного законодавства у сфері банківського регулювання. У цьому разі необхідно чітко обґрунтувати, чому саме таке рішення є єдино правильним. Робота повинна завершуватись висновками. Критерії оцінювання самостійної роботи студентів:
• оцінка "незадовільно" — студент не в змозі дати відповідь на поставлене запитання або відповідь неправильна, студент не розуміє суті питання, не може зробити висновки. Самостійна підготовка є важливою складовою частиною навчального процесу. Самостійна робота студентів при вивченні банківського права має місце в процесі підготовки до семінарських занять, заліку, при написанні рефератів, контрольних робіт, доповідей і повідомлень для виступів на наукових семінарах і конференціях. її формами являються: вивчення підручників і навчальних посібників, монографічної літератури і статей, конспектів лекцій. При підготовці до семінарських занять результати самостійної роботи Основою правильної організації самостійної роботи студентів являється її планування в відповідності з відведеними для цього бюджетом часу. Починати самостійне вивчення теми і її питань потрібно з роботи над Після глибокого осмислення змісту керівних матеріалів, студент повинен скласти їх конспект. Як правило, конспект повинен бути невеликим по обсягу, оскільки кафедра рекомендує лише окремі сторінки підручників та іншої літератури, що відносяться до проблем банківського права, які вивчаються. Після цього потрібно вивчити конспект лекції по даній темі, відповідні глави підручника чи навчального посібника. Завершення цієї частини самостійної роботи дозволяє студенту мати мінімум знань по темі, але недостатньо для глибокого засвоєння питань, що вивчаються. Глибоке засвоєння теоретичних аспектів теми вимагає від студента вивчення рекомендованої монографічної (додаткової) літератури і журнальних статей. Ця робота найбільш відповідає виробленню вміння самостійно мислити. Вивчаючи в складній дискусії проблемні питання банківського права, усвідомлюючи їх, порівнюючи спірні питання, оцінюючи надійність і ефективність їх аргументації, студент, по-перше, отримує глибокі теоретичні знання, необхідні для юриста вищої кваліфікації, по-друге, вчиться формулювати свою позицію по теоретичним питанням, обґрунтовуючи її. Конспектування додаткової літератури не являється обов'язковими. Самостійна робота при підготовці до заліку не потребує конспектування, а являє собою повторення пройденого матеріалу. При цьому особлива увага приділяється незадовільно вивченим питанням і темам (питання організації самостійної роботи при написанні рефератів, і контрольних робіт викладається в окремих методичних рекомендаціях). Роль викладача в організації самостійної роботи студентів полягає в наданні допомоги в здійсненні цієї важливої роботи і контролі за її проведенням. Надання допомоги в організації самостійної роботи має місце в процесі читання лекції, проведення семінарських знань, групових та індивідуальних консультацій. В лекціях студентам даються рекомендації методичного характеру про те, як вивчати банківське право, яку основну та додаткову літературу потрібно опрацювати. При проведенні самостійних занять викладач звертає увагу студентів на особливу важливість вивчення певних літературних джерел для засвоєння тієї чи іншої теми, конкретного питання. Важливу роль для правильної організації самостійної роботи студентів має їх особисте спілкування з викладачем у процесі індивідуальних консультацій. При особистому спілкуванні з викладачем, студент має можливість задати йому питання, почути його роз'яснення по проблемам, що його цікавлять, отримати поради по плануванню самостійної роботи, по раціональному опрацюванню літератури, по методиці зібрання матеріалу для Контроль за самостійною роботою студентів викладач здійснює на Вся робота викладача по організації самостійної роботи студентів повинна бути направлена на вироблення у них переконання про необхідність глибокого знання банківського права, що викликано вимогами їх професійного обов'язку.
11. Методичні рекомендації з підготовки реферативних повідомлень
Вибір теми реферативного повідомлення проводиться студентами до початку занять за узгодженням з викладачем, який проводить семінарські заняття у відповідних навчальних групах. Перевагу слід віддавати питанням, які мають важливе теоретичне та практичне значення, або є найбільш складними для опанування і зв'язку з цим потребують більш широкого й детального розгляду. Мета: - більш поглиблене засвоєння студентами важливих теоретичних положень, які виносять на розгляд семінарського заняття; - прищеплення студентам навичок самостійної роботи з літературними джерелами; - контроль знань студентів навчального матеріалу. Структура: Реферативне повідомлення передбачає такі частини: вступ, описова У вступній частині розкривається актуальність теми перелік рекомендованої літератури. В основній частині розкривається суть питання, аналізуються точки зору вчених, які досліджували і досліджують цю проблему, в даний час вказується важливість для практики, висловлюється та обґрунтовується думка студента. Висновок передбачає стисле резюме з найбільш важливих положень питання, що викладене в реферативному повідомленні. Оформлення: Реферативне повідомлення повинно бути виконане самостійно, розбірливим почерком або надруковане. Аркуші підшиваються та нумеруються. На титульному листі вказується назва роботи, прізвище виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу необхідно "знести" в підстрочник, де вказати назву джерела, рік та місце видання, а також відповідну сторінку. Обсяг роботи не повинен перевищувати 8-10 сторінок рукописного тексту формату А - 4. Методика: Перед тим, як розпочати написання реферату, необхідно вивчити літературу,передбачену по даній темі планом проведення та рекомендовану викладачем. Методологічною основою роботи повинні бути праці по філософії та соціології права. Щоб реферат був змістовним і відповідав вимогам, які пред'являються до Реферативне повідомлення оцінюється викладачем.
12.МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Структурно-описувальна частина дипломної роботи повинна бути представлена таким чином: 1) Спочатку дається суспільно-політична характеристика питання, що розглядається; 2) Розкривається його практична значимість; 3) Аналізується нормативний матеріал (закон і підзаконні акти), керівні роз’яснення пленуму верховного Суду України, літературні джерела; 4) Приводиться думка студента по тій чи іншій позиції з питання, що розглядається, або його згода з одним із суджень, що приведено в літературі. Кожна думка, непогодження з відомими точками зору повинна бути обгрунтована. Це значить, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову і слідчу практику (з вказанням джерела інформації) або шляхом логічного висновку, повинен показати “Життєвість”, приорітет своєї позиції в дискусії. Оформлення дипломної роботи. Якщо робота написана на окремих листках, вони повинні бути підшиті і понумеровані. На першому (титульному) листі вказують найменування роботи, прізвище і ініціали виконавця, номер навчальної групи, а також: прізвище та ініціали наукового керівника та його посада і науковий ступінь. Використану по тексту літературу дають в підряднику, вказуючи автора (авторів), повне найменування джерела, видавництва, рік його видання, сторінки, з яких приводяться цитати або інший матеріал. Оптимальний обсяг роботи 80-100 сторінок тексту набраних на комп’ютері, формату А – 4. В кінці роботи дається список використаної літератури. При цьому джерела в списку приводяться в такій послідовності: 1) Методологічні матеріали; 2) Закони та інші нормативні акти; 3) Навчальна, монографічна та інша література. Професійний рівень юристів багато в чому визначається вмінням правильно тлумачити закони та інші нормативні акти, своєчасно і правильно приймати правові рішення, юридичного грамотно складати ділові документи. Ці завдання необхідно вирішувати протягом всього навчального процесу і зокрема, важливе знання в закріпленні знань студентів, вироблені в них творчого підходу в отриманні навичок самостійної професійної діяльності займає курсова робота. Вона покликана сприяти закріпленню теоретичних знань, отриманих в процесі вивчення кримінального права, привиттю практичних навичок та навичок науково-дослідницької роботи. Крім того, при перевірці дипломних робіт та в ході їх захисту, здійснюється контроль знань студентів, виявляються ті х них, хто схильний до наукової роботи. Останні можуть залучатись, за їх бажанням, до НДР, готуватись до вступу в аспірантуру. Результати рецензування дипломних робіт показують, що більшість студентів сумлінно відносяться до цього навчального завдання, дотримуються вказівок викладачів і рекомендацій, що містяться в навчально-методичній літературі. Але деякі студенти виконують роботу недоброякісно, допускають серйозні помилки. Найбільш характерними з них є: 1. В роботах не використовуються, або використовуються недостатньо нормативні матеріали, судова практика, літературні джерела. 2. Роботи виконуються без урахування змін, внесених в діюче кримінальне законодавство. 3. В роботах студенти посилаються на постанови Пленуму Верховного Суду України або роблять посилання на постанови, які втратили юридичну силу. Тому кримінально-правові питання розкриваються поверхово або неправильно. Щоб не допускати подібних помилок, необхідно користуватись Вісником Верховного суду, постановами вищого судового органу, Збірником постанов Пленуму верховного Суду України. 4. Мають місце випадки, коли студенти не проявляють необхідної самостійності і творчого відношення до виконання курсових робіт, а дослівно переписують текст із того чи іншого джерела. Механічне запозичення не сприяє глибокому, творчому вивченню і засвоєнню програмного матеріалу. Тому такі роботи до захисту не допускаються. Проте студенти мають право опиратися в своїй роботі на відповідну навчальну і монографічну літературу по даній проблемі. Якщо при цьому він приводить цитату або запозичує із літературного джерела якісь теоретичні положення (наприклад: визначення, висновки соціологічного дослідження, результати узагальнення судової практики. думку автора літературного джерела з того чи іншого приводу і т.п.), то в обов’язковому порядку належить робити посилання на літературне джерело. По діючому зараз ГОСТу дослівно запозичений текст береться в лапки, в кінці його ставиться символ, а в підряднику – прізвище і ініціали автора названої роботи, місце видання, назва видавництва, рік видання і номер (номери) сторінок, на яких в джерелі вміщений текст. У випадку коли запозичений текст (думка, ідея і т.п.) перефразується, в виносці перед прізвищем автора ставиться "Див.» Якщо ж робота, із якої запозичений текст, опублікована в журналі, збірнику праць, матеріалів науково-практичної конференції і т.п. в виносці після прізвища автора (авторів) і назви роботи ставляться дві косі риски і далі назва журналу (збірника праць і т.п.), рік видання, номер і сторінка, із якої взято текст для дипломної роботи. Так оформлюються і виноски при посиланнях на закони, укази і постанови верховних органів влади і управління нашої держави, постанови Пленуму Верховного суду України і інші матеріали, що опубліковані в періодичній пресі. Виноски на кодекси не потрібні, крім випадків запозичення тексту із коментаря до деякої статті чи необхідності звернути увагу.
13. ТЕМАТИКА ДИПЛОМНИХ РОБІТ
10. Правова характеристика ощадних сертифікатів; 11. Правова природа та механізм здійснення пасивних операцій банків. 12. Залучення вкладів (депозитів) — виключно банківська операція. 13. Фінансове посередництво банків та основні види банківських операцій 14. Правові засади здійснення операцій, які належать до виключно банківських операцій. 15. Порядок видачі банкам банківської ліцензії, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій. 16. Банки як суб’єкти первинного фінансового моніторингу. 17. Письмове застереження як один із заходів впливу НБУ. 18. Скликання загальних зборів учасників, спостережної ради банку як один із заходів впливу НБУ. 19. Укладення письмової угоди з банком як один із заходів впливу НБУ. 20. Видання розпорядження як один із заходів впливу НБУ. 21. Відкликання ліцензії та ініціювання процедури ліквідації банку як захід впливу НБУ. 22. Правові засади банківського регулювання і банківського нагляду. 23. Повноваження НБУ щодо здійснення наглядових і регулятивних функцій. 24. Заходи впливу НБУ щодо банків. 25. Обмеження вимог НБУ. 26. Інспекційні перевірки НБУ. 27. Правові засади діяльності Національного банку України як центрального банку країни та особливого органу державного управління. 28. Рада Національного банку України та її правовий статус. 29. Головні напрями діяльності Національного банку України та їх зміст. 30. Повноваження Правління НБУ. 31. Обов’язки та повноваження Голови НБУ. 32. Організаційні основи та структура НБУ. 33. Основні засади, засоби та методи грошово-кредитної політики. 34. Повноваження НБУ щодо організації готівкового грошового обігу. 35. Організація НБУ розрахунків і бухгалтерського обліку. 36. Операції НБУ. 37. Діяльність НБУ щодо операцій з валютними цінностями. 38. Взаємовідносини НБУ з Президентом України, Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів України. 39. Обмеження в діяльності НБУ. 40. Банківське законодавство: проблеми та перспективи. 41. Співвідношення банківського права та банківського законодавства. 42. Нормативні акти НБУ як основне джерело банківського права: проблемні питання. 43. Загальносоціальні принципи банківського права. 44. Метод владних приписів у регулюванні банківської діяльності. 45. Метод рівності сторін у регулюванні банківської діяльності. 46. Зміст банківських правовідносин. 47. Суб’єкти банківських правовідносин. 14.МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
1. Тему контрольної роботи студенти вибирають самостійно із переліку тем, що пропонуються в цих рекомендаціях. 2 Перед написанням контрольної роботи необхідно скласти список літератури,яка підлягає вивченню, уважно з нею ознайомитися. На підставі отриманих знань складається план контрольної роботи. План необхідно узгодити з викладачем,який веде в групі семінарські і заняття. 3 Контрольна робота повинна носити самостійний характер. Недопустимо запозичення тексту, фактичних даних із літературних джерел без оформлення посилання на них. 4 Щоб контрольна робота була змістовною і відповідала всім вимогам, студент повинен глибоко зрозуміти суть питання. Це найбільш складний і відповідальний момент підготовчого етапу написання контрольної роботи. Припустимо, необхідно дати повну юридичну характеристику поняття. Для цього спочатку потрібно розкрити зміст самого поняття, оскільки судження про нього може бути зроблено на основі того, чи вчинена подія взагалі. Таким чином, в контрольній повинні знайти відображення ряд самостійних положень: - дана соціально-політична і правова характеристика події; - розкрити основні елементи події; - провести співвідношення між поняттям, які розкриваються. Структурно-описувальна частина контрольної роботи повинна бути представлена таким чином: 1. Спочатку дається суспільно-політична характеристика питання, що розглядається. 2. Розкривається його значимість. 3. Аналізується літературні джерела. 4. Проводиться думка студента по тій чи іншій позиції з питання, що Кожна думка не погоджена з відомими точками зору повинна бути обгрунтована. Оформлення контрольної роботи. Текст повинен бути виконаний розбірливим почерком. Якщо робота написана на окремих листках, вони повинні бути підшиті і пронумеровані. На першому (титульному) листі вказується найменування роботи, прізвище і ініціали виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу дають в підряднику, вказуючи автора (авторів), повне найменування джерела, видавництва, рік його видання, сторінки, з яких приводяться цитати або інший матеріал. Оптимальний обсяг роботи до 20 сторінок рукописного тексту. В кінці роботи дається список використаної літератури. Крім того, при перевірці контрольних робіт, здійснюється контроль знань Результати рецензування контрольних робіт показують, що більшість студентів сумлінно відносяться до цього навчального завдання, дотримуються вказівок викладачів і рекомендацій, що містяться в навчально-методичній літературі. Проте студенти мають право опиратися в своїй роботі на відповідну навчальну і монографічну літературу по даній проблемі. Якщо при цьому він приводить цитату або запозичує із літературного джерела якісь теоретичні положення, то в обов'язковому порядку належить робити посилання на літературне джерело. По діючому зараз ҐОСТі дослівно запозичений текст береться в лапки, в кінці його ставиться символ, а в підручнику - прізвище і ініціали автора названої роботи, місце видання, назва видавництва, рік видання і номер (номери) сторінок, на яких в джерелі вміщений текст. Якщо ж робота, із якої запозичений текст, опублікована в журналі, збірнику праць, матеріалів науково-практичної конференції і т.п. в виносці після прізвища автора (авторів) і назви роботи ставляться дві косі риски і далі назва журналу (збірника праць і т.п.), рік видання, номер і сторінка, із якої взято текст для контрольної роботи. Так оформляються і виноски при посиланнях на закони.
15.ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ І варіант Теоретичні питання: 1. Чи має право будь-яка фінансова установа здійснювати операції із залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб? 2. Із якого моменту банк набуває статусу юридичної особи? 3. Чи має право будь-яка фінансова установа використовувати у своїй назві слово «банк» та похідні від нього?
Ситуаційне завдання
Виробнича фірма, зареєстрована у м. Львові, уклала долговір з підприємством, що розташоване у м. Києві, про поставку останньому обладнання на суму 2 млн. грн. Розрахунки між сторонами відповідно до договору повинні були здійснюватися у формі акредитивів. Дайте правову оцінку укладеного договору. Визначте який вид акредитиву може бути відкритий.
ІІ варіант Теоретичні питання:
1. Хто визначає суму заборгованості кожному кредитору з дня опублікування оголошення про початок ліквідаційної процедури? 2. Чи мають право банки оскаржити в суді бездіяльність НБУ? 3. Чи зобов’язані банки здійснювати ідентифікацію клієнтів?
Ситуаційне завдання
Товариство з обмеженою відповідальністю “Темп” хоче відкрити рахунок в іноземній валюті для здійснення розрахунків з іноземними постачальниками.
ІІІ варіант Теоретичні питання:
Ситуаційне завдання
Рішенням господарського суду на користь приватного підприємця з банку були стягнуті 80 тис. грн. у вигляді залишку грошових коштів на рахунку, і за вказаною справою було видано виконавчий лист. Підприємець надав виконавчий лист до операційного відділу відповідного територіального управління Національного банку України для виконання. Виконавчий лист був повернутий заявнику у зв’язку з прийняттям рішення про ліквідацію цього банка-боржника. Вважаючи, що дії НБУ з приводу повернення виконавчого листа були неправомірними, підприємець знову звернувся до господарського суду. Яке рішення повинен прийняти суд? VІ варіант Теоретичні питання:
Ситуаційне завдання
Чи має право клієнт використовувати поточний рахунок, відкритий йому як фізичній особі, для зарахування торговельної виручки?
16. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
І варіант Теоретичні питання: 1. Чи можуть банки в Україні створюватися у формі командитного товариства? 2. Чи має право НБУ здійснити відсторонення керівництва банку від управління ним у разі порушення банком банківського законодавства? 3. Чи має право банк здійснювати банківську діяльність до отримання банківської ліцензії?
Ситуаційне завдання
Акціонерне товариство звернулось до банку із проханням відкрити поточний рахунок. Проте банк відмовив акціонерному товариству у відкритті рахунку без пояснення будь-яких причин. Акціонерне товариство звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про необґрунтоване ухилення банку від укладення договору банківського рахунку. Виходячи з цього, товариство вимагало від банку відшкодування збитків, які у нього виникли у зв’язку з тим, що банк ухилявся від укладення договору. Свої вимоги акціонерне товариство обґрунтовувало посиланням на ст. 1067 Цивільного кодексу України.
ІІ варіант Теоретичні питання: 1. Чи мають право банки відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки? 2. Чи можна віднести встановлення НБУ обов’язкових економічних нормативів до адміністративного банківського регулювання? 3. Чи дозволяється службовцям НБУ входити до керівних органів та бути акціонерами комерційних банків?
Ситуаційне завдання
ТОВ неодноразово надсилало до банку листи та претензії, які залишалися без відповідей. Товариство було змушене звернутися до суду із вимогами про стягнення пені, передбаченої договором про розрахунково-касове обслуговування. Банк, посилаючись на ст. 551 Цивільного кодексу України, вимагав, щоб суд зменшив неустойку. Якою є правова природа договору про розрахунково-касове обслуговування? Чи є цей договір грошовим зобов’язання, якщо так, то які правові наслідки? Яким є максимальний розмір неустойки за затримку зарахування грошових надходжень з боку банку?
IІІ варіант Теоретичні питання: 4. Чи відповідають банки за зобов’язаннями держави? 5. Чи можуть бути «пов’язаними особами» засновники банку? 6. Із якого моменту ліквідатор має право виконувати повноваження органів управління банку?
Ситуаційне завдання
VІ варіант Теоретичні питання: 1. Визначте підстави примусового списання коштів із рахунків клієнтів. 2. У чому полягає зміст акредитивної форми розрахунків? 3. Визначте правові засади використання готівкової іноземної валюти на території України.
Ситуаційне завдання
17. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
З метою активізації навчального процесу і підвищення рівня знань студентів, засвоєння норм банківського права рекомендується у разі проведення практичних занять використовувати тестові завдання: За допомогою тестів студенти зможуть: а) порівняти свої відповіді зі шкалою, що характеризує ступінь розбіжностей з правильними відповідями; б) виявити і проаналізувати свої помилки; в) сформувати адекватну самооцінку своїх здібностей; г) уточнити і ефективніше застосувати свої знання для розв'язання практичних завдань, що сприятиме формуванню навичок аналізу і виробленню впевненості собі. 17.1. МОДУЛЬ І
1. До спеціальних принципів банківського права належать: а) принцип свободи банківської діяльності; б) принцип поєднання публічних і приватних засад в банківській сфері; в) принцип законності; г) принцип нагляду за діяльністю банків та інших кредитно-фінансових установ; д) принцип верховенства права.
2. До джерел банківського права належать: а) Конституція України; б) закони України; в) постанови Верховної Ради України; г) рішення асоціацій та об'єднань банків; д) рішення міжнародних організацій.
3. Норми банківського права мають наступні складові: а) вступна частина; б) гіпотеза; в) регулятивна частина; г) диспозиція; д) нормативна частина; е) санкція.
4. За функціональною спрямованістю розрізняють норми банківського права: а) зобов'язуючі; б) регулятивні; в) охоронні; г) забороняючі; д) уповноважуючі.
5. За змістом виокремлюють норми банківського права: а) матеріальні; б) пруденційні; в) процесуальні; г) загальні.
6. За призначенням норми банківського права бувають: а) матеріальні; б) пруденційні; в) процесуальні; г) загальні.
7. Банківські правовідносини за змістом регулювання класифікують на такі: а) що регулюють організацію банківської системи; б) кредитні; в) дебітові; г) розрахункові; д) валютні; е) гривневі.
8. Банківські правовідносини залежно від конкретного змісту поділяються на: а) майнові; б) немайнові; в) змішані; г) регулятивні; д) організаційні.
9. Дайте визначення поняття «Банківське право». Це: а) сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у сфері мобілізації розподілу та використання фінансових ресурсів держави; б) сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини у процесі банківської діяльності; в) сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з державним управлінням.
10. Які з названих суспільних відносин стосуються сфери банківської діяльності: а) майнові; б) трудові; в) фінансові; г) адміністративно-правові; д) особисті немайнові.
11. Чи належать до предмета банківського права суспільні відносини, що виникають між громадянами? а) так; б) ні.
12 . Які нормативні акти належать до джерел банківського права? а) Бюджетний кодекс України (2010 р.); б) Закон України «Про банки і банківську діяльність» (2000 р.); в) Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення г) Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» (2001 р.); д) Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг,
13 . Назвіть види банківських правовідносин: а) правовідносини, що регулюють організацію банківської системи; б) розрахункові; в) кредитні; г) майнові; д) валютні.
14. Методами банківського права є: а) метод владних приписів; б) метод погодження; в) метод автономних рішень.
15. До функцій банківської системи належать: а) створення грошей і регулювання грошової маси; б) контролююча функція; в) трансформаційна функція; г) стабілізаційна функція; д) функція емісії грошей.
16. Е лементами банківської системи України є: б) Міністерство фінансів України; в) Міністерство економіки України; г) Національний банк України; д) Рахункова палата України; е) комерційні банки України; є) фінансово-кредитні установи України.
17. До основних факторів глобального впливу на банківську систему України а) посилення конкуренції в банківській справі; б) комп'ютеризація банківської діяльності; в) збільшення "банківської грамотності" клієнтів; г) широке застосування інформаційних технологій (Інтернету).
18. Зазначте, чи є банківська система складовою кредитної системи держави: а) так; б) ні, це окремі поняття; в) навпаки, кредитна система є складовою банківської системи.
19. Засідання наглядової ради державного банку є правомочними за наявності не менше: а) 10 членів б) 12 членів в) 15 членів
20. Державна реєстрація банків здійснюється: а) Президентом України б) Національним банком України в) Кабінетом Міністрів України г) Верховною Радою України 21. Учасниками банку можуть бути: а) Кабінет Міністрів України б) юридичні та фізичні особи в) благодійні організації
22. Реорганізація банків здійснюється: а) примусово за рішенням Національного банку України б) за рішенням власників або примусово за рішенням Національного банку України в) за рішенням власників банку, а у разі призначення тимчасової адміністрації - за рішенням НБУ або тимчасового адміністратора, погодженого з НБУ
23. Структурними елементами банківської холдингової групи є: а) материнський банк б) центральний банк в) дочірній банк
24. Членами ревізійної комісії банку не можуть бути: а) працівники банку б) учасники банку в) представники учасників банку
25. Ліквідація банків здійснюється на підставі: а) Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» б) Закону України «Про банки і банківську діяльність» в) Закону України «Про господарські товариства» г) Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та «Про банки і банківську діяльність»
26. Типи банківських об'єднань: а) банківська корпорація б) банківська холдингова група в) фінансова холдингова група г) банківська асоціація
27. Служба внутрішнього аудиту банку підпорядковується: а) спостережній раді банку б) загальним зборам учасників в) виконавчому органу банку г) ревізійній комісії
28. Функції розрахункового центру для банків виконує: а) банківська корпорація б) банківська холдингова група в) фінансова холдингова група.
29. До адміністративного регулювання належить: а) реєстрація банків б) ліцензування їх діяльності в) нагляд за їх діяльністю г) застосування санкцій фінансового характеру
30. Прийняття рішення щодо створення філій і представництв банку належить а) загальних зборів учасників б) спостережної ради банку в) виконавчого органу банку
31. Органом контролю державного банку є: а) ревізійна комісія б) наглядова рада
32. Тимчасова адміністрація очолюється керівником, який призначається: а) НБУ б) спостережною радою банку в) загальними зборами банку
33. Організаційно-правова форма банку: а) кооперативний банк б) публічне акціонерне товариство в) приватне акціонерне товариство г) ТОВ
34. Звернення до суду із заявою про визнання банку неплатоспроможним та його ліквідацію мають: а) кредитори банку б) Національний банк України в) тимчасова адміністрація.
35. Визначити, в чому полягає головне завдання центрального банку? а) обслуговувати комерційні банки; б) контролювати, чи дотримуються комерційні банки вимог чинного законодавства; в) забезпечити сталість національних грошей; г) забезпечити фінансове обслуговування уряду . :
36. Що таке банківські ресурси? а) власний капітал; б) залучені та запозичені кошти; в) власні, залучені та запозичені кошти.
37. Дайте визначення поняття «банківська система», це: а) сукупність банків, банківських інститутів, фінансово-кредитних установ, що діють у межах єдиного фінансового механізму; б) система органів, що діють у сфері фінансової діяльності держави; в) сукупність кредитних відносин та інститутів, які регулюють ці відносини.
38. Банківська система в Україні є: а) дворівневою; б) трирівневою;
39. Який орган координує діяльність банківської системи в цілому? а) Верховна Рада України; б) Президент України; в) Кабінет Міністрів України; г) Національний банк України; д) Міністерство фінансів України,
40. Які функції виконує Національний банк України? а) забезпечує стабільність гривні; б) здійснює емісію національної валюти; в) здійснює банківське регулювання та нагляд; г) правильними є всі відповіді.
41. Які функції виконує банківська система? а) трансформаційну; б) стабілізаційну; в) розподільчу; г) емісійну.
42. Які фактори впливають на стійкість банківської системи? а) рівень капіталізації банків; б) ефективна законодавча база; в) недовіра вкладників до банків; д) ризикована кредитна політика.
43. Який центральний банк краще виконує своє головне завдання? а) який знаходиться у підпорядкуванні уряду; б) який знаходиться у підпорядкуванні президента; в) незалежний від органів виконавчої влади.
44 Національний банк України підзвітний: а) Кабінету Міністрів України; б) Верховній Раді України; в) Міністерству фінансів України; г) Президенту України: д) Президії Верховної Ради України.
45. Голова Правління Національного банку України обирається на строк: а) 5 років; б) 10 років; в) 2 роки; г) 4 роки; д) 3 роки.
46. Щорічно розподіл прибутку Національного банку України затверджує: а) Верховна Рада України; б) Кабінет Міністрів України; в) Президент України; г) Міністерство фінансів України; д) Міністерство економіки України.
47. Зазначте, які особливі ознаки Національного банку України: а) є юридичною особою; б) має монопольне право на випуск грошей в обіг; в) вирішує питання про обрання керівництва комерційних банків; г) реєструє документи комерційних банків; д) виключає клієнтів з комерційних банків; е) видає ліцензію на здійснення операцій в іноземній валюті.
48. Підзвітність Національного банку України означає: а) подання Національним банком Верховній Раді України щоквартального звіту б) доповідь Голови НБУ Кабінету Міністрів України про подані звіти; в) визначення Верховною Радою України аудиторської фірми для проведення аудиторської перевірки банку; г) подання Верховною Радою України двічі на рік інформації про стан грошово-кредитного ринку в державі.
49. Членів Ради Національного банку України призначає: а) Голова Правління НБУ; б) Верховна Рада України; в) Президент України; г) Кабінет Міністрів України; д) Міністр фінансів України.
50. Національний банк здійснює свої наглядові та регулятивні функції шляхом а) здійснює всі види перевірок на місцях банків; б) здійснює ревізії фінансово-господарської діяльності; в) може вимагати від банків та інших фінансово-кредитних установ проведення г) здійснює розслідування порушень діяльності банків; д) може брати участь у роботі зборів акціонерів; е) висуває вимоги щодо здійснення обов'язкових аудиторських
51. У разі невиконання у встановлений Національним банком строк вимог щодо а) накладати штраф на керівників банків; б) відстороняти керівництво від управління банком; в) накладати арешт на майно банку; г) зупиняти дію ліцензії на здійснення окремих банківських операцій на строк до д) ліквідувати банк.
52. Розмір статутного капіталу Національного банку України вправі збільшувати: а) Правління НБУ б) Рада НБУ в) Голова Національного банку г) Голова Ради Національного банку
53. Члени Ради Національного банку здійснюють свої функції: а) на громадських засадах б) отримують заробітну плату в) оплачуються витрати, понесені у зв'язку з виконанням ними повноважень
54. Засідання Ради Національного банку проводяться не рідше: а) одного разу на місяць б) одного разу на квартал в) одного разу на рік
55. Керівними органами Національного банку України є: а) Рада Національного банку б) Правління Національного банку в) Голова Національного банку г) немає правильної відповіді
56. Голова Ради Національного банку обирається строком на: а) один рік б) три роки в) п'ять років
57. Голова Ради Національного банку обирається: а) Верховною Радою України б) Правлінням Національного банку в) Радою Національного банку
58. Національний банк України може відкривати свої філії: а) в Україні б) за межами України в) в Україні та за її межами
59. Право застосування відкладального вето щодо рішень Правління Національного банку має: а) Верховна Рада України б) Президент України в) Голова Національного банку г) Рада Національного банку
60. Матеріали засідань Ради національного банку оформляються у вигляді: а) протоколів б) рішень в) постанов
61. Інструкції, положення, правила Національного банку України затверджуються: а) постановами Кабінету Міністрів України б) постановами Правління Національного банку в) рішеннями Ради Національного банку
62. Керівництво діяльністю Національного банку здійснює: а) Правління Національного банку б) Рада Національного банку в) Голова Національного банку
63. Золотовалютний резерв НБУ складається з активів: а) монетарне золото б) СПЗ в) іноземна валюта г) акції
64. Нормативно - правові акти Національного банку видаються у формі: а) постанов Правління Національного банку, інструкцій, положень, правил, що б) постанов та наказів Правління Національного банку в) постанов та указів Правління Національного банку
65. Голова Національного банку призначається на посаду Верховною Радою а) три роки б) п'ять років в) сім років
66. Засідання Ради Національного банку є правомочним за наявності не менше: а) десяти членів б) п'ятнадцяти членів в) сімнадцяти членів
67. До складу Ради Національного банку входять: б) 15 чоловік в) 18 чоловік
68. Національний банк за зобов'язання інших банків: а) не відповідає б) відповідає в) відповідає, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання
69. Майно, яким володіє Національний банк України належать йому па праві: а) повного господарського відання б) оперативного управління в) оперативного використання
70. Національний банк інформує Верховну Раду України про напрями грошово-кредитної і валютної політики: а) один раз на рік б) два рази на рік в) три рази на рік
71. Голову Національного банку України призначає на посаду: а) Президент України б) Верховна Рада України в) Кабінет Міністрів України
72 Зазначте, які засоби впливу Національний банк України застосовує до а) відкликає ліцензію; б) притягує керівників банків до кримінальної відповідальності; в) підвищує норми обов'язкових резервів; г) вирішує питання про банкрутство комерційного банку; д) призначає тимчасову адміністрацію для управління цим суб'єктом; е) приймає рішення про виключення з Республіканської книги реєстрації банків,
73. Національний банк України може відмовити у реєстрації комерційних банків: а) у разі порушення створення банку; б) у разі якщо засновниками є іноземні громадяни; в) незадовільного фінансового стану засновників, що загрожує інтересам кредиторів банку; г) у разі професійної непридатності рекомендованого керівництва; д) невідповідності його статуту та інших установчих документів законодавству.
74. Для реєстрації комерційних банків подаються такі документи: а) заява про реєстрацію; б) характеристики засновників з попереднього місця роботи; в) економічне обґрунтування; г) банківський баланс; д) висновок аудиторської організації про фінансовий стан засновників банку; е) довідки з МВС про засновників банку;
75. У статуті комерційного банку зазначаються: б) положення про те, що банк не є юридичною особою; в) розмір статутного фонду та перелік інших фондів, створених банком; г) порядок ліквідації банку; д) порядок банкрутства банку; е) положення про органи управління, їх структуру та функції. 76. Існують такі види банківського проценту: а) процент за надання консультативних послуг; б) процент за вкладами; в) процент за продаж валюти; г) процент за іпотеку; д) процент за кредит.
77. Частка будь-кого із засновників, акціонерів комерційного банку не повинна а) 10 %; б) 25 %; в) 35 %; г) 50 %; д) 75 %.
78. Мінімальним розміром статутного фонду комерційного банку є: а) 10 млн екю; б) 500 тис. екю; в) 10 млн грн; г) 1 млн екю; д) 100 млн грн.
79. Як комерційний банк може отримати кредит НБУ? а) купити на закритому кредитному аукціоні; б) одержати в порядку адміністративного розподілу; в) купити на закритому і цільовому кредитному аукціонах.
80. На які дві частини поділяється власний капітал комерційного банку? а) основний та залучений; б) основний та позиковий; в) основний та додатковий.
81. Що відноситься до основного капіталу комерційного банку? а) статутний фонд; б) резервний фонд; в) статутний та резервний фонди.
82. Що відноситься до додаткового капіталу комерційного банку? а) залучені та позикові кошти; б) резерви страхування банківських ризиків, фонди економічного стимулювання, в) вклади клієнтів та міжбанківський кредит.
83. Вкажіть, які з названих положень, що діють в Україні, відносять до основних передумов видачі банківської ліцензії? а) згода місцевих органів влади; б) наявність бізнес-плану; в) відсутність в даному регіоні інших банків.
84. Хто встановлює мінімальний розмір статутного капіталу комерційного банку? б) вклади юридичних та фізичних осіб; в) вклади громадян; г) вклади підприємств, установ та організацій країни; д) НБУ; е) збори акціонерів; ж) правління акціонерного банку.
85. Чи може центробанк в порядку банківського нагляду обмежити кредитну а) може; б) не може; в) може, але не всіх відразу.
86. Яким шляхом формується статутний фонд комерційного банку, а) випуску акцій та облігацій; б) випуску простих та привілейованих акцій; в) внесків засновників та прибутку.
87 Яким шляхом формується резервний фонд комерційного банку? а) відрахування від прибутку; б) додаткових внесків акціонерів; в) випуску облігацій.
88. Які комерційні банки торгують на міжбанківському кредитному ринку? а) фінансово стійкі; б) неплатоспроможні; в) банки, що хочуть одержати надійний прибуток.
89. Чим відрізняється діяльність ощадних банків від діяльності комерційних а) набором операцій, які виконують; б) орієнтацією на обслуговування фізичних осіб; в) відсутністю в переліку цілей досягнення максимального прибутку. 90. Які функції виконують комерційні банки? а) кредитування підприємств, держави і населення; б) здійснення розрахунків і платежів у економіці держави; в) організація випуску і розміщення цінних паперів; г) створення платіжних засобів; д) довірче керування майном клієнтів.
91. Які наслідки чекають комерційні банки, якщо вони порушують банківське а) накладення штрафу на керівників банку; б) притягнення керівників банків до кримінальної відповідальності; в) ліквідація комерційного банку; г)відкликання ліцензії; д) призначення тимчасової адміністрації.
92. Банк вважається створеним і одержує статус юридичної особи з моменту. а) внесення банку до Державного реєстру банків; б) прийняття рішення засновників про створення банку; в) підготовки установчих документів; д) внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
93. 3а яких умов Національний банк може відмовити в державній реєстрації а) невідповідності установчих документів законодавству України; б) в разі порушення порядку створення банку; в) в разі порушення таємниці угоди про створення банку; г) незадовільного фінансового стану засновників банку.
94. Які існують банки в Україні? а) державні; б) кооперативні; в) муніципальні; г) комерційні; д) земельні.
17.2.ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ II
1. До кредитної системи України належать: а) біржі; б) комерційні банки; в) ломбарди; г) органи приватизації; д) лізингові та факторингові компанії: е) каси взаємної допомоги; є) регіональні відділення Фонду держмайна.
2. Виникнення кредитних відносин між банками і позичальником можливе за а) учасники мають бути взаємозацікавлені; б) необхідна наявність економічних і юридичних гарантій повернення кредиту після певного строку; в) позичальник бере кредит з метою покриття збитків від господарської діяльності; г) позичальник має бути власником майна; д) позичальник бере кредит на внесення платежів у бюджет і позабюджетні фонди; е) позичальник має бути власником, наділеним правом на користування та розпорядження майном.
3. Пролонгація кредиту — це: а) збільшення кредитного проценту; б) страхування відповідальності за непогашення кредиту; в) відстрочка погашення боргу позичальника зі зміною кінцевого строку погашення кредиту; г) збільшення суми кредиту за бажанням позичальника.
4. Строкові позики бувають таких видів: а) короткострокові — до 2 років; б) короткострокові — до 1 року; в) середньострокові — від 2 до 5 років; г) середньострокові — від 1 до 3 років; д) довгострокові — понад 3 роки; е) довгострокові — від 5 до 10 років.
5. Позичальник має право: а) вимагати від банку кредит в обсягах і в термін, зазначений у договорі; б) вимагати зменшення проценту за кредитом і укладання у зв'язку з цим нового в) достроково погасити заборгованість; г) порушувати перед банком питання про перенесення строків платежу в разі виникнення тимчасових фінансових або інших ускладнень з незалежних від нього причин; д) достроково розірвати договір, повністю повернувши одержаний кредит, але не
6. До принципів кредитування належать: а) терміновості; б) нецільового характеру; в) безоплатності; г) забезпечення кредитування.
7. На які цілі забороняється надання кредитів? б) формування статутного фонду; в) покриття збитків господарської діяльності.
8. У якій черговості здійснюється погашення заборгованості за кредитом та відсотків за його користування? а) в першу чергу погашення відсотків; б) в першу чергу погашення заборгованості; в) встановлюються сторонами при укладенні договору.
9. Який максимально дозволений обсяг усіх кредитів наданих банком? б) восьмикратний розмір власних коштів комерційного банку;
10. Як здійснюється відстрочення погашення кредиту? б) у разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових ускладнень; в) за умови прийняття позичальником заходів щодо усунення непередбачених обставин; г) шляхом оформлення додаткового договору.
11. Як має бути оформлення відстрочення погашення кредиту? б) внесенням змін до кредитного договору;
12. Які умови надання бланкового кредиту? б) в межах наявних власних коштів;
13. Який максимальний розмір кредиту, який може бути наданий банку одному а) 10% власних коштів банку; б)15% власних коштів банку;
14. На який термін уповноважений банк у межах отриманої ним ліцензії на право здійснення операцій з валютними цінностями може залучати кредитні ресурси від іноземних банків-кореспондентів без одержання реєстраційного свідоцтва? а) 1 рік; б) 1 рік з урахування можливої пролонгації;
15. За яких умов нерезидент-позичальник зобов'язаний одержати реєстраційне свідоцтво? а) до підписання кредитної угоди з нерезидентом; в) після кредитної угоди з нерезидентом, але до фактичного отримання коштів за кредитом.
16. До якого виду банківського кредиту належить бланковий? б) гарантований;
17. На який строк надається споживчий кредит? б)10 років; в) строк визначається у кредитному договорі.
18. Кому надається споживчий кредит? б) фізичним особам-нерезидентам;
19. Знайдіть правильне визначення кредитних відносин: 1. грошові відносини, що пов'язані з процесом розподілу та перерозподілу капіталу; 2. грошові відносини, що виникають у сфері виробництва продуктів для їхнього використання; 3. відносини, що пов'язані із заборгованістю одного з учасників економічної чи фінансової операції; 4. відносини, що пов'язані з необхідністю забезпечення безперервності зміни форм вартості валового національного продукту в процесі його руху.
20. Знайдіть правильне визначення економічної сутності кредиту:
21. Об'єктами кредитування можуть бути:
22. Хто встановлює відсоткову ставку за користування бюджетними позиками?
23. На які цілі надається банківський кредит?
24. До видів банківського кредиту належать:
25. Об'єктом лізингу можуть бути:
26. Організація роботи з обслуговування бюджетних кредитів, їхнього обліку й проведення розрахунків позичальниками покладається на:
27. Приватизовані підприємства кредитуються:
28. Види кредиту, що оформлюються векселем:
29. Авальний кредит - це:
30. Ломбардний кредит - це:
31. Факторинг - це:
32. Комерційний кредит - це економічні відносини, які виникають між:
32. Консорціумний кредит - це:
33. Хто встановлює розміри відсоткових ставок за видачі кредиту комерційними банками?
34. Кредитна лінія - це:
35 Лізинговий кредит - це:
36. Достроковим погашенням;
37. Кредитні кошти ЄБРР спрямовані на:
38. Що таке кредитоспроможність?
39. З якого моменту повинні нараховуватися відсотки за користування кредитом?
40. На які цілі забороняється видача кредитів?
41. Непряме кредитування - це:
42. Як оформляється міжбанківський кредит? а) шляхом укладання договору; б) шляхом виписки банком-кредитором розпорядження на видачу позички; в) шляхом надання банку-кредитору балансу банку-позичальника
43.Зазначте види ринків цінних паперів: а) загальний; б) спеціалізований; в) первинний; г) вторинний; д) змішаний.
44.Зазначте види суб'єктів ринків цінних паперів: а) емітенти; б) покупці; в) інвестори; г) професійні учасники ринків цінних паперів; д) торговці цінними паперами.
45.Зазначте професійних учасників, які діють на ринку цінних паперів: а) емітенти; б) зберігачі; в) інвестори; г) депозитарії цінних паперів; д) торговці цінними паперами; е) реєстратори; є) номінальні утримувачі.
46.Зазначте види цінних паперів: а) акції; б) облігації; в) казначейські зобов'язання; г) акредитиви; д) векселі; е) чеки; є) пластикові платіжні засоби.
47. У якому розмірі може бути виданий кредит НБУ під заставу цінних паперів уряду? а) 100%; б) 75%; в) 50%.
48. Якщо центробанк оголошує про продаж державних цінних паперів, що а) знизиться; б) підвищиться; в) залишиться незмінним.
49. Що таке банківський вексель? а) боргове зобов'язання банку; б) боргове зобов'язання вкладника; в) боргове зобов'язання третьої особи.
50.До валютних цінностей належить: а) валюта України; б) платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України; в) боргові зобов'язання інших держав перед Україною; г) іноземна валюта; д) рідкоземельні метали.
51.Зазначте, які існують рівні валютного регулювання: а) державний; б) місцевий; в) нормативний; г) міжнародний; д) індивідуально-правовий.
52.конвертована валюта — це: а) грошові кошти будь-якої незалежної держави; б) грошові кошти держав з відповідним (стабільним) економічним розвитком; в) іноземна валюта, що зарахована до цієї категорії Національним банком України; г) іноземна валюта, обмін якої дозволено на території України.
53. Для здійснення валютних операцій банками та фінансовими установами необхідно: а) отримати індивідуальну ліцензію НБУ; б) мати кореспондентські рахунки в іноземних банках; в) бути учасником міжнародних договорів; г) отримати генеральну ліцензію НБУ; д) мати не менше 10 пунктів обміну валюти.
54.До органів валютного контролю належить: а) Національний банк України; б) Рахункова палата України; в) Державна податкова інспекція України; г) Міжнародний валютний фонд; д) Міністерство зв'язку України; е) Державний митний комітет України; є) українські та міжнародні громадські організації.
55.Національний банк України у сфері валютного контролю здійснює: а) контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України; б) встановлює і контролює курс гривні до інших валют світу; в) забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю; г) видає ліцензії на здійснення валютних операцій та контролює їх виконання.
56. Матеріали про накладання штрафу до 50 тис, доларів США за порушення валютного законодавства розглядають: а) начальники територіальних управлінь НБУ; б) директор Департаменту валютного контролю та ліцензування НБУ; в) Голова НБУ та його заступники; г) Правління НБУ.
57.Після отримання постанови про притягнення до відповідальності за порушення валютного законодавства порушник має сплатити штраф: а) у п'ятиденний термін; б) у десятиденний термін; в) у п'ятнадцятиденний термін; г) протягом місяця; д) в окремих випадках постановою Правління НБУ може бути встановлений інший термін, але такий строк не може перевищувати 1 року; е) в окремих випадках постановою Правління НБУ може бути встановлений інший термін, але такий строк не може перевищувати 2 років.
58. У разі здійснення фізичною особою операції, що потребує отримання а) у сумі, еквівалентній сумі 50 неоподатковуваних мінімумів заробітної плати; б) у сумі, еквівалентній сумі порушення; в) у сумі до 10000 гривень; г) сума визначається залежно від суми порушення. Але не може перевищувати 100000 гривень.
59. Конституцією України визначено, що основні засади грошово-кредитної політики покладено на: а) Кабінет міністрів України; б) Верховну Раду України; в) Національний банк України; г) Раду Національного банку України; д) Рахункову палату України.
60. Право першого підпису банківського рахунка підприємства належить: а) керівнику підприємства; б) першому заступнику керівника підприємства; в) будь-якому заступнику, який тимчасово виконує функції керівника; г) головному бухгалтеру підприємства; д) будь-якій службовій особі, яка уповноважена керівником.
61. Право другого підпису банківського рахунка підприємства належить: а) керівнику підприємства; б) першому заступнику керівника підприємства; в) будь-якому заступнику, який тимчасово виконує функції керівника; г) головному бухгалтеру підприємства; д) будь-якій службовій особі, яка уповноважена керівником. 62. При відкритті приватних рахунків банк зобов'язаний: а) ідентифікувати клієнтів, що відкривають рахунки; б) ідентифікувати осіб, уповноважених діяти від імені власників рахунків; в) банк має право вести анонімні рахунки.
63. Які органи держави здійснюють валютний контроль? а) Кабінет Міністрів України; б) Національний банк України; в) Державна митна служба; г) Антимонопольний комітет України; д) Державна податкова Адміністрація України.
64.Як повноваження Національного банку України в сфері валютного регулювання? а) видає і відкликає ліцензії та письмові дозволи на здійснення операцій з валютними цінностями; б) затверджує Державний валютний фонд; в) встановлює ліміти відкритої валютної позиції для банків та інших установ;
65. Чи повинні мати учасники валютного ринку ліцензії на здійснення валютних операцій? а) так; б) ні.
66. В Україні діє правовий режим валютного регулювання:
67. До об'єктів валютних правовідносин належать: б) іноземна валюта; в) цінні папери; г) банківські метали; д) усі відповіді є правильними.
68. До повноважень Кабінету Міністрів України в сфері валютного регулювання належать: а) участь у складанні платіжного балансу України; б )забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України; в) скасовує ліцензії на здійснення валютних операцій;
69. До порушень валютного законодавства належать: б) здійснення валютних операцій з порушенням встановленого порядку; в) порушення порядку декларування валютних цінностей; г) порушення порядку сплати податкових платежів за зовнішньоекономічними операціями.
70. Які санкції застосовуються за порушення валютного законодавства? б) позбавлення ліцензій; в) обмеження волі; г) громадські роботи.
18. ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ЗАЛІКУ
19. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
1. Липець Л.В., Банківське право України. Навчально-методичний комплекс. – К.: ВНЗ «Національна академія управління». Структурними частинами навчально-методичного комплексу є: 1. Програма навчальної дисципліни. 2. Робоча програма, до якої входять: 2.1. Опорний конспект лекцій (окрема папка); 2.2. Методичні рекомендації та завдання для практичних і семінарських занять; 2.3. Методичні рекомендації та завдання для практичних і семінарських занять; 2.4. Тестові завдання; 2.5. Екзаменаційні та залікови білети (окрема папка); 2.6. Пакет контрольних завдань для комплексної перевірки знань (окрема папка); 2.7. Пакет контрольних завдань для заміру залишкових знань (окрема папка); 2.8. Фонд законодавчих та інструктивних матеріалів ( окрема папка та електроний віріант); 2.9. Методичні вказівки та тематика науково-дослідних робіт студентів (НДРС) (окрема папка); 2.10. Методичні рекомендації та тематика з написання курсових робіт; 2.11. Методичні вказівки та контрольні роботи для студентів заочної форми навчання.
20. Список використаних джерел 20.1.НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ
20.2. НАУКОВА ЛІТЕРАТУРА
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||