|
|
Главная \ Методичні вказівки \ БАНКІВСЬКЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА НАГЛЯД
БАНКІВСЬКЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА НАГЛЯД« Назад
БАНКІВСЬКЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА НАГЛЯД 22.01.2016 17:38
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ
Кафедра фінансів та банківської справи
банківське регулювання та нагляд
Навчально-методичний комплекс
Київ – 2013
УДК 314(477) ББК 66.2(4УКР)
Обговорено і схвалено на засіданні Вченої Ради ВНЗ «Національна академія управління» Протокол № 5 від 30.08. 2013 р.
Укладач: Нам Вікторія Геннадіївна, ст..викладач
Рецензенти: Ковальчук Трохим Тихонович, д.е.н., професор
Банківське регулювання та нагляд: Навчально-методичний комплекс // В.Г. Нам. – К.: Національна академія управління, 2013. – 53 с.
Запропонований навчально-методичний комплекс "Банківське регулювання та нагляд" являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами економічних вузів і факультетів семінарів, практичних занять та самостійної роботи з курсу " Банківське регулювання та нагляд".
УДК 314(477) ББК 66.2(4УКР)
ЗМІСТ
ВСТУП
Курс "Банківське регулювання та нагляд" є спеціальною дисципліною, яка пропонується для поглибленого вивчення базових активних банківських операцій студентами, які навчаються з магістерськими програмами "Фінанси", "Банківська справа". Мета курсу — оволодіти комплексом знань і навичок у сфері банківського регулювання та організації нагляду за діяльністю комерційних банків. Завдання курсу — засвоєння майбутніми фахівцями загальних понять, щодо функціонування системи банківського регулювання та нагляду в Україні, а також оволодіння нормативною базою та інструментарієм контролю за діяльністю комерційних банків у процесі їх реєстрації, ліцензування, аналізу економічних параметрів та фінансової звітності, а також при інспектуванні. Міжпредметні зв’язки: курс "Банківське регулювання та нагляд" поглиблює та конкретизує знання, набуті студентами у процесі вивчення таких теоретичних та практичних дисциплін, як "Гроші та кредит", "Фінанси", "Банківська система", "Центральний банк та грошово-кредитна політика", "Фінансовий менеджмент у банку", "Кредитування і контроль", "Маркетинг у банку". Запропонований навчально-методичний комплекс "Банківське регулювання та нагляд" являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами економічних вузів і факультетів семінарів, практичних занять та самостійної роботи з курсу "Банківське регулювання та нагляд". Комплекс включає опис дисципліни, програму курсу, плани семінарських занять, завдання для самостійної роботи, список рекомендованих джерел, перелік тем наукових есе, орієнтовний перелік питань для підсумкового контролю та методичні рекомендації. Також комплекс містить Тимчасове положення з впровадження рейтингово-модульної системи оцінювання студентів з урахуванням вимог Болонської декларації. Структура навчально-методичного комплексу відповідає програмі навчального курсу.
Ухвалено: Вченою радою НАУ від 30 серпня 2012 року, протокол № _4__
ПОРЯДОК ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ
І. Загальні положення
1.1. Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS).
1.2. Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання НАУ. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань:
- підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація їхніх цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок; - систематизацію знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін; - подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань; - розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу; - оптимізація навчального процесу.
ІІ Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів.
2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS ( A, B, C, D, E, FX,F). 2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті. На іспиті оцінюванню підлягають: - володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни; - здатність творчо мислити та синтезувати знання; - уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань. 2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 50 балів і за іспит 50 балів. 2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (50 балів максимум) є: - відвідування студентами лекцій та їх підготовка до лекцій в системі випереджувального навчання та проведення проблемних лекцій; - робота студентів на семінарських та практичних заняттях, їх активність, виконання завдань згідно планів занять; - виконання модульних контрольних робіт. Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх. Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій. Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів). При визначенні кількості модульних робіт слід враховувати, що один кредит містить 36 годин і має завершуватись модульним контролем. Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань. 2.5. Структура поточної успішності (50 балів). а) відвідування лекцій та підготовка до них - 10 балів б) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів; в) виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів; г) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів. д) студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів. При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 50 балів. Додатково 20 балів студент може отримати виконавши творчі завдання. 2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 50) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «поточна успішність». 2.7.Результат екзамену оцінюється в діапазоні 0-50 балів.
Шкала оцінювання екзаменаційних завдань
Якщо на екзамені відповідь студента оцінена менше 35 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність. У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку студента та додаток до диплому про освіту. 2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі диференційованого заліку оцінюється за шкалою 50 балів. Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 35 балів, він отримує оцінку «не зараховано». У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач. 2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0-50 балів. Іспит оцінюється за шкалою 0-50 балів.
ІІІ. Шкала оцінювання: національна та ECTS
“ЗАТВЕРДЖЕНО” Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління» Матвійчук В.К., д.ю.н., професор __________________________ “26” вересня 2013 р.
ВНЗ "Національна академія управління"
БАНКІВСЬКЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА НАГЛЯД
ПРОГРАМА навчальної дисципліни підготовки магістра
Галузь знань 0305 "Економіка та підприємництво" Напрям підготовки 8.03050801"Фінанси і кредит" Освітньо-кваліфікаційний рівень "магістр" Факультет економіки та інформаційних технологій
Київ-2013
Розроблено та внесено: на засідання кафедри фінансів та банківської справи протокол № 12 від 2 липня 2013 р.
Розробники програми з дисципліни «Банківське регулювання та нагляд»: Ковальчук Т.Т., д.е.н., професор Нам В.Г., ст.викл.
Завідувач кафедри д.е.н., професор С.А.Єрохін
Затверджено та схвалено радою факультету економіки та інформаційних технологій, протокол № 1 від «25» вересня 2013 р.
Декан факультету економіки та інформаційних технологій д.фіз-мат.н, професор О.К.Лопатін
Програма вивчення навчальної дисципліни "Банківське регулювання та нагляд" складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки магістрів напряму "Фінанси і кредит".
Предметом вивчення навчальної дисципліни є економічні відносини, що виникають між банками, їх клієнтами та центральним банком в процесі здійснення банками їхньої діяльності.
Міждисциплінарні зв’язки: Навчальна дисципліна "Банківське регулювання та нагляд" є нормативною для підготовки студентів за спеціальністю «Фінанси і кредит», має теоретико-прикладний характер і спирається на такі раніше засвоєні предмети як: «Гроші та кредит», «Фінанси», «Банківська справа», «Центральний банк та грошово-кредитна політика» та інші.
Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:
1. Мета та завдання навчальної дисципліни1.1. Метою викладання навчальної дисципліни "Банківське регулювання та нагляд" є формування у студентів теоретичних знань та практичних навичок у сфері банківського регулювання та організації нагляду за діяльністю комерційних банків.
1.2.Основними завданнями вивчення дисципліни "Банківське регулювання та нагляд", що мають бути вирішені у процесі викладання дисципліни, є засвоєння студентами:
- теоретичних основ банківського регулювання; - особливостей системи банківського нагляду; - специфіки окремих етапів процесу банківського регулювання та нагляду; - теоретичних знань та практичних навичок щодо аналізу економічних параметрів та фінансової звітності комерційних банків; - основних повноважень і міри впливу НБУ щодо банків-порушників банківського законодавства.
1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні: знати: - суть, значення і правову основу банківського регулювання та нагляду; - основи прийняття рішень про створення, реєстрацію, реорганізацію чи ліквідацію комерційного банку; - особливості ліцензування комерційних банків; - методику визначення обов’язкових економічних нормативів; - механізм укладання кредитних угод; - поняття пруденційного нагляду; - основні принципи ефективного банківського нагляду.
вміти: - аналізувати активні та пасивні операції комерційного банку; - здійснювати розрахунки значень обов’язкових економічних нормативів; - здійснювати рейтингову оцінку діяльності комерційного банку; - виявляти ознаки погіршення фінансового стану комерційного банку та пропонувати шляхи вирішення таких проблем. .
На вивчення навчальної дисципліни відводиться 162 години/ 4,5 кредити ECTS.
2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни
Модуль 1. Регулювання банківської діяльності
Тема 1. Організація системи банківського регулювання та нагляду
Сутність та задачі регулювання банківської діяльності та нагляду. Організація системи банківського регулювання. Основні напрями регулювання НБУ діяльності комерційних банків. Повноваження регулятивно-наглядових органів Базельський комітет з питань банківського нагляду як координатор роботи з банківського нагляду та основні принципи ефективного банківського нагляду. Історія створення Базельського комітету. Директиви Базельського комітету. Співпраця з міжнародними організаціями. Світовий досвід побудови служб банківського нагляду. Нагляд як структурний підрозділ центрального банку. Побудова служби банківського нагляду як самостійної структури. Змішана система нагляду. Становлення служби банківського нагляду в Україні та сучасна структура банківського нагляду Національного банку України. Головні функції банківського нагляду. Мета, основні завдання Генерального департаменту банківського нагляду. Розроблення стратегії банківського нагляду з урахуванням міжнародних стандартів. Функції управління стратегії, планування та координації. Функції управління економічного аналізу та звітності. Функції управління методології. Функції управління менеджменту та зовнішніх зв’язків.
Тема 2. Створення та реєстрація комерційних банків в Україні Порядок та умови створення комерційних банків в Україні. Форми створення банків. Універсальні та спеціалізовані банки. Створення державного банку. Учасники банку та власники істотної участі. Вимоги щодо статутного капіталу. Акумуляція коштів учасників банку. Особливості здійснення державної реєстрації банків. Документи, які подаються для державної реєстрації. Статут банку, реєстрація змін до нього. Висновок територіального управління НБУ. Розгляд документів Генеральним департаментом банківського нагляду. Комісія з питань нагляду та регулювання діяльності банків Національного банку. Випадки відмови в державній реєстрації банку. Надання дозволу на придбання або збільшення істотної участі в банку. Порядок відкриття філій, представництв та відділень комерційних банків. Визначення філії, представництва та відділення банку. Виділення філії на окремий баланс. Внутрішні положення про філію, представництво та відділення. Операції, які мають право виконувати філії, представництва та відділення. Вимоги щодо розміру регулятивного капіталу для відкриття філії. Інші вимоги для відкриття філій та відділень банку. Особливості реєстрації представництв іноземних банків. Особливості створення банку з іноземним капіталом. Надання попереднього дозволу на створення банку з іноземним капіталом. Додаткові документи, які подаються до територіального управління НБУ для реєстрації банку з іноземним капіталом. Надання дозволу з боку НБУ на придбання та збільшення істотної участі в банку. Контроль за змінами в складі учасників істотної участі в банку.
Тема 3. Ліцензування банківської діяльності Основна мета та завдання ліцензування банківської діяльності. Види операцій, які можуть виконувати банки на підставі отриманої банківської ліцензії та письмового дозволу. Умови, дотримання яких надає банку право одержати банківську ліцензію. Умови отримання письмового дозволу. Порядок ліцензування банківських операцій. Документи, які подає банк для отримання банківської ліцензії. Порядок розгляду територіальним управлінням НБУ документів для видачі банківської ліцензії, письмового дозволу, ліцензій на виконання окремих операцій. Порядок розгляду Національним банком пакета документів для видачі банківської ліцензії, письмового дозволу, ліцензій на виконання окремих операцій. Особливості ліцензування окремих операцій комерційних банків. Умови для здійснення філіями банків банківських та інших операцій. Тема 4. Реорганізація комерційного банку Способи реорганізації комерційного банку. Умови реорганізації. Рішення про реорганізацію. Зміст угоди про злиття або приєднання Порядок відкликання банківської ліцензії Національним банком України. Порядок ліквідації банку. Ліквідація банку за ініціативою власників банку.
Модуль 2. Банківський нагляд Тема 5. Установлення та контроль обов’язкових економічних нормативів комерційним банкам Порядок розрахунку та мінімальний розмір регулятивного капіталу комерційного банку. Основний капітал та додатковий капітал. Поняття субординованого боргу. Особливості врахування залучених коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку. Нормативи капіталу та ліквідності комерційного банку. Норматив адекватності регулятивного капіталу (платоспроможності). П’ять груп активів, які поділяються за ступенем ризику. Норматив адекватності основного капіталу. Групи банків за рівнем капіталу. Вимоги до ліквідності банків. Норматив миттєвої ліквідності. Норматив поточної ліквідності. Норматив короткострокової ліквідності. Нормативи кредитного ризику. Вимоги щодо обмеження кредитного ризику банків. Інсайдери, юридичні та фізичні особи. Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента. Норматив великих кредитних ризиків. Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру. Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам. Нормативи інвестування. Вимоги щодо прямих інвестицій, які здійснюють банки. Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою. Норматив загальної суми інвестування. Порядок установлення спеціальних значень економічних нормативів та контроль за дотриманням банками економічних нормативів та вимог щодо регулятивного капіталу
Тема 6. Інспектування комерційних банків
Особливості застосування комплексної рейтингової оцінки комерційних банків за системою CAMEL. Критерії оцінки компонентів рейтингової системи. Достатність капіталу. Якість активів. Менеджмент. Надходження. Ліквідність. Процес затвердження комплексного рейтингу. Визначення первинної рейтингової оцінки. Мета та види інспекційних перевірок комерційних банків. Планова інспекційна перевірка. Комплексна інспекційна перевірка. Тематичні та спеціальні перевірки. Порядок складання планів інспектування. Координація планування інспекційних перевірок банків. Порядок проведення виїзної інспекційної перевірки. Етапи виїзної інспекційної перевірки. Звіт про підготовку до інспектування. Особливості інспектування банків першого та другого рівнів. Звіт за результатами комплексного інспектування та довідка за результатами тематичного чи спеціального інспектування. Механізм контролю за висновками зовнішніх аудиторів у процесі інспектування та зв’язок зі службою внутрішнього аудиту комерційних банків. Вимоги до структури та керівництва підрозділу внутрішнього аудиту банку. Стандарти внутрішнього аудиту: керівництво, незалежність, професійна компетентність, обсяг роботи, планування і виконання аудиторської перевірки, складання аудиторського висновку.
Тема 7. Повноваження та заходи впливу НБУ щодо комерційних банків
Основні повноваження НБУ щодо комерційних банків. Заходи впливу, що застосовуються Національним банком. Застосування письмового застереження та укладання письмової угоди з комерційним банком. Зміст письмового застереження. Особливості укладання письмової угоди. Прийняття програми фінансового оздоровлення банку. Скликання загальних зборів учасників банку, спостережної ради банку, правління для прийняття програми фінансового оздоровлення. Використання Національним банком заходів впливу щодо обмеження окремих видів діяльності, підвищення нормативів, накладання штрафів та ін. Розпорядження про зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі. Установлення для банку підвищених економічних нормативів. Підвищення резервів на покриття можливих збитків за кредитами та іншими активами. Обмеження, зупинення чи припинення проведення окремих видів здійснюваних банком операцій з високим рівнем ризику. Заборона надання бланкових кредитів. Накладання штрафів на банки. Накладання штрафів на керівників банків. Призначення тимчасової адміністрації. Реорганізація та реструктуризація комерційних банків. Реорганізація банку під час тимчасової адміністрації. Відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку. Вимоги Національного банку до ліквідатора. Особливості ліквідації банку за рішенням його власників.
“ЗАТВЕРДЖЕНО” Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління» Матвійчук В.К., д.ю.н., професор __________________________ “26” вересня 2013 р.
ВНЗ "Національна академія управління" Кафедра фінансів та банківської справи
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
БАНКІВСЬКЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА НАГЛЯД
Галузь знань 0305 "Економіка та підприємництво" Напрям підготовки 8.03050801"Фінанси і кредит" Освітньо – кваліфікаційний рівень «магістр» Факультет економіки та інформаційних технологій
Київ-2013
Робоча програма з дисципліни «Банківське регулювання та нагляд» для студентів за напрям підготовки 8.03050801"Фінанси і кредит"
Розроблено та внесено: на засідання кафедри фінансів та банківської справи протокол № 12 від 2 липня 2013 р.
Розробники програми: Ковальчук Т.Т., д.е.н., професор Нам В.Г., ст.викл.
Завідувач кафедри д.е.н., професор С.А.Єрохін
Затверджено та схвалено радою факультету економіки та інформаційних технологій, протокол № 1 від «25» вересня 2013 р.
Декан факультету економіки та інформаційних технологій д.фіз-мат.н, професор О.К.Лопатін
1.Опис навчальної дисципліни
1.1. Метою викладання навчальної дисципліни "Банківське регулювання та нагляд" є формування у студентів теоретичних знань та практичних навичок у сфері банківського регулювання та організації нагляду за діяльністю комерційних банків.
1.2.Основними завданнями вивчення дисципліни "Банківське регулювання та нагляд", що мають бути вирішені у процесі викладання дисципліни, є засвоєння студентами:
- теоретичних основ банківського регулювання; - особливостей системи банківського нагляду; - специфіки окремих етапів процесу банківського регулювання та нагляду; - теоретичних знань та практичних навичок щодо аналізу економічних параметрів та фінансової звітності комерційних банків; - основних повноважень і міри впливу НБУ щодо банків-порушників банківського законодавства.
1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні: знати: - суть, значення і правову основу банківського регулювання та нагляду; - основи прийняття рішень про створення, реєстрацію, реорганізацію чи ліквідацію комерційного банку; - особливості ліцензування комерційних банків; - методику визначення обов’язкових економічних нормативів; - механізм укладання кредитних угод; - поняття пруденційного нагляду; - основні принципи ефективного банківського нагляду.
вміти: - аналізувати активні та пасивні операції комерційного банку; - здійснювати розрахунки значень обов’язкових економічних нормативів; - здійснювати рейтингову оцінку діяльності комерційного банку; - виявляти ознаки погіршення фінансового стану комерційного банку та пропонувати шляхи вирішення таких проблем.
2. Програма навчальної дисципліни
МОДУЛЬ 1. Регулювання банківської діяльності
Тема 1.Організація системи банківського регулювання та нагляду Тема 2. Створення та реєстрація комерційних банків в Україні Тема 3. Ліцензування банківської діяльності Тема 4. Реорганізація комерційного банку
МОДУЛЬ 2. Банківський нагляд
Тема 5. Установлення та контроль обов’язкових економічних нормативів комерційним банкам Тема 6.Інспектування комерційних банків Тема 7.Повноваження та заходи впливу НБУ щодо комерційних банків
5. Теми семінарських занять
6. Теми практичних занять
7. Самостійна робота
8. Розподіл балів, які отримують студенти
Примітка: Т1 - Т8 – теми змістових модулів, МКР 1, МКР 2 – модульні контрольні роботи.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДГОТОВКИ НАУКОВИХ ЕСЕ
Індивідуальні завдання є однією з форм самостійної роботи студентів, яка передбачає створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів і має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти одержують в процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. До індивідуальних завдань належать: підготовка рефератів, есе, виконання розрахункових, графічних робіт, оформлення звітів, аналіз практичних ситуацій, підготовка реферативних матеріалів з фахових публікацій, власні дослідження до конференцій, участь в олімпіадах тощо. Складовою індивідуальних завдань є підготовка курсових і дипломних робіт, яка здійснюється відповідно до робочого навчального плану та вимог щодо їх змісту. Індивідуальні завдання виконуються студентами самостійно під керівництвом викладача. Як правило, індивідуальні завдання виконуються окремо кожним студентом. У тих випадках, коли завдання мають комплексний характер, до їх виконання можуть залучатися кілька студентів. Як форма самостійної роботи наукове есе є різновидом індивідуального творчого дослідження, в якому в стислому вигляді висвітлюється сутність проблеми або дається наукова порівняльна характеристика явищ, категорій, теорій тощо. Причому, найважливішим у науковому есе є формулювання власної позиції, оцінки, шляхів вирішення проблеми тощо. Тексту есе передує простий план, що має здебільшого три пункти. В кінці есе подається список літературних джерел (10 найменувань орієнтовно), які були використані для написання роботи. Обсяг наукового есе становить 4,5 – 5,0 аркушів тексту на папері формату А4. В друкованому варіанті на одній сторінці тексту міститься до 30 рядків по 68-70 знаків кожному. Для цього зазвичай використовується шрифт Times New Roman розміру 14 та міжрядовий інтервал значенням 1,5. Якщо текст написаний від руки, то обсяг роботи збільшується в 1,5 – 2,0 рази залежно від індивідуальних особливостей написання. Наукове есе подається викладачу під час проведення аудиторних занять протягом кожного модуля, але не пізніше дня проведення семінарського (практичного) заняття з останньої теми модуля. Якщо есе подане із запізненням, то за кожен день після встановленого строку подання есе з оцінки за роботу знімається один бал. Після 5 днів запізнення есе не приймаються. Якщо студент не зміг вчасно підготувати есе з поважних обставин, то питання приймання на перевірку есе вирішується викладачем індивідуально щодо кожного студента. Найкращі наукові есе рекомендуються викладачем для доповіді на наукових конференціях, подання на конкурси, ґранти, тощо.
Тематика наукових есе
МЕТОДИ НАВЧАННЯ
Методи навчання (гр. methodos – шлях пізнання, спосіб знаходження істини) – це впорядковані способи взаємопов'язаної, цілеспрямованої діяльності викладача й студентів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-виховних завдань. Вони реалізуються через систему способів і прийомів та засобів навчальної діяльності. Прийоми навчання – це складова методу, конкретні дії викладача і студента, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів. Засоби навчання - це різноманітні навчальні обладнання, що використовуються в системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторні обладнання, технічні засоби тощо). При викладенні курсу «Кредитування і контроль» використовуються наступні методи навчання: 1) методи навчання за джерелами передачі і сприйняття інформації. За цією класифікацією виділяються методи: словесні, наочні, практичні, роботи з джерелами (книгою), відеометод. Словесні методи: розповідь, бесіда, лекція. Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу. При викладенні цього курсу цей метод використовується рідко. Як правило, вона містить міркування викладача, аналіз фактів, подій, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається (для створення в уяві певного образу). Пояснення – вербальний метод навчання, за допомогою якого викладач розкриває сутність певного явища (наприклад, злочину і покарання), закону, об'єктивної сторони злочину. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду студентів (досвід студентів з певної галузі знань). Лекція – це метод, за допомогою якого викладач у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов'язаних , об'єднаних загальною темою. Наочні методи: демонстрація, ілюстрація – це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці (наприклад, знаряддя вчинення злочину або засоби вчинення злочину, місце вчинення злочину тощо). Ілюстрація – метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (малюнки, схеми, графіки, статистика тощо). Практичні методи : вправи, практичне заняття, рольова гра. Вправи. Суть методу полягає в тому, що студенти виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці (наприклад, під час рольових або ділових ігор тощо). Практична робота спрямована на використання набутих знань у вирішенні практичних завдань із збірників завдань і практикумів. Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу полягає в тому, що студент має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття тощо). Структурний метод навчання за характером логіки пізнання: аналітичний метод, індуктивний метод, дедуктивний метод, продуктивний метод. Аналітичний метод передбачає мисленнєвий або практичний розпад цілого на частини з метою вивчення їх суттєвих ознак. Індуктивний метод – це шлях вивчення явищ від одиничного до цілого. Дедуктивний метод базується на вивченні навчального матеріалу від загального до окремого, одиничного. Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності : репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький. Репродуктивний метод. Він має такі ознаки: 1) знання студентам пропонуються в готовому вигляді; 2) викладач не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) студенти свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують; 4) міцність засвоєння забезпечується багаторазовим їх повторенням (знань); Метод проблемного викладу знань є перехідним від виконавчої до творчої діяльності (викладач створює проблемну ситуацію і пропонує студентам її розв’язати). Частково-пошуковий метод включає студентів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавального завдання. Дослідницький метод спрямований на включення студентів у самостійне розв'язання пізнавального завдання (без повідомлення знань).
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 5 вересня 1996 року за № 1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління” одним з видів навчальних занять є семінарське заняття. Семінарське заняття проводиться у відповідності з програмою, тематичним планом Загальної та Особливої частин кримінального права згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Семінарське заняття проводиться з широким використанням чинного кримінального законодавства і рекомендованих джерел. Цей вид занять є засобом розвитку у студентів, культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарське заняття - це завжди безпосереднє контактування зі студентами встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим студентам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху. Основними завданнями семінарського заняття є можливість: - розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій; - поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета; - сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати. Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавства та підзаконних нормативних актів. Відповідно до завдань, змісту в сучасних вищих навчальних закладах поширені семінарські заняття трьох типів:
- фронтальне семінарське заняття, що передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями; - семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи стосовно декількох доповідей. Головна увага – підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою; - комбіноване - співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта - підготовка доповідей та повідомлень. Крім цього існує класифікація поділу семінарських занять залежно від ролі, яку вони відіграють в навчально-виховній роботі вищого навчального закладу, і завдань, що ставляться перед ними, на такі групи (види): - сприйняття поглибленого вивчення певного систематичного курсу - пов'язаний неподільно з лекціями з того чи іншого курсу. З кожної теми студенти мають можливість прослухати не лише лекції викладача, а й самостійно попрацювати над літературою чи іншими навчальними матеріалами. В результаті проведення таких семінарських занять студенти можуть прочитати й законспектувати твори, передбачені для вивчення, осмислити ті питання, які ставляться викладачами на лекціях і виносяться на семінарські заняття, підготувати реферати чи виступи і доповісти їх ними на заняттях. Рівень засвоєння навчального матеріалу студентами, цих предметів значно вищий, ніж з тих, де таких семінарів не передбачено; - вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу до них відносять ті, що не пов'язані з усіма лекціями курсу. Вивчення деяких дисциплін передбачає в основному лекції і самостійну роботу студентів. Семінарські заняття проводяться з найважливіших тем. 3. Спецсемінар. Спецсемінар дослідницького характеру з незалежною від лекцій тематикою - присвячений більш ґрунтовному вивченню тієї чи іншої наукової проблеми і тому має дослідницький характер. Вони проводяться на старших курсах і мають на меті ширше залучати студентів до науково-дослідницької роботи кафедр і вузу в цілому. Основне, чого набувають студенти на цих семінарських заняттях, - це уміння проводити наукові дослідження з тих чи інших актуальних проблем. Практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі. За дидактичної метою семінари поділяються на заняття по:
За методикою проведення розрізняють:
Перелік тем практичного заняття визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті. Під час проведення практичного заняття група може бути поділена на підгрупи. Структура практичного заняття:
Різновиди занять залежать саме від практичної частини. Це може бути вирішення задач, виконання вправ, спостереження, експерименти. Слід організовувати практичні заняття так, щоб студенти постійно відчували ускладнення завдань, які виконуються, були зайняті творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень. Велике значення мають індивідуальний підхід і педагогічне спілкування. При розробці завдання і плану заняття викладач повинен враховувати рівень підготовки кожного студента і виступати в ролі консультанта, не принижуючи самостійності та ініціативи студента.
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Загальна підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов'язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення практичних занять базується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті. Підготовка до практичного заняття проводиться поетапно: 1 етап - визначення цілі: - формування конкретних (окремих) навичок і умінь;
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Надані відомості щодо класифікації семінарських занять повинні зорієнтувати викладача у найперших кроках щодо його підготовки. Адже весь подальший хід роботи залежатиме від того, якого типу семінарське заняття він буде проводити. Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня - відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів. У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри. Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:
3. Розробити план проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми;
7. Особливо спрогнозувати все те, що, як правило, викликає певні 8. Розподілити всі елементи семінарського заняття за часом.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення: - тематичні дискусії та диспути; - колективний пошук відповідей і ролей; - бесіда і вільний обмін думками; - інформація про конструктивні пропозиції слухачів (студентів); - ігрове проектування. Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим. Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента розгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і студенти. Під час проведення семінарських занять викладач:
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:
З . Педагогічною майстерністю викладача. 4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів. Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання. В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять. Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Загальну схему проведення семінарських занять залежно від мети, яку викладач перед собою ставить, можна представити так:
Заняття - вивчення нових знань:
Заняття - поглиблення знань та їх систематизація:
Заняття - формування самостійної діяльності:
Заняття проблемне (використання знань в неадекватних обставинах):
Заняття - формування вмінь і навичок:
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок: - ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування); - неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи). Останнім часом у методиці проведення семінарських занять застосовується багато різноманітного, практично використовуються різні варіанти їх проведення. Частіше всього це семінарські заняття із заздалегідь підготовленими доповідями. Також застосовуються виступи спеціальних опонентів за доповідями рецензентів, співдоповідачів. В обговоренні доповідей беруть участь усі студенти групи. Таким чином, викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності студента-доповідача, наявність творчого підходу до роботи. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття, яка стимулює їх мислення, бажання приймати участь в обговоренні, керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись і ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії. Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях. Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
Практичне заняття проводиться на підставі методичних рекомендацій по проведенню практичних і лабораторних занять, згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року ;за №.1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління”. Практичне заняття є формою навчального заняття, де викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Проводяться в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою. Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії та практики, навчання з життям. Основними цілями практичних занять є: - формування у студентів умінь і навичок практичних дій, необхідних спеціалістам для грамотного виконання функціональних обов'язків; - розвиток у студентів професійно-ділових якостей, що передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника певного освітнього рівня; - формування у студентів інтересу до майбутньої спеціальності. Головна мета набуття практичних умінь і навичок, повинна бути зрозумілою як викладачу, так і студентам. Його завданнями можуть бути: - підготовка до самостійного виконання практичних завдань; - підготовка студентів до контрольних робіт; - набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці; - підготовка студентів до майбутньої практичної діяльності тощо. На цих заняттях викладач організовує розгляд – слухачами студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, а головне - формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.
Практичні заняття можуть проходити у таких формах: 1 . Аудиторні практичні заняття;
Досягнення високого кінцевого результату на практичних заняттях залежить від уміння викладача вибрати найбільш ефективні методи навчання з урахуванням інтелектуального рівня студентів якості їх підготовленості до заняття. Найбільш розповсюдженими методами є:
1. Вправи (групові і індивідуальні), в ході яких аналізується і відпрацьовуються : - різні практичні дії; - професійні ввідні з прийняттям по них конкретних рішень; - службові задачі, що відображають поведінку спеціалістів в різних умовах професійної діяльності; - службові документи. - формування базових (складних) навичок і умінь, розвиток професійно-ділових якостей.
2 етап - розробка практичного заняття: - визначення методу (методів) - проведення; планування - об'єму задач для відпрацювання; - уявне конструювання практичного заняття, його частин, блоків.
3 етап - збір матеріалів для практичного заняття. На цьому етапі викладач повинен враховувати такі вимоги: - реальність і вірогідність матеріалів; - різноманітність матеріалів, їх новизна; - дидактична доцільність і прийнятність матеріалів, їх повчальність; - посильність засвоєння на високому рівні складності; - юридична правомірність.
4 етап - підготовка методичних матеріалів до практичного заняття: - розробка завдань для студентів; - розробка методичних рекомендацій для викладача; - розробка засобів наочності і дидактичних матеріалів. 5 етап (факультативний) - обговорення матеріалів практичного заняття з
6 етап - доопрацювання матеріалів і їх затвердження. Тож, підготовка викладача до проведення практичного заняття передбачає: відвідування лекції по темі або ознайомлення з нею; вивчення методичних матеріалів; ознайомлення з літературою і нормативними документами; обмін думками з викладачами; підготовку необхідних дидактичних засобів. Умовами ефективного проведення практичних занять є наступне: - у розкладі практичні заняття повинні йти за лекціями з необхідним інтервалом, що дає можливість підготуватися до них, і який не повинен бути надто великим; - вибір завдань, які забезпечують зв'язок теорії з практикою, значення теорії для вирішення соціально-професійних завдань; - вибір завдань проблемного характеру та пошуку не тільки рішень, але й джерела отримання недостатньої інформації; - навчання студентів прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації; - використання за можливістю доступних технічних засобів
Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті та необхідні дидактичні засоби. Викладач повинен самостійно знаходити та вибирати вправи, задачі, завдання творчого характеру, які взаємозв'язані з практикою професійної діяльності студента профілем його спеціальності. Більш поширеним набуває застосування ділової гри, підґрунтям якої є реальна виробнича (службова, практична) ситуація, де студенти поводять себе відповідно до вказаних «ролей», відображують службових осіб, що задіяні у вказаних обставинах.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Традиційно до складових елементів практичного заняття належать наступні етапи роботи: - повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної бесіди у вигляді питань студентам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції; - пояснення нового типу задач з демонстрацією як загальних шляхів та правил рішення, так і розробки алгоритму їх рішення (для великої групи задач); - організація рішення задач біля дошки (окремі студенти) повністю або самостійно); - розбір їх рішення із опорою на теоретичний матеріал: пояснення На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач повинен залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій. Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення. Велику користь на практичних заняттях дають розв'язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної дисципліни. Якщо студент пропустив заняття або під час занять не показав відповідних знань, йому призначається індивідуальна співбесіда як одна з форм контролю за засвоєнням навчального курсу. Методика проведення практичних занять може бути різноманітною, вона залежить від авторської індивідуальності викладача, важливо, щоб різноманітними методами досягалася загальна дидактична мета. Тобто на практичному занятті викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно до сформульованих завдань.
плани семінарських занятьМОДУЛЬ 1
Тема 1 ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ БАНКІВСЬКОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА НАГЛЯДУ Семінарське заняття – 2 год, самостійна робота – 10 год.
Семінарське заняття – 2 год, самостійна робота – 8 год.
Тема 2 СТВОРЕННЯ ТА РЕЄСТРАЦІЯ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В УКРАЇНІ Семінарське заняття – 2 год, самостійна робота – 8 год.
Семінарське заняття – 2 год, самостійна робота – 8 год.
Тема 3 ЛІЦЕНЗУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ Семінарське заняття – 2 год, самостійна робота – 8 год.
Семінарське заняття – 2 год, самостійна робота – 8 год.
Тема 4 РЕОРГАНІЗАЦІЯ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ Семінарське заняття - 2год, самостійна робота - 16год.
МОДУЛЬ 2
Тема 5 УСТАНОВЛЕННЯ ТА КОНТРОЛЬ ОБОВ’ЯЗКОВИХ ЕКОНОМІЧНИХ НОРМАТИВІВ КОМЕРЦІЙНИМ БАНКАМ Семінарське заняття – 2 год, самостійна робота – 9 год.
Семінарське заняття – 2 год, самостійна робота – 9 год.
Тема 6 ІНСПЕКТУВАННЯ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ Семінарське заняття – 2 год, самостійна робота – 8 год.
Семінарське заняття – 2 год, самостійна робота – 8 год.
Тема 7 ПОВНОВАЖЕННЯ ТА ЗАХОДИ ВПЛИВУ НБУ ЩОДО КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ Семінарське заняття - 2год, самостійна робота - 14год.
.
Методичні рекомендації ЩОДО організації самостійної роботи Самостійна робота студента передбачає:
Самостійна робота студентів при вивченні дисципліни «Банківське регулювання та нагляд» має місце в процесі підготовки до семінарських та практичних занять, іспитів і заліків, при написанні рефератів, контрольних та курсових робіт, доповідей і повідомлень для виступів на наукових семінарах і конференціях. Її формами являються вивчення відповідних законодавчих актів України, підручників і навчальних посібників, монографічної літератури і статей, конспектів лекцій, аналітичних та статистичних даних по банківській діяльності українських банків. При підготовці до семінарських та практичних занять результати самостійної роботи відображаються у вигляді конспектів керівних матеріалів і рекомендованої літератури, робочих планів виступів студентів на названих заняттях, письмового вирішення задач і виконання завдань. Основою правильної організації самостійної роботи студентів являється її планування в відповідності з відведеними для цього бюджетом часу. Глибоке засвоєння теоретичних аспектів теми вимагає від студента вивчення рекомендованої монографічної (додаткової) літератури і журнальних статей. Сума знань по темі, отриманих з названих джерел, дозволяє студенту перейти до вирішення задач і виконання завдань. Самостійна робота при підготовці до екзаменів і заліків не потребує конспектування і вирішення задач, а являє собою повторення пройденого матеріалу. При цьому особлива увага приділяється незадовільно вивченим питанням і темам. Роль викладача в організації самостійної роботи студентів полягає в наданні допомоги в здійсненні цієї важливої роботи і контролі за її проведенням. Надання допомоги в організації самостійної роботи має місце в процесі читання лекції, проведення семінарських та практичних знань, групових та індивідуальних консультацій. Контроль за самостійною роботою студентів викладач здійснює на семінарських та практичних заняттях, в процесі прийняття екзаменів та заліків. Але найбільш дієвою формою контролю є систематична перевірка викладачем ведення студентами конспектів лекцій і першоджерел, а також робочих зошитів. Після таких перевірок викладач дає вказівки студентам по усуненню недоліків при веденні названих зошитів. Контроль за обов'язковою самостійною роботою студента передбачає виконання студентом домашніх (розрахункових) завдань. Такі завдання розробляються кафедрою та доводяться до студентів. Контроль передбачає перевірку правильності виконання завдань. Максимальна оцінка складає 5 балів, її отримують студенти, які виконали усі завдання. Успішність усіх інших студентів оцінюється в 0 балів. З метою мотивації наукової роботи студентів, викладачі здійснюють контроль виконання студентами завдань самостійної роботи студентів. Студент самостійно, з урахуванням власних інтересів, вибирає та виконує одне або декілька завдань, тип яких наведений нижче: 1. Підготовка навчальних чи наукових конспектів текстів. 2. Написання реферату за заданою тематикою. 3. Аналітичний (критичний) огляд наукових публікацій за заданою проблематикою. 4. Формування аналітичних звітів за заданою тематикою. 5. Написання курсової роботи за заданою проблематикою. Формами контролю за вибірковими завданнями можуть бути: розгляд підготовлених матеріалів під час аудиторних занять; обговорення та/або захист матеріалів реферату та курсової роботи під час; доповідь на наукових студентських конференціях (семінарах); публікація статей або доповідей в збірниках (журналах).
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
Тема 1 ОРГАНІЗАЦІЯ СИСТЕМИ БАНКІВСЬКОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА НАГЛЯДУ
Розкрийте основні функції комісії НБУ з питань нагляду та регулювання діяльності банків. Рекомендована література для самостійного опрацювання: 1, 2, 3, 4, 9, 14, 28, 30, 31, 33, 34, 38, 39, 40, 41, 42.
Тема 2 СТВОРЕННЯ ТА РЕЄСТРАЦІЯ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ В УКРАЇНІ
Рекомендована література для самостійного опрацювання: 1, 2, 3, 4, 6, 10, 11, 16, 17, 24, 28, 29, 30, 31, 33, 34, 37, 38, 39, 40, 41, 42.
Тема 3 ЛІЦЕНЗУВАННЯ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Рекомендована література для самостійного опрацювання: 1, 2, 3, 4, 16, 28, 29, 30, 31, 33, 34, 37, 38, 39, 40, 41, 42.
Тема 4 РЕОРГАНІЗАЦІЯ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
Рекомендована література для самостійного опрацювання: 1, 2, 3, 4, 16, 28, 29, 30, 31, 33, 34, 37, 38, 39, 40, 41, 42.
ТЕСТИ
МОДУЛЬ 1
1. Основною метою банківського нагляду є: а) підтримка стабільності національної грошової одиниці; б) контроль за економічними нормативами діяльності банківських установ; в) зменшення ризику втрат для вкладників та інших кредиторів; г) забезпечення ефективної системи банківського нагляду.
2. Вступний контроль передбачає: а) реєстрацію та ліцензування банківських установ; б) реєстрацію банківських установ; в) контроль за економічними нормативами діяльності банківських установ; г) надання письмових дозволів.
3. У банківських установах передбачена фінансова звітність: а) зовнішня і внутрішня; б) щоденна, щомісячна, щоквартальна; в) балансова і позабалансова; г) поточна і періодична; д) бухгалтерська і аудиторська.
4. Процедура приєднання банківських установ передбачає: а) зміну організаційно-правової форми товариства; б) перетворення банку як юридичної особи; в) передавання майна, коштів, прав та обов’язків банкам, які створюються; г) реорганізацію банківської установи.
5. До спеціалізованих належать банки: а) у структурі яких 50 % активів одного типу; б) у структурі яких 60 % активів одного типу; в) які мають спеціалізовану ліцензію банківської установи; г) які у структурі активних операцій мають дві банківські операції.
6. До адміністративних методів регулювання банківської діяльності належать: а) нагляд за банківською діяльністю; б) установлення економічних нормативів; в) реєстрація та ліцензування; г) використання інструментів монетарної політики.
7. До індикативних методів регулювання банківської діяльності належать: а) встановлення обов’язкових економічних нормативів; б) визначення норм обов’язкових резервів для банків; в) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій; г) кореспондентські відносини; д) надання рекомендацій банку.
8. В Україні система гарантування поширюється на депозити: а) лише юридичних осіб; б) лише фізичних осіб; в) юридичних і фізичних осіб.
9. Портфельний кредитний ризик – це: а) сума ризиків окремих кредитів; б) ризик інвестиційного портфеля; в) ризиком, що базується на складі портфеля, включаючи концентрації.
9. Трансферний ризик – це: а) коли погашення залежить від наявності іноземної валюти; б) операційний ризик того, що системи переказу грошей не працюватимуть; в) коли активи позичальника передаються третій стороні.
10. Ризик ліквідності існує, якщо: а) банк не може виконати платіжні зобов’язання на вимогу вкладників або кредиторів; б) банк змушений продавати інвестиційні цінні папери із збитком для погашення зобов’язань; в) має місце негативний вплив на надходження банку, тому що існують надлишкові ліквідні активи; г) все вищезазначене; д) лише а) і б).
11. Ринковий ризик зумовлений проведенням операцій з: а) маркетмейкерства; б) дилінгу; в) надання міжбанківських кредитів; д) прийняття позицій з цінних паперів, валют та ін.
12. Валютний ризик можна розподілити на: а) ризик трансакції, трансляційний ризик і економічний валютний ризик; б) транзакційний ризик, трансляційний ризик і економічний валютний ризик; в) ризик кривої дохідності, ризик вибору і ризик погашення; г) ризик погашення, ризик зміни процентної ставки і економічний валютний ризик; д) жодне з вищезазначеного.
13. Сукупний ризик вважається високим, якщо: а) кількість ризику значна, а якість його управління висока; б) кількість ризику значна, а якість його управління потребує вдосконалення; в) кількість ризику незначна, а якість його управління низька; г) кількість ризику помірна, а якість його управління потребує вдосконалення.
14. Ринковий ризик складається з: а) валютного ризику; б) ризику зміни процентної ставки; в) ризику зміни вартості пайових цінних паперів; г) ризику зміни вартості товарних контрактів; д) усі відповіді правильні.
15. Базельська угода про капітал ІІ містить такі "компоненти – опори": а) "мінімальні вимоги до капіталу"; б) "контроль з боку нагляду"; в) "ринкова дисципліна"; г) усі відповіді правильні.
16. До фінансових ризиків належать: а) кредитний ризик; б) операційний ризик; в) стратегічний ризик; г) ризик ліквідності.
17. До не фінансових ризиків належать: а) ринковий ризик; б) юридичний ризик; в) ризик репутації; г) усі відповіді правильні.
18. До елементів системи управління ризиками належать: а) виявлення ризику; б) оцінка ризику; в) аналіз ризику; г) контроль ризику; д) моніторинг ризику.
МОДУЛЬ 2
Тема 5 УСТАНОВЛЕННЯ ТА КОНТРОЛЬ ОБОВ’ЯЗКОВИХ ЕКОНОМІЧНИХ НОРМАТИВІВ КОМЕРЦІЙНИМ БАНКАМ
Рекомендована література для самостійного опрацювання: 1, 2, 3, 4, 8, 10, 11, 16, 18, 20, 22, 28, 29, 30, 31, 33, 34, 37, 38, 39, 40, 41, 42.
Тема 6 ІНСПЕКТУВАННЯ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
Рекомендована література для самостійного опрацювання: 1, 2, 3, 4, 5, 12, 14, 23, 25, 27, 28, 29, 31, 33, 34, 38, 39, 40, 41, 42.
Тема 7 ПОВНОВАЖЕННЯ ТА ЗАХОДИ ВПЛИВУ НБУ ЩОДО КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ
Рекомендована література для самостійного опрацювання: 1, 2, 3, 4, 5, 7, 15, 22, 28, 31, 33, 34, 38, 39, 40, 41, 42.
ТЕСТИ
1. Рейтинг банківської установи Національним банком України визначається: а) за системою незалежних агентів; б) на підставі рейтингової оцінки CAMELS; в) на підставі проведеної інспекційної перевірки; г) за даними аудиторських перевірок Національного банку України.
2. Система оздоровлення банку передбачає: а) заходи, спрямовані на покращення його фінансового стану; б) заходи, спрямовані на отримання стабілізаційного кредиту НБУ; в) заходи, необхідні для проведення ліквідації банківської установи; г) заходи, необхідні для проведення реорганізації банківської установи.
3. Рейтинг банківської установи визначається за балами: а) 4; б) 10; в) 5; г) 3.
4. Інспектування банківських установ здійснюється з періодичністю не рідше: а) одного разу на 12 міс.; б) одного разу на 24 міс.; в) одного разу на 36 міс.
5. Мінімальний розмір статутного капіталу на день реєстрації банку не може бути менший: а) 75 млн. грн.; б) 120 млн. грн.; в) 180 млн. грн. . 6. Загальний норматив інвестування регламентує інвестиції комерційних банків: а) лише у корпоративні цінні папери; б) лише у державні цінні папери; в) у корпоративні і державні цінні папери.
7. Нормативне значення показника адекватності регулятивного капіталу банку становить: а) не нижче 10 %; б) не нижче 8 %; в) не вище 10 %.
8. Нормативне значення показника миттєвої ліквідності банку може бути: а) не менше 20 %; б) не менше 40 %; в) не більше 20 %.
9. Плани на випадок кризи ліквідності повинні: а) розроблятися і тестуватися всіма банками; б) розроблятися лише тоді, коли виникають проблеми з ліквідністю; в) розроблятися лише для того, щоб задовольнити інспекторів НБУ; г) потрібні лише тоді, коли банк не виконує нормативів НБУ.
10. Нормативне значення показника максимального розміру кредитів, наданих одному інсайдеру, повинне бути: а) не вище 20 %; б) не вище 5 %; в) не нижче 5 %.
11. Резерв на покриття можливих втрат від операцій з цінними паперами створюється: а) у розмірі встановленого відсотка від вартості портфеля цінних паперів; б) у розмірі перевищення розрахункової вартості портфеля цінних паперів над його балансовою вартістю в) у розмірі перевищення балансової вартості портфеля цінних паперів над його розрахунковою ринковою вартістю.
12. Факторами оцінки, що використовуються для оцінки ризику репутації банку, є: а) існування гучної судової справи щодо банку або його керівництва; б) штрафи, пені та інші фінансові збитки, понесені банком у результаті притягнення банку або його керівників до адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності; в) офіційний кодекс етики або кодекс поведінки персоналу банку; г) характер та обсяг скарг і звернень від клієнтів, здатність та бажання керівництва відповідно реагувати на них.
13. Неплатоспроможність банку – це: а) недотримання нормативних значень коефіцієнтів платоспроможності; б) неспроможність банку своєчасно та в повному обсязі виконати вимоги кредиторів у зв’язку з відсутністю коштів; в) неспроможність банку своєчасно та в повному обсязі виконати вимоги кредиторів у зв’язку із зменшенням розміру капіталу банку до суми, що становить менше однієї третини мінімального розміру регулятивного капіталу банку.
14. Ліквідаційний баланс банку – це: а) бухгалтерський баланс, що відображає стан власних і залучених коштів, їх джерела, розміщення в кредитних та інших операціях; б) бухгалтерський баланс, що відображає загальний результат діяльності банку перед початком процедури ліквідації банку; в) бухгалтерський баланс, що відображає результат банку за підсумками роботи з його ліквідації, за період з початку року до дати виключення банку з реєстру.
15. Основний капітал містить: а) статутний капітал + емісійний дохід + розкриті резерви; б) статутний капітал + розкриті резерви; в) статутний капітал + резервний фонд + нерозподілений прибуток.
16. Додатковий капітал включає: а) усі резерви на покриття втрат за активними операціями; б) лише резерви для покриття втрат за кредитними операціями; в) лише резерви під стандартну заборгованість за кредитними операціями.
17. При розрахунку регулятивного капіталу комерційний банк може включати в субординований капітал той субординований борг, який виник стосовно: а) лише юридичних осіб; б) і юридичних, і фізичних осіб; в) лише фізичних осіб.
18. Регулятивний капітал комерційного банку згідно з нормативними документами НБУ містить: а) основний капітал + додатковий капітал + субординований борг; б) статутний капітал + основний капітал + додатковий капітал + субординований борг; в) основний капітал + додатковий капітал.
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ, ВАРІАНТИ І ПЛАНИ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ
Лекції для студентів заочної форми навчання проводяться за загальноакадемічними правилами відповідно до планів та графіків екзаменаційних сесій. Поряд із загальними вимогами щодо якості фахової підготовки студентів, однаковими для всіх форм навчання, специфіка викладання курсу для студентів заочного відділення обумовлює наступну організацію навчального процесу і кінцеву оцінку знань за наступними складовими: 1) відвідування лекцій під час сесій – максимально 20 балів (конкретна величина розраховується за методикою, викладеною для студентів денної форми навчання); 2) виконання контрольної роботи; яка має бути представлена не пізніше, як за тиждень до початку екзаменаційної сесії. Максимальна кількість - 30 балів; 3) екзамен як фінальний контроль, що складається письмово за графіком сесії. Максимальна кількість – 50 балів. Таким чином, загальна кінцева оцінка формується як сума:
1) відвідування – 20 2) контрольна робота – 30 3) екзамен – 50 РАЗОМ: – 100
Метою контрольної роботи є засвоєння набутих в процесі навчання знань і вміння їх використовувати для викладання матеріалу по вказаних проблемах. Питання контрольних робіт сформовані згідно з навчальним планом і програмою по курсу "Кредитування і контроль". Контрольна робота складається з трьох питань. Для написання контрольної роботи слід, перед усім, ознайомитися з матеріалом по визначеній темі, викладеним в підручниках, навчальних посібниках, монографіях та інших наукових фахових виданнях, а також з Законом "Про банки і банківську діяльність". Обов’язковою вимогою до написання контрольної роботи є застосування при викладенні матеріалу даних статистичної звітності або будь-якої іншої інформації, яка характеризує сучасний стан розвитку процесів, що описуються. При посиланні на літературні джерела з використанням цитат, формул або іншої інформації, треба зазначати джерело цієї інформації. В кінці роботи наводиться загальний список використаної літератури, оформлений згідно з стандартними вимогами. Робота має бути охайно оформлена: написана або чорнилами одного кольору розбірливим почерком, або надрукована на одній стороні аркуша паперу стандартного формату. Усі сторінки мають бути пронумеровані і скріплені. На останній сторінці студент ставить дату закінчення роботи та власний підпис.
Форма закріплення варіанта – останні дві цифри номеру залікової книжки студента відповідає номеру варіанту
ВАРІАНТИ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ Варіант 1 1. Принципи ефективного банківського нагляду. 2. Засоби мінімізації кредитного ризику. 3. Відкриття філій, відділень та представництв банків на території України. Варіант 2 1. Структура банківського нагляду Національного банку України. 2. Аналіз кредитного портфеля банківської установи. 3. Необхідність регулювання доступу іноземного капіталу до банківської системи в Україні.. Варіант 3 1. Необхідність і завдання банківського регулювання та нагляду. 2. Системи управління ризиками в банках України 3. Порядок проведення реорганізації банків. Варіант 4 1. Особливості сучасного стану регулювання банківської діяльності. 2. Підстави та порядок призначення тимчасової адміністрації в банку. 3. Організація внутрішнього банківського аудиту.
Варіант 5 1. Сутність ризиків банківської діяльності. 2. Форми контролю Національного банку України. 3. Характеристика інформації, що підпадає під категорію банківської таємниці. Варіант 6 1. Порядок та умови створення банків в Україні. 2. Нормативи ліквідності, характеристика та порядок розрахунку. 3. Сутність регулювання банківської діяльності. Варіант 7 1. Види та об’єкти інспекційних перевірок. 2. Форми регулювання банківської діяльності. 3. Банківські ризики, поняття, види та їх характеристика. Варіант 8 1. Порядок створення та державної реєстрації банків з іноземним капіталом . 2. Класифікація проблемних позичок. 3. Основні постулати Базельської угоди про капітал І. Варіант 9 1. Вимоги та порядок формування статутного капіталу банківських об’єднань. 2. Методи ефективного банківського нагляду. 3. Організаційна структура системи банківського регулювання та нагляду Національного банку України. Варіант 10 1. Порядок ліцензування банків. 2. Принципи корпоративного управління та ризик-менеджменту в банках. 3. Характеристика Базельських угод про капітал ІІ. Варіант 11 1. Порядок проведення безвиїзного нагляду Національного банку України. 2. Нормативи кредитного ризику, їх характеристика та порядок розрахунку. 3. Основні документи Базельського комітету з питань банківського нагляду. Варіант 12 1. Вимоги до регулятивного капіталу банку. 2. Порядок визначення комплексної рейтингової оцінки фінансового стану банку за системою CAMELS. 3. Здійснення нагляду за проблемними банками. Варіант 13 1. Методи ефективного банківського нагляду. 2. Етапи та порядок проведення інспекційних перевірок. 3. Порядок ліквідації банківської установи. Варіант 14 1. Обов’язкові економічні нормативи регулювання діяльності банків. 2. Суть, значення і класифікація звітності банків. 3. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб і внески до нього комерційних банків. Варіант 15 1. Особливості організації банківського нагляду в різних країнах світу. 2. Виїзне інспектування банків ІІ рівня. 3. Порядок і форми проведення реорганізації банківських установ..
ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ
МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Структурними частинами навчально-методичного комплексу є: 1. Програма навчальної дисципліни. 2. Робоча програма, до якої входять: 2.1. Опорний конспект лекцій (окрема папка); 2.2. Тестові завдання; 2.3. Екзаменаційні білети (окрема папка); 2.4. Пакет контрольних завдань для комплексної перевірки знань (окрема папка); 2.5. Пакет контрольних завдань для заміру залишкових знань (окрема папка); 2.6. Методичні вказівки та контрольні роботи для студентів заочної форми навчання.
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ТА ІНФОРМАЦІЙНІ ДЖЕРЕЛА
Базова література
Допоміжна література
Інформаційні джерела
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||