|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Банківські операції
Банківські операції« Назад
Банківські операції 03.09.2016 14:25
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Інститут післядипломної освіти
БАНКІВСЬКА СПРАВА
Навчально-методичний комплекс для самостійного вивчення курсу
для слухачів за спеціальностями: 7.03050801 "Фінанси і кредит" 7.03050901" Облік і аудит "
Укладачі: Самофалов Петро Петрович, кандидат економічних наук, доцент; Квасова Ольга Петрівна
Київ-2013
Навчально-методичний комплекс для самостійного вивчення дисципліни «Банківська справа» (укладачі Самофалов Петро Петрович, кандидат економічних наук, доцент) для слухачів за спеціальностями: 7.03050801 «Фінанси і кредит» та 7.03050901 " Облік і аудит".
Рекомендовано до друку навчально-методичною комісією Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка(протокол №5 від 8 січня 2013 року)
ЗМІСТ
9.1. Перелік питань, що охоплюють зміст робочої програми курсу «Банківська справа » та виноситься на залік…………………………..................................................25 9.2. Поточний контроль знань студентів…… .....…...26 9.3. Підсумковий контроль знань студентів…….........26
1. МЕТА, ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ТА ПРЕДМЕТ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Банківська система є однією з найбільш важливих структур ринкової економіки. Банки, здійснюючи грошові розрахунки, кредитування господарської діяльності, виступають в ролі посередника при розподілі капіталу. На сучасному етапі структура банківської системи значно ускладнилася. З’явились нові види фінансових посередників, нові фінансові та кредитні інструменти, нові методи обслуговування клієнтів. Банківська діяльність тісно пов’язана з діяльністю інших суб’єктів господарювання, а також фізичних осіб. Виходячи з цього банки є тими установами, фінансовий стан і результати діяльності яких цікавлять не тільки спеціалістів банківської системи, а практично всіх юридичних і фізичних осіб, які є засновками, учасниками, акціонерами банку, його клієнтами. Зацікавлені особи хочуть мати достовірну інформацію про стан банку. Мета навчальної дисципліни –надання студентам знань про банки, структуру банківської системи, діяльність центральних та комерційних банків. Завдання дисципліни – засвоєння теоретичних засад і методології діяльності банків, набуття вмінь оперувати нормативно-правовими документами НБУ, аналізувати стан банків, розв’язувати питання взаємовідносин між клієнтами і комерційними банками та між НБУ і комерційними банками. Предметом вивчення дисципліни є діяльність банків. Зміст дисципліни розкривається в темах: Тема 1. Загальна характеристика банківської системи. Тема 2. Банківські об'єднання в Україні. Тема 3. Структура та управління банком. Тема 4. Національний банк, його основні функції, засоби та методи грошово-кредитної політики. Тема 5. Нормативно-правова основа діяльності банків. Тема 6. Ресурси комерційних банків, пасивні операції.Тема 7. Оцінка банківської діяльності та її регулювання. Тема 8. Кредитоспроможність позичальника та її характеристика.
2. НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ
3. ЗМІСТ ДИСЦИПЛІН ЗА МОДУЛЯМИ І ТЕМАМИ Модуль 1. Тема 1. Загальна характеристика банківської системи. Структура сучасної кредитної системи: центральний банк, банківський сектор, страховий сектор, спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути. Комерційний банк як фінансовий посередник і суб’єкт підприємницької діяльності. Місце і роль банків в ринковій інфраструктурі. Центральний і комерційний банки, їх основні функції, принципи діяльності. Банківські операції. Основні види банківських операцій: депозитні, розрахункові, кредитні, факторингові та лізингові операції. Обмеження щодо діяльності банків в Україні. Банківська система Сполучених Штатів Америки, Німеччини. Тема 2. Банківські об'єднання в Україні. Банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Банківські спілки та асоціації, мета їх створення. Філії та представництва банків, їх функції та відкриття. Дочірні банки. Реорганізація банків, способи реорганізації банків: злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення. Тема 3. Структура та управління банком. Пірамідальна і функціональна структура банків. Органи управління банком: загальні збори учасників, спостережна рада, правління (рада директорів) банку. Органи контролю банку: ревізійна комісія, внутрішній аудит банку. Тема 4. Національний банк, його основні функції, засоби та методи грошово-кредитної політики, операції. Національний банк як інститут регулювання грошово-кредитного ринку. Функції Національного банку: забезпечення стабільності грошової одиниці держави, визначення та проведення грошово-кредитної політики; здійснення емісії національної валюти та організація її обігу; кредитування комерційних банків (банк банків); визначення системи, порядку і форм платежів; встановлення правил проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності; здійснення банківського регулювання та нагляду; складання платіжного балансу, здійснення його аналізу та прогнозування. Засоби та методи грошово-кредитної політики: визначення та регулювання норм обов'язкових резервів; здійснення процентної політики; рефінансування комерційних банків; операції з цінними паперами на відкритому ринку; регулювання імпорту та експорту капіталу. Операції Національного банку. Банківський нагляд. Тема 5. Нормативно-правова основа діяльності банків. Закони України "Про Національний банк України", "Про банки і банківську діяльність", їх основні положення. Нормативні документи, які регулюють діяльність банківської системи. Права НБУ щодо встановлення економічних нормативів діяльності банків і контролю за їх виконанням. Санкції за порушення економічних нормативів Модуль 2. Тема 6. Ресурси комерційних банків, пасивні операції.Ресурси комерційних банків, їх склад та структура. Основний та додатковий капітал банку; статутний капітал, його формування, акції та паї банку, істотна участь. Резервний та інші фонди банку. Депозити, вклади, їх види і структура, проблеми щодо залучення. Ощадні та депозитні сертифікати. Векселі. Облігації. Кредити НБУ і міжбанківські кредити як джерела поповнення ресурсів комерційних банків. Інші ресурси комерційних банків. Поняття пасивних операцій. Прогнозування банківських ресурсів. Методи прогнозування. Банківська політика щодо формування і розміщення ресурсів. Проблема підвищення ефективності використання ресурсів. Управління ресурсами, методи управління. Аналіз пасивних операцій банку, Тема 7. Оцінка банківської діяльності та її регулювання. Банківська стратегія. Надійність і прибутковість комерційних банків. Аналіз прибутків та збитків. Капітал банку, нормативи капіталу: мінімальний розмір регулятивного капіталу банку, адекватність регулятивного капіталу (норматив платоспроможності), адекватність основного капіталу. Регулятивний капітал банку як база для розрахунків економічних нормативів банку, порядок розрахунку регулятивного капіталу банку, його мінімальний розмір. Залучення коштів на умовах субординованого боргу. Розрахунок нормативу адекватності регулятивного капіталу, поділ активів на п’ять груп за ступенем ризику при розрахунку нормативу, значення нормативу. Поділ банків за рівнем достатності капіталу: добре капіталізовані, недостатньо капіталізовані, недокапіталізовані, значно недокапіталізовані, критично недокапіталізовані. Ліквідність банку як здатність банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань. Нормативи ліквідності: миттєва ліквідність поточна ліквідність, короткострокова ліквідність, їх розрахунок та значення. Кредитні ризики, вимоги щодо обмеження кредитного ризику, нормативи кредитного ризику: максимальний розмір кредитного ризику на одного контрагента; великих кредитних ризиків; максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств наданих одному інсайдеру; максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств наданих інсайдерам, їх розрахунок та значення. Способи зменшення ризиків. Інвестиції, вимоги щодо прямих банківських інвестицій, нормативи інвестування: інвестування в цінні папери окремо за кожною установою, загальної суми інвестування. Норматив ризику загальної відкритої (довгої / короткої) валютної позиції банку. Основні форми регулювання банківської діяльності: адміністративне та індикативне регулювання, інспекційні перевірки банків, заходи впливу при виявленні порушень діяльності банків. Ведення бухгалтерського обліку та звітності в банках. Тема 8. Кредитоспроможність позичальника та її характеристика Забезпечення зобов'язань позичальника перед банком. Банківський контроль в процесі кредитування. Регулювання відносин банків з клієнтами, доступ до інформації щодо діяльності банку, гарантування вкладів фізичних осіб. Банківська таємниця та зобов’язання щодо її збереження.
4. ПЛАН ЛЕКЦІЙ Модуль 1. Тема 1. Загальна характеристика банківської системи.
Тема 2. Банківські об'єднання в Україні.
Тема 3. Структура та управління банком.
Тема 4. Національний банк, його основні функції, засоби та методи грошово-кредитної політики, операції.
Тема 5. Нормативно-правова основа діяльності банків.
Модуль 2. Тема 6. Ресурси комерційних банків, пасивні операції
Тема 7. Оцінка банківської діяльності та її регулювання.
Тема 8. Кредитоспроможність позичальника та її характеристика.
Модуль 1. Тема 1. Загальна характеристика банківської системи.
Тема 3. Структура та управління банком.
Тема 4. Національний банк, його основні функції, засоби та методи грошово-кредитної політики, операції.
Модуль 2. Тема 6. Ресурси комерційних банків, пасивні операції.
Тема 7. Оцінка банківської діяльності та її регулювання.
Тема 8. Кредитоспроможність позичальника та її характеристика
6. ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ Відповідно до робочого навчального плану на самостійну роботу виносяться вибіркові питання усіх тем дисципліни. Форма контролю за якістю самостійної роботи студентів є підсумковий контроль, який проводиться з метою виявлення та оцінювання результатів навчання в цілому. Студент повинен опрацювати самостійно основні положення дисципліни, де необхідно звернути увагу на такі домінанти. Структуру сучасної кредитної системи можна подати у розрізі наступних інституційних ланок або ярусів:
- комерційні банки; - ощадні банки; - інвестиційні банки; - іпотечні банки; - спеціалізовані торгові банки;
- страхові компанії; - пенсійні фонди.
- інвестиційні компанії; - фінансові компанії; - благодійні фонди; - трастові компанії; - позичково-ощадні асоціації; - кредитні спілки. Банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, що створені і діють на території України. Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій. Національний банк України здійснює регулювання діяльності спеціалізованих банків через економічні нормативи та нормативно-правове забезпечення здійснюваних цими банками операцій. Банк набуває статусу спеціалізованого банку у разі, якщо більше 50 відсотків його активів є активами одного типу. Банк набуває статусу спеціалізованого ощадного банку у разі, якщо більше 50 відсотків його пасивів є вкладами фізичних осіб. Банки мають право самостійно володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхній власності. Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства або кооперативного банку. Державний банк - це банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі. Органом контролю державного банку є ревізійна комісія, персональний та кількісний склад якої визначаються наглядовою радою державного банку. Наглядова рада є вищим органом управління державного банку, що здійснює контроль за діяльністю правління банку з метою збереження залучених у вклади грошових коштів, забезпечення їх повернення вкладникам та захисту інтересів держави як акціонера державного банку та інші функції, визначені законами. Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки. Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки. До функцій центрального кооперативного банку належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.Органами управління кооперативних банків є загальні збори учасників (пайовиків), спостережна рада банку та правління банку. Органом контролю є ревізійна комісія банку. Статутний капітал кооперативного банку поділяється на паї. Кожний учасник кооперативного банку незалежно від розміру своєї участі у капіталі банку (паю) має право одного голосу. Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фінансового року розподіляються між учасниками пропорційно розміру їх паю. Банки мають право створювати банківські об'єднання таких типів: банківська корпорація, банківська холдингова група, фінансова холдингова група. Банки можуть бути учасниками промислово-фінансових груп. Банківська корпорація - це юридична особа (банк), засновниками та акціонерами якої можуть бути виключно банки. Банківська корпорація створюється з метою концентрації капіталів банків - учасників корпорації, підвищення їх загальної ліквідності та платоспроможності, а також забезпечення координації та нагляду за їх діяльністю. Банки, що увійшли до банківської корпорації, передають корпорації повноваження на здійснення окремих операцій та забезпечують централізацію виконання окремих функцій. Централізації в межах банківської корпорації підлягають: виконання розрахунків як серед членів корпорації, так і за її межами; операції на ринках грошей та капіталів; встановлення та ведення кореспондентських рахунків (у національній та іноземних валютах); моніторинг кредитних ризиків; розробка та прийняття загальних для членів банківської корпорації правил і процедур виконання операцій та внутрішньої звітності; формування зовнішньої звітності; внутрішній аудит. Банківська холдингова група - це банківське об'єднання, до складу якого входять виключно банки. Материнському банку банківської холдингової групи має належати не менше 50 відсотків акціонерного (пайового) капіталу або голосів кожного з інших учасників групи, які є його дочірніми банками. Дочірній банк не має права володіти акціями материнського банку. У разі, якщо дочірній банк набув право власності на акції материнського банку, він зобов'язаний відчужити їх.Фінансова холдингова група має складатися переважно або виключно з установ, що надають фінансові послуги, причому серед них має бути щонайменше один банк, і материнська компанія має бути фінансовою установою. Материнській компанії має належати більше 50 відсотків акціонерного (пайового) капіталу кожного з учасників фінансової холдингової групи.З метою захисту та представлення інтересів своїх членів, розвитку міжрегіональних та міжнародних зв'язків, забезпечення наукового та інформаційного обміну і професійних інтересів, розробки рекомендацій щодо банківської діяльності банки мають право створювати неприбуткові спілки чи асоціації. Банківські спілки та асоціації не мають права займатися банківською чи підприємницькою діяльністю і не можуть бути створені з метою отримання прибутку. Асоціація (спілка) банків є договірним об'єднанням банків і не має права втручатися у діяльність банків - членів асоціації (спілки). Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії. Без отримання банківської ліцензії не дозволяється здійснювати одночасно діяльність по залученню вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і наданню кредитів, а також вести рахунки. Реорганізація банку здійснюється добровільно за рішенням його власників або примусово за рішенням Національного банку України. Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення. Злиття означає припинення діяльності двох або кількох банків як юридичних осіб та передачу належних їм майна, коштів, прав та обов'язків до банку-правонаступника, який створюється у результаті злиття.Приєднання означає припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передачу належних йому майна, коштів, прав та обов'язків до іншого банку.Поділ означає припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передачу належних йому майна, коштів, прав та обов'язків у відповідних частинах до банків, які створюються внаслідок реорганізації цього банку шляхом поділу.Виділення означає перетворення банку як юридичної особи та передачу певної частини належного йому майна, коштів, прав та обов'язків до банку, який створюється внаслідок реорганізації.Національний банк України (НБУ) є центральним банком України, розмір статутного капіталу якого затверджується державою і є її власністю. НБУ може відкривати свої установи, філії та представництва в Україні, а також представництва за її межами. Одержання прибутку не є метою діяльності Національного банку. Основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Крім цього Національний банк виконує такі функції: - визначає та проводить грошово-кредитну політику; - монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг; - виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування; - встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; - організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу; - визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками; - здійснює банківське регулювання та нагляд; - веде Державний реєстр банків, здійснює ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законами випадках - складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування; - здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом. Керівними органами Національного банку є Рада Національного Банку України (далі - Рада Національного банку) та Правління Національного банку України (далі - Правління Національного банку).До складу Ради Національного банку входять члени Ради Національного банку, призначені Президентом України та Верховною Радою України. Голова Національного банку, який призначається на посаду Верховною Радою України за поданням Президента України, входить до складу Ради Національного банку за посадою. Президент України призначає сім членів Ради Національного банку шляхом прийняття відповідного Указу. Верховна Рада України призначає сім членів Ради Національного банку шляхом прийняття відповідної Постанови. Правління Національного банку згідно з Основними засадами грошово-кредитної політики через відповідні монетарні інструменти та інші засоби банківського регулювання забезпечує реалізацію грошово-кредитної політики, організує виконання інших функцій здійснює управління діяльністю Національного банку. Очолює Правління Національного банку Голова Національного банку. Кількісний та персональний склад Правління Національного банку затверджується Радою Національного банку за поданням Голови Національного банку. Заступники Голови Національного банку входять до складу Правління Національного банку за посадою.До системи Національного банку входять центральний апарат, філії (територіальні управління), розрахункові палати, Банкнотно - монетний двір, фабрика банкнотного паперу, Державна скарбниця України, Центральне сховище, спеціалізовані підприємства, банківські навчальні заклади й інші структурні одиниці і підрозділи, необхідні для забезпечення діяльності Національного банку. Філії (територіальні управління) Національного банку не мають статусу юридичної особи і не можуть видавати нормативні акти, діють від імені Національного банку в межах отриманих від нього повноважень. Завдання і функції філій Національного банку визначаються Положенням, що затверджується Правлінням Національного банку. Основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через: - визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків; - процентну політику; - рефінансування комерційних банків; - управління золотовалютними резервами; - операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права), у тому числі з казначейськими зобов'язаннями, на відкритому ринку; - регулювання імпорту та експорту капіталу; - емісію власних боргових зобов'язань та операції з ними. Національний банк встановлює банкам норматив обов'язкового резервування коштів. При цьому слід зазначити:- норматив обов'язкового резервування встановлюється єдиним для банків в процентному відношенні до загальної суми залучених банком коштів в національній та іноземній валюті; - для різних видів зобов'язань можуть встановлюватися різні нормативи обов'язкового резервування; - рішення про підвищення нормативу обов'язкового резервування набирає чинності не раніше ніж через 10 днів після його опублікування. Національний банк забезпечує управління золотовалютними резервами держави, здійснюючи валютні інтервенції шляхом купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс національної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит та пропозицію грошей в Україні. Операціями відкритого ринку Національного банку є купівля-продаж казначейських зобов'язань, а також інших цінних паперів (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права) та боргових зобов'язань, визначених Правлінням Національного банку. Національний банк встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України із застосуванням як паперових, так і електронних документів, а також платіжних інструментів та готівки, координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розрахунків. Національний банк для забезпечення виконання покладених на нього функцій здійснює такі операції:- надає кредити комерційним банкам для підтримки ліквідності за ставкою не нижче ставки рефінансування Національного банку та в порядку, визначеному Національним банком; - надає кредити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під заставу цінних паперів за ціною не нижче індексу інфляції терміном на 5 років; - здійснює дисконтні операції з векселями і чеками в порядку, визначеному Національним банком; - купує та продає на вторинному ринку цінні папери у порядку, передбаченому законодавством України; - відкриває власні кореспондентські та металеві рахунки у закордонних банках і веде рахунки банків-кореспондентів; - купує та продає валютні цінності з метою монетарного регулювання; - зберігає банківські метали, а також купує та продає банківські метали, дорогоцінні метали та камені та інші коштовності, пам'ятні та інвестиційні монети з дорогоцінних металів на внутрішньому і зовнішньому ринках без квотування і ліцензування; - розміщує золотовалютні резерви самостійно або через банки, уповноважені ним на ведення валютних операцій, виконує операції з золотовалютними резервами України з банками, рейтинг яких за класифікацією міжнародних рейтингових агентств відповідає вимогам до першокласних банків не нижче категорії А; - приймає на зберігання та в управління державні цінні папери й інші цінності; - видає гарантії і поруки, відповідно до положення, затвердженого Радою Національного банку; Національний банк має право здійснювати й інші операції, необхідні для забезпечення виконання своїх функцій. Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. Закон України "Про Національний банк України", складається із наступних розділів:
Закон України "Про банки і банківську діяльність" визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків. Метою Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника. Закон України "Про банки і банківську діяльність" складається із наступних розділів:
Надання та погашення кредиту здійснюється у такій послідовності: 1. Розгляд заявки позичальника на отримання кредиту. 2. Оцінка кредитоспроможності позичальника та економічної ефективності ь кредиту. 3. Підписання кредитного договору, договорів про заставу, гарантії, страхування кредиту. 4. Надання кредиту.
Варіант А. 6а. Своєчасне погашення кредиту. Варіант Б. 6б. Труднощі в погашенні кредиту і процентів за ним. 7б. Особливий порядок погашення кредиту (розірвання кредитного договору, продовження терміну кредитного договору, банкрутство позичальника). 7в. Повернення заборгованості банку.
При оцінці кредитоспроможності позичальника інформація може бути різною. Методи її отримання та аналізу часто складають комерційну таємницю. Банки, як правило, використовують систему показників. Дуже часто використовується система 5 С. 1 С (Customer character). - Характер клієнта (показники доходності власного капіталу, доходності поточних активів і т.д.). 2 C (Capacity to pay). - Платоспроможність клієнта (показники ліквідності, платоспроможності і т.п.). 3 C (Collateral). – Забезпечення кредиту (види забезпечення, які приймаються банками, список гарантів і поручителів клієнта: банки, страхові компанії, інші організації, їх фінансові характеристики, віднесення кредиту до того чи іншого класу щодо надійності забезпечення). 4 C (Capital). – Капітал клієнта (оцінка достатності власного капіталу позичальника, оцінка його ринкової стійкості і фінансового положення з використанням показників автономії, мобільності, надійності і маневреності коштів). 5 C (Current business conditions and goodwill) – Поточний діловий стан і ділова репутація.
Банки України на сучасному етапі здійснюють такі основні види кредитування: А. Комерційне кредитування: - короткострокове кредитування у разовому порядку: - короткострокове кредитування у вигляді “кредитної лінії”; - короткострокове кредитування для здійснення поточних платежів понад залишок на поточному рахунку (овердрафт ); - короткострокове кредитування торгових підприємств під виручку, що інкасується Банком; - короткострокове кредитування у вигляді “овердрафт проти кредиту”; - короткострокове кредитування підприємств під покупку валюти або продажу валютної виручки; - короткострокове кредитування підприємств на виплату заробітної плати, у т.ч. на особисті рахунки співробітників; - одноденне кредитування для розрахунку з бюджетом. Б. Довгострокове кредитування інвестиційних проектів і операцій з нерухомістю. В. Вексельне кредитування. Г. Врахування векселів. Д. Факторингові операції. Е. Кредитування із прийняття під заставу доміцільованих векселів. 5. Словник термінів по курсу (згідно нормативно-правових актів) андеррайтинг - купівля на первинному ринку цінних паперів з наступним їх перепродажем інвесторам; укладання договору про гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам, про повний чи частковий їх викуп за фіксованою ціною з наступним перепродажем або про накладання на покупця обов'язку робити все можливе, щоб продати якомога більше цінних паперів, не беручи зобов'язання придбати будь-які цінні папери, що не були продані; афілійована особа банку - будь-яка юридична особа, в якій банк має істотну участь або яка має істотну участь у банку; банк з іноземним капіталом - банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному нерезиденту, перевищує 10 відсотків; банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми; банківська ліцензія - документ, який видається Національним банком України, на підставі якого банки мають право здійснювати банківську діяльність; банківський платіжний інструмент - засіб, що містить реквізити, які ідентифікують його емітента, платіжну систему, в якій він використовується, та, як правило, держателя цього банківського платіжного інструмента. За допомогою банківських платіжних інструментів формуються відповідні документи за операціями, що здійснені з використанням банківських платіжних інструментів, на підставі яких проводиться переказ грошей або надаються інші послуги держателям банківських платіжних інструментів; банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; банківські метали - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів; банківське регулювання - одна із функцій Національного банку України, яка полягає у створенні системи норм, що регулюють діяльність банків, визначають загальні принципи банківської діяльності, порядок здійснення банківського нагляду, відповідальність за порушення банківського законодавства; банківський нагляд - система контролю та активних впорядкованих дій Національного банку України, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими особами, стосовно яких Національний банк України здійснює наглядову діяльність законодавства України і встановлених нормативів, з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників та кредиторів банку; державний реєстр банків - реєстр, що ведеться Національним банком України і містить відомості про державну реєстрацію усіх банків; вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору; валютні цінності - матеріальні об'єкти, визначені законодавством України про валютне регулювання як засоби валютно-фінансових відносин; відкритий ринок - ринок, на якому здійснюються операції з купівлі-продажу цінних паперів між особами, що не є первинними кредиторами та позичальниками, і коли кошти внаслідок продажу цінних паперів на такому ринку надходять на користь держателя цінних паперів, а не їх емітента. Використовується центральними банками для купівлі-продажу, як правило, короткострокових державних цінних паперів з метою регулювання грошової маси. Внаслідок купівлі збільшується вкладення коштів в економіку, внаслідок продажу - зменшується; валютна позиція - співвідношення вимог та зобов'язань банку в іноземній валюті. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності - відкритою. Відкрита позиція є короткою у разі, якщо обсяг зобов'язань по проданій валюті перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог по купленій валюті перевищує обсяг зобов'язань; грошово-кредитна політика - комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, направлених на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці України, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу; грошовий сурогат - будь-які документи у вигляді грошових знаків, що відрізняються від грошової одиниці України, випущені в обіг не Національним банком України і виготовлені з метою здійснення платежів в господарському обороті, крім валютних цінностей; державна реєстрація банку - надання банку статусу юридичної особи; ділова репутація - сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону; девізна валютна політика - політика регулювання валютного курсу шляхом купівлі і продажу іноземної валюти; дисконтна валютна політика - зниження або підвищення Національним банком України процентних ставок за кредит з метою регулювання попиту і пропозиції на позичковий капітал; економічні нормативи - показники, що встановлюються Національним банком України і дотримання яких є обов'язковим для банків; золотовалютний резерв - резерви України, відображені у балансі Національного банку України, що включають в себе активи, визнані світовим співтовариством як міжнародні і призначені для міжнародних розрахунків; іноземний - пов'язаний з громадянином або юридичною особою будь-якої країни, крім України; істотна участь - пряме або опосередковане, самостійно або спільно з іншими особами володіння 10 і більше відсотками статутного капіталу або права голосу придбаних акцій (паїв) юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість вирішального впливу на керівництво чи діяльність юридичної особи; капітал банку - залишкова вартість активів банку після вирахування всіх його зобов'язань; капітал підписний - величина капіталу, на яку отримано письмові зобов'язання акціонерів (пайовиків) банку на внесення коштів за підпискою на акції (паї); капітал статутний - сплачений та зареєстрований підписний капітал; капітал регулятивний (власні кошти) - складається з основного та додаткового капіталу, зваженого на ризики, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку України; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку; контроль - безпосереднє або опосередковане володіння часткою в юридичній особі, одноосібне або разом з іншими особами, що презентує еквівалент 50 чи більше відсотків статутного капіталу або голосів юридичної особи, або можливість справляти вирішальний вплив на управління, або діяльність юридичної особи на основі угоди або будь-яким іншим чином; кошти - гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань; кредитор останньої інстанції - це, як правило, Національний банк України, до якого може звернутися банк або інша кредитна установа для отримання рефінансування у разі вичерпання інших можливостей рефінансування. Національний банк України має право, але не зобов'язаний, надавати кредити для рефінансування банку, якщо це не тягне за собою ризиків для банківської системи; казначейські зобов'язання - боргові цінні папери, що емітуються державою в особі її уповноважених органів, розміщуються виключно на добровільних засадах серед фізичних та юридичних осіб і засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету та дають право на отримання фінансового доходу або інші майнові права, відповідно до умов їх випуску; ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону; ліквідатор - юридична або фізична особа, яка здійснює функції щодо припинення діяльності банку та задоволення вимог кредиторів; ліквідаційна маса - усі види майнових активів (майно та майнові права) банку, які належать йому на праві власності на день відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідації; мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію; металеві рахунки - рахунки, які відкриваються уповноваженими банками України для обліку операцій, що здійснюються з банківськими металами; неплатоспроможність банку - неспроможність банку своєчасно та в повному обсязі виконати законні вимоги кредиторів через відсутність коштів або зменшення розміру капіталу банку до суми, що становить менше однієї третини мінімального розміру регулятивного капіталу банку; нормативно-правові акти Національного банку України - нормативно-правові акти, що видаються Національним банком України у межах його повноважень на виконання законів України; основні засади грошово-кредитної політики - комплекс змінних індикаторів фінансової сфери, що дають можливість Національному банку України з допомогою інструментів (засобів та методів) грошово-кредитної політики здійснювати регулювання грошового обігу та кредитування економіки з метою забезпечення стабільності грошової одиниці України як монетарної передумови для економічного зростання і підтримки високого рівня зайнятості населення; облікова ставка Національного банку України - виражена у відсотках плата, що береться Національним банком України за рефінансування комерційних банків шляхом купівлі векселів до настання строку платежу по них і утримується з номінальної суми векселя. Облікова ставка є найнижчою серед ставок рефінансування і є орієнтиром ціни на гроші; офіційне видання Національного банку України - спеціальне друковане видання, визначене Національним банком України як офіційне і зареєстроване в установленому порядку, в якому публікуються нормативно-правові акти Національного банку України, а також інформаційно-аналітичні, статистичні та інші матеріали, огляди стану банківської системи України, валютного і фінансового ринків тощо; офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави; підрозділ банку - структурна одиниця банку, що не має статусу юридичної особи і виконує функції, визначені банком; представництво банку - територіально відокремлений структурний підрозділ банку, що не здійснює банківську діяльність; платіжний баланс - співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону, і сумою здійснених нею платежів за кордон протягом певного періоду. До платіжного балансу входять розрахунки за зовнішньою торгівлею, послугами, неторговими операціями, доходи від капіталовкладень за кордоном, торгівлі ліцензіями, від фрахтування та обслуговування кораблів, туризму, утримання дипломатичних і торгових представництв за кордоном, грошові перекази окремих осіб, виплати іншим країнам за позики тощо. Платіжний баланс включає рух капіталів: інвестиції та кредити; реорганізація банку - злиття, приєднання, виділення, поділ банку, перетворення його організаційно-правової форми, наслідком яких є передача, прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступникам; розрахункові банківські операції - рух грошей на банківських рахунках, здійснюваний згідно з розпорядженнями клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи; резервна позиція в Міжнародному валютному фонді (далі - МВФ) - вимоги держави-члена до МВФ, що визначаються як різниця між квотою та авуарами МВФ в її (держави-члена) валюті за мінусом грошових авуарів МВФ, отриманих державою-членом у вигляді кредитів МВФ та залишків на рахунку МВФ N 2, що не перевищує однієї десятої процента від квоти держави-члена; споріднена особа - юридична особа, яка має спільних з банком власників істотної участі; системоутворюючий банк - банк, зобов'язання якого становлять не менше 10 відсотків від загальних зобов'язань банківської системи; ставки рефінансування Національного банку України - виражена у відсотках плата за кредити, що надаються комерційним банкам, яка встановлюється Національним банком України з метою впливу на грошовий оборот та кредитування. Національним банком України встановлюються облікова та ломбардна процентні ставки; спеціальні права запозичення (СПЗ) - міжнародний резервний актив, створений МВФ з метою доповнення існуючих міжнародних резервних активів, який являє собою "кошик" із п'яти валют, склад яких переглядається кожні п'ять років. Вартість спеціальних прав запозичення визначається щоденно; тимчасова адміністрація - процедура, що застосовується Національним банком України при здійсненні банківського нагляду; тимчасовий адміністратор - фізична або юридична особа, що призначається Національним банком України для здійснення тимчасової адміністрації; уповноважена особа банку - особа, яка на підставі статуту чи угоди має повноваження представляти банк та вчиняти від його імені певні дії, що мають юридичне значення; учасники банку - засновники банку, акціонери банку, який є акціонерним товариством, учасники банку, який є товариством з обмеженою відповідальністю, і пайовики кооперативного банку; філія банку - відокремлений структурний підрозділ банку, що не має статусу юридичної особи і здійснює банківську діяльність від імені банку; цінова стабільність - утримання системи цін на певному рівні шляхом підтримки стабільного курсу грошової одиниці України.
7. ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ
Індивідуальні завдання є однією з форм навчального процесу, яка передбачає створення умов для реалізації творчих можливостей студентів. Дієвою формою поглиблення, узагальнення та закріплення знань є підготовка та написання рефератів і фіксованих доповідей. Теми рефератів та фіксованих доповідей:
8. МЕТОДИКА АКТИВІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ З метою активізації навчального процесу при вивченні дисципліни застосовуються такі методи, як проблемні лекції, практичні заняття із застосуванням задач з порядком складання проведень, фінансової звітності, розрахунків, семінари – дискусії; підсумкові оцінювання знань студентів з урахуванням поточної успішності. АБО: Активізація навчально-виховного процесу вимагає усі форми навчальної роботи. Пропоновані інструменти, засоби і прийоми та методичні вказівки спрямовані на оволодіння теорією, методологією і практичними навиками дослідницької діяльності. Комплекс методичних рекомендацій до кожного семінарського заняття та організації самостійної роботи охоплюють пропоновану тематику наукових рефератів, контрольних проблемно поставлених запитань і тестових завдань. Практичні завдання передбачають оволодіння методологією науково-дослідної діяльності, дотримання алгоритму підготовки структурних елементів бакалаврських робіт. Організація навчально-наукового пошуку передбачає вдосконалення роботи з документами й літературними джерелами, аналіз та узагальнення показників статистики, ведення досліджень, їх узагальнення й використання.
9. СИСТЕМА ПОТОЧНОГО І ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ
9.1. Перелік питань, що охоплює зміст робочої програми курсу «Банківська справа»:
9.2. Поточний контроль знань студентів. Поточний контроль оцінювання знань студентів в процесі навчання здійснюється шляхом співбесіди із студентами та написання модульних контрольних робіт. 9.3. Підсумковий контроль знань студентів. Підсумковий контроль знань студентів з дисципліни «Банківська справа» здійснюється у формі заліку. Залік проводиться в усній формі за питаннями, укладеними на основі програми курсу і затверджених ІПО. Під час заліку не дозволяється користуватися конспектами, підручниками, довідниками. 10. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |