Безпека життєдіяльності

Безпека життєдіяльності 02.01.2015 04:20

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства та

природокористування

Кафедра охорони праці і безпеки життєдіяльності

 

 

 

064-153

 

 

Методичні рекомендації

до виконання контрольної роботи

з дисципліни «Безпека життєдіяльності»

студентами за галуззю знань

6.0305 «Економіка та підприємництво»

заочної форми навчання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рекомендовано науково-методичною радою університету

Протокол № 7 від 15. 04. 2009 р.0

 

 

 

 

 

 

Рівне – 2009

            Методичні рекомендації до виконання контрольної роботи з дисципліни «Безпека життєдіяльності» студентами за галуззю знань 6.0305 «Економіка та підприємництво» заочної форми навчання / О.С.Шаталов, Г.І.Туровська. – Рівне: НУВГП, 2009. – 32с.

 

 

Упорядники: О.С.Шаталов, старший викладач кафедри охорони праці і безпеки життєдіяльності

Г.І.Туровська, к.т.н., доцент кафедри охорона праці і безпеки життєдіяльності.

 

 

Відповідальний за випуск: В.Й.Чабан, к.т.н., доцент, завідувач кафедри охорони праці і безпеки життєдіяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                      © Шаталов О.С.,

                                                                                   Туровська Г.І., 2009

                                                                     © НУВГП, 2009

1. КІЛЬКІСНА ОЦІНКА РИЗИКУ

1.1. Загальні відомості

Потенційна небезпека є універсальною властивістю процесу взаємодії людини з середовищем мешкання на всіх стадіях життєвого циклу. Аксіома про потенційну небезпеку — це фундаментальний постулат безпеки життєдіяльності. Вона визначає, що всі дії людини та всі компоненти середовища мешкання, насамперед технічні засоби та технології, крім інших позитивних властивостей та результатів, мають власти­вість генерувати небезпечні та шкідливі чинники. При цьому будь-яка позитивна дія або результат неминуче супроводжуються виник­ненням нової потенційної небезпеки або групи небезпек.

У кожному окремому випадку виникнення небезпеки в технічній системі має багатопричинний характер, а її розвиток проходить через ланцюг подій.

Глибокий аналіз відмов технічних систем та можливих помилкових дій людини сприяє підвищенню безпеки (зниженню ризику реалізації небезпеки) за рахунок упровадження в систему захисних та обмежувальних засобів, а також за рахунок підвищення вимог до професійної підготовки інженерів та службовців.

Наявність потенційної небезпеки в системі не завжди супроводжується її негативною дією на людину. Для реалізації такої дії не­обхідно виконати три умови: небезпека (шкідливість) реально діє; людина перебуває в зоні дії небезпеки; людина не має достатніх засо­бів захисту та необхідного рівня підготовки.

Відносно малий (нульовий) ризик свідчить про відсутність реаль­ної небезпеки в системі, і навпаки, чим вища величина ризику, тим вища реальність дії небезпеки на людину.

Однак нульового ризику в діючих технічних системах забезпечити неможливо.

Світове визнання одержала концепція припустимого (прийнятного) ризику. Зміст цієї концепції — у прагненні до малої небезпеки.

Припустимий ризик — це ступінь ризику, який може бути реалізований наявними технічними засобами з одного боку, та економічно обґрунтований — з іншого. За статистичними даними зарубіжних авторів припустимий ризик складає n×10^-6 – n×10^-8.

Для розробки ефективних засобів безпеки необхідно дати кількіс­ну оцінку ступеня ризику.

Ризик R — частота реалізації небезпеки визначеного виду (класу).

Ризик може бути визначений як частота (розмірність — зворотна часу 1/с) або ймовірність виникнення події А (безрозмірна величина, що лежить у межах 0—1).

Фахівці з безпеки пропонують найбільш загальне визначення: ри­зик — це кількісна оцінка небезпеки.

Кількісна оцінка — це відношення кількості тих або інших несприятливих наслідків до їх можливої кількості за певний період.

Розрізняють:

• індивідуальний ризик;
• соціальний ризик.

Індивідуальний ризик — частота виникнення впливів певного уражаючого виду, що виникають при реалізації визначених небезпек у певній точці простору (де може перебувати індивідуум).

Для оцінки масштабів катастрофічності виявлень (реалізації) небезпеки впроваджується поняття «соціальний ризик».

Соціальний ризик — частота виникнення подій, що полягає в ура­женні визначеної кількості людей, які піддаються впливам певного вигляду, котрі уражають при реалізації певних небезпек.

Людина, що працює на підприємстві або мешкає у місцевості, яка під час аварії може опинитися в зоні руйнувань або дії небезпек, під­дається ризику. Рівень ризику залежить від багатьох чинників, у т. ч. від місця перебування людини та часу.

Як правило, факт впливу небезпеки на людину є випадковою величиною та визначається ймовірністю перебування певної людини в певному місці у випадку реалізації небезпеки.

 

1.2. Визначення кількісної оцінки ризику

Імовірність події А можна визначити з виразу:

                                          (1.1)

де М — кількість несприятливих чинників (випадків);

п — загальна кількість випадків за певний період.

При аналізі індивідуального ризику слід враховувати природу не­щасного випадку, долю часу знаходження в зоні ризику та місце про­живання того, хто ризикує.

Індивідуальний ризик загинути можна визна­чити з виразу:

                                  (1.2)

де N_п — кількість мешканців, що загинули за звітній період;

d — кількість тиж­нів у звітному періоді;

D — кількість тижнів перебування індивідуума на певній території;

td — кількість годин на тиждень;

t— кількість годин на тиждень, коли індивідуум підлягає небезпеці;

Т — відрізок часу обліку статистичних даних;

N_о — кількість мешканців, що проживають на території разом з індивідуумом за певний період.

Індивідуальний ризик стати жертвою нещасного випадку будь-якого ступеня тяжкості можна визначити для індивідуума з виразу:

                             (1.3)

де N_тр – кількість травмованих мешканців за звітній період.

 

 

2. ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ ОХОРОНИ ПРАЦІ

2.1. Загальні відомості

Розглядаючи охорону праці в умовах ринкової економіки, особливу увагу слід звернути на економічні аспекти охорони праці.

Здійснення заходів з поліпшення умов і охорони праці чинить стимулюючий вплив як на економічні, так і соціальні результати виробництва. До економічних результатів впливу умов праці на людину, які мають позитивне значення, слід віднести підвищення продуктивно­сті праці, раціональне використання основних виробничих фондів.

Сприятливі умови забезпечують підвищення продуктивності праці як за рахунок інтенсивних змін (скорочення витрат робочо­го часу на виробництво одиниці продукції), так і екстенсивного (підвищення ефективності використання робочого часу завдяки зниженню цілоденних втрат за тимчасовою непрацездатністю та виробничим травматизмом).

Зростання продуктивності праці супроводжується також, як правило, досягненням високої якості виробничої продукції або послуг, а скорочення витрат робочого часу сприяє зниженню собівартості продукції.

Збільшення ефективного фонду робочого часу може бути досягнуто за рахунок скорочення тимчасової непрацездатності працівників внаслідок хвороб та виробничого травматизму.

Витрати робочого часу внаслідок тимчасової непрацездатності на різних підприємствах різноманітні і становлять приблизно 2,5% річного фонду робочого часу на підприємствах зі сприятли­вими умовами праці і 5—10% на підприємствах з небезпечними і шкідливими умовами праці.

Поліпшення умов і впровадження заходів із забезпечення безпеки праці скорочують плинність кадрів. За мотивами «важкі і несприятливі умови» звільняються в промисловості до 20% усіх вивільнених, а в будівництві — понад 25%.

Слід зазначити, що позитивні економічні результати тісно пов'язані як з особистими чинниками (дієздатність, працездат­ність), так і з соціальними результатами.

Зростання продуктивності праці пов'язано зі скороченням цілоденних витрат робочого часу, обумовлених тимчасовою непрацездатністю, підвищенням ефективності використання робочого часу і продовженням періоду активної трудової діяльності.

Несприятливі умови призводять до зворотних результатів: різ­них форм та ступенів втомлюваності працівників, функціональ­ного напруження організму.

До негативних економічних результатів належать недоодержання додаткового продукту, затримка з введенням нових фон­дів, непродуктивне споживання робочої сили, зниження продуктивності праці.

Крім того, слід звернути увагу на соціальні результати впливу умов праці на працівників.

До позитивних соціальних результатів можна віднести: сту­пінь сприятливого впливу процесу праці на здоров'я людини та розвиток її особистості; стан здоров'я, ставлення до праці; соці­альну активність; максимальне задоволення однією з найвагоміших потреб людини — потреби в сприятливих умовах праці і безпосередньо пов'язаної з цим потреби в змістовній, творчій, високопродуктивній праці; зміцнення здоров'я.

Негативний соціальний результат включає зниження творчої активності, зацікавленості в праці, зниження трудової дисципліни, зростання плинності кадрів внаслідок несприятливих умов праці.

Розглядаючи механізм витрат підприємств на заходи щодо поліпшення умов та охорони праці, слід знати, що виділяють п'ять груп витрат з їх складовими (додаток 1).

Розглядаючи витрати з охорони праці, слід зазначити, що вони також поділяються на:

—   доцільні витрати, спрямовані на збереження здоров'я працівників, раціональне витрачання життєвих сил на відновлення працездатності;

—   частково доцільні витрати, які включають видатки за пільгами і компенсаціями за несприятливі умови;

—   недоцільні витрати, які обумовлюють підвищення собівартості продукції, зниження її обсягу тощо.

Доцільні витрати забезпечують поліпшення умов праці, частково доцільні і недоцільні витрати приводять до збитків підприємства, до зниження ефективності виробництва.

Дослідження свідчать, що основні витрати на підприємствах припадають не на створення безпечної техніки, запобігання виробничому травматизму і захворюваності, не на нормалізацію умов праці, а на пільги та компенсації, пов'язані з небезпечними і шкідливими умовами праці. Співвідношення між витратами на поліпшення умов і охорони праці до видатків на доплати, пенсії, пільгові відпустки становить 1 : 10.

Поліпшення умов праці потребує капітальних вкладень і поточних витрат.

До капітальних вкладень належать одноразові та постійні витрати, спрямовані на:

—   створення чи оновлення основних фондів працеохоронного призначення;

—   удосконалення техніки й технології з метою поліпшення умов і охорони праці.

Поточні (експлуатаційні) витрати — це витрати на утримання й обслуговування обладнання, що має працеохоронне призначення. Вони забезпечують його функціонування в необхідному режимі.

 

Витрати на здійснення заходів з поліпшення умов і охорони праці розраховуються за формулою:

                                      (2.1)

де С₀ – поточні (експлуатаційні) витрати на здійснення заходів, грн.;

К₀ – капітальні витрати на поліпшення умов і охорони праці, грн.

 

Показник ефективності витрат підприємства на заходи з охо­рони праці розраховується за формулою:

                                          (2.2)

де Е_р - річна економія від поліпшення умов і охорони праці на підприємстві (прибуток або зменшення збитків);

В – загальні витрати (вкладення) підприємства на охорону праці.

 

Загальні витрати підприємства на охорону праці як до запровадження комплексу заходів щодо поліпшення умов праці, так і після цього, розраховуються за формулою:

                            (2.3)

де В₁ — витрати на заходи з охорони праці за рахунок усіх джерел фінансування, регламентованих нормативними актами держави;

В₂   — витрати на заходи з охорони праці за колективними договорами;

В₃   — витрати з фонду охорони праці підприємства.

 

Для оцінки результатів заходів з поліпшення умов та охорони праці запропоновані чотири групи показників:

—   зміна стану умов і охорони праці;

—   соціальні;

—   соціально-економічні;

—   економічні.

Зміна стану умов і охорони праці характеризується підвищен­ням рівня безпеки праці, поліпшенням санітарно-гігієнічних, естетичних, психофізіологічних показників.

Підвищення рівня безпеки праці характеризується збільшен­ням кількості машин і механізмів, виробничих будівель, приве­дених у відповідність до вимог стандартів безпеки праці та інших нормативних актів.

Поліпшення санітарно-гігієнічних показників характеризуєть­ся зменшенням вмісту шкідливих речовин у повітрі, поліпшенням мікроклімату, зниженням рівня шуму та вібрації, поліпшен­ням освітленості.

Поліпшення психофізіологічних показників характеризується зменшенням фізичних і нервово-психічних навантажень, у тому числі й монотонності праці.

Поліпшення естетичних показників характеризується раціональним компонуванням робочих місць і машин, упорядкуванням приміщень і території, поєднанням кольорових відтінків тощо.

Комплексна оцінка зміни стану умов праці здійснюється за показниками приросту кількості робочих місць, на яких умови праці приведені у відповідність до нормативних вимог.

Соціальні результати заходів з поліпшення умов і охорони праці визначаються за такими показниками:

—   збільшення кількості робочих місць, які відповідають нормативним вимогам (як у комплексі, так і за окремими чинниками) та скорочення кількості працюючих у незадовільних умовах праці;

—   зниження рівня виробничого травматизму;

—   зменшення кількості випадків професійної захворюваності, пов'язаної з незадовільними умовами праці;

—   зменшення кількості випадків інвалідності внаслідок травматизму чи професійної захворюваності;

—   зменшення плинності кадрів через незадовільні умови праці.

Для оцінки соціальних результатів можуть також використовуватись інші показники (ступені задоволення працею та її прес­тижності тощо).

Показники соціальної та соціально-економічної ефективності розраховуються як відношення величини соціальних або соціально-економічних результатів до витрат, необхідних для їх здійснення.

Економічні результати заходів щодо поліпшення умов і охорони праці виражаються у вигляді економії за рахунок зменшення збитків унаслідок аварій, нещасних випадків і професійних захворювань як в економіці в цілому, так і на кожному підприємстві.

 

2.1. Оцінка соціальної та економічної ефективності заходів з покращання умов і охорони праці

Для оцінки соціальної ефективності заходів з удосконалення умов та охорони праці використовуються такі показники:

1. Скорочення кількості робочих місць (ΔК), що не відповідають вимогам нормативних актів щодо безпеки виробництв, розраховується за формулою:

                            (2.4)

де К₁, К₂ — кількість робочих місць, що не відповідають вимогам санітарних норм до і після проведення заходів;

К₃ — загальна кількість робочих місць.

1.  Скорочення чисельності працівників (ΔЧ), які працюють в умовах, що не відповідають вимогам санітарних норм, визначає­ться за формулою:

                         (2.5)

де Ч₁, Ч₂ — чисельність працівників, які працюють в умовах, що не відповідають санітарним нормам до і після здійснення заходу, чол.;

К₃ — річна середньооблікова чисельність працівників, чол.

1. Збільшення кількості машин, механізмів (ΔМ) та виробни­чих приміщень (ΔБ), приведених до вимог норм охорони праці, визначається за формулами:

 

                             (2.6)
                               (2.7)

де М₁, М₂ — кількість машин, механізмів, що не відповідають нормативним вимогам до і після проведення заходу, шт.;

М — загальна кількість машин і механізмів, шт.;

Б₁, Б₂ — кількість виробничих приміщень, які не відповідають нормативним вимогам до і після здійснення заходу, шт.;

Б — загальна кількість виробничих приміщень, шт.

4. Зменшення коефіцієнта частоти травматизму (ΔК_Ч) визначається за формулою:

                                  (2.8)

де N₁, N₂ – кількість випадків травматизму відповідно до і після проведення заходу;

Ч₃ — річна середньооблікова чисельність працівників, чол.

1. Зменшення коефіцієнта тяжкості травматизму (ΔК_Т) розраховується за формулою:

                                (2.9)

де Д₁, Д₂ — кількість днів непрацездатності через травматизм відповідно до і після здійснення заходу.

1. Зменшення коефіцієнта частоти професійної захворюванос­ті через незадовільні умови:

 

                          (2.10)

де З₁, 3₂ — кількість випадків професійних захворювань відпові­дно до і після проведення заходу.

7. Зменшення коефіцієнта тяжкості захворювання:

 

                           (2.11)

де Д_з1, Д_з2 - кількість днів тимчасової непрацездатності через хвороби відповідно до проведення заходу і після проведення;

N_з1, N_з2 — кількість випадків захворювання відповідно до і після заходу.

1. Зменшення кількості випадків виходу на інвалідність внаслідок травматизму чи професійної захворюваності:

                            (2.12)

де Ч_і1, Ч_і2 — чисельність працівників, що стали інвалідами до і після заходу, чол.

1. Скорочення плинності кадрів через незадовільні умови праці:

 

                            (2.13)

де Ч_п1, Ч_п2 — кількість працівників, що звільнилися за власним бажанням через незадовільні умови праці відповідно до і після здійснення заходу, чол.

Річна економія підприємства від поліпшення безпеки праці наведена у додатку 2.

Розрахунок економії від зменшення рівня захворюваності чи травматизму здійснюється в такій послідовності :

1. Скорочення витрат робочого часу за рахунок зменшення рівня захворюваності (травматизму) за певний час визначається за формулою:

                             (2.14)

де Д₁, Д₂ — кількість днів непрацездатності через хвороби чи трав­ми на 100 працюючих відповідно до і після проведення заходів;

Ч_З — річна середньооблікова чисельність працівників, чол.

2. Зростання продуктивності праці:

 

                                  (2.15)

де З_в — вартість виробленої продукції за зміну на одного працівника промислово-виробничого персоналу;

Р_п — вартість річної товарної продукції підприємства.

3. Річна економія зарплати за рахунок зростання продуктивно­сті праці при зменшенні рівня захворюваності і травматизму:

 

                             (2.16)

де Ч_ср — середньорічна чисельність промислово-виробничого пер­соналу;

З_р — середньорічна заробітна плата одного працівника з відрахуваннями на соцстрахування.

4. Річна економія на собівартості продукції за рахунок зменшення умовно-постійних витрат:

 

                                  (2.17)

де У — умовно-постійні витрати у виробничій собівартості річного обсягу товарної продукції.

5. Економія за рахунок зменшення коштів на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності:

 

                                  (2.18)

де П_д — середньоденна сума допомоги по тимчасовій непрацездатності.

6. Річна економія за рахунок зменшення рівня захворюваності:

 

                             (2.19)

 

3. ОЦІНКА ЗБИТКІВ ВІД НАСЛІДКІВ НАДЗВИЧАЙНИХ

СИТУАЦІЙ ТЕХНОГЕННОГО ТА

ПРИРОДНОГО ХАРАКТЕРУ

3.1.Загальні відомості

Методика (Тимчасова методика оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру. КМУ від 15 лютого 2002 р., № 175) розроблена з метою визначення розмірів збитків від наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру (далі - НС), завданих здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу та об'єктам національної економіки.

Відповідно до територіального поширення та обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, за класифікаційними ознаками визначаються чотири рівні НС - державний, регіональний, місцевий та об'єктовий.

Загальний обсяг збитків від наслідків НС розраховується як сума основних локальних збитків. Розрахунок збитків(З) при НС проводиться за такою загальною формулою:

 

    (3.1)

Усі збитки поділяються на види залежно від завданої фактичної шкоди, зокрема від:

—   втрати життя та здоров'я населення (Н_р);

—   руйнування та пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції (М_р);

—   не вироблення продукції внаслідок припинення виробництва (М_п);

—   вилучення або порушення сільськогосподарських угідь (Р_с/г);

—   втрат тваринництва (М_тв);

—   втрати деревини та інших лісових ресурсів (Р_л/г);

—   втрат рибного господарства (Р_р/г);

—   знищення або погіршення якості рекреаційних зон (Р_рек);

—   забруднення атмосферного повітря (А_ф);

—   забруднення поверхневих і підземних вод та джерел, внутрішніх морських вод і територіального моря (В_ф);

—   забруднення земель несільськогосподарського призначення (З_ф);

—   а також збитки, заподіяні природно-заповідному фонду (Р_пзф).

Для кожного типу НС згідно з класифікатором НС встановлюється перелік основних характерних збитків щодо кожного рівня НС залежно від масштабів шкідливого впливу. Ці види за типами та масштабами НС наведені у додатку 3.

 

 

 

3.2.Визначення збитків від надзвичайних ситуацій

техногенного та природного характеру

1. Розрахунок збитків від втрати життя та здоров'я населення

Розмір збитків від втрати життя та здоров'я населення визначається за такою формулою:

 

 ,                   (3.2)

де  - втрати від вибуття трудових ресурсів з виробництва;

 - витрати на виплату допомоги на поховання;

 - витрати на виплату пенсій у разі втрати годувальника;

а) втрати від вибуття трудових ресурсів з виробництва

 

,                 (3.3)

де М_л - втрати від легкого нещасного випадку;

М_т - втрати від тяжкого нещасного випадку;

М_і - втрати від отримання людиною інвалідності;

М_з - втрати від загибелі людини;

N - кількість постраждалих від конкретного виду нещасного випадку.

            Усереднені показники втрат від вибуття трудових ресурсів з виробництва приведені у додатках 4 та 5, або нормативно-правових документах.

б) витрати на виплату допомоги на поховання

 

,                            (3.4)

де М_дп - 0,15 тис. гривень/людину - допомога на поховання (за даними органів соціального забезпечення);

N_з - кількість загиблих;

в) витрати на виплату пенсій у разі втрати годувальника:

 

,                        (3.5)

де 12 - кількість місяців у році;

М_втг - 0,037 тис. грн. - розмір щомісячної пенсії на дитину до досягнення нею повноліття - 18 років (за даними органів соціального забезпечення);

В_д - вік дитини.

(Номінальні розміри видатків затверджуються з урахуванням вимог відповідних нормативно-правових актів.)

2. Розрахунок збитків від руйнування та пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції

Збитки від руйнування та пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції розраховуються за такою формулою:

 

,                 (3.6)

де Ф_в - збитки від руйнування та пошкодження основних фондів виробничого призначення;

Ф_г - збитки від руйнування та пошкодження основних фондів невиробничого призначення;

П_р - збитки від втрат готової промислової та сільськогосподарської продукції;

Пр_с - збитки від втрат незібраної сільськогосподарської продукції;

Сн - збитки від втрат запасів сировини, напівфабрикатів та проміжної продукції;

М_дг - збитки від втрат майна громадян та організацій;

3. Розрахунок збитків від не вироблення продукції внаслідок припинення виробництва

Даний розрахунок (Мп) визначається за експертизою.

4. Розрахунок збитків від вилучення або порушення сільськогосподарських угідь

Розрахунок проводиться на базі нормативних показників збитків для різних видів сільськогосподарських угідь по областях і Автономній Республіці Крим за такою формулою:

 

,                                (3.7)

Збитки від вилучення сільськогосподарських угідь з користування (Р_с/г1) розраховуються за такою формулою:

 

,                                     (3.8)

де Н - норматив збитків (узагальнений вартісний показник розміру заподіяної шкоди, який умовно відповідає вартісному виміру унеможливлення використання продуктивності землі) для різних видів сільськогосподарських угідь по областях (додаток 6).

П - площа сільськогосподарських угідь відповідного виду, які вилучаються з користування, га.

Збитки від порушення сільськогосподарських угідь (Р_с/г2) розраховуються на базі коефіцієнта зниження продуктивності за такою формулою:

,                               (3.9)

де Н - норматив збитків для різних видів сільськогосподарських угідь по областях (додаток 6).

П - площа сільськогосподарських угідь відповідного виду, які вилучаються з користування, га;

k - коефіцієнт зниження продуктивності угіддя (вихідні дані)

5. Розрахунок збитків від втрат тваринництва

Збитки розраховуються виходячи з вартості 1т живої ваги тварини, що зазнала пошкодження внаслідок НС, та загальної ваги постраждалих тварин. Вартісні показники відображають середні регіональні заготівельні ціни на заріз худоби. Розрахунок збитків проводиться за формулою:

                                 (3.10)

де В - вартість 1т живої ваги постраждалої тварини за середніми цінами, які склалися на підприємстві, що зазнало втрат у період, який безпосередньо передував НС, але не більше ніж протягом 6 місяців;

N - загальна вага постраждалих тварин.

6. Розрахунок збитків від втрати деревини та інших лісових ресурсів

Розрахунок збитків від втрати деревини та інших лісових ресурсів внаслідок виникнення НС провадиться для груп лісів по областях з урахуванням коефіцієнта продуктивності лісів за типами лісорослинних умов за такою формулою:

 

,                     (3.11)

Збитки від знищення лісу та вилучення земельних ділянок лісового фонду для цілей, не пов'язаних з веденням лісового господарства (Р_л/г1), розраховуються за такою формулою:

 

,                              (3.12)

де Н - норматив збитків для груп лісів по областях (додаток 7);

К - коефіцієнт продуктивності лісів за типами лісогосподарських умов областей;

П - площа лісової ділянки, що вилучається або знищується, га.

Збитки від пошкодження лісів (Р_л/г2) розраховуються на базі коефіцієнта зниження продуктивності угідь за такою формулою:

 

,                            (3.13)

k - коефіцієнт зниження продуктивності угіддя.

7. Розрахунок збитків рибного господарства

Розрахунок збитків рибного господарства провадиться спочатку в натуральному (вага втрачених рибних ресурсів), а потім - у вартісному виразі. Вартісний вираз збитків обчислюється виходячи з цін на певні види риби для даного регіону у визначений період.

Збитки рибного господарства внаслідок забруднення водоймищ визначаються як прямі, так і непрямі - від втрати потомства.

Розрахунок провадиться окремо щодо кожного виду (або за групою біологічно близьких видів) та щодо кожної стадії розвитку риб за такою формулою:

                           (3.14)

де N - величина збитків у натуральному виразі, кілограмів;

8. Розрахунок збитків від знищення або погіршення якості рекреаційних зон

До природних ресурсів рекреаційних зон належать ділянки суші та водного простору, призначені для організованого масового відпочинку і туризму, на яких розташовані санаторії, будинки та бази відпочинку, пансіонати, мотелі, кемпінги, дитячі та молодіжні табори, інші установи, що використовуються для туризму, лікування і відпочинку.

Збитки від наслідків НС оцінюються на основі визначення втрат природних ресурсів та ресурсів антропогенного походження. Збитки залежать від обсягів витрат на відновлення первісного стану рекреаційних зон.

До ресурсів антропогенного походження належать об'єкти культурної спадщини, класифікація яких за типами і видами визначається Законом України «Про охорону культурної спадщини».

Для розрахунку збитків рекреаційних зон внаслідок НС визначається прибуток, що отримується підприємством за відповідний розрахунковий період. Визначається кількість відпочиваючих на об'єкті рекреаційної зони протягом місяця після НС, а також за цей же термін протягом відповідного календарного місяця в середньому за останні три роки (за даними фінансової звітної документації установи). Витрати на відновлення рекреаційних зон визначаються шляхом експертного оцінювання.

Розрахунок збитків від наслідків НС для одного об'єкта рекреаційної зони проводиться за такою формулою:

,                         (3.15)

де З_р - збитки об'єкта рекреаційної зони внаслідок НС;

i - кількість об'єктів рекреаційної зони;

Р_п - витрати на відновлення ресурсів природного походження;

Р_с - витрати на відновлення ресурсів антропогенного походження.

Негативний вплив наслідків НС на стан рекреаційних зон призводить до економічного ефекту від їх експлуатації. Рівень збитків від наслідків НС залежить від ступеня негативних змін у рекреаційних зонах та необхідного терміну для їх відновлення.

9. Розрахунок збитків від втрат природно-заповідного фонду

Втрати природно-заповідного фонду від наслідків НС поділяються на невідновлювані та відновлювані.

До невідновлюваних втрат природно-заповідного фонду належать знищені унікальні ендемічні види тваринного та рослинного світу або унікальні та неповторні природні ландшафти. Невідновлюваними також є втрати окремих видів тваринного та рослинного світу, пам'ятки природи, що не мають аналогів у світі і у разі знищення не можуть бути відтворені.

До відновлюваних втрат природно-заповідного фонду належать такі втрати, що можуть бути ліквідовані, а первісний стан заповідних територій чи об'єктів може бути відновлений.

Загальні економічні втрати об'єкта природно-заповідного фонду від наслідків НС (Р_пзф) визначаються як сума витрат на відновлення природного стану та сума збитків від недоотриманих надходжень від рекреаційної, наукової, природоохоронної, туристсько-екскурсійної та іншої діяльності установи і розраховуються за такою формулою:

,                                (3.16)

П_з - сума витрат на відновлення природного стану об'єкта природно-заповідного фонду;

Р_з - недоотримані надходження від рекреаційної, наукової, природоохоронної, туристсько-екскурсійної та іншої діяльності установи природно-заповідного фонду.

10. Розрахунок збитків від забруднення атмосферного повітря

Розрахунок проводиться на основі показника базової ставки компенсації збитків за викид 1т умовної забруднюючої речовини з урахуванням обсягу фактичного забруднення, відносної небезпечності забруднюючих речовин та регулюючих коефіцієнтів.

Розрахунок збитків від забруднення атмосферного повітря провадиться за такою формулою:

 

,                       (3.17)

М_і - маса i-ої забруднюючої речовини, що була викинута в повітря внаслідок НС, тонн. Розраховується експертним шляхом;

П_i - базова ставка компенсації збитків у частках мінімальної заробітної плати за одну тонну умовної забруднюючої речовини, грн/т;

А_i - безрозмірний показник відносної небезпечності забруднюючої речовини;

К_т - коефіцієнт урахування територіальних соціально-екологічних особливостей;

К_зі - коефіцієнт забруднення атмосферного повітря в населеному пункті.

11. Розрахунок збитків від забруднення поверхневих і підземних вод та джерел, внутрішніх морських вод і територіального моря

Розрахунок проводиться на основі показника базової ставки відшкодування збитків у частках неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (далі - НМД) з урахуванням відносної небезпечності забруднюючої речовини та інтенсивності її викиду або загальної маси викинутої речовини відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої Мінекобезпеки, за такою формулою:

,                               (3.18)

Збитки від наднормативного скидання забруднених стоків, викликаних НС, розраховуються за такою формулою:

,       (3.19)

де V - витрати зворотних вод, м³/год.;

Т - тривалість наднормативного скидання, год.;

С_с.ф. - середня фактична концентрація забруднюючих речовин у зворотних водах, г/м³;

С_д - дозволена для скидання концентрація забруднюючих речовин, визначена при затвердженні ГДС (ТУС), г/м³.

У разі скидання речовин, не включених до переліку речовин допустимих для скидання, фактична концентрація яких перевищує ГДК для водного об'єкта, що приймає зворотні води, для розрахунку С_д береться таким, що дорівнює ГДК; 0,003 - базова ставка відшкодування збитків у частках неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, НМД/кг (розрахована як середня вартість знешкодження різних забруднюючих речовин у частках неоподатковуваного мінімуму доходів за одиницю маси речовини);

А_і - показник відносної небезпечності речовин. Визначається як співвідношення 1/С_гдк, де С_гдк - гранично допустима концентрація цієї речовини згідно з Санітарними правилами і нормами N 4630-88 або узагальненим переліком ГДК шкідливих речовин для води рибогосподарських водойм.

Розрахунок збитків від забруднення водного об'єкта сміттям провадиться за такою формулою:

 

  ,                  (3.20)

К_х - коефіцієнт, що характеризує ступінь забруднення поверхні води сміттям;

0,17 - вартість перевезення та утилізації сміття в НМД, одиниць;

А_i - показник небезпечності сміття (визначається як співвідношення 1/ГДК найбільш небезпечної забруднюючої речовини, яка була виявлена в складі скинутого сміття);

Т - термін роботи спецсуден (судна) під час збирання сміття, годин;

0,1 - вартість 1 години роботи спецсудна в НМД, одиниць;

М - маса сміття, ц, зібраного судном-сміттєзбірником.

12.Розрахунок збитків від забруднення земель несільськогосподарського призначення

Збитки розраховуються аналогічно до збитків від забруднення підземних вод на базі питомого показника збитків у частках НМД з урахуванням відносної екологічної небезпечності забруднюючої речовини та природної захищеності підземних вод у розрахунку на 1т нафтопродуктів за такою формулою:

 

                              (3.21)

де Y_n - питома величина збитків, завданих навколишньому природному середовищу, в НМД;

n - розмір НМД, грн;

М - маса скинутої забруднюючої сировини, кілограмів;

L - коефіцієнт, який враховує природну захищеність підземних вод (для ґрунтових - 1, для міжпластових безнапірних - 1,3, для міжпластових напірних (артезіанських) - 1,6).

Розрахунок величини збитків внаслідок забруднення земель іншими (крім нафтопродуктів) речовинами проводиться шляхом введення до формули (3.21) коефіцієнта, який враховує екологічну небезпечність забруднюючої речовини (К_і), за формулою:

 

                                (3.22)

де ГДК_i - величини гранично допустимої концентрації або безпечного рівня впливу i-ої забруднюючої речовини.

Розрахункова формула має вид:

 

                      (3.23)

Виявлення факту безпосереднього забруднення земель здійснюється візуально та за допомогою хіміко-аналітичних досліджень проб ґрунтів.

 

 

Рекомендована література

 

1. Конституція України. – К.: Офіційне видавництво Верховної Ради, 1996.
2. Кодекс законів про працю України. – К., 1997.
3. Закон України «Про охорону праці». – Постанова Верховної Ради України від 21 листопада 2002.
4. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 21 грудня 2000 року N 2180-III, від 22 лютого 2001 року N 2272-III,  від 10 січня 2002 року N 2921-III, від 17 січня 2002 року N 2980-III, від 3 квітня 2003 року N 660-IV.
5. Закон України «Про внесення змін до кодексу України про адміністративні порушення щодо посилення адміністративної відповідальності у вигляд штрафу». – Постанова Верховної Ради України від 7 лютого 1997 р. / Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 14. – С. 21 – 240.
6. Тимчасова методика оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру. - Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. N 175.
7. Безпека життєдіяльності. /Є.П. Желібо, Н. М. Заверуха, В.В. Зацарний. За ред. Є.П. Желібо: Навч. посібник. – Львів: Новий Світ─2000, 2001. – 320 с.
8. Гіроль М.М., Ниник Л.Р., Чабан В.Й. „Техногенна безпека” Рівне – 2003 р
9. Джигирей В. С., Жидецький. Безпека життєдіяльності. – Львів: – Афіша, 1999. – 254 с.
10. Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С., “Цивільна оборона”, Львів, 2001 р.
11. Керб Л.П. Основи охорони праці: Навч. – метод. посібник для сам ост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ. 2001. – 252 с.
12. Купчик М.П., Гандзюк М.П., Степанець І.Ф. та ін. Основи охорони праці. – К.: Основа, 2000.
13. Кутиркін А.М., Лук’янченко Н.Д. Економіка охорони праці. –Донецьк : ІЕП НАН України, 1996.
14. Методика визначення соціально-економічної ефективності заходів поліпшення умов і охорони праці. – К.: Основа, 1999.
15. Москальова В.М. Основи охорони праці: Підручник. - К.: Професіонал 2005. – 672 с.
16. Практикум з курсу «Безпека життєдіяльності»: для студентів вищих навчальних закладів /В.В.Березуцький, Т.С.Бондаренко, Г.Г.Валенко та ін..; За ред.. проф.. В.В.Березуцького – Х.: Факт, 2005. – 168 с.
17. Ярошевська В.М. Безпека життєдіяльності. – Рівне, 2003. – 404 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

Додаток 1

Основні витрати на поліпшення умов та охорони

праці на підприємстві

№ групи витрат	Назва витрат	Складові витрат
I	Відшкодуван-ня потерпілим внаслідок травм і професійних захворювань	Тимчасова непрацездатність; одноразова допомога (включаючи членів сімей і утриманців загиблих); моральна шкода; відшкодування витрат лікувальним закладам; санаторно-курортне обслуговування; протезування, придбання транспортних засобів, витрати на соціальну допомогу інвалідам; доплати до попереднього заробітку в разі переведення на легшу роботу; пенсії інвалідам і утриманцям загиблих
II	Пільги та компенсації за працю у важких і шкідливих умовах	Додаткові відпустки; скорочений робочий день; лікувально-профілактичне харчування; одержання молока чи інших рівноцінних продуктів; підвищені тарифні ставки; доплати за умови та інтенсивність праці; пенсії на пільгових умовах
III	Витрати на профілактику травматизму, професійних захворювань	Витрати на заходи з охорони праці за рахунок джерел фінансування, регламентовані нормативними актами держави; витрати на заходи з охорони праці за колективними договорами; витрати на заходи з охорони праці з фонду охорони праці підприємства
IV	Витрати на ліквідацію наслідків аварій та нещас­них випадків на виробництві	Вартість зіпсованого устаткування, інструментів, зруйнованих будівель, споруд; витрати на врятування потерпілих; розслідування нещасних випадків; виплати заробітної плати і доплати за час простою; вартість ремонту частково зіпсованого обладнання, машин і механізмів, будівель і споруд; вартість підготовки чи перепідготовки працівників замість вибулих внаслідок загибелі чи інвалідності
V	Штрафи та інші відшкодуван-ня	Штрафи, виплачені за наявність нещасних випадків та приховування від обліку потерпілих; штрафи на підприємства, установи і організації за недотримання нормативних вимог щодо безпеки праці; штрафи на працівника за порушення вимог законодавства та інших нормативних актів з охорони праці; компенсації за час вимушеного простою через небезпечність виконання робіт та через припинення робіт органами державного нагляду за охороною праці; штрафи, пеня, виплати за недотримання договірних зобов’язань з іншими підприємствами; компенсаційні виплати за ураження населення, житлового фонду, приватного майна та забруднення довкілля

 

Додаток 2

Структура річної економії підприємства

від покращання безпеки праці

Найменування груп показників економії	Складові річної економії
Економія від зменшення професійної захворюваності	заробітної плати; за рахунок зменшення собівартості продукції; коштів за рахунок зменшення виплат по тимчасо­вій непрацездатності
Економія від зменшення випадків травматизму	заробітної плати; за рахунок зменшення собівартості продукції; коштів за рахунок зменшення виплат по тимчасо­вій непрацездатності
Економія від зниження плинності кадрів	за рахунок зменшення собівартості продукції; збільшення прибутку; у витратах на підготовку кадрів
Економія від скорочення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах	заробітної плати; витрат на лікувально-профілактичне харчування; витрат на безкоштовне одержання молока або ін­ших рівноцінних харчових продуктів

 

Додаток 3

Основні види збитків, характерних для різних типів НС

Примітка. Прямим шрифтом виділено збитки, які необхідно обов’язково розраховувати, курсивом – збитки, що мають місце у деяких окремих випадках.

Додаток 4

Усереднені показники втрат від вибуття трудових ресурсів з виробництва

№ з/п	Вид нещасного випадку	Втрати на одну людину, тис. гривень
1	Легкий нещасний випадок з втратою працездатності до 9 днів	Мл = 0,28
2	Тяжкий нещасний випадок без встановлення інвалідності з втратою працездатності понад 9 днів	Мт = 6,5
3	Тяжкий нещасний випадок, внаслідок якого потерпілий отримав інвалідність з втратою працездатності понад 3980 днів	Мі = 37
4	Нещасний випадок, що призвів до загибелі: дорослої людини віком до 60 років дитини віком до 16 років	Мз = 47 Мз = 22

Примітка. Втрати, зазначені у пунктах 1 – 3 цієї таблиці, розраховуються для громадян, які в період отримання травми були працевлаштовані. Для непрацевлаштованих громадян віком до 60 років розраховуються лише втрати, зазначені у пункті 4. Збитки від загибелі працюючого не повинні бути менше ніж його п'ятирічний заробіток, тобто сума втрат від загибелі дорослої людини може бути більшою, ніж зазначена у додатку.

Додаток 5

Шкала розмірів одноразової допомоги

Категорія потерпілих від нещасних випадків на виробництві (профзахворювань)	Розмір одноразової допомоги
	на сім'ю	додатково на кожного утриманця
1. 3 тимчасовою непрацез­датністю: —  до 10 календарних днів включно —  від 10 календарних днів до 1 місяця включно —  від 1 місяця до 2 місяців включно —  від 2 місяців до 4 міся­ців	0,2 середньомісячного заробітку 0,5 середньомісячного заробітку   1,5 середньомісячного заробітку 3 середньомісячні заробітки	20% від суми у графі 2       20% від суми у графі 2 20% від суми у графі 2
2. Із стійкою втратою пра­цездатності   (без   встанов­лення інвалідності)	Середньомісячний    за­робіток за кожен про­цент втрати професій­ної працездатності	10% від суми у графі 2
3. Із стійкою втратою пра­цездатності та  визнанням потерпілого інвалідом	1,1 середньомісячного заробітку за кожен про­цент втрати професій­ної працездатності	10% від суми у графі 2
4. Із  смертельним  наслід­ком	П'ятирічний заробіток потерпілого	Річний   заробіток   (на кожного утриманця потерпілого, а також на його дитину, яка наро­дилася     після      його смерті)

 

Додаток 6

Нормативи збитків для різних видів сільськогосподарських угідь областей та Автономної Республіки Крим (тис. грн/га)

Регіон	Види сільськогосподарських угідь
	рілля і багаторічні насадження	сіножаті	пасовища
Вінницька	502,3	261,3	228,3
Волинська	466,5	226,5	198,8
Дніпропетровська	537,6	225,6	198,4
Донецька	509,1	215,6	188,9
Житомирська	424,4	215,1	188,4
Закарпатська	368,2	124,6	108,7
Запорізька	587	269	235,5
Івано-Франківська	374,6	175,3	153,5
Київська	481	225,6	198,8
Кіровоградська	516,3	241,9	212,9
Луганська	481	225,6	198,8
Львівська	424,4	220,1	192,5
Миколаївська	473,8	173,9	152,6
Одеська	459,7	165,3	142,2
Полтавська	502,3	240,5	211,1
Рівненська	445,7	231,5	202,5
Сумська	495,5	276,7	241,4
Тернопільська	481	267	234,6
Харківська	523,1	250,9	220,6
Херсонська	445,7	199,3	174,4
Хмельницька	509,1	247,8	218,3
Черкаська	551,7	324,8	283,5
Чернівецька	424,4	233,3	203,4
Чернігівська	523,1	286,3	253,6

 

 

Додаток 7

Нормативи збитків (Н) для груп лісових угідь за регіонами України (тис. грн/га)

Регіон	Нормативи збитків
	для лісів 1 групи	для лісів 2 групи
Вінницька	84,7	50,2
Волинська	77,7	46
Дніпропетровська	145	-
Донецька	163	-
Житомирська	75	44,4
Закарпатська	29,8	17,9
Запорізька	250,9	-
Івано-Франківська	31,9	19,9
Київська	80,5	47,7
Кіровоградська	159,1	94,3
Луганська	118,6	-
Львівська	70,1	41,6
Миколаївська	241,6	-
Одеська	141,8	-
Полтавська	135	-
Рівненська	74,1	43,9
Сумська	79,6	47,1
Тернопільська	100,4	59,5
Харківська	91,9	-
Херсонська	167,3	-
Хмельницька	93,2	55,2
Черкаська	75,8	44,9
Чернівецька	31,1	18,7
Чернігівська	75	44,4