|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Безпека життєдіяльності
Безпека життєдіяльності« Назад
Безпека життєдіяльності 23.01.2016 08:11
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ
Кафедра фундаментальних економічних дисциплін
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ
КИЇВ 2014
УДК 504.75ББК Обговорено і схвалено на засіданні Вченої Ради ВНЗ «Національна академія управління», Протокол № 4 від 20.06. 2014 р.
Укладач: Салій Петро Іванович, старший викладач
Безпека життєдіяльності: Навчально-методичні матеріали для студентів бакалаврів //Укл.Ст. викладач. Салій П.І. – К.: Національна академія управління, 2014. - 59 с.
……………………………………………………………………………………………………………………………………………………………..
УДК 504.75 ББК
© Оригінал-макет, Ó «Національна академія управління», 2014
Зміст
ВСТУП
Навчально-методичні матеріали з нормативної дисципліни “Безпека життєдіяльності” розроблено згідно вимог Державних стандартів освіти і навчальних планів, по яким веде підготовку Національна академія управління. Безпека життєдіяльності – це галузь науково-практичної діяльності, спрямованої на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків впливу їх на організм людини, основ захисту здоров’я та життя людини і середовища її проживання від небезпек, а також на розробку і реалізацію відповідних заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини. Предмет дисципліни – життєдіяльність людини в умовах впливу негативних факторів природного, техногенного,соціально-політичного і воєнного характеру та способи захисту від них. Мета вивчення дисципліни – надати знання щодо збереження працездатності і здоров’я людини в умовах впливу негативних факторів середовища мешкання, надзвичайних ситуацій, в першу чергу техногенного характеру, та уміння і навички для їх запобігання і ліквідації. Завдання дисципліни – вивчення негативних факторів середовища мешкання та їх впливу на життя і здоров’я людини, набуття практичних навичок захисту життя і здоров’я в умовах негативного впливу життєвого середовища. В результаті вивчення дисципліни студент повинен знати: – загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій, в першу чергу техногенного характеру; – властивості небезпек, їх можливий вплив на життя і здоров’я людини; – сформувати необхідні в майбутній практичній діяльності спеціаліста уміння і навички для їх запобігання і ліквідації, захисту людей та навколишнього середовища; вміти: – ідентифікувати потенційні небезпеки, тобто розпізнавати їх вид, визначати просторові та часові координати, величину та імовірність їх прояву; – визначати небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори. Що породжуються джерелами цих небезпек; – прогнозувати можливість і наслідки впливу небезпечних та шкідливих факторів на організм людини, а вражаючих факторів на безпеку системи “людина – життєве середовище”; – використовувати нормативно-правову базу захисту особистості та навколишнього середовища, прав особи на працю, медичне забезпечення, захисту у надзвичайних ситуаціях тощо; – розробляти заходи та застосовувати засоби захисту від дії небезпечних, шкідливих та вражаючих факторів; – запобігати виникненню надзвичайних ситуацій, а в разі їх виникненн приймати адекватні рішення та виконувати дії, спрямовані на їх ліквідацію; – використовувати у своїй практичній діяльності громадсько-політичні, соціально-економічні, правові, технічні, природоохоронні, медико-профілактичні та освітньо-виховні заходи, спрямовані на забезпечення здорових і безпечних умов існування людини в сучасному навколишньому середовищі; – планувати заходи щодо створення щодо створення здорових і безпечних умов життя та діяльності у системі “людина – життєве середовище”. Вивчення дисципліни “Безпека життєдіяльності” передбачає лекційні, практичні заняття та самостійну роботу студентів. Вивчення дисципліни “Безпека життєдіяльності” базується на засадах інтеграції теоретичних і практичних знань, отриманих студентами в загальноосвітніх навчальних закладах (природознавство, фізика, хімія, основи безпеки життєдіяльності, фізкультура, трудове навчання тощо). Одержаних при вивченні загальноосвітніх дисциплін у вищому закладі освіти. Та набутому життєвому досвіді. Після вивчення курсу “Безпека життєдіяльності” студенти складають залік.
РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ ЗА РОЗДІЛАМИ та ВИДАМИ ЗАНЯТЬ
ЗМІСТ КУРСУ
Розрахунок навчального часу за темами й видами занять, годин
Тема 1. Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності, таксономія небезпек. Ризик як кількісна оцінка небезпек Зміст теми. Модель життєдіяльності людини. Головні визначення – безпека, загроза, небезпека, надзвичайна ситуація, ризик. Безпека людини, суспільства, національна безпека. Культура безпеки як елемент загальної культури, що реалізує захисну функцію людства. Аксіоми безпеки життєдіяльності. Методологічні основи безпеки життєдіяльності. Системний підхід у безпеці життєдіяльності. Таксономія, ідентифікація та квантифікація небезпек. Види небезпек: мікро- та макро-біологічна, вибухопожежна, гідродинамічна, пожежна, радіаційна, фізична, хімічна, екологічна. Критерії переходу небезпечної події у НС, одиниці виміру показників класифікаційної ознаки НС та їхні порогові значення у природному середовищі, виробничій, транспортній та інших сферах життєдіяльності. Класифікація НС за причинами походження, територіального поширення і обсягів заподіяних або очікуваних збитків. Професійна складова Ідентифікація та оцінювання рівня небезпеки за допомогою імовірнісних структурно-логічних моделей, застосованих у відповідній галузі господарювання. Обґрунтування категорії ОГ за рівнем загрози техногенного, природного і терористичного характеру та ступенем їхньої захищеності. Визначення потенційно-небезпечних об’єктів і територій. Об’єкти підвищеної небезпеки та класи їхньої небезпечності. Тема 2. Природні загрози та характер їхніх проявів і дії на людей, тварин, рослин, об’єкти економіки. Зміст теми. Характеристика небезпечних геологічних процесів і явищ: землетрус, карст, осідання ґрунтів над гірничими виробками, зсув, обвал, ерозія ґрунту. Вражаючі фактори, що ними формуються, характер їхніх проявів та дії на людей, тварин, рослин, об’єкти економіки та навколишнє середовище. Негативний вплив на життєдіяльність людей та функціонування об’єктів економіки в умовах проявів вражаючих факторів небезпечних метеорологічних явищ: сильного вітру, урагану, смерчу, шквалу, зливи, сильної спеки, морозу, снігопаду, граду, ожеледі. Небезпечні гідрологічні процеси і явища: підтоплення, затоплення повеневими або паводковими водами, талими водами та в поєднанні з підняттям ґрунтових вод, підтоплення внаслідок затору льоду, вітрові нагони. Вражаючі фактори, що ними формуються, характер їхніх проявів та наслідки. Пожежі у природних екосистемах (ландшафтна, лісова, степова, торф’яна пожежа). Вражаючи фактори природних пожеж, характер їхніх проявів та наслідки. Біологічні небезпеки. Вражаючі фактори біологічної дії. Характеристика небезпечних патогенних мікроорганізмів: найпростіші, гриби, віруси, рикетсії, бактерії. Пандемії, епідемії, масові отруєння людей. Загальна характеристика особливо небезпечних хвороб (холера, сибірка, чума та ін.). Інфекційні захворювання тварин і рослин. Професійна складова Регіональний комплекс природних загроз. Методи виявлення їхніх вражаючих факторів, номенклатура та одиниці виміру. Комплекс заходів з запобігання природних НС та організації дій щодо усунення їхніх негативних наслідків.
Тема 3. Техногенні небезпеки та їхні наслідки Зміст теми. Техногенні небезпеки та їх вражаючі фактори за генезисом і механізмом впливу. Класифікація, номенклатура і одиниці виміру вражаючих факторів фізичної та хімічної дії джерел техногенних небезпек. Промислові аварії, катастрофи та їхні наслідки. Рівні виробничих аварій в залежності від їхнього масштабу. Втрати міцності, деформації, провали і руйнування будівель та споруд. Пошкодження енергосистем, інженерних і технологічних мереж. Небезпечні події на транспорті та аварії на транспортних комунікаціях. Вимоги до транспортування небезпечних речовин. Маркування небезпечних вантажів з небезпечними речовинами. Гідродинамічні об’єкти і їхнє призначення. Причини виникнення гідродинамічних небезпек (аварій). Хвиля прориву та її вражаючі фактори. Вимоги до розвитку і розміщення об’єктів гідродинамічної небезпеки. Загальні поняття про основи теорії розвитку та припинення горіння. Етапи розвитку пожежі. Зони горіння, теплового впливу, задимлення, токсичності. Небезпечні для людини фактори пожежі. Вибух. Фактори техногенних вибухів, що призводять до ураження людей, руйнування будівель, споруд, технічного устаткування і забруднення навколишнього середовища. Класифікація об’єктів за їхньою пожежо вибухонебезпекою. Показники пожежо вибухонебезпеки речовин і матеріалів. Законодавча база в галузі пожежної безпеки. Основи забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій, Відповідальність за порушення (невиконання) вимог пожежної безпеки. Джерела радіації та одиниці її вимірювання. Класифікація радіаційних аварій за характером дії і масштабами. Фази аварій та фактори радіаційного впливу на людину. Механізм дії іонізуючих випромінювань на тканини організму. Ознаки радіаційного ураження. Гостре опромінення. Хронічне опромінення. Нормування радіаційної безпеки. Рівні втручання у разі радіаційної аварії. Вимоги до розвитку і розміщення об’єктів атомної енергетики. Чорнобильська катастрофа: події, факти, цифри. Категорії зон радіоактивно забруднених територій внаслідок аварії на ЧАЕС. Режими захисту населення Захист приміщень від проникнення радіоактивних речовин. Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння, впливом на організм людини. Характеристика класів небезпеки згідно із ступенем їхньої дії на організм людини. Особливості забруднення місцевості, води, продовольства у разі виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовин. Класифікація суб’єктів господарювання і адміністративно-територіальних одиниць за хімічною небезпекою. Типологія аварій на хімічно-небезпечних об’єктах та вимоги до їхнього розміщення і розвитку. Захист приміщень від проникнення токсичних аерозолів. Організація дозиметричного й хімічного контролю. Професійна складова Головні вимоги Правил техногенної безпеки галузей господарювання, підприємств, установ та організацій в залежності від профільного напряму ВНЗ.. Загальні вимоги до безпечності технологічного обладнання, виробничих процесів, будівель і споруд. Особливості структури виробництва. Внутрішні фактори, що впливають на безпечність діяльності об’єкту господарювання. Комплекс робіт на об’єкті з попередження НС, локалізації та ліквідації їхніх наслідків за відомими алгоритмами, технологіями з урахуванням чинних галузевих норм і правил.
Тема 4. Соціально-політичні небезпеки, їхні види та характеристики. Соціальні та психологічні фактори ризику.Поведінкові реакції населення у НС Зміст теми. Глобальні проблеми людства: глобальна біосферна криза, екологічна криза, ресурсна криза, мирне співіснування, припинення гонки озброєння та відвернення ядерної війни, охорона навколишнього природного середовища, паливно-енергетична, сировинна, продовольча, демографічна, інформаційна, ліквідація небезпечних хвороб. Соціально-політичні конфлікти з використанням звичайної зброї та засобів масового ураження. Види тероризму, його первинні, вторинні та каскадні вражаючі фактори; збройні напади, захоплення й утримання об’єктів державного значення; встановлення вибухового пристрою у багатолюдному місці, установі (організації, підприємстві), викрадання зброї та небезпечних речовин з об’єктів їхнього зберігання, використання, переробляння або під час транспортування. Класифікація об’єктів щодо забезпечення захисту від терористичних дій. Аналіз аварійних ситуацій під час технологічного тероризму. Антитерористичні критерії оцінки уразливості та підвищення стійкості роботи об’єктів підвищеної небезпеки. Сучасні інформаційні технології та безпека життєдіяльності людини. Особливості впливу інформаційного чинника на здоров’я людини та безпеку суспільства. Соціальні фактори, що впливають на життя та здоров’я людини. Корупція і криміналізація суспільства. Маніпуляція свідомістю. Розрив у рівні забезпечення життя між різними прошарками населення. Шкідливі звички, соціальні хвороби та їхня профілактика. Алкоголізм та наркоманія. Зростання злочинності як фактор небезпеки. Види злочинних посягань на людину. Поняття та різновиди натовпу. Поводження людини в натовпі. Фактори, що стійко або тимчасово підвищують індивідуальну імовірність наразитись на небезпеку. Психологічна надійність людини та її роль у забезпеченні безпеки. Захисні властивості людського організму. Види поведінки людини та її психічна діяльність: психічні процеси, стани, властивості. Поняття про психоемоційні напруження (стрес). Види напруження. Психотипи за реакцією людей на небезпеку. Частота змін стресових станів у людей, що знаходяться в районі НС. Професійна складова Психосоціальні наслідки впливу негативних факторів небезпек НС. Психологічна та медична реабілітація постраждалого населення. Професії підвищеного ризику. Психофізіологічний вплив оточення на людину. Основи підвищення психофізіологічної стійкості кадрів до професійних небезпек.
Тема 5. Застосування ризик орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно-логічних моделей виникнення та розвитку НС
Зміст теми. Загальний аналіз ризику і проблем безпеки складних систем, які охоплюють людину (керівник, оператор, персонал, населення), об’єкти техносфери та природне середовище. Індивідуальний та груповий ризик. Концепція прийнятного ризику. Розподіл підприємств. установ та організацій за ступенем ризику їхньої господарської діяльності щодо забезпечення безпеки та захисту населення і територій від НС. Управління безпекою через порівняння витрат та отриманих вигод від зниження ризику. Головні етапи кількісного аналізу та оцінки ризику. Методичні підходи до визначення ризику. Статистичний метод. Метод аналогій. Експертні методи оцінювання ризиків. Застосування у розрахунках ризику імовірнісних структурно-логічних моделей. Визначення базисних подій. Ідентифікація ризику. Розробка ризик-стратегії з метою зниження вірогідності реалізації ризику і мінімізації можливих негативних наслідків. Вибір методів (відмова від ризиків, зниження, передача і ухвалення) та інструментів управління виявленим ризиком. Професійна складова Визначення наявних проблем з безпеки і захисту ОГ у НС, рівня їхнього ризику. Галузеві вимоги і норми щодо забезпечення сталого функціонування ОГ та контролю за станом його основних фондів.
Тема 6. Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення та АТО у НС Зміст теми. Правові норми, що регламентують організаційну структуру органів управління безпекою та захистом у НС, процеси її функціонування і розвитку, регламентацію режимів запобігання і ліквідації НС. Структурно-функціональна схема державного управління безпекою та захистом у НС в Україні з урахуванням правового статусу і повноважень органів влади. Органи управління, сили і ресурси з попередження та реагування на НС на державному рівні. Загальні норми законодавства, підзаконних актів, стандарти і технічні умови, технічні і адміністративні регламенти, що регламентують принципи і механізми регулювання безпеки, зниження ризиків і пом’якшення наслідків НС. Превентивні та ситуаційні норми: експертиза, ліцензування, сертифікація, аудит; підвищення технологічної безпеки виробничих процесів та експлуатаційної надійності об’єктів, підготовка об’єктів економіки і систем життєзабезпечення до роботи в умовах НС. Компенсаційні та регламентні норми: пільги, резервування джерел постачання, матеріально-технічних і фінансових ресурсів, страхування, спеціальні виплати, норми цивільної, адміністративної відповідальності та процедури їхнього застосування. Зонування території за можливою дією вражаючих факторів НС. Основні показники рівнів небезпеки регіону, де знаходиться ВНЗ, які внесено у Паспорт ризику виникнення надзвичайних ситуацій області. Загальні засади моніторингу НС та порядок його здійснення. Застосування захисних бар’єрів та видів цивільного захисту: фізичного, постійно діючого функціонального, природного, комбінованого. Загальні функції управління пов’язанні з прогнозуванням, плануванням, регулюванням, координацією і контролем. Управлінське рішення, його сутність, правове, організаційне, інформаційне та документальне забезпечення. Загальна технологія та моделі прийняття управлінських рішень. Інформаційна підтримка та процедурне забезпечення прийняття й реалізації рішень пов’язаних з усуненням загрози виникнення НС або реагуванням на НС та організації ліквідування її наслідків. Головні положення про навчання персоналу підприємств, установ і організацій діям та способам захисту в разі виникнення НС та аварій. Система інструктажів. Програми підготовки населення до дій у НС. Спеціальні об’єктові навчання і тренування. Функціональне навчання керівних працівників і фахівців, які організують та здійснюють заходи у сфері цивільного захисту. Критерії та показники оцінки ефективності функціонування системи безпеки та захисту в НС об’єкту господарювання. Професійна складова Система управління безпекою та захистом у НС в галузі, як складова державної системи, її місце і значення в системі управління функціонуванням галузі. Організаційна побудова системи управління безпекою та захистом у НС на підприємстві, в установі та організації. Завдання і повноваження спеціально створених координуючих і постійних органів управління безпекою і захистом у НС. Фінансування заходів з ліквідації наслідків НС, відшкодування збитків постраждалим. Страховий механізм відшкодування збитків від НС. Порядок надання фінансової допомоги та схема опрацювання звернень щодо виділення коштів з резервного фонду державного бюджету. Використання матеріальних ресурсів з державного, оперативного, регіонального та місцевого резерву. Порядок підготовки матеріалів, на підставі яких надається експертний висновок щодо рівня НС.
Тема 7. Управління силами та засобами ОГ під час НС Зміст теми. Порядок надання населенню інформації про наявність загрози або виникнення НС, правил поведінки та способів дій в цих умовах. Сутність і особливості оперативного управління за умов виникнення НС. Міські, заміські, запасні та пересувні пункти управління в НС. Спеціально уповноважений керівник та штаб з ліквідації НС. Сили і засоби постійної готовності. Мета і загальна характеристика рятувальних та інших невідкладних робіт. Техніка, що застосовується при ліквідації наслідків НС. Розрахунок сил та їх ешелоноване угрупування. Склад та завдання угрупування сил першого, другого ешелонів та резерву. Організація взаємодії сил при проведенні аварійно-рятувальних робіт та основних видів забезпечення у зоні НС. Здійснення карантинних та інших санітарно-протиепідемічних заходів. Технічні засоби і способи проведення дезактивації, дегазації та дезінфекції території, техніки, транспорту, будівель, приміщень, одягу, взуття і засобів захисту, продовольства, води, продовольчої сировини і фуражу. Дезактивуючи, дегазуючи та дезінфікуючи розчини. Професійна складова Спеціальні відомчі та позаштатні формування, які залучаються (у межах їхніх тактико-технічних можливостей) до проведення рятувальних та інших невідкладних робіт. Визначення порядку їхнього приведення до готовності та організації управління діями у процесі виконання завдань. Основні засоби, тактика дій і способи виконання робіт у зоні НС в залежності від профільного напряму ВНЗ. Матеріально-технічне, медичне та інші види забезпечення при проведенні рятувальних та інших невідкладних робіт на об’єктах галузі. Організація життєзабезпечення населення у НС та надання гуманітарної допомоги потерпілим.
ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ ТА СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Курс “Безпека життєдіяльності” вивчається протягом семестру. Семінарські заняття проводяться під керівництвом викладача з використанням різних форм та методів контролю знань студентів: просте опитування, вільна дискусія, виконання контрольних робіт та розв`язання аналітичних вправ та практичних ситуацій. Доповідачі на семінарах призначаються викладачем як за бажанням слухачів та і на власний розсуд. Доповідачам можуть задаватися додаткові запитання викладачем або студентами. Після відповіді доповідачам студенти можуть виступити з певними доповненнями. Тема 1. Категорійно-понятійний апарат з безпеки життєдіяльності, таксономія небезпек. Ризик як кількісна оцінка небезпек План лекції
План семінарського заняття
Теми рефератів
Тема 2. Природні загрози та характер їхніх проявів і дії на людей, тварин, рослин, об’єкти економіки. План лекції
План семінарського заняття
Тема рефератів
Тема 3. Техногенні небезпеки та їхні наслідки. Типологія аварій на потенційно – небезпечних об’єктах План лекції
План семінарського заняття
Теми рефератів
Тема 4. Соціально-політичні небезпеки, їхні види та характеристики. Соціальні та психологічні фактори ризику.Поведінкові реакції населення у НС План лекції
План семінарського заняття
Теми рефератів
Тема 5. Застосування ризик орієнтованого підходу для побудови імовірнісних структурно-логічних моделей виникнення та розвитку НС План лекції
План семінарського заняття
Теми рефератів
Тема 6. Менеджмент безпеки, правове забезпечення та організаційно-функціональна структура захисту населення та АТО у НС План лекції
План семінарського заняття
Теми рефератів
Тема 7. Управління силами та засобами ОГ під час НС. План лекції
План семінарського заняття
Теми рефератів
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
Навчальним планом передбачена самостійна робота студентів по окремим питанням курсу «Безпека життєдіяльності». Студенти зобов‘язані самостійно опанувати матеріалом по окремим темам, що передбачені программою курсу. Така самостійна робота передбачає можливість самостійного опанування студентами основними теоретичними положеннями, категоріями, термінами, що використовуються даною навчальною дисципліною, а також самостійне оволодіння основними методами наукового дослідження та розвиток самостійного теоретичного правового мислення. Опрацьовуючи самостійно матеріал студенти зобов‘язані використовувати джерела, що запропоновані в загальному списку рекомендованих джерел, а також останніми редакціями нормативно-правових актів, що, в свою чергу, дасть можливість уникнути використання норм та положень, що втратили чинність. Формами контролю виконання студентами самостійної роботи є робота на семінарських заняттях, участь у круглих столах, науково-практичних конференціях та заліку.
Тематика самостійної роботи студента
МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ
Студент повинен виконати контрольну роботу за темою, запропонованою викладачем з наведеного переліку. Виконанню контрольної роботи повинно передувати самостійне вивчення студентом матеріалу по наведеним питанням в певній послідовності: 1) ознайомлення зі змістом запропонованої теми по програмі дисципліни; 2) ознайомитися з методичними вказівками що стосуються роботи; 3) вивчити лекційний матеріал; 4) скласти план роботи; 5) здійснити пошук літературних джерел по темі роботи; 6) опрацювати літературні джерела і законспектувати необхідні матеріали; 7) викласти текст контрольної роботи у відповідності з планом; 8) оформити текст роботи. Мета контрольної роботи. Контрольні роботи є важливим етапом навчального процесу при підготовці юристів-правознавців. При підготовці та написанні котрольної роботи студенти мають змогу: – Поглибити теоретичні знання здобуті в процесі вивчення курсу “Безпека життєдіяльності”, виробити вміння самостійно працювати з літературними та законодавчими джерелами, робити узагальнення та висновки; – Сформувати навички самостійної дослідної роботи, оволодіти методами наукового дослідження при вирішенні правничих питань, які розробляють в роботі. Спеціальні джерела і нормативний матеріал студент підбирає самостійно. Консультацію з бібліографії можна отримати у працівників бібліотеки і викладачів кафедри. Особливу увагу слід приділити підбору нормативно-правових актів, які стосуються теми, монографій, наукових статей та інші джерела. Користуватися необхідно лише новітніми джерелами та останніми редакціями нормативних актів. Це дасть можливість уникнути використання застарілих норм і положень. Список літератури, що використовувалася в контрольній роботі, повинен включати: – нормативно-правові акти (Конституція, закони України, підзаконні акти); – наукові праці (монографії, брошури, статті тощо); – статті в періодичних виданнях (журналах, газетах, збірниках); інші фактичні матеріали. Всі джерела розміщують в алфавітному порядку згідно з діючими стандартами бібліографічного опису. Структура і зміст контрольної роботи. Контрольна робота повинна мати чітку і логічну структуру: вступ 1-1,5 сторінки, основна частина,та висновки 1,5 – 2 сторінки. Загальний обсяг контрольної не повинен перевищувати 10–12 сторінок формату А-4, не враховуючи списку літератури. Вибір теми проводиться у відповідності з останньою цифрою номеру залікової книжки студента і відповідною відміткою на титульному аркуші контрольної роботи. Вступ. Обгрунтовується актуальність обраної теми, ступінь її вивчення, визначаються питання, які вимагають вирішення. Вказується об’єкт, предмет і методологічна основа дослідження, характеризуються джерела одержання інформації. Основна частина контрольної роботи. Передбачає глибоке і всебічне розкриття сутності даної проблеми. Вона висвітлюється згідно із затвердженним планом. У першому розділі бажано розкрити теоретичні і методологічні положення з обраної теми дослідження, розглянути і проаналізувати різні точки зору, висловити своє ставлення до розглянутих питань і дати характеристику об’єкту дослідження. В інших розділах передбачається аналіз і обгрунтування тенденцій розвитку і шляхів вирішення наявних проблем. Кожен з розділів залежно від обсягу викладеного матеріалу може складатись із кількох параграфів. Висновки. Підводяться підсумки дослідження і робляться теоретичні узагальнення. В кінці роботи необхідно вказати список використаних в контрольній роботі джерел. Котрольна робота, виконана за довільно вибраним варіантом, не зараховується.
Варіант 1.
Варіант 2.
Варіант 3.
Варіант 4.
Варіант 5.
Варіант 6.
Варіант 7.
Варіант 8.
Варіант 9.
Варіант 10.
Варіант 11.
Варіант 12.
Варіант 13.
Варіант 14.
Варіант 15.
Варіант 16.
Варіант 17.
Варіант 18.
Варіант 19.
Варіант 20.
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ЗАЛІКУ
СЛОВНИК ТЕРМІНІВ
АБСТИНЕНТНИЙ СИНДРОМ –реакція організму на відсутність наркотичної речовини. АВАРІЯ – небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей і призволить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю Це – вихід і ладу машин, механізмів, пристроїв, комунікацій внаслідок порушення технології виробництва, правил експлуатації, правил безпеки, помилок, які допущені при проектуванні, будівництві, а також внаслідок стихійних лих. АДАПТАЦІЯ (щодо наркоманії) – пристосованість організму до певної дози наркотичної речовини. АДЕКВАНЕ – відповідне, розмірне, узгоджене, вірне, точне. АНАБОЛІЗМ – засвоєння речовин та синтез специфічних для кожної тканини сполук. АНАЛІЗ ДЕРЕВА ПОМИЛОК – один з інструментів системної безпеки, що використовується при оцінці надзвичайно складних або деталізованих систем. АНАЛІЗАТОРИ – сукупність взаємодіючих утворень периферичної і центральної нерпової системи, що здійснюють сприймання та аналіз інформації при явища, що відбуваються як у навколишньому середовищ;. так і всередині самого організму. АНТИДЕПРЕСАНТИ – різні за хімічною будовою і механізмом дії психотропні засоби, які покращують настрій, знімають тривогу і напругу. АНТИМУТАГЕНИ – фізичні та хімічні чинники, які знижують частоту виникнення спадкових змін організму – мутацій. АНТИОКСИДАНТИ – природні або синтетичні речовини, які вповільнюють або запобігають окисленню органічних сполук організму. АНТИТІЛО – субстанція, що виробляється лімфоцитами у відповідь на агресію в організм антигенів. АНТРОНОМЕТРІЯ – вимір і опис тіла людини в цілому й окремих його частин. АСФІКСІЯ – задуха, викликана кисневим голодуванням та надлишком вуглекислого газу в крові та тканинах. АТРИБУТИ — невід'ємні властивості, без яких людину не можна уявити і без яких вона не може існувати (стать, вік, темперамент, здоров’я, мова, спрямованість). АФЕКТ — найсильніша емоційна реакція, яка повністю захоплює людину і підкоряє її думки і рухи. БАКТЕРІЯ – одноклітинний організм, який розмножується простим поділом. БЕЗПЕКА – 1) етап захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди; 2) збалансований, за експертною оцінкою, стан людини, соціуму, держави, природних, антропогенних систем тощо. БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ – галузь знання та науково-практичної діяльності, спрямованої на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивостей, наслідків впливу їх на організм людини, основ захисту здоров'я та життя людини і середовища її проживання від небезпек, а також на розробку і реалізацію відповідних засобів та заходів щодо створення і підтримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини як у повсякденних умовах побуту та виробництва, так і в умовах надзвичайних ситуацій. БЕЗПЕКА ЛЮДИНИ – складова характеристика стратегічного напрямку людства, що визначений ООН як “сталий людський розвиток”. БЕЗПЕКА СИСТЕМ – наука, що застосовує інженерні та управлінські принципи для забезпечення необхідної безпеки, вчасного виявлення ризику небезпек, застосування засобів по запобіганню та контролю цих небезпек протягом життєвого циклу системи та з урахуванням ефективності операцій, часу та вартості. БЕЗУМОВНІ РЕФЛЕКСИ – стереотипи поведінки, надбані людиною у постійних умовах зовнішнього середовища, які формувалися в процесі всієї попередньої історії розвитку і передаються у спадковість. БІОЛОГІЧНІ РИТМИ – періодичне повторювання зміни характеру та інтенсивності біологічних процесів та явищ в живих організмах. БІОМЕХАНІКА — розділ біофізики, що вивчає механічні властивості живих тканин, органів і організму в цілому, а також механічні явища, що відбуваються в них. БІОТА (життя) – історично сформована сукупність рослин і тварин об'єднаних загальною областю розподілу. ВАКЦИНА – виготовлений із штучно ослаблених або мертвих збудників хвороб препарат, що вводиться в організм людини та тварини для вироблення імунітету до хвороб та частково для їх лікування. ВИВИХ – стійке зміщення суглобних кінців кісток за межі їх нормальної рухомості. ВИРОБНИЧЕ СЕРЕДОВИЩЕ – простір в якому здійснюється трудова діяльність людини. ВІБРАЦІЯ – коливання твердих тіл, частин апаратів, машин, устаткування, споруд, що сприймаються організмом людини як струс. ВІДМОРОЖЕННЯ – пошкодження тканин організму, викликане дією низьких температур. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ – це поняття, що відбиває об'єктивний, конкретно-історичний характер взаємин між особистістю, колективом, суспільством з погляду свідомого здійснення висунутих взаємних вимог ВІДЧУТТЯ – первинні знання людини про навколишній світ. ВІЙНА -- збройна боротьба між державами (їх коаліціями) або соціальними, етнічними та іншими спільнотами; у переносному розумінні слова – крайня ступінь політичної боротьби, ворожих відносин між певними політичними силами. ВІК – поняття, що характеризує період (тривалість) життя людини, а також стадії її життя. ВІЛ – вірус імунодефіциту людини. ВІРУС – збудник хвороб рослин, тварин і людини, за розмірами менший за бактерію, (внутрішньоклітинний паразит). ВІСЦЕРАЛЬНИЙ АНАЛІЗАТОР – аналізатор внутрішніх органів BOOЗ – всесвітня організація охорони здоров'я. ВРАЖАЮЧИЙ ФАКТОР – чинник життєвого середовища, який за певних умов завдає шкоди як людям, так і системам життєзабезпечення людей, приводить до матеріальних збитків. ГАРМОНІЯ – відповідність розмірів частин і цілого, злиття різноманітних компонентів об'єкта в єдине органічне ціле. ГЕН - молекулярний носій спадкових властивостей організму. ГЕНЕТИЧНИЙ КОД – система запису спадкової інформації в молекулі дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК) живих істот (людей, тварин, рослин, бактерій, вірусів). ГЕОХІМІЧНІ ПРОЦЕСИ — процеси зміни хімічного складу гірських порід і мінералів, а також розплавів і розчинів, в яких вони утворилися. ГІПОТЕЗА – виражене у формі судження припущення або передбачення чого-небудь. ГІСТОЛОГІЯ – наука про тканини тварин і людини. ГЛІКОГЕН — тваринний крохмаль, основний запасний вуглевод тварин і людини, має особливо великий вміст в печінці і м'язах. ГОМЕОСТАЗ – відносна динамічна сталість складу і властивостей внутрішнього середовища й сталість основних фізіологічних функцій організму людини, тварин і рослин. ГОРМОНИ – біологічні активні речовини, вироблені ендокринними залозами або залозами внутрішньої секреції: служать для гормональної діяльності окремих органів, систем і всього організму в цілому. ГРАВІТАЦІЯ - тяжіння, універсальна взаємодія між будь-якими видами матерії. ГРАНИЧНО ДОПУСТИМА КОНЦЕНТРАЦІЯ (ГДК) –максимальна кількість небезпечної хімічної речовини в одиниці об'єму (повітря, води тощо) чи ваги (харчових продуктів), яка при щоденному впливі протягом необмежено тривалого часу не викликає в організмі патологічних відхилень, а також негативних змін у нащадків. ГРИБКИ-одно- та багатоклітинні мікроорганізми рослинного походження. ДЕМОГРАФІЧНИЙ ВИБУХ — різке прискорення темпів росту населення (переважно в країнах Азії, Африки, Латинської Америки) ДЕСТРУКЦІЯ — порушення або руйнування нормальної структури чого-небудь. ДЕФОРМАЦІЯ – зміна відносного положення часток тіла, пов'язана з їхнім переміщенням. ДЖЕРЕЛО НЕБЕЗПЕКИ – природні процеси і явища, техногенне середовище та людські дії, що несуть в собі загрозу небезпеки. ДИСГАРМОНІЯ – відсутність або порушення гармонії, немилозвучність, розлад. ДИСИМІЛЯЦІЯ (катаболізм) — ферментативне розщеплення органічних речовин та виведення з організму продуктів розпаду. ДИСКРЕТНІСТЬ — переривчастість; протиставляється безперервності. ДИСТРОФІЯ - дегенерація, переродження, патологічний процес виникає в зв'язку з порушенням обміну речовин і характеризується появою в тканинах продуктів обміну речовин, змінених кількісно і якісно. ДІЯЛЬНІСТЬ — активна взаємодія людини з навколишнім середовищем, завдяки чому вона досягає свідомо поставленої мети, що виникла внаслідок прояву у неї певної потреби. ДНК – дезоксирибонуклеїнова кислота, носій спадкової, генетичної інформації. ДОВКІЛЛЯ – навколишнє середовище людини, обумовлене в даний момент сукупністю факторів, здатних чинити пряму або непряму, негайну або віддалену дію на діяльність людини, її здоров'я і життя. ЕВАКУАЦІЯ – організоване виведення чи вивезення населення з небезпечних зон. ЕЙФОРІЯ – відчуття задоволення від дії наркотику. ЕКВІВАЛЕНТНА ДОЗА – міра біологічної дії іонізуючого випромінювання на людину. ЕКСПОЗИЦІЙНА ДОЗА – іонізуюча спроможність іонізуючого випромінювання в повітрі. ЕЛЕКТРИКА – сукупність явищ, обумовлених існуванням, рухом і взаємодією електрично заряджених тіл або часток. ЕЛЕКТРИЧНИЙ СТРУМ – упорядкований (направлений) рух електрично заряджених часток. ЕЛЕКTРИЧНИЙ УДАР - див. загальна електротравма. ЕЛЕКТРИЧНІ ЗНАКИ (мітки) – чітко окреслені плями найчастіше сіро-синього або блідо-жовтого кольору на поверхні шкіри людини, яка потрапила під дію струму. ЕЛЕКТРОЛІЗ – сукупність процесів електрохімічного окислення-відновлення на опущених в електроліт електродах при проходженні через них електричного струму. ЕЛЕКТРОЛІТИЧНА ДИСОЦІАЦІЯ — розпад речовини на іони при розчиненні. ЕЛЕКТРОМАГНІТНЕ ПОЛЕ — особлива форма матерії, за допомогою якої здійснюється взаємодія між електрично зарядженими частинками. ЕЛЕКТРООФТАЛЬМІЯ – запалення зовнішньої оболонки ока, рогівки і кон'юнктиви внаслідок впливу потужного потоку ультрафіолетового випромінювання від електричної дуги. ЕЛЕКТРОТРАВМА – пошкодження організму, спричинені протіканням через нього електричного струму, електричною дугою або блискавкою. ЕМЕРДЖЕНТНІСТЬ – здатність систем мати властивості, яких немає і навіть не може бути у елементів, що її складають. ЕМОЦІЇ – психічні процеси, які відображають особисту значимість та оцінку зовнішніх і внутрішніх ситуацій для життєдіяльності людини у формі переживання. ЕПІДЕМІЯ — 1) масове розповсюдження інфекційної хвороби людей у часі та просторі у межах певного регіону, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності, який реєструється на цій території; 2) поширення, у принципі тимчасове, якоїсь хвороби серед людності на більш-менш значній території. ЕПІЗООТІЯ – одночасне поширення інфекційної хвороби серед великої кількості одного чи багатьох видів тварин, що значно перевищує звичайний зареєстрований рівень захворюваності на певній території. ЕПІЛЕПСІЯ — падуча хвороба, хронічне захворювання головного мозку людини, що характеризується головним чином повторними припадками, а також поступовим розвитком змін особистості. ЕПІФІТОТІЯ — масове інфекційне захворювання рослин, що супроводжується чисельною загибеллю культур і зниженням їх продуктивності. ЕРГОНОМІКА (від грецької ergon – робота і nomos – закон) – наукова дисципліна, що комплексно вивчає людину в конкретних умовах її діяльності в сучасному виробництві. ЕРГОТИЧНА СИСТЕМА – система, одним з елементів якої є людина. ЕТНОС – історично сформоване стійке угруповання людей – плем'я, народність, нація. ЄДИНА ДЕРЖАВНА СИСТЕМА ЗАПОБІГАННЯ І РЕАГУВАННЯ НА НС – центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організують проведення роботи із запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат. ЖИТТЄBE СЕРЕДОВИЩЕ – частина Всесвіту, де знаходиться або може знаходитися в даний час людина і функціонують системи її життєзабезпечення. ЖИТТЄДІЯЛЬНІСТЬ – 1) властивість людини не просто діяти в оточуючому її життєвому середовищі, а процес збалансованого існування та самореалізації індивіда, групи людей, суспільства і людства в цілому в єдності їх життєвих потреб і можливостей; 2) складний біологічний процес, що відбувається в організмі людини і дозволяє їй зберігати здоров'я та працездатність. ЖИТТЯ – одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регуляції свого складу та функцій, різних форм руху, можливість пристосування до середовища та наявність обміну речовин і реакції на подразнення. ЖИТТЯ – (по К.М.Ситніку) особлива форма руху матерії з специфічним обміном речовин, самовідновленням, системним управлінням, саморозвитком, фізичною і функціональною дискретністю живих істот і їх суспільних конгломератів. ЖИТТЯ – (по Ф.Енгельсу) спосіб існування білкових тіл, суттєвим моментом якого є постійний обмін з оточуючим їх зовнішнім середовищем. ЗАГАЛЬНА ЕЛЕКТРОТРАВМА (ЕЛЕКТРИЧНИЙ УДАР) – враження центральної нервової системи або загроза ураження всього організму через порушення нормальної діяльності життєво важливих органів і сиcтем під впливом електричного струму або електричної дуги. ЗАКОН – нормативно-правовий акт, що приймається з ключових питань суспільного, державного життя і має вищу юридичну силу. ЗДІБНОСТІ - психофізіологічні властивості людини, які реалізують функції відображення існуючого світу і регуляції поведінки: відчуття, сприйняття, пам’ять, увага, мислення, психомоторика (рухи, довільні реакції, дії, увага). Здоров'я -"стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад” (за визначенням ВООЗ). ЗЕМЛЕТРУС -- сильні коливання земної кори, тектонічними причинами, які призводять до руйнування споруд, пожеж, людських жертв. ЗОВНІШНІЙ (непрямий) МАСАЖ СЕРЦЯ – комплекс заходів, спрямованих на відновлення роботи серця в разі його зупинки. ЗОНА НЕБЕЗПЕКИ – визначена просторова область, в якій проявляється дія небезпечних та шкідливих факторів, що мають місце в системі. ЗСУВ -- сковзкі зміщення мас гірських порід вниз по схилу, які виникають через порушення рівноваги. ІЄРАРХІЯ -- розташування частин або елементів цілого в порядку від вищого до нижчого.ІЗОТОПИ -- різновиди атомів одного і того самого елементу які мають однакові заряди ядер, але різні масові числа.ІМУНІЗАЦІЯ -- створення штучного імунітету -- активного (при введенні вакцини) або пасивного (при введенні сироваток). ІМУНІТЕТ -- несприйнятність організму до інфекційних та неінфекційних агентів і речовин, які потрапляють до організму ззовні чи утворюються в організмі під впливом тих чи інших чинників; 2) стан стійкості організму людини до дії патогенних мікробів. ІМУНОДЕПРЕСАНТИ - лікарські препарати, які пригнічують імунні реакції організму. ІНКУБАЦІЙНИЙ ПЕРІОД -- період між часом входження мікробу в організм і часом прояву перших симптомів хвороби. ІНСТИНКТИВНА ПОВЕДІНКА – дії, вчинки, які успадковуються людиною у ході еволюції людства. ІНТЕЛЕКТ (ГЛУЗД, РОЗУМІННЯ) - розумові здібності людини; здатність людини виділити в ситуації суттєві властивості та адаптувати до них свою поведінку, вміння орієнтуватися в умовах, що склалися, і відповідно до них діяти. ІНТУЇЦІЯ -- спроможність розуміння істини шляхом прямого їх розсуду без обгрунтування за допомогою доказів. ІНФРАЗВУК -- звук частотою до 16 Гц. ІНФРАЧЕРВОНЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ (ІЧ) -- частина електромагнітною спектру з довжиною хвилі 700 нм -1000 мкм, енергія якого при поглинанні у речовині викликає тепловий ефект ІОНІЗУЮЧА СПРОМОЖНІСТЬ ВИПРОМІНЮВАННЯ — питома іонізація, тобто число пар іонів, що утворюються частинкою в одиниці об'єму, маси середовища або на одиниці довжини шляху. ІОНІЗУЮЧЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ – будь-яке випромінювання, взаємодія якого із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків. ІРРАЦІОНАЛЬНЕ - те, що знаходиться за межами розуму, непов’язане з раціональним мисленням або суперечне йому ЙМОВІРНІСТЬ НЕБЕЗПЕКИ -- відношення кількості подій з небажаними наслідками до максимально можливого їх числа за конкретний період часу. КАТАБОЛІЗМ – див. дисиміляція. КАНЦЕРОГЕННІ РЕЧОВИНИ, КАНЦЕРОГЕНИ -- речовини, що викликають, як правило, злоякісні новоутворення -пухлини (ароматичні вуглеводи, циклічні аміни, азбест, нікель, хром тощо) КАТАСТРОФА - великомасштабна аварія, яка призводить до важких наслідків для людини, тваринного й рослинного світу, змінюючи умови середовища існування. КВАЛІФІКАЦІЙНА КАРТКА НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ - документ, за допомогою якого аварійна подія, що сталася або може статися у прогнозований термін, оцінюється, обгрунтовано відноситься до рангу надзвичайних ситуацій та визначається рівень реагування, що відповідає масштабу цієї події. КЛАС НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ – характеристика надзвичайної ситуації, яка визначається походженням подій, що зумовлюють її виникнення. КЛІНІЧНА СМЕРТЬ - стан організму, при якому відсутні видимі ознаки життя (серцева діяльність та дихання), згасають функції центральної нервової системи, але зберігаються обмінні процеси у тканинах. КОМПЕНСАЦІЯ - відновлення порушеної рівноваги несприятливими внутрішніми або зовнішніми впливами. КОМПОНЕНТИ ЖИТТЄВОГО СЕРЕДОВИЩА – природні, соціальні та техногенні складові середовища. КОМУНІКАЦІЯ - спілкування, зв'язок КОМФОРТ - сукупність побутових зручностей: упорядженість і затишок житла, суспільних закладів, засобів повідомлення та інше. КОНФЛІКТ – зіткнення протилежних інтересів, поглядів, гостра суперечка, ускладнення, боротьба ворогуючих сторін різного рівня та складу учасників КОНЦЕПЦІЯ ПРИЙНЯТНОГО РИЗИКУ - прагнення створити таку малу безпеку, яку сприймає суспільство у даний час; компроміс між рівнем безпеки й можливостями її досягнення. КОРЕЛЯЦІЯ - взаємозалежність будови і функцій клітин, тканин, органів і систем організму, що виникає в процесі його розвитку і життєдіяльності. КОРПУСКУЛЯРНЕ ІОНІЗУЮЧЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ — потік елементарних частинок із масою спокою, відмінною від нуля, що утворюються при радіоактивному розпаді, ядерних перетвореннях або генеруються на прискорювачах. КРЕАЦІОНІЗМ – концепція, що трактує різноманіття форм органічного світу як результат створення їх Богом. КРОВОТЕЧА - витік крові з кровоносних судин через порушення їхньої цілісності. ЛАБІЛЬНІСТЬ – час, у плині якого тканина відновлює працездатність після чергового циклу збудження. ЛОКАЛЬНИЙ - віднесений до визначеного місця, обмежений тісними кордонамн, територіальними межами. ЛЮДИНА - вища сходинка живої природи на нашій планеті, суб’єкт суспільно-історичної діяльності і культури, цілісна єдність біологічного, психічного і соціального начал. МАТЕРІАЛЬНОКУЛЬТУРНЕ СЕРЕДОВИЩЕ-див.техногенне середовище. МЕТАЛІЗАЦІЯ ШКІРИ - проникнення у верхні шари шкіри дрібних частинок металу, що розтопився або випарився під впливом електричної дуги. МИСЛЕННЯ - найвища форма відображення реальності та свідомої цілеспрямованої діяльності людини, що скерована на опосередкування, абстрактне узагальнене пізнання явищ навколишнього світу, суті цих явищ і зв'язків між ними МІКРОЕЛЕМЕНТИ – група хімічних елементів, присутніх в організмі людини і тварин в малих концентраціях. МІСЦЕВА ЕЛЕКТРОТРАВМА - чітко окреслені місцеві порушення цілісності окремих ділянок та тканин тіла під впливом електричного струму або електричної дуги. МОРАЛЬ (МОРАЛЬНІСТЬ) - один з основних засобів нормативної регуляції дії людини в суспільстві; особлива форма суспільної свідомості і вид суспільних відносин. МОТИВАЦІЯ — дії, спрямовані на задоволення своїх потреб. МСК — максимальне споживання кисню. МУТАГЕННІ РЕЧОВИНИ - речовини, що призводять до порушення генетичного коду, зміни спадкової інформації. МУТАГЕННІ ФАКТОРИ, МУТАГЕНИ - фізичні явища та хімічні речовини, що діють на спадковий апарат організмів, викликаючи мутації в їх потомстві. МУТАЦІЯ – 1) зміна властивостей чи ознак виду під впливом мутагенних факторів; 2) раптово виникаючі природні (спонтанні) або викликані штучно стійкі зміни спадкових структур живої матерії, відповідальні за збереження і передачу генетичної інформації. НАДЗВИЧАЙНА СИТУАЦІЯ - подія, при якій відбувається порушення нормальних умов життя і діяльності людей і яка може привести або приводить до загибелі людей та /або до значних матеріальних втрат. НАДЗВИЧАЙНИЙ СТАН - особливий правовий режим діяльності державних органів, органів місцевого та регіонального самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово допускає встановлені Законом “Про надзвичайний стан” обмеження в здійсненні конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб та покладає на них ,:додаткові обов'язки. НАРКОТИК – речовина рослинного чи синтетичного походження, яка при введенні в організм може змінити одну чи декілька його функцій та внаслідок постійного вживання призвести до психічної чи фізичної залежності. НАСТРІЙ - найстійкіший емоційний стан. Настрій відображає загальне ставлення щодо сприйняття або несприйняття людиною світу. Настрій може бути похідним від темпераменту. НАУКОВА ГІПОТЕЗА - судження про закономірний зв'язок явищ на основі припущення. НЕБЕЗПЕКА - негативна властивість матерії, яка проявляється у здатності її завдавати шкоди певним елементам Всесвіту. НЕБЕЗПЕЧНА СИТУАЦІЯ - подія, при якій створюється реальна можливість прояву небезпеки або небезпека проявляється. НЕБЕЗПЕЧНЕ ПРИРОДНЕ ЯВИЩЕ - подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть вражати людей. об'єкги економіки та довкілля. НЕБЕЗПЕЧНИЙ ФАКТОР - чинник життєвого середовища; який приводить до травм, опіків, обморожень, інших пошкоджень організму або окремих його органів і навіть до раптової смерті. НЕПРИТОМНІСТЬ - стан організму, при якомулюдина втрачає усвідомлений контакт з оточуючим середовищем, але рефлекторно реагує на зовнішні подразники. НЕРВОВА СИСТЕМА - сукупність структур в організму, яка об'єднує діяльність усіх органів і систем та забезпечує функціонування організму, як єдиного цілого в його постійній взаємодії із зовнішнім середовищем. НООСФЕРА - сфера людського розуму, частина Всесвіту, де людська свідома діяльність стає визначальним фактором існування та розвитку. НУКЛЕЇНОВІ КИСЛОТИ (ДНК, РНК) - органічні кислоти, основна складова частина (разом з білками) живої матерії. ОБМІН РЕЧОВИН - постійне поглинання речовин з навколишнього середовища і виділення кінцевих продуктів розпаду, в це :ж середовище. ОНТОГЕНЕЗ - індивідуальний розвиток організму, сукупність послідовних морфологічних, фізіологічних і біохімічних перетворень, що відбуваються в організмі від моменту його зародження до кінця життя. ОПІК - пошкодження тканин організму, викликане дією високих температур, хімічних речовин або електричного струму ОПРОМІНЕННЯ – вплив на живий організм будь-якими видами випромінювань. ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ - сукупність тілесних (соматичних) і : фізіологічних систем: нервової, серцево-судинної, кровообігу, травлення, дихання, сенсорної, опорно-рухової та ін. ОСОБИСТІСТЬ - стійка система соціально значущих рис, що характеризують індивіда як члена того чи іншого суспільства або спільності ОТРУЄННЯ - група захворювань, викликаних дією на організм отрут різноманітного походження. ПАМОРОКИ - перехідний стан до непритомності через раптову недостатність кровонаповнення мозку. ПАМ'ЯТЬ – здатність людини фіксувати, зберігати і відтворювати інформацію, досвід (знання, навички, вміння, звички). ПАНДЕМІЯ - масове одночасне розповсюдження інфекційної хвороби людей з досить значним рівнем захворюваності. на величезній території, яка охоплює цілі регіони, групи країн та континенти. ПАРАЗИТАРНІ ЗАХВОРЮВАННЯ - захворювання, що викликаються паразитами. ПАРТІЯ –група людей, об'єднаних спільністю ідей, інтересів. ПАТОГЕННІ МІКРООРГАНІЗМИ – мікроорганізми, які викликають захворювання людини. ПАТОГЕННІСТЬ- спроможність мікроорганізмів викликати появу інфекційних хвороб. ПЕРЕГРІВВАННЯ - порушення процесів терморегуляції при дії на організм високих температур. ПЕРЕЛОМ – порушення цілісності кістки. ПЕРЕОХОЛОДЖЕННЯ - порушення процесів терморегуляції при дії на організм низьких температур. ПЕРША ДОЛІКАРСЬКА ДОПОМОГА - комплекс простих термінових дій, спрямованих на збереження здоров'я і життя потерпілого. ПОВЕДІНКА ЗА НАВИЧКАМИ – дії, які склалися і застосовуються у навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренувань. ПОВІНЬ – значне затоплення місцевості внаслідок підйому рівня води в річці, озері, водосховищі. ПОГЛИНЕНА ДОЗА - енергія іонізуючого випромінювання, що поглинається одиницею маси опроміненої речовини. ПОДРАЗНЮЮЧІ РЕЧОВИНИ --речовини, що викликають подразнення слизистих оболонок дихальних шляхів, очей, легень, шкіри. ПОЖЕЖА - неконтрольований процес горіння, який викликає загибель людей, знищення матеріальних цінностей. ПОПЕРЕДНІЙ АНАЛІЗ НЕБЕЗПЕК — аналіз загальних груп небезпек, присутніх в системі, їх розвитку та рекомендації щодо контролю; перший етап у визначенні та класифікації небезпек, які мають місце в системі ПОЧУТТЯ - стійкі емоційні стани, які мають чітко означений предметний характер і висловлюють ставлення як до конкретної події або людей, так і до уявлення. ПРАЦЯ - цілеспрямована діяльність людини, в процесі якої вона впливає на природу і використовує її з метою виробництва матеріальних благ, необхідних для задоволення своїх потреб. ПРИРОДА - у широкому розумінні все існуюче, весь світ у різноманітті його форм, всесвіт, у найбільше вживаному тлумаченні сукупність природних умов існування людського суспільства. ПРИРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ - компонент життєвого середовища, утворений об'єктами природного походження; створеними ними екологічними системами. ПРОНИКАЮЧА СПРОМОЖНІСТЬ ВИПРОМІНЮВАНЬ -- величина пробігу, тобто шлях, пройдений часткою в речовині до повного припинення іі руху, обумовленого якою-небудь взаємодією. ПРОФЕСІОГРАФІЧНА ОЦІНКА - опис характеру праці. ПСИХІКА - здатність мозку відображати об'ективну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу. Проявляється у трьох видах психічних явищ: психічні процеси, психічні стани, психічні властивості. ПСИХІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ – сталі душевні якості, що утворюються в процесі життєдіяльності людини і характеризують її здатність відповідати на певні дії адекватними психічними діями (темперамент, досвід, характер, здібності, інтелект тощо). ПСИХІЧНИЙ СТАН – відображення порівняно тривалих душевних переживань, що впливають на життєдіяльність людини (настрій, депресія, cтpec). ПСИХОМОТОРНІ ЗДІБНОСТІ - дії спрямовані на досягнення елементарної мети одним або декількома рухами. ПСИХОФАРМАКОЛОГІЯ – комплексний поділ теоретичної і клінічної медицини, що використовує методи фармакології, біохімії, нейрофізіології і розробляє методи лікування психічних хвороб. РАДІОНУКЛІДИ – радіоактивні елементи, продукти поділу інших радіоактивних елементів (урану, торію тощо). РАДІОПРОТЕКТОРИ – речовини, які підвищують стійкість організму до дії іонізуючих випромінювань. РЕГЕНЕРАЦІЯ – відновлення структури ушкоджених органів чи тканин організму. РЕЖИМ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЄДСЗР – характер діяльності ЄДСЗР в залежності від масштабів і особливостей надзвичайної ситуації, що прогнозується або виникла. РЕМІСІЯ – тимчасове ослаблення або зникнення проявів хвороби. РЕЦИДИВ – повернення клінічних проявів хвороби після ремісії. РИЗИК – 1) частота проявлення небезпеки, ймовірність небезпеки; 2) усвідомлена можливість небезпеки. РИСИ – стійкі властивості, що проявляються постійно (розум, наполегливість, сміливість, ніжність, самостійність тощо). РІВЕНЬ НАДЗВИЧАЙНОЇ СИТУАЦІЇ – масштаб (величина) надзвичайної ситуації, що визначається її територіальним поширенням, обсягами заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількістю людей, які загинули або отримали травми. РЯТУВАЛЬНІ ТА ІНШІ НЕВІДКЛАДНІ РОБОТИ – комплекс робіт та заходів, що виконуються з метою порятунку людей, надання допомоги ураженим, локалізації аварії, усунення пошкоджень, створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт. СВІДОМА ПОВЕДІНКА – найвищий рівень психічного відображення дійсності та взаємодії людини з навколішнім світом, що характеризує її духовну активність у конкретних історичних умовах. СЕЛЬ – бурхливий руйнівний потік (у руслах гірських річок) води, насиченої глиною, піском, валунами. СЕНСИБІЛІЗАТОРИ – речовини, що діють як алергени. СЕРЙОЗНІСТЬ НЕБЕЗПЕКИ – величина реальної чи потенційної шкоди, яку може спричинити небезпека. СИНДРОМ – комплекс характерних для певного захворювання симптомів. СИСТЕМА – сукупність взаємопов’язаних компонентів, які взаємодіють між собою таким чином, що досягається певний результат (мета). СИСТЕМА “ЛЮДИНА – ЖИТТЄВЕ СЕРЕДОВИЩЕ” – один з різновидів ергономічних систем, елементами якої є людина або соціальна впільнота та оточуюче її життєве середовище. СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ – сукупність методологічних засобів, які використовуються для підготовки та обгрунтування рішень стосовно складних питань. СИСТЕМНО-СТРУКТУРНИЙ ПІДХІД – методологічний принцип, який полягає в тому, що вивчення окремих елементів системи здійснюється без відриву від екологічних, економічних, технологічних, соціальних, організаційних та інших компонентів системи, до якої вони входять. СИСТЕМОТЕХНІКА – науково-технічна дисципліна, що охоплює питання проектування, створення, випробування й експлуатації складних систем (систем великого масштабу). СЛМС – система “людина – машина – середовище”. СНІД – синдром набутого імунодефіциту людини. СОЗ – система охорони здоров’я, сукупність взаємопов’язаних підсистем санітарно-профілактичних, лікувально-профілактичних, фізкультурно-оздоровчих, санітарно-курортних, аптечних, санітарно-епідеміологічних. СОЦІАЛЬНА СПІЛЬНОТА - сукупність людей, об'єднаних відносно стійкими соціальними зв'язками і відносинами, яка має загальні ознаки, що надають їй неповторної своєрідності. СОЦІАЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ - компонент життєвого середовища, який утворюють інші люди (ті. що не входять до елемента "людина" системи “Л-ЖС”), їхня діяльність та взаємовідносини. СОЦІАЛЬНІ ХВОРОБИ - захворювання людини, виникнення і розповсюдження яких пов'язано головним чином з несприятливими соціально-економічними умовами (венеричні захворювання, туберкульоз та інші). СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ -- створений людством духовний світ, що охоплює національні, соціальні, економічні, політичні та інші суспільні відносини і вироблені людством протягом всієї історії духовно-культурні цінності, які впливають на людей, формують їхній світогляд, зокрема, обумовлюють поведінку у сфері взаємовідносин з навколишнім середовищем. СОЦІУM- система підрозділів і сфер суспільного життя, гармонійна взаємодія котрих забезпечує цілісність суспільства, і навпаки - дисгармонія її веде до суттєвих конфліктів і деформацій СПРИЙНЯТТЯ - відображення у свідомості людини предметів, як цілісних образів при їхній безпосередній дії на органи чутгя. СТАЛИЙ ЛЮДСЬКИЙ РОЗВИТОК - розвиток суспільства, який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдського досвіду. СТАТЬ - сукупність анатомо-фізіологічнтіх ознак організму, що забезпечує продовження роду і дає змогу розрізнити у більшості організмів жіночі і чоловічі особливості. СТИХІЙНІ ЛИХА - природні явища, які носять надзвичайний харакгер і призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей, знищення матеріальних цінностей СТРЕС –1) неспецифічна реакція організму у відповідь на несподівану та напружену ситуацію; 2) стан особливої хворобливої напруженості організму, викликаний надміру сильними захисними фізіологічними реакціями. СТРУС МОЗКУ – травматичне пошкодження тканин і діяльності мозку внаслідок падіння на голову, при ударах і стисненні голови. СУСПІЛЬСТВО - у широкому розумінні сукупність історичносформованих форм суспільної діяльності; у вузькому розумінні історично конкретний тип соціальної системи, певний соціальний організм, що належить до такого типу або певна форма соціальних відношень. ТЕМПЕРАМЕНТ – сукупність психічних особливостей людини, які проявляються в її поведінці, в ступені її життєвої активності. ТЕМПЕРАТУРНО-СЕНСОРНА СИСТЕМА -частина шкіряного аналізатора, спрямована на підтримання терморегуляційних процесів в організмі. ТЕРОРИЗМ — політика залякування, пригнічення супротивника силовими засобами. ТЕХНОГЕННЕ СЕРЕДОВИЩЕ - (матеріально-культурне середовище, техносфера)- компонент життєвого середовища, утворений людиною, сукупність досягнень суспільства в результаті матеріального і духовного розвитку. ТЕХНОСФЕРА - регіон біосфери, перетворений людиною за допомогою прямого або непрямого впливу технічних засобів з метою найкращої відповідності своїм матеріальним і соціально-економічним потребам. ТОКСИЧНІ РЕЧОВИНИ — речовини, що викликають отруєння усього організму людини або впливають на окремі системи людського організму (наприклад, кровотворення, ЦНС). ТОКСИЧНІСТЬ – отруйність. ТОЛЕРАНТНІСТЬ (щодо наркоманії) - стійкість організму людини до певної дози наркотиків. ТРАВМА – пошкодження тканин організму з порушенням їхньої цілісності і функцій, викликане зовнішнім чинником. ТРАНСФОРМАЦІЯ – перетворення. УВАГА – спрямованість та зосередженість в свідомості на об'єктах або явищах, що сприяє підвищенню рівня сенсорної, інтелектуальної та рухової активності. УЛЬТРА ЗВУК - звук, частота якого перевищує 20 кГ ц. УЛЬТРАФІОЛЕТОВЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ (УФ) – спектр електромагнітних коливань з довжиною хвилі 200 - 400 нм. УМОВНІ РЕФЛЕКСИ - поведінка, яку набувають у результаті навчання або у разі дій, які часто повторюються, особливо якщо послідовність їх виконання довго залишається незмінною. УРАГАНИ - вітри, що мають велику швидкість (тропічні циклони, торнадо, тайфуни тощо). УТОПЛЕННЯ – порушення діяльності організму або окремих його органів в результаті занурення під воду. ФІЗІОЛОГІЯ - наука про життєдіяльність організмів, їхніх окремих систем, органів і тканин. ФОТОННЕ ІОНІЗУЮЧЕ ВИПРОМІНЮВАННЯ –потік електромагнітних коливань, що поширюється у вакуумі з постійною швидкістю 300 000 км/с. ФОТОСИНТЕЗ – утворення вищими рослинами, водоростями, фотосинтезуючими бактеріями складних органічних сполук необхідних для життєдіяльності як для самих рослин, так і всіх інших організмів із простих з’єднань (наприклад, вуглекислого газу і води) за рахунок енергії світла ФОТОХІМІЯ – розділ хімії, у якому вивчаються хімічні реакції, що відбуваються під дією світла. XAPAKТЕР – сталі риси особистості, що формуються і проявляються в її діяльності і спілкуванні та зумовлюють типові для неї способи поведінки. ХРОМОСОМА - частина ядра клітини, що містить генетичний матеріал. ХРОМОСФЕРА - один із прошарків атмосфери Сонця. ХРОМОСФЕРНІ СПАЛАХИ – сонячні спалахи, яскраві утворення, що спостерігаються в активних областях хромосфери Сонця. ЦУНАМІ – гігантські морські хвилі, що виникають внаслідок підводних землетрусів. ШКІДЛИВИЙ ФАКТОР – чинник життєвого середовища, який приводить до погіршення самопочуття, зниження працездатності, захворювання і навіть до смерті як результат захворювання. ШКОДА — якісна або кількісна оцінка збитків заподіяних небезпекою. ШОК - загрозливий для людини стан її організму, який виникає в результаті реакції на біль, травму, опік, порушення серцевої діяльності, втрату крові і характеризується слабкістю, зниженням артеріального тиску, пригніченням центральної нервової системи, порушенням обміну речовин. ШТУЧНЕ ДИХАННЯ - комплекс заходів, спрямованих на відновлення дихання у людини, що втратила його. lllУM - сукупність звуків різноманітної частоти й інтенсивності, що виникають у результаті коливального руху частинок у пружних середовищах (твердих, рідких, газоподібних). ЯКІСНИЙ АНАЛІЗ НЕБЕЗПЕК - методики, що дозволяють визначити джерела небезпек, потенційно небезпечні ситуації, ситуації-ініціатори небезпеки, послідовність розвитку подій, шляхи запобігання небезпечним ситуаціям та зменшення шкоди. ЯКОСТІ – властивості, які мають різний ступінь вияву залежно від умов ситуацій (здібності, сприйняття, пам'ять, мислення тощо).
РЕГЛАМЕНТ ВИКЛАДАННЯ ТА КОНТРОЛЮ ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ
В Національній академії управління паралельно застосовуються дві системи оцінювання, а саме ЕСТS (Європейська система трансферту кредитів) та національна (5-ти бальна). З цією метою вводиться рейтингова (100 – бальна шкала) оцінювання знань, за допомогою якої здійснюється конвертація оцінок системи ЕСТS в національну, що представлено в таблиці 1. Таблиця 1. Порядок конвертації оцінок
Визначена на основі цієї шкали оцінка є базовою для оцінювання студента з дисципліни «Мікроекономіка». Для цього він складає письмовий іспит за 100-бальною шкалою по білетах встановленої форми. Підсумкова оцінка з дисципліни при цьому буде складатися з суми нормованої кількості балів за роботу у семестрі (максимально 60 балів) та з кількості балів оцінки за іспит (максимально 40 балів). Характеристика складових навчального процесу вивчення курсу та їх оцінювання Весь програмний матеріал курсу «Мікороекономіка» поділяється на два змістовні модулі, які представлені в навчально-тематичному плані дисципліни. Викладання основних питань згідно темам модулів та опанування їх студентами денної форми навчання включають такі складові: 1) лекції; 2) семінарські заняття; 3) тести та розв’язання ситуаційних задач; 4) контрольні роботи; 5) наукові есе Лекції та семінарські заняття проводяться в аудиторний час за розкладом згідно з встановленими правилами. Відвідування лекцій та семінарів є обов’язковим, що контролюється викладачами та куратором курсу, які по завершенню семестру оцінюють дану складову максимально за 10-ти балами. Якщо студент з будь-яких обставин мав пропуски, його оцінки розраховуються за простою пропорцією, виходячи із сумарної кількості лекцій та семінарських занять. Другою складовою комплексної оцінки студента є його активність на семінарських заняттях, під час яких впродовж семестру він може отримати максимально 60 балів. Результати роботи кожного студента (виступи, доповнення, коментарі, участь у дискусії, грамотно поставлені запитання тощо) визначаються викладачем на семінарах. Третьою складової семестрової комплексної оцінки є тестові та розрахункові завдання, які проводяться по протягом семестру, і сумарна оцінка за які може становити від 0 до 30 балів. Переведення оцінок за п’ятибальною шкалою у загальну сумарну оцінку за тестами відбувається наступним чином: отримання протягом семестру середньої оцінки від 0 до 2,5 балів – 0 балів за шкалою ЕСТS; від 2,6 до 4 балів – 5 балів за шкалою ЕСТS; від 4 до 5 балів – 10 балів за шкалою ЕСТS. Оцінки за системою ECTS визначаються пропорційно до кількості його відповідей протягом 16 годин практичних занять. Повторне тестування на даному занятті не проводиться. Якщо деякі студенти не були присутніми на плановому тестуванні з поважних обставин, вони мають можливість пройти тестування у додатково визначений час. Студенти, що не з’явилися на планове тестування без поважних причин, як і ті, що не були присутніми на додатковому, матимуть нульову оцінку. Четвертий елемент поточної оцінки знань студента – виконання 2-х контрольних робіт, максимальна оцінка за кожну з яких становить 20 балів. Перша контрольна робота (10 тестових вправ і теоретичні питання) завдання проводиться після вивчення першого навчального модуля, друга (в формі тестових випробувань та розрахункових вправ) – після вивчення другого навчального модуля. П’ятий елемент загальної оцінки становлять результати, отримані за наукові есе з тематики Модулів 1 – 2. З представленого переліку тематики студент обирає дві теми з різних модулів. За виконання кожної з них він може максимально отримати по 10 балів, тобто 20 балів (2 х 10) за два модулі. Як форма самостійної роботи наукове есе є різновидом індивідуального творчого дослідження, в якому в стислому вигляді висвітлюється сутність проблеми або дається наукова порівняльна характеристика явищ, категорій, теорій тощо. Причому, найважливішим у науковому есе є формулювання власної позиції, оцінки, шляхів вирішення проблеми тощо. Тексту есе передує простий план, що має здебільшого три пункти. В кінці есе подається список літературних джерел (10 найменувань орієнтовно), які були використані для написання роботи. Обсяг наукового есе становить 4,5 – 5,0 аркушів тексту на папері формату А4. В друкованому варіанті на одній сторінці тексту міститься до 30 рядків по 68-70 знаків кожному. Для цього зазвичай використовується шрифт Times New Roman розміру 14 та міжрядовий інтервал значенням 1,5. Якщо текст написаний від руки власноруч, то обсяг роботи збільшується в 1,5 – 2,0 рази в залежності від індивідуальних особливостей написання. Наукове есе подається викладачу через куратора курсу у заздалегідь визначний термін. Якщо есе подане із запізненням, то за кожен день після встановленого строку з оцінки за роботу знімається один бал. Після 10 днів запізнення есе не приймаються. При подачі есе куратору останній проставляє дату на титульній сторінці і засвідчує її своїм підписом. Якщо студент не зміг вчасно підготувати есе з поважних обставин, це питання вирішується викладачем із кожним персонально. Теми есе обираються студентами власноруч після першої лекції кожного з модулів. В межах академічної групи теми не повинні дублюватися. Найкращі наукові есе рекомендуються викладачем для доповіді на наукових конференціях, подання на конкурси, гранди, тощо. Таким чином комплексна оцінка розраховується як сума зазначених вище складових. Потенційно її максимальна величина дорівнює 100 балам, а саме:
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИОсновні законодавчі та нормативно-правові акти
Основна література
Додаткова література
Internet-джерела
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |