БЖД

БЖД 18.11.2014 04:46

Безпека — це такий стан об’єкта (складної системи в т. ч. людини), за якого дія зовнішніх та внутрішніх факторів не призводить до негативних наслідків.

Безпека людини – це такий стан людини, коли дія зовнішніх і внутрішніх факторів не призводить до смерті, погіршення функціонування і розвитку організму, свідомості, психіки та людини в цілому, не перешкоджає досягненню певних бажаних для людини цілей.

Безпека життєдіяльності — інтегральна наука, що вивчає процеси взаємодії людини з внутрішнім та навколишнім середовищем у всіх сферах життєдіяльності людини.

Ергономіка  —  наука, що вивчає допустимі фізичні, нервові та психічні навантаження на людину а процесі праці, проблеми оптимального пристосування навколишніх умов виробництва для ефективної праці.

Життєдіяльність — процес існування людини в просторі та часі.

Квантифікація — кількісне вираження якісних ознак. Квантифікація небезпеки - введення кількісних характеристик небезпеки.

Небезпека — це можливість виникнення обставин, за яких матерія, поле, енергія, інформація чи їх поєднання можуть таким чином вплинути на об’єкт (складну систему), що це призведе до негативних наслідків.

Негативний наслідок – зміни, що являються небажаними.

Ризик — кількісна оцінка небезпеки.

 

Аутогенний — [грецьк. autos сам + genos народження]. мед. — той, що виникає в самому організмі. Аутогенне тренування — психотерапевтичний метод, що поєднує навчання мускульному розслабленню з елементами самонавіювання; те ж, що і аутотренінг.

ВООЗ — всесвітня організація охорони здоров'я.

Здоров'я — «стан повного фізичного, психічного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад» (за визначенням ВООЗ).

Патологія — [нім. Pathologie < грецьк. pathos страждання, хвороба + logos наука]. мед. — 1) розділ медицини, що вивчає хвороботворні процеси, відхилення від норми в організмі; 2) хворобливе відхидення від норми. 

 

Аналізатор — складається з рецепторів, провідникової та відповідної мозкової частини. Забезпечує сприйняття та аналіз інформації про явища, що відбуваються як у навколишньому середовищі, так і всередині самого організму.

Вісцеральний — [нім. viszeral <лат. vīscera внутрішні органи]. анат. — той, що відноситься до внутрішніх органів організму.  

Латентний — [лат. latēns (latentis) — прихований, невидимий]. спец. прихований, той, що зовні не проявляється. Латентний період —прихований період фізіологічної реакції.

Рецептор — спеціальні чутливі утворення в організмі, що сприймають зовнішні та внутрішні подразники і перетворюють їх у нервові імпульси, які передають в центральну нервову систему.

Тактильна чутливість — [лат. tactilis] — відчуття дотику.

Гранично допустимий рівень негативного фактора (ГДР) – рівень фактора, який при щоденній (крім вихідних днів) праці на протязі 8 годин або іншого часу, але не більше 41 години в тиждень, на протязі всього трудового стажу не може викликати захворювань або відхилень у стані здоров’я, що виявляються сучасними методами досліджень в процесі роботи або у віддалені строки життя даного чи наступних поколінь.

Канцерогенні речовини — ті, що викликають розвиток онкологічних захворювань (захворювання на рак).

ЛД — летальна доза, ЛД ₁₀₀(ЛД ₅₀)— це доза фактора або хімічної речовини, що призводить до смерті 100 % (50 %) істот.

Мутація —  [лат. mutātio зміна, переміна]. біол. — зміни у генетичному коді клітин організму. Мутації виникають у статевих клітинах — гаметах (гаметні мутації) і в клітинах тіла (соматичні мутації). В залежності від характеру змін генетичного апарату мутації поділяють на геномні, хромосомні та генні.

Ноосфера — [грецьк. noos розум, розум + сфера]. биол. (сфера розуму, буквально “мисляча оболонка”) — фаза розвитку біосфери, у ході якої розумна діяльність людства стає головним визначальним фактором її функціонування та еволюції.

Потенціал фактора — його кількісна сторона, наприклад: рівень шуму, напруга електричного струму, загазованість повітря.

Сенсибілізація — [фр. sensibilisation, нім. Sensibilisation < лат. sēnsibilis чутливий]. мед., біол. — процес, внаслідок якого підвищується чутливість організму до повторної дії тієї самої речовини. З сенсибілізацією пов’язані алергічні захворювання.

Якість фактора — відображає специфічні особливості фактора, що впливають на організм людини, наприклад: дисперсність пилу, частотний склад шуму, вид електричного струму.

Ізотопи — різновиди атомів одного і того ж елементу, які мають однакові заряди ядер, але різні масові числа.

Іонізуюче випромінювання — будь-яке випромінювання, взаємодія якого із середовищем призводить до утво­рення іонів з нейтральних атомів та молекул.

Корпускулярне випромінювання — потік з елементарних та інших частинок матерії, маса спокою яких відмінна від нуля. До них належать електрони, позитрони, прото­ни, нейтрони, альфа-частинки тощо.

Проникаюча спроможність випромінювань — величина пробігу, тобто шлях, пройдений часткою в речовині до її повного припинення, обумовленого взаємодією з речовиною чи полем.

Радіоактивність — мимовільне перетворення ядер атомів одних елементів в інші, яке супроводжується іонізуючим випромінюванням.

Радіонукліди — радіоактивні атоми.

Радіопротектори — речовини, які підвищують стійкість організму до дії іонізуючих випромінювань.

Аварія — небезпечна подія техногенного характеру, що спричинила загибель людей або створює на об'єкті чи окремій території загрозу життю та здоров'ю людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.(Закон України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” від 08.06.2000 № 1809-III).

Ділення атомних ядер — розпад атомного ядра на 2 (рідше 3 або 4) осколки. Супроводжується утворенням  вторинних нейтронів, g-квантів та виділенням енергії.

Епідемія — 1) масове розповсюдження інфекційної хвороби людей у часі та просторі у межах певного регіону, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності, який реєструється на цій території; 2) поширення, у принципі тимчасове, якоїсь хвороби серед людності на більш-менш значній території.

Епізоотія — одночасне поширення інфекційної хвороби серед великої кількості одного чи багатьох видів тварин, що значно перевищує звичайний зареєстрований рівень захворюваності на певній території.

Епіфітотія — масове інфекційне захворювання рослин, що супроводжується чисельною загибеллю культур і зни­женням їх продуктивності.

Катастрофа — велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких наслідків.

Мікроб — [фр. microbe < грецьк. mikros малий + bios життя] — загальна назва мікроорганізмів: бактерій, актиноміцетів та ін. за виключенням мікроскопічних водоростей та найпростіших.

Надзвичайна ситуація — порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншими чинниками, що призвело (може призвести) до загибелі людей та/або значних матеріальних втрат. ("Положення про територіальну підсистему єдиної державної системи запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру міста Києва". Затверджено розпорядженням київської міської держадміністрації від 25.05.99 р. № 793).

Небезпечне природне явище — подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть становити загрозу для людей, об'єктів економіки та довкілля.

Стихійні лиха — природні явища, які носять надзвичайний характер і призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей, знищення матеріальних цінностей.

Термоядерні реакції — реакції злиття легких ядер у більш важкі. Відбуваються при високих температурах, супроводжуються виділенням великої кількості енергії.

 

Вибух — швидке перетворення речовини, що супроводжується виділенням енергії та утворенням фронту стислих газів.

Вогнестійкість – здатність деяких речовин не розплавлятися, протистояти впливу високих температур.

Дренчер —  [англ. drencher < to drench змочувати]. тех. — насадка-водорозбризкувач на трубах противопожежної водопровідної мережі, призначена для створення водяної завіси і гасіння предметів та конструкцій, що загорілися. 

Спринклер — [англ. sprinkler < to sprink розбризкувати]. тех. —водорозбризкуюча насадка автоматичної дія на трубах противопожежної водопровідної мережі.   

 

Банківська таємниця — відомості про операції, рахунки і вклади клієнтів і кореспондентів відповідно до статті 52 ЗУ “Про банки і банківську діяльність”.

Демпінг—[англ. dumping букв. скидання]. ком. Вивіз товарів з країни за кордон та продаж їх там за цінами значно нижчими, ніж ціни в цій країні чи на світовому ринку з метою усунення конкурентів та захвату зовнішніх ринків.

Деструктивний — [фр. destructif, нім. destruktiv < лат. dēstrūcfīvus руйнуючий] — той, що веде до руйнування.

Експансіонізм— [фр. expansion, нем. Expansion < лат. expānsio распростирание, растягивание] — політика, направлена на економічну та політичну залежність інших країн, на розширення сфер впливу, на захоплення чужих територій.

Комерційна таємниця — відомості, які не становлять державної таємниці, але розповсюдження яких може завдати шкоди підприємству відповідно до статті 30 ЗУ “Про підприємство”.

Конфіденційна інформація — інформація, яка знаходиться у власності осіб (фізичних, юридичних) і розповсюджується за їх бажанням відповідно до статті 30 ЗУ “Про інформацію”.

Корпорація — [нім. Korporation, фр. corporation < ср.-лат. corporatio объединение, сообщество] — товариство, союз, група осіб, що об’єднані на основі професійних інтересів. Одна з форм монополії. | | Пр. картель, концерн, синдикат, трест.

Маркетинг — [англ. marketing < market рынок; сбыт] ек. — система заходів по вивченню ринку, активних дії на споживчий попит,  визначення стратегії і тактики роботи підприємства.

Протекціонізм — [фр. protectionnisme < лат. prōtectio захист]. ек., політ. — економічна політика держави, що має на меті захистити національне господарство від іноземної конкуренції шляхом введення високих зборів на товари, що ввозяться до країни, обмеження чи заборону ввозу певних товарів і т. п.

Мафія — [італ. maf(f)ia] — таємна злочинна організація, що має певну структуру, характеризується системою жорсткого підпорядкування членів цієї організації її голові. (М., як тип организованої злочинності, виникла в 18 ст. на о. Сіцілія; в 20 ст. так стали називатися деякі злочинні організації в США,а потім і в інших країнах.  

Рекет — [англ. racket < діал. англ. rattick обдирати] — злочинне вимагання чужих доходів шляхом погроз та насильства.

Тероризм —  [фр. terreur < лат. terror страх, жах] — злочин проти суспільної безпеки, що полягає в здійсненні вибуху, підпалу або інших дій, що створює небезпеку загибелі людей, матеріальних збитків або настання інших суспільно небезпечних наслідків, якщо ці дії здійснені з метою порушення суспільної безпеки, залякування населення або впливу на прийняття рішення органами влади, а також загроза здійснення вказаних дій в тих же цілях.

Шантаж — [фр. chantage < лат. cantāre вимагання] — погроза розголошення компроментуючих відомостей з метою одержання певних вигод.

 

Асфіксія — задуха, викликана кисневим голодуванням, надлишком вуглекислого газу в крові та тканинах.

Дистальний — [нім. distal < лат. distāre знаходиться на відстані]. анат. — той, що знаходиться далі від центру тіла; протилежн. проксимальний.

Іммобілізація — [нім. Immobilisation < лат. immōbilis нерухомий]. мед. — створення нерухомості, спокою якої-небудь частини тіла при переломах, вивихах чи ін. за допомогою накладання шин та іншими способами.

Проксимальний —[нім. proximal < лат. proximus найближчий]. анат. — той, що знаходиться ближче до центру тіла; протилежн. дистальний.

Шок — загрозливий для людини стан її організму, який виникає в результаті реакції на біль, травму, опік, порушення серцевої діяльності, втрату крові і характеризується слабкістю, зниженням артеріального тиску, при­гніченням центральної нервової системи, порушенням обміну речовин.

 

Адсорбція — [нім. Adsorption]. хім. — поглинання речовини з розчину чи газу поверхневим шаром рідини або твердого тіла. Абсорбція — [нім. Absorption < лат. absōrptiō поглинання]. хім., фіз. — поглинання речовини або енергії всім об’ємом речовини — абсорбента.    

Антропометрія — вимір і опис тіла людини в цілому й окремих його частин.

Мікроклімат приміщень — клімат всередині приміщення, який визначається сукупністю значень температури (t, °С); відносної вологості (j, %); швидкості руху повітря (V, м/с); температури поверхонь обладнання.

Сорбція — [нім. Sorption < лат. sorbere поглинати]. хім., тех. —процес поглинання твердими тілами або рідинами речовин з навколишнього середовища.     

Екзогенний — [нім. exogen, фр. exogиne]. спец. — зовнішнього походження, викликаний зовнішніми причинами; протилеж. ендогенний.

Ендогенний — [нім. endogen, фр. endogиne]. спец. — внутрішнього походження, викликаний внутрішніми причинами; протилеж. екзогенний. Ендогенні речовини — утворюються в сировині чи продукті під дією фізичних та хімічних факторів

Кумуляція — [фр. cumulation, нім. Kumulation < лат. cumulātio збільшення; накопичення]. мед. — накопичення в організмі речовин, що повільно виводяться або погано розкладаються.

Нітрозоаміни — належать до речовин, які характеризуються наявністю нітрозогрупи у сполуці з атомом азоту.

Пестициди — (лат. pestis - зараза, чума; cidus - вбиваючий) — загальна назва різних хімічних засобів, призначених для боротьби з шкідливими організмами рослинного та тваринного походження, або зміни фізіологічного стану сільськогосподарських культур.

Тератогенез — [грецьк. teras (teratos) потвора, виродок + logos вчення]. мед., зоол., бот. — виникнення виродливостей у тварин, людей.

 

Декрет — (від лат. decretum — постанова) — нормативний акт, виданий головою держави або уряду.

Закон — нормативний акт, прийнятий найвищим органом державної влади у встановленому конституцією порядку. Має найвищу юридичну силу по відношенню до інших нормативних актів (укази, постанови тощо).

Норматив — економічний або технічний показник норм, у відповідності з якими виконується робота.

Організація Об’єднаних Націй (ООН) — міжнародна організація держав, створена з метою підтримання та зміцнення миру, безпеки та розвитку співробітництва між державами. Заснована у 1945 році. На 1 вересня 1994 року до складу ООН входило 184 держави. Головні органи ООН: Генеральна асамблея ООН, Рада Безпеки, Економічна та Соціальна Рада, Рада по опіці, Міжнародний суд і Секретаріат. Штаб-квартира — Нью-Йорк. Офіційні мови ООН: англійська, іспанська, китайська, російська та французька, а в Генеральні Асамблеї, Раді Безпеки та деяких інших органах — і арабська мова. 

Соціальні хвороби — захворювання людини, виникнення і розповсюдження яких пов'язано, головним чином, з несприятливими соціально-економічними умовами (венеричні захворювання, туберкульоз та інші).

Сталий людський розвиток — розвиток суспільства, який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гуманізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загаль­нолюдського досвіду.

Стандарт — зразок, якому повинно відповідати що-небудь за своїми ознаками, властивостями, якостями, а також документ, який містить відповідні відомості.

Указ — нормативний акт, виданий головою держави (Президентом).

Апартеїд — (апартхейд) (на мові. африкаанс apartheid — роздільне проживання). Найбільш крайня форма расової дискримінації. Означає  позбавлення певних груп населення в залежності від їх расової приналежності політичних, соціально-економічних та громадянських прав, аж до територіальної ізоляції. В 1973 прийнята Міжнародна конвенція про запобіганні злочинів апартеїду та покарання за нього.

Вандалізм — [фр. vandalisme]. Бездумно жорстоке руйнування історичних пам’ятників та культурних цінностей.

Геноцид — (от грецьк. genos — рід, плем’я і лат. caedo — вбиваю). Знищення окремих груп населення за расовими, національними, етнічними чи релігійними ознаками, а також створення життєвих умов розрахованих на повне або часткове знищення цих груп і заходи по припиненню дітонародження в їх середовищі (біологічний геноцид). Міжнародна конвенція «Про запобіганні злочинів геноциду та покарання за нього» (1948) встановлює міжнародну кримінальну відповідальність осіб винних у геноциді.

Дух — 1). Свідомість,  мислення, психічні властивості; основа, що визначає поведінку. дії. Внутрішня моральна сила. 2). В релігії і міфології: безтілесна надприродна істота. 3). Вищий розум людини, її Его. Нематеріальне буття свідомості, що не має форми.

Духовність — властивість душі, що полягає в переважанні духовних, моральних та інтелектуальних інтересів над матеріальними.

Душа — 1). Внутрішній, психічний світ людини, її свідомість. 2). Та чи інша властивість характеру, а також людина з тими чи іншими властивостями. 3). В релігійному уявленні надприродне, нематеріальне безсмертне начало в людині, що продовжує жити після її смерті. 4). Життєвий принцип або дихання життя, властивий будб-якій живій істоті від інфузорії до людини.

Евтаназія — (ейтаназія, еутаназія) (від грецьк. eu — добро і thanatos — смерть), Спеціальне прискорення смерті невиліковного хворого з метою припинення його страждань. Питання евтаназії залишається дискусійним.