Цивільна оборона та екологічна безпека

Міністерство освіти і науки України

Національний університет водного господарства та

природокористування

 

Кафедра охорони праці та безпеки життєдіяльності

 

 

064-157

 

 

 

Методичні вказівки

до виконання практичних робіт

з дисципліни «Цивільна оборона та екологічна безпека»

студентами спеціальності 8.000010

«Економіка довкілля і природних ресурсів»

денної форми навчання

 

 

 

 

 

                                                         Рекомендовано методичною

                                                      комісією за спеціальністю

                                                                 8.000010 «Економіка довкілля

                                                   та природних ресурсів»

                                                                 Протокол № 6 від 29.01.2010р.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рівне 2010

            Методичні вказівки до виконання практичних робіт з дисципліни «Цивільна оборона та екологічна безпека» студентами спеціальності 8.000010 «Економіка довкілля і природних ресурсів» денної форми навчання /О.С. Шаталов, С.Л.Кусковець. – Рівне: НУВГП, 2010. – 40 с.

 

 

Упорядники: О.С. Шаталов, старший викладач кафедри охорони праці та безпеки життєдіяльності;

С.Л. Кусковець, к.т.н., доцент кафедри охорони праці та безпеки життєдіяльності.

 

 

Відповідальний за випуск: В.Л. Филипчук, д.т.н., професор. завідувач кафедри охорони праці та безпеки життєдіяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                  © Шаталов О.С.,

                                                                  Кусковець С.Л., 2010

                                                © НУВГП, 2010

Практична робота №1

            Тема: Класифікація надзвичайних ситуацій. Визначення коду надзвичайної ситуації

Мета: вивчити порядок проведення класифікації надзвичайної ситуації.

Вміти: користуватись Класифікатором надзвичайних ситуацій в Україні, визначати код сфери виникнення і рівень надзвичайних ситуацій.

Теоретичні відомості

Державний класифікатор надзвичайних ситуацій (далі - ДКНС) є складовою частиною Державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації в Україні.

ДКНС призначений для ведення державної статистики і організації взаємодії міністерств і відомств при вирішенні питань, пов'язаних з надзвичайними ситуаціями.

Об'єктами класифікації у ДКНС є надзвичайні ситуації, які визначаються як порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинені аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосуванням засобів ураження чи іншою небезпечною подією, що призвели до загибелі людей та значних матеріальних втрат.

ДКНС включає перелік всіх НС, визначених у відповідних законодавчих  актах Верховною Радою України, згрупованих за ознаками належності до відповідних типів НС.

Відповідно до причин походження подій, що можуть зумовити виникнення НС на території України, розрізняються:

-            НС техногенного характеру - транспортні аварії (катастрофи), пожежі,  вибухи, аварії з викиданням (загрозою викидання) небезпечних та шкідливих хімічних та радіоактивних речовин, раптове руйнування споруд; аварії в електроенергетичних системах, системах життєзабезпечення, системах зв'язку та телекомунікацій, на очисних спорудах, у системах нафтогазового промислового комплексу, гідродинамічні аварії та ін.;

-            НС природного характеру - небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні явища, деградація грунтів чи надр, пожежі у природних екологічних системах, зміни стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність та масове отруєння людей, інфекційні захворювання свійських тварин, а сааме сільськогосподарських, масова загибель диких тварин, ураження сільськогосподарських рослин хворобами та шкідниками і т. ін.;

-            НС соціально-політичного характеру, пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування: збройні напади, захоплення і силове утримання важливих об'єктів або реальна загроза здійснення таких акцій; збройні напади, захоплення і силове утримання атомних електростанцій або інших об'єктів атомної енергетики або реальна загроза здійснення таких акцій; замах на життя керівників держави та народних депутатів України; напад, замах на життя членів екіпажу повітряного або морського (річкового) судна, викрадення (спроба викрадення), знищення (спроба знищення) таких суден; захоплення заручників з числа членів екіпажу чи пасажирів, установлення вибухового пристрою у багатолюдних місцях, установі, організації, на підприємстві, у житловому секторі, на транспорті; зникнення або викрадення зброї та небезпечних речовин з об'єктів їх зберігання, використання, перероблення та під час транспортування; виявлення застарілих боєприпасів, аварії на арсеналах, складах боєприпасів та інших об'єктах військового призначення з викиданням уламків, реактивних та звичайних снарядів, нещасні випадки з людьми та ін.

-            НС воєнного  характеру,  пов'язані  з наслідками застосування звичайної зброї або зброї масового ураження, під час яких виникають вторинні чинники ураження населення, що визначаються окремими нормативними документами і тому в цьому Класифікаторі не деталізовані, а зазначені на найвищому рівні деталізації в угрупованні з кодом 40000 «НС воєнного характеру».

За формою викладу ДКНС складається з блоку ідентифікації і блоку назв класифікаційних угруповань. Блок ідентифікації має ієрархічну систему класифікації з трьома рівнями класифікації: клас, підклас, група та цифровим кодом завдовжки 5 розрядів. У ДКНС прийнято метод послідовного кодування.

Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями здійснюється для забезпечення організації взаємодії центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій у процесі вирішення питань, пов'язаних з надзвичайними ситуаціями та ліквідацією їх наслідків.

Залежно від обсягів заподіяних наслідків, технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації,  надзвичайна ситуація  класифікується як державного, регіонального, місцевого або об'єктового рівня (таблиця 1).

Для визначення рівня надзвичайної ситуації  встановлюються такі критерії:

1) територіальне поширення та обсяги технічних і матеріальних ресурсів, що необхідні для ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;

2) кількість людей, які постраждали або умови життєдіяльності яких було порушено внаслідок надзвичайної ситуації;

3) розмір заподіяних (очікуваних) збитків.

Таблиця 1

Класифікація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями

Рівень НС	Територіальне поширення НС	Обсяг необхідних технічних і матеріальних ресурсів від обсягу видатків відповідних місцевих бюджетів	Кількість загиблих, осіб	Кількість постраждалих, осіб	Порушено умови життєдіяльності, кількість осіб	Збитки, тис. мін. розмірів зарплати
Державний	на територію інших держав	-	-	-	-	-
	на територію двох чи більше регіонів	не менш як 1 %	-	-	-	-
	-	-	>10	>300	>50 тис.
	-	-	>5	>100	>10 тис.	>25 тис.
	-	-	-	-	-	>150 тис.

продовження таблиці 1

Регіональний	на територію двох чи більше районів (міст обласного значення)	не менш як 1 %	-	-	-	-
	-	-	3 - 5	50 - 100	1 - 10 тис.	>5 тис.
	-	-	-	-	-	>15 тис.
Місцевий	НС вийшла за межі територій ПНО	перевищують власні можливості ПНО	-	-	-	-
	-	-	1 - 2	20 - 50	від 100 до 1000	>500
	-	-	-	-	-	>2 тис.
Об'єктового рівня визнається НС, яка не відповідає приведеним вище критеріям

Надзвичайна ситуація відноситься до певного рівня за умови відповідності її хоча б одному із значень критеріїв.

У разі коли внаслідок надзвичайної ситуації для відповідних порогових значень рівнів людських втрат або кількості осіб, які постраждали чи зазнали порушення нормальних умов життєдіяльності, обсяг збитків не досягає визначеного у цьому Порядку, рівень надзвичайної ситуації визнається на ступінь менше (для дорожньо-транспортних пригод - на два ступеня менше).

     Віднесення надзвичайної ситуації, яка виникла на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, до державного та регіонального рівня за територіальним поширенням або за сумарними показниками її наслідків не є підставою для віднесення надзвичайної ситуації до державного або регіонального рівня окремо для кожної з цих адміністративно-територіальних одиниць. Віднесення надзвичайної ситуації до державного та регіонального рівня для зазначених адміністративно-територіальних одиниць здійснюється окремо.

     Остаточне рішення щодо рівня надзвичайної  ситуації з подальшим відображенням її у даних статистики, у тому числі у разі відсутності достатніх відомостей  щодо  розвитку надзвичайної ситуації, приймає  спеціально  уповноважений  центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого належить вирішення питань захисту населення і  територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, за погодженням у разі потреби із заінтересованими міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, а також з урахуванням експертного висновку (у разі його надання) регіональної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій щодо рівня надзвичайної ситуації.

     Остаточне рішення (експертний висновок - у разі його надання) спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до компетенції якого належить вирішення питань захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, про віднесення небезпечної події до надзвичайної ситуації, її класифікацію та визначення рівня вважається підставою для  здійснення інших заходів щодо реагування на надзвичайну ситуацію.          

 

Порядок проведення розрахунків

Вихідні дані для проведення класифікації надзвичайної ситуації вибираються з додатку згідно варіанту (таблиця 1 додатку).

Проведення класифікації НС і визначення її коду здійснюється в такій послідовності:

1. Згідно характеру небезпечної події, яка відбулась на об’єкті визначається код сфери виникнення надзвичайної ситуації (клас, підклас, група).

2. Визначаються напрями і галузі на які вплинули первинні та вторинні чинники надзвичайної ситуації.

3. Визначаються критерії за якими будуть встановлюватись рівні НС.

4. Використовуючи Класифікатор НС в Україні (ДК 019-2001) і Постанову КМУ від 24 березня 2004 р. N 368 «Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями» визначають порогові значення критеріїв НС.

5. Порівнюючи порогові значення критеріїв з вихідними даними на підставі вищезгаданих нормативних документів визначають рівень надзвичайної ситуації по кожному з критеріїв.

6. На підставі отриманих результатів практичної роботи робиться висновок. У висновку вказуються: попередній код події, ознака та рівень надзвичайної ситуації.

Рекомендована література: (1.1., 1.2., 2.3., 2.4., 2.5., 2.7., 3.1.)

 

Практична робота №2

            Тема: Ідентифікація потенційно небезпечних виробництв і оцінка їх небезпечності

Мета: вивчити методику ідентифікації потенційно небезпечних об’єктів.

Вміти: ідентифікувати потенційно небезпечні об’єкти і оцінювати їх небезпечність.

 

Теоретичні відомості

Методику ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів розроблено відповідно до Законів України "Про правові засади цивільного захисту", "Про об'єкти підвищеної небезпеки", Положення про Державний реєстр потенційно небезпечних об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2002 N 1288 (із змінами), Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів, затвердженого наказом МНС України від 18.12.2000 N 338, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24 січня 2001 року за N 62/5253 (у редакції наказу МНС України від 16.08.2005 N 140, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.09.2005 за N 970/11250), Положення про моніторинг потенційно небезпечних об'єктів, затвердженого наказом МНС України від 06.11.2003 N 425, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2003 за N 1238/8559.

Дана Методика встановлює єдиний порядок проведення ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів з метою вдосконалення організації їх державного обліку у процесі паспортизації та реєстрації у Державному реєстрі потенційно небезпечних об'єктів.

Дія цієї Методики розповсюджується на осіб, які повинні зареєструвати небезпечні об'єкти, у тому числі осіб, відповідальних за об'єкти, визначені центральними та місцевими органами виконавчої влади як такі, що несуть загрозу виникнення надзвичайних ситуацій та підлягають ідентифікації.

Вимоги Методики не поширюються на транспортні засоби, які перевозять небезпечні речовини рухомим складом залізничного транспорту, суднами, плавзасобами морського та річкового транспорту, літаками, іншими повітряними транспортними засобами та автомобільним транспортом.

Методика може бути використана фахівцями підприємств, установ, організацій та відповідними комісіями техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій з метою належного виконання заходів, визначених нормативно-правовими актами у сфері цивільного захисту населення, техногенної безпеки та охорони довкілля, а також органів виконавчої влади, які відповідають за безпечне функціонування потенційно небезпечних об'єктів.

Ідентифікація передбачає аналіз структури об'єктів господарської діяльності та характеру їх функціонування для встановлення факту наявності або відсутності джерел небезпеки, які за певних обставин можуть ініціювати виникнення НС, а також визначення рівнів можливих НС.

У процесі ідентифікації розглядаються і ураховуються внутрішні і зовнішні чинники небезпеки.

Внутрішні чинники небезпеки характеризують небезпечність будов, споруд, обладнання, технологічних процесів об'єкта господарської діяльності та речовин, що виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються на його території.

Зовнішні чинники небезпеки безпосередньо не пов'язані з функціонуванням об'єкта господарської діяльності, але можуть ініціювати виникнення НС на ньому та негативно впливати на її розвиток (природні явища та аварії на об'єктах, які розташовані поблизу).

Органи виконавчої влади, які відповідають за безпечне функціонування ПНО, територіальні та місцеві органи державного нагляду у сфері цивільного захисту, відповідно до своїх повноважень встановлюють терміни проведення ідентифікації та вживають заходів щодо забезпечення своєчасності та повноти проведення ідентифікації. Ідентифікацію проводять відповідальні особи об'єктів господарської діяльності, результати якої узгоджують з місцевими органами державного нагляду у сфері цивільного захисту.

Повідомлення про результати ідентифікації щодо визначення потенційної небезпеки надається до місцевого органу державного нагляду у сфері цивільного захисту для узагальнення результатів проведення ідентифікації.

На підставі узагальнених результатів проведення ідентифікації місцеві органи державного нагляду у сфері цивільного захисту формують та щорічно уточнюють переліки ПНО підвідомчої території.

 

Порядок проведення розрахунків

Вихідні дані для проведення практичної роботи беруться з додатку згідно варіанту (таблиця 2 додатку).

Процедура ідентифікації здійснюється за такими етапами:

1. Здійснюється вибір кодів НС, виникнення яких можливе на об'єкті господарської діяльності, згідно з Класифікацією надзвичайних ситуацій.

2. Проводиться аналіз показників ознак НС, вибраних на попередньому етапі, та визначення їх порогових значень з використанням Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій, затверджених наказом МНС України від 22 квітня 2003 року N 119 та зареєстрованих в Мін'юсті України 29.07.2003 за N 656/7977;

3. Виявляються за результатами аналізу джерела небезпек, які при певних умовах (аварії, порушення режиму експлуатації, виникнення природних небезпечних явищ тощо) можуть стати причиною виникнення НС.

4. Визначаються види небезпек для кожного з виявлених джерел.

5.Визначається перелік небезпечних речовин, що використовуються на об'єкті господарської діяльності, їх кількості та класу небезпеки за допомогою нормативних документів у сфері визначення небезпечних речовин;

6. Оцінюються на підставі отриманих даних зони поширення НС, які можуть ініціювати кожне з виявлених джерел небезпеки.

7. Оцінюються можливі наслідків НС для кожного з джерел небезпеки (кількість загиблих, постраждалих, тих, яким порушено умови життєдіяльності, матеріальні збитки).

8. Встановлюються максимально можливі рівнів НС для кожного з джерел небезпеки.

9. На підставі отриманих результатів робиться висновок. Об'єкт господарської діяльності визнається потенційно небезпечним за умови наявності у його складі хоча б одного джерела небезпеки, здатного ініціювати НС місцевого, регіонального або державного рівнів.

Рекомендована література: (1.1., 1.5., 2.1., 2.2., 2.3., 2.8., 3.2., 3.3.)

 

Практична робота №3

            Тема: Оцінка радіаційної обстановки

Мета: вивчити порядок оцінки радіаційної обстановки на радіаційно-небезпечному об’єкті внаслідок надзвичайної ситуації, що викликала радіаційне забруднення навколишнього середовища.

Вміти: прогнозувати радіаційну обстановку на РНО внаслідок радіаційного забруднення навколишнього середовища.

 

Теоретичні відомості

Радіаційна обстановка – це обстановка, яка склалась на території об’єкта, села, міста, району внаслідок аварії на РНО або ядерного вибуху, що призвело до радіаційного забруднення місцевості, будівель, споруд, продуктів харчування, води і потребує вживання заходів радіаційного захисту населення, тварин, рослин.

Радіаційна обстановка характеризується:

• тривалістю та прихованістю дії
• зонами РЗ;
• рівнями радіації;
• спадом рівнів радіації.

Оцінка радіаційної обстановки, що склалась на об’єкті може використовуватись для оцінки стійкості роботи об’єкта в умовах надзвичайної ситуації.

За критерій оцінки роботи підприємства приймається величина допустимої дози радіації, яку можуть отримати робітники та службовці за час роботи в конкретних умовах.

Мета оцінки стійкості об’єкта полягає в виявлені його слабких елементів, щоб надалі провести інженерно-технічні заходи, направлені на підвищення стійкості об’єкта господарської діяльності в цілому.

Оцінка стійкості роботи об’єкта – це всебічне виявлення підприємства з точки зору можливості його протистояти дії руйнуючих і уражуючи факторів в надзвичайних ситуаціях, продовжувати роботу і відновлювати виробництво при отриманні слабких чи середніх руйнувань основних його виробничих елементів.

Забезпечення стійкості роботи об’єкта є основним критерієм попередження виникнення надзвичайних ситуацій техногенного походження і вжиття заходів для зменшення збитків та втрат в разі аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха, застосування засобів ураження.

Під стійкістю роботи об’єкта розуміють здатність його в надзвичайних ситуаціях виробляти продукцію в запланованому обсягу і номенклатурі, а при отриманні слабких чи середніх руйнувань відновити виробництво в мінімально короткі строки, для об’єктів безпосередньо не виробляючих матеріальних цінностей - виконувати свої функції згідно призначення.

На стійкість роботи об’єкта в НС мирного та воєнного часів впливають слідуючи чинники:

• надійність захисту робітників і службовців від дій і наслідків стихійних лих, аварій, катастроф, дій первинних та вторинних факторів ураження, які створюють осередки ураження;
• безпечність розташування об’єкту відносно зон можливих руйнувань;
• здатність інженерно-технічного комплексу об’єкту протистояти діям, які спроможні заподіяти руйнування будинків, споруд, пошкодження устаткування, контрольно-вимірювальної апаратури, тощо;
• безперервність постачання об’єкту всім необхідним для випуску продукції: електроенергією, паливом, газом, сировиною, комплектуючими елементами, тощо;
• підготовленість об’єкта до проведення рятувальних і аварійно-відновлювальних робіт (РіАВР) і до поновлення виробництва;
• надійність і безперервність керування виробництвом, силами і засобами ЦО.

Радіація та її вплив на життєдіяльність людини.

Під дією радіоактивних випромінювань електрично нейтральні в нормальних умовах атоми і молекули речовин розпадаються на пари позитивно і негативно заряджених частинок – іонів. Іонізація речовин супроводжується змінами їх основних фізико-хімічних властивостей, а для біологічної тканини – порушенням її життєдіяльності. І одне і друге при окремих умовах може порушити роботу окремих елементів, приладів, а також викликати ураження людини. Ступінь ураження людей (тварин) залежить від дози випромінювання. Дія випромінювання призводить до різкого зменшення кількості лейкоцитів і протистояння організму інфекційним захворюванням. Зменшення кількості еритроцитів викликає кисневе голодування тканини, зменшує процес звертування крові, а це всвою чергу призводить до крововиливу в товщі шкіри і слизових оболонках. Опромінення може бути одноразовим і багаторазовим.

Дози радіації, отримані за короткий термін, викликають більш сильні ураження, ніж ті, які мають ту саму величину, отримані на протязі тривалого часу. Це пояснюється тим, що організм людини встигає відновлювати загиблі клітини.

Радіаційні ураження можуть бути зовнішніми і внутрішніми. При зовнішньому опромінюванні на людей, тварин діють випромінювання, джерелом яких є радіоактивні речовини, які є на поверхні землі і навколишніх предметах. Основну частку опромінення складають γ - промені. При попаданні на відкриті ділянки шкіри значної кількості α і β - активних речовин у людини викликають радіаційні опіки.

Внутрішнім називається таке опромінення, при якому радіоактивні речовини, які потрапили в організм, діють на внутрішні органи тканини.

В залежності від отриманої дози радіації розрізняють чотири ступені променевої хвороби:

- перша – легка, виникає при загальній поглинутій дозі випромінювання 100-200 рад. Інкубаційний період може тривати 2-3 тижня, після чого відбувається слабкість, періодичне підвищення температури, головні болі, запаморочення, нудота;

- друга – середня, виникає при загальній поглинутій дозі випромінювання 200-400 рад. Інкубаційний період продовжується близько тижня. Симптоми ураження більш виражені. При активному лікуванні одужання настає через 1,5-2 місяці. Можливі смертельні випадки;

- третя – тяжка, виникає при загальній поглинутій дозі випромінювання 400-600 рад. Хвороба проходить важко. Знижуються захисні функції організму. При інтенсивному лікуванні можливе одужання;

- четверта – дуже важка, виникає при опромінювання >600 рад. Одужують, при активному лікуванні одиниці.

Населення поділяється на ІІІ категорії людей, які можуть бути опромінення:

А - персонал АЕС (люди, які працюють постійно в опроміненні),

Б - частина населення, яка безпосередньо не працює з опроміненням, але за умовами роботи або проживання може потрапити під дію опромінення,

В - основна частина населення.

Допустимою одноразовою дозою опромінювання за 4 доби на воєнний час встановлено 50 рад. На мирний час у випадку аварії на АЕС встановлено такі допустимі дози опромінювання:

5 рад (бер) - для персоналу АЕС в нормальних умовах за рік;

25 рад (бер) - аварійне опромінення персоналу АЕС (разова);

0,5 рад (бер) - для населення в звичайних умовах за рік;

10 рад (бер) - аварійне опромінення населення (разове).

Основна мета заходів по захисту населення зводиться до того, щоб максимально зменшити кількість опромінених осіб і доз опромінення. При аварії ядерного реактора з викидом в атмосферу РР, а також при РЗМ при ядерних вибухах можливі слідуючи шляхи дії радіоактивних факторів на населення:

-            зовнішнє гамма- опромінення при проходженні радіоактивної хмари, а також дії ПР в момент ядерного вибуху;

-            внутрішнє опромінення за рахунок вдихання радіоактивних аерозолів (інгаляційна небезпечність);

-            контактне опромінення при радіоактивному забрудненні шкіряного покриву та одягу;

-            загальне зовнішнє гамма- опромінення людей від РР, що випали на поверхню землі, будинків, споруд і т.д.;

-            внутрішнє опромінення внаслідок використанні населенням заражених РР продуктів харчування, води.

Прогноз радіаційних наслідків і планування заходів протирадіаційного захисту здійснюються в залежності від фази проходження аварії (рання, середня, пізня).

Рішення про проведення заходів протирадіаційного захисту приймається  на підставі порівняння прогнозуючих доз з приведеними дозовими критеріями рівня радіаційного опромінення. Якщо прогнозуєме опромінення перевищує нижній рівень, але не досягає верхнього рівня, то рішення про проведення заходів приймається в залежності від радіаційної обстановки. Якщо прогнозуєме опромінення досягає або перевищує верхній рівень, то запровадження заходів є обов’язковим.

Дозові критерії для переселення, обмеження вживання забруднених продуктів і води відносяться до прогнозуємої дози від зовнішнього та внутрішнього опромінення на протязі одного року.

Основні заходи захисту людей в заражених районах:

-            споживання чистих продуктів;

-            проведення агрохімічних заходів, направлених на зниження поглинання рослинністю радіонуклідів;

-            дозиметричний контроль:

-            проведення дезактивації в місцях з підвищеними рівнями зараження:

-            відселення людей із небезпечних зон;

-            йодована профілактика і ін.

 

Порядок проведення розрахунків

Вихідні дані для проведення розрахунку беруться з додатку згідно варіанту (таблиця 3 додатку).

Порядок оцінки проводиться в наступній послідовності:

1. Визначається ступінь захищеності працівників об’єкта та членів їх сімей.

2. Визначається клас стратифікації атмосфери.

3. Визначаються розміри зон радіаційного забруднення і час їх формування.

4. Визначається потужність дози гама-випромінювання (рівень радіації).

5. Визначається допустимий час перебування працівників об’єкта і членів їх сімей в зонах забруднення без засобів індивідуального захисту.

6. Визначаються дози опромінення, що отримають працівники об’єкта та їх сім’ї удома.

7. Визначаються дози опромінення, що отримають працівники об’єкта під час роботи.

8. Визначаються можливі радіаційні втрати.

9. Визначають межу стійкості роботи об’єкта в умовах радіаційного забруднення його території.

10. На підставі отриманих даних робляться висновки та пропозиції.

Рекомендована література: (1.3., 1.4., 2.3., 2.10., 3.5.)

 

Практична робота №4

            Тема: Оцінка хімічної обстановки

            Мета: вивчити методику прогнозування наслідків впливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті.

Вміти: прогнозувати масштаби забруднення небезпечними хімічними речовинами при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах і транспорті.

 

Теоретичні відомості

З метою визначення єдиного порядку прогнозування хімічної обстановки при аваріях на промислових об'єктах і транспорті та відповідно до статті 15 "Радіаційний та хімічний захист" Закону України від 8 червня 2000 року №1809 "Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру", Постанови Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 р. "Про єдину державну систему запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру", Класифікатора надзвичайних ситуацій в Україні та підвищення якості планування заходів щодо захисту населення у разі виливу(викиду) небезпечних хімічних речовин (НХР) при аваріях на промислових об'єктах і транспорті спільним наказом МНС України, Міністерства аграрної політики України, Міністерства економіки України, Міністерства екології та природних ресурсів України від 27 березня 2001 року №73/82/63/122 і затвердженим в Міністерстві юстиції України 10 квітня 2001 року №326/5517 затверджена Методика прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті (далі Методика).

Методика призначена для прогнозування масштабів забруднення при аваріях з НХР на промислових об'єктах, автомобільному, річковому, залізничному і трубопровідному транспорті і може бути  використана для розрахунків на морському транспорті, якщо хмара НХР при аварії на ньому може дістати прибережної зони, де мешкає населення.

Методика застосовується  тільки для НХР, які зберігаються у газоподібному або рідкому стані і в момент викиду, виливу переходять у газоподібний стан та створюють первинну або (і) вторинну хмару НХР.

Методика передбачає  проведення  розрахунків  для  планування заходів щодо захисту населення тільки на висотах до 10 м над поверхнею землі (приземному шарі повітря).

Методика може бути використана для довгострокового (оперативного) і аварійного прогнозування при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах (ХНО) і транспорті, а також для визначення ступеня хімічної небезпеки ХНО і адміністративно-територіальних одиниць (АТО).

Методика дає можливість розробити порядок дій  працівників  хімічно небезпечного об'єкта у разі виникнення аварії з виливом (викидом) небезпечних хімічних речовин на ньому.

Безпека функціонування хімічно небезпечних об’єктів залежить від багатьох факторів: фізико-хімічних властивостей сировини, напівпродуктів і продуктів, від характеру технологічного процесу і надійності обладнання, умов зберігання і транспортування хімічних речовин, стану контрольно-вимірювальних приладів і засобів автоматизації, ефективності засобів проти аварійного захисту і т.д. крім того, безпека виробництва, використання, зберігання і перевезення сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) в значній мірі залежить від рівня організації профілактичної роботи, своєчасності і якості планових попереджувальних робіт, підготовленості і практичних навиків персоналу, системи нагляду за станом технічних засобів проти аварійного захисту.

Аналіз структури підприємств, що виробляють або використовують СДОР, показує, що в їх технологічних лініях обертається, як правило, незначна кількість токсичних хімічних продуктів. Значно більша кількість СДОР за об’ємом знаходиться на складах підприємств. Це приводить до того, що при аваріях у цехах підприємств в більшості випадків мають місце локальне зараження повітря, обладнання цехів, території підприємств. При цьому ураження в таких випадках може отримати в основному виробничий персонал.

При аваріях на складах підприємств, коли руйнуються ємності, СДОР розповсюджується за межі підприємства, що приводить до масового ураження не тільки персоналу підприємства, але і населення, що розташовано в зоні ураження суб’єкта господарювання.

Місткість складів СДОР на любому підприємстві визначається в залежності від необхідного запасу, що забезпечує безперервну роботу підприємства, а також від доцільно допустимого накопичення на виробничій площадці товарної продукції, яка підлягає відправці споживачам. У наслідку норми зберігання СДОР на кожному підприємстві визначаються з розрахунком умов їх споживання, вироблення, транспортування, попередження аварійних ситуацій, профілактичних зупинок, сезонних поставок, а також токсичності, пожежної  і вибухової безпеки.

В середньому на підприємствах мінімальні (не понижуючі) запаси хімічних продуктів створюються на три доби, а для заводів з виробництва окремих хімічних речовин і мінеральних добрив – до 10-15 діб.

На виробничих площадках або на транспорті СДОР, як правило, знаходиться в стандартних ємностях. Це можуть бути оболонки з алюмінію, заліза або залізобетону, в яких підтримуються умови, що відповідають заданим режимам зберігання. Форма і тип ємностей вибираються виходячи із масштабів виробництва або використання, умов їх транспортування. Найбільш широке розповсюдження сьогодні отримали ємності циліндричної форми та шарові резервуари.

Місткість резервуарів буває різною. Хлор, наприклад, зберігається в ємностях місткістю від 1 до 1000 т, аміак – від 5 до 30000 т, синильна кислота – від 1 до 200 т, окисел етилену – в шарових резервуарах об’ємом 800 м³ і більше, окисел вуглецю, двоокис сірки, гідразин, тетраетилсвинець, сірковуглець – в ємностях місткістю від 1 до 100 т.

Наземні резервуари, як правило, розміщуються групами. В кожній групі передбачається резервна ємність для перекачування СДОР на випадок їх виливу із якогось резервуару. Для кожної групи наземних резервуарів за периметром робиться замкнуте обвалування або загороджувальна стінка з не горючих і стійких до корозії матеріалів висотою не менше 1 м. Внутрішній об’єм обвалування, розраховується на повний об’єм групи резервуарів. Відстань від резервуарів до підошви обвалування або загороджувальної стінки приймається рівною половині діаметру ближнього резервуару, але не менше 1 м.

Відстань від складів СДОР об’ємом більше 8000 м³ до населених пунктів повинна бути не менше 1000 м. Відстань від складів з наземним розташуванням резервуарів до місць масового скупчення людей (стадіонів, базарів, парків і т.д.) збільшується в два рази.

Для зберігання СДОР на складах підприємств використовуються наступні головні способи:

-          в резервуарах під високим тиском;

-            в ізотермічних сховищах при тиску, близькому до атмосферного (низькотемпературне сховище), або до 1 Па (ізотермічне сховище, при цьому використовуються шарові резервуари великої місткості);

-            зберігання при температурі навколишнього середовища в закритих ємностях (характерно для високо киплячих рідин).

Спосіб зберігання  СДОР у більшості визначає їх поведінка при аваріях (розкриття, пошкодження, руйнування оболонок резервуарів).

У випадку руйнування оболонки ємності, що зберігала СДОР під тиском, і наступного розливу великої кількості речовини в піддон (обвалування) його попадання в повітря може здійснюватися на протязі тривалого часу. Процес  випаровування в даному  випадку  можна  умовно розділити на три періоди.

Перший період – бурне, майже моментальне випаровування за рахунок різниці пружності насиченого пару СДОР в ємності і парціального тиску в повітрі. Даний процес забезпечує головну кількість пару СДОР, що потрапляє в повітря за цей період часу. Крім того, частина СДОР переходить в пар за рахунок теплоутримання рідини, температури навколишнього повітря і сонцевої радіації. В результаті температура рідини знижується до температури кипіння. Враховуючи, що за даний період часу випаровується значна кількість СДОР, то може виникнути хмара з концентраціями СДОР, значно перевищуючи смертельні.

Другий період– нестійке випаровування СДОР за рахунок тепла піддону (обвалування), зміни теплоутримання рідини і притоку тепла від навколишнього повітря. Цей період характеризується, як правило, різким спадом інтенсивності випаровування в перші хвилини після розливу з одночасним пониженням температури рідкого шару нижче температури кипіння.

Третій період – стаціонарне випаровування СДОР за рахунок тепла навколишнього повітря. Випаровування в цьому випадку буде залежати від швидкості вітру, температури навколишнього повітря і рідкого шару. Підвід тепла від піддону (обвалування) практично буде дорівнювати нулю. Тривалість стаціонарного періоду в залежності від типу СДОР, його кількості і зовнішніх умов може складати години, добу і більше.

 

Порядок виконання розрахунку

При оцінці хімічної обстановки може здійснюватись довгострокове (оперативне) та аварійне прогнозування.

Вихідні дані для проведення розрахунку вибираються з додатку згідно індивідуального варіанту (таблиця 4 додатку).

 При довгостроковому прогнозуванні визначаються:

1. Кількість розлитої НХР.

2. Характер розливу НХР.

3. Метеоумови.

4. Глибина розповсюдження забрудненої хмари НХР (Г_р), км.

5. Ширина прогнозованої зони хімічного забруднення (ПХЗ), Ш.

6. Площа зони можливого хімічного забруднення (ЗМХЗ), Sм.

7. Площа прогнозованої зони хімічного забруднення (ПЗХЗ), Sn.

8. Час підходу забрудненого повітря до об'єкта (населеного пункту), Тn.

9. Час випаровування, год.

10. Середня   щільність населення  для  цієї місцевості та відсоток площі забруднення НХР населеного пункту.

11. Кількість людей, які можуть бути уражені.

12. Присвоєння ступеня хімічної небезпеки ХНО і АТО.

 

При аварійному прогнозуванні визначаються:

1. Кількість розлитої НХР.

1. Характер розливу НХР на підстильній поверхні ("вільний" або "у піддон").

3. Реальні метеоумови на момент аварії.

4. Вертикальна стійкість повітря. Інверсія, ізотермія, конвекція.

5. Глибина розповсюдження забрудненої хмари НХР.

6. Ширина прогнозованої зони хімічного забруднення.

7. Площа зони можливого хімічного забруднення (ЗМХЗ), Sм.

8. Площа прогнозованої зони хімічного зараження (ПЗХЗ), Sn.

9.Час підходу забрудненої хмари НХР до заданого об'єкта (населеного пункту).

10. Термін дії джерела забруднення НХР (час випаровування), Тд, год.

11. Середня щільність населення для цієї місцевості та відсоток площі забруднення НХР.

12. Можливі ураження людей.

Рекомендована література (1.1., 1.5., 2.3., 3.4.)

 

 

Практична робота №5

            Тема: Оцінка збитків від наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру

Мета: вивчити методику оцінювання збитків від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного походження.

Вміти: визначати розміри збитків від наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, завданих здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу та об'єктам національної економіки.

 

Теоретичні відомості

Усі збитки поділяються на види залежно від завданої фактичної шкоди, зокрема від:

-  втрати життя та здоров'я населення (Н_р);

-  руйнування та пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції (М_р);

-  не вироблення продукції внаслідок припинення виробництва (М_п);

-  вилучення або порушення сільськогосподарських угідь (Р_с/г);

-  втрат тваринництва (М_тв);

-  втрати деревини та інших лісових ресурсів (Р_л/г);

-  втрат рибного господарства (Р_р/г);

-  знищення або погіршення якості рекреаційних зон (Р_рек);

-  забруднення атмосферного повітря (А_ф);

-  забруднення поверхневих і підземних вод та джерел, внутрішніх морських вод і територіального моря (В_ф);

-  забруднення земель несільськогосподарського призначення (З_ф);

-  збитки, заподіяні природно-заповідному фонду (Р_пзф).

Загальний обсяг збитків від наслідків НС розраховується як сума основних локальних збитків.

Відповідно до територіального поширення та обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, за класифікаційними ознаками визначаються чотири рівні НС - державний, регіональний, місцевий та об'єктовий.

Для кожного типу НС згідно з класифікатором НС встановлюється перелік основних характерних збитків щодо кожного рівня НС залежно від масштабів шкідливого впливу.

Для кожного типу та виду НС залежно від їх рівня визначаються основні види збитків. Ці види за типами та масштабами НС наведені у таблиці 2 (прямим шрифтом виділено збитки, які необхідно обов'язково розраховувати, курсивом - збитки, що мають місце у деяких окремих випадках).

 

Таблиця 2

Основні види збитків, характерних для різних типів НС

Типи НС	Рівень НС
	об'єктовий	місцевий	регіональний	державний
Надзвичайні ситуації техногенного характеру
Транспортні аварії	Нр Мр Мп; Аф Вф Зф	Нр Мр Мп; Рр/г Аф Вф Зф
Пожежі та вибухи	Нр Мр Мп; Аф Вф Зф	Нр Мр Мп Аф; Рр/г Вф Зф	Нр Мр Мп Аф Вф Зф; Рс/г Рл/г Рр/г Ррек Рпзф

продовження таблиці 2

Аварії з викидом (загрозою викиду) СДОР, РР, БНР	Нр Мп Мр Аф Вф; Рр/г Ррек Рс/г Рл/г	Нр Мр Рр/г Ррек  Мп Аф Вф; Рс/г Рл/г Рпзф Зф	Нр Мр Рр/г Ррек Рс/г  Рл/г Рпзф Мп Аф Вф Зф	Нр Мр Рр/г Ррек Рс/г Рл/г Рпзф Аф Вф Зф
Раптове руйнування споруд	Мр Нр Мп	Мр Нр Мп
Аварії на об'єктах електро-енергетики	Мр Мп; Нр	Мр Мп; Нр	Мр Нр	Мр Нр
Аварії на комунальних системах життєза-безпечення	Мр Нр Мп Вф; Зф	Мр Нр Мп Вф Зф	Нр Мр Рр/г Ррек Мп Вф Зф	Нр Мр Рр/г Ррек Мп Вф Зф; Рс/г Рл/г Рпзф
Аварії на очисних спорудах	Мр Нр Мп Аф Вф Зф	Мр Нр Мп Аф Вф Зф	Нр Мр Рр/г Ррек Рс/г  Рл/г Рпзф Мп  Аф Вф Зф	Нр Мр Рр/г Ррек Рс/г Рл/г Рпзф Мп Аф Вф Зф
Гідродинамічні аварії	Мр Нр Мп; Ррек Рс/г Рл/г Рпзф Вф	Мр Нр Мп Вф; Ррек Рс/г Рл/г Рпзф Зф	Нр Мр Рс/г Рл/г Мп Вф Зф; Рр/г Ррек Рпзф	Нр Мр Рс/г Рл/г Рр/г Ррек Рпзф Вф Зф; Мп
Надзвичайні ситуації природного характеру
Геологічні та геофізичні небезпечні явища	Нр Мр Мп; Аф Вф Зф	Нр Мр Мп; Аф Вф Зф	Нр Мр Рр/г Ррек Рс/г  Рл/г Рпзф Мп  Аф Вф Зф	Нр Мр Рр/г Ррек  Рс/г Рл/г Рпзф Мп Аф Вф Зф
Метеорологічні та агрометеоро-логічні небезпечні явища	Мр Нр Мп; Рл/г	Мр Нр Мп; Рл/г	Мр Нр Рс/г; Рл/г Мп Аф Вф Зф	Мр Рс/г Нр Рл/г; Рпзф Рр/г Ррек Мп  Аф Вф Зф
Гідрологічні небезпечні явища	Мр Нр Мп; Рс/г Рл/г Рр/г Ррек Вф	Мр Нр Рс/г Рр/г Мп; Рл/г Ррек Вф	Мр Нр Рс/г Рр/г Рл/г  Ррек Рпзф; Мп Вф

продовження таблиці 2

Пожежі лісові, степові, сільсько-господарських масивів, корисних копалин	Мр Нр Рс/г Рл/г Мп; Аф Зф	Мр Нр Рс/г Рл/г Мп Аф; Ррек Рпзф Зф	Мр Нр Рс/г Рл/г Ррек  Рпзф Мп Аф Зф; Рр/г	Мр Нр Рс/г Рл/г  Ррек Рпзф Рр/г Мп Аф Зф
Інфекційні захворювання людей	Нр Мп	Нр Мп	Нр Мр Мп	Нр Мр Мп
Інфекційні захворювання сільсько-господарських тварин	Мтв, Мр Мп	Мтв Мр Мп	Мтв Мр Мп; Нр	Мтв Мр Нр Мп
Ураження сільсько-господарських рослин хворобами та шкідниками	Мр Мп	Мтв Мр Мп	Мтв Мр Мп; Рс/г	Мтв, Мр Рс/г Мп; Нр
Зміна стану суші	Рс/г Рл/г; Рпзф Вф Зф	Рс/г Рл/г; Рпзф Ррек Вф Зф	Рс/г Рл/г Мр Нр Рпзф Ррек Рр/г Вф Зф	Рс/г Рл/г Мр Нр Рпзф Ррек Рр/г Вф Зф
Зміна складу і властивостей атмосфери	Нр Ррек Аф Рс/г Рл/г Рпзф	Нр Ррек Аф Рс/г Рл/г Рпзф	Нр Ррек Мр Рс/г Аф  Рл/г Рпзф	Нр Ррек Мр Рс/г Рл/г Рпзф Аф
Зміна складу і властивостей гідросфери	Нр Рр/г Вф; Ррек Рс/г	Нр Рр/г Ррек Вф;  Рс/г Рпзф	Нр Рр/г Мр Ррек Рс/г Вф; Рл/г Рпзф	Нр Рр/г Мр Ррек  Рс/г Рл/г Рпзф Вф
Зміна стану біосфери	Збитки розраховуються за спеціальними методиками

Порядок проведення розрахунків

Вихідні дані для розрахунку збитків від НС приймаються згідно варіанту за таблицею 5 (таблиця 5 додатку).

 Загальний обсяг збитків визначається як сума основних локальних збитків:

1. Розраховуються збитки від втрати життя та здоров’я населення Нр.
2. Розраховуються збитки від руйнування та пошкодження основних фондів, знищення майна та продукції Мр.
3. Розраховуються збитки від не вироблення продукції внаслідок припинення виробництва Мп.
4. Розраховуються збитки від вилучення або порушення сільськогосподарських угідь Рс/г.
5. Розраховуються збитки від втрат тваринництва Мтв.
6. Розраховуються збитки від втрат  деревини та інших лісових ресурсів Рл/г.
7. Розраховуються збитки рибного господарства Рр/г.
8. Розраховуються збитки від знищення або погіршення якості рекреаційних зон Ррек.
9. Розраховуються збитки від втрат природно-заповідного фонду Рпзф.
10.  Розраховуються збитки від забруднення атмосферного повітря Аф.
11.  Розраховуються збитки від забруднення поверхневих і підземних вод та джерел, внутрішніх морських вод і територіального моря Вф.
12. Розраховуються збитки від забруднення земель несільськогосподарського призначення Зф.

Рекомендована література: (1.1., 2.4., 2.5., 2.6., 2.10.)

 

 

Завдання на практичні роботи

 

Завдання 1

Здійснити класифікацію небезпечної події, визначити попередній код події та рівень надзвичайної ситуації.

 

Завдання 2

Провести ідентифікацію об’єкта господарської діяльності і визначити наслідки та рівень надзвичайної ситуації, що може виникнути в процесі експлуатації ПНО.

 

 

Завдання 3

Оцінити радіаційну обстановку та визначити стійкість роботи промислового об’єкта в умовах надзвичайної ситуації, яка викликана радіаційним забрудненням території.

 

Завдання 4

Оперативне прогнозування:

провести класифікацію з хімічної небезпеки ХНО і АТО та корегування оперативних планів щодо захисту населення і територій від впливу наслідків аварії з виливом (викидом) НХР.

З цією метою провести довгострокове прогнозування наслідків виливу (викиду) НХР при аварії на ХНО для умов: СВСВ - інверсія, швидкість вітру – 1 м/с, температура повітря - +20⁰С.

Аварійне прогнозування:

на хімічно небезпечному об’єкті певного ступеня хімічної небезпеки відбулась аварія з виливом (викидом) ХНР.

Визначити можливі наслідки аварії і порядок дій в зоні можливого забруднення. З цією метою провести аварійне прогнозування. Прийняти характер розливу – «вільно».

 

Завдання 5

Визначити та оцінити економічні збитки від наслідків надзвичайної ситуації техногенного чи природного походження.

 

Література

1. 1.        Базова

1.1. Гіроль М.М., Ниник Л.Р., Чабан В.Й. „Техногенна безпека” Рівне, 2003 – 465с.

1.2. Депутат О.П., Коваленко І.В., Мужик І.С., “Цивільна оборона”, Львів, 2001 – 287с.

1.3. Ниник Л.Р. Сутність роботи промислових об’єктів у надзвичайних ситуаціях . Рівне 1998. – 151с.

1.4. Ниник Л.Р. Цивільна оборона. Оцінка радіаційної обстановки. Рівне, 1998. – 138 с.

1.5. Стеблюк М. І. Цивільна оборона.  Підручник. — К.: Знання, 2002. — 430 с.

 

1. 2.        Допоміжна

2.1.     Загальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв з урахуванням ризику надзвичайних ситуацій техно­генного походження. Наук. кер.: С.І. Дорогунцов, Б.Ф. Гречанінов. – К.: НАН України РВПСУ, 1995. – 120 с.

2.2.     Закон України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» від 18 січня 2001 року № 2245-III.

2.3.     Закон України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» від 8 червня 2000 року № 1809-III.

2.4.     Про затвердження Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 22 квітня 2003 року N 119.

2.5.     Постанова КМУ від 24 березня 2004 р. № 368 Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями.

2.6.     Постанова КМУ від 29 березня 2002 р. № 415 «Порядок використання коштів резервного фонду бюджету».

2.7.      Державний класифікатор надзвичайних ситуацій ДК 019-2001. Чинний від 01.03.2002 р.

2.8.     Наказ Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 23 лютого 2006 року N 98 Про затвердження Методики ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів

2.9.     Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97).

2.10.  Тимчасова методика оцінки збитків від наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру. - Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2002 р. N 175.

 

1. 3.        Методична

3.1. Методичні  вказівки з вивчення теоретичної частини і виконання практичної роботи «Класифікація надзвичайних ситуацій. Визначення коду НС» з дисципліни “Техногенна безпека”. Рівне: УДУВГП, 064-131. – 24 с.

3.2. Методичні  вказівки з вивчення теоретичної частини і виконання практичної роботи «Територіальні вимоги до розвитку і розміщення потенційно небезпечних виробництв» з дисципліни “ Техногенна безпека ” / Л.Р. Ниник, Рівне: УДУВГП, 2001. (шифр 064-122).

3.3. Методичні  вказівки з вивчення теоретичної частини і виконання практичної роботи «Принципи і заходи забезпечення техногенно-екологічної безпеки. Ідентифікація потенційно-небезпечних виробництв і оцінка їх небезпечності» з дисципліни “ Техногенна безпека ” / Л.Р. Ниник, Рівне: УДУВГП, 2001. (шифр 064-123).

3.4. Методичні вказівкидо виконання практичної роботи на тему: «Прогнозування масштабів забруднення небезпечними хімічними речовинами при аварії на хімічно небезпечних об’єктах і транспорті» з дисципліни «Цивільна оборона» студентами всіх спеціальностей НУВГП /О.С. Шаталов, Г.І. Туровська. – Рівне: НУВГП, 2009. (шифр 064-155) – 36 с.

3.5. Методичні  вказівки для виконання розрахунково-графічної і контрольної роботи з дисципліни «Цивільна оборона» на тему: «Оцінка стійкості роботи промислових об’єктів у надзвичайній ситуації, яка викликана радіоактивним забрудненням території об’єкта» / Л.Р. Ниник, Г.Г. Клекоць – Рівне, РДТУ, 2000. (шифр 064-119).