CОЦІОЛОГІЯ ПРАВА 23.01.2016 12:57

 

 

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

 

 

Кафедра теорії та історії держави і права

 

 

 

 

 

 

cоціологія права

 

 

Навчально-методичний комплекс

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2013

 

УДК  340. 12

ББК  60.56я73

 

Обговорено і схвалено на засіданні Вченої Ради

 ВНЗ «Національна академія управління»

Протокол № 1 від 17.09.2013 р.

 

 

Рецензенти:

Бабкін Володимир Дмитрович –доктор юридичних наук, професор

Усенко Ігор Борисович – кандидат юридичних наук, професор

 

Укладач:

Музика Ірина Володимирівна - кандидат юридичних наук, доцент

 

 

Соціологія права: Навчально-методичний комплекс // І. В. Музика. – К.: Національна академія управління, 2013 –   88  с.

 

 

Запропонований читачу навчально–методичний комплекс «Соціологія права» являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами юридичних вузів і факультетів семінарів практичних занять та самостійної роботи з курсу «Соціологія права».

 

 

УДК  340. 12

ББК  60.56я73

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

© Оригінал-макет,

"Національної академії управління", 2013

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ПЕРЕДМОВА.
ПОРЯДОК ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ.
ПРОГРАМА КУРСУ.
РОБОЧА ПРОГРАМА.
ОПИС ДИСЦИПЛІНИ.
ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ.
МЕТОДИ НАВЧАННЯ.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ.
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ.
САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ СТОСОВНО ТАКОЇ РОБОТИ
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПІДГОТОВКИ РЕФЕРАТИВНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ.
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ.
ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ДО ЗМІСТОВНИХ МОДУЛІВ.
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВИХ КОНТРОЛІВ.
ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ЗАЛІКУ.
МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ПЕРЕДМОВА

 

Запропонований читачу навчально–методичний комплекс «Соціологія права» являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами юридичних вузів і факультетів семінарів практичних занять та самостійної роботи з курсу «Соціологія права».

Комплекс включає опис дисциплін, програму курсу (побудовану за змістовними модулями, плани семінарських занять із Соціології права (побудовану за змістовними модулями, завданнями для самостійної роботи до змістовних модулів, список рекомендованих джерел, перелік тем наукових рефератів та методичні рекомендації з їх написання, орієнтовний перелік питань для підсумкового контролю. Тимчасове положення з впровадження рейтингово-модульної системи оцінювання студентів з урахуванням вимог Болонської декларації. Структура навчально–методичного комплексу відповідає програмі навчального курсу.

Соціологія права займає важливе місце в системі сучасного наукового та академічної знання, у професійній, громадській та культурній соціалізації особистості та громадських структур. На стадії глобалізації, переходу людства до громадянського суспільства і нових форм комунікацій - політичних, правових, економічних, міжкультурних - істотно зростає роль засвоєння знань, що відображають особливості соціально-правового регулювання в рамках державних і міждержавних соціальних систем. Соціологія права сприяє цілісному баченню процесів, які відбуваються в системі «людина-право» і, тим самим, професійному та громадянському становленню майбутнього фахівця-юриста.

Соціологія права як юридична дисципліна посідає важливе місце серед навчальних курсів в системі підготовки фахівців-правознавців з вищою освітою. Соціальна природа, значення, місце і роль в суспільному житті людей права, як специфічної форми і особливого типу соціальної регуляції поступово сформували поміж суспільних наук (соціології, філософії, політології, політичної економії, історії тощо) окрему юридичну дисципліну, яка в системі сучасної юридичної науки і освіти являє собою самостійну юридичну науку загальнотеоретичного значення.

Цей курс допоможе студентам опанувати один з важливих аспектів праворозуміння, а саме – соціальну природу і призначення права, логіку і закономірності взаємозв’язків і взаємодії права з іншими соціальними явищами.

Запропонований методичний комплекс має на меті сформувати у студентів цілісне уявлення про суспільство і правові процеси, що відбуваються в ньому на локальному та глобальному рівнях; розкрити соціальну сутність правової системи, як частини соціальної системи, забезпечити кваліфіковану реалізацію знань соціології права у професійній діяльності.

Зазначені вище матеріали також спрямовані на те, щоб студенти засвоїли багатоаспектне правопізнання та необхідність використання різноманітних підходів до права як складного багатогранного явища і, зокрема, соціологічного підходу до вивчення та розуміння права. Тривалий час вітчизняна юриспруденція спиралась майже виключно на легістський тип праворозуміння, що значно звужувало поняття права та призвело до ототожнення понять “право” і “закон”. Тому основним завданням навчального курсу, є, насамперед, навчити студентів не потрапляти у полон однобічних тенденційних підходів до розуміння і вивчення права і спрямувати їх на використання результатів досліджень широкого кола правових шкіл, в тому числі і, соціологічної школи права. Це дає змогу навчитись сприймати право як у позитивному (державному), так і у надпозитивному (наддержавному) вимірах. У зв’язку з цим, у ході засвоєння програми курсу, під час підготовки до семінарських занять та при виконанні практичних завдань, студентам рекомендується звертатись насамперед до першоджерел. Довідкова та монографічна література здебільшого пропонується з таким розрахунком, щоб охопити всі основні теоретичні погляди на проблеми, що вивчаються в рамках навчального курсу. Бажано, щоб студенти критично ставились до зазначених робіт, але водночас засвоїли їх фактологічну основу та всі інші раціональні моменти, які в них містяться.

Додаткова література надається з метою поглибленного вивчення соціології права та для підготовки курсових, дипломних, магістерських робіт.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ухвалено:

Вченою радою НАУ

від 30 серпня 2012 року, протокол № _4__

 

 

2. Порядок оцінювання знань студентів

 

            І. Загальні положення

 

1.1.        Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS).

 

1.2.        Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання НАУ. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань:

 

-          підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація їхніх цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок;

-          систематизацію знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін;

-          подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань;

-          розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу;

-          оптимізація навчального процесу.

 

ІІ Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів.

 

            2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS ( A, B, C, D, E, FX,F).

            2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті.

            На іспиті оцінюванню підлягають:

-          володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни;

-          здатність творчо мислити та синтезувати знання;

-          уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань.

2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 40 балів і за іспит (залік) 60 балів.

2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (40 балів максимум) є:

- відвідування студентами лекцій та їх підготовка до лекцій в системі випереджувального навчання та проведення проблемних лекцій;

  - робота студентів на семінарських та практичних заняттях, їх активність,

виконання завдань згідно планів занять;

            - виконання модульних контрольних робіт.

Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх.

Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій.

Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів).

При визначенні кількості модульних робіт слід враховувати, що один кредит містить … годин і має завершуватись модульним контролем.

Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань.

2.5. Структура поточної успішності (40 балів).

а) відвідування лекцій та підготовка до них - 10 балів

б) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів;

в) виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів;

г) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів.

д) студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів.

При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 40 балів. Додатково 20 балів студент може отримати виконавши творчі завдання.

2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 40) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «поточна успішність».

2.7.Результат екзамену (заліку) оцінюється в діапазоні 0-60 балів.

 

Шкала оцінювання екзаменаційних завдань

 

 

Якщо на екзамені відповідь студента оцінена менше 35 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність.

У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку студента та додаток до диплому про освіту.

2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі диференційованого заліку оцінюється за шкалою 50 балів.  Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 35 балів, він отримує оцінку «не зараховано».

У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач.

2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0-40 балів. Іспит оцінюється за шкалою 0-60 балів.

 

ІІІ. Шкала оцінювання: національна та ECTS

 

Сума балів за всі види навчальної діяльності		Оцінка за національною шкалою
	Оцінка за шкалою ECTS	для екзамену, курсового проекту (роботи) практики	для заліку
90-100	A	5 (відмінно)	зараховано
82-89	B	4 (добре)	зараховано
74-81	C	4 (добре)	зараховано
64-73	D	3 (задовільно)	зараховано
60-63	E	3 (задовільно)	зараховано
35-59	FX	2 (незадовільно) з можливістю повторного складання	не зараховано з можливістю повторного складання
034	F	2 (незадовільно) з обов’язковим повторним вивченням дисципліни	не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

               

 

Затверджено:

Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління»

Матвійчук В.К.,

д.ю.н., професор

 

«        » вересня 2013 р.

 

 

ВНЗ «Національна академія управління»

 

 

 

СОЦІОЛОГІЯ  ПРАВА

 

 

ПРОГРАМА

нормативної навчальної дисципліни

підготовки бакалавра

 

 

Галузь знань 0304 “Право”

Напрям підготовки 6.030401 “Правознавство”

Освітньо – кваліфікаційний рівень «бакалавр»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2013

Розроблено та внесено: на засідання кафедри теорії та історії держави і права,

протокол № 9  від 20 червня 2013 р.

 

 

 

Розробники програми:

Музика І. В., канд. юрид.наук, доцент

 

 

 

Завідувач кафедри :                                                        Гіда Є.О, д.ю.н., професор 

 

 

Затверджено та схвалено радою юридичного факультету академії до друку, протокол № 1 від 12 вересня 2013 р.

 

 

 

Декан факультету:                                                            Нікітін Ю.В., д.ю.н., професор

 

 

ВСТУП

            Програма вивчення навчальної дисципліни «Соціологія права» складена відповідно до освітньої-професійної програми підготовки «бакалавра» напряму  6.030401 “Правознавство”.

Предметом вивчення навчальної дисципліни є  загальні та специфічні соціальні властивості, закономірності і механізми взаємодії суспільства як соціальної системи і права як його підсистеми, як засобу соціального регулювання.

Програма навчальної дисципліни складається з трьох змістовних модулів:

8-й семестр

1. Змістовний модуль 1.

2. Змістовний модуль 2.

3. Змістовний модуль 3.

1. Мета та завдання навчальної дисципліни

1.1. Вивчення курсу соціології права переслідує три основні цілі:
    1. Озброїти студентів науковими уявленнями про соціальну дію права, механізми і процеси його втілення в конкретних правовідносинах, соціальних чинниках, які найбільш активно впливають на ефективність реалізації сучасного права. Найважливішим завданням курсу є також розкриття соціально - психологічних механізмів прийняття юридично значущих рішень особистістю, як приватною, так і посадовою особою.
    2. Ознайомити студентів з сучасними методами збору і вивчення соціально - правової інформації, що застосовуються як вченими-юристами, так і практичними працівниками при вивченні ефективності дії окремих норм права, узагальненні судової, арбітражної та іншої юридичної практики та діяльності правоохоронних і правозастосовних органів; 

3. Навчити студентів навичкам самостійного проведення соціально-правових досліджень, в тому числі вмінню на професійному рівні скласти програму соціально - правового дослідження, підготувати форми дослідження, провести соціологічне спостереження і узагальнити отримані результати.

Згідно поставленим цілям визначається і система курсу соціології права .

1.2. Основними завданнями вивчення дисципліни «Соціологія права» є:

1. формування у студентів глибоких теоретичних та практичних знань з метою використання їх у своїй діяльності;

2. виховання у студентів поважного ставлення до права як важливого засобу захисту прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, інтересів суспільства і держави.

1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні знати:

- роботи класиків та сучасних вітчизняних і зарубіжних учених в галузі соціології права;
- закономірності та специфіку соціальної дії права та його взаємодії з іншими соціальними явищами;

- основні поняття, терміни і категорій соціологи права;

- основні умови ефективного правового регулювання суспільних відносин у економічній, політичній, соціокультурній, інформаційній, екологічній та ін. сферах сучасного українського суспільства;

- різні концепції, погляди, дискусійні положення з найбільш важливих питань, які є в науці соціології права, що розвиває вміння критично обмірковувати проблемні питання, щоб мати про них свою аргументовану думку, а також розвивати правове мислення, що допоможе правильно орієнтуватися в різноманітних концепція, створених представниками різних наукових шкіл та напрямів сучасної юриспруденції.

вміти:

- висловлювати і науково обгрунтовувати свою точку зору з питань правового регулювання соціальних відносин, осмислювати сучасні соціальні реформи, їх правову обгрунтованість і перспективи, правильно прогнозувати розвиток державно-правових інститутів та суспільства загалом;

- об'єктивно оцінювати форми організації та еволюцію державного та суспільного устрою на сучасному етапі його розвитку, не підпадаючи під вплив жодної з ідеологій;

- орієнтуватися в питаннях визначення ефективності діючого законодавства на основі оцінки змісту чинного законодавства, узагальнень судової й арбітражної практики та юридичної діяльності, фактологічних та статистичних даних, результатів опитувань і спостережень тощо;

- самостійно працювати з рекомендованими джерелами та літературою з соціології права; вільно вести дискусії за основними соціально-правовим напрямками;

- користуватися технологією соціологічного аналізу правових відносин, що складаються як у період формування правових актів, так і в процесі їх реалізації в правозастосовній діяльності;
- творчо осмислювати соціально-правові зміни еволюціонує суспільства та робити самостійні висновки і узагальнення;

- всебічно використовувати знання соціології права для правильної оцінки сучасних явищ, соціально-політичних та економічних процесів в Україні та світі;

- об'єктивно оцінювати демократичні гуманістичні традиції, інтереси та ідеали людства, осмислювати досвід, уроки і факти суспільного життя.

 

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 108 годин 3 кредити ЕСТS.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. ПРОГРАМА КУРСУ

2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ І.

ТЕМА  1.  Поняття, предмет, метод, структура, функції й завдання соціології права.

Соціологія права як юридична дисципліна та її місце в системі суспільних та юридичних наук.

Соціальній аспект правових явищ. Дискусійний характер предмета соціології права. Предмет соціології права. Співвідношення понять соціологія права та юридична соціологія. Структура соціології права. Категорійно-поняттєвий апарат соціології права. Методи соціології права. Функції соціології права. Завдання соціології права.

 

ТЕМА  2.  Історія формування і розвитку соціологічного підходу до права.

Виникнення загальної соціології і проблеми соціологічного вивчення права. Роль соціологічного і юридичного позитивізму в розвитку науки права. Основні правові концепції соціологічної школи права. Суб’єктивістська соціологія В. Парето. Емпірична соціологія (У.Томас, Ф.Знанецький, Е. Мейо). Соціологія права М. Вебера. Рух «вільного права» та дослідження «живого права» (Є.Ерліх).  «Реалістичний» напрямок у американському правознавстві (Р.Паунд). Концепція прагматизму (О.Холмс). Концепція солідаризму (Л. Дюгі). Концепція інституціоналізму (М. Оріу). Концепція реалізму К. Ллевелліна та Дж. Френка.

Внесок у розвиток соціології права П. Сорокіна, Н. Лумана, Ж. Гурвіча, Т. Парсонса. Концепції вчених скандинавської школи соціології права (А. Хагерстрем, К. Олівекрон, В. Лунстедт, А. Росс).

Соціологічний напрям в російській (С.А. Муромцев, В.М. Хвостов, М.М. Ковалевський, Л. М. Петражицький та ін.), та українській (Б.О. Кістяківський, С.С. Дністрянський, Ф.В. Тарановський, І.О. Малиновський, Є. В. Спекторський, М. А. Гредескул, Ю. С. Гамбаров та ін.) правовій думці. Перспективи розвитку сучасної соціології права.

 

ТЕМА  3.  Проблема праворозуміння в соціології права.

Поняття права в соціології права. Соціологічний підхід до розуміння права. Право як соціальне явище. Відношення «належного» і «сущого» в соціологічній концепції права. Поняття соціальної обумовленості права. Правоутворюючий інтерес та методи його вивчення. Критерії визначення правової природи соціальних норм. Поняття «джерело права» у соціології права.

 

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ ІІ.

 

ТЕМА  4.  Соціальні функції та соціальна дія права. Соціальна ефективність права та законодавства.

Соціальні функції права: інтергративна, регулятивна, охоронна, комунікативна. Право як засіб соціального контролю. Соціальний вплив та соціальна дія права. Форми здійснення соціального впливу права. Механізм соціальної дії права. Суспільна думка і право.

Методологічні засади визначення соціальної ефективності права. Юридична і соціальна ефективність правових норм. Неефективність та антиефективність дії правових норм. Ефективність і соціальна цінність правових норм. Умови ефективності правових норм.

Соціальна ефективність права як міра цільових можливостей реального впливу права на характер і стан соціальних відносин та на їх зміни. Проблема перетворення права у його видимість («неправо») та соціальні наслідки такого перетворення. Співвідношення проблем розвитку права як суспільного інституту та його соціальної ефективності. Критерії соціальної ефективності права. Показники соціальної ефективності права. Соціальні наслідки (результати) функціонування права. Безпосередня та опосередкована соціальна ефективність права. Передбачені та непередбачені соціальні наслідки функціонування права. Позитивні та негативні соціальні наслідки функціонування права. Комплексне визначення соціальної ефективності застосування правових норм.

Методика аналізу соціальної ефективності права. Ознаки нежиттєздатності правових норм. Принципи та методи вивчення соціальної ефективності права. Етапи аналізу соціальної ефективності права.

Поняття ефективності законодавства. Основні фактори ефективності законодавства. Методи визначення ефективності законодавства.

 

ТЕМА 5. Соціологічні проблеми правотворчості та правозастосування

Сутність та зміст соціології правотворчої діяльності. Закон як соціальне явище. Соціальний механізм законотворчості. Законотворчість як різновид соціального процесу. Соціологічне забезпечення законодавчого процесу. Діагностика суспільних проблем, оцінка їх пріоритетності. Моделювання ситуацій впровадження закону. Прогнозування процесу законотворення. Соціологічна експертиза законопроекту. Оцінка соціальної ефективності законотворчості.

Правозастосування як вид соціальної діяльності. Соціально-правовий контроль на стадії правозастосування та його ознаки. Цілі та функції правозастосування у соціальному механізмі правового регулювання. Соціальна цінність правозастосування. Найважливіші соціальні та юридичні чинники, що впливають на ефективність правозастосовної діяльності: кадровий склад суб’єктів правозастосовників; конкретно-історичні умови правозастосовної діяльності; соціально-психологічний механізм прийняття рішення; фактична діяльність суб’єктів правозастосовників; якість акта застосування правових норм. Соціальні критерії оцінки ефективності фактичної діяльність суб’єктів правозастосування.

 

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ ІІІ.

 

ТЕМА 6. Правова соціалізація особистості. Соціологія девіантної поведінки.

Поняття правової соціалізації. Соціально-психологічні механізми та інститути правової соціалізації. Рівні правової соціалізації особистості. Основні концепції правової соціалізації.

Особливості процесу правової соціалізації особистості. Фундаментальні засади правової соціалізації: функції інтеграції, забезпечення контролю за поведінкою людей, регулятивна, охоронна та комунікативна функції права. Поле правової соціалізації – сукупність суспільних відносин, в які включена особистість і які упорядковані за допомогою ієрархічної системи нормативних актів і вимог. Механізм правової соціалізації. Пряма та опосередкована правова соціалізація. Принципи правової соціалізації особистості: участі, правового пріоритету, гарантії, компенсації. Соціально-правова рольова дія. Система регуляторів правової поведінки – правова, протиправна та позаправна ланки. Правове виховання особистості. Оцінка особистості як суб’єкта правової соціалізації. Роль правових знань в процесі правової соціалізації особистості.

Суть поняття девіація. Норма та відхилення від неї. Поняття та типологія девіантної поведінки. Соціологічні проблеми профілактики девіантної поведінки. Соціальна сутність протиправної поведінки. Злочинна поведінка як найбільш тяжка частина противоправного. Соціальна характеристика злочинної поведінки. Злочинність як соціальне явище. А. Кетле як засновник соціології злочинності. Соціологічне вивчення особистості злочинця.

 

ТЕМА 7. Соціологія юридичного конфлікту.

 

Поняття «соціальний конфлікт» та «юридичний конфлікт». Сутність та природа юридичного конфлікту. Структура юридичного конфлікту. Класифікація соціально-правових конфліктів.

Характеристика окремих видів правових конфліктів. Конфліктна ситуація. Соціальна напруга. Об’єктивні та суб’єктивні чинники конфліктів. Юридичні чинники політико-правових (державно-правових) конфліктів. Конфлікти правореалізації та правозастосування.

Учасники правового конфлікту: соціально-рольова і поведінкова характеристика. «Деструктивний потенціал» супротивників. Конфлікти між юридичними та між фізичними особами. Соціальні ролі учасників конфлікту. Суб’єктивна (психологічна) сторона конфлікту. Моделі стилю поведінки людей в конфліктних ситуаціях: деструктивний, конформний, конструктивний. «Теорія ігор».

Стадії конфлікту: латентна (прихована) та відкрита стадії. Ремісія, реверсія, генералізація, ескалація конфлікту. Механізми виявлення, вирішення та запобігання юридичним конфліктам. Юридизація конфлікту. Зовнішні дії та погроза. Механізми управління конфліктом. Розв’язання та запобігання конфліктам. Загасання, скасування, переростання, врегулювання. Застосування насильства, роз’єднання сторін, примирення. Форми розв’язання правових конфліктів. Правові засоби розв’язання конфліктів. Медіація та медіатори. Судочинство як механізм розв’язання правових конфліктів.

 

ТЕМА 8. Методологія та методика соціолого-правових досліджень.

 

Поняття і види соціолого-правових досліджень. Єдність філософських і соціологічних методів соціолого-правових досліджень. Організація і структура соціолого-правових досліджень. Програма соціолого-правового дослідження. Методи збору і обробки первинної соціологічної інформації та її аналізу. Критерії науковості соціолого-правових досліджень. Соціолого-правові дослідження правового життя та правосвідосмості. Соціолого-правові дослідження громадської думки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Затверджено:

Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління»

Матвійчук В.К.,

д.ю.н., професор

 

«        » вересня 2013 р.

 

 

ВНЗ «Національна академія управління»

Кафедра кримінального права та процесу

 

 

 

 

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

СОЦІОЛОГІЯ  ПРАВА

 

 

Галузь знань 0304 “Право”

Напрям підготовки 6.030401 “Правознавство”

Юридичний факультет

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2013

 

Розроблено та внесено: на засідання кафедри теорії та історії держави і права,

протокол № 9  від 20 червня 2013 р.

 

 

 

Розробники програми:

Музика І. В., канд. юрид.наук, доцент

 

 

 

Завідувач кафедри :                                                        Гіда Є.О, д.ю.н., професор 

 

 

Затверджено та схвалено радою юридичного факультету академії до друку, протокол № 1 від 12 вересня 2013 р.

 

 

 

Декан факультету:                                                            Нікітін Ю.В., д.ю.н., професор

 

 

5. ОПИС ДИСЦИПЛІНИ

 

ДИСЦИПЛІНА:СОЦІОЛОГІЯ ПРАВА

 

Соціологія права - молода наукова дисципліна. Її поява і розвиток не є чимось випадковим. Розвиток соціології права за останні роки обумовлений прагненням підвищити ефективність впливу права на суспільні відносини, поставити на наукову основу діяльність правових установ та інституцій. Для сучасного розвитку нашої країни необхідне більш повне визначення ролі і значення права в усіх сферах життя суспільства, виявлення системи чинників, які сприяють або заважають позитивним наслідкам дії права у соціальній дійсності та у процесі розробки загальної теорії прийняття оптимальних юридичних рішень, основ методики вивчення престижу права, ефективності правових норм. Соціологія права є однією з спеціальних юридичних теоретичних дисциплін. Вона покликана досліджувати феномен права з позиції соціології як соціального явища.

Об'єктивною підставою для виділення такої особливої галузі теоретичних знань служить те, що право - це важливий не тільки політичний й юридичний, але й соціальний інститут, якому належить найважливіша роль у соціальному контролі та в соціальному регулюванні. Правові явища і процеси не можуть бути глибоко і всебічно вивчені поза їх зв'язком із суспільством як соціальною системою, тобто поза соціальними зв'язками.

Соціологію права можна визначити як науку про загальні та специфічні соціальні властивості, закономірності і механізми взаємодії суспільства, як соціальної системи, і права, як його підсистеми, як засоби соціального регулювання.

Вивчення «Соціології права» має на меті:

- Сприяти засвоєнню студентами наукових положень системи знань, за допомогою яких вони будуть здатні розкрити сутність та характер найбільш загальних соціально-правових процесів та явищ, що відбуваються в суспільстві, розкрити тенденції їх трансформацій;

- Озброїти студентів способами наукового аналізу суперечливих соціально- правових процесів і явищ сучасності, необхідними знаннями змісту концепцій різних шкіл і напрямів у галузі соціології права;

- Сформувати у студентів науково-теоретичні та світоглядні позиції задля об’єктивного сприйняття позитивних рис та недоліків соціологічного підходу до розуміння права , еволюції соціології права як науки, процесу розвитку духовного світу людини у зв’язку з функціонуючим у суспільстві правом;

- Виробити у студентів вміння здійснювати соціологічний аналіз розвитку правової сфери сучасного суспільства і держави, ефективно вирішувати свої специфічні професійні завдання;

- Сформувати у студентів високий рівень правосвідомості та активну суспільну позицію, спрямовані на ефективне вирішення завдань побудови правої держави в Україні.
Вивчивши " Соціологію права" студенти повинні знати:

- Історію виникнення та основні етапи розвитку соціології права як науки;

- Сутність , зміст і специфіку досліджуваної наукової дисципліни;

- Зміст, особливості її основних категорій, принципів, а також - співвідношення з філософією права, теорією права, загальною філософією, соціологією, політологією та іншими науками, взаємозв'язок з соціальними процесами і явищами різних сфер життя суспільства.

На основі отриманих знань студенти повинні вміти:

- Застосовувати основні положення соціології права у процесі дослідження проблем сучасного соціального розвитку, робити з цих досліджень науково обгрунтовані правові висновки і узагальнення, вміло використовувати їх в юридичній практиці;

- Розуміти сутність, особливості та тенденції трансформації правової системи, в умовах існуючих соціальних протиріч, та знаходити оптимальні правові способи їх вирішення;

- Спиратися на гуманістичний зміст соціології права, реалізовувати на практиці основні аспекти її теоретичних положень щодо формування духовного потенціалу нашого суспільства, створення обгрунтованої та оптимальної правової системи сучасної української держави.

 

 

1. 1.    Опис навчальної дисципліни

найменування показників	Галузь знань, напрям підготовки, освітньо- Кваліфікаційний рівень	Характеристика Навчальної дисципліни
Кількість кредитів, відповідних ЕСТS -3	Галузь знань 0304 “Право” Напрям підготовки 6.030401 “Правознавство” Юридичний факультет	Нормативна
Модулів -	Спеціальність (професійне спрямування)	Рік підготовки
Змістовних модулів - 3		4-й
Індивідуальне науково-дослідне  завдання  - реферат    (назва)		Семестр
Загальна кількість годин 108		8
		Лекції - 16
		Практичні - 4
Тижневих годин для денної форми навчання - аудиторних - 36 самостійної роботи студента - 72	Освітньо -кваліфікаційний рівень: бакалавр	Семінарські - 16
		Самостійна робота - 72		-
		Вид контролю
		залік

 

6. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

Змістовний модуль 1.ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ КУРСУ, ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ СОЦІОЛОГІЇ ПРАВА, ПРОБЛЕМА ПРАВОРОЗУМІННЯ В СОЦІОЛОГІЇ ПРАВА

 

Тема 1. Поняття, предмет, метод, структура, функції й завдання соціології права.

Тема 2. Історія формування і розвитку соціологічного підходу до права.

Тема 3. Проблема праворозуміння в соціології права.

 

6. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

	Кількість годин
	Дення форма							Заочна форма
	усього	у тому числі					усього				у тому числі
		л	с	п	інд.	с.р.				л	с	п	інд.	с.р.
1	2	3	4	5	6	7	8			9	10	11	12	13

 

Модуль1.

Змістовний модуль1.

ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ КУРСУ, ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ СОЦІОЛОГІЇ ПРАВА, ПРОБЛЕМА ПРАВОРОЗУМІННЯ В СОЦІОЛОГІЇ ПРАВА

Кількість годин

Дення форма

Заочна форма

усього

у тому числі

усього

у тому числі

108

л

с

п

інд.

с.р.

л

с

п

інд.

с.р.

Тема 1. Поняття, предмет, метод, структура, функції й завдання соціології права.

2

2

6

Тема 2.  Історія формування і розвитку соціологічного підходу до права.

2

2

10

Тема 3. Проблема праворозуміння в соціології права.

2

2

8

Разом за змістовним модулем 1

6

6

24

 

 

Модуль 2.

Змістовний модуль 2.

Поняття  та ознаки складу злочину. Характеристика елементів складу злочину.

Кількість годин

Дення форма

Заочна форма

усього

у тому числі

усього

у тому числі

л

с

п

інд.

с.р.

л

с

п

інд.

с.р.

ТЕМА  4.  Соціальні функції та соціальна дія права. Соціальна ефективність права та законодавства.

2

2

2

8

ТЕМА 5. Соціологічні проблеми правотворчості та правозастосування

2

4

8

Разом за  змістовним модулем 2

4

6

2

16

 

 

Модуль 3.

Змістовний модуль 3.

Поняття і види співучасті у злочині. Множина злочинів. Обставини, що виключають злочинність діяння. Звільнення від кримінальної відповідальності.

	Кількість годин
	Дення форма							Заочна форма
	усього	у тому числі					усього				у тому числі
		л	с	п	інд.	с.р.				л	с	п	інд.	с.р.
Тема 6. Правова соціалізація особистості. Соціологія девіантної поведінки.		2	2			10
ТЕМА 7. Соціологія юридичного конфлікту.		2	2			10
ТЕМА 8. Методологія та методика соціологічно-правових досліджень.		2	2	2		12
Разом за  змістовним модулем 3		6	8	2		32
Усього годин	108	16	20	4		72

 

7. ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1.	Тема 1. Поняття, предмет, метод, структура, функції й завдання соціології права.	2 год.
2.	Тема 2.  Історія формування і розвитку соціологічного підходу до права.	2 год.
3.	Тема 3. Проблема праворозуміння в соціології права.	2 год.
4.	ТЕМА  4.  Соціальні функції та соціальна дія права. Соціальна ефективність права та законодавства.	4 год.
5.	ТЕМА 5. Соціологічні проблеми правотворчості та правозастосування.	4 год.
6.	Тема 6. Правова соціалізація особистості. Соціологія девіантної поведінки.	2 год.
7.	ТЕМА 7. Соціологія юридичного конфлікту.	2 год.
8.	ТЕМА 8. Методологія та методика соціологічно-правових досліджень.	2 год.
Разом		20 год.

 

8. ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1.	ТЕМА  4.  Соціальні функції та соціальна дія права. Соціальна ефективність права та законодавства.	2 год.
2.	ТЕМА 8. Методологія та методика соціологічно-правових досліджень.	2 год.
Разом		4 год.

 

9. САМОСТІЙНА РОБОТА

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1.	Тема 1. Поняття, предмет, метод, структура, функції й завдання соціології права.	6 год.
2.	Тема 2.  Історія формування і розвитку соціологічного підходу до права.	10 год.
3.	Тема 3. Проблема праворозуміння в соціології права.	8 год.
4.	ТЕМА  4.  Соціальні функції та соціальна дія права. Соціальна ефективність права та законодавства.	8 год.
5.	ТЕМА 5. Соціологічні проблеми правотворчості та правозастосування.	8 год.
6.	Тема 6. Правова соціалізація особистості. Соціологія девіантної поведінки.	10 год.
7.	ТЕМА 7. Соціологія юридичного конфлікту.	10 год.
8.	ТЕМА 8. Методологія та методика соціологічно-правових досліджень.	12 год.
Разом		72 год.

 

 

7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

                        Методи навчання (гр. methodos – шлях пізнання, спосіб знаходження істини) – це впорядковані способи взаємопов'язаної, цілеспрямованої діяльності викладача й студентів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-вихових завдань. Вони реалізуються через систему способів і прийомів та засобів навчальної діяльності.

                        Прийоми навчання – це складова методу, конкретні дії викладача і студента, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів.

                        Засоби навчання  - це різноманітні навчальні обладнання, що використовуються в системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторні обладнання,  технічні засоби тощо).

                        При викладенні курсу «Кримінальне право. Загальна частина» використовуються наступні методи навчання:

1) методи навчання за джерелами передачі і сприйняття інформації. За цією класифікацією виділяються методи: словесні, наочні, практичні, роботи з джерелами (книгою), відеометод.

                        Словесні методи: розповідь, бесіда, лекція.

                        Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу. При викладенні цього курсу цей метод використовується рідко. Як правило, вона містить міркування викладача, аналіз фактів, подій, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається (для створення в уяві певного образу).

                        Пояснення – вербальний метод навчання, за допомогою якого викладач розкриває сутність певного явища (наприклад, злочину і покарання), закону, об'єктивної сторони злочину. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду студентів (досвід студентів з певної галузі знань).

                        Лекція – це метод, за допомогою якого викладач у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов'язаних , об'єднаних загальною темою.

                        Наочні методи: демонстрація, ілюстрація – це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці (наприклад, знаряддя вчинення злочину або засоби вчинення злочину, місце вчинення злочину тощо).

                        Ілюстрація – метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (малюнки, схеми, графіки, статистика тощо).

                        Практичні методи : вправи, практичне заняття, рольова гра.

                        Вправи. Суть методу полягає в тому, що студенти виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці (наприклад, у роботі «Юридичної кліники», під час рольових або ділових ігор тощо.

                        Практична робота спрямована на використання набутих знаньу вирішенні практичних завдань із збірників завдань і практикумів.

                        Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу полягає в тому, що студент має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття тощо).

            Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності : репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький.

                        Репродуктивний метод. Він має такі ознаки: 1) знання студентам пропонуються в готовому вигляді;  2) викладач не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) студенти свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують; 4) міцність засвоєння забезпечується багаторазовим їх повторенням (знань);

                        Метод проблемного викладу знань є перехідним  від виконавчої до творчої діяльності (викладач створює проблемну ситуаціюі і пропонує студентам її розв''язати).

                        Частково-пошуковий метод  включає студентів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавального завдання.

                        Дослідницький метод спрямований на включення студентів у самостійне розв'язання пізнавального завдання (без повідомлення знань).

 

8. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЬ

 

Згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 5 вересня 1996 року за № 1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна  академія управління” одним з видів навчальних занять є семінарське заняття.

Семінарське заняття проводиться у відповідності з програмою, тематичним планом викладання предмета Соціологія права згідно, з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Семінарське заняття проводиться з широким використанням рекомендованих джерел.

Цей вид занять є засобом розвитку у студентів, культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).

Семінарське заняття - це завжди безпосереднє контактування зі студентами встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим студентам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху.

Основними завданнями семінарського заняття є можливість:

-  розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;

-  поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета;

-  сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати   свої   думки,   слухати   один   одного,   продуктивно критикувати.

Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавства та підзаконних нормативних актів.

Відповідно до завдань, змісту в сучасних вищих навчальних закладах поширені семінарські заняття трьох типів:

1. Просемінар. Просемінари у ХУІП-ХІХ ст. існували під назвою
   попередніх семінарів для студентів першого семестру. В сучасних умовах в
   навчальних планах заняття під такою назвою відсутні, хоч широко застосовуються в педагогічній практиці окремих викладачів. Головне їхнє
   завдання –  виробити у студента вміння виконувати різноманітні практичні роботи (навчитися працювати з книгою, першоджерелами, навчити реферуванню літератури, складанню тез іншими словами). Просемінари - це своєрідні навчально-методичний комплекси, які проводяться на молодших курсах.
2. Власне семінар. Це традиційне заняття, в якому ставка робиться на закріплення теоретичних відомостей, формування системи знань, підготовку до виконання подальших практичних завдань. Він може проходити у таких формах:

-       фронтальне  семінарське заняття,  що  передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями;

-       семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи стосовно -декількох доповідей. Головна увага – підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського   заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою;

-  комбіноване - співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта - підготовка доповідей та повідомлень.

Крім цього існує класифікація поділу семінарських занять залежно від ролі, яку вони відіграють в навчально-виховній роботі вищого навчального закладу, і завдань, що ставляться перед ними, на такі групи (види):

-       сприйняття поглибленого вивчення певного систематичного курсу -пов'язаний неподільно з лекціями з того чи іншого курсу. З кожної теми студенти мають можливість прослухати не лише лекції викладача, а й самостійно попрацювати над літературою чи іншими навчальними матеріалами. В результаті проведення таких семінарських занять студенти можуть прочитати й законспектувати твори, передбачені для вивчення, осмислити ті питання, які ставляться викладачами на лекціях і виносяться на семінарські заняття, підготувати реферати чи виступи і доповісти їх ними на заняттях. Рівень засвоєння навчального матеріалу студентами, цих предметів значно вищий, ніж з тих, де таких семінарів не передбачено;

-       вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу до них відносять ті, що не пов'язані з усіма лекціями курсу. Вивчення деяких дисциплін передбачає в основному лекції і самостійну роботу студентів. Семінарські заняття проводяться   з найважливіших тем.

3. Спецсемінар. Спецсемінар дослідницького характеру з незалежною від лекцій тематикою - присвячений більш ґрунтовному вивченню тієї чи іншої наукової проблеми і тому має дослідницький характер. Вони проводяться на старших курсах і мають на меті ширше залучати студентів до науково-дослідницької роботи кафедр і вузу в цілому. Основне, чого набувають студенти на цих семінарських заняттях, - це уміння проводити наукові дослідження з  тих чи інших актуальних проблем. Практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі.

За дидактичної метою семінари поділяються на заняття по:

• введенню в тему;
• плануванню вивчення теми;
• дослідженню фундаментальних освітніх об'єктів;
• представленню та захисту освітніх досягнень;
• поглибленню, узагальненню і систематизації знань;
• контрольні та залікові семінари;
• аналітичні семінари.

За методикою проведення розрізняють:

• § вступні семінари (базується на досвіді та знаннях студенти збирають інформацію по новій темі та класифікують її);
• · оглядові семінари (самостійний огляд студентами всієї теми за допомогою літератури);
• · самоорганізуючі семінари студенти самостійно визначають мету заняття, розподіляють теми рефератів між собою, а в деяких випадках - готують реферати за власною ініціативою, доповідають та коментують їх);
• · пошуковий семінар (передбачає дослідницьку діяльність студентів);
• · семінар - "круглий стіл" (запрошуються фахівці або спеціально підготовлені студенти. Це обмін інформацією,  відповіді на питання,  колективний пошук нових шляхів вирішення проблеми (якщо вона є)).

1. Аналіз виробничих (управлінських) ситуацій.
2. Вирішення службових задач: наочно, за допомогою відеопосібників і на ЕОМ.
3. Робота з документами і діловими паперами.
4. Моделювання ситуацій та коментар вирішення проблем, що виникають.

Перелік тем практичного заняття визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті.

Під час проведення практичного заняття група може бути поділена на підгрупи.

Структура практичного заняття:

• вступ викладача;
• відповіді на питання студентів з матеріалу, що залишився не зовсім   зрозумілим;
• практична частина як планова;
• заключне слово викладача.

Різновиди занять залежать саме від практичної частини. Це може бути вирішення задач, виконання вправ, спостереження, експерименти.

Слід організовувати практичні заняття так, щоб студенти постійно відчували ускладнення завдань, які виконуються, були зайняті творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень. Велике значення мають індивідуальний підхід і педагогічне спілкування. При розробці завдання і плану заняття викладач повинен враховувати рівень підготовки кожного студента і виступати в ролі консультанта, не принижуючи самостійності та ініціативи студента.

 

МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Загальна підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов'язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення практичних занять базується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті.

Підготовка до практичного заняття проводиться поетапно.

 

МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня - відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів.

У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри.

Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:

1. Ретельно зважити зміст чергової теми семінарського заняття, її місця в загальній системі занять;
2. Опрацювати необхідну літературу (як рекомендовану для слухачів, так і додаткову);

3.  Розробити план проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми;

1. Скласти перелік основних, додаткових і навідних питань;
2. Підготувати ілюстративні приклади для зв'язку предмета з практикою, з життям;
3. Підготувати наочні й допоміжні засоби;

7.  Особливо  спрогнозувати все те, що, як правило,  викликає певні
труднощі у студентів;

8.  Розподілити всі елементи семінарського заняття за часом.

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення:

-   тематичні дискусії та диспути;

-   колективний пошук відповідей і ролей;

-  бесіда і вільний обмін думками;

-   інформація про конструктивні пропозиції слухачів (курсантів,
студентів);

-   ігрове проектування.

Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим.

Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента розгортається бесіда, в якій беруть участь доповідач, викладач і студенти.

Під час проведення семінарських занять викладач:

• повторює   і   закріплює   знання   студентів;
• демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
• готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
• контролює засвоєння матеріалу.

Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:

1. Наявністю лекційних матеріалів, що відповідають вимогам сучасності.
2. Методикою читання лекцій.

З . Педагогічною майстерністю викладача.

4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів.

Під час проведення семінарського заняття слід звертати увагу на такі основні компоненти:

• вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу студентів з даної тематики;
• обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань студентів з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у студентів організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);
• заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності  студентів).

Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів.

Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання.

В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.

Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:

1. Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
2. Оголошення теми і мети, порядку проведення.
3. Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
4. Підведення викладачем або сильним студентом загального підсумку заняття.
5. Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні
   заняття.

Загальну схему проведення семінарських занять залежно від мети, яку викладач перед собою ставить, можна представити так:

Заняття - вивчення нових знань:

1. Повідомлення теми і мети заняття.                                           
2. Мотивація навчальної діяльності.
3. Активізація базових знань.                   
4. Усвідомлення та осмислення нового матеріалу, виділення головного, контроль рівня засвоєння.

Заняття - поглиблення знань та їх систематизація:

1. Повідомлення теми і мети заняття.
2. Мотивація навчальної діяльності.
3. Огляд та активізація раніше вивченого матеріалу.
4. Вивчення зв'язку між темами та розділами раніше вивченого матеріалу.
5. Систематизація вивчених знань.
6. Розгляд окремих деталей та особливостей вивченого матеріалу.
7. Ознайомлення з прийомами роботи з систематизації знань і самоконтролю рівня засвоєння матеріалу.
8. Індивідуалізація домашнього завдання.

Заняття - формування самостійної діяльності:

1. Повідомлення мети і завдань заняття.
2. Видача завдань і ознайомлення з методикою роботи.
3. Виконання роботи.
4. Аналіз одержаних результатів.
5. Виявлення труднощів у роботі.
6. Аналіз та оцінка застосування вивчених методів.
7. Пошук засобів для удосконалення самостійної роботи з матеріалом.
8. Індивідуалізація домашнього завдання.

Заняття проблемне (використання знань в неадекватних обставинах):

1. Повідомлення мети і завдань заняття.
2. Мотивація навчальної діяльності і постановка завдань.
3. Виявлення проблемної ситуації.
4. Висування і обґрунтування гіпотез.
5. Перевірка правильності гіпотез.
6. Аналіз результатів рішень, перевірка правильності обраних методів.
7. Аналіз причин допущених помилок.
8. Індивідуалізація домашнього завдання.

Заняття - формування вмінь і навичок:

1. Повідомлення мети і завдань заняття.
2. Мотивація навчальної діяльності.
3. Актуалізація опорних знань, вмінь і навичок.
4. Ознайомлення з методикою застосування нових знань.
5. Первинне формування вмінь.
6. Ознайомлення з методикою закріплення вмінь та формування навичок.

Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:

-           ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);

-           неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний  тренаж, імітаційні вправи).

Останнім часом у методиці проведення семінарських занять застосовується багато різноманітного, практично використовуються різні варіанти їх проведення. Частіше всього це семінарські заняття із заздалегідь підготовленими доповідями. Також застосовуються виступи спеціальних опонентів за доповідями рецензентів, співдоповідачів. В обговоренні доповідей беруть участь усі студенти групи. Таким чином, викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності студента-доповідача, наявність творчого підходу до роботи. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття, яка стимулює їх мислення, бажання приймати участь в обговоренні, керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись і ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії.

Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.

Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:

1. Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності студентів.
2. Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
3. Перетворення виступу студентів на діалог “викладач – студент” на фоні інертності аудиторії.
4. Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.
5. Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

 

Практичне заняття проводиться на підставі методичних рекомендацій по проведенню практичних і лабораторних занять, згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року ;за №.1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління”.

Практичне заняття є формою навчального заняття, де викладач організовує детальний розгяд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Проводяться в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою.

Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії    та практики, навчання з життям.

Основними цілями практичних занять є:

-                 формування у студентів умінь і навичок практичних дій, необхідних спеціалістам для грамотного виконання функціональних обов'язків;

-                 розвиток   у  студентів професійно-ділових якостей, що передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника певного освітнього рівня;

-                 формування у студентів інтересу до майбутньої спеціальності.

Головна мета набуття практичних умінь і навичок, повинна бути зрозумілою як викладачу, так і студентам.

Його завданнями можуть бути:

- підготовка до самостійного виконання практичних завдань;

- підготовка студентів до контрольних робіт;

- набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці;

- підготовка студентів до майбутньої практичної діяльності;

– засвоєння студентами навичок практичного дослідження девіантної поведінки із застосуванням соціологічних методів збору та аналізу інформації в ході польових соціологічних досліджень;

– виявлення специфіки девіантної поведінки в молодіжному середовищі, тобто аналіз таких явищ, як молодіжна злочинність, наркоманія, алкоголізм тощо та просвіта студентської молоді з питань негативних та позитивних девіацій, формування у молодих людей чіткого уявлення про негативні наслідки девіантної поведінки як для суспільства, так і для особистості.

На цих заняттях викладач організовує розгляд – слухачами студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, а головне - формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.

Практичні заняття можуть проходити у таких формах:

1 . Аудиторні практичні заняття;

1. Практичні заняття в спеціальних класах (кабінетах);
2. Практичні заняття на тренажерах;
3. Практичні заняття на полігонах;
4. Практичні заняття безпосередньо в судах та правоохоронних органах.

 

Досягнення  високого  кінцевого  результату  на  практичних  заняттях залежить від уміння викладача вибрати найбільш ефективні методи навчання з урахуванням інтелектуального рівня студентів якості їх підготовленості до заняття.        

Найбільш розповсюдженими методами є:

1. Вправи    (групові    і    індивідуальні),    в    ході    яких    аналізується    і відпрацьовуються :

-                 різні практичні дії;

-                 професійні ввідні з прийняттям по них конкретних рішень;

-                 службові задачі, що відображають поведінку спеціалістів в різних умовах професійної діяльності;

-                 службові документи.

-                 формування базових (складних) навичок і умінь, розвиток професійно-ділових якостей.

2 етап - розробка практичного заняття:

-                 визначення методу (методів)

-                 проведення; планування

-                 об'єму задач для відпрацювання;

-                 уявне конструювання практичного заняття, його частин, блоків.

3 етап - збір матеріалів для практичного заняття. На цьому етапі викладач повинен враховувати такі вимоги:

-                 реальність і вірогідність матеріалів;

-                 різноманітність матеріалів, їх новизна;

-                 дидактична доцільність і прийнятність матеріалів, їх повчальність;

-                 посильність засвоєння на високому рівні складності;

-                 юридична правомірність.

4 етап - підготовка методичних матеріалів до практичного заняття:

-                 розробка завдань для студентів;

-                 розробка методичних рекомендацій для викладача;

-                 розробка засобів наочності і дидактичних матеріалів.

5   етап (факультативний) - обговорення матеріалів практичного заняття з
колегами по кафедрі і їх апробація.

6 етап - доопрацювання матеріалів і їх затвердження.

Тож, підготовка викладача до проведення практичного заняття передбачає: відвідування лекції по темі або ознайомлення з нею; вивчення методичних матеріалів; ознайомлення з літературою і нормативними документами; обмін думками з викладачами; підготовку необхідних дидактичних засобів.

Умовами ефективного проведення практичних занять є наступне:

-                 у розкладі практичні заняття повинні йти за лекціями з необхідним інтервалом, що дає можливість підготуватися до них, і який не повинен бути надто великим;

-                 вибір завдань, які забезпечують зв'язок теорії з практикою, значення теорії для вирішення соціально-професійних завдань;

-                 вибір завдань проблемного характеру та пошуку не тільки рішень, але й джерела отримання недостатньої інформації;

-                 навчання студентів прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації;

-        використання за можливістю доступних технічних засобів
(діапозитиви, перфокарти і т.п.). Розвитку самостійного та творчого
мислення сприяє розбір та аналіз і різноманітних методів або способів
вирішення, виконання практичних завдань, знаходження більш економного та раціонального рішення, стимулювання винахідливості та кмітливості.

  Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних   завдань   різної   складності   для   розвязування   їх   студентами на занятті та необхідні дидактичні засоби.

Викладач повинен самостійно знаходити та вибирати вправи, задачі, завдання творчого характеру, які взаємозв'язані з практикою професійної діяльності студента профілем його спеціальності. Більш поширеним набуває застосування ділової гри, підґрунтям якої є реальна виробнича (службова, практична) ситуація, де студенти поводять себе відповідно до вказаних «ролей», відображують службових осіб, що задіяні у вказаних обставинах.

 

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Традиційно до складових елементів практичного заняття належать наступні етапи роботи:

-        повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної бесіди у вигляді питань студентам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції;

-        пояснення нового типу задач з демонстрацією як загальних шляхів та правил рішення, так і розробки алгоритму їх рішення (для великої групи задач);

-                 організація рішення задач біля дошки (окремі студенти) повністю або самостійно);

-                 розбір їх рішення із опорою на теоретичний матеріал:  пояснення
домашнього завдання - зміст, методика роботи з ним, включаючи посилання
на теоретичний матеріал.               

На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач повинен залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій.

Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення.

Велику користь на практичних заняттях дають розв'язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, враховуються при виставленн підсумкової оцінки з даної дисципліни.

Якщо студент пропустив заняття або під час занять не показав відповідних знань, йому призначається індивідуальна співбесіда як одна з форм контролю за засвоєнням навчального курсу.

Методика проведення практичних занять може бути різноманітною, вона залежить від авторської індивідуальності викладача, важливо, щоб різноманітними методами досягалася загальна дидактична мета.

Тобто на практичному занятті викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно до сформульованих завдань.

Найбільш типовими помилками при проведенні відкритих практичних занять є:

1.  Робота лише з тими студентами, які мають високі показники успішності;

2.    Низький рівень активності групи, відсутність співробітництва і взаємодопомоги;

1. Неврахування рівня підготовленості групи: занадто складні чи занадто легкі завдання;
2. Намагання уникнути проблемних питань, що можуть виникати під час вирішення завдань;
3. Відрив теорії від потреб практики;
4. Диспропорція між індивідуальними і груповими завданнями;
5. Відсутність проміжних висновків, що відділяють одне завдання від іншого;
6. Суттєве порушення запланованого хронометражу;
7. Занадто велика дистанція між викладачем і студентами викладача;

10.Недосягнення поставленої мети.

Види примусових заходів виховного характеру.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ
ТА САМОСТІЙНИ РОБОТИ З КУРСУ «СОЦІОЛОГІЯ ПРАВА»

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І.

 

Тема 1.Поняття, предмет, метод, структура, функції й завдання соціології права.

Семінарське заняття - 2 години

 

1. Соціологія права як юридична дисципліна та її місце в системі суспільних та юридичних наук.

2. Соціальній аспект правових явищ.

3. Предмет соціології права. Співвідношення понять соціологія права та юридична соціологія.

4. Структура соціології права.

5. Категорійно-поняттєвий апарат соціології права.

6. Методи соціології права.

7. Функції та завдання соціології права.

 

                                                                                  Самостійна робота – 6 годин.

 

Теми рефератів, доповідей

1. Дискусійні питання предмету соціології права.
2. 2.      Поняття джерела права в соціології права.
3. 3.      Соціологічний підхід до дослідження права.

 

Перелік ключових термінів та понять

Структура соціології права, теоретична та емпірична соціологія права, соціологія галузевих юридичних наук (кримінального, цивільного, сімейного, адміністративного і д.п. права), судова соціологія,  предмет соціології права, метод соціології права, фнкції соціології права, завдання соціології права.

 

Методичні вказівки

Вивчення курсу «Соціологія права» потрібно розпочати із з'ясування його предмета, структури та поняттєво-категорійного апарату соціології права. Розкриваючи зміст предмету соціології права, слід запинитись на проблемі співвідношення предмету соціології права з предметом філософії права та теорії держави та права.

Висвітлюючи методи соціології права слід зупинитись на таких загальнонаукових методах, як структурно-функціональний аналіз, статистичні методи, методи соціально-психологічних досліджень. Особливу увагу звернути на методи збирання емпіричної інформації.

За результатами самостійної роботи провести тестування

Література до теми

1. Лапаева, В.В. Социология права. История и современность / В.В. Лапаева // Социс. – 2008. – № 6. – С. 47–57.

2. Музика, І.В. До полеміки щодо предмета та місця соціології права в системі суспільних наук / І.В. Музика // Правова держава. – 2002. – С.69–79.

3. Музика І.В. Філософія права і соціологія права // Проблеми співвідношення // Проблеми філософії права. – 2005. – Том. ІІІ. - № 1-2. – С. 233-237.

4. Рущенко, И. Уголовный кодекс и социальные институты / И. Рущенко // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2003. – № 4. – С. 150–164.

5. Саидов, А.Х. Социология права: каков ее научный статус? / А.Х. Саидов // Социс. – 2006. – № 7. – С. 97–104.

6. Соціологія права: навч. посіб. / В.Д. Воднік, Ю.І. Золотарьова, Г.П. Клімова та ін.; за ред. Н. П. Осипової. – Х.: Право, 2007. – 232 с.

7. Соціологія права: навч. посіб. / О.М. Джужа, І.Г. Кириченко, В.С. Ковальський та ін.; за заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 288 с.

8. Соціологія права: Підручник / М. І. Панов, Н. П. Осипова, Л. М. Герасіна та ін. – К.: Видавничий Дім «Ін юре», 2003. – 276 с.

9. Тимашев Н. С. Что такое социология права? / Н.С. Тимашев // Социологические исследования. – 2004. – № 4. – С. 107-112.

 

 

Тема 2. Історія формування і розвитку соціологічного підходу до права.

Семінарське заняття - 2 години

1. Історія становлення соціології права як науки.
2. Концепція «живого права» Є. Ерліха.
3. Концепція інституціоналізму М. Оріу.
4. Концепція прагматизму О. Холмса.
5. Концепція інструменталізму Р. Паунда.
6. Концепція реалізму К. Ллевелліна та Дж. Френка.
7. Соціологічний напрям в російській правовій думці.
8. Соціологічний напрям в українській правовій думці.

                                                                                

  Самостійна робота – 10 годин

 

Теми рефератів 

1. Соціологічний напрям в українській правовй думці.
2. Вклад С.С. Дністрянського у розвиток соціологічного напряму в українській правовій думці.
3. Соціологічно-правові погляди М.М. Ковалевського.
4. Соціологічна концепція права Б.О. Кістяківського.

 

Методичні поради

Приступаючи до вивчення цієї теми на початку слід охарактеризувати процес становлення і розвитку соціології права та його основні етапи: «європейський», «американський» і міжнародний.

Розкриваючи основні напрями соціологічних досліджень в теорії права в кінці ХІХ – ХХ ст.: слід зупинитись на розкритті змісту та особливостей класичний соціологічно-правових теорій у праві: М Вебера, Є. Ерліха, М. Оріу, Г. Гурвіча, О. Холмса, Р. Паунда, К. Ллевелліна та Дж. Френка.

Характеризуючи соціологічний напрям в російській та українській правовій думці слід докладно зупинитись на принципово нових підходах до вивчення права та держави, запропонованих російськими соціологами права М.М. Коркуновим, С.А. Муромцевим, Л.І. Петражицьким. Висвітлюючи процеси поширення соціологічного напряму в українській правовій науці, слід докладно зупинитись на характеристиці поглядів М.А. Гредескула, С.К. Гогеля, Б.О. Кістяківського, М.М. Ковалевського, С.С. Дністрянського, І. О. Малиновського, В.В. Старосольського, Є.В. Спекторського, С.Ю. Шаповала, С.В. Пахмана та ін.

 

Література:

 

1. Жоль К.К.. Философия и социология права. – К.: Юринком Интер, 2000.
2. Социология права. /Под ред. В.М. Сырых. – М.: Юридический дом «Юстицинформ», 2001.
3. Лапаева В.В. Социология права. – М.: НОРМА – ИНФРА, 2000.
4. Беккер Г., Босков А. Современная социология права в её преемственности и изменении / Пер. с англ. В.М. Корзинкина и Ю.В. Семенова; общ. ред. и послеслов. Д.И. Чеснокова.  – М.: Издательство иностранной литературы, 1961.
5. Боботов С.В. Буржуазная социология права. – М.: Юридическая литература, 1978.
6. Бурдяк В.І. Становлення і розвиток соціологічних концепцій права: Навч. Посібник / ЧНУ ім. Ю. Федьковича. – Чернівці: Рута, 2001.
7. Иваненко О.Ф. Американская “социологическая юриспруденция” Критический очерк… - М., 1963.
8. Казмер М.Э. Социологическое направление в русской дореволюционной правовой мысли. – Рига: Издательство “Зинатне”, 1983.
9. Карбонье Ж. Юридическая социология / Пер. с фр. В.А. Туманова. – М.: Прогресс, 1986. – 352 с.
10. Кистяківсткий Богдан. Вибране. – К.: Видавництво гуманітарної літератури “Абрис”, 1996.
11. Кистяковский Б.А. Социальные науки и право. Очерки по методологии социальных наук и общей теории права. – М.: Инд-е М. и С. Сабашниковых, 1916.
12. Кистяковский Б.А. Философия и социология права. – Спб.: Изд-во Русского Христианского института, 1998.
13. Ковалевский М.М. Социология. Т. 1-2. – Спб.: Тип. М.М. Стасюлевича, 1910.
14. Коркунов Н.М. Обще учение о праве. – СПб, 1884.
15. Красовицкая Н. Социологическая школа права в России: Л.И. Петражицкий. //Рубеж. – 1997. - № 10-11.
16. Луковская Д.И. Социологическое направление во французской теории права. – Л.: ЛГУ, 1972.
17. Марчук В.П. Соціологічні теорії права в Німеччині. – Чернівці: ЧДУ, 1998.
18. Миллер В.О., Штейнберг В.О. Социология права в СССР сегодня. – Рига: Латвийский государственный университет, 1964.
19. Музика І.В. Особливості праворозуміння академіка Станіслава Дністрянського. //Часопис Київського університету права. Український науково-теоретичний часопис. – К., 2003/1.

20. Усенко І. Б. , Музика І. В. Академік Б.О. Кістяківський – правознавець, філософ і соціолог (до 140-річчя від дня народження) // Часопис Київського університету права, 2008, № 1. – С. 11-16.

21. Музика І. В. З історії вітчизняної соціології права: Є. В. Спекторський // Правова держава. Випуск 21. – К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2010. – C. 18 – 23.

22. Музика І. В. Соціологічні аспекти досліджень академіка О.О. Малиновського у галузі пенітенціарного права // Матеріали історико-правової конференції присвяченої пам’яті академіка О.О. Малиновського (м. Рівне, 16 – 17 листопада 2009) – С. 54-59.

23. Музика І. В. З історії вітчизняної соціології права: О. О. Малиновський // Правова держава. Випуск 22. – К.: Ін-т держави і права ім.. В. М. Корецького НАН України, 2011. – C. 97-103.

24. Музика І. В. Розвиток соціологічного напряму у вітчизняній науці кримінального права кінця ХІХ – початку ХХ ст. // Історико-правова реальність у глобальному й регіональному вимірі. Матеріали ХХIV Міжнародної історико-правової конференції Міжнародної асоціації істориків права 20 – 23 вересня 2012 р., м. Євпаторія. – Київ: Частина 1. Сімферополь: «Доля», 2012. – 344 с. – С. 316 – 322.

    25. Нерсесянц В.С. Право в системе социальной регуляции. История и современность / В.С. Нерсесянц. – М.: Знание, 1986. – 64 c.

 

 

 

Тема 3.  Проблема праворозуміння в соціології права.

Семінарське заняття – 2 години

1. Поняття права в соціології права.
2. Соціологічний підхід до розуміння права. Право як соціальне явище.
3. Відношення «належного» і «сущого» в соціологічній концепції права.
4. Поняття соціальної обумовленості права. Правоутворюючий інтерес та методи його вивчення. Критерії визначення правової природи соціальних норм.
5. Поняття «джерело права» у соціології права.

 

                                                                                  Самостійна робота – 8 годин

 

Теми рефератів, доповідей

1. Соціальні і юридичні аспекти правовідносин.
2.  Соціологічне вивчення права.
3. Право як соціологічна категорія.

 

Перелік ключових термінів та понять

Природне право, юридичне право, соціальна обумовленість права,  суще і належне, правоутворюючий інтерес, джерело права, соціологічна забезпечення правотворчості і законотворчості.

 

Методичні вказівки

Розкриваючи поняття права в соціології права, варто звернути увагу на те, що право, як відносно самостійне явище є предметом юридичної науки, а всі юридичні явища, оскільки вони породжені суспільством, є соціальними. Основну увагу слід приділити з’ясуванню соціального аспекту правових явищ, зокрема, питанням соціальної обумовленості та соціальної цінності права. З’ясувати погляди представників соціологічної школи на право як загально-соціальне явище (природне право) та на права як спеціально-соціальне явище (юридичне право).

Розкриваючи питання соціальної обумовленості права слід звернути увагу на два аспекти соціальної обумовленості права: правові норми виникають на основі існуючих соціальних відносин, існує певний механізм такої зумовленості (відносини, що виникають в процеси вироблення нових норм).

Висвітлюючи зміст поняття «джерело права» у соціології права, необхідно звернути увагу, що основними джерелами права представники соціологічної школи права вважали соціальні відносини (соціальні зв’язки) та соціальні норми.

 

Література до теми

1. Абдулаев Н.Д., Муравьев Ю.В. Роль конкретно-социологических методов исследования в совершенствовании советского правотворчества // Вестник Лениградского университета. - № 17. – Серия Экономики, философии и права. – 1964. – Вып.3.
2. Байтин М.И. О принципах и функциях права: новые моменты. // Правоведение. – 2000. - № 3.
3. Боброва Н.А. О понятии права, его значение в категориальном аппарате правоведения // Советское государство и право. – 1981. – № 11.
4. Вейнгольд Ю.Ю. Право как социологическая категория. – Фрунзе: Кирг.госуд.университет, 1962.
5. Гаврилов О.А. Стратегия правотворчества и социальное прогнозирование. – М., 1993.
6. Галкин Б.А. Право как социальная реальность // Вопросы философии. – 1978. - № 8.
7. Гревцов Ю.И. Социальные и юридические аспекты правоотношения // Правоведение. – 1977. – № 2.
8. Гредескул Н.А. Социологическое изучение права. – Харьков, 1900.
9. Гриценко Г.Д. Право как социокультурное явление (философско-антропологическая концепция): Дисс. … доктора философских наук. - Ставрополь: Ставропольский государственный университет, 2003. - 406 с.
10. Дністрянський С.С. Загальна наука права і політики. – Прага, 1923. – Т. 1.
11. Дністрянський С. Погляд на теорії права та держави. / Ювілейний збірник Наукового товариства імені Шевченка у Львові в п'ятдесятиліття основання (1873-1923). – Львів, 1925. – С. 59.
12. Зорькин В.Д. Понятие права в буржуазной социологической юриспруденции. // Вестник Московского университета. – Серия 12. – 1974. - № 4.
13. Казмер М.Э. Социологическое направление в русской дореволюционной правовой мысли. – Рига: Издательство “Зинатне”, 1983.
14. Кистяковский Б.А. Право как социальное явление. // Социологические исследования. – 1990. - № 3.
15. Кистяківсткий Богдан. Вибране. – К.: Видавництво гуманітарної літератури “Абрис”, 1996.
16. Кистяковский Б.А. Социальные науки и право. Очерки по методологии социальных наук и общей теории права. – М.: Инд-е М. и С. Сабашниковых, 1916.
17. Кистяковский Б.А. Философия и социология права. – Спб.: Изд-во Русского Христианского института, 1998.
18. Ковалевский М.М. Социология. Т. 1-2. – Спб.: Тип. М.М. Стасюлевича, 1910.
19. Коркунов Н.М. Обще учение о праве. – СПб, 1884.
20. Кон И.С. Позитивизм в социологии. – Ленинград: Издательство ЛГУ, 1964.
21. Красовицкая Н. Социологическая школа права в России: Л.И. Петражицкий. //Рубеж. – 1997. - № 10-11.
22. Лапаева В.В. Социология права: в поисках новой парадигмы // Государство и право. – 1992.  -  №  7.
23. Лейст О.Э. Три концепции права. // Советское государство и право. – 1991. - № 12.
24. Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского осмысления. – Харьков: Право, 2002.
25. Мальцев Г.В. Понимание права: Подходы и проблемы. – М.: Прометей, 1999.
26. Музика І. В. Проблема дуальної природи права у соціологічному праворозумінні: історико-правовий аспект // Альманах права. Праворозуміння та правореалізація: від теорії до практики. Науково-практичний юридичний журнал. Випуск 2. – К.: Ін-т держави і права ім.. В. М. Корецького НАН України, 2011. – 316 с. –  С. 119 – 122.
27. Музика І. В. Категорія «праворозуміння» в українській соціологічно-правовій думці початку ХХ ст. // Понятття, терміни і категорії історико-правової науки: матеріли ХХІ Міжнародної історико-правової конференції, 23 – 26 квітня 2009 р., м. Миколаїв. – М.:Вид-во ЧДУ ім.. П. Могили, 2010. – 356 с. – С. 118 – 126.
28. Музика І. В. Принцип історизму у царині досліджень вітчизняної соціології права кінця ХІХ – початку ХХ століття // Альманах права. Основоположні принципи права як його ціннісні виміри. Науково-практичний юридичний журнал. Випуск 3. – К.: Ін-т держави і права ім.. В. М. Корецького НАН України, 2012. – 492 с. –  С. 220 - 225.
29. Музика І. В. З історії вітчизняної соціології права: уточнення предметного поля науки кримінального права наприкінці ХІХ – на початку ХХ стллітття. // Правова держава. Випуск 24. – К.: Ін-т держави і права ім.. В. М. Корецького НАН України, 2013. – C. 15 - 21.
30. Нерсесянц В.С. Право в системе социальной регуляции. – М.: Знание, 1986.
31. Шереги Ф. Э. Социология права. Прикладные исследования – С. Пб.: «Алеиейя», 2002. – 447 с.

 

 

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ ІІ.

 

ТЕМА  4.  Соціальні функції та соціальна дія права. Соціальна ефективність права та законодавства.

Семінарське заняття - 4 години

 

1 заняття.

1. Соціальні функції права.

2. Право як засіб соціального контролю

3. Соціальний вплив та соціальна дія права.

4. Суспільна думка і право.

 

2 заняття.

1. Поняття соціальної ефективності права.

Юридична і соціальна ефективність правових норм.

2. Критерії і показники соціальної ефективності права.

1. Соціальні наслідки функціонування права.
2. Методика вивчення соціальної ефективності права.
3. Ефективність законодавства та методика її визначення.

 

                                                                                  Самостійна робота – 8 годин

 

Теми рефератів, доповідей

1. Право в системі соціальної регуляції.
2. Форми здійснення соціального впливу права.
3. Умови ефективності правових норм.
4. Фактори ефективності законодавства.
5. Позитивні і негативні соціальні наслідки дії права.

 

Перелік ключових термінів та понять

Соціальні функції права, соціальний контроль, засіб соціального контролю, соціальний вплив права, соціальна дія права, соціальні ефективність права, соціальні наслідки функціонування права, ефективність права, показники соціальної ефективності права, ефективність законодавства, юридична ефективність правових норм, соціальна ефективність правових норм, умови ефективності правових норм, фактори ефективності законодавства, методика соціальної ефективності права і законодавства.

 

Методичні вказівки

 

Розглядаючи перше птання слід розкрити зміст соціальних функцій права: інтергративної, регулятивної, охоронної, комунікативної. Розкрити роль права як засібу соціального контролю. З’ясувати різницю між поняттями соціальний вплив та соціальна дія права. Розкрити зміст форм здійснення соціального впливу права: активної і пасивної.А також таких форм правового впливуяк правове регулювання, психологічний, етичний та інформаційний вплив. Назвати елементи механізму соціальної дії права: інформаційні сигнали про зміст юридичних норм;
юридичні норми; юридичні факти; особистість; соціальні умови життя.

Розкриваючи методологічні засади визначення соціальної ефективності права слід звернути увагу на необхідність вивчення суспільної думки щодо справедливості правових норм та щодо сприйняття їх населенням як ефективного засобу регулювання суспільних відносин. Роз’яснити відмінність між поняттями юридична і соціальна ефективність правових норм, а також зз’ясувати змість понять неефективність та антиефективність дії правових норм, ефективність і соціальна цінність правових норм. Висвітлюючи різницю між юридичною і соціальною ефективністю правових норм слід зупинитись на юридичних і соціальних результатах дії права та проблемі перетворення права у його видимість (псевдоправо) та на соціально змістовний аспект права (формальна рівність, загальносоціальна цінність, тощо).

Назвати умови ефективності правових норм. Розкрити роль соціальної ефективності права як міри цільових можливостей реального впливу права на характер і стан соціальних відносин та на їх зміни. Висвітлити проблему перетворення права у його видимість («неправо») та соціальні наслідки такого перетворення. Визначити критерії та показники соціальної ефективності права. Розкриваючи соціальні наслідки (результати) функціонування права зупинитись на проблемі безпосередньої та опосередкованої соціальної ефективності права й, зокрема, на передбачуванихі та непередбачуваних позитивних і негативних соціальних наслідках дії права.

Розкриваючи методику аналізу соціальної ефективності права необхідно звернути увагу на ознаки нежиттєздатності правових норм. Необхідно висвітли такі основні методи вивчення соціальної ефективності права, як логічний, психологічний, статистичний, моделювання, спостереження, опитування, монографічний. Визначити етапи аналізу соціальної ефективності права.

Визначити основні критерії та фактори ефективності законодавства. Розкриваючи поняття та основні фактори ефективності законодавства слід зупинитись на висвітленні передзаконодавчих, законодавчих і післязаконодавчих теоретичних і практичних досліджень ефективності законодавства, а також приділити увагу проблемі прогнозування потреби у правовому регулюванні, соціологічним аспектам формування концепції правової новели.

Розглядаючи методи визначення ефективності законодавства слід докладно зупинитись на таких методах: логічний, психологічний, спостереження, опитування, аналіз документів, статистичний, моделювання.

Розкрити зміст методів визначення ефективності законодавства: співставлення норм закону і закону у цілому з фактичними результатами його реалізації, з тим станом регульованого середовища, що є фактичним, і яке може бути поцінованим на підставі кількісних і якісних показників. Висвітлити такі форми контролю: заслуховування інформації про реалізацію законів на сесіях місцевих Рад, засіданнях постійних комітетів; аналізування реалізації законів на нарадах; проведення перевірок на місцях; вивчення матеріалів суспільної думки (скарг, виступів преси, анкет опитування тощо); аналізування статистичної та іншої інформації; проведення наукових експертних станів реалізації законів.

 

 

Література до теми

1. Авер’янов В.Б., Денисов В.Н., Сіренко В.Ф. Законодавство: проблеми ефективності. - К., 1995.

2. Бірченко Ю. І. Визначення поняття ефективності правових норм. // Наукові записки. – Том 19. Спеціальний випуск. – С. 200-203.

3. Глазырин В.А., Грибакина Э.Н., Гулина Н.А. Юридическая социология: Учебник. - М.: Норма - Инфра-М, 2000. - 368 с.

Глазырин В.В. Прогнозирование эффективности правовых норм: возможный подход //Проблемы совершенствования советского законодательства. – М.,1988.- № 41.

4. Гойман В.И. Действие права: Методологический анализ. – М.:Акад. МВД РФ, 1992.

5. Денисова А. Правовий вплив: природа та функціональне призначення // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2012. – Вип. 55.

6. Касьянов В.В., Нечипуренко В. Н. Социология права. – Ростов-на-Дону:Феникс, 2001. – 430 с.

7. Кудрявцева В.Н., Казимирчук В.П. Современная социология права. М.: Юрист, 1995. – 303 с.

8. Кудрявцев В.Н. и др. Эффективность правовых норм. – М.:Юрид. л-ра., 1980.

9. Лапаева В. В. Конкретно-социологическое исследование в права. – М.: Юрид. л-ра, 1987. – 144 с.

10. Лапаева В.В. Социология права. – М.: НОРМА – ИНФРА, 2000.

11.Матвеева Ю. І. Деякі питання методики оцінки ефективності законодавства // Наукові записки. – Том 38. Юридичні науки. – С. 52-56.

12. Осипова Н.П. Становлення в Україні європейських принципів оцінки соціальної ефективності права як наукова і практична проблема. // Трансформація політики в право: різні традиції та досвід: Матеріали міжнародної наукової конференції / За редакцією академіка НАН України, академіка АПрН України В. Я. Тація. - Х.: Право, 2006. - 288 с.

13. Нерсесянц В.С. Право в системе социальной регуляции. – М.: Знание, 1986.

14. Пашков А.С., Чечот Д.М. Эффективность правового регулирования и методы её выявления //Советское государство и право.  – 1965. - № 8.

15. Петров И. Н. Способы сравнения и изменения эффективности правовых норм. // Ученые записки ВНИИСЗ. – Вып. 28. – 1973. – 235 с.

 16. Самощенко И.С. Роль социологии права в изучении эффективности правовых норм // Проблемы методологии и методики правоведения / А. М. Васильев, А. Б. Венгеров, М. П. Журавлев Д. А. Керимов и др.; Редкол.: Н. М. Кейзеров, Д. А. Керимов, В. Н. Кудрявцев, И. С. Самощенко - М.: Мысль, 1974. - 205 c.

17. Самощенко И.С., Венгеров А.Б., Никитинский В.И. К изучению эффективности действующего законодательства. // Правоведение, 1971. - № 4.

18. Самощенко И.С., Никитинский В.И., Венгеров А.Б. К методике изучения эффективности правовых норм. //Советское государство и право. – 1971. -№ 9.

19. Сырых В.М. Прогнозирование эффективности норм права на стадии их разработки. // Проблемы совершенствования советского законодательства. – М., 1987. - № 36.

20. Скриль С. А. Теоретичні проблеми ефективності законодавства в сфері державного управління. : Дис... канд. наук: 12.00.01 - 2001.

21. Соціологія: Підручник / Н. П. Осипова, В. Д. Воднік, Г. П. Клімова та ін.; За ред. Н. П. Осипової. — К.: Юрінком Інтер, 2003. — 336 с.

22. Соціологія права: Підручник для студентів юрид. спец / М. І. Панов, Н. П. Осипова, Л. М. Герасіна та ін.; За ред. Н. П. Осипової. — К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. — 276 с.

23. Стащенко А. До питання про методи вивчення ефективності права // Філософія права. – 2009. - № 10.

                                                                          Самостійна робота –  години

 

 

ТЕМА  5.  Соціологічні проблеми правотворчості та правозастосування

 

Семінарське заняття – 4 години.

1 заняття

1. Сутність та зміст соціології правотворчої діяльності.
2. Закон як соціальне явище. Соціальний механізм законотворчості.
3.  Соціологічне забезпечення законодавчого процесу.
4. Оцінка соціальної ефективності законотворчості.

 

2 заняття

1. Правозастосування як вид соціальної діяльності.

2. Соціально-правовий котроль на стадії правозастосування та його ознаки.

3. Соцальна цінність правозастосування.

4. Соціальні критерії оцінки ефективності фактичної діяльність суб’єктів правозастосування.

                                                                                   Самостійна робота – 8 годин

 

Теми рефератів, доповідей

1. Соціологічніаекспертиза законопроекту.
2. Критерії оцінки соціальної ефективності законотворчості.
3. Соціологічні аспекти правотворчої діяльності.

 

Перелік ключових термінів та понять

Соціальний механізм правотворчості, соціальний механізм законотворчості, закон як соціальне явище, соціальна ефективність законотворчості, соціологічна експертиза законопроекту, критерії соціальної законотворчого процесу.

Методичні вказівки

1 заняття.

По першому питанню необхідно розкрити сутність та зміст соціології правотворчої діяльності. Розкриваючи соціальні аспекти механізму законотворчості необхідно звернути увагу на основні стадії правотворчого процесу як на соціальний процес. Розкриваючи соціальний механізм законотворчості слід звенути увагу на наступні пізнавальні операції, що виконують у ході законотворчого процесу: а) виявляються соціальні фактори, в яких безпосередньо проявляється потреба в законодавчому регулюванні; б) проводиться діагностика сили впливу цих факторів та направленість їх дії як по відношенню до мети закону, так і відносно один одного; в) вияляється сумарний результат дії вказаних факторів; г) з урахуванням співвідношення факторів розглядаються варіанти вирішення проблемної ситуації. Розкриваючи проблему соціологічного забезпечення законодавчого процесу слід звернути агу на комплекс основних (правоформуючих) соціальних факторів законотворчого процесу, що може бути розподілений на об'єктивні та суб'єктивні фактори. При цьому під об'єктивним розуміється все те, що існує поза і незалежно від свідомості, під суб'єктивним - те, що від нього залежить: стан суспільної чи групової свідомості, соціальна диференціація, соціальні орієнтації ті таке інше. Від понять "об'єктивне" та "суб'єктивне" похідними є категорії "об'єктивний фактор" та "суб'єктивний фактор", які вказують на зв'язок об'єктивного та суб'єктивного. Важливим структурним елементом соціального механізму законотворчості є суб'єкти даного процесу.

Адекватне законотворче вирішення проблемної ситуації забезпечують: діагностика суспільних проблем, оцінка їх пріоритетності; моделювання ситуацій впровадження закону; прогнозування процесу законотворення; соціологічна експертиза законопроекту; оцінка соціальної ефективності законотворчості.

2 заняття.

Розкриваючи зміст правозастосування як виду соціальної діяльності, слід звернути увагу на те, що на цій стадії правового регулювання здійснюється соціально-правовий контроль. Правозастосування як особлива форма соціально-правового контролю характеризується тим, що правозастосовник ґрунтовно вивчає, перевіряє наявність і реальність усіх життєвих обставин, що породжують відповідне правовідношення, і приймає обов'язкове до виконання рішення стосовно змісту й інших істотних елементів цього правовідношення. Завдяки правозастосовній діяльності знімаються будь-які перепони в реалізації норм права, й суб'єкти реалізовують свої суб'єктивні права, які вони самі своїми діями до прийняття правозастосовного акту реалізувати не можуть. В цьому й полягає безпосередня мета правозастосування в соціальному механізмі правового регулювання, і одночасно в цьому полягає його соціальна цінність.

Розкриваючи четверте питання слід розглянути найважливіші соціальні та юридичні чинники, що впливають на ефективність правозастосовної діяльності: кадровий склад суб’єктів правозастосовників; конкретно-історичні умови правозастосовної діяльності; соціально-психологічний механізм прийняття рішення; фактична діяльність суб’єктів правозастосовників; якість акта застосування правових норм.

 

Література до теми

 

1. Абдулаев Н.Д., Муравьев Ю.В. Роль конкретно-социологических методов исследования в совершенствовании советского правотворчества // Вестник Лениградского университета. - № 17. – Серия Экономики, философии и права. – 1964. – Вып.3.

2. Гаврилов О.А. Стратегия правотворчества и социальное прогнозирование. М., 1993.

3. Законотворення – основна функція парламенту // За ред. О. Барабаш. – К., 1997.

4. Карбонье Ж. Юридическая социолигия. – М., 1986.

5. Каримов Д.А. Культура и техника законотворчества. – М., 1991.

6. Касьянов В.В., Нечипуренко В.Н. Социология права. Ростов н/Д., 2002.

7. Козловський А. Систематизація законодавства як гносеологічний процес // Право України. – 2000. - № 2. – С. 49-52.

8. Комітети – основа діяльності законодавчих органів влади. – К., 1997.

9. Кислий П., Чайз Ч. Становлення парламентаризму в Україні. – К., 2000.

10. Кульчар К. Основы социологии права. – М., 2000.

11. Лапаева В. В. Социология права. – М., 2000.

12. Нерсесянц С. А. Философия права. – М., 1998.

13. Писаренко С. Законопроектування. – К., 1999.

14. Подгурецкий А. Очерк социологии права. – М., 1971.

15. Соціологія права: Навч. посіб. / О. М. Джужа, І. Г. Кириченко, В.С. Ковальський, С. М. Корецький та ін.; За заг. ред. О. М. Джужи. – К., 2004.

16. Соціологія права: Підручник для студентів юрид. спец. вищих навчальних закладів / М.І. Панов, Н. П. Осипова, Л. М. Герасіна та ін.; За ред. Н. П. Осипової. – К., 2003.

17. Спенсер Г. Грехи законодателей // Социол. исследования. – 1992. - № 2.

 

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ ІІІ.

 

ТЕМА 6. Правова соціалізація особистості. Соціологія девіантної поведінки.

Семінарське заняття – 2 години

 

1. Поняття соціалізації особистості.
2. Соціально-правові механізми та рівні правової соціалізації особистості.
3. Основні концепції соціалізації особистості.
4. Принципи правової соціалізації особистості.
5. Соціологія злочинності.
6. Соціологічні проблеми профілактики девіантної поведінки.

                                                                                  Самостійна робота – 10 годин

 

Теми рефератів, доповідей

1. Соціальна сутність протиправної поведінки.
2. Злочинність як соціальне явище.
3. Соціологічне вивчення особистості злочинця.

 

Перелік ключових термінів та понять

Девіантність, девіація, патологія, аномалія; соціальні цінності та норми; ціннісно-нормативні універсалії та релятивна природа девіацій; індивідуальні, групові та загальносуспільні цінності, «конвенційність» та «неконвенційність»; формальні та неформальні норми, агенти і механізми соціалізації та соціального контролю; деструктивне і конструктивне у відхиленнях; девіантність та делінквентність.

 

Методичні вказівки

Розкриваючи поняття соціалізації особистості слід розкрити соціально-психологічні механізми та інститути соціалізації. Висвітлити три рівні правової соціалізації особистості: локальний, інституціональний, соцієтальний. Розкрити змст основних концепцій соціалізації особистості: соціогенетичної, соціального обміну, психосоціальної, когнітивної тощо. Висвітлюючи особливості процесу правової соціалізації особистості, необхідно розкрити етапи цього процесу: засвоєння у ди­тинстві норм соціальної поведінки, спілкування та взаємо­дії людей, соціальних заборон і вимог. Пізніше правова со­ціалізація набуває виразніших форм: це відбувається тоді, коли людина, будучи дорослою, стає повноцінним учасни­ком правовідносин і стикається з необхідністю самостійно відстоювати свої права, цивілізовано вступати у стосунки з іншими людьми і виконувати свої обов’язки перед су­спільством. У процесі правової соціалізації відбувається поступова ін­теграція особистості в широкий соціальний контекст, перехід її до повноцінної участі в функціонуванні громадянського су­спільства та держави. Однак при цьому можуть виникати пе­рекручення, деформації, які призводять згодом до появи у ін­дивіда кримінальних нахилів, правового нігілізму, асоціаль­ної й антидержавної поведінки.

Розкрити фундаментальні засади правової соціалізації: функції інтеграції, забезпечення контролю за поведінкою людей, регулятивна, охоронна та комунікативна функції права. Поле правової соціалізації – сукупність суспільних відносин, в які включена особистість і які упорядковані за допомогою ієрархічної системи нормативних актів і вимог. Висвітлити механізм правової соціалізації, а також такі його аспекти як пряма та опосередкована соціалізація. Зупинитись на принципах правової соціалізації особистості: участі, правового пріоритету, гарантії, компенсації. З’ясувати систему регуляторів правової поведінки – правову, протиправну та позаправну ланки. Розкрити роль правового виховання особистості та правових знань в процесі соціалізації.

Розкриваючи поняття девіація необхідно зупинитись на соціологічних теоріях девіантної поведінки: теорії А. Кетле, як засновника соціології злочинності, теорії соціальної напруги, концепція аномії Дюркгайма,  динамічному функціоналізмі Р. Мертона,  теорія диференційної асоціації Е. Сазерленда тощо. Зупинитись на типології девіантної поведінки. Розглядаючи соціологічні проблеми профілактики девіантної поведінки, необхідно звернути увагу на види девіацій. Зокрема, на суспільні девіації: расизм, ізоляціонізм, етноцентризм, патерналізм, посттоталітарна амбівалентність тощо. Розкрити соціальну сутність протиправної поведінки. Приділити увагу проблемам соціологічного вивчення особистості злочинця.

Література до теми

1. Бандурка A., Бек А., Голованова М., Кобзин Д., Лазарева Т., Поволоцкий А., Поволоцкая С., Романько А., Рущенко И., Свеженцева Ю., Соболев В., Чистякова Ю., Ярмыш А. Взаимодействие милиции и населения: к итогам харьковского эксперимента. - X.: Нац. ун-т внутр. дел, 2003. - 288 с.

2. Гилинский Я. Девиантология: социология преступности, наркотизма, проституции, самоубийств и других «отклонений». – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 324 с.

3. Гречин А.С. Социология правового сознания: Учебное пособие. - М.: Юнити-Дана, 2001. - 256 с.

4. Дюркгейм Э. Норма и патология // Рубеж (Альманах социальных исследований). - 1992. - № 2. С. 82-88. 

5. Котан В. М. Социальный механизм уголовно-правового воздействия. – М., 1983.

6. Нерсесянц В.С. Право в системе социальной регуляции. – М.: Знание, 1986.

7. Рущенко І. Соціологія злочинності. Монографія. – Харків: Видавництво національного університету внутрішніх справ, 2001. – 370 с.

8. Соціологія права: Навч. посіб. / О. М. Джужа, І. Г. Кириченко, В.С. Ковальський, С. М. Корецький та ін.; За заг. ред. О. М. Джужи. – К., 2004.

9. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. Видання четверте, перероб. і доп. – Львів: Кальварія, 2004. – 544 с.

10. Шапиева О.Г. Нравственно-правовая социализация личности: Учебное пособие. - Махачкала: ИПЦ ДГУ, 2001.

11. Ясавеев И. Социология социальных проблем // Социология: Учебное пособие / Под ред. С. Ерофеева, Л. Низамовой. 2-е изд., перераб. и доп. - Казань: Изд-во Казан. ун-та, 2001. - С.262-282.

 

 

ТЕМА 7. Соціологія юридичного конфлікту.

Семінарське заняття -2 год.

1. Понятття юридичного конфлікту.
2. Структура юридичного конфлікту.
3. Стадії юридичних конфліктів.
4. Класифікація юридичних конфліктів.
5. Об’єктивні та суб’єктивні чинники конфліктів.
6. Механізми розв’язання та запобігання юридичним конфліктам.
7. Медіація як метод вирішення спорів у юридичній сфері.

 

                                                                                  Самостійна робота – 10 годин

 

Теми рефератів, доповідей

1. Конфліктні моделі Л. Козера та Р. Дарендорфа.

2. Європейський суд з прав людини як альтернатива вирішення юридичних конфліктів.

3. Механізм вирішення юридичних конфліктів у державно-політичній сфері сучасної України.

4. Динаміка розв’язання юридичного конфлікту.

 

Перелік ключових термінів та понять

Соціальний конфлікт, юридичний (правовий) конфлікт, типологія юридичних конфліктів, структура юридичного конфлікту, юридизація соціального конфлікту, фактори виникнення конфлікту, юридичні механізми та та правові засоби розв’язання конфлікту, учасники правового конфлікту, фази конфлікту, медіація та медіатори.

 

Методичні вказівки

З’ясувати значення понять  «соціальний конфлікт» та «юридичний конфлікт». Розкрити сутність та природа юридичного конфлікту. Охарактеризувати такі елементи структур юридичного конфлікту: 1) учасники (сторони); 2) умови конфлікту; 3) предмет та об'єкт конфлікту; 4) образи конфліктної ситуації; 5) можливі дії учасників конфлікту; 6) результати конфліктної взаємодії.

Хараткеризуючи учасників правового конфлікту, слід зупинитись на їх соціально-рольовій і поведінковій характеристиці, понятті «деструктивний потенціал» супротивників. Окремо розглянути конфлікти між юридичними та між фізичними особами. Розглянути моделі стилю поведінки людей в конфліктних ситуаціях: деструктивну, конформну, конструктивну. Висвіітлити соціальну характеристику учасників конфлікту з точки зору «теорії ігор».

Розглядаючи класифікацію соціально-правових конфліктів, необхідно зупинитись на таких їх видах: за сферами прояву; за ступенем тривалості та напруженості; за суб'єктами конфліктної взаємодії; за масштабом; за соціальними наслідками; конфлікти право реалізації та правозастосування тощо.

Висвітлити зміст понять «конфліктна ситуація», «соціальна напруга». Розкрити зміст об’єктивних, суб’єктивних чинників конфліктів та юридичних чинників конфліктів.

Приділити увагу стадіям конфлікту (латентна (прихована) та відкрита стадії). Розкрити зміст понять: ремісія, реверсія, генералізація, ескалація конфлікту. Висвітлити механізми виявлення, вирішення та запобігання юридичним конфліктам. З’ясувати зміст поняття «юридизація конфлікту». Назвати форми розв’язання правових конфліктів та перерахувати правові засоби їх розв’язання конфліктів. З’сувати зміст понять «медіація» та «медіатори» та роль медіації у механізмі вирішення спорів. Розкрити роль судочинства як механізму розв’язання правових конфліктів.

Література до теми

 

1. Баев О. Я. Конфликты в деятельности следователя (вопросы теории). – Воронеж, 1981.

2. Бандурка А. М., Друзья В.А.. Конфликтология. – Харьков, 1997.

3. Бахмач О. П. Конфліктологія. – К.: Вища школа, 2003. – 456 с.

4. Ващук В. М. Конфліктологія. – К. : Знання. 2003. – 302 с.

5. Водолазский Б. Ф., Гутерман М. П. Конфликты и стрессы в деятельности органов внутренних дел. – Омск, 1976.

6. Ворожейкин И. Е., Кибамов А. Я., Захаров Д. К. Конфликтология. – М., 2001.

7. Герасіна Л.М., Панов М.I. Проблеми правої конфліктології: феноменологічний, гносеологічний та праксеологічний аналіз: Монографія. – Х.: Право, 2004. – 112 с.
8. Герасіна Л.М., Панов М.І. Політико-правові конфлікти в аспекті формування державності українського народу // Конституційно-правові засади становлення української державності /За ред. акад.. НАНУ В.Я. Тація, акад. АпрН України Ю.М. Тодики. – Х.: Право, 2003. – С. 114-138.

9. Дарендорф Р. Современная социология конфликта // Иностр. лит. – 1993. - № 4.

10. Дмитриев А. В. Конфликтология. – М., 2000.

11. Зеркин Д. П. Основы конфликтологии. – Ростов-на-Дону, 1998.

12. Касьянов В.В., Нечипуренко В.Н. Социология права. Ростов н/Д., 2002.

13. Козер Л. А. Завершение конфликта // Социальный конфликт: современные исследования. – М., 1991.

14. Конфликтология: Учебник. Изд.2., испр. /Под ред. А.С.Кармина. Серия “Учебник для вузов. Специальная литература”. –С.Пб.: Издательство “Лань”, 2000. – 448 с.

15. Конфліктологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів юридичних спеціальностей/ За ред. Л.М.Герасіної та М.І.Панова. – Харків: Право, 2002. – 256 с.

16. Конфлікти в суспільствах, що трансформуються //Збірник наукових статей (за матеріалами ХІ Харківських політологічних читань). - Харків.:”Право”, 2001. – 196 с.

17. Кудрявцев В. Н. Юридический конфликт [Текст] / В. Н. Кудрявцев // Госуд. и право. – 2005. – № 9. – С. 13. 

18. Кудрявцев В. Н Юридическая конфликтолгия // Вестник РАН. –1997. – т.67. - № 2.

19. Кудрявцев С. В. Конфликт и насильственное преступление. – М., 1991.

20. Кудрявцев В. Н., Казимирчук В. П. Современная социология права. – М., 1995.

21. Курганов С. И., Кравченко А. И. Социология для юристов: Учебное пособие. – М., 2000.

22. Основы конфликтологии. – М., 1997.

23. Пірен М. І. Конфліктологія. – К.: МАУП, 2003. – 360 с.

24. Радугин А. А., Радугин К. А. Социология: Курс лекций. – М., 1996.

25. Соколов С. В. Социальная конфликтология. – М., 2001.

26. Соціологія права: Навч. посіб. / О. М. Джужа, І. Г. Кириченко, В.С. Ковальський, С. М. Корецький та ін.; За заг. ред. О. М. Джужи. – К., 2004.

27. Соціологія права: Підручник для студентів юрид. спец. вищих навчальних закладів / М.І. Панов, Н. П. Осипова, Л. М. Герасіна та ін.; За ред. Н. П. Осипової. – К., 2003.

28. Сум В. Ч. Конфліктологія. – К. : Знання, 2004. – 431 с.

29. Тодика Ю. М. Державно-правова конфліктологія як важливий напрям наукових досліджень// Вісник Академії правових наук України. – 1995. - № 6.

30. Филимонов Н. В. Конфликтные ситуации в деятельности оперуполномоченных аппаратов уголовного розыска. – Омск, 1985.

31. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. – М., 1994.

32. Шестков В. М. Убийство на почве семейных конфликтов. – Л., 1981.

33. Щукін Г. К. Конфліктологія. – К.: Либідь, 2007. – 400 с.

34. Юридическая конфликтология – новое направление в науке (Круглый стол журнала) // Госуд. и право. – 1994. – № 4. – С. 3–23.

35. Юридическая конфликтология. – М., 1995.

36. Юридична конфліктологія : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. В. М. Іванов, О. В. Іванова. – К.: МАУП, 2004.

37. Юридический конфликт: процедуры разрешения. – М., 1995.

38. Юридический конфликт: сферы и механизмы // Юридическая конфликтология. – М., 1994.

 

ТЕМА 8. Методологія та методика соціолого-правових досліджень.

Семінарське заняття -2 год.

1. Поняття і види соціолого-правових досліджень.
2. Методи соціолого-правових досліджень.
3. Програма соціолого-правового дослідження.
4. Методи збору і обробки первинної соціологічної інформації та її аналізу.

 

                                                                                  Самостійна робота – 12 годин

 

Теми рефератів, доповідей

1. Методи збору і обробки первинної соціологічної інформації.
2. Конкретно-соціологічні дослідження судового процесу.
3. Застосування соціологічних методів у вивченні причин злочинності.

 

Перелік ключових термінів та понять

Поняття соціолого-правового дослідження; види соціолого-правових досліджень; програма соціолого-правового дослідження; мета і завдання дослідження; системний аналіз об’єкта вивченя; основна гіпотеза дослідження; первинні методи соціолого-правових досліджень: спостереження, аналіз документальних джерел, опитування, експеримент.

Методичні вказівки

Висвітлюючи поняття і види соціально-правових досліджень, слід дати поняття соціально-правових досліджень і розкрити його зміст, а також зупинитись на наступних його видах: дослідження ефективності права, правосвідомості, соціології правозастосовчої діяльності, соціології правопорушень і юридичної відповідальності, соціології юридичного прогнозування.

Розглядаючи програму соціально-правового дослідження, слід зупинитись на методологічному розділі дослідження (визначення проблеми, об’єкта і предмета дослідження; характеристика мети і завдань дослідження; інтерпретація основних понять; попередній системний аналіз об’єкта вивчення; формулювання основних гіпотез) і процедурному (стратегічному) плані дослідження (стратегічний план дослідження, опис методів і техніки збору даних, сукупність методів аналізу даних).

Розкриваючи методи збору і обробки первинної соціологічної інформації більш докладно слід зупинитись на попередньому системному аналізі об’єкта дослідження та на формуванні відповідних гіпотез. Висвітлюючи процедурну частину програми досліджень, слід зупинитись на розвідувальному, описовому, інформаційному, експериментальному та аналітичному планах дослідження. Зокрема, слід приділити увагу характеристиці системи первинних методів соціально-правових досліджень: спостереженню, аналізу документальних джерел, опитуванню, експерименту.

Розглядаючи застосування соціологічних методів у вивченні причин злочинності, слід зупинитись на таких їх напрямах: дослідження правової свідомості всього населення та окремих соціальних груп, дослідження впливу засобів масової інформації на формування правової свідомості та її пануючих видів, дослідження ефективності та позитивних і негативних наслідків діяльності державних органів на процес формування правової свідомості населення.

Висвітлити наступні соціологічні методи, що застосовуються при дослідженні причин злочинності: масові опитування (інтерв’ю, анкетування); спостереження; вивчення документів; експертні оцінки.

 

 

Література до теми

1. Белановский С.А. Глубокое интервью: Уч. пос. / С.А. Белановский. – М.: Никколо-Медиа, 2001 – 320 с.
2. Белановский С.А. Метод фокус-групп / С.А. Белановский. — М.: Изд-во «Магистр», 1996. – 272 с.
3. Бурлай Е.В. Философский уровень методологии государственно-правовых исследований //Методологические проблемы юридической науки: Сб. научн. тр. /АН УССР. Ин-т государства и права; Отв. ред. Н.И. Козюбра. – Киев: Наукова думка, 1990.
4. Гаврилов О.А. Выборочный метод сбора правовой конкретно-социологической информации //Советское государство и право. – 1976. - № 8.
5. Гаврилов О.А. Математические методы и модели в социально-правовм исследовании. –М.: Наука, 1980.
6. Голофаст  В.Б. Методологический анализ в социальном исследовании. – Л.: Наука, 1981.
7. Гравитц М., Пэнто Р. Методы социальных наук. Перевод с французского / М. Гравитц, Р. Пэнто; Под ред. В.П. Казимирчука (вступ. ст.), В.А. Туманова (вступ. ст.); Пер.: С.В. Боботов, Ю.А. Глазов. – М.: Прогресс, 1972. – 607 c.
8. Ельмеев В.Я. Социологический метод: теория, онтология, логика. – СПб.: ТООТК “Петрополис”, 1995.
9. Зиманов С. Опыт внедрения метода конкретно-социологического исследования в правовую науку. //Советское государство и право. – 1964. – № 12.
10. Касьянов В.В., Нечипуренко В.Н. Социология права / В.В. Касьянов, В.Н. Нечипуренко. – Ростов н/Д: Феникс, 2001. — 480 с.
11. Квале С. Исследовательское интервью / С. Квале.- М.: Смысл, 2003. – 301 с.
12. Козлов В.А., Суслов Ю.А. Конкретно-социологические исследования в области права. – Л.:ЛГУ, 1989.
13. Кокрен У. Методы выборочного исследования / У. Кокрен. – М.: Статистика, 1976. – 440 с.
14. Колдаева Н.П. Социально-правовой експеримент (некоторые теоретические аспекты) //Право и правотворчество: вопросы теории /Академия наук СССР. Институт государства и права. – М.: Наука, 1982.
15. Лапаева В.В. Конкретно-социологические исследования в праве. – М.: Юридическая литература, 1987.
16. Лапаева В.В.Общественное мнение и законодатель //Социологические исследования. – 1997. - № 9.
17. Лапаева В.В. Социология права / В.В. Лапаева; Под ред. В.С. Нерсесянца. – М.: НОРМА, 2000. – 304 с.

18. Мертон Р., Фриске М., Кендалл П. Фокусированное интервью / Р. Мертон, М. Фриске, П. Кендалл; Пер. с англ. Т.Н. Федоровской; Под ред. С.А. Белановского. – М.: Политиздат, 1991. – 460 с.

19. Ноэль Э. Массовые опросы. Введение в методику демоскопии / Э. Ноэль. – М.: Прогресс, 1978. – 380 с.

20. Оксамытный В.В. Социологические методы исследования правовых явлений //Методологические проблемы юридической науки.: Сб. научн. тр. /АН УССР. Институт государства и права; Отв. ред. Н.И. Козюбра. – Киев: Наукова думка, 1990.

21. Соціологія : підручник / Ю.Ф. Пачковський, Н.В. Коваліско, І.В. Городняк та ін.; за ред. д-ра соціолог. наук, проф. Ю.Ф. Пачковського. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2011. – 418 с.

22. Черниш Н.Й. Соціологія: Підручник за рейтингово-модульною системою / Н.Й. Черниш. – К.: Знання, 2009. – 468 с.

23. Шереги Ф.Э. Социология права: прикладные исследования. – СПб.: Алетейя, 2002.

 

10. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА

 

Самостійна робота студента передбачає:

• Підготовку до семінарських, практичних занять, контрольних робіт (опрацювання лекційного матеріалу, законодавчих та інших норма-тивних матеріалів, навчальної літератури, спеціальних джерел і інформації, періодики тощо);
• Виконання індивідуальних  завдань;
• Опанування матеріалу, що винесений цілком на самостійне опрацю-вання згідно з робочою програмою;
• Написання контрольних та курсових робіт;
• Підготовка до заліку або іспиту.
• Опрацювання тестів для самостійної роботи.

 

 

Методичні рекомендації з організації

самостійної роботи

Самостійна підготовка є важливою складовою частиною навчаль­ного процесу. Вона ставить за мету успішне опанування студентами курсу Соціологія права, вироблення у них навичок і вміння правильного застосування теоретичних положень науки Соціологія права в практичній діяльності юристів. Досягнення цієї мети потребує від студентів навичок самостійного мислення, оволодіння методами аналізу наукових проблем, методикою роботи з літера­ту­рою і законодавчими матеріалами, методикою соціолого-правових досліджень.

Самостійна робота студентів при вивченні Соціології права має місце в процесі підготовки до семінарських та практичних занять, і заліку, при написанні рефератів, контрольних та курсових робіт, доповідей і повідомлень для виступів на наукових семінарах і конференціях. Її формами є: вивчення відповід­них положень Конституції України, підруч­ників і навчальних посібників, монографічної літератури і статей, конспектів лекцій, підбір та аналіз необхідних матеріалів судової та слідчої практики, статистичних та інших даних.

При підготовці до семінарських та практичних занять результати самостійної роботи відображаються у вигляді конспектів керівних матеріалів і рекомендованої літератури, робочих планів виступів студентів на названих заняттях, письмового виконання завдань.

Основою правильної організації самостійної роботи студентів є її планування в відповідності з відведеним навчальним планом для цього часу.

Починати самостійне вивчення теми потрібно з роботи над керівними матеріалами. Опрацювавши рекомендовану літера­туру і документи, студент повинен з’ясувати мету та завдання даної теми, з’ясування змісту методологічних рекомендацій. Після осмислення змісту керівних матеріалів, студент повинен скласти їх конспект, як правило, невелики за по обсягом, оскільки має містити лише основні положення матеріалу, що вивчається. Після цього потрібно вивчити конспект лекції по даній темі, прочитати відповідні глави рекомендованих підручників чи навчальних посібників. Завершення цієї частини самостійної роботи дозволяє студенту мати достатній рівень знань по темі, але недостатньо для глибокого засвоєння питань, що вивчаються.

Глибоке засвоєння теоретичних аспектів теми вимагає від студента вивчення рекомендованої монографічної (додаткової) літератури і журнальних статей. Ця робота найбільш відповідає виробленню вміння самостійно мислити. Вивчаючи дискусійні соціолого-правові проблеми, усвідомлюючи їх, порівнюючи спірні точки зору, оцінюючи надійність і ефективність їх аргументації, студент, по-перше, отримує глибокі теоре-тичні знання, необхідні для юриста вищої кваліфікації, по-друге, вчиться формулювати свою позицію по теоретичним питанням, обгрунтовуючи її. Конспектування додаткової літератури не є обов’язковим.

Самостійна робота при підготовці до екзаменів і заліків не потребує конспектування і вирішення задач, а являє собою повторення пройденого матеріалу. При цьому особлива увага приділяється незадовільно вивченим питанням і темам (питання організації самостійної роботи при написанні рефератів, курсових і контроль­них робіт викладається в окремих методичних рекомендаціях).

Роль викладача в організації самостійної роботи студентів полягає в наданні допомоги в здійсненні цієї важливої роботи і контролі за її проведенням.

Надання допомоги в організації самостійної роботи має місце в процесі читання лекції, проведення семінарських та практичних знань, групових та індивідуальних консультацій.

В лекціях студентам даються рекомендації методичного характеру про те, як вивчати Соціологію права, яку основну та додаткову літературу потрібно опрацювати. При проведенні самостійних і практичних занять викладач звертає увагу студентів на особливу важливість вивчення літературних джерел для засвоєння тієї чи іншої теми, конкретного питання. Важливу роль для правильної організації самостійної роботи студентів має їх особисте спілкування з викладачем в процесі індивідуальних консультацій. При особистому спілкуванні з викладачем, студент має можливість задати йому питання, почути роз’яснення по проблемам, що його цікавлять, отримати поради по плануванню самостійної роботи, по раціональному опрацюванню наукової літератури, по методиці зібрання матеріалу для виконання курсової (контрольної) роботи, реферату, наукової доповіді чи повідомлення і т.д. В цілому таке спілкування пробуджує у студента інтерес до Соціології права, розширює його наукові інтереси і часто викликає потяг до більш глибокого з’ясування теоретичних проблем даної науки шляхом заняття науково-дослідницькою роботою в науковому семінарі, дослідницькій групі студентів.

Контроль за самостійною роботою студентів викладач здійснює на семінарських та практичних заняттях, в процесі прийняття екзаменів та заліків. Але найбільш дієвою формою контролю є систематична перевірка викладачем ведення студентами конспектів лекцій і першоджерел, а також робочих зошитів. Після таких перевірок викладач дає вказівки студентам по усуненню недоліків при веденні названих зошитів.

Вся робота викладача по організації самостійної роботи студентів повинна бути направлена на вироблення у них переконання про необхідність глибокого знання з предмету Соціології права, що викликано вимогами їх професійного обов’язку. Таке знання необхідно не тільки для правильної відповіді на заліку, але й для вірного застосування набутих знань у майбутній практичній діяльності.

 

 

11. Методичні рекомендації

з підготовки реферативних повідомлень

 

Вибір теми реферативного повідомлення проводиться студентами до початку занять за узгодженням з викладачем, який проводить семінарські, практичні та інші заняття у відповідних навчальних групах. Перевагу слід віддавати питанням, які мають важливе теоретичне та практичне значення, або є найбільш складними для опанування і зв’язку з цим потребують більш широкого й детального розгляду:

Мета:

– більш поглиблене засвоєння студентами важливих теоретичних положень, які виносять на розгляд семінарського чи практич­ного заняття; зв’язок цих положень з юридичною діяльністю та практикою;

– прищеплення студентам навичок самостійної роботи з документальними матеріалами і літературними джерелами;

– контроль знань студентів .

Структура:

Реферативне повідомлення передбачає слідуючі частини: вступ, описова частина, висновки.

У вступній частині розкривається актуальність теми перелік рекомен­дованої літера­тури. При цьому бажано витримувати слідуючу послідовність:

– закони та інші нормативні акти;

– навчальна, монографічна та інша література;

–  юридична практика.

В основній частині розкривається суть питання, аналізуються документальні матеріали, судова практика, точки зору вчених, які досліджували і досліджують цю проблему, в даний час вказується важливість для практики, висловлює­ть­ся та обгрунтовується думка студента, наводиться теоретичний мате­ріал та практика застосування теоретичних концепцій.

Висновок передбачає стисле резюме з найбільш важливих положень питання, що викладене в реферативному повідомленні.

Оформлення:

Реферативне повідомлення повинно бути виконане самостійно, розбірливим почерком або надруковане. Аркуші підшиваються та нумеруються. На титульному листі вказується назва роботи, прізвище виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу необхідно “знести” в підстрочник, де вказати назву джерела, рік та місце видання, а також відповідну сторінку.

Обсяг роботи не повинен перевищувати 8-10 сторінок рукописного тексту формату А – 4.

Методика:

Перед тим, як розпочати написання реферату, необхідно вивчити літературу, передбачену по даній темі планом проведення та рекомендо­вану викладачем.

Методологічною основою роботи повинні бути праці по філософії та соціології права, державні документи з питань боротьби із злочинністю в Україні.

 

Щоб реферат був змістовним і відповідав вимогам, які пред’явля­ються до такого виду робіт, студенту який його виконує, важливо викласти суть питання, іншими словами, те головне без якого неможлива сама його постановка. Це найбільш складна і відпо­відальна сторона роботи вимагає глибокого знання того чи іншого питання.

– Наприклад, неможливо дати повну юридичну оцінку складу зло­чину, без відповіді на питання про поняття злочину, тому, що думка про склад злочину може бути реалізована лише на грунті того, чи вчинено взагалі злочин.

Структурно-описова частина реферативного повідомлення повинна мати слідуючий вигляд:

– спочатку окреслюється суспільно-політична характеристика питан­ня яке розглядається, його практичне значення;

– аналізується нормативні або документальні матеріал, літературні джерела; висвітлюється особиста думка студента відносно тієї чи іншої думки або його згода з однією із думок, висловлених в літературі.

Власна позиція студента має бути обгрунтованою. Це означає, що студент, посилаючись на норматив­ний матеріал, судову та слідчу практику, статистичні дані чи інші фактологічні джерела (з вказівкою джерела інформації) або шляхом логічних висновків повинен довес­ти обгрунтованість своєї позиції.

Реферативне повідомлення може супроводжуватись демонструванням слайдів, документів, таблиць та ін. ілюстративних засобів. На кожне реферативне повідомлення відводиться в середньому 10 хвилин ТЗН.

Реферативне повідомлення обов’язковою оцінюється викладачем.

 

12. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
з написання контрольних робіт

 

Тему контрольної роботи студент вибирає самостійно з переліку тем контрольних робіт, що пропонуються в цих методичних рекомендаціях, виходячи з останньої цифри номера залікової книжки, .

Перед написанням контрольної роботи необхідно скласти список літератури, яка підлягає вивченню, уважно з нею ознайомитися.

В зв’язку з тим, що прийнято новий Кримінальний кодекс України, студентам, при підготовці контрольних робіт, необхідно вивчити положен­ня, що стосуються контрольної роботи.

Контрольна робота повинна носити самостійний характер, бути змістовною і вичерпною.

13. ТЕМАТИКАКОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

1. Предмет соціології права.
2. Розвиток соціології права українськими правознавцями наприкінці ХІХ – початку ХХ ст.ст.
3. Розвиток соціології права Є. Ерліхом.
4. Соціологічна концепція права С. С. Дністрянського.
5. Соціологічний підхід до розуміння права.
6. Поняття «джерело права» в соціології права.
7. Соціальний вплив та соціальна дія права.
8. Юридична і соціальна ефективність правових норм.
9. Соціальні наслідки функціонування права.

10. Методика аналізу соціальної ефективності права.

11. Соціологічні проблеми правотворчої діяльності.

12. Соціологічне забезпечення законодавчого процесу.

13. Правозастосування як вид соціальної діяльності.

14. Соціальні критерії оцінки ефективності фактичної діяльність суб’єктів правозастосування.

15. Поняття та соціально-психологічна механізми правової соціалізації особистості.

16. Соціологічні проблеми профілактики девіантної поведінки.

17. Поняття та структура юридичного конфлікту.

18. Типологія юридичних конфліктів.

19. Механізми виявлення, вирішення та запобігання юридичним конфліктам.

20. Медіація як засіб розв’язання юридичних конфліктів.

21. Поняття і види соціолого-правових досліджень.

22. Організація і структура соціолого-правових досліджень.

23. Правовий нігілізм як соціальне явище.

24. Соціальна природа правопорушень.

25. Право як соціальний інститут.

26. Соціологічні методи визначення ефективності законодавства.

27. Програма соціально-правового дослідження.

28. Соціально-правові дослідження правосвідомості.

29. Правоутворюючий інтерес та соціологічні методи його вивчення.

30. Юридичні чинники соціальних конфліктів та механізми їх вирішення.

 

14. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
ДО ЗМІСТОВНИХ МОДУЛІВ

 

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1.

 

1. Предметсоціологіїправа -це дослідження:

А) закономірностей розвитку і функціонування суспільства;

В) закономірностей розвитку і функціонування права;

С) соціальної зумовленості і соціальних функцій права;

D) закономірності розвитку та соціальні функції економіки.

 

2. Соціологію права та юридичну соціологію можна розмежувати за такими ознаками:

A. Соціологія права зародилася в рамках загальної соціології, а юридична соціологія – в рамках загальної теорії права та держави

B. Юридична соціологія зародилася в рамках загальної соціології, а соціологія права – в рамках загальної теорії права та держави

C. Основним об’єктом соціології права є сучасне суспільство, а право досліджується на рівні субоб’єкта, а основним об’єктом юридичної соціології є право, а суспільство виконує роль субоб’єкта

D. Юридична соціологія є окремою галуззю загальної соціології, а соціологія права – специфічною юридичною наукою

 

3. В якому році соціологія права була визнана самостійною науковою дисципліною.

А. 1962

В.  1975

С. 1947

D. 1983

 

4. Соціологія права тісно пов’язана з такими юридичними науками та науковими дисциплінами

A. Соціальна філософія

B. Філософія права

C. Соціальна психологія

D. Юридична психологія

 

5. Хтоз теоретиківвважаєтьсяосновоположникомсоціологіїправа?
А) Огюст Конт
Б) Рудольф фон Ієрінг
В) Євген Ерліх

D) Максим Ковалевський

 

6. Предмет дослідження соціології права згідно з поглядами Є. Ерліха становлять

A. Соціальні факти

B. Соціальні дії

C. Соціальні події

D. Живе право

 

7. Соціологія права розглядає право як:

А. соціальний динамічний феномен

В. система встановлених державою правил поведінки

С. втілення справедливості

D. межі свободи людини

 

 

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2.

 

1. Правоутворюючийінтерес -
А) державний інтерес в регульованій сфері
В) вираз загального інтересу всіх суб'єктів правовідносин
С) узгоджені інтереси суб'єктів у рамках однаково справедливої для всіх позиції

D) воля законодавця

 

2. Правозастосуваннявизнаєтьсяефективним, якщовоно характеризується-
А) досягненням соціальних цілей
В) одночасним досягненням юридичних і соціальних цілей 00
С) досягненням юридичних цілей

D) досягненням мети законодавця

 

3. Соціальнийконтроль -
А) нормативне регулювання державою суспільних відносин
В) спосіб саморегуляції суспільства, що забезпечує взаємодію суб'єктів за допомогою нормативного регулювання 00
С) система правоохоронних заходів, здійснюваних соціальними інститутами

D) засоби масової інформації

 

4. Який метод частіше застосовується у соціології законодавства –

А) опитування
В) експеримент
С) аналіз документів

D) спостереження

 

5. Принципи вивчення соціальної ефективності права:

А) якісна характеристику дії правової системи і втілення в життя правових норм
В) взаємодія суб'єктів за допомогою нормативного регулювання
С) гласність

D) оцінка реальної правової і соціальної поведінки особистостей

 

6. Методи вивчення соціальної ефективності права

А) спостереження, вивчення і аналіз документів, опитування

В) аналіз стану соціальної і індивідуальної психології

С) схвалення, обговорення, дискусія

D) заперечення, порівняння, класифікація і типологізація

 

 

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 3.

 

1. Правовасоціалізація –

А) засвоєння певної системи знань, норм, цінностей, зразків поведінки, які притаманні певній соціальній групі

В) засвоєння юридичних цінностей, оволодіння основними юридичними поняттями, набуття здатності використовувати право у процесі реалізації власних інтересів

С) вироблення людиною навичок правової поведінки

D) це двосторонній процес взаємодії особи і суспільства, в якому особа оволодіває системою настанов і оцінювальних орієнтацій як стандартів правомірної поведінки, умінням визначати своє місце в суспільстві та зворотно впливати на формування правових цінностей суспільства.

 

2. Що формується у процесі соціалізації особистості?

А) адміністративний контроль

В) самоконтроль

С) релігійний (моральний) контроль

D) державний контроль

 

3. Три рівня правової соціалізації особистості –

А)Локальний, тобто такий, що спрямований на опанування обмежених аспектів якоїсь галузі правових відносин і стосується в кожному конкретному випадку невеликої кількості особистостей або соціальних спільнот.

В)Інституціональний, під яким розуміється соціалізація стосовно правових відносин, що виникають внаслідок діяльності певних правових інститутів. Відповідно з цим цей рівень охоплює інтереси якихось соціальних прошарків.

С) Соціокультурний рівень, який полягає у формуванні соціально-культурної нормативності всього суспільства

D) Соцієтальний рівень пов'язаний з дією систем правових інститутів або правового життя суспільства в цілому. В тій або іншій формі на цьому рівні охоплюються усі члени суспільства.

 

4. Під девіантною поведінкою слід розуміти:

А) вчинок, дії людини, що не відповідають офіційно встановленим чи фактично сформованим у даному суспільстві нормам (стандартам, шаблонам);

В) соціальне явище, виражене в масових формах людської діяльності, які не відповідають офіційно встановленим чи фактично сформованим у даному суспільстві нормам (стандартам, шаблонам)

С) культурно схвалювані відхилення

D) маргінальна поведінка

 

5. Соціальне явище, виражене в масовихформахлюдськоїдіяльності, яке не відповідаєофіційнимустановкамабо стандартам, які фактично склалися-
А) девіація
Б) правопорушення
В) тероризм

D) маргінальна поведінка

 

 

6. Стадія, що відрізняєюридичнийконфліктвід соціальних-
А) наявність мотивів, визначених правовими нормами
Б) конфліктна ситуація
В) залучення правових установ

D) втручання третьої сторони

 

7. Контент-аналіз – це

A. Метод збору інформації, який полягає у вивченні та тлумаченні відповідно до мети дослідження даних, що містяться у засобах масової інформації, листах, зверненнях, наукових публікаціях, письмових історичних пам’ятниках, художній літературі тощо

B. Метод збору первинної інформації про об’єкт дослідження шляхом безпосереднього сприйняття та реєстрації фактів стосовно цього об’єкта, котрі мають значення для досягнення мети дослідження

C. Метод збору первинної інформації про об’єкт дослідження шляхом звернення дослідника до людей із запитаннями, що стосуються теми дослідження

D. Метод збору інформації, який полягає у пошуку та фіксації кількісних ознак і властивостей тексту документу, котрі відображають значимі для дослідження аспекти змісту цього тексту

 

8. Метод збору первинної інформації про об’єкт дослідження шляхом безпосереднього сприйняття та реєстрації фактів стосовно цього об’єкта, котрі мають значення для досягнення мети дослідження, називається

A. Спостереження

B. Аналіз документів

C. Опитування

D. Контент-аналіз

E. Експеримент

 

9. Різновид спостереження, при якому спостерігач знаходиться у безпосередньому контакті з досліджуваними ним об’єктами та бере участь у їх діяльності, називається

A. Включене

C. Ввімкнене

D. Виключене

E. Невключене

 

10. Різновид спостереження, при якому спостерігач не контактує безпосередньо з досліджуваними ним об’єктами та не бере участь у їх діяльності, називається

A. Ввімкнене

B. Включене

C. Вимкнене

D. Невключене

 

11. Різновид спостереження, при якому спостерігач входить у досліджувану групу в якості її учасника, приховуючи свої дослідницькі завдання, називається

A. Включене

B. Невключене

C. Повне включене

D. Опитування «під прикриттям»

 

12. Метод збору інформації, який полягає у вивченні та тлумаченні відповідно до мети дослідження даних, що містяться у засобах масової інформації, листах, зверненнях, наукових публікаціях, письмових історичних пам’ятниках, художній літературі тощо, називається

A. Анкетування

B. Аналіз документів

C. Опитування

D. Контент-аналіз

E. Інтерв’ю

 

13. Метод збору інформації, який полягає у пошуку та фіксації кількісних ознак і якісних властивостей тексту, котрі відображають значимі для дослідження аспекти змісту цього тексту, називається

A. Анкетування

B. Аналіз документів

C. Опитування

D. Контент-аналіз

E. Інтерв’ю

 

14. Метод збору первинної інформації про об’єкт дослідження шляхом звернення дослідника до людей із запитаннями, що стосуються теми дослідження, називається

A. Анкетування

B. Аналіз документів

C. Опитування

D. Контент-аналіз

E. Інтерв’ю

 

15. Цілеспрямована бесіда між дослідником і опитуваним щодо проблем, які стосуються предмету дослідження, називається

A. Анкетування

B. Аналіз документів

C. Опитування

D. Контент-аналіз

E. Інтерв’ю

 

16. Метод дослідження, при якому спілкування між дослідником і опитуваним опосередковане письмовим опитувальником, називається

A. Анкетування 00

B. Аналіз документів

C. Опитування

D. Контент-аналіз

E. Інтерв’ю

 

17. Скласти зразок анкети для соціологічного дослідження правових питань

 

Приклад анкети для соціологічного дослідження правових питань

АНКЕТА

Шановний відвідувач суду!

Пропонуємо Вам взяти участь в опитуванні громадян щодо їх

задоволеності якістю функціонування судів. Опитування проводиться з метою

об’єктивної оцінки якості послуг, що надаються судами. Отримана

інформація буде використовуватися для розробки ефективних рекомендацій

щодо поліпшення якості судових послуг та підвищення рівня громадської довіри

до судів.

Це опитування є вибірковим і саме Вас обрали випадково. Будьте

впевнені, що інформація, яка збирається, є цілком конфіденційною і отримані

відповіді будуть використані лише в узагальненому вигляді. Від Вашої щирості

та відповідального ставлення до опитування залежить якість та повнота

інформації, на підставі якої буде отримана загальна картина якості роботи

суду.

Номер анкети ________

Інтерв’юєр________________________________________.

Дата проведення інтерв’ю ___________________________.

1. Оцініть міру Вашої обізнаності з роботою судів та суддів в цілому.

1. Цілком обізнаний.

2. Загалом обізнаний.

3. Майже обізнаний.

4. Зовсім не обізнаний.

БУДЬ ЛАСКА, ОЦІНІТЬ ДОСТУПНІСТЬ СУДУ (відповідь повинна бути у

кожному рядку).

Повністю ні

Скоріше ні

І так і ні

Скоріше так

Скоріше ні

Важко

відповісти

2. Чи легко було знайти будівлю суду? 1 2 3 4 5 6

3. Чи зручно Вам діставатися до суду

громадським транспортом?

1 2 3 4 5 6

4. Чи достатньо місць для паркування біля

будівлі суду?

1 2 3 4 5 6

5. Якщо Вам доводилося телефонувати до суду,

чи завжди вдавалось додзвонитись та отримати

потрібну інформацію?

1 2 3 4 5 6

6. Чи дозволяв графік роботи канцелярії суду

вчасно та безперешкодно вирішувати Ваші

справи у суді (подати позов, ознайомитися з

матеріалами, отримати рішення, ухвалу, вирок,

1 2 3 4 5 6

29

тощо)?

…КОМФОРТНІСТЬ ПЕРЕБУВАННЯ У СУДІВ

7. Чи достатньо зручних місць для очікування,

оформлення документів, підготовки до

засідання?

1 2 3 4 5 6

8. Чи достатньо чисто та прибрано у приміщенні? 1 2 3 4 5 6

9. Чи достатньо освітлення? 1 2 3 4 5 6

…ПОВНОТУ ТА ЯКІСТЬ ІНФОРМАЦІЇ

10. Чи службовці суду працювали старанно та не

припускалися помилок, що призводили б до

перероблення документів та порушення

термінів?

1 2 3 4 5 6

11. Чи виявили працівники суду при спілкуванні з

Вами доброзичливість, повагу?

1 2 3 4 5 6

…ДОТРИМАННЯ ТЕРМІНІВ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

12. Чи вчасно (відповідно до графіку) розпочалося

засідання щодо Вашої справи?

1 2 3 4 5 6

13. Чи було враховано Ваші побажання при

призначенні дня та часу засідання?

1 2 3 4 5 6

14. Чи вчасно Ви отримували повістки та

повідомлення про розгляд справи?

1 2 3 4 5 6

15. Чи вважаєте Ви обґрунтованими

затримки/перенесення слухань у Вашій справі?

1 2 3 4 5 6

16. Коли мова йде про підвищення якості роботи суду, на Вашу думку,

які виміри якості слід покращити в першу чергу? Проставте в порядку

важливості для Вас шість критеріїв якості за ступенем важливості для

Вас (1 – найбільш важливий вимір якості, 7 – найменш важливий вимір

якості).

Вимір якості Ранг

Доступність суду

Зручність та комфортність перебування у суді

Повнота та якість інформації

Дотримання термінів судового розгляду

Якість роботи працівників апарату суду

Якість роботи суду

17. Які конкретні зміни, на Ваш погляд, необхідні для покращення

роботи цього суду сьогодні? (напишіть)

_______________________________

________________________________________________________________

________________________________________________________________

______

30

18. Як Ви вважєте, чи наявні матеріально-технічні ресурси

забезпечують потреби працівників суду для ефективного виконання

своїх обов’язків?

1. Так.

2. Ні.

19. Якими є Ваші враження від візиту до суду сьогодні у порівнянні з

Вашими очікуваннями?

1. Кращі, ніж очикував.

2. Гірші, ніж очикував.

3. Відповідають очикуванням.

20. Вік.

1. 18–25 років.

2. 26–39 років.

3. 40–59 років.

4. Старші 60 років.

21. Стать.

1. Чоловік.

2. Жінка

22. Рівень освіти.

1. Середня та неповна сереня.

2. Базова вища.

3. Повна вища.

4. Інше (вкажіть) ________.

23. Наявність вищої юридичної

освіти.

1. Так.

2. Ні.

24. Де Ви проживаєте?

1. В населеному пункті , де розташовано цей суд.

2. В іншому населеному пункті.

25. У суді Ви представляєте:

1. Особисто себе (є позивачем/відповідачем/свідком/потерпілим).

2. Іншу особу (є адвокатом, юрист-консультантом).

3. Інше.

26. Ви вважаєте себе:

1. Бідним.

2. Нижче середнього статку.

3. Середнього статку.

4. Заможним.

5. Багатим.

ДЯКУЄМО!

 

 

 

17. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВИХ КОНТРОЛІВ

 

1. Соціологію права та юридичну соціологію можна розмежувати за такими ознаками

A. Юридична соціологія зародилася в рамках загальної соціології, а соціологія права – в рамках загальної теорії права та держави

B. Соціологія права є окремою галуззю загальної соціології, а юридична соціологія – специфічною юридичною наукою

C. Основним об’єктом юридичної соціології є сучасне суспільство, а право досліджується на рівні субоб’єкта, а основним об’єктом соціології права є право, а суспільство виконує роль субоб’єкта

D. Основною метою соціології права є підтримання соціального порядку загалом, а юридичної соціології – оптимізація правового регулювання

E. Для визначення предмету юридичної соціології визначальну роль відіграє відповідне розуміння суспільства, а для визначення предмету соціології права – відповідне розуміння права

 

2. Основними проблемними напрямками досліджень у сфері юридичної соціології є

A. Структура суспільства та його типи

B. Соціальна зумовленість права

C. Природа людини та суспільства

D. Соціальний механізм дії права

E. Методи збору емпіричної інформації

 

 

3. Соціологія права тісно пов’язана з такими юридичними науками та науковими дисциплінами

A) Юридична психологія

B) Філософія права

C) Загальна теорія права

D) Політологія

 

4. Предмет соціології права

А) частина суспільної свідомості, яка пов'язана з правом, ним опосередковується

В) закономірності функціонування права в системі соціальних інститутів: генезис, взаємозв´язки і взаємовпливи соціальної дійсності з правовими системами і нормами права, розглядаючи право як систему встановлених або санкціонованих державою загальнообов´язкових норм, які регулюють суспільні відносини, дотримання і виконання яких забезпечується як методом переконання, так і методом примусу

С) людина як творець соціальних спільнот і суб'єкт соціальних процесів

D) становлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії

 

5. Предмет соціології права

А) світоглядна суть права, його сенс і призначення, юридичний світогляд, система наукових знань про об'єктивні властивості держави і права (їх внутрішню структуру і логіку розвитку); про основні та загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державно-правових явищ

В) соціальні інститути — сталі форми організації спільної діяльності людей, механізми самоорганізації спільного життя людей, органи управління ним

С) динаміку, структуру правових норм та їх роль у суспільстві, механізми їх реалізації в поведінці та діяльності особистості, групи, організації, інститутів, суспільства.

D) зло­чинність як історично мінливе, соціальне та кримінально-правове явище, яке становить сукупність усіх злочинів, скоє­них у державі за певний період

6. Предмет соціології права

А) вчення про сенс права, тобто вчення про те, через які універсальні причини і універсальні цілі людина встановлює права

В) суспільні відносини, за яких формувалися правові норми та акти, соціальна зумовленість права, а також вплив права на соціальні процеси, формування і розвиток суспільних відносин.

С) об'єктивні властивості держави і права, загальні й специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування державноправових явищ, їх взаємозв'язок

D) система державних і громад­ських заходів, спрямованих на усунення чи нейтралізацію детермінант злочинності та корекцію поведінки осіб, схиль­них до правопорушень

 

7. Предмет соціології права

А) всі суспільні явища, які містять правовий елемент, соціальні чинники, які взаємодіють з правовими явищами, а також механізми та закономірності такої взаємодії.

В) вивчення причин появи права і розкриття його суті, тобто його природа і суть

С) злочинність, як історично змінне соціальне явище

D) діяльність, дійсна поведінку людей, які виступають як предметне втілення (за формою та змістом) знань, установок, ціннісних орієнтацій, потреб та інтересів, зафіксованих в реальній свідомості

 

8. Предмет соціології права

А) методологія дослідження правових явищ громадського життя

В) вивчення злочинності як соціального явища, особи злочинця та засобів протидії злочинності

С) об'єктивні властивості права, загальні й специфічні закономірності виникнення, розвитку і функціонування правових явищ, їх взаємозв'язок

D) Соціальна обумовленість і соціальна ефективність дії права

 

9. Термін «живе право» запровадив

A) К. Маркс

B) Є. Ерліх

C) О. Конт

D) М. Вебер

E) Г. Тард

 

10. Засновником «школи вільного права» є

A) Л. Петражицький

B) Е. Дюркгейм

C) М. Вебер

D) Є. Ерліх

E) Т. Парсонс

 

 

11. Предмет дослідження соціології права згідно з поглядами Є. Ерліха становлять

A. Соціальні факти

B. Соціальні дії

C. Соціальні події

D. Соціальне право

E. Живе право

 

12. Соціолого-правова концепція С.С. Дністрянського

А)теорія суспільних зв’язків на основі генетично-історичної системи досліду

В) право як соціальна інженерія

С) право як засіб соціального контролю

D) концепція соціального права

 

 

13. Автором теорії соціального контролю є

A. М. Вебер

B. К. Маркс

C. Е. Дюркгейм

D. Т. Парсонс  оо

E. Г. Тард

 

14. Інструментами соціального контролю є:

А) Соціальні норми і цінності

В) Нормативні регулятори

С) Соціальні інститути

D) Форми соціальних взаємин

 

15. Функції соціального контролю:

А) Нормативна

В) Практична

С) Інституційна

D) Ідеологічна

 

16. Правова соціалізація особи – це:

А) освоєння правової культури спільноти

В) це двосторонній процес взаємодії особи і суспільства, в якому особа оволодіває системою настанов і оцінювальних орієнтацій як стандартів правомірної поведінки, умінням визначати своє місце в суспільстві та зворотно впливати на формування правових цінностей суспільства оо

С) здійснюваний за допомогою спеціальних форм, засобів та методів послідовний, систематичний та цілеспрямований правовий вплив на особу, соціальну групу, суспільство з метою засвоєння ними правових знань, підвищення рівня їхньої правосвідомості і правової культури та вироблення орієнтації на соціально-активну правомірну поведінку

D) вироблення поваги до права, його елементів, поєднаних у системну якість, що відповідає справедливості

 

17. Правова соціалізація особи – це:

А) здійснюваний за допомогою спеціальних форм, засобів та методів послідовний, систематичний та цілеспрямований правовий вплив на особу, соціальну групу, суспільство з метою засвоєння ними правових знань, підвищення рівня їхньої правосвідомості і правової культури та вироблення орієнтації на соціально-активну правомірну поведінку

В) об’єктивно існуючий набір взаємопов’язаних ідей та емоцій, що виражають ставлення суспільства, груп, індивідів до права

С) це двосторонній процес взаємодії особи і суспільства, в якому особа оволодіває системою настанов і оцінювальних орієнтацій як стандартів правомірної поведінки, умінням визначати своє місце в суспільстві та зворотно впливати на формування правових цінностей суспільства оо

D) основні ідеї, керівні положення, що виражають сутність права

 

18. Види правової соціалізації:

А) практична (передавання від одних осіб до інших практичних навичок правової діяльності, досвіду правової поведінки)

В) виробнича соціалізація (здійснюється через сприйняття моральних та єтичних установок трудового колективу)

С) ідейна або теоретична (здійснюється через ознайомлення з правовими поняттями, принципами, правовими ідеями, концепціями, символами)

D) комунікативна (здійснюється черех взаємодію держави і особи)

 

19. Механізм правової соціалізації

А) цілісна система формування цілей, інтересів, мотивів, пріоритетів, установок щодо права, які виникають, коли особистість під час спілкування входить у систему правових відносин оо

В) послідовний, систематичний та цілеспрямований правовий вплив на особу, соціальну групу, суспільство

С) основні ідеї, керівні положення, що виражають сутність права

D) вироблення поваги до права, його елементів, поєднаних у системну якість, що відповідає справедливості

 

20. Ознаки нежиттєздатності правових норм

А) соціокультурні – невідповідність рівню розвику культури суспільства

В) формально-правові – невідповідність актам вищої юридичної сили; невитримані атрибутивні вимоги до нормативного акту

С) історичні – використання застарілих понять та термінів

D) політичні – невідповідність інтересам пануючої частини населення

 

21. Ознаки нежиттєздатності правових норм

А) Соціальні і соціально-психологічні – втручання у сфери суспільного життя, що не можуть бути врегульовані правом; протиправний характер приписів нормативного акту; спроба діяти всупереч об’єктивному ходу часу (розвитку подій); втручання у сферу особистих вподобань; відсутність у суспільстві інформації про зміст правового акту

В) історичні – використання застарілих понять та термінів

С) економічні – ліквідація приватної власносності та ринкової економікм

D) політичні – невідповідність інтересам пануючої частини населення

 

22. Соціальна ефективність права - це

А) забезпеченість виконання правових норм засобами державного примусу

В) реалізація волі законодавця

С) співвідношення між фактичним результатом дії правової системи або її ланки по реалізації природних і інших прав особистості та тими цілями, задля яких ці дії були здійснені

D) втілення в життя приписів правових норм

 

23. Принципи вивчення соціальної ефективності права:

А) якісна характеристику дій правової правової системи і втілення в життя правових норм
Б) взаємодія суб'єктів за допомогою нормативного регулювання
В) соціологічного пізнання не збігається з певним конкретним явищем суспільного життя

D) оцінка реальної правової і соціальної поведінки особистостей

 

24. Методи вивчення соціальної ефективності права

А) спостереження, вивчення і аналіз документів, опитування

В) вивчення колізій, соціальних наслідків правових дій і норм шляхом застосування логічних і герменевтичних прийомів

С) схвалення, обговорення, дискусія

D) заперечення, порівняння, класифікація і типологізація

 

25. Методи вивчення соціальної ефективності права

А) вияв кількісних взаємозалежностей між правовими і соціальними явищами з метою послідуючої якісної інтерпретації цих взаемозалежностей

В) вивчення колізій, соціальних наслідків правових дій і норм шляхом застосування логічних і герменевтичних прийомів

С) схвалення, обговорення, дискусія

D) заперечення, порівняння, класифікація і типологізація

 

26. Методи вивчення соціальної ефективності права

А) вияв кількісних взаємозалежностей між правовими і соціальними явищами з метою послідуючої якісної інтерпретації цих взаемозалежностей

В) використання імітаційних і математичних моделей, мисленного експерименту

С) схвалення, обговорення, дискусія

D) заперечення, порівняння, класифікація і типологізація

 

27. Теоретична модель соціальної зумовленості законотворчого процесу включає:

А) системний опис організаційної процедури законотворчої діяльності, всіх її стадій, процедур, технік тощо

В) системний опис та класифікацію соціальних факторів законотворчої діяльності, які формуються у сфері політичних, економічних, національних, соціальних відносин

С) системний опис механізму дії соціальних факторів на законотворчу діяльність

D) усі три варіанти

 

28. Соціологічна експертиза законопроекту – це

А) визначення відповідності законопроекту суспільним потребам, стану правосвідомості та умовам життя суспільства

В) моделювання ситуацій впровадження закону

С) вирішення окремих конкретних завдань законотворчого процесу

D) вивчення дії закону в реальних суспільних відносинах

 

29. Соціологічна експертиза законопроекту – це

А) процедура функціонування законотворчого органу

В) оцінка можливості його адекватного сприйняття та впровадження.

С) наукове обгрунтовання оціночних суджень законодавця

D) вироблення рекомендацій для соціального проектування

 

30. Соціологічна експертиза законопроекту – це

А) дослідження співрозмірності між складом злочину і мірою покарання

В) внесення пропозицій щодо вирішення виниклої соціальної проблеми

С)оцінка соціальної обґрунтованості пропонованих норм, прогнозування їх соціальних наслідків і ефективності їх дії

D) виявлення порушень принципу індивідуальності покарання, які відбиваються як у надмірно суворих, так і в необгрунтовано м’яких рішеннях суду

 

31. Соціальна ефективність права – це

А) вивчення дії закону в реальних суспільних відносинах

В) міра цільових можливостей реального впливу права на характер і стан соціальних відносин та на їх зміни

С) співвідношення між людською діяльністю та її наслідками

D) правове явище як прояв певної соціальної доцільності

 

32. Соціальна ефективність права – це

А) вивчення дії закону в реальних суспільних відносинах

В) позитивні результати правового регулювання суспільних відносин

С) співвідношення між людською діяльністю та її наслідками

D) міра цільових можливостей реального впливу права на характер і стан соціальних відносин та на їх зміни

 

33. Соціальна ефективність права – це

А) якісна характеристику дії правової системи і втілення в життя правових норм

В) міра цільових можливостей реального впливу права на характер і стан соціальних відносин, на фактичну реалізацію прав і свобод особистостей

С) співвідношення між людською діяльністю та її наслідками

D) правове явище як прояв певної соціальної доцільності

 

34. Функції правозастосування у соціальному механізмі правового регулювання:

А) Управлінська функція

В) Комунікативна функція

С) Функція правосуддя

D) Понолювальна функція

 

35. Соціальні та юридичні чинники, які інтенсивно впливають на правозастосовну діяльність

А) кадровий склад суб'єктів правозастосовників;

В) конкретно-історичні умови правозастосовної діяльності;

С) соціально-психологічний механізм прийняття рішення;

D) усі наведені варанти

 

36. Соціальні та юридичні чинники, які інтенсивно впливають на правозастосовну діяльність

А) фактична діяльність суб'єктів правозастосування;

В) якість акта застосування правових норм

С)економічні умови життя суспільства

D) дослідження співрозмірності між складом злочину і мірою покарання

 

37. Соціальні та юридичні чинники, які інтенсивно впливають на правозастосовну діяльність

А) конкретно-історичні умови правозастосовної діяльності;

В) соціально-психологічний механізм прийняття рішення;

С) співвідношення між людською діяльністю та її наслідками

D) кадровий склад суб'єктів правозастосовників;

 

38. Соціальні та юридичні чинники, які інтенсивно впливають на правозастосовну діяльність

 А)виявлення порушень принципу індивідуальності покарання

В) соціально-психологічний механізм прийняття рішення;

С) фактична діяльність суб'єктів правозастосування;

D) якість акта застосування правових норм.

 

39. Помилковимюридичнимконфліктом вважається:

А) хибне уявлення учасників про те, що вони знаходяться в правовідносинах

В) учасники не усвідомлюють, що перебувають у правовідносинах

С) учасники вважають, що інша сторона діє незаконно

D) усі варіанти

 

40. Який зперерахованихвидівконфліктів єчистоюридичним?

А) міждержавний

В) нормативний

С) екологічний

D) міжнаціональний

 

41. Спостереження – це

A) Метод збору інформації, який полягає у вивченні та тлумаченні відповідно до мети дослідження даних, що містяться у засобах масової інформації, листах, зверненнях, наукових публікаціях, письмових історичних пам’ятниках, художній літературі тощо

B) Метод збору первинної інформації про об’єкт дослідження шляхом безпосереднього сприйняття та реєстрації фактів стосовно цього об’єкта, котрі мають значення для досягнення мети дослідження  оо

C) Метод збору первинної інформації про об’єкт дослідження шляхом звернення дослідника до людей із запитаннями, що стосуються теми дослідження

D) Метод збору інформації, який полягає у пошуку та фіксації кількісних ознак і властивостей тексту, котрі відображають значимі для дослідження аспекти змісту цього тексту

 

42. Спостереження – це

А) Метод дослідження, при якому спілкування між дослідником і опитуваним опосередковане письмовим опитувальником

В) Метод збору інформації, який полягає у вивченні та тлумаченні відповідно до мети дослідження даних, що містяться у засобах масової інформації, листах, зверненнях, наукових публікаціях, письмових історичних пам’ятниках, художній літературі тощо

С)  Метод збору первинної інформації про об’єкт дослідження шляхом безпосереднього сприйняття та реєстрації фактів стосовно цього об’єкта, котрі мають значення для досягнення мети дослідження  оо

D) Метод збору інформації, який полягає у цілеспрямованій бесіді між дослідником і опитуваним щодо проблем, які стосуються предмету дослідження

 

43. Аналіз документів – це

A) Метод збору первинної інформації про об’єкт дослідження шляхом безпосереднього сприйняття та реєстрації фактів стосовно цього об’єкта, котрі мають значення для досягнення мети дослідження

B) Метод збору інформації, який полягає у вивченні та тлумаченні відповідно до мети дослідження даних, що містяться у засобах масової інформації, листах, зверненнях, наукових публікаціях, письмових історичних пам’ятниках, художній літературі тощо

C) Метод збору інформації, який полягає у пошуку та фіксації кількісних ознак і властивостей тексту, котрі відображають значимі для дослідження аспекти змісту цього тексту  оо

D) Метод дослідження, при якому спілкування між дослідником і опитуваним опосередковане письмовим опитувальником

 

44. Аналіз документів – це

А) Метод збору інформації, який полягає у пошуку та фіксації кількісних ознак і якісних властивостей тексту, котрі відображають значимі для дослідження аспекти змісту цього тексту  оо

В) Метод збору інформації, який полягає у цілеспрямованій бесіді між дослідником і опитуваним щодо проблем, які стосуються предмету дослідження .

С) Метод збору інформації, який полягає у вивченні та тлумаченні відповідно до мети дослідження даних, що містяться у засобах масової інформації, листах, зверненнях, наукових публікаціях, письмових історичних пам’ятниках, художній літературі тощо

D) Метод збору первинної інформації про об’єкт дослідження шляхом безпосереднього сприйняття та реєстрації фактів стосовно цього об’єкта, котрі мають значення для досягнення мети дослідження

 

45. Опитування – це

A. Метод збору первинної інформації про об’єкт дослідження шляхом безпосереднього сприйняття та реєстрації фактів стосовно цього об’єкта, котрі мають значення для досягнення мети дослідження

B. Метод збору інформації, який полягає у вивченні та тлумаченні відповідно до мети дослідження даних, що містяться у засобах масової інформації, листах, зверненнях, наукових публікаціях, письмових історичних пам’ятниках, художній літературі тощо

C. Метод збору первинної інформації про об’єкт дослідження шляхом звернення дослідника до людей із запитаннями, що стосуються теми дослідження оо

D. Метод дослідження, при якому спілкування між дослідником і опитуваним опосередковане письмовим опитувальником

 

46. Опитування – це

А) Метод збору первинної інформації про об’єкт дослідження шляхом звернення дослідника до людей із запитаннями, що стосуються теми дослідження оо

В) Метод збору інформації, який полягає у цілеспрямованій бесіді між дослідником і опитуваним щодо проблем, які стосуються предмету дослідження

С) Метод збору первинної інформації про об’єкт дослідження шляхом безпосереднього сприйняття та реєстрації фактів стосовно цього об’єкта, котрі мають значення для досягнення мети дослідження

D) Метод збору інформації, який полягає у пошуку та фіксації кількісних ознак і властивостей тексту, котрі відображають значимі для дослідження аспекти змісту цього тексту

 

47. Анкетування – це

A. Метод збору первинної інформації про об’єкт дослідження шляхом безпосереднього сприйняття та реєстрації фактів стосовно цього об’єкта, котрі мають значення для досягнення мети дослідження

B. Метод збору первинної інформації про об’єкт дослідження шляхом звернення дослідника до людей із запитаннями, що стосуються теми дослідження

C. Метод дослідження, при якому спілкування між дослідником і опитуваним опосередковане письмовим опитувальником  оо

D. Метод збору інформації, який полягає у цілеспрямованій бесіді між дослідником і опитуваним щодо проблем, які стосуються предмету дослідження

 

48. Анкетування – це

A. Метод збору первинної інформації про об’єкт дослідження шляхом безпосереднього сприйняття та реєстрації фактів стосовно цього об’єкта, котрі мають значення для досягнення мети дослідження

B. Метод збору первинної інформації про об’єкт дослідження шляхом звернення дослідника до людей із запитаннями, що стосуються теми дослідження  

C. Метод збору інформації, який полягає у пошуку та фіксації кількісних ознак і властивостей тексту, котрі відображають значимі для дослідження аспекти змісту цього тексту

D) Метод дослідження, при якому спілкування між дослідником і опитуваним опосередковане письмовим опитувальником  оо

 

49. Інтерв’ю – це

A. Метод збору первинної інформації про об’єкт дослідження шляхом безпосереднього сприйняття та реєстрації фактів стосовно цього об’єкта, котрі мають значення для досягнення мети дослідження

B. Метод збору первинної інформації про об’єкт дослідження шляхом звернення дослідника до людей із запитаннями, що стосуються теми дослідження

C.. Метод дослідження, при якому спілкування між дослідником і опитуваним опосередковане письмовим опитувальником

D  Метод збору інформації, який полягає у цілеспрямованій бесіді між дослідником і опитуваним щодо проблем, які стосуються предмету дослідження оо

 

50. Інтерв’ю – це

А) Метод збору інформації, який полягає у цілеспрямованій бесіді між дослідником і опитуваним щодо проблем, які стосуються предмету дослідження оо

В) Метод збору інформації шляхом дослідження об’єкта, в процесі якого уявно чи реально створюються умови, необхідні та достатні для перевірки гіпотези про причинні зв’язки між дією фактора, на вивчення котрого і спрямоване дослідження, та характеристиками згаданого об’єкта  

С) Метод збору первинної інформації про об’єкт дослідження шляхом безпосереднього сприйняття та реєстрації фактів стосовно цього об’єкта, котрі мають значення для досягнення мети дослідження

D) Метод збору первинної інформації про об’єкт дослідження шляхом звернення дослідника до людей із запитаннями, що стосуються теми дослідження  

 

51. Експеримент – це

A. Метод збору інформації, який полягає у вивченні та тлумаченні відповідно до мети дослідження даних, що містяться у засобах масової інформації, листах, зверненнях, наукових публікаціях, письмових історичних пам’ятниках, художній літературі тощо

B. Метод збору первинної інформації про об’єкт дослідження шляхом безпосереднього сприйняття та реєстрації фактів стосовно цього об’єкта, котрі мають значення для досягнення мети дослідження

C. Метод збору інформації, який полягає у пошуку та фіксації кількісних ознак і властивостей тексту, котрі відображають значимі для дослідження аспекти змісту цього тексту

D. Метод збору інформації шляхом дослідження об’єкта, в процесі якого уявно чи реально створюються умови, необхідні та достатні для перевірки гіпотези про причинні зв’язки між дією фактора, на вивчення котрого і спрямоване дослідження, та характеристиками згаданого об’єкта  оо

 

52. Експеримент – це

A) Метод збору первинної інформації про об’єкт дослідження шляхом безпосереднього сприйняття та реєстрації фактів стосовно цього об’єкта, котрі мають значення для досягнення мети дослідження

B) Метод збору первинної інформації про об’єкт дослідження шляхом звернення дослідника до людей із запитаннями, що стосуються теми дослідження

С) Метод збору інформації шляхом дослідження об’єкта, в процесі якого уявно чи реально створюються умови, необхідні та достатні для перевірки гіпотези про причинні зв’язки між дією фактора, на вивчення котрого і спрямоване дослідження, та характеристиками згаданого об’єкта  оо

D) Метод збору інформації, який полягає у пошуку та фіксації кількісних ознак і властивостей тексту, котрі відображають значимі для дослідження аспекти змісту цього тексту

 

53. Юридизаціяконфлікту - це

А) трансформація конфлікту в спір про право, що дозволяє підключити до вирішення даного конфликту правові механізми (законодавчі норми, інституційні та процесуальні форми вирішення спору, правові засоби забезпечення реалізації прийнятих рішень) оо

В) звернення одніє або кількох конфліктуючих сторін до судових органів

С) зверенння одніє або кількох конфліктуючих сторін до прокуратури

D) звернення одніє або кількох конфліктуючих сторін до адвоката (адвокатів) з метою отримання юридичної допомоги

 

54. Юридизаціяконфлікту – це

А) це правомірна діяльність громадян та інших суб'єктів права, спрямована на збереження або вдосконалення юридичного механізму правового регулювання, в тому числі його компонентів-механізмів правотворчості, правореалізації і державного примусу

В) звернення одніє або кількох конфліктуючих сторін до судових органів

С) трансформація конфлікту в спір про право, що дозволяє підключити до вирішення даного конфликту правові механізми (законодавчі норми, інституційні та процесуальні форми вирішення спору, правові засоби забезпечення реалізації прийнятих рішень) оо

D) сукупність послідовно здійснюваних наукових, організаційно-методичних і технічних дії і процедур, об'єднаних єдиною спільною метою

 

55. Підготовка конкретного соціолого-правового дослідження передбачає:

А) сукупність послідовно здійснюваних наукових, організаційно-методичних і технічних дії і процедур, об'єднаних єдиною спільною метою

В) програму, в якій ставлять мету й завдання дослідження, вказують об’єкт і суб’єкт дослідження та зазначають організаційні питання оо

С) попереднє вивчення громадської думки

D) теоретичну розробку концептуальних підходів до досліджуваної проблематики

 

56. Підготовка конкретного соціолого-правового дослідження передбачає

А) програму, в якій ставлять мету й завдання дослідження, вказують об’єкт і суб’єкт дослідження та зазначають організаційні питання

В) попереднє вивчення громадської думки

С) проект оборобки, в якому з’ясовують спосіб і методи обробки отриманої інформації оо

D) теоретичну розробку концептуальних підходів до досліджуваної проблематики

 

57. Підготовка конкретного соціолого-правового дослідження передбачає

 

А) сукупність послідовно здійснюваних наукових, організаційно-методичних і технічних дії і процедур, об'єднаних єдиною спільною метою

В) попереднє вивчення громадської думки

С) теоретичну розробку концептуальних підходів до досліджуваної проблематики

D) організаційний план, що містить питання, пов’язані з організаційною й технічною підготовкою проведення відповідного дослідження 00

 

57. Підготовка конкретного соціолого-правового дослідження передбачає

 

А) сукупність послідовно здійснюваних наукових, організаційно-методичних і технічних дії і процедур, об'єднаних єдиною спільною метою

В) попереднє вивчення громадської думки

С) теоретичну розробку концептуальних підходів до досліджуваної проблематики

D) документацію для проведення дослідження й реєстрації результатів 00

 

58. Законодавчий експеримент – це

А) дослідження ефективності правової пропаганди й правового виховання з метою підтримки престижу закону

В) систематизація первинного законодавчого матеріалу за певною системою ознак та у кількох вимірах одночасно

С) багатомірний аналіз фактологічного матеріалу про розвиток певної групи суспільних відносин

D) активно спрямований експеримент, у ході якого досліджувана норма запроваджується у життя з метою перевірки її ефективності 00

 

59. Контент-аналіз – це

A) Метод збору первинної інформації про об’єкт дослідження шляхом безпосереднього сприйняття та реєстрації фактів стосовно цього об’єкта, котрі мають значення для досягнення мети дослідження

В) Метод збору первинної інформації про об’єкт дослідження шляхом звернення дослідника до людей із запитаннями, що стосуються теми дослідження

С) Метод збору інформації, який полягає у пошуку та фіксації кількісних ознак і якісних властивостей тексту, котрі відображають значимі для дослідження аспекти змісту цього тексту  00

D) Метод дослідження, при якому спілкування між дослідником і опитуваним опосередковане письмовим опитувальником

 

60. Контент-аналіз – це

А) Метод збору первинної інформації про об’єкт дослідження шляхом безпосереднього сприйняття та реєстрації фактів стосовно цього об’єкта, котрі мають значення для досягнення мети дослідження

В) Метод збору первинної інформації про об’єкт дослідження шляхом звернення дослідника до людей із запитаннями, що стосуються теми дослідження

С) Метод збору інформації, який полягає у пошуку та фіксації кількісних ознак і якісних властивостей тексту документа, котрі відображають значимі для дослідження аспекти змісту цього тексту  00

D) Метод дослідження, при якому спілкування між дослідником і опитуваним опосередковане письмовим опитувальником

 

 

 

 

18. ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ
ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1. Предмет соціології права.

2. Соціологія права як юридична дисципліна та її місце в системі суспільних та юридичних наук.

3. Структура соціології права.

4. Методи соціології права

5. Функції соціології права.

6. Соціологія права Є.Ерліха

7. Соціологія права Е.Дюркгейма.

8. Соціологія права М.Вебера.

9. Російська соціологія права кінця XIX - поч. XX ст.

10. Соціологічний напрям в українській правовій думці кінця XIX - поч. XX ст.

11. Основні напрямки досліджень сучасної соціології права.

12. Соціологія права Б.О. Кістяковського.

13. Соціологія права С. С. Дністрянського.

14.  Поняття права в соціології права

15. Право як соціальне явище.

16. Відношення «належного» і «сущого» в соціологічній концепції права.

17. Правоутворюючий інтерес та методи його вивчення.

18. Критерії визначення правової природи соціальних норм.

19. Поняття «джерело права» у соціології права.

20. Соціальні функції права

21. Механізм соціальної дії права.

22. Соціальний вплив права

23. Форми здійснення соціального впливу права.

24. Юридична і соціальна ефективність правових норм.

25. Неефективність та антиефективність дії правових норм.

26. Умови ефективності правових норм.

27. Критерії і показники соціальної ефективності права.

28. Соціальні наслідки (результати) функціонування права.

29. Методика аналізу соціальної ефективності права.

30. Ознаки нежиттєздатності правових норм.

31. Поняття та основні фактори ефективності законодавства.

32. Методи визначення ефективності законодавства.

33. Закон як соціальне явище.

34. Соціальний механізм законотворчості.

35. Соціологічне забезпечення законодавчого процесу.

36. Соціологічна експертиза законопроекту.

37. Оцінка соціальної ефективності законотворчості.

38. Правозастосування як вид соціальної діяльності.

39. Найважливіші соціальні та юридичні чинники, що впливають на ефективність правозастосовної діяльності.

40. Соціальні критерії оцінки ефективності фактичної діяльність суб’єктів правозастосування.

41. Поняття правової соціалізації.

42. Соціально-психологічні механізми та інститути правової соціалізації.

43. Рівні правової соціалізації особистості.

44. Основні концепції правової соціалізації.

45. Фундаментальні засади правової соціалізації

46. Механізм правової соціалізації.

47. Пряма та опосередкована правова соціалізація.

48. Принципи правової соціалізації особистості

49. Роль правових знань в процесі правової соціалізації особистості.

50. Суб‘єктивні і об‘єктивні чинники в процесі правової соціалізації.

51. Соціальний контроль.

52. Поняття та типологія девіантної поведінки.

53. Соціологічні проблеми профілактики девіантної поведінки.

54. Правова культура як фактор правової соціалізації.

55.  Злочинність як соціальне явище.

51. Соціологічне вивчення особистості злочинця.

52. Поняття «соціальний конфлікт» та «юридичний конфлікт».

53. Сутність та природа юридичного конфлікту.

54. Структура юридичного конфлікту.

55. Класифікація соціально-правових конфліктів.

56. Конфлікти правореалізації та правозастосування.

57. Учасники правового конфлікту: соціально-рольова і поведінкова характеристика

58. Суб’єктивна (психологічна) сторона конфлікту.

59. Стадії правового конфлікту.

60. Механізми виявлення, вирішення та запобігання юридичним конфліктам.

61. Юридизація конфлікту.

62. Механізми управління конфліктом.

63. Правові засоби розв’язання конфліктів.

64. Медіація та медіатори.

65. Поняття правового (юридичного) конфлікту.

66. Поняття і види соціолого-правових досліджень.

67. Організація і структура соціолого-правових досліджень.

68. Програма соціолого-правового дослідження.

69. Методи збору первинної соціологічної інформації.

70. Методи обробки первинної соціологічної інформації.

71. Аналіз і інтерпретація результатів соціолого-правового дослідження.

72. Соціально-правові дослідження правосвідомості.

73. Теоретичний та емпіричний рівні соціології права.

74. Критерії науковості соціолого-правових досліджень.

 

 

19. Методичні вказівки та контрольні роботи для студентів заочної форми навчання

 

Студенти повинні самостійно уважно ознайомитись з програмою курсу, літературою, яку пропонує викладач, а також з контрольними питаннями та темами рефератів.

Підсумковий контроль вимагає від студента знань з дисципліни «Соціологія права» в межах наведеної програми та підготовки контрольної роботи. Студенти виконують дома контрольну роботу із однієї з запропонованих тем курсу, розкриваючи сутність контрольних питань, або одну із тем рефератів. За згодою викладача можливе самостійне формулювання теми студентом.

Виконання студентом заочної форми навчання контрольної роботи потребує глибокої самостійної розробки однієї з тем, запропонованої викладачем, що повинно сприяти формуванню у студента навичок роботи з навчальними посібниками та науковою літературою, вміння робити самостійні висновки і узагальнення з проблем організації та методики проведення соціологічних досліджень.

При оцінці контрольної роботи особливе значення надається самостійності мислення, опрацюванню першоджерел і публікацій. Особливо високо оцінюються ті роботи, в яких є матеріали соціологічних досліджень, що здійснювалися за місцем роботи студента, чи використання вторинного аналізу соціологічних даних. Усі статистичні матеріали та матеріали соціологічних досліджень необхідно супроводжувати посиланнями на джерела, з яких вони здобуті.

Працюючи з першоджерелами, варто уникати прямого конспектування тексту, а зосередити увагу на коментуванні, тобто на викладі власних поглядів щодо розглянутого матеріалу. Цитування (оформлене посиланнями) також може використовуватися для аргументації чи формулювання думки автора.

Контрольна робота повинна мати чітку структуру. Її початок – зміст (план), що складається з розділів і підрозділів, зміст яких повинен відповідати заголовкам і підзаголовкам у тексті. За змістом (планом) йде вступ: постановка мети, завдань. В основній частині поетапно розкривається тема контрольної роботи. Наприкінці контрольної роботи оформляються висновки. Завершується контрольна робота списком використаних джерел, які повинні бути оформлені за встановленими правилами. В роботі можуть бути використані ілюстративні матеріали (схеми, таблиці, інше).

Під час виконання контрольної роботи передбачається консультація викладача: обговорення напряму наукового пошуку, узгодження плану (змісту) та ін.

Обсяг контрольної роботи – 15 – 20 сторінок. На титульному аркуші повинні бути вказані: шифр контрольної роботи, її тема, прізвище, ім’я та по-батькові студента, назва його групи, спеціальності. Контрольну роботу необхідно здати у встановлені строки.

Підсумковий контроль складається з оцінки за контрольну роботу та заліку.

 

Теми контрольних робіт для студентів заочної форми навчання

31. Предмет соціології права.

32. Розвиток соціології права українськими правознавцями наприкінці ХІХ – початку ХХ ст.ст.

33. Розвиток соціології права Є. Ерліхом.

34. Соціологічна концепція права С. С. Дністрянського.

35. Соціологічний підхід до розуміння права.

36. Поняття «джерело права» в соціології права.

37. Соціальний вплив та соціальна дія права.

38. Юридична і соціальна ефективність правових норм.

39. Соціальні наслідки функціонування права.

40. Методика аналізу соціальної ефективності права.

41. Соціологічні проблеми правотворчої діяльності.

42. Соціологічне забезпечення законодавчого процесу.

43. Правозастосування як вид соціальної діяльності.

44. Соціальні критерії оцінки ефективності фактичної діяльність суб’єктів правозастосування.

45. Поняття та соціально-психологічна механізми правової соціалізації особистості.

46. Соціологічні проблеми профілактики девіантної поведінки.

47. Поняття та структура юридичного конфлікту.

48. Типологія юридичних конфліктів.

49. Механізми виявлення, вирішення та запобігання юридичним конфліктам.

50. Медіація як засіб розв’язання юридичних конфліктів.

51. Поняття і види соціолого-правових досліджень.

52. Організація і структура соціолого-правових досліджень.

53. Правовий нігілізм як соціальне явище.

54. Соціальна природа правопорушень.

55. Право як соціальний інститут.

56. Соціологічні методи визначення ефективності законодавства.

57. Програма соціально-правового дослідження.

58. Соціально-правові дослідження правосвідомості.

59. Правоутворюючий інтерес та соціологічні методи його вивчення.

60. Юридичні чинники соціальних конфліктів та механізми їх вирішення.

61. Теоретичний та емпіричний рівні соціології права.

 

 

20. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

 

1. Музика І. В.  Соціологія права – К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2013. – 88 с.

 

            Структурними частинами навчально-методичного комплексу є:

1. Програма навчальної дисципліни.

2. Робоча програма, до якої входять:

2.1. Опорний конспект лекцій (окрема папка);

2.2. Методичні рекомендації та завдання для практичних і семінарських  занять;

2.3.  Тестові завдання;

2.4.  Залікови білети (окрема папка);

2.5. Пакет контрольних завдань для комплексної перевірки знань (окрема папка);

2.6. Пакет контрольних завдань для заміру залишкових знань (окрема папка);

2.7.  Фонд навчальних та інструктивних матеріалів ( окрема папка та електроний віріант);

2.8. Методичні вказівки та тематика науково-дослідних робіт студентів (НДРС) (окрема папка);

2.10.  Методичні рекомендації та тематика з написання курсових робіт.

2.11. Методичні вказівки та контрольні роботи для студентів заочної форми навчання.

 

 

20. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

Основні джерела

 

1. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К., 1996.
2. Бачинин В.А. Социология. Три курса лекций студентам – юристам. – Харьков: «Консум», 2003.
3. Беккер Г., Босков А. Современная социология права в её преемственности и изменении / Пер. с англ. В.М. Корзинкина и Ю.В. Семенова; общ. ред. и послеслов. Д.И. Чеснокова.  – М.: Издательство иностранной литературы, 1961.
4. Вейнгольд Ю.Ю. Право как социологическая категория. – Фрунзе: Кирг.госуд.университет, 1962.
5. Жоль К.К.. Философия и социология права. – К.: Юринком Интер, 2000.
6. Казмер М.Э. Социологическое направление в русской дореволюционной правовой мысли. – Рига: Издательство “Зинатне”, 1983
7.  Карбонье Жан. Юридическая социология. – М.: Прогресс, 1986.
8. Касьянов В.В., Нечипуренко В.Н. Социология права / В.В. Касьянов, В.Н. Нечипуренко. – Ростов н/Д: Феникс, 2001.
9. Кудрявцева В.Н., Казимирчук В.П. Современная социология права. М.: Юрист, 1995.

10. Кульчар Кальман. Основі социологии права. – М.: Прогресс, 1981.

11. Курганов С.И. Сицология для юристов. Учебник. - М.: ЮНИТИ, 1999.

12. Курганов С. И., Кравченко А. И. Социология для юристов: Учебное пособие. – М., 2000.

1. 13.  Лапаева В.В. Социология права / В.В. Лапаева; Под ред. В.С. Нерсесянца. – М.: НОРМА. – М.,2000.

14. Масловская Е.В. Становление современных концепций западной социологии права: Монография / Е.В. Масловская. – Н. Новгород: Изд-во НИСОЦ, 2009.

15. Медушевский А.Н. Социология права / А.Н. Медушевский. – М.: ТЕИС, 2006.

16. Нерсесянц В.С. Право в системе социальной регуляции. История и современность / В.С. Нерсесянц. – М.: Знание, 1986.

17. Піча В.М. Соціологія, загальний курс. Навч. посібник - К.: Каравела, 1999.

1. 18.  Подгурецкий А. Очерк социологии права / А. Подгурецкий; Пер. с польского: А.Б. Венгеров, Вступ. ст.: В.Н. Кудрявцев, А.Р. Ратинов (Под общ. ред.). – М.: Прогресс, 1974.
2. 19.  Право и социология. / под ред. Тихомирова Ю.А. – М.: Наука, 1973.
3. 20.  Проблемы социологии права. / вып.1. Вильнюс. – 1970.

21. Савчук С.В. Юридична соціологія. – Чернівці: Рута, 2003.

22. Социология права. /Под ред. В.М. Сырых. – М.: Юридический дом «Юстицинформ», 2001.

23. Соціологія права: Підручник / М. І. Панов, Н. П. Осипова, Л. М. Герасіна та ін. – К.: Видавничий Дім «Ін юре», 2003. – 276 с.

1. 24.  Соціологія права: навч. посіб. / В.Д. Воднік, Ю.І. Золотарьова, Г.П. Клімова та ін.; за ред. Н. П. Осипової. – Х.: Право, 2007. – 232 с.
2.  Соціологія права. Підручник. Соціологія права: Підручник / М. І. Панов, Н. П. Осипова, Л. М. Герасіна та ін. / За ред. докт. філософ. наук, проф. Н.П. Осипової. – К.: Видавничий Дім «Ін юре», 2003.
3. Соціологія права: навч. посіб. / О.М. Джужа, І.Г. Кириченко, В.С. Ковальський та ін.; за заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Юрінком Інтер, 2004.

27. Фаткуллин Ф.Н., Чулюкин Л.Д. Социальная ценность и эффективность правовой нормы / Ф.Н. Фаткуллин, Л.Д. Чулюкин; Науч. ред.: В.П. Малков. – Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1977.

1. 28.  Шереги Ф. Э. Социология права. Прикладные исследования – С. Пб.: «Алеиейя», 2002.

 

 

Додаткова література

 

1.Абдулаев Н.Д., Муравьев Ю.В. Роль конкретно-социологических методов исследования в совершенствовании советского правотворчества // Вестник Лениградского университета. - № 17. – Серия Экономики, философии и права. – 1964. – Вып.3.

2. Баев О. Я. Конфликты в деятельности следователя (вопросы теории). – Воронеж, 1981.

3. Байтин М.И. О принципах и функциях права: новые моменты. // Правоведение. – 2000. - № 3.

4. Бандурка A., Бек А., Голованова М., Кобзин Д., Лазарева Т., Поволоцкий А., Поволоцкая С., Романько А., Рущенко И., Свеженцева Ю., Соболев В., Чистякова Ю., Ярмыш А. Взаимодействие милиции и населения: к итогам харьковского эксперимента. - X.: Нац. ун-т внутр. дел, 2003.

5. Бандурка А. М., Друзья В.А.. Конфликтология. – Харьков, 1997.

6. Батыгин Г. С. Лекции по методологии социологических исследований: Учебн. Для высш уч. завед. – М.: Аспект-пресс, 1995.

7. Бахмач О. П. Конфліктологія. – К.: Вища школа, 2003.

8. Белановский С.А. Глубокое интервью: Уч. пос. / С.А. Белановский. – М.: Никколо-Медиа, 2001 – 320 с.

9. Белановский С.А. Метод фокус-групп / С.А. Белановский. — М.: Изд-во «Магистр», 1996. – 272 с.

10. Боботов С.В. Буржуазная социология права. – М.: Юридическая литература, 1978.

Боброва Н.А. О понятии права, его значение в категориальном аппарате правоведения // Советское государство и право. – 1981. – № 11.

11. Бурдяк В.І. Становлення і розвиток соціологічних концепцій права: Навч. Посібник / ЧНУ ім. Ю. Федьковича. – Чернівці: Рута, 2001.

12. Бурлай Е.В. Философский уровень методологии государственно-правовых исследований //Методологические проблемы юридической науки: Сб. научн. тр. /АН УССР. Ин-т государства и права; Отв. ред. Н.И. Козюбра. – Киев: Наукова думка, 1990.

13. Ващук В. М. Конфліктологія. – К. : Знання. 2003. – 302 с.

14. Водолазский Б. Ф., Гутерман М. П. Конфликты и стрессы в деятельности органов внутренних дел. – Омск, 1976.

15. Ворожейкин И. Е., Кибамов А. Я., Захаров Д. К. Конфликтология. – М., 2001.

16. Гаврилов О.А. Выборочный метод сбора правовой конкретно-социологической информации //Советское государство и право. – 1976. - № 8.

17. Гаврилов О.А. Математические методы и модели в социально-правовм исследовании. –М.: Наука, 1980.

18. Гаврилов О.А. Стратегия правотворчества и социальное прогнозирование. – М., 1993.

19. Галкин Б.А. Право как социальная реальность // Вопросы философии. – 1978. - № 8.

20. Герасіна Л.М., Панов М.I. Проблеми правої конфліктології: феноменологічний, гносеологічний та праксеологічний аналіз: Монографія. – Х.: Право, 2004. – 112 с.
21. Герасіна Л.М., Панов М.І. Політико-правові конфлікти в аспекті формування державності українського народу // Конституційно-правові засади становлення української державності /За ред. акад.. НАНУ В.Я. Тація, акад. АпрН України Ю.М. Тодики. – Х.: Право, 2003. – С. 114-138.

22. Гилинский Я. Девиантология: социология преступности, наркотизма, проституции, самоубийств и других «отклонений». – СПб.: Юридический центр Пресс, 2004. – 324 с.

23. Голофаст  В.Б. Методологический анализ в социальном исследовании. – Л.: Наука, 1981.

24. Гравитц М., Пэнто Р. Методы социальных наук. Перевод с французского / М. Гравитц, Р. Пэнто; Под ред. В.П. Казимирчука (вступ. ст.), В.А. Туманова (вступ. ст.); Пер.: С.В. Боботов, Ю.А. Глазов. – М.: Прогресс, 1972.

25. Гревцов Ю.И. Социальные и юридические аспекты правоотношения // Правоведение. – 1977. – № 2.

26. Гредескул Н.А. Социологическое изучение права. – Харьков, 1900.

27. Гречин А.С. Социология правового сознания: Учебное пособие. - М.: Юнити-Дана, 2001. - 256 с.

28. Гриценко Г.Д. Право как социокультурное явление (философско-антропологическая концепция): Дисс. … доктора философских наук. - Ставрополь: Ставропольский государственный университет, 2003.

29. Дарендорф Р. Современная социология конфликта // Иностр. лит. – 1993. - № 4.

30. Дмитриев А. В. Конфликтология. – М., 2000.

31. Дністрянський С.С. Загальна наука права і політики. – Прага, 1923. – Т. 1.

32. Дністрянський С. Погляд на теорії права та держави. / Ювілейний збірник Наукового товариства імені Шевченка у Львові в п'ятдесятиліття основання (1873-1923). – Львів, 1925. – С. 59.

33. Дюркгейм Э. Норма и патология // Рубеж (Альманах социальных исследований). - 1992. - № 2. С. 82-88. 

34. Ерліх Є. Соціологія права. // Проблеми філософії права. – 2003. – Т. ІІІ. – № 1-2. – С. 161-167.

35.Ерліх Є. Вільне правознаходження та вільне правознавство // Проблеми філософії права. – 2003. – Т. ІІІ. – № 1-2. – С. 168 – 184.

36. Ерліх Є. Соціологія і юриспруденція // Проблеми філософії права. – 2003. – Т. ІІІ. – № 1-2. – С. 185 – 193.

37. Ерліх Є.Про живе право // Проблеми філософії права. – 2003. – Т. ІІІ. – № 1-2. – С. 194 – 200.

38. Ерліх Є. Юридична логіка // Проблеми філософії права. – 2003. – Т. ІІІ. – № 1-2. – С. 201 – 210.

39. Ерліх Є. Основи соціології права. // Проблеми філософії права. – 2003. – Т. ІІІ. – № 1-2. – С. 211-220.

40. Ерліх Є. Соціологія права. // Проблеми філософії права. – 2003. – Т. ІІІ. – № 1-2.

41. Ельмеев В.Я. Социологический метод: теория, онтология, логика. – СПб.: ТООТК “Петрополис”, 1995.

42. Законотворення – основна функція парламенту // За ред. О. Барабаш. – К., 1997.

43. Зеркин Д. П. Основы конфликтологии. – Ростов-на-Дону, 1998.

44. Зиманов С. Опыт внедрения метода конкретно-социологического исследования в правовую науку. //Советское государство и право. – 1964. – № 12.

45. Зорькин В.Д. Понятие права в буржуазной социологической юриспруденции. // Вестник Московского университета. – Серия 12. – 1974. - № 4.

46. Иваненко О.Ф. Американская “социологическая юриспруденция” Критический очерк… Дис. ... канд. юрид. наук - М., 1963.

47. Иванников И.А. Леон Петражицкий о роли психики в становлении права // "Журнал российского права", 2011, N 8.

48. Кистяківсткий Богдан. Вибране. – К.: Видавництво гуманітарної літератури “Абрис”, 1996.

49. Кистяковский Б.А. Социальные науки и право. Очерки по методологии социальных наук и общей теории права. – М.: Инд-е М. и С. Сабашниковых, 1916.

50. Кистяковский Б.А. Философия и социология права. – Спб.: Изд-во Русского Христианского института, 1998.

51. Ковалевский М.М. Социология. Т. 1-2. – Спб.: Тип. М.М. Стасюлевича, 1910.

52. Козер Л. А. Завершение конфликта // Социальный конфликт: современные исследования. – М., 1991.

53. Козлов В.А., Суслов Ю.А. Конкретно-социологические исследования в области права. – Л.:ЛГУ, 1989.

54. Кон И.С. Позитивизм в социологии. – Ленинград: Издательство ЛГУ, 1964.

55. Кокрен У. Методы выборочного исследования / У. Кокрен. – М.: Статистика, 1976.

56. Конфликтология: Учебник. Изд.2., испр. /Под ред. А.С.Кармина. Серия “Учебник для вузов. Специальная литература”. –С.Пб.: Издательство “Лань”, 2000. – 448 с.

57. Конфліктологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів юридичних спеціальностей/ За ред. Л.М.Герасіної та М.І.Панова. – Харків: Право, 2002. – 256 с.

58. Конфлікти в суспільствах, що трансформуються //Збірник наукових статей (за матеріалами ХІ Харківських політологічних читань). - Харків.:”Право”, 2001. – 196 с.

59. Колдаева Н.П. Социально-правовой експеримент (некоторые теоретические аспекты) //Право и правотворчество: вопросы теории /Академия наук СССР. Институт государства и права. – М.: Наука, 1982.

60. Коркунов Н.М. Обще учение о праве. – СПб, 1884.

61. Котан В. М. Социальный механизм уголовно-правового воздействия. – М., 1983.

Красовицкая Н. Социологическая школа права в России: Л.И. Петражицкий. //Рубеж. – 1997. - № 10-11.

62. Кудрявцев В.Н. и др. Эффективность правовых норм. – М.:Юрид. л-ра., 1980.

63. Кудрявцев В. Н. Юридический конфликт [Текст] / В. Н. Кудрявцев // Госуд. и право. – 2005. – № 9. – С. 13. 

64. Кудрявцев В. Н Юридическая конфликтолгия // Вестник РАН. –1997. – т.67. - № 2.

65. Кудрявцев С. В. Конфликт и насильственное преступление. – М., 1991.

66. Кудрявцев В. Н., Казимирчук В. П. Современная социология права. – М., 1995.

67. Курганов С. И., Кравченко А. И. Социология для юристов: Учебное пособие. – М., 2000.

68. Лапаева В. В. Конкретно-социологическое исследование в права. – М.: Юрид. л-ра, 1987. – 144 с.

69. Лапаева В.В.Общественное мнение и законодатель //Социологические исследования. – 1997. - № 9.

70. Левченко Ю. О., Надточій А. С. Начально-методичний комплекс з соціології права. К.: Національна академія внутрішніх справ, 2013.

71. Лейст О.Э. Три концепции права. // Советское государство и право. – 1991. - № 12.

72. Луковская Д.И. Социологическое направление во французской теории права. – Л.: ЛГУ, 1972.

73. Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского осмысления. – Харьков: Право, 2002.

74.Мальцев Г.В. Понимание права: Подходы и проблемы. – М.: Прометей, 1999.

75. Марчук В.П. Соціологічні теорії права в Німеччині. – Чернівці: ЧДУ, 1998.

76. Матвеева Ю. І. Деякі питання методики оцінки ефективності законодавства // Наукові записки. – Том 38. Юридичні науки. – С. 52-56.

77. Миллер В.О., Штейнберг В.О. Социология права в СССР сегодня. – Рига: Латвийский государственный университет, 1964.

78. Мертон Р., Фриске М., Кендалл П. Фокусированное интервью / Р. Мертон, М. Фриске, П. Кендалл; Пер. с англ. Т.Н. Федоровской; Под ред. С.А. Белановского. – М.: Политиздат, 1991.

79. Музика, І.В. До полеміки щодо предмета та місця соціології права в системі суспільних наук / І.В. Музика // Правова держава. – 2002. – С.69–79.

80. Музика І.В. Філософія права і соціологія права // Проблеми співвідношення // Проблеми філософії права. – 2005. – Том. ІІІ. - № 1-2. – С. 233-237.

81. Музика І.В. Особливості праворозуміння академіка Станіслава Дністрянського. //Часопис Київського університету права. Український науково-теоретичний часопис. – К., 2003/1.

82. Музика І. В. З історії вітчизняної соціології права: Є. В. Спекторський // Правова держава. Випуск 21. – К.: Ін-т держави і права ім.. В.М. Корецького НАН України, 2010. – C. 18 – 23.

83. Музика І. В. Соціологічні аспекти досліджень академіка О.О. Малиновського у галузі пенітенціарного права // Матеріали історико-правової конференції присвяченої пам’яті академіка О.О. Малиновського (м. Рівне, 16 – 17 листопада 2009) – С. 54-59.

84. Музика І. В. З історії вітчизняної соціології права: О. О. Малиновський // Правова держава. Випуск 22. – К.: Ін-т держави і права ім.. В. М. Корецького НАН України, 2011. – C. 97-103.

85. Музика І. В. Розвиток соціологічного напряму у вітчизняній науці кримінального права кінця ХІХ – початку ХХ ст. // Історико-правова реальність у глобальному й регіональному вимірі. Матеріали ХХIV Міжнародної історико-правової конференції Міжнародної асоціації істориків права 20 – 23 вересня 2012 р., м. Євпаторія. – Київ: Частина 1. Сімферополь: «Доля», 2012. – 344 с. – С. 316 – 322.

86. Музика І. В. Проблема дуальної природи права у соціологічному праворозумінні: історико-правовий аспект // Альманах права. Праворозуміння та правореалізація: від теорії до практики. Науково-практичний юридичний журнал. Випуск 2. – К.: Ін-т держави і права ім.. В. М. Корецького НАН України, 2011. – 316 с. –  С. 119 – 122.

87. Музика І. В. Категорія «праворозуміння» в українській соціологічно-правовій думці початку ХХ ст. // Понятття, терміни і категорії історико-правової науки: матеріли ХХІ Міжнародної історико-правової конференції, 23 – 26 квітня 2009 р., м. Миколаїв. – М.:Вид-во ЧДУ ім.. П. Могили, 2010. – 356 с. – С. 118 – 126.

88. Музика І. В. Принцип історизму у царині досліджень вітчизняної соціології права кінця ХІХ – початку ХХ століття // Альманах права. Основоположні принципи права як його ціннісні виміри. Науково-практичний юридичний журнал. Випуск 3. – К.: Ін-т держави і права ім.. В. М. Корецького НАН України, 2012. – 492 с. –  С. 220 - 225.

89. Музика І. В. З історії вітчизняної соціології права: уточнення предметного поля науки кримінального права наприкінці ХІХ – на початку ХХ стллітття. // Правова держава. Випуск 24. – К.: Ін-т держави і права ім.. В. М. Корецького НАН України, 2013. – C. 15 - 21.

90. Ноэль Э. Массовые опросы. Введение в методику демоскопии / Э. Ноэль. – М.: Прогресс, 1978.

91. Оксамытный В.В. Социологические методы исследования правовых явлений //Методологические проблемы юридической науки.: Сб. научн. тр. /АН УССР. Институт государства и права; Отв. ред. Н.И. Козюбра. – Киев: Наукова думка, 1990.

92. Осипова Н.П. Становлення в Україні європейських принципів оцінки соціальної ефективності права як наукова і практична проблема. // Трансформація політики в право: різні традиції та досвід: Матеріали міжнародної наукової конференції / За редакцією академіка НАН України, академіка АПрН України В. Я. Тація. - Х.: Право, 2006. - 288 с.

93. Основы конфликтологии. – М., 1997.

94. Ошеров М. С. Общественное мнение и право / М. С. Ошеров, Л. И. Спиридонов. – Л., 1985.

95. Пашков А.С., Чечот Д.М. Эффективность правового регулирования и методы её выявления //Советское государство и право.  – 1965. - № 8.

96. Петражицкий Л.И. Теория права и государства в связи с теорией нравственности. Том 1. С.-Петербург, 1909. – Allpravo.Ru – 2005.

97. Петражицкий Л.И. К вопросу о социальном идеале и возрождении естественного права: Отдельный оттиск из журнала «Юридический Вестник» 1913 г., кн. II. — Москва, 1913.

98. Петражицкий Л. И. Теория и политика права. Избранные труды / науч. ред. Е. В. Тимошина. СПб.: «Университетский издательский консорциум «”Юридическая книга”», 2011.

99. Першуткин С. Н. Юридическая соціологія: Учебно-методический комплекс для дистанционного обученния. – Новосибирск: СибАГС, 2003.

100. Петров И. Н. Способы сравнения и изменения эффективности правовых норм. // Ученые записки ВНИИСЗ. – Вып. 28. – 1973. – 235 с.

101. Писаренко С. Законопроектування. – К., 1999.

102. Пірен М. І. Конфліктологія. – К.: МАУП, 2003. – 360 с.

103. Рущенко, И. Уголовный кодекс и социальные институты / И. Рущенко // Социология: теория, методы, маркетинг. – 2003. – № 4. – С. 150–164.

104. Рущенко І. Соціологія злочинності. Монографія. – Харків: Видавництво національного університету внутрішніх справ, 2001.

105. Саидов, А.Х. Социология права: каков ее научный статус? / А.Х. Саидов // Социс. – 2006. – № 7. – С. 97–104.

106. Самощенко И.С. Роль социологии права в изучении эффективности правовых норм // Проблемы методологии и методики правоведения / А. М. Васильев, А. Б. Венгеров, М. П. Журавлев Д. А. Керимов и др.; Редкол.: Н. М. Кейзеров, Д. А. Керимов, В. Н. Кудрявцев, И. С. Самощенко - М.: Мысль, 1974. - 205 c.

107. Самощенко И.С., Венгеров А.Б., Никитинский В.И. К изучению эффективности действующего законодательства. // Правоведение, 1971. - № 4.

108. Самощенко И.С., Никитинский В.И., Венгеров А.Б. К методике изучения эффективности правовых норм. //Советское государство и право. – 1971. - № 9.

109. Сырых В.М. Прогнозирование эффективности норм права на стадии их разработки. // Проблемы совершенствования советского законодательства. – М., 1987. - № 36.

110. Скриль С. А. Теоретичні проблеми ефективності законодавства в сфері державного управління. : Дис... канд. наук: 12.00.01 - 2001.

111. Соколов С. В. Социальная конфликтология. – М., 2001.

112. Спенсер Г. Грехи законодателей // Социол. исследования. – 1992. - № 2.

113. Соціологія : підручник / Ю.Ф. Пачковський, Н.В. Коваліско, І.В. Городняк та ін.; за ред. д-ра соціолог. наук, проф. Ю.Ф. Пачковського. – Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2011. – 418 с.

114. Соціологія права. Методичні рекомендації для студентів напряму підготовки 6.030402 Право. / Л.О. Колісник, М.В. Мосьондз. – Д.: Національний гірничий університет, 2012.

115. Тимашев Н. С. Что такое социология права? / Н.С. Тимашев // Социологические исследования. – 2004. – № 4. – С. 107-112.

116. Тодика Ю. М. Державно-правова конфліктологія як важливий напрям наукових досліджень// Вісник Академії правових наук України. – 1995. - № 6.

117. Усенко І. Б. , Музика І. В. Академік Б.О. Кістяківський – правознавець, філософ і соціолог (до 140-річчя від дня народження) // Часопис Київського університету права, 2008, № 1. – С. 11-16.

118. Филимонов Н. В. Конфликтные ситуации в деятельности оперуполномоченных аппаратов уголовного розыска. – Омск, 1985.

Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. – М., 1994.

119. Черниш Н. Соціологія. Курс лекцій. Видання четверте, перероб. і доп. – Львів: Кальварія, 2004.

120. Черниш Н.Й. Соціологія: Підручник за рейтингово-модульною системою – К.: Знання, 2009

121. Шапиева О.Г. Нравственно-правовая социализация личности: Учебное пособие. - Махачкала: ИПЦ ДГУ, 2001.

122. Шестков В. М. Убийство на почве семейных конфликтов. – Л., 1981.

123. Щукін Г. К. Конфліктологія. – К.: Либідь, 2007. – 400 с.

124. Юридическая конфликтология – новое направление в науке (Круглый стол журнала) // Госуд. и право. – 1994. – № 4. – С. 3–23.

125. Юридическая конфликтология. – М., 1995.

126. Юридична конфліктологія : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. В. М. Іванов, О. В. Іванова. – К.: МАУП, 2004.

127. Юридический конфликт: процедуры разрешения. – М., 1995.

128. Юридический конфликт: сферы и механизмы // Юридическая конфликтология. – М., 1994.

129. Ясавеев И. Социология социальных проблем // Социология: Учебное пособие / Под ред. С. Ерофеева, Л. Низамовой. 2-е изд., перераб. и доп. - Казань: Изд-во Казан. ун-та, 2001. - С.262-282.