ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ 19.02.2016 10:36

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«Київський національний економічний університет

імені Вадима ГЕТЬМАНА»

Факультет економіки та управління

Кафедра  макроекономіки та державного управління

 

 

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ

щодо змісту та організації самостійної роботи студентів, поточного і підсумкового контролю їх знань

 

з дисципліни «Державне регулювання економіки»

 

 

освітній ступінь	бакалавр
галузь знань	«Економіка і підприємництво»
спеціальність	«Економічна теорія»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2015

 

ЗМІСТ

1. Вступ .............................................................................................................  3

2. Тематичний план дисципліни ...................................................................  7

3. Зміст дисципліни за темами .......................................................................  9

4. Плани занять:

4.1. Плани семінарських (практичних, лабораторних) занять очної форми навчання ..............................................................................................................  36

5. Самостійна робота студентів ...................................................................  43

6. Поточний і підсумковий контроль знань:

6.1. Очна форма навчання:

6.1.1. Карта самостійної роботи студента .........................................  46

6.1.2. Порядок поточного і підсумкового оцінювання знань з

дисципліни .................................................................................  48

6.2. Приклади типових розрахункових завдань ......................................  70

6.3. Підсумкова оцінка з дисципліни......................................................... 75

7. Рекомендована література (основна і додаткова) ................................  76

 

 

1. ВСТУП

 

         Дисципліна «Державне регулювання економіки» є навчальною дисципліною варіативної частини навчального плану підготовки бакалаврів галузі знань «Економіка і підприємництво», спеціальності «Економічна теорія».

         Метою дисципліни є оволодіння студентами теоретичними знаннями з питань методології, методики та організаційних основ державного регулювання економіки та набуття ними практичних вмінь і навичок самостійного науково-аналітичного опрацювання макроекономічних, соціальних і екологічних проблем з позицій суспільних і державних потреб та інтересів.

         Завданнями дисципліни є забезпечення студентів знаннями та навичками стосовно:

• Ø сутності, мети і завдань державного регулювання економіки;
• Ø теоретичних і практичних засад формування та реалізації стратегії соціально-економічної політики держави;
• Ø методологічних основ, методів і засобів впливу держави на економічний та соціальний розвиток і соціально-економічні процеси;
• Ø сутності, функцій, методології та методики соціально-економічного прогнозування, державного програмування і макроекономічного планування;
• Ø особливостей державного регулювання різних сфер господарської та соціальної діяльності;
• Ø світового досвіду державного регулювання економіки;
• Ø практичного застосування набутих знань під час розробки прогнозів, програм на різних рівнях організаційної структури економіки, розв’язання конкретних економічних і соціальних проблем тощо.

         Предметом дисципліни є принципи, методи та засоби державного регулювання економіки.

Дисципліна посідає важливе структурно-логічне місце в навчальному процесі підготовки правознавців. Вона викладається у 5-му семестрі після вивчення наук «Основи економічної науки», «Політична економія», «Мікроекономіка», «Макроекономіка», «Інформатика» та ін.

Під час вивчення дисципліни студент повинен засвоїти знання: з теоретичних засад формування стратегії соціально-економічної політики держави; про сутність, форми та методи державного регулювання економіки; про методологічні й організаційні основи соціально-економічного прогнозування, макроекономічного планування та державного програмування; про механізми реалізації бюджетної, податкової, грошово-кредитної, структурної, інвестиційної, зовнішньоекономічної, цінової, антиінфляційної, регіональної, соціальної та екологічної політики. Вивчення навчального матеріалу дисципліни сприятиме підвищенню рівня загальноекономічної підготовки спеціалістів, формуванню в них вмінь та навичок самостійного науково-аналітичного опрацювання проблем з позицій суспільних і державних потреб та інтересів. Все це збігається з метою державної політики щодо кадрового забезпечення державного управління. Студент повинен вміти здійснювати аналіз економічної ситуації в країні, формулювати стратегічні і тактичні цілі соціально-економічного розвитку, розробляти та обґрунтовувати параметри державних програм економічного і соціального розвитку країни, адекватно застосовувати інструменти державного регулювання.

 

Перелік глобальних компетеностей, формування яких забезпечуються

на основі вивчення дисципліни «Державне регулювання економіки»

 

Перелік загальних компетеностей, формування яких забезпечуються

на основі вивчення дисципліни «Державне регулювання економіки»

 

Перелік спеціальних (фахових) компетентностей, формування яких забезпечуються на основі вивчення науки «Державне регулювання економіки»

 

2. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ

 

         Дисципліна «Державне регулювання економіки» є навчальною дисципліною варіативної частини навчального плану підготовки бакалаврів галузі знань «Економіка і підприємництво», спеціальності «Економічна теорія».

За навчальним планом загальний обсяг годин, який виділяється для вивчення науки «Державне регулювання економіки» становить 150 год. (5 кредитів).

Для студентів денної форми навчання передбачено лекцій – 14 год., семінарських занять — 28 год., індивідуальних занять — 15 год., самостійна робота студентів — 93 год.

            Відповідно до сучасної концепції організації навчального процесу важливим засобом оволодіння студентами навчальним матеріалом є їх самостійна робота. З одного боку, вона збільшує студентам час, вільний від обов’язкових занять, що дає їм можливість ефективно використовувати бюджет свого часу. З іншого — спонукає студентів до формування в себе таких рис, як самодисциплінованість, відповідальність, наполегливість, кмітливість тощо. Все це створює передумови для кращого засвоєння знань та отримання навичок, передбачених навчальною програмою дисципліни.

Тематичний план допомагає студентові зорієнтуватися стосов­но того, які теми дисципліни будуть розглядатися на лекціях, семінарських і практичних заняттях, а які рекомендується вивчити самостійно за допомогою відповідних літературних джерел.

 

Розподіл навчального часу за формами навчання та видами занять, год.

 

Назва теми	Кількість годин
	Очна форма навчання					Заочна форма навчання
	Навчальні заняття				СРС	Навчальні заняття		СРС
	Лекції	Семінарські	Практичні	Індивідуальні		Контактні	Індивідуальні
Тема 1. Державне регулювання економіки як функція держави	2	2	–	1	8
Тема 2. Стратегія соціально-економічного розвитку країни	2	2	–	2	8
Тема 3. Державне регулювання фінансової сфери	2	2	–	2	8
Тема 4. Державне регулювання інвестиційної діяльності	0,5	2	–	1	8
Тема 5. Державне регулювання науково-технічної та інноваційної діяльності	0,25	4	–	1	8
Тема 6. Державне регулювання підприємництва	0,25	2	–	1	7
Тема 7. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності	2	2	–	1	8
Тема 8. Державне регулювання цін	1	2	–	1	8
Тема 9. Державне регулювання регіонального розвитку	1	2	–	1	7
Тема 10. Суспільний сектор економіки як об’єкт державного регулювання	1	2	–	2	8
Тема 11. Державне регулювання у сфері соціальної політики	0,5	4	–	1	8
Тема 12. Державне регулювання природоохоронної діяльності	0,5	2	–	1	7
Підсумковий контроль, год.	–
Усього:	14	28	–	15	93
Разом годин:
годин	150
кредитів	5

3. ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ ЗА ТЕМАМИ

 

Тема 1. Державне регулювання ЕКОНОМІКИ як ФУНКЦІЯ ДЕРЖАВИ

 

1. Вади ринкового саморегулювання. Межа виробничих можливостей. Командна, ринкова та змішана форми організації економіки. Ефективність за Парето. Вади ринкового саморегулювання: неспроможність конкуренції; нездатність економіки забезпечувати людей суспільними товарами; зовнішні ефекти (екстерналії); неповнота ринків; недосконалість інформації; економічна нестабільність.

2. Функції держави в сучасній економіці. Функції держави: політична, соціальна, міжнародна, економічна. Економічні функції держави: емісійна; формування правових засад функціонування економіки; усунення вад ринкового саморегулювання; перерозподіл доходів; забезпечення людей обов’язковими товарами.

3. Сутність державного регулювання економіки. Сутність понять: «державне втручання в економіку», «державне управління», «економічна політика держави», «державна регуляторна політика», «державне регулювання економіки». Об’єкти та суб’єкти економічної політики держави.

4. Методи державного регулювання економіки. Методи прямого та непрямого (опосередкованого) регулювання. Правові, адміністративні, економічні та пропагандистські методи регулювання економіки.

5. Регуляторні органи України, їхні завдання, повноваження, функції. Поняття «регуляторний орган». Роль державних органів України у впровадженні економічної політики: Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Національного банку, та інших центральних органів державної виконавчої влади України, місцевих державних адміністрацій. Регуляторна діяльність. Основні положення концепції конституційної та адміністративної реформ.

6. Вади державного регулювання економіки, їх врахування у державній економічній політиці. Фактори вад державного регулювання економіки: недосконалість політичного процесу, обмеженість інформації, здатність породжувати екстерналії, обмеженість контролю над державним апаратом. Лобіювання інтересів. Імідж держави. Державна іміджева політика.

 

Основні поняття та їх визначення

 

Вади держави — нездатність держави забезпечити ефективний за Парето розподіл обмежених ресурсів та невідповідність політики розподілу обмежених ресурсів поширеним у суспільстві уявленням про справедливість.

Вади ринкового саморегулювання — властивість ринкової економіки, виникають внаслідок неефективного за Парето розподілу економічних ресурсів.

Відстеження результативності регуляторного акта — це заходи, спрямовані на оцінку стану впровадження регуляторного акта та досягнення цим актом цілей, задекларованих при його прийнятті.

Державна економічна політика — цілеспрямований вплив на економічні процеси на макро- і мікрорівні, створення та вдосконалення умов економічного розвитку відповідно до певного суспільного устрою.

Державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності (державна регуляторна політика) — напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод  для розвитку господарської діяльності,  що здійснюється в межах,  у порядку  та  у  спосіб,  що  встановлені Конституцією та законами України.

Державне регулювання економіки — 1. Різновид чистого суспільного товару. 2. Система знань про сутність, закономірності дії та правила застосування типових методів та засобів впливу держави на хід соціально-економічного розвитку, спрямованих на досягнення цілей державної економічної політики. 3. Сфера діяльності держави щодо цілеспрямованого впливу на поведінку суб’єктів господарювання.

Державне управління економікою — організуючий і регулювальний вплив держави на економічну діяльність суб’єктів ринку з метою впорядкування її та підвищення результативності.

Економічна функція держави — створення передумов, необхідних для ефективної економічної діяльності суспільства.

«Електронний уряд» – це електронна інформаційна система, що має забезпечувати інформаційну взаємодію органів виконавчої влади між собою, з громадянами та юридичними особами на основі сучасних інформаційних технологій. Метою функціонування електронної інформаційної системи «Електронний уряд» є надання громадянам та юридичним особам інформаційних та інших послуг.

Ефективний за Парето розподіл ресурсів — розподіл ресурсів, за якого стан суб’єктів ринку або поліпшується або не змінюється.

Змішана економіка — економічна система, в якій розподіл економічних ресурсів здійснюється на основі поєднання механізмів ринкового саморегулювання та державного регулювання.

Змішані суспільні товари — товари, яким у помірному ступені притаманні властивості суспільних товарів.

Командна економіка — економічна система, в якій розподіл економічних ресурсів здійснюється централізовано.

Межа виробничих можливостей — графік, що ілюструє максимальну здатність економіки виробляти товари за умов повного використання економічних ресурсів.

Мотивація у ДРЕ — процес спонукання суб’єктів ринку до діяльності в напрямі державних пріоритетів.

Негативні екстерналії — ситуації, коли в результаті дій суб’єк­та ринку частка власних витрат перекладається на інших суб’єктів.

Неповний ринок — ринок, що не забезпечує потреби споживачів у товарах, навіть якщо ціни перевищують витрати на виробництво їх.

Позитивні екстерналії — ситуації, коли суб’єкт ринку бере на себе витрати для реалізації інтересів інших суб’єктів ринку.

Правове регулювання — діяльність держави щодо встановлення обов’язкових для виконання юридичних норм (правил) поведінки суб’єктів права.

Приватні товари — товари, яким не притаманні властивості суспільних товарів.

Регуляторна діяльність – це діяльність, спрямована на підготовку, прийняття,  відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені законодавством.

Ринкова економіка — економічна система, в якій розподіл економічних ресурсів здійснюється через механізм ринкового саморегулювання.

Статистична інформація – це офіційна документована державна інформація, яка дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя.

Суспільні товари — товари, що мають дві властивості: несуперництво у споживанні та загальнодоступність.

Чисті суспільні товари — товари, яким у вищий мірі притаманні властивості суспільних товарів.

 

 

Тема 2. Стратегія соціально-економічного розвитку країни

1. Сутність соціально-економічної стратегії. Сутність поняття «стратегія економічного і соціального розвитку. Сутність поняття «місія». Класифікація стратегій. Економіка і громадянське суспільство. Соціально орієнтована ринкова економіка. Побудова соціально орієнтованої ринкової економіки як стратегічний орієнтир соціально-економічної політики України.

2. Етапи побудови стратегії соціально-економічного розвитку. Врахування потреб та інтересів суспільства в побудові соціально-економічної стратегії. Визначення і агрегування суспільних потреб та інтересів. Технології досягнення консенсусу. Формування цілей стратегії. Реалізація цілей. Контроль за реалізацією цілей: запобіжний, поточний і завершальний контроль. Етапи контролю: розроблення критеріїв і нормативів, зіставлення фактичних результатів з критеріями і нормативами; коригуючі дії.

3. Цілі і пріоритети економічного і соціального розвитку. Класифікація цілей. Обґрунтування цілей. Ієрархія цілей. Державні пріоритети. Дерево цілей. Стратегічні, тактичні, оперативні цілі. Концепція со­ціально-економічної політики.

4. Система прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку. Сутність понять: «прогноз», «гіпотеза», «план (програма)». Функції і принципи соціально-еконо­мічного прогнозування. Класифікація соціально-економічних прогнозів і методів прогнозування. Державна програма економічного і соціального розвитку України (ДПЕСР). Зміст ДПЕСР України на середньо- та короткостроковий періоди. Послідовність розроблення ДПЕСР. Система показників ДПЕСР. Методи планово-економічних розрахунків. Система балансів, норм і нормативів. Структура ДПЕСР України. Сутність програмно-цільового методу планування. Державна цільова програма (ДЦП). Зміст етапів програмно-цільового планування. Організаційно-економічний механізм реалізації ЦКП.

 

Основні поняття та їх визначення

 

Балансовий метод планово-економічних розрахунків — метод розрахунків, що уможливлює узгодження між потребами та засобами для їх забезпечення.

Гіпотеза (прогностична) — наукове передбачення на рівні загальної теорії.

Державна програма економічного і соціального розвитку України — документ, в якому визначаються цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку, засоби та шляхи досягнення їх, формується взаємоузгодження і комплексна система заходів органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв’язання проблем економічного і соціального розвитку, досягнення стабільного економічного зростання, а також характеризуються очікувані зміни у стані економіки та соціальної сфери.

Державна цільова програма — документ, в якому міститься визначений за ресурсами, виконавцями та строками здійснення комплекс заходів, спрямованих на досягнення цілей (розв’язання певних соціально-економічних проблем).

Державне прогнозування економічного і соціального розвитку — науково обґрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного і соціального розвитку.

Директивний план — план, що має силу юридичного закону, адресний та обов’язковий для виконання характер. Притаманний командній економіці.

Діагноз — етап прогнозування, на якому досліджується об’єкт з метою виявлення тенденцій його розвитку та вибору методів і моделей прогнозування.

Екстраполяція — метод прогнозування, який базується на припущенні того, що закономірність (тенденція) розвитку об’єкта в минулому буде незмінною протягом певного часу і в майбутньому.

Індикативний план — рекомендаційна система планових заходів, що передбачає створення таких умов функціонування суб’єктів економіки, які б спонукали їх до виконання поставлених завдань. Притаманний змішаній економіці.

Інтуїтивні методи прогнозування — методи, що базуються на використанні інформації, наданої експертами.

Контроль — процес забезпечення досягнення цілей плану (програми), метою якого є сприяння тому, щоб фактичні результати якомога більше відповідали цілям плану (програми).

Концепція — система поглядів на певні явища, а також спосіб розуміння, тлумачення, інтерпретації їх.

Макроекономічне планування — вид діяльності держави щодо визначення стратегічних, тактичних та оперативних цілей планового періоду, а також способів досягнення таких цілей.

Методи ДРЕ — способи впливу держави на сферу підприємництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою створення умов для ефективного функціонування їх відповідно до напрямів державної економічної політики.

Методи прогнозування — сукупність прийомів та оцінок, що дають змогу на підставі аналізу ретроспективних даних про розвиток об’єкта зробити достатньо вірогідне судження щодо його майбутнього.

Нормативний метод планово-економічних розрахунків — метод, заснований на використанні прогресивної, науково обґрунтованої системи норм і нормативів.

Пріоритети — найважливіші напрями державної економічної політики.

Прогноз — науково обґрунтоване судження про можливий стан об’єкта в майбутньому, а також про альтернативні шляхи і строки досягнення такого стану.

Проекція — етап прогнозування, на якому за даними діагнозу розробляється прогноз розвитку об’єкта, здійснюється оцінка вірогідності, точності обґрунтованості прогнозу.

Ретроспекція — етап прогнозування, на якому досліджується історія розвитку об’єкта для одержання його систематизованого опису.

Соціально орієнтована ринкова економіка — модель змішаної економіки, стратегічна ціль соціально-економічної політики України.

Стратегія — у менеджменті — детальний, всебічний комплексний план, спрямований на втілення місії держави.

Тактика — цілі і засоби, форми і способи діяльності, які найбільше відповідають конкретним обставинам на даний момент і забезпечують досягнення стратегічних цілей.

 

Тема 3. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВОЇ СФЕРИ

1. Бюджетне регулювання. Державні фінанси. Зведений баланс фінансових ресурсів. Державний бюджет. Бюджетна система. Бюджетний устрій. Бюджетна класифікація. Доходи та видатки державного бюджету. Структура видатків бюджету. Збалансованість державного бюджету. Бюджетні дотації, субвенції. Дефіцит, профіцит, секвестр державного бюджету. Державний борг. Стадії бюджетного процесу. Стратегія і тактика фінансово-бюджетної політики України.

2. Податкове регулювання. Податкова система. Система оподаткування. Система податкових органів. Функції, види та форми оподаткування. Принципи побудови податкової системи. Загальнодержавні податки і збори в Україні. Податковий тягар. Завдання податкової реформи в Україні.

3. Кошториси бюджетних установ. Регулювання діяльності бюджетних установ. Джерела і порядок фінансування діяльності бюджетних установ. Сутність кошторису бюджетної установи. Бюджетні призначення. Зміст етапів по складанню, розгляду, затвердженню та виконанню кошторисів. Бюджетний запит. Лімітна довідка. Одержувач бюджетних коштів.

4. Грошово-кредитне регулювання. Грошово-кредитна політика. Національний банк і банківська система України. Загальні та селективні методи грошово-кредитного регулювання. Грошова емісія. Операції з цінними паперами на відкритому ринку. Управління обов’язковими резервами. Регулювання облікової ставки та банківського процента. Норми обов’язкових резервів. Валютне регулювання. Ревальвація, девальвація національної грошової одиниці. Банківське регулювання і банківський нагляд. Фінансовий моніторинг в сфері запобігання та протидії легалізації доходів. Стратегія і тактика грошово-кредитної політики України.

5. Державне регулювання ринку цінних паперів. Поняття ринку цінних паперів (РЦП). Види цінних паперів. Державні цінні папери. Первинний та вторинний РЦП. Учасники РЦП. Інфраструктура РЦП. Цілі та форми державного регулювання РЦП. Система органів державного регулювання РЦП. Фондова біржа. Депозитарна система. Ринок державних цінних паперів.

 

Основні поняття та їх визначення

Бюджет — план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, протягом бюджетного періоду.

Бюджетна класифікація — єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна програма — систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Бюджетна система України — основна ланка фінансової системи. Складається з державного бюджету, бюджету АР Крим та місцевих бюджетів.

Бюджетний процес — регламентована нормами права діяльність, пов’язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, виконанням їх і контролем за виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему.

Бюджетний устрій — організація і принципи побудови бюджетної системи, її структури, взаємозв’язок між окремими ланками бюджетної системи.

Грошово-кредитна політика — комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу.

Девальвація — дії державних органів, спрямовані на зниження обмінних курсів національної валюти.

Девізна валютна політика — регулювання курсу національної грошової одиниці через купівлю та продаж іноземної валюти на фінансових ринках.

Державне регулювання ринку цінних паперів — здійснення державою комплексу заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням в цій сфері.

Державний борг — загальна сума заборгованості держави, яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов’язань держави, включаючи боргові зобов’язання держави, що вступають у дію в результаті виданих гарантій за кредитами, або зобов’язань, що виникають на підставі законодавства або договору.

Державний бюджет України — план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються державними органами України.

Державні доходи — грошові відносини з приводу розподілу ВВП; частка ВВП, що використовується державою для здійснення своїх функцій.

Дефіцит бюджету — перевищення видатків над доходами бюджету.

Дисконтна валютна політика — опосередкований засіб валютного регулювання через маніпулювання процентними ставками за кредит з метою регулювання попиту на позичковий капітал.

Дотації — вид асигнувань з Державного бюджету, використовуваний для збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів і покриття касових збитків окремих державних підприємств.

Зведений баланс фінансових ресурсів — баланс, який відображає обсяги фінансових ресурсів держави та напрями використання їх для фінансування задоволення загальнодержавних потреб.

Зведений бюджет України — сукупність усіх бюджетів, що входять до складу бюджетної системи України.

Казначейські зобов’язання — вид цінних паперів на пред’явника, що розміщуються тільки на добровільних засадах серед населення.

Кошторис — основний документ, який визначає розмір, цільову спрямованість і щоквартальний розподіл коштів, направлених з бюджету на фінансування бюджетних установ.

Легалізація (відмивання) доходів — вчинення дій з метою надання правомірного вигляду володінню, користуванню або розпорядженню доходами, або дій, спрямованих на приховування джерел походження таких доходів.

Ломбардна процентна ставка — процент, що стягується Національним банком України з комерційних банків за надання їм кредитів під заставу цінних паперів.

Міжбюджетні трансферти — кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Об’єкт оподаткування — кількісно виміряний економічний феномен, що підлягає оподаткуванню.

Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений у ньому строк із виплатою фіксованого процента. Державними облігаціями є: облігації внутрішніх державних позик та облігації місцевих державних позик.

Обов’язковий фінансовий моніторинг — сукупність заходів уповноваженого органу з аналізу інформації щодо фінансовий операцій, що надається суб’єктами первинного моніторингу, а також заходів з перевірки такої інформації.

Платник податку — юридична або фізична особа, на яку згідно із чинним законодавством покладається зобов’язання сплачувати податки.

Податкова база — частка об’єкта оподаткування, на яку нараховується податок.

Податкова система — сукупність податків, зборів, інших обов’яз­кових платежів до бюджетів і внесків до державних цільових фондів, а також сукупність державних податкових органів та їхня компетенція. Складається з системи оподаткування та системи податкових органів.

Податок — обов’язковий платіж, який стягується до бюджету з юридичних і фізичних осіб.

Політика «дешевих грошей» — політика, спрямована на збільшення грошової пропозиції.

Політика «дорогих грошей» — політика, спрямована на зменшення грошової пропозиції.

Профіцит (надлишок) бюджету — перевищення доходів над видатками бюджету.

Ревальвація — дії державних органів, спрямовані на підвищення обмінних курсів національної валюти.

Ринок цінних паперів — частка фінансового ринку, яка забезпечує можливість мобілізації фінансових коштів та інвестицій, переміщення капіталу в різні галузі економіки з можливо найвищою нормою прибутку, а також виконання посередницької ролі в процесі збирання коштів у їхніх власників та ефективного розміщення цих коштів як у державному, так і у приватному секторах економіки.

Секвестр бюджету — корекція видатків бюджету з причин відхилення між сумою поточних доходів бюджету та сумою видатків затвердженого бюджету.

Ставка податку — частка податкової бази (%), що вилучається у вигляді податку.

Ставка рефінансування — плата за кредити (%), що надаються Національним банком комерційним банкам.

Субвенції — один з видів державної фінансової допомоги центральним або місцевим органам виконавчої влади, що надається на конкретні цілі, а також для санації підприємств, яким загрожує банкрутство.

Субсидії — допомоги, які виплачуються з державного бюджету з метою підтримки населення, а також певних видів підприємницької діяльності, сфер і галузей національної економіки.

Фінансова система України — сукупність грошових відносин щодо утворення та використання грошових фондів. Складається з державного бюджету, бюджету АР Крим, місцевих бюджетів, фінансів підприємств, централізованих державних та інших фондів, фондового ринку.

Фінансовий моніторинг — дії, спрямовані на запобігання та протидію легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом. Система фінансового моніторингу складається з двох рівнів – первинного та державного.

Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості — гарантований державою у межах наявних бюджетних ресурсів рівень фінансового забезпечення повноважень Ради міністрів АР Крим, місцевих держав­них адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування, що використовуються для визначення обсягу міжбюджетних трансфертів.

Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів.

 

 

 

Тема 4. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ інвестиційнОЇ ДІЯЛЬНСОТІ

 

1. Сутність та нормативно-правова база державного регулювання інвестиційної діяльності. Інвестиції як фактор структурних зрушень в економіці. Види інвестицій. Сутність понять: «інвестиції» та «інвестиційна діяльність». Суб’єкти інвестиційної діяльності.

     2. Об’єкти інвестиційної діяльності. Майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах національного господарства; цінні  папери; цільові  грошові вклади; науково-технічна продукція; інтелектуальні цінності; інші об'єкти власності; майнові права як об’єкти інвестиційної діяльності.

     3. Джерела інвестицій. Класифікація джерел інвестицій: власні фінансові ресурси інвестора; позичкові фінансові кошти інвестора; залучені фінансові кошти;      бюджетні інвестиційні асигнування; безоплатні та благодійні внески, пожертвувань організацій, підприємств і громадян.

4. Державні інвестиції, їх обґрунтування. Державні капітальні вкладення. Амортизаційні відрахування як джерело інвестицій. Об’єкти державних капітальних вкладень. Структура державних капітальних вкладень. Методика визначення потреб у державних капітальних вкладеннях. Методика визначення ефективності державних інвестицій. Державне замовлення в капітальному будівництві.

5. Державне регулювання інвестиційної діяльності. Активна і пасивна інвестиційна політика. Визначення пріоритетних сфер і державних інвестиційних проектів. Методи аналізу інвестиційної привабливості сегментів ринку. Фактор часу в оцінці витрат і результатів інвестиційної діяльності. Оцінка інфляції та ризиків при прийнятті інвестиційних рішень. Пряме управління державними інвестиціями. Податкове регулювання інвестиційної діяльності. Фінансово-кредитне регулювання інвестиційної діяльності. Амортизаційна політика. Регулювання участі інвесторів у приватизації. Державне регулювання ринку цінних паперів. Експертиза інвестиційних проектів. Захист інвестицій. Завдання інвестиційної стратегії в Україні.

 

Основні поняття та їх визначення

 

Активна інвестиційна політика — тип інвестиційної політики, коли держава широко застосовує державні важелі для прискорення прогресивних структурних зрушень.

Інвестиції — 1. Вкладання капіталу з метою його збільшення. 2. Всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Інвестиційна діяльність — сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави з реалізації інвестицій.

Інвестиційна політика держави — комплекс правових, адміністративних та економічних заходів держави, спрямованих на поширення та активізацію інвестиційних процесів.

Інвестор — особа, яка приймає рішення про вкладення власних, позичених і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестування.

Індексація основних фондів — переоцінка основних фондів, викликана інфляцією.

Капітальні вкладення – витрати на створення основного капіталу.

Механізм прискореної амортизації — напрям амортизаційної політики, який забезпечує підприємствам прогресивних галузей економіки в короткий термін експлуатації основних фондів накопичення в амортизаційному фонді достатньої кількості коштів для інвестування.

Пасивна інвестиційна політика — політика держави, спрямована на створення правової бази для вільного перетікання капіталу і праці в найбільш рентабельні галузі економіки.

Продаж об’єкта приватизації за інвестиційним конкурсом — спосіб приватизації, за яким власником об’єкта стає покупець, котрий запропонував кращу інвестиційну програму розвитку об’єкта приватизації.

Продаж об’єкта приватизації за комерційним конкурсом — спосіб приватизації, за яким власником об’єкта стає покупець, котрий за фіксованих початкових умов запропонував найвищу ціну.

Продаж об’єкта приватизації за некомерційним конкурсом — спосіб приватизації, за яким власником об’єкта стає покупець, котрий запропонував найкращі умови подальшої експлуатації об’єкта приватизації.

Продаж об’єкта приватизації на аукціоні — спосіб приватизації, за яким власником об’єкта стає покупець, котрий запропонував у ході аукціону найвищу ціну.

 

Тема 5. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ Науково-технічнОЇ та інноваційнОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

1. Науково-технічний прогрес та економічне зростання. Сутність НТП. Вплив НТП на економічний і соціальний розвиток, криву виробничих можливостей, рівноважне економічне зростання. Концепція науково-технічного прогресу.

2. Необхідність і сутність науково-технічної політики. Розвиток науки як складова економічної політики. Цілі, принципи, завдання та напрями науково-технічної політики. Організаційні засади науково-технічної політики в Україні. Форми та методи реалізації науково-технічної політики.

3. Форми та методи реалізації науково-технічної політики. Прямі та опосередковані методи регулювання НТП. Державні науково-технічні програми. Державне замовлення в науково-технічній сфері. Державна науково-технічна експертиза. Бюджетне фінансування науково-технічних програм. Підготовка науково-технічних кадрів.

4. Концепція державної інноваційної політики. Інновації як специфічна форма НТП. Сутність понять “інновація”, “Інноваційний процес”. Мета та функції інновацій. Етапи інноваційного процесу. Форми інновацій. Фази поширення інновацій. Класифікація інновацій. Суб’єкти та об’єкти інноваційної діяльності. Інноваційна продукція. Вимоги до атестації інноваційного продукту. Ефективність державної підтримки інноваційної діяльності. Витрати на виробництво інноваційного продукту. Ефект інноваційної діяльності.

5. Організаційно-економічний механізм державного регулювання інноваційної діяльності. Інноваційна політика. Принципи державної інноваційної політики. Складові організаційно-економічного механізму інноваційної політики: визначення державних пріоритетів; розробка ДЦП; податкове, бюджетне, кредитне регулювання; розвиток конкуренції; експертиза інноваційних проектів; захист інтелектуальної власності; міжнародна наукова кооперація. Універсальні та специфічні методи реалізації державної інноваційної політики. Фінансово-кредитний механізм державного інвестування інноваційної діяльності.

 

Основні поняття та їх визначення

Дифузія інновацій — процес передачі інновацій комунікаційними каналами, внаслідок чого нововведення проникають в інші галузі виробництва та знаходять усе більше споживачів.

Інноваційна діяльність — діяльність, спрямована на використання та конкретизацію результатів наукових досліджень і розробок для розширення та оновлення номенклатури і підвищення якості продукції з наступною ефективною реалізацією її на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Інновація — кінцевий результат упровадження досягнень НТП з метою отримання економічного, соціального, екологічного, науково-технічного або іншого ефекту.

Наукова діяльність — інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань. Головними її формами є фундаментальні та прикладні наукові дослідження.

Науковий результат — нове знання, одержане в процесі фундаментальних або прикладних наукових досліджень і зафіксоване на носіях наукової інформації у формі звіту, наукової праці, наукової доповіді, наукового повідомлення про науково-дослідну роботу, монографічного дослідження, наукового відкриття тощо.

Науково-технічна діяльність — інтелектуальна творча діяльність, спрямована на одержання і використання нових знань у всіх галузях техніки і технологій. Головними її формами (видами) є науково-дослідні, дослідно-конструкторські, проектно-конструкторські, технологічні, пошукові та проектно-пошукові роботи, виготовлення дослідних зразків або партій науково-технічної продукції, а також інші роботи, пов’язані з доведенням наукових і науково-технічних знань до стадії практичного використання їх.

Науково-технічна політика держави — складова соціально-економічної політики, яка визначає основні цілі, напрями, принципи, форми і методи діяльності держави в науково-технічній сфері.

Науково-технічний прогрес — історично обумовлений процес удосконалення засобів, предметів, технічних методів і форм організації праці й виробництва на основі широкого використання досягнень науки; процес накопичення знань, кількісного та якісного розвитку продуктивних сил.

Прикладні наукові дослідження — наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на одержання і використання знань для практичних цілей.

Простий внутрішньоорганізаційний інноваційний процес — форма інноваційного процесу, яка передбачає створення та використання нововведення у рамках однієї організації. Нововведення при цьому не набирає товарної форми.

Простий міжорганізаційний інноваційний процес — форма інноваційного процесу, яка передбачає створення та використання нововведення як товару, який стає предметом купівлі-продажу.

Розширений інноваційний процес — форма інноваційного процесу, яка виявляється в удосконаленні нововведень, розширенні ринків його збуту.

Франчайзинг — угода великих корпорацій з окремими підприємствами, за якою фірма-франчайзер передає своєму партнерові (франчайзі) право здійснення окремого виду діяльності з використанням своєї технології, ліцензій, «ноу-хау», торговельної марки.

Фундаментальні наукові дослідження — наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їхнього взаємозв’язку.

 

Тема 6. Державне регулювання підприємництва

 

1. Підприємництво як об’єкт державного регулювання. Підприємництво: економічний зміст і роль в економіці України. Види підприємницької діяльності, їх характеристика. Класифікація форм підприємництва. Інноваційне підприємство. Організаційно-правові форми підприємництва.

2. Роль держави у становленні підприємницького середовища в Україні. Проблеми розвитку підприємництва. Сутність державної політики сприяння підприємництва. Державне регулювання приватизації. Антимонопольна політика держави. Інститут банкрутства та санації підприємств. Проблеми легалізації тіньової економіки в Україні.

3. Механізм державного регулювання підприємництва. Особливості та перспективи реформування оподаткування, обліку та звітності підприємницьких структур. Реєстрація та ліквідація під­приємств. Ліцензування підприємницької діяльності. Інспекція та контроль за діяльністю підприємств. Система державної підтрим­ки підприємництва. Правове, матеріально-технічне, організаційне, інформаційне забезпечення підприємницької діяльності. Державні програми підтримки підприємництва.

4. Фінансові важелі державної підприємницької політики. Податкове регулювання. Фінансово-інвестиційні важелі. Дотації, субсидії, субвенції. Державне кредитування. Сприяння розвитку фінансово-промислових груп. Роль державних органів підтримки підприємництва.

5. Сутність монополізації економіки. Необхідність конкурентної політики. Сутність монополізації економіки. Види монополій. Технологічна нефективність (Х-неефективність). Втрата чистих вигод для суспільства. Політична небезпека монополістичної діяльності для суспільства. Недоліки і переваги монополістичної діяльності. Монополістичне становище на ринку. Монопольна влада. Антимонопольна політика: сутність, риси і напрями. Антимонопольне законодавство. Функції Антимонопольного комітету України.

6. Захист економічної конкуренції. Види порушень антимонопольного законодавства. Антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання. Узгоджені дії, що можуть бути дозволені. Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Антиконкурентні дії органів влади. Неправомірне використання суб’єктом господарювання ринкового становища. Контроль за концентрацією. Недобросовісна конкуренція. Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства.

7. Державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій. Природна монополія. Суміжний ринок. Законодавство про природні монополії. Сфера діяльності суб’єктів природних монополій. Принципи регулювання діяльності суб’єктів природних монополій. Функції й повноваження Національних комісій регулювання природних монополій. Ліцензування діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках. Відповідальність суб’єктів природних монополій за порушення норм законодавства.

 

Основні поняття та їх визначення

Антиконкурентні узгоджені дії – узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.

Антимонопольна (конкурентна) політика держави — комплекс заходів, спрямованих на запобігання монопольній діяльності, обмеження та припинення її, а також на розвиток конкуренції.

Антимонопольний комітет України – центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності.

Банкрутство — визнаний (за заявою кредиторів, самого боржника, податкової служби і т. п.) арбітражним судом факт неспроможності задовольнити вимоги кредиторів, включаючи нездатність забезпечити платежі в бюджет і позабюджетні фонди.

Демонополізація — комплекс заходів держави, спрямованих на посилення конкуренції, зниження рівня монополізації ринків.

Дерегулювання підприємництва — сукупність заходів, спрямованих на зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність, усунення правових, адміністративних, економічних та організаційних перешкод для її розвитку.

Державна регуляторна політика — постійний та послідовний курс державних органів та органів місцевого самоврядування, спрямований на впровадження оптимального державного управління в економічній та соціальній сферах, на зменшення їх прямого впливу на діяльність суб’єктів підприємництва, усунення правових, адміністративних, економічних та організаційних перешкод у розвитку господарської діяльності.

Зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку – це дії  чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Комерціалізація — процес перетворення структурних підрозділів державних підприємств (об’єднань) у самостійні підприємства.

Корпоратизація — процес перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, виробничих і науково-виробничих об’єднань у відкриті акціонерні товариства.

Ліцензія — спеціальні дозволи, які видаються суб’єктам підприємницької діяльності на здійснення окремих її видів.

Недобросовісна конкуренція – нечесні дії підприємця, що спрямовані на усунення чи обмеження конкуренції на ринку через використання чужої ділової репутації, створення перешкод конкуренту та досягнення на ринку неправомірних переваг.

Підприємництво — самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також торгова діяльність з метою одержання прибутку.

Підприємство — самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослід­ницьку і комерційну діяльність з метою одержання прибутку (доходу).

Приватизація — 1. Процес перетворення державної власності у недержавну. 2. Відчуження майна, що перебуває у державній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки.

Природна монополія – стан товарного ринку, при якому задоволення попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції внаслідок технологічних  особливостей виробництва (у зв'язку з істотним зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами), у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на ці товари (послуги), ніж попит на інші товари
(послуги).

Регуляторний акт — офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це органом у визначеній формі та за встановленою процедурою, який регулює суспільно-економічні відносини шляхом встановлення правил поведінки суб’єктів цих відносин.

Роздержавлення — процес зміни місця й призначення підприємництва в економіці в напрямку посилення економічної самостійності суб’єктів господарювання. Процес, пов’язаний з демонополізацією, при­ватизацією, денаціоналізацією економіки.

Санація — система заходів, спрямованих на запобігання банкрутству підприємств.

Свобода підприємницької діяльності — один з принципів підприємницької діяльності, за яким підприємці мають право без обмежень приймати рішення та здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Суміжний ринок – товарний ринок, що не перебуває у стані природної монополії, для суб'єктів якого реалізація вироблених товарів або використання товарів інших суб'єктів господарювання неможливе без безпосереднього використання товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій.

Узгоджені дії – це укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.

 

Тема 7. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

 

1. Засади зовнішньоекономічної політики. Сутність поняття «зовнішньоекономічна політика». Завдання та принципи зовнішньоекономічної політики. Правова база регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Правові режими для іноземних суб’єктів господарської діяльності на території України. Види зовнішньоекономічної діяльності. Система органів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Методи регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Стратегія і тактика зовнішньоекономічної політики України.

2. Регулювання торговельної діяльності. Протекціонізм і вільна торгівля. Адміністративні інструменти державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності: ліцензування, квотування, державна монополія на зовнішню торгівлю окремими товарами. Економічні методи регулювання зовнішньої торгівлі. Митні інструменти: ввізне та вивізне мито, мінімальна митна вартість, антидемпінгове мито. Немитні інструменти: субсидії виробникам експортних товарів, пільгове державне кредитування експортерів.

3. Регулювання іноземного інвестування. Іноземні інвестиції. Рейтинг інвестиційної привабливості країни. Стимулювання іноземних інвестицій: податкові пільги, валютні гарантії, фінансове сприяння, захист від конкуренції. Державні гарантії захисту іноземних інвестицій. Форми підприємств з іноземними інвестиціями. Вільні економічні зони. Регулювання умов інвестування за межі держави. Стратегія і тактика політики іноземного інвестування в Україні.

4. Роль держави в залученні іноземних кредитів. Іноземні кредити. Необхідність залучення іноземних кредитів у національну економіку. Джерела іноземних кредитів в економіку України. Порядок залучення іноземних кредитів. Порядок погашення іноземних кредитів. Стратегія і тактика політики іноземного кредитування в Україні.

 

Основні поняття та їх визначення

Адвалерна митна ставка — митна ставка, яка встановлюється у процентах до ціни товару.

Антидемпінгове мито — мито, яке вводиться з метою захисту від демпінгу. Ставка антидемпінгового мита не повинна перевищувати різниці між демпінговою ціною конкурентного товару та середньою ціною товару, що експортується або імпортується в країну.

Демпінг — продаж товарів на міжнародних ринках за ціною, що менша за витрати на виробництво їх.

Зовнішньоекономічна діяльність — заснована на взаємовигідних економічних відносинах і здійснювана як на території України, так і за її межами діяльність у галузі міжнародної торгівлі, руху капіталів, міграції робочої сили, передачі технологій тощо.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) — нотаріально оформле­на угода двох або більше іноземних контрагентів, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у ЗЕД.

Іноземні інвестиції — цінності, що вкладаються іноземними інвесторами в об’єкти інвестиційної діяльності відповідно до законодавства Ук­раїни з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Квотування — інструмент державного регулювання експортно-ім­портних операцій суб’єктів ЗЕД через встановлення на певний період кількісних обмежень щодо ввезення в країну та вивезення за її межі певної категорії товарів. Застосовуються глобальні, групові, індивідуальні квоти.

Ліцензування — нормативно встановлені умови, порядок і процедура надання спеціально уповноваженими державними органами дозволу на експорт та імпорт певних товарів, робіт, послуг, прав інтелектуальної власності у відповідних обсягах і суворо визначені строки. Застосовуються генеральні, разові, відкриті ліцензії.

Митний тариф — систематизований перелік товарів із зазначенням мита, яким вони обкладаються під час перетину митного кордону країни.

Мито — податок, який стягується митними органами з експортних або імпортних товарів.

Міжнародна торгівля — система економічних відносин країн, метою яких є ввезення або вивезення товарів і послуг.

Міжнародний кредит — економічні відносини, що виникають між державами, іноземними комерційними банками та фірмами з метою позичання валютних або товарних ресурсів на умовах повернення їх у визначені строки та сплати процентів за користування.

Національний режим для іноземних суб’єктів господарської діяльності на території України — режим, який означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов’язків не менший, ніж українські підприємці.

Підприємства з іноземними інвестиціями — підприємства (організації) будь-якої організаційно-правової форми, створені відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді яких становить не менше 10 %.

Політика вільної торгівлі — державна політика, спрямована на скасування штучних бар’єрів у зовнішній торгівлі. Експортно-імпортні відносини регулює не держава, а ринок на підставі співвідношення попиту та пропозиції.

Протекціонізм — державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції через систему певних обмежень.

Режим найбільшого сприяння для іноземних суб’єктів господарської діяльності на території України — режим, який означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають такі самі права, преференції та пільги відносно мита, податків і зборів, якими користуються підприємці будь-якої іншої країни, котрій надано такий режим.

Специфічна митна ставка — митна ставка, яка встановлюється у грошовій формі на одиницю маси, об’єму або кількості товару.

Спеціальний режим для іноземних суб’єктів господарської діяльності на території України — режим, який застосовується на території спеціальних економічних зон і митних союзів, що в них входить Україна, або встановлений відповідно до міжнародних угод.

Тарифне регулювання зовнішньої торгівлі — регулювання, що ґрунтується на використанні митних тарифів.

 

Тема 8. Державне регулювання цін

 

1. Основні види цін, їх склад та структура. Види цін та їх характеристика. Класифікація цін за рівнем свободи, за галузевою ознакою, за видами «франко», за територіальним поширенням та іншими ознаками. Оптова ціна підприємства та ціна реалізації. Відпускна ціна підприємства. Роздрібна ціна. Структура ціни.

2. Формування елементів ціни. Собівартість як елемент ціни. Визначення в ціні прибутку. Товарні податки в ціні (акцизний збір і податок на додану вартість). Посередницько-збутові та торговельні надбавки (знижки) в ціні.

3. Необхідність державного регулювання цін. Основні регулювальні функції ціни. Недоліки ціни як універсального засобу ринкового саморегулювання: нездатність ураховувати колективні соціальні та економічні інтереси; породження інфляції; безробіття. Ступінь державного «втручання» у ціноутворення. Цілі державного регулювання цін. Відвернення руйнівного впливу цін на економіку. Стримання інфляції за допомогою політики доходів. Захист внутрішнього ринку від негативного впливу зовнішньої конкуренції. Стримання монополізму та забезпечення конкурентного середовища.

4. Методи державного регулювання цін. Цінове законодавство. Система органів ціноутворення, їх завдання та функції. Контроль за додержанням дисципліни цін. Система органів контролю за цінами. Прямі та опосередковані методи державного регулювання цін. Декларування цін.

 

Основні поняття та їх визначення

Антиінфляційна політика – комплекс заходів держави, спрямованих на боротьбу с інфляцією.

         Відпускна ціна – ціна, за якою продукція реалізується виробничому споживачу (крім населення).

Граничний рівень рентабельності – інструмент державного регулювання цін, що передбачає встановлення нормативу рентабельності в процентах до витрат виробництва.

Граничний рівень цін – встановлений державою діапазон рівня цін (мінімальна ціна – максимальна ціна) на певні товари (послуги).

Декларування зміни ціни – метод державного регулювання цін, який передбачає, що підприємство для підвищення ціни, яку регулює держава, повинно звернутися в органи ціноутворення для отримання на це дозволу.

Державне регулювання цін –  політика впливу держави за допомогою законодавчих, адміністративних, кредитно-фінансових та інших заходів на ціни з метою сприяння стабільному розвитку економіки.

Дисципліна цін – дотримання визначених нормативними актами вимог щодо формування, установлення та використання цін.

“Заморожування” (блокування) цін – метод державного регулювання цін, який передбачає заборону державою змінювати рівень цін на певні товари (послуги).

Інфляція – зростання загального (середнього) рівня цін в економіці.

Фіксовані ціни – ціни, рівень яких встановлюється державою.

Ціна – кількість грошей (інших товарів і послуг), яку сплачують або отримують за товар (послугу).

 

Тема 9. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РегіональнОГО РОЗВИТКУ

 

1. Регіональна економічна політика, її сутність і завдання. Сутність понять: «регіон», «регіональна економічна політика», «ре­гіональна структура економіки». Регіон як соціально-економічна система. Об’єкти і суб’єкти регіональної політики. Принципи та пріоритети державної регіональної політики. Стратегія регіонального розвитку. Складові регіональної економічної політики. Стратегія і тактика регіональної політики України.

2. Механізм реалізації державної регіональної економічної політики. Законодавча база механізму регіональної політики. Складові елементи механізму регіональної політики. Функції центральних державних органів і місцевих державних адміністрацій щодо регіональної економічної політики. Механізм взаємовідносин місцевих представницьких і виконавчих органів із загальнодержавними органами, підприємствами (установами, організаціями) та населенням. Фінансово-економічна база місцевого само­врядування. Об’єкти комунальної власності.

3. Державне регулювання соціально-економічного розвитку регіонів. Адміністративні, правові та економічні методи державного регулювання розвитку регіонів. Державні централізовані капітальні вкладення. Державні регіональні та галузеві програми. Передача об’єктів загальнодержавної власності до сфери управління місцевих державних адміністрацій. Регіональні замовлення на поставки продукції для задоволення державних потреб. Завдання та зміст програм економічного і соціального розвитку регіонів. Методика і порядок розроблення програм економічного і соціального розвитку регіону.

4. Місцеві бюджети як фінансова основа економічного розвитку регіонів. Принципи формування місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів. Нормативи відрахувань загальнодержавних податків і зборів до місцевих бюджетів. Місцеві податки та збори. Бюджетні субсидії, субвенції, дотації. Видатки місцевих бюджетів.

 

Основні поняття та їх визначення

 

Вільна економічна зона — форма організації господарської діяльності на певній території, у межах якої встановлюється особливий режим економічної діяльності (податкові, кредитні, митні та ін. пільги). Типи вільних економічних зон: зовнішньоторговельні, технологічні, спеціалізовані, економічного розвитку.

Державна регіональна економічна політика — сукупність організаційно-правових та економічних заходів, здійснюваних державою у сфері регіонального розвитку країни відповідно до її стратегічних і тактичних цілей.

Державна регіональна фінансова політика — сукупність заходів держави у галузі фінансів, спрямованих на вдосконалення регіональної структури економіки та розв’язання фінансових проблем регіонів.

Дотація вирівнювання — міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує.

Коефіцієнт вирівнювання — коефіцієнт, що застосовується при розрахунку обсягу дотації вирівнювання та коштів, які передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, з метою зміцнення дохідної бази бюджетів місцевого самоврядування.

Матеріальна та фінансова основа місцевого самоврядування — рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, позабюджетні цільові та інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад.

Міжбюджетні відносини — відносини між державою, АР Крим і місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених законодавством.

Міжбюджетні трансферти — кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Місцеві бюджети — бюджети, до яких в Україні належать обласні, міські, районні, районні в містах, селищні та сільські бюджети.

Місцеві податки і збори — одне з джерел власних доходів місцевих бюджетів. Запроваджуються відповідними радами.

Муніципальні фінанси — фінанси, що складаються з місцевих бюджетів адміністративно-територіальних одиниць і фінансів суб’єк­тів господарювання, що використовуються для задоволення державних потреб.

Нормативи відрахувань до місцевих бюджетів загальнодержавних податків — процент, що визначає частку загальнодержавних податків, яка зараховується до міських бюджетів. Затверджуються Верховною Радою України.

Принцип субсидіарності — розподіл видів видатків між державним і місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами на основі максимально можливого наближення надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача.

Рада — орган місцевого самоврядування, що представляє спільні інтереси територіальної громади.

Регіон — частка території країни, територіальний елемент соціально-економічної системи країни.

Територіальна громада — жителі, об’єднані постійним проживанням у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

 

ТЕМА 10. Суспільний сектор економіки як об’єкт державного регулювання

 

1. Регулювання суспільного сектору економіки. Поняття державного і суспільного секторів економіки. Сектор загального державного управління (СЗДУ). Ефективність суспільного сектору економіки. Регулювання діяльності установ СЗДУ. Джерела фінансування діяльності установ СЗДУ. Порядок фінансування установ СЗДУ.

2. Кошториси бюджетних установ. Сутність кошторису бюджетної установи. Бюджетні призначення. Зміст етапів по складанню, розгляду, затвердженню та виконанню кошторисів. Бюджетний запит. Лімітна довідка. Одержувач бюджетних коштів.

3. Державні закупівлі як засіб задоволення державних потреб. Сутність державних закупівель. Державні потреби в продукції (роботах, послугах). Однопродуктові матеріальні баланси попиту і пропозиції найважливіших видів продукції. Державні замовники. Учасники процедури закупівлі.

4. Механізм державних закупівель. Тендер. Етапи конкурентного відбору учасників процедури закупівель. Процедури конкурентного відбору. Відкриті торги. Торги з обмеженою участю. Двоступеневі торги. Запит цінових пропозицій. Закупівлі у одного постачальника. Тендерна документація. Тендерна пропозиція. Тендерне забезпечення. Акцепт тендерної пропозиції. Договір про закупівлю.

 

Основні поняття та їх визначення

Бюджетна установа — орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа, створена в установленому порядку органами державної влади, яка повністю утримується за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевих бюджетів.

Бюджетні призначення — повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом, законом про Державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Вартість пропозиції — розрахована претендентом сума коштів, за яку він згоден виконати умови замовлення конкурсу (тендеру).

Виконавці державного замовлення — суб’єкти господарської діяльності, які виготовляють і поставляють продукцію для задоволення державних потреб відповідно до умов укладеного державного контракту.

Державне замовлення — засіб ДРЕ шляхом формування на контрактній (договірній) основі складу та обсягів продукції, необхідної для державних потреб, розміщення державних контрактів на поставку (закупівлю) її серед підприємств.

Державні замовники — органи виконавчої влади та установи, уповноважені Кабінетом Міністрів України укладати державні контракти з виконавцями державного замовлення.

Державні потреби — потреби держави в продукції, необхідній для розв’язання соціально-економічних проблем, підтримання обороноздат­ності країни та її безпеки, створення та підтримання на належному рівні державних матеріальних резервів, реалізації державних і міждержав­них ЦКП, забезпечення функціонування органів державної влади.

Договір про закупівлю — письмова угода між державним замовником та учасником-переможцем процедури закупівлі, яка передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товар за відповідну плату.

Кошторис бюджетної установи — основний плановий документ, який надає повноваження бюджетній установі щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Лімітна довідка — документ, який містить затверджені бюджетні призначення та їх помісячний розподіл, а також інші показники, необхідні для уточнення проектів кошторисів, і складання проектів планів асигнувань.

Одержувачі бюджетних коштів — підприємства і госпрозрахункові організації, громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують кошти з бюджету як фінансову підтримку, або уповноважені органами державної влади на виконання державних програм, надання послуг безпосередньо через розпорядників.

Розпорядники бюджетних коштів — бюджетні установи в особі їхніх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов’язань і здійснення видатків з бюджету.

Сектор загального державного управління — один із секторів економіки, до якого відносять державні установи, головною функцією яких є перерозподіл доходів і багатства, а також надання неринкових (суспільних) послуг як суспільству в цілому, так і окремим його членам (або групам осіб).

Тендер — здійснення конкурентного відбору учасників процедури державних закупівель з метою визначення переможця.

Тендерна документація — комплект документів, який містить інформацію про предмет замовлення, умови та вимоги до складання тендерної пропозиції. Готується замовником та передається виконавцям для підготовки ними тендерних пропозицій.

Тендерна пропозиція — пропозиція щодо певного об’єкта закупівлі, яка готується і надається на конкурс претендентом відповідно до вимог тендерної документації.

Тендерне забезпечення — надання виконавцем замовнику гарантій щодо забезпечення виконання ним зобов’язань, які виникають у зв’язку з поданням тендерних пропозицій, включаючи такі способи забезпечення, як банківські гарантії, резервні акредитиви, чеки.

 

Тема 14. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ СоціальнОЇ політикИ

 

1. Сутність і мета соціальної політики. Сутність поняття «соціальна політика». Мета соціальної політики. Соціальний захист населення. Соціальні гарантії. Соціальний і ринковий підходи до соціальної політики. Концепція соціальної політики в Україні. Складові соціальної політики. Адресна підтримка соціально незахищених верств населення. Пенсійна реформа. Політика у сфері заробітної плати та зайнятості населення. Розвиток соціальної сфери. Демографічна політика. Політика щодо формування серед­нього класу.

2. Основні завдання та показники соціальної політики. Сутність поняття «рівень життя населення». Система показників рівня та якості життя населення: соціально-демографічні показники; узагальнюючі показники; показники оплати праці та доходів населення; показники рівня споживання населенням товарів і послуг; показники споживчих настроїв домогосподарств.

3. Реальні доходи населення та їх регулювання. Реальні доходи населення як синтетичний показник добробуту людей. Баланс грошових доходів і витрат населення, схема та методика розроблення. Методика розрахунку реальних доходів населення. Державне регулювання доходів населення.

4. Регулювання обсягу споживання матеріальних благ і послуг. Показники обсягів споживання населенням матеріальних благ і послуг та методика обчислення їх. Прожитковий мінімум. Мінімальний споживчий бюджет. Мінімальний нормативний споживчий кошик. Норми споживання населенням продуктів харчування, товарів і послуг. Межа малозабезпеченості.

5. Державне регулювання оплати праці. Сутність поняття “оплата праці”. Основна та додаткова оплата праці. Договірне регулювання оплати праці. Соціальне партнерство. Методика розрахунку мінімальної заробітної плати, пенсії, стипендії, допомоги.

6. Регулювання ринку праці та зайнятості населення. Необхідність державного регулювання ринку праці. Система трудових балансів. Зведений баланс трудових ресурсів. Баланс ринку праці. Система органів державного регулювання зайнятості населення. Методи державного регулювання зайнятості населення. Державний фонд сприяння зайнятості населення.

 

Основні поняття та їх визначення

Баланс грошових доходів і видатків населення — баланс, що відображає обсяг і джерела грошових надходжень, обсяг і структуру грошових витрат населення.

Баланс ринку праці — баланс, що відображає пропозицію робочої сили і попит на робочу силу.

Безробітні — 1. Люди, що не мають роботи. 2. Працездатні громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробіт­ку (трудового доходу) через відсутність підходящої роботи та зареєстровані в державній службі зайнятості як особи, що шукають роботу.

Зайнятість населення — 1. Діяльність працездатного населення зі створення ВВП. 2. Діяльність громадян, яка пов’язана із задоволенням особистих і суспільних потреб і, як правило, дає їм дохід у грошовій або іншій формі.

Зведений баланс трудових ресурсів — баланс, що відображає склад і розподіл трудових ресурсів.

Індекс споживчих цін — темп приросту середньої ціни фіксованого набору матеріальних благ і послуг, включених до мінімального нормативного споживчого кошика.

Мінімальна заробітна плата — визначений державою розмір заробітної плати, нижче якого не можна оплачувати виконану найманим працівником повну місячну (денну, годинну) норму праці.

Мінімальний нормативний споживчий кошик — збалансований набір товарів і послуг за основними статтями витрат людини (сім’ї) на рік (місяць): продукти харчування, непродовольчі товари, послуги.

Мінімальний споживчий бюджет — обсяг доходів, який уможливлює придбання набору споживчих товарів і послуг для задоволення основних фізіологічних і соціально-культурних потреб людини на рік (місяць).

Оплата праці — заробіток, обчислений, як правило, у грошовій формі, який за трудовою угодою роботодавець виплачує працівникові за виконану роботу або надані послуги.

Працездатний вік — період активної трудової діяльності людини. В Україні: для жінок — 16—54 роки, для чоловіків — 16—59 років.

Реальний дохід — кількість товарів (послуг), які окрема особа або група осіб можуть купити за свій номінальний дохід протягом певного проміжку часу; номінальний дохід, скоригований на рівень цін.

Рівень життя населення — міра задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб людини, яку забезпечує сукупність матеріальних і соціальних умов життя.

Соціальна інфраструктура — комплекс об’єктів соціальної сфери, які забезпечують надання населенню соціальних, комунальних, культурних, побутових і т. п. послуг.

Соціальна політика — система управлінських, організаційних, регулятивних, саморегулятивних заходів, дій, принципів і засад, спрямованих на забезпечення оптимального рівня та якості життя населення, соціального захисту їх і соціальної безпеки в суспільстві.

Соціальний захист — сукупність державних заходів щодо забезпечення достойного матеріального і соціального становища членів суспільства.

Соціальні гарантії — система обов’язків держави перед своїми громадянами стосовно задоволення їхніх соціальних потреб.

Тарифна система — сукупність тарифних сіток, тарифних ставок, схем посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних довідників, що є підставою для формування й регулювання заробітної плати.

Трудові ресурси — 1. Населення, яке володіє фізичною та інтелектуальною здатністю до праці відповідно до встановлених державою умов відтворення індивідуальної робочої сили. 2. Чисельність населення, зайнятого в суспільному виробництві, а також працездатного населення працездатного віку, незайнятого в ньому.

 

Тема 15. Державне регулювання природоохоронної діяльності

 

1. Необхідність охорони навколишнього природного середовища. Сутність поняття «екологія». Класифікація природних ресурсів. Стійкість природного середовища до техногенного навантаження. Сутність природно-антропогенних процесів. Техногенний і сталий типи економічного розвитку. Пасивна та активна екологічна політика.

2. Принципи та об’єкти охорони навколишнього природного середовища. Принципи та об’єкти охорони навколишнього природного середовища. Сутність екологічної політики в Україні.

3. Державне екологічне регулювання. Сутність екологічного регулювання. Екологічне законодавство. Управління в сфері охорони навколишнього природного середовища. Інструменти екологічного регулювання: екологічна експертиза, моніторинг стану довкілля, екологічні стандарти і нормативи, екологічні програми, кадастри природних ресурсів, зонування територій, санкції за порушення норм екологічного законодавства.

4. Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища. Система державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища. Функції Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Міністерства екології та природних ресурсів України, місцевих державних адміністрацій і т. п. в екологічній сфері. Роль громадських організацій в екологічній сфері.

5. Економічний механізм забезпечення природоохоронної діяльності. Джерела фінансування заходів з охорони навколишнього природного середовища. Порядок оплати використання природних ресурсів. Платежі за забруднення довкілля. Ліміти викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище. Фонди охорони навколишнього природного середовища.

 

Основні поняття та їх визначення

Екологічна експертиза — оцінка наслідків майбутньої діяльності підприємств, яка може загрожувати стану навколишнього природного середовища. Результатом є експертний висновок.

Екологічна політика — сукупність заходів держави, спрямованих на збереження безпечного для існування живої й неживої природи навколишнього середовища, на захист життя і здоров’я населення від негативного впливу забруднення навколишнього середовища, на досягнення гармонічної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання й відтворення природних ресурсів.

Екологічне регулювання — система правових, адміністративних та економічних методів і засобів впливу держави, спрямованих на примушування забруднювачів навколишнього середовища обмежити викиди шкідливих речовин у природні й техногенні середовища, а також на матеріальне стимулювання сумлінних природокористувачів.

Екологічний моніторинг — систематичне збирання, обробка та аналіз даних для контролю рівня забрудненості, прогнозування та формування політики щодо захисту навколишнього середовища.

Екологія — природнича наука про взаємозв’язки організмів та їх угруповань з довкіллям, з яким вони утворюють функціональну систему, в межах якої здійснюється процес обміну речовин та енергії.

Кадастр природних ресурсів — документ, призначений для забезпечення органів місцевої влади, підприємств (установ, організацій) відомостями про стан природних ресурсів з метою раціонального використання їх та охорони, регулювання правових та економічних відно­син, обґрунтування плати за використання.

Стійкість природного середовища до техногенного навантажен­ня — властивість природних систем зберігати свою структуру і характер функціонування за умов діяння зовнішніх факторів.

Техногенний тип розвитку — природомісткий тип розвитку, що базується на виробництві без урахування екологічних обмежень.

 

4. ПЛАНИ ЗАНЯТЬ

 

4.1. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ (ПРАКТИЧНИХ, ЛАБОРАТОРНИХ) ЗАНЯТЬ ОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

 

На денній формі навчання застосовуються семінарські та практичні заняття. Метою семінарських і практичних занять є поточна перевірка рівня засвоєння студентами навчального матеріалу з окремих тем науки. Поряд з цим під час деяких семінарських і практичних занять передбачається проведення модульної контрольної роботи, презентація рефератів (есе, виконання інших видів самостійної роботи).

На семінарські та практичні заняття виносяться лише найважливіші й найскладніші питання науки. Решту питань студенти опрацьовують самостійно.

При використанні літературних джерел слід брати до уваги, що всі вони, як правило, різняться за логічною побудовою навчального матеріалу, визначеннями економічних категорій тощо. У зв’язку з цим доцільно віддавати перевагу підручнику, який є базовим для університету, підготовленому провідними викладачами кафедри макроекономіки та державного управління (С. М. Чистов, А. Є. Никифоров, Т. Ф. Куценко, Ю. Г. Тормоса, Т. О. Стеценко, А. Г. Ягодка. Державне регулювання економіки. — К.: КНЕУ, 2004.). Слід також мати на увазі, що підручники з часом старіють. Тому лише в лекціях викладач може оперативно висвітлювати зміни в макроекономічній теорії та практиці.

 

ЗАНЯТТЯ 1

Тема 1. «Державне регулювання економіки як функція держави».

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

—   класифікувати вади ринкового саморегулювання;

—   аналізувати вади ринкового саморегулювання та визначати методи, за допомогою яких доцільно їх усувати.

 

План заняття.

1. Про порядок поточного і підсумкового контролю знань студентів з науки «Державне регулювання економіки».
2. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами термінів і понять.
3. Здійснення аналізу економічних функцій держави.
4. Заповнення запропонованої таблиці, що характеризує економічні функції держави.
5. Семінар-дискусія на тему «Економічні функції держави».

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.
2. Таблиця, що характеризує економічні функції держави.

 

ЗАНЯТТЯ 2

Тема 2. «Стратегія соціально-економічного розвитку країни».

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

—   розуміти сутність стратегії економічного і соціального розвитку країни;

—   розуміти сутність системи прогнозних та програмних документів економічного і соціального розвитку України;

—   формулювати й аргументувати цілі й пріоритети економічного і соціального розвитку.

 

План заняття.

1. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами термінів і понять.
2. Побудова «дерева цілей» (робота в малих творчих групах).
3. Презентація «дерева цілей».
4. Заповнення таблиці, що характеризує функції органів державної влади України при розробці й реалізації прогнозних та програмних документів економічного і соціального розвитку.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.
2. Перелік стратегічних цілей економічного і соціального розвитку України.

 

ЗАНЯТТЯ 3

Тема 3. «Державне регулювання фінансової сфери».

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

—   розуміти місце Державного бюджету в системі прогнозних та програмних документів економічного і соціального розвитку України;

—   аналізувати функції органів державної влади України при розробці й реалізації Державного бюджету України.

 

План заняття.

1. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами термінів і понять.
2. Заповнення таблиці, що характеризує функції органів державної влади України при розробці й реалізації Державного бюджету України.
3. Дискусія з елементами аналізу.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.
2. Таблиця, що характеризує бюджетну класифікацію.

 

ЗАНЯТТЯ 4

Тема 4. «Державне регулювання інвестиційної діяльності».

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

—   презентувати результати наукового дослідження й відстоювати власну думку під час дискусії;

—   уміння формулювати запитання по запропонованій темі дискусії;

—   формулювати й аргументувати пропозиції щодо удосконалення державного регулювання економіки.

 

План заняття.

1. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами термінів і понять.
2. Здійснення аналізу функцій держави щодо регулювання інвестиційної діяльності.
3. Заповнення запропонованої таблиці, що характеризує структурну політику держави.
4. Семінар-дискусія на тему «Інвестиції як фактор економічного розвитку».

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.
2. Таблиця, що характеризує структурну політику держави.

 

ЗАНЯТТЯ 5

Тема 5. «Державне регулювання науково-технічної та інноваційної діяльності».

Тема 6. «Державне регулювання підприємництва».

 

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

—   презентувати результати наукового дослідження й відстоювати власну думку під час дискусії;

—   уміння формулювати запитання по запропонованій темі дискусії;

—   формулювати й аргументувати пропозиції щодо удосконалення державного регулювання економіки.

 

План заняття.

1. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами термінів і понять.
2. Здійснення аналізу функцій держави щодо регулювання науково-технічної та інноваційної діяльності.
3. Заповнення запропонованої таблиці, що характеризує науково-технічну політику держави.
4. Семінар-дискусія на тему «Інновації як фактор економічного розвитку».

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.
2. Таблиця, що характеризує науково-технічну політику держави.

 

ЗАНЯТТЯ 6

Теми 1 – 6.

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

—   презентувати результати наукового дослідження й відстоювати власну думку під час дискусії;

—   уміння формулювати запитання по запропонованій темі дискусії;

—   уміння розробляти презентаційні матеріали засобами Power Point;

—   формулювати й аргументувати пропозиції щодо удосконалення державного регулювання економіки.

 

План заняття.

1. Семінар-конференція «Презентація рефератів (есе)».

 

ЗАНЯТТЯ 7

Теми 1 – 6.

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

самостійна робота — 22

План заняття.

1. Семінар-конференція «Презентація рефератів (есе)».
2. Модульна контрольна робота № 1.

 

ЗАНЯТТЯ 8

Тема 7. «Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності»

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

—   аналізувати стан економічного і соціального розвитку України;

—   розуміти місце України та її місце в системі міжнародних економічних зв’язків;

—   формулювати й аргументувати пропозиції щодо удосконалення цілей і пріоритетів зовнішньоекономічної політики України;

—   здійснювати експертне прогнозування економічного і соціального розвитку країни.

 

План заняття.

1. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами термінів і понять.
2. Робота у складі малих творчих груп.
3. Заповнення анкети, що характеризує розвиток світової економіки та економічного і соціального розвитку України.
4. Ділова гра.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.
2. Анкета, що характеризує розвиток світової економіки та економічного і соціального розвитку України.

 

ЗАНЯТТЯ 9

Тема 8. «Державне регулювання цін»

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

—   аналізувати стан економічного і соціального розвитку України;

—   уміння здійснювати аналітичні розрахункові завдання.

—   уміння оформлювати результати виконання розрахункових аналітичних завдань.

 

План заняття.

1. Семінар-вирішення ситуаційних вправ.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Розрахункові аналітичні завдання.

 

ЗАНЯТТЯ 10

Тема 9. «Державне регулювання регіонального розвитку»

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

—   аналізувати стан економічного і соціального розвитку регіонів;

—   формулювати й аргументувати пропозиції щодо удосконалення державного регулювання економічного і соціального розвитку регіонів;

—   презентувати результати аналізу й відстоювати власну думку під час дискусії;

—   уміння формулювати запитання по запропонованій темі дискусії.

 

План заняття.

1. Обговорення завдання в складі малих творчих груп.
2. Формулювання пропозицій щодо удосконалення державного регулювання економічного і соціального розвитку регіонів.
3. Семінар-дискусія на тему «Державне регулювання регіонального розвитку».

 

Інформаційне забезпечення.

1. Таблиця, що характеризує економічний і соціальний розвиток регіонів України.

 

ЗАНЯТТЯ 11

Тема 8. «Державне регулювання цін»,

Тема 10. «Суспільний сектор економіки як об’єкт державного регулювання».

 

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

—   аналізувати стан економічного і соціального розвитку України;

—   уміння здійснювати аналітичні розрахункові завдання.

—   уміння оформлювати результати виконання розрахункових аналітичних завдань.

 

План заняття.

1. Семінар-вирішення ситуаційних вправ.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Розрахункові аналітичні завдання.

 

ЗАНЯТТЯ 12

Тема 11. «Державне регулювання соціального розвитку»

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

 

Завдання. Сформувати компетентності:

—   використовувати методику розрахунку показників соціального розвитку;

—   здійснювати аналіз одержаних під час розрахунків результатів.

 

План заняття.

1. Вирішення ситуаційних вправ;
2. Як забезпечити підвищення добробуту населення («Мозковий штурм»).

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік ситуаційних вправ.

 

ЗАНЯТТЯ 13

Теми 1–12

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

—   аналізувати стан економічного і соціального розвитку України;

—   формулювати й аргументувати пропозиції щодо удосконалення державного регулювання економічного і соціального розвитку України;

—   уміння оформлювати результати виконання аналітичних завдань.

 

План заняття.

1. Ознайомлення з висновком викладача про результати виконання аналітичного завдання.
2. Захист Звітів про виконання аналітичних завдань.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Звіти про виконання аналітичних завдань.

 

 

ЗАНЯТТЯ 14

Теми 7 – 12.

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

самостійна робота — 28

План заняття.

1. Модульна контрольна робота № 2.
2. Підведення підсумків поточного контролю знань студентів.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Тест для модульної контрольної роботи.

5. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ

 

Самостійна робота студента (СРС) — це форма організації навчального процесу, за якої заплановані завдання виконуються студентом під методичним керівництвом викладача, але без його безпосередньої участі. СРСє важливою складовою навчального процесу, яка позитивно впливає на глибину засвоєння знань і вмінь, що є передумовою творчого застосування їх у майбутній професійній діяльності.

 Метою СРС є засвоєння в повному обсязі навчального матеріалу, передбаченого програмою та послідовне формування у студентів самостійності як риси характеру, що відіграє суттєву роль у формуванні сучасного фахівця вищої кваліфікації.

Під час самостійної роботи студент має бути активним учасником навчального процесу, свідомо ставитися до оволодіння теоретичними і практичними знаннями, вільно орієнтуватися в інформаційному просторі.

Самостійна робота студентів над дисципліною «Державне регулювання економіки» може включати різні форми,які визначаються робочою навчальною програмою залежно від мети, завдань та змісту дисципліни, зокрема:

• Ø опрацювання теоретичних основ прослуханого лекційного матеріалу;
• Ø вивчення окремих тем або питань, що передбачені для самостійного опрацювання;
• Ø переклад іноземних текстів;
• Ø виконання домашніх завдань;
• Ø підготовка до семінарських (практичних, лабораторних) занять;
• Ø підготовка до контрольних робіт та інших форм поточного контролю;
• Ø вирішення і письмове оформлення задач, схем, діаграм, інших робіт графічного характеру;
• Ø систематика вивченого матеріалу науки (дисципліни) перед написанням модулів та екзаменом;
• Ø відпрацювання завдань тренінгів з наук (дисциплін);
• Ø аналіз конкретної виробничої ситуації та підготовка аналітичної записки (Case study);
• Ø підготовка практикуму з науки (дисципліни) з використанням програмного забезпечення;
• Ø виконання індивідуальних завдань тощо.

Семінарські (практичні) заняття передбачають обов’язкове використання інноваційних технологій та проводитися у формах:

• Ø семінар-розгорнута бесіда;
• Ø семінар-вирішення ситуаційних вправ;
• Ø міні-кейс;
• Ø дискусія з елементами аналізу;
• Ø семінар-розв’язання проблемних завдань;
• Ø семінар – «мозковий штурм»;
• Ø робота в малих творчих групах;
• Ø семінар-конференція;
• Ø семінар-дискусія;
• Ø ділова гра;
• Ø інших прогресивних форм.

Перелік завдань для СРС, форми звітності, терміни виконання та максимальна оцінка за її результати представлені в Карті самостійної роботи студента. Всі завдання СРС поділяються на обов’язкові та вибіркові. До обов’язкових належать завдання, які студент зобов’язаний виконати під час опанування даної дисципліни (підготовка до семінарських занять, підготовка до модульної контрольної роботи тощо). До вибіркових належать альтернативні завдання, серед яких кожен студент може вибрати завдання на власний розсуд з тим, щоб набрати необхідну кількість балів (написання реферату, есе тощо).

Карта самостійної роботи студентів (Карта СРС)є основою організації СРС з кожної науки (дисципліни). Вона відображає перелік конкретних форм самостійної роботи студента, види семінарських (практичних, контактних) занять, види навчальних робіт, які необхідно виконати студенту відповідно до робочої навчальної програми та кількість балів, які можна отримати за виконання цих робіт.

У тих випадках коли, семінарські (практичні, лабораторні) заняття мають тренувальний характер і передбачають виконання розрахункових робіт, набуття проектно-аналітичних здатностей, підготовку до виконання модульних контрольних робіт, проведення ділової гри, комплексного тренінгу тощо поточна робота на цьому занятті може не оцінюватися, а бути об’єктом діагностики навчальних досягнень на наступному семінарському (практичному, лабораторному) занятті.

Карта самостійної роботи студентів є обов’язковою складовою робочої навчальної програми науки та «Методичних матеріалів щодо змісту та організації самостійної роботи студентів, поточного і підсумкового контролю знань з дисципліни», що розміщуються на сайті університету.

Студенти, що приступають до вивчення науки (дисципліни), на першому занятті мають бути поінформовані викладачем щодо організації самостійної роботи: термінів виконання завдань, кількості балів за кожен вид роботи, часу проведення консультацій, а також отримати докладну інформацію про розміщені на сайті університету «Методичні матеріали щодо змісту та організації самостійної роботи студентів, поточного і підсумкового контролю знань з науки (дисципліни)», в структуру яких включена Карта самостійної роботи студента.

До відома студентів має бути доведений такий порядок планування та організації самостійної роботи:

• Ø Після одержання інформації про всі форми організації самостійної роботи з науки та максимальну кількість балів, які можна набрати за їх виконання, кожен студент роздруковує для себе Карту самостійної роботи студента із «Методичних матеріалів щодо змісту та організації самостійної роботи студентів, поточного і підсумкового контролю знань з науки (дисципліни)», що розміщені на сайті університету, обирає індивідуальні завдання.
• Ø Бали, одержані студентами за виконання різних видів самостійної роботи, проставляються викладачем в Електронному журналі обліку поточної успішності студентів.
• Ø Поточні консультації студентів з питань виконання завдань СРС, а також підведення підсумків з деяких видів виконаних робіт здійснюються під час планових занять з індивідуально-консультативної роботи.

Семінарське (практичне, лабораторне) заняття може об’єднувати декілька тем з науки.

Для оцінювання знань студентів важливо визначити оптимальну кількість видів контролю і його форми в межах заняття так, щоб  присутній на занятті студент мав реальну можливість заробити бали (за всіма видами контролю) на кожному занятті за умови належної підготовки.

 

Види самостійної роботи студентів та форми контролю

 

6. ПОТОЧНИЙ І ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ

 

6.1. ОЧНА ФОРМА НАВЧАННЯ

 

6.1.1. КАРТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА

 

№ семінарського (практичного) заняття	Форма самостійної роботи студента	Види семінарських (практичних) занять	Максимальна кількість балів
За систематичність і активність роботи на семінарських (практичних) заняттях
Змістовий модуль № 1
1	Попередня підготовка з визначених питань	Семінар-дискусія-розгорнута бесіда	4
2	Завчасна підготовка за визначеними темами	Робота в малих творчих групах	4
3	Завчасна підготовка за визначеними темами	Дискусія з елементами аналізу	4
4	Відпрацювання виконання конкретних операцій	Семінар-дискусія	4
5	Аналіз конкретної виробничої ситуації	Семінар-дискусія	4
6	Написання реферату	Презентація рефератів. Семінар-конференція	–
7	Підготовка до модульної контрольної роботи № 1	Презентація рефератів. Семінар-конференція. Модульна контрольна робота № 1	–
Змістовий модуль № 2
8	Підготовка, моделювання діяльності органів державної влади в рамках ігрового етапу	Ділова гра	4
9	Відпрацювання виконання конкретних операцій	Семінар-вирішення ситуаційних вправ	4
10	Аналіз конкретної виробничої ситуації	Семінар-дискусія. Робота в малих творчих групах	4
11	Відпрацювання виконання конкретних операцій	Семінар-вирішення ситуаційних вправ	4
12	Відпрацювання виконання конкретних операцій	Семінар-вирішення ситуаційних вправ	4
13	Підготовка звіту про виконання аналітичного завдання	Захист звітів про виконання аналітичного завдання	10
14	Підготовка до модульної контрольної роботи № 2	Модульна контрольна робота № 2	–
Усього балів за роботу на семінарських (практичних) заняттях			50
За виконання модульних завдань
Модуль № 1	Написання модульної контрольної роботи		15
Модуль № 2	Написання модульної контрольної роботи		15
Усього балів за модульний контроль			30
За виконання індивідуальних завдань
Види індивідуальних завдань (студент обирає один вид завдань з запропонованих)
1. Написання реферату за заданою тематикою			20
2. Написання есе з проблемних питань			20
3. Переклад літературних джерел іншомовного походження за заданою проблематикою			20
4. Анотування літературних джерел за заданою проблематикою			20
Усього балів за виконання індивідуальних завдань			20
Разом балів за самостійну роботу студента*			100

 

6.1.2. порядок поточного і підсумкового оцінювання знань з ДИСЦИПЛІНИ

 

6.1.2.1. Порядок та критерії оцінювання знань студентів

 

Оцінювання знань студентів з дисципліни «Державне регулювання економіки» здійснюється на основі результатів поточної успішності (залік).

Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю.

Максимально можлива оцінка за знання програмного матеріалу з дисципліни – 100 балів.

Оцінювання знань студентів здійснюється експертними методами. При оцінюванні усіх видів діяльності студентів застосовуються такі критерії:

 

 

6.1.2.2. Завдання поточного контролю

 

Поточний контроль знань проводиться з метою виявлення рівня засвоєння студентами навчального матеріалу, що здійснюється в ході аудиторних та індивідуальних занять, а також перевірки самостійно виконаних студентами завдань.

Завданням поточного контролю є перевірка розуміння та засвоєння навчального матеріалу, вироблених навичок здійснення економічних розрахунків, умінь самостійно опрацьовувати тексти, здатності осмислити зміст тем, умінь публічно та письмово презентувати певний матеріал.

 

6.1.2.3. Об’єкти поточного контролю знань студентів денної форми навчання

Об’єктами поточного оцінювання знань студентів є:

а) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних) заняттях;

б) виконання аналітичних завдань;

в) виконання модульних контрольних робіт;

г) виконання завдань для самостійної роботи.

 

6.1.2.4. Оцінювання рівня знань та активності роботи на семінарських (практичних) заняттях

         Під час контролю виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних) заняттях оцінюванню підлягають: а) рівень знань, продемонстрованих у відповідях на семінарських (практичних) заняттях; б) зміст і результати захисту звіту про виконання аналітичного завдання. Максимальна оцінка – 30 балів.

Кількість балів, яку може набрати студент за відповіді на кожному семінарському (практичному) занятті, відображена у Карті самостійної роботи. Оцінювання здійснюється за такими критеріями:

 

Шкала оцінювання видів робіт поточного контролю знань студентів

 

Ці бали – реально зароблені оцінки під час проведення семінарських занять викладач переносить у свій журнал, в журнал обліку роботи академічної групи та в систему електронного обліку поточної успішності студентів.

Кількість балів, отриманих студентом на кожному семінарському (практичному) занятті, підсумовуються і включається в загальну суму балів поточної успішності.

         У разі відсутності студента на семінарських заняттях з об’єктивних причин, він має право за дозволом декана виконати завдання, передбачені планом семінарських занять, і одержати відповідні оцінки. Відпрацювання пропущених занять має відбутися до останнього семінарського (практичного) заняття під час індивідуально-консультативної роботи викладача.

 

6.1.2.5. Аналітичне завдання

 

Кожен студент має підготувати звіт про виконання аналітичного завдання та захистити його. Мета аналітичного завдання – поглиблення та деталізація теоретичних знань, отриманих студентом на лекціях та в процесі самостійної роботи, і на цій основі прищеплення практичних умінь та навичок.

Звіт про виконання аналітичного завдання студент подає для перевірки викладачеві, який веде семінарські (практичні) заняття в даній групі. Захист звіту про виконання аналітичного завдання проводиться у формі співбесіди на відповідному семінарському занятті, за результатами якого студент отримує відповідну оцінку.

Виконуючи аналітичне завдання, кожен студент має здійснити розрахунки, аналіз і зробити висновки щодо економічного і соціального розвитку України по відповідному напрямку політики. Для виконання завдання слід використати дані Державної програми економічного і соціального розвитку України, Стратегій економічного і соціального розвитку України, Закону України «Про Державний бюджет України на відповідний рік», сайтів державних органів України, статистичних збірок та інших інформаційних джерел.

Тема аналітичного завдання закріплюється за студентом на 1-му семінарському (практичному) занятті. Студент обирає тему аналітичного завдання за власним бажанням.

 

Тематика АНАЛІТИЧНих завдань

 

1. Характеристика галузевої структури економіки України.
2. Характеристика галузевої структури промисловості України.
3. Характеристика енергетичного балансу України.
4. Характеристика регіональної структури економіки України.
5. Характеристика регіональної структури промисловості України.
6. Характеристика структури експорту товарів і послуг з України.
7. Характеристика структури імпорту товарів і послуг в Україну.
8. Тенденції змін платіжного балансу України.
9. Характеристика обсягів, динаміки і структури інвестицій в економіку України.
10. Кількісна та якісна характеристика приватизаційних процесів в Україні.
11. Характеристика рівня монополізації економіки України.
12. Кількісна та якісна характеристика ринку цінних паперів в України.
13. Структура доходів Державного бюджету України.
14. Структура видатків Державного бюджету України за економічною класифікацією.
15. Структура видатків Державного бюджету України за функциональною класифікацією.
16. Структура видатків Державного бюджету України за економічною класифікацією.
17. Кількісна та якісна характеристика монетарних показників.
18. Кількісна та якісна характеристика інфляційних процесів в Україні.
19. Кількісна та якісна характеристика розвитку регіонів України.
20. Характеристика грошових доходів населення України.
21. Характеристика грошових витрат населення України.
22. Характеристика попиту на робочу силу в Україні.
23. Характеристика пропозиції робочої сили в Україні.
24. Характеристика стану навколишнього природного середовища в Україні.
25. Кількісна та якісна характеристика природоохоронних заходів в Україні.

 

Звіт про виконання аналітичного завдання має бути правиль­но оформлений. Текст повинен розміщуватися на одній сторін­ці аркуша паперу формату А4. Шрифт – Times New Roman. Розмір шрифту – кегль 14. Поля: зверху, знизу та зліва – 2,5 см: справа – 1 см. Міжрядковий інтервал – 1.

До звіту входять титульний аркуш та основна частина. Основна частина звіту виконується у вільній формі обсягом 12–15 сторінок. Зразок титульної сторінки наведений нижче.

Максимальна кількість балів за зміст і результати захисту звіту – 20. Критерії оцінювання наведені нижче:

 

 

У разі відсутності студента на семінарському занятті під час захисту звітів про виконання аналітичних завдань з об’єктивних причин, він має право за дозволом декана захистити його до останнього семінарського (практичного) заняття. Час та порядок звітування визначає викладач.

 

6.1.2.6. Модульні контрольні роботи

 

  Навчальний матеріал дисципліни «Державне регулювання економіки» поділяється на два модулі. Перший модуль охоплює 1–6 теми; другий – 7–12 теми. Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні знання та практичні навички, яких набув студент після опанування тем певного модулю. Контрольні роботи проводяться у формі тестів.

Перша модульна контрольна робота проводиться на 7-му семінарському занятті; друга – на 14-му. Максимальна кількість балів за виконання кожної модульної контрольної роботи – 15.

 

Приклади типових тестових завдань

 

Тема 1. Державне регулювання економіки як функція держави.

 

1. Що характеризує межа виробничих можливостей?
2. В чому сутність ефективності за Парето?
3. Дайте характеристику ринковій, командній та змішаній формам організації економіки.
4. Внаслідок чого в економіці виникають вади ринкового саморегулювання?
5. В чому полягає сутність монополізації економіки як вади ринкового саморегулювання?
6. В чому полягає економічна сутність природних монополій?
7. В чому полягає економічна сутність штучних монополій?
8. Які властивості притаманні суспільним товарам?
9. Що таке чисті суспільні товари?
10. Що таке змішані суспільні товари?
11. Що таке приватні товари?
12. Що таке локальні товари?
13. З чим пов’язана нездатність приватного сектора забезпечувати людей суспільними товарами?
14. За рахунок яких коштів фінансується виробництво суспільних товарів?
15. Внаслідок чого в економіці виникають зовнішні ефекти (екстерналії)?
16. В чому сутність позитивних екстерналій?
17. В чому сутність негативних екстерналій?
18. В чому сутність недосконалості інформації як вади ринкового саморегулювання?
19. Що таке інформаційна асиметрія?
20. Що таке неповнота ринку як вада ринкового саморегулювання?
21. Що таке економічна нестабільність як вада ринкового саморегулювання?
22. В чому сутність політичної, соціальної і міжнародної функцій держави?
23. В чому сутність економічної функції держави?
24. Що таке обов’язкові товари?
25. Що таке патерналізм?
26. В чому сутність стабілізаційної функції держави?
27. Чим обумовлена необхідність перерозподілу державою доходів?
28. Що таке ДРЕ?
29. Що таке державна економічна політика?
30. Що таке державне управління економікою?
31. Що є об’єктом ДРЕ?
32. Хто є суб’єктом ДРЕ?
33. Чим обумовлені масштаби ДРЕ?
34. Що є нормативно-правовою базою державної регуляторної політики в Україні?
35. Що таке державна регуляторна політика?
36. На що спрямована державна регуляторна політика в Україні?
37. Що таке регуляторний акт?
38. На які сфери поширюються й не поширюються норми закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»?
39. Які принципи державної регуляторної політики? В чому їхня сутність?
40. Система державних регуляторних органів України.
41. Які функції Президента України?
42. Які функції Верховної Ради України?
43. Які функції Кабінету Міністрів України?
44. Яка структура центральних органів виконавчої влади в Україні?
45. Що таке регуляторна діяльність?
46. В чому зміст процедур державної регуляторної політики?
47. Що таке електронна інформаційна система «Електронний уряд»?
48. Які є фактори вад ДРЕ (держави)?
49. В чому зміст факторів вад ДРЕ (держави)?
50. Що таке імідж країни, держави?
51. В чому сутність державної іміджевої політики?

 

Тема 2. Стратегія соціально-економічного розвитку країни.

 

1. Що таке стратегія соціально-економічного розвитку країни?
2. Що таке тактика?
3. Які існують етапи цілепобудови?
4. Чим обумовлена необхідність соціально-економічного прогнозування, та макроекономічного планування?
5. Яким чином здійснюється ранжування цілей?
6. Що таке пріоритети в економіці?
7. Що виступає критерієм визначення пріоритетів?
8. Які є правила побудови дерева цілей?
9. Яка є класифікація цілей?
10. В чому сутність соціально орієнтованої ринкової економіки як стратегічної мети соціально-економічного розвитку в Україні?
11. Дайте характеристику основних положень стратегії економічної та соціальної політики України на 2000-2004 рр., викладених у Посланні Президента України до Верховної Ради України 2000 р.
12. Що таке концепція соціально-економічної політики?
13. Що таке соціально-економічне прогнозування (СЕП)?
14. Що таке гіпотеза як форма наукового передбачення?
15. Які основні функції СЕП?
16. Що таке ретроспекція, діагноз і проекція як стадій наукового аналізу соціально-економічних процесів?
17. В чому сутність цілеспрямованості, системності, наукової обґрунтованості, адекватності, альтернативності як принципів СЕП?
18. Яким чином класифікуються соціально-економічні прогнози?
19. Яким чином класифікуються методи прогнозування?
20. В чому сутність експертних методів прогнозування?
21. В чому сутність екстраполяції як методу прогнозування?
22. В чому сутність моделювання як методу прогнозування?
23. Що таке макроекономічне програмування?
24. В чому сутність директивного та індикативного планування?
25. Дайте характеристику Державним програмам економічного і соціального розвитку (ДПЕСР) України як формам макроекономічного планування в Україні.
26. Дайте характеристику принципам макроекономічного програмування.
27. Яким чином класифікуються показники макроекономічних програм?
28. В чому сутність балансового методу планово-економічних розрахунків?
29. Яким чином класифікуються баланси?
30. В чому сутність нормативного методу планово-економічних розрахунків?
31. Що таке нормативи місткості і нормативи витрат, як вони використовуються в практиці планово-економічних розрахунків?
32. Яким чином побудована система норм і нормативів?
33. Дайте характеристику структури ДПЕСР України?
34. Що таке розрізи ДПЕСР України?
35. Що таке державне програмно-цільове планування?
36. Чим зумовлене застосування програмно-цільового методу планування?
37. Що таке соціально-економічна проблема?
38. Що таке державна цільова програма (ДЦП)?
39. Яким чином класифікуються ДЦП?
40. Що таке етапи програмно-цільового планування?
41. Яким чином чередуються етапи програмно-цільового планування?
42. Які основні вимоги до цілей у програмно-цільовому плануванні?
43. Хто є учасником програмно-цільового планування?
44. Що таке захід ДЦП?
45. В чому сутність контролю за реалізацією ДЦП?
46. Що належить до інструментів прямого державного регулювання?
47. Що належить до інструментів опосередкованого державного регулювання?
48. В чому сутність мотивації?
49. Що є предметом правового регулювання?
50. Що таке гіпотеза, диспозиція та санкція як елементи юридичних норм?
51. Що є формами правового регулювання?
52. Що встановлюється виключно законодавством України?
53. Що визначається виключно законодавством України?
54. Що таке ліцензування?
55. Що таке квотування?
56. Що таке стандартизація?
57. В чому сутність економічних методів ДРЕ?
58. В чому сутність пропагандистських методів ДРЕ?

 

Тема 3. Державне регулювання фінансової сфери.

 

1. Назвіть складові фінансової системи України.
2. Назвіть складові бюджетної системи України.
3. Назвіть складові податкової системи України.
4. В чому зміст зведеного балансу фінансових ресурсів держави.
5. Що таке доходи та видатки Державного бюджету України.
6. За рахунок яких джерел формуються доходи Державного бюджету України?
7. В чому сутність поточних видатків та видатків розвитку?
8. Що таке бюджетні субвенції, дотації?
9. Що таке збалансованість, профіцит, дефіцит, секвестр бюджету.
10. Які існують засоби подолання бюджетного дефіциту.
11. Дайте характеристику етапів бюджетного процесу в Україні.
12. Які основні функції податків?
13. Які принципи побудови податкової системи?
14. Дайте характеристику системи оподаткування України.
15. Дайте характеристику системи податкових органів України.
16. В чому сутність пропорційного, прогресивного і змішаного (пропорційно-прогресивного) оподаткування?
17. Яким чином класифікуються податки.
18. Які податки належать до загальнодержавних?
19. В чому сутність податкових пільг як інструментів податкового регулювання?
20. За рахунок яких джерел фінансуються установи СЗДУ?
21. Дайте характеристику кошторису доходів та видатків бюджетних установ.
22. Який зміст етапів з складання, розгляду, затвердження та виконання кошторисів бюджетних установ?
23. В чому сутність грошово-кредитного регулювання?
24. В чому сутність політики “дешевих” грошей та політики “дорогих” грошей?
25. Яким чином побудована банківська система України.
26. Які основні функції Національного банку України (НБУ)?
27. Які основні органи НБУ?
28. В чому сутність і наслідки регулювання норм обов’язкових резервів комерційних банків?
29. В чому полягає зміст процентної політики НБУ?
30. В чому сутність операцій з цінними паперами на відкритому ринку як засобом грошово-кредитного регулювання.
31. В чому сутність валютного регулювання.
32. В чому сутність девальвації та ревальвації національної грошової одиниці?
33. В чому сутність девізної та дисконтної політики?
34. Що таке валютна інтервенція?
35. Дайте характеристику банківського регулювання і банківського нагляду.
36. Що таке фінансовий моніторинг в сфері запобігання та протидії легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом?
37. З яких елементів складається система фінансового моніторингу?
38. Що таке “первинний”, “державний”, “обов’язковий”, “внутрішній” фінансовий моніторинг?
39. Що таке ринок цінних паперів (РЦП)?
40. Які є види цінних паперів, в тому числі державних?
41. Хто приймає рішення про емісію державних цінних паперів?
42. В чому полягає сутність державного регулювання РЦП?
43. Які установи входять до системи органів державного регулювання РЦП?
44. Які складові депозитарної системи?

 

Тема 4. Державне регулювання інвестиційної діяльності.

 

1. Що таке інвестиції?
2. Що таке інвестиційна діяльність?
3. Хто є суб'єктами інвестиційної діяльності?
4. Що є об’єктом інвестиційної діяльності?
5. Що є метою інвестування?
6. Що таке валові та чисті інвестиції?
7. Що є джерелами інвестицій?
8. Що таке капітальні вкладення?
9. Як здійснюється обґрунтування інвестицій?
10. Які принципи державного регулювання інвестиційної діяльності в Україні?
11. За якими критеріями здійснюється визначення пріоритетних об’єктів інвестування?
12. Що належить до інструментів податкового регулювання інвестиційної діяльності?
13. Що належить до інструментів бюджетного та грошово-кредитного регулювання інвестиційної діяльності?
14. В чому сутність регулювання інвестиційної діяльності через гнучку амортизаційну політику?
15. Яким чином здійснюється регулювання участі інвесторів у приватизації?
16. В чому основна мета експертизи інвестиційних проектів?
17. Яким чином забезпечується державний захист інвестицій?

 

Тема 5. Державне регулювання науково-технічної та інноваційної діяльності.

 

1. Як впливає НТП та соціально-економічний розвиток?
2. Як впливає НТП на криву виробничих можливостей?
3. Як впливає НТП на рівноважне економічне зростання?
4. Що належить до принципів державної науково-технічної політики?
5. Які функції державних органів України в сфері науково-технічної політики?
6. Що належить до прямих методів реалізації науково-технічної політики?
7. Що таке інновації?
8. У якій послідовності здійснюється чередування стадій інноваційного процесу?
9. В чому сутність простого внутрішньоорганізаційного, простого міжорганізаційного та розширеного інноваційних процесів?
10. Яким чином класифікуються інновації?
11. Розкрийте зміст етапів (фаз) поширення інновацій.
12. Що належить до видів, об’єктів та суб’єктів інноваційної діяльності?
13. В чому сутність екстерналій від інноваційної діяльності?
14. Що належить до методів державного регулювання інноваційних процесів?

 

Тема 6. Державне регулювання підприємництва.

 

1. Що таке підприємництво?
2. Яким чином розвиток підприємництва впливає на економіку?
3. Що є метою та змістом підприємництва?
4. Яким чином здійснюється класифікація видів та форм підприємництва?
5. В чому полягає роль держави у становленні підприємницького середовища?
6. Які основні параметри підприємницького середовища?
7. Яким чином здійснюється класифікація чинників та перешкод розвитку підприємництва?
8. Що таке роздержавлення та приватизація державного майна?
9. Які є способи приватизації?
10. Що таке банкрутство?
11. Хто може бути суб’єктом банкрутства?
12. Хто приймає рішення про банкрутство підприємства?
13. Що таке санація підприємств?
14. Які умови санації підприємств?
15. Які виділяють складові механізму державного регулювання підприємництва?
16. Які основні напрямки та елементи державної політики підтримки підприємництва.
17. В чому сутність нормативно-правового забезпечення розвитку підприємництва?
18. В чому сутність дерегулювання підприємництва?
19. В чому сутність регуляторної реформи в Україні?
20. В чому зміст формування інституційних засад державної підтримки підприємництва?
21. Яка роль держави щодо формування ринкової інфраструктури?
22. В чому зміст формування функціональних засад державної підтримки підприємництва?
23. Що таке антимонопольна політика?
24. В чому сутність втрат чистих вигод для суспільства від діяльності монополій?
25. Що є недоліками і перевагами монополістичної діяльності?
26. Як визначається частка та сукупна частка суб’єктів економічної діяльності на ринку?
27. Як визначається коефіцієнт концентрації, індекси Герфіндаля-Гіршмана.
28. Що таке природні монополії?
29. Що таке ефект масштабу?
30. В чому сутність антимонопольної політики?
31. Що таке Антимонопольний комітет України?
32. Які є види порушень антимонопольного законодавства?
33. Що таке анти конкурентні злагоджені дії суб’єктів господарювання?
34. Що таке зловживання монопольним становищем?
35. Що таке недобросовісна конкуренція?
36. Що таке дискримінація підприємців органами влади?

 

Тема 7. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

 

1. В чому полягає сутність та завдання зовнішньоекономічної політики держави?
2. Які основні пріоритети зовнішньоекономічної політики України?
3. Які є види зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД), в чому їх сутність?
4. Що означає національний режим для іноземних суб’єктів ЗЕД на території України?
5. Що означає режим найбільшого сприяння для іноземних суб’єктів ЗЕД на території України?
6. Що означає спеціальний режим для іноземних суб’єктів ЗЕД на території України?
7. В чому сутність адміністративних методів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності?
8. В чому сутність економічних методів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності?
9. В чому сутність політики вільної торгівлі?
10. В чому сутність політики протекціонізму?
11. В чому сутність гнучкої зовнішньоторговельної політики?
12. В чому сутність одностороннього та багатостороннього державного регулювання зовнішньої торгівлі?
13. В чому сутність тарифних методів державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності?
14. В чому сутність нетарифних методів державного регулювання зовнішньоторговельної діяльності?
15. Що таке мито?
16. Яким чином встановлюються адвалерні, специфічні та комбіновані митні ставки?
17. В чому сутність антидемпінгового мита?
18. Що таке мінімальна митна вартість?
19. В чому сутність індикативних цін як нетарифного інструмента державного регулювання ЗЕД?
20. В чому сутність державної політики залучення іноземних інвестицій?
21. Що таке іноземні інвестиції, який їх правовий статус на території України?
22. Які встановлюються умови та вимоги щодо здійснення вітчизняних інвестицій за кордон?
23. На яких умовах бюджетні кошти можуть бути інвестовані за кордон?
24. В чому полягає роль держави в залученні іноземних кредитів?
25. Які є види міжнародного кредиту?
26. Які основні джерела іноземних кредитів в економіку України?
27. Хто виступає гарантом іноземних кредитів від імені держави?

 

Тема 8. Державне регулювання цін.

 

1. Чим викликана необхідність державного регулювання цін?
2. В чому сутність державного регулювання цін?
3. Які державні органи України утворюють систему органів ціноутворення?
4. Яким чином розподіляється компетенція державних органів ціноутворення в Україні?
5. За якими ознаками класифікуються ціни й тарифи?
6. Які елементи включаються до складу ціни?
7. Які елементи включаються до складу ціни підприємства?
8. Які елементи включаються до складу відпускної ціни виробника?
9. Які елементи включаються до складу відпускної ціни посередника?
10. Які елементи включаються до складу роздрібної ціни?
11. Яким чином формуються елементи ціни?
12. Які є форми державного регулювання цін?
13. В чому сутність прямих методів державного регулювання цін?
14. В чому сутність опосередкованих методів державного регулювання цін?
15. Дайте характеристику типовим цілям державного регулювання цін та механізму їх досягнення.
16. В чому мета, сутність та які наслідки уведення граничних рівнів рентабельності?
17. В чому сутність запровадження механізму декларування цін?
18. В чому сутність антиінфляційної політики?

 

Тема 9. Державне регулювання регіонального розвитку.

 

1. В чому сутність регіональної економічної політики?
2. Що є об’єктом державної регіональної економічної політики?
3. Як побудований адміністративно-територіальний устрій України?
4. Розкрийте зміст напрямків державної регіональної економічної політики.
5. Які повноваження місцевих державних адміністрацій та інших виконавчих органів адміністративно-територіальних утворень України?
6. Які повноваження місцевих представницьких органів адміністративно-територіальних утворень України?
7. Які складові елементи механізму реалізації регіональної економічної політики держави?
8. Яка роль державної фінансової політики в економічному розвитку регіонів?
9. Що належить до муніципальних фінансів?
10. Які основні функції місцевих бюджетів?
11. За рахунок яких джерел формуються доходи місцевих бюджетів?
12. Що таке регулюючі доходи місцевих бюджетів?
13. Що таке власні доходи місцевих бюджетів?
14. Які є місцеві податки і збори?
15. Який механізм запровадження місцевих податків і зборів?
16. Які основні статті видатків місцевих бюджетів?

 

Тема 10. Суспільний сектор економіки як об’єкт державного регулювання

 

1. Які суб’єкти економіки належать до сектору загального державного управління (СЗДУ)?
2. В чому полягають функції підприємств (установ, організацій) СЗДУ?
3. Які методи оцінки ефективності використовуються у суспільному (державному) секторі економіки.
4. За рахунок яких джерел фінансуються установи СЗДУ?
5. Дайте характеристику кошторису доходів та видатків бюджетних установ.
6. Який зміст етапів з складання, розгляду, затвердження та виконання кошторисів бюджетних установ?
7. Що таке державні потреби в продукції (товарах, роботах, послугах)?
8. Що таке державні закупівлі?
9. Дайте характеристику матеріальним балансам.
10. Що таке договір про державну закупівлю?
11. Які функції замовників та учасників процедури державних закупівель?
12. Яким чином здійснюється чередування етапів конкурентного відбору учасників процедури закупівель?
13. В чому полягає зміст різних видів процедур конкурентного відбору учасників процедури закупівель?
14. Що таке тендер, тендерна документація, тендерна пропозиція, тендерне забезпечення?

 

Тема 11. Державне регулювання у сфері соціальної політики

 

1. В чому сутність соціальної політики?
2. Які основні завдання та напрямки соціальної політики?
3. Дайте характеристику системи показників соціального розвитку та рівня життя населення?
4. Який зміст балансу грошових доходів та витрат населення?
5. Розкрийте методику розрахунку реальних доходів населення.
6. Від яких чинників залежить рівень реальних доходів населення?
7. Яким чином здійснюється державне регулювання оплати праці, пенсійного забезпечення та інших грошових доходів населення?
8. Яким чином здійснюється регулювання обсягу споживання матеріальних благ і послуг?
9. Розкрийте методику розрахунку мінімального споживчого бюджету.
10. Що таке мінімальний споживчий бюджет?
11. Що таке мінімальний нормативний споживчий кошик?
12. Що таке норми споживання населенням товарів та послуг?
13. Що таке енергетична цінність продуктів харчування?
14. Який зміст зведеного балансу трудових ресурсів?
15. Який зміст балансу ринку праці?
16. В чому сутність державної політики в сфері зайнятості населення?
17. Що таке зайнятість населення?
18. Що таке безробіття?
19. Що таке фрикційне, структурне, циклічне і природне безробіття?
20. Що таке активні та пасивні заходи регулювання зайнятості населення?
21. Які є засоби державного регулювання зайнятості населення?

 

Тема 12. Державне регулювання природоохоронної діяльності

 

1. Що таке екологія?
2. Що таке екологічне регулювання?
3. Чим викликана необхідність охорони навколишнього природного середовища?
4. Що є об’єктами охорони навколишнього природного середовища?
5. Які є методи екологічного регулювання?
6. Дайте характеристику державному управлінню в сфері охорони навколишнього природного середовища.
7. Який зміст екологічних процедур (екологічної експертизи, моніторингу стану довкілля, державної екологічної інспекції)?
8. Що таке стандартизація і нормування в екологічній сфері?
9. Що таке екологічні цільові комплексні програми?
10. Що таке кадастри природних ресурсів?
11. Дайте характеристику економічному механізму забезпечення природоохоронної діяльності в Україні.
12. За рахунок яких джерел здійснюється фінансування природоохоронних заходів?

 

6.1.2.7. Індивідуальне завдання

 

Студент обирає вид індивідуального завдання за власним бажанням. Видами індивідуального завдання є:

1. Написання реферату за заданою тематикою.
2. Написання есе з проблемних питань.
3. Переклад літературних джерел іншомовного походження на українську мову.
4. Анотування літературних джерел за заданою проблематикою.
5. Аналітичне завдання.

Максимальна кількість балів за зміст та презентацію виконання індивідуального завдання – 20. Оцінювання здійснюється за такими критеріями:

 

 

Своєчасність подачі студентом виконаного індивідуального завдання на перевірку включається в критерій оцінювання.

 

6.1.2.8. Реферат

 

Реферат – стисле розкриття у письмовій формі певного питання, яке здійснюється на основі узагальнення відповідних матеріалів.

В рефераті слід розкрити актуальність теми, охарактеризувати стан предмету дослідження, визначити й аргументувати проблеми функціонування певної системи або державного управління та регулювання (залежно від назви теми), а також сформулювати пропозиції щодо їх удосконалення. Для написання реферату студент обов’язково має використати додаткові літературні джерела, а саме: монографії; наукові статті, опубліковані у періодичних економічних виданнях; сучасні статистичні та аналітичні матеріали та ін.

Реферат комплектують у такій послідовності: титульна сторінка, основна частина, список літератури.

Обсяг реферату – 12–15 сторінок.

Реферат (есе) має бути правиль­но оформлений. Текст реферату (есе) повинен розміщуватися на одній сторін­ці аркуша паперу формату А4. Шрифт – Times New Roman. Розмір шрифту – кегль 14. Поля: зверху, знизу та зліва – 2,5 см: справа – 1 см. Міжрядковий інтервал – 1.

Нумерація сторінок має бути наскрізною: номер сторінки про­ставляють арабськими цифрами у правому верхньому кутку, але на титульній сторінці реферату (есе) номер сторінки не про­ставляють.

Орієнтовна структура реферату (есе):

1. Вступ.
2. Актуальність теми.
3. Історичні аспекти.
4. Теоретичні засади публічного адміністрування.
5. Світовий досвід публічного адміністрування.
6. Аналіз стану об’єкту публічного адміністрування.
7. Цілі та пріоритети розвитку публічного адміністрування.
8. Нормативно-правова база публічного адміністрування.
9. Функції державних органів України у відповідній сфері публічного адміністрування.
10. Характеристика методів (засобів, інструментів) публічного адміністрування.
11. Висновки.
12. Список літератури.
13. Додатки.

Кожний студент вибирає тему реферату (есе) за власним бажанням.

Зразок титульної сторінки наведений нижче.

 

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ

1. Структурна політика в Україні.
2. Державне регулювання розвитку сільського господарства в Україні.
3. Державне регулювання розвитку паливно-енергетичного комплексу України.
4. Стан та перспективи розвитку металургійного комплексу України.
5. Стан та перспективи розвитку машинобудівельного комплексу України.
6. Результати та перспективи приватизації державної власності в Україні.
7. Механізм банкрутства і санації підприємств в Україні.
8. Антимонопольна політика в Україні.
9. Організаційно-економічний механізм функціонування ринку цінних паперів в Україні.
10. Регіональний розвиток та регіональна політика в Україні.
11. Організаційно-економічний механізм місцевого самоврядування в Україні.
12. Програмування соціально-економічного розвитку регіонів України.
13. Розвиток та організаційно-економічний механізм функціонування вільних економічних зон в Україні.
14. Державне регулювання розвитку соціальної сфери в Україні.
15. Державне регулювання ринку праці в Україні.
16. Розвиток житлового господарства та житлова політика в Україні.
17. Державне регулювання кон'юнктури споживчого ринку в Україні.
18. Екологічна ситуація та екологічна політика в Україні.
19. Напрямки реформування податкової політики в Україні.
20. Державне регулювання інвестиційної діяльності в Україні.
21. Стан та державне регулювання іноземного інвестування економіки України.
22. Митно-тарифна політика та захист внутрішнього ринку України.
23. Ціновий моніторинг та цінова політика в Україні.
24. Антиінфляційна політика в Україні.
25. Бюджетна політика в Україні.
26. Стан та державне регулювання кредитування економіки України.
27. Державне регулювання підприємницької діяльності в Україні.
28. Науково-технічний розвиток та науково-технічна політика в Україні.
29. Державне регулювання ринку страхових послуг в Україні.

 

6.1.2.9. Есе

 

Есе – вільний за композицією твір невеличкого обсягу, в якому висвітлюються індивідуальні враження і міркування з конкретного питання. Есе виконує студент як альтернативу щодо виконання реферату.

Обсяг есе – до 5-ти сторінок.

 

ТЕМАТИКА ЕСЕ

1. Державне регулювання економіки як мистецтво.
2. Стратегія соціально-економічного розвитку України: погляд молодого покоління.
3. Як змінити структуру економіки України?
4. Що необхідно зробити для удосконалення податкової політики в Україні.
5. Бюджетна політика в Україні: що необхідно змінити.
6. Інноваційна модель економічного розвитку: мрія чи реальність?
7. Що в сучасному механізмі державного регулювання заважає розвитку підприємництва в Україні.
8. Як захистити вітчизняного виробника від іноземної конкуренції.
9. Як налагодити економічний механізм відносин між центром і регіонами України.
10. Як оптимізувати масштаби суспільного сектору економіки в Україні.
11. Політика доходів населення в Україні: що необхідно змінити.
12. Що в сучасному механізмі державного регулювання заважає створенню сприятливого інвестиційного клімату.
13. Що нам потрібно: вільний ринок чи протекціонізм?
14. Як гармонізувати економічний, екологічний і соціальний напрямки розвитку в Україні.

 

6.1.2.10. Переклад іноземної літератури на українську мову

 

1. Звіт про виконання індивідуального завдання (переклад іноземної літератури на українську мову) має включати:

1.1.                    титульний аркуш;

1.2.                    таблицю, що має складатися з двох колонок: 1) текст оригіналу іноземною мовою; 2) текст перекладу українською мовою.

1. Форматування тексту:

2.1.                     поля: праворуч – 1 см; інші – 2 см;

2.2.                     шрифт – Times New Roman, кегль – 10;

2.3.                     міжрядковий інтервал – одинарный;

2.4.                     абзацний відступ – 0,4 см.

1. Номери сторінок оригіналу розміщувати в тексті, виділяючи їх червоним кольором і рамкою, наприклад: 256.
2. При друкуванні перекладу необхідно, щоб абзац оригіналу розміщувався напроти абзацу перекладу. В разі потреби необхідно в тексті оригіналу або тексті перекладу клавішею Enter робити міжабзацні відступи.
3. При друкуванні перекладу необхідно дотримуватися авторського підходу до виділення тексту засобами форматування.
4. Для презентації необхідно побудувати 8-10 слайдів в програмі Power Point.

 

ЗРАЗОК

 

372 Глава 16 СВОБОДА И ОТВЕТСТВЕННОСТЬВ ГОСУДАРСТВЕННОМ УПРАВЛЕНИИ   Под рационализациейгосударственного управления[1] подразуме­вается сложный процесс: а) насыщения его знаниями, опытом, те­оретическим мышлением, актуальностью управленческих реше­ний и действий, нужным потенциалом управляющих воздействий; б) экономии ресурсов, времени, человеческих сил при выработке и реализации управленческих решений и действий; в) достижения полного претворения в жизнь управ- 373 ленческих идеалов, ценностей, целей, замыслов и моделей...

Глава 16 СВОБОДА І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ У ДЕРЖАВНОМУ УПРАВЛІННІ        Під раціоналізацією державного управління1 мається на увазі складний процес: а) насичення його знаннями, досвідом, теоретичним мисленням, актуальністю управлінських рішень та дій, необхідним потенціалом керуючих впливів; б) економії ресурсів, часу, людських сил при розробленні та реалізації управлінських рішень і дій; в) досягнення повного втілення в життя управлінських ідеалів, цінностей, цілей, задумів і моделей…

 

6.1.2.11. Анотація літературних джерел

        

Для анотування літературних джерел за заданою проблематикою студент має погодити з викладачем і обрати проблему наукового та практичного характеру у сфері державного регулювання економіки. Після цього обрати чотири-п’ять публікацій за обраною проблематикою (статей у наукових виданнях).

Анотування – процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, мета якого – отримання узагальненої характеристики документа, що розкриває логічну структуру і зміст. Анотації використовуються для стислої характеристики наукової статті, монографії, дисертації тощо, а також у видавничій, інформаційній та бібліографічній діяльності.

Анотації виконують дві основні функції:

– сигнальну (подається важлива інформація про документ, що дає можливість встановити основний його зміст і призначення, вирішити, чи варто звертатися до повного тексту праці);

– пошукову (анотація використовується в інформаційно-пошукових, зокрема, автоматизованих системах, для пошуку конкретних документів).

Анотація складається з двох частин: бібліографічного опису і власне тексту. Анотація не розкриває зміст наукового джерела, а лише інформує про наукове джерело певного змісту й характеру. Анотація дозволяє користувачеві скласти достатнє й об'єктивне попереднє уявлення про незнайому для нього наукову публікацію і тим самим допомагає в пошуку, відборі та систематизації потрібної інформації.

За функціональним призначенням анотації бувають довідкові та рекомендаційні.

Довідкова анотація уточнює заголовок і повідомляє відомості про автора, зміст, жанр та інші особливості документа, що відсутні в бібліографічному описі.

Рекомендаційна анотація покликана активно пропагувати, зацікавлювати, переконувати в доцільності прочитання документа, тому в рекомендаційних анотаціях є дидактична спрямованість, педагогічні рекомендації, методичні поради тощо, за обсягом вони ширші, аніж довідкові.

За обсягом та глибиною розрізняють анотації описові та реферативні.

Описові анотації, узагальнено характеризуючи зміст первинного документа і подаючи перелік основних тем, що в ньому відображені, відповідають на питання: про що повідомляється у документі?

Реферативні анотації не тільки подають перелік основних тем, а й розкривають їх зміст. Вони відповідають на два питання: про що повідомляється в основному документі? що саме з цього приводу повідомляється?

Текст анотації вирізняється лаконічністю, високим рівнем узагальнення інформації, що представлена в первинному документі. У тексті анотації не варто використовувати складні синтаксичні конструкції, що перешкоджають сприйняттю тексту.

План аналізу документа під час складання довідкової анотації:

1. Відомості про автора.

2. Відомості про форму (жанр) тексту.

3. Предмет, об'єкт або тема.

4. Характеристика змісту анотованого документа.

5. Характеристика довідкового апарату видання.

6. Цільове й читацьке призначення документа.

План аналізу документа під час складання рекомендаційної анотації:

1. Відомості про автора.

2. Характеристика анотованого твору.

3. Оцінка твору.

4. Характеристика художньо-поліграфічного та редакційно-видавничого оформлення.

5. Цільове й читацьке призначення документа.

 

Відомості про автора (професія, науковий ступінь, вчене звання)	Автор статті (монографії, брошури) - ... Стаття (монографія) відомого вченого (науковця, дослідника...) Автори посібника висококваліфіковані фахівці в галузі... Академік... присвятив свою працю... Автор, доктор філологічний наук, професор...
Форма (жанр) анотованого твору	Видання (монографія, стаття, посібник, підручник, брошура, практикум, словник...) присвячено ... У збірник (антологію) увійшли праці з проблем... Довідник містить...
Системний виклад	У монографії всебічно проаналізовано. Збірник - результат комплексного дослідження...
Притаманні особливості, новизна поданого матеріалу	Уперше введено в науковий обіг... Збірник присвячено маловивченій проблемі... У монографії вперше представлено...
Характеристика довідкового апарату видання	Завершується монографія післямовою... спискам ілюстрацій, додатками... Полегшить користування посібником довідковий апарат, короткий словник, допоміжні покажчики Автор наводить переконливі приклади...
Цільова аудиторія (призначення)	Книга адресована (розрахована, орієнтована, призначена) Видання може зацікавити,.. Стаття корисна для... Варто рекомендувати посібник...

 

 

 

Зразок титульної сторінки звіту про виконання аналітичного завдання (реферату, есе та ін.)

 

 

6.2. ПРИКЛАДИ ТИПОВИХ РОЗРАХУНКОВИХ ЗАВДАНЬ

 

Розрахункове завдання № 1.

Здійснити ранжування галузей промисловості за показником електромісткості валового випуску.

 

 

Розрахункове завдання № 2.

Визначити обсяг централізованих капітальних вкладень, необхідних для введення в дію житлової площі.

Вихідні дані:

1. Чисельність населення, що потребує покращення житлових умов за рахунок державних централізованих капітальних вкладень – 3000 тис.ос.
2. Норматив забезпеченості населення загальною площею квартир – 18,4 м²/ос.
3. Введення в дію житла за рахунок капітальних вкладень минулих років – 52500 тис.м².
4. Виведення з експлуатації житла, що знаходиться у користуванні населенням, потреба у житлі яких забезпечується централізовано, – 4850 тис. м².
5. Питомі капітальні вкладення на будівництво житла – 4000 грн./м².

 

Розрахункове завдання № 3.

Скласти зведений баланс фінансових ресурсів держави і визначити суми ресурсів, видатків та перевищень ресурсів над видатками або видатків над ресурсами.

Вихідні дані:

1. Видатки бюджетів та державних позабюджетних фондів становлять, відповідно, 29,2 та 12,2 млрд.грн.
2. Доходи бюджетів та державних позабюджетних фондів становлять, відповідно, 27,3 та 9,8 млрд.грн.
3. Доходи та видатки державних підприємств становлять, відповідно, 29,8 та 28,3 млрд.грн.
4. Сума коштів іноземних інвесторів дорівнюватиме сумі витрат іноземних інвесторів на розвиток економіки і становитиме по 2,8 млрд.грн.
5. Довгострокові кредити на розвиток економіки, надані банками України, та кредити міжнародних фінансових організацій становлять, відповідно, 1,2 та 3,7 млрд.грн.
6. Витрати на реалізацію програм розвитку економіки за рахунок довгострокових кредитів, наданих банками України, та використання кредитів міжнародних фінансових організацій становлять, відповідно, 1,1 та 3,7 млрд.грн.

 

Розрахункове завдання № 4.

 

Здійснити секвестрування видатків бюджету за квартал і визначити процент виконання затвердженого бюджету по видаткам.

 

Вихідні дані:

1. Надходження до бюджету (фактичні видатки після секвестрування) за квартал –  4065 млн.грн.
2. Розподіл видатків, що перевищують суму “захищених” статей, здійснюється пропорційно структурі видатків затвердженого бюджету.

 

 

Статті видатків бюджету	Видатки затвердженого бюджету, млн.грн.	Критичний мінімум фінансування (“захищені” статті), млн.грн.
Фінансування послуг загального призначення Фінансування суспільних послуг Фінансування послуг, пов’язаних з економічної діяльністю Інші видатки	1626 1897   1084 813	1200 1500   500 400
ВСЬОГО	5420	3600

 

 

Розрахункове завдання № 5.

 

Скласти баланс попиту і пропозиції та визначити можливості експорту цементу в прогнозному році.

 

Вихідні дані:

1. Обсяг будівельно-монтажних робіт у базовому році – 2 млрд.грн.
2. Виробництво цементу в базовому році – 15 млн.т.
3. Імпорт цементу в прогнозному році – не передбачений.
4. Витрати цементу на 1 млн.грн. будівельно-монтажних робіт – 7500 т.
5. Коефіцієнт росту будівельно-монтажних робіт у прогнозному році в порівнянні з базовим – 0,9.
6. Темп приросту виробництва у прогнозному році в порівнянні з базовим: +5%.

 

Розрахункове завдання № 6.

Визначити відтворювальну структуру капітальних вкладень (%) у 2001 році.

 

 

Розрахункове завдання № 7.

Визначити обсяг і структуру споживання прокату чорних металів у прогнозному році.

 

 

Розрахункове завдання № 8.

Визначити темп приросту загального обсягу і структуру (%) виробництва товарів народного споживання в прогнозному році.

 

 

 

Розрахункове завдання № 9.

 

Визначити потребу в капітальних вкладеннях у промисловість, сільське господарство і будівництво в прогнозному році.

Вихідні дані:

1. Національний дохід у базовому році – 5400 млн.грн.
2. Темп приросту національного доходу в прогнозному році у порівнянні з базовим: +2%.

 

 

 

Розрахункове завдання № 10.

 

Розрахувати частки підприємств, а також сукупні частки 2-х, 3-х, 4-х і 5-ти підприємств на ринку та зробити висновок стосовно наявності монопольного (домінуючого) становища на ринку суб’єктів економічної діяльності.

 

 

 

Розрахункове завдання № 11.

 

Розрахувати індекс Герфіндаля-Гіршмана (ННІ) і зробити висновок стосовно наявності чи відсутності конкуренції на ринку.

 

* Частка на ринку інших підприємств незначна, а (SP_інших)² = 55.

 

Розрахункове завдання № 12.

Визначити відпускну ціну виробника.

Вихідні дані:

1. Ставка податку на додану вартість – 20%.
2. Ставка акцизного податку – 2 євро на одиницю продукції.
3. Собівартість виробу – 40 грн.
4. Норма рентабельності – 25 %.
5. Курс національної валюти – 10 грн/євро.

 

Розрахункове завдання № 13.

Визначити роздрібну ціну.

Вихідні дані:

1. Ставка податку на додану вартість – 20%.
2. Акцизний податок – 90 грн.
3. Собівартість виробу – 250 грн.
4. Норма рентабельності – 24 %.
5. Націнка посередника – 12,5%.
6. Торговельна надбавка – 30%.

 

Розрахункове завдання № 14.

Визначити величину акцизного збору в ціні.

Вихідні дані:

1. Ставка податку на додану вартість – 20%.
2. Собівартість виробу – 30 грн.
3. Норма рентабельності – 50%.
4. Торговельна надбавка – 40% ціни виробника.
5. Роздрібна ціна – 84 грн.

 

6.3. ПІДСУМКОВА ОЦІНКА З ДИСЦИПЛІНИ

 

Результати поточної успішності оцінюється за двобальною шкалою («зараховано», «не зараховано») та шкалою ECTS.

Оцінка «зараховано» виставляється студенту, якщо він набрав 60 балів і більше.

Оцінка «не зараховано» виставляється студенту, якщо він набрав менше 60 балів.

Переведення даних 100-бальної шкали оцінювання в двохбальну та шкалу за системою ECTS здійснюється в такому порядку:

 

 

 

7. рекомендована література

 

9.1. Основна література

 

1. Державне управління: теорія і практика / За ред. В. Б. Авер’янова. – К.: Юрінком Інтер, 1998.
2. Леслі А. Пал. Аналіз державної політики. – К.: Основи, 1999.
3. Дідківська Л. І., Головко Л. С. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. — К.: Знання-Прес, 2000.
4. Михасюк І., Мельник А., Крупка М., Залога З. Державне регулювання економіки. – Львів: Укр. технології, 1999.
5. Панасюк Б. Я. Прогнозування та регулювання розвитку економіки. – К.: Поліграфкнига, 1998.
6. Стеченко Д. Державне регулювання економіки. – К.: МАУП, 2000.
7. Стиглиц Дж. Ю. Экономика государственного сектора. – М.: Изд–во Моск. ун–та – ИНФРА-М, 1997.
8. Чистов С. М., Никифоров А. Є., Куценко Т. Ф. та ін. Державне регулювання економіки. – К.: КНЕУ, 2004.
9. Чистов С.М. Державне регулювання економіки. Навч.-метод. пос. для самост. вивч. дисц. – К.: КНЕУ, 2002.
10. Шамхалов Ф. Государство и экономика. Основы взаимодействия. – М.: Экономика, 2000.

 

9.2. Додаткова література

 

1. Алісов Є. О., Воронова Л. К., Кадькаленко С. Т. Фінансове право: Підручник. — Х.: Консум, 1998.
2. Бажал Ю. М. Економічна теорія технологічних змін: Навч. посіб. — К.: Заповіт, 1996.
3. Бакаєв О.О., Грищенко В.І., Бажан Л.І. та ін. Економіко-математичні моделі економічного зростання. – К.: Наукова думка, 2005.
   1. Бланк І. А. Інвестиційний менеджмент. — К.: ІТЕМ, 1995.
   2. Бородюк В. М., Буцко М. Н. Структурный фактор в развитии экономики Украины. — К.: Наук. думка, 1991.
4. Власюк О.С., Жаліло Я.А., Семенченко А.І. Стратегічне програмно-цільове планування процесів соціально-економічного розвитку України / За ред. В.П. Горбуліна. –  М.: Євроатлантикінформ, 2006.Геєць В.М., Александрова В.П., Амоша О.І. Державні цільові програми та упорядкування програмного процесу в бюджетній сфері. – К.: Наук. думка 2008.
   1. Гальчинський А. Теорія грошей. — К.: Основи, 1998.
6. Геєць В.М., Клебанова Т.С., Черняк О.І., Іванов В.В., Дубровіна Н.А., Ставицький А.В. Моделі і методи соціально-економічного прогнозування. – Харків: ВД «ІНЖЕК», 2003.

10.Гойко А. Ф. Методи оцінки ефективності інвестицій та пріоритетні напрями їх реалізації. — К.: ВІРА-Р, 1999.

1. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. В.М. Гейця. – К.: Ін-т екон. прогнозув.; Фенікс, 2003.

12.Козик В. В., Панкова Л. А, Даниленко Н. Б. Міжнародні економічні відносини: Навч. посіб. — К.: Знання-Прес, 2002.

13.Конкурентное законодательство Украины: юридический сборник. – К.: АМК Украины, 2002.

14.Котилко В. В. Региональная экономическая политика. — М.: Изд-во РДЛ, 2001.

15.Курс переходной экономики / Под ред. Л. И. Абалкина. — М.: Финстатинформ, 1997.

16.Лапко О. О. Інноваційна діяльність в системі державного регулювання. — К.: ІЕП НАНУ, 1999.

1. Матвієнко В.Я. Прогностика. – К.: Українські пропілеї, 2000.

18.Мельник А.Ф., Оболенський О.Ю., Расіна А.Ю. Державне управління: підручник /за ред. А.Ф.Мельник. – К.: Знання, 2009.

19.Мельник О. Інфляція: теорія і практика регулювання. — К.: Знання, 1999.

20.Поповкін В. А. До концепції державної регіональної економічної політики. — К.: Нац. ін-т стратег. досліджень, 1995. — Вип. 37.

21.Прогнозування і розробка програм: методичні рекомендації / За ред. В. Ф. Бесєдіна. — К.: Наук. світ, 2000.

1. Райзберг Б.А., Лобко А.Г. Програмно-целевое планирование и управление. – М.:ИНФРА-М, 2002.

23.Романюк С. Політика регіонального розвитку в Україні. — К.: Наук. думка, 2001.

24.Стратегическое планирование / Под ред. Э. А. Уткина. — М.: ЭКМОС, 1998.

25.Тормоса Ю. Г. Ціни та цінова політика. — К.: КНЕУ, 2001.

26.Управління зовнішньоекономічною діяльністю / За ред. А. І. Кредісова. — К.: ВІРА-Р, 1998.

27.Черваньов Д. М., Нейкова Л. І. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. — К.: Знання: КОО, 1999.

1. Черныш Е. А., Молчанова Н. П., Новикова А. А., Салтанова Т. А. Прогнозирование и планирование. — М.: ПРИОР, 1999.

29.Чугунов І. Я. Бюджетний механізм регулювання економічного розвитку. — К.: НІОС, 2003.

30.Чумаченко Н. Г. Региональная политика в Украине. — Донецк.: НАН України, Ин-т. екон. пром., 1993.