ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ 14.03.2015 23:31

Зміст

 

Вступ.............................................................................................................................4

1 Практичне заняття №1 Методичний інструментарій оцінки вартості
грошей у часі................................................................................................................5

2 Практичне заняття №2 Економічна оцінка ефективності

реальних інвестицій...................................................................................................12

3 Практичне заняття №3 Грошові потоки інвестиційного проекту......................18

4 Практичне заняття №4 Методичний інструментарій урахування

 фактору ризику.........................................................................................................26

5 Практичне заняття №5 Методичний інструментарій урахування

фактору інфляції........................................................................................................38

6 Завдання до самостійної роботи…………………………………………………44

6.1 Дослідницька частина……………………………………………………….44

6.2 Розрахункова частина…………………………………………………….…46

Рекомендована література…………………………………………………………48

 

 

Вступ

 

Для стабільного соціально-економічного розвитку суспільства в довгостроковій перспективі та забезпечення якісного поліпшення стандартів життя суспільства Україна потребує якісно нової моделі економіки, в основі якої – висока продуктивність праці та ефективність виробництв, активні інвестиції у впровадження технологічних новацій. Національна економіка має адаптуватися до вимог конкуренції на регіональних та глобальних ринках, що означає насамперед підвищення рівня наукомісткості економіки шляхом масового запровадження інновацій, сприяння створенню нових видів бізнесу, запровадженню найвищих екологічних стандартів виробництва. Тому вивчення дисципліни “Державне управління інноваційно-інвестиційними процесами” є основою для розуміння державними службовцями важливості, суті і методів стимулювання державною владою інноваційних та інвестиційних процесів у країні, що в кінцевому рахунку має призвести до поліпшення якості життя.

Дисципліна “Державне управління інноваційно-інвестиційними процесами” входить до циклу професійно-орієнтованої підготовки вибіркової групи дисциплін освітньо-професійної програми підготовки магістрів спеціальності “Державна служба”.

Методичні вказівки до практичних занять та самостійної роботи з дисципліни “Державне управління інноваційно-інвестиційними процесами” для слухачів спеціальності 8.15010002 “Державна служба” всіх форм навчання передбачає поглиблення у слухачів знань щодо основних засад управління інноваційно-інвестиційними процесами.

Практичні заняття дозволяють викладачу ознайомити студентів з основами інвестиційних розрахунків, а саме навчити оцінювати вартість грошей у часі, відбирати ефективні інвестиційні проекти та аналізувати їх грошові потоки, ступінь їх ризикованості, вплив інфляції на їх реалізацію. Кожна практична робота включає мету, короткі теоретичні відомості з теми заняття, задачі, які потребують вирішення, перелік питань для самостійного контролю знань. Робота оформлюється письмово у вигляді індивідуальних звітів з відповідного практичного заняття. Практична робота зараховується тільки за умови повного виконання слухачами поставлених в ній завдань.

Самостійна робота передбачає виконання студентами контрольної роботи, яка складається з двох частин: дослідницької та розрахункової. Дослідницька частина орієнтована на самостійне вивчення студентом теоретичного питання з дисципліни із залученням статистичного матеріалу. У розрахунковій частині студенти мають закріпити отримані знання щодо оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів.

 

Практичне заняття №1

Методичний інструментарій оцінки вартості грошей у часі

 

1.1 Мета заняття

Навчитися використовувати методику оцінки вартості грошей у часі.

 

1.2 Короткі теоретичні відомості

 

Концепція вартості грошей у часі полягає у тому, що вартість грошей з плином часу змінюється з урахуванням норми прибутку на фінансовому ринку, в якості якої звичайно виступає норма позикового відсотка.

Отже, у відповідності до цієї концепції одна і та ж сума коштів у різні періоди часу має різну вартість; ця вартість у теперішній час завжди вища, ніж у будь-якому майбутньому періоді.

Процес, в якому при заданих значеннях теперішньої вартості (PV) та норми відсотка r необхідно знайти величину майбутньої вартості (FV) інвестованих коштів до кінця певного періоду часу (n) називається операцією нарощування (компаундінг).

У фінансових розрахунках часто виникає потреба в оцінці поточної вартості майбутніх грошових потоків. Метою даної процедури є визначення цінностей майбутніх надходжень від реалізації того чи іншого проекту з позицій поточного моменту. Процес переведення грошових коштів, що планується одержати у майбутніх періодах, в їх поточну вартість називається операцією дисконтування. Процентна ставка, що використовується у розрахунку теперішньої вартості, називається дисконтною ставкою.

Оцінка майбутньої вартості грошових вкладень, інвестованих на строк більше одного року (періоду) залежить від того, який процент (простий чи складний) буде прийматися в розрахунках.

При використанні простого відсотка інвестор буде одержувати дохід (нарощувати капітал) тільки з суми початкових інвестицій протягом всього строку реалізації проекту.

При використанні складного проценту одержаний доход періодично додається до суми початкових інвестицій, у результаті чого відсоток нараховується також із накопиченої у попередніх періодах суми відсоткових платежів або будь-якого іншого виду доходу.

Розрахунок суми простого відсотка (Р) в процесі нарощування вартості (компаундінга) відбувається за формулою:

 

P = PV · n · r,                                          (1.1)

 

де PV – сума грошових коштів, інвестованих у період t = 0;

n– кількість періодів (років) нарахування;

r – ставка відсотку, коефіцієнт.

У цьому випадку майбутня вартість вкладу (FV) з урахуванням нарахованої суми відсотка визначається за формулою:

 

FV = PV + P = PV · (1 + n·r).                           (1.2)

 

Множник (1 + n·r)називається множником (або коефіцієнтом) нарощення суми простих відсотків. Його значення завжди повинно бути більше одиниці.

Теперішня вартість грошей (PV) з урахуванням розрахованої суми дисконту визначається за наступною формулою:

 

PV = FV · .                                     (1.3)

 

Використовуваний множник  називається дисконтним множником (коефіцієнтом) суми простих відсотків, значення якого завжди повинно бути менше одиниці.

При розрахунку суми простого відсотка в процесі дисконтування вартості використовується наступна формула:

 

D = FV – PV = FV – FV ·.                                (1.4)

 

Складний відсоток

Знаходження майбутньої вартості грошових коштів через n-період і при відомому значенні темпу їх приросту здійснюється за такою формулою:

 

FV_n = PV (1 + r)ⁿ,                                    (1.5)

 

Якщо нарахування річних відсотків здійснюється m разів на рік, то формула буде мати такий вигляд:

 

FV_n = PV (1 + r / m)^nm.                                   (1.6)

 

При розрахунку теперішньої вартості грошей в процесі дисконтування за складними відсотками використовується наступна формула:

 

.                                                       (1.7)

 

Якщо нарахування відсотків планується здійснювати більше одного разу у період, то формула буде мати такий вигляд:

 

.                                     (1.8)

 

Сума дисконту (D) у цьому випадку визначається за формулою:

 

D = FV – PV.                                           (1.9)

 

При визначенні середньої відсоткової ставки, використовуваної в розрахунках вартості грошових засобів за складними відсотками, використовується наступна формула:

 

.                                           (1.10)

 

Крім номінальної ставки відсотку за депозит r, у фінансових розрахунках використовується і ефективна ставка, або дійсна ставка відсотку. Ця ставка визначає той відносний доход, який одержує власник капіталу за рік у цілому. Іншими словами, це річна ставка доходності, яку одержує інвестор при m-разів нарахувань у році за ставкою відсотку r/m. Таким чином, ефективна ставка складних відсотків визначається за формулою:

 

EAR = (1 + r/m)^m – 1.                              (1.11)

 

Методичний інструментарій оцінки вартості грошей при ануїтеті пов’язаний з використанням найбільш складних алгоритмів та визначенням методу нарахування відсотка – попереднім (пренумерандо) або наступним (постнумерандо).

Ануїтет (фінансова рента) – тривалий інвестиційний потік платежів, що характеризується однаковим рівнем процентних ставок протягом усього періоду.

При розрахунку майбутньої вартості ануїтету на умовах попередніх платежів (пренумерандо) використовується наступна формула:

 

,                                   (1.12)

 

де FA_pre – майбутня вартість ануїтету, що здійснюється на умовах попередніх платежів (пренумерандо);

R – член ануїтету, що характеризує розмір окремого платежу;

r – відсоткова ставка, що виражена десятковим дробом;

n – кількість інтервалів, за якими здійснюється кожний платіж, у загальному обумовленому періоді часу.

 

При розрахунку майбутньої вартості ануїтету, що здійснюється на умовах наступних платежів (постнумерандо), використовується наступна формула:

 

,                                (1.13)

 

де FA_post – майбутня вартість ануїтету, що здійснюється на умовах наступних платежів (постнумерандо).

При розрахунку теперішньої вартості ануїтету, здійснюваного на умовах попередніх платежів (пренумерандо), використовується наступна формула:

 

PA_pre = ,                                (1.14)

 

де PA_pre – теперішня вартість ануїтету, здійснюваного на умовах попередніх платежів (пренумерандо).

При розрахунку теперішньої вартості ануїтету, здійснюваного на умовах наступних платежів (постнумерандо), використовується наступна формула:

 

PA_post = .                                             (1.15)

 

При розрахунку розміру окремого платежу при заданій майбутній вартості ануїтету використовується наступна формула:

 

,                                            (1.16)

 

де R – розмір окремого платежу по ануїтету (член ануїтету при визначеній майбутній його вартості);

FA_post – майбутня вартість ануїтету (здійснюваного на умовах наступних платежів).

При розрахунку розміру окремого платежу при заданій поточній вартості ануїтету використовується формула:

 

,                                  (1.17)

де R – розмір окремого платежу по ануїтету (член ануїтету при відомій поточній його вартості);

PA_post – теперішня вартість ануїтету (здійснюваного на умовах наступних платежів).

 

1.3 Практичні завдання

Задача 1

Необхідно визначити суму простого відсотка за рік та майбутню вартість внеску при наступних умовах: початкова сума внеску – 1000 ум.грош.од.; відсоткова ставка, що виплачується кожен квартал – 5%.

 

Задача 2

Необхідно визначити суму дисконта за простим відсотком за рік при наступних умовах: кінцева сума вкладу визначена у розмірі 1000 ум.грош.од.; дисконтна ставка складає 5% у квартал.

 

Задача 3

Інвестор поклав у банк 500 грн. під 10% річних (за складними відсотками). Визначити величину суми вкладу через 4 роки.

 

Задача 4

Необхідно визначити майбутню вартість вкладу і суму складного відсотка за весь період інвестування при наступних умовах: початкова сума вкладу – 1000 ум.грош.од.; відсоткова ставка, що використовується при розрахунку суми складного відсотка, складає 5% на квартал; загальний період інвестування – один рік.

 

Задача 5

Інвестор поклав у банк 500 грн. під 10% річних із щоквартальним нарахуванням відсотків. Визначити величину суми вкладу через 3 роки.

 

Задача 6

Перед інвестором стоїть задача розмістити 500 у.г.о. на депозитний внесок терміном на 1 рік у чотирьох банках, що виплачують доход по наступних відсотках. Один банк пропонує інвесторові виплачувати доход по складних відсотках у розмірі 6% у квартал; другий – у розмірі 8% один раз у чотири місяці; третій – у розмірі 13% два рази в році; четвертий – у розмірі 23% один раз у році. Розрахувати майбутню вартість для кожного з варіантів, що пропонується банками і визначити найкращу пропозицію.

 

Задача 7

Визначити, яку суму необхідно покласти на депозит, щоб через 3 роки власник депозиту одержав 4 тис.грн., якщо ставка відсотку становить 12% річних.

 

Задача 8

Необхідно визначити теперішню вартість грошових засобів та суму дисконта за складними відсотками за рік при наступних умовах: майбутня вартість грошових засобів – 1000 ум.грош.од.; використовувана для дисконтування ставка складного відсотка складає 5% на квартал.

 

Задача 9

Необхідно визначити річну ставку доходності облігації при наступних умовах: номінал облігації, що буде погашатися через три роки, складає 1000 ум.грош.од.; ціна, за якою облігація реалізується в момент її емісії, складає 600 ум.грош.од.

 

Задача 10

Є два варіанти нарахування відсотків на кошти, які розміщуються на депозит у банк. За варіантом А – нарахування здійснюється щомісячно за ставкою 24% річних, а за варіантом В – щоквартально за ставкою 28% річних. Визначити ефективну річну ставку за кожним варіантом.

 

Задача 11

Необхідно розрахувати майбутню вартість ануїтету, що здійснюється на умовах попередніх платежів (пренумерандо), при наступних даних: період платежів по ануїтету передбачений в кількості 5 років; інтервал платежів по ануїтету складає один рік (платежі вносяться на початку року); сума кожного окремого платежу (члена ануїтету) складає 1000 ум.грош.од.; використовувана для нарощування вартості відсоткова ставка складає 10% на рік.

 

Задача 12

Необхідно розрахувати майбутню вартість ануїтету, здійснюваного на умовах наступних платежів (постнумерандо), за даними попередньої задачі (при умові внеску платежів в кінці року).

 

Задача 13

Необхідно розрахувати теперішню вартість ануїтету, здійснюваного на умовах попередніх платежів (пренумерандо), при наступних даних: період платежів по ануїтету передбачений в кількості 5 років; інтервал платежів по ануїтету складає один рік (при внесенні платежів на початку року); сума кожного окремого платежу (члена ануїтету) складає 1000 ум.грош.од.; ставка відсотку складає 10% на рік.

 

Задача 14

Необхідно розрахувати теперішню вартість ануїтету, здійснюваного на умовах наступних платежів (постнумерандо), за даними попередньої задачі (при умові внеску платежів в кінці року).

 

1.4 Контрольні питання

1. В чому полягає концепція зміни вартості грошей у часі?
2. Сутність операції компаундінгу.
3. Сутність операції дисконтування.
4. Поняття простого і складного відсотку.
5. Поняття періоду та інтервалу нарахування.
6. Різниця між дискретним та безпепервним грошовими потоками.
7. Поняття аннуїтету.
8. Що таке пренумерандо та постнумерандо?

 

 

Практичне заняття №2

Економічна оцінка ефективності реальних інвестицій

 

2.1 Мета роботи

Навчитися використовувати методики оцінки ефективності інвестицій при дослідженні доцільності реалізації довгострокового інвестиційного проекту.

 

2.2 Короткі теоретичні відомості

 

Оцінка ефективності інвестиційних проектів являє собою один з найбільш відповідальних етапів інвестиційної діяльності.

Сучасні практичні принципи та методи оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів полягають у наступному:

1. Оцінка ефективності реальних інвестиційних проектів повинна здійснюватися на основі співставлення обсягу інвестиційних витрат із сумами та часом повернення інвестованого капіталу.
2. Оцінка обсягу інвестиційних витрат повинна охоплювати всю сукупність ресурсів, що пов'язані з реалізацією проекту.
3. Оцінка повернення інвестованого капіталу повинна здійснюватися на основі показника "чистого грошового потоку" [net cash flow]. Цей показник формується за рахунок сум чистого прибутку та амортизаційних відрахувань у процесі експлуатації інвестиційного проекту.
4. Інвестиційні витрати та чистий грошовий потік повинні бути приведені до сучасної (дійсної) вартості.
5. Вибір дисконтної ставки в процесі приведення окремих показників до дійсної вартості повинний бути диференційований для різних інвестиційних проектів. У процесі такої диференціації повинні бути враховані: рівень ризику, ліквідність та інші індивідуальні характеристики реального інвестиційного проекту.

З урахуванням вищевикладених принципів оцінка ефективності реальних інвестиційних проектів здійснюється через систему наступних показників:

 

Чистий приведений ефект (доход) – net present value, NPV

Визначає найбільш узагальнену характеристику наслідків інвестування, тобто його кінцевий ефект у повній грошовій сумі. Під чистим приведеним доходом розуміється різниця між приведеною до дійсної вартості сумою чистого грошового потоку за період експлуатації інвестиційного проекту та сумою інвестиційних витрат на його реалізацію. Розрахунок цього показника при одноразовому здійсненні інвестиційних витрат визначається за формулою:

 

,                                  (2.1)

 

де P_t – сума чистого доходу по окремих інтервалах інвестиційного проекту;

I_t – інвестиції;

r – норма дисконту (в частках одиниці);

t – рік надходжень або інвестицій.

 

Якщо NPV > 0, то проект прибутковий і має бути прийнятим; якщо NPV < 0, проект варто відхилити, тому що він збитковий; якщо NPV = 0 – слід поглибити оцінку з урахуванням інших показників.

Залежність NPV проекту від норми дисконту визначає профіль NPV проекту. Розрахунок NPV проектів показує, що вплив зростання ставки дисконту в більшій мірі відображається на грошових потоках, що відстоять на більш тривалий проміжок часу від моменту дисконтування і отже на NPV короткострокових проектів цей вплив менший.

 

Індекс рентабельності інвестицій (PI)

Суть оцінки полягає у відношенні дисконтованих надходжень і дисконтованих витрат за весь життєвий цикл проекту. На відміну від чистого приведеного ефекту індекс рентабельності є відносним показником і тому є зручним при виборі одного проекту з ряду альтернативних, які мають приблиз­но однакові значення NVP. Відбір проектів полягає в тому, щоб вибрати проекти з індексом рентабельності більше 1, та визначити проект з найбільшою величиною цього відношення, який буде вважатися найбільш прибутковим.

 

.                                             (2.2)

 

Якщо PI > 1, проект прибутковий і має бути прийнятим і, навпаки PI < 1 – проект збитковий. Однією з особливостей PI є те, що він дає відносні значення і його застосовують в комплексі з іншими показниками, які дають абсолютні значення.

 

Внутрішня норма рентабельності інвестицій (IRR)

Внутрішня норма рентабельності інвестицій – це ставка дисконту, при якій дисконтовані надходження дорівнюють дисконтованим інвестиціям (витратам), тобто це ставка дисконту, при якій NPV проекту дорівнює нулю.

Внутрішня норма рентабельності інвестицій порівнюється з максимальною банківською відсотковою ставкою по кредитам або ж платою за використання грошових засобів з будь-яких інших джерел, які можуть бути прийняті при фінансуванні проекту. З іншого боку, IRR подає собою очікуваний рівень доходності проекту, у відповідності з яким інвестор приймає рішення щодо його фінансування, вибираючи той проект з ряду альтернативних, що забезпечує найбільший відсоток внутрішньої норми рентабельності.

Показник IRR може бути визначений такими способами:

1. Побудовою профіля NPV (місце перетину кривої з віссю ставки дисконту).
2. Використанням методу послідовних ітерацій – визначають шляхом підбору два значення норми дисконту r₁ , r₂  таким чином, щоб в інтервалі (r₁, r₂) функція NPV = f (r) змінювала знак. Далі IRR визначають за формулою:

 

,                          (2.3)

 

де r₁ – значення норми дисконту, при якій NPV(r₁) більше нуля;

r₂ – значення норми дисконту, при якій NPV(r₂) менше нуля.

Якщо внутрішня норма рентабельності більша за вартість авансованого капіталу, то проект має бути прийнятим.

 

Термін окупності інвестицій (Т)

Термін окупності проекту показує період часу відшкодування витрат проекту надходженнями грошових коштів в результаті реалізації проекту. Відбір найбільш привабливого проекту за цим критерієм здійснюється вибором проекту з мінімальним терміном окупності. Розрахунок терміну окупності залежить від рівномірності надходжень грошових коштів. Якщо грошові кошти від реалізації проекту надходять рівномірно, то термін окупності T визначається шляхом поділу суми інвестицій I на величину щорічних надходжень P_t:

 

.                                                      (2.4)

 

Якщо надходження по роках нерівномірні, то термін окупності визначається простим підрахунком числа років, протягом яких інвестиції будуть повернуті кумулятивним доходом.

Визначають термін окупності інвестицій на основі як недисконтованих грошових потоків, так і з урахуванням дисконтування. Розрахунок з урахуванням дисконтування дає найбільш точні результати, що відповідають реальним термінам.

Показник терміну окупності “відсіює” ті проекти, у яких основні надходження очікуються в більш пізні терміни реалізації проекту. Для інвесторів, що очікують швидкої віддачі від вкладеного капіталу, ці проекти непривабливі.

 

2.3 Практичні завдання

 

Задача 1

Вам надані три проекти. Виберіть оптимальний варіант.

 

Таблиця 2.1 – Вихідні дані до задачі

Величина інвестицій, тис.грн.	Грошові потоки по рокам, тис.грн.			Ставка дисконту, %	Відсоток за кредит, %	Ліквідаційна вартість, тис.грн.
	І рік	ІІ рік	ІІІ рік
250	150	170	160	20	25	20
290	170	190	150			30
300	180	210	220			40

 

Необхідно розрахувати чистий приведений ефект, індекс рентабельності та внутрішню норму рентабельності інвестицій, термін окупності інвестицій.

Зробіть висновок.

 

Задача 2

Обґрунтувати доцільність здійснення інвестиційного проекту розрахованого на 4 роки, якщо початкова інвестиція становить 250000 грн., ставка дисконтування 10%, щорічні грошові надходження (за вирахуванням усіх обов’язкових платежів) складають 90000 грн. на рік.

 

Задача 3

Підприємство має два альтернативних варіанти інвестиційних проектів – проект "А" та проект "Б". Дані, що характеризують ці проекти, приведені в таблиці 2.2.

 

Таблиця 2.2 – Дані інвестиційних проектів для розрахунку чистого приведеного доходу

Показники	А	Б
1. Обсяг інвестування, грн.	10000	9000
2. Термін експлуатації, років	2	4
3. Сума чистого грошового потоку,  за 1 рік  за 2 рік  за 3 рік  за 4 рік	12000 7000 5000 –– ––	11000 2000 3000 3000 3000

 

Для дисконтування сум грошового потоку проекту "А" ставка відсотка прийнята в розмірі 10%, а проекту "Б" – 12% (у зв'язку з більш тривалим терміном його реалізації).

Для визначення ефективності цих проектів необхідно розрахувати очікувану суму чистого приведеного доходу по них, а також індекс рентабельності.

 

Задача 4

Існує інвестиційний проект з початковим обсягом інвестицій в 10 тис. дол. США та терміном здійснення 4 роки. Протягом здійснення інвестиційного проекту надходять такі позитивні грошові потоки: 5000, 4000, 3000, 2000 дол. США відповідно по роках. Вартість капіталу оцінена на рівні банківського відсотку 14%. Розрахувати дисконтований термін окупності інвестиційного проекту.

 

Задача 5

Керівництво підприємства планує придбати нове обладнання для пакування майонезу, вартість якого становить 5 тис. дол. з терміном використання 5 років та нульовою ліквідаційною вартістю. За оцінками експертів за рахунок економії коштів від впровадження нового обладнання додатковий позитивний грошовий потік становить 1900 дол. на рік, але через 4 роки обладнання буде потребувати ремонту вартістю 500 дол. Розрахувати та обґрунтувати економічну доцільність впровадження нового обладнання на підприємстві, якщо вартість капіталу становить 20% річних.

 

Задача 6

На придбання технологічної лінії підприємству необхідно витратити 15000 дол. Проект розраховано на 2 роки. Доход підприємства у зв’язку з введенням нової технологічної лінії збільшиться на 8500 дол. щорічно. Розрахувати рентабельність даного проекту, якщо вартість капіталу дорівнює 20%.

 

Задача 7

Підприємство має вільних 200000 грн. і хоче їх інвестувати для отримання прибутку. Одним з варіантів є придбання нового обладнання для виробництва більшого асортименту продукції, що призведе до збільшення щорічного доходу підприємства на 65000 грн. У той же час надійшла пропозиція від інвестиційного фонду придбати акції на цю ж суму та отримувати 15% дивідендів щорічно. Обґрунтувати, який варіант є найбільш прибутковим, висновки підтвердити розрахунками, якщо підприємство визначає термін інвестування 5 років.

 

2.4 Контрольні питання

 

1. За допомогою яких показників проводиться економічна оцінка довготривалих інвестиційних проектів?
2. Як дисконтування впливає на результати економічної оцінки проектів?
3. Поясніть економічне значення показника «чистий приведений ефект». Яким повинний бути цей показник, щоб проект був прийнятний?
4. Поясніть економічну сутність показника «індекс рентабельності інвестицій». Яким повинний бути цей показник, щоб проект був прийнятний?
5. Що показує і як розраховується показник «внутрішня норма рентабельності інвестицій»? Яким повинний бути цей показник, щоб проект був прийнятний?
6. Як оцінюється проект за показником «термін окупності інвестицій»?
7. Чим викликається різниця у методах розрахунку показника «термін окупності інвестицій»?
8. Поясніть економічне значення показника «коефіцієнт ефективності інвестицій».

 

 

Практичне заняття №3

Грошові потоки інвестиційного проекту

 

3.1 Мета заняття

Навчитися визначати потоки коштів від інвестиційної, операційної, фінансової діяльності, а також потік реальних коштів та сальдо реальних коштів для подальших розрахунків показників ефективності проекту.

 

3.2 Короткі теоретичні відомості

 

При здійсненні проекту виділяються три види діяльності: (1) інвестицій­на, (2) операційна та (3) фінансова. В рамках кожного виду діяльності здійсню­ється приплив та відплив коштів, різницю між якими зазначимо як φ_i(t).

Розрізняють:

а) потік реальних коштів – різниця між припливом та відпливом коштів від інвестиційної φ₁(t) та операційної φ₂(t) діяльності:

 

φ(t)=φ₁(t)+φ₂(t),                                              (3.1)

 

б) сальдо реальних коштів – різниця між припливом та відпливом коштів від усіх видів діяльності в кожному періоді здійснення проекту:

 

B(t)=φ₁(t)+φ₂(t)+φ₃(t).                                     (3.2)

 

Потік реальних коштів від інвестиційної діяльності містить в собі такі види доходів та витрат, що розподіляються по періодах розрахунку (табл.3.1).

 

Таблиця 3.1 – Потік коштів від інвестиційної діяльності

№ рядка	Стаття витрат	Витрати (доходи) за періодами розрахунку
		1	2	3	…	Т	Лікві-дація
1	Земля
2	Будівлі/ об’єкти
3	Обладнання
4	Монтаж та наладка
5	Початкові витрати
6	Нематеріальні активи
7	Проценти, що нараховуються в період будівництва
8	Всього: вкладення в основний капітал
9	Професійна підготовка
10	Гонорари фахівцям
11	Зміни оборотного капіталу
12	Всього потік коштів від інвестиційної діяльності

 

Витрати на придбання активів та збільшення оборотного капіталу враховуються зі знаком “мінус”, а надходження від їх продажу та суми зменшення оборотного капіталу – зі знаком “плюс”. При цьому,

Рядок (8) = (1)+(2)+(3)+(4)+(5)+(6)+(7).

Потік реальних коштів від інвестиційної діяльності:

φ₁(t)= рядок (12) = (8) + (9) + (10) + (11).

Ліквідація стосується графи “період Т”. Розрахунок чистого потоку реальних коштів на стадії ліквідації об’єкта – див.табл.5.4 та пояснення до неї.

 

Потік реальних коштів від операційної діяльності містить в собі такі види доходів та витрат (табл.3.2).

 

Таблиця 3.2 – Потік коштів від операційної діяльності

№ рядка	Стаття витрат	Витрати (доходи) за періодами розрахунку
		1	2	3	…	Т
1	Реалізація товарів та послуг
2	Позареалізаційні доходи
3	Прямі витрати на виробництво:
4	сировина, матеріали
5	заробітна плата та преміальні робітникам
6	Накладні загальнозаводські витрати
7	Операційні витрати:
8	загальні та адміністративні
9	витрати, пов’язані з реалізацією
10	амортизація будівель
11	амортизація машин та обладнання
12	Фінансові видатки:
13	проценти по кредитах
14	виплати банку за обслуговування кредитних операцій
15	Прибуток до сплати податку
16	Податки та збори
17	Чистий прибуток
18	Амортизація
19	Чистий грошовий потік від операцій

 

При цьому:

Рядок (3) = (4) + (5),

Рядок (7) = (8) + (9) + (10) + (11),

Рядок (12) = (13) + (14),

Рядок (17) = (15) – (16),

Рядок (17) = (1) + (2) – (3) – (6) – (7) (для проекту в цілому),

Рядок (17) = (1) + (2) – (3) – (7) – (7) – (12) (для реципієнта).

Потік реальних коштів від операційної діяльності:

φ₂(t)= рядок (19) = (17) + (18).

 

Потік реальних коштів від фінансової діяльності містить в собі такі види припливу та відпливу реальних коштів (див.табл.3.3).

 

Таблиця 3.3 – Потік коштів від фінансової діяльності

№ ряд-ка	Показник	Значення показника за періодами розрахунку
		1	2	3	…	Т
1	Власний капітал (акції, субсидії тощо)
2	Короткострокові кредити
3	Довгострокові кредити
4	Погашення боргу по кредитах
5	Витрати по страхуванню позик
6	Виплата дивідендів
7	Сальдо фінансової діяльності

 

При цьому потік реальних коштів від фінансової діяльності для проекту в цілому:

φ₃(t) = рядок (7) = (1) + (2) + (3) – (4),

а для вільних коштів реципієнта:

φ₃(t) = рядок (7) = (1) + (2) + (3) – (4) – (5) – (6).

 

Чиста ліквідаційна вартість (чистий потік реальних коштів на стадії ліквідації об’єкта) визначається на основі значень, що наведені в табл.3.4.

 

Таблиця 3.4 – Потік коштів на стадії ліквідації об’єкта

№ рядка	Показник	Земля	Будівлі, споруди	Машини, обладнання	Всього
1	Ринкова вартість
2	Первісна вартість
3	Нарахована амортизація
4	Балансова вартість на Т-му кроці
5	Витрати по ліквідації
6	Доход від приросту вартості капіталу
7	Операційний доход (збитки)
8	Податки
9	Чиста ліквідаційна вартість

 

Порядок оцінки ліквідаційної вартості об’єкта при його ліквідації на Т-му кроці (першому періоді за межею встановленого для об’єкта терміну служби) такий.

Ринкова вартість елементів об’єкта оцінюється незалежно, виходячи з таких змін, які очікуються в районі його розміщення.

Балансова вартість об’єкта для кроку Т вираховується як різниця між первісними витратами (рядок 2) та нарахованою амортизацією (рядок 3), тобто рядок (4) = рядок (2) – рядок (3). При цьому величина амортизації визначається з таблиці 3.2.

Приріст вартості капіталу (рядок 6) відноситься до землі і визначається як різниця між ринковою (рядок 1) і балансовою (рядок 4) вартістю майна.

Операційний доход (збитки), що показується в рядку 7, відноситься до інших елементів капіталу, які реалізуються окремо, тобто:

Рядок (7) = рядок (1) – [рядок (4) + рядок (5)].

Чиста ліквідаційна вартість кожного елементу являє собою різницю між ринковою вартістю та податками, які нараховуються на приріст залишкової вартості капіталу та доходи від реалізації майна, тобто:

Рядок (9) = рядок (1) – рядок (8).

Слід мати на увазі: якщо в рядку (7) показують збитки, то за рядком (8) податок теж показується зі знаком мінус, а тому його значення додається до ринкової вартості.

Об’єм чистої ліквідаційної вартості показують рядком (9) в графі “Всього”. Він також вноситься в таблицю 3.1, рядок (14), графу “ліквідація” зі знаком “плюс”, якщо чиста ліквідаційна вартість додатня (доходи більше витрат), і зі знаком “мінус”, якщо вона від’ємна.

При фактичному використанні формул для визначення потоків реальних коштів від інвестиційної, операційної чи фінансової діяльності необхідно визначити значення, що містяться у відповідних рядках таблиць 3.1-3.3. В той же час, якщо в проекті передбачені реінвестиції вільних коштів (наприклад, їх розміщення на депозитні вклади під проценти), значення графи “крок t” таблиць 3.1, 3.2 може залежати від діяльності не тільки на t-му кроці, але і на попередніх кроках.

В цьому випадку для визначення потоку реальних коштів використовують сальдо накопичених реальних коштів.

Сальдо накопичених реальних коштів B(t) визначається як

 

.                                                      (3.3)

 

Позитивне B(t) складає вільні грошові кошти на t-му кроці.

Поточне сальдо реальних коштів b(t) визначається через B(t) за формулою:

 

b(t) = B(t) – B(t-1),                                         (3.4)

 

потік реальних коштів – за формулою:

 

φ(t) = b(t) – φ₃(t).                                              (3.5)

 

Для розрахунку сальдо накопичених реальних коштів на t-му кроці необхідно до розрахованого раніше значення цього сальдо на (t-1)-му кроці, перерахованого з урахуванням результату реінвестицій вільних коштів (наприклад, виплати банківського проценту по поточних вкладах), додати надходження та відрахувати всі витрати на t-му кроці.

Початкове значення В приймається рівним реальному значенню поточного рахунку учасника проекту на початковий момент.

Для практичного визначення потоку реальних коштів доцільно використовувати обчислювальні системи.

При розрахунках потоків реальних коштів необхідно мати на увазі принципову відміну уявлення припливу та відпливу реальних коштів від понять доходів та витрат. Існують певні номінально-грошові витрати, такі, як знецінення активів та амортизація основних засобів, котрі зменшують чистий доход, проте не впливають на потоки реальних коштів, оскільки такі номінально-грошові витрати не припускають операцій по перерахуванню грошових сум.

Всі витрати відраховуються з доходів і впливають на суму чистого прибутку, проте не при всіх витратах потрібен реальний переказ коштів. Такі витрати не впливають на потік реальних коштів.

Крім того, не всі грошові виплати (що впливають на потік реальних коштів) фіксуються як витрати. Наприклад, купівля товарно-матеріальних запасів або майна, накопичення готової продукції на складі пов’язані з відпливом реальних коштів, проте не є витратами з точки зору віднесення до собівартості виготовленої продукції.

 

Умови оцінки комерційної ефективності проекту

З метою забезпечення порівняння результатів розрахунків та підвищення надійності розрахункової оцінки ефективності інвестиційного проекту рекомендується:

• визначати потік реальних коштів в прогнозних цінах з використанням тих грошових одиниць (гривні, долари, євро), які фактично будуть його утворювати відповідно до проекту;
• обчислювати інтегральні показники ефективності в розрахункових цінах;
• проводити перевірку динамічності проекту, тобто виконувати розрахунки при різних варіантах набору значень вихідних даних.

Мінімальний набір вихідних значень, що підлягає варіюванню, повинен містити в собі:

• ціни реалізації продукції;
• витрати виробництва;
• загальні інвестиційні витрати;
• норми запасів та заборгованості;
• проценти за кредити.

Межа варіювання вихідних значень визначається на стадії техніко-економічних досліджень інвестиційних можливостей.

Необхідним критерієм прийняття інвестиційного проекту є позитивне сальдо накопичених реальних коштів в будь-якому інтервалі часу, в якому даний учасник здійснює витрати та отримує доходи. Від’ємне сальдо накопичених реальних коштів свідчить про необхідність залучення учасником додаткових власних або позичених коштів і відображення цих коштів в розрахунках ефективності.

Горизонт розрахунків вимірюється кількістю кроків розрахунків. Кроком розрахунків при вирахуванні показників ефективності в межах розрахункового періоду можуть бути: місяць, квартал або рік.

Витрати, які здійснюють учасники на стадіях будівельній, функціонування та ліквідаційній, розподіляються відповідно на первинні (капіталоутворюючі інвестиції), поточні та ліквідаційні.

Для вартісної оцінки результатів та витрат можуть застосовуватись базисні, світові, прогнозні та розрахункові ціни.

Базисними є ціни, що склалися у національному господарстві на відповідний момент часу t_b. Базисна ціна на будь-яку продукцію чи ресурси вважається незмінною впродовж всього розрахункового періоду. Вимір економічної ефективності проекту в базисних цінах проводиться, як правило, на стадії ТЕО інвестиційних можливостей.

Прогнозна ціна S_t продукції чи ресурсу у кінці t-го кроку розрахунків (наприклад, t-го року) знаходиться за формулою:

 

S_t=S_b*J(t,t_n),                                                       (3.6)

 

де S_b – базисна ціна продукції чи ресурсу;

J(t,t_n) – коефіцієнт (індекс) зміни ціни продукції або ресурсів відповідної групи у кінці t-го кроку по відношенню до початкового моменту розрахунків (в якому ціни відомі).

Розрахункові ціни використовуються для обчислення інтегральних показників ефективності, якщо поточні значення витрат та результатів відображені у прогнозних цінах. Це необхідно, щоб забезпечити порівняння результатів, які отримані при різних рівнях інфляції. Розрахункові ціни отримуються шляхом введення коефіцієнта, який відповідає індексу загальної інфляції.

Базисні, прогнозні та розрахункові ціни можуть подаватися у гривнях або у стійкій валюті.

При розробці і порівняльному аналізі декількох варіантів інвестиційного проекту необхідно враховувати вплив зміни обсягів продажів на ринкову ціну продукції та на ціни ресурсів.

 

3.3 Практичні завдання

 

Задача 1

Існує проект створення невеликого підприємства для виробництва товару Х. Для цього треба придбати обладнання на суму 1800 тис.грн. та інвестувати в обігові кошти 500 тис.грн. Термін експлуатації обладнання – 3 роки. Амортизація нараховується рівномірно. Передбачається, що на четвертий рік устаткування можна буде продати за 100 тис.грн. Продукт Х випускатиметься в обсязі: перший рік – 190 тис.од, другий рік – 360 тис.од., третій рік – 500 тис.од. Реалізувати продукцію можна за ціною 5 грн. (у цінах року початку здійснення проекту). Витрати на одиницю товару плануються на рівні 1,5 грн. без амортизаційних відрахувань. Ставка податку на прибуток 16 %. Розрахуйте реальний грошовий потік за проектом та чистий приведений ефект, якщо альтернативна вартість капіталу 15 %.

 

Задача 2

Скільки грошей потрібно? Розрахувати потребу проекту у фінансуванні, якщо Вам надана наступна інформація по грошовим потокам від наступних видів діяльності компанії по проекту.

 

Таблиця 3.5 – Вихідні дані

Потоки	1 рік	2 рік	3 рік	4 рік
Операційна діяльність	100	200	600	800
Інвестиційна діяльність	-750	-150	0	0
Фінансова діяльність	640	-100	-450	-350

 

Задача 3

Продукція кондитерської фабрики користується великим попитом. Це дає можливість керівництву розглядати проект збільшення продуктивності фабрики за рахунок випуску нової продукції.

Якщо буде прийнято рішення про розширення виробництва, то випуск продукції можна буде почати вже через один місяць (в розрахунках цю затримку можна не враховувати).

Реалізація такого проекту буде вимагати:

1. Додаткових інвестицій на:

• Купівлю додаткової лінії, вартість якої складе 100 000 дол.
• Збільшення оборотного капіталу на 20 000 дол.

2. Збільшення експлуатаційних витрат:

• Найом на роботу додаткового персоналу з обслуговування нової лінії. Витрати на оплату праці робітників в перший рік складуть 40 000 дол. і будуть збільшуватись на 2 000 дол. кожен рік.
• Купівлю вихідної сировини для виробництва додаткової кількості кондитерських виробів, вартість якої в перший рік складе 50 000 дол. і буде збільшуватись на 5 000 дол. кожен рік.
• Інші додаткові річні витрати складуть 2 000 дол.

Обсяг реалізації нової продукції складе в перший рік 30 000, у другий – 32 000, в третій – 34 000, четвертий – 33 000 і у п’ятий рік – 30 000 виробів.

Ціна реалізації продукції складе у перший рік 5 дол./од. і буде кожен рік збільшуватись на 0,5 дол.

Тривалість життєвого циклу проекту визначається терміном експлуатації обладнання і складає 5 років. Амортизація обладнання – 15% від первісної вартості. Через п’ять років ринкова вартість обладнання складе 30% від його первісної вартості. Витрати на ліквідацію складуть 5% від ринкової вартості обладнання через п’ять років.

Для купівлі обладнання необхідно буде взяти довгостроковий кредит, рівний вартості обладнання, під 20% річних терміном на 5 років. Повернення основної суми – рівними долями, починаючи з другого року (в кінці року).

Площа під нову лінію на фабриці є, усі інші витрати будуть оплачені з власних засобів фабрики.

Норма доходу на капітал для таких проектів дорівнює на фабриці 15%. Ставка податку на прибуток 16 %.

Визначте:

1. Ефект від інвестиційної, операційної, фінансової діяльності.
2. Чисту ліквідаційну вартість обладнання.
3. Потік реальних коштів.
4. Сальдо реальних коштів.
5. Сальдо накопичених реальних коштів.
6. Основні показники проекту: чистий приведений ефект, внутрішню норму рентабельності, індекс рентабельності, термін окупності.
7. Як ви вважаєте, чи повинний даний проект бути реалізованим?

 

3.4 Контрольні питання

 

1. Поняття грошового потоку та його роль в оцінці інвестиційних проектів.
2. Причина використання як критерію оцінки інвестиційного проекту замість показника «чистий прибуток» показника «грошового потоку».
3. Роль амортизації при обгрунтуванні доцільності реалізації проекту.
4. Перерахуйте можливі додаткові вигоди (припливи) та витрати (відтоки) від реалізації інвестиційного проекту.

 

 

 

Практичне заняття № 4

 

Методичний інструментарій урахування фактору ризику

 

4.1 Мета роботи

Навчитися використовувати в інвестиційних розрахунках методичний інструментарій урахування фактору ризику та проводити оцінку ризикованості інвестиційних проектів.

 

4.2 Короткі теоретичні відомості

 

Ризики, що супроводжують інвестиційну діяльність, визначають загальним поняттям – інвестиційний ризик. Цей ризик складає найбільш значиму частину сукупних господарських ризиків підприємства. Його рівень збільшується з розширенням обсягу та диверсифікацією інвестиційної діяльності, з прагненням менеджерів підвищити рівень доходності інвестиційних операцій, з опануванням нових інвестиційних технологій та інструментів.

Інвестиційний ризик серйозно впливає на багато аспектів інвестиційної діяльності підприємства, однак найбільш значимий його вплив проявляється у двох напрямах: 1) рівень ризику визначально впливає на формування рівня доходності інвестиційних операцій підприємства – ці два показники знаходяться у тісному взаємозв’язку і являють собою єдину систему «доходність – ризик»; 2) інвестиційний ризик є основною формою генерування прямої загрози банкрутства підприємства, так як фінансові втрати, пов’язані з цим ризиком, є найбільш відчутними.

У процесі оцінювання господарських ризиків підприємства або окремого підприємця використовують наступні базові поняття:

Ризик – можливість прояву несприятливої події, пов'язаної з різними видами втрат.

Інвестиційний ризик – сукупність специфічних видів ризику, які генерує невизначеність внутрішніх та зовнішніх умов здійснення інвестиційної діяльності.

Індивідуальний інвестиційний ризик – ризик, властивий окремим інвестиційним операціям або окремим інвестиційним інструментам, що використовують у процесі інвестиційної діяльності.

Портфельний інвестиційний ризик – загальний ризик сформованої сукупності фінансових інструментів інвестування. Основними видами портфельного ризику можуть виступати: ризик фондового портфеля (сформованої сукупності цінних паперів); ризик депозитного портфеля (сформованої сукупності депозитних рахунків в комерційних банках) і т.п.

Систематичний (ринковий) ризик – ризик, пов'язаний зі зміною кон'юнктури всього інвестиційного ринку (або окремих його сегментів) під впливом макроекономічних факторів. Він впливає одночасно на всіх учасників цього ринку і не може бути усунутий ними в індивідуальному порядку.

Несистематичний (специфічний) ризик – сукупна характеристика внутрішніх інвестиційних ризиків, що є властивим діяльності конкретних суб'єктів господарювання (емітентів цінних паперів, дебіторів, банків і т.п.).

Безризикова норма прибутковості – норма прибутковості по інвестиційних операціях, по яких відсутній реальний ризик втрати капіталу або доходу. Цей показник використовують як основу розрахунку необхідної норми прибутковості по інвестиційних операціях з урахуванням премії за ризик.

Рівень інвестиційного ризику – показник, що характеризує імовірність виникнення визначеного виду інвестиційного ризику та розмір можливих фінансових втрат при його реалізації.

Співвідношення рівня прибутковості та ризику – одна з основних базових концепцій інвестиційної діяльності. Зростання рівня прибутковості інвестиційних операцій, за інших рівних умов, завжди супроводжується підвищенням рівня їхнього ризику й навпаки. Конкретні кількісні співвідношення на шкалі «прибутковість – ризик» визначаються «Ціновою моделлю капітальних активів».

Бета-коефіцієнт– показник, що характеризує рівень мінливості курсу котирування окремого інвестиційного інструмента (цінного паперу) або їхнього портфеля стосовно динаміки зведеного індексу цін всього інвестиційного (фондового) ринку.

Цінова модель капітальних активів – модель визначення необхідного рівня прибутковості окремих інвестиційних (фондових) інструментів з урахуванням рівня їх систематичного ризику, що вимірюють за допомогою бета-коефіцієнта. Розрахунковий механізм цієї моделі враховує необхідний розмір премії за ризик.

Премія за ризик– додатковий доход, що виплачують (або передбачають до виплати) інвестору поверх того рівня, що може бути отриманий по безризикових інвестиційних операціях. Цей додатковий доход повинний зростати пропорційно збільшенню рівня систематичного ризику по конкретному інвестиційному (фондовому) інструменту.

Концепція врахування фактору ризику полягає в об’єктивній оцінці його рівня з метою забезпечення формування необхідного рівня доходності інвестиційних операцій і розробки системи заходів, що мінімізують його негативні фінансові наслідки для інвестиційної діяльності підприємства.

 

І. Методичний інструментарій оцінки рівня інвестиційного ризику є найбільш великим, так як включає в себе різноманітні економіко-статистичні, експертні, аналогові методи здійснення такої оцінки. Вибір конкретних методів оцінки визначається наявністю необхідної інформаційної бази та рівнем кваліфікації менеджерів.

1. Економіко-статистичні методи складають основу проведення оцінки рівня інвестиційного ризику. До основних розрахункових показників такої оцінки відносяться:

а) Рівень інвестиційного ризику – характеризує загальний алгоритм оцінки цього рівня, представлений формулою:

 

РР = ЙР · РВ,                                            (4.1)

 

де РР – рівень відповідного інвестиційного ризику;

ЙР – ймовірність виникнення даного інвестиційного ризику;

РВ – розмір можливих фінансових втрат при реалізації даного інвестиційного ризику.

В практиці використання цього алгоритму розмір можливих фінансових втрат виражається звичайно абсолютною сумою, а ймовірність виникнення інвестиційного ризику – одним з коефіцієнтів виміру цієї ймовірності (коефіцієнтом варіації, бета-коефіцієнтом та ін.). Відповідно рівень інвестиційного ризику при його розрахунку за даним алгоритмом буде виражений абсолютним показником, що істотно знижує базу його порівняння при розгляданні альтернативних варіантів.

б) Дисперсія – характеризує ступінь коливання показника, що вивчається (в даному випадку – очікуваного доходу від здійснення інвестиційної операції до його середньої величини. Розрахунок дисперсії здійснюється за наступною формулою:

 

,                                                  (4.2)

 

де σ² – дисперсія;

R_i – конкретне значення можливих варіантів очікуваного доходу за інвестиційною операцією;

R – середнє очікуване значення доходу за інвестиційною операцією;

P_i – можлива частота (ймовірність) отримання окремих варіантів очікуваного доходу за інвестиційною операцією;

n – кількість спостережень.

в) Середньоквадратичне (стандартне) відхилення – цей показник є одним з найбільш розповсюджених при оцінці рівня індивідуального інвестиційного ризику, так же як і дисперсія, визначає рівень коливання і побудований на її основі. Він розраховується за формулою:

 

.                                             (4.3)

 

г) Коефіцієнт варіації – дозволяє визначити рівень ризику, якщо показники середнього очікуваного доходу від здійснення інвестиційних операцій розрізняються між собою. Розрахунок коефіцієнту варіації здійснюється за наступною формулою:

 

,                                                                (4.4)

 

де CV – коефіцієнт варіації;

σ – середньоквадратичне (стандартне) відхилення;

R – середнє очікуване значення доходу за інвестиційною операцією.

 

д) Аналіз чутливості проекту

За допомогою цього аналізу можна показати як змінюється чистий прибуток або прибутковість інвестицій при різних значеннях заданих перемінних (питомої продажної ціни, питомих витрат, обсягу продаж та інше). Аналіз чутливості повинен прийматися уже на етапі планування проекту, коли приймаються рішення, які стосуються основних факторів проекту.

Проведення аналізу чутливості передбачає розрахунок базової моделі на основі припустимих значень вхідних перемінних проекту, для яких визначається величина чистого приведеного ефекту (NPV). Ця величина є основою порівняння з припустимими можливими змінами, які необхідно проаналізувати.

Алгоритм проведення аналізу чутливості передбачає:

1)      визначення критичних перемінних, що впливають на величину NPV;

2)      оцінку впливу зміни однієї перемінної проекту (при незмінності всіх інших) на величину NPV;

3)      розрахунок впливу зміни перемінної, що досліджуєтья, на величину відхилення одержаної NPV від базової (оцінка еластичності, чутливості до зміни NPV від зміни перемінної проекту);

4)      визначення межового (критичного) значення змінної і можливого допустимого її відхилення від базового сценарію проекту;

5)      розрахунок показника чутливості і критичного значення для кожної перемінної проекту і ранжування їх за убуванням (чим вища чутливість NPV, тим важливіша перемінна для значення NPV, а отже, для проекту).

Як показник чутливості проекту до зміни тих чи інших змінних використовують показник еластичності NPV, який обчислюється за формулою:

 

Еластичність NPV = .          (4.5)

 

Перевага цього показника в тому, що величина його не залежить від вибору одиниці вимірювання різних змінних. Чим більша еластичність, тим вищою є міра залежності NPV або внутрішньої норми рентабельності (тобто її чутливість) від аналізованої змінної проекту.

Відомо, що існує зворотна залежність між витратами на здійснюваність інвестиційного проекту і показниками ефективності. Наприклад, збільшення витрат на заробітну плату призведе до зменшення NPV. Таким чином, чисельник у формулі буде від’ємним, а знаменник – додатнім, що дасть у результаті від’ємний коефіцієнт еластичності. Спеціалісти взяли за правило ігнорувати від’ємний знак, відмічаючи лише абсолютну величину еластичності. У таблиці 6.1 представлені основні характеристики факторної еластичності показників ефективності інвестиційного проекту.

 

Таблиця 4.1 – Факторна еластичність показників ефективності проекту

Величина коефіцієнта еластичності NPV	Термінологія	Пояснення термінів	Вплив фактора на ризик проекту
Більше або дорівнює одиниці ЕNPV ≥ 1	Еластичний ЕNPV > 1   Одинична еластичність ЕNPV = 1	Процентна зміна факторного показника менша за відносну зміну показника чистої теперішньої вартості	Небезпечний фактор проекту
Менше одиниці ЕNPV < 1	Нееластичний ЕNPV < 1	Процентна зміна факторного показника перевищує відносну зміну показника чистої теперішньої вартості	Менш небезпечний фактор проекту

 

Розрахунок еластичності NPV можна виконати за формулою:

 

,                      (4.6)

 

де  – еластичність чистої тепершньої вартості за і-м фактором;

– первісне значення і-го фактора;

– кінцеве значення і-го фактора.

Найбільш небезпечними для проекту є фактори (змінні проекту), в яких найбільше значення коефіцієнта еластичності. Незначна зміна цих перемінних може призвести до серйозних неприпустимих проектних результатів.

 

е) Бета-коефіцієнт (або бета).

β-коефіцієнт – це показник відносної нестійкості цін акцій відносно решти ринку. Вважається, що β=0, якщо активи фірми безризикові; β = 1, якщо активи фірми мають середній рівень ризику. Цінними паперами з середнім рівнем ризику вважаються ті, ціни яких мають тенденцію підніматись та знижуватись синхронно з розвитком ринку в цілому. Відповідно, якщо у компанії β = 0,5, це означає, що її акції мають ризик у 2 рази менший, ніж середній ризик на фондовому ринку. Величину β-коефіцієнта можна розрахувати за формулою:

 

β = ,                                                           (4.7)

 

де Δr – коливання прибутковості акцій підприємства, що аналізується;

Δr_m – коливання середньої прибутковості ринку цінних паперів.

Рівень фінансового ризику окремих цінних паперів визначається на основі наступних значень бета-коефіцієнтів:

β = 1 – середній рівень ризику;

β > 1 – високий рівень ризику;

β < 1 – низький рівень ризику.

 

2. Експертні методи оцінки рівня інвестиційного ризику використовуються в тому випадку, якщо на підприємстві відсутні необхідні інформативні дані для здійснення розрахунків економіко-статистичними методами. Ці методи базуються на опитуванні кваліфікованих спеціалістів (страхових, фінансових, інвестиційних менеджерів відповідних спеціалізованих організацій) з наступною математичною обробкою результатів опитування.

В процесі експертної оцінки кожному експерту пропонується оцінити рівень можливого інвестиційного ризику, базуючись на визначеній по бальній шкалі, наприклад:

– ризик відсутній                            0 балів;

– ризик незначний                          10 балів;

– ризик нижче середнього рівня   30 балів;

– ризик середнього рівня              50 балів;

– ризик високий                                       90 балів;

– ризик дуже високий                    100 балів.

 

3. Аналогові методи оцінки рівня інвестиційного ризику дозволяють визначити рівень ризиків за окремими найбільш масовими інвестиційними операціями підприємства. При цьому для порівняння може бути використаний як власний, так і зовнішній досвід здійснення таких інвестиційних операцій.

 

ІІ. Методичний інструментарій формування необхідного рівня доходності інвестиційних операцій з урахуванням фактора ризику дозволяє визначити чітку кількісну пропорційність цих двох показників в процесі управління інвестиційною діяльністю підприємства.

1. При визначенні необхідного рівня премії за ризик використовується наступна формула:

 

RP_n = (r_ринк – r_безп) · β,                                  (4.8)

 

де RP_n – рівень премії за ризик по конкретному інвестиційному (фондовому) інструменту;

r_ринк – середня норма дохідності на інвестиційному ринку;

r_безп – безризикова норма дохідності на інвестиційному ринку;

β – бета-коефіцієнт, що характеризує рівень систематичного ризику по конкретному інвестиційному (фондовому) інструменту.

 

2. При визначенні необхідної суми премії за ризик використовується наступна формула:

 

RP_s = SI · RP_n,                                      (4.9)

 

де RP_s – сума премії за ризик за конкретним інвестиційним (фондовим) інструментом в поточній вартості;

SI – вартість конкретного інвестиційного (фондового) інструмента;

RP_n – рівень премії за ризик за конкретним інвестиційним (фондовим) інструментом, виражений десятковим дробом.

 

3. При визначенні необхідного загального рівня дохідності інвестиційних операцій з урахуванням фактору ризику використовується наступна формула:

 

r_н = r_безп + RP_n = r_безп + (r_ринк – r_безп)β,                  (4.10)

 

де r_н – загальний рівень доходності за конкретним інвестиційним (фондовим) інструментом з урахуванням фактору ризику;

r_безп – безпечна ставка;

r_ринк – дохідність ринкового портфеля;

β – бета проекту.

 

Якщо проект, який вивчається, має той же рівень ризику, що й будь-який типовий проект компанії, то можна скористатися β компанії як β проекту.

Ця формула є відображенням Моделі оцінки капітальних активів (МОКА), що використовується у фінансових інвестиціях для визначення необхідної ставки доходу від акцій або портфеля інвестицій. При оцінці доцільності інвестицій цей метод розглядає проект як акції компанії та припускає, що його дохідність пов’язана з дохідністю всіх активів компанії або доходом усієї галузі. Модель розроблена Г.Марковицем та У.Шарпом (за розробку цієї Моделі вони були нагороджені в 1990 р. Нобелевською премією).

 

ІІІ. Методичний інструментарій оцінки вартості грошових засобів з урахуванням фактору ризику дає можливість здійснювати розрахунки як майбутньої, так і теперішньої їх вартості із забезпеченням необхідного рівня премії за ризик.

1. При оцінці майбутньої вартості грошових засобів з урахуванням фактору ризику використовується формула:

 

FV_R = PV · [(1 + r_безп) · (1 + RP_n)]ⁿ,                    (4.11)

 

де FV_R – майбутня вартість вкладу (грошових засобів), що враховує фактор ризику;

PV – первісна сума вкладу;

r_безп – безризикова норма дохідності на інвестиційному ринку, виражена десятковим дробом;

RP_n – рівень премії за ризик за конкретним інвестиційним інструментом (інвестиційній операції), виражений десятковим дробом;

n – кількість інтервалів, за якими здійснюється кожний конкретний платіж, в загальному обумовленому періоді часу.

 

2. При оцінці теперішньої вартості грошових засобів з урахуванням фактору ризику використовується формула:

 

.                                           (4.12)

 

Управління ризиком передбачає ідентифікацію, аналіз, оцінку ризику та розробку заходів з його зниження. До методів зниження ризиків слід віднести: розподіл ризику між учасниками проекту (передача частини ризику співвиконавцям); резервування коштів на покриття непередбачених витрат; зниження ризиків у плані фінансування; страхування. Для оцінки ефективності заходів по зниженню ризиків можна користуватися такою схемою. Спочатку треба визначити ризик, що має найбільш важливий вплив на проект і визначити перевитрату коштів з урахуванням ймовірності настання несприятливих подій. Потім визначають перелік можливих заходів, направлених на зменшення ймовірності та небезпеки ризикової події, та додаткові витрати на реалізацію запропонованих заходів. На заключному етапі необхідні витрати на реалізацію запропонованих заходів порівнються з можливою перевитратою коштів внаслідок настання ризикової події та приймається рішення про здійснення протиризикових заходів або відмову від них.

 

4.3 Практичні завдання

 

Задача 1

Підприємство повинно обрати найкращий інвестиційний проект. На реалізацію кожного проекту підприємство повинно витратити 80 000 грн. Ставка капіталу 15%.

 

Таблиця 4.2 – Вихіні дані для аналізу

Період	Проект А		Проект Б
	Розрахунко­вий грошовий потік, тис.грн.	Імовірність появи очікува­ного доходу	Розрахунко­вий грошовий потік, тис.грн.	Імовірність появи очікува­ного доходу
1 2 3 4 5	60 40 30 10 5	0,95 0,80 0,75 0,60 0,55	10 15 30 40 60	0,95 0,80 0,75 0,60 0,55

 

 

Задача 2

Розглядаються два інвестиційні проекти з п’ятирічним строком життя. Перший, проект А, можна віднести до категорії – модифікація існуючої виробничої лінії, другий, проект Б, – виробництво, не пов’язане з існуючим.

Проекти оцінюються на основі аналізу ризику і розрахунку дисконтної ставки. Очікувані грошові потоки від проектів подано в таблиці 4.3, а необхідний рівень доходності – в таблиці 4.4.

 

Таблиця 4.3 – Вихідні дані до задачі

Рік	Проект А, тис.грн.	Проект Б, тис.грн.
0	-250	-400
1	30	135
2	40	135
3	50	135
4	90	135
5	130	135

 

Таблиця 4.4 – Необхідний рівень доходності залежно від класу ризику проекту

Клас ризику проекту	Необхідний рівень доходності
1. Модифікація або розширення існуючої виробничої лінії	15%
2. Проект, не пов’язаний з існуючим виробництвом	18%
3. Дослідні й пошукові програми	20%

 

Визначте NPV проектів з урахуванням ризику.

 

Задача 3

Інвестор має таку інформацію щодо можливого обсягу продажів нового продукту і відповідних ймовірностей (таблиця 4.5).

 

Таблиця 4.5 – Інформація, що має інвестор

Можлива реакція ринку	Обсяг продажів (од.тов.)	Ймовірності
Низький рівень сприймання	10	0,1
Середній рівень	30	0,3
Високий рівень	45	0,4
Дуже високий рівень	60	0,2

 

а) яке очікуване значення продажу нового продукту?

б) яке стандартне відхилення?

 

Задача 4

Необхідно оцінити рівень ризику за інвестиційною операцією за наступними даними: на розгляд представлено два альтернативних інвестиційних проекту (проект А і проект Б) з ймовірністю очікуваних доходів, представленою в табл.

 

Таблиця 4.6 – Розподіл імовірності очікуваних доходів за двома інвестиційними проектами

Можливі значення кон’юнктури інвестиційного ринку	Інвестиційний проект А			Інвестиційний проект Б
	Розрахун­ко­вий доход, ум.грош. од.	Значення імовірно­сті	Сума очікува­них дохо­дів, ум. грош. од.	Розрахун­ко­вий доход, ум.грош. од.	Значення імовірно­сті	Сума очікува­них дохо­дів, ум. грош.од.
Висока	600	0,25		800	0,20
Середня	500	0,50		450	0,60
Низька	200	0,25		100	0,20
В цілому	–	1,0		–	1,0

 

Задача 5

Необхідно розрахувати коефіцієнт варіації за трьома інвестиційними проектами при різних значеннях середньоквадратичного (стандартного) відхилення і середнього очікуваного значення доходу за ними.

 

Таблиця 4.7 – Розрахунок коефіцієнту варіації за трьома інвестиційними проектами

Варіанти проектів	Середньоквад­рати­чне (стандартне) відхилення, σ	Середній очікуваний дохід за проектом, R	Коефіцієнт варіації, V
Проект А	150	450
Проект Б	221	450
Проект В	318	600

 

Задача 6

Очікувана величина грошового потоку від реалізації інвестиційного проекту А становить 4000 дол. у перший рік експлуатації і 5500 дол. у другий рік, а від реалізації проекту Б відповідно 3500 дол. і 4400 дол. Початкові інвестиції в реалізацію кожного проекту складають 5000 дол. Визначте, який з проектів є більш чутливим до зміни ставки дисконтування, якщо вона зросте з 16% до 18%.

 

Задача 7

Для розглянутого вище проекту з придбання устаткування розрахувати його ефект, враховуючи можливість різних сценаріїв його реалізації.

Песимістичний сценарій:

• Обсяг інвестицій збільшився на 10 %.
• Обсяг продажу знизився на 10 %.
• Ціна реалізації впала на 15 %.
• Змінні витрати зросли на 10 %.
• Ставка дисконту дорівнює 15 %.

Оптимістичний сценарій:

• Обсяг інвестицій скоротився на 5 %.
• Обсяг продажу збільшився на 5 %.
• Ціна реалізації попередня.
• Змінні витрати знизились на 10 %.
• Ставка дисконту дорівнює 9 %.

Результати розрахунків подати в таблиці 6.6

 

Таблиця 4.8 – Сценарії розвитку проекту

Сценарії	Ймовірність	NPV, грн.	NPV з урахуванням ймовірності, грн.
Оптимістичний	0,2
Очікуваний	0,7
Песимістичний	0,1
В цілому	1

 

Задача 8

Необхідно розрахувати рівень премії за ризик, суму цієї премії за трьома видами акцій. Вихідні дані в табл. 3.5.

 

Таблиця 4.9 – Розрахунок необхідно рівня премії за ризик за трьома акціями

Варіанти акцій	Середня норма дохіднос­ті на фондовому ринку, %	Безризикова норма дохідності на фондовому ринку, %	Бета-коефіцієнт за акціями	Ціна акцій на фондовому ринку, ум.грош.од.
Акція 1	12	5	0,8	100
Акція 2	12	5	1,0	70
Акція 3	12	5	1,2	90

 

Задача 9

Припустимо, що необхідно визначити NPV проекту, але невідомо, якою ставкою дисконту слід скористатись. Проте відомо, що β компанії дорівнює 1,5, безпечна ставка – 8%, а дохідність ринкового портфеля за індексом ПФТС (позабіржової фондової торговельної системи) – 16%. Ризикованість проекту не дуже відрізняється від рівня ризику інших проектів компанії.

 

Задача 10

Визначте чисту теперішню вартість інвестиційних проектів А та Б, якщо середній рівень доходу на інвестиційному ринку становить 20%, β-коефіцієнт для проекту А дорівнює 1,2, для проекту Б – 1,4. Рівень доходу по безризикових інвестиціях 5%. Початкові інвестиції у проект А складають 10 тис. грн., у проект Б – 15 тис. грн. Щорічні грошові надходження по проекту А становлять 5000 грн., для проекту Б – 6200 грн. Реалізація обох проектів здійснюється протягом 4 років.

 

Задача 11

Необхідно визначити майбутню вартість вкладу з урахуванням фактору ризику при наступних умовах:

Первісна сума вкладу складає 1000 ум.грош.од.;

Безризикова норма дохідності на інвестиційному ринку складає 5%;

Рівень премії за ризик визначений в розмірі 7%;

Загальний період розміщення вкладу складає 3 роки при нарахуванні проценту один раз на рік.

 

Задача 12

Необхідно визначити теперішню вартість вкладу з урахуванням фактору ризику при наступних умовах:

Очікувана майбутня вартість грошових засобів – 1000 ум.грош.од.;

Безризикова норма дохідності на фінансовому ринку складає 5%;

Рівень премії за ризик визначений в розмірі 7%;

Період дисконтування складає 3 роки при нарахуванні проценту один раз на рік.

 

3.4 Контрольні питання

 

1. Чим викликаний інвестиційний ризик?
2. Сутність портфельного інвестиційного ризику.
3. Різниця між систематичним та несистематичним ризиком.
4. Як співвідносяться між собою рівень прибутковості та ризику?
5. Яке значення має та як розраховується бета-коефіцієнт?
6. Сутність цінової моделі капітальних активів.
7. Які є економіко-статистичні методи оцінки рівня інвестиційного ризику?
8. При збільшенні таких показників, як дисперсія, стандартне відхилення, коефіцієнт варіації що можна сказати про рівень ризику?
9. Сутність експертних та аналогових методів оцінки рівня інвестиційного ризику.

 

Практичне заняття № 5

 

Методичний інструментарій урахування фактору інфляції

 

5.1 Мета роботи

Навчитися використовувати в інвестиційних розрахунках методичний інструментарій урахування фактору інфляції.

 

5.2Короткі теоретичні відомості

 

В інвестиційному менеджменті постійно слід враховувати, що через інфляцію з часом неухильно зменшується вартість грошових засобів.

Інфляція є об’єктивним, постійно діючим фактором, що притаманний розвитку економіки не лише нашої країни, але й практично усіх країн світу. В сучасній економічній теорії прийнято вважати, що зростання рівня цін в межах 10% на рік є нормальним економічним явищем, що стимулює розвиток суспільного виробництва. Управління фінансами в таких умовах використовує наступні базові категорії:

Інфляція – процес постійного перевищення темпів росту грошової маси над товарною (включаючи вартість послуг), у результаті чого відбувається переповнення каналів обігу грішми, що супроводжуються їх знеціненням і неухильним зростанням цін.

Темп інфляції – показник, що характеризує розмір знецінення (зниження купівельної спроможності) грошей у визначеному періоді, виражений приростом середнього рівня цін у відсотках до їхнього номіналу на початок періоду.

Фактичний темп інфляції – показник, що характеризує реальний приріст середнього рівня цін у визначеному минулому періоді.

Очікуваний темп інфляції – прогнозний показник, що характеризує можливий приріст середнього рівня цін у визначеному майбутньому періоді.

Індекс інфляції– показник, що характеризує загальний ріст рівня цін у визначеному періоді, обумовлений шляхом підсумовування базового їхнього рівня на початок періоду (прийнятого за одиницю) і темпу інфляції в визначеному періоді (вираженого десятковим дробом).

Номінальна сума коштів – оцінка розмірів грошових активів у відповідних грошових одиницях без врахування зміни купівельної вартості грошей у визначеному періоді.

Реальна сума коштів – оцінка розмірів грошових активів з урахуванням зміни рівня купівельної вартості грошей у визначеному періоді, який викликано інфляцією.

Номінальна процентна ставка – ставка відсотка, що встановлена без урахування зміни купівельної вартості грошей у зв'язку з інфляцією (або загальна процентна ставка, яка містить у собі інфляційну складову).

Реальна процентна ставка – ставка відсотка, що встановлена з урахуванням зміни купівельної вартості грошей у визначеному періоді в зв'язку з інфляцією.

Інфляційна премія – додатковий доход, який виплачують (або передбачають до виплати) інвесторові з метою відшкодування фінансових втрат від знецінення грошей у зв'язку з інфляцією. Рівень цього доходу, зазвичай, прирівнюють до темпу інфляції.

Використання розглянутих базових категорій дозволяє врахувати фактор інфляції в управлінні фінансово-інвестиційною діяльністю.

 

І. Методичний інструментарій прогнозування річного темпу та індексу інфляції базується на очікуваних її середньомісячних темпах. Така інформація міститься в прогнозах економічного і соціального розвитку країни, що публікуються.

1. При прогнозуванні річного темпу інфляції використовується наступна формула:

 

i = (1+i_м)¹² – 1,                                       (5.1)

 

де i – прогнозований річний темп інфляції, що виражений десятковим дробом;

i_м – очікуваний середньомісячний темп інфляції в наступному періоді, виражений десятковим дробом.

За цією формулою може бути розрахований не лише прогнозований річний темп інфляції, але і значення цього показника на кінець будь-якого місяця наступного року (у формулі змінюється відповідно ступінь).

 

2. При прогнозуванні річного індексу інфляції використовуються наступні формули:

 

І_i = 1+i                                                                                   (5.2)

або І_i = (1+i_м)¹²,                                          (5.3)

 

ІІ. Методичний інструментарій формування реальної відсоткової ставки з урахуванням фактору інфляції базується на прогнозованому номінальному її рівні на інвестиційному ринку (результати такого прогнозу відображені звичайно в цінах ф’ючерсних та опціонних контрактів) та результатах прогнозу річних темпів інфляції. В основі розрахунку реальної відсоткової ставки з урахуванням фактору інфляції лежить Модель Фішера, що має наступний вигляд:

 

,                                                           (5.4)

 

де r_i – реальна відсоткова ставка (фактична або прогнозована у визначеному періоді), виражена десятковим дробом;

r – номінальна відсоткова ставка (фактична або прогнозована у визначеному періоді), виражена десятковим дробом;

i – темп інфляції (фактичний або прогнозований у визначеному періоді), виражений десятковим дробом.

 

ІІІ. Методичний інструментарій оцінки вартості грошових засобів з урахуванням фактора інфляції дозволяє здійснювати розрахунки як майбутньої, так і теперішньої їх вартості з відповідною «інфляційною складовою». В основі здійснення цих розрахунків лежить формована реальна відсоткова ставка.

1. При оцінці майбутньої вартості грошових засобів з урахуванням фактора інфляції використовується наступна формула (що являє собою модифікацію Моделі Фішера):

 

FV_н = PV · [(1+r) · (1 + i)]ⁿ,                                 (5.5)

 

де FV_н– номінальна майбутня вартість вкладу (грошових засобів), що враховує фактор інфляції;

PV– початкова сума вкладу;

r – реальна відсоткова ставка, виражена десятковим дробом;

i – прогнозований темп інфляції, виражений десятковим дробом;

n– кількість інтервалів, за якими здійснюється кожний відсотковий платіж, в загальному обумовленому періоді часу.

 

2. При оцінці теперішньої вартості грошових засобів з урахуванням фактора інфляції використовується наступна формула:

 

,                                                  (5.6)

 

де PV_р – реальна теперішня сума вкладу (грошових засобів), що враховує фактор інфляції;

FV_н – очікувана номінальна майбутня вартість вкладу (грошових засобів).

 

IV. Методичний інструментарій формування необхідного рівня доходності інвестиційних операцій з урахуванням фактору інфляції, з одного боку, покликаний забезпечити розрахунок суми та рівня «інфляційної премії», а з іншого – розрахунок загального рівня номінального доходу, що забезпечить відшкодування інвестору інфляційних втрат та отримання необхідного рівня реального інвестиційного прибутку.

1. При визначенні необхідного розміру інфляційної премії використовується наступна формула:

 

П_і = PV · i,                                                     (5.7)

 

де П_і– сума інфляційної премії у визначеному періоді;

PV – початкова вартість грошових засобів;

i – темп інфляції у періоді, що розглядається, виражений десятковим дробом.

 

2. При визначенні загальної суми необхідного доходу по інвестиційній операції з урахуванням фактору інфляції використовується наступна формула:

 

Д_н = Д_р + П_і,                                                  (5.8)

 

де Д_н – загальна номінальна сума необхідного доходу по інвестиційній операції з урахуванням фактору інфляції в періоді,

Д_р – реальна сума необхідного доходу по інвестиційній операції в періоді, що розглядається, розрахована за простими або складними відсотками з використанням реальної відсоткової ставки;

П_і – сума інфляційної премії в періоді, що розглядається.

 

3. При визначенні необхідного рівня доходності інвестиційних операцій з урахуванням фактора інфляції використовується наступна формула:

 

,                                                         (5.9)

де РД_н – необхідний рівень доходності інвестиційних операцій з урахуванням фактору інфляції, виражений десятковим дробом;

Д_н – загальна номінальна сума необхідного доходу по інвестиційній операції в періоді, що розглядається;

Д_р – реальна сума необхідного доходу по інвестиційній операції в періоді, що розглядається.

 

Прогнозування темпів інфляції являє собою досить складний і трудомісткий ймовірнісний процес, що в значному ступені підданий впливу суб’єктивних факторів. Тому в практиці інвестиційного менеджменту може бути використаний більш простий спосіб урахування фактору інфляції. В цих цілях вартість грошових засобів при їх наступному нарощенні або розмір необхідного доходу при наступному його дисконтуванні перераховується заздалегідь з національної валюти в одну з «сильних» (тобто в найменшому ступені підданих інфляції) вільно конвертованих валют по курсу на момент проведення розрахунків. Процес нарощення або дисконтування вартості здійснюється потім по реальній відсотковій ставці (мінімальній реальній нормі прибутку на капітал). Такий спосіб оцінки теперішньої або майбутньої вартості необхідного доходу дозволяє взагалі виключити з її розрахунків фактор інфляції всередині країни.

 

5.3 Практичні завдання

 

Задача 1

Необхідно визначити річний темп інфляції та прогнозований річний індекс інфляції, якщо у відповідності з прогнозом економічного і соціального розвитку країни (або власними прогнозними розрахунками) очікуваний середньомісячний темп інфляції визначений в розмірі 3%.

 

Задача 2

Необхідно розрахувати реальну річну відсоткову ставку на наступний рік з урахуванням таких даних:

Номінальна річна відсоткова ставка за опціонними та ф’ючерсними операціями на фондовій біржі на наступний рік склалася в розмірі 19%;

Прогнозований річний темп інфляції складає 7%.

 

Задача 3

Визначити номінальну майбутню вартість вкладу з урахуванням фактору інфляції при наступних умовах:

Початкова сума вкладу складає 1000 ум.грош.од.;

Реальна річна відсоткова ставка, використовувана для нарощування вартості вкладу, складає 20%; прогнозований річний темп інфляції складає 12%; загальний період розміщення вкладу складає 3 роки при нарахуванні відсотка один раз на рік.

 

Задача 4

Необхідно визначити реальну теперішню вартість грошових засобів при наступних умовах: очікувана номінальна майбутня вартість грошових засобів складає 1000 ум.грош.од.; реальна відсоткова ставка, використовувана в процесі дисконтування вартості, складає 20% на рік; прогнозований річний темп інфляції складає 12%; період дисконтування складає 3 роки, а його інтервал – 1 рік.

 

Задача 5

Розрахувати розмір річної інфляційної премії при наступних умовах: початкова вартість грошових засобів складає 1000 ум.грош.од.; прогнозований темп інфляції складає 12%.

 

Задача 6

Оцінити інвестиційний проект за показником чистий приведений ефект, який має такі параметри: стартові інвестиції – 8000 тис.грн.; період реалізації – 3 роки; грошовий потік по рокам (тис.грн.): 4000; 4000; 5000; необхідна ставка доходності (без врахування інфляції) – 18%; середньорічний темп інфляції – 10%.

 

Задача 7

За оцінками експертів підприємства грошові потоки від реалізації інвестиційного проекту становитимуть протягом 5 років відповідно: 20 тис., 30 тис., 50 тис., 70 тис., 65 тис. дол., початкові інвестиції складають 120 тис. дол., ставка дисконту – 12%. Визначити чисту теперішню вартість інвестиційного проекту при умові, що рівень інфляції дорівнює 2%.

 

Задача 8

Інвестор має можливість вкласти 2 млн. грн. в інвестиційний проект, доходи від якого надходитимуть щорічно впродовж трьох років (першого року – 600 тис.грн., другого – 1200 тис.грн., третього – 1200 тис.грн.). Реальна дисконтна ставка становить 40%, очікувані темпи інфляції першого року – 30%, другого – 50%, третього – 60%. Усі платежі проводяться на початку року, а доход враховано на кінець року. Визначте, чи вигідним буде таке рішення.

 

Задача 9

Рівень інфляції прогнозується на рік у розмірі 200%, ставка по кредитах – 16%. Ви взяли кредит на рік в обсязі 10 млн.грн. Чи отримаєте ви доходи або збитки за рахунок інфляції і в якому обсязі?

 

5.4 Контрольні питання

 

1. Сутність інфляції.
2. Фактичний та очікуваний темп інфляції.
3. Різниця між темпом та індексом інфляції.
4. Сутність номінальної та реальної суми коштів.
5. Сутність номінальної та реальної процентної ставки.
6. Чим визначається інфляційна премія?
7. Методика прогнозування річного темпу та індексу інфляції.
8. Методика формування реальної відсоткової ставки з урахуванням інфляції.
9. Методика оцінки вартості грошових засобів з урахуванням інфляції.
10. Методика формування необхідного рівня доходності інвестиційних операцій з урахуванням фактору інфляції.

6 Завдання до самостійної роботи

 

6.1 Дослідницька частина

 

Контрольна робота складається з двох частин: дослідницької та розрахункової.

Для написання дослідницької частини контрольної роботи необхідно користуватися наведеною літературою, а також періодичними виданнями, мережею Інтернет. Обсяг цієї частини – близько 15 сторінок. Кількість джерел літератури повинна бути не менше п’яти (з посиланням на них у тексті згідно із стандартними вимогами до оформлення робіт).

Тема може бути замінена на більш цікаву для студента за його пропозицією. При виборі теми бажано орієнтуватися на сферу, пов’язану із робочою діяльністю. Вибір теми необхідно узгодити з викладачем.

Кожна тема повинна бути розкритою за такою структурою: 1) теоретичні дослідження; 2) стан розвитку в Україні та в аналізованому регіоні; 3) рекомендації для поліпшення стану.

 

Орієнтовні теми для дослідження

1. Організаційна структура регулювання інноваційно-інвестиційних процесів.
2. Методи державного стимулювання інноваційних процесів.
3. Дифузія інновацій як об’єкт державного регулювання.
4. Інноваційна інфраструктура регіону.
5. Інвестиційна інфраструктура регіону.
6. Державна інноваційна політика.
7. Державні пріоритети в сфері інноваційно-інвестиційного розвитку.
8. Державна експертиза інноваційно-інвестиційних проектів.
9. Організаційні форми інноваційної діяльності (технопарки, технополіси тощо).
10. Інтелектуальна власність у системі інноваційної економіки.
11. Трансфер технологій.
12. Інформаційні та комунікаційні технології в управлінні інноваційно-інвестиційними процесами.
13. Інвестиційний менеджмент, проблеми його реалізації в Україні.
14. Державне регулювання інвестиційних процесів.
15. Державні інвестиції в економіку України.
16. Інноваційні аспекти інвестування.
17. Система управління інноваціями в регіоні.
18. Система управління інвестиціями в регіоні.
19. Регіональний інвестиційний розвиток.
20. Інвестиційний ринок України.
21. Суб’єкти інвестиційного ринку.
22. Оцінка та прогнозування макроекономічних показників розвитку інвестиційного ринку.
23. Інвестиційний клімат.
24. Інвестиційний потенціал.
25. Інноваційний потенціал.
26. Оцінка та прогнозування інвестиційної привабливості регіонів.
27. Оцінка та прогнозування інвестиційної привабливості галузей.
28. Оцінка та прогнозування інвестиційної привабливості підприємств.
29. Іноземне інвестування.
30. Міжнародні інвестиційні процеси.
31. Інвестиційна стратегія.
32. Реальні інвестиційні проекти.
33. Ринок цінних паперів.
34. Ризики в інвестуванні.
35. Особливості інвестування аграрного сектора.
36. Вплив держави на інноваційно-інвестиційні процеси в аграрному секторі економіки.
37. Інновації у промисловості регіону.
38. Особливості інвестування підприємств обробної промисловості.
39. Будівництво, тенденції його розвитку.
40. Венчурне інвестування.
41. Інноваційно-інвестиційні процеси у природоохоронній сфері.
42. Важілі державного управління інноваційно-інвестиційними процесами у сфері енергозбереження.
43. Державне управління впровадженням нових екологічно безпечних технологій.
44. Основні проблеми та напрями розвитку інвестиційного забезпечення інтелектуалізації економіки України.
45. Вплив держави на залучення інвестицій в економіку України.
46. Реалізація національних проектів в Україні: "Нова енергія".
47. Реалізація національних проектів в Україні: "Нова якість життя".
48. Реалізація національних проектів в Україні: "Нова інфраструктура".
49. Реалізація національних проектів в Україні: "Агроперспектива".
50. Вплив наукової сфери на розвиток економіки України.

 

6.2 Розрахункова частина

 

За наведеними варіантами вихідних даних необхідно розрахувати для проектів чистий приведений ефект, індекс рентабельності, внутрішню норму рентабельності, термін окупності. За результатами розрахунків виконайте аналіз, виберіть оптимальний варіант проекту та зробіть висновок.

 

Таблиця 6.1 – Вихідні дані для розрахунків

Величина інвестицій IC, тис.грн		Грошові потоки по роках, Рі, тис.грн.					Норма дисконту r, %		Вартість авансового капіталу СС, %		Ліквідацій­на вар­тість PV, тис.грн.
		Р1		Р2	Р3
1		2		3	4		5		6		7
Варіант 1
110		90		130	150		25		45		15
130		100		130	170						17
Варіант 2
100	90		120			160		20		50		12
110	70		150			190						7
Варіант 3
90	80		120			150		15		55		10
70	90		100			130						15
Варіант 4
140	100		120			160		30		70		17
190	110		150			190						10
Варіант 5
130	100		110			150		35		65		10
150	110		130			170						12
Варіант 6
90	70		110			130		25		60		12
110	90		130			150						15
Варіант 7
210	190		200			230		40		50		15
230	210		250			270						17
Варіант 8
50	30		50			70		25		45		5
70	50		70			90						10
Варіант 9
110	90		110			130		20		55		10
130	110		150			170						15
Варіант 10
170	190		210			230		35		60		15
190	210		230			250						20
Варіант 11
110	90		130			170		30		50		5
190	170		190			250						12

 

 

 

Продовження таблиці 6.1

1	2	3	4	5	6	7
Варіант 12
270	300	310	330	40	65	25
300	310	330	350			30
Варіант 13
270	300	310	330	40	65	25
300	310	330	350			30
Варіант 14
100	120	150	170	55	40	10
90	110	130	150			5
Варіант 15
150	150	190	210	50	55	12
170	190	210	250			15
Варіант 16
210	190	250	290	65	60	15
230	250	270	310			17
Варіант 17
270	290	310	370	60	75	15
290	290	330	390			20
Варіант 18
130	150	190	230	75	65	10
150	170	210	250			12
Варіант 19
70	50	70	110	20	50	5
90	70	90	150			7
Варіант 20
130	110	150	210	25	55	15
150	170	190	230			17
Варіант 21
190	210	230	270	40	60	20
230	250	290	310			30
Варіант 22
130	150	170	190	45	65	5
90	110	150	190			10
Варіант 23
310	350	390	430	35	75	20
350	390	470	530			27
Варіант 24
110	130	190	250	50	45	5
150	170	250	310			10
Варіант 25
170	190	270	330	55	55	12
210	230	310	370			17

 

 

 

Рекомендована література

 

1. Беренс В., Хавранек П.М. Руководство по подготовке промышленных технико-экономических исследований: Пер. с англ. – М.: АОЗТ «Интерэксперт», 1995. – 343с.
2. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. – К.: МП «ИТЕМ» ЛТД, «Юнайтед Лондон Лимитед», 1995. – 448с.
3. Бланк И.А. Основы инвестиционного менеджмента. В 2 т. Т.1. – К.: «Ника-Центр», «Эльга-Н», 2001. – 531с.
4. Бутко М.П. Регіональні особливості економічних трансформацій в перехідній економіці. – К.: Знання України, 2005. – 476 с.
5. Василенко В.О., Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. За ред. В.О.Василенко. – К.: ЦУЛ, Фенікс, 2003. – 440 с.
6. Верба В.А., Загородніх О.А. Проектний аналіз: Підручник. – К.: КНЕУ, 2000. – 322с.
7. Власова А.М., Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1997. – 92 с.
8. Господарський кодекс України: Офіційні тексти / Міністерство юстиції України. - К.: Юрінком Інтер, 2004. – 304 с.
9. Гультяев А.К. Управление проектами. MS Project 2000 СПб.- Корона-Принт.- 2002. – 368с.
10. Данілов О.Д., Івашина Г.М., Чумаченко О.Г. Інвестування: Навчальний посібник. – К.: “Видавничий дім “Комп’ютерпрес”, 2001. – 364с.
11. Загородній А., Стадницький Ю. Менеджмент реальних інвестицій: Навч. посібник. – К.: Знання, 2000. – 209с. – (Вища освіта ХХІ століття).
12. Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Партин Г.О. Інвестиційний словник: Навч.посібник. – Львів: Видавництво „Бескид Біт”, 2005. – 512с.
13. Закон України від 02.10.2012 р. № 5407-VI «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій».
14. Закон України від 08.09.2011 р. N 3715-VI “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні”.
15. Закон України від 15 березня 2001 року N 2299-III «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)».
16. Закон України від 18.09.1991 р. N 1560-XII «Про інвестиційну діяльність».
17. Закон України від 4.07.02 р. N 40-IV “Про інноваційну діяльність”.
18. Иванов М.М., Колупаева С.Р., Кочетков Г.Б. США: управление наукой и нововведениями. – М.: Наука, 1990. – 214с.
19. Инвестиции и инновации: Словарь-справочник от А до Я / Под ред. М.З.Бора, А.Ю.Денисова.– М.: Изд-во «ДИС», 1998.– 208с.
20. Инновационный менеджмент: учебник для вузов / под ред. С.Д.Ильенковой. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. – 327 с.
21. Йохна М.А., Стадник В.В. Економіка і організація інноваційної діяльності: Навч. посібник. – К.: Видавничий центр „Академія”, 2005. – 400 с.
22. Ілляшенко С.М. Управління інноваційним розвитком: проблеми, концепції, методи: Навчальний посібник. – Суми: ВТД „Університетська книга”, 2003. – 278с.
23. Інвестиційний менеджмент: теорія і практика: навчальний посібник / за ред. М.П.Бутка. – Ніжин: ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2009. – 452 с.
24. Інноваційна складова економічного розвитку: Монографія / За ред. Л.Г.Томіліна, І.І. Нестеренко. – К.: Інститут економіки НАН України, 2000. – 262 с.
25. Керівництво з питань проектного менеджменту: переклад з англ. / під ред. С.Д.Бушуева.- К.: КМУГА, 2000.-104с. + диск.
26. Кочетков А.И., Никешин С.Н. и др.. Project management. Управление проектами. Зарубежный опыт. – Санкт-Петербург, 1994.
27. Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник.-К.: КНЕУ, 2003. 504с.
28. Кучеренко В.Р., Маркітан О.С. Управління діловими проектами: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 280 с.
29. Мазур И.И., Шапиро В.Д., Ольдерогге Н.Г. Управление проектами: Учебное пособие / Под общ.ред. И.И. Мазура. – М.: Омега-Л, 2004. – 664с.
30. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність. Навчальний посібник. – Київ: ЦУЛ, 2003. – 376с.
31. Медынский В. Г. Инновационный менеджмент. М.,- ИНФРА-М, 2002.-295с.
32. Медынский В.Г., Ильдеменов С.В. Реинжиниринг инновационного предпринимательства: Учебное пособие.– М.: ЮНИТИ, 1999.– 416с.
33. Микитюк П.П. Інноваційний менеджмент. Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 400 с.
34. Мир управления проектами / под ред. Х.Решке, Х.Шелле. – М.: Аланс, 1994. – 304 с.
35. Молчанов Н.Н. Инновационный процесс: организация и маркетинг.– СПб: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 1995.– 144с.
36. Основы инновационного менеджмента: Теория и практика: Учеб.пособие/ Под ред. П.Н. Завлина и др. – М.: ОАО «НПО «Издательство «Экономика», 2000. – 475с.
37. Оценка эффективности инвестиционных проектов: Уч.пос./ Биленский П., Лившиц В.Н., Орлова Е.Р. – М.: Дело, 1998. – 248с.
38. Павленко І.А., Гончарова Н.П., Швиданенко Г.О. Економіка та організація інноваційної діяльності: Навч.-метод. посібник. – К.: КНЕУ, 2002. – 150 с.
39. Пасічник В.Г., Акіліна О.В. Конкурентоспроможність фірми: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 112 с.
40. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом. – К., 2002.
41. Пономаренко Л.А. Комп’ютерні технології управління інноваційними проектами. Підручник. – К.: КНЕУ, 2001. – 422 с.
42. Постанова Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 р. N 389 «Про затвердження Програми розвитку інвестиційної та інноваційної діяльності в Україні»
43. Правик Ю.М. Інвестиційний менеджмент: Навч. посіб. – К.: Знання, 2007. – 431 с.
44. Проектний аналіз / Москвін С.О. – К.: ТОВ „Видавництво Лібра”, 1998. – 368с.
45. Стадник В.В. Інноваційний менеджмент: Навч.посіб. – К.: Академвидав, 2006.
46. Стеченко Д.М. Інноваційні форми регіонального розвитку: Навч. посібник. – К.: Вища школа, 2002. – 256 с.
47. Тарасюк Г.М. Управління проектами: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Каравела, 2004. – 344 с.
48. Татаренко Н.О., Поручник А.М. Теорії інвестицій: Навч. пос.– К.: КНЕУ, 2000. – 160с.
49. Тян Р.Б., Холод Б.І., Ткаченко В.А. Управління проектами: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2003. – 224 с.
50. Указ Президента України від 08.09.2010 р. № 895/2010 «Про заходи щодо визначення і реалізації проектів із пріоритетних напрямів соціально-економічного та культурного розвитку»
51. Федоренко В.Г. Інвестиційний менеджмент: Навч.посібник. – 2-е вид., доп. – К.: МАУП, 2001. – 280с.
52. Федулова Л.І. Інноваційна економіка: Підручник. – К.: Либідь, 2006. – 480 с.
53. Черваньов Д.М. Менеджмент інвестиційної діяльності підприємств: Навч.посіб. – К.: Знання-Прес, 2003.
54. Черваньов Д.М., Нейкова Л.І. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. – К.: Т-во „Знання”, КОО, 1999. – 514 с.
55. Чухрай Н., Патора Р. Товарна інноваційна політика: управління інноваціями на підприємстві: Підручник. – К.: КОНДОР, 2006. – 398 с.
56. Шумпетер Й. Теория экономического развития (Исследование предпринимательской прибыли, капитала и цикла конъюнктуры): Пер. с нем. – М.: Прогресс, 1982.
57. Щукін Б.М. Аналіз інвестиційних проектів: Конспект лекцій. – К.: МАУП, 2002.-128с.