ДИПЛОМАТИЧНИЙ І МІЖНАРОДНИЙ ДІЛОВИЙ ПРОТОКОЛ ТА ЕТИКЕТ

ДИПЛОМАТИЧНИЙ І МІЖНАРОДНИЙ ДІЛОВИЙ ПРОТОКОЛ ТА ЕТИКЕТ 22.01.2016 17:47

 

 

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

 

 

Кафедра суспільних наук

 

 

 

 

 

ДИПЛОМАТИЧНИЙ І МІЖНАРОДНИЙ ДІЛОВИЙ ПРОТОКОЛ ТА ЕТИКЕТ

 

Навчально-методичні матеріали

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2012

 

УДК 341.75

ББК 66.49:87.774

Обговорено і схвалено на засіданні
кафедри суспільних наук

Протокол № 6 від 21 червня 2012 р.

 

 

Рецензенти:

Дерев’янко Т. Н. – кандидат педагогічних наук, доцент,  

Костюк В.Р. –  кандидат економічних наук, доцент

 

Автор

Чугаєнко Юрій Олексійович –  професор, доктор історичних наук

 

 

 

Дипломатичний і міжнародний діловий протокол та етикет: Навчально-методичі матеріали // Ю.О. Чугаєнко. – К.: Національна академія управління, 2012. – 42 с.

 

Робота призначена для студентів, що вивчають  спецкурс "Дипломатичний і міжнародний діловий протокол та етикет", а також для широкого кола осіб, яким за родом діяльності доводиться контактувати з іноземними установами, організаціями і громадянами.

 

УДК 341.75

ББК 66.49:87.774

 

 

 

 

 

 

 

© Оригінал-макет,

"Національної академії управління", 2012

 

ЗМІСТ

ВСТУП	4
ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ	6
2.1. Зміст лекційних занять	6
2.2. Зміст семінарських занять і  методичні рекомендації	8
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ	41

 

 

 

 

                                      

 

I. ВСТУП

 

Міжнародні контакти України із зарубіжними державами отримують все більший розвиток. Вони охоплюють увесь спектр міждержавних відносин:  політичні, економічні, гуманітарні, військово- і науково-технічні, консульські  та інші. Щорічно в нашій країні приймають сотні іноземних делегацій на рівні глав держав, урядів, міністрів закордонних справ, міністерств і відомств, представників  міжнародних організацій і ділових кіл. І навпаки - представники нашої країни здійснюють інтенсивні візити за кордон.

Однією з найважливіших складових професійного забезпечення міжнародних відносин, невід'ємним организаційно-політичним інструментом рішення нашим зовнішньо-політичним відомством і закордонними представництвами поставлених перед ними завдань  є дипломатичний протокол та етикет. Хороше знання протоколу потрібне не лише дипломатам, але і кожному державному службовцеві, який займається питаннями міжнародного економічного співробітництва, більше того, кожному бізнесменові, який хоче успішно співпрацювати зі своїми закордонними партнерами. Грамотне володіння правилами і нормами сучасного дипломатичного й ділового протоколу створює сприятливий клімат спілкування, підвищує престиж не лише дипломатичного або економічного відомства, але і держави в цілому.

Спецкурс розрахований на досить повне ознайомлення студентів з основами дипломатичного і міжнародного ділового протоколу і етикету, з історією становлення української  протокольної практики і протокольної служби. З урахуванням того, що випускник вищого учбового закладу має бути справжнім державником, досконало володіти правилами хорошого тону й умінням налагоджувати ефективні ділові контакти; в науково-методичних матеріалах  приділяється  значну увагу правилам етикету і культурі ділового спілкування, веденню переговорів, а також питанням державної символіки.

Наряду з цим передбачається загальне знайомство студентів з протокольними аспектами Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року, церемоніальною стороною організації візитів керівників держави, фірм і компаній, протоколом дипломатичних і ділових прийомів.

Знання норм і правил дипломатичного і міжнародного ділового протоколу та етикету потрібне для практичної діяльності випускників не лише в системі дипломатичної служби, але й у сфері зовнішньоекономічної діяльності, міжнародного туризму, в підрозділах по міжнародній діяльності регіональних і місцевих органів влади, наукових, освітніх, культурних й інших організацій і установ.

Программа спецкурсу "Дипломатичний і міжнародний діловий протокол та етикет", яка підготовлена для студентів  Національної академії управління і складається з курсів лекцій дипломатичного і міжнародного ділового протоколів, пов'язаних загальною проблематикою, практичних занять і завдань для самостійної роботи.  

В ході практичних занять разом з поглибленим вивченням предмета передбачається проведення тестів і моделювання різних ситуацій, які вимагають конкретного знання основних правил дипломатичного і ділового протоколу та етикету, необхідних для професійної підготовки студентів до практичної роботи.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні отримати певні уявлення про основні види й особливості етикету, місце протокольної служби в практичному здійсненні зовнішньої політики країни, володіти методами збору і аналізу інформації, ведення переговорів і листування, правильно використовувати  дипломатичні терміни і поняття, навчитися застосовувати норми дипломатичного і міжнародного ділового протоколу та етикету на практиці у рамках не лише міжнародного спілкування і ділових контактів, але й у повсякденному житті.

Студенти в ході вивчення дисципліни "Дипломатичний і міжнародний діловий протокол та етикет" повинні вміти готувати й оформляти основні дипломатичні і ділові документи, отримати загальне уявлення щодо таких понять, як церемоніал, етикет і протокол; відносно ролі і місця міжнародної ввічливості в сучасній дипломатії; про символи суверенітету держави; про значення церемоніальної сторони в проведенні різноманітних актів державного характеру; відносно прийнятих в суспільстві, у тому числі і у діловому світі, правилах поведінки. Знання цих правил сприятиме зростанню іміджу як самої людини, так і держави, яку вона представлятиме.

 

II. ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

 

2.1. ЗМІСТ ЛЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ

 

ТЕМА 1. Дипломатичний і діловий протокол - основа механізму міждержавних політичних і ділових відносин

 

Предмет спецкурсу. Огляд рекомендованої літератури. Мова дипломатичного протоколу та етикету (термінологія, визначення понять). Протокол, етикет  і церемоніал. Дипломатичний протокол і міжнародна ввічливість. Дипломатичний протокол як міжнародна категорія. Традиції, національні риси та особливості. Протокольне старшинство і право переваги.   Протокольне старшинство держав. Протокольне старшинство глав диппредставництв і всередині диппредставництва. Класи глав дипломатичних представництв. Дипломатичні ранги. Сфери  дії норм дипломатичного протоколу. Протокол і дипломатична служба. Джерела норм дипломатичного протоколу. Протокольне реагування на найважливіші події і пам'ятні дати. Предмет ділового протоколу. Спільність і відмінність його від дипломатичного протоколу. Основні принципи ділового протоколу. Призначення й основні функції служби протоколу в компаніях і фірмах.

 

Тема 2. Характеристика і роль дипломатичного етикету в міжнародних відносинах. Етика ділових відносин

 

Предмет і поняття дипломатичного етикету. Дипломатичний етикет як інструмент зовнішньополітичної діяльності держав. Етикет і історичний досвід людського спілкування. Основи і джерела норм етикету. Історія виникнення правил етикету. Правила етикету і середовище. Етикет і ритуал. Сучасні види етикету. Дипломатичний етикет і дипломатичний протокол, їх відмінність одне від одного. Етикет держави, символи його суверенітету. Норми моралі в міждержавних відносинах.

Особливості етикету в різних країнах. Етика ділових взаємин. Манери і поведінка. Уміння тримати себе в товаристві. Зовнішній вигляд. Вимоги до одягу і зовнішнього вигляду дипломата і ділової людини (повсякденна і протокольна). Протокольні вимоги до учасників офіційних церемоній. Що прийнятно і що заборонене для ділових чоловіків і жінок. "Як не слід поступати" (у громадських місцях, в гостях, за столом).

 

Тема 3. Порядок представлень і знайомств

 

Правила етикету і встановлення ділових контактів. Знайомство. Представлення. Протокольні форми вітань. Перше враження і його роль у ділових стосунках. Рукостискання. Ввічливість і такт.  Емоції. Вербальні і невербальні засоби. Міміка і жести. Зовнішній вигляд.  Уміння ведення бесіди. Підготовка до ділової бесіди. Мовні стандарти, що допомагають вести бесіду. Управління бесідою. Неформальна бесіда - обов'язкова частина усіх ділових зустрічей. Заборонені теми для small talk. Ділові протокольні заходи. Цілі візиту, визначення часу проведення. Підготовка, оформлення приміщення і столу для переговорів. Зустріч ділових партнерів. Представлення членів делегації, вручення квітів. Розсадження за столом переговорів. Порядок денний і вирішення протокольних питань. Ухвалення рішень.

 

ТЕМА 4. Етикет дистанційного спілкування

 

Основні вимоги етикету до ведення телефонної розмови. Особливості ділової телефонної розмови, його підготовка. Швидкість і ритм телефонного спілкування, манера спілкування, емоції в спілкуванні. Вміння слухати - важлива частина телефонного спілкування. Правила спілкування по мобільному телефону. Характеристики основних видів офіційної кореспонденції. Дипломатичне  листування. Використання телефаксу і електронної пошти. Візитні картки - інструмент ділового і протокольного спілкування.

 

ТЕМА 5. Протокольні аспекти ведення переговорів

 

Характеристика переговорів як найважливішої практичної діяльності в міжнародній і діловій сферах. Функції переговорів: інформаційно-комунікативна функція, координація дій, вирішення конфліктів і спірних питань, ухвалення спільних рішень.

Проблематика і типологія міжнародних переговорів. Цілі переговорів: підготовка договірно-правових документів, ухвалення обов'язкових і рекомендаційних рішень, вплив на громадську думку, отримання інформації.

Підготовка переговорів: формування складу делегації, підготовка переговорної концепції, аналіз цілей, визначення стратегії і тактики переговорів, підготовка  виступів, документів і проектів рішень.  Переговорна стратегія і тактика.

 

ТЕМА 6.  Дипломатичні та ділові візити

 

Порядок прийому глав держав, глав урядів, міністрів закордонних справ зарубіжних держав в Україні.

Основні положення державної протокольної практики України. Види візитів на вищому і високому рівнях і їх особливості. Обсяги протокольних заходів і рівень персональної участі офіційних осіб.

Узгодження термінів і характеру візиту. Підготовка проекту розпорядження, програми візиту й іншої документації. Питання координації. Розподіл функцій і розподіл обов'язків між різними підрозділами і службами при підготовці візиту.

Протокол візитів. Церемонія зустрічі і проводів, її особливості в залежності від характеру і формату візиту. Порядок розміщення. Переговори і бесіди. Підписання документів. Церемоніал покладання вінка. Обмін подарунками. Поїздка по країні. Особливості протокольної практики прийому вищих посадовців держав-учасників СНД. Ділові візити, їх відмінність від дипломатичних. Бізнес-подарунки. Положення корпоративного кодексу відносно подарунків. Вартість подарунка і протокол його вручення. Міжнародні норми і національні особливості при виборі і даруванні подарунка. Обмеження в питаннях подарунків у країнах світу. Завершення візиту.

 

ТЕМА 7. Протокол підготовки і проведення представницьких заходів

 

Протокольні заходи як одна з форм повсякденної роботи диппредставництва. Дипломатичні прийоми. Види прийомів і їх протокольні особливості. Підготовка і проведення прийомів - привід і час. Запрошення на прийом і порядок відповіді на запрошення. Характер офіційних і неофіційних прийомів.

Протокол і етикет дипломатичних прийомів. Зустріч і проводи гостей. Прихід і відхід з прийому. Порядок обслуговування. Врахування національних особливостей і традицій. Протокольне старшинство  і розсадження. Принципи розсадження. Варіанти розсадження. Протокольна техніка і її використання. Організація прийому в посольстві. Особливості проведення дипломатичних прийомів в окремих країнах.

 

ТЕМА 8. Національні особливості дипломатичного і ділового протоколу та етикету в зарубіжних країнах

 

Врахування національних, етнополітичних і геополітичних чинників у спілкуванні з представниками країн світу.  Особливості національного  протоколу і етикету в країнах зарубіжжя.  Етикетний престиж в країнах зарубіжжя.  Протокол і етикет ділового спілкування за кордоном, особливості переговорів.

 

Контрольні роботи

За період проходження спецкурсу буде проведено дві контрольні  роботи.

 

Перша: за підсумками вивчення перших трьох тем курсу.

Друга: за підсумками вивчення наступних трьох тем курсу.

 

 

2.2. ЗМІСТ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ І МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

 

ТЕМА 1. Дипломатичний і діловий протокол - основа механізму міждержавних політичних і ділових відносин

 

Питання для підготовки

1. Предмет дипломатичного протоколу.  Визначення  понять:  міжнародна ввічливість, етикет, церемоніал.

2.    Діловий протокол і його основні принципи.

3.    Протокольна робота в організаціях і компаніях.

4.    Нормативна база протоколу, його джерела.

 

Методичні матеріали і рекомендації

1. Міжнародні контакти України за останнє десятиліття отримали активний розвиток. Щорічно в наших країнах приймають більше ста іноземних делегацій на рівні глав держав, глав уряду і міністрів закордонних справ.

Професійне забезпечення дружніх стосунків між державами з різним політичним і економічним устроями, рівнем культурного розвитку, наявності національних традицій і звичаїв вимагає від дипломата, бізнесмена володіння правилами спілкування, ведення переговорів, листування, укладення договорів, угод і контрактів і в цілому вирішення усіх питань мирними засобами. Организаційно-політичним механізмом або інструментом вирішення цих питань і є дипломатичний і міжнародний діловий протокол.

Сьогодні будь-які дипломатичні кроки, що робляться державами, їхніми керівниками і офіційними органами, набувають певні форми, і практично усі вони охоплюються дипломатичним протоколом. Загальноприйняте визначення поняття "Дипломатичний протокол" наступне - це сукупність загальноприйнятих правил, традицій і умовностей, яких дотримуються керівники держав і урядів, відомства закордонних справ, дипломатичні і торговельні представництва, офіційні особи в міжнародному спілкуванні. Хороше знання протоколу потрібне кожному дипломату і дипломатичному службовцеві. Грамотний протокол і сучасний дипломатичний етикет створюють сприятливий клімат для спілкування, підвищують престиж не лише дипломатичного відомства, але і держави в цілому. Будь то міжнародна конференція, офіційний візит або інша зустріч державних діячів, зовнішньополітичне листування, укладення того або іншого договору, акредитація дипломатичних представників, проведення дипломатичних прийомів, або просто спілкування між дипломатами, -  це все підпорядковується встановленим правилам.  Зневажливе відношення до них може викликати непотрібні ускладнення і навіть згубно позначитися на дипломатичних стосунках. Ось чому дипломатичний протокол слід розглядати не лише як кодекс міжнародної ввічливості, але і як дуже важливий і тонкий політичний інструмент.

Правила дипломатичного протоколу не існують самі по собі, а грунтуються на базових принципах. Велику роль в дипломатичному протоколі грають принципи міжнародної ввічливості і взаємності, протокольне старшинство. Розкрити зміст кожного з вказаних принципів і обгрунтувати, що їх дотримання покликане служити успішному виконанню зовнішньополітичних завдань, підвищенню престижу не лише дипломатичного чи економічного відомства, але і держави в цілому.

Звертаємо увагу, що дипломатичний протокол виступає не просто як технічний засіб, як правила гри, яких дотримуються політики і бізнесмени різних країн при зустрічі один з одним, але і несе в собі  політичну спрямованість, виступає формою,  яку набуває та чи інша акція держави, його представника або представництва.

Зважаючи на те, що у своїй практичній реалізації протокол дотримується норм або правил, які регламентують усі форми зовнішньополітичного і міжнародного економічного співробітництва, їх дотримання є обов'язковим у відповідних сферах. Розкрийте сфери дії норм дипломатичного протоколу.

Органічними складовими дипломатичного протоколу є дипломатичний етикет і церемоніал. Необхідність дотримання протокольних норм у дипломатичній діяльності держав вимагала створення і спеціальної протокольної служби, яка існує в кожній державі і покликана стежити за тим, щоб ці норми належним чином враховувалися в дипломатичній практиці.

Так, наприклад, в системі української дипломатичної служби питаннями протокольної практики займається Департамент державного протоколу (ДДП), що є політичним структурним підрозділом Міністерства закордонних справ України. Департамент створено в цілях забезпечення різними засобами і нормами дипломатичного протоколу зовнішньополітичних заходів Української держави, застосування єдиної протокольної практики при прийомі іноземних офіційних представників в Україні і здійсненні візитів керівників держави в зарубіжні країни.

Питаннями протокольної роботи в дипломатичному представництві займається спеціально виділений для цієї мети співробітник, який безпосередньо підпорядковується главі представництва.  

З усіх питань, що стосуються забезпечення єдиної протокольної практики в Україні, Департамент державного протоколу працює в тісному і постійному контакті з протокольними службами Президента і Уряду України. Тісно взаємодіє Департамент з усіма міністерствами, відомствами і суб'єктами України з питань, що входять у компетенцію Департаменту, координує діяльність закордонних установ і підрозділів ЗС з протокольних питань, веде досьє державних прапорів, гімнів і гербів іноземних держав.

Зрозуміло, що в кожній державі можуть бути свої особливості, витікаючі з її історичного розвитку, національної культури, обрядовості тощо, які іноді накладають відбиток на сталі протокольні норми, на той чи інший ритуал. Однак сутність протокольних вимог, в цілому, зберігається.

 

2. Розгляд другого питання доцільно почати з того, що в умовах широкого розвитку міжнародних економічних зв'язків, коли в процес міжнародного спілкування стало включатися все більше число людей - представників ділового світу, правила дипломатичного протоколу і етикету стали знаходити своє застосування і на цьому рівні, модифікувавшись у міжнародний діловий протокол і етикет. При цьому треба підкреслити, що правила ділового протоколу і етикету, на відміну від суворого дипломатичного протоколу, менш консервативні, гнучкі і вільні.

Проте, незважаючи на велику демократичність ділового протоколу, він виступає основою побудови механізму ділових відносин. Проаналізуйте протокольні норми побудови стосунків у бізнес-середовищі. Дайте визначення  ділового протоколу і покажіть на прикладах, як ігнорування його правил призводить до прикрих помилок.

Слід підкреслити, що діловий протокол, як і дипломатичний, базується на основних принципах. Розгляньте зміст кожного.

 

3. Третє питання торкається практичної протокольної роботи в організаціях і компаніях. Необхідно звернути увагу, що дотримання правил протоколу в бізнес-середовищі, як правило, доброчинно позначається на результатах  роботи. Це обумовлено тим, що складовими успішного бізнесу є: уважне і доброзичливе відношення до партнера, тактовність, ввічливість,  увага до свого зовнішнього вигляду, манери,  мова, внутрішня зібраність і пунктуальність, уміння володіти собою в будь-якій ситуації.

При відповіді треба детальніше зупинитися на питаннях відносно поняття ділового   протоколу та етикету, їх ролі і значенні в роботі компаній і організацій. Протокольна робота в організаціях і компаніях. Призначення, завдання і функції підрозділів  ділового протоколу в організаціях і компаніях.

 

4. Якщо простежити генезис протокольних норм, то можна побачити їхню залежність, з одного боку, від рівня культури тих або інших народів, а з іншого - від стану розвиненості взаємовідносин між державами на тому або іншому історичному етапі. Звичайно, багато  з них сьогодні вийшли з уживання і стали надбанням історії, інші видозмінилися або виникли у зв'язку з розширенням структур дипломатичної служби, треті ж продовжують зберігати свою первозданність. Іншими словами, дипломатичний протокол як найважливіший атрибут дипломатії зазнає зміни в міру виникнення нових завдань, які ставляться  перед  дипломатією - цим найважливішим засобом здійснення зовнішньої політики держави.

Висока активність дипломатичної діяльності значно розширила і сфери застосування дипломатичного протоколу як її неодмінного атрибуту. При цьому в порівнянні з минулим можна констатувати відому демократизацію його норм, звільнення від непотрібної архаїчності. Протее, суворе дотримання їх як загальновизнаних залишається в дипломатичній практиці обов'язковим.

Протокольні норми найтіснішим чином пов’язані з правовими нормами, якими регулюється міждержавна співпраця. Спеціальними конвенціями сьогодні регулюється діяльність представництв як у двосторонніх дипломатичних стосунках, так і в сфері багатосторонньої дипломатії. І в той же час протокольними нормами регламентується церемоніал вступу на посаду послів, постійних представників при міжнародних організаціях, діяльність спеціальних місій, порядок зносин дипломатів як між собою, так і з владою країни перебування, різні аспекти їх діяльності.

Нормативною основою протоколу є Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 р. - базовий документ дипломатичного протоколу й орієнтир для ділових і протокольних контактів. Свій вплив на протокол робить і Віденська конвенція про спеціальні місії 1969 р., а також Віденська конвенція про консульські зносини 1963 р.

 

Основні поняття: дипломатія, дипломатичний протокол, принципи дипломатичного протоколу, етикет, церемоніал, діловий протокол, основні принципи ділового протоколу, протокол у міжнародному спілкуванні, наукова основа протоколу.

 

Контрольні питання:

1. Розкрийте суть поняття "предмет дипломатичного протоколу".
   1. Дайте визначення понять: міжнародна  ввічливість, протокольне старшинство, принцип взаємності.
   2. Суть понять "Етикет, церемоніал" і їх відмінність від дипломатичного протоколу.
   3. Аргументуйте твердження: "Дипломатичний протокол - найважливіший інструмент міждержавних відносин".
   4. Норми дипломатичного протоколу, сфери їх дії.
   5. Наукова база дипломатичного  протоколу. Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 року.
   6. Протокольне реагування на найважливіші події і пам'ятні дати.
   7. Предмет ділового протоколу. Спільність і відмінність його від дипломатичного протоколу.
   8. Назвіть основні принципи ділового протоколу.
   9. Призначення і основні функції служби протоколу в компаніях і фірмах.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ (основний):

1. Борунков А.Ф. Дипломатический протокол в Росии. - М.: Международние отношения, 2007.
2. Вуд Дж., Серре Ж. Дипломатический церемониал и протокол: принципы, процедура, практика. - М.: Прогресс, 1976.
3. Дипломатическая служба. Учебное пособие / под ред. А.В. Торкунова. - М.: РОССПЭН, 2002.
4. Кардашова Е.В., Чугаенко Ю.А. Дипломатический и международный деловой протокол и етикет. Учеб-метод. пособие. –Воронеж: Изд.ВГУ, 2010.
5. Кузьмин Э.Л. Дипломатическое и деловое общение: правила игры - М.: НОРМА, 2005.
6. Міжнародні відносини: Історія. Теорія. Економіка. Право: Навч. Посіб. / за ред. М.З.Мальського, Ю.М.Мороза. -К.: Знання, 2010.
7. Молочков Ф.Ф. Дипломатический протокол и дипломатическая практика. - М.: Международные отношения, 1979.
8. Сагайдак О. П. Дипломатичний протокол та етикет. Навчальний посiбник. - К.: Знання, 2010.
9. Соловьёв Э.Я. Современный этикет. Деловой и международный протокол. - М.:  Ось-89, 2007.
10. Палеха Ю.І. Етика ділових відносин: Навч. Посіб. - К.: Кондор, 2008.
11. Український дипломатичний словник.  / за ред. М.З.Мальського, Ю.М.Мороза. -К.: Знання, 2011.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ (додатковий):

1. Бэннет Кароль. Деловой этикет и протокол: краткое руководство для профессионала. - М.: СмартБук, 2008.
2. Гуменюк Б.I. Основи дипломатичної та консульської  служби . -К.: Либiдь, 1998.  
3. Камбон Ж. Дипломат. - К.: 1997.
4. Кулик О., Сардачук П. Елементи дипломатичного протоколу дипломатичної практики в iсторії України. - Л.: 2000.
5. Резнiченко В. І., Михно І.Л. Довiдник -практикум офiцiйного, дипломатичного, дiлового протоколу та етикету. - К.:  Рiдна мова, 2003.
6. Руденко А.М. Деловое общение. - Ростов н/Д.: Феникс, 2008.
7. Руденко Г. М. Основи дипломатичного протоколу. - К.: Блiц-Iнформ, 1996.

 

 

                ТЕМА 2. Характеристика і роль дипломатичного етикету в міжнародних  відносинах. Етика ділових стосунків

 

Питання для підготовки

1. Протокол і етикет, їх відмінність один від одного.

2. Поняття і норми моралі в міждержавних відносинах.

3. Етика ділових стосунків.

4. Імідж фірми і ділової людини. Основні компоненти створення  сприятливого іміджу.

 

Методичні матеріали і рекомендації

1. Розгляд першого питання доцільно почати  із з'ясування понять "етика" і "етикет". Етикет і історичний досвід людського спілкування. Основи і джерела норм етикету. Історія виникнення правил етикету. Правила етикету і середовище. Етикет, професійність і кар'єра.  Базуючись на відповідях  підкреслити, що особливе значення протокольно-етична сторона ділового спілкування має для ділових людей, зайнятих бізнесом, зокрема, міжнародним. Це обумовлено тим, що перед діловою людиною встає питання як правильно скласти офіційний лист або запрошення, прийняти партнера і провести з ним переговори, вирішити спірне питання і налагодити взаємовигідну співпрацю.

Ритуал і етикет. Чим відрізняється одне поняття від іншого. Соціальна функція етикету - попередження конфліктних ситуацій в міжособовому спілкуванні. Аргументувати цю посилку. Сучасні види етикету.

Якщо дипломатичний протокол є "вираженням хороших манер у відносинах між державами, то дипломатичний етикет - це прояв хороших манер у відносинах між посадовцями, політичними і громадськими діячами, що представляють свою державу. Правила дипломатичного етикету диктують форми звернення, листування, строгий порядок нанесення візитів, проведення зустрічей і бесід, дипломатичних прийомів і тому подібне. Вони ж пред'являють певні і досить суворі вимоги до зовнішнього вигляду дипломата і дипломатичного службовця, його одягу, манер, поведінки.

Державний етикет передбачає шанобливе відношення до символів державного суверенітету. Стаття 20 Конституції України щодо державного гербу, прапору і гімну. Повага до символів держави  як у середині самої країни, так і за її межами. Їх застосування визначається внутрішнім законодавством і міжнародним протоколом.

Герб  є офіційною емблемою держави. Зображення герба або його органічної частини поміщається на прапорах,  грошових знаках, печатках, офіційних бланках, будівлях, щитах, прикордонних стовпах, паспортах тощо. Зображення герба, його художній ескіз затверджується спеціальним внутрішнім законодавством держави - конституцією або іншими актами. Воно відтворюється на вивісках дипломатичних представництв,  постійних представництв при міжнародних організаціях, консульських установ, торговельних та інших офіційних представництв за кордоном. Відтворення герба, незалежно від його розмірів, завжди повинне в точності відповідати кольоровому або чорно-білому зображенню.

Прапор. Державний прапор є одноколірним або багатоколірним полотном. Його форма, забарвлення і зображення (герба або емблеми), що поміщаються на нім, визначаються законодавством держави, яке він представляє. На церемоніях на честь іноземного гостя (глави держави або уряду, міністра закордонних справ) на місці зустрічі і проводів вивішуються прапор країни гостя і прапор приймаючої сторони. Почесним місцем користується прапор країни гостя (праворуч, якщо дивитися від прапорів). При підйомі декількох прапорів почесним місцем в деяких випадках може бути центральне (наприклад, у разі підйому 3 прапорів).

Під час заходів міжнародного характеру прапори держав, що беруть участь у них, зазвичай вивішуються в лінію (відповідно до прийнятого алфавіту (наприклад, латинським або з алфавітом мови країни, де вивішуються прапори). Так, наприклад, старшинство на сесіях Генеральної Асамблеї ООН визначається жеребкуванням і алфавітним порядком. Відповідно до цього правила вивішуються і прапори держав-учасників, за винятком прапора ООН, якому віддається перевага. Прапори мають бути рівного розміру і вивішуються на одному рівні.

Особливо важливо пам'ятати про правильне вивішування державних прапорів. При одночасному вивішуванні прапорів декількох держав розміри прапорів мають бути однакові; жоден прапор не повинен височіти над іншим; при перехрещенні двох прапорів почесним місцем являється права сторона (якщо дивитися від прапорів); не допускається вивішування прапорів декількох держав на одному флагштоці. Неприпустимо вивішувати їх в перегорнутому виді. Це не лише є проявом неповаги до прапора держави, але може привести і до непорозумінь, особливо коли прапори співпадають по малюнку, кольору і розмірам. Наприклад, прапор Польщі складається з двох смуг: верхньої, білої, і нижньої, червоної. Прапор Індонезії також складається з двох смуг: верхньої, червоної, і нижньої, білої. У разі неправильного вивішування цих прапорів змінюється їх приналежність.

Поширена практика підняття прапора зі сходом сонця і спуску із заходом. Якщо прапор висить цілодобово, то в нічний час забезпечується його штучне освітлення. Іноді його підйом супроводжують шикування почесної варти, виконання державного гімну. У момент підняття прапора або коли його проносять мимо, військовослужбовці віддають честь, а цивільні особи знімають головні убори. Якщо державний прапор вносять у зал (чи виносять із залу), то присутні встають, припиняються всякий рух і розмови. Під час оголошення трауру в країні прапор спочатку піднімається на висоту флагштока, а потім повільно опускається до половини. В дні трауру до прапорів нерідко прикріплюють стрічки з чорної матерії.

У дипломатичній практиці прапори зменшеного розміру, але із збереженням форми встановлюються на столах міжнародних конференцій, на автомашинах глави дипломатичного представництва, постійного представника при міжнародній організації, керівника консульської установи. У портових містах прапор може бути встановлений також на катері, яким користуються вказані особи в службових цілях.

Нешанобливе відношення, а тим більше знущання над ним або свідоме псування караються в законодавчому порядку. Наприклад, Е.Л. Кузьмин у своїй роботі приводить такий приклад захисту національним законодавством свого державного символу. У США у 1989 р. Верховний Суд прийняв скандальне рішення у зв'язку з акціями спалювання національного прапора, що виправдовувало їх ініціаторів і виконавців посиланнями на знамениту першу поправку (гарантії свободи слова) до Конституції, що викликало бурю гніву і протестів по всій країні. Завершилося це прийняттям у тому ж році закону про захист національного прапора від образи. Передбачені грошовий штраф, а також тюремне ув'язнення до року для всякого, хто "свідомо спотворює,  спалює або ганьбить прапор Сполучених Штатів".

Прапор (штандарт) Президента України. У державній символіці низки країн існує штандарт (прапор) Глави держави, який піднімається над його резиденцією і в місцях тимчасового пребування, а також встановлюється на засобах пересування. В Україні такий штандарт в якості символу президентської влади став використовуватися з листопада 1999 р.  Прапор  (штандарт)  Президента  України  являє  собою синє квадратне полотнище з зображенням у центрі золотого  Знака  Княжої Держави  Володимира  Великого  (малого  Державного Герба України). Полотнище обрамлене золотою лиштвою і прикрашене золотою бахромою.

     Древко Прапора  (штандарта)  Президента  України   дерев'яне. Верхівка  древка  має форму кулі з онікса,  що оздоблена рельєфним накладним орнаментом із жовтого металу.      Лицьова і зворотна  сторони  Прапора  (штандарта)  Президента України ідентичні.  Штандарт встановлюється в службовому кабінеті Президента.

Прапор   (штандарт)  Президента  України  має  оригінал  і дублікати, розміри яких відповідають меті їх використання.

 До основи  верхівки  древка  оригіналу  Прапора   (штандарта) Президента    України    прикріплюється    срібна    пластинка   з вигравіруваними прізвищем,  ім'ям,  по батькові Президента України та   датою   складення  ним  присяги  народові.  Після  закінчення повноважень Президента України пластинка передається  на  постійне зберігання  до  Відділу державних нагород адміністрації Президента України.

Дублікат Прапора (штандарта) Президента України:

• піднімається на прапорній щоглі  біля  Резиденції  Президента України у столиці України - місті Києві;
• встановлюється у   ложі   Президента  України  зали  засідань Верховної Ради України під час перебування  Президента  України  у Верховній Раді України;
• встановлюється (піднімається,   зображується   у   зменшеному вигляді) на транспортних засобах пересування Президента України на території України.

Дублікат Прапора  (штандарта)  Президента  України  за згодою Президента  України  та  з   урахуванням   норм   протоколу   може встановлюватися   (підніматися  на  прапорній  щоглі)  над  іншими резиденціями під час перебування в них Президента України, у місці проведення  офіційних заходів та урочистостей за участю Президента України, а також під час закордонних візитів Президента України на
транспортних засобах пересування Президента України.

 На  знак  всенародного трауру дублікат Прапора (штандарта) Президента України на прапорній щоглі біля  Резиденції  Президента України  у  столиці  України - місті Києві приспускається.  У разі використання у дні всенародного трауру  іншого  дубліката  Прапора (штандарта)  Президента  України  до нього кріпиться чорна стрічка (дублікат приспускається на прапорній щоглі).    

 Гімн. Походження гімнів йде з глибин віків і є урочистими, хвалебними піснями. (У Давній Греції, наприклад, гімни складалися на честь богів і героїв. Відомі також революційні, військові, релігійні гімни). Офіційний гімн держави, що є символом його суверенітету, зазвичай, оспівує пройдений його народом історичний шлях, виражає  визначенняна майбутнє.

У дипломатичній практиці держав гімн часто виконується при зустрічах і проводах відвідуючих країну глав держав і урядів, а також міністрів закордонних справ інших країн (спочатку виконується гімн країни гостя). Гімн у тому ж порядку може виконуватися при відвідуванні високим гостем спектаклю або концерту в театрі. Ложа, де знаходиться на цей час гість і присутні з ним інші офіційні особи, зазвичай прикрашується прапором гостя і прапором приймаючої країни.

Як правило, гімн виконується при відкритті і закритті урочистих зборів і засідань, відкритті пам'ятників і монументів та інших споруд в ознаменування найважливіших історичних подій, при піднятті державного прапора під час церемоній і в інших випадках. На щоглах кораблів і окремих флагштоках прапор прийнято піднімати швидко, а спускати повільно.

Державний гімн може виконуватися в оркестровому, хоровому, оркестрово-хоровому виконанні. Можуть використовуватися також засоби звукозапису. Виконання гімну повністю повинне відповідати затвердженій партитурі.

При публічному виконанні гімну присутні вислуховують його стоячи. Чоловіки знімають головний убір або прикладають до нього руку (у деяких країнах руку до головного убору прикладають тільки військові; цивільні особи прикладають руку до серця, як, наприклад, у  США).

 

2. Пригадати з курсу "Етики" поняття моралі. Дати визначення понять "моралі" і "моральності". Становлення міжнародної моралі. Акцентувати увагу на тому, що таке становлення відбувалося одночасно з формуванням держави і представляло собою відносно конкретні правила поведінки в міждержавних відносинах, багато  з яких запозичилися з особистої моралі. В цьому випадку доцільно розкрити зміст загальної моралі і міжнародної моралі, їх відмінність одна від одної. Окрім вказаного, звернути увагу на такі поняття, як "міждержавна мораль" і "міжнародна мораль", загальні і специфічні особливості між ними.

 

3. Третє питання необхідно почати з розкриття змісту поняття етики ділових стосунків. Підкреслити, що це система універсальних і специфічних моральних вимог і норм поводження, які реалізуються в одній із сфер громадського життя - професійної діяльності. Економічна етика і діловий етикет. Основні принципи етики підприємця.

 

4. Наголосити на тому, що розгляд цього питання має практичну значімість для кожного з присутніх, а не тільки підприємця. Це обумовлено самим поняттям іміджу, під яким розуміють образ, що сформувався, ділової людини, наділеної ціннісними характеристиками і рисами,  яка чинить певний вплив на оточуючих. Акцентувати увагу на тому, що поняття "імідж" може бути застосовано не лише до людини, але й організації і країни. Доцільно навести позитивні і негативні приклади створення іміджу.

Зупинитися на питанні відносно сприйняття бізнесу в нашій країні більшістю населення і  проблеми створення іміджу. Цілеспрямованість і стихійність формування іміджу. Зовнішні і внутрішні чинники створення іміджу фірми. Манери, одяг, як слідує і як не слідує поступати. Види одягу для протокольних заходів. Одяг ділового чоловіка. Одяг ділової жінки. Одяг для прийомів. Дресс-код. Прикраси в одязі. Правила поєднання прикрас і аксесуарів із загальним стилем в одязі. Імідж офіційної особи. Особливості поведінки під час публічних виступів і бесіди з офіційною особою. Зачіска ділової людини. Рослинність на обличчі чоловіка: стереотипи сприйняття  зовнішності. Манікюр. Імідж ділової жінки. Кольори в діловому етикеті. Вибір кольорів залежно від ситуації і учасників подій. Вимоги відносно оформлення букета при зустрічі делегації, на переговорах, в інтер'єрі  офісу.

 

Основні поняття: етика, етикет, ритуал, структура етикету, етикет держави, символи суверенітету держави, загальна мораль, міжнародна мораль, міждержавна мораль, економічна етика, діловий етикет, етика підприємця, імідж фірми, імідж ділової людини.

 

Контрольні питання:

1. Види етикету. Дипломатичний етикет, його відмінність від дипломатичного протоколу.

2. Етикет держави, символи державного суверенітету.

3. Міжнародна мораль, її відмінність від загальної моралі.

4. Міжнародна  і міждержавна мораль (загальне і відмінність між ними).

5. Поняття етики  ділових стосунків.

6. Чим пояснюється підвищена увага до етичних    норм поведінки в діловій практиці?

7. Основні принципи ділового етикету.

8. Імідж і репутація фірми і ділової людини, чинники їх створення.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ (основний):

1. Деловое  общение. Деловой этикет: Учеб. пособие для студентов вузов / Автор-составитель  И.Н.Кузнецов. - М.: Юнити-дана, 2008.
2. Кардашова Е.В., Чугаенко Ю.А. Дипломатический и международный деловой протокол и етикет. Учеб-метод. пособие. –Воронеж: Изд.ВГУ, 2010.
3. Міжнародні відносини: Історія. Теорія. Економіка. Право: Навч. Посіб. / за ред. М.З.Мальського, Ю.М.Мороза. -К.: Знання, 2010.
4. Невелєв О. М., Іваненко В. В. Етика та етикет у зовнішньоекономічній діяльності: навч.пос. - К.: Центр учбової літератури, 2009.
5. Палеха Ю.І. Етика ділових відносин: Навч. Посіб. -К.: Кондор, 2008.
6. Сагайдак О. П. Дипломатичний протокол та етикет. Навчальний посiбник. - К.: Знання, 2010.
7. Соловьёв Э.Я. Современный этикет. Деловой и международный протокол. - М.: Ось-89, 2007.
8. Український дипломатичний словник.  / за ред. М.З.Мальського, Ю.М.Мороза. -К.: Знання, 2011.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ (додатковий):

1. Блюм М. А., Герасимов Б.И., Молоткова Н.В. Этика делових отношений: учебное  пособие. - М.: Форум,   2009.
2. Борисов В.К., Панина Е.М., Панов М.И. и др. Этика деловых отношений: учебник. - М.: ИД  Форум: ИНФРА-М, 2009.
3. Бэннет Кароль. Деловой этикет и протокол: краткое руководство для профессионала. - М.: СмартБук, 2008.
4. Гравицкий А. Основы деловой этики. Ростов н/Д: Фенікс, СПб:. Северо-Запад, 2007.
5. Діловий етикет. Етика ділового спілкування. - К.: Альтерпрес, 2006.
6. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення і нефахове спілкування. - Донецьк: ТОВ "ВКФ "БАО". 2010.
7. Кибанов А.Я., Захаров Д.К., Коновалова В. Г.Этика деловых отношений: учебник. -  М.: ИНФРА-М, 2009.
8. Кулик О., Сардачук П. Елементи дипломатичного протоколу дипломатичної практики в iсторії України. - Л.: 2000.
9. Резнiченко В. І., Михно І.Л. Довiдник -практикум офiцiйного, дипломатичного, дiлового протоколу та етикету. - К.: Рiдна мова, 2003.

10. Руденко А.М. Деловое общение. - Ростов н/Д.: Феникс, 2008.

 

ТЕМА 3. Порядок представлень і знайомств

 

Питання для підготовки

1. Етикет і протокол ділового спілкування.

2. Етикет вітання і знайомств.

3. Нанесення візитів, прийом відвідувачів. 

Методичні матеріали і рекомендації

1.При розкритті першого питання необхідно приділити  увагу з'ясуванню  предмета ділового спілкування, яке, на відміну від побутового спілкування, має свою специфіку. Вона полягає в тому, що виникає на основі і з приводу певного виду діяльності, пов'язаної з виробництвом будь-якого товару або наданням послуг. Таким чином, предметом ділового спілкування є  справа. Важливу роль в етикеті ділового спілкування грає таке поняття як "ділова культура". Ділова культура - це організація праці, навички ділового спілкування, норми і правила ведення справ, оформлення документів. Ділова бесіда як основна форма бізнес-комунікацій. Уміння ведення бесіди. Підготовка до ділової бесіди. Мовні стандарти, які допомагають вести ділову бесіду. Управління бесідою. Неформальна бесіда - обов'язкова частина усіх ділових зустрічей. Заборонені теми  для small talk.  З'ясувати, чому етикет ділового спілкування вимагає дотримання відповідних норм і правил поведінки. При цьому приділити увагу наступному: сторони ділового спілкування виступають у статусі офіційних представників відповідних структур, який передбачає необхідність дотримання по відношенню один до одного відповідних норм і стандартів поведінки. Підкреслити, що в діловому спілкуванні існують такі етапи як: встановлення контакту, обговорення питання або проблеми, ухвалення рішення і вихід з контакту. Розкрити зміст кожного з етапів і їх роль у досягненні мети. Жести як складова частина ділового спілкування. Дати характеристику найбільш характерних жестів.

 

2.Розгляд цього питання, як і попередніх, має практичну значимість, оскільки ще налічується чимала кількість людей, які соромляться або бояться світських заходів, дипломатичних і ділових прийомів, тому що не вміють почати і вести відповідну розмову в незнайомому товаристві. Розкрити методи, за допомогою  яких можна налагодити контакт з новими людьми, навчать контролювати бесіду. Уміння задавати питання, відкриті і закриті питання. Правила входу в приміщення (кімнату) де багато людей. Початок розмови, представлення, як перший крок до встановлення знайомств. Загальноприйняті правила етикету при представленнях і знайомствах. Зупинитися на формі вітань.

 

3.Приступаючи до розгляду третього питання, треба мати на увазі, що ділові візити мають різну мету. Це - знайомство, підтримка контактів, обмін інформацією, обговорення питань відносно підготовки майбутніх переговорів або ж прояв акту ввічливості (протокольний візит). Підготовка до майбутньої зустрічі, її складові. Прибуття на зустріч точно в призначений час є показником організованості гостя і поваги до зайнятості хазяїна. Протокольні правила відносно одягу візитера. Знайомство і представлення хазяїна і візитера, супроводжуючих осіб. Приміщення для прийому гостей. Дотримання протоколу і етикету в ході ділового візиту. Прийом відвідувачів, підготовка до їх зустрічі,  зустріч, проводи відвідувача.

 

Основні поняття: предмет ділового спілкування, встановлення контакту, обговорення проблеми, ухвалення рішення, жест, представлення, знайомство, етикет вітання, візит, прийом.

 

Контрольні питання:

1. У чому полягають суть і  функції  ділового спілкування.

2. Назвіть основні етапи ділового спілкування.

3. Чи згодні ви з тим, що дотримання правил етики ділового спілкування створює престижний імідж інтелігентної людини?

4. Жести і рухи як візитна картка співрозмовника.

5. Які вам відомі методи представлень і знайомств на громадських заходах?

6. Дотримання яких правил етикету потрібне при представленнях і знайомствах?

7.Яких  правил нанесення візитів треба дотримуватися?

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ (основний):

1. Блюм М. А., Герасимов Б.И., Молоткова Н.В. Этика делових отношений: учебное  пособие. - М.: Форум,   2009.
2. Борисов В.К., Панина Е.М., Панов М.И. и др. Этика деловых отношений: учебник. - М.: Форум: ИНФРА-М, 2009.
3. Бэннет Кароль. Деловой этикет и протокол: краткое руководство для профессионала. - М.: СмартБук, 2008. 
4. Гравицкий А. Основы деловой этики. Ростов н/Д: Фенікс, СПб: Изд. «Северо-Запад", 2007.
5. Деловое  общение. Деловой этикет: Учеб. пособие для студентов вузов / Автор-составитель  И.Н.Кузнецов. - М.: Юнити-дана, 2008.
6. Діловий етикет. Етика ділового спілкування. - К.: Альтерпрес, 2006.
7. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення і нефахове спілкування. - Донецьк: ТОВ "ВКФ "БАО", 2010.
8. Кардашова Е.В., Чугаенко Ю.А. Дипломатический и международный деловой протокол и етикет. Учеб-метод. пособие. –Воронеж: Изд.ВГУ, 2010.
9. Палеха Ю.І. Етика ділових відносин: Навч. Посіб. - К.: Кондор, 2008.

10. Соловьёв Э.Я. Современный этикет. Деловой и международный протокол. - М.: изд. Ось-89, 2007.

11. Український дипломатичний словник.  / за ред. М.З.Мальського, Ю.М.Мороза. -К.: Знання, 2011.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ (додатковий):

1. Кибанов А.Я., Захаров Д.К., Коновалова В.Г. Этика деловых отношений: учебник. -  М.: ИНФРА-М, 2009.
2. Невелєв О.М., Іваненко В.В. Етика та етикет у зовнішньоекономічній діяльності: навч.пос. - Київ.: Центр учбової літератури, 2009.
3. Резнiченко В.І., Михно І.Л. Довiдник - практикум офiцiйного, дипломатичного, дiлового протоколу та етикету. - К.: Рiдна мова, 2003.
4. Руденко А.М. Деловое общение. - Ростов н/Д.: Феникс, 2008.
5. Руденко Г.М. Основи дипломатичного протоколу. - К.: Блiц-Iнформ, 1996.

 

ТЕМА  4. Етикет дистанційного спілкування

 

Питання для підготовки

1.Етика телефонної розмови.

2.Етикет ділового листа (дипломатичне листування).

3.Застосування візитної картки.

 

Методичні матеріали і рекомендації

1. Починаючи розгляд першого питання, зробити наголос на тому, що ділове спілкування  не обмежується лише візуальними контактами. Спілкуватися доводиться  як особисто, так і заочно. Спілкування на відстані також підпорядковане своїм правилам. У практичній діяльності можна виділити наступні форми такого спілкування:

- телефонні переговори;

- діловий лист;

- електронна пошта, факси;

- візитні картки.

Порушуючи питання телефонних переговорів, треба звернути увагу на те, що від телефонної розмови, яка відбудеться між вами і потенційними партнерами залежить чи почнуть вони з вами переговори, або чи захочуть вони знову подзвонити вам, або вони просто покладуть слухалку і забудуть про вас.

Уміння людини вести телефонні розмови в решті - решт визначають його репутацію, а також репутацію фірми або організації, яку він представляє. Отже, розмова по телефону повинна підпорядковуватися певним правилам. З'ясувати, що допустимо і що неприпустимо в спілкуванні по телефону. Незручні ситуації і вихід з них. Користування стільниковим телефоном. Акцентувати увагу на грубі порушення ділового етикету при використанні стільникового телефону, в т.ч. у громадських місцях.

 

2. Висвітлення другого питання доцільно почати з характеристики основних видів офіційної кореспонденції. Зупинитися на офіційному листуванні між державними органами різних країн, іноземними представництвами і їх посадовцями і діловій (комерційній) переписці.  Документи в комерційній і управлінській діяльності фірм.

Загальні правила оформлення кореспонденції. Зробити наголос на тому, що стиль офіційного листування може змінюватися залежно від мови і традицій різних країн, проте, він підпорядковується деяким загальним правилам, обумовленими міжнародною практикою. Розкрити зміст цих правил.

Розвиток дипломатії як засоба здійснення зовнішньої політики держави породила велику різноманітність форм дипломатичних документів. До них відносяться і такі документи, що мають давню історію, як договори й угоди, що укладаються між державами, і пізніші форми документів, які увійшли до широкого вживання: зовнішньополітичні заяви, послання, комюніке, ноти, меморандуми, пам'ятні записки, листи тощо.

Що стосується практики зносин дипломатичних представництв з владою країни перебування і один з одним, то тут до вжитку міцно увійшли наступні форми документів: ноти (вербальні і особисті), меморандуми, пам'ятні записки і особисті листи.

Зупинитися на характеристиці кожної з названих вище форм дипломатичних документів.

Вербальна нота. Ця форма документу є сьогодні найбільш поширеною. Вона може торкатися дуже важливих, принципових питань, так само як і питань другорядних, повсякденних, рутинного характеру. Відомі вербальні ноти, які зачіпали великі міжнародні проблеми, викладаючи позиції сторін, що мають до них відношення. Такі ноти (наприклад, війни, ноти, що публікувалися потім, з німецького питання) займали іноді цілую газетну смугу. В той же час вербальні ноти досить часто використовуються для різного роду інформації, зокрема, про зміни у складі дипломатичного персоналу представництва, про прибуття нових співробітників і від'їзд тих з них, термін служби яких закінчився. Вербальна нота може містити те чи інше прохання представництва: видачі віз, сприяння у вирішенні якогось господарського питання, наприклад в будівництві приміщення представництва. Вона може виражати протест і тому подібне. Словом, коло питань, який може бути викладений у вербальній ноті, дуже широкий.

Вираження "вербальна" походить від латинського слова "verbalis", що означає "словесна". На думку деяких авторів, вона як би прирівнюється до усного повідомлення. Можливо, таке трактування можна віднести до первинного значення цієї форми документу. Зараз же про таке тлумачення майже ніхто не згадує і про вербальну ноту говорять як про важливий дипломатичний документ, який має свій порядковий номер, а в деяких випадках навіть індекс і скріплений гербовою печаткою. Друкується вербальна нота на спеціальному нотному бланку.

  Усі ноти спрямовуються адресатові від імені МЗС або посольства.  Текст вербальної ноти виконується від третьої особі і складається з трьох головних частин: звернення - вступного компліменту, змісту, тобто істоти питання, що викладається в ноті, і завершального компліменту. При цьому в зверненні прийнято обов'язково давати повне найменування відправника і адресата. І, навпаки, в другій частині ноти і в завершальному компліменті повного (розгорнутого) найменування відправника і адресата не вимагається. Так, у вербальній ноті українського посольства в другій і третій частинах будуть спожиті тільки слова: "посольство", "міністерство". Розгорнуті найменування відправника і адресата зрозумілі з першої частини ноти - звернення.

Під завершальним компліментом підрядковий або нижче справа проставляються місто і дата. Внизу ноти ставиться мастична гербова печатка. У лівому нижньому кутку вказується адресат. Текст ноти розміщується на нотному бланку із залишенням ліворуч досить широких полів.

Зрозуміло, бувають випадки, коли в другій і третій частинах (у змісті ноти і в завершальному компліменті) неможливо обійтися без згадки країни. У цих випадках допускається прийняте скорочене або інше вживання найменування країни: Україна, українська сторона тощо.

Слід пам'ятати, що якщо нота вимагає декількох сторінок тексту, то тільки перша сторінка друкується на нотному бланку. Інші - на нотному папері, тобто тій, з якої виготовлений нотний бланк. При чому адреса друкується на першій сторінці, а печатка ставиться на останній. Вище зазначалося, що вербальна нота не підписується.  

Особиста нота пишеться на такому ж нотному бланку, що і вербальна. Проте, на відміну від вербальної, особиста нота підписується і виконується від першої особи. Печатка на ній не ставиться. Не проставляються на ній номер і індекс. Місто і дата проставляються у верхньому правому кутку. Адреса вказується так само, як і у вербальній ноті, - в нижньому лівому кутку на першій сторінці. Оскільки нота адресується не установі, а особі, то у ряді країн прийнято вказувати не лише його посаду, але і почесні титули.

Як і вербальна нота, особиста нота також складається з трьох головних частин: звернення, змісту, завершального компліменту. У зверненні вживаються слова: "Шанований пан міністр.. шанований пан посол." Або для обох випадків- "Ваше Поважністе". Після звернення слідує текст, і завершується особиста нота компліментом: "Прийміть, Ваше Поважністе (чи: пан посол), мої запевнення у високій (чи дуже високій) до Вас повазі". У інших випадках: "З повагою". Під текстом ставиться особистий підпис відправника.

Меморандум. Інша, не так часто вживана форма дипломатичного документу, є меморандум. Зазвичай у меморандумі міститься фактична або юридична сторона якоїсь великої проблеми. Він може бути присвячений грунтовному викладенню історії виникнення цієї проблеми і її розвитку, позицій сторін, аргументації цих позицій, містити полеміку і пропозиції. Студентам, які цікавляться питаннями зовнішньої політики, напевно, відомі меморандуми з деяких аспектів роззброєння, які спрямовувалися країнами на адресу ООН.

Документ може мати заголовок, наприклад, "Меморандум уряду України (далі слідує найменування порушеного питання)".

Якщо меморандум вручається як самостійний, окремий документ, то зазвичай, його прийнято друкувати також на нотному бланку, наприклад, на нотному бланку Міністерства закордонних справ або посольства. У разі ж направлення його з супровідним листом або з нотою він друкується або на нотному папері, або на звичайному щільному папері. На відміну від нот, меморандум не має ні звернення, ні завершального компліменту. Під його текстом ліворуч зазвичай проставляється місце (місто) і дата вручення або відправлення.

Пам'ятна записка. Про призначення цього документу говорить сама назва: записка для пам'яті. Друкується пам'ятна записка на звичайному папері і, як правило, в безособовій формі, наприклад: "Висловлюється побажання і т. д". Але бувають і відступи, коли вона друкується від третьої особі. Заголовок цього документу друкується на машинці: "Пам'ятна записка". Зазвичай пам'ятна записка вручається при бесіді, з тим щоб звернути увагу співрозмовника на сказане, на важливість порушеного питання, а в деяких випадках і підкреслити зацікавленість у тих або інших заходах з боку адресата. Так само, як і ноти, пам'ятна записка може торкатися самих різних питань, у тому числі і проблемних. Але останнє буває досить рідко. Найчастіше ж вона складається з питань повсякденних, рутинних. Пам'ятна записка не підписується. Справа в нижньому кутку (іноді в лівому) проставляються місто і дата. Іноді пам'ятна записка може бути спрямована кур'єром з супровідною нотою або навіть (рідко) з візитною карткою відправника.

Особистий лист. Деякі автори іноді характеризують цей документ інакше: "приватний лист напівофіційного характеру". З цим навряд чи можна погодитися, оскільки у багатьох випадках воно носить цілком офіційний характер, наприклад, супровідний лист міністра закордонних справ з додатком меморандуму з того або іншого питання на адресу, скажімо, Генерального секретаря ООН. У інших випадках такий лист може носити не лише напівофіційний, але і взагалі неофіційний характер. Усе залежить від його змісту. У ньому можуть виражатися вітання з якогось приводу, вдячність, співчуття тощо. Цю форму використовують і в стосунках з представниками ділових кіл, діячами культури, громадськості. Якщо лист носить неофіційний, особистий характер, наприклад, вираження вдячності або привітання, рекомендується писати його від руки. Але, останнім часом допускається і друкарський текст, щоб не утрудняти адресата в читанні не завжди ясного почерку. У цих випадках можна від руки написати тільки звернення і завершальний комплімент з підписом. Із зазначеного видно неточність назви : "приватний лист напівофіційного характеру". Якщо воно приватне, то не напівофіційне. Якщо ж напівофіційне, то вже не приватне. Місто і дата проставляються, як в особистій ноті - вгорі, праворуч. Адреса пишеться на конверті.

Дотримання правил у діловому листуванні. Протокол ділового листування. Конверт. Структура листа. Типи ділових листів, рекомендаційний лист, резюме. Оформлення ділових листів. Телефонне повідомлення. Особливості комунікації по електронній пошті. Протокольні норми і захист конфіденційної інформації.

 

3. Звернути увагу на те, що візитна картка в більшості випадків замінює посвідчення особи і повинна представляти вас особисто, а не фірму або іншу установу, в якій ви працюєте. Основні правила оформлення візитної картки. Зовнішній вигляд, види візитних карток. Практика застосування візитної картки. Використання візитних карток для особистого знайомства і в якості інструмента для заочних протокольних акцій. Звернути увагу на те, що в міжнародній практиці встановилися короткі символи, які виражають те або інше відношення власника візитної картки до особи, якій вона посилається. Назвати ці символи і поясніть їх.

Візитна картка хоч і виконується на маленькому шматочку картону, грає далеко не малозначиму роль і її з повною підставою можна віднести також до однієї з форм дипломатичних документів.

Деякі вважають, що протокольне призначення візитної картки зводиться тільки до представницької мети, тобто, вручаючи її, людина представляється. Мабуть, цим і пояснюється, що на багатьох візитних картках друкується не лише ім'я і прізвище власника, але і номери телефонів, причому не лише службових, але і домашнього, а іноді й адреса. Такі картки іноді заповнюються з двох боків: з одного - на рідній мові, з іншого - на іноземній. Нерідко можна зустріти тоновані картки: блакитні, рожеві, зелені тощо - усе залежить від смаку хазяїна. Звичайно, така візитна картка корисна для встановлення контактів між діловими людьми. Інша справа - візитна картка дипломата. Вона значно скромніша. На ній друкарським шляхом, краще всього прописним шрифтом, друкуються ім'я і прізвище власника (у нас і по батькові) і його дипломатична посада. Внизу, в правому кутку лицьової сторони картки, проставляється назва міста, де перебуває її власник, тобто місцезнаходження посольства або консульства. Картка виготовляється з білого картону і заповнюється тільки одна лицьова сторона. Зворотна сторона - чиста. Текст друкується на мові, прийнятій в країні перебування в якості офіційного. Втім, розвиток техніки призводить до нововведень. Іноді  на сучасних картках дипломатів можна зустріти номер телефону, хоча це не потрібно, оскільки телефон установи, в якій працює дипломат, зазвичай відомий.

Окрім такої візитної картки дипломатичний співробітник може мати і іншу, в якій його посада не вказується. Таку візитну картку зазвичай направляють пані (дружині якої-небудь знайомої особи) з нагоди урочистих або іншим значним подіям в її житті (день народження, поява на світ дитини і тому подібне). Така картка може супроводжувати квіти, що підносяться  або сувенір.

Візитну картку має також і дружина дипломатичного працівника. Виготовляється вона тим же чином, але має дещо менший розмір. На картці прописними буквами проставляються ім'я і прізвище власниці. В деяких випадках використовуються також спільні картки чоловіка і дружини. Приклад візитних карток представлений у Додатку 3.

Пересилати картки прийнято в спеціальних конвертах, на яких друкуються на машинці  ім'я і прізвище адресата. Якщо він має почесний титул, його також прийнято вказувати на конверті.

Візитна картка дипломата служить не лише для того, щоб представитися. Вона виконує ряд інших дуже важливих функцій. Так, наприклад, нею можна висловити поздоровлення і вдячність, представити нового співробітника і навіть попрощатися. Більше того, вона може в деяких випадках означати відповідний візит  власника, коли він сам такого візиту нанести не може.

Для того, щоб візитна картка виконала покладену роль, прийнято проставляти чорним олівцем в її лівому нижньому кутку лицьової сторони початкові букви відповідних значень французькою мовою. Замість буквених позначень допускається напис олівцем вгорі або внизу картки. Наприклад, "Вітання з Новим роком". На візитні картки прийнято відповідати протягом доби також візитною карткою.

Якщо візитна картка означає відповідний візит, то вона має бути завезена особисто або залишена в приймальній резиденції особи, якій має бути зроблений такий візит. При цьому прийнято загинати один з кутів картки (верхній або нижній, залежно від місцевої практики. Іноді загинається навіть повністю край картки). Якщо картка посилається в конверті, загинати кут не слід. Рекомендується олівцем на картці або проставити буквені позначення, або написати словами, наприклад, виразити задоволення знайомством. Не слід зловживати візитною карткою, роздавати її без потреби. З боку це створює невигідне враження про її власника.

Підсумовуючи розгляд питань, підкреслити, що ділове спілкування не обмежується лише візуальними контактами, а здійснюється також на відстані і підпорядковується своїм правилам, дотримання яких є найважливішим компонентом іміджу кожної людини.

 

Основні поняття: етика телефонної розмови, діловий лист, електронна пошта, факс, візитні картки.

 

Контрольні питання:

1. У чому схожість і різниця між очною діловою бесідою і телефонною розмовою?

2. Назвіть і охарактеризуйте основні фази спілкування по телефону.

3. Які ознаки  неетичного спілкування при телефонній розмові ви можете назвати?

4. Назвіть етичні норми поведінки при телефонній розмові.

5. Чим відрізняється "Ти-спілкування" від "Ви-спілкування" в телефонній розмові?

6. Які функції виконують етикетні засоби  в телефонному діалоговому спілкуванні?

7. Обгрунтуйте  необхідність володіння умінням ефективної телефонної розмови в сучасному діловому житті.

8. Наведіть приклади реплік для коригування спілкування згідно з етикетом ділової телефонної розмови.

9. Розкрийте основні етичні норми поведінки, пов'язані з необхідністю ефективно прийняти або передати інформацію в процесі телефонної розмови.

10. Чи згодні ви з такими правилами розмови по телефону: а) будь лаконічним; б) будь твердим;   в) умій своєчасно зупинитися. Аргументуйте.

11. Перерахуєте основні правила користування стільниковим телефоном.

12. Що таке діловий лист? Дипломатичне листування.

13. Перерахуйте етикетні ритуали ділового листа.

14. Перерахуйте загальні вимоги відносно написання ділових листів.

15. Охарактеризуйте вимоги відносно змісту ділових листів.

16. Опишіть правила користування візитними картками.

17. Дайте характеристику можливих варіантів візитних карток.

18. Що означає азбука користування візитними картками?

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ (основний):

1. Борунков А.Ф. Дипломатический протокол в Росии. - М.: Международние отношения, 2007.  
2. Гравицкий А. Основы деловой этики. Ростов н/Д: Фенікс, СПб: Изд. «Северо-Запад", 2007.
3. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення і нефахове спілкування. - Донецьк: ТОВ "ВКФ "БАО". 2010.
4. Кардашова Е.В., Чугаенко Ю.А. Дипломатический и международный деловой протокол и етикет. Учеб-метод. пособие. –Воронеж: Изд.ВГУ, 2010.
5. Молочков Ф.Ф. Дипломатический протокол и дипломатическая практика. - М.: Международные отношения, 1979.  
6. Палеха Ю.І. Етика ділових відносин: Навч. Посіб. - К.: Кондор, 2008.
7. Рубцова Т.И. Международный деловий протокол и этикет. - М.: ВАВТ, 2007.
8. Сагайдак О. П. Дипломатичний протокол та етикет. Навчальний посiбник. -К.: Знання, 2010.
9. Соловьёв Э.Я. Современный этикет. Деловой и международный протокол. - М.: Ось-89, 2007.

10. Український дипломатичний словник. / за ред. М.З.Мальського, Ю.М.Мороза. -К.: Знання, 2011.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ (додатковий):

1. Блюм М.А., Герасимов Б.И., Молоткова Н.В. Этика делових отношений: учебное  пособие. - М.: Форум,   2009.
2. Борисов В.К., Панина Е.М., Панов М.И. и др. Этика деловых отношений: учебник. - М.: ИД "Форум": ИНФРА-М, 2009. 
3. Гуменюк Б.И.  Основи дипломатичної та консульської  служби. - К.: Либiдь, 1998.
4. Деловое  общение. Деловой этикет: Учеб. пособие для студентов вузов / Автор-составитель  И.Н.Кузнецов. - М.: Юнити-дана, 2008.
5. Діловий етикет. Етика ділового спілкування. - К.: Альтерпрес, 2006. 
6. Кибанов А.Я., Захаров Д.К., Коновалова В. Г.Этика деловых отношений: учебник. -  М.: ИНФРА-М, 2009.  
7. Кулик О., Сардачук П. Елементи дипломатичного протоколу дипломатичної практики в iсторії України. - Л.: 2000.
8. Невелєв О.М., Іваненко В.В. Етика та етикет у зовнішньоекономічній діяльності: навч.пос. - К.: Центр учбової літератури, 2009.
9. Резнiченко В.І., Михно І.Л. Довiдник-практикум офiцiйного, дипломатичного, дiлового протоколу та етикету. - К.: Рiдна мова, 2003.

10. Руденко А.М. Деловое общение. - Ростов н/Д.: Феникс, 2008.

11. Руденко Г. М. Основи дипломатичного протоколу. - К.: Блiц-Iнформ, 1996.

ТЕМА 5. Протокольні аспекти ведення переговорів

 

Питання для підготовки:

1. Протокольна робота з підготовки і проведення  переговорів.

2. Змістовна сторона переговорів.

3. Стратегія і тактика ведення переговорів.

 

Методичні матеріали і рекомендації

1. Переговори як спосіб вирішення питань, що виникли між державами, у всі часи були інструментом дипломатії. У наш час, коли сфера міждержавної взаємодії розширилася, переговори як на двосторонній, так і на багатосторонній основі, стали грати домінуючу роль у зовнішній політиці практично кожного члена світової спільноти. При цьому поле переговорних процесів сьогодні охоплює не лише стосунки між державами, але також їх спільні зусилля у вирішенні найскладніших міжнародних проблем. На сучасному етапі переговорні процеси носять безперервний характер. Не проходить дня, щоб в тій або іншій частині планети не скликалася чергова сесія будь-якої міжнародної організації. Майже щодня засоби масової інформації повідомляють про зустрічі державних діячів різних країн, у тому числі і про зустрічі на вищому рівні, тобто за участю глав держав або урядів – на так званих "самітах". Досить активно стали використовуватися і такі нові форми, як робочі візити, бесіди без краватки і навіть просто переговори по телефону. Переговори послів з урядами держав акредитації зафіксовані у Віденській конвенції про дипломатичні зносини в якості однієї з основних функцій дипломатичних представництв.

Тривала переговорна практика дозволила викристалізувати загальні організаційні правила і правові норми проведення міждержавних переговорів. Якщо такі переговори проводяться у рамках міжнародних урядових організацій, то їх регламент визначається статутними положеннями, і вони носять характер регулярних, а в окремих випадках і спеціальних сесій. Але буває, що переговори відбуваються до будь-яких подій у міжнародному житті, необхідністю врегулювання суперечок або вирішення інших конкретних питань, що виникають у взаєминах між державами. Ініціатива в проведенні таких переговорів може виявлена з боку однієї або декількох держав.

При цьому має бути дотримана одна обов'язкова умова. Для участі в переговорах мають бути запрошені усі так чи інакше зацікавлені держави. Ця участь може бути безперервною при обговоренні усіх питань, що стоять на порядку денному  або частковою, тобто при обговоренні лише того питання, яке в тій або іншій мірі зачіпає інтереси такого учасника переговорів. Ця умова витікає із загальновизнаного принципу рівноправ'я держав. Зневага нею може поставити під питання результативність переговорів, що підтверджується самою історією переговорних процесів.

При підготовці і проведенні переговорів постає цілий ряд проблем протокольного характеру, від вірного підходу до яких значною мірою залежить як успішний хід самих переговорів, так і результативність прийнятих на них рішень.

Однією з складових успішного ведення переговорів є підготовка плану їх проведення. Які основні пункти цього плану.

Звернути увагу на те, що увесь період підготовки до переговорів і їх проведення утворює послідовний процес, який умовно можна розділити на три етапи. Охарактеризувати кожний з етапів.

Місце, дата і час зустрічі, принципи формування делегації на переговори, вибір мови спілкування.

Для забезпечення нормальних умов переговорів необхідно врахувати низку організаційних питань. До них відноситься насамперед розміщення делегацій, що прибувають. Найважливішою вимогою є забезпечення для кожної делегації умов, при яких, по-перше, вони не зазнавали будь - яких незручностей, і, по-друге, щоб такі умови були приблизно рівними для усіх делегацій.

Іншим питанням є вибір відповідного місця для переговорів. Одна справа - Женева, де для проведення переговорів надаються приміщення спеціально для цього пристосованого Палацу націй і де є кваліфікований штат обслуговуючого персоналу. Інша справа, коли переговори проводяться в місцях для цього непристосованих. Потрібно потурбуватися про те, щоб засідання для переговорів мали відповідне приміщення, а також фойє, де делегати могли б збиратися в перервах між засіданнями. Крім того, будівля повинна мати достатнє число кімнат для розміщення кожної делегації: її глави, а також секретаріату і майна. Окремі приміщення мають бути передбачені для розміщення Генерального (загального) секретаріату, установлення розмножувальної техніки і засобів зв'язку. Приміщення делегацій мають бути оснащені телефонною, радіо- і телеапаратурою. Необхідно потурбуватися і про приміщення для представників преси, проведення брифінгів і прес-конференцій. Якщо такої можливості немає, бажано знайти їх в іншій будівлі, розташованій поблизу. Транспорт для обслуговування делегацій повинен мати розпізнавальні знаки. Особливе значення надається також  забезпеченню належної охорони як місця проведення переговорів, так і резиденцій делегацій, а також на маршрутах їх переміщення по місту. При вході в будівлю, де проходять переговори, здійснюється пропускна система для членів делегацій і їх співробітників і окремо - для представників преси.

Підготовка приміщення. Зустріч гостей. Правила розсадження за столом переговорів. Протокольні аспекти ведення переговорів. Міжнародні стандарти ведення переговорів. Національні особливості ведення переговорів.

 

2. Приступаючи до розгляду другого питання, слід підкреслити, що починати будь-які переговори треба з формування питань порядку денного. У разі дипломатичних переговорів треба пам'ятати, що порядок денний повинен включати питання, які випливають з міждержавних відносин  або ті міжнародні проблеми, які так чи інакше зачіпають загальні інтереси учасників переговорів. Узгоджений порядок денний носить попередній характер. Його затвердження відбувається зазвичай на першому ж засіданні, що офіційно відкриває початок переговорів. На першому засіданні затверджується секретаріат переговорів, склад редакційної комісії, порядок виступів і голосування, офіційні мови документів, форма повідомлень для преси і контактів з нею, а також вирішуються інші процедурні питання. До останніх, зокрема, відноситься обраний характер засідань: відкритий або закритий, а також порядок голосування. Останній може передбачати принцип одноголосності або принцип кваліфікованої більшості, наприклад, у дві третини голосів, що беруть участь в голосуванні або змішаний принцип, як це має місце нині в Раді Безпеки ООН на основі статті 27 її Статуту. Останнім часом широке застосування отримав метод консенсусу, коли голосування як таке не проводиться, і документ або рішення вважаються прийнятими, якщо з боку учасників засідання вони не зустрічають заперечень. Можуть бути використані й інші форми голосування, зокрема, метод аккламации і так далі.

  Для проведення міжнародних переговорів кожна держава визначає склад своєї делегації і призначає її главу. До складу делегації можуть також входити радники, експерти і інші співробітники. Делегація формує свій секретаріат. Крім того, учасники переговорів утворюють загальний або генеральний секретаріат. Якщо переговори відбуваються на території держави-учасника, то такий секретаріат часто очолюється особою із складу делегації цієї держави. До функцій загального секретаріату відноситься вирішення усіх питань, пов'язаних із забезпеченням нормальної роботи наради. Однією з найважливіших функцій є робота з документацією переговорів, її точна класифікація, своєчасне розмноження і поширення. Нерідко виникає необхідність терміново розмножити і розповсюдити серед делегатів ту або іншу пропозицію, заяву, поправки до документів, з якими виступають делегати під час самої наради. Робиться це з тією метою, щоб делегати могли ознайомитися з документами і, можливо, відреагувати ще до перерви в засіданні.

Робота з документацією має певну специфіку. Кожен з документів повинен отримати свій індекс, що визначає категорію, до якої він відноситься (порядок денний, виступи делегатів, протоколи засідань, комюніке тощо), дату засідання, порядковий номер і тому подібне. Іноді документам надається не лише індекс, але і відповідне йому забарвлення паперу, на якому друкується документ. Наприклад, порядок денний і її проекти друкуються на жовтому папері, виступи делегатів - на рожевому, протоколи - на зеленому, документи делегацій - на блакитному, прийняті документи (комюніке, угоди і так далі) -  на білому. Такий порядок допомагає їх сортуванню і дозволяє швидко знайти необхідний документ.

Генеральному (загальному) секретаріату може бути доручено підтримувати контакти із засобами масової інформації. Він повідомляє кореспондентів про час проведення пресс-брифингов і прес-конференцій. Іноді ці функції покладаються на спеціально створену прес-групу.

Відповідальну роль виконують у ході переговорів секретаріати самих делегацій. Саме під їх контролем знаходяться усі матеріали, які ретельно збиралися при підготовці до переговорів і які кожна делегація привезла з собою. Це різні офіційні документи, довідки, інформації, досьє заяв і висловлювань офіційних діячів своєї країни, а також тих країн, делегації яких беруть участь в переговорах.

Як правило, учасників переговорів зустрічають представники ЗМІ, яким вони дають коротке інтерв'ю, викладаючи в загальній формі цілі своєї участі в переговорах. Формально переговори починаються з першого засідання учасників, коли їх відкриває головуючий. Таке право часто надається главі делегації держави, на території якого проходять переговори. У інших випадках питання може бути вирішене за допомогою жребія з наступною ротацією за абеткою або відповідно до інших домовленостей. Якщо засідання діляться на ранішні і вечірні, то відповідно міняються і головуючі. Нерідко перед офіційним відкриттям переговорів з короткою вітальною промовою до присутніх може звернутися президент, прем'єр-міністр або інша офіційна особа країни, на території якої ці переговори відбуваються.

Формальний діалог і ділова частина. Правила організації кави-брейка. Неформальна бесіда як частина протокольного заходу. У перервах між засіданнями глави делегацій влаштовують сніданки, обіди, вечері. Причому, як правило, вони носять вузький характер, тобто гості запрошуються по вибору хазяїна. За протокольною формою, ця зустріч, по суті, може бути використана для досягнення компромісу. Бесіди між представниками делегацій по вибору бувають продуктивнішими, ніж за загальним столом, коли усе протоколюється і нерідко не дозволяє внести в протокол те, що допускається при розмові вічь на вічь.

Мати на увазі, що практика переговорів супроводжується іноді конфліктними ситуаціями у випадках розбіжності інтересів між партнерами. Раціональні способи рішення конфліктів.

Успіх переговорів обумовлений дотриманням ряду рекомендацій. Розкрити їх. Закінчення зустрічі, проводи гостей. Запис бесіди. Листи-вдячності за результатами ділових зустрічей і переговорів.

Завершуючи розгляд другого питання, треба підкреслити, що уміння ведення переговорів полягає в тому, щоб досягти більшого порівняно з тим, що можна отримати без переговорів. Безумовно, хід і результати переговорів залежать від багатьох чинників: від загального фону, на якому вони відбуваються, нерідко від подій, які несподівано можуть статися в міжнародному житті, від стосунків між державами-учасниками на кожній стадії переговорів, від ступеню готовності прийти до угоди і від багатьох інших чинників, у тому числі і особового, від досвіду, уміння і витримки тих, хто сидить за переговорним столом.

 

3.Розгляд третього питання треба почати з визначення поняття стратегії і тактики переговорів. Характер може бути різним. Одна справа, коли за столом переговорів збираються однодумці, які в тій або іншій мірі зацікавлені у вирішенні обговорюваного питання. Завдання тут полягатиме в тому, щоб погоджувати позиції сторін, знайти баланс інтересів і таким чином прийти до взаємоприйнятного рішення. Інша справа, коли за столом переговорів збираються представники сторін, позиції яких діаметрально протилежні або сильно різняться. Тут в дію вступають стратегія торгу і стратегія загального з партнерами пошуку рішення проблеми.

Студентам пропонується самостійно проаналізувати основні тактичні прийоми ведення переговорів і дати їм характеристику. Слід пам'ятати про те, що тактичні прийоми переговорів постійно удосконалюються, з'являються нові види. Зрештою їх застосування залежить від досвіду і уміння парламентерів,  цілей і завдань переговорів.

 

Основні поняття: переговори, зовнішня і внутрішня сторони переговорів, план підготовки переговорів, психологічне значення форми столу переговорів, етичні питання переговорів, конфлікти, стратегія і тактика переговорів.

 

Контрольні питання:

1. Як би ви визначили суть переговорів і чим вони відрізняються від ділового спілкування?

2. Назвіть складові плану підготовки переговорів.

3. Етапи підготовки переговорів і їх змістовність.

4. Правила формування делегації на переговори.

5. Вибір мови спілкування на переговорах.

6. Вибір місця і часу проведення переговорів.

7. Підготовка приміщення до переговорів.

8. Психологічне значення форми столу для ведення переговорів.

9. Варіанти розсадження за столом переговорів.

10. Яких етичних правил повинна дотримуватися приймаюча сторона в ході переговорів.

11. Початок переговорів, бажаний порядок розгляду питань і його можливий вплив на результати переговорів.

12. Протиріччя, які виникають в процесі переговорів і шляхи їх вирішення.

13. Етичні питання переговорного процесу.

14. Аргументуйте, що запис бесіди  переговорів - це не формальний документ.

15. Вірогідність  виникнення  конфліктної  ситуації  під час переговорів, методи її рішення.

16. Стратегія ведення переговорів.

17. Основні тактичні прийоми ведення переговорів.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ (основний):

1. Деловое  общение. Деловой этикет: Учеб. пособие для студентов вузов / Автор-составитель  И.Н.Кузнецов. - М.: Юнити-дана, 2008.
2. Кардашова Е.В., Чугаенко Ю.А. Дипломатический и международный деловой протокол и етикет. Учеб-метод. пособие. –Воронеж: Изд.ВГУ, 2010
3. Палеха Ю.І. Етика ділових відносин: Навч. Посіб. - К.: Кондор, 2008.
4. Рубцова Т.И. Международный деловий протокол и этикет. - М.: ВАВТ, 2007.
5. Сагайдак О.П. Дипломатичний протокол та етикет. Навчальний посiбник. -К.: Знання, 2010.
6. Соловьёв Э.Я. Современный этикет. Деловой и международный протокол. - М.: Ось-89, 2007.
7. Український дипломатичний словник.  / за ред. М.З.Мальського, Ю.М.Мороза. -К.: Знання, 2011.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ (додатковий):

1. Блюм М.А., Герасимов Б.И., Молоткова Н.В. Этика делових отношений: учебное  пособие. - М.: Форум,   2009.
2. Борисов В.К., Панина Е.М., Панов М.И. и др. Этика деловых отношений: учебник. - М.: ИД "Форум": ИНФРА-М, 2009. 
3. Гравицкий А. Основы деловой этики. Ростов н/Д: Фенікс, СПб: Изд. «Северо-Запад", 2007.  
4. Діловий етикет. Етика ділового спілкування. -К.: Альтерпрес, 2006.
5. Кибанов А.Я., Захаров Д.К., Коновалова В.Г. Этика деловых отношений: учебник. -  М.: ИНФРА-М, 2009.   
6. Кулик О., Сардачук П. Елементи дипломатичного протоколу дипломатичної практики в iсторії України. - Л.: 2000.
7. Молочков Ф.Ф. Дипломатический протокол и дипломатическая практика. - М.: Международные отношения, 1979.   
8. Невелєв О.М., Іваненко В.В. Етика та етикет у зовнішньоекономічній діяльності: навч.пос. - Киів.: Центр учбової літератури, 2009.
9. Резнiченко В.І., Михно І.Л. Довiдник - практикум офiцiйного, дипломатичного, дiлового протоколу та етикету. - К.: Рiдна мова, 2003.

10. Руденко А.М. Деловое общение. - Ростов н/Д.: Феникс, 2008.

11. Руденко Г.М. Основи дипломатичного протоколу. - К.: Блiц-Iнформ, 1996.

 

ТЕМА 6. Дипломатичні і ділові візити

 

Питання для підготовки

1. Візити високих посадовців держави.

2. Візити ділових партнерів.

 

Методичні матеріали і рекомендації

Міжнародні контакти політиків - одна з найважливіших складових частин дипломатичної діяльності держави. Візити вищих посадовців за кордон відбивають ступінь стану політичних стосунків між державами. У зв'язку з цим доцільно розглянути суть самого поняття "політичні стосунки", порівняти їх з економічними, військово-технічними, культурними, науково-технічними тощо і зробити висновок відносно пріоритетності перших. Зупинитися на питанні  правової основи візитів.

Основні положення державної протокольної практики на Україні введені в дію Указом президента країни від 22 серпня 2002 року "Про державний протокол і церемоніал України".   Згідно з традиціями, що склалися у міжнародній практиці, візити,  залежно від статусу особи, яка очолює іноземну делегацію, підрозділяються на візити на вищого і виского рівня.

До візитів  вищого рівня відносяться:

- візити глав держав;

- візити глав уряду;

- візити глав парламентів;

- візити урядових делегацій, очолюваних главами урядів;

До візитів на високому рівні відносяться:

- візити заступників глав урядів;

- візити урядових делегацій, очолюваних заступниками глав урядів;

- візити міністрів закордонних справ;

- візити представників глав урядів.

У свою чергу, від характеру прийому візити діляться на: державні, офіційні, робочі (ділові), візити проїздом (прольотом), неофіційні (приватні) візити.

Державний візит є вищою категорією візитів в Україну. Такий формат передбачений тільки для глав іноземних держав і здійснюється в особливих випадках і не більше одного разу за весь час перебування глави держави при владі: як правило, при першому офіційному відвідуванні країни високим гостем або у випадках, коли обидві сторони визнають з політичних міркувань цей формат візиту найбільш доцільним.  При проведенні державного візиту часто передбачається підписання двосторонніх документів засадничого характеру. Формат державного візиту є якнайповнішим з точки зору протокольного змісту заходів.  

Офіційний візит є однією з вищих категорій візитів в Україну іноземних делегацій і офіційних діячів. Офіційний візит проводиться при офіційному відвідуванні України високим гостем або у тому випадку, якщо політичний зміст візиту виходить за звичайні робочі рамки.

У разі нанесення робочого (ділового) візиту державні діячі (делегації), як правило, прибувають для проведення переговорів, консультацій, підписання договорів, угод, а також для робочих зустрічей з главою держави перебування.

Неофіційний (приватний) візит часто пов'язаний з приїздом до країни вищих посадовців на конференції і наради, для відкриття виставок і презентацій, присутність на спортивних змаганнях і так далі, а також приїзд у приватних справах, наприклад, з метою туризму. У разі приватного візиту протокольні заходи з боку української сторони не проводяться.

Зміст протокольно-організаційних заходів і їх об'єм залежать від рівня, характеру і формату візиту, від протокольної практики тієї держави, куди наноситься візит, від політичних і ділових інтересів сторін. Безумовно, враховуються і побажання сторони, що прибуває.

Формат візиту - це об'єм і зміст заходів ділового і протокольного характеру, які включені в програму візиту, їх церемоніальна сторона і рівень персональної участі в ключових елементах програми приймаючої сторони.

Спочатку приймається принципове рішення про формат, характер і терміни майбутнього візиту високого гостя або делегації, яке досягається завчасно по дипломатичних каналах.

Далі відбувається підготовка і узгодження протокольними службами відповідних розпорядливих документів. Наприклад, в Україні у разі державного візиту потрібне узгодження діяльності протокольного департаменту МЗС, Управління протоколу і церемоніалу Президента України, інших міністерств і відомств.

Важливу роль відіграє розробка проекту програми перебування іноземної делегації. В більшості випадків разом з представниками країни перебування і співробітниками посольства країни-гостя в роботі бере участь підготовча і передова групи. На сучасному етапі робота підготовчих і передових груп країни-гостя в країні перебування стала нормою протокольної практики. До їх складу можуть входити представники протокольних служб, безпеки і зв'язку країни-гостя, медичні працівники тощо. Функції такої групи досить великі і багато в чому від її ефективної діяльності залежить і успіх візиту. В першу чергу - це детальне опрацювання проекту програми: огляд об'єктів, які повинен відвідати гість, резиденції, готелів, умови харчування, користування транспортом і усі адміністративно-господарські і фінансові питання, які можуть виникнути в ході візиту, виходячи з існуючих норм, принципів ввічливості і взаємності.

На етапі перебування передових груп відбуваються, як правило, основні зміни, коригування і доповнення в проекті програми.

При підготовці візиту необхідно враховувати наступні моменти: порядок зустрічі і проводів делегації, транспорт, розміщення членів делегації з адресами і телефонами, розсадження учасників при проведенні переговорів і офіційних протокольних заходів, підготовка довідкових і пояснювальних матеріалів. У всіх країнах існують свої особливості і порядок проведення візитів.

 В більшості випадків програма візитів глав держав і урядів не обходиться без наступних моментів: офіційна церемонія зустрічі (проводів) в аеропорту (на вокзалі); розміщення, переговори, підписання документів, протокольний захід (сніданок, обід), може бути передбачена поїздка по країні. На автомашині гостя встановлюються зменшені державні символи країни гостя і України - прапори. Над резиденцією гостя також піднімається прапор держави, яку він очолює.

Існує спеціальний документ – Указ Президента України «Про Державний Протокол та Церемоніал України» від 22 серпня 2002 року з відповідними доповненяями в подальшому, яким визначається  порядок прийому в Україні глав іноземних держав, глав парламентів, глав урядів, міністрів закордонних справ, інших високих посадових осіб, представників іноземних  держав.

Слід ретельно планувати організаційно-протокольні заходи по кожному виду візиту: підготовка програми візиту, направлення передових груп, змістовне наповнення ділової частини візиту, зустріч з діловою елітою, подарунки, завершення візиту.

 

2. Переходячи до другого питання, вказати, що на відміну від дипломатичних візитів, церемоніальна сторона візитів ділових партнерів зводиться до мінімуму. Основне місце в програмі перебування гостя відводиться переговорам, пов'язаним з цільовим призначенням візиту.  Проте, спрощення протоколу не означає його відсутність. У цьому контексті варто розглянути питання  протоколу прийому зарубіжних делегацій ділових партнерів в Україні. Програма перебування делегації. Протокольне старшинство. Нюанси прийому делегацій різного рівня.

Технічні моменти організації прийому. Порядок зустрічі делегації. Порядок вітань. Жести і фрази ввічливості при вітанні. Варіанти вітань, врахування національних особливостей. Правила розсадження в машинах. Норми етикету при знайомстві і представленні. Переговори ділових партнерів. Обов'язки перекладачів і обслуговуючого персоналу. Бізнес-подарунки. Положення корпоративного кодексу відносно подарунків. Вартість подарунка і протокол його вручення. Міжнародні норми і національні особливості при виборі і даруванні подарунка. Обмеження в питаннях подарунків у країнах світу. Завершення візиту.

При обміні діловими делегаціями можна виділити 3 групи питань, що стосуються забезпечення заходів :

1) організаційне забезпечення;

2) протокольне забезпечення;

3) інформаційне забезпечення.

По першому пункту слід розглянути наступні питання:

1). Організаційне забезпечення.  Наприклад, відповідним підрозділом може бути подана доповідна записка, в якій викладається доцільність заходу, мета, основна концепція візиту. Далі за взаємною згодою приймаючої і прибуваючої сторони визначаються терміни, матеріально-фінансове забезпечення візиту, уточнюється склад делегації. Бажано, щоб був підготовлений і керівництвом організації ухвалений відповідний документ, наприклад, "план підготовки візиту", в якому фіксується розподіл обов'язків по прийому гостя або делегації. Починається або триває підготовка над проектом угоди, готуються матеріали для бесід, довідкові матеріали.

Що стосується фінансової сторони візиту, необхідно чітко визначити, яка сторона і за що несе витрати. Можуть враховуватися наступні аспекти: проживання, харчування, транспорт, оплата послуг перекладача, буфетне обслуговування, оплата культурно-ознайомчих заходів, охорона, підготовка приміщення для переговорів, друкарня, канцелярське приладдя, роздавальні матеріали тощо.

2). Протокольне забезпечення. Програму перебування делегації складає приймаюча сторона з урахуванням побажань гостя. У ній мають бути обов'язково враховані наступні елементи: зустріч і проводи, бесіди і переговори, підписання документів, протокольний захід (наприклад, коктейль або фуршет), обмін подарунками. Якщо головний гість прибуває з дружиною, то для неї треба підготувати окрему програму візиту, оскільки в загальному візиті за винятком протокольних заходів чоловіка участь, як правило, не приймає. Бажано, щоб візит не доводився на суботу або неділю, оскільки в ці дні справами займатися не прийнято, також прибуття делегації пізно увечері або вночі також утрудняє організацію візиту і може спричинити зниження рівня зустрічі. Цей аспект слід враховувати і стороні, що прибуває. Хоча, звичайно, приймаюча сторона повинна зробити усе можливе, щоб цього не сталося. При ділових візитах гімни не виконуються, а ось державні прапори, наприклад, при проведенні конференції використовуються.

Дуже важливо чітко визначити порядок зустрічі. Наприклад, якщо гість приїжджає вперше, то зустрічати його треба на тому ж рівні. Наприклад, директора "Дойчебанка" (ФРН) повинен зустрічати директор «Ощадбанку» . Якщо гість прибуває другий раз, то зустрічати його можуть заступники директора. Якщо з якихось причин директор особисто не зміг зустріти свого колегу, то це важливо обговорити із стороною, що прибуває, заздалегідь і до  початку переговорів провести так звану "протокольну зустріч". У разі прибуття головного гостя з дружиною, то на зустрічі має бути присутньою дружина головного зустрічаючого (якщо її немає, то це може бути дружина заступника, але не технічний працівник організації. Це важливо!) У разі ділового візиту головну роль при складанні протоколу грає територіальний принцип, тобто кожна приймаюча сторона може виробляти свої моделі церемоніалу і протоколу. Проте основне завдання - проявити максимальну увагу до гостя.

3) Інформаційне забезпечення. В даному випадку важливо визначити, наскільки необхідно освітлювати захід і чи треба взагалі це робити при діловому візиті. Якщо це представляється бажаним, то можна підготувати прес-реліз (і не просто розробити текст, але і розіслати його до відповідних структур заздалегідь), може бути проведена  прес-конференція, в програмі візиту запланована фотосесія.

Що стосується обміну подарунками, то в останні 10-15 років протокольні правила змінилися. Подарунки повинні носити сувенірний характер. У разі, якщо чоловікам дарується спиртне, то воно обов'язково має бути у фірмовій упаковці, жінкам презентують кондитерські вироби також в подарунковій упаковці. У кінці перебування делегації гостям можна подарувати альбом з фотографіями зустрічі, переговорів, відвідування культурних пам'яток тощо. У сучасному світі в багатьох країнах введені обмеження на вартість подарунків. Якщо відбуваються часті ділові візити, бажано вести реєстрацію подарунків.

 

Основні поняття: політичні стосунки, візити, візити на вищому рівні, візити на високому рівні, візити державні, офіційні, робочі, візити проїздом, візити в статусі особистого гостя, ділові візити.

 

Контрольні питання:

1. Місце і роль візитів на вищому рівні в міжнародних відносинах.

2. Класифікація візитів (основні види візитів) і особливості їх підготовки.

3. Принципи складання програми візиту на вищому рівні.

4. Розсадження запрошених по автомобілях.

5. Протокольні подарунки.

6. Протокол прийому офіційних іноземних делегацій в Україні.

7. Обмін діловими делегаціями і представниками;

а) розсилка запрошень;

б) реєстрація членів іноземної делегації;

в) підготовка програми візиту;

г) підготовка документів і матеріалів для переговорів;

д) порядок зустрічі, розміщення і проводів гостей;

е) нанесення візиту ввічливості;

е) обмін подарунками.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ (основний):

1. Борунков А.Ф. Дипломатический протокол в Росии. - М.: Международние отношения, 2007.
2. Кардашова Е.В., Чугаенко Ю.А. Дипломатический и международный деловой протокол и етикет. Учеб-метод. пособие. – Воронеж: Изд.ВГУ, 2010
3. Міжнародні відносини: Історія. Теорія. Економіка. Право: Навч. Посіб. / за ред. М.З.Мальського, Ю.М.Мороза. -К.: Знання, 2010.
4. Молочков Ф.Ф. Дипломатический протокол и дипломатическая практика. - М.: Международные отношения, 1979.    
5. Палеха Ю.І. Етика ділових відносин: Навч. Посіб. -К.: Кондор, 2008.
6. Сагайдак О. П. Дипломатичний протокол та етикет. Навчальний посiбник. - К.: Знання, 2010.
7. Соловьёв Э.Я. Современный этикет. Деловой и международный протокол. - М.: Ось-89, 2007.
8. Український дипломатичний словник.  / за ред. М.З.Мальського, Ю.М.Мороза. -К.: Знання, 2011.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ (додатковий):

1. Блюм М.А., Герасимов Б.И., Молоткова Н.В. Этика делових отношений: учебное  пособие. - М.: Форум,   2009.  
2. Гуменюк Б.І.  Основи дипломатичної та консульської  служби . - К.: Либiдь, 1998.  
3. Діловий етикет. Етика ділового спілкування. - К.: Альтерпрес, 2006. 
4. Кулик О., Сардачук П. Елементи дипломатичного протоколу дипломатичної практики в iсторії України. - Л.: 2000.
5. Резнiченко В.І., Михно І.Л. Довiдник - практикум офiцiйного, дипломатичного, дiлового протоколу та етикету. - К.: Рiдна мова, 2003.
6. Руденко А.М. Деловое общение. - Ростов н/Д.: Феникс, 2008.
7. Руденко Г. М. Основи дипломатичного протоколу. - К.: Блiц-Iнформ, 1996.

 

ТЕМА 7. Протокол підготовки і проведення представницьких заходів

 

Питання для підготовки:

1. Види прийомів і їх характеристика.

2. Підготовка до проведення прийому.

 

Методичні матеріали і рекомендації

1. Розгляд першого питання доцільно почати із з'ясування поняття "прийом". Аргументувати, чому дипломатичні прийоми, незалежно від їх виду і призначення, носять політичний характер. Студентам належить самостійно з'ясувати, на честь яких знакових подій проводяться дипломатичні прийоми.

Виділяють наступні види прийомів:

- «келих шампанського» (келих вина). Цей прийом тривалістю близько години не вимагає великої і тривалої підготовки, проводиться він зазвичай з 12.00 до 13.00. У більшості випадків проводиться з приводу національних свят, відкриття виставок, фестивалів, прибуття і від'їзду делегацій тощо. З напоїв подається шампанське або вино, соки, мінеральна вода. Закуска на таким прийомі не обов'язкова, але офіціанти можуть запропонувати гостям канапе, сандвічі, горішки і так далі. Форма одягу в більшості випадків повсякденна.

- "сніданок" починається зазвичай в 12.00-13.00, проте триває він довше (від одного до півтори-двох годин, з них 45-60 хвилин гості проведуть за столом і 15-30 хвилин виділєяться на чай або каву). Перед сніданком пропонується коктейль, вино, соки. З їжі в меню входить холодна закуска (декілька блюд на вибір), гаряча (як правило, на вибір пропонується рибне або м'ясне блюдо) і десерт. Зазвичай перші блюда за сніданком відсутні, хоча усе залежить від традицій і звичаїв країн. Після сніданку гостям пропонується чай або кава. Першими із-за столу встають хазяїн (чи хазяйка), якщо є можливість, гостям пропонується перейти в інший зал для кави  чи чаювання. Ініціатива відходу з сніданку - за головним гостем.

Як правило, форма одягу вказується в запрошенні. В більшості випадків для сніданку - повсякденна.

- "чай" (у англійському протоколі дістав назву "five o'clock") - в основному влаштовується між 16.00 і 18.00 годинами, як правило (але не обов'язково),  тільки для жінок. Наприклад, дружина глави одного дипломатичного представництва запрошує на "чай" дружин глав інших дипломатичних представництв. Триває прийом зазвичай 1-1,5 години. Гостям пропонуються кондитерські вироби до чаю, з напоїв - сухе вино, сік, мінеральна вода. У окремих випадках на столиках запрошених можуть бути легкі закуски: сандвічі, канапе, фрукти тощо. Форма одягу - повсякденна.

- "жур фікс". Прийоми влаштовуються дружиною міністра закордонних справ, дружиною глави дипломатичного представництва або іншої офіційної особи в період осінньо-зимового сезону (зазвичай з жовтня по травень) в спеціально фіксований день тижня (середа, четвер і так далі). Запрошення на них направляються один раз на початку сезону і діють до його закінчення (за винятком спеціального сповіщення про перерву їх проведення). Як правило, це музичні, літературні вечори, виступи майстрів мистецтв тощо. Про час проведення, пригощання і форму одягу прийом схожий на прийом "чай".

- "коктейль". Прийом влаштовується в період від 17.00 до 19.00 годин, його тривалість 1,5-2 години. Проводиться стоячи. Гостям пропонуються  холодні закуски, кондитерські вироби, фрукти, які розносяться офіціантами.  Форма одягу - повсякденний костюм або смокінг, залежно від конкретного випадку і вказівки  з цього приводу в запрошенні.

- "а ля фуршет". Прийом дуже схожий на прийом типу "коктейль" з тією лише різницею, що блюда розставляються на столиках, і кожен гість вибирає пригощання за своїм смаком, відходячи потім убік від столу з розташованими на ньому закусками, щоб надати можливість підійти іншим запрошеним. Напої можуть розноситися офіціантами або бути виставлені на столиках, іноді влаштовується спеціальний бар.

- "обід" - найбільш тривалий і почесний вид прийому (триває зазвичай 2 - 2,5 години, з них приблизно 60 хвилин гості проводять за столом, решта часу в залі для кави чи чаювання). Починається він  о  20.00-21.00. Пригощання на обід схоже на меню прийому типу "сніданок", але після холодних закусок гостям пропонується перше блюдо (суп), з напоїв до холодних закусок може бути подана горілка або охолоджені настоянки, до супу може бути запропонований херес, до риби - охолоджене сухе біле вино, до м'ясного блюда - сухе червоне вино (кімнатної температури), до десерту - холодне шампанське (іноді десертне вино). До кави гостям пропонуються коньяк або лікер кімнатної температури. Форма одягу вказується в запрошенні. Залежно від приводу для чоловіків це можуть бути темний костюм або смокінг (останнім часом фрак зустрічається все рідше), для жінок - вечірня сукня.

По особливо важливим офіційним урочистим приводам, наприклад, у разі перебування в країні глави іноземної держави, глави уряду або зарубіжної урядової делегації, на честь яких дається прийом, після обіду проводиться вечірній прийом за типом "а ля фуршет". Починається він після 20.00.

- "вечеря" схожа на прийом типу "обід", але починається пізніше - після 21.00.

- "обід-буфет" – найбільш спрощений вид вечірнього прийому, оскільки не припускає обов'язкового розсадження. Гості вибирають блюда із загальних столиків із закускою і розсаджуються по своєму бажанню по 4-6 чоловік. Приводом для організації цього прийому може стати концерт майстрів мистецтв, перегляд фільму тощо.

В якості прийомів можуть служити - перегляд кінофільмів, музичні і літературні заходи, вечори дружби, зустрічі для гри в теніс, шахи, гольф. На них гостям може бути запропоновано легке пригощання.

Слід мати на увазі, що ділові прийоми відрізняються від дипломатичних.

 

2. У другому питанні треба розглянути особливості підготовки представницьких заходів. Визначення дати і виду прийому. Формування списку запрошених. Підготовка до прийому (запрошення, меню, розсадження, картки розсадження, сервіровка столу, тости і розмови). Форма і порядок запрошень, обов'язковість відповіді і його можливі варіанти. Обов'язок організатора прийому. Зустріч гостей. Забезпечення постійної уваги почесним гостям з боку "хазяїна" заходу. Особливості національної кухні. Застільний етикет (звертання за столом, столові прилади, порядок подачі вин, паління). Застільна бесіда. Перехід до ділових тем в застільній бесіді. Теми, небажані в розмовах за столом під час прийому. Короткі тости - вітання, якщо не всі гості говорять на одній мові.

 

Основні поняття: типи протокольних заходів, види прийомів, список запрошених, розсадження, сервіровка столу, застільний етикет.

 

Контрольні питання:

1. Роль і значення  дипломатичних і ділових прийомів у розвитку і поглибленні політичних і ділових контактів,  обміну думками і корисною інформацією.

2. Назовіть основні види прийомів.

3. Охарактеризуйте денні прийоми.

4. Охарактеризуйте вечірні прийоми.

5. Планування прийомів. Вибір дати і виду прийому.

6. Складання списку запрошених.

7. Запрошення на прийом. Основні правила  розсилки  запрошень.

8. Початок і завершення прийому.

9. Правила представлення гостей один одному.

10. Правила розсадження гостей на  прийомах. Схеми розсаджень.

11. Посадочні  картки.

12. Одяг на дипломатичних прийомах.

13. Основні правила етикету застілля.

14. Національні особливості проведення прийомів.

15. Офіційні розмови і тости.

16. Вимоги до одягу на прийомі.

17. Небажані гості на прийомах.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ (основний):

1. Борунков А.Ф. Дипломатический протокол в Росии. - М.: Международние отношения, 2007.
2. Кардашова Е.В., Чугаенко Ю.А. Дипломатический и международный деловой протокол и етикет. Учеб-метод. пособие. – Воронеж: Изд.ВГУ, 2010
3. Молочков Ф.Ф. Дипломатический протокол и дипломатическая практика. - М.: Международные отношения, 1979.
4. Орлова Т.В. Історія нових незалежних держав: Навч. Посіб. – Київ.: Знання, 2010.
5. Палеха Ю.І. Етика ділових відносин: Навч. Посіб. - К.: Кондор, 2008.
6. Рубцова Т.И. Международный деловий протокол и этикет. - М.: ВАВТ, 2007.
7. Сагайдак О.П. Дипломатичний протокол та етикет. Навчальний посiбник. - К.: Знання, 2010.
8. Соловьёв Э.Я. Современный этикет. Деловой и международный протокол. - М.: Ось-89, 2007.
9. Український дипломатичний словник.  / за ред. М.З.Мальського, Ю.М.Мороза. -К.: Знання, 2011.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ (додатковий):

1. Блюм М.А., Герасимов Б.И., Молоткова Н.В. Этика делових отношений: учебное  пособие. - М.: Форум,   2009.   
2. Гуменюк Б.I. Основи дипломатичної та консульської  служби. – К.: Либiдь, 1998.
3. Деловое общение. Деловой этикет: Учеб. пособие для студентов вузов / Автор-составитель  И.Н.Кузнецов. - М.: Юнити-дана, 2008.  
4. Діловий етикет. Етика ділового спілкування. – К .: Альтерпрес, 2006.
5. Руденко Г. М. Основи дипломатичного протоколу. – К .: Блiц-Iнформ, 1996.

 

ТЕМА 8. Національні особливості дипломатичного і ділового протоколу
та етикету в зарубіжних країнах

 

Питання для підготовки:

1. Традиції європейського спілкування (Росія, провідні країни Заходу, США).

2. Особливості спілкування в країнах арабського світу і країнах Сходу.

3. Спілкування з представниками Латинської Америки.

 

Методичні матеріали і рекомендації

При обговоренні цієї теми необхідно запам’ятати, що при здійсненні міжнародного спілкування його учасники, як правило, дотримуються єдиних етнічних норм і правил протоколу та етикету. Проте, треба враховувати, що національні, культурні і релігійні особливості у кожному конкретному випадку можуть виявитися надзвичайно важливими, що вимагає їхнього врахування при встановленні і підтримці дипломатичних і ділових відносин на міжнародному рівні. А саме:

• слід проявляти шанобливе  ствлення до історії і традицій країни-партнера;
• враховувати як статусну, так і вікову ієрархію учасників ділових і протокольних заходів;
• приділяти увагу культурі і національним особливостям ведення переговорів, національним стилям і специфіці;
• невербальних засобів спілкування, вразовувати  мовну специфіку і особливості мислення ділових партнерів.

При викладі національних особливостей дипломатичного і ділового протоколу і етикету доцільно згрупувати країни за географічною ознакою:

• Росія;
• провідні країни Заходу (США, Англія, Франція, Німеччина, Іспанія, Італія, країни Скандинавії);
• арабський світ;
• країни Сходу (Китай, Р. Корея, Японія);
• країни Латинської Америки.

При усій різноманітності стилів спілкування треба підкреслити наступне: де б не був співрозмовник, він має завжди бути гідним представником своєї країни. Йому слід бути  уважним до звичаїв і традицій іноземних партнерів. Рекомендується не вступати без особливої необхідності в політичні або релігійно-філософські дискусії, не відгукуватися погано про свою країну і не піддавати критиці порядки в країні, в якій знаходитеся.

 

Основні поняття: національні чинники, етнополітичні чинники, геополітичні чинники, національна специфіка спілкування.

 

Контрольні питання:

1. Аргументуйте, чому врахування національних особливостей партнерів по переговорах, бізнес-партнерів є об'єктивною необхідністю.

2. Назвіть загальні характеристики стилів спілкування і відмінності їх  однієї країни від іншої.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ (основний):

1. Деловое  общение. Деловой этикет: Учеб. пособие для студентов вузов / Автор-составитель  И.Н.Кузнецов. - М.: Юнити-дана, 2008.
2. Кардашова Е.В., Чугаенко Ю.А. Дипломатический и международный деловой протокол и етикет. Учеб-метод. пособие. –Воронеж: Изд.ВГУ, 2010
3. Міжнародні відносини: Історія. Теорія. Економіка. Право: Навч. Посіб. / за ред. М.З.Мальського, Ю.М.Мороза. -К.: Знання, 2010.
4. Невелев О.М., Іваненко В.В. Етика та етикет у зовнішньоекономічній діяльності: навч.пос. - К.: Центр учбової літератури, 2009.
5. Орлова Т.В. Історія нових незалежних держав: Навч. Посіб. –Київ.: Знання, 2010.
6. Палеха Ю.І. Етика ділових відносин: Навч. Посіб. – К .: Кондор, 2008. 
7. Сагайдак О.П. Дипломатичний протокол та етикет. Навчальний посiбник. - К.: Знання, 2010.
8. Український дипломатичний словник.  / за ред. М.З.Мальського, Ю.М.Мороза. -К.: Знання, 2011.

 

III. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

 

1. Предмет дипломатичного протоколу.

2. Визначення понять: міжнародна ввічливість, протокольне старшинство, принцип взаємності.

3. Етикет, церемоніал, їх відмінність від диппротокола.

4. Аргументуйте твердження: "Дипломатичний і діловий протокол - основа механізму   міждержавних політичних і ділових відносин".

5. Наукова основа протоколу.

6. Протокольне реагування на найважливіші події і пам'ятні дати.

7. Предмет ділового протоколу. Спільність і відмінність його від  диппротоколу.

8. Основні принципи ділового протоколу.

9. Протокольна робота в організаціях і компаніях. Призначення і  основні функції Служби протоколу в компаніях і фірмах.

10. Види етикету. Дипломатичний етикет, його відмінність від дипломатичного протоколу.

11. Міжнародна і міждержавна мораль (загальне і відмінність між ними).

12. Поняття етики ділових стосунків.

13. Основні принципи ділового етикету.

14. Загальні вимоги  до зовнішнього вигляду ділового чоловіка.

15. Основні етапи ділового спілкування.

16. Ключові питання встановлення контакту.

17. Методи представлень і знайомств на громадських заходах.

18. Правила етикету при представленнях і знайомствах.

19. Правила нанесення візитів.

20. Назвіть і охарактеризуйте основні фази спілкування по телефону.

21. Назвіть етичні норми поведінки при телефонній розмові.

22. Назвіть основні правила користування стільниковим телефоном.

23.  Види дипломатичного листування.

24. Перерахуйте ритуали етикету ділового листа.

25. Вкажіть загальні вимоги  написання ділових листів.

26. Правила користування візитними картками.

27. Назвіть складові плану підготовки переговорів.

28. Етапи підготовки переговорів і їх змістовність.

29. Початок переговорів, порядок розгляду питань і його можливий вплив на результати переговорів.

30. Етичні питання переговорного процесу.

31. Стратегія ведення переговорів.

32. Основні тактичні прийоми ведення переговорів.

33. Класифікація візитів (основні види візитів) і особливості їх підготовки.

34. Складові програми візиту на вищому рівні.   

35. Роль і значення  дипломатичних і ділових прийомів у розвитку і поглибленні політичних і ділових контактів, обміну думками і корисною     інформацією.

36. Назвіть основні види прийомів.

37. Охарактеризуйте денні прийоми.

38. Охарактеризуйте вечірні прийоми.

39. Національні особливості проведення прийомів.

40. Вимоги до одягу на прийомах.

41. Національні особливості дипломатичного і ділового протоколу та етикету в зарубіжних країнах.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

________________________________________________________________________

 

 

Відповідальний технічний редактор:

Цаплюк І.В.

 

 

 

Підп.до друку. 3.09.2012. Формат вид. 60х80¹/₁₆ 
Папір офсет. № 1. Офс. друк. Гарн. «ArialCyr»

Ум. друк. арк. 2,96. Обл.-вид. арк. 2,69.

 

 

03151, Україна, м.Київ, вул. Вінницька, 10

Телефон  (044) 246-24-46; Тел/факс (044) 246-24-40

E-mail: nam@nam.kiev.ua

Інтернет: www.nam.kiev.ua