ДИПЛОМНА РОБОТА 22.01.2016 17:24

 

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДИПЛОМНА РОБОТА

 

Навчально-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ 2011

 

 

 

ДИПЛОМНА РОБОТА

методичні матеріали

 

 

Укладач:

Паценко Олег Юрійович,

кандидат економічних наук, доцент кафедри фінансів

Рецензент:

Базилюк Антоніна Василівна,

доктор економічних наук, професор

 

 

 

ЗМІСТ:

 

 

 

 

 

 

 

Ó НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ, 2010

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Дипломна робота (випускна робота магістра) є логічним завершенням навчання у вищому закладі освіти і демонструє рівень оволодіння студентом нормативною програмою відповідного кваліфікаційного рівня за обраною спеціальністю. Вона є самостійним науковим дослідженням, яке повинно містити розв’язання певної народногосподарської проблеми в умовах України. З огляду на це, великої уваги слід приділити теоретичним аспектам обраної проблеми, аналізу стану явища в Україні, самостійним висновкам та пропозиціям автора щодо шляхів її розв‘язку.

До основних задач, які розв’язуються під час написання дипломної роботи, відносяться:

¨        науковий пошук та визначення теоретичних основ розглядуваного в роботі явища;

¨        робота зі спеціальною літературою, довідковими, періодичними виданнями тощо;

¨        узагальнення теоретичного матеріалу;

¨        оволодіння методами наукового аналізу практичної інформації;

¨        формулювання висновків на основі наукової аргументації;

¨        обгрунтування рекомендацій та пропозицій щодо вдосконалення існуючої практики господарювання.

Бажаним для студентів є використання фактичних матеріалів, що містяться у статистичних збірниках, довідкових виданнях, аналітичних звітах міжнародних та національних науково-дослідницьких організацій, а також матеріалів щодо діяльності та умов господарювання конкретних підприємств.

Тематика дипломних робіт та терміни їх виконання встановлюються на початку навчання у магістратурі. Студент самостійно обирає тему роботи, яка затверджується завідувачем випускаючої кафедри. На цьому ж етапі відповідно до обраного напрямку дослідження призначається керівник з числа фахівців Академії чи наукових установ. Вся тематика робіт є орієнтовною. Остаточна тема дипломної роботи уточнюється з урахуванням її актуалізації в процесі консультацій з керівником та погоджується з завідувачем випускаючою кафедрою.

Студент несе відповідальність за дотримання встановлених вимог до дипломної роботи і регламенту її виконання. Робота оцінюється позитивною оцінкою тоді, коли вона є самостійно виконаним дослідженням і оформлена у відповідності до вимог, які зазначені нижче.

 

ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

 

Процес виконання дипломної роботи поділяється на декілька етапів, а саме:

¨         вибір теми дипломної роботи;

¨         формування інформаційної та статистичної бази написання роботи за визначеною тематикою;

¨         складання плану роботи;

¨         формування тексту дипломної роботи,

¨         оформлення роботи;

¨         попередній захист дипломної роботи;

¨         доопрацювання (в разі потреби) дипломної роботи;

¨         формування та оформлення кінцевого варіанту роботи;

¨         захист дипломної роботи.

Виконання кожного з перелічених вище етапів фіксується у «Індивідуальному графіку виконання дипломної роботи» (додаток З), до якого керівником роботи вносяться відповідні відмітки («Виконано», «Не виконано», терміни виконання, загальні рекомендації). Підписаний науковим керівником роботи графік і варіант дипломної роботи є основою для прийняття роботи до попереднього захисту .

При виборі теми дипломної роботи доцільно врахувати актуальність теми для економіки України, особисті та професійні інтереси студента, визначений ним напрямок науково - дослідної роботи.

Обрана тема затверджується завідувачем відповідної кафедри та керівником (див. додаток К). Подальші її зміни або корегування можливі лише з дозволу наукового керівникапри достатньому обгрунтуванні необхідності таких змін студентом.

В процесі підготовки до написання дипломної роботи підбираються та вивчаються літературні джерела, складається бібліографія. Дієву допомогу студенту в цьому надає керівник, а також працівники бібліотек. Самостійний пошук літературних джерел здійснюється за допомогою бібліотечних каталогів (систематичного та алфавітного), реферативних журналів, бібліографічних довідників, засобів Інтернету. Особливої уваги слід приділити періодичним виданням та засобам Інтернету, де оперативно публікуються результати досліджень фахівців відповідних наук. Доцільно при цьому користуватися пошуковими програмами, де по ключових словах можна зібрати систематизований масив даних. При написанні дипломної роботи обов’язково слід користуватися статистичними даними, які містяться в щорічних виданнях, віддаючи перевагу офіційним даним Міністерства статистики України, Національного банку тощо. Одним з пріоритетних напрямків є характеристика світового досвіду, вивчення для цього іноземних джерел.

Методика вивчення літератури як основа наукового дослідження в дипломній роботі залежить від характеру та індивідуальних особливостей студента - загальноосвітнього рівня і спеціальної підготовки, ерудиції та особливостей пам'яті, звичок і працездатності. Разом з тим є доцільним дотримання загальних правил обробки літератури. Спочатку потрібно ознайомитись з основною літературою (підручниками, теоретичними статтями), а потім прикладною (законодавчими актами, інструктивними матеріалами, статтями про конкретні дослідження, досвід господарювання тощо). Вивчення складних джерел (монографій) слід починати лише після простіших (підручників). Вивчення книг передує вивченню статей, більш давніх видань, найновіших джерел.

Підібрана таким чином література підлягає попередній обробці. Ознайомлення з нею включає огляд змісту, читання передмови, анотації. Розділи, що мають особливе значення для дипломної роботи, старанно обробляються з огляду, перш за все, на те, які ідеї та пропозиції щодо розв’язку проблемних питань обраної теми в них пропонуються, чи наявні дискусійні питання, різні точки зору на них та чи виявлені протиріччя у процесі їх розв’язання.

В процесі опрацювання літератури на окремих аркушах або картках роблять конспективні записи, виписки з тексту, цитати, зазначають наявний цифровий матеріал. При цьому слід обов'язково робити повні бібліографічні записи джерел, якими користувався автор, назви книги (статті), видавництва (назви журналу), року видання, обсягу книги (номеру журналу), номеру сторінки з тим, щоб використати ці записи для підготовки списку використаних джерел та зробити необхідні посилання на них в тексті дипломної роботи.

Попереднє ознайомлення з літературними джерелами є основою для складання плану дипломної роботи.

План включає:

¨        вступ;

¨        1 розділ – характеристику теоретичних основ об’єкту дослідження;

¨        2 розділ – аналіз проблеми, дослідження сучасного стану проблеми в Україні;

¨        3 розділ – проектну частину роботи;

¨        висновки;

¨        список використаних джерел;

¨        додатки (в разі потреби)

¨        анотації (українською, російською, англійською мовами).

Кожний розділ дипломної роботи містить декілька параграфів, в яких розглядаються відповідні питання у різних аспектах.

Самостійно складений студентом план обговорюється з керівником, у разі необхідності уточнюється і після цього затверджується.

Формування тексту дипломної роботи відбувається шляхом систематизації й обробки зібраних матеріалів по кожній позиції плану. В текст включаються тільки цілеспрямовано проаналізовані матеріали. На цьому ж етапі виконуються необхідні обчислення, обґрунтовуються пропозиції, формулюються висновки, підбирається ілюстративний матеріал (рисунки, таблиці). В процесі роботи визначається необхідність доповнення додатковими матеріалами. Одержаний початковий варіант дипломної роботи доповнюється, уточнюються деякі положення, остаточно формулюються всі висновки і пропозиції.

В процесі написання дипломної роботи студент за виникнення такої необхідності може звертатися до керівника за консультацією, час якої призначається навчальним відділом і включається до розкладу занять.

Текст дипломної роботи повинен бути відредагованим, стилістично витриманим у відповідності до вимог наукового дослідження. Остаточне оформлення роботи здійснюється у відповідності з вимогами, які детально описані в одному з наступних розділів методичних вказівок.

Виконана дипломна робота у встановлений регламентом термін представляється керівнику, який подає на неї відзив і рекомендує до попереднього захисту. Вимоги до оформлення відзиву керівника наводяться нижче (див.додаток Б). У разі потреби керівник допомагає студенту в отриманні зовнішньої рецензії (див.додаток В, додаток Д).

У відзиві та рецензії, насамперед, відмічаються позитивні сторони і недоліки дослідження, оцінюється самостійність формулювання основних положень та висновків, наявність елементів творчого пошуку та новизни, величина масиву опрацьованої інформації, дотримання вимог щодо змісту та оформлення роботи, визначається попередня оцінка, з якою керівник та рецензент виносять роботу на розгляд Державної екзаменаційної комісії.

За незадовільної оцінки під час попереднього захисту робота повинна бути доопрацьована з урахуванням зауважень керівника та викладачів кафедри, які приймають участь у процедурі попереднього захисту. В цьому випадку необхідною є процедура повторного попереднього захисту.

До захисту у ДЕК дипломну роботу по­да­ють у ви­гля­ді спе­ці­аль­но під­го­то­вле­но­го ру­ко­пи­су в твер­до­му пе­ре­пле­тен­ні.

Захист дипломних робіт здійснюється прилюдно, у відповідності до встановленого вищим закладом освіти графіку, у присутності Державної екзаменаційної комісії, до складу якої мають входити фахівці з даної спеціальності. Процедура захисту передбачає стислий (до 5 хвилин) виклад студентом головних проблем дослідження та їх розв’язку, обговорення основних результатів, відповіді на поставлені членами ДЕК запитання. Під час захисту студент має використовувати наочні засоби (роздатковий матеріал, проектор тощо), які дозволять членам ДЕК більш повно оцінити ступінь здійсненого ним дослідження.

В процесі захисту членами комісії оцінюється глибина знань студентом досліджуваної теми, вміння вести дискусію, обґрунтовувати і відстоювати свою точку зору, чітко відповідати на поставлені запитання. Оцінка виконаної дипломної роботи є синтетичною і формується з оцінки керівника, рецензента, оцінок членів комісії (доповіді студента та відповідей на запитання членів ДЕК), що оформлюється відповідними протоколами.

Дипломні роботи перезахисту не підлягають, і оцінка по них може бути змінена за умов подачі студентом апеляції в день захисту. В цьому випадку призначається нова дата засідання ДЕК, на якому розглядається подана апеляція і приймається рішення щодо позитивної або негативної відповіді на вимоги, що у ній подані.

За незадовільної оцінки під час прилюдного захисту дипломної роботи вона може бути доопрацьована і винесена на повторний захист не раніше, ніж за рік після терміну її першого захисту.

Остаточна оцінка вноситься в протокол ДЕК, відомість по захисту дипломної роботи, залікову книжку студента та виписку до димлома магістра (спеціаліста).

 

СТРУКТУРА, ОБСЯГИ ТА ЗМІСТ дипломної РОБОТИ

 

Дипломна робота повинна бути логічно побудованою і бути цілісним і завершеним самостійним дослідженням. В роботі не­об­хід­но сти­с­ло, ло­гі­ч­но і ар­гу­мен­то­ва­но ви­кла­да­ти зміст і ре­зуль­та­ти досліджень, уни­ка­ти за­галь­них слів, без­до­ка­зо­вих твер­джень, тавтології.

Вона містить:

¨        ти­ту­ль­ний ар­куш;

¨        відгук керівника;

¨        зовнішню рецензію, завірену печаткою та підписом керівника установи, у якій працює рецензент;

¨        зміст;

¨        вступ;

¨        ос­но­в­ну ча­с­ти­ну;

¨        ви­снов­ки до розділів;

¨        висновки до роботи;

¨        спи­сок ви­ко­ри­с­та­них дже­рел;

¨        до­да­т­ки (при не­об­хід­но­с­ті);

¨        анотацію українською мовою;

¨        анотацію російською мовою;

¨        анотацію англійською мовою.

Ти­ту­ль­ний ар­куш (Додаток А)мі­с­тить най­ме­ну­ван­ня ви­що­го закладу освіти, де ви­ко­на­но роботу, над ним – надпис «Міністерство освіти України»; прі­зви­ще, ім'я, по батькові студента; на­зву роботи; шифр і найменуван­ня спе­ці­аль­но­с­ті; на­у­ко­вий сту­пінь, вче­не звання, прі­зви­ще, ім'я, по батькові на­у­ко­во­го ке­рі­в­ни­ка і рецензента; мі­с­то і рік.

На­зва дипломної роботи по­вин­на бу­ти, по мо­ж­ли­во­с­ті, ко­ро­т­кою, від­по­ві­да­ти об­ра­ній спе­ці­аль­но­с­ті та су­ті ви­рі­ше­ної на­у­ко­вої про­б­ле­ми (за­да­чі), вка­зу­ва­ти на ме­ту ди­сер­та­цій­но­го до­слі­джен­ня і йо­го заверше­ність. Іно­ді для біль­шої кон­к­ре­ти­за­ції до на­зви слід до­да­ти неве­ли­кий (4-6 слів) під­за­го­ло­вок.

З огляду на це, назва теми роботи не повинна містити загальних положень типу «Інвестиції в України», «Податкова система України» тощо, а прямим чином вказувати на проблему, яка розв’язується в її рамках. Наприклад, “Фактори скорочення і методи розширення інвестицій в Україні”, “Умови формування та напрями удосконалення податкової системи України”. Слід також уникати в назві ускладнених оборотів псевдонаукового вигляду: "До­слі­джен­ня пи­тан­ня...", "До­слі­джен­ня деяких шля­хів...", "Де­які пи­тан­ня...", "Ма­те­рі­а­ли до вивчен­ня...", "До пи­тан­ня..." і т. ін., в яких не від­би­то в до­ста­т­ній мі­рі суть про­б­ле­ми.

Зміст по­да­ють на по­ча­т­ку роботи. Він мі­с­тить най­ме­ну­ван­ня та номе­ри по­ча­т­ко­вих сто­рі­нок усіх роз­ді­лів, під­ро­з­ді­лів та пун­к­тів (як­що во­ни ма­ють за­го­ло­вок), зо­кре­ма всту­пу, ви­снов­ків до роз­ді­лів, загальних ви­снов­ків, до­да­т­ків, спи­с­ку ви­ко­ри­с­та­ної лі­те­ра­ту­ри та ін.

У Вступі роз­кри­вається су­т­ність і стан на­у­ко­вої про­б­ле­ми (за­да­чі) та її зна­чу­щість, під­ста­ви і ви­хі­д­ні да­ні для роз­роб­ки те­ми, обгрунтуван­ня не­об­хід­но­с­ті про­ве­ден­ня до­слі­джен­ня.

Вступ має містити підрозділи, назви яких виділяються по тексту жирним шрифтом, в такій послідовності:

¨       Актуальність теми. Висвітлення актуальності не повинне бути багатословним. В ній має бути відображена значимість для економічної системи або її структурних складових досліджуваної теми, вказані негативні наслідки від неможливості розв’язання поставлених в роботі проблем, ступені їх вивчення та наукового осмислення у працях зарубіжних та вітчизняних вчених. Має бути наведено перелік авторів, які займаються розробкою цієї проблематики і посилання на яких є в роботі.

¨        Мета і задачі дослідження. Метою роботи має стати розробка пропозицій, спрямованих на розв’язання важливої економічної проблеми. Це може бути створення певних організаційно-методичних механізмів, або будь-яких інструментів регулювання економічної діяльності, які підвищують ефективність і якість менеджменту, створюють умови для зростання економіки в цілому і її структурних складових. Не слід формулювати мету як "Дослідження…", "Вивчення ….", "Узагальнення …", тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, тобто на задачі, які необхідно буде поставити і вирішити, а не саму мету. Формулювання мети має починатися із слів "Створення…", "Розробка…", "Удосконалення …", тощо.

Формулювання задач має розкривати засоби досягнення поставленої мети, що полягають у "Вивченні ….", "Дослідженні…", "Формуванні …", тощо.

¨        Об`єкт дослідження - це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення.

¨        Предмет дослідження ви­зна­чає тему роботи, яка ви­зна­ча­є­ть­ся на ти­ту­ль­но­му ар­ку­ші як її на­зва.

¨        Ме­то­ди до­слі­джен­ня. По­да­ють пе­ре­лік ви­ко­ри­с­та­них ме­то­дів дослі­джен­ня для до­ся­г­нен­ня поста­в­ле­ної в ро­бо­ті ме­ти. Перерахову­ва­ти їх тре­ба не ві­ді­рва­но від змі­с­ту ро­бо­ти, а ко­ро­т­ко та змі­с­то­в­но ви­зна­ча­ю­чи, що са­ме до­слі­джу­ва­лось тим чи іншим ме­то­дом. Це дасть змо­гу пе­ре­свід­чи­ти­ся в ло­гі­ч­но­с­ті та прийнятно­с­ті ви­ро­бу са­ме цих ме­то­дів.

¨        Елементи на­у­ко­вої но­ви­з­ни одер­жа­них ре­зуль­та­ті­в. По­да­ють коро­т­ку ано­та­цію но­вих по­ло­жень (рі­шень), запропонова­них магістрантом осо­би­с­то. Не­об­хід­но по­ка­за­ти відмін­ність одер­жа­них ре­зуль­та­тів від ві­до­мих ра­ні­ше. Кожне наукове положення чітко формулюють, відок­рем­лю­­ючи його основну сутність і зосереджуючи особливу ува­гу на рівні особистих розробок магістранта. Сформульоване на­укове положення повинно читатися і сприйматися легко і од­нозначно (без нагромадження дрібних і таких, що за­тем­ню­ють його сутність, деталей та уточнень).

Рекомендований обсяг вступу - 3-4 стор.

Ос­но­в­на ча­с­ти­на дипломної роботи скла­да­є­ть­ся з роз­ді­лів, підроз­ді­лів, пун­к­тів, під­пун­к­тів. Ко­ж­ний роз­діл по­чи­на­ють з но­вої сторін­ки. Ос­но­в­но­му те­к­с­ту ко­ж­но­го роз­ді­лу мо­же пе­ре­ду­ва­ти передмо­ва з ко­ро­т­ким опи­сом ви­б­ра­но­го на­пря­м­ку та об­грун­ту­ван­ням за­сто­со­ва­них ме­то­дів до­слі­джень (до 1 стор.). В кі­н­ці ко­ж­но­го роз­ді­лу фор­му­лю­ють ви­снов­ки із сти­с­лим ви­кла­ден­ням на­ве­де­них у роз­ді­лі нау­ко­вих і пра­к­ти­ч­них ре­зуль­та­тів, що дає змо­гу відокремити за­галь­ні ви­снов­ки від дру­го­ря­д­них по­дро­биць. Вони включаються до загального рекомендованого обсягу розділу і мають бути викладені на 1-2 сторінках машинописного тексту.

Рекомендований обсяг основної частини дипломної роботи – 80- 100 сторінок машинописного тексту, вимоги до оформлення якого формулюються у одному з наступних розділів.

В роз­ді­лах ос­но­в­ної ча­с­ти­ни по­да­ють:

¨        огляд лі­те­ра­ту­ри за те­мою і ви­бір на­пря­м­ків до­слі­дження;

¨        про­ве­де­ні те­о­ре­ти­ч­ні і (або) екс­пе­ри­мен­таль­ні до­слі­джен­ня;

¨        ана­ліз і уза­галь­нен­ня ре­зуль­та­тів до­слі­джень.

У першому розділі магістрант узагальнює теоретичні положення проблеми, яка досліджується. В межах цього розділу визначається сутність економічних понять, які її харакетризують, фактори, що забезпечують зміни в тенденціях розвитку, а також методи можливої гармонізації об’єкту дослідження. Для повноти обгрунтованості вибору напрямків подальшого поглиблення дослідження доцільно використовувати світовий досвід розв’язання обраної проблеми.

Результатом роботи над першим розділом має бути всебічно охарактеризований об’єкт дослідження і проблеми, що визначають умови його функціонування.

У дру­го­му роз­ді­лі дається оцінка стану досліджуваної проблеми в Україні. Визначаються основні тенденції розвитку характеристик, що розкривають зміст проблеми, ступінь досконалості організаційних та нормативно-правових засобів її регламентації, ступінь впливу існуючої практики на основні макроекономічні зрушення господарського механізму.

Результатом роботи над другим розділом має бути виявлення основних недоліків діючої практики регулювання відповідних економічних процесів і обгрунтування гіпотези стосовно засобів можливого їх подолання або упередження.

У третьому роз­ді­лі мають міститится заходи щодо поліпшення умов функціонування об’єкту дослідження, які забезпечують розв’язання поставленої в роботі мети. В цьому розділі бажано сформулювати і загальні (концептуальні) положення розвитку економічних процесів, що забезпечують розв’язання проблеми, і конкретні заходи їх щодо реалізації. Бажано також дати економічну оцінку ефективності запропонованих пропозицій або показати спрямованість їх дії після впровадження, тобто очікувані наслідки.

Результатом роботи над третім розділом має бути розробка механізму розв’язання визначеної в дипломні й роботі мети дослідження.

У Висновках до розділів в стислій формі зазначаються основні результати дослідження теоретичного, аналітично-прикладного та науково-методичного спрямування.

Загальний висновок до роботи має містити стислий виклад отриманих результатів, зокрема: характеристики стану досліджуваної проблеми, причин, що його зумовили, та суті основних пропозицій по усуненню виявлених недоліків. На завершення у загальному висновку має зазначатися яке народногосподарське значення буде мати реалізація запропонованих пропозицій для розвитку як окремого суб’єкта економіки так і економіки в цілому.

За обсягом загальний висновок має складати 3-4 сторінки. На його основі формується доповідь по захисту дипломної роботи, яка має бути викладена на 2 сторінках.

Список ви­ко­ри­с­та­них дже­рел слід роз­мі­щу­ва­ти одним із та­ких способів: у по­рядку появи п­осилань у­ ­т­ексті, в­ а­лф­а­ві­тному­ по­рядку ­прізвищ пер­ших­ а­вторів або­ з­аго­ловків (рекомендовано як найбільш зручне), у ­хрон­ол­о­гічному­ по­рядку. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чин­них стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зо­кре­ма, потрібну інформацію можна одержати із таких стан­дар­тів: ГОСТ 7.1-84 "Библиографическое описание докумен­та. Общие требования и правила составления", ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація" Скорочення слів в ук­ра­їнській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та пра­вила", ГОСТ 7.12-93 "Библиографическая запись. Со­кра­ще­ние слов на русском языке. Общие требования и пра­ви­ла".

Докладніше про порядок укладання списку літератури - у наступному розділі методичних вказівок.

Додатки містять до­по­мі­ж­ний ма­те­рі­ал, не­об­хід­ний для по­в­но­ти сприй­нят­тя роботи:

-         про­мі­ж­ні ма­те­ма­ти­ч­ні до­ве­ден­ня, фор­му­ли і роз­ра­хун­ки;

-         таб­ли­ці до­по­мі­ж­них ци­ф­ро­вих да­них;

-         ін­ст­ру­к­ції і ме­то­ди­ки, опис ал­го­ри­т­мів і про­грам ви­рі­шен­ня за­дач на ЕОМ, які роз­ро­б­ле­ні в про­це­сі ви­ко­нан­ня ро­бо­ти;

-         ілю­с­т­ра­ції до­по­мі­ж­но­го ха­ра­к­те­ру.

Порядок оформлення додатків зазначено нижче (див.стор.20).

 

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ дипломної РОБОТИ

 

Дипломна робота повинна бути стилістично, граматично, а також технічно правильно й акуратно оформлена. Вона комплектується в послідовності, зазначеній в попередньому розділі (див.стор.8).

Зразок титульного аркуша наведено в додатку А.

Зміст оформлюється у вигляді переліку назв розділів роботи, для кожного з яких вказується відповідний номер початкової сторінки тексту.

Дипломна робота має бути віддрукована на машинці або принтері чітко, охайно, без помарок та виправлень.

Текст роботи треба розміщувати тільки з одного боку аркуша, на білому папері формату А4 (210х297 мм), залишаючи поля зліва не менше 30 мм, справа не менше 10 мм, зверху та знизу - не менше 20 мм. У друкованому варіанті на одній сторінці тексту міститься до 30 рядків по 68-70 знаків у кожному. Для цього зазвичай використовують шрифт Times New Roman розміру 14 та міжрядковий інтервал значенням 1,5.

­­­Шрифт дру­ку по­ви­нен бу­ти чі­т­ким, стрі­ч­ка - чо­р­но­го ко­льо­ру сере­д­ньої жи­р­но­с­ті. Щі­ль­ність те­к­с­ту роботи по­вин­на бу­ти однаковою.

Впи­су­ва­ти в текст дипломної роботи окре­мі ін­шо­мо­в­ні сло­ва, форму­ли, умо­в­ні зна­ки мо­ж­на чо­р­ни­лом, ту­ш­шю, па­с­тою тіль­ки чорно­го ко­льо­ру, при цьо­му щі­ль­ність впи­са­но­го те­к­с­ту по­вин­на бу­ти на­бли­же­ною до щі­ль­но­с­ті ос­но­в­но­го те­к­с­ту.

Дру­кар­сь­кі по­ми­л­ки, опи­с­ки і гра­фі­ч­ні не­то­ч­но­с­ті, які ви­яви­ли­ся в про­це­сі на­пи­сан­ня роботи, мо­ж­на ви­пра­в­ля­ти під­чи­щен­ням або зафарбу­ван­ням бі­лою фа­р­бою і на­не­сен­ням на то­му ж мі­с­ці або між ряд­ка­ми ви­пра­в­ле­но­го те­к­с­ту (фра­г­мен­ту ма­люн­ка) ма­ши­но­пи­с­ним спо­со­бом. До­пус­ка­ється наявність не більше двох виправлень на одній сто­рін­ці.

Роз­дру­ко­ва­ні на ЕОМ про­гра­м­ні до­ку­мен­ти по­вин­ні від­по­ві­да­ти фор­ма­ту А4 (ма­ють бу­ти роз­рі­за­ни­ми), їх вклю­ча­ють до за­галь­ної нуме­ра­ції сто­рі­нок і роз­мі­щу­ють, як пра­ви­ло, в до­да­т­ках.

За­го­лов­ки стру­к­ту­р­них ча­с­тин роботи "ЗМІСТ", "ВСТУП", "РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКО­­­РИСТА­­­НИХ ДЖЕ­­­РЕЛ", ДОДАТКИ" дру­ку­ють ве­ли­ки­ми лі­те­ра­ми си­ме­т­ри­ч­но до те­к­с­ту. Заголов­ки під­ро­з­ді­лів дру­ку­ють ма­лень­ки­ми лі­те­ра­ми (крім пер­шої вели­кої) з аб­за­ц­но­го від­сту­пу. Кра­п­ку в кі­н­ці за­го­лов­ка не ста­в­лять. Як­що за­го­ло­вок скла­да­є­ть­ся з двох або біль­ше ре­чень, їх роз­ді­ля­ють кра­п­кою. За­го­лов­ки пун­к­тів дру­ку­ють ма­лень­ки­ми лі­те­ра­ми (крім першої ве­ли­кої) з аб­за­ц­но­го від­сту­пу в роз­ря­д­ці в під­бір до те­к­с­ту. В кі­н­ці за­го­лов­ка, на­дру­ко­ва­но­го в під­бір до те­к­с­ту, ста­ви­ть­ся кра­п­ка.

Від­стань між за­го­лов­ком (за ви­клю­чен­ням за­го­лов­ка пун­к­ту) та тек­с­том по­вин­на до­рі­в­ню­ва­ти 3-4 ін­тер­ва­лам.

Ко­ж­ну стру­к­ту­р­ну ча­с­ти­ну роботи тре­ба по­чи­на­ти з но­вої сто­рін­ки.

До загального обсягу роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сто­рінки зазначених елементів роботи підлягають ну­ме­ра­ції на загальних засадах.

Ну­ме­ра­цію сто­рі­нок, роз­ді­лів, під­ро­з­ді­лів, пун­к­тів, під­пун­к­тів, ма­люн­ків, таб­лиць, фор­мул по­да­ють араб­сь­ки­ми ци­ф­ра­ми без зна­ка №.

Пер­шою сто­рін­кою роботи є ти­ту­ль­ний ар­куш, який вклю­ча­ють до за­галь­ної ну­ме­ра­ції сто­рі­нок. На ти­ту­ль­но­му ар­ку­ші но­мер сто­рін­ки не ста­в­лять, на на­сту­п­них сто­рін­ках но­мер про­ста­в­ля­ють у пра­во­му верхньо­му ку­ті сто­рін­ки без кра­п­ки в кі­н­ці.

Такі структурні частини роботи, як зміст, вступ, ви­снов­ки, спи­сок ви­ко­ри­с­та­них дже­­рел, не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні час­ти­ни дисертації, нумерують звичайним чином. Не ну­ме­ру­ють лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: "1. ВСТУП" або "Розділ 6. ВИСНОВКИ". Но­мер роз­ді­лу ста­в­лять пі­с­ля сло­ва "РОЗДІЛ", пі­с­ля номе­ра кра­п­ку не ста­в­лять, по­­тім з но­во­го ряд­ка дру­ку­ють за­го­ло­вок роз­ді­лу.

Під­ро­з­ді­ли ну­ме­ру­ють у ме­жах ко­ж­но­го роз­ді­лу. Но­мер під­ро­з­ді­лу скла­да­є­ть­ся з но­ме­ра роз­ді­лу і по­ряд­ко­во­го но­ме­ра під­ро­з­ді­лу, між яки­ми ста­в­лять кра­п­ку. В кі­н­ці но­ме­ра під­ро­з­ді­лу по­вин­на сто­я­ти крап­ка, на­при­к­лад: "2.3.". По­тім у то­му ж ряд­ку йде за­го­ло­вок підрозді­лу.

Пун­к­ти ну­ме­ру­ють у ме­жах ко­ж­но­го під­ро­з­ді­лу. Но­мер пун­к­ту скла­да­є­ть­ся з по­ряд­ко­вих но­ме­рів роз­ді­лу, під­ро­з­ді­лу, пун­к­ту, між яки­ми ста­в­лять кра­п­ку. В кі­н­ці но­ме­ра по­вин­на сто­я­ти кра­п­ка, наприклад: "1.3.2.". По­тім у то­му ж ряд­ку йде за­го­ло­вок пун­к­ту. Пункт мо­же не ма­ти за­го­лов­ка.

Під­пун­к­ти ну­ме­ру­ють у ме­жах ко­ж­но­го пун­к­ту за та­ки­ми ж правила­ми, як пун­к­ти.

­­­Ілю­с­т­ра­ції (фо­то­гра­фії, кре­с­лен­ня, схе­ми, гра­фі­ки, кар­ти) і таблиці не­об­хід­но по­да­ва­ти в роботі без­по­се­ре­д­ньо пі­с­ля те­к­с­ту, де вони згадані впер­ше, або на на­сту­п­ній сто­рі­н­ці. Ілю­с­т­ра­ції і таб­ли­ці, які розмі­ще­ні на окре­мих сто­рін­ках роботи, вклю­ча­ють до за­галь­ної нумера­ції сто­рі­нок. Таб­ли­цю, ма­лю­нок або кре­с­лен­ня, роз­мі­ри яко­го біль­ше фор­ма­ту А4, вра­хо­ву­ють як од­ну сто­рін­ку і роз­мі­щу­ють у відпо­ві­д­них мі­с­цях пі­с­ля зга­ду­ван­ня в те­к­с­ті або у до­да­т­ках.

Ілю­с­т­ра­ції по­зна­ча­ють сло­вом "Рис." і ну­ме­ру­ють по­слі­до­в­но в ме­жах роз­ді­лу, за ви­клю­чен­ням ілю­с­т­ра­цій, по­да­них у до­да­т­ках.

Но­мер ілю­с­т­ра­ції по­ви­нен скла­да­ти­ся з но­ме­ра роз­ді­лу і порядково­го но­ме­ра ілю­с­т­ра­ції, між яки­ми ста­ви­ть­ся кра­п­ка.

На­при­к­лад:

Рис.1.2 (дру­гий ри­су­нок пер­шо­го роз­ді­лу). Но­мер ілю­с­т­ра­ції, її назва і по­яс­ню­валь­ні під­пи­си роз­мі­щу­ють по­слі­до­в­но під ілю­с­т­ра­ці­єю. Як­що в роботі по­да­но од­ну ілю­с­т­ра­цію, то її ну­ме­ру­ють за за­галь­ни­ми пра­ви­ла­ми.

Таб­ли­ці ну­ме­ру­ють по­слі­до­в­но (за ви­ня­т­ком таб­лиць, по­да­них у до­да­т­ках) в ме­жах роз­ді­лу. В пра­во­му вер­х­ньо­му ку­ті над від­по­ві­д­ним за­го­лов­ком таб­ли­ці роз­мі­щу­ють на­пис "Таб­ли­ця" із за­зна­чен­ням її номе­ра. В лівому нижньому куті під таблицею вміщують посилання на джерело інформації (наприклад, Джерело: Міністерство статистики України). Номер таб­ли­ці по­ви­нен скла­да­ти­ся з но­ме­ра роз­ді­лу і

Приклад побудови таблиці

Таб­ли­ця (но­мер) -

На­зва таб­ли­ці

Го­лов­ка						За­го­лов­ки граф
						Пі­дза­го­лов­ки г­раф
Ряд­ки

 Бо­ко­вик Гра­фи (ко­лон­ки)

 (за­го­лов­ки ряд­ків)

 

порядково­го но­ме­ра таб­ли­ці, між яки­ми ста­ви­ть­ся кра­п­ка, на­при­к­лад: "Таб­ли­ця 1.2" (дру­га таб­ли­ця пер­шо­го роз­ді­лу).

Як­що в роботі од­на таб­ли­ця, її ну­ме­ру­ють за за­галь­ни­ми правилами.

За логікою побудови таблиці її логічний суб`єкт, або під­мет (позначення тих предметів, які в ній ха­рак­те­ри­зу­ють­ся), розміщують в боковику, головці, чи в них обох, а не у про­графці; логічний предмет таблиці, або присудок (тобто дані, якими характеризується присудок) - у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою сто­су­єть­ся всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в бо­ко­ви­ку - всіх даних цього рядка.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по мож­ливості коротким. Слід уникати повторів тематичного за­головка в заголовках граф, одиниці виміру зазначити у те­матичному заголовку, виносити до узагальнюючих за­го­лов­ків слова, що повторюються.

Боковик, як і головка, вимагає лаконічності. Повторювані сло­ва тут також виносять в об`єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним.

У прографці повторювальні елементи, які мають від­но­шен­ня до всієї таблиці, виносять в тематичний заголовок або в заголовок графи; однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи співпадали; неоднорідні - посередині гра­фи; лапки використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним.

Дані таблиці мають бути приведені до єдиної методології, містити інформацію про одиницю вимірювання та дату обчислення значень.

За­го­лов­ки граф по­вин­ні по­чи­на­ти­ся з ве­ли­ких лі­тер, під­за­го­лов­ки - з ма­лень­ких, як­що во­ни скла­да­ють од­не ре­чен­ня із за­го­лов­ком, і з ве­ли­ких, як­що во­ни є са­мо­стій­ни­ми. Ви­со­та ряд­ків по­вин­на бу­ти не ме­н­шою 8 мм. Гра­фу з по­ряд­ко­ви­ми но­ме­ра­ми ряд­ків до таб­ли­ці вклю­ча­ти не тре­ба.

Таб­ли­цю роз­мі­щу­ють пі­с­ля пер­шо­го зга­ду­ван­ня про неї в те­к­с­ті та­ким чи­ном, щоб її мо­ж­на бу­ло чи­та­ти без по­во­ро­ту пе­ре­пле­те­но­го бло­ку роботи або з по­во­ро­том за го­дин­ни­ко­вою стріл­кою. Таб­ли­цю з ве­ли­кою кіль­кі­с­тю ряд­ків мо­ж­на пе­ре­но­си­ти на ін­ший ар­куш.

При пе­ре­но­сі ча­с­ти­ни таб­ли­ці на ін­ший ар­куш (сто­рін­ку) сло­во "Таб­ли­ця" і но­мер її вка­зу­ють один раз спра­ва над пер­шою ча­с­ти­ною таб­ли­ці, над ін­ши­ми ча­с­ти­на­ми пи­шуть сло­ва "Про­дов­жен­ня табл." і вка­зу­ють но­мер таб­ли­ці, на­при­к­лад: "Про­дов­жен­ня табл.1.2".

Фор­му­ли в роботі (як­що їх біль­ше од­ної) ну­ме­ру­ють у ме­жах розді­лу. Но­мер фор­му­ли скла­да­є­ть­ся з но­ме­ра роз­ді­лу і по­ряд­ко­во­го но­ме­ра фор­му­ли в роз­ді­лі, між яки­ми ста­в­лять кра­п­ку. Но­ме­ри фор­мул пи­шуть бі­ля пра­во­го бе­ре­га ар­ку­ша на рі­в­ні від­по­ві­д­ної фор­му­ли в кру­г­лих дуж­ках, на­при­к­лад: (3.1) (пер­ша фор­му­ла тре­тьо­го роз­ді­лу).

При використанні формул необхідно дотримуватися пев­них техніко-орфографічних правил.

Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі ма­ють у складі знаки суми, добутку, диференціювання, ін­тег­ру­вання, розміщують на окремих рядках. Це стосується та­кож і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька ко­ротких однотипних формул, відокремлених від тексту, мож­на подати в одному рядку, а не одну під одною. Не­ве­ли­кі і нескладні формули, що не мають самостійного зна­чен­ня, вписують всередині рядків тексту.

По­яс­нен­ня зна­чень си­м­во­лів і чи­с­ло­вих ко­е­фі­ці­єн­тів тре­ба по­да­ва­ти без­по­се­ре­д­ньо під фор­му­лою в тій по­слі­до­в­но­с­ті, в якій во­ни да­ні у фор­му­лі. Зна­чен­ня ко­ж­но­го си­м­во­лу і чи­с­ло­во­го ко­е­фі­цієн­та тре­ба по­да­ва­ти з но­во­го ряд­ка. Пер­ший ря­док по­яс­нен­ня по­чи­на­ють зі сло­ва "де" без дво­кра­п­ки.

Рі­в­нян­ня і фор­му­ли тре­ба ви­ді­ля­ти з те­к­с­ту ві­ль­ни­ми ряд­ка­ми. Ви­ще і ни­ж­че ко­ж­ної фор­му­ли по­трі­б­но за­ли­ши­ти не ме­н­ше од­но­го ві­ль­но­го ряд­ка. Як­що рі­в­нян­ня не вмі­щу­є­ть­ся в один ря­док, йо­го слід пе­ре­не­с­ти пі­с­ля зна­ка рі­в­но­с­ті (=) або пі­с­ля зна­ків плюс (+), мі­нус (-), мно­жен­ня (x) і ді­лен­ня (:).

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у на­ступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круг­лих дужках біля правого берега сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у ряд­ку з формулою, переносять у наступний нижче фор­му­ли. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні ос­таннього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то но­мер такої формули записують зовні рамки з правого боку нав­проти основного рядка формули. Номер формули-дробу по­дають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єд­наних фігурною дужкою (парантезом), ставиться спра­ва від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи фор­мул і зведене в сторону номера.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: фор­мула входить до речення як його рівноправний еле­мент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові зна­ки ставлять відповідно до правил пунктуації.

Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, пе­редбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед фор­му­лою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова текс­ту, що передує формулі.

Розділові знаки між формулами, котрі йдуть одна за од­ною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крап­ка з комою безпосередньо за формулою до її номера.

Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять все­редині парантеза. Після таких громіздких математичних ви­разів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ста­вити.

При­мі­т­ки до те­к­с­ту і таб­лиць, в яких вка­зу­ють до­від­ко­ві і по­яс­ню­валь­ні да­ні, ну­ме­ру­ють по­слі­до­в­но в ме­жах од­ної сто­рін­ки. Як­що при­мі­ток на од­но­му ар­ку­ші де­кіль­ка, то пі­с­ля сло­ва "При­мі­т­ки" ставлять дво­кра­п­ку, на­при­к­лад:

 При­мі­т­ки:

...

...

Як­що є од­на при­мі­т­ка, то її не ну­ме­ру­ють і пі­с­ля сло­ва "При­мі­т­ка" ста­в­лять кра­п­ку.

При на­пи­сан­ні роботи студент по­ви­нен да­ва­ти по­си­лан­ня на джере­ла, ма­те­рі­а­ли або окре­мі ре­зуль­та­ти з яких на­во­дя­ть­ся в ній, або на іде­ях і ви­снов­ках яких роз­ро­б­лю­ю­ть­ся про­б­ле­ми, за­да­чі, пи­тан­ня, вивчен­ню яких при­свя­че­на робота. Та­кі по­си­лан­ня да­ють змо­гу від­шу­ка­ти до­ку­мен­ти і пе­ре­ві­ри­ти до­сто­ві­р­ність ві­до­мо­с­тей про ци­ту­ван­ня до­ку­мен­та, да­ють не­об­хід­ну ін­фор­ма­цію що­до ньо­го, до­по­ма­га­ють з'я­су­ва­ти йо­го зміст, мо­ву те­к­с­ту, об­сяг. По­си­ла­ти­ся слід на остан­ні ви­дан­ня пу­б­лі­ка­цій. На більш ран­ні ви­дан­ня мо­ж­на по­си­ла­ти­ся ли­ше в тих ви­пад­ках, ко­ли в них на­яв­ний ма­те­рі­ал, який не вклю­че­но до остан­ньо­го ви­дан­ня.

Як­що ви­ко­ри­с­то­ву­ють ві­до­мо­с­ті, ма­те­рі­а­ли з мо­но­гра­фій, огля­до­вих ста­тей, ін­ших дже­рел з ве­ли­кою кіль­кі­с­тю сто­рі­нок, то­ді в по­си­лан­ні не­об­хід­но то­ч­но вка­за­ти но­ме­ри сто­рі­нок, ілю­с­т­ра­цій, таб­лиць, фор­мул з дже­ре­ла, на яке да­но по­си­лан­ня в роботі.

По­си­лан­ня в те­к­с­ті роботи на дже­ре­ла слід за­зна­ча­ти по­ряд­ко­вим но­ме­ром за пе­ре­лі­ком по­си­лань, ви­ді­ле­ним дво­ма ква­д­ра­т­ни­ми дуж­ка­ми, на­при­к­лад, "... у пра­цях [1-7]...".

Якщо в тексті роботи необхідно зробити посилання на складову частину або на конкретні сторінки відповідного дже­ре­ла, можна наводити посилання у ви­но­с­ках, при цьо­му номер посилання має від­по­ві­да­ти йо­го біб­ліо­г­ра­фі­ч­но­му опи­су за пе­ре­лі­ком по­си­лань.

По­си­лан­ня на ілю­с­т­ра­ції­ ди­сер­та­ції вка­зу­ють­ по­ряд­ко­вим­ но­ме­ром ілю­с­т­ра­ції,­ на­при­к­лад, "рис.1.2".

П­оси­лання на ­фо­рмули­ дипломної роботи ­вк­азують по­ря­дковим номером ­фо­рмули в ­дужках,­ на­п­риклад "... у ­фо­рмулі (2.1)".

На всі таб­ли­ці­ роботи­ по­вин­ні­ бу­ти­ по­си­лан­ня в­ те­к­с­ті, при цьо­му сло­во "таб­ли­ця" в­ те­к­с­ті­ пи­шуть ско­ро­че­но, на­при­к­лад: "...в табл.1.2".

­­­У­ по­в­торних­ п­оси­ланнях на ­та­блиці та ­і­л­юс­трації ­треба ­вк­азу­­­вати ­ск­ор­очено ­слово ­"дивись",­ на­п­риклад: "див.табл.1.3".

Для підтвердження власних аргументів посилання на ав­то­ритетне джерело або для критичного аналізу того чи ін­шо­го друкованого твору слід наводити цитати. Науковий ети­кет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо най­менше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і на­во­диться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського на­пи­сан­ня. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не ви­діляються лапками, за винятком тих, що викликали за­галь­ну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий";

б) цитування повинно бути повним, без довільного ско­ро­чення авторського тесту і без перекручень думок ав­то­ра. Про­пуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крап­ками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на по­чатку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним тек­стом або за ним стояв розділовий знак, то він не збе­рі­га­єть­ся;

в) кожна цитата обов`язково супроводжується поси­лан­ням на джерело;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок ін­ших авторі своїми словами), що дає значну економію тек­сту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело).

Список використаних джерел - елемент бібліографічного апа­рату, котрий містить бібліографічні описи використаних дже­рел і розміщується після висновків.

Бібліографічний опис складають безпосередньо за дру­ко­ва­ним твором або виписують з каталогів і бібліогра­фіч­них покажчиків повністю без пропусків будь-яких еле­мен­­тів, скорочення назв і т.ін. Завдяки цьому можна уник­­ну­ти повторних перевірок, вставок пропущених ві­до­мос­тей.

Дже­рела можна роз­мі­щу­ва­ти одним із та­ких способів: у по­­рядку появи п­осилань у­ ­т­ексті (най­більш ­з­ручний для­ к­о­ри­с­туван­­­ня і рекомендований при на­пи­санні робіт), в­ а­л­ф­а­ві­тному­ по­рядку ­прізвищ пер­ших­ а­вторів або­ з­аго­лов­ків, у ­хрон­ол­о­гічному­ по­рядку.

Як правило, перелік використаних джерел (список літератури) укладають у встановленій послідовності:

1. Закони України.
2. Інструкції та нормативні акти, видані Міністерством економіки України, галузевими міністерствами, іншими установами та відомствами.
3. Наукова, навчально-методична, спеціальна література, видана українською або російською мовами.
4. Наукова, навчально-методична, спеціальна література, видана іноземними мовами.

По кожному з перелічених підрозділів списку літератури першоджерела вміщуються у перелік в алфавітному порядку (згідно з українським або латинським - для іншомовних видань - алфавітом).

Набір елементів бібліографічного списку літературних джерел різних видів (Закон України, підручник, навчальний посібник, монографія, стаття, перекладене видання, статистичний щорічник, оригінальне зарубіжне видання), спосіб написання кожного елементу, використання розділових знаків тощо наведено у додатку Д.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно да­вати відповідно до вимог державного стандарту з обо­в`яз­ко­вим наведенням назв праць. Зо­кре­ма, потрібну ін­фор­ма­цію щодо згаданих вимог можна одержати із таких стан­дар­тів: ГОСТ 7.1-84 "Библиографическое описание доку­мен­та. Общие требования и правила составления", ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація" Скорочення слів в ук­ра­їнській мо­ві в бібліографічному описі. Загальні вимоги та пра­вила", ГОСТ 7.12-93 "Библиографическая запись. Со­кра­ще­ние слов на русском языке. Общие требования и пра­ви­ла".

До­да­т­ки офор­м­лю­ють як про­дов­жен­ня роботи на на­сту­п­них її сто­рін­ках або у ви­гля­ді окре­мої ча­с­ти­ни (кни­ги), роз­мі­щу­ю­чи їх у поряд­ку по­яви по­си­лань у те­к­с­ті ди­сер­та­ції.

Як­що до­да­т­ки офор­м­лю­ють на на­сту­п­них сто­рін­ках роботи, кожний та­кий до­да­ток по­ви­нен по­чи­на­ти­ся з но­вої сто­рін­ки. До­да­ток пови­нен ма­ти за­го­ло­вок, на­дру­ко­ва­ний уго­рі ма­ли­ми лі­те­ра­ми з пер­шої ве­ли­кої си­ме­т­ри­ч­но від­но­с­но те­к­с­ту сто­рін­ки. По­се­ре­ди­ні ряд­ка над за­го­лов­ком ма­ли­ми лі­те­ра­ми з пер­шої ве­ли­кої дру­ку­є­ть­ся сло­во "До­да­ток __" і ве­ли­ка лі­те­ра, що по­зна­чає до­да­ток.

До­да­т­ки слід по­зна­ча­ти по­слі­до­в­но ве­ли­ки­ми лі­те­ра­ми укра­їн­сь­кої абе­т­ки, за ви­ня­т­ком лі­тер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, на­при­к­лад, до­да­ток А, до­да­ток Б і т.д. Один до­да­ток по­зна­ча­є­ть­ся як до­да­ток А.

При офор­м­лен­ні до­да­т­ків окре­мою ча­с­ти­ною (кни­гою) на ти­ту­ль­но­му ар­ку­ші під на­звою роботи дру­ку­ють ве­ли­ки­ми лі­те­ра­ми сло­во "ДОДАТКИ".

Текст ко­ж­но­го до­да­т­ка за не­об­хід­но­с­ті мо­же бу­ти по­ді­ле­ний на роз­ді­ли й під­ро­з­ді­ли, які ну­ме­ру­ють у ме­жах ко­ж­но­го до­да­т­ка. У цьому ра­зі пе­ред ко­ж­ним но­ме­ром ста­в­лять по­зна­чен­ня до­да­т­ку (лі­те­ру) і кра­п­ку, на­при­к­лад, А.2 - дру­гий роз­діл до­да­т­ка А; В.3.1 під­ро­з­діл 3.1 до­да­т­ка В.

Ілю­с­т­ра­ції, таб­ли­ці і фор­му­ли, які роз­мі­ще­ні в до­да­т­ках, ну­ме­ру­ють у ме­жах ко­ж­но­го до­да­т­ка, на­при­к­лад: рис. Д.1.2 - дру­гий ри­су­нок пер­шо­го роз­ді­лу до­да­т­ка Д); фор­му­ла (А.1) - пер­ша фор­му­ла до­да­т­ка А.

Скорочення слів у тексті, крім загальноприйнятих, не допускається.

Анотації українською, російською та англійською мовами є останніми аркушами дипломної роботи. Ано­та­ція ан­г­лій­сь­кою або росій­сь­кою мо­вою (на вибір магістранта) по­вин­­на бу­ти роз­го­р­ну­тою, об­ся­гом 2 сто­рі­нки ма­ши­но­пи­с­но­го те­к­с­ту (до п'я­ти ти­сяч дру­ко­ва­них зна­ків), ін­фор­ма­цією про зміст і ре­зуль­та­ти дипломної ро­бо­ти, а дві інші - об­ся­­гом до 0,5 сто­рін­ки ма­ши­но­пи­с­но­го те­к­с­ту (до 1200 друкова­них зна­ків) - іден­ти­ч­но­го змі­с­ту ін­фор­ма­ція про основні ідеї та висновки роботи. Вони скла­да­ю­ть­ся за фор­мою, яка має та­кий зміст:

- прі­зви­ще та іні­ці­а­ли студента;

- на­зва роботи;

- спе­ці­аль­ність (шифр і на­зва);

- заклад освіти, де від­бу­ває­ть­ся за­хист;

- мі­с­то, рік;

- ос­но­в­ні ідеї, ре­зуль­та­ти та ви­снов­ки по роботі.

Ви­кла­ден­ня ма­те­рі­а­лу в ано­та­ції по­вин­но бу­ти сти­с­лим і то­ч­ним. На­ле­жить ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти син­та­к­си­ч­ні кон­стру­к­ції, при­та­ман­ні мо­ві ді­ло­вих до­ку­мен­тів, уни­ка­ти скла­д­них гра­ма­ти­ч­них зво­ро­тів. Необхідно ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ти стан­дар­ти­зо­ва­ну тер­мі­но­ло­гію, уни­ка­ти ма­ло­ві­до­мих тер­мі­нів і си­м­во­лів. Пі­с­ля ко­ж­ної ано­та­ції на­во­дя­ть­ся клю­чо­ві сло­ва від­по­ві­д­ною мо­вою. Клю­чо­вим сло­вом на­зи­ва­є­ть­ся слово або стій­ке сло­во­спо­лу­чен­ня із те­к­с­ту ано­та­ції, яке з то­ч­ки зо­ру ін­фор­ма­цій­но­го по­шу­ку не­се сми­с­ло­ве на­ван­та­жен­ня. Су­ку­п­ність ключо­вих слів по­вин­на ві­до­бра­жу­ва­ти по­за кон­те­к­с­том ос­но­в­ний зміст роботи. За­галь­на кіль­кість клю­чо­вих слів по­вин­на бу­ти не ме­н­шою трьох і не біль­ше де­ся­ти. Клю­чо­ві сло­ва по­да­ють у на­зи­в­но­му відмінку, дру­ку­ють в ря­док, че­рез ко­му.

Оформлена у відповідності до сформульованих вимог та повністю укомплектована курсова робота повинна бути переплетена (зброшурована).

На першій та на останній сторінці студент повинен поставити свій підпис та дату остаточного завершення роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток А.

Зразок оформлення титульного листа дипломної роботи

 

Вищий навчальний заклад

 

 «Національна академія управління»

 

Кафедра фінансів та банківської справи

 

 

 

Дипломна робота

 (тема роботи)

 

 

 

Студента (ка) _____ курсу денної (заочної) форми навчання

_________________________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

 

Науковий керівник

_________________________________________

(вчений ступінь (к.е.н., д.е.н.), наукове звання

(доцент, професор))

_______________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

 

Завідувач випускаючої кафедри

_______________________________

(вчений ступінь (к.е.н., д.е.н.), наукове звання

(доцент, професор), посада)

 

_______________________________

(прізвище, ім’я, по батькові)

 

 

 

Київ – 200__

 

Додаток Б.

Пам’ятка керівнику дипломної роботи

 

Відзив керівника має довільну форму викладення, але повинен містити основні положення, до складу яких входять:

¨        загальна характеристика проведеної роботи, ступінь виконання поставлених в дослідженні мети та задач (повністю, частково, не виконано);

¨        визначення рівня теоретичних надбань та ступеня розробок, їх повноти, глибини, оригінальності;

¨        відсутність недоречного цитування, повторів, другорядних моментів, вміння виділити головне з часткового;

¨        володіння інструментарієм досліджень, науковими методами пізнання, сучасними засобами обробки та інтерпретації інформації;

¨        вміння аналізувати статистичні дані, користуватися обмеженою інформацією;

¨        акуратності у дослідженнях, коректності у застосуванні методів аналізу до конкретних об’єктів дослідження;

¨        коректності та науковій обгрунтованості висунутих на захист положень дипломної роботи;

¨        аргументованості тверджень у висновках і пропозиціях;

¨        ритмічності роботи та внесення необхідних змін і поправок до тексту дипломної роботи, реагування на зауваження наукового керівника, рецензента, завідувача випускаючою кафедрою.

По всіх цих ключових положеннях аналіз роботи проводиться з урахуванням позитивних надбань та негативних якостей, з посиланням на конкретні сторінки тексту.

Останнім абзацем відгуку є визначення ступеню відповідності роботи вимогам до магістерських робіт та висновок щодо попередньої оцінки, з якою робота допускається (або не допускається) до захисту у ДЕК. В останньому випадку причини мають бути достатньо аргументовано обгрунтовані.

Відгук подається у рукописному вигляді і не потребує спеціального підтвердження (у вигляді печатки, підписів посадових осіб тощо) особистого підпису наукового керівника.

Додаток В.

Пам’ятка рецензенту дипломної роботи

Рецензія наукового консультанта (за бажання – його виступ на засіданні ДЕК) є не­об­хід­ним еле­мен­том твор­чих де­ба­тів на за­хи­с­ті дипломних робіт студентами-магістрантами. Від ре­те­ль­но­с­ті експертизи, ар­гу­мен­то­ва­но­с­ті й по­в­но­ти ви­снов­ків рецензента великою мі­рою за­ле­жить оцін­ка роботи у ДЕК.

Науковий консультант (рецензент) на ос­но­ві вивчен­ня ди­пломної роботи студента висвітлює в по­да­ній в роботі рецензії та­кі обо­в`яз­ко­ві пи­тан­ня, як:

¨        ак­ту­аль­ність об­ра­ної те­ми;

¨        сту­пінь об­грун­то­ва­но­с­ті теоретичних по­ло­жень, ви­снов­ків і ре­ко­мен­да­цій, сфор­му­льо­ва­них у роботі;

¨        до­сто­ві­р­ність і елементи но­ви­з­ни у дослідженні;

¨        за­ува­жен­ня що­до змі­с­ту роботи, її позитивні і негативні сторони, ви­сно­вок що­до її від­по­ві­д­но­с­ті вста­но­в­ле­ним вимогам.

Ви­зна­чаючи ак­ту­аль­ні­с­ть те­ми, до­ці­ль­но вка­за­ти на її зв`я­зок з практичними умовами господарювання в Україні, ступінь розробленості теми у вітчизняній та зарубіжній літературі.

Оцін­ка ступеня об­грун­то­ва­но­с­ті теоретичних по­ло­жень дипломної роботи, висновків і пропозицій по­вин­на бу­ти об`єк­ти­в­ною та відбивати як по­зи­ти­в­ні, так і не­га­ти­в­ні сто­ро­ни дослідження.

У від­зи­ві рецензент та­кож по­ви­нен оці­ни­ти зміст дипломної роботи, її завер­ше­ність в ці­ло­му й ви­кла­с­ти за­ува­жен­ня що­до її оформлен­ня.

Як­що рецензент вста­но­вив брак об­грун­то­ва­ності ви­снов­ків та пропозицій у роботі, виявив по­ми­л­ки або по­ру­шен­ня що­до офор­м­лен­ня (за­по­зи­чен­ня чу­жих праць без по­си­лань, не­від­по­ві­д­ність змі­с­ту вимогам), у рецензії ма­ють бу­ти вка­за­ні кон­к­ре­т­ні причи­ни, че­рез які студентові треба доопрацювати роботу.

У по­зи­ти­в­но­му ви­снов­ку що­до дипломної роботи рецензент повинен вка­за­ти, що во­на є за­вер­ше­ною пра­цею, в якій отри­ма­ні такі ре­зуль­та­ти, які в сукупності ви­рі­шу­ють конкретну народногосподарську задачу; або в якій отри­ма­ні те­о­ре­ти­ч­ні і (чи) експе­ри­мен­таль­ні ре­зуль­та­ти, що в суку­п­но­с­ті є сут­тє­ви­ми для роз­ви­т­ку кон­к­ре­т­но­го на­пря­м­ку пе­в­ної галу­зі на­у­ки.

Рецензії по­вин­ні бу­ти осо­би­с­то під­пи­са­ні науковим консультантом і за­свід­че­ні пе­ча­т­кою уста­но­ви, де пра­цює рецензент.

Тер­мін по­дан­ня рецензії - один тиждень з дня одер­жан­ня рецензентом дипломної роботи.

 

 

 

 Додаток Г.

РЕЦЕНЗІЯ

наукового консультанта дипломної роботи на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня МАГІСТР

 

студентом ______________________________________________________

на тему ________________________________________________________

 

1. Актуальність теми дослідження ____________________________ ________________________________________________________________

2. Володіння методологією та інструментарієм наукового дослідження ________________________________________________________________ ________________________________________________________________

             Рівень розробок магістранта ________________________________ ________________________________________________________________

             Рівень аналізу народногосподарських ситуацій ________________ ________________________________________________________________ 5. Аргументованість висновків і рекомендацій __________________ ________________________________________________________________ 6. Позитивні сторони дослідження _____________________________ ________________________________________________________________ 7. Негативні аспекти дослідження _____________________________ ________________________________________________________________ 8. Стиль викладення _________________________________________ ________________________________________________________________ 9. Особливості оформлення роботи _____________________________ ________________________________________________________________ 10. Відповідність до встановлених вимог _______________________ ________________________________________________________________ 11. Оцінка роботи (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) _______

 

Науковий консультант

__________________________________________­­­­­­­­­_______

(вчений ступінь (к.е.н., д.е.н.), вчене звання (доцент, професор), посада)

 

_________________________________________________

 (прізвище, ім’я та по батькові)

 

__________________ ____________________

(дата) (підпис)

 М.П.

 

Додаток Д.

Зразок

АНОТАЦІЯ

 

Іванов А.А. Роль і місце іноземного інвестування в економічній політиці України. – Дипломна робота подана для присвоєння кваліфікації магістр за спеціальністю фінанси. – Національна академія управління. – Київ, 2006.

Робота містить теоретичні узагальнення, аналіз стану та практичні рекомендації щодо визначення ролі і місця іноземного інвестування в економічній політиці України. Основної уваги в роботі приділено державному регулюванню іноземної діяльності в Україні як вирішальному чиннику набуття економікою національних конкурентних переваг.

На основі аналізу зарубіжного досвіду та стану українського інвестиційного ринку визначено вплив режимів іноземного інвестування на процеси економічного зростання в країні.

Розроблено пропозиції щодо шляхів покращення та подальшої активізації управління процесом іноземного інвестування в економіку України. Обгрунтовано положення про зміну пріоритетів у визначенні об’єктів та суб’єктів інвестування, створення спеціалізованих інвестиційних банків довгострокового кредитування для підтримки національних підприємств, передачу відповідних регулятивних повноважень щодо управління інвестиційним процесом в Україні уже існуючим органам влади (Національному агенству України з реконструкції та розвитку, Держінвесту).

Ключові слова: економічна політика, іноземне інвестування, пріотитети розвитку, кредитування, регулювання інвестиційної діяльності.
Додаток Ж.

Зразок оформлення переліку використаних джерел

 

	Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” від 22 травня 2003 року №889-ІV (зі змінами і доповненнями).
	Артус М.М., Хижа Н.М. Бюджетна система України: Навч. посіб. – К.: Вид-во Європейського університету, 2007. – 220 с.
	Базилевич В.Д. Державні фінанси: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2004. - 368 с.
	Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент: Учебный курс - К.: Эльга-Н, 2001. - 448 с.
	Бодюк А.В. Визначення показників податкоспроможності населення // Фінанси України, 2003, № 1. – С. 104-108.
	Бюджетний кодекс України: закон, засади, коментар / За редакцією О.В.Турчинова і Ц.Г.Огня. – К.: Парламентська вид-во, 2002. – 320 с.
	Василик О.Д., Павлюк К.В. Державні фінанси України: Підручник. - К.: ЦУЛ, 2003. - 608 с.
	[1]Василик О.Д., Павлюк К.В. Бюджетна система України: Підручник. – К.:НІОС. - 2004. – 544 с.
	Василик О.Д. Податкова система України: Навчальний посібник. - К.: ВАТ "Поліграфкнига". - 2004. - 478 с.
	Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. - К.: Знання-Прес, 2004. - 424 с.
	Гриньова В.М. Державне регулювання економіки: Підручник. – К.: Знання, 2008. – 398 с.
	Довгалюк В.І., Ярмоленко Ю.Ю. Податкова система: Навч.посіб. - К.: Центр навчальної літератури, 2007. - 315 с.
	Длугопольский О.В. Теорія економіки державного сектора: Навч. посіб. – К.: Вид.дім "Професіонал", 2007. – 592 с.
	Золотко І.А. Податкова система: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2004. - 204 с.
	Онисько СМ., Тофан I.M., Грицина О.В. Податкова система: Підручник. - 3-тє видання, виправлене і доповнене / За загальною редакцією CM. Онисько. - Львів: "Магнолія Плюс"; видавець В.М. Піча, 2006. - 336 с.
	Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2005. - 400 с.
	До питання використання прожиткового мінімуму у якості базового соціального стандарту // Аналітичні огляди проблем і подій суспільного розвитку. – К.: НІСД, 2006, № 16.
	Єрмошенко М.М. Кількісний аналіз операцій на ринку фінансових послуг. Наукова монографія. - К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2008. - 259 с.
	Єрмошенко М.М., Єрохін С.А., Плужников І.О. Засади формування бюджетної політики держави - К.: НАУ 2003.- 284 с.
	Єрмошенко М.М. та ін. Сучасні проблеми розвитку національної економіки і шляхи їх розв’язання. Колективна наукова монографія. - К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2008. - 452 с.
	Єрмошенко М.М., Гарячева К.С., Ашуєв А.М.. Економічні та організаційні засади забезпечення фінансової безпеки підприємства. Препринт наукової доповіді/За наук.ред. д.е.н., проф. М.М.Єрмошенка. - К.: НАУ, 2005. - 78 с.
	Єрмошенко М.М., Єрохін С.А. та ін. Організаційно-економічні аспекти інноваційного оновлення національного господарства. Наукова монографія. - К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2008. - 216 с.
	Єрмошенко М.М., Єрохін С.А., Плужников І.О., Бабич Л.М., Соколовська А.М., Чередніченко Ю.В. Засади формування бюджетної політики держави. Наукова монографія/ за наук.ред. М.М.Єрмошенка. - К.: НАУ, 2004. - 284 с.
	Єрмошенко М.М., Єрохін С.А., Стороженко О.А.Фінансовий менеджмент. Курс лекцій. – К.: НАУ, 2004. – 506 с.
	Єрмошенко М.М., Плужников І.О. Аналіх і оцінка інвестиційних проектів. Навчальний посібник. – 2-е вид. – К.: НАУ, 2006. – 156 с.
	Єрмошенко М.М., Стороженко О.А. Комерційна діяльність малих підприємств. Навчальний посібник. - К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2004. - 147 с.
	Єрохін С.А. Інвестиційний бізнес в Україні. Підручник. К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2009, 250 с. (лист №1.4/18-Г – 2423 від 24.11.2008р)/
	Єрохін С.А. Інвестування. Навчальний посібник. К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2008, 440 с. (лист №1.4/18-Г – 2423 від 24.11.2008р).
	Єрохін С.А. Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності.. Підручник/ 2 вид., перероб. і доп. - К.: Знання, 2008. - 518 с. (лист №14/18.2 - 1659 від 13.07.2004р).
	Єрохін С.А. Ринок фінансових послуг. Підручник. К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2009, 400 с. (лист №1.4/18-Г – 2425 від 24.11.2008р).
	Єрохін С.А. та ін. Управління інноваційною діяльністю в економіці України. Колективна наукова монографія. - К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2008. - 116 с.
	Єрохін С.А. та ін. Фінансово-економічні механізми інноваційно-інвестиційного розвитку України. Колективна наукова монографія. - К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2008. - 252 с.
	Єрохін С.А. Фінансовий менеджмент. Навчальний посібник. К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2005. - 240 с. (лист №14/18.2- 2230 від 14.12.2004р).
	Єрохін С.А., Белінська Я.В. Фінансово-економічні розвиток України в умовах глобалазації. Колективна наукова монографія. - К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2008. - 212 с.
	Жук В. Регіональні та структурні особливості доходів і видатків населення // Аналітичні огляди проблем і подій суспільного розвитку. – К.: НІСД, 2006, № 6.
	Иванов Ю.Б., Тищенко А.Н. Современные проблемы налоговой политики: Учеб.пособ. – Х.: ИД «ИНЖЭК», 2006. – 328 с.
	Іванов Ю.Б., Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. Податкова система. Підручник. – К.: Атіка, 2006. – 920 с.
	Кармін М.І. Державні фінанси України: Навч. посіб. – К.: Знання, 2008. – 348 с.
	Кізима А.Я. Податковий менеджмент: Навчально-методичний посібник. – Тернопіль: Астон, 2002.- 166с.
	Кириченко О.А., Єрохін С.А. Інвестування: Навч.посіб. – К.: НАУ, 2008. – 440 с.
	Кириленко О.П. Удосконалення практики розроблення бюджетних резолюцій // Фінанси України, 2007 - №2
	Клець Л.Є. Бюджетний менеджмент – К.: ЦУЛ, 2007. – 640 с.
	Ковтун О.І. Державне регулювання економіки: Курс лекцій – Львів: "Новий світ - 2000", 2007. – 340 с.
	Ковтун О.І. Державне регулювання економіки: Навч. посіб. – Львів: "Новий світ - 2000", 2007. – 432 с.
	Красноносова О.М. Проблеми матеріального стимулювання персоналу промислових підприємств // Фінанси України, 2002, № 10. – С. 48-52.
	Крисоватий А.І., Десятник О.М. Податкова система: Навч.посіб. – Тернопіль: Карт-бланш, 2004. – 331с.
	Любенко Н.М. Фінанси підприємств: Навчальний посібник /к 5-тє вид.,перероб. та доп.. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 264с.
	Маковська І.О. Податкові надходження зведеного бюджету // Фінанси України, 2004, № 5. – С. 118-122.
	Маслова С.О. Опалов О.А. Фінансовий ринок: Навч. посібник, 3-тє вид., виправлене. – К.:Каравела, 2004. – 344 с.
	Мочерний С.В., Фомішина В.М., Тищенко О.І. Економічна теорія для менеджерів: Навч. посібник. – Херсон: «Олді-плюс», 2006. – 625 с.
	Олійник О.В., Філон І.В. Податкова система: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2006. - 456с.
	Омелянович Л.О. Податкова система: Навч.посіб. (друге видання перероблене і доповнене)/ Л.О.Омелянович, О.О. Папаїка, В.О. Орлова, О.В.Веретенникова. – Донецьк: Дон дует, 2005. - 276 с.
	Онисько С.М., Тофан І.М., Грицина О.В. Податкова система. Підручник / За загальною редакцією С.М.Онисько. - Львів: "Магнолія Плюс", 2004. - 312с.
	Опарін В. М. Фінанси (загальна теорія): Навч. посібник.—2-ге вид., доп. І перероб. – К.: КНЕУ, 2005.— 240 с.
	Оцінка громадянами свого соціального статусу та рівня задоволення своїх потреб // Аналітичні огляди проблем і подій суспільного розвитку. – К.: НІСД, 2006, № 19.
	Пасечник Ю.В.,Бюджетна система України: Навчальний .посібник.- К.: Знання-Прес, 2006. - 607 с.
	Перун З.В., Романюк О.І. та ін. Програмно-цільовий метод формування бюджету УНІСЕРВ, - Київ, 2002 – 131 с.
	Пересада А.А. та ін. Інвестування: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / А. А. Пересада, О. О. Смірнова, С.В.Онікієнко, О.О.Ляхова. - К.: КНЕУ, 2004. – 250 c.
	Податковий кодекс України (№ 2756-V від 2 грудня 2010 року) // Голос України. – 4 грудня 2010 р. – №№ 229-230 (4979-4980).
	А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д.Буряк Фінанси підприємств: Підручник 5-тє вид.,перероб. та доп.. – К.: КНЕУ, 2004. – 546с., іл.
	Фінанси підприємств: Підручник /Керівник авт.кол. і наук.ред. проф. А.М.Поддєрьогін. 4-тє вид.,перероб. та доп.. – К.: КНЕУ, 2008. – 571с., іл.
	Райнин И.Л. Современные проблемы развития малого и среднего бизнеса в Украине // Битзнес-информ. -2004. №5-6. с.12-16.
	Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 312 с.
	Славюк Р.А Фінанси підприємств: Навч.посібник. – Київ:, ЦУЛ, 2002.- 460с.
	Соколовська А.М. Податкова система держави: теорія і практика становлення. –К.: Знання-Пресс, 2004.-454 с.
	Статистичний щорічник України за 2006 рік / Держкомстат України; За ред.О.Г.Осауленка. - К: Техніка, 2007. - 648 с.
	Тенденції української економіки / Українсько - Європейський консультативний центр з питань законодавства. - Травень 2000. - 28
	Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2005. – 400 с.
	Фінанси. Підручник (за ред..С.І.Юрія, В.М.Федосова –К.: Знання 2008 -611с.
	Чернелевський Л.М., Редзюк Т.Ю. Податковий облік і контроль. Навчальний посібник. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Пектораль, 2006 -316 с.
	Шило В.П., Ільїна С.В. та ін.Фінанси підприємств «Теоретично-практичний посібник за модульною системою навчання..-К.: Професіонал, 2006, 288с.
	http://www.bank.gov.ua/
	http://www.kmu.gov.ua/
	http://www.me.gov.ua/
	http://www.minfin.gov.ua/
	http://www.niss.gov.ua/
	http://www.pfu.gov.ua/
	http://www.president.gov.ua/
	http://www.rada.gov.ua/
	http://www.sta.gov.ua/
	http://www.ukrstat.gov.ua/

 

 

 

 

 

 

 

Додаток З.

Індивідувальний графік виконання дипломної роботи

Студент денного (заочного) відділення ________________________

(потрібне підкреслити) (Прізвище, ініціали)

Освітньо-кваліфікаційний рівень Спеціаліст, Магістр

  (потрібне підкреслити)

НАВЧАЛЬНИЙ РІК 200__/200__

№ п/п	Етап	Термін виконання	Примітка (виконано, не виконано)
1.	Вибір теми і призначення наукового керівника	Протягом двох тижнів з моменту початку занять у магістратурі
2.	Затвердження теми і плану роботи науковим керівником, завідувачем випускаючої кафедри	Протягом місяця з моменту початку занять у магістратурі
3.	Визначення статистичної, інформаційної бази дослідження, складення бібліографії	Протягом двох місяців з моменту початку занять у магістратурі
4.	Оформлення і обговорення з науковим керівником 1-го розділу роботи	Протягом чотирьох місяців з моменту початку занять у магістратурі
5.	Оформлення і обговорення з науковим керівником 2-го розділу роботи	Протягом шести місяців з моменту початку занять у магістратурі
6.	Оформлення і обговорення з науковим керівником 3-го розділу роботи	Протягом восьми місяців з моменту початку занять у магістратурі
7.	Доопрацювання роботи, оформлення кінцевого її варіанту. Отримання відгуку, рецензій	Протягом дев’яти місяців з моменту початку занять у магістратурі
8.	Попередній захист роботи
9.	Підготовка доповіді, ілюстративних матеріалів	Протягом десяти місяців з моменту початку занять у магістратурі
10.	Захист дипломної роботи у ДЕК	Через 10 місяців з початку навчання у магістратурі

 

 

Додаток К.

Зразок заяви на затвердження теми дипломної роботи

 

Завідувачу кафедрою ____­­­___________________

(назва випускаючої кафедри)

___________________________

(вчений ступінь, вчене звання)

________________________________

(прізвище, ініціали)

студента ______ групи 5-го курсу (магістратури)

спеціальності (за бакалавратом) _____________­__

(назва спеціальності)

__________________________________

(прізвище, ініціали)

 

 

 

ЗАЯВА

 

Прошу затвердити мені тему дипломної роботи (на здобуття освітньо - кваліфікаційного рівня МАГІСТР, СПЕЦІАЛІСТ) «_______________________________________________________________ _______________________________________________________________»

за спеціальністю ____________________________________________

 

Студенту ___________________________________ затверджено тему «______________________________________________________________________________________________________________________________»

Науковим керівником дипломної роботи призначено __________________ ________________________________________________________________

(вчений ступінь, вчене звання, прізвище, ініціали)

Тему дипломної роботи затверджено. Науковий керівник ___________

(підпис)

Тему дипломної роботи затверджено. Завідувач кафедрою _________

(підпис)

«_____»_______________200__р.

 

 

навчально-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ

 

 

Базилюк Антоніна Василівна,

 

Паценко Олег Юрійович

 

 

ДИПЛОМНА РОБОТА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

03151, Україна, м.Київ, вул. Вінницька.10

 Телефон (044) 246-24-46

 Факс (044) 246-24-44

 E-mail: nam@nam.kiev.ua

 Інтернет: www.nam.kiev.ua

 

© НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ, 2011