Дитячі іграшки

Дмитро та Володимир знайомі чотири роки, ще з часів навчання в університеті, і є добрими друзями. Вони навчалися на економіч­ному факультеті за спеціальністю «Менеджмент організацій», тобто мають теоретичні знання з ведення бізнесової діяльності.

Отримавши бакалаврські дипломи, вони вирішили займатися бізнесом. Після деяких роздумів щодо роду майбутньої діяльно-
сті вони все ж таки визначились. Було вирішено створити торговельну точку з роздрібного продажу дитячих м’яких іграшок. Міс­цем розташування обрали «Харківський універсам», оскільки хлопці не бачили в безпосередній близькості закладів, що займалися б подібною діяльністю. Між хлопцями та директором універсаму існувала усна домовленість про те, що останній не буде здавати в оренду приміщення для відкриття інших відділів аналогічної спрямованості.

Район розташування торгової точки є досить великим, з переважною більшістю населення молодшої та середньої вікової групи. Вони орендували невеличкий відділ, найняли продавців і розпочали діяльність. Новостворена торговельна точка реалізовувала іграшки переважно білоруського та вітчизняного виробництва, досить високої якості і середньої цінової категорії. Справи йшли успішно. В найближчому майбутньому хлопці мали бажання та фінансові можливості розширювати свою діяльність.

Одного разу хлопці дізналися про відкриття ще однієї точки по продажу дитячих м’яких іграшок на цьому ж поверсі універмагу. Вони спробували поговорити з директором з приводу їх домовленості, але нічого втішного, звісно ж, не почули, крім звичайних відмов та заперечень. Але ще більше вони здивувалися, коли дізналися, що після закінчення ремонту один з найбільших відділів універсаму торгуватиме саме іграшками.

1. Що ви могли б запропонувати хлопцям у даній ситуації?

2. Який варіант розширення є більш привабливим у даній ситуації?

3. Чи має торгівля такою продукцією сезонний характер, і якщо так, то чим би ви порекомендували займатись у міжсезонність?