Дослідне виробництво. Освоєння нових продуктів

Дослідне виробництво. Освоєння нових продуктів 12.09.2014 22:19

11.1. Дослідне виробництво: зміст, процеси, підготовка

۩ Дослідне виробництво – це специфічний самостійний вид, що відрізняється від умов діяльності всіх інших типів виробництва, включаючи й одиночне, так і наукових, конструкторських підрозділів та організацій [40, с. 179].

Як і в інших типах виробництв, у дослідному виділяються такі процеси [40]:

• основні (технологічні процеси формоутворення деталей, складання, монтажу нових виробів, створення матеріалів з новими фізико-хімічними властивостями);

• допоміжні (процеси, що забезпечують перебіг основних. Допоміжні підрозділи дослідного виробництва надають послуги і виробляють продукцію для внутрішнього користування);

• обслуговуючі (спрямовані на забезпечення як основних, так і допоміжних процесів).

  Організаційно-планова підготовка дослідного виробництва зазвичай здійснюється центральними плановими службами. Оперативне регулювання ходу робіт здійснюється децентралізовано службами цехів або на дільницях дослідного виробництва [40, с. 185]. Технологічна підготовка дослідного виробництва забезпечується службами головного технолога підприємства, що включають технологічні  підрозділи, відділи або бюро механізації і автоматизації робіт, інструментальні цехи або дільниці. Відповідальні і складні завдання щодо організації дослідного виробництва вирішують служби головного механіка [40, с. 185].

   

  11.2. Зміст, характеристика та види освоєння нових продуктів

  ۩Освоєння нової продукції – це  виробничий процес, протягом якого провадять налагодження технологічного процесу, організації й планування виробництва для випуску нової продукції в заданому обсязі й досягнення намічених економічних показників [6, с. 91].

  Розрізняють технічне, виробниче й економічне освоєння (табл. 12) 

Таблиця 12

Періоди освоєння промислового виробництва нової продукції

(складено на основі [6, с. 91–92; 28, с.147])

Назва      періоду	Період виконання	Характеристика	Вид робіт	Зміст робіт
Технічне освоєння	Провадять під час створення нового виробу ще в передвиробничий період	Характеризується досягненням технічних параметрів, які встановлені для виробу в технічних умовах та стандартах	Вивірення нової конструкції	Сукупність робіт з перевірки, налагодження і доведення конструкції виробу і технології його виготовлення з внесенням необхідних уточнень і змін з метою досягнення вимог, зафіксованих в технічній документації на виріб
Виробниче освоєння	Здійснюється після технічного освоєння	Виробничий процес, протягом якого підприємство виходить на проектний обсяг (кількість) випуску нової продукції	Налагодження виробництва	Перехід  від дослідного виробництва до серійного. Здійснюється впровадження розроблених технологічних процесів, форм організації виробництва і праці, проводиться робота зі стабілізації якості виготовлення деталей і складальних одиниць
Економічне освоєння	Починається з випуску перших промислових серій	Досягнення проектного рівня економічних показників нових продуктів, продукції (трудомісткості, собівартості виробів)	Досягнення проектних економічних показників	Виконуються роботи пов’язані з доведенням норм витрат матеріальних ресурсів, трудомісткості, собівартості і інших економічних показників до проектного рівня через ріст кваліфікації працівників, підвищення рівня оснащеності, зниження втрат від браку

 

11.3. Управління виробничими процесами випуску нових продуктів

Моделювання системи управління виробничим процесом випуску нового товару ґрунтується на певних методичних, технологічних та організаційних принципах [11, с. 281–282]:

1. Виникнення виробничої ситуації внаслідок впливу зовнішніх чи внутрішніх чинників.

3. Формування структури і технології випуску нової продукції. До структури відносять необхідні ресурси, засоби, методи і виконавців, до технології – склад необхідних технологічних операцій.

4. Програмування процесу випуску нової продукції.

5. Розроблення програми виробництва нової продукції.

6. Визначення структури і технології управління виробницт­вом нової продукції.

7. Формування планів реалізації окремих технологічних проце­сів виробництва нової продукції.

8. Визначення структури і технології інформаційного забезпе­чення виробничого процесу випуску нової продукції.

9. Реалізація планів виробництва нової продукції, контроль за можливими і фактичними відхиленнями виробничого процесу.

 

11.4. Тривалість періоду освоєння нових продуктів, трудомісткість, кількісний випуск, собівартість

Період освоєння виробництва починається з виготовлення перших виробів і закінчується досягненням проектних техніко-економічних показників [32].

За цей період відбувається істотне зниження трудомісткості продукції, що описується рівнянням [32]:

 

де Т_i – трудомісткість виготовлення i-го номера виробу, нормо-год; Т_П – початкова трудомісткість виробу, нормо-год; N_i – порядковий номер виготовленого виробу; b – показник ступеня, що відображає інтенсивність зниження трудомісткості виробу в період освоєння (0< b <1).

Показник ступеня, що відображає інтенсивність зниження трудомісткості виробу в період освоєння (b), характеризує темп відносного зниження економічних показників і залежить від новизни та складності конструкції й технологічного процесу, від ступеня готовності підприємства до освоєння виробу. Чим менше значення коефіцієнта, тим більша «крутість» кривої, що відображає динаміку показника. Для кожного підприємства значення коефіцієнта варто розраховувати окремо, використовуючи для цього дані попереднього освоєння виробництва виробів [6, с. 96].

Якщо за обраним підприємством планом освоєння обґрунтовано проектну трудомісткість виготовлення виробу, початкову трудомісткість та динаміку зниження трудомісткості (величина b), рівняння набуває вигляду [32]:

,

де T_осв. – проектна трудомісткість виготовлення виробу; Т_П – початкова трудомісткість; N_осв. – номер виробу, освоєного на виробництві.

Це дозволяє визначити порядковий номер освоєного виробу N_осв [32]:

 

де T_осв. – проектна трудомісткість виготовлення виробу; Т_П – початкова трудомісткість нового виробу, нормо-год.

Виготовлення виробу з порядковим номером N_осв характеризує закінчення періоду освоєння. Однак зручніше визначати тривалість періоду освоєння в часовому вимірі (у місяцях, роках). Це можливо у разі  запланованого середньомісячного випуску виробів у період освоєння N_міс [32]. Тоді:

 

де t_осв. –  тривалість періоду освоєння (місяців, років); N_міс. –  середньомісячний випуск виробів у період освоєння.

Якщо період освоєння t_осв становить декілька років, використання значення N_міс виявляється недостатнім для того, щоб обґрунтовано спланувати випуск виробів і їх трудомісткість за окремими роками періоду освоєння [32].

Типові випадки, що вирізняються співвідношенням середньомісячного випуску виробів у період освоєння N_міс. і проектного середньомісячного випуску N_{міс.осв.} наведено в табл. 13.

На початку освоєння нових виробів виробничий процес потребує великих витрат трудових і матеріальних ресурсів. Протягом наростання обсягу випуску продукції технологічний процес стабілізується; налагоджуються кооперовані й виробничі зв’язки; здобуваються спеціальні знання й навички роботи. У результаті витрати поступово знижуються й досягають рівня технічно-обґрунтованих норм [6, с. 95].     

Сумарна трудомісткість виробів Т_сум, виготовлених за період освоєння (нормо-год) [32]:

,

де N_осв – номер виробу, освоєного на виробництві; Т_П – початкова трудомісткість.

Середня трудомісткість виготовлення виробу в період освоєння [32]:

Аналогічно визначають сумарну  трудомісткість виробів Т_сумj виготовлених у j-му році періоду освоєння [32]:

,

де N_n – порядковий номер виробу, виготовленого на початку j-го року; N_m – порядковий номер виробу, виготовленого наприкінці j-го року.

Сереню трудомісткість виробів Т_серj  виготовлених у j-му році періоду освоєння визначають за формулою [32]:

,

де N_сумj – сумарна кількість виробів, виготовлених в j-му році.

Визначальним фактором, що впливає на динаміку зниження трудомісткості виробів у період освоєння (тобто на величину b) є значення коефіцієнта готовності k_г, що розраховують як [32]:

,

де К_пр – вартість активної частини основних засобів (технологічного устаткування, оснащення, технологічного транспорту), необхідних для забезпечення проектного випуску продукції; К_п – вартість активної частини основних засобів, запланованих до початку освоєння.

Для характеристики процесу освоєння нових виробів використовують також коефіцієнт освоєння К_осв, який показує, у скільки разів зменшується трудомісткість під час кожного подвоєння кількості освоюваних виробів [6, с. 96]:

,

де t_2i — трудомісткість виробу після подвоєння кількості виробів, що випускаються; t_j – трудомісткість і-го виробу.

Існує взаємозв’язок показника, що відображає інтенсивність зниження трудомісткості виробу в період освоєння і коефіцієнта освоєння [6, с. 96]:

.

Розрахунки показують, що чим менше значення коефіцієнту освоєння К_осв, тим гірше проходить процес освоєння нових виробів і тим більші втрати підприємства. Проектна трудомісткість при цьому досягається пізніше і період освоєння затягується [6, с. 96].

Таким чином [6, с. 96]:

,

де А – кількість подвоєнь випуску виробів, разів; t_j, t_k — трудомісткості одного виробу на початку та наприкінці освоєння, нормо-год;  – коефіцієнт освоєння.

Розрахована величина середньої трудомісткості виготовлення (Т_сер) дозволяє визначити собівартість одиниці продукції за певний термін часу періоду освоєння за методом укрупненої калькуляції [32]:

 грн/виріб,

де М – витрати на основні матеріали й комплектуючі, грн/виріб;  L_j – витрати на основну заробітну плату основних робітників, грн/виріб; k_ц, k_зв, k_пв – відповідно цехові, загальновиробничі й поза виробничі витрати, %;  α – додаткова зарплата основних робітників, %;  β – єдиний соціальний податок, %.

Витрати на основну заробітну плату основних робітників розраховують як [32]:

,

де l_год – середня годинна тарифна ставка оплати праці основних робітників, грн/год.

Проектну собівартість (собівартість освоєного виробу) розраховується аналогічно, тільки замість значення Т_серj ураховують значення проектної трудомісткості Т_осв [32].

Витрати підприємства (грн/рік) на виготовлення виробів в j-му році [32]:

 ,

де N_рік.j – планований річний обсяг виробництва в j-му році, од/рік.

Розраховані значення трудомісткості продукції дозволяють планувати необхідну чисельність основних робітників і фонди оплати праці для будь-якого року періоду освоєння [32].

Необхідна середньорічна чисельність основних робітників в j-му році [32]:

,

де F_д – дійсний річний фонд робочого часу одного робітника, год (можна орієнтуватися на величину F_д = 1935 год); k_в – середній коефіцієнт виконання норм.

Необхідну чисельність основних робітників розраховують за формулою [32]:

,

де Т_сум – сумарна трудомісткість виробів за період освоєння;     п_роб – середня кількість робочих днів у місяці; Т_зм – тривалість зміни; k_п – планові витрати робочого часу.

Загальний фонд оплати праці основних робітників (грн/год.) у i-му році [32]:

.