Досудове розслідування

Досудове розслідування 27.12.2014 07:37

    ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

У процесі вивчення курсу «Досудове розслідування» навчальними планами Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ передбачено виконання та захист курсантами курсової роботи.

Курсова робота є найважливішою формою самостійної роботи. Під час виконання курсової роботи курсанти повною мірою проявляють і розвивають свої творчі здібності, вивчаючи певну тему за рамками навчального матеріалу.

Курсова робота повинна бути виконана, оформлена та захищена у відповідності до даних методичних вимог.

 

1. Призначення курсової роботи

1.1. Курсова робота призначена для формування у курсантів навичок самостійної наукової роботи; підвищення їх теоретичного та професійного рівня; кращого засвоєння курсу «Досудове розслідування» та іншого навчального матеріалу.

1.2. Під час написання курсової роботи необхідно показати вміння працювати з науковою та навчальною літературою, аналізувати кримінально-процесуальні джерела та правозастосовчу практику, робити обґрунтовані висновки.

1.3. Курсова робота повинна бути самостійним творчим науковим дослідженням, давати уявлення про певну, зазначену в її назві, кримінально-процесуальну проблему та свідчити про глибокі знання автора в цій галузі.

1.4. Виконання курсової роботи умовно складається з наступних етапів: вибір теми, підбір і вивчення літератури (нормативних актів, монографій, посібників, статей і практичних матеріалів), складання плану роботи, її написання, подання роботи керівникові, одержання рецензії й усунення зазначених недоліків.

 

2. Вибір теми курсової роботи

2.1. Тема курсової роботи для курсантів визначається кафедрою згідно з порядковим номером за списком у журналі. Обрана тема реєструється у спеціальному журналі на кафедрі.

2.2. Після вибору та реєстрації теми курсової роботи курсант повинен уважно ознайомитись з методичними рекомендаціями для її виконання та списком рекомендованої літератури, і лише після цього приступити до її виконання.

2.3. На підставі подання наукового керівника, за рішенням кафедри, за курсову роботу може бути зарахована підготовка наукової роботи на конкурс ДДУВС, МВС України або інших навчальних закладів.

 

3. Підготовка курсової роботи

3.1. Зміст курсової роботи повинен відповідати обраній темі та складеному плану.

Курсова робота повинна складатися з титульного аркуша, плану, вступу, основної частини, висновків, списку використаної літератури і додатків.

Титульний аркуш як перша сторінка роботи повинен містити наступні реквізити: назви навчального закладу, кафедри, теми роботи, прізвище ім’я, по батькові автора, факультет, курс і номер його групи, прізвище, ініціали, науковий ступінь і вчене звання керівника, місце й рік виконання роботи.

Наступною сторінкою оформляється план, що повинен включати усі заголовки у роботі й номери сторінок, з яких починається.

Вступ обсягом  до 2 сторінок, який покликаний ознайомити читача із сутністю досліджуваної теми. У вступі обґрунтовується актуальність та значення теми, говориться про стан розробки обраної проблеми; визначається об’єкт, мета та питання, які передбачається розглянути в роботі. Також доцільно пояснити чому саме під таким кутом зору розкривається тема, чому окремим питанням приділяється особлива увага, а інші викладаються поверхово.

Основна частина курсової роботи викладається послідовно згідно з  планом Усі розділи роботи повинні бути логічно пов'язані між собою й у сукупності розкривати тему. Після кожного розділу бажано формулювати короткі (0,5 сторінки) висновки.

В основній частині необхідно відобразити використання теоретичних джерел. При цьому не допускається переписування тексту з монографій або іншої літератури. Повинна бути зроблена творча обробка матеріалу. Найважливіші теоретичні положення теми викладаються своїми словами і за необхідності підкріплюються цитатами. Цитати оформляються відповідно до бібліографічних правил і супроводжуються посторінковими посиланнями на використовуване джерело із вказівкою сторінок. Приклади таких посилань можна побачити практично у кожному друкованому виданні із кримінального процесу.

Під час робот з літературою рекомендується знаходити проблемні ситуації, суперечливі погляди. Різні позиції авторів бажано відобразити у змісті роботи, викласти аргументи на їхню критику і підтримку. Після аналізу точок зору щодо дискусійних питань рекомендується викласти і власну позицію.

Також необхідно приділити увагу дослідженню нормативного матеріалу із обраної теми, аналізові практичного матеріалу. Дослідження нормативно-правових актів (НПА) передбачає вивчення і аналіз міжнародних правових документів, ратифікованих Україною, законів України, наказів (інструкцій, положень тощо), виданих Генеральним прокурором України, МВС України, іншими міністерствами і відомствами, якщо ці НПА стосуються теми курсової роботи. Аналіз віднайдених (опублікованих і тих, що містяться на відповідних Інтернет-ресурсах) НПА повинен здійснюватися на предмет пошуку розбіжностей у правовому регулюванні одного й того ж питання, деталізації певних питань у НПА, що мають меншу юридичну силу тощо.

За основною частиною роботи слідують висновки. У висновках підводять підсумки роботи у цілому, формулюють положення, які відбивають ступінь досягнення поставлених цілей. Зміст висновку послідовно представляє результати всієї курсової роботи.

У висновках курсант повинен сформулювати найосновніші. на його думку, положення, що стосуються теоретичних та практичних аспектів дослідженої ним теми. Тут також формулюють пропозиції щодо удосконалення правового регулювання питання, винесеного у заголовок теми курсової роботи, та практичної діяльності у цьому напрямі.

Обсяг висновків не повинен перевищувати 2-3 сторінки.

Список використаної літератури є найважливішою частиною курсової роботи, оскільки відображає здійснену роботу і глибину дослідження теми. Перед початком безпосереднього написання курсової роботи курсант повинен уважно вивчити всі рекомендовані до теми джерела. При цьому доцільно робити виписки з нормативних актів, книг, статей, інших джерел, зазначаючи на чернетці ті сторінки та видання, що найбільш важливі при висвітленні відповідних питань теми курсової роботи.

У список повинні бути включені тільки ті джерела, які дійсно використовувалися автором і на які є посилання у тексті роботи. На початку списку необхідно вказати нормативні акти за їхньою юридичною силою. Після цього за абеткою перераховуються монографії, посібники, статті, коментарі тощо.

При написанні курсової роботи необхідно використовувати такі джерела:

а) Конституція України;

б) Кримінально-процесуальний кодекс України; інші закони та підзаконні акти; відомча нормативна база;

в) Постанови Пленуму Верховного Суду України;

г) підручники з кримінального процесу;

д) спеціальну наукову літературу;

е) матеріали опублікованої та неопублікованої юридичної (в тому числі слідчої і судової) практики;

ж) проекти КПК України;

и) зарубіжне законодавство;

к) інші джерела.

Список літератури оформляється за бібліографічними правилами. Вказуються наступні елементи: прізвища й ініціали автора (авторів), назва робота (без скорочень і лапок), підзаголовок, місце видання, видавництво, рік видання, том, частина, випуск, порядковий номер видання, кількість сторінок.

Наприклад.

1 Зеленецький В.С.. Лобойко Л.М.. Сібільова Н.В., Шило О.Г. та ін. Потерпілий: міждисциплінарне дослідження: Монографія. – Харків: Кроссроуд.2008. – 367 с.

2 Стахівський С Новий Кримінально-процесуальний кодекс України Хто замовляє музику ? // Право України, – 2008. – №4. – С. 54-57.

3. Кримінально-процесуальний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 1961. – № 2. – Ст. 15.

4. Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції [Електронний ресурс]: постанова Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. № 6 // Інформаційний сервер Верховного Суду України. Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/

5. Проект Кримінально-процесуального кодексу України від 13 грудня 2007 р. № 1233. [Електронний ресурс] // Інформаційний веб-сайт Верховної Ради України. Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/

6. Проект Кримінального процесуального кодексу України від 13 січня 2012 р. № 9700. [Електронний ресурс] // Інформаційний веб-сайт Верховної Ради України. Режим доступу: http://www.scourt.gov.ua/

 

При використанні літературних та інших нормативних матеріалів необхідно давати відповідні посилання на ці джерела в суворій відповідності до встановлених правил (стандартів). Запозичення тексту з чужих літературних та наукових творів без відповідного посилання на них забороняється. Якщо відсутні посилання на використану літературу та використано запозичений текст з чужих літературних творів без посилання на них, то курсова робота повертається для повторного виконання.

Як позитив кафедра відзначатиме ті курсові роботи, до яких будуть додані наукові статті (обсягом 5-8 стор.) з проблемних питань за темою курсової роботи.

4. Обсяг курсової роботи та її оформлення

4.1. Орієнтовний обсяг курсової роботи — 25-30 друкованих сторінок формату А-4. Текст друкується лише на одній сторінці листа грамотно, акуратно, з полями на лівому та правому боці для викладу зауважень рецензента. Інтервал — 2.0, шрифт — Times New Roman, кегль — 14 (Word).

Будь-які скорочення слів, понять у викладі роботи (в заголовках, підзаголовках, плані, тексті, посиланнях на джерела та ін.), крім загальноприйнятих (наприклад, КК, КПК, ст.) неприпустимі. Курсова робота, викладена з помилками, неграмотно, брудно, без полів чи з неприпустимими скороченнями слів, повертається для повторного виконання.

4.2. Нумерацію сторінок подають арабськими цифрами. Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Вступ, висновок, кожний розділ, а у випадку поділу роботи на підрозділи — кожен підрозділ, а також список використаного нормативного матеріалу та літератури починається з нової сторінки. Підзаголовки відтворюються лише в тексті.

4.3. Курсова робота повинна бути підписана автором на останній сторінці після списку використаного нормативного матеріалу та літератури. Тут же треба зазначити дату (число, місяць та рік) фактичної здачі роботи для реєстрації.

4.4. Курсова робота надається на кафедру у роздрукованому (паперовому) підшитому варіанті і на електронному носієві (диск СD або DVD).

 

5. Строки здачі та захисту роботи

5.1. Курсова робота представляється та здається не пізніше як за місяць до захисту курсової роботи.

5.2. Курсова робота, що надійшла на кафедру, реєструється та передається на рецензування науковому керівникові, а в окремих випадках — іншому викладачеві (за узгодженням з начальником кафедри). Він знайомиться з роботою, визначає її науковий рівень, дотримання вимог до оформлення, дає письмову рецензію на курсову роботу та допускає її до захисту або повертає для доопрацювання та усунення недоліків.

5.3. Критеріями оцінювання курсової роботи є:

а) ступінь розробки теми;

б) повнота охоплення і вивчення літератури стосовно до теми;

в) використання спеціальної літератури, нормативних актів, юридичної практики (у тому числі практики судів та слідчих органів);

г) творчий підхід до написання курсової роботи;

д) правильність та наукова обґрунтованість висновків;

е) самостійність викладення;

ж) додержання розроблених методичних рекомендацій.

При оцінці курсової роботи враховуються: ступінь вивчення і розкриття теми, досягнення мети і задач дослідження; уміння аналізувати зібраний матеріал; грамотність викладу; правильність оформлення, якість доповіді курсанта, аргументованість його відповідей на питання. При виставленні оцінки особливо враховується самостійність і ініціативність курсанта при розробці теми роботи. При виставленні загальної оцінки курсової роботи враховуються: оцінки якості самої роботи (її змісту, оформлення і т.д.) і оцінки захисту курсової роботи курсантом (за результатами співбесіди).

5.4. Захист курсової роботи здійснюється відповідно до розкладу. Напередодні захисту відрецензована курсова робота видається курсантові для підготовки їх до захисту.5.5. Прийом захисту курсової роботи здійснюється комісією у складі, що визначений начальником кафедри. Процедура захисту курсової роботи полягає у наступному: попередньо ознайомившись з письмовою рецензією на роботу, автор дає усні пояснення по суті критичних зауважень рецензента, відповідає на запитання членів комісії, обґрунтовує свої висновки додатковими аргументами.

5.6. Під час оцінювання курсової роботи враховується як її зміст, так і результати захисту.

5.7. Захищені курсові роботи не повертаються, а зберігаються на кафедрі або на факультеті. Якщо курсова робота є продовженням вже розроблюваної автором теми, або ця тема продовжує розроблятись ним далі, то йому тимчасово може бути видана захищена курсова робота з дозволу наукового керівника, з подальшим поверненням її на кафедру або факультет.

5.8. Курсанти, які не здали курсові роботи чи не з’явились на їх захист у призначений термін, або отримали на захисті незадовільну оцінку, вважаються такими, що не виконали навчального плану.

5.9. Консультації з усіх інших питань, пов’язаних з виконанням курсової роботи, курсанти можуть отримати безпосередньо у наукового керівника (викладача) або у чергового викладача кафедри кримінального процесу.

 

6. Плагіат

Плагіат –привласнення авторства на чужий твір науки, літератури, мистецтва або на чуже відкриття, винахід чи раціоналізаторську пропозицію, а також використання у своїх працях чужого твору без посилання на автора.

Плагіат необхідно розглядати як шахрайство, суть якого – у крадіжці чужої роботи або її частини і представленні її як власної. Загалом, можна поділити на три основні типи плагіату:

- копіювання чужої роботи (як без, так і з відома) та оприлюднення її під своїм іменем.

- представлення суміші власних та запозичених в інших аргументів без належного цитування джерел.

- перефразування чужої роботи без належно оформленого посилання на оригінального автора або видавця.

Майже всі курсанти розуміють, що подавати роботу, написану іншим автором, або компілювати її, дослівно переписувати уривки з інших розробок, не можна. Деякі курсанти, звичайно, вдаються до цього виду плагіату за допомогою Інтернету. Іноді викладач не спроможний викрити роботу, підготовлену таким чином. Проте якщо він глибоко опанує предмет своєї дисципліни, то курсанти матимуть менше шансів безкарно переписувати чиюсь роботу.

Важко піддається викриттю і самоплагіат, коли курсанти можуть подавати одну й ту ж роботу декілька разів під іншими прізвищами і назвами. Тоді їм слід пояснити (хоча вони самі і це розуміють), що робота має бути не лише самостійною, а й відповідати змістові курсу.

Ще одна проблема – пояснити, як працювати з матеріалами та ідеями із певних джерел, необхідно наводити цитати з відповідними посиланнями. Але все ж не всі цілком розуміють (або роблять вигляд, що не розуміють), як поводитися з думками, запозиченими з чиїхось праць, навіть переказуючи їх своїми словами. Їм варто порадити весь час запитувати себе, чи змогли б вони дійти цієї думки без чужої публікації. Якщо ні, то їм слід дати посилання на неї, а також навести аргументи та факти свого дослідження. Курсанти повинні зрозуміти, що не потрібно наводити цитати для опису загальної інформації, яку можна відшукати в загальнодоступних джерелах. Натомість інформацію зі спеціальних чи важкодоступних джерел слід цитувати завжди. Доречною буде і така порада: коли не певні, цитувати чи ні, цитуйте.

Якщо хтось із курсантів після усіх порад і застережень таки вдався до плагіату, перш ніж сказати про це – слід переконатися у своїх підозрах: відшукати джерело, з якого переписано текст, і порівняти з роботою курсанта. Говорячи потім із доказами в руках зі курсантом, потрібно дати йому можливість пояснити, чому він так вчинив. Звинувачення у плагіаті є дуже серйозним, і якщо воно підтвердиться, то може мати і серйозні наслідки для курсанта. Тому треба бути обережним з такого роду звинуваченнями. І не слід однаково підходити до різного роду списування. Наприклад, слід розрізняти випадковий плагіат (невелике за обсягом перефразування чи цитата) та свідомий, коли цитування чужих робіт без посилання на авторство є масовим.

7. Правила цитування

Цитування має використовуватися у всіх випадках, коли в роботі використовуються дані, взяті зі сторонніх джерел, а не отримані або створені безпосередньо автором. Порушення вказаних нижче правил і їх недотримання має розцінюватися як плагіат:

- якщо думка автора наводиться дослівно, то її слід взяти в лапки;

- якщо цитується великий уривок тексту, то він може не братися в лапки, натомість – виділяється або відбивається від решти тексту певним способом (набирається іншим кеглем, шрифтом, накресленням, відбивається від основного тексту більшими абзацними відступами тощо);

- допускається скорочення цитати, яке не веде до викривлення думки автора. Місце скорочення має бути відзначене в цитаті квадратними дужками з трикрапкою всередині;

- допускається перефразування цитати, зміна словоформ чи відмінків певних слів. В такому разі, цитата в лапки не береться, але в квадратних дужках обов'язково ставиться посилання на джерело (його порядковий номер зі списку використаної літератури, який додається до роботи);

- в списку використаної літератури завжди слід вказувати навіть ті джерела, які використовувалися під час підготовки роботи і вивчення теми, навіть якщо прямих посилань чи цитувань цих джерел в роботі нема.

 

8. Основні джерела:

1. Конституція України // Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 19996 року. – Х.: „Фоліо”, 2001. – 46с. (ст.ст.29, 55, 59, 62, 129; гл. ІІ, VІІ).
2. Кримінальний кодекс України. - К.: Юрінком Інтер. 2001.
3. Кримінально-процесуальний кодекс України (із змінами станом на вересень 2012 р.).- К.: Велес, 2012.- 176 с.
4. Кримінальний процесуальний кодекс України. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України».- Х.: Одіссей, 2012.- 360 с.
5. Кримінальне-процесуальний кодекс України з постатейними матеріалами / Упорядники: М.М.Михеєнко, В.П.Шибіко. - К.: Юрінком Інтер, 2000.
6. Кримінальне-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. За загальною редакцією В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка – К., „Форум”, 2003.
7. Закон про мови Української РСР від 28 жовтня 1989 року( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 75/95-ВР від 28.02.95, ВВР 1995, N 13, ст.85).
8. Закон України про прокуратуру від 5 листопада 1991 року. (Із змінами, внесеними згідно із законами № 3130-ХІІ від 22.04.93, № 3662-ХІІ від 26.11.1993, № 103/95-ВР від 21.03.95, № 358/95-ВР від 05.10.95, № 2171-ІІІ від 21.12.2000, № 2663-ІІІ від 12.07.2001, № 2922-ІІІ від 10.01.2002, № 2981-ІІІ від 17.01.2002.).
9. Закон України про адвокатуру від 19 грудня 1992 року. Відомості Верховної Ради України, 1993, №9, ст.62. (Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2921-ІІІ від 10.01.2002, № 3047-ІІІ від 07.02.2002)
10. Общая декларация прав человека. Принятая генеральной Ассамблеей ООН 10 декабря 1948г. //Права человека. Сборник международных документов. – М.,1998.
11. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. Ратифікований Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 19 жовтня 1973 р. № 2148-08.

12.      Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання. Ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української від 26 січня 1987 р. № 3484-11 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1989. - № 13.

13.      Закон України про попереднє ув'язнення від 30 червня 1993 року ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 312-XIV ( 312-14 ) від 11.12.98, ВВР, 1999, N 4, ст. 35 N 2537-III ( 2537-14 ) від 21.06.2001, ВВР, 2001, N 40, ст.193  N 3109-III ( 3109-14 ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 32, ст.232  N 3111-III ( 3111-14) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 33, ст.236 ).

14.      Європейська конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1996 рік // Офіційний вісник України. – 1998. - № 13.

Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 8 „Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві”.

15.    Про застосування законодавства, яке забезпечує підозрюваному, обвинуваченому, підсудному право на захист: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7 липня 1995 р. № 10 // Постанови Пленуму Верховного Суду України (січень 1995 р.— червень 1996р.) / Правовісник: Додаток до журналу "Право України". — 1996.—№ 1.– С.35-42.

16.   Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 р. № 9 // Постанови Пленуму Верховною Сулу України в кримінальних справах (1973-1998) / Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1998.— № 11.

Закон України від 23 грудня 1993 р. "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 11. - Ст. 50.

17.  Закон України від 23 грудня 1993 р. "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" // Відомості Верховної Ради України. — 1994. — № 11. - Ст. 51.

18.   Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами України норм кримінально-процесуального законодавства, якими передбачені права потерпілих від злочинів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1978 р. № 8 (із змінами, внесеними постановами Пленуму від 29 червня 1984 р. № 6 та від 4 червня 1993 р. № 3) // Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних і кримінальних справах / Бюлетень законодавства і юридичної практики України.-1993.— № 6.– С. 186-189.

19.    Вказівка Міністерства внутрішніх справ України від 18.04.2006 р. № 338 „Про забезпечення дотримання прав та свобод громадян, які затримуються органами внутрішніх справ за підозрою в учиненні злочину або у зв’язку з учиненням адміністративного правопорушення”

1. Закон України „Про свободу совісті та релігійні організації” від 23.04.91 р.,(із змінами внесеними, згідно із законом N 608/96-ВР від 17.12.96, ВВР, 1997, N 8, ст. 62 ).
2. Закон України „Про нотаріат” від 02.09.93 ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2921-III (2921-14 ) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 16, ст.114).
3. Основи законодавства України про охорону здоров’я від 19.11.92 ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N  380-IV (380-15) від 26.12.2002 )
4. Закон України „Про судову експертизу” від 25.02.94 року.
5. Постанова Пленуму верховного Суду України „Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах” № 8 від 30 травня 1997 р.
6. Про порядок відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат: Постанова Пленуму Верховного Суду України. № 11 від 7 липня 1995 р. (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 12 від 3 грудня 1997 р.)
7. Постанова Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 р. „Про порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та порядок зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання”.
8. Інструкція про порядок знищення вилучених із незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, використання яких у законному обігу визнано недоцільним, а також обладнання для їх виготовлення, затверджену спільним наказом МВС, СБ, Генеральної прокуратури, МОЗ, Міністерства юстиції та Верховного Суду України № 437 від 27 червня 1995 р.
9. Пленум Верховного Суду України „Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами” № 3 від 26 квітня 2002 р.
10. Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996 з наступними змінами та доповненнями.
11. Про міліцію: Закон України від 20.12.1990 з наступними змінами та доповненнями.
12. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 з наступними. змінами та доповненнями.
13. Про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах та підрозділах органів внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються: Наказ МВС України від 14.04.2004 № 400.
14.  Про вдосконалення реагування на повідомлення про злочини, інші правопорушення і події та забезпечення оперативного інформування в органах і підрозділах внутрішніх справ України: Наказ МВС України від 04.10.2003 №1155.
15. Про затвердження Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про злочини, інші правопорушення та події: Наказ МВС України від 04.10.2003 №1155.
16. Про затвердження Положення про основи організації розкриття злочинів по гарячим слідам органами внутрішніх справ: Наказ МВС України від 30.06.1991 № 273 дек.
17. Закон України “Про статус народного депутата України” від 21 листопада 1992 року ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 144-IV (144-15) від 12.09.2002, ВВР, 2002, N 43, ст.314 ).
18. Про судову практику в кримінальних справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, та практику передачі таких справ і матеріалів на розгляд товариських судів; Постанова Пленуму Верховного Суду України від 25 січня 1974 р. /в редакції постанов Пленуму від 27 лютого 1981 р. та від 4 червня 1993 р./ Постанови Пленуму... /Бюлетень... №6, 1993/, ст.182.

 

 

Перелік тем курсових робіт

на 2013-2014 навчальний рік

з навчальної дисципліни «Досудове розслідування»

 

1. Підстави та процесуальний порядок початку досудового розслідування.

Приблизний план:

1. Прийняття та реєстрація заяв та повідомлень про вчинене кримінальне правопорушення.

2. Дії слідчо-оперативної групи по розгляду заяв і повідомлень про вчинене кримінальне правопорушення.

3. Підстави та процесуальний порядок прийняття рішення про початок досудового розслідування

 

2. Судовий контроль на стадії досудового розслідування

Приблизний план:

1. Поняття та значення судового контролю на стадії досудового розслідування.

2. Судовий контроль при виконанні слідчих (розшукових) дій.

3. Судовий контроль при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження.

 

3. Прокурорський нагляд на стадії досудового розслідування.

Приблизний план:

1. Прокурорський нагляд за дотриманням законів під час здійснення досудового розслідування

2. Поняття та значення прокурорського нагляду у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

3. Форми реалізації прокурорського нагляду у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням.

 

4. Процесуальний порядок застосування запобіжного заходу - застава

Приблизний план:

1. Поняття та характеристика застави як запобіжного заходу

2. Підстави та умови застосування запобіжного заходу застава

3. Процесуальний порядок обрання та оформлення застави як запобіжного заходу.

 

5. Процесуальний порядок застосування запобіжного заходу – тримання під вартою

Приблизний план:

1. Поняття та характеристика запобіжного заходу тримання під вартою.

2. Підстави та умови застосування запобіжного заходу тримання під вартою.

3. Процесуальний порядок обрання запобіжного заходу тримання під вартою.

6. Затримання особи на стадії досудового розслідування.

Приблизний план:

1. Поняття та характеристика тимчасового запобіжного заходу затримання.

2. Підстави та процесуальний порядок затримання особи за ухвалою слідчого судді, суду.

3. Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду.

 

7. Процесуальний порядок застосування заходу забезпечення кримінального провадження - тимчасовий доступ до речей та документів

Приблизний план:

1. Поняття та характеристика заходу забезпечення кримінального провадження - тимчасовий доступ до речей та документів

2. Підстави та процесуальний порядок здійснення тимчасового вилучення майна.

3.Підстави та процесуальний порядок арешту майна.

 

8. Підстави та процесуальний порядок проведення слідчої (розшукової) дії – допит.

Приблизний план:

1. Поняття характеристика та мета проведення слідчої (розшукової) дії допит.

2. Підстави та умови проведення слідчої (розшукової) дії допит.

3. Процесуальний порядок проведення слідчої (розшукової) дії допит.

 

9. Підстави та процесуальний порядок проведення слідчої (розшукової) дії - пред'явлення для впізнання.

Приблизний план:

1. Поняття та характеристика слідчої (розшукової) дії пред'явлення для впізнання.

2. Види впізнання. Підстави та умови проведення впізнання.

3. Процесуальний порядок проведення впізнання.

 

10 Підстави та процесуальний порядок проведення слідчої (розшукової) дії – обшук.

Приблизний план:

1. Поняття характеристика та мета проведення слідчої (розшукової) дії обшук.

2. Підстави та умови проведення слідчої (розшукової) дії обшук.

3. Процесуальний порядок проведення слідчої (розшукової) дії обшук.

 

11. Підстави та процесуальний порядок проведення слідчої (розшукової) дії – огляд.

Приблизний план:

1. Поняття характеристика та мета проведення слідчої (розшукової) дії огляд.

2. Підстави та умови проведення слідчої (розшукової) дії огляд.

3. Процесуальний порядок проведення слідчої (розшукової) дії огляд.

 

12. Загальні правила проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Приблизний план:

1. Поняття та характеристика негласних слідчих (розшукових) дій

2. Умови проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

3. Процесуальний порядок проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

 

13 Зупинення та відновлення досудового розслідування.

Приблизний план:

1. Поняття та значення процесуального рішення про зупинення досудового розслідування.

2. Підстави та процесуальний порядок прийняття рішення про зупинення досудового розслідування.

3. Відновлення досудового розслідування: підстави, процесуальний порядок.

 

14. Закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування.

Приблизний план:

1. Поняття та значення рішення про закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування.

2. Підстави та процесуальний порядок закриття кримінального провадження.

3. Оскарження рішень про закриття кримінального провадження.-

 

15. Закінчення досудового розслідування складанням обвинувального

акту.

Приблизний план:

1. Поняття та значення закінчення досудового розслідування.

2. Процесуальний порядок здійснення відкриття матеріалів сторонами.

3. Поняття, зміст та структура обвинувального акту та додатків до нього.

 

КРИТЕРІЇ  ОЦІНЮВАННЯ  ТА  ЗАХИСТУ  КУРСОВИХ РОБІТ

З  ДИСЦИПЛІНИ «ДОСУДОВЕ РОЗСЛІДУВАННЯ».

 

Критеріями оцінювання курсової роботи є:

а) ступінь розробки теми;

б) повнота охоплення і вивчення літератури стосовно до теми;

в) використання спеціальної літератури, нормативних актів, юридичної практики (у тому числі практики судів та слідчих органів);

г) творчий підхід до написання курсової роботи;

д) правильність та наукова обґрунтованість висновків;

е) самостійність викладення;

ж) додержання розроблених методичних рекомендацій.

При оцінці курсової роботи враховуються: ступінь вивчення і розкриття теми, досягнення мети і задач дослідження; уміння аналізувати зібраний матеріал; грамотність викладу; правильність оформлення, якість доповіді курсанта, аргументованість його відповідей на питання. При виставленні оцінки особливо враховується самостійність і ініціативність курсанта при розробці теми роботи. При виставленні загальної оцінки курсової роботи враховуються: оцінки якості самої роботи (її змісту, оформлення і т.д.) і оцінки захисту курсової роботи курсантом (за результатами співбесіди).

Курсова робота оцінюється за наступними шкалами оцінювання («незадовільно» - 1-34 балів (F за шкалою ECTS), 35-59 балів (FX за шкалою ECTS), «задовільно» - 60-67 балів (E за шкалою ECTS),  68-74 балів (D за шкалою ECTS), «добре» - 75-82 балів (С за шкалою ECTS) , 83-89 балів (B за шкалою ECTS), «відмінно» - 90-100 балів (А за шкалою ECTS)) за такими критеріями:

-  оцінку «відмінно» або 90-100 балів (А за шкалою ECTS) одержує курсант, який показав у курсовій роботі глибокі знання теми, творчо використовував їх для аналізу сучасного стану проблеми, зміг узагальнити фактичний матеріал і зробив висновки і пропозиції за результатами дослідження.

Курсова робота, яка претендує на оцінку "відмінно", повинна мати: чітко визначені та обґрунтовані актуальність, проблему, об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження. Зміст викладеного матеріалу повною мірою повинен відповідати структурній побудові роботи, має бути розкрита сутність кожного структурного компонента; вдало використані зібрані та проаналізовані практичні матеріали; додані як додатки наукові статті (обсягом 5-8 стор.) з проблемних питань за темою курсової роботи; чітко сформульовані та відповідати викладеним у роботі думкам висновки.

На захисті доповідь курсанта повинна охоплювати всі аспекти та напрямки власного дослідження, які наведено в курсовій роботі. Мова доповідача має бути чіткою, не містити елементів позанаукової лексики, а відповіді на всі поставлені запитання чіткі та ґрунтовні.

-  оцінку «добре» або 75-82 балів (С за шкалою ECTS) , 83-89 балів (B за шкалою ECTS) одержує курсант, що показав у курсовій роботі і при її захисті достатні знання теми, висвітлив усі питання, усунув виявлені недоліки, але не виявив творчого ставлення до роботи.

Письмова робота, яка претендує на зазначену оцінку, повинна мати: чітко визначені та обґрунтовані актуальність, проблему, об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження. Зміст роботи має відповідати зазначеним характеристикам роботи. Допустимі зауваження щодо необхідності додаткового дослідження окремих аспектів проблеми у разі, якщо в роботі все ж такі існує логічно побудована структура викладеного матеріалу. Висновки повинні бути сформульовані чітко. Курсант може допустити декілька граматичних та пунктуаційних помилок.

На захисті доповідь курсанта повинна охоплювати всі аспекти та напрямки власного дослідження, у промові можуть існувати поодинокі лексичні та стилістичні помилки. Відповідь на окремі додаткові питання може бути не досить чітка.

-  оцінку «задовільно» або 60-67 балів (E за шкалою ECTS), 68-74 балів (D за шкалою ECTS) одержує курсант, що не повністю розкрив основні питання курсової роботи, або виклав їх недостатньо логічно, не повною мірою усунув виявлені недоліки і невпевнено відповідав при захисті роботи.

Курсова робота, яка претендує на зазначену оцінку, повинна мати: визначені актуальність, проблему, об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, які потребують корекції або доповнення. Зміст викладеного матеріалу вимагає додаткового опрацювання (не розкриті відповіді на усі питання, що необхідно з’ясувати, у роботі), але в роботі присутня логічна побудова та закінченість думки автора щодо вивчення проблеми дослідження. Висновки мають відповідати викладеному матеріалу. Можуть бути наявні лексичні, стилістичні, граматичні та пунктуаційні помилки, але їх загальна кількість не перебільшує 2-х на сторінку.

На захисті доповідь курсанта не має систематичного характеру, викликає багато додаткових питань, на більшість із яких доповідач все-таки знаходить відповідь. Відповіді дещо відрізняються від думок, викладених у роботі. Доповідач погано володіє науковою термінологією, допускається в промові лексичних та стилістичних помилок.

-  оцінку «незадовільно» або 1-34 балів (F за шкалою ECTS), 35-59 балів (FX за шкалою ECTS)одержує курсант, який не розкрив тему письмової роботи,  припустив грубі помилки і неточності при її написанні. Така робота не допускається до захисту і підлягає переробці.

На захисті доповідь курсанта не охоплює всього кола питань, які описані в роботі. На додаткові питання він не знаходить відповідь, хоча вони розкриті у роботі. Думки доповідача суттєво відрізняються від викладених у письмовій роботі, що свідчить про несамостійність її виконання. Доповідач не володіє науковою термінологією, допускає в промові багато лексичних та стилістичних помилок.

 

СХЕМА ОБРАХУВАННЯ БАЛІВ

 

Параметри оцінювання	Діапазон балів	Критерії оцінювання
1. Оцінювання курсової роботи під час рецензування 0 - 60
1.1. Відповідність змісту курсової роботи темі та затвердженому плану; логічність та послідовність викладення матеріалу.	0-10	5 – зміст роботи (окремих розділів, підрозділів) частково не відповідає темі та плану (є вужчим або, навпаки ширшим, неконкретним); відсутня або порушується логічність та послідовність викладення матеріалу; 10 – зміст курсової роботи відповідає  темі  та затвердженому плану; матеріал викладено логічно та послідовно.
1.2. Правильність визначення мети, завдань, об’єкту та предмету курсової роботи.	0-5	0 – не правильно (або частково) визначено мету, завдання, об’єкт та предмет курсової роботи; 5 – правильно визначено мету, завдання, об’єкт та предмет курсової роботи.
1.3. Ступінь розкриття теоретико-правових аспектів проблеми, обраної для дослідження, та коректність використання понятійного апарату.	0-10	0 – теоретико-правові аспекти проблеми не розкрито; понятійний апарат не сформовано; 5 – вільне оперування існуючим понятійним апаратом, теоретико-правові аспекти проблеми розкрито частково; 10 – представлено власні підходи до формування понятійного апарату, теоретико-правові аспекти проблеми розкрито.
1.4. Наявність критичних співставлень та узагальнень різних точок зору та підходів до постановки та розв’язання проблеми.	0-10	0 – критичні співставлення та узагальнення відсутні; 5 – наведено різні точки зору та підходи до постановки та розв’язання проблеми, але вони  не проаналізовані та не супроводжені коректними узагальненнями; 10 – критичні співставлення наявні, проаналізовані автором та супроводжені коректними узагальненнями з визначенням власної позиції.
1.5. Використання в роботі даних щодо практичної діяльності ОВС (статистичні дані, зразки процесуальних документів, приклади), наявність відповідних додатків.	0-10	0 – дані практичної діяльності  ОВС в роботі не використані; 5 – додатки є, але вони не знайшли відображення в змістовній частині роботи; 10 – представлені додатки (статистичні дані, зразки процесуальних документів, приклади) кореспондуються зі змістом курсової роботи.
1.6. Обсяг та адекватність використання при написанні роботи навчальних, наукових, методичних видань, нормативних актів; дотримання етики посилань, правильність їх технічного оформлення.	0-10	0 – використано матеріали лише навчальних підручників та посібників (до 15 джерел), етика посилань не дотримана; 5 – використано матеріали навчальних підручників та посібників, періодичних видань (понад 25 джерел), етика та правильність технічного оформлення посилань дотримана частково; 10 – використано матеріали навчальних підручників та посібників, монографій, статистичних збірників та довідників, періодичних видань та мережі Internet (понад 35 джерел), дотримана етика посилань та правильність їх технічного оформлення.
1.7. Відповідність технічного оформлення курсової роботи встановленим вимогам (обсяг роботи; культура мови і письма, акуратність; параметри сторінки; правильність оформлення  титульного аркушу; дотримання терміну подання курсової роботи на реєстрацію та рецензування).	0-5	0 – курсова робота оформлена з суттєвими порушеннями встановлених вимог; 5 – курсова робота оформлена з дотриманням встановлених вимог.
2. Захист курсової роботи 0-40

           

 

 

 

ШКАЛА ОЦІНЮВАННЯ