Екологія риб

.

Взаємозв'язки риби з елементами абіотичної та біотичного середовища взаємообумовлені та зміна однієї системи зв'язку неминуче викликає зміну іншої. Тому, хоча при дослідженні і вичленовується іноді взаємодія риб з окремими  елементами середовища, необхідно мати на увазі умовність такого вичленовування, бо у природі всі відношення організму та середовища взаємопов'язані. Необхідно також підкреслити, що характер взаємодії риби з тими чи іншими елементами її середовища у значній мірі залежить від стану самої рииби: її вгодованості, жирності, зрілості статевих продуктів тощо.

Пристосованість риб до абіотичних факторів середовища.  У житті риб величезна роль фізичних якостей води. Розглянемо спочатку такі, як щільність, в'язкість, тиск і рух води, і способи руху пересування риб.

 Риби живуть у середовищі значно більш щільному і в'язкому, ніж повітря, з цим пов'язаний ряд особливостей у їх будові, функції органів і поведінки. Риби пристосувались рухатись у воді різними способами і з різною швидкістю. З цим пов'язані форма тіла, будова плавників і деякі інші особливості їх будови. Камбали плавають, здійснюючи коливальні рухи одночасно і спинним і анальним плавниками. Скати плавають шляхом коливальних рухів сильно збільшених грудних плавників.

       Основну функцію кермів глибини виконують у риб грудні, а також брюшні плавники. За їх допомогою здійснюється зокрема і повертання риби у горизонтальній площині. Роль непарних плавників (спинного і анального), якщо вони не несуть функції поступового руху, зводяться до сприяння повороту риби вгору і вниз, і лише частково до ролі кермів-стабілізаторів.

      Абсолютна швидкість руху риби залежить від її розмірів.      Крейсерська швидкість – швидкість, з якою риба може пливти довго, максимальні - при коротких дистанціях. Хороші пловці у текучій воді за формою тіла дещо відрізняються від хороших пловців у стоячій воді, зокрема, у перших хвостовий стебель зазвичай значно вище і коротше, ніж у других.

Температура. Температура тіла риб близька до температури оточуючого середовища. У більшості видів  на 0,5-1,0 градусів вище температури води, але при інтенсивному русі (тунці) може бути на 10 градусів вище. Риб стосовно температури ділять на стенотермних і евритермних. Для кожного виду існують свої температурні межі (верхня і нижня) та температурний оптимум. При підвищенні температури води на кожні 10 градусів частота серцебиття у риб збільшується у 1,8-2,5 рази. З підвищенням температури збільшується споживання корму, перетравлення і засвоюваність корму. Нерест починається при підвищенні температури. Великий вплив  має температура на викльовування личинок з ікри. Залежно від міри прогрітості Світового океану у ньому виділяють 5 широкомасштабних температурних або географічних областей: арктичну, антарктичну, тропічну, дві області помірних вод- бореальну (на північ від тропичних) і нотальну (на південь від неї). Перехідними між тропічною областю і помірними є субтропічні підобласті.

Межами тропичної області служить зимова ізотерма 15 град. за Цельсієм. Визначена доволі чітко виражена широтна зональність розповсюдження спостерігається майже у всіх пелагічних риб.

Солоність. Стосовно солоності розрізняють стеногалиних і евригалиних риб. Солоність впливає на ріст риб. У солоній воді риби одного й того ж виду ростуть краще. Можливість мешкання риб у воді різної солоності забезпечується розвитком у них осморегуляторних пристосувань. Регуляція перебудови осморегуляторного апарату здійснюється гормональним шляхом, за рахунок гіпофізтероїдного комплексу. Велике значення для риб має і безпосередньо сольовий склад води. Розчинені у воді солі порівняно легко проникають всередину тіла риби, головним чином, через зябра. Сприяє розвитку первинної продукції у водоймах солі азотної, фосфорної та кремниєвої кислот (біогенів). Вони викликають спалах біомаси фітопланктону і покращення кормової бази для зоопланктону і риб.

Розчинені у воді гази.  У воді розчинені, в основному, кисень, азот, небагато вуглецю та інші гази. Всі риби дихають розчиненим у воді киснем, тому вміст його у воді має для них вирішальне значення. До вмісту кисню у воді риби ставляться неоднаково.

За кількістю кисню, необхідного для нормального дихання риб, їх умовно поділяють на групи: стенооксигенні та евріоксигенні.

Заморні явища.

Сіроводень. З’являється у водоймі при недостачі кисню. Глибинні зони Чорного і частково Білого та інших морів у результаті майже повної відсутності вертикального змішування позбавлені кисню і виявляються насиченими сіроводнем, у результаті життєдіяльності анаеробної діяльності бактерії - мікроспори. Тому ці зони стають непридатними для існування риб і безхребетних.

Активна реакция середовища (рН).

Вона залежить від співвідношення розчинених у воді кисню і вуглецю, і закономірно змінюється залежно від добового і сезонного ходу фотосинтезу. У прісній воді рН менш постійне, ніж у морській. Для кожного виду риб характерні визначені значення активної реакції середовища. При зміні цих величин обмін речовин порушується, так як знижується здатність организму поглинати кисень. Оптимальна величина рН для риб зазвичай складає від 7 до 8. Мають значення у житті риб течії, хвилювання, вертикальна циркуляція, припливно-відпливні явища, грунт і взвешенные частинки, світло, звук, забруднення (нафта і нафтопродукти, токсиканти, отрутохімікати, радіоактивні речовини).

Індивідуальне завдання: виробити чучело риби.