|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Економічна діагностика
Економічна діагностика« Назад
Економічна діагностика 03.01.2015 01:46
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ
РОБОЧА ПРОГРАМА, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни ”Економічна діагностика” для студентів спеціальності 7.050106 – облік і аудит
Затверджено на засіданні Вченої ради академії Протокол № 10 від 18.12.2009
Дніпропетровськ НМетАУ 2010 УДК 65.053
Робоча програма, методичні вказівки та індивідуальні завдання до вивчення дисципліни “Економічна діагностика” для студентів спеціальності 7.050106 - облік і аудит / Укл.: Н.Г.Шпанковська, О.І.Канська. - Дніпропетровськ: НМетАУ, 2010.- 44 с.
Наведені: робоча програма, методичні вказівки та рекомендації до поглибленого вивчення дисципліни, питання для самоперевірки опанування матеріалу з тем дисципліни ”Економічна діагностика”; перелік лабораторних занять; індивідуальні завдання та методичні вказівки щодо їх виконання. Призначена для студентів спеціальності 7.050106 -
Укладачі: Н.Г. Шпанковська, канд. екон. наук, доц. О.І. Канська, асистент
Відповідальна за випуск Г.О. Король, канд. екон. наук, доц.
Рецензент І.Г.Сокиринська, канд. екон. наук, доц. (НМетАУ)
Підписано до друку 08.02.2010. Формат 60х84 1/16. Папір друк. Друк плоский. Облік.-вид. арк. 2,58. Умов. друк. арк. 2,56. Тираж 100 пр. Замовлення № .
Національна металургійна академія України 49600, м. Дніпропетровськ-5, пр. Гагаріна 4 ____________________________________________ Редакційно-видавничий відділ НМетАУ ЗМІСТ
ВСТУП.........................................................................................................................4 1 ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ...................................................................5 2 РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА......................................................................8 2.1 Основна література.........................................................................................8 2.2 Додаткова література......................................................................................9 3 РОБОЧА ПРОГРАМА І МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМ ДИСЦИПЛІНИ..........................................................................................................11 4 ТЕМАТИКА ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ...............................................................26 5 ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ЇХ ВИКОНАННЯ............................................................................................................27 5.1 Вибір варіанта................................................................................................27 5.2 Вихідні дані....................................................................................................28 5.3 Стислі методичні вказівки щодо надання діагностичних оцінок.............35 6 ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАВДАННЯ........37 7 ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ..........................................................................................37 Додаток А...................................................................................................................39 Додаток Б....................................................................................................................44 ВСТУП
Глобалізація світової економіки розширює інтеграційні процеси національних економік і підсилює конкурентне середовище українських підприємств та інших суб'єктів господарювання (СГ). Самостійність їх у виборі партнерських груп підвищує відповідальність за прийняття управлінських рішень (УР). Обґрунтування УР обумовлює необхідність дослідження економічних можливостей реальних і потенційних партнерів та конкурентів, оцінки їх фінансового стану та фінансової стійкості в умовах невизначеності зовнішнього середовища, обмеженого інформаційного забезпечення, асиметричності інформації та інших факторів, які особливо загострюються під час фінансово-економічних криз, що мають тенденцію повторення. Це обумовило потребу відокремити від економічного аналізу економічну діагностику як самостійну науку та навчальну дисципліну. Дисципліна ”Економічна діагностика” (ЕД) посідає важливе місце і значення в системі економічних дисциплін під час підготовки економістів усіх спеціальностей для опанування сучасними засобами: діагностичних оцінок фінансового стану партнерів; прогнозних діагностичних оцінок стану самого суб’єкта господарювання; його структурних підрозділів, об’єднань СГ; визначення стану їх зовнішнього середовища та ін. на підставі типових ознак. Метою індивідуальної контрольної роботи є: формування системи теоретичних знань з основних категорій економічної діагностики та умінь практичного використання методів діагностичної оцінки і набуття навичок застосування методики зовнішньої фінансової діагностики та оцінки потенціалу підприємства як важливого фактору фінансового стану для визначення резервів і оцінки майбутнього фінансового стану підприємства у внутрішній діагностиці. Виконання індивідуальної контрольної роботи потребує самостійного освоєння нормативно-правового [1], інформаційного та інших видів забезпечення економічної діагностики, а також використання набутих знань і умінь з облікових дисциплін та з дисциплін: “Мікроекономіка”, “Статистика”, “Економічний аналіз”, “Фінансовий аналіз”, “Аудит” та ін., з якими “Економічна діагностика” тісно пов'язана. 1 ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
Оцінка майнового і фінансового стану підприємства та його стійкості, визначення його економічного потенціалу здійснюються зовнішніми аналітиками на підставі обмеженої публічної фінансової звітності в умовах невизначеності соціально-економічної системи та асиметричності інформації. Специфіка діагностичної аналітичної функції та її складність і обумовлені цими об’єктивними причинами. Інтеграційні процеси та зростаюча конкуренція, процеси злиття і поглинення суб’єктів господарювання вимагають врахування не тільки фінансового стану об’єкта економічної діагностики, а й конкурентоспроможності, рівня використання виробничого потенціалу, економічної безпеки, перспектив подальшого розвитку. Діагностична оцінка фінансового стану підприємства та його стійкості, визначення впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на оціночні показники діяльності, у першу чергу на фінансовий результат, здійснюються: зовнішніми аналітиками - для прийняття управлінських рішень стосовно розвитку партнерських стосунків; внутрішніми аналітиками – для обгрунтування стратегічних УР стосовно визначення майбутніх фінансового стану та економічного потенціалу підприємства; податковою службою – для оцінки надходжень у державний і місцевий бюджети. При вивченні дисципліни необхідно чітко усвідомити сутність і особливості економічної діагностики. Економічна діагностика як система цільового виду економічного аналізу, спрямована на оцінку стану об’єкта та предмета дослідження на підставі типових ознак якісного характеру та кількісних параметрів (показників та їх факторів). Оскільки економічна діагностика є різновидом економічного аналізу, то їх об’єднує єдина методологія, що обумовлює їх тісний зв’язок та спільність. В той же час економічна діагностика має наступні характерні особливості: - невизначеність системи та ситуації; - вірогідний характер оцінки; - особиста цілеспрямованість; - використання неповної та асиметричної інформації різними учасниками ринку; - менша точність діагностичної оцінки порівняно з аналітичною, яка надається на підставі проведеного економічного аналізу; - необхідність використання специфічних засобів діагностики, крім застосування методів і прийомів економічного аналізу. Невизначеність – це відсутність, неточність, протиріччя або неповнота знань та інформації про стан об’єкта діагностики, його зовнішнього середовища або про майбутній стан внутрішніх можливостей об’єкта економічної діагностики, особливо для інноваційних процесів. Види невизначеності та причини, що їх обумовили, необхідно опанувати самостійно за допомогою джерела [2]. Засвоєнню студентом дослідницького процесу економічного діагностування сприятиме попереднє опанування основними економічними категоріями економічної діагностики (тобто її поняттями, термінами та трактовкою їх змісту) та визначення і врахування зв’язків між ними. Сукупність категорій складає понятійний апарат науки ЕД. Особливу увагу слід звернути на взаємозв’язки, взаємообумовленість та значимість показників діагностичної оцінки і в кожному діагностичному завданні створити уявлення про оціночні та узагальнені показники та показники-фактори, які на них впливають, визначити порядок розрахунку аналітичних показників, обґрунтувати вибір засобів їх оцінки, визначити причини відхилень показників, узагальнити результати діагностичної оцінки, зробити висновки аналізу та обґрунтувати проект управлінського рішення на підставі результатів діагностичної оцінки стану об’єкта ЕД. Загальний обсяг дисципліни ”Економічна діагностика”, згідно з навчальним планом підготовки фахівців спеціальності облік і аудит напрямку ”Економіка і підприємництво”, складає 54 години; розподіл його при заочній формі навчання по семестрах і видах занять наведено в таблиці 1.1. Розподіл навчальних годин дисципліни ”Економічна діагностика” для студентів заочної форми навчання за темами і видами занять наведено Індивідуальне завдання (варіант) студент виконує самостійно, здає на перевірку і захищає його до початку залікового тижня у 11 семестрі.
Таблиця 1.1 – Розподіл навчальних годин з дисципліни ”Економічна діагностика” при заочній формі навчання
Таблиця 1.2 – Розподіл навчальних годин дисципліни ”Економічна діагностика” за темами і видами занять
Індивідуальне завдання оформляється відповідно до встановлених правил з дотриманням вимог Єдиної системи конструкторської документації (ЕСКД) [3].
2 РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
2.1 Основна література
При вивченні дисципліни необхідно ознайомитися із законами, законодавчими актами, нормативними матеріалами з питань, що регламентують господарську діяльність і фінансову звітність в Україні; постійно стежити за змінами, доповненнями і новими положеннями, що друкуються в офіційній періодиці (“Вісник Верховної Ради”, “Урядовий кур'єр”, “Голос України” та ін.). Нижче наводиться перелік законодавчих і нормативних джерел, навчальної, наукової і періодичної літератури, що необхідні для вивчення дисципліни ”Економічна діагностика”.
2.2 Додаткова література
До додаткової літератури відносяться джерела, призначені для більш поглибленого і розширеного вивчення дисципліни. Перелік цих джерел наведено нижче.
3 РОБОЧА ПРОГРАМА І МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМ ДИСЦИПЛІНИ
Тема 1. Наукові основи економічної діагностики Цільова орієнтація економічної діагностики. Місце економічної діагностики в системі економічних наук та навчальних дисциплін. Роль об’єктивної економічної діагностики в стратегічному та тактичному управлінні. Зв’язок ЕД з іншими науками та навчальними дисциплінами. Зміст економічної діагностики. Основні категорії економічної діагностики, зв’язок між ними. Предмет, об’єкт та суб’єкт економічної діагностики. Мета та завдання економічної діагностики, прямий та зворотний зв’язок між ними. Система принципів та методів економічної діагностики підприємства. Організаційне та інформаційне забезпечення економічної діагностики підприємства. Методичні вказівки
Ця тема присвячена понятійному апарату науки і навчальної дисципліни ”Економічна діагностика”: його складає сукупність понять або категорій та трактовок їх змісту. Вивчаючи категорії економічної діагностики, необхідно пізнати їх суть, зміст та діалектичний розвиток. Відправним моментом є їх зв’язок із філософськими категоріями, якими користуються і беруть за основу усі науки. Цей підхід надає можливість фахівцям проникати до суті економічної діяльності, результати якої підлягають діагностиці, виявляти зв’язки між елементами системи (а підприємство є складною соціально-економічною системою), визначати причини та наслідки негативних змін, розробляти заходи щодо їх усунення та поліпшення фінансового стану підприємства. Як самостійна наука і дисципліна ”Економічна діагностика” відокремилась від дисципліни ”Економічний аналіз”. Визначення єдності з ним допоможуть опанувати загальні положення діагностики. Особливу увагу необхідно звернути на її специфічні ознаки: невизначеність зовнішнього середовища, ситуацій та системи, стан якої підлягає діагностичній оцінці; цілеспрямованість ЕД, яка залежить від виду діагностики – зовнішня вона чи внутрішня; неповнота інформації, яка потребує додаткових зусиль щодо її розширення та впливає на точність оцінки; вірогідний характер діагностики; необхідність використання специфічних засобів дослідження та ін. Знання видів невизначеності та причин, які їх обумовили, дозволять обґрунтувати вибір і застосування необхідних способів діагностичної оцінки стану предмета та об’єкта ЕД для зменшення рівня невизначеності. Враховуючи прикладний характер економічної діагностики та її особливості, необхідно усвідомлювати обов’язкове сполучення комплексу методів кількісної та якісної (SWOT і TOWS, експертних оцінок, матричного методу та ін.) оцінки та дотримання системи принципів ЕД. Слід визначити переваги, недоліки та доцільні області використання кожного з методів діагностики. Слід уяснити також сутність та зв’язки між щільно пов'язаними категоріями: предмет, об’єкт та суб’єкт; мета і завдання; принцип і метод та необхідність їх урахування при виборі способів діагностичного дослідження. Необхідно звернути увагу на тісний зв’язок категорій методологія, методика, метод економічної діагностики, визначити їх спільність та відмінність, а також їх зв’язки з усіма категоріями економічної діагностики. Важливого значення набуває забезпечення економічної діагностики: нормативно-правове, методичне, організаційне, інформаційне, програмне та ресурсне. Вивчення їх суті, особливостей, урахування сучасних вимог до кожного з видів забезпечення допоможуть формуванню у майбутніх фахівців достатнього рівня аналітичної культури для надання якісної діагностичної оцінки. Необхідно приділити належну увагу категорії моніторингу як процесу безперервного спостереження за станом предмета та об’єкта ЕД, особливостям його організації, складностям забезпечення спостереження у зовнішній діагностиці. Опанування метою і завданнями економічної діагностики, окрім їх суті і змісту, передбачає осмислення прямих і зворотних зв’язків між ними та їх зв’язків з іншими категоріями ЕД. Знання і врахування прямих зв’язків необхідні для придбання практичних навичок з визначення мети ЕД і обґрунтування комплексу завдань внутрішньої (або зовнішньої) економічної діагностики та з коригування мети і завдань у випадку потреби в цьому. Література [1,2,5,6,9,10,12-15,27-32,35].
Тема 2. Діагностика конкурентного середовища та конкурентоспроможності продукції Досягнення конкурентоспроможності продукції та підприємства як стратегічної мети підприємства; значення об’єктивної оцінки діагностики їх рівня у конкурентному середовищі. Аналіз чинників конкурентних переваг. Методи оцінки конкурентних переваг та слабких позицій. Оцінка конкурентоспроможності підприємства, галузі та країни. Зв’язок між ними. Інформаційне забезпечення діагностики конкурентного середовища. Якість та конкурентоспроможність продукції як сучасні економічні категорії, системний підхід до їх економічної діагностики. Врахування вимог ринку та потреб конкретних споживачів продукції (робіт, послуг). Інформаційна підтримка діагностики якості та конкурентоспроможності товару. Параметри та показники якості продукції, методика їх оцінки. Одиничні, групові та інтегральні показники конкурентоспроможності продукції. Методика економічної діагностики конкурентоспроможності продукції та підприємства.
Методичні вказівки
У даній темі розглядаються особливості методики діагностики конкурентоспроможності продукції та підприємства, які ґрунтуються на загальних положеннях їх оцінки в економічному аналізі та враховують особливості ЕД. Обов’язковість оцінки конкурентоспроможності обумовлена одним з головних принципів управління в ринковій економіці – конкуренцією. Необхідно звернути увагу на місце підприємства в системі національної та світової економіки і з урахуванням цього місця опанувати підходи до обов’язкової попередньої оцінки зовнішнього середовища підприємства, яка вимагає: діагностику економічної ситуації в Україні, на світових ринках металопродукції; діагностику стану галузі; діагностику стану економічного регіону, в якому розташовано підприємство. Діагностику стану підприємства необхідно надавати з урахуванням стану систем вищого (по відношенню до підприємства) рівня управління та з використанням вітчизняного і світового досвіду аналогічної оцінки. Слід приділити увагу визначенню: структури і зв’язків між конкурентоспроможністю галузі, підприємства, продукції (робіт, послуг), між метою і завданнями діагностики конкурентоспроможності продукції. Важливо придбати навички обгрунтування: - системи показників оцінки конкурентоспроможності металопродукції окремого виду та визначення ролі показників якості продукції у досягненні її конкурентоспроможності як головного її чинника; - значущості відносних вимірювачів рівня загальної якості усієї продукції підприємства та її конкурентоспроможності для забезпечення зіставлення показників; - вибору та використання методики розрахунку показників та діагностичного дослідження конкурентоспроможності продукції та підприємства, а також передового вітчизняного та зарубіжного досвіду оцінки конкурентоспроможності. Так, для визначення конкурентоспроможності підприємства використовуються методи бенчмаркетинга або аналізу вищості. На відміну від інших методів дослідження ринку та визначення слабких і сильних позицій підприємства він дозволяє оперативно виявляти проблемні ситуації і внутрішні недоліки та розробляти заходи щодо їх усунення, які спрямовані на досягнення успіху та враховують досконалий досвід партнерів і конкурентів [33]. Метою бенчмаркетинга є усунення недоліків шляхом створення мотивації до постійного удосконалення. Для виявлення зовнішніх і внутрішніх сильних і слабких позицій, критичних та слабких функцій, співставлення факторів успіху на різноманітних ринках металопродукції необхідним є постійний моніторинг основних ринкових параметрів для потреб ранньої, поточної та прогнозної діагностики стану збутової діяльності і конкурентоспроможності продукції, студенту необхідно опанувати методику оцінки конкурентоспроможності з урахуванням як стадій життєвого циклу продукції та підприємства, так і асиметрії інформації. Слід зосереджувати увагу: на визначенні факторів конкурентоспроможності продукції та підприємства; на необхідності упорядкованого дослідження впливу зовнішніх і внутрішніх факторів та формуванню інформаційного забезпечення факторного аналізу; на виборі методів дослідження конкурентоспроможності продукції та підприємства. Література [2,6,11-15,17,20-24,26-30,32].
Тема 3. Діагностика виробничих потужностей підприємства та їх потенційних можливостей Класифікація видів виробничої потужності. Методи оцінки виробничої потужності основних агрегатів, цехів, підприємств. Система показників оцінки використання виробничих потужностей. Оцінка співвідношень виробничих потужностей основних і обслуговуючих ділянок та цехів. Діагностика стану екологічного устаткування.
Методичні вказівки
Ключовим питанням даної теми є виробничий потенціал у системі економічного потенціалу промислового підприємства, оскільки виробничий потенціал безпосередньо пов’язаний із впровадженням досягнень загального і галузевого науково-технічного прогресу та з функціонуванням виробництва, його диверсифікацією та відповідністю сучасним і майбутнім суспільним вимогам. Тому слід звернути підсилену увагу на характерні особливості, на структуру виробничого потенціалу та на вимоги до його складових елементів. Важливим є опанування: класифікації видів виробничих потужностей; факторів, які впливають на виробничу потужність агрегату, цеху, підприємства, галузі, металургійного комплексу регіону та країни; методів обґрунтування стану виробничих потужностей та діагностичної оцінки їх використання. Цей складний аналітичний процес потребує його поетапного проведення. Етапи діагностичного дослідження загальні для зовнішньої та внутрішньої діагностики, але зміст та деталізація визначаються суб’єктами діагностики відповідно до їх зацікавленості як учасників ринкових відносин. Крім того, слід звернути увагу на необхідність знання галузевих особливостей, оскільки вони суттєво впливають на показники діагностики виробничого потенціалу. Їх система, окрім показників, що є загальними для усіх галузей промисловості, містить специфічні показники конкретної галузі. Сукупність, методика розрахунку та аналітичної оцінки специфічних показників виробничого потенціалу в металургії детально викладені у джерелах [2,11,21]. Для повноти уявлення значимості структурних підрозділів підприємства, тобто цехів (сукупність яких складає його виробничу структуру), вони класифікуються на основні, допоміжні, підсобні та побічні. Їх роль у виробничому процесі впливає на оцінку виробничого потенціалу підприємства. Виробничий потенціал визначається для основного виробництва. Виробнича потужність обґрунтовується тільки для основних агрегатів, основних ділянок, основних цехів, основних виробництв. Аналогічно оцінюється рівень використання потужності агрегату, ділянки, цеху, виробництва (доменного, сталеплавильного, прокатного або трубопрокатного, феросплавного). Для допоміжних та підсобних структурних підрозділів перевіряється їх пропускна здатність. Щоб забезпечити безперебійну роботу основних підрозділів, продуктивність за одиницю часу допоміжних підрозділів повинна перевищувати або дорівнювати аналогічному показнику основного підрозділу. Слід мати на увазі, що при зрівнянні продуктивності резерви у допоміжному підрозділі відсутні й він стримуватиме роботу основного підрозділу. Основними є структурні підрозділи, де вихідні сировина та основні матеріали перетворюються у напівфабрикати або продукцію галузевої спеціалізації підприємства. Згідно з цим електропіч ливарного цеху, його пічне відділення та ливарний цех на металургійному підприємстві – допоміжні підрозділи, які обслуговують основне виробництво (доменне, сталеплавильне, прокатне). Мінливість ринкової кон’юнктури висуває до виробничої потужності підприємства вимогу підвищення гнучкості виробництва – здатності швидкого реагування на вимоги конкретних споживачів продукції й пристосування виробничої системи до зміни сортаменту продукції. Кількісну оцінку гнучкості виробництва можливо надати за допомогою коефіцієнта гнучкості, який розраховується як відношення індексу або темпу росту зміни кількості найменувань основної продукції до індексу зміни (або темпу росту) витрат на виробництво. Для рейтингової оцінки при визначенні переможців у колективному суперництві цеху або підприємства та у міжзаводському порівняльному аналізі враховується досягнута ступінь використання виробничих потужностей із застосуванням відносних вимірювачів (коефіцієнта інтенсивного, екстенсивного та інтегрального навантаження) та середніх показників (коефіцієнту використання корисного об’єму доменної печі, виплавки сталі на 1т ємкості конвертера, виплавки сталі або сплаву на 1 МВА потужності пічного трансформатора дугової електросталеплавильної або феросплавної печі і т.д.). Література [3,6,11-14,20-22,29,32,33].
Тема 4. Діагностика майнового стану підприємства та фінансова діагностика Інформаційне та нормативне забезпечення діагностики майна підприємства. Оцінка динаміки вартості і структури майна та оптимальності співвідношень його елементів. Методи оцінки ринкової вартості майна. Вплив інфляції на її зміну. Аналіз і оцінка структури балансу: система показників, особливості методики діагностичної оцінки. Експрес-діагностика фінансового стану. Поглиблена комплексна оцінка фінансового стану: система показників, особливості методики. Інтегральна оцінка стійкості фінансового стану та стабілізаційні заходи щодо її підвищення. Вимірювання впливу інфляційних процесів та врахування інфляції в управлінні фінансовими ресурсами підприємства. Мета функціонування підприємства і необхідність розпізнавання його кризового стану. Суттєвість та передумови банкрутства. Зміст аналітичної діагностики можливого банкрутства.
Методичні вказівки
Ринковий потенціал підприємства ототожнюють з оцінкою вартості підприємства. У теперішній час зростання вартості підприємства є другим (поряд з критерієм максимізації прибутку) критерієм оцінки ефективності його діяльності. При цьому враховується ринкова вартість діючого підприємства як цілісного майнового комплексу. Тому при вивченні даної теми слід звернути увагу на необхідність розширити інформаційну базу, в якій відображається майновий стан, а не обмежуватися тільки формою №1 фінансової звітності ”Баланс підприємства”, де надана балансова вартість активів, або надрукованим у відкритій діловій пресі ”Консолідованим балансом”. Недоліком останнього, є, крім того, великий рівень узагальнення. Враховуючи багатоаспектне призначення діагностики майнового стану та складність предмета дослідження (обсяги, динаміка, структура, рух, придатність, співвідношення та ін.), варто, у першу чергу, освоїти сутність усіх існуючих методів оцінки вартості майна, їх переваги та недоліки (методи: капіталізованої вартості, що передбачає розрахунок власного капіталу; на підставі публічної звітності; визначення внутрішньої норми прибутковості та ін.). Слід звернути увагу на спільність і відмінність складу і послідовності завдань внутрішньої та зовнішньої діагностики майнового стану, на обґрунтування системи показників оцінки: вартості майна, динамічності його розвитку, мобільності, ефективності використання. Розглядаючи методики діагностики майнового стану, важливо приділити особливу увагу оцінкам співвідношень між елементами структури майна (між власним та запозиченим капіталом, між необоротними та оборотними активами) та порівнянням їх із нормативними співвідношеннями. Необхідно обґрунтувати доцільність та опанувати методику складання ліквідного балансу, в якому активи розміщуються за часом їх перетворення у готівку для виконання своїх поточних зобов’язань, визначити порядок розрахунку фінансових показників–коефіцієнтів ліквідності та їх аналітичні можливості для оцінки ліквідності балансу. Важливе значення слід приділити вивченню можливостей фінансової діагностики, визначити внутрішні та зовнішні чинники, які впливають на фінансові результати та фінансовий стан підприємства, опанувати методику оцінки цього впливу. Розглядаючи комплекс завдань фінансової діагностики, слід пам’ятати, що якість і повнота їх вирішення залежать від стану моніторингу фінансових показників та їх показників-факторів. Необхідно звернути увагу на можливості, переваги та недоліки методик експрес-діагностики та методики поглибленої фінансової діагностики. Експрес-діагностика проводиться для визначення проблемних фінансових показників, тенденцій, співвідношень з наступним їх поглибленим дослідженням. Метою зовнішньої діагностики фінансових результатів підприємства є визначення позитивних тенденцій, які забезпечують прискорене зростання показників прибутку. Мета внутрішньої діагностики фінансових результатів - визначення і мобілізація резервів поліпшення фінансових результатів і фінансового стану підприємства. Для досягнення мети діагностики фінансових результатів вирішуються класичні завдання, що є загальними для внутрішньої та зовнішньої ЕД, з використанням спільного методичного забезпечення, наявності єдиної системи методів діагностики. Відмінностями внутрішньої та зовнішньої діагностики фінансових результатів є їх інформаційне забезпечення та класифікація факторів, які обмежені у зовнішній ЕД. Діагностика фінансових результатів містить загальну їх оцінку за видами діяльності (операційної, інвестиційної та фінансової), у звичайних та незвичайних умовах функціонування. В оцінці впливу факторів на фінансові результати слід звернути увагу на вибір та використання методів факторного впливу у внутрішній і зовнішній діагностиці. Для діагностики платоспроможності необхідно опанувати методики розрахунку і дослідження показників платоспроможності та джерел фінансування матеріальних оборотних активів, виявити спільність і відмінність ліквідності та платоспроможності. Для визначення типу фінансової стійкості підприємства (абсолютний, нормальний, нестійкий або кризовий стан), необхідно розрахувати показники наявності джерел формування запасів та показники забезпеченості запасів джерелами фінансування та звернути увагу на необхідність розробки і обгрунтування заходів щодо подолання нестійкості й запобігання банкрутству підприємства. Для діагностичної оцінки ефективності використання майна підприємства необхідно опанувати методики розрахунку та дослідження показників ділової активності (оборотності активів) та ефективності діяльності підприємства (за допомогою показників рентабельності). Діагностика можливості банкрутства вимагає попередніх: визначення змін і доповнень у законодавстві та законодавчих актах, які виділяють види банкрутства за його сутністю та причинами; опанування ознак банкрутства та визначення ступеню неплатоспроможності підприємства. Під час діагностики банкрутства підприємства слід звернути увагу на переваги та недоліки існуючих методів цієї оцінки, дотримуватись системного підходу щодо їх вибору і використання та врахувати особливості економічних ситуацій у зовнішньому середовищі (у світовій економіці, країні, галузі, регіоні та ін.). Література [2,4-9, 11,14-16,18,19,27-30,32,33].
Тема 5. Управлінська діагностика Особливості управлінського аналізу, його структура, зміст та методи. Діагностика операційної діяльності, її умов та чинників. Оцінка ефективності використання ресурсів підприємства. Методика аналізу валових витрат підприємства та собівартості продукції. Діагностика якості та результативності менеджменту: мета і завдання їх діагностики, система показників оцінки ефективності управління, особливості методики діагностики.
Методичні вказівки
У зв’язку з тим, що сучасне визначення ефективності управління підприємством ґрунтується на узагальнених результатах його діяльності та призначене забезпечити можливості подальших функціонування та розвитку підприємства, необхідно здійснювати діагностичні оцінки: стану підприємства, обґрунтування та реалізації планів та ефективності діяльності управлінського персоналу. Слід звернути увагу на спільність і відмінність внутрішньої та зовнішньої управлінської діагностики: більшість завдань є однаковими і складними, що обумовлює системний підхід до застосування методів оцінки, але внутрішня та зовнішня управлінська діагностика відрізняються метою, повнотою, глибиною, інформаційним забезпеченням, точністю, суб’єктами діагностики та ін. В управлінської діагностиці необхідно: знати і враховувати галузеві особливості в оцінці використання усіх видів ресурсів; визначати вплив факторів на результати основної операційної діяльності; сукупності технічних параметрів та їх впливу на основні показники діяльності агрегатів, ділянок, цеху та підприємства; оцінювати результати зовнішньоекономічної діяльності та її вплив на узагальнені показники діяльності підприємства. Якщо характерною ознакою підприємства є складність технології, велика матеріалоємність виробництва, необхідно звернути увагу на обов’язковість діагностичної оцінки стану системи управління якістю продукції, дотримання регламентованих режимів роботи, оцінки стану систем управління запасами, системи управління витратами, системи управління прибутком, діагностувати стан нормативної бази та ін. Під час діагностики стану використання матеріальних ресурсів необхідно дотримуватися результативного, а не затратного підходу до оцінки, використовуючи як оціночний показник матеріаловіддачу, що розраховується як відношення товарної продукції в діючих цінах (у внутрішній діагностиці) або доходу (виручки) від реалізації продукції, робіт, послуг (у зовнішній діагностиці) до матеріальних витрат (у внутрішній і зовнішній ЕД). Слід звернути увагу на теоретичну тенденцію зростання матеріаловіддачі та оцінити фактичну тенденцію її розвитку на підприємстві. Опанування причин перевитрат матеріальних ресурсів (низький технічний рівень виробництва, несучасні технології виробництва, неконкурентоспроможність продукції, брак і великий рівень відходів, застаріла нормативна база, недосконалість мотивації до ресурсозбереження та ін.) допоможе розробити заходи щодо раціонального використання матеріальних ресурсів з урахуванням усіх елементів стратегії ресурсозбереження. В діагностиці стану трудових ресурсів особливу увагу треба зосередити на визначенні марних витрат робочого часу (позаурочних, на виправлення браку, простої робочих з організаційних причин та ін.), непродуктивних витрат у структурі фонду оплати праці (оплата простоїв), визначити правильність співвідношення узагальнюючих трудових показників: результативного - продуктивності праці та витратного - середньої заробітної плати, (чи досягається випереджаюче зростання продуктивності праці порівняно зі зростанням середньої зарплати) та оцінити вплив їх співвідношення на фінансовий результат. Кількісна оцінка впливу співвідношення трудових показників здійснюється шляхом розрахунку змін собівартості продукції у відносному
вимірюванні (±ΔСт, %) за моделлю ±ΔСт, % = (Із/Іп - 1)*У, (3.1)
де Із - темп зростання (або індекс) середньої заробітної плати, дол.од.; Іп - темп зростання (або індекс) продуктивності праці, дол.од.; У - питома вага витрат на заробітну плату з нарахуваннями у собівартості продукції (або у валових витратах — у зовнішній ЕД), %. Потім розраховується зміна собівартості продукції у вартісному вимірюванні (±ΔС'т, грн.):
±ΔС'т=С*(±ΔСт,%) / 100, (3.2)
де С - собівартість товарної продукції (або сума валових витрат підприємства - у зовнішній ЕД), грн. Далі оцінюється вплив змін у собівартості на фінансовий результат (±ΔФРт, грн.):
±ΔФРт=+ΔС'т (3.3) Діагностична оцінка витрат і собівартості продукції як головного внутрішнього резервоносія ефективності діяльності підприємства не втрачає своєї актуальності, оскільки витрати відображають використання усіх ресурсів підприємства. Студентам слід опанувати класифікацію витрат підприємства, області її використання, особливості кожного виду витрат, які необхідно враховувати під час їх діагностичної оцінки. Оскільки зниження витрат та собівартості продукції є головним внутрішнім резервом збільшення фінансового результату, треба вміти визначити цей резерв та оцінити, опанувавши склад завдань діагностики, послідовність та методи вирішення цих завдань. Особливу увагу слід приділити непродуктивним та зайвим витратам (втратам від браку, перевитратам та ін.) та госпрозрахунковій собівартості продукції цехів. Обгрунтоване діагностування і оцінка резервів оптимізації витрат і собівартості продукції у внутрішній ЕД найбільш повно та достовірно визначаються завдяки використанню кореляційно-регресійного методу аналізу у поєднанні з іншими способами дослідження. Діагностиці невиробничих витрат (збутових, управлінських та ін.) слід теж приділяти належну увагу. Оцінюються: їх питома вага у загальних витратах, динаміка, співвідношення з результативними показниками. Зовнішня діагностика витрат обмежена дослідженнями динаміки, структури валових витрат підприємства: з угрупуваннями їх за видами діяльності, за цільовим призначенням та за елементами витрат. Для визначення зовнішніх потенційних резервів досліджується досвід аналогічних підприємств. Необхідно також оцінити співвідношення темпів зростання товарної продукції та собівартості продукції, а у зовнішній ЕД — темпів зростання доходу від реалізації продукції та темпів зростання валових витрат підприємства. Оскільки внутрішні та потенційні (зовнішні) резерви динамічні, залежність їх від часу може бути різною, що вимагає врахування стадії життєвого циклу продукції та підприємства. Література [1-9, 11,14-18,19,27-30,32,33].
Тема 6. Діагностика економічної безпеки підприємства та економічної культури Аналіз рівня економічної безпеки підприємства та її складових елементів: фінансової, техніко-технологічної, правової, інтелектуальної, інформаційної та каналів зв’язку, кадрової та екологічної безпеки. Сучасні методи діагностики персоналу підприємства в інтересах безпеки. Методи оцінки кримінального оточення. Діагностика можливості промислового шпигунства. Оцінка уразливості підприємства. Аналіз виконання зобов’язань перед: державою, трудовим колективом, постачальниками, споживачами та іншими учасниками ринку. Оцінка іміджу підприємства на внутрішньому та зовнішніх ринках. Оцінка якості менеджменту, роль культури в її підвищенні.
Методичні вказівки
Ця тема присвячена актуальним питанням внутрішньої самооцінки та прогнозування стану підприємства для розробки заходів щодо захисту виробничих функцій від різних проявів несприятливих чинників зовнішнього та внутрішнього походження, які погіршують показники діяльності, та деструктивних факторів, які можуть стати причинами банкрутства. Множина несприятливих факторів потребує їх класифікації за різними ознаками, яку потрібно детально вивчити. Для створення умов економічної безпеки необхідно здійснювати моніторинг індикаторів безпеки та розробляти і вживати відмічені заходи протидії, що є метою діагностики економічної безпеки. Особливу увагу слід звернути на істотні характерні ознаки економічної безпеки підприємства та на комплекс завдань діагностики економічної безпеки, які спрямовані на досягнення її мети. Комплекс завдань містить діагностику: стану захисту матеріальних і фінансових цінностей, інтелектуальної власності, персоналу, інформації; забезпечення комерційної таємниці; моніторинг зовнішнього середовища; діагностику рівня корпоративної культури; оцінку ризиків та економічних втрат; розробку системи заходів запобігання загрозам. Необхідно відмітити, що діагностична оцінка складових економічного потенціалу цікавить усіх учасників ринку і як основна підфункція контролю економічна діагностика здійснюється внутрішніми та зовнішніми суб’єктами ЕД. Необхідно детально опанувати загальні методичні положення та особливості методики діагностичної оцінки економічної безпеки: дослідження її стану за тривалий період часу; врахування різноманіття ризиків з кількісною оцінкою їх рівня; необхідність комплексного використання методів дослідження та системи показників оцінки; використання інтегрального показника для узагальненої оцінки стану економічної безпеки підприємства та ін. На ділову репутацію, або імідж, підприємства впливають результати господарської діяльності. Це головний, але не єдиний фактор. Для учасників ринкових відносин важливим є забезпечення фінансової прозорості, договірних та фінансових зобов’язань, запобігання конфліктів і судових процесів, соціальна та екологічна спрямованість господарської діяльності, дотримання принципів управління, законів і законодавчих актів, врахування суспільних інтересів, наявність належного рівня культури корпоративного управління. Студенту необхідно опанувати сутність цієї категорії як узагальненої комплексної характеристики управлінської праці, яка відображає її якісні риси та особливості, й звернути увагу на розвиток такого напрямку управлінської науки, як крос-культурний менеджмент. Предметом його дослідження є сучасні виробничі відносини та поведінкові закономірності, роль яких в умовах глобалізації та розширення інтеграційних процесів підсилюється. У зв’язку з цим важливого значення в ЕД набуває така складова управлінської культури як аналітична культура керівників і фахівців. Як рівень стану їх творчого потенціалу та аналітичних здібностей, вона реалізовується в формах організації та проведення економічного аналізу, у тому числі в діагностиці, та під час аналітичного супроводження усіх етапів технології управлінських рішень. Слід пам’ятати, що наявність ознак аналітичної культури надає конкурентні переваги на ринку праці, тому доцільно опанувати модель структури системи аналітичної культури, зміст її елементів, напрямки удосконалення (додаток А, [35]). Література [4-6,13,18,29,30,33-35].
4 ТЕМАТИКА ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ
Теми лабораторних робіт, передбачені робочою програмою дисципліни ”Економічна діагностика”, наведені у таблиці 4.1. Для виконання лабораторних робіт необхідно опанувати теоретичні питання не тільки з конкретної теми, а й усіх попередніх тем дисципліни та дисциплін, які забезпечують ”Економічну діагностику” (”Економічна теорія”, ”Мікроекономіка”, ”Макроекономіка”, ”Менеджмент”, “Економіка підприємства”, ”Статистика”, ”Бухгалтерський облік”, ”Економічний аналіз”).
Таблиця 4.1 – Теми лабораторних робіт з дисципліни „Економічна діагностика”
5 ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ТА МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО ЇХ ВИКОНАННЯ
5.1 Вибір варіанта
Вибір варіанта роботи студентом проводиться відповідно до двох останніх цифр номеру залікової книжки. Наприклад, якщо номер залікової книжки студента Петрова А.Н. складає 168954, то номер варіанту контрольної роботи - №54.
5.2 Вихідні дані
Базові вихідні дані для всіх варіантів завдань надані у таблицях 5.1, 5.2 та 5.3. Індивідуальні вихідні дані для таблиці 5.1 студенти формують самостійно на підставі базових, коригуючи їх відповідно до наведених нижче моделей: 1) показники, наведені в строках 035, 060, 120, 130, перераховуються за моделлю Вінд=Вбаз*(2+NN/100), (5.1) де Вінд – величіна показника за індивідуальним варіантом; Вбаз – величіна відповідного показника за базовим варіантом; NN – номер варіанту. 2) показники, наведені в строках 040, 070, 080, 090, 140, 150, 160, перераховуються за моделлю Вінд=Вбаз*(1+NN/100), (5.2) де Вінд – величіна показника за індивідуальним варіантом; Вбаз – величіна відповідного показника за базовим варіантом; NN – номер варіанта; 3) інші показники таблиці 5.1 визначаються студентами самостійно згідно з встановленою методикою складання фінансової звітності. Наприклад, показник ”Валовий прибуток” у базовому варіанті дорівнює різниці між показниками ”Чистий доход (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)” та ”Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)” і складає 720616-681869=38747 тис. грн. Базові дані таблиці 5.2 є однаковими для всіх індивідуальних варіантів. Основні показники діяльності підприємства, наведені в таблиці 5.3, в індивідуальних варіантах формуються наступним чином: 1) показники 1, 2, 10.1, 10.2, 12, 13, 19, 20, 23, 24, 26 приймаються з базового варіанту; 2) інші показники таблиці 5.3 розраховуються студентами самостійно на підставі даних з таблиць 5.1 та 5.2.
Таблиця 5.1 – Фінансові результати, тис.грн.
Продовження таблиці 5.1
Таблиця 5.2 – Баланс підприємства (середньорічні суми за статтями балансу), тис. грн.
Продовження таблиці 5.2
Продовження таблиці 5.2
Продовження таблиці 5.2
Таблиця 5.3 –Показники діяльності підприємства
Продовження таблиці 5.3
Продовження таблиці 5.3
5.3 Стислі методичні вказівки щодо надання діагностичних оцінок
Індивідуальне завдання з дисципліни ”Економічна діагностика” передбачає опанування нормативно-правового забезпечення господарської діяльності [1-4,9,10,13], теоретичних питань з ЕД [2,5,6,12], методики діагностичної оцінки [4-11,13,15-19,31-35] та вирішення наступних завдань:
Методика її наведена у джерелах [4-8,10,16-19]. Після проведення індивідуальних розрахунків слід самостійно сформулювати висновки.
Оцінка здійснюється з використанням системи методів економічної діагностики [2,4-8,11,13-16,19]. Результати розрахунків вертикального і горизонтального видів аналізу слід узагальнити в аналітичних таблицях, дотримуючись вимог їх оформлення, і надати якісну оцінку структури балансу відносно співвідношень власного і запозиченого капіталу та необоротних і оборотних активів.
Вона проводиться на підставі аналізу динаміки основних показників діяльності за 3 роки, визначення тенденцій їх розвитку з використанням джерел [2,4-8,16,17] та додатка Б, перспективних напрямків розвитку економіки та галузі з використанням джерел [13,20-22,25], та додатка Б; а також запропонованих студентом заходів (з урахуванням визначених у контрольній роботі резервів) щодо поліпшення показників діяльності підприємства. Результати розрахунків узагальнити в аналітичній таблиці 5.4 і зробити висновки. 4. Прогноз основних показників діяльності на наступний 4-й рік Прогнозна діагностична оцінка надається методом екстраполяції. Сутність цього методу: тенденції минулого розвитку розповсюджуються на наступні майбутні періоди. Спочатку розраховуються середньорічні темпи росту показників-чинників. Величина конкретного показника-чинника, досягнута в останньому звітному періоді (тобто у 3-му році), помножається на його середньорічний темп росту. Наприклад, якщо обсяг виробництва продукції в останньому 3-му році досяг 250 000 тис.т., а середньорічний темп росту обсягу виробництва складав 1,05 дол.од., то прогнозний обсяг виробництва, розрахований методом екстраполяції, дорівнюватиме 250000*1,05=262500 тис.т. Результати розрахунків надаються у стовпчику 7 таблиці 5.4. Далі показники-чинники коригуються. Перевагою методу екстраполяції є його простота, а суттєвий недолік – недостатня точність оцінки. Для її підвищення слід скоригувати екстраполяційні оцінки з урахуванням інфляції, впровадження досягнень НТП та передового досвіду роботи в економіці та в галузі ( з посиланням на джерела інформації) та запропонованих студентом на їх підставі конкретних заходів. Коригування аргументувати, використовуючи періодичні й наукові видання [13-15,20,22]. Наприклад, якщо впровадити заходи щодо поліпшення збутової діяльності на основі системи бенчмаркетингу, виявляються необгрунтовані витрати і втрати в процесі товароруху продукції на 6,5% і на 6,7-7,1%, зростає обсяг продажу завдяки правильності виборів ринків і засобів виходу на них. Екстраполяційні оцінки з обсягу виробництва і товарної продукції коригуємо на коефіцієнт (1+6,7%/100%), тобто орієнтуємо на мінімальне зростання (а не на 7,1%); екстраполяційну оцінку витрат на збут коригуємо на коефіцієнт (1-6,7%/100%). Скоригована величина показників-чинників є їх прогнозом та надається в стовпчику 8 таблиці 5.4. Крім того, необхідно врахувати, що такі показники, як: брак продукції, марні втрати часу та непродуктивні витрати не плануються. На підставі скоригованих показників-чинників розраховуються прогнозні оціночні та узагальнюючі показники діяльності. Наприклад, якщо товарна продукція за прогнозом дорівнюватиме 900 000 тис. грн., а чисельність персоналу за прогнозом складає 2 000 осіб, то прогнозний оціночний трудовий показник продуктивність праці (тобто річний виробіток продукції на Результати розрахунків надати у стовпчику 8 таблиці 5.4; розрахувати відхилення показників від базового рівня.
6 ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАВДАННЯ
У висновках у стислій формі представити результати діагностики, визначені причини, надані пропозиції щодо удосконалення стану потенціалу підприємства та його фінансового стану та їх прогнозну оцінку. Висновки повинні містити якісні та кількісні діагностичні оцінки.
7 ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
Наводиться перелік тільки використаних студентом джерел. Він надається з дотриманням вимог системи ЕСКД [3]. У тексті посилання на конкретне джерело робиться у квадратних дужках.
Додаток А
СКЛАДОВІ АНАЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ФАХІВЦІВ [35]
Сучасні та майбутні умови функціонування соціально-економічних систем будь-якого рівня управління (цех, філія, підприємство, галузь, регіон, народне господарство, досягнуті ступені глобалізації) є мінливими та невизначеними і носять вірогідний характер. Негативний вплив цих умов на господарську діяльність підсилюється конкурентним середовищем і невизначеністю зовнішніх і внутрішніх політичних та економічних ситуацій. Це ускладнює аналіз функціонування соціально-економічних систем, викликає потребу безперервного удосконалення методів і прийомів, які використовуються в аналітичній роботі, і обумовлює необхідність поліпшення фундаментальної аналітичної підготовки і перепідготовки фахівців усіх спеціальностей, і, у першу чергу, економічних. Наукові аспекти формування нової парадигми економічної теорії взагалі та зміни філософії економічного аналізу зокрема розкриті у низці наукових публікацій. Основний акцент в них зроблено на удосконалення теорії та змісту економічного аналізу, методик його проведення, забезпечення та організації аналітичної роботи. Ці роботи сприяли трансформації економічного аналізу до умов становлення ринкових відносин в Україні. Огляд публікацій з проблеми, що розглядається, свідчить про те, що подальший розвиток економічного аналізу в Україні пов’язаний з поглибленням та удосконаленням його методологічних положень та практичної аналітичної роботи на усіх рівнях управління економікою. Однією з найважливіших засад удосконалення організації економічного аналізу є становлення і розвиток аналітичної культури фахівців. Аналітичними здатностями людина частково наділена від природи. Завдяки освіті аналітична функція системно формується, розвивається, удосконалюється для практичного використання. Освіта формує початковий рівень аналітичної культури фахівця. На жаль, економічна ситуація в Україні, в регіонах, галузях народного господарства не сприяє наближенню освіти до потреб суспільства та особи, а іноді спостерігається зворотна тенденція. Про це свідчать факти, коли люди без освіти або без належного її рівня досягають високого рівня доходів та якості життя, порушуючи закони та загальноприйняті принципи діяльності. Головним критерієм реформування світогляду суспільства, у першу чергу активно зайнятого населення, має стати орієнтація на загальнолюдські цінності та принципи цивілізованого ведення бізнесу. Наявність недоліків, невідповідність рівня освіти зростаючим вимогам, а також важливе значення удосконалення аналітичної культури фахівців обумовлюють необхідність детального дослідження цієї актуальної проблеми. Метою даного дослідження є обгрунтування і розробка моделі структури аналітичної культури фахівців, визначення напрямів формування і підтримки на належному рівні її складових. Аналітична культура фахівця як наукова категорія, на наш погляд, це рівень стану творчого потенціалу та аналітичних здібностей фахівця (аналітика, фінансиста, аудитора, економіста, технолога та ін.), який реалізується в формах організації та проведення економічного аналізу для здійснення аналітичної підтримки управлінських рішень на всіх рівнях управління. Формування та підвищення аналітичної культури фахівців є важливою функцією навчального закладу і конкретною практичною функцією менеджменту суб’єкта господарювання. Головною метою побудови системи аналітичної культури є організація забезпечення її належного рівня. Побудова системи вимагає визначення сукупності елементів та структуризацію, яка забезпечує впорядкування, закономірне розташування за значимістю і сполучення у просторі та часі всіх елементів системи. Запропоновану нами модель структури аналітичної культури представлено на рисунку А.1. Її елементи об’єднані єдиним інтегральним циклом. Формування та удосконалення функціональної структури системи аналітичної культури – процес безперервний. Вона містить наступні елементи. 1. Дотримання суспільних вимог до фахівців заключається у володінні цінностями загальної культури, сучасних економічної теорії та практики менеджменту, їх опануванні для визначення своєї ролі в їх удосконаленні. Суспільні вимоги ґрунтуються на обов’язковому вивченні соціальних та екологічних факторів економічної діяльності та аналітичної оцінки їх впливу.
Рисунок А.1 — Модель структури системи аналітичної культури фахівців
дотримуватися чистоти професійної та загальнонаукової термінології, коректно її використовувати, аргументовано тлумачити та безперервно поліпшувати. Знання напрямків науково – технічного прогресу сприяє постійному пошуку нових резервів виробництва та їх впровадженню для забезпечення гнучкого розвитку виробництва. 3. Методологія економічного аналізу як загальний підхід до його проведення формує у фахівця сприйняття економічного аналізу як цілісної системи. Воно створюється на підставі опанування: сучасними завданнями ЕА, підпорядкованими меті аналізу; функціями, які він виконує у системі економічних наук і практичних оцінках господарських явищ і процесів на мікро- та макрорівнях; засобами оцінки конкурентного середовища, тенденцій, причинно – наслідкових зв‘язків, діагностики стану, рейтингу та ін. 4. Знання системи засобів аналітичного дослідження, доцільних областей їх ефективного використання та уміння досконально володіти цим інструментарієм у практичному застосуванні з урахуванням нових методів досліджень у споріднених науках (математиці, менеджменті та ін) підвищує точність та об’єктивність аналітичних оцінок та забезпечує їх всебічність. Використання методів аналізу супроводжується дотриманням його принципів. Наприклад, невід‘ємним елементом аналітичної культури фахівця на сучасному етапі є слідкування правилам: врахування конкурентності, інфляційних процесів, етапів життєвого циклу підприємства і його продукції, визначення чинників. Останні безпосередньо впливають на процеси формування витрат і доходів, на вибір методів дослідження їх стану, структури, тенденцій розвитку на стадіях виробництва, переробки, споживання товарів, а для деяких – і під час збереження та утилізації. 5. Своєчасному та якісному проведенню економічного аналізу сприяє його належне забезпечення (організаційне, методичне, інформаційне, нормативно-правове, технічне та ін). Тому уміння його створити, виконувати та поліпшувати є складовою частиною аналітичної культури фахівця. Вона сприяє прискоренню прийняття управлінських рішень та підвищенню їх ефективності. 6. Використання комп’ютерних інформаційних систем і технологій економічного аналізу не змінює його мети та завдань, але впливає на вибір і застосування засобів економічного аналізу і викликає необхідність їх удосконалення. Так, використання методу електронних аналітичних таблиць поєднує традиційний метод аналітичних таблиць з методом моделювання їх форми і змісту та з методом прямого розрахунку аналітичних показників (темпів зростання, відхилень, оцінки виконання встановлених завдань, структури, проміжних та кінцевих підсумків та ін). При отриманні та системному використанні засобів економічного аналізу він поглиблюється з одночасним зменшенням трудомісткості, підвищенням об‘єктивності, точності та оперативності. 7. Необхідність слідкування сучасній цільовій орієнтації економічного аналізу підсилюється з такої причини. Великі підприємства, що функціонують в умовах конкурентного середовища, впроваджують спеціальні системи планування, обліку і аналізу, необхідні для прийняття управлінських рішень. Комплексний, системний підхід до їх обґрунтування притаманний і вітчизняній практиці. Він обумовив колективну форму організації аналітичної роботи; необхідність врахування імовірності зміни умов функціонування суб’єктів господарювання та оцінки ризиків; підсилення вимог до рівня ситуаційного аналізу та обґрунтування пріоритетних напрямків розвитку об’єкта та предмета економічного аналізу та ін. 8. Невід’ємною ознакою аналітичної культури фахівця є володіння засобами контролю якості проведеної аналітичної роботи. В першу чергу, це стосується: перевірки правильності оцінки будь-яких аналітичних показників, застосуванням двох, як мінімум, засобів їх розрахунку; порівняння доходів з витратами, потреби у ресурсах з джерелами їх надходжень, попиту з пропозиціями та ін. Важливе значення мають також одночасна порівняльна оцінка тенденцій взаємопов’язаних технічних і економічних (в тому числі і фінансових) показників діяльності та їх чинників і визначення причин неузгодженості їх змін. Проведений аналіз теоретичних основ економічного аналізу свідчить про недостатню проробку методологічних засад щодо такої важливої наукової категорії як аналітична культура фахівців. На підставі сучасних вимог до аналітичної функції, з урахуванням їх особливостей та напрямків удосконалення економічного аналізу обґрунтовано систему складових аналітичної культури та визначено їх зміст. Складність структури аналітичної культури обумовлена багаточисельними функціональними зв’язками фахівців і необхідністю досягати взаємопорозуміння та врахувати аналітичні інтереси усіх учасників ринкових відносин. Наявність ознак аналітичної культури надасть менеджерам і фахівцям конкурентні переваги на ринку праці. Додаток Б
Система показників оборотності активів
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||