ЕКОНОМІЧНЕ ОЦІНЮВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ 11.07.2014 12:06

Тема 1. теоретичні основи оцінки регіонального розвитку

 

1. Сутність та основні теорії регіонального розвитку. Визначення регіонального розвитку в економічній літературі. Еволюція наукових досліджень проблем регіонального розвитку. Провідні наукові школи з дослідження динаміки та проблем регіонального розвитку. Класифікація та зміст основних теорій регіонального зростання та розвитку. Неокласичні теорії регіонального зростання та розвитку. Теорії кумулятивного зростання та розвитку. Сучасні теорії регіонального зростання та розвитку. Основні чинники регіонального розвитку.

 

2.   Критерії та показники оцінки й аналізу регіонального розвитку. Сутність та відмінність понять регіональне зростання та регіональний розвиток. Кількісні показники регіонального розвитку та їх зміст. Якісні показники регіонального розвитку та їх зміст. Критерії регіонального розвитку в сучасних умовах. Економічні критерії регіонального розвитку. Соціальні критерії регіонального розвитку. Показники оцінки ефективності регіонального розвитку.

 

3. Мета та завдання дисципліни «аналіз та оцінка регіонального розвитку». Оцінка та аналіз регіонального розвитку як констатація стану розвитку регіону. Оцінка та аналіз регіонального розвитку як вихідна інформація для прийняття управлінських рішень та обґрунтування перспективних напрямів розвитку регіону. Основні завдання дисципліни: наукове обґрунтування перспектив розвитку регіонів; визначення та оцінка внутрішніх резервів регіонального розвитку; моніторинг прийнятих управлінських рішень.

 

1. Основні поняття регіонального економічного аналізу. Об’єкт та предмет регіонального економічного аналізу. Статичний та динамічний аналіз регіонального розвитку. Форми організації процесу аналізу регіонального розвитку. Сутність та зміст аналітичної та експертної діагностики регіонального розвитку.  Моделювання   як засіб отримання інформації щодо регіонального розвитку (діагностика на моделі).

 

Основні поняття та їх визначення

 

         Критерій -  істотна, визначальна  ознака, на підставі якої проводиться оцінка, визначення або класифікація предмета, явища, процесу.

       Мета – ідеальний чи реальний предмет свідомого або несвідомого прагнення суб’єкта; кінцевий результат, на досягнення якого свідомо спрямований певний процес.

 

       Мета регіонального аналізу – констатація та оцінка стану розвитку регіону та підготовка вихідної інформації для прийняття управлінських рішень щодо перспектив його розвитку.

      

     Об’єкт регіонального економічного аналізу - регіон різного таксономічного рівня: країна, автономна республіка, область, район, будь-який населений пункт.

     Предмет регіонального економічного аналізу – сукупність соціально-економічних процесів, що відбуваються в регіоні, та їх вплив на ефективність функціонування регіональної системи, а також на рівень та якість життя населення регіону.

     Показник - узагальнена характеристика будь-якого об’єкту, процесу чи його результату, поняття чи їх властивостей, яка, як правило, виражається у кількісному виразі.

     Регіональний економічний аналіз – сукупність методів та прийомів, пов’язаних з дослідженням економічних процесів в їх взаємозв’язку, що складаються під впливом об’єктивних економічних законів і факторів суб’єктивного характеру на певній території;

     Регіон у національній економіці – це окрема самостійна система господарювання, яка має чітко визначені кордони території, власні органи управління, матеріальну і фінансову базу і, як правило, визначається законодавчими актами держави, виходячи з її стратегічних і тактичних цілей та завдань. 

     Регіональний розвиток – це такий режим функціонування регіональної системи, яка забезпечує позитивну динаміку усіх параметрів господарства регіону, збалансоване відтворення ресурсного, економічного, соціально-демографічного потенціалу та підвищення рівня й якості життя населення, а також інших змін у регіонах.

 

Тема 2. МЕТОДологія ОЦІНКИ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

 

1.   Системний аналіз як основа здійснення оцінки  регіонального розвитку. Сутність системного аналізу як методології дослідження складних об’єктів. Поняття системи та її властивостей. Регіон як складна соціально-економічна система. Методологічні принципи оцінки та системного аналізу регіонального розвитку. Характеристика основних принципів системного аналізу: планомірності, «провідної ланки», конкретності та дієвості, об’єктивності.

 

2. Зміст основних методів оцінки та аналізу регіонального розвитку. Метод декомпозиції системи, його сутність та сфера його застосування. Використання статистичних методів в системному аналізі регіонального розвитку. Балансовий метод як інструмент аналізу регіонального розвитку. Сутність методу перехресних порівнянь та доцільність його використання. Зміст методів евристичних та експертних оцінок. Застосування імітаційного та економіко-математичного моделювання в аналізі та оцінці регіонального розвитку.

 

3. Статистична база регіонального аналізу та оцінки ефективності регіонального розвитку . Сутність поняття «інформація». Статистична інформація та її джерела стосовно тенденцій регіонального розвитку. Проблема співставності статистичних даних. Взаємозв’язок економічних та соціальних показників, що характеризують регіональний розвиток. Основні показники, що використовуються при оцінці та аналізі регіонального розвитку. Валовий регіональний продукт як узагальнюючий показник регіонального розвитку. Джерела для міжнародних співставлень ефективності регіонального розвитку.

Проблема удосконалення статистичної бази з питань оцінки регіонального розвитку в Україні.

 

4. Технологія проведення оцінки та аналізу регіонального розвитку.  Етапи та види робіт, що здійснюються в процесі оцінки та аналізу регіонального розвитку. Компетенція органів державної влади та інших інституцій при проведенні оцінки та аналізі проблем регіонального розвитку.

 

Основні поняття та їх визначення

 

 

      Агрегування – це операція об’єднання декількох елементів в єдине ціле, протилежна до декомпозиції.

   Балансовий метод - метод розрахунків, що уможливлює узгодження між потребами та засобами для їх забезпечення.

      Декомпозиція – розподіл системи на підсистеми, кожна з  яких розглядається у якості самостійного об’єкта.

      Декомпозиція системи - розподіл соціально-економіч­ної територіальної системи, що вивчається, на елементи або підсистеми, спрощення системи, необхідне для з’ясування взаємозв’язків між елементами;

Евристика - мистецтво знаходження істини і є системою логічних і методичних правил теоретичного дослідження.

       Економіко-математична модель - стисле вираження найсуттєвіших економічних взаємозв’язків досліджуваних об’єктів (процесів) у вигляді математичних функцій, нерівностей і рівнянь

    Інформація —  це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

     Побудова системи – визначення кількості компонентів системи, які необхідні для нормального функціонування й досягнення її цілей; структуризація компонентів за рівнями ієрархії та встановлення зв’язків між ними.

     Розвиток системи – процес удосконалення системи на основі вивчення механізму конкуренції, законів відтворення, розвитку потреб, економії часу тощо, які забезпечують виживання сситеми.

     Система – цілісний комплекс взаємопов’язаних компонентів, яким притаманна особлива єдність із зовнішнім середовищем, який являє собою підсистему системи більш високого рівня. Єдність системи із зовнішнім середовищем визначає її взаємозв’язок з дією об’єктивних економічних законів.

     Системний аналіз – аналіз на основі всебічного вивчення, із застосуванням наукових підходів її властивостей з метою виявлення сильних і слабких сторін системи, її можливостей та загроз, формування стратегії функціонування й розвитку.

     Системний підхід – методологія дослідження об’єктів як систем.

     Статистична інформація – це офіційна документована державна інформація, яка дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя.

     Структура системи – сукупність компонентів системи, що знаходяться у певній упорядкованості та поєднують локальні цілі задля найкращого досягнення головної (глобальної) цілі системи. Кількість компонентів системи та їх зв’язків має бути мінімальним, але достатнім для виконання головної цілі системи.

     Ціль системи – кінцевий стан системи чи її виходу, до якого вона прагне в силу своєї структурної організації.

 

Тема 3. МОНІТОРИНГ РЕГІОНАЛЬНИХ СИТУАЦІЙ ТА РЕГІОНАЛЬНИХ ПРОБЛЕМ

1. Проблеми регіонального розвитку та класифікація проблемних регіонів. Зовнішні та внутрішні фактори, що призводять до проблем у соціально-економічному розвитку регіонів.  Сутність поняття «проблемний регіон». Класифікація проблемних регіонів. Характерні ознаки та підходи щодо визначення депресивних територій. Моніторинг депресивних територій. Типологізація проблемних територій. Відсталі та кризові регіони в національній економіці. Особливості моніторингу відсталих та кризових регіонів.

 

     2.  Сутність та причини виникнення диспропорцій у регіональному розвитку.  Нерівномірність соціально-економічного розвитку регіонів та система показників, що її характеризують. Сутність поняття «регіональні соціально-економічні диспропорції». Критерії визначення диспропорційності регіонального розвитку. Нормативно-правові основи регулювання соціально-економічних диспропорцій на регіональному рівні. Оцінка регіональних диспропорцій в національній економіці України.

 

     3. Моніторинг територій з особливим статусом. Види територій зі спеціальним статусом. Особливості моніторингу територій зі спеціальним статусом. Спеціальні економічні зони та території пріоритетного розвитку. Аналіз показників функціонування територій зі спеціальним статусом. Оцінка ефективності запровадження особливих бюджетних режимів на проблемних територіях та територіях з особливим статусом.

 

4. Оцінка та аналіз показників економічної безпеки регіону. Поняття економічної безпеки регіону та її критерії. Необхідність моніторингу економічної безпеки регіону. Система показників, що характеризують економічну безпеку регіону.

 

Основні поняття та їх визначення

                                                                               

Депресивні території – це такі просторово локальні утворення, в яких з економічних, політичних, соціальних, екологічних та інших причин перестають діяти стимули саморозвитку, отже немає підстав розраховувати на самостійний вихід з кризової ситуації.

            Економічна безпека регіону – це сукупність поточного стану, умов, факторів, що характеризують стабільність і поступальний рух розвитку регіону, який органічно інтегрований в економіку країни як відносно самостійна структура.

     Моніторинг - комплекс наукових, технічних, технологічних, організаційних та інших засобів, які забезпечують систематичний контроль (стеження) за станом та тенденціями розвитку природних та техногенних процесів.

Особливі бюджетні режими - комплекс податково-бюджетних заходів, які направлені на утворення в депресивних і відсталих районах сприятливого інвестиційного клімату з метою активізації приватного національного і залучення іноземного капіталу (створення СЕЗ).

            Спеціальна економічна зона (СЕЗ) — територія, в межах якої відповідним законом України встановлюється і діє спеціальний правовий режим господарської діяльності та спеціальний порядок застосування і дії законодавства України.

         Територія пріоритетного розвитку - територія, на якій склалися несприятливі соціально-економічні та екологічні умови, незадовільний стан зайнятості населення і на якій запроваджується спеціальний режим інвестиційної діяльності для створення нових робочих місць.

Тема 4. ОЦІНКА нормативно-правового та інституційного забезпечення регіонального розвитку

1. Державна система управління регіональним розвитком.  Роль держави в управлінні регіональним розвитком. Регіональна політика як складова державної економічної політики. Проблема узгодження загальнодержавних та місцевих інтересів. Система органів управління регіональним розвитком. Центральні та місцеві органи управління регіональним розвитком. Недержавні інституції в системі управління регіональним розвитком.

Законодавство України з питань управління регіональним розвитком. Розподіл повноважень щодо управління регіональним розвитком між центральними та місцевими органами державної влади та їх законодавче закріплення. 

Недоліки існуючої системи управління регіональним розвитком та шляхи їх усунення. Необхідність подальшого удосконалення законодавчо-нормативної бази з питань регулювання регіонального розвитку. 

 

2. Компетенція органів державної влади в галузі управління регіональним розвитком та аналіз чинної нормативно-правової бази щодо її забезпечення. Компетенція Верховної Ради України в питаннях регулювання регіонального розвитку. Компетенція Кабінету Міністрів України в питаннях регулювання регіонального розвитку.

Функції міністерства економічного розвитку та торгівлі в забезпеченні ефективного регіонального розвитку.

Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Мінрегіон України) та його повноваження у регулюванні регіонального розвитку.

Роль місцевого самоврядування в управлінні регіональним розвитком.

Аналіз повноважень органів державної влади з питань регулювання регіонального розвитку, закріплених в чинному законодавстві.

Проблема дублювання функцій органами державної влади і управління в питаннях регулювання регіонального розвитку.

 

3. Аналіз ефективності нових форм управління регіональним розвитком. Угоди щодо регіонального розвитку як інструмент підвищення його ефективності. Аналіз виконання чинних угод щодо регіонального розвитку. Оцінка впливу регіональних угод на показники регіонального розвитку в розрізі окремих регіонів країни.

 

4. Роль недержавних інституцій в підвищенні ефективності регіонального розвитку. Агентства регіонального розвитку та їх роль у забезпеченні розвитку окремих територій. Оцінка ефективності діяльності агентств регіонального розвитку.

Основні поняття та їх визначення

 

Місцеве управління – управління, спрямоване на вирішення питань місцевого значення на рівні областей та адміністративних районів.

            Система управління регіональним розвитком – сукупність органів державної влади й управління та недержавних інституцій, які виконують певні функції, спрямовані на підвищення ефективності регіонального розвитку.

Регіональна політика – складова державної економічної політики, сукупність організаційно-правових та економічних заходів, здійснюваних державою у сфері регіонального розвитку.

Управління – свідоме регулювання регіонального розвитку з метою підвищення його ефективності.

         Угода   щодо   регіонального   розвитку – документ, що укладається між   Кабінетом Міністрів  України  та  Верховною  Радою Автономної    Республіки    Крим,    обласною,    Київською    або Севастопольською міською радою з метою узгодження діяльності центральних і місцевих органів  виконавчої  влади  та  органів місцевого самоврядування у сфері державного стимулювання розвитку регіонів.

 

Тема 5. ОЦІНКА ПРИРОДНО-РЕСУРСНОГО ПОТЕНЦІАЛУ РЕГІОНУ

 

1. Природно-ресурсний потенціал регіону: його склад та економічна оцінка. Визначення поняття «природно-ресурсний потенціал регіону» та його складові. Оцінка складу, структури, ефективності використання природно-ресурсного потенціалу регіону. Сутність економічної оцінки природно-ресурсного потенціалу регіону та підходи щодо її визначення. 

 

     2. Методика оцінки окремих видів природно-ресурсного потенціалу: земельні ресурси. Алгоритм розрахунку економічної оцінки  земельних ресурсів. Особливості економічної оцінки земель сільськогосподарського призначення та міської території.

 

     3. Методика оцінки окремих видів природно-ресурсного потенціалу: лісові ресурси. Алгоритм здійснення економічної оцінки лісових ресурсів. 

 

     4. Методика оцінки окремих видів природно-ресурсного потенціалу: водні ресурси. Алгоритм здійснення економічної оцінки  водних ресурсів.

 

     5. Комплексна оцінка природно-ресурсного потенціалу регіону з врахуванням усіх його складових. Алгоритм здійснення комплексної економічної оцінки  природо-ресурсного потенціалу регіону. Аналіз показників економічної оцінки природно-ресурсного потенціалу регіону. та його використання при обґрунтуванні управлінських рішень щодо підвищення ефективності його використання.

 

     6. Аналіз ефективності використання окремих складових природно-ресурсного потенціалу в регіоні. Аналіз структури використання земельних в розрізі окремих користувачів. Аналіз структури використання водних ресурсів в розрізі окремих споживачів. Показники ефективності використання окремих видів природних ресурсів та алгоритм їх розрахунку.  Обґрунтування управлінських рішень щодо підвищення ефективності використання природно-ресурсного потенціалу регіону.

 

Основні поняття та їх визначення

 

         Баланс земельних ресурсів регіону – розрахунок у формі шахової таблиці, що відображає структуру земель регіону на початок і кінець року та трансформацію їх протягом року.

Водогосподарський баланс регіону – розрахунок можливого водоспоживання за окремими напрямами, узгоджений з прогнозним обсягом водних ресурсів регіону.

Лісовкрита площа – частка площі регіону, вкритої лісом, у загальній площі регіону.

Природно – ресурсний потенціал регіону – сукупність природних ресурсів та природних умов, які можуть бути використані в господарській діяльності регіону з врахуванням досягнень науково-технічного прогресу.

Природні ресурси – елемент національного багатства, який включає в себе тіла й сили природи (земля, корисні копалини, ліси, вода та ін.), які використовуються (чи можуть бути використані) у виробничій чи іншій діяльності з метою задоволення потреб людського суспільства. 

 

 

Тема 6. оцінка рівня соціально-економічного розвитку регіону

 

1. Система основних загальноекономічних показників розвитку регіону.

Підходи щодо оцінки економічних і соціальних процесів в регіоні. Сутність та зміст історичного, синхронного та прогностичного підходів щодо оцінки рівня соціально-економічного розвитку регіону. Перелік основних кількісних показників, що використовуються для аналізу рівня економічного розвитку регіону та їх зміст (кількість населення, трудові ресурси, обсяги ВРП, обсяги основного капіталу тощо). Показники, що використовуються для аналізу та оцінки рівня соціального розвитку регіону (обсяги виробництва і споживання   матеріальних благ і послуг на душу населення, розвиток соціальної інфраструктури, рівень доходів населення тощо) та їх зміст.

2. Оцінка рівня  соціально-економічного розвитку регіону за допомогою кількісних та якісних показників. Методика здійснення кількісного аналізу рівня соціально-економічного розвитку регіону. Розрахунок показників середньорічних темпів зростання, приросту та відхилень за основними показниками. Особливості здійснення оцінки рівня соціально-економічного розвитку регіону за допомогою якісних показників. Оцінка факторів, що впливають на показники якості соціально-економічного розвитку регіону.

 

3. Аналіз динамічних якостей регіону. Зміст, порядок та етапи проведення аналізу динамічних якостей регіону. Оцінка ступеню стабільності регіональної структури. Аналіз процесу економічного зростання в регіоні. Аналіз стадій інвестиційного циклу. Аналіз мультиплікативного ефекту регіонального розвитку.

 

4. Аналіз структури економічної діяльності в регіоні. Сутність та завдання структурного аналізу виробництва в регіоні. Оцінка рівня диверсифікації виробництва. Показники рівня галузевої диверсифікації та концентрації в регіоні. Зміст та алгоритм аналізу структури економічної діяльності в регіоні за класифікацією видів економічної діяльності. Етапи та методи аналізу економічної діяльності в регіоні. Аналітичні методи, метод апріорного ранжування, метод факторного аналізу, метод дисперсійного аналізу та особливості їх застосування при здійсненні аналізу економічної діяльності в регіоні.

 

Основні поняття та їх визначення

 

            Аналітичні показники економічного потенціалу – показники, що характеризують соціально-економічний розвиток переважно з кількісної сторони.

         Історичний підхід щодо оцінки економічних і соціальних процесів в регіоні – порівняння показників соціально-економічного розвитку регіону в минулому та сучасному періодах.

         Синхронний  підхід щодо оцінки економічних і соціальних процесів в регіоні- порівняння показників соціально-економічного розвитку регіону та країни в сучасному періоді.

         Прогностичний підхід щодо оцінки економічних і соціальних процесів в регіоні- порівняння показників соціально-економічного розвитку регіону в сучасному та майбутньому періодах.

         Рівень диверсифікації виробництва – показник, що характеризує наявність та відносну рівномірність розвитку в регіоні окремих видів економічної діяльності.

 

Тема 7. ОЦІНКА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ТА ІНВЕСТИЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В РЕГІОНІ

 

1.Оцінкаінвестиційного потенціалу  та інвестиційної привабливості регіону. Сутність та зміст понять «інвестиційний потенціал регіону», «інвестиційна привабливість регіону», «інвестиційний клімат в регіоні», «інвестиційний імідж регіону». Оцінка обсягів та структури інвестиційного потенціалу регіону. Суб’єкти регіональної інвестиційної діяльності. Аналіз потенційних інвестиційних можливостей в розрізі окремих суб’єктів регіональної інвестиційної діяльності.

 

     2. Оцінка ефективності державного управління інвестиційним процесом в регіоні. Регіональний інвестиційний менеджмент. Роль органів державної влади щодо підвищення інвестиційного клімату, інвестиційного іміджу, інвестиційної привабливості регіону. Способи оцінки конкретних заходів органів державної влади щодо підвищення ефективності управління інвестиційним процесом в регіоні.

     Аналіз ефективності стимулюючих заходів держави щодо активізації інвестиційних процесів в регіоні.

     Регіональні інвестиційні програми, їх завдання та перелік основних показників. Оцінка та аналіз виконання регіональних інвестиційних програм.

 

     3. Аналіз та оцінка основних джерел інвестицій в економічний розвиток регіону. Джерела інвестиційних коштів в регіоні. Оцінка та аналіз структури джерел інвестиційних коштів в регіоні. Об’єкти інвестиційної діяльності. Аналіз структури інвестицій в розрізі об’єктів інвестиційної діяльності. Оцінка ефективності інвестицій в розрізі окремих джерел. Оцінка та аналіз обсягів та структури державних та недержавних інвестицій. Оцінка обсягів амортизаційних нарахувань як потенційного джерела інвестицій в економічний розвиток регіону.

4. Аналіз динаміки та структури капітальних інвестицій та інвестицій в основний капітал. Сутність та відмінність понять «капітальні інвестиції» та «інвестиції в основний капітал». Оцінка та аналіз динаміки капітальних інвестицій та інвестицій в основний капітал в регіоні. Аналіз структури капітальних інвестицій та інвестицій в основний капітал в регіоні за окремими джерелами фінансування: державні інвестиції, недержавні інвестиції, кошти населення. Аналіз обсягів та структури інвестицій за напрямами та видами економічної діяльності.

Аналіз обсягів та структури інвестицій в житлове будівництво та  в розвиток об’єктів соціальної інфраструктури.

 

5. Аналіз динаміки та структури прямих іноземних інвестицій в економіку регіону. Оцінка інвестиційної привабливості регіону для іноземних інвесторів. Оцінка обсягів та аналіз динаміки прямих іноземних інвестицій в економіку регіону. Аналіз обсягів прямих іноземних інвестицій за країнами походження. Аналіз структури прямих іноземних інвестицій за видами економічної діяльності  та в розрізі окремих населених пунктів регіону.

 

Основні поняття та їх визначення

 

   Інвестиції - всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Ін­ве­с­ти­цій в ос­но­в­ний ка­пі­тал - ви­тра­ти на ка­пі­та­ль­не бу­ді­в­ниц­т­во (но­ве бу­ді­в­ни­ц­т­во, включаючи роз­ши­рен­ня ді­ю­чих під­при­ємств, бу­ді­вель і спо­руд; їх тех­ні­ч­не пе­ре­осна­щен­ня і ре­ко­н­с­т­ру­к­цію; під­три­ман­ня ді­ю­чих по­ту­ж­но­с­тей); ви­тра­ти на при­дбан­ня ма­шин та об­ла­д­нан­ня без здій­с­нен­ня ка­пі­та­ль­но­го бу­ді­в­ни­ц­т­ва.

    Інвестиційна діяльність — сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави з реалізації інвестицій.

   Інвестиційна привабливість регіону — це сукупність чинників (політичних, економічних, правових, соціальних, екологічних та ін.), які зумовлюють поведінку діючих та потенційних суб’єктів інвестиційної діяльності (інвесторів) щодо вкладення інвестицій у розвиток економіки регіону.

Інвестиційний імідж — це відображення інвестиційного клімату, який складається під впливом процесів, що відбуваються на макроекономічному рівні держави та на рівні окремих її регіонів, що безпосередньо впливає на рівень і темпи залучення інвестицій.

   Інвестиційний клімат — це умови, які сприяють (гальмують) процесам інвестиційної діяльності у конкретному регіоні та у країні в цілому. Інвестиційний клімат може оцінюватись як сприятливий або несприятливий та змінюватись у напрямі його покращання або погіршення.

   Інвестиційний потенціал регіону — це можливість та готовність суб’єктів господарювання до здійснення інвестиційної діяльності на території регіону, тобто вкладення інвестицій у розвиток його економіки.

Ка­пі­та­ль­ні ін­ве­с­ти­ції - ін­ве­с­ти­ції в ос­но­в­ний ка­пі­тал (ос­но­в­ні за­со­би), ін­ші не­обо­ро­т­ні ма­те­рі­а­ль­ні ак­ти­ви; ви­тра­ти, по­в’я­за­ні з по­ліп­шен­ням об’єк­та, що при­зво­дить до збі­ль­шен­ня майбу­т­ніх еко­но­мі­ч­них ви­год, пе­р­вин­но очі­ку­ва­них від ви­ко­ри­с­тан­ня об’­єк­ту, і, на су­му яких збі­ль­шу­єть­ся пе­р­ві­с­на ва­р­тість ос­но­в­них за­со­бів (ка­пі­та­ль­ний ре­монт  бу­ді­вель, спо­руд, ма­шин та об­ла­д­нан­ня); ін­ве­с­ти­ції  у не­обо­ро­т­ні не­ма­те­рі­а­ль­ні ак­ти­ви, а та­кож ви­тра­ти на фо­р­му­ван­ня ос­но­в­но­го ста­да.

Пряма  інвестиція – це  категорія міжнародної  інвестиційної  діяльності,  яка відображає  прагнення  інституційної  одиниці  – резидента однієї країни здійснювати контроль або  суттєвий  вплив  на  діяльність  підприємства, що є резидентом іншої країни.

 

Тема 8. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

 

1. Оцінка та аналіз фінансового потенціалу регіону. Сутність понять «фінансовий потенціал регіону», «регіональні фінанси» та «фінансові ресурси регіону». Оцінка фінансового потенціалу та обсягу фінансових ресурсів регіону. Аналіз структури фінансового потенціалу регіону. Аналіз показників динаміки фінансового потенціалу та фінансових ресурсів регіону. Комплексна оцінка фінансового стану регіону.

 

2. Аналіз системи фінансового забезпечення регіону. Джерела фінансових ресурсів регіону та їх оцінка. Аналіз структури фінансового забезпечення регіону (державний бюджет, місцеві бюджети територіальних одиниць регіону різного рівня). Аналіз зведеного бюджету регіону. Аналіз ролі місцевих бюджетів у фінансовому забезпеченні регіонального розвитку.

 

3. Аналіз структури доходів та  витрат  регіону. Баланс фінансових ресурсів регіону. Аналіз структури доходів регіону. Оцінка та аналіз бюджетних ресурсів регіону в розрізі окремих джерел надходжень. Оцінка рівня фінансової самостійності регіону. Аналіз структури та ролі позабюджетних фондів у забезпеченні регіонального розвитку. Аналіз структури надходжень коштів від іноземних інвесторів та оцінка їх ролі у вирішенні проблем регіонального розвитку. Аналіз інших джерел фінансових ресурсів регіону (кошти населення, фінансові ресурси підприємств та організацій, кредитні ресурси, трансферти). Аналіз структури видатків регіону за напрямами. Аналіз структури видатків на забезпечення регіонального економічного розвитку. Аналіз структури видатків на здійснення власних та делегованих повноважень. 

 

4.  Аналіз фінансової самодостатності регіону. Поняття фінансової автономії та фінансової самодостатності регіону. Оцінка рівня фінансової самостійності регіону. Аналіз податкоспроможності регіону. Аналіз вертикальних та горизонтальних дисбалансів на регіональному рівні. Аналіз обсягів та структури міжбюджетних відносин на регіональному рівні.

 

Основні поняття та їх визначення

Баланс фінансових ресурсів – це комплексний прогнозний розрахунок, у якому відображається обсяг утворюваних фінансових ресурсів та їх використання в усіх секторах економіки держави.

Вертикальні фіскальні дисбаланси- невідповідність між обсягами фінансових ресурсів того чи іншого рівня влади, ре­гіонального або місцевого, і обсягами завдань і обов'язків, які на нього покладаються в процесі розподілу компетенції між центральною, регіональною та місцевою владою.

Горизонтальний фіскальний дисбаланс- це невід­повідність між обсягами фінансових ресурсів однієї або кіль­кох територіальних одиниць одного рівня обсягу завдань, які на них покладаються і які забезпечуються іншими територіа­льними одиницями цього рівня.

Державна регіональна фінансова політика — сукупність заходів держави у галузі фінансів, спрямованих на вдосконалення регіональної структури економіки та розв’язання фінансових проблем регіонів.

Дотація вирівнювання — міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує.

Коефіцієнт вирівнювання — коефіцієнт, що застосовується при розрахунку обсягу дотації вирівнювання та коштів, які передаються до державного бюджету з місцевих бюджетів, з метою зміцнення дохідної бази бюджетів місцевого самоврядування.

     Місцевий бюджет – це план  формування  та  використання   фінансових
ресурсів  для  забезпечення  завдань  і функцій,  які здійснюються органами місцевої влади протягом бюджетного періоду. 

Міжбюджетні відносини — відносини між державою, АР Крим і місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених законодавством.

Міжбюджетні трансферти — кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Нормативи відрахувань до місцевих бюджетів загальнодержавних податків — процент, що визначає частку загальнодержавних податків, яка зараховується до міських бюджетів. Затверджуються Верховною Радою України.

Податкоспроможність території – це показник, який характеризує абсолютний обсяг ВВП, що виробляється в її межах на душу населення, і який може бути об’єктом комунального оподаткування.

     Фінанси регіону (регіональні фінанси) – це система економічних взаємовідносин, яка забезпечує формування централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів та їх використання на забезпечення потреб економічного і соціального розвитку регіонів.

      Фінансова база регіонів — це сукупність усіх можливих джерел формування доходів органів місцевої державної влади, що використовуються для покриття витрат, необхідних для виконання наданих їм повноважень.

 

 

Тема 9. ОЦІНКА ДЕМОГРАФІЧНОЇ СИТУАЦІЇ В РЕГІОНІ ТА РИНКУ ПРАЦІ

 

1. Аналіз демографічної структури та динаміки населення в регіоні. Аналіз показників відтворення населення в регіоні. Оцінка та аналіз показників природного приросту населення та його міграційного руху (внутрішньорегіональна, міжрегіональна та міждержавна міграція). Аналіз та оцінка обсягів та структури імміграції в регіон. Аналіз статево-вікової та національної структури населення. Аналіз урбаністичної структури населення та його оцінка.

 

2. Методика оцінки перспективної чисельності та структури населення регіону. Використання методів регресивного та кореляційного аналізу при визначенні перспективної чисельності та структури населення регіону. Проста регресія. Множинна регресія. Коваріаційний аналіз. Сфера використання результатів розрахунку перспективної чисельності населення для обґрунтування управлінських рішень.

 

3. Аналіз регіонального ринку праці. Поняття регіонального ринку праці. Оцінка ємності регіонального ринку праці. Оцінка та аналіз стану ринку праці та його структури. Аналіз показників динаміки та структури безробіття в регіоні. Аналіз причин безробіття в регіоні. Оцінка та аналіз рівня економічної активності населення в регіоні. Підходи щодо оцінки рівня зайнятості населення в неформальному секторі економіки.

 

Основні поняття та їх визначення

 

Безробітні (за методологією МОП) – особи у віці 15–70 років (зареєстровані та незареєстровані  в  державній  службі  зайнятості),  які  одночасно  задовольняють  трьом умовам:

а) не мали роботи (прибуткового заняття);

б) активно  шукали роботу  або  намагались організувати власну справу впродовж останніх 4-х тижнів, що передували опитуванню, тобто робили конкретні кроки протягом названого  періоду  з  метою  знайти  оплачувану  роботу  за  наймом  чи  на  власному підприємстві;

в) були  готові  приступити до роботи  впродовж  двох найближчих  тижнів,  тобто почати працювати за наймом або на власному підприємстві з метою отримання оплати або доходу.

Економічно  активне  населення  - населення  обох  статей віком від  15  до 70 років  включно,  яке  впродовж  певного  періоду  часу  забезпечує  пропозицію робочої сили на ринку праці.

 

Міське  і  сільське  населення.  До міського  населення  відносять  осіб,  які

проживають  у  міських  поселеннях,  до сільського – які  проживають  у  сільській місцевості. Міські  поселення – це населені пункти, затверджені законодавчими актами як міста та селища міського типу. Всі інші населені пункти – сільські.

Наявне  населення  - населення,  яке  знаходиться  на  момент  перепису  на  даній  території,  враховуючи тимчасово  проживаючих.  До  постійного населення  –  населення,  яке  постійно проживає  на  момент  перепису  на  даній території, враховуючи тимчасово відсутніх.

Природний  приріст ( скорочення) населення – різниця  між  кількістю народжених живими і кількістю померлих.

Рівень безробіття (за методологією МОП) Рб – показник, що розраховується як відношення ( у  відсотках)  кількості  безробітних  певної  вікової  групи  до  економічно активного  населення ( робочої  сили)  відповідного  віку  або  відповідної  соціально-демографічної ознаки. Розраховується за формулою:

 

Рб=Б/Еа*100%=(Б/(З+Б))*100% ,

де Б – кількість безробітних;

Еа –  кількість економічно активного  населення. 

Рівень  економічної  активності  (РЕа) – виступає  відносним  показником  щодо питомої  ваги  робочої  сили.  Визначається  як  відношення ( у  відсотках)  кількості економічно активного населення віком 15-70 років до всього  населення зазначеного віку чи населення за відповідною соціально-демографічною ознакою. Розраховується за формулою:

РЕа=Еа/Н*100%,

де Еа – кількість економічно активного населення;

     Н – загальна кількість  населення.

Рівень  зайнятості ( Рз)  –  є  основним  відносним  показником  щодо  аналізу зайнятого населення, що розраховується як відношення (у  відсотках) кількості зайнятого населення  віком 15-70 років  до  всього  населення  зазначеного  віку  чи  населення  за відповідною соціально-демографічною ознакою. 

Рівень зайнятості визначається за формулою:

Рз=З/Н*100%,

де З – кількість зайнятого населення;

    Н –  загальна кількість населення. 

Рівень  участі  зайнятого  населення  у  неформальному  секторі  економіки - визначається  як  відношення (у  відсотках) кількості  зайнятих  у  неформальному  секторі економіки  віком 15–70 років  до  всього  зайнятого  населення  зазначеного  віку  або  за відповідною соціально-демографічною ознакою.

 

Тема 10. ОЦІНКА РІВНЯ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ 

 

1. Поняття людського розвитку та методологія його вимірювання. Зміст понять «людський розвиток» та «рівень життя населення». Міжнародна методологія вимірювання людського розвитку. Методика розрахунку показників з оцінки людського розвитку. Оцінка людського розвитку за допомогою індексу розвитку людського потенціалу. Особливості оцінки людського розвитку на регіональному рівні. Методика побудови індексів регіонального людського розвитку. Аналіз динаміки показників рівня життя населення в регіоні.

 

2. Аналіз матеріального добробуту населення. Система показників з оцінки матеріального добробуту населення. Вибіркові обстеження умов життя населення. Аналіз структури доходів населення. Аналіз структури споживання населенням матеріальних благ і послуг. Оцінка та аналіз динаміки заощаджень населення в регіоні. Підходи щодо оцінки тіньових доходів населення в регіоні. Аналіз бідності та майнового розшарування населення в регіоні.

 

 3. Аналіз розвитку соціальної інфраструктури регіону.  Поняття соціальної інфраструктури. Склад соціальної інфраструктури регіону. Аналіз показників динаміки розвитку соціальної інфраструктури регіону. Аналіз витрат на розвиток матеріальної бази соціальної сфери. Оцінка рівня забезпеченості населення різними видам послуг, що надаються установами соціальної сфери. Аналіз рівня, доступності та якості послуг населенню регіону, що надаються медичними, освітніми та оздоровчими установами.

 

Основні поняття та їх визначення

 

            Добробут - забезпеченість населення необхідними для життя матеріальними й духовними благами. До них належать предмети, послуги й умови, що задовольняють певні людські потреби.

            Індекс людського розвитку (Ілр) — спеціальний сукупний індекс, який на підставі відповідних показників дає узагальнювальну оцінку людського прогресу.

         Людський розвиток — це процес розширення можливостей людей обирати шляхи і засоби підвищення якості (стандартів) власного життя.

            Рівень життя -  міра задоволення фізичних, духовних і соціальних потреб людей, забезпеченість населення споживчими благами. Виражається системою кількісних і якісних показників, що відображають різні його сторони: загальним об'ємом споживаних матеріальних благ і послуг з розрахунку на душу населення, рівнем вжитку продуктів харчування і непродовольчих товарів, а також послуг; реальними доходами населення ; розміром оплати праці, суспільних фондів вжитку ; тривалістю робочого і вільного часу; житловими умовами; показниками освіти, охорони здоров'я, культури і ін.

         Соціальна інфраструктура - комплекс галузей, які безпосередньо пов'язані зі створенням загальних умов для відтворення робочої сили і забезпечення нормальної життєдіяльності людей. Ця сфера охоплює освіту, охорону здоров'я, житлово-комунальне господарство, пасажирський транспорт і зв'язок, культуру, побутове обслуговування.

 

Тема 11. ОЦІНКА ЕКОЛОГІЧНОЇ СИТУАЦІЇ В РЕГІОНІ

 

1. Поняття екологічного стану регіону та показники його оцінки. Визначення екологічного стану. Система показників оцінки екологічного стану регіону. Оцінка впливу господарської діяльності в регіоні на стан окремих видів природних ресурсів. Інтегральна оцінка екологічної ситуації в регіоні.

 

2. Аналіз заходів з ефективного використання та охорони окремих видів природних ресурсів в регіоні. Аналіз та оцінка показників динаміки й структури використання територіальних ресурсів регіону. Аналіз використання міських територій та  заходів з їх охорони й упорядкування. Аналіз показників розвитку територій під зеленими насадженнями. Аналіз використання сільськогосподарських земель та земель іншого призначення. Оцінка стану водних ресурсів регіону та рівня їх забруднення. Аналіз структури водоспоживання, водовідведення та рівня забруднення водного басейну різними категоріями водоспоживачів (промисловими, сільськогосподарськими підприємствами, комунальним господарством).  Аналіз показників розвитку лісового господарства в регіоні. Аналіз показників забруднення охорони атмосферного повітря в розрізі стаціонарних та пересувних джерел забруднення.

 

3. Аналіз динаміки та структури витрат на природоохоронну діяльність. Аналіз динаміки та структури витрат на охорону земельних ресурсів. Аналіз динаміки та структури витрат на водоохоронну діяльність. Аналіз динаміки та структури витрат на лісоохоронну діяльність. Аналіз динаміки та структури витрат на охорону атмосферного повітря. Аналіз динаміки та структури витрат на природоохоронну діяльність в розрізі джерел фінансування.

 

4.  Аналіз ефективності діяльності органів державного управління з охорони навколишнього природного середовища. Оцінка та аналіз ефективності заходів з встановлення лімітів на використання окремих видів природних ресурсів, на викиди (скиди) забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище. Оцінка ефективності заходів з контролю за дотриманням природоохоронного законодавства.  Аналіз обсягів надходжень коштів від використання природних ресурсів та від забруднення навколишнього природного середовища та напрямів їх використання на природоохоронні заходи.  

Основні поняття та їх визначення

            Екологічна безпека — це такий стан навколишнього середовища, коли гарантується запобігання погіршення екологічної ситуації та виникнення небезпеки для здоров'я людини.

     Ліміти використання природних ресурсів - граничні обсяги, в межах яких дозволяється спеціальне природних ресурсів. 

     Охорона довкілля  - система заходів щодо раціонального використання природних ресурсів, збереження особливо цінних та унікальних природних комплексів і забезпечення екологічної безпеки.

Спеціальне використання природних ресурсів – надання громадянам, підприємствам, установам і організаціям у володіння, користування або оренду природних ресурсів на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності.