Економіка підприємств

Економіка підприємств 06.12.2014 07:01

ВСТУП

 

Важливу частину підготовки фахівців напряму підготовки «Економіка підприємства» становить опанування матеріалу дисципліни «Економічний аналіз». Це зумовлено значенням економічного аналізу господарської діяльності підприємства в управлінні діяльністю різних за формою суб’єктів підприємницької діяльності та характером знань, що становлять зміст курсу.

Сучасний етап розвитку економічного аналізу безпосередньо пов’язаний з можливістю своєчасно й об’єктивно оцінити вплив зовнішніх та внутрішніх факторів, що характеризують соціально-економічні явища й господарські процеси, діагностувати ознаки невідповідності між фактичним і запланованим рівнем та забезпечити пошук нових можливостей у досягненні мети підприємства. За допомогою економічного аналізу розробляється стратегія та тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються плани та управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності підприємства, його підрозділів та робітників.

Кваліфікований економіст повинен добре володіти сучасними методами економічних досліджень, методикою комплексного економічного аналізу з метою вироблення якісних управлінських рішень в умовах невизначеності, конфлікту та ризику, а також формуванні нових критеріїв для переорієнтування системи планів у випадку зміни впливу зовнішнього і внутрішнього середовища.

Оволодіння принципами, засобами, методами та навичками економічного аналізу необхідне в практичній діяльності кожному економісту, і в цьому розумінні запропоновані методичні вказівки ставлять за мету допомогти студентам, що навчаються за напрямом підготовки «Економіка підприємства», закріпити теоретичні знання з економічного аналізу та ознайомитись з прикладною економічною роботою у ринкових умовах господарювання. Для цього рекомендується провести аналіз та скласти висновки щодо динаміки основних показників діяльності підприємства, визначити фактори впливу на зміну фінансових результатів, дати оцінку ефективності використання основних засобів, матеріальних і трудових ресурсів, рівня їх забезпеченості на підприємстві, визначити склад витрат на виробництво продукції (послуг, робіт) та оцінити динаміку рівня показників витрат, дати оцінку фінансового стану підприємства.

Виконання курсової роботи з дисципліни «Економічний аналіз» дозволить поглибити теоретичні знання студента, набути навичок практичного виконання аналізу за даними реальної статистичної та фінансової звітності існуючих підприємств, одночасно передбачає відображення рівня загальнотеоретичної спеціальної підготовки студента, його здібностей до наукової творчості, вміння використовувати отримані навички в наукових дослідженнях з обраної спеціальності.

Виконання курсової роботи базується на знаннях, отриманих в курсах бухгалтерський облік, статистика, економіка підприємства тощо, що відповідає логіці навчального плану підготовки бакалаврів «Економіка підприємства».

 

1. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ЩОДО ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

Курсова робота – самостійна навчально-наукова робота з елементами дослідження і присвячена виконанню комплексного аналізу господарської діяльності підприємства. Виконується студентами самостійно, з дотриманням рекомендованої структури та вимог до її написання й технічного оформлення.

Метою виконання курсової роботи є поглиблене й творче самостійне вивчення, закріплення знань з теорії та методології економічного аналізу, набуття практичних навичок організації та здійснення економічного аналізу при вирішенні конкретних практичних завдань, а також формування вміння самостійно працювати з навчальною літературою й опанування методів діяльності підприємства.

У процесі виконання курсової роботи з дисципліни «Економічний аналіз» студент повинен показати ступінь засвоєння теорії та методології економічного аналізу, уміння самостійно організовувати та здійснювати аналіз діяльності підприємства, визначати чинники та резерви зростання ефективності його роботи, давати рекомендації щодо усунення виявлених недоліків.

Курсова робота виконується на матеріалах конкретного підприємства, що найбільшою мірою забезпечує додержання студентами самостійності.

Джерелами інформації для проведення аналізу є:

1. Звіт про основні показники діяльності підприємства (форма №1-підприємництво) за 2 роки.

2. Баланс підприємства (ф.1) за 2 роки.

3. Звіт про фінансові результати (ф.2) за 2 роки.

4. Звіт з праці ф.1-ПВ та ф.3-ПВ за 2 роки.

5. Звіт про наявність та рух основних засобів ф.11-ОФ за 2 роки та інша інформація.

Аналітичні матеріали та результати курсової роботи можуть бути використані при виконанні дипломної роботи.

 

Структура курсової роботи

 

Передбачається така орієнтовна послідовність складових частин курсової роботи:

Титульний лист.

Завдання.

Зміст.

Вступ.

1. Теоретична частина.

2. Розрахункова частина.

2.1. Коротка характеристика підприємства.

2.2. Аналіз основних засобів.

2.3. Аналіз матеріальних ресурсів.

2.4. Аналіз трудових ресурсів.

2.5. Аналіз витрат на виробництво продукції (послуг, робіт).

2.6. Аналіз прибутку та рентабельності (фінансових результатів).

2.7. Аналіз фінансового стану підприємства.

Висновки.

Перелік використаної літератури.

Додатки.

 

Титульний аркуш є першою сторінкою курсової роботи. Зразок його оформлення наведено в додатку А.

Другою сторінкою курсової роботи є лист завдання, оформлення якого наведено в додатку Б.

У змісті вказуються всі заголовки роботи з номерами сторінок, з яких вони починаються. Заголовки змісту повинні чітко повторювати заголовки в курсовій роботі.

У вступі відображається актуальність теми, мета та завдання курсової роботи.

Теоретична частина розкриває зміст теоретичного питання.

Розрахункова частина складається із 7 пунктів і включає розрахунки та результати проведення комплексного аналізу забезпечення та ефективності використання підприємства основними засобами, матеріальними і трудовими ресурсами, витрат на виробництво продукції (послуг, робіт) та фінансових результатів та фінансового стану підприємства. Вирішення певних задач здійснюється за даними статистичної та фінансової звітності конкретного підприємства (форми звітності наведені в додатках В – Ж).

Загальні методичні рекомендації з виконання розрахункового розділу наведені в пункті 2 даних методичних вказівок.

У висновку до курсової роботи студент повинен навести основні результати комплексного аналізу діяльності підприємства та навести пропозиції щодо підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства.

Список використаної літератури повинен включати тільки ті джерела, що дійсно використовувались при написанні курсової роботи. Список літератури повинен включати мінімум десять джерел.

Загальними вимогами до викладання матеріалів курсової роботи є чіткість її побудови, логічна послідовність, переконливість аргументації, виразність формулювань і обґрунтованість висновків і рекомендацій.

Робота може бути написана від руки чи набрана на комп’ютері через
одинарний міжрядковий інтервал (комп’ютерний набір – 14-й кегль, шрифт – Times New Roman). Абзацний відступ повинен бути однаковим протягом усього тексту роботи на аркушах формату А4 (210 х 297 мм) з наскрізною нумерацією сторінок в правому нижньому куті. На першій сторінці (титульна) номер не ставиться. Курсова робота, подана в рукописному варіанті, має бути написана чітким, розбірливим почерком. Використання скорочень заборонено, крім скорочень прийнятих державними стандартами.

Оформлення роботи має відповідати чинним інструктивним вимогам і змісту підготовлених матеріалів.

 

2. МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

1. ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

У першому розділі курсової роботи передбачається висвітлення одного питання, що містить теоретичні і методичні основи економічного аналізу. Студент повинен розкрити питання, що характеризують основи теорії та методології економічного аналізу, а також методики проведення аналізу ефективності використання виробничих, трудових, матеріальних та фінансових ресурсів підприємства.

Вибір теоретичного питання здійснюється згідно порядкового номеру в журналі групи студента (див. табл. 1). На перетині рядка та стовпчика оберіть номер питання, зміст якого слід розкрити. Відповідь на теоретичне питання повинна розкривати питання по суті, бути повною, вичерпною, але одночасно стислою, і займати не більше п’яти сторінок тексту. Основний критерій якості підготовки теоретичної відповіді – розуміння самим студентом сутності відповіді на питання.

Таблиця 1

Варіанти теоретичної частини курсової роботи

Передостання цифра залікової книжки	Номер питання
	Остання цифра залікової книжки
	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9
0, 5	1	18	28	19	33	20	30	21	9	32
1, 8	40	2	42	35	29	38	45	8	14	10
2, 7	17	26	3	39	44	24	7	41	11	22
3, 6	41	16	43	4	14	6	36	12	20	35
4, 9	27	34	15	25	5	1	13	23	31	37

 

Рекомендована тематика теоретичної частини курсової роботи

1. Значення економічного аналізу та його роль у системі управління підприємством. Основні етапи розвитку економічного аналізу.
2. Принципи економічного аналізу. Загальні підходи до організації економічного аналізу.
3. Зміст, функції та завдання економічного аналізу.
4. Сучасний стан, проблеми та перспективи економічного аналізу.
5. Метод і методика економічного аналізу.
6. Види й напрями економічного аналізу. 
7. Системний підхід в економічному аналізі.
8. Методика виявлення і підрахунку резервів господарювання.
9. Комплексний економічний аналіз, його методика та загальна схема.
10. Елімінування та його способи.
11. Сутність інформації та її роль в економічному аналізі.
12. Інформаційні системи й технології в економічному аналізі.
13. Значення й завдання аналізу виробництва продукції, робіт і послуг.
14. Аналіз якості продукції та основні причини зміни її рівня.
15. Аналіз сортності продукції. Аналіз виробничого браку і причин його виникнення.
16. Економічний моніторинг (оперативний аналіз) господарської діяльності підприємства.
17. Аналіз виробництва продукції підприємства. Аналіз факторів та резервів збільшення випуску і реалізації продукції.
18. Аналіз виконання плану випуску продукції та ритмічності виробництва.
19. Аналіз асортименту та структури випуску продукції підприємства.
20. Аналіз якості продукції та її вплив на фінансові результати підприємства.
21. Аналіз організаційно-технічного рівня підприємства.
22. Методика аналізу забезпеченості підприємства трудовими ресурсами та аналізу ефективності їх використання.
23. Аналіз продуктивності праці та трудомісткості продукції на підприємстві.
24. Аналіз використання фонду заробітної плати.
25. Аналіз стану, складу, структури, динаміки основних засобів підприємства.
26. Аналіз наявності та ефективності використання основних засобів підприємства.
27. Аналіз складських запасів на підприємстві.
28. Аналіз використання виробничої потужності підприємства.
29. Аналіз забезпеченості і використання сировини й матеріалів на підприємстві.
30. Аналіз витрат підприємства на виробництво продукції. Аналіз рівня витрат.
31. Аналіз структури витрат на виробництво продукції.
32. Аналіз собівартості продукції та резервів її зниження.
33. Аналіз витрат на оплату праці.
34. Аналіз структури активів підприємства.
35. Аналіз доходів підприємства.
36. Методика аналізу матеріальних витрат.
37. Аналіз нематеріальних активів підприємства та ефективності їх використання.
38. Діагностика ймовірності банкрутства підприємства.
39. Аналіз ефективності використання оборотних активів фірми.
40. Оцінка резервів зростання прибутку і рентабельності підприємства.
41. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства.
42. Аналіз ліквідності балансу.
43. Аналіз рентабельності на підприємстві.
44. Напрями аналізу фінансового стану підприємства.
45. Аналіз фінансової стійкості підприємства.

 

2. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА

 

Другий розділ присвячений практичному застосуванню методики економічного аналізу щодо виконання аналізу виробничо-господарської діяльності конкретних підприємств. В практичній частині виконується аналіз показників діяльності будь-якого підприємства, обраного в якості бази дослідження, за даними статистичної та фінансової звітності підприємства. В цьому розділі слід виконати розрахунки певних аналітичних показників та сформувати узагальнюючі висновки щодо діяльності підприємства; бажано дати оцінку динаміці змін та запропонувати напрямки (заходи) щодо покращення окремих сторін діяльності підприємства або результатів його діяльності в цілому.

 

 

2.1. Коротка характеристика підприємства

 

При написанні цього пункту викладають: назву, місцезнаходження, форму власності, організаційно-правову форму, галузеву приналежність; мету та предмет діяльності підприємства або підрозділу; характеристику продукції, що випускається, її параметри, призначення, ринки збуту, конкуренти, конкурентоспроможність, переваги та недоліки підприємства, продукції, що випускається тощо; виробничу структуру підприємства (підрозділу), склад цехів, дільниць, зовнішні та внутрішні зв’язки, тип виробництва; характеристику основних, допоміжних та обслуговуючих виробничих процесів та інші загальні положення про досліджуваний об’єкт.

 

 

2.2. Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства

 

Головним змістом економічного аналізу на підприємстві є виявлення і вивчення всіх причинно-наслідкових зв’язків, які складаються в процесі формування фінансово-економічних показників виробничо-господарської діяльності підприємства.

Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємства повинен починатися з вивчення виробництва і реалізації продукції у взаємозв’язку з кон’юнктурою ринку, чисельністю працівників, показників використання основних і оборотних засобів, ефективністю використання трудових ресурсів та показників виробничих витрат і фінансових результатів.

Для проведення аналізу використовуються такі джерела інформації:

1. Статистична звітність: Форма № 1-П «Терміновий звіт про виробництво промислової продукції (робіт, послуг)»; Форма № 1-підприєм-ництво «Звіт про основні показники діяльності підприємства»; Форма  № 1П-НПП «Звіт про виробництво промислової продукції»;

2. Бухгалтерська (фінансова) звітність: Форма № 2 «Звіт про фінансові результати»; планові завдання, контракти, договори, держзамовлення; нормативи, стандарти тощо; оперативний звіт про виробництво, відвантаження і реалізацію продукції.

Складіть аналітичну таблицю (за формою табл. 2) та проаналізуйте зміну основних показників діяльності підприємства, визначте тенденцію змін (збільшення або зменшення обсягів діяльності, покращення або погіршення фінансових результатів).

Таблиця 2

Основні фінансово-економічні показники

виробничо-господарської діяльності

_________________________________________________________

^{(повна назва підприємства, що досліджується)}

Складаючи висновки, дайте відповіді на питання: якою є динаміка основних показників діяльності підприємства – обсягу виробництва, суми чистого доходу від реалізації продукції, продуктивності праці, прибутку (фінансового результату). Визначте, збільшуються чи зменшуються ці показники, дайте оцінку цим змінам (тобто вкажіть, ці зміни є позитивними чи негативними). Нагадаємо, що не завжди зростання оцінюється позитивно. Так, зростання витрат чи собівартості, так само, як і чисельності працюючих, вартості певних видів активів чи ресурсів повинно узгоджуватись із збільшенням обсягів діяльності. Обґрунтуйте свою оцінку. Якщо можливо, вкажіть які фактори викликали зміни в обсягах діяльності та доходах порівняно з минулим роком.

Дайте загальну оцінку обсягу витрачених ресурсів – чисельності працівників підприємства, вартості основних засобів та оборотних активів, показникам ефективності їх використання. Визначте, які тенденції спостерігаються у використанні ресурсів підприємства (робочої сили, основних фондів, оборотних активів), чим викликаються зміни у використанні ресурсів.

Вкажіть, як змінюється рівень витрат, і як ця зміна впливає на зміну обсягу витрат та фінансових результатів. Зазначте, як ці зміни вплинули на рівень рентабельності підприємства (його активів), продукції, капіталу.

 

 

2.3. Аналіз забезпеченості, технічного стану та ефективності використання основних засобів виробництва.

 

Основні засоби (далі – ОЗ) – матеріальні активи, що призначаються платником податку для використання у власній господарській діяльності, вартість яких перевищує 2500 грн і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом і очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Обсяги виробництва продукції, перевізна та пропускна спроможність виробничих та/або транспортних об’єктів в значній мірі обумовлені наявним технічним рівнем виробництва. Продуктивність та прогресивність основних засобів, забезпеченість підприємства матеріальними активами та ефективне їх використання забезпечують високий технічний та технологічний рівень підприємства.

З цього випливає потреба в аналізі забезпеченості виробництва основними засобами (ОЗ), оцінка їх технічного стану, ефективності їх використання та визначення впливу забезпеченості та ефективності використання на зміну обсягів виробництва продукції.

Основними завданнями аналізу ОЗ є встановлення рівня:

–          забезпеченості основними засобами підприємства і його структурних підрозділів;

–          відповідності величини, складу і технічного рівня засобів потреби в них;

–          виконання завдання із зростання і оновлення основних засобів;

–          технічного стану основних засобів;

–          ступеня ефективності використання основних засобів і нематеріальних активів та факторів, що впливають на її рівень.

Інформаційною базою аналізу є статистична звітність форма 11-03 «Звіт про наявність та рух основних засобів, амортизацію (знос)»; форма № 1 «Баланс»; форма № 5 «Примітка до річної фінансової звітності»; статистична звітність з виробництва і праці та інші внутрішньовиробничі документи.

Використовуючи дані цих форм за два роки, заповніть наступну таблицю:

 

Таблиця 2.1

Наявність, склад, та структура основних засобів підприємства, тис. грн

 

Групи основних засобів	На початок 20__ р.		На кінець 20__ р.		Відхилення, (+ ; -)		Темп росту, %
	Сума, тис. грн	Питома вага, %	Сума, тис. грн	Питома вага, %	Сума, тис. грн	Питома вага, %
1. Виробничі ОЗ:
Пасивна частина:
1.1. Земельні ділянки
1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель
1.3. Будинки та споруди та передавальні пристрої
1.4 Інші основні засоби
Активна частина:
1.5 Машини та обладнання
1.6 Транспортні засоби
1.7 Інструменти, прилади та інвентар
2. Невиробничі ОЗ
Разом основних фондів

 

При проведенні аналізу забезпеченості підприємства основними засобами встановлюють їх технічний рівень, темпи оновлення, відповідність виробничим потребам, їхні динаміку, структуру, склад та технічний стан.

Проаналізуйте забезпеченість підприємства основними засобами та зміни в структурі основних фондів. Дайте відповіді на наступні питання:

1. Збільшилась чи зменшилась вартість основних засобів на кінець звітного року порівняно з початком, і який темп цих змін (у відсотках); якими причинами викликані зміни у вартості основних засобів (надходження, вибуття, безоплатна передача, ліквідація, переоцінка, інші причини)?
2. Чи відбулися зрушення у структурі основних засобів, наскільки вони суттєві?
3. Визначте технічний стан основних засобів на початок і кінець звітного року за коефіцієнтами зносу та придатності.

Аналіз технічного стану основних засобів виконайте в наступній таблиці:

 

Таблиця 2.2

Аналіз стану основних засобів підприємства за 20__ рік

 

 

Коефіцієнти зношеності та придатності є узагальнюючими показниками технічного стану основних засобів. Коефіцієнт зношеності розраховується як відношення суми зносу за весь період функціонування ОЗ до первісної вартості:

 

,                                                 (2.1)

 

де К_зн – коефіцієнт зношеності основних засобів,

     З – нарахований знос основних засобів (ф. 1, рядок 032), тис. грн,

      – первісна вартість основних засобів, (ф. 1, рядок 031), тис. грн.

 

Коефіцієнт придатності (відношення залишкової вартості до первісної):

 

,                                                 (2.2)

 

де К_пр – коефіцієнт придатності основних засобів,

      – залишкова вартість основних засобів (ф. 1, рядок 030), тис. грн,

      – первісна вартість основних засобів, (ф. 1, рядок 031), тис. грн.

 

Коефіцієнт зношеності та придатності розраховується на початок та кінець звітного року, що дає змогу вивчити динаміку стану ОЗ. Чим менший коефіцієнт зношення (або більший коефіцієнт придатності), тим кращий технічний стан, в якому знаходяться основні засоби. Збільшення коефіцієнту зношення на кінець звітного періоду найчастіше свідчить про погіршення технічного стану основних засобів. Визначте, як змінився їх стан на основі аналізу цих коефіцієнтів.

Визначаючи рівень спрацювання основних засобів зазвичай мають на увазі фізичний знос. Але, крім фізичного, існує ще й моральний знос основних засобів, який значно впливає на рівень конкурентоздатності підприємства.

Якщо можливо, користуючись літературними джерелами, складіть висновок про моральний знос ОЗ (порівняно з іншими підприємствами галузі або зарубіжними підприємствами).

Як допоміжні в аналізі можна застосовувати показники руху основних засобів (коефіцієнти вибуття, оновлення, показники вікового складу обладнання).

Проаналізуйте ефективність використання основних виробничих засобів підприємства. Одним із найважливіших показників, який характеризує рівень продуктивності основних фондів, є фондовіддача.

Фондовіддача – найважливіший узагальнюючий показник ефективності використання основних засобів, який показує загальну віддачу від використання кожної гривні, витраченої на основні засоби виробництва. Фондовіддача характеризує ефективність вкладення цих коштів і розраховується як відношення вартості випущеної продукції (доходу) у вартісному виразі до середньорічної вартості основних засобів:

 

                                                 (2.3)

 

де ЧД_р – чистий дохід від реалізації продукції (ф. 2, рядок 035), тис. грн;

      – середньорічна вартість основних засобів виробництва, тис. грн.

 

Показує скільки доходу отримано в середньому в розрахунку на кожну гривню основних засобів виробництва. На фондовіддачу впливають такі чинники, як продуктивність, змінність роботи устаткування, вартість його одиниці.

Оберненим до фондовіддачі показником є фондомісткість.

Фондомісткість показує скільки потрібно вкласти коштів в основні засоби, щоб отримати одну гривню виручки. Якщо фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, то фондомісткість – до зниження.

Для аналізу фондовіддачі в динаміці складіть наступну таблицю:

 

Таблиця 2.3

Динаміка ефективності використання основних засобів

 

Показники	Роки		Відхилення
	базовий	звітний	абсолютне	відносне
Обсяг випуску продукції, виконаних робіт, од.
Чистий дохід від реалізації продукції, виконаних робіт надання послуг, тис. грн.
Середньорічна вартість ОЗ, тис. грн., в т.ч. вартість активної частини основних засобів
Фондовіддача
Фондовіддача активної частини
Фондомісткість

 

Складіть висновки стосовно динаміки фондовіддачі та причин її змін.

2.4. Аналіз забезпеченості та ефективності використання матеріальних ресурсів.

 

Нормальне функціонування виробництва вимагає повноцінного забезпечення підприємства матеріальними ресурсами. Матеріальними ресурсами треба вважати запаси предметів праці, які включають сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріали, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва та адміністративних потреб, і наявність яких є необхідною умовою ритмічної роботи підприємства.

В ході аналізу забезпеченості та використання матеріальних ресурсів слід розглядати відповідність плану постачання вимогам виробництва; забезпеченість підприємства матеріальними ресурсами; вплив забезпеченості ресурсами на виконання виробничої програми; вплив факторів на матеріаломісткість продукції; виявити напрями зниження матеріало- та енергомісткості виробництва.

Джерелами інформації для аналізу матеріальних ресурсів є план матеріально-технічного постачання, форми статистичної звітності про наявність і використання матеріальних ресурсів та про витрати на виробництво, відомості аналітичного бухгалтерського обліку про надходження, витрати й залишки матеріальних ресурсів тощо.

Для визначення рівня забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами необхідно визначити які матеріальні ресурси використовуються на підприємстві; наскільки підприємство забезпечено матеріальними ресурсами (визначте відсоток забезпечення); яка величина матеріальних витрат (у звітному та базовому роках), які темпи змін матеріальних витрат.

Аналіз використання матеріальних ресурсів виконайте за допомогою наступної таблиці:

Таблиця 2.4

Показники ефективності використання матеріальних ресурсів

 

 

Проаналізуйте ефективність використання матеріальних ресурсів, при цьому дайте відповіді на такі питання:

–          що визначають показники матеріаловіддачі та матеріаломісткості;

–          охарактеризуйте рівень матеріаловіддачі і матеріаломісткості у звітному і базовому періодах. Як змінився показник матеріаловіддачі (збільшився, зменшився), на скільки (в грн. та у %);

–          як вплинула зміна вартості використаних матеріальних ресурсів та матеріаловіддачі на зміну обсягу отриманих доходів від реалізації продукції? Для встановлення впливу цих факторів на зміну величини доходу скористайтесь будь-яким методом факторного аналізу.

Узагальнену характеристику використання предметів праці дає відношення обсягу доходу (або товарної продукції) до величини матеріальних витрат на виробництво у вигляді показників матеріаловіддачі і матеріаломісткості. Визначається динаміка цих показників.

Матеріаловіддача розраховується:

 

,                                                                                   (2.4)

 

де ЧД – чистий дохід від реалізації продукції (ф. 2, рядок 035), тис. грн;

     МЗ – матеріальні затрати (ф. 2, рядок 230), тис. грн.

 

Показник матеріаловіддачі показує скільки гривень доходу від реалізації продукції отримано з 1 грн. використаних у виробництві матеріальних ресурсів.

 

Показник матеріаломісткості обернений до показника матеріаловіддачі:

 

,                                                                    (2.5)

 

Збільшення матеріаловіддачі (або зменшення матеріаломісткості) свідчить про покращення використання матеріалів, що позитивно впливає на ефективність виробництва. Зниження матеріаломісткості на одиницю продукції дозволяє говорити про зниження затрат матеріалів, палива та електроенергії.

Вплив зміни кількості предметів праці, використаних у виробництві, та зміни матеріаловіддачі на обсяг виробництва продукції (робіт, послуг) можна визначити, наприклад, за допомогою інтегрального методу факторного аналізу. За цим методом вплив факторів розраховуємо за такими формулами:

–          зміна доходу від реалізації продукції (послуг) під впливом зміни кількості предметів праці:

 

                     (2.6)

 

Зміна доходу від реалізації  продукції (доходу) під впливом зміни матеріаловіддачі:

 

 

                     (2.7)

 

Загальний вплив факторів:

 

                                              (2.8)

 

Обґрунтуйте вплив факторів, розрахувавши їх вплив. Дайте пояснення дії кожного фактора.

 

2.5. Аналіз забезпеченості та ефективності використання трудових ресурсів.

 

Аналіз трудових ресурсів в ринкових умовах стає особливо актуальним, оскільки робоча сила має вартісну оцінку, а отже є конкурентною на ринку праці. Склад, кваліфікація і використання трудових ресурсів відіграють вирішальну роль в успішній діяльності підприємства. Аналіз показників з праці і заробітної плати орієнтований головним чином на підвищення продуктивності праці, що сприяє зниженню собівартості продукції, зростанню прибутку і рентабельності.

В процесі аналізу трудових ресурсів вирішуються такі завдання: аналіз забезпеченості підприємства і його підрозділів робочою силою, її склад, стан, рух, професійний рівень; аналіз використання робочого часу; оцінка трудомісткості продукції; аналіз рівня виконання норм виробітку; оцінка рівня продуктивності праці, фактори її росту; виявлення резервів зростання продуктивності праці; оцінка впливу трудових факторів на обсяг виробництва продукції; аналіз складу і структури фонду оплати праці; оцінка співвідношення між темпом зростання продуктивності праці і темпом зростання середньої заробітної плати.

В процесі аналізу визначають ступінь виконання плану і динаміку показників; вплив факторів на зміну досліджуваних показників; причини відхилення від плану, рівня попереднього періоду і нормативів; резерви підвищення продуктивності праці і мобілізацію цих резервів.

Аналіз проводиться на підставі даних форм 1-ПВ «Звіт з праці», 3-ПВ «Звіт про використання робочого часу». Результати проведеного аналізу відображаються в табл. 2.5.

Відповідність чисельності працюючих потребам виробництва, відносну забезпеченість (незабезпеченість) підприємства трудовими ресурсами за допомогою розрахунку:

 

                                           ,                                   (2.9)

 

де Ч_звіт, Ч_баз – чисельність працюючих відповідно звітного і базового року, осіб;

І – темп росту обсягу випуску продукції в натуральних одиницях виміру або доходу, індекс.

 

Таблиця 2.5

Динаміка забезпеченості та ефективності використання трудових ресурсів на підприємстві __________________________ в 20__ – 20__ рр.

 

Назва показника	Роки		Відхилення
	базовий	звітний	абсолютне	відносне
1	2	3	4	5
Обсяг випуску продукції, виконаних робіт, од.
Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тис. грн
Середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу, осіб
Прийнято працівників, осіб
Вибуло працівників, осіб
В тому числі: - за власним бажанням, звільнено за прогули та інші порушення дисципліни; - з причин скорочення штатів
Відпрацьовано людино-годин усіма працівниками облікового складу
Втрати робочого часу, людино-днів
Фонд оплати праці всього, тис. грн, в тому числі: - основна заробітна плата - додаткова заробітна плата - заохочувальні та компенсаційні виплати
Середньомісячна заробітна плата, грн
Продуктивність праці, тис. грн /особу
Середньогодинний виробіток, грн/людино-год.

 

Зробіть висновок про зміни в чисельності працюючих – зростання або зменшення, вкажіть причини. Проаналізуйте використання робочого часу та вкажіть причини втрат робочого часу (відсутність замовлень, сировини, втрата традиційних ринків збуту, висока ціна продукції (послуг), низька конкурентоспроможність, незадовільна робота обладнання, відсутність маркетингових досліджень тощо).

Дайте відповідь на наступні питання: Яка динаміка показників продуктивності праці та середньогодинного виробітку? Як пов’язані ці показники? Як вплинули втрати робочого часу, зміни в чисельності працюючих на обсяги виробництва та продуктивність праці?

Співставте темпи росту продуктивності праці та середньої (середньомісячної) заробітної плати. Складіть висновок про співвідношення цих показників.

Проаналізуйте рух трудових ресурсів на підприємстві за допомогою наведених нижче показників руху кадрів.

Коефіцієнт обороту по прийому:

 

,                                                (2.10)

 

де Ч_пр – чисельність прийнятих працюючих, осіб;

     Ч_сер – середньооблікова чисельність працюючих (з форми 1-ПВ, або 3-ПВ), осіб.

 

Коефіцієнт обороту по вибуттю:

 

,                                               (2.11)

 

де Ч_зв – чисельність звільнених працюючих, осіб;

     Ч_сер – середньооблікова чисельність працюючих (з форми 1-ПВ, або 3-ПВ), осіб.

Особливу увагу слід приділити показникові плинності кадрів, що характеризує надмірний оборот робочої сили на підприємстві. З цією метою розраховують коефіцієнт плинності (Кпл):

 

,                                         (2.12)

 

де Ч_{зв баж і пор} – кількість робітників, що звільнилися за власним бажанням або через порушення трудової дисципліни (з форми 3-ПВ).

 

Результати аналізу руху кадрів зведіть в табл. 2.6:

 

Таблиця 2.6

Показники руху кадрів на підприємстві __________ за 20__ – 20__ рр.

 

Коефіцієнти	Роки		Відхилення
	базовий	звітний	абсолютне	відносне
Обороту по прийому
Обороту по звільненню
Плинності

 

Бажано вивчити конкретні причини звільнення за власним бажанням. За високої плинності кадрів визначають її негативні наслідки на основні показники підприємства.

Якісний бік використання трудових ресурсів підприємства характеризують показники продуктивності праці. Продуктивність праці визначають як в натуральному, так і у вартісному вимірах, натуральні вимірники використовують там, де виробляють один вид продукції (послуг). Вартісний вимірник має більш універсальний характер і може бути використаний на будь-якому підприємстві.

Продуктивність праці розраховується як відношення чистого доходу від реалізації продукції (доходів від перевезень) до середньооблікової чисельності працюючих (або середньооблікового контингенту працівників по перевезеннях):

 

,                                                                                (2.13)

 

Розкрийте причини зниження (або підвищення) продуктивності праці.

 

 

2.6. Аналіз витрат на виробництво продукції (послуг, робіт).

 

В системі показників, які характеризують ефективність виробництва і посилення його інтенсифікації, одне із провідних місць належить собівартості продукції.

Собівартість є вартісною категорією, яка в грошовій формі відображає витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції. Зниження собівартості продукції, за інших рівних умов, сприяє збільшенню прибутку, а отже, підвищенню ефективності виробництва. Це досягається шляхом економії затрат праці, матеріалів, сировини, енергетичних ресурсів, кращого використання обладнання і потужності, зростання обсягу виробництва, скорочення різних втрат, ліквідації непродуктивних витрат, тощо.

Основними завданнями аналізу витрат і собівартості продукції є:

–          обґрунтованість планових завдань із собівартості продукції;

–          загальна оцінка виконання завдань зі зниження собівартості продукції;

–          виявлення і дослідження причин відхилень від планового завдання;

–          вивчення структури і динаміки витрат за елементами і калькуляційними статтями;

–          оцінка впливу окремих факторів на рівень собівартості продукції;

–          виявлення і мобілізація резервів зниження собівартості продукції.

Залежно від поставлених завдань випливають різні напрямки аналізу собівартості продукції і витрат на виробництво: узагальнюючий аналіз собівартості продукції; аналіз собівартості окремих видів продукції (на основі калькуляцій); аналіз витрат на одну гривню продукції; аналіз прямих матеріальних і трудових витрат; аналіз комплексних та накладних витрат.

Для проведення аналізу собівартості продукції і витрат на виробництво формується інформаційна база на основі планової та фактичної собівартості продукції; нормативів споживання матеріальних і трудових ресурсів; розрахункових і фактичних цін на ресурси;. Джерелами інформації є первинні документи; рахунки бухгалтерського обліку; статистична звітність ф. № 5-с «Звіт про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг)»; фінансова звітність ф. № 2 «Звіт про фінансові результати»; матеріали ревізій, спеціальних обстежень та ін.

Аналіз витрат за економічними елементами показує як змінюється величина витрат у звітному періоді, а також за рахунок збільшення (чи зменшення) якого елементу затрат змінюється величина операційних витрат. Заповніть табл. 2.7.

Таблиця 2.7

Структура операційних витрат за 20__ – 20__ рр.

 

 

Проаналізуйте структуру операційних витрат. Вкажіть, які витрати мають найбільшу питому вагу на даному підприємстві. Які відбулися зміни в структурі витрат за період, що аналізується? Дайте характеристику динаміці матеріальних витрат, витрат на заробітну плату, амортизаційних відрахувань. Розкрийте зміст інших операційних витрат виробництва. Як змінилась величина операційних витрат і з чим пов’язана ця зміна? Оцініть зміну величини витрат. Які темпи росту зміни величини операційних витрат та обсягових показників діяльності? Як співвідносяться темпи їх росту?

Проаналізуйте рівень витрат за допомогою показника витрат на одну гривню доходу. Розкрийте економічний зміст цього показника.

Заповніть табл. 2.8.

Таблиця 2.8

Динаміка рівня операційних витрат

 

Показники	Роки		Відхилення
	базовий	звітний	абсолютне	відносне
Чистий дохід від реалізації продукції (робіт, послуг),ЧД, тис. грн
Операційні витрати, Е, тис. грн
Витрати на одну грн доходу (продукції), В, к.
Собівартість одиниці продукції, грн

 

Показник витрат на гривню товарної продукції є загальним показником рівня витрат, він може бути розрахований для будь-якого підприємства, що дуже важливо для порівняльного аналізу між підприємствами, оцінки їх конкурентоспроможності.

Показник витрат на одну грн доходу (реалізованої продукції) розраховується за формулою:

 

,                                                                                       (2.14)

 

де Е – операційні витрати (ф. 2, рядок 280), тис. грн.

     ЧД – чистий дохід від реалізації продукції (ф. 2, рядок 035), тис. грн;

 

Цей показник характеризує ефективність господарської діяльності підприємства: чим менше ці витрати, тим вище рентабельність.

Собівартість одиниці продукції відображає рівень витрат в розрахунку на одиницю виробленої (реалізованої) продукції. Розраховують показник співвідношенням собівартості реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) до загального обсягу виробництва (реалізації) продукції в натуральних одиницях.

 

,                                                                         (2.15)

 

де С_р.п. – собівартість реалізованої продукції (ф. 2, рядок 040), тис. грн;

     ОП – обсяг випуску продукції (табл. 2., ряд 1), од.

 

Зниження цього показника в динаміці оцінюється позитивно, зростання  – негативно.

 

 

2.7. Аналіз фінансових результатів та рентабельності.

 

Успішне функціонування будь-якого підприємства в ринкових умовах можливе лише за умови досягнення певних фінансових результатів, показниками яких є прибуток і рентабельність. Прибуток і рентабельність характеризують відповідно абсолютну і відносну ефективність діяльності підприємства.

Прибуток –  це частина доходу, яка залишається після відрахування витрат, пов’язаних з одержанням доходу.

В  ринкових умовах прибуток складає основу економічного розвитку підприємства. Ріст прибутку створює фінансову базу для розширеного відтворення, вирішення соціальних і матеріальних потреб трудового колективу. За рахунок прибутку виконується частина зобов’язань підприємства перед бюджетом, банками та іншими підприємствами і організаціями. За величиною прибутку визначається рівень віддачі авансованого капіталу і дохідність вкладень в активи підприємства.

Як відносний показник ефективності діяльності підприємства, рентабельність вимірює дохідність підприємства з різних позицій. В показниках рентабельності проявляється взаємозв’язок абсолютної величини економічного ефекту (прибутку) і обсягу засобів, які використовуються для його одержання (витрат, вартості капіталу чи активів (майна) підприємства).

Важлива роль прибутку і рентабельності зобов’язує підвищувати конкретність аналізу, виявляти досягнення і недоліки у господарській діяльності, передусім у виробництві і реалізації продукції, вивчати не тільки взаємозв’язки прибутку і рентабельності з іншими показниками діяльності підприємства, але і конкретні прояви цих взаємозв’язків, щоб врешті-решт підвищити рівень прибутку і рентабельності.

Особливість аналізу прибутку і рентабельності полягає в тому, що цей аспект аналізу включає в себе вивчення факторів, які пов’язані з виробництвом, де прибуток створюється, і з обігом, де він реалізується. Головними завданнями аналізу фінансових результатів є:

– оцінка виконання плану і динаміки з прибутку;

– оцінка впливу факторів на зміну прибутку;

– оцінка впливу факторів на зміну рентабельності;

– виявлення резервів зростання прибутку і рентабельності і розробка заходів для використання виявлених резервів.

Джерелами інформації для проведення аналізу фінансових результатів є форми бухгалтерської звітності № 1 «Баланс», № 2 «Звіт про фінансові результати», дані рахунків бухгалтерської звітності, фінансовий план тощо.

Аналіз прибутку доцільно здійснювати в табл. 2.9, що дозволяє встановити послідовність формування фінансових результатів та їх динаміку.

 

Таблиця 2.9

Фінансові результати та рентабельність підприємства

 

 

 

Закінчення табл. 2.9.

 

Визначте резерви збільшення прибутку від операційної діяльності.

Одним з напрямків збільшення прибутку від операційної діяльності є скорочення операційних витрат у випадку, якщо вони не обґрунтовані. Проаналізуйте обґрунтованість та доцільність витрат на збут, адміністративних та інших операційних витрат. Для цього слід співставити темпи росту показників витрат з темпами росту обсягів виробництва продукції (обсягів перевезень). Бажано, щоб темпи росту обсягів виробництва випереджали зростання витрат. Розрахунок виконайте окремо за кожним з видів витрат: адміністративні, збутові та інші операційні.

Для визначення обґрунтованості та доцільності витрат на збут, адміністративних та інших операційних витрат розраховують відносну економію (перевитрати) за цими видами витрат за формулами виду:

 

,                              (2.19)

 

де ± ∆ В – відносне відхилення (адміністративних, інших операційних або витрат на збут), тис. грн; 

     В_звіт, В_баз – витрати звітного періоду відповідно звітного і базового року, тис. грн;

     І – темп росту обсягу випуску продукції в натуральних одиницях виміру або доходу, індекс.

 

Якщо в результаті розрахунку отримаємо відносні перевитрати (+ ∆ В), то це свідчення необґрунтованості витрат, зниження їх ефективності, віддачі. Скорочення суми витрат до необхідної (– ∆ В), обґрунтованої їх величини є резервом економії витрат і, відповідно, збільшення прибутку від операційної діяльності.

Наприклад, відносну економію (перевитрати) за адміністративними витратами розрахуйте за формулою:

 

,                              (2.19)

 

де ,  – витрати звітного періоду відповідно звітного і базового року, тис. грн;

     І_дох – темп росту доходів, індекс.

 

Якщо в результаті розрахунку отримаємо результат ∆ В із знаком «+», це означає перевитрати, знак «мінус» означатиме відносну економію витрат.

Величина перевитрат за адміністративними витратами, витратами на збут та іншими операційними витратами може розглядатись як резерв суми цих витрат, і, отже, резерв покращення фінансового результату від операційної діяльності.

 

 

2.8. Аналіз фінансового стану підприємства.

 

Фінансовий стан підприємства – це сукупність економічних параметрів, які відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства характеризує забезпеченість власними оборотними коштами, оптимальну відповідність запасів товарно-матеріальних цінностей потреб виробництва, своєчасне проведення розрахункових операцій, рівень платоспроможності.

Першочергові завдання аналізу фінансового стану:

– виявлення забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами і перевірка їх цільового використання;

– оцінка ступеня виконання планових фінансових заходів, програм, плану фінансових показників;

– визначення платоспроможності підприємства і ліквідності балансу;

– оцінка дотримання фінансової, розрахункової і кредитної дисципліни;

– оцінка ефективності використання капіталу;

– оцінка оборотності капіталу;

– оцінка ділової активності підприємства;

– своєчасне виявлення і усунення недоліків у фінансовій діяльності, пошук резервів і можливостей економного, раціонального використання фінансових ресурсів та розробка конкретних заходів щодо втілення їх у виробничий процес.

Джерелами інформації для проведення аналізу фінансового стану підприємства є фінансова звітність: «Баланс», Ф № 1; «Звіт про фінансові результати», ф № 2;  «Звіт про рух грошових коштів», ф № 3; «Звіт про власний капітал», ф № 4. Крім фінансової звітності використовується інша інформація, яка доступна тільки персоналу підприємства, зокрема, планово-нормативна (фінансовий план, нормативи), позаоблікова інформація (маркетингові дослідження, закони, інструкції, експертна інформація та ін.) тощо.

Фінансовий стан підприємства оцінюють на основі показників, згрупованих за такими напрямами:

– оцінка платоспроможності і ліквідності – визначає фінансові можливості підприємства щодо погашення заборгованості, покриття підприємством позикових коштів;

– оцінка фінансової стійкості – визначає співвідношення власних і залучених коштів, рівень фінансової стабільності;

– аналіз прибутковості – дає можливість порівняти отриманий прибуток з вкладеним капіталом, тобто визначити міру ефективності авансованого у виробництво і реалізацію капіталу;

– аналіз ділової активності – характеризує кругообіг засобів підприємства.

Фінансовий стан підприємства може бути стійким, нестійким, кризовим. Здатність підприємства своєчасно здійснювати платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про стійкий фінансовий стан. Стійкий фінансовий стан підприємства залежить від результатів виробничої, комерційної і фінансової діяльності. Відносні показники оцінки фінансового стану підприємства необхідно порівнювати з: аналогічними даними за попередній період; аналогічними даними інших підприємств; загальновизнаними нормами; кращими зразками.

 

2.8.1. Аналіз платоспроможності та ліквідності.

Платоспроможність – означає наявність у підприємства грошових коштів та їх еквівалентів, достатніх для своєчасного погашення своїх боргових зобов’язань. Таким чином, основними ознаками платоспроможності є:

– наявність у достатньому обсязі коштів на розрахунковому рахунку;

– відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Звідси з поняттям «платоспроможність» тісно зв’язано поняття «ліквідність», платоспроможність встановлюється на основі показників ліквідності.

Ліквідність – це здатність оборотних засобів перетворюватися у грошові кошти, які необхідні для нормального функціонування підприємства, тобто можливість реалізувати наявні засоби (активи) для сплати у відповідні терміни своїх першочергових зобов’язань (пасивів), а також непередбачуваних боргів.

Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність. В той же час ліквідність, характеризує не тільки поточний стан розрахунків, але і перспективу.

Коефіцієнти ліквідності:

1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності («кислотний тест») характеризує миттєву спроможність погасити короткострокову заборгованість.

 

,                                        (2.20)

 

де ГК – грошові кошти та їх еквіваленти (ф.1., сума рядків 230 та 240), тис. грн;

     ПІ – поточні фінансові інвестиції (ф.1., рядок 220), тис. грн;

     ПЗ – поточні зобов’язання (ф.1. рядок 620), тис. грн.

 

Нормативне значення показника –0,2 – 0,35, тобто в нормі від 20 до 35 % короткострокової заборгованості підприємство повинно покривати за рахунок грошових коштів та їх еквівалентів.

 

2. Коефіцієнт поточної (швидкої) ліквідності (або проміжний коефіцієнт покриття) характеризує ймовірність погашення короткострокових зобов’язань за рахунок залучення менш ліквідних активів, тих, для перетворення яких у гроші треба більше часу.

 

,                                  (2.21)

 

 

де ГК – грошові кошти та їх еквіваленти (ф.1., сума рядків 230 та 240), тис. грн;

     ПІ – поточні фінансові інвестиції (ф.1., рядок 220), тис. грн;

     ДЗ – розрахунки з дебіторами (ф.1., сума рядків 160 та 210), тис. грн.;

     ПЗ – поточні зобов’язання (ф.1. рядок 620), тис. грн.

 

За нормативом показник повинен перевищувати 1, що означає перевищення короткострокових оборотних активів над поточною заборгованістю.

 

3. Коефіцієнт покриття – найбільш загальний показник ліквідності, характеризує співвідношення між усіма поточними активами та короткостроковими зобов’язаннями.

 

,                                              (2.22)

 

де ОА – всі оборотні активи (ф.1., рядок 260), тис. грн;

     ПЗ – поточні зобов’язання (ф.1. рядок 620), тис. грн.

 

Характеризує здатність підприємства забезпечити свої короткострокові зобов’язання з найбільше легко реалізованої частини активів – оборотних коштів. Цей коефіцієнт дає найбільш загальну оцінку ліквідності активів.

Нормальним значенням даного коефіцієнта вважається 1,5…2,5, але не менше 1. Однак на його рівень впливає галузева належність підприємства, структура запасів, стан дебіторської заборгованості, тривалість виробничого циклу й інші фактори.

Результати розрахунків зводяться в табл. 2.10.

Таблиця 2.10

Платоспроможність та ліквідність підприємства у 20__ р.

 

Показники	На початок року	На кінець року	Нормативне значення	Відповідність нормативу
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності			0,2 – 0,35
2. Коефіцієнт поточної ліквідності			>1
3. Коефіцієнт покриття			1,5 – 2,5

 

Подайте висновки щодо динаміки показників платоспроможності та ліквідності підприємства у динаміці за певний період.

 

2.8.2. Аналіз фінансової незалежності та стійкості.

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є його фінансова стійкість (стабільність), що характеризує незалежність від зовнішніх джерел фінансування.

Показники фінансової незалежності та стійкості (аналіз пасиву) дозволяють визначити рівновагу між власними та залученими джерелами фінансування та виявити незалежність від випадковостей ринкової кон’юнктури і партнерів.

Для оцінки фінансової стійкості використовують такі показники:

1. Коефіцієнт автономії:

,                                                 (2.24)

 

де ВК – власний капітал (ф.1., рядок 380), тис. грн;

     ВБ – підсумок балансу (ф.1. рядок 640), тис. грн.

 

Нормативне значення коефіцієнту 0,5.

Показує питому вагу джерел власних коштів у всіх джерелах підприємства. Якщо джерела власних коштів складають половину або більше всіх наявних джерел, то стан підприємства незалежний від зовнішніх джерел фінансування. І навпаки, стан підприємства можна охарактеризувати як залежний, якщо більше 50 % джерел коштів підприємства є позиковими.

 

2.  Коефіцієнт фінансової стійкості розраховується наступним чином:

 

,                                      (2.25)

 

де ВК – власний капітал (ф. 1, рядок 380), тис. грн;

     ДПК – довгострокові позикові кошти (ф. 1, сума рядків 430 та 480), тис. грн;

     ВБ – підсумок балансу (ф.1, рядок 640), тис. грн.

Якщо більше 70 % джерел коштів підприємства складають власні та прирівняні до них кошти (довгострокові позики на час користування ними прирівнюються до власних), тоді фінансове становище підприємства вважається стійким.

 

3. Коефіцієнт маневреності характеризує гнучкість, маневреність використання власних коштів, характеризує питому вагу власного оборотного капіталу у загальному обсязі власного капіталу.

 

,                                             (2.26)

 

де ВОК – власний оборотний капітал (ф.1, різниця рядків 260 та 620), тис. грн;

     ВК – власний капітал (ф. 1, рядок 380), тис. грн.

 

Нормативне значення показника (0,40 – 0,60) вказує на те, що приблизно половина коштів повинна бути розміщена у власному оборотному капіталі. За своїм значенням показник може значно коливатися залежно від структури капіталу та галузевої належності підприємства.

Зміни коефіцієнта маневреності можуть бути як позитивними, так і негативними. Позитивним буде незначне збільшення коефіцієнта маневреності в динаміці. Різке збільшення цього коефіцієнта не може свідчити про нормальну діяльність підприємства, оскільки зростання значення цього показника відбувається за умови або зростання власного оборотного капіталу, або при зменшенні власних джерел фінансування.

 

4. Коефіцієнт заборгованості характеризує співвідношення позикових коштів до власних коштів підприємства.

 

,                                                (2.27)

 

де ДЗ – довгострокові зобов’язання (ф.1, рядок 480), тис. грн;

     ВК – власний капітал (ф. 1, рядок 380), тис. грн.

 

Нормативне значення не більше 1, тобто, позикові кошти в нормі не повинні перевищувати власні.

Аналіз фінансової стійкості та незалежності проводиться в наступній таблиці:

Таблиця 2.12

Динаміка показників фінансової стійкості та незалежності

Показники	На початок року	На кінець року	Нормативне значення	Відповідність нормативу
1. Коефіцієнт автономії			> 0,5
2. Коефіцієнт фінансової стійкості			> 0,7
3. Коефіцієнт маневреності			0,4 – 0,6
4. Коефіцієнт заборгованості			0,5 – 1,0

Фінансова стійкість залежить від оптимального співвідношення власних та позикових джерел коштів, ступеня залучення довгострокових кредитів, раціональності вкладення фінансових ресурсів в активи підприємства.  Охарактеризуйте зміну ступеня фінансової стійкості та незалежності протягом року.

 

2.8.3. Аналіз прибутковості підприємства.

Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності, окупність витрат. Вони більш повно, ніж прибуток, характеризують остаточні результати господарювання. Для аналізу прибутковості підприємства доцільно використовувати комплекс показників.

Як і кожен абсолютний показник розмір прибутку не завжди характеризує ефективність діяльності підприємства. Тому, щоб оцінити ефективність роботи підприємства, одержаний прибуток необхідно співвідносити зі здійсненими витратами – поточними (собівартість продукції) і авансованими (активи або частина їх).

Співвідношення прибутку із зазначеними вище затратами являє собою рентабельність. Рентабельність можна визначати як відношення певного прибутку до показника, рентабельність якого розраховується. Рентабельність оцінюється, зазвичай, у відсотках, а у деяких випадках – і у коефіцієнтах.

Існує значна кількість показників рентабельності.

1. Рентабельність продукції характеризує ефективність витрат на виробництво продукції:

 

,                                              (2.30)

 

де ВП – валовий прибуток (ф.2, рядок 050), тис. грн;

     С_р.п. – собівартість реалізованої продукції (ф. 2, рядок 040), тис. грн.

 

2. Рентабельність активів підприємства, характеризує ефективність управління активами:

 

,                            (2.31)

 

де ЧП – чистий прибуток (ф.2, рядок 220), тис. грн;

     _. – середньорічна вартість всіх активів (ф. 2, середньоарифметичне значення рядку 280 за рік), тис. грн.

 

3. Рентабельність власного (акціонерного) капіталу, показує верхню межу дивідендів для акціонерів та інвесторів:

 

,                                 (2.32)

де ЧП – чистий прибуток (ф.2, рядок 220), тис. грн;

     _. – середньорічна вартість капіталу (ф. 1, середньоарифметичне значення рядку 380 за рік), тис. грн.

 

4. Коефіцієнт чистого прибутку:

 

,                                                         (2.33)

 

де ЧП – чистий прибуток (ф.2, рядок 220), тис. грн;

     ЧД_. – чистий дохід від реалізації (ф. 2, рядок 035), тис. грн.

 

Показує, скільки гривень або копійок чистого прибутку приносить кожна гривня реалізації (чистого доходу).

 

2.8.4. Показники ділової активності.

 

Стійкий фінансовий стан підприємства в ринкових умовах значною мірою обумовлюється його діловою активністю. Основну увагу приділяємо показникам, що характеризують оборотність обігових коштів та показують ефективність управління оборотними активами. До оборотних активів належать: запаси і дебіторська заборгованість, грошові кошти (ІІ розділ активу балансу).

Головною метою оцінки цих активів є виявлення ознак зменшення вартості або надлишкового накопичення товарно-матеріальних запасів та рахунків дебіторів. При аналізі ці показники балансу зіставляються або із сумою чистого доходу (виручки) від реалізації продукції, або із собівартістю реалізованої продукції.

 

1. Коефіцієнт оборотності обігових коштів (активів) показує кількість оборотів, які здійснюють обігові кошти протягом звітного періоду, а також, скільки гривень чистого доходу від реалізації приносить кожна гривня обігових коштів.

 

                                                (2.34)

 

де ЧД_. – чистий дохід від реалізації (ф. 2, рядок 035), тис. грн;

     _. – середні залишки оборотних коштів (ф. 1, середньоарифметичне значення рядку 260 за рік), тис. грн.

 

Позитивно оцінюється зростання кількості оборотів в динаміці: одночасно зростання показника означає збільшення суми чистого доходу, що отриманий з однієї гривні обігових коштів.

 

2. Тривалість одного обороту в днях визначається як співвідношення кількості днів у розрахунковому періоді та кількості оборотів обігових коштів за той самий період (тобто коефіцієнту оборотності).

 

                                           (2.35)

 

де Д_. – кількість днів у розрахунковому періоді (рік – 360, квартал – 90);

     К_{об обіг.к.} – коефіцієнт оборотності обігових коштів.

 

В динаміці, тобто в порівнянні з минулим періодом, позитивно оцінюється скорочення тривалості обороту в днях.

 

3. Коефіцієнт оборотності запасів визначає скільки разів повністю наповнюються запаси на підприємстві та розраховується наступним чином:

 

,                                        (2.36)

 

де С_р.п. – собівартість реалізованої продукції (ф. 2, рядок 040), тис. грн;

     Зап_сер – середня величина запасів (ф. 1, середньоарифметичне значення суми рядків 100 – 150 за рік), тис. грн.

 

Цей показник показує кратність обороту запасів; позитивно оцінюється зростання показника. Зниження даного показника свідчить про відносне збільшення виробничих запасів і незавершеного виробництва або про зниження попиту на готову продукцію.

 

4. Середній термін обороту запасів (в днях):

 

,                                      (2.37)

 

де Д_. – кількість днів у розрахунковому періоді (рік – 360, квартал – 90);

     К_{об зап.} – коефіцієнт оборотності запасів.

 

Показує тривалість обороту запасів; позитивно оцінюється зменшення показника, скорочення тривалості терміна поповнення запасів.

 

5. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (розрахунків з дебіторами) показує скільки разів за певний період дебітори оплачують свої борги повністю:

 

,                                         (2.38)

 

де ЧД_. – чистий дохід від реалізації (ф. 2, рядок 035), тис. грн;

     ДЗ_сер. – середньорічна сума дебіторської заборгованості (ф. 1, середньоарифметичне значення суми рядків 150, 160, 170 – 210 за рік), тис. грн.

 

Позитивно оцінюється зростання показника.

 

6. Середній термін оплати заборгованості дебіторів (в днях):

 

,                                       (2.39)

 

де Д_. – кількість днів у розрахунковому періоді (рік – 360, квартал – 90);

     К_{об д.з.} – коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості.

 

Аналогічно попереднім показникам, позитивно оцінюється скорочення середнього терміна оплати дебіторської заборгованості.

 

7. Операційний цикл – час, необхідний для перетворення запасів і дебіторської заборгованості в готівку:

 

Оп_.ц. = Т_{об. зап.} + Т_{оп д.з.}                                   (2.40)

 

Що коротшою є тривалість операційного циклу, тобто меншим час перетворення запасів у грошові кошти, то швидше обертаються активи підприємства в процесі його господарської діяльності, більше потенційних можливостей для росту рентабельності підприємства.

 

8. Абсолютне вивільнення – кількість днів, на які скоротився оборот обігових коштів.

 

9. Відносне вивільнення – показує на скільки підприємству потрібно менше оборотних коштів для ведення того ж обсягу діяльності.

 

,                             (2.41)

 

де  – тривалість обороту відповідно в минулому і звітному періодах, днів;

     ЧД_. – чистий дохід від реалізації (ф. 2, рядок 035), тис. грн;

     Д – кількість днів у періоді (Д для року = 360 днів; Д кварталу = 90 днів);

 

Якщо в результаті розрахунку отримаємо значення із знаком « – », це свідчить про економію, із знаком « + » – додаткове залучення оборотних коштів.

 

Вивільнення коштів вигідне: збільшення числа обороту коштів приводить до зростання рентабельності, оскільки з кожної гривні оборотних коштів отримується більша кількість гривень чистого доходу від реалізації і більше прибутку. Додаткове залучення оборотних коштів у господарський оборот невигідне, знижує рентабельність та ефективність діяльності.   

 

Результати аналізу зводяться в табл. 2.13.

Таблиця 2.13

Показники оборотності обігових коштів підприємства за 20__ – 20__ рр.

 

Показники	Рік		Відхилення (абсолютне)
	базовий	звітний
1	2	3	4
1. Чистий дохід від реалізації продукції (робіт, послуг), тис. грн
2. Середньорічна вартість обігових коштів, тис. грн в т.ч.: -       запасів -       дебіторської заборгованості
3. Одноденна реалізація, тис. грн (ряд. 1: 360 днів)
4. Коефіцієнт оборотності обігових коштів, разів
5. Тривалість одного обороту оборотних коштів, днів
6. Додатково залучено (вивільнено) оборотних коштів, тис. грн
7. Коефіцієнт оборотності запасів, разів
8. Тривалість одного обороту запасів, днів
9. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості
10. Середній термін погашення дебіторської заборгованості, днів
11. Тривалість операційного циклу, днів

 

Охарактеризуйте за допомогою табл. 2.13 зміну показників оборотності, що відбулася в звітному році порівняно з минулим.

 

ВИСНОВКИ

На підставі виконаного аналізу студент оформлює висновки до роботи.  Висновки мають відображати як теоретичні пропозиції щодо тенденцій розвитку об’єкта та предмета дослідження в умовах мінливості середовища.

Висновки повинні містити узагальнення й пропозиції, розроблені і обґрунтовані студентом у процесі виконання роботи. Вказуються виявлені резерви підвищення ефективності виробництва, пропонуються заходи щодо поліпшення роботи досліджуваного підприємства з обґрунтуванням доцільності їх впровадження.

 

3. КРИТЕРІЇ ЗАХИСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

Курсова робота, перевіряється викладачем, і в залежності від рівня та повноти розкриття питань теми, оцінюється на «відмінно», «добре», «задовільно» і «незадовільно». Якщо курсова робота отримує оцінку «незадовільно», вона обов’язково підлягає переробці відповідно до зауважень і повторному поданню на його розгляд.

Курсова робота, яка отримала позитивну оцінку, але має зауваження наукового керівника, повинна бути доопрацьована студентом згідно із зазначеними зауваженнями.

Захист курсової роботи здійснюється до початку екзаменаційної сесії. Він має форму усного викладення студентом основних теоретичних положень і висновків за темою курсової роботи, відповіді на питання членів комісії. Повнота і глибина засвоєння питань теми, показані студентом у своїй доповіді, можуть бути підставою для зміни попередньої оцінки роботи в ту чи іншу сторону.

Курсова робота студентів оцінюється за 100 бальною системою.

90 – 100 балів (відмінно) – робота своєчасно виконана і здана на перевірку, допущена до захисту, відповідає поставленому завданню і нормоконтролю. При захисті доповідь побудована на основі ґрунтовного знання проблеми, що висвітлюється, основних понять та категорій економічного аналізу, розумінні закономірностей процесів в ринкових умовах господарювання, грамотне, логічно-послідовне викладення теоретичного матеріалу, вміння пов’язувати його з проведеним аналізом господарської діяльності підприємства, а також робити узагальнення та висновки. На всі поставлені комісією питання надана чітка обґрунтована відповідь.

75 – 89 балів (добре) – робота допущена до захисту як така, що відповідає поставленому завданню та нормоконтролю. Доповідь побудована на рівні самостійного мислення з елементами творчого пошуку, розуміння студентом основних закономірностей виробничо-економічних процесів, на яких оснований економічний аналіз діяльності підприємства. Допускаються окремі незначні помилки та неточності у висвітленні неосновних аспектів проблеми чи при відповіді на поставлені комісією питання.

60 – 74 балів (задовільно) – робота допущена до захисту як така, що відповідає поставленому завданню та нормоконтролю. Доповідь побудована на рівні загального сприйняття економічних ситуацій. Допускаються недостатньо вірні формулювання, окремі незначні помилки щодо проведеного аналізу, незнання другорядних понять і категорій при відповіді на поставлені комісією питання.

1 – 35 балів (незадовільно) – робота допущена до захисту як така, що відповідає поставленому завданню та нормоконтролю. При захисті студент припускається значних помилок у викладенні поставленого завдання, надає нечіткі та необґрунтовані відповіді на поставлені комісією питання.

 

 

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

 

1. Господарський кодекс від 16.01.2003 р. № 436-IV (із змінами і доповненнями) [Електронний ресурс] / Верховна рада України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/436-15.
2. Гадзевич О.І. Основи економічного аналізу і діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства: Навч. посібник, К.: Конкор, 2004. – 180 с.
3. Грабовецький Б. Є. Економічний аналіз: Навчальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 256 с.
4. Гринів Б. В. Економічний аналіз торговельної діяльності. Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011. – 392 с.
5. Економічний аналіз и діагностика стану сучасного підприємства. Навч. посібник / Т. Д. Костенко [та ін.]. [2-ге вид.]. – К.:Центр учбової літератури, 2007 – 400 с.
6. Івахненко В.М. Курс економічного аналізу: Навч. посібник. – К.: Знання –Прес, 2001. – 206 с.
7. Любушин Н.П. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: Учеб. пособие для вузов. / Любушин Н.П., Лесева В.Б., Дьякова В.Г. – М.: ЮНИТИ –ДАНА, 2002. – 471 с.
8. Мельник В.М. Основи економічного аналізу: короткий теоретико-методологічний курс.  Навч. посібник. – К.: Кондор, 2003. – 128с.
9. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства. Навч. посібник, К.: Вища школа, 2003. – 278 с.
10. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: 5-е изд. – Минск: ООО «Новое знание», 2001. – 688 с.
11. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. – К.: Т-во «Знання», 2000. – 378 с.
12. Приймак, В. І. Математичні методи економічного аналізу: навч. посіб / В. І. Приймак — К. : ЦУЛ, 2009. - 296 с.
13. Прокопенко І.Ф., Ганін В.І. Методика і методологія економічного аналізу. Начальний посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 430 с.
14. Фінансово-економічний аналіз: Підручник / Буряк П.Ю., Римар М.В., Бець М. Т. та ін. Під заг. ред. П. Ю. Буряка, М. В. Римара – К.: ВД «Професіонал», 2004. – 528 с.
15. Чернелевський Л.М. Економічний аналіз на підприємствах промисловості і торгівлі: Підручник. – К.: «Пектораль», 2003. – 312с.
16. Черниш С. С. Економічний аналіз: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 312 с.

Шило В.П., Верхоглядова Н.І., Ільїна С.Б., Темченко А.Г., Брадул О.М. Аналіз фінансового стану виробничої та комерційної діяльності підприємства: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2005. – 240 с