ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ

ЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ 13.01.2014 23:48

У розрахунковому розділі описової частини пояснювальної записки курсової роботи проводиться комплексний економічний аналіз за допомогою технічних методів та прийомів , що пропонуються в лекційному матеріалі та додатковій науково-методичній літературі [4, 5, 18, 26, 28,31, 33, 40] відповідно до обраної теми курсової роботи. Економічний аналіз виконується на статистичному матеріалі показників господарчої діяльності підприємств України в динаміці не менш ніж за чотири періоди ( квартали, півріччя, роки).

2.4.3.2. Послідовність проведення економічного аналізу виробництва і реалізації продукції

Основні завдання аналізу роботи підприємства по показниках виробництва і реалізації продукції:
а) оцінка міри виконання плану і динаміки виробництва і реалізації продукції;
б) визначення впливу чинників на зміну величини цих показників;
в) виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення випуску і реалізації продукції;
г) розробка заходів щодо освоєння виявлених резервів.
Об’єктами аналізу є:
– обсяг виробництва і реалізації продукції загалом і за асортиментом;
– якість товарної продукції;
– структура товарної продукції;
– ритмічність виробництва;
– відвантаження і реалізація продукції.
Джерелами інформації для аналізу виробництва і реалізації продукції є плани економічного і соціального розвитку підприємства, оперативні плани і звіти щодо виробництва і реалізації продукції, відомість “Рух готових виробів, їх відвантаження і реалізація", форма 1 бухгалтерської звітності “Баланс підприємства", форма 2 бухгалтерської звітності “Звіт про фінансові результати", звітність ф. 5-ЗЕЗ “Звіт про експорт (імпорт) товарів, що не проходять митного декларування”, статистична звітність про виробництво продукції (ф. 1-п), дані про залишки незавершеного виробництва, готової продукції на складі і відвантажених товарів. Аналіз початкових даних здійснюється в динаміці не менш ніж за чотири періоди (місяць, квартал, рік). Аналіз обсягу виробництва починається з вивчення динаміки валової і товарної продукції, розрахунку базисних і ланцюгових темпів зростання і приросту. Для більшої наглядності динаміку товарної продукції слід зобразити графічно. Отримані результати подати в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1 – Динаміка виробництва та реалізації продукції
Рік Обсяг виробництва продукції, тис. грн Темпи росту,% Обсяг реалізації, тис. грн Темпи росту, %
базисні ланцюгові базисні ланцюгові
ххх1
ххх2

Оцінка виконання плану з виробництва та реалізації продукції за звітний період (місяць, квартал, рік) здійснюється за даними таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 – Аналіз виконання плану з випуску та реалізації продукції підприємства ________________________ за 201_ рік

Виріб Обсяг виробництва продукції, тис.грн Реалізація продукції, тис.грн
план факт -, + % до плану план факт -,+ % до плану
А
В

Оперативний аналіз випуску продукції здійснюється на основі розрахунку, в якому відображаються планові і фактичні відомості про випуск продукції за обсягом, асортиментом, якістю за день (декаду, місяць, квартал, рік), наростаючим підсумком з початку періоду, а також відхилення від плану (табл.2.3).
Таблиця 2.3 – Оперативний аналіз виконання плану з випуску та відвантаження продукції, тис. грн

Виріб План 01.09.2012 р.
на добу на місяць план з початку місяця фактичний обсяг відхилення від плану
за добу з початку місяця
Виріб А:
випуск
відванта-ження

Аналіз виконання плану з номенклатури базується на порівнянні фактичного і планового випуску продукції по виробах.
Далі аналізується виконання договірних зобов’язань з поставок продукції. Невиконання плану за договорами призводить до зменшення виручки, прибутку підприємства, сплати штрафних санкцій. Крім того, в умовах конкуренції підприємство може втратити ринки збуту продукції.
У процесі аналізу визначається виконання плану поставок за місяць і з наростаючим підсумком в цілому по підприємству, а також по окремих споживачах та видах продукції, з’ясовуються причини невиконання плану та дається оцінка діяльності щодо виконанню договірних зобов’язань (табл.2.4, 2.5)

Таблиця 2.4 – Аналіз виконання договірних зобов’язань з відвантаження продукції за ____________ місяць, тис.грн
Виріб Споживач План поставки за договором Фактично відвантажено Недопоставка продукції Зарахований обсяг у межах плану
А

В 1
2
3
1
2
3
Усього

Наступний етап аналізу – оцінка виконання плану з асортименту продукції, яка виготовляється за допомогою коефіцієнта асортименту, що обчислюється шляхом ділення загального фактичного випуску продукції, зарахованого у виконання плану з асортименту, на загальний плановий випуск продукції (продукція, виготовлена понад план або непередбачена планом, не зараховується у виконання плану з асортименту). Дані аналізу занести до таблиці 2.6.

Таблиця 2.5 – Аналіз виконання договірних зобов’язань за 201_ рік
Місяць План поставки продукції Недопоставка продукції Виконання, %
за місяць з початку року за місяць з початку року за місяць з початку року
січень
лютий
.........
грудень

Таблиця 2.6 – Виконання плану з асортименту продукції
Виріб Обсяг виробництва продукції в планових цінах, тис. грн Процент виконання плану Обсяг продукції, зарахований у виконання плану з асортименту, тис. грн
план факт
А
В
Усього

Далі в процесі виконання курсової роботи необхідно проаналізувати структури продукції, що виробляється на підприємстві. Зміна структури виробництва значно впливає на всі економічні показники: обсяг випуску у вартісному виразі, матеріаломісткість, собівартість товарної продукції, прибуток, рентабельність. У ході аналізу необхідно зробити розрахунок впливу структури виробництва на рівень перерахованих показників (табл. 2.7).

Таблиця 2.7 – Аналіз структури товарної продукції
Виріб Оптова ціна, грн. Обсяг виробництва продукції, штук Товарна продукція в цінах плану, тис. грн. Зміна товарної продукції за рахунок структури, тис.грн.
план факт план фактична за план. структурою факт
А
В
Усього

Для розрахунку впливу структурного фактора на обсяг виробництва продукції в вартісному виразі можна використати метод абсолютних різниць. Необхідно визначити, як зміниться середній рівень ціни одиниці продукції (ΔЦстр) за рахунок структури (табл. 2.8).
(2.1)
де УДіф – фактична структура за і-м виробом;
УДіпл – планова структура за і-м виробом;
Ціпл – планові ціни і-го виробу.
Зміна обсягу товарної продукції у вартісному виразі може бути обчислена шляхом помноження зміни середнього рівня ціни одиниці продукції (ΔЦстр) на загальний фактичний обсяг виробництва продукції в умовно-натуральному виразі (Vф.заг):
ΔВПстр = ΔЦстр ∙ Vф.заг. , (2.2)

де ΔВПстр – зміна обсягу товарної продукції у вартісному виразі за рахунок структурних змін;
ΔЦстр – зміна середнього рівня ціни одиниці продукції;
Vф.заг. – загальний фактичний обсяг виробництва продукції.

Таблиця 2.8 – Розрахунок зміни середньої ціни одиниці продукції за рахунок структурного фактора
Виріб Оптова ціна, грн Структура продукції, % Зміна середньої ціни за рахунок структури, грн
план факт +,-
А
В
Усього

Аналогічно можна визначити вплив структури реалізованої продукції на суму виручки, прибуток, рентабельність.
Наступний етап курсової роботи – аналіз якості виробленої продукції. Її підвищення – одна з форм конкурентної боротьби, завоювання та утримання позицій на ринку. Високий рівень якості продукції сприяє підвищенню попиту на продукцію та збільшенню суми прибутку не тільки за рахунок обсягу продажу, а також за рахунок більш високих цін. Узагальнюючі показники, що характеризують якість всієї виробленої продукції незалежно від її виду і призначення:
– питома вага нової продукції в загальному її випуску;
– питома вага атестованої і неатестованої продукції;
– питома вага продукції вищої категорії якості;
– питома вага продукції, відповідної світовим стандартам;
– питома вага продукції, що експортується.
Індивідуальні (одиничні) показники якості продукції характеризують одну з її властивостей:
– корисність;
– надійність;
– технологічність, що характеризує ефективність конструкторських і технологічних рішень;
– естетичність виробів.
Непрямі показники – це штрафи за неякісну продукцію, обсяг і питома вага забракованої продукції, втрати від браку та ін.
Необхідно вивчити динаміку перерахованих показників, виконання плану по їх рівню, причини їх зміни і дати оцінку виконання плану за якістю.
У ході аналізу необхідно визначити вплив якості продукції на вартісні показники роботи підприємства: випуск товарної продукції, виручку від реалізації продукції, прибуток. Розрахунок здійснюється таким способом:
ΔТП = (Ц1 –Цо) ∙ К1, (2.3)
ΔВ = (Ц1 –Цо) ∙ VРП1, (2.4)
ΔП = ﴾(Ц1 –Цо) ∙ VРП1﴿- ﴾(С1 –Со) ∙ VРП1﴿, (2.5)
де Ц1 та Цо – відповідно ціна виробу до та після зміни якості;
С1 та Со – відповідно рівень собівартості виробу до та після зміни якості;
К1 – кількість виробленої продукції підвищеної якості;
VРП1 – обсяг реалізації продукції підвищеної якості.
Непрямим показником якості продукції є брак. Він ділиться на той, що може бути виправлений та той що не може бути виправлений, внутрішній (виявлений на підприємстві) та зовнішній (виявлений споживачами). Випуск браку веде до підвищення собівартості продукції, зменшення обсягу товарної та реалізованої продукції, зниження прибутку та рентабельності. У процесі аналізу вивчаються динаміка браку по абсолютній сумі та питомій вазі в загальному випуску товарної продукції, визначають втрати від браку. Наприкінці вивчають причини зниження якості та допущення браку продукції за місцем їх виникнення та центрам відповідальності й розроблюються заходи щодо їх уникнення.
Наступний етап курсової роботи – аналіз ритмічності роботи підприємства. Для оцінки виконання плану з ритмічності використовуються прямі і непрямі показники. Прямі показники – коефіцієнт ритмічності, коефіцієнт варіації, коефіцієнт аритмічності, питома вага виробництва продукції за кожну декаду (добу) до місячного випуску, питома вага виробленої продукції за кожний місяць до квартального випуску, питома вага випущеної продукції за кожний квартал до річного обсягу виробництва. Непрямі показники ритмічності – наявність доплат за понаднормові роботи, оплата простоїв з вини господарюючого суб’єкта, втрати від браку, сплата штрафів за недопоставку і невчасне відвантаження продукції, наявність наднормативних залишків незавершеного виробництва і готової продукції на складах.
Аналіз випуску продукції за допомогою даних таблиці 2.9.
Аналогічно аналізується ритмічність відвантаження та реалізації продукції.
Наприкінці аналізу розроблюються конкретні заходи щодо уникнення причин неритмічної роботи.
На завершення необхідно встановити фактори, що вплинули на обсяг реалізації продукції (рис. 2.1). Аналіз реалізації продукції проводиться за кожний місяць, квартал, півріччя, рік. У процесі його фактичні дані порівнюються з плановими, попередніми періодами, розраховується процент виконання плану, абсолютне відхилення від плану, темпи росту і приросту за відрізок часу, що аналізується, абсолютне значення одного процента приросту. Для вивчення впливу цих факторів аналізується баланс товарної продукції (табл. 2.10).

Таблиця 2.9 – Ритмічність випуску продукції
Доба (декада, місяць) Випуск продукції, тис.грн Питома вага продукції, % Виконання плану, коефіцієнт Частка продукції, що зарахована у виконання плану з ритмічності, %
план факт план факт

Усього за місяць (рік)

 

Зміна обсягу реалізації
продукції

Зміна випуску товарної Зміна залишків нереалізованої
продукції продукції

Зміна обсягу Зміна залишків Зміна залишків Зміна залишків
валової продукції незавершеного готової відвантаженої
виробництва та продукції продукції
внутрішньогоспо-
дарського обороту

Трудові ресурси Засоби праці Предмети праці

 

 

 

Рисунок 2.1 – Схема факторної системи обсягу реалізації продукції

 

 

 

Таблиця 2.10 – Аналіз факторів зміни обсягу реалізації продукції
Показник Сума в планових цінах, тис.грн
план факт +,-
1. Залишок готової продукції на початок періоду
2. Випуск товарної продукції
3. Залишок готової продукції на кінець періоду
4. Відвантаження продукції за період (п.1+п.2 – п.3).
5. Залишок товарів, відвантажених покупцям:
5.1 на початок періоду
5.2 на кінець періоду
6. Реалізація продукції (п.4+п.5.1-п.5.2)

Основні джерела резервів збільшення випуску та реалізації продукції показані на рисунку 2.2.
Резерви росту обсягу реалізації за рахунок покращання використання трудових ресурсів визначаються таким чином:
Р↑ВПкр = Р↑КР ∙ ГВф (2.6)
Р↑ВПфрч = Р↑ФРЧ ∙ ЧВф (2.7)
Р↑ВПчв = Р↑ЧВ ∙ ФРЧ м, (2.8)
де Р↑ВПкр, Р↑ВПфрч, Р↑ВПчв – резерв росту валової продукції відповідно за рахунок створення нових робочих місць, збільшення фонду робочого часу в зв’язку з скороченням його втрат та підвищення середньогодинного виробітку;
Р↑КР – резерв збільшення кількості робочих місць;
Р↑ФРЧ – резерв збільшення фонду робочого часу в зв’язку з скороченням його втрат;
Р↑ЧВ – резерв росту середньочасового виробітку за рахунок поліпшення техніки, технології, організації виробництва та робочої сили;
ФРЧ м – можливий фонд робочого часу з урахуванням резервів його росту, що виявлені.
Резерви збільшення виробництва продукції за рахунок збільшення кількості обладнання (Р↑К), часу його роботи (Р↑Т) та випуску продукції за одну машино-годину (Р↑ЧВ) розраховуються за формулою:
Р↑ВПк = Р↑К ∙ ГВф (2.9)
Р↑ВПт = Р↑Т ∙ ЧВф (2.10)
Р↑ВПчв = Р↑ЧВ ∙ Т, (2.11)
де Р↑ВПк – резерв збільшення виробництва продукції за рахунок збільшення кількості обладнання;
Р↑ВПт – резерв збільшення виробництва продукції за рахунок збільшення часу його роботи;
Р↑ВПчв – резерв збільшення виробництва продукції за рахунок збільшення годинного виробітку;
Р↑К – резерв збільшення кількості обладнання;
Р↑Т – резерв збільшення часу роботи обладнання;
Р↑ЧВ – резерв збільшення середньогодинного виробітку;
ГВф – фактичний середньогодинний виробіток;
ЧВф – фактичний середньогодинний виробіток;
Тм – можливий час роботи обладнання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 2.2 – Джерела резервів збільшення обсягу та реалізації продукції

Резерви збільшення випуску продукції за рахунок скорочення нереалізованої продукції розраховуються таким чином:
а) додаткова кількість j-го матеріалу (Р↑Мj) ділиться на норму його витрати на одиницю і-го виду продукції (Нрjіпл) та помножується на планову ціну одиниці продукції (Ціпл): Р↑ВП = ∑(Р↑Мj / Нрjіпл ∙ Ціпл);
б) понадпланові відходи матеріалів (Р↓ОТХj) діляться на норму їх витрати на одиницю і-го виду продукції та помножуються на планову ціну одиниці відповідного виду продукції, після чого отримані результати підсумовуються: Р↑ВП = ∑(Р↓ОТХj / Нрjіпл ∙ Ціпл);
в) скорочення норми витрати j-го ресурсу, що планується на одиницю і-го виду продукції (Р↓Нрjі) помножується на плановий до випуску обсягу виробництва і-го виду продукції (VВПіпл), отриманий результат ділиться на планову норму витрати (НРjіпл) та помножується на планову ціну даного виробу, після чого підраховується загальна сума резервів валової продукції: Р↑ВП = ∑(Р↓НРjі ∙ VВПіпл / НРjіпл ∙ Ціпл).

2.4.3.3. Послідовність проведення економічного аналізу ефективності використання трудових ресурсів підприємства

Завдання економічного аналізу використання трудових ресурсів підприємства:
а) вивчення й оцінка забезпеченості підприємства і його структурних підрозділів трудовими ресурсами загалом, а також по категоріях і професіях;
б) визначення і вивчення показників плинності кадрів;
в) виявлення резервів трудових ресурсів, більше за повне і ефективне їх використання.
Об’єктами аналізу є:
– забезпеченість трудовими ресурсами підприємства;
– використання трудових ресурсів;
– продуктивність праці;
– трудомісткість продукції.
Джерела інформації для аналізу: план економічного і соціального розвитку підприємства, статистичні звітні форми 2-ПВ “Звіт із праці”, 1-п “Звіт підприємства з продукції”, 1:-ПВ “Чисельність окремих категорій працівників підприємства і підготовка кадрів”, дані планово-нормативної, облікової та оперативної інформації зі звітів підрозділів підприємства, дані табельного обліку і відділу кадрів.
Аналіз починається з аналізу забезпеченості підприємства трудовими ресурсами. Вона визначається порівнянням фактичної кількості працівників по категоріях і професіях з плановою потребою. Аналізу визначає забезпеченість підприємства кадрами найбільш важливих професій, якісний склад трудових ресурсів по кваліфікації. Для оцінки відповідності кваліфікації робітників складності робіт, що виконуються, порівнюються середні тарифні розряди робіт та робітників, що розраховуються за середньозваженою арифметичною:
, (2.12)
, (2.13)
де Тр – тарифний розряд,
ЧР – чисельність робітників,
VРі – обсяг робіт кожного виду.

Для характеристики рушення робочої сили розраховують і аналізують динаміку таких показників:
 коефіцієнт обороту по прийому робітників (Кпр):
; (2.14)

 коефіцієнт обороту по вибуттю (Кв):
; (2.15)
 коефіцієнт плинності кадрів (Кт):
; (2.16)

 коефіцієнт постійності персоналу підприємства (КП.С.):
. (2.17)

Необхідно вивчити причини звільнення працівників (за власним бажанням, скорочення кадрів, порушення трудової дисципліни і т.д.).
У процесі аналізу повинні бути виявлені резерви скорочення потреби в трудових ресурсах внаслідок більш повного використання робочої сили, це зростання продуктивності праці працівників, інтенсифікації виробництва, комплексної механізації й автоматизації виробничих процесів, упровадження нової більш продуктивної техніки, удосконалення технології й організацій виробництва.
Наступний етап курсової роботи – аналіз використання фонду робочого часу. Повноту використання трудових ресурсів можна оцінити за кількістю відпрацьованих днів і годин одним працівником за період часу, що аналізується, а також міру використання фонду робочого часу. Такий аналіз проводиться по кожній категорії працівників, по кожному виробничому підрозділу й загалом по підприємству (табл. 2.11).
Фонд робочого часу (ФРЧ) залежить від кількості робітників (КР), кількості відпрацьованих днів одним робітником у середньому за рік (Д) та середньої тривалості робочого дня (П):
ФРЧ = КР ∙ Д ∙ П. (2.18)
де ФРЧ –фонд робочого часу;
КР – кількість робітників;
Д – кількість відпрацьованих днів одним робітником у середньому за рік;
П – середня тривалість робочого дня.

Таблиця 2.11 – Використання трудових ресурсів підприємств
Показник 201_
рік 201_ рік Відхилення
план факт від минулого року від плану
Середньорічна чисель-ність робітників, чол.
Відпрацьовано за рік одним робітником: днів
год
Середня тривалість робочого дня, год
Фонд робочого часу, год
В т.ч. понадурочно відпрацьований час, год

Для того щоб визначити причини понадпланових втрат робочого часу, тобто цілоденних та внутрішньозмінних простоїв зіставляють дані фактичного та планового балансу робочого часу (табл. 2.12). Вони можуть бути викликані різними об’єктивними і суб’єктивними обставинами, не передбаченими планом: додатковими відпустками з дозволу адміністрації, захворюваннями робітників, прогулами, простоями через несправність обладнання, через відсутність роботи, сировини, матеріалів, електроенергії, палива і т.д.
Далі вивчаються непродуктивні витрати праці, які складаються з витрат робочого часу внаслідок виготовлення забракованої продукції і виправлення браку, а також у зв'язку з відхиленнями від технологічного процесу (табл. 2.13).
Скорочення втрат робочого часу – один з резервів збільшення випуску продукції. Для того щоб підрахувати його, необхідно втрати робочого часу (ВРЧ) за виною підприємства помножити на плановий середньочасовий виробіток продукції:
∆ВП = ВРЧ ∙ ЧВпл, (2.19)
де ∆ВП – зміна випуску продукції;
ВРЧ – фонд робочого часу;
ЧВпл – плановий середньогодинний виробіток.

 

 

 

Таблиця 2.12 – Аналіз використання фонду робочого часу в 201_ році

Показник На одного робочого Відхилення від плану
план факт на одного робітника на усіх робітника
Календарна кількість днів
У тому числі:
святкові
вихідні
вихідні суботи
Номінальний фонд робочого часу, дні
Неявки на роботу, дні
У тому числі:
щорічні відпустки
відпустки з навчання
відпустки з вагітності та пологів
додаткові відпустки з дозволу адміністрації
хвороби
прогули
простої
Явочний фонд робочого часу, дні
Тривалість робочої зміни,год
Бюджет робочого часу, год
Передсвяткові скороченні дні, год
Внутрішньозмінні простої,год
Корисний фонд робочого часу, год
Середня тривалість робочої зміни, год
Понадурочно відпрацьо-ваний час,год
Непродуктивні витрати робочого часу

 

 

Таблиця 2.13 – Дані для розрахунку непродуктивних витрат робочого часу
Показник Сума, тис.грн
Виробнича собівартість товарної продукції
Заробітна плата робітників
Заробітна плата виробничих робітників
Матеріальні витрати
Собівартість забракованої продукції
Витрати на виправлення браку

Далі необхідно провести аналіз продуктивності праці. Для оцінки рівня продуктивності праці застосовується система узагальнюючих, приватних і допоміжних показників.
До узагальнюючих показників належать середньорічний, середньоденний, середньогодинний виробіток продукції на одного працівника у вартісному виразі. Приватні показники - це витрати часу на виробництво одиниці продукції певного виду (трудомісткість продукції) або випуск продукції певного виду в натуральному виразі за одну людино-годину. Допоміжні показники характеризують витрати часу на виконання одиниці певного виду робіт або обсягу виконаних робіт за одиницю часу.
Аналіз середньорічного виробітку продукції одним працівником здійснюється за допомогою вихідних даних (табл. 2.14).
Для розрахунку впливу факторів на середньорічний виробіток одного працівника слід застосовувати таку факторну модель:

ГВ = УД ∙ Д ∙ П ∙ ЧВ, (2.20)

де ГВ –середньорічний виробіток;
УД – питома вага робітників в загальній чисельності промислово-виробничого персоналу(ПВП);
Д – кількість днів, відпрацьованих одним робітником за рік;
П – середня тривалість робочого дня.
Розрахунок впливу факторів може бути виконаний будь-яким методом детермінованого факторного аналізу та зведений у таблицю 2.15.
Потім вивчаються способи підвищення продуктивності праці, тобто:
а) зниження трудомісткості продукції;
б)більш повне використання виробничої потужності підприємства.
Резерви збільшення середньогодинного виробітку визначаються таким чином:

Р↑ЧВ = ЧВв – ЧВф = (ВПф + Р↑ВП)/(Тф - Р↓Т + Тд) – ВПф/Тф, (2.21)

де Р↑ЧВ – резерв збільшення середньогодинного виробітку;
ЧВв, ЧВф – відповідно можливий та фактичний рівень середньогодинного виробітку;

Таблиця 2.14 – Вихідні дані до факторного аналізу середньорічного виробітку продукції одним робітником за 201_ рік
Показник план факт відхилення
1.Обсяг виробництва продукції, тис.грн
2.Середньоспискова чисельність:
промислово-виробничого персоналу (ПВП), чол.
робітників, чол.
3.Питома вага робітників в загальній чисельності ПВП, %
4. Відпрацьовано днів одним робітником за рік
5.Середня тривалість робочого дня, год
6.Загальна кількість відпрацьованого часу усіма робітниками за рік, люд-годин
у тому числі одним робітником, люд-годин
7.Середньорічний виробіток, тис. грн.
одного працівника
одного робітника
8. Середньоденний виробіток робітника, грн
9. Середньогодинний виробіток робітника, грн
10.Непродуктивні витрати часу, год
11.Понадпланова економія робочого часу за рахунок впровадження заходів НТП, год
12.Зміна вартості товарної продукції за результатами структурних зсувів, тис.грн

Р↑ВП – резерв збільшення валової продукції за рахунок упровадження заходів НТП;
Тф – фактичні витрати робочого часу на випуск фактичного обсягу продукції;
Р↓Т – резерв скорочення робочого часу за рахунок механізації та автоматизації виробничих процесів, поліпшення організації праці та ін.;
Тд – додаткові витрати праці, пов’язані зі збільшенням випуску продукції, які визначаються за кожним джерелом резервів збільшення виробництва продукції з урахуванням додаткового обсягу робіт, потрібного для освоєння цього резерву та норм виробітку.

 

Таблиця 2.15 – Розрахунок впливу факторів на рівень середньорічного виробітку у 201_ році способом абсолютних різниць
Фактор Алгоритм розрахунку ∆ГВ, тис.грн
Зміна:
частка робітників у загальній чисельності ПВП
кількість відпрацьованих днів одним робітником за рік
тривалість робочого дня

середньогодинний виробіток
∆ГВуд=∆УД∙ГВпл

∆ГВд=УДф∙∆Д∙ДВпл

∆ГВп=УДф∙Дф∙∆П∙СВпл

∆ГВчв=УДф∙Дф∙Пф∙∆СВ
Усього

Далі вивчаються можливості підвищення продуктивності праці, тобто:
а) зниження трудомісткості продукції;
б) більш повного використання виробничої потужності підприємства.
Резерви збільшення середньогодинного виробітку визначаються таким чином:
Р↑ЧВ = ЧВв – ЧВф = (ВПф + Р↑ВП)/(Тф - Р↓Т + Тд) – ВПф/Тф, (2.21)

де Р↑ЧВ – резерв збільшення середньогодинного виробітку;
ЧВв, ЧВф – відповідно можливий та фактичний рівень середньогодинного виробітку;
Р↑ВП – резерв збільшення валової продукції за рахунок упровадження заходів НТП;
Тф – фактичні витрати робочого часу на випуск фактичного обсягу продукції;
Р↓Т – резерв скорочення робочого часу за рахунок механізації та автоматизації виробничих процесів, поліпшення організації праці та ін.;
Тд – додаткові витрати праці, пов’язані зі збільшенням випуску продукції, які визначаються за кожним джерелом резервів збільшення виробництва продукції з урахуванням додаткового обсягу робіт, потрібного для освоєння цього резерву та норм виробітку.
Наступний етап курсової роботи – аналіз ефективності використання трудових ресурсів підприємства. Велике значення для її оцінки в умовах ринкової економіки має показник прибутку на одного працівника. Оскільки прибуток залежить від рентабельності продажу, коефіцієнта оберненості капіталу та суми функціонуючого капіталу, факторну модель даного показника можна подати таким чином:
(2.22)
(2.23)

де П – прибуток від реалізації продукції;
ЧР – середньоспискова кількість робітників;
В – виторг від реалізації продукції;
КЛ – середньорічна сума капіталу;
ТП – вартість випуску товарної продукції;
П/КР – прибуток на одного працівника;
П/В – рентабельність продажу;
В/ТП – частка виручки у вартості продукції;
ТП/КР – середньорічний виробіток продукції одним робітником в діючих цінах.
За першою моделлю можна визначити, як змінився прибуток на одного робітника за рахунок зміни рівня рентабельності продажу, коефіцієнта оберненості капіталу та капіталоозброєності праці. Друга модель дозволить встановити, як змінився прибуток на одного робітника за рахунок рівня рентабельності продажу, питомої ваги виручки в загальному обсязі виробленої продукції та продуктивності праці. Дані для факторного аналізу прибутку на одного працівника подати в таблиці 2.16. Результати аналізу занести до таблиці 2.17.
Далі необхідно встановити взаємозв’язок факторів росту продуктивності праці з темпами росту прибутку на одного працівника. Для цього зміну середньорічного виробітку продукції за рахунок і-го фактора потрібно помножити на фактичний рівень прибутку на гривню товарної продукції.
Після цього виконується аналіз трудомісткості продукції. У процесі аналізу трудомісткості продукції вивчають її динаміку, виконання плану з її рівня, причини її зміни і вплив на рівень продуктивності праці (табл. 2.18).
У процесі подальшого аналізу необхідно вивчити показники питомої трудомісткості по видах продукції (табл. 2.19).
Зниження чи підвищення середнього рівня питомої трудомісткості може відбуватися за рахунок зміни її рівня по окремих видах продукції (ТЕі) та структури виробництва (УДі):
ТЕсер. = ∑(УДі ∙ ТЕі) = ∑(VВПі ∙ ТЕі) / ∑VВПі. (2.23)

де ТЕсер.- середній рівень питомої трудомісткості;
УДі –структура виробництва;
ТЕі - трудомісткість окремих видів продукції.

Таблиця 2.16 – Вихідні дані для факторного аналізу прибутку на одного працівника в 201_ році
Показник план факт відхилення
Прибуток від реалізації продукції, тис.грн
Середньоспискова чисельність персоналу, чол.
Виручка від реалізації продукції, тис.грн
Товарна продукція в діючих цінах, тис.грн
Питома вага виручки у вартості товарної продукції, %
Середньорічна сума капіталу, тис.грн
Прибуток на одного працівника,тис.грн
Рентабельність продукції, %
Рентабельність продажів, %
Коефіцієнт оберненості капіталу
Сума капіталу на одного працівника, тис.грн
Середньорічний виробіток робітника, тис.грн

Таблиця 2.17 – Фактори зміни прибутку на одного робітника
Фактор ∆ГВ,тис.грн Зміна прибутку на одного робітника, тис.грн
1. Питома вага робітників
2. Кількість відпрацьованих днів одним робітником за рік
3. Тривалість робочої зміни
4. Зміна середньогодинного виробітку робітників
5. Зміна відпускних цін
Усього
4.1 Організація виробництва (інтенсивність праці)
4.2 Підвищення технічного рівня виробництва
4.3 Непродуктивні витрати робочого часу
4.4 Структура виробництва
Усього

Таблиця 2.18 – Аналіз динаміки та виконання плану за рівнем трудомісткості продукції
Показник Минулий рік Звітний рік Зростання рівня показника,%
план факт план до минулого року факт до минулого року факт до плану
Товарна продукція, тис.грн
Відпрацьовано всіма робітниками людино-год.
Питома трудо-місткість на 1 тис.грн, год
Середньочасовий виробіток, грн

Таблиця 2.19 – Аналіз питомої трудомісткості по видах продукції
Вид продукції Обсяг виробництва, одиниць Питома трудомісткість, год Витрати труда на випуск продукції, год
план факт план факт план по плану на факт.випуск факт
А
В
Усього

Для всебічної оцінки виконання плану з трудомісткості продукції і виявлення резервів зростання продуктивності праці необхідно аналізувати виконання норм виробітку робітниками-відрядниками індивідуально і в середньому по підприємству.
Наприкінці аналізу слід визначити резерви зниження питомої трудомісткості за окремими виробами і в цілому по підприємству:

Р↓ТЕ = ТЕм – ТЕф =(Тф - Р↓Т + Тд) / (ВПф + Р↑ВП) – ВПф/Тф, (2.24)

де Р↓ТЕ – резерв зниження питомої трудомісткості;
ТЕм – можлива питома трудомісткість;
ТЕф - фактична питома трудомісткість;
ВПф – фактично вироблено продукції.

 

2.4.3.4. Послідовність проведення економічного аналізу оплати праці на підприємстві

Аналіз використання трудових ресурсів на підприємстві, рівня продуктивності праці необхідно розглядати в тісному зв'язку з оплатою праці. З зростанням продуктивності праці створюються реальні передумови для підвищення рівня його оплати. При цьому кошти на оплату праці необхідно використати таким чином, щоб темпи зростання продуктивності праці випереджали темпи зростання його оплати. У процесі аналізу визначається використання фонду заробітної плати, виявляється можливість економії коштів за рахунок зростання продуктивності праці і зниження трудомісткості продукції.
Аналіз використання фонду заробітної плати почнемо з розрахунку абсолютного і відносного відхилення фактичної її величини від планової.
Абсолютне відхилення (ФЗПабс) визначається порівнянням фактично використаних коштів на оплату праці (ФЗПф) з плановим фондом заробітної плати (ФЗПпл) загалом по підприємству і по категоріях працівників.
Відносне відхилення розраховується як різниця між фактично нарахованою сумою зарплати і плановим фондом, скорегованим на коефіцієнт виконання плану з виробництва продукції.
Початкові дані для проведення аналізу наведені в таблицях 2.20, 2.21.

Таблиця 2.20 – Початкові дані для аналізу фонду заробітної плати, тис. грн

Категорії та групи персоналу 201_ р. Абсолют. відхилення Виконання плану, %
план факт
Робітники, всього:
Основні
Допоміжні
ІТР та службовці
Усього:
Фонд заробітної плати, скорегований на коефіцієнт виконання плану

У процесі подальшого аналізу визначимо чинники абсолютного і відносного відхилення по фонду зарплати.
Змінна частина фонду зарплати залежить від обсягу виробництва продукції, його структури, питомої трудомісткості і рівня середньогодинної оплати праці. Дані для проведення розрахунку впливу чинників на абсолютне і відносне відхилення по фонду зарплати наведені в таблиці 2.22.
Результати розрахунків подати в таблиці 2.23.
Таблиця 2.21 – Початкові дані для аналізу фонду заробітної плати
Вид оплати Сума зарплати, тис.грн
план факт відхилення
1. Змінна частина оплати праці робітників
1.1. за відрядними розцінками
1.2. премії за виробничі результати
2. Постійна частина оплати праці робітників
2.1. погодинна оплата праці
2.2. доплата за понаднормовий час роботи
2.3. доплата за стаж роботи
3. Всього оплата праці робітників без відпускних
4. Оплата відпусток робітників
4.1. що належать до змінної частини
4.2. що належать до постійної частини
5. Оплата праці службовців
6. Загальний фонд заробітної плати, у т.ч.
змінна частина
постійна частина
7. Питома вага в загальному фонді зарплати, %
змінна частина
постійна частина

Таблиця 2.22 – Аналітичні дані
Фонд заробітної плати Сума,тис.грн
1. За планом
2. За планом, перерахованим на фактичний обсяг виробництва продукції при плановій структурі
3. За планом, перерахованим на фактичний обсяг виробництва продукції та фактичну структуру
4. Фактично при фактичній питомій трудомісткості та плановому рівні оплати праці
5. Фактично
6. Відхилення від плану:
абсолютне
відносне

Далі слід виявити причини зміни постійної частини фонду оплати праці, куди входять зарплата робітників-погодинників, службовців, а також всі види доплат. Фонд зарплати цих категорій працівників залежить від середньоспискової їх чисельності і середнього заробітку за певний період часу. Середньорічна зарплата робітників-погодинників, крім того залежить ще від кількості відпрацьованих днів у середньому одним робітником за рік (Д), середньої тривалості робочої зміни (П) і середньогодинного заробітку (ЧЗП).

Таблиця 2.23 – Розрахунок впливу чинників на зміну змінної частини фонду зарплати
Фактор ФЗПабс ФЗПвідн
Обсяг виробництва продукції
Структура виробленої продукції
Питома трудомісткість продукції
Рівень оплати праці
Усього

Для детермінованого факторного аналізу абсолютного відхилення по фонду змінної зарплати можуть бути використані такі моделі:

ФЗП=КР ∙ РЗП, (2.25)
ФЗП=КР∙ Д ∙ ДЗП, (2.26)
ФЗП=КР ∙Д ∙ П ∙ ЧЗП (2.27)

де ФЗП – фонд змінної частини заробітної плати;
КР – кількість робітників;
РЗП – річна заробітна плата;
Д – кількість відпрацьованих днів у середньому одним робітником за рік;
ДЗП – денна заробітна плата;
П – середня тривалість робочої зміни;
ЧЗП – середньогодинний заробіток.
Дані для аналізу погодинного фонду заробітної плати наведені в таблиці 2.24.
Таблиця 2.24 – Початкові дані для аналізу погодинного фонду заробітної плати 201_ року
Показник план факт відхилення
Середньоспискова чисельність:
Робітників-погодинників
Службовців
Кількість відпрацьованих днів одним працівником в середньому за рік
Середня тривалість робочої зміни, год
Фонд погодинної оплати праці:
робітників-погодинників
службовців
Зарплата одного працівника, грн
Середньорічна:
робітника-погодинника
службовця
Середньоденна робітників-погодинників
Середньогодинна робітників-погодинників

Наступний етап аналізу повинен бути направлений на вивчення причин зміни середньої зарплати одного працівника по категоріях і професіях, а також загалом по підприємству. Розрахунок впливу чинників на зміну рівня середньорічної зарплати можна здійснити за допомогою методу абсолютних різниць (табл. 2.25).
Таблиця 2.25 – Аналіз рівня оплати праці

Категорія
працівників Кількість відпрацьованих днів одним робітником Середня тривалість робочої зміни, год Середньогодинна зарплата, грн
план факт план факт план факт
Робітники-відрядники
Робітники- погодинники
І т.д.

Продовження табл. 2.25
Кате-горія праців-ників Середньорічна зарплата, тис.грн. Відхилення від планової середньорічної зарплати робітника, тис.грн
всього У тому числі за рахунок зміни
план факт кількості відпрацьо-ваних днів тривалості зміни середньогодин-ної зарплати
Робіт-ники-відряд-ники
Робіт-ники- погодинники
І т.д.

У процесі аналізу потрібно також встановити відповідність між темпами зростання середньої зарплати і продуктивністю праці. З метою отримання прибутку, збереження рівня рентабельності підприємства необхідно дотримуватися принципу випередження темпу зростання продуктивності праці темпів зростання заробітної плати. Якщо даний принцип не дотримується, то відбувається перевитрата фонду зарплати, підвищення собівартості продукції і відповідно зменшення суми прибутку.
Найважливішою умовою підвищення ефективності виробництва є більш швидке зростання продуктивності праці в порівнянні із зростанням середньої заробітної плати. Таке співвідношення в темпах забезпечує економію собівартості продукції по елементу заробітної плати.
Встановіть відповідність між темпами зростання продуктивності праці і середньої заробітної плати.
Зміна середнього заробітку працівника за той або інший період часу характеризується його індексом Iсз, який визначається відношенням середньої зарплати за звітний період до середньої зарплати в базисному періоді. Аналогічним чином розраховується індекс продуктивності праці.
У таблиці 2.26 наведіть початкові дані для аналізу.

Таблиця 2.26 – Початкові дані
Показники 201_ рік Індекс
план факт
Середньорічна зарплата, тис.грн:
одного працівника
одного робітника, у тому числі:
одного основного робітника
одного допоміжного робітника
Середньорічний виробіток, тис.грн:
одного працівника
одного робітника, у тому числі:
одного основного робітника
одного допоміжного робітника

Коефіцієнт випередження продуктивності праці над зростанням середньої заробітної плати розраховується діленням індексу приросту продуктивності праці на індекс приросту середньої зарплати.
Для оцінки ефективності використання коштів на оплату праці необхідно застосовувати такі показники, як обсяг валової, товарної продукції в діючих цінах, сума прибутку на гривню зарплати тощо. У процесі аналізу потрібно вивчити динаміку цих показників, виконання плану з їх рівня (табл. 2.27).

Таблиця 2.27 – Показники ефективності використання фонду заробітної плати
Показник Минулий рік Звітний рік
план факт
Виробництво продукції на гривню зарплати, грн
Виручка на гривню зарплати, грн
Сума валового прибутку на гривню зарплати, грн
Сума чистого прибутку на гривню зарплати, грн
Сума реінвестованого прибутку на гривню зарплати, грн

Установіть фактори, що вплинули на зміну прибутку від реалізації продукції на гривню зарплати. Для цього застосовуйте таку факторну модель:

Прп/ФЗП = Rрп ∙ УР ∙ ЧВ ∙ П ∙ Д ∙ УД : ГЗП, (2.28)

де Прп – прибуток від реалізації продукції;
ФЗП – фонд заробітної плати виробничо-промислового персоналу;
Rрп – рентабельність продажу;
УР – частка реалізованої продукції в загальному обсязі виробництва;
ЧВ – середньогодинний виробіток продукції;
П – середня тривалість робочого дня;
Д – кількість відпрацьованих днів одним робітником за рік;
УД – питома вага робітників у загальній чисельності виробничо-промислового персоналу;
ГЗП – середньорічна зарплата одного робітника.

Таблиця 2.28 – Дані для факторного аналізу прибутку на гривню зарплати (тис.грн)
Показник план факт відхилення
Прибуток від реалізації продукції
Чистий прибуток
Частка чистого прибутку в загальній сумі прибутку, %
Виторг від реалізації продукції
Вартість виготовленої продукції
Питома вага виручки у вартості виробленої продукції, %
Рентабельність продажу, %
Фонд заробітної плати
Середньорічна зарплата ВПП,грн
Питома вага робітників в загальній чисельності ВПП,%
Відпрацьованих днів одним робітником за рік, днів
Середня тривалість робочого дня, год
Середньогодинний виробіток продукції, грн

 

Таблиця 2.29 – Результати факторного аналізу прибутку на гривню зарплати (грн)

Фактор Зміна прибутку від реалізації продукції на гривню зарплати
Рентабельність продажу
Питома вага виторгу у вартості виробленої продукції
Середньогодинний виробіток продукції
Середня тривалість робочого дня
Відпрацьовано днів одним робітником за рік
Питома вага робітників у загальній чисельності ВПП
Середньорічна зарплата
Усього

Наприкінці аналізу слід виявити основні напрямки пошуку резервів підвищення ефективності використання коштів на оплату праці.

2.4.3.5. Послідовність проведення економічного аналізу ефективності використання основних виробничих фондів

Завдання аналізу:
а) визначити забезпеченість підприємства і його структурних підрозділів основними фондами і рівень їх використання за узагальнюючими і приватними показниками, а також установити причини їх зміни;
б) розрахувати вплив використання основних фондів на обсяг виробництва продукції та інші показники;
в) вивчити міру використання виробничої потужності підприємства й обладнання;
г) виявити резерви підвищення ефективності використання основних коштів.
Джерела даних для аналізу: план економічного й соціального розвитку підприємства, паспорт підприємства, план технічного розвитку, форма 1 “баланс підприємства, форма 4 “Звіт про власний капітал”, форма 1-П “Звіт підприємства (об’єднання) з продукції”, форма 11-ОФ “Звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію (знос)", “Баланс виробничої потужності", “Звіт про виконання плану введення в дію об’єктів основних фондів і використання капітальних вкладень", інвентарні картки обліку основних засобів, а також дані проведених на підприємстві інвентаризацій тощо.
Аналіз необхідно почати з вивчення обсягу основних засобів, їх структури і динаміки (табл. 2 30).
Важливе значення має аналіз вивчення рушення і технічного стану ОВФ, для цього розраховуються такі коефіцієнти:
коефіцієнт оновлення (Конов.):

Таблиця 2.30 – Наявність, рух та структура основних фондів
Група основних фондів Наявність на початок року Поступило за рік Вибуло за рік Наявність на кінець року
тис.
грн. питома вага,% тис.
грн. питома вага,% тис.
грн. питома вага,% тис.
грн. питома вага,%
Основні виробни-чі фонди
Основні невироб-ничі фонди
Всього основних фондів
У тому числі активна частина

(2.29)
де ОВФпост – вартість основних виробничих фондів, що поступили;
ОВФк.п. – вартість основних виробничих фондів на кінець періоду.

коефіцієнт вибуття (Квиб):
, (2.30)
де ОВФвиб – вартість основних виробничих фондів, що вибули;
ОВФп.п. – вартість основних виробничих фондів на початок періоду.

 

коефіцієнт приросту (Кприр)
, (2.31)
де ОВФприр – сума приросту основних виробничих фондів.

коефіцієнт зносу (Кзн):
, (2.32)
де Зовф – сума зносу основних виробничих фондів;
ОВФперв – первинна вартість основних виробничих фондів на відповідну дату.
коефіцієнт придатності (Кприд.):
, (2.33)
де ОВФ залиш – залишкова вартість основних виробничих фондів.
Наступний етап аналізу – вивчення забезпеченості підприємства основними виробничими фондами (ОВФ). Забезпеченість ОВФ встановлюється порівнянням фактичної їх наявності з плановою потребою, необхідною для виконання плану з випуску продукції. Узагальнюючими показниками, що характеризують рівень забезпеченості підприємства ОВФ, є фондоозброєність і технічна озброєність праці.
Для характеристики вікового складу, фізичного і морального зносу фонди групуються за тривалістю експлуатації. Дані для аналізу наведені в таблиці 2.31.

Таблиця 2.31 – Початкові дані
Термін експлуатації ОВФ, років Кількість одиниць обладнання, шт. Частка
в загальній структурі, %
Від 5,5 до 10
Від 10 до 20
Більш 20
Всього:

Для узагальнюючої характеристики ефективності використання основних засобів служать показники фондовіддачі, фондомісткості, рентабельності, питомих капітальних вкладень на одну гривню приросту продукції. У процесі аналізу вивчають динаміку перерахованих показників, виконання плану з їх рівня, проводяться міжгосподарські порівняння.
Найбільш узагальнюючим показником ефективності використання основних фондів підприємства є фондорентабельність (Rовф):

Rовф = Пр / ОВФ = (ВП/ОВФ) ∙ (П/ВП) = ФО ∙ Rвп або (2.34)
Rовф = Пр / ОВФ = (РП/ОВФ) ∙ (П/ВП) = ФО ∙ Rрп, (2.35)

де Rовф – рентабельність основних виробничих фондів;
Пр – прибуток від реалізації продукції;
ОВФ – середньорічна вартість основних виробничих фондів;
ВП та РП – відповідно вартість виробленої чи реалізованої продукції;
ФО – фондовіддача,
Rвп, Rрп – рентабельність виробленої чи реалізованої продукції.
Схема факторної системи фондорентабельності наведена на рисунку 2.3.
Вихідні дані для аналізу ефективності використання основних фондів підприємства сформувати в таблиці 2.32.
Чинниками першого рівня, що впливають на фондовіддачу основних виробничих фондів, є: зміна частки активної частини фондів у загальній їх сумі; зміна фондовіддачі активної частини фондів:

ФО=УДакт ∙ Факт, (2.36)

де ФО – фондовіддача;
УДакт – питома вага активної частини ОВФ;
ФОакт – фондовіддача активної частини ОВФ.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 2.3 – Схема факторної системи фондорентабельності

Фондовіддача активної частини основних виробничих фондів безпосередньо залежить від їх структури, часу роботи і середньогодинного виробітку. Для аналізу використовуємо наступну факторну модель:
, (2.37)
де Ко – середньорічна кількість технологічного обладнання;
Д – кількість відпрацьованих днів одиницею обладнання;
Таблиця 2.32 – Початкова інформація для аналізу ефективності використання основних фондів
Показник план факт відхилення
Обсяг випуску продукції, тис.грн
Прибуток від реалізації продукції, тис.грн
Середньорічна вартість, тис.грн:
основних виробничих фондів
активної частини
одиниці обладнання
Питома вага, коефіцієнт
активної частини фондів
Фондорентабельність продукції, %
Фондовіддача, грн,
активної частини
Середньорічна кількість технологічного обладнання
Відпрацьованоно за рік всим обладнанням, тис.год
У тому числі одиницею обладнання:
- годин
- змін
- днів
Коефіцієнт змінності роботи обладнання
Середня тривалість зміни, год
Виробіток продукції за 1 машино-годину (середньогодинний виробіток), грн

Ксм – коефіцієнт змінності;
П – середня тривалість зміни;
СВ – середньогодинний виробіток;
Ц – середньорічна вартість одиниці обладнання.
Для розрахунку впливу чинників на приріст фондовіддачі обладнання використовується спосіб ланцюгових підстановок. Результати факторного аналізу фондовіддачі сформувати в таблиці 2.33.
Вплив факторів зміни фондовіддачі на рівень рентабельності фондів визначається помноженням абсолютного приросту фондовіддачі за рахунок і-го фактора на плановий рівень рентабельності продукції. Результати розрахунку навести в таблиці 2.34.
Наступний етап аналізу – вивчення міри використання виробничих потужностей підприємства, окремих видів машин і обладнання.
Міра використання виробничих потужностей характеризується такими коефіцієнтами:
загальний коефіцієнт (Кзаг.)
Таблиця 2.33 – Результати факторного аналізу фондовіддачі

Фактор Зміна фондовіддачі, грн. Зміна виробництва продукції, тис. грн
активної частини ОВФ ОВФ
Першого рівня
1. Середньорічна вартість ОВФ
2. Частка активної частини фондів
3. Віддача активної частини фондів
Усього:
Другого рівня:
3.1 Структура обладнання
3.2 Цілоденні простої
3.3 Коефіцієнт змінності
3.4 Внутрішньозмінні простої
3.5Середньогодинний виробіток
Усього:
Третього рівня:
3.5.1 Зміна обладнання
3.5.2. Проведення заходів НТП
3.5.3. Соціальні фактори
Усього:

(2.38)
де VВП – фактичний або плановий обсяг виробництва продукції;
ВПП – середньорічна виробнича потужність підприємства.

інтенсивний коефіцієнт (Кінт):
(2.39)
де ДВП – середньодобовий випуск продукції;
ДВПП – середньодобова виробнича потужність.

екстенсивний коефіцієнт (Кекс):
, (2.40)
де ФРЧ – фактичний або плановий фонд робочого часу;
ФРЧвпп – розрахунковий фонд робочого часу прийнятий при визначенні виробничої потужності.

Таблиця 2.34 – Результати факторного аналізу фондорентабельності
Фактор Зміна фондовіддачі, грн Розрахунок впливу Зміна фондо-рентабельності, %
Першого рівня:
1.Доля активної частки фондів
2. Віддача активної частки фондів
Усього
Другого рівня:
2.1Структура обладнання
2.2Цілоденні простої
2.3Коефіцієнт змінності
2.4Внутрішньозмінні простої
2.5Середньогодинний виробіток
Третього рівня:
2.5.1. Зміна обладнання
2.5.2. Упровадження заходів НТП
2.5.3. Соціальні фактори
Усього

Вивчається динаміка цих показників, виконання плану з їх рівня і причини їх зміни такої, як уведення в дію нових і реконструкція підприємств, технічне переоснащення виробництва, скорочення виробничих потужностей.
Аналіз роботи обладнання базується на системі показників, що характеризують використання його кількості, часу роботи і потужності.
Для характеристики міри залученості обладнання у виробництво розраховуються такі показники:
- коефіцієнт використання парку наявного обладнання (Кн):
(2.41)
де КОвикор – кількість обладнання, що використовується;
Конав – кількість наявного обладнання.

- коефіцієнт використання парку встановленого обладнання (Ку):
(2.42)
де КОвстан – кількість встановленого обладнання.

Для характеристики міри екстенсивного завантаження обладнання вивчається баланс часу його роботи. Він включає: календарний фонд часу, режимний фонд часу, плановий фонд часу, фактичний фонд відпрацьованого часу.
Для характеристики використання часу роботи обладнання застосовуються такі коефіцієнти:
– календарного фонду часу:
Ккч = Тф / Тк , (2.43)
– режимного фонду часу:
Крф = Тф /Тр , (2.44)
– планового фонду часу:
Кпф = Тф / Т, (2.45)
питома вага простоїв у календарному фонді:
УДпр = ПР/Тк, (2.46)
де Тф, Тп, Тр, Тк – відповідно фактичний, плановий, режимний і календарний фонд часу обладнання;
ПР – простої обладнання.
Під інтенсивним завантаженням обладнання мається на увазі випуск продукції за одиницю часу в середньому на одну машину. Показником інтенсивності роботи обладнання є коефіцієнт інтенсивного його завантаження:
Кінт=СВф/СВпл, (2.47)
де СВф, СВпл – відповідно фактичний і плановий середньогодинний виробіток.
Узагальнюючий показник, що комплексно характеризує використання обладнання, - це коефіцієнт інтегрального навантаження:
Кінтегр=Кпф ∙ Кінт. (2.48)
У процесі аналізу вивчаються динаміка цих показників, виконання плану і причини їх зміни.
За групами однорідного обладнання розраховується зміна обсягу виробництва продукції за рахунок кількості, екстенсивності й інтенсивності використання:
ВПі = Кі ∙ Ді ∙ Ксмі ∙ Пі ∙ СВі, (2.49)
де Кі – кількість і-го обладнання;
Ді – кількість відпрацьованих днів одиницею обладнання;
Ксмі – коефіцієнт змінності роботи обладнання;
Пі – середня тривалість зміни;
СВі – виробіток продукції за одну машино-годину на і-м обладнанні.
На закінчення аналізу розраховуються резерви збільшення випуску продукції і фондовіддачі. Ними можуть бути введення в дію невстановленого обладнання, заміна і модернізація його, скорочення цілоденних і внутрішньозмінних простоїв, підвищення коефіцієнта змінності, більш інтенсивне його використання, упровадження заходів НТП.
Резерв збільшення випуску продукції за рахунок вводу в дію нового обладнання визначається помноженням додаткової її кількості на фактичну величину середньорічного виробітку чи на фактичну величину всіх факторів, що її формують:
Р↑ВПк = Р↑Кі ∙ ГВф = Р↑Кі ∙ Дф ∙ Ксмф ∙ Пф ∙ СВф. (2.50)
Скорочення цілоденних простоїв обладнання за рахунок конкретних оргтехзаходів приводить до збільшення середньої кількості відпрацьованих днів кожною його одиницею за рік. Цей приріст необхідно помножити на можливу кількість одиниць обладнання і фактичний середньоденний виробіток одиницею:
Р↑ВПд = Кв ∙ Р↑Д ∙ ДВф = Км ∙ Р↑Д ∙ Ксмф ∙ Пф ∙ СВф. (2.51)
Щоб підрахувати резерв збільшення випуску продукції за рахунок збільшення коефіцієнта змінності в результаті ліпшої організації виробництва, необхідно можливий приріст останнього помножити на можливу кількість днів роботи парку обладнання і на фактичний змінний виробіток:
Р↑ВПксм = Кв ∙ Дв ∙ Р↑Ксм ∙ СВф = Кв ∙ Дв ∙ Р↑Ксм ∙ Пф ∙ СВф. (2.52)
За рахунок скорочення внутрішньозмінних простоїв резерв збільшення випуску продукції розраховується таким чином:
Р↑ВПп = СМм ∙ Р↑П ∙ ЧВф = Кв ∙ Дв ∙ Ксмв ∙ Р↑П ∙ СВф, (2.53)
де СМм – можлива кількість відпрацьованих змін всім парком обладнання.
Визначення резерву збільшення випуску продукції за рахунок підвищення середньогодинного виробітку обладнання здійснюється таким чином:
Р↑ВПсв = Тм ∙ Р↑СВі = Кв ∙ Дв ∙Ксмв ∙ Пв ∙ Р↑СВі , (2.54)
де Тм – можлива кількість годин роботи обладнання.
Резерви росту фондовіддачі:
, (2.55)
де Р↑ФО – резерв росту фондовіддачі;
ФОм, ФОф – відповідно можливий та фактичний рівень фондовіддачі;
Р↑ВП – резерв збільшення виробництва продукції;
ОВФд – додаткова сума основних виробничих фондів, необхідна для освоєння резервів збільшення випуску продукції;
Р↓ОВФ – резерв скорочення середніх залишків основних виробничих фондів за рахунок реалізації та оренди непотрібних та списання непридатних.
Резерви росту фондорентабельності визначають помноженням резерву росту фондовіддачі на фактичний рівень рентабельності продукції:
Р↑Rфо = Р↑ФОовф ∙ Rвп, (2.56)
де Р↑Rфо – резерв збільшення фондорентабельності;
Р↑ФОовф – резерв росту фондовіддачі основних виробничих фондів;
Rвп – фактичний рівень рентабельності продукції.
Наприкінці розроблюються заходи щодо освоєння резервів.

2.4.3.6. Послідовність проведення економічного аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів підприємства

Завдання економічного аналізу забезпеченості і використання матеріальних ресурсів:
а) оцінка реальності планів матеріально-технічного постачання, міри їх виконання і впливу на обсяг виробництва продукції, її собівартість та інші показники;
б) оцінка рівня ефективності використання матеріальних ресурсів;
в) виявлення внутрішньовиробничих резервів економії матеріальних ресурсів і розробка конкретних заходів щодо їх використання.
Джерела інформації для економічного аналізу матеріальних ресурсів:
планові дані, які використовуються для аналізу постачання підприємства матеріальними цінностями: планові обсяги запасів та надходження (портфель замовлень), договори, угоди, контракти на постачання сировини та матеріалів; облікові дані, які використовуються: для аналізу забезпеченості підприємства необхідними запасами, тобто всі дані документів складського, синтетичного й оперативного обліку, для аналізу використання матеріальних ресурсів, тобто дані зі звітності про матеріальні витрати на виробництво, віднесені на собівартість товарної продукції; нормативно-довідкові дані, які регулюють господарську діяльність, а саме: закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, положення (стандарти) бухгалтерського обліку в Україні; господарсько-правові документи; технічна й технологічна документація; інформація, отримана в ході маркетингових досліджень тощо. При аналізі забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами насамперед перевіряють якість плану матеріально-технічного постачання. Перевірку реальності плану починають з вивчення норм і нормативів, покладених в основу розрахунку потреби підприємства в матеріальних ресурсах. Потім перевіряють відповідність плану постачання потребам виробництва продукції й утворення необхідних запасів виходячи з прогресивних норм витрати матеріалів.
У процесі аналізу необхідно перевірити забезпеченість потреби в матеріальних ресурсах договорами на їх постачання і фактичне їх виконання (табл. 2.35).

Таблиця 2.35 – Забезпечення потреби матеріальних ресурсів договорами та фактичне їх виконання
Вид матеріалу Планова потреба,т Джерела покриття потреби,т Укладено договорів, т Забезпечення потреби договорами,% Поступило від постачаль-ників, т Виконання договорів, %
внутрішні зовнішні

Здійснюється перевірка якості отриманих матеріалів від постачальників, відповідність їх стандартам, технічним умовам і умовам договору.
Проводиться аналіз виконання плану за термінами постачання матеріалів (ритмічність). Для оцінки ритмічності поставок використовують коефіцієнти ритмічності, коефіцієнт варіації. Аналізується стан складських запасів сировини і матеріалів. Розрізняють запаси поточні, сезонні і страхові. Величина поточного запасу залежить від інтервалу постачання (дні) і середньодобової витрати i-го матеріалу:
Зпот = Інт ∙ Рдоб., (2.57)
де Зпот – величина поточного запасу;
Інт – інтервал постачання, дні;
Рдоб – середньодобова витрата і-го матеріалу.
У процесі аналізу перевіряється відповідність фактичного розміру запасів сировини і матеріалів нормативним (табл. 2.36).

Таблиця 2.36 – Аналіз стану запасів матеріальних ресурсів
Матеріал Середньо-добова витрата Фактичний запас Норма запасу, дні Відхилення від максимальної норми
тонн дні макси-мальна міні-мальна дні тонн

Перевіряють також стан запасів сировини і матеріалів на предмет виявлення зайвих і непотрібних.
На завершення розраховуються приріст (зменшення) обсягу виробництва продукції по кожному виду за рахунок зміни:
− кількості заготовленої сировини і матеріалів (З);
− залишків сировини і матеріалів (Ост);
− понаднормативних відходів із-за низької якості сировини, заміни матеріалів та інших факторів (Отх);
− питомої витрати сировини на одиницю продукції (УР).
Рекомендовано застосувати таку модель випуску продукції:
(2.58)
де Зі – кількість заготовленої сировини;
∆Ості – залишки сировини та матеріалів;
Отхі – понаднормативні відходи із-за низької якості сировини, заміни матеріалів та інших факторів;
УРі – питомі витрати сировини на одиницю продукції.
Вплив цих факторів на випуск продукції можна визначити методом ланцюгових підстановок (табл. 2.37).
Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів застосовується система узагальнюючих і приватних показників.
До узагальнюючих показників належать матеріаловіддача, матеріаломісткість, коефіцієнт співвідношень темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів.

 

 

 

Таблиця 2.37 – Аналіз використання сировини на випуск виробу
Показник план факт відхилення
Маса заготовленої сировини, т
Зміна залишків, т
Відходи сировини, т
Витрати сировини на виробництво продукції, т
Кількість виготовленої продукції, штук
Витрати сировини на виробництво одиниці продукції, т

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 2.4 – Схема факторного аналізу матеріаломісткості

Приватні показники матеріаломісткості застосовуються для характеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів, а також для характеристики рівня матеріаломісткості окремих виробів.
У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріалів порівнюють з плановим, вивчають їх динаміку і причини зміни, а також вплив на обсяг виробництва продукції.
Вплив факторів на рівень матеріаловіддачі та матеріаломісткості наведений у таблиці 2.38.

Таблиця 2.38 – Дані для аналізу матеріаломісткості продукції
Показник Сума, тис.грн.
1.Витрати матеріалів на виробництво продукції:
а) за планом ∑(VВПіпл ∙ УРіпл ∙ ЦМіпл) + Нпл
б) за планом, перерахованим на фактичний випуск продукції ∑(VВПіпл ∙ УРіпл ∙ ЦМіпл) (ТПф/ТПпл) + Нпл
в) за плановими нормами та плановими цінами на фактичний випуск продукції ∑(VВПіф ∙ УРіпл ∙ ЦМіпл) + +Нпл
г) фактична за плановими цінами
∑(VВПіф ∙ УРіф ∙ ЦМіпл) + ∑(Уріф ∙ ЦМіпл)
д) фактично ∑(VВПіф ∙ УРіф ∙ ЦМіф) + ∑(Уріф ∙ Цміф)

2.Вартість товарної продукції:
а) за планом ∑(VВПіпл ∙ ЦПіпл)
б) фактично за плановою структурою і плановими цінами
∑(VВПіф ∙ ЦПіпл) + ∆Тпуді
в)фактично за фактичною структурою і за плановими цінами ∑(VВПіф ∙ ЦПіпл)
г)фактично ∑(VВПіф ∙ Цпіф)

Далі необхідно проаналізувати показники приватної матеріаломісткості (сировиномісткості, паливомісткості, енергомісткості як основних складників загальної матеріаломісткості (табл. 2.39).

Таблиця 2.39 – Аналіз приватних показників матеріаломісткості
Показник план факт відхилення
Випуск продукції, тис.грн
Матеріальні витрати, тис.грн
В тому числі:
Сировина, матеріали, покупні комплек-туючі вироби та напівфабрикати
Паливо
Енергія
Загальна матеріаломісткість, грн
у тому числі:
сировиномісткість
паливомісткість
енергомісткість

Далі слід вивчити також матеріаломісткість окремих виробів та причини зміни її рівня: питома витрата матеріалів, їх вартість та відпускні ціни на продукцію.
Витрата матеріальних ресурсів на одиницю продукції може змінитися за рахунок якості матеріалів, заміни одного виду іншим, техніки і технологій виробництва, організації матеріально-технічного постачання і виробництва, зміни норм витрати, відходів і втрат і ін. (табл. 2.40, 2.41).

Таблиця 2.40 – Аналіз зміни норм витрати матеріальних ресурсів
Вид матеріальних ресурсів Витрата на фактичний обсяг виробництва звітного року Відхилення від рівня
минулого року за нормами звітного року фактично минулого року план звітного року
абсо-лютне % абсо-лютне %

Таблиця 2.41 – Зміна вартості матеріальних ресурсів
Види матеріальних ресурсів Вартість фактично витрачених ресурсів за цінами Відхилення від рівня
минулого року звітного року минулого року плану звітного року
план факт абсо-лютне % абсо-лютне %

Усього

Вартість сировини і матеріалів залежить також від їх якості, внутрішньогрупової структури, ринків сировини, зростання цін на них у зв'язку з інфляцією, транспортно-заготовчих витрат і т.д. Визначається вплив цих чинників на рівень матеріаломісткості. У процесі подальшого аналізу встановлюється, як змінився випуск продукції за рахунок цих чинників.
Одним з показників ефективності використання матеріальних ресурсів є прибуток на гривню матеріальних витрат. Збільшення його рівня позитивно характеризує роботу підприємства. У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку даного показника, виконання плану за його рівнем, встановити фактори зміни його величини. Для нього рекомендовано застосувати таку модель:
(2.59)
(2.60)
(2.61)
де Пр/МЗ – прибуток на гривню матеріальних витрат;
Пр/В – рентабельність продажу;
В/ТП - питома вага виручки в загальному обсязі випуску товарної продукції (Дв);
ТП/МЗ – матеріаловіддача;
МЗ ∙ Дв – матеріальні витрати у вартості реалізованої продукції.
Для факторного аналізу слід використати такі дані (табл. 2.42).

Таблиця 2.42 – Дані для факторного аналізу прибутку на гривню матеріальних витрат
Показник план факт відхилення
Прибуток від реалізації продукції, тис.грн.
Рентабельність продажу,%
Матеріальні витрати у вартості виробленої продукції, тис.грн
Питома вага виручки у вартості товарної продукції, %
Матеріальні витрати у вартості реалізованої продукції, тис.грн
Товарна продукція, тис.грн
Матеріалоємність, грн
Прибуток на гривню матеріальних витрат, грн

Більш детальний факторний аналіз можна здійснити на підставі вивчення факторів зміни прибутку і суми матеріальних витрат, для чого можна використати таку модель:
(2.62)
де Пр – прибуток підприємства ;
VВП общ – загальний обсяг валової продукції;
Ці – ціна і-го виду продукції;
Сі – собівартість і-го виду продукції;
ЦМі – ціна матеріалу;
МЗ ∙ Дв – матеріальні витрати у вартості реалізованої продукції.
За результатами аналізу слід розробити конкретні заходи, направлені на підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів підприємства.

2.4.3.7. Послідовність проведення економічного аналізу собівартості продукції

Об’єкти аналізу собівартості продукції:
− повна собівартість товарної продукції загалом і по елементах витрат;
− витрати на гривню товарної продукції;
− собівартість порівнюваної товарної продукції;
− собівартість окремих виробів;
− окремі елементи і статті витрат.
Для проведення аналізу використовуються такі джерела інформації: планова собівартість продукції; аналітичні розрахунки, норми й нормативи споживання ресурсів; звітна інформація, зокрема “Звіт про фінансові результати” ф.2, “Звіт з праці” ф. 1-ПВ, дані оперативного обліку (первинні документи, відомості, реєстри відпуску матеріалів на виробництво, табелі про нарахування заробітної плати, норми витрат матеріалів, відхилення від норм; матеріали обстежень, перевірок, спостережень, нарад, технологічної документації, паспортні дані).
Планування й облік собівартості на підприємствах ведуть за елементами витрат і за калькуляційними статтями витрат.
Аналіз можна розпочати з формування таблиці 2.43.

Таблиця 2.43 – Затрати на виробництво продукції
Елементи витрат Сума, тис.грн Структура витрат,%
план факт +,- план факт +,-
Матеріальні витрати
Заробітна плата
Відрахування до фонду соціального захисту
Амортизація основних засобів
Інші витрати
Повна собівартість
у тому числі:
змінні витрати
постійні витрати

Загальна сума витрат на виробництво продукції може змінитися через обсяг випуску продукції (VВПзаг), її структуру (УДі), рівень змінних витрат на одиницю продукції (Ві) і суми постійних витрат (А):
Ззаг = ∑(VВПзаг ∙ УДі ∙ Ві) + А, (2.63)
де VВПзаг - обсяг випуску продукції;
УДі – структура продукції;
Ві - рівень змінних витрат на одиницю продукції;
А - сума постійних витрат.
Дані до розрахунку впливу цих факторів навести в таблиці 2.44.
Зміна питомих змінних і постійних витрат може бути як за рахунок підвищення рівня ресурсомісткості продукції, так і за рахунок росту цін на ресурси. Для визначення впливу останнього фактора на зміну собівартості продукції необхідно фактичну кількість спожитих ресурсів за звітний період помножити на планові ціни або ціни базового періоду та порівняти з фактичною їх вартістю у звітному періоді.
Далі проводиться аналіз узагальнюючого показника собівартості продукції - витрат на гривну товарної продукції, який наочно показує взаємозв’язок між собівартістю і прибутком. На його рівень впливає ряд показників: зміна обсягу випуску продукції, її структури, середнього рівня відпускних цін на продукцію (у зв'язку з інфляцією, зміна якості продукції, ринків збуту), зміна рівня змінних і постійних витрат (зміна рівня ресурсомісткості продукції, вартості спожитих ресурсів). Проводиться аналіз впливу чинників на зміну витрат на гривню товарної продукції. У процесі аналізу потрібно також вивчити динаміку витрат на гривну товарної продукції.

Таблиця 2.44 – Вихідні дані для факторного аналізу загальної суми витрат на виробництво та реалізацію продукції
Витрати Сума, тис.грн Фактори зміни витрат
обсяг випуску продукції струк-тура продукції змінні витрати постійні витрати
За планом на плановий випуск продукції: ∑(VВПіпл ∙ Віпл) + Апл
За планом, перерахованим на фактичний обсяг продукції та планову структуру:∑(VВПіпл х Віпл) Ктп + Апл
За плановим рівнем на фактичний випуск продукції при фактичній її структурі:∑(VВПіф ∙ Віпл) + Апл
Фактично при плановому рівні постійних витрат: ∑(VВПіф ∙ Віф) + Апл
Фактично:
∑(VВПіф ∙ Віф) + Аф

Для більш глибокого вивчення причин зміни собівартості аналізують звітні калькуляції по окремих виробах, порівнюють фактичний рівень витрат на одиницю продукції з плановим і даними минулих років загалом і по статтях витрат.
Вплив факторів першого порядку на зміну рівня собівартості одиниці продукції вивчають за допомогою факторної моделі
, (2.64)
де Сі – собівартість одиниці продукції;
Аі – постійні витрати;
Ві – змінні витрати.
Вихідні дані подати в таблиці 2.45.

Таблиця 2.45 – Вихідні данні для факторного аналізу собівартості виробу
Показник План Факт Відхилення
Обсяг виробництва, штук
Сума постійних витрат, тис.грн
Сума змінних витрат на одиницю продукції, тис.грн
Собівартість 1 штуки, тис.грн

Результати дослідження за кожним видом продукції навести в таблиці 2.46.

Таблиця 2.46 – Аналіз собівартості окремих видів продукції
Вид продукції Обсяг випуску продукції, штук Постійні витрати, тис.грн Змінні витрати на одиницю, грн
план факт план факт план факт
А
В
С

Продовження табл. 2.46
Вид продукції Собівартість одиниці продукції, тис. грн Зміна собівартості
загальне у т. ч. за рахунок
план умовний1 умовний2 факт VВП А Ві
А
В
С

Далі більш детально вивчають собівартість товарної продукції за кожною статтею витрат, для чого фактичні дані порівнюють з плановими або даними за минулі періоди (табл. 2.47).
Далі проводиться аналіз прямих матеріальних витрат, які, як правило, складають найбільшу питому вагу в собівартості. Загальна сума витрат за цією статтею залежить від обсягу виробництва продукції (VВП), її структури (УДі) і зміни питомих витрат на окремі вироби (УМЗі). Питомі матеріальні витрати на окремі вироби, у свою чергу, залежать від кількості витрачених матеріалів на одиницю продукції (УРі) і середньої ціни одиниці матеріалів (Ці). Розрахунок впливу даних чинників може бути проведений способом ланцюгових підстановок.

 

 

Таблиця 2.47 – Аналіз собівартості виробу А за статтями витрат
Стаття витрат Витрати на одиницю продукції, тис.грн Структура витрат,%
план факт відхи-лення план факт відхи-лення
Сировина та матеріали
Паливо та енергія
Зарплата виробничих робочих
Відрахування на соціальне та медичне страхування
Витрати на утримання та експлуатацію обладнання
Загальновиробничі витрати
Загальногосподарчі витрати
Втрати від браку
Інші виробничі витрати
Позавиробничі витрати
Усього

Сума матеріальних витрат на випуск окремих виробів залежить від тих же факторів, крім структури виробництва продукції:

МЗі = VВПі ∙ УР ∙ Ці, (2.65)

де МЗі - матеріальних витрат на випуск окремих виробів;
УРі - витрата сировини та матеріалів на одиницю продукції;
Ці - середня вартість одиниці сировини та матеріалів.
Аналіз собівартості одиниці продукції виконується за моделлю (табл. 2.48)

УМЗі = УРі ∙ Ці, (2.66)
де УМЗі – питомі матеріальні витрати.

Таблиця 2.48 – Розрахунок впливу факторів на суму прямих матеріальних витрат на одиницю продукції, тис.грн

Матеріал Витрати сировини на одиницю продукції Відхилення від плану
загальне у т.ч. за рахунок
план фактична витрата за план. цінами факт норми ціни
А
В

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 2.5 – Структурно-логічна схема факторної системи прямих матеріальних витрат

Необхідно також проаналізувати прямі трудові витрати. Загальна сума прямої зарплати залежить від обсягу виробництва товарної продукції, її структури і рівня витрат на окремі вироби, які, у свою чергу, залежать від трудомісткості і рівня оплати праці за 1 годину. Для розрахунку впливу даних чинників на зміну суми прямої зарплати по видах продукції можна застосувати метод ланцюгових підстановок.
Для розрахунку впливу цих факторів необхідно мати такі вихідні дані:
сума прямої зарплати на виробництво продукції:
- за планом ∑(VВПіпл ∙ УТЕіпл ∙ ОТіпл);
- за планом, перерахованим на фактичний випуск продукції при плановій її структурі ∑(VВПіпл ∙ УТЕіпл ∙ ОТіпл) Ктп;
- за плановим рівнем витрат на фактичний випуск продукції
∑(VВПіф ∙ УТЕіпл ∙ ОТіпл);
- фактично при плановому рівні оплати праці ∑(VВПіф ∙ УТЕіф ∙ ОТіпл);
- фактично ∑(VВПіф ∙ УТЕіф ∙ ОТіф).

 

 

 

 

 

 

Рисунок 2.6 – Структурно-логічна схема факторної системи зарплати на виробництво продукції

Аналіз зарплати на випуск окремих виробів виконується за допомогою моделі (табл. 2.49):
ЗПі = VВПі ∙ УТЕі ∙ ОТі, (2.67)
де ЗПі - зарплата на випуск окремих виробів;
УТЕі - трудомісткість продукції ;
ОТі - рівень оплати праці за 1 люд.-год.

Таблиця 2.49 – Факторний аналіз прямої заробітної плати

Виріб Обсяг випуску продукції, шт. Питома трудо-місткість, люд.-год. Рівень середньо-годинної оплати праці, грн
план факт план факт план факт
А
В
Усього

Продовження табл. 2.49

Виріб Сума прямої зарплати, грн Зміна суми зарплати, грн
VВПпл хУТЕпл хОТпл VВПф хУТЕпл хОТпл VВПф хУТЕф хОТпл VВПф хУТЕф хОТф
усього у т.ч. за рахунок
VВП УТЕ ОТ
А
В
Усього

Далі необхідно з’ясувати, як змінилася собівартість кожного виробу за рахунок його трудомісткості та рівня середньогодинної оплати праці (табл. 2.50).

Таблиця 2.50 – Факторний аналіз зарплати на одиницю продукції

Виріб Питома тру-домісткість,год. Рівень оплати праці, грн Зарплата на виріб, грн Відхилення від плану, грн
усього за рахунок
план факт план факт план факт УТЕ ОТ
А

На наступному етапі проводиться аналіз непрямих витрат. Непрямі витрати в собівартості продукції представлені такими комплексними статтями: витрати на утримання й експлуатацію обладнання, загальновиробничими й загальногосподарськими витратами, комерційними витратами. Аналіз цих витрат проводиться шляхом порівняння фактичної їх величини на гривню товарної продукції в динаміці за декілька років, а також з плановим рівнем звітного періоду. Далі виявляються причини, що спричинили абсолютну й відносну зміну витрат. На закінчення аналізу непрямих витрат підраховуються резерви можливого їх скорочення і розробляються конкретні рекомендації з їх освоєння.

Таблиця 2.51 – Витрати на утримання та експлуатацію обладнання, тис.грн
Витрати
Кз Сума витрат
Зск Відхилення від плану
загальне у т.ч. за рахунок
план факт обсягу випуску рівня витрат
Амортизація
Ремонт
Експлуатаційні витрати
Знос МБП
Всього

Кз –коефіцієнт залежності витрат від обсягу випуску;
Зск – витрати за планом, перераховані на фактичний випуск продукції.
Аналіз загальновиробничих та загальногосподарчих витрат здійснюється за допомогою таблиці 2.52.

Таблиця 2.52 – Аналіз загальновиробничих та загальногосподарчих витрат
Витрати план факт відхилення
Загальновиробничі
Загальногосподарчі
Усього
у тому числі:
постійні
змінні

Позавиробничі витрати включають витрати за відвантаження продукції покупцям, витрати на тару та пакувальні матеріали, рекламу, вивчення ринків збуту та ін.
У процесі подальшого аналізу визначаються резерви зниження собівартості продукції. Основними джерелами резервів зниження собівартості промислової продукції є: збільшення обсягу її виробництва, скорочення витрат на виробництво за рахунок підвищення рівня продуктивності праці, економного використання сировини, матеріалів, електроенергії, палива, обладнання, скорочення непродуктивних витрат, виробничого браку і т.д.
Величина резервів може бути визначена за формулою:
(2.68)
де Св, Сф – відповідно можливий та фактичний рівень собівартості виробу;
Зд – додаткові витрати, необхідні для освоєння резервів збільшення випуску продукції.
Резерви збільшення виробництва продукції виявляються в процесі аналізу виконання виробничої програми. Резерви скорочення витрат виявляються по кожній статті витрат за рахунок конкретних організаційно-технічних заходів, які будуть сприяти економії заробітної плати, сировини, матеріалів, енергії і т.д.

2.4.3.8. Послідовність виконання економічного аналізу фінансових результатів діяльності підприємства

Основними завданнями економічного аналізу фінансових результатів діяльності є:
− систематичний контроль за виконанням планів реалізації продукції і отриманням прибутку;
− визначення впливу як об’єктивних, так і суб’єктивних чинників на обсяг реалізації продукції і фінансові результати;
− виявлення резервів збільшення обсягу реалізації продукції і суми прибутку;
− оцінка роботи підприємства із використання можливостей збільшення обсягів реалізації продукції, прибутку і рентабельності;
− розробка заходів щодо використання виявлених резервів.
Основні джерела інформації для аналізу: дані аналітичного бухгалтерського обліку; фінансовий план (розрахунковий баланс доходів і витрат), фінансової звітності ф.1 “Баланс підприємства", ф.2 “Звіт про фінансові результати", план соціального й економічного розвитку підприємства, декларація про прибуток підприємства, матеріали маркетингових досліджень.
В аналізі використовуються такі показники прибутку: балансовий прибуток, прибуток від реалізації продукції, робіт і послуг, прибуток від іншої реалізації, фінансові результати від позареалізаційних операцій, оподаткований прибуток, чистий прибуток.
Балансовий прибуток включає фінансові результати від реалізації продукції, робіт і послуг, від іншої реалізації, прибутки і витрати від позареалізаційних операцій (рис. 2.7).
В ході дослідження необхідно проаналізувати склад балансового прибутку, її структуру, динаміку, виконання плану за звітний період (табл. 2.53).

Таблиця 2.53 – Аналіз складу балансового прибутку, його структури, динаміки, виконання плану за звітний період

Склад балансового прибутку Минулий рік Звітний рік Фактична сума прибутку в зіставл. цінах минулого року, тис.грн.
сума,
тис.грн струк-тура,% план факт
сума,
тис.грн струк-тура,% сума,
тис.грн струк-тура,%
Прибуток
від реалізації продукції, робіт та послуг
Прибуток
від іншої операційної діяльності
Прибуток
від операційної діяльності
Прибуток
від фінансових операцій
Прибуток від іншої звичайної діяльності
Прибуток
від звичайної діяльності
Податок на прибуток
Чистий прибуток

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 2.7 – Структурно-логічна схема формування прибутку підприємств відповідно до положень і стандартів бухобліку

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 2.8 – Блок-схема факторного аналізу прибутку

У процесі аналізу фінансових результатів від реалізації продукції, робіт і послуг вивчаються динаміка, виконання плану прибутку від реалізації продукції і визначаються чинники зміни її суми. Розрахунок впливу цих чинників на суму прибутку можна виконати методом ланцюгових підстановок. Після цього необхідно детально вивчити причини зміни обсягу продажу, ціни, собівартості на кожний вид продукції (табл. 2.54, 2.55).

Таблиця 2.54 – Вихідні дані до факторного аналізу прибутку від реалізації продукції, тис.грн

Показник
План План, перерахований на фактичний обсяг продажу
Факт
Виручка від реалізації (В)
Повна собівартість реалізованої продукції (З)
Прибуток від реалізації продукції (П)

Таблиця 2.55 – Розрахунок впливу факторів першого рівня на зміну суми прибутку від реалізації продукції
Показник Умови розрахунку Порядок розрахунку Сума прибутку, тис.грн
обсяг реалізації структура товарної продукції ціна собівартість
План
Умовний1
Умовний2
Умовний3
Факт План
Факт
Факт
Факт
Факт План
План
Факт
Факт
Факт План
План
План
Факт
Факт План
План
План
План
Факт Впл –Зпл
Ппл ∙ Крп
Вум –Зум
Вф – Зум
Вф - Зф

Далі слід проаналізувати виконання плану та динаміку прибутку від реалізації окремих видів продукції. Факторна модель має вигляд
Прі = VРПі (Ці – Сі), (2.69)
де Прі – прибуток від реалізації і-го виробу;
VРПі – обсяг реалізації і-го виробу;
Ці – ціна реалізації і-го виробу;
Сі – собівартість і-го виробу.

На наступному етапі проводиться аналіз середньореалізаційних цін. Середньореалізаційна ціна одиниці продукції розраховується шляхом розподілу виручки від реалізації відповідного виробу на обсяг його продажу. На зміну її рівня впливають такі чинники: якість продукції, що реалізовується, ринки збуту, кон’юнктура ринку, інфляційні процеси. Проводиться розрахунок впливу даних чинників на величину середньореалізаційних цін.
У процесі аналізу фінансових результатів від інших видів діяльності вивчаються динаміка і причини отримання збитків або прибутку з кожної конкретної нагоди (табл. 2.57).

Таблиця 2.56 – Факторний аналіз прибутку від реалізації окремих видів продукції
Вид продукції Кількість реалізованої продукції, шт. Середня ціна реалізації, грн Собівар-
тість 1шт.
продукції, грн Сума прибутку від реалізації, тис.грн Відхилення від планового прибутку, грн
загальне у т.ч. за рахунок
план факт план факт план факт план факт обсягу реалізації ціни собівар-тості
А
В
Усьо-го

Таблиця 2.57 – Аналіз фінансових результатів від інших видів діяльності

Джерела доходів та збитків Минулий рік Звітний рік
тис.
грн частка,
% план факт
тис.
грн частка,
% тис.
грн.. частка,
%
Доходи по цінних паперах та від часткової участі
в сумісних підприємствах
Прибуток від оренди основних засобів
Штрафи та пені отримані
Штрафи та пені виплачені
Збитки від списання дебіторської заборгованості
Усього

Наприкінці аналізу розробляються конкретні заходи, направлені на попередження і скорочення збитків і втрат від позареалізаційних операцій.
Наступний етап дослідження – аналіз рентабельності діяльності підприємства. Показники рентабельності можна об’єднати в декілька груп:
− показники, що характеризують рентабельність (окупність) витрат виробництва й інвестиційних проектів;
− показники, що характеризують рентабельність продажу;
− показники, що характеризують прибутковість капіталу і його частин.
Рентабельність виробничої діяльності (окупність витрат) обчислюється шляхом відношення валового або чистого прибутку до суми витрат по реалізованій або виробленій продукції.
Рентабельність продажу розраховується діленням прибутку від реалізації продукції, робіт, послуг або чистого прибутку на суму отриманої виручки.
Рентабельність (прибутковість) капіталу обчислюється відношенням балансового (валового, чистого) прибутку до середньорічної вартості всього інвестованого капіталу або окремих його доданків: власного (акціонерного), позикового, перманентного, основного, оборотного, виробничого капіталу і т.д.
У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку перерахованих показників рентабельності, виконання плану з їх рівня і провести міжгосподарські порівняння з підприємствами-конкурентами.
Рівень рентабельності виробничої діяльності, що обчислюється загалом по підприємству, залежить від трьох основних факторів першого порядку: зміни структури реалізованої продукції, її собівартості і середніх цін реалізації.
Факторна модель цього показника має вигляд
, (2.70)
де Пр – прибуток підприємства;
І – витрати підприємства;
VРП заг. – загальний обсяг реалізованої продукції;
УДі – структура реалізованої продукції;
Ці – ціна і-го виробу;
Сі – собівартість і-го виробу.
Розрахувати вплив чинників першого порядку на зміну рівня рентабельності загалом по підприємству можна методом ланцюгових підстановок.
Потім необхідно виконати факторний аналіз рентабельності по кожному виду продукції. Рівень рентабельності окремих видів продукції залежить від зміни середньореалізаційних цін і собівартості одиниці продукції:

(2.71)

Факторний аналіз рентабельності продукції проводиться за допомогою таблиці 2.58.

Таблиця 2.58 – Факторний аналіз рентабельності окремих видів продукції
Вид про-дукції Середня ціна реа-лізації,грн Собівартість одиниці, грн Рентабельність,% Відхилення
від плану, %
пла-нова умов-на факти-чна зага-льне за рахунок
план факт план факт ціни собі-вартості
А
В
С

Аналогічно проводиться факторний аналіз рентабельності продажу. Детермінована факторна модель рентабельності продажу підприємства має вигляд

. (2.72)

Рівень рентабельності продажу окремих видів продукції залежить від середнього рівня ціни та собівартості виробу:

. (2.73)

Аналогічно здійснюється факторний аналіз рентабельності сукупного капіталу, детермінована факторна модель якого має вигляд
. (2.74)
У ході аналізу визначаються основні джерела резервів зростання прибутку і рентабельності на кожний вид товарної продукції. Основними їх джерелами є збільшення обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості товарної продукції, реалізація її на більш вигідних ринках збуту.
Для визначення резервів зростання прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації продукції необхідно виявлений раніше резерв зростання обсягу реалізації продукції помножити на фактичний прибуток з розрахунку на одиницю продукції відповідного виду.
Резерви збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості товарної продукції і послуг розраховуються таким чином: заздалегідь виявлений резерв зниження собівартості кожного виду продукції множиться на можливий обсяг її продажу з урахуванням резервів його зростання.
Для визначення резерву зростання прибутку за рахунок поліпшення якості товарної продукції необхідно зміну питомої ваги кожного сорту (кондиції) помножити на відпускну ціну відповідного сорту, результати підсумовуються й отримана зміна середньої ціни множиться на можливий обсяг реалізації продукції.
Аналогічно розраховуються резерви зростання прибутку за рахунок зміни ринків збуту.
Наприкінці аналізу необхідно узагальнити всі виявлені резерви зростання прибутку.
Основними джерелами резервів підвищення рівня рентабельності продажу є збільшення суми прибутку від реалізації продукції й зниження собівартості товарної продукції.
На завершення проводиться аналіз розподілу й використання прибутку підприємства. У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку частки прибутку, яка йде на самофінансування підприємства і матеріальне стимулювання працівників, і таких показників, як сума самофінансування і сума капітальних вкладень на одного працівника, сума зарплати і виплат на одного працівника. Вивчення їх необхідно здійснювати в тісному взаємозв’язку з рівнем рентабельності, сумою прибутку на одного працівника, одна гривня основних виробничих фондів. Також у процесі аналізу необхідно вивчити виконання плану з використання прибутку, для чого фактичні дані про використання прибутку у всіх напрямах порівнюються з даними плану і з’ясовуються причини відхилення від плану в кожному напрямі використання прибутку.
Основними чинниками, що визначають розмір відрахувань у фонди накопичення і споживання, можуть бути зміна суми чистого прибутку і коефіцієнта відрахувань прибутку у відповідні фонди. Для розрахунку впливів даних чинників можна застосувати один з прийомів детермінованого факторного аналізу.
Важливим завданням аналізу є вивчення питань використання коштів фондів накопичення і споживання. У процесі аналізу встановлюється відповідність фактичних витрат витратам, передбаченим кошторисом, з’ясовуються причини відхилень від кошторису по кожній статті, вивчається ефективність заходів, що проводяться за рахунок коштів цих фондів. При аналізі використання коштів фонду накопичення потрібно вивчити повноту фінансування всіх запланованих заходів, своєчасність їх виконання й отриманий ефект.

2.4.4. Вимоги до аналітичного розділу

2.4.4.1. В аналітичній частині курсової роботи студент на основі результатів економічного аналізу, робить обґрунтовані висновки, виявляючи взаємозв’язки і взаємозалежності, тенденції розвитку підприємства з визначенням невикористаних внутрішньогосподарських резервів.

2.5. Вимоги до висновків пояснювальної записки курсової роботи

Висновки розміщують після розділів основної частини пояснювальної записки.
У висновках викладають найбільш важливі результати курсової роботи, фіксують повноту реалізації мети та вирішення завдань.

2.6. Вимоги до переліку посилань пояснювальної записки

Перелік посилань пояснювальної записки розміщують після висновків.
До переліку посилань включають цитовані та згадувані в тексті пояснювальної записки літературні, статистичні, правові, архівні тощо джерела.
Нумерація позицій у переліку посилань обов’язкова.

2.7. Вимоги до додатків пояснювальної записки

Додатки розміщують після переліку посилань у порядку згадування в тексті пояснювальної записки.
До додатків включають допоміжний матеріал, необхідний для повноти розкриття курсової роботи з метою розвантаження основної частини пояснювальної записки.

3. ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ
КУРСОВОЇ РОБОТИ

3.1. Загальні вимоги

3.1.1. Пояснювальна записка подається державною (українською) мовою.
3.1.2. Пояснювальна записка оформлюється на аркушах формату А4 (210 х 297 мм).
3.1.3. Пояснювальну записку виконують машинописним, машинним або рукописним способом з одного боку аркуша білого паперу, в одному примірнику. Курсова робота переплітається або подається в папці.
3.1.4. За умови машинописного способу виконання пояснювальна записка друкується через півтора інтервали, машинним – з розрахунку не більше 40 рядків на сторінці за умови рівномірного її заповнення та висотою літер не менше ніж 1,8 мм.
За умови рукописного способу виконання пояснювальна записка оформлюється розбірливим почерком без виправлень.
3.1.5. Текст пояснювальної записки слід друкувати, додержуючись таких розмірів берегів: верхній, лівий і нижній – не менше 20 мм, правий – не менше 10 мм.
3.1.6. Обсяг пояснювальної записки курсової роботи, виконаної за умови машинописного або машинного способу, становить 30-35 сторінок.
3.1.7. Основна частина пояснювальної записки може поділятися на розділи, підрозділи, пункти і підпункти.
Розділи та підрозділи обов’язково повинні мати заголовки.
3.1.8. Заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи.
3.1.9. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів методик слід починати з абзацного відступу й друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці.
3.1.10. Абзацний відступ повинен дорівнювати п’яти знакам.
3.1.11. Сторінки потрібно нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту курсової роботи. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.
Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок, номер на ньому не ставиться.
3.1.12. Інші вимоги щодо оформлення пояснювальної записки наведені в ДСТУ 3008-95 “Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення”.

 

4. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

4.1. Загальні положення

4.1.1. Курсова робота є формою індивідуальної роботи студента щодо засвоєння навчального матеріалу з дисципліни “Економічний аналіз”.
Курсова робота виконується протягом одного семестру. В останній тиждень перед заліковим тижнем здійснюється її захист перед комісією із захисту курсових робіт (далі КЗКР). Робота комісії здійснюється відповідно до графіка роботи КЗКР.
4.1.2. Тему курсової роботи студент обирає самостійно, згідно з додатком В.
4.1.3. Завдання до курсової роботи керівник розробляє відповідно до затвердженої теми згідно з додатком Г.
4.1.4. До захисту курсової роботи допускаються студенти, які не мають заборгованості із навчальної дисципліни.
4.1.5. Під час захисту курсової роботи кожному студенту дається до 7 хв для викладення основних положень своєї роботи.
4.1.6. Курсова робота після захисту зберігається на кафедрі протягом наступного семестру.

ДОДАТОК А
(довідковий)

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абрютина М.С., Грачев А.В. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: Учеб.-практ. пособие.-М.:Дело и сервис, 1998.-256 с.
2. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности: Учебник / Н.А.Русак, В.И.Стражев, О.Ф.Мигун и др. – Мн.: Вышейшая шк., 1998.- 398 с.
3. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности /Под ред. В.И.Стражева.-Мн.: Вышейшая шк.., 1998.-398 с.
4. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория економического анализа.- 4-е изд.-М.,Финанси и статистика.1998г.,-288 с.
5. Бернстайн Л.А. Анализ финансовой отчетности: теория, практика и интерпритация/Пер. с англ. И.И.Елисеева; Гл. ред. серии Я.В.Соколов.-М.: Финансы и статистиа, 1996.-624 с.:ил.
6. Берсуцкий Я.Г., Дугинская И.А., Дугинский Б.Л. Анализ хозяйственной деятельности предприятия:Учеб. пособие.-Донецк:ДИЭХП,2000.-181 с.
7. Бороненкова С.А., Маслова Л.И., Крылов С.И. Финансовый анализ предприятий.-Екатеринбург:Урал. гос. унв., 1997.-200 с.
8. Бутинець Ф.Ф., Мних Є.В., Олійник О.В. Економічний аналіз. Практикум. Навч. посіб. для студ. вузів.- Житомир:ЖІТІ, 2000.-416 с.
9. Варталов А.С. Економічна діагностика діяльності підприємства: організація і методика.-М.:Фінанси і статистика, 1991.- 198 с.
10. Економічний аналіз: Навч. посіб./ М.А.Болюх, В.З.Бурчевський, М.І.Горбаток; За ред. М.Г.Чумаченька.-К.:КНЕУ, 2001.- 540с.
11. Ефимова О.В. Финансовый анализ.-М.:Бухгалтерский учет, 1996.-208 с.
12. Івахненко В.М., Горбаток М.І.,Льовочкін В.С. Економічний аналіз:Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни.-К.:КНЕУ, 1999.-176 с.
13. Калина А.В., Конева М.И. Современный экономический анализ и прогнозирование: Учеб. пособие для вузов.-2-е изд.-К.: МАУП,1998.-447 с.
14. Ковалев В.В. Финансовый анализ: управлние капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчетности.- 2-е изд., перераб и доп.-М.:Финансы и статистика, 1999.- 512 с.
15. Ковалев В.В. Сборник задач по финансовому анализу.-М.: Финансы и статистика, 1997.-124 с.
16. Ковалев В.В. Финасовый анализ: методы и процедуры.- М.:Финасы и статистика, 2003.- 560 с.: ил.
17. Ковалев А.И., Привалов В.П. Анализ финансового состояния предприятия.- изд. 2-е, перераб и доп.-М.:Центр экономики и маркетинга, 1997.-192 с.: ил.
18. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства: Навч.посіб.-К.: Т-во “Знання”, КОО, 2000.- 378 с.
19. Ловінська Л.Г. Методика фінансового аналізу (зарубіжний досвід).- К.: Аудин-Інформ, 1993.- 22 с.
20. Любушин Н.П., Лещева В.Б., Дьякова В.Г. Анализ финансово-экономической деятельности предприятия: Учеб. пособие для вузов/ Под ред. проф. Н.П. Любушина.- М.:ЮНИТИ-ДАНА, 1999.- 471 с.
21. Мельничук Г.М. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности.-К: Вища шк.., 1990.- 318 с.
22. Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навч. посіб.-К.:КНЕУ, 1999.-132 с.
23. Мних Є.В. Економічний аналіз на промисловому підприємстві.-Ін. змісту і методів навчання, 1996.- 236 с.
24. Мних Є.В., Буряк П.Ю. Економічний аналіз на промисловому підприємстві: Навч. посіб.- Лв:Світ, 1998.- 208 с.
25. Панков Д.А. Бухгалтерский учет и анализ в зарубежных странах.- Мн.: ИП “Экоперспектива”, 1998.- 208 с.
26. Практикум по учету и финансовому анализу/ Д.А. Панков, Л.В. Пашовская, К.А.Шиманский, А.О. Якубович ; Под ред. Д.А. Панкова, К.А. Шиманского- Мн.: ООО “Мисанта”, 1999.- 176 с.
27. Ричард Томас. Количественные методы анализа хозяйственной деятельности: Пер. с англ.- М.: Дело и сервис, 1999.- 432 с.
28. Ришар Ж. Аудит и анализ хозяйственной деятельности предприятия. – М.:ЮНИТИ, 1997.- 376 с.
29. Русак Н.А., Русак В.А. Основы финансового анализа.-Мн.: ООО “Меркаванне”, 1995.- 370 с.
30. Савицкая Г.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятий.- 4-е изд., перераб.и доп.-Мн.: ООО “Новое знание”, 2003.- 688 с.
31. Савчук В.П. Финансовый менеджмент предприятий: прикладные вопросы с аналізом деловых ситуацій.- К.:Издательский дом „Максимум”, 2001.- 600с.
32. Стоун Д. Бухгалтерский учет и финансовый аналіз.- К.:КНЕУ, 1998.- 300 с.
33. Стоун Д., Хитчинг К. Бухгалтерский учет и финансовый анализ: Пер. с англ.- С.-Пб.:АОЗТ “Литера плюс”, 1994.- 320 с.
34. Фінансово-інвестиційний аналіз: Навч. посіб./ Я.Комаринський, І.Яремчук.- К.:Аудит-Інформ, 1996.- 300 с.
35. Хелферт Э. Техника финансового анализа.- М.: Аудит, ЮНИТИ, 1996. – 663 с.
36. Цал-Цалко Ю.С. Бухгалтерський звіт підприємства та його аналіз.- Житомир: ЖІТІ, 1998. –200 с.
37. Шеремет А.Д. Методика финансового анализа предприятия. – М.: ИПО “МП”, 1996. – 186 с.
38. Шеремет А.Д., Негашев Е.В. Методика финансового анализа. – М.: ИНФРА-М, 2000. – 208 с.
39. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового аналіза.- М.:Инфра-М., 1996.
40. Экономический анализ: ситуации, тесты, примеры, задачи, выбор оптимальных решений, финансовое прогнозирование:Учеб. пособие/ Под ред. М.И. Баканова, А.Д.Шеремета.- М.:Финансы и статистика, 1999. – 656 с.