Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов
  • Не нашли подходящий заказ?
    Заказать в 1 клик:  /contactus
  •  
Главная \ Методичні вказівки \ Економіка підприємства

Економіка підприємства

« Назад

Економіка підприємства 22.08.2013 21:37

Курсова робота — це самостійне науково-практичне дослідження, яке дає змогу оцінити якість знань студента, його вміння застосовувати їх на практиці.

Під час виконання курсової роботи необхідно враховувати:

  1. Курсову роботу слід виконувати на аркушах формату А-4.
  2. Вибір варіанта здійснюється за двома останніми цифрами залікової книжки.
  3. Вихідні дані та результати розрахунків надаються із зазначенням одиниць розміру.
  4. Всі розрахунки зводяться в таблиці.
  5. Розрахунки проводяться з точністю до однієї десятої.

 

Постановка задачі курсової роботи

Визначити ефективність виробництва продукції на підприємстві до і після залучення інвестицій та вибрати кращий з варіантів інвестування.

 

Зміст курсової роботи

Курсова робота складається з розділів:

  1. Визначення загальної вартості та структури основних виробничих фондів підприємства.
  2. Визначення річної потреби обігових коштів підприємства.
  3. Визначення кошторису витрат та собівартості одиниці продукції підприємства.
  4. Розрахунок показників ефективності виробництва.
  5. Обґрунтування і вибір кращого варіанта залучення інвестицій.

 

Вихідні дані до ВИКОНАННЯ курсової роботи

  1. Наявність основних виробничих фондів підприємства (дод. 1).
  2. Склад обігових коштів підприємства (дод. 2).
  3. Обсяг продукції та відрядна розцінка одиниці продукції підприємства (дод. 3).
  4. Норми амортизаційних відрахувань (дод. 4).
  5. Таблиця для визначення кошторису (дод. 5).
  6. Таблиця для розрахунку ефективності інвестиційних проектів (дод. 6).
  7. Значення коефіцієнтів дисконтування (дод. 7).
  8. Таблиця для визначення ефективності діяльності підприємства до впровадження інвестицій (дод. 8).
  9. Таблиця розрахунку щодо виплати боргу та відсотків за кредит (дод. 9).
  10. Кінцева таблиця по визначенню чистого дисконтного продукту (дод. 10).

 

Методичні вказівки до виконання курсової роботи

 

 

  1. 1.    Визначення загальної вартості та видової структури основних виробничих фондів

 

Для визначення видової структури основних виробничих фондів підприємства розраховують (за даними дод. 1) питому вагу кожної їх групи у загальній вартості фондів підприємства:

 

 

де Ii — питома вага 1-ї, 2-ї 3-ї та 4-ї групи основних фондів (відповідно до державного класифікатора ДК-013-97 та «Положенням про внесення змін до закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 349- IV від 24.12.02»);

    Bn — вартість основних виробничих фондів по підприємству в цілому;

    Bni — первина вартість і-ї групи основних виробничих фондів на початок року, грн.

Розподіл основних фондів за групами наведено в дод. 4.

Після визначення структури основних фондів підприємства зробити висновок: чи є ця структура прогресивною.

 

2. Визначення річної потреби обігових коштів підприємства

Річна потреба в обігових коштах підприємства визначається за формулою:

 

де Рі – середньодобова витрата і-го елемента обігових коштів (дод. 2).

    Тц — тривалість періоду, діб (приймаємо рівним 360 діб).

 

3. Визначення кошторису витрат виробництва готової продукції та собівартості одиниці продукції

 

Кошторис витрат (в гривнях) на річний обсяг готової продукції визначається за формулою:

S = SB + SHB ,                                    (3)

де SB — виробничі витрати, грн.; SHB — невиробничі витрати, грн.

Виробничі витрати:

SВ = Sпр. + Sнпр  ,                               (4)

де Sпр, Sнпр – відповідно прямі та непрямі витрати, грн.

Прямі витрати:

Sпр = Sмв + Sоп + Sам + Sрем + Sсоц + Sін ,        (5)

де Sмв — матеріальні витрати (умовно прийняти 50 % від річної потреби обігових коштів – (Сріч).

Sоп — витрати на оплату праці основних робітників (в роботі вважати, що робітники знаходяться на відрядній оплаті праці).

Відрядну заробітну плату можна визначити за формулою:

SОП = Q • Hзп ,                                      (6)

де        Q — плановий обсяг продукції, од; (дод. 3)

Нзп — норматив заробітної платні на одиницю продукції за відрядною розцінкою, грн/од. (дод. 3).

 

Амортизаційні відрахування( Sам).

Розрахунок витрат на амортизацію проводять за рівномірним методом. Норми амортизацій визначені Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97р. та «Положенням про внесення змін до закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 349- IV від 24.12.02» Згідно з законом основні виробничі фонди поділяються на 4 групи, для кожної з яких розроблені норми амортизації (дод.4). У статтю “Амортизаційні відрахування” входять витрати на амортизацію основних фондів, які безпосередньо беруть участь у виготовленні продукції, тобто від групи основних фондів “Машини та обладнання” або інші транспортні засоби. Відрахування на амортизацію інших груп основних фондів враховується в статті “Інші виробничі витрати”.

Таким чином розмір амортизаційних відрахувань за пропорційним методом визначається за формулою:

 

                   

де BМ- вартість основних виробничих фондів по групі “машини і обладнання”, грн;

n- річна норма амортизаційних відрахувань, %.

 

Витрати на технічне обслуговування та ремонт основних фондів Sрем обчислюється в гривнях за формулою

 

Sрем = Sам · kрем ,                          (8)

де Sам — амортизаційні відрахування.

kрем — коефіцієнт, якій враховує витрати на технічне обслуговування та ремонт ( в роботі приймається 0,35 від витрат по амортизації).

Витрати на соціальні заходи (Sсоц)

Розрахунок витрат по статті на соціальні заходи виконують за формулою:

Sсоц = Son · kсоц  ,                      (9)

 

де kсоц — коефіцієнт витрат на соціальні заходи (приймають рівним 37,5% від фонду оплати праці виробничих працівників).

За станом на 1.01.2006 р. до відрахувань на соціальні заходи належать:

1)        відрахування до Пенсійного фонду (32%);

2)        відрахування на обов’язкове соціальне страхування (2,9%);

3)        відрахування на випадок безробіття (фонд зайнятості) (2,1%);

4)        страхування від нещасних випадків (від 0,08% до 13%); в роботі прийняти 0,5%.

Інші виробничі витрати ( Sін)

                                                              

Sін = Rі (Sмв + SonSсоц+ Sрем )+ Sам,           (10)

 

де Rі — коефіцієнт, який враховує розмір інших витрат (прийняти 20%);

S - амортизаційні відрахування інших груп основних фондів (за винятком “машин та обладнання”).

 

 

                 

де і – групи основних фондів;

n — річні норми амортизаційних відрахувань, %;

Вhi — вартість основних виробничих фондів по групах основних фондів підприємства, грн.

Непрямі витрати

До складу непрямих витрат входять: витрати на утримання та експлуатацію будівель, споруд, устаткування, оплата праці керуючого та обслуговуючого персоналу, а також загально виробничі, загальногосподарські та інші поточні витрати.

Непрямі витрати визначаються за формулою:

 

Sнп = Sп * Кнп ,                                    (12)

де Sп — прямі витрати;

Кнп  - коефіцієнт непрямих витрат (в роботі прийняти 0,6).

Невиробничі витрати: в роботі прийняти 5% від суми прямих та непрямих витрат. Невиробничі витрати пов’язані з процесом реалізації готової продукції: витрати на упаковку, транспортування продукції, комісійні збори та витрати, пов’язані зі збутом продукції.

Результати подати у вигляді таблиці (дод. 5).

Собівартість одиниці продукції розраховується за формулою:

Sод = S / Q,                                       (13)

де        S – річний кошторис витрат , грн.

Q - об’єм продукції, що виробляється за рік, од. (дод. 3).

 

4. Розрахунок показників ефективності виробництва.

 

До системи показників ефективності діяльності підприємства відносяться:

  1. Валова виручка.
  2. Валовий прибуток.
  3. Прибутки (балансовий і чистий).
  4. Рентабельність продукції.

Валова виручка від реалізації готової продукції визначається залежно від вартості одиниці та обсягу продукції за формулою:

В = ЦодQ  ,                                       (14)

 

де Цод – вартість одиниці продукції, грн/од.;

Q – річний обсяг готової продукції.

Вартість одиниці продукції в роботі визначається за формулою:

Цод=Sод m,                                        (15)

 

де Sод  - собівартість одиниці продукції, грн/од;

m – коефіцієнт, який враховує нормативний прибуток (в роботі приймається 30%).

Валовий прибуток підприємства розраховується за формулою:

ВП=В-,                                        (16)

 

де        В – виручка від продажу продукції, грн.;

– виробнича собівартість товарної продукції.

Балансовий прибуток підприємства:

Пб = ВП—ПДВ,                             (17)

 

де ВП – сума валового прибутку, ПДВ – прибуток на додану вартість (20%).

Чистий прибуток:

ЧП = Пб —П—Sнв  ,                         (18)

 

де Пб – балансовий прибуток,

П – податки та обов’язкові платежі (Податок на прибуток 25%. Обов’язкові платежі містять: відрахування на медичне страхування, Пенсійний фонд, фонд соціального страхування, державний фонд зайнятості (дод.5));

SНВ – невиробничі витрати (дод. 5).

Рентабельність продукції визначається за формулою:

 

R = Пб /S·100%,

де      Пб – балансовий прибуток за певний період, грн;

S – повна собівартість товарної продукції (кошторис), грн.

 

 

5. Обґрунтування та вибір кращого варіанта інвестиції

 

У даній частині роботи потрібно визначити на основі аналітичної оцінки вихідних показників і певних економічних розрахунків доцільності реалізації одного з проектів.

Перший варіант інвестування – залучений. Загальна сума інвестицій згідно з варіантом (дод. 6) вносять на початку першого року інвестиційного проекту. Інвестиційний проект розрахований на 10 років. Підприємство повинно повертати інвестиції, починаючи з 3 року.

У зв’язку зі збільшенням обсягу продукції на 1% щорічно, внаслідок введення нового обладнання враховується зниження собівартості продукції на другому році інвестування. Доля зниження наведена в дод.6

Другий варіант інвестування – чистий прибуток підприємства, розрахований в п. 4. Частина грошей, що не вистачає до необхідної суми (дод. 6)- позичається. Але відсоток, під який береться додаткова сума, приймається в 1,2 рази більшим, ніж в першому варіанті, оскільки чим менша сума інвестування, тим більше відсоток на капітал.

Визначення ефективності інвестиційних рішень проводиться шляхом приведення загальних величин капіталу і грошового потоку до теперішньої чи майбутньої вартості шляхом дисконтування за допомогою економічних показників ефективності інвестицій.

На базі розрахунків, наведених в п. 3, 4 заповняється дод. 8.

Обґрунтування кращого варіанта інвестицій здійснюється за наступними показниками: чистий дисконтний прибуток – термін окупності та внутрішня ставка рентабельності.

Чистий дисконтний прибуток визначається за формулою:

 

 

(19)

 

де ЧДП — чистий дисконтний прибуток, грн.;

ВВ — валова виручка від реалізації готової продукції, грн.;

В — витрати, грн.;

t — шаг (рік) розрахунку;

r — норма дисконту, %;

1/(1+r)t – коефіцієнт дисконтування. Значення коефіцієнта наведені в дод. 7.

N — горизонт розрахунку. Дорівнює 10 рокам.

Під час розрахунку ЧДП від валової виручки за відповідний рік вираховуються витрати на виробництво продукції та витрати по оплаті відсотків за кредит.

Розрахунок по виплаті боргу та відсотків за кредит навести за формою наведеною в дод. 9.

Розрахунок чистого дисконтного прибутку проводиться в табличній формі за ставками 5, 12, 20 відсотків. (дод. 10).

Графа вигоди складається з щорічноЇ валової виручки та амортизаційних відрахувань (SAM).

Графа витрати складається з поточної собівартості продукції та загальної суми повернення кредиту (графа 5 табл. 3).

Строк окупності – мінімальний часовий інтервал від початку життєвого циклу інвестиційного проекту, за межами якого ЧДП стає і продовжує залишатися позитивним.

 

Термін окупності визначається за формулою:

 

 

 

 

(20)

 

 

Внутрішня норма рентабельності (rвнр) дає відповідь на питання, яка гранично допустима ставка відсотку на капітал забезпечує життєздатність проекту. Якщо розрахункове значення ВНР більше відсоткової ставки за позичальники інвестиціями у проект, то проект визначають доцільним і навпаки.

Внутрішня ставка рентабельності визначається шляхом розв’язання рівняння:

 

 

(21)

 

 

За результатами проведених розрахунків складають порівняльну таблицю економічних показників та будують графік розрахунку внутрішньої ставки рентабельності за альтернативними проектами. Роблять висновок: який із запропонованих варіантів інвестування більш ефективний для підприємства.


Комментарии


Комментариев пока нет

Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий.

Авторизация
Введите Ваш логин или e-mail:

Пароль :
запомнить