Економіка праці і соціально-трудові відносини ІІ

Зміст домашнього завдання

 

1. Розглянути теоретичні питання теми, проаналізувати динаміку показників відповідної теми за 3-5 років, зробити висновки.

2. Розрахувати приріст продуктивності праці за рахунок окремих та усіх факторів підвищення продуктивності праці.

3. Розрахувати фонд оплати праці по підприємству із застосуванням нормативного методу на основі нормативів його приросту та рівневого нормативу.

4. Розрахувати фонд оплати праці льотного складу (ЛС) на основі моделювання процесу формування витрат з заробітної плати ЛС і розрахунку витрат заробітної плати на одну льотну годину.

5. Розрахувати фонд оплати праці інженерно-авіаційного складу (ІАС) і наземного складу без ІАС (НС).

 

Вихідні дані

1. Тематика теоретичної частини наведено у дод. 3.
2. Дані для розрахунку приросту продуктивності праці за рахунок окремих та усіх факторів підвищення продуктивності праці наведені у дод. 4.
3. Дані для розрахунку фонду оплати праці по підприємстві із застосуванням нормативного методу наведені в дод. 5.
4. Дані для розрахунку фонду оплати праці льотного складу (ЛС) наведені в дод. 6. - 12
5. Дані до розрахунку фонду оплати праці інженерно-авіаційного складу і наземного складу наведені в дод. 13-16.

 

Методичні вказівки до виконання домашнього завдання

 

Теоретична частина.

Теоретична частина охоплює питання першого модуля «Соціально-трудові відносини на ринку праці» і виконується у відповідності з темою роботи за матеріалами літературних джерел:

—   Законодавство України про працю;

—   Статистична інформація про всі напрями соціально-екнономічного розвитку міститься у «Статистичному щорічнику України» та у таких щорічних спеціалізованих збірниках: «Економічна активність населення України», «Праця в Україні», «Доходи і рівень життя населення України», «Регіональний людський розвиток», «Соціальні індикатори рівня життя населення», «Витрати і ресурси домогосподарств України» та ін.;

—   Документи і матеріли Міжнародної організації праці (МОП);

—   Сайт Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй;

—   Наукові видання – монографії, автореферати дисертацій, наукові статті, матеріали наукових конференцій з проблем економіки праці та соціально-трудових відносин.

—   Спеціалізовані періодичні видання: наукові економічні та суспільно-політичні журнали: «Україна: аспекти праці», «Демографія та соціальна економіка», міжвідомчий науковий збірник «Зайнятість та ринок праці», газети «Праця і зарплата» та ін.

 

Розрахункова частина

Методика планування підвищення продуктивності праці за факторами її зростання.

 

Методика планування підвищення продуктивності праці за факторами її зростання:

а) розраховується вихідна (умовна) чисельність працюючих на основі показників базового виробітку і запланованого обсягу виробництва:

,

де Ч_вих – вихідна (умовна) чисельність працівників, осіб.; Q_пл – обсяг продукції у плановому періоді; В_баз – виробіток продукції у базисному періоді;

б) розраховується відносна економія чисельності працівників за окремими факторами (Е_і) і загальна економія чисельності працівників (Е_заг) за рахунок усіх факторів:

    ;

в) визначається планова (розрахункова) чисельність працівників:

Ч_пл = Ч_вих-Е_заг;

г) розраховується величина зростання продуктивності праці в цілому за рахунок впливу усіх факторів (ΔПП):

  ;

д) розраховується величина зростання продуктивності праці за рахунок впливу окремого фактору (ΔПП_і):

;

е) розраховується приріст обсягів продукції в результаті зростання продуктивності праці:

 

де ΔQ_пп – частка приросту продукції за рахунок зростання продуктивності праці, %; ΔЧ, ΔQ – відповідно приріст чисельності працюючих і обсягу продукції, %.

 

Методи розрахунку впливу окремих факторів на рівень продуктивності праці

На всіх рівнях народного господарства застосовується єдина класифікація факторів зростання продуктивності праці.

1. Підвищення технічного рівня виробництва.
2. Удосконалення управління, організації виробництва та праці.
3. Зміна обсягу і структури виробництва (робіт, перевезень на транспорті).
4. Галузеві фактори.

 

Визначення приросту продуктивності праці за рахунок впливу окремих факторів

1. 1.     Підвищення технічного рівня виробництва:

• підвищення продуктивності польотів експлуатованих повітряних суден (ПС):

 

де Е_пп- відносна економія чисельності льотного складу, осіб.; W _екс– обсяг робіт, який необхідно виконати на ПС даного типу, ткм; П_пс1, П_{пс2 –}продуктивність польотів ПС відповідно у базисному і плановому періоді, ткм/год; Ч_ек1 – середньооблікова чисельність екіпажу у базисному періоді осіб; t_ек1 – середньорічний наліт годин на екіпаж у базисному періоді, год; Т_то1 – трудомісткість технічного обслуговування в розрахунку на одну льотну годину, людино-годин/л.год.; t_еф– річний ефективний (реальний) фонд часу одного працівника; зайнятого на технічному обслуговуванні ПС, год.

• впровадження більш продуктивних ПС:

 

де П_пс1, П_пс2 – продуктивність польотів відповідно експлуатованого і нового ПС, ткм/год; t_ек1, t_ек2 – середньо-річний наліт годин на екіпаж відповідно експлуатованого і нового ПС, год; Ч_ек1, Ч_ек2 – середньо-облікова чисельність екіпажу відповідно експлуатованого і нового ПС, осіб; Т_то1, Т_то2 – трудомісткість технічного обслуговування в розрахунку на одну льотну годину, людино-годин/л.год.;

• впровадження нової техніки, технології, модернізації обладнання:

 

де Е_{нов.тех} – відносна економія чисельності працівників за рахунок впровадження нової техніки, технології, модернізації обладнання, чол.; t₁ і t₂ – трудомісткість виготовлення одиниці продукції на діючому та модернізованому обладнанню (або за старою та новою технологіями), год/од; У_р.н – питома вага робітників, що зайняті на цьому обладнанні (користуються технологією) у загальної чисельності працівників у базовому періоді, %; Ч_вих – вихідна (умовна) чисельність працюючих, розрахована на запланований обсяг виробництва за виробітком базисного року, осіб;

• підвищення кваліфікації робітників (при незмінних нормах виробітку і інших незмінних умовах):

 

де Е_кв – відносна економія чисельності працівників за рахунок підвищення кваліфікації, чол.; У_н.в – частка робітників, які підвищили рівень виконання норм виробітку (часу), у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, %; Р_н.в – планове підвищення рівня виконання норм виробітку, %.

 

де Р_н.в1 , Р_н.в2 – рівень виконання норм виробітку (часу) відповідно до і після підвищення кваліфікації, %.

 

1. 2.  Удосконалення управління, організації виробництва та праці:

• зниження трудомісткості продукції:

 

де Е_тр – відносна економія чисельності працівників за рахунок зниження трудомісткості продукції (робіт), чол.; W – обсяг продукції (робіт) після впровадження заходів, од.; К_нор – коефіцієнт виконання норм в базисному році;

• поліпшення використання робочого часу за рахунок скорочення цілодобових і внутрішньозмінних втрат:

 

де Е_вт – відносна економія чисельності працівників за рахунок поліпшення використання робочого часу, осіб; В_б, В_пл – відповідно втрати робочого часу в базисному , плановому періоді, %; У_ч.р – частка робітників у загальній чисельності промислово-виробничого персоналу, %;

• зміна фонду робочого часу в результаті скорочення непродуктивних витрат:

 

де Е_{непр.вт} – відносна економія чисельності працівників за рахунок скорочення непродуктивних витрат, осіб; Ф_пл, Ф_баз – фонд робочого часу одного середньооблікового працівника (робітника) відповідно у плановому і базисному періоді, год;

• спеціалізація виробництва і збільшення обсягу кооперованих поставок:

 

де Е_кооп – відносна економія чисельності працівників завдяки спеціалізації виробництва і збільшенню обсягу кооперованих поставок, осіб; П_пл, П_баз – частка кооперованих поставок відповідно у плановому і базисному періоді, %.

 

Зміна обсягу і структури робіт

 

• зміна обсягу перевезень:

 

 

де Е_w – відносна економія чисельності за рахунок зміни обсягу перевезень, осіб.; Ч_баз – чисельність працюючих у базисному періоді, осіб.; К_w – коефіцієнт зростання обсягу перевезень у плановому періоді; , – відповідно питома вага чисельності працівників у базисному періоді, яка залежить і не залежить від обсягу перевезень, осіб.;

 

• зміна дальності перевезень

 

,

 

де Е_L - відносна економія чисельності за рахунок зміни дальності перевезень, осіб.; К_L – коефіцієнт зміни дальності перевезень у плановому періоді, прийнятий рівним 1,03; , -  питома вага чисельності працівників, яка залежить і не залежить від дальності перевезень, прийняти рівною відповідно 0,4 і 0,6.

Планування фонду заробітної плати

Методи планування фонду заробітної плати:

• використовується планова чисельність працівників і їх середня заробітна плата;
• нормативний;
• на основі моделі формування витрат з заробітної плати;
• прямий розрахунок, використовує чисельність працівників за категоріями, діючу систему оплати їх праці і відповідні виробничі показники.

На основі планової чисельності працівників і їх середньої заробітної плати плановий фонд заробітної плати (ФЗП^пл) визначається:

ФЗП^пл=Ч^плЗП^пл

де Ч^пл – планова середньооблікова чисельність працівників осіб; ЗП^пл- середня заробітна плата одного працівника за планом, грн.

Планова величина середньої заробітної плати, чисельності робітників визначається на основі аналізу даних у попередніх періодах з застосуванням методів експертних оцінок, математичної статистики. Приріст середньої заробітної плати до рівня базисного періоду визначається з урахуванням випереджаючого росту продуктивності праці.

Для забезпечення цього встановлюється плановий відсоток зростання середньої заробітної плати на один відсоток зростання продуктивності праці, який повинен бути меншим одиниці.

Суть нормативного методу зводиться до того, що при визначені планового фонду оплати праці застосовується фонд оплати базового періоду з урахуванням фактичних фінансових можливостей підприємства та нормативу його приросту.

Регулювання розмірів фонду оплати праці на підприємстві здійснюється шляхом встановлення:

• нормативного співвідношення темпів приросту середньої заробітної плати  та продуктивності праці;
• нормативного співвідношення темпів приросту фонду оплати праці і обсягів продукції, робіт, послуг.

Розміри коштів на оплату праці визначаються на основі нормативів приросту за кожну одиницю показника, прийнятого для оцінки діяльності підприємства, або за нормативами на одиницю продукції в натуральному виразі.

Приріст фонду оплати праці доцільно зв’язувати з показниками, які характеризують обсяги виробництва, якість продукції, зростання продуктивності праці, зниження витрат на одну гривну продукції.

Плановий фонд заробітної плати на основі нормативів його приросту обчислюється:

    ,

де ФЗП^баз – базовий фонд заробітної плати, грн.; Н₁, Н₂, Н₃ - нормативи приросту фонду оплати праці відповідно за приріст обсягів виробництва, продуктивності праці та зниження витрат на одну гривню продукції; Е₁, Е₂, Е₃- відповідно приріст обсягів виробництва, продуктивність праці, зниження витрат на одну гривню продукції.

За базовий фонд заробітної плати приймається фактичний фонд заробітної плати у звітному періоді збільшений на суму відносної економії фонду заробітної плати або зменшений на суму його перевитрат за умов невиконання обсягу робіт, а також додатково зменшується на суму непродуктивних виплат і доплат за понаднормові роботи.

При плануванні фонду заробітної плати використовують також рівневий норматив у тих випадках, коли структура продукції однорідна за своїм складом і має досить стійкий характер, що виключає можливість різкої зміни частки зарплатоємних видів продукції у загальному обсязі.

Плановий фонд заробітної плати на основі рівневого нормативу обчислюється:

 

де  – плановий норматив фонду оплати праці на одиницю продукції (робіт) у натуральному виразі або на одиницю обсягу, прийнятого для обчислення продуктивності праці; W^пл - обсяг виробництва.

Плановий норматив фонду оплати праці визначається:

  ,

де  – витрати заробітної плати на одиницю продукції у базисному періоді, коп/од; ΔЗП - плановий приріст середньої заробітної плати, %; ΔПП- приріст продуктивності праці у плановому періоді, %.

Плановий приріст середньої заробітної плати визначається:

 

де  – планове співвідношення темпів зростання продуктивності праці і середньої заробітної плати.

Планове співвідношення темпів зростання продуктивності праці і середньої заробітної плати показує відносний приріст середньої заробітної плати на один відсоток підвищення продуктивності праці і визначається:

   ,

Прямий розрахунок визначення планового фонду оплати праці здійснюється за категоріями працівників та елементами структури заробітної плати.

Найбільш трудомістким є визначення планового фонду оплати праці робітників. Його планування здійснюється за такими напрямками: планування годинного, денного і місячного (квартального, річного) фондів.

Основними етапами визначення планового фонду заробітної плати робітників є:

• розрахунок фонду прямої заробітної плати;
• розрахунок доплат у годинний, денний і місячний фонди заробітної плати.

Фонд заробітної плати керівників, професіоналів, фахівців і технічних службовців визначається на основі даних про їх чисельність та їхні посадові оклади згідно зі штатним розкладом і складається з виплат за посадовими окладами, премій, доплат, надбавок.

 

Розрахунок співвідношення темпів зростання продуктивності праці і середньої заробітної плати

 

Більш швидке зростання продуктивності праці в порівнянні з темпами зростання заробітної плати є одним з важливих факторів, який сприяє зниженню витрат заробітної плати на виробництві одиниці продукції.

Вплив співвідношення темпів зростання продуктивності праці і середньої заробітної плати працюючих на витрати фонду заробітної плати встановлюється на основі розрахунку коефіцієнта випередження продуктивності праці.

 

Коефіцієнт випередження зростання продуктивності праці (К_оп) визначається:

 

де І_ПП , І_ЗП - відповідно індекси продуктивності праці і середньої заробітної плати.

Якщо коефіцієнт випередження більше одиниці, то це означає, що темп зростання продуктивності праці у всіх випадках випереджує темпи зростання середньої заробітної плати.

Відношення індексів середньої заробітної плати і продуктивності праці характеризує відносний рівень витрат заробітної плати на виробництво одиниці продукції в звітному періоді в порівняння з базисним періодом (К_зп):

 

Якщо планові показники нижче фактичних, то це означає, що планове співвідношення між цими показниками не виконується.

Більш швидке зростання продуктивності праці працівників в порівнянні з зростанням їх середньої заробітної плати обумовлює зниження витрат заробітної плати на виробництво одиниці продукції, а недотримання цієї умови викликає перевитрати фонду заробітної плати і, як наслідок, зростання собівартості продукції.

 

 

В плані з праці авіапідприємства (авіакомпанії, аеропорту) розраховується плановий фонд заробітної плати за групами працівників: льотного складу (ЛС), командно-льотного складу (КЛС), працівників авіаційно-технічної служби (інженерно-авіаційного складу ІАС), працівників аеропорту, адміністративно-управлінського персоналу. Фонд заробітної плати планується з трьома укрупненими групами:

 

-         фонд заробітної плати ЛС ();

-         фонд заробітної плати інженерно-авіаційного складу ();

-         фонд заробітної плати наземного складу (НС) ();

Планування фонду заробітної плати ЛС

 

Плановий фонд заробітної плати ЛС ()  розраховуються на основі годинних  погодинних і покілометрових ставок по відрядній заробітній платі ЛС, які не змінюються залежно від дальності польотів без посадки ().

,

де D_i - погодинна частина заробітної плати ЛС, грн. (lод. 8)

 

 - місячна санітарна норма нальоту годин на екіпаж, год. (дод. 12)

К_ЗП- коефіцієнт, який враховує плановий розмір заробітної плати командно-льотного складу (К_КЛС) і  додаткової заробітної плати (К_дод), прийняті рівним відповідно 1,12 і 1,22;

 

 - загальний експлуатаційний нальот годин і-го типу ПС (дод. 12);

 

е_і- відрядна частина заробітної плати ЛС (дод. 7,9,10,11,12):

,

де е_к – розмір кілометрової ставки для командира ПС за виконання транспортної роботи, коп/10км (дод. 9)

 - коефіцієнт, який враховує доплату за польоти вночі, для всіх членів екіпажу прийняти рівним 1,3.

 - коефіцієнт, який враховує співвідношення розміру відрядної оплати праці інших членів екіпажу до відрядної оплати праці командира ПС, % (дод. 11).

0,3 – коефіцієнт, який показує співвідношення покілометрових ставок бортпровідників за польоти в нічний час порівняно з доплатою іншим членам екіпажу;

n – кількість бортпровідників в складі екіпажу (дод. 7).

Планування фонду заробітної плати ІАС

 

 

Фонд заробітної плати ІАС () розраховується:

 

,

де - годинні витрати заробітної плати ІАС (дод. 13, 14, 15);

 - обсяг робіт з технічного обслуговування по періодичним формам, що припадає на льотну годину, прив.од/год.

 - обсяг робіт з технічного обслуговування  за оперативними формами, що припадає на рейс, прив. од./рейс;

 - кількість літако-вильотів власного СВП та інших підприємств із аеропорту даного авіапідприємства;

 - коефіцієнт, враховуючий обсяг інших робіт АТБ

Годинні витрати заробітної плати ІАС:

,

Де Т_ТО – трудомісткість приведеної одиниці технічного обслуговування, осіб/прив. од.

f – середня тарифна ставка, що відповідає розряду робіт, грн./осіб

 - коефіцієнт, що враховує зміни тарифних ставок в залежності від району базування АТБ

 - коефіцієнт, що враховує премії, доплати, додаткову заробітну плату і відрахування на соціальне страхування.

 

Планування фонду заробітної плати наземного складу:

 

Фонд заробітної плати наземного складу () розраховується:

,

де  - середня заробітна плата наземного складу в перед плановому періоді, грн./чол.год.

 - ріст середньої заробітної плати іншого наземного складу в плановому періоді, %;

 - ріст продуктивності праці іншого наземного складу в плановому періоді,%;

 - середньорічна чисельність робітників ОНС в цілому по підприємству, чол..