Філософія

Філософія 13.12.2014 01:56

1. ПРОГРАМА З ДИСЦИПЛІНИ

«ОНТОЛОГІЯ»

 

Тема 1.

Філософія, її структура, методи та роль у суспільстві, світогляд, його структура та історичні типи

Проблема визначення філософії. Поняття об’єкту та предмету, структури та системи. Філософія як система. Філософія та філософування. Проблема дискурсу у філософії та науці. Концептуальність та пропозиційність: філософія і наука. Філософія і світогляд. Різноманітність відношення людини до світу. Поняття світогляду. Загальне уявлення про світогляд, його форми і основні риси. Категоріальна структура світогляду. Світогляд як форма самоусвідомлення людини. Світовідчуття, світосприйняття, світоуява, світобачення, світорозуміння та світогляд.

Історичні типи світогляду: міф, релігія, науковий світогляд, філософський світогляд. Особливості та функції міфу та релігії. Ідея бога, взаємозв’язок і розвиток міфології, релігії  та філософії. Мистецтво і наука, їх світоглядний зміст. Специфіка філософського  усвідомлення світу. Загальнолюдське, національне та особистісне у світогляді. Основні теми філософських студій: світ і людина, сутність і зміст людського існування. Філософія як дослідження засобами раціонального мислення. Філософія як концептотворення.

Проблема методу у філософії. Адекватність предмету і методу філософії. Метод як спосіб філософського мислення і основа побудови філософсько-світоглядних концепцій. Основні історичні форми філософської рефлексії щодо методу.

Структура і функції філософії. Система філософського знання (онтологія, феноменологія, гносеологія, логіка, діалектика, праксеологія, аксіологія), принципи його структурування та внутрішня єдність. Основні функції філософії: світоглядна, пізнавальна, методологічна, соціально-практична. Соціальна спрямованість філософського знання. Філософія і культура. Взаємозв’язок філософії, науки, політики ідеології, права, моралі, мистецтва, релігії. Місце і роль філософії у сучасному житті.

 

Тема 2.

 Метафізика як “перша” філософія та формування онтології: історико-філософський погляд

Картина світу в архаїчному світогляді як зародок онтологічних уявлень. Опозиція “хаос – порядок” як їх конституюючий принцип.

Поняття “дао” та “де” у філософії Лао-Цзи. Ніщо як “позитивний” концепт.

Становлення поняття буття у елеатів. Парменід про суще як таке. Пошуки точок збігу мислення і буття: “число” Піфагора, “логос” Геракліта, “атоми” Демокріта. Постановка питання в античній філософії про новий вимір універсуму, який не зводиться до конкретно існуючих речей. Вчення Платона про ідеї як синтез онтологічних проблем античності.

Поєднання онтологічних і теологічних проблем в середньовічній філософії. Схоластична онтологія про рівні буття (субстанційний і акцидентальний, актуальний і потенціальний) та її категоріальний апарат.

Особливості онтології в раціоналізмі та емпіризмі філософії Нового часу. Кант та його “Критика чистого розуму”. Принцип тотожності мислення та буття (Шеллінг, Гегель).

Походження і першопочатковий зміст терміна “метафізика”. Розвиток докантівської метафізики: досократики, Сократ, Платон, Арістотель. Метафізика як теологія: Ф. Аквінський. Пантеїзм Дж. Бруно та онтологія М. Кузанського. Раціоналізм та метафізика Нового часу: Ф. Бекон, Р. Декарт, Б. Спіноза.

       Проблеми метафізики в класичній німецькій філософії. І. Кант про метафізику як природну і необхідну схильність людини. Основні риси побудови його програми нової метафізики: метафізика як ядро будь-якої філософії.

       Гегель і проблема метафізики. Неоднозначність терміна “метафізика” в філософії 19 ст.: наголос не на предмет, а на метод. Логіка як метафізика. Ключ до метафізики – не філософія природи, а онтологія.

       Проблема метафізики в сучасній філософії: Ж.-П. Сартр, М. Гайдегер.

 

Тема 3.

Онтологія: буття, суще, єдність. Людина та світ: категорії матерії та духу. Час, простір та рух як виміри та абстрактні форми мислення.

Світ як система буття людини. Виникнення і внутрішня логіка проблеми буття. Філософська теорія буття (онтологія) в її історичній генезі.  Роздуми про світ, його існування, життя і смерть та їх значення в людському житті. Проблема вічності  світу, його кінечності і нескінченності. Типи філософських онтологій,  онтологізм та суб’єктивізм.

Буття - абстрактна визначеність сущого, що збігається з гранично загальним відношенням людини до світу. Категорія буття, її смисл і специфіка та місце в структурі філософського знання. Буття як реальність і абстракція. Буття світу як основа і пердумова його єдності. Буття і дійсність. Буття як універсум.

Відкритість буття і його суперечливий характер. Проблема множинності світів. Основні форми буття. Буття речей, процесів, станів, природи. Буття і сутність. Буття людини та його специфіка. Буття як людська дійсність. Буття як мислення, буття  та ідеальне. Поняття духовного буття.

Людина та її природний світ. Світ як сукупна реальність і єдність природи та людини. Місце людини у природному світі. Історія природи та історія людини.  Сутність світу і сутність людини. Їх кореляція. Природа як процес. Поняття природи. Природний вимір світу. Проблема життя. Основні форми відношення людини до природи як об’єкту філософії. Природа як предмет філософської рефлексії. Необхідне і випадкове в природі.  Мислення та природа. Людина як підсумок природно-історичного процесу і продукт власної діяльності. Теоретичне, практичне та духовно-практичне відношення людини до природи.. Становлення людини як суб’єкта у відношенні до природи і власної життєдіяльності. Поняття суб’єктивності.  Природа як універсальний предмет людської діяльності. Єдність природи та мислення в сфері людської діяльності. Історичне місце натурфілософії (“філософія природи”) в осягненні та “олюдненні” природи.

Матерія як вираз граничних основ буття світу і людини. Матерія як субстанція. Дуалізм, монізм, плюралізм. Уявлення про субстанцію та їх залежність від розвитку науки. Основні форми існування матерії. Проблема єдності світу. Матеріальна та духовна єдність світу. Матерія філософська категорія. Філософсько-світоглядна і наукова картина світу. Відсутність визначеної межі переходу матерії до духу. Антропний принцип: вплив свідомості на хід експерименту. Єдність енергії та інформації: поняття лептонного поля.

Простір, час, рух, матерія та їх співвідношення. Простір і час як абстрактні форми безпосереднього, сталого (рядоположеного) і процесійного (становлюючого) буття світу. Єдність простору, часу, руху. Матерія як стала тотожність, відношення простору і часу. Єдність руху і матерії. Форми руху матерії та їх взаємозв’язок Природній, культурно-історичний і соціально-практичний зміст простору і часу. Минуле, сучасне, майбутнє - модальності матеріального буття. Їх взаємозв’язок і взаємозумовленість. Субстанційна та релятивістська концепції простору і часу. Поняття руху в контексті категорій абсолютного і відносного, універсального (всезагального) і одиничного. Рух і спокій. Співвідношення руху, зміни, розвитку як філософська проблема.

Поняття порядку та хаосу, основні проблеми синергетики.

 

Тема 4. Феноменологія (проблема духу у філософії).

Визначення та експлікація поняття “феноменологія”. Розрізнення інтерпретацій феномену у німецькій класичній філософії та у феноменології ХХ ст. Феноменологія як онтологія: М. Гайдегер.

Проблема походження та сутності духовного. Філософська теорія духу (логіка) в її історичній генезі. Феноменологія духу. Мислення як предмет філософії. Основні філософські напрямки та концепції щодо природи мислення. Аспекти вивчення феномену свідомомсті: природничонауковий, психологічний, соціологічний, культурно-історичний, філософсько-світоглядний. Духовне, душа, дух, свідомість, мислення.

Мислення як онтологічний феномен та категорія. Розрізнення “мислення” та “думання”, проблема визначення та самовизначення мислення. Мислення як відображення та самовідображення. Форми та закони мислення. Логіка та онтологія. Проблема атрибутивності та абстрактності мислення.

Мислення як соціальне явище. Походження свідомості як філософська проблема. Головні концепції походження свідомості. Суспільно-історична діяльність та становлення людської свідомості. Практичні аспекти виникнення свідомості. Свідомість як теоретичне відображення суспільних відносин. Мова та мовлення. Свідомість як ідеальна діяльність. Ідеальне та реальне. Знакові системи, семіотичні процеси та їх взаємозв’язок із свідомістю. Свідомість і мозок. Моделювання мислення як наукова і філософська проблема.

Структура свідомості та її феномени: знання, “внутрішній світ”, чуття, знання, воля, мислення, пам’ять, інтуїція. Душа, свідомість, самосвідомість, розум. Свідоме, несвідоме, безсвідоме, підсвідоме і надсвідоме. Раціональне та ірраціональне. Поняття соціального підсвідомого та “архетипу”.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. М.Еліаде Міфи, сновидіння і містерії, у Мефістофель і андроген. – Київ, 2001.
2. М.Элиаде, Аспекты мифа. – М., 1995,
3. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу, - К., 2003.
4. Мамардашвили М.К. Как я понимаю философию. - М., 1990,
5. Мамардашвили М.К. Введение в философию. - М., 199,
6. Лосев А.Ф., Мифология философия культура - М., 1988.
7. Ортега-і-Гассет. Что такое философия? -  М. 1991,
8. Делез Ж, Гватарі Ф. Что такое философия? - М., 1998.
9. Гоголь М.В. Вий. Соч. В 6 т. Т. 2.  - М., 1976.
10. Пятигорский А. М. Несколько слов об изучении религии // Избр. труды. - М., 1996.
11. Пятигорский А. М. Три беседы о метатеории сознания // Избр. труды. - М., 1996.
12. Пятигорский А. М. Заметки о метафизической ситуации // Избр. труды. - М., 1996.
13. Пятигорский А. М. Заметки об одной из возможных позиций философа // Избр. труды.  -М., 1996.
14. Пятигорский А. М. Позиция наблюдающего современное мышление. История и утопия // Избр. труды. - М., 1996.
15. Лотман Ю. М. Культура и взрыв // Семиосфера.  - С-Пб., 2004.
16. К. Г. Юнг Душа и шесть архетипов - М., 1998.
17. Платон, Держава, - К., 2000,
18. Платон, Бенкет, - Л., 2005.
19. В.Татаркевич, Історія філософії, - Л., 1997, Т.1
20. Аристотель, Метафизика, Книга 7, - М., 1976, Т.1
21. Диоген Лаэртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов. - М., 1979.
22. Кессиди Ф. От мифа к логосу. - М., 1972.
23. Кондзьолка В., Нариси історії античної філософії, - Л., 1993.
24. Філософія Стародавнього Світу. Читанка з історії філософії. - К, 1992
25. Б.Спиноза Етика - М., 2000.
26. Г.В. Лейбниц. Монадология. Соч. В 4-х т. - М., 1982, Т.1.
27. Б.Рассел, Історія західної філософії.
28. Ф.Бекон. Новый Органон. Соч. в 2-х т. - М., 1973. Т.1.
29. Д.Г’юм, Трактат про людську природу, - К., 2004.
30. Рене Декарт Метафізичні розмисли - К., 2002.
31. Д.Бруно. О причине, начале и едином. - Минск., 1999.
32. Вольтер. Метафизический трактат. Филос. Сочинения. - М., 1988.
33. Кант, Основы метафизики моральності, (видрук)
34. Кант, Критика чистого розуму. - К., 2000.
35. Р.Скратон. Коротка Історія Новітньої Філософії. - К., 1998,
36. Гегель Г. Энциклопедия философских наук: В 3-х т., - М., 1974-77.
37. В. Шеллинг Сисема трансцендентального идеализма Соч. в 2 т. Т. 2. - М., 1986
38. Хесле В. Гении философии Нового времени. - М., 1992.
39. Ж.-П. Сртр Буття і ніщо - К,. 1999.
40. М. Гайдегер Бытие и время - М., 2002.
41. Пригожин И., Стенгерс И. Квант. Хаос. Время. К решению парадокса времени. М., УРСС, 2003.
42. Пригожин И., Николис Г. Познание сложного. М., УРСС, 2003.
43. Крымский С.Б., Кузнецов В.И. Мировоззренческие категории в современном естествознании. - К., 1983.
44. Фрейн Майкл. Копенгаген. Львів, 2004.
45. Кайку Мічіо Візії: як наука змінить ХХІ сторіччя. Львів, Літопис, 2004.
46. Кутирєв В.О. Людина і світ: три парадигми взаємодії. “Філософська і соціологічна думка”. 1991., № 7.
47. На переломе. Философские дискуссии 20-х годов: Философия и мировоззрение. / Сост. П.В.Алексеев. -  М., 1990.
48. Печчеи А. Человеческие качества. -  М., 1980.
49. Трубников Н.Н. Время человеческого бытия. -  М., 1987.
50. Бичко І.В. Просторово-часові характеристики творчої свідомості. “Філософська думка”. 1978. № 1.
51. Виноградарский В.Г. Социальная организация пространства. - М., 1988.
52. Конечное и бесконечное. - К., 1982.
53. Прерывное и непрерывное. - К., 1983.
54. Пространство и время. - К., 1984.
55. Чудинов Э.М. Теория относительности и философия. - М., 1974.
56. На переломе. Философские дискуссии 20-х годов. Философия и мировоззрение. / Сост. П.В.Алексеев. - М., 1990.
57. Пятигорский А. М. Три беседы о метатеории сознания // Избр. труды. - М., 1996.
58. Пятигорский А. М. Заметки об одной из возможных позиций философа // Избр. труды. - М., 1996.
59. Пятигорский А. М. Позиция наблюдающего современное мышление. История и утопия // Избр. труды. - М., 1996.
60. Лотман Ю. М. Культура и взрыв // Семиосфера. - С-Пб., 2004.
61. Дельоз Ж., Гваттари Ф. Что такое философия? - С-Пб., 1998.
62. Гегель Г.В.Ф. Феноменология духа. // Соч.: в 14-и т. – М., 1959. – Т.4.
63. Тарасенко М.Ф. Природа, технологія, культура. - К., 1993.
64. Войшвилло Е. Логика. “Философская энциклопедия”. В 5-ти томах. Т. 3. - М., 1964.
65. Горский А.П. Обобщение и познание. - М., 1985.
66. Диалектика процесса познания. В 8-ми книгах. Кн. 3. - М., 1985.
67. Копнин П.В. Диалектика как логика и теория познания. - М., 1973.
68. Огурцов А. Феноменология. “Философская энциклопедия”. В 5-ти томах. Т.5. - М., 1970.
69. Костандов Э.А. Психофизиология сознания и бессознательного. Киев-Харьков-Минск, 2004.
70. Бибихин В.В. Узнай себя. Санкт-Петербург, «Наука», 1998.
71. 3. Быблер В.С. Мышление как творчество. (Введение в логику мысленного диалога). - М., 1975.
72. Дубровский Д.И. Проблема идеального. - М., 1983.
73. Кликс Ф. Пробуждающееся мышление (У истоков человеческого интеллекта). - М., 1963.
74. Цехмистро И.З. Поиски квантовой концепции физических оснований сознания.  Харьков, 1981.
75. Фрейд Зигмунд. Толкование сновидений. Киев, 1991.
76. Юнг К. Г. Практика психотерапии - М., 1996.
77. Юнг К.Г. Misterium Conjunctionis  - М., 1999.
78. Юнг К.Г. Ответ Иову - М., 1998.
79. Гайдегер Мартин. Бытие и время - М., 2002.
80. Гуссерль Эдмунд. Картезианские размышления - М., 1995

 

Контрольні питання:

1. Проблема визначення філософії. Концептотворення та пропозиційність.
2. Визначення діалектики.
3. Запит та його горизонт.
4. Проблема Духа у філософії.
5. Першопричина як метафізичне поняття.
6. Єдине як атрибут буття.
7. Смисл буття. Буття як концепт.
8. Буття в концепції Платона та Арістотеля.
9. Телеологічність дії.
10. Атрибутивні ознаки міфологічного світогляду.
11. Істина як адекватність, відповідність та очевидність.
12. Трансцендентний та трансцендентальний виміри філософії.
13. Як можливий філософський запит про буття.
14. Проблема свідомості як наперед покладеної.
15. Проблема тотожності буття та розуміння.
16. Бог у релігії та філософії.
17. Інтенціональність свідомості.
18. Буття сутності та рефлексія.
19. Рівні буття. Буття та свідомість.
20. Буття та Ніщо.
21. Проблема мови і мовлення.
22. Поняття “Дао” та “Де” у філософії Лао Цзи.
23. “Метафізика“ Арістотеля як першофілософія.
24. Проблема універсалій в середньовічній філософії.
25. “Про причину, початок та єдине” Дж. Бруно. Філософія та магія.
26. “Метафізичні розмисли” Р. Декарта.
27. “Теодицея” та “Монадологія” Г. Ляйбніца.
28. Проблема апріорності знання. “Критика чистого розуму” та “Критика практичного розуму” І. Канта.
29. Ніщо як філософська проблема.
30. Буття як заперечення небуття.
31. Буття та час. М. Хайдеггер.
32. Знак, знаковість, значеннєвість. Проблема пошуку смислу та осмислення пошуку.
33. Фінальність та смисл буття.
34. Смисл як такий.
35. Проблема змісту, форми, матерії та руху.
36. Час, простір та рух як виміри буття.
37. Свідомість та дійсність. Проблема об’єкту та суб’єкту.
38. Буття духу як свобода.
39. Питання про буття як запит про бога.
40. Негативна теологія. Бог як абсолютне буття.
41. “Феноменологія духу” Гегеля.
42. Людина і бог. Критика релігії. Віра і наука.
43. Буття та Суще. Самокажучість та феномен.
44. Феноменологічна редукція та епохе.
45. Свідоме та підсвідоме. Поняття архетипу.
46. Поняття світогляду та його категоріальна структура.
47. Проблема визначення предмету та об’єкту філософії.
48. Концептуальність та пропозиційність: філософія та наука.
49. Міфологія як історично первісний тип світогляду.
50. Специфіка релігійного світогляду.
51. Філософія і світогляд.
52. Структура філософського знання.
53. Специфіка філософії за природою елементів її знання.
54. Поняття системи та структури. Філософія та логіка побудови знань.
55. Релігійний тип світогляду та його специфіка.
56. Метафізика та її місце у філософії та її історії.
57. Адекватність предмету і методу філософії.
58. Галузі філософського знання та принципи його структурування.
59. Функції філософського знання.
60. Онтологічний статус поняття буття як філософська проблема.
61. Буття та суще.
62. Логічний зміст категорії буття.
63. Діалектика буття, ніщо (небуття), становлення.
64. Діяльнісний зміст категоріального відношення буття, ніщо, становлення.
65. Філософське поняття природи.
66. Основні форми відношення людини до природи як об’єкту філософії.
67. Природа як предмет філософської рефлексії.
68. Проблема конечності і безкінечності світу. Вічність.
69. Відношення “людина-природа”, “мислення-природа” в системі “філософії природи”.
70. Поняття природи як процесу (еманація, еволюція, розвиток).
71. Історичне місце натурфілософії (“філософії природи”) в пізнанні природи.
72. Матерія як онтологічна реальність.
73. Матерія як категорія.
74. Енергія та інформація: взаємозв’язок та проблема визначення.
75. Простір і час як філософські категорії.
76. Рух як процесійна єдність простору часу.
77. Відносність часу та простору.
78. Поняття порядку та хаосу у синергетиці.
79. Мислення як відображення та самовідображення.
80. Форми та закони мислення. Типи логік та їх застосування у філософії.

 

 

 

2. ПРОГРАМА З ДИСЦИПЛІНИ

«МЕТАФІЗИКА»

 

Тема 1.
Як можлива метафізика: історичний екскурс

Запити людини. Філософський (метафізичний) зміст запитів. Запити як діалог. Неможливість емпіричних наук давати відповідь на запити. Філософія як єдність науково-теоретичного знання та духовно-практичної компоненти свідомості. Унікальність історичного буття філософії в ціннісно-особистісного прояву духу. Вічність філософських проблем. Індивідуальний характер філософських істин. Іманентно-метафізична тональність філософії. Основні запити: основа, ціль і смисл дійсності; перші підвалини і засади та мета буття.

Відмінність основи і основаного, буття і становлення у Платона. Предметний і термінологічний зміст поняття “метафізика” у Арістотеля (Андронік Родоський). Проблема сутнього – проблем метафізики. Категорія сутнього – категорія метафізики і категорія мови. Проблема субстанції у Арістотеля. Метафізика як наука про божественну праоснову всього сутнього (Гайдеггер: метафізика Арістотеля є онто-тео-логічна конструкція).

Тома Аквінський про три аспекти метафізики: філософська теологія, наука про сутнє, наука про перші причини речей і перша філософія. Онтотеологія. Номіналізм Оккама (концептуалізм) про універсалії. Універсалії як зовнішні означення речей.

Метафізика в новий час: розум і розсудок, раціоналізм і емпіризм. Критика І.Кантом догматизму старої метафізики. Проблема обгрунтування Кантом метафізики, природознавства та математики. Всезагальність і необхідність як умови науки. Обмеженість емпіризму. Постулювання апріорного знання. Синтез чуттєвого і раціонального. Поняття трансцендентного. Ідеї чистого розуму: душа, свобода, Бог – предмет метафізики. Обмеженість розсудку. Неможливість метафізики як науки, подібної до природознавства. Неможливість мислити “предмети” розуму як матеріальні. Антиномія розуму. Надчуттєве, (трансцендентне) – справа не розсудку і не чистого розуму, а розуму практичного. Транцендентні ідеї: надчуттєве в нас, поза нами (вище нас), після нас – свобода, Бог, безсмертя душі. Метафізика – проблема практичного розуму.

Гегелівська оцінка метафізики. Ототожнення метафізичного методу з метафізикою. Метафізика: розсудок і розум. Спроба мислити трансцендентні (ноуменальні) сутності логічно. Переосмислення предмета логіки та включення в неї антиномічності мислення. Формальна логіка і розсудок. Об’єктивне мислення, розум і діалектична логіка. Інтегрування метафізики в діалектичну логіку. Оцінка Гайдеггером попередньої метафізики як забуття буття.

Позитивістська критика метафізики. Обмеження пізнання позитивним досвідом. Теологічний, метафізичний і позитивний періоди розвитку пізнання (Конт). Позитивні науки. Обмеження функцій розуму. Аналітична філософія та її різновиди. Редукція філософії до чуттєвих вражень. Заперечення існування метафізичних проблем, утвердження їх як псевдопроблем або зведення їх до логіко-гносеологічних проблем. Загальні моменти заперечення метафізики: лінгвістичний поворот – аналіз мови; семантичний – акцент на проблемі значення; методологічний – абсолютизація методу аналізу, відкидання філософської рефлексії; спроба перетворення метафізики в позитивну науку; нейтралізм. Орієнтація на формальну та математичну логіку і математичну дедукцію. Верифікація. Спроба ліквідації метафізики призводить до ліквідації теоретичного знання. Демаркаційна лінія між метафізикою і наукою. Очищення науки від ірраціональності, міфологічності та ідеологічних постулатів. Неминучість метафізичних заблуджень (Вітгенштейн). Метод фальсифікації (Поппер). Неможливість піддати фальсифікації метафізику. Необхідність включення метафізичних допущень в структуру наукових теорій (Поппер). Неможливість знання від метафізики. Критичний раціоналізм про метафізику. Метафізика як координуючий фактор наукового дослідження, залежність значимості наукової теорії від метафізичної установки (Агассі). Метафізика як критерій наукової значимості проблеми. Парадигма як метафізичний феном (Кун). Евристична роль метафізики для методології науки та побудови наукової картини світу. Наука в контексті культури. Метафізика як опосередковуюча ланка між наукою і культурою, як транслятор світогляду і культури певної епохи в наукове знання. Неоднозначність постпозитивістських поглядів щодо метафізики.

Сучасні критики метафізики. Постметафізичні часи. Потреби в духовній орієнтації людини, суспільства. Утвердження метафізики через перегляд і критику своїх методологічних основ. Збереження в метафізиці основних класичних змістовних елементів. Значення метафізики для сучасності: в екзистенційно-антропологічному аспекті. Роль метафізики для оцінки і розуміння позитивної науки. Метафізика як умова для знаходження наукою своїх предметних і методичних меж і можливостей. Метафізика і ідеологія. Світогляд і метафізика. Теологія і метафізика. Філософія як метафізика. Неминучість збереження у філософії метафізичних передумов і запитів. Метафізика як не остання відповідь на граничні питання: метафізика як теорія, що не дає закінчені відповіді, а викликає запити.

 

Тема 2.
Предмет метафізики

Обгрунтування метафізики як науки через метод. Обгрунтування методу будь-якої науки через її предмет. Метафізика як проникнення через емпіріофізичну сферу до її останніх і граничних основ. Неможливість для метафізики використовувати фактичні (емпіричні) результати для обгрунтування свого методу. Тематичне обгрунтування метафізики. Метафізичне (не антидіалектичне) мислення як методичне обгрунтування самого себе. Оправдання метафізикою свого методу подальшої дії. Неможливість для метафізики інших методів. Наука і предмет її дослідження. Неможливість будь-якої науки, крім метафізики, досліджувати саму себе. Метафізика як перша філософія. Розповсюдження метафізики на все, що взагалі є, в тому числі і на саму себе. Можливості метафізики і її методу як метафізичні проблеми. Співпадання методу метафізики з її предметним самообгрунтуванням. Предмет метафізики як предмет рефлексії. Апорія предмету метафізики і її методу: предмет метафізики не може бути визначений, поки він не проявиться через метафізичне мислення. Рефлексія над умовами можливості питання про буття – основний метод метафізики.

Трансцендентальна рефлексія. Спроби обгрунтування апріорності знання: від Платона до Канта. Пізнання як духовний акт присвоєння суб’єктом об’єкта, об’єкт як предмет свідомості. Потенції свідомості як умова акту присвоєння; виконання акту присвоєння є акт мислення, тобто акт духовного буття апріорі. Конечний суб’єкт (Кант) і вселюдське пізнання як суб’єкт. Загальний суб’єкт – умова метафізичного обгрунтування знання про буття. Роль трансцендентального мислення в обгрунтуванні метафізики. Аргументи проти звинувачень про суб’єктивізацію і релятивізацію пізнання.  Проблема трансцендентального досвіду як внутрішнього досвіду особистісного виконання духовного акту запиту і мислення. Питання про начала. Мова запиту. Мова як середовище мислення. Розмова і діалог. Слово і смисл, мова і мислення. Мова як тіло мислення, мислення – духовна душа мови. Утворення понять. Функції мови.

Елементи методу. Проблема риторсії. Апріорні та апостеріорні синтетичні та аналітичні судження.

 

Тема 3.
Запити про буття

Запити про начало. Начало як питання без будь-якої передумови. Питання про начало як рефлексія, як перетворення запиту в зміст питання, як повернення інтенції запиту на самий запит. Відмінність між логіко-мовною структурою запиту і реальним актом (виконанням) запиту. Перетворення питання про начало в питання про питання. Перетворення питання  з “Чи можу я робити запит?” в “Як я можу робити запит?”.

Умови запиту. Одночасність незнання і знання про запити. Знання про незнання як умова запиту. Передзнання і незнання, їх суперечність. Вирішення суперечності. Онтична умова запиту. Логічна умова запиту. Трансцендентальна умова запиту. Передзнання запиту, нетематичне передзнання, емпіричне (конститутивне і модифікативне) передзнання. Емпіричне передзнання як одиничне знання. Емпіричне знання як умова запиту, як певне одиничне питання. Чисте передбачення (апріорне). Передзнання як передбачення, як не тільки статична даність, а і динамічна подія, скерована на осягнення проблеми запиту. Сфери (горизонти) запиту: емпіризм, неопозитивізм, Кант, історичний досвід, Гайдеггер. Горизонт (межа) сфери можливого запиту. Межа як утвердження: а) неможливості запиту поза вказаною межею; б) існування “дещо” поза межею. Зникнення межі при запитові.

Поняття “горизонту буття” (Гусерль, Гайдеггер). Емпіричний та апріорний горизонти буття. Горизонт мислення. Запити про буття і запитане. Необмеженість горизонтів запитаного і відомого. Поняття сутнього. Сутнє і буття.

Безумовна і обумовлена значимість запитів. Релятивізм значимості. Горизонт значимості. Необмежений горизонт  буття. “Сутнє” як всезагальне поняття. “Сутнє” як трансцендентальне поняття. Однозначне, багатозначне і аналогічне поняття “сутнього”. Аналогічне поняття буття (сутнього). Аналогія буття як умова метафізики.

 

Тема 4.
Буття і сутнє

Тотожність і відмінність буття. Суб’єкт і об’єкт, їх відмінність і суперечливість. Знання і буття. Смисл буття і смисл знання. Безпосереднє і опосередковане знання про буття. Тотожність у відмінності і відмінність у тотожності буття. Конечне сутнє. Буття і сутність. Існування і сутність. Контингенція сутнього. Вчення Арістотеля про акт і потенцію. Тома Аквінський про буття. “Забуття” буття (Гайдеггер). Буття сутнього. Буття як основа сутнього як такого. Існування як внутрішня основа сутнього як дійсності. Принцип змісту буття. Обмеженість змісту буття. Буття як буття всього сутнього. Буття як принцип всіх реальних змістів буття всього реального сутнього. Можливе сутнє. Буття як принцип всіх лише можливих змістів буття, які можуть відбутися у всіх лише можливих сутніх.

Принцип необмеженої дійсності буття. Єдність дійсного і можливого існування і змісту буття. Чистий зміст буття. Буття як дійсність чистого змісту і чистої досконалості буття. Конечне суще як обмежене часткове здійснення буття. Відносне заперечення як обмежене конечної сутності. Відносно-заперечне виділення із абсолюту як формальна основа кінченого як такого. Сутність як певне обмеження. Сутність сутності. Тотожність і відмінність буття і сутності. Субстанція і акциденція. Субстанція як конкретне сутнє. Субстанція як субстрат. Акциденція як властивість субстанції. Субстанційна цілісність як смисловий образ сутнього. Акцидентне відображення конечної субстанції. Дія як основна акциденція. Заперечення субстанції емпіризмом (Локк, Юм).

 

Тема 5.

Буття і дія

Конечне сутнє як онтологічно конституйоване буттям і сутністю. Дія як несубстанційно “в собі” сутнє, а акциденційно “в чомусь іншому” здійснене визначення. Дія як опосередкування рефлексії над своєю дією. Буття як принцип дії. Буття як тотожність, сутність як відмінність. Буття як динамічна тотожність. Чиста позитивність буття. Актуальна конечність і віртуальна нескінченність буття. Дія як відношення діяння. Дія і протидія. Універсальний зв’язок дії всього сутнього. Активна причинна дія і пасивне випробування сутнього в іншому сутньому. Внутрішні і зовнішні дії. Відмінність між часовою послідовністю і причинним зв’язком в чуттєвому сприйнятті. Локк і Юм (емпіризм) про причинність. Кант про причинність.

Здатність сутнього до дії як можливість і виконання дії як дійсність. Єдність буття і сутності сутнього як причина здатності до дії. Виконання дії -- основа буття і конечного сутнього.

Духовна дія. Дух як при-собі-буття. Знання про себе і знання про іншого як знання про буття. Рефлексія рефлективності і духовний (свідомий) акт. Історія проблеми духовного акту. Людина є в своїй свободі “ради самої себе” (Арістотель);  “Я існую, отже, мислю” (Декарт); “Людина – ціль сама по собі” (Кант); дух є “при-собі-буття” і “для-себе-буття” і в цьому його свобода (Гегель). “При-собі-буття духу” і виконання акту запиту, знання, воління. Інтенціональність свідомості і рефлексу. Свідомість і виконання буття. Актуальна тотожність буття і знання як основне знання про буття. Нескінченний вимір духовного акту. Віртуальна нескінченність і актуальна конечність духовного акту.

Духовне буття, духовна субстанція і душа. Душа як віртуально нескінченний вимір буття. Матерія як сутнє “не-для-себе”, а “для-іншого” (не духовного). Покладання духовної субстанції. Дія конечної духовної істоти. Подвійність протилежності суб’єкта і об’єкта і їх взаємодія. Подвійність знання і воління.

Запит і знання. Знання як перший спосіб духовного самовиконання. Духовне устремління як воління і другий спосіб духовного самовиконання. Духовна дія і виконання тотожності об’єкта і суб’єкта.

Закони буття. Закон тотожності як тотожності сутнього. Знання про тотожність і умова можливості осмислення запиту і знання. Знання про тотожність як трансцендентальне знання і як синтетичне судження апріорі. Закон причинності як основа становлення і зміни. Історія проблеми: рух, перехід потенції в акт, принцип достатнього обгрунтування. Онтичні, логічні, трансцендентальні умови причинності. Контингентні умови. Принцип причинності як результат “синтетичного судження апріорі”. Іманентність необхідності не-необхідності в контингентному сутньому. Відмінність першої і другої причини. Контингентне сутнє як друга причина.

Закон фінальності. Телеологічні картини світу античності, середньовіччя, Нового часу. Фінальність і природничо-наукове (матеріалістично-механістичне) мислення. Заради чого, яка мета і який смисл – основні поняття фінальності. Природні потяги і усвідомлені прагнення. Ціль як умова людської дії, людського воління. Принцип фінальності “як синтетичне судження апріорі”. Цілеспрямованість і цілевпевненість. Значення фінальності для картини світу та для розуміння природи. Фінальність як внутрішнє визначення причинності. Телеологія як передбачення існування Розуму.

Буття як заперечення небуття, як необхідна тотожність. Поняття чистої динамічної тотожності буття.

 

Тема 6.

Єдине, істинне і благо

Поняття трансцендентного і трансцендентального. Історія проблеми. Буття як єдність. Єдність “Я” в множині своїх актів. “Внутрішня єдність” як тотожність сутнього із самим собою. “Зовнішня єдність” як відмінність сутнього з усім іншим. Сутнісна єдність як цілісність сутнього. Сутнісна єдність як “тотожність цілого із самим собою” завдяки буттю сутнього. Індивідуальна єдність або одиничне та його унікальність.

Індивідуалізація і персоналізація. Питання все-єдності – основне питання історії мислення. Строгий монізм: Парменід, Плотін, Бруно, Гегель і ін. Єдність і множинність буття: єдність в множині передбачає єдність до множини. Єдність як трансцендентне поняття. Пізнання як запит і знання.

Буття як істина. Істина як благо. Логічна та адекватна істина. Консенсус і когеренція. Оптична істина як потенція логічної істини. Проблемно-історичне поле про онтичну істину.  Онтологічна і нескінченна істина. Абсолютна єдність буття і знання як онтологічна істина.

Від знання до воління. Основний акт воління як утвердження іншого ради нього самого; любов. Інша людина як безумовна і унікальна цінність.

Теорія і практика: історичний екскурс про примат знання чи воління, інтелектуалізм чи волюнтаризм. Природа блага. Можливе і виконане благо. Благо і істина. Зміст буття і позитивне визначення буття сутнього.

Проблема цінностей. Раціональне (Спіноза, Гегель) та ірраціональне розуміння цінностей. Дуальність буття і цінностей (раціоналізм буття і сенсуалізм цінностей). Сутнє як благо і устремління до цінності. Онтологічне благо як єдність буття і знання. Обумовлений (конечний) і абсолютний способи буття онтологічного блага. Нескінченне благо. Тотожність абсолютного буття з абсолютним волінням і любов’ю. Аналогія блага. Оптимізм, песимізм, нігілізм, дуалізм щодо проблеми зла. Фізичне і моральне зло. Свобода і зло. Єдність трансценденталій. Єдність істини і блага. Проблема краси.

 

Тема 7.

Буття і світ

Світ людини. Поняття світу. Космологічне і антропологічне поняття світу. Картина світу як синтез емпіричних конкретно-наукових знань. Світогляд як синтез пізнання і оцінки “світу людини” і “людини в своєму світі”. Світ як переддана нам і оточуюча нас просторово-часова дійсність.

Проблема реальності світу: ідеалізм, матеріалізм, дуалізм. Ступені буття. Порядок, форми, рівні, повнота, зміст буття. Проблема матерії, матеріальні речі і матеріальність. Сутність матеріального сутнього і перша матерія.

Проблема індивідуалізації. Тілесне життя і внутрішня дія. Вегетативне життя.  Чуттєва форма життя. Людське існування і людина як мікрокосм. Людина і при-собі-буття духу. Історико-філософський аспект цієї проблеми.

Проблема свободи. Свобода волі (вибору) як основна свобода. Свобода волі як звільнення в особисту свободу. Свобода і реалізація людиною в своїй  історії своєї духовної сутності. Відкритість людини буттю і свобода. Опосередкована безпосередність як основна свобода. Свобода і можливість мислення та мовлення (висловлювання). Свобода – умова пізнання і істини. Самостійність рішень і свобода.

Духовність (виконання духу) як умова свободи волі. Єдність запиту, знання та воління  свобода вибору. Буття духу як свобода. Дух в іншому. Зв’язок духу і тіла: дуалізм і монізм. Світ досвіду як духовно насичений світ. Душа як формальний принцип тіла.

Поняття особи та особистісної цінності. Духовна сутність особи. Людина серед людей і міжособові відносини. Проблема міжлюдського пізнавання і розуміння. Діалог і відкритість до розуміння, до вміння слухати і чути. Людина, спільнота і суспільство. Історія і розкриття духовної сутності людини.

 

Тема 8.

Абсолютне буття

Буття Бога. Питання про буття як запит про Бога. Антична філософія про божественну основу буття. Апологетика і схоластика про філософське пізнання Бога. Новий час і пізнання Бога. Абсолют в класичній німецькій філософії. Практичний і теоретичний атеїзм. Питання про докази буття Бога. Неможливість науково (емпірично, математично) доказати буття (небуття) Бога.

Доказ не як емпірико-математичне, а як раціональне опосередковане розуміння. Необхідність Бога. Гіпотетична необхідність. Перехід можливості в дійсність. Причина світу. Конечність, часовий критерій і когерентність сутнього. Контингентна, перша і абсолютна причини. Конечний дух і його ціль. Можливість і дійсність абсолютного буття.

Сутність Бога. Аналогічне пізнання Бога і аналогічні судження про нього. Негативна теологія. Трансцендентні аналогії з приводу абсолютного буття. Бог як “саме буття”. Позачасовість, позапросторовість, одиничність, простота (безструктурність) і незмінність буття. Нескінченний дух і особистісний Бог. Бог як абсолютне буття і як нескінченний дух.  Філософське і релігійне розуміння Бога. Церковне вчення про неможливість раціонального осягнення Бога. Філософські спроби пізнання Бога.

Людина і Бог. Сутнісне відношення конечних речей до Бога. Філософія і релігія. Критика релігії як заблудження (атеїзм, позитивізм, матеріалізм). Раціоналізм та ірраціоналізм і релігія. Віра і наука.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Аристотель. Метафизика. Соч. в 4-ох т. М., 1975. Т. 1.
2. Виндельбанд В. История древней философии. К., 1995.
3. Возняк В.С. Метафизика рассудка и разума. К., 1994.
4. Гегель Г.-В. Ф. Наука логики. – Т. 1. – М., 1970.
5. Гусерль Е. Криза європейського людства і філософія // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрямки. К., 1996.
6. Доброхотов А.Л. Категория бытия в классической западноевропейской философии. М., 1986.
7. Кант И. Критика чистого разума. Соч. В 6-и т. М., 1964. Т. 3.
8. Кант И. Критика практического разума. Соч. В 6-и т. М., 1965. Т. 1. Ч. 1.
9. Козловський П. Постмодерна культура: суспільно-культурні наслідки технічного розвитку//  Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрями. К., 1996.
10. Кузнецов В.Г., Кузнецов И.Д. и др. Философия. Учение о бытии, познании и ценностях человеческого существования. М., 1999.
11. Ляхович П. Лекції з метафізикию. Львів, Вид-во ЛБА. 1995.
12. Рорті Р. Філософія і дзеркало природи // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрямки. К., 1996.
13. Рюс Ж. Поступ сучасних ідей. К., 1998.
14. Философия. Учебник. Отв. ред. Кохановский  В.П. Ростов на Дону. 1997.
15. Философия. Учебник. Под ред. Губина В.Д. и др. М., 1996.
16. Хайдеггер М. Бытие и время. М., 1997.
17. Хайдеггер М. Введение в метафизику. СПб., 1997.
18. Хайдеггер М. Оснонвые понятия метафизики // Вопросы философии. 1993. № 9.
19. Аристотель. Метафизика. Соч. в 4-х т. М., 1975. Т. 1.
20. Библер В.С. Что есть философия? (Очередное возвращение к исходному вопросу) // Вопросы философии. 1995. № 1.
21. Возняк В.С. Метафизика рассудка и разума. К., 1994.
22. Кант И. Критика чистого разума. Соч. В 6-и т. М., 1964. Т. 3.
23. Корет Э. Основы метафизики. К., 1998.
24. Лобковиц Н. От субстанции к рефлексии. Пути западноевропейской метафизики // Вопросы философии. 1995. № 1.
25. Лосев А.Ф. Античный космос и современная наука // Бытие. Имя. Космос. М., 1993. С. 106-131.
26. Ляхович П. Лекції з метафізики. Львів, Вид-во ЛБВ. 1995.
27. Мотрошилова Н.В. Рождение и развитие философских идей. Разд. 4. М., 1991.
28. Современная западная философия. Словарь. М., 1991. Статьи: Бытие. Метафизика.
29. Трубецкой С.Н. Метафизика в Древней Греции. М., 1990.
30. Статьи: Бытие. Метафизика. Суще // Философская энциклопедия. В 5 т.– Т. –М., 1964-1970.
31. Хайдеггер М. Введение в метафизику. СПб., 1997.
32. Хайдеггер М. Основные понятия метафизики // Вопросы философии. 1993. № 9.
33. Черняков А.Г. Стрекало вопроса // Хайдеггер М. Введение в метафизику. СПб., 1997.
34. Аристотель. Метафизика. Соч. в 4-х т. М., 1975. Т. 1.
35. Корет Э. Основы метафизики. К., 1998.
36. Ляхович П. Лекції з метафізики. Львів, Вид-во ЛБА. 1995.
37. Матяш Т.П. Сознанеи как целостность и рефлекия. Ростов на Дону. 1998.
38. Ортега-и-Гассет Х. Что такое философия? М.,1991.
39. Франкл В. Человек в поисках смысла. М., 1990.
40. Франк С.Л. Духовные основы общества. М., 1992.
41. Франк С.Л. Непостижимое. Онтологическое введение в философию религии. М., 1990.
42. Хайдеггер М. Время и бытие. М., 1993.
43. Хайдеггер М. Тезис Канта о бытии // Философия Канта и современность. Ч. 2. 1993.
44. Хайдеггер М. Введение в метафизику. СПб., 1997.
45. Хайдеггер М. Основные понятия метафизики // Вопросы философии. 1993.  № 9.
46. Аристотель. Метафизика. Соч. в 4-х т. М., 1975. Т. 1.
47. Виндельбанд В. История древней философии. К., 1995.
48. Гегель. Лекции по истории философии. СПб., 1994.
49. Корет Э. Основы метафизики. К., 1998.
50. Лобковиц Н. От субстанции к рефлексии. Пути западноевропейской метафизики // Вопросы философии. – 1995. -- № 1.
51. Ляхович П. Лекції з метафізики. – Львів, Вид-во ЛБА. – 1995.
52. Спиноза Б. Этика. – СПб., 1993.
53. Фейербах Л. История философии Нового времени от Бэкона Веруламского до Бенедикта Спинозы. – Соб. произвед. В 3-х т. – М., 1974. – Т. 3.
54. Философская энциклопедия. В 5-и т. – М., 1964-1970. – Статьи: Бытие. Сущее. Субстанция.
55. Хайдеггер М. Введение в метафизику. – СПб., 1997.
56. Хайдеггер М. Основные понятия метафизики // Вопросы философии. – 1993. – № 9.
57. Аристотель. Метафизика. – Соч. в 4-х т. – М., 1975. – Т. 1.
58. Виндельбанд В. История древней философии. – К., 1995.
59. Возняк В.С. Метафизика рассудка и разума. – К., 1994.
60. Гегель Г.-В. Ф. Феноменология духа. – Соч. в 14-и т. – М., 1959. – Т. 4.
61. Доброхотов А.Л. Категория бытия в классической ападноевропейской философии. – М., 1986.
62. Кант И. Критика практического разума. – Соч. в 6-и т. – М., 1965. – Т. 1. – Ч.1.
63. Кант И. Основы метафизика нравственности. – Соч. в 6-и т. – М., 1965. – Т. 1. – Ч. 1.
64. Корет Э. Основы метафизики. – К., 1998.
65. Лейбниц Г.В. Монадология. – Соч. в 4-х т. – М., 1982. – Т. 1.
66. Лобковиц Н. От субстанции к рефлексии. Пути западноевропейской метафизики // Вопросы философии. – 1995. -- № 1.
67. Ляхович П. Лекції з метафізики. – Львів, Вид-во ЛБА. – 1995.
68. Платон. Тимей. – Соч. в 4-х т. – М., 1994. – Т. 3.
69. Спиноза Б. Этика. – Изб. произв. в 2-х т. – М., 1985. –Т. 1.
70. Трубецкой С.Н. Основания идеализма. – Соч. – М., 1994.
71. Франменты ранних греческих философов. – М., 1989.
72. Хайдеггер М. Введение в метафизику. – СПб,. 1997.
73. Хайдеггер М. Основные понятия метафизики // Вопросы философии. – 1993. – № 9.
74. Хайдеггер М. Разговор на проселочной  дороге. – М., 1991.
75. Аристотель. Метафизика. – Соч. в 4-х т. – М., 1975. – Т. 1.
76. Бруно Дж. О причине, начале и едином. Диалоги. – М., 1949.
77. Гайденко П.П. Прорыв к трансцендентному. – М., 1997.
78. Гегель Г.-В. Ф. Наука логики. – Т. 1 . – М., 1979.
79. Горак Г.І.Філософія. Курс лекцій. – К., 1998.
80. Кант И. Критика практического разума. – Соч. в 6-и т. – М., 1965. – Т. 1.
81. Кант И. Основы  метафизики нравственности. – Соч. в 6-и т. – М., 1965. – Т.1. – Ч. 1.
82. Корет Э. Основы метафизики. – К., 1998.
83. Краткая философская энциклопедия. – М., 1994.
84. Ляхович П. Лекції з метафізики. – Львів, Вид-во ЛБА. – 1995.
85. Ортега-и-Гассет Х. Воостание масс // Вопросі философии. – 1989. -- № 3-4.
86. Платон. Тимей. -- Соч. в 4-х т. – М., 1994. – Т. 3.
87. Философия. Основные идеи и принципы. Ред. Ракитов А.И. – М., 1990.
88. Франкл В. Человек в поисках смысла. – М., 1990.
89. Хайдеггер М. Введение в метафизику. – СПб., 1997.
90. Хайдеггер М. Основные понятия метафизики \\ Вопросы философии. – 1989. – № 9.
91. Хайдеггер М. Феноменология и трансцендентальная философия ценностей.
92. Аристотель. Метафизика. – Соч. в 4-х т. – М., 1975. – Т. 1.
93. Гайденко П.П. Прорыв к трансцендентному. – М., 1997.
94. Гегель Г.-В. Ф. Философия духа // Гегель Г.-В. Ф. Энциклопедия философских наук. – В 3-х т. – М., 1997. – Т. 3.
95. Гегель Г.-В. Ф. Феноменология духа. – М., 1992.
96. Границы науки: о возможностях альтернативных моделей познания. – М., 1991.
97. Жильсон Э. Философ и теология. – М., 1995.
98. Кант И. Критика практического разума. – Соч. в 6-и т. – М., 1965. – Т. 1.
99. Корет Э. Основы метафизики. – К., 1998.

1. Ляхович П. Лекції з метафізики. – Львів, Вид-во ЛБА. – 1995.
2. Маритен Ж. Философ в мире. – М., 1994.
3. Хайдеггер М. Введение в метафизику. –М., 1997.
4. Шелер М. Положение человека в космосе. – Изб. произв. – М., 1994.
5. Человек. Мыслители прошлого и настоящего о его жизни, смерти и бессмертии. – М., 1991.
6. Августин. Сповідь. – К., 1996.
7. Аквинский Ф. Сумма теологии // Антология мировой философии. – М., 1969-1972. – Т. 1. – Ч. 2.
8. Арьев Ф. Человек перед лицом смерти. – М., 1992.
9. Гайденко П.П. Прорыв к трансцендентному. – М., 1997.
10. Жильсон Э. Философ и теология. – М., 1995.
11. Корет Э. Основы метафизики. – К., 1998.
12. Ляхович П. Лекції з метафізики. – Львів, Вид-во ЛБА. – 1995.
13. Маритен Ж. Философ в мире. – М., 1994.
14. Муди Р. Жизнь после смерти. – Л., 1991.
15. Тейяр де Шарден.  Феномен человека. – М., 1987.
16. Человек. Мыслители прошлого и настоящего о его жизни, смерти и бессмертии. – М., 1991. 

 

Контрольні питання:

1. Визначення метафізики.
2. Запит та його горизонт.
3. Проблема Духа у філософії.
4. Першопричина як метафізичне поняття.
5. Єдине як атрибут буття.
6. Смисл буття.
7. Телеологічність дії.
8. Істина як адекватність, відповідність та очевидність.
9. Трансцендентний та трансцендентальний виміри філософії.
10. Як можливий філософський запит про буття.
11. Проблема свідомості як наперед покладеної.
12. Проблема тотожності буття та розуміння.
13. Бог у релігії та філософії.
14. Інтенціональність свідомості.
15. Буття сутності та рефлексія.
16. Проблема мови і мовлення.
17. Поняття факту та події. Л. Вітгенштайн та проблематика “Логіко-філософського трактату”.
18. Метафізика як сама в собі методологія пізнання.
19. “Метафізика“ Арістотеля як першофілософія.
20. Проблема універсалій в середньовічній філософії.
21. “Про причину, початок та єдине” Дж. Бруно. Філософія та “магія”.
22. “Метафізичні розмисли” Р. Декарта.
23. “Теодицея” та “Монадологія” Г. Ляйбніца.
24. Проблема апріорності знання. “Критика чистого розуму” та “Критика практичного розуму” І. Канта.
25. Ніщо як філософська проблема.
26. Буття як заперечення небуття.
27. Буття та час. М. Хайдеггер.
28. Знак, знаковість, значеннєвість. Проблема пошуку смислу та осмислення пошуку.
29. Фінальність та смисл буття.
30. Смисл як такий.
31. Поняття блага. Раціональне та ірраціональне розуміння цінностей.
32. Проблема змісту, форми, матерії та руху.
33. Свобода, воля та можливість. Відкритість людини буттю і свободі.
34. Буття духу як свобода.
35. Питання про буття як запит про бога.
36. Негативна теологія.
37. Бог як абсолютне буття.
38. “Феноменологія духу” Гегеля.
39. Людина і бог. Критика релігії. Віра і наука.

 

 

3. ПРОГРАМА З ДИСЦИПЛІНИ

«ФІЛОСОФСЬКА ПРОПЕДЕВТИКА»

 

Тема 1.

Людина і світогляд: проблема самоздійснення

      Поняття світогляду: етимологія, значення і зміст терміна. Життя і світогляд. Світогляд як система поглядів, знань, цінностей, вірувань і переконань. Чуттєво-емоційні та вольові елементи світосприйняття і світовідношення. Радість і задоволення, добро і краса як вартісний аспект світогляду. Предметно-світоглядне відношення: світ-людина-суспільство. Особливості повсякденного, асортеричного, аподиктичного, теоретичного і наукового знання у структурі світогляду. Світогляд як основа розуміння і поведінки. Мітологічні та релігійні елементи світогляду.       Роль символічного у житті людини. Розрізнення родів світогляду за Дільтаєм. Буденний і теоретичний світогляд, його рівні і типи. Особисте, індивідуальне, загальне і суспільне у світогляді. Світогляд як духовно-практичне освоєння світу. Основні функції світогляду: розуміння, оцінювання, праксеології. Філософія як теоретичний вираз світоглядного ставлення до світу і теоретична форма самосвідомості людини.

 

Тема 2.

Особливості  мітологічного світогляду, мислення і поведінки

       Мітологія як світогляд, мислення і поведінка: синкретична основа мітологемного світосприйняття. Дійсність неподільності імен і речей, духовного і тілесного, живого і мертвого. Міт як актуальна конкретність реального життя. Чуттєво-емоційне як символічне і знакове у мітологічному сприйнятті. Позаінтелектуальна природа мітологічного світогляду, його байдужість до емпіричних і раціональних доказів і логічної суперечності, пов'язання із ритуалом та політеїстичним віруванням. Анімізм і магія; звуки, жести, запахи, кольори тощо, як засоби мітичного світосприйняття. Зміст тотему, табу і ритуальності. Колективне джерело мітології.

      Розуміння і пояснення (пізнання) у структурі мітологічного мислення. Жертвопринесення як спонука розуміння і дії. Етногрупова основа мітологемного світосприйняття.

      Відмінність між мітологічним і критичним, раціонально-теоретичним мисленням. Мітологічне у контексті європейського світогляду ХХ століття. Роль художнього стилю мітотворчості у культурі ХХ століття. Мітотворчість у гуманітарних, соціальних і політичних концепціях ХХ ст. та суспільна практика. Поняття ''раціоналістичного'' міту. Українське суспільство: посткомуністичні мітологеми світогляду.

 

ТЕМА 3.

ВИТОКИ ФІЛОСОФІЇ: СХІДНА ПАРАДИГМА

       Світогляд та філософські ідеї у культурах Стародавнього Сходу.

Виникнення писемності як умова нагромадження суспільного досвіду і передумова поширення знань. Значення осілого способу життя і міського поселення. Роль жерця і писаря у хліборобських цивілізаціях цивілізаціях Стародавнього Єгипту і Месопотамії.

       Світоглядна концепція солярного монотеїзму. Основні світоглядні ідеї культури Месопотамії. Проблеми морального самовдосконалення людини.

Становлення філософської думки в Індії: ведична, епічна і схоластична епохи.    

       Головні світоглядні ідеї філософського мислення Індійської цивілізації. Класичні філософські школи Стародавньої Індії.

       Філософська думка у Стародавньому Китаї. Основні філософські школи: конфуціанство, даосизм, легізм. Філософія і суспільне життя. Софійність як особливість східної філософської парадигми.

 

 

 

ТЕМА 4.

ВИТОКИ ФІЛОСОФІЇ: ЗАХІДНА ПАРАДИГМА

       Досократівська доба античної філософії. Натурфілософія: від хаосу до космосу. Проблема першооснови буття. Філософія як розперсоніфікація світу. Джерела античного космоцентризму.

       Відкриття Логосу й обґрунтування раціональної теоретичної аргументації.

       Сократ і класична антична філософія.

       Епістемнологічна основа західної парадигми мислення і життя.

       Основні функції філософії: критична, пізнавальна, онтологічна, ціннісно-регулятивна, світоглядна, інтегративна, прогностична, методологічна, практична, виховна, соціально-культурна.

 

Тема 5.

Предмет філософії та його структура

       Відношення «світ – людина – суспільство» як світоглядне підґрунтя предмету філософії. Розперсоніфікація світу і природи як чинник раціонального обґрунтування і розуміння. Народження філософії як шлях від міту до логосу. Критична функція філософії.

      Класичні і некласичні аспекти еволюції предмету філософії. Субстанція й онтологія. Епістемологія (гносеологія) аксіологія, логіка, антропологія, як складові предмета філософії. Матеріалізм – спіритуалізм (ідеалізм). Теїстичний аспект філософування.

       Буття та його структура. Річ і слово. Мінливість, сталість і рух. Простір і час. Множинність, дискретність і єдність. Монізм, дуалізм, плюралізм. Спіритуалізм і матеріалізм. Теїзм і метафізика. Онтологічна функція філософського мислення.

       Гносеологія і епістемологія: головні проблеми. Природа знань. Мислення і свідомість. Проблема та критерії істинності знань. Поняття раціональності як норми філософського мислення. Проблема меж розуму й раціонального філософського тлумачення. Відмінність між раціональними, нераціональними та ірраціональними міркуваннями. Емпіризм і раціоналізм. Досвід.

Аксіологія. Морально-етична складова предмету філософії.

       Природа світоглядно-філософського фундаменталізму. Філософія і релігія – особливості взаємин. Віра і переконання. Філософія і наука: спільні риси і відмінності. Проблема неметафізичного мислення і філософії.

 

 

Тема 6. 

Аксіологічні виміри буття: суб’єктивність і свідоме життя. свобода і відповідальність

      Свідоме життя і людська суб'єктивність. Розум, воля, емоції як компоненти людської суб'єктивності. Ерос як пристрасть. Аналіз феномену чуттєвості у різних культурах. Життя і смерть як умови самоусвідомлення. Поклик до самовдосконалення. Покликання людини виносити судження: від правди до блага і краси. Гідність людини.

     Людина як суб’єкт оцінювання і самоздійснення. Персональний і  трансперсональний характер вартостей та їх духовно-практичні спонуки. Визначення вартостей, їх структура і роль в дійсності. Ієрархічність та бінарність вартостей. Вітальні, соціальні і духовні вартості.

      Вартості в суб'єктивному світі людини: цілісна структура особи. Самооцінка – основа особистого “Я”. Сенси буття особи. Свобода – як фундаментальна вартість буття особи. Вартість як передумова свободи вибору. Виміри свободи: свобода і необхідність; свобода як самостримання, самообмеження і самопожертва; свобода як вседозволеність і сваволя (Х.Ортеґа-і-Ґассет); свобода як вибір і відповідальність; ''втеча від свободи'' (Е.Фромм); свобода як джерело самоздійснення людини та засіб самоствердження.

      Основні функції вартостей. Етика як теорія і практика моральних вартостей. Естетика як сприйняття прекрасного і його теорія.

      Культура і суспільне життя як здійснення вартостей.  ''Малоросійство''  як явище інтелектуальної і моральної волі: проблема культурного укорінення.

 

Тема 7.

визначення філософії та її функції

      Особливості філософського мислення. Мудрість і філософія. Філософія як теоретична форма світогляду й теоретична основа самосвідомості. Філософія і метафізика: вади світоглядного визначення філософії. Чи можлива філософія як метафізика? (І. Кант).

      Класичні визначення філософії за Платоном, Аристотелем, Кантом. Статус філософського знання серед інших дисциплін.

     Визначення філософії з погляду: етимологічного (софійного), світоглядно-теоретичного, предметного-епістемологічного, сайєнтичного, антисайентичного, антропологічного, екзистенціального, семіотичного.

     Відношення «Я – Інший» як основа антропологічної рефлексії. Антропологічний поворот у філософії. Філософія як мистецтво жити.

      Дефініції філософії. Філософія як духовне і розумове ''повноліття'' і як ''інтелектуальне змагання з дійсністю''.

      Основні функції філософії та її суспільна спрямованість. Гуманістичний дух філософії. Філософія в системі культури людства та її національні особливості. Українська ідея та особливості української філософії.

 

ТЕМА 8.

ФІЛОСОФСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ

      Тема людини у філософії. Поняття життєвого світу людини: проблема життя і смерті. Взаємодія життєвих інстанцій: біотичної з її потягами і гонами, соціальної з її настановою на взаємодію, та духу з його здатністю до аскези.

      Людина – політична тварина. Людина як вільна істота з потребами вкоріненості і трансценденції. Індивід – особа – персона. Антропоцентризм: позитивна і негативна антропологія. Людське буття та людські звершення. Світогляд зарозумілості та проблема обожнення людини: застереження М. Шеллера і Ж. Марітена. Ч. Тейлор про «три хвороби» нашого часу.

      Цинічний розум як форма хибної свідомості. Що таке свідоме життя? Турбота про Іншого як основа людського буття. Судьба і доля. Людина перед викликом глобалізації.

      Сенс життя. Феномен безсмертя. Людина перед потребою визнання, самоздійснення і любові. Свобода як право людини за її народженням. Свобода і відповідальність як базові передумови людяності. Призначення людини.

      Людина і людство. Поняття ідентичності та автентичності особи. Соціальна роль і гендерна рівність. Культура як форма взаємодії людини і світу. Захист прав і свобод людини. Планетарна єдність людей.

      Різновиди філософської антропології: соціальна, структурна, культурна, політична, релігійна, педагогічна.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Барт Ролан.Избранныеработы. Семиотика. Поетика. М., 1994. Разд. 2. Миф сегодня. С.72-131.
2. Бичко А. К., Бичко І. В., Табачковський В. Г. Історія філософії. – К.: Либідь, 2001. – С. 18-30; С. 31-51.
3. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. К., 1992.
4. Вейль С. Укорінення. К., 1999.
5. Вейн Поль. Чи вірили греки у свої міфи? – Львів, 2003. – С. 85-102.
6. Гадамер Г. Мова і розуміння // Рижак Л. Філософія як рефлексія духу. Хрестоматія. – Львів: ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2009. – С. 286 – 305.
7.  Гайдеггер М. Час картини світу // Хайдеггер М. Работы и размышления разных лет. – М.: Гнозис, 1993. – С. 135-167.
8. Генрих Дитер. Свідоме життя. Дослідження співвідношення суб’єктивності та метафізики. – К.: Курс, 2006. – С. 12-41.
9. Гордер Юстейн. Світ Софії. Роман про історію філософії. Львів, 1997. С. 73 – 90.
10. Грабович Г. Поет як міфотворець. К., 1998. Розд. 3. Міф: структури і парадигматичні відносини. С.63-73.
11. Гуссерль Е. Криза європейського людства і філософія // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрямки. К., 1996. – С. 62 – 95.
12. Захара І. С. Лекції з історії філософії. – Львів, 1997. – С. 20 – 112.
13. Золотослов. Поетичний космос Древньої Русі. К., 1988.
14. Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу. К., 1994.
15. Кант І. Відповідь на питання, що таке просвітництво? // Мислителі німецького романтизму. – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2003. – С. 158-161.
16. Кант І. Пролегомени до кожної майбутньої метафізики, яка зможе виступити як наука / Переклад і редакція Івана Мірчука. Друге видання за редакцією М. Шаповала. – Мюнхен, 2004. – С. 39-57.
17. Кант І. Рефлексії до критики чистого розуму. – К.: Юніверс, 2004. – С. 11 – 40.
18. Карась А. Реальність і філософія у семіотичному аспекті // Записки наукового Товариства імені Шевченка. Праці історично-філософічної секції. Том 256. – С. 469-484.
19. Карась А. Трансформація філософії під впливом сучасних викликів // Вісник ЛНУ. Серія: філософські науки, 2008.  № 11.  С. 38–46.
20. Карась А. Ф. Філософія: предмет та історія: Текст лекцій. Львів, 1994. – С. 4-14.
21. Карась А.Ф. Душа культури і дух мислення // Записки Наукового Товариства  імені Т.Шевченка. Т.222. Львів, 1991. С.216-247.
22. Козловський Петер. Постмодерна культура // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрями. Хрестоматія. – К.: Ваклер, 1996. – С. 221 – 245.
23. Кондзьолка В. В. Філософія і її духовно-інтелектуальний простір. – Чернівці, 2004. – С. 33-67.
24. Кондзьолка В. В. Філософія і її історія. – Львів., 1996. – С. 7-35.
25. Космос Древньої України. К., 1992.
26. Костенко Ліна. Гуманітарна аура нації або дефект головного дзеркала. К., 1999.
27. Костомаров М. Книга буття українського народу // Рижак Л. Філософія як рефлексія духу: хрестоматія. – С. 410 – 425.
28. Кремень В.  Філософія: мислителі, ідеї, концепції. – К.: Книга, 2005. – С. 14-21; С. 48-52;  С. 72-103; С. 12-48; С. 12 – 46; С. 332 – 342; 458 – 465; С. 7-46, 322-342.
29. Кульчицький О. Введення в проблематику сутності філософії // Шлемкевич М. Сутність філософії // Записки Наукового Товариства ім. Шевченка. Том 191. – Париж – Нью-Йорк – Мюнхен, 1981. – С. 60-72; С. 28-41.
30. Кульчицький О. Основи філософії і філософічних наук. – Мюнхен-Львів, 1995. – С. 100 – 113; С. 124 – 139; С. 113 – 124; С. 139-163; С. 24-36.
31. Леві-Строс Клод. Структурна антропологія. К., 1997. Розд.11. Структура міфів. С.195-220.
32. Лісовий В. Культура і цивілізація // Лісовий В. Культура, ідеологія, політика. К., 1997. С.12-31.
33. Лосев А.Диалектика мифа // Философия, мифология, культура. М., 1991. С. 21-21; С. 40-44; С. 91-99; С. 169-172.
34. Маланюк Є. Книга спостережень. Торонто,1966. – Т. 2.(Малоросійство). –  С. 229-247.
35. Мамардашвили М.Как я понимаю философию. М., 1990.
36. Марсель Г. Трагическая мудрость философии. М., 1995.
37. Мирча Элиаде. Аспекты мифа. М., 1994.
38. Мірчук Іван. Вступ до філософії. – Мюнхен, 2006. – С. 19–57; С. 23-57; С. 45 – 50; С. 57 – 91; С. 136 – 145.
39. Моріак Ф. У що я вірю. К., 1993.
40. На ріках вавилонських. – К., 1991. 
41. Нечуй-Левицький Іван. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології. – К.: Обереги, 2003. – С. 3 – 75.
42. Ортега -и -Гассет Х. Что такое философия ? М., 1991. С. 51-192.
43. Платон. Апологія Сократа / Платон. Діалоги. – К.: Основи, 1995. – С. 20 – 42.
44. Предмет і проблематика філософії. Навчальний посібник / За ред. М. А. Скринника і З.Е. Скринник. – Львів, 2001. – С. 15-21; С. 366 – 413; С. 36-53; С. 10 – 36, 215 – 245; С. 26 – 30, 265 – 291; С. 30 – 32, 336 – 366; С. 194 – 215.
45. Рассел Б. Історія західної філософії. – К., 1995 (ч. 1). – С. 5-74.
46. Рижак Л. Філософія як рефлексія духу: навчальний посібник. – Львів: ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2009. – С. 6 – 41; С. 41–74; С. 75–109; С. 109–144; С. 217–254; С. 291 – 324; С. 568 – 603.
47. Свідзинський А. Самоорганізація і культура. К., 1999. Розд. 12. С.129-139. Розд. 13. С. 139-149. Розд. 15. С.159-178.
48. Слотердайк П. Критика цинічного розуму: Пер. з нім. – К.: Тандем, 2002. – С.19-25.
49. Тейлор Ч. Етика автентичності. – К.: Дух і літера, 2002. – С. 5 – 59.
50. Топоров В. Миф. Ритуал. Символ. Образ. М., 1995.
51. Філософія: світ людини. Курс лекцій (Табачковський В. Г., Булатов М. О., Хамітов Н. В.). – К.: Либідь, 2003. – С. 15-36; С. 9-29, 157-179.
52. Франкл В. Человек в поисках смысла. М., 1990.
53. Франко І. Що таке поступ? (Твори у 50-ти томах. К., 1985. Т. 45.) // Рижак Л. Філософія як рефлексія духу: хрестоматія. – С. 444 – 471.
54. Фромм Э. Бегство от свободы. М., 1990.
55. Хайдеггер М. Основные понятия метафизики // Вопросы философии. 1989. № 9.
56. Шевченко Т. Щоденник. Твори у 5 т. К., 1985. Т. 5. 
57. Шлемкевич М. Сутність філософії // Записки Наукового Товариства ім. Шевченка. Том 191. – Париж – Нью-Йорк – Мюнхен, 1981. – С. 91-122.

Контрольні питання:

1. Поняття світогляду, його структурні елементи і предметні відношення.
2. Значення радості і задоволення у житті людини та їх світоглядна обумовленість.
3. Повсякденне, достовірне і теоретичне знання. Основні функції світогляду.
4. Типологія світогляду
5. Обґрунтуйте, чому вважається, що радість належить до субстанційного виміру буття, а задоволення (насолода) – до атрибутивного.
6. Як Ви розумієте поняття «самоздійснення» людини і чим воно відрізняється від «самоствердження»? Назвіть основні чинники самоздійснення людини.
7. Розкрийте «горизонт» функції розуміння і засади критичного і раціонально-теоретичного мислення. У якому співвідношенні між собою вони перебувають?
8. Характерні риси та відмінності між мітологічним і релігійним світоглядами.
9. Віра, надія і любов у структурі світогляду і житті людини.
10. Характерні особливості теоретичного знання і світогляду.
11. Що таке міфологія? Назвіть її основні функцій й охарактеризуйте.
12. Що таке синкретизм і в чому полягає його світоглядна функція?
13. У чому суть персоніфікації довкілля первісною людиною?
14. Чому вважається, що мітологічний світогляд є принципово позаінтелектуальним? Чим тоді відрізняється інтелектуальна форма світосприйняття?
15. Охарактеризуйте функцію розуміння як базову для мітичного світогляду. Що вважається контекстом її існування?
16. У якому відношенні перебувають функції розуміння і критичного, раціонального мислення? Запропонуйте приклади.
17. Поясніть чому для мітологічного світосприйняття іманентною є функція жертвопринесення?
18. Що таке мітотворчість ХХ століття: наведіть кілька прикладів, що свідчать про її існування.
19. У чому полягає відмінність між жертвопринесенням і жертовністю? Наведіть приклади.
20. Поняття онтології у філософії: запропонувати визначення монізму, дуалізму і плюралізму.
21. Охарактеризуйте поняття: «субстанція», «монізм», «дуалізм», «плюралізм».
22. Що таке гносеологія? Назвіть основні поняття, що характеризують її зміст.
23. Про які чотири основні онтологічні напрями в історії філософії йдеться у підручнику О. Кульчицького?
24. Охарактеризуйте основну проблему і завдання гносеології.
25. Розкрийте зміст спіритуалізму (ідеалізму) та матеріалізму у філософії.
26. Охарактеризуйте суть скептичних підходів у філософії.
27. Визначте характерні віхи та імена в історії філософського матеріалізму.
28. Охарактеризуйте проблематику джерела пізнання у філософії.
29. Визначте характерні віхи та імена в історії філософії спіритуалізму.
30. Запропонуйте визначення і характеристику сенсуалізму.
31. Охарактеризуйте проблематику і суть філософського дуалізму і назвіть його представників.
32. Запропонуйте визначення і характеристику раціоналізму. Поясніть вислів Р. Декарта «cogito, ergo sum».
33. Охарактеризуйте проблематику і суть філософського монізму і назвіть його представників.
34. Охарактеризуйте онтологічну проблематику і структуру буття за теорією Н. Гартмана.
35. Охарактеризуйте поняття «світогляд» і вкажіть на його структуру. У чому полягає зв'язок між світоглядом і філософією.
36. Проблема істини у класичній філософії: емпіризм і раціоналізм.
37. У чому полягає проблема визначення філософії як науки?
38. Розкрийте «горизонт» функції розуміння і засади раціонально-теоретичного мислення. У якому співвідношенні між собою вони перебувають?
39. У чому полягають особливості релігійного світогляду?
40. Охарактеризуйте явища «солярного монотеїзму» і світоглядного політеїзму.
41. Назвіть найважливіші світоглядні ідеї вавилонської культури. У чому полягає відмінність між світоглядними ідеями та власне філософським мисленням?
42. Назвіть основні епохи у розвитку філософської думки в Індії і вкажіть до якої з них належить формування «даршан» (поясніть також значення цього явища)?
43. Назвіть основні світоглядні ідеї індійського філософського мислення і запропонуйте їхню характеристику.
44. Назвіть основні філософські школи Стародавньої Індії.
45. Охарактеризуйте основні школи Стародавнього Китаю та їх ідейний зміст.
46. Що таке «легізм» і до якої культури належить це явище?
47. Які принципи закладено в основу китайської філософії Конфуцієм?
48. Окресліть особливості античного філософського мислення досократичного періоду.
49. У чому полягає відмінність між східною і західною парадигмами філософського мислення?
50. Чому вважається, що філософія Сократа викликала радикальну переорієнтацію мислення? У чому її історичне значення?
51. Що таке раціональне обґрунтування: вкажіть основні риси.
52. Предмет філософії та його ділянки.
53. Що таке філософія? Запропонуйте визначення і дайте пояснення кількох підходів.
54.  Характеристика ірраціонального напрямку у філософії.
55. Що таке аксіологія і в чому полягає її основна проблематики?
56. Охарактеризуйте проблему «становлення вартостей у дійсності» на основі дискусії між Н. Гартманом і М. Шеллером.
57. Охарактеризуйте основні ділянки філософського знання.
58.  Поясніть особливості етимологічного підходу до визначення філософії та критично-раціонального. Філософія як «розумове повноліття».
59. Світоглядне визначення філософії та його обмеженість.
60. Епістемологічне визначення філософії. Філософія, метафізика і наука.
61. Характерні риси софійної філософської парадигми. Який зміст поняття «мудрість»?
62. У чому суть семіотичного підходу до філософії? Запропонуйте його визначення.
63.  Що таке Логос у філософії Античності і яким чином це поняття позначилося на західній парадигмі мислення?
64. Назвіть основні функції філософії і запропонуйте характеристику кожної.
65.  Чи є філософія наукою? Обґрунтуйте  свою відповідь

1. Предмет антропології та її різновиди
2. Есенційний та екзистенціний підходи до людини і світу

68. Суть і завдання філософської антропології.
69. Проблематика і метод філософської антропології.
70. Різновиди філософської антропології
71. Структура вартостей та вартості у структурі дійсності
72. Сократ як філософ: головна проблематика тексту «Апологія Сократа»
73. Ключові думки та міркування Сократа, звернені до першої групи обвинувачів:
74. Хто є справді мудрим, на думку Сократа?
75.  Ключові міркування Сократа, адресовані другій групі обвинувачів:
76.  Чому проти Сократа виникла у людей «люта ненависть»?
77.  Справедливість, правда, гідність і честь у філософії Сократа:
78.  Значення смерті у житті й вчинках людини, на думку Сократа
79.  У чому полягає головна проблема, що випливає з «Апології Сократа»?
80. Предмет онтології.
81. Охарактеризуйте проблематику і суть філософського монізму і назвіть його представників.
82. Що таке «пантеїзм»?
83. Головні проблеми гносеології.
84. Охарактеризуйте суть скептичних підходів у філософії.
85. У чому суть гносеологічного (епістемологічного) релятивізму?
86. Що таке наукове пізнання і чим воно відрізняється від ненаукового?
87.  Базові передумови самоздійснення: свобода, ідентичність, автентичність.
88. У чому суть поняття «антропологічна зарозумілість»?
89. Поясніть зміст поняття «цинічний розум».
90. Філософія як «інтелектуальне змагання з дійсністю».

 

 

 

4. ПРОГРАМА З ДИСЦИПЛІНИ

«ДІАЛЕКТИКА»

 

Тема 1.

Поняття діалектики та її предмет.

Місце діалектики в структурі філософського знання. Діалектика та типи філософського світогляду. Історична генеза діалектики та її форми: стихійна діалектика  стародавніх і діалектика як “мистецтво сперечатися” – засіб досягнення істини; схоластична діалектика; діалектика як порожня словесна суперечка (для Декарта, Бекона і інших філософів Нового часу). Антиномічна діалектика Канта.

 

Тема 2.

Діалектика як позитивний метод пізнання.

Діалектика як позитивний метод пізнання (суб’єктивний у Фіхте, об’єктивний у Шеллінга і Геґеля). Діалектика як система суб’єкт – суб’єктних відношень і як діалог ( у вченні Фейєрбаха); матеріалістична діалектика марксизму. Трагічна діалектика А.Ліберта. діалектика екзистенціалізму; “неґативна діалектика” франкфуртської школи; діалектика “інтеґрального раціоналізму” Г.Башляра. Інваріанти змісту різних типів діалектики у сучасних філософських доктринах. Сучасні концепції діалектики.

 

Тема 3.

Проблема всезагального у діалектиці.

Поняття всезагального. Діалектика як суб’єктивне. Діалектика як об’єктивне. Емпірична і теоретична  діалектика. Історія діалектики та її теорія. Логічний апарат діалектики. Категорії, рефлективні визначення, поняття та принципи діалектики. Поняття закону. Форми діалектичного процесу: перехід, рефлексія, розвиток. Буття, сутність, дійсність як сфери реалізації форм діалектичного процесу.

Діалектика та її альтернативи: еклектика, софістика, метафізика, релятивізм, доґматизм. Діалектика і формальна логіка. Розсудок, розум, діалектика.

 

Тема 4.

Перехід як форма діалектики в бутті.

Поняття переходу, взаємопереходу, становлення. Категорії якості, кількості, міри. Основні етапи їх формування. Поняття безмірного. Якісна і кількісна визначеність буття. Міра як єдність якості і кількості. Взаємоперехід кількості і якості та його умови. Якісна і кількісна нескінченність. Поняття неперервності, перервності та стрибка. Взаємоперехід кількості в якість як принцип пізнання і діяльності. Чуттєве споглядання, розсудок і розум в контексті категоріальних визначень буття.

 

Тема 5.

Рефлексія як сутність.

Сутність як рефлексія. Поняття відображення. Природа універсальних рефлективних визначень сфери сутності. Внутрішня і зовнішня рефлексія. Види рефлексії. Визначеня рефлексії: тотожність, відмінність, протилежність, суперечність, основа. розум в контексті рефлексії.

 

Тема 6.

Способи розв’язання логічних суперечностей.

Формальна і діалектична суперечність. Реальна і логічна (пізнавальна) основа та спосіб розв’язання суперечностей. Боротьба протилежностей як філософська проблема. Поняття антагонізму. Чуттєве споглядання, розсудок і розум в контексті рефлексії.

 

Тема 7.

Розвиток як форма діалектики в дійсності. (частина перша)

            Поняття дійсності як єдності буття і сутності. Поняття зміни, руху. Рух і розвиток. Еволюція і еманація як моменти розвитку. Поняття метаморфози. Поняття як “стихія” розвитку. Логічна структура принципу розвитку.

 

Тема 8.

Розвиток як форма діалектики в дійсності. (частина друга)

Заперечення та самозаперечення в діалектиці. Формальне та діалектичне заперечення. Принцип “зняття”. Розвиток як перехід в протилежність. Тотожність і відмінність ступенів розвитку. Зовнішні форми вияву розвитку: лінійна, кругова, тріадична, спіралевидна. Розсудок і розум в контексті поняття розвитку.

 

Тема 9.

Діалектика як метод

Діалектика як теорія і метод. Структура діалектичного методу. Поняття системи філософського знання. Діалектичні принципи побудови системи філософського знання. Збіг початку і принципу системи. Сходження від конкретного до абстрактного і від абстрактного до конкретного – метод побудови філософії як теоретичної системи знання. Історичне і логічне. Співвідношення онтології і діалектики.

 

Тема 10.

Діалектика і методи наукового пізнання.

Теорія пізнання, логіка і діалектика. Діалектичний метод як єдність теоретичного і практичного, пізнавального і перетворювального. Діалектика і методи наукового пізнання. Проблема  застосування діалектики в науковій діяльності і практиці: передумови, умови, форми і межі.

Людина як суб’єкт і об’єкт діалектики. Гуманістичний потенціал діалектики. Діалектика і творчість. Діалектика і культура. Реформа філософіі – рух до діалектики.

 

Тема 11.

Альтернативи діалектики: історія та сучасність.

Діалектика та її альтернативи: еклектика, софістика, метафізика, релятивізм, доґматизм. Діалектика і формальна логіка. Розсудок, розум, діалектика. Діалектика і культура. Діалектика як діалог. Діалектика і творчість.

 

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Філософський енциклопедичний словник. – К., 2002. – С.  158-162, 272-274, 497, 498.
2. Діалектика без апології. – К., 1998
3. Ильенков Э.В. Диалектическая логика: Очерки истории и теории. Изд. доп. – М., 1984. – С. 188-206, 304-319.
4. Ахлибинский Б.В., Храпенко Н.И. Теория качества в науке и практике: Методологический анализ. – Л., 1989. – 200 с.
5. Босенко В.А. Диалектика как теория развития. – К., 1966. – С. 133-151.
6. Босенко В.А. Общая теория развития. – К., 2001. – С. 160-182.
7. Булатов М.А. Деятельность и структура философского знания. – К., 1976. – С. 79-88.
8. Bertell Ollman «Dance of the Dialectic: Steps in Marx’s Method»
9. Абрамов М. А. Догмы и поиск (сто лет дискуссий о диалектике в английской философии).- М., 1994.-210 с.
10. Адорно Т. В. Негативная диалектика. Пер. с нем. — М.: Научный мир, 2003.-372 с.
11. Алексеев П. В., Панин А. В. Теория познания и диалектика. — М., 1991. — 383 с.
12. Берти Э. Древнегреческая диалектика как выражение свободы мысли слова // Историко-философский ежегодник 1990. — М., 1991. — С. 321—344.
13. Богомолов А. С. Диалектический логос. Становление античной диалектики. — М., 1982. — 263 с.
14. Бурова И. Н. Парадоксы теории множеств и диалектика. М., 1976.- 176 с.
15. Гегель Г.В.Ф. Наука логики: В 3-х т. – М., 1972. – Т. 3. – С. 288-310.
16. Гегель Г.В.Ф. Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – М., 1974. – Т. 1. – Наука логики. – С. 421-424.
17. Гегель Г.В.Ф. Энциклопедия философских наук: в 3-х т. – М., 1975. – Т. 2. – Философия природы. – С. 33-43.
18. Гулыга А., Ильенков Э. Конкретное // Философская энциклопедия: В 5-ти т. – М., 1964. – Т. 3. – С. 44-45.
19. Ильенков Э.В. Философия и культура. – М., 1991. – С. 18-202, 275-368.
20. История античной диалектики. М.,  1972.
21. История диалектики ХУІ-ХУІІІ вв. М., 1974.
22. Категории диалектики, их развитие и функции. – К., 1980. – 120 с.
23. Категория количества в науке. – К., 1994. – 230 с.
24. Конечное и бесконечное. – К., 1982. – 247 с.
25. Кушаков Ю.В. Применение диалектики как проблема (К критике гегелевской методологии) // Материалистическая диалектика – методологическая основа развития науки. – К., 1983. – С. 29-58.
26. Лосев А. Мера // Философская энциклопедия: В 5-ти т. – М., 1964. – Т.3. – С. 389-394.
27. Материалистическая диалектика: В 5-ти т. – М., 1981. – Т.1. – Объективная диалектика. – С. 266-296.
28. Н. С. Имянитов / Количество, качество и противоположности: вчера, сегодня, завтра // Философия и общество. — 2009. — № 1. — С. 44-64.
29. Н. С. Имянитов / Повторения при развитии // Философия и общество. — 2009. — № 3. — С. 78-101.
30. Огурцов А. Рефлексия // Философская энциклопедия: В. 5-и т. – М., 1967. – Т. 4. – С. 499-502.
31. Рузавин Г.И. Диалектика и современное научное мышление // Философские науки. – 1991. - №6.
32. Сковорода Г.С. Пізнай в собі людину. – Львів, 1995. – С.349-352.
33. Філософський енциклопедичний словник. – К., 2002.
34. Яновская С. Количество // Философская энциклопедия: В 5-ти т. – М., 1962. – Т.2. – С. 552-562.
35. Современные зарубежные концепции диалектики. – М., 1987. – С.11-81.
36. Філософія. Курс лекцій. – К., 1993. – С.  22, 24-27.

 

 

 

5. ПРОГРАМА З ДИСЦИПЛІНИ

«ГНОСЕОЛОГІЯ, ЕПІСТЕМОЛОГІЯ І ПРАКСЕОЛОГІЯ»

 

Тема 1

Предмет та основна проблематика теорії пізнання

            Гносеологія як філософська дисципліна. Діяльність та пізнання як основні форми відношення людини до світу. Співвідношення понять знання та пізнання. Інформація та знання. Проблема походження знання.

Дискусія “онтологізму” та “гносеологізму”: обмеженність цих позицій. Взаємозв’язок онтології та гносеології : взаємне обґрунтування та взаємна проблематизація. Онтологічні передумови гносеології: існування об’єкта, суб’єкта пізнання та пізнавального відношення.

             Гносеологія та епістемологія. Специфіка епістемологічного пізнання. Відмінність теорії пізнання та логіки і методології науки.

Поняття су’єкта, об’єкта пізнання та суб’єкт-об’єктних пізнавальних відносин. Гносеологічний та онтологічний аспекти протиставлення  су’єкта та об’єкта пізнання. Декартова модель пізнання як суб’ект-об’єктного відношення: фіксація їх розриву. (Об’єкт має зовнішній щодо суб’єкту характер, акт пізнання не впливає на об’єкт). Класичний ідеал пізнання: суб’єкт як знаряддя та містилище для об’єктивного знання. Ідеал об’єктивного знання як основа для панування над об’єктом та його використання. Розрізнення суб’єкта як емпіричного індивіда та як частини розумного цілого для обгрунтування надіндивідуального характеру знання. Поняття трансцендентального суб’єкту. Наївний реалізм (суб’єкт відрізяється і незалежний від об’єкта). Феноменологізм (суб’єкт, що пізнає схоплює не лише об’єкт, але й власні уявлення).

Онтологічне подолання гносеологічної протилежності суб’єкта та об’єкта. Тотожність мислення та буття як умова можливості пізнання. Пізнання ак справжня приналежність істиному буттю (Платон, релігійно-містичні вчення). Пізнання як розкриття власної сутності (Гегель). Ідея діалектичної єдності суб’єкта та об’єкта  (Гегель, марксизм)    .                  

 Критика суб’єкт-об’єктного відношення в філософії діалогу. Феміністична критика науки як суб’єкт-об’єктного відношення та деконструкція її функції знарядя домінування та підкорення. Фундаментальне пізнавальне відношення суб’ект-об’єкт та проблема інтерсуб’єктивності.

Поняття суб’єкту пізнання та свідомості: подібність та відмінність. Гносеологічний суб’єкт як індивідувльна та надіндивідуальна свідомість. Характеристика свідомості: темпоральність, інтенціональність, ідеальний характер. Свідомість та самосвідомість. Проблема самосвідомості в европейській філософії. Свідомість як “світло”. Ідея “гносеологічної робінзонади” як ствердження автономії індивідуального суб’єкта, наділенного Богом здатністю до достовірного пізнання істини. Авторитети та традиції як носії помилок. Трансцендентальний суб’ект та індивідуальна свідомість. Поппероовська критика розуміння знання як індивідуального психічного стану. Основна ідея Поппера “епістемологія без суб’екта пізнання”.

Основна проблематика гносеології та епістемології. Проблема походження та обгрунтування знань. Проблема пізнаваності світу  та меж знання.   Проблема істинності знання та його обґрунтування.   

Основні гносеологічні програми та стратегії. Наївний реалізм (Берклі), тотожність мислення та буття (Парменід, Гегель), феноменологізм. Гносеологічний оптимізм та гносеологічний песимізм. Агностицизм. Скептицизм. Догматизм. Релятивізм. Основні аргументи скептицизму. Співвідношення понять агностицизму, скептицизму, релятивізму. Чи є скептицизм ірраціональним. Знання як виправдане вірування

Гносеологія та тип культури: Схід та Захід.

 

Тема 2

Природа знання, його джерела та межі

Що означає знати. Свідомість та пізнання. Пізнання як вихід за межі безпосередньої свідомості. Пізнання як вища форма свідомості. Знання як результат та мета пізнання. Загальна значущість як ознака знання.  Безумовність знання: проблема епістемологічного фундаменталізму.

Знання як ментальний стан. Знання як система суджень.

Знання та досвід. Поняття досвіду. Структура досвіду, його види, відношення понять  досвіду та знання. Структура досвіду та структура процессу пізнання.

Знання та гадка. Психофізична проблема.

Системний характер знання, його структура. Типи, види, рівні та форми знання. Теоретичне, духовно-практичне та практичне знання. Різноманітність видів знання. Ігрове, особисте,трансцендентне та інш. види знання.

Чуттеве та раціональне знання. Поняття раціональності. Історичні види раціональності. Розсудок та розум як пізнавальні здібності. Знання апріорне та апостеріорне. Дискусія щодо вродженних ідей (Декарт). Едність чуттевого та раціонального в філогенезе та онтогенезе пізнання. Едність чуттевого та раціонального в чуттевому досвіді. Чуттевий досвід як результат передбачень та інтерпретацій. Початком пізнання не може бути “чисте споглядання”, бо чуттевий досвід проникнутий інтерпретаціями. Ієрархія інтерпретацій. Активність суб’єкта чуттевого досвіду. Відкритість чуттевого досвіда для перегляду та переінтерпретації. Апріорні компоненти чутевого досвіду (еволюційна епістемологія: Лоренц, Поппер).

            Інтуіція як джерело знання та вид пізнавальної діяльності. Інтуіція як подолання протилежності суб’єкта та об’екта (містика, філософія життя). Інтуіція як результат високої компетентності дослідника. Види інтуіції.: інтелектуальна, містична, чуттева, наукова. Проблема інтерсуб’єктивної перевірки та трансляції  інтуітивного знання.

 

Тема 3

Гносеологічні проблеми в добу античності та середньовіччя.

Метафізична теорія пізнання

Специфіка постановки гносеологічних проблем в добу античності. Проблема співвідношення загального та одиничного та гносеологічна проблематика. Об’єктивістський характер теорії знання. Епістема і докса. Апорії Зенона та їх значення для окреслення проблематики теорії пізнання. Сенсуалізм Протагора, Демокріта, Епікура, Лукреція Карра. Раціоналізм Сократа, Платона, Аристотеля. Раціональне та ірраціональне в пізнанні: теорія анамнезу. Аристотелівська теорія досвіду. Теоретико-пізнавальні особливості античної софістики та скептицизму. Релятивізм та діалектика.

Метафізична цінність знання в середньовічній культурі. Проблема співвідношення знання та віри в середньовічній філософії. Концепція чистої віри (Тертулліан), двоїстої істини (Авввероес, Т. Аквінський), гармонії віри та розуму (Климент Олександрійський, Августин).  Середньовічна  діалектика та містика (Абеляр та Бернард Клервосський). Гносеологія кафетатична та апофетична ( Максим Сповідник, ісіхазм).

Теорія загального: лінія Платона та Аристотеля (номіналізм, реалізм). Номіналізм та розвиток протонаукового пізнання.

Проблема співвідношення знання та віри в сучасній гносеології. Енцикліка папи Іоана Павла П “Знаня та віра”. Знання, віра, сумнів.

 

ТЕМА 4

Проблеми пізнання в добу Нового Часу. Раціоналізм

(теоретико-пізнавальний психологізм)

Передумови формування гносеології Нового часу в добу Відродження та Реформації. Гносеологический оптимизм та автономність розуму. Історичні засади “наукового світогляду” та передумови виникнення філософського суб’єктивізму.

            Теорія «вченого незнання» Н. Кузанського: чотири ступени пізнання: чуттеве сприйняття, розсудок, розум, інтуїція. Математичний раціоналізм та містика, діалектика в философии Кузанского. Телезіо про досвід та відчуття як джерело пізнання природи. Сумнів як передумова пізнання в гносеології Дж.Бруно. Скептицизм Монтеня. “Філософувати-означає сумніватися”

Розвиток емпіричного методології та математизація знання в діяльності природодослідників (Галілей, Копернік, Мікельанджело)

Психологізм у теорії пізнання. Співвідношення понять суб’єктивізму, натуралізму, психологізму  на тлі співвідношення метафізики та теорії пізнання Нового часу. Поняття методу пізнання. Змішання обґрунтування та походження знання. Ідея достовірного першоелементу знання. Епістемологічний фундаменталізм психологізму. Психологізм та принцип онто-гносеологічної відповідності.

Проблеми, з якими стиається раціоналізм при поясненні пізнання: необхідність пояснення передуставленої гармонії, неспроможність пояснити роль досвіда у пізнані, недостатність істин разума для побудови науки, непояснена роль «неясних, нечітких» ідей в розвитку науки.

Радикальний раціоналізм Р.Декарта. Картезіанський дуалізм і джерело достовірності знань. Дедукція як метод пізнання та обґрунтування. Дискусія про спосіб існування вродженних ідей. Суперечності психологістського раціоналізму.

Монадологія та теорія пізнання Ляйбніца. “У розумі не має нічого, чого не було б у відчуттях, окрім самого розуму”.

Панлогізм та субстанціоналізм Спінози. «Немає вроджених ідей, є лише вродженні здібності» Чотири способи набуття знань. Вчення про інтуїцію. Проблема істини. “Істина є мірилом самої себе і брехні”

Кардіоцентризм Паскаля. Поняття серця в пізнанні. Поняття людини як мислячої очеретини.

 

Тема 5

Проблеми пізнання в добу Нового Часу. Емпіризм

Ф. Бекон як  теоретик та фундатор наукового типу мислення. Ф. Бекон про основні причини помилок у пізнанні: вчення про ідоли. “Новий Органон” як нова логіка пізнання дійсності. Сенсуалізм та емпіризм в теорії пізнання Бекона. Вчення про емпіричний метод. Місце індукції в пізнанні.. “Істина – дочка часу, а не авторитету”.

Сенсуалізм Лока та заперечення вроджених ідей. Табула раса. Три джерела пізнання. Локове поняття досвіду (зовнішній та внутрішній). Індукція як метод пізнання та обґрунтування. Поняття ідеї в емпіризмі (прості та складні).

Гобс про місце сенсуалізму та раціоналізму в пізнанні.  Сенсуалізм та акциденції. Мовний характер пізнання. Від відчуттів до пізнання завдяки міткам, знакам, іменам, силогізмам.  “Істина –дочка розуму”.

Номіналізм Берклі: спосіб існування ідей. Дискусія щодо соліпсизму.

Г’ юм про два вида понять: чуттеві та рефлексійні. Досвідне походження знань. Основні принципи організації чуттевих вражень розумом. Засвоєння ідей через інтуіцію та демонстрацію. Г’м про причиність явищ. Post hoc, ergo propter hoc. Скептицизм Г’юма щодо поняття причини та природної закономірності.

 Проблеми, з якими стикаеться  психологістський емпіризм: суб’єктивність перцептивного досвіду, проблема первиних та вториних якостей, пошуки “чистого” перцептивного досвіду вільного від інтерпретацій, проблема “інших свідомостей”, труднощі при поясненні наукових законів, принципів математики.

 

Тема 6

Теоретико-пізнавальний трансценденталізм (Кант, Гегель)

Прагнення Канта створити наукову теорію пізнання. “Коперніканський переворот”, здійснений Кантом в теорії пізнання. Трансценденталізм: розрізнення походження знань та їх обґрунтування. Кантівська критика розуму як обґрунтування розуму, як подолання протилежності між раціоналізмом та емпіризмом. Апріорне знання. Необхідність та всезагальність як критерії апріорності. Поняття синтетичних суджень апріорі. Простір та час - апріорні форми споглядання, умова існування математики. Інтерсуб’єктивний досвід  як умова існування чистого природознавства (природа як об’єкт можливого досвіду). Відмінність суджень сприйняття та суджень досвіду. Апріорні категорії розсудку. Зв’язок розсудку та чуттевості в пізнанні. Активна роль розсудку, його вплив на організцію чутевого досвіду. Феномен та ноумен. Річ в собі та річ для нас. Розсудок та розум. Антиномії  Канта та межа пізнання. Агностицизм Канта

Незмінність апріорних форм чуттевості та розсудку у Канта та подолання цього припущення в неокантіанстві. Історично  визначені культурні форми як апріорі пізнання.

Гегелевське подолання антиномізму Канта. Едність діалектики, логіки та теорії пізнання як основний принцип філософії Гегеля. Поняття досвіду у Гегеля і спекулятивний принцип онто-гносеологічної відповідності. Циклічна епістемологія Гегеля.

Сенсуалізм, та натуралізм Л.Фойербаха. Відчуття як критерій істини. “Я мислю завдяки відчуттям”, пізнаю “лише те, що існує поза моєї голови”. 

 

Тема 7

Проблеми пізнання в модерній філософії

Криза раціоцентризму. Наука як теоретичний чинник кризи філософії у Х1Х-поч. ХХ століття. Спроби вирішити гносеологічні проблеми методами конкретних наук: досягнення та невдачі.

 Еволюционізм, біологізм Ніцше та Шпенглера, Фройда, марксизм, інтуітивізм, прагматизм – способи подолання розбіжності між емпіричною реконструкцією походження знань і їх обґрунтуванням.

Критика есенціалізму раціоналізму Гайдеггером, Гуссерлем та Сартром.

Усунення суб’єкту пізнання з теорії пізнання. Засади логічного позитивізму.

 

Тема 8

Проблеми пізнання в постмодерній філософії

 «Стан постмодерну» (Ліотар) та основні засади постмодерної епістемології. Деконструкція логоцентризму класичної гносеології. Критика есенціалізму. Плюралізм та еклектизм як основні принципи постмодерного аналізу знання. Відмова від метанаративів. Постмодерна раціональність: основні риси.

Поняття дискурсу. Дискурс та владні політики. Знання та влада. М.Фуко: від «археології знання» до «волі до істини».

Феміністична критика епістемології. Засади нової феміністичної епістемології.

 

Тема 9

Проблема істини в теорії пізнання

Істина як онтологічна категорія. Істина як істине буття. Екзістенційна істина. Етичний вимір істини. Істина і правда.

Гносеологічний вимір істини. Істина як цінність та норматив пізнання. Ціннісна природа істини.

Основні концепції істини та проблема критеріїв наближення людини до істини.  Кореспондентська теорія істини. Проблема критерію істини: поняття відповідності та відображення. Істина: відображення чи конструювання? Позиція радикального конструктивізму: за та проти. Когерентна теорія істини. Проблема експериментального підтвердження логічної узгодженості тверджень. Несуперечливість як критерій істини та значення протиріч в пізнанні. Попперовське розуміння правдоподібності: сильні та слабкі сторони. Основна ідея “семантичного” взначення істини за Тарським. Прагматистська теорія істини. Чи завжди істина корисна? Чи можуть бути порисні помилки? Проблема критерію корисності (врахування безпосередніх та віддалених наслідків наших дій)

Поділ істини по змісту (об’єктивна істина), по об’єму (абсолютна та відносна істина). Гегель щодо процесуальності істини. Системність та повнота істини. Діалектика істини та помилки. Марксизм про діалектику абсолютної та відносної істини. Практика як критерій істини: за та проти. Види практик як критерію істини: матеріально-виробнича, соціальна, практика наукового пізнання (спостереження та експеримент. Невизначенність практики як критерія істини. Проблема прогресу в пізнанні.

Дискусії щодо істини в сучасній філософії. Гайдегеровська теорія істини. Процесуальність істини та проблема суспільного прогресу. Критика сучасних науково-технічних цивілізацій та гайдеггеровське розуміння істини: істина втрачає статус норматива пізнання, набуваючи статус характеристики буття.

Герменевтика та проблема істини (Гадамер та Рикьор). Веріфікація та фальсифікація.

Концепція плюральної істини в постмодерній філософії.

 

Тема 10

Проблеми розвитку пізнання

Еволюційна Епістемологія. Звернення до моделі біологічної еволюції. Пізнання як процес розвитку та процес пристосування. Розвиток пізнання шляхом “проб та помилок”. Що забезпечує функцію “природного добору”?. Дискретні моделі розвитку пізнання. Поняття епістемологічної перешкоди та еепістемологічного розриву. Історичний вимір пізнання

Пізнання в соціокультурному контексті. Поняття внутрішньої та зовнішньої соціальності.Соціум як суб’ект пізнання.. Наукові спільноти та наукові інститути як суб’екти пізнання: їх вплив на процес пізнання. Вплив соціальних структур та пізнавальних традицій на умови пізнання  та на об’єкт і суб’єкт пізнання . Попперовська концепція “епістемології без суб’єкта”: пошук надіндивідуального, вільного від соціальної детермінації суб’екта пізнання. Попперовська критика уявлень про знання як про “ментальний стан”. “За” та “проти” цієї концепції.      

Моделі розвитку пізнання і спрямування цього розвитку.Кореляція між розвитком пізнання, проблемою істини та проблемой пізнання як відображення або конструювання. Розвиток знання як кумуляція нових істин. Метафізичний характер кумулятивістської моделі. Проблема наукових революцій

 

Тема 11. Мова та пізнання

Проблема сутності мови.  Конвенційна чи природна сутність мовних знаків.

Вербальне та невербальне мислення. Взаємозв’язок мови та мислення. Дві моделі мови: холістська (Гумбольдт, де Соссюр, Вітгенштайн, Куайн) та атомарна (Лок, Расел). Взаємозв’язок мислення та мови у цих концепціях. Про характеристики та джерело вроджених ідей. Н. Хомский про вроджений характер мовних правил. Критика Вітгенштайном сенсуалістичного розуміння мови та ідеї приватної мови. Гносеологічні висновки цієї дискусії.

Мова як передумова категорізації світу, оформлення та зберігання інформації. Дискусія щодо ролі мови в пізнанні: як засоба збереження та передачи інформації чи активного агента пізнання. Спосіб існування загального: понятійна форма знання. Знання як зафіксована інформація. Мова як матеріальний носій знань. Мова природна та штучна. Знання як функція комунікації. Мовне та позамовне знання (повсякденне, індивідуальне знання і т.д.)

Проблема значення мовних виразів. Багатоманітність  відносин між  мовними виразами та позамовною реальністю. Семантичні парадокси та їх значення для гносеології.

Поняття мовної гри. Значення як вживання. Багатоманітність відношень між мовними      виразами та позамовною дійсністю. Зв’язок мови з контекстом діяльності.

Куайн щодо невизначенності радикального перекладу. Гіпотеза лінгвістичної відносності Сепіра-Уорфа та її значення для гносеології. Гіпотеза Хомського щодо вродженності мовних правил та її значення для розуміння  суб’екта пізнання.

Мова як інструмент пізнання. Ідея аналізу пізнавальних поблем як мовних (аналітична філософія). Ідея меж мови (Вітгенштайн): чи будь-який зміст може бути виражений в мові. Критика тези щодо достовірності внутрішнього досвіду (Вітгенштайн) Критика персональної мови (Вітгенштайн): не мова спираеться на зміст індивідуальної свідомості, але свідомість набуває означенності завдяки мові.

Мова як форма соціального зв’язку: з суспільством, з Іншим. Гендерні аспекти мови.

 

Тема 12

Еволюція позитивістської епістемології

Поняття «позитивної» філософії (Конт)  Історичні корені позитивізму. Позитивізм та раціоналістична традиція. Відмова від цінностей та науковий підхід  дофілософії.Еволюціонізм Г.Спенсера.

            Концепція «чистого досвіду» Маха. «Принципова координція» Авенаріусу. Принцип економії мислення в емпіріокритицизмі.

            Логічний позитивізм Віденського гуртка. Логічний атомізм.Веріфікація.

            Лінгвістична філософія: основні засади та принципи.

 

Тема 13

Наукове знання: специфіка та структура

Наукове пізнання як специфічний вид людської діяльності. Наукове знання та його специфіка (орієнтація на отримання нового знання, наявність визнанних процедур отримання та перевірки нових знань, системна організація). Будене, наукове, поза наукове, ненаукове знання. Наука як система знань, що історично змінюються.

Структура, форми та методи наукового знання.

Емпіричне знання: специфіка та форми. Методи емпіричного пізнання: спостереженя та експеримент. Питання про незалежну мову спостереження. Теоретичне навантаження мови спостерігача: неадекватність сенсуалізму для аналізу емпіричного рівня пізнання.

 Теоретичне знання: специфіка та форми. Проблема, ідея, гіпотеза, теорія. Структура та функції (систематизація, поясненны, передбачення, практичне застосування) наукової теорії. Структура наукового пояснення. (дедуктивно-номологічна модель; пояснення на основі теоретичних сутностей, що не можна спостерігати).  Проблема теоретичних об’єктів, що не можна спостерігати. Дискусія щодо їх статуса. Реалізм, інструменталізм, редукціонізм. Неможливість редукції теоретичних об’єктів до об’єктів спостереження. Види наукових теорій.

Емпіричні, теоретичні та філософські методи у структурі наукового пізнання.

Співвідношення філософського наукового та соціального пізнання та їх взаємодія.

 

Тема 14.

Еволюційна епістемологія

Проблема демаркації в філософії К.Попера. Критичний раціоналізм К.Поппера: філософські та логічні передумови фальсифікаціонізму. Фальсифікованість теорії та процес фальсифікації. Концепція об”єктивного знання. Модель розвитку науки за Поппером.

Теорія наукових революцій Куна. Поняття наукової парадигми. Поняття наукової спільноти.

Концепція науково-дослідних програм Лакатоша.

Епістемологічний анархізм П.Фейєрабенда. Принцип проліферації. Проблема неможливості співставлення теорій.

 

Тема 15.

Філософські засади, ідеали та норми наукового пізнання та їх роль у розвитку науки

Філософські засади, ідеали, норми наукового пізнання. Основні форми пізнавальних ідеалів та норм: ідеали опису та пояснення, ідеали обґрунтування та доведення, ідеали побудови знань. Рівні норм та ідеалів пізнання: загальний (для будь-якого наукового дослідження), особливий (історично визначений), спеціальний (для певної галузі науки). Соціальна детермінація ідеалів та норм наукового пізнання. Функції ідеалів та норм в емпіричному та теоретичному пізнанні.

Рациональність та наукове пізнання. Історичні форми раціональності. Зміна історичних форм наукового пізнання як зміна історичних форм раціональності. Класична-некласична-постнекласична форми раціональності і відповідні їм історичні форми розвитку науки.

Поняття картини світу. Поняття наукової картини світу. Розвиток пізнання та зміна картин світу.

 

Тема 16.

Проблема обґрунтування наукового знання

Способи обґрунтування знання (критерії науковості). Проблема індуктивного обгрунтування знання. Індуктивний метод Бекона та його відмінність від методів сучасних наук. Методи наукової індукції Міла. “Індуктивний принцип” та питання його обгрунтування. Критика індукції як метода обгрунтування та метода відкриття Поппером. “Контріндукція”  Фойерабенда: рекомендація висувати та захищати гіпотези, що суперечать даним досвіду та визнаним теоріям.

Гіпотеко-дедуктивна побудова наукової теорії та питання щодо експериментального підтвердження гіпотез. Відмінність експериментального підтвердження гіпотез від індуктивного виводу. Основні проблеми, при яких досвід не може виступати засобом верифікації: а/ Неможливість перевірити досвідом загальні твердження (Поппер); б/ теоретичне навантаження мови дослідження; в/ залежність фальсифікації від наявності конкуруючих гіпотез та теорій (Фойєрабенд)

Конвенционалізм про достовірне безперечне знання. Конвенціоналізм Пуанкаре. Поппер про твердження, що не можуть бути фальсифіковані внаслідок захисту конвенцією та догматичною настановою. Вітгенштайн: достовірні твердження, ствердженні як “правила гри”, які не підлягають сумніву, бо є основою перевірок інших тверджень. Поняття парадигми Куна.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Голдстейн М., Голдстейн И. Как мы познаем. М., 1984 С. 37-194// /http://kosilova.textdriven.com/narod/studia3/gnoseology/51_goldsteins.htm
2. Лекторский В.А. Теория познания ( гносеология, эпистемология)// Вопросы философии 1999, № 8
3. Порус В.Н. Эпистемология: некоторые тенденции // Вопр. философии. 1997, №2
4. Лосский Н.О. Чувственная, интеллектуальная и мистическая интуиция. М., 1995
5. Касавин И.Т. Миграция. Креативность. Текст. Проблемы неклассической теории 7.        
6. Соколов В.В.Средневековая философия М.,1979. С.134-144, 162-165, 177-181, 54-358, 407-414
7. Асмус В.Ф. Античная философия  М., 1976. С.48-56
8. Декарт Р. Правила для руководства ума. Соч. В 2-х тт. Т.1.С. 78-91, 326 // http://www.krotov.info/lib_sec/05_d/dek/dekart_1_077.htm
9. Лейбниц Г.В. Новые опыты о человеческом разумении.// http://www.krotov.info/lib_sec/12_l/ley/leybniz_2_047.htm
10. Спиноза Б.  Краткий трактат о  Боге, человеке и его счастье.// ihtik.lib.ru/_
11. Беркли Дж. Три разговора между Гиласом и Филонусом М. 2005 //http://www.i-u.ru/biblio/archive/berkli_tri/00.aspx
12. Локк Дж. Опыт о человеческом разумении.  // Собр. Соч. В 3-х тт.М., 1985. Т.1 С.96-153// http://www.rus-lib.ru/book/37/63/291-304.html
13. Юм Д. Исследование о человеческом разумении//Собр. Соч. В 2-х тт.Т.2. М.,1996. С.21-68 http://filosof.historic.ru/books/item/f00/s00/z0000269/st002.shtml
14. Гегель В.Ф. Кто мыслит абстрактно? //http://www.countries.ru/library/texts/kto.htm
15. Кант И. Критика чистого разума. Предисловие ко второму изданию. М., 1998. – С. 30 – 36  (або:  Кант И. Соч. в 6 тт. Т.3. М., 1964.  С. 84 – 88). //http://kosilova.textdriven.com/narod/studia3/gnoseology/12_intro.htm
16. Кант И. Пролегомены ко всякой будущей метафизике… §§ 5 –30,§40 – 44, 57. //http://kosilova.textdriven.com/narod/studia3/gnoseology/12_prol.htm
17. Фейербах Л.
18. Бергсон А. Творческая єволюция // http://www.koob.ru/bergson/tvorcheskaya_evolucia
19. Лосский Н.О. Чувственная, интеллектуальная и мистическая интуиция// http://www.koob.ru/losskiy/chuvstvennaya_intuiciya
20. Джеймс У. Прагматизм. К..// http://www.philosophy.ru/library/james/pragma.html
21. Лиотар  Ж.-Ф. Ситуация постмодерна// http://lib.ru/CULTURE/LIOTAR/liotar.txt
22. Постмодерн: переоцінка цінностей. Вінниця, 2001. С. 17-42, 259-270, 288-303
23. Фуко М Воля к истине: по ту сторону воли, Власти и сексуальности http://lib.ru/CULTURE/FUKO/istoria.txt
24. Гадамер Х-Г. Істина та метод. К., 1990. С. 38-43, 409-432
25. Джеймс В, Прагматизм К.1995.  С. 25-44, 98-117
26. Хайдеггер М. О сущности истины // Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге. М., 1991. С. 8 – 27.
27. Идеалы и нормы научного исследования. Минск,1992
28. Кун Т. Структура научных революцій. М 1990, Кун Т. Структура научных революций. М., 1976; Гл.10
29. Поппер К Логика и рост научного знания.
30. Лакофф Дж. Женщины, огонь и опасные вещи: Что категории языка говорят нам о мышлении.  М., 2004. С. 28 – 86. //http://my.samara.ru/builder/files/soc/c_26852/2611.html
31. Остин Дж. Значение слова // Аналитическая философия. М., 1993. С.105 – 121. //http://kant.narod.ru/austin.htm
32. Уорф Б. Язык, мысль и реальность // Новое в лингвистике. Вып.1. М., 1960. С.135 – 198
33. Мах Э. Познание и заблуждение. Очерк психологи исследования. Ч.1 Гл. 1-14. М.,
34. Рассел Б. Философия логического атомизма//http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/Rass-fil-log.html
35. Шлик М.  Поворот в философии// Аналитическая философия. Избранные тексты. М.,1993. С.28-49 //http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/Shlik.html
36. Степин В.С., Горохов В.Г., Розов М.А. Философия науки и техники.  М., 2006  гл. 8. Эмпирический и теоретический Уровни научного исследования
37. //http// www.gumer.info/bibliotek_Buks/Science/Step/index.php
38. Поппер К. Логика и рост научного знания.  М.,1983. Гл.5. С.124 – 148. http://kosilova.textdriven.com/narod/studia3/gnoseology/51popper.htm
39. Степин В.С. Теоретическое знание.  М., 2001//    http://ru.philosophy.kiev.ua.pers/stepin/index.htm
40. Лакатос И. История науки и её рациональные реконструкции.// Структура и развитие науки. М., 2001 http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/lacatos.html
41. Поппер К. Эволюционная эпистемология //  Эволюционная эпистемология и логика социальных наук: Карл Поппер и его критики. М.2000. С.57 – 74.
42. Фейерабенд П. Избр. труды по методологии науки. М., 1986. С.375 – 409.
43. Тулмин С. Концептуальные революции в науке// http://www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/Tulmin.htm
44. Фейерабенд П. Ответ на критику // Структура и развитие науки. М., 1978. С.419 – 455.
45. Поппер К. Логика и рост научного знания.  М.,1983. С. 254  - 280   
46. Сокулер З.А.  Проблемы обоснования знаний. – М., 1988.
47. Фейерабенд П. Избр. труды по методологии науки.  М.,1986.  С.160 – 178;

 

 

 

6. ПРОГРАМА З ДИСЦИПЛІНИ

«ФІЛОСОФІЯ СВОБОДИ»

Тема 1.

Тема 1. Вступ до предмету. Головні етапи розвитку поняття свободи.

       Світ людини і проблема самоздійснення. Основні напрямки вияснення змісту свободи та її інтерпретації. Дихотомія свободи і необхідності. Свобода, примус і насильство. Свобода на життя і влада. Свобода у первісному суспільстві: дихотомія "своє" – "чуже".

       Свобода і природа; свобода і суспільство; свобода і "самість"; боротьба за свободу. Свобода і воля. Право на свободу і право на життя – у чому відмінності? Свобода і відкритість. 

Свобода як предмет філософської рефлексії: Свобода як творча цінність людського життя. Свобода і необхідність: концептуальні особливості витлумачення в історії філософії. Свобода дії: внутрішня мотивація чи практична причина?  Головні етапи розвитку поняття свободи в європейській філософії.

 

Тема 2. Розуміння свободи в античній філософії.

       Свобода і вільна людина в Давній Греції. Свобода і повага до людини. Людина як особистий всесвіт. Перикл про свободу і демократію.  Свобода і статус громадянина.

       Свобода вибору і свобода дії. Свобода і необхідність у філософії Платона, Демокріта, Аристотеля, Епікура й Цицерона. Свобода і примус. Свобода і насильство.

 Свобода, власність і держава у вченні Платона. Сократ про чеснотливість як умову свободи людини.

       Аристотель про громадянина і політичний режим. Аристотель про свободу вибору, необхідність і вільну людину в полісі. Свобода вибору і ментальне рішення: значення мови. Свобода і чесноти за Аристотелем; чесноти як норми досконалості.

Демократія і «політія». Етичний контекст вільної людини в Аристотеля: свобода як чеснота і вмілість.

       Морально-етичний простір свободи. Свобода у філософії стоїцизму. Діяльність як зміст життя й умова свободи людини. Філософія як простір інтелектуальної свободи. Свобода і мир як «неподільні блага».

 

Тема 3. Християнський контекст свободи й філософія середньовіччя.

Свобода волі як концепт євангельського одкровення: новий сенс життя людини та її історії. Воля, свобода і благодать. Дискусія про природу свободи між Августином і Пелагієм.

Проблема зла і можливість свободи в творах Северина Боеція й Т. Аквінського.

Свобода волі, судьба і доля в поглядах Еразма Ротердамського й Мартина Лютера.

А. Блаженний про «підступність волі як причину зла». Погляи на свободу волі Пелагія.

Підстави витлумачення свободи як властивості волі, а не розуму в філософії середньовіччя.

Чи здатна «вільна воля» творити зло? - відповідно до поглядів А. Блаженного й С. Боеція.

Чому М. Лютер заперечив наявність концепт «вільної волі» людини?  

 

Тема 4. Свобода як прояв соціальних відносин: лицарство і привілеї

       Свобода як вияв і здійснення соціальних відносин. Свобода як необхідність і як відповідальність. Свобода індивідуальна і свобода колективна або групова. Вільний індивід як продукт історії й специфічних суспільних відносин.

       Свобода людини як фіксація соціальної диференціації й встановлення пільги. Свобода як звільнення від примусу, або встановлений привілей.

        «Велика Хартія вольностей» як документування боротьби за свободу через виборювання пільг і привілеїв. Історичне значення документу. Магдебургське право й колективне звільнення від контролю і примусу влади. Самоврядування і свобода індивіда.

       Від групових привілеїв і вольностей до індивідуальної свободи людини. Свобода й контроль, вільна воля і дисциплінарна влада над тілом.

       Торговельні відносини й формування етосу бюргерства. Від статусу підданства й привілеювання до статусу громадянської рівності всіх перед законом.

 

Тема 5. Розуміння свободи в античності і в новому часі (за Б. Констаном)

Б. Констан про "свободу древніх у порівнянні зі свободою сучасних людей" – характеристика головних ідей праці.

Відмінності між громадським (публічним) і особистим (приватним) життям у зв’язку зі свободою людини античного полісу? (за Констаном)

Свобода і влада. Політичні форми здійснення свободи.

Думки Констана на означення того, що означає свобода (на його час) для англійця, француза чи мешканця Сполучених Штатів Америки. За що Констан критично оцінює погляди Руссо, спонукані його палкою любов’ю до свободи.

У чому, на думку Б. Констана, полягає «небезпека для сучасної свободи» і яку роль тут відіграє «частка політичної влади» ?

 

Тема 6. Модерна концептуалізації індивідуальної свободи

як передумови громадянського суспільства.

Свобода – необхідність – насильство у філософії Нового часу.

Томас Гоббс про індивідуальну свободу як передумову громадянського суспільства.

      Свобода і необхідність у філософії Спінози.

Свобода, розум і знання. Індивідуальна свобода людини як основа природного права і природного закону (за Т. Гоббсом).Розрізнення природного права і природного закону як шлях від підданства до громадянства. Дух законів як дух розуму.

       Свобода і рівність. Ліберальна традиція свободи. Джон Локк про свободу і громадянські права як умову поділу влади і подолання тиранії й деспотії. Розрізнення між «природною свободою» і «свободою громадянською», або соціальною. Джон Локк про свободу як правову передумову громадянського суспільства і подолання політичної тиранії.

Свобода праці і приватної власності як головна мета громадянського спільнотворення. Свобода як основа дискурсу конституціалізму.

     

 

Тема 7. Філософія Просвітництва

як обґрунтування індивідуальної і соціальної свободи.

       Ідея індивідуальної свободи як основа ідеології Просвітництва. І. Кант про свободу в сенсі універсальних принципів розуму в практичній поведінці та естетичному судженні. І. Кант про свободу в контексті теоретичного і практичного розуму. Свобода як передумова автономії моралі. Прагнення до свободи як прагнення до всесвітнього громадянського миру.

      Умови свободи і правова держава. М. Монтескє і Ж-Ж. Руссо про індивідуальну свободу людини й подолання абсолютизму влади. Свобода індивідуальна і свобода колективна.

       Кант про свободу в аспектах теоретичного і практичного розуму.

       Свобода, суспільство і соціальна система. Вигоди й втрати від свободи. Свобода як здійснення бажань і як обмеження бажань. Свобода як прагнення і як змога його здійснення. Свобода як справедливість. Зародження соціалістичної ідеї соціальної свободи.

       Ідеал нового суспільства як суть програми Просвітництва.

Свобода як джерело права. Співвідношення природних і громадянських прав.

«Декларація прав людини і громадянина». Свобода, рівність і братерство як ідеологія революції. Національна свобода як умова легітимації дмократичної державної суверенності.

 

Тема 8. Між соціально-культурною звичаєвістю та модерною свободою

       Дійсність і розум. Звичаєвість і право. Філософія права і філософія держави.

Індивідуальна свобода як розкриття ідентичності та автентичності людини. Проблема визнання здібностей людини та її самоздійснення. Свобода і власність. Відчуження і відвласнення. Зміни у соціальній стратифікації суспільства як звільнення від феодальної залежності. Свобода як інтелектуальне джерело формування нової уявленої спільноти.

       Громадянська спільнота і національна держава. Громадянське суспільство як структура вчинків і норм, зорієнтованих сенсом розуміння свободи. Диференціація державної влади і суспільного життя.

       Звичаєвість і право в філософії Й. Фіхте. Ґ. В. Ф. Геґель про основи філософії права та інституалізовані форми свободи. Від сім’ї до громадянського суспільства і національної держави.

       Розкріпачення людини як критерій соціального і морального прогресу. Етатична концепція свободи та її правові наслідки.

 

Тема 9: Проблема політичної свободи й англо-американська традиція свободи

       Три джерела англійської традиції свободи: 1. Англосаксонська громада;

Англійське громадське право: а) “Магна Карта” або Хартія вольностей; б) парламент і королівська влада; в) закон громади (Common Law), три елементи громадського права. Англійська революційна практика (1640-1688)

       Витоки політичної свободи. Парламент і королівська влада – від протистояння до взаємодії.

       Закон громади (Common Law) як явище публічної свободи й солідарності.

Англійська революційна практика (1640-1688). Трагічний досвід свободи й революційної боротьби від О. Кромвеля.

       Свобода і рівність у демократичному суспільстві. Терпимість, плюралізм і свобода. Правове гарантування свободи. Ідея Божистого походження людини. Неприйняття ідеї зміни людської природи.

       Правове гарантування свободи. Американський опір колоніальній політиці: від Декларації Незалежності до Конституції. Конституція в її відношенні до свободи.

 

Тема 10. Політична свобода в континентальній традиції та її національні особливості.

       Європейська філософія про свободу, рівність і справедливість. Проблема демократичного врядування і справедливого суспільства. Національність і представницьке врядування.

       Барон де Монтеск’є (1689-1755): конституційна основа справедливого врядування. Громадянські чесноти і конституція.

       Ж.-Ж. Руссо про філософські принципи завоювання свободи. Теорія соціального контракту. Ідея зміни людської природи: людина, щоб стати вільною, має бути змінена. Свобода природна і громадянська. Руссо про владу як втілення єдиної загальної волі. Негативна оцінка середнього класу як буржуазного. Руссо і революція. Соціальний контракт Руссо (1762).

       Французька революція як головна подія нової європейської історії. Франція напередодні революції. Універсальні ідеї французької революції. Проголошення прав людини: люди народжені вільними й рівними в правах, людина має право на свободу, власність й непокору закріпаченню й насильству.

Терор натомість свободи.

 

Тема 11. Марксистське тлумачення свободи

       Загальнометафізичні ідеї марксизму та візія економічного звільнення людини. Критика Марксом громадянських свобод як буржуазних.

       Свобода як пізнана необхідність. Від індивідуальної свободи до свободи родової і колективної. Пролетарі і буржуазія: проблема відчуження особи від власної свободи.

       Комунізм як регламентація свободи і здібностей особи.   

       Відхід від принципу верховенства права на користь верховенству закону як здійсненню колективної волі. Злиття політичної сфери і суспільного життя як передумова тоталітаризму.

       Дискурсивні принципи і соціально-політична практика марксизму. Ідеологічні, метафізичні (філософські) та політичні передумови тоталітаризму. Ставлення Маркса й Енгельса до національної свободи й емансипації слов’янських народів.

       Неомарксистський ревізіонізм громадянських свобод у концепції громадянського суспільства А. Грамші.

 

Тема 12. Індивідуальна свобода і межі суверенності індивіда (есе Дж. С. Мілла).

       Свобода індивіда і суспільний примус: що може бути достатньою підставою для втручання суспільства або держави в особисте життя людини?

       Межі суверенності індивіда й межі влади суспільства. Розмежування вад характеру й моральних пороків.

 Свобода – обов’язок і відповідальність. Особиста поведінка й публічний контроль.

       Свобода, талант і геніальність людини. Витлумачте думку Дж. С. Мілла: «Геній може вільно дихати лише в атмосфері свободи».

       Соціальне становище жінки до ХХ ст. Причини й умови поневолення. Церква і християнство: вплив на становище жінки. Приватна сфера й юридичне становище жінки на прикладі сім'ї в Англії  ХІХ ст.

       Свобода жінка та шляхи досягнення суспільної рівноправності.

 

Тема 13. Свобода як передумова політичної легітимації влади. Національна свобода і націоналізм

       Нація як джерело легітимної суверенності й достатня підстава гарантування громадянських прав. Прапор національної свободи народів. Національна ідея як ідеологія соціальної, політичної й економічної модернізації суспільного життя. Ідея національного суверенітету та її гуманітарна, політична і правова легітимація.

       Національна свобода і націоналізм. Свобода вибору і національне укорінення. Трансформація ідеї людини під впливом здійснення громадянських свобод і принципу верховенства права.

       Полеміка щодо природи націоналізму. Націоналізм і демократія. Історичні та політичні форми націоналізму. Націоналізм ліберальний, або громадянський. Небезпека націоналізму. Націоналізм авторитарний і тоталітарний.

 

Тема 14. Між негативною і позитивною свободою – концептуальні суперечності й політична практика

       Два способи міркувати про природу свободи. Свобода як відсутність перешкод зовнішнього плану. Свобода в присутності контролю чи самоконтролю зі сторони діяча. Бути вільним – це бути чи не бути самодетермінованим.

       Два концепти свободи (За Ісаєю Берліном).Свобода як контроль власних пристрастей і бажань. Свобода і особистий план розвитку.

       Поняття «негативної» свободи та його концептуальні засади. Поняття «позитивної» свободи, його концептуальні засади. Проблема «справжнього» і «несправжнього» Я.

       Свобода як раціональне самокерування і як відсутність такого. Самовизначення як встановлення самоконтролю.

       Публічний і приватний простори свободи. Інтимна сфера людини і проблема її недоторканості.

       Самовизначення індивіда у концепції свободи І. Берліна. Поняття негативної свободи як основа ліберального світогляду. Поняття позитивної свободи та його політичні імплікації.

       Свобода і соціальний статус. Пошук статусу як компенсаційне прагнення нестачі свободи. Соціалістичне й республіканське розуміння й тлумачення свободи людини і суспільства. Домінування як сучасна дискурсивно-етична загроза для індивідуальної свободи людини.

 

Тема 15. Індивідуальна, соціальна і політична свобода в традиції теологічної філософії

     Людське життя як вдихання Духа. Свобода і Провидіння. Покликання до свободи. Спадковий гріх людини і звільнення в традиційному й екзистенційному аспектах.        Проблема самореалізації. Пов’язання світом і звільнення від світу. Свобода як простір гри. Невизначеність людини як її відкритість перед Богом. Релігія і громадянські свободи. Терпимість і толерантність. Любов до Іншого як центральний пункт звільнення людини.

       Релігійні джерела Західної цивілізації та причини сучасної кризи.

       Ж. Марітен «Завоювання свободи» - головні ідеї праці. Проблема розуму і волі у здійсненні свободи за Ж.Мартеном. Шлях до свободи як розрізнення правди і фальші (за Мартеном). Індивідуальна свобода і політична незалежність.

 

Тема 16.  Свобода і відповідальність як дискурсивно-етична практика

       Свобода як цінність. Еволюційний підхід до свободи: значення спонтанності у житті суспільства та його розвитку. Свобода, розум і традиція.

       Космос і таксис у концепції свободи Ф. Гаєка. Право і законодавство.

       Нігілізм як прояв розуміння свободи. Втеча від свободи. Свобода як звільнення, як бунт і сваволя. Критика цинічного розуму.

      Сенс свободи у філософії екзистенціалізму Сартра і Камю.

       Комунікативно-практичні засади свободи як відповідальності. Свобода як інтелектуальний дискурс: сміх, критика, іронія. Наративні умови свободи. Концепція наративної відповідальності П. Рікера.

      Від імперативу свободи Сартра до комунікативної відповідальності. Суть «комунікативної свободи» та підстави її здійснення.

       Головні ідеї тексту М. Ріделя «Свобода і відповідальність». Чотири головних контексти витлумачення зв’язку «свободи» і «необхідності».

       Відмінності між обов’язком і відповідальністю як відмінності між мораллю та етичністю. Відмінність між теоретичними і практичними аспектами свободи в сучасності.

      Характеристика зв’язку між свободою реальною, політичною і правами людини. Правова свобода та її поняття. Право як система розумного порядку свободи.

       Дискурсивні джерела диктатури і демократії. Свобода в аспекті трьох дискурсивно-етичних практик: свободи-автентичності, патерналізму й клієнталізму, нігілізму й анархії. Політичний устрій вільного народу. Свобода в суспільній і філософській думці України.

 

 

Тема 17. Свобода як громадянсько-правовий поступ і глобалізація

       Свобода і політичні режими у ХХ столітті: авторитарний, тоталітарний і демократичний режими. Вертикальні і горизонтальні мережі суспільних взаємозв’язків. Свобода й ієрархія. Добровільна дія і суспільна синергія. Свобода, справедливість і соціальний капітал.

       Свобода в контексті глобалізації. Сучасні загрози для свободи людини та їх концептуально-теоретичні пастки.

       Ліберальне і комунітаристське тлумачення свободи: особливості сучасної дискусії. Свобода і чесноти з погляду сучасної філософії. Чи може патріотизм бути чеснотою?

    Свобода як критерій громадянсько-правового поступу в європейській цивілізації.   

       Свобода і тоталітарна влада. Головні загрози для свободи в минулому й сучасності.

Відмінності між класичним ліберальним, лібертаристським і комунітаристським витлумаченням свободи. Свобода і патріотизм. Проблема малоросійства в Україні.

      Свобода в інтелектуальній і політичній сферах України. М. Драгоманов і Іван Франко про свободу людини і народу. Проблема малоросійства в поглядах М. Хвильового, Є. Маланюка, Є. Сверстюка. Україна на шляху до громадянської ідентичності.

 

ПЕРЕЛІК КОНТРОЛЬНИХ ПИТАНЬ ДО КУРСУ

1. Визначте основні принципи витлумачення поняття свободи у філософії Аристотеля.
2. У чому полягає відмінність між свободою в античності і свободою в модерний час (за Б. Констаном).
3. Аристотель про свободу вибору і вільну людину у полісі. Який існує зв'язок між свободою і дією і чим він обумовлюється?
4. Назвіть основні політичні режими за Аристотелем і дайте коротку характеристику у зв’язку з проблемою свободи.

5.Що таке чесноти і який зв'язок вони мають зі статусом громадянина полісу. Які чесноти Аристотель вважає притаманними для вільних людей? Чи притаманні чесноти для раба?

1. Свобода і вибір за Аристотелем. Запропонуйте характеристику вільного вибору за Аристотелем. Вкажіть, чи є вільний вибір людини свідомим? Яке значення у вільному виборі належить процедурі рішення?
2. За що Б. Констан критично оцінює погляди Руссо, спонукані його «палкою любов’ю до свободи»? – за поняття: а) колективного суверенітету”; б) “колективної влади”; в) “соціальної влади”; г) “соціального договору”; д) “індивідуальної свободи”. Запропонуйте власне пояснення.
3. За Аристотелем, вільно народжені, на відміну від рабів, мають свободу внаслідок вибору і боротьби, чи завдяки природі? Обґрунтуйте свою думку посиланнями на міркування Аристотеля.

9.У чому полягає зв'язок між реальною і політичною свободою і правами людини?

1. Про які відмінності між громадським (публічним) і особистим (приватним) життям говорить Б. Констан, характеризуючи свободу людини античного полісу ?
2. У якому зв’язку, за Б. Констаном, перебуває свобода людини з політичною свободою і про яка її нова форма є вкрай важливого для Нового часу ?
3. У чому особливості «сучасної свободи», у порівнянні зі свободою людини античного полісу, за визначенням Б. Констана ?
4. У чому, на думку Б. Констана, полягає «небезпека для сучасної свободи» і яку роль тут відіграє «частка політичної влади» ?
5. Б. Констан називає низку причин, з яких у Новий час «індивідуальне існування менш поглинається існуванням політичним» - назвіть такі причини.
6. Нація як необхідна умова запровадження конституційного контролю влади і гарантування громадянських прав.
7. Поясніть відмінності між правами людини і громадянськими правами.
8. Наведіть міркування Аристотеля про свободу у природі і у мистецтві: поясніть його думку.
9. У якому співвідношенні перебуває поняття свободи відносно понять необхідності і випадковості в концепції Аристотеля?
10. Охарактеризуйте релігійний контекст розуміння свободи і, зокрема, християнський.
11. У якому зв’язку, за Б. Констаном, перебуває свобода особиста і свобода політична в Античності і в Новий час?
12. З'ясуйте поняття "громадянин" за Аристотелем. Чи обумовлюється чеснотливість громадян устроєм держави?
13.  Чия влада  (за Аристотелем) найкраща – влада досконалого мужа чи влада досконалих законів?
14. Назвіть основні політичні режими за Аристотелем.
15. У чому полягає взаємозв’язок між поняттям свободи і концептом virtu ?
16. Чи є тотожними висловлювання «людина є вільною від природи» та «людині дарована свобода волі»? Поясніть свою думку, опираючись на думку Августина Блаженного.
17.  Наведіть думки Б. Констана на означення того, що означає свобода (на його час) для англійця, француза чи мешканця Сполучених Штатів Америки?
18. Томас Гоббс про індивідуальну свободу як передумову громадянського суспільства. Свобода – необхідність – насильство.
19. Розрізнення природного права і природного закону (за Гобсом) як шлях від підданства до громадянства. Дух законів як дух розуму. Правові передумови миру і справедливості.
20. Джон Локк про свободу і громадянські права як умову поділу влади і подолання тиранії і деспотії.
21.  Розрізнення між «природною свободою» і «свободою громадянською», або соціальною (за Дж. Локком). Свобода праці і приватної власності як головна мета громадянського спільно творення.
22. Розкрийте зміст свободи за Гоббсом і поясніть яким чином вона пов'язується із соціальним ладом? Чи свобода означає відсутність необхідності і примусу?
23. Що, за Гоббсом, має перевагу: влада закону чи влада суверена? Порівняйте аргументи Гоббса з аргументами Аристотеля на названу проблему.
24. Чому концепція Т. Гоббса  вважається найреволюційнішою соціальною теорією для свого часу?
25. Що є джерелом породження власності та привласнювання того, що "спочатку не належало нікому" (за Локком)?  
26. Назвіть, за А. Фергюсоном, що лежить в основі формування громадянського (цивільного) суспільства.  
27. Концепція прав людини Т. Пейна. Свобода як джерело природних прав і соціальних.
28. Співвідношення «природних прав» і «громадянських прав» за Т. Пейном.
29. Статус вільної людини згідно з «Великою Хартією вольностей».
30. Що таке манумісія і яким чином акт манумісії впливав на соціальний статус людини?
31. Соціальні особливості здобуття міської свободи у Європейській цивілізації.
32. Взаємозалежність і відмінність між «нерухомим багатством» і «рухомим багатством» та правами на власність у традиційному аграрному суспільстві.
33. У чому полягає суть революційної зміни щодо зв’язку між «нерухомим багатством» і владою (правами) над людьми?
34. Назвіть і охарактеризуйте принаймні дві особливості свободи Нового часу.
35. У чому полягає суть опозиції між гетерономією й автономією щодо визнання свободи людини?
36. Основні принципи «Декларації прав людини і громадянина» прийнятої Національною асамблеєю Франції.
37. Нація як джерело легітимної суверенності й достатня підстава громадянських прав. Національна свобода і націоналізм. Що таке ліберальний, або громадянський націоналізм?
38. Характеристика змін у соціальній, економічній, правовій, політичній та гуманітарній сферах суспільного життя, викликаних здійсненням свободи людини та її громадянських прав у Західній цивілізації в добу Нового часу (Модерну).
39. Характеристика головних іей філософії свободи за працями   Дж. С. Мілла.
40. Поясніть взаємозв'язок між громадянськими свободами суспільства та його національним суверенітетом і демократією.
41. Дві концепції свободи І. Берліна.
42. Характеристика концептуальних джерел республіканської свободи
43. Концептуальні витоки соціалістичної свободи.
44. Особливості марксистського тлумачення свободи.
45. Концепція свободи М. Адлера.
46. Рівні свободи як рівні самоздійснення. Визначте відмінність між поняттями «самоздійснення», «самореалізація», «самоутвердження», «самовизначення».
47. Свобода – необхідність – примус – насильство: визначення взаємозв’язку у приватному і політичному аспектах.
48. Поняття обставинної свободи – запропонуйте повне визначення з власним поясненням.
49. Якими суперечностями характеризує М. Рідель свободу у пізній схоластиці та у добу Реформації? У чому суть комунікативного підходу до свободи людини?
50. Поняття свободи самовизначення – запропонуйте повне визначення з власним поясненням.
51. Якими суперечностями характеризує М. Рідель свободу у філософії Нового часу і за сучасних умов? У чому суть комунікативного підходу до розуміння свободи?
52. Нація як необхідна умова запровадження конституційного контролю влади за Т. Пейном.
53. Поняття націоналізму. Громадянський націоналізм і націоналізм авторитарний.
54. Чи є свобода у її негативному визначенні, за М. Ріделем, властивістю, яка належить людині (від народження)? Обґрунтуйте думку.
55. Поняття обставинної свободи – запропонуйте повне визначення з власним поясненням.
56. Поняття природної свободи самовизначення – запропонуйте повне визначення з власним поясненням.
57. Зважаючи на історично змінні умови життя і перебіг подій, чи має свобода якусь певну константу? У чому її знаходить Рідель?
58. Поняття набутої свободи самовдосконалення – запропонуйте повне визначення з власним поясненням.
59. У чому полягає зв'язок між реальною і політичною свободою і правами людини? Чому Рідель вважає, що «по­силання на свободу мають підставу лише тоді, коли вона має підстави у праві»?
60. Які аргументи Ви можете висловити з приводу принципу “свободи волі”? Чи має індивід спроможність визначати свою волю?
61. Чи правильно вважати, що «людина є приреченою на свободу» (як це вважав Ж. П. Сартр) з погляду комунікативної філософії? Обґрунтуйте свою думку.
62. У чому полягає відмінність між обов’язком і відповідальністю? Що є основою того, що свобода стосується топіки відповідальності?
63. У чому полягає зміст інтерсуб’єктивності як трансцендентальної передумови свободи за М. Ріделем?
64. Основні ідеї та поняття комунікативної філософії.
65. Охарактеризуйте ідейний зміст комунікативної філософії.
66. Свобода у філософії Просвітництва: І. Кант і Т. Пейн.
67. Про які два типи етики говорить М. Рідель, посилаючись на М. Вебера? Поясніть у чому полягає відмінність між ними і яке вони мають відношення до свободи людини.
68. У чому, за М. Ріделем, полягає відмінність між теоретичним і практичними аспектами свободи у сучасності?
69. У чому суть «комунікативної свободи» і на які підстави для її здійснення вказує М. Рідель?
70. Чи є сучасна українська дійсність достатньою підставою для здійснення комунікативного рівня свободи?
71. Охарактеризуйте поняття «набутої свободи». Яким чином вона пов’язана з життям людини і суспільства?
72. Якими суперечностями характеризує М. Рідель свободу у філософських школах пізньої античності і за сучасних умов? Що таке комунікативна свобода?
73. Концепція свободи М. Адлера. Рівні свободи як рівні самоздійснення. Визначте відмінність між поняттями «самоздійснення», «самореалізація», «самоутвердження», «самовизначення». Суть політичної свободи і свободи колективної за М. Адлером.
74. Характеристика головних ідей праці Ж.Ж. Марітена «Завовання свободи».
75. Чому М. Рідель вважає, що розуміти і тлумачити свободу як «природну властивість» - не правильно? У чому полягають підстави саме такого тлумачення свободи?
76. Як Ви розумієте відому сентенцію про те, що «свобода – це пізнана необхідність»?
77. У чому полягає ліберальне і комунітаристське тлумачення свободи? Визначте предметне поле дискусії між ними і вкажіть відомих представників.
78. Яким чином, на ваш погляд, проблема "малоросійства" пов’язана з проблемою "культурного укорінення"? Назвіть відому вам працю, у якій дається визначення останнього.
79.  Головні контексти витлумачення зв’язку «свободи» і «необхідності».
80. Як ви розумієте концепт «самоствердження» відносно свободи Іншого?
81.  Свобода вибору і культурне вкорінення: малоросійство як ментальний продукт імперсько-колоніальної політики в Україні.

 

Рекомендована література.

1. Хрестоматія: "Соціальні, економічні та релігійні виміри свободи: Збірник текстів" / Уклали: А. Карась, Ю. Біленко. – Львів, 2002.
2. Карась А. Філософія громадянського суспільства у класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях. – Київ-Львів, 2003. 540 с.
3. Лібералізм. Антологія. – К.: Смолоскип, 2002.
4. Консерватизм. Антологія. – К.: Смолоскип,
5. Націоналізм. Антологія. – К.: Смолоскип,
6. Соціальні, економічні та релігійні виміри свободи: Збірник текстів / Уклали: А. Карась, Ю. Біленко. – Л.: ЛНУ імені Івана Франка, 2003.
7. 7.    Арендт Х. Що таке свобода? // Арендт Х. Між минулим і майбутнім. – Київ: Дух і Літера, 2002. – С. 151-182.
8. Гаєк Ф. Цінність свободи // Лібералізм. Антологія. 2-ге видання. – К.: Смолоскип, 2009. Булатов М. О. Головні етапи розвитку поняття свободи в історії європейської філософії // Людина в цивілізації ХХІ століття: проблема свободи. – К.: Наукова думка, 2005. – С. 5-49.
9. Платон. Апологія Сократа // Платон. Діалоги. – К.: Основи, 1995. – С. 20-40.
10. Аристотель. Політика. –  К.: Основи, 2000.
11. 11.    Сенека Луцій Анней. Моральні листи до Луцілія. Переклад Андрія Содомори. – К. : Основи, 1996. – С. 251-263 (лист LXXIII), 547-552 (лист СХХІІ).
12. Бауман З. Свобода. – М.: Новое издательство, 2006.
13. Берлін І. Чотири есе про свободу. – К.: Основи, 1994. Рьод В. Шлях філософії: з ХУІІ по ХІХ століття. – К.:Дух і літера, 2009.
14. Пейн Т.  Права людини / Пер. з англ. – Л.: Літопис, 2000.
15. Речицкий В. Политический предмет конституции. – К.: Дух і літера, 2012.
16. Руссо, Жан-Жак. Про суспільну угоду, або принципи політичного права / Пер. з фр. та ком. О. Хома. — К: Port-Royal, 2001.
17. Токвіль А. Давній порядок і революція. – К.: К.: Юніверс, 2000.
18. Маркс К. До єврейського питання // Маркс К.,Енгельс Ф. Твори.– Т.1.- К.:Держ. вид-во політ. л-ри УРСР, 1958.
19. Маркс К. Листи з „Deutsch – Franzцsische Jahrbьcher” // Маркс К., Енгельс Ф. Твори. – Т. 1. - К.:Держ. вид-во політ. л-ри УРСР, 1958.
20. Мілл Дж. С. Про свободу. – К.: Основи, 2001.
21. 21.    Валіцький А. Марксизм і стрибок у царство свободи. Історія ко­муністичної утопії. Пер. з польської. – К.: Всесвіт,1999. – 509с.
22. Тейлор Ч. Етика автентичності. – К.: Дух і літера, 2002. – С. 5-47; 89-100.
23. Попер К. Відкрите суспільство та його вороги. Том 1. К.: Основи, 1994. – С. 191-226.
24. Франко І. До історії соціалістичного руху // Франко І. Мозаїка. – Львів: Каменяр, 2001.
25. Франко І. Соціалізм і соціал-демократизм // Франко І. Мозаїка.
26. 26.    Міл, Джон Стюарт Поневолення жінок // Міл, Джон Стюарт Про свободу: Есе. – К: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2001. – С. 367-413, 441. ( Розділ І та ІІ).
27. Маланчук-Рибак О. Жінка в історії: навчальна хрестоматія для студентів історичних та гуманітарних факультетів університетів. – Львів, 2002. – С. 117-185.
28. Тейлор Ч. Що негаразд з негативною свободою // Лібералізм. Антологія. – К.: Смолоскип, 2009. – С. 620-639.
29. Грей Дж. Про негативну і позитивну свободу // Лібералізм. Антологія. – К.: Смолоскип, 2009. – С. 600-620. Також електронний ресурс:
30. Фітцжеральд Д. "Ідея свободи" Адлера // Соціальні, економічні та релігійні виміри свободи: Збірник текстів. - С. 5-13.
31. Сартр Ж. П. Буття і ніщо. Нарис феноменологічної онтології. – К.: Основи, 2001. – С. 96-131 (Нещирість); 598-517, 751-756 (свобода, відповідальність).
32. Рідель М. Свобода і відповідальність // Ситниченко Л. А. Першоджерела комунікативної філософії. - К.: Либідь, 1996. – С. 68-84.
33. Камю А. Бунтівна людина / Вибрані твори у трьох томах. Том 3. – Харків: Фоліо, 1997. – С. 232-245, 261-264, 326-336. 
34. Апель К. О. Дискурсивна етика як політична етика відповідальності в ситуації сучасного світу // Єрмоленко А. М. Комунікативна практична філософія. Підручник. - К.: Лібра, 1999. – С. 395-413.
35. Рікер П. Сам як інший. – К.: Дух і літера, 2000. – С. 138-152; 169-176, 183-203.
36. Рікер П. Концепт відповідальності // Рікер П. Право і справедливість. К.: Дух і літера, 2002. – С. 42-72.
37. Гаєк Ф. Конституція свободи. – Львів: Літопис, 2002. – С. 77-91 (відповідальність і свобода).
38. Гаєк Ф. Право, законодавство і свобода. – К.: Аквілон-Прес, 2000. – С. 16-22, 29-33, 58-61. Белламі Р. Три моделі прав і громадянства // Лібералізм. Антологія. – К.: Смолоскип, 2002. – С. 974 – 997.
39. Арендт Х. Джерела тоталітаризму.– К.:Дух і літера,2002.–С. 37-45, 216-221, 316-354, 439-469.
40. Тейлор Ч. Непорозуміння: дебати між лібералами і комунітаристами // Сучасна політична філософія. Антологія. – С. 524 – 544.
41. Макінтайр Е. Чи є патріотизм чеснотою? // Сучасна політична філософія. Антологія / Пер. з англ. – К.: Основи, 1998. – С. 486 – 524.
42. Маланюк Є. Малоросійство / Книга спостережень. Том другий.- Торонто: Гомін України, 1966. – С. 229-247.   
43. Вейль С. Укорінення. Лист до клірика.- К.: "Д. Л.", 1998. – С. 36-105.
44. Рябчук М. Від Малоросії до України: парадокси запізнілого наці­єтворення. – К.: Критика, 2000. ­– С. 220 – 234.
45. Хвильовий М. Україна чи Малоросія? // Хвильовий М. Твори у двох томах. Том 2. – К.: Дніпро, 1991.
46. Карась А. Громадянська ідентичність як чинник демократичного розвитку України // Rethinking Democracy – Kyiv Club,2011
47. Речицкий В. Политический предмет конституции. – К.: Дух і літера, 2012. – С. 304-324, 341-356.
48. Еліас Н. Процес цивілізації. К.: Альтернативи, 2003.
49. Лісовий В., Проценко О. Націоналізм, нація та національна дер­жава // Націоналізм. Антологія. – К.: Смолоскип, 2000.- С. 11 – 37.
50. Грінфельд Лія. Типи націоналізму // Націоналізм. Антологія. – К.: Смолоскип, 2000. – С. 688 – 704.
51. Кимліка В. Цінність культурного членства // Лібералізм. Антологія.- К.: Смолоскип, 2002.- С. 385-399.
52. Вейль Симона. Укорінення. Лист до клірика / Пер з франц. – К.: Дух і літера, 1998.
53. Андерсон Б. Уявлені спільноти. Уявлення щодо походження і поширення націоналізму. – К.: Критика, 2001.
54. Сміт Е. Д. Націоналізм та історики / Пер з англ. // Націоналізм. Антологія / Упоряд. О. Проценко, В. Лісовий. – К.: Смолоскип, 2000.
55. Гелнер Е. Нації та націоналізм // Націоналізм. Антологія. – К.: Смолоскип, 2000.
56. Тамір Я. Ідея Людини // Лібералізм. Антологія / Упоряд. О. Про­ценко і В. Лісовий. – К.: Смолоскип, 2002. – С. 368 – 385.
57. Маланюк Є. Творчість і національність // Маланюк Є. Книга спо­стережень. Том другий. – Торонто: Гомін України, 1966. – С. 21 - 39.
58. Карась А. Людина, суспільство, демократія у поглядах Томаша Масарика // Сучасність. – 2000. – № 12. – С. 135-144.
59. Шпорлюк Р. Шляхи формування нації і громадянського суспільства в пострадянських країнах. – К.: Основи, 2001.

 

 

 

7. ПРОГРАМА З ДИСЦИПЛІНИ

«ФІЛОСОФІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ НАУКИ»

 

Тема 1.

Феномен науки і предмет філософії науки.

            Проблема виникнення науки та особливості науково-пізнавальної діяльності.

            Основні етапи розвитку науки. Наука і філософія. Наука і мистецтво.

            Класичний ідеал раціональності. Зразки початків наукового методу (Г. Галілей,

Ф. Бекон, Р. Декарт).

            Глобальні наукові революції як зміна засад науки. Некласичний та постнекласичний типи наукової раціональності.

    

Тема 2.

Позитивістська концепція співвідношення філософії і науки.

            Концепція наукового пізнання. Індуктивний метод і поняття позитивних наук (О. Конт, Г. Спенсер, Дж. Мілль)

            Другий позитивізм – емпірична теорія досвіду  (Е. Мах, Р. Авенаріус).

            Методологічна концепція прагматизму (Ч. Пірс, В. Джеймс) та конвенціоналізму (А. Пуанкаре).

 

Тема 3.

Неопозитивізм — третій позитивізм.

            Методологія неопозитивізму. Логічний атомізм. Принцип верифікації.

 Філософський зміст в основоположеннях математики. Д. Гільберт та теорема Гьоделя про неповноту формальних систем.

Факт як логічний атом. Логічна та фізична картина світу. Парадокс Рассельє.

 «Логіко-філософський трактат» Л. Вітгенштайна: уявлення про метод, завдання філософії та розуміння фактів, речень, фізичних констант.

 «Філософські засади фізики» Р. Карнапа як обґрунтування концепції фізикалізму.

 

Тема 4.

Постпозитивізм: критичний раціоналізм К. Поппера.

            Від верифікаціонізму до фальсифікаціонізму Поппера-Лакатоша. Критика логічного позитивізму.

Методологічні вимоги до наукових теорій.

Ріст наукового знання і проблема об’єктивної істини. К. Поппер про три світи.

Зв’язок епістемології та соціальної філософії.

 

Тема 5.

Т. Кун «Структура наукових революцій»: концепція історичної динаміки науки.

            Проблема динаміки знання в філософії науки. Співвідношення філософії та історії науки.

Поняття парадигми та її структура.

Наукова революція як зміна парадигм. Нормальний і революційний періоди в розвитку науки.

Поняття наукового співтовариства та його роль в розвитку науки.

 

Тема 6.

Проблема традицій в розвитку науки.

            Еволюційна епістемологія С. Тулміна.

            «Анархістська епістемологія» П. Феєрабенда.

 Тематичний аналіз науки у Д. Холтона.

 

Тема 7.

Структура наукових досліджень.

            Емпіричний та теоретичний рівні наукового пізнання, їх особливості і структура.

            Філософські основи науки.

Наукова картина світу.

Ідеали та норми науки; стилі наукового мислення.

 

Тема 8.

Методологія наукового дослідження.

Форми наукового дослідження: науковий факт, проблема, гіпотеза, теорія. Метод.

Методи наукового дослідження на емпіричному та теоретичному рівні наукового пошуку.

Загальнонаукові методи і підходи пізнання.

Логічні та евристичні методи і підходи пізнання.

 

Тема 9.

Особливості соціогуманітарного пізнання.

Науки природничі та науки гуманітарні, науки про природу та науки про дух (В.Дільтей, В. Віндельбанд, Г. Ріккерт).

Методологія соціальних наук М. Вебера.

Філософська герменевтика Г. Гадамера.

Специфіка гуманітарного пізнання: розуміння і опис, розуміння та інтерпретація, розуміння та пояснення.

Структуралістське розуміння методології соціогуманітарних наук.

М. Фуко: «гра істини» та «влада-знання».

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Добронравова І. С., Сидоренко Л. І., Петрущенков С. П., Шашкова Л. О. Філософія науки. — Київ, 2002.
2. www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html (Розділи  «Генеза науки», «Глобальні наукові революції і зміна історичних типів наукової раціональності»)
3. Степин В. С. Философия науки. Общие проблемы. — Гл. 3, С. 191-206.
4. Мамардашвили М. Идея преемственности и философская традицыя. /Из книги «Как я понимаю философию». —  М.: «Прогресс», 1990. — С. 91-90.
5. Микешина Л. А. Философия науки. Хрестоматия. — М., «Флинта», 2005.
6. Гл. 3. Общая методология науки. Ф. Бэкон — С. 156-157.
7. Гл. 3. Общая методология науки. Р. Декарт — С. 160-164.
8. Гл. 4. Методология исследования в естевственных науках. Г Галилей — С. 278-281.
9. Философия ХХ века. Под ред. Добрынина В. И. — М.: Знание, 1997 — С. 61-72.
10. Микешина Л. А. Философия науки. Хрестоматия. — М., «Флинта», 2005.
11. О. Конт — С. 85-89.
12. Ч. Пирс — С. 164-167.
13. Е. Мах — С. 296-299.
14. А. Пуанкаре — С. 299-302.
15. Чуйко В. Л. Рефлексія основоположень методологій філософії науки. — Київ.: Центр практичної філософії, 2000. — С. 125-130.
16. Вітгеншайн Л. Логіко-філософський трактат. Tractatus Logico-Philosophicus, Філософські дослідження. — К.: Основи, 1995.
17. Микешина Л. А. Философия науки. Хрестоматия. — М., «Флинта», 2005.
18. Л. Витгенштейн — С. 466-470.
19. Д. Гильберт — С. 305-310.
20. Р. Карнап — С. 470-474.
21. Карнап Р. Преодоление метафизики логическим анализом языка
22. /Из книги под ред. Грязнова А. Ф. «Аналитическая философия: становление и развитие». — М., 1998. — С. 69-90.
23. Рюс Ж. Поступ сучасних ідей: Панорама новітньої науки. — К.: Основи, 1998. — С. 35-56.              
24. Рюс Ж. Поступ сучасних ідей: Панорама новітньої науки. — К.: Основи, 1998. — С. 35-56.
25. Поппер К. Відкрите суспільство та його вороги. — К.: Основи, 1994. Т.2.
26. Поппер К. Логика и рост научного знания. М.: Прогресс, 1983. — С. 46-63, 73-123, 316-378, 380-391.
27. Поппер К. Логика социальных наук // Эволюционная епистемология и логика социальных наук: Карл Поппер и его критики. — М.: Эдиториал, 2000. — С. 298-313.
28. Микешина Л. А. Философия науки. Хрестоматия. — М., «Флинта», 2005.
29. К. Поппер — С. 182-187.
30. Кун Т. Структура наукових революцій. — Port-Royal, 2001.
31. Чуйко В. Л. Рефлексія основоположень методологій філософії науки. — Київ.: Центр практичної філософії, 2000. — С. 180-236.
32. Микешина Л. А. Философия науки. Хрестоматия. — М., «Флинта», 2005.
33. Т. Кун — С. 212-216.
34. 4. Поппер К. Злиденність історицизму. — К.: Абрис, 1994.
35. Тулмин С. Структура развития науки / Из Бостонских исследований по философии науки. М., 1978. — С. 170-190.
36. Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. — М., 1986. — С. 126-151, 153-164, 166-182, 186-198, 216, 219-236, 466- 523.
37. Микешина Л. А. Философия науки. Хрестоматия. — М., «Флинта», 2005.
38. С. Тулмин — С. 204-208.
39. П. Фейерабенд — С. 219-222.
40. Чуйко В. Л. Рефлексія основоположень методологій філософії науки. — Київ.: Центр практичної філософії, 2000. — С. 180-236.
41. Добронравова І. С., Сидоренко Л. І., Петрущенков С. П., Шашкова Л. О. Філософія науки. — Київ, 2002. — www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html
42. Чуйко В. Л. Особливості предмета досліджень філософії науки // Практична філософія. №1, — Київ, 2001. — С. 174-183.
43. Степин В. С. Теоретическое знание. — М., Прогресс-Тридиция, 2000. 
44. Философия науки /Под. ред. С. А. Лебедева. — М.: Академический проект; Триста, 2004. — С. 135-144.
45. Чуйко В. Л. Рефлексія основоположень методологій філософії науки. — Київ.: Центр практичної філософії, 2000. — Розділ ІІ, гл. 1,2., Розділ ІІІ, гл. 1.
46. Философия науки /Под. ред. С. А. Лебедева. — М.: Академический проект; Триста, 2004. — Гл. 2-3.
47. Введение в философию и методологію науки / Е. В. Ушаков. — М.:Издательство «Экзамен», 2005. — С. 187-247.
48. Гадамер Г.-Г. Різноманітність мов і розуміння світу // Герменевтика і поетика / Вибрані твори.  — К.: Юніверс, 2001. — С. 164-175.
49. Микешина Л. А. Философия науки. Хрестоматия. — М., «Флинта», 2005.
50. В. Виндельбанд  — С. 96-99.,Г. Ріккерт  — С. 167-171.,В. Дильтей  — С. 366-370.
51. М. Вебер  — С. 370-374.,Г.-Г. Гадамер  — С. 403-407,
52. К. Леві-Строс  — С. 417-421,М. Фуко  — С. 442-445.
53. Дільтей В. Виникнення герменевтики // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрями. Хрестоматія: Навч. Посібник. — К.: Ваклер, 1996. — С. 33-51.

 

8. ПРОГРАМА З ДИСЦИПЛІНИ

«СОЦІОЛОГІЯ»

 

Тема 1.

Соціологія як наука.

Соціологія як поняття. Предмет і об'єкт соціології. Місце соціології в системі суспільних наук. Структура соціологічного знання. Категорії соціології. Співвідношення понять “соціальне” і “сус­пільне”. Поняття “соціальні зв’язки”, “соціальні спільності”, “соціа­льні явища”, “соціальні процеси”, “соціальні відносини”.

Мікро- та макросоціологія. Соціологія як наука про соціальні спільноти. Типи спільнот. Соціальні інститути. Cтруктура соціологічного знання: загальні соціологічні теорії, спеціальні і галузеві теорії, емпіричні соціологічні дослідження. Спеціальні соціологічні теорії: соціологія сім'ї, соціологія молоді, соціологія міста та села, етносоціологія, соціологія культури, політики, праці, освіти, конфлікту, девіантної поведінки, дозвілля. Функції соціології в сучасному суспільстві.

 

Тема 2.

Соціологія О.Конта та Г.Спенсера.

Соціологія в системі наук. Предмет соціології і його структура. Методи соціології (спостереження, експеримент, порівняльний і історичний). Теорія соціальної статики. Основні суспільні інститути (родина, держава, релігія). Теорія соціальної динаміки. Основа соціальної динаміки – історія людського духу. Три стадії соціального прогресу (теологічна, метафізична, позитивна). Теорія позитивної політики. 

Основні проблеми соціології Г.Спенсера.  Принципи соціологічної теорії Г.Спенсера. Органіцизм та функціоналізм. Предмет і методологія соціологічного пізнання. Соціальні інститути (домашні, обрядові, політичні, церковні, професійні, промислові). Механізми соціальної еволюції (інтеграція і диференціація, поділ праці). Єдність соціального прогресу.

Тема 3

Натуралістичні школи в соціології

Соціал-дарвінізм. Основні фактори соціального життя – природний відбір і боротьба за існування. Індивідуальна і групова боротьба.  Расово-антропологічна школа. Антропосоціологія. Становлення соціобіологічної проблематики. Географічний напрям у соціологічній думці XIX ст. Роль фізичного середовища, вплив ландшафту на розвиток суспільства. Геополітика. Соціальна екологія.

 

Тема 4.

Соціологізм Е.Дюркгайма.

Концепція соціологізму — натуралізм і соціальний реалізм.. Особливий предмет соціології. Соціальні факти та їх структура. Правила соціологічного методу. Типи суспільної солідарністі: механічна та органічна. Соціальна солідарність та аномія. Поняття норми та патології. Соціологія релігії. Релігія і магія. Священне і світське. Самогубство як соціальне явище.

 

Тема 5.

Соціологія М.Вебера.

Розуміюча соціологія як наука про дійсність. Центральна проблема – загальзначимість наук про культуру. Принцип віднесення до цінності та свобода від оцінки. Ідеальний тип як теоретична конструктивна схема. Соціальна дія та проблема раціональності. Типи соціальної дії: цілераціональна, цінніснораціональна, афективна та традиційна. Раціоналізація соціальної дії – тенденція історичного процесу. Соціологія політики і влади. Теорія влади і типологія легітимного панування. Типи панування (легальне, традиційне, харизматичне). Соціолгія релігії. Соціологія міста.

 

Тема6.

Німецька формальна соціологія.

Формальна соціологія Г. Зіммеля. Основні питання формальної соціології. Визначення суспільства. Концепція соціологічного знання: загальна, формальна, філософська. Соціологія про чисті форми социаций. Соціації та їх різновиди. Соціологія культури. Філософія грошей як соціологія.

Соціологія Ф. Тьонніса та його вчення про спільноти (Gemeinschaft ) і суспільство (Gesellschaft). Типологія соціальних зв'язків і суспільств. Типи відносин – типи суспільств Напрямок соціальної еволюції.

Тема 7.

Структурно-функціональна соціологія.

Структурно-функціональна соціологія Т. Парсонса. Теорія соціальної дії. Система координат теорії діїє. Соціальнасистема та її складники. Особа, соціальна структура та культура. Культурні аспекти систем  дії. Цінності, мотиви та системи дії. Еталонні змінні. Умови функціонування соціальних систем. Проблематика соціальних змін. Р. Мертон про соціальну структуру та аномію. Особливості функціо-нального підходу Р.Мертона. Теорії середнього рівня. Постулати функціонального аналізу за Р.Мертоном. Функція, дисфункція, латентна функція. Аномія і типи суспільства з різним рівнем культурної інтеграції. Типи девіантної поведінки за Р.Мертоном. Неофункціоналізм Дж. Александер

 

Тема 8.

Конфліктна парадигма в західній соціології.

Фактори формування конфліктологічної пи в західній соціології. Теорія соціального конфлікту Р.Дарендорфа. Імперативно координовані асоціації як середовища конфлікту. Динаміка та розвиток конфлікту. Насильство та інтенсивність – змінні соціального конфлікту. Маніфестованість, соціальна мобільність, соціальний плюралізм як чинники зменшення інтенсивності конфлікту. Нерівномірність розподілу влади як причина соціальних конфліктів. «Функції соціального конфлікну» Л. Козера. Емоції, цінності учасників конфлікту, рівень реалізму їхнього мислення, міра жорсткості соціальної структури - чинники загострення і тривалості соціальних конфліктів. Макро та мікро соціологічний підхід в неоконфліктих теоріях.

 

Тема 9.

Теорія соціального обміну.

Теорія соціального обміну: Д. Хоманс. Утилітаризм та біхевіоризм. П’ять аксіом теорії обміну. Дослідження малих груп в контексті теорії обміну. Макро і мікросоціологія в процесі дослідження соціальної диференціації. Символічний капітал і теорії соціального капіталу. Розвиток теорії соціального обміну в концепції П.Блау. Гроші, соціальне схвалення, повага та поступки як основні винагородисучасного суспільства.

 

Тема 10.

Символічний інтераціонізм

Символічна взаємодія як основа комунікативної взаємодії. Мова, жести як засоби соціальної комунікації. Г.Дж.Мід про рефлексуючого індивіда. Внутрішній діалог «I»  та «me». Драматургічний підхід в концепції. І.Гофмана. Соціальна роль та її виконання. Форми самопрезентації. Мова тіла, жестів, зовнішнього вигляду як основа соціальної комунікації. Людина  « на сцені» і «за лаштунками». Frame analysis – аналіз в «рамках».

 

Тема 11.

Феноменологічна соціологія.

Феноменологічна соціологія як соціологія повсякденності. Конструювання життєвого світу людини як повсякденна практика. Категоризування і надання смислів соціальної реальності як процес формування соціальних феноменів. Теорія життєвого світу «lebenswelt» А.Щюца. Соціальна дія в контексті біографічної ситуації. Мотиви «тому-що» і мотиви «для-того-щоб». Дослідник та конструкції першого і другого (конструкції конструкцій)  рівня.

П.Бергер та Т.Лукман про утворення соціальних структур з індивідуального начала: суб’єкт, «ми-група», «вони-група».  Габітуалізація соціальної дії.

 

Тема 12.

Етнометодологія.

Етнометодологія Г.Гарфінкеля. Нові підходи в дослідженні повсякденності в концепції Г.Гарфінкеля: конверсійний аналіз або аналіз повсякденних розмов. Індексність розмови «indexical expressions» та інтерпретація як розкодування смислів. Використання  провокаційних стратегій для дослідження непроговорених аспектів взаємодії. Дослідження звичайного невідрефлексованого соціального порядку.

 

Тема 13.

Соціологія постмодерну.

Постмодерн як етап розвитку людства і як теоретична доктрина. Криза в науці і становлення нової парадигми. Недовіра до метанаративів. Децентрація Ж.Дерріди. Заперечення можливості раціонального пояснення феноменів соціальної реальності. Релятивізм в соціології. Крах ідеї еволюції і соціального прогресу. «Мутопія» як сучасний стан суспільства. Постмодерністське розуміння людини: «смерть суб’єкта» - «децентрований суб’єкт».

 

Тема 14.

Становлення укр.соціолог.думки  (кінець XIX ст.- початок XX ст.).

Витоки вітчизняної етносоціології та соціологічної літератури. Характерні риси української соціології кінця XIX ст.- поч. XX cт.

 

Тема 15.

Соціологічні пошуки М.Драгоманова та І.Франка.

Політична соціологія М. Драгоманова. Розробка соціологічного методу. Соціальна еволюція. Проблема влади. Федералізм як принцип політичної соціології М. Драгоманова.

Соціологія І. Франка. Еволюціонізм та відношення до соціал-дарвінізму. Роль держави та влади в житті суспільства. І. Франко і прикладні статистичні дослідження.

Соціологія М. Ковалевського.

 

Тема 16.

Історична соціологія М.Грушевського.

"Генетична соціологія" М. Грушевського. Формування історико-соціологічного світогляду. Завдання "генетичної соціології" М.Грушевського. Розвиток поглядів на початок суспільного життя. "Українські переживання" та політична соціологія М. Грушевського.

 

Тема 17.

Українська соціологічна думка в ХХ ст.

Соціологія політики В. Липинського. Теорія еліти.Політична антропологія В. Липинського.

Соціологічні дослідження українських вчених в еміграції. "Празький період". української соціології. Загальна соціологія М. Шаповала. Націологія О.- І. Бочковського. Соціологія нації В. Старосольського.           

Основні напрями та проблеми розвитку новітньої української соціології.

 

Тема18.

Системне дослідження суспільства.

Суспільство як цілісна динамічна система. Аспекти і рівні системного дослідження суспільства: макро-, мезо- та макрорівні. Теорії походження суспільства та їх евристичні можливості. Характерні ознаки доіндустріального, індустріального та постіндустріального суспільства. Інформаційне суспільство. Суспільство інноваційного типу. Основні методологічні підходи до вивчення суспільства.Теорії соціальної стратифікації та соціальної мобільності. Соціальні норми як регулятори соціальної взаємодії.Соціальна структура і соціальні процеси суспільства. Елементи соціальної структури. Історичні типи та види соціальної стратифікації сучасного суспільства. Критерії та показники соціальної стратифікації. Специфіка соціальної мобільності в українському суспільстві. Національна та соціально-поселенська структура сучасного українського суспільства. Особливості модернізації та трансформації українського суспільства.

 

Тема 19.

Соціологія конфлікту

Конфлікт як соціальне явище. Предмет, об'єкт, завдання та методи соціології конфлікту.: Соціологія конфлікту К.Маркса, конфліктологія Ч.Р.Міллса, конфлікта модель суспільства Р.Дарендорфа.

Характеристика социальних конфліктів: етапи протиікання, причини, гострота, тривалість і наслідки конфлікту. Класифікація і структура конфлікту. Соціальніконфлікти на виробництві. Соціально-політичні і економічні конфлікти.

Міжнаціональні конфлікти: соціологічний вимір. Дослідження соціальних конфліктів в Україні.

 

Тема 20.

Соціологія особи.

Поняття особи. Статус, соціальні ролі особи. Людина в  концепціях символічного інтеракціонізму та феноменологічної соціології.  Соціальний біхевіоризм та проблема особиі. Інвайронментальна соціологія особи.             Соціальна типологія особи. Соціалізація та соціальна активність  особи. Проблема ресоціалізації особи в сучасних умовах.

 

Тема 21.

Соціологія сім’ї

Предмет, об'єкт, завдання та основні методи соціології сім'ї. Дослідження проблем сім'ї в західній соціологічній традиції.

Основні підходи до вивчення сім'ї: конфліктологічний, структурно-функціональний, інтеракціоністський та інші.

Форми та  різновиди шлюбу: розширена, нуклеарна сім'я, полігамія (поліандрія та полігінія), сучасні форми шлюбу.

Тенденції розвитку сучасної сім'ї: проблеми деінституалізації. Сучасна сім'я в Україні: стан, тенденції розвитку та перспективи.

 

Тема22.

Гендерна соціологія

Гендер як проблема соціології. Гендерна соціологія: проблема гендерної ідентичності, гендерних ідеалів чи культурних стереотипів, розподіл праці, прав і обов'язків, пов'язаних зі статтю.

Гендерні соціологічні дослідження в Україні.

Сексуальна поведінка: соціологічний аналіз. Майбутнє гендерних і сексологічних досліджень.

 

Тема 23.

Соціологія девіантної поведінки.

Предмет, об'єкт та методи соціології девіантної поведінки. Девіація як предмет дослідження: основні теорії.

Проблема девіантної поведінки: психологічне та соціологічне пояснення. Теорії аномії Е.Дюркгейма та Р.Мертона. Культурологічні теорії девіації. Теорія стигматизації.

Типи  девіації. Девіація як процес розвитку. Девіація і соціальні норми. Соціальний контроль. Формальні і неформальні організації соціального контролю. 

Девіантна поведінка в майбутньому.

 

Тема24.

Етносоціологія.

Предмет, об'єкт, завдання та методи соціології нації. Зародження і розвиток соціології нації в україніській та західній соціологічній думці. Основні підходи до проблеми нації у концепціях позитивізму, марксизму та суб'єктивізму.

Розробка проблеми нації в роботах українських соціологів: М.Шаповала, В. Старосольського, О.-І.Бочковського.

Проблема формування і становлення націй. Націоналізм і проблема громадянського суспільства.

Національне відродження та його місце в соціології нації. Етнонаціональний розвиток сучасної України. Проблема майбутнього націй.

 

Тема25.

Соціологія політики.

Предмет, об'єкт, завдання та методи соціології політики. Базові категорії та моделі соціології політики. Структура та функції політики.

Основні підходи до соціології політики в західній соціологічній традиції. Влада як соціальне явище. Політичне панування та його легитимність. Роль громадської думк и в політиці. Формування громадської думки.

Влада громадська думка. Політична культура та політична соціалізація. Форми політичної поведінки.

Соціальні конфлікти та способи їхнього вирішення. Вибори до органів влади. Технологія проведення передвиборної компанії.

 

Тема26.

Соціологія релігії.

Предмет, об'єкт, завдання методи та функції соціології релігії. Соціологія релігії: західна модель. Соціологія релігії М. Вебера, Г. Зіммеля, Е.Дюркгейма.

Сучасні концепції соціології релігії: конфліктна теорія, феноменологічний та структурно-функціональний підходи. Релігія як соціальний інститут. Типи релігійних організацій.

Релігійна свідомість та релігійна поведінка. Релігійність соціальних, демографічних, регіональних та етнічних груп. Релігійна діяльність: культова і позакультова. Функції релігії в суспільстві: минуле, теперішній час та майбутне.

Соціологія релігії в Україні: сучасний етап становлення.

 

 

Тема27.

Соціологія культури.

Предмет, об'єкт, функції та методи соціології культури. Проблема співвідношення соціології культури з соціологією науки та освіти.

Культура в соціологічній традиції. Соціологія як наука про культуру. Соціокультурна динаміка.

Розуміння культури в межах структурно-функціонального підходу. Аналіз повсякденності в межах соціології культури. Міф і ритуал в культурі: практика виявлення елементів ритуалу в різних сферах соціальних взаємодій.

Культура і соціальна структура.

Міський та сільський типи культури, роль сільської культури в історичному розвиткові українського суспільства.

Соціологія мистецтва. Соціологія книги, художнього читання.

Соціологія ЗМІ, кіно, театру, музики.

 

Тема28.

Організація соціологічного дослідження.

Поняття про соціологічне дослідження, його різновиди. Основні етапи й процедури соціологічного дослідження Підготовка до проведення соціологічного дослідження.

Методологічний розділ програми. Виявлення проблемної ситуації. Формулювання проблеми соціологічного дослідження.

Методична частина програми.  Формування вибірки. Правила розрахункуі обгрунтування вибірки. Генеральна і вибіркова сукупність. Репрезентативність вибірки. Різновиди виборок. Розрахунок об'єму вибірки. Основні  методи соціологічного дослідження: аналіз документів та контент-аналіз, дискурс-аналіз, спостереження, експеримент, опитування.

Якісний аналіз: особливості й порядок проведення. Кількісний аналіз: одиниці аналізу й одиниці рахунку. Спостереження у соціології, його загальна характеристика і місце серед інших методів збору первинної соціологічної інфор­мації. Види спостереження, їх переваги і недоліки. Опитування як метод збору соціологічної інформації, його місце серед інших методів. Різновиди опитування, їх переваги, недоліки, цільове призначення. Основні правила побудови питальника. Види й функції питань.

Специфіка інтерв’ю, його організація. Вимоги до інтерв’юєрів. Регістрація результатів інтерв’ю.

Експертна оцінка як різновид опитування. Основні напрями використання експертної оцінки. Вимоги до експертів. Способи під­бору експертів. Види експертних оцінок, етапи їх здійснення.

Науковий аналіз результатів дослідження, формулювання висновків та рекомендацій.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

Александер Дж. Нові теоретичні напрями в соціології // Філос. і соціол. думка. 1992, № 2-4.

Андерсон Б. Уявлені спільноти. Міркування щодо походження й поширення націоналізму. Київ, 2001. С. 17-68

Андрос Є. І. Національна самоідентифікація етнічних українців як вирішальний чинник консолідації українського суспільства // Філософські обрії. 2009. № 21.С. 109-122

Антология гендерной теории. СПб. пер./Сост. Е. Гапова, А. Ушанова – Минск: Пропитен, 2002. – 384 с.

Антонов А.И., Медков В.М. Социология семьи. М., 1996.

Арбєніна В.Л. Навчально-методичний посібник з курсу "Етносоціологія". Харків, 2002.

Арон Р. Етапи розвитку соціологічної думки К., 2004, С. 81-151.

Ашин Г.К., Кравченко С.А., Лозанский Э.Д. Социология политики. М., 2001

Барматова С. Поле політики: до проблеми теоретичної ідентифікації // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2003. — N 4. — С. 165-174.

Батьки і діти: соціальне самопочуття дітей в українських сім’ях /Ред. Т.М.Тележенко /Укр .ін-тут соціальних досліджень. К.- Логос, 2000.

Бауман З. Мыслить социологически. М.: Аспект Пресс, 1996. С.7-25.

Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности.. М., 1995. С. 9-80

Богданова Л.П., Щукина А.С. Гражданский брак в современной демографической ситуации. //Социс, 2003,  №7.

Бойков В.Э. Генезис идей политической социологии // Социс. – 2008. - № 7 (291). – С. 95-101.

Бочковський О.-І. Вступ до націології. К., 1998.

Братусь Б.С. Аномалии личности. М., 1988.

Бурдье П. Общественное мнение не существует/Социология политики. М.. 1993. С159-177

Бурий І.О. Основні джерела формування нації: соціально-філософський аналіз // Філософські проблеми гуманітарних наук. – 2007. - № 12-13. С. 125-129.

Бурлачук В.Ф., Молчанов М.О., Степаненко В.П. Біля витоків соціологічної думки в Україні. – К.: Ін-т соціології НАН України, 1995. – 114 с.

Василенко А. Б.А. Кистяковский // Cоциол. исследования. 1994, № 5.

Вебер М. Социология религии // Избранное. Образ общества. М., 1994.

Вебер М. Хозяйственная этика мировых религий // Избранное. Образ общества. М., 1994.

Вебер. Макс  Протестантська етика і дух капіталізму. - К.: Основи, 1994. Постановка проблеми. - С.38-79. Професійна етика аскетичного протестантизму. - С. 115-182.

Вебер. Макс  Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика. -К.: Основи, 1998.Про деякі категорії соціології розуміння. - С. 104-156."Об"єктивність" соціально-наукового пізнання. - С. 192-263.Сенс "свободи оцінок" у соціальних науках. - С.264-309.

Виховний потенціал сім’ї в сучасних умовах. К., Держ. ін-т Проблем сім’ї та молоді. 2002,

Володько В.В. Рольова теорія в сучасній соціологічній перспективі // Український соціум. – 2008. - № 2(25). – С. 19-34.

Гараджа В.И. Социология религии. М., 1996.

Ґеллнер Е. Нації та націоналізм. Київ, 2003.

Гилинский Я.И.,Афанасьев В.С.Социология девиантного поведения. СПб,1993.

Гіденс Е. Що таке соціологія // Соціологія. К.,1999. С.16-34.

Глазунов С.В. Гендерна культурна дифузія у сучасному українському суспільстві // Вісник Дніпропетровського університету. – 2008. - № 18. – С. 175-179.

Глазунов С.В. Соціологія сім’ї. – Д. РВВ ДДУ, 2000.

Гобсбаум Е. Нова жінка С. 74-94.

Головатий М.Ф. Соціологія політики: Навч. посібник. - К., 2003.

Голод С.И. Семья и брак: историко-социологический анализ. – С. Пб.: ТОО ТК «Петрополис», 1998.

Городяненко В. "Соціологія політики", "політична соціологія" або "соціологія політичної сфери"? // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2003. — N 1. — С. 167-185.

Гофман А.Б. Традиционное или рациональное? Интерпретация традиции в творчестве М. Вебера // Социс. – 2008. - № 4. – С. 120-129.

Гофман И. Первичные системы фреймов / Пер.с англ. О.А. Оберемко, Е.Г. Авджян // Социологический журнал. – 2001. - № 1.

Гофман И. Представление себя другим в повседневной жизни. М., 2000. Глава 5.

Гофман И. Формула внешнего выражения роли / Пер. с англ. А.Д. Ковалева // Социологический журнал. – 2001. - № 3.

Грабовець О., Яковенко Ю. Релігія як соціальна технологія консолідації соціуму // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2001. — N 3. — С. 111-122.

Гринів О. Родина як первісна клітина суспільства // Церква і соціальні проблеми.  Львів, 1993. С.227-236.

Грошева И.А. Социальный контроль в практиках профилактики девиации // Социс. – 2008. - № 2. – С. 97-102.

Грушевський М.С. Хто такі українці і чого вони хочуть. К., 1991.

Гумплович, Людвиг. Тексти // Социологическая мьісль XIX века: Тексти. - Харьков, 1995. С. 133-145.

Давыдова И.В. Формирование этнометодологии: влияние Т. Парсонса и А. Шютца на теоретическую позицию Г. Гарфинкеля // Социологический журнал. – 2002. - № 1.

де Лоб'є Социальная доктрина Католической Церкви.-Брюссель.1989.

Демина Н.В. Концепция этоса науки: Мертон и другие в поисках социальной геометри норм // Социологический журнал. – 2005. - № 4.

Демків О.Б. Соціологія права і деваіантної поведінки. Львів, 2007.

Дж.Г.Мід Дух, самість і суспільство. К., 2000. Суспільство. С.216-297

Дюркгейм Е. Соціологія і соціальні науки // Філософська і соціологічна думка. 1992, № 5, С. 113-127.

Дюркгейм Э. Метод социологии // Дюркгейм Э. Социология. Ее предмет, метод, предназначение. М.: Канон, 1995.

Дюркгейм Э. Социология религии и теория познания// Религия и общество: Хрестоматия по социологии религии. — М.: 1996, С. 111-145.

Дюркгейм, Е.. Самогубство. - К.: Основи, 1998. Суспільна основа суіциду. - С.370-409.

Ерасов Б.С. Социальная культурология. – М.: Высшая школа, 2000.

Ерекешева Л.Б. К анализу социологии религии Э. Дюркгейма // Социс. – 2008. -  12. – С. 117-126.

Євтух В. Етносоціологія: об'єктно-предметне поле і перспективи досліджень // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2007. — N 2. — С. 5-16.

Євтух В.Б. Етносуспільні процеси в Україні: можливості наукових інтерпретацій. - К., 2004.

Євтух В.Б., Трощинський В.П., Галушко К.Ю. та ін. Етносоціологія: терміни та поняття. Навчальний посібник. - К., 2003.

Зарубежная социология ХХ ст. Хрестоматия. Тексты / Под ред. В.Г. Городяненко. – Днепропетровск: ДНУ, 2001.

Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології (від античності до початку 20 ст.), - К.: Либідь, 1993.

Зиммель Г. Социология религии // Избранное. М., 1996. Т. 1.

Зінкевич Т.С. Ідеї В’ячеслава Липинського в контексті дискурсу про громадянську релігію // Вісник Черкаського університету. Серія Філософія. Випуск 130. 2008 р. – С. 130-140

Ионин Л.Г. Социология культуры: путь в новое тысячелетие.- Учебное пособие. М.: Логос, 2000.

История социологии в Западной Европе и США. М., 1993.

История теоретической социологии. В 4-х т. М., 2002.

История теоретической социологии: В 5 т. М., 1997. Т. 2.

Касьянов Г. Теорії нації та націоналізму, Київ, 1999.

Ковальський Г.Є. Соціально-філософські аспекти націократичної теорії // Наука. Релігія. Суспільство. – 2009. - № 1. – С. 152-157.

Ковальчук Т. Вияв гідності крізь призму чоловічого та жіночого начала// Філософські обрії. – 2008. -  № 19. - С. 38-45.

Кола Д. Политическая социология / Пер. с франц. М.,2001.

Коллінз Р. Теорія конфлікту в сучасній макроісторичній соціології //Філос. і соціол. думка. 1993, № 6.

Компедіум соціальної доктрини церкви. К.: 2008

Кондратик Л.Й. Історія соціології України в іменах. Луцьк, 1996.

Конт, Огюст. Тексты // Социологическая мысль XIX века: Тексты. - Харьков, 1995. - С.28-47.

Коэн А.К.Отклоняющееся поведение и контроль за ним // Американская социология М., 1972.

Кравченко Е.И. Теория социального действия: от Макса Вебера к феноменологом // Социологический журнал. – 2001. - № 3.

Кучеренко В., Танчер В. Пам'яті метра: ідеї Р.Мертона в соціології // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2003. — N 3. — С. 46-56.

Лавріненко Н. Про нові методологічні підходи до дослідження інституту гендеру // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2006. — N 2. — С. 103-115.

Лангевская А.А. Гендерные аспекты субъективности, идентичности и идентификации. //Вісник Черкаського університету.Серія Філософія. Випуск 130. 2008 р.  С. 80-88.

Лантух А.П. Маргінальна людина в системі координат українського суспільства  // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного українського суспільства. – Харків, 2002.

Леш С. Соціологія постмодернізму / Пер. з англ. Ю. Олійника. – Львів, 2003.

Липинський В. Листи до братів-хліборобів. К.. 1990.

Мадел Э. Власть и деньги: общая теория бюрократии. М., 1992

Майструк Н. Дослідження соціальних конфліктів у німецькій соціології: класичні та сучасні орієнтири // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2004. — N 1. — С. 152-162.

Масловский М.В. Неовеберианская историческая социология // Социс. – 2008. № . – С. 119-126.

Матусевич В. Політична культура: теоретико-методологічні проблеми дослідження // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1998, № 4, 5..

Мацковский М.С. Социология семьи: Проблемы теории, методологии и методики. М., 1989.

Мелихов А.Э. Дюркгейм. Неуслышанный пророк // Новое время. – 1999. - № 35. – С. 82-87.

Михайлова Л.И. Социология культуры. Учебное пособие. М.: ФАИР-ПРЕСС, 1999.

Мілет Кейт Сексуальна політика К., 1998

Монсон П. Современная западная социология: теории, традиции, перспективы. М., 1992.

Націоналізм. Антологія.Львів, 2000.

Ортнер Шеррі Б. Чи співідноситься жіноче з чоловічим як природа з культурою?С.135-148

Очерки по истории теоретической социологии XIX - начала XX века. М., 1994.

Парсонс Т. К общей теории действия. Теоретические основания социальных наук // О структуре социального действия. М., 2002. С.415-562.

Патрушев А. Расколдованный мир М. Вебера. М., 1992.

Піча В.М., Черниш Н.Й., Кондратик Л.Й. З історії української соціологічної думки. Львів, 1996.

Победа Н.А. Социология культуры.- Одесса, 1997.

Погорілий О.І. Соціологічна думка ХХ століття. К., 1996.

Політична культура населення України. К., 1993.

Попова І.М. Соціологія. Пропедевтичний курс. К., 1996.  

Прибиткова І. Демографічна ситуація в Україні у дзеркалі Всеукраїнського перепису населення 2001 року. / Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2002, №3.

Психологія життєвої кризи / Відп. ред. Т.М. Титаренко. К., 1998.

Ребет Л. Теорія нації. Львів, 1997.

Ритцер Д. Современные социологические теории. М., 2002.

Рупова Р.М. Антиглобалисткий оптимизм А. Шюца и К. Гирца // Социс. – 2008. - № 4. – С. 138-144.

Ручка А.О., Танчер В.В. Курс історії теоретичної соціології. К., 1995.          

Ручка А.О., Танчер В.В., Сорока Ю.Г. Соціологія культури в новому тисячолітті. Навчально-методичний посібник. – ХДУ, 2002.

Рущенко І.П. Соціологія злочинностія. - Харків, 2001.

Семашко О.М., Піча В.М., Погорілий О.І. Соціологія культури. Навчальний посібник. К.: Львів, 2000.

Смелзер Н. Введение в социологию //Социология / Пер. с англ. М., 1994. С.14-39.

Смелзер Н. Социология. – М.: Феникс, 1994.

Сміт Е. Націоналізм. Теорія, ідеологія, історія. Київ, 2004.

Сміт Е. Національна ідентичність. К., 1994.

Современная американская социология / Под ред. В.И. Добренькова.М., 1994.

Соціальна доктрина Церкви.- Львів.1998.

Соціологічна думка України: Навч. посібник /М.В. Захарченко, В.Ф.Бурлачук, М.О. Молчанов та ін.- К., 1996.

Соціологічна думка України: Навч. посібник /М.В. Захарченко, В.Ф.Бурлачук, М.О. Молчанов та ін.- К., 1996.

Соціологія. Навч. посіб. (За ред. С.О. Макеєва). –  К.: Тв. „Знання”, 2003.

Соціологія. Підручник (За ред. В.Г. Городяненка). – К.: Академія, 2003. .

Спенсер, Герберт. Тексты // Социологическая мысль XIX века: Тексты. - Харьков, 1995. -С.51-68.

Старосольський В. Теорія нації К., 1999.

Степаненко В., Рибщун О. Українська соціологія: суспільно-історичні та ідеологічні контексти розвитку // Соціологія: теорія, методи, маркетинг.  2009. № 2. С. 43-47.

Стоун Д. Парадокс політики. - К.,2001.

Струтинская О.И. Девиация как социальный феномен // Вісник Дніпропетровського університету. – 2008. - № 17. – С. 337-342.

Суковата В. Гендерний аналіз реклами //Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2002, №2.

Танчер В. Соціологія інтимності: секс, еротика і кохання у постмодерній конструкції. /Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2001, №4.

Танчер В. Українська соціологія сьогодні – нелегкий шлях до теорії // Філософська і соціологічна думка 1993, № 11-12.

Танчер В., Мусієнко Д. Постмодерністське розуміння культури в контексті глобалізації // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного українського суспільства. – Харків, 2002.

Тарасенко В. Дивовижна "ненаука" соціологія // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2004. — N 2. — С. 5-23.

Тарасенко В. Проблема начала і самообгрунтування соціології // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2005. — N 3. — С. 5-23.

Узланер Д.А. Секуляризация как социологическое понятие (По исследованиям западных социологов) // Социс. – 2008. - № 8. – С. 62-67.

Указ Президента України „Про розвиток соціологічної науки в Україні” // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2001.- №2.

Українське суспільство 1994-2004. Моніторинг соціальних змін. - К., 2004.

Федорченко П. Дві версії соціології Т. Парсонса: Р.Мюнх і Дж. Александер // Філос. і соціол. думка.1993, № 7-8. С. 22-52, № 9-10, с. 48-71.

Феномен української культури: методологічні засади осмислення. – К., 1996.

Филатова О.Г. Социология культуры. Конспект лекций.- СПб, 2000.

Фрейд 3. Неудовлетворенность культурой // З.Фрейд Психоанализ. Религия. Культура. М., 1992. С.66-134.

Хамітов Н. Філософія статі: прояснення предмета // Філософська думка. – 2000. - № 6. – С. 45-55.

Цимбалістий Б. Родина і душа народу// Українська душа. К., 1992. С.66-97  

Шаповал М. Загальна соціологія. К., 1996.

Шаповал М.Ю. Соціологія українського відродження. К.. 1994.

Шульц В. Л. Методология социального познания А. Шютца. // Вопросы философии. – 2008. – № 1.

Юренко О. Микита Шаповал про сутність нації як соціального феномена // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. — 2001. — N 1. — С. 64-73.

 

Контрольні питання:

1. Предмет і об'єкт соціології.
2. Місце соціології в системі суспільних наук.
3. Структура соціологічного знання.
4. Функції соціології в умовах сучасної Україні.
5.  Створення соціології як самостійної науки.
6.  Соціологія О.Конта
7. Органіцизм та функціоналізм в соціології Г.Спенсера
8. Соціал-дарвінізм як позитивістський напрям в соціології.
9. Расово-антропологічна школа. Становлення соціобіологічної проблематики.
10. Географічний напрям у соціологічній думці XIX ст.
11. Концепція соціологізму.
12. Правила соціологічного методу.
13. Типи суспільної солідарністі: механічна та органічна.
14. Людина як homo duplex. Індивід і суспільство.
15. Дюркгайм про норму і патологію.
16. Самогубство як соціальне явище.
17. Розуміюча соціологія як наука про дійсність.
18. Соціальна дія та проблема раціональності.
19. Типи соціальної дії: цілераціональна, цінніснораціональна, афективна та традиційна.
20. Типи панування (легальне, традиційне, харизматичне).
21. Ідеальний тип як теоретична і конструктивна схема.
22. Соціологія релігії. М.Вебера
23. Теорія соціальної дії Т.Парсонса.
24. Соціальна система в концепції Т.Парсонса.
25. Р. Мертон про соціальну структуру та аномію.
26. Теорія соціального конфлікту Р.Дарендорфа, Л. Козера, Р.Коллінза.
27. Символічний інтераціонізм. Д.Г.Мід.
28. Феноменологічна соціологія: А. Щюц.
29. П.Бергер та Т. Лукман про соціальне конструювання реальності.
30. Етнометодологія Г.Гарфінкеля.
31. Постмодерн і соціологія культури.
32. Місце і роль соціології у розвитку людства  XXI cт.
33. Витоки вітчизняної етносоціології та соціологічної літератури.
34. Політична соціологія М. Драгоманова.
35. Соціологія І. Франка.
36. "Генетична соціологія" М. Грушевського.
37. Політична антропологія В. Липинського.
38. Соціологічні дослідження українських вчених в еміграції.
39. "Празький період" української соціології.
40. Загальна соціологія М. Шаповала.
41. Націологія О.-І. Бочковського.
42. Соціологія нації В. Старосольського.
43. Українська соціологія в радянський період: криза та занепад.
44. Проблеми розвитку соціології в сучасній Україні.
45. Предмет, об'єкт, завдання та основні методи соціології сім'ї.
46. Основні підходи до вивчення сім'ї в західній соціологічній традиції: конфліктологічний, структурно-функціональ-ний, інтеракціоністський та інші.
47. Форми та  різновиди шлюбу.
48. Тенденції розвитку сучасної сім'ї: проблеми деінституалізації. причини насильства в сім’ї і розлучень в Україні
49. Сучасна сім'я в Україні: стан, тенденції розвитку та перспективи.
50. Предмет, об'єкт та методи соціології девіантної поведінки.
51. Проблема девіантної поведінки: психологічне та соціологічне пояснення.
52. Теорії аномії Е.Дюркгайма та Р.Мертона.
53. Культурологічні теорії девіації. Теорія стигматизації.
54. Типи  девіаці в сучасному суспільстві.
55. Девіантна поведінка в майбутньому.
56. Гендерна соціологія: предмет, об'єкт та методи.
57. Проблема гендерної ідентичності,
58. Трансформація гендерних ідеалів та культурних стереотипів.
59. Майбутнє гендерної стратифікації в Україні.
60. Предмет, об'єкт, завдання та методи соціології етносоціології.
61. Зародження і розвиток етносоціології в західній та україніській соціологічній думці.
62. Основні підходи до проблеми нації у концепціях позитивізму, марксизму та суб'єктивізму.
63. Етнонаціональний розвиток сучасної України.
64. Проблема майбутнього націй.
65. Предмет, об'єкт, завдання та методи соціології політики.
66. Основні підходи до соціології політики в західній соціологічній традиції.
67. Дослідження політичної влади в соціології політики.
68. Роль громадської думки в політиці.
69. Політична культура та політична соціалізація.
70. Форми політичної поведінки.
71. Предмет, об'єкт, завдання методи та функції соціології релігії.
72. Західна модель соціології релігії: структурно-функціональна, конфліктна теорія, та феноменологічний підхід.
73. Релігія як соціальний інститут. Типи релігійних організацій.
74. Релігійна свідомість та релігійна поведінка.
75. Функції релігії в суспільстві: минуле, теперішній час та майбутне.
76. Соціологія релігії в Україні: сучасний етап становлення.
77. Предмет, об'єкт, функції та методи соціології культури.
78. Культура в західній соціологічній традиції.
79. Розуміння культури в межах структурно-функціонального підходу.
80. Аналіз повсякденності в межах соціології культури.
81. Соціологія книги, художнього читання.
82. Соціологія мистецтва, кіно, театру, музики.
83. Міський та сільський типи культури, роль сільської культури в історичному розвиткові українського суспільства.
84. Підготовка до проведення соціологічного дослідження.
85. Програма соціологічного дослідження: проблемна ситуація.
86. Формулювання проблеми соціологічного дослідження.
87. Предмет і об'єкт соціологічного дослідження.
88. Мета і завдання соціологічного дослідження.
89. Здійснення логічної інтерпретації найважливіших понять

соціологічного дослідження.

90. Формулювання наукових гіпотез соціологічного дослідження.
91. Формування вибірки соціологічного дослідження.
92. Методи соціологічного дослідження: аналіз документів, контент-

аналіз, спостереження, експеріменти та опитування.

93. Анкета та її структура.
94. Формування завдань для комп'ютерної обробки соціологічної інформації.
95. Науковий аналіз результатів соціологічного дослідження.

 

 

 

 

 

 

           9. ПРОГРАМА З ДИСЦИПЛІНИ

«ФЕНОМЕНОЛОГІЯ та ГЕРМЕНЕВТИКА»

 

Тема 1.

Теоретичні витоки феноменології та зародження феноменологічних ідей

            Предмет феноменології. Зародження феноменології та її розвиток у працях учнів і послідовників Е. Гусерля. Місце феноменології у сучасній філософії. Зв’язок феноменології та інших гуманітарних дисциплін.

Періодизація творчості Гусерля. Вплив ідей інтенційної психології Ф. Брентано на творчість Е. Гусерля. Критика психологізму в І томі “Логічних досліджень”. Формування першого варіанту феноменології як дескриптивної науки в ІІ томі “Логічних досліджень”.

Критика натуралізму та історицизму як форм релятивізму у праці “Філософія як строга наука”. Програма розбудови феноменологічної філософії.

 

Тема 2.

Головні поняття трансцендентальної  феноменології

             Поняття феномену у феноменології. Відмінність феноменологічного розуміння феномену від класичної концепції феномену. Співвідношення понять “феномен”, “факт”, “сутність”. 

            Поняття природної настанови. Головні елементи світу природної настанови. Виключення природної настанови.

Поняття феноменологічної редукції, передумови її виникнення. Зв’язок понять “редукція”, “еpoche”, “залучення в дужки”. Структура редукційної діяльності: “залучення в дужки” природного об’єктивного світу; “залучення в дужки” індивідуальних предметностей; виключення чистого Ego; виключення трансценденції Бога.  Ейдетична та трансцендентальна редукції.

            Інтенційність як фундаментальна характеристика свідомості. Поняття інтенційності у Середньовіччі та психології Брентано. Поняття “ноема”, “ноеза”, “смисл”, “ноематичне ядро”. 

 

Тема 3.

Феноменологічна концепція внутрішньої свідомості часу

            Особливості феноменологічної концепції часу у праці “Феноменологія внутрішньої свідомості часу”. Темпоральна структура сприйняття: ретенція і протенція. Ретенція та репродукція. Рівні конституювання часу. Квазі-темпоральний  характер потоку свідомості. Поняття “горизонту”.

 

 

Тема 4.

Концепція інтерсуб’єктивності у трансцендентальній феноменології

Проблема подолання соліпсизму у праці “Картезіанські медитації” та наближення до інтерсуб’єктивної проблематики.

Поняття трансцендентальної інтерсуб’єктивності  як спільної основи досвіду різних суб’єктів. Поняття аппрезентації та парування. Рівні інтермонадної єдності. Тлумачення інтерсуб’єктивності у Ж.-П. Сартра та А. Шюца. Феноменологічна концепція інтерсуб’єктивності у вченні Е. Левінаса.

 

Тема 5.

Поняття “життєсвіту” як культурно-історичної передумови пізнавального відношення людини до світу

Місце праці “Криза європейських наук та трансцендентальна феноменологія” у творчості Е. Гусерля. Аналіз причин кризи європейської науки. Критика  наївного об’єктивізму (фізикалізму) науки.      “Життєсвіт” (Lebenswelt) як конкретно-історична основа інтерсуб’єктивного досвіду людини та нетематизований горизонт сприйняття. Переорієнтація програми феноменологічних досліджень в бік історизму. Перша історична “зустріч” феноменології Е. Гусерля та герменевтики В. Дильтая.

 

Тема 6.

Розвиток феноменологічних ідей у філософії  ХХ століття – (4 год.)

              Вплив феноменології на розвиток філософських концепцій ХХ століття. Екзистенціальна феноменологія Ж.-П. Сартра. Аксіологія М. Шелера. Феноменологічна концепція тілесності М. Мерло-Понті. Феноменологічна соціологія А. Шюца. Етика Іншого Е. Левінаса. Вплив феноменології на розвиток філософської герменевтики: В. Дильтай, М. Гайдеґер.

            Застосування феноменологічної методології у різних регіонах наук: психіатрія, психоаналіз, педагогіка, право та суспільні науки, природничі науки, лінгвістична науки, естетика, теорія літератури та мистецтва, релігієзнавство та теологія.

           

Тема 7.

Предмет герменевтики

            Значення терміну “герменевтика”. Герменевтика як мистецтво тлумачення та як напрям філософії. Актуальність герменевтики. Плюралізм герменевтичних концепцій у філософії ХХ століття (герменевтична феноменологія М. Гайдеґера, філософська герменевтика Г.-Ґ. Ґадамера, критична герменевтика Ю. Габермаса, трансцендентальна герменевтика К.-О. Апеля, герменевтична феноменологія П. Рікера, прагматична герменевтика Р. Рорті, генеалогічна герменевтика Девіда Хоя, рецептивна естетика Р. Інгардена, герменевтика фізики та космофізики).

            Співвідношення герменевтики й інших сфер пізнання - філософії, філології, історії, логіки, риторики, семіотики.

            Розуміння як предмет герменевтики. Розуміння,  витлумачення,  пояснення,  інтерпретація.  Проблема герменевтичного кола.

            Текст як об’єкт герменевтичного аналізу. Значення  і смисл.

 

Тема 8.

Становлення герменевтики від античності до епохи Нового часу

            Особливості античної герменевтики: аісторизм, орієнтація на усне слово, зв'язок з риторикою. Роль текстів Гомера для античної культури.  Трактат Аристотеля “Про витлумачення”.

            Каббала як перша замкнута герменевтична система:  біблійна  картина світу як основа тлумачення текстів;

            Вплив середньовічної картини світу на місце та роль герменевтики. Перше формулювання герменевтичного кола у Аврелія Августина: співвідношення віри ти знання. Буквальне та алегоричне тлумачення Святого Письма: Антиохійська та Олександрійська школа.   

            Герменевтика доби Відродження. Філологічна герменевтика ренесансних гуманістів. Протестантський підхід до тлумачення Святого Письма. Флацій Ілірійський та його “Ключ до Святого письма, або Про мову Святих книг”.  

 

Тема 9.

Універсальна герменевтика Ф. Шляермахера

            Методологічна свідомість Нового часу та її вплив на герменевтику. Пошук загальних правил та методів інтерпретації.

             Особливості романтичного світогляду та їх вплив на універсальну герменевтику Ф. Шляермахера. Розуміння  як  предмет  універсальної  герменевтики. Граматична й психологічна складові тлумачення. Дивінаційний та порівняльний методи розуміння.  Принцип  герменевтичного  кола: розуміння цілого з частин, частин з цілого.  Принцип “розуміти краще за автора” та його місце в герменевтиці Ф. Шляермахера.

 

Тема 10.

Герменевтика як методологія гуманітарних наук у філософії В. Дильтая

            Методологічна спрямованість філософії В. Дильтая. Завдання критики історичного розуму. Співпадіння суб’єкта та предмету історичних досліджень. Психологічний та герменевтичний періоди в творчості В Дильтая. Описова психологія як підґрунтя теорії гуманітарного знання. Критика пояснюючої психології. Життя як відправна точка філософії Дильтая. Об’єктивації життя. Теза “життя може зрозуміти тільки життя”.

            Перехід до герменевтичного обґрунтування наук про дух. Предмет герменевтики. Розуміння і тлумачення. Гіпостазування ідеалу об’єктивності. “Зустріч” феноменології Е. Гусерля та герменевтики В Дильтая.

                                                          

Тема 11.

Герменевтична онтологія М. Гайдеґера

            “Питання про буття” як провідний мотив творчості М. Гайдеґера. Два періоди в творчості Гайдеґера. Характеристика праці “Буття і час”. Необхідність деструкції історії онтології. Герменевтика як методична база “фундаментальної онтології”. Поняття екзистенціалу. Головні екзистенціали Dasein. Онтологічний статус розуміння. Герменевтичне коло між буттям та тут-буттям як модель розуміння. Перед-структура розуміння. Проективний характер смислоконституювання. 

            Філософія мови М. Гайдеґера. Герменевтика як “несення звістки” і “звістка”. Герменевтична функція мови. Критика репрезентативної теорії мови.  Мова як “оселя буття”. Поезія як відкриття звістки буття.

 

Тема 12.

Філософська герменевтика Г.- Ґ. Ґадамера

            Герменевтика як “універсальний аспект філософії” (Г.- Ґ. Ґадамер).  Філософська  герменевтика    як універсальне філософське підґрунтя пізнання. Співвідношення істини і методу в пізнанні. Поняття істини в герменевтиці Ґадамера. Досвід мистецтва, історії, мови як можливості неметодичного освоєння дійсності. Критика понять естетичної, історичної та мовної свідомості.

             Поняття дієво-історичної свідомості. Передсуди як передумова розуміння. Діалогічна природа  розуміння. Аналіз структури герменевтичного досвіду. Злиття горизонтів як умова розуміння.

            Мова як горизонт герменевтичної онтології. Мова філософії та поезії, її відмінність від мови науки. Мовна детермінація дієво-історичної свідомості. Мовна природа розуміння.  Гра як модель розуміння.

 

Тема 13.

Герменевтичні концепції П. Рікера, Р. Рорті. Поняття “герменевтики фізики та космофізики”

Феноменологічна герменевтика П. Рікера як поєднання герменевтичної та структуралістської методології. Поєднання онтологічного  і методологічного виміру герменевтики. Критика декартової концепції суб’єкта  та можливостей самопізнання. Герменевтичне витлумачення як спосіб самоідентифікації.   

            Критика Р. Рорті репрезентативної моделі пізнання.  Герменевтика та повчання.  Систематична філософія та повчальна філософія. Іронія як форма ставлення до дійсності.

            Поняття “герменевтики фізики”. Антропний принцип. Планківська космофізика як герменевтика Всесвіту.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Гуссерль Э. Идеи к чистой феноменологии и феноменологической философии. – М. : Дом интеллектуальной книги, 1999. – Т. І – 336 с.
2. Гуссерль Эдмунд. Избранные работы / Сост. В.А. Куренной. М. : Издаетльский дом “Территория будущего”, 2005. – 464 с.
3. Гуссерль Э. Логические исследования. Часть І. Пролегомены к чистой логике. – К. : Вентури, 1995. – 256 с.
4. Гуссерль Э. Картезианские размышления. – СПб : Наука ; Ювента, 1998. –  320 с.
5. Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология. – СПб : Владимир Даль , 2004. – 399 с.
6. Гуссерль Э. Феноменология внутреннего сознания времени. Собр. соч. – Т. 1. – М. : Гнозис, 1994. – 162 с.
7. Гуссерль Э. Феноменология. Статья в Британской энциклопедии. [пер, предисл, примеч. В.И. Молчанова] – Логос, 1991. – № 1. – С. 12 – 21.
8. Богачов А. Філософська герменевтика. – К. : Курс, 2006. –   С. 90 –106.
9. Вандельфелс Бернхард Вступ до феноменології. – К. : Альтерпрес, 2002. – 176 с. – (Сучасна гуманітарна бібліотека).
10. Ингарден Р. Введение в феноменологию Эдмунда Гуссерля: Лекции 1967 г. в Осло. (пер. с норвежок. Денежкин А., Куренной В.) – М . : Дом интеллект. книги, 1999. – 224 с.
11. Исследования по феноменологии и философской герменевтике. – Мн. : ЕГУ, 2001. – 304 с.
12. Кебуладзе В. Феноменологія. Навчальний посібник. – ППС : 2002, 2005.  – 118 с.
13. Кошарний С. О. Біля джерел філософської герменевтики (В. Дільтей та Е. Гуссерль). – К. : Наука, 1992. – 124 с.
14. Кошарний С. О. Феноменологічна концепція філософії Е. Гуссерля: критичний аналіз. – К. : Український Центр духовної культури, 2005. – 372 с.
15. Молчанов В. И.  Время и сознание. Критика феноменологической философии: Моногр. – М. : Высш. шк., 1998.  – 144 с.  
16. Моріс Мерло-Понті  Видиме й невидиме з робочими нотатками / [пер. з фр. Є. Марківа; упоряд. К. Лефор]. – Київ: Вид. Дім. “Вид. дім “КМ Академія”, 2003 – 265 с.
17. Очерки феноменологической философии : Учеб. пособие / Под. ред. Я. А. Слинина, Б. В. Маркова. – СПБ. : Изд-во С. -Петербургского университета, 1997. – 224 с.
18. Прехтль П. Введение в феноменологию Гуссерля. – Томск : Водолей, 1999. – 96 с.
19. Причепій Е. М. Феноменологічна теорія свідомості Е. Гуссерля. – Київ : Наукова думка, 1971. – 103 с.
20. Сартр Ж.–П. Буття і ніщо: Нарис феноменологічної онтології / [пер. з фр. В. Лях, П. Таращук]. – К. : Основи, 2001. – 854 с.
21. Хайдеггер М. Пролегомены к истории понятия времени / ; [пер. с нем., послеслов. Е. В. Борисов]. – Томск : Водолей, 1998. – 384 с.
22. Федорика Д. Інтенціональність і самосвідомість / Федорика Д. ; [пер. з англ. Т. Добко] // Досвід людської особи: нариси з філософської антропології. – Львів : Свічадо, 2000. – C. 67–122. – (Антологія персоналістсичної думки).
23. Феноменологія і філософський метод. Щорічник Українського феноменологічного товариства 1999 р. – К. : Тандем, 2000. – 228 с.
24. Феноменологія: рецепція в Східній Європі :  Щорічник 2000 / Українське феноменологічне товариство при Українському філософському фонді : [відп. ред. А. Л. Богачов]. – К. : Тандем, 2001. – 242 с.
25. Шпигельберт Г. Феноменологическое движение. Историческое введение. – М. : Логос, 2002. – 680 с.
26. Dostal Robert J. Time and Phenomenology in Husserl and Heidegger / Dostal R. J. // The Cambridge Companion to Heidegger. – Ed. C. Guignon. : Cambridge University Press, 1993. – P. 141–170.
27. Ricoeur P. Phenomenology and Hermeneutics / Ricoeur P. ; [еd. and trans. John B. Thompson] // Hermeneutics and the Human Sciences. – Cambridge, 1988. – P. 101–128.
28. Sokolovski R. Introduction to Phenomenology / Cambridge de University press, 2000. –  238 S. 
29. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. – Львів : Літопис, 1996. – 634 с. 
30. Богачов А. Передісторія філософської герменевтики. – Наукові записки НаУКМА. – К. : Стилос, 2000. – Т. 18. – С. 17–21.
31. Богачов А. Філософська герменевтика. – К. : Курс, 2006. –  405 с.
32. Быстрицкий Е. К. Научное познание и проблема понимания. – К. : Наукова думка, 1986. – 136 с.
33. Возняк Т. С. Тексти і переклади. – Харків : Фоліо, 1998. – 667 с.
34. Ґадамер Г.-Ґ. Герменевтика і поетика : Вибрані твори. – К. : Юніверс, 2001. – 288 с.
35. Ґадамер Г.-Ґ.  Істина і метод: основи філософської герменевтики  ; [пер. з нім. О. Мокровольський]. – К. : Юніверс, 2000. –  Т. І. – 464 с.
36. Ґадамер Г.-Ґ.  Істина і метод. Герменевтика ІІ : Основи філософської герменевтики ; [пер. з нім. М. Кушнір]. – К. : Юніверс, 2000. – Т. ІІ – 478 с.
37. Ґадамер Г.-Ґ.  Поезія і філософія / Ґадамер Г.-Ґ. ; [пер. з нім. С. Голендер] // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст.  – Львів : Літопис, 1996. –  С. 208–215.
38. Ґадамер Г.-Ґ.  Про вклад поезії у пошук істини / Ґадамер Г.-Ґ. ; [пер. з нім. Т. Возняк] // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. – Львів : Літопис, 1996. –  С. 216–222.
39. Гайдеґґер М. Дорогою до мови ;  [пер. з нім. В. Кам’янець]. – Львів : Літопис, 2007. –  232 с.
40. Герменевтика: история и современность : (критические очерки). – М. : Мысль, 1985 – 303 с.
41. Гайденко П. П. Прорыв к трансцендентному : Новая онтология ХХ века. – М.: Республика, 1997. – 496 с.
42. Дільтей В. Виникнення герменевтики. Додатки з рукописів // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрямки : [хрестоматія]. –  К. : Ваклер, 1996. – С. 33–60.
43. Дильтей В. Наброски к критике исторического разума / [пер. с нем. А. П. Огурцова] // Вопросы философии. – 1988. –  № 4. – С. 135–153.
44. Земляной С. Н. Герменевтика и проблема понимания // Проблемы и противоречия буржуазной философии 60-70 - х годов. – М. : Наука,  1983. – С. 230 – 266.
45. Енциклопедія постмодернізму ; [пер. з англ. В. Шовкун, за ред.Ч. Вінквіст, В. Тейлор / наук. ред. О. Шевченко]. – К. : Вид-во Соломії Павличко “Основи”. – 2003. – 503 с. 
46. Инишев И. Н. Чтение и дискурс: трансформации герменевтики. – Вильнюс : ЕГУ, 2007. – 168 с.
47. К Исследования по феноменологии и философской герменевтике. – Мн.: ЕГУ, 2001. – 304 с.
48. Квіт С. М. Основи герменевтики: Навч. посіб. – К.: Вид. дім “КМ Академія”,  2003.
49. Кошарний С. О. Біля джерел філософської герменевтики (В. Дільтей та Е. Гуссерль). – К. : Наука, 1992. – 124 с.
50. Кошарний С. Поль Рікер та герменевтична метаморфоза феноменології / Кошарний С. // Філософська і соціологічна думка, 1995. –  № 7 – 8. – С. 156–179.
51. Ляпушкина Е. И. Введение в герменевтику: Учеб. пособие. – СПб.: Изд-во С. – Петерб. ун-та, 2002. – 96 с.
52. Марков Б. В. М. Хайдеггер и Х.-Г. Гадамер: герменевтический проект  // История современной зарубежной философии: компаративистский подход : [cб. науч. трудов / отв. ред. М. Я. Корнеев]. – СПб. : Лань, 1997. – С. 197–206.
53. Мартін Гайдеґґер очима сучасників ; [пер. з нім. М. Д. Култаєва]. – К. : Стилос, 2002. – 128 с. – (Сучасна гуманітарна бібліотека).
54. Микешина Л. А. Философия познания. Полемические главы. – М.: Прогресс – Традиция, 2002. – 624 с.
55. Михайлов А. А. Современная философская герменевтика. Критический анализ. – Минск : Изд-во Университетское, 1984. – 191 с.
56. Понимание как логико-гносеологическая проблема : сборник научных трудов / [ Быстриций Е. К., Попович М. В., Тульчинский Г. В., Филатов В. П.].  – К. : Наукова думка, 1982. – 272 с.
57. Проблемы гуманитарного познания / [Р. В. Семенов, Г. А. Антипов, М. А. Розов, Н. И. Кузнецов]. –  Новосибирск : Наука, 1986. – 336 с.
58. Рикер П. Конфликт интерпретаций. Очерки о герменевтике / [пер. с фр. И. Сергеевой].  –   М. : Медиум, 1995. – 416 с.
59. Рорти Р. Философия и зеркало природы ; [перевод с англ. / науч. ред.   В. В. Целишев]. – Новосибирск : Изд-во Новосиб. ун-та, 1997. – 320 с.
60. Ставцев С. Н. Введение в философию Хайдеггера. – СПб. : Лань. – 2000. – 192 с.
61. Ставцев С. Н. Герменевтическая тема в хайдеггеровских текстах // Метафизические исследования : Язык ; Альманах Лаборатории Метафизических исследований при философском факультете Санкт-Петербургского унив-та. – СПб. : Алетейя, 1999. – Выпуск 11. – С. 86–96.
62. Сучасний науковий дискурс: Оновлення методологічної культури : [монографія] / [Лук’янець В.С., Кравченко О. М., Озадовська Л. В.]. – К., 2000. – 304 с.
63. Феноменологія і філософський метод. Щорічник Українського феноменологічного товариства 1999 р. – К. : Тандем, 2000. – 228 с.
64. Философия Мартина Хайдеггера и современность : [Анц В., Мотрошилова Н. В., Рорти Р.,  Херрман Фр.-В. фон и др.].   – М. : Наука, 1991. – 253 с.
65. Хайдеггер М. Время и бытие : статьи и выступления ; [пер. с нем., составл., вступ. статья, комент. В. В. Бибихин]. – М. : Республика, 1993. – 447 с. – (Серия “Мыслители ХХ век”).
66. Хайдеггер М. Пролегомены к истории понятия времени / ; [пер. с нем., послеслов. Е. В. Борисов]. – Томск : Водолей, 1998. – 384 с.
67. Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге : избранные статьи позднего периода творчества / [пер. с нем. под ред. А. Л. Доброхотова]. – М. : Высшая школа, 1991. – 192 с. – (Библиотека философа).
68. Хайдеггер и восточная философия: поиски взаимодополнительности культур / [Е. А. Торчинов, М. Я. Корнеев и др.]. – СПБ. : Издательство СПб философского общества, 2001. – 324 с.
69. Шпигельберг Г. Феноменологическое движение. Историческое введение /    [пер. с англ. под ред. М. Лебедев, О. Никифоров]. –  М. : Логос, 2002. – 680 с.
70. Carl Page Philosophical hermeneutics and its meaning for philosophy / Carl Page // Philosophy Today. –  Summer, 1991. – Volume 35 : 2 – P. 127–136.
71. Couzens Hoy David Heidegger and the hermeneutic turn / Couzens Hoy David // The Cambridge Companion to Heidegger. – Ed. C. Guignon : Cambridge University Press, 1993. – P. 170–195.
72. Dostal Robert J. Philosophical Discourse and Ethics of  Hermeneutics / Dostal Robert J. // Festivals of Interpretation. – Ed. Kathleen Wright. Albany : State University of New York, 1990. – P. 63–88.
73. Szulakiewicz Marec Filozofia w Heidelbergu. Problem transcendentalizmu w heidelberskiej tradycji filozoficznej / Szulakiewicz Marec. – Rzeszуw, 1995. – 228 c.

 

 

 

10. ПРОГРАМА З ДИСЦИПЛІНИ

«СЕМІОТИКА»

 

Тема 1.

Філософія на роздоріжжі ХІХ - хх століТЬ

1. Філософія і метафізика: визначення обсягу понять та підстави розмежування.

2.Проблема антиметафізики і неметафізичної філософії: обґрунтування новітніх підходів до пізнання світу.

3.Проблема метафізики, діалектики і науки: а) завдання позитивізму О. Конта; б) марксизм про метафізику і діалектику; в) покликання Ф. Ніцше.

4. Проблема світоглядного визначення філософії.

 

Тема 2.

ПОШУКИ "НОВОГО КЛЮЧА" РОЗУМІННЯ ЛЮДИНИ І СВІТУ

1. Проблема об'єктивності й об'єктивної реальності: між онтологічним монізмом і дуалізмом.

2. "Суб'єктивність" і "структура" як передумови наукового дискурсу в екзистенціалізмі Ж. П. Сартра і структуралізмі К. Леві-Строса: спроба подолання епістемологічного маніхейства "матеріалізму – ідеалізму".

3. Форма і значення у феноменології мови: критика теорії Едмунда Гусерля Жаком Дерідою.

3. Постмодернізм як новий "режим означення" чи реставрація гностицизму?

Символічне перетворення світу: від "реальності" до "дійсності", або чи можливе подолання герметизму?

Тема 3.

ВІД РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ ДО РЕФЕРЕНЦІЇ І СИГНІФІКАЦІЇ

(аналітичнА філософіЯ і «лінгвістичний поворот»)

1. Філософські джерела аналітичної філософії.

2. Ґотлоб Фреґе, Бертран Расел, Людвиг Вітґенштайн і логічний позитивізм про завдання прояснення «логіки нашої мови» і про можливості ясного висловлювання думки.

3. Феноменологія Е. Гусерля як спроба повернення до безпосередньої репрезентації.

4. Мова як знакове і структурне опосередкування між людиною і буттям.

 

Тема 4-5

СЛОВА І РЕЧІ:  ЛОГІЧНІ І ЛІНГВІСТИЧНІ ВИТОКИ СУЧАСНОЇ СЕМІОТИКИ 

1.Характерні риси лінгвістичного повороту у філософії:

а) Г. Фреге про розмежування сенсу і значення та символічну логіку.

б) Ф. де Сосюр про місце мови серед явищ людського життя. Семіологія.

2. Ф. де Сосюр про «свідчення мови в антропології» та про «мовний тип і ментальність соціальної групи».

3. Семіотичний (семантичний) трикутник. Знак і значення. Природа значення. Знак як сиґніфікат, сиґніфікант і референт. Денотація і конотація. Знак як динамічна мовленнєва сутність.

4. Внесок Л. Вітгенштайна у формування нової філософської парадигми. Стан речей, факт, подія, предмет, знак і символ – у концепції Л. Вітгенштайна.

Творчі завдання «Віденського гуртка». 

 

Тема 6

ВІД СЕМІОЛОГІЇ ДО СЕМІОТИКИ

1.Структуралізм і постструктуралізм як некласичний варіант наукового дискурсу у гуманітаристиці.

2. Від загальної лінгвістики Ф. де Сосюра до структурної антропології Клода Леві-Строса.

3. Поняття структури і системи: до питання про онтологічний структуралізм та критика його Умберто Еко;

4. Семіотичний внесок Ч. Пірса. Розрізнення між семіологією і семіотикою. Історичні віхи на шляху до сучасної семіотики. Семіотика і наука.

 

Тема 7.

ЗАГАЛЬНОСЕМІОТИЧНІ ПОНЯТТЯ І КОНЦЕПТИ

1. Логіка знаків і символів. Назви як знаки і як символи. Символи і дискурс.

2. Сигнал і смисл. Природа лінгвістичного знака. Незмінність та мінливість знака.

3. Мовні вартості. Поняття синтагми і синтагматичні відношення.

4. Знакові системи і комунікативні моделі. Інформація і код. Лексичні і візуальні коди. Поняття лінгвістичного коду. 

5. Метафора і проблема подвійного значення. Інтерпретант та інтерпретанта як ментальна подія і проблема референтності.

6. Поняття семіозу та його рівні.

 

Тема 8.

 ПРОСТІР СИГНАЛІВ І ПРОСТІР СЕНСУ

1. Поняття знакової системи та основні види знаків. Сигнал, знак, подія, символ. Семіотична концепція походження людини.
2. Природа символічного. Символи і мітологічне мислення.
3. Мовні вартості. Поняття парадигми і синтагми; синтагматичні відношення. Синтагматичні та асоціативні відношення у мові і мовленні.
4. Структура значення і народження сенсу в семіотиці.
5. Енкратичні й акратичні джерела значень (за Р. Бартом).
6. Інформація і код. Модифікація кодів. Іконічні знаки і візуальні коди.

 

Тема  9

CЕМІОТИЧНА КОМПЕТЕНЦІЯ

І. Сигніфікація: перетворення речей на знаки і об’єкти

ІІ. Код і структура: від відмінності до значення

   а) код і значення. Поняття релевантності;

   б) структурний код і процесуальний код;

ІІІ. Від слідів до знаків.

    а) Структура знака і два роди об’єктів за Ч. С. Пірсом.

    б) Семіотична компетенція: основні риси семіотичної компетенції людини та її  відмінність від семіотичної компетенції тварини.

 

Тема 10-11

ФІЗИЧНА РЕАЛЬНІСТЬ І ЛЮДСЬКА ДІЙСНІСТЬ ЯК ДВА ВИДИ БУТТЯ 

1. "Umwelt" (видосвіт) як "концепт-трансформер" подолання епістемологічної дихотомії між природою та культурою.

2. "Життєсвіт" як сукупність "видосвітів". Сприйняття як перетворення відчуттів в об’єкти досвіду.

3. Відношення як стан взаємозв’язку між фізичними речами довкілля і когнітивною конструкцією організму.

4. Відмінності між фізичними речами й об’єктами за посередництвом знака.

5. Мова і свідомість. Мова як комунікативна і моделююча система. Відмінність між мовою і мовленням.           

6. Повідомлення як інформаційний феномен і його відношення до вербальної мови. Розрізнення між лінгвістичним повідомленням і мовою.

7. Людина як "семіотична тварина". "Об’єктивна реальність" чи фізична реальність і "об’єктна дійсність"?

 

Тема 12.

 ІСТОРІЯ СЕМІОТИКИ

Поняття знака в античності (Платон, Арістотель) та середньовіччі (патристика, схоластика, номіналізм, реалізм); Іберійське середовище і Дж. Поїнсот.

Проблема знака у філософії Нового часу (Ф. Бекон, Т. Гоббс, Дж. Лок,   А. Арно, П. Ніколь, Е. Б. де Кондильяк).

Формування семіотики як науки про знаки та знакові системи (Ф. де Сосюр, Ч. С. Пірс, Л. Єльмслєв, Р. Барт, У. Еко, Дж. Ділі).

 

Тема 13.

СЕМІОЗ ЯК ПРЕДМЕТ СЕМІОТИКИ

Поняття семіозу та його рівні: фізіо-, фіто-, зоо- й антропосеміоз.

Чинники семіотичного процесу як п’ятичленне відношення: знак, інтерпретатор, інтерпретанта, значення, контекст – (знак, суб’єкт, інтерпретанта, референція, об’єкт, значення (сигніфікація), мова=досвід (контекст).

Поняття об’єкта і суб’єкта як явищ семіотичного сприйняття і досвіду.

 

Тема 14.

ПРАГМАТИЧНИЙ ВИМІР СЕМІОТИКИ

1.Узвичаєння знаків в антропосеміозі. Поняття тексту. Культура як семіотичний текст. Коди у культурі. Критика як дослідження текстуальності.

2.Наука як модальність антропосеміозу. Семіоз як модель дискурсу.

Семіотична контекстуальність сприйняття і розуміння світу. Слова і терміни. 3."Семіологічний надлишок" лінгвістичних систем і проблема "семіотичного зволікання". Проблема симулякрів і симуляції в розумінні, повідомленні й активності. Від дійсності до гіперреальності.

4.Тіло як "звалище знаків". Семіотичний потенціал позасемантичного повідомлення.

5.Українська дійсність як семіотично-дискурсивне тіло. Про що промовляє підпорядковане сприйняття поневоленого розуму? Суржик як семіотичне явище.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

Гайдегер М. Що таке метафізика? (Також: "Вступ" і "Післямова") // Хайдеггер М. Время и бытие: Статьи и выступления, - М.:Республика, 1993. – С. 16-41.

Бергсон А. Вступ до метафізики // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст./ За ред. М. Зубрицької. – Львів: Літопис,1996.- С. 55-65.

Гусєв В. І. Вступ до метафізики: Навч. посібник,- К.: Либідь, 2004, - С. 15-48.

Скратон Роджер. Коротка історія новітньої філософії. Від Декарта до Вітгенштайна. – К.: Основи, 1998.- С. 297-313 (Розділ: Вітгенштайн).

Шлик М. Поворот в философии //Аналитическая философия. Избранные тексты.- М.: Издательство Московского университета, 1993. – С. 28-33.

Карась А. Трансформація філософії під впливом сучасних викликів // Вісник ЛНУ. Серія: Філософські науки, 2008.  - № 11. - С. 38–46.

Лангер Сьюзен. Философия в новом ключе: Исследование символики разума, ритуала и искусства / Пер. с англ. - М.: Республика, 2000. – С. 9-28.

Деррида Жак. О грамматологии. – М.: Издательство "Ad Marginem", 2000. – С. 237-263 (Розділ: Насильство букви: від Леві-Строса до Русо).

Дерріда Ж. Структура, знак і гра в дискурсі гуманітарних наук // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. – С. 457-478.

Леш Скот. Соціологія постмодернізму / Пер. з англ. – Львів: Кальварія, 2003.- С. 197-229.

Скратон Роджер. Коротка історія новітньої філософії. Від Декарта до Вітгенштайна. – С. 279-297 (Розділ: феноменологія та екзистенціалізм).

Витгенштейн Л. Мысли о философии // Путь в философию. Антология. – Москва, 2001. – С. 15-33.

Карнап Р. Преодоление метафизики логическим анализом языка // Там само. – С. 42-66.

Апель К.-О. Развитие «аналитической философии языка» и проблема наук о духе // Апель Карл-Отто. Трансформация философии. – Москва: Логос, 2001. – С. 103 – 143.

Карась А. Реальність і філософія у семіотичному аспекті // Записки наукового Товариства імені Шевченка. Праці історично-філософічної секції. – Том 256. – Львів, 2008. – С. 469-484.

Леві-Строс Клод. Структурна антропологія.- Л.: Основи, 1997. – С. 34-68.

Леві-Строс К. Міт і значення // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст./ За ред. М. Зубрицької. – Львів: Літопис,1996.- С. 343-357.

Ділі Дж. Основи семіотики. – Львів: Арсенал, 2000.

Карась А. Єдність культури і природи з погляду семіотики // Ділі Дж. Основи семіотики. – С. 7 – 15.

Карась А. Реальність і філософія у семіотичному аспекті // Записки наукового Товариства імені Шевченка. Праці історично-філософічної секції. – Том 256. – Львів, 2008. – С. 469-484.

Карась А. Семіотична перспектива інтерпретації реальності як дійсності // Філософська думка. - № 5, 2008. –

Розин В. Семиотические исследования.– М.: ПЕР СЭ; СПб.: Университетская книга, 2001. – С. 5-35 (Семиотический подход и наука).

Масенко Л. Мова і політика.- К.: Соняшник, 1999.- С. 33-49 (Мова і свідомість).

Сепир Э. Избранные труды по языкознанию и культурологии / Пер. с англ. – М.: Прогресс, Универс, 1993. – С. 209-216 (Коммуникация); 223-248 (Язык).

Кісь Р. Мова, думка і культурна реальність (Від О. Потебні до гіпотези мовного релятивізму).–Львів:Літопис, 2002. – С.97-179.

Лангер Сьюзен. Философия в новом ключе: Исследование символики разума, ритуала и искусства / Пер. с англ. - М.: Республика, 2000. – С. 51-73.

Эко Умберто. Отсутствующая структура. Введение в семиологию. – ТОО ТК "Петрополис", 1998. – С. 33-74; 119-161.

Сепир Э. Избранные труды по языкознанию и культурологии / Пер. с англ. – М.: Прогресс, Универс, 1993. – С. 204-209 (Символизм);

Соссюр Фердінан. Курс загальної лінгвістики / Переклад з французької. –К.: Основи, 1998.

Эко У. Отсутствующая структура. Введение в семиологию.

Еко У. Роль читача, Дослідження з семіотики текстів / Пер. з англ.. – Львів: Літопис, 2004. – С. 281-361.

Бодріяр Жан. Символічний обмін і смерть / Пер. з фр. – Львів: Кальварія, 2004. – С. 85-129 (Порядок симулякрів); 167-200 (Тіло, або звалище знаків).

Бодріяр Жан. Симулякри і симуляція / Пер. з фр. – К.:Основи, 2004. – С. 5-65.

Масенко Л. Мова і суспільство. Постколоніальний вимір.- К.: КМ Академія, 2004. – С. 104-115 (Суржик); 143-157 (Мовна поведінка в ситуації білінгвізму).

Співак Ч. Гаятрі. Чи може підпорядковане промовляти? // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст./ За ред.. М. Зубрицької. – Львів: Літопис,1996.- С. 540-544.

Морис Чарлз Вільям. Значення й означування // Семиотика: Антология/Сост. Ю.С. Степанов. Изд. 2-е. – Москва: Академический проект, 2001. – С. 129-143.

Мечковская Н. Б. Семиотика. Язык. Природа. Культура. Курс лекций. – Москва: Академия, 2007. – С. 129-135.

Павлюк Л. Знак, символ, міф у масовій комунікації. – Львів: 2006. – С. 8-24.

Історія європейської ментальності / Переклад з нім. – Львів: Літопис, 2004, - С. 411-449.

Вітгенштайн Л. Tractatus Logico-Philisophicus. Філософські дослідження. – Л: Основи, 1995. – С. 24-86.

Сепир Э. Избранные труды по языкознанию и культурологии / Пер. с англ. – М.: Прогресс, Универс, 1993. – С. 185-195 (Языки, раса и культура).

Леві-Строс Клод. Структурна антропологія.- Л.: Основи, 1997. – С. 34-68.

Леві-Строс К. Міт і значення // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст./ За ред. М. Зубрицької. – Львів: Літопис,1996.- С. 343-357.

Розин В. Семиотические исследования.– М.: ПЕР СЭ; СПб.: Университетская книга, 2001. – С. 44-58.

Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика / Пер. с фр. – М.: Прогресс, Универс, 1994. – С. 246-253 (Воображение знака).

Морис Чарлз Вільям. Значення й означування // Семиотика: Антология/Сост. Ю.С. Степанов. Изд. 2-е. – Москва: Академический проект, 2001. – С. 129-143.

Мечковская Н. Б. Семиотика. Язык. Природа. Культура. Курс лекций. – Москва: Академия, 2007.

Витгенштейн Л. Мысли о философии // Путь в философию. Антология. – Москва, 2001. – С. 15-33.

Карнап Р. Преодоление метафизики логическим анализом языка // Там само. – С. 42-66.

Апель К.-О. Развитие «аналитической философии языка» и проблема наук о духе // Апель Карл-Отто. Трансформация философии. – Москва: Логос, 2001. – С. 103 – 143.

 

Контрольні питання:

1. Що таке фонологія і чому її виникнення змінило стан у вивченні лінгвістики і соціології?
2. Чому, на думку К. Леві-Строса, фонологія відіграла оновлювальну роль щодо соціальних наук? Що таке фонема?
3. Що таке системи спорідненостей за Леві-Стросом? Чи терміни спорідненості мають лише соціологічний характер чи також мовний? Поясніть це на прикладах.
4. Що таке мовна діяльність? Назвіть і витлумачте різні форми мовної діяльності.
5. Філософія і метафізика: визначення обсягу понять та підстави розмежування.
6. Ф. де Сосюр про роль мови у сприйнятті і розуміння світу.
7. Л. Вітгенштайн про завдання прояснення "логіки нашої мови" і про можливості ясного висловлювання думки.
8. Запропонуйте визначення метафізики у відмінності до визначення філософії.
9. Мова як знакове і структурне опосередкування між людиною і буттям: від загальної лінгвістики до структурної антропології Клода Леві-Строса.
10. Внесок Л. Вітгенштайна у формування нової філософської парадигми.
11. Семіотичний внесок Ч. Пірса. Розрізнення між семіологією і семіотикою.
12. Фердінан де Сосюр про місце мови серед явищ людського життя. Семіологія.
13. Запропонуйте визначення метафізики у відмінності до визначення філософії.
14. Свідчення мови в антропології. Мовний тип і ментальність соціальної групи.
15. У чому полягає суть історичної критики метафізики і які критичні концепції ви можете назвати?
16. Окресліть внесок Л. Вітгенштайна у формування нової філософської парадигми.
17. Визначення основних рис та особливостей "повороту у філософії" на початку ХХ ст.
18. Назвіть чотири риси картезіанської (класичної) філософської парадигми за Ч. Пірсом.
19. Що таке метафізика? Які філософські напрями ХХ століття вважають філософію наукою і не визнають себе метафізичними? Запропонуйте коротку характеристику кожному з них.
20. Що таке семіологія і в чому полягає її предмет?
21. Позитивізм О. Конта як неметафізичний напрямок: предмет та завдання.
22. Охарактеризуйте картезіанську парадигму у філософії.
23. Що означає визначення філософії через світогляд відносно метафізики і неметафізики? З’ясуйте позицію М. Гайдеґера.
24. Свідчення мови в антропології. Мовний тип і ментальність соціальної групи.
25. Лінгвістичний поворот у філософії. Мова як структурне і знакове опосередкування між людиною і буттям.
26. У чому полягає суть структурного аналізу у лінгвістиці?
27. Що таке мовна діяльність? Назвіть і витлумачте різні форми мовної діяльності.
28. Поняття структури. Структура як онтологічна реальність у К. Леві-Строса. У чому К. Леві-Строс завбачав «поступку натуралізмові»?
29. Що таке логіцизм: поясніть його витоки та мету, вкажіть на засновника. Вкажіть на чотири значення дієслова «Є».
30. Запропонуйте визначення пошукових завдань структуралізму. Чим вони відрізняються від завдань позитивізму?
31. У чому полягає суть структурного аналізу у лінгвістиці? Розкрийте зміст поняття «структура» у творчості Ф. де Сосюра і К. Леві-Строса.
32. Що таке мовна діяльність? Назвіть і витлумачте різні форми мовної діяльності.
33. У чому полягає дух картезіанства за Ч. Пірсом? Які недоліки картезіанства він називає?
34. У чому полягає суть переходу від традиційної або класичної філософії – до новітньої, некласичної?
35. Кому належить запитання «чи існує якесь знання, не обумовлене попереднім пізнанням і знанням?». Запропонуйте свою відповідь на це питання.
36. Які нові можливості для філософського розуміння світу пропонує семіотичний підхід? Запропонуйте власне розуміння його виникнення.
37. Ф. де Сосюр про роль мови у сприйнятті і розумінні світу.
38. Як ви розумієте пошукове завдання виникнення філософії структуралізму, визначене К. Леві-Стросом?
39. Л. Вітгенштайн про завдання прояснення "логіки нашої мови" і про можливості ясного висловлювання думки.
40. Мова як знакове і структурне опосередкування між людиною і буттям: від загальної лінгвістики до структурної антропології Клода Леві-Строса.
41. З’ясуйте ставлення структуралізму до історичного підходу у визначенні соціальних відносин. Структура як константа й історія як процес.
42. У чому полягає відмінність між поняттями «самосвідомості» і «самості» у тлумаченні Ч.С. Пірса?
43. У чому суть альтернативності семіотики відносно класичного епістемологічного підходу у філософії?
44. Окресліть основні риси філософії Ч.С. Пірса.
45. Охарактеризуйте уявлення про ЗНАК в історії філософії: Античність – Середньовіччя – Новий час – сучасність.
46. Окресліть відмінності між поняттями «довкілля» і «середовище». Що таке «Umwelt»?
47. У чому полягає відмінність між «фізичною річчю» та «об’єктом»? Як називаються відношення між об’єктами?
48. Охарактеризуйте поняття «репрезентація», «референція», «сигніфікація» і поясніть яким чином вони ідентифікують процес історичного розвитку філософії.
49. Охарактеризуйте базові функції (первинну і вторинну) семіотичної компетенції.
50. Поясніть поняття інтенції (настанови) відносно феноменології та семіотики.
51. Що таке НАРАТИВ і яка його роль у семіотичній компетенції?
52. Що служить передумовою виникнення (нового) знака? Поясніть свою думку.
53. Що таке КОД і на основі чого він може виникати?
54. Що таке «семіотична компетенція»?
55. Поясніть поняття «бінарна опозиція» і вкажіть яким чином воно може характеризувати наше мислення.
56. У чому полягають відмінності між СТРУКТУРНИМ КОДОМ і ПРОЦЕСУАЛЬНИМ КОДОМ?
57. У яких відношеннях перебувають між собою КОД  і СТРУКТУРА?
58. Що таке ЗНАК? Запропонуйте найпростішу характеристику.
59. Охарактеризуйте три основні функції знака.
60. Що є передумовою розпізнавання знаків?
61. З яких трьох елементів, за Ч. Пірсом, складається знак? Подайте їхню характеристику.
62. Які роди ОБ’ЄКТІВ розрізнив Ч. Пірс?
63. Запропонуйте вичерпну характеристику ІНТЕРПТЕТАНТИ.
64. У чому полягає відмінність між семіотичними компетенціями людини і тварини?
65. Запропонуйте характеристику семіотичної компетенції людини
66. У чому суть тріадичної природи знака, за Ч. Пірсом?
67. Поняття знакової системи та основні види знаків
68. Що таке семіотика – запропонуйте визначення її предмету і охарактеризуйте її функції та підрозділи предмету.
69. Назвіть ключові поняття семіотики як філософського напрямку і запропонуйте визначення п’яти основних понять (на вибір)
70. Що таке знак? У чому полягає його природа? Запропонуйте класифікацію знаків за Ч.С. Пірсом.
71. Поняття семіотичної компетенції, основні функції семіотичної компетенції
72. Вкажіть на основні елементи будови (структури) знака і розкрийте зміст поняття «сигніфікація». Визначте складові семантичного трикутника.
73. У чому полягає найвагоміший внесок Ф. де Сосюра у розвиток ідеї знака?
74. Охарактеризуйте кожен з трьох типів знаків за Ч. Пірсом. Що таке «семантичний трикутник»?
75. У чому полягає природа символу як типу знаку. Що є достатньою підставою перетворення знака у символ?
76. Що таке синтагма і синтагматичний порядок ? Що означає поняття «мовна вартість» (за Ф. де Сосюром).Синтагматичні відношення у мові, мовленні і семіотиці?
77. Знак і значення. Назвіть компоненти значення і поясніть, що таке референт, денотат, конотація, означник? Вкажіть чинники творення конотацій.
78. Значення і сенс. Що є джерелом сенсу?
79. Знак, значення і код. Назвіть і охарактеризуйте основні форми кодів.
80. Енкратичні та акратичні джерела значень, за Р. Бартом.
81. Семіотика як вчення про знак, текс і генерування значень. Визначення класичного семантичного трикутника.
82. Поняття семіозу та його рівні: фіто-, фізіо-, зоо- й антропосеміоз. Поняття сприйняття.
83. Чинники семіотичного процесу: знак як універсальний посередник: три види знаків; знак як концепт і звукообраз, або означуване і означник;
84. Річ – об’єкт; об’єктивність – суб’єктивність;
85. Інтерпретанта, інтерпретант, інтерпретація
86. Мова і мовлення з погляду семіотики: основні функції
87. Розуміння досвіду у контексті семіозу. Досвід як формальна об’єктна структура. Трихотомія досвіду.
88. Віртуальність і поняття «видосвіт» (umwelt).
89. Прагматичний вимір семіотики. Розрізнення реальності і дійсності.
90. Проблема симуляції розуміння і поняття «симулякр».

 

11. ПРОГРАМА З ДИСЦИПЛІНИ

«ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ»

 

Тема 1.

Історія як предмет філософського осмислення.

Поняття історії. Теорія історичного процесу.   Природа історичного пізнання: теорія і логіка. Суб'єкт історичного пізнання.   Методи дослідницької діяльності у процесі створення    історичних знань. Філософія історії в системі соціальної філософії. Соціальна філософія і філософія історії. Соціологічний напрям філософії історії. Проблеми філософії історії в соціологічній концепції М.Вебера та Г.Зіммеля. Філософська культурологія та філософія історії. Проблема співвідношення понять "історіографія", "історіософія","методологія історії", "філософія історії". Основні школи філософії історії та методології в історичній європейській та українській традиції ХІХ-ХХ ст.

 

Тема 2.

Міф та філософія історії.

Минуле і сьогоденне в архаїчному світогляді. Космос та історія в традиційному суспільстві. Антична філософія історії. Теократична історія і міф. Міфологічний тип світогляду як спосіб осягнення історії. Міфологічний антропо- і соціоморфізм. Синкретизм міфологічного бачення історії. Проблеми сучасного розуміння міфологічного осягнення історії. Історична міфологія XX ст. Міфи і архетипи історії. Постмодерністсьий варіант історичної міфології.

 

Тема 3.

Християнська філософія історії.

Релігійне розуміння історії: єдність стихійної і свідомої складової. Історичні релігії та історія. Історія в світлі християнського вірування. Світосприйняття як рівень релігйного історичного світогляду. Телеологічність релігійного сприйняття історії. Основні напрямки християнської філософії історії в ХХст. Неотомістська історіософія. Неопротестантизм про “драму історії”.

 

Тема 4.

Класичні концепції філософії історії XІX ст.

Становлення філософії історії як самостійної філософської дисципліни. Філософія історії в добу Просвітництва. Філософія історії Г.Гегеля. Матеріалістичне розуміння історії.    Філософія історії і філософський ірраціоналізм: історіософія школи "філософія життя"

 

Тема 5.

Неогегельянська та неокантіанська філософія історії.

Неокантіанська філософія історії.Неогегельнська філософія тотожності історичного буття і мислення. Філософія історії Б. Кроче: історичний процес та історичне знання. Філософія історії Р.Дж. Коллінгвуда.

 

Тема 6.

Філософія історії  О. Шпенглера

Нелінійне тлумачення історичного процесу в морфології історії

О.Шпенглера. Культура як предмет морфології. Душа культури. Історичні культури. Габітус культури. Етапи існування і ритм культури. Ідея історії як символічного світу. О.Шпенглер про слав'янську культуру та її майбутнє.

 

Тема 7.

Філософія історії А. Тойнбі.

Некласична цивілізаційна концепція історії А.Тойнбі. Філосоія історії А.  Тойнбі  в руслі  філософсько-культурологічної традиції М.Данілевського, та ін. Бачення історії у А.Тойнбі та "історицизм"в концепції К.Поппера.

 

Тема8.

Західна філософія історії в ХХ ст.

Історія в екзистенціальній філософії.  Франкфуртська школа філософії історії. Постмодерністьске бачення історії.

Нові тенденції в розвитку філософії історії в другій половині XX ст. “Школа Анналів”. Антропологічна історія. Структурна антропологія та історія. Наративна філософія історія.

 

Тема9.

Українська історіософія : історія держави та історія народу.

Становлення  традиції  української   історіософії.   Концепція всесвітньої історії М.Грушевського.   Історіософія В.Липинського. Проблеми сучасної української філософії історії.

 

Тема 10.

Сенс історії та її мета.

Проблеми створення єдиної концептуальної картини   всесвітньої історії.

Суб'єкти історії, носії історичного смислу.  Поступальний, кумулятивний розвиток історії.

Смисл та перспективи історії.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

Бердяев Н.А. Смысл истории. М., 1990. Христианство и история. С.84-100.

Блок  М. Апология истории или Ремесло историка. М., 1973.

Бойченко І.В. Філософія історії. К., 2000. Міфологічний світогляд — перший тип осягнення історії. С. 17-38

Бродель Ф. Материальная цивилизация. Экономика и капитализм. XV-XVIII вв. В 3-х томах. М., 1986-90. Т. 1-3.

Васильєва Т.С. Сущность и смысл истории. Пермь, 1996.С. С. 15-31.

Винар Л. Силуети епох. Дрогобич. 1992. С. 87-97.

Винниченко В. Відродження нації. К., 1990.

Гегель Г. Лекции по философии истории. Германський мир СПб. 1993. С.366-459,

Гердер И. Идеи к философии истории человечества. М., 1977. С.122-138.

Гидденс Э. Постмодерн //Философия истории.  М., 1995.С. 340-346

Гобозов И .А. Введение в философию истории М., 1999.

Грушевський М. Історія України-Руси. К., 1991-1997. Т. 1-8.

Грушевський М. На порозі нової України. К., 1991.

Грушевський М. Соціально-виховуюче значення вивчення історії // Хто такі українці і чого вони хочуть. К., 1991

Губман Б.Л. Смысл истории: очерки современных западных концепций М., 1991.

Гуревич А.Я. Исторический синтез и школа «Анналов». М., 1993.

Дашкевич Я. Дорогами української Кліо// Пам'ять століть. 1996. № 3.

Делез Ж Логика смысла. М., 1995.

Делез Ж. Различие и повторение. СПб. 1998.

Димитрова Л.М. Філософія історії. К., 1997.

Донцов Д. Націоналізм. Торонто. 1966.

Дорошенко Н.М. Становление й развитие методологии истории. Калинин,1987.

Досон К. Христианский взгляд на историю//Философия истории. М., 1995.С. 248-261.

Зашкільняк Л.О. Методологія історії від давнини до сучасності. Львів, 1999. С.9-36

Зиммель Г. Проблеми философии истории // Зиммель Г. Избранное. Том 1. Философия культури М.,1996.

Ивин А.А. Философия истории М., 2000.

Іщенко Ю. Пошук моделі нац. ідентичності/Порівняльний аналіз історіософського дискурсу  М.Данілевського  і Д.Донцова //Політологічні читання 1994. № 2.

Калинников Л.А. Проблемы философии истории в системе Канта. Л., 1978.

Кант И. Идея всеобщей истории во всемирно-гражданском плане // Кант И. Соч.: В 6-ти т. М., 1966. Т.6. С.5-23.

Каримский А.М. Философия истории М., 1988.

Кимелев Ю.А. Философия истории. Системно-исторический очерк// Философия истории. Антология. М., 1995.

Колінгвуд Р.Д. Ідея історії. К., 1996.С. 54-66, 278-307.

Кроче Б. Антологія сочинений по философии СПб., 1999 Теория истории С. 175-245.

Кузнецов В.Н. Французское неогегльянство М., 1982.

Кузнецов Т.К., Миллер Т.А. Античная эпическая историография: Геродот, Тит Ливий. М., 1984.

Лосев А.Ф. Античная философия истории. М., 1977.С. 3-39.

Марцинюк І. Історія  людства — історія народів чи цивілізації// Вісн.ПАН України. 1996. № 1/2.

Марцинюк І. Концепція всесвітньої історії М.Грушевського і сучасна українська історіографія//.Вісн.НАН України.1995. № 11-12.

Могильницкий Б.Г., Николаева Н.Ю., Гульбин Г.К. Американская "психоистория": критический очерк. Томск, 1985.

Могильницький Б.Г. Введение в методологию истории. М., 1989.

Немировский А.Й. Рождение Клио: у истоков исторической мысли. Воронеж, 1986.

О.Шпенглер.Закат   Европи: Очерки   морфологии   мировой истории.Т.1. Образ и действительность. Мн.1998.С.147-177.

Олдак П. Колокола тревоги. Проблемі бесконтрольности й судьба цивилизации. М., 1990.

Павленко Ю. Історія світової цивілізації. Соціокультурний розвиток людства. К., 1996.

Пріцак О. Історіософія та історіографія М. Грушевського. Київ-Кембрідж. 1991. С.5-43.

Рассел Б. Человечество в опасности // Вопросы философии. 1992. № 8-10.

Риккерт Г. Философия истории. СПб 1999

Тавризян Г.М. О.Шпенглер, Й.Хейзинга: две концепции кризиса культури. М., 1988.

Тиллих П. История й Царство Божие//Философия истории. М., 1995.С. 232-247.

Тойнби  А. Христианское понимание истории.//Философия истории. М.,1995. С. 220-231.

Тойнби А.Дж. Постижение истории. М., 1991.

Тойнбі А.Дж. Дослідження історії. К., 1995.Т.1. С. 14-58.

Февр Л. Бои за историю. М.. 1991.

Философия истории. Учебное пособие/ Под ред. А.С.Панарина. М., 1999

Философия истории: диалог культур. М., 1989

Франко І. Що таке поступ? // Зібр. творів: У 50 т. К., 1986. Т.45.

Хабермас Ю. О субьекте истории. Краткие замечания по поводу ложньїх альтернатив.// Философия истории. Антология.М., 1995. С.283-289.

Чесноков Г.Д. Философия истории А.Дж.Тойнби: сильные и слабые стороны его концепции // Соц. теория й современность. М., 1993. Вьш.7.

Шарифжанов И.И. Судьбы либеральной философии истории: Актон и современная англо-американская историография. Казань, 1989.

Шафф А. Куда ведет дорога// Философия истории. М., 1995. С. 311-339.

Шпенглер О. Закат Европи М. Т.2. / /Самосознание европейской культури XX века: Мыслители и писатели Запада о месте культури в современном обществе. М., 1991.

Элиаде М. Аспекты мифа. М., 1994.

Элиаде М. Космос и история //Избранние работы. М., 1987 С.139-144.

Яковенко Н. Вступ до історії. К., 2007. С. 17-41.

Ясперс К. Истории истории и ее цель. М., 1994. С.

Ясперс К. Ницше и христианство М., 1994.

Ясперс К. Про сенс історії // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрями. Хрестоматія/ Упорядники В.В.Лях, В.С.Пазенок. К.,1996. С.183-213.

Ящук Т.І. Філософія історії К., 2004. С.7-53

 

Контрольні питання:

1. Поняття історії.
2. Теорія історичного процесу.  
3. Природа історичного пізнання: теорія і логіка.
4. Суб'єкт історичного пізнання.  
5. Методи дослідницької діяльності у процесі створення    історичних знань.
6. Філософія історії в системі соціальної філософії.
7. Соціальна філософія і філософія історії.
8. Соціологічний напрям філософії історії.
9. Проблеми філософії історії в соціологічній концепції М.Вебера та Г.Зіммеля.
10. Філософська культурологія та філософія історії.
11. Проблема співвідношення понять "історіографія", "історіософія","методологія історії", "філософія історії".
12. Основні школи філософії історії та методології в історичній європейській та українській традиції ХІХ-ХХ ст.
13. Минуле і сьогоденне в архаїчному світогляді.
14. Космос та історія в традиційному суспільстві.
15. Антична філософія історії.
16. Теократична історія і міф.
17. Міфологічний тип світогляду як спосіб осягнення історії.
18. Міфологічний антропо- і соціоморфізм.
19. Синкретизм міфологічного бачення історії.
20. Проблеми сучасного розуміння міфологічного осягнення історії.
21. Історична міфологія XX ст.
22. Міфи і архетипи історії.
23. Постмодерністсьий варіант історичної міфології.
24. Релігійне розуміння історії: єдність стихійної і свідомої складової.
25. Історичні релігії та історія.
26. Історія в світлі християнського вірування.
27. Світосприйняття як рівень релігйного історичного світогляду.
28. Телеологічність релігійного сприйняття історії.
29. Основні напрямки християнської філософії історії в ХХст.
30. Неотомістська історіософія.
31. Неопротестантизм про “драму історії”.
32. Становлення філософії історії як самостійної філософської дисципліни.
33. Філософія історії в добу Просвітництва.
34. Філософія історії Г.Гегеля.
35. Матеріалістичне розуміння історії.   
36. Філософія історії і філософський ірраціоналізм: історіософія школи "філософія життя"
37. Неокантіанська філософія історії.
38. Неогегельнська філософія тотожності історичного буття і мислення.
39. Філософія історії Б. Кроче: історичний процес та історичне знання.
40. Філософія історії Р.Дж. Коллінгвуда. 
41. Нелінійне тлумачення історичного процесу в морфології історії О.Шпенглера.
42. Культура як предмет морфології.
43. Ідея історії як символічного світу.
44. О.Шпенглер про слав'янську культуру та її майбутнє.
45. Некласична цивілізаційна концепція історії А.Тойнбі.
46. Філософія історії А.  Тойнбі  в руслі  філософсько-культурологічної традиції М.Данілевського, та ін.
47. Історизм та "історицизм"в концепції К.Поппера.
48. Історія в екзистенціальній філософії. 
49. Франкфуртська школа філософії історії.
50. Постмодерністьске бачення історії.
51. Філософія історії “Школи Анналів”
52. Антропологічна історія.
53. Структурна антропологія та історія.
54. Наративна філософія історія.
55. Становлення  традиції  української   історіософії.  
56. Концепція всесвітньої історії М.Грушевського.  
57. Історіософія В.Липинського.
58. Проблеми сучасної української філософії історії.
59. Проблеми створення єдиної концептуальної картини   всесвітньої історії.
60. Суб'єкти історії, носії історичного смислу.    
61. Поступальний, кумулятивний розвиток історії.
62. Смисл та перспективи історії.

 

 

12. ПРОГРАМА З ДИСЦИПЛІНИ

«СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ»

 

Тема 1.

Соціальна філософія як соціогуманітарна дисципліна.

Традиційне філософування та соціально-філософська пробле­матика. Гуманістична спрямованність соціальної філософії. Поняття предмету соціальної філософії Соціальна філософія як систематизація соціальних проблем в історії філософії.. Соціаль­на філософія і наука. Соціальна філософія в системі гуманітарних наук. Співвідношення соціальної філософії та соціальної пси­хології, соціології, історії, релігієзнавства, політології, право­знавства, антропології, культурології та ін. Методологічні засади, принципи і категорії соціальної філософії.

Функції соціальної філософії та зростання її значення у процесах державотворення в Україні. 

             

Тема 2.

Історична ґенеза соціальної філософії

Соціально-філософські погляди мислителів Стародавнього Сходу. Природа суспільства і людини, проблема держави у мислителів Стародавньої Греції та Риму. Обґрунтування космосу, людини та суспільства в епоху середньовіччя. Соціально-філософські погляди мислителів доби Відродження та Нового часу. Просвітительство та теорії суспільного договору. Соціально-філософські погляди І.Канта і Г. Геґеля. Соціальна філософія марксизму та її критики. Соціальні пошуки школи "філософії життя". Проблеми соціальної філософії в неокантіанстві та неогеґельянстві.

 

Тема 3.

Становлення української соціальної філософії

Соціально-філософська традиція в Україні. Київська релігійно-філософська школа (П. Юркевич). Кирило - Мефодіївське товариство: форму­вання філософії української національної ідеї. П.Сорокін. Політична філософія М.Драгоманова. Соціальна філософія І.Франка. Політична філософія Д. Донцова та В. Липинського.

 

Тема 4.

Розвиток соціальної філософії у XX ст.

Основні напрямки соціальної філософії XX ст.: соціально-філософська концепція К. Поппера; мадридська школа  (X.Ортега-і-Гассет); франкфуртська школа (М. Горкхаймер, Т. Адорно, Ю. Габермас); релігійні концепції суспільства ( Ж. Марітен, Е. Жільсон, П. Тейяр де Шарден);екзистенціалізм  ( М. Гайдеггер, К. Ясперс, Ж.-П. Сартр, А. Камю); феноменологія ( Е. Гуссерль, А. Шюц, П. Бергер, Т. Лукман); технократичні концепції суспільства (Д. Белл, 3. Бжезинський, Дж. Гелбрейт); психоаналітичний напрям: 3. Фройд та його послідовники як соціальні мислителі; постмодерн і сучасна західна соціальна філософія.

 

Тема 5.

Соціальна філософія К.Поппера.

            Становлення К.Поппера як мислителя. К.Поппер і неопозитивізм. Концепція відкритого суспільства: А.Бергсон, К.Поппер, Дж.Сорос. «Відкрите суспільство та його вороги»:  від Платона до Маркса. Критика закритого суспільства Г.Гегеля. «Злиденність історицизму»: історизм та історицизм.

 

Тема 6.

Соціальна філософія Х.Ортеги-і-Гасета.

            Становлення соціальної філософії Мадридської школи. Європа в концепціях іспанських мислителів: від М.Унамуно до Х.Ортеги-і-Гассета. Трагічне в концепції М.Унамуно.

            Соціальная філософія Х.Ортегі-і-Гассета від екзистенціалізму до філософської антропології. Опис соціальної реальності в роботі «Людина та люди». Держава і суспільство. «Спортивне походження держави». Бунт мас та еліти. Доктрина генерацій і еволюція соціально-політичних поглядів Х.Отреги-і-Гассета.

           

Тема 7.

Соціальна філософія Франкфуртської школи

            Особливості становлення та розвитку Франкфуртської школи. М.Горкгаймер та Т. Адорно «Діалектика Освіти»: історична криза ХХ ст. як породження репресивного розуму. Відчуження та його подолання. 

            Г.Маркузе «Розум і революція». «Одновимірна людина»: критика консюмеристського суспільства. Революція 1968 року і Г.Маркузе. Спадщина «нових лівих».

            Розвиток ідей Франкфуртської критичної філософії в концепції Ю.Габермаса. «Теорія  комунікативної дії».

 

Тема 8.

Католицька соціальна філософія ХХ ст.

            П.Тейяр де Шарден: проблема взаємодії науки та релігії. «Феномен людини» доктрина оптимістичного еволюціонізму.

            Ж.Марітен: «томізм» як офіційна доктрина католицької церкви. «Інтегральний гуманізм» Ж.Марітена як соціальний проект майбутнього. Криза гуманістичної культури Європи.

           

Тема 9.

Постмодернізм та соціальна філософія.

            «Структурна антропологія» К.Леві-Строса: дослідження соціокультурних явищ. Три види гуманізму. Структуралізм та пост структуралізм.

            Етапи творчої еволюції М.Фуко: 60-ті роки «археологія знання», 70-ті – «генеалогія влади»,  дослідження дискурсивних форм регламентації поведінки людини. 80-ті – «естетика існування». «Наглядати і карати»  становлення дисциплінарного суспільства.

            Постмодерн філософія завершеного проекту Модерна. Юбермас дискусія з постмодерністами. 

 

Тема 10.

Природа і суспільство.

Філософсько-світоглядний зміст проблеми ставлення суспільної людини до природи, її специфіка і значення для сучасної науки і практики. Природа як неодмінна передумова існування людини і суспільства.

,   Головні гіпотези виникнення, побудови та існування Всесвіту. Проблема походження життя на Землі. Географічне середовище та його роль в житті суспільства. Географічний детермінізм. Вчення В. Вернадського про ноосферу. Історичні форми єдності суспільства і природи. Основні принципи гуманістичного природокорис­тування. Екологічна проблема та її глобальний характер.

Народонаселення як передумова і суб'єкт історичного процесу. Демографічна проблема як глобальна проблема. Синергетика як новий діалог людини з природою.

Поняття суспільства в соціальній філософії. Системний погляд на суспільство. Суспільство і соціум. Аспекти і рівні системного дослідження суспільства. Особливість природних і соціальних систем.

 

Тема 11.

Проблема людини соціальній філософії.

Місце проблеми людини в системі філософського знання. Філософська антропологія як напрям філософії XX ст. і метод пізнання реальності. Антропологічні пошуки М. Шелера та М. Бубера. Антропоцентризм, космоцентризм, геоцентризм та соціоцентризм.

Основні доктрини антропогенезу: теологічна версія, діяльно-трудова .теорія, біо-психологічна (3. Фройд), символічна (Е. Кассірер).

Антропологічний вимір міфу. Міф як соціальний, культурний та антропологічний феномен. Соціальна міфологія XX ст. Природа і сутність людини. Психофізичне та соціальне в людині. Основні закономірності історичного розвитку особистості. Співвідношення понять "особа", "особистість", індивід", та "індивідуальність".

Буття людини як специфічний спосіб її існування. Проблема життя і смерті. Типологія ставлення до смерті в європейській традиції. Андрогінність людини. Гендерна філософія. Розум, воля та емоції як компоненти суб'єктивності людини. Віра як феномен. Філософська віра.

Персоналістська тенденція в українській філософській традиції.

 

Тема 12.

Вартості духовного життя сучасного суспільства

            Поняття духовного життя суспільства. Співвідношення понять:"духовне життя", "духовне виробництво", "суспільна свідомість". Структура суспільної свідомості. Буденна та теоретична свідомість. Суспільна психологія та ідеологія. Індивідуальна та суспільна свідомість. Самосвідомість людини. Форми суспільної свідомості. Специфіка міфологічного усвідомлення дійсності. Моральне, релігійне, художнє та філософське освоєння світу. Політична та правова свідомість. Національна свідомість. Поняття духовної культури суспільства.

Проблеми вартостей в античній та християнській філософії. Філософія як вчення про вартості. Аксіологія: етапи становлення. Неокантіанська теорія вартостей. Проблема вартостей в працях М.Вебера. Інструменталістська інтерпретація вартостей. Неореа­лізм Н.Гартмана. Природа вартостей у марксистській філософії.

Вартості як форми існування соціальних смислів. Проблема співвідношення потреб, інтересів і цінностей.

Свобода як онтологічний феномен і соціальна вартість. Вартості в суб'єктивному світі людини: ціннісна структура свободи..

 

Тема 13.

Філософські проблеми розвитку науки і техніки.

Соціально-філософський зміст понять "наука і техніка". Наука як об'єкт філософського аналізу. Наука як система знань, ціннос­тей, вид діяльності. Наука і філософія: діалектика взаємодії. Наука як соціальний інститут і чинник розвитку суспільства.

Походження і природа техніки. Техніка як соціальний феномен. Історична генеза взаємодії, науки і техніки. Технологічний, соціальний та особистісний вимір розвитку науки і техніки. Потреби й інтереси як мотивація розвитку науки і техніки.

. Наука як соціальний інститут і чинник розвитку суспільства. Історична ґенеза взаємодії науки і техніки.

Інформативна та технологічна революція: сучасний етап. Со­ціальні наслідки інформативно-технологічної революції.

Тема 14. Філософія політики

Політика як вираз соціальної взаємодії. Політичне панування. Структура і функція політики: організації, відносини, політична свідомість. Політика і влада. Соціальні джерела владик Політичне життя. Політичне життя і економіка. Політична культура:

проблеми і суперечності її становлення та розвитку. Політика і мораль. Політична система.

Держава, форма правління та політичний режим. Демократія як соціальний феномен. Демократія і тоталітаризм.

Філософські проблеми становлення громадянського суспільст­ва в Україні. Національне державотворення і громадянське сус­пільство: поступ і суперечності.

 

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

1. Адлер А. Понять природу человека. СПб., 1997.
2. Андрущенко В. П. Історія соціальної філософії: західноєвропейський контекст. – К.: Тандем, 2000.
3. Андрущенко В., Губерський Л., Михальченко М. Культура, ідеологія, особистість : методолого-світоглядний аналіз. – К.: Знання України, 2002.
4. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. Курс лекцій. Друге видання. К., 1995.
5. Антологія світової літературно-критичної думки XX ст. Львів, 1996.
6. Арато А. Концепция гражданского общества: восхождение, упадок и воссоздание// Полис. 1995. № 3.
7. Арон Р. Етапи розвитку соціологічної думки. К.: 2003.
8. Арьес Ф. Человек перед лицом смерти. М., 1992.
9. Берлін І. Чотири есе про свободу (Дві концепції свободи). К., 1994.
10. Борулин В.С. Социальная философия. М., 1993. ч. І-ІІ.
11. Бубер М. Два образа веры. М., 1995. С.233-341
12. Вебер М. Наука как произведение й профессия // Избр. произведения. М., 1990.
13. Вебер М. Политика как призвание и профессия // Вебер М. Избр.произв/М., 1990.
14. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. К., 1994.
15. Вебер М. Хозяйственная этика мировых религий // Избранное. Образ общества. М., 1994.
16. Вернадский В.И. Философские мысли натуралиста. М., 1988.
17. Габермас Ю. Залучення Іншого. Львів, 2006.
18. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. К., 1994.
19. Гартман Н. Эстетика. М., 1958.
20. Геллнер 3. Условия свободи: гражданское общество и его исторические соперники // Знание - сила. 1996. № 2, 4-7.
21. Головаха Є.І. Стратегія соціально-політичного розвитку України. К., 1994.
22. Головко Б.А. Філософська антропологія. К., 1997.
23. Горак Г.І. Філософія: курс лекцій. К., 1998. С. 123-208.
24. Горський В.С. Історія української філософії. К.,1996.
25. Грушевський М.С. На порозі нової України. К.,1991.
26. Гуревич П.С. Философская антропология. М., 1998.
27. Гуссерль Е. Криза європейського людства і філософія // Сучасна зарубіжна філософія-. Течії і напрямки. К., 1996.
28. Дерріда Ж. Позиції. К., 1994.
29. Джеван М.А. Людський вимір науки та наукові "виміри" людини. К.,1992.
30. Джеймс Дж.В. Личность//Психология личности. Тексты. М., 1982. С.61-70
31. Довгич В.А. Українська ідея в політичній теорії М.Драгоманова. К., 1991.
32. Донцов Д. Націоналізм. Торонто. Львів, 1966
33. Драгоманов М. Чудацькі думки про українську національну справу// Драгоманов М. Вибране. К., 1991.
34. Еллюль Ж. Техніка, або виклик століття//Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія: Навч. посібник К., 1996. С.25-58.
35. Жильсон Є. Философ и теология. М., 1995.
36. Жмир В.Ф. На шляху до себе (Історія становлення української національної свідомості) // Філос. і соціол. думка. 1991. №2. №4.
37. Зиммель Г. Философия труда // Избранное. Т.2. Созерцание жизни. М.,1996.
38. Зыбайлов Л.К., Шопинецкий В.А. Постмодернизм. М., 1993.
39. КамюА. Бунтівна людина //Твори:. У 2-хт. К., 1997.
40. Кант И. Идея всеобщей истории во всемирногражданском плане // Собр. соч. в 6.Т. М., 1966. Т.6
41. Кант И. Рецензия на книгу И.Г. Гердера"Идеи к философии истории человечества" // Собр. соч.: В 6 т.,М.,1966. Т. 6.
42. Карась А. Філософія громадянського суспільства в класичних теорія і некласичних інтерпретаціях. Львів, 2003.
43. Кассирер 3. Опыт о человеке: введение в философию человеческой культуры // Проблема сознания в современной западной философии. М., 1988.
44. Кемеров В.Е. Введение в социальную философию: Учебник для вузов. Изд. 4-е, испр. — М: Академический Проект, 2001. — 314 с.
45. Князев В.Н. Человек й технология: социально-философский анализ.К.,1990.
46. Козловський П. Постмодерна культура. // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрями. Хрестоматія. К., 1996. С.214-245.
47. Крапивенский С.Э. Социальная философия. Волгоград, 1996.
48. Кудрявцев В.А. Экзистенциалистическая социология. М., 1988.
49. Кузнецов Н.С. Человек: потребности й ценности. Свердловск, 1992.
50. Кульчицький О. Введення у проблематику сутності філософії // Сутність філософії. Париж, Мюнхен, 1981.С.1-87.
51. Кун Т. Структура научных революций. М., 1977.
52. Курдюмов С.П., Малинецкий Г.Г., Потапов А.В. Синергетика - новые направлення. М., 1989.
53. Леш С. Соціологія постмодерну. Львів, 2003.
54. Лісовий В.С. Драгоманов і Донцов // Філос. і соціол. думка. 1991. №9.
55. Лук’янець В.С. Соболь О..М.Філософія постмодерна К., 1998.
56. Манхейм К. Человек й общество в век преобразования М., 1991.      
57. Маритен Ж. Интегральный гуманизм// Маритен Ж. Философ в мире. М., 1994
58. Маритен Ж. Философ в мире. М., 1994.
59. Маркузе Г. Одновмірна людина //Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія: Навч. посібник К., 1996. С.87-135.
60. Маркузе Г. Одномерный человек М., 1994.
61. Мельник В.П. Філософія.Наука.Техніка. Львів, 2009
62. Мемефорд Л. Міф про машину. Техніка і розвиток людини //Сучасна зарубіжна соціальна філософія. Хрестоматія: Навч. посібник К., 1996. С.58-87.
63. Методологические й социально-философские проблеми научно-технического прогресса / Отв. ред М.И. Конкин. М., 1989.
64. Момоджян К.Х. Введение в социальную философию. М., 1997.
65. Моріак Ф. У що я вірю. К., 1993.
66. Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини. К., 1995.
67. Николис Г., Пригожин И. Познание сложного. М., 1990.
68. Новая технократическая волна на Западе. М., 1986.
69. Ортега-і-ГассетХ. Безхребетна Іспанія // 0ртега-і-ГассетХ. Вибрані твори. К., 1994. С. 140-196.
70. Ортега-і-ГассетХ. Бунт мас // 0ртега-і-ГассетХ. Вибрані твори. К., 1994. С. 15-139.
71. Ортега-і-ГассетХ. Вибрані твори. К., 1994.
72. Ортега-і-ГассетХ. Дегуманізація мистецтва // 0ртега-і-ГассетХ. Вибрані твори. К., 1994. С.238-273.
73. Печчеи А. Человеческие качества. М., 1980.
74. Поппер К. Гегель і новий трибалізм//Відкрите суспільство та його вороги К., 1994. С.34-90.
75. Поппер К. Злиденність "історицизму. К., 1996.
76. Проблема людини в українській філософії XVI- XVIII ст. / Відп. ред. М.В. Кашуба. Львів, 1998.
77. Рикер П. Человек как предмет философии // Вопр. философии. 1989. №2.
78. Сорокин П.О. Человек. Цивилизация. Общество. М., 1992.
79. Соціологічна думка України / М.В. Захарченко, В.Ф. Бурлачук, М.О. Молчанов та ін. К., 1996.
80. Степин В.С. Философская антропология. М., 1982.
81. Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрямки. К., 1996.
82. Тейяр де Шарден П. Божественная среда. М., 1992.
83. Тейяр де Шарден П. Феномен человека. М., 1987.
84. Тоффлер А. Футуршок. СПб., 1997.
85. Уинч П. Идея социальной науки. М., 1996.С.3-104.
86. Философия любви. / Сост. А.А. Ивин. М., 1990
87. Философия техники в ФРГ. М., 1989.
88. Франкл В. Человек в поисках смысла. М., 1990.
89. Франко І. Я. Мислі о еволюції в історії людськості // Зібр. творів: У 50т. К., 1986.Т.45.
90. Франко І. Я. Що таке поступ?//Зібр. творів: У 50т. К., 1986.Т. -   45.
91. Фрейд Э. Психоанализ. Религия. Культура. М., 1992.
92. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. М., 1994.
93. Фромм Э. Бегство от свободы. М., 1990.
94. Фромм Э. Иметь или быть. М., 1986.
95. Фуко М. Репресивна гіпоетза/ Історія сексуальності.  Харків,1997. Т.1. С.77-112
96. Фуко М. Слова и вещи. М., 1994.
97. Хайдеггер М. Письмо о гуманизме // Проблема человека в западной философии.М., 1988.
98. Хайек Ф. Дорога к рабству//Вопр. философии. 1990. №10-12.
99. Хоркхаймер М., Адорно Т. Диалектика Просвещения. СПб. 1997. С.,
100. Человек: Мыслители прошлого и настоящего о его жизни, смерти й бессмертии / Сост. П.С. Гуревич. М., 1991. 4.1. 1995. Ч. 2.
101. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні. К., 1992.
102. Шелер М. Сутність моральної особистості // Сучасна зарубіжна філософія. Течії і напрямки. К., 1996.
103. Шеллер М. Положение человека в космос//Шеллер М. Избранное М., 1994 С. 129-192
104. Шюц А. Смысловое строение социального мира//Избранное: Мир светящийся смыслом. М., 2004. С.735-956.
105. Элиаде М. Космос й история. М., 1987.
106. Юнг К. Архетип й символ. М., 1991.
107. Ясперс К. Смысл и назначение истории. М., 1991.

 

Контрольні питання:

1. Поняття предмету соціальної філософії
2. Соціаль­на філософія і наука.
3. Соціальна філософія в системі гуманітарних наук: співвідношення соціальної філософії та соціальної пси­хології, соціології, історії, релігієзнавства, політології, право­знавства, антропології, культурології та ін.
4. Методологічні засади, принципи і категорії соціальної філософії.
5. Функції соціальної філософії та зростання її значення у процесах державотворення в Україні. 
6. Просвітительство та теорії суспільного договору.
7. Соціально-філософські погляди І.Канта і Г. Геґеля.
8. Соціальні пошуки школи "філософії життя".
9. Проблеми соціальної філософії в неокантіанстві та неогеґельянстві.
10. Витоки української соціально-філософської думки в Україні.
11. Київська релігійно-філософська школа (П. Юркевич).
12. Політична філософія М.Драгоманова.
13. Соціально-філософські пошуки І.Франка.
14. Політична філософія Д. Донцова та В. Липинського.
15. Основні напрями та проблеми розвитку новітньої української соціальної філософії.
16. Екзистенціальні пошуки соціальтного.
17. Раціоналістичні проекти суспільного розвитку.
18. Релігійні концепції суспільства
19. Феноменологічне конструювання реальності.
20. Технократизм як соціальна теорія.
21. Психоаналіз і соціальна філософія.
22. Становлення К.Поппера як мислителя.
23. Концепція відкритого суспільства: А.Бергсон, К.Поппер, Дж.Сорос.
24. «Відкрите суспільство та його вороги»:  від Платона до Маркса.
25. «Злиденність історицизму»: історизм та історицизм.
26. Становлення соціальної філософії Мадридської школи.
27. Соціальная філософія Х.Ортегі-і-Гассета від екзистенціалізму до філософської антропології.
28. «Людина та люди»: опис соціальної реальності. 
29. «Бунт мас» та еліти.
30. Доктрина генерацій і еволюція соціально-політичних поглядів Х.Отреги-і-Гассета.
31. Становлення та розвитку Франкфуртської школи.
32. «Діалектика Просвіти»: історична криза ХХ ст. як породження репресивного розуму.
33. «Одновимірна людина»: критика конс’юмеристського суспільства. 
34. Розвиток ідей Франкфуртської критичної філософії в концепції Ю.Габермаса.
35. П.Тейяр де Шарден: проблема взаємодії науки та релігії.
36. «Феномен людини» доктрина оптимістичного еволюціонізму.
37. «Томізм» як офіційна доктрина католицької церкви.
38. «Інтегральний гуманізм» Ж.Марітена як соціальний проект майбутнього.
39. Структуралізм та постструктуралізм.
40. Етапи творчої еволюції М.Фуко.
41. «Наглядати і карати»:  становлення дисциплінарного суспільства.
42. Постмодерн філософія завершеного проекту Модерна.
43. Ю.Габермас: дискусія з постмодерністами. 
44. Філософсько-світоглядний зміст проблеми ставлення суспільної людини до природи.
45. Проблема походження життя на Землі.
46. Екологічна проблема та її глобальний характер.
47. Демографічна ситуація в світі: шляхи подолання кризи.
48. Синергетика як новий діалог людини з природою.
49. Поняття суспільства в соціальній філософії.
50. Системний погляд на суспільство: аспекти та рівні.
51. Особливість природних і соціальних систем.
52. Місце проблеми людини в системі філософського знання.
53. Філософська антропологія як напрям філософії XX ст. і метод пізнання реальності.
54. Антропологічні пошуки М. Шелера та М. Бубера.
55. Основні доктрини антропогенезу.
56. Міф як соціальний, культурний та антропологічний феномен.
57. Соціальна міфологія XX ст.
58. Природа і сутність людини.
59. Психофізичне та соціальне в людині.
60. Проблема життя і смерті в соціально-філософській традиції.
61. Віра як феномен. Філософська віра.
62. Персоналістська тенденція в українській філософській традиції.
63. Поняття духовного життя суспільства.
64. Повсякденність та теоретична свідомість.
65. Моральне, релігійне, художнє та філософське освоєння світу.
66. Політична та правова свідомість.
67. Свобода як онтологічний феномен і соціальна вартість.
68. Соціально-філософський зміст понять "наука і техніка".
69. Техніка як соціальний феномен.
70. Історична генеза взаємодії, науки і техніки.
71. Технологічний, соціальний та особистісний вимір розвитку науки і техніки.
72. Інформативна та технологічна революція та її со­ціальні наслідки.
73. Політика як предмет філософської рефлексії.
74. Структура і функція політики: організації, відносини, політична свідомість.
75. Соціальні джерела влади.
76. Політична культура: проблеми і суперечності її становлення та розвитку.
77. Демократія як соціальний феномен. Демократія і тоталітаризм.
78. Філософські проблеми становлення громадянського суспільст­ва в Україні.
79. Національне державотворення і громадянське сус­пільство: поступ і суперечності.

 

 ТЕСТОВИХ ЗАВДАНЬ

ДЛЯ ВСТУПНОГО ВИПРОБУВАННЯ В МАГІСТРАТУРУ ЗА НАПРЯМОМ „ФІЛОСОФІЯ”

Вказівки: Із запропонованої кількості відповідей до тестового завдання виберіть одну правильну відповідь і в дужках (    ) запишіть її номер. Вашу відповідь також запишіть у відповідну клітину талону відповідей. Виправлення відповідей у завданні та в талоні не допускається.

 

1. (      )

Хто був засновником елейської школи?

1) Ксенофан

2) Парменід

3) Зенон

4) Фалес

 

2. (      )

Яка з ідей в ієрархії ідей Платона займає найвище місце?

1) ідея справедливості

2) ідея краси

3) ідея істини

4) ідея блага

 

3. (      )

Яку основну роль відігравали апологети:

1) обґрунтування та захист християнської релігії

2) критику єресей

3) формування основоположних засад схоластики

4) критику язичництва

 

4. (      )

Кому належить дана ідея: „Книга природи закрита для нас, але, щоб ми могли її читати, потрібна математика.”?

1) Ансельму Кантерберійському

2) Джордано Бруно

3) Галілео Галілею

4) Кузанському

 

5. (      )

Хто з отців-філософів обстоює ідею про те, що основоположним виявом духовного життя є не розум, а воля, що воля вища за розум?

1) Оріген

2) Августин

3) Аквінат

4) Татіан

 

6. (      )

Спіноза вважає, що атрибут є:

1) нескінченним в своєму роді

2) абсолютно нескінченним

3) що розум убачає в безконечній субстанції

 

7. (      )

Яка з наведених якостей за Локком є первинною?

1) смак

2) фігура

3) тепло

4) звук

 

8. (      )

На що скерований, за І.Кантом, теоретичний розум?

1) безпосередньо на практичну дію

2) прямо на досвід

3) прямо на предмет

4) завжди на розсудок

 

9. (      )

Одним із ключових представників теїстичного екзистенціалізму був:

1) Мартін Гайдеґґер

2) Жан-Поль Сартр

3) Альбер Камю

4) Габріель Марсель

 

10. (      )

Яка з наведених течій західної філософії новітнього часу була антиметафізичною?

1) неокантіанство

2) позитивізм

3) неогегельянство

4) неотомізм

 

11. (      )

Після ІІ Ватиканського Собору неотомізм почав зазнавати дедалі більшого впливу:

1) прагматизму, неопозитивізму, критичного раціоналізму

2) феноменології, екзистенціалізму, персоналізму

3) неофройдизму, структуралізму, неоструктуралізму

4) герменевтики, неопрагматизму, пост позитивізму

 

12. (      )

Що дає підставу розглядати погляди професорів Києво-Могилянської академії як виплід культури українського бароко?

1) релігійна філософія

2) традиції і новаторство у складанні лекційних курсів

3) орієнтація на філософів-раціоналістів ХУІІ ст.

4) українська література ХУІІ ст.

 

13. (      )

Назвіть одне з джерел філософської думки доби Київської Русі:

1) «Книга русів»

2) «Слово про закон і благодать»

3) «Серце та його значення у духовному житті людини»

4) «Ідея»

 

 

14. (      )

В якому із варіантів правильно вказано істинність кон’юнктивного висловлювання за таблицею істинності для кон’юнкції?

1) коли хибні А і В

2) Коли істинні А і В

3) Коли А – істинне, а В – хибне

 

15. (      )

В якому із варіантів правильно визначено, що таке аналогія?

1) різновид умовиводу, в якому рух думки здійснюється від загального до одиничного

2) встановлення схожості предметів у певному відношенні

3) різновид умовиводу, в якому висновок робиться на підставі встановлення схожості предметів у певному відношенні.

 

16. (      )

Дайте визначення категорії буття з позицій гегелівської філософії:

1) безпосереднє невизначене

2) безпосереднє визначене

3) визначення безпосереднього

4) визначення опосередкованого

 

17. (      )

Чи є «буття» категорією в трансцендентальній філософії Канта?

1) так

2) ні

3) частково

4)не можливо відповісти

 

18. (      )

Чи тотожне буття сущому?

1) так

2) ні

3) інколи буває тотожнім

4) залежно якою мовою мислити

 

19. (      )

Яке визначення предмету діалектики відповідає істині?

1) діалектика – наука про рух.

2) діалектика – філософська наука про мислення, його форми і закони.

3) діалектика – наука про людину.

4) діалектика – наука про зовнішній світ.

 

20. (      )

В чому суть співвідношення діалектики, логіки та теорії пізнання?

1) діалектика, логіка та теорія пізнання є різні за предметом галузі філософського знання.

2) в контексті поняття методу діалектика, логіка та теорія пізнання співпадають, хоча за предметом це різні галузі філософії.

3) діалектика, логіка та теорія пізнання співвідносяться як загальне, особливе і одиничне.

4) діалектика, логіка та теорія пізнання мають спільний поняттєвий і категоріальний апарат.

 

21. (      )

Апріорні синтетичні судження–це:

1) судження, в яких знання, що встановлюється, є новим для суб’єкта

2) судження, які надають обгрунтованість знанням

3) судження, які надають загальнозначущість знанням

4) судження, які мають системний характер

 

22. (      )

Який принцип постмодерної філософії виражає поняття «різома»?

1) не лінійності системи

2) відкритості системи

3) організованості системи

4) врівноваженості системи

 

23. (      )

Яку з даних категорій свободи НЕ визначає М.Адлер:

1) колективна свобода;

2) політична свобода

3) індивідуальна свобода;

4) набута свобода самовдосконалення.

 

24. (      )

Твердження, що теорія є науковою за умови відсутності фактів які її спростовують, це  концепція:

1) реалізму

2) верифікації

3) ірраціоналізму

4) фальсифікації

 

25. (      )

Прімордіалізм – це:

1) напрям, який постулює визначальним механізмом соціальної поведінки рефлекторну реакцію людського організму (фізичну чи вербальну) на подразники (стимули) зовнішнього середовища за принципом “стимул – реакція”

2) напрям у етносоціології, представники якого дотримуються думки про давність, одвічність існування нації з архаїчних часів

3) тип солідарності, що панує у розвинених суспільствах, в яких послаблюється колективна свідомість

4) система або комплекс нахилів до певного сприйняття умов діяльності та до певної поведінки в цих умовах

 

26. (      )

Вкажіть, яке твердження є правильним:  

1) «ейдетична редукція» є синонімом поняття «епохе»; 

2) «епохе» та «взяття в дужки» є притаманні тільки для ейдетичної редукції;

3) «ейдетична редукція» означає взяття в дужки питання про існування зовнішнього світу;

4) «ейдетична редукція» слідує за феноменологічною редукцією.

 

27. (      )

Сигніфікація – це:

1) процедура копіювання речей;

2) відображення реальності у свідомості;

3) відношення між суб’єктом і об’єктом;

4) встановлення взаємозалежності між двома компонентами знака.

 

28. (      )

Визначіть, яка цивілізація  відсутня в концепції А.Тойнбі?

1) індуїстська                                   

2) елінська

3) мінойська                         

4) критська

 

29. (      )

Вкажіть, хто є автором цього тексту: «Особливість видів нагляду полягає в тому, що вони намагаються визначити по відношенню до людської різноманітності таку тактику влади, яка відповідає трьом критеріям: по-перше, досягнути здійснення влади найнижчою ціною.., по-друге, максимально посилити й розширити наслідки цієї громадської влади без будь-яких інтервалів, по-третє, пов’язати “економічне” зростання влади з роботою апаратів (освітнього, військового, індустріального чи медичного), за допомогою яких вона здійснюється».

1) Ж.Деріда

2) Ф.Ліотар

3) М.Фуко

4) Ж.Бодріяр

 

30. (      )

Вкажіть, хто є автором наступного визначення: «техніка – це вид розкриття потаємного»

1) К.Ясперс

2) Ю.Габермас

3) М.Гайдеггер

4) Х.Ортега-і-Гасет