1. Цілі

Роль навчальної дисципліни в підготовці фахівця

 

1.1. Загальний обсяг навчальної роботи студента за навчальним(и) планом(ами) складає 60 год., для магістрів 48 год.

1.2. Мета вивчення: оволодіння студентами базовими знаннями з теорії і практики управління фінансами підприємств, стратегії і тактики фінансового забезпечення суб’єктів господарювання, формування вміння управляти операційною і інвестиційною діяльністю, винайдення правильних фінансових рішень.

Основні завдання вивчення дисципліни:

-       ознайомити студентів із сутністю і теоретичними основами фінансового менеджменту;

-       навчити правильно застосовувати методичний інструментарій управління фінансами підприємств;

-       виробити навички управління вхідними й вихідними грошовими потоками на підприємстві;

-       сформувати вміння застосовувати системний підхід до управління прибутком, інвестиціями, активами;

-       обґрунтувати необхідність і методики визначення вартості капіталу, оптимізації його структури;

-       навчити правильно оцінювати фінансові ризики й застосовувати інструменти антикризового управління.

 

1.3. Предмет дисципліни: вивчення конкретних форм прояву економічних законів і закономірностей розвитку суспільного виробництва в операційній, фінансовій і інвестиційній діяльності підприємства.

 

         1.4. Змістовні модулі:

1.4.1 . Теоретичні й організаційні основи фінансового менеджменту

1.4.2. Система забезпечення фінансового менеджменту

1.4.3. Аналіз фінансових звітів

1.4.4. Управління грошовими потоками підприємства

1.4.5. Визначення вартості грошей у часі і її використання у фінансових розрахунках

1.4.6. Управління прибутком

1.4.7. Управління активами

1.4.8. Вартість і оптимізація структури капіталу

1.4.9. Управління інвестиціями

1.4.10. Управління фінансовими ризиками

1.4.11. Внутрішньофірмове фінансове прогнозування і планування

1.4.12. Антикризове фінансове управління підприємством

 

1.5. Місце дисципліни в структурно-логічній схемі навчального плану

Дисципліни, що повинні передувати вивченню даної дисципліни (або „вихідна”).

Вивчення дисципліни “Фінансовий менеджмент” базується на фундаментальній підготовці студентів з таких дисциплін:

1.5.1. Гроші і кредит

1.5.2. Фінанси підприємств

1.5.3. Фінансовий аналіз

1.5.4. Фінансовий ринок

1.5.5.Страхування

1.5.6. Економіка підприємства

 

         На цю дисципліну спирається вивчення наступних дисциплін:

         - управління капіталом підприємства;

         - менеджмент корпорацій (акціонерних товариств);

         - оцінка вартості бізнесу.

 

         1.6. У результаті вивчення дисципліни студент повинен

 

Знати: У результаті вивчення дисципліни “Фінансовий менеджмент” студент має отримати глибокі знання з управління фінансовими ресурсами за умов ринкової економіки, навички самостійного творчого мислення, прийняття оптимальних фінансових рішень, що забезпечують зростання прибутку і капіталу, стабілізацію діяльності підприємства, підвищення добробуту його власників і працівників, вміти здійснювати аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства щодо його інвестиційної привабливості, визначати грошові потоки від усіх сфер діяльності і їх вартість у часі (дисконтування, компаудинг), розраховувати ефект фінансового левериджу і середньозважену вартість капіталу, здійснювати пофакторний аналіз отриманого прибутку і на цій основі приймати рішення з подальшого економічного зростання і розвитку підприємства.

 

 

 

 

2. ЗМІСТ

 

 

2.1. Зміст дисципліни

 

         Тема 1. Теоретичні й організаційні основи фінансового менеджменту

Сутність фінансового .менеджменту. Функції фінансового менеджменту і їх значення. Фінансовий менеджмент як система управління фінансовими ресурсами підприємства. Необхідність і ефективність фінансового менеджменту і умови її досягнення.

Мета фінансового менеджменту. Основні завдання фінансового менеджменту. Забезпечення максимізації прибутку і ринкової вартості підприємства в реалізації кінцевих інтересів його власників. Стратегія і тактика фінансового менеджменту. Об'єкти і суб'єкти фінансового менеджменту. Завдання фінансового менеджменту.

Механізм фінансового менеджменту. Місце фінансового менеджменту в організаційній структурі підприємств. Методи і прийоми фінансового менеджменту.

 

Тема 2.  Система забезпечення фінансового менеджменту

Методологічні основи побудови системи забезпечення фінансового менеджменту.

Організаційне забезпечення фінансового менеджменту. Характеристика моделі фінансової інфраструктури підприємства. Системи і методи внутрішнього фінансового контролю.

Інформаційне забезпечення фінансового менеджменту. Фінансова інформаційна база. Показники інформаційного забезпечення фінансового менеджменту. Зміст фінансової звітності. Загальні вимоги  до інформаційної бази. Основні користувачі фінансової інформації.

 

Тема 3. Аналіз фінансових звітів

Призначення і види фінансових звітів. Методи оцінки фінансових звітів. Склад, характеристика і зміст фінансової звітності підприємства відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Зміст і завдання аналізу фінансових звітів.

Бухгалтерський баланс і його значення для аналізу фінансового стану підприємства. Аналіз динаміки і структури активів і пасиву балансу.   

Аналіз звіту про прибутки (збитки) підприємства. Аналіз звіту про рух грошових коштів. Критерії і методика оцінки незадовільної структури балансу підприємств.

Система показників фінансового стану підприємства і їх оцінка. Аналіз економічного потенціалу підприємства. Аналіз показників ліквідності і платоспроможності підприємства.

Оцінка ліквідності балансу підприємства. Показники фінансової стійкості і стабільності підприємства і їх оцінка. Показники ринко­вої ділової активності підприємства. Комплексний аналіз фінансового стану підприємства.

 

Тема 4. Управління грошовими потоками підприємства

Поняття грошового потоку. Значення грошових потоків у дія­льності підприємства. Оптимізація грошових потоків. Види гро­шових потоків і їх класифікація. Принципи управління грошо­вими потоками. Складання звіту про рух грошових коштів.

Вхідні грошові потоки і їх характеристика. Зміст і завдання управління вхідними грошовими потоками. Управління грошо­вими потоками, пов'язаними з операційною діяльністю. Управ­ління грошовими потоками, пов'язаними з фінансовими опера­ціями.

Управління вихідними грошовими потоками. Зміст і завдання управління вихідними грошовими потоками. Управління грошо­вими потоками: оплата рахунків суб'єктів господарювання, перерахування коштів у бюджет і цільові державні фонди, погашення зобов'язань по кредитах і інших боргових зобов'язаннях, витра­ти на оплату праці.

Планування надходження і використання грошових коштів,

Розробка і застосування платіжного календаря.   

 

Тема 5. Визначення вартості грошей у часі і її використання у фінансових розрахунках

Необхідність і значення визначення вартості грошей в часі. Фактори, що впливають на зміну вартості грошей в часі. Вплив інфляції на зміну вартості грошей. Ризик і його вплив на зміну вартості грошей.

Нарахування простих і складних процентів. Майбутня вартість грошей і її зміст. Поняття компаундирування. Розрахунок майбутньої вартості грошей з урахуванням ануїтетів. Використання процентного фактора у розрахункам майбутньої вартості грошей.

Теперішня вартість грошей і її зміст. Поняття дисконтування і сфери його Застосування. Визначення суми дисконту. Визначення чистого дисконтного доходу. Розрахунок теперішньої вартості ануїтетів. Поточна вартість довічної рента. Використання процентного фактора при розрахунках теперішньої вартості грошей.

Врахування фактора часу в розрахунках вартості облігацій і акцій.

 

Тема 6. Управління прибутком

Зміст і завдання управління прибутком підприємства. Систем-підхід до управління прибутком. Інформаційна база управління прибутком.

Управління прибутком від операційної діяльності. Формування прибутку від основної діяльності. Фактори, що вплиливають на формування прибутку. Зовнішні й внутрішні фактори управління формуванням собівартості. Розрахунок граничної виручки і граничних витрат. Аналіз беззбитковості. Розробка цінової політики і її оптимізація на підприємстві. Політика максимізації прибутку підприємств. Операційний леверидж.

Управління формуванням прибутку від іншої операційної діяльності. Формування прибутку від фінансових операцій.

Сутність і завдання управління розподілом прибутку. Фактори, що впливають на розподіл загального прибутку. Вплив на розподіл прибутку системи оподаткування підприємств. Управління використанням чистого прибутку. Аналіз використання прибутку. Створення резервного фонду. Дивідендна політика.

 

Тема 7. Управління активами

Склад і структура активів підприємства. Оцінка активів.

Зміст і завдання управління оборотними активами. Управління виробничими запасами. Управління дебіторською заборгованістю. Визначення оптимальної структури дебіторської заборгованості. Забезпечення ефективного контролю за рухом і своєчасним поверненням дебіторської заборгованості.  Інкасації дебіторської заборгованості. Методи рефінансування дебіторської заборгованості. Управління грошовими коштами. Оптимізація залишку грошових коштів підприємства.

Джерело формування оборотних активів підприємств і шляхи забезпечення їх оптимальної структури.  Стратегія фінансування оборотних активів: агресивна модель, консервативна модель, компромісна модель.

Управління необоротними активами підприємства. Управління основними засобами, нематеріальними активами.

 

Тема 8. Вартість і оптимізація структури капіталу

Сутність капіталу підприємства. Класифікація капіталу. Ви­значення загальної потреби в капіталі. Фактори, що впливають на обсяг капіталу. Власний капітал і його формування. Статутний капітал. Пайовий капітал. Резервний капітал. Нерозподілений прибуток. Управління формуванням власного капіталу.

Позичковий капітал. Довгострокові фінансові зобов'язання. Короткострокові фінансові зобов'язання. Кредиторська заборгованість. Управління позичковим капіталом. Управління кредиторською заборгованістю.

Вартість капіталу. Вартість капіталу як міра прибутковості. Норма капіталу. Базова концепція визначення вартості капіталу. Визначення вартості власного капіталу. Вартість акціонерного капіталу. Оцінка позичок. Оцінка загальної вартості капіталу. Інфляція і ринкова вартість капіталу. Розрахунок середньозваженої вартості капіталу. Фінансовий леверидж. Ефект фінансового левериджу.

Структура капіталу. Фактори, що впливають на структуру капіталу. Управління структурою капіталу. Оптимізація структури капіталу. Політика підприємства щодо структури капіталу. Вплив структури капіталу на вартість підприємства.

 

Тема 9. Управління інвестиціями

Сутність і класифікація інвестицій. Зміст і завдання управлін­ня інвестиціями. Види інвестицій. Формування інвестиційної політики.

Форми реальних інвестицій і особливості управління ними. Капітальні вкладення. Види інвестиційних проектів і вимоги до їх розробки. Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів. Окупність капітальних вкладень і її розрахунок. Особливості управління інноваційними інвестиціями підприємств. Управління реалізацією реальних інвестиційних проектів. Порядок розробки бюджету капітальних вкладень.     

Управління джерелами фінансування капітальних вкладень. Амортизаційна політика підприємства. Використання прибутку. Інструменти довготермінового фінансування інвестицій. Визна­чення оптимальної структури джерел фінансування капіталовкладень.

Фінансова інвестиційна діяльність підприємства. Управління фінансовими інвестиціями. Вкладення коштів у цінні папери. Розміщення коштів на депозитних рахунках, Портфель фінансових вкладень і принципи його формування Методи оцінки інвестиційного портфеля з урахуванням ризику. Диверсифікація інвестиційного портфеля. Ризикові інвестиції (венчурний капітал).

 

 

Тема 10. Управління фінансовими ризиками

Економічна сутність фінансових ризиків і їх класифікація. Основні види фінансових ризиків: валютний, депозитний, процентний, інфляційний, інвестиційний, кредитний. Фактори, що впливають на рівень фінансових ризиків. Визначення рівня ризику і його впливу на фінансовий стан підприємства і його прибутковість.

Зміст управління фінансовими ризиками. Процес їх прогнозування і нейтралізації у фінансовій діяльності підприємств.

Методи розрахунку ризиків. Економіко-статистичні методи оцінки рівня ризиків. Експертні методи оцінки. Аналогові методи оцінки.. Премія за ризик і порядок її визначення.

Способи  уникнення  і нейтралізації фінансових  ризиків. Страхування ризиків. Використання механізмів диверсифікації.

 

Тема 11. Внутрішньофірмове фінансове прогнозування і планування

Фінансове прогнозування і планування в системі фінансового менеджменту. Цілі і завдання внутрішньофірмового фінансового прогнозування і планування.

Методи фінансового прогнозування і планування.

Бюджетування і його сутність. Види бюджетів. Складання бюджетів (кошторисів). Методика розрахунку основних фінансових показників бюджетів. Оперативне фінансове планування як основа внутрішньофірмового фінансового контролю.

 

Тема 12. Антикризове фінансове управління підприємством

Зміст і завдання антикризового фінансового управління підприємством.

Методи прогнозування банкрутства підприємства. Система попереднього реагування на загрозу банкрутства і комплекс попереджувальних заходів.

Фінансова санація підприємства як елемент антикризового управління., Досудова санація. Санація за рішенням арбітражного суду. Менеджмент санації підприємства, його функції і завдання. Методи фінансування санації підприємства. Управління внутрішніми джерелами фінансування і залучення зовнішніх фінансових джерел.

Реструктуризація в системі антикризового фінансового управління підприємством. Організаційно-фінансове забезпечення структуризації підприємств.

2.2. Тематичний план

(розподіл часу за темами, формами і видами навчальної роботи)

для спеціалістів

 

	Обсяг у годинах
Зміст навчальної дисципліни (теми, підтеми)	Денне навчання				Заочне навчання
	Л	П	Лз	СРС	Л	П	Лз	СРС
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Тема 1 . Теоретичні й організаційні основи фінансового менеджменту	2	2
Тема 2. Система забезпечення фінансового менеджменту	2	2
Тема 3. Аналіз фінансових звітів	4	2
Тема 4. Управління грошовими потоками підприємства	4	2
Тема 5. Визначення вартості грошей у часі і її використання у фінансових розрахунках	2	2
Тема 6. Управління прибутком	4	2
Тема 7. Управління активами	4	2
Тема 8. Вартість і оптимізація структури капіталу	4	2
Тема 9. Управління інвестиціями	4	2
Тема 10. Управління фінансовими ризиками	2	2
Тема 11. Внутрішньофірмове фінансове прогнозування і планування	2	2
Тема 12. Антикризове фінансове управління підприємством	2	2
Усього	36	24

 

Тематичний план

(розподіл часу за темами, формами і видами навчальної роботи)

для магістрів

	Обсяг у годинах
Зміст навчальної дисципліни (теми, підтеми)	Денне навчання				Заочне навчання
	Л	П	Лз	СРС	Л	П	Лз	СРС
Тема 1 . Теоретичні й організаційні основи фінансового менеджменту	2	2
Тема 2. Система забезпечення фінансового менеджменту	2	2
Тема 3. Аналіз фінансових звітів	2	2
Тема 4. Управління грошовими потоками підприємства	2	2
Тема 5. Визначення вартості грошей у часі і її використання у фінансових розрахунках	2	2
Тема 6. Управління прибутком	2	2
Тема 7. Управління активами	2	2
Тема 8. Вартість і оптимізація структури капіталу	2	2
Тема 9. Управління інвестиціями	2	2
Тема 10. Управління фінансовими ризиками	2	2
Тема 11. Внутрішньофірмове фінансове прогнозування і планування	2	2
Тема 12. Антикризове фінансове управління підприємством	2	2
Усього	24	24

 

 

2.3. Курсовий проект (робота)

 

 

2.3.1. Мета і завдання курсової роботи

 

Виконання курсової роботи з курсу "Фінансовий менеджмент підприємства" є важливою складовою частиною навчального процесу.

Мета виконання курсової роботи - закріплення і поглиблення теоретичних знань, здобутих при вивченні курсу, освоєння методів виконання широкого кола економічних розрахунків і аналітичного обґрунтування одержаних результатів, формування вміння застосовувати їх у практичному вирішенні питань економіки підприємства.

Курсову роботу виконує самостійно кожний студент на основі даних основних форм звітності підприємства (бажано на базі того, де буде відбуватися дипломне проектування). У процесі написання курсової роботи студент має здійснити аналіз основних техніко-економічних показників господарювання, самостійно виконати економічні розрахунки, виявити резерви виробництва і згідно з цим обґрунтувати заходи щодо підвищення ефективності діяльності підприємства. Доцільним є також узагальнення вітчизняного й зарубіжного досвіду здійснення підприємницької діяльності у сфері фінансового менеджменту.

Виконання курсової роботи має сприяти глибшому засвоєнню студентами дисципліни " Фінансовий менеджмент підприємства", спонукає ґрунтовно вивчати законодавчі акти з питань економічних відносин, спеціальні наукові видання. У процесі виконання курсової роботи студент повинен самостійно знайти й вивчити літературу з теоретичних питань, здійснити аналіз статистичних даних підприємства, показати вміння вирішувати економічні завдання, застосовувати теоретичні положення у вирішенні конкретних питань економіки.

 

 

 

 

2.3.2. Загальні вимоги до курсової роботи

 

Курсова робота - це самостійне науково-практичне дослідження, що дає змогу оцінити якість знань студента, його вміння застосовувати їх на практиці.

Виконуючи роботу, студент має навчитися користуватися спеціальною літературою, самостійно її аналізувати й узагальнювати фінансову і статистичну звітність підприємства.

Матеріал курсової роботи мусить бути викладений відповідно до вимог законів формальної логіки - закону тотожності, закону суперечності, закону достатнього обґрунтування, що означає:

-      не можна висловлювати два суперечливих судження про один предмет;

-      кожна висловлена думка, твердження мають бути достатньо обґрунтовані.

Результати дослідження слід викласти у вигляді конкретних висновків і пропозицій.

 

2.3.3. Вимоги до оформлення курсової роботи

 

Роботу виконують у вигляді пояснювальної записки обсягом 80-120 сторінок рукописного тексту (60-90 сторінок - за допомогою комп'ютера) формату А4.

Курсова робота має бути літературно й технічно грамотно виконана і відповідати діючим державним стандартам й нормам. У готовому (чистовому) тексті не дозволяється робити виправлення, закреслення, вставки, а також скорочувати слова й використовувати абревіатури (крім загальноприйнятих).

Зібраний статистичний матеріал також необхідно ретельно опрацювати, згрупувати, класифікувати, звести у таблиці, зробити порівняльний аналіз. Подати цей матеріал можна також у вигляді діаграм, графіків, схем і ін.

Таблиці, діаграми, схеми, графіки виконують відповідно до чинних стандартів.

Складні таблиці, які не вміщуються в тексті, а також інші допоміжні матеріали включають в додатки до роботи. При цьому в тексті на них роблять відповідні посилання.

На всі таблиці, схеми, рисунки, діаграми, графіки, що мусять мати окрему наскрізну нумерацію, у тексті слід робити посилання. Назви таблиць мають відображати основний зміст ілюстративного матеріалу, період часу, за який наводяться дані, а також одиниці виміру, в графіках і діаграмах зазначають масштаб.

Таблиці мають супроводжуватись висновками, які випливають з аналізу наведених у них даних. При цьому основну увагу слід звернути на пошук резервів виробництва.

У роботі не повинно бути повторень, надмірного цитування. Цитати мають бути короткими й органічно ув'язуватися з основним текстом. На використані в роботі цифрові дані, цитати, таблиці мають бути посилання із зазначенням джерел. Посилання на джерела слід робити після викладення тексту. Назву джерел вказують не на кожній сторінці, а використовують для цього список джерел, який наводиться у кінці проекту. У такому разі після цитати у фігурних дужках зазначають порядковий номер джерела відповідно до загального списку використаних джерел, а після коми - сторінку, на якій розміщено текст цитати. Отже, посилання на джерело матиме такий вигляд: [8, с. 25].

Курсова робота має бути зброшурована у твердій обкладинці, написана чорнилом одного кольору (можливий будь-який, крім червоного), чітким почерком. Всі сторінки слід пронумерувати - порядковий номер ставиться у правому верхньому куті сторінки. Титульний аркуш оформлюють згідно з встановленими вимогами.

Список використаних джерел необхідно складати у певному порядку: спочатку наводять законодавчі й нормативні акти (закони, укази тощо), статистичні довідники, загальна і спеціальна література за алфавітом. Для книг - вказуються їх автор, повна назва, номер тому, частини, місце видання (місто), назва видавництва, рік видання, номер сторінки, для журналів – автор статті, її повна назва, назва журналу, рік і номер видання, номер сторінки, для газет - автор статті, її назва, назва газети, номер і дата випуску.

 

2.3.4. Склад курсової роботи

 

До складу курсової роботи входять:

1. Титульний аркуш.
2. Завдання на виконання курсової роботи.
3. Зміст курсової роботи.
4. Вступ.
5. Основна частина курсової роботи.
6. Заключна частина.
7. Список літератури.
8. Додатки.

 

Вступ:

Дається обґрунтування актуальності теми й визначення кола завдань курсової роботи.

Основна частина:

Матеріал кожного розділу курсової роботи має розміщуватися в такій послідовності:

-      виклад основних теоретично-розрахункових і методологічних положень, що розглядаються;

-      економічні розрахунки і аналіз обраного об'єкта дослідження;

-      обґрунтування і узагальнення отриманих результатів і заходів щодо поліпшення економічного становища і шляхів вирішення питань, які досліджуються, відповідні висновки.

Заключна частина:

Подання основних результатів дослідження і заходів щодо ефективного вирішення питань, які розглядалися у роботі.

 

Список літератури:

При складанні бібліографії передусім треба звернути увагу на рік видання літературного джерела. Бажано користуватися переважно новими виданнями. Обов'язково слід вивчити й використати у процесі написання курсової роботи нормативні акти (закони, укази, декрети, постанови тощо).

 

2.3.5. Склад основної частини курсової роботи

Основна частина складається з таких розділів:

 

 

2.3.6. Рекомендації щодо розробки основної частини курсової роботи

 

Розділ 1. Аналіз фінансових звітів

 

У першому розділі виконують аналіз фінансової звітності підприємства:

-       Аналіз форми № 1 „Баланс”

-       Аналіз форми № 2 „Звіт про фінансові результати”

-       Аналіз форми № 3 „Звіт про рух грошових коштів”

-       Аналіз форми № 4 „Звіт про власний капітал”.

Основним завданням проведення аналізу є оцінка результатів фінансово-господарської діяльності за попередні і поточний роки, виявлення факторів, які позитивно чи негативно впливають на кінцеві показники роботи підприємства, прийняття рішення про визнання структури балансу задовільною (незадовільною), а підприємства - платоспроможним (неплатоспроможним).

Для аналізу фінансової звітності підприємства слід застосовувати такі методи:

-       Горизонтальний аналіз (аналіз тенденцій, трендів).

-       Вертикальний (структурний) аналіз (визначення питомої ваги окремих складових фінансових звітів).

-       Аналіз фінансових коефіцієнтів (розрахунок різноманітних відносних показників прибутковості, ліквідності, ділової активності і і ін.).

-       Факторний аналіз.

-       Порівняльний аналіз.

Процес фінансового аналізу подано на рис. 1.1:

 

Джерелами інформації для проведення розрахунків є основні форми фінансової звітності за останні 3-4 роки:

-      Баланс підприємства (форма № 1);

-      Звіт про фінансові результати (форма №2);

-      Звіт про рух грошових коштів (форма № 3);

-      Звіт про власний капітал (форма № 4);

-      Примітки до річної фінансової звітності (форма №5);

-      Висновки аудиторських перевірок.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. - Процес фінансового аналізу

Нумерація рядків форм бухгалтерської звітності, починаючи з 2000 року, при заповненні аналітичних таблиць і розрахунках коефіцієнтів має бути подана станом на 1 квітня 1999 року за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затвердженого наказом Мінфіну України № 87 від 31.03.99 р.

 

Підрозділ 1.1 – Характеристика підприємства

Аналіз фінансових звітів підприємства доцільно розпочати з характеристики підприємства, що аналізується. Необхідно вказати повне найменування підприємства, адресу, форму власності, види діяльності (див. табл.. 1.1, 1.2).

При цьому доцільно використовувати внутрішні документи підприємства (статут і ін.) і вільно розповсюджувану інформацію про діяльність підприємства.

Таблиця 1.1. Ідентифікаційні реквізити і місцезнаходження підприємства

Повне найменування
Скорочене найменування
Організаційно-правова форма
Код за ЄДРПОУ
Територія (область)
Район
Населений пункт
WWW-адреса

Таблиця 1.2. Основні види діяльності підприємства

Код за ЗКГНГ	Вид діяльності

Підрозділ 1.2 – Аналіз балансу підприємства

1.2.1. Аналіз динаміки валюти балансу і його структури

Аналіз проводять шляхом порівняння даних загальної вартості майна підприємства валюти балансу – рядки 280  або 640 на початок і кінець звітного періоду. При цьому зменшення валюти балансу за звітний період свідчить про скорочення підприємством господарської діяльності, що призводить до зменшення його платоспроможності.

Для аналізу динаміки змін статей балансу (горизонтальний аналіз) і визначення його структури (вертикальний аналіз) складають агрегований баланс (табл. 1.3).

Таблиця 1.3. Агрегований баланс підприємства за ___ рік

 

Відносну величину конкретної статті встановлюють шляхом ділення її абсолютного значення на валюту балансу.

Зміни в абсолютних величинах визначають шляхом встановлення різниці абсолютної величини на кінець і початок періоду.

Зміни в структурі показують, на скільки відсотків питома вага даного показника збільшилася або зменшилася в кінці періоду по відношенню до його значення на початок періоду.

Темп зростання розраховують як відношення розміру конкретної статті балансу в кінці періоду до початку. Він показує, у скільки разів за цей проміжок часу відбулося збільшення даного показника.

При аналізі балансу виявляють такі його статті, які свідчать про недоліки й незадовільну роботу підприємства і його фінансовий стан.

При аналізі структури балансу необхідно перевірити виконання вимоги до структури фінансових коштів ("золоте правило" фінансування):

ВП > ПА,

де      ВП – власні пасиви;

         ПА – постійні активи.

Виконання цієї вимоги дозволяє сформувати власний обіговий капітал підприємства, що є основою для зниження ризикованості діяльності.

За проведеними розрахунками формулюють висновки: дається характеристика фінансово-майнового стану підприємства (загальна вартість майна, вартість необоротних активів, вартість оборотних (мобільних) активів), визначається динаміка статей балансу в періоді, що аналізується, і фактори, які вплинули на ті чи інші показники, визначається структура балансу - легка чи важка.

Зміна структури активів підприємства в бік збільшення частки оборотних засобів може вказувати на:

- формування більш мобільної структури активів, що сприяє прискоренню оборотності засобів підприємства;

- відволікання частини поточних активів на кредитування споживачів товарів, робіт, послуг підприємства, дочірніх підприємств і інших дебіторів, що свідчить про фактичну іммобілізацію цієї частини оборотних засобів із виробничого циклу;

- згортання виробничої бази;

- викривлення результатів оцінки основних фондів внаслідок існуючого порядку їх бухгалтерського обліку і ін.

Крім того, особливу увагу слід приділяти темпам росту дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги (рядки 160, 161, 162), в тому числі простроченої (розділ ІХ форми 5), а також по векселях одержаних (рядок 150). Зростання цих статей балансу свідчить про надання підприємством товарних позик для споживачів своєї продукції.

Для того, щоб зробити однозначні висновки про причини зміни даної пропорції у структурі активів, проводять детальний аналіз розділів і окремих статей активу балансу.

1.2.2.  Аналіз стану основних засобів підприємства

         Дані про склад і рух основних засобів підприємства детально наведені в розділі ІІ форми №5 «Приміток до річної фінансової звітності». Оцінку стану основних засобів підприємства доцільно виконувати за показниками, наведеними в табл. 1.4.

Таблиця 1.4. Оцінка стану основних засобів підприємства за ___ рік

Найменування показників	Код рядка	На початок року	На кінець року	Зміни
1. Коефіцієнт зносу	(ряд.032)ф1/(ряд.031)ф1*100
2. Коефіцієнт вибуття	(гр.8 ряд.260)ф5 / (гр.3 ряд 031) ф1 * 100%
3. Коефіцієнт оновлення основних засобів	(гр.5 ряд.260)ф5 / (гр.4 ряд.031)ф1

 

1.2.3. Аналіз динаміки структури оборотних активів підприємства і ефективності їх використання

Аналіз динаміки структури оборотних засобів підприємства здійснюють за допомогою аналітичної табл. 1.5:

Таблиця1.5. Структура оборотних активів підприємства за ___ рік

Найменування статей	На початок періоду		На кінець періоду		Зміни
	абс., тис. грн.	відн., %	абс., тис. грн.	відн., %	абс., тис. грн.	відн., %	темпи зростання, %
1	2	3	4	5	6	7	8
1. Запаси
2. Дебіторська заборгованість
3. Грошові кошти
4. Інші оборотні активи
Усього оборотних активів

Аналіз внутрішньої структури оборотних засобів підприємства здійснюють на основі даних другого розділу форми №1 «Баланс».

Якщо в структурі переважає частка дебіторської заборгованості, то аналіз потрібно будувати за такими напрямками:

-      проаналізувати обсяг реалізованої продукції;

-      звернути увагу на розмір простроченої дебіторської заборгованості (розділ 9 форми № 5 «Примітки до річної фінансової звітності»). Якщо на підприємстві існує несплачена в строк або безнадійна дебіторська заборгованість, то треба звернути увагу на рядок 162 форми №1 «Баланс» - резерв сумнівних боргів. У разі, якщо підприємство не здійснювало розрахунок резерву сумнівних боргів при наявності простроченої дебіторської заборгованості, необхідно самостійно зробити розрахунок резерву сумнівних боргів.

Якщо в звітному періоді відбувається збільшення розміру запасів, то необхідно розрахувати зростання оборотності запасів, порівняти темпи зростання запасів і темпи зростання оборотності запасів.

Низька фінансова активність спостерігається на підприємстві тоді, коли переважають грошові кошти, тобто відбувається процес накопичення. Але низька частка грошових коштів при високій дебіторській заборгованості свідчить про проблеми, які пов’язані з маркетинговою діяльністю.

Ефективність використання оборотних активів підприємства характеризується показниками оборотності. Швидкість обороту оборотних засобів підприємства є однією з якісних характеристик його фінансової політики. Чим більша швидкість обороту, тим ефективніше працює підприємство. Тому абсолютне чи відносне зростання оборотних засобів може свідчити не тільки про розширення виробництва або дію факторів інфляції, але й про уповільнення їх обороту, що викликає збільшення їх обсягу.

Для оцінки тенденції обіговості оборотних засобів розраховують коефіцієнт оборотності (К_о).

Коефіцієнт оборотності оборотних засобів (К_о) - це відношення чистої виручки (чистого доходу) від реалізації продукції без урахування податку на додану вартість і акцизного збору (ф. 2) до середньої суми  залишків оборотних засобів підприємства (ф. 1):

 

                           (1)

Зменшення значення К_о на кінець звітного періоду в порівнянні з його значенням на початок року свідчить про уповільнення обороту оборотних засобів.

Показником ефективності використання оборотних засобів є також час обороту (Ч_о) - тривалість одного обороту в днях. Він визначається як відношення кількості календарних днів звітного періоду до коефіцієнта оборотності:

                                                            (2)

де Т - кількість календарних днів звітного періоду.

Тривалість обороту вказує на кількість днів, що були необхідні підприємству для поповнення його оборотних засобів.

Важливими показниками ефективності використання активів є оборотність запасів і тривалість одного обороту запасів.

Коефіцієнт оборотності запасів (К_оз) визначається як відношення собівартості реалізованої продукції до середньої вартості залишків запасів:

       (3)

Значення К_оз показує, скільки разів у середньому поповнювались запаси підприємства протягом звітного періоду.

Середню тривалість одного обороту запасів (Ч_оз) визначають аналогічно показнику Ч_о:

                                          (4)

Збільшення питомої ваги виробничих запасів у структурі активів може свідчити про:

- зростання виробничого потенціалу підприємства;

- прагнення за рахунок вкладень у виробничі запаси захистити грошові активи підприємства від знецінення під впливом інфляції;

- нераціональність обраної господарської стратегії, внаслідок чого значна частина поточних активів іммобілізована в запасах, ліквідність яких може бути незначною.

При значному збільшенні запасів і витрат треба проаналізувати, чи не відбувається це збільшення за рахунок необґрунтованого відволікання активів з виробничого обороту, що призводить до збільшення кредиторської заборгованості і погіршення фінансового стану підприємства.

У табл. 1.6 подано класифікацію обігових активів залежно від стратегічних цілей управління:

Таблиця1.6. Класифікація оборотних активів

 

1.2.4. Аналіз джерел власних коштів підприємства

Аналіз структури власного капіталу виконують згідно з даними першого розділу пасиву форми №1 «Баланс».

Статутний капітал слід розглядати як початковий, тобто такий капітал, з якого починається діяльність суб’єкта господарювання. На підприємствах різних організаційних форм кошти, які надані їх власникам для забезпечення статутної діяльності, мають різну економічну суть. Так, розмір статутного капіталу акціонерного товариства показує номінальну вартість всіх емітованих акцій підприємства.

Додатковий вкладений капітал показує суму капіталу, який вкладено засновниками понад статутний капітал. Акціонерні товариства у цій статті пасиву балансу відображають суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.

Інший додатковий капітал показує суму дооцінки необоротних активів, вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих  від інших юридичних і фізичних осіб.

Резервний капітал відображає суму резервів, створених за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Стаття «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)» відображає накопичену суму нерозподіленого прибутку або непокритого збитку.

Неоплачений капітал показує суму заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу.

У статті «Вилучений капітал» господарські товариства відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників.

 

Таблиця1.7. Динаміка структури власного капіталу підприємства за ___ рік

Найменування статей	На початок періоду		На кінець періоду		Зміни
	абс., тис. грн.	відн., %	абс., тис. грн.	відн., %	абс., тис. грн.	відн., %	темпи зростання, %
1. Статутний капітал
2. Пайовий капітал
3. Додатковий капітал
4.Резервний капітал
5.Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
6. Неоплачений чи вилучений капітал
Усього власного капіталу

 

 

1.2.5. Аналіз структури позичкового капіталу підприємства

Аналізу підлягають дані IV розділу пасиву форми №1 «Баланс» "Поточні зобов’язання" (рядки 500-620). При цьому визначається питома вага окремих статей розділу в загальній сумі кредиторської заборгованості, а також відхилення значень за цими статтями на кінець звітного періоду відносно початку року (табл. 1.8).

Таблиця 1.8. Динаміка структури позичкового капіталу підприємства

за ___ рік

Найменування статей	На початок періоду		На кінець періоду		Зміни
	абс., тис. грн.	відн., %	абс., тис. грн.	відн., %	абс., тис. грн.	відн., %	темпи зростання, %
1. Довгострокові зобов'язання
2. Поточні зобов'язання, в т.ч.
2.1. По короткострокових кредитах банків
2.2. Заборгованість по довгострокових зобов'язаннях
2.3. Векселі видані
2.4. За товари, роботи, послуги
2.5. По розрахунках
2.6. Інші поточні зобов'язання
Усього зобов'язань

 

1.2.6. Аналіз співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості підприємства

Співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованостей для стійкого фінансового положення за інших рівних умов має бути близьким до одиниці. Така вимога пов'язана з тим, що іммобілізовані в дебіторську заборгованість кошти неефективно компенсувати за рахунок власних коштів. Дослідження цих показників доцільно проводити в такій таблиці:

Таблиця 1.9. Динаміка співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованості підприємства ( ___ рік)

Наймену-вання статей	На початок періоду		На кінець періоду		Наймену-вання статей	На початок періоду		На кінець періоду		Зміни (станом на кінець періоду)
	Абс.	Відн.	Абс.	Відн.		Абс.	Відн.	Абс.	Відн.	Абс	Відн.
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12
Дз всього, в т.ч.					Кз всього, в т.ч.
1. За товари, роботи, послуги					1. За товари, роботи, послуги
2. По розрахунках					2. По розрахунках
3. Інша Дз					3. Інша Кз

1.2.7. Аналіз фінансової незалежності підприємства

У даному підрозділі визначається одна з важливих характеристик фінансового стану підприємства - його фінансова незалежність від зовнішніх джерел.

З цією метою обчислюється Коефіцієнт фінансової незалежності "автономії" (К_авт) як відношення загальної суми власних коштів до суми інвестованого капіталу (валюти балансу):

                                                (5)

Практикою встановлено, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел фінансування, тобто критичне значення К_авт = 0,5. Чим більше значення коефіцієнта, тим кращий фінансовий стан підприємства (менша залежність від зовнішніх джерел фінансування).

Для визначення фінансової стійкості розраховують коефіцієнт фінансової стабільності (К_фс), що характеризує співвідношення власних і позикових коштів:

                                         (6)

Перевищення власних коштів над позиковими вказує на те, що підприємство має достатній рівень фінансової стійкості і відносно незалежне від зовнішніх фінансових джерел. Нормативне значення К_фс повинно бути більшим 1. Якщо Кфс менше 1, то потрібно з'ясувати причини зменшення фінансової стабільності (зниження обсягів виробництва і реалізації продукції (послуг), зменшення прибутку, необґрунтоване збільшення матеріальних запасів тощо).

Важливе значення у процесі аналізу джерел власних коштів має показник фінансового левериджу (Фл), який характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань і визначається як відношення довгострокових зобов'язань до джерел власних коштів:

                                                (7)

Зростання значення Фл свідчить про зростання фінансового ризику, тобто можливість втрати платоспроможності. У такому разі більш детально аналізуються показники третього розділу пасиву балансу.

 

 1.2.8. Аналіз динаміки коефіцієнтів капіталізації

В економічній літературі часто ототожнюють поняття «власні оборотні засоби» і «робочий капітал» (Рк). Робочий капітал (Рк) – це різниця між оборотними активами підприємства і його короткостроковими зобов'язаннями. Тобто робочий капітал є тією частиною оборотних активів, яка фінансується за рахунок власних коштів і довгострокових зобов'язань. Наявність робочого капіталу свідчить про те, що підприємство не тільки здатне сплатити власні поточні борги, а й має фінансові ресурси для розширення діяльності і інвестування. Розрахунок величини робочого капіталу можна виконати за двома формулами:

 

Рк = (форма 1) ряд. 206 – ряд. 620                                   (8)

або

Рк = (форма 1) ряд. 380 + ряд. 430+ ряд. 480 – ряд. 080.                 (9)

 

Платоспроможність підприємства визначається передусім величиною і маневреністю його робочого капіталу. Як нестача робочого капіталу, так і його надлишок може бути негативною ознакою. Оптимальний розмір Рк залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації, кон'юнктури ринку тощо.

Якщо сума довгострокових кредитів перевищує робочий капітал (Рк < ряд. 480), то це свідчить, що підприємство використовує частину довгострокових позик і кредитів на фінансування поточних операцій, тобто здійснює нецільове їх використання. При зменшенні Рк треба з'ясувати, за рахунок чого це відбулося і як вплинуло на маневреність робочого капіталу.

Маневреність робочого капіталу (Мк) характеризує частку запасів у його загальній сумі, тобто визначається відношенням величини запасів до розміру робочого капіталу:

            (10)

де      З – запаси товарно-матеріальних цінностей.

Зростання товарних запасів, характерне в умовах інфляції, призводить до залучення довгострокових кредитів, що, в свою чергу, може вплинути, враховуючи високі кредитні ставки, на платоспроможність підприємства.

Важливим показником платоспроможності підприємства є коефіцієнт фінансового ризику (К_фр). Він визначається співвідношенням суми залученого капіталу до суми інвестованого капіталу:

                                (11)

Цей коефіцієнт показує, скільки грошових одиниць залучених коштів припадає на кожну грошову одиницю капіталу підприємства.

 

1.2.9. Визначення фінансового стану підприємства

 

Таблиця 1.10. Визначення типу фінансового стану підприємства

( ___ рік)

 

 

1. Надлишок (нестача) власних оборотних коштів

Ф₁ = Квок – З                                                   (12)

2. Надлишок (нестача) власних оборотних коштів і довгострокових джерел формування запасів                          Ф₂ = Квок + Кд – З                                           (13)

3. Надлишок (нестача) загальної величини основних джерел формування запасів

Ф₃ = Ко – З                                                       (14)

У результаті розрахованих показників Ф_1,2,3 можна зробити висновок про тип фінансового стану підприємства:

- абсолютний (всі запаси покриваються власними оборотними коштами, тобто організація не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація зустрічається рідко. Такий стан можливий при позитивних значеннях всіх трьох розрахованих коефіцієнтів – Ф_1,2,3 ≥ 0);

- нормальний (для покриття запасів, окрім власних оборотних коштів, використовуються і довгострокові, залучені кошти. Такий тип фінансування запасів є «нормальним» з точки зору фінансового менеджменту. В цій ситуації Ф₁ < 0, а Ф_2,3 ≥ 0);

- нестійкий (характеризується нестачею у підприємства «нормальних» джерел для фінансування запасів. У цій ситуації існує можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів, скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів. У такому становищі опиниться підприємство, якщо Ф_1,2 < 0, а Ф₃ ≥ 0);

- кризисний (підприємство має кредити і позики, не погашені у строк, а також прострочену кредиторську і дебіторську заборгованості, тобто перебуває на грані банкрутства. Такий тип фінансового стану спостерігається, коли Ф_1,2,3 < 0.).

 

1.2.10. Аналіз ліквідності балансу підприємства

Фінансовий стан підприємства оцінюється показниками ліквідності й платоспроможності, які характеризують можливість повного і своєчасного розрахунку по короткострокових зобов’язаннях перед кредиторами. Аналіз платоспроможності й ліквідності є важливим не тільки для підприємства, але й для зовнішніх інвесторів.

Процес аналізу ліквідності балансу передбачає порівняння статей активу, які згруповані за ступенем їхньої ліквідності й розташовані за принципом зменшення ліквідності, із зобов’язаннями пасиву, які згруповані за строками погашення і розташовані за принципом зростання таких строків. Аналіз ліквідності балансу доцільно здійснювати у вигляді такої таблиці (табл. 1.11).

Важливим показником ліквідності підприємства є коефіцієнт абсолютної ліквідності К_аб, що характеризує негайну здатність підприємства ліквідувати короткострокову заборгованість і визначається як відношення суми грошових коштів підприємства і короткотермінових фінансових вкладень до суми короткотермінових (поточних) зобов'язань:

                                      (15)

Таблиця 1.11. Аналіз ліквідності балансу підприємства за ___ рік

Актив	Код статті	На початок року	На кінець року	Пасив	Код статті	На початок року	На кінець року	Платіжний надлишок (+) чи недолік (-)
								на початок	на кінець
1. Найбільш ліквідні активи	220 - 240			1. Найбільш строкові зобов'язання	530
2. Швидко реалізовані активи	130 - 210			2. Коротко-строкові пасиви	(620-530) + 430 + 630
3. Повільно реалізовані активи	100 + 120 + 250 + 270			3.Довго-строкові пасиви	480
4. Важко реалізовані активи	080			4. Постійні (стійкі) пасиви	380
Баланс				Баланс

 

Значення К_аб є достатнім у межах 0,2 -:- 0,35, а менше 0,2 - це зовнішня ознака неплатоспроможності.

Ще одним з важливих коефіцієнтів аналізу ліквідності є К_{заг (пот)} – коефіцієнт загальної (поточної) ліквідності, що показує, в якій мірі оборотні активи підприємства достатні для задоволення поточних зобов’язань. Сутність цього коефіцієнта полягає у тому, що оборотні активи повинні бути повністю переведені у грошові кошти протягом одного року, а поточні зобов’язання також необхідно погасити за цей час. Згідно із загальноприйнятими стандартами, вважається, що К_{заг (пот)} повинен бути у межах 1 -:- 2. Формула розрахунку цього коефіцієнта наступна:

                       (16)

При оцінці ліквідності підприємства слід також брати до уваги, що різні показники ліквідності не тільки дають характеристику стійкості фінансового стану підприємства при різному ступені обліку ліквідності засобів, але й дотримуються інтересів різних зовнішніх користувачів аналітичної інформації.

 

1.3 Аналіз форми № 2 "Звіт про фінансові результати"

 

Форма фінансової звітності № 2 «Звіт про фінансові результати» відображає фінансові результати діяльності підприємства за рік: сума отриманого доходу від реалізації продукції, виконання робіт чи надання послуг як від основного, так і від інших видів діяльності; сплачені податки і обов’язкові платежі; отримана суму чистого прибутку чи сума збитку; склад собівартості продукції.

У процесі аналізу визначають, як змінюються протягом певного періоду значення прибутку від реалізації, чистого прибутку, рівня рентабельності, розглядають фактори, що приводять впливають на їх зміну.

Результати аналізу заносять в табл. 1.12.

Таблиця 1.12. Аналіз фінансових результатів діяльності підприємства за ___ рік

 

Прибутковість підприємства характеризується сумою прибутку й рівнем рентабельності. Необхідним елементом аналізу є дослідження результатів фінансової діяльності і напрямків використання прибутку.

Аналіз прибутку здійснюють методом порівняння даних за звітний і попередні періоди. У процесі аналізу треба виявити зміни показників господарської діяльності в абсолютних величинах, провести структурний аналіз таких показників й визначити зміни у відносних величинах, що відбулися протягом звітного періоду. Необхідно також розрахувати темпи росту прибутку, вивчити фактори, що впливають рівень прибутку і визначити рівень їх впливу, виявити резерви збільшення прибутку й дату оцінку рівня рентабельності підприємства.

Для того, щоб зробити більш обґрунтовані висновки, необхідно провести пофакторний аналіз прибутку для детального вивчення впливу різноманітних факторів на фінансові результати.

У разі, якщо підприємство збиткове, необхідно зробити висновок про відсутність джерела поповнення власних коштів підприємства для ведення ним нормальної господарської діяльності.

За наявності збитку попереднього або звітного року співвідношення в % для відповідної графи не розраховують. Аналізують тільки відхилення за статтями використання прибутку.

За даними форми № 2 необхідно з’ясувати напрями розподілу прибутку. Якщо на виробничий розвиток інвестовано менше 30% чистого прибутку, треба встановити об'єктивність причин такого розподілу, а також звернути увагу на розподіл прибутку "на інші цілі".

 

 

1.4 Аналіз форми № 3 "Звіт про рух грошових коштів"

 

 

Факт фінансового життя породжує мінливі зв’язки, які підприємство підтримує із своїм оточенням. Аналітична схема функціонування підприємства як центру сполучення факторів виробництва, подана на рис. 1.2.

Потокам закупки товарно-матеріальних цінностей і послуг відповідають вихідні фінансові потоки (виплати); потокам по продажу товарів і послуг - вхідні потоки (надходження). До цих фінансових потоків, що, як показує практична діяльність, розходяться у часі з реальними потоками, приєднуються самостійні потоки від чисто фінансових операцій за позиками і кредитами, емісією і купівлею цінних паперів тощо. У результаті відповідно до економічної схеми підприємства факт фінансового життя може бути виявлений через систему грошових потоків, взаємозв’язок між якими забезпечує грошова система підприємства. Тільки такий підхід до розгляду функціонування підприємства відрізняється широтою і динамізмом, дозволяє розглядати грошові потоки в їх взаємозв’язку з економічними потоками.

 

 

Рис. 1.2 - Схема руху цінностей в реальних і фінансових потоках

 

Механізм управління грошовими потоками будується на моделі грошових потоків підприємства, яка розроблена на основі виробничо-комерційного циклу (рис. 1.3).

Загальновизнано, що грошові кошти є найбільш ліквідними серед тих засобів, якими володіє підприємство, і становлять як початок, так і кінець кожного виробничо-комерційного циклу. Орієнтована на одержання прибутку діяльність підприємства (операційна) вимагає конвертації (перетворення) грошових коштів у запаси товарно-матеріальних цінностей, які після процесу виробництва переходять в дебіторську заборгованість як складову частину процесу реалізації. Остаточно результати операційної діяльності завершуються тоді, коли збір платежів від дебіторів повертає витрачені грошові потоки таким чином, що новий виробничо-комерційний цикл з передбаченим прибутковим потенціалом може бути здійснений.

Вхідним грошовим потоком від операційної діяльності є грошовий потік, одержаний від покупців. До вихідних потоків від операційної діяльності слід віднести: грошовий потік постачальникам; грошовий потік на виплату заробітної плати, грошовий потік кредиторам; грошовий потік на операційні витрати; грошовий потік податків, зборів, обов’язкових платежів.

Вертикальні грошові потоки на рис. 1.3 показують рух грошових коштів безпосередньо у серединні підприємства відповідно до стадій виробничо-комерційного циклу. Горизонтальні грошові потоки є зовнішніми і відображають взаємозв’язок діяльності підприємства і фінансового ринку.

Згідно з П(С)БО № 4 метою складання звіту про рух коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої і неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства і їх еквівалентах за звітний період.

 

У цьому звіті підприємство розгорнуто наводить суми надходжень і видатків, що виникають в результаті операційної, інвестиційної і фінансової діяльності.

Аналіз грошових потоків підприємства доцільно проводити у формі таблиці (див. табл. 1.13)

 

Таблиця 1.13. Аналіз грошових потоків підприємства за ___ рік

 

 

 

1.5 Аналіз форми № 4 "Звіт про власний капітал"

Частково аналіз структури і змін власного капіталу здійснювався в підрозділі 1.1 на підставі даних форми №1 «Баланс». Форма № 4 більш розгорнуто дає уявлення про рух власного капіталу за звітний період і дає змогу провести комплексний аналіз складових власного капіталу підприємства. Результати аналізу заносяться у табл. 1.14.

 

Рис. 1.3 - Модель грошових потоків підприємства

Таблиця 1.14. Аналіз руху власного капіталу за ___ рік

Показники	Код статті	Статутний капітал	Інший додатковий капітал	Резервний капітал	Нерозподілений прибуток
1	2	3	4	5	6
1. Залишок на початок року	010
2. Надійшло
3. Використано
4. Залишок на кінець року	300
5. Темп росту, %
6. Коефіцієнт надходження
7. Коефіцієнт вибуття

 

Аналізуючи власний капітал, необхідно звернути увагу на співвідношення коефіцієнтів надходження і вибуття. Якщо значення коефіцієнта надходження перевищують значення коефіцієнта вибуття, то на підприємстві йде процес накопичення власного капіталу і навпаки.

 

1.6. Висновки до розділу 1

У кінці першого розділу треба підсумувати результати аналізу чотирьох основних форм фінансової звітності і дати свій висновок про фінансовий стан підприємства, вказати слабкі місця і запропонувати можливі шляхи підвищення діяльності підприємства.

 

 

 

Розділ 2. Управління грошовими потоками підприємства

 

 

У підрозділі «2.1 Розрахунок чистого грошового потоку підприємства» необхідно дати визначення грошового потоку й навести розрахунок чистого грошового потоку на підприємстві згідно з формою № 3 «Звіт про рух грошових коштів».

Підсумки аналізу фінансових результатів повинні бути погоджені із загальною оцінкою фінансового стану підприємства, що більше залежить не від розмірів прибутку, а від здатності підприємства вчасно погашати свої борги, тобто від ліквідності активів. Остання залежить від реального грошового обігу підприємства, що супроводжується потоком грошових платежів і розрахунків, які проходять через розрахунковий і інші рахунки підприємства. Тому бажана ефективність господарської діяльності, стійкий фінансовий стан будуть досягнуті лише при достатньому й узгодженому контролі за рухом прибутку, оборотного капіталу і грошових коштів.

Основним джерелом інформації для проведення аналізу взаємозв'язку прибутку, руху оборотного капіталу і коштів  є Баланс (форми №1), Примітки до річної фінансової звітності (форми №5), Звіт про фінансові результати (форми №2).

Звіт про рух коштів (форма №3) - документ фінансової звітності, в якому відбиваються надходження, витрати і нетто-зміни коштів  у ході поточної операційної діяльності, а також інвестиційної і фінансової діяльності за визначений період. Ці зміни відбиваються так, що дозволяють установити взаємозв'язок між залишками коштів  на початок і кінець звітного періоду.

У Звіті про рух коштів подано інформацію за трьома основними категоріями:

- рух коштів в результаті операційної діяльності;

- рух коштів в результаті інвестиційної діяльності;

- рух коштів в результаті фінансової діяльності.

Групування потоків грошових коштів по цим трьом категоріям дозволяє відобразити вплив кожного з трьох основних напрямів діяльності підприємства на рівень грошових надходжень.

Стан руху грошових коштів дає змогу зробити висновок про якість управління підприємством. Ця залежність графічно відображена на рис. 2.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.1 - Залежність якості управління від стану руху грошових коштів

В даному розділі необхідно розрахувати грошові потоки за допомогою прямого й непрямого методів на основі даних форми № 3 за останні 3-4 роки. Розраховані дані подати у вигляді табл. 2.1:

 

Таблиця 2.1 Аналіз грошових потоків підприємства за ___ рік

 

 

Сутність прямого методу полягає в послідовному розрахунку надходжень і основних витрат від операційної діяльності, різниця яких складає чистий приток (відтік) коштів  за рахунок операційної діяльності.

Розрахунки грошових потоків мають бути подані у вигляді вищенаведених таблиць.

Грошовий потік від операційної діяльності  розраховують за формулою

 

ЧДПО = ЧПР+Аос+Ан/а± ∆ДТЗ±∆Зтмц± ∆КТЗ±∆Р,              (17)

 

де      ЧДПО - чистий грошовий потік від операційної діяльності, тис. грн.;

ЧПР - чистий прибуток, тис. грн.;

Аос - амортизація основних засобів, тис. грн.;

Ан/а - амортизація нематеріальних активів, тис. грн;

∆ДТЗ - зміна дебіторської заборгованості, тис. грн.;

∆Зтмц - зміна запасів ТМЦ, тис. грн.;

∆КТЗ - зміна кредиторської заборгованості, тис. грн.;

∆Р- зміна суми резервного і інших страхових фондів, тис. грн.

 

Чистий грошовий потік від інвестиційної діяльності знаходять за формулою

ЧДПІ = Роз+Рн/а+Рдфі+Рса+До-Поз-Пн/а-Пдфі- ∆НКБ-Вва, (18)

 

де      Роз - реалізація основних засобів, тис. грн.;

Рн/а - реалізація нематеріальних активів, тис. грн.;

Рдфі - реалізація довгострокових фінансових інструментів, тис. грн.;

Pвa - сума коштів , що надійшла від повторної реалізації власних акцій, які випускалися раніше, тис. грн.;

До - сума дивідендів, отриманих підприємством за довгостроковими фінансовими інструментами інвестиційного портфеля, тис. грн.;

Поз - покупка основних засобів, тис. грн.;

Пн/а - покупка нематеріальних активів, тис. грн.;

Пдфі - покупка довгострокових фінансових інструментів, тис. грн.;

∆НКБ - приріст незавершеного капітального будівництва, тис. грн.;

Вва - сума коштів,  виплачених за викуплені власні акції підприємства, тис. грн.;

Розраховуємо чистий грошовий потік від фінансової діяльності за формулою

 

ЧДПФ = Пвк+Пдк+Пкк+БЦФ-Вдк-Вкк-Дв,                  (19)

 

де      Пвк - сума додатково залученого із зовнішніх джерел власного капіталу, тис. грн.;

Пдк - сума додатково залученого довгострокового кредитування, тис. грн.;

Пкк - сума додатково залученого короткострокового кредитування, тис. грн.;

БЦФ - безоплатне цільове фінансування, тис. грн.;

Вдк - сума виплат (погашення) боргу по довгостроковому кредитуванню, тис. грн.;

Вкк - сума виплат (погашення) боргу по короткостроковому кредитуванню, тис. грн.;

Дв - сума виплачених дивідендів власникам підприємства, тис. грн.

 

Розраховуємо чистий грошовий потік підприємства за формулою

 

ЧДПП = ЧДПО +ЧДПІ + ЧДПФ                   (20)

 

2.2. Аналіз грошових потоків підприємства.

 

Ефективне управління грошовими потоками потребує формування спеціальної політики такого управління як частини загальної фінансової стратегії підприємства. Така політика розробляється за основними етапами, зображеним на рис. 2.2.

З вище наведеного, бачимо, що першочерговим завданням є аналіз грошових потоків.

Метою аналізу грошових потоків підприємства є:

1)    виявлення рівня достатності й збалансованості грошових потоків підприємства;

2)    порівняння грошових надходжень і витрат;

3)    виявлення резервів збільшення грошових потоків підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.2. - Основні етапи розробки й реалізації політики управління грошовими потоками підприємства

 

Аналіз грошових потоків здійснюють за такою системою показників:

• коефіцієнт ліквідності ГП підприємства за формулою

                                                (21)

де      +ГП - позитивний грошовий потік, тис. грн.;

-ГП - негативний грошовий потік, тис. грн.;

 

• коефіцієнт ефективності грошового потоку розраховують за формулою

                                             (22)

де      ЧГПП – чистий грошовий потік підприємства, тис. грн.;

 

•  коефіцієнт достатності грошового потоку розраховують за формулою

                                    (23)

де      ОБ - сума виплат основного боргу по довгострокових і короткострокових кредитах, тис. грн.;

Зтмц - приріст запасу ТМЦ, тис. грн.;

 

На основі розрахованих даних проаналізувати грошові потоки підприємства, оцінити якість грошових потоків.

 

 

2.3. Оптимізація грошових потоків підприємства.

Виявити джерела, які формують грошовий потік (внутрішні, зовнішні), методи оптимізації і рекомендації щодо послідовності здійснення оптимізації грошових потоків.

Джерела утворення і напрями використання фінансових ресурсів підприємства (за видами діяльності) зображені на рис. 2.3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.2.3. - Джерела утворення і напрями використання фінансових ресурсів підприємства по видах діяльності

 

Одним з найбільш важливих і важких етапів управління грошовими потоками підприємства є їх оптимізація.

Оптимізація грошових потоків являє собою процес вибору найкращих форм їх організації на підприємстві з урахуванням умов і особливостей здійснення його господарської діяльності.

Основні напрямки оптимізації грошових потоків підприємства зображені на рис. 2.4.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.4. - Основні напрями оптимізації грошових потоків підприємства

 

2.4. Висновки до розділу

Необхідно зробити загальні висновки про рух грошових коштів на підприємстві, дати оцінку якості і методів оптимізації руху грошових потоків, що застосовуються підприємством.

 

Подальше дослідження діяльності підприємства буде ґрунтуватися на результатах аналізу, проведеному у I і II розділах курсової роботи.

Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства дає уявлення про реальний стан справ на підприємстві, проблеми, що існують про першочергові заходи щодо поліпшення діяльності підприємства.

Можливі подальші напрями удосконалення діяльності підприємства узгоджують з викладачем і формують по одному із таких шляхів:

 управління активами підприємства;

 оптимізація структури капіталу підприємства;

 управління прибутком підприємства;

 управління інвестиціями;

 антикризове фінансове управління підприємством.

 

Розглянемо детальніше кожний з наведених заходів підвищення ефективності підприємства:

Розділ 3. Управління активами підприємства

 

Цей розділ курсової роботи дає змогу більш детально проаналізувати активи підприємства за допомогою різноманітних методів і коефіцієнтів. Далі наведен перелік і зміст кожного підрозділу.

Підрозділ 3.1. Формування і управління фінансово-експлуатаційними потребами в оборотних коштах

Політика управління оборотними активами являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у формуванні необхідного обсягу і складу оборотних активів. Схема розробки фінансової стратегії підприємства зображена на рис. 3.1.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.1 - Розробка фінансової стратегії підприємства

 

У процесі управління оборотними активами виділяють такі цикли:

1)    операційний;

2)    виробничий;

3)    фінансовий.

 

Операційний цикл проходить чотири стадії:

-        на першій стадії грошові активи використовують для придбання сировини і матеріалів, тобто  вхідних запасів матеріальних оборотних активів;

-        на другій стадії запаси матеріальних оборотних активів перетворюються в запаси готової продукції;

-        на третій стадії запаси готової продукції реалізують споживачам і до надходження оплати перетворюються в дебіторську заборгованість;

-        на четвертій стадії інкасована дебіторська заборгованість перетворюється в грошові активи.

 

Операційний цикл (ОЦ) - період повного обороту всієї суми активів підприємства, в процесі якого відбувається зміна окремих їхніх видів.

Тривалість операційного циклу розраховують за формулою

ОЦ = Тга +Тма + Тгп + Тдз,                                   (24)

де      Тга - тривалість обороту грошових активів, у днях;

Тма - тривалість обороту матеріальних активів, у днях;

Тгп - тривалість обороту готової продукції, у днях;

Тдз - тривалість обороту дебіторської заборгованості, у днях.

Виробничий цикл (ВЦ) - характеризує період повного обороту матеріальних елементів оборотних активів.

Тривалість виробничого циклу визначають за формулою

ВЦ=Тсм+Тнзв+Тгп,                              (25)

де      Тсм - період обороту запасу сировини і матеріалів, напівфабрикатів, у днях;

Тнзв - період обороту обсягу незавершеного виробництва, у днях.

Фінансовий цикл (ФЦ) - період повного обороту коштів , починаючи з моменту погашення кредиторської заборгованості і закінчуючи інкасацією дебіторської заборгованості.

Фінансовий цикл визначають за формулою

ФЦ = ВЦ+Тдз-Ткз,                                 (26)

де      Ткз - період кредиторської заборгованості, у днях.

Для визначення операційного, виробничого і фінансового циклів необхідно зробити додаткові розрахунки:

                                 (27)

                                                 (28)

де      К_обГА - коефіцієнт оборотності грошових активів;

В_рп - виручка від реалізації продукції;

 - середньорічна вартість грошових активів.

Період обороту матеріальних активів для даного підприємства можна розрахувати в такий спосіб:

                                             (29)

                                                (30)

                                                    (31)

де      Тоз - період обороту основних засобів;

Коб.оз - коефіцієнт оборотності основних засобів;

Срп - собівартість реалізованої продукції;

 - середньорічна вартість основних засобів,

                                                  (32)

                                                  (33)

де      Тз - період обороту запасів;

Коб.з - коефіцієнт оборотності запасів;

Срп - собівартість реалізованої продукції;

 - середньорічна вартість запасів,

                                                 (34)

                                                 (35)

де      Коб.дз - коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;

Врп - виторг від реалізації продукції;

 - середньорічна вартість чистої дебіторської заборгованості,

                                                (36)

                                                    (37)

де      Коб.кз - коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості;

Срп - собівартість реалізованої продукції;

 - середньорічна вартість чистої кредиторської заборгованості.

Розрахунки показників провести для всього періоду дослідження і зробити відповідні висновки.

 

Підрозділ 3.2. Управління дебіторською заборгованістю

 

Дебіторська заборгованість - це сума коштів, приналежних підприємству, що знаходяться в даний момент в інших суб'єктів господарської діяльності.

Ефективне управління поточною дебіторською заборгованістю пов’язано насамперед з оптимізацією розміру і забезпеченням інкасації заборгованості покупців за товари, роботи, послуги і по розрахунках.

Формування алгоритмів такого управління поточною дебіторською заборгованістю, яке визначається як кредитна політика підприємства по відношенню до покупців продукції, здійснюється за схемою, зображеною на рис. 3.2.

 

Рис. 3.2 - Принципова схема управління дебіторською заборгованістю підприємства

 

При прийнятті рішень відносно оптимального інвестування оборотного капіталу в дебіторську заборгованість необхідно розраховувати чисту теперішню вартість інвестиції в дебіторську заборгованість або теперішню вартість майбутнього грошового потоку від покупців за відрахуванням початкової інвестиції.

Процес управління дебіторською заборгованістю на підприємстві починається з аналізу дебіторської заборгованості в попередньому періоді і здійснюється за допомогою системи коефіцієнтів:

- коефіцієнт відволікання (К_відв):

,                                                (38)

де      ДЗ - дебіторська заборгованість, тис. грн.;

 - середнє значення оборотних активів, тис. грн.;

- коефіцієнт середньої тривалості інкасації дебіторської заборгованості (ТІ_ДЗ):

                                                 (39)

де      - середня дебіторська заборгованість, тис. грн.;

Оо - одноденний оборот реалізованої продукції, тис. грн.;

- кількість оборотів дебіторської заборгованості (КО_ДЗ):

                                                  (40)

де      Ор - обсяг реалізації, тис. грн.

 

Підрозділ 3.3. Управління джерелами формування оборотного капіталу

 

Політика фінансування оборотних активів - це частина загальної політики управління його оборотними активами. Полягає в оптимізації обсягу і складу фінансових джерел їхнього формування з позиції забезпечення ефективного використання власного капіталу і достатньої фінансової стійкості підприємства.

Політика фінансування оборотних активів формується за такими етапами:

1)    аналіз стану фінансування оборотних активів;

2)    формування принципів фінансування оборотних активів;

3)    оптимізація обсягу поточного фінансування оборотних активів з врахуванням фінансового циклу;

4)    оптимізація структури джерел фінансування оборотних коштів.

Виходячи з цього, можна відзначити, що управління оборотними активами відповідає цілям забезпечення необхідної потреби в них і оптимізації структури джерел формування цих засобів.

Управління оборотними активами підпорядковано цілям забезпечення необхідної потреби в них і оптимізації структури джерел формування цих засобів.

При управлінні грошовим потоком кредиторам здійснюється оптимізація джерел фінансування оборотного капіталу за рахунок довгострокових і короткострокових кредитів банку і за рахунок кредиторської заборгованості підприємства, яку слід розглядати як безкоштовну позику постачальників. При цьому враховується прихильність підприємства до консервативного, помірного і агресивного підходів до фінансування оборотних активів. За нормальних економічних умов, по суті, - це вибір між доведенням ризику до мінімуму і одержанням максимальних прибутків. Принципову схему управління кредиторською заборгованістю подано на рис.3.3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.3. - Принципова схема управління кредиторською заборгованістю підприємства

 

Вигідність кредиторської заборгованості підприємства полягає в тому, що заощаджуються кошти на сплату інтересів банку у випадку, якщо постачальники відразу вимагають гроші за товар. Але підприємство не завжди зацікавлене в одержанні такого кредиту і оперуванні рахунками кредиторів-постачальників, особливо якщо постачальники пропонують знижки за сплату рахунків за товар одразу або через кілька днів після одержання рахунка-фактури. У такому разі важливо вирішити, чи скористатися знижкою і сплатити рахунки одразу, чи купити в кредит і тримати дебіторську заборгованість на балансі. Якщо скористатися знижкою, то підприємство виграє на суму самої знижки, але програє на відсотках, які треба платити банку за позику для розрахунків з постачальником, а також втрачає можливість мати безкоштовний кредит.

Підрозділ 3.4. Управління необоротними активами

 

Політика управління необоротними активами - це складова загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у фінансовому забезпеченні своєчасного їхнього відновлення і високої ефективності використання.

Основною метою аналізу необоротних активів є вивчення динаміки їхнього загального обсягу і складу.

Управління необоротними активами підприємства включає такі етапи:

1)    аналіз необоротних активів;

2)    оптимізація загального обсягу і складу необоротних активів;

3)    забезпечення своєчасного відновлення операційних необоротних активів;

4)    забезпечення ефективності використання необоротних активів;

5)    формування принципів і оптимізація структури джерел фінансування необоротних активів.

У процесі аналізу необоротних активів визначають наступні показники:

-      коефіцієнт участі необоротних активів(КУ_НА):

                                          (41)

де      - середня величина необоротних активів, тис. грн.;

 - середня величина оборотних активів, тис. грн.;

 

-      зведений коефіцієнт придатності необоротних активів (ЗКП_НА):

                                        (42)

де      НАзв - необоротні активи за залишковою вартістю, тис. грн.;

НАпв - необоротні активи за початковою вартістю, тис. грн.;

 

-      період обороту використання необоротних активів (ПО_НА):

                                                        (43)

де      - середня первісна вартість необоротних активів, тис. грн.;

 - середня сума зносу необоротних активів , тис. грн.;

 

-      коефіцієнт рентабельності необоротних активів(Рна):

                                            (44)

де      ЧП(З) - чистий прибуток (збиток), тис. грн.;

 - середня сума необоротних активів, тис. грн.;

-      коефіцієнт виробничої віддачі необоротних активів (ВВ_НА):

                                             (45)

де      Ор - обсяг реалізації тис. грн.

 

Аналізуючи одержані результати, доцільно скористатися наведеними нижче визначеннями:

 1. Необоротні активи

 

Нематеріальні активи - це активи, що не мають матеріальної форми, але втілюють в собі  майбутню економічну вигоду завдяки тим правам і можливостям, які вони надають власнику при їх використанні [1].

До нематеріальних активів належать:

Патент - це виключне право на виробництво, використання або продаж предмета патентування, що гарантується власнику державою.

Авторське право - це гарантія виняткових прав на літературні, художні і інші твори.

Франчайзінг - це контракт між двома сторонами, що надає право покупцеві франчайзінгу продавати продукт або надавати послуги, використовуючи ім’я продавця, його монопольні права тощо.

Товарний знак (торгова марка, торгове ім’я) - це зареєстрований у відповідних органах символ, емблема, назва, що використовуються компанією для своїх виробів.

Гудвіл - це можливість для підприємства сформувати додатковий доход, наприклад, за рахунок високої професійної підготовки працівників, гарної репутації серед клієнтів тощо. В основному гудвіл визначається на момент придбання одної компанії іншою, коли сума, сплачена за підприємство, більша ніж вартість його активів [2].

Нематеріальні активи обліковують за ціною придбання з вирахуванням суми накопиченого зносу (амортизації).

Строк амортизації нематеріальних активів визначається строком їх корисної експлуатації і, як правило, не повинен перевищувати 20 років. Амортизація здійснюється прямим методом. Амортизація гудвілу проводиться рівномірно, як правило, протягом 5 років. Строк амортизації більше 5 років (але не більше 20 років) повинен бути обґрунтованим [3].

Для проведення аналізу за цими статтями необхідна інформація про:

- вартість нематеріальних активів підприємства, метод і період їх амортизації і будь-які непередбачені списання за звітний період.

 

За статтею "Незавершене будівництво" показується вартість незавершених капітальних вкладень і вартість устаткування для монтажу.

Капітальні вкладення - це інвестиції (видатки) на створення нових основних засобів (будівництво, спорудження і придбання) або розширення, реконструкцію, модернізацію діючих основних засобів виробничого і невиробничого призначення.

Для проведення аналізу за цими статтями необхідна інформація про:

- напрямки капітальних вкладень - виробничого і невиробничого призначення, засіб ведення робіт - підрядним або господарським засобом;

- вартість устаткування для монтажу і розмір витрат, з монтажу і  зведення фундаменту або опор, а також інших витрат, що будуть понесені для введення обладнання в експлуатацію.

Основні засоби - це матеріальні активи, що використовуються у господарській діяльності протягом більше одного року, призначені для виробництва, реалізації товарів (робіт, послуг), здачі в оренду або для адміністративних цілей і за нормальних умов діяльності не призначені для продажу[9].

Основні засоби обліковуються за собівартістю з урахуванням всіх витрат, знижок і пільг, що мали місце для придбання і підготовки основних засобів щодо використання за призначенням[10]. У процесі використання основні засоби зношуються. У Балансі основні засоби відображають за залишковою вартістю (з врахуванням зносу)[11].

Облік основних засобів може вестися за переоціненою вартістю, яка є справедливою вартістю об'єктів основних засобів на дату переоцінки, за вирахуванням суми подальшого зносу. Переоцінки повинні проводитися в тому випадку, коли балансова вартість суттєво відрізняється від справедливої вартості на дату складання звітності[12].

Для проведення аналізу за цими статтями потрібна інформація про:

 

- первісну вартість, суму (ступінь) зносу і метод його нарахування; строк корисної експлуатації; вказати причини, з яких право власності на основні засоби обмежується. Інформація повинна надаватись за окремими групами основних засобів:

1.Виробничі основні засоби:

   - будівлі і споруди,

   - машини і обладнання ,

   - транспортні засоби і інші.

 

2.Невиробничі основні засоби:

   - будівлі і споруди,

   - машини і обладнання ,

   - транспортні засоби і інші;

- про залишкову вартість на початок і кінець звітного періоду, що відображають: надходження основних засобів, їх вибуття, придбання через об’єднання підприємств, збільшення або зменшення вартості основних засобів в результаті переоцінки, інші зміни.

Якщо керівництво підприємства прийняло рішення про продаж частини основних засобів у наступному звітному періоді, то в примітках до Балансу повинна наводитися ринкова вартість таких основних засобів[14].

 

Довгострокові фінансові інвестиції

-       які обліковуються за методом участі в капіталі;

-      інші фінансові інвестиції.

Довгострокові фінансові інвестиції - це фінансові інвестиції, якими підприємство передбачає володіти більше одного року, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент [17].

Фінансові інвестиції - активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (отримання відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або отримання інвестором інших вигод (наприклад таких, що досягаються через довгострокові ділові взаємовідносини) [18].

За статтею “Довгострокові фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі” відображаються інвестиції в асоційовані і дочірні підприємства або у спільну діяльність зі створенням юридичної особи.

 

За статтею “Довгострокові фінансові інвестиції - інші” відображаються:

-      інвестиції в асоційовані і дочірні підприємства або у спільну діяльність зі створенням юридичної особи, якщо такі підприємства ведуть діяльність в умовах, які обмежують їх спроможність передавати кошти інвесторам протягом періоду, який перевищує 12 місяців;

-      такі інвестиції в акції підприємств, над якими інвестор не здійснює ані контролю, ані суттєвого впливу, що утримуються протягом періоду, який перевищує 12 місяців, або не реалізовуються вільно на ринку;

-      боргові цінні папери, які утримуються підприємством до їх погашення, при цьому термін погашення перевищує 12 місяців;

-      боргові цінні папери, які придбані з метою перепродажу і утримуються підприємством протягом періоду, який перевищує 12 місяців.

 

Довгострокові фінансові інвестиції первинно оцінюються і обліковуються за собівартістю з урахуванням всіх витрат на придбання (брокерська винагорода, державне мито, плата за банківські послуги тощо).

Методи оцінки довгострокових інвестицій в акції на дату балансу залежать від того, якою часткою акцій володіє інвестор (див. таблицю).

 

Методи визначення вартості довгострокових інвестицій в акції інших компаній

 

Рівень володіння	Процент володіння	Методи оцінки
Немає суттєвого впливу [19];   немає контролю [20]	менше 25	Справедлива вартість [21] (для акцій, які мають обіг на активному фондовому ринку, це може бути ринкова вартість[22]), якщо справедливу вартість визначити неможливо - собівартість з урахуванням зменшення корисності [23]
Суттєвий вплив; немає контролю	від 25  до 50	Метод участі в капіталі - фінансові вкладення відобра-жаються за собівартістю плюс (мінус) відповідна частка усіх змін у власному капіталі компанії, в яку вкладені інвестиції мінус триманих (або таких, що підлягають отриманню) дивіден-дів [24]
Контроль	більше 50	Фінансова звітність консолідуєть-ся [25]

 

  У  випадку, коли інвестор володіє пакетом, який дає йому можливість суттєво впливати на об‘єкт інвестування (від 25 до 50%), але об‘єкт інвестування веде діяльність в умовах, що обмежують його спроможність передавати кошти інвесторам протягом періоду, який перевищує 12 місяців, довгострокові інвестиції відображають в Балансі за справедливою вартістю, якщо її визначити неможливо - за собівартістю з урахуванням зменшення корисності.

Боргові цінні папери, які утримуються підприємством до їх погашення, відображають за амортизованою собівартістю [26]. Цей метод оцінки передбачає збільшення (зменшення) собівартості фінансових інвестицій на суму накопиченої амортизації дисконту (премії). Списання дисконту (премії) здійснюється за методом ефективної ставки відсотка.

Боргові цінні папери, які придбані підприємством з метою перепродажу, відображають в Балансі за справедливою вартістю, якщо її визначити неможливо - за собівартістю з урахуванням зменшення корисності.

 

Для проведення аналізу за цими статтями необхідна інформація про:

 

- фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі, за видами - інвестиції в асоційовані підприємства, інвестиції в дочірні підприємства, інвестиції в спільну діяльність зі створенням юридичної особи;

- перелік значних асоційованих, дочірніх і спільних підприємств із зазначенням частки в капіталі і методу оцінки інвестицій;

- стосовно фінансових інвестицій, що відображені як інші фінансові інвестиції, необхідна інформація про собівартість, справедливу вартість (зміну справедливої вартості), амортизовану собівартість;

- підставу для визначення справедливої вартості інвестицій (вказати джерела інформації про ринкову вартість цінних паперів, а також дату, на яку надається інформація).

 

Приклад 1.

а) У листопаді 2004 р. підприємство придбало 12 000 акцій компанії Б (4% голосів) по 10 грн. за акцію, витративши на це 120 тис. грн. Акції компанії Б продаються і купуються на Українській фондовій біржі. На кінець 2004 р. ринкова вартість акцій компанії Б становила 8 грн., протягом 2005 р. продовжувала знижуватися і на кінець 2005 р. становила 5 грн. Підприємство не планує реалізовувати акції протягом 2006 р.

б) Як ця стаття відображається у звітах

Баланс (тис. грн.)

Актив:	2004 р.	2005 р.
Довгострокові фінансові інвестиції
- які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств	0	0
- інші фінансові інвестиції	96	60 [28]

 

         Звіт про фінансові результати (тис. грн.)

      

	2004 р.	2005 р.
Інші витрати	24	36 [29]

 

в) Примітки до Балансу

Примітка - Довгострокові фінансові  інвестиції (2004)

 

У листопаді 2004 р. підприємство придбало незначний пакет акцій компанії Б по 10 грн. за акцію, витративши всього 120 тис. грн. На кінець 2004 р., відповідно до інформації Української фондової біржі, ринкова вартість акцій компанії Б становила 8 грн. Отже довгострокові інвестиції на кінець 2004 р. відображені за справедливою вартістю і складають 96 тис. грн. Зменшення вартості інвестицій на 24 тис. грн. було визнане витратами за 2004 рік.

 

Примітка - Довгострокові фінансові інвестиції (2005)

Підприємство володіє незначним пакетом акцій компанії Б, собівартість яких 120 тис грн. На початок 2005 р. ринкова вартість акцій становила 8 грн. за акцію. Протягом звітного року мала місце тенденція зниження ринкової вартості акцій компанії Б і на кінець року ціна становила 5 грн. (відповідно до інформації Української фондової біржі). Довгострокові фінансові інвестиції у Балансі відображені за справедливою (ринковою) вартістю і становлять 60 тис. грн. У зв’язку зі зниженням ринкової вартості інвестицій у 2005 р. підприємство визнає втрати у розмірі 36 тис. грн., які відображаються у Звіті про фінансові результати за статтею “Інші витрати”.

 

Приклад 2.

а) Станом на 31 грудня 2004 р. підприємство володіло 40% простих акцій підприємства В, собівартість яких становила 180 тис. грн.

За результатами 2004 р. підприємство В показало у звітності 80 тис. грн. чистого прибутку, оголосило дивіденди в сумі 20 тис. грн., але не сплатило, а також здійснило дооцінку основних засобів в сумі 30 тис. грн. Відповідно до податкового законодавства підприємство В як емітент корпоративних прав повинно утримати податок на дивіденди за ставкою 30 відсотків.

У 2005 р. підприємство В виплатило дивіденди. За результатами 2005 р. підприємство В отримало чистий прибуток в сумі 10 тис. грн. Була проведена переоцінка основних засобів, внаслідок якої балансова вартість основних засобів зменшилась на 100 тис. грн. Сума зменшення вартості основних засобів була відрахована при визначенні статті “Інший додатковий капітал” підприємства В на 31.12.2005 р.

Загальна сума дооцінки активів підприємства, яке звітує, на 31.12.2005 р., до врахування інвестицій в підприємство В, становила 35 тис. грн.

 

б) Як ця стаття відображається у звітах

 

Баланс (тис. грн.)

	2004 р.	2005 р.
Актив: Довгострокові фінансові інвестиції
- які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств -      інші фінансові інвестиції Дебіторська заборгованість з нарахованих доходів	218   0 6 [31]	180 [30]   0
Пасив:     Інший додатковий капітал Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)	12	0 [32]  (5) [33]

  

Звіт про фінансові результати (тис. грн.)

	2004 р.	2005 р.
Дохід від участі в капіталі	32	4 [34]

 

в) Примітки до Балансу

Примітка - Довгострокові фінансові інвестиції (2004)

Довгострокові інвестиції на кінець 2004 р. становили 40% простих акцій підприємства В. Вартість цих інвестицій визначалася із застосуванням методу участі в капіталі. Підприємство В показало у звітності 80 тис. грн. чистого прибутку, а також збільшення іншого додаткового капіталу за рахунок дооцінки активів на 30 тис. грн. Відповідно до методу участі в капіталі вартість довгострокових інвестицій на кінець 2004 р. становила 218 тис. грн.

 

Примітка - Довгострокові фінансові інвестиції (2005)

Довгострокові фінансові інвестиції на кінець 2005 р. становили 40% простих акцій підприємства В. Вартість цих інвестицій визначається за методом участі в капіталі.

За 2005 рік власний капітал асоційованого підприємства змінився таким чином: підприємство отримало прибуток в сумі 10 тис. грн., уцінка основних засобів склала 100 тис. грн. З урахуванням цих змін у власному капіталі асоційованого підприємства вартість інвестицій визначена в сумі 180 тис. грн.

 

 

Приклад 3.

а) Підприємство 3 січня 2005 р. придбало 10-відсоткові облігації підприємства В номінальною вартістю 500 тис. грн. за  480 тис. грн., тобто з дисконтом 20 тис. грн. Виплата відсотків здійснюється у кінці р.. Термін погашення облігацій - 3 січня 2008 р.

 

б) Як ця стаття відображається у звітах

Баланс (тис. грн.)

	2005 р.	2006 р.	2007 р.
Актив           Довгострокові фінансові  інвестиції:         -      які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств - інші фінансові інвестиції	486	492	0
Поточні фінансові інвестиції			500 [36]

    

Звіт про фінансові результати (тис. грн.)

	2005 р.	2006 р.	2007 р.
Інші фінансові доходи	6	6	8

 

в) Примітки до Балансу

Примітка - Довгострокові фінансові інвестиції (2006)

У складі інших довгострокових фінансових інвестицій - 10-відсоткові облігації підприємства В номінальною вартістю 500 тис. грн., які були придбані за 480 тис. грн., тобто з дисконтом 20 тис. грн. Виплата відсотків здійснюється у кінці року. Амортизована собівартість облігацій на 31.12 .2006 р. дорівнює 492 тис. грн. Термін погашення облігацій - 3 січня 2008 р.

 

Примітка - Поточні фінансові інвестиції (2007)

Поточні фінансові інвестиції - це 10-відсоткові облігації підприємства В номінальною вартістю 500 тис. грн., які були придбані за 480 тис. грн., тобто з дисконтом 20 тис. грн. Термін погашення облігацій - 3 січня 2006 р.

 

Довгострокова дебіторська заборгованість

 

Довгострокова дебіторська заборгованість - це заборгованість фізичних і юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати складання звітності[37].

Довгострокова дебіторська заборгованість  відображається у Балансі за “реальною” вартістю, тобто з урахуванням оцінених безнадійних боргів. Урахування безнадійних боргів повинно здійснюватися у той період, коли керівництво підприємства визначило борги як безнадійні.

Якщо керівництво вважає, що частина довгострокової дебіторської заборгованості не буде погашена, то сума таких боргів повинна вираховуватися із загальної суми довгострокової дебіторської заборгованості і зараховуватися до статті "Інші витрати"[38] Звіту про фінансові результати. Тобто, на відповідну суму зменшується сума прибутку підприємства у Звіті про фінансові результати. Якщо ж борги повертають, такі надходження відображаються по статті "Інші  доходи"  в той період, коли фактично була здійснена оплата.

Для проведення аналізу за цими статтями необхідна інформація про:

- загальну кількість дебіторів;

- кількість дебіторів, заборгованість кожного з яких перевищує 10% загальної суми довгострокової дебіторської заборгованості, а також строки погашення їх дебіторської заборгованості;

- суми простроченої дебіторської заборгованості, яку можна оцінити як сумнівний борг;

- окремо необхідно зазначити дебіторську заборгованість дочірніх підприємств.

 

Приклад 1.

 

а) Зміст

У листопаді 2004 р. підприємство відвантажило продукцію на суму 400 тис. грн. підприємству А і на суму 300 тис. грн. підприємству Б. За умовами угод з підприємствами А і Б підприємство отримає оплату за відвантажену продукцію на початку 2006 р.. У грудні 2005 р. підприємство Б було оголошене банкрутом.

 

б) Як ця стаття відображається у звітах

Баланс (тис. грн.)

 

Звіт про фінансові результати (тис. грн.)

 

в) Примітки до Балансу

Примітка - Довгострокова дебіторська заборгованість (2004)

На кінець 2004 р. довгострокова дебіторська заборгованість складає  700 тис. грн. (два дебітори, сума боргу яких 400 і 300 тис. грн.). Погашення заборгованості очікується на початку 2006 р..

 

Примітка - Довгострокова дебіторська заборгованість  (2005)

На кінець 2004 р. довгострокова дебіторська заборгованість - це заборгованість одного дебітора у розмірі 400 тис. грн. Погашення заборгованості очікується на початку 2006 р..

За звітний рік  сума довгострокової дебіторської заборгованості була зменшена на 300 тис. грн. через те, що підприємство Б визнане банкрутом.  Втрати визнаються по статті  "Інші операційні витрати" Звіту про фінансові результати.

 

Відстрочені податкові активи [41]

 

Відстрочені податкові активи - сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою і податковою базами оцінки[42].

Тимчасові різниці можуть бути:

·       такими, що не підлягають оподаткуванню;

·       оподатковуваними [43].

Тимчасові різниці, що не підлягають оподаткуванню - це тимчасові різниці, що призводять до появи сум, які відраховуються при визначенні об’єкта оподаткування в майбутньому, коли компенсується балансова вартість активу або погашається балансова вартість зобов’язання. Саме з такими тимчасовими різницями пов’язано визнання відстрочених податкових активів.

Облікова база - сума, за якою актив або зобов’язання відображаються в балансі.

Податкова база - сума, за якою актив або зобов’язання враховуються для визначення об’єкта оподаткування [44].

Податкова база активу -  це сума, що буде відраховуватися з майбутніх економічних вигод, які втілені в активі, для визначення об’єкта оподаткування в майбутніх періодах[45].

Податкова база зобов’язання дорівнює його балансовій вартості за вирахуванням суми, яка буде відніматися при визначенні об’єкта оподаткування в майбутніх періодах [46].

Податкова база зобов’язання = Облікова база зобов’язання - Сума, яка буде відніматися при визначенні об’єкта оподаткування в майбутніх періодах

 

У випадку з доходом, отриманим авансом, податкова база зобов’язання дорівнює його балансовій вартості за вирахуванням суми доходу, яка не буде обкладатися податком в майбутньому [47].

Тимчасовими різницями є різниці в часі. Різниця в часі - це різниця між обліковим прибутком і оподатковуваним прибутком, яка виникає в результаті того, що деякі статті доходів і витрат включаються як до облікового прибутку, так і до оподатковуваного прибутку, але в різні звітні періоди .[48]

Обліковий прибуток - прибуток (збиток), визначений у Звіті про фінансові результати до вирахування податкових витрат (тобто, відображений по рядку 170 «Звіту про фінансові результати»).

Оподатковуваний прибуток - прибуток (збиток), що є об’єктом оподаткування відповідно до чинного податкового законодавства.

Відстрочені податкові активи визнаються в Балансі відповідно до:

- тимчасових різниць, що не підлягають оподаткуванню;

- перенесення податкових збитків, не використаних для зменшення податку на прибуток у звітному періоді;

- перенесення податкових пільг, не використаних у звітному періоді.

Приклади тимчасових різниць, що не підлягають оподаткуванню, в Україні в теперішній час:

-         попередньо отримана оплата від покупців (облікова база зобов’язання більше ніж його податкова база);

-         у випадку бартерного контракту - вартість оприбуткування товарів в звітному періоді, якщо це перша операція, а відвантаження товарів, - як заключна (балансуюча) операція, - буде здійснено в майбутньому періоді (облікова база зобов’язання більше ніж податкова база);

-         витрати на створення резерву сумнівних боргів (до виконання підприємством належних юридичних процедур і отримання ним права зменшити оподатковуваний прибуток на відповідну суму - податкова база активу більше ніж його облікова база);

-         витрати на створення резерву гарантійного ремонту (облікова база зобов’язання більше ніж його податкова база);

-         витрати, пов‘язані з судовими розглядами (облікова база зобов’язання більше ніж його податкова база).

 

Всі перелічені різниці призводять до тимчасового перевищення оподатковуваного прибутку над обліковим прибутком, що компенсується в майбутніх періодах, оскільки будуть визнані доходи у фінансовій звітності (у перших двох прикладах) або витрати у податковій звітності (в останніх трьох прикладах). Витрати на оподаткування таких тимчасових різниць повинні бути виключені при визначенні статті “Податок на прибуток від звичайної діяльності” [49].

Фундаментальним принципом тут є: підприємство повинно визнавати відстрочений податковий актив, якщо відшкодування балансової вартості активу або погашення балансової вартості зобов’язання буде зменшувати майбутні податкові виплати [50].

За своєю суттю відстрочені податкові активи - це податок, який був нарахований в податковому обліку звітного періоду з прибутку як фінансового результату майбутнього періоду. Визначення відстрочених податків у фінансовій звітності дозволяє дотриматися принципу відповідності доходів і витрат звітного періоду [51] і здійснюється за допомогою наступної формули:

 

Відстрочені податкові активи = Тимчасова різниця між обліковою і податковою базами оцінки активів і зобов’язань, яка не підлягає оподаткуванню[1] * Чинна ставка податку на прибуток

 

Іншими словами, це перевищення оподатковуваного прибутку над обліковим прибутком, яке віднімається при визначенні податкових витрат за звітний період [52].

Відстрочені податкові активи повинні бути оцінені, виходячи із ставок податку, які діють на звітну дату.

Підприємство має право здійснювати взаємозалік відстрочених податкових активів і відстрочених податкових зобов’язань, якщо воно має юридично закріплене право проводити взаємозалік поточних податкових активів проти поточних податкових зобов’язань і якщо відстрочені податкові активи і відстрочені податкові зобов’язання відносяться до податку на прибуток, що стягується одним і тим же податковим органом.

Комплексний приклад розрахунку відстрочених податків наведено в Додатку 1 [53].

Приклад 1.

а) Підприємство має будівлю, фактична собівартість якої складає 1000 тис. грн. Нарахування амортизації здійснюється із застосуванням прямолінейного методу, виходячи зі строку корисного використання 20 років.

У податковому обліку нарахування амортизації здійснюється шляхом застосування норми амортизації 5% до залишкової вартості об‘єкта на початок періоду. Ставка оподаткування становить 30%.

Будівля знаходиться в експлуатації протягом 5 років. Інформація щодо нарахування амортизації для цілей фінансової звітності і податкової звітності за ці роки є такою:

 

 

    б) Як ця стаття відображається у звітах 

Баланс (тис. грн.)

Інші необоротні активи - це необоротні активи, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу "Необоротні активи".

До інших необоротних активів включаються: інвентарна тара, предмети прокату, малоцінні необоротні матеріальні активи, бібліотечні фонди, тимчасові нетитульні споруди, бібліотечні фонди, предмети прокату, експонати музеїв, зоопарків, виставок.

Для проведення аналізу за цими статтями необхідна інформація:

- окремо про всі “Інші необоротні активи”, розмір яких перевищує 5%  вартості всіх необоротних активів.

 

Список посилань щодо роз’яснення деяких положень вищенаведених прикладів:

[1] Див.: МСБО Концептуальна основа, п.56, МСБО 38, П(С)БО № 8, п. 4.

[2] Див.: МСБО № 22, п.40; П(С)БО № 19, п. 4.

[3] Див.: МСБО № 22, п.42; П(С)БО № 19, п. 10.

[4] Див.: МСБО № 22, п.47.

[5] Амортизація нематеріальних активів враховується по статтях Звіту про фінансові результати: собівартість реалізованої продукції, адміністративні витрати, інші операційні витрати в залежності від сфери використання.

[6] Залишкова вартість патенту в розмірі 15  тис. грн. була списана і врахована як інші витрати.

[7] Див.: МСБО № 10.

[9] Див.: МСБО № 16, п.7.

[10] Див.: МСБО № 16, п.15-16.

[11] Див. "Інший додатковий капітал".

[12] Див. : МСБО № 16, п.29-42.

[13] Див.: МСБО № 10.

[14] Спосіб визначення ринкової вартості основних засобів має бути вибраний керівництвом компанії, виходячи з конкретної ситуації (Див.: Додаток “Методи визначення ринкової вартості основних засобів”).

[15] Наступні видатки, пов‘язані з об‘єктом основних засобів, що вже були визнані, повинні додаватися до балансової вартості цього активу, коли є ймовірність, що майбутні економічні вигоди, які перевищують первісно оцінений рівень продуктивності існуючого активу, будуть надходити до підприємства. Всі інші наступні видатки повинні визнаватися як витрати періоду, коли вони були понесені (МСБО №16, п.24).

[17] Див.: МСБО 25, п.4; П(С)БО 2, п. 17.

[18] Див.: МСБО 25, п.4; П(С)БО 2, п. 4.

[19] Суттєвий вплив - це повноваження брати участь у прийнятті рішень з фінансової, господарської і комерційної політики об‘єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики (Див.: МСБО 28, п.3; П(С)БО 12, п.3).

[20] Контроль - це можливість визначати фінансову і господарську політику підприємства з метою отримання вигід від його діяльності (Див.: МСБО 27, п.6; П(С)БО 19, п. 4).

[21] Справедлива вартість - сума, за якою може бути здійснений обмін активу в результаті операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами. (Див.: МСБО 25, п.4; П(С)БО 19, п.4)

[22] Див.: МСБО 25, п.7. Ринкова вартість фінансової інвестиції - сума, яку можна отримати від продажу фінансової інвестиції на активному ринку. (Див.: МСБО 25, п.4; П(С)БО 12, п.3) Активний ринок - ринок, на якому продаються і купуються однорідні предмети, в будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і покупців, а інформація про ринкові ціни є загальнодоступною. (Див.: МСБО 38, п.7; П(С)БО 8, п.4)

[23] Див.: П(С)БО 12, п.п. 8, 9. Зменшення корисності - це втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування. (Див.: П(С)БО 7, п.9)

[24] Див.: МСБО 25, п.6; П(С)БО 12, п.12.

[25] Материнське підприємство, що контролює дочірнє, повинно складати консолідовану фінансову звітність. (Див.: П(С)БО 20, п.4).

[26] Див.: МСБО 25, п.8; П(С)БО 12, п.10.

[27] Див.: МСБО № 10.

[28] Оскільки інвестиції не дають можливості здійснювати ані контролю, ані суттєвого впливу, вони відображаються як інші фінансові інвестиції. Справедлива вартість визначена виходячи з ринкової вартості і становить на 31.12.2004 р. 96 000 грн. = 8 грн. х 12 000 шт.; на 31.12.2005 р. 60 000 грн. = 5 грн. х 12 000  шт.

 

[29] Сума зменшення балансової вартості інвестицій становить на 31.12.2004 р. (10 - 8) х 12000 = 24 тис. грн., на 31.12.2005 р. (8 - 5) х 12000 =  36 тис. грн.

[30] Придбання значного пакету акцій дає можливість справляти суттєвий вплив на об‘єкт інвестування. У цьому випадку інвестиції відображаються за методом участі в капіталі, тобто їх собівартість збільшується (зменшується) на частку чистого прибутку (збитку) і на частку збільшення (зменшення) інших статей власного капіталу об‘єкта інвестування, і зменшується на належну інвестору суму дивідендів. Балансова вартість інвестицій дорівнює: на 31.12.2004 р. 218 тис. грн. = 180 + 80 х 0,4 + 30 х 0,4 - (20 х 0,4 - 20 х 0,4 х 0,3); на 31.12.2005 р. 216 + 0,4 х 10 - 0,4 х 100 = 180 тис. грн.

[31] Сума дивідендів, яка належить інвестору, тобто 40% від 20 тис. грн., за вирахуванням утриманого податку на дивіденди. 6 тис. грн. = 20 х 0,4 - 20 х 0,4 х 0,3.

[32] У складі іншого додаткового капіталу відображається сума дооцінки активів з урахуванням дооцінки активів об‘єкта інвестування, який обліковується за методом участі в капіталі. Здійснюємо розрахунок: на 31.12.2004 р. 0,4 х 30 = 12 тис. грн.; на 31.12.2005 р. 35 - 0,4 х 100 = -5 тис. грн. Відповідно до п.12 П(С)БО 12, якщо сума зменшення частки капіталу інвестора в сумі інших змін у власному капіталі об‘єкта інвестування більше відповідної статті власного капіталу інвестора, то на таку різницю зменшується нерозподілений прибуток (збільшується збиток). Отже на 5 тис. грн. зменшується нерозподілений прибуток на 31.12.2005 р., а дооцінка активів у складі іншого додаткового капіталу дорівнюватиме нулю.

[33] Див. попередню виноску.

[34] Дохід від участі в капіталі - це частка інвестора в чистому прибутку (збитку) об‘єкта інвестування, тобто за 2004 р. 0,4 х 80 = 32 тис. грн. і за 2005 р. 0,4 х 10 = 4 тис. грн.

[35] Нерозподілений прибуток зменшується на 5 тис. грн., тобто на суму, на яку зменшення частки капіталу інвестора в сумі інших змін у власному капіталі об‘єкта інвестування більше відповідної статті власного капіталу інвестора.

[36] 

Балансова вартість інвестицій, які були придбані з дисконтом, поступово зростає і до терміну погашення зрівняється з номінальною вартістю. Станом на 31.12.2005 р. облігації класифікуються як поточні фінансові інвестиції, оскільки термін їх погашення - 3 січня 2006 р.

 

[37] Див.: П(С)БО № 2, п.18.

[38] Крім довгострокової дебіторської заборгованості від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Сума безнадійних боргів зараховується до статті “Інші операційні витрати” (Див.: П(С)БО 10, п. 10).

[39] Див.: МСБО № 10.

[40] Витрати визнаються за статтею "Інші операційні витрати" тому, що списується дебіторська заборгованість за відвантажену продукцію (Див.: П(С)БО 10, п. 10).

[41] На момент підготовки цього матеріалу НПБО 17 “Податок на прибуток” не затверджено, і автори Методичних рекомендацій керуються НПБО 2 і вимогами МСБО.

[42] Див.: НПБО 2, п. 19.

0[43] Див.: МСБО 12, п. 5.

[44] Див.: МСБО 12, п. 5.

[45] Див.: МСБО 12, п. 7.

[46] Див.: МСБО 12, п. 8.

[47] Див.: МСБО 12, п. 8.

[48] Див.: МСБО 12, п. 17.

[49] Див.: стаття “Податок на прибуток від звичайної діяльності” Звіту про фінансові результати.

[50] Див.: МСБО 12, п. 10.

[51] Див.: НПБО 1, п.18.

[52] Див.: стаття “Податок на прибуток від звичайної діяльності” Звіту про фінансові результати.

[53] Див.: Додаток 1 “Відображення податків у фінансовій звітності”.

[54] Балансова вартість активу (облікова база) становить 800 тис. грн. на початок звітного періоду і 750 тис. грн. на кінець звітного періоду. Податкова база цього активу (сума, яка в майбутніх періодах буде відніматися при визначенні об‘єкта оподаткування) - відповідно 814 і 773 тис. грн.. Таким чином, при відшкодуванні балансової вартості активу на суму 800 (750) тис. грн. підприємство зменшить оподатковуваний прибуток на  814  (773) тис. грн. Отже, підприємство визнає відстрочений податковий актив в сумі 4 тис. грн. на початок звітного періоду і 7 тис. грн. на кінець звітного періоду (30% від перевищення податкової бази активу над його балансовою вартістю, тобто 30% від 14 і 30% від 23).

[55] У даному разі стаття має податкову базу, але не визнається в якості активу в балансі, тобто балансова вартість (облікова база) дорівнює 0. Податкова база - 100 тис. грн. (сума, яка в майбутніх періодах буде відніматися при визначенні об‘єкта оподаткування, оскільки 100 тис. грн. будуть відображені як валові витрати). Таким чином, в майбутньому підприємство зменшить оподатковуваний прибуток на 100 тис. грн. Отже, визнається відстрочений податковий актив в сумі 30 тис. грн. (30% від перевищення податкової бази активу над його обліковою базою). Див.: МСБО 12, п.9.

[56] Балансова вартість зобов‘язання (облікова база) становить 100 тис. грн. Податкова база цього зобов‘язання дорівнює нулю (балансова вартість 100 тис. грн. мінус сума, яка в майбутніх періодах, після фактичного виконання робіт по гарантійному ремонту,  буде відніматися при визначенні об‘єкта оподаткування, тобто, мінус 100 тис. грн.). Таким чином, при погашенні балансової вартості зобов‘язання (при фактичному виконанні робіт) підприємство зменшить оподатковуваний прибуток на 100 тис. грн. Отже, підприємство визнає відстрочений податковий актив в сумі 30 тис. грн. (30% від перевищення балансової вартості зобов‘язання над його податковою базою).

[57] Балансова вартість зобов‘язання (облікова база) становить 100 тис. грн. Податкова база цього зобов‘язання дорівнює нулю (балансова вартість 100 тис. грн. мінус сума доходу, яка в майбутніх періодах, після фактичного відвантаження, не буде враховуватися при визначенні об‘єкта оподаткування, оскільки ця сума вже була оподаткована, тобто, мінус 100 тис. грн.). Отже, підприємство визнає відстрочений податковий актив в сумі 30 тис. грн. (30% від перевищення балансової вартості зобов‘язання над його податковою базою).

 

 

Підрозділ 3.5. Управління коштами і короткостроковими фінансовими вкладеннями

 

Грошові активи - сума коштів, формована підприємством для забезпечення потреби виробництва і для підтримки ліквідності підприємства.

Грошові активи складаються з наступних елементів:

1)    Операційний запас - формується з метою забезпечення поточних платежів, зв'язаних з операційною діяльністю підприємства;

2)    Страховий залишок коштів  - формується для страхування ризику і надходження коштів  за готову продукцію по операційній діяльності;

3)    Інвестиційний залишок коштів  - формується для здійснення короткострокових фінансових вкладень;

4)    Компенсаційний залишок коштів  - формується за вимогою банку, що здійснює обслуговування підприємства.

Політика управління грошовими активами - це частина загальної політики управління оборотними активами, що полягає в оптимізації сукупного розміру їхнього залишку з метою забезпечення постійної платоспроможності й ефективного використання у процесі збереження.

Основна мета полягає в постійній платоспроможності підприємства.

Політика управління грошовими активами складається з наступних етапів:

1)    аналіз грошових активів у попередньому періоді;

2)    оптимізація середнього залишку грошових активів;

3)    диференціація середнього грошового залишку;

4)    вибір ефективних форм регулювання середнього залишку грошових активів;

5)    забезпечення рентабельності використання тимчасово вільного залишку грошових активів.

 

Для аналізу грошових активів треба використовувати наступні основні показники:

1)      коефіцієнт участі грошових активів у загальній сумі оборотного капіталу:

,                                      (46)

 

де      ГАср - середній залишок грошових активів, тис. грн.;

ОАср - середня сума оборотних активів, тис. грн.;

2)      період обороту грошових активів:

,                                                        (47)

де      Оо - одноденний оборот реалізації продукції, тис. грн.;

3)      кількість оборотів грошових активів:

,                                                       (48)

де      Ор - обсяг реалізації продукції підприємства за період, тис. грн.;

4)      абсолютна ліквідність активів, що характеризує здатність підприємства вчасно розраховуватися по поточним зобов'язаннях за рахунок короткострокових фінансових вкладень. Цей показник розраховують формулою

 ,                                                        (49)

де      - сума грошових активів підприємства, тис. грн.;

КФВ - короткострокові фінансові вкладення, тис. грн.;

ПЗ - поточні зобов'язання підприємства, тис. грн.

 

На підставі звітності підприємства доцільно проаналізувати динаміку показників аналізу грошових активів підприємства й зробити відповідні висновки.

 

Аналізуючи одержані результати, доцільно скористатися такими визначеннями:

Грошові кошти і їх еквіваленти - це кошти в касі, на поточних і інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів.

Еквівалент грошових коштів - це короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни вартості.

Сума грошових коштів і їх еквівалентів повинна бути скоригована з метою врахування тих виграшів або втрат, які підприємство може підтвердити, але які не відображені у рахунках.

Кошти, які не можуть бути використані для поточних операцій протягом одного року, починаючи з дати складання звітності або протягом операційного циклу внаслідок обмежень, слід виключати зі складу оборотних активів і відображати як необоротні активи.

 

Для здійснення аналізу за вказаними статтями потрібна інформація про:

- основні джерела надходження і використання іноземної валюти у звітному періоді;

- суму грошових коштів, використання яких з тих чи інших причин обмежене чи неможливе.

 

 

Приклад 1.

 

а) Підприємство на 31 грудня 2004 і 31 грудня 2005 р. мало на валютному рахунку по 10 тис. доларів США відповідно. За станом на 31 грудня 2004 р. і 31 грудня 2005 р. офіційний курс гривні до долара становив відповідно: 4,95 і 5,05 дол./грн.

 

б) Як ця стаття відображається у звітах

 

Баланс (тис. грн.)

 

Звіт про фінансові результати (тис. грн.)

в) Примітки до Балансу

Примітка - Грошові кошти і їх еквіваленти

Підприємство визнало доход в сумі 2,00 тис. грн. від зміни курсу гривні щодо долара, що є на рахунку підприємства (за курсом НБУ на момент складання Звіту).

 

Приклад 2.

а) Протягом 2004 р. підприємство мало на депозитному рахунку в банку 30 тис. грн. У 2005 р. банк збанкрутував. На 31 грудня 2005 р. керівництво вирішило: гроші, що залишилися на депозитному рахунку, не повернуться.

б) Як ця стаття відображається у звітах

 

Баланс (тис. грн.)

 

Звіт про фінансові результати (тис. грн.)

 

в) Примітки до Балансу

Примітка - Грошові кошти і їх еквіваленти

Протягом 2005 р. підприємство зазнало надзвичайні витрати у розмірі 30 тис. грн. через банкрутство банку, на рахунку якого зберігалися кошти.

 

Приклад 3.

а) Розрахунковий рахунок підприємства знаходився у банку, який припинив операції у грудні 2005 р. На момент припинення платежів на розрахунковому рахунку підприємства було 50 тис. грн. Керівництво вважає, що ці кошти повернути не будуть.

 

б) Як ця стаття відображається у звітах

Баланс (тис. грн.)

 

Звіт про фінансові результати (тис. грн.)

в) Примітки до Балансу

 

Примітка - Грошові кошти і їх еквіваленти

Підприємство зазнало збитків протягом 2005 р. в сумі 50 тис. грн., тому що банк припинив платежі у грудні 2005 р. Керівництво підприємства не має надії отримати ці кошти, хоча банк ще не визнаний банкрутом. Тому при формуванні фінансової звітності 50 тис. грн. не були враховані по статті “Грошові кошти і їх еквіваленти” і відображені як надзвичайні витрати у Звіті про фінансові результати.

 

 

Приклад 4.

 

а) 2 грудня 2005 р. підприємство одержало кредит банку на суму 100 тис. грн. строком на 10 місяців. Умовами кредитування передбачаються деякі обмеження використання грошових коштів. Так, підприємство повинно протягом всього періоду кредитування зберігати на депозитному рахунку в банку 20 тис. грн. 31 грудня 2005 р. на розрахунковому рахунку підприємства було 140 тис. грн.

 

б) Як ця стаття відображається у звітах

 

Баланс (тис. грн.)

 

в) Примітки до Балансу

Примітка - Грошові кошти і їх еквіваленти

За умовами надання кредиту підприємство повинно протягом всього періоду кредитування (з грудня 2005 р. по вересень 2006 р.) зберігати на рахунку в банку 20 тис. грн.

Розділ 4. Оптимізація структури капіталу підприємства

 

 

Підрозділ 1. Оптимізація структури капіталу

Аналізуючи капітал підприємства, доцільно користуватися такими визначеннями:

Капітал підприємства являє собою накопичений шляхом заощаджень запас економічних благ у формі грошових засобів і реальних капітальних товарів, які залучені власниками підприємства в економічний процес як інвестиційний ресурс і фактор виробництва з метою отримання, функціонування яких в економічній системі базується і ринкових принципах і пов’язано з факторами часу, ризику й ліквідності.

Управління капіталом є системою принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов’язаних з оптимальним його формуванням з різноманітних джерел,  а також забезпеченням його використання в різних видах господарської діяльності підприємства.

Процес управління капіталом передбачає вирішення таких завдань:

-      формування достатнього обсягу капіталу, який забезпечує необхідні темпи економічного розвитку підприємства;

-      оптимізація розподілу сформованого капіталу за видами діяльності на напрямкам використання;

-      забезпечення умов досягнення максимальної доходності капіталу при передбачуваному рівні фінансового ризику;

-      забезпечення мінімізації фінансового ризику, пов’язаного з використанням капіталу, при передбачуваному рівні його доходності;

-      забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку;

-      забезпечення достатнього рівня фінансового контролю над підприємством з боку його засновників;

-      забезпечення достатньої фінансової гнучкості підприємства;

-      оптимізація обороту капіталу;

-      забезпечення своєчасного реінвестованого капіталу.

 

Оптимізація структури капіталу - це таке співвідношення використаних власних і позикових засобів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства.

Мета - виявлення тенденції динаміки обсягу і складу капіталу в передплановому періоді і їхній вплив на фінансову стійкість і ефективність використання капіталу. Для визначення оптимізації капіталу необхідно оцінити ефективність використання капіталу в цілому й окремих його елементів.

Одним з механізмів оптимізації структури капіталу є фінансовий леверидж, що характеризує використання підприємством позикових коштів, яке впливає на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу.

Показник, який характеризує рівень прибутку, що додатково генерується на власний капітал при різній частці використання позикових коштів, називається ефектом фінансового левериджу (ЕФЛ). Розрахунок цього показника проводять за формулою

,                         (50)

де      Спп – ставка податку на прибуток, виражений десятковим дробом,

         КВПа – коефіцієнт валової рентабельності активів (співвідношення валового прибутку до середньої суми активів), %,

          – середній розмір процентів за кредит, які сплачуються  підприємством за використання позичкового  капіталу, %,

          - середня сума позичкового капіталу, який використовується підприємством,

          - середня сума власного капіталу підприємства.

Таким чином, можна виділити три чинники, що формують ЕФЛ:

-      податковий коректор фінансового левериджу (1-Спп);

-      диференціал фінансового левериджу (КВРа - );

-      коефіцієнт фінансового левериджу ().

Виділення цих  складових дозволяє цілеспрямовано управляти ЕФЛ у процесі фінансової діяльності.

У процесі аналізу динаміки показника ЕФЛ визначити вплив кожного із вищенаведених чинників і розробляють рекомендації щодо максимізації даного показника.

Володіючи знаннями з механізму впливу фінансового левериджу на рівень прибутковості власного капіталу і рівень фінансового ризику, можна цілеспрямовано управляти як вартістю, так і структурою капіталу.

На підставі форми № 1, №4 і №5 проаналізувати структуру капіталу підприємства, а отримані дані доцільно занести в табл. 4.1.

 

Таблиця 4.1. Аналіз капіталу підприємства за ___ рік

 

 

Підрозділ 4.2. Управління власним капіталом

 

Управління формуванням власних фінансових ресурсів є основою управління власним капіталом. На рис. 4.1 зображена класифікація фінансових ресурсів.

Джерела формування власних фінансових ресурсів:

зовнішні

- залучення акціонерного капіталу (емісія акцій);

- одержання підприємством безоплатної фінансової допомоги;

внутрішні

- прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства;

- амортизаційні відрахування від використання власних оборотних і нематеріальних активів;

- інші внутрішні джерела.

 

Схема формування фінансових ресурсів зображена на рис. 4.2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 4.2. - Джерела утворення і напрями використання фінансових ресурсів підприємства за видами діяльності

 

Політика формування власних фінансових ресурсів - це частина загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у забезпеченні необхідного рівня самофінансування його виробничого розвитку.

Власний капітал підрозділяють на такі складові:

статутний капітал - це сума спочатку інвестованого капіталу у формуванні активів підприємства для початку здійснення господарської діяльності;

пайовий капітал - відбиває суму пайових внесків членів підприємства, що встановлені установчими документами;