|
|
Главная \ Методичні вказівки \ ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК
ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК« Назад
ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК 03.12.2014 15:28
ВСТУП
В умовах переходу економіки України до ринкових відносин зростає необхідність використання облікової інформації і контролю в управлінні виробничим процесом. Тут фінансовий облік виступає базою оцінки діяльності підприємств, забезпечує інформацією зовнішніх користувачів облікової інформації, які приймають рішення про інвестування капіталу в його розвиток, банківського кредитування, придбання акцій, отримання дивідендів тощо. Аналіз форм звітності підприємства дає можливість виявити переваги й недоліки у фінансовій діяльності, простежити тенденції розвитку на основі динаміки економічних показників і прийняти обґрунтовані рішення. Законом України про бухгалтерський облік та звітність в Україні передбачено обов’язкове ведення фінансового обліку всіма господарськими суб’єктами. Мета цього навчального посібника — допомогти студентам, практичним працівникам оволодіти основами та прийомами фінансового обліку в сучасних умовах господарювання. Автор систематизував навчальний матеріал таким чином, щоб студенти могли засвоїти логіку і методологію фінансового обліку з мінімальними витратами часу. Посібник написано на основі введеного в 2000р. Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів, що діють сьогодні в Україні. Автор наводить кореспонденцію рахунків з використанням 8 класу «Витрати за елементами» та 9 класу «Витрати діяльності». Для тлумачення облікових термінів навчальний посібник доповнено «Глосарієм». РОЗДІЛ 1. ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК 1
1.1. Основи побудови фінансового обліку Нормативні документи: Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996 — ХIV від 16.07.1999р.; План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій і установ, затверджений наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999р.; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.1999р.; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджене наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.1999р.; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затверджене наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.1999р.; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух грошових коштів», затверджене наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.1999р.; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал», затверджене наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.1999р.; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 6 «Виправлення помилок і змін у фінансовій звітності», затверджене наказом Міністерства фінансів України №137 від 28.05.1999р.; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств», затверджене наказом Міністерства фінансів України №163 від 07.07.1999р.; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 20 «Консолідована фінансова звітність», затверджене наказом Міністерства фінансів України №176 від 30.07.1999р. Загальна характеристика бухгалтерського обліку Бухгалтерський облік — процес виявлення, виміру, реєстрації, нагромадження, узагальнення, збереження і передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Бухгалтерський облік на підприємстві дозволяє надавати користувачам повну, правдиву і неупереджену інформацію про фінансове положення, результати діяльності і рух коштів підприємства. Бухгалтерський облік може бути двох видів — фінансовий і управлінський (внутрішньогосподарський). Фінансовий облік охоплює облікову інформацію, що характеризує фінансовий і майновий стан підприємства, і призначений для зовнішніх користувачів. Він базується на положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку, прийнятих в Україні, які не суперечать міжнародним стандартам та принципам. Управлінський облік охоплює всі види облікової інформації для внутрішнього використання, яка необхідна для прийняття управлінських рішень, контролю за господарською діяльністю підприємства. Нормативно-правове регулювання бухгалтерського обліку в Україні Державне регулювання фінансової звітності в Україні здійснюється з метою: - створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що є обов’язковим для всіх підприємств; - удосконалення бухгалтерського обліку і фінансової звітності; - регулювання питань методології бухгалтерського обліку здійснюється Міністерством фінансів України, регулює питання методології бухгалтерського обліку і фінансової звітності шляхом затвердження національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, а також інших нормативно-правових актів по веденню бухгалтерського обліку. Методологічна рада з бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України організує розробку і розгляд проектів національних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку та інших нормативно-правових актів по веденню бухгалтерського обліку і складанню фінансової звітності. Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996 – ХIV від 16.07.1999р. визначені основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні. Нормативні акти Кабінету Міністрів України та інших урядових органів встановлюють принципи, які необхідно використовувати при розробці положень (стандартів) бухгалтерського обліку та рекомендацій щодо організації ведення бухгалтерського обліку. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку з окремих тем та напрямків розкривають у вигляді понять і методів бухгалтерського обліку, правових норм, закріплених у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996 – ХIV від 16.07.1999р. Рекомендації з організації і ведення бухгалтерського обліку окремих видів активів, зобов’язань, інших господарських операцій розробляються з метою організації системи обліку з використанням прогресивних форм обліку та способів його ведення. Порядок ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності у банках встановлюється Національним банком України, а в бюджетних установах — Державним казначейством України. Організація і ведення бухгалтерського обліку На підприємстві бухгалтерський облік здійснюють безперервно від дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві відносяться до компетенції його власника чи уповноваженого органа відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку і забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах несе власник чи уповноважений орган, який здійснює керівництво підприємством. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації. Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» №996 – ХIV від 16.07.1999р. основними принципами бухгалтерського обліку і фінансової звітності є: — обачність: застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, що повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань, витрат та завищенню оцінок активів і доходів підприємства; — повне висвітлення: фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні й потенційні наслідки господарських операцій, здатних вплинути на рішення, які приймаються на її основі; — автономність: кожне підприємство розглядається як юридична особа, відособлена від його власників, у зв’язку з чим особисте майно і зобов’язання власників не повинні відбиватися у фінансовій звітності підприємства і бухгалтерському обліку; — послідовність: постійне (щорічно) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку; — безперервність: оцінка активів і зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватися далі; — принцип нарахування і відповідність доходів і витрат: для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, здійсненими для одержання цих доходів. При цьому доходи і витрати відбиваються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження чи сплати коштів; — превалювання сутності над формою: операції враховуються відповідно до їхньої сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми; — історична (фактична) собівартість: активи оцінюють виходячи з витрат на їх виробництво та придбання; — єдиний грошовий вимірник: вимір і узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці; — періодичність: можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу (рік, квартал) з метою складання фінансової звітності. Облікова політика — сукупність принципів, методів і процедур, використовуваних підприємством для складання і подання фінансової звітності.
Облікова політика: принципи формування Визначення терміну «облікова політика» дане в ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16.07.99р. №996-XIV і в п.3 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99р. №87 (далі — П(С)БО 1): «Облікова політика — це сукупність принципів, методів і процедур, використовуваних підприємством для складання і представлення фінансової звітності». В обліковій політиці підприємства повинні бути відображені всі принципові питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві. Згідно з П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» для складання фінансової звітності в обліковій політиці підприємства необхідно визначити межу істотності, яка для кожного підприємства може бути різною залежно від обсягів його продаж і складати, наприклад, 100, 500, 1000 грн. Крім того, в обліковій політиці підприємства повинні бути відтворені: 1) метод вибуття запасів (із встановлених П(С)БО 9), а саме: - ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; - середньозваженої собівартості; - собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); - собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО); - нормативних витрат; - ціни продажу. Слід також визначити, що для підприємства буде вважатися одиницею запасів: 1) їхнє найменування або однорідна група (вид); 2) методи визначення величини резерву сумнівних боргів. В обліковій політиці треба встановити, який метод розрахунку величини резерву сумнівних боргів буде використовуватися на підприємстві; 3) метод амортизації основних засобів, тобто один з наступних методів: - прямолінійний; - зменшення залишкової вартості; - прискореного зменшення залишкової вартості; - кумулятивний; - виробничий; - метод нарахування амортизації основних засобів, передбачений податковим законодавством; 4) величина вартісного критерію приналежності матеріального активу до малоцінного необоротного (згідно п.5.1 П(С)БО 7 «Основні засоби»). Крім того, необхідно вибрати метод нарахування амортизації по малоцінних необоротних активах, а саме: - прямолінійного списання; - виробничий; - нарахування амортизації основних засобів, передбачений податковим законодавством; - нарахування амортизації в першому місяці використання об’єкта в розмірі 50 відсотків його амортизованої вартості і залишок 50 відсотків амор-
тизованої вартості в місяці його вилучення з активів (списання з балансу) внаслідок невідповідності критеріям визнання активом; - нарахування амортизації в першому місяці використання об’єкта в розмірі 100 відсотків його вартості; 5) методи амортизації і діапазон термінів корисного використання нематеріальних активів. Згідно з п.27 П(С)БО 8 «Нематеріальні активи» розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється відповідно до П(С)БО 7 «Основні засоби»; 6) методи оцінки ступеня завершеності операції по наданню послуг, які згідно П(С)БО 15 «Доход» здійснюються шляхом: - вивчення виконаних робіт; - визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, що повинні бути надані; - визначення питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв’язку з наданням послуг, у загальній очікуваній вартості таких витрат; 7) порядок формування резервів для забезпечення майбутніх витрат і платежів; 8) застосування (або незастосування) бухгалтерських рахунків класу 8 для узагальнення інформації про витрати по елементах. Дотримуючись принципів бухгалтерського обліку і формування фінансової звітності, а саме принципу послідовності, підприємствам необхідно забезпечувати постійне (щорічно) застосування обраної ними облікової політики. Зміна облікової політики можлива тільки у випадках, передбачених п.9 П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», а саме: - якщо змінюються статутні вимоги; - якщо змінюються вимоги органа, який затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку; - якщо зміни облікової політики забезпечать достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства. Не вважається зміною облікової політики її встановлення для: - подій або операцій, що відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій; - подій або операцій, що не відбувалися раніше. Якщо ж суму коректування нерозподіленого прибутку на початок звітного року не можна визначити вірогідно, то облікова політика поширюється тільки на події та операції, що відбуваються після дати зміни облікової політики. Облікова політика підприємства і її зміни повинні бути розкриті в примітках до фінансових звітів. Ця вимога ще раз вказує на важливість формування облікової політики, тому що примітки є одним з елементів фінансової звітності підприємства. У примітках до фінансової звітності підприємство повинне висвітлювати обрану облікову політику шляхом опису: - принципів оцінки статей звітності; - методів обліку по окремих статтях звітності. Запитання для контролю засвоєння знань
1.2. Облік грошових коштів Нормативні документи: Інструкція про роботи по готівковому обороту в установах банків України» / Постанова Правління Національного банку України від 19.02.2001р. №69; Положення (стандарти) бухгалтерського обліку №4 / Звіт про рух коштів від 21.06.1999р. №398; Закон України «Про внесення змін у Закон України про використання електронних контрольних касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках зі споживачами у сферах торгівлі, громадського харчування і послуг» від 1.06.2000р. №177; Правила визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України від 31.03.1999р. №152; Інструкція «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 29.03.01 №135; Положення про ведення касових операцій у національній валюті України. / Постанова Правління Національного банку України від 19.02.2001р. №72; Положенням про ведення касових операцій в Україні. / Постанова Правління Національного банку України від 1.08.2001р. №311; Інструкція про організацію роботи з наявного звертання банків України від 12.03.2001р. №216; Наказ Державного комітету статистики України від 15.02.1996р. (стосується форм первинного обліку); Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання руху готівки», прийнятий 12.07.1995р. №436/95, зміни 7.09.2001р.; Закон України «Про обертання векселів в Україні» від 05.04.2001р. №2374. Терміни і визначення Кошти — готівка, гроші на рахунках у банках і депозити до запитання. Валюта України — грошові знаки, у вигляді банкнот, казначейських квитків, монет, що перебувають в обороті. Іноземна валюта — іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських квитків, що перебувають в обороті на території іноземної держави, платіжні документи та інші цінні папери в іноземній валюті. Каса підприємства — приміщення або інше місце, призначене для прийняття і видачі, зберігання готівки та інших касових документів і цінностей. Касові операції — операції підприємств між собою і з фізичними особами, зв’язані з прийомом і видачею готівки, при здійсненні розрахунків через касу з відображенням цих операцій у касовій книзі. Порядок організації розрахунків готівкою Підприємства, які відкривають поточні рахунки у відділеннях банків зберігають їх на договірних умовах і проводять розрахунки за своїми обов’язками в безготівковому і готівковому порядку, що затверджений Національним банком України. Розрахунки готівкою підприємств між собою і з фізичними особами проводяться як за рахунок грошей, отриманих з кас банків, так і за рахунок готівкового виторгу, що відбуваються через касу. Сума розрахунку готівкою одного підприємства з іншим не повинна перевищувати 10 тис.грн. протягом одного дня по одному або декількох платіжних документах. Платежі, що перевищують установлену суму, повинні проводитися в безготівковій формі. Розрахунки готівкою підприємств між собою і з фізичними особами відбуваються з використанням прибуткових і видаткових касових ордерів, товарних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних документів, що підтверджують факт продажу товару, надання послуг, одержання, повернення коштів, а також рахунка-фактури, договори, контракти, акти закупівлі товарів. Розрахунки готівкою підприємств, які працюють у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, відбуваються з використанням регістрів розрахункових операцій відповідно до Закону України від 1.06.00 №177 «Про внесення змін у Закон України про використання електронних контрольних касових апаратів і товарно-касових книг при розрахунках зі споживачами в сферах торгівлі, громадського харчування і послуг». Перелік окремих форм і умов здійснення діяльності в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг, за яким дозволяється проводити розрахункові операції без використання регістрів розрахункових операцій з використанням розрахункових книг і книг обліку розрахункових операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.00 №1336. Ліміт каси встановлюється підприємствами, які мають рахунки в банках і здійснюють операції з готівкою. Такі підприємства можуть зберігати в касі готівку на кінець дня в межах затвердженого ліміту. Порядок установлення ліміту каси, порядок і терміни здачі наявного виторгу регулюються Інструкцією про роботи з готівкового обертання установ банків України», затвердженою постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. №69. Усі підприємства зобов’язані здавати наявний виторг понад установлений ліміт у порядку і терміни, визначені банком. Якщо ліміт каси не встановлений, то вся наявна готівка на кінець дня повинна здаватися в банк. Здача може відбуватися в денний і вечірній час. Уся готівка, що надійшла в касу, повинна бути вчасно й у повній сумі оприбуткована. Наявний виторг може використовуватися підприємствами для забезпечення потреб, що виникли у процесі діяльності, а також для проведення розрахунків з бюджетними і державними цільовими фондами по податках і зборах. Підприємства мають право зберігати в касі готівку, отриману з банку для виплат, пов’язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів над встановлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки. Готівка, отримана в установах банку на інші виплати, повинна видаватися в той же день. Суми, отримані в банку і не використані за призначенням у встановлений термін, повертаються в банк не пізніше ніж на наступний робочий день або можуть залишатися в касі, якщо вони в межах установленого ліміту. Видача готівки під звіт проводиться з кас підприємств за умови повного звіту підзвітної особи по раніше виданих під звіт сумах. Підзвітна особа зобов’язана подати в бухгалтерію підприємства разом з невикористаним залишком готівки авансовий звіт про витрату отриманих з каси сум у наступний термін: — по відрядженнях — протягом трьох робочих днів після повернення; — на закупівлю сільгосппродукції і продукції переробки, заготівлі вторинної сировини (крім металобрухту) — протягом 10-ти робочих днів від дня видачі готівки; — на інші господарські потреби — наступного дня після видачі готівки під звіт. До підприємства застосовуються штрафні санкції відповідно до діючого законодавства за: — перевищення встановленого ліміту каси; — не повне або не оприбуткування в касах готівки; — перевищення встановлених термінів використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівки без повного звіту по раніше виданих коштах; — за витрату готівки з виторгу на виплати, пов’язані з оплатою праці при наявності податкового боргу; — за використання готівки не за цільовим призначенням і за проведення розрахунків без надання одержувачам платіжного документа, який би підтверджував оплату. Порядок оформлення касових операцій Касові операції відображаються прибутковими і видатковими касовими ордерами. Типові форми і порядок їх заповнення затверджені наказом Міністерства статистики України від 15.02.96р. №51. Прийом готівки касами, в тому числі отриманої з банку, проводиться за прибутковими касовими ордерами, які підписані головним бухгалтером чи особою, уповноваженою керівником. Про прийом готівки видається квитанція за підписом головного бухгалтера, касира і завірена печаткою (штампом) підприємства. При прийомі готівки касир керується правилами визначення платоспроможності банкнот і монет, що затверджені правлінням НБУ від 31.03.99р. №152. Оборотні пам’ятні і ювілейні монети, що є дійсними платіжними засобами, приймаються в касу за номіналом без обмеження. Видача готівки з кас здійснюється за видатковими касовими ордерами чи належним чином оформленими платіжними відомостями. Ці документи повинні бути підписані керівником, головним бухгалтером, до них можуть додаватися заяви на видачу готівки і розрахунки. У випадку видачі окремій фізичній особі готівки за видатковим документом касир вимагає пред’явлення паспорта для запису його номера, ким і коли він був виданий. Фізична особа розписується у видатковому документі, прописом пише суму отриманих коштів, використовуючи кулькову ручку або чорнило. Видача готівки з каси, не підтверджена розписом у видатковому документі, для виведення залишку не приймається. Видача готівки проводиться тільки особі, зазначеній у видатковому документі. Якщо готівка видається за дорученням, оформленим у встановленому порядку, то в тексті ордера після ПІБ указують ПІБ особи, якій доручено одержати готівку. Якщо готівка видається за відомістю, то перед розписом про одержання грошей касир робить напис «за дорученням». Доручення залишається у касира і додається до видаткового ордера або відомості. Видача готівки з каси для здачі її в банк оформляється видатковим касовим ордером і відображується в касовій книзі. Документом, що підтверджує здачу виторгу в банк, є квитанція до оголошення на внесення готівки за підписом бухгалтера і касира банку і завірена печаткою банку. По закінченні установлених термінів виплат, пов’язаних з оплатою праці, стипендій по платіжних відомостях, касир повинен у платіжній відомості проти прізвища особи, якій не виплачена заробітна плата чи стипендія, поставити штамп або зробити запис «депоновано». Наприкінці відомості необхідно вказати виплачену суму і не отриману суму виплат, що підлягає депонуванню, звірити із загальним підсумком по платіжній відомості і завірити своїм підписом. Потім слід зробити відповідний запис у касовій книзі відповідно до виплаченого видаткового ордера на фактично видану суму за відомістю. Прибуткові касові ордери і квитанції до них, а також видаткові документи повинні заповнюватися тільки чорнильною чи кульковою ручкою, за допомогою друкарських машинок, комп’ютерних засобів для забезпечення зберігання записів. Під час одержання касового ордера або видаткових документів касир зобов’язаний перевірити наявність і вірогідність підпису головного бухгалтера, а на видаткових документах — дозвільні підписи керівника підприємства. На підставі наказу від 15.02.96р. №51 затверджено такі форми обліку касових операцій: — видатковий касовий ордер, що використовується для оформлення видачі грошей з каси, виписується в одному примірнику працівником бухгалтерії, підписується керівником і головним бухгалтером. Цей документ має код ДО-2 і реєструється в журналі реєстрації видаткових і прибуткових касових документів; — журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів — касова книга ДО-4 використовується для обліку руху коштів у касі. Кожен аркуш касової книги складається з двох рівних частин, заповнюється касиром, 1-й примірник залишається у книзі, а 2-й відривається; — книга обліку прийнятих і виданих касиром грошей ДО-5. Використовується для обліку грошей, виданих з каси довіреній особі, яка виплачує заробітну плату і повертає готівку й оплачені документи. Видача і повернення грошей оформляються підписами. Порядок ведення касової книги й обов’язки касира З метою забезпечення розрахунків готівкою підприємство повинне мати касу, а керівники підприємства обладнати касу і забезпечити надійне збереження готівки в ній. Якщо ці умови не будуть забезпечені, то у разі несхоронності при збереженні й транспортуванні відповідальними будуть керівники підприємства. Збереження в касі готівки та інших цінностей, не приналежних підприємству, забороняється. Усі надходження і видачі готівки враховуються в касовій книзі за типовою формою ДО-4. Кожне підприємство, юридична особа має касу і веде одну касову книгу. Записи в касовій книзі здійснюються в двох примірниках під копіювальний папір чорнилом темного кольору або кульковою ручкою. Перші примірники касової книги залишаються в касі, другі є відривними і являють собою звіт касира. Виправлення в касовій книзі не дозволяються, а якщо вони зроблені, то вони повинні бути завірені підписами касира і головного бухгалтера. Записи в касовій книзі робляться касиром по операціях одержання і видачі готівки по кожному прибутковому ордеру і видатковому документу в день надходження або видачі. Щодня наприкінці робочого дня касир підсумовує операції за день, виводить залишок готівки в касі і передає в бухгалтерію як звіт 2-й відривний примірник разом з прибутковими і видатковими касовими ордерами і розписується у касовій книзі. Контроль за правильним веденням касової книги покладений на головного бухгалтера. Керівник підприємства одночасно з прийняттям на роботу касира укладає з ним договір про повну матеріальну відповідальність і ознайомлює його під розписку з «Положенням ведення касових операцій у національній валюті України» від 19.02.01р. №172. У разі відсутності касира цінності, за які він відповідає, перераховуються іншим касиром у присутності керівника, головного бухгалтера чи комісії. У випадку, якщо на підприємстві один касир, його обов'язки можуть покладатися, на підставі письмового розпорядження керівника, на бухгалтера або іншого працівника, з яким укладений договір на матеріальну відповідальність. У терміни, встановлені керівником, на кожному підприємстві проводиться інвентаризація каси з перерахуванням наявних коштів, що зберігаються в касі. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку по касовій книзі. Готівка, що зберігається в касі, але не підтверджена прибутковими документами, вважається надлишком готівки. У разі виявлення під час інвентаризації нестачі чи надлишку в акті інвентаризації вказується сума нестачі або надлишку, з’ясовуються обставини їх виникнення. Сума нестачі стягується з винної особи (ДТ 947(375) КТ 301), а надлишок оприбутковується в касі і зараховується як дохід (ДТ 301 КТ 719). Для обліку операцій з готівкою використовують активний балансовий рахунок «Каса-30», що має субрахунки: 301 — каса в національній валюті; 302 — каса в іноземній валюті. По ДТ рахунка каса відбиваються надходження коштів у касу підприємства, а по КТ – виплати коштів. Підприємство одержує в банку гроші по грошових чекових книжках, які видаються підприємствам за заявою. Містять вони 10, 25, 50 аркушів. Кожен чек має корінець і відривний чек. Номера на корінці і відривному чеку однакові. Чек заповнюється чорнилом або кульковою ручкою. Облік операцій по поточних рахунках підприємств Банки відкривають рахунки у встановленому законодавством порядку юридичним особам та іншим суб’єктам підприємницької діяльності, організаціям і установам, фізичним особам на умовах, відповідних законодавству і договору між банком і суб’єктом підприємницької діяльності. Кожне підприємство може мати кілька рахунків у різних банках (один з яких є основним). Рахунки відкриваються з письмового дозволу керівника установи банку. При відкритті рахунків банк зобов’язаний сповістити податкову інспекцію за місцем реєстрації власника рахунка в триденний термін. Юридична адреса власника рахунка зазначається у картці зі зразками підписів і відбитком печатки. Розрізняють:
Порядок відкриття рахунків Для відкриття рахунків підприємства подають в установи банку такі документи:
Усі безготівкові розрахунки в Україні здійснюються відповідно до Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» від 29.03.01 №135. Банки здійснюють обслуговування (розрахунково-касове) своїх клієнтів на підставі договорів і своїх внутрішніх планів здійснення безготівкових розрахунків. Кошти з рахунку клієнтів банки списують тільки за дорученням власника рахунку. Порядок оформлення прийому, обробки розрахункових документів в електронному вигляді регулюється окремими нормативно-правовими актами НБУ. Доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків приймаються банками для виконання в межах наявності на цих рахунках коштів. Списання коштів з рахунка документально оформляється в банку платника розрахунковим документом, меморіальним ордером, реєстром чеків. Розрахункові документи складаються на бланках, форми яких визначені в інструкції про безготівкові розрахунки. Реквізити розрахункових документів також заповнюються на підставі інструкції №135. Усі текстові елементи бланків повинні бути виконані українською мовою. Відповідальність за правильне заповнення реквізитів несе оформлювач цього документа, який подає його в банк. Банки перевіряють відповідність заповнення реквізитів документів і повертають без виконання документи, якщо: — в розрахунковому документі не заповнений хоча б один реквізит; — відсутні супровідні документи або їхній термін минув. Розрахунковий документ виписують в кількості примірників, необхідних для всіх учасників безготівкових розрахунків, але не менше двох. Дозволяється заповнювати розрахункові документи від руки кульковою або чорнильною ручкою. Банк не має права робити виправлення в розрахунковому документі. Банки приймають до виконання тільки розрахункові документи своїх клієнтів, які подають їх в банк у порядку, передбаченому законодавством. Платіжні вимоги на примусове списання чи стягнення здійснюються тільки за розпорядженням судів. Списання коштів з рахунка платника проводять на підставі 1-го примірника розрахункового документа, що залишається і зберігається в банку. Другий примірник банк передає платнику. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень Платіжне доручення оформляється платником за формою додатка 2, 8 інструкції №135. Платіжне доручення приймається банком до виконання в період 10 календарних днів з дати виписки, не з огляду на день оформлення платіжного доручення. Банк приймає до виконання доручення, якщо сума його не перевищує суму на рахунку. Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватися в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків. Верхня частина вимоги-доручення оформляється одержувачами коштів за формою додатка 3 інструкції №135. Доставку вимоги-доручення до платника може здійснити банк платника. При згоді оплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину документа і подає його в обслуговуючий банк. Банк одержувача приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 днів з дати оформлення доручення. Розрахунки за допомогою акредитивів Акредитив — грошове зобов’язання банка, що видається їм за дорученням клієнта на користь його контрагента відповідно до договору. Банк відкриває акредитив і здійснює платежі платникам або надає право іншому банку здійснити такі ж платежі за умови пред'явлення документів, оговорених в акредитиві. У банку можуть бути відкриті наступні акредитиви: — покриті, тобто депоновані в банку постачальника платника; — не покриті, тобто гарантовані. Покритий акредитив призначений для здійснення платежів, при яких заздалегідь бронюються засоби платника в повній сумі на окремому рахунку. Не покритий акредитив оплачується у випадку тимчасової відсутності засобів на рахунку під гарантію банку-емітента за рахунок банківського кредиту. Акредитиви бувають: — відкличний – може змінюватися чи анулюватися без згоди постачальника; — безвідкличний – може змінюватися тільки за згодою постачальника. Акредитив відкривається для розрахунків тільки з одним постачальником. Для відкриття акредитива підприємство подає в банк заяву в 4-х примірниках: 1-й виконує функцію меморіального документа і підшивається в банківські документи; 2-й використовується як додаток до забалансового рахунка; 3-й видається заявнику як розписка банку про відкриття акредитива; 4-й використовується як інформація про умови акредитива і направляється в банк у вигляді повідомлення. Після відвантаження продукції, виконання робіт чи послуг підприємство-виконавець подає необхідні документи, передбачені умовами акредитива, у виконуючий банк. Останній перевіряє виконання умов акредитиву і направляє повідомлення банку-емітенту для одержання згоди на виконання акредитива. Списання коштів зі спеціального рахунка виконуючий банк здійснює на підставі реєстру документів по акредитиву. Термін дії акредитива встановлюється одержувачем у межах 15 днів від дня відкриття. Бухгалтерський облік операцій на поточному У бухгалтерському обліку рух коштів на поточному рахунку за даними виписок банків відображується на активному рахунку 31- «Рахунки в банках», що має чотири субрахунки: 311 «Поточні рахунки в національній валюті»; 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті»; 313 «Інші рахунки в банках у національній валюті»; 314 «Інші рахунки в банках у іноземній валюті». Для відображення в бухгалтерському обліку коштів перевіряється та обробляється виписка банку з прикладеними до неї документами. На підставі записів у виписці банку бухгалтер робить кореспонденцію рахунків, при цьому кошти, що надійшли, дебетуються, а списання коштів кредитується. При обробці банківських документів і виписки банку бухгалтер повинен пам’ятати, що у виписці надходження коштів відбивається по Кт, а списання — по Дт. У бухгалтерському обліку на підприємстві це відображається навпаки. При помилці, допущеній у виписці, банки роблять запис по Дт чи по Кт рахунка 374 «Розрахунки по претензіях». Про цю помилку потрібно повідомити в банк не пізніше 10 днів від дня виписки. Про виправлення записів банком підприємство довідується при одержанні чергової виписки. Поточні банківські операції в національній валюті ведуться на 311 «Поточні рахунки в національній валюті» рахунка, а в іноземній — на 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті». На ці рахунки відбивається надходження коштів по Дт, а по Кт — списання. Відповідно до діючого законодавства в Україні в бухгалтерському обліку суми відображаються в гривнях. При одержанні підприємством іноземної валюти в бухгалтерському обліку кошти відображуються шляхом перерахування іноземної валюти в гривні за курсом НБУ на дату здійснення операції. Вартість придбаної іноземної валюти, розрахована в українській валюті за курсом НБУ, на дату зарахування валюти на рахунок підприємства відбивається по Дт 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» і Кт 333 «Грошові засоби в дорозі в національній валюті». Для бухгалтерського обліку руху коштів на інших рахунках, акредитивах, розрахункових чекових книжках застосовується рахунок 313 «Інші рахунки у банках у національній валюті» і 314 «Інші рахунки в банках в іноземній валюті». Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків Рахункові чеки використовують в безготівкових розрахунках підприємств і фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари. Вони застосовуються тільки для безготівкових перерахувань, тобто з рахунка на рахунок. Виготовляються чекові книжки за замовленням комерційних банків Національним банком України. Вони мають 10, 20 і 25 аркушів і є бланками строгої звітності. Для гарантії оплати рахунковим чеком чекодавець бронює кошти на окремому аналітичному рахунку – “Розрахунки чеками». Для цього разом із заявою на видачу чекової книжки чекодавець представляє в банк платіжне доручення для перерахування коштів на цей рахунок. Чекову книжку на ім’я чекодавця (фізичної особи) банк видає на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку. Термін дії чекової книжки складає один рік. Термін дії рахункового чека, що видається фізичній особі для одноразового розрахунку, три місяці з дати видачі. Чеки, виписані після вказаного терміну, не дійсні. Порядок здійснення розрахунків чеками регулюється банками. Для розрахунку з постачальниками за заявою на одержання лімітованої чекової книжки видається книжка, що супроводжується проводкою Дт 313 «Інші рахунки в банках в національній валюті» і Кт 311 «Поточні рахунки в національній валюті». При оплаті чеком за товари в бухгалтерії робиться запис Дт 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» і Кт 313 «Інші рахунки в банку в національній валюті». Суми, що залишилися не використаними і повернуті в банк, списуються з Кт 313» Інші рахунки в банку в національній валюті» у Дт 311 «Поточні рахунки в національній валюті». На рахунку 33 «Інші кошти» ведеться облік наявності і руху грошових документів в іноземній і національній валюті за їхньою номінальною вартістю: - поштові марки; - оплачені проїзні документи; - оплачені путівки в санаторіях, пансіонатах; - марки гербового збору. На цьому рахунку формується інформація про рух коштів у дорозі, тобто про суми, внесені у каси банків, ощадкаси та поштові відділення, для наступного зарахування на рахунки підприємства. По Дт 33 «Інші кошти» відбивається надходження грошових документів у касу підприємства і засобів у дорозі, а по Кт — їх вибуття. Аналітичний облік грошових документів ведеться за видами. Одержання грошових документів підзвітними особами відбивається по Дт 331 «Грошові документи в національній валюті» і Кт 372 «Розрахунки з підзвітними особами», на суму витрачених грошових документів робиться запис по Дт 92 «Адміністративні витрати» і Кт 331 «Грошові документи в національній валюті». Запитання для контролю засвоєння знань
1.3. Облік (довгострокових і поточних) фінансових інвестицій Нормативні документи: Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» №996- ХIV від 16.07.99р.; План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ, затверджений наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.99р.; Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджене наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.99р.; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов’язання», затверджене наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000р.; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затверджене наказом Міністерства фінансів України №91 від 23.03.2000р.; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 19 «Об’єднання підприємств», затверджене наказом Міністерства фінансів України №163 від 7 липня 1999р. Терміни і визначення Фінансові інвестиції — активи, які утримує підприємство з метою збільшення прибутку (у вигляді відсотків і дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора; Довгострокові фінансові інвестиції — фінансові інвестиції на період більше одного року, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані у будь-який час; Поточні фінансові інвестиції — інвестиції, які підприємство утримає на строк, що перевищує один рік, вони можуть бути вільно реалізовані в будь-який час (крім інвестицій, що є еквівалентами грошових коштів); Зменшення корисності — витрата економічної вигоди в сумі перевищення балансової вартості інвестиції над сумою, яку підприємство очікує отримати за час утримання інвестиції; Амортизаційна собівартість фінансової інвестиції — собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії); Дисконт — сума перевищення вартості погашення боргових цінних паперів над їх собівартістю; Премія — сума перевищення собівартості боргових цінних паперів над вартістю їх погашення. Класифікація фінансових інвестицій Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інвестиції визначаються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції». Довгострокові фінансові інвестиції обліковуються на рахунку 14 «Довгострокові фінансові інвестиції», на якому узагальнюється інформація про наявність і рух довгострокових фінансових інвестицій в інші підприємства у вигляді цінних паперів, внесків до статутних фондів, облігацій державних і місцевих позик. Цей рахунок має такі субрахунки: 141 «Інвестиції пов’язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі»; 142 «Інші інвестиції пов’язаним сторонам»; 143 «Інвестиції непов’язаним сторонам»; Поточні фінансові інвестиції обліковуються на рахунку 35 «Поточні фінансові інвестиції», де фіксується наявність і рух поточних фінансових інвестицій і еквівалентів грошових коштів. Цей рахунок має субрахунки: 352 «Інші поточні фінансові інвестиції»; 351 «Еквіваленти грошових коштів». В обліку розділяють підприємства залежно від рівня впливу інвестора на це підприємство: асоційоване підприємство — коли інвестору належить контрольний пакет (більше 20%) акцій (голосів) і воно не є дочірнім або спільним; дочірні підприємства — коли підприємство знаходиться під вирішальним впливом на фінансову, господарську і комерційну політику (під контролем) материнського (холдингового) підприємства; спільна діяльність — це господарська діяльність із створенням або без створення юридичної особи, яка є об’єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними. Оцінка фінансових інвестицій при придбанні Фінансові інвестиції первісно відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю придбання. Собівартість фінансових інвестицій складається з: — ціни придбання; — витрат, зв’язаних з придбанням (податки, збори, обов’язкові платежі, мито, комісійні винагороди, інші витрати, зв’язані з придбанням інвестиції). Якщо фінансові інвестиції придбані за гроші, то собівартість фінансових інвестицій складається із сплачених грошових коштів та витрат, які зв’язані з придбанням. При придбанні фінансових інвестицій шляхом обміну на цінні папери власної емісії собівартість фінансових інвестицій складається із справедливої вартості цінних паперів та витрат, які зв’язані з її придбанням. Якщо фінансові інвестиції придбані шляхом обміну на інші активи, собівартість фінансових інвестицій складається із справедливої вартості переданих активів та витрат, які зв’язані з їх придбанням. Визначення справедливої вартості наведено в п.4 П(С)БО 19, відповідно до якого сума, за якою може відбуватися обмін активу або оплата зобов’язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами. Стосовно до цінних паперів справедлива вартість являє собою поточну риночну вартість на фондовому ринку, а за її відсутності – експертну оцінку. Підтвердженням справедливої вартості власних цінних паперів може бути виписка із звіту біржі про ціну такого цінного паперу. Аналогічний підхід застосовують до первісної оцінки фінансових інвестицій, придбаних шляхом обміну на інші активи, коли собівартість фінансових інвестицій дорівнює справедливій вартості цих активів. Оцінка інвестицій на дату балансу На кожну дату балансу фінансові інвестиції відображають з використанням таких оцінок: - за справедливою вартістю; - за собівартістю з урахуванням зменшення корисності; - за амортизаційною собівартістю; - за вартістю, яка визначена за методом участі в капіталі. Відповідно до п.8 П(С)БО 12 фінансові інвестиції (крім інвестицій, що утримуються підприємством до їх погашення або які обчислюються за методом участі в капіталі) відображаються на дату балансу за справедливою вартістю. У випадку, коли справедливу вартість фінансової інвестиції достовірно визначити неможливо, то така інвестиція відображається на дату балансу за собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестиції. Особливий порядок визначення балансової вартості інвестицій використовують для оцінки фінансових інвестицій, які утримуються до строку погашення (боргові цінні папери). Такі інвестиції відображаються на дату балансу за амортизаційною собівартістю. Для оцінки інвестицій в асоційовані й дочірні підприємства і в спільну діяльність із створенням юридичної особи фінансові інвестиції на дату балансу відображаються за вартістю, визначеною методом участі в капіталі. За справедливою вартістю такі інвестиції можуть оцінюватися, якщо інвестиції придбані та утримуються виключно для продажу протягом року з дати їх придбання. Відображення фінансових інвестицій в обліку Метод обліку фінансових інвестицій за справедливою вартістю використовується до ринкових інвестицій, по яких справедлива вартість визначається на підставі котировок активів, що є предметом інвестування. Якщо справедлива вартість фінансових інвестицій відхиляється від їх балансової вартості, то треба проводити переоцінку, результат якої визнається як інші доходи, або інші витрати. У бухгалтерському обліку потрібно зробити такі записи (табл. 1.1): Таблиця 1.1 — Переоцінка фінансових інвестицій
У випадках, коли справедливу (ринкову) вартість фінансових інвестицій визначити неможливо, застосовують метод оцінки за собівартістю з урахуванням зменшення корисності. Втрати від зменшення корисності фінансових інвестицій у бухгалтерському обліку відображають записом: Дебет 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій»; Кредит 352 «Інші поточні фінансові інвестиції». Метод ефективної ставки відсотка використовують для обліку фінансових інвестицій, що утримуються підприємством до погашення (як правило, це довгострокові фінансові інвестиції, боргові цінні папери). Суть методу полягає в амортизації різниці між собівартістю фінансової інвестиції та сумою, яку підприємство очікує отримати в результаті її погашення (викупу), з урахуванням нарахованих відсотків. Премія і дисконт амортизуються таким чином, щоб в результаті отримати постійну ставку доходності відносно балансової вартості інвестиції на початок кожного року її утримання. Ефективну ставку відсотка розраховують з використанням таких формул: у випадку придбання інвестиції з дисконтом (за ціною нижче номінальної):
Річний дохід Загальна сума дисконту за фіксованою ставкою відсотка + ______________________________ Загальна кількість років утримання інвестиції (собівартість фінансової інвестиції + вартість погашення фінансової інвестиції) :2
у випадку придбання інвестиції з премією (за ціною вище номінальної):
Річний дохід Загальна сума дисконту за фіксованою ставкою відсотка — ______________________________ Загальна кількість років утримання інвестиції (собівартість фінансової інвестиції + вартість погашення фінансової інвестиції) :2
Амортизаційна собівартість фінансової інвестиції — собівартість фінансової інвестиції з урахування часткового її списання у результаті зменшення корисності, яка збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії). Річну суму амортизації визначають за формулами: у випадку амортизації дисконту:
Балансова вартість Ефективна Річний дохід за інвестиції Х ставка відсотка __ фіксованою на початок року ставкою відсотка
у випадку амортизації премії:
Річний дохід за __ Балансова вартість Ефективна фіксованою ставкою відсотка інвестиції Х ставка відсотка на початок року
У бухгалтерському обліку відображення доходу від інвестицій, що обліковуються за амортизаційною собівартістю, проводять таким чином (табл. 1.2): Таблиця 1.2 — Облік доходу від інвестицій, що обліковуються
Фінансові інвестиції в асоційовані, дочірні й спільні підприємства обліковують за методом участі в капіталі за винятком випадків, коли вони придбані і утримуються виключно для продажу протягом 12 місяців з дати придбання, та коли діяльність підприємства здійснюється в умовах, що обмежують його здатність передавати кошти інвестору протягом періоду, що перевищує 12 місяців. Фінансові інвестиції, які обліковуються за методом участі в капіталі, на дату балансу відображаються за вартістю, що визначається з урахуванням усіх змін у власному капіталі об’єкта інвестування крім тих, що є результатом операцій між інвестором і об’єктом інвестування. Оцінка та облік фінансових інвестицій за методом участі в капіталі проводяться по кожній інвестиції. Балансова вартість фінансових інвестицій збільшується (зменшується) на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об’єкта інвестування (табл. 1.3).
Таблиця 1.3 — Облік балансової вартості інвестиції
Якщо сума зменшення частки капіталу інвестора в сумі інших змін у власному капіталі об’єкта інвестування більша відповідної статті власного капіталу інвестора, то на таку різницю зменшується (збільшується) нерозподілений прибуток (непокритий збиток) (табл. 1.4).
Таблиця 1.4
Зменшення балансової вартості відображається у бухгалтерському обліку тільки на суму, що не призводить до від’ємного значення вартості фінансових інвестицій. Фінансові інвестиції, які внаслідок зменшення їх балансової вартості досягли нульової вартості, відображаються у бухгалтерському обліку у складі фінансових інвестицій за нульовою вартістю. У випадках, коли інвестор вносить або продає активи об’єкту інвестування, то такі операції відображаються тільки тоді, коли такі активи підприємство реалізує третім особам, або в період амортизації одержаних чи придбаних необоротних активів таким чином (табл. 1.5): Таблиця 1.5 — Зображення операцій продажу
Фінансові інвестиції в спільну діяльність із створенням юридичної особи відображаються контрольним учасником за методом участі в капіталі з останнього дня місяця, в якому він став контрольним або суттєво впливаючим. Запитання для контролю засвоєння знань
1.4. Облік дебіторської заборгованості Нормативні документи: Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999р. №237, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 1999р. №725/4018; Зміни, внесені у П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість» наказом Міністерства фінансів від 23.05.2003р. №363; Про відображення у бухгалтерському обліку резерву сумнівних боргів Терміни і визначення Дебіторська заборгованість — це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату; Дебітори — юридичні й фізичні особи, які внаслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів; Операційний цикл — час між придбанням запасів для здійснення діяльності та отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції, робіт, послуг (товарів); Довгострокова дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованості фізичних і юридичних осіб, яка не виникає у ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу; Поточна дебіторська заборгованість — сума дебіторської заборгованості, що виникає у ході нормального операційного циклу і буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу. Сумнівний борг — поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником. Визнання дебіторської заборгованості Підприємства, організації та інші юридичні особи незалежно від форм власності при формуванні й узагальненні в бухгалтерському обліку і звітності інформації про дебіторську заборгованість повинні керуватися нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» (далі П(С)БО 10. П(С)БО 10 визначає методологічні основи формування в бухгалтерському обліку і розкриття у фінансовій звітності інформації про дебіторську заборгованість. Норми цього Положення застосовують з урахуванням особливостей оцінки і розкриття інформації щодо дебіторської заборгованості, встановлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Слід зазначити, що норми П(С)БО 10 не поширюються на бюджетні установи. Критерії визнання дебіторської заборгованості, Дебіторська заборгованість визнається активом, якщо: • існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод; • сума може бути достовірно визначена. Класифікація і визначення дебіторської заборгованості Під дебіторською заборгованістю слід розуміти заборгованість юридичних і фізичних осіб, що виникла внаслідок минулих подій, повинні підприємству визначені суми коштів, їхніх еквівалентів або інших активів. З метою складання фінансової звітності дебіторську заборгованість класифікують за такими принципами: • зв’язку з нормальним операційним циклом (нормальний операційний цикл — проміжок часу між придбаним запасом для здійснення діяльності й одержанням засобів від реалізації зробленої з них продукції або товарів та послуг); • термінів погашення; • об’єктів, щодо яких виникли зобов’язання дебіторів; • своєчасності оплати боржником дебіторської заборгованості. За першими двома ознаками виділяють довгострокову й поточну дебіторську заборгованість (табл. 1.6).
Таблиця 1.6
Визначення дебіторської заборгованості Поточною дебіторською заборгованістю вважається також сума дебіторської заборгованості, що продовжується більше одного року, але очікується, що вона буде погашена в ході нормального операційного циклу підприємства. Дебіторська заборгованість по об’єктах, по яких виникають зобов’язання дебіторів, класифікуються як: • дебіторська заборгованість, зв’язана з нормальною діяльністю підприємства з реалізації продуктів, товарів, робіт, послуг; • дебіторська заборгованість, що не зв’язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, а виникає внаслідок здійснення інших операцій. Дебіторську заборгованість, зв’язану з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, поділяють на: • дебіторську заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги; • векселя, отримані в забезпечення дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги. Поточна дебіторська заборгованість, зв’язана з реалізацією продукції, товарів, послуг, представлена в Балансі у складі оборотних активів окремими статтями вказаних різновидів. Дебіторську заборгованість, не зв’язану з реалізацією продукції, робіт, послуг, складають: • дебіторська заборгованість по виданих авансах; • дебіторська заборгованість по розрахунках з бюджетом; • дебіторська заборгованість по нарахованих доходах; • дебіторська заборгованість по внутрішніх розрахунках. Довгострокова дебіторська заборгованість представлена: • заборгованістю за майно, передане у фінансову оренду; • заборгованістю, забезпеченою довгостроковими векселями; • іншою довгостроковою заборгованістю. Залежно від своєчасності оплати дебіторську заборгованість поділяють на: • дебіторську заборгованість, термін оплати якої не наступив (нормальна); • дебіторську заборгованість, не оплачену в термін (прострочена); • дебіторську заборгованість, по якій минув термін позовної давності (безнадійна). Для обліку дебіторської заборгованості «Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 листопаду 1999р. №291, передбачені рахунки: 371 «Розрахунки за виданими авансами»; 372 «Розрахунки з підзвітними особами»; 373 «Розрахунки за доходами»; 374 «Розрахунки за претензіями»; 375 «Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків»; 376 «Розрахунки за позиками членам кредитних спілок»; 377 «Розрахунки з іншими дебіторами». Безнадійна дебіторська заборгованість — поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності. Класифікація дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за строками непогашення використовується при обчисленні резерву сумнівних боргів і розкривається у примітках до фінансової звітності. Можна виділити ще два особливі види дебіторської заборгованості: — відстрочені податкові активи — сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню у наступних періодах і виникає у випадку, коли обліковий прибуток менший за податковий прибуток. Відстрочені податкові активи відображаються у рядку 060 Балансу в складі довгострокової дебіторської заборгованості; — витрати майбутніх періодів — витрати, здійснені у звітному періоді, але які будуть визнані витратами у Звіті про фінансові результати в майбутніх звітних періодах згідно з принципом відповідності доходів та витрат. Такі витрати тимчасово відображаються в окремому розділі Балансу. Для обліку дебіторської заборгованості використовується позабалансовий рахунок 071 «Списана дебіторська заборгованість». На цьому рахунку обліковується списана дебіторська заборгованість протягом не менше трьох років з дати списання для спостереження за можливістю її стягнення у разі зміни майнового становища боржника. При відображенні дебіторської заборгованості на субрахунках бухгалтерського обліку слід враховувати, що перелік рахунків, наведений у Плані рахунків, не є вичерпним. При необхідності Міністерством фінансів за відповідним клопотанням підприємства щодо обліку специфічних операцій до Плану рахунків можуть бути введені нові синтетичні субрахунки. Уведення нових субрахунків підприємство може здійснювати самостійно, виходячи з потреб управління, контролю та аналізу дебіторської заборгованості зі збереженням кодів (номерів) субрахунків «Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємства». Оцінка довгострокової дебіторської заборгованості Довгострокова дебіторська заборгованість, на яку нараховуються відсотки, оцінюється і відображається в Балансі за її теперішньою вартістю. Теперішня вартість — це дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), що, як очікується, буде отримана для погашення цієї заборгованості. Визначення теперішньої вартості залежить від виду заборгованості та умов її погашення. Виділяють такі види довгострокової дебіторської заборгованості: • дебіторська заборгованість за майно, що передане у фінансову оренду; • довгострокові векселі одержані; • інша довгострокова дебіторська заборгованість. Дебіторська заборгованість за майно, що передане у фінансову оренду, — це сума мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості за вирахуванням фінансового доходу, що підлягає отриманню (іншими словами, це теперішня вартість сукупної суми мінімальних орендних платежів та негарантованої ліквідаційної вартості). Цей вид дебіторської заборгованості відображається на рахунку 161 «Заборгованість за майно, що передане у фінансову оренду». Окремий вид довгострокової дебіторської заборгованості — векселі, одержані в забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості, які обліковуються на рахунку 162 «Довгострокові векселі одержані». За дебетом рахунку відображається отримання векселя, за кредитом — отримання коштів у погашення векселів, погашення отриманим векселем кредиторської заборгованості, продаж векселя третій стороні тощо. Інша довгострокова дебіторська заборгованість — інші види розрахунків, які не можуть бути віднесені до попередніх видів. Вони обліковуються на рахунку 163 «Інша дебіторська заборгованість». Аналітичний облік довгострокової дебіторської заборгованості ведеться за кожним дебітором, за видами заборгованості, термінами її виникнення та погашення. Оцінка поточної дебіторської заборгованості Виділяють такі види поточної дебіторської заборгованості: — дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги (забезпечена і незабезпечена векселями); — дебіторська заборгованість за розрахунками (з бюджетом, за виданими авансами, з нарахованих доходів, із внутрішніх розрахунків); — інша дебіторська заборгованість. Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги — заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, що забезпечена векселем). Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги виникає, коли підприємство реалізує продукцію (товари, роботи, послуги) в кредит (з відстрочкою платежу). Така дебіторська заборгованість визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації товарів, робіт і послуг і оцінюється за первісною вартістю. Сума доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг визначається угодою між продавцем і покупцем як справедлива вартість компенсації, яку отримали чи яка підлягає отриманню. Облік поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги ведеться на субрахунках 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» і 362 «Розрахунки з іноземними покупцями». За дебетом рахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» відображається вартість реалізованої продукції, товарів, робіт, послуг, яка включає податок на додану вартість, акцизи та інші податки, збори (обов'язкові платежі), що підлягають перерахуванню до бюджетів та позабюджетних фондів і включені до вартості реалізації. Згідно з ГІБО 19 справедлива вартість дебіторської заборгованості —теперішня (дисконтована) сума, яка підлягає отриманню, що визначена за відповідною поточною відсотковою ставкою за вирахуванням резерву сумнівних боргів і витрат на отримання дебіторської заборгованості в разі потреби. Дисконтування не здійснюється для короткострокової заборгованості, якщо різниця між номінальною сумою дебіторської заборгованості і дисконтованою сумою не суттєва (менше 5% номінальної суми). У Балансі відображається первісна й чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги і резерв сумнівних боргів. Оцінка поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги на дату балансу в більшій мірі залежить від ступеня визначеності її погашення. Так, залежно від платоспроможності дебіторів можуть мати місце: • поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, по якій існує непевність її погашення боржником; • поточна заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, по якій існує впевненість про її неповернення боржником або по якій минув термін позовної давнини. Для достовірної оцінки поточної дебіторської заборгованості, зв'язаної з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, на дату балансу, варто виключати безнадійну дебіторську заборгованість зі складу поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги. Основна проблема, що виникає при вилученні безнадійної дебіторської заборгованості, зв’язана з визначенням моменту часу, в який потрібно здійснити списання безнадійної заборгованості на відповідні витрати. Відповідно до П(с)БО 10 в Україні облік безнадійної бухгалтерської заборгованості, зв'язаної з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, здійснюється методом створення резерву сумнівних боргів на основі балансу. Відповідно до п.8. П(С)БО 10 передбачені такі методи для оцінки дебіторської заборгованості (табл. 1.7): Таблиця 1.7
Величину резервів сумнівних боргів визначають виходячи з: • платоспроможності окремих дебіторів (у випадку, якщо підприємство має обмежену кількість дебіторів); • періодизації дебіторської заборгованості (у випадку, якщо підприємство має велику кількість дебіторів). Створення резерву сумнівних боргів, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів, передбачає аналіз платоспроможності за попередні періоди кожного з дебіторів підприємства. Для визначення суми резерву сумнівних боргів розраховують наступні показники: 1) відсоток безнадійних боргів по оплаті дебіторської заборгованості кожним дебітором за попередні періоди; 2) сума дебіторської заборгованості за звітний період . Створення резерву сумнівних боргів, виходячи з періодизації дебіторської заборгованості, передбачає групування дебіторської заборгованості по термінах її погашення з установленням коефіцієнта сумнівних боргів для кожної групи. Для розрахунку суми резерву сумнівних боргів визначають такі показники: 1) коефіцієнт сумнівності (відсоток безнадійних боргів) по оплаті дебіторської заборгованості, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги за попередні періоди, згрупованої по збільшенню термінів непогашення; 2) суму поточної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги, згрупованої по відповідних групах збільшення термінів її непогашення. Для нарахування та обліку резервів сумнівних боргів «Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій» та Інструкцією про його застосування передбачений балансовий контрактивний рахунок 38 «Резерв сумнівних боргів». Створення резерву відображається у кореспонденції з рахунками обліку витрат та рахунками обліку дебіторської заборгованості. Зменшення нарахованих резервів відображається у кореспонденції з рахунками обліку доходів. Аналітичний облік на рахунку 38 «Резерв сумнівних боргів» ведуть в розрізі боржників або по термінах непогашення дебіторської заборгованості. Нарахування резерву сумнівних боргів на дату балансу супроводжується записом: дебет субрахунку 944 «Сумнівні й безнадійні борги»; кредит рахунка 38 «Резерв сумнівних боргів». Списання безнадійної дебіторської заборгованості протягом звітного періоду: дебет рахунка 38 «Резерв сумнівних боргів»; кредит рахунка 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками». У випадку перевищення безнадійних боргів нарахованого резерву сумнівних боргів здійснюють запис: дебет субрахунку 944 «Сумнівні й безнадійні борги»; кредит рахунка 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками». Суму списаної дебіторської заборгованості враховують на забалансовому субрахунку 071 «Списана дебіторська заборгованість» протягом не менше трьох років від дати списання для спостереження за можливістю її утримання у разі зміни майнового стану боржника. Дебіторську заборгованість остаточно списують із субрахунка 071 після надходжень суми в порядку відшкодування або в зв’язку із закінченням терміну обліку такої заборгованості. Відновлення суми заборгованості, що раніше була визнана безнадійною в результаті зміни фінансового становища покупця, відображається записом: дебет рахунка 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками»; кредит рахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів». Нарахування суми резерву сумнівних боргів за звітний період відбивають у «Звіті про фінансові результати» в складі інших операційних витрат (рядок 090). При використанні методу створення резерву на підставі платоспроможності окремих дебіторів і періодизації дебіторської заборгованості загальну суму розрахованого резерву заносять в дебет субрахунка 944 і кредит рахунка 38 за умови, що початкове сальдо резерву є нульовим. Якщо початкове сальдо рахунка 38 «Резерв сумнівних боргів» кредитове, то запис на нарахування здійснюють на різницю між розрахованою сумою резерву і залишком резерву, тобто так, щоб кінцеве сальдо рахунка 38 «Резерв сумнівних боргів» дорівнювало розрахованій величині резерву сумнівних боргів на дату балансу. Заборгованість за всіма видами, що визнана безнадійною, повинна бути виключена з активів Балансу і списана: • дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги списується за рахунок резерву сумнівних боргів, що не впливає на фінансові результати; • інші види дебіторської заборгованості, яка визнана безнадійною, списуються безпосередньо на витрати в тому періоді, коли заборгованість була визнана безнадійною. Якщо сума безнадійної дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги перевищує суму резерву сумнівних боргів, то різниця списується безпосередньо на витрати періоду: дебет 944 «Сумнівні й безнадійні борги», кредит 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками». Виходячи із змісту п.8 П(С)БО 10, обов’язковим є контроль за величиною резерву сумнівних боргів на дату балансу. Відповідно до методики величина коефіцієнтів сумнівності для кожної з груп дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги може змінюватися залежно від зміни показників періоду спостереження. Припустимо, що підприємство оцінює величину резерву сумнівних боргів на 31 березня 2001р. Для спостереження обраний період з жовтня 2000р. по березень 2001р. і протягом періоду спостереження безнадійна дебіторська заборгованість списувалася так, як показано в табл. 1.8. Таблиця 1.8
Коефіцієнти сумнівності для кожної з груп складуть: першої — (300 : 16000 + 550 : 17000 + 200 : 16000) : 6 = 0,011 (1,1 %); другої — (650 : 11500 + 850 : 14000 + 500 : 13000) : 6 = 0,026 (2,6 %); третьої — (770 : 11000 + 1400 : 16000 + 1000 : 17000 + 900 : 17500 + 1500 : 18500) : 6 = 0,058 (5,8 %). Величина резерву сумнівних боргів, отримана на підставі розрахованих у такий спосіб коефіцієнтів сумнівності, є орієнтиром для визначення граничного значення резерву сумнівних боргів на дату балансу. Таким чином, граничним орієнтиром величини резерву сумнівних боргів на 31 березня 2001р. буде: (15000 х 0,011 + 13000 х 0,026 + 18500 х 0,058) = 1576 (грн.). Наприклад, якщо величина резерву сумнівних боргів на 31 березня 2001р. складала 1200 грн., то потрібно збільшити величину такого резерву записом Дт 944 - Кт 38 на суму 376 грн. (1576 грн. - 1200 грн.). Якби величина резерву сумнівних боргів на 31 березня 2001р. дорівнювала 1700 грн., то потрібне додаткове списання заборгованості як безнадійним записом Дт 38 - Кт 36 на суму 124 грн. (1700 грн. - 1576 грн.). Метод класифікації дебіторської заборгованості має такі особливості: — застосовує як базовий період для спостереження не місяць, а рік; — використовує в розрахунках не фактично списану безнадійну заборгованість, а дебіторську заборгованість, визнану безнадійною; — групові коефіцієнти сумнівності розраховуються не за базовим періодом, а за період спостереження в цілому. Таблиця 1.9
Таким чином, коефіцієнт сумнівності відповідних груп дебіторської заборгованості складе: — першої — (5000 : 10000000) = 0,0005; — другої — (1200 : 170000) = 0,007; — третьої — (2000 : 10000) = 0,2. Отже, величина резерву сумнівних боргів на 31 грудня 2003р. складе: (70000 грн. х 0,0005 + 240000 грн. х 0,007 + 26000 грн. х 0,2) = 7230 грн. Зміна тільки періоду спостереження привела до того, що величина резерву сумнівних боргів стала дорівнювати 7230 грн. замість 7710 грн. При застосуванні методу оцінки величини резерву сумнівних боргів, виходячи з питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати слід мати на увазі, що: як базовий період для розрахунків пропонується використовувати рік; як показники чистого доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг можна використовувати показники стор. 035 «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» графи 3 річного Звіту про фінансові результати (форма N2), чистий дохід визнаний за умови оплати коштами; у розрахунках бере участь визнана безнадійна заборгованість; підприємство самостійне вибирає період для спостереження. У табл. 1.10 показано спосіб застосування методу визначення питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації.
Таблиця 1.10
Коефіцієнт сумнівності, розрахований на підставі показників табл.1.10., склав: 9000 грн.: 15000000 грн. = 0,0006. Принципова відмінність даного методу від методу класифікації дебіторської заборгованості полягає в тому, що отримана в результаті величина резерву сумнівних боргів не є обмеженням резерву сумнівних боргів, яку необхідно показати на дату балансу. Величина резерву сумнівних боргів додається до сальдо такого резерву на дату балансу. Відповідно до норм останнього абзацу п.8 П(С)БО 10 максимальна величина резерву сумнівних боргів — це 50% від первісної (балансової) вартості дебіторської заборгованості, по якій такий резерв створювався. Якщо підприємство сумнівається в платоспроможності дебітора, то весь його борг резервується як сумнівний записом Дт 944 «Сумнівні і безнадійні борги» — Кт 38 «Резерв сумнівних боргів». Якщо ж підприємство має достатні підстави одразу визнати борг такого дебітора безнадійним, то воно вправі одразу списати такий борг у витрати без резервування записом Дт 944 «Сумнівні й безнадійні борги» — Кт 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» і потім спостерігати за таким боргом, записавши його по субрахунку 071 «Невідшкодовані нестачі й втрати від псування цінностей». Методика оцінки платоспроможності дебіторів дозволяє застосовувати її для оцінки заборгованості за реалізовані продукцію, товари, роботи, послуги, оформлену векселем. Метод оцінки окремих дебіторів можна використовувати для оцінки поточної дебіторської заборгованості, відмінної від дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги, яка наведена на стор. 210 «Інша поточна дебіторська заборгованість». Дебіторська заборгованість за продукцію, товари, Векселі, отримані в забезпечення дебіторської заборгованості за продукцію, товари, послуги, відбивають у Балансі за номінальною вартістю. Векселі, отримані на дату Балансу, варто відбивати в Балансі, як і дебіторську заборгованість за реалізовані продукцію, товари, роботи, послуги, за чистою реалізаційною вартістю. Для визначення чистої реалізаційної вартості на дату Балансу необхідно розраховувати величину резерву сумнівних боргів виходячи з платоспроможності окремих дебіторів по векселях або на основі періодизації дебіторської заборгованості, забезпеченої векселями. Для обліку резерву сумнівних боргів по векселях доцільно відкрити відповідний субрахунок до балансового контрактивного рахунка 38 «Резерв сумнівних боргів». Записи по нарахуванню резерву і його використанню аналогічні записам щодо резерву сумнівних боргів по дебіторській заборгованості. Поточна дебіторська заборгованість, не зв’язана з реалізацією продукції, товарів, робіт, послуг, що визнана безнадійною, списується з балансу прямим списанням з відображенням втрат у складі інших операційних витрат Звіту про фінансові результати (рядок 090) і враховується на забалансовому рахунку 071 «Невідшкодовані нестачі й втрати від псування цінностей». Дебіторська заборгованість за розрахунками Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом — це дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету. Облік такої заборгованості ведуть на рахунку 641 «Розрахунки за податками» й частково на рахунку 642 «Розрахунки за обов’язковими платежами». Крім платежів до бюджету на рахунку 642 «Розрахунки за обов’язковими платежами», здійснюють облік платежів до позабюджетних фондів. Дебіторська заборгованість за виданими авансами — сума авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок наступних платежів. Дебіторська заборгованість за розрахунками з нарахованих доходів — сума нарахованих дивідендів, процентів, роялті та інших, що підлягають надходженню. Дебіторська заборгованість за розрахунками з внутрішніх розрахунків — сума заборгованості зв’язаних сторін і дебіторська заборгованість з внутрішньовідомчих розрахунків. Інша поточна дебіторська заборгованість — це дебіторська заборгованість, яка належить до оборотних активів, але не може бути віднесена до попередніх статей дебіторської заборгованості. Повернення товарів покупцями Дебіторська заборгованість за реалізовану продукцію (товари) зменшується на суму повернутої продукції (товарів) від покупців. Відповідно до «Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств» для обліку вартості повернутих покупцем продукції і товарів передбачений субрахунок 704 «Відрахування з доходу». По дебету цього субрахунка відбивають вартість повернутих продукції і товарів, а також інші суми, що підлягають відрахуванню з доходу, а по кредиту — списання дебетових оборотів на рахунок 79 «Фінансові результати». Повернення товарів (продукції) протягом звітного періоду відбивають на субрахунках бухгалтерського обліку записами: дебет субрахунка 704 «Відрахування з доходу»; кредит субрахунка 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»; кредит субрахунка 301 «Каса в національній валюті». Але якщо величина реалізації наприкінці звітного періоду є досить значною, наприклад, підприємство закінчує виконання масштабного контракту, а досвід минулих років свідчить, що середній відсоток повернень буде в межах 4-6%, то в звітному періоді варто зробити коректування суми реалізації, щоб дотримати принцип відповідності доходів і витрат, а також не спотворити прибуток звітного періоду. У цьому випадку доречно створити резерв по повернутих товарах, який можна обліковувати на окремому субрахунку до рахунка 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками». Для цього треба зробити запис: дебет субрахунка 704 «Відрахування з доходу», кредит субрахунка 363 «Резерв повернення товарів». Відповідно сума обороту субрахунка 704 «Відрахування з доходу» в звітному періоді буде показана у складі «Інших відрахувань з доходу» і зменшити чистий прибуток від реалізації. На суму сальдо субрахунка «Резерв повернення товарів» буде відніматися дебіторська заборгованість за реалізовані продукцію, товари, роботи, послуги. Бартерні операції Бартер — це господарська операція, що припускає розрахунок за реалізовані продукцію, роботу, послуги в іншій, відмінній від грошової формі, включаючи які-небудь види погашення (заліки) між сторонами без проведення грошових розрахунків. У виторг від реалізації продукції включається вартість готової продукції, відвантаженої по бартерних контрактах. Такі операції в обліку відбивають на рахунку 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» у кореспонденції з рахунком 70 «Доходи від реалізації». Одночасно на суму ПДВ робиться запис по Дт 70 «Доходи від реалізації», Кт 641 «Розрахунки за податками». Отримані в обмін по бартеру товари повинні бути оприбутковані наступною кореспонденцією: Дт 20 «Виробничі запаси» Кт 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками». Заборгованість покупця — 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками» погашається взаємним заліком заборгованості постачальнику — 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками». Запитання для контролю засвоєння знань 1. Які критерії визнання дебіторської заборгованості? 2. Як відрізняється безнадійна й сумнівна дебіторська заборгованість? 3. Які існують методи визнання резерву сумнівних боргів? 4. Чи обов’язково визнавати резерв сумнівних боргів і вести його облік? 5. Що є підставою для визначення резерву сумнівних боргів? 6. Чим відрізняється безнадійна дебіторська заборгованість від сумнівної заборгованості? 7. Відносно якої дебіторської заборгованості розраховується резерв сумнівних боргів? 8. Як вибрати метод розрахунку величини резерву сумнівних боргів? 9. Чи можна використовувати одночасно декілька методів розрахунку сумнівних боргів? 10. Чи є обмеження розміру резерву сумнівних боргів?
1.5. Облік основних засобів та інших необоротних матеріальних активів Нормативні документи: Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»; План рахунків бухгалтерського обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України 30.11.99 №291; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене 31.03.99 №87; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №4 «Звіт про рух коштів» 31.03.99 №87; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №6 «Виправлення помилок» і змін у фінансовій звітності» 28.05.99 №137; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби» 27.02.2000 №92; Інструкція про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, коштів, документів, розрахунків від 11.08.94 №69; Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.95 №88; Наказ Міністерства статистики України про затвердження типових форм первинного обліку №352 від 29.12.95; Інструкція про порядок визначення розмірів збитку від розкрадань, нестачі, знищення матеріальних цінностей від 22.10.96 №116; Наказ Міністерства фінансів України. Методичні рекомендації по бухгалтерському обліку основних засобів № 561 від 30 вересня 2003р.; Методичні рекомендації до бухгалтерського обліку основних засобів, затверджені наказом Міністерства фінансів України №566 від 30.09.2003р. Терміни і визначення Амортизація — це систематичний розподіл амортизаційної вартості необоротних активів протягом строку їх корисного використання; Група основних засобів — це сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням і умовами використання необоротних матеріальних активів; Ліквідаційна вартість — це сума грошових коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує одержати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку корисного використання, за мінусом витрат, зв’язаних з продажем (ліквідацією); Об’єкт основних засобів — завершений пристрій з усіма пристосуваннями до нього, або окремі конструктивно відокремлені предмети, призначені для виконання самостійних функцій, або відокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметів одного або різного призначення, які мають для обслуговування спільні пристрої, приналежності, керування і єдиний фундамент, внаслідок чого кожний предмет може виконувати свої функції, а комплекс — відповідну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно; Основні засоби — матеріальні активи, які підприємство тримає з метою використання їх у процесі виробництва або поставки товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам, чи здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання яких більше одного року (чи операційний цикл, коли він більше року); Строк корисного використання — очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлений очікуваний обсяг продукції, робіт, послуг; Переоцінена вартість — вартість необоротних активів після їх переоцінки. Класифікація основних засобів До основних засобів відносяться необоротні матеріальні активи, якими підприємство володіє з метою використання в процесі виробництва чи постачання товарів, надання в оренду іншим особам для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій. Очікуваний термін корисного використання яких перевищує один рік чи операційний цикл, якщо він більше року (рис. 1.1). НЕОБОРОТНІ МАТЕРІАЛЬНІ АКТИВИ
Рис. 1.1 — Структура необоротних матеріальних активів
Строком корисного використання основних засобів є період часу, протягом якого підприємство передбачає використовувати актив. На визначення строку корисного використання впливають такі фактори, як: очікуване використання, очікуваний фізичний знос, моральний знос та аналогічні обмеження щодо використання. До складу основних засобів включаються матеріальні активи: земельні ділянки, будівлі, споруди, передавальні пристрої, машини та устаткування, транспортні засоби, інструменти, виробничий і господарський інвентар, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження та ін. До основних засобів також відносяться капітальні вкладення в поліпшення земель (меліорація, осушення і т.д.). Не належать до основних засобів і враховуються на підприємстві як засіб в обороті, предмети з терміном служби менше одного року, незалежно від вартості. Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечувати: - облік повної інформації про оцінку, переоцінку і надходження, внутрішнє переміщення, вибуття (реалізація, ліквідація, безоплатна передача, нестача, псування і т.п.); - відображення даних про нарахування амортизації основних засобів за звітний період та їх зносу з початку корисного використання; - визначення витрат, пов’язаних з підтримкою основних засобів у робочому стані (технічні огляди), їх ремонтом та поліпшенням; - визначення фінансового результату від реалізації та іншого вибуття основних засобів; - інформацію для складання звітності. Бухгалтерський облік основних засобів організується відповідно до їх типової класифікації. Ці типові класифікації призначені для однаковості їхнього угруповання в обліку. Відповідно до існуючої системи обліку основні засоби класифікують за такими ознаками: — за галузевою ознакою; — за характером у процесі виробництва; — за видами; — приналежністю і використанням. Угруповання основних засобів за галузевою ознакою (промисловість, сільське господарство і транспорт) дозволяє одержати дані про їхню вартість у розрізі галузей залежно від характеру участі основних фондів у процесі виробництва. Підрозділяються вони на виробничі й невиробничі. Виробничі основні фонди функціонують у сфері матеріального виробництва, поступово зношуються і переносять свою вартість на створений продукт частинами в міру зносу. До невиробничих відносяться засоби, які не беруть участь у процесі виробництва. При експлуатації вони зношуються і втрачають вартість в міру зносу. До виробничих фондів належать: - будівлі й споруди виробничого призначення; - передавальні пристрої; - силові машини й устаткування; - робочі машини й устаткування; - вимірювальні, регулюючі прилади; - лабораторне обладнання; - обчислювальна техніка; - транспортні засоби; - виробничий інвентар і т.д. До невиробничих основних фондів відносяться: - будівлі й споруди житлово-комунального і культурно-побутового призначення та ін.; - обладнання, що використовується для обслуговування житлово-комунальних і культурно-побутових потреб населення. За видами основні засоби підприємства підрозділяються на: - земельні ділянки; - капітальні витрати на поліпшення земель; - будівлі, споруди, передавальні пристрої; - машини й устаткування; - транспортні засоби; - інструменти; - пристрої; - інвентар; - робоча і продуктивна худоба; - багаторічні насадження. Інші необоротні матеріальні активи:
Класифікація основних фондів за видами покладена в основу їхнього аналітичного обліку. За приналежністю основні засоби підрозділяються на власні й орендовані. За ознакою використання: а) які знаходяться в експлуатації (діючі); б) у реконструкції; в) у запасі (резерві); г) консервації. Визнання і оцінка основних засобів Об’єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство одержить у майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням цих активів і їх оцінка може бути вірогідно визначена. Придбання та створення основних засобів зараховується на баланс за первісною вартістю. Залежно від способу придання (за гроші, шляхом обміну, безоплатної передачі). Первісною оцінкою основних засобів є собівартість їх придбання або створення. Собівартість об’єкта основних засобів включає купівельну ціну (в тому числі ввізне мито та безповоротні податки) й витрати, що безпосередньо пов’язані з приведенням цього об’єкта в робочій стан для використання за призначенням. Класифікація об’єктів основних засобів показана на рис. 1.2.
НЕОБОРОТНІ АКТИВИ
Рис.1.2 — Класифікація необоротних активів
Подальші витрати, пов’язані з володінням основними засобами, класифікують залежно від впливу на майбутні економічні вигоди: - внаслідок покращення стану активу (модернізація, реконструкція і т.п.) існує ймовірність зростання майбутніх економічних вигод — капітальні витрати; - відновлюються або зберігаються (ремонт, обслуговування) майбутні економічні вигоди — поточні витрати. Первісна оцінка—собівартість придбання або створення основних засобів, складається з таких витрат: - сум, сплачених постачальникам і підрядчикам за виконані будівельно-монтажні роботи (без непрямих податків); - реєстраційних зборів, державних мит, які здійснені у зв’язку з придбанням; - суми ввізного мита; - суми непрямих податків у зв’язку з придбанням, створенням основних засобів; - витрат на страхування ризиків доставки основних засобів; - витрат на установку, монтаж, наладку основних засобів; - інших витрат, які безпосередньо зв’язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони здатні для використання із запланованою ціллю. Балансова вартість — сума, в якій актив був включений до балансового звіту за вирахуванням суми зносу. Справедливою вартістю є ринкова вартість аналогічного об’єкта основних засобів. Залежно від способу придбання розрізняються первісні вартості, за якими необоротний актив зараховується на баланс підприємства (рис. 1.3).
Рис. 1.3— Визначення об’єктів основних засобів залежно від способу придбання
Відображення придбання основних засобів у бухгалтерському обліку наведено в табл. 1.11. Таблиця 1.11 — Придбання основних засобів (автомобіля) за гроші
Придбання об’єкта основних засобів за бартером Порядок формування первісної вартості об’єкта основних засобів, отриманого в рамках бартерного обміну, залежить від виду обмінної операції, тобто обміну подібними і неподібними об’єктами. Первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в обмін на подібний об’єкт, визнається залишковою вартістю переданого об’єкта. При цьому якщо залишкова вартість перевищує справедливу вартість, то первісною вартістю вважається справедлива вартість. Сума перевищення залишкової вартості над справедливою включається до складу витрат відповідного періоду. Якщо обмін виконується подібними активами, то при здійсненні такої операції дохід не визнається. При цьому в бухгалтерському обліку робляться наступні записи (табл. 1.12).
Таблиця 1.12 — Обмін подібними активами
Якщо справедлива вартість перевищує залишкову, то первісною вартістю об’єкта буде залишкова. При цьому сума перевищення справедливої вартості над залишковою в дохід не включається. Первісна вартість об’єкта основних засобів, отриманого в результаті обміну основних засобів неподібними об’єктами, є справедливою вартістю переданого неподібного об’єкта, тобто оговорена в договорі, тому що така передача активів розглядається як продаж, а компенсацією вартості продажу є отриманий об’єкт основних засобів. При обміні неподібними активами виникають доходи. При цьому в бухгалтерському обліку будуть такі записи (табл.1.13).
Таблиця 1.13 — Обмін товару на основні засоби
Безоплатне одержання основних засобів Первісна вартість безкоштовно отриманого об’єкта являє собою його справедливу вартість. Безоплатне одержання об’єкта основних засобів для цілей бухгалтерського обліку розглядається як збільшення додаткового капіталу на суму, рівну вартості безоплатно отриманого об’єкта без урахування інших витрат і платежів. У бухгалтерському обліку це відображається в такий спосіб (табл. 1.14). Таблиця 1.14 — Безоплатне одержання основних засобів
Переоцінка основних засобів Первісна вартість об’єкта основних засобів не є постійною величиною і може змінюватися. Така зміна може відбуватися в різних напрямках унаслідок переоцінки, поліпшення технічних характеристик чи часткової ліквідації об’єкта. Підприємство переоцінює основні фонди, коли залишкова вартість більше ніж на 10% відрізняється від справедливої вартості на дату балансу. Переоцінка проводиться для всіх об’єктів групи основних засобів, до яких відноситься об’єкт. Переоцінка первісної вартості та суми зносу основних фондів визначається множенням відповідно первісної вартості та суми зносу основних фондів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки встановлюється шляхом ділення справедливої вартості переоціненого об’єкта на його залишкову вартість. Дані про зміну первісної вартості і суми зносу заносяться до регістрів бухгалтерського обліку. Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта основних засобів включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки — до складу витрат. При цьому переоцінка являє собою операції по збільшенню первісної вартості об’єкта і їхнього зносу — дооцінку, операції по зменшенню первісної вартості об’єкта і їхнього зносу — уцінку. Підприємство самостійно розраховує коефіцієнт, за допомогою якого буде коригуватися первісна вартість об’єкта і знос. За ПБО 7 цей коефіцієнт називається індексом переоцінки і визначається співвідношенням справедливої вартості до залишкової вартості. Переоцінка визначається множенням первісної вартості об’єкта і суми нарахованого зносу на індекс переоцінки. Якщо переоцінка здійснюється вперше, то у разі дооцінки в бухгалтерському обліку будуть наступні проводки (табл. 1.15).
Таблиця 1.15 — Переоцінка основних засобів,
Сума дооцінки залишкової вартості включається до складу додаткового капіталу, а сума уцінки — до складу витрат. Слід мати на увазі, що ПБО 7 встановлює необхідність у разі переоцінки об’єкта на ту ж дату здійснити переоцінку всіх об’єктів групи, до якої даний об’єкт відноситься. Поліпшення технічних характеристик об’єкта основних засобів Для цілей бухгалтерського обліку заходи з поліпшення основних засобів слід поділяти на: 1) заходи, здійснення яких приведе до збільшення майбутніх економічних вигод від використання цього основного засобу (модернізація, реконструкція, добудування і т.д.); 2) заходи, здійснення яких спрямоване на підтримку робочого стану об’єкта й одержання в майбутньому економічних вигод, що були притаманні об’єкту на початку використання (усі види ремонтів, технічне обслуговування). Прийняття закінчених робіт з ремонту і поліпшення основних засобів оформляється актом прийому-передачі відремонтованих, реконструйованих і модернізованих об’єктів. На підставі аналізу ситуації та суттєвості витрат на ремонт і поліпшення основних засобів керівництво підприємства приймає рішення про характер та ознаки здійснених робіт. Зокрема, заміна окремих важливих деталей (частин) може бути відображена як заміна об’єкта основних засобів, якщо строк корисного використання такої частини відрізняється від строку корисного використання основних засобів, до яких ця частина відноситься. Така заміна відображається як капітальна інвестиція у придбання нового об’єкта основних засобів і списанням заміненого об’єкта. Витрати на поліпшення основних засобів для відновлення майбутніх економічних вигод визнаються капітальними інвестиціями за умови, що балансова вартість активу не перевищує суми очікуваного відшкодування. Сумою очікуваного відшкодування вважається більша з двох оцінок: чиста вартість реалізації або справжня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання основних засобів, яка включає його ліквідаційну вартість. Затрати на капітальний ремонт основних засобів можуть бути визнані капітальними інвестиціями, якщо витрати на нього можуть бути ідентифіковані з окремою замортизованою частиною основних засобів, або якщо ціна придбання активу вже відображає необхідність здійснити у майбутньому витрати для приведення активу в стан, придатний для використання. Усі витрати, пов’язані з проведенням 1-го типу заходів, повністю відносяться на збільшення первісної вартості об’єкта й у бухгалтерському обліку супроводжуються наступними записами (табл. 1.16).
Таблиця 1.16 — Облік модернізації об’єкта основних засобів
Сума витрат на ремонт й технічне обслуговування об’єктів відноситься на витрати звітного періоду, що супроводжується наступними записами (табл. 1.17). Таблиця 1.17 — Облік ремонту та технічного обслуговування
Вибуття основних засобів Об’єкт основних засобів перестає визнаватися активом і списується з балансу у разі його продажу, ліквідації, безоплатної передачі, нестачі, остаточного псування та інших причин невідповідності критеріям визнання. Визначення непридатності об’єкта для подальшої експлуатації проводить постійно діюча комісія, створена керівником підприємства.
Деталі, вузли, агрегати та інші матеріали, отримані після розбирання і демонтажу, оприбутковуються з одночасним визнанням доходу і зараховуються на рахунки матеріальних запасів. Фінансовий результат від вибуття основних засобів визначається шляхом відрахування з доходу від вибуття залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов’язаних з вибуттям. Часткова ліквідація основних засобів стосується будівель і комплексів об’єкта, що не впливає на роботу самого об’єкта і комплексу в цілому. Зменшення первісної вартості відбувається на величину, що дорівнює первісній вартості ліквідованої частини, і визначається пропорційно площі, обсягу і т.д., що займає ліквідована частина в загальній площі об’єкта чи комплексу. При цьому так само зменшується сума нарахованого зносу. Первинні документи обліку основних засобів Залежно від видів основних засобів аналітичний облік ведуть на інвентарних картках обліку основних засобів. Крім того операції з основними засобами на підприємстві оформляють первинною обліковою документацією: ОЗ-1 (основні засоби) — акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів; ОЗ-2 — акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих об’єктів; ОЗ-3 — акт списання основних засобів; ОЗ-4 — акт списання автотранспортних засобів; ОЗ-5 — акт про установку, пуск і демонтаж будівельних машин; ОЗ-6 — інвентарна картка обліку основних засобів; ОЗ-7 — опис інвентарних карток з обліку основних засобів; ОЗ-8 — картка обліку руху основних засобів; ОЗ-9 — інвентарний список основних засобів; ОЗ-14 — розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств); ОЗ-15 — розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних організацій); ОЗ-16 — розрахунок амортизації по автотранспорту. Ці основні форми затверджені Міністерством статистики України 29.12.95 №352. Відповідно до наказу №352 форма ОЗ-1 застосовується в таких випадках: — для оформлення зарахування до складу основних фондів окремих об’єктів; — для обліку введення їх в експлуатацію; — для оформлення внутрішнього переміщення основних засобів; — для оформлення передачі основних засобів зі складу в експлуатацію; — для виключення зі складу основних засобів при передачі іншому підприємству. При оформленні приймання основних засобів акт складається в одному примірнику на кожний окремий об’єкт приймальною комісією, призначуваною наказом керівника. Складання загального акта, яким оформляється приймання декількох об’єктів основних засобів, допускається лише при обліку господарського інвентаря, інструмента й устаткування, якщо вони однотипні, мають однакову вартість і прийняті в облік у тому самому місяці. Акт після оформлення і додання до нього технічної документації об’єкта передається в бухгалтерію, підписується головним бухгалтером і затверджується керівником підприємства. При оформленні внутрішнього переміщення акт виписують в двох примірниках працівник відділу або цеху і здавач. Перший примірник з розпискою одержувача і здавача передається в бухгалтерію, а другий залишається у відділі в здавача. При безоплатній передачі основних засобів іншому підприємству акт складають в двох примірниках. При передачі основних засобів іншому підприємству за плату акт складають в трьох примірниках. Перший залишається у підприємства, що здає і додається до звіту, другий додається до повідомлення на передачу, третій передається особі, яка приймає основні засоби. Типову форму ОЗ-1 застосовують при оформленні приймання-передачі нематеріальних активів. Дата складання акта приймання-передачі буде датою зарахування об’єкта на баланс підприємства. ОЗ-2 — акт, підписаний працівником підприємства, яке робило ремонт, реконструкцію чи модернізацію, здають у бухгалтерію підприємства. Його підписує головний бухгалтер і затверджує керівник. У технічний паспорт об’єкта повинні бути внесені необхідні зміни в характеристику об’єкта, пов’язані з капітальним ремонтом, реконструкцією і модернізацією. Якщо ремонт робить стороння організація, то акт складають в двох примірниках, другий примірник передають підприємству, яке виконувало ремонт. ОЗ-4 — акт застосовують для списання автомобілів вантажного і легкового типу, а також причепів і напівпричепів при їхній ліквідації. Акт складають в двох примірниках, підписують керівники автогосподарства і затверджують керівники підприємства. Один примірник передають в бухгалтерію, а другий залишається в особи, відповідальної за схоронність основного засобу. Цей акт є основним для здачі на склад матеріальних цінностей і металобрухту, що залишилися в результаті списання, витрати по списанню і вартість матеріальних цінностей, що надійшли від розбирання автотранспорту, відбивають в акті в розділі «Розрахунок резервів списання автомобіля (причепа)». На основі цього акта, переданого в бухгалтерію, в інвентарній картці й описі (інвентарних картках) робиться відповідний запис про вибуття основних засобів. ОЗ-6 — акт застосовують для обліку всіх видів основних засобів, а також для групового обліку однотипних об’єктів основних засобів, що надійшли в експлуатацію в одному календарному місяці, мають одне і теж призначення, технічну характеристику і вартість. Форму заповнюють в одному примірнику на підставі акта приймання-передачі, а також технічної та іншої документації. Підставою для оцінок про вибуття об’єкта є акт ОЗ-1, а при списанні об’єкта внаслідок старіння чи зносу акт про списання ОЗ-3. Записи про закінчені роботи з добудування, реконструкції, модернізації і ремонту ведуть в інвентарній картці на підставі акта ОЗ-2. У розділі «Коротка індивідуальна характеристика об’єкта» записують тільки основні показники (якісні й кількісні) основних засобів. У випадку групового обліку характеристику дають не по кожному об’єкту, а в цілому по всій групі. Форму ОЗ-7 застосовують для реєстрації інвентарних карток. Опис складають в одному примірнику, який зберігається в бухгалтерії з метою контролю за схоронністю інвентарних карток. Записи в ОЗ-7 виконують в розрізі класифікаційних груп основних засобів. ОЗ-6 і ОЗ-7 використовують також для первинного обліку нематеріальних активів. ОЗ-9 — застосовують для об’єктного обліку основних засобів у місцях їхнього перебування (експлуатації) матеріально-відповідальними особами. Дані в цій формі повинні бути тотожні записам в інвентарних картках основних засобів, що знаходяться в бухгалтерії. Ця форма застосовується також для первинного обліку нематеріальних активів. Інвентарний список основних засобів ведуть матеріально-відповідальні особи з метою оперативного обліку наявності й руху основних засобів за їхнім місцезнаходженням. Інвентарні описи підлягають періодичному (не менше 2 разів на рік) звірянню із записами в інвентарних картках обліку. В інвентарному списку проходять реєстрацію всі інвентарні картки обліку по кожному окремому місцезнаходженню чи перебуванню в експлуатації. ОЗ-8 — застосовують для обліку руху основних засобів за класифікаційними групами при ручній обробці облікової документації, заповнюють на підставі даних інвентарних карток відповідних груп основних засобів і звіряють з даними синтетичного обліку. На підставі підсумкових даних цих карток заповнюють звітні форми з руху основних засобів. Така форма також застосовується для первинного обліку нематеріальних активів. Ці картки складають окремо по кожній класифікаційній групі. При ліквідації основних засобів у них робиться запис про вибуття на підставі ОЗ-3 чи ОЗ-4. Аналітичний облік відбиває технічну й економічну характеристику об’єкта, його місцезнаходження, первісну оцінку і переоцінку, норму амортизаційних відрахувань. У ньому відбиваються всі зміни вартості, що сталися за час експлуатації основних засобів. Аналітичні рахунки групують по місцях, де знаходяться основні засоби, матеріально-відповідальних особах, методах нарахування амортизації, по видах, групах і галузевій ознаці, а також за приналежністю та ознакою використання. Для забезпечення належного обліку основних засобів у момент прийому до експлуатації їм присвоюється інвентарний номер. Протягом експлуатації номер не змінюється. Нумерацію будують за серійно-порядковою системою. Підставою для бухгалтерських записів з обліку руху і залишків основних засобів та операцій, пов’язаних з поточною експлуатацією, служать первинні документи. Останні повинні відповідати наступним вимогам: - чітке і повне заповнення усіх граф і реквізитів; - наявність підписів осіб, відповідальних за оформлення даної операції; - посилання на рішення, постанови, накази, на підставі яких зроблено списання, переміщення і переоцінка основних засобів; - крім цього в документах на надходження і списання повинні бути зазначені їхня вартість, сума зносу і відсоток амортизації. Аналітичний облік основних засобів ведуть по кожному інвентарному об’єкту. Окремим інвентарним об’єктом є закінчений пристрій з усіма приналежностями, або окремий конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання окремих самостійних функцій. Інвентарним об’єктом вважається окремий комплекс конструктивно з’єднаних предметів одного чи різного призначення. Відповідно до плану рахунків облік основних засобів ведуть на рахунку 10 «Основні засоби», що має такі субрахунки: 101 «Земельні ділянки»; 102 «Капітальні витрати на поліпшення земель»; 103 «Будівлі і споруди»; 104 «Машини й устаткування»; 105 «Транспортні засоби»; 106 «Інструмент, прилади, інвентар»; 107 «Робоча і продуктивна худоба»; 108 «Багаторічні насадження»; 109 «Інші основні засоби». На рахунку 10 здійснюється облік і узагальнення інформації про наявність і рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів, орендованих ціннісних майнових комплексів, що входять до складу основних засобів. По Дт рахунка відбивається запис про надходження основних засобів на баланс, що враховуються за первісною вартістю. Остання включає: — суми, які сплачуються постачальникам за придбаний актив підрядчикам за виконані роботи за винятком ПДВ; — витрати, пов’язані зі сплатою зборів за реєстрацію, ввізне мито та інші обов’язкові платежі; — суми непрямих податків; — витрати, пов’язані з монтажем і налагодженням основних засобів; — інші витрати, пов’язані з придбанням і приведенням в робочий стан основних засобів. До складу первісної вартості основних засобів не включаються витрати, зв’язані з виплатою відсотків за користування позиковими коштами, взятими на придбання або створення цього об’єкта. На Дт рахунку 10 «Основні засоби» відбиваються суми витрат, пов’язані з поліпшенням об’єктів, що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод. По Кт відображується вибуття основних засобів унаслідок продажу, безкоштовної передачі чи невідповідності критеріям визнання активів, а також у разі часткової ліквідації об’єкта. Амортизація Амортизація — це систематичний розподіл суми активу, що амортизується, протягом строку його корисного використання (експлуатації). Сума, що амортизується, — це собівартість активу або інша сума, що заміняє собівартість у фінансовій звітності (переоцінена вартість), мінус його ліквідаційна вартість. Ліквідаційна вартість — це чиста сума, яку підприємство передбачає отримати в кінці строку корисного використання активу після вирахування витрат, пов’язаних з його продажем. Об’єктами амортизації є основні засоби, крім землі. Нарахування амортизації проводиться протягом строку корисного використання кожний місяць. Строк корисного використання (експлуатації) — це період часу, протягом якого підприємство передбачає використовувати актив. Він може переглядатися у разі зміни очікуваних економічних вигід від використання активу. Строк корисного використання визначається підприємством самостійно на підставі впливу таких факторів: - очікуване використання підприємством; - фізичний знос; - моральний знос; - обмеження щодо використання активу. Амортизацію починають нараховувати, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому об’єкт став придатним для корисного використання. При зміні строку корисного використання амортизація нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем його зміни. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття основних засобів. Амортизуються основні засоби, що знаходяться на балансі підприємства, у тому числі виробничі й невиробничі. Метод нарахування амортизації підприємство вибирає самостійно. Розрахунок амортизаційних відрахувань додається до регістрів бухгалтерського обліку. Якщо змінюється метод нарахування амортизації, то новий метод повинен застосовуватися з місяця, що настає за місяцем, в якому було прийняте рішення про зміну методу нарахування амортизації. У разі реконструкції, модернізації, добудування нарахування амортизації припиняється. П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92, дозволені такі методи нарахування амортизації: 1. Прямолінійний — являє собою визначення річної суми амортизації шляхом розподілу вартості об’єкта на термін його корисного використання. Приклад: Первісна вартість = 20 000грн., Ліквідаційна вартість = 2000 грн., Розрахований термін експлуатації — 4 роки. Ао = (20000 – 2000)/4 = 4500 грн. Таблиця 1.18 — Розрахунок амортизації, зносу та балансової вартості при прямолінійному методі списання, грн.
2. Метод зменшуваного залишку — річна сума амортизації визначається шляхом множення річного відсотка амортизації на залишкову вартість об’єкта: На = 1- n√(ліквідаційна вартість/первісна вартість) = 1-n√(2000/20000), де На – річна норма амортизації n - роки Таблиця 1.19 — Розрахунок амортизації, зносу та балансової вартості при застосуванні методу зменшуваного залишку, грн.
3. Прискорений метод нарахування амортизації — відрізняється від прямолінійного тим, що нараховується амортизація на залишкову вартість об’єкта, при цьому сума амортизації збільшується на 2: Ао = 2*На*Балансову вартість. Приклад: Первісна вартість — 20 000грн., Термін експлуатації — 4 роки, Ліквідаційна вартість — 2000 грн. Таблиця 1.20 — Розрахунок амортизації, зносу та балансової вартості при застосуванні прискореного методу амортизації, грн.
На — річна норма амортизації, розрахована при прямолінійному методі амортизації. 4. Метод суми чисел (кумулятивний) метод — це метод, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується на кумулятивний коефіцієнт. Кумулятивний коефіцієнт розраховується розподілом кількості років, що залишаються до кінця терміну використання об’єкта, на суму числа років його корисного використання. Приклад. Термін експлуатації об’єкта — 4 роки, Первісна вартість — 20000 грн. Ао = (Термін експлуатації/ Сума чисел років) х Первісна вартість об’єкта. Розрахунок кумулятивного коефіцієнта: До1 = 4/(1+2+3+4) = 0,4, До2 = 3/(1+2+3+4) = 0,3, До3 = 2/(1+2+3+4) = 0,2, До4 = 1/(1+2+3+4) = 0,1. Таблиця 1.21 — Розрахунок амортизації, зносу та балансової вартості при застосуванні кумулятивного методу амортизації, грн.
5. Виробничий метод — полягає в розрахунку місячної суми амортизації як добуток фактичного місячного обсягу продукції і виробничої ставки амортизації. Виробнича ставка амортизації розраховується розподілом вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виконати за допомогою об’єкта основних засобів. Ао = Фактичний обсяг виробництва продукції за місяць * (залишкова вартість об’єкта основних засобів / обсяг виробництва). Приклад: Первісна вартість = 20000грн. Ліквідаційна вартість = 2000грн. Обсяг виробництва = 200000грн. Обсяг виробництва за період 1 місяць = 50000грн. 2 місяць = 80000грн. 3 місяць = 50000грн. 4 місяць = 20000грн. Ао = 50000*(20000-2000)/200000 = 4500грн. Таблиця 1.22 — Розрахунок амортизації, зносу та балансової вартості при застосуванні виробничого методу амортизації, грн.
6. Податковий метод — річна сума амортизації за звітний періодБ визначається за формулою Б = Б(п-1) + Н(п-1) - В(п-1) – А(п-1), де: Б(п-1) — балансова вартість на початок попереднього періоду; В(п-1) — вибуття основних фондів за попередній звітний період; Н(п-1) — надходження основних фондів за попередній звітний період; А(п-1) — нарахована амортизація за попередній звітний період. Нарахована за місяць амортизація відображається у бухгалтерському обліку записами (табл. 1.23). Таблиця 1.23 — облік амортизації основних засобів
Облік інших необоротних матеріальних активів Інші необоротні матеріальні активи — це активи, що мають матеріальну форму, знаходяться в експлуатації більше ніж один рік, поступово зношуються і передають свою вартість на продукт роботи чи послуги. Інші необоротні матеріальні активи класифікують на такі групи: - бібліотечні фонди; - малоцінні необоротні матеріальні активи; - тимчасові (нетитульні) споруди; - природні ресурси; - інвентарна тара; - предмети прокату; - інші необоротні матеріальні активи. Від основних засобів малоцінні необоротні матеріальні активи відрізняються тільки вартістю. Гранична вартість для класифікації необоротних матеріальних активів встановлюється підприємством самостійно у наказі про облікову політику. Визнання необоротних матеріальних активів Методологічні засади формування інформації П(С)БО 7 розповсюджуються на облік інших необоротних матеріальних активів. Критерії визнання інших необоротних активів аналогічні критеріям визнання, що застосовуються для всіх активів: G - існує ймовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з використанням цього об’єкта; G - його вартість може бути достовірно визначена. У бухгалтерському обліку необоротні матеріальні активи відображають за первісною вартістю, тобто за фактичними витратами на їх придбання, виготовлення, спорудження і обліковуються на рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи». Цей рахунок використовують для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух необоротних матеріальних активів, що не відображені на рахунку 10 «Основні засоби». За дебетом рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи» відображається надходження придбаних, безоплатно отриманих інших необоротних матеріальних активів, сума затрат, пов’язаних з поліпшенням об’єкта, сума дооцінки вартості об’єкта необоротних матеріальних активів. Аналітичний облік інших необоротних матеріальних активів ведуть по кожному об’єкту цих активів. Особливість окремих груп інших необоротних матеріальних активів (бібліотечний фонд, природні ресурси, предмети прокату) обумовлює використання відмінних від основних засобів методів нарахування зносу, а саме: прямолінійним і виробничим способами. Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів і бібліотечних фондів може нараховуватися у першому місяці використання об’єкта в розмірі 50% вартості, а решта в місяці списання з балансу, або в розмірі 100% вартості в першому місяці його використання. Кореспонденція рахунків по обліку інших необоротних матеріальних активів наведена в табл. 1.24. Таблиця 1.24 — Господарські операції з іншими
Запитання для контролю засвоєння знань
1.6. Облік нематеріальних активів Нормативні документи: Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»; План рахунків бухгалтерського обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України 30.11.99 №291; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затверджене 31.03.99 №87; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №4 «Звіт про рух коштів» 31.03.99 №87; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №6 «Виправлення помилок і змін у фінансовій звітності» 28.05.99 №137; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Нематеріальні активи» від 18.10.1999р. № 242; Інструкція про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, коштів, документів, розрахунків від 11.08.94 №69; Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.95 №88; Наказ Міністерства статистики України про затвердження типових форм первинного обліку №352 від 29.12.95; Порядок визначення розмірів збитку від розкрадань, нестачі, знищення матеріальних цінностей від 22.10.96 №116; Наказ Міністерства фінансів України. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів №561 від 30 вересня 2003р. Терміни та визначення Активний ринок – ринок, якому притаманні такі умови: предмети, що продаються і купуються на цьому ринку, є однорідними; у будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і покупців; інформація про ринкові ціни є загальнодоступною. Група нематеріальних активів — сукупність однотипних за призначенням та умовами використання нематеріальних активів. Нематеріальний актив — актив, що не має матеріальної форми, може бути ідентифікований і утримується на підприємствах з метою використання протягом більше одного року (чи одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду, тобто це довгострокові вкладення в об’єкти права власності, що не мають матеріально-речовинної форми, але мають вартість і здатність приносити дохід. Визнання нематеріальних активів Облік нематеріальних активів здійснюють відповідно до П(С)БО 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року № 242. Норми стандарту поширюються на підприємства усіх форм власності, крім бюджетних. Норми стандарту стосуються всіх нематеріальних активів, за винятком гудвілу, що виникає в результаті об’єднання підприємств. Його відображення в обліку здійснюється за П(С)БО 19 «Об’єднання підприємств». У бухгалтерському обліку нематеріальні активи обліковуються по кожному об’єкту на таких субрахунках: 121 «Право користування природними ресурсами»; 122 «Право користування майном»; 123 «Права на знаки для товарів і послуг»; 124 «Права на об’єкти промислової власності»; 125 «Авторські й суміжні з ними права»; 126 «Гудвіл»; 127 «Інші нематеріальні активи». Придбаний чи отриманий нематеріальний актив відображається в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов’язаних з його використанням і його вартість може бути вірогідно визначена. У разі придбання або одержання нематеріальних активів первісною вартістю, за якою він буде оприбуткований, вважається ціна придбання, яка включає: мита, непрямі невідшкодовані податки і витрати, пов’язані з придбанням та доведенням нематеріальних активів до стану, придатного до використання. У разі придбання нематеріальних активів за рахунок кредиту банку первісна вартість відбивається в сумі кредиту, що не включає відсотки по ньому. Якщо нематеріальний актив обмінюється на подібний об’єкт, то первісною вартістю буде залишкова вартість переданого об’єкта, якщо залишкова вартість більше справедливої — то первісна вартість дорівнює справедливій вартості з включенням різниці у фінансові результати (витрати) звітного періоду. У результаті обміну на неподібний об’єкт первісною вартістю буде справедлива вартість переданого нематеріального активу, збільшена (зменшена) на суму коштів, отриманих (сплачених) при обміні. При безкоштовній передачі первісною вартістю є їхня справедлива вартість, при внесенні в статутний фонд — справедлива вартість основних засобів. При об’єднанні підприємств — справедлива вартість. Якщо нематеріальні активи створюються на підприємстві, то первісна вартість включає прямі витрати на оплату праці, матеріальні витрати, пов’язані із створенням нематеріального активу і приведенням його в робочий стан (див. схему):
Облік можливих змін у первісній вартості нематеріального активу
У бухгалтерському обліку операції з нематеріальними активами відображається такими записами (табл. 1.25): Таблиця 1.25 — Облік надходження нематеріальних активів
Амортизація нематеріальних активів Відбувається протягом терміну їх корисного використання нематеріального активу, але не більше 20 років. Підприємство самостійно вибирає метод нарахування амортизації, виходячи з умов одержання майбутніх економічних вигод, якщо такі умови визначити неможливо, то застосовується прямолінійний метод. Нарахування амортизації проводиться за повні місяці так само, як і для основних засобів. Термін корисного використання нематеріальних активів може бути переглянутий підприємством наприкінці звітного періоду, якщо очікується істотне зменшення їх корисності. Переоцінка нематеріальних активів Сума дооцінки залишкової вартості об’єкта нематеріальних активів відображається у складі іншого додаткового капіталу, а сума уцінки — у складі витрат звітного періоду (табл. 1.26). Таблиця 1.26 — Переоцінка нематеріальних активів
У подальшому переоцінка нематеріальних активів відбувається за наведеною нижче схемою:
Подальша переоцінка нематеріальних активів При зменшенні корисності нематеріальних активів втрати від зменшення корисності об’єкта включаються до складу витрат звітного періоду з одночасним збільшенням його зносу. Суми відтворення корисності об’єкта нематеріальних активів, але не більше ніж суми попереднього зменшення корисності визнаються доходом і одночасно зменшується сума зносу. Вибуття нематеріальних активів може відбуватися шляхом продажу, безоплатної передачі, обміну (на подібні й неподібні) та неможливості одержання у подальшому економічних вигод від використання (табл. 1.27). Таблиця 1.27 — Вибуття нематеріальних активів
При вибутті раніше переоцінених об’єктів перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості об’єкта включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу. Запитання для контролю засвоєння знань
1.7. Запаси Нормативні документи: П(С)БО 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999р. № 246; Типова інструкція про порядок списання будинків, що прийшли в непридатність, споруд, машин, устаткування, транспортних засобів та іншого майна стосовного основних фондів, затверджена Міністерством фінансів СРСР 1.07.1985 №10; Положення «Про порядок збору і здачі відходів і брухту дорогоцінних металів» від 23.06.94 №54/11/161/91/15; Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88; Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»; План рахунків бухгалтерського обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України 30.11.99 №291; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №6 «Виправлення помилок і змін у фінансовій звітності» 28.05.99 №137; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Нематеріальні активи» від 18.10.1999р. №242; Інструкція про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, коштів, документів, розрахунків від 11.08.94 №69; Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку від 24.05.95 №88; Наказ Міністерства статистики України про затвердження типових форм первинного обліку №352 від 29.12.95; Порядок визначення розмірів збитку від розкрадань, нестачі, знищення матеріальних цінностей від 22.10.96 №116. Терміни і визначення Запаси — це активи, які: утримуються для подальшого продажу при умовах звичайної господарської діяльності; знаходяться у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт і наданні послуг, а також управлінні підприємством. Чиста вартість реалізації — очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням витрат на завершення їх виробництва і реалізацію. Загальна характеристика і класифікація запасів До оборотних активів відносяться кошти і їхні еквіваленти, а також інші активи, призначені для реалізації і споживання протягом операційного циклу (або 12 місяців з дати балансу). Всі інші активи, що не є оборотними, відносяться до необоротних активів, тобто термін їхнього відображення в балансі перевищує 12 місяців або більше нормального операційного циклу. В основу такого розподілу активів покладений часовий критерій, термін, протягом якого активи повинні бути реалізовані чи використані в господарській діяльності підприємства. Вартісного критерію розподілу активів на оборотні й необоротні ПБО не передбачено. Підприємство самостійно здійснює розподіл активів на оборотні й необоротні, виходячи з часового критерію. Облік запасів у обліку проводиться згідно з ПБО 9 «Запаси», який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999р. №246. Умовами визнання (відображення в балансі) придбаних або отриманих запасів є (див. схему):
Умови визнання запасів
Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство одержить в майбутньому економічні вигоди, пов’язані з їх використанням, і їхня вартість може бути вірогідно визначена. Відповідно до ПБО 9 запаси — це активи, що: призначені для подальшого продажу; знаходяться у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; призначені для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт і наданні послуг. Термін «запаси» аналогічний уживаному раніше терміну «товарно-матеріальні цінності». Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їхнє найменування чи однорідна група (див. схему):
Структура запасів
Норми П(С)БО 9 не поширюються на такі роботи: а) незавершені роботи з будівельних контрактів; б) фінансові активи; в) молодняк тварин і продукцію сільського й лісового господарства. Для узагальнення інформації про наявність і рух приналежних підприємству запасів Планом рахунків передбачений 2-й клас, що містить в собі наступні рахунки і субрахунки: 201 «Сировина і матеріали»; 202 «Покупні напівфабрикати і комплектуючі вироби»; 203 «Паливо»; 204 «тара і тарні матеріали»; 205 «будівельні матеріали»; 206 «матеріали, передані в переробку»; 207 «запасні частини»; 208 «матеріали сільськогосподарського призначення»; 209 «інші матеріали»; 22 «малоцінні й швидкозношувані предмети»; 23 «виробництво»; 24 «брак у виробництві»; 25 «напівфабрикати»; 26 «готова продукція»; 27 «продукція сільськогосподарського виробництва» 28 «товари»: 281 «товари на складі»; 282 «товари в торгівлі»; 283 «товари на комісії»; 284 «тара під товарами»; 285 «торгова націнка». Облік надходження запасів Одним з основних принципів ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є принцип обачності, відповідно до якого методи оцінки запасів, застосовувані в бухгалтерському обліку, не повинні допускати завищеної оцінки активів і доходів підприємства. Відповідно до цього принципу відображення запасів у бухгалтерському обліку повинне відбуватися за меншою з двох вартостей — за первісною вартістю чи за чистою вартістю реалізації. Цей принцип випливає з того, що відповідно до П(С)БО балансова вартість запасів не повинна перевищувати надходження коштів, які очікують одержати від їхнього продажу. Запаси на підприємстві можуть надходити в результаті: придбання за плату; виготовлення власними силами; внесення в статутний фонд; безоплатного одержання; обміну (на подібні й неподібні). Запаси, що надійшли, зараховуються на баланс за первісною вартістю. Придбання запасів за плату Первісною вартістю таких запасів буде собівартість запасів, що включає наступні складові: - суму, що сплачується за договором з постачальником; - суму, що сплачується за інформаційне, посередницьке сприяння, а також за послуги в зв’язку з придбанням цих запасів; - ввізне мито; - непрямі податки у зв’язку з придбанням запасів, не відшкодовані підприємству; - витрати на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи; - страхування ризиків; - інші витрати, пов’язані з придбанням запасів, а також доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання. До первісної вартості не включається: - наднормативний збиток і нестача запасів; - відсотки за користування позиками; - витрати на збут і загальногосподарські витрати, що безпосередньо не зв’язані з придбанням і доставкою запасів, доведенням їх до стану, придатного до використання. Кореспонденція рахунків при придбанні запасів відображається записом (табл. 1.28). Таблиця 1.28 — Придбання запасів
(перша подія – одержані матеріали)
Виготовлення запасів власними силами Первісна вартість запасів, що виготовлені власними силами, являє собою виробничу собівартість, що визначаться за П(С)БО 16 «Витрати». Відповідно до цього у виробничу собівартість включаються: - прямі витрати на оплату праці; - прямі матеріальні витрати; - інші прямі витрати. Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості встановлюється підприємством. В обліку операцій по надходженню запасів, зроблених власними силами, відбиваються наступні проводки (табл. 1.29): Таблиця 1.29 — Надходження запасів, зроблених власними силами
Внесення запасів до статутного фонду Первісною вартістю запасів, внесених до статутного фонду підприємства, є погоджена засновниками справедлива вартість. У стандарті визначення справедливої вартості не наводиться. Виходячи з практики обліку, така оцінка найбільш схожа з поняттям експертної оцінки і звичайної ціни в оподаткуванні. Що стосується справедливої вартості запасів, внесених до статутного фонду, то в якості такої може бути прийнята вартість, зафіксована у статутних документах. Внесення запасів до статутного фонду підприємства супроводжується такими записами (табл. 1.30): Таблиця 1.30
Безоплатна передача Первісна вартість запасів, отриманих підприємством безоплатно, відповідає їхній справедливій вартості. При цьому робиться запис: Дебет рахунків обліку запасів. Кредит рахунків доходу. Обмін запасів Первісна вартість одиниці запасів, отриманих у результаті обміну, залежить від того, обмін якими (подібними чи неподібними) активами має місце. Первісною вартістю запасів, придбаних у результаті обміну на подібні, є балансова вартість переданих запасів. Якщо балансова вартість переданих запасів перевищує справедливу вартість, то первісною вартістю отриманих запасів є справедлива вартість. Різниця між балансовою і справедливою вартістю включається до складу витрат звітного періоду. Первісною вартістю запасів, придбаних в обмін на неподібні, є справедлива вартість отриманих запасів, збільшена (зменшена) на суму грошових коштів чи їх еквівалентів, передану (отриману) в результаті обміну. Сума доходу визначається за справедливою вартістю активу, зменшеною (збільшеною) на суму відповідно переданих чи отриманих коштів або їх еквівалентів. У бухгалтерському обліку обмін запасами відображається такими записами (табл. 1.31): Таблиця 1.31 — Обмін запасів (перша подія — одержання матеріалу)
* наводиться бартер з неподібними активами Оцінка запасів Як правило, запаси в обліку відбиваються за первісною вартістю. Але зустрічаються ситуації, коли реальна вартість внаслідок пошкодження, старіння буває менше первісної вартості. Відповідно до ПБО такі запаси повинні бути відбиті за вартістю, що не перевищує суму, яка очікується від їхнього продажу, тобто за чистою вартістю реалізації. Під чистою вартістю реалізації запасів розуміють очікувану ціну реалізації в умовах звичайної діяльності. Вона визначається на індивідуальній основі по кожній одиниці запасів шляхом вирахування з очікуваної ціни продажу очікуваних витрат на виробництво і збут, тобто це ціна, за якою запаси можуть бути реалізовані в даний момент. Придбані або виготовлені запаси зараховуються на баланс за їхньою первісною вартістю (див. схему).
Визначення первісної вартості запасів залежно від шляху їх отримання
Зниження первісної вартості запасів до чистої вартості реалізації, по суті, є уцінка первісної вартості. Уцінка і дооцінка запасів Уцінка запасів здійснюється тільки в одному випадку, якщо запаси втратили очікувані економічні вигоди. У зв’язку з таким трактуванням уцінки наказом Міністерства фінансів і економіки від 15.12.1999 №149/300 були внесені відповідні зміни і доповнення в «Положення про порядок уцінки і реалізації залежалої продукції з групи товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення». Відповідно до нової редакції положення уцінка проводиться на виробничих і торгових підприємствах і в організаціях за рішенням керівника (власника) у випадках, якщо: продукція залежалася, тобто не має збуту більше трьох місяців і не має попиту; товари чи продукція утратили свої первісні якості. Не підлягають уцінці товари і продукція, оформлені в заставу, що знаходяться в резерві чи на відповідальному збереженні. У бухгалтерському обліку сума уцінки списується на витрати звітного періоду. Якщо відбулася оцінка запасів за чистою вартістю реалізації, то в кожному наступному звітному періоді чиста вартість реалізації буде переглядатися. Якщо в звітному періоді чиста вартість реалізації раніше уцінених запасів збільшується, то на суму збільшення (але не більше суми попереднього зменшення) у бухгалтерському обліку сторнується запис про попереднє зменшення вартості цих запасів. Слід зазначити, що національні стандарти не містять опису механізму сторнурування. У розумінні вітчизняного бухгалтера сторно означає надлишок неправильно нарахованої суми. При цьому на неправильно відбиту суму робиться такий же запис, як і раніше, тільки червоним кольором, що означає, що сума в обліку проходить зі знаком “-» і тим самим виправляє раніше зроблений неправильний запис. З погляду стандартів сторнування припускає коригування суми шляхом віднесення на доходи (витрати) звітного періоду. Подальше відображення вартості запасів у фінансовій звітності відбувається за найменшою з двох оцінок (див. схему):
Подальше відображення запасів у фінансовій звітності Облік вибуття запасів Вибуття запасів може відбуватися при застосуванні таких методів списання:
Вибір методу списання запасів
Перші чотири методи застосовувалися в бухгалтерському обліку до введення Національних стандартів, а останні два є новими, вони широко використовуються в міжнародній практиці обліку. Для всіх одиниць обліку запасів, які мають однакове призначення і однакові умови використання, застосовується тільки один з перелічених методів. Метод ідентифікованої собівартості За ідентифікованою собівартістю оцінюються запаси, що відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, що не заміняють один одного. Суть методу — вартість запасів, які вибули, визначається окремо по кожній одиниці, тобто одиниця запасів вибуває за тією ж вартістю, за якою вона була оприбуткована при надходженні (табл. 1.32).
Таблиця 1.32 — Розрахунок оцінки запасів за методом ідентифікаційної собівартості
Метод середньозваженої собівартості Такий метод зручний для підприємств, які мають велику кількість запасів різноманітної номенклатури. Оскільки в ході господарської діяльності вартість того самого виду запасів коливається, то по кожній одиниці запасів визначається середньозважена величина. Середньозважену собівартість одиниці запасів розраховують шляхом співвідношення вартості залишку запасів на початок місяця і вартості запасів, що надійшли в звітному місяці, до сумарної кількості одиниць певного виду запасів на початок місяця та кількості одиниць запасів певного виду, що надійшли протягом місяця (табл. 1.33).
Таблиця 1.33 — Розрахунок оцінки запасів
Розрахунок середньозваженої собівартості
грн. Метод нормативних витрат Цей метод застосовують при оцінці матеріальних витрат у складі незавершеного виробництва і готової продукції. Собівартість запасів, які вибули, визначається за нормами витрат на одиницю продукції (робіт, послуг). Норми витрат встановлюються підприємством самостійно. Для того, щоб нормативні витрати і ціни були максимально наближені до фактичних, вони постійно переглядаються з періодичністю одного разу на місяць. Метод ціни продажів Оцінка за цінами продажів заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього відсотка торгової націнки на товари. Собівартість визначається як різниця між продажною чи роздрібною ціною і сумою торгової націнки на ці товари. Сума торгової націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної (роздрібної) вартості на середній відсоток торгової націнки. Середній відсоток визначається розподілом суми залишку торгових націнок на початок місяця і торгових націнок товарів, які надійшли в звітному місяці, на суму продажної вартості залишку на початок місяця і продажної вартості отриманих товарів у звітному місяці: Ср = Сп –Тн , де Сп — продажна (роздрібна) вартість товарів; Тн — торгова націнка на реалізований товар Тн = Сп х Втн;
Тнпп + Тнп Втн = ------------------------, Зпм + О де Втв — середній відсоток торгової націнки; Тнпп — залишок торгової націнки на початок періоду; Тнп — торгова націнка по одержаних у звітному місяці товарах; Зпм — залишок вартості товару на початок звітного періоду; О — продажна вартість одержаних у звітному місяці товарів. Метод ФІФО Оцінка за методом ФІФО означає — першим надійшов, першим списався. Ґрунтується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надійшли на підприємство. При цьому вартість залишку запасів на кінець місяця, визначається за собівартістю останніх за часом надходження запасів (табл. 1.34). Таблиця 1.34 — Розрахунок оцінки запасів за методом ФІФО
Метод ЛІФО Оцінка запасів базується на припущенні, що запаси використовуються в послідовності, протилежній надходженню на підприємство, тобто першими вибувають ті запаси, які придбані останніми. У результаті на кінець періоду залишаються запаси, придбані першими, тобто оцінка занижена. З погляду оцінки, першими вибувають запаси, що оцінюються за собівартістю останніх за часом надходжень. Залежно від обраного методу списання запасів на витрати підприємства в кожному випадку будуть списані різні суми (табл. 1.35). Таблиця 1.35 — Розрахунок оцінки запасів за методом ЛІФО
Відпуск запасів у виробництво Вартість відпущених у виробництво запасів відноситься на витрати звітного періоду. Для узагальнення інформації про витрати підприємства застосовуються рахунки 8 і 9 класу. Рахунок 8-го класу призначений для обліку витрат за елементами, а 9-го — збирається інформація про витрати всіх видів діяльності. Вартість запасів, відпущених у виробництво, включається до складу матеріальних витрат підприємства і враховується на рахунку 80 «Матеріальні витрати». По Дт цього рахунка відбивається сума визнаних матеріальних витрат, які відразу списуються з цього рахунка по напрямках витрат, а саме в Дт рахунка 23 «Виробництво» в сумі прямих матеріальних витрат, що включаються у виробничу собівартість продукції. Продаж запасів Відповідно до П(С)БО методика визначення фінансового результату від реалізації полягає в наступному: по Кт рахунка 70 «Доходи від реалізації» відбиваються суми доходу від реалізації з урахуванням ПДВ, причому дохід у бухгалтерському обліку виникає в момент відвантаження товарно-матеріальних цінностей і підписання акта про виконані роботи. Обмін запасами З метою обміну активи підрозділяються на подібні й неподібні. Подібні — це активи, що мають функціонально однакове призначення і однакову справедливу вартість. Неподібні — це активи, що мають різне функціональне призначення і різну справедливу вартість. Первісна вартість одиниці запасів, придбаних в обмін на подібні, дорівнює балансовій вартості переданих запасів. При обміні подібними запасами не визнається дохід і не визначається фінансовий результат. Первісна вартість одиниці запасів, придбаних в обмін на неподібні, дорівнює справедливій вартості отриманих запасів (табл. 1.36).
Таблиця 1.36 — Обмін неподібними запасами
Безоплатна передача запасів Безоплатна передача товарів супроводжується такими записами (табл.1.37). Таблиця 1.37 — Безоплатна передача товарів
Відповідно до ПБО, МШП відносяться малоцінні швидкозношувальні предмети терміном використання менше одного року чи нормального операційного циклу, якщо він більше року. Вартісний критерій стандартом не встановлений. Первинні документи та документальне оформлення операцій Операції, пов’язані з рухом матеріальних цінностей, оформляють первинними документами типової форми, що затверджені наказом Міністерства статистики України від 21.06.96 №193. Усі матеріальні цінності, які прибули на підприємство, повинні бути вчасно оприбутковані, а також зареєстровані в журналі обліку прибулих вантажів (типова форма М-1). Матеріали, що надійшли на склад підприємства, підлягають ретельній перевірці на відповідність їхньому асортименту, кількості, вазі, обсягу і якості, зазначених у супровідних документах. Приймання та оприбуткування матеріалів і тари під матеріалами, що надходять від постачальників, оформляють шляхом складання прибутковим ордером за типовою формою М-4, що виписується на підставі розрахункових та інших супровідних документів постачальника. Прибуткові ордери повинні виписуватися на фактично прийняту кількість цінностей. У разі невідповідності матеріалів, що надійшли, їхньому асортименту, якості й кількості, що зазначені в документах постачальника, складається акт за формою М-7 (акт приймання матеріалів). Наявність такого акта виключає необхідність складання прибуткового ордера. Передача дільницями або цехами на склад матеріальних цінностей оформляється шляхом виписки накладної-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів за типовою формою М-11. За цією ж формою здійснюється приймання відходів від виробництва продукції, а також браку від ліквідації основних засобів. Відпуск матеріальних цінностей зі складу проводять матеріально-відповідальні особи. Під відпуском сировини, матеріалів, палива та ін. у виробництво розуміється відпуск їх для виготовлення продукції і на ремонтні та господарські потреби. Матеріали у виробництво відпускаються на підставі попередньо встановлених меж, виходячи з видаткових нормативів, обсягу виробництва продукції і перехідних невитрачених залишків матеріалів до початку місяця. Відпуск матеріалів, систематично споживаних при виготовленні продукції, оформляється лімітно-забірними картами за типовою формою М-8 і М-9, що виписуються на один чи кілька номенклатурних номерів матеріалів терміном на один місяць (квартал). При відпуску матеріалів у виробництво, потреба в яких виникає періодично, виписуються накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів за типовою формою М-11. Понадграничний відпуск матеріалів у виробництво оформляється випискою спеціального акта вимоги на заміну чи додатковий відпуск матеріалів за формою М-10. До понадграничний — це такий відпуск, що виникає при перевиконанні виробничої програми, на покриття перевитрат і відшкодування браку. Понадграничний відпуск здійснюється тільки з дозволу керівника підприємства. Переміщення матеріалів з одного складу на інший оформляється накладною-вимогою М-11. Таким же первинним документом оформляється відпуск матеріалів на сторону, але у випадку перевезення вантажів автотранспортом замість накладної-вимоги на відпуск виписується товарно-транспортна накладна 1-ТН. Підставою для відпуску матеріалів на сторону є належним чином оформлений договір, а також доручення на одержання цінностей, оформлене у встановленому порядку. Одним з найбільш прогресивних і раціональних методів організації аналітичного обліку матеріальних цінностей є оперативно-бухгалтерський, рекомендований Положенням з обліку матеріалів на підприємствах і будівництвах, затвердженим Міністерством фінансів СРСР 30.04.1974. При цьому методі основою є сортовий кількісний облік матеріалів, що ведеться безпосередньо матеріально-відповідальною особою (постачальником) у картках складського обліку за формою М-12. Синтетичний облік руху матеріальних цінностей у грошовому вираженні здійснюється на відповідних синтетичних рахунках запасів, а всередині них по субрахунках, складам (матеріально-відповідальною особою) і групам матеріалів. Така організація обліку дозволяє забезпечити дублювання облікових записів на складах і в бухгалтерії. Етапи організації обліку матеріалів На кожну номенклатурну облікову позицію матеріалів на складі відкривається окрема картка складського обліку. На підставі первинних документів (прибуткових ордерів, акта приймання, лімітно-забірних карт, накладних, товарно-транспортних накладних) матеріально-відповідальна особа робить запис про надходження і витрату матеріалів у картках складського обліку в день здійснення операції і щодня виводить залишок матеріалів. Бухгалтер зобов’язаний систематично, не рідше одного разу на тиждень (декаду) перевіряти правильність оформлення первинних документів про надходження і витрату матеріалів і своєчасність запису складського обліку. Перевірку записів і виведених комірником залишків бухгалтер підтверджує своїм підписом у відповідному рядку складської картки. Одночасно проводиться приймання-здача первинних документів, що оформляються спеціальним реєстром за типовою формою М-13. Лімітні картки здаються на склад в міру використання ліміту. Взаємозв’язок складського сортового обліку з даними бухгалтерського обліку контролюється за допомогою відомості або в книзі обліку залишків матеріалів на складі за типовою формою М-14. Вона відкривається бухгалтером на один рік по кожному складу. В неї матеріально-відповідальна особа з карток складського обліку переносить кількісні залишки на початок нового місяця. Щомісяця кількісні залишки по відомостях збільшуються на прийняті облікові ціни. Підсумкові дані підраховують по окремих групах матеріалів, рахунках і субрахунках. Первісні документи, що надійшли зі складу, після перевірки таксуються і групуються по складах і облікових групах матеріалів для складання групових накопичувальних відомостей окремо по приходу і витраті матеріальних цінностей. Виведені у відомостях залишки в грошовому вираженні повинні бути зіставлені по кожному синтетичному рахунку з аналітичними даними, наведеними в накопичувальній відомості чи групових відомостях синтетичного обліку. Тотожність цих даних служить підтвердженням правильності ведення аналітичного обліку матеріалів. Основні правила документального оформлення операцій по оприбуткуванню матеріальних цінностей, що залишаються у результаті ліквідації основних засобів відбиті в «типовій інструкції про порядок списання будинків, які прийшли в непридатність, споруд, машин, устаткування, транспортних засобів та іншого майна стосовного до основних фондів», затвердженій Міністерством фінансів СРСР 1.07.1985 №100. Слід мати на увазі, що відповідно до постанови Верховної Ради України «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР» від 12.09.1991 №1545 – XII, ці документи діють у частині, що не суперечить чинному законодавству. Оприбуткування товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) Після ліквідації основних засобів чи списання малоцінних необоротних активів у розпорядженні підприємства можуть залишатися різні матеріальні цінності, які обов’язково повинні бути зараховані на баланс підприємства. Операції з оприбуткування ТМЦ, отриманих у результаті ліквідації як і будь-які господарські операції, відбиваються відповідно до Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 24.05.95 №88. Основні правила організації і документального оформлення по оприбуткуванню матеріальних цінностей, отриманих у результаті ліквідації, відбиті в типовій інструкції «Про порядок списання будинків, що прийшли в непридатність, споруд, машин і устаткування, транспортних засобів і іншого майна, що відноситься до основних засобів», затвердженій Міністерством фінансів СРСР від 1.07.85 №100, а після списання малоцінних швидкозношуваних предметів у Інструкції «Малоцінні і швидкозношувані предмети», затвердженій Міністерством фінансів СРСР від 18.10.79 №166. Визначення можливості використання окремих вузлів, деталей, матеріалів, списаних об’єктів, а також їхня оцінка проводяться постійнодіючою комісією на підприємстві. Такі комісії створюються наказом керівника підприємства для визначення приналежності об’єкта основних засобів чи неможливості проведення їхнього відновлення та ремонту. До складу комісії входять: головний інженер або заступник керівника підприємства, який є головою комісії; начальник відповідного структурного підрозділу; головний бухгалтер або його заступник; матеріально-відповідальні особи, на яких покладена відповідальність за схоронність основних засобів. Оприбуткування матеріальних цінностей проводиться на підставі акта приймання матеріальних цінностей, що може складатися в довільній формі на підставі типової форми М-7, затвердженій Міністерством статистики України від 21.06.96 №193. Дані про надходження матеріальних цінностей від списання об’єкта на підставі акта приймання матеріальних цінностей наведені на зворотній стороні форми ОЗ-3 (акт на списання основних засобів) чи на 4-й сторінці ОЗ-4 (акт на списання автотранспортних засобів). Можливість використання або реалізації матеріалів, отриманих від списання малоцінних необоротних активів, визначається постійно діючою комісією. Вона робить огляд предметів, установлює їхню непридатність до відновлення і оформляє необхідну документацію на списання. Малоцінні необоротні активи, визнані непридатними, здають на спеціальний склад для утилізації в міру надходження актів на списання. При цьому застосовується форма МШ-8 — акт на списання, затверджений Міністерством статистики України 22.05.96 №145. Акт за формою МШ-8 складають в одному примірнику на основі разових актів форми МШ-4 — вибуття малоцінних швидкозношуваних предметів, що до них додаються. Якщо комісія прийняла рішення про можливість використання утилю від списання малоцінних матеріальних активів, то він підлягає оприбуткуванню. Утиль, що не може бути використаний, за рішенням комісії підлягає знищенню. Усі деталі, вузли, агрегати розібраного і демонтованого устаткування, придатні для інших машин, а також інші матеріальні цінності, отримані від ліквідації, оприбутковуються на відповідні рахунки бухгалтерського обліку, на яких враховуються ці цінності, а деталі, матеріали та інші цінності, не придатні для використання оприбутковуються як відходи, утиль, брухт з наступною реалізацією відповідним організаціям. Матеріали, що залишаються від списання, оприбутковуються на рахунки запасів як поворотна сировина. Деталі і вузли списаних основних засобів і малоцінних необоротних активів, які містять дорогоцінні метали і камені, підлягають здачі спеціальним підприємствам України, які здійснюють прийом і переробку відходів і брухту і мають відповідну ліцензію. Списання з балансу таких деталей проводиться відповідно до Положення «Про порядок збору і здачі відходів і брухту дорогоцінних металів» від 23.06.94 №54/11/161/91/15 таким чином (табл. 1.38). Таблиця 1.38 — Облік матеріалів, що залишаються
Облік товарів Товарами називаються товарно-матеріальні цінності, придбані і збережені для подальших продажів. На рахунку 28 «Товари» ведуть облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство для продажу. Цей рахунок використовують в основному збутові, торговельні, заготівельні підприємства й організації, а також підприємства громадського харчування. Постачальницькі, збутові й торговельні організації на рахунку 28 «Товари» ведуть облік покупної тари і тари власного виробництва, крім інвентарної. На субрахунку 281 «Товари на складі» ведуть облік руху і наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових і розподільних базах, складах. На субрахунку 282 «Товари в торгівлі» ведуть облік наявності товарів, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгівлі. На субрахунку 283 «Товари на комісії» відбиваються товари, передані в торгівлю і по яких не передбачається перехід права власності на товар. На субрахунку 284 «Тара під товарами» відбивається облік наявності й руху тари під товарами і порожньою тарою. Торговельні підприємства можуть вести облік тари по середніх облікових цінах, що диференційовані за видами. Різниця між цінами придбання і середніх облікових цін на тару відносяться на субрахунок 285 «Торгова націнка». На цьому рахунку торговельні, постачальницькі й збутові підприємства при веденні обліку за продажними цінами відображають торгові націнки на товари, тобто різницю між покупною і продажною (роздрібною) вартістю товару. По кредиту рахунка 285 «Торгова націнка» відбивається збільшення суми торгових націнок, а по дебету — її списання. Списання по розрахунках суми торгової націнки на реалізовані товари відбивається по дебету рахунка 285 «Торгова націнка» і кредиту рахунків 281 «Товари на складі», 282 «Товари в торгівлі». У звітність включається згорнуте по всіх субрахунках сальдо рахунка 28 «Товари». На підприємствах роздрібної торгівлі і громадського харчування сума витрат на залишок товару розраховується по середньому відсотку транспортних витрат у такому порядку: 1) сума транспортних витрат на залишок товару на початок звітного місяця додається до суми транспортних витрат за звітний місяць; 2) до вартості товарів, реалізованих за звітний місяць, додається вартість залишку товару на кінець звітного місяця; 3) сума транспортних витрат розподіляється на вартість товарних запасів і в підсумку визначається середній відсоток транспортних витрат у загальній вартості товару. Сума витрат, що доводиться на залишок товару на кінець місяця, визначається як добуток залишку товару на кінець місяця на середній відсоток транспортних витрат. На підприємствах роздрібної торгівлі товари приймають за товарно-транспортними накладними та рахунками-фактурами. Оприбуткування товарів проводиться в день їх надходження. На підставі прибуткових і видаткових документів матеріально-відповідальна особа складає товарний звіт, що здається у встановлений термін у бухгалтерію. Облік суми нестач, псування і втрат Після проведення на підприємстві інвентаризації, тобто звірення фактичного й облікового залишків можуть бути виявлені нестачі, надлишки. У випадку, якщо фактичний залишок основних фондів виробничих запасів виявляється менше, ніж залишок, зафіксований в обліку, і коли при прийманні товарів їхня кількість і якість не відповідають даним, зазначеним у супровідних документах постачальника, значить має місце нестача, що повинна бути зафіксована в обліку. Для відображення в бухгалтерському обліку суми нестач чи втрат необхідно враховувати наступні фактори: - місце виникнення нестачі (у дорозі, при збереженні); - характер нестачі: крадіжка, псування, нестачі в межах норм природного збитку і понад норми природного збитку; - виявлення винної особи і приналежність відсутніх матеріальних активів до розряду оборотних чи необоротних. Нестача матеріальних цінностей може відбутися в результаті крадіжки матеріальних цінностей, порушення посадових обов’язків відповідальною особою і порушення умов постачання. Якщо при виявленні нестачі зафіксовані сліди злому, то про цей факт повідомляється в органи ВС для з’ясування обставин крадіжки і встановлення винної особи. При виявленні псування на складі чи за місцем експлуатації відповідальність покладається на матеріально-відповідальну особу. Якщо в ході внутрішнього розслідування встановлено, що причиною псування стали обставини, не пов’язані з порушенням обов’язків такою особою, то відповідальність знімається. У разі нестачі придбаних цінностей при одержанні їх на складі відповідальність покладається на учасника договору, який доставляє цінності. Якщо доставка здійснювалася продавцем, або сторонньою організацією, то на суму нестачі підприємством-покупцем пред’являється претензія на адресу постачальників. Особа, до якої пред’явлені претензії щодо нестачі чи псування, визнається винною після самостійного визнання своєї провини чи за рішенням суду. У випадку, якщо судом відмовлено в позові, то особа, до якої пред’являлася претензія, винною не визнається і відповідальність по відшкодуванню збитків не настає. Виявлені нестачі чи втрати можуть бути наслідком природних процесів, що обумовлені особливостями хімічного складу продукції в результаті транспортування і збереження. Нестача матеріальних цінностей унаслідок перерахованих причин у межах норм природного збитку не відноситься на матеріально-відповідальну особу, а нестача сум, що перевищують норми природного збитку, розглядається як розкрадання. Винна особа зобов’язана відшкодувати підприємству збитки, заподіяні нестачею чи псуванням. Визначення розміру збитку, що відшкодовується винною особою, регулюється Порядком №116 0т 22.01.96 за формулою З = {(Б-А)*i +ПДВ+АС}*2, де З — сума збитків, що відшкодовуються винною особою; Б — балансова вартість відсутніх матеріальних цінностей: а) для сировини і матеріалів — вартість, за якою вони були оприбутковані на склад; б) для готової продукції — вартість на рівні фактичної собівартості; в) для необоротних матеріальних активів — первісна вартість. А — сума нарахованої амортизації по відсутніх необоротних активах; i — індексінфляції у сформованій в період часу між датою придбання і датою виявлення нестачі. Розраховується як добуток щомісячних індексів інфляції за даними Міністерства статистики; АС — акцизний збір. Сума відшкодування збитків по матеріальних цінностях визначається в такий спосіб: вартість вузлів, деталей, продукції, виготовлених для виробничих потреб, а також вартість незавершеного виробництва, визначається на рівні собівартості виробництва з урахуванням усередненої норми прибутку із застосуванням коефіцієнта 2. Вартість спирту етилового, спирту для виготовлення вина, шампанського, коньячного спирту, соків застосовується на рівні оптимальних цін з урахуванням акцизного збору і ПДВ із застосуванням коефіцієнта 3. Сума збитку в зв’язку з розкраданнями і загибеллю тварин застосовується на рівні закупівельних цін із застосуванням коефіцієнта 1,5. Вартість бланків цінних паперів і суворої звітності визначається на рівні номінальної вартості з застосуванням коефіцієнта 5. Якщо на бланку не встановлена номінальна вартість, то сума відшкодування визначається на рівні покупної вартості з коефіцієнтом 50. Сума, що повинна бути відшкодована винною особою, відображається таким чином (табл. 1.39). Таблиця 1.39 — Сума відшкодування, внесена винною особою до каси підприємства
Інвентаризація основних засобів, нематеріальних активів і ТМЦ «Інструкцією по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів і товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків», затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11 серпня 1994р. №69, передбачено однакові вимоги до порядку інвентаризації цих активів. Інвентаризація проводиться з метою забезпечення вірогідності даних бухгалтерського обліку шляхом їхнього порівняння з фактичною наявністю майна. Інвентаризації підлягає все майно підприємств і установ, незалежно від місця перебування і виду фінансування. Інвентаризація майна проводиться за місцем розташування і матеріально-відповідальними особами. Основні завдання інвентаризації: - виявлення фактичної наявності майна; - виявлення несправних матеріальних цінностей; - дотримання умов збереження, а також правил експлуатації; - перевірка реальної вартості об’єктів на балансі, а також суми дебіторської і кредиторської заборгованості. Інвентаризацію проводять: будинків і споруд, інших нерухомих об’єктів не менше одного разу в 3 роки; музейних цінностей за розпорядженням Міністерства культури бібліотечних фондів — одного разу у 5 років. Проведення інвентаризації основних засобів міністерств, органів виконавчої влади, виконавчих місцевих рад повинно здійснюватися не менше одного разу в 2 роки. Інвентаризація основних засобів проводиться не раніше 1 жовтня поточного року. Інвентаризація дорогоцінних металів і каменів у відходах брухту здійснюється два рази на рік за станом на 1 січня і на 1 липня. Проведення інвентаризації є обов’язковим: - перед складанням річного звіту; - при зміні матеріально-відповідальної особи (на день приймання-передачі); - при встановленні фактів розкрадання, зловживання і псування (на день установлення таких фактів); - при пожежах, стихійних лихах; - у випадку ліквідації підприємства; - передачі майна в оренду; - передачі структурних підрозділів підприємств чи організацій з одного підпорядкування в інше. Відповідальність за організацію інвентаризації, правильне і своєчасне її проведення несе керівник. головний бухгалтер зобов’язаний контролювати дотримання правил проведення інвентаризації. Для її здійснення наказом керівника створюється комісія з працівників підприємства при обов’язковій участі головного бухгалтера. Наказом установлюються терміни проведення інвентаризації і порядок відображення її результатів в обліку. Інвентаризаційна комісія несе відповідальність за своєчасність і дотримання порядку проведення інвентаризації, за повноту і вірогідність внесення в інвентарні описи даних про фактичні залишки майна, за правильне і своєчасне оформлення матеріалів інвентаризації. Забороняється проводити інвентаризацію при неповному складі членів інвентарної комісії. До початку інвентаризації в бухгалтеріях необхідно закінчити роботу з документами про надходження і видачу матеріальних цінностей, зробити відповідні записи в реєстрах аналітичного обліку і визначити залишки на день інвентаризації. На складах і в інших місцях зберігання цінності повинні бути розкладені за найменуваннями, сортами, розмірами і т.д. На них повинні бути вивішені ярлики з докладними характеристиками цих цінностей (якість, кількість, вага). Особи, відповідальні за схоронність матеріальних цінностей, до початку інвентаризації дають розписку про те, що всі прибуткові й видаткові документи на товарно-матеріальні цінності здані в бухгалтерію і що всі ТМЦ, які надійшли на збереження, оприбутковані, а вибулі списані. Інвентаризація основних засобів, матеріальних цінностей і коштів проводиться за їхнім місцезнаходженням матеріально-відповідальною особою, на зберіганні в якої ці цінності знаходяться. У цьому ж порядку проводиться інвентаризація незавершеного капітального будівництва, незавершеного ремонту і незавершеного виробництва. Інвентаризація основних засобів і нематеріальних активів полягає в: - перевірці наявності й стану інвентарних карток ОЗ-8, інвентарних описів ОЗ-7 і ОЗ-9, а також оборотних відомостей; - наявності технічних паспортів та іншої технічної документації. Безпосередня інвентаризація основних засобів виконується шляхом огляду в натурі комісією об’єктів інвентаризації і звіренням з обліковими даними в регістрах бухгалтерського обліку. Опис ІНВ-1 складають при інвентаризації основних засобів. При виникненні різниці між даними бухгалтерського обліку і фактичними даними складається порівнювальна відомість. У неї вносяться позиції, по яких є розбіжності. Інвентаризація виробничих запасів проводиться шляхом зважування, відмірювання, підрахунку цінностей. ТМЦ заносять в опис ІНВ-3. Торговельні підприємства використовують форми для інвентаризації товарів ІНВ-12, ІНВ-13 (оптової та роздрібної торгівлі), ІНВ-14 — громадського харчування. Виявлені у процесі інвентаризації зіпсовані матеріали оформляють відповідними актами з вказівкою розміру збитків, зменшення вартості, причин виникнення і винних осіб. Запитання для контролю засвоєння знань
1.8. Облік витрат виробництва та випуску готової продукції Нормативні документи: Методичні рекомендації з планування, обліку й калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства: Наказ Держкомітету будівництва, архітектури і житлової політики України від 06.03.02р. №47; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»: наказ Міністерства фінансів України від 31.12.99р. №318 зі змінами, внесеними наказом Мінфину №131 від 14.06.2000р., №304 від 30.11.2000р., №989 від 25.11.2002р. Терміни і визначення Елемент витрат — сукупність економічно однорідних витрат. Непрямі витрати — витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо на конкретний об’єкт економічно доцільним шляхом. Об’єкт витрат — продукція, роботи чи послуги, вид діяльності підприємства, що вимагає визначення пов’язаних з їх виробництвом чи виконанням витрат. Нормальна потужність — очікуваний середній обсяг діяльності, який може бути досягнутий в умовах звичайної діяльності підприємства протягом кількох років або операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва. Витрати на виробництво Норми П(С)БО №16 використовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами всіх форм власності, крім банків і бюджетних організацій. Вони застосовуються до обліку витрат за будівельними контрактами з урахуванням особливостей їх визнання, встановлених П(С)БО №18 «Будівельні контракти». Витратами звітного періоду вони визнаються при зменшенні активів чи збільшенні зобов’язань, що приводять до зменшення власного капіталу підприємства за умови, що ці витрати можуть бути вірогідно визначені. Витрати періоду визнаються одночасно з визнанням доходу, для одержання якого вони здійснюються. Не визнаються витратами платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, а також аванси на виконання робіт, послуг і оплату запасів. Не визнаються витратами погашення державних позик та інші зменшення активів чи збільшення зобов’язань, що не відповідають критеріям визнання. Класифікація витрат Підотраслі житлово-комунального господарства (житлове господарство, водопровідно-каналізаційне господарство, теплове господарство, міський електротранспорт) мають особливості, які враховані в Методичних рекомендаціях з планування, обліку і калькулювання собівартості робіт (послуг) на підприємствах і в організаціях житлово-комунального господарства. Витрати на провадження робіт (послуг) групуються за такими ознаками: за місцем виникнення витрати на провадження робіт (послуг) групуються по окремих структурних підрозділах житлово-комунальних підприємств і організацій; залежно від характеру і призначення виконуваних процесів виробництво розподіляється на основне, допоміжне й обслуговуюче (невиробниче) господарство і регламентується в наказі про облікову політику підприємства. До основного виробництва відносяться відособлені структурні підрозділи підприємств, які безпосередньо беруть участь у виконанні житлово-комунальних робіт, що належать до основного виду операційної діяльності. Допоміжне виробництво призначене для обслуговування підрозділів основного виробництва: виконання робіт з технічного обслуговування, ремонту основних фондів, забезпечення інструментом, запасними частинами для ремонту устаткування, різними видами енергії, транспортними та іншими послугами. До нього відносяться ремонтні цехи, будівельні дільниці, механічні майстерні, енергетичні, експериментальні та інші підрозділи. До невиробничого господарства відносяться: культурно-побутові установи, житлово-комунальне господарство, підсобні сільськогосподарські підприємства, науково-дослідні, оздоровчі, спортивні та інші структурні підрозділи, які не беруть участь у здійсненні й забезпеченні надання комунальних послуг. За видами витрати класифікуються по економічних елементах і статтях витрат. За способами віднесення на виробничу собівартість виділяють прямі й непрямі витрати. Прямі — це витрати, що можуть бути безпосередньо включені у виробничу собівартість окремих видів робіт (послуг). До непрямих витрат належать витрати, безпосередньо не зв’язані з виконанням житлово-комунальних робіт (послуг). До таких витрат відносяться загальновиробничі витрати, що включають витрати з управління й обслуговування виробничого процесу. За ступенем впливу обсягів виконаних робіт і реалізованих послуг на рівень витрат витрати поділяються на змінні й постійні. Змінні — це витрати, абсолютна величина яких міняється (збільшується або зменшується) разом зі зміною обсягів робіт (послуг), зокрема, це витрати на сировину, матеріали, пально-мастильні матеріали, електроенергію, запасні частини, комплектуючі і т.п. Постійні — це витрати, абсолютна величина яких зі збільшенням або зменшенням обсягів робіт (послуг) істотно не змінюється. До них відносяться витрати, пов’язані з обслуговуванням і управлінням виробничих підрозділів, витрати на забезпечення загальногосподарських потреб. За складом витрати поділяються на одноелементні, тобто економічно однорідні, і комплексні, що складаються з декількох елементів. За звітними періодами витрати поділяються на поточні, витрати минулих і майбутніх періодів. За доцільністю витрати поділяються на продуктивні, непродуктивні й надзвичайні. Непродуктивними витратами вважаються витрати, що виникли в результаті недостатньої організації виробництва і управління, відхилень від технологічних норм, псування матеріальних цінностей. До витрат від надзвичайних подій (втрати від стихійного лиха, від техногенних катастроф і аварій та ін.) відносяться як втрати по наслідках цих подій, так і витрати на здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням і ліквідацією таких наслідків (відшкодування, сплата стороннім організаціям, заробітна плата працівників, зайнятих на відбудовних роботах, вартість використаних сировини і матеріалів і т.п.). Групування витрат за економічними елементами Групування витрат за економічними елементами здійснюється для організації контролю за рівнем витрат у цілому по підприємству, визначення загального обсягу використаних підприємством матеріальних, трудових і фінансових коштів. Витрати операційної діяльності групуються за економічними елементами витрат. До складу елемента «Матеріальні витрати» включаються витрати згідно з П(С)БО 16 «Витрати». Транспортно-заготівельні витрати, пов’язані з доставкою і транспортуванням запасів, у тому числі вантажно-розвантажувальні роботи, включаються у відповідні елементи витрат. До елементу «Матеріальні витрати» можуть включатися наступні витрати: a) витрати на придбання у сторонніх підприємств або організацій сировини і матеріалів, палива, енергії, шин, малоцінних і швидкозношувальних предметів, що не відносяться до основних засобів, молока і продуктів лікувально-профілактичного харчування та засобів індивідуального захисту у випадках, передбачених законодавством, інших виробничих запасів або виготовлених власними силами запасних частин і комплектуючих виробів, використаних на: — надання житлово-комунальних послуг (виконання робіт); — забезпечення технологічного процесу надання послуг (робіт), їхньої якості і надійності; — проведення усіх видів ремонту, технічного огляду й обслуговування, реконструкції, модернізації основних засобів (технологічного устаткування, його агрегатів і вузлів, будинків, споруд і т.п.), у тому числі отриманих за договорами лізингу (оренди); — забезпечення робіт, пов’язаних з дотриманням правил безпеки праці, протипожежної і сторожевої охорони, санітарно-гігієнічних, природоохоронних та інших спеціальних вимог, передбачених правилами технічної експлуатації, нагляду і контролю за процесом виробництва; — забезпечення роботи апарата управління підприємства і його структурних підрозділів, включаючи транспортне обслуговування, пов’язане з управлінням виробництвом, а також технічних засобів управління: обчислювальної техніки, засобів зв’язку, сигналізації і т.п., що знаходяться на балансі підприємства; — утримання і експлуатацію приміщень і території підприємства; — утримання, при наявності, законсервованих основних засобів; — винахідництво і раціоналізацію, проведення дослідно-експериментальних і конструкторських робіт; — забезпечення робіт, пов’язаних з професійною підготовкою, перепідготовкою і підтримкою професійної майстерності працівників підприємства за профілем діяльності безпосередньо на підприємстві; б) витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням нових видів робіт (послуг): — підвищені витрати на виробництво нових видів робіт (послуг) у період їхнього освоєння; — витрати на освоєння нового виробництва, цехів і агрегатів (пускові витрати), раціоналізацію; в) витрати, пов’язані з використанням природної сировини, плата за воду з водогосподарчих систем у межах затверджених лімітів, а також платежі за використання інших природних ресурсів, за викиди і скидання забруднюючих речовин у навколишнє середовище, розміщення відходів та інших видів шкідливого впливу в межах лімітів; г) витрати на обслуговування виробничого процесу: — на матеріали, паливо, енергію, її трансформацію і подачу до місця використання; на роботи і послуги виробничого характеру, виконувані сторонніми організаціями або структурними підрозділами підприємства, що не відносяться до основного виду його діяльності (виконання лабораторних аналізів, ремонт і перевірка приладів обліку, що знаходяться на балансі підприємства, дослідження внутрішнього стану трубопроводів і т.п.), на придбання інструментів, пристроїв та інших засобів і предметів праці; — проведення поточного ремонту, технічного огляду і технічного обслуговування основних виробничих фондів, у тому числі взятих у тимчасове користування на умовах оперативної оренди (лізингу), за винятком їхньої реконструкції і модернізації; — контроль за виробничими процесами і якістю продукції (робіт, послуг); — забезпечення правил техніки безпеки праці, пожежної і сторожевої охорони (включаючи оплату послуг сторонніх підприємств за пожежну і сторожеву охорону), санітарно-гігієнічних та інших спеціальних вимог, передбачених правилами технічної експлуатації, нагляду і контролю за діяльністю підприємств у встановленому законодавством порядку; — забезпечення працівників спеціальним одягом, взуттям, обмундируванням, форменим одягом, захисними пристроями і спеціальним харчуванням у випадках, передбачених законодавством. З витрат на матеріальні ресурси, що включаються в собівартість виконаних робіт (наданих послуг), віднімається вартість поворотних відходів. Поворотні відходи — це залишки сировини, матеріалів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися у процесі провадження робіт (послуг) і втратили повністю або частково споживчі властивості початкового ресурсу (хімічні й фізичні) і через це використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або не за прямим призначенням, а також реалізуються на сторону. Оцінка поворотних відходів здійснюється відповідно до методу, передбаченого в обліковій політиці підприємства; д) поточні витрати, пов’язані з утриманням і експлуатацією фондів природоохоронного призначення (очисних споруд, уловлювачів, фільтрів і т.п.), витрати на заховання екологічно небезпечних відходів, оплата послуг сторонніх організацій за прийом, збереження і знищення екологічно небезпечних відходів, очищення стічних вод, інші види поточних витрат; е) витрати некапітального характеру, пов’язані з удосконаленням технологій і організацією виробництва, поліпшенням якості робіт (послуг), що виконуються в ході виробничого процесу; є) витрати на проведення інших робіт власними силами, власне виробництво електричного та іншого видів енергії, а також на трансформацію і передачу придбаної енергії до місця її споживання включаються у відповідні елементи витрат; ж) втрати від нестачі матеріальних цінностей у межах норм природного збитку. До складу елемента «Витрати на оплату праці» відносяться витрати згідно з прийнятими підприємством системами оплати праці, включаючи будь-які види грошових і матеріальних доплат, витрати на оплату праці фізичних осіб, що укладають з підприємством трудові та договірні відносини, інших заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок у вигляді премій, заохочень, погашення вартості товарів (робіт, послуг) відповідно до договорів цивільно-правового характеру, інші виплати в грошовій і натуральній формі, встановлені Положенням про оплату праці, колективним договором або за домовленістю сторін. До елемента витрат «Відрахування на соціальні заходи» відносяться: — внесок на державне (обов’язкове) соціальне страхування, включаючи збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття; — відрахування на державне (обов’язкове) пенсійне страхування, а також відрахування на додаткове пенсійне страхування; — відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві; — інші обов’язкові внески і відрахування на соціальні заходи, визначені законодавством. До складу елемента «Амортизація основних засобів і нематеріальних активів» входять суми амортизаційних відрахувань, нарахованих відповідно до порядку, норм і умов, установлених відповідно до діючого законодавства й облікової політики підприємства. До складу елемента «Інші операційні витрати» відносяться витрати, що включаються в собівартість наданих послуг (виконаних робіт) і не враховані в попередніх елементах витрат, а саме: — сума сплаченої орендної (лізингової) плати за користування наданими в оперативну і фінансову оренду (лізинг) основними фондами; — витрати, пов’язані з оплатою послуг комерційних банків та інших кредитно-фінансових установ, включаючи плату за розрахункове обслуговування, одержання гарантій, вексельного авалю, факторингових і довірчих операцій, облік боргових вимог і зобов’язань, включаючи цінні папери, поштово-телеграфні послуги та інші витрати, пов’язані з грошовим обігом; — витрати на страхування ризиків транспортування тепла, води, іншої продукції по трубопроводах, цивільну відповідальність, пов’язану з експлуатацією трубопроводів при транспортуванні продукції підприємств, інших транспортних засобів, що знаходяться у складі основних фондів підприємства, майна підприємств, страхування кредитних і комерційних ризиків у випадку, якщо такі ризики безпосередньо пов’язані з господарською діяльністю підприємств при виконанні ними обов’язків по договорах цивільно-правового характеру; — оплата послуг сторонніх підприємств і організацій, зокрема: за протипожежну і сторожеву (включаючи воєнізовану) охорону (у частині, що стосується іншої операційної діяльності); за використання і обслуговування технічних засобів управління: обчислювальних центрів, вузлів зв’язку, засобів сигналізації; управління виробництвом, якщо штатним розкладом підприємства не передбачені відповідні функціональні служби; консультаційного й інформаційного характеру, пов’язаних із забезпеченням поточної діяльності підприємства, ціноутворенням, реалізацією послуг населенню, бюджетним організаціям і комерційним підприємствам; пов’язаних з освоєнням нових робіт, послуг; за прийом, збереження і знищення екологічно небезпечних відходів, очищення стічних вод; — оплату робіт і послуг виробничого характеру, виконуваних сторонніми підприємствами й організаціями або структурними підрозділами підприємства, що не належать до основного виду його діяльності; — суми податків, зборів та інших передбачених законодавством обов’язкових платежів; — витрати на виготовлення інструкцій, розрахункових книжок, правил та іншої службової документації; — витрати на офіційну публікацію звітів (балансів) про фінансовий стан підприємств у засобах масової інформації, якщо це передбачено законодавством; — витрати за користування автомобільними стоянками; — витрати на проведення роз’яснювально-рекламних заходів: розробка і видання рекламних виробів (ілюстрованих прейскурантів, каталогів, брошур, проспектів, плакатів, афіш, рекламних аркушів, листівок, оформлення виставок і т.п.); реклама в засобах масової інформації (оголошення в пресі, передачі по радіо і телебаченню); придбання, виготовлення, копіювання, дублювання і демонстрація рекламних кіно-, відео- і діафільмів, збереження та експедирування рекламних матеріалів; виготовлення стендів, муляжів, рекламних щитів, покажчиків і т.п. (у сумі амортизації, зносу щодо зазначеного інвентарю); проведення інших рекламних заходів, пов’язаних з діяльністю підприємства; — витрати на організацію прийомів, презентацій і свят, придбання і видачу подарунків, включаючи безкоштовне надання послуг (виконання робіт) у рекламних цілях в передбачених законодавством розмірах; — придбання довідників, технічних паспортів та інших документів експлуатаційної, технічної і виробничої діяльності; — витрати на службові відрядження працівників у межах норм, передбачених законодавством; — витрати на перевезення працівників до місця роботи і назад у напрямках, що не обслуговуються пасажирським транспортом загального користування або у час, коли він не працює, включаючи додаткові витрати на спеціальні маршрути міського пасажирського транспорту, організовані відповідно до угод, укладених з транспортними підприємствами; витрати на перевезення працівників-інвалідів I і II групи до місця роботи і назад незалежно від наявності маршрутів пасажирського транспорту загального користування; — витрати на відшкодування збитку, заподіяного працівникові пошкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, а також заподіяного іншим особам; — надбавки до тарифних ставок і посадових окладів працівникам транспорту, робота яких проходить у дорозі або має роз’їзний характер, за кожну добу з моменту виїзду до моменту повернення на підприємство, в тому числі при здійсненні перевезень за межами України; — витрати на забезпечення нормальних умов праці і техніки безпеки відповідно до вимог діючого законодавства; — витрати на підтримку професійних навичок (у тому числі за межами України) працівників, які здійснюють експлуатацію технологічних комплексів; — витрати, пов’язані з професійною підготовкою і перепідготовкою за профілем підприємства в українських навчальних закладах фізичних осіб, які знаходяться в трудових відносинах з підприємством. Витрати, пов’язані з набором робочої сили, передбачені законодавством, з урахуванням витрат на оплату випускникам денного навчання середніх спеціальних і середніх професійно-технічних училищ і молодих фахівців, які закінчили вищий навчальний заклад, вартості проїзду до місця роботи, а також оплачуваної відпустки, що надається їм перед початком роботи; витрати на утримання приміщень, засобів зв’язку та ін., що надаються безоплатно органам державної служби у встановленому порядку; оплата вартості ліцензій, сертифікатів та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення господарської діяльності підприємства, включаючи плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, зокрема в органах місцевого самоврядування, їхніх виконавчих органах, витрати на придбання ліцензій, надання державних послуг по медичній сертифікації персоналу та інших спеціальних дозволів на право надання пов’язаних зі звичайною діяльністю підприємства послуг; — витрати на обнародування річного звіту у випадках, передбачених чинним законодавством; — витрати на виготовлення і придбання бланків цінних паперів, а також інші витрати, пов’язані з емісією цінних паперів; — витрати на придбання літератури для інформаційного забезпечення господарської діяльності підприємства, в тому числі з питань законодавства, підписку спеціалізованих періодичних видань, а також на проведення аудита відповідно до діючого законодавства, включаючи проведення добровільного аудита за рішенням підприємства; — витрати на утримання і експлуатацію об’єктів соціальної інфраструктури: дитячих ясел або садків, дитячих таборів відпочинку; навчальних закладів середньої і середньої професійно-технічної освіти і закладів підвищення кваліфікації працівників підприємства; установ охорони здоров’я, пунктів безкоштовного медичного обстеження, профілактики і допомоги працівникам підприємства; спортивних залів і майданчиків, використовуваних безкоштовно для оздоровлення працівників підприємства, клубів і будинків культури (крім будинків відпочинку, туристичних баз та інших подібних установ); приміщень, використовуваних підприємством для організації харчування його працівників; житлового фонду, включаючи гуртожитки, і об’єкти житлово-комунального господарства, щодо яких підприємством прийняте документально оформлене рішення про передачу на баланс місцевих рад. Витрати на утримання і експлуатацію зазначених об’єктів соціальної інфраструктури включаються до складу операційної собівартості виконаних робіт, наданих послуг, якщо ці об’єкти не надають платних послуг і не займаються іншою комерційною діяльністю. Ці витрати мають комплексний характер і розподіляються між відповідними елементами витрат; — витрати на цивільну оборону і утримання державних матеріальних резервів; — витрати на обов’язкове страхування життя або здоров’я працівників у випадках, передбачених законодавством; — операційні курсові витрати (втрати від курсових різниць, знецінювання запасів, псування цінностей, списання та уцінки активів, суми фінансових санкцій і т.п.); — витрати на утримання приміщень, що надаються безкоштовно підприємствам громадського харчування або використовуються підприємствами самостійно для обслуговування працівників, які знаходяться з підприємствами в трудових відносинах; витрати на проведення поточного ремонту приміщень, на освітлення, опалення, водопостачання і каналізацію, електропостачання, а також на паливо для приготування їжі; — сума нарахованих (сплачених) податків, зборів (обов’язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподатковування», за винятком податків і пені, штрафів, неустойок, передбачених Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», податок на землю, що використовується у виробничому обороті, санітарних і охоронних зонах, податок з власників транспортних засобів, а також збори та інші обов’язкові платежі, передбачені законодавством України. Групування витрат за статтями Групування витрат за статтями витрат призначено для організації аналітичного обліку витрат і калькулювання собівартості окремих видів житлово-комунальних послуг (робіт), вирахування витрат у розрізі структурних підрозділів комунального підприємства. Витрати, пов’язані з виробництвом і реалізацією робіт (послуг) і управлінням підприємством (крім підприємств міського електротранспорту), з метою обліку собівартості робіт (послуг) групуються за наступними типовими статтями: Прямі матеріальні витрати До статті «Сировина й матеріали» включається вартість сировини і матеріалів, необхідних для виконання робіт (послуг) і для забезпечення технологічного процесу (хімічні реагенти: коагулянт, хлор, аміак, сіль, сульфовугілля, хімреактиви і т.п.). Витрати за статтею «Сировина і матеріали» включаються безпосередньо в собівартість окремих видів робіт (послуг). До статей «Паливо на технологічні потреби» і «Енергія на технологічні потреби» відносяться витрати на всі види палива й енергії, що безпосередньо витрачаються в технологічному процесі провадження робіт (послуг), як отримані від сторонніх організацій, так і зроблені самим підприємством. Витрати на паливо й енергію на технологічні потреби (рух рухливого складу електротранспорту, виробництво теплової енергії, гарячої води, її очищення і доставка, відведення та очищення стоків, робота ліфтів) відносяться безпосередньо до собівартості робіт (послуг). До статті «Покупні ресурси, що комплектують вироби, напівфабрикати» включається вартість води (для підприємств водопровідного господарства) і теплової енергії (для підприємств теплового господарства), придбаної у сторонніх підприємств для подальшого транспортування і реалізації споживачам. Витрати на покупні ресурси, що комплектують вироби, напівфабрикати відносяться безпосередньо до собівартості робіт (послуг). До статті «Роботи і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій» включається вартість робіт (послуг) виробничого характеру, що виконуються сторонніми підприємствами й організаціями або структурними підрозділами підприємства, що не відносяться до основного виду діяльності. До робіт і послуг виробничого характеру відносяться: у житловому господарстві — експлуатація ліфтів, збирання, вивезення і знешкодження сміття; у водопровідному і тепловому господарствах — користування водо-, тепломережами сторонніх підприємств. Витрати інших матеріальних ресурсів. До цієї статті витрат відносяться матеріальні витрати, що не знайшли відображення в попередніх статтях витрат. Прямі витрати на оплату праці Це — основна заробітна плата виробничих працівників; додаткова заробітна плата виробничих працівників; інші заохочувальні і компенсаційні виплати. Інші прямі витрати Це — відрахування на соціальні заходи: внесок на державне (обов’язкове) соціальне страхування, включаючи внесок на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття; відрахування на державне (обов’язкове) пенсійне страхування, а також відрахування на додаткове пенсійне страхування; відрахування на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві; інші обов’язкові внески і відрахування на соціальні заходи, визначені законодавством. Амортизація основних виробничих засобів Це — суми амортизаційних відрахувань, нарахованих відповідно до порядку, норм і умов, установлених відповідно до діючого законодавства й облікової політики підприємства. Витрати на орендну плату основних засобів. Загальновиробничі витрати Величина загальновиробничих витрат підприємств в цілому є сумою відповідних витрат структурних підрозділів основного виробництва. Такі ж витрати допоміжних виробництв включаються в собівартість робіт (послуг), що виконуються (надаються) допоміжними виробництвами підприємства. До статті «Загальновиробничі витрати» відносяться: витрати на управління виробництвом (оплата праці фахівців і працівників апарата управління, цехів і ділянок, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, інші грошові й матеріальні виплати відповідно до Положення про оплату праці, колективному договору і т.п.; відрахування на соціальні заходи, оплата службових відряджень персоналу цехів і ділянок, інші витрати на утримання апарата управління); амортизація основних засобів та інших необоротних матеріальних активів загальновиробничого (цехового, дільничного, лінійного) призначення; амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення; витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів та інших необоротних матеріальних активів загальновиробничого призначення. До цієї статті належать витрати, пов’язані з утриманням і експлуатацією технологічного устаткування, транспортних засобів, цехових приміщень, будинків, споруд, включаючи витрати на дезінфекцію, дератизацію виробничих приміщень і т.п. Витрати на утримання і експлуатацію машин і устаткування розподіляються між видами робіт (послуг) пропорційно величині цих витрат за годину роботи машин і устаткування і тривалості його роботи при виконанні відповідного виду (послуг) або за методом, передбаченим обліковою політикою підприємства. До пускових витрат відносяться витрати, пов’язані з освоєнням нових потужностей виробництва, що включаються в собівартість робіт протягом періоду, визначеного проектно-технічною документацією, а також витрати для виконання планових перевірок стану устаткування, виконання періодичних регламентних робіт, передбачених відповідною проектно-технічною документацією, і розподіляються на період часу між виконанням цих робіт. Ці витрати визначаються кошторисом, а їхнє погашення починається з місяця, що слідує за місяцем підписання акта про закінчення випробувань або спробної експлуатації об’єкта це: витрати на удосконалення технології та організації виробництва; витрати на дезінфекцію і дератизацію; витрати на пожежну і сторожеву охорону об’єктів виробничого призначення і утримання санітарних зон; витрати на охорону навколишнього середовища; витрати на обслуговування виробничого процесу; витрати по податках і цільових платежах загальновиробничого характеру. Адміністративні витрати До статті «Адміністративні витрати» відносяться загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування і керування підприємством, що включають: витрати на утримання апарату управління підприємством і іншим загальногосподарським персоналом (оплата праці персоналу, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; інші грошові і матеріальні виплати відповідно до Положення про оплату праці, колективному договору; відрахування на соціальні заходи); витрати на службові відрядження; представницькі й організаційні витрати; витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів та інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (матеріали на утримання будинків, опалення, освітлення, вивезення сміття, профдезинфекція, охорона майна); витрати на професійні послуги (юридичні, експертні по оцінці майна, аудиторські й інші послуги); витрати на зв’язок (поштовий, телеграфний, телефонний, телексний, факс, Інтернет і т.п.); амортизація основних засобів та інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів загальногосподарського використання; витрати по податках і цільових платежах загальногосподарського характеру. До цієї статті включаються: податки, збори й інші передбачені законодавством обов’язкові платежі, крім тих, що входять у виробничі витрати, зокрема плата за землю, займану адміністративно-управлінськими приміщеннями; комунальний податок, розрахований відповідно до чисельності адміністративного персоналу; податок із власників транспортних засобів на автомобілі, використовувані апаратом управління підприємства; інші обов’язкові збори й платежі, передбачені чинним законодавством; витрати на розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банку (крім витрат при прийомі платежів від населення і т.п.); витрати на врегулювання суперечок у судових органах; інші витрати загальногосподарського призначення. До цієї статті включаються витрати на підготовку й перепідготовку кадрів; оренду електронно-обчислювальних машин; підписку періодичних професійних видань та інші, котрі не були включені у вищевказані статті. Адміністративні витрати розподіляються пропорційно до суми заробітної плати робітників, зайнятих виконанням (наданням) відповідних робіт (послуг), або до витрат на утримання і експлуатацію машин і устаткування. Витрати на збут До статті «Витрати на збут» відносяться наступні витрати: витрати на оплату праці й утримання персоналу, який забезпечує збут послуг; відрахування на соціальні заходи; витрати на дослідження ринку, рекламу, участь у виставках, ярмарках, вартість безоплатно переданих зразків і моделей, інформаційні послуги; витрати на виготовлення розрахункових книжок; амортизація і ремонт основних засобів, інших необоротних матеріальних активів; амортизація нематеріальних активів відділу збуту; відрахування житлово-комунальним організаціям за збір абонентської плати; обслуговування і перевірки технологічних приладів обліку, витрати на гарантійне обслуговування; інші витрати, пов’язані зі збутом послуг. Інші операційні витрати До статті «Інші операційні витрати» включаються: витрати на дослідження і розробки; резерв сумнівних боргів у сумі безнадійної дебіторської заборгованості; утрати від операційних курсових різниць; утрати від знецінювання запасів, застосування яких втратило економічну доцільність; витрати на утримання сфери соціально-культурного призначення; інші витрати операційної діяльності. Облік витрат виробництва Для накопичення інформації про витрати підприємства Планом рахунків передбачені окремі класи рахунків: Рахунки 8-го класу — «Витрати по елементах» призначені для накопичення інформації про витрати по елементах, що необхідна для складання фінансового звіту, а також для макроекономічних показників у системі національних рахунків. Для обліку витрат за елементами призначені рахунки бухгалтерського обліку: 80 «Матеріальні витрати»; 81 «Витрати на оплату праці»; 82 «Відрахування на соціальні заходи»; 83 «Амортизація»; 84 «Інші операційні витрати». Рахунки 9-го класу — «Витрати діяльності». Цей клас використовується для обліку собівартості продукції, товарів і послуг, а також загальновиробничих адміністративних витрат і витрат на збут, інших операційних витрат. Ця інформація призначена для прийняття управлінських рішень. Згідно з Планом рахунки 8-го класу закриваються щомісячно у кореспонденції з дебетом наступних рахунків: 23 «Виробництво»; 91 «Загальновиробничі витрати»; 92 «Адміністративні витрати»; 93 «Витрати на збут»; 94 «Інші операційні витрати». Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) Собівартість реалізованої продукції складається із: - виробничої собівартості продукції, що реалізована; - нерозподілених постійних загальновиробничих витрат; - наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: - прямі матеріальні витрати; - прямі витрати на оплату праці; - інші прямі витрати; - змінні загальновиробничі витрати й постійні розподілені загальновиробничі витрати (див. схему).
Склад собівартості реалізованої продукції Облік загальновиробничих витрат Рахунок 91 «Загальновиробничі витрати» призначений для обліку виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління підрозділами основного й допоміжного виробництва і витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Загальновиробничі витрати розподіляються на постійні й змінні. До постійних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування та управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при змінах обсягів діяльності. Постійні виробничі накладні витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат із застосуванням бази розподілу (часу роботи, заробітної платні, обсягу діяльності, прямих витрат і т.д.) при нормальній потужності підприємства. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникнення. До змінних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно змінам обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожний об’єкт витрат з використанням бази розподілу (часу роботи, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат і т.д.) виходячи з фактичної потужності підприємства у звітному періоді. Розподіл загальновиробничих витрат проводять згідно з рис. 1.4.
Рис. 1.4 — Формування витрат на виробництво по рахунку На початок звітного періоду підприємство має визначити в обліковій політиці обраний підхід до розподілу загальновиробничих витрат, тобто визначити показники нормальної потужності; обрати базу розподілу; визначити величину постійних загальновиробничих витрат на наступний рік; встановити планову норму розподілу загальновиробничих витрат.
Оціночна величина постійних загальновиробничих витрат Планова норма = _____________________________ Оціночна величина бази розподілу Покажемо розподіл загальновиробничих витрат, результати якого наведені у табл. 1.40. База розподілу — машино-години нормативної потужності: за планом 14000, за фактом 12000. Загальновиробничі витрати за планом 15000 грн., з них змінні 9500грн. й постійні 5500 грн. Фактичні загальновиробничі витрати за звітний період склали 13600 грн., у тому числі змінні — 9200 грн., постійні 4400 грн. Спочатку визначимо величину загальновиробничих витрат за планом, що припадають на одиницю бази розподілу. На одну машино-годину окремо змінні й постійні витрати: змінні — 9500:14000=0,67 грн.; постійні 5500: 14000=0,39 грн. Далі визначимо суму загальновиробничих, постійних розподілених і постійних нерозподілених витрат: постійні розподілені 12000х0,39= 4200 грн.; постійні нерозподілені 4400- 4200=200 грн.
Таблиця 1.40 — Бухгалтерські проводки
Облік адміністративних витрат
До адміністративних витрат відносяться витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством: - загальні корпоративні витрати (організаційні витрати, витрати на проведення річних зборів, представницькі витрати і т. ін.); - витрати на службові відрядження та утримання апарату управління підприємства та іншого загальновиробничого персоналу; - витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальновиробничого призначення (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); - винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна та ін.); - витрати на зв’язок (поштові, телеграфні, факс та ін.); - амортизація нематеріальних активів загальновиробничого використання; - витрати на врегулювання суперечок у суді; - податки, збори та інші передбачені законодавством платежі (крім податків, зборів і обов’язкових платежів, які включені до виробничої собівартості продукції, робіт, послуг); - плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків; - інші витрати загальногосподарського призначення. На рис. 1.5 показано зв’язок рахунків при формуванні адміністративних витрат.
Рис. 1.5 — Формування витрат на виробництво Облік витрат на збут Витрати на збут включають витрати, зв’язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): - витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах; - витрати на ремонт тари; - оплата праці й комісійні винагороди продавцям, торговим агентам і працівникам підрозділів, які забезпечують збут; - витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); - витрати на передпродажну підготовку товарів; - витрати на відрядження робітників, які зайняті збутом; - витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, пов’язаних із збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); - витрати на транспортування, перевалку та страхування готової продукції (товарів) відповідно до умов договору поставки; - витрати на гарантійний ремонт та гарантійне обслуговування; - інші витрати, пов’язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг. На рис. 1.6 показано зв’язок рахунків при формуванні витрат на збут:
Рис. 1.6 — Формування витрат на виробництво Облік інших операційних витрат Інші операційні витрати включають: - витрати на дослідження і розробки відповідно до П(С)БО 8 «Нематеріальні активи»; - собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахування іноземної валюти у грошову одиницю, що є еквівалентом грошової одиниці України за курсом Національного банку на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов’язані з продажем іноземної валюти; - собівартість реалізованих виробничих запасів, які для цілей бухгалтерського обліку складаються із їх облікової вартості та витрат, пов’язаних з реалізацією; - суми безнадійної дебіторської заборгованості і відрахувань у резерв сумнівних боргів; - втрати від операційних курсових різниць (тобто від зміни курсу валюти по операціях, активах і зобов’язаннях, що пов’язані з операційною діяльністю підприємства); - втрати від знецінювання запасів; - нестачі й втрати від псування цінностей; - визнані штрафи, пеня, неустойки; - витрати на виплату матеріальної допомоги, утримання об’єктів соціально-культурного призначення; - інші витрати операційної діяльності. На рис. 1.7 показано зв’язок рахунків при формуванні інших операційних витрат:
Рис. 1.7 — Формування витрат на виробництво Облік фінансових витрат Фінансова діяльність підприємства — це витрати, що приводять до зміни розміру і складу власного й позиченого капіталу. До фінансових витрат відносяться: - відсотки за кредит, одержаний по облігаціях, які випущені за фінансовою орендою; - інші фінансові витрати, пов’язані із залученням позикового капіталу. Витрати фінансової діяльності обліковують на підприємстві на рахунку 95 «Фінансові витрати». Цей рахунок має такі субрахунки: 951 «Відсотки за кредит»; 952 «Інші фінансові витрати». Таблиця 1.41 — Кореспонденція рахунків обліку фінансових витрат
Облік витрат від участі в капіталі На рахунку 96 «Втрати від участі в капіталі» ведеться облік втрат, які призводять до зменшення вартості інвестицій, що виникає у процесі інвестиційної діяльності підприємства. Цей рахунок має такі субрахунки: 961 «Втрати від інвестицій в асоційовані підприємства». Тут відображаються втрати, пов’язані із зменшенням частки інвестора у чистих активах унаслідок одержання збитку або зменшення власного капіталу асоційованих підприємств унаслідок інших подій (переоцінки необоротних активів та інвестицій тощо); 962 «Втрати від спільної діяльності». Тут відображаються операції, пов’язані зі зменшенням частки інвестора в чистих активах об’єкта інвестування, зокрема внаслідок одержання спільними підприємствами збитків або зменшення їх власного капіталу внаслідок інших подій (переоцінки необоротних активів та інвестицій тощо); 963 «Втрати від інвестицій у дочірні підприємства». Тут ведеться облік витрат, що пов’язані зі зменшенням частки інвестора у чистих активах об’єкта інвестування дочірніх підприємств, зокрема внаслідок одержання дочірніми підприємствами збитків або зменшення власного капіталу внаслідок інших подій (переоцінки необоротних активів та інвестицій тощо); По дебету рахунка 96 «Витрати від участі в капіталі» відображаються втрати від участі в капіталі, а по кредиту цей рахунок кореспондується із рахунком 792 «Результати фінансових операцій». Облік інших витрат На рахунку 97 «Інші витрати» ведеться облік витрат, що виникають у процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів), а також витрат страхової діяльності. Цей рахунок має такі субрахунки: 971 «Собівартість реалізованих фінансових інвестицій», на якому по дебету відображається балансова вартість реалізованих фінансових інвестицій та інші витрати, пов’язані з реалізацією; 972 «Собівартість реалізованих необоротних активів», на якому відображається балансова вартість реалізованих необоротних активів та інші витрати, пов’язані з їх реалізацією; 973 «Собівартість реалізованих майнових комплексів», на якому відображається балансова вартість реалізованих майнових комплексів та інші витрати, пов’язані з їх реалізацією; 974 «Витрати від неопераційних курсових різниць», на якому відображається втрата за активами та зобов’язаннями неопераційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні до іноземної валюти; 975 «Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій», на якому відображається сума знецінення необоротних активів і фінансових інвестицій; 976 «Списання необоротних активів», на якому відображається залишкова вартість необоротних активів і витрати, пов’язані з їх реалізацією; 977 «Інші витрати звичайної діяльності», на якому відображаються інші витрати звичайної діяльності, що не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 97; 978 «Виплати страхових сум і страхових відшкодувань», на якому відображаються виплати страхових сум і страхових відшкодувань; 979 «Перестрахування», на якому ведеться облік витрат, що складаються перестраховиком за договорами перестрахування. Таблиця 1.42 — Кореспонденція рахунків обліку інших витрат
Облік податку на прибуток На рахунку 98 «Податки на прибуток» ведеться облік належної за даними бухгалтерського обліку суми податку на прибуток від звичайної діяльності та надзвичайних подій. Цей рахунок має такі субрахунки: - 981 «Податки на прибуток від звичайної діяльності» на якому ведеться облік нарахованої суми податку на прибуток від звичайної діяльності, що відрізняється від прибутку, відображеному в бухгалтерському обліку; - 982 «Податки на прибуток від надзвичайних подій», на якому ведеться облік нарахованої суми податку на прибуток від надзвичайних подій. Формування витрат виробництва підприємства показано на рис. 1.8.
Рис. 1.8 — Формування витрат на підприємстві Облік витрат майбутніх періодів До витрат майбутніх періодів відносяться: - витрати на освоєння нових виробництв, комплексну апробацію і перевірку агрегатів до введення їх в експлуатацію; - витрати на підготовчі витрати у видобувних галузях; - витрати на підготовку й освоєння нових видів продукції і технологічних процесів; - витрати одноразового характеру. Терміни, протягом яких такі витрати підлягають списанню на витрати виробництва, регулюються законодавством. Витрати майбутніх періодів відбиваються на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів». На дебеті враховуються витрати, а по кредиті списуються витрати. Таблиця 1.43
Облік витрат від псування Браком вважаються вироби або напівфабрикати, що за своєю якістю не відповідають установленим стандартам, технічним умовам та договорам. Залежно від характеру дефектів, виявлених у процесі приймання, брак поділяється на поправний і непоправний (остаточний). Поправним браком вважаються вироби, напівфабрикати і вузли, які після виправлення недоліків можуть бути використані за прямим призначенням і виправлення яких технічно можливе й економічно доцільне. Остаточним браком вважаються вироби, напівфабрикати, вузли, що не можуть бути виправлені або виправлення яких економічно не доцільно. Існує поняття технічно неминучого браку у виробництві, до якого відносяться такі деталі й вироби, які не можуть бути використані за прямим призначенням або можуть бути використані після усунення недоліку. Залежно від місця виявлення розрізняють внутрішній і зовнішній брак. Зовнішній — це брак, виявлений після відпустки продукції покупцю. Внутрішній — це брак, виявлений на підприємстві до відправлення покупцю. Собівартість внутрішнього остаточного браку складається з витрат на виробництво, включаючи частину витрат на утримання і експлуатацію устаткування і загально виробничих витрат. Собівартість внутрішнього поправного браку включає витрати на усунення дефектів, заробітну плату, відрахування на соціальне страхування, а також частину витрат на утримання, експлуатацію устаткування і частину загально виробничих витрат. Утрати від браку зменшуються на вартість отриманих матеріалів у результаті розбирання за ціною їхнього можливого використання, а також на суму позовів до постачальників на постачання неякісних матеріалів, що стали причиною браку. На виробничих рахунках суми втрат від браку відбиваються за винятком утрат, віднесених на винних осіб. Облік витрат на виправлення браку відбивається на рахунку 24 «Брак у виробництві». цей рахунок активний, калькуляційний. Аналітичний облік утрат від браку ведуть по окремих структурних підрозділах, видах продукції і статтях витрат. Щомісяця втрати від браку списують на витрати відповідного виду виробництва і включають у собівартість тих виробів чи робіт, по яких виявлений брак. По дебету відбиваються витрати по виявленому зовнішньому і внутрішньому браку, витрати на гарантійний ремонт в обсязі, що перевищує норму, а по кредиту — суми, що відносяться на зменшення витрат на брак і суми, що списуються на витрати виробництва як втрати від браку, а також вартість утримань з винуватців браку і суми відшкодування від постачальників недоброякісних матеріалів. Щомісяця рахунок 24 закривають. На забраковану продукцію оформляють відповідні акти (табл. 1.44). Таблиця 1.44 — Облік браку
Облік готової продукції Готова продукція враховується на підприємстві в місцях збереження за окремими видами у встановлених одиницях виміру. Облік готової продукції ведуть в натуральних, умовно-натуральних і вартісних показниках. Умовно-натуральні показники використовують для узагальнення даних про однорідну продукцію. Готова продукція надходить на склад після прийняття технічним контролем. Здачу продукції на склад цеху оформляють за допомогою спеціальної накладної. Склад готової продукції веде кількісний облік продукції, аналогічно обліку матеріалів. У встановлений термін завідувач складу здає в бухгалтерію первинні документи, що відображають рух готової продукції. При сальдовому методі обліку на перше число кожного місяця складається відомість залишків на складі. залишки записують у спеціальну книгу. Записи, зроблені комірником у картках складського обліку, систематично перевіряють працівники бухгалтерії. Вони відкриваються на кожен номенклатурний номер готової продукції. Записи в картках здійснюють по кожному прибутковому й видатковому документу. Після кожного запису виводиться залишок готової продукції в натуральному вираженні. Для забезпечення точності обліку руху готової продукції в бухгалтерії протягом місяця на підставі первинних документів з приходу і витрат ведуть накопичувальну відомість випуску готової продукції в натуральному, вартісному вираженні і накопичувальну відомість відвантаженої продукції. Оскільки до кінця місяця фактична собівартість продукції не відома, її враховують за приходом і витратою в одній оцінці (у відпускній чи плановій вартості). Після того, як фактична собівартість випущеної готової продукції визначена шляхом калькулювання, випуск готової продукції в аналітичних і синтетичних обліках показують за фактичною собівартістю. При використанні в бухгалтерському обліку оптових цін, планової собівартості і ринкових цін по закінченні місяця необхідно нарахувати відхилення фактичної виробничої собівартості продукції від вартості її за обліковими цінами. Для розподілу цього відхилення на відвантажену продукцію і залишки її на складі використовують розрахунок фактичної собівартості відвантаженої продукції з використанням середньозваженого відсотка відхилення фактичної собівартості від її вартості за обліковими цінами (табл. 1.45). Таблиця 1.45 — Розрахунок фактичної
До = 25000/500000 = 5%. На підставі здавальних накладних у бухгалтерії накопичують дані про випуск готової продукції. Вони відбиваються в накопичувальній відомості. Записи у відомості виконують щодня. Наприкінці місяця виводять оцінку готової продукції за фактичною собівартістю та відпускною вартістю. Систематичний облік готової продукції ведуть на рахунку 26 «Готова продукція» за первісною вартістю. Сальдо рахунку 26 «Готова продукція» відбивається в сумі фактичних витрат чи повної фактичної собівартості на початок місяця. Оборот по дебету відбиває надходження продукції на склад у сумі фактичних витрат чи повної фактичної собівартості, а оборот по кредиту — відвантаження покупцям за фактичними витратами. При надходженні продукції з виробництва протягом місяця виконують записи Дт 26 «Готова продукція» і Кт 23 «Виробництво». Крім відомості випуску готової продукції на підприємстві, відбивають рух готової продукції на складах за відомістю №16 «Рух готових виробів у вартісному вираженні». Готову продукцію відвантажують покупцям відповідно до договорів чи контрактів. При відвантаженні працівники складу на продукцію виписують накладну, в якій ставиться підпис представника покупця чи іншої уповноваженої особи. Ця накладна та інші (залізно-дорожні квитанції) передаються в бухгалтерію підприємства і на підставі цих документів виписується рахунок-фактура. Рахунок-фактура на відвантажену продукцію направляється покупцю, а його копії залишаються в бухгалтерії підприємства-постачальника. У рахунках-фактурах указують: - найменування вантажоодержувача і відправника вантажу; - їхню адресу; - найменування банку, його реквізити; - суму; - найменування залізничної станції; - дату відвантаження готової продукції. Одночасно (звичайно в чотирьох примірниках) виписують платіжну вимогу-доручення банку на отримання грошей від покупців за відвантажену їм продукцію. Для вивезення готової продукції з території підприємства представникам вантажоодержувача видають товарні пропуски на вивіз готової продукції з території підприємства. Пропуск підписує керівник підприємства чи головний бухгалтер або уповноважені особи. Пропуском можуть служити товарно-транспортні накладні чи фактури, на яких ставляться дозвільні підписи. При відпуску готової продукції покупцю безпосередньо зі складу одержувач зобов’язаний пред’явити доручення на право одержання. Відомість №16відкривається щомісяця, залишки, що існують на початок місяця по неоплачених рахунках з відомості за минулий місяць переносяться в нову відомість. При відвантаженні готової продукції на підставі відвантажувальних документів робляться відповідні записи в звітному періоді: на підставі виписок банків чи інших документів ставиться відмітка про оплату рахунків із вказівкою суми й дати. Відвантажену готову продукцію залежно від прийнятої системи обліку реалізації списують із Кт 26 «Готова продукція» у Дт 901 «Собівартість реалізованої готової продукції». Протягом місяця облік відвантаження і реалізації готової продукції ведуть за відпускними цінами підприємства, по закінченні місяця визначають фактичну собівартість відвантаженої продукції. Якщо покупець приймає продукцію безпосередньо на підприємстві, то після її здачі покупцю вона вважається реалізованою, що оформляється розрахунковими документами. Виторг від реалізованої продукції, робіт, послуг визначається за вартістю відвантаженої продукції, зазначеної в оформлених для оплати розрахункових документах, а при розрахунку готівкою — по коштах, що надійшли в касу. Згідно з чинним законодавством право власності на відвантажену продукцію переходить від виробника до покупця з моменту здачі товару транспортній організації, яка займається доставкою (табл. 1.46).
Таблиця 1.46 — Кореспонденція рахунків по обліку готової продукції
Запитання для контролю засвоєння знань
РОЗДІЛ 2
2.1. Облік формування і змін у власному капіталі. Облік резервного капіталу, вилученого капіталу та нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) Нормативні документи: Закон України «Про підприємства в Україні» від 27.03.91р. №887-XII зі змінами і доповненнями (далі — Закон про підприємства); Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.91р. №1576-XII зі змінами і доповненнями (далі — Закон про господарські товариства); Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97р. №283/97-ВР зі змінами і доповненнями (далі — Закон про податок на прибуток); Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Загальні вимоги до фінансової звітності» від 31.03.99 №87; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс» від 31.03.99 №87; Наказ «Про внесення змін у деякі накази Міністерства фінансів України з питань бухгалтерського обліку»: Мінфін України, 09.12.2002 №1012; Наказ «Про внесення змін у наказ Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999р. №291» від 12.12.2003р. № 671; Наказ «Про внесення змін у деякі положення (стандарти) бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні»: Мінфін України, від 23.05.2003 №363; Закон України «Про державну реєстрацію юридичних і фізичних осіб — підприємців» від 15 травня 2003р. №755-IV. Терміни і визначення Вкладений капітал — капітал, сформований за рахунок внесків власників підприємства, а також унаслідок конвертування боргових зобов’язань підприємства в акції або частки (паї); Накопичений капітал — капітал, сформований внаслідок господарської діяльності підприємства; Неоплачений капітал — сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного фонду; Зареєстрований капітал — юридично оформлена, офіційно оголошена і належним чином зареєстрована частина внесків власників до капіталу підприємства; Додатково вкладений капітал — сума внесків засновників понад зареєстровану частину, які пов’язані з придбанням корпоративних прав; Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) — частина чистого прибутку, що не була розподілена між власниками; Резервний капітал — сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. Визнання, класифікація і облік власного капіталу За П(С)БО 1 «Фінансова звітність» і П(С)БО 2 «Баланс» власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. Власний капітал являє собою частину активів, яку підприємство вважає своєю власністю (див. схему).
Класифікація капіталу Облік формування і змін статутного капіталу Порядок формування і розмір статутного капіталу підприємства визначаються в установчих документах, виходячи з вимог діючого законодавства, що розрізняються залежно від організаційно-правової форми підприємства. Принципи й умови формування статутного фонду господарських товариств сформульовані в Законі України «Про господарські товариства». Для акціонерних товариств (закритих — ЗАТ і відкритих — ВАТ) статутний фонд не може бути менше суми, еквівалентної 1250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення акціонерного товариства. стосовно товариств з обмеженої відповідальністю (ТОВ) і товариств з додатковою відповідальністю (ТДВ) статутний фонд повинен складати не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення товариства. З 1 січня 2004р. на законодавчому рівні введений спеціальний механізм коректування розміру статутного фонду залежно від вартості чистих активів, розрахованих за підсумками фінансового року, а також інститут ліквідації товариств, розмір чистих активів яких опускається нижче законодавчо встановленого для даної форми товариств мінімального розміру. У питаннях статутного капіталу новий Цивільний кодекс України встановлює три принципових моменти: 1. Статутний капітал визначає мінімальний розмір майна, товариства, що гарантує інтереси його кредиторів. 2. Розмір статутного капіталу товариства не може бути менше розміру, встановленого законом. 3. Якщо по завершенні другого або кожного наступного фінансового року діяльності товариства вартість його чистих активів виявиться менше статутного капіталу, то воно зобов’язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни в статуті у встановленому порядку. При цьому ТОВ і ТДВ може не повідомляти про зменшення статутного фонду за умови, що учасники приймуть рішення про внесення додаткових внесків. Для АТ такої можливості ЦКУ не передбачає. Внесками учасників (засновників) товариства можуть бути будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, устаткуванням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. Вартість майна, внесеного в рахунок вкладу в статутний фонд, визначається в грошовому вираженні за погодженням між сторонами в момент здійснення внеску. Матеріальні цінності, що вносяться до статутного капіталу, оцінюються за первинними документами, які підтверджують їх вартість, а при відсутності таких документів — на підставі протоколу зборів засновників. Статутний капітал акціонерного товариства поділяється на акції рівної номінальної вартості. Відображення в обліку операції з випуску і розміщення акцій Після державної реєстрації підприємства його статутний фонд у сумі внесків засновників, передбачений у засновницьких документах, відображається кореспонденцією Д-т 46 «Неоплачений капітал», К-т 40 «Статутний капітал» на суму оголошеного статутного фонду. Внесення учасниками своїх частин у бухгалтерському обліку супроводжується записами за К-т рахунка 46 «Неоплачений капітал» у кореспонденції з Д-т рахунків: 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні активи», 12 «Нематеріальні активи», 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні й швидкозношувані предмети», 28 «Товари», 30 «Каса», 31 «Рахунки в банках». Вартість акцій, які не оплачені акціонерами, відображаються за Д-т рахунка 46 «Неоплачений капітал» і К-т 40 «Статутний капітал». Таким чином на К-т рахунку 40 «Статутний капітал» відображається фактична сума підписки на акції. Наприклад, акціонерним товариством оголошений статутний фонд у розмірі 155500 грн. Емітовано акції в кількості 50 штук номінальною вартістю 3110 грн. Витрати, понесені товариством у зв’язку з емісією акцій, склали 500 грн. (ПДВ не передбачені) (табл. 2.1). Таблиця 2.1 — Відображення в обліку
Відповідно до діючого законодавства, додаткова емісія акцій, тобто операції емітента з продажу додаткової кількості акцій власного випуску при їхньому первинному розміщенні (поширенні), може бути здійснена двома шляхами: 1) випуском у обертання «нових» акцій, для якого може бути кілька джерел додаткові внески (внески), реінвестиція дивідендів і сума індексації основних фондів, проведеної відповідно до постанов Кабінету Міністрів України; 2) обміном раніше випущених облігацій акціонерного товариства на його акції, що знову випускаються. При збільшенні статутного капіталу шляхом підвищення номінальної вартості акцій кількість їх залишається без змін. Попередній випуск акцій обмінюється на акції нового випуску і в подальшому анулюються. Зменшення статутного капіталу може здійснюватися шляхом зменшення кількості акцій або зниження номінальної вартості акцій. В обліку такі операції відображаються записами як у табл. 2.2. Таблиця 2.2 — Бухгалтерські записи
Відображення в бухгалтерському обліку додаткового капіталу В обліку для узагальнення інформації щодо додаткового капіталу призначений рахунок 42» Додатковий капітал», який має такі субрахунки: 421 «Емісійний дохід»; 422 «Інший вкладений капітал»; 423 «Дооцінка активів»; 424 «Безоплатно отримані необоротні активи»; 425 «Інший додатковий капітал». У випадку, коли акції розповсюджені за ціною, що перевищує їх номінальну вартість, різниця між емісією і номінальною вартістю акцій обліковується окремо на рахунку 42 «Додатковий капітал», субрахунок 421 «Емісійний дохід». Списання цієї суми можливе при реалізації акцій за ціною, нижчою номінальної вартості. Наприклад, акціонерним товариством оголошений статутний фонд у розмірі 350000 грн. Емітовано акції в кількості 100 штук номінальною вартістю 3500 грн. кожна. Частина акцій (20 штук) була розміщена за вартістю 4000грн. кожна (табл. 2.3). Таблиця 2.3 — Бухгалтерські записи обліку статутного капіталу
На субрахунку 422 «Інший вкладений капітал» підприємства, крім акціонерних товариств, обліковують інші внески засновників, які здійснені без рішення про зміну розміру статутного капіталу. Він може являти собою одне з джерел покриття збитків підприємства. На субрахунку 423 «Дооцінка активів» відображається сума дооцінки (уцінки) у випадках, передбачених П(С)БО. На субрахунку 424 «Безоплатно отримані необоротні активи» відображається вартість безоплатно отриманих активів від юридичних і фізичних осіб. Відображення в обліку вилученого капіталу Рахунки 45 «Вилучений капітал», 46 «Неоплачений капітал», 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» не мають самостійного значення для визначення елементів капіталу. Ці рахунки призначені для узагальнення інформації про зміни у складі сплаченого капіталу і мають дебетові залишки. Вилучений капітал — це фактична собівартість акцій власної емісії, які викуплені товариством у його засновників (власників) для подальшого перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників або анульовані. Ці акції повинні бути реалізовані або анульовані у термін не більше одного року. Рахунок 45 «Вилучений капітал» має такі субрахунки: 451 «Вилучені акції»; 452 «Вилучені вклади та паї»; 453 «Інший вилучений капітал». Вилучені акції зменшують кількість акцій в обороті. Акціонерне товариство може викуповувати власні акції з метою їх подальшого перепродажу, розповсюдження серед своїх працівників, анулювання. Такі операції відображаються в обліку такими записами (табл. 2.4). Таблиця 2.4
На субрахунку 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» відображаються розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплати за облігаціями, відрахування до резервного капіталу та інше використання прибутку в поточному періоді. У кінці року цей рахунок закривається на субрахунок 441 «Прибуток нерозподілений» або дебет субрахунку 442 «Непокриті збитки». Відображення в обліку нерозподіленого прибутку (непокритого збитку) Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) — це сума грошових коштів, що інвестована в підприємство, або сума непокритих збитків поточного і минулих років. Облік нерозподіленого прибутку (непокритих збитків) здійснюється на рахунку 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки). цей рахунок має такі субрахунки: 441 «Прибуток нерозподілений»; 442 «Непокриті збитки». Резервний капітал — це сума резервів, створених відповідно до діючого законодавства або статутними документами за рахунок нерозподіленого прибутку в розмірі 5% від прибутку звітного року. Загальна сума резервного капіталу не повинна перевищувати 25% статутного капіталу підприємства. На балансовому рахунку 43 «Резервний капітал» узагальнюється інформація про наявність і рух резервного капіталу. При відображенні в обліку операцій на цих рахунках використовуються наступні бухгалтерські записи (табл. 2.5). Таблиця 2.5
Облік забезпечення майбутніх витрат і платежів У господарській діяльності підприємства в зв’язку з подіями або операціями, що вже відбулися, можуть виникати умовні (потенційні) зобов’язання, по яких сума і час майбутніх платежів не визначені. Для забезпечення виплат по таких зобов’язаннях за рішенням підприємства створюються резерви за рахунок витрат основної діяльності. З метою правильного формування показників собівартості продукції (робіт, послуг) підприємство можуть створювати такі резерви: - на майбутню оплату відпусток працівникам; - на додаткове пенсійне забезпечення; - на проведення гарантійних ремонтів реалізованої продукції; - на покриття майбутніх витрат по ремонту предметів прокату; - на покриття виробничих витрат з підготовки робіт у зв’язку із сезонним характером виробництва та ін. Сума резервів для покриття забезпечення майбутніх витрат і платежів визначається із застосуванням попередніх аналітичних або експертних оцінок. Так, щоб визначити суму створення резервів на забезпечення гарантійних зобов’язань по ремонту реалізованої продукції протягом гарантійного терміну її експлуатації, необхідно проаналізувати витрати на цю мету в попередньому році. Слід установити їхнє процентне відношення до обсягу реалізації готової продукції, врахувати наявний залишок невикористаного забезпечення на дату балансу. Для створення забезпечення оплат чергових відпусток працівникам підприємства попередньо визначається плановий відсоток відрахувань шляхом розподілу річної планової суми на оплату відпусток на загальний плановий фонд оплати праці. Потім отриманий плановий відсоток щомісяця множать на фактично нараховану заробітну плату працівникам. До складу планового фонду оплати праці і фактично нарахованої заробітної плати слід включати виплати і відрахування в соціальні фонди. Про забезпечення для оплати відпусток працівникам згадується у трьох документах: у П(С)БО 11 «Зобов’язання», «Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженій наказом МФУ від 30.11.99р. №291 (далі — Інструкція №291) і в «Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів і розрахунків», затвердженій наказом МФУ від 11.08.94р. №69 (далі — Інструкція №69). П(С)БО 11 (п.13 - 18) встановлює загальні правила бухгалтерського обліку забезпечень. В Інструкції №69 розглядуване забезпечення називається резервом на оплату відпусток і згадується в переліку особливостей, які необхідно враховувати при проведенні інвентаризації витрат майбутніх періодів і резервів майбутніх витрат і платежів (п.11.10). В Інструкції №291 забезпечення для оплати відпусток згадується у призначенні субрахунку 471 «Забезпечення виплат відпусток», на якому ведеться облік сум, що направляються підприємством на створення відповідного забезпечення. Таким чином, створення забезпечення для оплати відпусток є правом підприємства, а не його обов’язком. Створення забезпечення дозволяє розподіляти дані бухгалтерського обліку за допомогою того, що витрати підприємства на оплату відпусток працівників рівномірно розподіляються між звітними періодами. Це дозволяє підтримувати величину фактичної собівартості продукції (робіт, послуг) приблизно на тому самому рівні. В Інструкції №291 пропонується визначати суму забезпечення для оплати відпусток щомісяця як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотка, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці. Таким чином, спочатку необхідно визначити відсоток (норму): Н (%) = Отп/ФОТ, де Отп — річна планова сума на оплату відпусток (можна визначати на підставі графіка відпусток); ФОТ — загальний плановий фонд оплати праці. Отже, місячна сума забезпечення складе: Обм = ЗП х Н, де ЗП — фактично нарахована в поточному місяці заробітна плата. При плануванні сум ФОТ треба враховувати всі складові заробітної плати, визначені згідно із ст.2 Закону від 24.03.95р. №108/95-ВР «Про оплату праці», де призначення субрахунку 471 передбачає узагальнення інформації про забезпечення обов’язкових відрахувань внесків від забезпечення оплати відпусток на внески на обов’язкове державне пенсійне страхування, обов’язкове соціальне страхування, обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття та ін. Це ж передбачено й в абзаці «а» п.11.10 Інструкції №69. Таблиця 2.6
Забезпечення майбутніх витрат і платежів створюється тільки за умови, коли є впевненість у достовірній їхній оцінці й імовірності зменшення економічних вигод у майбутньому в результаті їхнього погашення. Забезпечення використовуються для відшкодування тільки тих витрат, для покриття яких вони були створені. Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу і в разі потреби може збільшуватися або зменшуватися. Для узагальнення інформації про рух грошових коштів, спрямованих на створення забезпечення майбутніх витрат і платежів, Планом рахунків передбачений балансовий рахунок 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів», що має наступні субрахунки: 471 «Забезпечення оплат відпусток»; 472 «Додаткове пенсійне забезпечення»; 473 «Забезпечення гарантійних зобов’язань»; 474 «Забезпечення інших витрат і платежів». По кредиту рахунка відбивається нарахування забезпечення, по дебету — його використання. При відображенні в бухгалтерському обліку господарських операцій по забезпеченню майбутніх витрат і платежів використовується така кореспонденція рахунків (табл. 2.7).
Таблиця 2.7 — Бухгалтерські операції
Облік цільового фінансування і цільових надходжень
До цільового фінансування і цільових надходжень відносяться засоби, виділені за цільовим призначенням в розпорядження підприємства для проведення відповідних заходів, не пов’язаних з формуванням власних оборотних коштів. Засоби цільового фінансування і цільових надходжень підприємства можуть одержувати у вигляді гуманітарної допомоги, субсидій, асигнувань з бюджету і позабюджетних фондів, цільових внесків юридичних і фізичних осіб на фінансування капітальних інвестицій, науково-дослідні роботи, соціальний захист громадян, на державне регулювання цін на продовольчі товари, медикаменти, паливо для населення, послуги житлово-комунального господарства і т.д. Цільове фінансування і цільові надходження з державного бюджету регламентуються законами України, відповідними урядовими постановами і нормативними документами. Для ведення бухгалтерського обліку наявності й руху коштів цільового фінансування і цільових надходжень використовується балансовий рахунок 48 «Цільове фінансування і цільові надходження», по кредиту якого відбивають грошові кошти цільового призначення, отримані як джерело фінансування визначених заходів, по дебету — використані суми по визначених напрямках, визнання цільового фінансування доходами, а також повернення невикористаних сум. Основні бухгалтерські проводки з обліку цільового фінансування і цільових надходжень наведені в табл. 2.8.
Таблиця 2.8 — Бухгалтерські проводки по обліку цільового фінансування і цільових надходжень
Запитання для контролю засвоєння знань
2.2. Облік зобов’язань по довгострокових позиках і векселях Нормативні документи: Положення Національного банку України «Про кредитування», затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.09.95р. №246. (з урахуванням змін 29.04.1996р. № 361); П(С)БО №11 «Зобов’язання», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2000 №304. Терміни і визначення Сума погашення — це дисконтована сума коштів чи еквівалентів, що, як очікується, буде сплачена для погашення зобов’язання у процесі звичайної діяльності підприємства; теперішня вартість — дисконтована сума майбутніх платежів, що, як очікується, буде необхідна для погашення зобов’язання у процесі звичайної діяльності підприємства; сума погашення — неіндексована сума грошових коштів або їх еквівалентів, що, як очікується, буде сплачена для погашення зобов’язань у процесі звичайної діяльності підприємства. Класифікація зобов’язань Забезпечення — це зобов’язання з невизначеними сумою чи часом погашення на дату балансу. Непередбачене зобов’язання – це: 1) зобов’язання, що може виникнути в результаті минулих подій і існування якого буде підтверджено тільки тоді, коли відбудеться чи не відбудеться одне або більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю; 2) теперішнє зобов’язання, що виникає в результаті минулих подій, але не визнане, оскільки малоймовірно, що для регулювання зобов’язання потрібно буде використовувати ресурси, які втілюють у собі економічні вигоди, чи оскільки суму зобов’язань не можна вірогідно визначити. Визнання й оцінка зобов’язань Зобов’язання визнається, якщо його оцінка може бути вірогідно визначена й існує імовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов’язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду. З метою бухгалтерського обліку зобов’язання розділяються на: - довгострокові; - поточні; - забезпечення; - непередбачені зобов’язання; - доходи майбутніх періодів. До довгострокових зобов’язань відносяться: - довгострокові кредити банків; - інші довгострокові фінансові зобов’язання; - відстрочені податкові зобов’язання; - інші довгострокові зобов’язання. Зобов’язання, на яке нараховуються відсотки і яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов’язання, якщо первісний термін погашення був більше дванадцяти місяців і до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов’язання в довгострокове. Довгострокове зобов’язання за кредитним договором у випадку порушення визначених умов, вважається довгостроковим, якщо позичальник погодився не вимагати погашення зобов’язання внаслідок порушення термінів і не очікується виникнення подальших порушень кредитного договору протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Поточні зобов’язання включають: короткострокові кредити банків, поточну заборгованість по довгострокових зобов’язаннях, короткострокові векселі видані, кредиторську заборгованість по розрахунках за товари, роботи, послуги, а також поточну заборгованість по отриманих авансах, розрахунках з бюджетом, розрахунках по страхуванню, по оплаті праці, по розрахунках з учасниками і по внутрішніх розрахунках. Поточні зобов’язання відбиваються в балансі по сумі погашення. Забезпечення можуть створюватися для відшкодування майбутніх витрат на: оплату відпусток працівникам, додаткове пенсійне забезпечення, виконання гарантійних зобов’язань, реструктуризацію, виконання зобов’язань по обтяжливих контрактах. Забезпечення створюються внаслідок минулих подій, погашення яких приводить до зменшення ресурсів, що втілюють у собі економічні вигоди. Сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів, необхідних для погашення зобов’язання на дату балансу. Забезпечення використовуються для погашення тільки тих витрат, для яких воно було створено. Непередбачені зобов’язання відбиваються на забалансових рахунках. Облік довгострокових позик банку У зв’язку з нестачею коштів підприємства можуть залучати для своєї діяльності позикові кошти шляхом звертання до банківських установ за довгостроковими судами. Основним документом, що визначає правові основи надання, використання і погашення кредитів, а також регулює взаємини між суб’єктами, які виникають у процесі кредитування, є Положення Національного банку України «Про кредитування», затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.09.95р. №246. Відповідно до цього Положення підприємства можуть використовувати наступні форми кредиту: банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний, бланковий, консорціумний. Банківський кредит надається суб’єктам кредитування всіх форм власності на умовах тимчасового користування. Основними умовами надання кредиту є забезпечення повернення, дотримання термінів, цільове використання. За видами банківські кредити поділяються на такі групи: а) за забезпеченістю: — забезпечені заставою (майном, майновими правами, цінними паперами); — гарантовані (банками, фінансами або майном третьої особи); — з іншим забезпеченням (поручительство, свідчення страхової компанії); — незабезпечені (бланкові); б) за методами надання: – у разовому порядку; — відповідно до відкритої кредитної лінії. Кредитна лінія — це згода банку-кредитора дати кредит у майбутньому в розмірах, що не перевищують заздалегідь обумовлені розміри, на визначений термін без додаткових спеціальних переговорів; — гарантовані (із заздалегідь оговореною датою надання, через необхідність, зі стягуванням комісійних за зобов’язання); в) за термінами погашення: — одночасні; — на виплати; — дострокові; — з регресією платежів; — по закінченні оговореного періоду; г) за термінами використання: — короткострокові — до одного року; — середньострокові — до трьох років; — довгострокові — понад три років. Термін, на який надається кредит, і відсотки за його використання розраховуються з моменту одержання (зарахування на рахунок позичальника або оплати платіжних документів з позичкового рахунка позичальника) до повного погашення кредиту і відсотків за його користування (якщо інше не передбачене кредитним договором). Довгострокові кредити можуть надаватися з метою використання для формування основних фондів, на капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію, розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, приватизацію та ін. Одержання кредитів Кредитні взаємини регламентуються договорами зобов’язання в письмовій формі, що визначають взаємні зобов’язання та обов’язки сторін і не можуть змінюватися в однобічному порядку без згоди іншої сторони. Перелік документів, необхідних для оформлення кредиту, такий: 1. Клопотання про надання кредиту (лист, заявка), в якому вказується необхідна сума кредиту, його мета, термін погашення і форми забезпечення. 2. Установчі документи з вказівкою юридичної адреси, картка зі зразками підписів, завірена банком, довідка банку про залишки на рахунках і наявність заборгованості за позикою. Ці документи представляють, якщо поточний рахунок позичальника відкритий в іншому банку. 3. Копії документів, що обґрунтовують необхідність одержання кредиту (договір, контракт, рахунки-фактури, бізнес-план). Ксерокопії даних документів мають бути засвідчені відповідальним працівником банку (начальником кредитного відділу) або нотаріально. 4. Бізнес-план, техніко-економічне обґрунтування, довідка-розрахунок повернення кредиту і нарахованих відсотків. 5. Фінансова звітність (баланс і звіт по фінансових результатах) за останні два - три квартали. 6. Документи, що гарантують повернення кредиту у разі нерентабельності кредитованого проекту. Кредитний договір Існування кредитного ризику (імовірності несплати позичальником основного боргу і відсотків, що приєднуються до сплати за користування кредитом у терміни, визначені в кредитному договорі) є причиною надання забезпечення при кредитуванні. Забезпеченням кредиту можуть виступати: — застава, що є одним із способів забезпечення виконання зобов’язань, яка представляє собою комплекс повноважень кредитора щодо майна, виділеного боржником або наданого для цієї мети іншою особою як забезпечення виконання боржником прийнятих на себе зобов’язань; — поручительство суб’єкта господарської діяльності або фізичної особи. Поручительство також оформляється договором і найчастіше застосовується при кредитуванні фізичних осіб; — гарантія погашення заборгованості за кредитом іншого банку або іншої фінансової установи (страхової фірми). Гарантія оформляється нотаріально завіреним договором; — страхування кредитів — вид страхування, сутність якого полягає в зменшенні або усуненні кредитного ризику. Об’єктами страхування кредитів є: комерційні кредити, зобов’язання, поручительства по кредиту та ін. Договір укладає сам позичальник або за домовленістю це робить банк; — забезпечення полісами страхування життя. Такий вид забезпечення, як правило, застосовується при кредитуванні фізичних осіб, природно, за письмовою згодою всіх дієздатних членів родини; переуступка (тимчасово на термін кредитування або назавжди) на користь банку вимог, рахунків-фактур за відвантажену продукцію, зобов’язань по виконаних контрактах, виставлених третій особі; — забезпечення оплаченими шляховими і товарними документами (тобто заставою виступає вже оплачений позичальником, але ще не отриманий товар). Після того як всі необхідні документи зібрані й оформлені як кредитна справа, кредитна заявка розглядається на засіданні кредитної ради банку. Якщо рішення кредитної ради буде позитивним, кредитні відносини набирають сили. Погашення кредиту Погашення кредиту і нарахованих по ньому відсотків здійснюється позичальником з поточного рахунка. Якщо поточний рахунок позичальника відкритий в іншому банку, погашення боргу по кредиту і сплаті відсотків здійснюється за платіжним дорученням позичальника. У разі неможливості сплати боргу позичальником борг стягується з гаранта (поручителя) у встановленому законодавством порядку. Відстрочка погашення кредиту з підвищенням процентної ставки здійснюється банком у випадку виникнення в позичальника тимчасових фінансових ускладнень через непередбачені обставини за умови вжиття таким позичальником відповідних заходів по їх усуненню. Ця відстрочка має бути оформлена додатковим договором між позичальником і банком. Облік довгострокових позик банку На рахунку 50 «Довгострокові позички» ведеться облік розрахунків по довгострокових позичках банків та інших притягнутих позикових засобів у інших осіб. За дебетом рахунку відбивається погашення заборгованості по довгострокових позиках. За кредитом відображають отримані довгострокові кредити банку. Відображення довгострокової заборгованості в поточних зобов’язаннях підприємства свідчить про те, що підприємство готове протягом 12 місяців з дати балансу погасити зазначену суму заборгованості. При цьому поточна заборгованість, відбита у фінансовій звітності, дозволяє судити про структуру джерел засобів підприємства. Відображення операцій, пов’язаних з довгостроковими позиками в бухгалтерському обліку полягає у віднесенні сум відсотків на витрати фінансової діяльності підприємства. Для відображення розрахунків по нарахованих відсотках у Плані рахунків виділений також субрахунок 684 «Розрахунки по нарахованих відсотках». Таблиця 2.9 — Відображення в бухгалтерському обліку
Облік довгострокових векселів, виданих постачальникам, Операції з довгостроковими векселями обліковуються на рахунку 51 «Довгострокові векселя видані». На цьому рахунку ведуть облік розрахунків з постачальниками, підрядчиками та іншими кредиторами за матеріальні цінності, виконані роботи, одержані послуги та за інші операції, заборгованість за якими забезпечено виданими довгостроковими векселями і не є поточними зобов’язаннями. На кредиті рахунку 51 «Довгострокові векселі видані» відображають видачу векселя на забезпечення заборгованості, на дебеті — погашення заборгованості, забезпеченої виданим векселем (табл. 2.10).
Таблиця 2.10 — Відображення в обліку операцій
Облік інших довгострокових зобов’язань Для узагальнення інформації про розрахунки з іншими кредиторами і за іншими операціями, заборгованість за якими не є поточними зобов’язаннями, призначений рахунок 55 «Інші довгострокові зобов’язання» На цьому рахунку відображається відстрочена згідно з законодавством заборгованість за податками, зборами, фінансова допомога на поворотній основі. На дебеті рахунку відображається погашення довгострокового зобов’язання, а на кредиті збільшення довгострокового зобов’язання (табл. 2.11). Таблиця 2.11 — Кореспонденція рахунків
Запитання для контролю засвоєння знань
2.3. Облік довгострокових зобов’язань по облігаціях та фінансовій оренді Нормативні документи: Закон України «Про оренду державного і комунального майна» від 10.04.1992 №2269-XII; Методика розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 4.10.1995 №786; Порядок відображення в бухгалтерському обліку і звітності операцій, пов’язаних з приватизацією та орендою державних підприємств №121 від 19.06.1996; Порядок викупу орендарем оборотних матеріальних засобів, затверджений Кабінетом Міністрів України 10.08.1995 №629; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затверджене наказом Мінфіну України від 26.04.2000р. №91; План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.99 м. №291; П(С)БО 13 «Фінансові інструменти», затверджене наказом Мінфіну України від 31.11.2001 № 559. Терміни і визначення Оренда — угода, за якою орендатор одержує право користування необоротним активом за плату протягом узгодженого з орендодавцем строку. Операційна оренда — оренда інша, ніж фінансова. Фінансова оренда — оренда, що передбачає передачу орендарю всіх ризиків і вигод, пов’язаних з правом користування і володіння активом. Негарантована ліквідаційна вартість — частина ліквідаційної вартості об’єкта оренди, отримання якої орендодавцем не забезпечується або гарантується тільки зв’язаною з ним стороною. Орендна ставка відсотка — ставка відсотка, за якою теперішня вартість суми мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості дорівнює справедливій вартості об’єкта фінансової оренди на початок терміну оренди. Оренда цілісних майнових комплексів Орендодавцями цілісного майнового комплексу можуть бути: а) Фонд державного майна, його відділення і представництва; б) органи, уповноважені Верховною Радою Автономної республіки Крим; в) органи місцевого самоврядування майном щодо цілісного майнового комплексу, який знаходиться в комунальній власності; г) підприємства з дозволу фонду державного майна й органів місцевого самоврядування. Орендарями цілісного майнового комплексу можуть бути: а) організації орендарів, створені членами трудового колективу; б) інші юридичні особи і громадяни України, зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності; в) фізичні і юридичні особи іноземних держав і особи без громадянства. Оренда цілісного майнового комплексу відповідно до діючого законодавства класифікується як фінансова, якщо договором передбачена передача власності на об’єкти, по закінченні термінів оренди, і як оперативна, якщо передбачене повернення об’єкта орендодавцю. Відмінною рисою оренди цілісного майнового комплексу є те, що між суб’єктами орендних відносин виникають права й обов’язки не тільки з приводу орендованих основних засобів, але й інших необоротних активів, тому що майно цілісного майнового комплексу включає: - основні засоби та інші необоротні активи; - кошти й цінні папери з обліком дебіторської і кредиторської заборгованості; - оборотні матеріальні активи. Основні засоби та інші необоротні активи передаються орендодавцями в оренду. Кошти й цінні папери надаються орендарями на умовах кредиту, із сплатою відсотків за ставкою рефінансування НБУ. Інші оборотні матеріальні активи викуповуються підприємством. Облік майна, що здається в оренду на державному підприємстві У разі виділення цілісного майнового комплексу структурного підрозділу підприємства складається розподільний баланс. Ця обставина обумовлює особливості оренди цілісного майнового комплексу структурних підрозділів державних підприємств. При проведенні процедури складання розподільного балансу бухгалтерський облік державного підприємства зводиться до контролю за станом зданого майна, а також за порядком розрахунків між орендарем і державою (державним бюджетним і державним позабюджетним фондом приватизації). Викуп оборотних матеріальних активів Викуп оборотних матеріальних активів здійснюється відповідно до «Порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів», затвердженого Кабінетом міністрів України 10.08.1995 №629. Здійснюється на підставі договору купівлі–продажу, що складається одночасно з договором оренди. Кошти від викупу зараховуються в позабюджетний державний фонд приватизації залежно від суб’єкта права власності на орендоване майно.
Таблиця 2.12 — Операції по викупу орендарем матеріальних цінностей
Надання коштів і цінних паперів в оренду
При оренді цілісного майнового комплексу, кошти і цінні папери даються орендарю в кредит відповідно до «Порядку викупу орендарем оборотних матеріальних засобів». Кредитний договір складається одночасно з договором оренди на термін, що не перевищує терміну оренди. У бухгалтерському обліку державного підприємства така заборгованість за надані в кредит кошти відбивається в такий спосіб: ДТ-163 «Інша дебіторська заборгованість», КТ-505 «Інші довгострокові зобов’язання». На вартість переданих коштів і цінних паперів нараховані орендарем відсотки перераховуються відповідним державним органом, державні підприємства ці відсотки не одержують. Однак нарахований відсоток підприємство повинно відбивати, використовуючи ДТ забалансового рахунку 06 «гарантії і забезпечення отримані». Після одержання повідомлення від державних органів про сплату відсотка цей рахунок закривається на КТ – 06 «Гарантії і забезпечення отримані». Після закінчення терміну кредитного договору державному підприємству від орендаря повертається основна сума кредиту і в обліку робиться наступний запис (табл. 2.13): Таблиця 2.13 — Надання коштів і цінних паперів в оренду
Оренда основних засобів та інших необоротних активів Відповідно до п.2 ст.13 Закону «Про оренду» орендоване державне майно зараховується на баланс орендаря. Відображення майна на балансі орендаря обумовлене тим, що хоч юридично майно залишається у власності орендодавця, фактично всі ризики і винагороди від його використання передані орендарю на період, який складає значну частину терміну експлуатації об’єкта оренди. Якщо орендодавець цілісного майнового комплексу є державним підприємством і така оренда, відповідно до податкового законодавства класифікується як оперативна, операції по наданню орендних послуг обкладаються ПДВ на загальних підставах. Передача об’єкта оренди орендарю Таблиця 2.14 — Відображення в бухгалтерському обліку
Облік оренди у орендаря Викуп оборотних матеріальних активів Відбувається на підставі договору купівлі-продажу. У регістрах бухгалтерського обліку робиться такий запис (табл. 2.15): Таблиця 2.15 — Відображення в бухгалтерському обліку
Таблиця 2.16 — Одержання в кредит коштів і цінних паперів
При відображенні таких операцій в бухгалтерському обліку необхідно враховувати вимоги П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції». Оренда основних засобів та інших необоротних активів При оренді цілісного майнового комплексу орендоване майно зараховується на баланс орендаря на рахунки: 10 – «Основні засоби», 11 – «Інші необоротні активи», 12 – «Нематеріальні активи». Таблиця 2.17 — Облік оренди основних засобів та інших
Нарахування орендної плати регламентується «Методикою розрахунку і порядком використання плати за оренду державного майна» від 4.10.1995 №786. У випадку, якщо орендна плата направляється в бюджет, робиться запис: Дт-952 «Інші фінансові витрати», Кт-642 «Розрахунки за обов’язковими платежами». У випадку, якщо цілісний майновий комплекс є структурним підрозділом підприємства, то операції по наданню орендних послуг обкладаються ПДВ, суму якого орендар перераховує окремо від орендної плати орендодавцю. При цьому робиться запис: Дт-641 «Розрахунки за податками», Кт-685 «Розрахунки з іншими кредиторами». На орендовані об’єкти цілісного майнового комплексу амортизацію нараховує орендар. відбувається це аналогічно нарахуванню амортизації на власні основні засоби: Дт 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», Кт13 «Знос необоротних активів» (табл. 2.18). Таблиця 2.18 — Операції по поверненню майна
Операційна оренда П(С)БО 14 «Оренда» визначає методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів. Норми цього стандарту не поширюються на: - договори оренди, пов’язані з розвідкою і використанням природних ресурсів; - договори по використанню авторських прав; - договори по оренді цілісних майнових комплексів. Оренда — це договір, по якому орендар здобуває право користування необоротними активами за плату протягом погодженого з орендодавцем терміну. Мінімальні орендні платежі — платежі, що підлягають сплаті орендарем протягом терміну оренди (за винятком вартості послуг і податків, які підлягають сплаті орендодавцю), збільшені для орендаря і орендодавця на суму гарантованої ліквідаційної вартості. Гарантована ліквідаційна вартість — а) для орендаря — частина ліквідаційної вартості, що гарантується до сплати орендарем; б) для орендодавця — частина ліквідаційної вартості, що гарантується до сплати орендарем чи третьою стороною , здатною відповідати за гарантіями. Операційна оренда — оренда, відмінна від фінансової. Об’єкти, передані в операційну оренду, залишаються на балансі орендодавця. В обліку орендодавця передача майна в оренду не відбивається, але в аналітичному обліку необхідно перевести об’єкт в іншу підгрупу, тому що сума амортизації буде відноситися на інший субрахунок витрат звітного періоду (табл. 2.19). Таблиця 2.19 — Відображення в бухгалтерському обліку
Таблиця 2.20 — Відображення в бухгалтерському обліку
Фінансова оренда Фінансова оренда — це оренда, що передбачає передачу орендарем усіх ризиків і вигод, пов’язаних з правом користування і володіння активом. Оренда вважається фінансовою при наявності хоча б однією з таких ознак: - орендар здобуває право власності на орендований актив по закінченні терміну оренди; - орендар має можливість і намір придбати об’єкт за ціною нижче справедливої вартості на дату придбання; - термін оренди складає більшу частину терміну корисного використання об’єкта; - дійсна вартість мінімальних орендних платежів з початку терміну оренди дорівнює чи перевищує справедливу вартість об’єкта оренди. Орендна ставка відсотка — це ставка, за якою теперішня вартість суми мінімальних орендних платежів і негарантованої ліквідаційної вартості дорівнює справедливій вартості об’єкта фінансової оренди на початок терміну оренди (табл. 2.21).
Таблиця 2.21 — Відображення в бухгалтерському обліку
Таблиця 2.22 — Відображення в бухгалтерському обліку
Облік довгострокових зобов’язань по облігаціях Відповідно до п.29 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти» первісно фінансові інструменти оцінюють і відбивають за їхньою фактичною собівартістю, що складається зі справедливої вартості активів, зобов’язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний фінансовий інструмент, і витрат, що безпосередньо пов’язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні, обов’язкові збори і платежі при передачі цінних паперів і т.п.). У бухгалтерському обліку для емітента випуск облігацій пов’язаний з виникненням фінансового зобов’язання, тобто зобов’язання передати кошти іншому підприємству. У свою чергу, фінансове зобов’язання є одним із складових поняття «фінансовий інструмент». Фінансове зобов’язання, пов’язане з випуском облігацій, повинне бути оцінено і відображено емітентом за його фактичною собівартістю, що складається із справедливої вартості активів, отриманих в обмін на таке фінансове зобов’язання, і витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням відповідних фінансових зобов’язань емітентом облігацій (комісійні, обов’язкові збори і платежі при передачі цінних паперів і т.п.). Це стосується первісної оцінки і відображення. Оцінка фінансових зобов’язань на кожну наступну після визнання дату балансу проводиться за п.31 П(С)БО 13, тобто вони оцінюються за амортизованою собівартістю. У той же час деякі вказівки з практики обліку емітентом власних зобов’язань по випущених облігаціях можна знайти й у «Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженій наказом Мінфіну України від 30.11.99р. №291 зі змінами і доповненнями (далі — Інструкція про застосуванні Плану рахунків). Так, для обліку емітентом розрахунків з іншими особами по випущених і оплачених власних облігаціях терміном погашення більше дванадцяти місяців з дати балансу Інструкцією про застосування Плану рахунків передбачений рахунок 52 «Довгострокові зобов’язання по облігаціях» з трьома субрахунками: - 521 «Зобов’язання по облігаціях», по кредиту якого ведеться облік боргових зобов’язань за номінальною вартістю облігацій; по дебету — погашення заборгованості по розрахунках із власниками облігацій; - 522 «Премія по випущених облігаціях»; - 523 «Дисконт по випущених облігаціях». Витрати підприємства по емісії облігацій і пов’язані з нею (комісійні торговці цінними паперами, мито за реєстрацію інформації про випуск, плата за послуги депозитарію або реєстратора, витрати на придбання бланків сертифікатів при документарній формі випуску і т.п.), відносяться до всього терміну їхнього звертання, коли емітент одержує доходи (вигоди) від використання у власної господарської діяльності запозичених у власників облігацій коштів. Ці витрати треба розподілити на весь термін (на всі звітні періоди) обертання облігацій. При первинній оцінці й відображенні фінансових зобов’язань емітента облігацій фактичною собівартістю таких зобов’язань є чисті (фактичні) надходження емітентові від емісії облігацій. Витрати, пов’язані з емісією, тільки зменшують такі фактичні надходження. п.31 П(С)БО 13 щодо оцінки фінансових зобов’язань на кожну наступну після визнання дату балансу за амортизованою собівартістю передбачають також розподіл витрат, пов’язаних з емісією облігацій, протягом усього терміну їхнього обертання (терміну існування фінансових зобов’язань). Витрати, пов’язані з емісією облігацій, повинні розглядатися емітентом як утворення дисконту (знижки), у зв’язку з чим при випуску середньо - і довгострокових облігацій вони можуть відбиватися по дебету субрахунку 523 «Дисконт по випущених облігаціях» з наступним поетапним списанням у рамках амортизації фінансового зобов’язання в дебет субрахунку 952 «Інші фінансові витрати». Використання субрахунку 523 «Дисконт по випущених облігаціях» для акумулювання на ньому витрат по емісії не зовсім відповідає класичним поняттям «дисконту» як планової знижки з номіналу облігацій при їхньому первинному продажі, що (знижка) і складає весь доход інвестора (покупця облігації) при подальшому погашенні емітентом паперів за номіналом. Тому є можливе відображення витрат по емісії облігацій на спеціально відкритому для цього субрахунку 524 «Витрати на емісію облігацій». Для правильного відображення в бухгалтерському обліку фінансових зобов’язань по облігаціях, що випускаються, емітент повинен виходити з терміну їхнього обертання. Якщо облігації, що випускаються, будуть погашені протягом 12 місяців з дати балансу, то відповідні фінансові зобов’язання повинні розглядатися емітентом як поточні і знайти відображення в розділі IV пасиву Балансу. Якщо ж термін погашення облігацій перевищує 1 рік, то зобов’язання по них є довгостроковими і відбиваються у розділі III пасиву Балансу. Для емітента витрати на випуск і розміщення облігацій зменшують фактичну вартість їхнього продажу, тому з метою бухгалтерського обліку вони повинні розглядатися як дисконт, що підлягає амортизації. Метод амортизації у П(С)БО 13 не визначений, тому цілком можливо використання найпростішого методу — методу рівномірної амортизації (списання суми дисконту на витрати підприємства). При цьому сума дисконту розділяється на кількість звітних періодів (кварталів) обороту облігацій, і в такий спосіб визначається сума амортизації дисконту. Простота методу рівномірної амортизації не применшує його недоліки. Тому виправданим буде використання методу ефективної ставки відсотка, що запропонований Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 12 «Фінансові інвестиції», затвердженим наказом Мінфіну України від 26.04.2000р. №91, зі змінами і доповненнями. На відміну від методу рівномірної амортизації, метод ефективної ставки відсотка дозволяє найбільш точно, з урахуванням тимчасового фактора розподілити відповідні суми доходів або витрат протягом усього періоду до погашення облігацій (табл. 2.23). Таблиця 2.23 — Облік операцій з довгостроковими облігаціями
Запитання для контролю засвоєння знань
2.4. Облік короткострокових зобов’язань по розрахунках з банками та іншими позиками нормативні документи: Положення Національного банку України від 28 вересня 1995р. №246 «Про кредитування» зі змінами й доповненнями; Закон України «Про обертання векселів в Україні» від 05.04.2001р. №2374; Положення про здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України: Постанова Правління НБ України від 16.12.2002р. №508; Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків: Рішення ДКЦПФР від 22.11.2001р. №338; Порядок ведення реєстру виданих векселів: Рішення ДКЦПФР від 03.07.2003р. №296. Терміни і визначення Поточні зобов’язання — це ті, що будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу. Вексель — являє собою наказ кредитора своєму боржнику про сплату в зазначений термін суми третій особі, яку називають ремітентом. Банківський відсоток — плата за надані в борг гроші. Класифікація поточних зобов’язань Поточні — це зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу. До поточних зобов’язань відносяться : - короткострокові кредити банку; - поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями; - короткострокові векселі видані; - кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги; - поточна заборгованість за розрахунками; - інша поточна заборгованість. Облік короткострокових кредитів банку Основним документом, що визначає правові відносинипри наданні й погашенні кредитів, є Положення Національного банку України від 28 вересня 1995 №246 «Про кредитування». Відображення інформації про отримані кредити банку на рахунках бухгалтерського обліку залежить від того, до якого виду зобов’язань підприємства може бути віднесена заборгованість, що утворилася в результаті отриманого кредиту. Відповідно до П(С)БО №2 під поточними розуміють зобов’язання, що будуть погашені протягом операційного циклу чи дванадцяти місяців з дати балансу. У такий спосіб кредити, термін повернення яких перевищує дванадцять календарних місяців чи один операційний цикл підприємства, відноситься до довгострокових зобов’язань. У плані бухгалтерських рахунків для відображення інформації про зобов’язання передбачено 6-й клас рахунків — «поточні зобов’язання». Бухгалтерський облік короткострокових кредитних операцій здійснюється із застосуванням таких рахунків: 60 «короткострокові позики»; 61 «поточні зобов’язання». На рахунку 60 ведуть облік витрат у національній і іноземній валюті по кредитах, термін повернення яких не перевищує дванадцяти місяців з дати балансу. Ці рахунки мають кредитове сальдо, що показує суму непогашеної позики на дату балансу. Оборот по дебету рахунка відображає суми, перераховані на погашення кредиту, оборот по кредиту — суми одержаних кредитів. Таблиця 2.24 — Відображення операцій з обліку короткострокових позик
На рахунку 61 відбивається поточна заборгованість по довгострокових зобов’язаннях. Відображається інформація про стан розрахунків по поточних зобов’язаннях, переведених зі складу довгострокових при настанні терміну погашення протягом дванадцяти місяців з дати балансу. Відображення в обліку віднесення частини довгострокової заборгованості до складу короткострокової та її погашення покажемо на прикладі. Підприємство одержало довгострокову позичку в розмірі 1 млн. грн. 1 серпня 1999р. під 5% річних на три роки з поверненням повної суми через три роки. Відсотки виплачуються щорічно (1 серпня кожного року 50 тис. грн.). Таблиця 2.25
Витрати на оплату відсотків за користуванням позикою відносяться до витрат фінансової діяльності. Облік виданих короткострокових векселів Вексель являє собою наказ кредитора своєму боржнику про сплату в зазначений термін суми 3-й особі, що називають ремітентом. Векселя бувають: — простими, що виписуються і підписуються боржником; — перекладні, які можуть бути передані посадовій особі шляхом індосаменту (передатний підпис) на звороті векселя. На зворотній стороні відбивається гарантія оплати, що називається авалем. Порядок використання векселів у господарському обороті України регулюється Законом «Про обертання векселів в Україні» від 05.04.2001р №2374. Бухгалтерський облік короткострокових векселів отриманих відбивається на рахунку 34 «Короткострокові векселі отримані». На цьому рахунку обліковують заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари, послуги). За дебетом рахунка відображається одержання векселя за продану продукцію (роботу, послугу), за кредитом — одержання грошових коштів у погашення векселем кредиторської заборгованості, продаж векселя третій особі. Таблиця 2.26 — Відображення в обліку господарських операцій з використанням короткострокових векселів отриманих
Операції з дисконтування векселів Дисконтування (облік векселів) проводиться банками та іншими спеціально уповноваженими організаціями. Воно полягає в продажі векселя банку до настання терміну платежу. Банк, купуючи вексель, утримує на свою користь частину вексельної суми, що називається дисконтом (обліковим відсотком). Операція вигідна, тому що векселетримач за визначений відсоток дістає грошові кошти в оборот. Передача (продаж) банку векселів на умовах дисконтування оформляється відповідним індосаментом на ім’я банку, або бланковим індосаментом. Замість дисконтованого векселя банк перераховує на поточний рахунок підприємства вексельну суму, зменшену на суму утриманого банком облікового відсотка. На забалансовому рахунку враховані банком векселі числяться до одержання повідомлення про оплату векселя платником або до закінчення термінів позовної давнини. По дисконтованих векселях, термін оплати яких установлений за пред’явленням, або в якийсь час від пред’явлення, до вексельної суми додають відсотки, що приєднуються на день здійснення індосаменту за векселем. Якщо даний вексель прийнятий організацією по індосаменту, то сума відсотків розраховується тільки на період між двома останніми індосаментами, маючи на увазі, що за умовами векселя в цьому періоді передбачалося нарахування відсотків. Сума відсотків, що включається додатково у вексельну суму, відбивається по дебету рахунка 34 « Векселя отримані» і кредиту рахунка 732 «Відсотки отримані». Банк, якщо він не зміг одержати з платника за дисконтованим векселем, опротестовує вексель і пред’являє його до оплати індосантові на повну вексельну суму з додатковими відсотками і витратами на протест. Сплачені банкові кошти по раніше дисконтованих векселях записуються вдебет рахунка 374 «Розрахунки за претензіями», вкредит рахунків по обліку коштів. Одночасно сума оплаченого векселя відбивається по кредиту забалансового рахунка 05 «Гарантії і забезпечення видані». Бухгалтерський облік кредитів, забезпечених векселями Банки та інші кредитні установи можуть видавати юридичним і фізичним особам позички, на забезпечення яких (у заставу) приймаються векселі, отримані цими особами від різних векселедавців і індосантів. За користування позичкою сплачується відсоток у звичайному порядку. Отримані позички погашаються позичальниками зі свого потокового рахунка, після чого йому повертаються векселі, прийняті банком узаставу за позичкою. Якщо позичальник не виплачує позички в обумовлений термін, банк пред’являє прийняті векселі до оплати, а суми, що надійшли, звертає на її погашення. Протягом періоду, на який надана позичка, позичальник має право заміняти одні векселя, передані на її забезпечення, іншими. Векселі, передані на забезпечення банківської позички, записуються до спеціального реєстру, один примірник якого разом з векселями передається банкові, який кредитує, а другий, з оцінкою банку, залишається на підприємстві. Векселі, передані банку за реєстром, відбиваються по дебету забалансового рахунка 05 «Гарантії і забезпечення видані», але продовжують числитися на балансовому рахунку 34 «Векселі отримані». Видана банком позичка відбиває по кредиту рахунка 60 «Короткострокові кредити банків» і дебету рахунків з обліку коштів. Погашення позички відбиває по дебету рахунка 60 «Короткострокові кредити банків» і кредиту рахунків з обліку коштів. Повернуті банком векселі відбивають по кредиту забалансового рахунка 05 «Гарантії і забезпечення видані». Відсотки по позичці записують по дебету рахунків 91 «Загальногосподарські витрати», у кореспонденції по кредиту з рахунком 60 «Короткострокові кредити» або 31 «Розрахунки в банках». У тих випадках, коли банк звертає на погашення виданої позички платежі по векселях, переданих банку, він надсилає позичальнику повідомлення про це. Погашення позички вбухгалтерському обліку підприємства записується по дебету рахунка 60 «короткострокові кредити банків» і по кредиту рахунка 34 «векселі отримані». Одночасно векселі знімаються із забалансового обліку. Бухгалтерський облік виданих авалів Платіж за векселем у повній сумі або частково може бути забезпечений за допомогою авалю. Це вексельне поручительство, в силу якого особа, яка його зробила, приймає на себе відповідальність за виконання зобов’язань за векселем акцептантом, векселедавцем або індосантом. Сума виданих авалів відбиває по дебету забалансового рахунка 05 «Гарантії і забезпечення видані». Вони знімаються з обліку (записуються по кредиту названого рахунка) за повідомленням про оплату авальованого векселя або закінченням терміну позовної давнини по авалю. Якщо аваліст змушений сам зробити платіж за векселем, то останній знімається із забалансового обліку, але сама операція по оплаті вже відбивається на балансових рахунках: дебет рахунка 374 «Розрахунки по претензіях»; кредит рахунка 31 «Рахунки у банках». Облік фінансових векселів виданих Короткострокові векселі, видані в обмін на гроші (тобто продані), враховуються по кредиту рахунка 62 «Векселі видані» у кореспонденції з рахунками по обліку коштів або валютних цінностей. Відсотки по векселях виданих списуються на рахунок 73 «Відсотки отримані» або до їхньої оплати відбиваються на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів». Запитання для контролю засвоєння знань
2.5. Облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками та поточної заборгованості за розрахунками Нормативні документи: П(С)БО №11 «Зобов’язання», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2000 №304; План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Мінфіну України від 30.11.99р. №291; Про внесення змін у Закон України «Про збір на державне пенсійне страхування» від 24.06.2004 №1878; Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили за собою втрату працездатності» від 23.09.1999 №1105 зі змінами і доповненнями; Закон України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили за собою втрату працездатності» від 03.04.2003 №660; Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням» від 18.01.2001 №2240-III; Закон України від 9.04.2004 №1678 «Про внесення змін у деякі пункти закону України з питань загальнообов’язкового соціального страхування»; Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2.03.2000 №1533-III і Закон України «Про розмір внесків на деякі види загальнодержавного соціального страхування» від 6.02.2003 №492-IV; Наказ Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000р. №614. Положення про форму і зміст розрахункових документів зі змінами і доповненнями. Терміни та визначення Поточні зобов’язання — зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу. Облік розрахунків з постачальниками і підрядчиками Поточні зобов’язання відображаються у балансі за сумою погашення. Для бухгалтерського обліку короткострокової заборгованості по розрахункових документах постачальників і підрядчиків у Плані рахунків бухгалтерського обліку передбачений рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». Цей рахунок використовується у бухгалтерському обліку для: - відображення розрахунків за одержані товарно-матеріальні цінності; - розрахунків за виконані роботи і надані послуги; - розрахунків за перевезення вантажів і послуги зв’язку. Цей рахунок кредитують по розрахункових документах постачальника (підрядчика) на підлягаючу виплаті вартість поставлених матеріальних цінностей (виконаних робіт і послуг). За виконані роботи і зроблені послуги рахунок розрахунків з постачальниками і підрядчиками кредитується в кореспонденції з рахунками по обліку відповідних витрат, у які включається вартість цих робіт (послуг). Попередня оплата розрахункових документів постачальників за матеріальні цінності відбивається по дебету рахунка 371 «розрахунки за виданими авансами». Матеріальні цінності, що надходять з передоплатою, відбиваються на рахунку «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», але погашаються раніше переведеними сумами передоплати: дебет рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», кредит рахунка 371 «Розрахунки за виданими авансами». Якщо розрахункові документи постачальника оплачені попередньо, а матеріальні цінності, що надійшли на склад, неякісні, мають розбіжності в кількості або їхня ціна не відповідає умовам договору, то виниклу різницю записують на рахунок 374 «Розрахунки по претензіях». Виплата заборгованості постачальникам (підрядчикам) грішми або векселями відбивається по дебету рахунка «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» і кредиту рахунків 31 «Рахунки в банках», 62 «Короткострокові векселі видані». Кредитове сальдо по рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» означає зобов’язання підприємства по отриманих цінностях і послугах, не оплачених у попередньому звітному періоді. Розрахунки з постачальниками і підрядчиками в бухгалтерському обліку відображається записами, наведеними у табл. 2.27. Таблиця 2.27 — Бухгалтерські проводки по розрахунках з
Облік поточної заборгованості за розрахунками Поточна заборгованість за розрахунками складається з: - одержаних авансів; - з бюджетом; - з позабюджетних платежів; - зі страхування; - з оплати праці; - з учасниками; - з внутрішніх розрахунків; - інші поточні зобов’язання. Облік розрахунків по страхуванню Відповідно до законодавства України підприємства зобов’язані перераховувати кошти до фонду соціального страхування, пенсійного фонду, фонду страхування від нещасних випадків та ін. У Плані рахунків бухгалтерського обліку є рахунок 65 «Розрахунки за страхування», що має такі субрахунки: 651 «За пенсійним забезпеченням»; 652 «За соціальним страхуванням»; 653 «За страхуванням на випадок безробіття»; 654 «За індивідуальним страхуванням»; 655 «За страхуванням майна». Кредитове сальдо по цьому рахунку відбиває суму зобов’язань підприємства (на звітну дату) по перерахуваннях у фонди. На рахунку «Розрахунки із соціального страхування і забезпечення» записують наступні операції (табл. 2.28). Таблиця 2.28 — Бухгалтерські проводки розрахунків по страхуванню
По дебету субрахунка 654 «За індивідуальним страхуванням» відображається: — перерахування сум страхового відшкодування по договорах особистого страхування; по дебету субрахунка 655 «За страхуванням майна» відображається: — перерахування сум страхових платежів по договорах зі страховими компаніями в кореспонденції з рахунками по обліку коштів; — вартість майна, утраченого по страхових випадках, що відшкодовується за рахунок страхових компаній, у кореспонденції по кредиту з рахунками «Матеріали», «Готова продукція», «Основні засоби» та інші, у тому числі з рахунком «Нестачі й втрати від псування цінностей». По кредиту субрахунків 654 «За індивідуальним страхуванням», 655 « За страхуванням майна»: — нарахування сум страхових платежів по договорах майнового й особистого страхування в кореспонденції з рахунком обліку витрат на виробництві або інших джерелах страхових платежів; — надходження сум страхових відшкодувань по договорах зі страховими компаніями в кореспонденції з рахунками по обліку коштів; Некомпенсовані страховими відшкодуваннями втрати від страхових випадків списуються вдебет рахунка 949 «Інші витрати операційної діяльності». Кредитове сальдо цих субрахунків відображає: — заборгованість підприємства страховим компаніям по укладених договорах майнового й особистого страхування; — суми страхових відшкодувань, отриманих підприємством від страхових компаній відповідно до договору страхування. Облік розрахунків по податках У процесі своєї діяльності підприємства роблять платежі до бюджету відповідно до системи оподатковування в Україні. Платежі в бюджет розподіляються на загальнодержавні й місцеві податки, внески і збори. До загальнодержавних податків і зборів відносяться: 1) податок на додану вартість; 2) акцизний збір; 3) податок на прибуток підприємства; 4) державне мито; 5) плата за землю; 6) рентні платежі; 7) податок з власників транспортних засобів; 8) збір на геологорозвідувальні роботи; 9) збір за спеціальне використання природних ресурсів; 10) збір за забруднення навколишнього середовища та ін. Місцеві податки включають такі платежі: 1)податок на рекламу; 2)комунальний податок; 3)готельний збір; 4)збір по паркуванню автотранспорту; 5)ринковий збір; 6)податок з доходів фізичних осіб та ін. По кожному виду податку і збору є методика визначення величини і розміру платежу, встановлені конкретні терміни їхньої сплати, відповідальність платників і т.п. Усі ці положення зафіксовані законодавчими актами, в тому числі законами України (про податок на додану вартість, про податок на прибуток підприємства, про плату за землю, про акцизний збір), постановами Кабінету Міністрів України (методика розрахунку орендної плати державними підприємствами, про збір за забруднення навколишнього середовища), інструкціями, методичними вказівками міністерств та інших державних органів (про податок з доходів фізичних осіб і т.д.). Для узагальнення інформації про розрахунки підприємства по всіх видах платежів у бюджет, включаючи податки з працівників підприємства і по фінансових санкціях, що стягуються в доход бюджету, призначений рахунок 64 «Розрахунки по податках і платежах». По кредиту цього рахунка відображають нарахування податків і платежів у бюджет, по дебету — їхнє перерахування до бюджету, списання. Цей рахунок враховує як зобов’язання підприємства перед бюджетом (кредитове сальдо), так і його активи (дебетове сальдо), що означає переплату бюджету по якому-небудь збору або платежу. Рахунок 64 має такі субрахунки: 641 «Розрахунки по податках», на якому ведуть облік податків відповідно до чинного законодавства. Це податок на прибуток, ПДВ, акцизний збір, податок з доходів фізичних осіб та ін. 642 «Розрахунки по обов’язкових платежах». На цьому субрахунку ведуть облік розрахунків по зборах (обов’язкових платежах). До них слід віднести готельний збір, збір за забруднення навколишнього середовища та ін. 643 «Податкові зобов’язання», призначений для обліку суми податку на додану вартість, визначеної, виходячи із суми отриманих авансів (попередньої оплати) за продукцію, товари, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню або виконанню. 644 «Податковий кредит», призначений для обліку суми податку на додану вартість, на яку підприємство придбало право зменшити податкове зобов’язання. У табл.2.29 наведені основні бухгалтерські проводки розрахунків по податках і платежах. Таблиця 2.29 — Бухгалтерські проводки
Розрахунки з акціонерами по дивідендах Зобов’язання акціонерного товариства по виплаті дивідендів своїм акціонерам відбиваються на рахунку 67 «Розрахунки з учасниками». Нарахування і виплата доходів по дивідендах працівникам підприємства, що входить до числа його засновників (акціонерів), обліковується на рахунку 671 «Розрахунки з нарахованими дивідендами». За рішенням зборів акціонерів у порядку, передбаченому статутом акціонерного товариства, встановлюють розміри дивідендів, окремо — на звичайну і привілейовану акцію. За даними реєстру обліку акціонерів у бухгалтерському обліку проводиться нарахування дивідендів, оголошених до виплати. У випадках, дозволених законом і передбачених статутом акціонерного товариства, виплата дивідендів по привілейованих акціях при недостатності прибутку може здійснюватися за рахунок резервного капіталу. При нарахуванні дивідендів за рахунок резервного капіталу на рахунках робиться наступний запис: дебет рахунка 43 «Резервний капітал»; кредит рахунка 671 « Розрахунки з нарахованими дивідендами». Відповідно до законодавства державні акціонерні товариства є агентами держави по нарахуванню і перерахуванню в бюджет податків на дивіденди. Податок на дивіденди та інші доходи від участі в підприємстві утримується і підлягає сплаті в бюджет у джерела виплати доходів. Після нарахування дивідендів на користь учасників підприємства виконується розрахунок і проводиться утримання податку, що відбивається наступним записом на таких на рахунках: дебет рахунка 671 «Розрахунки з нарахованими дивідендами»; кредит рахунка 641 «Розрахунки за податками». Доходи від дивідендів, одержувані юридичними особами, обкладаються податком у 25 відсотків від суми доходу. У фізичних осіб доходи від дивідендів обкладаються по ставках податку з доходів фізичних осіб. При виплаті дивідендів акціями наступної емісії (реінвестування доходів) кредитується рахунок 40 «Статутний капітал». Таблиця 2.30 — Бухгалтерські проводки розрахунків з учасниками
Облік розрахунків з іншими операціями Для обліку розрахунків по інших операціях використовують рахунок 68 «Розрахунки по інших операціях». Цей рахунок має такі субрахунки: 681 «Розрахунки по авансам отриманим»; 682 «Внутрішні розрахунки»; 683 «Внутрігосподарські розрахунки»; 684 «Розрахунки по нарахованим відсоткам»; 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». Окремий рахунок бухгалтерського обліку 681 «Розрахунки по авансах отриманих» відбиває суми отриманих авансів під постачання матеріальних цінностей, виконання робіт або послуг, атакож оплату замовниками робіт і продукції по частковій готовності замовлення. Після відвантаження продукції (товарів), інших матеріальних цінностей, закінчення робіт і повного виконання послуг суми отриманих авансів зараховують у кредит рахунка 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками». Таблиця 2.31 — Бухгалтерські проводки
До внутрішніх розрахунків відносяться поточні розрахунки головного підприємства з дочірніми підприємствами (філіями), структурними підрозділами по взаємному відпуску матеріальних цінностей, реалізації продукції, робіт, послуг. Субрахунки 682 «Внутрішні розрахунки» і 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки» двосторонні, тобто можуть мати дебетове і кредитове сальдо. Обороти по цих рахунках на кінець звітного місяця і сальдо на останнє число звітного місяця повинні бути звірені між головним підприємством, його дочірніми підприємствами й структурними підрозділами, які виділені на окремий баланс. На субрахунку 684 «Розрахунки по нарахованих відсотках» ведуть облік нарахованих відсотків по: - використанню грошових коштів чи товарів (робіт, послуг), одержаних у кредит; - використанню майна, отриманого на використання (орендоване). На субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами» ведеться облік операцій по: - розрахунках по операціях некомерційного характеру; - з наймачами квартир, особами, які проживають у гуртожитках; - з орендарями нежилих приміщень; - з інших операцій. Таблиця 2.32 — Бухгалтерські проводки по розрахунках
Запитання для контролю засвоєння знань
2.6. Облік розрахунків з оплати праці Нормативні документи: Кодекс законів України про працю від 10.12.91р. №322 – VIII; Закон України «Про збори на обов’язкове державне пенсійне страхування» від 26.0697р. №400/97 –ВР, зі змінами і доповненнями; Інструкція про порядок розрахунку і сплати страховиками і застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування у Пенсійний фонд України»: постанова Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1; Закон України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22.02.2001р. №2272-ІІІ, зі змінами і доповненнями; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 26, затверджене Мінфіном України від 28.10.2003р.; Закон України «Про оплату праці» №108/95ВР від 24.03.1995; Закон України «Про державний бюджет України на 2004 рік» від 17.06.2004р. №1801-IV; Закон України «Про податок з доходів громадян» від 22.05.2003 №889-IV; Інструкція із статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004р. №5; Про внесення змін у Закон України «Про збір на державне пенсійне страхування» від 24.06.2004 №1878; Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 №1105 зі змінами і доповненнями; Закон України «Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 03.04.2003 №660; Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням» від 18.01.2001 №2240-III; Закон України від 9.04.2004 № 1678 «Про внесення змін у деякі пункти закону України з питань загальнообов’язкового соціального страхування»; Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2.03.2000 №1533-III і Закон України «Про розмір внесків на деякі види загальнодержавного соціального страхування» від 6.02.2003 №492-IV; Порядок нарахування середньої заробітної плати для розрахунку виплат по загальнообов’язковому державному страхуванню, затверджений 20 вересня 2001 №1266. Терміни і визначення Заробітна плата — винагорода, розрахована, як правило, у грошовій формі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує робітнику за виконану роботу. Основна заробітна плата — винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробіток, обслуговування, посадові обов’язки). Її встановлюють у вигляді тарифних ставок (окладів) та розцінок для робітників і посадових окладів для службовців; Додаткова заробітна плата — винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідництво, особливі умови праці. Вона включає надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань та функцій. Інші заохочення та компенсаційні виплати — виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії по спеціальних системах і положеннях, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені законодавством або які вище встановлених ним норм. Мінімальна заробітна плата — законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту некваліфіковану працю, нижче якої не може здійснюватися оплата за виконану працівником погодинну, місячну норму (обсяг робіт). Виплати працівникам Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виплати (у грошовій і негрошовій формі) за роботи, виконані працівниками, сформульовані у П(С)БО 26 «Виплати працівникам». Норми цього стандарту поширюються на підприємства незалежно від форми власності (крім бюджетних установ). Виплати працівникам включають:
Визнання виплат
Заробітна плата — поняття, види і форми Термін «заробітна плата», сформульований ст.1 Закону України «Про оплату праці» №108/95ВР від 24.03.1995: винагорода, як правило, в грошовій формі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує робітникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності й умов виконуваної роботи, професійних якостей працівника, результатів праці, фінансового стану підприємства. Максимальним розміром заробітна плата не обмежується. Держава здійснює регулювання оплати праці, шляхом установлення мінімальної заробітної плати. Мінімальна заробітна плата — законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником погодинну, місячну норму (обсяг робіт). До складу мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні й компенсаційні виплати. На 2005 рік розмір мінімальної заробітної плати складає 262 грн. за Законом України «Про державний бюджет України на 2005 рік» від 23.12.2004р. №2285-IV. Розмір заробітної плати регулюється системами оплати праці, встановленими в колективному договорі. Положення про оплату праці є складовою частиною колективного договору. Відповідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата може бути: а) основна заробітна плата — винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробіток, обслуговування, посадові обов’язки). Її встановлюють у вигляді тарифних ставок (окладів) і розцінок для робітників і посадових окладів для службовців; б) додаткова заробітна плата — винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхи та винахідництво, особливі умови праці. Вона включає надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, які передбачені законодавством, премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань та функцій; в) інші заохочення та компенсаційні виплати — виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами й положеннями, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені законодавством або вище встановлених ним норм. Більш докладно складові заробітної плати розкриті в «Інструкції із статистики заробітної плати», затвердженій наказом Держкомстату України від 13.01.2004р. №5. Відповідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата — це винагорода, розрахована, як правило, у грошовій формі, яку за трудовим договором, власник чи уповноважений ним орган, виплачує працівникові за виконану роботу. Відповідно до ст.96 «Кодексу законів про працю» основою організації оплати праці є тарифна система, яка складається з тарифних сіток, тарифних ставок, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційних характеристик. Відповідно до ст.8 Закону України «Про оплату праці» держава здійснює регулювання оплати праці працівників підприємств усіх форм власності шляхом: - установлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій; - установлення розмірів оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній і комунальній власності; - встановлення умов і розмірів оплати праці працівників підприємств, установ і організацій, які фінансуються з бюджету; - оподатковування доходів працівників. Договірне регулювання оплати праці здійснюється на основі системи угод на державному (генеральна угода), галузевому, регіональному і виробничому (колективний договір) рівнях відповідно до закону України «Про колективні договори й угоди». Відповідно до ст.15 Закону України «Про оплату праці» регламентується організація оплати праці на підприємстві. У ній вказується, що форми, системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, надбавки, компенсаційні виплати і т.д. встановлюються підприємствами в колективних договорах генеральних чи галузевих угодах. Розрахунки заробітної плати за невідпрацьований час a) Оплата понаднормових робіт. Понаднормові роботи, як правило, не допускаються. Такими вважаються роботи, виконувані понад встановлену тривалість робочого дня. Ст.23 КЗпП України встановлює 5, 6 денний тиждень і тривалість щоденної роботи. Ст.53 регламентує тривалість роботи напередодні свят. Відповідно до ст.62 власник чи уповноважений ним орган може застосовувати понаднормові роботи тільки у виняткових випадках: - проведення робіт необхідних для оборони країни, запобігання стихійним лихам, аваріях і усунення їхніх наслідків; - проведення суспільно необхідних робіт з водопостачання, газопостачання, опалення, каналізації; - при необхідності закінчити почату роботу, яка в результаті непередбачених обставин, не може бути закінчена і її припинення може призвести до псування чи загибелі майна; - при необхідності виконання вантажних робіт чи робіт по усуненню простою рухливого складу; - при необхідності продовження роботи при неявці працівника, якщо робота не допускає перерви. Понаднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника 4 години протягом 2-х днів чи 120 годин підряд за рік. Забороняється законодавством залучати до понаднормової роботи вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 3-х років, осіб молодше 18 років і працівників, які навчаються у школах і технікумах без відриву від виробництва в дні занять. Оплата праці за понаднормовий час здійснюється за ст.106 КЗпП: - при погодинній системі оплати праці в подвійному розмірі годинної ставки; - при відрядній оплаті виплачується доплата в розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації. Компенсація понаднормової роботи шляхом надання відгулів не допускається. б) Оплата роботи в нічний час. Відповідно до ст.108 КЗпП оплата роботи в нічний час проводиться в підвищеному розмірі, встановленому в генеральній, галузевій і регіональній угоді, колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи в нічний час. Нічним вважається час з 22.00 до 6.00. Тривалість роботи в нічний час регулюється ст.54 КЗпП України. При роботі в нічний час тривалість роботи (зміни) скорочується на 1 годину. Така норма не поширюється на працівників, для яких вже передбачене скорочення робочого часу. До роботи в нічний час забороняється залучати вагітних жінок, жінок, які мають дітей віком до 3-х років відповідно до ст.176 КЗпП і осіб молодше 18 років відповідно до ст.192 КЗпП та інших категорій працівників, передбачених законодавством. інваліди до роботи в нічний час допускаються з їхньої згоди, якщо це не суперечить медичним рекомендаціям. в) Оплата роботи в святковій й неробочі дні. Святкові й неробочі дні зазначені в 1-й і в 2-й частинах ст.79 КЗпП. У ці дні допускаються роботи на безперервно діючих підприємствах, де припинення робіт не можливе через виробничо-технологічні умови. Оплата праці в ці дні відповідно до ст.107 КЗпП проводиться в подвійному розмірі: - відрядникам за подвійними відрядними розцінками; - працівникам, праця яких оплачується за годинними чи денними ставками — в розмірі подвійної чи денної ставки; - працівникам, які одержують місячний оклад, — у розмірі одинарної чи денної ставки понад оклад, якщо робота виконується понад місячну норму. За бажанням працівника, який працював у святковий чи неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку. г) Оплата браку. У цьому випадку оплата праці проводиться відповідно до ст.112 КЗпП України. Якщо брак допущений не з вини працівника, то оплата праці по виготовленню такої продукції здійснюється за зниженими розцінками. Місячна заробітна плата працівника при цьому не може бути нижче 2/3 тарифної ставки (окладу). Якщо брак відбувся в результаті прихованого дефекту в оброблюваному матеріалі, а також не з вини працівника і виявлений після прийняття виробу технічним контролем, оплата праці проводиться нарівні з оплатою праці за придатні вироби. Повний брак з вини працівника оплаті не підлягає. Частковий брак з вини працівника оплачується залежно від ступеня придатності продукції за зниженими розцінками. д) Порядок оплати часу простою, допущеного не з вини працівника. Цей порядок регламентується ст.113 КЗпП України. Час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче 2/3 тарифної ставки (окладу), але працівник повинен попередити власника чи бригадира (майстра) про початок простою. За час простою не з вини працівника, коли виникає виробнича ситуація небезпечна для життя чи здоров’я оточуючих людей (природного середовища), за цим працівником зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується. е) Поєднання (суміщення ) професій чи посад. Порядок роботи сумісників і оплата їх праці регламентуються постановою Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 №245 «Про роботи із сумісництва працівників державних підприємств, установ, організацій» з доповненнями постанови Кабінету Міністрів України 31.08.1996 №1033 і положенням «Про умови роботи із сумісництва працівників державних підприємств» №43 від 28.06.1993. Цими документами визначено, що працівники, фахівці й службовці державних підприємств, установ, організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної роботи, іншу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому чи іншому підприємстві у вільний від основної роботи час. Для роботи із сумісництва згоди власника чи уповноваженого ним органа за місцем основної роботи не потрібно. Тривалість роботи із сумісництва не може перевищувати 4 години на день і повний робочий день у вихідний день. Загальна тривалість роботи із сумісництва протягом місяця не повинна перевищувати 1/2 місячної норми робочого часу. Оплата роботи із сумісництва проводиться за фактично виконану роботу. У разі встановлення погодинної оплати праці нормованих завдань оплата праці здійснюється за кінцевими результатами за фактично виконаний обсяг робіт. Заробітна плата, отримана за роботи із сумісництва, під час нарахування середнього заробітку по основній роботі не враховується, крім заробітної плати: - вчителів і викладачів, які працюють у декількох навчально-освітніх і вищих навчальних закладах, а також педагогічним працівникам дошкільних виховних і позашкільних навчальних закладів; - медичних і фармацевтичних працівників лікувально-профілактичних і санаторно-епідеміологічних закладів охорони здоров’я, аптек, установ соціального забезпечення, дитячих будинків, інтернатів, будинків дітей-сиріт і дітей з відхиленнями в розвитку, сестер милосердя товариства Червоного Хреста і Червоного Місяця. Працювати за сумісництвом не мають права керівники державних підприємств, установ, організацій, їх заступники і керівники структурних підрозділів, за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності, а також працівники, яким законодавчими актами заборонено працювати за сумісництвом. Наприклад, згідно із ст.16 Закону України «Про державну службу» забороняється виконувати роботу на умовах сумісництва, крім наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності державним службовцям. Відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.1993 №245 і п.6 ст.10 «Порядку надання щорічних відпусток», Закону України «Про відпустки» за бажанням працівника-сумісника йому може даватися щорічна оплачувана відпустка одночасно з відпусткою по основному місцю роботи. e) Оплата праці неповнолітніх. Неповнолітні, тобто особи, які не досягли 18 років, прирівнюються до повнолітніх в трудових відносинах. Вони можуть користуватися пільгами в області оплати праці, відпусток, але в Україні не допускається прийом на роботу осіб молодше 18 років (ст.188 КЗпП). При згоді одного з батьків чи осіб, які заміняють їх, можуть, як виняток, прийматися на роботу особи, які досягли 15 років. Ст.15 установлює скорочену тривалість робочого дня для працівників віком: а) від16 до18 років – 36 годин на тиждень; б) від 15 до16 років, а також для учнів, які працюють на канікулах, — 24 години на тиждень. Заробітна плата працівникам молодше 18 років виплачується в розмірах, передбачених для працівників відповідних категорій при повній тривалості робочого дня. Оплата праці учнів шкіл, профтехучилищ, вищих навчальних закладів 1-2 рівнів акредитації, які працюють у вільний від навчання час, проводиться пропорційно відпрацьованому часу. ж) Розрахунок і виплата вихідної допомоги. Відповідно до ст.144 КЗпП при припиненні трудового договору працівнику виплачується вихідна допомога в розмірі не менше середньомісячного заробітку, а у разі вступу на військову службу — не менше двохмісячного середнього заробітку, в результаті порушення власником законодавства про оплату праці, умов трудового договору — у розмірі, передбаченому в трудовому договорі, але не менше тримісячної середньої заробітної плати. Середньомісячна заробітна плата для розрахунку вихідної допомоги обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці, що передують звільненню. Якщо протягом цих місяців перед звільненням працівник не працював, то середня заробітна плата йому обчислюється, виходячи з виплат за попередні 2 місяці роботи. з) Відшкодування індексації заробітної плати. Відповідно до п.11. Порядку 1078 додаткові витрати, пов’язані з індексацією грошових доходів громадян, відображаються у складі витрат, до яких відносяться індексовані доходи. Сума індексації заробітної плати включається до фонду оплати праці на підставі п.2.2.7 «Інструкції із статистики заробітної плати» №5 від 13.01.2004р. Крім того сума індексації підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб. Сума індексації входить у заробітну плату при визначенні загальної суми заробітної плати для застосування податкової соціальної пільги. Доходи громадян. Нарахування й утримання За Законом України «Про податок з доходів громадян» від 22.05.2003 №889-IV під терміном «заробітна плата» розуміються також інші заохочувальні й компенсаційні виплати, або інші виплати та винагороди, які виплачуються платникові податку у зв’язку з відношенням трудового найму згідно із законом. Виплата заробітної плати проводиться 2 рази на місяць чи 1 раз відповідно до того, як це прийнято в колективному договорі. Податок з доходу громадян утримується відповідно до Закону України «Про податок з доходу громадян» від 22.05.2003 №889-IV. Нарахування, утримання і перерахування в бюджет податку з доходів громадян здійснюються підприємствами, установами й організаціями самостійно. Розрахунок податку протягом усього року проводиться із суми місячного сукупного оподатковуваного доходу за ставкою, встановленою згідно із ст.7 Закону №889. Підприємства усіх форм власності й фізичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності наприкінці кожного місяця, але не пізніше терміну одержання в установі банку коштів на виплату заробітної плати, зобов’язані перелічити в бюджет суми нарахованого й утриманого податку з доходів громадян за минулий місяць. Об’єктом оподатковування громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік, що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів, отриманих з різних джерел на території України, а також за її межами. Для громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, об’єктом оподатковування є дохід, отриманий із джерел в Україні. При визначенні сукупного оподатковуваного доходу враховуються доходи як у натуральній, так і в грошовій формі. Дохід, отриманий у натуральній формі, зараховується в оподатковуваний дохід за ринковими цінами, крім доходів сільськогосподарських підприємств, що визначаються за цінами продажу. Починаючи з 1 січня 2004р. до 31 грудня 2006р., ставка оподаткування, яка визначена п. 7.1 ст. 7 Закону №889, встановлена на рівні 13% об’єкта оподаткування. Після цього терміну вона складатиме 15%. Відповідно до п. 6.5.1 ст. 6.5 Закону №889 податкова соціальна пільга застосовується до доходу, одержаного платником податку у вигляді заробітної плати протягом звітного місяця, якщо її розмір не перевищує суми місячного мінімального прожиткового рівня для працездатної особи, встановленого законодавством, помноженої на 1,4 і округленої до ближчих 10 гривень (на даний момент 570 грн.). Страхові внески по нарахуваннях на заробітну плату і утримання
Таблиця 2.33 — Страхові внески по нарахуваннях
Об’єкти оподатковування перерахованих вище страхових внесків
Таблиця 2.34 — Об’єкти оподатковування перерахованих
Ставки страхових внесків
Таблиця 2.35 — Ставки страхових внесків
Приклад. Заробітна плата працівника склала 300 грн., допомога з тимчасової непрацездатності — 200 грн. Податок з доходів буде розрахований таким чином: ((300 + 200) - (10,00 + 3,00 + 1,50 + 131,00)) x 0,13 = 46,09 (грн.), де 10,00 – утриманого внеску до Пенсійного фонду (500х0,02); 3,00 – сума утриманого внеску до Фонду з тимчасової втрати працездатності (300х0,01); 1,50 – сума утриманого внеску до фонду із безробіття (300х0,005); 131,00 – сума податкової пільги (50% мінімальної заробітної плати). Податкова пільга може бути застосована, оскільки сума заробітної плати і допомога з тимчасової непрацездатності не перевищують 570 грн.
Приклад. Заробітна плата працівника становить 400 грн., допомога з тимчасової непрацездатності, в тому числі за перші п’ять діб тимчасової непрацездатності — 300 грн. Податок з доходів фізичних осіб складе: (400 + 300 – 14,00 – 7,00 - 1,50) x 0,13 = 88,08 (грн.), де 14,00 грн.— сума утриманого внеску до Пенсійного фонду (700 х0,02); 7,00 — сума утриманого внеску до Фонду з тимчасової втрати працездатності (700х0,01); 1,50 — сума утриманого внеску до фонду з безробіття (300х0,005); Податкова пільга не застосовується, тому що заробітна плата (зарплата + допомога з тимчасової непрацездатності) склала 700 грн., тобто більше 570грн. Середня заробітна плата Порядок нарахування середньої заробітної плати затверджений Інструкцією №5 від 13.01.2004р. При наданні працівнику щорічної і додаткової відпусток при виплаті компенсацій за невикористану відпустку, а також відпусток у зв’язку з навчанням без відриву від виробництва, при переведенні працівника на більш легку роботу за станом здоров’я, при виплаті вихідної допомоги, при службових відрядженнях, змушених прогулах використовується середня заробітна плата. Вона обчислюється виходячи з виплат за останні 12 місяців роботи за ціле число місяців фактичної роботи, що передують наданню відпустки чи виплаті компенсації, якщо працівник працював не менше року. Відповідно до Порядку нарахування середньої заробітної плати для розрахунку виплат по загальнообов’язковому державному страхуванню, затвердженого 20 вересня 2001 №1266, змінено порядок розрахунку середньої заробітної плати, відповідно до якого вона розраховується, виходячи з 6-ти останніх календарних місяців, що передують місяцю настання страхового випадку. Середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат і оплати перших 5-ти днів тимчасової непрацездатності виплачується за рахунок роботодавця. Середня заробітна плата обчислюється шляхом розподілу нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, за який сплачуються страхові внески (оподатковуваного доходу): - на кількість відпрацьованих робочих днів у розрахунковому періоді по загальнодержавному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням, від нещасного випадку на виробництві і професійних захворювань; - на кількість календарних днів за розрахунковий період (без урахування святкових і неробочих днів по загальнодержавному соціальному страхуванню на випадок безробіття). Документальне оформлення господарських операцій Нарахування заробітної плати здійснюється на підставі первинних документів. Вони подаються в розрахунковий відділ бухгалтерії для перевірки і наступних розрахунків. За роботу в першій половині місяця працівникам звичайно видається аванс, а кінцевий розрахунок проводиться при виплаті заробітної плати за другу половину місяця. Для нарахування основної заробітної плати працівникам з погодинною оплатою праці необхідні відомості про посадові оклади (штатний розклад), присвоєні розряди (наказ), годинні тарифні ставки (тарифні сітки), а також дані табельного обліку за відповідний період. Для нарахування основної заробітної плати працівникам, які працюють відрядно, необхідно мати обсяг виробітку за відповідними розцінками. Виконані роботи оформляють наступними документами: - накладними на здачу продукції; - квитанціями на оплату вартості послуг; - актами приймання виконаних робіт. При укладанні договорів з тимчасовими колективами і договорів підряду оплачується тільки кінцевий результат, передбачений у договорі. Усі види додаткових заробітних плат також нараховуються на підставі первинних документів і розрахунків середнього заробітку працівника. Облік розрахунків з оплати праці виконується на підставі типових форм, затверджених наказом Міністерства статистики України «Про затвердження типових форм первинного обліку по розрахунках з робітниками й службовцями по заробітній платі» від 22.05.1996 №144: - П-49 «розрахунково-платіжна відомість»; - П-50,51 «розрахункова відомість»; - П-52 «розрахунок заробітної плати»; - П-53 «платіжна відомість»; - П-54 «особовий рахунок»; - П-54а «особовий рахунок»; - П-55 «накопичувальна картка виробітку і заробітної плати»; - П-56 «накопичувальна картка обліку заробітної плати»; - П-1 «Наказ про прийняття на роботу»; - П-2 «особова картка»; - П-6 «Наказ (розпорядження) про надання відпустки»; - П-12 «табель обліку використання робочого часу»; - П-15 «список осіб, які працюють не повний робочий час»; - П-16 «листок обліку простоїв». На кожного працівника у відділі кадрів відкривається особова картка, в якій є необхідні анкетні дані і всі зміни та переміщення по роботі. На всіх працівників, які працюють на підприємстві за трудовим договором, ведеться трудова книжка, що зберігається на підприємстві. На кожному підприємстві повинен бути організований табельний облік робочого часу. Табель — первинний документ з обліку відпрацьованого часу. Складається в одному примірнику майстром чи іншими особами, яким це доручено, і подається в бухгалтерію у встановлені на підприємстві терміни. Наряд — комбінований документ, у якому вказуються виконані роботи і підтверджується фактичний їх обсяг. Розрахунково-платіжна відомість — зведений документ, що відбиває розрахунки з працівниками і службовцями з оплати праці. Характеристика рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці» На рахунку 66 ведуть узагальнюючу інформацію з розрахунків з персоналом з оплати праці по всіх видах заробітних плат, премій, допомоги і т.д. Рахунок 66 «Розрахунки з оплати праці» має такі субрахунки: 661 «Розрахунки по заробітній платі»; 662 «Розрахунки по депонентах», тобто по заробітній платі, яка не отримана. По Кт рахунка 66 «Розрахунки з оплати праці» відбивається нарахована основна, додаткова заробітна плата, премії, допомога по лікарняних листках та інші нарахування, а по Дт — виплата заробітної плати, премій, допомоги, а також утримані податки, платежі по виконавчих листках, натуроплата продукцією та інші утримання. Нарахована, але не отримана в термін заробітна плата, відбивається по Дт 661 «Розрахунки за заробітну плату» і Кт 662 «Розрахунки з депонентами». Аналітичний облік розрахунків по заробітній платі на підприємстві ведеться по кожному працівнику, сума всіх утримань по аналітичних рахунках відповідає дебетовому обороту синтетичного рахунка 66 (табл.2.36).
Таблиця 2.36
Нарахування (утримання) по всіх соціальних внесках відображаються по кредиту субрахунків: 651 «...за пенсійним забезпеченням», 652 «...за соціальним страхуванням», 653 «...за страхуванням на випадок безробіття», 641 «Розрахунки за податками», а сплата по дебету цих субрахунків у кореспонденції з грошовими рахунками обліку — 30 «Каса», 31 «Розрахунки в банках».
Відповідно до Наказу №144 передбачено три варіанти розрахунку працівнику заробітної плати: 1) по розрахунково-платіжній відомості, що одночасно використовується для розрахунків і виплат заробітної плати. Застосовується на невеликих підприємствах; 2) по розрахунковій відомості і платіжній відомості. Виплата виконується по платіжній відомості. Застосовується на великих підприємствах, в установах, організаціях; 3) по спеціальних листках розрахунку заробітної плати, типова форма П-52, що виписується на кожного працюючого в двох примірниках, а сума до видачі на руки переноситься в платіжну відомість П-53. Видача авансу за роботу при кожному із застосовуваних варіантів проводиться за платіжною відомістю. Компенсація втрати частини заробітку, в зв’язку з несвоєчасною його виплатою, є однією з державних гарантій, передбачених Законом «Про оплату праці». Конкретний механізм компенсації за несвоєчасну виплату нарахованої заробітної плати був розроблений у Положенні «Про порядок компенсації працівником утрати частини заробітної плати в зв’язку з порушенням термінів її виплати»: постанова Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 №1427. Розрахунки з підзвітними особами Облік розрахунків з підзвітними особами відповідно до Інструкції «Про застосування плану рахунків» №291 від 30.11.1999 ведуть на субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами». Рахунок 372 є винятком із загального правила, його сальдо може бути і дебетове, і кредитове. Дані на рахунку 372 відбиваються розгорнуто: дебетове — в рядку 210 балансу «інша поточна дебіторська заборгованість» і кредиторська — в рядку 610 «інші поточні зобов’язання». Видача наявних у підзвіт сум здійснюється тільки за цільовим призначенням, а саме на адміністративно-господарські потреби, на закупівлю сільськогосподарської продукції, на витрати по службових відрядженнях. Облік виданих у підзвіт сум ведеться по Дт 372 у кореспонденції з рахунками обліку коштів 301, 302. Якщо через підзвітну особу була зроблена оплата робіт, у бухгалтерському обліку витрати, пов’язані з цією оплатою, відносяться до витрат періоду, в якому вони були здійснені. В обліку підприємств, які використовують 8 клас рахунків, витрачені підзвітні суми відбиваються в такий спосіб: - якщо підзвітна особа придбала товарно-матеріальні цінності Дт 20, 22 Кт 372; - якщо кошти в підзвіт видані на командировочні витрати, на оплату послуг, виконаних на підприємстві Дт 84 Кт 372; Для підприємств, що не використовують 8-й клас рахунків використовують наступні кореспонденції: Дт 91 Кт 372 загальвиробничі витрати; Дт 93 Кт 372 Витрати на збут; Дт 92 Кт 372 Адміністративно-господарські витрати. Принципи формування витрат у бухгалтерському обліку підприємства визначені в П(С)БУ 16 «Витрати». Витрати визнаються витратами операційного періоду одночасно з визнанням доходів. Якщо видача в підзвіт здійснюється на закупівлю товарно-матеріальних цінностей, то такі витрати включаються в первісну вартість цих товарно-матеріальних цінностей і витратами не визнаються доти, поки підприємство одержить дохід від їх використання. на практиці звичайно застосовують такий порядок розрахунків з підзвітними особами: а) працівнику видаються кошти в підзвіт, а потім він використовує ці гроші на адміністративно-господарські витрати, відрядження, закупівлю сільськогосподарської продукції; б) підзвітна особа придбала товарно-матеріальні цінності за свій рахунок чи їде у відрядження, а потім підприємство відшкодовує їй витрати в тому випадку, якщо в працівника є всі документи, що підтверджують витрати, причому вони повинні бути виписані на підприємство. Видача готівки у підзвіт проводиться відповідно до «Порядку ведення касових операцій» у національній валюті України. відповідно до цього документа, до операцій по розрахунках з підзвітними особами ставляться наступні вимоги: - видача готівки з кас проводиться за умови повного звіту підзвітної особи по раніше виданій сумі; - невитрачені суми готівки повинні бути повернуті в касу підприємства не пізніше наступного робочого дня, після їхньої видачі на господарські потреби; - звіт про витрачені суми авансу, виданого на командировочні витрати, повинен бути поданий протягом трьох днів після закінчення відрядження і у цей же термін невитрачена готівка має бути повернута в касу. З каси підприємства працівнику можуть одночасно видавати готівку на відрядження і кошти в підзвіт для вирішення під час відрядження виробничих завдань. У цьому разі відряджена особа повинна протягом трьох днів після повернення подати в бухгалтерію авансовий звіт про суму, яка була йому видана. За перевищення встановлених термінів використання виданої у підзвіт готівки, а також видачу готівки без повного звіту про раніше видані суми Указом президента України від 12.06.1995 №436 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання повернення готівки» у редакції від 11.05.1999 №491 передбачена штрафна санкція в розмірі 25%, виданих у підзвіт сум. У даний час у П(С)БУ існує новий порядок відображення в регістрах бухгалтерського обліку неповернених підзвітних сум, а саме субрахунок 947 «нестачі, втрати і псування цінностей» не використовується навіть у випадку, якщо немає можливості утримати цю суму із заробітної плати працівника. Заборгованість працівників по виданих сумах, що відбита по Кт 371, буде відображена в обліку до повного погашення заборгованості. При утриманні виданих підзвітних сум із заробітної плати працівника необхідно враховувати вимогу ст.404 Цивільного процесуального кодексу України, а також ст.26 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108, де визначено, що при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір утримання не повинен перевищувати 20%. Витрати на відрядження Відповідно до П(С)БО 16 оплата службових відряджень визнається витратами періоду і включається до складу валових витрат тільки при наявності документів, що підтверджують ці витрати: квитки на всі види транспорту загального користування, з усіма витратами по придбанню (страховка, постільні речі), рахунки на проживання в готелі, проїзні документи на проїзд у міському транспорті відповідно до маршруту, погодженого з керівником підприємства. Підлягають відшкодуванню і включенню у витрати не підтверджені документально, але понесені добові витрати в межах норм, затверджених Кабінетом Міністрів України (18 грн.). Так само на витрати відноситься плата за бензин, стоянку і паркування, якщо працівник відправлений у відрядження на службовому легковому автомобілі. Первинна документація для службових відряджень Направляючи працівника у відрядження, підприємство оформляє наступні первинні документи: - завдання на відрядження; - наказ (розпорядження) керівника підприємства про направлення працівника у відрядження; - попередні кошториси витрат на відрядження; - посвідчення про відрядження і запис у журналі реєстрацій про реєстрацію посвідчення; - документи про наявність зв’язку відрядження з діяльністю підприємства. Підставою для наказу є направлення працівника у відрядження (клопотання, завдання, підписане керівником того підрозділу, що направляє співробітника). Наявність розпорядження чи наказу керівника про відрядження працівника є обов’язковою умовою. Наказ складається в письмовій формі. У ньому повинно бути зазначене: - ПІБ, - посада, - найменування підприємства чи структурного підрозділу, - дата початку і закінчення відрядження, - населений пункт чи пункт призначення, - назва підприємства, куди направляється відряджений, - мета відрядження, - вид транспорту і т.д. Керівник підприємства має право встановлювати додаткові обмеження, щодо мети і коштів, а також встановлювати відшкодування витрат понад установлені законодавством норми, про що відряджена особа інформується і в наказі вказуються конкретні умови. Розмір витрат на відрядження звичайно розраховують, виходячи з вартості проїзду, наймання житла і норм добових. Оформлення майбутніх командировочних витрат, як правило, проводиться у вигляді розрахунку кошторису. Цей розрахунок-довідка має назву Бланк-3. Посвідчення про відрядження і є основним документом, відповідно до якого здійснюється відрядження працівника. Форма посвідчення про відрядження затверджена наказом Державної податкової інспекції України від 28.07.1997 №260. Журнал реєстрації посвідчень про відрядження Кожне відрядження на підприємстві повинно бути зареєстроване в спеціальному журналі реєстрації посвідчень про відрядження. На кожному посвідченні про відрядження ставлять порядковий номер і дата, вказуються номер і дата наказу керівника про направлення у відрядження. На підприємстві наказом повинна бути призначена посадова особа, на яку покладається ведення документів про відрядження. Підпис на посвідченні про відрядження особи, відповідальної за реєстрацію прибулих і вибулих осіб, повинен завірятися печаткою підприємства. Перед виїздом у відрядження працівникові видається аванс. Звіт працівника про виконання службового відрядження Після повернення з відрядження працівник повинен зробити відмітку в посвідченні про відрядження протягом робочого дня чи наступного дня після повернення. Ця дата є днем прибуття. Для віднесення витрат по відрядженню на витрати підприємства підзвітна особа повинна подати документи, які підтверджують зв’язок відрядження з основною діяльністю підприємства. Такими документами можуть бути: запрошення, протокол про наміри, укладений договір, угоди про співробітництво, протокол розбіжностей і т.д. Відсутність оригіналів таких документів спричиняє невизнання понесених витрат. Звіт завіряється підписом начальника відділу, який відправляв працівника у відрядження. Керівник підписує звіт, який потім передають у бухгалтерію. Вимоги, що ставляться до документів, прикладених до авансового звіту, є такими: - документи підписують в оригіналах; - за формою вони повинні відповідати прийнятим в Україні вимогам щодо оформлення і заповнення первинних документів; - за характером операцій повинен бути встановлений зв’язок подаваних документів з цільовим призначенням виданого грошового авансу. У бухгалтерії звіт перевіряється бухгалтером за формою (наявність усіх реквізитів, правильність оформлення, наявність підпису) і змістом (вірогідність документів і арифметична перевірка). Запитання для контролю засвоєння знань
2.7. Облік доходів і фінансових результатів діяльності нормативні документи: П(С)БО 15 «Дохід», затверджене наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.99р.; П(С)БО 17 «Податок на прибуток», затверджене наказом Міністерства фінансів України №353 28.12.2000р.; П(с)БО 3 «Звіт про фінансові результати», затверджене наказом Міністерства фінансів України №87 від 31.03.1999р.; П(С)БО 17 «Податок на прибуток», затверджене наказом Міністерства фінансів України №353 28.12.2000р. терміни і визначення Дивіденди — частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їхньої участі у власному капіталі підприємства. Доходи — збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, що приводять до зростання власного капіталу (крім зростання капіталу за рахунок внесків власників). Звичайна діяльність — будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що забезпечують її або виникають унаслідок її проведення. Операційна діяльність — основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційною або фінансовою діяльністю. Основна діяльність — операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечують основну частину його доходу. Прибуток — сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати. Відсотки — плата за використання коштів, їхніх еквівалентів або сум заборгованості підприємству. Роялті — платежі за використання нематеріальних активів підприємства. Звичайна діяльність підприємства і її види Діяльність підприємства відповідно до П(с)БО можна подати в наступному вигляді (див. схему):
Види діяльності підприємства
Як видно з наведеної схеми, діяльність підприємства підрозділяється на звичайну і надзвичайну. Відповідно до П(С)БО 3 «Звіт про фінансові результати» під звичайною діяльністю розуміють будь-яку основну діяльність підприємства, а також операції, що її забезпечують або які виникають унаслідок здійснення такої діяльності. Прикладами звичайної діяльності є виробництво і реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, реалізація оборотних активів. До операцій, що супроводжують звичайну діяльність, відносяться курсові різниці, економічні санкції по господарських договорах, відсотки, дивіденди та ін. Надзвичайною діяльністю вважають такі операції або події, які відрізняються від звичайної діяльності і про які не передбачається, що вони будуть повторюватися періодично або в кожному наступному звітному періоді. Прикладами подій і операцій, щодо надзвичайної діяльності, є: стихійні лиха (землетруси, зсуви, смерчі та ін.), пожежі, техногенні аварії і т.п. Надзвичайність події або операції визначається насамперед характером діяльності підприємства, а не очікуваної частоти їхнього виникнення. Звичайна діяльність підприємства відповідно до П(С)БО підрозділяється на операційну, фінансову і інвестиційну. Операційна діяльність Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності підприємства, які не є інвестиційною і фінансовою діяльністю. Відповідно до П(С)БО 3 до основної діяльності відносять операції, пов’язані з виробництвом, реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу. Для виробничого підприємства такими є операції з виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг), для будівельної організації — з виконання будівельно-монтажних робіт, для страхової компанії — з надання послуг по страхуванню та ін. Але операційна діяльність містить у собі не тільки основну, але й інші види діяльності, що не відносяться до фінансової і інвестиційної. Говорячи про угруповання рахунків, слід відзначити, що рахунки витрат від звичайної діяльності підрозділяються на три групи: — рахунки, що відносяться до операційної діяльності; — рахунки, що відносяться до фінансової діяльності; — рахунки, що відносяться до інвестиційної діяльності. Наприклад, для відображення витрат підприємства по основному виду діяльності передбачені рахунки 90 «Собівартість реалізації», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут». Для відображення операцій, що відносяться до операційної діяльності підприємства, у Плані рахунків передбачений, крім перерахованих вище (призначених для відображення операцій, пов’язаних з основною діяльністю), ще рахунок 94 «Інші витрати операційної діяльності». Визнання доходів П(С)БО 15 «Доходи» визначає методологічні основи формування в бухгалтерському обліку доходів підприємства і розкриття інформації у фінансовій звітності. Норми цього стандарту застосовуються підприємствами всіх форм власності, крім банків і бюджетних організацій. Вони не поширюється на доходи, пов’язані з договорами оренди, дивідендами, нарахованими за фінансові інвестиції, що розраховуються методом участі в капіталі, а також не поширюються на доходи, пов’язані зі зміною справедливої вартості фінансових активів і фінансових зобов’язань, а також у зв’язку з ліквідацією цих активів. Не поширюються вони на зміну вартості поточних активів. Дохід визнається при збільшенні активу чи зменшенні зобов’язання, що обумовлюють зростання власного капіталу за умови, що оцінка доходу може бути вірогідно визначена. Цей критерій визнання застосовується по кожній операції. Не визнаються доходами такі надходження: ПДВ, акцизний збір, інші податки й обов’язкові платежі, що підлягають перерахуванню в бюджетні й позабюджетні фонди. Так само не визнається сума надходження по договорах комісії, агентських та інших договорах на користь комітента, суми попередньої оплати чи аванси, застава на погашення позички, а також надходження, що належать іншим особам. Визнані доходи класифікують за такими групами: - дохід чи виторг від реалізації продукції, робіт, послуг; - інші операційні доходи; - фінансові доходи; - надзвичайні доходи. Така класифікація прийнята відповідно до П(С)БО №3 «Звіт про фінансові результати». Дохід чи виторг від реалізації продукції (робіт, послуг) визнається за наявності таких умов: - покупцю передані ризики й вигоди, пов’язані з правом власності на продукцію чи товар; - підприємство не здійснює надалі управління і контроль за реалізованою продукцією; - сума доходу може бути вірогідно визначена; - є імовірність, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства і витрати, пов’язані з цією операцією, можуть бути вірогідно визначені. Дохід не визнається, якщо здійснюється обмін продукцією, товарами, роботами, що є подібними за призначенням і мають однакову справедливу вартість. Дохід, пов’язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершення операції на дату балансу, у випадку, якщо він може бути вірогідно визначений. Якщо дохід чи виторг від надання послуг не може бути вірогідно оцінений і немає імовірності відшкодування цих витрат, то дохід не визнається, а витрати не визнаються витратами звітного періоду. Якщо надалі сума доходу буде вірогідно оцінена, то він буде визнаний за цією оцінкою. Дохід від реалізації продукції не коригується на величину сумнівної і безнадійної дебіторської заборгованості. Сума такої заборгованості визнається витратами підприємства відповідно до П(С)БО №10 «Дебіторська заборгованість». Цільове фінансування не визнається доходом, поки не має підтвердження того, що воно буде отримано підприємством і що підприємство виконає умови фінансування. Отримане цільове фінансування визнається доходом того періоду, в якому були зроблені витрати. Доходи, що виникають у результаті використання активів іншими сторонами, визнаються у вигляді відсотків, роялті й дивідендів. Облік доходів Для обліку й узагальнення інформації про доходи і результати діяльності підприємства призначений 7-й клас рахунків. Рахунки з 70 по 78 — це рахунки, на яких відбиваються доходи. Рахунок 79 призначений для узагальнення інформації про фінансові результати діяльності підприємства. Рахунки 7-го класу є пасивними, крім 79 «Фінансові результати» і субрахунку 704 «Вирахування з доходу». Для обліку доходів від реалізації продукції (товарів, послуг) планом рахунків передбачено застосування рахунку 70 «Доходи від реалізації». Цей рахунок має такі субрахунки: 701 «Дохід від реалізації готової продукції»; 702 «Дохід від реалізації товарів»; 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг»; 704 «Вирахування з доходу». По кредиту субрахунків 701-703 відображається збільшення (отримання) доходу, по дебету — належна сума непрямих податків (акцизного збору, податку на додану вартість та інших, передбачених законодавством); суми, що отримуються підприємством на користь комітента, принципала, повірені перестрахувальниками частки страхових платежів; результат зміни резервів незароблених премій (у страхових організаціях); списання у порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати». У табл. 2.37 наведена кореспонденція за субрахунками 701-703.
Таблиця 2.37 — Бухгалтерські проводки з обліку доходів від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
Відповідно до п.11 П(С)БО 15 оцінку ступеня завершеності операції по наданню послуг виконуються методом:
— вивчення проведеної роботи; — визначення питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, що повинні бути надані; — визначення питомої ваги витрат, понесених підприємством у зв’язку з наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Оцінка ступеня завершеності операцій з надання послуг Оцінка ступеня завершеності на підставі вивчення виконаної роботи близька до звичного підписання акта виконаних робіт, наданих послуг. Підписавши акт, сторони тим самим підтверджують факт вивчення наданих послуг і визначення ступеня їхньої готовності, оцінивши в конкретну суму. Цей метод оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг доцільно застосовувати при наданні таких видів послуг, результат яких можна оцінити шляхом їхнього огляду. Він визначається або після закінчення (надання) робіт (послуг), або після завершення визначеного етапу робіт (послуг). Оцінка ступеня завершеності операцій з надання послуг у загальному обсязі послуг, що повинні бути надані Відповідно до цього методу оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг дохід на конкретну дату визначається в такий спосіб. Спочатку треба встановити питому вагу обсягу послуг, наданих на певну дату, в загальному обсязі послуг, що повинні бути надані. Цей показник являє собою співвідношення обсягу фактично наданих послуг на дату балансу до загального обсягу послуг. Далі шляхом перемножування загальної вартості наданих послуг на питому вагу обсягу послуг визначають дохід від надання послуг на певну дату. Застосування цього методу визначення доходу доцільно в тому випадку, якщо на певну дату можна визначити обсяг наданих послуг (у натуральному або грошовому вираженні). Приклад. Юридична фірма уклала договір на абонентське консультаційне обслуговування на три місяці. Вартість послуги — 1,20 грн., (у т.ч. 0,20грн. ПДВ) за одну хвилину консультації. На рік передбачено 10 год. консультацій, тобто 600 хв. Загальна вартість послуги склала 720 грн., (у т.ч. ПДВ 120 грн.) (1,20 х 600). Припустимо, що абонентом було використано: у 1-му місяці — 300 хв. (5 год.) консультацій; у 2-му місяці — 180 хв. (3 год.) консультацій; у 3-му місяці — 120 хв. (2 год.) консультацій. Визначимо питому вагу обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, що повинні бути надані: 1-й місяць: 300 хв. : 600 хв. х 100% = 50%; 2-й місяць: 180 хв. : 600 хв. х 100% = 30%; 3-й квартал: 120 хв. : 600 хв. х 100% = 20%. Виходячи із ступеня завершеності наданих послуг, визначимо дохід: на кінець 1-го місяця — 720 х 50 : 100 = 360 (грн.), у тому числі ПДВ 60грн.; на кінець 2-го місяця — 720 х 30 : 100 = 216 (грн.), у тому числі ПДВ 36грн.; на кінець 3-го місяця — 720 х 20 : 100 = 144 (грн.), у тому числі ПДВ 24грн. Таблиця 2.38 — Визнання доходу при наданні послуг
Оцінка ступеня завершеності операцій з надання послуг Питома вага витрат, які понесе підприємство в зв’язку з наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат визначається шляхом розподілу суми витрат, здійснених на певну дату, на загальну суму витрат. При цьому сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, що формують виробничу собівартість послуг. Дохід при наданні послуг на певну дату визначають шляхом множення загальної вартості послуг на показник питомої ваги витрат, які несе підприємство в зв’язку з наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Цей метод визначення доходу від надання послуг на певну дату доцільно застосовувати при наданні таких видів послуг, по яких: — можна найбільш вірогідно визначити загальну суму очікуваних витрат, які понесе підприємство в зв’язку з наданням послуги; — сума понесених витрат у зв’язку з наданням послуг знаходиться в прямо пропорційній залежності від обсягу наданих послуг. Приклад. Підприємство «Квітка» уклало договір з підприємством «Перець» на надання послуг з капітального ремонту промислового устаткування, вартість якого складає 6000 грн., у тому числі ПДВ 1000 грн. Очікувана сума витрат — 3000 грн. Термін виконання договору — 3 місяці. За умовами договору оплата за капітальний ремонт промислового устаткування проводиться в такий спосіб: у перших числах першого місяця — 1200 грн.; у перших числах другого місяця — 2400 грн.; після закінчення капітального ремонту — 2400 грн. Після закінчення першого місяця сума фактичних витрат склала 750 грн., у другому — 1200 грн., у третьому — 1050 грн. Визначимо ступінь завершеності робіт у підприємства «Квітка»: 1-й місяць, питома вага фактичних витрат за місяць склала 25%: (750 : 3000 х 100 ). Дохід на кінець місяця, виходячи з питомої ваги витрат, складе: 6000 х 25 : 100 = 1500 (грн., у тому числі ПДВ 250 грн.). 2-й місяць, питома вага фактичних витрат за місяць склала 40%: (1200 : 3000 х 100). Дохід на кінець місяця, виходячи з питомої ваги витрат, складе: 6000 х 40 : 100 = 2400 (грн., у тому числі ПДВ 400 грн.). 3-й місяць, питома вага фактичних витрат за місяць склала 35 %: (1050 : 3000 х 100). Дохід на кінець місяця, виходячи з питомої ваги витрат, складе: 6000 х 35 : 100 = 2100 (грн., у тому числі ПДВ - 350 грн.). У регістрах бухгалтерського обліку операції відбивають наступними записами (табл. 2.39). Таблиця 2.39 — Визнання доходу при наданні послуг
Крім розглянутих вище методів оцінки ступеня завершеності операцій з надання послуг, п.12 П(С)БО 15 передбачена можливість визначення доходу, пов’язаного з наданням послуг, шляхом рівномірного його нарахування за певний період. Цей метод визначення доходу застосовують в тому випадку, якщо надані послуги складаються у виконанні невизначеної кількості операцій за певний період часу. Припустимо, що підприємством «Цукерка» був укладений договір з підприємством «Огірок» на навчання працівників. Вартість навчання склала 3600 грн. (у тому числі ПДВ 600 грн.), термін навчання — 3 місяці. Зроблено попередню оплату послуг за навчання. Таким чином, сума доходу, пов’язаного з наданням послуг по навчанню, що підлягає визнанню, складе 1200 грн. (у тому числі ПДВ 200 грн.) щомісяця. Протягом 3-х місяців підприємство «Огірок» поетапно робитиме наступні записи в бухгалтерському обліку (табл. 2.40): Таблиця 2.40 — Визнання доходу при наданні послуг
Якщо дохід (виторг) від надання послуг не може бути вірогідно визначений, то згідно з п.13 П(С)БО 15 він відбивається в бухгалтерському обліку в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню. Припустимо, що підприємство «Яблучко» уклало договір з підприємством «Кавун» на надання маркетингових послуг, результатом яких є докладні звіти про стан попиту і пропозицій на різні види продукції в регіонах країни. Виконання даного договору розраховано на три місяці. Припустимо, що протягом першого місяця надання маркетингових послуг полягає в дослідженні ринку збуту. По закінченні цього місяця результат операцій, пов’язаних з наданням послуг, оцінити практично неможливо, що робить проблематичним визначення доходу, пов’язаного з наданням послуг. Припустимо, що договором передбачено, що підприємством «Яблучко» по закінченні першого місяця будуть відшкодовані витрати, понесені підприємством «Кавун» у зв’язку зі здійсненням маркетингових досліджень. З цього випливає, що підприємство «Кавун» по закінченні першого місяця визнає дохід, пов’язаний з наданням маркетингових послуг, у розмірі витрат, що підлягають відшкодуванню. У регістрах бухгалтерського обліку визнання доходу за результатами першого місяця відбивається наступними записами (табл. 2.41). Таблиця 2.41 — Визнання доходу при наданні послуг
Кожне підприємство, виходячи зі специфіки наданих послуг, з метою визнання доходу, пов’язаного з наданням послуг на дату балансу самостійно встановлює метод визначення ступеня завершеності послуг, дохід від виконання і надання яких визнається за ступенем завершеності. Обрані підприємством методи повинні бути визначені в його обліковій політиці. Бухгалтерський облік відстрочених податкових активів і зобов’язань Бухгалтерський облік відстрочених активів ведуть на рахунку 17 «Відстрочені податкові активи». На ньому виконують облік суми податку з прибутку, що належить відшкодуванню в наступних звітних періодах, у результаті: - тимчасової різниці між балансовою вартістю активів або зобов’язань і оцінкою цих активів або зобов’язань, визначеною з метою оподаткування; - перенесення податкових збитків, не використаних для зменшення податку з прибутку в звітному періоді. По дебету рахунка 17 відбиваються суми перевищення податку з прибутку, що підлягають сплаті в поточному періоді, над витратами, пов’язаними з нарахуванням податку з прибутку в поточному звітному періоді, а по кредиту — зменшення відстрочених податкових активів за рахунок витрат, пов’язаних з нарахуванням податку з прибутку в поточному звітному періоді. Сума відстрочених податкових активів визначаться відповідно до П(С)БО 17 «Податок на прибуток». Аналітичний облік відстрочених податкових активів ведуть по видах активів і зобов’язань, між оцінками яких, з метою оподаткування, виникла різниця. У випадку, якщо сума податку з прибутку, що підлягає сплаті, менше витрат, пов’язаних з нарахуванням податків, застосовують рахунок 54 «Відстрочені податкові зобов’язання». Облік інших операційних доходів На рахунку 71 «Інші операційні доходи» узагальнюється інформація про інші доходи від операційної діяльності підприємства в звітному періоді. До інших операційних доходів відносяться: - доходи від реалізації інших оборотних активів(крім фінансових інвестицій); - доходи від операційної оренди активів; - доходи від операційних курсових різниць по операціях в іноземній валюті; - сума одержаних штрафів, пені, неустойок та інших санкцій за порушення господарських договорів, які визнані боржниками або одержали рішення господарського суду; - доходи від списання кредиторської заборгованості, по яких минув строк позивної давнини; - відшкодування раніше списаних активів; - сума одержаних грантів і субсидій; - інші доходи від операційної діяльності. По кредиту рахунка 71 «Інший операційний дохід» відображається збільшення (одержання) доходу, по дебету — суми непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору та інших зборів (обов’язкових платежів) і списання в порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати». Рахунок 71 «Інший операційний дохід» має наступні субрахунки: 711 «Дохід від реалізації іноземної валюти»; 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів»; 713 «Дохід від операційної оренди активів»; 714 «Дохід від операційної курсової різниці»; 715 «Отримані штрафи, пені, неустойки»; 716 «Відшкодування раніше списаних активів»; 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості»; 718 «Отримані гранти і субсидії»; 719 «Інші доходи від операційної діяльності». На субрахунку 711 «Дохід від реалізації іноземної валюти» узагальнюється інформація про доходи від реалізації іноземної валюти. На субрахунку 712 «Дохід від реалізації інших оборотних активів» узагальнюється інформація про доходи від реалізації оборотних активів (виробничих запасів, малоцінних і швидкозношуваних предметів і т.п.). На субрахунку 713 «Дохід від операційної оренди активів» узагальнюється інформація про доходи від оренди (крім фінансової) майна, якщо ця діяльність не є метою створення підприємства. На субрахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці» узагальнюється інформація про доходи від курсових різниць по активах і зобов’язаннях підприємства, пов’язаних з операційною діяльністю. На субрахунку 715 «Отримані штрафи, пені, неустойки» узагальнюється інформація про штрафи, пені, неустойки та інші санкції за порушення господарських договорів, визнаних боржником або тих, по яких отримані рішення суду, арбітражного суду про їхнє стягнення, а також про суми по відшкодуванню понесених збитків. На субрахунку 716 «Відшкодування раніше списаних активів» узагальнюється інформація про суми відшкодованої підприємству вартості раніше списаних активів. На субрахунку 717 «Дохід від списання кредиторської заборгованості» узагальнюється інформація про доходи від списання кредиторської заборгованості, що виникла в ході операційного циклу, по закінченні терміну позовної давнини. На субрахунку 718 «Отримані гранти і субсидії» узагальнюється інформація про отримані підприємством гранти, асигнування і субсидії. На субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності» узагальнюється інформація про інші доходи від операційної діяльності, що не одержали відображення на інших субрахунках рахунка 71 «Інший операційний дохід», зокрема про доходи від операцій з тарою, від інвентаризації і т.п. Бухгалтерський облік доходів від іншої діяльності Для бухгалтерського обліку доходів від іншої діяльності передбачені рахунки 72 «Дохід від участі в капіталі», 73 «Інші фінансові доходи», 74 «Інші доходи». Рахунок 72 «Дохід від участі в капіталі» призначений для узагальнення інформації про доходи від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться за методом участі в капіталі. Рахунок 72 «Дохід від участі в капіталі» має такі субрахунки: 721 «Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства»; 722 «Дохід від спільної діяльності»; 723 «Дохід від інвестицій в дочірні підприємства». По кредиту рахунка відображається збільшення (одержання) доходу, по дебету — списання в порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати». На субрахунку 721 «Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства» узагальнюється інформація про доходи, пов’язані зі збільшенням частки інвестора в чистих активах об’єкта інвестування, зокрема внаслідок одержання асоційованими підприємствами доходів або зростання власного капіталу асоційованих підприємств внаслідок інших подій (переоцінка необоротних активів і інвестицій та ін.). На субрахунку 722 «Дохід від спільної діяльності» узагальнюється інформація про доходи, пов’язані зі збільшенням частки інвестора в чистих активах об’єкта інвестування, зокрема внаслідок одержання спільними підприємствами прибутків або зростання їхнього власного капіталу внаслідок інших подій (переоцінка необоротних активів і інвестицій та ін.). На субрахунку 723 «Дохід від інвестицій в дочірні підприємства» узагальнюється інформація про доходи, пов’язані зі збільшенням частки інвестора в чистих активах об’єкта інвестування, зокрема внаслідок одержання дочірніми підприємствами прибутків або зростання їхнього власного капіталу в результаті інших подій (переоцінка необоротних активів і інвестицій та ін.). Аналітичний облік доходів від участі в капіталі ведуть по кожному об’єкту інвестування та іншим ознакам, визначеними підприємством. Рахунок 73 «Інші фінансові доходи» призначений для обліку доходів, що виникають у процесі фінансової діяльності підприємства, зокрема дивідендів, відсотків та інших доходів від фінансової діяльності, що враховуються не на рахунку 72 «Дохід від участі в капіталі». Рахунок 73 «Інші фінансові доходи» має такі субрахунки: 731 «Дивіденди отримані»; 732 «Відсотки отримані»; 733 «Інші доходи від фінансових операцій». По кредиту рахунка відбивається визнана сума доходу, по дебету — списання кредитового обороту на рахунок 79 «Фінансові результати». На субрахунку 731 «Дивіденди отримані» узагальнюється інформація про дивіденди, що приєднуються від інших підприємств, які не є асоційованими, дочірніми і спільними. На субрахунку 732 «Відсотки отримані» узагальнюється інформація про відсотки по облігаціях або інших цінних паперах, по яких не ведеться облік на субрахунку 731 «Дивіденди отримані», зокрема винагороди за здані у фінансову оренду необоротні активи та ін. На субрахунку 733 «Інші доходи від фінансових операцій» узагальнюється інформація про інші доходи від фінансової діяльності, що не одержала відображення на інших субрахунках рахунка 73 «Інші фінансові доходи». Аналітичний облік фінансових доходів ведуть по об’єктах інвестування. Рахунок 74 «Інші доходи» призначений для обліку доходів, що виникають у процесі звичайної діяльності, але не зв’язані з операційною і фінансовою діяльністю підприємства. По кредиту рахунка 74 «Інші доходи» відбиває збільшення (одержання) доходу, по дебету — належна сума непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору та інших зборів (обов’язкових платежів) і списання в порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати». Рахунок 74 «Інші доходи» має такі субрахунки: 741 «Дохід від реалізації фінансових інвестицій»; 742 «Дохід від реалізації необоротних активів»; 743 «Дохід від реалізації майнових комплексів»; 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці»; 745 «Дохід від безоплатно отриманих активів»; 746 «Інші доходи від звичайної діяльності». На субрахунку 741 «Дохід від реалізації фінансових інвестицій» узагальнюється інформація про доходи від реалізації фінансових інвестицій. На субрахунку 742 «Дохід від реалізації необоротних активів» узагальнюється інформація про доходи від реалізації необоротних активів. На субрахунку 743 «Дохід від реалізації майнових комплексів» узагальнюється інформація про доходи від реалізації майнових комплексів. На субрахунку 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці» узагальнюється інформація про курсові різниці по активах і зобов’язаннях в іноземній валюті, пов’язаним з фінансовою та інвестиційною діяльністю підприємства. На субрахунку 745 «Дохід від безоплатно отриманих активів» узагальнюється інформація про доходи від безоплатно отриманих активів. У випадку безкоштовного одержання підприємством необоротних активів дохід визначається за сумою амортизації таких активів одночасно з її нарахуванням. На субрахунку 746 «Інші доходи від звичайної діяльності» узагальнюється інформація про інші доходи від звичайної діяльності, не відображених на інших субрахунках рахунка 74 «Інші доходи», зокрема від списання кредиторської заборгованості, що не виникла в ході операційного циклу, по закінченні терміну позовної давнини, від вартості негативного гудвілу, що визнається доходом. Бухгалтерський облік доходів від надзвичайних подій Рахунок 75 «Надзвичайні доходи» застосовується для відображення доходів, що виникли внаслідок надзвичайних подій. Рахунок 75 «Надзвичайні доходи» має такі субрахунки: 751 «Відшкодування збитків від надзвичайних подій»; 752 «Інші надзвичайні доходи». По кредиту рахунка відображається визнана сума відшкодування, зокрема від страхових організацій, утрат від надзвичайних подій, по дебету — списання в порядку закриття на рахунок 79 «Фінансові результати». На субрахунку 751 «Відшкодування збитків від надзвичайних подій» відбивається сума відшкодування утрат від надзвичайних подій, включаючи відшкодування витрат від непередбачених утрат від надзвичайних подій. На субрахунку 752 «Інші надзвичайні доходи» відображається дохід від інших подій або операцій, що відповідають визначенню надзвичайних подій. Бухгалтерський облік фінансових результатів Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» чистий прибуток визначається протягом звітного періоду і включає прибуток, отриманий від усіх видів діяльності: —чистий дохід (виторг) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); —валовий дохід (збиток); —прибуток (збиток) від операційної діяльності; —прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування; —прибуток або збиток від звичайної діяльності; —прибуток або збиток від надзвичайних подій. Чистий дохід (виторг) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом відрахування з доходу (виторгу) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок і т.п. Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Прибуток (збиток) від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового доходу (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інші операційні витрати. Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від основної діяльності, фінансових та інших доходів (доходів), фінансових та інших витрат (збитків). Прибуток (збиток) від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності, що підлягає оподаткуванню, і сумою податків на прибуток. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності, що підлягає оподаткуванню, і сумі податків на прибуток. Збитки (прибутку) від надзвичайних події (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій і т, п.) включають витрати на запобігання утрат від стихійного лиха і техногенних аварій, визначених за винятком суми страхового відшкодування і покриття утрат від надзвичайних ситуацій за рахунок інших джерел; доходи або збитки від інших подій і операцій, що відповідають визначенню надзвичайних подій, відбивають за винятком суми, на яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності внаслідок цих збитків. Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності і надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку і податків з надзвичайного прибутку. У бухгалтерському обліку для визначення результатів діяльності підприємства використовується рахунок 79 «Фінансові результати». Цей рахунок призначений для обліку та узагальнення інформації про фінансові результати підприємства від звичайної діяльності і надзвичайних подій. По кредиту рахунка 79 «Фінансові результати» відбивають суми в порядку закриття рахунків обліку доходів, по дебету — суми в порядку закриття рахунків обліку витрат, а також сума нарахованого податку на прибуток. Сальдо рахунка при його закритті списується на рахунок 44 «Нерозподілені доходи (непокриті збитки)». Рахунок 79 «Фінансові результати» має чотири субрахунки: 791 «Результат основної діяльності»; 792 «Результат фінансових операцій»; 793 «Результат іншої звичайної діяльності»; 794 «Результат надзвичайних подій». По кредиту субрахунка 791 «Результат основної діяльності» відбивають у порядку закриття рахунків суми доходів від реалізації готової продукції, товарів, робіт, послуг та від іншої операційної діяльності (рахунка 70, 71), а по кредиту даного субрахунка відбивають суми в порядку закриття рахунків обліку собівартості реалізованої готової продукції, товарів, робіт, послуг, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат (90, 92, 93, 94). По кредиту субрахунка 792 «Результат фінансових операцій» відбивають суми в порядку закриття рахунків обліку доходів від участі в капіталі та інших фінансових доходах, а по дебету субрахунка відбивають суми списання фінансових витрат з рахунків 95 «Фінансові витрати» і 96 «Втрати від участі в капіталі». На субрахунку 793 «Результат іншої звичайної діяльності» визначається дохід (прибуток) від іншої звичайної діяльності підприємства, по кредиту якого відбивають суми закриття рахунків обліку доходів від інвестиційної та іншої звичайної діяльності підприємства. По дебету цього субрахунка відбивають суми списання витрат з рахунка 97 «Інші витрати». На субрахунку 794 «Результат надзвичайних подій» визначають дохід (збиток) від надзвичайних подій. По дебету цього субрахунка відбивають суми списання витрат від надзвичайних подій, а по кредиту — списання доходів, отриманих від надзвичайних подій. Кореспонденція рахунків з обліку фінансових результатів наведена в табл. 2.42. Таблиця 2.42 — Кореспонденція рахунків
Бухгалтерський облік нерозподіленого прибутку (непокритих збитків) На рахунку 44 «Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)» ведуть облік нерозподіленого прибутку або непокритих збитків поточного і минулого років, а також використаного прибутку в поточному році . По кредиту рахунка відбивають збільшення прибутку від усіх видів діяльності, а по дебету — збитки і використання прибутку. Рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» має такі субрахунки: 441 «Прибуток нерозподілений»; 442 «Непокриті збитки»; 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді». На субрахунку 441 «Прибуток нерозподілений» відбивають наявність і рух нерозподіленого прибутку. На субрахунку 442 «Непокриті збитки» відображають непокриті збитки. Їхнє списання здійснюється за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового або додаткового капіталів і т.д. На субрахунку 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» відбивають розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплати по облігаціях, відрахування в резервний капітал та інше використання доходу в поточному періоді. Різниця між доходами і витратами по рахунку 79 «Фінансові результати» складає нерозподілений прибуток і списується на кредит рахунка 441 «Нерозподілений прибуток». У разі одержання збитків сума збитків списується в дебет рахунка 442 «Непокриті збитки». Наприкінці звітного періоду використаний прибуток списують з дебету рахунка 441 «Прибуток нерозподілений» у кредит рахунка 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді». Кореспонденція рахунків з обліку нерозподіленого прибутку (непокритих збитків) (див. рис. 2.1) наведена в табл. 2.43. Таблиця 2.43 — Кореспонденція рахунків
Запитання для контролю засвоєння знань
Рис. 2.1 — Схема формування прибутку за бухгалтерськими рахунками
2.8. Забалансовий облік активів і зобов’язань нормативні документи: План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій і установ, затверджений наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999р.; Наказ Мінфіну від 12.12.2003р. №671 «Зміни і доповнення до Плану рахунків бухгалтерського обліку» від 30.11.1999р. № 291. Діюче підприємство має у своєму розпорядженні певні цінності, що по праву йому не належать, але тимчасово їм використовуються. Це можуть бути орендовані основні засоби, товарно-матеріальні цінності на відповідальному збереженні, переробці, комісії, монтажі. Крім того, підприємство може видавати (одержувати) які-небудь письмові гарантії на умовні права і зобов’язання, пов’язані з кредитуванням, позиками. Кожне підприємство має бланки строгого обліку — це бланки доручень, путівок, різних видів квитків, талонів на харчування і т.д. У діяльності підприємства виникають збитки від нестачі цінностей, незатребуваної дебіторської заборгованості. Усі перераховані події й операції підлягають обліку. Для цього Планом рахунків передбачені забалансові рахунки і субрахунки класу О, в тому числі: 01 «Орендовані необоротні активи»; 02 «Активи на відповідальному збереженні» : 021 «Устаткування, прийняте для монтажу»; 022 «Матеріали, прийняті для переробки»; 023 «Матеріальні цінності на відповідальному збереженні»; 024 «Товари, прийняті на комісію»; 025 «Майно в довірчому управлінні»; 03 «Контрактні зобов’язання»; 04 «Непередбачені активи і зобов’язання» і його субрахунки: 041 «Непередбачені активи»; 042 «Непередбачені зобов’язання»; 05 «Гарантії і забезпечення надані»; 06 «Гарантії і забезпечення отримані»; 07 «Списані активи» і його субрахунки: 071 «Списана дебіторська заборгованість»; 072 «Невідшкодовані нестачі й утрати від псування цінностей»; 08 «Бланки строгого обліку»; 09 «Амортизаційні відрахування». Бухгалтерські записи на забалансових рахунках ведуть за простою системою. Це значить, що при надходженні, вибутті, використанні, продажу матеріальних цінностей, бланків строгого обліку, утворенні умовних прав і зобов’язань, списання з балансу майна внаслідок нестачі, псування і дебіторської заборгованості виконують тільки на одному забалансовому рахунку без кореспондуючого рахунка, із вказівкою змісту і кількісно-вартісних показників операції. Товарно-матеріальні цінності відбивають за договірною вартістю або за вартістю, зазначеною в приймально-передатних документах. Орендовані основні засоби відбивають за вартістю, зазначеною в договорах операційної оренди. Бланки строгого обліку відбивають за умовною вартістю у встановленому порядку. Умовні права і зобов’язання відбивають за вартістю, зазначеною в документах про гарантії і зобов’язання. Облік активів і зобов’язань на забалансових рахунках На рахунку 01 «Орендовані необоротні активи» враховують основні засоби, нематеріальні активи, отримані підприємством на підставі договорів операційної оренди і враховують на балансі орендодавця. Отримані в операційну оренду необоротні активи зараховують на забалансовий рахунок 01 «Орендовані необоротні активи» за балансовою (залишковою) і первісною вартістю орендодавця, що вказується в договорі операційної оренди. Збільшення залишку рахунка 01 «Орендовані необоротні активи» відбувається при прийомі на облік основних засобів, нематеріальних активів, отриманих в операційну оренду, зменшення — при їхньому поверненні орендодавцю. Бухгалтерські проводки з обліку операційної оренди відбиті в табл. 2.44. Таблиця 2.44 — Облік операцій оренди
На забалансовому субрахунку 021 «Устаткування, прийняте для монтажу» підрядною організацією враховуються пристрої, устаткування та інші товарно-матеріальні цінності, що надійшли від замовника і прийняті для монтажу за вартістю, зазначеною в супровідних документах. Списання з забалансового субрахунку 021 відбувається на підставі документів, що засвідчують передачу устаткування в монтаж, будівельних матеріалів та інших матеріальних цінностей — для виконання відповідних робіт. Бухгалтерські проводки подані в табл. 2.45.
Таблиця 2.45 — Бухгалтерські проводки
На забалансовому субрахунку 022 «Матеріали, прийняті для переробки»ведуть облік руху, надходження сировини і матеріалів від замовника, що прийняті для переробки (давальницька сировина) і не оплачуються одержувачем. По дебету цього субрахунка відбивають надходження давальницької сировини, по кредиту — передачу замовнику готових виробів.
На забалансовому субрахунку 023 «Матеріальні цінності на відповідальному збереженні» по дебету відбивають прийняті товарно-матеріальні цінності на відповідальному збереженні з приводу відмови від акцепту розрахункових документів постачальників; отримані від постачальників, але не оплачені товарно-матеріальні цінності, заборонені до витрати до їхньої оплати; товарно-матеріальні цінності, отримані понад зазначені у видаткових документах постачальників; товарно-матеріальні цінності, оплачені покупцями, але не вивезені з якої-небудь причини і залишені під охоронну розписку на відповідальному збереженні і т.д. По кредиту субрахунку 023 виконуються записи на видані й зняті зі збереження товарно-матеріальні цінності. На забалансовому субрахунку 024 «Товари, прийняті на комісію» враховують отримані товари в межах договорів комісії, доручення та інших цивільно-правових договорів, що уповноважують підприємство здійснювати продаж товарів від імені і за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари. Типові бухгалтерські записи по субрахунку 024 мають такий вигляд (табл. 2.46). Таблиця 2.46 — Типові бухгалтерські записи по субрахунку 024
На забалансовому субрахунку 025 «Майно в довірчому управлінні» враховується майно, що надійшло в довірче управління, а також товарно-матеріальні цінності, що надійшли повірнику при виконанні доручення довірителя на підставі договору доручення від третіх осіб. По дебету цього субрахунку відбивають отримане довірителем майно в довірче управління, по кредиту — повернення довірителем майна, раніше отриманого в довірче управління. Забалансовий рахунок 03 «Контрактні зобов’язання» призначений для концентрації інформації про наявність і рух зобов’язань по укладених контрактах, а також контролю за їхнім виконанням. Облік зобов’язань здійснюється в оцінці, передбаченій контрактами. Списуються контрактні зобов’язання з рахунка у разі виконання, ліквідації, відмови від виконання, передачі або продажі зобов’язання за контрактом іншим особам. На забалансовому субрахунку 041 «Непередбачені активи» ведеться нагромадження інформації про наявність непередбачених активів, по яких існує імовірність надходження економічних вигод у сумі очікуваного відшкодування збитків. Списуються непередбачені активи в міру того, як вони визнаються або не визнаються при настанні невизначених подій. Прикладом непередбаченого активу є позов, спрямований підприємством у суд, про визнання незаконним рішення контролюючого органа, у результаті чого підприємством був сплачений штраф. Результат судового процесу є невизначеним. На забалансовому субрахунку 042 «Непередбачені зобов’язання» ведеться нагромадження інформації про наявність непередбаченого зобов’язання, що може вимагати витрати ресурсів (але повної впевненості щодо цього зобов’язання немає) у сумі очікуваних збитків. Прикладом непередбаченого зобов’язання є зобов’язання всіх осіб, які поставили підпис на вексельному бланку (вони є солідарно відповідальними за векселем). При опротестуванні векселя в кожного з них існує імовірність виникнення зобов’язань по сплаті якоїсь частини або всієї вексельної суми. Для узагальнення інформації про наявність і рух виданих підприємством гарантій і забезпечень на виконання як власних зобов’язань і платежів, так і зобов’язань і платежів інших підприємств (за договорами поручительства) передбачений забалансовий рахунок 05 «Гарантії і забезпечення надані». Зокрема, на цьому рахунку враховують: - вартість активів підприємства, оформлених договорами застави (і по сумах, визначених у них), при цьому з балансу вартість цих активів не списується; - вартість прийнятих на себе зобов’язань по договорах поручительства; - вартість інших гарантій і забезпечень. Облік забезпечення виконують за вартістю, зазначеною в документах про гарантії і забезпечення. Збільшення залишку на рахунку 05 «Гарантії і забезпечення надані» відбувається при видачі гарантій і забезпечень, зменшення — при погашенні заборгованості, на яку вони були надані, і при перенесенні зобов’язань по них на баланс. Забалансовий рахунок 06 «Гарантії і забезпечення отримані» призначений для обліку наявності й руху отриманих гарантій і забезпечення виконання зобов’язань і платежів. Зокрема, на даному рахунку враховують: - гарантії, отримані підприємством за третіх осіб; - вартість товарно-матеріальних цінностей, основних засобів і цінних паперів (що знаходяться як на підприємстві, так і на депозиті нотаріальної контори або банку), що є предметом застави; - вартість інших гарантій і забезпечень. Облік забезпечення виконують за вартістю, зазначеною в документах про гарантії і забезпечення. Збільшення залишку на рахунку 06 «Гарантії і забезпечення отримані» відбувається при одержанні гарантій і забезпечень, зменшення — при їхньому списанні внаслідок погашення заборгованості, на яку вони були надані, і при перенесенні заборгованості по них на баланс. Розглянемо на прикладі договору поручительства рух гарантій і забезпечень наданих (у поручителя) і отриманих (у кредитора). Слід пам’ятати, що за договором поручительства поручитель зобов’язується перед кредитором іншої особи (боржника) відповідати за виконання останнім свого зобов’язання в повному обсязі або його частині. Таблиця 2.47 — Проводки по обліку
Субрахунки рахунка 07 «Списані активи», 071 «Списана дебіторська заборгованість» і 072 «Невідшкодовані нестачі й втрати від псуванняцінностей»призначені для обліку дебіторської заборгованості, списаної з балансу внаслідок неплатоспроможності боржників, і сум невідшкодованих нестач і утрат від псування цінностей. Зарахування на забалансові субрахунки 071 «Списана дебіторська заборгованість» і 072 «Невідшкодовані нестачі й втрати від псування цінностей» суми здійснюється одночасно зі списанням суми нестачі й втрат від псування цінностей і дебіторської заборгованості на витрати підприємства. Суму списаної дебіторської заборгованості враховують на забалансовому субрахунку 071 «Списана дебіторська заборгованість» протягом не менше трьох років з дати списання для спостереження за можливістю їхнього стягнення у випадках зміни майнового стану боржника. Дебіторська заборгованість остаточно списується із субрахунка 071 після надходження суми в порядку відшкодування з одночасними записами по дебету рахунків 30 «Каса», 31 «Рахунка в банках» або інших рахунків обліку активів і кредиту субрахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів» або в зв’язку із закінченням терміну обліку такої заборгованості. Зменшення суми невідшкодованих нестач і утрат від псування цінностей на субрахунку 072 «Невідшкодовані нестачі й втрати від псування цінностей» відбиваються після встановлення конкретних винуватців з одночасними записами по дебету субрахунка 375 «Розрахунки по відшкодуванню заподіяних збитків» і кредиту субрахунка 716 «Відшкодування раніше списаних активів». Бухгалтерські проводки по списанню безнадійних боргів відображені в табл. 2.48. Таблиця 2.48 — Бухгалтерські проводки
На забалансовому рахунку 08 «Бланки строгого обліку» ведуть облік наявності і руху бланків строгого обліку і строгої звітності, зокрема, документів, що засвідчують особу, подію, право, освіту, виробничий стаж та ін. (свідчення, посвідчення, трудова книжка, дипломи про освіту); проїзних документів (квитки на проїзд, абонентні талони, документи на перевезення вантажів); доручення на одержання цінностей і т.д. Збільшення залишку рахунка 08 «Бланки строгого обліку» відбувається при надходженні (прийнятті на облік) бланків строгого обліку, зменшення — після використання або списання як непридатних або відсутніх (табл.2.49). Таблиця 2.49 — Бухгалтерські проводки з обліку бланків доручень
Рахунок 09 «Амортизаційні відрахування» призначений для ведення забалансового обліку нарахування і використання амортизаційних відрахувань. Перше, на що тут необхідно звернути увагу, — це на те, що рахунок 09 є забалансовим пасивним рахунком. Це означає, що нарахування амортизаційних відрахувань виконуються по кредиту рахунка 09 «Амортизаційні відрахування», а використання амортизаційних відрахувань відповідно відбивається по дебету цього рахунка. Рахунок 09 «Амортизаційні відрахування» є забалансовим пасивним рахунком, що може мати залишок. Облік на рахунку 09 «Амортизаційні відрахування» ведуть постійно, він не може відкритися тимчасово на який-небудь період, по закінченні якого він закривається, наприклад, як рахунок фінансових результатів, що є за своєю природою активно-пасивним. З урахуванням класифікації необоротних активів, установленої в розділі I Балансу, можна стверджувати, що амортизаційні відрахування нараховуються тільки по нематеріальних активах і основних засобах (крім землі, незавершених капітальних інвестицій). Облік деяких довгострокових фінансових інструментів (інвестицій) по амортизованій собівартості до обліку на рахунку 09 відношення не має. Таким чином, обліку на рахунку 09 «Амортизаційні відрахування» підлягають амортизаційні відрахування, облік яких здійснюється на відповідних субрахунках рахунок 13 «Знос (амортизація) необоротних активів». Зменшення залишку на рахунку 09 розглядається як використання нарахованих амортизаційних відрахувань і відбивається тільки по одному напрямку в разі капітальних інвестицій. У бухгалтерському обліку під капітальними інвестиціями розуміється придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів, а облік таких інвестицій ведуть на відповідних субрахунках рахунка 15 «Капітальні інвестиції». Однак класифікацією рахунка 15 не обмежуються напрямки використання амортизаційних відрахувань, відбитих на рахунку 09 «Амортизаційні відрахування». повний перелік цих напрямків такий: — будівництво об’єктів; — придбання (виготовлення) основних засобів; — поліпшення основних засобів; — придбання (створення) нематеріальних активів; — інші капітальні роботи; — погашення отриманих на капітальні інвестиції позик. Таким чином, крім безпосередньо капітальних інвестицій, використання амортизаційних відрахувань може відбиватися на рахунку 09»Амортизаційні відрахування» і у разі погашення відповідних позик. Слід зазначити, що хоча по деяких основних засобах через їхню економічну роль амортизаційні відрахування не нараховуються, капітальні інвестиції в такі основні засоби можуть зменшувати залишок на рахунку 09. З урахуванням того, що рахунок 09 «Амортизаційні відрахування» — забалансовий пасивний рахунок, збільшення залишку на такому рахунку відбивається за простою системою по кредиту рахунка 09 одночасно з нарахуванням сум зносу по відповідних субрахунках рахунка 13. Зменшення залишку на рахунку 09 «Амортизаційні відрахування» відбивається за простою системою по дебету такого рахунка у разі здійснення відповідних капітальних інвестицій або погашення відповідних позик. Загальна схема бухгалтерського обліку по рахунку 09 «Амортизаційні відрахування» наведена в табл. 2.50.
Таблиця 2.50
Запитання для контролю засвоєння знань 1. У чому полягає необхідність застосування забалансових рахунків, які принципи організації забалансового обліку? 2. Які рахунки призначені для забалансового обліку? 3. Коли відбувається зменшення рахунка 09 «Амортизаційні відрахування»? 4. Який час знаходиться на забалансовому обліку списана безнадійна дебіторська заборгованість?
РОЗДІЛ 3 Завдання для поточного контролю знань з дисципліни «Фінансовий облік» Тема 1. Основи побудови фінансового облікуТести і завдання
1) періодичності; 2) автономності; 3) послідовності; 4) усіма переліченими. 2. Активи підприємства — це: 1) ресурси підприємства; 2) ресурси , які контролює підприємство; 3) ресурси , які контролює підприємство в результаті пришлих подій; 4) ресурси, які контролює підприємство в результаті пришлих подій, використання яких призведе до одержання економічних вигод. 3. Зобов’язання— це: 1) заборгованість підприємства; 2) заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій; 3) заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої призведе до зменшення ресурсів; 4) заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, призведе до зменшення ресурсів, що втілюють економічні вигоди. 4. Бухгалтерський облік призначений: 1) зафіксувати всі можливі зміни в активах підприємства; 2) визначати розмір цих змін у грошовому вираженні; 3) реєструвати, накопичувати й зберігати інформацію; 4) все перелічене. 5. Фінансовий облік — це: 1) комплексний синтетичний облік усіх видів коштів і всієї економічної діяльності підприємства; 2) облік розрахунків з постачальниками й покупцями; 3) аналітичний облік фінансових операцій; 4) облік розрахунків з підрядчиками й замовниками. 6. Принципи, що забезпечують якість бухгалтерського обліку: 1) обачливості; 2) повноти; 3) автономності; 4) продовжити перелік. 7. Методично бухгалтерський облік в Україні поділений на: 1) управлінський і внутрішньогосподарський; 2) фінансовий і податковий; 3) управлінський і податковий; 4) управлінський і фінансовий. 8. Облікова політика — це: 1) сукупність принципів, методів і процедур, які використовує підприємство для складання фінансової звітності; 2) вибрана підприємством форма бухгалтерського обліку; 3) затверджені підприємством правила документообігу; 4) все перелічене. 9. В обов’язки керівника підприємства входить: 1) створювати необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку; 2) брати участь в оформленні матеріалів, які пов’язані з нестачами й крадіжками; 3) дотримувати єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку; 4) організовувати контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій. 10. В обов’язки головного бухгалтера входить: 1) створювати необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку; 2) забезпечувати виконання всіма службами й підрозділами дотримання порядку оформлення і подання первинних документів; 3) дотримання єдиних методологічних принципів бухгалтерського обліку; 4) затверджувати облікову політику підприємства.
Тема 2. Облік грошових коштівТести і завдання 1.Чи прийме банк платіжне доручення від юридичної особи, складене в довільній формі?: 1. Ні, оскільки є законодавчо затверджена форма платіжного доручення. 2. Так, при будь-яких обставинах, за бажанням юридичної особи. 3. Так, при будь-яких безготівкових розрахунках, за умови, що це передбачено умовами договору про розрахунково-касове обслуговування між банком і юридичною особою. 4. Так, але за умови внесення наявних коштів у касу банку для подальшого їхнього зарахування на поточний рахунок юридичної особи. 2. Які документи юридична особа подає додатково в банк разом із грошовим чеком для одержання з поточного рахунка в касу коштів на виплату зарплати працівникам?: 1. Тільки грошовий чек на одержання зарплати. 2. Завірену керівником і головним бухгалтером копію платіжної або розрахунково-платіжної відомості на виплату зарплати працівникам. 3. Платіжні доручення на перерахування сум, утриманих із зарплати працівників податків, внесків і обов’язкових платежів. 3. Чи має юридична особа право перераховувати грошові кошти за допомогою платіжних доручень фізичним особам через підприємства зв’язку для виплати заробітної плати?: 1. Ні, не має такого права. 2. Має таке право, але при використанні при безготівкових розрахунках рахункових чеків. 3. Має таке право, але тільки при використанні при безготівкових розрахунках банківських платіжних карток. 4. Такі операції заборонені на території України. 5. Має таке право, але тільки за умови, що фізична особа не має рахунка в банку або розрахунки безпосередньо з фізичною особою через банк неможливі. 4. Які дії повинен здійснити покупець із платіжним вимогою-дорученням, отриманим від продавця при згоді його оплатити?: 1. Передати платіжне вимога-доручення, що надійшло, в обслуговуючий його банк. 2. Дооформити нижню частину платіжного вимоги-доручення, завірити його підписами і печаткою, повернути його продавцеві. 3. Надати продавцеві підтверджуючі документи про наявність коштів на своєму поточному рахунку 4. Дооформити нижню частину платіжного вимоги-доручення, завірити його підписами і печаткою, передати в обслуговуючий його банк. 5. Якщо юридична особа бажає використовувати при безготівкових розрахунках рахункові чеки, чи повинні депонуватися грошові кошти на окремому банківському рахунку для їхньої гарантованої оплати?: 1. За бажанням юридичної особи. 2. Так, обов’язково при одержанні чекової книжки. 3. Ні, не повинні. 4. Так, повинні при видачі рахункового чека продавцеві продукції (товарів, робіт, послуг). 6. Чи може юридична особа одержати розрахункову чекову книжку для розрахунків тільки з одним конкретним постачальником?: 1. Так, може як для розрахунків з конкретним постачальником, так і для розрахунків з різними постачальниками. Це вирішує одержувач чекової книжки. 2. Ні, не може, оскільки розрахункова чекова книжка оформляється банком для безготівкових розрахунків як мінімум з трьома різними постачальниками, що вказуються в заяві на одержання розрахункової чекової книжки. 3. Так, може, але тільки при згоді банку і наданні банком додаткових гарантій щодо забезпечення оплати за виданими розрахунковими чеками. 4. Ні, не може, оскільки для розрахунків з одним конкретним постачальником банк повинен оформити окремий рахунковий чек. 7. Підприємство «А» надало продукцію підприємству «У». В рахунок поставленої продукції підприємство «У» надало рахунковий чек №АН 456126. Надалі, за спільною згодою сторін, змінюється вартість товару в меншу сторону. Чи можливо в даній ситуації внести зміни в рахунковий чек №АН 456126?: 1. Можливо, але тільки за письмовою згодою чекодавця (підприємства «У»). 2. Ні, неможливо, треба повернути рахунковий чек №АН 456126 підприємством «А» підприємству «У» для оформлення нового рахункового чека. 3. Можна вносити зміни в рахунковий чек як за письмовою, так і усною згодою чекодавця (підприємства «У»). 4. Ні, внести зміни неможливо, але підприємство «А» повинне повернути в безготівковій формі суму зайво отриманих коштів. 8. Ліміт каси для підприємства оптової торгівлі встановлюється: 1) наказом керівника підприємства без повідомлення банку, який здійснює касове обслуговування; 2) головним бухгалтером за узгодженням з керівником підприємства; 3) обслуговуючим банком на основі представленого підприємством розрахунку. 9. В якому випадку підпис керівника підприємства (або особи, що його заміщує) на видатковому касовому ордері не є обов'язковим?: 1. У випадку його відсутності через відрядження. 2. У випадку, коли виплата коштів проводиться на витрати, пов’язані з обставинами форс-мажору. 3. У випадку, коли на прикладених до видаткового касового ордера документах є дозвільний підпис керівника. 10. Послідовність оформлення видаткового касового ордера така: 1. а) бухгалтерія - виписка; б) керівник - підпис; в) головний бухгалтер - підпис; г) бухгалтерія - реєстрація; д) касир - видача готівки, підтверджений підписом одержувача, і реєстрація в «Касовій книзі». 2. а) керівник - розпорядження або наказ; б) бухгалтерія - виписка і реєстрація; в) головний бухгалтер - підпис; г) керівник - підпис; д) касир - видача готівки, підтверджений підписом одержувача, і реєстрація в «Касовій книзі». 3. а) бухгалтерія - виписка і реєстрація; б) керівник - підпис; в) головний бухгалтер - підпис; г) касир видача готівки, підтверджена підписом одержувача, і реєстрація в «Касовій книзі». 11. Який документ не підписує керівник підприємства?: 1. Видатковий касовий ордер. 2. Платіжну відомість. 3. Авансовий звіт. 4. Прибутковий касовий ордер. 12.Термін збереження касових документів на підприємстві складає: 1) три роки, за умови проведення за вказаний період документальної перевірки; 2) один рік, за умови проведення за вказаний період документальної перевірки; 3) зберігаються безстроково. 13. Незалежно від установлених термінів виплати заробітної плати установами банків проводиться видача готівки підприємствам для здійснення виплат: 1) річних премій; 2) заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку та інші виплати при звільненні працівника; 3) допомога з тимчасової непрацездатності; 4) матеріальної допомоги.
Завдання 2.1. Відобразити виконані господарські операції на рахунках і регістрах бухгалтерського обліку. 01.09.2____р. в банку отримані й оприбутковані до каси грошові кошти в національній валюті у сумі 30000 тис. грн.; 03.09.2____р. касир Іванов Х.К. повернув підзвітну суму 30 грн.; 15.09.2____р. надійшла виручка 120 грн. від реалізації товару власного виробництва, що реалізується робітнику підприємства Петрову А.А.; 19.09.2____р. погашена нестача винною особою в сумі 60 грн.; 25.09.2____р. оприбутковані надлишки в сумі 3грн. 20 коп. по касі, виявлені внаслідок інвентаризації; 30.09. 2____р. видано під звіт касиру Квітко Т.О. 20грн.
Завдання 2.2. Підприємством були здійснені наступні операції: — отримані засоби з банку на виплату зарплати — 3000 грн.; — видана зарплата працівникам — 3000 грн.; — отримані засоби з банку на господарські потреби і командировочні — 600 грн.; — видані засоби в підзвіт працівнику на придбання канцелярських товарів — 200 грн.; — видані засоби на командировочні нестатки директору — 400 грн.; — повернуті в касу грошові кошти, отримані працівником у виді позички — 2800 грн.; — наданий авансовий звіт працівником за придбання канцелярських товарів — 220 грн.; — наданий авансовий звіт на суму командировочних — 370 грн.; — повернуті в касу невикористані суми командировочних — 30 грн.; — відшкодовані з каси грошові кошти працівникові — 20 грн.
Таблиця 3.1 — Відбити операції в обліку
Тема 3. Облік (довгострокових і поточних) фінансових інвестиційТести і завдання 1. Фінансові інвестиції обліковуються за методом участі в капіталі на останній день місяця, в якому об’єкт інвестування відповідає визначенню асоційованого підприємства: а) так, б) ні. 2. При суттєвому впливі об’єкт інвестування здійснює фінансовий, господарський та комерційний контроль: а) так, б) ні. 3. Якщо придбання фінансових інвестицій здійснюється шляхом обміну на інші активи, то їх собівартість визначається за: а) справедливою вартістю цих активів; б) залишковою вартістю цих активів; в) первісною вартістю цих активів. 4. Фінансові інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, відображаються на дату балансу за: а) собівартістю; б) первісною вартістю; в) залишковою вартістю; г) собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестицій. 5. Фінансові інвестиції, що утримуються підприємством до їх погашення, відображаються на дату балансу за: а) собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестицій; б) собівартістю; в) справедливою вартістю; г) амортизованою собівартістю. 6. Амортизована собівартість інвестицій визначається як різниця між: а) сумою амортизації премії за звітний період і вартістю інвестицій на попередню дату; б) вартістю інвестицій за звітний період і сумою амортизації на попередню дату; в) вартістю інвестицій на попередню дату і сумою амортизації за звітний період. 7. Сума амортизації дисконту визначається як: а) різниця між вартістю інвестицій на попередню дату і сумою амортизації премії за звітний період; б) різниця між номінальною сумою відсотка і сумою відсотка за ефективною ставкою; в) добуток вартості інвестицій на попередню дату та ефективної ставки відсотка. 8. Собівартість фінансової інвестиції складається з: а) ціни її придбання; б) комерційних винагород, мита; в) податків, зборів, обов’язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням фінансових інвестицій; г) всіх вищеперерахованих відповідей. 9. Витрати, які відображаються у складі інших витрат з одночасним зменшенням, балансової вартості фінансових інвестицій називаються: а) витратами від корисності фінансових інвестицій; б) витратами від збільшення корисності фінансових інвестицій; в) всі вищеперераховані варіанти правильні. 10. Різниця між собівартістю і вартістю погашення фінансових інвестицій амортизується інвестором протягом періоду: а) з дати придбання; б) з дати придбання до погашення за методом ефективної ставки відсотка; в) з дати погашення.
Завдання 3.1. ВАТ “Квітка» здійснило довгострокові фінансові інвестиції у ТОВ «Посмішка» в сумі 100000грн. (30% капіталу об’єкта інвестування). У березні ТОВ “Посмішка» прийняло рішення розподілити на дивіденди 40000грн. (40000 х 0,3). У березні інвестор має визначити дохід в сумі 12000грн. Наступного року товариство отримало збитки в сумі 15000грн. (50000 х 0,3). Визначити вартість інвестиції в наступному році. Завдання 3.2. 1 січня 2004р. підприємство «АВС» придбало облігації номінальною вартістю 1000000грн. з річною фіксованою ставкою 10% з метою утримання до погашення. Ціна придбання 900000грн. Облігації випущені строком на три роки. Виплата відсотків — у кінці року. Відобразити в обліку облігації, придбані з дисконтом. Завдання 3.3. 1 січня 2004р. підприємство «АВС» придбало облігації номінальною вартістю 1000000грн. з річною фіксованою ставкою 15% з метою утримання до погашення. Ціна придбання 1090000 грн. Облігації випущені строком на три роки. Виплата відсотків — у кінці року. Відобразити в обліку облігації, придбані з премією. Завдання 3.4. Підприємство «Букет» 2 січня 2004р. придбало частку в розмірі 25% у власному капіталі підприємства «Квітка» за 150000грн. Підприємство «Квітка» – асоційоване підприємство щодо підприємства «Букет». У результаті діяльності підприємством «Квітка» у 2004р. отримана інформація (в тис. грн.) (табл. 3.2): Таблиця 3.2
Крім того отримано додаткову інформацію:
Відобразити в обліку інвестиції за методом участі в капіталі в підприємстві «Квітка» і підприємстві «Букет». Завдання 3.5. Підприємство володіє часткою 55% у статутному фонді дочірнього підприємства. У листопаді 2003р. материнське підприємство реалізувало готову продукцію дочірньому на 120000 грн.(з ПДВ). Собівартість продукції 80000 грн., у лютому ця продукція була реалізована дочірнім підприємством іншим особам. Відобразити в обліку реалізацію готової продукції дочірньому підприємству. Завдання 3.6. Материнське підприємство з часткою у статутному капіталі дочірнього підприємства 55% реалізувало дочірньому підприємству трактор за 24000 грн. (у т.ч. ПДВ) Первісна вартість трактора — 30000 грн., знос — 19000 грн. Згідно з оцінками спеціалістів термін корисного використання трактора – 3 роки. Завдання 3.7. Підприємство 3.01.2000р. придбало облігації номінальною вартістю 10000 грн. за 7000 грн., тобто дисконт становив 3000 грн. (10000-7000). Фіксована ставка відсотка за облігацію встановлена 10% річних. Дата погашення облігації відбудеться через 5 років. Виплати відсотків здійснюються щорічно в кінці року, номінальна сума 1000 грн. Розрахувати амортизаційну собівартість інвестиції. Завдання 3.8. Фірмі «Альфа» належить 60% акцій заводу ТОВ «Полімерконтейнер», який отримав прибуток в розмірі 360 тис. грн., з них 2,5тис.грн. – від реалізації товарів фірмі «Альфа». Ці товари ще не реалізовані і знаходяться на складі фірми «Альфа». Прибуток, отриманий заводом, розподілений таким чином: 60 тис. грн. спрямовано на збільшення резервного капіталу, 150 тис. грн. – на виплату дивідендів. Протягом цього періоду завод провів дооцінку власних активів на 26,5 тис. грн. Для встановлення зміни вартості фінансових інвестицій за методом участі в капіталі необхідно: - визначити прибуток, отриманий від продажу товарів материнському підприємству, які ще не реалізовані стороннім організаціям; - визначити частку прибутку, яка належить материнському підприємству; - визначити суму дивідендів, які належать материнському підприємству; - додати дооцінку (уцінку) активів. Завдання 3.9. Підприємство придбало облігації номінальною вартістю 2000 грн. за 2300 грн. терміном на 4 роки. Фіксована ставка відсотка по облігації — 10% річних, виплата відсотків здійснюється щорічно, наприкінці року. Визначити річну премію по облігаціях, ефективну ставку відсотка, амортизовану собівартість інвестицій і відбити ці операції в обліку.
Завдання 3.10. Підприємство придбало облігації номінальною вартістю 2000грн. за 1800 грн. терміном на 4 роки. Фіксована ставка відсотка по облігації — 10% річних. Виплата відсотків здійснюється наприкінці року. визначити річну премію по облігаціях, ефективну ставку відсотка, амортизовану собівартість інвестицій і відбити ці операції в обліку.
Завдання 3.11. Підприємство придбало 3000 акцій за ринковою ціною 2грн. за акцію з метою довгострокового розпорядження. При цьому підприємство оплатило за брокерські послуги фондовій біржі 200 грн. На 31.12.2004р. котирування однієї акції знизилося до 1,5 грн. Визначити первісну вартість акцій та їхню вартість на 31.12.2004р.з урахуванням зниження котирування і відбити ці операції в бухгалтерському обліку.
Тема 4. Облік дебіторської заборгованостіТести і завдання 1. Чи можна створювати резерв сумнівних боргів щодо дебіторської заборгованості бюджету по відшкодуванню ПДВ?:
3. Можна за бажанням. 2. Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - це: 1) первісна вартість, помножена на коефіцієнт інфляції, 2) первісна вартість плюс резерв сумнівних боргів, 3) первісна вартість мінус резерв сумнівних боргів. 3. Яка кореспонденція рахунків буде застосовуватися для створення резерву сумнівних боргів? 1) Д-т38-к-т361, 2) Д-т944(84)-К-т38, 3) Д-т361-к-т38, 4) Д-т791 -К-т38. 4. Підприємство «А» передало підприємству «Б» кілька одиниць своїх офісних меблів відповідно до договору купівлі-продажу на загальну суму 4000 грн. Протягом трьох років підприємство «А» не одержало грошей за меблі. За таких умов списання дебіторської заборгованості в бухгалтерському обліку підприємства «А» може бути здійснено: 1) повністю за рахунок резерву сумнівних боргів, 2) частково — за рахунок витрат, частково — за рахунок резерву сумнівних боргів (за рішенням керівника), 3) тільки за рахунок витрат. 5. Заборгованість товариства по виплаті учасникам нарахованих дивідендів є різновидом зобов’язань: 1) довгострокових, 2) поточних, 3) непередбачених. 7. Працівнику видана позичка терміном на два роки. Заборгованість працівника для підприємства буде вважатися: 1) поточною дебіторською заборгованістю, 2) сумнівною дебіторською заборгованістю, 3) довгостроковою дебіторською заборгованістю. 8. Дебіторська заборгованість клієнта дорівнює 25000 грн. без ПДВ (Д-т 361), сума резерву сумнівних боргів по цьому виді заборгованості - 20000 грн. Які бухгалтерські проводки матимуть місце при визнанні заборгованості клієнта безнадійною за умови, що для обліку витрат підприємство використовує клас 9 рахунків? Дебіторська заборгованість списана на витрати в якості безнадійної. Однак у зв’язку зі зміною майнового становища боржника через 6 місяців після списання заборгованості вона була погашена коштами. Якими записами в обліку відбити таку операцію?
1) Д-т 311 -К-т 791, 2) Д-т 944 - К-т 361 сторно, 3) Д-т 311 - К-т 716, одночасно К-т 071. 9. Кредиторська заборгованість за товари (роботи, послуги) відбивається в балансі: 1) за сумою погашення, 2) за дійсною вартістю, 3) за первісною вартістю.
Завдання 4.1. На кінець 2004р. були розраховані коефіцієнти сумнівності по групах непогашення і створено резерв у розмірі 10000 тис. грн. Протягом року списано безнадійних боргів на суму 9500 тис. грн. Станом на 31.12.2004р. ВАТ «Квітка» має поточну дебіторську заборгованість за продукцією, товари, роботи, послуги в сумі 52000 тис. грн. Визначити резерв сумнівних боргів і відобразити в обліку: створення резерву сумнівних боргів; списання безнадійних боргів; нарахування резерву сумнівних боргів.
Завдання 4.2. ВАТ «Омега» 1.04.2002р. надало довгострокову зворотну безпроцентну допомогу ВАТ «Квітка» в розмірі 100000 грн. за строком погашення 01.09.2004р. При складанні балансу за 2 квартал 2004р. ця сума буде віднесена до довгострокової дебіторської заборгованості. Починаючи з балансу за 3 квартал 2004р., ця сума буде переведена до складу поточної дебіторської заборгованості. Завдання 4.3. Підприємство відвантажило товари покупцеві за ціною 24000 грн., у тому числі ПДВ. Собівартість товарів – 18000 грн. Як забезпечення заборгованості підприємство-покупець індоссирувало вексель на суму 24000 грн. Надалі цей вексель був пред’явлений до платежу. Відбити операції в обліку.
Завдання 4.4. Визначити резерв сумнівних боргів на 01.07.2005р., використовуючи метод класифікації дебіторської заборгованості залежно від термінів погашення. Відбити нарахування резерву сумнівних боргів, а також списання безнадійної заборгованості в обліку.
Тема 5. Облік основних засобів та інших необоротних активівТести і завдання 1. Основні засоби, що не мають ліквідаційної вартості, не амортизуються: а) так, б) ні. 2. Дані про переоцінку основних засобів відображаються в інвентарній картці: а) так, б) ні. 3. Первісна вартість основних засобів залишається незмінною протягом всього терміну експлуатації: а) так, б) ні. 4. Групою основних засобів є: а) однотипні основні засоби, схожі за своїми технічними характеристиками; б) основні засоби з однаковим строком користування; в) основні засоби, на які амортизація нараховується тільки одним методом. 5. Вартість, що амортизується, визначається як різниця між: а) первісною і залишковою вартістю; б) первісною і ліквідаційною вартістю; в) первісною вартістю і сумою амортизації. 6. Спосіб проведення ремонтних робіт основних засобів сторонніми підприємствами називається: а) господарським; б) внутрішньопідрядним; в) підрядним. 7. Метод амортизації основних засобів, заснований на припущенні, що функціональна корисність об’єкта залежить від результатів його використання, називається: а) кумулятивним; б) методом зменшення залишкової вартості; в) виробничим. 8. Не є об’єктом амортизації: а) земельні ділянки; б) робоча й продуктивна худоба; в) багаторічні насадження. 9. Зміна первісної вартості основного засобу відбувається у випадках: а) добудови, дообладнання, реконструкції та ліквідації відповідного об’єкта; б) реалізації основного засобу; в) передачі в оренду. 10. Сукупність засобів праці строком служби не менше одного року або операційного циклу – це: а) необоротні засоби; б) оборотні засоби; в) основні засоби; г) обладнання й устаткування. 11. Документ, що відкривається на весь термін служби об’єкта основних засобів, називається: а) карткою обліку руху основних засобів; б) інвентарною карткою обліку основних засобів; в) технічним паспортом; г) приймально-здавальним актом. 12. Придбані основні засоби зараховуються на баланс за: а) первісною вартістю; б) залишковою вартістю; в) вартістю, вказаною в документах (вантажно-митна декларація); г) ринковою вартістю. 13. При безоплатному отриманні автомобіля від індивідуальних осіб вартість необоротних активів відображається на рахунку: а) 424; б) 40; в) 46; г) 48. Завдання 5.1. Підприємство «Веселка» придбало меблі за договором поставки на суму 4800 грн. (з ПДВ). Витрати на транспортування меблів склали 360грн. (з ПДВ). Збирання меблів проводили робітники підприємства самостійно, за що нараховано 250 грн. Визначити первинну вартість меблів, за якою вона відображена в балансі. Завдання 5.2. На спорудження основних засобів підприємством витрачено: — виробничих запасів — 960грн.; — заробітної плати — 100грн.; — страхових внесків — 40 грн. Відобразити операції зі спорудження основних фондів в бухгалтерському обліку. Завдання 5.3. Фірма «Х» придбала об’єкт «В» в обмін на об’єкт «А» (подібні активи). На дату операції залишки на бухгалтерських рахунках фірми «Х» складали: - первинна вартість (рахунок 10) – 50000 грн.; - накопичений знос (рахунок 131) – 30000 грн. Звичайна ціна дорівнює залишковій. Відобразити операції в бухгалтерському обліку фірми «Х». Завдання 5.4. Фірма «У» придбала об’єкт «В» в обмін на об’єкт «А» (подібні активи). На дату операції залишки на бухгалтерських рахунках фірми «Х» складали: - первинна вартість ( рахунок 10) – 50000 грн.; - накопичений знос (рахунок 13) – 30000 грн. Справедлива вартість об’єкта «А» дорівнює 1800 грн. Відобразити операції в бухгалтерському обліку фірми «У». Завдання 5.5. Фірма «Х» придбала об’єкт «В» в обмін на об’єкт «А». Визначена справедлива вартість об’єкта «А» — 26100 грн., об’єкта «В» — 27600грн. На дату операції залишки на бухгалтерських рахунках фірми «Х» складали: - первинна вартість (рахунок 10) – 50000 грн.; - накопичений знос (рахунок13) – 30000 грн. Відобразити операції з обміну неподібними активами в бухгалтерському обліку фірми «Х». Завдання 5.6. Фірма «Х» придбала об’єкт «В» в обмін на об’єкт «А» (неподібні активи). На дату операції залишки на бухгалтерських рахунках фірми «Х» склали: - первинна вартість об’єкта (рахунок 10) – 50000грн.; - накопичений знос (рахунок 13) – 30000грн. Справедлива вартість об’єкта «А» – 18000грн. Завдання 5.7. Підприємство придбало вантажний автомобіль в обмін на цукор. Собівартість цукру складає 1,0 грн. за 1кг. Всього за бартерним договором передано 15000 кг цукру за справедливою вартістю 1,60 грн. за 1 кг. Відобразити операції в бухгалтерському обліку фірми «Х». Завдання 5.8. Підприємство придбало вантажний автомобіль первинною вартістю 20000грн., розраховуючи використовувати його 8 років. Ліквідаційна вартість автомобіля — 3000 грн. Витрати, пов’язані з розбиранням, склали 500грн. Сума, що амортизується, буде дорівнювати 20000 - (3000 – 500) = 17500 грн. Нарахувати амортизацію прямолінійним методом. Завдання 5.9. Підприємство придбало вантажний автомобіль первинною вартістю 20000 грн., розраховуючи використовувати його 8 років. Ліквідаційна вартість автомобіля — 3000 грн. Витрати, пов’язані з розбиранням, склали 500 грн. Нарахуйте амортизацію кумулятивним методом. Відобразіть операції в бухгалтерському обліку. Завдання 5.10. Станом на 31.12.97р. первинна вартість об’єкта «С» склала 100 тис. грн., накопичений знос — 40 тис. грн. Об’єкт «С» придбано 01.02.01.96р. Підприємство використовує прямолінійний метод нарахування амортизації; ліквідаційної вартості немає; термін корисного використання — 5 років. Підприємство прийняло рішення обліковувати основні засоби за переоціненою вартістю. Справедлива вартість об’єкта «С» на 31.12.97р. склала 72 тис. грн., на 31.12.98р. – 30 тис. грн., 31.12.99 р. – 24 тис. грн. Відобразити процес дооцінки в бухгалтерському обліку. Завдання 5.11. Станом на 31.12.97р. первинна вартість об’єкта «С» склала 100 тис. грн., накопичений знос – 40 тис. грн. Об’єкт «С» придбано 02.01.96р. Підприємство використовує прямолінійний метод нарахування амортизації; ліквідаційної вартості немає, термін корисного використання – 5 років. Підприємство прийняло рішення обліковувати основні засоби за переоціненою вартістю. Справедлива вартість об’єкта «С» на 31.12.97р. складала 72 тис. грн., на 31.12.98р. – 30 тис. грн., на 31.12.99р. – 24 тис. грн. Відобразити процес уцінки в бухгалтерському обліку. Завдання 5.12. У результаті аварії верстат вартістю 11700 грн., знос 5600грн. став непридатним для використання, було прийняте рішення про його ліквідацію. Витрати на демонтаж та розбирання верстата склали 860грн., після розбирання залишились деталі, які можуть бути ще використані, на суму 450 грн. Визначити збиток і відобразити операції в бухгалтерському обліку. Завдання 5.13. Підприємство безоплатно передало основні фонди, залишкова вартість яких складає 11700грн. Знос переданого об’єкта — 5600грн. Справедлива вартість переданих основних фондів — 15000грн. Відобразити операції в бухгалтерському обліку. Завдання 5.14. Підприємство провело капітальний ремонт будівлі підрядним способом. Загальна вартість витрат склала 8000грн. (без ПДВ), сума податкового кредиту – 1600 грн. Балансова вартість усіх груп основних фондів на початок звітного року — 20000 грн. Відобразити кореспонденції в бухгалтерському обліку. Завдання 5.15. Підприємство здійснило господарським способом прибудову до будівлі, що була на балансі. Загальна вартість витрат склала 10500грн. (без ПДВ). Сума податкового кредиту — 1000грн. У зв’язку з цим підприємство збільшило балансову вартість будівлі на вартість введеної в експлуатацію прибудови в розмірі 10500 грн. Відобразити бухгалтерські записи. Завдання 5.16. Підприємство продає об’єкт основних засобів. На банківський рахунок надійшла передплата за нього в сумі 3600 грн. (з ПДВ). Первинна вартість об’єкта — 3455 грн., знос — 200 грн. Відобразити господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку. Вказати первинні документи, необхідні для бухгалтерських запасів. Завдання 5.17. На балансі підприємства знаходиться об’єкт основних засобів — будівля первісною вартістю 450700 грн. Прийняте рішення про реконструкцію будівлі. Для цього укладений договір з РБУ. Сума, сплачена підрядчику за реконструкцію, складає 24000 грн. (з ПДВ). Підписаний акт виконаних робіт. Відобразити господарську операцію на рахунках бухгалтерського обліку. Завдання 5.18. На балансі підприємства знаходиться об’єкт основних засобів первинною вартістю 1800 грн. Підприємство прийняло рішення про переоцінку первинної вартості до справедливої 3000 грн. Знос об’єкта 75%. Відобразити господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку. Завдання 5.19. У грудні ліквідовано об’єкт основних засобів первісною вартістю 3000 грн., знос 1000грн. У результаті ліквідації були оприбутковані на склад деталі на суму 1150 грн. Відобразити господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку. Вказати на первинні документи, які їх супроводять. Завдання 5.20. Підприємство реалізувало верстат за готівку в сумі 18000грн. Балансова вартість верстата — 11700 грн., знос — 5600 грн.Відобразити господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку. Вказати на первинні документи, що супроводять господарські операції. Завдання 5.21. Нарахувати амортизацію за даними таблиці податковим методом. Відобразити операцію на рахунках бухгалтерського обліку. Необоротні активи на 1 грудня поточного року:
Завдання 5.22. Підприємство придбало малоцінні необоротні активи: - шафи для бухгалтерії в кількості 3 шт. за ціною 300 грн.; - комп’ютерні столи для відділу збуту в кількості 2 шт. за ціною 240грн.; - стільці для цехової контори в кількості 10 шт. за ціною 60 грн.; Відобразіть в обліку наведені господарські операції. Завдання 5.23. Підприємство нараховує: - амортизацію малоцінних необоротних активів згідно з пунктом 27 П(С)БО - 7 50% і 50%; - амортизацію інших необоротних матеріальних активів прямолінійним методом; Додаткова інформація: шафи – 784 грн., комп’ютерні столи — 418 грн., стільці — 523 грн. Відобразити в обліку наведені господарські операції. Завдання 5.24. Підприємство здійснило будівництво об’єкта виробничого призначення вартістю 60000 грн. підрядним способом. За договором передбачений аванс у сумі 12000 грн. Відобразити господарські операції в бухгалтерському обліку.Завдання 5.25. Підприємство придбало устаткування вартістю 16000 грн. (у т.ч. ПДВ). Крім того, послуги автотранспортного підприємства за доставку склали 240 грн. (у т.ч. ПДВ.), послуги спеціалізованої фірми за установку придбаного устаткування та його налагодження — 360 грн. (у т.ч. ПДВ.). Визначити первісну вартість об’єкта і відбити операції в обліку.
Завдання 5.26. Підприємство обміняло устаткування первісною вартістю 18000 грн. і сумою нарахованого зносу 4000 грн. на верстат. Справедлива вартість обміну встановлена на рівні 18 000 грн., (у т.ч. ПДВ). Дані об’єкти є неподібними. Визначити первісну вартість об’єкта і відбити операції в обліку.
Завдання 5.27. Відповідно до установчого договору статутний фонд знову створеного підприємства сформований за рахунок основних засобів: — устаткування вартістю 6000,0 грн., — легкового автомобіля вартістю 12000 грн., — комп’ютера вартістю 5000 грн., — приміщення вартістю 25000 грн. Внески до статутного фонду були внесені засновниками в повному обсязі. Відбити операції в обліку.
Завдання 5.28. Підприємство продало вантажний автомобіль за 10400 грн., (у т.ч. ПДВ). Залишкова вартість машини — 5900 грн. Відбити операції в обліку.
Завдання 5.29. Підприємство безоплатно передало школі комп’ютер, первісна вартість якого 5300 грн., нарахований знос — 2100 грн. Відбити операції в обліку.
Завдання 5.30. Підприємством було ліквідовано вантажний автомобіль, який потрапив в аварію і не підлягав ремонту. Первісна вартість автомобіля склала 19000 грн., знос — 16000 грн. Після розбирання автомобіля було оприбутковано запасні частини вартістю 600 грн. Відбити операції в обліку.
Завдання 5.31. Підприємство здійснило: — витрати з поточного ремонту устаткування виробничого призначення в розмірі 3500 грн., (у т.ч. ПДВ). Ремонт здійснено підрядною організацією; — витрати на капітальний ремонт будинків і споруджень, виконаний власними силами. При цьому вартість матеріалів склала 12000грн., у тому числі податковий кредит 2000 грн., заробітна плата робітників, які здійснюють ремонт, склала 8000 грн. Визначити вартість робіт з ремонту і відбити операції в обліку.
Завдання 5.32. Підприємство передало вантажний автомобіль в операційну оренду. Вартість автомобіля — 6000 грн. Орендна плата за місяць складає 300 грн., (у т.ч. ПДВ). Амортизація нараховується прямолінійним методом, передбачуваний термін використання об’єкта — 10 років. Підприємство-орендар перерахувало суму орендної плати за рік вперед. Визначити суму амортизації і відбити операції в обліку.
Завдання 5.33. Підприємство-орендодавець 1.01.2005р. передало на 3 роки у фінансову оренду обладнання. Після терміну фінансової оренди право власності на нього переходить до орендаря. Справедлива вартість обладнання становить 100000 грн. Орендна ставка відсотка складає 30% річних (15% за півріччя).Згідно з умовами договору оренди мінімальні орендні платежі підприємство одержує 1 раз у півроку. Визначити мінімальнувартість орендних платежів, фінансовий дохід, плату за устаткування і відобразити всі операції в бухгалтерському обліку.
Завдання 5.34. Підприємство придбалоксерокс. Термін корисного використання ксерокса складає 4 роки, первісна вартість — 4000 грн., ліквідаційна вартість — 200 грн. Протягом терміну корисного використання ксерокса планується зробити кількість копій: за 1-й рік — 40000 шт., за 2-й рік — 30000 шт., за 3-й рік — 25000 шт., за 4-й рік — 20000 шт. розрахувати суму амортизації різними методами; обґрунтувати, який з методів необхідно вибрати, якщо підприємство зацікавлене в найкоротший термін замортизувати основні засоби.
Завдання 5.35. Підприємство придбало об’єкт нематеріальних активів — комп’ютерну програму вартістю 2300 грн., (у т.ч. ПДВ). Витрати з установки програми склали 120 грн. (у т.ч. ПДВ). Визначити первісну вартість нематеріальних активів відбити операції в обліку.
Тема 6. Облік нематеріальних активівТести і завдання 1. Для документування операцій з обліку нематеріальних активів використовують типові форми документів для обліку основних засобів: а) так, б) ні. 2. Підприємство може здійснити переоцінку нематеріальних активів на дату балансу, якщо вони є морально застарілими: а) так, б) ні. 3. Витрати на дослідження включаються до вартості нематеріальних активів: а) так, б) ні. 4. Нарахування амортизації нематеріальних активів здійснюється протягом терміну їх корисної експлуатації, але не більше: а) 10 років; б) 20 років; в) обмежень немає. Завдання 6.1. Підприємство здійснило такі поліпшення комп’ютера, яким користується директор підприємства: - зміна відеокарти, вартість відеокарти 120 грн.(з ПДВ); - заміна ОЗУ з метою збільшення оперативної пам’яті — 600грн. (з ПДВ). Роботу виконав підрядчик. Відобразити операції в бухгалтерському обліку. Завдання 6.2. Підприємство придбало комп’ютерну програму за 2880грн. (з ПДВ). Відобразити придбання і нарахування амортизації в бухгалтерському обліку без застосування рахунка класу 8. Завдання 6.3. Підприємство придбало комп’ютерну програму за 2880 грн. (з ПДВ). Відобразити придбання і нарахування амортизації в бухгалтерському обліку із застосуванням рахунка класу 8. Завдання 6.4. Підприємство придбало в листопаді основні засоби — комп’ютер. У цьому ж місяці він був введений у експлуатацію. Термін корисного використання комп’ютера 5 років. Вартість комп’ютера — 1750грн. (з ПДВ). Гроші сплачено в поточному місяці. Відобразити придбання комп’ютера і нарахувати знос за грудень поточного року. Завдання 6.5. Нарахувати амортизацію за даними таблиці податковим методом. Відобразити операцію на рахунках бухгалтерського обліку. Необоротні активи на 1 грудня поточного року:
Завдання 6.6. Підприємство придбало бухгалтерську програму вартістю 2400грн. Крім того, підприємство отримало безплатно право на використання товарного знаку вартістю 1000грн. Відобразити в обліку наведені господарські операції. Завдання 6.7. Підприємство нараховує амортизацію нематеріальних активів прямолінійним методом. Додаткові дані: бухгалтерська програма — 2000грн. (термін використання 2 роки); право користування товарним знаком — 1000грн. (1,5 роки). Відобразити в обліку наведені господарські операції.
Тема 7. Облік запасівТести і завдання 1. До запасів не відноситься стаття: 1. Паливо. 2. МШП. 3. Основні засоби; 4. Напівфабрикати. 2. До складу транспортно-заготівельних витрат не включаються: 1) суми ввізного мита; 2) витрати підприємства на доопрацювання і підвищення технічних характеристик запасів; 3) відрахування на соціальні заходи від заробітної плати працівникам за навантажувально-розвантажувальні роботи; 4) понаднормові втрати і нестачі запасів. 3. Застосування норм витрат на одиницю продукції – це: 1) метод ціни продаж; 2) метод ідентифікованої собівартості; 3) метод середньозваженої собівартості; 4) метод нормативних витрат. 4. Якщо матеріал надійшов за масою, а витрачається в штуках, то його оприбуткування, зберігання і відпуск відображаються: 1) в двох одиницях; 2) в тій одиниці, в якій він надійшов; 3) в тій одиниці, в якій витрачається; 4) за рішенням бухгалтерії. 5. Ліміт витрачання запасів встановлюється: 1) майстром цеху; 2) відділом постачання; 3) керівником; 4) бухгалтером. 6. Нижче наведені деякі поняття і визначення, що асоціюються із запасами. Які з термінів, наведених в частині А, відповідають визначенням, поданим у частині В? Підберіть відповідні пари.
7. Запаси в балансі відбивають у складі: 1) необоротних активів; 2) оборотних активів; 3) власного капіталу. 8. Запаси визнаються активами, якщо: 1) підприємство дістає прибуток від їхнього використання; 2) їхня вартість може бути вірогідно визначена. Яке з цих тверджень вірне? 1) обидва; 2) перше; 3) друге; 4) жодне. 9. Підприємство придбало через посередницьку фірму два комплекти запасних частин на двигуни вантажівок. Вартість одного комплекту — 1500 грн. (з ПДВ). Сума комісійної винагороди посереднику - 200 грн. (без ПДВ), вартість доставки на підприємство — 50 грн. (без ПДВ), оплата за підключення до мережі газопостачання — 150 грн. (без ПДВ), вартість нових контейнерів для зберігання запчастин — 35 грн. (без ПДВ). Яка первісна вартість придбаних ТМЦ? 1) 2750,00 грн.; 2) 3250,00 грн.; 3) 3300,00 грн. 10. Для запасів, отриманих підприємством безкоштовно, первісною вартістю є справедлива вартість, тобто сума: 1) на яку може бути здійснений обмін запасів у результаті операції між проінформованими, зацікавленими і незалежними сторонами; 2) на яку можуть бути придбані запаси в інших зацікавлених сторін; 3) на яку вже були раніше придбані аналогічні запаси. 11. Чи можна для запасів, що мають однакове призначення й однакові умови використання, застосовувати різні методи оцінки вибуття? 1. Ні, це заборонено законодавчо. 2. Так, на підприємстві можуть одночасно застосовуватися різні методи оцінки запасів. 3. Тільки у випадку великого переліку запасів на підприємстві. 12. Яке з визначень правдиве для оцінки вибуття запасів за методом ФІФО? 1. «Першим прийшов — останнім пішов»; 2. «Останнім прийшов — першим пішов»; 3. «Першим прийшов — першим пішов»; 4. «Останнім прийшов — останнім пішов». 13. За якою ціною на дату балансу відображаються запаси, що були зіпсовані?: 1) за первісною вартістю мінус суму збитку від псування; 2) за чистою вартістю реалізації; 3) за вартістю реалізації аналогічних запасів мінус суму збитку від псування; 4) за первісною вартістю. 14. Яка з наведених формул є справедливою?: 1) чиста вартість реалізації дорівнює очікуваній ціні продажу мінус очікувані витрати на завершення виробництва і збут; 2) чиста вартість реалізації дорівнює ціні продажу поточного місяця мінус очікувані витрати на завершення виробництва і збут; 3) чиста вартість реалізації дорівнює очікуваній ціні продажу мінус витрати на збут (виробництво незавершене); 4) чиста вартість реалізації дорівнює ціні продажу у поточному місяці. 15. Інвентаризація ТМЦ на підприємстві ведеться з метою забезпечення: 1) вірогідності даних бухгалтерського обліку; 2) своєчасного подання річної звітності; 3) вірогідності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності підприємства; 4) відповідності даних бухгалтерського і податкового обліку. 16. Яким записом у регістрах бухгалтерського обліку відображається списання сум, виявлених внаслідок інвентаризації товарів на складі недостач у рамках норм природного збитку за умови, що для обліку витрат підприємство використовує 9-й клас рахунків? 1) Д-т947К-т283; 2) Д-т947К-т281; 3) Д-т946К-т283; 4) Д-т993К-т281. 17. Взаємний залік надлишків і нестач унаслідок пересортиці допускається: 1) відносно ТМЦ однакового найменування і незалежно від кількості за умови, що надлишки і нестача утворилися за той самий період і у тієї самої особи; 2) відносно ТМЦ однакового найменування на тотожній кількості за умови, що надлишки і нестача утворилися за той самий період і в тієї самої особи; 3) відносно ТМЦ однакового найменування та в тотожній кількості за умови, що надлишки і нестача утворилися в тієї самої особи; 4) відносно ТМЦ однакового найменування та в тотожній кількості за умови, що надлишки і нестача утворилися за той самий період. 18. Хто повинен відшкодувати різницю вартості ТМЦ, якщо при заліку нестачі надлишками при пересортиці сума нестачі виявилася більше суми надлишку?: 1) підприємство за рахунок відповідних фондів; 2) колектив підприємства; 3) встановлена в ході проведеного розслідування винна особа; 4) особисто керівник підприємства. 19. Якою проводкою необхідно списати в бухгалтерському обліку сировину і матеріали, що зіпсувалися (винна особа не встановлена) і вже не можуть бути використані підприємством, у тому числі для подальшого продажу (для обліку витрат використовується 9-й клас рахунків)? 1. Д-т949 К-т 201; 2. Д-т 976 К-т 20; 3. Д-т 946 К-т 201; 4. Д-т 977 К-т 201. 20. Чи відносяться до запасів малоцінні й швидкозношувані предмети (МШП)? 1) так, усі МШП відносяться до запасів; 2) так, але тільки ті МШП, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року; 3) так, але тільки ті МШП, що використовуються протягом менше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року. Завдання 7.1. Підприємство придбало запаси, МШП, товари на суму 600грн.( з ПДВ). Відобразити операції в бухгалтерському обліку. Завдання 7.2. Підприємство одержало безоплатно виробничі запаси, МШП, товари на суму 300 грн. (без ПДВ). Відобразити облік запасів, одержаних безоплатно. Завдання 7.3. У результаті інвентаризації виявлено надлишки запчастин на суму 80 грн. Відобразити інвентаризаційну різницю в бухгалтерському обліку. Завдання 7.4. На складі виявлена нестача матеріалів на суму 1000 грн. Винна особа виявлена. Відобразити бухгалтерські записи на рахунках обліку. Вказати на первинні документи, що супроводять господарську операцію.Завдання 7.5. За підсумками інвентаризації, проведеної на складі, встановлена нестача матеріалів на суму 2000 грн. у межах норм природного збитку. Відобразити господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку. Вказати первинні документи, що додаються до бухгалтерського запису.Завдання 7.6. Розрахувати компенсаційні виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності директора підприємства, середній заробіток якого 512 грн. Кількість діб непрацездатності 8. Директор захворів у четвер 6 грудня 2001р. Відобразити господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку.Завдання 7.7. У результаті інвентаризації виявлено надлишки матеріалів у сумі 280 грн. Відобразити господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку. Вказати на первинні документи, що супроводять господарські операції. Завдання 7.8. Передані у виробництво в грудні запаси в сумі: матеріали – 150000 грн., сировина – 15000 грн., паливо – 1500 грн. Відобразити господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку. Завдання 7.9. 1.04.1999 р. ВАТ «Х» придбало на умовах «Франко-станція призначення» 2000 одиниць матеріалів «У» на загальну суму 54000 грн., у т.ч. ПДВ 9000 грн., сплатило брокеру на Українській товарній біржі 360 грн., а також послуги транспортної організації 960 грн., у т.ч. ПДВ 160грн. за транспортування товарів від станції призначення до свого складу і виконання вантажно-розвантажувальних робіт. Частина товару на загальну суму 1728 грн. була повернута постачальникові через невідповідність якості товару. Завдання 7.10. Підприємство закупило склотканину для виготовлення м’яких контейнерів на суму 1800 грн., у т.ч. ПДВ 300 грн., паливо для легкових автомобілів на суму 3600 грн., у т.ч. ПДВ 600 грн. Витрати на транспортування склотканини склали 360 грн., у т.ч. ПДВ 60 грн. Відобразити дані операції згідно з П(С)БО. Завдання 7.11. Підприємство Х здійснило внесок у статутний фонд підприємства «У» у вигляді матеріалів. Вартість внеску, зафіксованого в установчих документах, складає 660 грн., зареєстрований розмір статутного фонду 5000 грн. Відобразити цю господарську операцію в бухгалтерському обліку підприємства «У». Завдання 7.12. Підприємство «А» одержало безоплатно запчастини. На дату одержання згідно з даними прайс-аркушів справедлива вартість їх складає 600 грн. Відбити дану операцію в регістрах бухгалтерського обліку згідно з П(С)БО. Завдання 7.13. На підприємстві числився товар у кількості 2000 шт. за ціною 1,5 грн. за одиницю. Товар уцінений на 1000 грн. Надалі товар був дооцінений на 900 грн. Відбити господарські операції по П(С)БО. Завдання 7.14. На складі підприємства «А» була виявлена нестача склотканини на суму 120 грн. (у т.ч. ПДВ 20 грн.). Сума нестачі утримана із заробітної плати винної особи. Відбити операцію в регістрах бухгалтерського обліку. Визначити суму збитку за Постановою КМУ від 22.01.96р. №116. Завдання 7.15. Підприємство реалізує продукцію власного виробництва обліковою вартістю 300 грн. за ціною 240 грн. (у т.ч. ПДВ 40 грн.). Відбити дану операцію в регістрах бухгалтерського обліку згідно з П(С)БО. Завдання 7.16. Підприємство ТОВ «Полімерконтейнер» придбало у підприємства ВАТ «Хімволокно» для виготовлення контейнерів склотканину -1 в обмін на іншу за якістю склотканину-2. Балансова вартість склотканини -1 становить 1500 грн., її справедлива вартість на дату обміну за даними прайс-аркушів — 1550 грн. Балансова вартість склотканини -2 для контейнерів 1300 грн., справедлива вартість на дату обміну 1550 грн. Відбити господарську операцію в регістрах бухгалтерського обліку. Завдання 7.17. Наведені нижче дані відображають рух запасів на підприємстві:
Визначити собівартість реалізованих запасів за методом ФІФА. Завдання 7.18. Наведені нижче дані відображають рух запасів на підприємстві:
Визначити собівартість реалізованих запасів за методом ЛІФА. Завдання 7.19. Наведені нижче дані відображають рух запасів на підприємстві:
Визначити собівартість реалізованих запасів за методом середньозваженої собівартості. Завдання 7.20. Згідно з угодою підприємство здійснює обмін запасів, первинна вартість яких становить 6400 грн., а справедлива вартість — 5500 грн. на товари. Первісна вартість товарів за даними обліку постачальника становить 4700 грн., а справедлива — 6000 грн. Відобразити операції в бухгалтерському обліку.Завдання 7.21. Підприємство має таку інформацію про наявність і рух запасів:
Яка вартість запасів на 31.01.2004р. буде відображена у звітності підприємства за умови, що воно використовує метод оцінки за середньозваженою собівартістю. Завдання 7.22. Підприємство придбало виробничі запаси — матеріали вартістю 6000 грн. (з ПДВ) на умовах передоплати. Вартість послуг транспортної організації по доставці матеріалів — 600 грн. (з ПДВ). При перевірці на складі виявлена нестача матеріалів, вартість яких 100 грн. Відбити операції в обліку.
Завдання 7.23. Підприємство придбало товари вартістю 18000 грн. (з ПДВ). Надалі підприємство уцінило товари до вартості 10000 грн. і реалізувало покупцеві за ціною 12000 грн. (з ПДВ). Відбити операції в обліку.
Завдання 7.24. Підприємство придбало МБП — інструменти вартістю 600 грн. (з ПДВ) на умовах передоплати. Частину інструментів вартістю 200 грн. передано для використання у виробничих цілях. Відбити операції в обліку.
Завдання 7.25. Визначити вартість вибулих запасів кожним з методів: середньозваженої собівартості, ФІФО, ЛІФО.
Тема 8. Облік витрат виробництва й випуску готової продукціїТести і завдання 1. На якому рахунку накопичуються витрати, здійснювані при виробництві продукції?:
2. Прямі витрати — це: 1) сукупність економічно однорідних витрат; 2) витрати, що можуть бути віднесені безпосередньо до продукції, що виробляється; 3) витрати, що можуть бути економічно доцільним шляхом віднесені на продукцію, що виробляється. 3. Витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього середовища на виробничому підприємстві включаються до складу: 1) адміністративних витрат; 2)загальновиробничих витрат; 3)інших операційних витрат. 4. Якщо підприємство не використовує 8-й клас рахунків, то вартість виробничих основних засобів у процесі їхньої експлуатації по основному виробництву відноситься на: 1) рахунок 91 «Загальновиробничі витрати» в повній сумі в періоді придбання; 2) рахунок 23 «Загальновиробничі витрати» в сумі амортизаційних відрахувань протягом терміну корисного використання таких основних засобів. 5. Фактична виробнича собівартість випущеної готової продукції відбивається в бухобліку записом: 1) Дт 91 Кт23; 2) Дт 90 Кт 26; 3) Дт26Кт23. 6. Прямі матеріальні витрати й прямі витрати на оплату праці включаються: 1) до складу загальновиробничих витрат; 2)до складу виробничої собівартості продукції (робіт, послуг); 3)до складу інших операційних витрат. 7. Витрати на виправлення технічно неминучого браку відносяться до складу: 1) загальновиробничих витрат; 2) прямих матеріальних витрат; 3) інших прямих витрат. 8. Доходи від реалізації готової продукції відбивають: 1) у момент одержання коштів за цю продукцію або відвантаження цієї продукції покупцеві; 2)тільки в момент одержання коштів за цю продукцію; 3)тільки в момент відвантаження цієї продукції покупцеві зі списанням її з балансу. 9. Вартість побіжної продукції, що реалізується, і вартість побіжної продукції, що використовується на самому підприємстві в оцінці можливого її використання: 1) не враховується при вирахуванні виробничої собівартості основної продукції; 2) додається до виробничої собівартості основної продукції; 3) віднімається від виробничої собівартості основної продукції. 10. Якщо виробничі матеріали й сировина використовуються безпосередньо для виготовлення продукції, то їхня вартість включається до складу: 1) прямих матеріальних витрат; 2) загальновиробничих витрат; 3) інших прямих витрат. 11. При виробництві готової продукції прямі матеріальні витрати склали 5000,00 грн., прямі витрати на оплату праці і пов’язані з нею відрахування — 3000,00 грн., інші операційні витрати — 1000,00 грн., змінні і розподілені постійні загальновиробничі витрати — 2000,00 грн., адміністративні витрати — 3000,00 грн. Виробнича собівартість такої продукції складе: 1) 10000 грн.; 2) 11000 грн.; 3) 14000 грн. 12. Виробничі витрати на підприємстві склали 15000,00 грн. Справедлива вартість побіжної продукції дорівнює 2000,00 грн. Виробництво основної продукції було довершено. Випуск основної продукції з виробництва відіб’ється наступною проводкою: 1) Дт 26 Кт 23 на суму 13000,00 грн.; 2) Дт 26 Кт 23 на суму 15000,00 грн.; 3) Дт 26 Кт 23 на суму 17000,00 грн. 13. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати відносяться на собівартість записом: 1) Дт 23 Кт 91; 2) Дт 26 Кт 91; 3) Дт 901 Кт 91. 14. Амортизація вартості виробничого устаткування відноситься: 1) до інших прямих витрат; 2) до загальновиробничих витрат; 3) до інших операційних витрат. 15. Нестачі й утрати від псування матеріальних цінностей у цехах включаються до складу: 1) прямих матеріальних витрат; 2) загальновиробничих витрат; 3) інших прямих витрат. 16. Амортизація вартості комп’ютерної програми, що використовується для керування програмувальними верстатами, відноситься: 1) до загальновиробничих витрат; 2) до інших прямих витрат; 3) до інших операційних витрат. 17. Адміністративні, збутові витрати та інші операційні витрати: 1) відносяться на виробничу собівартість готової продукції; 2) вважаються витратами звітного періоду. 18. Чи відноситься вартість послуг аудиторських фірм на виробничу собівартість продукції: 1) відноситься за умови, що ці послуги були надані з питань оптимізації оподатковування операцій, пов’язаних з реалізацією цієї продукції; 2) не відноситься ні при яких умовах; 3) відноситься при будь-яких умовах. Завдання 8.1. Підприємство прийняло рішення реалізувати верстат за 18000грн. Залишкова вартість верстата – 11700 грн. Накопичений знос – 5600грн. Відобразити операцію в бухгалтерському обліку. Завдання 8.2. Підприємство реалізувало продукцію на суму 20000 грн. При цьому воно отримало готівку на поточний рахунок в сумі 5000грн. та вексель на суму 15000 грн. для кінцевого розрахунку. Вексель виписаний строком на 9 місяців згідно з умовами векселя. На основну суму (15000) нараховується процент з розрахунку 10% річних. 15.03. ц.р. отриманий вексель продано банку з розрахунку банківського проценту 12% річних. Підприємство переказало вексель з правом регресії (тобто з підтвердженням свого зобов’язання перед банком оплатити вексель у разі прострочення його погашення). Завдання 8.3. Підприємству надані транспортні послуги з перевезення готової продукції. На банківський рахунок АТП перерахована оплата в сумі 360 грн. (з ПДВ). Послуги виконані, одержано акт робіт.Відобразити господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку. Завдання 8.4. Підприємство відвантажило і отримало гроші за відвантажену продукцію у поточному місяці на суму 30000грн. (з ПДВ). Відобразити цю господарську операцію на рахунках бухгалтерського обліку. Завдання 8.5. На склад готової продукції по виробничій собівартості у грудні надійшла готова продукція на суму 36000 грн. Калькуляція витрат на виробництво наведена у таблиці:
Відобразити ці господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку. Завдання 8.6. Підприємство відвантажило продукцію в кількості 2100 штук. Калькуляція витрат на виробництво продукції наведена в таблиці. Розрахуйте вартість продукції, що відвантажена. Зробіть бухгалтерські записи, що відображають ці господарські операції. Вкажіть на первинні документи, які їх супроводять.
Завдання 8.7. Підприємство здійснило підготовку та освоєння нового виду продукції та понесло витрат на загальну суму 42577 грн. 60коп. Протягом 24 місяців планується випуск нового виробу в кількості 3560 шт., в т.ч. по етапах:
Яка сума повинна бути включена щомісячно до витрат на підготовку та освоєння виробництва? В якій кореспонденції відображаються ці витрати? Завдання 8.8. На підприємстві в звітному місяці на виробництво 20 одиниць готової продукції прямі витрати на сировину склали 2000 грн. Амортизація основних засобів, яку можна безпосередньо віднести до певного виду готової продукції, склала 115 грн. Заробітна плата робітників, безпосередньо зайнятих виробництвом, склала 1800 грн., нарахування на неї — 657 грн. Для виробництва готової продукції використані куповані напівфабрикати на суму 200 грн. Змінні загальновиробничі витрати склали 340грн., розподілені постійні — 130грн. Незавершеного виробництва на початок місяця підприємство не мало, на кінець місяця згідно з інвентаризацією воно склало 2 одиниці. Підприємством установлено, що вартість «незавершеності» становить 75% прямих витрат на оплату праці з нарахуванням на неї. Завдання 8.9. Сума відхилень фактичної виробничої собівартості готової продукції від її вартості за обліковою ціною на початок місяця склала 100грн. Вартість залишку продукції на початок місяця за обліковими цінами — 400грн. Надійшла в звітному місяці на склад готова продукція за обліковою ціною на суму 2000 грн., фактична виробнича собівартість її склала 2800 грн., сума відхилень за місяць — 800 грн.Відобразити в бухгалтерському обліку ці господарські операції. Завдання 8.10. Підприємство в процесі виробництва продукції понесло такі витрати: — матеріали — 40000 грн.; — заробітна плата працівників, зайнятих процесом виробництва — 56000 грн.; — внески до Пенсійного фонду і фондів соціального страхування — 22400 грн.; — виробничі накладні витрати — 38400 грн.; у т.ч.: — перемінні витрати — 26400 грн.; — постійні витрати — 12000 грн. За звітний період було виготовлено 5200 одиниць продукції, нормальна потужність — 6000 одиниць. Розподілити загальновиробничі накладні витрати, визначити собівартість виготовленої продукції й відбити ці операції в обліку.
Тема 9. Облік формування і змін статутного капіталу.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
311 |
681 |
|
643 |
641 |
|
36 |
70 |
|
70 |
643 |
|
90 |
28 |
|
681 |
36 |
4.Розкрийте зміст господарських операцій
|
36 |
70 |
|
70 |
641 |
|
90 |
26 |
5.Розкрийте зміст господарських операцій
|
28 |
63 |
|
641 |
63 |
|
63 |
31 |
6. Оголошено дивіденди за результатами звітного року. Які записи слід зробити в бухгалтерському обліку?:
1) Д-т 443 К-т 671;
2) Д-т 43 К-т 671;
3) Д-т 46 К-т 671;
4) Д-т 40 К-т 671.
Завдання 13.1. Підприємство отримало в грудні запаси (з ПДВ): матеріалів — 14000 грн., МШП — 3000 грн., гроші, перераховані постачальникам у поточному місяці.
Відобразити господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку. Указати первинні документи, що супроводжують ці операції.
Завдання 13.2. На підприємстві в грудні поточного року нарахована заробітна плата відповідно до штатного розкладу і первинних документів по нарахуванню заробітної плати робітників.
Заробітна плата робітників основного виробництва:
|
|
340 грн. |
440 грн. |
550 грн. |
350 грн. |
360 грн. |
370 грн. |
380 грн. |
390 грн. |
320 грн. |
|
Кількість робітників |
3 |
2 |
1 |
3 |
5 |
5 |
6 |
7 |
8 |
Відобразити в обліку нарахування і утримання із заробітної плати та інших виплат фізичним особам податків, зборів і внесків (внесок на обов’язкове державне пенсійне страхування; внесок на загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві й професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності; страховий внесок на загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, пов’язаними з народженням і похованням; страховий внесок на загальнообов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття).
Завдання 13.3. Головне підприємство відпустило зі складу дочірнього підприємства бензин марки А-98 у кількості 100л. на загальну суму 305 грн. У свою чергу, дочірнє підприємство пред’явило рахунок та акт головному підприємству за виконані ремонтні роботи приміщення офісу на загальну суму 4200 грн. Як такі господарські операції слід відобразити в обліку?
Завдання 13.4. 21.06.2004р. підприємство придбало товар на загальну суму 141000 тис. грн. (з ПДВ). Заборгованість була погашена 30.07.2004р. Як такі господарські операції слід відобразити в обліку?
Завдання 13.5. 10 жовтня 2004р. отриманий від виробничого підприємства аванс в рахунок поставки товарів на суму 1200 грн. (у т. ч. ПДВ 200 грн.). Виписана податкова накладна. Поставка товару на всю суму переплати здійснена 12 листопада 2004р. При цьому для виробничого підприємства факти перерахування грошових коштів постачальнику матеріалів та отримання цих матеріалів відбулися в різні звітні періоди.
Завдання 13.6. Оподаткування прибутку за звітний період склало 4000 грн., податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету – 1200грн. Авансові внески з податку на прибуток здійснені в розмірі 900 грн. Підприємство працює з придбанням торгового патенту (200 грн.).
Тема 14. Облік розрахунків по оплаті праці та соціального страхування
Тести і завдання
1. Чи враховуються при розрахунку середньої заробітної плати для нарахування відпускних сум, виплачених доплат за роботу в святкові дні, а також премії?:
1) премії враховуються, а доплати за роботу в святкові дні — ні;
2)враховуються і премії і доплати за роботу в святкові дні;
3) доплати за роботу в святкові дні враховуються, а премії — ні.
2. У даний час розмір мінімальної заробітної плати складає:
1) 237 грн.;
2) 205 грн.;
3) 145 грн.
3. В якому документі передбачаються форми і системи оплати праці, які можна застосовувати на підприємстві?:
1) трудовий договір;
2) колективний договір;
3) штатний розклад.
4. Укажіть із перерахованих причин ту, яка не може бути основою для залучення працівника до роботи понад установлену норму робочого часу (надурочно):
1) запобігання стихійному лиху, виробничій аварії;
2)виконання вантажно-розвантажувальних робіт з метою недопущення простою рухомого вантажного складу на залізничній станції;
3)виконання поточної роботи за менеджера, який не вийшов на роботу з невизначених причин;
4)усі перераховані причини не є підставою для залучення до понаднормових робіт.
5. Понаднормові роботи при погодинній системі оплати праці оплачуються в розмірі:
1) 1,5-кратному розмірі погодинної ставки;
2) 2-кратному розмірі погодинної ставки;
3) 2,5-кратному розмірі погодинної ставки.
6. Робітниця підприємства на свою дитину одержує аліменти від колишнього чоловіка, який працює на іншому підприємстві. Чи утримуються із суми отриманих нею аліментів збір у Пенсійний фонд і внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а також на випадок безробіття?:
1. утримуються, тому що сума аліментів включається в сукупний оподатковуваний дохід такого працівника;
- утримуються, тому що сума аліментів включається у фонд оплати праці;
- не утримуються, тому що сума аліментів не включається в сукупний оподатковуваний дохід.
7. З перерахованих нижче видів виплат укажіть ті, що не включаються у фонд оплати праці:
1) вартість плати за навчання працівників;
2) оплата вартості житла;
3) оплата вартості путівок на відпочинок;
4) усі варіанти правильні.
8. Бухгалтерові за поточний місяць були проведені наступні нарахування: заробітна плата — 1700 грн., допомога з тимчасової непрацездатності — 500 грн. (з них 400 грн. за рахунок підприємства, 100грн. за рахунок Фонду соціального страхування), матеріальна допомога — 400 грн. На підприємстві для обліку витрат застосовується 9-й клас рахунків.
Виберіть правильний варіант кореспонденції рахунків по нарахуванню зазначених виплат:
1) Д-т 92 К-т 661 — 2600 грн.;
2) Д-т92 К-т661 —2100 грн.;
3) Д-т 92 К-т 685 — 500 грн.;
4) Д-т 92 К-т 661 — 1700 грн.;
5) Д-т 92 К-т 685 — 400 грн.;
6) Д-т 92 К-т 685 — 500 грн.
9. Працівник навчається у вищому навчальному закладі на заочному відділенні. Вартість навчання оплачує підприємство. Чи повинне підприємство на суму плати за навчання проводити нарахування збору в Пенсійний фонд?
1) так, тому що з вартості навчання утримується прибутковий податок;
2) ні, тому що вартість плати за навчання не включається у фонд оплати праці;
3) ні, тому що утримується прибутковий податок, при цьому плата за навчання не включається у фонд оплати праці.
10. Норма добових витрат на відрядження в межах України (без обліку системи харчування в готелі) складає:
1) 17 грн.;
2) 18 грн.;
3) 280 грн.
11. Директор приватного підприємства затвердив авансовий звіт працівника про службове відрядження з Києва до Львова на 5 діб в сумі 400грн. При цьому сума добових, відповідно до розпорядження керівника, установлена з розрахунку 30 грн. на добу. Витрати на наймання житла і на проїзд складають 250 грн. Яку суму можна віднести на валові витрати за умови, що відрядження пов’язане з господарською діяльністю підприємства і є всі необхідні підтверджуючі документи?:
1) 340 грн.;
2) 400 грн.;
3) 150 грн.
12. До якого виду витрат відносяться витрати на службові відрядження виробничих працівників у бухгалтерському обліку?:
1) матеріальні витрати;
2) інші операційні витрати;
3) витрати на оплату праці.
13. Якщо під час перебування в службовому відрядженні працівник занедужав, що засвідчено оформленим листком про тимчасову непрацездатність (тривалість непрацездатності — 12 діб), то порядок виплати йому добових і лікарняних за період тимчасової непрацездатності наступний:
1) добові не виплачуються, виплачуються тільки лікарняні;
2) добові виплачуються, лікарняні не виплачуються;
3) виплачуються і добові, і лікарняні.
14. Граничний термін подачі авансового звіту про відрядження складає:
1) протягом наступного дня після повернення з відрядження;
2) протягом наступних 3-х днів після повернення з відрядження;
3) протягом 10-ти днів після повернення з відрядження.
15. Чи включаються в сукупний оподатковуваний дохід громадян суми, витрачені під час перебування у відрядженні за кордоном?:
1) так, у всіх випадках;
2) ні;
3) включаються лише суми, видані під звіт і не повернуті цілком або частково;
4) так, якщо це передбачено колективним договором.
16. Які дані повинні бути в журналі реєстрації посвідчень про відрядження?:
1) прізвище, ініціали відрядженого працівника, місце роботи і посада, місце відрядження, дата і номер наказу про відрядження, дата і номер посвідчення про відрядження, дати вибуття і прибуття;
2) прізвище, ініціали відрядженого працівника, місце роботи і посада, місце відрядження, дата і номер посвідчення про відрядження.
17. Як правильно відбити придбання підзвітною особою грошових документів (поштових марок)?:
1) Дт 33, Кт 372;
2) Дт 30, Кт 372;
3) Дт 372, Кт 33;
4) Дт 372, Кт 30.
18. Чи поширюються на працівників, які знаходяться у відрядженні, обмеження граничної суми у 10 тис. грн. при здійсненні розрахунків готівкою?:
1) так;
2) не поширюються при використанні засобів на оплату проживання, харчування та інших послуг (у межах добових), проїзду;
3) на розсуд керівника підприємства.
19. Працівник підприємства відповідно до трудового договору виконав передбачену місячну норму роботи в серпні 2003р. За цей період йому була нарахована зарплата в розмірі 175 грн. Яку суму зарплати за даний період повинен нарахувати бухгалтер?:
1) 175,00 грн.;
2) 185,00 грн.;
3) 237,00 грн.
20. Чи зобов’язаний касир (або інша посадова особа) у момент видачі заробітної плати надавати працівникові інформацію про суму нарахованої зарплати?:
1) ні, не зобов’язаний;
2) зобов’язаний, але тільки про загальну суму до нарахування;
3) зобов’язаний, з розшифровкою по всіх видах виплат;
4) фонд соціального страхування на випадок безробіття.
21. В бухгалтерському обліку підприємства здійснені такі записи: Д-т 661 — К-т 651. Суть такої господарської операції полягає в наступному:
1) перераховано внески в Пенсійний фонд із заробітної плати працівників;
2) зроблено утримання в Пенсійний фонд із заробітної плати працівників;
3) зроблено нарахування в Пенсійний фонд із фонду заробітної плати за місяць.
22. Чому дорівнює на даний момент гранична (максимальна) сума заробітної плати, з якої стягуються страхові внески в соціальні фонди?:
1) 2660 грн.;
2) 2200 грн.;
3) 1700 грн.;
4) 3000 грн.
23. Який з видів страхових зборів виключається з доходів працівника перед розрахунком суми прибуткового податку, яка підлягає утриманню?:
1) збір у Фонд соціального страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;
2) збір у Пенсійний фонд (державне пенсійне страхування);
3) збір у Фонд соціального страхування на випадок безробіття.
24. З яких із перерахованих нижче категорій працівників не утримуються внески у Фонд соціального страхування на випадок безробіття?:
1) працюючі студенти денної форми навчання;
2) працюючі пенсіонери;
3) суб’єкти підприємницької діяльності, які знаходяться в трудових відносинах з даним роботодавцем — юридичною особою.
25. На які з нижчеперелічених утримань із заробітної плати необхідний письмовий дозвіл працівника?:
1) внески у фонд соціального страхування на випадок безробіття;
2) внески в благодійні фонди;
3) аліменти.
26. Укажіть черговість проведення утримань із заробітної плати працівника, якщо крім загальнообов’язкових внесків, з нього необхідно утримати штраф по виконавчому документу і частину позички, раніше виданої йому підприємством:
1.
а) збір у ФСС на випадок безробіття;
б) прибутковий податок;
в) збір у ФСС у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;
г) збір у Пенсійний фонд;
д) сума утримань по виконавчому документу;
е) повернення частини позички;
2.
а) прибутковий податок;
б) збір у ФСС на випадок безробіття;
в) збір у Фонд соціального страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;
г) збір у Пенсійний фонд;
д) сума утримань по виконавчому документу;
е) повернення частини позички;
3.
а) прибутковий податок;
б) збір у ФСС на випадок безробіття;
в) збір у ФСС у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності;
г) збір у Пенсійний фонд;
д) повернення частини позички;
е) сума утримань по виконавчому документу.
27. Чи зберігається середній заробіток працівника (чи нараховуються відпускні) на час його відпустки, якщо він працює за трудовим договором у фізичної особи?:
1) ні;
2) так.
28. Чи можлива виплата грошової компенсації без надання днів відпустки?
1) можлива, за згодою працівника у разі виробничої необхідності і тільки на підприємствах, що мають безперервний цикл виробництва;
2) можлива, але тільки за частину відпустки.
29. Чи надається десятиденна відпустка в зв’язку з одруженням?:
1) надається в обов’язковому порядку, але тільки неоплачувана;
2) надається, але тільки в тому випадку, якщо це перше одруження.
30. Яка мінімальна тривалість основної відпустки за відпрацьований рік для працівника, який не досяг 18-літнього віку?:
1) 26 календарних днів;
2) 31 календарний день;
3) 30 календарних днів.
31. Чи можна відкликати з основної відпустки головного бухгалтера у зв’язку з настанням термінів здачі звітності, не одержавши на це його згоди?:
1) так, якщо на підприємстві немає інших працівників, які могли б скласти і здати звітність;
2) так, якщо бухгалтер до відходу у відпустку не підготував всю необхідну для складання звітності документацію;
3) ні.
32. Яка тривалість відпустки в зв’язку з вагітністю та пологами при народженні двійні, якщо жінка, яка народила двійню, перебувала в дородовій відпустці 64 дні?:
1) 210 календарних днів;
2) 140 календарних днів;
3) 134 календарних дні.
33. Коли працівник, який іде у відпустку, повинен одержати оплату за дні відпустки?:
1) за 7 днів до початку відпустки;
2) за 3 дні до початку відпустки;
3) не пізніше останнього робочого дня перед початком відпустки.
34. Працівник, відробивши повний рік, іде у відпустку з 15 вересня. У липні йому нарахована премія за раціоналізаторську пропозицію. Чи ввійде дана премія в розрахунок СЗП для визначення суми відпускних?:
а) так, б) ні.
35. Чи включається в розрахунок СЗП для визначення суми відпускних нарахована в розрахунковому періоді оплата за тимчасовою непрацездатністю?:
1) так;
2) так, але тільки та, що була нарахована в розмірі 100%;
3) ні.
36. На яку кількість днів необхідно розділити суму, отриману шляхом додавання нарахованих працівникові протягом року виплат, що включаються в розрахунок СЗП, при розрахунку середньоденної заробітної плати (суми оплати за один день відпустки) вироблену у вересні 2003р.?:
1) 365 днів;
2) 354 дні;
37. В якій сумі включаються в розрахунок СЗП виплати, що підлягають облікові при розрахунку СЗП для визначення суми оплати відпускних?:
1) у сумі, що підлягає нарахуванню;
2) у сумі, що підлягає видачі.
38. Якою бухгалтерською проводкою відображується депонування коштів, не виданих з каси працівникові під час установленого терміну виплати заробітної плати?:
1) Д-т 661 К-т 662;
2) Д-т 311 К-т 301;
3) Д-т 662 К-т 301.
Завдання 14.1. Відповідно до виконавчого листка робітником Петровим К.А. виплачуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини. Сума нарахованих аліментів відповідає 25% від суми виплат робітника. У грудні 2003р. робітнику нарахована заробітна плата в сумі 255 грн. Розрахувати суму аліментів і відобразити відповідні нарахування.
Завдання 14.2. Бухгалтер нарахував суму компенсації у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю по лікарняному листку робітнику. Нарахувати суму компенсації по листку непрацездатності, що надійшов до бухгалтерії. Стаж роботи робітника дорівнює 15 років. Робітник хворів з першого вівторка у березні 12 календарних днів.
Завдання 14.3. Між підприємством і штатним робітником (основна заробітна плата робітника 320 грн.) укладений договір на виконання робіт у позаробочий час. Вартість робіт, виконаних у грудні за договором з ПДВ, становить 240 грн. Відобразити господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку.
Завдання 14.4. Інженера Семенову О.О. залучили до роботи в святковий день 9 травня. Нею було відроблено 8 годин. Місячний оклад склав 450 грн. У травні було 19 робочих днів. Провести розрахунок доплат за час роботи у вихідні дні.
Завдання 14.5. Іванов А.А. був на лікарняному листку 8 робочих днів у березні. Його страховий стаж 7 років. Визначити суму виплат по лікарняному листку.
Завдання 14.6. Нарахована заробітна плата робітника підприємства за березень 2____р. склала 683 грн. Визначити суму податку з доходу фізичної особи.
Завдання 14.7. Іванов О.О. у березні працював на іншому підприємстві за трудовою угодою і йому нарахували заробітну плату в сумі 200грн. Визначити податок з доходів фізичних осіб.
Завдання 14.8 .За поточний місяць працівникові магазину були проведені наступні нарахування: заробітна плата в розмірі 1700 грн.; допомога з тимчасової непрацездатності в розмірі 500 грн. (з них 400 грн. за рахунок підприємства, 100 грн. за рахунок засобів Фонду соціального страхування); матеріальна допомога в розмірі 500 грн. В яких розмірах будуть утримання з доходу працівника?
Завдання 14.9. Бухгалтерові за поточний місяць були проведені наступні нарахування: заробітна плата — 1700 грн., допомога з тимчасової непрацездатності — 500 грн. (з них 400 грн. за рахунок підприємства, 100грн. за рахунок Фонду соціального страхування), матеріальна допомога — 400 грн. На підприємстві для обліку витрат застосовується 9-й клас рахунків. Відобразити в обліку господарські операції.
Завдання 14.10. На підприємстві в грудні поточного року нарахована заробітна плата відповідно до штатного розкладу і первинних документів про нарахування заробітної плати робітників.
Заробітна плата адміністративного і управлінського апарату (АУП)
|
|
Директор |
Заст. директора |
Головний бухгалтер |
Бухгалтер |
Касир |
Відділ маркетингу |
Зав. складом |
Прибиральниця |
|
Оклад, грн. |
700 |
650 |
450 |
300 |
250 |
350 |
350 |
240 |
|
Кільк., чол. |
1 |
2 |
1 |
2 |
1 |
3 |
1 |
1 |
Відобразити в обліку нарахування і утримання із заробітної плати та інших виплат фізичних осіб податків, зборів і внесків (внесок на обов’язкове державне пенсійне страхування; внесок на загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності; страховий внесок на загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, пов’язаними з народженням і похованням; страховий внесок на загальнообов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття).
Завдання 14.11. Відповідно до наказу по підприємству для ведення переговорів та укладання угоди в інше місто на строк 6 днів відповідно до варіанта відряджений заступник директора підприємства. Мета відрядження досягнута, угода підписана. По прибутті з відрядження був складений звіт. З каси підприємства виданий аванс у розмірі 500 грн. Вартість проживання з ПДВ становить 360 грн., вартість проїзду з ПДВ — 160 грн.
Відобразити господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку. Указати первинні документи, що супроводять бухгалтерські записи.
Тема 15. Облік доходів, витрат, фінансового результату
діяльності підприємства
Тести і завдання
1. Інші операційні доходи містять у собі:
1) доходи, отримані від фінансових інвестицій, що враховуються методом участі в капіталі;
2) доходи від операційної діяльності, крім доходів від реалізації (тут і далі дохід від реалізації — це дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг));
3) доходи від звичайної діяльності, за винятком доходів від реалізації.
2. Чистий дохід від реалізації — це:
1) дохід від реалізації за винятком собівартості реалізації (тут і далі собівартість реалізації — це собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг);
2) дохід від реалізації без обліку непрямих податків і зборів;
3) дохід від реалізації з урахуванням прямих податків і зборів.
3. Якою бухгалтерською проводкою в підприємства роздрібної торгівлі відбивається реалізація товару покупцеві зі знижкою, наданою в момент реалізації?:
1) Дт 311 Кт 702 (на суму без обліку знижок), Дт 704 Кт 311 (на суму наданих знижок);
2) 311 Кт 702 (на суму фактично отриманої компенсації (виторгу);
3) 311 Кт 702 (на суму без обліку знижок), Дт 311 Кт 702 (сторно на суму наданих знижок).
4. Прибуток за даними бухгалтерського обліку від реалізації майна (основних засобів, нематеріальних активів, виробничих засобів) визначається як різниця між:
1) вартістю готової продукції за продажними цінами без ПДВ і її первісною вартістю;
2) договірною ціною зданих замовнику робіт (наданих послуг) без податку на додану вартість і витратами на їх виробництво;
3) ціною, реалізованою без ПДВ (та інших відрахувань, передбачених законодавством), і залишковою вартістю основних засобів, нематеріальних активів, обліковою вартістю матеріалів, МШП.
5. При безкоштовній передачі товару в бухгалтерському обліку дохід від реалізації:
1) не відбивається;
2) відбивається, виходячи із звичайних цін на такий товар;
3) відбивається, виходячи з вартості його придбання, незалежно від часу придбання.
6. При комісійній торгівлі заборгованість комісіонера перед комітентом за реалізований товар відображається на рахунку:
1) 685;
2) 361;
3) 704.
7. При обміні подібними активами в бухгалтерському обліку дохід від реалізації:
1) визнається, виходячи із звичайних цін на такі товари;
2) не визнається;
3) визнається, виходячи з вартості придбання таких товарів.
8. У момент реалізації комісіонером товару комітента (перша подія) в комісіонера:
1) збільшується валовий дохід і виникають податкові зобов’язання по ПДВ на всю вартість товару;
2) не виникають податкові зобов’язання по ПДВ, а тільки збільшується валовий дохід;
3) виникають тільки податкові зобов’язання по ПДВ на всю вартість товару.
9. Дохід від реалізації необоротних активів включається до складу:
1) доходу від реалізації;
2) інших доходів;
3) чистого доходу від реалізації.
10. При поверненні товару покупцем і поверненні йому коштів виконується:
1) збільшення величини податкового кредиту і валових доходів;
2) зменшення податкових зобов’язань і валових доходів;
3) зменшення валових доходів, збільшення валових доходів по п.5.9 Закону про прибуток і зменшення податкових зобов’язань.
11. Надходження від первинного розміщення цінних паперів бухгалтерському обліку:
1) визнаються доходами від реалізації;
2) визнаються іншими фінансовими доходами;
3) не визнаються доходами.
12. Рентні платежі:
а) зменшують оподатковуваний прибуток;
б) збільшують оподатковуваний прибуток;
в) не впливають на оподатковуваний прибуток.
13. Для цілей бухгалтерського обліку і фінансової звітності доходи й витрати поділяються на:
а) звичайні й надзвичайні;
б) операційні й звичайні;
в) фінансові й операційні;
г) надзвичайні та інвестиційні.
14. Основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційною або фінансовою діяльністю, — це:
а) операційна діяльність;
б) надзвичайна діяльність;
в) інша операційна діяльність;
г) основна діяльність.
15. Порядок обліку доходу, що виникає в результаті діяльності підприємства, регулюється положенням (стандартом) бухгалтерського обліку:
а) 15;
б) 16;
в) 4;
г) 2.
16. Необхідною умовою визнання доходів є:
1) зростання капіталу за рахунок внесків учасників;
2) достовірна оцінка доходів;
3) збільшення зобов’язань, що призводять до зменшення капіталу;
4) зростання іншого додаткового капіталу
Завдання 15.1. На балансі підприємства знаходиться автомобіль, який використовується для адміністративних потреб. У зв’язку з поломкою двигуна на підставі складеного договору із станцією технічного обслуговування проведений ремонт цього автомобіля. Підписаний акт про виконання робіт. Вартість послуг з ПДВ встановлена в сумі 1280 грн.
Відобразити господарські операції на рахунках бухгалтерського обліку.
Завдання 15.2. У грудні поточного року бухгалтером підприємства виявлена недоїмка по податку на прибуток за минулий рік, сума якої склала 240 грн. Відобразити господарську операцію на рахунках бухгалтерського обліку.
Завдання 15.3. Підприємство реалізувало покупцеві готову продукцію, виробнича собівартість якої становить 800 грн., на суму 1000 грн., (ПДВ — 200 грн.). Відобразити в обліку господарські операції.
Завдання 15.4. Комітентом переданий товар комісіонеру на суму 18000грн. (у т.ч. ПДВ — 3000 грн.). Балансова вартість товару — 11250грн. Згідно з умовами договору комісіонеру надано право утримувати суму комісійної винагороди із суми виручки, отриманої ним від продажу товару. Виплата комісійної винагороди передбачена у розмірі 10% від суми продажу. Відобразити в обліку господарські операції.
Завдання 15.5. Автотранспортне підприємство надає послуги з перевезення пасажирів за маршрутами приміського сполучення. Виручка від реалізації послуг з перевезення становить 7600 грн., у тому числі страховий збір — 760грн. Вартість квитків склала 6840 грн. (у т.ч. ПДВ — 1140 грн.).
Відобразити господарську операцію на рахунках бухгалтерського обліку.
Завдання 15.6. Підприємство реалізувало раніше придбані для виробництва готової продукції матеріали як надлишок (у зв’язку зі скороченням виробництва) за первісною вартістю на суму 190 грн. Продажна вартість цих матеріалів становить 200 грн. (ПДВ – 40 грн.). Відобразити в обліку господарські операції.
Тема 16. Забалансовий облік
Тести і завдання
1. Бланки первинної документації обліковуються:
1) по дебету рахунка 209 «Інші матеріали»;
2) по кредиту рахунка 209 «Інші матеріали»;
3) на позабалансовому рахунку 08 «Бланки строгого обліку»;
4) по дебету рахунка 33 «Інші кошти».
2. Який із наведених рахунків призначений для забалансового обліку?:
1) 30;
2) 08;
3) 22;
4) 70.
3. На рахунку 01 відображаються:
1) активи на відповідальному зберіганні;
2) орендовані необоротні активи;
3) контрактні зобов’язання;
4) гарантії і забезпечення.
4. На рахунку 02 відображаються:
1) активи на відповідальному зберіганні;
2) орендовані необоротні активи;
3) контрактні зобов’язання;
4) гарантії і забезпечення.
5. На рахунку 03 відображаються:
1) активи на відповідальному зберіганні;
2) орендовані необоротні активи;
3) контрактні зобов’язання;
4) гарантії і забезпечення.
6. На рахунку 05 відображаються:
1) активи на відповідальному зберіганні;
2) орендовані необоротні активи;
3) контрактні зобов’язання;
4) гарантії і забезпечення.
Завдання 16.1. Будівельне підприємство прийняло від замовника для будівництва об’єкта:
- цеглу на 3600 грн.;
- трансформатор вартістю 45000 грн.
Відобразити господарські операції в обліку будівельного підприємства.
Завдання 16.2. Списаний безнадійний борг постачальника за перерахований підприємством аванс у сумі 12000 грн. У подальшому постачальник унаслідок зміни свого стану відшкодував 8000 грн. Відобразити в обліку списання безнадійної заборгованості.
Завдання 16.3. Підприємство купило бланки строгої звітності на суму 35грн. Облікова ціна бланка на забалансовому обліку складає 1,50 грн. за один бланк. Протягом місяця було витрачено 10 шт. бланків. Відобразити проводки з обліку бланків строгої звітності.
РОЗДІЛ 4
Методичні вказівки до ВИКОНАННЯ курсової роботи з дисципліни «Фінансовий облік»
4.1. Методичні вказівки до виконання і оформлення курсової роботи
- Курсова робота повинна мати такі розділи:
Вступ.
1. Облік грошових коштів;
2. Облік розрахунків, довгострокових та поточних зобов’язань;
3. Облік необоротних активів і фінансових інвестицій;
4. Облік витрат, доходів і результатів діяльності;
5. Облік власного капіталу і забезпечення зобов’язань;
6. Оборотна відомість (проста й шахова);
7. Баланс підприємства (Ф № 1).
Висновок.
Додатки (заповнити зразки первинних бухгалтерських документів, що використовуються для документування бухгалтерських операцій):
- Господарські операції за місяць згрупувати за об’єктами обліку й відобразити в журналі господарських операцій за наведеною нижче формою:
Журнал господарських операцій
(наприклад, з руху основних засобів)
по_____________________________________________________
вигляд господарських операцій
|
№ п/п |
Зміст господарської операції |
Підстава |
Д-т |
К-т |
Грн. |
Примітки |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
У графі 3 “Журналу господарських операцій» по кожній господарській операції слід указати первинний документ, на підставі якого проведена кореспонденція рахунків.
- Додаткова інформація про підприємство:
- підприємство працює за п’ятиденкою;
- підприємство використовує для обліку витрат 8-й та 9-й класи рахунків;
- задати ставку внеску до Фонду страхування від нещасних випадків (від 0,2 до 13,2%);
- задати організаційну форму підприємства, визначити його засновників (юридичні особи, фізичні особи).
4.2. Вихідні дані
Курсову роботу виконують, виходячи із залишків по рахунках, що містяться в балансовій таблиці станом на 1.11.200__р. шляхом відображення господарських операцій за варіантами за грудень поточного року і складання балансу підприємства на 31 грудня 200__р.
Господарські операції за грудень поточного року, грн.:
1. На складі виявлена нестача матеріалів на суму за варіантом:
|
Варіант |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
Сума, грн. |
1000 |
1010 |
1020 |
1030 |
1040 |
1050 |
1060 |
1070 |
1080 |
|
Варіант |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
|
Сума, грн. |
1100 |
1110 |
1120 |
1130 |
1140 |
1150 |
1160 |
1170 |
1180 |
Винна особа виявлена у варіантах 1,3,5,7,9,11,13,15,17, а у варіантах 2,4,6,8,10,12,14,16,18 — не виявлена.
2. Відповідно до виконавчого листка робітником Петровим К.А. виплачуються аліменти на утримання неповнолітньої дитини. Сума нарахованих аліментів відповідає 25% суми виплат робітника. У грудні 2001р. робітникові нарахована заробітна плата в сумі:
|
Варіант |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
Сума, грн. |
150 |
250 |
260 |
270 |
280 |
290 |
320 |
140 |
149 |
|
Варіант |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
|
Сума, грн. |
320 |
290 |
280 |
270 |
260 |
250 |
149 |
150 |
320 |
Розрахувати суму аліментів і відобразити нарахування.
- Бухгалтер нарахував суму компенсації у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю по лікарняному листку робітникові.
Нарахувати суму компенсації по листку непрацездатності, що надійшов до бухгалтерії.
Стаж роботи робітника дорівнює номеру варіанта. Робітник захворів з вівторка.
|
Варіант |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
Дні |
3 |
4 |
5 |
7 |
6 |
9 |
5 |
9 |
10 |
|
Середня зарплата, грн. |
300 |
350 |
400 |
420 |
430 |
440 |
450 |
460 |
480 |
|
Варіант |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
|
Дні |
11 |
12 |
6 |
4 |
8 |
4 |
3 |
8 |
10 |
|
Середня зарплата, грн. |
470 |
490 |
500 |
330 |
340 |
380 |
360 |
370 |
390 |
4. На підприємстві прийняте рішення про продаж об’єкта основних засобів. На банківський рахунок надійшла передплата за цей об’єкт у сумі 3600 грн. (з ПДВ) (в грн.).
|
Варіант |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
Первісна вартість |
3455 |
3450 |
3455 |
3460 |
3465 |
3470 |
3475 |
3480 |
3490 |
|
Знос |
200 |
210 |
220 |
230 |
240 |
250 |
260 |
270 |
280 |
|
Варіант |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
|
Первісна вартість |
3457 |
3458 |
3478 |
3425 |
3430 |
3435 |
3440 |
3445 |
3456 |
Знос |
211 |
212 |
213 |
214 |
215 |
216 |
217 |
218 |
219 |
Вкажіть, який об’єкт основних засобів проданий.
5. За підсумками інвентаризації, проведеної на складі, встановлена нестача матеріалів у межах норм природного збитку (в грн.):
|
Варіант |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
Матеріали |
1000 |
2000 |
1500 |
1200 |
1300 |
1800 |
2010 |
2020 |
2030 |
|
Варіант |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
|
МБП |
300 |
320 |
340 |
360 |
355 |
375 |
395 |
385 |
390 |
6. Робітникові підприємства видана позичка, отримана підприємством у банку, в сумі та на строк згідно з варіантом (в грн.):
|
Варіант |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
Розмір позики, грн. |
1200 |
1300 |
1210 |
1220 |
1230 |
1240 |
1250 |
1260 |
1270 |
|
Строк позики, місяців |
10 |
11 |
12 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
4 |
|
Варіант |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
|
Розмір позики, грн. |
900 |
950 |
800 |
850 |
700 |
750 |
600 |
650 |
500 |
|
Строк позики, місяців |
10 |
11 |
12 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
4 |
7. Між підприємством і штатним робітником (основна заробітна плата робітника 320 грн.) укладений договір на виконання робіт у позаробочий час. Вартість робіт, виконаних у грудні, за договором з ПДВ становить (в грн.):
|
Варіант |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
Сума |
150 |
160 |
170 |
180 |
190 |
200 |
210 |
220 |
230 |
|
Варіант |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
|
Сума |
1240 |
1250 |
1260 |
1270 |
1280 |
1290 |
1300 |
1310 |
1320 |
8. На балансі підприємства знаходиться об’єкт основних засобів — будівля первісною вартістю відповідно до варіанта. Прийняте рішення про реконструкцію будівлі. Для цього укладений договір з РБУ. Сума, сплачена підрядчику за реконструкцію, складає 24000 грн. (з ПДВ). Підписаний акт виконаних робіт на суму (в грн.):
|
Варіант |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
Сума |
400000 |
450000 |
450500 |
450600 |
450700 |
450800 |
450900 |
451000 |
451100 |
|
Варіант |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
|
Сума |
390000 |
391000 |
395000 |
396000 |
449000 |
445000 |
447000 |
457000 |
467000 |
9. У грудні поточного року бухгалтером підприємства виявлена недоїмка з податку на прибуток за минулий рік, сума недоїмки (в грн.):
|
Варіант |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
Сума |
350 |
360 |
370 |
380 |
390 |
400 |
410 |
420 |
430 |
|
Варіант |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
|
Сума |
250 |
260 |
270 |
280 |
290 |
300 |
310 |
320 |
330 |
10. Підприємство придбало в листопаді основні засоби — комп’ютер. У цьому ж місяці він введений в експлуатацію. Термін корисного використання комп’ютера 5 років. Вартість комп’ютера визначається згідно з варіантом з ПДВ. Гроші сплачено в поточному місяці. Нарахувати знос за грудень поточного року (в грн.).
|
Варіант |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
Сума |
1250 |
1350 |
1450 |
1550 |
1650 |
1750 |
1850 |
1950 |
2000 |
|
Варіант |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
|
Сума |
2100 |
2150 |
2160 |
2180 |
2190 |
2200 |
2250 |
2300 |
2400 |
11. На балансі підприємства знаходиться автомобіль, який використовується для адміністративних потреб. У зв’язку з поломкою двигуна на підставі складеного договору із станцією технічного обслуговування проведений ремонт цього автомобіля. Підписаний акт про виконання робіт. Вартість послуг з ПДВ встановлена (в грн.):
|
Варіант |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
Сума |
1200 |
1210 |
1220 |
1230 |
1240 |
1250 |
1260 |
1270 |
1280 |
|
Варіант |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
19 |
|
Сума |
1290 |
1300 |
1310 |
1320 |
1330 |
1340 |
1350 |
1360 |
1370 |
12. На підприємстві в грудні поточного року нарахована заробітна плата відповідно до штатного розкладу і первинних документів по нарахуванню заробітної плати робітників.
Таблиця 4.1 — Заробітна плата АУП
|
|
Директор |
Заст. директора |
Головний бухгалтер |
Бухгалтер |
Касир |
Відділ |
Зав. складом |
Прибиральниця |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
Оклад, грн. |
500 |
450 |
450 |
300 |
200 |
350 |
250 |
140 |
|
Варіант/ кількість, чол. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
1 |
1 |
2 |
1 |
2 |
1 |
3 |
1 |
1 |
|
2 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
2 |
2 |
1 |
|
3 |
1 |
2 |
1 |
2 |
1 |
3 |
1 |
1 |
|
4 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
2 |
2 |
1 |
|
5 |
1 |
2 |
1 |
2 |
1 |
3 |
1 |
1 |
|
6 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
2 |
2 |
1 |
|
7 |
1 |
2 |
1 |
2 |
1 |
3 |
1 |
1 |
|
8 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
2 |
2 |
1 |
|
9 |
1 |
2 |
1 |
2 |
1 |
3 |
1 |
1 |
|
10 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
2 |
2 |
1 |
|
11 |
1 |
2 |
1 |
2 |
1 |
3 |
1 |
1 |
|
12 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
2 |
2 |
1 |
|
13 |
1 |
2 |
1 |
2 |
1 |
3 |
1 |
1 |
|
14 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
2 |
2 |
1 |
|
15 |
1 |
2 |
1 |
2 |
1 |
3 |
1 |
1 |
|
16 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
2 |
2 |
1 |
|
17 |
1 |
2 |
1 |
2 |
1 |
3 |
1 |
1 |
|
18 |
1 |
1 |
1 |
1 |
1 |
2 |
2 |
1 |
Нарахована заробітна плата робітникам за грудень поточного року по варіантах:
Таблиця 4.2 — Заробітна плата робітників основного виробництва
|
Варіант |
140 грн. |
149 грн. |
150 грн. |
250 грн. |
260 грн. |
270 грн. |
280 грн. |
290 грн. |
320 грн. |
|
1 |
3 |
2 |
1 |
3 |
5 |
5 |
6 |
7 |
8 |
|
2 |
2 |
2 |
2 |
2 |
6 |
6 |
7 |
7 |
8 |
|
3 |
1 |
1 |
2 |
5 |
6 |
7 |
8 |
|
9 |
|
4 |
2 |
2 |
3 |
4 |
4 |
5 |
5 |
6 |
6 |
|
5 |
3 |
2 |
2 |
4 |
6 |
7 |
8 |
4 |
5 |
|
6 |
2 |
2 |
3 |
3 |
7 |
7 |
6 |
9 |
4 |
|
7 |
1 |
2 |
2 |
4 |
4 |
5 |
5 |
8 |
8 |
|
8 |
2 |
1 |
1 |
3 |
2 |
4 |
8 |
8 |
9 |
|
9 |
3 |
2 |
4 |
3 |
5 |
6 |
7 |
5 |
3 |
|
10 |
2 |
3 |
3 |
4 |
5 |
8 |
8 |
9 |
7 |
|
11 |
3 |
4 |
3 |
2 |
5 |
5 |
6 |
5 |
9 |
|
12 |
2 |
2 |
4 |
2 |
8 |
5 |
9 |
6 |
5 |
|
13 |
1 |
4 |
1 |
6 |
1 |
7 |
7 |
9 |
9 |
|
14 |
2 |
3 |
2 |
3 |
3 |
11 |
5 |
6 |
5 |
|
15 |
3 |
2 |
1 |
4 |
4 |
7 |
9 |
7 |
8 |
|
16 |
4 |
1 |
3 |
1 |
7 |
8 |
9 |
4 |
5 |
|
17 |
1 |
4 |
1 |
6 |
5 |
7 |
6 |
8 |
9 |
|
18 |
2 |
3 |
2 |
3 |
8 |
9 |
4 |
5 |
5 |
Відобразити в обліку нарахування і утримання із заробітної плати та інших виплат фізичних осіб податків, зборів і внесків (збір на обов’язкове державне пенсійне страхування; внесок на загальнообов’язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності; страховий внесок на загальнообов’язкове державне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, пов’язаними з народженням і похованням; страховий внесок на загальнообов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття).
13. Відповідно до наказу по підприємству для ведення переговорів та укладання угоди в інше місто на строк відповідно до варіанта відряджений заступник директора підприємства. Мета відрядження досягнута, угода підписана. Після прибуття з відрядження складений звіт. З каси підприємства виданий аванс (розмір за варіантом):
|
Варіант |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
Вартість проживання, грн. з ПДВ |
360 |
344 |
333 |
371 |
321 |
322 |
332 |
235 |
248 |
|
Кількість діб |
2 |
3 |
4 |
6 |
7 |
8 |
9 |
5 |
7 |
|
Аванс, грн. |
400 |
300 |
200 |
100 |
500 |
350 |
250 |
260 |
270 |
|
Вартість проїзду, грн. З ПДВ |
150 |
160 |
170 |
180 |
190 |
155 |
165 |
156 |
123 |
|
Варіант |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
|
Кількість діб |
1 |
11 |
10 |
8 |
7 |
6 |
3 |
5 |
4 |
|
Аванс |
500 |
350 |
330 |
370 |
360 |
320 |
310 |
300 |
290 |
|
Вартість проживання, грн. з ПДВ |
248 |
235 |
332 |
322 |
321 |
371 |
333 |
344 |
360 |
|
Вартість проїзду, грн. З ПДВ |
80 |
90 |
100 |
120 |
130 |
140 |
135 |
145 |
125 |
14. На балансі підприємства знаходиться об’єкт основних засобів первинною вартістю відповідно до варіанта. Підприємство прийняло рішення про переоцінку первинної вартості до справедливої згідно з варіантом (в грн.):
|
Варіант |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
Первинна вартість |
2600 |
2000 |
1000 |
2500 |
1500 |
1800 |
1600 |
1700 |
1900 |
|
Справедлива вартість |
3000 |
3000 |
2000 |
3000 |
2000 |
2000 |
2000 |
2000 |
2500 |
|
Варіант |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
|
Первинна вартість |
1000 |
1200 |
1300 |
1400 |
1900 |
2100 |
2200 |
2300 |
2400 |
|
Справедлива вартість |
2000 |
2000 |
2000 |
2000 |
2500 |
2800 |
2900 |
3000 |
3000 |
Знос об’єкта 75%.
- Підприємству надані транспортні послуги по перевезенню готової продукції. На банківський рахунок АТП перерахована оплата в сумі за варіантом з ПДВ. Послуги виконані, одержано акт виконаних робіт.
грн.
|
Варіант |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
Сума |
240 |
260 |
280 |
300 |
320 |
340 |
360 |
380 |
400 |
|
Варіант |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
|
Сума |
520 |
540 |
560 |
580 |
600 |
620 |
640 |
660 |
680 |
- Підприємство отримало у грудні запаси (з ПДВ), гроші перераховані постачальникам у грудні (в грн.):
|
Варіант |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
Матеріали |
12000 |
13000 |
14000 |
15000 |
16000 |
17000 |
18000 |
19000 |
20000 |
|
МШП |
1200 |
1300 |
1400 |
1500 |
1600 |
1700 |
1800 |
1900 |
2000 |
|
Варіант |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
19 |
|
Матеріали |
21000 |
22000 |
23000 |
23500 |
25000 |
26000 |
27000 |
28000 |
29000 |
|
МШП |
2100 |
2200 |
2300 |
2350 |
2500 |
2600 |
2700 |
2800 |
2900 |
- Розрахувати компенсаційні виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності директора підприємства.
|
Варіант |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
Середня заробітна плата, грн. |
511 |
512 |
513 |
514 |
515 |
516 |
517 |
518 |
520 |
|
Кількість діб непрацездатності |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
7 |
8 |
9 |
10 |
|
Варіант |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
|
Середня зарплата, грн. |
501 |
502 |
503 |
504 |
505 |
506 |
507 |
508 |
509 |
|
Кількість діб непрацездатності |
5 |
6 |
7 |
4 |
8 |
6 |
4 |
9 |
7 |
Директор захворів у четвер.
- У грудні ліквідований об’єкт основних засобів первісною вартістю 3000 грн., знос 1000 грн. У результаті ліквідації були оприбутковані на склад деталі на суму відповідно до варіанта(в грн.):
|
Варіант |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
Сума |
1000 |
1200 |
1300 |
1400 |
1250 |
1150 |
1120 |
1350 |
1450 |
|
Варіант |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
|
Сума |
1500 |
1550 |
1600 |
1650 |
1700 |
1750 |
1800 |
1850 |
1900 |
- На спорудження об’єкта основних засобів господарським способом підприємство витратило (в грн.):
|
Варіант |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
Виробничі запаси |
960 |
970 |
980 |
990 |
1000 |
1100 |
1200 |
1250 |
1300 |
|
Зарплата |
100 |
120 |
130 |
140 |
150 |
160 |
170 |
180 |
190 |
|
Страхові нарахування |
? |
? |
? |
? |
? |
? |
? |
? |
? |
|
Варіант |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
|
Виробничі запаси |
995 |
967 |
976 |
985 |
975 |
1150 |
1220 |
1215 |
1280 |
|
Зарплата |
100 |
120 |
130 |
140 |
150 |
160 |
170 |
180 |
190 |
|
Страхові нарахування |
? |
? |
? |
? |
? |
? |
? |
? |
? |
Необхідно зробити нарахування заробітної плати і зборів на соціальне страхування в окремій відомості.
- У статутний фонд засновниками зроблений внесок у вигляді активів по справедливій вартості з ПДВ відповідно до варіантів (в грн.):
|
Варіант |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
ТМЦ |
5000 |
6000 |
7000 |
8000 |
9000 |
10000 |
11000 |
12000 |
13000 |
|
Основні засоби |
40000 |
45000 |
50000 |
55000 |
60000 |
65000 |
70000 |
75000 |
8000 |
|
Варіант |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
|
ТМЦ |
5500 |
6500 |
7500 |
8500 |
9500 |
10500 |
11500 |
12500 |
13500 |
|
Основні засоби |
55000 |
65000 |
75000 |
85000 |
95000 |
105000 |
115000 |
125000 |
135000 |
21. Підприємство реалізувало верстат за 18000 грн. за гроші. Балансова вартість верстата і його знос визначаються згідно з варіантом (в грн.):
|
Варіант |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
Залишкова вартість |
11700 |
11750 |
11760 |
11770 |
11780 |
11790 |
11800 |
11810 |
11820 |
|
Знос |
5600 |
5650 |
5700 |
5750 |
5800 |
5850 |
5900 |
5950 |
6000 |
|
Варіант |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
19 |
|
Залишкова вартість |
12700 |
12750 |
12760 |
12770 |
12780 |
12790 |
12800 |
12810 |
12820 |
|
Знос |
6600 |
6650 |
6700 |
6750 |
6800 |
6850 |
6900 |
6950 |
7000 |
22. У результаті інвентаризації виявлені надлишки матеріалів у сумі відповідно до варіантів (в грн.):
|
Варіант |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
5 |
5 |
8 |
9 |
|
Сума |
300 |
400 |
350 |
450 |
200 |
250 |
100 |
150 |
170 |
|
Варіант |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
|
Сума |
120 |
160 |
70 |
80 |
90 |
260 |
270 |
280 |
290 |
23. До статутного фонду іншого підприємства зроблена довгострокова інвестиція у вигляді грошей у сумі згідно з варіантом (в грн.):
|
Варіант |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
Сума |
10000 |
20000 |
30000 |
40000 |
15000 |
25000 |
35000 |
45000 |
50000 |
|
Варіант |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
|
Сума |
15000 |
26000 |
32000 |
41000 |
12000 |
17000 |
19000 |
21000 |
31000 |
24. Передані у виробництво в грудні запаси в сумі відповідно до варіанта (в грн.):
|
Варіант |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
Матеріали |
150000 |
156000 |
151000 |
158000 |
159000 |
149000 |
149500 |
148900 |
156700 |
|
Сировина |
15000 |
15600 |
15100 |
15800 |
15900 |
14900 |
14950 |
14890 |
15670 |
|
Паливо |
1500 |
1560 |
1510 |
1580 |
1590 |
1490 |
1495 |
1480 |
1560 |
|
Варіант |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
|
Матеріали |
145000 |
1455600 |
155000 |
155800 |
156900 |
158900 |
158760 |
158500 |
161000 |
|
Сировина |
14500 |
14560 |
15500 |
15580 |
15690 |
15890 |
15870 |
15850 |
16100 |
|
Паливо |
1450 |
1456 |
1550 |
1558 |
1560 |
1585 |
1589 |
1585 |
1610 |
25. Підприємство отримало гроші за відвантажену продукцію в сумі відповідно до варіанта (в грн.):
|
Варіант |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
Сума з ПДВ |
30000 |
40000 |
50000 |
35000 |
36000 |
37000 |
38000 |
39000 |
40000 |
|
Варіант |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
|
Сума з ПДВ |
51000 |
52000 |
53000 |
54000 |
55000 |
56000 |
57000 |
58000 |
59000 |
26. На склад готової продукції за виробничою собівартістю в грудні надійшла готова продукція відповідно до варіанта на суму (в грн.):
|
Варіант |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
Сума |
34000 |
35000 |
36000 |
37000 |
38000 |
39000 |
40000 |
41000 |
42000 |
|
Варіант |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
|
Сума |
43000 |
44000 |
45000 |
46000 |
47000 |
48000 |
49000 |
50000 |
51000 |
27. Підприємство відвантажило продукцію в кількості відповідно до варіанта:
|
Варіант |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
|
Кількість, шт. |
1000 |
1500 |
1600 |
1700 |
1800 |
1900 |
2000 |
2100 |
2200 |
|
Варіант |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 |
16 |
17 |
18 |
|
Кількість, шт. |
2300 |
2400 |
2500 |
2600 |
2700 |
2800 |
2900 |
3000 |
3100 |
28. Нарахувати амортизацію за даними табл. 3.
Довідкова інформація:
Калькуляція витрат на виробництво продукції за варіантами
|
Варіант |
1,11 |
2,12 |
3,13 |
4, 14 |
5,15 |
6,16 |
7,17 |
8,18 |
9,10 |
|
Матеріальні витрати |
25 |
22,5 |
22 |
18 |
15,75 |
13,50 |
11,25 |
9 |
27 |
|
Витрати на оплату праці |
11 |
10 |
9 |
8 |
7 |
6 |
5 |
4 |
12 |
|
Амортизація |
5,5 |
5 |
4,5 |
4 |
3,5 |
3 |
2,5 |
2 |
6 |
|
Соц. заходи |
5,5 |
5 |
4,5 |
4 |
3,5 |
3 |
2,5 |
2 |
6 |
|
Інші операційні витрати |
8 |
7,5 |
5 |
6 |
5,25 |
4,5 |
3,75 |
3 |
9 |
|
Разом: |
55 |
50 |
45 |
40 |
35 |
30 |
25 |
20 |
60 |
|
АХВ |
15% |
||||||||
|
Витрати на збут |
17% |
||||||||
|
Рентабельність |
10% |
||||||||
|
ПДВ |
20% |
||||||||
Таблиця 4.3 — Необоротні активи на 1 грудня поточного року:
|
Основні засоби |
Первинна вартість |
Знос |
|
Будинки, в тому числі |
1366456 |
180852 |
|
Виробничий корпус, гараж, будівля, у тому числі: |
600247 |
62930 |
|
гараж, що уцінюється |
Завдання 14 |
Завдання 14 |
|
будівля, що реконструюється |
Завдання 8 |
Завдання 8 |
|
Склад |
564978 |
74149 |
|
Будинок-вагончик |
15200 |
1989 |
|
Побутовий корпус |
107731 |
16097 |
|
Житловий будинок |
78300 |
25687 |
|
Споруди, передавальні пристрої, в тому числі |
1263200 |
138752 |
|
Вентиляція |
567895 |
45234 |
|
Водонапірна башта |
289701 |
18996 |
|
Зовнішня каналізація |
184597 |
36789 |
|
Лінія телефонного зв’язку |
31443 |
8945 |
|
Котельна |
189564 |
28788 |
|
Транспортні засоби, в тому числі |
179720 |
26016 |
|
Легковий автомобіль |
76300 |
1800 |
|
Легковий автомобіль, що ремонтується |
Варіант11 |
Варіант11 |
|
Вантажний автомобіль (5 шт.) |
|
|
|
Інструменти, прилади, інвентар |
127913 |
17344 |
|
Меблі |
115656 |
15176 |
|
Обчислювальна техніка |
18974 |
2168 |
|
Машини та обладнання, в тому числі |
180881 |
53292 |
|
Верстати (10 шт.), у тому числі: |
|
|
|
верстат, що продається |
Завдання 4 |
Завдання 4 |
|
верстат ,що ліквідується |
Завдання 18 |
Завдання 18 |
|
Разом: |
3252800 |
433600 |
|
Нематеріальні активи |
Первісна вартість |
Знос |
|
Комп’ютерні програми, строк корисного використання 5 років |
64900 |
2700 |
Таблиця 4.4. — Вихідний баланс
АКТИВ |
Сума, тис. грн. |
|
1 |
2 |
|
Необоротні активи |
|
|
Нематеріальні активи: |
|
|
Залишкова вартість |
62,2 |
Первісна вартість |
64,9 |
|
Знос |
2,7 |
|
Незавершене будівництво |
464,5 |
|
Основні засоби: |
|
|
Залишкова вартість |
2819,2 |
Первісна вартість |
3252,8 |
|
Знос |
433,6 |
|
Довгострокові фінансові інвестиції, що обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств |
|
|
Відстрочені податкові активи |
|
|
Інші фінансові інвестиції |
1314,1 |
|
Довгострокова дебіторська заборгованість |
|
|
Відстрочені податкові активи |
|
|
Інші необоротні активи |
|
Оборотні активи |
|
|
Запаси: |
|
|
Сировина |
252,7 |
|
Матеріали |
1156,5 |
|
МШП |
112,2 |
|
Паливо |
100,4 |
|
Незавершене виробництво |
159,5 |
|
Готова продукція |
577,4 |
|
Товари |
3591,4 |
|
Векселі одержані |
30,2 |
|
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги: |
|
Чиста реалізаційна вартість |
3002,2 |
Первісна вартість |
3504,2 |
|
Резерв сумнівних боргів |
502 |
|
Дебіторська заборгованість за рахунками: |
|
|
З бюджетом |
347,2 |
|
За виданими авансами |
|
|
З нарахованих доходів |
|
|
Із внутрішніх розрахунків |
|
|
Інша поточна дебіторська заборгованість |
162,5 |
|
Поточні фінансові інвестиції |
29,1 |
|
Грошові кошти і їх еквіваленти: |
|
У національній валюті |
227,7 |
|
В іноземній валюті |
12,9 |
|
Витрати майбутніх періодів |
44,8 |
Разом |
14466,7 |
ПАСИВ |
|
Власний капітал |
|
Статутний капітал |
3530,2 |
Додатковий вкладений капітал |
|
Інший додатковий капітал |
5220,9 |
Резервний капітал |
531,1 |
Нерозподілений прибуток |
601,2 |
Несплачений капітал |
(200) |
Вилучений капітал |
( ) |
Забезпечення наступних витрат і платежів |
|
Забезпечення виплат персоналу |
|
Інші забезпечення |
|
Цільове фінансування |
|
Довгострокові зобов’язання |
|
Довгострокові кредити банків |
423,3 |
Інші довгострокові фінансові зобов’язання |
|
Поточні зобов’язання |
|
Короткострокові кредити банків |
|
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями |
2,1 |
Векселі видані |
833,2 |
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги |
1563,7 |
Поточні зобов’язання за рахунками |
|
З одержаних авансів |
744,9 |
З бюджетом |
1063,3 |
З позабюджетних платежів |
3,1 |
Зі страхування |
23,8 |
З оплати праці |
55,5 |
З учасниками |
|
Із внутрішніх розрахунків |
|
Інші поточні зобов’язання |
35,3 |
Доходи майбутніх періодів |
35,1 |
Разом: |
14466,7 |
ГЛОСАРІЙ
термінів, наведених в П(С)БО
|
Термін |
Визначення |
Документ, в якому наведено визначення терміна |
|
1 |
2 |
3 |
|
Адміністративні витрати |
Загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням і обслуговуванням підприємства |
П(С)БО 3*, П(С)БО 16 |
|
Активний ринок |
Ринок, якому властиві наступні умови: предмети, що продаються і купуються на цьому ринку, є однорідними; в будь-який час можна знайти зацікавлених продавців і покупців, інформація про ринкові ціни є загальнодоступною |
П(С)БО 8 |
|
Активи |
Ресурси, що контролюються підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигід в майбутньому |
Закон, П(С)БО 1, П(С)БО 2 |
|
Амортизація |
Систематичний розподіл, що амортизується, вартості необоротних активів протягом терміну їх корисного використання (експлуатації) |
П(С)БО 7 |
|
Амортизована собівартість фінансової інвестиції |
Собівартість фінансової інвестиції з обліком часткового її списання внаслідок зменшення корисності, збільшена (зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії) |
П(С)БО 12 |
|
Амортизована вартість |
Первинна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості |
П(С)БО 7 |
|
Асоційоване підприємство |
Підприємство, в якому інвестору належить блокувальний (більше 25%) пакет акцій (голосів) і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора |
П(С)БО 3 |
|
Баланс |
Звіт про фінансове становище підприємства, що відображає на певну дату його активи, зобов’язання і власний капітал |
П(С)БО 1 |
|
Безнадійна дебіторська заборгованість |
Поточна дебіторська заборгованість, відносно якої існує впевненість про її повернення боржником або по якій закінчується термін позовної давності |
П(С)БО 10 |
|
Бухгалтерська звітність |
Звітність, що складається на основі даних бухгалтерського обліку для задоволення потреб певних користувачів |
П(С)БО 1 |
|
Бухгалтерський облік |
Процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання і передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень |
Закон |
|
Внутрішньогрупові операції |
Операції між материнським і дочірнім підприємствами або між дочірніми підприємствами однієї групи |
П(С)БО 20 |
|
Внутрішньогосподарський (управлінський) облік |
Система обробки і підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством |
Закон |
|
Гудвіл |
Перевищення вартості придбання над часткою покупця в справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов’язань на дату придбання |
П(С)БО 19 |
|
Група |
Материнське (холдингове) підприємство і його дочірні підприємства |
П(С)БО 4 |
|
Група основних коштів |
Сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням і умовами використання необоротних матеріальних активів |
П(С)БО 7 |
|
Група нематеріальних активів |
Сукупність однотипних за призначенням і умовами використання нематеріальних активів |
П(С)БО 8 |
|
Дата балансу |
Дата, на яку складений баланс |
П(С)БО 6 |
|
Дата отримання |
Дата, на яку контроль за чистими активами і діяльністю підприємства, що купується, переходить до покупця |
П(С)БО 19 |
|
Рух грошових коштів |
Надходження і вибуття грошових коштів і їх еквівалентів |
П(С)БО 4 |
|
Дебіторська заборгованість |
Сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату |
П(С)БО 10 |
|
Дебітори |
Юридичні й фізичні особи, які в результаті минулих подій заборгували підприємству певні суми грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів |
П(С)БО 10 |
|
Грошові кошти |
Готівка, кошти на рахунках в банках і депозити до запитання |
П(С)БО 4 |
|
Дивіденди |
Частка прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства |
П(С)БО 15 |
|
Довготермінова дебіторська заборгованість |
Заборгованість фізичних і юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу |
П(С)БО 2, П(С)БО 10 |
|
Довготермінові кредити банків |
Зобов’язання, які будуть гаситися протягом 12 місяців з дати складання балансу, а також короткострокові кредити, що перейшли в розряд довгострокових |
П(С)БО 2 |
|
Довготермінові зобов’язання |
Зобов’язання, які будуть погашені у термін, що перевищує 12 календарних місяців, або протягом терміну, що перевищує операційний цикл, якщо він більше одного року, тобто зобов’язання, що не є поточними |
П(С)БО 2, П(С)БО 11 |
|
Довготермінові фінансові інвестиції |
Фінансові інвестиції на період більше одного року, а також всі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в який-небудь момент |
П(С)БО 2 |
|
Частка меншості |
Частка чистого прибутку (збитку) і чистих активів дочірнього підприємства, що не належить материнському підприємству (прямо або через інші дочірні підприємства) |
П(С)БО 19 |
|
Додатково вкладений капітал |
Сума, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість |
П(С)БО 2 |
|
Прибуток від участі в капіталі |
Прибуток, отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі |
П(С)БО 3 |
|
Прибутки |
Збільшення економічних вигід у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, що викликають зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок ресурсів власників) |
П(С)БО 1, П(С)БО 3 |
|
Прибутки майбутніх періодів |
Прибутки, отримані протягом звітного або попередніх звітних періодів, що відносяться до наступних звітних періодів |
П(С)БО 2 |
|
Дочірнє підприємство |
Підприємство, що знаходиться під контролем материнського (холдингового) підприємства |
П(С)БО 19 |
|
Запаси |
Активи, які є для подальшого продажу за умови звичайної господарської діяльності; знаходяться у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; містяться для споживання при виробництві продукції, виконанні робіт і наданні послуг, а також управлінні підприємством |
П(С)БО 9 |
|
Ідентифіковані активи і зобов’язання |
Придбані активи і зобов’язання, які на дату придбання відповідають критеріям визнання статей балансу, встановленим П(С)БУ 2 |
П(С)БО 19 |
|
Знос необоротних активів |
Сума амортизації об’єкта необоротних активів з початку їх корисного використання |
П(С)БО 7 |
|
Вилучений капітал |
Фактична собівартість акцій власної емісії або частки, викуплені суспільством у його учасників |
П(С)БО 2 |
|
Інвестиційна діяльність |
Придбання і реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів |
П(С)БО 4 |
|
Дослідження |
Заплановані підприємством дослідження, які проводяться ним уперше, з метою отримання нових наукових і технічних знань |
П(С)БО 8 |
|
Консолідована фінансова звітність |
Фінансова звітність, що відображає фінансове становище, результати діяльності і рух грошових коштів юридичних осіб і дочірніх підприємств як єдиної економічної одиниці |
Закон, П(С)БО 1 |
|
Контроль |
Вирішальний вплив на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства з метою отримання вигід від його діяльності |
П(С)БУ 19 |
|
Контрольні учасники |
Учасники спільної діяльності із створенням юридичної особи (спільного підприємства), які здійснюють контроль за її діяльністю |
П(С)БО 12 |
|
Короткотермінові кредити банків |
Зобов’язання підприємства перед банками, які повинні бути виконані протягом терміну, який не перевищує одного року з дати балансу, а також зобов’язання по кредитах (позиках), термін погашення яких закінчився на дату балансу |
П(С)БО 2 |
|
Ліквідаційна вартість |
Сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство чекає отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення терміну їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією) |
П(С)БО 7 |
|
Малоцінні й швидкозношувані предмети |
Предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року |
Інструкція |
|
Малоцінні й швидкозношувані нематеріальні активи |
Необоротні активи, термін корисного використання яких більше одного року |
Інструкція |
|
Материнське (холдингове) підприємство |
Підприємство, яке здійснює контроль дочірніх підприємств |
П(С)БО 19 |
|
Методи оцінки вибуття запасів |
Методи, що використовуються при відпуску запасів у виробництво, продажу та іншому вибутті |
П(С)БО 9 |
|
Метод участі в капіталі |
Метод обліку інвестицій, згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об’єкта інвестування |
П(С)БО 3 |
|
Метод ефективної ставки процента |
Метод нарахування амортизації дисконту або премії, по якому сума амортизації визначається як різниця між прибутком за фіксованою ставкою процента і добутком ефективної ставки і амортизованої вартості на початок періоду, за який нараховується процент |
П(С)БО 12 |
|
Податки з надзвичайних прибутків |
Сума податків, що підлягають сплаті з прибутку від надзвичайних подій |
П(С)БО 3 |
|
Справжня вартість |
Дисконтована сума майбутніх платежів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), що, як очікується, буде необхідна для погашення зобов’язань у процесі звичайної діяльності підприємства |
П(С)БО 11 |
|
Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку |
Нормативно-правовий акт, затверджений Міністерством фінансів України, що визначає принципи і методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, яка не суперечить міжнародним стандартам |
Закон |
|
Несприятливі контракти |
Контракти, у виконанні яких підприємство не зацікавлено внаслідок їх збитковості або інших причин і готове передати їх іншим підприємствам |
П(С)БО 19 |
|
Негативний гудвіл |
Перевищення вартості частки покупця в справедливій вартості придбаних ідентифікованих активів і зобов’язань над вартістю придбання на дату придбання |
П(С)БО 19 |
|
Негрошові операції |
Операції, що не вимагають використання грошових коштів і їх еквівалентів |
П(С)БО 4 |
|
Немонетарні активи |
Всі активи, крім грошових коштів, їх еквівалентів і дебіторської заборгованості у фіксованій (або визначеній) сумі грошей |
П(С)БО 19 |
|
Необоротні активи |
Активи, призначені для використання протягом більше одного року (операційного циклу), тобто всі активи, що не є оборотними |
П(С)БО 2 |
|
Несплачений капітал |
Заборгованість власників (учасників) по внесках у статутний капітал |
П(С)БО 2 |
|
Нематеріальний актив |
Немонетарний актив, що не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відособлений від підприємств і утримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік), для виробництва, торгівлі або надання в оренду іншим особам |
П(С)БО 8 |
|
Неподібні активи |
Активи, що мають різні справедливі вартості і різні функціональні призначення |
П(С)БО 7 |
|
Непередбачені зобов’язання |
Являють собою: 1) зобов’язання, яке може виникнути внаслідок минулих подій і існування якого буде підтверджено тільки тоді, коли станеться одна або більше невизначених майбутніх подій, над якими підприємство не має повного контролю; або 2) справжнє зобов’язання, яке виникає внаслідок минулих подій, але не визнається, оскільки малоймовірно, що для урегулювання зобов’язання треба буде використати ресурси, що втілюють в собі економічні вигоди, або суму зобов’язання не можна достовірно визначити |
П(С)БО 11 |
|
Посередні витрати |
Витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта витрат економічно доцільним шляхом |
П(С)БО 16 |
|
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) |
Сума прибутку, реінвестована в підприємство, або сума непокритого збитку |
П(С)БО 2 |
|
Нереалізовані прибутки і збитки від внутрішньо групових операцій |
Прибутки і збитки, що виникають в результаті внутрішньогрупових операцій (продажу продукції, виконання робіт, послуг), і що включаються в балансову вартість запасів підприємства |
П(С)БО 20 |
|
Нормальна потужність |
Очікуваний середній обсяг діяльності, який може бути досягнутий при звичайній діяльності підприємства протягом декількох років або операційних циклів з обліком запланованого обслуговування виробництва |
П(С)БО 16 |
|
Забезпечення |
Зобов’язання з невизначеними сумами або часом погашення на дату балансу |
П(С)БО 11 |
|
Забезпечення майбутніх витрат і платежів |
Суми нарахованих у звітному періоді витрат і платежів (витрати на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов’язання), які будуть здійснюватися в майбутніх звітних періодах |
П(С)БО 2 |
|
Оборотні активи |
Грошові кошти і їх еквіваленти, не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу або протягом 12 місяців з дати балансу |
П(С)БО 2 |
|
Об’єднання підприємств |
З’єднання окремих підприємств у результаті приєднання одного підприємства до іншого або внаслідок отримання контролю одним підприємством над чистими активами і діяльністю іншого підприємства |
П(С)БО 19 |
|
Об’єкт основних коштів |
Закінчений прилад з усіма пристроями до нього або окремий конструктивно відособлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій, або відособлений комплекс конструктивно об’єднаних предметів одного чи різного призначень, що мають для їх обслуговування загальне пристосування, обладнання, управління і єдину основу, внаслідок чого кожний предмет може виконувати свої функції, а комплекс — певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно |
П(С)БО 7 |
|
Об’єкт обліку витрат |
Продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, що вимагають визначення пов’язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат |
П(С)БО 16 |
|
Звичайна діяльність |
Будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що забезпечують її або виникають в результаті її проведення |
П(С)БО 3 |
|
Зобов’язання |
Заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють в собі економічні вигоди |
Закон, П(С)БО 1, П(С)БО 2 |
|
Операційна діяльність |
Основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційною або фінансовою діяльністю |
П(С)БО 3, П(С)БО 4 |
|
Операційний цикл |
Проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності і отриманням коштів від реалізації виробленої з них продукції або товарів і послуг |
П(С)БО 2 |
|
Основна діяльність |
Операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), які не є метою створення підприємства і забезпечують основну частку його прибутку |
П(С)БО 3 |
|
Основні кошти |
Матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в виробництві або постачанні товарів, наданні послуг, здачі в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він більше року) |
П(С)БО 7 |
|
Відстрочені податкові активи |
Суми податку на прибуток, які підлягають відшкодуванню в наступних періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою і податковою базами оцінки |
П(С)БО 2 |
|
Відстрочені податкові зобов’язання |
Суми податку на прибуток, які підлягають сплаті в майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою і податковою базами оцінки |
П(С)БО 2 |
|
Звіт про рух грошових коштів |
Звіт, що відображає надходження і витрачення грошових коштів внаслідок діяльності підприємства в звітному періоді |
П(С)БО 1 |
|
Звіт про власний капітал |
Звіт, що відображає зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду |
П(С)БО 1 |
|
Звіт про фінансові результати |
Звіт про прибутки, витрати і фінансові результати діяльності підприємства |
П(С)БО 1 |
|
Обтяжуючий контракт |
Контракт, витрати (яких не можна уникнути) на виконання якого перевищують очікувані економічні вигоди від цього контракту |
П(С)БО 11 |
|
Пайовий капітал |
Сума пайових внесків членів спілок та інших підприємств, передбачена засновницькими документами |
П(С)БО 2 |
|
Первинний документ |
Документ, що містить відомості про господарську операцію і підтверджує її здійснення |
Закон |
|
Первісна вартість |
Історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів |
П(С)БО 7 |
|
Переоцінена вартість |
Вартість необоротних активів після їх переоцінки |
П(С)БО 7 |
|
Подібні активи |
Активи, що мають однакове функціональне призначення й однакові справедливі вартості |
П(С)БО 7 |
|
Користувачі фінансової звітності |
Фізичні або юридичні особи, які потребують інформації про діяльність підприємства для прийняття рішень |
Закон, П(С)БО 1 |
|
Втрати від участі в капіталі |
Збитки від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі |
П(С)БО 3, П(С)БО 16 |
|
Прибуток |
Сума, на яку прибутки перевищують пов’язані з ними витрати |
П(С)БО 3 |
|
Примітки до фінансових звітів |
Сукупність показників і пояснень, що забезпечує деталізацію і обґрунтованість статей фінансових звітів, а також іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами) |
П(С)БО 1 |
|
Принцип бухгалтерського обліку |
Правило, яким треба керуватися при вимірюванні, оцінці й реєстрації господарських операцій і при відображені їх результатів у фінансовій звітності |
Закон, П(С)БО 1 |
|
Придбання |
Об’єднання підприємств, у результаті якого покупець отримує контроль над чистими активами і діяльністю інших підприємств в обмін на передачу активів, прийняття на себе зобов’язань або випуск акцій |
П(С)БО 19 |
|
Проценти |
Плата за використання грошових коштів, їх еквівалентів або сум заборгованості підприємству |
П(С)БО 15 |
|
Інший додатковий капітал |
Інший капітал, отриманий внаслідок дооцінки необоротних активів, безкоштовно отриманих активів від інших юридичних і фізичних осіб |
П(С)БО 2 |
|
Розробка |
Застосування підприємством результатів досліджень та інших знань для планування і проектування нових або значно удосконалених матеріалів, приладів, продуктів, процесів, систем або послуг до початку їх серійного виробництва або використання |
П(С)БО 8 |
|
Розкриття |
Надання інформації, яка є істотною для користувачів фінансової звітності |
П(С)БО 1 |
|
Витрати |
Зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов’язань, що спричиняють зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) |
П(С)БО 1, П(С)БО 3 |
|
Витрати майбутніх періодів |
Витрати, що мали місце протягом поточного або попереднього звітного періодів, але відносяться до наступних звітних періодів |
П(С)БО 2 |
|
Витрати на збут |
Витрати підприємства, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг) |
П(С)БО 3, П(С)БО 16 |
|
Резервний капітал |
Сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або засновницькими документами, за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства |
П(С)БО 2 |
|
Роялті |
Платежі за використання нематеріальних активів підприємства (патентів, торгових марок, авторського права, програмних продуктів) |
П(С)БО 15 |
|
Ринкова вартість фінансової інвестиції |
Сума, яку можна отримати від продажу фінансової інвестиції на активному ринку |
П(С)БО 12 |
|
Пов’язані сторони |
Підприємства, відносини між якими обумовлюють можливість однієї сторони контролювати іншу або здійснювати істотний вплив на прийняття фінансових і оперативних рішень іншою стороною |
П(С)БО 2 |
|
Злиття |
Об’єднання підприємств (шляхом створення нової юридичної особи або приєднання підприємств до головного підприємства), в результаті якого власники (акціонери) підприємств, які об’єднуються, будуть здійснювати контроль над усіма чистими активами об’єднаних підприємств з метою досягнення подальшого спільного розподілу ризиків і вигід від об’єднання. При цьому жодна із сторін не може бути визначена як покупець |
П(С)БО 19 |
|
Власний капітал |
Частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань |
П(С)БО 1, П(С)БО 2, П(С)БО 3 |
|
Подія після дати балансу |
Подія, що відбувається між датою балансу і датою затвердження керівником фінансової звітності, підготованої для оприлюднення, яка вплинула або може вплинути на фінансове становище, результати діяльності і рух коштів підприємства |
П(С)БО 6 |
|
Спільна діяльність |
Господарська діяльність із створенням або без створення юридичної особи, що є об’єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними |
П(С)БО 12 |
|
Спільний контроль |
Розподіл контролю за господарською діяльністю відповідно до угоди про ведення спільної діяльності |
П(С)БО 12 |
|
Сумнівні борги |
Поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги, відносно якої існує невпевненість в її погашенні боржником |
П(С)БО 10 |
|
Справедлива вартість |
Сума, по якій може бути здійснений обмін активу або оплата зобов’язань в результаті операцій між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами |
П(С)БО 19 |
|
Термін корисного використання (експлуатації) |
Очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлений (виконаний) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг) |
П(С)БО 7 |
|
Стаття |
Елемент фінансового звіту, що відповідає критеріям, встановленим П(С)БУ 1 |
П(С)БО 1 |
|
Сума очікуваного відшкодування |
Сума, очікувана до відшкодування вартості необоротного активу під час його майбутнього використання, включаючи ліквідаційну вартість |
П(С)БО 7 |
|
Сума погашення |
Недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов’язання в процесі звичайної діяльності підприємства |
П(С)БО 11 |
|
Суттєва інформація |
Інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності |
П(С)БУ 1 |
|
Суттєвий вплив |
Повноваження брати участь в прийнятті рішень по фінансовій, господарській і комерційній політиці об’єкта інвестування без здійснення контролю цієї політики |
П(С)БО 12 |
|
Поточні зобов’язання |
Зобов’язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом 12 місяців, починаючи з дати балансу |
П(С)БО 2 |
|
Поточні фінансові інвестиції |
Фінансові інвестиції на термін, що не перевищує один рік, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, що є еквівалентами грошових коштів) |
П(С)БО 2 |
|
Поточна дебіторська заборгованість |
Сума дебіторської заборгованості, яка виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу |
П(С)БО 10 |
|
Поточна заборгованість по довготермінових зобов’язаннях |
Частина довгострокової заборгованості, що підлягає погашенню протягом 12 місяців з дати балансу |
П(С)БО 2 |
|
Збиток |
Перевищення суми витрат над сумою прибутку, для отримання якого були зроблені ці витрати |
П(С)БО 3 |
|
Зменшена корисність |
Втрата економічної вигоди в сумі перевищення залишкової вартості активу над сумою очікуваного відшкодування |
П(С)БО 7 |
|
Статутний капітал |
Зафіксована в засновницьких документах загальна вартість активів, що є внеском власників (учасників) у капітал підприємства |
П(С)БО 2 |
|
Облікова оцінка |
Попередня оцінка, що використовується підприємством з метою розподілу витрат і прибутків між відповідними звітними періодами |
П(С)БО 6 |
|
Облікова політика |
Сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання фінансової звітності |
Закон, П(С)БО 1 |
|
Фінансова діяльність |
Діяльність, що приводить до змін розміру та складу власного і позикового капіталів підприємства |
П(С)БО 4 |
|
Фінансова звітність |
Бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності і рух грошових коштів підприємства за звітний період |
Закон, П(С)БО 1 |
|
Фінансові прибутки |
Прибутки, що виникають у процесі фінансової діяльності підприємства, зокрема дивідендів, процентів та інші прибутки, отримані від фінансових інвестицій (крім прибутків, що враховуються за методом участі в капіталі) |
П(С)БО 3 |
|
Фінансові інвестиції |
Активи, що утримуються підприємством з метою отримання прибутку (процентів, дивідендів) і зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора |
П(С)БО 2 |
|
Фінансові витрати |
Витрати на проценти (за користування кредитами отриманими, по облігаціях, випущених по фінансовій оренді) та інші витрати підприємства, пов’язані із залученням позикового капіталу |
П(С)БО 3, П(С)БО 16 |
|
Господарська операція |
Дія або подія, що спричиняє зміну в структурі активів або зобов’язань, власному капіталі підприємства |
Закон |
|
Чиста вартість реалізації |
Очікувана ціна реалізації активу в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва і реалізацію. Являє собою різницю між первинною вартістю дебіторської заборгованості і сумою резерву сумнівних боргів |
П(С)БО 9 |
|
Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості |
Сума поточної дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за вирахуванням резерву сумнівних боргів |
П(С)БО 10 |
|
Чисті активи |
Активи підприємства за вирахуванням його зобов’язань |
П(С)БО 19 |
|
Надзвичайні прибутки |
Прибутки, що виникають внаслідок надзвичайних подій |
П(С)БО 3 |
|
Надзвичайні витрати |
Втрати і витрати від надзвичайних подій |
П(С)БО 3 |
|
Надзвичайна подія |
Подія або операція, яка відрізняється від звичайної діяльності підприємства і про яку не передбачається, що вона буде повторюватися періодично або в кожному подальшому звітному періоді |
П(С)БО 3 |
|
Еквивастрічки грошових коштів |
Короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються в певні суми грошових коштів і характеризуються незначним ризиком зміни вартості |
П(С)БО 4 |
|
Економічна вигода |
Потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів |
Закон |
|
Елемент витрат |
Сукупність економічно однорідних витрат |
П(С)БО 16 |
|
Ефективна ставка процента |
Ставка процента, що визначається розподілом суми річного процента і дисконту (або різниці річного процента і премії) на середню величину собівартості інвестиції (або зобов’язання) і вартості її погашення |
П(С)БО 12 |
Додаток
«ЗАТВЕРДЖЕНО»
Наказ Міністерства
фінансів України
30.11.99 №291
ЗАРЕЄСТРОВАНО
в Міністерстві юстиції України
21 грудня 1999р. №892/4285
ПЛАН РАХУНКІВ
бухгалтерського обліку активів, зобов’язань
і господарських операцій підприємств і організацій
(із змінами, внесеними згідно з наказами Міністерства фінансів України
№1012 від 09.12.2002
№671 від 12.12.2003
№591 від 24.09.2004)
|
Синтетичні рахунки (рахунки першого порядку) |
Субрахунки (рахунки другого порядку) |
Сфера застосування |
||
|
Код |
Назва |
Код |
Назва |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
Клас 1. необоротні активи |
||||
|
10 |
Основні засоби |
101 |
Земельні ділянки |
Усі види діяльності |
|
102 |
Капітальні витрати на поліпшення земель |
|||
|
103 |
Будинки та споруди |
|||
|
104 |
Машини та обладнання |
|||
|
105 |
Транспортні засоби |
|||
|
106 |
Інструменти, прилади та інвентар |
|||
|
107 |
Робоча і продуктивна худоба |
|||
|
108 |
Багаторічні насадження |
|||
|
109 |
Інші основні засоби |
|||
|
11 |
Інші необоротні матеріальні активи |
111 |
Бібліотечні фонди |
Усі види діяльності |
|
112 |
Малоцінні необоротні матеріальні активи |
|||
|
113 |
Тимчасові (не титульні) споруди |
|||
|
114 |
Природні ресурси |
|||
|
115 |
Інвентарна тара |
|||
|
116 |
Предмети прокату |
|||
|
117 |
Інші необоротні матеріальні активи |
|||
|
12 |
Нематеріальні активи |
121 |
Права користування природними ресурсами |
Усі види діяльності |
|
122 |
Права користування майном |
|||
|
123 |
Права на знаки для товарів і послуг |
|||
|
124 |
Права на об’єкти промислової власності |
|||
|
125 |
Авторські та суміжні з ними права |
|||
|
127 |
Інші матеріальні активи |
|||
|
13 |
Знос (амортизація) необоротних активів |
131 |
Знос основних засобів |
Усі види діяльності |
|
132 |
Знос інших необоротних активів |
|||
|
133 |
Накопичена амортизація нематеріальних активів |
|||
|
14 |
Довгострокові фінансові інвестиції |
141 |
Інвестиції пов’язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі |
Усі види діяльності |
|
142 |
Інші інвестиції пов’язаним сторонам |
|||
|
143 |
Інвестиції непов’язаним сторонам |
|||
|
15 |
Капітальні інвестиції |
151 |
Капітальне будівництво |
Усі види діяльності |
|
152 |
Придбання (виготовлення) основних засобів |
|||
|
153 |
Придбання (виготовлення) інших необоротних матеріальних активів |
|||
|
154 |
Придбання (створення) нематеріальних активів |
|||
|
155 |
Формування основного стада |
|||
|
16 |
Довгострокова дебіторська заборгованість |
161 |
Заборгованість за майно, передане у фінансову оренду |
Усі види діяльності |
|
162 |
Довгострокові векселі одержані |
|||
|
163 |
Інша дебіторська заборгованість |
|||
|
17 |
Відстрочені податкові активи |
|
За видами відстрочених податкових активів |
Усі види діяльності |
|
18 |
Інші необоротні активи |
|
За видами активів |
Усі види діяльності |
|
19 |
Гудвіл при придбанні |
|
За видами об’єктів інвестування |
Усі види діяльності |
|
191 |
Гудвіл |
|||
|
192 |
Негативний гудвіл |
|||
|
Клас 2. Запаси |
||||
|
20 |
Виробничі запаси |
201 |
Сировина й матеріали |
Усі види діяльності |
|
202 |
Купівельні напівфабрикати й комплектуючі вироби |
|||
|
203 |
Паливо |
|||
|
204 |
Тара й тарні матеріали |
|||
|
205 |
Будівельні матеріали |
|||
|
206 |
Матеріали, передані в переробку |
|||
|
207 |
Запасні частини |
|||
|
208 |
Матеріали сільськогосподарського призначення |
|||
|
209 |
Інші матеріали |
|||
|
21 |
Тварини на вирощуванні й відгодівлі |
211 |
Молодняк тварин на вирощуванні |
Сільське господарство, підприємства інших галузей з підсобним сільськогосподарським виробництвом |
|
212 |
Тварини на відгодівлі |
|||
|
213 |
Птиця |
|||
|
214 |
Звірі |
|||
|
215 |
Кролі |
|||
|
216 |
Сім’ї бджіл |
|||
|
217 |
Доросла худоба, що вибракувана з основного стада |
|||
|
218 |
Худоба, що прийнята від населення для реалізації |
|||
|
22 |
Малоцінні й швидкозношувані предмети |
|
За видами предметів |
Усі види діяльності |
|
23 |
Виробництво |
|
За видами виробництва |
Усі види діяльності |
|
24 |
Брак у виробництві |
|
За видами продукції |
Галузі матеріального виробництва |
|
25 |
Напівфабрикати |
|
За видами напівфабрикатів |
Промисловість |
|
26 |
Готова продукція |
|
За видами готової продукції |
Промисловість, сільське господарство та ін. |
|
27 |
Продукція сільськогосподарського виробництва |
|
За видами продукції |
Сільське господарство, підприємства інших галузей з підсобним сільськогосподарським виробництвом |
|
Клас 3. Кошти, розрахунки та інші активи |
||||
|
30 |
Каса |
301 |
Каса в національній валюті |
Усі види діяльності |
|
302 |
Каса в іноземній валюті |
|||
|
31 |
Рахунки в банках |
311 |
Поточні рахунки в національній валюті |
Усі види діяльності |
|
312 |
Поточні рахунки в іноземній валюті |
|||
|
313 |
Інші рахунки в банку в національній валюті |
|||
|
314 |
Інші рахунки в банку в іноземній валюті |
|||
|
32 |
|
|
|
|
|
33 |
Інші кошти |
331 |
Грошові документи в національній валюті |
Усі види діяльності |
|
332 |
Грошові документи в іноземній валюті |
|||
|
333 |
Грошові кошти в дорозі в національній валюті |
|||
|
334 |
Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті |
|||
|
34 |
Короткострокові векселі одержані |
341 |
Короткострокові векселі, одержані в національній валюті |
Усі види діяльності |
|
342 |
Короткострокові векселі, одержані в іноземній валюті |
|||
|
35 |
Поточні фінансові інвестиції |
351 |
Еквіваленти грошових коштів |
Усі види діяльності |
|
352 |
Інші поточні фінансові інвестиції |
|||
|
36 |
Розрахунки з покупцями та замовниками |
361 |
Розрахунки з вітчизняними покупцями |
Усі види діяльності |
|
362 |
Розрахунки з іноземними покупцями |
|||
|
363 |
Розрахунки з учасниками ПФГ |
|||
|
37 |
Розрахунки з різними дебіторами |
371 |
Розрахунки за виданими авансами |
Усі види діяльності |
|
372 |
Розрахунки з підзвітними особами |
|||
|
373 |
Розрахунки за нарахованими доходами |
|||
|
374 |
Розрахунки за претензіями |
|||
|
375 |
Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків |
|||
|
376 |
Розрахунки за позиками членам кредитних спілок |
|||
|
377 |
Розрахунки з іншими дебіторами |
|||
|
38 |
Резерв сумнівних боргів |
|
За дебіторами |
Усі види діяльності |
|
39 |
Витрати майбутніх періодів |
|
За видами витрат |
Усі види діяльності |
|
Клас 4. власний капітал та забезпечення зобов’язань |
||||
|
40 |
Статутний капітал |
|
За видами капіталу |
Усі види діяльності |
|
41 |
Пайовий капітал |
|
За видами капіталу |
Кооперативні організації, кредитні спілки |
|
42 |
Додатковий капітал |
421 |
Емісійний дохід |
Усі види діяльності |
|
422 |
Інший вкладений капітал |
|||
|
423 |
Дооцінка активів |
|||
|
424 |
Безоплатно одержані необоротні активи |
|||
|
425 |
Інший додатковий капітал |
|||
|
43 |
Резервний капітал |
|
За видами капіталу |
Усі види діяльності |
|
44 |
Нерозподілені прибутки (непокриті збитки) |
441 |
Прибуток нерозподілений |
Усі види діяльності |
|
442 |
Непокриті збитки |
|||
|
443 |
Прибуток, використаний у звітному періоді |
|||
|
45 |
Вилучений капітал |
451 |
Вилучені акції |
Усі види діяльності |
|
452 |
Вилучені вклади й паї |
|||
|
453 |
Інший вилучений капітал |
|||
|
46 |
Неоплачений капітал |
|
За видами капіталу |
Усі види діяльності |
|
47 |
Забезпечення майбутніх витрат і платежів |
471 |
Забезпечення виплат відпусток |
Усі види діяльності |
|
472 |
Додаткове пенсійне забезпечення |
|||
|
473 |
Забезпечення гарантійних зобов’язань |
|||
|
474 |
Забезпечення інших витрат і платежів |
|||
|
475 |
Забезпечення призового фонду (резерв виплат) |
|||
|
476 |
Резерв на виплату джек-поту, не забезпеченого сплатою участі у лотереї |
|||
|
48 |
Цільове фінансування і цільові надходження |
|
За об’єктами фінансування |
Усі види діяльності |
|
49 |
Страхові резерви |
491 |
Технічні резерви |
Страхова діяльність |
|
492 |
Резерви із страхування життя |
|||
|
493 |
Частка перестраховиків у технічних резервах |
|||
|
494 |
Частка перестраховиків у резервах із страхування життя |
|||
|
495 |
Результат зміни технічних резервів |
|||
|
496 |
Результат зміни резервів із страхування життя |
|||
|
497 |
Частка перестраховиків в інших страхових резервах |
|||
|
498 |
Результат зміни резервів незароблених премій |
|||
|
499 |
Результат зміни резервів збитків |
|||
|
Клас 5. Довгострокові зобов’язання |
||||
|
50 |
Довгострокові позики |
501 |
Довгострокові кредити банків у національній валюті |
Усі види діяльності |
|
502 |
Довгострокові кредити банків в іноземній валюті |
|||
|
503 |
Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті |
|||
|
504 |
Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті |
|||
|
505 |
Інші довгострокові позики в національній валюті |
|||
|
506 |
Інші довгострокові позики в іноземній валюті |
|||
|
51 |
Довгострокові векселі видані |
511 |
Довгострокові векселі, видані в національній валюті |
Усі види діяльності |
|
512 |
Довгострокові векселі, видані в іноземній валюті |
|||
|
52 |
Довгострокові зобов’язання за облігаціями |
521 |
Зобов’язання за облігаціями |
Усі види діяльності |
|
522 |
Премія за випущеними облігаціями |
|||
|
523 |
Дисконт за випущеними облігаціями |
|||
|
53 |
Довгострокові зобов’язання з оренди |
531 |
Зобов’язання з фінансової оренди |
Усі види діяльності |
|
532 |
Зобов’язання з оренди цілісних майнових комплексів |
|||
|
54 |
Відстрочені податкові зобов’язання |
|
За видами зобов’язань |
Усі види діяльності |
|
55 |
Інші довгострокові зобов’язання |
|
За видами зобов’язань |
Усі види діяльності |
|
56 |
|
|
|
|
|
57 |
|
|
|
|
|
58 |
|
|
|
|
|
59 |
|
|
|
|
|
Клас 6. Поточні зобов’язання |
||||
|
60 |
Короткострокові позики |
601 |
Короткострокові кредити банків у національній валюті |
Усі види діяльності |
|
602 |
Короткострокові кредити банків в іноземній валюті |
|||
|
603 |
Відстрочені короткострокові кредити у національній валюті |
|||
|
604 |
Відстрочені короткострокові кредити в іноземній валюті |
|||
|
605 |
Прострочені позики в національній валюті |
|||
|
606 |
Прострочені позики в іноземній валюті |
|||
|
61 |
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями |
611 |
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями |
Усі види діяльності |
|
612 |
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями в іноземній валюті |
|||
|
62 |
Короткострокові векселі видані |
621 |
Короткострокові векселі, видані в національній валюті |
Усі види діяльності |
|
622 |
Короткострокові векселі, видані в іноземній валюті |
|||
|
63 |
Розрахунки з постачальниками та підрядниками |
631 |
Розрахунки з вітчизняними постачальниками |
Усі види діяльності |
|
632 |
Розрахунки з іноземними постачальниками |
|||
|
633 |
Розрахунки з учасниками ПФГ |
|||
|
64 |
Розрахунки за податками й платежами |
641 |
Розрахунки за податками |
Усі види діяльності |
|
642 |
Розрахунки за обов’язковими платежами |
|||
|
643 |
Податкові зобов’язання |
|||
|
644 |
Податковий кредит |
|||
|
65 |
Розрахунки за страхуванням |
651 |
За пенсійним забезпеченням |
Усі види діяльності |
|
652 |
За соціальним страхуванням |
|||
|
653 |
За страхуванням на випадок безробіття |
|||
|
654 |
За індивідуальним страхуванням |
|||
|
655 |
За страхуванням майна |
|||
|
66 |
Розрахунки з оплати праці |
661 |
Розрахунки за заробітною платою |
Усі види діяльності |
|
662 |
Розрахунки з депонентами |
|||
|
67 |
Розрахунки з учасниками |
671 |
Розрахунки за нарахованими дивідендами |
Усі види діяльності |
|
672 |
Розрахунки за іншими виплатами |
|||
|
68 |
Розрахунки за іншими операціями |
681 |
Розрахунки за авансами одержаними |
Усі види діяльності |
|
682 |
Внутрішні розрахунки |
|||
|
683 |
Внутрішньогосподарські розрахунки |
|||
|
684 |
Розрахунки за нарахованими відсотками |
|||
|
685 |
Розрахунки за іншими кредиторами |
|||
|
69 |
Доходи майбутніх періодів |
|
За видами діяльності |
Усі види діяльності |
|
Клас 7. Доходи і результати діяльності |
||||
|
70 |
Доходи від реалізації |
701 |
Дохід від реалізації готової продукції |
Усі види діяльності |
|
702 |
Дохід від реалізації товарів |
|||
|
703 |
Дохід від реалізації робіт і послуг |
|||
|
704 |
Вирахування з доходу |
|||
|
705 |
Перестрахування |
|||
|
71 |
Інший операційний дохід |
711 |
Дохід від реалізації іноземної валюти |
Усі види діяльності |
|
712 |
Дохід від реалізації інших оборотних активів |
|||
|
713 |
Дохід від операційної оренди активів |
|||
|
714 |
Дохід від операційної курсової різниці |
|||
|
715 |
Одержані штрафи, пені, неустойки |
|||
|
716 |
Відшкодування раніше списаних активів |
|||
|
717 |
Дохід від списання кредиторської заборгованості |
|||
|
718 |
Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів |
|||
|
719 |
Інші доходи від операційної діяльності |
|||
|
72 |
Дохід від участі в капіталі |
721 |
Дохід від інвестицій в асоційовані підприємства |
Усі види діяльності |
|
722 |
Дохід від спільної діяльності |
|||
|
723 |
Дохід від інвестицій в дочірні підприємства |
|||
|
73 |
Інші фінансові доходи |
731 |
Дивіденди одержані |
Усі види діяльності |
|
732 |
Відсотки одержані |
|||
|
733 |
Інші доходи від фінансових операцій |
|||
|
74 |
Інші доходи |
741 |
Дохід від реалізації фінансових інвестицій |
Усі види діяльності |
|
742 |
Дохід від реалізації необоротних активів |
|||
|
743 |
Дохід від реалізації майнових комплексів |
|||
|
744 |
Дохід від неопераційної курсової різниці |
|||
|
745 |
Дохід від безоплатно одержаних активів |
|||
|
746 |
Інші доходи від звичайної діяльності |
|||
|
75 |
Надзвичайні доходи |
751 |
Відшкодування збитків від надзвичайних подій |
Усі види діяльності |
|
752 |
Інші надзвичайні доходи |
|||
|
76 |
Страхові платежі |
|
За видами страхування |
Страхова діяльність |
|
77 |
|
|
|
|
|
78 |
|
|
|
|
|
79 |
Фінансові результати |
791 |
Результат операційної діяльності |
Усі види діяльності |
|
792 |
Результат фінансових операцій |
|||
|
793 |
Результат іншої звичайної діяльності |
|||
|
794 |
Результат надзвичайних подій |
|||
|
Клас 8. Витрати за елементами |
||||
|
80 |
Матеріальні витрати |
801 |
Витрати сировини й матеріалів |
Усі види діяльності |
|
802 |
Витрати купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів |
|||
|
803 |
Витрати палива й енергії |
|||
|
804 |
Витрати тари й тарних матеріалів |
|||
|
805 |
Витрати будівельних матеріалів |
|||
|
806 |
Витрати запасних частин |
|||
|
807 |
Витрати матеріалів сільськогосподарського призначення |
|||
|
808 |
Витрати товарів |
|||
|
809 |
Інші матеріальні витрати |
|||
|
81 |
Витрати на оплату праці |
811 |
Виплати за окладами й тарифами |
Усі види діяльності |
|
812 |
Премії та заохочення |
|||
|
813 |
Компенсаційні виплати |
|||
|
814 |
Оплата відпусток |
|||
|
815 |
Оплата іншого невідпрацьованого часу |
|||
|
816 |
Інші витрати на оплату праці |
|||
|
82 |
Відрахування на соціальні заходи |
821 |
Відрахування на пенсійне забезпечення |
Усі види діяльності |
|
822 |
Відрахування на соціальне страхування |
|||
|
823 |
Страхування на випадок безробіття |
|||
|
824 |
Відрахування на індивідуальне страхування |
|||
|
83 |
Амортизація |
831 |
Амортизація основних засобів |
Усі види діяльності |
|
832 |
Амортизація інших необоротних матеріальних активів |
|||
|
833 |
Амортизація нематеріальних активів |
|||
|
84 |
Інші операційні витрати |
|
За видами витрат |
Усі види діяльності |
|
85 |
Інші витрати |
|
За видами витрат |
Усі види діяльності |
|
86 |
|
|
|
|
|
87 |
|
|
|
|
|
88 |
|
|
|
|
|
89 |
|
|
|
|
|
Клас 9. Витрати діяльності |
||||
|
90 |
Собівартість реалізації |
901 |
Собівартість реалізованої готової продукції |
Усі види діяльності |
|
902 |
Собівартість реалізованих товарів |
|||
|
903 |
Собівартість реалізованих робіт і послуг |
|||
|
904 |
Страхові виплати |
|||
|
91 |
Загальновиробничі витрати |
|
За видами витрат |
Усі види діяльності |
|
92 |
Адміністративні витрат |
|
За видами витрат |
Усі види діяльності |
|
93 |
Витрати на збут |
|
За видами витрат |
Усі види діяльності |
|
94 |
Інші витрати операційної діяльності |
941 |
Витрати на дослідження і розробки |
Усі види діяльності |
|
942 |
Собівартість реалізованої іноземної валюти |
|||
|
943 |
Собівартість реалізованих виробничих запасів |
|||
|
944 |
Сумнівні та безнадійні борги |
|||
|
945 |
Втрати від операційної курсової різниці |
|||
|
946 |
Втрати від знецінення запасів |
|||
|
947 |
Нестачі і втрати від псування цінностей |
|||
|
948 |
Визнані штрафи, пені, неустойки |
|||
|
949 |
Інші витрати операційної діяльності |
|||
|
95 |
Фінансові витрати |
951 |
Відсотки за кредит |
Усі види діяльності |
|
952 |
Інші фінансові витрати |
|||
|
96 |
Втрати від участі в капіталі |
961 |
Втрати від інвестицій в асоційовані підприємства |
Усі види діяльності |
|
962 |
Втрати від спільної діяльності |
|||
|
963 |
Втрати від інвестицій і дочірні підприємства |
|||
|
97 |
Інші втрати |
971 |
Собівартість реалізованих фінансових інвестицій |
Усі види діяльності |
|
972 |
Собівартість реалізованих необоротних активів |
|||
|
973 |
Собівартість реалізованих майнових комплексів |
|||
|
974 |
Втрати від неопераційних курсових різниць |
|||
|
975 |
Уцінка необоротних активів і фінансових інвестицій |
|||
|
976 |
Списання необоротних активів |
|||
|
977 |
Інші витрати звичайної діяльності |
|||
|
98 |
Податок на прибуток |
981 |
Податок на прибуток від звичайної діяльності |
Усі види діяльності |
|
|
|
982 |
Податок на прибуток від надзвичайних подій |
|
|
99 |
Надзвичайні витрати |
991 |
Втрати від стихійного лиха |
Усі види діяльності |
|
992 |
Втрати від техногенних катастроф і аварій |
|||
|
993 |
Інші надзвичайні витрати |
|||
|
Клас 0. Позабалансові рахунки |
||||
|
01 |
Орендовані необоротні активи |
|
За видами активів |
Усі види діяльності |
|
02 |
Активи на відповідальному зберіганні |
021 |
Устаткування, прийняте для монтажу |
Усі види діяльності |
|
022 |
Матеріали, прийняті для переробки |
|||
|
023 |
Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні |
|||
|
024 |
Товари, прийняті на комісію |
|||
|
025 |
Майно в довірчому управлінні |
|||
|
03 |
Контрактні зобов’язання |
|
За видами зобв’язань |
Усі види діяльності |
|
04 |
Непередбачені активи й зобов’язання |
041 |
Непередбачені активи |
Усі види діяльності |
|
042 |
Непередбачені зобов’язання |
|||
|
05 |
Гарантії та забезпечення надані |
|
За видами гарантій та забезпечень наданих |
Усі види діяльності |
|
06 |
Гарантії та забезпечення отримані |
|
За видами гарантій та забезпечень отриманих |
Усі види діяльності |
|
07 |
Списані активи |
071 |
Списана дебіторська заборгованість |
Усі види діяльності |
|
072 |
Невідшкодовані нестачі і втрати від псування цінностей |
|||
|
08 |
Бланки строгого обліку |
|
За видами бланків |
Усі види діяльності |
|
09 |
Амортизаційні відрахування |
|
|
Усі види діяльності |
Начальник управління методології
бухгалтерського обліку В.М. Пархоменко
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
- Бутинець Ф.Ф., Малюга Н.М. Бухгалтерський облік: облікова політика і план рахунків, стандарти і кореспонденція рахунків, звітність. Навч. посібник /За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. — 3-є вид., перероб. і доп. — Житомир: ЖІТІ, ПП «Рута», 2001. — 512 с.
- Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні: Навч.-практ. посібник /За ред. С.Ф. Голова. — Дніпропетровськ: ТОВ «Баланс-Клуб», 2000. — 768 с.
- Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник /За ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. — 3-є вид., перероб. і доп. — Житомир: ЖІТІ, 2001. — 672 с.
- Бухгалтерський фінансовий та внутрішньогосподарський облік в галузях системи переробної промисловості АПК (на основі національних стандартів) /За ред. проф., д-ра екон. наук В.В. Сопка і О.В. Бойка. — К.: Фенікс, 2001. — 468 с.
- Велш Глен А., Шорт Деніел Г. Основи фінансового обліку /Пер. з англ. О. Мініна, О. Ткача. — К.: Основи, 1997. — 943 с.
- Голов С.Ф., Єфіменко В.І. Фінансовий та управлінський облік. — К.: ТОВ «Автоінтерсервіс», 1996. — 544 с.
- Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі: Практ. посібник. — К.: Лібра, 2001. — 840 с.
- Горицкая Н.Г. Бухгалтерский учет и финансовая отчетность в Украине с 2000 года. — К.: Бухгалтерия, 2000. — 256 с.
- Горицкая Н.Г. Новый бухгалтерский учет. — К.: Техніка, 2000. — 256с.
- Грабова Н.Н., Добровский В.Н. Бухгалтерский учет в производственных и торгових предприятиях, 2000: Уч. пособие /Под ред. Н.В. Кужельного. — К.: А.С.К., 2000. — 624 с.
- Завгородний В.П. Бухгалтерский учет в Украине (с использ. нац. стандартов): Уч. пособие для студентов вузов. — 5-е изд., доп. и перераб. — К.: А.С.К., 2001. — 848 с.
- Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», затверджений ВР України 16.07.1999 р. № 996-ХІV.
- Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. — К.: КНЕУ, 2001. — 334 с, іл.
14. Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні: 36 нормативних актів. — К.: СП «Юрінком Інтер», 2000. — 231 с.
- Нидлз Б., Андерсон X., Колдузлл Д. Принципы бухгалтерского учета / Пер. с англ. под ред. Я.В. Соколова. — М.: Финансы и статистика, 1993. — 492 с.
- Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. — 3-є вид., перероб. і доп. — К.: КНЕУ, 2000. — 578 с.
- Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник. — 6-те вид. — К.: А.С.К., 2001. — 784 с.
- Чедвик Л. Основы финансового учета /Пер. с англ., под ред. В.А. Микрюкова. — М,: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. — 252 с.
- Знтони Р., Рис Дж. Учет: ситуации и примеры: / Пер. с англ. под ред. и с предисл. А.М. Петрачкова. — М.: Финансы и статистика, 1993. — 560 с.
Комментарии
Комментариев пока нет
Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий.