|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Фабула рішень судів
Фабула рішень судів« Назад
Фабула рішень судів 23.07.2015 02:12
Каланчацький районний суд Херсонської області Справа № 657/1184/13-к В И Р О К І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 16.08.0213 Каланчацький районний суд Херсонської області в складі: Головуючого судді Ковальчук О. В. При секретарі Шаховій О.В., За участю: Прокурора Кутурланова І.А., Стринжи П.В., Захисника СОВЕНКО К.Д., Обвинуваченого НУРДАУЛЕТОВ К.Т., Потерпілої САМОЙЛОВ Е.А. розглянувши у підготовчому судовому засіданні в смт. Каланчак в залі суду кримінальне провадження № 12013230180000493 за підозрою: НУРДАУЛЕТОВ К.Т., 12.03.1986 РОКУ НАРОДЖЕННЯ, уродженця м. Уштобі Талди-Курганської області Республіки Казахстан, узбека, громадянина Узбекистана, освіта середня, не одруженого, працюючого по найму, проживаючого ВУЛ. ВАСИЛЬКІВСЬКА 23/12, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, ВСТАНОВИВ: НУРДАУЛЕТОВ К.Т. 01.07.2013 року близько півночі, перебував на полі, що розташоване поблизу с. Комсомольське, Скадовського району, в адміністративних межах Новокиївської сільської ради Каланчацького району Херсонської області, де в нього відбулася сварка з САМОЙЛОВИМ А.В., в ході якої останній в приміщенні, яке НУРДАУЛЕТОВ К.Т. використовував для проживання, почав погрожувати НУРДАУЛЕТОВ К.Т. фізичною розправою, після чого вийшов до приміщення. В якому він тимчасово проживав. НУРДАУЛЕТОВ К.Т., знаючи те, що у САМОЙЛОВ А.В. є ніж, який він постійно зберігає при собі, взяв належну йому рушницю «FLASH SP - 86» НОМЕР_1, з метою самозахисту від протиправних дій САМОЙЛОВА А.В., прийшов до приміщення, де перебував останній. При цьому проявляючи злочинну недбалість та самовпевненість, не перевіривши рушниці чи заряджена вона, та чи не перебуває на бойовому взводі, штовхнув стволом рушниці САМОЙЛОВА А.В. в груди. Останній під час падіння вдарив рукою по стволу рушниці, яку тримав НУРДАУЛЕТОВ К.Т. внаслідок чого відбувся постріл у голову САМОЙЛОВ А.В., від якого останній помер на місці події. Такі дії НУРДАУЛЕТОВ К.Т. органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст. 119 КК України як вбивство через необережність. 16.08.2013 року між обвинуваченим та потерпілою САМОЙЛОВ Е.А. була укладена угода про примирення у відповідності до вимогст.471 КПК України. Згідно даної угоди НУРДАУЛЕТОВ К.Т. та потерпіла САМОЙЛОВА Е.А. дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст. 119 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, та покарання, яке повинен понести ОСОБА_6 у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки, із застосуванням ст.. 75 КК України звільнити від призначеного покарання з іспитовим строком на 1 рік. В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання. Прокурор не заперечує проти затвердженню угоди про примирення, потерпілої і обвинуваченого, що просять затвердити угоду. Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення між обвинуваченим та потерпілою, суд виходить з наступного. Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду. Відповідно до п. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим. Згідно з ч.3 ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Судом в судовому засіданні встановлено, що НУРДАУЛЕТОВ К.Т. обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 119 КК України який відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, потерпіла та обвинувачений добровільно уклали угоду про примирення. Крім того, суд переконався, що обвинувачений цілком розуміє положення, передбачені ч.5 ст.474 КПК України. Також судом встановлено, що обвинувачений та потерпіла розуміють наслідки укладення та затвердження даної угоди, визначені ст.473 КПК України. Суд також переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Зміст укладеної сторонами угоди відповідає вимогам ст. 471 КПК України, а також КК України, підстави для відмови в її затвердженні, передбачені ч. 7 ст. 474 КПК України, відсутні. Обвинувачений раніше не судимий, покарання яке пропонується в угоді, є покаранням у межах санкції ч.1 ст. 119 КК України, відповідає вимогам чинного законодавства та особі обвинуваченого, який раніше не судимий, щиро розкаявся, відшкодував заподіяну шкоду потерпілій, тому, суд вважає за можливе затвердити угоду про примирення між обвинуваченим та потерпілим та призначити узгоджену сторонами міру покарання обвинуваченому. З урахуванням наведеного та керуючись статтями 373, 374 475 КПК України, суд
ЗАСУДИВ:
Затвердити угоду від 16 серпня 2013 року про примирення між НУРДАУЛЕТОВИМ К.Т. та потерпілою САМОЙЛОВОЮ Е.А.. НУРДАУЛЕТОВА К.Т. визнати винним за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України. НУРДАУЛЕТОВУ К.Т. призначити покарання за ч. 1 ст. 119 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України, звільнити НУРДАУЛЕТОВ К.Т. від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 1 (один) рік. У відповідності зі ст. 76 КК України покласти на НУРДАУЛЕТОВА К.Т. обов'язок періодично з»являтися на реєстрацію в кримінальній-виконавчій інспекції. Початок іспитового строку обчислювати з дня проголошення вироку. Запобіжний захід у вигляді «застави» до вступу вироку в законну силу залишити без змін. Відповідно до ч. 11ст. 182 КПК України після вступу вироку в законну силу заставу внесену на спеціальний рахунок , визначений в порядку встановленому КМ України, а саме: р/р 37319016000541 МФО 852010, код платежу 08676168 в сумі 5735 гривень повернути заставодавцю ОСОБА_7. Речові докази по справі: фрагмент простирадла зі слідами крові, 8 деформованих дробин, ніж з дерев»яним руків»ям, стріляну гільзу,мікроб»єкти з лівої та правої руки трупа, стріляну гільзу та споряджений патрон, що перебувають на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Каланчацького РВ УМВС України - знищити. Речовий доказ по справі: рушниця «FLASH SP - 86» НОМЕР_1, що зберігається в кімнаті зберігання речових доказів (зброї та боєприпасів) Каланчацького РВ УМВС України - передати дозвільній системі УМВС України в Херсонській області, для знищення. Стягнути з НУРДАУЛЕТОВА К.Т. на користь держави витрати за проведення експертизи № 2117 від 08.07.2013 в сумі 391 гривня 20 копійок. Стягнути з НУРДАУЛЕТОВА К.Т. на користь держави витрати за проведення експертизи № 2118 від 08.07.2013 в сумі 391 гривня 20 копійок. Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Херсонської області через Каланчацький районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Ковальчук О. В.
№ 195/110/13-п В И Р О К Іменем України 12.09.2013 р. смт.Томаківка Дніпропетровської області Томаківський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді - Скрипченко Д.М., при секретарі - Левкович Н.М., за участю прокурора - Ревта Д.Л., адвоката - ОСОБА_1, розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду смт.Томаківка матеріали кримінального провадження № 12013040590000705, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 07.08.2013 р., стосовно обвинуваченого ОКУПЧУК В.А., 25.11.1991 РОКУ народження, громадянина України, не працюючого, з середньо - технічною освітою, який проживає за адресою: ВУЛ. ШКІЛЬНА, 6, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.129 КК України, - В С Т А Н О В И В : 07.08.2013 року близько 14.40 год. обвинувачений ОКУПЧУК В.А. знаходячись поблизу домоволодіння АДРЕСА_2, де, витяг з одягу , який знаходився на ньому, предмет візуально схожий на пістолет сріблястого кольору, а саме, запальничку у вигляді пістолету та спочатку направив його в область голови БОРИСКО Н.П., виражаючи таким чином погрози життю останнього, які БОРИСКО Н.П. розцінював як реальні, а після цього, потримавши запальничку у вигляді пістолету притул до голови БОРИСКО Н.П., обвинувачений ОКУПЧУК В.А. направив його в сторону КАЦАВЕЦЬ П.А. , при цьому в усній формі погрожуючи останнім вбивством , намагаючись підчинити собі волю КАЦАВЕЦЬ П.А. , що виникало у потерпілого реальні побоювання можливості здійснення цих погроз. Таким чином, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОКУПЧУК В.А. своїми умисними діями вчинив кримінальне правопорушення, - погроза вбивством , тобто погроза, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози, тому його дії кваліфікує за ч.1 ст.129 КК України. 28.08.2013 року між сторонами кримінального провадження: потерпілим КАЦАВЕЦЬ П.А. та обвинуваченим ОКУПЧУК В.А. було укладено угоду про примирення, за ініціативою останнього про визнання винуватості відповідно до вимог ст. 472 КПК України та згідно до умов якої ОКУПЧУК В.А. беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст.129 КК України, сторонами погоджено покарання ОКУПЧУК В.А. за ч.1 ст.129 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки, із застосуванням ст.75 КК України з звільненням ОКУПЧУК В.А. від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладенням обов'язків , передбачених п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місце проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи. У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОКУПЧУК В.А. визнав себе винним у пред'явленому йому обвинуваченні в повному обсязі, та пояснив суду, що цілком розуміє характер обвинувачення, наслідки укладення та затвердження даної угоди, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом. Обвинувачена також пояснила, що укладення угоди з її боку є добровільним та просить суд затвердити угоду. Прокурор проти даної угоди не заперечував, та просить затвердити угоду і призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання. Суд, заслухавши думки прокурора та обвинуваченого, адвоката обвинуваченого, та розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення, доходить таких висновків. Відповідно ст. 468 КПК України в кримінальному провадженні може бути укладена угода між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим. Згідно ст.469 КПК України, угода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого в кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення. Згідно ч.1 ст. 475 КПК України суд, переконавшись що угода може бути затверджена, ухвалює вирок яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання. Судом встановлено у підготовчому судовому засіданні, що ОКУПЧУК В.А. обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.129 КК України, який згідно ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості. На думку суду укладена сторонами угода про примирення та визнання винуватості відповідає вимогам КПК України: умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України; укладення угоди між сторонами є добровільним; дії обвинуваченого кваліфіковано правильно за ч.1 ст.129 КК України, погроза вбивством, тобто погроза, якщо були реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози; умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свобод та інтересів сторін та інших осіб. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені абз. 1, 4 п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом. За таких обставин суд вважає можливим затвердити угоду про примирення потерпілого з обвинуваченим та визнання винуватості та призначити обвинуваченому ОКУПЧУК В.А. узгоджену сторонами міру покарання - за ч.1 ст.129 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки. із застосуванням ст.75 КК України зі звільненням ОКУПЧУК В.А. від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладенням обов'язків , передбачених п.п.2,3,4 ч.1 ст.76 КК України не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місце проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи. Керуючись ст.ст. 314, 370, 374, 474, 475 КПК України, суд, -
З А С У Д И В:
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 28.08.2013 року між потерпілим КАЦАВЕЦЬ П.А. та ОКУПЧУК В.А.. ОКУПЧУК В.А. визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.129 КК України та призначити узгоджене сторонами покарання у вигляді обмеження волі строком на 2 роки. На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого від відбування покарання, призначивши іспитовий строк на 1 рік. Керуючись ст.76 КК України зобов'язати його не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місце проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи. Копію вироку вручити засудженому, потерпілому та прокурору негайно після його проголошення. Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя Д.М.Скрипченко
Справа № 123/6721/13-к Провадження №1-кп/123/324/2013 ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12.09.2013 року м. Сімферополь Київський районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі: головуючої судді Шильнової Н.І. при секретарі Бовт М.А. за участю прокурора Ванашової К.Г. потерпілої ПОКАЛЬЧУК М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі кримінальне провадження № 12013130400004007 відносно ВАСЮТІНА С.Г., 04.08.1990 р.н., уродженця м. Магнитогорська, Челябінської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого: ВУЛ. МИХАЙЛОВА 12/4, проживаючого: ВУЛ. ГРИБКОВА, 7, в силу ст. 89 КК України не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, В С Т А Н О В И В: 21 травня 2013 року, приблизно о 20 годині 45 хвилин, ВАСЮТІН С.Г., знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, біля території «Сімферопольської республіканської спеціальної школи-інтерната для глухих дітей», за адресою: м. Сімферополь, вул. Аксакова, 9/11, з метою показати явну перевагу та п'яну зухвалість, став бити по вхідним дверям вищевказаної школи, в ході чого пошкодив вхідний замок дверей. Надалі, ВАСЮТІН С.Г. підійшов до вхідних дверей, та, продовжуючи реалізовувати злочинний намір, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, почав рукою бити по склу вхідної двері. В цей час до ВАСЮТІН С.Г. підійшла КАШТАНОВА Н.О., яка запитала у нього, що він робить, на що останній почав висловлюватися грубою нецензурною лайкою, тим самим принижуючи людську гідність КАШТАНОВА Н.О., та погрожуючи фізичною розправою. КАШТАНОВА Н.О. зробила йому зауваження, попросивши припинити хуліганські дії, але ВАСЮТІН С.Г. відповів грубою нецензурною лайкою. Після чого ВАСЮТІН С.Г. продовжував висловлюватися грубою нецензурною лайкою в адресу КАШТАНОВОЇ Н.О., на зауваження КАШТАНОВОЇ Н.О. не реагував та почав смикати за ручку вхідної двері, в ході чого обірвав клямку двері та зайшов в приміщення вищевказаної будівлі, де почав бігати, при цьому грубо висловлюючись нецензурною лайкою, забіг в кімнату, де на той час спали діти, розбудив останніх, на що помічник вихователя ПОКАЛЬЧУК М.І. попросила залишити приміщення та припинити хуліганські дії. ВАСЮТІН С.Г., продовжуючи реалізовувати злочинний намір, спрямований на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, почав висловлюватися грубою нецензурною лайкою та погрожувати ій фізичною розправою, тим самим принижуючи її людську гідність, проявляючи явну неповагу до суспільних норм поведінки та моральності. Після цього ВАСЮТІН С.Г. вийшов із будівлі та продовжив висловлюватися грубою нецензурною лайкою, погрожуючи фізичною розправою в адресу ПОКАЛЬЧУК М.І. та КАШТАНОВОЇ Н.О., на зроблені зауваження не реагував, чим порушив нормальний режим роботи «Сімферопольської республіканської спеціальної школи-інтерната для глухих дітей». Хуліганські дії ВАСЮТІНА С.Г. тривали протягом не менш 25 хвилин, супроводжувалися особливою зухвалістю, що виразилася в тривалому, наполегливому та безперервному порушенні громадського порядку та пошкодженні майна. Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ВАСЮТІН С.Г. вину у вчиненні злочину визнав повністю, покаявся, від дачі показів відмовився. У відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України, оскільки ВАСЮТІН С.Г. вину у вчиненні злочину визнав у повному обсязі, судом визнано недоцільним дослідження доказів по обвинуваченню ВАСЮТІНА С.Г. щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки учасники судового провадження не заперечували проти розгляду справи у даному порядку. Суд вважає, що вина ВАСЮТІНА С.Г. у вчиненому злочині доведена та його дії вірно кваліфіковані за ч.1 ст. 296 КК України, як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю. При призначенні покарання обвинуваченому ВАСЮТІНУ С.Г., суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, який позитивно характеризується, не судимий, визнав вину та щиро покаявся, обставину, яка обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, та вважає за необхідним призначити ВАСЮТІНУ С.Г. покарання у виді обмеження волі, із застосуванням ст. 75 КК України, із звільненням від відбування покарання з випробуванням, оскільки вважає, що це покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Керуючись ч.3 ст. 349, ст.ст.374-376, 395 КПК України,
ЗАСУДИВ: ВАСЮТІНА С.Г. визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України та призначити йому покарання за вказаною статтею у виді двох років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України ВАСЮТІН С.Г. звільнити від відбування призначеного судом покарання з випробуванням. Встановити ВАСЮТІНУ С.Г. іспитовий строк в два роки. На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ВАСЮТІНА С.Г. не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції. Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд м. Сімферополя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення. У відповідності до ст. 376 КПК України, учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку після його проголошення негайно вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Шильнова Н. І.
Апеляційний суд Кіровоградської області № провадження 11/781/580/13 Головуючий у суді І-ї інстанції Петрова О.Ф. Категорія - ч.2 ст.397 КК України Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Борщ В. С. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.06.2913 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі: головуючого- судді Борща В.С. суддів: Ремеза П.М., Новіцького Е.Й. з участю прокурора -Грозана А..В. розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією засудженого КРИЛОВЕЦЬ О.В. на вирок Олесандрійського міськрайонного суду від 06 лютого 2013 року, яким КРИЛОВЕЦЬ О.В., 12.12.1983 Р.Н., уродженця сел. Нова Прага Олександрійського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, який проживає в ВУЛ. ПОШТОВА 7/12, як такого, що не має судимості, засуджено за ч.2 ст. 307 КК України на 6 років позбавлення волі з застосуванням ч.2 ст.59 КК України без конфіскації майна, за ч.2 ст. 309 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч.1 ст. 317 КК України - 3 роки 6 місяців позбавлення волі, за ч.2 ст. 317 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі без конфіскації майна. Стягнуто з засудженого на користь держави судові витрати на суму 1547 грн. 04 коп. Суд визнав винним КРИЛОВЕЦЬ О.В. в тім, що він вчинив незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту у великих розмірах, надання приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів, надання приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів повторно та незаконний збут наркотичного засобу особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ст.ст.309,317 КК України, предметом якого був особливо небезпечний наркотичний засіб, за таких обставин : Навесні 2011 р. неподалік с.Іванівка Олександрійського району Кіровоградської обл., в посадці він посіяв рослини конопель, які на початку жовтня 2011 р. зірвав, приніс до місця свого проживання - ВУЛ. ПОШТОВА 7/12, де висушив, подрібнив, спакував та зберігав з метою подальшого вживання шляхом паління. 3 грудня 2011 р. в період з 18 до 19 год. КРИЛОВЕЦЬ О.В. надав ДУРДИНЕЦЬ А.Р. приміщення літньої кухні, що розташована по ВУЛ. ПОШТОВА 7/12, для незаконного вживання шляхом паління наркотичного засобу - каннабісу з застосуванням саморобного пристрою, виготовленого з поліетиленових пляшок. Того ж дня близько 19 год., знаходячись за місцем свого проживання, КРИЛОВЕЦЬ О.В. незаконно безоплатно передав ДУРДИНЕЦЬ А.Р. особливо небезпечний наркотичний засіб - каннабіс вагою 0,071 г, скоївши незаконний збут наркотичних засобів. 4 грудня 2011 р. в період з 12 год. до 13 год., КРИЛОВЕЦЬ О.В., діючи повторно, надав приміщення літньої кухні, що розташована по ВУЛ. ПОШТОВА 7/12, ОСОБА_5 для незаконного вживання наркотичного засобу - каннабісу шляхом паління з використанням саморобного пристрою, виготовленого з поліетиленових пляшок. 7 грудня 2011 р. о 12 год. 30 хв. на підставі постанови Олександрійського міськрайонного суду за місцем проживання КРИЛОВЕЦЬ О.В. було проведено огляд домоволодіння. Під час огляду сараю у кутку в відрі було виявлено та вилучено чотири поліетиленові пакети з речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка згідно висновку експертизи № 1330 від 22 грудня 2011 р. є особливо небезпечним наркотичним засобом - каннабіс вагою в перерахунку на суху речовину 581, 880 г. Під час огляду літньої кухні було виявлено та вилучено два паперові згортки з речовиною рослинного походження зеленого кольору, яка згідно висновку експертизи № 1324 від 21 грудня 2011 р. 1 є особливо небезпечним наркотичним засобом - каннабіс вагою 1,317 г. Загальна вага вилученого наркотичного засобу становить 583, 197 г. В апеляції засуджений КРИЛОВЕЦЬ О.В. просить скасувати вирок, як не обгрунований, а справу закрити. З моменту його затримання досудове слідство велось з порушеннями закону. Слідчі дії вела особа, яка не мала на це процесуального права. Сідча ОСОБА_6 підлягає відводу, тому що під час огляду місця події, вилучення наркотичних засобів приймав участь її чоловік ОСОБА_7 Вони проживають у сімейному шлюбі, зареєстровані і є чоловіком і жінкою. Таким чином порушені вимоги ч.2, ч.3 ст.80КПК, а тому всі слідчі дії виконані цією особою не можуть бути використані як докази. Обвинувальний висновок складений цією особою вказує на її зацікавленість в тому, щоб надати особливої тяжкості методом надання несправедливої інформації. Обвинувачення за ч.2 ст.307, ч.1,2 ст.317 КК України складено за словами ДУРДИНЕЦЬ А.Р. у якого в кишені був найдений залишок коноплі і довіряти словам того повний абсурд. Цей свідок не викликався на допит в суд, хоча він наполягав на цьому. В матеріалах справи відображена інформація, що ДУРДИНЕЦЬ А.Р. 08 грудня 2011 року був затриманий дільничним ОСОБА_7, була вилучена конопля, а справу не порушили. ДУРДИНЕЦЬ А.Р. щоб уникнути кримінальної відповідальності був змушений набрехати, що коноплю йому дав він. Поняті на прізвище ОСОБА_11: мати і син, з ними він перебуває в неприязних стосунках. Вони в судовому засіданні показали, що коноплі не бачили, а бачили все упаковане і їх змусили розписатись, погрожуючи, що якщо вони не підпишуть, то будуть разом з ним. Не проведена експертиза зразків коноплі, яка була вилучена у ДУРДИНЕЦЬ А.Р. і тієї яку найшли у нього в сараї. Понятими не зафіксований сам момент виявлення. В сараї коноплю виявив працівник міліції, а потім запросив понятих. Коноплю він вживав сам, але нікому її не давав та нікого не пригощав. Він ставив питання про виклик і допит в суді свідків НЕВІРКОВЕЦЬ А.П., БАРАБАШКО В.Ф. і ДУРДИНЕЦЬ А.Р., але їх до суду не викликали. Суд порушив його право на захист, навмисно не дав провести допит свідків в судовому засіданні. Суд використав не перевірені докази на свою користь, чим порушив право рівності сторін. Порушені вимоги ст.ст.263, 303,369,370 КПК України. Заслухавши доповідача, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, вивчивши доводи апеляції та матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає. Винність засудженого в скоєні злочинів повністю доведена і підтверджується доказами добутими досудовим слідством і перевіреними в судовому засіданні. За епізодом незаконного придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту: протоколом огляду місця події від 7 грудня 2011 р. (т.1, а.с.6-8); протоколом огляду вилучених предметів ( т.1, а.с. 73); висновком хімічної експертизи № 1324 від 21 грудня 2011 р. та № 1330 від 22 грудня 2011 р ( т.1, а.с. 44-47, 51-55); показаннями свідка ОСОБА_11; показаннями свідка ОСОБА_12 За епізодом незаконного збуту наркотичних засобів ОСОБА_4 та надання йому приміщення для вживання наркотичних засобів : протоколом огляду місця події від 8 грудня 2011 р. ( т.1, а.с. 82), висновком хімічної експертизи № 140 від 30 січня 2012 р., ( т.1,а.с. 98-101); оголошеними показаннями свідка ОСОБА_4 ( т.1, а.с. 69); оголошеними показаннями свідка НЕВІРКОВЕЦЬ А.П. (т.1, а.с. 103); аналогічними показаннями свідка БАРАБАШКО В.Ф. ( т.1, а.с. 104). Згідно ст.306 КПК України суд з власної ініціативи або за клопотанням прокурора чи інших учасників судового розгляду може оголосити показання свідка, дані ним під час досудового слідства у випадку неявки свідка в судове засідання, явка якого з тих або інших причин неможлива. Суд виносив постанови про примусовий привід ДУРДИНЕЦЬ А.Р., НЕВІРКОВЕЦЬ А.П., БАРАБАШКО В.Ф. (т.1 а.с.214,246, т.2 а.с.18,25) і отримував рапорти працівників міліції про неможливість їх приводу в зв'язку з виїздом їх з постійного місця проживання: на заробітки і т.і. та поясненнями громадян про відсутність вказаних осіб (т.1 а.с.237,238, т.2 а.с.9,10,11,12,13, 22,29,30,31). В судовому засіданні 20.09.2012 року КРИЛОВЕЦЬ О.В.(т.2 а.с.43) заявив, що немає необхідності повторювати привід свідків, з цього не буде толку, вони все рівно роз'їхалися по заробіткам. В судовому засіданні 20.09.2012 року КРИЛОВЕЦЬ О.В.(т.2 а.с.44) заявив, що) заявив, що взагалі він заперечує проти виклику свідків. В судовому засіданні 21.01.2013 року КРИЛОВЕЦЬ О.В.(т.2 а.с.44) не заперечував проти визнання явки свідків поважною і оголошення їх показань. Таким чином, він не ставив питання про виклик і допит в суді свідків НЕВІРКОВЕЦЬ А.П., БАРАБАШКО В.Ф. і ДУРДИНЕЦЬ А.Р.. Суд не порушив його право на захист і законного оголосив показання свідків в судовому засіданні і послався на них як на докази. Суд не використовував не перевірені докази на свою користь і не порушував право рівності сторін. Дійсно 08.12.2012 року при огляді місця події (т.1 а.с.82) у ДУРДИНЕЦЬ А.Р. був знайдений канабіс вагою 0,071 гр. і він дійсно в присутності свідків пояснив, що дав йому це засуджений. Даних про те, що ДУРДИНЕЦЬ А.Р. уникнув відповідальності у справі немає, як немає даних і про те, що той оговорив засудженого. Дійсно в судовому засіданні сусіди засудженого, поняті ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (син і мати), змінили свої показання, які давали на досудовому слідстві, але потім після оголошення їх показань на досудовому слідстві ОСОБА_11 пояснив, що пояснення які він давав дільничному відповідають дійсності, а протокол допиту він підписав не читая, так, як був п'яний. Він ходив за одним працівником міліції і вони нічого не знайшли, а мати за другим і в сараї знайшли пакет. ОСОБА_12 пояснила, що підписала протокол допиту не читаючи його. В сарай дійсно зайшов працівник міліції і погукав їх. Коли вона зайшла в сарай, то побачила пакет з речовиною, який знаходився в відрі чи ящику ( вона в же не пам'ятає).Саму речовину не роздивлялась, працівники міліції її опечатали. Син і мати в судовому засіданні не казали, що їх змусили розписатись, погрожуючи, що якщо вони не підпишуть, то будуть рядом з ним. Крім того, КРИЛОВЕЦЬ О.В. і в судовому засіданні пояснював, що в нього дома була конопля. При допитах під час досудового слідства КРИЛОВЕЦЬ О.В. повністю визнавав свою вину, власноручно зазначаючи, що він дає показання без примусу та щиро розкаюється і в судовому засіданні не зміг пояснити належним чином чому він змінив свої показання. Подальшу зміну показань КРИЛОВЕЦЬ О.В. суд вірно розцінив, як спосіб захисту, який той вважав за потрібне обрати. По справі дійсно не проведена експертиза зразків коноплі, яка була вилучена у ДУРДИНЕЦЬ А.Р. і тієї яку найшли у нього в сараї, так як згідно висновку експерта №140 від 30.01.2012 року (примітка 1) т.1 а.с.104 витрачена вся надана на експертизу речовина. Суд вірно кваліфікував дії КРИЛОВЕЦЬ О.В. за ч.2 ст. 309 КК України - як незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту у великих розмірах, оскільки підсудний всупереч існуючому порядку обігу наркотичних засобів без мети збуту придбав рослини конопель, попередньо їх виростивши та зірвавши; виготовив наркотичний засіб, подрібнивши їх; зберігав за місцем проживання в кількості, що в перерахунку на суху речовину становить великий розмір, тобто 583, 197 г; за ч.1 ст. 317 КК України - як надання приміщення з метою незаконного вживання наркотичних засобів, оскільки підсудний надав приміщення літньої кухні за місцем свого проживання ДУРДИНЕЦЬ А.Р. для незаконного вживання наркотичних засобів; за ч.2 ст. 317 КК України - як надання приміщення з метою незаконного вживання наркотичних засобів, вчинене повторно, оскільки підсудний після надання 3 грудня 2011 р. приміщення літньої кухні ДУРДИНЕЦЬ А.Р. для незаконного вживання наркотичного засобу вдруге - 4 грудня 2011 р. з цією ж метою надав приміщення ОСОБА_5 ; за ч.2 ст. 307 КК України - як незаконний збут наркотичного засобу, вчинений особою, яка раніше вчинила злочини, передбачені ст. 309, ст. 317 КК України, предметом якого був особливо небезпечний наркотичний засіб, оскільки підсудний, який до цього вчинив злочини, передбачені ст. 309, ст.317 КК України, безоплатно збув ДУРДИНЕЦЬ А.Р. особливо небезпечний наркотичний засіб - каннабіс вагою 0,071 г. Призначаючи покарання, суд у відповідності до ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості скоєних злочинів, особу винного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Скоєнів умисні злочини - як тяжкий , так і середньої тяжкості. КРИЛОВЕЦЬ О.В. не має визначених занять, страждає на наркоманію та в зв'язку з цим потребує лікування. Скарг на нього за місцем реєстрації до селищної ради не надходило. Обставин, які б пом'якшували чи обтяжували покарання підсудного, не встановлено. Суд обґрунтовано прийшов до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення КРИЛОВЕЦЬ О.В. та попередження нових злочинів має бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі і призначив покарання згідно зі скоєним. Порушень вимог КПК України 1960 року, у тому числі вимог ст.ст.80,263, 303,369,370 КПК України 1960 року, які б могли привести до винесення незаконного та необґрунтованого рішення по справі колегія суддів не вбачає. Колегія суддів не знаходить підстав для застосування ст.ст.69,75 КК України Керуючись ст.ст.362,, 366 КПК України 1960 року та п.п.11.15 Розділу Х1 «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А: Апеляцію засудженого КРИЛОВЕЦЬ О.В. залишити без задоволення, а вирок Олександрійського міськрайонного суду від 06 лютого 2013 року відносно КРИЛОВЕЦЬ О.В. без зміни.
Судді: Згідно з оригіналом: Суддя апеляційного суду Кіровоградської області В.С.Борщ
Справа № 551/910/13-к
ВИРОК іменем України 11.09.2013 року Шишацький районний суд Полтавської області в особі головуючого - судді Колоса Ю.А., при секретарі - Кирда Н.М., за участю прокурора - Політун І.Г., законного представника неповнолітнього обвинуваченого Алексин О.С., захисника ВЕРБІЦЬКА М.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Шишаки кримінальне провадження про обвинувачення: КОРОТУН А.М., 28.07.1997 р.н, уродженця і жителя С. ШИШАКИ, ВУЛ. КОМАРОВА 11/3, українця, громадянина України, освіта середня, працюючого в ТОВ «Федунка», не одруженого, згідно ст.89 КК України не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.304 ч.1, 185 ч.2 КК України, та АЛЕКСИН Р.А., 14.10.1998 Р.Н., уродженця і жителя С. ШИШАКИ, ВУЛ. ВЕРБОВА, 7, українця, громадянина України, освіта неповна середня, учня 10-го класу Шишацької спеціалізованої школи ім.В.І.Вернадського, не судимого, не працюючого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України,- В С Т А Н О В И В: Суд визнав доведеним, що 03.06.2013 року, приблизно о 20 годині, перебуваючи у домогосподарстві громадянина ГОЛУБ І.С. в селі Федунка Шишацького району Полтавської області, КОРОТУН А.М., діючи з прямим умислом, направленим на втягнення неповнолітнього в злочинну діяльність, після спільного розпивання спиртних напоїв, шляхом умовлянь та переконань вплинув на психіку неповнолітнього АЛЕКСИН Р.А., 14.10.1998 Р.Н., та схилив його до скоєння крадіжки, яку вони спільно вчинили за наступних обставин. 03.06.2013 року приблизно о 20 годині, перебуваючи в будинку громадянина ГОЛУБ І.С. в селі Федунка Шишацького району Полтавської області, після спільного розпивання спиртних напоїв КОРОТУН А.М. запропонував неповнолітньому АЛЕКСИН Р.А. спільно скоїти крадіжку акустичних колонок, які належали ГОЛУБ І.С. Реалізуючи свій злочинний умисел, КОРОТУН А.М. та неповнолітній АЛЕКСИН Р.А., за попереднім зговором між собою, діючи з прямим умислом направленим на таємне викрадення чужого майна з корисливих спонукань з метою наживи, при виході з будинку ГОЛУБ І.С. таємно викрали акустичні колонки вартістю 156 гривень 00 копійок та залишили місце пригоди. Викраденими колонками розпорядились на сласний розсуд, чим спричинили потерпілому ГОЛУБ І.С. матеріальні збитки на суму 156 гривень. Допитаний у судовому засіданні обвинувачений КОРОТУН А.М. свою вину у вчиненні інкримінованих йому злочинів визнав повністю і показав, що 03.06.2013 року до нього додому в с.Федунка приїхав АЛЕКСИН Р.А., з яким він був знайомий, і вони разом пішли до ГОЛУБ І.С., в будинку якого спільно розпивали спиртні напої. Після розпивання спиртних напоїв при виході з будинку він запропонував неповнолітньому АЛЕКСИН Р.А. викрасти акустичні колонки, які стояли на вікні у будинку ГОЛУБ І.С. АЛЕКСИН Р.А. погодився. З метою крадіжки акустичних колонок, АЛЕКСИН Р.А. при виході з будинку ГОЛУБ І.С. прикрив КОРОТУН А.М., який, скориставшись цим, викрав акустичні колонки, після чого з викраденими колонками вони пішли з домогосподарства ГОЛУБ І.С.. В подальшому викрадені колонки продали за 50 гривень незнайомому таксисту. Допитаний у судовому засіданні неповнолітній обвинувачений АЛЕКСИН Р.А. свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю і повністю підтвердив показання обвинуваченого КОРОТУН А.М. Після роз'яснення учасникам судового розгляду ч.3 ст.349 КПК України, та за їх згодою суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин вчинення злочину, які ніким не оспорюються. Дії КОРОТУН А.М. що виразились у втягненні неповнолітнього АЛЕКСИН Р.А. у злочинну діяльність, суд кваліфікує за ст.304 ч.1 КК України. Дії КОРОТУН А.М. та АЛЕКСИН Р.А., що виразились у таємному викраденні акустичних колонок з будинку ГОЛУБ І.С., суд кваліфікує за ст.185 ч.2 КК України як таємне викрадення чужого майна, вчинене за попереднім зговором групою осіб. При обранні міри покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особи обвинувачених, обставини, що пом'якшують та обставини, що обтяжують покарання. Обвинувачений КОРОТУН А.М. згідно ст.89 КК України не судимий, вчинив два злочини, один з яких, передбачений ст.304 ч.1 КК України, є тяжким злочином, а інший, передбачений ст.185 ч.2 КК України - злочином середньої тяжкості, щиро розкаявся у вчиненому. За місцем проживання КОРОТУН А.М. характеризується як особа, на яку відсутні компрометуючі матеріали. Неповнолітній обвинувачений АЛЕКСИН Р.А. до кримінальної відповідальності притягається вперше, вчинив злочин середньої тяжкості, злочин вчинив до досягнення ним 18-річного віку, у скоєному щиро розкаявся. За місцем проживання та за місцем навчання АЛЕКСИН Р.А. характеризується посередньо. Обставиною, що пом'якшує покарання КОРОТУН А.М., суд визнає щире каяття. Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого АЛЕКСИН Р.А. суд визнає вчинення злочину неповнолітнім, щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання обвинувачених, суд визнає вчинення злочину особами, що перебували у стані алкогольного сп'яніння. Згідно довідок Шишацької ЦРЛ обвинувачені КОРОТУН А.М. та АЛЕКСИН Р.А. здорові, працездатні, примусового лікування не потребують. Приймаючи до уваги вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що для виправлення КОРОТУН А.М. та попередження вчинення ним нових злочинів необхідним і достатнім буде призначення покарання у виді позбавлення волі, а з урахуванням пом'якшуючих обставин та на підставі ст.75 КК України КОРОТУН А.М. доцільно звільнити від відбування покарання з випробуванням. За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку, що виправлення неповнолітнього АЛЕКСИН Р.А. та попередження вчинення ним нових злочинів можливо досягти без застосування кримінального покарання, а з застосуванням примусових заходів виховного характеру. Речові докази по справі підлягають поверненню у власність потерпілого ГОЛУБ І.С. Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого відповідно до ч.2 ст.124 КПК України. Суд не вбачає підстав для обрання відносно обвинувачених КОРОТУН А.М. та АЛЕКСИН Р.А. заходів забезпечення кримінального провадження до набрання вироком законної сили. Керуючись ст.ст.369-380 КПК України, суд З А С У Д И В: КОРОТУН А.М. визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.304 ч.1, 185 ч.2 КК України та призначити йому покарання: -за ст.304 ч.1 КК України - три роки позбавлення волі; -за ст.185 ч.2 КК України - один рік позбавлення волі. На підставі ст..70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно за сукупністю злочинів призначити КОРОТУН А.М. покарання у виді трьох років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України КОРОТУН А.М. від відбування покарання звільнити з випробуванням, якщо він протягом одного року з дня проголошення даного вироку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього вироком суду обов'язки. На підставі ст..76 КК України зобов'язати КОРОТУН А.М. протягом іспитового строку повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну свого місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи. АЛЕКСИН Р.А. визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.2 КК України і призначити йому покарання у виді одного року позбавлення волі. На підставі ч.1, ч.2 п.3) ст.105 КК України АЛЕКСИН Р.А. звільнити від покарання та застосувати відносно нього примусові заходи виховного характеру у виді передачі під нагляд матері - КОРОТУН О.С. строком на один рік. Стягнути з КОРОТУН А.М. та АЛЕКСИН Р.А. на прибуток держави по 97 гривень 80 копійок з кожного на відшкодування процесуальних витрат. Речові докази - акустичні колонки - повернути у власність потерпілого ГОЛУБ І.С.. Апеляційна скарга на вирок суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Полтавської області через Шишацький районний суд. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. Копію вироку негайно після його проголошення вручити неповнолітньому обвинуваченому, його законному представнику та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий В.Д. Басовець
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 537/1778/13-к Номер провадження 11-кп/786/214/2013 Головуючий у 1-й інстанції Якимець Т.Є. Доповідач ап. інст. Гавриш В. М. У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 вересня 2013 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі: Головуючого судді Гавриша В.М., суддів Ландар О.В. Юренко Л.А. при секретарі Гринь А.В. з участю прокурора Євсика В.А. потерпілого ГОЛОСИК І.М. законного представника потерпілого ГОЛОСИК М.В. захисника ШАРОВ С.М. неповнолітнього ДУДОРИЧ М.І. законного представника неповнолітнього ПАКОЛЮК Л.Н. захисника ЛИСЕНКО Р.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою адвоката ШАРОВ С.М. в інтересах потерпілого ГОЛОСИК І.М. на ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 27 червня 2013 року,- В С Т А Н О В ИЛА: Цією ухвалою до неповнолітнього ДУДОРИЧ М.І., 23.12.1998 р., уродженця м. Кременчука, українця, громадянина України, студента 1-го курсу Кременчуцького технікуму залізничного транспорту, проживаючого за адресою ВУЛ. КОЦЮБИНСЬКОГО 22А/5, раніше не судимого,- за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.125 КК України застосовано примусові заходи виховного характеру у вигляді передачі під нагляд батькам ПАКОЛЮК Л.Н., ОСОБА_8 строком на 1 рік. Судом першої інстанції встановлено, що 23 листопада 2012 року на уроці хімії в школі № 14 м. Кременчука між неповнолітнім ГОЛОСИК І.М. та неповнолітнім ДУДОРИЧ М.І. близько 10 год. на подвір'ї школи № 14 виник конфлікт, який переріс в бійку підчас якого ДУДОРИЧ М.І. умисно наніс 3 - 4 удари кулаками по обличчю ГОЛОСИК І.М., чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струс головного мозку, закритого перелому спинки носу, які по ступеню тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я. На ухвалу суду подана апеляційна скарга в інтересах потерпілого ГОЛОСИК І.М. адвокатом ШАРОВ С.М., в якій вона просить її скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, в зв'язку з неповнотою судового слідства та неправильності встановленої судом юридичної кваліфікації дій неповнолітнього ДУДОРИЧ М.І. На переконання адвоката, судом неправильно встановлені фактичні обставини справи, наявності самого конфлікту між ГОЛОСИК І.М. та ДУДОРИЧ М.І., місця виникнення бійки, оскільки, на її думку, конфлікту між учнями не було, нанесення ударів ГОЛОСИК І.М. було безпричинне, а тому дії неповнолітнього ДУДОРИЧ М.І. слід кваліфікувати як хуліганство, тобто вчинення більш тяжкого злочину. Крім того, адвокат вважає обов'язковим був би допит свідків із числа педагогічного колективу школи, а також вважає, що суд першої інстанції не звернув увагу на погіршення стану здоров'я ГОЛОСИК І.М. після нанесених ударів, однак експертиз з приводу цього не призначив та не врахував, що ДУДОРИЧ М.І. у вчиненому правопорушенні не розкаявся та вибачився під примусом. Заслухавши доповідача, адвоката ШАРОВ С.М., потерпілого ГОЛОСИК І.М. та його законного представника, які просили задоволити апеляційну скаргу, вислухавши заперечення захисника ЛИСЕНКО Р.М. в інтересах неповнолітнього ДУДОРИЧ М.І. і його представника ПАКОЛЮК Л.Н., які заперечили проти апеляційної скарги та заперечення прокурора Євсика В.А., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів не знаходить підстав до задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Досудовим та судовим слідством встановлено, що 23.11.2013 року під час проведення уроку хімії між учнями ГОЛОСИК І.М. та ДУДОРИЧ М.І. виник словесний конфлікт. Дані обставини щодо обставин, часу та місця виникнення конфлікту, а також його змісту підтвердили свідки з числа однокласників потерпілого, які були присутні при цьому на уроці та цих обставин не заперечували і самі його учасники, тобто ДУДОРИЧ М.І. і ГОЛОСИК І.М. Таким чином, в судовому засіданні достовірно встановлено, що причиною конфлікту, який в подальшому переріс в бійку між учнями, стала особиста образа ДУДОРИЧ М.І. з боку потерпілого, яка виникла під час уроку хімії, в зв'язку з висловом ГОЛОСИК І.М., що нібито неповнолітній ДУДОРИЧ М.І. « народився в підвалі », на що весь клас відреагував сміхом. Зокрема свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 пояснили, що саме вказана обставина стала причиною конфлікту між учнями, які одразу після уроку з предмету хімії вийшли на подвір'я школи з'ясовувати стосунки, за межами приміщення школи відбулася бійка, а після бійки, вже в приміщені школи, залагодили конфлікт. Потерпілий ГОЛОСИК І.М. в судовому засіданні, в тому числі в апеляційній інстанції, підтвердив, що між ним і ДУДОРИЧ М.І. на уроці з предмету хімії виник словесний конфлікт, який продовжився на подвір'ї школи, де ГОЛОСИК І.М. наніс йому декілька ударів в обличчя та по тулубу. Поряд цим потерпіли не заперечує, що захищаючись він також наніс ГОЛОСИК І.М. декілька ударів, в тому числі ногою в живіт та головою в обличчя. Показання ДУДОРИЧ М.І. перевірялися досудовим слідством шляхом проведення слідчого експерименту та за висновками додаткової судово - медичної експертизи, його показання не суперечать характеру, локалізації, механізму їх утворення, тобто отриманим об'єктивним даним при судово - медичній експертизі потерпілого ГОЛОСИК І.М. / а. с. 40, 41 - 47 / Таким чином, висновок суду першої інстанції про час, місце і обставини виникнення конфлікту між неповнолітніми учнями школи, його продовження та наслідки є вірним, ґрунтується на доказах, які повно, всебічно і об'єктивно перевірені в суді, тому твердження адвоката ШАРОВ С.М. в апеляційній скарзі про протилежне, не відповідає дійсності. Встановивши достовірність цих доказів, провівши, у відповідності до ст. 501 КПК України, належний їх аналіз, в тому числі з точки зору їх достатності, суд першої інстанції не порушив вимог ст. 7 КПК України, як про це також вказує адвокат ШАРОВ С.М. вважаючи, що судом обставини по справі з'ясовані поверхово та неповно. Більше того, учасники конфлікту і бійки ДУДОРИЧ М.І. та ГОЛОСИК І.М., а також свідки допитувались в суді в присутності захисників, представника органу опіки та піклування і законних представників неповнолітніх, а тому у колегії суддів не викликають сумніви в тому, що їх показання є допустимими доказами по справі та не потребують додаткової перевірки чи уточнення з боку вчителів. Відповідно до ст. 296 КК України, особа може нести кримінальну відповідальність за кваліфіковане хуліганство лише в разі грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Під громадським порядком, законодавець передбачає суспільні відносини, які забезпечують нормальні умови життя людини у різних сферах корисної діяльності, в тому числі навчання, спокійний відпочинок, а також дотримання правил поведінки у побуті. Поряд з цим сама публічність вчинених винним дій, на що посилається апелянт, не є обов'язковою ознакою хуліганства, оскільки визначальним для вірної оцінки таких дій, є умисел та мета з якою вчиняються ці дії, які наслідки настали від таких дій, чи було порушено нормальну роботу, транспорту, установи, підприємства або організації, чи було порушено спокій громадян на протязі тривалого часу, чи проявила особа зневажливе ставлення до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності. Оскільки діями учня ГОЛОСИК І.М. не було порушено нормальну роботу школи і учбового процесу в школі, його дії не були направлені на грубе порушення громадського порядку, а були направлені в даному конкретному випадку на з'ясування особистих стосунків з особою, яка в присутності всього класу його образила та супроводжувалися умисним заподіянням легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я потерпілого ГОЛОСИК І.М., кваліфікація цього суспільно - небезпечного діяння за ознаками ч. 2 ст. 125 КК України є вірною. Судовим слідством доведено, що дії ДУДОРИЧ М.І. були направлені виключно на заподіяння тілесних ушкоджень ГОЛОСИК І.М., в зв'язку з його образливим висловлюванням, тобто на грунті особистих відносин, а не з метою порушення громадського порядку та з мотивів явної неповаги до суспільства чи інших мотивів, про що також стверджує в апеляції адвокат ШАРОВ С.М. Більше того, законний представник неповнолітнього потерпілого ГОЛОСИК М.В. в апеляційній інстанції заявили, що саме не професійними діями вчителя ОСОБА_14, яка проводила заняття з предмету хімії, був спровокований конфлікт між її сином та ДУДОРИЧ М.І., який можливо було попередити ще в класі. Належним чином досудовим слідством встановлено, а судом першої інстанції перевірена дійсна тяжкість заподіяних 23 листопада 2012 року потерпілому тілесних ушкоджень, оскільки при проведенні з 5 по 6 березня 2013 року судово - медичної експертизи, експертами була ретельно досліджена вся наявна у нього та його представника медична документація стосовно неповнолітнього потерпілого ГОЛОСИК І.М. за весь період його лікування, що вони також підтвердили в апеляційній інстанції. / а. с. 33 - 38 / Вірним та обгрунтованим також є і рішення суду про застосування до неповнолітнього саме примусових заходів виховного характеру у вигляді передачі ГОЛОСИК І.М. під нагляд його батькам строком на 1 рік. Відповідно до матеріалів справи, ДУДОРИЧ М.І. має середній рівень навчання, що підтверджується випискою оцінок за результатами І семестру / а. с. 50 / Неповнолітній ДУДОРИЧ М.І. позитивно характеризується за місцем попереднього навчання, відповідно до характеристики загальноосвітньої школи м. Кременчука № 14, оскільки підтримує дружні стосунки з багатьма учнями, ввічливий, тактовний, майже завжди проявляє належну увагу до інших людей. В характеристиці також вказано, що ДУДОРИЧ М.І. самостійний, спокійний, доброзичливий, не піддається чужому впливу, займається спортом, брав участь у міжшкільних змаганнях, батьки приділяють належну увагу вихованню сина. / а. с. 51 / На даний час, не дивлячись на складні сімейні обставини, ДУДОРИЧ М.І. вступив до Кременчуцького технікуму залізничного транспорту та зарахований студентом 1-го курсу цього навчального закладу, що стверджується відповідною довідкою. Із характеристики наданої Крюківською районною радою м. Кременчука вбачається, що з боку рідних, сусідів і мешканців мікрорайону заяв та скарг в раду громадськості на поведінку ДУДОРИЧ М.І. не надходило. / а. с. 52 / Нарешті неповнолітній ДУДОРИЧ М.І. на обліку в Кременчуцькому обласному наркологічному диспансері та Кременчуцькому психоневрологічному диспансері не перебуває, до кримінальної і адміністративної відповідальності раніше не притягувався. / а. с. 53 - 55 / Таким чином, посилання суду на позитивну характеристику ДУДОРИЧ М.І. за місцем навчання та проживання, ґрунтується на матеріалах справи. Відповідно до ст. 125 ч. 2 КК України суб'єктом цього суспільно - небезпечного діяння є осудна особа, якій виповнилося 16 років, а саме діяння, згідно ст. 12 КК України, віднесено до злочинів невеликої тяжкості. За таких обставин колегія суддів вважає, що місцевий суд обгрунтовано прийшов до висновку про вчинення неповнолітнім у віці 15 років суспільно небезпечного діяння невеликої тяжкості, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, а тому вірно прийшов до висновку про доцільність застосування неповнолітньому ДУДОРИЧ М.І., у відповідності до положень ст. 97, ч. 2 ст. 105 КК України, саме примусових заходів виховного характеру у вигляді передачі під нагляд батькам ПАКОЛЮК Л.Н. та ОСОБА_8 строком на 1 рік. Нарешті твердження адвоката ШАРОВ С.М. про неспроможність батьків неповнолітнього здійснювати нагляд за своїм сином, будь - якими доказами не обгрутована, фактично є тільки її припущенням, спростовується Актом обстеження житлово-побутових умов неповнолітнього ДУДОРИЧ М.І. від 22.03.2013 року, характеристиками на його батьків, а тому не заслуговує на увагу. / а. с. 49, 51, 52 / Приймаючи до уваги, що жоден із доводів поданої апеляційної скарги адвоката ШАРОВ С.М. не знайшов свого ствердження, колегія суддів не знаходить підстав до її задоволення за безпідставністю. Керуючись ст.ст. 405,407, 501 КПК України колегія суддів,- У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу захисника ШАРОВ С.М. в інтересах потерпілого ГОЛОСИК І.М. залишити без задоволення, а ухвалу Крюківського районного суду м. Кременчука від 27 червня 2013 року щодо неповнолітнього ДУДОРИЧ М.І. про застосування до нього примусових заходів виховного характеру - без змін. С У Д Д І: Гавриш В.М. Ландар О.В. Юренко Л.А.
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |