Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов
Новости все
  • Не нашли подходящий заказ?
    Заказать в 1 клик:  /contactus
  •  
Главная \ Методичні вказівки \ ФІЛОСОФІЯ

ФІЛОСОФІЯ

« Назад

ФІЛОСОФІЯ 13.07.2015 04:26

ДЕРЖАВНА ПЕНІТЕНЦІАРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

 

 

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

 

 

 

 

 

КАФЕДРА СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН

                                                                              

 

 

 

 

 

 

Л.М.Дубчак

 

 

ФІЛОСОФІЯ

 

 

Навчально-методичний комплекс

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДЕРЖАВНА ПЕНІТЕНЦІАРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

 

 

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

 

 

 

 

 

КАФЕДРА СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

 

 

 

 

 

Л.М.Дубчак

 

 

ФІЛОСОФІЯ

 

 

Навчально-методичний комплекс

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ – 2014

УДК 1:355.233:34+159.9](076)

ББК 87;68:88:67

С Д79

 

 

 

 

 

 

Рекомендовано до друку методичною радою Інституту

(протокол № ____ від «____»_________________2014 р.

 

 

 

 

 

 

Дубчак Л.М. Філософія: Навчально-методичний комплекс. – К.: Інститут кримінально-виконавчої служби, 2014. – 54 с.

 

 

 

 

 

Рецензенти:

 

 

Михайленко Роман Володимирович, доцент кафедри філософії права та юридичної логіки Національної Академії внутрішніх справ, кандидат філософських наук, доцент.

Сотниченко Володимир Миколайович, завідувач кафедри загальноюридичних дисциплін, кандидат педагогічних наук, доцент.

 

 

 

 

Відомості про автора:

 

Дубчак Л.М. – доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Інституту кримінально-виконавчої служби, кандидат філософських наук.

 

Ó Л.М.Дубчак, 2014-02-14

Ó Інститут кримінально-виконавчої служби, 2014

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП………………………………………………………………………..

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН……………………………………………………...

ПРОГРАМА КУРСУ………………………………………………………...

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ………………..

СИТУАТИВНІ (ПРАКТИЧНІ) ЗАВДАННЯ………………………………

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ………………………………………………………

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ЗАЛІКУ……………………………………………

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………

 

 

ВСТУП

Сучасний стан розвитку незалежної української держави ставить нові вимоги до діяльності юристів та психологів в Державній Пенітенціарній службі, до формування їх правової та професійної культури. У формуванні професійної культури юриста та психолога значне місце посідає філософія.

Фундаментальною метою дисципліни є формування філософського світогляду та стійкої життєвої позиції, виховання культури мислення майбутнього юриста та психолога, духовний розвиток особистості юриста та психолога

Предметно-видовими цілями є ознайомлення курсантів з основними філософськими ідеями та концепціями,  спроба вирішення питання співвідношення «людина-світ», «свідомість-буття», «духовне-тілесне», сутності та найзагальніших засад буття, можливостей та меж пізнання.

 Загально-функціональними цілями вивчення навчальної дисципліни є:

-   ознайомлення курсантів із досягненнями світової та вітчизняної філософської думки, творчістю та особистостями видатних мислителів давнини і сучасності, основними філософськими школами та напрямками у їх історичному розвитку,

-   засвоєння філософського категоріального апарату;

-   розширення кола знань про буття, людину, свідомість, природу, суспільство, культуру, цивілізацію, простір і час, основні закономірності руху та розвитку, рівні, види та історичні типи світогляду;

-   ознайомлення з основами теорії пізнання, філософською методологією та методологією наукових досліджень, колом проблем філософської антропології, філософії права (філософії психології);

Згідно з освітньо-професійною програмою навчальна дисципліна «Філософія» є нормативною навчальною дисципліною, вивчається з другого семестру першого курсу на юридичному факультеті та з першого семестру другого курсу психологічного факультету, і є дисципліною обов’язкового вибору. Загальний бюджет часу відповідно до ECTS становить 3 кредити, що дорівнює для юридичного факультету – 162 години, для психологічного факультету – 108 годин. Структурно навчальна дисципліна складається із 3 змістовних модулів для юридичного факультету та 2 змістовних модулів для психологічного факультету, рівень засвоєння якого визначається за результатами, відповідно, трьох та двох поточних модульних контролів. Філософія тісно пов’язується з окремими темами таких навчальних дисциплін, як філософія, політологія, соціологія, релігієзнавство, етика, естетика, риторика, історія, історія культури тощо.  

Курс філософії побудований так, щоб процес вивчення тем йшов від більш простого до більш складного. Але необхідно пам’ятати, що не засвоївши попередні розділи, неможливо переходити до наступних, оскільки всі вони зв’язані між собою. Для закріплення знань після вивчення кожної теми теоретичного курсу необхідне розв’язання відповідних задач, які розроблені з метою уточнення та поглиблення розуміння кожної проблеми.

 

 

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

(для юридичного факультету)

Розрахунок навчального часу за темами й видами занять, годин

№

з/п

Назва тем

Нормативний обсяг годин

З них:

Всього годин з викладачем

з них:

Самостійна та індивідуальна робота

з них:

Лекцій

Семінарських занять

Практичних занять

Модульний контроль

Індивідуальна робота

Самостійна робота

 

Змістовий модуль І. Філософія, її гуманістичний сенс та призначення. Історичні типи філософії

1

Тема 1. Філософія, її світоглядно-гуманістичний сенс та призначення

8

4

2

2

 

 

4

2

2

2

Тема 2. Історичні типи філософської думки.

2.1. Філософія Стародавнього світу

 

14

 

10

 

4

 

4

 

2

 

 

4

 

2

 

2

3

2.2. Філософія Середньовіччя та епохи Відродження

8

4

2

2

 

 

4

2

2

4

2.3. Філософія Нового часу

8

4

2

2

 

 

4

2

2

5

2.4. Німецька класична філософія. Марксизм

8

4

2

2

 

 

4

2

2

6

2.5.Сучасна філософія

12

8

4

4

 

 

4

2

2

7

2.6. Українська філософська думка.

14

8

2

4

2

+

6

4

2

 

Всього за модуль І:

72

42

18

20

4

 

30

16

14

 

Змістовий модуль ІІ. Філософське розуміння світу.

8

Тема 3. Філософські проблеми онтології. Буття, субстанція, матерія як філософські категорії

8

4

2

2

 

 

4

2

2

9

Тема 4. Філософська антропо-логія.

10

4

2

2

 

 

6

2

4

10

Тема 5. Проблема свідомості у філософії

10

4

2

2

 

 

6

4

2

11

Тема 6. Філософська гносео-логія. Пізнання як філософська проблема.

8

4

2

2

 

 

4

2

2

12

Тема 7. Філософська методологія як відображення загальних законів буття. Діалектика та її альтернативи

8

4

2

2

 

 

4

2

2

13

Тема 8. Філософія наукового пізнання

10

6

2

4

 

+

4

2

2

 

Всього за модуль ІІ:

54

26

12

14

 

 

28

14

14

 

Змістовий модуль ІІІ. Філософія і суспільство: соціально-філософські проблеми

14

Тема 9. Суспільство як предмет філософського знання

18

8

4

4

 

 

10

6

4

15

Тема 10. Філософські проблеми права.

18

8

2

2

4

+

10

4

6

 

Всього за модуль ІІІ:

36

16

6

6

4

 

16

10

10

Всього годин

162

84

36

40

8

 

78

40

38

Форма підсумкового контролю – екзамен

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

(для психологічного факультету)

Розрахунок навчального часу за темами й видами занять, годин

№

з/п

Назва тем

Нормативний обсяг годин

З них:

Всього годин з викладачем

з них:

Самостійна та індивідуальна робота

з них:

Лекцій

Семінарських занять

Практичних занять

Модульний контроль

Індивідуальна робота

Самостійна робота

 

Змістовий модуль І. Філософія, її гуманістичний сенс та призначення. Історичні типи філософії

1

Тема 1. Філософія, її світоглядно-гуманістичний сенс та призначення

8

4

2

2

 

 

4

2

2

2

Тема 2. Історичні типи філософської думки.

2.1. Філософія Стародавнього світу

 

10

 

6

 

2

 

2

 

 

 

 

4

 

2

 

2

3

2.2. Філософія Середньовіччя та епохи Відродження

6

2

 

2

 

 

4

2

2

4

2.3. Філософія Нового часу

8

4

2

2

 

 

4

2

2

5

2.4. Німецька класична філософія. Марксизм

6

2

 

2

 

 

4

2

2

6

2.5.Сучасна філософія

8

4

2

2

 

 

4

2

2

7

2.6. Українська філософська думка.

8

4

2

2

2

+

4

2

2

 

Всього за модуль І:

54

26

10

14

2

 

28

14

14

 

Змістовий модуль ІІ. Філософське розуміння світу. Філософія і суспільство: соціально-філософські проблеми

8

Тема 3. Філософські проблеми онтології. Буття, субстанція, матерія як філософські категорії

8

4

2

2

 

 

4

2

2

9

Тема 4. Філософська антропологія.

4

2

 

2

 

 

2

2

 

10

Тема 5. Проблема свідомості у філософії

4

2

 

2

 

 

2

2

 

11

Тема 6. Філософська гносеологія. Пізнання як філософська проблема.

8

4

2

2

 

 

4

2

2

12

Тема 7. Філософська методологія як відображення загальних законів буття. Діалектика та її альтернативи

8

4

2

2

 

 

4

2

2

13

Тема 8. Філософія наукового пізнання

4

2

 

2

 

 

2

2

 

14

Тема 9. Суспільство як предмет філософського знання

10

6

2

4

 

 

4

 

4

15

Тема 10. Філософські проблеми психології

8

4

 

2

2

+

4

2

2

 

Всього за модуль ІІ:

54

28

8

18

2

 

26

14

12

Всього годин

108

54

18

32

4

 

54

28

26

Форма підсумкового контролю – екзамен

 

ПРОГРАМА КУРСУ

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1. Філософія, її гуманістичний сенс та призначення. Історичні типи філософії

Тема 1. Філософія, її світоглядно-гуманістичний сенс та призначення

Етимологія поняття «філософія». Філософія як мудрість. Філософія як мислення. Співвідношення буденного та філософського мислення. Пропедевтика. Філософія як форма суспільної свідомості. Предмет філософії. Основне питання філософії як філософська проблема. Коло філософських роздумів: людина і світ; мислення і буття, духовне і тілесне.  Філософія як знання про загальне. Філософія як знання про першопричини. Філософія як знання про сутність.

Філософія та світогляд. Структура світогляду. Світогляд як форма самоусвідомлення людини. Функції світогляду. Складові світогляду: пізнавальний компонент, ціннісно-нормативний компонент, емоційний компонент, вольовий компонент, практичний компонент. Класифікація світогляду: (за носієм) індивідуальний, колективний, національний, класовий, професійний, загальнолюдський; (за рівнем світобачення) усвідомлений, неусвідомлений, буденний, філософський; (за історичними епохами) античний, середньовічний, гуманістичний, новий, новітній; (за морально-ціннісними орієнтирами) егоїстичний, гуманістичний, антигуманний, шовіністичний). Структура світогляду: світовідчуття, світосприйняття, світорозуміння.

Історичні форми світогляду: міфологія, релігія, філософський світогляд, наука. Особливості міфологічного світогляду. Суспільно-історична природа релігії, її соціальні та гносеологічні функції. Філософія і наука. Філософія як теоретична форма світогляду.

Основні функції філософії: світоглядна, пізнавальна, методологічна, іедологічна, соціально-практична та ін. Дисциплінарна структура філософського знання: онтологія, гносеологія, праксеологія, аксіологія.

(Для юридичного факультету) Значення філософії для юридичних наук і практичної діяльності юристів. Зв'язок практичного мислення юриста з філософським. Значення філософського мислення у роботі працівника пенітенціарної служби.

(Для психологічного факультету) Значення філософії в практичній діяльності психологів. Зв'язок практичного мислення психолога з філософським. Значення філософського мислення у роботі психолога в кримінально-виконавчій системі.

 

Тема 2. Історичні типи філософської думки

2.1. Філософія Стародавнього світу

Передумови виникнення філософії у Стародавньому світі (Єгипет, Індія, Китай). Проблема першооснови світу, сприйняття світу та людини, «тілесність» людини. Східна і західна філософська парадигма.

Космоцентризм античної філософії. Космологічний натуралізм досократівської філософії. Проблема першоначала («архе»). Мілетська філософська школа (Філес, Анексімен, Анаксімандр). Становлення античної діалектики Геракліта. Давньогрецький атомізм Левкіппа-Демокріта. Елейська школа. Апорії Зенона. Антропологічний поворот у давньогрецькій філософії: софісти та Сократ. Класична антична філософія: Платон, Аристотель. Теорія ейдосів і «міф про печеру». Соціальна філософія Платона («Держава», «Закони»). Місце Аристотель як систематизатор всієї попередньої філософської думки. Аристотеля в історії античної філософії.

Криза класичної античної філософії. Філософія доби еллінізму (епікуреїзм, стоїцизм, скептицизм). Етичні, гносеологічні та онтологічні побудови філософів доби еллінізму. Школи епікуреїзму (проблеми гедонізму, насолоди та моральності, атомізм), стоїцизм (стоїцистська програма відношення до життя, відокремлення етики від політики, концепція природного права, співвідношення людських та загального закону). Римська антична філософія. Неоплатонізм (динамічне поняття буття, переосмислення платонівської  теорії еманації).

 

2.2. Філософія Середньовіччя та епохи Відродження

Виникнення середньовічної парадигми західноєвропейської філософії. Періодизація середньовічної філософії. Ідеї теоцентризму, богоподібності, провіденціалізму, духовності, гріховності, откровення в середньовічній філософії. Докази буття Бога як наріжна проблема середньовічної філософії. Віра та розум як ключові категорії середньовічної гносеології. Апологетика. Патристика як перша спроба філософського обґрунтування християнства. Філософські погляди Августина Блаженного. Схоластика. Філософське вчення Томи Аквінського. Боротьба реалізму та номіналізму.

Філософська парадигма західноєвропейського Ренесансу. Натурфілософія доби Відродження: Дж. Бруно, Г.Галілей, М. Коперник. Гуманістичний характер філософії доби Відродження. Реформація. Філософські ідеї Мартіна Лютера. Соціальна філософія доби Ренесансу. Соціалістичний утопізм Томаса Мора та Томазо Кампанелли. Політичний інструменталізм Ніколо Мак’явеллі (трактат «Правитель»).

 

2.3. Філософія Нового часу

Наукова революція XVI-ХVII ст. і проблема методу пізнання. Становлення механістично-матеріалістичної картини світу.

Проблема методу пізнання у філософії. Френсіс Бекон і Рене Декарт як засновники нового методу пізнання. Емпіризм і раціоналізм як основні напрямки філософії пізнання. Емпіризм Ф. Бекона. Вчення про «привиди» Ф.Бекона. Раціоналізм Р. Декарта. Вчення про методи та «вроджені ідеї» Декарта.

Емпіризм і раціоналізм (Ф. Бекон, Дж. Локк, Дж. Берклі, Д. Юм, Р. Декарт, Б. Спіноза, Г. Лейбніц). Розуміння субстанції (Б. Спіноза).

Філософія доби Просвітництва. Англійське просвітництво (Дж.Локк, Д.Юм). Сензуалізм Дж.Локка. Теорія суспільного договору (природного права) Дж.Локка. Етичне вчення Дж.Локка. Скептицизм Д.Юма. Французьке просвітництво (Ж-Ж. Руссо, Вольтер, Д. Дідро). Соціальні погляди французьких просвітників. Французький матеріалізм, місце і роль людини в суспільстві (Ж. Ламетрі, К.-А. Гельвецій, П. Гольбах, Д. Дідро).

 

2.4. Німецька класична філософія. Марксизм.

Історичні умови формування класичної німецької філософії. Трансцендентальний ідеалізм І.Канта. Апріоризм та агностицизм І. Канта. Категоричний імператив. Теорія громадянського суспільства Канта.

Діалектика І. Фіхте. Філософія тотожності Ф. Шеллінга.

Філософія Г. Гегеля: створення діалектики як теоретичної системи, її історичне значення та обмеженість, суперечність між методом і системою у філософії Гегеля. Принцип тотожності буття і мислення, теологічна схема розвитку у філософії самовідчуження людської сутності. Вплив німецької класичної філософії на формування провідних філософських напрямів сучасності. Антропологічний матеріалізм Л. Фейєрбаха.

Марксистська філософія. Історичні передумови та теоретичні витоки виникнення. Основні етапи розвитку філософських поглядів К. Маркса та Ф. Енгельса. Матеріалістична діалектика та матеріалістичне розуміння історії філософії марксизму. Концепція практики та проблема відчуження людини у філософії К. Маркса та Ф. Енгельса.

 

2.5. Сучасна філософія

Основні тенденції, напрями й риси сучасної світової філософії. Критичний перегляд принципів і традицій класичної філософії кінця ХІХ – початку ХХ ст. Ірраціоналізм у філософії ХХ ст.  Проблеми нераціонального (воля, інтуїція, підсвідоме) з позицій ірраціоналізму.

Некласична філософія І половини ХІХ ст. Ірраціоналістичне вчення про світову волю А. Шопенгауера. Позитивізм О. Конта, Дж.Ст. Мілля та Г. Спенсера. Християнський ірраціоналізм С. К'єркегора.

Некласична філософія кін.ХІХ-поч.ХХ ст. Розширення сфери впливу марксизму. Еволюція різноманітних філософських концепцій, зародження новітніх немарксистських вчень про світ, людину, суспільство.

Основні школи та напрямки в сучасній філософії. «Філософія життя» (Ф.Ніцше). Вчення про Надлюдину Ф.Ніцше. Інтуїтивізм А.Бергсона. Психоаналіз З. Фрейда і неофрейдизм (К. Юнг, А. Адлер, Е. Фромм та ін.). Вчення про підсвідоме З.Фрейда.

Екзистенційна філософія та її основні різновиди. Екзистенціалізм (М. Гайдеггер, К. Ясперс, Ж.-П. Сартр, А. Камю та ін.). Вчення про сенс буття в екзистенціальній філософії.

Проблема знання, мови та розуміння в сучасній філософії. Герменевтика (Х.-Г. Гадамер, П. Рікер). Неопозитивізм (Л. Вітгенштейн). Структуралізм (К. Леві-Стросс) та постструктуралізм (Р.Барт, М. Фуко, Ж. Лакан та ін.), Вплив постпозитивізму на розвиток сучасної науки.

Генезис релігійної філософії ХХ ст., її основні напрями, принципи, риси. Особливості сучасного неотомізму. Персоналізм як філософія протестантизму.

Постмодерністська філософія (Ж. Дерріда, Ж. Бодріяр). Орієнтир на “деконструкцію”, “деструкцію” попередніх структур інтелектуальної практики в постмодерній філософії. “Невизначеність” як центральне поняття в постмодернізмі. 

 

2.6. Українська філософська думка.

Філософська думка в Україні: джерела та особливості українського філософствування. Давньослов’янська міфологія. Становлення християнського світогляду на Русі. Міфоепічний світогляд праукраїнського етносу Х-ХІ ст. Філософія Києво-Руської держави в Х-ХІІ ст. (Іларіон Київський, Клим Смолятич, «Бджола»).«Слово про Закон та Благодать» митрополита Іларіона.

Філософія доби формування українського етносу (Юрій Дрогобич, Станіслав Оріховський-Роксолан та ін.). Поява професійної філософії в Україні. Церковні православні братства. Львівська братська школа. Філософія «братчиків» (Ст.Зизаній. Транквіліан Ставровецький).

Філософські погляди представників Острозької братської школи (Г.Смотрицький, Христофор Філалет, І. Вишенський та ін.).

Філософія в Києво-Могилянській академії (І. Гізель, Ф. Прокопович та ін.). Петро Могила як засновник Києво-Могилянської Академії. Філософські погляди вчених Києво-Могилянської Академії. Г.С. Сковорода як родоначальник української класичної філософії.

Український романтизм. Академічна філософія в університетах. Філософія Ореста Новицького. «Філософія серця» Памфила Юркевича. Філософські погляди Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки та Михайла Драгоманова.

Філософія України другої половини ХІХ - ХХ ст. Видатні діячі української науки початку ХХ ст. (М.Грушевський, В.Винниченко, В.Вернадський, І. Огієнко). Три напрямки розвитку української філософії (в радянській Україні, в Західній Україні, в діаспорі). Провідні філософські установи в Україні у 30-х роках ХХ ст. Відродження філософії у повоєнний період у радянській Україні. Філософія українських «шестидесятників» («друге відродження»).

Сучасна українська філософія: ключова проблематика та стрижневі тенденції. Місце і роль філософії у відродженні духовної культури українського народу.

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ. Філософське розуміння світу.

(для юридичного факультету)

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ. Філософське розуміння світу. Філософія і суспільство: соціально-філософські проблеми

(для психологічного  факультету)

 

Тема 3. Філософські проблеми онтології. Буття, субстанція, матерія як філософські категорії

Етимологія терміну «онтологія». Тлумачення онтології у філософії. Буття як філософська категорія онтології. Співвідношення понять буття і світ. Основні форми буття (буття матеріальне, буття людини, буття духовного, буття соціального). Основні сфери буття: природа, суспільство, свідомість. Субстанція, субстрат та матерія як категорії, що конкретизують поняття буття.

Дофілософські уявлення про буття. Міфологічний світогляд. Філософські вчення про буття в історії філософії. Поняття «буття» ввів у філософію Парменід (VI-V ст.до н.е.). Вирішення проблеми буття в давньогрецькій філософії (обожнення субстанції субстрату та матерії) – Фалес, Анаксімен, Анаксімандр, Геракліт. Шляхи пояснення форми існування буття: 1) буття як вічне, стійке (Парменід, Демокріт, Платон, Анаксагор, середньовічні філософи); 2) стабільного, стійкого буття немає (Геракліт). Місце онтології у елліністичній філософії. Теологізація та персоналізація проблеми буття у філософії середньовіччя.

Субстанція як первинна проблема у онтології Нового часу (Р.Декарт, Б.Спіноза, Г.Лейбніц, німецька класична філософія). Шляхи розв’язання проблеми первоначала буття (субстанції): 1) матеріалізм (марксизм); 2) ідеалізм Г.Лейбніц, Дж.Берклі); 3) дуалізм (Р.Декарт); 4) пантеїзм (Б.Спіноза); 5) гносеологічна концепція субстанції (Дж.Локк, Д.Юм).

Матерія як філософська категорія. Перші філософські визначення матерії: 1) ототожнення матерії з конкретними її видами; 2) матерія як абстрактне поняття (Анаксімандр).

Форми існування матерії. Класифікація конкретних видів матерії (речовина, поле, антиречовина). Структурні рівні матерії (неорганічний, органічний, соціальний).

Атрибути як властивості матерії. Атрибути матерії: об’єктивна реальність, збереження, невичерпність, відображення. Основні атрибути матерії: простір, час, рух. Проблема відношення простору і часу до матерії. Основні концепції: 1) субстанціональна концепція простору і часу (І.Ньютон); 2) релятивістська концепція часу (неевклідова геометрія Лобачевського, теорія відносності І.Ейнштейна). Форми руху матерії.

Тема 4. Філософська антропологія.

Етимологія терміна «антропологія». Різновиди антропології. Задачі філософської антропології. Маркс Шеллер та Хельмут Плеснер як засновники філософської антропології.

Проблема людини в історії філософської думки. Антропологічний поворот в античній філософії (Сократ). Теологічна концепція людина. Вчення Р.Декарта про людину. Матеріалістична концепція людини. Сутність марксистської моделі людини. Вчення Л.Фейєрбаха про людину. Феномен «Надлюдини» у філософській концепції Ф.Ніцше. Концепція З. Фройда про сутність людини. Вчення М. Шелера про духовно-біологічну природу походження людини. Біологічна концепція людини Х.Плеснера. Біопсихічна концепція А. Ґелена про «людину як особливий проект природи». Культурологічна концепція Еріха Ротхакера. Філософсько-педагогічна концепція О.Больнова.

Специфіка філософського розуміння сутності та існування людини. Єдність соціального та біологічного в людині. Місце свідомого та позасвідомого в людині. Проблема особистості у філософії. Категорії "індивід", "особистість", "індивідуальність". Історична особистість. Видатна особистість.

Сутнісні ознакиантропосоціогенезу. Взаємообумовленість феноменів людини і суспільства. Проблема походження людини у різних історичних типах світогляду (міфології, релігії, філософії, науці). Заслуги Чарльза Дарвіна в науковій постановці питання про антропогенез. Основні етапи розвитку людини. Проблема біологічної еволюції сучасної людини.

Проблема сенсу життя у філософії. Головне призначення людини як світоглядна проблема у філософії як. Значення гармонійного розвитку здібностей в житті людини. Визначення поняття «цінності». Місце проблеми цінностей в історії філософії. Класифікація теорій цінностей (неокантівська концепція аксіології (Г. Рікерт, М. Віндельбанд); релігійна концепція цінностей; пагматичне розуміння цінностей (Д. Дьюї)). Філософські та правові аспекти “права на смерть”.

 

Тема 5. Проблема свідомості у філософії

Проблема свідомості в історії філософії. Проблема свідомості в античній філософії. Рене Декарт як автор терміну «свідомість». Зведення розуміння свідомості до мислення, розуму в концепції Декарта. Когнітивна інтерпретація свідомості в концепції Гегеля. Матеріалістичні гносеологічні концепції («вульгарний матеріалізм», марксизм). Подолання когнітивної інтерпретації свідомості в концепції Ф.Ніцше.

Поліваріантність тлумачення поняття «свідомість». Філософський зміст понять «психіка», «мислення», «розум». Психіка як здатність живої істоти чуттєво сприймати світ і емоційно реагувати на нього. Види актів свідомості: мислення, воління, емоційні переживання. Види мислення: розум та розсудок.

Сутність суспільної свідомості. Зв'язок суспільного буття та суспільної свідомості. Пізнання, розуміння і творчість як реакція суспільної свідомості на суспільне буття. Здатність суспільної свідомості відображати історичне буття людства. Суспільна свідомість як самосвідомість людства. Взаємодія індивідуальної та суспільної свідомості.

Структура свідомості. Рівні свідомості: 1) за носієм (індивідуальна, групова (класова, національна та ін.), суспільна, загальнолюдська); 2) з т.з. конкретно-історичного підходу (міфологічна, релігійна, філософська); 3) за епохами (антична, середньовічна тощо); 4) за формами діяльності (екологічна, економічна, правова, політична, моральна, естетична, релігійна, філософська, наукова); 5) за рівнем та глибиною проникнення у дійсність (буденна, теоретична).

Структура буденної свідомості: здоровий глузд, суспільна психологія. Структура суспільної психології: психічний склад, соціальні звички. Носії суспільної психології: сім’я, окремі верстви населення, нацiї, релiгiйнi конфесiї та iншi об'єднання людей.

Структура теоретичної свідомості: наука, суспільна ідеологія. Відмінність теоретичної свідомості від психології. Форми свідомості: мораль, мистецтво, релiгiя, наука, ідеологія, фiлософiя, правосвiдомiсть, полiтична свiдомiсть.

 

Тема 6. Філософська гносеологія. Пізнання як філософська проблема.

Місце теорії пізнання (гносеології) в системі філософського знання. Роль І.Канта в становленні гносеології («Теорії пізнання») як особливої галузі філософії. Епістемологія як теорія наукового знання. Матеріалізм та ідеалізм про можливості пізнання. Агностицизм як заперечення можливості достовірного пізнання. Основоположні принципи сучасної наукової гносеології.

Філософські концепції пізнання: історико-філософська ретроспекція. Філософські концепції пізнання в епоху Античності (Демокріт, Платон, Аристотель). Вчення про пізнання в епоху середньовіччя. Філософські теорії пізнання в епоху Нового часу. Вчення І.Канта про пізнання.

Рівні пізнання (чуттєве та раціональне пізнання). Види пізнання (буденне, художнє та наукове пізнання). Типи пізнання (міфологічне, релігійне філософське пізнання).

Проблема об’єкту та суб’єкту пізнання. Людина як суб’єкт пізнання. Суспільство як суб’єкт пізнання. Поняття «об’єкт» та «об’єктивна реальність». Проблема суб’єкту та об’єкту у сучасній матеріалістичній гносеології. Пізнавальний (гносеологічний) образ.

Істина як важлива гносеологічна проблема. Класичне визначення істини (Аристотель, Ф.Аквінський, Гольбах, Г.Гегель, Л.Фейєрбах, К.Маркс). Сучасне розуміння істини. Діалектичний взаємозв’язок понять «об’єктивна істина», «абсолютна істина», «відносна істина», «конкретність істини», «заблудження».  Практика як критерій істини. 

 

Тема 7. Філософська методологія як відображення загальних законів буття. Діалектика та її альтернативи

Поліваріантність значення поняття «методологія». Чотирирівнева структура методології: 1) філософська методологія, 2) загальнонаукова методологія; 3) конкретно наукові методології; 4) спеціально наукові методології.

Філософська методологія як вчення про метод взагалі та філософський метод зокрема. Розвиток філософської методології. Ф. Бекон та Р. Декарт – основоположники методології як систематизованого вчення про метод у філософії. Проблеми діалектико-матеріалістичної  (марксистської) методології. Функції та фундаментальні принципи філософської методології.

Загальнонаукова методологія. Загальнонаукові методи: історичний, термінологічний, функціональний, системний, культурологічний, когнітивний (пізнавальний) принципи, принцип моделювання та ін.

Конкретнонаукова методологія. Спеціальнонаукова методологія.

Діалектика як метод філософського пізнання. Етимологія терміну «діалектика». Поліваріантність значень поняття «діалектика». Етапи історичного розвитку діалектики. Діалектика стародавніх (Геракліт, Демокріт, Платон, Аристотель та ін). Об’єктивна та суб’єктивна діалектика. Ідеалістична діалектика Гегеля. Марксистська діалектика.

Діалектика як теорія розвитку. Діалектика як гносеологія. Діалектика як діалектична логіка. Структура діалектики: принципи діалектики (принцип розвитку, принцип взаємозв’язку), закони діалектики, категорії.

Характеристика основних законів діалектики. Поняття закону та його основні ознаки. Класифікації законів: 1) часткові, загальні, універсальні; 2) закони природи і суспільства; 3) динамічні та статистичні.  Основні універсальні закони діалектики: 1) закон взаємного переходу кількісних змін у якісні; 2) закон єдності та боротьби протилежностей; 3) закон заперечення заперечення.

Філософський зміст категорій «якість», «кількість», «властивість», «міра», «стрибок», «тотожність», «джерело розвитку», «рушійна сила розвитку», «суперечність», «соціальний конфлікт», «антагонізм». 

Альтернативні філософські методи пізнання. Метафізика та «негативна діалектика» — антиподи діалектики як теорії розвитку. Основні положення і принципи "негативної діалектики" Т.Адорно і Ж.-П.Сартра. Софістика і еклектика – антиподи діалектики як логіки. Догматизм і релятивізм – антипод діалектики як теорії пізнання.

 

Тема 8. Філософія наукового пізнання

Філософія науки як особлива галузь філософського знання. Уільям Уевелл,  Джон Стюарт, Огюст Конт як родоначальними філософії науки. Передумови та причини становлення філософії науки. Роль «Віденського гуртка» у формуванні філософсько-наукового знання.

Еволюція філософських поглядів на проблему наукового пізнання. Передісторія наукового пізнання. Роль Аристотеля в обґрунтуванні значення і ролі науки. Загальні передумови розвитку науки в період Відродження. «Нова картина світу» Н.Коперника, Галілея. Нова концепція науки на межі XVIII – XIX ст. Роль «Віденського гуртка» у розробці стандартної концепції наукового знання.

Демаркація науки від ненауки. Верифікація та фальсифікація як принципи демаркації науки від ненауки. «Критичний раціоналізм» Карла Поппера. Динамічна концепція наукового знання К.Поппера. «Концепція зміни парадигми» Томаса Куна. «Нормальна наука» як форма наукового дослідження. Імре Лакатос як автор моделі філософії науки – методології науково-дослідницьких програм.

Засадничі принципи синергетики. Проблема виникнення терміну «синергетика». Предмет та об’єкт синергетики. “Флуктуація”, "аттрактор", "біфуркація”, “фрактальні аналогії”, "кооперативні процеси"  як поняття синергетики.

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІ. Філософія і суспільство: соціально-філософські проблеми

(для юридичного факультету)

Тема 9. Суспільство як предмет філософського знання

Відмінність філософського підходу від наукового в дослідженні соціальної проблематики. Ієрархія соціального знання. Соціальна філософія як частина онтології. Методологія соціальної філософії. Співвідношення соціальної філософії та філософії права; соціальної філософії та філософії історії. Структура і функції соціально-філософського знання.

Специфіка філософського осмислення суспільства в межах філософії історії. Теологічна теорія суспільства. Антропологічна (патріархальна) теорія суспільства. Натуралістична концепція тлумачення суспільного життя. Ідеалістична концепція суспільства. Суть матеріалістичного розуміння суспільства. Теорія технологічного детермінізму.

Проблема типології суспільства. Формаційна типологія суспільства (К.Маркс). Цивілізаційна типологія суспільства (Д. Белл і О. Тоффлер). Характеристика традиційного, індустріального (техногенного), постіндустріального суспільства.  

Суспільство як природно-соціальна самодостатня спільність людей. "Суспільне", "соціальне", "соціум – поняття, які описують феномен суспільства. Концепції суспільства як самоорганізованої системи: 1) саморозвиток Світового Духу як основа історичного розвитку; 2) виробничі відносини – основа розвитку суспільства;  3) концепція «ідеальних типів»; 4) концепція структурно-функціонального аналізу суспільства, або теорія соціальної дії; 5) концепція соціального характеру. Діяльність як основа суспільства. Соціальна структура, її основні елементи. Типи соціальної структури суспільства. Поняття соціальної групи. Класова система суспільства. Станова соціальна система. Кастова соціальна система. Теорії соціальної стратифікації та соціальної мобільності. Теорія «середнього класу».

Глобалістика в контексті філософських досліджень. Сучасна глобальна ситуація як природно історичний результат стихійного і нерівномірного соціально-економічного розвитку та суперечностей науково-технічного процесу. Пошуки вирішення глобальних політичних, екологічних, демографічних, соціально-правових та інших глобальних проблем для виживання людства в умовах інтегрованого і цілісного світу. Глобальні проблеми в сучасній Україні та можливості їх вирішення.

 

Тема 10. Філософські проблеми права

(для юридичного факультету)

Визначення предмету філософії права. Ґенеза предмету філософії права в культурі. Коло питань, що складають зміст філософсько-правової доктрини: сутність і парадигми сучасного праворозуміння, діалектика права та суспільства, взаємовідношення держави, особи та права, механізм забезпечення прав людини. Становлення філософії права як самостійної галузі знання. Філософія права як міждисциплінарна галузь. Філософія права в системі юридичних і філософських наук.

Розмаїття змісту права в різних культурах (романо-германська правова сімя, англо-саксонська правова сім'я, мусульманська правова сім'я). Проблема монологічної та діалогічної парадигми права. Типологія праворозуміння у філософії права: легізм, юснатуралізм, літертарно-юридичний тип праворозуміння.

Історія лезізму. Зародження легізму в IV ст. до н.е. в Давньому Китаї. Закладення теоретичних засад легістського праворозуміння в юридичному позитивізмі (ІІ пол. ХІХ ст.). Основоположні ідеї та принципи легізму. Недоліки лігістського типу праворозуміння.

Проблема співвідношення права та закону в юснатуралізмі. Юснатуралістські ідеї в античній філософії (піфагорійці, софісти, Платон, Аристотель, Епікур та ін.). Християнізовано-теологічний зміст юснатуралізму в епоху середньовіччя. Становлення теорії природного права в Новий час (Г.Гроцій, Дж.Локк, Т.Гоббс, Ж.-Ж.Руссо, І.Кант, Г.Гегель та ін.). Український юснатуралізм. Основоположні ідеї та принципи юснатуралістського типу праворозуміння.

Становлення лібертарно-юридичного типу праворозуміння. Тлумачення лібертарно-юридичним підходом права як взаємозв’язку сутності і явища.

Право та мораль. Право як втілення волі (духовна сила). Філософсько-правове вчення Іммануїла Канта. Категоричний імператив І.Канта. Співвідношенняправа та моральних норм з погляду філософії права.

 

Тема 10. Філософські проблеми психології

(для психологічного факультету)

Філософський період розвитку психології  від античності до виникнення експериментальної психології. Причини відходу психології від філософії. Роль філософії в психології: методологічна база, база інтерпретації емпіричних даних, світогляд дослідників.

Психологія як предмет філософського осмислення. Філософські засади психологічних концепцій. Теоретичний, емпіричний та прикладний аспект психології. Методологія психології, принципи дослідження в психології, категорії психології.

Філософські проблеми психології. Місце людини і суспільства в філософії та психології. Проблема «людина – природа» в психології і філософії. Проблема свідомості, розвитку, детермінації психічних явищ, пізнання в психології та філософії.

Етичні засади психологічного дослідження. Етична сторона застосування технологій психологічного впливу на людину в психологічних дослідженнях, в психокорекції, під час психологічної консультації та в психотерапії.

 

 

 

 

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ І. Філософія, її гуманістичний сенс та призначення. Історичні типи філософії.

 

ТЕМА 1. Філософія, її світоглядно-гуманістичний сенс та призначення

Питання, які розглядаються на семінарі:

  1. Предмет філософії, його сутність та ґенеза в історичному розвитку.
  2. Філософія як світоглядна форма. Історичні форми світогляду.
  3. Функції філософії і її місце в суспільстві.
  4. (для юридичного факультету) Роль філософії в практичній діяльності юристів.

4. (для психологічного факультету) Роль філософії в практичній діяльності психолога.

 

Література до теми:

4, 5, 7-9,11-12,14. 16, 18-19, 23, 25, 30, 78-87.

 

Пропоновані теми рефератів:

  1. Філософія як спосіб життя.
  2. Функції філософії.
  3. Філософія і наукова картина світу (єдність і відмінність).
  4. Значення філософії в юридичних науках.
  5. (для юридичного факультету) Значення філософії у формуванні практичного професійного мислення юриста. 
  6. (для юридичного факультету) Особливості впливу філософії на духовний світ правознавця, працівника пенітенціарної служби.
  7. (для психологічного факультету) Значення філософії у формуванні практичного професійного мислення психолога. 
  8. (для психологічного факультету) Особливості впливу філософії на духовний світ психолога, працівника пенітенціарної служби.

 

Завдання для самостійної роботи:

  1. Коли з’являється філософія? Етимологія поняття «філософія».
  2. Чим відрізняється філософське, софійне знання від наукового?
  3. Який зміст ми вкладаємо в поняття «мудрість»?
  4. Назвіть та проаналізуйте предмет філософії, її завдання та проблематику.
  5. Поясніть чим відрізняється предмет філософії від предмету фізики, ботаніки, економіки тощо
  6. З якими новими принципами світосприйняття пов’язане виникнення релігійного світогляду?
  7. Проведіть порівняльний аналіз особливостей міфологічного та релігійного типу світогляду.
  8. Доведіть спільне та відмінне в релігійному та філософському світогляді?
  9. Назвіть та поясніть особливості філософського знання.
  10. Яку структуру має філософське знання?
  11. Сформулюйте основні проблеми, що їх досліджують онтологія, гносеологія, аксіологія.
  12. Яке місце посідає філософія в культурі?
  13. Яке значення філософія має в діяльності працівників пенітенціарної служби?

 

ТЕМА 2. Історичні типи філософської думки

2.1. Філософія Стародавнього світу

Питання, які розглядаються на семінарі:

  1. Передумови виникнення філософії у Стародавньому світі.
  2. Досократівська доба давньогрецької філософії.
  3. Філософія софістів та Сократа:
  4. Соціально-філософські погляди Платона.
  5. Філософське вчення Аристотеля.
  6. Основні ідеї філософії епохи еллінізму та Римської імперії (неоплатонізм, епікуризм, стоїцизм).

 

Література до теми:

7, 8, 12-13, 17, 31, 63, 78-87.

 

Пропоновані теми рефератів:

  1. Міфологічні чинники як передумова виникнення філософської думки у Стародавньому світі.
  2. Космоцентрична спрямованість філософії Стародавньої Греції.
  3. Основні риси розуміння людини в епоху античності.
  4. Соціальна утопія та концепція держави Платона.
  5. Соціально-філософські погляди Аристотеля та сучасність.
  6. Вчення Цицерона про державу і право.
  7. Політико-правові і соціально-філософські погляди стоїків.

 

Завдання для самостійної роботи:

  1. Проаналізуйте особливості східного та західного типів філософування.
  2. Яка модель світосприйняття у людини Стародавньої Індії?
  3. Які принципи закладено в основу китайської філософії Конфуцієм?
  4. Який зміст у філософії даосизму мають поняття «дао», «переможне недіяння»?
  5. Які принципові відмінності відрізняють філософію Стародавнього Сходу від західної системи мислення?
  6. Який зміст має поняття «архе» у філософських школах досократівського періоду?
  7. Чому філософію Сократа називають моральною?
  8. Які міркування привели Платона до висновку, що істинне буття – це буття ідей, а не речей?
  9. Чому, на думку Платона, пізнання – це пригадування?
  10.  Назвіть та охарактеризуйте раціоналістичні та ірраціоналістичні ідеї Платона.
  11.  Проаналізуйте основні ідеї раціоналістичної філософії Аристотеля.
  12.  Який зміст мають в Аристотеля поняття «форма», «матерія»?
  13.  Наскільки неоплатоніки ревізували платонівський ідеалізм?

 

2.2. Філософія Середньовіччя та епохи Відродження

Питання, які розглядаються на семінарі:

  1. Основні риси середньовічної філософії, її соціальні і релігійні основи.
  2. Християнсько-середньовічна апологетика і патристика. Теологічні обґрунтування людини і суспільства в філософії Августина.
  3. Схоластика. Реалізм і номіналізм.
  4. Вчення Фоми Аквінського.
  5. Основні риси світогляду людини епохи Відродження.
  6. Філософське і космологічне вчення Миколи Кузанського і Джордано Бруно.
  7. Соціально-філософські теорії епохи Відродження (Н. Макіавеллі, Т. Мор, Т. Кампанелла).

 

Література до теми:

7, 8, 12-13, 17, 31,32, 34, 38, 47, 50, 78-87.

 

Пропоновані теми рефератів:

  1. Класифікація законів в філософській системі Фоми Аквінського.
  2. Теоцентризм як духовна парадигма середньовічного світогляду.
  3. Співвідношення віри та розуму в середньовічній філософії.
  4. Ідея природного права у філософській концепції Г.Гроція.
  5. Соціальна утопія Т. Мора та Т.Кампанелли.
  6. Феномен коперніканської революції та її вплив на формування наукової картини світу.
  7. Ідеї Реформації (М. Лютер, У. Цвінґлі, Ж. Кальвін)

 

Завдання для самостійної роботи:

  1. Порівняйте особливості філософії в добу Античності та Середньовіччя.
  2. Чому перший етап середньовічної філософії отримав назву – патристика?
  3. Чому в патристиці виділяють етап апологетики?
  4. У чому полягає суть дискусії між номіналістами та реалістами?
  5. Який має зміст вчення Авґустина про два «гради»?
  6. Як трактує Т. Аквінський співвідношення віри та розуму?
  7. Чи вірно, що будь-яка релігійна історіософська доктрина есхатологічна?
  8. Чому філософія епохи Відродження носила перехідний характер?
  9. Яким чином окультизм дав імпульс розвитку досвідного знання?
  10. Чим пантеїстичні погляди Н. Кузанського відрізняються від уявлень про Бога в добу Середньовіччя?
  11. Як ви розумієте поняття Світової Душі у філософії Дж. Бруно?
  12. З яких причин пантеїзм Дж. Бруно був так жорстоко осуджений римською церквою?
  13. Чому основним принципом антропології Відродження став індивідуалізм?
  14. Чому основним принципом соціальної філософії Відродження можна вважати гуманізм?
  15. Які риси світогляду епохи Відродження зберегли свою актуальність? Аргументуйте відповідь.

 

2.3. Філософія Нового часу.

Питання, які розглядаються на практичному занятті:

  1. Наукова революція XVI-XVII ст. і проблема методу пізнання. Емпіризм Ф. Бекона і раціоналізм Р. Декарта.
  2. Теорія природного права Дж. Локка.
  3. Соціально-правовий ідеал Просвітництва. Монтеск’є, Вольтер, Ж.-Ж. Руссо.
  4. Французький матеріалізм ХVІІІ ст.

 

Література до теми:

7, 8, 12-13, 17, 31, 37, 42, 47, 48, 78-87.

 

Пропоновані теми рефератів:

  1. Методологічні пошуки в теорії пізнання Нового часу: сенсуалізм, емпіризм і раціоналізм.
  2. Порівняльний аналіз наукових методів Ф. Бекона «Новий Органон» та Р. Декарта «Правила для керування розумом».
  3. Поняття «причинності» в філософії Д. Юма.
  4. Монадологія Ґ. Ляйбниця (за однойменною працею).
  5. Пантеїстична філософія Б. Спінози (за творами «Етика» та «Богословсько-політичний трактат»).
  6. Теорія держави Т. Гоббса «Левіафан» та Дж. Локка «Два трактати про правління»).
  7. Сутність та причини утвердження механістичного світогляду в Європі Нового часу.
  8. Проблема субстанції в філософії Нового часу.
  9. Філософія серця Б. Паскаля.
  10. Ідеї соціальної філософії в добу Просвітництва
  11. Уявлення Т. Гоббса про державу і право.
  12. Географічний детермінізм Ш. Монтеск'є.
  13. Антитеологічна спрямованість французької філософії XVII ст.

 

Завдання для самостійної роботи:

  1. Вкажіть основні риси світоглядних орієнтацій Нового часу.
  2. Чому Ф. Бекона вважають родоначальником методології досвідної науки?
  3. Чому Р. Декарт вважав мислення початковим принципом пізнання?
  4. Що є джерелом знань, на думку Ф. Бекона та Р. Декарта? У чому суть індуктивного та дедуктивного методів пізнання?
  5. Чому погляди Б. Спінози можна оцінити як механістичний фаталізм?
  6. Чому Т. Гоббс уподібнив державу міфічному біблійному чудовиську Левіафану?
  7. На яких підставах Д. Локка визнають одним з основоположників ідеології лібералізму?
  8. Чому Д. Юм заперечував об'єктивність існування причинно-наслідкових відносин в природі?
  9. Доведіть історичне значення раціоналістичної методології?
  10. Чому Б. Паскаль назвав людину «мислячим тростиною»?
  11. Чому Д. Віко вважають одним з основоположників історизму?
  12.  Опишіть основні характеристики монади за Г. Ляйбніцем.
  13.  Назвіть фундаментальні принципи природного права людини.
  14. У чому суть суспільної угоди за Ж.-Ж Руссо?

 

2.4. Німецька класична філософія. Марксизм.

Питання, які розглядаються на семінарі:

  1. Загальна характеристика німецької класичної філософії та її місце в історії філософії.
  2. Критична філософія І. Канта. Соціально-філософські погляди Канта.
  3. Ідеалізм Г. Гегеля. Філософське вчення про державу і право.
  4. Особливості критики ідеалізму і релігії з позиції антропологічного матеріалізму Л. Фейєрбаха.
  5. Марксистська філософія.

 

Література до теми:

7, 8, 12-13, 17, 31, 41, 45, 62, 78-87.

 

Пропоновані теми рефератів:

  1. Концепція суб’єкта в філософський системі Е. Канта.
  2. Співвідношення права і категоричного морального імперативу в філософській системі І. Канта.
  3. Система і метод у філософії Г.В.Ф.Гегеля.
  4. Вчення про громадянське суспільство Г. Гегеля.
  5.  Г. Гегель про роль права та моралі в регуляції людських стосунків.
  6.  Г. Гегель про роль особистості та народних мас в історії.
  7. Антропологічний матеріалізм Л.Фейєрбаха.
  8. Філософія людини та релігії Л. Фейєрбаха (за працями «Сутність       християнства»  та «Основи філософії майбутнього»).
  9. Тріумф і трагедія марксистської філософії.
  10. Соціально-історичні, теоретичні та науково-природничі передумови виникнення марксистської філософії.
  11.  «Економічно-філософські рукописи 1844 р.» К. Маркса і його ідеї щодо відчуження праці. Критика «казарменого комунізму».
  12. Еволюція марксизму в XX столітті: ленінізм, сталінізм, неомарксизм, фрейдомарксизм.

Завдання для самостійної роботи:

  1. Чому німецький класичний ідеалізм трактується як завершення класичного періоду новоєвропейської філософії?
  2. Чому І.Кант виділяв три пізнавальні здатності людини?
  3. Розкрийте сутність категоричного імперативу І. Канта?
  4. Прокоментуйте характерні риси філософії І. Канта?
  5. Що означає «коперніканський переворот» в теорії пізнання здійсненний І. Кантом?
  6. Чому мистецтво, а не наука, на думку Ф. Шеллінга, є основою філософії?
  7. Доведіть особливість натурфілософії Ф. Шеллінга.
  8. Який зміст вкладає Ф. Шеллінґ в поняття «Абсолют»?
  9. Які визначальні риси філософської системи Г. Гегеля?
  10. В чому виявляється діалектичний характер філософії Г. Гегеля?
  11. Чому, як Ви вважаєте, Г. Гегель вважав Наполеона втіленням абсолютного духа?
  12. Які характерні риси філософської позиції Л. Фейєрбаха?
  13. Обґрунтуйте основні принципи філософії марксизму?
  14. Назвіть визначальні поняття, за допомогою яких обґрунтовується матеріалістичне розуміння історії?
  15. В чому відмінність марксистського і гегелівського тлумачення  діалектики?

 

2.5. Сучасна філософія.

Питання, які розглядаються на семінарі:

1. Загальна характеристика некласичної філософії.

2. Основні школи і течії філософії ХХ-ХХІ ст.

А) «філософія життя»,

Б) інтуїтивізм А.Бергсона,

В) психоаналіз Фрейда та неофрейдизм

Г) Філософія екзистенціалізму.

Д) Герменевтика, неопозитивізм, структуралізм,

Е) Релігійна філософія XX-ХХІ століття.

3. Постмодерна філософія.

 

Література до теми:

7, 8, 12-13, 17, 31, 36, 49, 51, 54-57, 60, 64-74, 77-87.

 

Пропоновані теми рефератів:

  1. Позитивізм та його історична еволюція.
  2. Несвідоме і масова свідомість в неофрейдизмі.
  3. Філософія абсурду А.Камю як вираз антисцієнтизму.
  4. Філософська герменевтика Х.-Г. Гадамера.
  5. Проблема людини в екзистенціальній філософії.
  6. Волюнтаризм А. Шопенгауера та Ф. Ніцше.
  7. Криза європейської культури в баченні Ф. Ніцше.
  8. Проблема сенсу життя в сучасній філософії.
  9. Передекзистенціалізм С. Керкегора та екзистенційна філософія ХХ ст.
  10. Філософський зміст психоаналізу З. Фрейда. Неофрейдизм.
  11. Філософська герменевтика, її місце і роль у науковому пізнанні.
  12.  Неотомізм як філософія католицизму.

 

Завдання для самостійної роботи:

  1. Чому прагматизм стверджував, що філософія не повинна бути вченням про першооснови буття?
  2. Чому визначальною рисою філософії ХІХ-ХХ ст. став ірраціоналізм?
  3. Чи обґрунтовано Ф. Ніцше засуджував християнську мораль?
  4. Чому З. Фрейд, вважав, що суспільні інститути є сублімаційним явищем?
  5. Чому для вчення З. Фрейда характерний дуалізм в тлумаченні сутності людини?
  6. Чому вчення Е. Фромма характеризують як неофрейдизм, фрейдомарксизм?
  7. В чому полягає сутність філософії неотомізму?
  8. У якому філософському вченні процес досягнення людиною своєї сутності триває все її життя?
  9. Чому страх смерті, згідно екзистенціалізму, ‑ це спосіб наближення людиною до справжнього існування?
  10. Чому персоналізм, що проголошує  особистість первинною творчою реальністю, є релігійною течією?
  11.  Яким чином «Соборність», згідно російської релігійної філософії, виявляє себе на всіх рівнях буття?
  12.  Проаналізуйте ознаки «екзистенції» як способу реалізації особистості?
  13.  Розкрийте філософський зміст персоналізму.
  14. Постмодерністська філософія другої половини ХХ ст.

 

2.6. Українська філософська думка

Питання, які розглядаються на практичному занятті:

  1. Світогляд і духовна культура давніх слов’ян в історичній ґенезі. Філософська думка Київської Русі.
  2. Філософія українського Відродження та бароко. Філософія Г. Сковороди.
  3. Філософія Просвітництва й романтизму в Україні.
  4. Філософія України другої половини ХІХ - ХХ ст.

 

Література до теми:

3, 7, 8, 12-13, 17, 20, 22, 26, 31, 39-40, 44, 46, 52-53, 58-59, 75-76, 78-87.

 

Пропоновані теми рефератів:

  1. Своєрідність української національної філософії в контексті світової культури.
  2. Юридично-правові акти Давньої Русі
  3. Світогляд і духовна культура східних слов’ян в історичній ґенезі.
  4. Григорій Сковорода: філософія свободи.
  5. Вчення просвітителів (ХVІІІ-ХІХ ст.) про суспільство і державу.
  6. Світоглядні принципи «Кобзаря» Т. Шевченка.
  7. Світогляд представників «нової релігійної свідомості» (С. Булгаков, М. Бердяєв, Л. Шестов).

 

Завдання для самостійної роботи:

  1. Яким чином національна філософія виявляє і обґрунтовує початкові принципи національної культури?
  2. Проаналізуйте основні риси філософських пошуків у Київській Русі. Чому становлення української філософської традиції пов'язують з прийняттям християнства?
  3. Чому основною формою філософствування в Київській Русі були повчання?
  4. Чому ключовою проблемою другого періоду української філософії стало відношення «Людина – Світ»?
  5. Чи можемо стверджувати, що ключовою проблемою ІІІ-го періоду української філософії стало відношення «Людина – Нація»?
  6. Чому Г.С. Сковороду можна вважати релігійним філософом?
  7. Сформулюйте принципи філософії у Києво-Могилянській академії.
  8. Які основні проблеми української національної ідеї вирішує філософія та на які напрями вона поділяється? Дайте їх аналіз.
  9. Сформулюйте принципи філософії Київської релігійно-філософської школи.
  10. Які характерні риси основних етапів історико-філософського процесу в Україні?

 

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ.   Філософське розуміння світу. Філософія і суспільство: соціально-філософські проблеми

(для юридичного факультету)

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ.   Філософське розуміння світу.

(для психологічного  факультету)

 

Тема № 3. Філософські проблеми онтології. Буття, субстанція, матерія як філософські категорії.

Питання, які розглядаються на семінарі:

  1. Онтологія як філософське вчення про буття.
  2. Вирішення проблеми буття в історії філософі.
  3. Філософський зміст категорії матерія
  4. Простір, час і рух як атрибути матерії.

 

Література до теми:

4, 5, 7-9,11-12,14. 16, 18-19, 23, 25, 30, 78-87.

 

Пропоновані теми рефератів:

  1. Матерія як філософська категорія.
  2. Простір і час як атрибути матерії: множинність підходів.
  3. Світоглядне значення категорій «соціальний простір та час» в практичній діяльності юристів (психологів).
  4. Філософське розуміння буття та його багатоманітних форм.
  5. Онтологічні проблеми в новітній філософії.
  6. Проблема буття в історико-філософському аспекті.
  7. Категорія буття: її смисл та специфіка в історії філософської думки.
  8. Структура буття та місце в ній людини в некласичній філософії.
  9. Простір і час як найзагальніші характеристики буття.
  10. Духовний вимір людського буття.
  11. Субстанційна та реляційна концепції простору та часу

 

Завдання для самостійної роботи:

  1. Чому деякі філософські школи уникають давати визначення буття?
  2. Чому критикують ідею Парменіда про тотожність буття і мислення?
  3. Чому трактування буття у вченні Парменіда виражає специфіку філософського осмислення світу?
  4. Які форми має людське буття?
  5. Чому існує велика кількість концепцій субстанції?
  6. Чому судження: «всі речі складаються з матерії» категоріально некоректне?
  7. Чим обумовлюється трактування поняття матерії як філософської категорії?
  8. Чому марксистське розуміння матерії не передбачає варіативність і вибірковість процесів і явищ реальної дійсності?
  9. Чому рух – це універсальний стан буття?
  10. Чим обумовлюється розуміння простору і часу як форм буття?

 

 

Тема 4. Філософська антропологія.

Питання, які розглядаються на семінарі:

  1. Філософська антропологія як галузь філософського знання.
  2. Людина як об’єкт філософського аналізу. Людина, індивід, особистість.
  3. Антропосоціогенез. Єдність природного і суспільного в людині.
  4. Людина як космічний феномен. Сенс буття людини.

 

Література до теми:

4, 5, 7-9,11-12,14. 16, 18-19, 23, 25, 30, 78-87.

 

Пропоновані теми рефератів:

  1. Духовно-біологічна природа походження людини за М. Шелером.
  2. Марксизм, психоаналіз та неофрейдизм про сутність людини.
  3. Особистість і суспільство: індивідуалізація та соціалізація.
  4. Філософські та правові аспекти “права на смерть”.
  5. Сенс життя як філософська проблема.
  6. Філософська антропологія, її різновиди та основна проблематика.
  7. Специфіка християнсько-релігійного бачення людини.
  8. Особа та суспільство. Проблема людської свободи.
  9. Відчуження людини в добу постмодернізму.
  10.  Що означає втеча людини від свободи, за Е. Фромом?
  11.  Криза особистісної ідентичності сучасної людини.
  12.  Місце проблеми цінностей в історії філософії та їх класифікація.
  13.  Неокантівська концепція аксіології (Г. Рікерт, М. Віндельбанд). 
  14.  Релігійна система цінностей та романтична концепція історії.
  15. 15.                  Прагматистське розуміння цінностей (Д. Дьюї).

 

Завдання для самостійної роботи:

  1. У чому полягає специфіка філософського розуміння сутності та існування людини?
  2. Які сутнісні ознаки антропосоціогенезу?
  3. Чи припинилися анатомічні зміни у людини?
  4. Чому становлення людини і суспільства це взаємообумовлені процеси?
  5. Сутність марксистської моделі людини?
  6. Що означає поняття «надлюдина»? Хто і з якою метою його застосовує?
  7. Чи залежить людина тільки від впливу суспільних відносин?
  8. Яка ознака людини є найважливішою для організації її життя
  9. До чого повинна прагнути людина: до того, щоб розвинути до досконалості якусь одну свою здібність чи до того, щоб забезпечити гармонійний розвиток здібностей?
  10. В чому полягає головне призначення людини?
  11. Що є сутністю людини, згідно з концепцією З. Фройда?
  12. Що означає в А. Ґелена термін «людина як особливий проект природи»?
  13. Який предмет філософської антропології і хто її основні представники?
  14. Дайте визначення поняття «цінності». Назвіть відомі Вам теорії цінностей.

 

Тема 5. Проблема свідомості у філософії.

Питання, які розглядаються на семінарі:

  1. Проблема свідомості в історії філософії.
  2. Поняття «свідомість». Основні ознаки (властивості) свідомості.
  3. 3.     Сутність суспільної свідомості. Суспільне буття, суспільна свідомість, індивідуальна свідомість.
  4. 4.     Структура, рівні та форми суспільної свідомості.

 

Література до теми:

4, 5, 7-9,11-12,14. 16, 18-19, 23, 25, 30, 78-87.

 

Пропоновані теми рефератів:

  1. Вирішення проблем свідомості в історії філософії.
  2. Співвідношення природного і соціального в свідомості.
  3. Проблема формування суспільної свідомості як різновид діяльності юристів (психологів).
  4. Взаємодія суспільної та індивідуальної свідомості.
  5. 5.     Місце суспільної ідеології в суспільній свідомості.

 

Завдання для самостійної роботи:

  1. Що розуміли під свідомістю античні філософи?
  2. Охарактеризуйте концепцію свідомості Рене Декарта.
  3. Що нового внесла в розуміння свідомості некласична філософія?
  4. Назвіть основні ознаки свідомості.
  5. Поясність значення понять «психіка», «мислення», «розум».
  6. Як відбувається взаємодія суспільної свідомості і суспільного буття?
  7. Які особливості суспільної свідомості?
  8. Як відбувається взаємодія між індивідуальною та суспільною свідомістю?
  9. Охарактеризуйте структуру свідомості з точки зору носія, конкретно-історичного підходу, епохи, за формами діяльності тощо.

 

Тема 5. Філософська гносеологія. Пізнання як філософська проблема.

Питання, які розглядаються на семінарі:

  1. Гносеологія як галузь філософського знання.
  2. Сутність пізнання у філософській традиції.
  3. Рівні та види пізнання.
  4. Проблема об’єкту та суб’єкту пізнання.
  5. Істина як важлива гносеологічна проблема.

 

Література до теми:

4, 5, 7-9,11-12,14. 16, 18-19, 23, 25, 30, 78-87.

 

Пропоновані теми рефератів:

  1. Проблема пізнання у філософії І.Канта.
  2. Істина в філософії та кримінальному праві.
  3. Практика як критерій істини.
  4. Відмінність наукового пізнання від буденного та художнього способів освоєння дійсності.
  5. Правові ідеали як об’єкт пізнання.
  6. Суспільство як суб’єкт пізнання.
  7. Особливості співвідношення чуттєвого і раціонального в процесі пізнання правових ідеалів.
  8. Діалектика співвідношення абсолютного і відносного в пізнанні правової реальності.

 

Завдання для самостійної роботи:

  1. Чому процес пізнання має суспільно-історичний характер. Аргументуйте свою позицію.
  2. Які концепції співвідношення суб'єкта і об'єкта пізнання Ви знаєте? Проілюструйте на конкретних прикладах.
  3. На яких визначальних позиціях основується сучасна наукова гносеологія?
  4. Які особливості співвідношення чуттєвого і раціонального в процесі пізнання правових ідеалів?
  5. Яка позиція в поглядах на пізнання є більш аргументованою: послідовників раціоналізму, сенсуалізму чи інтуїтивізму?
  6. Проаналізуйте головні етапи наукового дослідження.
  7. Розкрийте зміст «об’єкту пізнання» та «предмету пізнання».
  8. Через які поняття сучасна філософія визначає концепцію істини? Яким чином ця позиція доповнює традиційне розуміння істини?

 

Тема 7. Філософська методологія як відображення загальних законів буття. Діалектика та її альтернативи.

Питання, які розглядаються на семінарі:

  1. Проблема методології та методів філософського пізнання.
  2. Загальна характеристика діалектики як методу пізнання і перетворення світу.
  3. Характеристика основних законів діалектики.
  4. 4.     Альтернативні філософські методи пізнання: метафізика та «негативна діалектика», софістика та еклектика, догматизм та релятивізм.

 

Література до теми:

4, 5, 7-9,11-12,14. 16, 18-19, 23, 25, 30, 78-87.

 

Пропоновані теми рефератів:

  1. Історична роль метафізики як методу пізнання в історії філософії.
  2. Специфіка дії закону заперечення заперечення в діяльності юристів.
  3. Діалектика як теорія розвитку.
  4. Діалектика кількісних та якісних змін.
  5. Діалектична суперечність як джерело розвитку.
  6. Особливості закону заперечення заперечення.
  7. Категорії діалектики як універсальні форми мислення.
  8. Метафізика — альтернатива діалектики як теорії розвитку.
  9. "Негативна" діалектика: сутність, основні положення і принципи.
  10. Софістика і еклектика — альтернативи діалектики як логіки.
  11. Догматизм і релятивізм — альтернативи діалектики як теорії пізнання.

 

Завдання для самостійної роботи:

  1. Обґрунтуйте методологічну протилежність діалектики і метафізики?
  2. З’ясуйте сутність основних категорій, що характеризують діалектику як теорію розвитку?
  3. Що відображає закон єдності та боротьби протилежностей?
  4. Чи є діалектика єдиним методом філософії?
  5. Яка різниця між термінами «принцип» і «закон»?
  6. Чи можемо ми вважати софістику джерелом діалектичного методу?
  7. Чи можна ототожнювати метафізику і догматизм?
  8. Чи можна вважати метафізику хибним шляхом у історії розвитку філософської методології?
  9. Чому ми називаємо методологію схоластичної філософії метафізичною?
  10. Розкрийте особливості альтернативних концепцій діалектики?

 

Тема 8. Філософія наукового пізнання

Питання, які розглядаються на семінарі:

  1. Проблема наукового пізнання у філософії.
  2. Еволюція філософських поглядів на проблему наукового пізнання.
  3. Демаркація науки від ненауки.
  4. 4.     Засадничі принципи синергетики.

 

Література до теми:

4, 5, 7-9,11-12,14. 16, 18-19, 21, 23, 25, 27, 30, 78-87.

 

Пропоновані теми рефератів:

  1. Історія розвитку науки.
  2. Філософські концепції наукового пізнання.
  3. Проблема класифікації наук.
  4. Знання як соціально-практичний процес.
  5. Філософські концепції розвитку: синергетика.
  6. Засадничі принципи синергетики та синергетична модель буття.
  7. 7.     Нелінійне мислення. Основні категоріальні засоби синергетики.

 

Завдання для самостійної роботи:

  1. Які причини виникнення потреби в людини в науковому пізнанні?
  2. Які є методи наукового пізнання?
  3. Здійсніть класифікацію наук.
  4. Охарактеризуйте період передісторії наукового пізнання.
  5. Яка роль Аристотеля в обґрунтуванні значення і ролі науки?
  6. Охарактеризуйте нову концепцію науки, яка була закладена у XVIII-XIX  ст.
  7. Охарактеризуйте концепцію глобального еволюціонізму.
  8. У чому специфіка детермінізму Ч. Дарвіна у порівнянні з сучасним детермінізмом?
  9. Які особливості синергетичної детермінації?
  10. Яким чином синергетика пояснює процес самоорганізації в складних системах.

 

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІ.   Філософія і суспільство: соціально-філософські проблеми

(для юридичного факультету)

 

Тема 9. Суспільство як предмет філософського знання

9.1. Суспільство як предмет філософського знання

Питання, які розглядаються на семінарі:

  1. Соціальна філософія в системі філософського знання
  2. Основні філософські концепції суспільства.
  3. Проблема типології суспільства.
  4. 4.     Глобалістика в контексті філософських досліджень.

 

Література до теми:

1-2, 4, 5, 7-12,14-15, 16, 18-19, 23, 24-25, 30, 33, 78-87.

 

Пропоновані теми рефератів:

  1. Підходи до інтерпретації суспільних процесів в сучасній соціальній філософії.
  2. Основні закономірності розвитку сучасного суспільства.
  3. Сучасні концепції про типологію суспільного поступу.
  4. Спрямованість історії та проблема історичного прогресу.
  5. Цінності індустріальної, техногенної цивілізації.
  6. Концепція інформаційного суспільства.
  7. Теорія постіндустріального суспільства.
  8. Україна на етапі утвердження цінностей постіндустріального суспільства.
  9. Глобалізація, її причини та соціальні наслідки.
  10. Екологічна свідомість – передумова розв’язання конфлікту між людиною та природою.
  11. Глобальні проблеми людства та ідея сталого розвитку суспільства.
  12. Взаємозв’язок кризи персональної ідентичності та глобальних проблем.
  13. Соціальні тенденції сучасності: індивідуалізація (З. Бауман), фрагментаризація, перміссивне суспільство, консумеризм (С.С. Аверинцев).
  14. Ґендерна проблематика в сучасному соціально-філософському дискурсі.

 

Завдання для самостійної роботи:

  1. Які основні методологічні концепції розуміння суспільного життя?
  2. Яка структура суспільства як соціальної системи? Чому людська соціальність створюється самими людьми в процесі їхньої взаємодії?
  3. Чи можемо ми сказати, що абсолютизація ролі одного з компонентів соціальної цілісності в суспільствознавстві, на практиці є однією з причин виникнення тоталітаризму?
  4. Охарактеризуйте провідні тенденції розвитку сучасного суспільства.
  5. Соціальний дарвінізм — це лжевчення чи правдивий опис суспільних відносин?
  6. Чи можна стверджувати, що клімат впливає на психологію народу?
  7. Що таке ритми в історії і від чого вони залежать?
  8. Які основні чинники детермінують розвиток суспільства?
  9. Чи діє в суспільстві принцип природного відбору: виживає найсильніший, слабких на узбіччя?
  10. Залежність суспільства від природи – це благо чи обтяжливий тягар?
  11. Які основні концепції філософського осмислення суспільства і культури? В чому полягає своєрідність кожного з них?
  12. Чому для осмислення суспільства в цілому вводиться поняття «цивілізації»? Сформулюйте визначення поняття «цивілізація».
  13. Хто і коли запровадив поняття «суспільно-економічної формації» та заклав підвалини формаційної теорії історичного процесу?
  14. Які зміни відбуваються у цивілізаційному підході до історії з переходом на некласичний етап розвитку?
  15. Як співвідносяться цивілізаційний та формаційний підходи до історичного процесу?

 

9.2.  Суспільство як самоорганізуюча система.

Питання, які розглядаються на семінарі:

  1. Суспільство як складна соціальна система.
  2. Концепції суспільства як самоорганізованої системи.
  3. Діяльність як специфічний спосіб існування соціального. Практика – основа всіх форм життєдіяльності людини.
  4. Проблема соціальної структури суспільства. Типології соціальної структури суспільства.
  5. 5.     Соціальні спільності та їх історична ґенеза.

 

Література до теми:

1-2, 4, 5, 7-12,14-15, 16, 18-19, 23, 24-25, 30, 33, 78-87.

 

Пропоновані теми рефератів:

  1. Роль праці у суспільному розвитку.
  2. Концепція структурно-функціонального аналізу суспільства.
  3. Проблема соціального розшарування у філософських концепціях.
  4. Теорія соціальної стратифікації та соціальної мобільності.
  5. 5.     Роль середнього класу у суспільному розвитку.

 

Завдання для самостійної роботи:

  1. Як співвідносяться поняття «суспільне» та «соціальне», «суспільство» та «соціум»?
  2. Охарактеризуйте концепції суспільства як самоорганізованої системи.
  3. Яка роль діяльності в розвитку суспільства?
  4. Як проблема діяльності розкрита в німецькій класичній філософії?
  5. Дати визначення «соціальної структури суспільства».
  6. Які основні елементи соціальної структури.
  7. Дати визначення поняття «соціальна група».
  8. Назввіть типи соціальної структури суспільства.
  9. Розкрийте зміст станової та кастової соціальних систем.
  10.  Охарактеризуйте зміст теорії соціальної стратифікації.

 

Тема 10.  Філософські проблеми права та його роль у формуванні особи

(для юридичного факультету)

Питання, які розглядаються на семінарі:

  1. Предмет філософії права. Міждисциплінарний статус філософії права.
  2. Філософсько-світоглядні основи багатоманітності визначень права. Поняття типу праворозуміння. Основні типи праворозуміння (легістичний, природно-правовий, лібертарно-юридичний)
  3. Право та мораль у системі соціальної регуляції.
  4. Філософія злочину та покарання.

 

Література до теми:

6, 28-29, 41, 43-45, 69, 78-87.

 

Пропоновані теми рефератів:

  1. Генеза предмету філософії права в культурі та цивілізації.
  2. Легізм та юридичне праворозуміння: порівняльна характеристика.
  3. Необхідність зміни типу праворозуміння в сучасних українських умовах.
  4. Легістський стиль мислення: загальна характеристика.
  5. Юснатуралізм як традиція в філософсько-правовій думці Західної Європи.
  6. Право як культурна цінність.
  7. Сутність аксіологічного підходу до права.
  8. Моральні засади права.
  9. Робота Л. Фуллера «Мораль права: загальна характеристика».
  10. Концепція Ролза про справедливість як вищу цінність права.
  11. Моральна якість закону як актуальна проблема української сучасності.
  12. 12.                  Злочин та покарання в німецькій класичній філософії.

 

Завдання для самостійної роботи:

  1. Проаналізуйте процес формування поняття «філософія права» в різних філософських традиціях.
  2. За яких умов закон є знаряддям реалізації права, а за яких умов він може суперечити праву?
  3. Чому цілісне уявлення про суспільство неможливе без розуміння специфіки права?
  4. Чому будь-яка норма права підлягає філософському тлумаченню?
  5. Обґрунтуйте, чому лише вільні індивіди є сутністю і сенсом права?
  6. Чому філософію права можна визначити як міждисциплінарну галузь наукового знання?
  7. Чому існують різні варіанти розв'язання однієї правової проблеми?
  8. Чи можлива відмова від примусу як умови виконання норм закону?
  9. Чи існують суперечності між правами людини і правами суспільства?
  10. Українські громадяни є суб’єктами чи об’єктами права? Проаналізуйте сучасну ситуацію на конкретних прикладах.

 

Тема 10.  Філософські проблеми психології

(для психологічного  факультету)

Питання, які розглядаються на семінарі:

  1. Предмет та задачі філософії психології.
  2. Основні структурні рівні філософсько-психологічних досліджень.
  3. Місце людини і суспільства в філософії та психології.
  4. Етичні засади психологічного дослідження.

 

Література до теми:

4, 5, 7-9,11-12,14. 16, 18-19, 23, 25, 30, 36, 51, 55, 60, 64-68,70, 78-87.

 

Пропоновані теми рефератів:

1. Становлення філософії психології як галузі філософського знання.

2. Предмет, завдання і роль філософії психології в суспільстві.

3. Світогляд і його роль у психологічному дослідженні.

4. Теоретичні основи пізнання людини як особистості.

5. Філософський період розвитку психології: від античності до експериментальної психології

6. Еволюція людського фактору у світоглядній думці.

7. Аксіологічні проблеми психології

6. Психологія та її роль у житті людини і суспільства.

 

Завдання для самостійної роботи:

  1. Охарактеризуйте методологічні взаємозв’язки психології та філософії психології, їх теоретичне співвідношення.
  2. Чи підвищує філософський аналіз психологічної науки її методологічний потенціал?
  3. Проаналізуйте теоретико-методологічний потенціал розвитку філософсько-психологічного знання.
  4. Охарактеризуйте соціально-практичний потенціал розвитку філософсько-психологічного знання.
  5. Дайте характеристику філософського періоду розвитку психології: від античності до експериментальної психології.
  6. Охарактеризуйте особливості світосприйняття сучасної людини.

 

 

СИТУАТИВНІ (ПРАКТИЧНІ) ЗАВДАННЯ

  1. 1.     Розкрийте зміст філософської категорії світогляд. Порівняйте, що є спільного і відмінного між філософією і світоглядом.
  2. 2.     Охарактеризуйте історичні типи світогляду: міфологія, релігія, філософія.
  3. 3.     Розкрийте зміст взаємин філософії і науки.
  4. 4.     Розкрийте сутність філософських проблем. Сформулюйте основне питання філософії.
  5. 5.     На арці Дельфійського храму в V столітті греки написали слова Сократа: «Пізнай самого себе».

За Сократом, чеснота здобувається в результаті самопізнання, "турботи про души", самовдосконаленні. Сократ був першим з мислителів, хто зробив самопізнання основною частиною свого навчання і керівним принципом своєї діяльності. Ідея Сократа про самопізнання, популярна в давні часи, нерідко ставала важливою у вирішальних моментах історії й істотно змінювала думки людей. Не дивно те, що навчання Сократа про самопізнання знаходиться в центрі уваги і сьогодні.

Як ви гадаєте, чому він наголошував на цьому? Що означає пізнати самого себе?

 

  1. 6.     Чому, з точки зору Сенеки щастя доступне лише мудрецю?
  2. 7.                      Як слід розуміти зауваження Гегеля про те, що “...античні народи – греки та римляни – ще не піднеслися до поняття абсолютної свободи, адже вони не пізнали ще того, що людина як така – подібно до цього всезагального “я”, як розумна самосвідомість” – має право на свободу. Скоріше людина тільки тоді визнавалася у них вільною, коли вона народжувалася вільною. Отже, свобода у них визначалася як дещо природне. Ось чому в їх вільних державах існувало рабство і у римлян виникали війни, в яких раби намагалися добитися для себе свободи – визнання за ними їх вічних людських прав” (Гегель Г. В. Ф. Энциклопедия философских наук. Т. 3. Феноменология духа. – М.: Мысль, 1977. – С.245)

 

8. Поясність міркування Гегеля про суб’єкта абстрактного мислення.

- Це й зветься «мислити абстрактно» – бачити в убивці тільки одне абстрактне – що він вбивця і назвою такої якості знищити в ньому все інше, що складає людську сутність.

- …Мені довелось чути, як зовсім по іншому розправилась з абстракцією «вбивці» і виправдала його одна наївна старенька з богадільні. Відтята голова лежала на ешафоті, і в цей час засяяло сонце. Як це чудово, сказала вона, сонце милосердя господнього осяює голову Біндера! Ти не вартий того, щоб тобі сонце сяяло, - так говорять часто, бажаючи осудити людину. А жінка та побачила, що голова вбивці осяяна сонцем і, відповідно, того достойна. Вона піднесла її з плахи ешафота в лоно сонячного милосердя бога і здійснила умиротворення не за допомогою фіалок і сентиментального марнославства, а тим, що побачила вбивцю долученим до небесної благодаті сонячним променем.

Гегель Г.В.Ф. Хто мислить абстрактно./Роботи різних років

 

9. Складіть асоціативне коло, пов’язане з життєвим і творчим шляхом письменника, філософа, композитора, співака, знавця багатьох мов Григорія Сковороди.

10. Яке розуміння щастя людини у філософському вченні Григорія Сковороди?

11. Як Ф. Ніцше вбачав у християнстві головну причину деградації європейської людності ?

 

12. Назвіть філософа за наступними характеристиками.

Ім’я філософа

 

Доба

Країна

 

Напрям, течія.

 

Внесок у

філософію

 

?

Античність

 

Давня

Греція

 

Атомізм

 

Вчення про атоми та

порожнечу як

першопричини буття.

 

13. Розкрити аспекти філософської проблеми буття. 

14. Розкрийте зміст категорії субстанції у філософії.

15. Охарактеризуйте етапи становлення діалектики та її сучасне розуміння.

16. Охарактеризуйте філософську концепцію людини. Розкрийте проблему антропосоціогенезу.

17. Поясність проблему співвідношення природного (біологічного) та суспільного (соціального) в людині.

18. Як у філософії вирішується проблема виникнення свідомості та пояснюється її суспільна природа?

19. Розкрити проблему пізнаваності світу в філософії. Охарактеризувати суб'єкт та об'єкт пізнання.

20. «Слабкі і невдахи повинні загинути – перша заповідь людинолюбства. І потрібно ще допомагати їм у цьому» (Ф. Ніцше). До якої течії слід віднести автора цих суджень? Що намагається обґрунтувати Ніцше? Чи ви згодні з його точкою зору?”.

 

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

МУДУЛЬ 1.

1. НАЗВІТЬ ТРИ ІСТОРИЧНІ ТИПИ СВІТОГЛЯДУ:

а) віровчення, анімізм, тотемізм;

б) міфологія, релігія , філософія;

в) фетишизм, магія, філософія;

г) міфологія, суспільна психологія, ідеологія.

 

2. ПЕРШИМ, ХТО ПОЯСНИВ СЛОВО "ФІЛОСОФ", БУВ:

А) Піфагор;                                                В) Аристотель;

Б) Сократ;                                        Г) Платон

 

3. НАЗВІТЬ ОСНОВНІ ФУНКЦІЇ ФІЛОСОФІЇ, НАЙБІЛЬШ ВАЖЛИВІ І АКТУАЛЬНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ:

А) ідеологічна, гносеологічна, праксеологічна, перетворююча;

Б) комунікативна, компенсаторна, світоглядна, регулятивна;

В) світоглядна, методологічна, аксіологічна, інтегруюча, виховна;

Г) ідеологічна, праксеологічна, комунікативна, онтологічна.

 

4. ЗГІДНО ВЧЕННЯ ЯКОЇ ДАВНЬОІНДІЙСЬКОЇ ШКОЛИ ПЕРШООСНОВОЮ ВСЬОГО СУЩОГО Є ПРЕДМЕТНІ, МАТЕРІАЛЬНІ СУТНОСТІ (4) – "ВЕЛИКІ СУТНОСТІ" (МАХАБХУТ): ЗЕМЛЯ, ВОДА, ПОВІТРЯ І ВОГОНЬ, ЗІ СПОЛУЧЕННЯ ЯКИХ СКЛАДАЄТЬСЯ ВСЕ, ЩО ІСНУЄ У СВІТІ:

А) буддизм,

Б) джайнізм,

В) чарвака-локаята

 

5. МАТЕРІАЛІЗМ, РЕЧЕВІСТСЬКИЙ ПІДХІД ДО ЛЮДИНИ, СПРИЙНЯТТЯ КОСМОСУ ЯК ЦІЛОГО, ЩО БЕЗПЕРЕРВНО ЗМІНЮЄТЬСЯ ХАРАКТЕРНИЙ ДЛЯ ПЕРІОДУ:

А) космологічний натуралізм;

Б) Антропологічний;

В) систематичний, класичний;

Г) елліністичний.

 

6. ПЕРШОНАЧАЛО СВІТУ – ВОДА.СУТЬ ПЕРШООСНОВИ ПОЛЯГАЄ У ЗДАТНОСТІ ВОДИ ПЕРЕХОДИТИ З РІДКОГО ДО ТВЕРДОГО СТАНУ (НЕ ЇЇ ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ).

А) Фалес,                                                              В) Піфагор;

Б) Геракліт;                                                         Г) Аристотель.

 

7. ДЛЯ КОГО З ДАВНЬОГРЕЦЬКИХ ФІЛОСОФІВ СУБСТАНЦІЄЮ БУЛИ ЧИСЛА: «НАЧАЛО ВСЬОГО — ОДИНИЦЯ»

А) Геракліт;                                                                  В) Піфагор;

Б) Демокріт;                                                                 Г) Платон

 

8. ПЕРШОЕЛЕМЕНТАМИ Є ЧОТИРИ СТИХІЇ: ВОГОНЬ, ЗЕМЛЯ, ВОДА, ПОВІТРЯ. А ПРИЧИНАМИ “З'ЄДНАННЯ” І “РОЗ'ЄДНАННЯ” Є ЛЮБОВ ТА РОЗБРАТ.

А) Демокріт;                                                        В) Емпедокл;

Б) Геракліт;                                                         Г) Сократ

 

9. ХТО ВІДСТОЮВАВ ВІДСУТНІСТЬ АБСОЛЮТНОЇ ІСТИНИ І ОБ'ЄКТИВНИХ ЦІННОСТЕЙ: «ХВОРОБА — ЗЛО ДЛЯ ХВОРОГО І БЛАГО — ДЛЯ ЛІКАРЯ»; «СМЕРТЬ — ЗЛО ДЛЯ ПОМЕРЛОГО, А ДЛЯ МОГИЛЬНИКІВ — БЛАГО».

А) мілетська школа;                                            В) софісти;

Б) елеатська школа;                                            Г) епікурейці.

 

10. НАЗВІТЬ ОСНОВОПОЛОЖНИКА ОБ’ЄКТИВНОГО ІДЕАЛІЗМУ В ФІЛОСОФІЇ:

А) Арістотель;                                                    В) Діоген;

Б) Платон;                                                           Г) Демокріт.

 

11. КОМУ НАЛЕЖИТЬ ФРАЗА: «ПЛАТОН МЕНІ ДРУГ, АЛЕ ІСТИНА ДОРОЖЧА»?

А) Арістотель;                                                    В) Діоген;

Б) Платон;                                                           Г) Демокріт.

 

12. ДЛЯ ДАВНЬОГРЕЦЬКОЇ НАТУРФІЛОСОФІЇ ХАРАКТЕРНА УВАГА ДО ПРОБЛЕМ:

А) першоречовини світу;

Б) морально-етичного пізнання та вдосконалення;

В) обґрунтування споконвічної боротьби доброго і злого начала;

Г) відносності істини.

13. НАЗВІТЬ ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ, ВИРІШЕННЯМ ЯКИХ ЗАЙМАЛИСЬ ПРЕДСТАВНИКИ ФІЛОСОФІЇ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ:

А) обґрунтування пріоритету науки над волею;

Б) коментування Біблії;

В) місце волі і розуму в праворегуляції;

г) розвиток природничих наук.

14. ПАНТЕЇЗМ - ЦЕ:

А) методологія дослідження в епоху відродження;

Б) світогляд філософа – атеїста;

В) компроміс між релігією та наукою;

Г) філософський принцип, згідно з яким ідея Бога розчиняється в природі.

 

15. ОСНОВНИЙ ПРИНЦИП: «НА ПЕРШОМУ МІСЦІ ПОВИННІ  СТОЯТИ ДОСВІДНІ НАУКИ, СПОСТЕРЕЖЕННЯ І ЕКСПЕРИМЕНТ»

А) Августин Блаженний;

Б) Френсіс Бекон;

В) Рене Декарт;

Г) Джон Локк.

 

16.  КРИТЕРІЄМ ІСТИННОСТІ ЗНАННЯ, ЗА Р. ДЕКАРТОМ, Є:

А) ясність та очевидність;

Б) прозорість та послідовність;

В) стислість і простота;

Г) ясність та доступність.

 

17. ХТО ПОСТАВИВ ПРОБЛЕМУ ПРИЧИННОСТІ ЯК ФІЛОСОФСЬКУ ПРОБЛЕМУ?

А) Джонн Локк                                           В) Рене Декарт;

Б) Френсіс Бекон;                                       Г) Девід Юм.

 

18. КОМУ НАЛЕЖИТЬ ДУМКА: СУБ’ЄКТОВІ, ЩО ПІЗНАЄ, ЗА ПРИРОДОЮ ВЛАСТИВІ ДЕЯКІ ПРИРОДЖЕНІ (ДОДОСВІДНЕ, АПРІОРНІ) ФОРМИ ПІДХОДУ ДО ДІЙСНОСТІ, ЯКІ З САМОЇ ДІЙСНОСТІ НЕВИВІДНІ: ПРОСТІР, ЧАС, ФОРМИ РОЗУМУ. 

А) Г.Гегель,                                                 В) Ф.Шеллінг,

Б) Л.Фейєрбах,                                           Г) І.Кант,

 

19. ЯКІЙ ФІЛОСОФСЬКІЙ ШКОЛІ НАЛЕЖИТЬ ІДЕЯ: ФІЛОСОФІЯ НЕ Є НАУКОЮ ІЗ ВЛАСНИМ ОБ'ЄКТОМ, ЩО ЯКІСНО ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД ОБ'ЄКТІВ КОНКРЕТНИХ НАУК. ФІЛОСОФІЯ УЗАГАЛЬНЮЄ ДОСЯГНЕННЯ КОНКРЕТНИХ НАУК, АБО Ж Є УЗАГАЛЬНЕНОЮ КЛАСИФІКАЦІЄЮ ВСІХ НАУК?

А) позитивізм;                                            В) «філософія життя»;

Б) екзистенціалізм;                                    Г) герменевтика.

 

20. ХТО ЗДІЙСНИВ ПЕРЕОЦІНКУ ОСНОВНИХ ХРИСТИЯНСЬКИХ ЦІННОСТЕЙ (ЛЮБОВІ ДО БЛИЖНЬОГО І СПІВЧУТТЯ): ХРИСТИЯНСТВО — ЦЕ РЕЛІГІЯ РАБІВ, ВОНО ЛИШЕ ДЛЯ НИХ Є БЛАГОМ І НЕОБХІДНІСТЮ, А ДЛЯ ЛЮДЕЙ ВИЩОГО ТИПУ ВОНО Є КАЙДАНАМИ?

А) А.Камю;                                                           В) А.Бергсон;

Б) З.Фрейд;                                                          Г) Ф.Ніцше

 

21. ДЛЯ КОГО: “ФІЛОСОФІЯ Є НЕ ЩО ІНШИМ, ЯК СВІДОМЕ І ОСМИСЛЕНЕ ПОВЕРНЕННЯ ДО ДАНИХ ІНТУЇЦІЇ»?

А) А.Бергсон;                                              В) З.Фрейд;

Б) Ф.Ніцше;                                                          Г) К’єркегор.

 

22. В ЯКІЙ ФІЛОСОФСЬКІЙ ШКОЛІ ЖИТТЯ ТРАКТУВАЛОСЯ ЯК “КОСМІЧНА СИЛА”, “ЖИТТЄВИЙ ПОРИВ”, “ВНУТРІШНЄ ПЕРЕЖИВАННЯ”, “УНІВЕРСАЛЬНИЙ ВІДЧАЙ”, “ЖИТТЯ ЯК ВОЛЯ” І Т.Д.?

А) «філософія життя»;                                     В) герменевтика;

Б) психоаналіз;                                           Г) екзистенціалізм.

 

23. НЕОТОМІЗМ ЯК СУЧАСНИЙ РЕЛІГІЙНИЙ НАПРЯМОК ВИНИК СЕРЕД:

А) католиків;                                              В) православних;

Б) протестантів;                                                Г) мусульман.

 

24. ПРАГМАТИЗМ БУВ ФІЛОСОФІЄЮ:

А) католиків;                                                         В) православних;

Б) протестантів;                                                 Г) мусульман.

 

25. КОМУ НАЛЕЖИТЬ ДУМКА: «СЛАБКІ І НЕВДАХИ ПОВИННІ ЗАГИНУТИ — ПЕРША ЗАПОВІДЬ НАШОГО ЛЮДИНОЛЮБСТВА. І ПОТРІБНО ЩЕ ДОПОМАГАТИ ЇМ В ЦЬОМУ»?

А) З.Фрейд,                                                           В) Ф.Ніцше,

Б) А. Шопенгауер,                                               Г) А.Камю,

 

26. ОДНИМ ІЗ ЗАСНОВНИКІВ ФІЛОСОФІЇ ЕКЗИСТЕНЦІАЛІЗМУ ВВАЖАЄТЬСЯ:

А) Демокріт;                                                         В) Гегель;

Б) Камю;                                                               Г) Ніцше.

 

27. І.КАНТ ПРЕДСТАВЛЯВ ФІЛОСОФСЬКУ СИСТЕМУ

А) об’єктивного ідеалізму

Б) трансцендентального ідеалізму

В) суб’єктивного ідеалізму

Г) матеріалізму

.

28. ХТО ЛЮДСЬКУ ПСИХІКУ РОЗГЛЯДАВ ЯК ДИНАМІЧНУ СИСТЕМУ, ЩО СКЛАДАЄТЬСЯ З «ВОНО», «Я» І «НАД-Я»?

А) А.Бергсон;                                              В) Ж.Сартр;

Б) Ф.Ніцше;                                                Г) З.Фрейд.

29. ДЛЯ КОГО З ФІЛОСОФІВ “АБСУРДНО ТЕ, ЩО МИ НАРОДИЛИСЯ, АБСУРДНО І ТЕ, ЩО МИ ЖИВЕМО”, “РУХ ЛЮДИНИ ДО СМЕРТІ – ОСНОВНИЙ СЕНС ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ»?

А) З.Фрейд;

Б) М.Хайдеггер,

В) А.Бергсон,

Г) Ф.Ніцше.

 

30. КОМУ НАЛЕЖИТЬ ДУМКА: СУТНІСТЬ ОСОБИ СТАНОВИТЬ НЕЗАЛЕЖНА ВІД РОЗУМУ ВОЛЯ — СЛІПЕ ХОТІННЯ, НЕВІДДІЛЬНЕ ВІД ТІЛЕСНОГО ІСНУВАННЯ ЛЮДИНИ, КОТРА Є ПРОЯВОМ КОСМІЧНОЇ СВІТОВОЇ ВОЛІ, ОСНОВОЮ ТА ІСТИННИМ ЗМІСТОМ УСЬОГО СУЩОГО?

А) І.Кант;                                                           В) А.Шопенгауер;

Б) Г.Гегель;                                                        Г) Ф.Ніцще.

 

 

МОДУЛЬ 2.

1. НАЗВІТЬ ЧОТИРИ ОСНОВНІ НАПРЯМИ ВИРІШЕННЯ ОНТОЛОГІЧНОЇ СТОРОНИ «ОСНОВНОГО ПИТАННЯ ФІЛОСОФІЇ»:

А) дуалізм, монізм, метафізичний матеріалізм, об’єктивний ідеалізм;

Б) матеріалізм, ідеалізм, дуалізм, пантеїзм.

В) діалектичний матеріалізм, стихійний матеріалізм, ідеалізм, монізм;

Г) суб’єктивний ідеалізм, об’єктивний ідеалізм, пантеїзм, монізм.

 

2. НАПРЯМ У ФІЛОСОФІЇ, ПРИХИЛЬНИКИ ЯКОГО ВВАЖАЛИ, ЩО У ВІДНОСИНАХ МАТЕРІЇ І СВІДОМОСТІ ПЕРВИННОЮ Є МАТЕРІЯ

А) об’єктивний ідеалізм

Б) суб’єктивний ідеалізм

В) матеріалізм

Г) дуалізм

 

3. СУБСТАНЦІЯ – ЦЕ:

А) віра в надприродну силу, що править світом;

Б) віра в надприродні можливості матеріальних предметів;

В) філософська категорія для зведення багатоманіття матерії до єдиного начала;

Г) об’єктивна реальність в аспекті внутрішньої сутності всіх форм матерії.

 

4. ФУНКЦІЮ ТВОРЧОГО ПОЧАТКУ, СОЦІАЛЬНОГО ПЕРШОРУХУ ВИКОНУЄ СВІТОВИЙ РОЗУМ

А) матеріалізм;                                       В) суб’єктивний ідеалізм;

Б) об’єктивний ідеалізм;                        Г) теорія технологічного детермінізму.

 

5. ПРОСТІР І ЧАС – НЕ САМОСТІЙНІ СУТНОСТІ, А СИСТЕМИ ВІДНОСИН, УТВОРЕНІ ВЗАЄМОДІЮЧИМИ МАТЕРІАЛЬНИМИ ОБ’ЄКТАМИ

А) субстанціональна концепція простору і часу

Б) релятивістська концепція часу

В) енергетизм В.Оставальда

 

6. ОТОЖНЕННЯ БОГА І ПРИРОДИ У ФІЛОСОФІЇ ОТРИМАЛО НАЗВУ:

А) пантеїзм

Б) деїзм

В) атеїзм

 

7. ПЕРШОНАЧАЛО СВІТУ – ВОДА.СУТЬ ПЕРШООСНОВИ ПОЛЯГАЄ У ЗДАТНОСТІ ВОДИ ПЕРЕХОДИТИ З РІДКОГО ДО ТВЕРДОГО СТАНУ

А) Фалес

Б) Геракліт

В) Піфагор

Г) Аристотель

 

8. ДЛЯ КОГО З ДАВНЬОГРЕЦЬКИХ ФІЛОСОФІВ СУБСТАНЦІЄЮ БУЛИ ЧИСЛА: «НАЧАЛО ВСЬОГО — ОДИНИЦЯ»

А) Геракліт

Б) Демокріт

В) Піфагор

Г) Платон

 

 

9. ФІЛОСОФСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ ВИНИКЛА В:

А) епоху Античності;                                          В) в ХІХ ст.,

Б) епоху Відродження;                                        Г) в ХХ ст.

 

10. ЛЮДИНА Є БІОЛОГІЧНО НЕДОСТАТНЬОЮ ІСТОТОЮ, ОСКІЛЬКИ ЇЙ НЕ ВИСТАЧАЄ ІНСТИНКТІВ, НЕ ЗАКРІПЛЕНА І НЕ ЗАВЕРШЕНА У ТВОРИННО-БІОЛОГІЧНІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ, А ТОМУ І НЕ МАЄ МОЖЛИВОСТІ ВЕСТИ ВИКЛЮЧНО ПРИРОДНЕ ІСНУВАННЯ.

А) філософсько-педагогічна концепція Олександра Больнова

Б) культурологічна концепція (Еріх Ротхакер)

В) біологічна концепція (Хельмут Плеснер, Арнольд Гелен та ін.)

Г) персоналізм (Поль Баум та ін..)

 

11. ТЕНДЕНЦІЯ «ПОВОРОТУ ДО ЛЮДИНИ» В ДОБУ АНТИЧНОСТІ БУЛА ЗАПОЧАТКОВАНА 

А) мілетською школа

Б) елеатською школа

В) софістами

Г) епікурейцями

 

 

12. ЛЮДИНА – МОРАЛЬНА ІСТОТА, ЯКА НЕ ПОТРЕБУЄ ЖОДНИХ ПРИМУСІВ, ТОМУ ЩО ДІЙСНО МОРАЛЬНИЙ МОТИВ ПОРОДЖУЄТЬСЯ ВІЛЬНИМ ВОЛЕВИЯВЛЕННЯМ ОСОБИ.

А) Гегель;                                                                В) Огюст Конт;

Б) Іммануїл Кант;                                                    Г) Освальд Шпенглер.

13. СВІДОМІСТЬ – ЦЕ ЗАСВОЄНА ЛЮДИНОЮ КУЛЬТУРА СУСПІЛЬСТВА, ЯКА СТВОРЕНА ПРАЦЕЮ ПОКОЛІНЬ:

А) марксизм;                                                      В) феноменологія

Б) структуралізм;                                             Г) «філософія життя»

 

14. ВЧЕННЯ ПРО ПІЗНАННЯ:

А) онтологія;                                                В) гносеологія;

Б) антропологія;                                          Г) методологія;

 

15. СПОСІБ МИСЛЕННЯ, ЯКИЙ РОЗГЛЯДАЄ ПРЕДМЕТИ БЕЗ РОЗВИТКУ, БЕЗ ВИЗНАННЯ ЇХНЬОЇ СУПЕРЕЧЛИВОЇ ПРИРОДИ.

А) догматика;                                                   В) софістика;

Б) метафізика;                                                  Г) діалектика.

 

16. ХТО ЗАПЕРЕЧУЄ МОЖЛИВІСТЬ ПІЗНАННЯ СУТНОСТІ РЕЧЕЙ І ЗАКОНОМІРНОСТІ РОЗВИТКУ ДІЙСНОСТІ?

А) ідеалісти                                                      В) агностики;

Б) матеріалісти                                              

 

17. ТЕОРІЯ НАУКОВОГО ЗНАННЯ:

А) епістемологія;                                       В) методологія;

Б) онтологія;                                              Г) антропологія.

 

18. ДЖЕРЕЛОМ ПІЗНАННЯ, СФЕРОЮ, ЗВІДКИ ВОНО ОТРИМУЄ СВІЙ ЗМІСТ, Є ІСНУЮЧА НЕЗАЛЕЖНО ВІД СВІДОМОСТІ (ЯК ІНДИВІДУАЛЬНОЇ, ТАК І СУСПІЛЬНОЇ) ОБ’ЄКТИВНА РЕАЛЬНІСТЬ:

А) матеріалістика гносеологія;                        В) агностицизм;

Б) ідеалістична гносеологія;                             

 

19. СПЕЦИФІЧНА ФОРМА ВЗАЄМОДІЇ СУБ’ЄКТУ Й ОБ'ЄКТУ, КІНЦЕВОЮ МЕТОЮ ЯКОЇ Є ІСТИНА, РОЗРОБКА МОДЕЛЕЙ, ПРОГРАМ, СПРЯМОВАНИХ НА ОСВОЄННЯ ОБ’ЄКТА ВІДПОВІДНЕ ДО ПОТРЕБ СУБ’ЄКТА:

А) інстинкт;                                                                   В) пізнання;

Б) віра;                                                                            Г) практика.

 

20. СВІДОМІСТЬ – ПОДІБНЕ ДО РЕЧОВИНИ, ЯКУ ВИДІЛЯЄ МОЗОК:

А) суб’єктивний ідеалізм;                                 В) «вульгарний матеріалізм»;

Б) марксизм;                                                        Г) об’єктивний ідеалізм.

 

21. СПОСІБ МИСЛЕННЯ І ПІДХОДУ ДО ПРЕДМЕТІВ, КОЛИ ВСІ ВОНИ РОЗГЛЯДАЮТЬ У ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКУ І РОЗВИТКУ ЯК ВНУТРІШНЬО СУПЕРЕЧЛИВІ, ДЕ ПРОТИЛЕЖНОСТІ ПЕРЕХОДЯТЬ ОДНА В ОДНУ.

А) діалектика;                                                   В) релятивізм;

Б) метафізика;                                                   Г) догматизм.

 

22. МІРКУВАННЯ, ЗАСНОВАНЕ НА НАВМИСНОМУ ПОРУШЕННІ ЗАКОНІВ ЛОГІКИ:

А) діалектика;                                                    В) еклектика;

Б) софістика;                                                      Г) метафізика.

 

23. ДО ШЛЯХІВ ПІЗНАННЯ ФРЕНСІС БЕКОН НЕ ВІДНОСИВ:

А) шлях павука;                                 В) шлях метелика;

Б) шлях мурашки;                              Г) шлях бджоли.

 

24. ВЧЕННЯ ПРО «ПРИВИДІВ» РОЗРОБИВ

А) Августин Блаженний

Б) Френсіс Бекон

В) Рене Декарт

Г) Джон Локк

 

25. МЕТОДОЛОГІЯ ЯК СИСТЕМАТИЗОВАНЕ ВЧЕННЯ ПРО МЕТОД ВИНИКЛА В ЕПОХУ

А) античності                                                 

Б) Відродження                                              

В) Нового часу

Г) ХХ ст.

 

26. ДО ОСНОВНИХ ПРИНЦИПІВ ДІАЛЕКТИКИ НАЛЕЖАТЬ:

А) об’єктивності, матеріальності; детермінізму, ізоморфізму;

Б) конечності; свободи; необхідності;

В) закономірності; випадковості;

Г) тимчасовості; вічності.

 

27. АВТОРОМ ВЧЕННЯ ПРО АБСОЛЮТНУ ІДЕЮ, ЯКА МИСЛИТЬ І ПІЗНАЄ СЕБЕ, БУДУЧИ АКТИВНОЮ І ДІЯЛЬНОЮ, ПРОХОДИТЬ У СВОЄМУ РОЗВИТКУ ТРИ ЕТАПИ, БУВ

A) Кант;                                                              В) Гегель;

Б) Фіхте;                                                              Г) Фейєрбах.

 

28. ДО ОСНОВНИХ ЗАКОНІВ ДІАЛЕКТИКИ  НЕ НАЛЕЖИТЬ:

А) закон єдності і боротьби протилежностей;

Б) закон заперечення заперечення;

В) закон переходу кількісних змін в якісні;

Г) закон виключеного третього.

 

29. ХИБНЕ НАУКОВЕ ЗНАННЯ, СПРИЧИНЕНЕ НЕКОРЕКТНИМ ВЖИВАННЯМ ТЕРМІНІВ, ЗА Ф.БЕКОНОМ, ПОВ’ЯЗАНЕ З:

А) примарами роду

Б) примарами печери

В) примарами площі

 

30. ВЧЕННЯ ПРО ВРОДЖЕННІ ІДЕЇ (ВРОДЖЕНИМИ ІДЕЯМИ Є ПОНЯТТЯ ТА СУДЖЕННЯ-АКСІОМИ) РОЗРОБЛЯВ

А) Фома Аквінський

Б) Френсіс Бекон

В) Рене Декарт

Г) Іммануїл Кант

 

МОДУЛЬ 3.

 

1. ПЕРШИМ СФОРМУЛЮВАВ АНТРОПОЛОГІЧНУ ТЕОРІЮ СУСПІЛЬСТВА, ЗГІДНО З ЯКОЮ ЛЮДИНА ЗА СВОЄЮ ПРИРОДОЮ Є «ІСТОТОЮ ПОЛІТИЧНОЮ» І НЕ МОЖЕ ЖИТИ БЕЗ СУСПІЛЬСТВА.

А) Платон;                                                             В) Фома Аквінський;

Б) Аристотель;                                                     Г) Томас Мор.

 

2. РОЗДІЛ ФІЛОСОФІЇ, ЩО ПОЯСНЮЄ НАЙВАЖЛИВІШІ, ФУНДАМЕНТАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬСТВА ЯК ЦІЛІСНОЇ СИСТЕМИ:

А) соціологія;                                                             В) соціальна філософія;

Б) політична економія;                                              Г) онтологія.

 

3. СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ РОЗУМІЄТЬСЯ ЯК ВИЩА ФОРМА РУХУ МАТЕРІЇ, ЩО ВИНИКЛА НА ПЕВНОМУ РІВНІ ЇЇ РОЗВИТКУ І МАЄ ВЛАСНУ ЛОГІКУ.

А) пантеїзм;                                                                   В) матеріалізм;

Б) ідеалізм;                                                                Г) культурологічна концепція.

 

4. СКІЛЬКИ СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ФОРМАЦІЙ ЯК ЕТАПІВ СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ ВИДІЛЕНО В МАРКСИСТСЬКІЙ ФОРМАЦІЙНІЙ КОНЦЕПЦІЇ:

А) 3;                                                                             В) 7;

Б) 5;                                                                              Г) 9.

 

5. ОДИН З АВТОРІВ ТЕОРІЇ СТРАТИФІКАЦІЇ:

А) Карл Маркс;                                                            В) Шпенглер

Б) Гегель;                                                                      Г) Пітірім Сорокін

 

6. ДЕРЖАВНИЙ УСТРІЙ БУЛО ДАРОВАНО ЛЮДЯМ ВИЩИМИ СИЛАМИ НА ВИКОНАННЯ БОЖЕСТВЕННОГО ЗАДУМУ ВЛАШТУВАННЯ СВІТУ.

А) теологічна теорія суспільства;

Б) натуралістична концепція тлумачення суспільного життя.

В) антропологічна теорія суспільства.

Г) ідеалістична концепція суспільства.

 

7. ХТО ВВІВ КАТЕГОРІЮ «СУСПІЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА ФОРМАЦІЯ»?

А) Шпенглер;                                                   В) Пітірім Сорокін

Б) К.Маркс;                                                      Г) Едмунд Гуссерль.

 

8. ТВОРЦЯМИ КОНЦЕПЦІЇ ТРЬОХ ІСТОРИЧНИХ ТИПІВ ЦИВІЛІЗАЦІЇ СТАЛИ:

А) німецький філософ Карл Маркс;

Б) американські соціологи Б.Белл і О.Тоффлер;

В) російський і американський соціолог Пітірім Сорокін;

Г) німецький вчений Е.Капп.

9. ЗНАЧНОГО ПОШИРЕННЯ КОНЦЕПЦІЇ ТЕХНОЛОГІЧНОГО ДЕТЕРМІНІЗМУ НАБУЛИ:

А) в епоху Просвітництва;                                   В) у 20-і рр. ХХ ст.

Б) в ХІХ ст.                                                             Г) у 50-і рр. ХХ ст.

 

10. АВТОРОМ СОЦІАЛЬНО-КЛАСОВОЇ СТРУКТУРИ СУСПІЛЬСТВА:

А) Еміль Дюркгейм;                                              В) К.Маркс;

Б) Герберт Спенсер;                                            Г)  Пітірім Сорокін.

 

 

11. ДО ОСНОВНИХ КОНЦЕПЦІЙ СУСПІЛЬСТВА НЕ ВІДНОСИТЬСЯ:

А) натуралістська (соціал-дарвініська);          В) цивілізаційна;

Б) формаційна;                                                     Г) гуманітарна.

 

12. НАЙДАВНІША ШКОЛА ЛЕГІСТІВ ВИНИКЛА В:

А) Давньому Китаї;                                            В) Давній Греції.

Б) Месопотамії                                              Г) Давньому Єгипті

 

13. ХТО З МИСЛИТЕЛІВ НЕ БУВ ПРИХИЛЬНИКОМ ПРИРОДНЬОПРАВОГО ПРАВОРОЗУМІННЯ:

А) Платон;                                                     В) Ганс Кельзен;

Б) І.Кант;                                                       Г) Густав Радбрух.

 

14. ПЕРШУ ЛЕКЦІЮ З ФІЛОСОФІЇ ПРАВА БУЛО ПРОЧИТАНО В:

А) Ягелонському університеті;                    В) Сорбонському університеті;

Б) Гейдельберзькому університеті;                      Г) Кембріджському університеті.

 

15. ОТОТОЖНЕННЯ ПРАВА І СПРАВЕДЛИВОСТІ ВІДБУВАЄТЬСЯ В:

А) логічній системі природного права

Б) деонтологічній системі природного права.

В) онтологічній системі природного права.

 

16. ГЕГЕЛЬ ВВАЖАВ, ЩО:

А) філософія права — це історія філософії права, в якій виділяється три основних етапи: філософія права античності, християнська філософія права і філософія права Нового часу (від Макіавеллі до Кельзена і інших сучасних авторів).

Б) філософія права відноситься до юридичної науки.

В) справжня наука про право представлена у філософії права.

Г) філософія права – це галузь точних (позитивних) наук.

 

17. УКРАЇНСЬКА ФІЛОСОФІЯ ПРАВА ЯК НАУКА ПОЧАЛА СВІЙ РОЗВИТОК З:

А) часів Київської Русі;                              В) другої половини XVIII ст.

Б) XVII ст.                                                  Г) кінця ХІХ ст.

 

18. ЮСНАТУРАЛІЗМ ЯК ТИП ПРАВОРОЗУМІННЯ БУВ ЗАКЛАДЕНИЙ В:

А) Китаї.                                                    В) Давній Греції.

Б) Давньому Єгипті                                   Г) Месопотамії

 

19. ХТО З МИСЛИТЕЛІВ ВІДСТОЮВАВ ІДЕЇ ЛЕГІСТСЬКОГО ПРАВОРОЗУМІННЯ:

А) Аристотель;                                          В) Ганс Кельзен

Б) Петро Могила;                                      Г) Дж.Локк.

 

 

20. РОДОНАЧАЛЬНИКОМ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА СТАВ:

А) Г.Сковорода;                                         В) І.Франко

Б) М.Драгоманов;                                       Г) М.Ф.Владимирський-Буданов.

 

21. СЕРЕДНЬОВІЧНІ ХРИСТИЯНСЬКІ ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВІ ІДЕЇ ЗАКЛАЛИ ОСНОВИ:

А) релігійного позитивізму;

Б) релігійного природньоправового мислення;

В) позитивізму.

 

22. АВТОРОМ ПРАЦЬ “ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ДУХУ”, “НАУКА ЛОГІКИ”, “ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ФІЛОСОФСЬКИХ НАУК” Є

А) Кант;                                                      В) Фіхте;

Б) Гегель;                                                    Г) Фейєрбах

 

23. ХТО, З НАЗВАНИХ НИЖЧЕ МИСЛИТЕЛІВ, СФОРМУЛЮВАВ ПРАВИЛА «КАТЕГОРИЧНОГО ІМПЕРАТИВУ» – МОРАЛЬНОГО ЗАКОНУ?

А) Г.Гегель;                                                 В) Т.Пейн;

Б) І.Кант;                                                   Г) О.Гамільтон.

 

24.  У ГРОМАДЯНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ, ЗА ГЕГЕЛЕМ, ВСІ ЮРИДИЧНО РІВНІ:

А) за національністю;                                В) у соціальних взаєминах;

Б) за віросповіданням;                               Г) у думках.;

 

25. ХТО Є АВТОРОМ ІДЕЇ: «ПРАВО Є ВТОРИННЕ, ПОХІДНЕ ВІД ВОЛІ ДО ВЛАДИ, ЇЇ РЕФЛЕКС»?

А) Г.Гоббс;                                                 В) К.Маркс;

Б) І.Кант;                                                    Г) Ф.Ніцше.

 

26. ФОРМУЛА «ЗОЛОТОГО ПРАВИЛА МОРАЛЬНОСТІ»:

А) Не чини шкоди умовинам подальшого існування людства на Землі;

Б) Не бажай нічого, що належить твоєму ближньому;

В) Стався до інших як до мети, а не як до засобу;

Г) Не роби іншим того, чого не побажаєш собі.

 

27. ЯКА ІЗ НАСТУПНИХ ФОРМУЛ НЕ ВІДНОСИТЬСЯ ДО КАТЕГОРИЧНОГО ІМПЕРАТИВУ КАНТА?

А) Чини так, що результати твого чину не були руйнівними для можливостей життя в майбутньому, або просто не чини шкоди умовинам подальшого існування людства на Землі”

Б) Воля людини має бути не просто підкореною законові, а підкореною йому таким чином, щоб вона розглядалася також як така, що дає закони самій собі

В) Чини тільки відповідно до такої максими, керуючись якою ти будь-коли можеш зажадати, щоб вона стала загальним законом

Г) Чини так, щоб ти завжди ставився до людства як у своїй особі, так і в особі будь-кого іншого також як до мети й ніколи не ставився б до нього як до засобу.

 

28. ОСНОВНЕ ЗАВДАННЯ ФІЛОСОФІЇ ПРАВА — ЦЕ СТВОРЕННЯ “ЧИСТОГО ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО”, НАПРАВЛЕНЕ НА “ОЧИЩЕННЯ” ЙОГО ВІД РІЗНИХ “МЕТАФІЗИЧНИХ” ПОЛОЖЕНЬ ПРО СУТНІСТЬ, ПРИРОДУ, ЦІННОСТІ ПРАВА ТОЩО.

А) І.Кант;                                                   В) Г.Кельзен;

Б) Г.Гегель;                                                 Г) Б.Чичерін.

29. КОМУ НАЛЕЖАТЬ НАСТУПНІ ПРАЦІ З ФІЛОСОФІЇ ПРАВА«МЕТАФІЗИЧНІ ЗАСАДИ ВЧЕННЯ ПРО ПРАВО”, “ДО ВІЧНОГО МИРУ, “ОСНОВИ МЕТАФІЗИКИ МОРАЛЬНОСТІ»?

А) С.Пуфендорфу;                                               В) І.Канту;

Б) Г.Гегелю;                                                Г) Лейбніцу.

 

30. НАЗВІТЬ АВТОРА НАСТУПНИХ ІДЕЙ «РОЗВИТОК ПРАВА ЦЕ ВИРАЖЕННЯ АБСОЛЮТНОЇ ІДЕЇ».

А) Августин Блаженний;                           В) І.Кант;

Б) Г.Гроцій;                                                         Г) Г.Гегель.

 

 

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ЕКЗАМЕНУ

  1. Визначення предмету філософії.
  2. Основне питання філософії, його зміст і структура.
  3. Філософія як особлива форма суспільної свідомості. Предмет філософії.
  4. Історичні типи світогляду, їх особливості.
  5. Специфіка релігії як світогляду.
  6. Специфіка філософії як теоретичного світогляду.
  7. Специфіка філософського світобачення. Основні функції філософії.
  8. Наука в системі духовної культури.
  9. Специфіка міфології як історичного типу світогляду.
  10. Специфіка моралі як форми суспільної свідомості.
  11. Специфіка політичної форми суспільної свідомості.
  12. Специфіка права як форми суспільної свідомості та світогляду.
  13. Історичні типи філософії: основні ідеї і принципи.
  14. Значення вивчення філософії для працівників кримінально-виконавчої служби.
  15. Досократівська доба Античної філософії (мілетська школа, Піфагор, Геракліт, елейська школа).
  16. Атомістичний матеріалізм Левкіпа-Демокріта.
  17. Стихійна діалектика як метод пізнання в філософії Сократа.
  18. Вчення Платона про державу і право.
  19. Особливості класичної доби Античної філософії: софісти, Сократ, Платон, Арістотель.
  20. Соціально-філософські погляди Арістотеля.
  21. Основні етапи розвитку філософії середньовіччя: апологетика, патристика і схоластика.
  22. Філософія Ф.Аквінського.
  23. Антропоцентричний та гуманістичний характер філософії епохи Відродження.
  24. Натурфілософські погляди Дж. Бруно, Г.Галілея.
  25. Раціоналізм та емпіризм як визначальні напрямки філософії Нового часу.
  26. Раціоналізм філософії Р.Декарта.
  27. Емпіризм філософії Ф.Бекона. Проблема пошуку нового методу пізнання.
  28. Соціально-правові погляди філософів епохи Просвітництва (Вольтер, Руссо, Дідро, Гельвецій, Гольбах).
  29. Теорія суспільного договору Ж.-Ж. Руссо.
  30. Особливості німецької класичної філософії.
  31. Система абсолютного ідеалізму в філософії Г. Гегеля.
  32. Антропологічний матеріалізм Л.Фейєрбаха.
  33. Філософія марксизму: діалектичний та історичний матеріалізм.
  34. Позитивізм, його основні напрями та сцієнтичний характер.
  35. Криза європейської культури в баченні Ф. Ніцше.
  36. Загальна характеристика основних напрямів сучасної західної філософії.
  37. Поняття несвідомого в психоаналізі З.Фрейда.
  38. Проблема свободи і вибору в екзистенціалізмі.
  39. Неотомізм – релігійна філософія ХХ ст.
  40. Філософсько-світоглядні погляди представників українського національного руху (Т.Шевченко, М.Костомаров, М.Грушевський).
  41. Філософія Г. Сковороди.
  42. Філософія Києво-Могилянської академії (ХVІ-ХVIII ст.).
  43. Філософія Просвітництва й романтизму в Україні.
  44. Філософсько-соціологічні погляди представників українського демократичного руху (І.Франко, Леся Українка, П.Грабовський, М.Коцюбинський).
  45. Філософія України другої половини ХІХ - ХХ ст.
  46. Онтологія як філософське вчення про буття.
  47. Поняття буття в філософії. Основні форми буття, їх співвідношення
  48. Матерія як філософська категорія.
  49. Ідеалізм, його специфіка та види.
  50. Основні форми руху матерії, їх співвідношення.
  51. Простір і час як атрибути існування матерії.
  52. Філософська антропологія як галузь філософського знання.
  53. Людина як об’єкт філософського аналізу. Людина, індивід, особистість.
  54. Буття людини як світоглядна проблема.
  55. Антропосоціогенез. Єдність природного і суспільного в людині.
  56. Проблема сенсу життя людини в філософії.
  57. Проблема методології та методів філософського пізнання.
  58. Основні методи наукового пізнання.
  59. Протилежність діалектики і метафізики, схоластики, догматизму, еклектики.
  60. Діалектика як система, її основні принципи, закони і категорії
  61. Основні категорії діалектики (загальна характеристика).
  62. Діалектика і метафізика як основні філософські методи.
  63. Загальна характеристика основних законів діалектики.
  64. Особливості філософської гносеології як теорії пізнання світу.
  65. Основні принципи пізнавального процесу.
  66. Рівні та види пізнання.
  67. Проблема об’єкту та суб’єкту пізнання.
  68. Проблема істини в філософії. Її основні характеристики.
  69. Проблема свідомості у філософії. Суспільна та індивідуальна свідомість.
  70. Сутність і структура  суспільної свідомості.
  71. Предметно-практичний характер свідомості людини.
  72. Соціальна філософія в системі філософського знання.
  73. Основні філософські концепції суспільства.
  74. Поняття суспільного прогресу, його основні критерії.
  75. Проблема типології суспільства.
  76. Глобалістика в контексті філософських досліджень.
  77. Теорія постіндустріального суспільства.
  78. Концепції суспільства як самоорганізованої системи.
  79. Проблема соціальної структури суспільства.
  80. Типології соціальної структури суспільства.
  81. Теорія соціальної стратифікації.
  82. Соціальні спільності та їх історична ґенеза.

 

 

(для юридичного факультету)

  1. Предмет філософії права.
  2. Співвідношення предмету філософії та предмету юридичних наук.
  3. Взаємозв’язок права і справедливості.
  4. Право в системі культури.
  5. Мораль і право як форми суспільної свідомості, їх співвідношення.
  6. Поняття “закон” в філософії та юридичних науках.
  7. Поняття “категоричного морального імперативу” у філософії І.Канта.
  8. Свобода як вища цінність права.

 

(для психологічного  факультету)

  1.  Предмет філософії психології.
  2.  Співвідношення предмету філософії та психології.
  3.  Структурні рівні філософсько-психологічних досліджень.
  4.  Філософський період розвитку психології: від античності до виникнення експериментальної психології.
  5.  Місце людини і суспільства в філософії та психології.
  6.  Проблема пізнання в психології та філософії.
  7.  Аксіологічні проблеми психології.
  8.  Етична сторона застосування технологій психологічного впливу на людину в психологічних дослідженнях.

 

 

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Базова

Підручники

  1. Соціальна філософія [Текст]: підруч. для вищої шк. / В. С. Афанасенко [та ін.]. – Х. : Прапор, 2007. – 687 c. 
  2. Гатальська С.М. Філософія культури: Підручник для студ. вищих навч. закл. – К.: Либідь, 2010. – 328 с.
  3. Історія української філософії: Підручник для студ. вищих закладів освіти. – К.: Академвидав, 2010. – 624 с.
  4. Кремінь В.П., Ільїн В.В. Філософія: Логос, Софія, Розум: підручник. – К.: Книга. 2009 – 432 с.
  5. Філософія. Логіка. Етика. Естетика [Текст]: підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / В. О. Лозовой, С. М. Пазиніч, О. С. Пономарьов. – Х. : Право, 2009. - 574с. 
  6. Нерсесянц В.С. Философия права. – М.: ИНФРА-НОРМА, 2008. – 286 с.
  7. Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія: підручник. – 3. вид., випр., доп. – К.: Академвидав, 2011. – 592 с.
  8. Філософія [Текст]: підручник / О.П. Сидоренко [та ін.]; ред. О.П. Сидоренко. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2010. – 414 с.
  9. Спиркин А.Г.  Философия. Учебник для ВУЗов. – М.: Гардарики, 2008. – 365 с.
  10. Філософія історії: підручник / О.А. Габрієлян., І.І. Кальной – К.: Академвидав, 2011. – 213 с.
  11. Філософія: підручник / О.П. Сидоренко (ред.). – К.: Знання, 2009. – 891 с.
  12. Філософія: Підручник / Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. – К.: Либідь, 2010. – 408 с.
  13. Філософія як історія філософії: підручник / За ред. В.І.Ярошевця. – К.: Центр учбов. л-ри, 2012 – 648 с.
  14. Философия: учебник / Под ред. А.Ф.Зотова, В.В.Миронова – 6-е изд. перераб. и доп. – М.: Проспект, 2012. – 672 с.

 

Навчальні посібники

  1. Андрущенко В.П. Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія: Курс лекцій. – К.: «Генеза», 2003. – 368 с
  2. Бойченко І.В., Бойченко М.І. Філософія: Навч. посібник для дистанц. навч. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини “Україна”. Інститут дистанційного навчання. – К.: Університет “Україна”, 2011. – 211 с.
  3. Волинка Г.І. Філософія Стародавності і середньовіччя в освітньому контексті: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. – К.: Вища освіта, 2005. – 543 с.
  4. Губар О.М. Філософія: інтерактивний курс лекцій: навч. посібник. – К.: Центр учбов. л-ри, 2012 – 416 с.
  5. Філософія: Навч. посіб./ Л.В. Губерський, І.Ф. Надольний,  В.П. Андру-щенко та ін..; за ред.. І.Ф. Надольного. − 7-ме вид., стер. − К.: Вікар, 2008. 
  6. Історія філософії України. Хрестоматія: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1994. – 560 с.
  7. Качуровський М.О., Наумкіна О.А., Цикін В.О. Синергетика: нове мислення: Навч. посіб. – Суми: Сум. держ. пед. ун-т ім. А.С. Макаренка, 2004. – 127 с.
  8. Мисик І. Г. Історія філософії в Україні: навч. посіб. / І. Г. Мисик. - О. : Фенікс, 2011. - 134 с.
  9. Присухін С.І. Філософія: навч. посібник / Державний вищий навчальний заклад “Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана”. – К.: КНЕУ, 2011. – 356 с.
  10. Соціальна філософія та її генеза: Навч. посіб. Ч.1 / А.М.Маковецький, Б.В.Ялинський. – Чернівці: Рута, 2004. – 72 с.
  11. Стивенсон Джей. Философия / С.В. Зубкова (пер.с англ.). – М.: АСТ; Астрель, 2007. – 294 с.
  12. Федів Ю.О., Мозгова Н.Г. Історія української філософії: Навчальний посібник. – К.: Україна, 2001. – 512 с.
  13. Філософія науки та інноваційного розвитку: навч. посіб. / Чекаль Л. А. та ін.; за наук. ред. проф. Л. А. Чекаля. – К.; Ніжин: Лисенко М. М., 2011. – 327 с.
  14. Філософія права / За заг. Ред. М.В. Костицького, Б.Ф. Чміля. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 336 с.
  15. Філософія права: Навч. посіб. / О.Г.Данільян, Л.Д.Байрачна, С.І.Максимов та ін.; за заг. ред. О.Г.Данільяна. – Харків: Право, 2009. – 208 с.
  16. Філософія: навч. посібник  для  студ. і  аспірантів  вищих  навч. закл. / І.Ф. Надольний (ред.). – 8-ме вид., стер. – К.: Вікар, 2012. – 534 с.
  17. Філософія: Хрестоматія (від витоків до сьогодення): навч. посіб. Рекомендовано МОН / За ред. Л.В. Губерського. – К., 2012. – 621 с.

 

Додаткова література

Першоджерела

  1. Августин Аврелий. Исповедь. – М.: Канон, 1997. – 464 с.
  2. Бех Ю.В. Саморозгортання соціального світу. ‑ К., 2007. ‑ 248с.
  3. Боецій Северин. Розрада від філософії. – К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2002. – 146 с.
  4. Бруно Дж. О причинах, начале и едином // Антология мировой философии: Возрождение. – Минск: Харвест, 2001. – 928 с.
  5. Бубер М. Проблема человека. Н. Кушнир (пер.). – К.: Ника-Центр, 2008. – 96 с.
  6. Бэкон Ф. Новый органон // Антология мировой философии: Возрождение. – Минск: Харвест, 2001. – 928 с.
  7. Валла Л. Об истинном и ложном благе. О свободе воли. – М.: Наука, 1989. – 476 с.
  8. Винниченко В. Відродження нації. – Ч. 1. – К.: Політвидав України, 1990. – 542 с.
  9. Винниченко В. Відродження нації. – Ч. 2. – К.: Політвидав України, 1990. – 328 с.
  10. Гегель Г.В.Ф. Основи філософії права, або Природне право і державознавство. – К.: Юніверс, 2000. – 336 с.
  11. Декарт Р. Міркування про метод, щоб правильно спрямовувати свій розум і відшуковувати істину в науках. – К.: Тандем, 2001. – 104 с.
  12. Дворкін Р. Серйозний погляд на права. – К.: Основи, 2000. – 520 с.
  13. Іларіон Київський. Слово про закон і благодать // Історія філософії України. Хрестоматія: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1994. – 560 с.
  14. Кант И. Основание метафизики нравов // Лекции по этике. – М.: Республика, 2000. – 431 с.
  15. Кістяківський Б.О. Філософія наукового ідеалізму // Вибране. – К.: Абрис, 1996. – 512 с.
  16. Кузанский Н. Об ученом незнании // Антология мировой философии: Возрождение. – Минск: Харвест, 2001. – 928 с.
  17. Локк Д. Два трактати про врядування. – К.: Основи, 2001. – 265 с.
  18. Лосев А. Ф. Дерзание духа. ‑ М.: Политиздат, 1988. – 364 с.
  19. Макиавелли Н. Государь. – М.: Планета, 1990. – 84 с.
  20. Маркузе. Эрос и цивилизация: Философское исследование учения Фрейда: Пер. с англ. А.А. Юдин (пер.и предисл.). – К.: Б-ка Украины для юношества, 1995. – 314 с.
  21. Почаський С. Євхаристіон, або вдячність // Українські гуманісти епохи Відродження: Антологія у 2-х ч. – Ч.2. – К.: «Наукова думка», 1995. – 432 с.
  22. Прокопович Ф. Натурфілософія, або фізика // Історія філософії України. Хрестоматія: Навч.посібник. – К.: Либідь, 1994. – 560 с.
  23. Рассел Б. История западной философии: В 3-х кн. / пер. с. англ; Подгот. текста В.В.Целищева. – СПб.: Азбука, 2001. – 960 с.
  24. Рассел Б. Человеческое познание, его сфера и границы. Н.В. Воробьев (пер.с англ.). – К.: Ника-Центр, 2001. – 560 с.
  25. Рикер П. Конфликт интерпретаций: очерки о герменевтике.– М., 1995. – 176 с.
  26. Ролз Дж. Теория справедливости. – Новосибирск: Из-во Новосибирского ун-та, 1995. – 536 с.
  27. Сковорода Г.С. Сад божественних пісень. – Х.: Майдан, 2002. – 127 с.
  28. Смотрицький М.Тренос, тобто плач... // Українські гуманісти епохи Відродження: Антологія у 2-х ч. – Ч.2. – К.: «Наукова думка», 1995. – 432 с.
  29. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество. – М., 2008. – 224 с.
  30. Тертуллиан К.С.Ф. Избр. соч. – М.: Прогресс, 1994. – 443 с.
  31. Фейербах Л. Сущность христианства. – М.: Мысль, 1965. – 414 с.
  32. Фрагменты ранних греческих философов. – Ч.1: От эпических теокосмогоний до возникновения атомистики. – М.: Наука, 1989. – 576 с.
  33. Франк С.Л. Духовные основы общества. – М.: Республика, 1992. – 511 с.
  34. Фрейд З. О сновидениях. «Я» и «ОНО»: пер. с нем. – Х.: Фолио, 2007. – 256 c.
  35. Фрейд З. Психология бессознательного: Сб. произведений. – М.: Просвещение, 1990. – 448 с.
  36. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности.П.С. Гуревич (науч.ред.), Э.М. Телятникова (пер.), С.Я. Левит (науч.ред.). – М.: ООО «Издательство АСТ-ЛТД», 1998. – 672 с.
  37. Фромм Э. Бегство от свободы. Г.Ф. Швейник (пер.). – 3. изд. – М.: Республика, 2009. – 253с.
  38. Фуллер Л. Мораль права. – К.: Сфера, 1999. – 232 с.
  39. Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие. – СПб, 2000. – 380 с.
  40. Хайдеггер М. Бытие и время. В.В. Бибихин (пер. с нем.) – М.: Ad Marginem, 1997. – 452 c.
  41. Харт Х. Л.А. Концепция права – К.: Сфера, 1998. – 231 с.
  42. Шарден Пьер Тейяр де. Феномен человека. Н.А. Садовский (пер.с фр.), А.С. Раутиан (предисл.и прим.). – М.: Устойчивый мир, 2001. – 231 с.
  43. Шопенгауэр А. Понятие воли // Избранные произведения. – М.: Просвещение, 1992. – 479 с.
  44. Щасний-Гербут Я. Розмисел про народ руський // Українські гуманісти епохи Відродження: Антологія у 2-х ч. – Ч.2. – К.: «Наукова думка», 1995. – 432 с.
  45. Юркевич П. Д. З рукописної спадщини. – К.: Видавничий дім «КМ Academia», Університетське видавництво «Пульсари», 2000. – 332 с.
  46. Ясперс К. Смысл и назначение истории. М.И. Левина (сост.), М.И. Левина (пер.), П.П. Гайденко (сост.). – 3.изд. – М.: Республика, 2009. – 523 с.

 

Електронні ресурси глобальної комп’ютерної мережі INTERNET:

  1. Безкоштовні електорнні підручники онлайн «Гуманітарні науки» (http://www.сhitalca.html).
  2. Перелік основних довідників тематичних ресурсів з філософії у комп’ютерній мережі INTERNET (http://www.philosophy.ru/linx/ linx1.html).
  3. Додаткові філософські ресурси комп’ютерної мережі INTERNET (http://www.epistemelinks.com/link/PhiLink.html).
  4. Посилання «The Perseus Project: An Evolving Digital Library on Ancient Greece» (http://www.philosophy.ru/linx/linx1.html).
  5. Посилання «Exploring Plato’s Dialogues», а також сервер «Philosophy in Cyberspace» (http://www.philosophy.ru/linx/linx1.html).
  6. Посилання на твори Аврелія Августина, Ансельма Кентерберійського, Д. Віко, Р. Декарта, Д. Дідро І. Канта, Ф.В.Й. Шелінга, Г.В.Ф. Гегеля, Ф. Ніцше, О. Шпенглера, З. Фрейда, А. Камю, Ж.П. Сартра, Л. Вітґенштейна, Ю. Габермаса, Г. Гадамера, П. Рікера на «Книжковій полиці» (http://philosophy.allru.net/pervo.html).
  7. Посилання на твори Г.Сковороди на «Книжковій полиці» (http://philosophy.allru.net/pervo.html).
  8. Посилання на фонди Російської державної бібліотеки (www.rsl.ru).
  9. Посилання «David Chalmers’ Philosophy Resources» у переліку філософських тематичних ресурсів (http://www.philosophy.ru/linx/linx1.html).
  10. Посилання на сервер «Philosophy in Cyberspace» (http://www.philosophy.ru/linx/linx1.html).

 


Комментарии


Комментариев пока нет

Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий.

Авторизация
Введите Ваш логин или e-mail:

Пароль :
запомнить