ФІЛОСОФІЯ 15.10.2016 08:03

 

5. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І. Філософія, її гуманістичний сенс та призначення. Історичні типи філософії

Всього годин 36, у т. ч. лекції ‑ 8, семінарські заняття ‑ 16, самостійна робота ‑ 6; індивідуальна робота ‑ 6.

 

Тема № 1.Філософія, її світоглядно-гуманістичний сенс та призначення

Всього годин ‑ 8 у т.ч. лекції ‑ 2, семінарське заняття ‑ 2, самостійна робота ‑ 2; індивідуальна робота ‑ 2.

 

Лекція №1 (2 год.)

Навчальні та виховні цілі:

Ознайомити курсантів з особливостями філософського мислення; розкрити сутність визначальних категорій філософії: «світ», «світогляд», «філософія», «релігія», «міфологія». Акцентувати увагу на відмінності філософського мислення від природничо-наукового, міфологічного, релігійного. Наголосити на необхідності кожній людині мати чітко сформовану життєву позицію на основі глибоких переконань як основного структурного елементу світогляду.

семінарське заняття – 2 години

Проблемні питання що складають сутність теми

1. Світогляд та його історична типологізація. Структура світогляду. Світовідчуття, світорозуміння та світосприйняття.
2. Предмет філософії, його сутність та ґенеза в історичному розвитку.
3. Зміст і структура основного питання філософії. Матеріалізм та ідеалізм. Види ідеалізму та його витоки.
4. Філософія як раціональний спосіб осмислення світу. Проблема методу у філософії.
5. Методологічне значення філософії для юридичних наук і практичної діяльності юристів.

 

Перелік ключових термінів та понять теми

«Світогляд», «світовідчуття», «світорозуміння», «світосприйняття», «світ», «релігія», «міфологія», «філософія», «онтологія», «гносеологія», «ідеологія», «предмет філософії», «основне питання філософії», «матеріалізм», «ідеалізм», «об'єктивний ідеалізм», «суб'єктивний ідеалізм», «монізм», «дуалізм», «агностицизм», «скептицизм», «наука», «метод», «функції філософії».

Методичні рекомендації

До першого питання. Слід звернути увагу на те, що фундаментальною і найбільш суттєвою потребою кожної людини і суспільства в цілому є потреба самовизначення, тобто розуміння світу і свого місця в ньому. Ця потреба реалізується у формах специфічної пізнавальної діяльності, яка є водночас і об’єктивно-практичною діяльністю, тобто реальною взаємодією людини і світу. Пошук засобів та форми самовизначення породив специфічні духовні утворення, серед яких виділяють культуру – як світ людських цінностей і відповідних їм форм діяльності. Серед них також визначаються філософія та світогляд.

Світогляд – історично-конкретна форма суспільної самосвідомості, за допомогою якої людина сприймає, оцінює, осмислює світ, своє призначення, своє відношення до світу (основне питання кожного світогляду). Тобто світогляд – це сукупність поглядів, оцінок, принципів, які визначають загальне розуміння світу і місце в ньому людини. Але світогляд не просто сума знань, а їх складне мереживо. Для світогляду дуже важливо, щоб знання стали переконанням, способом життя і визначали норми поведінки. Особливу увагу слід приділити аналізу міфології, релігії та філософського світогляду.

До другого питання. Слід зосередити увагу на співвідношенні світогляду і філософії як його теоретичної основи, виявити спільне та відмінне, визначити об’єкт і предмет філософії. Необхідно проаналізувати історію розвитку різних філософських систем з метою виділення центральної багатопланової проблеми «людина-світ», яка має багато проявів: «суб’єктивно-об’єктивне», «матеріально-духовне», «природа-суспільство» тощо. Проблема «людина-світ» виступає як універсальна і може розглядатися як загальна формула, смислова направленість, зорієнтованість практично кожної філософської системи. Готуючись до семінарських занять проаналізуйте функції філософії через призму характерних ознак юридичної діяльності. Доцільно звернути увагу на особливості історично першої теоретичної концепції предмету філософії – давньогрецької, яку в систематизованій формі сформулював Арістотель. На відміну від античності, в середньовіччі формується інше розуміння, а саме, предметом філософії (теології), згідно вчення Фоми Аквінського є Бог. Радикальні зміни у визначенні предмету філософії почались під впливом становлення наукового знання та соціальних процесів розвитку буржуазного суспільства. У визначенні предмету філософії виникає нова проблема – місце філософії в системі юридичних наук, співвідношення предметів юридичних наук та предмету філософії.

Таким чином, визначаючи предмет філософії як відношення людини до світу, яке формує систему моральних цінностей і здійснює духовний аналіз людської діяльності. Важливо пам’ятати і простежити механізми звуження або ж розширення предмету філософії у відповідності із запитами історичного розвитку людства.

До третього питання. Слід звернути увагу, що у визначенні предмету філософії суттєвим є питання про співвідношення матерії та свідомості або, по суті те ж саме, природи та духу. Це питання Ф. Енгельс назвав «основним питанням філософії». Це питання має різне вирішення: матеріалістичне, ідеалістичне, моністичне, дуалістичне, плюралістичне. По-різному філософи відповідають і на питання про можливість пізнання світу. Послідовний матеріалізм доводить, що світ в принципі можна пізнати. Найвищим критерієм і гарантом цього є практика. Об’єктивні ідеалісти зосереджують увагу на пізнанні людської свідомості через пізнання відчуттів, понять тощо. Течія, представники якої в принципі заперечують можливість пізнання сутності речей і закономірностей розвитку дійсності, дістала назву агностицизму. Основне питання філософії дає можливість правильно орієнтуватися в історико-філософському процесі, визначити особливості будь-якої філософської системи.

До четвертого питання. В даному питанні слід виокремити те, що аргументом щодо плюралізму розвитку філософії може бути проблема методу пізнання, яка становить одну із цінностей філософії. Йдеться про найбільш загальні принципи підходу до пізнання світу, його розуміння. В історії філософії були сформовані протилежні позиції щодо розуміння розвитку – одна стверджувала мінливість, плинність усього сущого, інша – його непорушність, сталість. Вони характеризують всю історію філософії і можуть слугувати розмежуванню філософії на протилежні сторони. А насправді обидві є проявом плюралізму розвитку філософської думки.

Діалектика є одним із основних методів філософського пізнання. Саме це дає змогу виділити історичні форми діалектики: стихійна діалектика давньої філософії; ідеалістична діалектика; матеріалістична діалектика. Що стосується метафізики як методу пізнання, то і вона є відображенням певних особливостей процесу пізнання: його початку, емпіризму, поверховості, абсолютизації відносної істинності таких знань, їх повноти. Варто підкреслити, що замість доведення абсолютної протилежності діалектики і метафізики, що було характерним для марксистської філософії, слід говорити про їх доповнювальність, про врахування можливостей всіх філософських методів пізнання.

До п’ятого питання. Необхідно звернути увагу, що вивчення філософії значною мірою сприяє фундаменталізації освіти майбутніх юристів, їхньому розвитку як самостійно мислячих, політично не заангажованих громадян. Передусім врахуйте, що філософія не є особливою частиною формування юриста як спеціаліста, а її існування більшою мірою пов’язане з підготовкою юриста як громадянина, критика права. В цьому питанні важливо проаналізувати соціальну спрямованість філософського знання, сутність загальнолюдських цінностей у філософії, філософського обґрунтування гуманізму, взаємозв’язок філософії та ідеології, філософії та політики, місце і роль філософії у сучасному житті.

 

Додаткові питання

 

ЯК ВИ ВВАЖАЄТЕ:

1. В чому полягає сутність наукової картини світу?

2. Якої життєвої позиції потрібно дотримуватися в наші дні?

3. Як співвідносяться філософія і наука?

4. Яке місце посідає філософія в системі культури?

5. Чи є в міфологічному світогляді позитивні особливості?

6. Чи є в науковому світогляді недоліки?

7. Еклектизм світогляду ‑ це добре або погано?

8. У чому полягає відмінність між західною і східною парадигмами філософії?

9. Доведіть спільне та відмінне в релігійному та філософському світогляді?

10. Яким чином світовідчуття зумовлює світорозуміння?

 

Теми рефератів, доповідей

1. Особливості впливу філософії на духовний світ правознавця.
2. Особистість філософа (філософія як спосіб життя).
3. Світоглядна і методологічна функція філософії.
4. Філософія і наукова картина світу (єдність і відмінність).
5. Структура філософського знання. Функції філософії.
6. Філософія в системі юридичних наук.
7. Філософія та юридична діяльність.

 

Тестові завдання

1. Назвіть три історичні типи світогляду:

а) віровчення, анімізм, тотемізм;

б) міфологія, релігія , філософія;

в) фетишизм, магія, філософія;

г) міфологія, суспільна психологія, ідеологія.

 

2. Назвіть чотири основні напрями вирішення онтологічної сторони «основного питання філософії»:

а) дуалізм, монізм, метафізичний матеріалізм, об’єктивний ідеалізм;

б) монізм, дуалізм, матеріалізм, ідеалізм;

в) діалектичний матеріалізм, стихійний матеріалізм, ідеалізм, монізм;

г) суб’єктивний ідеалізм, об’єктивний ідеалізм, пантеїзм, монізм.

 

3. Назвіть основні напрями вирішення гносеологічної сторони «основного питання філософії»:

а) праксеологія, аксіологія;

б) гностицизм, агностицизм;

в) епістемологія, агностицизм;

г) ідеалізм, аксіологія.

 

4. Яка із складових частин світогляду є основоположною:

а) віра;

б) самосвідомість;

в) знання;

г) цінності.

 

5. Назвіть чотири основних компоненти структури світогляду:

а) логічний, чуттєвий, правовий, вольовий;

б) пізнавальний, ціннісно-нормативний, емоційно-вольовий, практичний;

в) методологічний, побутовий, чуттєвий, виховний;

г) чуттєвий, вольовий, раціональний, ідеологічний.

 

6. Головною проблемою філософії є відношення:

а) «суб’єкт – об’єкт»;

б) «людина – світ»;

в) «матерія – свідомість»;

г) «раціональне – ірраціональне».

 

7. Назвіть основні функції філософії, найбільш важливі і актуальні на сучасному етапі розвитку особистості:

а) ідеологічна, гносеологічна, праксеологічна, перетворююча;

б) комунікативна, компенсаторна, світоглядна, регулятивна;

в) світоглядна, методологічна, аксіологічна, інтегруюча, виховна;

г) ідеологічна, праксеологічна, комунікативна, онтологічна.

 

8. Що передувало філософському мисленню:

а) анімізм, тотемізм, фетишизм;

б) магія, релігія, наукове мислення;

в) міфологія, релігія;

г) міфологічне мислення, фетишизм.

 

9. Назвіть основні методи філософії:

а) індукція, дедукція, аналіз, синтез, синергетика;

б) діалектичний матеріалізм, рефлексія, аналогія, порівняння, ініціація;

в) діалектика, метафізика, рефлексія, герменевтика;

г) дедукція, раціонально-емпіричний  та системний методи.

 

10. Субстанція – це:

а) віра в надприродну силу, що править світом;

б) віра в надприродні можливості матеріальних предметів;

в) філософська категорія для зведення багатоманіття матерії до єдиного начала;

г) об’єктивна реальність в аспекті внутрішньої сутності всіх форм матерії.

 

11. Історичними типами світогляду є міфологія, релігія та:

а) філософія;

б) політика;

в) мистецтво;

г) культура.

Література до теми:

[111, 120, 122, 125, 130, 132, 138, 140, 157, 159, 169, 182, 184, 191, 193, 194, 195]

 

Тема № 2. Історичні типи філософської думки

Всього годин ‑ 32, у т.ч. лекції ‑ 6, семінарські заняття ‑ 14, самостійна робота ‑ 4; індивідуальна робота ‑ 4.

 

Лекція №2 (6 год.)

Навчальні та виховні цілі

Засвоїти особливості та генезис філософської думки, її світоглядну та методологічну роль для працівників органів внутрішніх справ. Виявити універсальний, методологічний характер категорій, принципів філософії і їх значення для юриспруденції та діяльності юриста-правоохоронця. Усвідомити значення історико-філософської методології як універсального способу самоусвідомлення людиною самої себе, свого місця у світі й свого призначення.

семінарське заняття – 14 годин

Заняття 1 – 2 год.

 

Проблемні питання, що складають сутність теми

1. Передумови виникнення філософії у Стародавньому світі (Єгипет, Індія, Китай).

2. Досократівська доба давньогрецької філософії.

3. Філософія софістів та Сократа:

а) філософське вчення «старших» та «молодших» софістів;

б) етичний антропологізм Сократа.

4. Соціально-філософські погляди Платона.

а) об’єктивний ідеалізм;

б) сутність і походження держави та права;

5. Арістотель та його вчення.

6. Основні ідеї філософії епохи еллінізму та Римської імперії (неоплатонізм, епікуризм, стоїцизм).

 

Перелік ключових термінів та понять теми

«Монізм», «дуалізм», «еклектика», «субстанція», «софістика», «логос», «діалектика», «метафізика», «раціоналізм», «космоцентризм», «гілозоїзм», «неоплатонізм», «субстанція», «атомістика», «стоїцизм», «епікуреїзм», «стихійна діалектика», «еманація».

 

Методичні рекомендації

До першого питання. При вивченні проблем давньої філософії необхідно врахувати дві обставини: а) провідною її темою було питання походження та першопочатків світу і людини; б) давня філософія виступала власне естетичним сприйняттям світу та людини, основною категорією якої була «тілесність» людини. Потрібно з’ясувати спільні та відмінні риси таких типів філософії як східна та західна, а відтак – східної і західної філософської парадигм. Історія філософії є досвідом осмислення одвічних світоглядних та методологічних проблем, що обумовлюється специфікою філософських проблем як одвічних (смисложиттєвих), адже кожне покоління «приречено» звертатись до схожих проблем.

До другого питання. При підготовці цього питання слід пам’ятати, що антична філософія охоплює розвиток філософського знання в античній Греції та античному Римі (VI ст. до н.е. – V ст. н.е.), і її специфіка обумовлена всією культурою античного світу. Важливим для опанування специфіки досократівської філософії є розгляд проблем природи, буття як об’єктивної реальності: представники мілетської школи прагнули пояснити світ через віднаходження первоначала (природної стихії), елеати намагалися пояснити що є буття, а Піфагор та його учні визнавали началом всього – число.

До третього питання. Потрібно мати на увазі, що творчість софістів та Сократа знаменує перехід від проблем натурфілософії до епістемології і є антропоцентричним періодом античної філософії. В межах вказаного періоду зароджуються позитивістські та природно-правові концепції, актуальною стає проблема обґрунтування моралі. Сократівська філософія може бути проаналізована через розгляд таких питань: принципи етики, співвідношення знання та доброчесності, місце діалектичного методу у набутті знань, метод аргументації, розуміння щастя та блага та ін.

До четвертого питання. Варто звернути увагу на те, що філософія Платона є першою ідеалістичною філософською концепцією в історії європейської філософії. Слід пам’ятати, що формування філософських поглядів Платона зазнало впливу всієї попередньої філософії: досить відчутними є елементи сократівської, атомістичної та елейської традиції. Для більш ґрунтовної підготовки було б доцільно опрацювати такі оригінальні праці Платона як «Банкет», «Держава», «Закони».

До п’ятого питання. Важливим моментом у підготовці цього питання є з’ясування місця і ролі філософської спадщини Арістотеля в історії античної філософії. Арістотель є систематизатором всієї попередньої філософської думки. Доцільно виділити такі аспекти філософських та соціально-філософських поглядів Стагірита як: критика вчення Платона про ідеї, категоріальне та каузальне вчення, уявлення про найкращий державний устрій та соціальну справедливість.

До шостого питання. Необхідно звернути увагу, що зміна філософських настанов в епоху еллінізму була обумовлена занепадом полісу, виникненням імперій, пануванням політичного безправ’я і як наслідок – звернення до проблем осмислення проблем окремого індивіда. В межах даного періоду існують такі школи як епікуреїзм (проблеми гедонізму, насолоди та доброчесного життя, атомізм), стоїцизм (стоїцистська програма відношення до життя, відокремлення етики від політики, концепція природного права, співвідношення людського та природного закону), неоплатонізм (динамічне поняття буття, переосмислення платонівської  теорії еманації).

Додаткові питання

1. Віднайдіть сутнісні особливості давньогрецької й давньоіндійської (давньокитайської) філософій та вкажіть їх спільні ознаки.
2. Які соціально-культурні передумови сприяли виникненню філософії у Давній Греції?
3. Чи можна вважати міф основою філософії?
4. Чи можемо ми вважати Платона першим ідеологом комунізму?
5. В чому суть принципу гілеморфізму в філософії Арістотеля?
6. Чи коректно говорити про «філософію софістів»?
7. Які основні філософсько-правові ідеї античності?
8. Наскільки неоплатоніки ревізували платонівський ідеалізм?
9. Що означало поняття «діалектика» в античну епоху?
10.  Проаналізуйте історичне значення філософії Сократа?

Теми рефератів, доповідей

1. Міфологічні чинники як передумова виникнення філософської думки у Стародавньому світі.
2. Космоцентрична спрямованість філософії Стародавньої Греції.
3. Основні риси розуміння людини в епоху античності.
4. Соціальна утопія та концепція держави Платона.
5. Соціально-філософські погляди Арістотеля та сучасність.
6. Вчення Цицерона про державу і право.
7. Політико-правові і соціально-філософські погляди стоїків.

 

Література до теми:

[23, 32, 67, 87, 111, 116, 122, 125, 127, 130, 138, 140, 145]

 

Заняття 2 – 2 год.

 

Проблемні питання, що складають сутність теми

1. Основні риси середньовічної філософії, її соціальні і релігійні основи.
2. Християнсько-середньовічна апологетика і патристика. Теологічні обґрунтування людини і суспільства в філософії Августина.
3. Схоластика. Реалізм і номіналізм.
4. Вчення Фоми Аквінського.
5. Основні риси світогляду людини епохи Відродження.
6. Філософське і космологічне вчення Миколи Кузанського і Джордано Бруно.
7. Соціально-філософські теорії епохи Відродження (Н. Макіавеллі, Т. Мор, Т. Кампанелла).

 

Перелік ключових термінів та понять теми

«Реалізм», «номіналізм», «геоцентризм», «універсалії», «віра», «воля», «апологетика», «патристика», «схоластика», «містика», «антропоцентризм», «пантеїзм», «гуманізм», «натурфілософія», «геліоцентризм».

Методичні рекомендації

До першого питання. Слід пам’ятати, епоха Середньовіччя охоплює часовий проміжок від V ст. до XIV ст., вона звертається до проблем духовності, тому її основною темою є проблема духу, сприйняття світу як «Книги» («Біблії»). Для світогляду середньовічної людини характерні такі риси як теоцентризм, богоподібність, духовність, гріховність. Культура середньовічної Європи – це органічний синтез античної мисленнєвої практики, християнського віровчення, раціоналізму римського права та уявлень варварів про свободу. Філософія вказаного періоду проходить три основні етапи розвитку: апологетика, патристика і схоластика.

До другого питання. Важливим моментом є те, що апологетика виступає в якості християнської теології, яка покликана виконувати ряд теоретично-практичних завдань, які окреслюють «проблемні» питання: питання про взаємовідносини віри та розуму; розрізнення філософії та теології, питання направленості людської історії та ідеї спасіння. Основні ідеї патристики як другого періоду середньовічної філософії найбільш яскраво представлені в творчості Августина Блаженного та Діонісія Аеропагіта.

До третього питання. В даному питанні слід мати на увазі, що проблема природи універсалій не була вперше поставлена в межах схоластики – вона має античне коріння та є досить відчутним моментом сучасної філософії. Щоб краще з’ясувати сутність полеміки між номіналізмом та реалізмом необхідно пригадати і зрозуміти вчення Платона та Арістотеля про сутність речей, а також мати на увазі історико-культурологічний матеріал стосовно виникнення та специфіки функціонування універсального знання.

До четвертого питання. Фома Аквінський здійснив «християнізацію» вчення Арістотеля, тому онтологія видатного схоласта є спробою гармонізації грецького та християнського способів мислення. Для кращого опрацювання вказаного питання слід виділити в ньому такі підпункти: розуміння Аквінатом співвідношення віри та розуму; розрізнення сутності та існування; особливості томістської антропології; уявлення Фоми про моральні закони; проблема онтологічного аргументу; проблема зла та права; особливості доведення існування Бога.

До п’ятого питання. Зміни у всіх сферах життя людини, які відбувалися в кінці ХІІІ - на початку ХІV століть ознаменували собою цікавий та яскравий процес в західній Європі, який пізніше одержить назву – Відродження або Ренесанс. Сам термін Відродження з’явився лише в ХІХ століття для позначення особливого етапу європейської історії. Він означав: 1) відродження інтересу до античної культури в цілому (філософії, релігійно-містичних вчень, літератури). Специфіку культури і науки епохи Відродження багато в чому визначив лозунг «Назад до античності», який був не тільки формою самосвідомості цієї епохи: він свідчив про опозицію у відношенні до офіційно-церковного християнства і про прагнення до секуляризації всіх форм соціального і культурного життя; 2) в цей період ніби народжується нова культура західноєвропейських народів на противагу християнській середньовічній культурі.

До шостого питання. При розгляді цього питання необхідно мати на увазі, що формування філософських поглядів Кузанця та Бруно відбувалося на тлі загальних світоглядних зсувів. Кузанський акцентує свою увагу на проблемах діалектики, яка знаходить свою конкретизацію в питаннях співпадання протилежностей. Для Бруно ж характерний розгляд проблем пов’язаних з природою.

До сьомого питання. Соціально-філософські вчення епохи Відродження відображають процес зародження та становлення основ демократичної ідеології та національної самобутності. При розгляді цього питання слід мати на увазі, що вчення Макіавеллі не може бути трактоване однозначно, особливо та частина, яка стосується проблем політики володаря. Утопії ж вказаного періоду відображають уявлення людей тієї епохи про краще, справедливе суспільство.

 

Додаткові питання

1. Чому перший етап середньовічної філософії отримав назву – патристика?

2. Чому в патристиці виділяють етап апологетики?

3. Чи можливо вважати номіналізм кроком у напрямі досвідно-індуктивного пізнання?

4. Чи вірно, що будь-яка релігійна історіософська доктрина есхатологічна?

5. Чому філософія епохи Відродження носила перехідний характер?

6. Яким чином окультизм дав імпульс розвитку досвідного знання?

7. З яких причин пантеїзм Дж. Бруно був так жорстоко осуджений римською церквою?

8. Чому основним принципом антропології Відродження став індивідуалізм?

9. Чому основним принципом соціальної філософії Відродження можна вважати гуманізм?

10. Які риси світогляду епохи Відродження зберегли свою актуальність? Аргументуйте відповідь.

 

Теми рефератів, доповідей

1. Класифікація законів в філософській системі Фоми Аквінського.
2. Середньовічне розуміння свідомості.
3. Особливості співвідношення знання та віри в середньовічній філософії.
4. Модернізація теорії природного права (на прикладі творчості Гроція).
5. Соціальна утопія Т. Мора.
6. Феномен коперніканської революції та її вплив на формування картини світу.

 

Література до теми:

[1, 3, 16, 30, 83, 102, 108, 122, 125, 127, 130, 138, 140, 150, 169, 199]

 

 

Заняття 3 - 2 год.

 

Проблемні питання, що складають сутність теми

1. Наукова революція XVI-XVII ст. і проблема методу пізнання. Емпіризм Ф. Бекона і раціоналізм Р. Декарта.

2. Теорія природного права Дж. Локка

3. Соціально-правовий ідеал Просвітництва. Монтеск’є, Вольтер, Ж.-Ж. Руссо.

4. Французький матеріалізм ХVІІІ ст.

 

Перелік ключових термінів та понять теми

«Просвітництво», «Новий час», «метафізика», «природне право», «сенсуалізм», «теорія суспільного договору», «емпіризм», «раціоналізм», «метод», «діалектика», «відчуження», «права людини», «індукція», «дедукція».

Методичні рекомендації

До першого питання. Слід визначити історичні, наукові та соціально-ідеологічні передумови виникнення західноєвропейської філософії XVII ст., суттєвою особливістю якої була орієнтація на природознавство, тісний зв’язок з проблемами методології наукового пізнання. На цій основі формуються в філософії XVII ст. два протилежні напрямки: емпіризм та раціоналізм. Необхідно дати визначення цих двох напрямків філософії, простежити відмінність між емпіризмом та суб’єктивним ідеалізмом (Дж. Берклі, Д. Юма).

Слід ознайомитись з поглядами філософів Нового часу, які займалися розробкою методу пізнання. Ф. Бекон (1561-1626) – родоначальник нової форми англійського матеріалізму і європейської експериментальної науки, який обґрунтував в теорії пізнання принцип емпіризму. Він заклав основи матеріалістичного розуміння природи, яке спирається на досвід, закликав при її вивченні користуватись індуктивним методом. Необхідно проаналізувати, чому діалектично поставивши питання про єдність матерії і руху, Бекон вирішив його метафізично. Інший представник філософії Нового часу Р. Декарт (1596-1650) правильним методом пізнання вважав раціоналізм і дедукцію, тобто виявлення конкретних істин із загальних посилань, принципів, які вічно та апріорно існують в розумі. Необхідно виокремити основні складові концепції раціоналізму Декарта, а також розглянути дуалізм його філософії.

До другого питання. Доцільно звернути увагу на те, що вклад Дж. Локка (1633-1704) в розвиток матеріалізму пов’язаний перш за все з подальшою розробкою й обґрунтуванням принципу сенсуалізму, згідно якого всі людські знання мають чуттєве походження. Локк заперечував концепцію Декарта про «вроджені ідеї» і доводив, що людський розум від народження є «tabula rasa», тобто «чиста дошка». Все, що ми знаємо, – це результат впливу зовнішнього світу, результат виховання й освіти. У природному додержавному стані, відповідно до вчення Локка, панує природний закон, що вимагає миру і безпеки для всього людства. Необхідність подолання недоліків природного стану веде до суспільного договору, в основі якого заснування розумної політичної влади, що гарантуватиме кожній людині невідчужені природні права: на життя, свободу, власність.

До третього питання. Слід звернути увагу на те, що Просвітництво у вузькому розумінні слова означає обґрунтування шляхів переходу до нових суспільних відносин (від феодальних до капіталістичних) засобами реформ, освіти, розвитку науки, без насильства; у широкому – це синонім всієї антифеодальної ідеології періоду становлення капіталізму. Ця ідеологія мала два напрямки – радикальний (революційний) та мирний (ліберальний). Теоретик Просвітництва Ш. Монтеск’є (1689-1755) у своїх творах висунув ідею географічного детермінізму, абсолютизуючи його значення щодо способу життя, розвитку права. Вольтер (1694-1778) намагався розглядати історію в цілісності, відмовився від домінуючої європоцентриської традиції, закликав до широкого вивчення історії культури народів світу. В цьому питанні особливу увагу зверніть на розуміння в філософії Вольтера феномену «ерудованого монарха». Аналізуючи твори Ж-Ж. Руссо (1712-1778), необхідно виокремити той аспект, де мислитель торкається питань розвитку цивілізації, держави, моралі, розмірковує над проблемами соціальної нерівності та виховання, аналізує суперечності суспільного прогресу.

До четвертого питання. Необхідно звернути увагу, що для французького матеріалізму ХVІІІ ст. характерна матеріалістична спрямованість в поглядах на природу. Матерія існує об’єктивно, пов’язана з рухом, вказував Ж. Ламетрі (1709-1751). Французькі матеріалісти спробували вирішити питання про походження свідомості, спираючись на принципи загальної чуттєвості матерії (гілозоїзму). Ж. Ламетрі зробив спробу показати процес поступового переходу від тварин до людини, показати їх  схожість і відмінність. Готуючись до семінарського заняття необхідно порівняти як вирішують це питання інші французькі матеріалісти ХVІІІ ст. (П. Гольбах, Д. Дідро, К. Гельвецій). Результатом соціально-філософської концепції просвітництва та французького матеріалізму ХVІІІ ст. була концепція суспільної угоди, ідеї якої відіграли надзвичайну роль, вона стала ідейно-теоретичною основою для повалення абсолютистських монархій в Англії та Франції.

 

Додаткові питання

1. Чому методологія пізнання є визначальною проблемою філософії Нового часу?
2. Чому Ф. Бекона вважають родоначальником методології досвідної науки?
3. Чому Р. Декарт вважав мислення початковим принципом пізнання?
4. Чому погляди Б. Спінози можна оцінити як механістичний фаталізм?
5. Чому Т. Гоббс уподібнив державу міфічному біблійному чудовиську Левіафану?
6. На яких підставах Д. Локка визнають одним з основоположників ідеології лібералізму?
7. Чому Д. Юм заперечував об'єктивність існування причинно-наслідкових відносин в природі?
8. Доведіть історичне значення раціоналістичної методології?
9. Чому Б. Паскаль назвав людину «мислячим тростиною»?
10. Чому Д. Віко вважають одним з основоположників історизму?

 

Теми рефератів, доповідей

1. Уявлення Т. Гоббса про державу і право.

2. Географічний детермінізм Ш. Монтеск'є.

3. Основні риси просвітницького розуміння людини.

4. Поняття «причинності» в філософії Д. Юма.

5. Антитеологічна спрямованість французької філософії XVII ст.

 

Література до теми:

[6, 11, 17, 18, 23. 111, 122, 125, 130, 138, 140]

 

Заняття 4 - 2 год.

 

Проблемні питання, що складають сутність теми

1. Загальна характеристика німецької класичної філософії та її місце в історії філософії.
2. Критична філософія І. Канта. Особливості соціально-філософських поглядів Канта.
3. Ідеалізм Г. Гегеля: ідея розвитку, суперечливість між методом та системою, філософське вчення про державу і право.
4. Особливості критики ідеалізму і релігії з позиції антропологічного матеріалізму Л. Фейєрбаха.

 

Перелік ключових термінів та понять теми

«Субстанція», «система», «агностицизм», «категоричний імператив», «прогрес», «антропологічний натуралізм», «антиномія», «розвиток», «абстрактне», «конкретне», «апріоризм», «суб'єкт».

 

Методичні вказівки

До першого питання. Потрібно підкреслити специфіку та суперечливість соціально-економічного та історичного розвитку Німеччини, що знайшло свій прояв в німецькій суспільній думці взагалі і в філософії зокрема. Представники німецької класичної філософії, не маючи реальних можливостей для розгортання своїх ідей і поглядів у сфері соціально-політичній, «долали» недоліки німецької дійсності в своїх філософських побудовах. Тому в них ми й знаходимо як консервативні, так і прогресивні положення, як схоластичні, відвернені від дійсності роздуми, так і чітко логічні конструкції.

До другого питання. Слід звернути увагу, яким чином І. Кант (1724-1804) намагався обґрунтувати, як відбувається та які етапи проходить процес пізнання світу,а також які  визначальні особливості процесу пізнання. Філософське вчення Канта носить двоїстий, дуалістичний характер – з одного боку, він виступає як матеріаліст, з іншого – як ідеаліст - агностик; з одного – прихильник розуму, з іншого – віри; з одного боку – він за подальший розвиток природознавства і науки в цілому, з іншого – за зміцнення релігії як підгрунття моральних засад. Кант здійснив перехід від метафізики субстанції до теорії суб'єкта. Перш, ніж пізнавати світ, вважав Кант, потрібно проаналізувати саме пізнання, встановити його межі і можливості. Необхідно простежити, як у своєму вченні про антиномії людського розуму І. Кант впритул наблизився до розробки діалектичної логіки, де протиріччя виступають як необхідна умова розвитку знання. Особливу увагу необхідно звернути на етичні погляди Канта, де він проголошує людину кінцевою метою пізнання, а не засобом для будь-яких цілей, тобто визнає самоцінність людини. Також І. Кант є творцем вчення про категоричний імператив, сутність якого слід розкрити.

До третього питання. Необхідно звернути увагу, що Г. Гегель (1770-1831) – найбільш відомий філософ об’єктивного ідеалізму, який в рамках своєї об’єктивно-ідеалістичної системи глибоко і всебічно розробив теорію діалектики. Він зробив спробу побудувати теоретичну систему, яка повинна була остаточно вирішити проблему тотожності мислення і буття. Заслуга Гегеля полягає також в тому, що він весь природний, історичний і духовний світ вперше подав у вигляді процесу, тобто у вигляді руху, змін, однак увесь універсальний процес він відобразив ідеалістично. Проаналізувавши ці питання, необхідно пояснити сутність основного протиріччя філософії Гегеля – протиріччя між діалектичним методом та ідеалістичною, метафізичною системою. Водночас, необхідно звернути увагу, що для діалектичної системи вченого характерна непослідовність, а саме Гегель скрізь установив абсолютні межі розвитку: в природі – людський дух, в філософії права – конституційна монархія, в історії філософії – філософська система самого Гегеля. Діалектичний аналіз мислителя був зосереджений на минулому і не поширювався на пояснення сучасного та майбутнього. Необхідно з’ясувати, чому філософія Гегеля вважається консервативною, а також чому К. Маркс і Ф. Енгельс назвали її «кінцем німецької класичної філософії».

До четвертого питання. Слід врахувати, що послідовним критиком ідеалістичної системи Г. Гегеля був Л. Фейєрбах (1804-1872). З творчості цього мислителя починається період нового злету, піднесення матеріалізму. Він не просто заперечував релігію, як це робили багато з його попередників, а обґрунтував психологічні передумови її функціонування. Однак, його філософія не була послідовно матеріалістичною. Так, погляди Л. Фейєрбаха містять елементи матеріалізму, атеїзму, щодо розуміння природи, а в пояснені історії людства, набувають ідеалістичного спрямування. Будучи глибоким критиком сучасної йому релігії, Фейєрбах намагався створити нову релігію, в якій замість культу бога буде панувати культ людини і любов. Крім цього важливо простежити, що філософії Фейєрбаха притаманні такі риси як метафізичність, механіцизм, споглядальний характер. В центрі філософії Л. Фейєрбаха знаходиться людина, тому його філософська система визначається як антропологічна та гуманістична. Водночас, людину він трактує одностороньо, тільки як частину природи, як біологічну істоту, яка повністю залежить від природи.

 

Додаткові питання

1. Чому німецький класичний ідеалізм трактується як завершення класичного періоду новоєвропейської філософії?

2. Чому І.Кант виділяв три пізнавальні здатності людини?

3. Розкрийте сутність категоричного імперативу І. Канта?

4. Прокоментуйте характерні риси філософії І. Канта?

5. Чому мистецтво, а не наука, на думку Ф. Шеллінга, є основою філософії?

6. Які визначальні риси філософської системи Г. Гегеля?

7. В чому виявляється діалектичний характер філософії Г. Гегеля?

8. Чому, як Ви вважаєте, Г. Гегель вважав Наполеона втіленням абсолютного духа?

9. Які характерні риси філософської позиції Л. Фейєрбаха?

10. Доведіть особливість натурфілософії Ф. Шеллінга.

 

Теми рефератів, доповідей

1. Співвідношення права і категоричного морального імперативу в філософській системі І. Канта.

2. Вчення про громадянське суспільство Г. Гегеля.

3. Г. Гегель про роль права та моралі в регуляції людських стосунків.

4. Г. Гегель про роль особистості та народних мас в історії.

 

Література до теми:

[10, 14, 23, 42, 31, 102, 111, 122, 125, 130, 138, 140]

 

Заняття 5 - 2 год.

 

Проблемні питання, що складають сутність теми

1. Соціально-історичні, теоретичні та науково-природничі передумови виникнення марксистської філософії.
2. «Економічно-філософські рукописи 1844 р.» К. Маркса і його ідеї щодо відчуження праці. Критика «казарменого комунізму».
3. Сутність філософії марксизму:

     матеріалістична діалектика;

     матеріалістичне розуміння історії та суспільно-історичної практики;

1. Еволюція марксизму в XX столітті: ленінізм, сталінізм, неомарксизм, фрейдомарксизм.
2. Критичне відношення до принципів та традицій класичної спадщини філософії XX століття. Плюралізм течій сучасної філософії.

 

Перелік ключових термінів та понять теми

«Матеріалістична діалектика», «ленінізм», «сталінізм», «фрейдомарксизм», «матеріалістичне розуміння історії», «комунізм», «неомарксизм», «відчуження», «класова боротьба», «диктатура пролетаріату».

 

Методичні вказівки

До першого питання. Марксистська філософія – безумовно важливий етап у розвитку світової філософії. В процесі самостійної роботи доцільно ознайомитися з біографічними моментами життя і діяльності К. Маркса (1818-1883) та Ф. Енгельса (1820-1895), які дають уявлення  про основні напрями творчої та суспільно політичної діяльності засновників якісно нової філософії. Маркс та Енгельс неодноразово вказували, що їх світогляд формувався під величезним впливом Гегеля, Фейєрбаха. Цей фактор особливо важливий для розуміння процесу становлення проблематики ідей, що розробляли Маркс та Енгельс.

До другого питання. Базуючись на ідеях Фіхте та Гегеля про активну діяльність суб’єкта, Маркс вперше висуває ідею діяльності як  матеріально-перетворюваної суспільної практики. Маркс звинувачує приватну власність тому, що вона кінець кінцем породжує всі форми відчуження і стверджує ідею про необхідність перетворення «приватної власності» у реальну власність кожного індивіда, а натомість – в реальне «присвоєння» людиною відчуженого від неї багатства. Йдеться про все багатство – матеріальне і духовне, тому людина вільного суспільства, де зліквідовано відчуженість, – це людина, багата різнобічними потребами; інтелектуально, морально і фізично розвинена. Тобто це універсальна людина, яка живе в злагоді з суспільством і природою. Маркс гостро критикує так званий «казармений комунізм», який уніфікує людину, не дає умов для всебічного розвитку особистості.

До третього питання. Доцільно врахувати, що нова концепція суспільно-історичної практики, запропонована Марксом, розкрита в його «Тезах про Фейєрбаха». Вона дає підставу Марксу для гострої критики всього попереднього матеріалізму, метафізичного, споглядального, як такого, що розглядає людину поза соціальними умовами її життя. Принцип революційно-перетворюваної практики потребував адекватного методу пізнання – діалектики. Підкреслюючи величезне значення гегелівської діалектики, її революційну сутність, Маркс зазначає, що цю діалектику треба «поставити на ноги», тобто наповнити матеріалістичним змістом. Основні положення діалектичного методу розкриті Енгельсом в його працях «Діалектика природи» та «Анти-Дюринг».

До четвертого питання. У своїй творчості В.І. Ленін (1870-1924) аналізував проблеми сутності матерії, руху, простору, часу, обґрунтував відмінність між філософським і природничим розумінням матерії, значну увагу приділив проблемі істини, діалектиці. Зверніть увагу на праці Леніна, присвячені державі, революції, класовій боротьбі, в яких з позицій того часу аналізуються і витлумачуються складні суспільні проблеми. Більшість його праць написані в гострій полемічній манері, в дусі нетерпимості до будь-яких відхилень від ортодоксальних положень, мотивуючи це зміною історичних обставин. Так виникла теза про можливість перемоги соціалістичної революції в одній окремо взятій країні. З виникненням СРСР і перетворенням марксизму в панівну ідеологію поглибився і процес його перетворення в догматичну схему. Після смерті Леніна цей процес завершився канонізацією всіх складових частин марксизму. Цьому сприяв вихід у світ так званого «Краткого курса истории ВКП(б)», який особисто редагував Й.В. Сталін. Він становив надзвичайно спрощену схему марксистської філософії, відхилення від якої було дуже небезпечним і суворо контролювалось ідеологічним відділом партії. Ситуація щодо цього змінилася в часи так званої «хрущовської відлиги», але основні філософські положення залишились непорушними. Безумовно, творчий процес неможливо зупинити зовсім, тому зверніть увагу на те, що і в галузі марксистської філософії працювало багато талановитих вчених, таких як, наприклад, П.В. Копнін, Е.В. Ільєнков, В.Ф. Асмус, В.О. Лекторський та інші.

До п'ятого питання. Слід звернути увагу, що на початку ХІХ ст. в розвитку філософії виникає ситуація, за якої класична філософська парадигма Нового часу вступає в стадію кризи. Натомість починає формуватися нова (сучасна) філософська парадигма, яка протиставляє класичній традиції Нового часу альтернативні акценти в змісті філософствування: традиційно просвітницькому об'єктивізмові протиставляється суб'єктивізм, раціоналізмові – ірраціоналізм, натуралістичному сциєнтизмові – гуманізм, фаталістично забарвленому детермінізмові – волюнтаристський лібералізм, механістичній унітарності буття – «вітальний» універсум «життєвого пориву», «позасвідомих інстинктів», активних «вибухів» волі тощо. Людська цивілізація в XIX столітті і, особливо, XX столітті вперше набуває «зримих» рис «планетарності», вселюдськості.

 

Додаткові питання

1. Чи можемо ми вважати філософію марксизму завершальним етапом розвитку німецької класичної філософії? Якщо так, то чому?
2. Чим різниться тлумачення поняття «відчуження» у Маркса від інших інтерпретаторів цього поняття?
3. Який зміст вкладав Г. Маркузе у поняття «одномірна людина»?
4. Чи можливо реалізувати на практиці концепцію праці Г. Маркузе?
5. Чи коректно трактувати філософські погляди Е. Фромма як «марксистські»?
6. В чому відмінність марксистського і гегелівського тлумачення  діалектики?
7. Яким чином позитивізм вплинув на філософські погляди Ф. Енгельса?
8. Які основні відмінності між радянським марксизмом і західним неомарксизмом?
9. Обгрунтуйте основні принципи філософії марксизму?
10. Назвіть визначальні поняття, за допомогою яких обгрунтовується матеріалістичне розуміння історії?

 

Теми рефератів, доповідей

1. Марксизм в контексті світової історії та культури.

2. Правова держава і марксистська ідея диктатури пролетаріату.

3. Марксистсько-ленінська теорія комунізму: утопія чи реальність?

 

Література до теми:

[20, 111, 112, 113, 122, 125, 130, 138, 140, 145, 169, 193]

 

Заняття 6 - 2 год.

 

Проблемні питання, що складають сутність теми

1. Відношення до розуму у філософії XX століття. Проблема ірраціонального в різних філософських системах: волюнтаризм, інтуїтивізм, «філософія життя», філософська антропологія.

2. Проблема несвідомого: психоаналіз і неофрейдизм.

3. Співвідношення мови і знання в філософії XX століття. Структуралізм, герменевтика, неопозитивізм.

4. Філософія екзистенціалізму.

5. Релігійна філософія XX-ХХІ століття.

 

Перелік ключових термінів та понять теми

«Архетип», «Я», «воно», «над Я», «сублімація», «верифікація», «фальсифікація», «структура», «раціоналізм», «ірраціоналізм», «сциєнтизм», «антисциєнтизм», «неопозитивізм», «позитивізм», «екзистенціалізм», «неотомізм», «персоналізм», «психоаналіз», «неофрейдизм», «герменевтика», «структуралізм», «філософська антропологія».

 

Методичні рекомендації

До першого питання. Сучасна філософія характеризується наявністю великої кількості різноманітних напрямків і шкіл. Зокрема, волюнтаризм сформувався в працях А. Шопенгауера, який проголошував основою світу сліпу ірраціональну волю, недосяжну для пізнання розумом. Його послідовник Ф. Ніцше твердив, що в основі всесвіту лежить ірраціональна боротьба, а в соціальному житті – «прагнення до влади», культ сили.

Інтуїтивізм абсолютизує й ідеалістично тлумачить інтуїцію як єдино вірогідний вид пізнання. Представники інтуїтивізму (А. Бергсон, М. Лоський та ін.) твердять, що наукове пізнання спроможне дати лише знання явищ і фактів, тоді як інтуїція безпосередньо «схоплює» сутність, загальну ідею.

Центральним питанням філософської антропології (М. Шелер, Г. Плеснер, А. Гелен, Е. Ротхакер, Н.Е. Хенгстенберг, О.Д. Больнов) є питання про сутність людини, завдання – чітко показати, яким чином із основної структури людського буття випливають усі специфічні монополії, звершення й справи людини: мова, совість, інструменти, зброя, ідеї справедливого й несправедливого, держава, керівництво, мистецтво, міф, релігія, наука, історичність та суспільність.

Прихильники «філософії життя» (Ф. Ніцше, В. Дільтей, А. Бергсон, О. Шпенглер) відстоювали погляд на світ як цілісний організм, заперечуючи роль науки, яка має суто утилітарне значення, виступали проти методологізму і гносеологізму, за відновлення філософії як світогляду.

До другого питання. Доцільно звернути увагу, що фрейдизм пояснює людину через призму психоаналізу, намагаючись пояснити історію розвитку окремої особистості та всієї людської цивілізації з позицій особливої ролі несвідомого. У фрейдизмі особливо яскраво проявляється відхід від раціоналізму до ірраціоналізму. Послідовники З. Фрейда – неофрейдисти Е. Фромм, Р. Мей, К. Юнг, А. Адлер,В. Рейх, К. Хорні – прагнуть вийти за рамки біологічних характеристик людини. Неофрейдизм на місце фрейдистського ірраціоналізму біологічних імпульсів висуває ірраціональність соціальну (верховенство «Понад Я»).

До третього питання. Структуралізм проголошує себе «послідовно науковою точкою зору», що має намір «витіснити» антинаукові ірраціоналістичні спекуляції екзистенціальної філософії на основі тлумачення мови як істинної реальності людського буття. Герменевтика (В. Дільтей) теж виразно вказує на мову як конкретне втілення реальності, що є тотожністю буття, часу, історії. Доцільно звернути увагу, що герменевтика філософський метод тлумачення, розуміння феноменів культури.

На початку XX ст. виникає «третій позитивізм» або неопозитивізм (Б. Рассел, Л. Вітгенштейн). Відбувається істотна зміна традиційного уявлення про завдання і функції філософії. Якщо і предмет, і образ є фактами, то філософія може лише виявляти характер відношень між ними, і, отже, філософська робота полягає, по суті, в створенні певного образу розуміння, більше того – філософія перш за все діяльність, а вже потім теорія.

До четвертого питання. Екзистенціалізм виник в середині XІX ст., набувши значного впливу в усьому світі, особливо серед інтелігенції. Біля джерел цієї філософії був С. К'єркегор (1813-1855), а серед російських філософів – М. Бердяєв (1884-1948). Основною категорією екзистенціалізму є категорія існування, або екзистенція, що ототожнюється з суб'єктивними переживаннями людини, оголошується первинною щодо буття, а буття суспільства – вторинним. Екзистенціалісти вважають, що кожна людина сама вирішує, що слід вважати моральним чи аморальним.

До п'ятого питання. Необхідно врахувати, що безпосереднім фундатором напряму слід вважати В. Соловйова (1853-1900). Реалізацію морального ідеалу В. Соловйов пов'язував з осягненням «істини во Христі», абсолютної цінності – блага, істини і краси, що і відповідають трьом іпостасям Святої Трійці. Всі соціальні й моральні колізії, що полонили нинішню цивілізацію можуть знайти раціональне вирішення лише за умови повернення людини до істинного християнства. Відчуження від нього привело до втрати духовності, а це зумовило моральну деградацію народу. Істинне християнство повертає людину до людини, людину до Бога, людину до любові. Крім того, зверніть увагу на основні ідеї інших представників «релігійної містики» М. Бердяєва, Л. Шестова, П. Флоренського, М. Лоського.

 

Додаткові питання

1. Чому прагматизм стверджував, що філософія не повинна бути вченням про першооснови буття?
2. Чи обґрунтовано Ф. Ніцше засуджував християнську мораль?
3. Чому З. Фрейд, вважав, що суспільні інститути є сублімаційним явищем?
4. Чому для вчення З. Фрейда характерний дуалізм в тлумаченні сутності людини?
5. Чому вчення Е. Фромма характеризують як неофрейдизм, фрейдомарксизм?
6. У якому філософському вченні процес досягнення людиною своєї сутності триває все її життя?
7. Чому страх смерті, згідно екзистенціалізму, ‑ це спосіб наближення людиною до справжнього існування?
8. Чому персоналізм, що проголошує  особистість первинною творчою реальністю, є релігійною течією?
9. Яким чином «Соборність», згідно російської релігійної філософії, виявляє себе на всіх рівнях буття?
10. Проаналізуйте ознаки «екзистенції» як способу реалізації особистості?

 

Теми рефератів, доповідей

1. Несвідоме і масова свідомість в неофрейдизмі.

2. Філософська герменевтика Х.-Г. Гадамера.

3. Проблема людини в екзистенціальній філософії.

 

Література до теми:

[5, 23, 24, 34, 35, 36, 37, 111, 122, 125, 130, 138, 140, 145, 164, 169, 193, 194, 197]

 

 

Заняття 7 - 2 год.

Проблемні питання, що складають сутність теми

1. Методологічні проблеми дослідження української національної філософії і культури. Світогляд і духовна культура давніх слов’ян в історичній ґенезі.
2. Філософія українського Відродження та бароко. Філософія Г. Сковороди.
3. Філософія Просвітництва й романтизму в Україні. Філософські ідеї  Т. Шевченка.
4. Філософія України другої половини ХІХ - поч. ХХ ст. Світогляд представників «нової релігійної свідомості» (С. Булгаков, М. Бердяєв, Л. Шестов).

 

Перелік ключових термінів та понять теми

«Міф», «міфологія», «етнос», «етногенез», «етнокультурна», «архетип», «антеїзм», «космогонія», «автаркія», «аскеза», «евдеймонія», «екзистенціалізм», «пантеїзм», «споріднена праця», «розумний егоїзм», «український ренесанс», «кордоцентризм».

 

Методичні рекомендації

До першого питання. Слід звернути увагу на те, що виникнення філософії Київської Русі відбувалось у процесі розв’язання суперечностей між слов’янським міфологічним світоглядом та християнством. Культура Київської Русі, ввібравши все прогресивне, цінне з Візантії та з країн Західної Європи, не втратила своєї самобутності. Доцільно врахувати те, що Києво-руській філософській думці передував період міфології та епосу. Київська Русь розвитком своєї культури продемонструвала закономірний перехід від міфологічного до релігійного і від релігійного до філософського світогляду.

В даному питанні необхідно запам’ятати, що філософська думка Київської Русі має чітко виражений релігійно-етичний характер: філософська картина світу, пізнання, людина, людські вчинки, суспільство розглядалося крізь призму вічного конфлікту добра і зла. Крім того в соціальній філософії домінували патріотичні ідеї єдності всіх руських земель, зміцнення і централізації держави для боротьби з загарбниками, необхідність створення самобутньої культури та освіти. Як приклад – знаменита «Повість временних літ» ченця Нестора, в якій він не тільки ретельно, з хронологічною послідовністю описує події, які відбувалися рік у рік, але й моралізує з приводу злощасних подій.

До другого питання. Слід відзначити, що феодальна роздробленість Русі не зупинила розвиток української філософської думки. Вітчизняні мислителі розвивали в основному богословську тематику, але не відривали її від гострих проблем сучасності. Вони активно боролися за збереження православної релігії і тим самим за збереження української ідентичності. В даному питанні необхідно уяснити, що український Ренесанс характеризується розповсюдженням освіти і знань серед народних мас, відродженням української мови та традицій, захистом віри, незалежним та вільним розвитком національної культури. Необхідно з’ясувати, чому філософи Києво-Могилянської академії схильні були підтримувати філософські погляди номіналістів, а не реалістів у питанні про універсалії, а також, чому українським філософам були близькі ідеї деїзму та пантеїзму. Чим пояснити той факт, що однією з головних дисциплін була риторика.

Крім того, необхідно проаналізувати, чому філософія Г.С. Сковороди слугує прикладом існування філософії українського духу, є своєрідним пошуком українського народу свого місця в суспільно-історичному процесі, а також відображенням головних рис української ментальності.

До третього питання. Слід підкреслити, що в ХVІІІ-ХІХ ст. філософська думка України досягла своєї найбільшої виразності та повноти. Власне, до середини ХVІІІ ст. відносять початок класичного періоду української філософії. Необхідно врахувати, що поняття українська класична філософія пов’язується з цим періодом, тому що специфічні риси української філософської думки – антеїзм, екзистенційність, кордоцентризм, зверненість до етичних проблем – проявилися особливо виразно, визначаючи гуманістичний характер більшості її концепцій. Крім цього доцільно проаналізувати особливості філософського характеру творчості Т. Шевченка.

До четвертого питання. Слід відзначити визначну роль у суспільно-політичному житті України Кирило-Мефодіївського товариства – таємної патріотичної організації, члени якої розвивали ідеї щодо самобутності українців, необхідності встановлення справедливого суспільного ладу.

Слід звернути увагу на те, що у розвиток філософії України значний внесок зробили видатні вчені природознавці другої половини ХІХ – початку ХХ ст., а також величезної цінності вклад зробили М.П. Драгоманов, І.Я. Франко, Леся Українка. Важливо проаналізувати, як українські мислителі формували філософію української національної ідеї, ідеал майбутнього суспільства, в чому сутність їх розмежування у цьому питанні з марксизмом, які проблеми знаходяться в центрі уваги мислителів української діаспори, про що свідчать їх праці. Підводячи підсумки, необхідно визначити місце і роль української філософії в світовій культурі.

 

Додаткові питання

1. Яким чином національна філософія виявляє і обґрунтовує початкові принципи національної культури?
2. Проаналізуйте основні риси філософських пошуків у Київській Русі. Чому становлення української філософської традиції пов'язують з прийняттям християнства?
3. Чому основною формою філософствування в Київській Русі були повчання?
4. Чому ключовою проблемою другого періоду української філософії стало відношення «Людина – Світ»?
5. Чи можемо стверджувати, що ключовою проблемою ІІІ-го періоду української філософії стало відношення «Людина – Нація»?
6. Чому Г.С. Сковороду можна вважати релігійним філософом?
7. Сформулюйте принципи філософії у Києво-Могилянській академії.
8. Які основні проблеми української національної ідеї вирішує філософія та на які напрями вона поділяється? Дайте їх аналіз.
9. Сформулюйте принципи філософії Київської релігійно-філософської школи.
10. Які характерні риси основних етапів історико-філософського процесу в Україні?

 

Теми рефератів, доповідей

1. Своєрідність української національної філософії в контексті світової культури.

2. Світогляд і духовна культура східних слов’ян в історичній ґенезі.

3. Григорій Сковорода: філософія свободи.

4. Вчення просвітителів (ХVІІІ-ХІХ ст.) про суспільство і державу.

5. Світоглядні принципи «Кобзаря» Т. Шевченка.

6. Світогляд представників «нової релігійної свідомості» (С. Булгаков, М. Бердяєв, Л. Шестов).

7. Юридично-правові акти Давньої Русі.

 

 

Література до теми:

[8, 21, 22, 27, 28, 44, 112, 113, 117, 122, 125, 130, 138, 140, 144, 145, 146, 154, 175, 197]

 

Тестові завдання

1. Яка проблема є визначальною, головною для філософії досократиків:

а) методу пізнання;

б) першоречовини світу;

в) самовдосконалення;

г) відносності істини.

 

2. Світоглядною настановою для античної філософії є:

а) теоцентризм;

б) космоцентризм;

в) антропосоціоцентризм;

г) антропоцентризм.

 

3. Назвіть основні філософські школи Стародавньої Греції:

а) мілетська, елейська, атомістична, класична;

б) даосизм, моїзм, легізм;

в) піфагорійська, елейська, мілетська;

г) скептицизм, докласична, класична.

 

4. В чому суть апорій Зенона Елейського:

а) заперечення можливостей мислення;

б) заперечення руху як атрибута буття;

в) доведення руху як фікції;

г) заперечення єдності буття.

 

5. Назвіть основні риси діалектики античності:

а) унікальність, науковість;

б) всезагальність, суб’єктивність;

в) стихійність, наївність;

г) об’єктивність, конкретність.

 

6. Назвіть основоположника об’єктивного ідеалізму в філософії:

а) Арістотель;

б) Платон;

в) Діоген;

г) Демокріт.

 

7. Яка проблема є головною для філософії Сократа:

а) методу наукового пізнання світу;

б) морального самовдосконалення;

в) взаємовідносин особи та суспільства;

г) абсолютизація прагматичного розуміння істини.

 

8. Згідно з вченням Платона, ідеальною державою є така організація суспільного життя, де:

а) управлінням займаються винятково аристократи;

б) закріплюється природний розподіл праці;

в) громадяни прагнуть до загального благоденства;

г) кожен громадянин піклується про стабільність держави.

 

9. Які провідні напрями елліністичної філософії:

а) номіналізм, стоїцизм, епікуреїзм;

б) реалізм, скептицизм, епікуреїзм;

в) епікуреїзм, стоїцизм, скептицизм;

г) ідеалізм, стихійний матеріалізм.

 

10. Для давньогрецької натурфілософії характерна увага до проблем:

а) першоречовини світу;

б) морально-етичного пізнання та вдосконалення;

в) обґрунтування споконвічної боротьби доброго і злого начала;

г) відносності істини.

 

11. Назвіть основні етапи розвитку філософії Середньовіччя:

а) патристика, схоластика;

б) реалізм, номіналізм;

в) класична патристика, рання схоластика, зріла схоластика;

г) теологія, гносеологія.

 

12. Назвіть головну світоглядну настанову середньовічного мислення:

а) космоцентризм;

б) теоцентризм;

в) антропоцентризм;

г) анторопосоціоцентризм.

 

13. Назвіть визначальну світоглядну настанову епохи Відродження:

а) соціоантропоцентризм;

б) космоцентризм;

в) антропоцентризм;

г) теоцентризм.

 

14. Назвіть основні проблеми, вирішенням яких займались представники філософії середньовіччя:

а) обґрунтування пріоритету науки над волею;

б) коментування Біблії;

в) місце волі і розуму в праворегуляції;

г) розвиток природничих наук.

 

15. Ідейними джерелами філософії Відродження були:

а) неоплатонізм, епікуреїзм, єресі, арабська філософія;

б) номіналізм, епікуреїзм;

в) вчення Сократа і неоплатонізм;

г) вчення Демокріта, філософія Епікура.

 

16. Який філософ середньовіччя наводить 5 доведень існування Бога:

а) Уільям Оккаам;

б) Аврелій Августин;

в) Фома Аквінський;

г) Епіктет.

 

17. Для філософських поглядів пізнього Відродження характерно:

а) гармонія розуму і віри;

б) гуманізм, деїзм, підтримка схоластики;

в) натурфілософське, пантеїстичне розуміння світу;

г) пріоритет віри над розумом.

 

18. Який філософ епохи Відродження, здійснив «перший переворот» в розумінні суспільства та історії:

а) Жан Боден;

б) Ніколо Макіавеллі;

в) Лоренцо Валла;

г) Мартін Лютер.

 

19. Пантеїзм - це:

а) методологія дослідження в епоху відродження;

б) світогляд філософа – атеїста;

в) компроміс між релігією та наукою;

г) філософський принцип, згідно з яким ідея Бога розчиняється в природі.

 

20. Згідно теорії Августина Блаженного, Бог є:

а) творець вічного закону;

б) джерело природного права;

в) джерело природного і натурального права;

г) природний і суспільний ідеал.

 

21. Основні напрями філософії Нового часу – це:

а) емпіризм і раціоналізм;

б) раціоналізм та ірраціоналізм;

в) монізм і дуалізм;

г) раціоналізм та агностицизм.

 

22. «Основне джерело знань – чуттєвий досвід. У знаннях немає нічого, чого б не було раніше у досвіді суб’єкта» – ці твердження характерні для:

а) емпіризму;

б) раціоналізму;

в) емпіріокритицизму;

г) креаціонізму.

 

23. Основними методами пізнання природи за Ф. Беконом є:

а) емпіризм і раціоналізм;

б) експеримент та індукція;

в) схоластика та дедукція;

г) розум і віра.

 

24. Чотири правила дедуктивного методу, перше з яких – «Піддавай усе сумніву!», сформулював:

а) Бекон;

б) Декарт;

в) Гоббс;

г) Локк.

 

25. Критерієм істинності знання, за Р. Декартом, є:

а) ясність та очевидність;

б) прозорість та послідовність;

в) стислість і простота;

г) ясність та доступність.

 

26. Автором визначення матерії як «того, що, діючи на наші органи чуття, викликає відчуття» був:

а) Гольбах;

б) Ленін;

в) Берклі;

г) Віндельбанд.

 

27. Автором творів «Про суспільний договір», «Еміль, або Про виховання» був:

а) Вольтер;

б) Дідро;

в) Руссо;

г) Гельвецій.

 

28. Чотири антиномії, що складаються із тез і антитез, які однаково успішно можна довести і спростувати, сформулював:

а) Гегель;

б) Кант;

в) Фіхте;

г) Фейєрбах.

 

29. Автором категоричного імперативу є:

а) Фіхте;

б) Шеллінг;

в) Гегель;

г) Кант.

 

30. Автором вчення про абсолютну ідею, яка мислить і пізнає себе, будучи активною і діяльною, проходить у своєму розвитку три етапи, був:

а) Кант;

б) Гегель;

в) Фіхте;

г) Фейєрбах.

 

31. Відомі вчені  Б. Рассел, Л. Вітґенштейн, Р. Карнап є представниками:

а) аналітичної філософії;

б) прагматизму;

в) неогегельянства;

г) неокантіанства.

 

32. Основні ідеї прагматизму вперше сформулював:

а) Остін;

б) Карнап;

в) Рассел;

г) Пірс.

 

33. Одним із засновників філософії екзистенціалізму вважається:

а) К’єркегор;

б) Камю;

в) Сартр;

г) Брентано.

 

34. Автором феноменології, основні ідеї якої були викладені у праці «Логічні дослідження», є:

а) Ясперс;

б) Хайдеггер;

в) Гуссерль;

г) Поппер.

 

35. Центральним у методологічній концепції Т. Куна є поняття:

а) парадигма;

б) творчість;

в) акт;

г) інтуїція.

 

36. Пропагував вчення про три світи (макрокосм, мікрокосм, символічний світ) та дві натури є:

а) Куліш;

б) Оріховський-Роксолан;

в) Драгоманов;

г) Сковорода.

 

37. Засновником антропокосмізму, в основі якого лежало вчення про ноосферу, був:

а) Грушевський;

б) Вернадський;

в) Винниченко;

г) Кістяківський.

 

38. Автором трактату «Конкордизм», в якому було викладені основні ідеї філософії щастя, був:

а) Сковорода;

б) Чижевський;

в) Франко;

г) Винниченко.

 

39. Автором «Слова для розслабленого», в якому стверджується рівноцінність макро - та мікрокосму, є:

а) Ярослав Мудрий;

б) Володимир Мономах;

в) Туровський;

г) Іларіон.

 

40. Два шляхи пізнання істини – приточний та благодатний – розрізняв давньоруський мислитель:

а) Дрогобич;

б) Смолятич;

в) Кониський;

г) Полоцький.

 

41. Письменник, містично-символічні твори якого внесли у російську літературу екзистенційність, це:

а) Костомаров;

б) Куліш;

в) Франко;

г) Гоголь.

 

42. Послідовно захищав ідеї суспільства як добровільної організації гармонійно розвинених особистостей:

а) Шевченко;

б) Драгоманов;

в) Франко;

г) Потебня.

 

43. Творцем філософії всеєдності, головне місце в якій належало концептам Софії та Бого-Людини, був:

а) Булгаков;

б) Соловйов;

в) Шестов;

г) Бердяєв.

 

44. Автором праці «Самостійна Україна», яку можна вважати маніфестом українського національно-визвольного руху ХХ століття, був:

а) Винниченко;

б) Донцов;

в) Міхновський;

г) Липинський.

 

45. Провідний діяч «Руської трійці», який досліджував естетику романтизму та етнопсихологію українців, закодовану в мові й фольклорі, це:

а) Шашкевич;

б) Костомаров;

в) Куліш;

г) Драгоманов.

 

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ. Філософське розуміння світу

Всього годин 36, у т. ч. лекції ‑ 6, семінарські заняття ‑ 12, самостійна робота ‑ 8, індивідуальна робота ‑ 10.

 

Тема № 3. Філософські проблеми онтології. Буття, світ, матерія, людина як філософські категорії.

Всього годин ‑ 14 у т.ч. лекції ‑ 2; семінарські заняття ‑ 4; індивідуальна робота ‑ 2; самостійна робота ‑ 2.

 

Лекція №3 (2 год.)

Навчальні та виховні цілі:

Ознайомити курсантів з основним змістом проблемного поля онтології, продемонструвати місце онтології в системі інших філософських дисциплін. Усвідомити відмінність між категоріями буття, світ, матерія. Звернути увагу курсантів на світоглядний аспект антропосоціогенезу та на людиноцентричність як основну рису сучасних філософських парадигм.

 

семінарське заняття – 4 години

Заняття 1 - 2 год.

 

Проблемні питання, що складають сутність теми

1. Філософський зміст категорії буття. Світ як єдність об’єктивної дійсності та суб’єктивної діяльності людей.
2. Проблема буття та основні шляхи вирішення її в історії філософії.
3. Філософський зміст категорії матерія.
4. Спосіб та форми існування матерії. Єдність матерії, руху, простору і часу.

 

Перелік ключових термінів та понять теми

«Онтологія», «буття», «субстанція», «світ», «реальність», «існування», «дійсність», «природне», «духовне», «єдність світу», «простір», «час», «матерія», «енергія», «рух», «форми руху»

 

 

 

Методичні рекомендації

До першого питання. Слід звернути увагу на особливості філософського розуміння поняття «світ», яке завжди має конкретно-історичний зміст та визначається певними чинниками. Категорія «світ» визначає не тільки природні, об’єктивно-матеріальні властивості, а передусім особливості людського практично-діяльнісного відношення до себе і до умов свого існування. Питання про те, як все існує, яке його буття, розглядаються в онтології. Важливе значення в розкритті онтологічного взаємозв’язку людини і світу, визначенні їхньої сутності та конкретних форм прояву в дійсності має категорія «буття». Щоб зрозуміти її значення, необхідно простежити як за допомогою категорії «буття» здійснюється пояснення світу «як цілого».

До другого питання. Необхідно виокремити, які теоретичні моделі світу обґрунтовувались в теорії філософської думки. Передусім проаналізувати філософську традицію, започатковану Парменідом, а також ідеї послідовників Геракліта і Гегеля. Також слід розрізнити основні підходи до розуміння структури, побудови буття, відокремити матеріальні компоненти від ідеальних, використовуючи при цьому аргументи різних представників матеріалістичної та ідеалістичної філософії.

До третього питання. Важливо проаналізувати, як поняття «матерії», «субстанції» проходять складний шлях постійного уточнення, поглиблення, збагачення новими науковими знаннями, а також відображають рівень розвитку пізнання людиною світу. (Фалес, Арістотель. Р. Декарт, І. Ньютон, П. Гольбах, Д. Юм, Г. Гельмгольц, Ф. Енгельс, В. Ленін та ін.). Необхідно не зосереджуватися тільки на гносеологічному визначенні матерії, а розглядати її, враховуючи розвиток сучасної науки і філософії, та виокремити онтологічні складові: а) рух та його форми; б) простір, в) час, г) детермінація та гносеологічні принципи: а) пізнаваність, б) об’єктивність, в) реальність.

До четвертого питання. Необхідно проаналізувати, чи можуть рух та матерія існувати відокремлено. Як відповідали на це питання метафізичний матеріалізм та ідеалізм (Д. Толанд, П. Гольбах та ін.). Далі важливо обґрунтувати тезу про нерозривність матерії та руху, пояснити чому і за яким способом вони є нерозривні. Проблема форм руху безпосередньо пов’язана з уявою про ієрархію структурних рівнів матерії і з пізнавальною активністю людини. Рівень розвитку науки визначає ту чи іншу класифікацію руху матерії. Отже, вони є історично мінливими. Разом з тим, необхідно пояснити принципи, які покладені в основу класифікації форми руху: а) субстратний; б) функціональний; в) генетичний; г) антиредукціоністський. Важливо простежити, що у тлумаченні простору та часу історично склалися два основні підходи: субстаціональний і реляційний, або атрибутивний. Перший окреслений лінією Демокріт – Ньютон, другий походить від перипатетиків, а у філософії Нового часу його підтримав Лейбніц. Узагальнюючи історико-філософський досвід осягнення категорій простору і часу, слід зазначити велику кількість визначень, їхню дискусійність та гіпотетичність (історико-культурні форми простору та часу класифікували Е. Дюркгейм, Дж. Уітроу, М. Еліаде, О. Гуревич та ін.).

 

Додаткові питання

1. Чому деякі філософські школи уникають давати визначення буття?
2. Чому критикують ідею Парменіда про тотожність буття і мислення?
3. Чому трактування буття у вченні Парменіда виражає специфіку філософського осмислення світу?
4. Які форми має людське буття?
5. Чому існує велика кількість концепцій субстанції?
6. Чому судження: «всі речі складаються з матерії» – категоріально некоректне?
7. Чим обумовлюється трактування поняття матерії як філософської категорії?
8. Чому марксистське розуміння матерії не передбачає варіативність і вибірковість процесів і явищ реальної дійсності?
9. Чому рух – це універсальний стан буття?
10. Чим обумовлюється розуміння простору і часу як форм буття?

 

Література до теми:

[4, 47, 111, 125, 130, 132, 138, 140, 145, 151, 160, 169, 193, 199]

 

Заняття 2 - 2 год.

 

Проблемні питання, що складають сутність теми

1. Людина як об’єкт філософського аналізу.

2. Антропосоціогенез. Єдність природного і суспільного в людині.

3. Людина як космічний феномен. Сенс буття людини.

 

Перелік ключових термінів та понять теми

«Людина», «діяльність», «суспільне», «соціальне», «біологічне», «антропологія», «індивід», «особа», «свідоме», «позасвідоме», «відповідальність», «антропосоціогенез», «індивідуальність», «права людини».

Методичні рекомендації

До першого питання. Необхідно врахувати, що у світоглядному плані філософія обґрунтовує певну концепцію, яка характеризує місце людини в світі, її призначення, природу й сутність, у методологічному – формує оптимальну стратегію комплексного осмислення людини. Далі необхідно спинитися на з’ясуванні змісту основних філософських концепцій людини, а саме: психологізм (Д. Юм); конвенціоналізм (позитивістська філософія); суб’єктивний антропологізм (Ж.П. Сартр, М. Хайдеггер); натуралізм (соціальна біологія); соціологізм (економічний матеріалізм і технократизм); антропологічний матеріалізм (Л. Фейєрбах); волюнтаризм (А. Шопенгауер); релігійний антропологізм (В. Соловйов, М. Бердяєв); абсолютизація позасвідомого в житті людини (З. Фрейд); спіритуалістичний дуалізм (Р. Декарт, І. Кант); діалектичний матеріалізм (К. Маркс, Ф. Енгельс).

До другого питання. Важливо виявити основні сутнісні ознаки антропосоціогенезу, як процесу виникнення не просто нового виду (людина - антропос), а принципово нового (соціального, суспільного) способу існування. Необхідно проаналізувати, завдяки яким чинникам з’являється людина – істота, здатна до праці, соціально–детермінованого життя і спілкування на основі діяльності свідомості (розумного ставлення до дійсності). Разом з тим, виникає проблема, чи можна вважати, що становлення людини як істоти суспільної зробило чимось неістотним, несуттєвим природні основи становлення людини. Цю проблемну ситуацію можна вирішити через полеміку з двома протилежними підходами: з біологізаторством та абстрактним соціологізаторством. Якісна відмінність людини – в її суспільно-трудовій діяльності, людину не можна віднести до істоти природної – таке заперечення біологізаторам. Однак вона залишається природною істотою, так як людину недопустимо зводити до функції соціального способу життя – таке заперечення – соціологізаторам. Далі, простежте, обгрунтуйте ще й інші аргументи тієї чи іншої позиції. Крім того, важливо уяснити, що єдність соціального і біологічного в людині (і як засобів, що забезпечують один одного, і як самоцінностей) є безумовно необхідною. Проте наступним закономірно виникає питання, чи зводиться сенс життя до збереження біологічного існування і соціального функціонування, яке робило б це існування більш комфортним? Аргументуйте свою відповідь.

До третього питання. Важливо звернути увагу, що ідея сполученості людини з Всесвітом, включення її в універсальний космічний процес різноманітно представлена в східній культурі, особливо в індійській релігійно-філософській традиції. Досить згадати вчення про сансару – безперервне й вічне переродження душі. Однак для європейської культури характерним було те, що подібні ідеї виникали на ґрунті ідей Піфагора, Платона, а також філософських вчень пантеїстично-матеріалістичного спрямування (наприклад, вчення Джордано Бруно про множинність світів і про наявність у них розумних істот). Разом з тим, важливо пояснити чому ці вчення не носили системного, розгорнутого вигляду, а  залишались тільки на рівні припущень, здогадок. Тільки в межах так званого російського антропокосмізму здійснюється спроба послідовного проведення й розробки ідеї сполученості людини та універсума (М. Федоров, К. Ціолковський, С. Булгаков, В. Вернадський – вчення про ноосферу, В. Соловйов – філософія всеєдності). Далі проаналізуйте особливості цих вчень, простежте які нові світоглядні позиції вони відкривають. Одне з них, розвиває Тейяр де Шарден, який акцентує увагу на парадоксальності феномена людини, що ж таке людина в контексті космічного процесу? Наступним, виявіть основні аргументи нелінійного характеру космічної еволюції.

 

Додаткові питання

1. Чому жодна з теорій походження людини не є загальноприйнятою?
2. Які сутнісні ознаки антропосоціогенезу?
3. Чи припинилися анатомічні зміни у людини?
4. Чому становлення людини і суспільства це взаємообумовлені процеси?
5. Сутність марксистської моделі людини?
6. Чи залежить людина тільки від впливу суспільних відносин?
7. Яка ознака людини є найважливішою для організації її життя?
8. До чого повинна прагнути людина: до того, щоб розвинути до досконалості якусь одну свою здібність чи до того, щоб забезпечити гармонійний розвиток здібностей?
9. В чому полягає головне призначення людини?
10. Сутність неофрейдизму щодо позасвідомих чинників деструктивної поведінки злочинця?

 

Теми рефератів, доповідей

1. Духовно-біологічна природа походження людини за М. Шелером.

2. Марксизм, психоаналіз та неофрейдизм про сутність людини.

 

Тестові завдання

1. Людські виміри проблеми буття окреслюються так, що:

а) буття постає найпершим предметом людського пізнання;

б) буття постає вищою людською цінністю та мірою людської відповідальності за наслідки своїх дій;

в) буття людини постає частиною буття як такого;

г) через поняття буття людина прирівнюється до інших видів сущого.

 

2. До найбільш авторитетних творців некласичної онтології слід зарахувати:

а) К. Ясперса;

б) М. Хайдеггера;

в) Ф. Гегеля;

г) Б. Спінозу.

 

3. «Антропний принцип» ‑ це поняття введене у філософію:

а) екзистенціалістами для характеристики своєї позиції щодо осмислення людського буття;

б) сучасною космологією для позначення спрямованості космічних процесів до людини;

в) сучасною фізикою для констатації факту неможливості вилучити людину із результатів дослідження;

г) представниками філософської антропології.

 

4. Якими визначальними властивостями характеризується «буття світу»:

а) конкретністю;

б) предметністю;

в) абсолютністю;

г) остаточною невизначеністю.

 

5. Розуміння буття у східній філософії передбачає:

а) протиставлення  небуттю, порожнечі;

б) надання переваги буттю над небуттям;

в) через поняття буття Людина прирівнюється до інших видів сущого;

г) буття як матерія, яка є потенцією усіх можливих речей.

 

6. Як тлумачать «матерію» представники об’єктивного ідеалізму:

а) абстракція, яка не сприймається відчуттяит людини;

б) об’єктивна реальність, що існує поза та незалежно від свідомості;

в) фізичний світ, що створений нематеріальною субстанцією із нічого;

г) еманація ідеальної першооснови, іманентної світу.

 

7. Для кожної епохи характерні певні історичні моделі людини. Який філософський напрямок запропонував змінити класичне розуміння сутності людини на філософію людського існування:

а) середньовічна схоластика;

б) неопозитивізм;

в) екзистенціалізм;

г) фрейдизм.

 

8. К. Маркс обгрунтував свою концепцію сутності людини, акцентуючи увагу на тому, що людина, це:

а) розумна істота, здатна до праці;

б) сукупність суспільних відносин;

в) істота, що характеризується наявністю мислення та мови;

г) істоти, що здатна творити.

 

9. Які, з точки зору А. Гелена, одного з засновників філософсько-біологічної антропології, визначальні риси людського буття:

а) інстинктивно-вітальна природа людини;

б) дуалізм душі та тіла;

в) біологічна невизначеність і відкритість людини світові;

г) парадокс біологічного та соціального в людині.

 

10. Прихильники визначальної ролі соціального в сутності людини переконані, що:

а) на зміну біологічної еволюції прийшов соціальний розвиток;

б) сутність людини конкретно – історична, вона змінюється разом з історичним часом;

в) сутність людини абстрактна, незмінна, обумовлена родовим генофондом;

г) людина біосоціальна істота, сутність якої лише соціальна.

 

Література до теми:

[36, 39, 46, 47, 52, 111, 120, 125, 130, 132, 138, 140, 145, 151, 160, 169, 200]

 

 

 

Тема № 4. Філософська методологія як відображення загальних законів буття. Діалектика та її альтернативи.

Всього годин ‑ 14, в т.ч. лекції ‑ 2; семінарські заняття ‑ 4; самостійна робота ‑ 4; індивідуальна робота ‑ 4.

 

Лекція №4 (2 год.)

Навчальні та виховні цілі:

Засвоїти сутність філософської методології як науки, світогляду і методологічної основи юридичних наук і практичної діяльності працівників органів внутрішніх справ. Виявити універсальний, методологічний характер категорій, принципів і законів діалектики і їх значення для юриспруденції, роботи юриста-правоохоронця. Розкрити значення філософської методології як універсального способу усвідомлення людиною свого місця у світі та свого призначення.

семінарські заняття – 4 год.

Заняття 1 - 2 год.

 

Проблемні питання, що складають сутність теми:

1. Філософська методологія як система принципів та способів організації теоретичної та практичної діяльності на різних рівнях організації матеріального і духовного виробництва.
2. Загальна характеристика діалектики як методу пізнання і перетворення світу. Особливості діалектики, метафізики, герменевтики, синергетики, догматизму, софістики, схоластики.
3. Характеристика основних законів діалектики. Співвідношення філософських та юридичних законів.

 

Перелік ключових термінів та понять теми

«Метод», «методологія», «діалектика», «метафізика», «догматизм», «софістика», «розвиток», «схоластика», «категорії», «принципи», «закони».

 

Методичні рекомендації

До першого питання. У першу чергу, приступаючи до розгляду даного питання, необхідно усвідомити, що метод (у тій чи іншій своїй формі) зводиться до сукупності певних правил, прийомів, способів, норм пізнання і дії. Він є системою приписів, принципів, вимог, які орієнтують суб’єкта у вирішенні конкретного завдання, досягнення певного результату у даній сфері діяльності.

Необхідно також звернути увагу на те, що метод існує, розвивається лише у складній взаємодії суб’єктивного і об’єктивного при визначальній ролі останнього. Наведіть класифікацію методів: філософські (діалектика, метафізика, феноменологія, герменевтика та ін.), загальнонаукові (методи емпіричного дослідження, методи теоретичного пізнання, загальнологічні методи і прийоми дослідження); частково наукові (внутрішні і дисциплінарні).

Слід звернути, також, увагу на широкий діапазон застосування філософської методології, здійснити аналіз співвідношення понять «закон» та «закономірність».

До другого питання. В даному питанні необхідно з’ясувати історію розвитку діалектики, як вчення про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і пізнання, а також як заснований на цьому вченні універсальний метод мислення і дії, виокремити три основні історичні форми діалектики: античну, німецьку класичну та матеріалістичну; дати визначення об’єктивній та суб’єктивній діалектиці. До того ж важливо відмітити основні функції діалектики: онтологічну, гносеологічну, логічну, методологічну, світоглядну, праксеологічну (соціально-перетворюючу). Також потрібно зазначити відмінність між діалектичним і метафізичним методом пізнання; розглянути догматизм, софістику і схоластику як історично і культурно обумовлені методи пізнання і дати пояснення даному твердженню.

До третього питання. У даному питанні необхідно розглянути структуру діалектики та її елементи – категорії, закони і принципи, що у своїй єдності відображають єдність, цілісність реального світу, який розвивається, в його всезагальних характеристиках. Потрібно вказати, що категорії діалектики (розвиток, якість і кількість, протиріччя, необхідність і випадковість, причина і наслідок та інше) – це форми мислення, що відображають найбільш загальні і суттєві сторони, властивості і відношення реальної дійсності та пізнання на основі перетворюючої діяльності людей, суспільної практики. Багатоманітність зв’язків у світі, який нас оточує відображають закони діалектики (закон єдності і боротьби протилежностей, закон переходу кількісних змін у якісні, закон заперечення заперечення), зміст яких належить розкрити. Слід розкрити також сутність діалектики як науки, світогляду і методологічної основи юридичних наук, практичної діяльності юристів.

 

Додаткові питання

1. Обгрунтуйте методологічну протилежність діалектики і метафізики?
2. З’ясуйте сутність основних категорій, що характеризують діалектику як теорію розвитку?
3. Що відображає закон єдності та боротьби протилежностей?
4. Чи є діалектика єдиним методом філософії?
5. Яка різниця між термінами «принцип» і «закон»?
6. Чи можемо ми вважати софістику джерелом діалектичного методу?
7. Чи можна ототожнювати метафізику і догматизм?
8. Чи можна вважати метафізику хибним шляхом у історії розвитку філософської методології?
9. Чому ми називаємо методологію схоластичної філософії метафізичною?
10. Розкрийте особливості альтернативних концепцій діалектики?

 

Теми рефератів, доповідей

1. Історична роль метафізики як методу пізнання в історії філософії.
2. Специфіка дії закону заперечення заперечення в діяльності юристів.

 

Література до теми:

[15, 84, 88, 111, 122, 125, 130, 132, 138, 140, 145, 169, 193, 194, 195, 197, 199]

 

Заняття 2 - 2 год.

 

Проблемні питання, що складають сутність теми

1. Загальна характеристика категорій діалектики та специфіка їх прояву в професійній діяльності юриста.
2. Детермінізм та індетермінізм.
3. Діалектика демократії, влади і свободи в державі. Правовий нігілізм.

 

Перелік ключових термінів та понять теми

«Одиничне», «загальне», «частина», «форма», «зміст», «елемент», «структура», «система», «причина», «наслідок», «випадковість», «необхідність», «можливість», «дійсність», «свобода», «детермінізм», «індетермінізм», «об’єктивність», «конкретність».

 

Методичні рекомендації

До першого питання. Слід звернути увагу на універсальний характер категорій діалектики; вказати, що у категоріях діалектики фіксується, найбільш загальне ідеальне відображення об’єктивного світу, оскільки вони є результатом досить високого рівня процесу абстрагування. У питанні необхідно відмітити, що категорії діалектики виробляються у процесі суспільно історичної практики людини і відображають об’єктивну дійсність у певних конкретно-історичних умовах, що зі зміною останніх змінюється і смислове наповнення діалектичних категорій. Належить також простежити специфіку їхнього прояву у професійній діяльності юриста.

До другого питання. В даному питанні необхідно дати визначення детермінізму та індетермінізму, вказати на їхні історичне виявлення. Слід розкрити специфіку Лапласівського детермінізму та статистично вірогідного детермінізму у вченні Дарвіна; окреслити доцільність появи індетермінізму у філософії та природничих науках у ХIХ-ХХ ст.; вказати специфіку категоріальних схем детермінізму некласичного типу. У питанні необхідно розкрити два основних, об’єктивно існуючих типи взаємообумовлених явищ, кожне з яких у свою чергу «втілюється» у багатоманітних формах детермінації, що є характерним для сучасного детермінізму. Це, по-перше, причинна детермінація, що виступає провідною по відношенню до непричинної, всі форми якої складаються на основі причинності та, по-друге, відносини між взаємопов’язаними явищами, які не мають безпосередньо причинного характеру, оскільки тут відсутній елемент породження однієї події (процесу, явища тощо) іншою.

До третього питання. Слід відзначити особливості використання законів діалектики до пояснення механізму взаємодії у політики та права, прослідковувати діалектичний зв’язок між категоріями влади і свободи, свободи і відповідальності, свободи і необхідності. Також належить відмітити роль політичного нігілізму в соціально орієнтованій державі; проаналізувати особливості правового нігілізму в сучасній українській державі та його значення для подальшого розвитку нашої країни.

 

Додаткові питання

1. Як співвідносяться категорії свобода і необхідність?
2. Як пов’язані між собою категорії можливість і дійсність.
3. В чому різниця між категоріями об’єктивність і конкретність?
4. Як відображаються категорії форма і зміст у праві?
5. Яким чином діалектичний метод може бути реалізований у юридичній практиці?
6. У чому специфіка детермінізму Ч. Дарвіна у порівнянні з сучасним детермінізмом?
7. Які особливості синергетичної детермінації?
8. Яка причинна обумовленість явищ і подій характерна для позитивно-правового мислення?
9. Наведіть приклади застосування законів і категорій діалектики до пояснення особливостей політичного протистояння або правового розвитку в сучасному суспільстві?
10. Чи можна вважати правовий нігілізм деструктивним для соціуму явищем?

 

Теми рефератів, доповідей

1. Специфіка причинно-наслідковий зв’язків в юридичних науках.
2. Категорії «можливість» і «дійсність» в історії філософії.
3. Сучасні альтернативні діалектиці концепції розвитку.

 

Тестові завдання

1. Які сфери застосування законів діалектики:

а) в об’єктивній реальності, де має місце повторюваність та необхідність;

б) в суспільному, людському бутті, якщо там мають місце якісні зміни;

в) усюди, де має місце будь-який розвиток;

г) у сфері людської діяльності, де людина може впливати на дію цих законів.

 

2. Який із діалектичних законів характеризує механізм розвитку:

а) закон достатньої підстави;

б) закон заперечення заперечення;

в) закон взаємного переходу кількісних змін в якісні;

г) закон єдності та боротьби протилежностей.

 

3. За допомогою яких категорій розкривається зміст закону єдності та боротьби протилежностей:

а) тотожність та різниця;

б) кількість та якість;

в) єдність протилежностей;

г) синтез заперечення.

 

4. До яких положень зводиться сутність механістичного детермінізму:

а) всі події складаються з причинних зв’язків;

б) світ – це складний механізм, який складається з більш простих механізмів;

в) причина породжує наслідок, який можна однозначно передбачити;

г) світ природи керується не лише причинно-наслідковими зв’язками, але й закономірністю випадку.

 

5. Визначте, які з положень відповідають індетермінізму:

а) причина якщо і існує, то лише в явищах природи;

б) причинно-наслідковий аналіз не може претендувати на об’єктивність;

в) в суспільному розвитку відсутні відносини необхідності та причинності;

г) існують такі стани та події, для яких причина або не існує, або її не можна визначити.

 

6. Які основні історичні форми діалектики:

а) метафізична, реальна, ірреальна;

б) об’єктивна, суб’єктивна, інтерсуб’єктивна;

в) стихійна, німецька класична, діалектична;

г) антична, ідеалістична, марксистська.

 

7. Які функції виконує діалектика як теорія:

а) світоглядна;

б) комунікативна;

в) методологічна;

г) праксеологічна.

 

8. Виділіть основні принципи діалектики:

а) принцип розвитку та руху;

б) принцип монізму та взаємообумовленості;

в) принцип розвитку та взаємозв’язку;

г) принцип гармонії та цілісності.

 

9. В яких значеннях використовувалось поняття діалектики в історії філософії:

а) як єдино правильний метод пізнання;

б) як системний аналіз;

в) як спосіб ведення бесіди;

г) як метод спростування або заперечення розвитку.

 

10. Визначте універсальні зв’язки буття, які фіксують категорії діалектики:

а) простір та час;

б) одиничне, загальне та особливе;

в) матеріальне та ідеальне;

г) явище і сутність.

 

Література до теми:

[10, 84, 86, 111, 115, 122, 125, 126, 130, 132, 138, 140, 145, 169, 194, 195, 196, 197, 199]

 

Тема № 5. Філософська гносеологія. Свідомість. Пізнання. Методи та форми наукового пізнання та їх роль в діяльності працівників міліції.

Всього годин – 12 у т.ч. лекції – 2, семінарські заняття – 4, самостійна робота – 4; індивідуальна робота – 2.

 

Лекція №5 (2 год.)

Навчальні та виховні цілі:

Визначити соціально-практичну природу пізнавальної діяльності людини, специфіку емпіричного та теоретичного рівнів пізнання. Сформувати творче мислення та розкрити закономірності усвідомлення людиною об'єктивної та суб'єктивної реальності. Усвідомити методологічне значення філософського тлумачення свідомості для практичної діяльності юристів-правознавців.

 

семінарське заняття – 4 години

Заняття 1 - 2 год.

 

Проблемні питання, що складають сутність теми:

1. Проблема свідомості в історії філософії. Історичний характер та суспільна природа свідомості.
2. Виникнення свідомості. Основні ознаки (властивості) свідомості.
3. Структура, рівні та форми суспільної свідомості.

 

Перелік ключових термінів та понять теми

«Відображення», «свідомість», «ідеальне», «суспільна свідомість», «мислення», «пам’ять», «воля», «емоції», «самосвідомість», «позасвідоме», «ідеологія», «суспільна психологія», «рефлексія», «наука», «амбівалентність», «реверсивність», «інформація».

 

Методичні рекомендації

До першого питання. Необхідно проаналізувати, яких тлумачень у історико-філософському процесі набувала проблема свідомості. Перш за все поясніть, які аргументи використовує ідеалізм, вважаючи свідомість активним джерелом буття. Далі, простежте особливості дуалістичного трактування свідомості, аналізуючи погляди Тейяра де Шардена. Наступним є з’ясування розуміння природи свідомості матеріалістичною філософією XVII-XVIII ст. Важливо врахувати, що підхід до проблеми свідомості цих філософів відкрив широкі можливості для вульгарно-матеріалістичних концепцій (Л. Бюхнер, Я. Молєшот, К. Фогхт, а також призвів до «відродження» ідей Б. Спінози. Далі простежте особливе розуміння генезису свідомості представників німецької класичної філософії, нейрофізіології (І. Сєчєнов, І. Павлов) та експериментальної психології (Е. Вебер, В. Вундт, У. Джемс та ін.). Наступним є аналіз питання про походження і сутність свідомості у марксистській філософії, а саме, врахуйте, по-перше, свідомість розглядається як функція головного мозку; по-друге, як необхідна сторона практичної діяльності людини; по-третє, свідомість як найвища форма відображення. Виявіть позитивні та негативні аспекти такої позиції. Щодо сучасної світової філософії, то необхідно з’ясувати, чому вона особливо виділяла роль суб’єктивних чинників у функціонуванні свідомості (Е. Гуссерль, Ж.-П. Сартр, М. Мерло-Понті, герменевтика, психоаналіз, структуралізм, «лінгвістична філософія» Л. Вітгенштейна). Проблема свідомості в історії філософії переважно досліджується через призму проблеми ідеального. Об’єктивне існування якого визнається й окремими представниками діалектичного матеріалізму (Е. Ільєнков), з’ясуйте особливості цього підходу, використовуючи досягнення сучасної науки (синергетики, кібернетики).

До другого питання. Необхідно проаналізувати процес виникнення та становлення свідомості. Врахуйте, що свідомість має не тільки свою соціальну історію, а й природну передісторію – розвиток своїх суто біологічних передумов. Спробуйте віднайти спільні риси в процесах, які відбуваються на різних сходинках матерії. Зауважте, що ці спільні риси і становлять зміст поняття відображення, а свідомість є найвищою формою і результатом розвитку атрибута, загальної властивості матерії – відображення. У зв’язку з цим можна виділити кілька рівнів розвитку властивості відображення (неорганічне, органічне, соціальне). Далі, з’ясуйте які основні тенденції має еволюція біологічного відображення. А також, чи можна вважати відображення процесом, результатом якого є інформаційне відтворення властивостей взаємодіючих об’єктів. Наступне, простежте розвиток конкретних форм і видів відображення, їхнє ускладнення і розвиток у процесі вдосконалення організації матеріальних систем. Зверніть увагу, що обґрунтування основних ознак свідомості (а саме, універсальності, об’єктивності, цілепокладання, творчості, необхідного зв’язку з мовою та як важливої складової процесу соціалізації та індивідуалізації тощо) дає змогу більш конкретно уявити природу духовного життя.

До третього питання. Необхідно виокремити будову (структуру) свідомості, яка забезпечує її функціонування і розвиток. Слід підкреслити, що свідомості як одному з найскладніших феноменів соціальної форми руху матерії властива поліструктурність; кожна з її структур, відображає одну з численних граней свідомості: компонентну та рівневу. Простежте єдність цих структур. Наступною є відповідь на питання: яку роль виконує суспільна свідомість у житті суспільства? Яким є співвідношення суспільної свідомості і суспільного буття? У вирішенні цих питань слід подолати крайнощі ідеалізму та вульгарного матеріалізму. Зверніть увагу, що крім компонентів і рівнів суспільна свідомість містить у собі форми (політичну, правову, моральну, естетичну, релігійну, філософську, наукову тощо) тобто окремі види її, кожний з яких характерний певним співвідношенням цінностей, знань та норм, що існують як на стихійному, так і на усвідомленому рівні. Проаналізуйте співвідношення форм суспільної свідомості.

 

Додаткові питання

1. Проаналізуйте особливості трактування свідомості на різних етапах розвитку філософського розуміння світу?
2. Яку концепцію розуміння свідомості Ви поділяєте і чому? Аргументуйте свою позицію!
3. Проаналізуйте які ознаки свідомості є визначальними для розуміння суб'єкта права?
4. У чому проявляється «вторинність» свідомості, її залежність від матерії?
5. Як Ви розумієте співвідношення свідомості і відображення?
6. Які сутнісні ознаки відрізняють психіку людини від психіки тварин?
7. Проаналізуйте компонентну структуру свідомості людини?
8. У чому полягає взаємозв’язок свідомості і мови? Які філософські школи вважають цю проблему головною?
9. Які сутнісні ознаки самосвідомості і які її функції?

10. Що означає положення про те, що свідомість не тільки відображає світ, а й створює його?

 

Теми рефератів, доповідей

1. Співвідношення природного і соціального в свідомості.
2. Проблема формування суспільної свідомості як різновид діяльності юристів.
3. Духовне життя суспільства та його структура.

 

Література до теми:

[10, 23, 24, 38, 56, 72, 107, 111, 115, 122, 125, 126, 130, 132, 138, 140, 145, 151, 159, 163, 168, 169, 176, 193, 194, 195, 196, 197, 199]

 

Заняття 2 - 2 год.

 

Проблемні питання, що складають сутність теми

1. Сутність пізнання у філософській традиції. Діалектичний характер пізнавального процесу і єдність об’єктивного та суб’єктивного; чуттєвого та раціонального; теоретичного та практичного.
2. Проблема істини в філософії. Діалектика абсолютного та відносного в істині. Конкретність істини. Істина як мета юридичної практики.
3. Методи і форми наукового пізнання та їх роль в правоохоронній діяльності.
4. Філософська концепція творчості.
5. Види творчості. Правотворчість. Особливості творчої особи.

 

Перелік ключових термінів та понять теми

«Пізнання», «об’єкт», «суб’єкт», «ідея», «істина», «почуття», «розум», «емпіричне», «раціональне», «пізнавальний образ», «пізнавальна позиція», «творчість», «емпіризм», «раціоналізм», «індукція», «дедукція», «інтуїція», «геній», «абсолютна, відносна, конкретна, об'єктивна істина», «категорії», «талант», «діяльність», «види творчості».

 

Методичні рекомендації

До першого питання. В даному питанні важливо відзначити, що гносеологія як наука вивчає пізнавальний тип відносин між суб’єктом і об’єктом. «Пізнавальні відносини» включають три компоненти: суб’єкт, об’єкт і зміст пізнання (знання). Звідси виникає завдання проаналізувати відношення між суб’єктом, який отримує знання, і джерелом знання (об’єктом), між суб’єктом і знанням, між знанням і об’єктом. У першому разі головне завдання полягає у тому, щоб з’ясувати, як об’єктивний зміст речей і явищ, що пізнаються, переноситься в людську свідомість та перетворюється в ній на об’єктивний зміст знань. На мові філософії ця проблема формувалась у такому вигляді: як зовнішній щодо свідомості предмет стає надбанням розуму як ідеальний зміст. Далі, необхідно проаналізувати як вирішували це питання Демокріт, Платон, Лейбніц, Гегель та інші. Наступним, простежте, які існують основні підходи до вирішення центрального питання гносеології – питання про співвідношення знання і реальності, образу і речі, чи є людські відчуття якоюсь подобою, приблизними копіями речей або вони – лише символи, ієрогліфи. Разом з тим, важливо зрозуміти зміст основних принципів пізнання: об’єктивності, пізнаванності, відображення, визначальної ролі практики в процесі пізнання, вирішальної ролі творчої активності суб’єкта в пізнанні.

До другого питання. В даному питанні слід звернути увагу, по-перше, на те, що засобом перевірки пізнання є практика, а істина – це мета пізнання. По-друге, на те, що істина на всіх своїх етапах розвитку нерозривно пов’язана зі своєю протилежністю – оманою, яку визначають як пізнавальний образ, що не відповідає своєму об’єкту. Слід звернути увагу на специфіку кожної з цих протилежних сторін єдиного процесу пізнання.

Необхідно особливо підкреслити, що об’єктивна, абсолютна, відносна та конкретна істина – це не різні «сорти», виміри істин, а одне й те ж істинне знання з певними своїми характерними ознаками.

До третього питання. При вивченні цього питання слід акцентувати увагу, що для сучасної науки в цілому, а особливо, для гносеології, характерний методологічний плюралізм. Це означає, що теорія пізнання має право використовувати будь-які методи та прийоми, які виявляться найбільш ефективними в даній пізнавальній ситуації – у їх єдності та взаємодії.

Водночас, необхідно врахувати наступне, щоб зрозуміти специфіку наукового пізнання, треба уточнити визначення наукового методу, наукової раціональності, критерій науковості знання, а також ознаки парадигми. Далі, важливо проаналізувати найважливіші форми розвитку наукового знання, основні методи емпіричного дослідження (спостереження, експеримент, дедукція, індукція та ін.) та особливості їх використання в правоохоронній діяльності.

Важливо підкреслити, що на сучасному етапі розширення предмету теорії пізнання відбувається одночасно з оновленням та збагаченням її методологічного арсеналу.

До четвертого питання. Необхідно проаналізувати розуміння творчості в різні періоди історико-філософського поступу, а саме в творчості Платона, Арістотеля, Августина, Дж. Бруно, Ф. Бекона, Р. Декарта, Дж. Локка, Г. Гегеля. Далі, врахуйте, що плідні ідеї в історії теоретичної думки, яка охоплює дослідження з питань творчості, залишили представники української філософії, зокрема Г. Сковорода та І. Франко. Значну увагу проблемі творчості також приділяли представники релігійної філософської думки Росії XIX- початку XX століття (В. Соловйов, М. Бердяєв). Наступне, окресліть природничо-науковий аспект вивчення творчої діяльності (В. Бехтєрєв, І. Сєченов, І. Павлов, А. Анохін, А. Леонтьєв, С. Рубінштейн та ін.). Як підсумок аналізу основних тлумачень творчості систематизуйте найтиповіші підходи до проблеми творчості, а також обґрунтуйте такі ознаки творчості: а) свідоме цілепокладання; б) створення принципово нового продукту; в) орієнтація на досягнення соціально вагомих результатів.

До п’ятого питання. Необхідно зосередити особливу увагу на творчості в соціальній, політичній, правовій, релігійній, філософській та інших сферах. Такий підхід може бути особливо ефективним, якщо в основу класифікації видів творчості, пошуку загальних тенденцій, закономірностей і принципів їх розвитку буде покладено аналіз характеру практичної діяльності людини. Врахуйте, що досліджувати творчу діяльність доцільно на рівні предметно-практичного і духовно-теоретичного освоєння світу. Наступним, проведіть порівняльний аналіз різних видів творчості. Далі окресліть найтиповіші підходи до розуміння інтуїції, а також визначення геніальності (А. Бергсон, М. Лоський, В. Кроче, Е. Гуссерль, М. Бердяєв, З. Фрейд та ін.). Разом з тим, врахуйте, що здатністю до творчості може і повинен володіти кожний, обґрунтуйте основні риси юриста як творчої особи.

 

Додаткові питання

1. Чому процес пізнання має суспільно-історичний характер. Аргументуйте свою позицію.
2. Які концепції співвідношення суб'єкта і об'єкта пізнання Ви знаєте? Проілюструйте на конкретних прикладах.
3. На яких визначальних позиціях основується сучасна наукова гносеологія?
4. Які особливості співвідношення чуттєвого і раціонального в процесі пізнання правових ідеалів?
5. Яка позиція в поглядах на пізнання є більш аргументованою: послідовників раціоналізму, сенсуалізму чи інтуїтивізму?
6. Через які поняття сучасна філософія визначає концепцію істини? Яким чином ця позиція доповнює традиційне розуміння істини?
7. Який зміст і призначення поняття наукова  парадигма?
8. Сформулюйте визначення загальнонаукових методів пізнання: аналіз, синтез, індукція, дедукція, моделювання, аналогія?
9. Розкрийте зміст основних форм наукового пізнання?
10. У чому полягає діалектика співвідношення абсолютного і відносного в пізнанні правової реальності?

 

Теми рефератів, доповідей

1. Істина в філософії та кримінальному праві.
2. Відмінність наукового пізнання від буденного та художнього способів освоєння дійсності.
3. Правові ідеали як об’єкт пізнання.
4. Методи творчої діяльності.
5. Психологічні особливості творчої особистості.
6. Правотворчість та її основні форми.
7. Проблема творчості в філософії М. Бердяєва та В. Соловйова.
8. Принципи творчості в рамках діалектико-матеріалістичної гносеології.

 

Тестові завдання

1. Які сторони направленості свідомості традиційно виділяються в європейській філософії:

а) предметна свідомість;

б) самосвідомість;

в) свідомість як потік безпосередніх переживань;

г) душа.

 

2. Які існують основні позиції в розумінні проблеми свідомості:

а) свідомість – надлюдське божественне явище;

б) свідомість – інформаційне поле космосу;

в) свідомість – властивість живих організмів;

г) свідомість – атрибут людини.

 

3. До якої концепції належить положення «суспільне буття визначає суспільну свідомість»:

а) до історичного матеріалізму;

б) до ідеалістичної концепції суспільного буття;

в) до філософії історії екзистенціалізму;

г) до об’єктивного ідеалізму.

 

4. Що являється основним завданням філософського аналізу знання у постпозитивізмі:

а) пошук способів обґрунтування знання;

б) обґрунтування знання – уміння;

в) пошуки критеріїв достовірності знання – інформації;

г) пошуки критеріїв достовірності знання – уміння.

 

5. Об’єкт пізнання:

а) передує суб’єкту та визначає його;

б) є похідним від суб’єкта;

в) є невід’ємним від суб’єкта, оскільки вони постають сторонами єдиного процесу пізнання;

г) постає частиною суб’єкта пізнання.

 

6. Які існували концепції, в історії філософії, щодо вирішення проблеми пізнання світу:

а) релігійний;

б) донауковий;

в) агностичний;

г) емпіричний.

 

7. Що слід віднести до гносеологічного фундаменталізму:

а) уявлення про достовірні та безпомилкові підстави знання;

б) поміркований агностицизм;

в) раціоналізм;

г) сенсуалізм.

 

8. Які положення відносяться до позиції емпіричного фундаменталізму:

а) людське знання випливає з внутрішнього досвіду;

 

б) людське знання випливає з зовнішнього досвіду;

в) пізнання формується на основі принципів з допомогою чуттєвого сприйняття;

г) без чуттєвого сприйняття не може бути загальних принципів.

 

9. Яка теза заперечує полеміку між емпіричним та раціоналістичним фундаменталізмом:

а) чуттєве та раціональне «пронизують» одне одного;

б) чуттєве пізнання являється початковим етапом як у філогенезі, так і в онтогенезі;

в) зміст відчуттів визначається не лише зовнішнім подразником, але й мисленням;

г) між чуттєвим досвідом та понятійним мисленням існує взаємодія.

 

10. Яке філософське вчення тлумачить істину як відповідність мислення відчуттям суб’єкта:

а) неопозитивізм;

б) емпіризм;

в) соліпсизм;

г) прагматизм.

 

Література до теми:

[23, 24, 53, 72, 111, 125, 126, 130, 132, 138, 140, 145, 151, 159, 163, 168, 169, 176, 193, 194, 195, 197, 200]

 

 

Змістовий модуль ІІІ. Теоретичні і практичні проблеми філософії

Всього годин 36 у т. ч. лекції ‑ 4, семінарські заняття ‑ 6, практичні заняття ‑ 2, самостійна робота ‑ 12, індивідуальна робота ‑ 12.

 

Тема № 6. Суспільство. Культура. Цивілізація. Право.

Всього годин – 14, у т.ч. лекції ‑ 2; семінарські заняття ‑ 4; індивідуальна робота – 4; самостійна робота ‑ 4.

 

Лекція № 6 (2 год.)

Навчальні та виховні цілі:

Визначити сутність суспільства, культури, цивілізації та роль права в їх становленні. Розкрити методологічну роль категорій «суспільство», «культура», «цивілізація», «право» для юриспруденції. Усвідомити цивілізаційні засади права та його роль в розвитку суспільства.

семінарське заняття  – 4 години

 

Заняття 1 - 2 год.

 

Проблемні питання, що складають сутність теми

1. Діяльність як специфічний спосіб існування соціального. Практика – основа всіх форм життєдіяльності людини.
2. Матеріальне та ідеальне в суспільстві. Історична ґенеза соціальних спільностей людей.
3. Сучасні концепції сутності та субстанційних основ суспільства.

 

Перелік ключових термінів та понять теми

«Суспільство», «суспільно-економічна формація», «соціальна міфологія», «соціальна спільність», «соціальна стратифікація», «соціальна філософія», «соціальність», «соціальний інститут», «постіндустріальне суспільство», «інформаційне суспільства», «волюнтаризм», «фаталізм», «діяльність».

 

Методичні рекомендації

До першого питання. Розкрити зміст поняття діяльність як одного із фундаментальних для філософії через призму суб’єктно-об’єктних та суб’єктно-суб’єктних відносин. Показати, що для діяльності притаманні єдність опредметнення і розпредметнення певних смислів, трансформація суб’єктивного в об’єктивне та навпаки. Розкрити різновиди діяльності та їх роль в суспільному житті як єдність теорії і практики.

До другого питання. Розкриваючи це питання, необхідно показати роль матеріальних та духовних факторів у розвитку суспільства, проаналізувати марксистську тезу – суспільне буття визначає суспільну свідомість. При підготовці до питання. про розвиток історичних спільнот розкрити зміст понять «рід», «плем’я», «народність», «нація», а також виділити інші верстви суспільного поділу та його критерії.

До третього питання. Готуючись до цього питання потрібно звернути увагу на зміст сучасних концепцій розвитку суспільства, особливо простежити проблему трьохфазного процесу зміни типів суспільства (доіндустріального, індустріального та постіндустріального), а також ліберального тлумачення постіндустріального суспільства сформованого у філософії Тоффлера і позначеного описовою метафорою «третьої хвилі», ознайомитися з історичною перспективою людства, що сформульована Боулдінгом.

 

Додаткові питання

1. Які основні методологічні концепції розуміння суспільного життя?
2. Яка структура суспільства як соціальної системи? Чому людська соціальність створюється самими людьми в процесі їхньої взаємодії?
3. Чи можемо ми сказати, що абсолютизація ролі одного з компонентів соціальної цілісності в суспільствознавстві, на практиці є однією з причин виникнення тоталітаризму?
4. Охарактеризуйте провідні тенденції розвитку сучасного суспільства.
5. Соціальний дарвінізм — це лжевчення чи правдивий опис суспільних відносин?
6. Чи можна стверджувати, що клімат впливає на психологію народу?
7. Що таке ритми в історії і від чого вони залежать?
8. Які основні чинники детермінують розвиток суспільства?
9. Чи діє в суспільстві принцип природного відбору: виживає найсильніший, слабких на узбіччя?

10. Залежність суспільства від природи – це благо чи обтяжливий тягар?

 

Теми рефератів, доповідей

1. Діалектика історичної традиції і перетворень сучасності в розвитку суспільства.
2. Проблеми життя і смерті в духовному досвіді людства.
3. Теорія соціальної мобільності та стратифікації М. Вебера.
4. Етносоціальні проблеми в сучасному світі.

 

Література до теми:

[55, 62, 66, 97, 111, 114, 118, 124, 147, 165, 186, 188, 191, 210]

 

Заняття 2 ‑ 2 год.

 

Проблемні питання, що складають сутність теми

1. Формаційний та цивілізаційний підходи до аналізу суспільства. Суспільство і культура.
2. Єдність та багатогранність історичного процесу. Суспільний ідеал і прогрес.
3. Сутність соціального передбачення. Глобальні проблеми сучасності.

 

Перелік ключових термінів та понять теми

«Суспільно-економічна формація», «цивілізація», «суспільний ідеал», «суспільний прогрес», «суспільний регрес», «постіндустріальне суспільство», «інформаційне суспільство», «культура», «глобальні проблеми сучасності», «футурологія», «планетарна свідомість».

 

Методичні рекомендації

До першого питання. Доцільно ознайомитися зі змістом рекомендованих термінів та понять, розкрити зміст понять «суспільно-економічна формація», «цивілізація», «культура». Потрібно віднайти критерії, що дадуть можливість побачити якісну відмінність «цивілізаційного» етапу розвитку суспільства від «культурного» (за О. Шпенглером). При цьому показати на якому рівні розвитку культури суспільство переходить на цивілізаційний етап.

До другого питання. Аналізуючи це питання, потрібно звернути увагу на різновекторність, нелінійність суспільного розвитку та аргументувати цю тезу. Вияснити зміст понять «суспільний ідеал», «суспільний прогрес», віднайти критерії суспільного прогресу чи регресу, вичленити об’єктивні умови та суб’єктивні фактори розвитку суспільства.

До третього питання. Готуючись до цього питання, потрібно зрозуміти, в чому полягає відмінність наукового передбачення від ненаукового. Які характерні риси наукового передбачення. Аналізуючи глобальні проблеми сучасності, доцільно їх вичленити, класифікувати та показати взаємозв’язок та взаємообуволенність між ними.

 

Додаткові питання

1. Які основні концепції філософського осмислення суспільства і культури? В чому полягає своєрідність кожного з них?
2. Чому для осмислення суспільства в цілому вводиться поняття «цивілізації»? Сформулюйте визначення поняття «цивілізація».
3. Хто і коли запровадив поняття «суспільно-економічної формації» та заклав підвалини формаційної теорії історичного процесу?
4. Які зміни відбуваються у цивілізаційному підході до історії з переходом на некласичний етап розвитку?
5. В чому виявляється некоректність формаційного редукціонізму та формаційного нігілізму?
6. Які ознаки цивілізованості?
7. Чи зникнуть коли-небудь національні відмінності?
8. Які характерні риси культурної людини?
9. Якою є роль культурних надбань в житті людини?
10. Як співвідносяться цивілізаційний та формаційний підходи до історичного процесу?

 

Теми рефератів, доповідей

1. Місце та роль права у становленні та розвитку цивілізації.
2. Концепція інформаційного суспільства.
3. Взаємозв’язок права та справедливості.
4. Право, свобода, демократія.
5. Філософія злочину і покарання.

 

Тестові завдання

1. Розділ філософії, що пояснює найважливіші, фундаментальні проблеми розвитку суспільства як цілісної системи:

а) соціологія;

б) політична економія;

в) соціальна філософія;

г) онтологія.

 

2. Предмет дослідження соціальної філософії:

а) закони суспільно-виробничих відносин людей на різних етапах історичного розвитку суспільства;

б) суспільство як цілісна система, всезагальні закони та рушійні сили його функціонування та розвитку, його взаємозв’язок з природним середовищем, навколишнім світом в цілому;

в) функціонування і розвиток взаємодії різних соціальних інститутів, людських індивідів і їх груп, вплив певних факторів на протікання різних суспільних процесів;

г) закономірності розвитку природи, суспільства та мислення.

 

3. Суспільство є наслідком розвитку закономірностей природи, світу тварин і Космосу в цілому, так вважає:

а) натуралістичний підхід;

б) ідеалістичний підхід;

в) атомістичний підхід;

г) нормативний підхід.

 

4. Автором теорії суспільного договору є:

а) Т. Гоббс;

б) Т. Кампанела;

в) Ш.Л. Монтеск’є;

г) Г.В.Ф. Гегель.

 

5. Теоретична модель класової структури М. Вебера передбачає:

а) клас власників, клас робітників, дрібна буржуазія, інтелігенція і білокомірцеві службовці;

б) буржуазія, дрібна буржуазія, пролетаріат, селянство, інтелігенція;

в) вищий клас, середній клас, робітничий клас і нижчий клас.

 

6. Російсько-американський філософ Пітирим Сорокін - автор:

а) теорії розподілу влад;

б) теорії соціальної стратифікації;

в) теорії суспільного договору;

г) теорії природного права.

 

7. Джерелом суспільного розвитку відповідно до теорії історичного матеріалізму є:

а) класове протиріччя;

б) технічний прогрес;

в) ідеологія;

г) політика.

 

8. Яка форма спільності людей, що історично склалася, не виділяється в марксистській теорії історичного процесу:

а) народ;

б) нація;

в) етнос;

г) народність.

 

9. Умови праці разом зі знаряддями праці та предметами праці становлять:

а) засоби виробництва;

б) засоби праці;

в) виробничі відносини;

г) продукти праці.

 

10. Тип цивілізації притаманний сучасному рівню розвитку суспільства:

а) архаїчний;

б) космогенний;

в) техногенний або індустріальний;

г) антропогенний, інформаційне суспільство.

 

Література до теми:

[19, 50, 55, 66, 92, 111, 114, 118, 124, 142, 143, 161, 162, 147, 165, 171, 180, 183, 186, 188, 191, 193, 199, 210]

 

Тема № 7. Філософські проблеми права та його роль у формуванні особи.

Всього годин – 12, у т.ч. лекції – 2; семінарські заняття – 2; індивідуальна робота – 4; самостійна робота – 4.

 

Лекція №7 (2 год.)

Навчальні та виховні цілі

Ознайомити курсантів з колом основних проблем, які формують предметне поле філософії права. Продемонструвати специфіку філософсько-правового мислення, філософського підходу до правових феноменів. Засвоїти розуміння права як гармонійної міри свободи та справедливості, підвищити рівень правової культури.

 

семінарське заняття – 2 години

 

Проблемні питання, що складають сутність теми

1. Право як об’єкт соціально-філософського аналізу. Предмет філософії права.

2. Сутність права як міри свободи і відповідальності, рівності і справедливості. Право як благо.

3. Правові ціннісні установки як фактор формування активності соціальних суб’єктів. Правова культура особистості.

 

Перелік ключових термінів та понять до теми

«Благо», «свобода», «відповідальність», «рівність», «справедливість», «правова культура», «цінність», «суще», «належне», «ціннісна установка».

 

Методичні рекомендації

До першого питання. Необхідно звернути увагу на соціальні та науково-практичні передумови виникнення та розвитку філософії права, а також врахувати, що в історії філософсько-правової думки існували різні підходи до визначення філософії права та її предмета. Разом з тим, потрібно пояснити, чим викликано різноманіття підходів до предмета філософії права. Для вирішення цього питання доцільно врахувати, що переважна більшість дослідників вважають філософію права частиною філософії, а саме одного з її розділів – соціальної філософії, а тому необхідно пригадати специфіку філософії та її основних складових частин. Важливим питанням для з’ясування специфіки філософії права як особливої теоретичної дисципліни є з’ясування сутності та особливостей філософського підходу до права. Наступним важливим питанням є виявлення відмінності між філософським осмисленням права та його науковим пізнанням, а також виявити специфіку філософсько-правової рефлексії та дискурсу. Крім того, передусім визначитись, що ж розуміється у філософії права під позитивним і природним правом? Окрім цього слід, зробити порівняльний аналіз предмету філософії права, соціології та теорії права.

До другого питання. Розглядаючи цю проблему, потрібно ґрунтовно ознайомитись із особливостями визначення понять: «свобода», «відповідальність», «рівність», «справедливість», «благо». Потрібно розкрити проблему свободи волі, вибору та відповідальності особистості, її обов’язків та прав.

Проаналізувати підходи до вирішення проблеми блага в історії світової культури. Дати відповідь на питання, чому право є цінністю та елементом загального блага.

До третього питання. Визначальними концептами при розкритті цієї проблеми є «право як цінність» та «правова культура». На основі уточнення змісту цих наукових поняттєвих конструкцій доцільно розкрити сутність та взаємозв’язок ціннісних правових установок, їх вплив на формування активності правових суб’єктів.

 

Додаткові питання

1. Проаналізуйте процес формування поняття «філософія права» в різних філософських традиціях.
2. За яких умов закон є знаряддям реалізації права, а за яких умов він може суперечити праву?
3. Чому цілісне уявлення про суспільство неможливе без розуміння специфіки права?
4. Чому будь-яка норма права підлягає філософському тлумаченню?
5. Обґрунтуйте, чому лише вільні індивіди є сутністю і сенсом права?
6. Чому філософію права можна визначити як міждисциплінарну галузь наукового знання?
7. Чому існують різні варіанти розв'язання однієї правової проблеми?
8. Чи можлива відмова від примусу як умови виконання норм закону?
9. Чи існують суперечності між правами людини і правами суспільства?
10. Українські громадяни є суб’єктами чи об’єктами права? Проаналізуйте сучасну ситуацію на конкретних прикладах.

 

Теми рефератів, доповідей

1. Загальна характеристика сучасних концепцій справедливості.

2. Проблема блага в історії світової культури. Право як елемент загального блага.

3. Суще та належне в моралі і праві.

 

Тестові завдання

1. Проблема співвідношення права і закону є предметом:

а) філософії права;

б) теорії права;

в) соціології права;

г) етики права.

 

2. Науковою дисципліною, покликаною дати світоглядне пояснення права, його сенсу та призначення, обґрунтувати його під кутом зору сутності людського буття, існуючої в ньому системи цінностей, філософію права називав:

а) Ю.В. Тихонравов;

б) С.С. Алексєєв;

в) Ю.Є. Пермяков;

г) В.С. Нерсесянц.

 

3. Проблеми природи права та його першооснов, форми буття та існування права досліджує правова:

а) онтологія;

б) гносеологія;

в) аксіологія;

г) антропологія.

 

4. Особливості процесу пізнання правової реальності вивчає правова:

а) онтологія;

б) аксіологія;

в) гносеологія;

г) праксеологія.

 

5. Якому типу правового мислення притаманна моральна критика права і держави:

а) позитивістському;

б) нормативістському;

в) етатистському;

г) юснатуралістському.

 

6. Що є критерієм правової істини:

а) свобода;

б) практика;

в) щастя;

г) правова культура.

 

7. «Ідея права є свободою... Право є міра свободи... Система права є царством реалізованої свободи». У якості наявного буття свободи право розглядав:

а) Г. Гуго;

б) Ф. Шеллінг;

в) І. Кант;

г) Г. Гегель.

 

8. «Чисту теорію права», сенс якої полягав у звільненні позитивного права від ідеалів справедливості та соціальних умов, створив:

а) Х. Харт;

б) Г. Кельзен;

в) Ж. Боден;

г) Г. Вільямс.

 

9. Влада, яку приймають народні маси і яка спирається на їх добровільну згоду підкорятися, а не нав’язується їм силою, називається:

а) офіційною;

б) традиційною;

в) легітимною;

г) законною.

 

10. Нав’язування державою своїм громадянам норм, ідей, принципів, ціннісних установок і стереотипів, які набувають у масовій свідомості природного характеру, – це:

а) фізичний примус;

б) психічний примус;

в) переконання;

г) символічний примус.

Література до теми:

[12, 53, 119, 126, 142, 143, 134, 152, 153, 192, 200]

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ДО ЗМІСТОВИХ МОДУЛІВ

Самостійна робота до змістових модулів передбачає пошук та опрацювання рекомендованої літератури, підготовку рефератів і наукових доповідей, спрямованих на розвиток самостійності та ініціативності, а також виконання індивідуальних завдань з метою підготовки до участі в конференціях і олімпіадах.

 

І. Самостійне опрацювання першоджерел. Законспектуйте основні положення одного з філософських творів:

1. Вітгенштейн Л. Логіко-філософський трактат.
2. Камю А. Міф про Сізіфа.
3. Сартр Ж.-П. Буття і ніщо.
4. Гадамер Х.-Г. Істина та метод.
5. Е.Гуссерль. Ідеї до чистої феноменології.
6. Шелер М. Філософський світогляд.
7. Леві-Строс К. Структурна антропологія.
8. Рікер П. Герменевтика, етика, політика.
9. Рорті Р. Філософія і майбутнє.
10. Маркс К. Економічно-філософські рукописи 1844 року.
11. Ленін В.І. Матеріалізм та емпіріокритицизм.
12. Іларіон Київський. Слово про закон і благодать.
13. Касіян Сакович. Трактат про душу.
14. Кирило Транквіліон-Ставровецький. Зерцало богословії.
15. Інокентій Гізель. Твір про всю філософію.
16. Григорій Сковорода. Потоп зміїний.
17. Петро Ліницький. Загальний погляд на філософію.
18. Іван Франко. Що таке поступ?
19. Володимир Вернадський. Філософські роздуми натураліста.
20. Олександр Кульчицький. Основи філософії і філософічних наук.

ІІ. Розгляд дискусійних питань курсу. Дайте розгорнуту письмову відповідь на наступні запитання.

 

До теми 1.

1. Чому, на Вашу думку, філософія є духовним простором, в межах якого формується ідеал – суспільно вироблена мета подальшого розвитку людства?
2. Поясніть вислів В.І. Вернадського «Будь-яка мисляча особтстість може обирати будь-яку з філософських систем, створювати нову, відкидати все, не порушуючи істину»?
3. В чому виявляється залежність формування предмета філософії від соціокультурного контексту епохи?
4. Чи можна вважати нормативність ознакою суспільного буття? Яка специфіка норм в міфології, релігії?
5. Чи існує в об'єктивній реальності світ? Чи використовується категорія «світ» лише для позначення «людського» простору?
6. Чому творчість Геракліта з Ефеса часто відносять до творчості представників мілетської школи?
7. Які варіанти розуміння співвідношення природи і умовності в античності Ви знаєте?
8. В чому полягає сутність стихійної діалектики як методу філософського пізнання?
9. Які філософські й наукові проблеми Платон хотів вирішити за допомогою своєї теорії ідей?
10. Як визначається «сутність» у філософії Арістотеля та як ця категорія співвідноситься з «формою» та «матерією»?
11. Чому основною рисою середньовічного християнського світорозуміння був теоцентризм?
12. Які основні етапи розвитку пройшов принцип гармонії віри і розуму в середньовічній філософії (Тертулліан – Фома Аквінський – Абеляр)?
13. Чи можна вважати полеміку між номіналістами і реалістами феноменом власне середньовічної філософії?
14. Чи можна прослідкувати залежність між ідеєю Фоми Аквінського про державу та його філософією?
15.  В чому полягає сутність антиклерикалізму як однієї із світоглядних рис епохи Відродження?
16.  Розкрийте сутність категоричного імперативу І. Канта?
17. Поясніть смисл декартівського «я мислю, отже, я існую». В чому подібність декартівського виразу із відомим висловом Августина «я помиляюсь, отже, я існую»?
18.  В чому відмінність етичного вчення І. Канта від учень його попередників? Чому Кант вважає можливим і необхідним побудову етики як строгої теоретичної науки?
19.  Якими засобами Г. Гегель намагається пом'якшити раціоналізм своїх попередників? Що, в розумінні Гегеля, означає необхідність для суб'єкта «зажити життям об'єкта»?
20.  Чому Л. Фейєрбах називав свою філософію «антропологією»?
21.  Чи можна погодитися із твердженням Е. Гідденса про те, що концепція класів за Марксом веде до структурованої економічної нерівності в суспільстві, оскільки класи співвідносяться не з переконанням людей, а з об'єктивними умовами, які дозволяють мати більший доступ до матеріальної винагороди?
22.  В чому полягає новаторство марксизму у трактуванні поняття «відчуження»?
23.  Чому матеріалістична діалектика є історичним типом діалектики? В чому її особливість в порівнянні з іншими історичними типами діалектики?
24.  Які особливості фрейдомарксизму як напряму сучасної філософії?
25.  Чи тотожні за своїм смисловим наповненням питання: «Чи дійсно вільна людина?» і «Чи дійсно вільний Я?» Яке з питань пов'язане із життєвими рішеннями людини?
26.  Чи можна вважати кордоцентризм здобутком вітчизняної філософської традиції?
27.  Чому Г. Сковорода вважається засновником української філософії? Які основні ознаки класичного періоду української філософії?
28.  Який зміст принципу «спорідненої» праці Г. Сковороди і яке його значення у житті сучасної молоді?
29.  Які характерні особливості екзистенційно-романтичної хвилі почату ХХ ст. в Україні?
30.  Яку роль відіграє мова у становленні національної самосвідомості?

 

До теми 2.

 

До теми 3.

1. Які Ви знаєте форми буття, у чому полягає їх специфіка?
2. Які головні аспекти розв’язання проблеми «простір – час» Вам відомі?
3. В чому полягає специфіка співвідношення між духовним і матеріальним в бутті людини?
4. Яке пізнавальне значення категорії «субстанція»?
5. Як співвідносяться поняття «буття» – «існування»; «життя» – «діяльність»?

 

До теми 4.

1. Чи абсолютною є відмінність між об’єктивною та суб’єктивною діалектикою?
2. Чи є метафізика необхідним моментом діалектичної методології?
3. Чи тотожні поняття закону в філософії та юридичних науках?
4. Чи всі протиріччя, що існують в суспільстві, носять прогресивний характер?
5. Як метафізика вирішує проблему джерела розвитку?

 

До теми 5.

1. Як впливає індивідуальна психологія на розвиток суспільної ідеології?
2. Яким є співвідношення свідомості та ідеального?
3. В чому полягають особливості структурного підходу в дослідженні психіки людини?
4. Як співвідносяться ментальний та вітальний рівні психіки людини?
5. Що означає теза про суспільну обумовленість свідомості?

 

До теми 6.

1. Чим відрізняється діяльність людини від поведінки тварини ?
2. В чому полягає принципова відмінність матеріальних суспільних відносин від духовних?
3. Закони розвитку суспільства реалізуються через практику. Чи не означає це, що вони є залежними від людей (суб’єктивними)?
4. З яких соціальних груп, прошарків, страт складається сучасне суспільство ?
5. Які структурні елементи можна виділити в концепції суспільно-економічній формації?

 

До теми 7.

1. Якою є особливість античного та християнського тлумачення проблем блага?
2. Назвіть специфічні правові характеристики (компоненти) всезагального блага.
3. Як співвідносяться поняття: всезагальне благо, цінність і право?
4. Які характерні риси основних концепцій справедливості?
5. Який механізм впливу правових ціннісних установок на соціальну активність особистості?

ІІІ. Розробка і складання схем.

1)    Розробіть схему, яка б відображала структуру світогляду, його види та історичну типологізацію із відповідною системою зв’язків.

2)    Розробіть схему, яка б демонструвала зміну предмета філософії в історичному розвитку.

3)    Розробіть план-схему основних філософських напрямків і шкіл, вказавши проблеми, які становили предмет досліджень їх представників.

4)    Розробіть схему, яка б відображала спадкоємність творчості представників вітчизняної філософської думки.

5)    Складіть кросворд за темою «Сучасна світова філософія: напрямки, персоналії, основні категорії».

6)    Складіть тестові завдання за темою «Філософська думка в Україні: основні ідеї та персоналії».

7)    Розробіть план-схему досліджень проблеми субстанції, матерії та ідеї представниками основних філософських напрямків і шкіл.

8)    Розробіть схему, яка б відображала взаємозв’язок часу і простору в контексті філософських і наукових пошуків, конкретизуйте у схемі місце поняття «рух».

9)    Складіть кросворд за темою «Суспільство. Культура. Цивілізація. Право. Філософія права».

10) Складіть тестові завдання за темою «Філософське розуміння проблеми буття та пізнання».

ІV. Підсумковий модульний контроль. Оберіть правильні варіанти відповіді із запропонованих у тестових завданнях.

 

1. Історичними типами світогляду є міфологія, релігія та:

а) філософія;

б) політика;

в) мистецтво;

г) культура.

 

2. Коли відбувалось становлення філософії Стародавньої Греції:

а) в IV ‑ ІІІ ст. до н.е.;

б) в VIІ ст. до н.е.;

в) в IV - ІІІ ст. н.е.;

г) в VI-V ст. до н.е.

 

3. Представником якого періоду середньовічної філософії був Августин Блаженний:

а) схоластика;

б) патристика;

в) апологетика;

г) герменевтика.

 

4. Хто з філософів Нового часу створив типологію перепон у структурі свідомості, у вигляді хибних уявлень, які  називає «ідолами» або «примарами»: –

а) Гоббс;

б) Декарт;

в) Бекон;

г) Локк.

 

5. Пантеїзм як філософський принцип це:

а) визнання присутності Бога у всій природі;

б) визнання первинності матерії у відношенні до свідомості;

в) визнання визначної ролі Божого провидіння;

г) визнання центрального місця Бога у Всесвіті.

 

6. Кому з філософів належить постановка питання «чи можливі в науці теоретичні положення , що мають всезагальне і необхідне значення?»:

а) Локку;

б) Канту;

в) Руссо;

г) Шопенгауеру.

 

7. Представникові якого напряму сучасної філософії належить вислів «Філософія лише наслідує та відображає в своєму дзеркалі те, чому вчить теологія?»:

а) неотомізм;

б) персоналізм;

в) фрейдизм;

г) неокантіанство.

 

8. Оберіть найбільш універсальне визначення поняття «культура»:

а) сукупність матеріальних та духовних надбань суспільства;

б) сфера духовного життя суспільства, яка охоплює систему виховання, освіти;

в) рівень моральних якостей людини;

г) характеристика вихованості та інтелектуального розвитку особистості.

 

9. Яку сторону основного питання філософії характеризує опозиція «матеріальне – ідеальне»:

а) гносеологічну;

б) онтологічну;

в) аксіологічну;

г) антропологічну.

 

10. Визначте кому із давньогрецьких філософів належить вислів: «Все тече – все змінюється»:

а) Геракліту;

б) Демокріту;

в) Емпедоклу;

г) Парменіду.

 

11. Хто з філософів Нового часу був родоначальником англійського емпіризму:

а) Гоббс;

б) Бекон;

в) Локк;

г) Юм.

 

12. Агностицизм – це:

а) одна з можливих відповідей на онтологічну сторону основного питання філософії;

б) філософський напрям, який заперечує можливість пізнання сутності речей;

в) назва релігійного напряму;

г) філософський напрямок, протилежний вченню гностиків.

 

13. Що є вищою, властивою тільки людині функцією мозку, сутність якої полягає в адекватному узагальненому відображенні дійсності за допомогою абстрактних понять:

а) підсвідоме;

б) психіка;

в) свідомість;

г) несвідоме.

 

14. В системі якого представника німецької класичної філософії поняття «абсолютної ідеї» означає універсум у всій його повноті, безумовну та конкретну всезагальність:

а) Фіхте;

б) Канта;

в) Гегеля;

г) Шеллінга.

 

15. Поняття, які виражають загальні і суттєві зв’язки і закономірності світу, який оточує нас:

а) терміни;

б) категорії;

в) дефініції;

г) слова.

 

16. Представником цивілізаційного підходу до аналізу суспільства був:

а) Маркс;

б) Тойнбі;

в) Енгельс;

г) Ленін.

 

17. Філософська система цього мислителя є класичним варіантом об’єктивного ідеалізму:

а) Сократ;

б) Демокріт;

в) Протагор;

г) Платон.

 

18. Яка світоглядна настанова характерна для Середньовіччя:

а) гносеоцентризм;

б) соціоцентризм;

в) теоцентризм;

г) антропоцентризм.

 

19. Антропоцентризм – це світоглядна настанова:

а) Середньовіччя;

б) епохи Відродження;

в) Нового часу;

г) сучасності.

 

20. Представники якого напряму стверджували, що реальним існуванням володіє лише одиничне, а загальне є наслідком роботи людського розуму:

а) реалісти;

б) номіналісти;

в) сенсуалісти;

г) атомісти.

 

21. Філософська категорія для позначення об’єктивної реальності, яка дана людині у відчуттях та існує незалежно від них:

а) матерія;

б) субстанція;

в) природа;

г) дійсність.

 

22. Напрям у філософії, який визнає розум основою пізнання:

а) емпіризм;

б) раціоналізм;

в) ірраціоналізм;

г) сенсуалізм.

 

23. Вчення про буття, один із розділів філософії:

а) гносеологія;

б) аксіологія;

в) онтологія;

г) телеологія.

 

24. Напрям, який визнає незалежне існування двох начал – матеріального та ідеального:

а) монізм;

б) агностицизм;

в) дуалізм;

г) плюралізм.

 

25. Назва якого напряму філософії ХХ століття перекладається як «філософія існування»:

а) герменевтика;

б) екзистенціалізм;

в) феноменологія;

г) текстологія.

 

26. Це правильне, перевірене практикою, відображення в нашій свідомості предметів та явищ природи і суспільства, що існують поза свідомістю і незалежно від неї:

а) правда;

б) істина;

в) хиба;

г) віра.

 

27. Це такий тип філософування, який визнає лиш верховенство духовного:

а) матеріалізм

б) дуалізм;

в) ідеалізм;

г) сенсуалізм.

 

28. Синкретична форма суспільної свідомості і світогляд, сформований не на теоретичних доказах і розмірковуваннях, а на художньо-емоційному переживанні світу:

а) релігія;

б) наука;

в) міфологія;

г) філософія.

 

29. Процес діяльності людини, що в кінцевому підсумку зводиться до свідомого, цілеспрямованого перетворювального впливу на світ:

а) практика;

б) творчість;

в) споживання;

г) самопізнання.

 

30. Метод пізнання і перетворення дійсності, який вимагає розглядати всі явища і процеси природної та соціальної дійсності в розвитку і взаємозв’язку:

а) діалектика;

б) метафізика;

в) софістика;

г) релятивізм.

 

33. Який метод пізнання Г. Гегель протиставляв діалектиці:

а) софістику;

б) метафізику;

в) догматизм;

г) схоластику.

 

34. Вчення про суспільно-економічну формацію як певний етап розвитку людського суспільства було розроблене:

а) філософією життя;

б) марксизмом;

в) герменевтикою;

г) психоаналізом.

 

35. Як З. Фрейд називає об’єктивні відносно свідомості фактори, що відсутні в досвіді свідомості суб’єкта:

а) ірраціональне;

б) надсвідоме;

в) свідоме;

г) безсвідоме.

 

36. Сукупність знань, поглядів, переконань, почуттів, переживань людини про саму себе і світ:

а) світогляд;

б) ерудиція;

в) наука;

г) картина світу.

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ДО ДИСЦИПЛІНИ

Першоджерела

1. Августин Аврелий. Исповедь. – М.: Канон, 1997. – 464 с.
2. Бех Ю.В. Саморозгортання соціального світу. ‑ К., 2007. ‑ 248с.
3. Боецій Северин. Розрада від філософії. – К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2002. – 146 с.
4. Бруно Дж. О причинах, начале и едином // Антология мировой философии: Возрождение. – Минск: Харвест, 2001. – 928 с.
5. Бубер М.Проблема человека. Н. Кушнир (пер.). – К.: Ника-Центр, 2008. – 96 с.
6. Бэкон Ф. Новый органон // Антология мировой философии: Возрождение. – Минск: Харвест, 2001. – 928 с.
7. Валла Л. Об истинном и ложном благе. О свободе воли. – М.: Наука, 1989. – 476 с.
8. Винниченко В. Відродження нації. – Ч. 1. – К.: Політвидав України, 1990. – 542 с.
9. Винниченко В. Відродження нації. – Ч. 2. – К.: Політвидав України, 1990. – 328 с.
10. Гегель Г.В.Ф. Основи філософії права, або Природне право і державознавство. – К.: Юніверс, 2000. – 336 с.
11. Декарт Р. Міркування про метод, щоб правильно спрямовувати свій розум і відшуковувати істину в науках. – К.: Тандем, 2001. – 104 с.
12. Дворкін Р. Серйозний погляд на права. – К.: Основи, 2000. – 520 с.
13. Іларіон Київський. Слово про закон і благодать // Історія філософії України. Хрестоматія: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1994. – 560 с.
14. Кант И. Основание метафизики нравов // Лекции по этике. – М.: Республика, 2000. – 431 с.
15. Кістяківський Б.О. Філософія наукового ідеалізму // Вибране. – К.: Абрис, 1996. – 512 с.
16. Кузанский Н. Об ученом незнании // Антология мировой философии: Возрождение. – Минск: Харвест, 2001. – 928 с.
17. Локк Д. Два трактати про врядування. – К.: Основи, 2001. – 265 с.
18. Лосев А. Ф. Дерзание духа. ‑ М.: Политиздат, 1988. – 364 с.
19. Макиавелли Н. Государь. – М.: Планета, 1990. – 84 с.
20. Маркузе.Эрос и цивилизация: Философское исследование учения Фрейда: Пер. с англ. А.А. Юдин (пер.и предисл.). – К.: Б-ка Украины для юношества, 1995. – 314 с.
21. Почаський С. Євхаристіон, або вдячність // Українські гуманісти епохи Відродження: Антологія у 2-х ч. – Ч.2. – К.: «Наукова думка», 1995. – 432 с.
22. Прокопович Ф. Натурфілософія, або фізика // Історія філософії України. Хрестоматія: Навч.посібник. – К.: Либідь, 1994. – 560 с.
23. Рассел Б. История западной философии: В 3-х кн. / пер. с. англ; Подгот. текста В.В.Целищева. – СПб.: Азбука, 2001. – 960 с.
24. Рассел Б. Человеческое познание, его сфера и границы. Н.В. Воробьев (пер.с англ.). – К.: Ника-Центр, 2001. – 560 с.
25. Рикер П. Конфликт интерпретаций: очерки о герменевтике.– М., 1995. – 176 с.
26. Ролз Дж. Теория справедливости. – Новосибирск: Из-во Новосибирского ун-та, 1995. – 536 с.
27. Сковорода Г.С. Сад божественних пісень. – Х.: Майдан, 2002. – 127 с.
28. Смотрицький М.Тренос, тобто плач... // Українські гуманісти епохи Відродження: Антологія у 2-х ч. – Ч.2. – К.: «Наукова думка», 1995. – 432 с.
29. Сорокин П.А. Человек. Цивилизация. Общество. – М., 2008. – 224 с.
30. Тертуллиан К.С.Ф. Избр. соч. – М.: Прогресс, 1994. – 443 с.
31. Фейербах Л. Сущность христианства. – М.: Мысль, 1965. – 414 с.
32. Фрагменты ранних греческих философов. – Ч.1: От эпических теокосмогоний до возникновения атомистики. – М.: Наука, 1989. – 576 с.
33. Франк С.Л. Духовные основы общества. – М.: Республика, 1992. – 511 с.
34. Фрейд З. О сновидениях. «Я» и «ОНО»: пер. с нем. – Х.: Фолио, 2007. – 256 c.
35. Фрейд З. Психология бессознательного: Сб. произведений. – М.: Просвещение, 1990. – 448 с.
36. Фромм Э.Анатомия человеческой деструктивности.П.С. Гуревич (науч.ред.), Э.М. Телятникова (пер.), С.Я. Левит (науч.ред.). – М.: ООО «Издательство АСТ-ЛТД», 1998. – 672 с.
37. Фромм Э.Бегство от свободы. Г.Ф. Швейник (пер.). – 2. изд. – М.: Прогресс, 1995. – 253с.
38. Фуллер Л. Мораль права. – К.: Сфера, 1999. – 232 с.
39. Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие. – СПб, 2000. – 380 с.
40. Хайдеггер М.Бытие и время. В.В. Бибихин (пер. с нем.) – М.: Ad Marginem, 1997. – 452 c.
41. Харт Х. Л.А. Концепция права – К.: Сфера, 1998. – 231 с.
42. Шарден Пьер Тейяр де.Феномен человека. Н.А. Садовский (пер.с фр.), А.С. Раутиан (предисл.и прим.). – М.: Устойчивый мир, 2001. – 231 с.
43. Шопенгауэр А. Понятие воли // Избранные произведения. – М.: Просвещение, 1992. – 479 с.
44. Щасний-Гербут Я. Розмисел про народ руський // Українські гуманісти епохи Відродження: Антологія у 2-х ч. – Ч.2. – К.: «Наукова думка», 1995. – 432 с.
45. Юркевич П. Д. З рукописної спадщини. – К.: Видавничий дім «КМ Academia», Університетське видавництво «Пульсари», 2000. – 332 с.
46. Ясперс К.Смысл и назначение истории. М.И. Левина (сост.), М.И. Левина (пер.), П.П. Гайденко (сост.). – 3.изд. – М.: Республика, 2009. – 523 с.
47. Ананьев Б.Г.О проблемах современного человекознания. – 3. изд. – СПб. и др.: Издательский дом «Питер», 2011. – 267 с.
48. Андренов Н.Б.Проблема основания бытия. Забайкальский аграрный ин-т (филиал) Иркутской гос. сельскохозяйственной академии. – Чита: ЗабАИ, 2001. – 88 с.
49. Арендт Х. Джерела тоталітаризму. – К.: Дух і літера, 2002. – 539 с.
50. Аржаковський А.Отець Сергій Булгаков: Нариси про християнського філософа та богослова (1871-1944) / Ірина Роговська (пер.з фр.). ‑ Л.: Видавництво Українського католицького університету, 2007. ‑ 200 с.
51. Арон Р. Избранное: Введение в философию истории-La philosophie critique de l'histoire. Introduction a la philosophie de l'histoire /Aron, Raymond / И.А. Гобозов (отв.ред., пер.с фр.и сост.). – М.: PerSe, 2000. – 544 с.
52. Арон Р.Мир і війна між націями. В. Шовкун (пер.з фр.). – К.: МП «Юніверс», 2000. – 686 с.
53. Атоян А.И. Истоки и начала философской культуры. – Луганск: РИО ЛАВД, 2002. – (В 2-х ч.) – Ч.1. – 358 с.
54. Базалук О.А. Сущность человеческой жизни. – К.: Наукова думка, 2002. – 272 с.
55. Бандура О.О. Правознавство у системі наукового знання: Аксіологічно-гносеологічний підхід (Текст): монографія для науковців, виклад., аспірант., адюнкт., магістрант., студ. і курсант. юрид. навч. закл. та факульт. |- К.: Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2010. – 272 с.
56. Баранівський Василь Федорович. Проблеми духовної безпеки українського суспільства: зб. наук. ст. ‑ К.: ПП Ульянич В.І., 2009. – 160 c.
57. Баткин М.И. Итальянское Возрождение: проблемы и люди. – М.: Изд. МГУ, 2005. – 459 с.
58. Бачинин В.А. Морально-правовая философия. – Х., 2000. – 206 с.
59. Башкова Н.В. Преображение человека в философии русского космизма. ‑ М.: КомКнига, 2007. ‑ 220 с.
60. Берлин И. Философия свободы. Европа. – М.: Новое лит. обозрение, 2001. – 440 с.
61. Бич А.М.Природа времени: Гипотеза о происхождении и физической сущности времени. – 2-е изд., испр., доп. – М.: ООО «Издательство АСТ», 2002. – 287 с.
62. Бусова Н.А. Модернизация, рациональность и право. – Х.: Прометей-Прес, 2004. – 351 с.
63. Буття людини (соціально-філософський аспект) / Л.І.Мозговий, В.М.Скиртач, Р.С.Мартинов та ін. – Слов’янськ, 2004. – 160 с.
64. Вандышев Валентин Николаевич. Феномен украинской философии: соискание идей: монография / Сумский гос. ун- т. ‑ Суми: СумДУ, 2009. ‑ 144 с.
65. Вейз Дж. Э. Времена постмодерна: Христианский взгляд на современную мысль и культуру. – М.: Фонд «Лютеранское наследие», 2002. – 239 с.
66. Воловик Виталий Иванович. Философия религиозного сознания: монография. ‑ Запорожье : Просвіта, 2009. ‑ 216 с.
67. Гаєвський Б.А.Філософія політики. – К.: Вища школа, 2005. – 158 с.
68. Гаєр М. Світ Канта: біографія / Леся Харченко (пер.з нім.). – К.: Юніверс, 2007. – 334 c.
69. Генеза філософських студій у Київському університеті:монографія/ авт. колектив: Л.В. Губерський, А.Є. Конверський, І.В. Бичко, І.В. Огородник та ін.; - К., 2010. - 476 с.
70. Гольченко В. Мудрость согласия: опыт философского исследования: Монография. – Запорожье, 2005. – 372 с.
71. Гоч В.П. История ментальности и причинность. – К.: Сфера, 2005. – 148 с.
72. Гроф С. За пределами мозга. – М., 2001. – 336 с.
73. Гроф С. Психология будущего // Уроки современных исследований сознания. – М., 2001. – 476 с.
74. Губерський Л., Андрущенко В., Михальченко М. Культура. Ідеологія. Особистість. Методологічно-світоглядний аналіз. – К.: Знання України. – 2002. – 577 с.
75. Діденко В.Ф. Нинілогія людського буття:монографія. / В.Ф. Діденко. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2009. – 210 с.
76. Духовне життя українського суспільства: теоретико-методологічні та онтологічні проблеми розвитку: кол. монографія:у 3 кн. / Микола Михальченко (ред.), Валерій Скотний (ред.). ‑ К.; Дрогобич : [Інформ.-ред. від. ДДПУ ім. І. Франка], 2009. Кн. 3: Освіта і наука як базова основа розвитку духовного життя суспільства. ‑ К.; Дрогобич: [Інформ.-ред. від. ДДПУ ім. І. Франка], 2009 – 174 с.
77. Забужко Оксана. Філософія української ідеї та європейський контекст: франківський період. ‑ 2-ге вид. ‑ К.: Факт, 2009. – 156 с.
78. Ильченко В.И., Шелюто В.М. Феномен сакрального в историко-культурном пространстве. – К.: АО «ИТН», 2002. – 324 с.
79. Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). – М.: Аванта + , 2001. – 560 с.
80. Кірюхін Денис Ігорович. Вступ до філософії релігії Гегеля. Філософія як спекулятивна теологія: монографія / НАН України; Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди. ‑ К. : ПАРАПАН, 2009. ‑ 204 с.
81. Кисиль В.Я., Рибери В.В. Галерея античных философов: в 2 Т. – М.: Фаир-Пресс, 2002. – 573 с.
82. Кремень Василь Григорович. Філософія людиноцентризму в стратегіях освітнього простору: монографія / АПН України. ‑ К.: Педагогічна думка, 2009. – 520 с.
83. Кримський С.Б. Запити філософських смислів. – К.: Видавець ПАРАПАН, 2008. – 242 с.
84. Кулаковский Ю.А. Эсхатология и эпикуреизм в античном мире: Избранные работы. – СПб.: Алетейя, 2002. – 255 с.
85. Куприянов Игорь Терентьевич, Дорошкевич Владимир Александрович. Этюды о загадочных проблемах мировой философии. ‑ Запорожье: Просвіта, 2009. – 24 с.
86. Ларцев В.С. Социокультурный генезис личности. Социально-издательская фирма «Принт-Экспрес», 2002. – 360 с.
87. Легенький Ю.Г. Эстетика (опыт апофатической дескрипции). — К. : КНУКіМ, 2007. ‑ 600 с.
88. Лук’янець В.С, Кравченко О.М. Озадовська Л.В. Сучасний науковий дискурс: Оновлення методологічної культури. – К.: Благодійна організація «Центр практичної філософії»; НАН України; Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди, 2000. – 303 с.
89. Лустенко А.Ю. Философия истории. – Луганск: Издательство Восточноукраинского национального ун-та, 2002. – 42 с.
90. Лях В.В., Пазенок В.С., Любивий Я. В., Райда К. Ю., Федорченко В. К. Інформаційне суспільство у соціально-філософській ретроспективі та перспективі: [монографія] / Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди НАН України; Київський ун-т туризму, економіки і права / В.В. Лях (відп.ред.). — К.: ХХІ століття: діалог культур, 2009. ‑ 404 с.
91. Максимов С.И. Правовая реальность: опыт философского осмысления. – Х.: «Право», 2002. – 322 с.
92. Мартынов Н.В. Практическая философия: Неоднозначность и неопределенность окружающей действительности. – Симферополь, 2007. – 272 с.
93. Мир человека: Познай себя / К. Глазкова (сост.). – К.: Преса України, 2007. – 31 с.
94. Мовчан Михайло Миколайович. Самотність як феномен буття особистості: монографія / Укоопспілка; Полтавський ун-т споживчої кооперації України. Кафедра філософії та політології. ‑ Полтава: РВВ ПУСКУ, 2009. – 266 с.
95. Муза Дмитрий Евгеньевич. Восточнохристианская цивилизация: социокультурное устроение и идентичность: монография. ‑ Донецк : Вебер, Донецкое отделение, 2009. – 475 c.
96. Новиков Борис Владимирович. Отчуждение: сб. статей. ‑ К.: Четверта хвиля, 2009. – 376 с.
97. Павленко Ю.В. История мировой цивилизации. – К.: Феникс, 2002. – 760 с.
98. Павловський Валерій Володимирович. Від глобалізації до реальної гуманізації суспільства: збірник наукових статей. ‑ Чернівці: Прут, 2009. ‑ 260 с.
99. Парасюк Василь Михайлович. Філософські аспекти процесуальної діяльності слідчого: монографія. ‑ Л.: Львівський держ. ун-т внутрішніх справ, 2009. – 240 с.

Монографії

100. Плахтій Маріанна Петрівна. Логіка в Україні у другій половині ХІХ- на початку ХХ століття: напрями розвитку: монографія / Кам'янець-Подільський національний ун-т ім. Івана Огієнка. ‑ Кам'янець-Подільський, 2009. ‑ 192 с.

101. Попов Б.В., Нельга О. В., Фадєєв В. Б., Багінський В. В., Носова Г. Ю. Соціальні практики в глобальному вимірі: [монографія] / НАН України; Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди. ‑ К.: [Б.в.], 2009. – 292 с.

102. Попович М. Григорій Сковорода: філософія свободи. – К.: Майстерня Білецьких, 2010. – 258 с.

103. Попович М.В. Нарис історії культури України. – 2.вид., випр. – К.: АртЕк, 2001. – 728 с.

104. Пролеев В.В. Античный мир: философия, история, культура. – М.: Академ-Пресс, 2006. – 469 с.

105. Розин В.М. Генезис права. – М.: Nota bene, 2001. – 208 с.

106. Савостьянова Марина Владимировна. Аксиологический анализ парадигмальной науки или о роли ценностей в науке: монография. ‑ К.: ПАРАПАН, 2009. – 260 c.

107. Сепетий Дмитро. Відкрите суспільство: етика та раціональність / П. Вознюк (передм.). ‑ К.: Смолоскип, 2007. ‑ 358 с.

108. Середньовічна Європа: погляд з кінця ХХ ст. – Чернівці: Золоті литаври, 2000. – 275 с.

109. Сознание и социальная реальность: Монография / ред.: И.Ф.Кононов. – Луганск: Альма-матер, 2004. – 432 с.

110. Станишевский О.Б. Бесконечность и первопринципы познания и устройства Мира. – Ростов-н/Д : Издательство ЦВВР, 2007. – 334 с.

111. Стивенсон Дж. Философия / С.В. Зубкова (пер.с англ.). – М.: АСТ; Астрель, 2007. – 294 с.

112. Тайнов Э.А. Трансцендентальное. Основы православной метафизики. ‑ 3-е изд., испр. и доп. ‑ М.: Парад. 2007.

113. Тихолаз А.Г. Платон і платонізм в російській релігійній філософії другої половини ХІХ- початку ХХ століть. – К.: Видавець ПАРАПАН, 2002. – 320 с.

114. Філософські проблеми людинознавства: Монографія / ред. кол.: Н.Бабич, М.Марчук, В.Троянський. – Чернівці, 2005. – 207 с.

115. Циппелиус Р. Философия права. – К., 2000. – 299 с.

116. Чернышев Б.С. Софисты. – 2.изд., стер. – М.: КомКнига, 2007. – 174 с.

117. Шашкова Л.О. Діалог науки і релігії в культурно-історичному контексті: Монографія. – К.: Грамота, 2009. – 328 с.

Підручники

118. Афанасенко В.С., Волович В.І., Головченко Г.Т., Горлач М.І., Кремень В.Г.Філософія: Підруч. для вищої школи / За заг. ред. В.Г. Кременя, М.І.Горлача. – 3 вид., перероб. та доп. – Х.: Прапор, 2004. – 735 с.

119. Вільчинський Юрій Михайлович. Філософія історіі: теорія взаємопроникнення часу і вічності: [лекції]. ‑ К. : Поліграфкнига, 2009. ‑ 360с.

120. Волович В.И., Горлач Н.И., Головченко Г.Т., Губерский Л.В., Кремень В.Г. История философии: Учебник для высшей школы. – Х.: Консум, 2002. – 752 с.

121. Гатальська С.М.Філософія культури: Підручник для студ. вищих навч. закл. – К.: Либідь, 2010. – 328 с.

122. Ильин В.В. Философия: Учебник для вузов. – Ростов н / Д: Феникс, 2008. – 824 с.

123. Ільїн В.В., Кулагін Ю.І. Філософія: Підручник для вищ. навч. закл.: В 2 ч.. – К.: Альтерпрес, 2006. – 480 с.

124. Історія української філософії: Підручник для студ. вищих закладів освіти. – К.: Академвидав, 2010. – 624 с.

125. Кремінь В.П., Ільїн В.В. Філософія: Логос, Софія, Розум: Підручник. – К.: Книга. 2007 – 432 с.

126. Нерсесянц В.С. Философия права. – М.: ИНФРА-НОРМА, 2008.– 286 с.

127. Новітня філософія науки: підруч. для студ. філос. фак. ун-тів і аспірантів (для склад, канд. іспиту з філос. та філос. науки) / І.С. Добронравова, Т. М. Білоус, О.В. Комар ‑ К.: Логос, 2009. ‑ 244 с.

128. Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія: Підручник. – 2. вид., випр., доп. – К.: Академвидав, 2007. – 592 с.

129. Лозовой Віктор Олексійович, Пазиніч Станіслав Миколайович, Пономарьов Олександр Семенович. Філософія. Логіка. Етика. Естетика: підруч. для студ. вищ. навч. закл. ‑ Х.: Право, 2009. ‑ 574 с.

130. Сидоренко Олексій Павлович, Корлюк Сергій Сергійович, Філянін Микола Сергійович, Абрамович В.Г., Задірако П.С., Посполітак Т.Є. Філософія: підручник / Олексій Павлович Сидоренко (ред.). ‑ К.: Знання, 2011. – 414 с.

1. 131.  Філософія історії: підручник /О.А. Габрієлян., І.І. Кальной – К.: Академвидав, 2011. – 213 с.

132. Філософія: Підручник / Бичко І.В., Бойченко І.В., Табачковський В.Г. та ін. – К.: Либідь, 2010. – 408 с.

Навчальні посібники

133. Андрущенко В.П. Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія: Курс лекцій. – К.: «Генеза», 2003. – 368 с.

134. Артеменко Андрій Павлович, Бусова Надія Анатоліївна, Воропай Тетяна Степанівна, Кривуля Олександр Михайлович, Тягло Олександр Володимирович, Шаповал Людмила Андріївна. Філософія: навч. посіб. / Харківський національний ун-т внутрішніх справ / Олександр Володимирович Тягло (заг.ред.). — Х.: ХНУВС, 2009.

135. Бойченко І.В., Бойченко М.І. Філософія: Навч. посібник для дистанц. навч. / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини «Україна». Інститут дистанційного навчання. – К.: Університет «Україна», 2007. – 196 с.

136. Бугайова Є.В. Етикет на кожен день: навч. посіб. ‑ Д.: Дніпрокнига, 2007. ‑ 224 с.

137. Буслинський В.А., Скрипка П.І. та ін. Філософія: Навч. посібник для студ. і аспірантів вищ. навч. закладів. – К., 2002. – 315 с.

138. Введение в политическую философию. 2-е изд / Гаджиев К.С. – М.: Логос. – 2010. – 336 с.

139. Волинка Г.І. Філософія Стародавності і середньовіччя в освітньому контексті: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. – К.: Вища освіта, 2005. – 543 с.

140. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Курс лекцій з філософії: навч. посібник для студ. / Європейський ун-т. – 3-є вид. – К.: Видавництво Європейського ун-ту, 2007. – 422 с.

141. Гончарук Тетяна Вікторівна, Джугла Надія Володимирівна, Мокряк Леонід Пилипович, Шумка Михайлина Леонівна. Філософія: навч. Посібник / Тернопільський національний економічний ун- т. ‑ Т.: Підручники і посібники, 2009. – 360 с.

142. Губерський Л.В., Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Розумний В.П., Бойченко В.П. Філософія: Навч. посібник / І.Ф. Надольний (ред.). – 5 вид., випр. і доп. – К.: Вікар, 2005. – 456 с.

143. Гусєв В.І. Вступ до метафізики: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл., які навчаються за спец. «Філософія». – К.: Либідь, 2004. – 488 с.

144. Єременко О.М., Левченкова О.Б., Литвинов О.М., Ковальова О.В. Філософія: навч.-метод. посібник для слухачів ф-ту заоч. та дистанційного навчання / Луганський держ. ун-т внутрішніх справ. Кафедра філософії права. – Луганськ : РВВ ЛДУВС, 2007. – 90 с.

145. Жоль К.К. Методы научного познания и логика (для юристов): Учеб. пос. – К.: Атика, 2001. – 288 с.

146. Жоль К.К. Философия и социология права: ‑ К.: Юринком Интер, 2000. – 480 с.

147. Иконникова Г.И., Ляшенко В.П. Основы философии права. – М.: Весь мир, 2001. – 256 с.

148. Історія філософії України. Хрестоматія: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1994. – 560 с.

1. 149.  Качуровський М.О., Наумкіна О.А., Цикін В.О. Синергетика: нове мислення: Навч. посіб. – Суми: Сум. держ. пед. ун-т ім. А.С. Макаренка, 2004. – 127 с.

150. Качуровський М.О., Тарєлкін Ю.П. Філософія: Навч. посіб. / Сумський держ. Педагогічний ун-т ім. А.С.Макаренка. – Суми: Сум ДПУ, 2002. – 398 с.

151. Качуровський М.О., Цикін В.О. Філософія: альтернативний виклад: Навч. посіб. / Сумський держ. педагогічний ун-т ім. А.С. Макаренка. – Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2005. – 252 с.

152. Кирильчук В.Т., Решетов О.О., Стежко З.В., Стежко Г.П.Філософія в короткому викладі: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. – 2.вид., доп. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2005. – 187 с.

153. Конотоп Л.Г., Проценко Е.Б., Швед З.В. Російська філософія вантропологічному вимірі: Навчальний посібник. - Херсон: ЧП Кальченко, 2009. - 194 с.

154. Конох Микола Семенович, Бабічева Тамара Анатоліївна. Філософія екзистенціалізму: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Дніпродзержинський держ. технічний ун-т. ‑ Дніпродзержинськ: ДДТУ, 2009. ‑ 126с.

155. Лузан Анатолий Александрович. Введение в философию: учебное пособие / Донбасская гос. машиностроительная академия. — Краматорск : ДГМА, 2009. — 140с.

156. Новосад Світлана Олександрівна. Розвиток творчих здібностей, самопізнання та самотворення у філософській концепції Григорія Сковороди. Філософські особливості творчості українців: навч.- метод. посіб. з українознавства / МОН України; НДІ українознавства. ‑ К. : [НДІУ МОН України], 2009. ‑ 66 c.

157. Онтологія людини: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В.В. Лях та ін. – Слов’янськ, 2004. – 230 с.

158. Перова, О.Є. Філософські аспекти біоетики: навч. посіб, [для студ. вищ. навч. закл.] / О. Є, Перова ‑ К: Центр учбової літератури, 2009. - 160 с.

159. Петрушенко В.Л. Філософія: курс лекцій: Навч.посібник для студ. вищ. навч. закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації. – К.: Каравела, 2002. – 539 с.

160. Пунченко О., Черниш О. Філософія: Навчальний посібник. – 2 вид, перероб. – Одеса: «Астропринт», 2006. – 422 с.

161. Соціальна філософія та її генеза: Навч. посіб. Ч.1 / А.М.Маковецький, Б.В.Ялинський. – Чернівці: Рута, 2004. – 72 с.

162. Стивенсон Джей. Философия / С.В. Зубкова (пер.с англ.). ‑ М.: АСТ; Астрель, 2007.

163. Табачковський В.Г., Булатов М.О., Хамітов Н.В. та ін. Філософія: світ людини. Курс лекцій: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. – К.: Либідь, 2003. – 432 с.

164. Федів Ю.О., Мозгова Н.Г. Історія української філософії: Навчальний посібник. – К.: Україна, 2001. – 512 с.

165. Філософія права / За заг. Ред. М.В. Костицького, Б.Ф. Чміля. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 336 с.

166. Філософія права: Навч. посіб. / О.Г.Данільян, Л.Д.Байрачна, С.І.Максимов та ін.; за заг. ред. О.Г.Данільяна. – Харків: Право, 2009. – 208 с.

167. Філософія: Навч. посіб. / За ред. І.Ф. Надольного. – 3-тє вид., випр. – К.: Вікар, 2008. – 519 с.

168. Філософія: Навч. посіб. / Л.В. Афанасьєва, В.В. Букрєєв, Л.С. Воробйова та ін. – К.: Акцент, 2004. – 200 с.

169. Философия: конспект лекций / Яскевич Я.С. – М.: ТетраСистемс, 2010. - 144 с.

170. Філософія: природа, проблематика, класичні роздуми: навч. посібник. /за ред. Г. І. Волинки.  – К.: Каравела, 2010. – 367 с.

171. Філософія: хрестоматія (від витоків до сьогодення): навч. посібник. /за ред. акад. НАН України Л. В. Губерського.  – К.: Знання, 2010. – 621 с.

172. Філософія: хрестоматія (від витоків до сьогодення):навч. посіб. / Леонід Васильович Губерський (ред.), Леонід Васильович... Губерський (уклад.). ‑ К.: Знання, 2009. ‑ 621с. ‑ (Серія «Київському національному університету імені Тараса Шевченка 175 років»).

173. Хрестоматия по философии: Учеб. пособие / Под ред. П.В. Алексеева, А.В. Панина. – М.: Проспект, 2007. – 576 с.

174. Щерба С.П., Тофтул М.Г., Заглада О.А. та ін. Філософія: короткий виклад: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. – К.: Кондор, 2003. – 352 с.

Наукові статті

175. Артюх В.О. Ідея поступу в українській консервативній історіософії 20-х років ХХ століття // Філософія науки: традиції та інновації. 2010. №1(2). С. 157.

176. Воеводин А.П., Нестеров П.Н. Мозг и воля в поисках человеческой свободи// Філософські дослідження - 2009. - №10. - С.3-29.

177. Волгарь Д. А все-таки сознание? // Вопросы философии. – 2002. – №2. – С.158-169.

178. Громыко Н.В. Интернет и постмодернизм – их значение для современного образования // Вопросы философии. – 2002. – №2. – С. 175-181.

179. Глухова О.Г. Социально-философские проблемы личности: диалектико-материалистический подход // Філософія науки: традиції та інновації. 2010. №1(2). С. 193.

180. Губань Р. Генезис концепції діалогу між цивілізаціями в міжнародному праві // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 1. – С. 6-9.

181. Денежников С.С. Исторический экскурс эволюции трансгуманизма // Філософія науки: традиції та іновації. 2010. №1(2). С. 79.

182. Донникова И.А. Социосинергетические концептуализации культуры: от сущности культуры к сущности социальной самоорганизации // Філософія науки: традиції та іновації. – 2010. №1(2). С. 44.

183. Пролєєв С. Профетизм модерної німецької філософії: К. Маркс і Е. Гусерль. // Філософська думка. – 2009. – №1. – С.125-134.

184. Зубкова Л., Лисий І., Обухівська О. Історико-філософське знання в Україні: стан і перспективи: – Філософська думка. – 2004. – № 1. – С. 143-156.

185. Іваненко О. Визначення поняття, сутності та видів соціальної відповідальності: актуальні проблеми // Право України. – 2006. – № 1. – С. 60-64.

186. Йосипенко С. Європа як філософська тема і політична проблема // Філософська думка. ‑ № 1. – 2010. – С. 76-88.

187. Калиновський Ю.Ю. Буття правосвідомості у юспозитивістському контексті // Наукові записки Харківського унівеситету Повітряних сил. Х.: 2009. - Вип. 2 (31). – С. 78-87.

188. Калиновський Ю.Ю. Правосвідомість українського суспільства як соціокультурний феномен: філософсько-правова рефлексія.– Рукопис. НЮААУ, Харків, 2010. – С. 37.

189. Калиновський Ю.Ю. Соціальні санкції як засіб виховання правосвідомості // Правова культура та правосвідомість українського суспільства: стан й напрямки вдосконалення. - Х.: НЮАУ– 2010. – С. 30-33.

190. Карнаух Б.П. Діалектика свободи: синтез вибору і необхідності// Філософські обрії. – 2010. – №23.

191. Кебуладзе В.Історія феномонологічної філософії в Україні // Філософська думка. – 2009. – № 1. – С. 5-35.

192. Кислов А.Г. Философия права как выражение социокультурного контекста // Философия права. – 2005. – № 1. – С. 11-19.

193. Клочков І.В. Світоглядно-антропологічна складова в дослідженнях українських філософів (1970-1990рр.) // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. Наук.праць/ Гол.Ред. В.В. Лях. – Вип.64. – К.: Український центр духовної культури, 2007. – С.35-40.

194. Кравець В.М. Теорія природного права: традиції та новації // Філософські, методологічні та психологічні проблеми права: тези доп. наук.-теорет. конф. – К.: КНУВС, 2009. – С. 28-30.

195. Кудря О.В. Принцип коеволюції в контексті ноосферної концепції В.Вернадського// Філософські обрії. – 2010. – №23.

196. Култаєва М. Апологетичний наступ філософії: німецький досвід // Філософська думка. ‑ № 2. – 2010. – С. 57-67.

197. Кушаков Ю.В. Філософія права І. Канта та сучасність // Філософська думка. – 2005. – №1. – С. 95-104.

198. Людина. Мова. Культура: матеріали Міжнародної наук. конф. молодих науковців (до 60-річчя кафедри філософії та політології) / Горлівський держ. педагогічний ін-т іноземних мов. Кафедра філософії і політології. ‑ Горлівка: Вид-во ГДПІІМ, 2009. ‑ 188с.

199. Мачулін В., Баранський П.. Фундаментальна наука і суспільний поступ // Вісник НАН України. – 2007. – № 2. – С. 45-52.

200. Момот М.О. Діалектична єдність справедливості, гуманізму та законності у правотворчості // Філософські, методологічні та психологічні проблеми права: тези доп. наук.-теорет. конф. – К.: КНУВС, 2010. – С. 146-147.

201. Мигаль С. Філософія права в системі наук // Філософські обрії. – 2007 - С.255-268.

202. Минаков М.А. О герменевтическом оптимизме. К вопросу об обоснованности философии понимания // История философии и герменевтика (Материалы межвузовской конференции, Москва, 6-7 декабря 2007). ‑ М.: РГГУ, 2007. ‑ С. 54-64.

203. На шляху до синтезу філософії, релігії і науки: тези ІІ Всеукр. наук.- практ. конф., 10-11 квітня 2009 року / Національний ун-т «Львівська політехніка». Кафедра філософії; Громадське об'єднання «Сходження» / Ігор Володимирович Карівець (ред.) — Л.: Львівська політехніка, 2009. ‑ 176с.

204. Наукова картина світу останніх 20 років: докорінна зміна антропологічної перспективи // Філософська думка. – 2004. – № 3. – С. 51-64.

205. Особистісні цінності і переконання філософа та історико-філософський процес: тези Всеукр. наук. конф. «ХХІ Читання, присвячені пам'яті засновника Львівсько-Варшавської філософської школи К. Твардовського», 11-12 лютого 2009 р. / Національний ун-т «Львівська політехніка». Кафедра філософії. ‑ Л.: Видавництво Національного ун-ту «Львівська політехніка», 2009. ‑ 128 с.

206. Павленко В.П. Деструктивні тенденції у розвитку сучасної масової свідомості // Філософія науки: традиції та інновації. 2010. №1(2). С. 149.

207. Пантелєєва І.А. Антична людина в контексті культури дозвілля// Філософські обрії. – 2010. – №23.

208. Пашков А.С. Ідея громадянського суспільства: історико-філософські інтерпретації та сучасність. // Мультиверсум. Філософський альманах: Зб. Наук.праць/ Гол.Ред. В.В. Лях. – Вип.60. – К.: Український центр духовної культури, 2007. – С.113-120.

209. Ретабек Е.Я. Становление мифологического сознания и его когнитивности // Вопросы философии. – 2002. – №1. – С. 52-67.

210. Ришер Н. Озадачивающие явления // Вопросы философии. – 2002. – №1. – С. 103-112.

211. Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості: матеріали ХХV Міжнар. наук.-практ. конф., 22 травня 2009 р. / Донецька обласна держ. адміністрація; Державний ун-т інформатики і штучного інтелекту ‑ Донецьк: Наука і освіта, 2009. – 352 с.

212. Семенов В.В. Заколдованный круг философии // Философские науки. – 2000. – № 2.

213. Солодка О. Дискурсивні горизонти теорії або питання про доцільність «філософем» М.Фуко // Філософська думка. – 2004. – № 1. – С. 55-72.

214. Трубнікова О.В. Трансформація гуманізму: сучасний стан проблеми // Філософія науки: традиції та інновації. 2010. – №1(2). – С. 120.

215. Філософія і соціологія в контексті сучасної культури: зб. наук. праць / Дніпропетровський національний ун-т ім. Олеся Гончара / П.І. Гнатенко (відп.ред.). – Д.: Пороги, 2009. ‑ 235 с.

216. Філософія української еміграції (пам`яті видатного мислителя Дмитра Чижевського): матеріали наук. конф. присвяч. життю і творчості Д.І.Чижевського (4-6 лютого 2009р.) / Національний транспортний ун-т / С.В. Волобуєва (заг.ред.), С.Д. Уреньова (заг.ред.). ‑ К.: НТУ, 2009. – 68 с.

217. Філософсько-антропологічні читання: творча спадщина В.І. Шинкарука та сьогодення (до 80-ліття від дня народження). Частина 1 // Збірник наукових праць. Філософські діалоги’2010. – К.: Ін-т філософії імені Григорія Сковороди, 2010. – 316 с.

218. Шаповал В.М. Раціональне, ірраціональне і надраціональне в свободі // Філософські обрії. – 2010. – №23. – С.88-108.

219. Щербина А.М. Становлення регулятивів людської діяльності: проблема олюднення // Філософія науки: традиції та інновації. – 2010. – №1(2). – С. 133.

Енциклопедії та словники

220. Булатов М.О. Філософський словник. – К.:Стилос, 2009. – 575 с.

221. Большой юридический словарь – М.: ИНФРА – М, 2002. – 704 с.

222. Вовк В.М., Кравець В.М., Симон Ю.С. та ін. Словник основних термінів з філософських дисциплін. – К.: КНУВС, 2006. – 120 с.

223. Всемирная энциклопедия: Философия. – М.: АСТ, Мн.: Харвест, Современный литератор, 2001. – 1312 с.

224. Кондрашов В.А. Новейший философский словарь. – Р н/Д: 2005. – 668 с.

225. Словарь философских терминов. – М.: ИНФРА-М, 2007. – 2005. – 730 с.

226. Философский энциклопедический словарь. – М.: ИНФРА-М , 2001. – 576 с.

227. Філософський енциклопедичний словник. – К.: Абрис, 2008. – 748 с.

228. Філософський словник соціальних термінів / ред. кол.: В.П.Андрущенко та ін. – Х.: Р.И.Ф., 2005. – 672 с.

229. Юридична енциклопедія / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького / Ю.С. Шемшученко (ред.). – К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М.П.Бажана, 1998. – Т. 4 : Н-П. – 720 с.

Енциклопедії на CD-ROM

230. Библиотека в кармане. Выпуск №15 (на 2-х CD). DELTA-MM, 2002.

231. Золота книга української еліти (на 2-х CD). Компанія «Євроімідж», 2001.

232. «Лекции по истории философии» Г.В.Ф. Гегеля // CD-серия «Электронная библиотека». История философии. МЦФ, ИДДК, 2001.

233. Познавательная энциклопедия. Серия: «Личности 20 века». Фридрих Ницше. BornToKill Multimedia, 2001.

234. Познавательная энциклопедия. Серия: «Личности 20 века». Зигмунд Фрейд. BornToKill Multimedia, 2001

235. Познавательная энциклопедия. Серия: «Психология». Психоанализ. BornToKill Multimedia, 2001.

236. Познавательная энциклопедия. Серия: «Путь к себе». Голос Кастанеды. Станислав Гроф. Бертольд Брехт. BornToKill Multimedia, 2001.

237. Познавательная энциклопедия. Серия: «Путь к себе». Деятельность. Сознание. Личность. BornToKill Multimedia, 2001.

238. CD-серия «Электронная библиотека». Серия «Классика». История философии. 10 подходов к истории философии. МЦФ, ИДДК, 2001 (обновления по адресу: http://www.iddf.ru).

239. Серия: «Словари. Справочники. Энциклопедии». Философский  энциклопедический словарь. «Навигатор», DELTA-MM Corp., 2001.

240. Энциклопедический словарь «Китайская философия». ООО «Программа 2000», DELTA-MM Corp., 2002.

Електронні ресурси глобальної комп’ютерної мережі INTERNET

241. Безкоштовні електорнні підручники онлайн «Гуманітарні науки» (http://www.сhitalca.html).

242. Перелік основних довідників тематичних ресурсів з філософії у комп’ютерній мережі INTERNET (http://www.philosophy.ru/linx/ linx1.html).

243. Додаткові філософські ресурси комп’ютерної мережі INTERNET (http://www.epistemelinks.com/link/PhiLink.html).

244. Посилання «The Perseus Project: An Evolving Digital Library on Ancient Greece» (http://www.philosophy.ru/linx/linx1.html).

245. Посилання «Exploring Plato’s Dialogues», а також сервер «Philosophy in Cyberspace» (http://www.philosophy.ru/linx/linx1.html).

246. Посилання на твори Аврелія Августина, Ансельма Кентерберійського, Д. Віко, Р. Декарта, Д. Дідро І. Канта, Ф.В.Й. Шелінга, Г.В.Ф. Гегеля, Ф. Ніцше, О. Шпенглера, З. Фрейда, А. Камю, Ж.П. Сартра, Л. Вітґнештейна, Ю. Габермаса, Г. Гадамера, П. Рікера на «Книжковій полиці» (http://philosophy.allru.net/pervo.html).

247. Посилання на твори Г.Сковороди на «Книжковій полиці» (http://philosophy.allru.net/pervo.html).

248. Посилання на фонди Російської державної бібліотеки (www.rsl.ru).

249. Посилання «David Chalmers’ Philosophy Resources» у переліку філософських тематичних ресурсів (http://www.philosophy.ru/linx/linx1.html).

250. Посилання на сервер «Philosophy in Cyberspace» (http://www.philosophy.ru/linx/linx1.html).

 

 

 

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ

 

1. Антропологічний матеріалізм Л.Фейєрбаха.
2. Антропоцентричний та гуманістичний характер філософії епохи Відродження.
3. Атомістичний матеріалізм Левкіпа-Демокріта.
4. Буття людини як світоглядна проблема.
5. Взаємозв’язок права і справедливості.
6. Вчення Платона про державу і право.
7. Генеза предмету філософії в історичному розвитку.
8. Діалектика демократії, влади і свободи.
9. Діалектика і метафізика як основні філософські методи.
10. Діалектика та її історичні типи.
11. Діалектика як система, її основні принципи, закони і категорії
12. Досократівська доба Античної філософії (мілетська школа, Піфагор, Геракліт, елейська школа).
13. Емпіризм філософії Ф.Бекона. Проблема пошуку нового методу пізнання.
14. Загальна характеристика основних законів діалектики.
15. Загальна характеристика основних напрямів сучасної західної філософії.
16. Значення вивчення філософії для працівників правоохоронних органів.
17. Ідеалізм, його специфіка та види.
18. Історичні типи світогляду, їх особливості.
19. Історичні типи філософії: основні ідеї і принципи.
20. Лінія Платона та лінія Демокріта в античній філософії.
21. Людиномірність і поліфонічність предмету філософії.
22. Матерія як філософська категорія.
23. Методологічне значення філософії для юридичних наук.
24. Монізм та дуалізм.
25. Мораль і право як форми суспільної свідомості, їх співвідношення.
26. Натурфілософські погляди Дж. Бруно, Г.Галілея.
27. Наука в системі духовної культури.
28. Необхідність, випадковість, свобода.
29. Неотомізм – релігійна філософія ХХ ст.
30. Номіналізм і реалізм в середньовічній філософії.
31. Основне питання філософії, його зміст і структура.
32. Основні етапи розвитку філософії середньовіччя: апологетика, патристика і схоластика.
33. Основні категорії діалектики (загальна характеристика).
34. Основні методи наукового пізнання.
35. Основні принципи пізнавального процесу.
36. Основні форми руху матерії, їх співвідношення.
37. Особливості класичної доби Античної філософії: софісти, Сократ, Платон, Арістотель.
38. Особливості ленінізму, сталінізму, неомарксизму як основних шкіл марксистської філософії.
39. Особливості німецької класичної філософії.
40. Особливості трактування людини, права і держави у середньовічній філософії.
41. Особливості філософії давніх греків. Цілісність світогляду і синкретичний характер знань.
42. Особливості філософської гносеології як теорії пізнання світу.
43. Пантеїстичний характер натурфілософії Дж. Бруно та М.Кузанського.
44. Позитивізм, його основні напрями та сциєнтичний характер.
45. Політика і право як форми суспільної свідомості, їх співвідношення.
46. Поняття “закон” в філософії та юридичних науках.
47. Поняття “категоричного морального імперативу” у філософії І.Канта.
48. Поняття буття в філософії. Основні форми буття, їх співвідношення
49. Поняття духовного життя суспільства.
50. Поняття несвідомого в психоаналізі З.Фрейда.
51. Поняття несвідомого в психоаналізі З.Фрейда.
52. Поняття суспільного прогресу, його основні критерії.
53. Право в системі культури.
54. Право як міра свободи особи. Стиль мислення і особливості філософії права Г.В.Ф.Гегеля.
55. Право як об’єкт соціально-філософського аналізу.
56. Право, свобода, демократія.
57. Предмет філософії права.
58. Предметно-практичний характер свідомості людини.
59. Принцип географічного детермінізму та розподілу влад в філософії Ш. Монтеск’є.
60. Проблема відчуження в марксизмі. Шляхи його подолання за Марксом.
61. Проблема істини в філософії. Її основні характеристики.
62. Проблема істини у філософії. Критерій істини.
63. Проблема свідомості у філософії. Суспільна та індивідуальна свідомість.
64. Проблема свободи і вибору в екзистенціалізмі.
65. Проблема сенсу життя людини в філософії.
66. Проблема цінностей у філософії.
67. Простір і час як атрибути існування матерії.
68. Протилежність діалектики і метафізики, схоластики, догматизму, еклектики.
69. Раціоналізм та емпіризм як визначальні напрямки філософії Нового часу.
70. Раціоналізм та ірраціоналізм у філософії ХХ ст.
71. Раціоналізм філософії Р.Декарта.
72. Роль права в процесі становлення і розвитку цивілізацій.
73. Світогляд, його структура та функції.
74. Система абсолютного ідеалізму в філософії Г. Гегеля.
75. Соціально-правові погляди філософів епохи Просвітництва (Вольтер, Руссо, Дідро, Гельвецій, Гольбах).
76. Соціально-філософські погляди Арістотеля.
77. Специфіка міфології як історичного типу світогляду.
78. Специфіка моралі як форми суспільної свідомості.
79. Специфіка політичної форми суспільної свідомості.
80. Специфіка права як форми суспільної свідомості та світогляду.
81. Специфіка релігії як світогляду.
82. Специфіка філософії як теоретичного світогляду.
83. Специфіка філософського світобачення. Основні функції філософії.
84. Співвідношення політики, релігії і моралі в філософії Н.Макіавеллі.
85. Співвідношення предмету філософії та предмету юридичних наук.
86. Співвідношення філософії і релігії як форм суспільної свідомості.
87. Співвідношення формаційного та цивілізаційного підходів до розуміння розвитку людського суспільства.
88. Стихійна діалектика як метод пізнання в філософії Сократа.
89. Структура свідомості. Свідомість і самосвідомість.
90. Структура світогляду. Світовідчуття, світорозуміння та світосприйняття.
91. Сутність і структура  суспільної свідомості.
92. Теорія суспільного договору Ж.-Ж. Руссо.
93. Теоцентризм як основний принцип філософії середньовіччя.
94. Філософія Г. Сковороди.
95. Філософія Києво-Могилянської академії (ХVІ-ХVIII ст.).
96. Філософія марксизму: діалектичний та історичний матеріалізм.
97. Філософія українського романтизму (М.В.Гоголь).
98. Філософія Ф.Аквінського.
99. Філософія як особлива форма суспільної свідомості. Предмет філософії.

100. Філософська герменевтика. Проблема розуміння законів в сучасній юриспруденції.

101. Філософське поняття культури. Культура як світ людини.

102. Філософсько-світоглядні погляди представників українського національного руху (Т.Шевченко, М.Костомаров, М.Грушевський).

103. Філософсько-соціологічні погляди представників українського демократичного руху (І.Франко, Леся Українка, П.Грабовський, М.Коцюбинський).

104. Форми суспільної свідомості. Поняття ідеології, її роль у суспільстві.

105. Цивілізація як конкретно-історичне буття культури.