Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов

Не нашли подходящий заказ?

Заказать в 1 клик: /contactus

Главная \ Методичні вказівки \ ФІЛОСОФІЯ ПРАВА

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА

« Назад

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА 23.01.2016 12:56

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ»

Кафедра теорії та історії держави і права

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА

Навчально-методичний комплекс
для магістерського рівня підготовки

Київ ― 2013

Обговорено і схвалено на засіданні Вченої Ради

ВНЗ «Національна академія управління»
Протокол № 5 від 30 серпня 2013 р.

Рецензенти:

Осічнюк Юхим Веніамінович ― доктор філософських наук, професор

Чугаєнко Юрій Олексійович ― доктор історичних наук, професор кафедри гуманітарних наук Національної академії управління

Укладач:

Присухін Сергій Іванович ― кандидат філософських наук, професор кафедри гуманітарних наук Національної академії управління

Філософія права: Навчально-методичний комплекс // Укл. С.І. Присухін ― К.: Національна академія управління, 2013. ― 67 с.

Запропонований читачу навчально-методичний комплекс «Філософія права» являє собою посібник з дисципліни «Філософія права» і містить матеріали, які розкривають суттєві характеристики філософії права як складової соціальної філософії, що досліджує загальні принципи соціально-правого життя та необхідності його пізнання, принципи взаємодії повсякденної реальності людини із системним світом, узагальнені принципи існування, пізнання і перетворення правової реальності. Розрахований для слухачів магістерського рівня підготовки юридичного факультету.

	ЗМІСТ:
1.	ПЕРЕДМОВА……………………………………………………………………	4
2.	ПОРЯДОК ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ МАГІСТРАНТІВ…………………………..	5
3.	ПРОГРАМА КУРСУ…………………………………………………………….	9
4.	РОБОЧА ПРОГРАМА………………………………………………………….	17
5.	ОПИС ДИСЦИПЛІНИ………………………………………………………….	19
6.	ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ…………………………………	21
7.	МЕТОДИ НАВЧАННЯ……………………….…………………………………	27
8	МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ…………………………………………………...	29
9	ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З КУРСУ «ФІЛОСОФІЯ» ………………………………….……...	40
10	САМОСТІЙНА РОБОТА МАГІСТРАНТА ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ СТОСОВНО ТАКОЇ РОБОТИ…………………….………	47
11	МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПІДГОТОВКИ РЕФЕРАТИВНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ.………………………………………………………………..	48
12	МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ…………………………………………………………………………….	50
13	ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ………………………………………...	50
14	ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ДО ЗМІСТОВНИХ МОДУЛІВ………………………………………………………………………...	55
15	ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ……………..	55
16	ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ЗАЛІКУ………………………..	56
17	МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ……………………………………………..	60
18	СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………….	61

1. передмова

Запропонований читачу навчально-методичний комплекс «Філософія права» являє собою посібник, який може бути використаний слухачами магістерського рівня підготовки юридичного факультету як для самоосвіти, так і у процесі підготовки до семінарських занять, модульних контрольних робіт і підсумкового контролю у формі заліку з філософії права.

Комплекс включає опис дисциплін, програму курсу, плани семінарських занять, завдання для самостійної роботи, список рекомендованих джерел, перелік тем рефератів та методичні рекомендації з їх написання, орієнтовний перелік питань для підсумкового контролю (заліку), тимчасове положення з впровадження рейтингово-модульної системи оцінювання знань магістрантів з урахуванням вимог Болонського процесу. Структура навчально-методичного комплексу відповідає програмі навчального курсу з дисципліни «Філософія права».

2. ПОРЯДОК ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ МАГІСТРАНТІВ

Ухвалено:

Вченою радою НАУ

від 30 серпня 2012 року, протокол № 4

ПОРЯДОК ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ МАГІСТРАНТІВ

І. Загальні положення

1.1. Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань магістрантів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS).

1.2. Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань магістрантів усіх форм навчання НАУ. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань:

- підвищення мотивації магістрантів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги впродовж усього періоду навчання, переорієнтація їхніх цілей з отримання позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок;

- систематизація знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін;

- подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань;

- розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку магістрантів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу;

- оптимізація навчального процесу.

ІІ. Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань магістрантів

2.1. Оцінювання знань магістрантів із навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS (A, B, C, D, E, FX, F).

2.2. Об’єктом оцінювання знань магістрантів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті.

На іспиті оцінюванню підлягають:

- володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни;

- здатність творчо мислити та синтезувати знання;

- уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань.

2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність магістрант може отримати максимум 50 балів і за іспит 50 балів.

2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань магістрантів (50 балів максимум) є:

- відвідування магістрантами лекцій та їх підготовка до лекцій в системі випереджувального навчання та проведення проблемних лекцій;

- робота магістрантів на семінарських та практичних заняттях, їх активність, виконання завдань згідно з планами занять;

- виконання модульних контрольних робіт.

Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх тощо.

Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій.

Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув магістрант після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів).

При визначенні кількості модульних робіт слід враховувати, що один кредит містить 36 годин і має завершуватись модульним контролем.

Викладачі повинні завчасно довести до відома магістрантів терміни та зміст контрольних завдань.

2.5. Структура поточної успішності (50 балів).

а) відвідування лекцій та підготовка до них - 10 балів

б) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів;

в) виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів;

г) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів.

д) магістрантам, які брали участь у поза навчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів.

При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 50 балів. Додатково 20 балів магістрант може отримати за виконання творчих завдань.

2.6. Оцінки за різні види поточної роботи магістрантів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 50) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «Поточна успішність».

2.7. Результат екзамену оцінюється в діапазоні 0-50 балів.

Шкала оцінювання екзаменаційних завдань

Оцінка за бальною шкалою	Рівень знань
46-50	Відмінний
41-45	Добрий
36-40	Задовільний
0-35	Незадовільний

Якщо на екзамені відповідь магістранта оцінена менше 35 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність.

У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку магістранта та додаток до диплому про освіту.

2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі диференційованого заліку, оцінюється за шкалою 50 балів. Якщо за результатами поточного контролю магістрант набрав менше 35 балів, він отримує оцінку «не зараховано».

У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, магістранти мають право, за дозволом начальника навчального відділу, виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач.

2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань магістрантів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0-50 балів. Іспит оцінюється за шкалою 0-50 балів.

ІІІ. Шкала оцінювання: національна та ECTS

Сума балів за всі види навчальної діяльності		Оцінка за національною шкалою
Сума балів за всі види навчальної діяльності	Оцінка за шкалою ECTS	для екзамену, курсового проекту (роботи) практики	для заліку
90―100	A	5 (відмінно)	зараховано
82―89	B	4 (добре)	зараховано
74―81	C	4 (добре)	зараховано
64―73	D	3 (задовільно)	зараховано
60―63	E	3 (задовільно)	зараховано
35―59	FX	2 (незадовільно з можливістю повторного складання)	не зараховано (з можливістю повторного складання)
0―34	F	2 (незадовільно з обов’язковим повторним вивченням дисципліни)	не зараховано (з обов’язковим повторним вивченням дисципліни)

3. ПРОГРАМА КУРСУ

Затверджено:

Ректор ВНЗ «Національна академія

управління» Єрохін С.А.,

д.ек.н., професор

__________________

19.09.2013 р.

ВНЗ «Національна академія управління»

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА

ПРОГРАМА

навчальної дисципліни

Галузь знань 0304 «Право»

Напрям підготовки 6.030401 «Правознавство»

Освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр»

Київ-2013

Розроблено та внесено: на засідання кафедри теорії та історії держави і права,

протокол № 5 від 19 вересня 2013 р.

Розробник програми:

Присухін С. І., канд. філософ. наук, професор

Завідувач кафедри

докт. юрид. наук, професор Є. О. Гіда

Затверджено та схвалено радою юридичного факультету, протокол № 1 від «12» вересня 2013 р.

Декан юридичного факультету

докт. юрид. наук, професор Ю. В. Нікітін

Вступ

Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни «Філософія права» складена відповідно до освітньої-професійної програми підготовки «магістра» для напряму підготовки «правознавство».

Предмет дисципліни «Філософія права» полягає в розкритті сенсу права, а також в обґрунтуванні цього сенсу.

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:

1. Змістовий модуль. 1. Генеза становлення і розвитку філософії права.

2. Змістовий модуль. 2. Основні проблеми філософії права.

1. Мета та завдання навчальної дисципліни

1.1. Загальна мета дисципліни «філософія права»: насамперед наданняможливості слухачам магістерського рівня підготовки юридичного факультету осмислити зміст філософії права як філософського вчення про право, що досліджує головні проблеми системи права, послуговуючись для цього методами філософії. Вивчення дисципліни «Філософія права» стає основою фундаменталізації юридичної освіти, сприяє розвитку юриста як творчої особистості і є підґрунтям для прийняття відповідальних об’єктивних рішень, абстрагуючись від політичної та економічної кон’юнктури.

1.2. Основними завданнями дисципліни «Філософія права» є:

1)сприяти формуванню у магістрантів магістерського рівня підготовки досвіду обґрунтування власних рішень в безпосередній правовій діяльності,

2) погоджувати їх з істиною, гуманістичним змістом практики юриста;

3) розвивати потенціал юриста-професіонала з найвищим рівнем компетентності, громадянської чесності, інтелектуала-мислителя.

1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми магістри повинні знати:

1. Основні поняття, категорії об’єкту і предмету філософії права;

2. Генезу становлення і розвитку філософії права;

3. Основні проблеми філософії права, рекомендації щодо їх теоретичного осмислення і практичного вирішення в межах правової реальності;

вміти:

1. В науковому і практичному плані застосовувати філософсько-правові знання у вирішенні конкретних проблем правової реальності сучасності;

2. Пов’язувати проблематику філософії права із необхідністю розв’язання теоретичних і практичних завдань світу права;

3. Послуговуючись досвідом вивчення історії філософії права, навчитись формувати певні моделі пізнання права, які сприяють розвитку юридичних досліджень.

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 108 годин / 3 кредити ЕСТS.

2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І.

Тема 1. Філософія права: об’єкт, предмет і функції

Проблема визначення поняття «філософія права». Визначення філософії права Г. Гегелем. Проблема предмету філософії права. Філософія права як юридична наука (В. Нерсесянц). Філософія права як складова частина соціальної філософії (Г. Іконнікова, В. Ляшенко, В. Костицький, Б. Чміль). Філософія права як спеціальна філософія (Р. Лукич). Філософія права як результат дослідження найзагальніших принципів буття людини та метод його перетворення. Філософія права як пізнання та принцип взаємодії повсякденної реальності людського буття зі світом соціального буття. проблема протиставлення філософії права і юридичної науки. Філософія права і антропологія. Структура філософії права. Функції філософії права, її значення.

Тема 2. Генеза становлення і розвитку філософії права. Філософія права в античному світі та Середньовіччі

Філософська рефлексія Стародавньої Греції та Риму. Основні періоди розвитку античної філософії. Філософсько-правові погляди Піфагора, Геракліта Ефеського, Демокрита. Особливості філософсько-правових поглядів класичного сократівського періоду та періоду еллінізму (Протагор, Сократа, Платона, Аристотеля, Епікура, Зенона з Кітіона, Сенеки, Марка Аврелія, Цицерона). Особливості Середньовічної філософії (періоди апологетики, патристики, схоластики). Філософсько-правові погляди Августина Блаженного, Томи Аквінського. Класифікація законів за Т. Аквінським. Філософсько-правові погляди В. Оккама («бритва Оккама» в праві).

Тема 3. Філософсько-правові вчення в Західній Європі. Філософія права епохи Відродження, періодів Реформації та Просвітництва

Особливості філософської рефлексії епохи Відродження. Головні напрями філософії права епохи Відродження. Філософсько-правові погляди М. Монтеня, Н. Макіавеллі, Ж. Бодена, М. Лютера, Е. Ротердамського. Особливості філософської рефлексії Нового часу і доби Просвітництва. Філософсько-правові погляди Г. Гроція, Ф. Бекона, Т. Гоббса, Б. Спінози, Д. Локка, Ш. Монтекс’є, Вольтера, Ж.-Ж. Руссо, К. А. Гельвеція.

Тема 4. Філософсько-правові вчення Західної Європи кінця ХVІІІ ― початку ХІХ ст. Філософсько-правові ідеї І. Канта та Г. Гегеля. Філософія права марксизму

Особливості філософської рефлексії Західної Європи кінця ХVІІІ ― початку ХІХ ст. Філософсько-правова думка німецької класичної філософії (І. Кант, Й. Фіхте, Г. Гегеля). Історична школа права (Г. Гуго, Ф. Савіньї, Г. Пухта). Марксистька філософія права (К. Маркс, Ф. Енгельс).

Тема 5. Сучасна філософія права. Юридичний позитивізм, нео- та постпозитивізм. Філософія права в Україні

Філософська рефлексія сучасного світу. Особливості сучасної філософії права (юридичний позитивізм, неокантіанська філософія права, герменевтична філософія права тощо). Філософія права О. Конта, Юридичний позитивізм І. Бентама, Р. Ціппеліуса, Г. Кельзена та ін. Філософія права неокантіанства Г. Радбруха, Р. Штаммлера, К. Кюля, О. Гьофе. Філософія права неогегельянства Ф. Бредлі, Р. Коллінгвуд, Д. Ройс, Б. Кроче, Д. Джентілє. Феноменологічна філософія права (Гуссерль, Шелер, Гартман) та ін. Герменевтична філософія права (П. Рікер). Екзистенційна філософія права (М. Гайдеггер, К. Ясперс, Ж. П. Сартр). Релігійно-екзистенційна філософі права Г. Марселя, Ж. Марітена. Неофрейдистська філософія права Е. Фромма, філософія права структуралізму М. Фуко.

Особливості філософської рефлексії в Україні. Філософсько-правові погляди періоду Київської Русі. Філософсько-правові ідеї українських просвітителів ХVІІІ (Г. Сковорода, П. Юркевич). Українські філософсько-правові ідеї періоду українського лібералізму (кінець [[ ― початок ХХ ст.) М. Драгоманов, І. Франко, М. Грушевський. Розвиток філософії права в університетах Російської імперії (К. Неволін, П. Редькін, К. Ярош та ін.). філософія права в працях Б. Кістяківського. Сучасний етап розвитку філософсько-правових досліджень в Україні.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ II.

Тема 6. Основні проблеми філософії права. Правова онтологія (природа і структура права).

Правова онтологія: природа і структура права. Правова реальність. Є. Спекторський про природу і структуру права. Категорія правової реальності. Образ права. Визначення права в контексті правової онтології. Проблема деонтологічного контексту права. Дві умови взаємозв’язку права і моральності, що створюють деонтологічний контекст права. Сутність права як ідеальна реальність відносини між людьми. Право як ідеальне буття, сутність якого належність. Зміст права. Природне і позитивне право як основні структурні елементи правової реальності. Форми буття права. Ідея права. Закон. Правове життя.

Тема 7. Правова антропологія.

Правова антропологія: гуманістична природа права. Природа людини і право. Антропологічні основи права. Правова антропологія в працях Т. Гоббса, Ж.-Ж. Руссо, І. Канта, Ж. П. Сартра, Е. Агацці. Свобода як універсальна здатність людини формувати і утверджувати правову реальність у людському співтоваристві. Філософський зміст і обґрунтування прав людини. Особистість і право. Гуманістична природа права.

Тема 8. Правова аксіологія.

Правова аксіологія: ціннісні основи права. Цінності в праві і право як цінність в працях І. Канта, В. Вундта, Ф. Йодля, Ф. Пауельсона, М. Шелера, Віндельбанда. Основні форми буття цінностей в їх співвідношенні. Правові цінності: формування і розвиток. Суспільно цільові цінності та їх ідеали в контексті філософії права. Предметне втілення цінності. Особистісні та екзистенціальні цінності в контексті філософії права. Свобода як цінність. Право як форма свободи. Справедливість як основна правова цінність. Два змістовних принципи справедливості за Дж. Ролзом. Загально визнані властивості справедливості.

Тема 9. Універсальне і культурно особливе у ціннісному вимірі права.

Універсальне і культурно особливе у ціннісному вимірі права. Правосвідомість як проблема філософії права. Проблема визначення поняття «правосвідомість». Форми буття правосвідомості. Проблема формування і розвитку правосвідомості. Функції правосвідомості. Право і мораль. Універсально-цивілізаційне і специфічно-культурне у правосвідомості. Основні концепції взаємозв’язку універсально-цивілізаційного і специфічно-культурного (універсалістсько-ліберальна та партикулярно-комунітаристська концепції). Поняття правової культури. Ідея права в українській культурі. Риси правової культури в Україні (за працями Д. Чижевського, М. Грушевського, В. Потульницького). «Емоціоналізм», «індивідуалізм і прагнення до свободи», «неспокійність і рухливість».

Тема 10. Філософські проблеми права в посттоталітарному суспільстві

Інституційний вибір права. Філософські проблеми права і влади в посттоталітарному суспільстві. Політико-правові інститути та їхня роль у здійсненні права. Поняття політико-правових інститутів. Взаємовідносини держави і людини. Держава і право. Принципи взаємовідносин держави і права. Головні аспекти взаємовідносин держави і права. Сутність принципу верховенства права. Співвідношення влади і права. Право на примус і його виправдання. Поняття легітимності і легітимації. Види легітимації (традиційна легітимація, харизматична легітимація, раціонально-правова легітимація). Принципи легітимації (принцип суверенітету народу і права людини). Філософські проблеми права і влади в суспільстві, що трансформується. Правова держава і громадянське суспільство. Головні ознаки правової держави. Поняття правового суспільства і перспективи його формування в Україні. Проблема формування громадянського суспільства в Україні. Конституція України про правове суспільство. Філософські проблеми правотворчості і правозастосування в посттоталітарному суспільстві. Правова реформа в посттоталітарному суспільстві.

4. РОБОЧА ПРОГРАМА

Затверджено:

Ректор ВНЗ «Національна академія

управління» Єрохін С.А.,

д.ек.н., професор

__________________

19.09.2013 р.

ВНЗ «Національна академія управління»

Кафедра теорії та історії держави і права

РОБОЧА ПРОГРАМА

НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ФІЛОСОФІЯ ПРАВА»

Галузь знань 0304 «Право»

Напрям підготовки 6.030401 «Правознавство»

Освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр»

Київ-2013

Робоча програма з дисципліни «Філософія права» для магістрів напряму підготовки 6.030401 «Правознавство»

Розроблено та внесено: на засідання кафедри теорії та історії держави і права,

протокол № 4 від 20 червня 2013 р.

Розробник програми:

Присухін С. І., канд. філос.наук, професор

Завідувач кафедри:
доктор юрид. наук, професор Є. О. Гіда

5. ОПИС ДИСЦИПЛІНИ

Філософія права — філософське вчення про право, що відповідає на запитання, які виникають у правовій сфері методом філософії.

Загальна мета дисципліни «Філософія права»: надати можливість слухачам магістерського рівня підготовки юридичного факультету осмислити зміст філософії права як філософського вчення про право, що досліджує головні проблеми системи права, послуговуючись для цього методами філософської рефлексії.

Загальні завдання дисципліни «Філософія права» ― сприяти формуванню у магістрантів магістерського рівня підготовки досвіду обґрунтування власних рішень в безпосередній правовій діяльності, погоджувати їх з істиною, гуманістичним змістом практики юриста; розвивати потенціал юриста-професіонала з найвищим рівнем компетентності, громадянської чесності, інтелектуала-мислителя.

Предмет дисципліни «Філософія права» співпадає з предметом філософії права і полягає у виявленні змісту права, а також обґрунтуванні і розумінні цього змісту.

Вивчення дисципліни «Філософія права» стає основою фундаменталізації юридичної освіти, сприяє розвитку юриста як творчої особистості і є підґрунтям для прийняття відповідальних об’єктивних рішень, абстрагуючись від політичної та економічної кон’юнктури.

1. Опис навчальної дисципліни

Найменування показників	Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчальної дисципліни
		денна форма навчання	заочна форма навчання
Кількість кредитів ЕСТS 3	Галузь знань 0304 «Право»	Нормативна
	Напрям підготовки 6.030401 «Правознавство»
Модулів — 2	Спеціальність 6.030401 «Правознавство»)	Рік підготовки
		5-й				5-й
Змістових модулів — 2		Семестр
Загальна кількість годин 108		9-й			9-й
		Лекції
Тижневих годин для денної форми навчання: аудиторних — 2 самостійної роботи магістранта — 72	Освітньо-кваліфікаційний рівень: магістр	20 год.				8 год.
		Практичні
		16 год.		2 год.
		Самостійна робота
		72 год.		98 год.			-
		Вид контролю: залік					-

2. Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета дисципліни «Філософія права»: залучити слухачів магістерського рівня підготовки юридичного факультету до осмислення змісту філософії права як філософського вчення про право, що досліджує головні проблеми системи права, послуговуючись для цього методами філософської рефлексії.

Завдання дисципліни «Філософія права»: магістранти магістерського рівня підготовки мають набути досвід обґрунтування власних рішень в безпосередній правовій діяльності

Вміти: погоджувати набуті знання з філософії права з істиною, гуманістичним змістом практики юриста; розвивати потенціал юриста-науковця з найвищим рівнем компетентності, громадянської чесності, інтелектуала-мислителя.

6. ПРОГРАМА навчальної дисципліни

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1.

Тема 1. Філософія права: об’єкт, предмет і функції

Тема 2. Генеза становлення і розвитку філософії права. Філософія права в античному світі та Середньовіччі

Особливості філософської рефлексії Західнох Європи кінця ХVІІІ ― початку ХІХ ст. Філософсько-правова думка німецької класичної філософії (І. Кант, Й. Фіхте, Г. Гегеля). Історична школа права (Г. Гуго, Ф. Савіньї, Г. Пухта). Марксистька філософія права (К. Маркс, Ф. Енгельс).

Тема 5. Сучасна філософія права. Юридичний позитивізм, нео- та постпозитивізм. Філософія права в Україні

6.1. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

№№ пп	Назва тем	Кількість годин для різних форм навчання
		Денна форма навчання				Заочна форма навчання
		Л	С	І	СРС	Л	С	І	СРС
1	Філософії права: об’єкт, предмет і функції	2	2	2	6	2
2	Генеза становлення і розвитку філософії права. Філософія права в античному світі та Середньовіччі	2	2	2	8	2
3	Філософсько-правові вчення в Західній Європі. Філософія права епохи Відродження, періодів Реформації та Просвітництва	2	2	4	6
4	Філософсько-правові вчення Західної Європи кінця ХVІІІ ― початку ХІХ ст. Філософсько-правові ідеї І. Канта та Г. Гегеля	2	2	4	6
5	Сучасна філософія права. Юридичний позитивізм, нео- та постпозитивізм. Філософія права в Україні	2	2	4	6

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2.

Тема 6. Основні проблеми філософії права. Правова онтологія (природа і структура права).

Тема 7. Правова антропологія.

Тема 8. Правова аксіологія

Тема 9. Універсальне і культурно особливе у ціннісному вимірі права.

Тема 10. Філософські проблеми права в посттоталітарному суспільстві

6. 2. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

№№ пп	Назва тем	Кількість годин для різних форм навчання
		Денна форма навчання				Заочна форма навчання
		Л	С	І	СРС	Л	С	І	СРС
6	Основні проблеми філософії права. Правова онтологія (природа і структура права).	2	2	2	4	2
7	Правова антропологія	2		2	4
8	Правова аксіологія	2	2	2	4
9	Універсальне і культурно особливе у ціннісному вимірі права	2	2	2	4
10	Філософські проблеми права в посттоталітарному суспільстві	2	2	2	6	2	2
	Разом: 3 кред., 108 год.	20	16	20	52	8	2	98

Теми семінарських занять З ДИСЦИПЛІНИ
«ФІЛОСОФІЯ ПРАВА»

Тема 1. Філософія права: предмет і завдання (2 год.)

Тема 2. Генеза становлення і розвитку філософії права (античний світ, Середньовіччя, Відродження, Реформація, Просвітництво) (2 год.)

Тема 3. Генеза становлення і розвитку філософії права кінця ХVІІІ ― початку ХІХ ст. (І. Кант, Г. Гегель) (2 год.)

Тема 4. Філософія права ХІХ―ХХ ст. (юридичний позитивізм, неопозитивізм, постпозитивізм) (2 год.)

Тема 5. Основні проблеми філософії права (правова онтологія) (2 год.)

Тема 6. Правова антропологія (2 год.)

Тема 7. Універсальне і культурно особливе у ціннісному вимірі права (2 год.)

Тема 8. Філософські проблеми права в посттоталітарному суспільстві (2 год.)

7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

Методи навчання (гр. methodos – шлях пізнання, спосіб знаходження істини) – це впорядковані способи взаємопов'язаної, цілеспрямованої діяльності викладача й магістрантів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-виховних завдань. Вони реалізуються через систему способів і прийомів та засобів навчальної діяльності.

Прийоми навчання – це складова методу, конкретні дії викладача і магістранта, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів.

Засоби навчання - це різноманітні навчальні обладнання, що використовуються в системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторні обладнання, технічні засоби тощо).

При викладенні курсу «Філософія права» використовуються наступні методи навчання:

1) методи навчання за джерелами передачі і сприйняття інформації. За цією класифікацією виділяються методи: словесні, наочні, практичні, роботи з джерелами (книгою), відеометод.

Словесні методи: розповідь, бесіда, лекція.

Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу. При викладенні цього курсу цей метод використовується рідко. Як правило, вона містить міркування викладача, аналіз фактів, подій, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається (для створення в уяві певного образу).

Пояснення – вербальний метод навчання, за допомогою якого викладач розкриває сутність певного явища (наприклад, злочину і покарання), закону, об'єктивної сторони злочину. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду магістрантів (досвід магістрантів з певної галузі знань).

Лекція – це метод, за допомогою якого викладач у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов'язаних , об'єднаних загальною темою.

Наочні методи: демонстрація, ілюстрація – це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці (наприклад, знаряддя вчинення злочину або засоби вчинення злочину, місце вчинення злочину тощо).

Ілюстрація – метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (малюнки, схеми, графіки, статистика тощо).

Практичні методи: вправи, практичне заняття, рольова гра.

Вправи. Суть методу полягає в тому, що магістранти виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці (наприклад, у роботі «Юридичної клініки», під час рольових або ділових ігор тощо.

Практична робота спрямована на використання набутих знань у вирішенні практичних завдань із збірників завдань і практикумів.

Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу полягає в тому, що магістрант має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття тощо).

Структурний метод навчання за характером логіки пізнання: аналітичний метод, індуктивний метод, дедуктивний метод, продуктивний метод.

Аналітичний метод передбачає мисленнєвий або практичний розклад цілого на частини з метою вивчення їх суттєвих ознак (наприклад, склад злочину, елементи складу злочину тощо).

Індуктивний метод – це шлях вивчення явищ від одиничного до цілого (наприклад, ознак злочину для розуміння поняття злочину).

Дедуктивний метод базується на вивченні навчального матеріалу від загального до окремого, одиничного (наприклад, загальний об'єкт злочину, потім родовий і нарешті безпосередній об'єкт злочину тощо).

Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності: репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький.

Репродуктивний метод. Він має такі ознаки: 1) знання магістрантам пропонуються в готовому вигляді; 2) викладач не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) магістранти свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують; 4) міцність засвоєння забезпечується багаторазовим їх повторенням (знань);

Метод проблемного викладу знань є перехідним від виконавчої до творчої діяльності (викладач створює проблемну ситуацію і і пропонує магістрантам її розв’язати).

Частково-пошуковий метод включає магістрантів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавального завдання.

Дослідницький метод спрямований на включення магістрантів у самостійне розв'язання пізнавального завдання (без повідомлення знань).

8. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року за № 1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ «Національна академія управління», одним із видів навчальних занять є семінарське заняття.

Цей вид занять є засобом розвитку у магістрантів, культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки магістрантів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).

Семінарське заняття - це завжди безпосереднє контактування зі магістрантами, встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі, формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу магістрантів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим магістрантам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху.

Основними завданнями семінарського заняття є можливість:

- розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;

- поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета;

- сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати.

Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи магістрантів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавства та підзаконних нормативних актів.

Відповідно до завдань, змісту навчальних програм у сучасних вищих навчальних закладах поширені семінарські заняття трьох типів:

Просемінар. Просемінари у ХVІІ—ХІХ ст. існували під назвою попередніх семінарів для магістрантів першого семестру. В сучасних умовах в навчальних планах заняття під такою назвою відсутні, хоч широко застосовуються в педагогічній практиці окремих викладачів. Головне їхнє завдання — виробити у магістранта вміння виконувати різноманітні практичні роботи (навчитися працювати з книгою, першоджерелами, навчити реферуванню літератури, складанню тез іншими словами). Просемінари — це своєрідні навчально-методичний комплекси, які проводяться на молодших курсах.
Власне семінар. Це традиційне заняття, в якому ставка робиться на закріплення теоретичних відомостей, формування системи знань, підготовку до виконання подальших практичних завдань. Він може проходити у таких формах:

- фронтальне семінарське заняття, що передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями;

- семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи стосовно декількох доповідей. Головна увага – підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою;

- комбіноване - співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта - підготовка доповідей та повідомлень.

Крім цього існує класифікація поділу семінарських занять залежно від ролі, яку вони відіграють в навчально-виховній роботі вищого навчального закладу, і завдань, що ставляться перед ними, на такі групи (види):

- сприйняття поглибленого вивчення певного систематичного курсу, пов’язаний неподільно з лекціями з того чи іншого курсу. З кожної теми магістранти мають можливість прослухати не лише лекції викладача, а й самостійно попрацювати над літературою чи іншими навчальними матеріалами. В результаті проведення таких семінарських занять магістранти можуть прочитати й законспектувати твори, передбачені для вивчення, осмислити ті питання, які ставляться викладачами на лекціях і виносяться на семінарські заняття, підготувати реферати чи виступи і доповісти їх ними на заняттях. Рівень засвоєння навчального матеріалу магістрантами, цих предметів значно вищий, ніж з тих, де таких семінарів не передбачено;

- вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу до них відносять ті, що не пов'язані з усіма лекціями курсу. Вивчення деяких дисциплін передбачає в основному лекції і самостійну роботу магістрантів. Семінарські заняття проводяться з найважливіших тем.

3. Спецсемінар. Спецсемінар дослідницького характеру з незалежною від лекцій тематикою - присвячений більш ґрунтовному вивченню тієї чи іншої наукової проблеми і тому має дослідницький характер. Вони проводяться на старших курсах і мають на меті ширше залучати магістрантів до науково-дослідницької роботи кафедр і вузу в цілому. Основне, чого набувають магістранти на цих семінарських заняттях, - це уміння проводити наукові дослідження з тих чи інших актуальних проблем. Практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі.

За дидактичної метою семінари поділяються на заняття по:

введенню в тему;
плануванню вивчення теми;
дослідженню фундаментальних освітніх об'єктів;
представленню та захисту освітніх досягнень;
поглибленню, узагальненню і систематизації знань;
контрольні та залікові семінари;
аналітичні семінари.

За методикою проведення розрізняють:

вступні семінари (базується на досвіді та знаннях, магістранти збирають інформацію по новій темі та класифікують її);
оглядові семінари (самостійний огляд магістрантами всієї теми за допомогою літератури);
самоорганізуючі семінари магістранти самостійно визначають мету заняття, розподіляють теми рефератів між собою, а в деяких випадках - готують реферати за власною ініціативою, доповідають та коментують їх);
пошуковий семінар (передбачає дослідницьку діяльність магістрантів);
семінар - "круглий стіл" (запрошуються фахівці або спеціально підготовлені магістранти. Це обмін інформацією, відповіді на питання, колективний пошук нових шляхів вирішення проблеми (якщо вона є)).

Аналіз практичних ситуацій.
Вирішення поставлених задач: наочно, за допомогою відеопосібників і на ЕОМ.
Робота з джерелами і діловими паперами.
Моделювання ситуацій та коментар вирішення проблем, що виникають.

Перелік тем практичного заняття визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння магістрантами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв'язування їх магістрантами на занятті.

Під час проведення практичного заняття група може бути поділена на підгрупи.

Структура практичного заняття:

вступ викладача;
відповіді на питання магістрантів з матеріалу, що залишився не зовсім зрозумілим;
практична частина як планова;
заключне слово викладача.

Різновиди занять залежать саме від практичної частини. Це може бути вирішення задач, виконання вправ, спостереження, експерименти.

Слід організовувати практичні заняття так, щоб магістранти постійно відчували ускладнення завдань, які виконуються, були зайняті творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень. Велике значення мають індивідуальний підхід і педагогічне спілкування. При розробці завдання і плану заняття викладач повинен враховувати рівень підготовки кожного магістранта і виступати в ролі консультанта, не принижуючи самостійності та ініціативи магістранта.

МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Загальна підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов'язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення практичних занять базується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тести для виявлення ступеня оволодіння магістрантами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті.

Підготовка до практичного заняття проводиться поетапно: 1 етап - визначення цілі:

- формування конкретних (окремих) навичок і умінь;

МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Надані відомості щодо класифікації семінарських занять повинні зорієнтувати викладача у найперших кроках щодо його підготовки. Адже весь подальший хід роботи залежатиме від того, якого типу семінарське заняття він буде проводити.

Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня - відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів.

У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри.

Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:

Ретельно зважити зміст чергової теми семінарського заняття, її місця в загальній системі занять;
Опрацювати необхідну літературу (як рекомендовану для слухачів, так і додаткову);

3. Розробити план проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми;

Скласти перелік основних, додаткових і навідних питань;
Підготувати ілюстративні приклади для зв'язку предмета з практикою, з життям;
Підготувати наочні й допоміжні засоби;

7. Особливо спрогнозувати все те, що, як правило, викликає певні
труднощі у магістрантів;

8. Розподілити всі елементи семінарського заняття за часом.

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення:

- тематичні дискусії та диспути;

- колективний пошук відповідей і ролей;

- бесіда і вільний обмін думками;

- інформація про конструктивні пропозиції слухачів (курсантів,
магістрантів);

- ігрове проектування.

Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим.

Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи магістрантів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу магістранта розгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і магістранти.

Під час проведення семінарських занять викладач:

повторює і закріплює знання магістрантів;
демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
контролює засвоєння матеріалу.

Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:

Наявністю лекційних матеріалів, що відповідають вимогам сучасності.
Методикою читання лекцій.

З . Педагогічною майстерністю викладача.

4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи магістрантів постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів.

Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:

вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу магістрантів з даної тематики;
обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань магістрантів з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у магістрантів організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);
заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності магістрантів).

Магістранти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Магістранти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від магістрантів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів.

Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи магістрантів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ магістрантів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання.

В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.

Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:

Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
Оголошення теми і мети, порядку проведення.
Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
Підведення викладачем або сильним магістрантом загального підсумку заняття.
Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні
заняття.

Загальну схему проведення семінарських занять залежно від мети, яку викладач перед собою ставить, можна представити так:

Заняття - вивчення нових знань:

Повідомлення теми і мети заняття.
Мотивація навчальної діяльності.
Активізація базових знань.
Усвідомлення та осмислення нового матеріалу, виділення головного, контроль рівня засвоєння.

Заняття - поглиблення знань та їх систематизація:

Повідомлення теми і мети заняття.
Мотивація навчальної діяльності.
Огляд та активізація раніше вивченого матеріалу.
Вивчення зв'язку між темами та розділами раніше вивченого матеріалу.
Систематизація вивчених знань.
Розгляд окремих деталей та особливостей вивченого матеріалу.
Ознайомлення з прийомами роботи з систематизації знань і самоконтролю рівня засвоєння матеріалу.
Індивідуалізація домашнього завдання.

Заняття - формування самостійної діяльності:

Повідомлення мети і завдань заняття.
Видача завдань і ознайомлення з методикою роботи.
Виконання роботи.
Аналіз одержаних результатів.
Виявлення труднощів у роботі.
Аналіз та оцінка застосування вивчених методів.
Пошук засобів для удосконалення самостійної роботи з матеріалом.
Індивідуалізація домашнього завдання.

Заняття проблемне (використання знань в неадекватних обставинах):

Повідомлення мети і завдань заняття.
Мотивація навчальної діяльності і постановка завдань.
Виявлення проблемної ситуації.
Висування і обґрунтування гіпотез.
Перевірка правильності гіпотез.
Аналіз результатів рішень, перевірка правильності обраних методів.
Аналіз причин допущених помилок.
Індивідуалізація домашнього завдання.

Заняття - формування вмінь і навичок:

Повідомлення мети і завдань заняття.
Мотивація навчальної діяльності.
Актуалізація опорних знань, вмінь і навичок.
Ознайомлення з методикою застосування нових знань.
Первинне формування вмінь.
Ознайомлення з методикою закріплення вмінь та формування навичок.

Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:

- ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);

- неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи).

Останнім часом у методиці проведення семінарських занять застосовується багато різноманітного, практично використовуються різні варіанти їх проведення. Частіше всього це семінарські заняття із заздалегідь підготовленими доповідями. Також застосовуються виступи спеціальних опонентів за доповідями рецензентів, співдоповідачів. В обговоренні доповідей беруть участь усі магістранти групи. Таким чином, викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності магістранта-доповідача, наявність творчого підходу до роботи. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття, яка стимулює їх мислення, бажання приймати участь в обговоренні, керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись і ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії.

Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність магістрантів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.

Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:

Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності магістрантів.
Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
Перетворення виступу магістрантів на діалог «викладач – магістрант» на фоні інертності аудиторії.
Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.
Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

Практичне заняття проводиться на підставі методичних рекомендацій по проведенню практичних і лабораторних занять, згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року ;за №.1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління”.

Практичне заняття є формою навчального заняття, де викладач організовує детальний розгляд магістрантами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання магістрантом відповідно до сформульованих завдань. Проводяться в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою.

Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії та практики, навчання з життям.

Основними цілями практичних занять є:

- формування у магістрантів умінь і навичок практичних дій, необхідних спеціалістам для грамотного виконання функціональних обов'язків;

- розвиток у магістрантів професійно-ділових якостей, що передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника певного освітнього рівня;

- формування у магістрантів інтересу до майбутньої спеціальності.

Головна мета набуття практичних умінь і навичок, повинна бути зрозумілою як викладачу, так і магістрантам.

Його завданнями можуть бути:

- підготовка до самостійного виконання практичних завдань;

- підготовка магістрантів до контрольних робіт;

- набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці;

- підготовка магістрантів до майбутньої практичної діяльності тощо.

На цих заняттях викладач організовує розгляд слухачами-магістрантами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, а головне — формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання магістрантом відповідно сформульованих завдань.

Практичні заняття можуть проходити у таких формах:

1 . Аудиторні практичні заняття;

Практичні заняття в спеціальних класах (кабінетах);
Практичні заняття в комп’ютерних класах.

Досягнення високого кінцевого результату на практичних заняттях залежить від уміння викладача вибрати найбільш ефективні методи навчання з урахуванням інтелектуального рівня магістрантів якості їх підготовленості до заняття.

Найбільш розповсюдженими методами є:

1. Вправи (групові і індивідуальні), в ході яких аналізується і відпрацьовуються:

- різні практичні дії;

- професійні ввідні з прийняттям по них конкретних рішень;

- службові задачі, що відображають поведінку спеціалістів в різних умовах професійної діяльності;

- службові документи.

- формування базових (складних) навичок і умінь, розвиток професійно-ділових якостей.

2 етап - розробка практичного заняття:

- визначення методу (методів)

- проведення; планування

- об'єму задач для відпрацювання;

- уявне конструювання практичного заняття, його частин, блоків.

3 етап - збір матеріалів для практичного заняття. На цьому етапі викладач повинен враховувати такі вимоги:

- реальність і вірогідність матеріалів;

- різноманітність матеріалів, їх новизна;

- дидактична доцільність і прийнятність матеріалів, їх повчальність;

- можливість засвоєння на високому рівні складності;

- юридична правомірність.

4 етап - підготовка методичних матеріалів до практичного заняття:

- розробка завдань для магістрантів;

- розробка методичних рекомендацій для викладача;

- розробка засобів наочності і дидактичних матеріалів.

5 етап (факультативний) - обговорення матеріалів практичного заняття з колегами по кафедрі і їх апробація.

6 етап - доопрацювання матеріалів і їх затвердження.

Тож, підготовка викладача до проведення практичного заняття передбачає: відвідування лекції по темі або ознайомлення з нею; вивчення методичних матеріалів; ознайомлення з літературою і нормативними документами; обмін думками з викладачами; підготовку необхідних дидактичних засобів.

Умовами ефективного проведення практичних занять є наступне:

- у розкладі практичні заняття повинні йти за лекціями з необхідним інтервалом, що дає можливість підготуватися до них, і який не повинен бути надто великим;

- вибір завдань, які забезпечують зв'язок теорії з практикою, значення теорії для вирішення соціально-професійних завдань;

- вибір завдань проблемного характеру та пошуку не тільки рішень, але й джерела отримання недостатньої інформації;

- навчання магістрантів прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації;

- використання за можливістю доступних технічних засобів (діапозитиви, слайди тощо). Розвитку самостійного та творчого мислення сприяє розбір та аналіз і різноманітних методів або способів вирішення, виконання практичних завдань, знаходження більш економного та раціонального рішення, стимулювання винахідливості та кмітливості.

Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння магістрантами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних завдань різної складності для розв’язування їх магістрантами на занятті та необхідні дидактичні засоби.

Викладач повинен самостійно знаходити та вибирати вправи, задачі, завдання творчого характеру, які взаємозв'язані з практикою професійної діяльності магістранта профілем його спеціальності. Більш поширеним набуває застосування ділової гри, підґрунтям якої є реальна виробнича (службова, практична) ситуація, де магістранти поводять себе відповідно до вказаних «ролей», відображують службових осіб, що задіяні у вказаних обставинах.

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Традиційно до складових елементів практичного заняття належать наступні етапи роботи:

- повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної бесіди у вигляді питань магістрантам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції;

- пояснення нового типу задач з демонстрацією як загальних шляхів та правил рішення, так і розробки алгоритму їх рішення (для великої групи задач);

- організація рішення задач біля дошки (окремі магістранти) повністю або самостійно);

- розбір їх рішення із опорою на теоретичний матеріал: пояснення домашнього завдання - зміст, методика роботи з ним, включаючи посилання на теоретичний матеріал.

На практичному занятті магістранти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач повинен залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість магістрантів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій.

Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення.

Велику користь на практичних заняттях дають розв'язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. У кінці заняття викладач виставляє магістрантам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані магістрантом на практичних заняттях, враховуються при виставленні підсумкової оцінки з даної дисципліни.

Якщо магістрант пропустив заняття або під час занять не показав відповідних знань, йому призначається індивідуальна співбесіда як одна з форм контролю за засвоєнням навчального курсу.

Методика проведення практичних занять може бути різноманітною, вона залежить від авторської індивідуальності викладача, важливо, щоб різноманітними методами досягалася загальна дидактична мета.

Тобто на практичному занятті викладач організовує детальний розгляд магістрантами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання магістрантами відповідно до сформульованих завдань.

Найбільш типовими помилками при проведенні відкритих практичних занять є:

1. Робота лише з тими магістрантами, які мають високі показники успішності;

2. Низький рівень активності групи, відсутність співробітництва і взаємодопомоги;

Неврахування рівня підготовленості групи: занадто складні чи занадто легкі завдання;
Намагання уникнути проблемних питань, що можуть виникати під час вирішення завдань;
Відрив теорії від потреб практики;
Диспропорція між індивідуальними і груповими завданнями;
Відсутність проміжних висновків, що відділяють одне завдання від іншого;
Суттєве порушення запланованого хронометражу;
Занадто велика дистанція між викладачем і магістрантами;

10.Недосягнення поставленої мети.

9. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З КУРСУ «ФІЛОСОФІЯ ПРАВА»

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І.

Тема 1. Філософія права: предмет і завдання (2 год.)

Питання семінарського заняття

1. Предмет філософії права

2. Філософська рефлексія

3. Філософія права в системі наук, її основні питання і функції

Список рекомендованої літератури:

Бачинін В. А., Журавський В. С., Панов М. І. Філософія права: Підруч. для юрид. спец. вищ. навч. закладів. ― К.: Ін Юре, 2003. ― 472 с.
Максимов С. І. Про філософське осмислення права (до питання про предмет філософії права) // Вісник Акад. прав. наук України. ― 1998. ― № 2. ― С. 89―98.
Філософія права / За ред. М. В.Костицького та Б. Ф. Чміля. ― К., 2000. ― 336 с.
Циппеліус Р. Філософія права: Підручник: Пер. з нім. ― К.: Тандем, 2000. ― 300 с. ― Бібліогр.: с. 281―290. ― ISBN 966-7145-22-0.
Шкода В. В. Вступ до правової філософії. ― X.: Фоліо, 1997. ― 223 с.

Питання семінарського заняття

1. Виникнення і розвиток філософсько-правових поглядів у Стародавній Греції та Римі

2. Розвиток філософсько-правових поглядів Середньовіччя

3. Розвиток філософсько-правових поглядів Відродження і Реформації

4. Розвиток філософсько-правових поглядів доби Просвітництва

Список рекомендованої літератури:

Скирбекк Г., Гилье Н. История философии: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. Заведений / Пер. с англ. В. И.Кузнецова; Под ред. С. Б.Крымского. ― М.: ВЛАДОС, 2000. ― С. 284―307, 344―355, 392―417.
Философия права. Хрестоматия: Учеб. пособ. / Под ред. Н. И. Панова // Сост.: Н. И. Панов, В. А. Бачинин, А. Д. Святоцкий. ― К.: ИнЮре, 2002. ― 692 с.
Бачинин В. А. Философия права и преступления: Учеб. для студ. юрид. вузов. ― X.: Фолио, 1999. ― 607 с.
Политические деятели античности, средневековья и нового времени. Индивидуальные и социально-типические черты: Межвуз. сб. ― Л.: Изд-во ЛГУ, 1983. ― 120 с.

Тема 3. Генеза становлення і розвитку філософії права кінця ХVІІІ ― початку ХІХ ст. (І. Кант, Г. Гегель) (2 год.)

Питання семінарського заняття

1. Етико-правові ідеї філософії І. Канта

2. Філософія права Г. Гегеля

3. Історична школа і марксизм в обґрунтуванні філософії права

Список рекомендованої літератури:

Дзьобань О. П., Гайдашук К. В. Філософсько-правові аспекти творчості Нікколо Макіавеллі // Право і безпека. ― 2006. ― Т. 5. ― № 4. ― С. 15―19.
Дзьобань О.П., Размєтаєва Ю. С. Проблема індивідуальної та колективної безпеки у творчості Томаса Гоббса та Іммануїла Канта (філософсько-правовий аспект) // Проблеми філософії права. ― К.;Чернівці: Рута, 2005. ― Т. III. ― № 1―2. ― С. 368―373.
1. Локк Дж. Два трактата о правлении: Кн. вторая: В 3 т. ― М.: Мысль, 1998. ― Т. 3. ― 668 с.
2. Макиавелли Н. Государь. ― М.: Планета, 1990. ― 79 с.
3. Костенко О. Б. Розуміння взаємозв’язку держави і громадянського суспільства Г. В. Ф. Гегелем (франкфуртський період творчості) // Вісник юрид. наук. ― К.: Київ. державний ун-т ім. Т. Г. Шевченка, 1998. ― Вип. 35. ― С. 23―27.
4. Кравченко Ю. Ф. Ідея права у Г. Гегеля // Вісник Національного університету внутрішніх справ. ― X.: Нац. ун-т внутр. справ, 2001. ― Вип. 16. — С. 107―113.
5. Кант И. Трактаты и письма. ― М.: Наука, 1980. ― 709 с
6. Соловьев В. Ю. Кант: взаимодополнительность морали и права. ― М.: Наука, 1992. ― 487 с.

Тема 4. Філософія права ХІХ―ХХ ст. (юридичний позитивізм, неопозитивізм, постпозитивізм) (2 год.)

Питання семінарського заняття

1. Загальна характеристика сучасної філософії права

2. Трансформація юридичного позитивізму в нео- та постпозитивізм

3. Філософія права в Україні (виникнення, філософські основи, головні ідеї)

Список рекомендованої літератури:

Маритен Ж. Человек и государство: Пер. с англ. Т. Лифинцевой. ― М.: Идея- Пресс, 2000. ― 196 с
Кельзен Г. Чисте правознавство: Пер. з нім. О. Мокровольського. ― К.: Юніверс, 2004. ― 496 с
Радбрух Г. Людина в праві // Проблеми філософії права. ― К.;Чернівці: Рута, 2004. ― Т. 2. ― С. 71―82.
Радбрух Ґ. Філософія права: Пер. з нім. ― К.: Тандем, 2006. ― 316 с. ― ISBN 966-7145-52-3.
Рикер П. Торжество языка над насилием. Герменевтический подход к философии права // Вопр. философии. ― 1996. ― № 4. ― С. 27―36.
Ролз Джон. Теорія справедливості / Пер. з англ. О. Мокровольський. ― К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. ― 822 с. ― ISBN 966-500-550-2.
Фуллер Лон Л. Мораль права / Пер. з англ. Н. Комарова. ― К.: Сфера, 1999. ― 232 с.
Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность. ― М.: Наука, 1992. ― 176 с.
Харт Х. Л. А. Концепція права / Пер. з англ. Н. Комарова. ― К.: Сфера, 1998. ― 236 с.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2.

Тема 5. Основні проблеми філософії права (правова онтологія) (2 год.)

Питання семінарського заняття

1. Природа і структура права. Правова реальність.

2. Є. Спекторський про природу і структуру права.

3. Сутність права як ідеальна реальність відносини між людьми. Право як ідеальне буття, сутність якого належність.

4. Зміст права. Природне і позитивне право як основні структурні елементи правової реальності. Форми буття права. Ідея права. Закон. Правове життя

Список рекомендованої літератури:

Бачинін В. А., Журавський В. С., Панов М. І. Філософія права: Підруч. для юрид. спец. вищ. навч. закладів. ― К.: Ін Юре, 2003. ― 472 с.
Циппеліус Р. Філософія права: Підручник: Пер. з нім. ― К.: Тандем, 2000. ― 300 с. ― Бібліогр.: с. 281―290. ― ISBN 966-7145-22-0
Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления: Монография. ― X.: Право, 2002. ― 328 с.
Речицкий В. В. Символическая реальность и право: Монография. ― Л.: ВНТЛ-Классика, 2007. ― 732 с.
Ющик О. І. Галузі та інститути правової системи (міфи і реальність): Критичний нарис. ― К.: Оріяни, 2002. ― 110 с

Тема 6. Правова антропологія (2 год.)

Питання семінарського заняття

1. Коротка характеристика становлення правової антропології (у працях Т. Гоббса, Ж.-Ж. Руссо, І. Канта, Ж. П. Сартра, Е. Агацці)

2. Свобода як універсальна здатність людини формувати і утверджувати правову реальність у людському співтоваристві.

3. Філософський зміст і обґрунтування прав людини.

4. Гуманістична природа права

Список рекомендованої літератури:

Брюггер В. Образ людини у концепції прав людини // Пробл. філософії права ― К.; Чернівці, 2003. ― Т. І.
Гудима Д. А. Людинорозуміння у правовій науці (до характеристики сучасного поняттєвого апарату) // Проблеми філософії права. ― 2005. ― Т. 3. ― № 1―2.
Гьофе О. Розум і право. Складові інтеркультурного правового дискурсу / Пер. з нім. Л. А. Ситниченко, М. Д. Култаєвої. ― К.: Альтерпрес, 2003. ― 264 с.
Максимов С. Інститут прав людини в сучасному світі: філософсько-правові аспекти // Вісник Академії правових наук України. — 2000. — №3 (22).
Максимов С. Суб’єкт права у філософсько-антропологічному вимірі // Вісник Академії правових наук України. — 2000. — №4 (23).
Радбрух Г. Людина в праві // Проблеми філософії права. ― К.;Чернівці: Рута, 2004. ― Т. 2. ― С. 71―82

Тема 7. Універсальне і культурно особливе у ціннісному вимірі права (2 год.)

Питання семінарського заняття

1. Правосвідомість як проблема філософії права. Проблема визначення поняття «правосвідомість». Форми буття правосвідомості. Проблема формування і розвитку правосвідомості. Функції правосвідомості.

2. Право і мораль. Універсально-цивілізаційне і специфічно-культурне у правосвідомості.

3. Основні концепції взаємозв’язку універсально-цивілізаційного і специфічно-культурного (універсалістсько-ліберальна та партикулярно-комунітаристська концепції).

4. Поняття правової культури. Ідея права в українській культурі. Риси правової культури в Україні (за працями Д. Чижевського, М. Грушевського, В. Потульницького). «Емоціоналізм», «індивідуалізм і прагнення до свободи», «неспокійність і рухливість»).

Список рекомендованої літератури:

Грошевий Ю. Роль професійної правосвідомості судді у формуванні рішення суду: кримінально-процесуальний аспект // Вісник Академії правових наук України. ― 2005. ― №3 (42). ― С. І68―180
Калиновський Ю. Ю. Взаємообумовленість ліберативної культури та громадянської правосвідомості в процесі розбудови української держави // Проблеми розвитку суспільства: системний підхід: Матер. міжвуз. наук. конф. (м. Харків, 12-13 квіт. 2006 р.). ― X.: Нац. юрид. акад. України, 2006. ― С. 23―27.
1. Максимов С. И. Правосознание: философско-правовое осмысление // Проблеми законності. Вип. 52. ― X.: Нац. юрид. акад. України, 2002. ― С. 148―155.
2. Мельничук О. С. І. О. Ільїн про аксіоми правосвідомості // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. ― 2001. ― № 1. ― С. 44―47.
3. Олійничук Р. Проблеми формування правової свідомості та правової культури в українському суспільстві // Юрид. журнал. ― 2006. ― № 2. ― С. 58―60.
4. Полякова О. М. Правова культура і правосвідомість як засоби стабілізації політичного режиму // Держава і право. Юридичні і політичні науки. ― К.: Ін-т держави і права НАН України, 2005. ― Вип. 29. ― С. 34―39.
5. Тодыка Ю. Н. Конституционные основы формирования правовой культуры. ― X.: Райдер, 2001. ― 160 с.

Тема 8. Філософські проблеми права в посттоталітарному суспільстві (2 год.)

Питання семінарського заняття

1. Політико-правові інститути та їхня роль у здійсненні права. Поняття політико-правових інститутів. Взаємовідносини держави і людини, держави і права.

2. Сутність принципу верховенства права. Співвідношення влади і права. Право на примус і його виправдання.

3. Головні ознаки правової держави. Поняття правового суспільства і перспективи його формування в Україні. Правова держава і громадянське суспільство

4. Правова реформа в посттоталітарному суспільстві.

Список рекомендованої літератури:

Данільян О. Г. Соціальні протиріччя у посттоталітарних системах: методологія дослідження та розв’язання. ― Xарків, 1998. ― 253 с
Конституційно-правові засади становлення української державності / В. Я. Тацій, Ю. М. Тодика, О. Г. Данильян та ін.; За ред. акад. НАН України В. Я. Тація, акад. АПрН України Ю. М. Тодики. ― X.: Право, 2003. ― 328 с.
Максимов С. І. Правове суспільство: до проблеми формування // Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку. ― X., 1995. ― С. 12―14.
Проблеми права і влади в умовах посттоталітарних трансформацій: міждисциплінарний аналіз: Монографія / М. І. Панов, О. Г. Данильян, С. І. Максимов та ін; За заг. ред. акад. АПрН України М. І. Панова, проф. О. Г. Данильяна. ― X.: Право, 2004. ― 360 с.

Тематика рефератів

Предмет філософії права. Філософсько-правова рефлексія
Філософія права у системі наук, її основні питання і функції
Методологія філософії права
Філософське осмислення та наукове пізнання права (відмінність предмета і метода)
Особливості філософсько-правової рефлексії (традиція і сучасність)
Проблема співвідношення філософії права, загальної теорії права та соціології права
Проблема сутності методології права та її рівнів
Правовий позитивізм (традиції і сучасність)
Природно-правове мислення (традиції та сучасність)

10. Правовий об’єктивізм (традиції та сучасність)

11. Правовий суб’єктивізм (традиції та сучасність)

12. Інтерсуб’єктивізм ХХ — початку ХХІ ст.

13. Виникнення і розвиток філософсько-правових поглядів в епоху Античності

14. Особливості філософсько-правових поглядів Сократа, Платона, Арістотеля

15. Особливості філософсько-правових поглядів епохи еллінізму (Епікур, Зенон, Сенека, Марк Аврелій Антонін, Цицерон)

16. Особливості філософсько-правової думки в епоху Середньовіччя (Аврелій Августин, Тома Аквінський)

17. Філософсько-правова думка епохи Відродження (Ніколо Макіавеллі)

18. Філософсько-правова думка періоду Реформації (Мартин Лютер, Ж. Боден)

19. Філософсько-правова думка Нового часу (Гуго Гроцій, Ф. Бкон, Т. Гобс, Дж. Локк, Б. Спіноза)

20. Філософія права епохи Просвітництва (Монтескьє, Ж.-Ж. Руссо, Клод Адріан Гельвецій)

21. Етико-правові ідеї філософії Іммануїла Канта

22. Філософія права Г. Гегеля

23. Історична школа права (Г. Гуго, Ф. Савіньї, Г. Пухта)

24. Марксистська філософія права (К. Маркс, Ф. Енгельс)

25. Загальна характеристика сучасної філософії права (юридичний позитивізм і неопозитивізм)

26. Концепція відродженого природного права (Ж. Марітен, Р. Штамлер та інші)

27. Екзистенційна рефлексія природного права (В. Майхоффер, М. Мюллер, Е. Фехнер)

28. Феноменологічні концепції права (А. Рейнах, Г.Радбрух та ін.

29. Особливості виникнення і розвитку філософсько-правової думки в Україні

30. Філософсько-правові ідеї українських просвітителів (ХVІІІ ст.)

31. Філософсько-правові ідеї в контексті українського лібералізму (кінець ХІХ ― початок ХХ ст.)

32. Філософія права в працях Б. Кістяківського

33. Правова онтологія: природа і структура права

34. Правова антропологія: гуманістична природа права

35. Правова аксіологія: ціннісні основи права

36. Універсальне і культурно особливе в ціннісному вимірі права

37. Інституційний вимір права

38. Онтологічна природа права і правові реальність

39. Діалектична взаємодія між природним і позитивним правом

40. Проблема антропологічних онов права

41. Філософська антропологія як спосіб обґрунтування прав людини

42. Проблема взаємодії особистості і правової реальності

43. Правова аксіологія як система ціннісних передумов права

44. Право як форма свободи

45. Справедливість як основна цінність права

46. Правосвідомість як основна проблема філософії права.

47. Проблема взаємодій права і моралі

48. Роль політико-правових інститутів в реалізації правової культури

49. Філософські проблеми права і влади в суспільстві, що трансформується.

10. Самостійна робота МАГІСТРАнта ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ СТОСОВНО ТАКОЇ РОБОТИ

Самостійна робота з дисципліни «Філософія права» містить наступні форми роботи:

Підготовка до виступу на семінарському занятті.
Підготовка до контрольної роботи.
Підготовка конспектів навчальних та наукових текстів.
Виконання індивідуальних завдань, до котрих відносяться підготовка рефератів, тестів тощо.
Підготовка до заліку

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Самостійна підготовка є важливою складовою частиною навчального процесу. Вона ставить за мету успішне оволодіння магістрантами курсу філософії права, вироблення у них навичок і вміння самостійної філософської рефлексії. Досягнення цієї мети потребує від магістрантів навичок самостійного мислення, оволодіння методами аналізу наукових та світоглядних проблем, методикою роботи з навчальною літературою і текстами філософських першоджерел.

Самостійна робота магістрантів при вивченні філософії права має місце в процесі підготовки до семінарських занять та заліку, при написанні рефератів, контрольних робіт, доповідей і повідомлень для виступів на науково-практичних конференціях. Її формами являються: вивчення відповідних текстів першоджерел, навчальних посібників, монографічної літератури і статей з філософської та юридичної проблематики.

При підготовці до семінарських та практичних занять результати самостійної роботи відображаються у вигляді конспектів матеріалів і рекомендованої літератури, робочих планів виступів магістрантів на названих заняттях.

Основою правильної організації самостійної роботи магістрантів являється її планування в відповідності з відведеним для цього бюджетом часу.

Контроль за самостійною роботою магістрантів викладач здійснює на семінарських та практичних заняттях, в процесі прийняття заліку. Але найбільш дієвою формою контролю є систематична перевірка викладачем ведення слухачами магістратури конспектів лекцій і першоджерел. Після таких перевірок викладач дає вказівки магістрантам по усуненню недоліків.

Вся робота викладача по організації самостійної роботи повинна бути спрямована на вироблення у слухачів магістратури переконання про необхідність глибокого знання філософії права, що викликано вимогами їх особистісного самовдосконалення і фахового становлення.

11. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПІДГОТОВКИ РЕФЕРАТИВНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ

Вибір теми:

Тема реферату обирається магістрантом за власним вибором із наведеного переліку тем.
Тема, план і зміст реферату повинні бути взаємовідповідними.
До реферату додається список використаної наукової літератури, оформлений згідно з нормами бібліографічного опису (Державний стандарт України ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання»).

Мета:

– Більш поглиблене засвоєння магістрантами важливих теоретичних положень, які виносять на розгляд семінарського чи практичного заняття; зв’язок цих положень з актуальними філософсько-правовими проблемами;

– Прищеплення слухачам магістратури навичок самостійної роботи з філософськими, науковими, законодавчими та ін. джерелами;

– Контроль знань навчального матеріалу.

Вимоги до оформлення:

1) Шрифт Times New Roman, 14 розмір шрифту, міжрядковий інтервал 1,5.

2) Розміри полів мають відповідати: верхнє і нижнє 2 см, ліве 3 см, праве 1 см.

3) Відступ першого рядку абзаців 1,25 см. Рівняння абзаців по ширині. Назв розділів по центру.

4) Титульна сторінка повинна відповідати вимогам університету до оформлення письмових робіт.

5) Обсяг реферату без титульної сторінки не повинен перевищувати 20 000 знаків, або 5 000 слів (цю статистику можна подивитися у нижньому лівому кутку редактору MS Word) або мінімум 8-10 сторінок формату А-4 рукописного тексту.

Вимоги до змісту:

1) Реферат починається з розділу «Вступ», в якому у вільній формі мають бути викладені зауваження щодо тексту загалом, описаний спосіб реферування, коротко викладена головна ідея та тема тексту.

2) У змістовній частині реферату яка називається «Зміст», в залежності від обраного способу реферування мають міститися відомості про досліджуваний текст.

3) У частині «Висновки» мають міститися висновки щодо опрацьованого тексту. У висновках має бути стисло викладена головна ідея твору, його ключові положення та мета, інтелектуальні враження автора реферату від опрацьованого тексту.

Система оцінювання рефератів:

За реферат загалом можна отримати 10 балів. Бали віднімаються за:

1) Невідповідність змісту вказаній темі — 10.

2) Копіювання чужих робіт — 10.

3) Порушення вимог оформлення — 2.

4) Граматичні помилки — 2.

5) Порушення вимог до змісту — 4.

6) Порушення вимог до висновків — 2.

7) Несвоєчасність подачі реферату — 8.

Методичні зауваження:

Перед тим, як розпочати написання реферату, необхідно вивчити тексти першоджерел і навчальну, монографічну літературу, передбачену по даній темі планом проведення та рекомендовану викладачем.

Реферативне повідомлення обов’язковою оцінюється викладачем.

Тематика рефератів

Предмет філософії права. Філософсько-правова рефлексія
Філософія права у системі наук, її основні питання і функції
Методологія філософії права
Виникнення і розвиток філософсько-правових поглядів в епоху Античності
Особливості філософсько-правової думки в епоху Середньовіччя
Філософсько-правова думка епохи Відродження та періоду Реформації
Філософія права Нового часу та епохи Просвітництва
Філософсько-правові ідеї представників німецької класичної філософії (І. Кант, Й. Фіхте, Г. Гегель
Історична школа права (Г. Гуго, Ф. Савіньї, Г. Пухта)

10. Марксистська філософія права (К. Маркс, Ф. Енгельс)

11. Загальна характеристика сучасної філософії права

12. Трансформація юридичного позитивізму в нео- та постпозитивізм

13. Концепція відродженого природного права

14. Особливості виникнення і розвитку філософсько-правової думки в Україні

15. Філософсько-правові ідеї українських просвітителів (ХVІІІ ст.)

16. Філософсько-правові ідеї в контексті українського лібералізму (кінець ХІХ ― початок ХХ ст.)

17. Філософія права в працях Б. Кістяківського

18. Правова онтологія: природа і структура права

19. Правова антропологія: гуманістична природа права

20. Правова аксіологія: ціннісні основи права

21. Універсальне і культурно особливе в ціннісному вимірі права

22. Інституційний вимір права

12. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

Теми контрольної роботи обирають відповідно до переліку тем контрольних робіт, що пропонуються в цих методичних рекомендаціях.

Перед написанням контрольної роботи необхідно скласти список літератури, яка підлягає вивченню, уважно з нею ознайомитися.

Контрольна робота повинна носити самостійний характер, бути змістовною і вичерпною.

13. ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

Питання контрольної роботи № 1

Що вивчає філософія права?
Які існують погляди на предмет філософії права і який з них здається Вам найбільш обґрунтованим?
Чим відрізняються предмет філософії права від предмета загальної теорії права?
Що становить особливості методу філософії права?
Яке місце посідає філософія права в системі філософських наук?
Яке місце посідає філософія права в системі юридичних наук?
Сформулюйте основне питання філософії права.
Які функції виконує філософія права?
Чому майбутньому юристу необхідно вивчати філософію права?
1. Що являє собою методологія права? Які рівні вона включає і які методи характерні для кожного з них?
2. Яке місце посідає філософія права в системі методології права? Які методи застосовуються у філософсько-правових дослідженнях?
3. За якими критеріями розрізняються основні способи осмислення права?
4. У чому полягають світоглядно-методологічні джерела, основні форми, достоїнства і недоліки правового позитивізму?
5. Які світоглядно-методологічні джерела, основні форми, достоїнства і недоліки правового об’єктивізму?
6. У чому полягає гуманістичний сенс природно-правового мислення? Які основні типи концепцій природного права?
7. Які світоглядно-методологічні джерела, основні форми, достоїнства і недоліки правового суб’єктивізму?
8. У чому полягає позиція інтерсуб’єктивності в осмисленні права і які її світоглядно-методологічні джерела, основні форми, достоїнства, недоліки?
  1. Які особливості античної правової цивілізації?
  2. У чому сутність правових поглядів натурфілософів?
  3. У чому відмінність правових поглядів софістів від позицій попередників?
  4. Який зміст поглядів на проблеми права в Сократа?
  5. У чому сутність вчення про справедливість і право Платона?
  6. Як розглядається проблема людини в Аристотеля?
  7. У чому сутність обґрунтування права в Аристотеля?
  8. Які особливості правових поглядів епохи Еллінізму?
  9. Які сутність і особливості правових концепцій Августина і Томи Аквінського?
    1. У чому особливості філософсько-правової думки епохи Відродження?
    2. У чому сутність політично-правової теорії Нікколо Макіавеллі?
    3. У чому сутність концепції суспільного договору Томаса Гоббса і яка її принципова відмінність від концепції Джона Локка?
    4. У чому сутність та особливості правової теорії Шарля Луї Монтеск’є?
    5. У чому сутність поняття «суверенітет народу» в правовій концепції Жан-Жака Руссо?
      1. У чому світоглядні і методологічні основи вчення Іммануїла Канта про право?
      2. У чому сутність категоричного імперативу Канта?
      3. У чому зміст морального обґрунтування права за Кантом? Як співвідносяться право і мораль відповідно до його теорії?
      4. Як визначається право за Кантом.
      5. Яке місце посідає філософія права в системі філософії Георга Гегеля?
      6. Наведіть приклади застосування діалектичного методу до аналізу становлення і розвитку права.
      7. Що є право за Гегелем? Що розуміє Гегель під природним і позитивним правом і як вони співвідносяться?
      8. Що загального у філософсько-правових концепціях Канта і Гегеля і чим вони відрізняються?
      9. Сформулюйте особливості марксистського розуміння природи і сутності права. Які позитивні і негативні сторони цієї теорії?
        
        На основі яких системоутворюючих ознак можна охарактеризувати сучасні концепції філософії права?
        
        У чому розбіжності між позитивізмом та концепціями відродженого природного права?
        
        Які чинники лежать в основі некласичних моделей обґрунтування права?
        
        Чим пояснюється феномен відродження ідей природного права в сучасній філософсько-правовій думці?
        
        У чому сутність концепції «природи речей»?
        
        Яка головна риса сучасної правової парадигми інтерсуб’єктивності?
        
        Які філософсько-правові напрями розвиваються в руслі інтерсуб’єктивістської парадигми?
        
        У чому вбачають сутність права представники феноменологічної концепції філософії права?
        
        Які сутнісні завдання герменевтичної концепції права?
        
        Які вихідні положення комунікативної концепції права? Назвіть її основних представників.
        
        Які філософсько-правові ідеї сформульовані українськими мислителями Середньовіччя й Просвітництва?
        
        У чому зміст «філософії серця»?
        
        Яким чином ідею «спорідненої праці» використовував Г. Сковорода для виправдання права і держави?
        
        Які антропологічні підстави філософії права виділяв П. Юркевич?
        
        Як розв’язується проблема співвідношення особистості, нації і держави у працях М. Драгоманова, І. Франка, М. Грушевського?
        
        Назвіть основні положення синтетичної теорії права і вчення про правову державу Б. Кістяківського.
        
        Як, на думку В. Соловйова, співвідносяться мораль і право?
        
        У чому основні ідеї філософії права П. Новгородцева?
        
        Що є підставою права з погляду Л. Петражицького?
        
        Які елементи містить у собі правова структура у філософії права М. Алексєєва?
        
        Як можна охарактеризувати сучасний стан філософсько-правової думки в Україні?

Питання контрольної роботи № 2

Як співвідносяться поняття буття, реальність, існування? У чому особливість правової реальності?
Що є онтологічними основами права?
До яких типів реальності належить право?
Як співвідносяться належне і суще у праві?
Якими категоріями можливо виразити співвідношення природного та позитивного права?
Які форми (рівні) буття права можна виділити?
1. Що вивчає філософська і правова антропологія?
2. Як пов’язані між собою «образ людини» і «образ права»?
3. Що таке «правова людина»?
4. Що являє собою природа людини і в чому полягає необхідність правопорядку?
5. Що з погляду сучасної філософії становлять права людини і який зміст стосовно них мають вирази «природні», «священні», «невідчужувані»?
6. Як обґрунтувати безумовну цінність прав людини?
7. Яку функцію виконують права людини в сучасному світі? Що відповідно до концепції Поля Рикера є антропологічною основою права? Хто є суб’єктом права?
8. Яка, на Ваш погляд, форма індивідуального буття людини (індивід, особистість, індивідуальність) відповідає поняттю суб’єкта права?
  1. Що означає термін «цінність»?
  2. Як співвідносяться поняття «цінність» та «оцінка»?
  3. Дайте визначення таких понять, як мета, ціннісна орієнтація, оцінка, норма.
  4. Яке місце посідають цінності в структурі людської діяльності?
  5. У чому відмінність індивідуальних і суспільних цінностей? Які цінності є правовими і чому?
  6. Назвіть вищі цінності людини і дайте їхню коротку характеристику.
  7. Який зміст Ви вкладаєте в поняття «правовий ідеал» і яку роль він відіграє в правовому житті?
  8. Що таке свобода і для чого вона існує? Що з нею робити?
  9. Що являє собою рівність? Як співвідносяться свобода і рівність?
  10. Яке місце посідає справедливість у системі вищих цінностей? Як співвідносяться справедливість і право?
  11. Які зв’язок, співвідношення між свободою, рівністю та справедливістю?
  12. Який зв’язок між справедливістю і поняттям суспільного ідеалу?
  13. Який зміст Ви вкладаєте в поняття «правосвідомість» і «правова культура»?
  14. У чому полягає роль правосвідомості щодо правового життя суспільства?
  15. Які існують елементи, форми та рівні правосвідомості?
  16. Сформулюйте основні постулати (логічні аксіоми) правосвідомості.
  17. Як співвідносяться право і мораль?
  18. Які концепції співвідношення універсального та культурно-історичного у правосвідомості Вам відомі?
  19. Що таке правовий менталітет? Як співвідносяться правосвідомість і правовий менталітет?
  20. Які спільні риси притаманні українському та російському правовим менталітетам?
  21. У чому, на Вашу думку, відмінності українського і російського правових менталітетів?
  22. Чим відрізняються один від одного західний (європейський) і східний (азійський) типи ментальності?
    1. Яка роль політико-правових інститутів у соціальному житті людини?
    2. Чому не може бути здійснено право без інститутів?
    3. Що таке влада? Як співвідносяться влада і право?
    4. Що таке легітимація, які існують її види? Який зміст мають поняття «легітимність» і «легальність»?
    5. Як співвідносяться суверенітет народу і права людини як принципи легітимації?
    6. Як співвідносяться держава і право і в чому зміст понять правління права і верховенство права?
    7. Що таке правове суспільство? Які перспективи його формування в Україні?

14. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ДО ЗМІСТОВИХ МОДУЛІВ

Самостійна робота з дисципліни «Філософія права» містить наступні форми роботи:

Підготовка до виступу на семінарському занятті.
Підготовка конспектів навчальних та наукових текстів.
Виконання індивідуальних завдань, до котрих відносяться підготовка рефератів, доповідей, виступів на науково-практичних конференціях, вправ, тестів, написання есеїв тощо.

Частина виконаних завдань може бути заслухана на семінарських заняттях і відповідним чином оцінена. Оцінка за реферат або доповідь на науково-практичну конференцію 10 балів, якщо він відповідає необхідним вимогам, або 0 балів, якщо формальні і змістовні вимоги проігноровані.

15. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ

(Тестові завдання для підсумкового контролю та завдання для визначення залишкових знань знаходяться в Додатку №1)

16. ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ЗАЛІКУ

Що вивчає філософія права?
Які існують погляди на предмет філософії права і який з них здається Вам найбільш обґрунтованим?
Чим відрізняються предмет філософії права від предмета загальної теорії права?
Що становить особливості методу філософії права?
Яке місце посідає філософія права в системі філософських наук?
Яке місце посідає філософія права в системі юридичних наук?
Сформулюйте основне питання філософії права.
Які функції виконує філософія права?
Чому майбутньому юристу необхідно вивчати філософію права?
1. Що являє собою методологія права? Які рівні вона включає і які методи характерні для кожного з них?
2. Яке місце посідає філософія права в системі методології права? Які методи застосовуються у філософсько-правових дослідженнях?
3. За якими критеріями розрізняються основні способи осмислення права?
4. У чому полягають світоглядно-методологічні джерела, основні форми, достоїнства і недоліки правового позитивізму?
5. Які світоглядно-методологічні джерела, основні форми, достоїнства і недоліки правового об’єктивізму?
6. У чому полягає гуманістичний сенс природно-правового мислення? Які основні типи концепцій природного права?
7. Які світоглядно-методологічні джерела, основні форми, достоїнства і недоліки правового суб’єктивізму?
8. У чому полягає позиція інтерсуб’єктивності в осмисленні права і які її світоглядно-методологічні джерела, основні форми, достоїнства, недоліки?
  1. Які особливості античної правової цивілізації?
  2. У чому сутність правових поглядів натурфілософів?
  3. У чому відмінність правових поглядів софістів від позицій попередників?
  4. Який зміст поглядів на проблеми права в Сократа?
  5. У чому сутність вчення про справедливість і право Платона?
  6. Як розглядається проблема людини в Аристотеля?
  7. У чому сутність обґрунтування права в Аристотеля?
  8. Які особливості правових поглядів епохи Еллінізму?
  9. Які сутність і особливості правових концепцій Августина і Томи Аквінського?
    1. У чому особливості філософсько-правової думки епохи Відродження?
    2. У чому сутність політично-правової теорії Нікколо Макіавеллі?
    3. У чому сутність концепції суспільного договору Томаса Гоббса і яка її принципова відмінність від концепції Джона Локка?
    4. У чому сутність та особливості правової теорії Шарля Луї Монтеск’є?
    5. У чому сутність поняття «суверенітет народу» в правовій концепції Жан-Жака Руссо?
      1. У чому світоглядні і методологічні основи вчення Іммануїла Канта про право?
      2. У чому сутність категоричного імперативу Канта?
      3. У чому зміст морального обґрунтування права за Кантом? Як співвідносяться право і мораль відповідно до його теорії?
      4. Як визначається право за Кантом.
      5. Яке місце посідає філософія права в системі філософії Георга Гегеля?
      6. Наведіть приклади застосування діалектичного методу до аналізу становлення і розвитку права.
      7. Що є право за Гегелем? Що розуміє Гегель під природним і позитивним правом і як вони співвідносяться?
      8. Що загального у філософсько-правових концепціях Канта і Гегеля і чим вони відрізняються?
      9. Сформулюйте особливості марксистського розуміння природи і сутності права. Які позитивні і негативні сторони цієї теорії?
        
        На основі яких системоутворюючих ознак можна охарактеризувати сучасні концепції філософії права?
        
        У чому розбіжності між позитивізмом та концепціями відродженого природного права?
        
        Які чинники лежать в основі некласичних моделей обґрунтування права?
        
        Чим пояснюється феномен відродження ідей природного права в сучасній філософсько-правовій думці?
        
        У чому сутність концепції «природи речей»?
        
        Яка головна риса сучасної правової парадигми інтерсуб’єктивності?
        
        Які філософсько-правові напрями розвиваються в руслі інтерсуб’єктивістської парадигми?
        
        У чому вбачають сутність права представники феноменологічної концепції філософії права?
        
        Які сутнісні завдання герменевтичної концепції права?
        
        Які вихідні положення комунікативної концепції права? Назвіть її основних представників.
        
        Які філософсько-правові ідеї сформульовані українськими мислителями Середньовіччя й Просвітництва?
        
        У чому зміст «філософії серця»?
        
        Яким чином ідею «спорідненої праці» використовував Г. Сковорода для виправдання права і держави?
        
        Які антропологічні підстави філософії права виділяв П. Юркевич?
        
        Як розв’язується проблема співвідношення особистості, нації і держави у працях М. Драгоманова, І. Франка, М. Грушевського?
        
        Назвіть основні положення синтетичної теорії права і вчення про правову державу Б. Кістяківського.
        
        Як, на думку В. Соловйова, співвідносяться мораль і право?
        
        У чому основні ідеї філософії права П. Новгородцева?
        
        Що є підставою права з погляду Л. Петражицького?
        
        Які елементи містить у собі правова структура у філософії права М. Алексєєва?
        
        Як можна охарактеризувати сучасний стан філософсько-правової думки в Україні?
        
        Як співвідносяться поняття буття, реальність, існування? У чому особливість правової реальності?
        
        Що є онтологічними основами права?
        
        До яких типів реальності належить право?
        
        Як співвідносяться належне і суще у праві?
        
        Якими категоріями можливо виразити співвідношення природного та позитивного права?
        
        Які форми (рівні) буття права можна виділити?
        
        Що вивчає філософська і правова антропологія?
        
        Як пов’язані між собою «образ людини» і «образ права»?
        
        Що таке «правова людина»?
        
        Що являє собою природа людини і в чому полягає необхідність правопорядку?
        
        Що з погляду сучасної філософії становлять права людини і який зміст стосовно них мають вирази «природні», «священні», «невідчужувані»?
        
        Як обґрунтувати безумовну цінність прав людини?
        
        Яку функцію виконують права людини в сучасному світі? Що відповідно до концепції Поля Рикера є антропологічною основою права? Хто є суб’єктом права?
        
        Яка, на Ваш погляд, форма індивідуального буття людини (індивід, особистість, індивідуальність) відповідає поняттю суб’єкта права?
        
        Що означає термін «цінність»?
        
        Як співвідносяться поняття «цінність» та «оцінка»?
        
        Дайте визначення таких понять, як мета, ціннісна орієнтація, оцінка, норма.
        
        Яке місце посідають цінності в структурі людської діяльності?
        
        У чому відмінність індивідуальних і суспільних цінностей? Які цінності є правовими і чому?
        
        Назвіть вищі цінності людини і дайте їхню коротку характеристику.
        
        Який зміст Ви вкладаєте в поняття «правовий ідеал» і яку роль він відіграє в правовому житті?
        
        Що таке свобода і для чого вона існує? Що з нею робити?
        
        Що являє собою рівність? Як співвідносяться свобода і рівність?
        
        Яке місце посідає справедливість у системі вищих цінностей? Як співвідносяться справедливість і право?
        
        Які зв’язок, співвідношення між свободою, рівністю та справедливістю?
        
        Який зв’язок між справедливістю і поняттям суспільного ідеалу?
        
        Який зміст Ви вкладаєте в поняття «правосвідомість» і «правова культура»?
        
        У чому полягає роль правосвідомості щодо правового життя суспільства?
        
        Які існують елементи, форми та рівні правосвідомості?
        
        Сформулюйте основні постулати (логічні аксіоми) правосвідомості.
        
        Як співвідносяться право і мораль?
        
        Які концепції співвідношення універсального та культурно-історичного у правосвідомості Вам відомі?
        
        Що таке правовий менталітет? Як співвідносяться правосвідомість і правовий менталітет?
        
        Які спільні риси притаманні українському та російському правовим менталітетам?
        
        У чому, на Вашу думку, відмінності українського і російського правових менталітетів?
        
        Чим відрізняються один від одного західний (європейський) і східний (азійський) типи ментальності?
        
        Яка роль політико-правових інститутів у соціальному житті людини?
        
        Чому не може бути здійснено право без інститутів?
        
        Що таке влада? Як співвідносяться влада і право?
        
        Що таке легітимація, які існують її види? Який зміст мають поняття «легітимність» і «легальність»?
        
        Як співвідносяться суверенітет народу і права людини як принципи легітимації?
        
        Як співвідносяться держава і право і в чому зміст понять правління права і верховенство права?
        
        Що таке правове суспільство? Які перспективи його формування в Україні?

17. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

1. Присухін С. І. Філософія права: Навчально-методичний комплекс. – К.: ВНЗ «Національна академія управління».

Структурними частинами навчально-методичного комплексу є:

1. Програма навчальної дисципліни «Філософія права».

2. Робоча програма, до якої входять:

2.1. Опорний конспект лекцій (окрема папка);

2.2. Методичні рекомендації та завдання для практичних і семінарських занять;

2.3. Тестові завдання (окрема папка);

2.4. Залікові завдання (окрема папка);

2.5. Пакет контрольних завдань для комплексної перевірки знань (окрема папка);

2.6. Пакет контрольних завдань для заміру залишкових знань (окрема папка);

2.7. Фонд законодавчих та інструктивних матеріалів (окрема папка та електронний варіант);

2.8. Методичні вказівки та контрольні роботи для магістрантів заочної форми навчання.

18. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

Обов’язкові джерела

Філософія права: підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. / О. Г. Данильян, О. П. Дзьобань, С. І. Максимов та ін. / за ред. д-ра філос. наук, проф. О. Г. Данильяна. ― Харків: Право, 2009. ― 208 с. ― ISBN 978-966-458-129-2.
Філософія права: Навч. посіб. / О. О. Бандура, С. А. Бублик, М. Л. Заінчковський та ін.; за аг. ред. М. В. Костицького, Б. Ф. Чміля. ― К.: Юрінком Інтер, 2000. ― 336 с. ― ISBN 966-7784-06-1.
Присухін С. І. Філософія права: об’єкт, предмет і функції [Текст] // Юридична наука. ― 2013. ― № 7. ― С. 97―103.
Присухін С. І. Філософія права в античному світі (конспективний виклад лекції в контексті обміну досвідом викладання навчальної дисципліни «Філософія права») [Текст] // Юридична наука. ― 2012. ― № 5. ― С. 173―186.
Присухін С. І. Філософсько-правова думка Середньовіччя (конспективний виклад лекції в контексті обміну досвідом викладання навчальної дисципліни «Філософія права») [Текст] // Юридична наука. ― 2012. ― № 6. ― С. 153―162.
Присухін С. І. Філософсько-правова думка епохи Відродження і Реформації (конспективний виклад лекції в контексті обміну досвідом викладання навчальної дисципліни «Філософія права») [Текст] // Юридична наука. ― 2012. ― № 7. ― С. 124―132.
Присухін С. І. Філософія права Нового часу та доби Просвітництва (конспективний виклад лекції в контексті обміну досвідом викладання дисципліни «Філософія права») [Текст] // Юридична наука. ― 2012. ― № 8. ― С. 126―140.
Присухін С. І. Філософсько-правові вчення Західної Європи кінця ХVІІІ ― середини ХІХ ст. (конспективний виклад лекції в контексті обміну досвідом викладання дисципліни «Філософія права») [Текст] // Юридична наука. ― 2012. ― № 9. ― С. 127―137.
Присухін С. І. Філософсько-правова думка України: традиції і сучасність [Текст] // Юридична наука. ― 2012. ― № 10. ― С. 122―137.
Присухін С. І. Сучасна філософія права (конспективний виклад лекції в контексті обміну досвідом викладання дисципліни «Філософія права») [Текст] // Юридична наука. ― 2012. ― № 11. ― С. 107―119.

Додаткові джерела

Бачинин В. А. Философия права и преступления: Учеб. для студ. юрид. вузов. ― X.: Фолио, 1999. ― 607 с.
Бачинін В. А., Журавський В. С., Панов М. І. Філософія права: Підруч. для юрид. спец. вищ. навч. закладів. ― К.: Ін Юре, 2003. ― 472 с.
Брюггер В. Образ людини у концепції прав людини // Пробл. філософії права ― К.; Чернівці, 2003. ― Т. І.

10. Грошевий Ю. Роль професійної правосвідомості судді у формуванні рішення суду: кримінально-процесуальний аспект // Вісник Академії правових наук України. ― 2005. ― №3 (42). ― С. І68―180.

Гудима Д. А. Людинорозуміння у правовій науці (до характеристики сучасного поняттєвого апарату) // Проблеми філософії права. ― 2005. ― Т. 3. ― № 1―2.
Гьофе О. Розум і право. Складові інтеркультурного правового дискурсу / Пер. з нім. Л. А. Ситниченко, М. Д. Култаєвої. ― К.: Альтерпрес, 2003. ― 264 с.

13. Данільян О. Г. Соціальні протиріччя у посттоталітарних системах: методологія дослідження та розв’язання. ― Xарків, 1998. ― 253 с.

Дзьобань О. П., Гайдашук К. В. Філософсько-правові аспекти творчості Нікколо Макіавеллі // Право і безпека. ― 2006. ― Т. 5. ― № 4. ― С. 15―19.
Дзьобань О.П., Размєтаєва Ю. С. Проблема індивідуальної та колективної безпеки у творчості Томаса Гоббса та Іммануїла Канта (філософсько-правовий аспект) // Проблеми філософії права. ― К.;Чернівці: Рута, 2005. ― Т. III. ― № 1―2. ― С. 368―373.
Жоль К. К. Философия и социология права: Учеб. пособие. ― К.: Юринком Интер, 2000. ― 480 с. ― (Б-ка Studiorum). ― Библиограф.: с. 444―479. ― ISBN 966-7784-01-0.
Калиновський Ю. Ю. Взаємообумовленість ліберативної культури та громадянської правосвідомості в процесі розбудови української держави // Проблеми розвитку суспільства: системний підхід: Матер. міжвуз. наук. конф. (м. Харків, 12-13 квіт. 2006 р.). ― X.: Нац. юрид. акад. України, 2006. ― С. 23―27.
Кант И. Трактаты и письма. ― М.: Наука, 1980. ― 709 с.
Кельзен Г. Чисте правознавство: Пер. з нім. О. Мокровольського. ― К.: Юніверс, 2004. ― 496 с.
Козловський А. А. Право як пізнання. Вступ до гносеології права. ― Чернівці: Рута, 1999. ― 295 с.
Конституційно-правові засади становлення української державності / В. Я. Тацій, Ю. М. Тодика, О. Г. Данильян та ін.; За ред. акад. НАН України В. Я. Тація, акад. АПрН України Ю. М. Тодики. ― X.: Право, 2003. ― 328 с.
Костенко О. Б. Розуміння взаємозв’язку держави і громадянського суспільства Г. В. Ф. Гегелем (франкфуртський період творчості) // Вісник юрид. наук. ― К.: Київ. державний ун-т ім. Т. Г. Шевченка, 1998. ― Вип. 35. ― С. 23―27.
Кравченко Ю. Ф. Ідея права у Г. Гегеля // Вісник Національного університету внутрішніх справ. ― X.: Нац. ун-т внутр. справ, 2001. ― Вип. 16. — С. 107―113.
Кузнєцов В. І. Філософія права. Історія та сучасність: Навч. посіб. ― К.: ВД Стилос: ПЦ Фоліант, 2003. ― 382 с.
Локк Дж. Два трактата о правлении: Кн. вторая: В 3 т. ― М.: Мысль, 1998. ― Т. 3. ― 668 с.
Макиавелли Н. Государь. ― М.: Планета, 1990. ― 79 с.
Максимов С. І. Правове суспільство: до проблеми формування // Правова держава Україна: проблеми, перспективи розвитку. ― X., 1995. ― С. 12―14.
Максимов С. Інститут прав людини в сучасному світі: філософсько-правові аспекти // Вісник Академії правових наук України. — 2000. — №3 (22).
Максимов С. Природно-правове мислення // Вісник Академії правових наук України. — 2001. — № 4 (27).
Максимов С. Суб’єкт права у філософсько-антропологічному вимірі // Вісник Академії правових наук України. — 2000. — №4 (23).
Максимов С. И. Правовая реальность: опыт философского осмысления: Монография. ― X.: Право, 2002. ― 328 с.
Максимов С. И. Правосознание: философско-правовое осмысление // Проблеми законності. Вип. 52. ― X.: Нац. юрид. акад. України, 2002. ― С. 148―155.
Максимов С. И. Украинский национальный характер и идея права // Культура у філософії XX століття: Матер. IV Харк. міжнар. Сковород. читань. ― X., 1997. ― С. 227.
Максимов С. І. Про філософське осмислення права (до питання про предмет філософії права) // Вісник Акад. прав. наук України. ― 1998. ― № 2. ― С. 89―98.
Маритен Ж. Человек и государство: Пер. с англ. Т. Лифинцевой. ― М.: Идея- Пресс, 2000. ― 196 с.
Мельничук О. С. І. О. Ільїн про аксіоми правосвідомості // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. ― 2001. ― № 1. ― С. 44―47.
Нерсесянц В. С. Философия права. Учебник для вузов. ― М.: НОРМА―ИНФРА-М, 1999. ― 652 с. ― ISBN 5-89123-098-4.
Оборотов Ю. М. Філософія права і методологія юриспруденції // Проблеми філософії права. ― К.; Чернівці: Рута, 2003. ― Т. І.
Олійничук Р. Проблеми формування правової свідомості та правової культури в українському суспільстві // Юрид. журнал. ― 2006. ― № 2. ― С. 58―60.
Политические деятели античности, средневековья и нового времени. Индивидуальные и социально-типические черты: Межвуз. сб. ― Л.: Изд-во ЛГУ, 1983. ― 120 с.
Полякова О. М. Правова культура і правосвідомість як засоби стабілізації політичного режиму // Держава і право. Юридичні і політичні науки. ― К.: Ін-т держави і права НАН України, 2005. ― Вип. 29. ― С. 34―39.
Проблеми права і влади в умовах посттоталітарних трансформацій: міждисциплінарний аналіз: Монографія / М. І. Панов, О. Г. Данильян, С. І. Максимов та ін; За заг. ред. акад. АПрН України М. І. Панова, проф. О. Г. Данильяна. ― X.: Право, 2004. ― 360 с.
Рабінович П. М. Методологія вітчизняного загальнотеоретичного праводержавознавства: сучасні тенденції // Бюл. М-ва юстиції України. ― 2003. ― № 1.
Радбрух Г. Людина в праві // Проблеми філософії права. ― К.;Чернівці: Рута, 2004. ― Т. 2. ― С. 71―82.
Радбрух Ґ. Філософія права: Пер. з нім. ― К.: Тандем, 2006. ― 316 с. ― ISBN 966-7145-52-3.
Речицкий В. В. Символическая реальность и право: Монография. ― Л.: ВНТЛ-Классика, 2007. ― 732 с.
Рикер П. Торжество языка над насилием. Герменевтический подход к философии права // Вопр. философии. ― 1996. ― № 4. ― С. 27―36.
Ролз Джон. Теорія справедливості / Пер. з англ. О. Мокровольський. ― К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2001. ― 822 с. ― ISBN 966-500-550-2.
Скирбекк Г., Гилье Н. История философии: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. Заведений / Пер. с англ. В. И.Кузнецова; Под ред. С. Б.Крымского. ― М.: ВЛАДОС, 2000. ― С. 284―307, 344―355, 392―417.
Соловьев В. Оправдание добра: Соч. в 2 т. ―. М., 1998. ― Т. 1. — С. 451―452.
Соловьев В. Ю. Кант: взаимодополнительность морали и права. ― М.: Наука, 1992. ― 487 с.
Тодыка Ю. Н. Конституционные основы формирования правовой культуры. ― X.: Райдер, 2001. ― 160 с.
Философия права. Хрестоматия: Учеб. пособ. / Под ред. Н. И. Панова // Сост.: Н. И. Панов, В. А. Бачинин, А. Д. Святоцкий. ― К.: ИнЮре, 2002. ― 692 с.
Філософія Григорія Сковороди / Под ред. Л. Я Ловкая. ― К.: Наук. думка, 1992. ― 311 с.
Філософія права / За ред. М. В.Костицького та Б. Ф. Чміля. ― К., 2000. ― 336 с.
Філософський енциклопедичний словник. ― К.: Абрис, 2002. ― 743 с. ― ISBN 966-531-128-Х.
Фуллер Лон Л. Мораль права / Пер. з англ. Н. Комарова. ― К.: Сфера, 1999. ― 232 с.
Хабермас Ю. Демократия. Разум. Нравственность. ― М.: Наука, 1992. ― 176 с.

59. Хаєк Ф. А. Право, законодавство та свобода: Нове викладання широких принципів справедливості та політичної економії: В 3 т. ― Т. І: Правила та порядок. ― К.: Сфера, 1999. ― 196 с.

Хаєк Ф. А. Право, законодавство та свобода: Нове викладання широких принципів справедливості та політичної економії: В 3 т. ― Т. II: Міраж соціальної справедливості. ― К.: Сфера, 1999. ― 196 с.
Харт Х. Л. А. Концепція права / Пер. з англ. Н. Комарова. ― К.: Сфера, 1998. ― 236 с.
Цалін С. Д. Принцип свободи волі в історії соціальної філософії та філософії права. ― X.: Основа, 1998. ― 329 с.
Циппеліус Р. Філософія права: Підручник: Пер. з нім. ― К.: Тандем, 2000. ― 300 с. ― Бібліогр.: с. 281―290. ― ISBN 966-7145-22-0.
Шкода В. В. Вступ до правової філософії. ― X.: Фоліо, 1997. ― 223 с.
Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. ― К.: «Укр. енцикл.», 1998. ― ISBN 966-7492-00-1.
Юркевич П. Д. Історія філософії права. Вступ // Філософська і соціологічна думка. ― 1996. ― № 3―4.
Юркевич П. Д. Мир с ближними как условие христианского общежития // Философские произведения. ― М., 1990. ― 351 с.
Ющик О. І. Галузі та інститути правової системи (міфи і реальність): Критичний нарис. ― К.: Оріяни, 2002. ― 110 с.

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА

Теми семінарських занять З ДИСЦИПЛІНИ «ФІЛОСОФІЯ ПРАВА»

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

Комментарии

Теми семінарських занять З ДИСЦИПЛІНИ
«ФІЛОСОФІЯ ПРАВА»