ФІЛОСОФІЯ ПСИХОЛОГІЇ

ФІЛОСОФІЯ ПСИХОЛОГІЇ 13.07.2015 04:26

ДЕРЖАВНА ПЕНІТЕНЦІАРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

 

 

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

 

 

 

 

 

КАФЕДРА СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН

                                                                              

 

 

 

 

 

 

Л.М.Дубчак

 

 

ФІЛОСОФІЯПСИХОЛОГІЇ

 

 

Навчально-методичний комплекс

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДЕРЖАВНА ПЕНІТЕНЦІАРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

 

 

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

 

 

 

 

 

КАФЕДРА СОЦІАЛЬНО-ГУМАНІТАРНИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

 

 

 

 

 

Л.М.Дубчак

 

 

ФІЛОСОФІЯ ПСИХОЛОГІЇ

 

 

Навчально-методичний комплекс

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ – 2014

УДК 1+159.9:355.233:159.9](076)

ББК 87:88; 68:67

С Д79

 

 

 

 

 

 

Рекомендовано до друку методичною радою Інституту

(протокол № ____ від «____»_________________2014 р.

 

 

 

 

 

 

Дубчак Л.М. Філософія психології: Навчально-методичний комплекс. – К.: Інститут кримінально-виконавчої служби, 2014. – 32 с.

 

 

 

Рецензенти:

 

Михайленко Роман Володимирович, доцент кафедри філософії права та юридичної логіки Національної Академії внутрішніх справ, кандидат філософських наук, доцент.

Терехова Любов Володимирівна, молодший науковий співробітник науково-дослідного центру Інституту кримінально-вконавчої служби, кандидат філософських наук.

 

 

Навчально-методичний комплекс «Філософія психології» розрахований для курсантів (студентів) вищих навчальних закладів за спеціальністю «Психологія».

 

 

Відомості про автора:

 

Дубчак Л.М. – доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Інституту кримінально-виконавчої служби, кандидат філософських наук.

 

Ó Л.М.Дубчак, 2014-02-14

Ó Інститут кримінально-виконавчої служби, 2014

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП………………………………………………………………………..5

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН……………………………………………………...6

ПРОГРАМА КУРСУ………………………………………………………...7

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ………………..10

СИТУАТИВНІ (ПРАКТИЧНІ) ЗАВДАННЯ………………………………19

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ………………………………………………………23

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ЗАЛІКУ……………………………………………27

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………28

 

 

ВСТУП

Сучасний стан розвитку незалежної української держави ставить нові вимоги до діяльності психологів в Державній Пенітенціарній службі, до формування їх професійної культури та професійних обов’язків. Вирішенню цієї проблеми сприяє багатий філософський світогляд, який формується під впливом вивчення філософських дисциплін, в тому числі філософії психології.

Засвоєння курсу “Філософія психології” потребує розуміння та усвідомлення теоретичного і практичного значення філософсько-психологічних концепцій. Адже філософія психології охоплює такі структурні рівні філософського знання, як психоаналіз, неофрейдизм, феноменологія, включає дослідження теорій свідомості, що розроблялися у межах філософії прагматизму. Відповідно, філософія психології — міждисциплінарна галузь знання, що зорієнтована на поєднання теоретичного потенціалу психологічної науки із досягненнями сучасної філософії.

Фундаментальною метою дисципліни є формування філософського світогляду та стійкої життєвої позиції, виховання культури мислення майбутнього психолога, духовний розвиток особистості психолога.

Предметно-видовими цілями є ознайомлення курсантів з основними психологічними теоріями з точки зору їх науковості і достовірності, ідеологічної бази відповідної теорії, природи встановлених ними законів.

Загально-функціональними цілями вивчення навчальної дисципліни є:

-                     ознайомлення курсантів із досягненнями світової та вітчизняної філософсько-психологічної думки, творчістю та особистостями видатних мислителів давнини і сучасності, основними школами та напрямками у філософії психології, термінологією філософії психології;

-                     систематизація знань щодо теоретичного взаємозв’язку проблемного поля філософії та психології;

-                     усвідомлення теоретико-методологічного потенціалу такої суміжної галузі знання, як філософія психології;

 

-                     формування у курсантів навичок самостійної роботи із теоретичним матеріалом на основі аналізу філософсько-психологічної проблематики у контексті подальшого розвитку методологічних засад дисципліни

Згідно з освітньо-професійною програмою навчальна дисципліна «Філософія психології» є нормативною навчальною дисципліною, вивчається з четвертого семестру другого курсу на психологічному факультеті, і є дисципліною обов’язкового вибору. Загальний бюджет часу відповідно до ECTS становить 3 кредити, що дорівнює для психологічного факультету – 108 годин. Структурно навчальна дисципліна складається із 3 змістовних модулів для психологічного факультету, рівень засвоєння якого визначається за результатами, відповідно, трьох поточних модульних контролів. Філософія психології тісно пов’язується з окремими темами таких навчальних дисциплін, як філософія, психологія, соціологія, релігієзнавство, етика, естетика, риторика тощо.  

 

 

 

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

 

Розрахунок навчального часу за темами й видами занять, годин

№ з/п	Назва тем	Нормативний обсяг годин	З них:
			Всього годин з викладачем	з них:				Самостійна та індивідуальна робота	з них:
				Лекцій	Семінарських занять	Практичних занять	Модульний контроль		Індивідуальна робота		Самостійна робота
	Змістовий модуль І. Вступ до філософії психології
1	Тема 1. Предмет, завдання і роль філософії психології у суспільстві.	8	4	2	2			4	2	2
2	Тема 2. Філософія як теорія та методологія психологічної науки	8	4	2	2			4	2	2
3	Тема 3. Еволюція філософсько-психологічного знання	20	8	4	4			12	6	6
	Всього за модуль І.	36	16	8	8		+	20	10	10
	Змістовий модуль ІІ. Філософсько-психологічний аналіз сутності людини, людського існування, свідомості
4	Тема 4. Філософсько-психологічний аналіз соціальної реальності.	8	4	2	2			4	2	2
5	Тема 5.Виникнення та еволюція психіки	6	4	2	2			2	2	-
6	Тема 6. Основні процеси психічного життя людини: практична, пізнавальна, естетична	6	4	2	2			2	-	2
7	Тема 7. Основні рівні філософсько-психологічного аналізу свідомості	8	4	2	2			4	2	2
8	Тема 8. Психологічна проблема особистості	8	4	2	2			4	2	2
	Всього за модуль І:	36	20	10	10		+	16	8	8
	Змістовий модуль ІІІ. Філософсько-світоглядний зміст культурно-психологічних феноменів суспільного життя
5	Світоглядні ідеї та стратегічні установки в духовних і матеріальних технологіях відтворення людського життя.	8	4	2	2			4	2	2
6	Спілкування як спосіб пізнання і розвитку. Формування реального образу людини під впливом соціальної взаємодії	8	4	2	2			4	2	2
7	Філософсько-психологічний аналіз культури.	12	6	2	4			6	2	4
8	Мова, творчість і довголіття як соціокультурний феномен	8	4	2	2			4	2	2
	Всього за модуль ІІІ:	36	18	8	10		+	18	8	10
	Всього годин	108	54	26	28			54	26	28

Форма підсумкового контролю – залік

 

ПРОГРАМА КУРСУ

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І. Вступ до філософії психології

 

 

Тема 1. Предмет, завдання і роль філософії психології у суспільстві

Основні методологічні завдання та предметне поле філософії психології як самостійної наукової дисципліни. Досвід синтезування онтологічних і психологічних пізнавальних технік у дослідженні проблеми визначення сутності людини. Людина і потенціал її буття з точки зору філософії та психології.

Основні структурні рівні філософсько-психологічних досліджень.

 

Практичне значення філософії психології за умов сучасної цивілізації.

Філософський зміст психологічних досліджень сучасності.

 

Тема 2.Філософія як теорія та методологія психологічної науки

Основні методологічні засади ефективності філософії у вивченні проблем сучасної психології. Філософія, психологія і стиль мислення гуманізму. Образ і сутність людини (гуманітарні аспекти). Толерантність і архітектоніка емоцій.

Методологічна роль філософії у сучасних психологічних дослідженнях.  

 

Взаємозв’язок соціальної філософії та соціальної психології. Соціальна психологія. Соціальне конструювання реальності. Людина в просторі культури.

 

Тема 3. Еволюція філософсько-психологічного знання.

Первісні форми пояснення психіки, свідомості людини. Вчення давніх про душу. Філософські концепції Платона та Аристотеля про душу та пізнання.

Середньовічні концепції свідомості та пізнання. Релігійне тлумачення божественного походження людини. Ідея божого одкровення в релігійній філософії

Досягнення філософів Нового часу в раціональному осмисленні проблем свідомості та пізнання. Вчення Декарта про свідомість.

Німецька класична філософія про свідомість та пізнання. Трансцендентальний ідеалізм Імануїла Канта. Об’єктивний ідеалізм Гегеля.

Вчення історичного матеріалізму про свідомість.

Сучасні концепції свідомості. Психоаналіз Фрейда в тлумаченні ролі і місця свідомості в людському житті. Вчення Л.С.Виготського про свідомість.

Особливості феноменологічної концепції свідомості Е. Гуссерля. Феноменологічна психологія. Феноменологічна теорія свідомості. Практичне значення феноменологічної теорії свідомості. Феноменологічна психологія уявлення.

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ.  Філософсько-психологічний аналіз сутності людини, людського існування, свідомості

 

Тема 4.Філософсько-психологічний аналіз соціальної реальності.

Основні ідеї філософсько-психологічного аналізу соціальної реальності. Природа, людина і суспільство як основні компоненти соціальної реальності. Основні рівні співвідношення таких онтологічних реальностей, як природа, людина і суспільство.

Людина в природі і суспільстві. Проблема соціального конструювання людської реальності. Про культурно-історичні засади і межі особистої самосвідомості.

Особливості світосприйняття людини. Проблема світосприйняття сучасної людини. Основні прикмети “межевої ситуації” у формуванні сучасної людини. Людина, її свідомість і культура в павутині електронно-цифрових сіток.

 

 

Тема 5. Виникнення та еволюція психіки

Інстинкти і індивідуальне пристосування в поведінці тварин. Теорія Карла Бюлера про основні ступені розвитку психіки (ступінь вродженої, інстинктивної поведінки, ступінь дресури, чи навиків, ступінь інтелекту).

Інтелект як вища ступінь розвитку психіки тварин. Виникнення теоретичного мислення.

Виникнення праці і утворення людського суспільства як причини появи вищої форми психіки. Вчення Енгельса. Праця як специфічно людська діяльність. Ступені розвитку праці.

Технічний розподіл праці в ранню історичну епоху. Суспільний характер діяльності. Застосування знаряддя праці як характерна риса людської діяльності. Використання знарядь праці як шлях усвідомлення способу суспільної дії.

Роль мови у виникненні свідомості. Мова як реальна форма людської свідомості.

 

Тема 6. Основні процеси психічного життя людини: практична, пізнавальна, естетична.

Основні процеси психічного життя. Форми людської активності як форми відношення людини до дійсності (практична, теоретична, пізнавальна, естетична тощо).

Види дій: практична і теоретична (ідеальна). Психологічна проблема вибору дії. Вольові дії.

Особливості практичної форми людської активності. Дія і діяльність. Предмет і мотив діяльності. Психологічна характеристика діяльності. Проблеми  психології діяльності. Роль відчуттів (афектів, емоцій) в здійсненні діяльності.

Роль пізнавальної форми людської активності в житті людини.

Особливості естетичної форми людської активності.

 

Тема 7. Основні рівні філософсько-психологічного аналізу свідомості

Проблема свідомості у філософії. До психологічної проблеми свідомості. Фізіологічне і психологічне.

До проблеми мислення. Смисл як інтенція мислення. Проблема установок особистості. Внутрішня структура свідомості. Емоції. Відчуття.

Суспільна свідомість як предмет історичної науки. Свідомість (суспільної) людини як предмет психології.

Співіснування і взаємодоповнення різних способів пізнання світу: філософського, наукового, релігійного. Проблеми філософського пізнання. Роль наукового пізнання у життєдіяльності людини.

Основні рівні філософсько-психологічного аналізу релігійної свідомості. Психоаналіз релігії.

Сучасні дослідження механізмів діяльності людської свідомості та спроби її кібернетичного моделювання.

 

Тема 8. Психологічна проблема особистості.

Індивід і особистість. Виникнення і розвиток особистості.

Умови, передумови розвитку особистості. Зовнішні умови життя. Зовнішні обставини.

Характер людини. Основи психологічної типології. Внутрішня будова особистості (гармонічна – конфліктна особистість)

Особистість і самосвідомість. Проблема самопізнання формуванні особистості. Основні вектори та критерії самопізнання, його сенс та практична цінність. Нові перспективи в психотерапії і дослідженні внутрішнього світу людини. Спроби запровадження експериментального методу міркувань про об’єкти моралі

 

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІ.Філософсько-світоглядний зміст культурно-психологічних феноменів суспільного життя

 

Тема 9.Світоглядні ідеї та стратегічні установки   в духовних і матеріальних технологіях   відтворення людського життя.

Основні етапи духовного становлення особистості. Світ – Людина – Дух. Парадокси духовного розвитку. Досвіт дослідження феномену довершеності в культурі і творчості.

Соціально-технологічний потенціал віри (у всіх її проявах) як важливого чинника соціального розвитку. Зміст віри як основи суспільної ідеології. Філософія, віра, духовність: витоки, позиція і тенденції розвитку. Людство і віра.

Практичне значення філософсько-психологічних досліджень сучасності. Філософія досягнення успіху. Способи ефективного управління людьми. Психологія кадрового менеджменту. Як уникати помилок при влаштуванні на роботу.

 

Тема 10.Спілкування як спосіб пізнання і розвитку. Формування реального образу людини під впливом соціальної взаємодії

Значення спілкування в людській життєдіяльності

Головні критерії комунікативної компетентності особистості. Психологія міжособистісних комунікацій. Психологічні засоби управління людьми .

Особливості та можливості сучасних комунікативних технологій. Людина в просторі сучасної культури. Вплив науково-технічної революції на становлення людини. Ціннісні орієнтири в сучасній техногенній культурі. Людина на межі тисячоліть: парадокси духовного розвитку.

Творчий потенціал комунікативного процесу та його вплив на розвиток особистості. Життя як творчість. Творчість і філософії. Моделювання майбутнього в структурі об’єктивної реальності. Основи концепції детермінації творчої активності людини.

 

 

Тема 11. Філософсько-психологічний аналіз культури.

Кроскультурне освоєння світу як соціально-психологічний феномен Основні рівні кросскультурної взаємодії суспільств та їх психологічні засади. Культурно-ісмторична психологія. Основи етнічної і кросскультурної психології. Людина в просторі культури.

Структурні рівні культури як соціального феномена.

Основні чинники впливу культурного середовища на розвиток особистості. Конструктивний та деструктивний виміри такого впливу. Філософсько-соціальний аналіз самосвідомості людини. Культурно-історичні засади і межі особистісної самосвідомості.

 

 

Тема 12.Мова, творчість і довголіття як соціокультурний феномен

 

 

 

Роль та значення творчості у житті особистості. Конструктивний потенціал творчосты. Основи концепції біографічної детермінації творчої активності людини.

Співвідношення мови та творчості. Лексичний апарат творчої особистості.

Творчий потенціал комунікативних технологій сучасності та їх вплив на розвиток особистості. Людина як об’єкт соціальної педагогіки і соціальної роботи (теоретико-методологічний аспект в контексті світового досвіду.

Основні рівні творчої діяльності та механізми її формування. Філософія і психологія адаптивних процесів.

 

 

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ І. Вступ до філософії психології

 

 

 ТЕМА 1. Предмет, завдання і роль філософії психології у суспільстві

Питання, які розглядаються на семінарі:

1. Предмет та задачі філософії психології.
2. Основні структурні рівні філософсько-психологічних досліджень.
3. Практичне значення філософії психології

Пропоновані теми рефератів:

1. Предмет, завдання і роль філософії психології в суспільстві.

2. Світогляд і його роль у психологічному дослідженні.

3. Еволюція людського фактора у світоглядній думці.

4. Психологія та її роль у житті людини і суспільства.

 

Завдання для самостійної роботи:

1. Охарактеризуйте методологічні взаємозв’язки психології та філософії психології, їх теоретичне співвідношення.
2. Чи підвищує філософський аналіз психологічної науки її методологічний потенціал?
3. Теоретико-методологічний та соціально-практичний потенціали розвитку філософсько-психологічного знання.
4. Яке значення філософія має в діяльності працівників пенітенціарної служби?

 

ТЕМА 2. Філософія як теорія та методологія психологічної науки

Питання, які розглядаються на семінарі:

1. Основні методологічні засади ефективності філософії.
2. Феноменологічна концепція свідомості.
3. Філософський зміст психологічних досліджень сучасності.
4. Взаємозв’язок соціальної філософії та соціальної психології.

 

Пропоновані теми рефератів:

1. Філософський вимір психоаналітичних концепцій (за роботами З. Фрейда та Е. Фромма).
2. Соціально-практичне значення феноменологічної концепції свідомості (за роботами П. Бергера та Т. Лукмана).
3. Філософія та психологія у роботі А. Печчеї “Людські якості”.
4. Соціально-філософський аналіз анатомії людської деструктивності (за однойменною роботою Е. Фромма).
5. Проблема свободи як предмет філософсько-психологічного дослідження (за роботами Ж.-П. Сартра та Е. Фромма).
6. Соціальні виміри психоаналітичних теорій (за роботами З. Фрейда, К. Юнга та Е. Фромма).
7. Смисложиттєві інтенції у вимірі філософсько-психологічного аналізу (за роботою В. Франкла “Людина у пошуках смислу”).
8. Метод, методологія, рівні та логіка процесу психологічного дослідження.
   1. Номотетичний та ідеографічний підходи в психологічному дослідженні.
   2.  Порівняльно-культурний (кроскультурний) психологічний аналіз.
   3.  Принципи, закони і категорії діалектики та їх роль у психологічному дослідженні.
   4.  Загальнонаукові пояснювальні принципи психології.

 

Завдання для самостійної роботи:

1. Чи завжди філософія є методологічною основою психологічних концепцій? “За” і “проти”.
2. Методологічний потенціал та практичне значення екзистенційної психотерапії.
3. Психоаналіз і філософія: сучасність і майбутні тенденції.
4. Соціальний вимір сучасних філософсько-психологічних досліджень.

 

ТЕМА 3. Еволюція філософсько-психологічного знання.

Питання, які розглядаються на семінарі:

1. Первісні способи пояснення феномену психіки, свідомості людини.
2. Філософські концепції Античності про свідомосість та психічну діяльність
3. Середньовічні концепції свідомості та пізнання.
4. Філософські концепції свідомості в Новий час.
5. Вчення про свідомість та пізнання в німецькій класичній філософії.
6. Сучасні концепції свідомості.

 

Пропоновані теми рефератів:

1. Концепція Платона
2. Вчення Декарта про свідомість
3. Імануїла Канта
4. Гегель.
5. Психоаналіз Фрейда в тлумаченні ролі і місця свідомості в людському житті.
6. Вчення Л.С. Виготського про свідомість.
7. Особливості феноменологічної концепції свідомості Е. Гуссерля

 

Завдання для самостійної роботи

1. Як в первісні часи давні люди пояснювали феномен психіки?
2. Розкрийте зміст філософського вчення про свідомість Платона.
3. Які характерні риси людської свідомості називав Аристотель.
4. В чому суть релігійного тлумачення божественного походження людини?
5. Розкрийте зміст раціоналістичної концепції свідомості Декарта.
6. Охарактеризуйте вчення І.Канта про свідомість.
7. Назвіть сучасні концепції свідомості.
8. Охарактеризуйте феноменологічну концепцію свідомості Е. Гуссерля.

 

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІ. Філософсько-психологічний аналіз сутності людини, людського існування, свідомості

 

ТЕМА 4. Філософсько-психологічний аналіз соціальної реальності.

Питання, які розглядаються на семінарі:

1. Природа, людина і суспільство як основні компоненти соціальної реальності.
2. Проблема соціального соціального конструювання людської реальності.
3. Особливості світосприйняття людини.
4. Проблема світосприйняття сучасної людини

 

Пропоновані теми рефератів:

1. Духовно-біологічна природа походження людини за М. Шелером.
2. Марксизм, психоаналіз та неофрейдизм про сутність людини.
3. Особистість і суспільство: індивідуалізація та соціалізація.
4. Філософсько-психологічні аспекти “переживання смерті”.
5. Специфіка християнсько-релігійного бачення людини.
6. Особа та суспільство.
7. Еріх Фромм про втечу людини від свободи.
8.  Проблема особистісної ідентичності сучасної людини.

 

Завдання для самостійної роботи:

1. У чому полягає специфіка філософсько-психологічного розуміння сутності та існування людини?
2. Яку роль грає соціальна реальність у формуванні особистості?
3. Чому становлення людини і суспільства це взаємообумовлені процеси?
4. Чи залежить людина тільки від впливу суспільних відносин?
5. Яка ознака людини є найважливішою для організації її життя?
6. До чого повинна прагнути людина: до того, щоб розвинути до досконалості якусь одну свою здібність чи до того, щоб забезпечити гармонійний розвиток здібностей?
7. Що є сутністю людини, згідно з концепцією З. Фройда?
8. Що означає в А. Ґелена термін «людина як особливий проект природи»?
9. Які особливості світосприйняття сучасної людини?

 

 

Тема 5. Виникнення та еволюція психіки

Питання, які розглядаються на семінарі:

1. Основні етапи розвитку психіки.
2. Інтелект як вища ступінь розвитку психіки тварин.
3. 3.     Виникнення праці і утворення людського суспільства як причини появи вищої форми психіки.
4. 4.     Роль мови у виникненні свідомості.

 

Пропоновані теми рефератів:

1. Теорія Карла Бюлера про основні ступені розвитку психіки.
2. Проблема свідомості в концепції М.Мамардашвілі (за роботою Мамардашвили М. Сознание как философская проблема // Вопр. философии. — 1990. — № 10. — с. 3–12).
3. Вчення Г.Сковороди про сутність людського існування та людське щастя (за роботою: Сковорода Г. С. Розмова про істинне щастя. — Харків: Прапор, 2002.
4. Концепція С.Франка про формування духовних засад суспільства (за роботою: Франк С.Л. Духовные основы общества. — М., 1992)

 

Завдання для самостійної роботи:

1. Поясність значення понять «психіка», «мислення», «розум».
2. Назвіть концепції пояснення розвитку психіки.
3. Які ступені розвитку психіки виокремив Карл Бюлер?
4. Поясніть місце інтелекту в людські психіці.
5. Що ми називаємо теоретичним мисленням?
6. Яку роль грає праця в розвитку інтелекту?
7. Охарактеризуйте концепцію Енгельса про роль праці в розвитку людини.
8. В чому суть суспільного характеру людської діяльності?
9. Яка роль мови у виникненні свідомості

 

Тема 6. Основні процеси психічного життя людини: практична, пізнавальна, естетична.

Питання, які розглядаються на семінарі:

1. Філософський зміст психічного життя. Процеси психічного життя.
2. Практична і теоретична дії в людській життєдіяльності.
3. Роль пізнавальної форми людської активності в житті людини.
4. Особливості естетичної форми людської активності

 

Пропоновані теми рефератів:

1. Проблема людини у вченні Бубера М. (за працею: Бубер М. Проблема человека. — К.: Ника-Центр, 1998).
2.  Психоаналітична концепція сутності людини у концепції Е.Фромма (за працею: Фромм Э. Психоанализ и религия / Пер.: Н. Петренко, О. Иванчук. — К., 1998)
3. 3.     Феноменологічна концепція людського буття (за працями: Сартр Ж.-П. Бытие и ничто: Опыт феноменологической онтологии — М.: Республика, 2004; Сартр Ж.-П. Дороги свободы: В 4 т. / Пер. с фр.: Д. Вальяно, Л. Григорьян. — Харьков: Фолио, 1997; Сартр Ж.-П. Воображаемое: Феноменологическая психология воображения / Отв. ред. Д. В. Скляднев; Пер. с фр. М. Бекетова. — СПб.: Наука, 2001).

 

Завдання для самостійної роботи:

1. Назвіть основні процеси психічного життя.
2. Охарактеризуйте:

А) практичну форму людської активності;

Б) теоретичну форму людської активності;

В) пізнавальну форму людської активності;

Г) естетичну форму людської активності.

3. Розкрийте зміст проблеми психології діяльності

 

 

Тема 7. Основні рівні філософсько-психологічного аналізу свідомості.

Питання, які розглядаються на семінарі:

1. Проблема свідомості у філософії.
2. Свідомість людини як предмет психології.
3. Способи пізнання світу: філософський, науковий, релігійний.
4. Основні рівні філософсько-психологічного аналізу релігійної свідомості.
5. Сучасні дослідження механізмів діяльності людської свідомості

 

 

Пропоновані теми рефератів:

1. Проблема свідомості у філософії.
2. Філофський дискурс навколо проблеми мислення.
3. Філософсько-психологічний аналіз релігійної  свідомості.
4. Сучасні дослідження механізмів діяльності людської свідомості.

 

Завдання для самостійної роботи:

1. Розкрийте психологічні особливості свідомості.
2. Поясніть зміст фізіологічного і психологічного в людській психіці.
3. Яка роль мислення в психічному житті?
4. Роль психологічних установок в людській життєдіяльності.
5. Розкрийте психологічний зміст емоцій та відчуттів в людській життєдіяльності.
6. Охарактеризуйте філософський, науковий та релігійний способи пізнання дійсності.
7. Здійсніть філософсько-психологічний аналіз релігійної свідомості.
8. Охарактеризуйте сучасні дослідження механізмів діяльності людської свідомості.

 

Тема 8. Психологічна проблема особистості.

Питання, які розглядаються на семінарі:

1. Проблема виникнення і розвитку особистості.
2. Філософсько-психологічний аналіз характеру людини.
3. Проблема самопізнання особистості.
4. Нові перспективи в психотерапії і дослідженні внутрішнього світу людини.

 

Пропоновані теми рефератів:

1. Історія розвитку науки.
2. Філософські концепції наукового пізнання.
3. Проблема класифікації наук.
4. Знання як соціально-практичний процес.
5. Філософські концепції розвитку: синергетика.
6. Засадничі принципи синергетики та синергетична модель буття.
7. 7.     Нелінійне мислення. Основні категоріальні засоби синергетики.

 

Завдання для самостійної роботи:

1. Які передумови розвитку особистості?
2. Яку роль у формуванні особистості грають зовнішні умови життя?
3. Дайте психологічний аналіз проблеми характеру людини.
4. Дайте характеристику гармонічної та конфліктної особистості.
5. Яку роль в людській життєдіяльності грає самопізнання?
6. Яка практична цінність самопізнання?
7. Які перспективи в психотерапії і дослідженні внутрішнього світу людини?

 

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ ІІІ.Філософсько-світоглядний зміст культурно-психологічних феноменів суспільного життя

 

ТЕМА 9. Світоглядні ідеї та стратегічні установки   в духовних і матеріальних технологіях   відтворення людського життя.

Питання, які розглядаються на семінарі:

1. Основні етапи духовного становлення особистості.
2. Соціально-технологічний потенціал віри (у всіх її проявах) як важливого чинника соціального розвитку.
3. Практичне значення філософсько-психологічних досліджень сучасності.
4. Філософія досягнення успіху.

 

Пропоновані теми рефератів:

1. Еволюція обожування і духовність.
2. Вірування як психологічний чинник людської поведінки.
3. Філософія досягнення успіху.
4. Психологія кадрового забезпечення.
5. Цінності як основний чинник духовної стабільності суспільства.
6. Основні концепції феномену масової свідомості у сучасній філософсько-психологічній літературі.
7. Поняття «соціальної технології»: історія і сучасність.
8. Феномен віри у вимірі філософсько-психологічного аналізу.
9. Психологічні засади впливу на розвиток масової свідомості та їх зв’язок із сучасною філософією.

 

Завдання для самостійної роботи:

1. Розкрийте філософсько-психологічний зміст духовного розвитку особистості.

2. Яка роль віри в людському житті?

3. Охарактеризуйте структуру віри як соціально-психологічного феномена.

4. Поясніть зміст екзистенційної психотерапії як соціальної технології.

5. Який пріоритет чинників в соціальних технологіях значиміший (духовний чи матеріальний)?

6. Які психологічні засади впливу на розвиток масової свідомості?

7. Яке практичне значення філософсько-психологічних досліджень?

8. Які способи ефективного управління людьми Ви знаєте?

9. Як уникати помилок при влаштуванні на роботу?

 

ТЕМА 10.  Спілкування як спосіб пізнання і розвитку. Формування реального образу людини під впливом соціальної взаємодії.

Питання, які розглядаються на семінарі:

1. Значення спілкування в людській життєдіяльності.
2. Головні критерії комунікативної компетентності особистості.
3. Особливості та можливості сучасних комунікативних технологій.
4. Творчий потенціал комунікативного процесу та його вплив на розвиток особистості.

 

Пропоновані теми рефератів:

1. Еволюція соціокультурних сценаріїв людської взаємодії.
2. Образ людини як функціональний інструмент соціальної взаємодії.
3. Спілкування та пізнання.
4. Освіта як агент заохочення до культури.
5. Світова єдність через культурне різноманіття.
6. Основні методологічні засади ефективної комунікації. Філософський вимір комунікативних технік сучасності.
7. Комунікативна компетентність як важлива складова соціального успіху сучасного політика.
8. Public relations як система комунікативних технологій.
9. Комунікативні технології як основа психологічного впливу на споживача.
10.  Роль і значення сучасних комунікативних практик у рекламі.

 

Завдання для самостійної роботи:

1. Який вплив на процес соціалізації особистості здійснює комунікація?
2. Який зв'язок понять «соціалізація» і «комунікативна компетентність» на теоретичному та практичному рівнях?
3. Психологія масових комунікацій: методологічний потенціал філософських теорій.
4. Розкрийте зміст комунікації як мистецтва.
5. Охарактеризуйте філософсько-психологічні аспекти комунікативних технологій сучасності.

 

ТЕМА 11.  Філософсько-психологічний аналіз культури.

Питання, які розглядаються на семінарі:

1. Кроскультурне освоєння світу як соціально-психологічний феномен
2. Основні рівні кроскультурної взаємодії суспільств та їх психологічні засади.
3.  Структурні рівні культури як соціального феномена.
4. Основні чинники впливу культурного середовища на розвиток особистості.

 

Пропоновані теми рефератів:

1. Психологічний вимір культури і культурний синдром.
2. Еволюція форм культурної взаємодії соціальних спільнот.
3. Культурний і побутовий виміри життєвого шляху особистості.
4. Психологія культури і культурна революція у психології.
5. Кроскультурне освоєння світу як соціально-психологічний феномен.
6. Філософія культури у структурі філософських досліджень. Основні теорії та концепції.
7. Психологія і культура з погляду психоаналітичного підходу (за роботами З. Фрейда та Е. Фромма).
8. Кроскультурна психологія як основа взаємовпливу культур (на прикладі міжнародного підприємництва).
9. Методологія та методи кроскультурної психології. Сучасні підходи та концепції.
10. Кросскультурні дослідження у економіці: історія та сучасність.
11. Культура ХХІ століття: основні тенденції та перспективи.

 

Завдання для самостійної роботи:

1. Розкрийте зміст понять «культура» і «антикультура».
2. Які ціннісні виміри культури в умовах сучасної соціокультурної динаміки?
3. Розкрийте теоретико-методологічний потенціал філософії психології в аналізі соціокультурних процесів.
4. Які культурно-історичні умови формування особистості?
5.  Які основні чинники впливу культурного середовища на розвиток особистості?

 

ТЕМА 12.  Мова, творчість і довголіття як соціокультурний феномен

Питання, які розглядаються на семінарі:

1. Роль та значення творчості у житті особистості.
2. Співвідношення мови та творчості в людському житті.
3. Творчий потенціал комунікативних технологій сучасності та їх вплив на розвиток особистості.
4. Основні рівні творчої діяльності та механізми її формування

 

Пропоновані теми рефератів:

1. Традиція як основа культури.
2. Творчість як інструмент еволюції.
3. Мистецтво стати і бути людиною.
4. Мовленнєвий вимір соціуму.
5. Наукова мова та її вплив на освіту і психічний розвиток людини.

 

Завдання для самостійної роботи:

1. Чи можна вести мову про філософію міжособистісних комунікацій?
2. Чи кожна людина має творчий потенціал?
3. Чи можливий розвиток творчих здібностей на основі не тільки психологічних методик, але і філософії творчого процесу?
4. Чи пов’язані між собою феномени творчості та довголіття?
5. Який соціально-практичний потенціал творчого процесу?
6. Які філософсько-психологічні методи мобілізації соціальної творчості.

 

 

 

 

 

 

 

 

СИТУАТИВНІ (ПРАКТИЧНІ) ЗАВДАННЯ

 

1. Охарактеризуйте розуміння свідомості в даному висловлюванні. З чим Ви згодні, а з чим – ні?   

«У тій мірі, в якій твердження «свідомість є мозком» підлягає емпіричній фальсифікації, наприклад, шляхом заміни мозкової тканини неорганічними матеріалами або справжнім досвідом поза тілесного перебування, я згоден відмовитися від нього. Не зважаючи на це, свідомість на перший погляд, все ж є мозком.

Те, що свідомість є мозком не може вважатись апріорною істиною, оскільки те, що має властивість мислити, не може визначитися суто інтелектуальними засобами. (Дійсно, апріорі загалом не можливо встановити, що існує будь-який мозок. Апріорі наші черепи взагалі могли б бути пустими.) Те, що деякі свідомості за суттю є мозками можна вважати емпіричною істиною, але апріорі неможна виключити те, що деякі інші об’єкти окрім мозку, також є свідомостями. 

Те, що свідомість є мозок, не може вважатися і необхідною істиною. Необхідною істиною можна вважати те, що свідомість є всім тим, що володіє здатністю мислити, але при цьому всьому необов’язково необхідною істиною є те, що саме мозок володіє даною можливістю. Відповідно, твердження «свідомість є мозок» не обов’язково необхідно істинне, навіть за умови, що наші свідомості за суттю мозок» ( С. Пріст).

 

2. Проаналізуйте наведенні нижче висловлювання Папи Римського – Іоанна-Павла ІІ. Зробіть належні висновки щодо співвідношення загального та особливого у різних культурах.

“Бути людиною - значить завжди жити у визначеній культурі. Кожна людина сформована культурою, яку присвоює собі контактом з родиною і громадськістю, здобуттям освіти і завдяки найрізноманітнішим впливам середовища, а також своїм фундаментальним зв’язком з територією, на якій живе. У цьому немає жодного детермінізму, однак простежується діалектика між чинниками, що обумовлюють, і динамікою свободи. Любов до батьківщини є цінністю, яку необхідно культивувати, однак без духовної тісноти. Люблячи свою людську родину, слід запобігати патологічного вигляду, який з’являється тоді, коли почуття приналежності веде до піднесення себе над іншими, тобто набуває форми націоналізму, расизму і ксенофобії. З одного боку, при цьому важливо оцінити цінності власної культури, з другого - необхідно розуміти, що кожна культура, будучи типовим витвором людини, зумовленим історично, неминуче має певні обмеження. Результативним запобіжним засобом, який не допускає, щоб почуття приналежності до культури вело до негативних наслідків є об’єктивні знання про інші культури. Досить часто уважний проникливий аналіз різних культур показує, що під їх зовнішніми ознаками приховані істотні спільні елементи. Ці ж ознаки простежуються і в процесі історичного розвитку культур і цивілізацій… Отже, культурні відмінності слід вбачати в перспективі фундаментальної єдності людського роду, того першочергового історичного і онтологічного факту, у світлі якого можна зрозуміти глибоке значення самих відмінностей. По суті тільки розміщення у відповідному контексті елементів єдності і відмінності дозволяє зрозуміти кожну людську культуру” (Іоанн Павло ІІ).

 Яку форму взаємин між різними культурами автор даного фрагменту вважає найбільш доцільною та виправданою? Яке значення для окремої культури та окремої людини мають культурні зв’язки? – Спробуйте навести конкретні приклади взаємин між культурами із різними для них наслідками – як позитивними, так і негативними.

 

3. “…Людське суспільство можливе лише тому, що є різноманітність і різнобарвність типів і психологічних осіб окремих людей, бо ніяке суспільство не склалося б із цілком однотипних індивідуумів. Так само обстоять справи і в історії, і в культурі, … не тільки в мистецтві, а в інших формах культурного життя – в релігії, філософії, науці… В повноті історичного життя реалізуються окремі боки, форми вічної краси… Вселюдське значення, вічність окремих культурних форм (у тому числі – і форм національного життя) є те ж саме, як абсолютне значення окремих однобічних “напрямків”, “шкіл”, течій та стилів у мистецтві. Це різні прояви, різні реалізації, здійснення тих самих – абсолютної правди, краси, святості, справедливості. І цінність їх якраз полягає в їх індивідуальності, окремішності, бо якраз те, що в усіх них є індивідуальне і доповнює інші вияви, освітлює абсолютні цінності з інших сторін, ще не виявлених в інших здійсненнях історії… Тому кожна нація якраз в своєму своєрідному, оригінальному, у своїй “однобічності! І обмеженості має вічне, загальне значення” (Д.Чижевський).

Як би ви передали своїми словами окреслену вище особливість зв’язків загальнолюдських культурних цінностей із цінностями окремих культур? Спробуйте визначити: а) чи співпадають національні культурні та загальнолюдські культурні цінності? б) чи вони доповнюють одна одну? в) чи загальнокультурні цінності є зібранням (сукупністю) національних культурних цінностей? г) чи вони перебувають у суперечностях та протистоянні? – Дайте свою оцінку наведеним міркуванням; чи згідні ви із ними? Чи можете зробити аргументовані заперечення?

 

4. “Серед основних досягнень сучасної цивілізації виразно виділяються два. Перше досягнення полягає в тому, що, опанувавши додатковими джерелами енергії та побудови техносфери, людство спромоглося суттєво зменшити тиск на себе природного відбору і практично повністю виключити вплив біологічних чинників… Друге вражаюче “досягнення”, що безпосередньо випливає із першого, полягає в тому, що в процесі розвитку цивілізації Земля була перетворена у гігантський смітник, причому не простий, але й радіоактивний, насичений хімічно небезпечними речовинами…” (І.Алексеєнко, Л.Кейсевич).

Доповніть наведене міркування іншими прикладами суперечливого характеру розвитку сучасної цивілізації.

 

5. Роздумуючи над долею сучасного цивілізаційного процесу, ознайомтесь із твердженнями відомого сучасного американського антрополога.

“Ідеї, котрими в даний час заражена наша цивілізація в своїй вихідній формі відносяться до індустріальної революції. Їх можна резюмувати у такий спосіб: а) ми проти довкілля; б) ми проти інших людей; в) найперше значення має індивідуум (індивідуальна компанія чи індивідуальна нація); г) ми можемо в односторонньому порядку контролювати довкілля і повинні прагнути до такого контролю; д) межи середовища нашого проживання можуть нескінченно розширюватись; е) здоровий глузд полягає у економічному детермінізмі (у прагненні доходів); ж) технологія дасть нам усе. Ми свідчимо, що величні, проте у кінцевому підсумку – руйнівні досягнення нашої технології за останні 150 років довели, що ці ідеї є хибними. Подібним же чином вони виявились хибними у світлі сучасної теорії екології. Істота, що перемагає своє життєве середовище, руйнує себе” (Г.Бейтсон).

Прокоментуйте кожний пункт із наведених у даному фрагменті і дайте йому аргументовану оцінку. Зробіть загальний висновок відносно ідей даного автора, обгрунтуйте своє до них ставлення. Як ви вважаєте, чи може існувати людина і суспільство поза тим, щоби впливати на середовище, змінювати його? Якими на вашу думку, можуть бути заходи, що сприяли би уникненню найперших екологічних загроз сучасному людству?

 

5. Уважно перечитайте наведений нижче фрагмент, що окреслює особливості саме сучасних – на початку ХХІ століття – тенденцій в галузі взаємин між культурами в рамках світових історичних процесів:

“Практично кожна людина в будь - якій частині світу сьогодні має або принаймні може мати доступ до точної та актуальної інформації. Вільний приплив образів і слів з усього світу змінює не тільки відносини між народами в політичній і економічній площинах, а й саме розуміння світу. Така ситуація відкриває різноманітні можливості раніше недоступні, але має також певні негативні і небезпечні аспекти. Той факт, що невелика кількість держав посідає монополію в галузі культурної промисловості і розповсюджує її продукцію в усіх частинах світу, доходячи до щораз ширших кіл споживачів, може стати серйозною загрозою для специфіки різних культур. Ця продукція передбачає безпосередньо вписані в неї системи цінностей, які можуть викликати у споживачів викорінення і втрату ідентичності” (С.Хантінгтон).

Як ви оцінюєте наведені міркування? Чи згідні ви із ними? Якими, на вашу думку, повинні бути міжкультурні зв’язки за умов глобалізації сучасного культурно-історичного процесу? Чи вважаєте ви, що можна нівелювати негативні тенденції процесів глобалізації? Яким чином?

 

6. Враховуючи те, що автор наступного уривку вважає звичаї одним із породжень соціальної культури, з’ясуйте, як впливає культура на людину, в якому напрямі вона її формує, куди спрямовує?

“…Ледве побачивши світ, ми занурюємося в океан звичаїв, оскільки вони являють собою первинну і наймогутнішу реальність, з якою ми зустрічаємось: вони і є наше оточення, соціальний світ, тобто суспільство, в якому ми живемо. І ми бачимо світ людей та речей, бачимо Всесвіт крізь призму цього соціального світу – світу звичаїв” (Х.Ортега-і-Гасет).

 

 

7. Як ви думаєте, чи можна поінтерпретувати наведений уривок так, щоби подати культуру у якості людиноутворюючого чинника? Спробуйте чітко окреслити ті основні аспекти впливу культури на людину, які присутні у наведеному фрагменті.

“Остання мета культури – перетворення людства. В цій останній меті культура стикається із останніми цілями мистецтва і моралі. Культура перетворює теоретичні проблеми у практичні: вона змушує розглядати продукти людського прогресу у якості цінностей… Культура ставить завдання самому людському волінню; начало культури вкорінене у зростання людської індивідуальності. Продукти культури – багатоманітність релігійних, естетичних, пізнавальних та етичних форм. Начало, що пов’язує ці форми, - творча діяльність окремих особистостей…” (А.Білий).

 

8. Поясніть тлумачення людини у філософії К. Транквіліана-Ставровецького.

«Третій світ – це людина, так його називають філософи і богослови. Ти, людино, побачиш дивну премудрість божу лише тоді, коли пізнаєш саму себе як дивне створіння боже і як скарбницю Його премудрості невимовної, яка в тобі знаходиться …створив Бог людину з двоякої сутності – небесної та земної. Тіло видиме – з землі, душа ж невидима – з неба. І тому людина – це світ та темрява, небо і земля, янгол і звір. І розмістив її  (Бог) у межах смерті й життя, посеред величності і смиренності. Дивне поєднання – дух і плоть, смерть і життя… Повстає бо душа на тіло, і тіло воює з душею… Тіло ж нехай перебуває під владою душі розумної та навчається і пізнає… Як у тілі очі всю красу світу цього зрять, так і в душі ум – багатозоре око. Той (ум) бачить видиме і невидиме, небесну і земну красу, і тими чеснотами насолоджується…Межею смерті є тіло гріховне. Межею життя вічного – бажання з’єднатися з Богом душі безгрішної. Посеред них обох – ум, як цар і владний суддя і сторож життя вічного. Якщо душа знаходиться в смертельних межах, тоді тіло знаходиться в похоті і діла його з похоті походять, і душа виявляється відлученою від неба і світла божого. Сама ж у темряві блукає, як сліпець і вештається посеред сил темних» (Кирило Транквіліон-Ставровецький).

 

9. Поясніть, як згідно М.Гайдеггера буття відноситься до людини?

«Ми не знаємо, що означає “буття”, але коли ми запитуємо: “Що є буття?” – ми притримуємося деякого розуміння цього «є», яке не дозволяє нам концептуально фіксувати, що це «є» означає. Нам навіть невідомий горизонт, з якого нам треба було б схопити і зафіксувати його сенс. Це усереднене і тьмяне розуміння буття є факт…

         Але буття – що таке буття? Воно є само воно. Дослідити  і виразити це повинно навчитися майбутнє мислення. «Буття» – це не Бог і не основа світу. Буття ширше за все суще, і все одно воно ближче до людини, ніж будь-яке суще, наприклад, скала, звір, мистецький твір, машина, ангел або Бог. Буття – це найближче. Однак, найближче залишається найвіддаленішим від людини. Людина вже наперед тримається за суще і лише за нього. Уявляючи суще як суще, думка, звичайно, вступає у відношення з буттям, але осмислює  по-справжньому лише суще як таке і ніколи буття як таке.

         Для того, щоб досягнути виміру буттєвої істини і осмислити його, нам необхідно з’ясувати, яке відношення має буття до людини…Суще, котре існує способом екзистенції, –  це людина. Лише людина екзистує. Скала існує, а людина екзистує. Кінь існує, але він не екзистує…

         Людина кинута самим буттям в істину буття, щоб екзистувати, зберігати істину буття, щоб у світлі буття явилося як суще, яким воно є…Для людини питання про те, чи збудеться вона, чи здійсниться її сутність так, щоб відповідати на події…бо людина покликана, екзистуючи, зберігати істину буття. Людина – це пастух буття» (М. Гайдеґґер)

 

  10. Обґрунтуйте ідею самовормування людини в концепції К.Ясперса.

“Людина – істота, яка не тільки є, але й знає, що вона є. Впевнена в своїх силах, вона досліджує довколишній світ і змінює його за певним планом. Вона вирвалась із природного процесу, який завжди залишався лише неусвідомленим повторенням незмінного; вона – істота, яка не може бути повністю пізнана як буття, але ще вільно вирішує, що воно є; людина – це дух, ситуація справжньої людини – її духовна ситуація…

         Самоформування – це завжди дія у конкретному сьогоденні, матеріальною передумовою якої є зовнішня ситуація і те, чим ця особистість була донині і є тепер. Творення себе – це не просте бажання, коли кажуть: я хочу бути саме оцим типом людини, а це процес, що послуговується бажанням у безлічі окремих пунктів, куди він проникає, з установкою на ціле….Самоформування – це важкий процес, в якому людина стає тим, чим вона є, вдаючись за допомогою до рефлексії, але воно є і безлад насильницьких дій проти себе, яким воно є, внаслідок чого людина не може відповідати за наслідки своїх дій, тому тут немає ніякого становлення, а наслідки схожі на мильні бульбашки. Це процес, в якому людина надає певного стилю своєму цілком особливому емпіричному своє «Я» в особливій ситуації…” (К.Ясперс).

 

 

 

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1. Дайте виправдану та обґрунтовану оцінку наведеним нижче твердженням щодо реальності існування свідомості. Спробуйте визначити філософську позицію, що виражена в цих твердженнях. Виділіть позитивне, виправдане в даних твердженнях, але також – негативне, неприйнятне, суперечливе.

• а) свідомість являє собою функцію нейрофізіології людини, витончений та високорозвинений вид психічного пристосування людини до умов життя;
• б) свідомості насправді не існує, бо її не можна спостерігати; реально існують лише людські реакції та нервові сигнали;
• в) свідомість являє собою єдність буття та небуття: це є форма відображення дійсності в мозку людини, тобто відображення однієї речі в іншій;
• г) свідомість – це різновид духовної субстанції;
• д) свідомість – це є проходження енергії та інформації через людський мозок;
• є) свідомість має особливий онтологічний статус, тому що лише вона здатна продукувати ідеальні, еталонні виміри дійсності;
• ж) реальність свідомості в тому, що вона постає способом орієнтування в предметному полі людської життєдіяльності, способом, що забезпечує особливий – небіологічний тип людської поведінки.

Виберіть варіанти правильної відповіді на питання.

 

2. Особливий, небіологічний тип людської поведінки проявляється:

• а) в тому, що людина не діє за схемою “Стимул – реакція”;
• б) в тому, що людина опосередковує свої взаємини із світом системою штучно створених засобів та інструментів;
• в) в тому, що людина має розвинену та спеціалізовану нервову систему;
• г) в тому, що людина діє цілеспрямовано;
• д) в тому, що людина не стільки пристосовується до середовища, скільки перетворює його.

 

3. Предметність, як одна із провідних властивостей людської свідомості, це:

• а) здатність людини використовувати різні предмети в своїй діяльності;
• б) людське бажання діяти одними предметами природи на інші;
• в) здатність людини створювати нові предмети;
• г) здатність людини бачити в речах виявлені досвідом перетворювальної діяльності межі, функції та відношення.
• Виберіть виважену оцінку значення людської самосвідомості, обгрунтуйте її:
• а) тільки за допомогою самосвідомості людині відкриті та доступні дії її свідомості;
• б) за допомогою самосвідомості людина здатна відрізняти себе від інших людей;
• в) самосвідомість сприяє виробленню людської самоповаги.

 

4. Людська мова:

• а) позначає речі та явища;
• б) позначає предметний зміст речей та явищ.

Поясніть, яка відмінність існує між запропонованими варіантами відповіді. Аргументуйте більш правильний вибір такого варіанту.

 

 

5. Аргументуйте свою позицію у вирішенні альтернативи: той факт, що людина розгортає свою життєдіяльність за допомогою штучних засобів дії, інструментів та знарядь праці, свідчить:

• а) про людську природну обмеженість, своєрідну недостатність та природну недосконалість людини;
• б) про переваги людини, про її здатність проникати у внутрішні властивості та закономірності дійсності.

 

6. Концепція пояснення свідомості проявами єдиного інформаційного поля Всесвіту:

• а) приймає до уваги лише механізми людської нейрофізіології;
• б) є лише реакцією на сучасне розгортання інформаційного буму;
• в) відповідає сучасним знанням про Всесвіт, інформацію, її властивості та роль в процесах дійсності;
• г) не відповідає сучасним даним про механізми діяльності людського мозку.

 

7. Еволюційна концепція походження свідомості:

• а) достатньо переконливо та коректно пояснює основні прояви та властивості свідомості;
• б) не відповідає новітнім даним науки і не може пояснити цілу низку суттєвих ознак свідомості.

 

8. Існуючи різні, досить відмінні між собою концепції походження свідомості можна оцінити наступним чином:

• а) всі вони є ненадійними та відносними, оскільки подають досить різні трактування того ж самого явища;
• б) серед них слід обрати одну, найбільш прийнятну та виправдану;
• в) оскільки вони дають суперечливу та неповну картину походження свідомості, то вони не варті уваги;
• г) їх слід розглядати за принципом доповнюваності, оскільки кожна із них вносить свій штрих у картину походження свідомості;
• д) їх слід синтезувати.

 

9. Як ви розумієте термін “ідеальне”:

• а) як позначення чогось лише уявного;
• б) як статус існування образів та уявлень людської свідомості;
• в) як досконале, неперевершене;
• г) як доведення параметрів певних якостей або відношень до їх гранично можливого виміру;
• д) як еталонні виміри сущого.

 

10. Ідеальні, еталонні виміри сущого, які здатна створювати свідомість,  потрібні людині задля того, щоб:

• а) їй було чого прагнути;
• б) мати системи відліку для оцінки реальності;
• в) перетворювати дійсність, покращувати її;
• г) відвернутись від дійсності та поринути в мрії.

11. Із наведених нижче варіантів можливої відповіді оберіть найбільш прийнятні та поясніть роль мови для розвитку та функціонування свідомості.

Важливість єдності свідомості та мови пояснюється тим, що:

• а) за допомогою мови людина може виразити ідеальну предметність, що міститься в свідомості, але якій немає аналогів в дійсності;
• б) мова допомагає організувати спільну людську діяльність, узгодити її;
• в) мова дозволяє відокремити знання та досвід від людини – їх носія – та передати їх іншим людям та поколінням;
• г) мова є єдино можливою формою виразу змісту свідомості;
• д) мова виражає індивідуальні особливості людської душі;
• е) мова є виразом структури буття як такого.

 

12. В структуру свідомості можна включити:

• а) мрії, образи, уявлення, почуття;
• б) несвідоме, підсвідоме, свідоме та самосвідомість;
• в) мислення, почуття та емоції, волю;
• г) знання, ідеї, теорії, уявлення, бажання.

 

13. Знання є тою складовою свідомості, яка містить в собі предметний зміст свідомості та постає формою тотожності свідомості і дійсності.

                                  а) Так                                   б)  Ні

 

14. Серед перерахованого нижче виділіть те, що стосується функцій свідомості:

а) орієнтування; б) пізнання; в) контроль; г) регулювання; д) бажання;

е) оцінювання; ж) комфорт; з) боротьба за існування; і) агресія.

 

15. Обґрунтуйте виважений варіант відповіді: свідомість та людська діяльність пов’язані між собою так:

• а) свідомість є причиною особливостей людського типу діяльності;
• б) діяльність є причиною появи свідомості з усіма її властивостями та особливостями;
• в) свідомість та діяльність являють собою певну цілісність, в якій її сторони взаємно стимулюють одне одного;
• г) людська діяльність лише певним чином структурує та виявляє людську свідомість;
• д) свідомість є певним типом діяльності, яка перетворює взаємодію людини із дійсністю в творчий процес.

 

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ЗАЛІКУ

1. Предмет та задачі філософії психології.
2. Основні структурні рівні філософсько-психологічних досліджень.
3. Практичне значення філософії психології
4. Основні методологічні засади ефективності філософії.
5. Феноменологічна концепція свідомості.
6. Філософський зміст психологічних досліджень сучасності.
7. Взаємозв’язок соціальної філософії та соціальної психології.
8. Первісні способи пояснення феномену психіки, свідомості людини.
9. Філософські концепції Античності про свідомість та психічну діяльність.
10.  Середньовічні концепції свідомості та пізнання.
11.  Філософські концепції свідомості в Новий час.
12.  Вчення про свідомість та пізнання в німецькій класичній філософії.
13.  Сучасні концепції свідомості.
14.  Природа, людина і суспільство як основні компоненти соціальної реальності.
15.  Проблема соціального конструювання людської реальності.
16.  Особливості світосприйняття людини.
17.  Проблема світосприйняття сучасної людини
18.  Основні етапи розвитку психіки.
19.  Інтелект як вища ступінь розвитку психіки тварин.
20.  Виникнення праці і утворення людського суспільства як причини появи вищої форми психіки.
21.  Роль мови у виникненні свідомості.
22.  Філософський зміст психічного життя. Процеси психічного життя.
23.  Практична і теоретична дії в людській життєдіяльності.
24.  Роль пізнавальної форми людської активності в житті людини.
25.  Особливості естетичної форми людської активності
26.  Проблема свідомості у філософії.
27.  Свідомість людини як предмет психології.
28.  Способи пізнання світу: філософський, науковий, релігійний.
29.  Основні рівні філософсько-психологічного аналізу релігійної свідомості.
30.  Сучасні дослідження механізмів діяльності людської свідомості
31.  Проблема виникнення і розвитку особистості.
32.  Філософсько-психологічний аналіз характеру людини.
33.  Проблема самопізнання особистості.
34.  Нові перспективи в психотерапії і дослідженні внутрішнього світу людини.
35.  Основні етапи духовного становлення особистості.
36.  Соціально-технологічний потенціал віри (у всіх її проявах) як важливого чинника соціального розвитку.
37.  Практичне значення філософсько-психологічних досліджень сучасності.
38.  Філософія досягнення успіху.
39.  Значення спілкування в людській життєдіяльності.
40.  Головні критерії комунікативної компетентності особистості.
41.  Особливості та можливості сучасних комунікативних технологій.
42.  Творчий потенціал комунікативного процесу та його вплив на розвиток особистості.
43.  Крос-культурне освоєння світу як соціально-психологічний феномен.
44.  Основні рівні крос-культурної взаємодії суспільств та їх психологічні засади.
45.  Структурні рівні культури як соціального феномена.
46.  Основні чинники впливу культурного середовища на розвиток особистості.
47.  Роль та значення творчості у житті особистості.
48.  Співвідношення мови та творчості в людському житті.
49.  Творчий потенціал комунікативних технологій сучасності та їх вплив на розвиток особистості.
50.  Основні рівні творчої діяльності та механізми її формування

 

 

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Першоджерела

 

1. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности: Трактат по социологии знания. – М.: Медиум, 1995. – 323 с.
2. Бубер, Мартин. Проблема человека. [Текст] / М.Бубер; Пер.с нем. Н.Кушнира. – Киев : Ника-Центр: Вист-С, 1998. – 96с.

 

1. Вацлавик П., Бивин Д., Джексон Д. Психология межличностных коммуникаций. – СПб.: Речь, 2000. – 300 с.
2. Вебер М. Основные социологические понятия: Пер. с нем./Сост., общ. ред. и послесл. Ю. Н. Давыдова; Предисл. П. П. Гайденко. – М.: Прогресс, 1990. – 808 с.

 

1. Гроф С. Космическая игра: Исследование рубежей человеческого сознания. Пер.с англ. Ольги Цветковой. – М.: Издательство Трансперсонального Института, 1997. – 256 с.  
2. Гроф С. Путешествие в поисках себя: Измерения сознания. Новые перспективы в психотерапии и исследовании внутреннего мира. – М.: ТПИ.Е. Поле. - М: Апрель Пресс, Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2000. – 528 с.

 

1. Гроф С., Беннетт Х. Холотропное сознание: Три уровня человеческого сознания и как они формируют нашу жизнь. – М.: Изд. Трансперсон. ин-та. 1996. – С. 245.
2. Г’юм Д. Трактат про людську природу: Спроба запровадження експериментального методу міркувань про об’єкти моралі / Ред. та передм. Ернст К. Мосснер; Пер. з англ. Павло Насада. – К.: Всесвіт, 2003.

 

1. Деррида, Ж. Голос и феномен и другие работы по теории знака Гуссерля // Пер. с фр. С. Г. Калининой и Н. В. Суслова; Серия Gallicinium. – СПб.: Алетейя, 1999. – 208 с.
2.  Джеймс У. Беседы с учителями о психологии / Александр Громбах (пер.). – М.: Совершенство, 1998. – 160 с.
3.  Джеймс У. Введение в философию. Рассел Б. Проблемы философии. Пер. с англ. / Общ. ред., послесл. и примеч. А. Ф. Грязнова. – М.: Республика, 2000. – 315 с.

 

1.  Джеймс У. Воля к вере: Пер. с англ. / Сост.: Л. В. Блинников, А. П. Поляков. – М.: Республика, 1997. – 372 с.
2.  Гроф С., Хэлифакс Д. Человек перед лицом смерти. Пер. с англ. А. И. Неклесса – М.: Изд-во Трансперсонального Института, 1996. – 246 с.  

 

1.  Гуссерль Э. Амстердамские доклады. Феноменологическая психология // Логос. – 1992. – № 3. – с. 62–81; 1994. – № 5. – с. 7-24.
2.  Гуссерль Э. Картезианские размышления. Пер. с нем. Д.В.Скляднева. – СПб.: Наука: Ювента, 1998. – 315 с.

 

1.  Гуссерль Э. Кризис европейского человечества и философия // Гуссерль Э. Философия как строгая наука. – Новочеркасск: Сагуна, 1994. – С.49-100.

 

1.  Гуссерль Э. Феноменология внутреннего сознания времени. – М.: Логос, 1994.
2.  Ильенков Э. Философия и культура. – М.:Политиздат, 1991. – 464 с.

 

1.  Камю А. Человек бунтующий // Соч.: В 5 т. – Т. 3. – Харьков: Фолио, 1997.

 

1.  Мамардашвили М. Сознание  как  философская  проблема  // Вопр. философии. – 1990. – № 10. – с. 3-12.

 

1.  Маслоу А. Психология бытия. – М.: «Рефл-бук» - К.: «Ваклер», 1997. – 304 с.
2.  Менегетти А. Проект “Человек”. – М: Славянская ассоциация. Онтопсихологии, 1998. – 220 с.

 

1.  Печчеи А. Человеческие качества: Пер. с англ. 2-е изд. М.: Прогресс, 1980. – 312 с
2.  Пирс Ч. Избранные философские произведения. – М.: Логос, 2000. – 448 с.
3.  Поппер К. Открытое общество и его враги: В 2 т. — М.: Феникс, 1992.

 

1.  Сартр Ж.-П. Бытие и ничто. Опыт феноменологической онтологии / Пер. с фр., предисл., примеч. В. И. Колядко. – М.: Республика, 2004. – 639 с.
2. Сартр Ж.-П. Дороги свободы: В 4 т. / Пер. с фр.: Д. Вальяно, Л. Григорьян. – Харьков: Фолио, 1997.
3.  Сартр Ж.-П. Воображаемое. Феноменологическая психология воображения / Отв. ред. Д. В. Скляднев; Пер. с фр. М. Бекетова. – СПб.: Наука, 2001. – 318 с.

 

1.  Сирл Дж. Разум мозга – компьютерная программа? // В мире науки. – 1990. – № 3. – с. 7-13.
2.  Сковорода Г. С. Пізнай в собі людину. /Пер. Μ. Кашуба; Пер. поезії В. Войтович. – Львів: Світ, 1995. – 528 с.

 

1.  Сковорода Г. С. Розмова про істинне щастя. – Харків: Прапор, 2002. – 280 с.
2.  Франк С. Л. Духовные основы общества. – М.: Республика, 1992. – 511 с.

 

1.  Франк С. Л. Реальность и человек. – М.: Республика, 1997. – 479 с.

 

1.  Франкл В. Человек в поисках смысла  / В. Франкл. – М.: Прогресс, 1990. – 368 с.
2.  Фрейд З. Психология масс и анализ человеческого “Я”: Пер. с нем.  / З. Фрейд. – М. : АСТ, 2005. – 189 с.
3.  Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности: Перевод / Авт. вст. ст. П.С. Гуревич. – М.: Республика, 1994. – 447 с.

 

1.  Фромм Э. Бегство от свободы [Текст] / Э. Фромм ; пер. Г. Ф. Швейник. – 2. изд. – М. : Прогресс : Универс, 1995. – 253 с.

 

1.  Фромм Э. Душа человека.  Сб. ст. / Пер. с англ. М.: Республика, 1992. – 429 с.

 

1.  Фромм Э. Иметь или Быть? Психоанализ и религия.  [Текст]: Психоанализ и религия; Искусство любить. ... Н. Петренко, О. Иванчук. – К.: Ника-Центр, 1998. – 394 c.
2.  Фромм Э. Искусство любви: Исследование природы любви.:  Пер. с англ. – М.: Педагогика, 1990. – 160 с.
3.  Фромм Э. Психоанализ и этика. [Текст] / Э. Фромм; сост. П. С.Гуревич, С. Я. Левит; вступ. ст. П. С. Гуревич. - М. : АСТ, 1998. – 566 с.
4.  Фромм Э. Революция надежды [Текст] / Эрих Фромм ; [пер. В. А. Певчева]. - СПб. : Ювента, 1999. – 243 с.
5.  Фромм Э. Человеческая ситуация / Д. А. Леонтьев (ред. и авт. предисл.). – М.: Смысл, 1995. – 240 с.

 

1.  Хайдеггер Мартин. Бытие и время  [Текст] / М. Хайдеггер; пер. В.В. Бибихин.  – М.: Ad Marginem, 1997. – XI, 451 с.

 

1.  Хайдеггер М. Основные проблемы феноменологии / Пер. с нем. А.Г.Чернякова. СПб.: Высшая Религиозно-Философская Школа, 2001. – 446 с.

 

1.  Хорни К., Фромм Э. Психоанализ и культура: Изб. тр. – М.: Юристъ, 1995.
2. 46.                  Юм Д. Исследование о человеческом разумении: [Текст]: пер. с англ. / Д. Юм. – М.: Прогресс, 1995. – 237 с.

 

12.2. Основна література

 

1. Агранович С. З., Березин С. В. Homo amphibolos=Человек двусмысленный: Археология сознания. – Самара: Бахрах-М, 2005. – 149 с.

 

1. Баранов Г. В. Бытие и человек: Философ. практикум. – Омск: ОмГТУ, 2000. – 226 с.
2. Баткин Л. М. Европейский человек наедине с собой. Очерки о культурно-исторических основаниях и пределах личного самосознания. – М.: Рос. гос. гуманитар. ун-т, 2000. – 252 с.
3. Бондаренко Ю. Я. Человек. Судьба. Вселенная. Глазами древних мудрецов. – М.: Школа-Пресс, 1994. – 240 с.
4. Бородавкин С. В. Философия человека: Учеб. пособие в вопросах и ответах / Северо-Западный гос. заочный технический ун-т. – СПб.: СЗГТУ, 2001. – 26 с.
5. Бугера В. Е. Сущность человека. – М.: Наука, 2005. – 300 с.
6. Воловикова М.И., Тихомирова С.В., Борисова А.М.  Психология  и  праздник. Праздник  в жизни человека; ПЕР СЭ – Москва, 2003. – 144 c.
7. Грабовський С. І. ХХ століття та українська людина: Виклики і відповіді. – К.: Стилос, 2000. – 228 с.
8. Дабагян А. В. Человек, его сознание и культура в паутине электронно-цифровых сетей. – Харьков: Торсинг, 2003. – 336 с.

 

1.  Дьюи Дж. Психология и педагогика мышления. – М.: Лабиринт, 1999. – 192 с.
2.  Железнов Ю. Д. Человек в природе и обществе. Введение в эколого-философскую антропологию: Учеб. пособие / Ю. Д.Железнов ; Международный независимый эколого-политологический ун-т. - М. : [б.в.] ... М. : Издательство МНЭПУ, ОРТС МНЭПУ, 2001. – 295 с
3.   Капра Ф. Уроки мудрости. – К.: Изд-во Трансперсонального Института, 1996. – 318 с.

 

 

1.  Коул М. Культурно-историческая психология: наука будущего. – М.: «Когито-Центр», Издательство «Институт психологии РАН», 1997. – 432 с.

 

1.  Кувакин В. А. Твой рай и ад: Человечность и бесчеловечность человека (Философия, психология и стиль мышления гуманизма). – СПб.: «Алетейя», М.: «Логос», 1998. – 360 с.
2.  Лебедева Н. М. Введение в этническую и кросскультурную психологию. – М.: Ключ-С, 1999. – 224 с.
3.  Лем С. Тайна китайской комнаты // Лем С. “Молох”. – М.: Транзиткнига, 2005. – С. 246-255.
4.  Леонтьев А.Н.  Философия психологии: Из научного наследия. – М.: Изд-в о Моск. ун-та, 1994. – 286 с.

 

1.  Майерс Д. Социальная психология / Перев. с англ. — СПб.: Питер, 1997. — 688 с

 

1.  Маноха І. П. Психологія потаємного "Я" [Текст] / І. П. Маноха. - К.: Поліграфкнига, 2001. – 448 с.
2.  Марков Б. В. Храм и рынок: Человек в пространстве культуры. СПб.:Алетейя, 1999. – 304 с.
3.  Мацумото Д. Психология и культура. – СПб.: прайм-Еврознак, 2002. – 416с.
4.  Межжерин В. А. Человек экологический – мера всего мыслящего человечества. [Текст] / В. А. Межжерин. – К. : Логос, 2007. – 255 с.
5.  Москалець В. П. Психологія релігії:  Посібник. – К.: Академвидав,. 2004. – 240 с..

 

1.  Налимов В. В. В поисках иных смыслов. – М.: Прогресс, 1993. – 278 с.
2.  Низовских Н. А. Человек как автор жизни: [Текст]: психосемантика жизненных ориентаций / Н. А. Низовских ; Вятский гос. педагогический ун-т. – Киров : Издательство Вятского ГПУ, 2000. – 116 с.
3.  Новиков Б. В. Творчество и философия. – К.: Политиздат, 1989. – 193 с
4.  Нойманн Э. Глубинная психология и новая этика. Человек мистический. – Э. Нойманн. – Пер. В.М. Донец. – СПб.: Академ. проект, 1999. – С.197 – 208.
5.  Прист С. Теории сознания / Пер. с англ. и предисл. А. Ф. Грязнов. – М.: Идея-Пресс: Дом интеллектуал. кн., 2000. – 287 с.
6.   Росс Л., Нисбетт Р. Человек и ситуация: Уроки социальной психологии. – М.: Аспект Пресс, 1999. – 429 с.
7.  Смирнов И. П. Человек человеку – философ=Homo homini philosophus. – Санкт-Петербург :Алетейя, 1999. – 371с.
8.  Соловьев О. Моделирование будущего или человек и его сознание в структуре объективной реальности. – Луганск: Изд-во Восточноукр. гос. ун-та, 1997. – 322 с.

 

1.  Томалинцев В. Н. Человек на рубеже тысячелетий. Парадоксы духовного развития [Текст]: Опыт исследования феномена изощренности в культуре и творчестве / В. Н. Томалинцев; Санкт-Петербургский гос. ун-т. – СПб.: Издательство Санкт-Петербургского ун-та, 2001. – 111 с.

 

1.  Фатхуллин М. Ф. Человек творческий: почему? Основы концепции биографической детерминации творческой активности человека. – М.: [б.и.], 2001. – 301 с.

 

1.  Франц А., Шелтон С. Человек и его душа: Познание и врачевание от древности и до наших дней / Александер, Франц, Селесник, Шелтон; Пер. с англ. ... М.: Республика, 1995. 88. – С 176. 
2.  Человек. Мыслители прошлого и настоящего о его жизни, смерти и безсмертии. Древний мир – епоха Просвещения. – М.: Политиздат, 1991. – 461 с.
3.  Щекин Г. В. Как эффективно управлять людьми: психология кадрового менеджмента: Науч.-практ. пособие. – К.: МАУП, 1999. – 179 с.

 

1.  Щекин Г. В. Как избежать ошибок при устройстве на работу: Советы психолога. – 3-е изд., стереотип. – К.: МАУП, 1994. – 97 с.

 

1. Это человек: Антология. – М.: Высш. шк., 1995. – 151 с.