Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов

Не нашли подходящий заказ?

Заказать в 1 клик: /contactus

Главная \ Методичні вказівки \ Філософія та методологія науки

Філософія та методологія науки

Філософія та методологія науки 16.02.2016 15:49

Міністерство освіти і науки України

Філософія та методологія науки

Методичні вказівки до семінарських занять

для магістрів спеціальностей:

8.06010100 «Промислове і цивільне будівництво»

8.06010103 «Міське будівництво та господарство»

8.06010105 «Автомобільні дороги і аеродроми»

денної та заочної форм навчання

Луцьк 2015

УДК 1.101

Ф 56

До друку ________________ Голова Навчально-методичної ради Луцького НТУ

Електронна копія друкованого видання передана для внесення в репозиторій Луцького НТУ

________________ директор бібліотеки.

Затверджено Навчально-методичною радою Луцького НТУ,

протокол № від « » 20 ____ року.

Рекомендовано до видання Навчально-методичною радою факультету обліку та фінансів Луцького НТУ, протокол № від « » жовтня

20 ___ року.

________________Голова навчально-методичної ради факультету обліку та фінансів

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри філософії, політології та права Луцького НТУ, протокол № від « » жовтня 20 ____ року.

Укладачі: _______________ О. Ю. Сільвестрова, кандидат філософських наук, доцент Луцького НТУ _______________ О. І. Ситник, кандидат політичних наук, доцент Луцького НТУ

Рецензент: _____________ О. М. Сичевська-Возняк, кандидат філософських наук, доцент Луцького НТУ

Відповідальний за випуск:

____________ О. І. Ситник, кандидат політичних наук, доцент Луцького НТУ

Ф 56

Філософія та методологія науки [Текст] : Методичні вказівки до семінарських занять для магістрів спеціальностей 8.06010100 «Промислове і цивільне будівництво», 8.06010103 «Міське будівництво та господарство», 8.06010105 «Автомобільні дороги і аеродроми» денної та заочної форм навчання / Уклад. О. Ю. Сільвестрова, О. І. Ситник. – Луцьк, Луцький НТУ, 2015.– 28 с.

Видання містить методичні вказівки до виконання самостійної роботи, питання для самоконтролю, категоріальний апарат, список основної та додаткової літератури.

ВСТУП

Магістерська підготовка, яка орієнтована на підготовку фахівців у сфері науково-дослідної роботи, висуває нові вимоги щодо глибокого усвідомлення студентами-магістрантами сутності наукового пізнання, аналізу науки як специфічної форми пізнання, духовного виробництва і соціального інституту; ознайомлення із загальними закономірностями розвитку науки, її структурою, рівнями, методологією і методами наукового пізнання. На це розрахована нова навчальна дисципліна «Філософія і методологія науки».

Дисципліна базується на знанні філософії, перш за все, таких її розділів, як теорія пізнання, діалектика, на соціології, основах наукового дослідження і забезпечує формування світоглядної позиції майбутнього науковця, озброює філософськими основами та методологією наукового пізнання, забезпечує кваліфіковане проведення наукових досліджень, написання наукових робіт.

Мета: розглянути феномен науки та особливості науково-пізнавальної діяльності.

Завдання: ознайомити слухачів курсу з центральними напрямами та основною проблематикою філософії та методології науки, її понятійним апаратом; систематизувати знання щодо історико-філософського контексту філософії науки як розділу філософії; проаналізувати особливості філософії та методології науки як міждисциплінарної галузі.

Курс передбачає проведення лекційних, семінарських занять та самостійної роботи. Вивчення курсу завершується заліком. У процесі засвоєння навчальної дисципліни магістрант повинен знати:

основні історичні етапи становлення науково-пізнавальної діяльності людства, центральні напрями і основні поняття філософії та методології науки;
структуру і функції сучасного наукового знання і тенденції його історичного розвитку, методологію наукового пізнання;
глобальні тенденції зміни наукової картини світу, світоглядні, методологічні та інші філософські основи сучасного наукового знання;
основні форми і методи наукового пізнання, особливості їх використання у наукових дослідженнях.

Уміти:

аналізувати особливості основних проблем центральних напрямів філософії та методології науки;
орієнтуватися в складних філософських питаннях сучасної науки і способах їх вирішення; застосовувати отримані знання в процесі наукових досліджень;
передбачати та аналізувати з етичної точки зору наслідки наукової діяльності, обґрунтовувати і відстоювати пріоритет етичних цінностей.

І. ТЕМАТИЧНЕ ПЛАНУВАННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ,

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І КАТЕГОРІЇ, ТЕМАТИКА РЕФЕРАТИВНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ, РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА, МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Змістовий модуль 1. Розвиток науки та її філософських засад

Тема 1. Феномен науки і предмет філософії науки.

Проблема виникнення науки та особливості науково-пізнавальної діяльності.
Основні етапи розвитку науки. Наука і філософія. Наука і мистецтво.
Сцієнтизм і антисцієнтизм як філософсько-світоглядні позиції.

Основні поняття і категорії: філософія, наука, раціональність, пізнання, знання, культура, науковий метод.

Тематика реферативних повідомлень:

Наука як пізнавальна діяльність, соціальний інститут та феномен культури.
Основні принципи сучасної наукової гносеології.

Література

Основна:

Будко В.В. Философия науки: учебное пособие / В. В. Будко.– Харьков: ХНАГХ, 2007.– Ч. 1.1 – 1.5. Режим доступу http://mir.zavantag.com/navigate/index-775.html
Добронравова І. С., Сидоренко Л. І., Петрущенков С. П., Шашкова Л. О. Філософія науки / І. С.Добронравова, Л. І.Сидоренко, С. П.Петрущенков, Л. О.Шашкова.– Київ, 2002. Режим досупу www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html (Розділи «Генеза науки», «Глобальні наукові революції і зміна історичних типів наукової раціональності»).
Микешина Л. А. Философия науки. Учебное пособие. Изд. 2-е, испр. и доп. / Л.А. Микешина.– М., «Издательский дом Международного ун-та в Москве», 2006.– Часть І-ІІ. Режим доступу http://ideashistory.org.ru/pdfs/lamphsc.pdf
Сергієнко В.В. Філософські проблеми наукового пізнання : навчальний посібник. / В. В. Сергієнко.– Кременчук : Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, 2011.– Р. 1-3, 6. Режим доступу http://zavantag.com/docs/index-391622.html#37612
Степин В. С. Философия науки. Общие проблемы / В. Степин.– М.: Гардарики.– Гл. 1, 2, 4. Режим доступу http://gtmarket.ru/laboratory/basis/5321
Штанько В.И. Философия и методология науки : учебное пособие для аспирантов естественнонаучных и технических спеціальностей / В. И. Штанько – Харьков : ХНУРЕ, 2002.
Щерба С. П. Філософія: підручник / С. П. Щерба, О. А. Заглада.– 5-е вид.– К.: Кондор, 2011.– Тема 7-8.

Додаткова:

Гусева Е.А., Леонов В.Е. История и философия науки: учебник / Е. А. Гусева, В. Е. Леонов.– СПб.: СПбГИЭУ, 2011.– Гл. 1 – 2. 498 с. Режим доступу http://mir.zavantag.com/filosofiya/438537/index.html#654317
ЕНП «ЕНМК з дисципліни «Філософія».– Луцьк: ЦТДН ЛНТУ, 2012.
Киричок О.Б. Філософія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів / О.Б. Киричок.– Полтава: РВВ ПДАА, 2010.– Лекція 4, 5, 8, 11. Режим доступу http://www.umsa.edu.ua/lecture/philosophy/kaf_philosofpidruchkirychok.pdf
Кун Т. Структура наукових революцій.– Port-Royal, 2001. Режим доступу http://izbornyk.org.ua/kuhn/kuhn.htm
Петрушенко В.Л. Філософія [Текст]: навч. посібник (в 2-х част.) / В.Л.Петрушенко.– Львів: «Новий світ – 2000», 2011 ; [для студентів ВНЗ України ІІІ – ІV рівнів акредитації].– Тема 6,9, 17.
Подольська Є.А. Кредитно-модульний курс з філософії: філософія, логіка, етика, естетика, релігієзнавство [Текст] : Навч. посіб. / Є. А. Подольська ; М-во освіти і науки України, Харк. гуманіт. ун-т «Нар. укр. акад.».– Вид. 2-ге, переробл. та доповн.– К. : ІНКОС : Центр навч. л-ри, 2006.– Модуль ІІІ. Змістовий модуль 8, 10.
Старчевський Е.М. Філософські проблеми наукового пізнання. Методичні рекомендації студентам / Е.М. Старчевський.– Ред.– вид. Відділ ЛДТУ.– Луцьк, 2001.
Філософія: Навч. посіб. / Л.В. Губерський, І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко та ін.; За ред. І.Ф. Надольного, 2-ге вид., випр.– К.: Вікар, 2001.– Тема 8, 11, 21.

Методичні рекомендації

У висвітленні першого питання слід звернути увагу на те, що процес наукового пізнання (пізнавальний цикл) – це певна схема дій суб’єкта стосовно об’єкта, в якому вирізняють окремі методологічні процедури та етапи (пункти): постановка завдання, вирішення завдання, перевірка його правильності, постановку нового завдання або ж зміну попереднього. Слід пам’ятати, що об’єкти науки не зводяться до об’єктів повсякденного досвіду, наука має предметну спрямованість.

Друге питання передбачає розкриття послідовності у розвитку науки як форми освоєння світу, від давнини до сучасності. Необхідно провести порівняльний аналіз наукового та філософського знання, звернувши увагу на їх спільних та відмінних рисах. Проаналізувати зв’язок та взаємний вплив науки та мистецтва.

У відповіді на третє питання окреслити особливості сцієнтизму та анти сцієнтизму в питанні розуміння місця і ролі науки в житті суспільства. Так, сцієнтизм або саєнтизм (від лат. scientia – знання, наука) – глибоке переконання в можливості універсального застосування наукового методу та підходу, точка зору, що емпірична наука є найбільш авторитетним світоглядом або найціннішою частиною людських знань, аж до виключення інших точок зору. Це концепція, яка полягає в абсолютизації ролі науки в системі культури, в ідейному житті суспільства. Антисцієнтизм наполягає на обмеженості можливостей науки у вирішенні корінних проблем людського існування, у крайніх проявах оцінюючи науку як ворожу людському існуванню. Філософія розглядається як щось принципово відмінне від науки, що носить чисто утилітарний характер і нездатною піднятися до розуміння справжніх проблем світу і людини. Антисціентізм трактує соціально-гуманітарне знання виключно як форму свідомості, до якої непридатний принцип об’єктивності наукового дослідження.

Питання для самоконтролю:

Яким чином відбувається процес взаємодії суб’єкта і об’єкта в процесі пізнання?
Що таке агностицизм і яким чином він пов’язаний із скептицизмом?
Які наукові відкриття обумовили відхід від класичного типу науковості?
Які основні риси некласичної науки?
У чому полягають основні тенденції розвитку сучасної науки?
Поясніть, як ви розумієте вислів Джордано Бруно: «Пізнання не знає пересичення»?
Що вивчає гносеологія і як формулюється її основне питання?
Чим відрізняється наукове пізнання від буденного, стихійно-емпіричного та художнього?
За якими критеріями можна класифікувати науки?
Які основні філософські поняття характеризують сучасну філософську картину світу?

Тема 2. Історія розвитку науки

Поняття позитивних наук у позитивізмі (О. Конт, Г. Спенсер, Дж. Мілль). Методологія неопозитивізму. Принцип верифікації.
Другий позитивізм – емпірична теорія досвіду (Е. Мах, Р. Авенаріус).
Методологічна концепція прагматизму (Ч. Пірс, В. Джеймс) та конвенціоналізму (А. Пуанкаре).
Методологія неопозитивізму (Д.Гільберт, Л.Вітгенштейн, Р.Карнап та ін.).
Постпозитивізм: критичний раціоналізм К. Поппера. Принцип фальсифікації Критика логічного позитивізму. Методологічні вимоги до наукових теорій.

Основні поняття і категорії: позитивізм, емпіріокритицизм, неопозитивізм, постпозитивізм, індукція, логічний атомізм, верифікація, фальсифікація, прагматизм, конвенціоналізм, істина

Тематика реферативних повідомлень:

Суперечність наукових відкриттів із класичною моделлю позитивістської науки.
Критерії науковості з позицій неопозитивізму та постпозитивізму.

Література

Основна:

Будко В.В. Философия науки: учебное пособие / В. В. Будко.– Харьков: ХНАГХ, 2007.– Ч. 1.1 – 1.5. Режим доступу http://mir.zavantag.com/navigate/index-775.html
Вітгеншайн Л. Tractatus Logico-Philosophicus, Філософські дослідження / Л. Вітгеншайн.– К.: Основи, 1995.
ЕНП «ЕНМК з дисципліни «Філософія».– Луцьк: ЦТДН ЛНТУ, 2012.
Микешина Л. А. Философия науки. Учебное пособие. Изд. 2-е, испр. и доп. / Л.А. Микешина.– М., «Издательский дом Международного ун-та в Москве», 2006.– Часть ІІ. Гл. 5-6. Режим доступу http://ideashistory.org.ru/pdfs/lamphsc.pdf
Петрушенко В.Л. Філософія [Текст]: навч. посібник (в 2-х част.) / В.Л.Петрушенко.– Львів: «Новий світ – 2000», 2011 ; [для студентів ВНЗ України ІІІ – ІV рівнів акредитації].– Тема 9.
Подольська Є.А. Кредитно-модульний курс з філософії: філософія, логіка, етика, естетика, релігієзнавство [Текст] : Навч. посіб. / Є. А. Подольська ; М-во освіти і науки України, Харк. гуманіт. ун-т «Нар. укр. акад.».– Вид. 2-ге, переробл. та доповн.– К. : ІНКОС : Центр навч. л-ри, 2006.– Модуль І. Змістовий модуль 3.
Поппер К. Логика и рост научного знания / К. Поппер ; [Пер. с англ.].– М.: Прогресс, 1983.– С. 46-63, 73-123, 316-378, 380-391.
Сергієнко В.В. Філософські проблеми наукового пізнання : навчальний посібник. / В. В. Сергієнко.– Кременчук : Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, 2011.– Р. 1-3, 6. Режим доступу http://zavantag.com/docs/index-391622.html#37612
Чуйко В. Л. Рефлексія основоположень методологій філософії науки.– Київ.: Центр практичної філософії, 2000.– С. 125-130.

Додаткова:

Гусева Е.А., Леонов В.Е. История и философия науки: учебник / Е. А. Гусева, В. Е. Леонов.– СПб.: СПбГИЭУ, 2011.– Гл. 1 – 2, 6. Режим доступу http://mir.zavantag.com/filosofiya/438537/index.html#654317
Киричок О.Б. Філософія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів / О.Б. Киричок.– Полтава: РВВ ПДАА, 2010.– Лекція 5, 8, 11. Режим доступу http://www.umsa.edu.ua/lecture/philosophy/kaf_philosofpidruchkirychok.pdf
Поппер К. Логика социальных наук / К. Поппер // Эволюционная епистемология и логика социальных наук: Карл Поппер и его критики.– М.: Эдиториал, 2000.– С. 298-313.
Рюс Ж. Поступ сучасних ідей: Панорама новітньої науки / Ж.Рюс ; [Пер. з фр. В. Шовкун].– К.: Основи, 1998.– Част 1. Розд. 1, 2. Режим доступу http://izbornyk.org.ua/jruss/russ.htm
Філософія: Навч. посіб. / Л.В. Губерський, І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко та ін.; За ред. І.Ф. Надольного, 2-ге вид., випр.– К.: Вікар, 2001.– Тема 11.

Методичні рекомендації

Відповідь на перше питання вимагає зосередити увагу на причинах виникнення позитивізму як напрямку некласичної філософії, на трьох стадіях інтелектуальної еволюції за О.Контом та індуктивній методології. Проаналізувати принцип верифікації як засіб відмежування смислових висловлювань від безсмислених. Показати обмеженість даного принципу і його критику К.Поппером.

Друге питання стосується висвітлення основних проблем так зв. «другого позитивізму» або емпіріокритицизму, де в центрі уваги постала вимога «економії мислення» та ідеалу суто описової науки.

Третє питання, присвячене аналізу прагматизму та конвенціоналізму, вимагає звернути увагу на те, що згідно прагматичного підходу пізнання – це відтворення, відображення світу, а істина полягає у відповідності (збігу) знання і дійсності (Ч.Пірс). Конвенціоналізм же твердить, що наукові знання є тільки певними домовленостями, конвенціями між науковцями (А.Пуанкаре).

У відповіді на четверте питання необхідно дати характеристику неопозитивізму як логічному продовженню лінії позитивізму у філософії та науці, вказавши на відмінності між ними. Показати, як у неопозитивізмі була здійснена спроба сполучити емпіризм, що ґрунтується на принципі верифікації, з методом логічного аналізу наукового знання (Віденський гурток).

У відповіді на останнє питання слід охарактеризувати критичний раціоналізм та принцип фальсифікації (К.Поппер), запропоновані як альтернатива позитивізму на неопозитивізму. Постпозитивізм відмовляється від тези про вирішальну роль емпіричних фактів для підтвердження і спростування теорії. Звертається увага на методологію наукового пізнання, проблеми розвитку науки. Дати характеристику вимогам до наукових теорій (вимога правдоподібності, відповідності, раціональності та розуміння).

Питання для самоконтролю:

Які основні передумови формування позитивістської філософії?
Які базисні положення позитивістського вчення про науку?
Які наукові відкриття продемонстрували неспроможність класичної позитивістської моделі науки?
Які основні положення емпіріокритицизму?
Як пов’язані між собою суб’єкт і об’єкт із погляду емпіріокритицизму?
У чому різниця в уявленнях про критерії науковості позитивістів (індуктивна виводимість) і неопозитивістів (верифікація)?
Як вирішується проблема теоретичного знання в рамках неопозитивістської моделі науки?
Які є основні напрямки критики неопозитивістської моделі науки з боку постпозитивістів?
Чому принцип верифікації не може бути достатньою основою для демаркації (розмежування) науки й ненауки?
Які важливі гносеологічні проблеми, властиві критерію верифікації, вирішує критерій фальсифікації?

Тема 3. Особливості соціогуманітарного пізнання

Науки природничі та науки гуманітарні, науки про природу та науки про дух (В. Дільтей, В. Віндельбанд, Г. Ріккерт).
Специфіка гуманітарного пізнання: розуміння і опис, розуміння та інтерпретація, розуміння та пояснення.
Методологія соціальних наук М. Вебера.

Основні поняття і категорії: науки про природу, науки про дух, соціогуманітарне пізнання, розуміння, опис, пояснення, соціальна дія, раціоналізація, соціальна структура, влада, «ідеальний тип».

Тематика реферативних повідомлень:

1. Основні методологічні принципи В. Дільтея.

2. Поняття «ідеальний тип» у методології М. Вебера.

Література

Основна:

Будко В.В. Философия науки: учебное пособие / В. В. Будко.– Харьков: ХНАГХ, 2007.– Ч. 1.1 – 1.5. Режим доступу http://mir.zavantag.com/navigate/index-775.html
Добронравова І. С., Сидоренко Л. І., Петрущенков С. П., Шашкова Л. О. Філософія науки / І. С.Добронравова, Л. І.Сидоренко, С. П.Петрущенков, Л. О.Шашкова.– Київ, 2002. Режим досупу www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html (Розділи «Генеза науки», «Глобальні наукові революції і зміна історичних типів наукової раціональності»).
Микешина Л. А. Философия науки. Учебное пособие. Изд. 2-е, испр. и доп. / Л.А. Микешина.– М., «Издательский дом Международного ун-та в Москве», 2006.– Часть І-ІІ. Режим доступу http://ideashistory.org.ru/pdfs/lamphsc.pdf
Сергієнко В.В. Філософські проблеми наукового пізнання : навчальний посібник. / В. В. Сергієнко.– Кременчук : Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, 2011.– Р. 1-3, 6. Режим доступу http://zavantag.com/docs/index-391622.html#37612
Степин В. С. Философия науки. Общие проблемы / В. Степин.– М.: Гардарики.– Гл. 1, 2, 4. Режим доступу http://gtmarket.ru/laboratory/basis/5321
Штанько В.И. Философия и методология науки : учебное пособие для аспирантов естественнонаучных и технических спеціальностей / В. И. Штанько – Харьков : ХНУРЕ, 2002.
Щерба С. П. Філософія: підручник / С. П. Щерба, О. А. Заглада.– 5-е вид.– К.: Кондор, 2011.– Тема 7-8.

Додаткова:

Гусева Е.А., Леонов В.Е. История и философия науки: учебник / Е. А. Гусева, В. Е. Леонов.– СПб.: СПбГИЭУ, 2011.– Гл. 1 – 2. 498 с. Режим доступу http://mir.zavantag.com/filosofiya/438537/index.html#654317
ЕНП «ЕНМК з дисципліни «Філософія».– Луцьк: ЦТДН ЛНТУ, 2012.
Киричок О.Б. Філософія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів / О.Б. Киричок.– Полтава: РВВ ПДАА, 2010.– Лекція 4, 5, 8, 11. Режим доступу http://www.umsa.edu.ua/lecture/philosophy/kaf_philosofpidruchkirychok.pdf
Петрушенко В.Л. Філософія [Текст]: навч. посібник (в 2-х част.) / В.Л.Петрушенко.– Львів: «Новий світ – 2000», 2011 ; [для студентів ВНЗ України ІІІ – ІV рівнів акредитації].– Тема 6,9, 17.
Подольська Є.А. Кредитно-модульний курс з філософії: філософія, логіка, етика, естетика, релігієзнавство [Текст] : Навч. посіб. / Є. А. Подольська ; М-во освіти і науки України, Харк. гуманіт. ун-т «Нар. укр. акад.».– Вид. 2-ге, переробл. та доповн.– К. : ІНКОС : Центр навч. л-ри, 2006.– Модуль ІІІ. Змістовий модуль 8, 10.
Старчевський Е.М. Філософські проблеми наукового пізнання. Методичні рекомендації студентам / Е.М. Старчевський.– Ред.– вид. Відділ ЛДТУ.– Луцьк, 2001.

Методичні рекомендації

У відповіді на перше слід проаналізувати принцип розподілу наук на природничі та гуманітарні, науки про природу та науки про дух. У центрі уваги наук про дух, за В.Дільтеєм, повинне стояти життя, як безпосередньо дане нам у переживанні, як почуття, досвід, дія, думка. Цілісність і динаміку життя розум із його прагненням до аналізу, визначеності, дефініцій осягнути не в змозі. Життя може бути осягнене тільки за допомогою інтуїції, яка протилежна розуму. На думку В.Дільтея, методом наук про дух повинне бути безпосереднє переживання історичних подій і їхнє тлумачення. Використовуючи термін «науки про дух», Дільтей охоплював ним усю сферу людського історично суспільного світу, тобто те, що в сучасному розумінні є предметом гуманітарних наук.

За Віндельбандом і Ріккертом, принципова відмінність між науками про природу і науками про культуру полягала в особливості «утворення понять». Акцент робився на характері зв’язку між знанням і цінностями, а також особливостях методології. Так, у природознавстві використовуються ціннісно нейтральні поняття, тоді як у гуманітарному знанні вони є ціннісно релевантними.

При відповіді на друге питання необхідно дати характеристику гуманітарного пізнання. Насамперед об’єктом дослідження у сфері гуманітарного пізнання постає людина, суспільство, культура. Предметом дослідження гуманітарного пізнання стає процес присвоєння суб’єктом об’єктивної реальності. Гуманітарне знання слід розглядати як сукупність висновків, отриманих у ході використання гуманітарного способу в будь-якій сфері. Предметом гуманітарної науки є намагання дослідити існування людської суб’єктивності у світі в єдності об’єктивацій духу і діяльнісних способів функціонування.

У відповіді на третє питання слід проаналізувати методологію соціальних наук М.Вебера. Коло наукових інтересів вченого характеризувалося широтою розмаху та глибоким аналізом. Його дослідження мали як теоретико-методологічний, так і практично-прикладний характер. Перш за все М. Вебер ґрунтовно займався питаннями методології соціального пізнання та обґрунтування понятійного апарату соціологічного знання, зокрема розробкою таких понять, як: «соціальна дія», «раціоналізація», «соціальна структура», «влада».

Важливе місце у його науковій творчості займала проблема побудови теорії у соціальних науках. Категорії соціальних наук він конструював через так звані «ідеальні типи», котрі фіксували загальні риси окремих соціальних явищ і процесів.

Питання для самоконтролю:

На якій основі розмежовуються науки про природу і науки про дух за В.Дільтеєм?
Які основні ідеї філософської герменевтики?
В чому полягають особливості гуманітарного пізнання?
Що спільного і відмінного між науковим й філософським пізнанням?
Який критерій науковості краще співвідноситься із природничими науками і чому?

Тема 4. Герменевтика та структуралізм у методології наукового пізнання

Філософська герменевтика Г. Гадамера.
Структуралістське розуміння методології соціогуманітарних наук.
М. Фуко: «гра істини» та «влада-знання».

Основні поняття і категорії: герменевтика, структуралізм, соціогуманітарні науки, епістема, дискурс, доксологія, «археологія» (за М.Фуко), мова.

Тематика реферативних повідомлень:

Методологічні настанови герменевтики.
Проблема істини в соціально-гуманітарному пізнанні.
М.Фуко: метод, дискурс, епістема.

Література

Основна:

Будко В.В. Философия науки: учебное пособие / В. В. Будко.– Харьков: ХНАГХ, 2007.– Ч. 1.1 – 1.5. Режим доступу http://mir.zavantag.com/navigate/index-775.html
Добронравова І. С., Сидоренко Л. І., Петрущенков С. П., Шашкова Л. О. Філософія науки / І. С.Добронравова, Л. І.Сидоренко, С. П.Петрущенков, Л. О.Шашкова.– Київ, 2002. Режим досупу www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html (Розділи «Генеза науки», «Глобальні наукові революції і зміна історичних типів наукової раціональності»).
Микешина Л. А. Философия науки. Учебное пособие. Изд. 2-е, испр. и доп. / Л.А. Микешина.– М., «Издательский дом Международного ун-та в Москве», 2006.– Часть І-ІІ. Режим доступу http://ideashistory.org.ru/pdfs/lamphsc.pdf
Сергієнко В.В. Філософські проблеми наукового пізнання : навчальний посібник. / В. В. Сергієнко.– Кременчук : Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, 2011.– Р. 1-3, 6. Режим доступу http://zavantag.com/docs/index-391622.html#37612
Степин В. С. Философия науки. Общие проблемы / В. Степин.– М.: Гардарики.– Гл. 1, 2, 4. Режим доступу http://gtmarket.ru/laboratory/basis/5321
Штанько В.И. Философия и методология науки : учебное пособие для аспирантов естественнонаучных и технических спеціальностей / В. И. Штанько – Харьков : ХНУРЕ, 2002.
Щерба С. П. Філософія: підручник / С. П. Щерба, О. А. Заглада.– 5-е вид.– К.: Кондор, 2011.– Тема 7-8.

Додаткова:

Гусева Е.А., Леонов В.Е. История и философия науки: учебник / Е. А. Гусева, В. Е. Леонов.– СПб.: СПбГИЭУ, 2011.– Гл. 1 – 2. 498 с. Режим доступу http://mir.zavantag.com/filosofiya/438537/index.html#654317
ЕНП «ЕНМК з дисципліни «Філософія».– Луцьк: ЦТДН ЛНТУ, 2012.
Киричок О.Б. Філософія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів / О.Б. Киричок.– Полтава: РВВ ПДАА, 2010.– Лекція 4, 5, 8, 11. Режим доступу http://www.umsa.edu.ua/lecture/philosophy/kaf_philosofpidruchkirychok.pdf
Петрушенко В.Л. Філософія [Текст]: навч. посібник (в 2-х част.) / В.Л.Петрушенко.– Львів: «Новий світ – 2000», 2011 ; [для студентів ВНЗ України ІІІ – ІV рівнів акредитації].– Тема 6,9, 17.
Подольська Є.А. Кредитно-модульний курс з філософії: філософія, логіка, етика, естетика, релігієзнавство [Текст] : Навч. посіб. / Є. А. Подольська ; М-во освіти і науки України, Харк. гуманіт. ун-т «Нар. укр. акад.».– Вид. 2-ге, переробл. та доповн.– К. : ІНКОС : Центр навч. л-ри, 2006.– Модуль ІІІ. Змістовий модуль 8, 10.
Старчевський Е.М. Філософські проблеми наукового пізнання. Методичні рекомендації студентам / Е.М. Старчевський.– Ред.– вид. Відділ ЛДТУ.– Луцьк, 2001.
Філософія: Навч. посіб. / Л.В. Губерський, І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко та ін.; За ред. І.Ф. Надольного, 2-ге вид., випр.– К.: Вікар, 2001.– Тема 8, 11, 21.

Методичні рекомендації

Відповідь на перше питання базується на аналізі філософської герменевтики Г. Гадамера. Основи герменевтики як загальної теорії інтерпретації закладені німецьким філософом Ф. Шлеєрмахером в кінці XVIII – початку XIX ст. У нього герменевтика мислиться перш за все як мистецтво розуміння чужої індивідуальності, іншого виразу втіленої індивідуальності. В. Дільтей розвивав герменевтику як методологічну основу гуманітарного знання. З його точки зору, герменевтика є мистецтво тлумачення літературних пам’яток, розуміння письмово зафіксованих проявів життя. У XX ст. герменевтику розвивали М. Хайдеггер, Г. Гадамер (онтологічна герменевтика), П. Рікер (гносеологічна герменевтика), Е. Бетті (методологічна герменевтика) і т.п. Найважливіша заслуга Гадамера – всебічна і глибока розробка ключової для герменевтики категорії розуміння. Розуміння для нього – спосіб існування людини, яка пізнає, діє та оцінює.

При висвітленні другого питання необхідно розглянути методологічні основи структуралізму. Слід звернути увагу, що структуралізм – загальна назва ряду напрямків переважно в соціогуманітарної пізнанні XX в., пов’язаних із виявленням структури досліджуваних систем і розробкою структурних методів дослідження. Виникає структуралізм як метод дослідження в лінгвістиці, літературознавстві, психології, теорії етнографії при переході цих наук від переважно описово-емпіричних до абстрактно-теоретичних досліджень.

Це філософський напрямок, що трактує явища буття, як певну структуру, частини якої пов’язані між собою і утворюють більш всеосяжну систему або структуру. Структуралізм має на меті розкрити структури, які лежать в основі всіх речей, які роблять люди, думають, сприймають і відчувають.

Характерну рису структуралізму становить прагнення за свідомим маніпулюванням знаками, словами, символами виявити неусвідомлювані глибинні структури, приховані механізми знакових систем («ментальні структури» К.Леві-Строса, «дискурсивні формації» М.Фуко), які опосередковують ставлення людської свідомості та світу.

Відповідь на третє питання повинна базуватися на аналізі праці М.Фуко «Слова і речі. Археологія гуманітарних наук» (1966), в якій він розкриває поняття «історичності». Він вважає, що старе поняття історії взагалі неможливо і не може бути застосовне навіть до окремо взятої культурної епохи, де немає прогресу і процесу послідовної зміни одних ідей і теорій іншими. Всі вони співіснують одночасно, будучи лише одним з можливих варіантів єдиної для даної епохи структури, або інваріантними. Дати визначення понять «епістема» та «дискурс».

Питання для самоконтролю:

Які особливості розвитку герменевтики у ХХ ст.?
Які три основних типи ставлення людини до світу і його розуміння називає Г.Гадамер?
Чому Г.Гадамер вважає діалог (бесіду) основним способом досягнення істини в гуманітарних науках?
Як Г.Гадамер розглядає мову?
У чому полягають особливості соціогуманітарного пізнання?
Яка основна проблематика філософії структуралізму?
Які особливості розуміння мови у структуралізмі?
Розмежуйте поняття «доксологія» та «археологія» за М.Фуко.
У чому зміст понять «епістема» та «дискурс» за М.Фуко?
Як у М.Фуко поєднуються влада та знання?

Змістовий модуль 2. Філософські засади норм сучасної науки, методологія науки

Тема 5. Проблема традицій у розвитку науки

Проблема динаміки знання в філософії науки. Співвідношення філософії та історії науки.
Праця Т. Куна «Структура наукових революцій». Поняття парадигми та її структура.
Наукова революція як зміна парадигм. Нормальний і революційний періоди в розвитку науки.
Поняття наукового співтовариства та його роль в розвитку науки.
Синергетика як теорія самоорганізації систем та методологічна парадигма (Г.Хакен, І.Пригожин, І.Стенгерс).

Основні поняття і категорії: наукова парадигма, стиль наукового мислення, наукова програма, наукове співтовариство, наукова революція, синергетика, самоорганізація, система, структура.

Тематика реферативних повідомлень:

Історія науки як зміна парадигм.
Наукові революції та їх зміст з позицій Т.Куна.
Поняття «нормальної науки» за Т.Куном.

Література

Основна:

Гусева Е.А., Леонов В.Е. История и философия науки: учебник / Е. А. Гусева, В. Е. Леонов.– СПб.: СПбГИЭУ, 2011.– Гл. 1 – 2. Режим доступу http://mir.zavantag.com/filosofiya/438537/index.html#654317
Будко В.В. Философия науки: учебное пособие / В. В. Будко.– Харьков: ХНАГХ, 2007.– Ч. 1.1 – 1.5, 10.2. Режим доступу http://mir.zavantag.com/navigate/index-775.html
Кун Т. Структура наукових революцій.– Port-Royal, 2001.– Режим доступу http://izbornyk.org.ua/kuhn/kuhn.htm
Микешина Л. А. Философия науки. Учебное пособие. Изд. 2-е, испр. и доп. / Л.А. Микешина.– М., «Издательский дом Международного ун-та в Москве», 2006.– Часть ІІ. Гл. 6. Режим доступу http://ideashistory.org.ru/pdfs/lamphsc.pdf
Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса: Новый диалог человека с природой / И.Пригожин, И.Стенгерс ; [Пер. с англ.]./ Общ. ред. В. И. Аршинова, Ю. Л. Климонтовича и Ю. В. Сачкова. – М.: Прогресс, 1986. – Предисловие, Гл. 1, 2. Режим доступу http://yanko.lib.ru/books/betweenall/prigogine-stengers_ru.htm
Сергієнко В.В. Філософські проблеми наукового пізнання : навчальний посібник. / В. В. Сергієнко.– Кременчук : Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, 2011.– Р. 3, 5. Режим доступу http://zavantag.com/docs/index-391622.html#37612
Синергетика: процеси самоорганізації технічних, технологічних та соціальних систем: матеріали Першої Всеукраїнської наукової конференції 17-18 червня 2003 року, м.Житомир / ред. І. Г. Грабар ; Інститут вищої освіти АПН України, Українське синергетичне товариство, Житомирський держ. технологічний ун-т. – Житомир, 2003.
Степин В. С. Философия науки. Общие проблемы / В. Степин.– М.: Гардарики.– Гл. 5, 6, 7. Режим доступу http://gtmarket.ru/laboratory/basis/5321

Додаткова:

Киричок О.Б. Філософія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів / О.Б. Киричок.– Полтава: РВВ ПДАА, 2010.– Лекція 5, 8, 11. Режим доступу http://www.umsa.edu.ua/lecture/philosophy/kaf_philosofpidruchkirychok.pdf
Петрушенко В.Л. Філософія [Текст]: навч. посібник (в 2-х част.) / В.Л.Петрушенко.– Львів: «Новий світ – 2000», 2011 ; [для студентів ВНЗ України ІІІ – ІV рівнів акредитації].– Тема 9.
Подольська Є.А. Кредитно-модульний курс з філософії: філософія, логіка, етика, естетика, релігієзнавство [Текст] : Навч. посіб. / Є. А. Подольська ; М-во освіти і науки України, Харк. гуманіт. ун-т «Нар. укр. акад.».– Вид. 2-ге, переробл. та доповн.– К. : ІНКОС : Центр навч. л-ри, 2006.– Модуль І. Змістовий модуль 3.
Рюс Ж. Поступ сучасних ідей: Панорама новітньої науки / Ж.Рюс ; [Пер. з фр. В. Шовкун].– К.: Основи, 1998.– Част. 1. Розд. 1, 2. Режим доступу http://izbornyk.org.ua/jruss/russ.htm
Синергетика: методологія ефектів: монографія / [І. Є. Януль та ін.; наук. ред.: Ходаківський Є. І., Зінчук Т. О., Грабар І. Г.]; Житомир. нац. агроекол.ун-т.– Житомир, 2012.
Філософія: Навч. посіб. / Л.В. Губерський, І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко та ін.; За ред. І.Ф. Надольного, 2-ге вид., випр.– К.: Вікар, 2001.– Тема 11.
Чуйко В. Л. Рефлексія основоположень методологій філософії науки: Монографія / В.Л. Чуйко.– Київ.: Центр практичної філософії, 2000.– С. 180-236.

Методичні рекомендації

Вивчення даної теми базується на ознайомленні з працею Т.Куна «Структура наукових революцій» (1962), яка присвячена аналізу історії науки. У відповіді на перше питання слід звернути увагу на співвідношенні філософії та науки, виділити і охарактеризувати стадії її розвитку: допарадигмальна наука, нормальна наука (парадигмальна), екстраординарна наука (позапарадигмальна, наукова революція).

Друге питання вимагає дати визначення наукової парадигми як не тільки теорії, але і способу дії в науці, моделі, зразку вирішення дослідницьких завдань.

Відповідь на третє питання повинна бути зосереджена на проблемі наукових революцій, які відбуваються, за Т.Куном, як зміна наукових парадигм. Розвиток науки йде не шляхом плавного нарощування нових знань на старі, а через періодичну корінну трансформацію і зміну ведучих уявлень, тобто через наукові революції, які періодично відбуваються.

Відповідь на четверте питання базується на тому, що в подальшому Т.Кун конкретизував визначення парадигми як такої, що об’єднує членів наукового співтовариства, і, навпаки, наукове співтовариство складається з людей, які визнають парадигму. Отже, ключовим поняттям у концепції Т.Куна є не стільки парадигма, скільки поняття наукового співтовариства. Учений, відповідно до концепції Т.Куна, може бути зрозумілий як учений тільки за його належністю до наукового співтовариства, усі члени якого дотримуються визначеної парадигми; остання ж у свою чергу характеризується сукупністю знань і особливостями підходу до рішення наукових проблем, прийнятих даним науковим співтовариством.

Останнє питання стосується аналізу синергетики як теорії самоорганізації систем. Слід звернути увагу на працю І.Пригожина та І.Стенгерс «Порядок з хаосу», в якій викладені методологічні засади синергетики.

Синергетика (від грец. synergein - працювати разом) – це напрям міжгалузевих досліджень, об’єктом яких є процеси самоорганізації у відкритих системах фізичної, хімічної, біологічної, екологічної й іншої природи. У таких системах, що є далекими від термодинамічної рівноваги, за рахунок потоку енергії і речовини із зовнішнього середовища, створюється і підтримується нерівновага. Завдяки цьому взаємодіють елементи і підсистеми, що веде до їх узгодженого, кооперативного поводження і до створення нових стійких структур і самоорганізації. На противагу класичній механіці, що розглядає матерію як застиглу масу,яка приводиться в рух зовнішньою силою, у синергетиці виявляється, що за певних умов і системи неорганічної природи здатні до самоорганізації. На відміну від рівновагомої термодинаміки, що визнає еволюцію лише у бік збільшення ентропії системи (хаосу, дезорганізації), синергетика вперше розкрила механізм виникнення порядку через флуктуації, відхилення системи від деякого середнього стану. Флуктуації підсилюються за рахунок нерівновагомості, розхитують попередню структуру і приводять до нової: з безладдя виникає порядок.

Питання для самоконтролю:

Що таке парадигма і яка її роль у розвитку науки в концепції Т.Куна?
Які глобальні наукові революції можна виділити в історії науки?
Які етапи розвитку науки можна ототожнити з науковими революціями?
Які фактори спричиняються розвиток парадигми?
У чому різниця між поняттями «парадигма» і «науково-дослідна програма»?
Що нового вносить синергетика у розуміння системи, структури та самоорганізації?

Тема 6. Емпіричні методи наукового пізнання.

Місце спостереження у науковому дослідженні. Види спостереження.
Поняття експерименту, його різновиди. Структура та основні етапи експериментального дослідження.
Роль приладу в науковому пізнанні.

Основні поняття і категорії: емпіричне знання, емпіричне дослідження, спостереження, експеримент, прилад.

Тематика реферативних повідомлень:

Методи емпіричного дослідження та особливості їх застосування у сучасній науці.
Особливості процедури вимірювання.
Специфіка та складність соціального експерименту.

Література

Основна:

Будко В.В. Философия науки: учебное пособие / В. В. Будко.– Харьков: ХНАГХ, 2007.– Ч. 2 – 3. Режим доступу http://mir.zavantag.com/navigate/index-775.html
Микешина Л. А. Философия науки. Учебное пособие. Изд. 2-е, испр. и доп. / Л.А. Микешина.– М., «Издательский дом Международного ун-та в Москве», 2006.– Часть ІІ. Гл. 5-6. Режим доступу http://ideashistory.org.ru/pdfs/lamphsc.pdf
Петрушенко В.Л. Філософія [Текст]: навч. посібник (в 2-х част.) / В.Л.Петрушенко.– Львів: «Новий світ – 2000», 2011 ; [для студентів ВНЗ України ІІІ – ІV рівнів акредитації].– Тема 13.
Подольська Є.А. Кредитно-модульний курс з філософії: філософія, логіка, етика, естетика, релігієзнавство [Текст] : Навч. посіб. / Є. А. Подольська ; М-во освіти і науки України, Харк. гуманіт. ун-т «Нар. укр. акад.».– Вид. 2-ге, переробл. та доповн.– К. : ІНКОС : Центр навч. л-ри, 2006.– Модуль ІІІ. Змістовий модуль 8, 10.
Сергієнко В.В. Філософські проблеми наукового пізнання : навчальний посібник. / В. В. Сергієнко.– Кременчук : Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, 2011.– Р. 4-5, 7. Режим доступу http://zavantag.com/docs/index-391622.html#37612
Степин В. С. Философия науки. Общие проблемы / В. Степин.– М.: Гардарики.– Гл. 3, 5, 7. Режим доступу http://gtmarket.ru/laboratory/basis/5321
Щерба С. П. Філософія: підручник / С. П. Щерба, О. А. Заглада.– 5-е вид.– К.: Кондор, 2011.– Тема 7-8.

Додаткова:

Рюс Ж. Поступ сучасних ідей: Панорама новітньої науки / Ж.Рюс ; [Пер. з фр. В. Шовкун].– К.: Основи, 1998.– Ч. 3.
Том Р. Экспериментальный метод: миф эпистемологов (и философов?) / Р. Том // Вопросы философии.– 1992.– № 6.– С. 106-114.
Філософія: Навч. посіб. / Л.В. Губерський, І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко та ін.; За ред. І.Ф. Надольного, 2-ге вид., випр.– К.: Вікар, 2001.– Тема 21.

Методичні рекомендації

Опрацювання даної теми має на меті ознайомити із специфікою емпіричного рівня наукового пізнання. Перше питання присвячене аналізу спостереження як методу наукового пізнання та визначення видів спостереження (безпосереднє та опосередковане), їх основні риси.

У відповіді на друге питання слід звернути увагу на специфіку експериментального дослідження, показати його структуру та виділити види експерименту:

За галузями наук: фізичні; хімічні; психологічні і т.д.
За способом формування умов досліду: природні умови; штучні умови.
За метою досліджень: констатуючі; пошукові; вирішальні.
За організацією та місцем виконання: польові; виробничі; лабораторні.
За характером впливу на об’єкт дослідження: інформаційні; енергетичні; матеріальні.
За типом моделей, що вивчаються під час досліду: матеріальні; уявні (віртуальні).
За числом факторів, які контролюються: однофакторні; багатофакторні.
За можливістю впливу на умови проведення експерименту: активні; пасивні.
За реалізацією всіх можливих поєднань рівнів факторів: повні факторні; дробові факторні.

Слід звернути увагу на основних етапах експериментального дослідження: 1) розроблення плану – програми експерименту; 2) оцінку вимірювання та вибір засобів для проведення експерименту; 3) проведення експерименту; 4) обробку та аналіз експериментальних даних.

Третє питання стосується з’ясування ролі приладу в науковому дослідженні – посилення діяльності органів чуття людини, розширюючи діапазон їх дії в різних відносинах (чутливість, реактивність, точність тощо); доповнення органів чуття, надаючи можливість сприймати такі явища, які людина свідомо не сприймає (н-д, магнітні поля); розширення меж тієї частини реальності, яка доступна нашому пізнанню; економія часу при отриманні, відборі, зберіганні та переробці інформації із автоматизацією деяких розумових операцій.

Питання для самоконтролю:

Які основні характеристики та методи емпіричного пізнання?
У чому полягає суть включеного та невключеного спостереження?
Що відрізняє експеримент від спостереження?
Чим відрізняється мислений експеримент від натурного експерименту?
У чому складність соціального експерименту?
Завжди можна знайти такі твердження, які неможливо ні довести, ні спростувати експериментально. Чи не суперечить це тезі про практику як критерій істини? Відповідь поясніть.
Яку роль відіграють прилади у науковому пізнанні?

Тема 7. Теоретичні методи наукового пізнання.

Поняття наукової проблеми як форми наукового пізнання.
Поняття наукової теорії, типи теорій. Основні компоненти теорії.
Гіпотетико-дедуктивний і аксіоматичний методи побудови теорій.
Вимоги до наукових гіпотез. Методи перевірки та підтвердження гіпотез.
Поняття «науковий закон» та його місце в науковому дослідженні. Класифікація законів.

Основні поняття і категорії: проблема, проблемна ситуація,теоретичне дослідження, евристика, теорія, гіпотеза, гіпотетико-дедуктивний метод, аксіоматичний метод, науковий закон.

Тематика реферативних повідомлень:

Логічна структура наукової проблеми.
Функції наукової теорії.
Методологічні та евристичні принципи побудови гіпотез.
Роль законів у науковому поясненні і передбаченні.
Методи теоретичного дослідження та їх використання в природничих науках.
Метод теоретичного дослідження та їх використання в соціально-гуманітарних науках.
Гіпотеза як важливий здобуток теоретичного пізнання.
Інтуїція та роль в науковому пізнанні.

Література

Основна:

Будко В.В. Философия науки: учебное пособие / В. В. Будко.– Харьков: ХНАГХ, 2007.– Ч. 2-3. Режим доступу http://mir.zavantag.com/navigate/index-775.html
Микешина Л. А. Философия науки. Учебное пособие. Изд. 2-е, испр. и доп. / Л.А. Микешина.– М., «Издательский дом Международного ун-та в Москве», 2006.– Часть ІІІ. Режим доступу http://ideashistory.org.ru/pdfs/lamphsc.pdf
Петрушенко В.Л. Філософія [Текст]: навч. посібник (в 2-х част.) / В.Л.Петрушенко.– Львів: «Новий світ – 2000», 2011 ; [для студентів ВНЗ України ІІІ – ІV рівнів акредитації].– Тема 13.
Подольська Є.А. Кредитно-модульний курс з філософії: філософія, логіка, етика, естетика, релігієзнавство [Текст] : Навч. посіб. / Є. А. Подольська ; М-во освіти і науки України, Харк. гуманіт. ун-т «Нар. укр. акад.».– Вид. 2-ге, переробл. та доповн.– К. : ІНКОС : Центр навч. л-ри, 2006.– Модуль ІІІ. Змістовий модуль 8, 10.
Сергієнко В.В. Філософські проблеми наукового пізнання : навчальний посібник. / В. В. Сергієнко.– Кременчук : Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, 2011.– Р. 4-5, 7. Режим доступу http://zavantag.com/docs/index-391622.html#37612
Степин В. С. Философия науки. Общие проблемы / В. Степин.– М.: Гардарики.– Гл. 3, 5, 7. Режим доступу http://gtmarket.ru/laboratory/basis/5321
Щерба С. П. Філософія: підручник / С. П. Щерба, О. А. Заглада.– 5-е вид.– К.: Кондор, 2011.– Тема 7-8.

Додаткова:

Рюс Ж. Поступ сучасних ідей: Панорама новітньої науки / Ж.Рюс ; [Пер. з фр. В. Шовкун].– К.: Основи, 1998.– Ч. 3. Режим доступу http://izbornyk.org.ua/jruss/russ.htm
Старчевський Е.М. Філософські проблеми наукового пізнання. Методичні рекомендації студентам.– Ред.–вид. відділ ЛДТУ.– Луцьк, 2001.– С.29-45.
Філософія: Навч. посіб. / Л.В. Губерський, І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко та ін.; За ред. І.Ф. Надольного, 2-ге вид., випр.– К.: Вікар, 2001.– Тема 7, 21.

Методичні рекомендації

Відповідь на перше питання слід почати із визначення наукової проблеми, звернути увагу на чинники, які підштовхують дослідника до її постановки та вирішення. Окреслити поняття проблемної ситуації. Назвати і охарактеризувати функції проблеми у науковому пізнанні.

Друге питання стосується визначення наукової теорії і її характеристики. Назвати і охарактеризувати типи наукових теорій: 1) емпіричні, або описові теорії (їхні положення є узагальненням емпіричних даних, фактів); 2) математизовані теорії (їхня сутність відтворюється математичними моделями); 3) дедуктивні теорії (в основу їх створення покладені спеціальні формально-логічні мови).

У свою чергу дедуктивні теорії поділяються також на три види: 1) аксіоматичні (будуються на основі очевидних положень – аксіом); 2) конструктивні (будуються на основі створених абстрактних об’єктів); 3) гіпотетичні (включають багато інтуїтивних моментів, неопераціональних визначень). Звернути увагу на компоненти теорії, так як вихідна емпірична основа, тобто факти, емпіричні закономірності; базис – множинність умовних припущень (аксіом, постулатів, гіпотез), які описують ідеалізований об’єкт теорії; логіка теорії, множинність правил логічного висновку, які допустимі в межах теорії; множинність виведених з теорії тверджень, які відображають основні теоретичні знання.

Третє питання стосується аналізу методів побудови теорій – гіпотетико-дедуктивного та аксіоматичного. Гіпотетико-дедуктивний метод – це метод наукового дослідження, який полягає у висуванні гіпотез про причини досліджуваних явищ і у виведенні з цих гіпотез висновків шляхом дедукції. Якщо одержані результати відповідають усім фактам, даним у гіпотезі, то ця гіпотеза визнається достовірним знанням. Аксіоматичний метод – це метод теоретичного дослідження та побудови наукової теорії, за яким деякі її твердження приймаються як вихідні аксіоми, а всі інші положення виводяться з них шляхом міркування за певними логічними правилами.

Відповідь на четверте питання передбачає визначення вимог до наукових гіпотез: 1) принципова перевірюваність припущення, яке оголошується гіпотезою; 2) максимальна її загальність; 3) наявність передбачувальної сили; 4) принципова (логічна) простота; 5) наступність, зв’язок висловлюваного припущення з попереднім знанням. Необхідно дати характеристику методологічним та евристичним принципам побудови гіпотез. Методологічними основами є діалектичний принцип розвитку (розвиток від моменту її усунення до перетворення у наукову теорію, бути результатом розвитку попереднього знання і підставою для виникнення нового знання); діалектичний принцип взаємозв’язку і взаємообумовленості явищ, процесів дійсності (врахування впливу на будь-які елементи гіпотетичного знання теорій, концепцій, фактів суміжних галузей науки і практики); загальнонауковий принцип відповідності (спирання на досягнення попереднього знання, включати його як базовий або випадковий елемент у нове знання). До евристичних принципів належать логічні прийоми, методичні правила дослідження, пошуку істини, способи реалізації творчого потенціалу особистості. За допомогою цих методів активізується мислення, знання, функція, фантазія особистості. Але евристичні міркування не можуть розглядатися як остаточні, а лише як попередні для визначення певної проблеми.

Відповідь на п’яте питання має бути зосереджена на визначенні поняття «науковий закон», класифікаціях наукових законів (емпіричні та теоретичні, закони природи та закони суспільства, закони розвитку та закони функціонування суспільства, генетичні та інтегральні, динамічні та статистичні, загальні та специфічні). Необхідно з’ясувати місце і роль законів у науковому поясненні та передбаченні.

Питання для самоконтролю:

Чи кожне запитання є проблемою? Відповідь поясніть.
Яку роль виконують гіпотези у науковому пізнанні?
Яку структуру мають теорії?
Якими є відношення між теорією і досвідом?
Назвіть спільні та відмінні ознаки між науковим поясненням та науковим передбаченням.
Яка роль ідеалів і норм наукового пізнання?
Що таке стиль наукового мислення?
Як співвідносяться факт і теорія?
Які існують основні методи теоретичного пізнання?
Як пов’язані між собою закон, теорія й концепція?
Чим відрізняються емпіричний і теоретичний закони?

ІІ. ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ

Пізнання як специфічна діяльність. Види пізнавальної діяльності.
Порівняльний аналіз донаукового стихійно-емпіричного та наукового пізнання.
Проблема виникнення науки та особливості науково-пізнавальної діяльності.
Особливості та функції наукового пізнання. Критерії науковості.
Основні етапи розвитку науки. Наука і філософія. Наука і мистецтво.
Ідеали та норми науки; стилі наукового мислення.
Загальнонаукові методи і підходи пізнання.
Поняття об’єкта та суб’єкта пізнання.
Види наукових досліджень (фундаментальні, цілеспрямовані та прикладні), їх особливості.
Особливості наукового пізнання епохи античності.
Основні риси наукового пізнання епохи Середньовіччя та Відродження.
Класичний ідеал раціональності. Початки наукового методу (Г. Галілей, Ф. Бекон, Р. Декарт).
Проблема пізнання у філософії середньовіччя (Фома Аквінський, Роджер Бекон, Уїльям Оккам).
Проблема пізнання у філософії Відродження (М.Кузанський, Дж.Бруно, М.Монтень).
Проблема методу пізнання у філософії Нового часу (Ф.Бекон, Р.Декарт, Дж.Локк, Б.Спіноза, Г.Лейбніц).
Концепція пізнання І.Канта. Агностицизм і апріоризм.
Діалектичний метод Г.Гегеля та його значення для теорії пізнання.
Глобальні наукові революції як зміна засад науки. Некласичний та постнекласичний типи наукової раціональності.
Поняття методу, класифікація методів. Методологія сучасного наукового пізнання.
Специфіка технічного пізнання.
Позитивістська філософія про особливості наукового пізнання (О. Конт, Г. Спенсер, Дж. Мілль).
Емпіріокритицизм як друга хвиля позитивізму. Принцип «економії мислення» та «суто описової науки» (Е. Мах, Р. Авенаріус).
Методологічна концепція прагматизму (Ч. Пірс, В. Джеймс) та конвенціоналізму (А. Пуанкаре).
Методологія неопозитивізму (Д.Гільберт, Л.Вітгенштейн, Р.Карнап та ін.) та проблема істинності теоретичних знань.
Постпозитивізм: критичний раціоналізм К. Поппера.
Науки природничі та науки гуманітарні, науки про природу та науки про дух (В. Дільтей, В. Віндельбанд, Г. Ріккерт).
Методологія соціальних наук М. Вебера.
Філософська герменевтика Г. Гадамера.
Специфіка гуманітарного пізнання: розуміння і опис, розуміння та інтерпретація, розуміння та пояснення.
Структуралістське розуміння методології соціогуманітарних наук.
М. Фуко: «гра істини» та «влада-знання».
Еволюційна епістемологія С. Тулміна.
«Анархістська епістемологія» П. Фейєрабенда.
Тематичний аналіз науки у Д. Холтона.
Проблема динаміки знання в філософії науки (за працею Т.Куна «структура наукових революцій»).
Поняття парадигми та її структура (за працею Т.Куна «структура наукових революцій»).
Наукова революція як зміна парадигм. Нормальний і революційний періоди в розвитку науки (за працею Т.Куна «структура наукових революцій»).
Поняття наукового співтовариства та його роль в розвитку науки (за працею Т.Куна «структура наукових революцій»).
Синергетика як теорія самоорганізації систем (Г.Хакен, І.Пригожин, І.Стенгерс).
Синергетика як методологічна парадигма.
Теоретичне знання та його особливості.
Поняття наукової проблеми як форми наукового пізнання.
Основні характеристики наукової проблеми та проблемної ситуації.
Способи розв’язання проблемної ситуації.
Поняття наукової теорії, типи теорій. Основні компоненти теорії.
Гіпотетико-дедуктивний і аксіоматичний методи побудови теорій.
Вимоги до наукових гіпотез. Методи перевірки та підтвердження гіпотез.
Методологічні та евристичні принципи побудови гіпотез. Вимоги до наукових гіпотез.
Поняття «науковий закон» та його місце в науковому дослідженні. Класифікація законів.
Роль законів у науковому поясненні і передбаченні.
Емпіричне знання та його особливості.
Співвідношення емпіричного і теоретичного знання.
Місце спостереження у науковому дослідженні. Види спостереження.
Поняття експерименту, його різновиди.
Структура та основні етапи експериментального дослідження.
Функції спостереження в науковому дослідженні.
Специфіка та складність соціального експерименту.
Роль приладу в науковому пізнанні.
Основні вимоги до приладів.
Особливості пізнання мікрооб’єктів за допомогою приладів.

ІІІ. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Будко В.В. Философия науки: учебное пособие / В. В. Будко.– Харьков: ХНАГХ, 2007.– 268 с. Режим доступу http://mir.zavantag.com/navigate/index-775.html
Вітгеншайн Л. Tractatus Logico-Philosophicus, Філософські дослідження / Л. Вітгеншайн.– К.: Основи, 1995.– 311 с.
Гусева Е.А., Леонов В.Е. История и философия науки: учебник / Е. А. Гусева, В. Е. Леонов.– СПб.: СПбГИЭУ, 2011.– 498 с. Режим доступу http://mir.zavantag.com/filosofiya/438537/index.html#654317
Добронравова І. С., Сидоренко Л. І., Петрущенков С. П., Шашкова Л. О. Філософія науки / І. С.Добронравова, Л. І.Сидоренко, С. П.Петрущенков, Л. О.Шашкова.– Київ, 2002. Режим досупу www.philsci.univ.kiev.ua/biblio/index.html (Розділи «Генеза науки», «Глобальні наукові революції і зміна історичних типів наукової раціональності»)
ЕНП «ЕНМК з дисципліни «Філософія».– Луцьк: ЦТДН ЛНТУ, 2012.
Киричок О.Б. Філософія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів / О.Б. Киричок.– Полтава: РВВ ПДАА, 2010.– 381 с. Режим доступу http://www.umsa.edu.ua/lecture/philosophy/kaf_philosofpidruchkirychok.pdf
Кун Т. Структура наукових революцій.– Port-Royal, 2001.– 228 с. Режим доступу http://izbornyk.org.ua/kuhn/kuhn.htm
Микешина Л. А. Философия науки. Учебное пособие. Изд. 2-е, испр. и доп. / Л.А. Микешина.– М., «Издательский дом Международного ун-та в Москве», 2006.– 464 c. Режим доступу http://ideashistory.org.ru/pdfs/lamphsc.pdf
Петрушенко В.Л. Філософія [Текст]: навч. посібник (в 2-х част.) / В.Л.Петрушенко.– Львів: «Новий світ – 2000», 2011 ; [для студентів ВНЗ України ІІІ – ІV рівнів акредитації].– 641 [1] c.
Подольська Є.А. Кредитно-модульний курс з філософії: філософія, логіка, етика, естетика, релігієзнавство [Текст] : Навч. посіб. / Є. А. Подольська ; М-во освіти і науки України, Харк. гуманіт. ун-т «Нар. укр. акад.».– Вид. 2-ге, переробл. та доповн.– К. : ІНКОС : Центр навч. л-ри, 2006.– 623 с. : рис., табл., схеми.
Поппер К. Логика социальных наук / К. Поппер // Эволюционная епистемология и логика социальных наук: Карл Поппер и его критики.– М.: Эдиториал, 2000.– 462 с.
Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса: Новый диалог человека с природой / И.Пригожин, И.Стенгерс ; [Пер. с англ.]./ Общ. ред. В. И. Аршинова, Ю. Л. Климонтовича и Ю. В. Сачкова.– М.: Прогресс, 1986.– 432 с. Режим доступу http://yanko.lib.ru/books/betweenall/prigogine-stengers_ru.htm
Рюс Ж. Поступ сучасних ідей: Панорама новітньої науки / Ж.Рюс ; [Пер. з фр. В. Шовкун].– К.: Основи, 1998.– 669 с. Режим доступу http://izbornyk.org.ua/jruss/russ.htm
Сергієнко В.В. Філософські проблеми наукового пізнання : навчальний посібник. / В. В. Сергієнко.– Кременчук : Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, 2011.– Режим доступу http://zavantag.com/docs/index-391622.html#37612
Синергетика: методологія ефектів: монографія / [І. Є. Януль та ін.; наук. ред.: Ходаківський Є. І., Зінчук Т. О., Грабар І. Г.]; Житомир. нац. агроекол.ун-т.– Житомир, 2012.– 623 с.
Синергетика: процеси самоорганізації технічних, технологічних та соціальних систем: матеріали Першої Всеукраїнської наукової конференції 17-18 червня 2003 року, м.Житомир / ред. І. Г. Грабар ; Інститут вищої освіти АПН України, Українське синергетичне товариство, Житомирський держ. технологічний ун-т.– Житомир, 2003.– 136 с.
Старчевський Е.М. Філософські проблеми наукового пізнання. Методичні рекомендації студентам / Е.М. Старчевський.– Ред.- вид. Відділ ЛДТУ.– Луцьк, 2001.
Степин В. С. Философия науки. Общие проблемы / В. Степин.– М.: Гардарики.– 384 с. Режим доступу http://gtmarket.ru/laboratory/basis/5321
Том Р. Экспериментальный метод: миф эпистемологов (и ловар?) / Р. Том // Вопросы философии.– 1992.– № 6.
Філософія: Навч. посіб. / Л.В. Губерський, І.Ф. Надольний, В.П. Андрущенко та ін.; За ред. І.Ф. Надольного, 2-ге вид., випр.– К.: Вікар, 2001.– 516 с.
Чуйко В. Л. Рефлексія основоположень методологій філософії науки: Монографія / В.Л. Чуйко.– Київ.: Центр практичної філософії, 2000.– 250 с.
Штанько В.И. Философия и методология науки : учебное пособие для аспирантов естественнонаучных и технических спеціальностей / В. И. Штанько – Харьков : ХНУРЕ, 2002.– 292 с.
Щерба С. П. Філософія: підручник / С. П. Щерба, О. А. Заглада.– 5-е вид.– К.: Кондор, 2011.– 548 с.

IV. ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

http://mir.zavantag.com/

У рубриці «Філософія» представлений широкий спектр праць із різних напрямків філософського знання, в тому числі і з філософських проблем наукового пізнання

http://www.synergetics.org.ua

Українське синергетичне товариство

http://ihtik.lib.ru/index.html

Електронна бібліотека Іхтіка. Багато філософської літератури і підручників з філософії.

http://www.philosophy.ru/

Найбільш повне відображення філософії в Інтернеті російською мовою. Велика бібліотека філософських текстів.

http://www.bookam.net/genre/nauka/filosofija

Бібліотека філософських текстів

http://www.philsci.univ.kiev.ua

Кафедра філософії та методології науки філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Ф 56