|
|
Главная \ Методичні вказівки \ ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВ
ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВ« Назад
ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВ 28.07.2015 08:19
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
Інститут післядипломної освіти
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ КОМПЛЕКС з курсу “ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВ” для студентів спеціальностей «Фінанси», «Облік і аудит»
Укладачі: Шелудько В.М., Вірченко В.В.
КИЇВ - 2010
Шелудько В. М., Вірченко В.В. Навчально-методичний комплекс з курсу «Фінанси підприємств»
Розглянуто та рекомендовано на засіданні навчально-методичної комісії Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Протокол №___ від «___» ___________ 20__ р.
Зміст
1. Загальні положення .............................................................. ........... 4 2. Програма дисципліни ................................................................. ..... 5 3. Зміст лекцій………………… ..........................................................10 4. Теми семінарських занять................................................................12 5. Тести для поточного контролю ..................................................... 14 6. Матеріал для самостійної підготовки ........................................... 19 7. Задачі для самостійної підготовки ................................................ 31 8. Питання для підсумкового контролю ........................................... 39 9. Рекомендована література .............................................................. 41
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Мета навчальної дисципліни - формування у студентів комплексного розуміння сутності та функцій фінансів підприємств; розуміння процесів формування, розподілу та перерозподілу фондів фінансових ресурсів підприємства, а також вміння ефективно управляти даними процесами. Завдання навчальної дисципліни - засвоєння основних методів організації фінансів на підприємстві, вивчення джерел та напрямків використання фінансових ресурсів підприємства, процесів формування та використання прибутку, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства. Предмет навчальної дисципліни - фінансово-господарська діяльність суб`єктів господарювання. Зміст навчальної дисципліни охоплює такі розділи: сутність і організація фінансів підприємств; фінансовий механізм; фінансові ресурси підприємства; рух грошових коштів на підприємстві; грошові розрахунки суб¢єкту господарювання; формування і використання прибутку; оподаткування підприємств; оборотні кошти та їх організація на підприємстві; кредитування підприємств; фінансове забезпечення відтворення основних фондів; показники фінансового стану підприємств і їх оцінка; фінансове планування. Протягом вивчення курсу студенти знайомляться з основами функціонування фінансів підприємств, структурою фінансового механізму, основними джерелами фінансових ресурсів підприємства та напрямками їх використання, формуванням та розподілом прибутку на підприємстві, основами фінансового аналізу та фінансового планування в розрізі окремого господарюючого суб¢єкту. В результаті вивчення курсу студенти опановують теоретичний і практичний матеріал такого обсягу і спрямованості, який дозволяє здійснювати діяльність в сфері корпоративних фінансів, зокрема діяльність, пов¢язану з формуванням фінансових ресурсів суб¢єкту господарювання та їх ефективним використанням, здійснювати фінансовий аналіз діяльності господарюючого суб¢єкту та фінансове планування.
2. ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ
Тема 1. Зміст і організація фінансів підприємств. Сутність фінансів підприємств. Фінанси підприємств - найважливіша ланка фінансової системи країни. Функції фінансів підприємств. Основи організації фінансів підприємств. Суть фінансового механізму суб'єкту господарювання. Структура фінансового механізму. Фінансові методи, як спосіб впливу фінансових відносин на господарський процес. Фінансові важелі. Форми організації підприємницької діяльності. Вплив організаційно-правових форм господарювання і галузевих особливостей на організацію фінансів. Система управління фінансами підприємств. Зміст та завдання управління фінансами підприємства. Фінансова діяльність підприємства і її організація. Цінні папери і фінансова діяльність підприємства.
Тема 2. Фінансові ресурси підприємства. Сутність фінансових ресурсів підприємства, їх призначення. Джерела фінансових ресурсів підприємства та напрямки їх використання. Структура фінансових ресурсів та її залежність від галузевої належності підприємства. Поняття балансової та ринкової оцінки капіталу. Ринкова капіталізація корпорації. Формування статутного капіталу акціонерного товариства. Збільшення та зменшення статутного капіталу. Додаткова емісія акцій. Викуп акцій акціонерним товариством. Власний капітал, принципи його формування. Зовнішні та внутрішні джерела формування власного капіталу. Прибуток, як одне з основних джерел зростання власного капіталу. Борговий капітал підприємства. Необхідність залучення додаткових фінансових ресурсів для забезпечення зростання підприємства. Коротко- та довгострокові зобов¢язання підприємства. Використання банківських кредитів, корпоративних облігацій та векселів для формування капіталу підприємства. Поточні зобов¢язання підприємства.
Тема 3. Необоротні активи підприємства. Склад і структура необоротних активів підприємства. Основні фонди, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення та інші необоротні активи підприємства. Основні виробничі та невиробничі фонди, їх групування. Оборот основних виробничих фондів на підприємстві. Сутність відтворення основних фондів. Просте та розширене відтворення основних фондів. Показники стану та ефективності використання основних фондів. Знос і амортизація основних фондів. Методи нарахування амортизації. Прискорена амортизація. Вплив механізму нарахування амортизації на результати фінансово-господарської діяльності підприємства..
Тема 4. Оборотні кошти та їх організація на підприємстві. Суть обігу коштів підприємства. Сутність, склад і структура оборотних коштів. Оборотні виробничі фонди і фонди обігу. Класифікація і принципи організації оборотних коштів. Необхідність і способи визначення потреби в оборотних коштах. Нормування оборотних коштів для створення виробничих запасів та запасів готової продукції. Нормування оборотних коштів у незавершеному виробництві і витратах майбутніх періодів. Джерела формування оборотних коштів. Власні джерела формування оборотних коштів. Використання банківських кредитів для формуванння оборотних коштів. Залучення коштів інших суб¢єктів господарювання. Комерційний кредит, як одне з джерел фінансування оборотних активів підприємства. Показники стану оборотних коштів. Шляхи прискорення обертання оборотних коштів. Вплив розміщення оборотних коштів на фінансовий стан підприємства.
Тема 5. Рух грошових коштів на підприємстві. Грошові надходження підприємства, їх характеристика і склад. Грошові надходження від операційної діяльності. Грошові надходження від інвестиційної та фінансової діяльності. Механізм руху грошових коштів на підприємстві. Сутність грошового потоку на підприємстві. Грошові потоки від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності. Поняття чистого грошового потоку. Механізм формування чистих грошових потоків від операційної, фінансової та інвестиційної діяльності. Чистий прибуток та амортизація - основа чистого грошового потоку від оперційної діяльності. Звіт про рух грошових коштів, його зміст та призначення. Зміст основних розділів звіту та їх формування. Методика складання звіту про рух грошових коштів.
Тема 6. Грошові розрахунки підприємства. Сутність і значення грошових розрахунків в господарській діяльності підприємств. Принципи організації розрахунків. Види грошових розрахунків: готівково-грошові і безготівкові. Організація і форми безготівкових розрахунків на підприємствах. Види банківських рахунків і порядок їх відкриття. Розрахунки платіжними дорученнями. Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями. Розрахунки чеками. Розрахунки акредитивами. Вексельна форма розрахунків. Готівково-грошові розрахунки на підприємстві. Розрахункова платіжна дисципліна. Санкції в системі грошових розрахунків. Порядок пред'явлення претензій по розрахунках.
Тема 7. Формування та розподіл прибутку підприємства. Економічний зміст прибутку. Прибуток як основний результат фінансово-господарської діяльності підприємства в умовах ризиків. Формування балансового прибутку. Прибуток від реалізації продукції, робіт та послуг, його формування. Собівартість продукції, послуг, робіт і їх вплив на формування прибутку. Розрахунок собівартості одиниці продукції. Структура витрат на виробництво продукції, аналіз беззбитковості. Формування прибутку в цілях оподаткування. Валові доходи та валові витрати. Основні складові валових доходів та валових витрат. Витрати, що не включаються до складу валових. Чистий прибуток господарського суб'єкту, схема його формування. Розподіл та використання чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Дивідендна політика та капіталізація прибутку.
Тема 8. Аналіз фінансового стану підприємства. Зміст фінансового аналізу. Особливості зовнішнього та внутрішнього аналізу. Огляд методів фінансового аналізу (горизонтальний, вертикальний, трендовий, факторний тощо). Основні об`єкти фінансового аналізу: фінансова, операційна та інвестиційна діяльність підприємства. Інформаційне забезпечення фінансового аналізу. Фінансова звітність підприємства: баланс, звіт про прибутки та збитки, звіт про рух грошових коштів, інші форми звітності. Вплив інфляції на достовірність фінансової звітності. Основні підходи до оцінки впливу інфляції. Методи врахування інфляції при аналізі фінансової звітності. Значення і завдання оцінки фінансового стану підприємства. Методика оцінки фінансового стану підприємства за допомогою фінансових коефіцієнтів. Основні групи фінансових коефіцієнтів. Методика застосування відносних показників та обмеження у їх використанні.
Тема 9. Оподаткування підприємств. Зміст і економічне значення системи оподаткування підприємств. Сутність податків та їх функції. Класифікація податків. Прямі та непрямі податки. Вплив податків на фінансово-господарську діяльність підприємства. Суть, об'єкти, порядок відрахувань і сплати податку на прибуток підприємства. Податок на додану вартість, його економічна суть. Платники податку, об'єкт оподаткування та ставки податку. Порядок відрахування і сплати акцизного збору. Мито, інші податки, обов¢язкові збори та платежі, які сплачують підприємства. Збір на обов¢язкове соціальне та обов¢язкове державне пенсійне страхування. Збір до Фонду сприяння зайнятості. Платежі за ресурси. Місцеві податки і збори. Оподаткування доходів працівників підприємства.
Тема 10. Джерела формування позикового капіталу підприємства. Кредитні ресурси, як джерело фінансування основного та оборотного капіталу підприємства. Банківське кредитування підприємств. Організація кредитних відносин між підприємствами і банками. Види банківських кредитів, що надаються суб¢єктам господарювання. Забезпечення кредиту. Джерела погашення банківських позик. Оцінка кредитоспроможності суб'єкта господарювання. Банківський контроль в процесі кредитування підприємства. Основні принципи комерційного кредитування. Управління кредитним ризиком при комерційному кредитуванні. Суть лізингового та факторингового кредитування. Операційний та фінансовий лізинг. Кредитування вітчизняних підприємств за рахунок коштів міжнародних фінансово-кредитних інститутів. Корпоративні облігації як джерело фінансування капітальних вкладень підприємства.
Тема 11. Фінансування капітальних вкладень. Сутність, мета та цілі капітальних вкладень. Структура капіталовкладень, а також основні напрямки здійснення капітальних вкладень підприємства. Класифікація інвестиційних проектів. Основні параметри та показники інвестиційних проектів: термін реалізації проекту; інвестиційні витрати; грошові потоки по проекту; ставка дисконтування. Джерела фінансування капітальних вкладень: нерозподілений прибуток, амортизаційні відрахування, забезпечення наступних витрат і платежів, банківські кредити, кошти, що залучені в результаті емісії облігацій, комерційні позики, кошти, що залучені від розміщення акцій. Управління інвестиційною діяльністю підприємства: проведення наукових досліджень, планування і розробка інвестиційних проектів, контроль та регулювання в процесі їх реалізації, а також аналіз і оцінка досягнутих результатів по закінченню терміну реалізації кожного з проектів.
Тема 12. Санація та банкрутство підприємства. Банкрутство як визнана судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. Основні причини банкрутства. Види банкрутства: реальне банкрутство, технічне банкрутство, умисне банкрутство, фіктивне банкрутство. Судові процедури, які застосовуються щодо боржника. Провадження у справах про банкрутство. Заява про порушення справи про банкрутство. Порушення провадження у справі про банкрутство. Розпорядник майна божника: права та обов’язки. Попереднє засідання суду. Проведення зборів кредиторів і утворення комітету кредиторів. Ліквідаційна процедура. Повноваження ліквідатора та членів ліквідаційної комісії. Ліквідаційна маса. Оцінка майна банкрута. Продаж майна банкрута. Черговість задоволення вимог кредиторів. Звіт ліквідатора. Поняття санації, її мета та завдання. Порядок прийняття рішення про проведення санації. Типи санаційних заходів: фінансово-економічні, організаційно-правові, виробничо-технічні заходи, заходи соціального характеру. Порядок проведення санації. План санації підприємства. Форми та види санації. Джерела санації. Сутність та призначення санації балансу підприємства.
Тема 13. Фінансове планування на підприємстві. Фінансове планування як процес розробки системи фінансових планів, визначення фінансових цілей, встановлення ступеню відповідності цілей поточному фінансовому стану підприємства та формулювання послідовності дій по досягненню поставлених цілей. Необхідність фінансового планування на підприємстві. Мета та завдання фінансового планування. Поточне та перспективне планування. Методи фінансового планування. Балансовий метод. Нормативний метод. Розрахунково-аналітичний метод. Інформаційна база фінансового планування. Зміст, структура фінансового плану: аналіз поточного фінансового стану підприємства, припущення щодо фінансових розрахунків, прогноз фінансового стану на плановий період, оцінка ефективності проекту. Бізнес-планування як одна з найважливіших складових системи фінансового планування на підприємстві. Сутність та значення бюджетування у у рамках фінансового планування. Бюджет як фінансовий документ, що торкається конкретного напрямку діяльності, і в якому узгоджуються та фіксуються за обсягами та розподілом у часі надходження та витрати грошових коштів, доходи та витрати структурного підрозділу чи підприємства в цілому.
3. ЗМІСТ ЛЕКЦІЙ
Тема 1. Зміст і організація фінансів підприємств. План лекції 1.
План лекції 2.
Тема 2. Фінансові ресурси підприємства. План лекції 3.
План лекції 4.
Тема 3. Необоротні активи підприємства. План лекції 5.
Тема 4. Оборотні кошти та їх організація на підприємстві. План лекції 6.
Тема 5. Рух грошових коштів на підприємстві. План лекції 7.
Тема 6. Грошові розрахунки підприємства. План лекції 8.
Тема 7. Формування та розподіл прибутку підприємства. План лекції 9.
Тема 8. Аналіз фінансового стану підприємства. План лекції 10.
План лекції 11.
Тема 9. Оподаткування підприємств. План лекції 12.
Тема 10. Кредитування підприємств. План лекції 13.
План лекції 14.
Тема 11. Фінансування капітальних вкладень. План лекції 15.
Тема 12. Санація та банкрутство підприємства. План лекції 16.
План лекції 17.
Тема 13. Фінансове планування на підприємстві. План лекції 18.
4. ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Тема 1. Зміст і організація фінансів підприємств.
Тема 2. Фінансові ресурси підприємства.
Тема 3. Необоротні активи підприємства.
Тема 4. Оборотні кошти та їх організація на підприємстві.
Тема 5. Рух грошових коштів на підприємстві та грошові розрахунки.
Тема 6. Формування та розподіл прибутку підприємства.
Тема 7. Аналіз фінансового стану підприємства.
Тема 8. Оподаткування підприємств.
Тема 9. Кредитування підприємств.
Тема 10. Санація та банкрутство підприємства.
Тема 11. Фінансове планування на підприємстві.
5. ТЕСТИ ДЛЯ ПОТОЧНОГО КОНТРОЛЮ
1. Коефіцієнт поточної ліквідності визначається: а) обсягом оборотних активів підприємства; б) співвідношенням активів та зобов¢язань; в) співвідношенням оборотних активів та поточних зобов¢язань; г) обсягом ліквідних активів підприємства.
2. Прибуток в цілях оподаткування визначається: а) валовими доходами, зменшеними на суму валових витрат; б) валовими доходами, зменшеними на суму валових витрат та нарахованого за період зносу; в) загальною сумою прибутку, відображеною в балансі; г) загальною сумою прибутку за вирахуванням нарахованого за період зносу.
3. Точка беззбитковості відображає: а) кількість продукції, яку необхідно виробити, щоб діяльність підприємства була беззбитковою; б) розмір валового доходу, який забезпечує беззбиткову діяльність підприємства; в) кількість продукції, яку необхідно реалізувати, щоб діяльність підприємства була беззбитковою; г) виручку від реалізації продукції, яку потрібно отримати, щоб діяльність підприємства була беззбитковою.
4. Податок на додану вартість складає: а) 1/5 від ціни реалізації продукції; б) 20% виручки від реалізації продукції; в) 20% валового прибутку. г) 1/6 від ціни реалізації продукції.
5. Для реєстрації акціонерного товариства необхідно розмістити не менше: а) 70% акцій; в) 60% акцій; б) 65% акцій; г) 50% акцій.
6. Чистий оборотний капітал підприємства визначається: а) різницею оборотних активів та поточних зобовязань; б) різницею оборотних активів та зобов¢язань; в) співвідношенням оборотних активів та поточних зобов¢язань; г) співвідношенням активів та зобовязань.
7. Податок на прибуток становить 25% від: а) загальної суми прибутку, відображеної в балансі; б) загальної суми прибутку за вирахуванням витрат та нарахованого за період зносу; в) валових доходів, зменшених на суму валових витрат; г) валових доходів, зменшених на суму валових витрат та нарахованого за період зносу.
8. Чистий грошовий потік за період залежить від: а) прибутку отриманого за період; б) нарахованого за період зносу; в) накопиченого зносу; г) чистого прибутку, отриманого за період.
9. Вартість кредиту - це: а) процентна ставка по кредиту; б) комісійні банку від надання кредиту; в) загальна сума кредиту; г) загальна сума кредиту та процентних платежів по кредиту.
10. До необоротних активів підприємства відносяться: а) довгострокові фінансові вкладення; б) надані підприємству довгострокові позики; в) емітовані підприємством облігації; г) товарно-матеріальні запаси.
11. Джерелом фінансових ресурсів підприємства є: а) балансовий прибуток; в) нерозподілений прибуток; б) чистий прибуток; г) прибуток.
12. Баланс підприємства відображає в грошовому виразі: а) фінансову діяльність підприємства за звітний період; б) зміни в активах та пасивах підприємства за звітний період; в) результати фінансової діяльності підприємства на певну дату; г) активи та фінансові ресурси підприємства на певну дату.
13. Для забезпечення фінансової стійкості підприємства фінансування капітальних вкладень повинно здійснюватись за рахунок: а) власного та боргового капіталу; б) власного капіталу та довгострокового боргу; в) акціонерного капіталу та банківських кредитів; г) власних фінансових ресурсів підприємства.
14. До оборотних активів підприємства відносяться: а) кредиторська заборгованість; б) дебіторська заборгованість; в) заборгованість перед акціонерами; г) нематеріальні активи.
15. Ринкова капіталізація корпорації - це: а) сумарна ринкова вартість акцій корпорації; б) сумарна номінальна вартість акцій корпорації; в) ринкова оцінка капіталу корпорації; г) ринкова вартість капіталу корпорації.
16. На грошовий потік від фінансової діяльності впливають: а) погашення банківського кредиту; б) погашення дебіторської заборгованості; в) погашення кредиторської заборгованості г) додаткова емісія акцій.
17. Статутний капітал акціонерного товариства - це: а) основні засоби, придбані за кошти акціонерів; б) сума грошових коштів, внесених акціонерами в оплату акцій; в) сумарна балансова вартість розміщених акцій; г) сумарна номінальна вартість розміщених акцій.
18. Визначіть джерела фінансової кризи: а) екзогенні; б) латентні; в) формаційні; г) ендогенні.
19. Виділяють наступні види фінансової кризи на підприємстві: а) системна криза; б) стратегічна криза; в) криза прибутковості; г) криза платоспроможності; д) криза ліквідності.
20. Досудове врегулювання господарського спору: а) є заходом, який може передувати провадженню у справі про банкрутство; б) є етапом провадження у справі про банкрутство; в) є однією із обов’язкових ліквідаційних процедур; д) є етапом санаційного аудиту
21. Строк позовної давності щодо захисту прав на відшкодування боргу, встановлений чинним законодавством, становить: а) 4 роки; б) 2 роки; в) 3 роки; г) 12 місяців.
22. В рамках провадження справи про банкрутство, суд може застосовувати до боржника такі процедури: а) ліквідаційні; б) трансформаційні; в) реорганізаційні; г) превентивні.
23. Справа про банкрутство порушується судом, якщо безспірні вимоги кредиторів до боржника становлять: а) не менше 250 мінімальних розмірів заробітної плати; б) не менше 300 мінімальних розмірів заробітної плати; в) не менше 350 мінімальних розмірів заробітної плати; г) не менше 400 мінімальних розмірів заробітної плати;
24. Формальними ознаками фінансової неспроможності боржника є: а) низька ліквідність; б) неплатоспроможність; в) загроза неплатоспроможності; г) незадовільний фінансовий стан підприємства.
25. Рішення про ліквідацію підприємства у рамках процедури банкрутства може прийматися: а) арбітражним судом; б) комітетом кредиторів боржника; в) вищим органом управління і власником підприємства; г) господарським судом.
26. Виділіть методи прогнозування банкрутства, які не відносяться до групи кількісних методик: а) метод рейтингової оцінки; б) метод А-рахунку Аргенті; в) метод Ковальова; г) метод Скоуна.
27. Головна мета санації: а) підвищення ліквідності; б) відновлення платоспроможності; в) покриття збитків; г) підвищення рентабельності.
28. Виділяють наступні види санації: а) санація без залучення додаткових фінансових ресурсів; б) санація із залученням додаткового капіталу; в) санація шляхом зменшення капіталу підприємства; г) санація балансу.
29. Послідовний перелік основних етапів та заходів, що передбачається здійснювати в ході фінансового оздоровлення підприємства визначається як: а) стратегія санації; б) програма санації; в) проект санації; г) план санації.
30. Санація балансу передбачає: а) покриття балансових збитків; б) ліквідацію балансовою заборгованості; в) збільшення статутного капіталу; г) підвищення ліквідності балансових активів.
6. МАТЕРІАЛ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ.
Основні поняття та категорії Ажіо — сума перевищення доходів, отриманих від емісії цінних паперів, над їх номіналом. Андеррайтери — фінансові посередники, професійні торговці цінними паперами, до послуг яких вдаються емітенти корпоративних чи боргових прав з метою швидкого та ефективного розміщення цінних паперів (акцій, облігацій). Посередники можуть взяти на себе зобов’язання з розміщення всієї емісії або її частини. Банкрутство— неспроможність юридичної особи задовольнити в установлений для цього строк пред’явлені до неї з боку кредиторів вимоги і виконати зобов’язання перед бюджетом, пов’язана з недостатністю активів у ліквідній формі. Згідно із Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» справа про банкрутство порушується арбітражним судом, якщо безспірні вимоги кредиторів до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати і не були задоволені протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку. Бланковий індосамент — індосамент без зазначення визначеної особи, за яким векселедержатель передає всі права придбавачу векселя. Бланковий індосамент може складатися лише з підпису векселедержателя. Вексель, який підлягає оплаті наказу з проставленим бланковим індосаментом, підлягає оплаті пред’явнику і може бути переданий у подальшому шляхом простого передавання самого векселя доти, доки не буде вчинений повний індосамент. Векселедержатель може перетворити бланковий індосамент на повний, виконавши над підписом бланкового індосанта вказівку на визначену особу. Бюджет— план, в якому відображається алокація (розподіл) ресурсів. У бюджеті можуть відображатися як вартісні, так і кількісні показники планового періоду. Він може складатися у формі заданих показників, яких слід дотримуватися у плановому періоді. Бюджетування — процес складання бюджетів і контролю за їх виконанням. До основних характеристик бюджетування належать: короткостроковість (до одного року); високий рівень конкретизації; внутрішня спрямованість; тісна інтеграція з контролем та аналізом відхилень. Власний капітал — підсумок першого розділу пасиву балансу. Він показує частку активів (майна) підприємства, яка фінансується за рахунок внесків держателів корпоративних прав і власних коштів суб’єкта господарювання. Основними його складовими є статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал та нерозпоідлений прибуток. Гудвіл — вартість ділової репутації фірми, нематеріальний актив, який визначається як різниця між балансовою вартістю активів підприємства та його ринковою вартістю, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку, нових технологій тощо. Деномінація акцій— зменшення номінальної вартості акцій акціонерного товариства, яке здійснюється з метою приведення у відповідність номінальної вартості випущених в обіг акцій з величиною статутного капіталу у разі його зменшення. Деномінація може здійснюватися шляхом подрібнення акцій або їх консолідації. Дивідендна політика— це набір цілей і завдань, які ставить перед собою керівництво підприємства щодо виплати дивідендів, а також сукупність методів і засобів їх досягнення. Оптимізація дивідендної політики — це оптимізація співвідношення між прибутком, що виплачується у вигляді дивідендів, і тим, який реінвестується з метою максимізації доходів власників. Дизажіо— відхилення ринкового курсу цінних паперів від їх номінальної вартості в бік зменшення від номіналу. Емісійний дохід — сума перевищення доходів, отриманих від емісії (випуску) власних акцій та інших корпоративних прав, над номіналом таких акцій (інших корпоративних прав). Інакше кажучи, емісійний дохід — це різниця між курсом емісії і номінальним курсом акцій. Емісійний дохід є одним з джерел формування додаткового капіталу підприємства. Єдиний митний тариф України — систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України, вивозяться за межі цієї території або переміщуються транзитом. Ставки Єдиного митного тарифу єдині для всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності і територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законами України та її міжнародними договорами. Зворотний лізинг— господарська операція, яка передбачає продаж основних фондів з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів в оперативний або фінансовий лізинг. Золоте правило балансу— принцип фінансування підприємств, який вимагає не лише паралельності строків фінансування та інвестування, а й дотримання певних співвідношень між окремими статтями пасивів та активів. Золоте правило фінансування — називають також золотим банківським правилом або правилом узгодженості строків. Дане правило вимагає, щоб строки, на які мобілізуються фінансові ресурси, збігалися зі строками, на які вони вкладаються в реальні чи фінансові інвестиції. Це означає, що фінансовий капітал повинен бути мобілізований на строк, не менший від того, на який даний капітал заморожується в активах підприємства, тобто в об’єкти основних та оборотних засобів. Дотримання вимог золотого правила фінансування забезпечує підприємству стабільну ліквідність і платоспроможність. Інвестиційна діяльність — придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою еквівалентів грошових коштів. Під інвестиційними можна розуміти всі вкладення підприємства (як довгострокового, так і поточного характеру), які здійснюються з метою забезпечення приросту вартості його майна. Інжиніринг — включає комплекс інженерно-консультаційних робіт і послуг, в які входять послуги з підготовки і забезпечення процесу виробництва і реалізації продукції, обслуговування будівництва й експлуатації промислових, інфраструктурних, сільськогосподарських та інших об’єктів. Сукупність інжинірингових робіт можна поділити на дві групи: 1) роботи, пов’язані з підготовкою виробничого процесу; 2) роботи із забезпечення нормального процесу виробництва і реалізації продукції. Комерційний кредит— форма кредиту, яка характеризує відносини позички між двома суб’єктами господарської діяльності, що виникають у результаті одержаних авансів у рахунок наступних поставок продукції (робіт, послуг) чи одержання товарів з відстрочкою платежів. Кредиторами за цього виду кредитування виступають комерційні партнери підприємства. Контролінг— спеціальна, саморегулююча система методів та інструментів, спрямована на функціональну підтримку менеджменту підприємства, що включає інформаційне забезпечення, планування, координацію, контроль та внутрішній консалтинг. Корпорація— договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників. Корпорацію як вид об’єднання не слід плутати з корпоративною формою організації бізнесу. Наприклад, у США та Західній Європі, під корпораціями здебільшого розуміють підприємства, засновані на частковій участі та з обмеженою відповідальністю, наприклад, акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю. Кредитоспроможність— наявність передумов для отримання кредиту і здатність повернути його. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, які характеризують його акуратність при розрахунках за раніше отриманими кредитами, його поточне фінансове становище, спроможність у разі необхідності мобілізувати кошти з різних джерел, забезпечення оперативної трансформації активів у ліквідні кошти. Логістика — комплекс заходів з управління матеріально-технічним забезпеченням і товарно-матеріальними запасами на підприємстві, спрямований на оптимізацію руху сировини, матеріалів, продукції на всіх стадіях операційного циклу: транспортування, складування, виробництво, збут. Немонетарні активи — всі активи, крім грошових коштів, їх еквівалентів та дебіторської заборгованості у фіксованій (або визначеній) сумі грошей. Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою доходу, порядок визначення якого передбачається умовами випуску. Операційна діяльність — це основна діяльність підприємства, пов’язана з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприємства і забезпечує основну частку його доходу, а також інші види діяльності, які не підпадають під категорію інвестиційної чи фінансової діяльності. Резервний капітал — сума резервів, сформованих за рахунок чистого прибутку підприємства в розмірах, установлених засновницькими документами підприємства та нормативними актами. Реорганізація підприємства — повна або часткова заміна власників корпоративних прав підприємства, зміна організаційно-правової форми організації бізнесу, ліквідація окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства кількох, наслідком чого є передача (прийняття) його майна, коштів, прав та обов’язків правонаступникам. Основними формами реорганізації є злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення. Рефінансування дебіторської заборгованості — форма реструктуризації активів, яка полягає в переведенні дебіторської заборгованості в інші, ліквідні форми оборотних активів: грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення тощо. До основних форм рефінансування дебіторської заборгованості належать факторинг, форфейтинг, облік векселів. Роялті — платежі за використання нематеріальних активів підприємства (платежів, торгових марок, авторського права, програмних продуктів тощо). Ставка дисконту — коефіцієнт, що використовується для переведення прогнозованих майбутніх грошових потоків у їх поточну (теперішню) вартість. Статутний капітал — сукупність вкладів (у грошовому виразі) учасників (власників) у майно підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених установчими документами; сума вкладів власників підприємства в його активи за номінальною вартістю відповідно до засновницьких документів. Це та сума капіталу, в межах якої засновники підприємства (АТ, ТОВ) несуть матеріальну відповідальність перед його кредиторами. Структура капіталу підприємства — співвідношення власних і позичкових джерел у структурі пасивів; характеризується такими основними показниками: коефіцієнт заборгованості, коефіцієнт фінансової незалежності. Тезаврація прибутку — це спрямування його на формування власного капіталу підприємства з метою фінансування інвестиційної та операційної діяльності. Величина тезаврації відповідає обсягу чистого прибутку, який залишився у розпорядженні підприємства після сплати всіх податків та нарахування дивідендів. Факторинг — операція з переуступки першим кредитором прав вимоги боргу третьої особи другому кредитору (фактору) з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу першому кредитору. Фінансова діяльність підприємства — у вузькому розумінні діяльність, яка веде до змін розміру і складу власного та позичкового капіталу, тобто діяльність, пов’язана з фінансуванням підприємства. У широкому розумінні під фінансовою діяльністю розуміють усі заходи, пов’язані з мобілізацією капіталу, його використанням, примноженням (збільшенням вартості) та поверненням. Фінансова діяльність з такого погляду включає весь комплекс функціональних завдань, пов’язаних з фінансуванням підприємства, інвестиційною діяльністю та фінансовим забезпеченням (обслуговуванням) операційної діяльності. Фінансові інвестиції — активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку у вигляді процентів, дивідендів тощо, зростання вартості капіталу або інших вигід для інвестора. Форфейтинг — спосіб фінансування (кредитування) зовнішньоекономічних операцій, який полягає у купівлі в експортера експортних вимог форфетером (комерційним банком чи спеціалізованою компанією) з виключенням права регресу (зворотної вимоги). Чисті активи — активи підприємства за вирахуванням його зобов’язань. Якщо власний капітал підприємства набуває від’ємного значення, то чисті активи також будуть зі знаком мінус.
Сутнсть та порядок провадження справи про банкрутство підприємства
Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника. Право на звернення до господарського суду із заявою пропорушення справи про банкрутство мають боржник, кредитор. Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку. Заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; найменування (прізвище, ім'я та по батькові) боржника, його поштову адресу; найменування кредитора, його поштову адресу, якщо кредитором є юридична особа, якщо кредитор - фізична особа, в заяві зазначаються прізвище, ім'я та по батькові, а також місце його проживання; номер (код), що ідентифікує кредитора як платника податків і зборів (обов'язкових платежів); виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання; перелік документів, що додаються до заяви. Боржник подає заяву в господарський суд за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат. Боржник зобов'язаний звернутися в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами; орган боржника, уповноважений відповідно до установчих документів або законодавства прийняти рішення про ліквідацію боржника, прийняв рішення про звернення в господарський суд з заявою боржника про порушення справи про банкрутство; при ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі. У разі, якщо справа про банкрутство порушується за заявою боржника, боржник зобов'язаний одночасно подати план санації. Заява кредитора повинна містити: розмір вимог кредитора до боржника з зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті; виклад обставин, що підтверджують наявність зобов'язання боржника перед кредитором, з якого виникла вимога, а також строк його виконання; докази того, що сума підтверджених вимог перевищує суму в триста мінімальних розмірів заробітної плати; докази обгрунтованості вимог кредитора; інші обставини, на яких грунтується заява кредитора. Кредитор зобов'язаний при поданні заяви про порушення справи про банкрутство надіслати боржнику копії заяви та доданих до неї документів. Якщо на момент подання заяви про порушення справи про банкрутство в суд вже надійшли одна або кілька заяв про порушення справи про банкрутство одного боржника, суд розглядає всі заяви, включаючи заяву кредитора або боржника, подану останньою. 1 Суддя господарського суду приймає заяву про порушення справи про банкрутство, подану з дотриманням вимог закону. У разі відмови у прийнятті заяви виноситься ухвала, яка направляється заявнику не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви разом з заявою та доданими до неї документами. Суддя, прийнявши заяву про порушення справи про банкрутство, не пізніше ніж на п'ятий день з дня її надходження виносить і направляє сторонам та державному органу з питань банкрутства ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство, в якій вказується про: прийняття заяви до розгляду, про введення процедури розпорядження майном боржника, призначення розпорядника майна, дату проведення підготовчого засідання суду, яке має відбутися не пізніше ніж на тридцятий день з дня прийняття заяви про порушення справи про банкрутство, введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Якщо при прийнятті заяви про порушення справи про банкрутство призначити розпорядника майна неможливо, розпорядник майна призначається на підготовчому засіданні. До дати проведення підготовчого засідання боржник зобов'язаний подати в господарський суд та заявнику відзив на заяву про порушення справи про банкрутство. У підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обгрунтованість заперечень боржника. З метою виявлення всіх кредиторів та осіб, які виявили бажання взяти участь у санації боржника, суддя у підготовчому засіданні виносить ухвалу, якою зобов'язує заявника подати до офіційних друкованих органів у десятиденний строк за його рахунок оголошення про порушення справи про банкрутство. Для визначення фінансового становища боржника в підготовчому засіданні суду чи під час розгляду справи про банкрутство суддя може призначити експертизу. За дорученням суду експертиза проводиться державним органом з питань банкрутства із залученням для її проведення спеціалістів у встановленому порядку. У разі звернення до суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки його неплатоспроможності. Господарський суд в ухвалі про порушення справи про банкрутство може зобов'язати боржника подати аудиторський висновок або провести аудит. Якщо у боржника немає для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора лише за згодою останнього. За результатами розгляду заяви кредитора та відзиву боржника у підготовчому засіданні виноситься ухвала, в якій визначаються: розмір вимог кредиторів, які подали заяву про порушення справи про банкрутство; дата складення розпорядником майна реєстру вимог кредиторів, який має бути складений та поданий до господарського суду на затвердження не пізніше двох місяців та десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду; дата попереднього засідання суду, яке має відбутися не пізніше трьох місяців після дати проведення підготовчого засідання суду; дата скликання перших загальних зборів кредиторів, які мають відбутися не пізніше трьох місяців і десяти днів після дати проведення підготовчого засідання суду; дата засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника, чи про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи припинення провадження у справі про банкрутство, яке має відбутися не пізніше шести місяців після дати проведення підготовчого засідання суду. Після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційному друкованому органі всі кредитори незалежно від настання строку виконання зобов'язань мають право подавати заяви з грошовими вимогами до боржника. Після залишення заяви первісного заявника без розгляду господарський суд вирішує питання про порушення провадження у справі про банкрутство за заявою іншого кредитора відповідно до календарної черговості її надходження. Господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів. Господарський суд за клопотанням розпорядника майна, кредиторів або з власної ініціативи може заборонити укладати без згоди арбітражного керуючого угоди, а також зобов'язати боржника передати цінні папери, валютні цінності, інше майно на зберігання третім особам або вжити інших заходів для збереження майна, про що виноситься ухвала. Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди. З метою забезпечення майнових інтересів кредиторів в ухвалі господарського суду про порушення провадження у справі про банкрутство або в ухвалі, прийнятій на підготовчому засіданні, вказується про введення процедури розпорядження майном боржника і призначається розпорядник майна. Розпорядник майна призначається господарським судом із числа осіб, зареєстрованих державним органом з питань банкрутства як арбітражні керуючі, відомості про яких надаються в установленому порядку Вищому господарському суду України. Кредитори мають право запропонувати кандидатуру розпорядника. Рзпорядником майна може бути призначено фізичну особу - суб'єкта підприємницької діяльності, яка має вищу юридичну чи економічну освіту або володіє спеціальними знаннями, не є заінтересованою особою стосовно боржника та кредиторів і яка має ліцензію арбітражного керуючого. Розпорядником майна не можуть призначатися особи, які: здійснювали раніше управління боржником - юридичною особою, за винятком випадків, коли з моменту усунення даної особи від управління боржником пройшло не менше трьох років; мають судимість за вчинення корисливих злочинів. Розпорядник майна призначається на строк не більше ніж на шість місяців. Розпорядник майна має право: скликати збори кредиторів і брати в них участь з правом дорадчого голосу; аналізувати фінансове становище боржника та рекомендувати зборам кредиторів заходи щодо його фінансового оздоровлення; одержувати винагороду; залучати на договірній основі спеціалістів з оплатою їх діяльності з коштів боржника; подавати в господарський суд заяву про дострокове припинення своїх обов'язків. Розпорядник майна зобов'язаний: розглядати разом з посадовими особами боржника копії заяв кредиторів про грошові вимоги до боржника, які надійшли до господарського суду у зв'язку з порушенням справи про банкрутство; вести реєстр вимог кредиторів у встановленому порядку; повідомляти кредиторів про результати розгляду їх вимог боржником та включення визнаних вимог до реєстру вимог кредиторів або про відмову визнання вимог боржником; вживати заходів для захисту майна боржника; аналізувати фінансову, господарську та інвестиційну діяльність боржника, його становище на товарних ринках; виявляти ознаки фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; скликати збори кредиторів; надавати державному органу з питань банкрутства відомості, необхідні для ведення єдиної бази даних про підприємства, щодо яких порушено справу про банкрутство; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, відомості про фінансове становище боржника, пропозиції щодо можливості відновлення платоспроможності боржника. Після призначення розпорядника майна і до припинення процедури розпорядження майном органи правління боржника не мають права без згоди розпорядника майна приймати рішення про: реорганізацію (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) і ліквідацію боржника; створення юридичних осіб або про участь в інших юридичних особах; створення філій та представництв; виплату дивідендів; проведення боржником емісії цінних паперів; вихід із складу учасників боржника юридичної особи, придбання в акціонерів раніше випущених акцій боржника. Кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Боржник разом з розпорядником майна за наслідками розгляду зазначених вимог повністю або частково визнає їх або відхиляє, з обгрунтуванням підстав відхилення, про що розпорядник майна повідомляє письмово заявників і господарський суд. Рішення боржника про невизнання вимог може бути оскаржене до господарського суду, що порушив провадження у справі про банкрутство. Вимоги кредиторів, визнані боржником або господарським судом, включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. Розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їх заявами, а за їх відсутності, - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав. Попереднє засідання господарського суду проводиться не пізніше трьох місяців після проведення підготовчого засідання суду. Про попереднє засідання суду повідомляються сторони, а також інші учасники провадження у справі про банкрутство. На попередньому засіданні господарський суд розглядає реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. За результатами розгляду господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір визнаних судом вимог кредиторів, які включаються розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, та призначається дата проведення зборів кредиторів. Реєстр вимог кредиторів повинен включати усі визнані судом вимоги кредиторів. Ухвала є підставою для визначення кількості голосів, які належать кожному кредитору при прийнятті рішення на зборах (комітеті) кредиторів. Протягом десяти днів після винесення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду розпорядник майна повідомляє кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів та уповноважену особу акціонерів або учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення. Учасниками зборів кредиторів з правом вирішального голосу є кредитори, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів. Збори кредиторів вважаються повноважними незалежно від кількості голосів кредиторів, які беруть участь у зборах, якщо всіх кредиторів було письмово повідомлено про час і місце проведення зборів відповідно до частини першої цієї статті. До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про: вибори членів комітету кредиторів; визначення кількісного складу комітету кредиторів, визначення його повноважень, дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів. На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше семи осіб. Вибори комітету кредиторів проводяться за списком відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на зборах кредиторів, визначених відповідно до частини четвертої цієї статті. До компетенції комітету кредиторів належить прийняття рішення про: вибори голови комітету; скликання зборів кредиторів; підготовку та укладення мирової угоди; внесення пропозицій господарському суду щодо продовження або скорочення строку процедур розпорядження майном боржника чи санації боржника; звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), надання згоди на укладення арбітражним керуючим значних угод боржника чи угод боржника, щодо яких є заінтересованість. Рішення зборів (комітету) кредиторів вважається прийнятим більшістю голосів кредиторів, якщо за нього проголосували присутні на зборах (комітеті) кредитори. Господарський суд за клопотанням комітету кредиторів у строк, що не перевищує строку дії процедури розпорядження майном має право винести ухвалу про проведення санації боржника та призначення керуючого санацією. Санація вводиться на строк не більше дванадцяти місяців. З дня винесення ухвали про санацію: керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією. Керуючий санацією має право: розпоряджатися майном боржника; укладати від імені боржника мирову угоду, цивільно-правові, трудові та інші угоди; подавати заяви про визнання угод, укладених боржником, недійсними. У разі дострокового припинення процедури санації у зв'язку з укладенням мирової угоди або погашенням вимог кредиторів керуючий санацією продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до призначення в установленому порядку керівника (органів управління) боржника Протягом трьох місяців з дня винесення ухвали про санацію боржника керуючий санацією зобов'язаний подати комітету кредиторів для схвалення план санації боржника. План санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань. План санації повинен передбачати строк відновлення платоспроможності боржника. Заходами щодо відновлення платоспроможності боржника, які містять план санації, можуть бути: реструктуризація підприємства; перепрофілювання виробництва; закриття нерентабельних виробництв; відстрочка та (або) розстрочка платежів або прощення (списання) частини боргів, про що укладається мирова угода; ліквідація дебіторської заборгованості; реструктуризація активів боржника; продаж частини майна боржника; зобов'язання інвестора про погашення боргу (частини боргу) боржника, зокрема шляхом переведення на нього боргу (частини боргу), та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань; виконання зобов'язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов'язань; продаж майна боржника як цілісного майнового комплексу (для недержавних підприємств); одержання кредиту для виплати вихідної допомоги працівникам боржника, які звільняються згідно з планом санаці. План санації розглядається комітетом кредиторів, який скликається керуючим санацією в чотиримісячний строк з дня винесення господарським судом ухвали про санацію. Схвалений комітетом кредиторів план санації та протокол засідання комітету кредиторів подаються керуючим санацією в господарський суд на затвердження не пізніше п'яти днів з дня проведення засідання комітету кредиторів. У разі порушення сторонами умов угод, укладених згідно з планом санації, під час проведення процедури санації захист порушеного права, що виникло у зв'язку з проведенням процедури санації, здійснюється в процедурі провадження у справі про банкрутство. За п'ятнадцять днів до закінчення санації, а також за наявності підстав для дострокового припинення санації керуючий санацією зобов'язаний надати комітету кредиторів письмовий звіт. За наслідками розгляду звіту керуючого санацією комітет кредиторів приймає рішення про звернення до господарського суду з клопотанням щодо: припинення процедури санації у зв'язку з виконанням плану санації і відновленням платоспроможності боржника; продовження встановленого строку процедури санації; припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; припинення процедури санації і укладення мирової угоди. Якщо за клопотанням комітету кредиторів господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом, розпочинається процедура його ліквідації. Строк ліквідаційної процедури не може перевищувати дванадцяти місяців. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; укладення угод, пов'язаних з відчуженням майна банкрута чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому цим розділом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом припиняються повноваження органів управління банкрута та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства. Опублікування відомостей про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури здійснюється ліквідатором у друкованих органах за рахунок банкрута у п'ятиденний строк з дня прийняття постанови про визнання боржника банкрутом.
7. ЗАДАЧІ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ 1. При створенні підприємства засновники внесли до статутного капіталу кошти в розмірі 70% від розміру зареєстрованого статутного капіталу, який становить 500 тис. грн. Протягом першого року функціонування підприємством були здійнені такі операції: 1) Придбані основні засоби на суму 100 тис. грн. На доставку та введення в екплуатацію цих засобів витрачено 1 тис. грн. 2) 80 тис. грн. витрачено на купівлю товарно-матеріальних запасів (ТМЗ). 3) Придбане програмне забезпечення на суму 10 тис. грн. 4) На умовах комерційного кредиту придбане устаткування на суму 20 тис. грн. 5) Отриманий банківський кредит в сумі 50 тис. грн. 6) Підприємству - партнеру по бізнесу відвантажені товарно-матеріальні запаси на суму 10 тис. грн. з домовленістю про оплату протягом року. 7) Засновниками повністю погашена заборгованість по внесках до сттутного капіталу. 8) 20 тис. грн. внесені до статутного капіталу іншого підприємства. 9) Емітовані облігації на суму 120 тис. грн. 10) Погашена заборгованість по оплаті устаткування, придбаного на умовах комерційного кредиту. 11) Реалізовані основні засоби, балансова вартість яких становить 10 тис. грн. Виручка від реалізації основних засобів склала 11 тис. грн. 12) Надійшла часткова оплата в розмірі 5 тис. грн. за відвантажені партнеру по бізнесу товарно-матеріальні запаси. Відобрази всі наведені вище операції за зразком і сформувати баланси на початок та кінець року. (тис. грн.)
Розв`язок. 1) Кошти, витрачені на доставку та введення в експлуатацію (101 тис. грн.) включаються до первісної вартості основних засобів, а оплата здійснюється в повному обсязі за рахунок грошових коштів підприємства. 2), 3) Оплата товарно-матеріальних запасів (80 тис. грн.) та програмного забезпечення (10 тис. грн.), яке є нематеріальним активом підприємства, також здійснюються за рахунок грошових коштів підприємства. 4) Придбане устаткування (20 тис. грн.) з одного боку збільшує вартість основних засобів, з іншого – веде до виникнення кредиторської заборгованості підприємства перед постачальником обладнання. 5) Банківський кредит (50 тис. грн.) збільшує одночасно фінансові ресурси і грошові кошти підприємства. 6) Відвантажені без оплати товарно-матеріальні запаси (10 тис. грн.) приводять до появи дебіторської заборгованості та зменшення на відповідну величину обсягу товарно-матеріальних запасів. (тис. грн.)
7) На суму внесених засновниками коштів (150 тис. грн.) збільшуються грошові кошти і власний капітал підприємства. 8) За рахунок грошових коштів (20 тис. грн.) здійснюються довгострокові фінансові вкладення. 9) У результаті проведення емісії облігацій (120 тис. грн.) збільшуються фінансові ресурси і грошові кошти підприємства. 10) Кредиторська заборгованість (20 тис. грн.) погашається за рахунок грошових коштів підприємства. 11) В результаті реалізації основних засобів (10 тис. грн.) зменшується їх балансова вартість на відповідну суму (10 тис. грн.), збільшуються грошові кошти на суму отриманої від реалізації виручки (11 тис. грн.) і нерозподілений прибуток на суму отриманого від реалізації прибутку (11 – 10 = 1 тис. грн.). 12) Часткова оплата (5 тис. грн.), що надійшла за відвантажену продукцію, збільшує на відповідну величину грошові кошти підприємства та зменшує відповідно заборгованість покупця перед підприємством (дебіторську заборгованість). Підсумок балансу на початок року дорівнює 350 тис. грн., на кінець року – 671 тис. грн.
2. Визначити необоротні та оборотні активи підприємства; власні та залучені кошти; оборотний, чистий оборотний та власний оборотний капітал. Баланс підприємства має вигляд: (тис. грн.)
Розв`язок. До необоротних активів підприємства відносяться основні засоби та нематеріальні активи (усього 450+70=520 тис. грн.), до оборотних – ТМЗ, дебіторська заборгованість та грошові кошти (усього 320+100+50=470 тис. грн.). Власні кошти підприємства складають статутний капітал та нерозподілений прибуток (усього 400+90=490 тис. грн.). Залучені кошти: довгострокові кредити, кредиторська заборгованість та інші поточні зобов`язання ( усього 200+120+180=500 тис. грн.). До поточних зобов`язань відносяться кредиторська заборгованість та інші поточні зобов`язання (120+180=300 тис. грн.). Оборотний капітал, який визначається обсягом оборотних активів підприємства становить 470 тис. грн. Чистий оборотний капітал визначається різницею оборотних активів та поточних зобов`язань: 470-300=170 тис. грн. Власного оборотного капіталу підприємство не має, оскільки всі власні кошти вкладені в необоротні активи (490-520<0).
3. Підприємство придбало обладнання на суму 50000 грн. Транспортні витрати по доставці обладнання - 300 грн. Витрати, пов¢язані з монтажем та введенням в експлуатацію - 600 грн. Протягом року була проведена модернізація обладнання, витрати на яку склали 3000 грн., нарахований знос в розмірі 12000 грн., частина обладнання вартістю 10000 грн. наприкінці року передана у фінансовий лізинг. За цей же час ринкові ціни на подібне обладнання знизились до 47000 грн., а з урахуванням ступеня зносу – до 34000 грн. Визначити первісну вартість обладнання, а також балансову та відновну вартість через рік після придбання. Розв`язок. Первісна вартість обладнання буде становити 50000 + 300 + 600 = 50900 грн, оскільки до неї включаються витрати на придбання, доставку, монтаж та введення в експлуатацію обладнання. Відновна вартість становить 34000 грн., оскільки визначається сумою коштів, які необхідно в даний момент витратити на придбання такого обладнання. Витрати на модернізацію становлять 3/50∙100% = 6% балансової вартості обладнання на початок року, отже, збільшують балансову вартість і підлягають амортизації1. Вартість обладнання, переданого у фінансовий лізинг, зменшує балансову вартість обладнання на відповідну величину. У результаті цього балансова вартість обладнання через рік після придбання буде становити: 50900 + 3000 – 12000– 10000 = 25900 грн.
4. До підприємства надійшов автомобіль, за який було сплачено 25,5 тис. грн. Ринкові ціни на такий автомобіль коливаються в межах 26 - 27 тис. грн. Збори засновників оцінюють даний автомобіль на суму 26,8 тис. грн. Якою буде первісна вартість автомобіля, якщо: автомобіль переданий в якості внеску до статутного капіталу, в безоплатне та безстрокове користування, придбаний за кошти підприємства? Розв`язок. При передачі автомобіля в якості внеску до статутного капіталу його первісна вартість становитиме 26,8 тис. грн., оскільки вона буде визначена зборами засновників. При придбанні автомобіля за кошти підприємства його вартість буде визначатись сумою сплачених за нього коштів і буде становити 25, 5 тис. грн. При передачі автомобіля в безоплатне і безстрокове користування його вартість буде визначатись на основі середньоринкових цін, отже, буде становити 26,5 тис. грн.
5. Первісна вартість основних засобів Вп = 50 тис. грн. Строк корисного використання n - 5 років. Визначити щорічні амортизаційні відрахування та балансову вартість основних засобів на кінець кожного року при застосуванні лінійного методу нарахування амортизації, якщо ліквідаційна вартість (Вл): а) Вл = 0; б) Вл = 5 тис. грн. Розв`язок. а) Згідно (2.1) А = Вп / n = 50 / 5 = 10 тис. грн. б) Згідно (2.4) А = (Вп – Вл) / n = (50 – 5) / 5 = 9 тис. грн.
6. Первісна вартість обладнання - 12 тис. грн. Строк корисного використання - 5 років. Визначити норму амортизації, щорічні амортизаційні відрахування, балансову вартість обладнання на кінець кожного року та ліквідаційну вартість при застосуванні методів зменшуваного залишку (МЗЗ) та подвійного зменшуваного залишку (МПЗЗ). Розв`язок. Згідно (2.2) NА = 100% / n = 100% / 5 = 20%.
Ліквідаційна вартість обладнання (вартість на кінець 5-го року) для методів зменшуваного залишку та подвійного зменшуваного залишку відповідно становить 3,93 тис. грн. та 0,93 тис. грн.
7. Первісна вартість устаткування Вп = 40 тис. грн., ліквідаційна вартість Вл = 4 тис. грн., строк корисного використання - 4 роки, загальний виробничий ресурс К = 400 тис. виробів. Кількість виробленої продукції по роках (в тис. штук):
Визначити щорічні амортизаційні відрахування при використанні методів: а) списання вартості по сумі років корисного використання; б) відповідно обсягу виробленої продукції. Розв`язок. а) Згідно (2.7) щорічні амортизаційні відрахування Аі = (Вп - Вл). nі / n, де n = 1+2+3+4 = 10, Вп - Вл = 40 – 4 = 36 тис. грн. б) Згідно (2.8) щорічні амортизаційні відрахування Аі = (Вп - Вл). кі / К, де К = 400 тис. грн., Вп - Вл = 40 – 4 = 36 тис. грн.
8. На початок року залишкова вартість основних засобів 1-ї групи становить 9000 грн, 2-ї групи - 2000 грн. Визначити щоквартальні амортизаційні відрахування за методом, що використовується у податковому обліку, а також залишкову вартість основних засобів за групами на кінець кожного кварталу. Розв`язок. Норми амортизації для основних засобів 1-ї та 2-ї груп відповідно становлять 2% та 10% і застосовується до балансової вартості засобів на початок звітного кварталу.
9. Визначити системну та змінну складові оборотного капіталу (ОК), а також середнє значення оборотного капіталу за рік, якщо обсяг оборотних активів (в тис. грн.) по місяцях відповідно становить:
Розв`язок. Системна складова, яка визначається мінімальним значенням ОК, складає 195 тис. грн. Змінна складова визначається різницею максимального та мінімального значень ОК: 290-195=95 тис. грн. Середнє значення ОК обчислюється за формулою середнього арифметичного: ОКс = (∑ ОКі) / 12 = (200+195+203+212+253+266+281+290+272+267+243+229) / 12 = 242,6 тис. грн.
10. Чиста виручка від реалізації деякого виробу склала 2000 грн. Для виготовлення виробу були використані 3 комплектуючі (К1, К2, К3), інші витрати по виготовленню та реалізації склали 200 грн. Визначити прибуток підприємства від реалізації цього виробу, якщо для визначення собівартості комплектуючих використовується метод: а) ФІФО; б) ЛІФО; в) середньозваженої вартості. Дані для розрахунку собівартості комплектуючих наведені в таблиці.
Розв`язок. а) Собівартість комплектуючих за методом ФІФО визначається собівартістю перших за часом надходження, тобто, собівартістю комплектуючих, які надійшли 05.01.04. Прибуток від реалізації виробу П дорівнює: П = Чиста виручка – Витрати = 2000 – 680 – 450 – 300 – 200 = 370 грн.б) Собівартість комплектуючих за методом ЛІФО визначається собівартістю останніх за часом надходження, тобто, собівартістю комплектуючих, які надійшли 25.04.04. Прибуток від реалізації виробу П дорівнює: П = Чиста виручка – Витрати = 2000 – 710 – 500 – 320 – 200 = 270 грн.в) Собівартість комплектуючих Ск за методом середньозваженої вартості визначається діленням сумарної вартості комплектуючих на їх загальну кількість. Ск1 = (680∙200+695∙500+710∙300) / (200+500+300) = 696,5 грн. Ск2 = (450∙200+480∙500+500∙300) / (200+500+300) = 480 грн. Ск3 = (300∙200+310∙500+320∙300) / (200+500+300) = 311 грн. Прибуток від реалізації виробу П дорівнює: П = Чиста виручка – Витрати = 2000–696,5–480–311–200 = 312,5 грн.
11. Визначити необхідний рівень резерву сумнівних боргів по дебіторській заборгованості, якщо загальний обсяг дебіторської заборгованості - 200 тис. грн. 30% заборгованості має ризик неповернення 2%, 40% заборгованості - 5%, 20% заборгованості - 10%, 10% заборгованості є безнадійною. Визначити середній ризик неповернення по всьому обсягу заборгованості. Як зміниться рівень ризику, якщо 50% заборгованості, яка мала ризик неповернення 10%, стане безнадійною? Розв`язок. Резерв сумнівних боргів формується відповідно ризику неповернен-ня та обсягу дебіторської заборгованості. Оскільки обсяги дебітоської заборгованості, що мають ризики неповернення 2%, 5%, 10% і 100% (або 0,02; 0,05; 0,1; 1) відповідно дорівнюють 200∙0,3=60 тис. грн., 200∙0,4=80 тис. грн., 200∙0,2=40 тис. грн., 200∙0,1=20 тис. грн., загальний рівень резерву РР по всій дебіторській заборгованості становитиме: РР = 60∙0,02 + 80∙0,05 + 40∙0,1 + 20∙1 = 29,2 тис. грн.Середній ризик неповернення РН по всьому обсягу заборгованості: РН = 0,3∙0,02 + 0,4∙0,05 + 0,2∙0,1 + 0,1∙1 = 0,146 або 14,6%.50% заборгованості, що має ризик неповернення 10% становить 20%:2 = 10% загального обсягу заборгованості. Якщо ця заборгованість стане безнадійною, 10% усієї заборгованості буде мати ризик неповернення 10% і 20% стане безнадійною. Середній ризик неповернення РН по всьому обсягу заборгованості у цьому випадку становитиме: РН = 0,3∙0,02 + 0,4∙0,05 + 0,1∙0,1 + 0,2∙1 = 0,236 або 23,6%.
12. Підприємство протягом року реалізувало продукцію чотирьом підприємствам. Обсяги продаж та заборгованість, яка з різних причин залишилась непогашеною по підприємствах відповідно дорівнюють:
Який резерв сумнівних боргів підприємство повинно сформувати, якщо в наступному році має намір реалізувати продукцію тим же підприємствам у тих же пропорціях? Розв`язок. Ризик неповернення по кожному з підприємств визначається співвідношенням обсягу непогашеної заборгованості до обсягу продаж: Р1 = 4/200 = 0,02 або 2%; Р2 = 7/350 = 0,02 або 2%; Р3 = 12/400 = 0,03 або 3%; Р4 = 28/560 = 0,05 або 5%; Частка кожного підприємства у загальному обсязі продаж, який дорівнює 200+350+400+560=1510 тис. грн., відповідно становить: Ч1 = 200/1510 = 0,1325; Ч2 = 350/1510 = 0,2318; Ч3 = 400/1510 = 0,2649; Ч4 = 560/1510 = 0,3709. Середній ризик неповернення РН по всіх підприємствах: РН = 0,1325∙0,02+0,2318∙0,02+0,2649∙0,03+0,3709∙0,05 = 0,0338або 3,38%.Резерв сумнівних боргів, який підприємство повинно сформувати в наступному році, повинен становити біля 3,5% - 4% від загального обсягу продаж, оскільки середній ризик неповернення, розрахований на основі даних за попередній рік дорівнює 3,38%.
8. ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ.
10.Знос та амортизація основних засобів та нематеріальних активів. 11.Сутність оборотних коштів та їх організація на підприємстві. 12.Рух грошових коштів на підприємстві. 13.Формування чистого грошового потоку. 14.Витрати підприємтва: зміст, призначення, структура. 15.Структура витрат на виробництво продукції, аналіз беззбитковості. 16.Валові доходи підприємств: суть, особливості визначення. 17.Валові витрати підприємства: суть, особливості визначення. 18.Формування та розподіл прибутку підприємства. 19.Фінансовий аналіз діяльності підприємств: зміст, завдання, методи. 20.Фінансова звітність підприємства, зміст та призначення. 21.Аналіз фінансового стану господарського суб¢єкту. 22.Оцінка ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. 23.Фінансова стійкість підприємства та її оцінка. 24.Кредитоспроможність підприємства та механізм її оцінки. 25.Принципи організації та види грошових розрахунків. 26.Організація і форми безготівкових розрахунків на підприємствах. 27.Вексельна форма розрахунків. 28.Готівково-грошові розрахунки на підприємстві. 29.Цінні папери і фінансова діяльність підприємства. 30.Капітальні вкладення і джерела їх фінансового забезпечення. 31.Система оподаткування підприємств. 32.Податок на добавлену вартість: суть, особливості оподаткування. 33.Податок на прибуток підприємств: суть, особливості оподаткування. 34.Відрахування у фонди, пов¢язані з фондом оплати праці. 35.Оподаткування доходів працівників підприємства. 36.Кредитування підприємств: необхіднсть, види. 37.Банківське кредитування підприємств. 38.Комерційне кредитування: суть, використання. 39.Лізинг: суть, види, використання суб‘єктами господарювання. 40.Факторинг, його використання у господарській діяльності підприємства. 41.Облігації підприємств: визначення, види, використання. 42.Фінансова санація підприємства: сутність, механізм санації. 43.Сутність, функції банкрутства, процедура провадження справи про банкрутство. 44.Фінансове планування на підприємстві: мета, зміст, завдання, види фінансових планів. 45.Сутність, види та джерела фінансової кризи на підприємстві. 46.Сутність, передумови, види, форми та модель санації підприємства. 47.Основні джерела фінансування санації підприємства. 48.Сутність та процедура провадження справи про банкрутство підприємства. 49.Зміст, необхідність, процедура та методика проведення санаційного аудиту. 50.Сутність, необхідність, форми та методи державної санаційної підтримки підприємств
9. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
1 Якщо витрати на модернізацію не перевищують 5% балансової вартості обладнання на початок року, вони можуть бути віднесені до валових витрат підприємства. КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||