МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ФІНАНСОВА ДІЯЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ

ПІДПРИЄМНИЦТВА

 

методичні  вказівки до виконання курсової роботи для студентів

напряму  підготовки 6.030508 «Фінанси і кредит»

 

 

 

 

Терміни здачі КР

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ПЕРЕДМОВА …………………………………………………………………..	4
1 ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ  .........................................	5
2 МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ ОСНОВНОЇ ЧАСТИНИ КУРСОВОЇ РОБОТИ ………………………………………................	7
2.1 Характеристика і аналіз особливостей фінансів суб’єкта підприємницької діяльності ……………………………………………………………...	7
2.2 Фінансова діагностика суб’єкта господарювання …………………......	7
2.2.1 Дослідження  даних фінансової звітності ………………………….	7
2.2.2 Горизонтальний та вертикальний аналіз фінансової звітності.. ….	8
2.2.3 Аналіз фінансових коефіцієнтів діяльності підприємства ……….	12
2.3  Визначення потреби підприємства в капіталі …………………………	20
2.3.1 Зміст та види потреби в капіталі …………………………………..	20
2.3.2 Потреба в капіталі для фінансування основної діяльності підприємства …………………………………………………………………………	21
2.3.3 Фінансування витрат не пов’язаних з основною діяльністю підприємства ………………………………………………………………………..	22
2.3.4 Потреба в капіталі для фінансування основних засобів і нематеріальних активів ……………………………………………………………….	22
2.3.5 Потреба в капіталі для фінансування оборотних активів ………..	24
ВИХІДНІ ДАНІ ...................................................................................................	27
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА..................................................................	28
ДОДАТКИ ……………………………………………………………………...	30

ПЕРЕДМОВА

 

В ланцюгу проблем господарської діяльності залучення ресурсів виступає найважливішим питанням, оскільки стимулює або стримує активність підприємства на ринку, визначаючи тим самим його розвиток. Мобілізація підприємством фінансових ресурсів необхідних для виконання поставлених перед ним завдань - фінансова діяльність – є фінансовим фундаментом успішної операційної і інвестиційної діяльності, а отже відіграє значну роль у функціонуванні будь-якого суб’єкта підприємницької діяльності, а через це – у розвитку економіки в цілому.

Дисципліна “Фінансова діяльність суб’єктів підприємництва” є нормативною дисципліною циклу професійно-орієнтованої підготовки.

Предмет дисципліни – система фінансово-економічних відносин, які виникають в процесі мобілізації ресурсів для фінансування операційної та інвестиційної діяльності підприємства і визначення найбільш ефективних шляхів вкладення коштів.

Метою викладання дисципліни є навчання студентів базовим знанням з основ фінансової діяльності суб’єктів підприємництва різних організаційно-правових форм, формування системи знань у галузі організації і здійснення фінансової діяльності.

Головні завдання курсу полягають в тому, щоб: довести до студентів зміст фінансової діяльності, що здійснюється окремими суб’єктами на ринку товарів та послуг; навчити студентів, користуючись отриманими знаннями, на практиці виконувати операції по залученню і використанню фінансових ресурсів; здійснювати їх документальне оформлення і оцінку ефективності; ознайомити студентів з міжнародним досвідом організації фінансової діяльності суб’єктів різних організаційно-правових форм.

Виконання курсової роботи спрямовано на закріплення і поглиблення знань з даної дисципліни; формування практичних навичок з організації фінансування, фінансової діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, управління грошовими потоками, дивідендною політикою, оцінкою вартості підприємств та обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності виробничо-фінансової діяльності підприємства.

1 ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

Робота повинна мати чітку й логічну структуру: короткий вступ, основна частина й висновки.

Вступ – короткий за формою, але змістовний. У вступі до курсової роботи студент повинен розкрити загальну направленість і розвиток теми роботи, обґрунтувати актуальність теми, сформулювати її значення та охарактеризувати ступінь  вивчення обраної проблеми в економічній літературі коротко проаналізувати літературу за темою дослідження, визначити ряд питань, що вимагають вирішення; визначити мету, завдання, предмет і об’єкт дослідження, обґрунтувати методи і прийоми які використовуються студентом у процесі виконання роботи;  вказати джерела інформації, використаної автором при підготовці й написанні курсової роботи.

Основна частина курсової роботи передбачає глибоке і всебічне висвітлення головних розділів курсової роботи, а саме: характеристики фінансів суб’єкта підприємництва; операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства; фінансової діагностики підприємства; проведення аналізу і оцінки потреби підприємства в капіталі.

У висновках необхідно підвести підсумки дослідження даної теми, зробити теоретичні висновки та практичні рекомендації, виходячи з отриманих результатів розрахунків і аналізу.

 У списку  використаної літератури потрібно виділити головні літературні джерела, опрацювання яких необхідне при написанні роботи. Для цього використовуються тематичні й бібліографічні вказівки, каталоги бібліотеки. Важливе значення в підборі літератури мають періодичні економічні видання (часописи “Економіка України”, “Вопросы экономики”, “Економіст”, “Фінанси України”, “Банківська справа”, газети “Голос України”, “Урядовий кур’єр”, “Фінансова Україна” та інші), причому використовувати потрібно сучасну літературу. Це дасть можливість уникнути посилань на застарілі положення та ідеї.

Написану роботу треба відредагувати й оформити належним чином. Оформлення курсової роботи повинно відповідати вимогам ДСТУ-3008-95. Робота має бути надрукована або написана просто, чітким розбірливим почерком, грамотно й охайно. Слід уникати в роботі книжкових висловів, повторень, уважно стежити за тим, щоб не було протиріч між окремими її положеннями тощо.

Обсяг курсової  роботи – 30-40 сторінок стандартного формату (А4). Зміст роботи повинен викладатися відповідно до плану з розбивкою по питаннях. Розкриття питань повинно узагальнюватись висновками за розглянутими складовими курсової роботи.

Студенти мають право використовувати в якості вихідних даних – данні по самостійно обраному суб’єкту підприємницької діяльності (підприємству, організації, установі), або скористуватись наведеними вихідними даними відповідно скорегувавши їх згідно з розрахованим варіантом.

 

Основна ідея роботи:

1. Суб’єкт підприємницької діяльності – далі – підприємство необхідно розглядати як механізм, що перебуває в стані безперервного удосконалення своєї діяльності.
2. Будь якій трансформації діяльності передує фінансова діагностика, що дозволяє знайти «больові точки», а потім вже застосувати заходи щодо поліпшення фінансового стану і фінансової діяльності  суб’єкта господарювання в цілому.
3. Для діагностики необхідно використовувати тільки ті показники, що є інформаційною основою для прийняття різного роду рішень.

 

Основні розділи курсової роботи

 

ВСТУП

Вихідні данні

ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ

РОЗРАХУНКОВИЙ РОЗДІЛ

1ХАРАКТЕРИСТИКА І АНАЛІЗ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФІНАНСІВ СУБ’ЄКТА ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

   1.1 Аналіз галузі промисловості

   1.2 Характеристика суб’єкта підприємницької діяльності

  1.3 Особливості організації фінансової роботи суб’єкта господарювання

       1.3.1 Особливості організації діяльності  _________________________

                                                                                                 (назва суб’єкта підприємницької

__________________________________________

 діяльності – підприємства, організації, установи)

      1.3.2 Основи організації, особливості фінансової діяльності і зміст фінансової роботи ________________________________________________

                                      (назва суб’єкта підприємницької діяльності (підприємства))

2 ФІНАНСОВА ДІАГНОСТИКА СУБ’ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ

   2.1 Аналіз руху грошових коштів

   2.2 Горизонтальний і вертикальний аналіз

   2.3 Оцінка фінансової стійкості підприємства

   2.4 Аналіз ліквідності підприємства

   2.5. Аналіз прибутку та рентабельності

   2.6. Оцінка ділової активності підприємства.

3АНАЛІЗ І ОЦІНКА ПОТРЕБИ __________________________________

                                                         (назва суб’єкта підприємницької діяльності)

В КАПІТАЛІ

   3.1. Аналіз діяльності підприємства на основі форми №4 «Звіту про власний капітал»

    3.2. Визначення потреби в капіталі в рамках фінансової операційної, інвестиційної діяльності

   3.3 Потреба в капіталі для фінансування основних засобів і нематеріальних активів

   3.4 Потреба в капіталі для фінансування оборотних активів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

 

 

2 МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ ОСНОВНОЇ ЧАСТИНИ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

І ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ (обираємо тему з переліку

ФТ-1 № по списку групи

ФТ-2 № по списку групи +20

ФТ техн. № по списку групи +40

 

 

1. Агентські відносини та їх вплив на формування дивідедної політики та структури капіталу.

2. Аналіз типових схем фінансування ворожого поглинання підприємств (Hostile take over financing).

3. Особливості моделей корпоративного контролю — німеціка vs американська моделі.

4. Проблемні питання використання вартості безризикових активів для ціноутворення в умовах невизначеності. Моделі CAPM, APM, OPM та EVA.

5. Типологія депозитарних розписок та особливості їх використання для залучення капіталів на світових ринках капіталу.

6. Проблемні питання використання математичних моделей при

бюджетування грошових потоків.

7. Структура власності та її вплив на ефективність фінансового

менеджменту та вартість підприємства.

8. Впливу асиметрії інформації учасників ринку капіталу на

прийняття управлінських фінансових рішень.

9. Проблемні питання кількісної оцінки вартісті підприємства, що

здійснює зовнішньо–економічну діяльність.

10. Проблемні питання кількісної оцінки вартості боргових

зобов’язань підприємства.

11. Проблемні питання кількісної оцінки витрат банкрутва та їх

вплив на ринкову вартість підприємства.

12. Кількісне моделювання впливу операцій по рефінансуванню

боргових вимог на фінансування підприємства.

13. Проблемні питання кількісної оцінки ефективності стратегії

хеджування валютний ризиків.

14. Проблемні питання моделювання організаційна структура бізнес–

групи: аспекти фінансування та відносин власності.

укладач:

15. Фінансово–математичне проектування фінансових потоків

бізнес–групи (об’єднання підприємств).

16. Проблемні питання моделювання фінансових потоків між

пов’язаними підприємствами за участю офшорних юриздикцій

(податкових оазисів, ВЕЗ).

17. Кількісне обґрунтування базових умов поставки по зовнішньо–

економічних контрактах.

18. Проблемні питання обгрунтування емісійної стратегії

підприємства на ринку корпоративних облігацій.

19. Проблемні питання обгрунтування параметрів заохочувальних планів для вищого менеджменту (MIP).

20. Проблемні питання обліку фінансових інвестицій та розкриття фінансової інформації.

21. Проблемні питання організації аналізу CVP–аналізу (CVP analysis

— Cost, value, profits analysis).

22. Проблемні питання організації аналізу вартість — ризик (VAR

analysis — Value@risk analysis).

23. Проблемні питання організації аналізу вартість — ризик (VAR).

24. Проблемні питання організації зовнішньо–економічної

діяльності.

25. Проблемні питання організації контролінгу затрат підприємства

та аналіз точки беззбитковості (BEP analysis).

26. Проблемні питання оцінки вартості боргових фінансових

інструментів.

27. Проблемні питання оцінки вартості підприємства як цілісного

майнового комплексу.

28. Проблемні питання оцінки впливу форми аукціну на формування

ціни на активи.

29. Проблемні питання оцінки ефективності корпоративного

контролю.

30. Проблемні питання оцінки ефективності диверсифікації активів.

31. Проблемні питання оцінки ефективності диверсифікації

діяльності підприємств шляхом їх злиття.

32. Проблемні питання оцінки інвестиційних характеристик боргових

цінних паперів.

33. Проблемні питання оцінки фективності реорганізаційних

процедур.

34. Проблемні питання позиціонування на ринку корпоративного

контролю.

35. Проблемні питання проектування первинного розміщення емісії

цінних паперів (IPO).

36. Проблемні питання проектування сзем венчурного фінансування

та оцінки їх ефективності.

37. Проблемні питання розвитку депозитарної діяльності на

сучасному етапі.

38. Проблемні питання розрахунку абсооютної величини ставки

дисконтування при визначенні приведеної вартості грошей.

39. Проблемні питання управління дивідендною політикою. DRIPs.

40. Проблемні питання фінансово–математичного забезпечення моделей оптимізації затрат підприємства.

41. Проблемні питання фінансово–математичного моделювання портфеля інвестицій.

42. Проблемні питання фінансово–математичного моделювання структури капіталу підприємства та її вплив на дивідендну політику.

43. Проблемні питання фінансово–математичного моделювання структурних елементів моделі грошових розрахунків.

44. Проблемні питання фінансово–матемтаичного моделювання фінансової діяльності суб’єкта господарювання.

45. Проблемні питання фінансово–математичного забезпечення моделей оптимізації витрат підприємства.

46. Проблемні питання фінансово-математичного забезпечення податкового планування.

47. Вітчизняна та зарубіжна практика регулювання репатріації прибутків нерезидентами

48. Інтегровані корпоративні структури та особливості їх фінансування.

49. Робочий капітал корпоративних підприємств

 

 

 

ІІ РОЗРАХУНКОВИЙ РОЗДІЛ

 

2.1 Характеристика і аналіз особливостей фінансів суб’єкта підприємницької діяльності

 

В першому розділі курсової роботи необхідно дати характеристику галузі промисловості до якої відносять підприємство, що досліджується і характеристику підприємства з виокремленням його загальних й специфічних рис.

Характеристика галузі промисловості до якої відносять підприємство повинна містити специфічні риси фінансів галузі, сучасний стан, перспективи та тенденції розвитку.

Характеристика суб’єкта підприємницької діяльності (підприємства, організації, установи) повинна містити: повну назву підприємства його адресу та юридичний статус; дату і місце реєстрації; історію створення; мету і види діяльності; опис  зовнішнього і внутрішнього середовища, основні техніко-економічні показники роботи.

Опис внутрішнього середовища повинен містити характеристику спеціалізації підприємства, аналіз загальної стратегії функціонування і розвитку, місцезнаходження та забезпеченості ресурсами, цінової та маркетингової політики, а зовнішнього – аналіз постачальників, споживачів і конкурентів.

 

2.2 Фінансова діагностика суб’єкта господарювання

 

Другий розділ курсової роботи повинен містити дослідження даних фінансової звітності, їх взаємозв’язок і взаємозалежність; характеристику та склад грошових надходжень суб’єкта господарювання в розрізі інвестиційної, операційної та фінансової діяльності; вертикальний, горизонтальний та коефіцієнтний аналіз в розрізі таких напрямків: операційний аналіз, аналіз операційних витрат, аналіз управління активами, аналіз прибутковості, показники структури капіталу, показники обслуговування боргу, ринкові показники.

Проведення фінансової діагностики суб’єкта господарювання передбачає використання певного інструментарію, який включає використання даних фінансової звітності, горизонтальний та вертикальний аналіз, використання фінансових коефіцієнтів.

 

2.2.1 Аналіз руху грошових коштів

 

Необхідно розглянути основні принципи її складання і роль у системі фінансової інформації, що міститься в звітності. Для цього можна скористатися Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 4 «Звіт про рух коштів». Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 4 “Звіт про рух коштів” визначає зміст і форму звіту про рух коштів і загальні вимоги до розкриття його статей. Норми дійсного Положення (стандарту) стосуються звітів про рух коштів підприємств, організацій і інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

Терміни, що використані в дійсному положенні (стандарті), мають наступне значення:

-           кошти – наявні, засоби на рахунках у банках депозити до запитання;

-           група – материнське (холдингове) підприємство і його дочірні підприємства;

-      еквіваленти коштів – короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, що вільно конвертуються у визначені суми коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їхньої вартості;

-    не грошові операції – операції, що не вимагають використання коштів і їх еквівалентів;

-      інвестиційна діяльність – придбання і реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, що не є складовою частиною еквівалентів коштів;

-            операційна діяльність – основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційною або фінансовою діяльністю;

-            рух коштів – надходження і вибуття коштів і їх еквівалентів;

-            фінансова діяльність – діяльність, що приводить до змін розміру і складу власного і позикового капіталу підприємства.

Метою складання звіту про рух коштів є надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої і неупередженої інформації про зміни, що відбулися в коштах підприємства і їх еквівалентів у звітному періоді. У звіті про рух коштів наводять дані про рух коштів у звітному періоді в результаті операційної, інвестиційної і фінансової діяльності. Якщо рух коштів у результаті однієї операції включає суми, що відносяться до різних видів діяльності, то ці суми варто приводити окремо в складі відповідних видів діяльності. Внутрішні зміни в складі коштів у звіт про рух коштів не включаються.

Підприємство розгорнуто приводить суми надходжень і витрат, що виникають у результаті операційної, інвестиційної і фінансової діяльності. Не грошові операції (одержання активів шляхом фінансової оренди, бартерні операції, придбання активів шляхом емісії акцій і т.д.) не включаються в звіт про рух коштів.

Рух коштів у результаті операційної діяльності визначається шляхом коректування прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподатковування на суми:

-           зміни запасів, дебіторської і кредиторської заборгованості,

-           зв'язаної з операційною діяльністю, протягом звітного періоду,

-           приведені в не грошових статтях,

-           приведені в статтях, що зв'язані з рухом коштів у результаті інвестиційної і фінансової діяльності.

Рух коштів у результаті інвестиційної діяльності визначається на основі аналізу змін у статтях розділу балансу “Необоротні активи” і статті “Поточні фінансові інвестиції”.

Рух коштів у результаті фінансової діяльності визначається на основі змін у статтях балансу в розділі “Власний капітал” і статтях, зв'язаних з фінансовою діяльністю, у розділах балансу: “Забезпечення наступних витрат і платежів”, “Довгострокові зобов'язання” і “Поточні зобов'язання” (“Короткострокові кредити банків” і  “Поточна заборгованість по довгострокових зобов'язаннях”, “Поточні зобов'язання по розрахунках з учасниками ” і т.д.).

У примітках до фінансової звітності приводиться (розкривається) інформація про:

-         склад коштів,

-         склад статей “Інші надходження”, “Інші платежі” і інших статей, що поєднують кілька видів грошових потоків,

-         не грошові операції інвестиційної і фінансової діяльності,

-         наявність значного сальдо коштів, що є в наявності в підприємства і які недоступні для використання групою, до якої належить підприємство.

У випадку придбання або продажу майнових комплексів протягом звітного періоду приводиться (розкривається) інформація про:

-         загальну вартість придбання або реалізації майнового комплексу,

-         частину загальної вартості майнового комплексу, що, відповідно, була оплачена або отримана у формі коштів,

-         суми коштів у складі активів майнових комплексів, що були придбані або реалізовані,

-         суми активів (крім коштів) і зобов'язань придбаного або реалізованого майнового комплексу в розрізі окремих статей.

Звіт про рух коштів покликаний показати порядок фінансування операцій підприємства і використання їм фінансових ресурсів. Інформація про рух коштів підприємства корисна тим, що вона надає користувачам фінансової звітності базу для оцінки здатності підприємства залучати і використовувати кошти і їх еквіваленти. Також звіт про рух коштів містить інформацію, що корисна при оцінці фінансової гнучкості, тобто здатності підприємства генерувати значні суми коштів для того, щоб вчасно реагувати на зненацька виникаючі потреби і можливості.

Звіт про рух коштів підрозділяє грошові надходження і виплати на три основні категорії: рух засобів у результаті операційної діяльності; рух засобів у результаті інвестиційної діяльності; рух засобів у результаті фінансової діяльності. Угруповання потоків коштів за цими трьома категоріями дозволяє відбити вплив кожного їз трьох основних напрямків діяльності підприємства на рівень грошових надходжень. Комбінований вплив усіх трьох категорій на обсяг коштів визначає чиста зміна коштів за період. Потім чиста зміна коштів за період звіряється з початковим і кінцевим сальдо коштів. Див. схему 2 Додатку 4.

За станом руху грошових потоків можна судити про якість керування підприємством. На думку фахівців, якість керування підприємством висока, якщо за результатами звітного періоду чистий рух коштів у результаті операційної діяльності має позитивне значення (+), у результаті інвестиційної і фінансової діяльності – негативне (-). Це означає, що в результаті операційної діяльності, зокрема від реалізації  продукції, підприємство одержує досить коштів, щоб мати можливість інвестувати ці засоби, а також виплачувати відсотки по притягнутих кредитах. Причому підприємству для здійснення інвестицій досить тільки власних засобів.

У випадку, якщо рух власних засобів у результаті операційної і фінансової діяльності має позитивне значення (+), а в результаті інвестиційної - негативне (-), то говорять про нормальну якість керування підприємством. Тобто, підприємство направляє кошти, отримані від операційної діяльності, а також засоби, отримані від фінансової діяльності, на придбання необоротних активів.

Насторожуючою є ситуація, при якій рух засобів у результаті інвестиційної і фінансової діяльності має позитивне значення (+), а в результаті операційної – негативне (-). Такий стан підприємства характеризується, як кризоваякість керування. У даному випадку підприємство фінансує витрати операційної діяльності за рахунок надходжень від інвестиційної і фінансової, тобто за рахунок притягнутих кредитів, додаткової емісії акцій і т.п.

Таким чином, якість керування підприємством буде знаходитися на прийнятному рівні лише в тому випадку, якщо буде мати позитивне значення руху коштів у результаті операційної діяльності. Тобто підприємство буде вчасно одержувати оплату за реалізовану продукцію, виконані роботи, надані послуги від покупців і замовників. Крім того, витрати підприємства, зв'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) будуть менше отриманих доходів, тобто підприємство буде мати прибуток.

 

Таблиця 2.1 - Структура грошових потоків

 

Вид діяльності	Попередній рік	Звітний рік
1	2	3
1.Операційна
2.Інвестиційна
3.Фінансова
4.чистий рух коштів за звітний період
Загальна оцінка якості управління

 

 

В процесі виконання курсової роботи необхіднодетально дослідити вихідні данні до курсової роботи, особливу увагу приділяючи взаємозв’язку форм звітності та взаємопов’язаності показників.

         В рамках дослідження фінансової звітності необхідно провести аналіз руху грошових коштів.

При аналізі використовується форма 3 фінансової звітності: «Звіт про рух грошових коштів» – мета якої  – забезпечити користувачів звітності інформацією щодо надходження і витрачання коштів за звітний період). Звіт про рух грошових коштів складається з трьох частин, що характеризують потоки від операційної, інвестиційної і фінансової діяльності (додатки И, К).

Необхідно:

1. Розрахувати притоки та відтоки грошових коштів за кожним видом діяльності.
2. Розрахувати чистий грошовий потік (Cash-flow) та показники Саsh-flow до яких відносять:        

– показник тривалості погашення заборгованості, який визна­чається шляхом ділення позичкового капіталу нетто (зменшеного на суму грошових коштів, їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та чистої реалізаційної вартості поточної дебіторської заборгованості) на Саsh-flow (операційний). Він показує, скільки років (чи періодів) підприємству потрібно (за даного рівня операційного Саsh-flow), щоб розрахуватися зі своїми боргами за рахунок результатів операційної діяльності;

– показник обернено пропорційний до тривалості погашення заборгованості;

– показник самофінансування інвестицій визначається шляхом ділення операційного Саsh-flow на величину чистих інвес­тицій (сума приросту нематеріальних активів, основних засобів і до­вгострокових фінансових інвестицій). Показує частку інвестицій, профінансовану за рахунок внутрішніх джерел;

– чиста Саsh-flow–маржа (%) визначається як відношення Саsh-flow (операційного) до обороту від реалізації продукції. Характе­ризує величину Саsh-flow, яка припадає на одиницю обороту від реалізації. Показує, скільки процентів виручки від реалізації за­лишається на підприємстві після здійснення всіх платежів у рам­ках операційної діяльності;

– показник відношення Саsh-flow до власного капіталу – показує чистий грошовий потік на одиницю власного капіталу.

1. Проаналізувати та оцінити отримані дані. Зробити висновки щодо можливостей самофінансування підприємств (можливостей фінансування за рахунок внутрішніх джерел).

В результаті аналізу фінансової звітності Ви повинні дати відповіді на такі питання:

–     чи отримує підприємство достатньо коштів для купівлі основних і оборотних коштів з метою подальшого зростання;

–     чи є потреба додаткового фінансування із зовнішніх джерел для забезпечення необхідного росту підприємства;

–     чи володіє підприємство достатніми вільними коштами для їх використання на погашення боргу або  вкладень у виробництво нової продукції;

–     чи здійснювало підприємство емісію цінних паперів, якщо так – на які цілі використовувались отримані кошти.

 

2.2.2 Горизонтальний та вертикальний аналіз фінансової звітності

 

На основі складеного порівняльного аналітичного балансу (таблиця 1) виконана ти аналіз основну увагу приділяючи співвідношенню статей балансу.

 

Характеристика майнового стану підприємства на базі аналізу активу балансу

 

         Сукупність економічних ресурсів, які є в розпорядженні підприємства та які забезпечують отримання прибутку в разі їх корисного використання складають майно підприємства або його активи.

Активи підприємства поділяють на оборотні і необоротні. Оборотні – грошові кошти і їх еквіваленти, які необмежені в використанні, а також інші активи, призначені для реалізації і споживання на протязі операційного циклу або на протязі 12 місяців з дати балансу. Активи, що не є оборотними, класифікують як необоротні.

Майно підприємства – це сума всіх активів, тобто сума балансу, що постійно змінюється як в динаміці, так і в структурі під впливом фінансово-господарської діяльності, відображає галузеву приналежність підприємства.

Аналіз фінансового стану безпосередньо по балансу досить важкий і часто малоефективний, бо передбачає розрахунок великої кількості показників, що заважає дослідити головні тенденції в зміні фінансового стану підприємства. Тому в більшості випадків дослідження проводиться за допомогою порівняльного аналітичного балансу, який будується шляхом об’єднання окремих статей балансу (в залежності від потреб аналітика) і доповнюється показниками структури (таблиця 2.1).

Для наглядного відображення структури і динаміки фінансового стану підприємства можна використати стовпчикові діаграми, які будуються на основі порівняльного аналітичного балансу (рисунок 2.1).

Актив балансу вміщує відомості про розміщення капіталу, що є в розпорядженні підприємства, тобто про вкладання в конкретне майно, матеріальні цінності, залишки вільних грошових коштів і т. ін.

           

 

 

Таблиця 2.2 – Схема побудови порівняльного аналітичного балансу

 

 

Необхідно проаналізувати  за рахунок яких активів відбулося збільшення або зменшення вартості майна (рисунок. 2.1):

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 2.1 – Складові зміни вартості майна  підприємства

 

 

 

Аналогічно, слід проаналізувати за рахунок яких факторів відбулися зміни в пасивах підприємства (рисунок 2.2):

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 2.2  – Складові зміни вартості джерел формування майна підприємства

 

Для аналізу складу та джерел формування майна підприємства необхідно застосувати матричний баланс (таблиця 2.2).

Матричний баланс – це проста форма поєднання різнорідних, але взаємопов’язаних економічних явищ. Баланс підприємства подається  як матриця, рядки якої – це статті активу, графи – статті пасиву.

Етапи складання балансу:

1) вибір розміру матриці;

2) заповнення підсумкових рядків та граф (тобто периметру матриці), при цьому перевірка заповнення за допомогою клітинки “Баланс”;

Таблиця 2.3 – Схема побудови матричного балансу

 

АКТИВИ	ПАСИВИ								АКТИВ
	Зареєстро-ваний капітал	Нерозпо-ділений прибуток	Інший власний капітал	Власний капітал ВСЬОГО	Довгострокові зобов’язання і забезпечення	Коротко- строкові кредити	Поточні зобов’язання і забезпечення	Залучений капітал ВСЬОГО
Необоротні активи
Запаси
Дебіторська заборгованість
Поточні фінансові інвестиції
Гроші та їх еквіваленти
Оборотні активи ВСЬОГО
ПАСИВ									БАЛАНС

3) послідовно, починаючи з 1-го рядка активу балансу, проводять вибір джерел фінансування майна підприємства. Джерела фінансування обирають у послідовності, яка наведена в таблиці 2.4 у межах залишку коштів.

4) перевірка всіх балансових підсумків по вертикалі і горизонталі матриці.

 

При цьому слід зазначити, чи виконуються правила фінансування підприємства (рисунок 2.4), а саме:

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 2.4 – Основні принципи фінансування

 

Таблиця 2.4 – Послідовність вибору джерел фінансування майна підприємства

Статті активу	Статті пасиву
Необоротні активи	Довгострокові зобов’язання і забезпечення Зареєстрований капітал Прибуток
Запаси	Залишок зареєстрованого капіталу Залишок прибутку Залишок довгострокових зобов’язань і забезпечень Короткострокові кредити Поточна кредиторська заборгованість
Дебіторська заборгованість	Залишок поточної кредиторської заборгованості Залишок короткострокових кредитів
Поточні фінансові інвестиції	Залишок прибутку Залишок поточної кредиторської заборгованості
Грошові кошти	Залишок прибутку Залишок довгострокових зобов’язань Залишок короткострокових кредитів Залишок поточної кредиторської заборгованості

 

Важливим елементом аналізу майна підприємства є оцінка виробничого потенціалу (таблиця 2.5). В залежності від галузевої спрямованості, питома вага виробничого потенціалу підприємства може коливатися. Але слід пам’ятати, що наближення розміру виробничого потенціалу до 100% свідчить про порушення нормального господарського обігу, а розмір, менший за 50%, може свідчити про недостатність виробничого потенціалу на підприємстві.

 

Таблиця 2.5 – Аналіз виробничого потенціалу підприємства

 

Показники	На початок періоду		На кінець періоду		Відхилення
	тис. грн.	%	тис. грн.	%	тис. грн.	%
Основні засоби
Виробничі запаси
Незавершене виробництво
Всього виробничий потенціал
Баланс		100		100

 

Для більш повного аналізу майна необхідно також оцінити стан основних засобів, що використовуються, за допомогою наступних показників.

Коефіцієнт зношування основних засобів (К_зн.)  – характеризує частку вартості основних засобів, яка списана на витрати в попередніх періодах, в первісній вартості:

 

                              (2.1)

 

Рекомендоване значення менше 0,5.

 

Коефіцієнт придатності основних засобів – відображає частину основних засобів, придатну до експлуатації:

 

                                                      (2.2)

 

Коефіцієнт поновлення основних засобів (К_пон.)  – характеризує частку нових засобів в їх вартості на кінець звітного року:

 

            .                  (2.3)

Коефіцієнт вибуття основних засобів () – характеризує, яка частка основних засобів, що була на початок періоду та вибула з будь-яких причин:

 

              .                (2.4)

 

Аналіз динаміки пасиву балансу, дозволяє визначити зміни, які відбулись в структурі власного і залученого капіталу, скільки залучено в оборот підприємства довгострокових і короткострокових коштів, тобто звідки взялися кошти, що були спрямовані на формування майна підприємства. В першу чергу слід визначити кошти, які є основним джерелом формування активів (власні чи залучені) і напрямок зміни частки власного капіталу в структурі пасивів балансу за період, що аналізується.

Завдання:

1. На основі вихідної фінансової звітності побудувати порівняльний аналітичний баланс.
   1. Оцінити структуру і напрямки зміни основних балансових статей активу і пасиву.
   2. Побудувати діаграми активу і пасиву балансу підприємства на початок і кінець звітного періоду.
   3. Провести аналіз складу та джерел формування майна підприємства на основі матричного балансу.
   4. Проаналізувати виробничий потенціал підприємства.
   5. Оцінити стан основних засобів на основі відносних показників.
   6. Сформулювати ключові результати аналізу з виокремленням позитивних і негативних аспектів, запропонувати заходи щодо поліпшення становища, що склалося на підприємстві.

 

Аналіз структури оборотних коштів підприємства

 

У загальній сумі засобів, які розміщені на підприємство, як правило, велику питому вагу займають оборотні кошти. Від раціональності їх розміщення й ефективності використання у великій мірі залежить успішний результат господарської діяльності підприємства. Для того, щоб зробити висновок про зміну оборотних активів, що впливають на фінансовий стан підприємства, а також з'ясувати причини цих змін, потрібно скористатися таблицею 2.6

Структура оборотних активів з високою часткою заборгованості і низькою часткою коштів може свідчити про проблеми, зв'язані з маркетинговою політикою підприємства, а також про переважно не грошовий характер розрахунків. І навпаки, структура з низкою часткою заборгованості і високою часткою коштів може свідчити про благополучний стан розрахунків підприємства з покупцями й іншими дебіторами.

Що стосується аналізу рівня дебіторської заборгованості, то тут потрібно відзначити наступне. Якщо підприємство розширює свою діяльність, то росте і число покупців, а відповідно і дебіторська заборгованість. З іншого боку, підприємство може припинити відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшаться. Отже, ріст дебіторської заборгованості не завжди оцінюється негативно. У цьому зв'язку необхідно розрізняти нормальну і прострочену заборгованості. Наявність простроченої заборгованості створює утруднення, тому що підприємство буде почувати недолік фінансових ресурсів для придбання виробничих запасів, виплати заробітної плати й ін. Крім того, заморожування засобів приводить до уповільнення оборотності капіталу. Великий вплив на фінансовий стан підприємства робить стан виробничих запасів. З метою нормального ходу виробництва і збуту продукції запаси повинні бути оптимальними. Нагромадження великих запасів свідчить про спад активності підприємства, уповільнення оборотності оборотного капіталу. У той же час, недолік запасів також негативно впливає на фінансовий стан підприємства, тому що скорочується виробництво продукції і зменшується сума прибутку. Іншими словами, будь-який ріст вартості запасів повинен супроводжуватися таким же (чи більшим) ростом оборотності оборотного капіталу.

 

Таблиця 2.6 - Аналіз структури оборотних коштів підприємства

Наймену-вання статті	Код рядка	На початок періоду (база)		На кінець періоду (база)		На кінець періоду (звіт)		Відхилення
		Абс. вели- чини	Відн. вели-чини (частка в обо-ротних акти- вах)	Абс. вели- чини	Відн. вели- чини (частка в обо-ротних акти-вах)	Абс.  вели-чини	Відн. вели- чини (частка в обо-ротних акти-вах)	Абс. вели- чини	В струк- турі	Тем-пи рос-ту,   %
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
Оборотні активи (розділ II активу балансу)
Запаси
Дебіторсь-ка забор-гованість
Грошові кошти і їх еквіваленти
Усього (за розділомII)

 

 

Аналіз структури пасиву балансу

Дані пасиву балансу дозволяють визначити які зміни відбулися у структурі власного і позичкового капіталу та скільки залучено у оборот підприємства довгострокових і короткострокових коштів. Тобто пасив показує звідки взялись кошти, спрямовані на формування майна підприємства.

Необхідність у власному капіталі (1рП) обумовлена вимогами самофінансування підприємства. Статутний капітал є основою самостійності і незалежності підприємства. Проте фінансування  підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідне. Треба мати на увазі, що якщо ціни на фінансові ресурси невисокі, а підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачі на вкладений капітал, ніж сплачує за кредитні ресурси, то, залучаючи позикові  кошти, воно може підвищити рентабельність власного капіталу.

В той же час, якщо кошти підприємства в основному створені за рахунок короткострокових зобов’язань, то його фінансове положення буде нестійким, оскільки з капіталами короткострокового використання необхідна постійна оперативна робота, спрямована на залучення у оборот на нетривалий час інших капіталів і на контроль за своєчасним їх поверненням.

Фінансове положення підприємства багато у чому залежить від оптимальності співвідношення власного і позикового капіталу.

При виконанні аналізу джерел формування майна підприємства повинні бути розглянуті абсолютні та відносні  відхилення у власних та залучених коштах підприємства. При цьому у першу чергу необхідно відповісти на питання:

-        які кошти (власні чи залучені) є основними джерелами формування активів підприємства?

-        яким є напрям зміни частини власного капіталу (фактичного, за вирахуванням збитків і заборгованості засновників) у структурі пасивів за період, що аналізується?

Відмітимо, що оцінка змін, що відбулися у структурі капіталу, може бути різною з позицій інвестора і підприємства.

Для банків та інших інвесторів більш надійним є, якщо доля власного капіталу у підприємства  є більш високою. Це виключає фінансовий ризик. Підприємства ж, як правило, зацікавлені у залученні позикових коштів. Адже, отримавши позикові кошти під менший відсоток, ніж економічна рентабельність підприємства, можна розширити виробництво і підвищити дохідність власного капіталу підприємства.

 

2.2.3 Оцінка фінансової стійкості підприємства

 

 Аналіз фінансових коефіцієнтів діяльності підприємства

Фінансові показники доцільно узагальнити за ознакою операційної діяльності як основного «фокусу» підприємства з урахуванням ринкової орієнтації (рисунок 1).

 

 

 

Рисунок 2.1 – Узагальнення фінансових показників функціонування підприємства

 

Аналіз із застосуванням коефіцієнтів полягає в тому, що оцінку фінансового стану підприємства здійснюють за допомогою фінансових коефіцієнтів, розрахованих на основі Форми №1 «Баланс» і Форми №2 «Звіт про фінансові результати».

За даним методом вивчаються такі важливі аспекти фінансового стану і результатів діяльності підприємства як ліквідність, платоспроможність, рентабельність, ділова активність.

Коефіцієнти, що доцільно використовувати для аналізу узагальнені в таблиці 2, а у таблиці 3 наведені умовні позначення.

Для полегшення процесу розрахунку і аналізу показників в таблиці наведено формули розрахунку і викладено економічний зміст окремих показників.

Після розрахунків необхідно:

1. Проаналізувати отримані данні, визначити сильні та слабкі сторони діяльності підприємства, можливості та загрози, що виникають на сучасному етапі розвитку підприємства; виокремити основні фактори впливу внутрішнього та зовнішнього середовища на функціонування і розвиток досліджуваного суб’єкта економіки 
2. Намітити рекомендації щодо поліпшення отриманих фінансових показників (за кожним напрямком аналізу). Необхідно звернути увагу та те, що потреба в капіталі необхідному як для реалізації запропонованих заходів, так і для здійснення поточної діяльності підприємства буде розраховуватись в наступному розділі курсової роботи.
3. Фінансова стійкість підприємства є однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства, вона пов’язана із загальною фінансовою структурою підприємства, зі ступенем його залежності від кредиторів та інвесторів. Фінансова стійкість характеризує стабільність діяльності підприємства в довгостроковій перспективі.

Існує два підходу до оцінки фінансової стійкості підприємства:

1)    на основі даних пасиву балансу;

2)    на основі аналізу взаємозв’язку між активом і пасивом балансу.

Другий підхід є більш повним і економічно виправданим.

Для оцінки оптимальності співвідношення власного і залученого капіталу можна використовувати сукупність наступних показників.

Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) (К_а) – характеризує частку власного капіталу в загальній сумі капіталу, авансованого в діяльність підприємства:

                                                    (2.5)

 

Критичне значення коефіцієнта – 0,5. Чим вище значення, тим більш фінансово стійке, стабільне і незалежне від зовнішніх кредиторів підприємство.

Коефіцієнт фінансової залежності (К_ф.з) – характеризує ступінь залежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування:

 

                                                   (2.6)

 

Оптимальне значення даного коефіцієнту менше 2. Збільшення цього показника в динаміці  означає зростання частки залучених коштів у фінансуванні підприємства, а, отже, свідчить про втрату підприємством фінансової незалежності. Якщо К_фз наближається до 1, це означає, що власники повністю фінансують своє підприємство.

Коефіцієнт фінансового ризику (К_ф.р) – характеризує співвідношення залучених коштів і власного капіталу:

 

                (2.7)

 

Критичне значення коефіцієнта фінансового ризику – 1. Даний коефіцієнт показує кількість позикових коштів, залучених підприємством на 1 грн. вкладених в активи власних коштів.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу (К_м) – показує, яка частка власного капіталу знаходиться в мобільній формі, а яка капіталізована:

 

                                (2.8)

Власні оборотні кошти можна розрахувати двома способами:

–       від суми власного капіталу відрахувати вартість необоротних активів і додати довгострокові пасиви;

–       від суми оборотних активів відрахувати суму поточних зобов’язань і забезпечень.

Коефіцієнт має бути досить високим для забезпечення гнучкості при використанні власних коштів підприємства; позитивною тенденцією вважається невелике зростання його в динаміці.

Цей показник може варіювати в залежності від структури капіталу та галузевої належності підприємства. Для визначення оптимального його значення необхідно порівняти коефіцієнт маневреності даного підприємства з середнім показником по галузі або у конкурентів.

Коефіцієнт забезпеченості по кредитах (К_з.к) – характеризує потенційну  можливість підприємства погасити позику; ступінь захищеності кредиторів від несплати відсоткових платежів.

                                      (2.9)

 

Зменшення цього коефіцієнта в динаміці свідчить про збільшення витрат підприємства на сплату відсотків за кредит.

         На величину наданих коефіцієнтів впливає багато факторів: галузева належність підприємства, принципи кредитування, структура пасиву, репутація підприємства тощо. Тому для характеристики значень цих коефіцієнтів потрібно проводити їх співставлення в часі по групах споріднених підприємств.

Але для підприємств будь-яких типів виконується таке правило: кредитори віддають перевагу підприємствам з високою часткою власного капіталу, а власники підприємства віддають перевагу розумному зростанню в динаміці частки залучених коштів.

 

Важливим показником фінансової стійкості підприємства є вид джерел фінансування запасів і витрат (Z).

Z = A₁₁₀₀+A₁₁₁₀+A₁₁₇₀+A_1190.                      (2.10)

Для характеристики джерел фінансування запасів і витрат використовуються такі показники:

1)    власні оборотні кошти:

                                         .                                                 (2.11)

 

2)    власні оборотні кошти і довгострокові залучені джерела:

                          .                                     (2.12)

 

3)    загальна величина основних джерел формування запасів і витрат:

                                  .                                            (2.13)

 

Трьом показникам наявності джерел формування запасів і витрат відповідають три показники забезпеченості запасів і витрат джерелам їх формування:

1)    надлишок (+) або нестача (–) власних оборотних коштів:

 

                                           .                                             (2.14)

 

2)     надлишок (+) або нестача (–) власних оборотних коштів і довгострокових залучених джерел:

                                           .                                            (2.15)

 

3) надлишок (+) або нестача (–) загальної величини основних джерел:

 

                                           .                                        (2.16)

 

         За допомогою цих показників визначається трьохкомпонентний тип фінансової стійкості підприємства:

 

                                                                                (2.17)

Підприємство може характеризуватися одним з чотирьох типів фінансової стійкості:

1. Абсолютна фінансова стійкість: характеризується тим, що всі запаси підприємства покриваються власними коштами, тобто організація не залежить від зовнішніх кредиторів. Це не ідеальна ситуація, зустрічається вкрай рідко і свідчить про те, що керівництво компанії не вміє і не має змоги використовувати зовнішні джерела коштів для основної діяльності.

2. Нормальна фінансова стійкість: . В цій ситуації підприємство використовує для покриття запасів крім власних коштів довгострокові залучені кошти. Цей тип фінансової стійкості є бажаним для підприємства з точки зору фінансового менеджменту.

3. Нестійке фінансове положення:  характеризується недостатністю у підприємства “нормальних” джерел для фінансування запасів. В цей ситуації ще існує можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів, скорочення дебіторської заборгованості, прискорення обіговості запасів.

4. Кризовий фінансовий стан:  характеризується ситуацією при якій підприємство має кредити і позики, не погашені в строк, а також прострочену кредиторську заборгованість. Підприємство знаходиться на межі банкрутства.

Результати розрахунків можна подати у вигляді таблиці (таблиця 2.7) і графічно (рисунки 2.5, 2.6, 2.7, 2.8)

 

Таблиця 2.7 – Визначення типу фінансової стійкості підприємства

Показники	На початок періоду	На кінець періоду
1. Загальна величина запасів і витрат
2. Наявність власних обігових коштів
3. Розмір функціонуючого капіталу
4.Загальна величина основних джерел фінансування запасів і витрат ()
5.
6.
7.
8. Трьохкомпонентний показник фінансової стійкості

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 2.5 – Фінансова діаграма абсолютно стійкого стану

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 2.6 – Фінансова діаграма нормально стійкого стану

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок  2.7 – Фінансова діаграма нестійкого стану

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок  2.8 – Фінансова діаграма кризового стану

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F – основні засоби та інші необоротні активи (A₁₀₉₅+A₁₂₀₀);

Z – запаси і витрати (A₁₁₀₀+A₁₁₁₀+A₁₁₇₀+A₁₁₉₀);

R^a – грошові кошти, розрахунки та інші активи (A₁₁₂₀+...+A₁₁₆₅);

И^c – джерела власних коштів (П₁₄₉₅);

K^T – довгострокові зобов’язання і забезпечення (П₁₅₉₅) ;

K^t – короткострокові кредити (П₁₆₀₀);

R^p – кредиторська заборгованість та інші короткострокові пасиви (П₁₆₉₅ – П₁₆₀₀ + П₁₇₀₀).

Рисунок 2.1 – Діаграма фінансового стану підприємства

 

Завдання:

1. Провести оцінку оптимальності співвідношення власного та залученого капіталу підприємства.

2. Визначити тип фінансової стійкості підприємства та відобразити його графічно.

3. Охарактеризувати фінансову стійкість підприємства на основі дослідження напрямків використання коштів, тобто з урахуванням взаємозв’язку між активом і пасивом балансу.

4. Визначити переваги і недоліки становища в якому опинилось підприємство.

 

 

Після проведення розрахунків приведених вище показників підприємство може характеризуватися одним з чотирьох типів фінансової стійкості:

1. Абсолютна фінансова стійкість (трьохкомпонентний показник типу фінансової стійкості) має вид: S = {1,1,1}). Такий тип фінансової стійкості характеризується тим, що всі запаси підприємства покриваються власними оборотними коштами, тобто організація не залежить від зовнішніх кредиторів. Така ситуація зустрічається вкрай рідко. Крім того, вона навряд чи може розглядатися, як ідеальна, оскільки означає, що керівництво підприємства не вміє чи не бажає, не має можливості використовувати зовнішні джерела засобів для основної діяльності.
2. Нормальна фінансова стійкість (показник типу фінансової стійкості: S={0,1,1}). У такій ситуації підприємство використовує для покриття запасів, крім власних оборотних коштів, також і довгострокові притягнуті засоби. Такий тип фінансування запасів є “нормальним” з погляду фінансового менеджменту. Нормальна фінансова стійкість є найбільш бажаною для підприємства.
3. Хитливе фінансове положення (показник типу фінансової стійкості: S={0,0,1}). Дана ситуація характеризується недоліком у підприємства «нормальних» джерел для фінансування запасів. У цій ситуації ще існує можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів, скорочення дебіторської заборгованості, прискорення оборотності запасів.
4. Кризовий фінансовий стан (S = {0,0,0}) характеризується ситуацією, при якій підприємство має кредити і позики, не погашені в строк, а також прострочену кредиторську і дебіторську заборгованості. У цьому випадку можна говорити про те, що підприємство знаходиться на грані банкрутства.

Для зручності визначення типу фінансової стійкості доцільно представити розраховані показники в таблиці 2.8

 

 

 

Таблиця 2.8 - Зведена таблиця показників по типах фінансової стійкості

 

Показники	Тип фінансової стійкості
	Абсолютна стійкість	Нормальна стійкість	Хиткий стан	Кризовий стан
1.Фс = Воб. – З.	Фс >= 0	Фс <   0	Фс <   0	Фс < 0
2.Фт = Кс.дз. – З.	Фт >= 0	Фт >= 0	Фт <   0	Фт < 0
3.Фо = Ко – З.	Фо >= 0	Фо >= 0	Фо >= 0	Фо < 0

 

 

2.2.4 Аналіз ліквідності підприємства

 

Фінансовий стан підприємства в короткостроковій перспективі оцінюється показниками ліквідності і платоспроможності, що характеризують можливість своєчасних і повних розрахунків по короткострокових зобов'язаннях перед контрагентами. Аналіз платоспроможності і ліквідності важливий не тільки для підприємства, але і для зовнішніх інвесторів. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Від ліквідності балансу варто відрізняти ліквідність активів, що визначається як величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх у кошти. Чим менше часу, що буде потрібно, щоб даний вид активу був переведений у грошову форму, тим вище його ліквідність.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими за термінами їх погашення і розташованими в порядку зростання таких термінів. У залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в кошти, активи підприємства розділяються на групи.

Ліквідність – поняття неодноманітне. Слід відрізняти:

-       ліквідність активу–характеризується здатністю перетворюватися в грошові кошти; ступінь ліквідності залежить від швидкості перетворення в грошові кошти;

-       ліквідність балансу – визначається як ступінь покриття зобов’язань підприємства його активами, строк перетворення яких в гроші відповідає строку погашення зобов’язань;

-       ліквідність підприємства – характеризується здатністю своєчасно і в повній мірі проводити розрахунки за короткостроковими зобов’язаннями контрагентам.

Для проведення аналізу ліквідності балансу необхідно:

1)    статті активу згрупувати за ступенем їх ліквідності і розташувати в порядку зменшення ліквідності таким чином:

а) найбільш ліквідні активи (А1). До них відносять всі статті грошових коштів підприємства і поточні фінансові інвестиції:

                                                     А1 = А₁₁₆₀ + А₁₁₆₅.                                   (2.18)

 

б) активи, що швидко реалізуються (А2). До цієї групи активів відносять активи, для обертання яких в грошову форму потребується більш тривалий час (наприклад: дебіторська заборгованість яка буде погашена за умовами договорів, векселя отримані тощо):

 

А2 = А₁₁₀₃ + А₁₁₀₄ +А₁₁₂₀ + А₁₁₃₀ +…+ А₁₁₅₅.+ А_1200. (2.19)

 

в) активи, що реалізуються повільно (А3). До цієї групи активів відносять записи, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів, а також оборотні активи, що не ввійшли в групи А1 та А2:

 

                                       А3 = А₁₁₀₁ + А₁₁₀₂ + А₁₁₁₀ + А₁₁₇₀ + А_1190.             (2.20)

 

 

г) активи, що реалізуються важко (Л4).До цієї групи відносять необоротні активи підприємства, вартість яких відображена в першому розділі активу балансу:

                                                      А4 = А₁₀₉₅.                                           (2.21)

2)    статті пасиву згрупувати по строкам їх погашення і розташувати в порядку збільшення цих строків таким чином:

а) найбільш строкові зобов‘язання (П1). До них прийнято відносити поточну кредиторську заборгованість бюджету, по придбаним товарам, роботам, послугам, наприклад:

 

                                             П1 = П₁₆₁₅.+П₁₆₂₀ +П₁₆₂₅.                    (2.22)

б) короткострокові пасиви (П2). До цієї групи відносять короткострокові кредити, поточну кредиторську заборгованість і інші позикові кошти, що підлягають погашенню протягом 12 місяців, в тому числі статті четвертого розділу пасиву балансу з урахуванням означених вище обмежень, наприклад:

 

                         П2 = П₁₆₉₅ - (П₁₆₁₅.+П₁₆₂₀ +П₁₆₂₅ )+ П₁₇₀₀ .               (2.23)

     

в) довгострокові пасиви (П3). Ця група пасивів представлена довгостроковими зобов‘язаннями і забезпеченнями підприємства, наприклад:

 

                                            П3 = П₁₅₉₅ .                                           (2.24)

 

г) постійні (стійки) пасиви (П4) – це статті першого розділу пасиву балансу.

                                                П4 = П₁₄₉₅.                                            (2.25)

 

3)    порівняти суми в розрізі наведених груп за активом і пасивом балансу; баланс вважається  абсолютно ліквідним, якщо виконуються наступні умови:

 

                                .                                                     (2.26)

 

Якщо виконуються перші три нерівності в цій системі, це тягне за собою виконання четвертої. Тому важливо співставити підсумки перших трьох груп по активу та пасиву.

Отже, при розрахунку оцінки ліквідності балансу до розрахунку приймаються оборотні активи підприємства та залучені джерела фінансування.

У випадку, якщо одна або кілька нерівностей системи мають протилежний знак від зафіксованого варіанту, ліквідність балансу в більшої або меншої ступені відрізняється від абсолютної.

При цьому теоретично нестача коштів за однією групою активів компенсується їх надлишком по другій групі у вартісній оцінці; в реальній ж ситуації менш ліквідні активи не можуть замістити у повній формі більш ліквідні.

Співставлення А1 та П1 відображає співвідношення поточних платежів та надходжень; А2 та П2 – показує тенденцію зростання або зменшення поточної ліквідності в близькому майбутньому; А3 і П3 та А4 і П4 відображають відношення платежів та надходжень у відносно віддаленому майбутньому.

Згрупований баланс для оцінки його ліквідності має такий вигляд (таблиця 2.9).

 

Таблиця 2.9 – Аналіз ліквідності балансу

 

Актив	На початок періоду	На кінець періоду	Пасив	На початок періоду	На кінець періоду	Платіжний надлишок (+) або нестача (-)
						На початок періоду	На кінець періоду
1	2	3	4	5	6	7= 2 -5	8=3 - 6
1. Найбільш ліквідні активи (А1)			1. Найбільш термінові зобов’язання (П1)
2. Активи, що швидко реалізуються (А2)			2. Коротко строкові пасиви (П2)
3. Активи, що реалізуються повільно (А3)			3. Довго строкові пасиви (П3)
4. Активи, що реалізуються важко (А4)			4. Постійні пасиви (П4)
Баланс			Баланс

 

 

         Більш детальний аналіз ліквідності підприємства проводиться на основі фінансових коефіцієнтів.

Коефіцієнт поточної ліквідності (К_пл) – характеризує достатність оборотних активів для задоволення поточних зобов’язань. Відповідно до загальноприйнятних стандартів, вважається, що цей показник повинен знаходитися в межах від 1,5 до 2:

 

                                   (2.27)

Коефіцієнт швидкої ліквідності (К_шл) – характеризує можливість погашення фірмою поточних зобов`язань оборотними активами за відрахуванням запасів. Вважається, що цей показник повинен знаходитися в межах 0,7-0,8.

 

            (2.28)

 

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К_ал) – показує, яка частка поточних зобов`язань може бути погашена миттєво. Теоретичне значення повинне бути не менш 0,2-0,25.

 

                             (2.29)

      

Основним абсолютним показником ліквідності є чистий робочий капітал.

Чистий робочий капітал (Р_к) – це величинаоборотних коштів, що залишається в обігу підприємства після повного погашення поточних зобов’язань і забезпечень:

Рк = оборотні активи – поточні зобов’язання і забезпечення.   (2.30)

 

Наявність чистого робочого капіталу свідчить про те, що підприємство здатне не тільки сплатити короткострокові зобов’язання, але й має фінансові ресурси для розширення діяльності і здійснення інвестицій.

Рівень достатності чистого робочого капіталу визначається шляхом порівняння з аналогічним показником інших підприємств.

 

 

Таблиця 2.10 - Зведена таблиця коефіцієнтів ліквідності

 

Показник	На початок базового періоду	На кінець базового періоду	На кінець звітного періоду	Норматив
1	2	3	4	5
1.Коефіцієнт загальної    (поточної) ліквідності
2.Коефіцієнт проміжної    (термінової) ліквідності
3.Коефіцієнт абсолютної    ліквідності

 

 

Завдання:

1. Оцінити ліквідність балансу підприємства.
2. Провести аналіз ліквідності підприємства на основі коефіцієнтів.
3. Динаміку коефіцієнтів відобразити графічно.
4. Відзначити основні слабкі і сильні сторони підприємства, пов’язані із забезпеченням ліквідності і платоспроможності підприємства.
5. Сформулювати систему заходів, спрямованих на подолання відзначених проблем.

 

 

 

2.2.5 Аналіз прибутку та рентабельності

 

Прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними витрати; збиток –  перевищення суми витрат над сумою доходів, для отримання яких здійснені ці витрати.

Формування прибутку підприємства відображено на рисунку 2.9. Розумінню змісту фінансових результатів діяльності підприємства сприяє рисунок 2.10.

Рентабельність – це показник, що характеризує економічну ефективність.

Існує багато коефіцієнтів рентабельності, які використовуються в залежності від характеру оцінки ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства, що в свою чергу, визначає вибір оціночного показника: валового, операційного прибутку тощо.

 

Оціночні показники прибутку:

а) валовий прибуток:

 

                                    Ф₂₀₉₀ = Ф₂₀₀₀ – Ф₂₀₅₀.                                     (2.31)

 

б) операційний прибуток:

 

                        Ф₂₁₉₀ = Ф₂₀₉₀ + Ф₂₁₂₀  – Ф₂₁₃₀ – Ф₂₁₅₀ – Ф₂₁₈₀.            (2.32)

 

в) прибуток до оподаткування:

 

Ф₂₂₉₀ = Ф₂₁₉₀ + Ф₂₂₀₀ + Ф₂₂₂₀ + Ф₂₂₄₀ – Ф₂₂₅₀ – Ф₂₂₅₅ – Ф₂₂₇₀.            (2.33)

 

г) чистий прибуток:

 

                                   Ф₂₃₅₀ = Ф₂₂₉₀  ± Ф₂₃₀₀ ± Ф₂₃₀₅                        (2.34)
 

 

 

 

 

 

Рисунок 2.9 – Модель формування прибутку підприємства

 

Ф – форма №2 «Звіт про фінансові результати»;

ВП – валовий прибуток;

ОП – операційний прибуток;

Пдо – прибуток до оподаткування;

ЧП – чистий  прибуток.

 

Рисунок 2.10 – Діаграма фінансових результатів діяльності підприємства (будується в масштабі)

В залежності від того, з чим порівнюється обраний показник прибутку, розрізняють дві групи коефіцієнтів рентабельності:

1)    рентабельність капіталу;

2)    рентабельність продажу.

До першої групи відносять наступні показники.

Рентабельність активів (ROA) – характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує свої активи для отримання прибутку.

 

                          .                    (2.35)

 

Цей показник важливий насамперед для інвесторів.

Рентабельність власного капіталу (RОЕ) – характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує власний капітал.

 

            .       (2.36)

 

Цей показник важливий насамперед для власників.

До другої групи входять наступні показники.

Валова рентабельність реалізованої продукції (R_G) – характеризує ефективність виробничої діяльності, а також ефективність політики ціноутворення.

.                      (2.37)

 

Операційна рентабельність реалізованої продукції (R_о) – показує рентабельність підприємства після відрахування витрат на виробництво та збут товарів, тобто затрат, які відносяться до операційної діяльності.

Якщо, наприклад, валова рентабельність не змінюється, а операційна в динаміці – зменшується, то це може свідчити про збільшення адміністративних та збутових видатків.

 

                        .  (2.38)

 

Чиста рентабельність реалізованої продукції (R_N) – характеризує повний вплив структури капіталу і фінансування підприємства на його рентабельність.

Якщо операційна рентабельність не змінюється, а чиста рентабельність зменшується, це може свідчити про збільшення фінансових видатків, отримання збитків від участі в капіталі інших підприємств або про підвищення суми податкових платежів, що сплачує підприємство.

 

.              (2.39)

 

Для оцінки рентабельності не існує нормативних значень тому, що ці показники різко коливаються по галузях. Але зростання показників рентабельності в динаміці є позитивною тенденцією.

При аналізі коефіцієнтів рентабельності найбільшого поширення набула факторна модель фірми «DuPont», основною задачею якої було визначити фактори, які впливають на ефективність роботи підприємства і оцінити цей вплив за допомогою формули 2.38:

 

                               .                  (2.40)

 

де RО – ресурсовіддача;

FD – коефіцієнт фінансової залежності.

 

                   (2.41)

 

                                         (2.42)

 

Значимість даних показників пояснюється тим, що вони узагальнюють найважливіші сторони фінансово-господарської діяльності підприємства, а саме:  – положення підприємства на ринку;  – виробничу діяльність;  – фінансову діяльність.

 

Для проведення факторного аналізу можна використати різні засоби. Найбільш простий – це метод ланцюгових підстановок.

Загальну зміну рентабельності власного капіталу можна визначити за формулою:

                                                                    _,                                (2.43)

 

Вплив на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу зміни показника чистої рентабельності продажу:

 

                 _,           (2.44)

 

Вплив на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу зміни показника ресурсовіддачі:

 

                   _,                (2.45)

 

Вплив на зміну коефіцієнта рентабельності власного капіталу зміни коефіцієнта фінансової залежності:

 

                                      (2.46)

 

Таким чином, загальна зміна рентабельності власного капіталу під впливом факторів:

 

          ,        (2.47)

 

(Примітка: Індекси “1” і “0”  – відповідно рівень звітного і попереднього періодів)

 

Вплив факторів на зміну показника рентабельності власного капіталу можна узагальнити в таблицю 2.7.

 

Таблиця 2.11 – Фактори впливу на рентабельність власного капіталу

 

Показники	Вплив
Чиста рентабельність продажу
Ресурсовіддача
Коефіцієнт фінансової залежності
Всього (Зміна коефіцієнту рентабельності власного капіталу)

 

Зведемо всі розраховані раніше показники в таблицю 2.7

 

Таблиця 2.12 - Аналіз коефіцієнтів рентабельності

 

Показники	Попередній рік	Звітний рік	Зміна
1	2	3	4
1.Рентабельність сукупного капіталу
2.Рентабельність власного капіталу
3.Валова рентабельність продажу
4.Операційна рентабельність продажу
5.Чиста рентабельність продажу

 

 

 

Завдання :

1. Провести аналіз прибутку за етапами його формування.
2. Побудувати діаграму фінансових результатів діяльності підприємства (в масштабі).
3. Оцінити рентабельність підприємства на основі коефіцієнтів.
4. Провести факторний аналіз рентабельності власного капіталу. Встановити основі фактори, що впливають на рентабельність, побудувати ієрархію цих факторів.
5. Відобразити графічно динаміку коефіцієнтів рентабельності.
6. Узагальнити результати розрахунків та виділити можливості підприємства і основні загрози його функціонуванню і розвитку.

 

 

2.2.6 Оцінка ділової активності підприємства

 

Ділова активність підприємства проявляється в динамічності його розвитку, досягненні поставлених цілей, ефективному використанні економічного потенціалу, розширенні ринків збуту. Для оцінки рівня ефективності використання ресурсів підприємства, як правило, використовують різні показники оборотності. Показники оборотності мають велике значення для оцінки фінансового положення підприємства, тому що швидкість обороту засобів безпосередньо впливає на платоспроможність підприємства. Крім того, збільшення швидкості обороту засобів, за інших рівних умов, відбиває підвищення виробничо-технічного потенціалу підприємства.

Ділову активність можна оцінити на якісному і кількісному рівні.

На практиці набули поширення наступні показники ділової активності.

Ресурсовіддача (RO) або коефіцієнт обіговості активів (коефіцієнт трансформації) – характеризує, наскільки ефективно використовуються активи підприємства незалежно від джерел їх формування:

 

                                       (2.48)

 

Коефіцієнт трансформації показує скільки разів за звітний період здійснюється повний цикл виробництва і обертання, що приносить прибуток, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла  кожна грошова одиниця активів.

Коефіцієнт обіговості дебіторської заборгованості () – характеризує, скільки в середньому разів за звітний період дебіторська заборгованість перетворюється в грошові кошти:

 

               (2.49)

 

Для аналізу оборотності дебіторської заборгованості використовується також показник періоду оборотності дебіторської заборгованості (термін кредитування).

                                                  .                                                (2.50)

 

Цей показник відображає розрахункову кількість днів для погашення кредиту, взятого дебіторами.

Зі складу джерел засобів підприємства розглянемо короткострокову кредиторську заборгованість. Якщо термін погашення кредиторської заборгованості перевищить термін погашення дебіторської заборгованості, то це свідчить про погіршення фінансового положення підприємства.

Коефіцієнт обіговості кредиторської заборгованості () – показує, скільки в середньому разів за звітний період обертається кредиторська заборгованість:

 

              (2.51)

 

Для аналізу обіговості кредиторської заборгованості використовують показник періоду обіговості кредиторської заборгованості:

 

                                                     .                                                          (2.52)

 

Цей показник відображає розрахункову кількість днів для погашення кредиту, отриманого від постачальників.

       

Як правило, у структурі оборотних активів велику частину складають запаси і дебіторська заборгованість. Для визначення тенденції оборотності запасів і дебіторської заборгованості на підставі показників балансу і “Звіту про фінансові результати” розраховують наступні показники:

•   коефіцієнт оборотності запасів, коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості;
• коефіцієнт оборотності запасів показує швидкість обороту запасів для забезпечення поточного обсягу продажів.

Коефіцієнт обіговості запасів () – характеризує ефективність управління запасами:

                                         (2.53)

 

Показник періоду обіговості запасів можна розрахувати:

 

                                                     .                                              (2.54)

      

Коефіцієнт обіговості основних засобів (або фондовіддача) () - характеризує ефективність використання основних засобів:

 

                                     (2.55)

 

Як і для коефіцієнтів рентабельності, так і для показників ділової активності не існує абсолютних нормативних значень, тому що ці показники різко коливаються по галузях. Позитивною тенденцією вважається збільшення цих показників в динаміці.

Тривалість операційного циклу (_ – показує скільки в середньому днів необхідно для виробництва, продажу і оплати продукції підприємства, тобто на протязі якого періоду грошові кошти зв’язані в запасах:

 

                                  .                                          (2.56)

 

Тривалість обіговості оборотного капіталу (фінансового циклу) ():

 

                                      .                                 (2.57)

 

На відміну від , яка повинна бути як найменше, кожне підприємство зацікавлено в тому, щоб  була більше, при цьому якщо – підприємство має потребу в грошових коштах, якщо – це свідчить про те, що підприємство має в розпорядженні “чужі” гроші.

 

Обидва даних показника бажано порівняти зі середньогалузевими значеннями. Корисно також зробити порівняння зі значеннями цих показників за попередні періоди.

Період обороту всіх оборотних засобів повинен дорівнювати періоду запасів і періоду оборотних засобів у розрахунках. Це потрібно навести в наступній таблиці 10.1.

 

Таблиця  10.1 – Аналіз терміну обіговості оборотних засобів

 

Термін обіговості	База	Звіт	Відхилення
Всіх оборотних засобів, в т.ч.
Запасів:
–зберігання виробничих запасів
–виробничий цикл
– зберігання готової продукції, товарів
Оборотних засобів у розрахунках:
– дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги
– інші активи (можливо розглянути по статтях)

 

 

• Для того щоб розрахувати тривалість операційного циклу, необхідно використовувати формулу:

 

,                                 (10.8)

 

де      Тц.   - тривалість операційного циклу,

        t об.з. - тривалість оборотності запасів,

     t об.д.з. - тривалість оборотності дебіторської заборгованості.

За цим показником визначають скільки днів у середньому потрібно для виробництва, продажу та оплати продукції підприємства. У більшості випадків підприємству необхідно прагнути до зменшення значення даного показника, тобто до скорочення тривалості операційного циклу.

 

• Тривалість оборотності оборотного капіталу розраховують за формулою:

 

,             (10.9)

 

де    t об.об.к.  - тривалість оборотності оборотного капіталу,

           t об.з.    - тривалість оборотності запасів,

         tоб.д.з.    - тривалість оборотності дебіторської заборгованості,

        tоб.к.з.     - тривалість оборотності кредиторської заборгованості.

 

Якщо значення даного показника позитивне, то підприємство відчуває потребу в коштах. Негативне значення показника тривалості обороту оборотного капіталу говорить про те, що підприємство має в безкоштовному користуванні чужі гроші.

 

Для зручності зведемо всі розраховані раніше показники в таблицю 10.2

 

 

 

Таблиця 10.2 - Зведена таблиця коефіцієнтів ділової активності

 

Найменування показника	На початок базового  року	На кінець базового року	На кінець звітного року
1	2	3	4
1.Коефіцієнт оборотності активів
2.Коефіцієнт оборотності дебіторської    заборгованості
3.Період оборотності дебіторської    заборгованості, днів
4.Коефіцієнт оборотності кредиторської    заборгованості
5.Період оборотності кредиторської    заборгованості, днів
6.Коефіцієнт оборотності запасів
7.Тривалість оборотності запасів, днів
8.Тривалість операційного циклу, днів
9.Тривалість оборотності оборотних коштів,              днів

 

 

Завдання:

1. Провести оцінку ділової активності підприємства.
2. Відобразити графічно динаміку показників ділової активності.
3. Визначити основні недоліки пов’язані з діловою активністю, сформувати комплекс заходів спрямований на їх подолання, який базується на сильних сторонах підприємства.

 

2.3  Визначення потреби підприємства в капіталі

 

 

Аналіз діяльності підприємства на основі форми №4 «Звіту про власний капітал»

 

Методичні вказівки

 

Для аналізу звіту про власний капітал, необхідно розглянути деякі загальні положення Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 5 «Звіт про власний капітал».

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 5 “Звіт про власний капітал” визначає зміст і форму звіту про власний капітал і загальні вимоги до розкриття його статей. Норми дійсного Положення (стандарту) стосуються підприємств, організацій і інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Форма “Звіту про власний капітал” розглядається в Додатку А таблиці А.5.

Метою складання звіту про власний капітал є розкриття інформації про зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду.

Усі підприємства розкривають у примітках до фінансової звітності призначенні умови використання кожного елементу власного капіталу (крім статутного капіталу).

Акціонерні товариства приводять у примітках до фінансової звітності інформацію про:

¨       загальну кількість і номінальну вартість акцій, на які передбачається зробити передоплату,

¨       загальну кількість і номінальну вартість акцій, на які зроблена передоплата, у порівнянні з передбаченими величинами,

¨       загальну суму засобів, отриману в ході передоплати на акції, у такому розрізі:

-           усі кошти, внесені як плата за акції, з визначенням кількості акцій,

-           вартісна оцінка майна, внесеного як плата за акції, з визначенням кількості акцій,

-           загальну суму іноземної валюти, внесеної як плата за акції, з визначенням кількості акцій і курсу, за яким валюту зараховано в обліку.

¨       акції в складі статутного капіталу за окремими типами і категоріями:

-           кількість випущених акцій, з визначенням неоплаченої частини статутного капіталу,

-           номінальна вартість акцій,

-           зміни протягом звітного періоду в кількості акцій, ,що є в обігу,

-           права, привілеї й обмеження, зв'язані з акціями, у тому числі обмеження по розподілу дивідендів і поверненню капіталу,

-           акції, що належать самому суспільству, його дочірнім і асоційованим підприємствам,

-           перелік засновників і кількість акцій, якими вони володіють,

-           кількість акцій, що знаходяться у власності членів виконавчого органу, і перелік осіб, частки яких у статутному фонді перевищують 5 %,

-           акції, зарезервовані для випуску згідно з опціонами й іншими контрактами, із указівкою їх термінів і сум.

¨       накопичену суму дивідендів, не сплачених по привілейованих акціях,

¨       суму, включену (або не включену) до складу зобов'язань, коли дивіденди були передбачені, але формально не підтверджені.

 

Всі інші підприємства приводять у примітках до фінансової звітності інформацію про:

-            розподіл частки статутного капіталу між власниками,

-            права, привілеї або обмеження щодо цих часток,

-            зміни в складі частки власників у статутному фонді.

 

Для безпосереднього аналізу стану і руху власного капіталу підприємства необхідно скласти аналітичну таблицю 12.1

 

Таблиця 12.1 - Аналіз руху власного капіталу

 

Показники	Статутний капітал	Іншій додатковий капітал	Резервний капітал	Нерозподі-лений прибуток
1	2	3	4	5
1.Залишок на початок року
2.Надійшло
3.Використано
4.Залишок на кінець року (рядок 300 форми № 4)
5.Абсолютна зміна залишку (рядок 290 форми № 4)
6.Темп росту , %
7.Коефіцієнт надходження
8.Коефіцієнт вибуття

 

У даній таблиці потрібно розрахувати такі показники руху власного капіталу:

1. Коефіцієнт надходження - як співвідношення власного капіталу, що надійшов, до залишку на кінець року.
2. Коефіцієнт вибуття – як співвідношення вибулих основних засобів до залишку на початок року.

Аналізуючи власний капітал, необхідно звернути увагу на співвідношення коефіцієнтів надходження і вибуття. Якщо значення коефіцієнтів надходження перевищують значення коефіцієнтів вибуття, виходить, на підприємстві йде процес нагромадження власного капіталу, і навпаки.

 

 

2.3.1 Зміст та види потреби в капіталі

 

Третій розділ курсової роботи спрямований на визначення потреби в капіталі.

Потреба в капіталі – це виражена в грошовому еквіваленті потреба підприємства в грошових коштах і матеріальних засобах, необхідних для виконання поставлених цілей та забезпечення фінансової рівноваги.

Потреба в капіталі розраховується на основі методології нуль-базис бюджетування (ZBB)  і  традиційного бюджетування (ТБ).

Нуль-базис бюджетування (zero-base-Buageting ZBB). Цей спосіб використовується у разі заснування нового підприємства, розширення діючих виробничих потужностей (для збільшення обсягів та асортименту продукції) чи в рамках контролінгу витрат з метою виявлення резервів їх зниження.

Базою для ZBB є так звана точка-нуль (інформація про результати діяльності попередніх періодів, зокрема витрати до розрахунків не беруться)).

Бюджетні показники за цим способом розраховуються на основі нового обрахунку потреби в капіталі для фінансування необоротних і оборотних активів з використанням широкого масиву інформації щодо технологічних процесів, норм і нормативів, калькулювання собівартості продукції, ціноутворення тощо.

Головною метою ZBB є визначення оптимального рівня витрат підприємства та пріоритетних напрямів використання обмежених фінансових ресурсів. У рамках ZBB аналізуються всі статті затрат і по кожній з них визначають можливості економії.

Традиційне бюджетування (ТБ). В основі традиційного бюджетування лежать показники діяльності, зокрема показники потреби в капіталі та рівня витрат попередніх періодів.

При цьому застосовується методика екстраполяції. Цей спосіб використовується за відносно стабільних тенденцій в сфері виробництва та реалізації продукції (асортимент та обсяги виробництва в плановому періоді суттєво не відрізняються від попередніх періодів або ж зміни відбуваються згідно з чітко вираженою тенденцією). У даному разі недоцільно наново здійснювати розрахунок всіх позицій затрат. Це можна зробити на основі коригування показників попередніх періодів на відповідні прогнозні величини.

У практиці фінансово-господарської діяльності підприємств у економічно розвинутих країнах прийнято вважати, що за інших рівних обставин стабільну матеріальну потребу в капіталі доцільно покривати за рахунок власного капіталу , а тимчасову різницю між максимальною і мінімальною потребою – за рахунок коштів інвесторів.

Види потреби в капіталі можна класифікувати за типом грошових виплат підприємств (дивись рисунок 2):

-          грошові видатки у результаті інвестиційної діяльності;

-          грошові видатки у результаті операційної діяльності;

-          грошові видатки у результаті фінансової діяльності.

 

 

Рисунок  2.2  – Види потреби в капіталі

 

2.3.2 Потреба в капіталі для фінансування основної діяльності підприємства

 

Потреба зумовлена незбігом в часі моменту здійснення грошових витрат (на придбання основних засобів, сировини, матеріалів тощо) та моменту надходження грошових коштів за продукцію на виробництво якої понесені витрати.

Загальна потреба в капіталі розраховується як сума:

-        капіталу, необхідного для фінансування основних засобів і нематеріальних активів (інвестиційна діяльність);

-        капіталу для фінансування оборотних активів (операційна діяльність).

Зауважимо, що грошові видатки для забезпечення основної діяльності можуть здійснюватись не лише в рамках операційної, а й в результаті інвестиційної діяльності.

У разі, якщо підприємство перебуває на стадії створення, то додатково створюється потреба в фінансових ресурсах, необхідних для покриття витрат на заснування, зокрема:

-                   витрат на державну реєстрацію підприємства;

-                   різного роду нотаріальні витрати;

-                   комісійні винагороди, пов’язані із заснуванням підприємства і запуском його в дію.

 

2.3.3 Фінансування витрат не пов’язаних з основною діяльністю підприємства

 

Фінансування даних витрат повинно здійснюватися за залишковим принципом за рахунок чистого прибутку. В окремих випадках це можна зробити за рахунок банківських позичок, (джерелом погашення яких є прибуток підприємства)

Розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для покриття означених видів потреби в капіталі, є досить простим і здійснюється виходячи з фактичної величини відповідних затрат: вартості акцій, затрат на утримання об’єктів невиробничого призначення тощо.

 

2.3.4 Потреба в капіталі для фінансування основних засобів і нематеріальних активів

 

Потреба в капіталі для фінансування означених активів виникає в таких випадках:

-     у разі заснування певного підприємства або започаткування виробництва нових видів продукції;

-     якщо планується суттєве розширення виробництва, яке неможливо забезпечити  за наявних потужностей;

-     у разі технічного переозброєння наявних засобів з метою підвищення продуктивності виробництва чи поліпшення якості продукції.

На обсяги потреби в капіталі для фінансування основних засобів і нематеріальних активів впливають фактори:

-вид діяльності (галузь);

-місце розташування підприємства;

-обсяги виробництва продукції та їх види;

-первісна вартість активів , які заплановано придбати;

-вартість модернізації існуючих основних засобів;

-строк окупності інвестицій.

Базою для визначення потреби в капіталі для визначення придбання основних засобів і нематеріальних активів є план (бюджет) виробництва продукції.

Поряд з прогнозними обсягами виробництва і реалізації продукції на додаток до плану також наводиться перелік виробничих машин, обладнання, технічної документації, технологій, ноу-хау, будівель, споруд, які слід придбати для того, щоб забезпечити необхідних для виробництва планових обсягів продукції рівень технічної потужності.

Визначення потреби в додаткових об’єктах основних засобів здійснюється в розрізі окремих їх груп: земельні ділянки, будинки і споруди, машини та обладнання, транспортні засоби тощо.

Виробнича потужність підприємства визначається виходячи з потужності основного технологічного устаткування виробничих підрозділів чи ділянок.

До основного технологічного устаткування  відносять машини, апарати і агрегати, на яких виконуються основні операції технологічного процесу.

Виробнича потужність підприємства розраховується, виходячи з технічних норм продуктивності устаткування і виходів продукції з сировини.

Технічні норми продуктивності основного технологічного устаткування і річний фонд робочого часу беруть в розрахунках відповідно до галузевих інструкцій з визначення виробничих потужностей підприємств.

Для встановлення ступеня використання виробничої потужності підприємства робиться розрахунок середньорічної потужності по кожному виду продукції з урахуванням введення і вибуття потужностей протягом року.

Річна виробнича потужність обладнання визначається множенням середньорічної змінної потужності на число змін роботи в році.

Використання потужностей (у %) визначається діленням річного планового випуску продукції на річну виробничу потужність і множенням отриманого результату на 100.

Отже, необхідна кількість основного технологічного устаткування розраховується, виходячи з його продуктивності: відношення планового приросту обсягів виробництва продукції до прибутковості одиниці обладнання протягом планового періоду.

Необхідно також прийняти рішення щодо форми використання основних засобів і нематеріальних активів: купівля чи лізинг; нове і вживане.

Обсяг потреби в фінансових ресурсах для фінансування придбання основних засобів і нематеріальних активів розраховується, виходячи з їх первісної вартості та кількості.

Первісна вартість основних засобів і нематеріальних активів – це вартість окремих об’єктів основних засобів (нематеріальних активів), за якою вони зараховуються на баланс підприємства.

Ця вартість включає такі види витрат:

-     витрати на виготовлення чи придбання активів;

-     транспортні витрати, пов’язані з доставкою засобів на підприємство;

-     страхування під час транспортування;

-     витрати, пов’язані з державною реєстрацією відповідних засобів (якщо це передбачено законодавством);

-     митні платежі, інші непрямі податки, що не підлягають відшкодуванню;

-     сплата комісійних винагород;

-     вартість монтажу (спорудження, встановлення);

-     витрати на реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшення основних засобів;

-     інші витрати, пов’язані з придбанням активів та доведення їх до стану, в якому вони придатні для використання за призначенням.

Таким чином, капітал, необхідний для фінансування даних витрат, повинен бути мобілізований на довгостроковий період та повинен мати інвестиційний характер. Потреба в капіталі для фінансування необоротних активів є основною складовою бюджету інвестицій.

 

2.3.5 Потреба в капіталі для фінансування оборотних активів

 

Розрахунок потреби в капіталі пропонується здійснювати в три етапи (рисунок 3)

 

 

 

Рисунок  2.3 – Етапи розрахунку потреби в капіталі для фінансування оборотних активів

 

Перший етап пов’язаний з визначенням кількості днів, на які кошти відволікаються в окремі позиції оборотних активів.

Загальний період, протягом якого капітал авансується в оборотні активи, визначається таким чином:

(+) період з моменту оплати сировини, матеріалів до їх постачання;

(–) період надання товарних позичок постачальникам факторів виробництва;

(+) період зберігання сировини, матеріалів на складі;

(+) тривалість виробництва продукції;

(+) період зберігання готової продукції на складі;

(+) строки надання товарних позичок споживачам продукції (період з моменту відвантаження продукції до моменту надходження коштів за неї);

(–) період використання авансів, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції.

Таким  чином, період на які кошти відволікаються в оборотні активи, залежать від трьох функціональних блоків:

1)                організації технологічного процесу;

2)                ефективності логістики;

Логістика – комплекс заходів з управлінням матеріально-технічним забезпеченням та товарно-матеріальними запасами на підприємстві, які спрямовані на оптимізацію руху сировини, матеріалів, продукції на всіх стадіях операційного циклу: транспортування, складування, виробництво, збут).

3)                управління дебіторською та кредиторською заборгованістю.

Другий етап полягає у прогнозних розрахунках середньоденних витрат у грошовому еквіваленті, які авансуються в сировину, матеріали, напівфабрикати персонал, накладні витрати тощо.

Для розрахунку цих витрат необхідно обчислити планову виробничу собівартість продукції, величину адміністративних витрат і витрат на збут.

На третьому етапі здійснюється безпосередній розрахунок потреби в капіталі для фінансування оборотних активів.

Потреба в коштах для фінансування виробничих запасів залежить від їх первісної вартості, яка складається з таких фактичних витрат:

-     суми, що сплачуються за інформаційні , посередницькі та інші послуги, які виникають в зв’язку з придбанням запасів;

-     суми ввізного мита, непрямих податків, які сплачуються у зв’язку з придбанням запасів;

-     затрати на транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, страхування транспортних ризиків;

-     затрати підприємства, пов’язані із доведенням запасів до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Вартість незавершеного виробництва і готової продукції визначається собівартістю виробництва відповідних запасів і включає прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці та нарахування на неї; загальновиробничі витрати; постійні накладні витрати тощо.

Результати виконаної курсової роботи узагальнити у вигляді схеми (рисунок 4).

 

 

Рисунок 2.4 – Схема представлення результатів виконаної курсової роботи

ВИХІДНІ ДАННІ

 

Вихідними даними щодо виконання курсової роботи є:

–     загальна інформація про  підприємство, а саме найменування, юридичний статус, форма власності, галузь, сектор економіки та чисельність робітників підприємства;

–     інформація щодо управління підприємством;

–     данні по реалізації продукції в цілому по підприємству то по окремих видах продукції, а саме: про регіон реалізації, конкурентів підприємства на національному та міжнародному ринках, споживачів продукції, про наявність довгострокових контрактів, вплив зовнішніх факторів на обсяг реалізації (сезонних тощо), існуючі проблеми з реалізацією продукції і т. ін.;

–     сировинна база підприємства, в тому числі: основна сировина, що використовується для виробництва продукції та постачальники даного виду  сировини;

–     основна і додаткова продукція підприємства;

–     матеріально-технічна база підприємства;

–     фінансові аспекти діяльності підприємства;

–     перспективи розвитку підприємства (додаток А);

–     фінансова звітність підприємства, а саме: баланс підприємства (додаток Б,В); звіт  про  фінансові  результати (додаток Г), звіт про рух грошових коштів (додаток Д), звіт про власний капітал (додаток Е), примітки до річної фінансової звітності (додаток Ж).